новини і оголошення
№10(671) 8 березня 2018 року
У св іт і кв іт ів го во ря т ь ан гл ій сь ко ю
с.4 «Good morning. I’m happy to meet you», – зі щирою усмішкою зустрічає мене Віра Петрівна Ващенко, яка два роки тому розміняла дев’ятий десяток. Я трохи ніяковію... Та не від того, що не знаю англійської, а скоріше від неочікуваного знайомства. Адже йшла на інтерв’ю до пенсіонерки, котра захоплюється садівництвом, квітами... А прийшла до енергійної красивої жінки, яка зовсім без акценту говорить іноземною мовою так, що їй міг би позаздрити не один сучасний перекладач.
ходиться й нині. От тільки тепер їх дарує пані Віра – такий собі презент замість гарної оцінки... Зі щасливими обличчями біжать сніговими заметами з горщиками в руках, де жевріє життя тендітної фіалки, аби похвалитися батькам своїми успіхами... А влітку у «ботанічному саду» пані Віри, який розкинувся на шести сотках городу, можна віднайти навіть такі рослини, назви яких важко вимовити. Та господарює тут все одно вишукана троянда. Така ж, як і сама квіткарка – витончена, елегантна, чарівна...
Тридцять п’ять років ця жінка день у день ходила до школи навчати дітей англійської. І навіть коли вийшла на заслужений відпочинок, майже нічого не змінилося в її житті, хіба що школа «переїхала» до неї додому. Школярі вишиковуються на заняття в чергу. Важко уявити, але це вже діти й онуки її колишніх учнів. Тих, що колись зустрічали з квітами біля рідної альма-матер... Та без квітів не об-
...Впевненою ходою йшла бобровичанка Віра до столичного вишу іноземних мов. Від тролейбусної зупинки треба було пройти кількасот метрів до помпезної будівлі навчального закладу. Повз неї одна за одною проносилися дорогі автомобілі. Це заможні татусі або їхні водії підвозили «поліглотів» на навчання. У бік скромної дівчини ніхто навіть не озирався. У просторих аудиторіях, де юрби-
За несплачені аліменти заберуть і майно
с.2
«Вірко, допоможи...», – просили заможні цяці
Спортивний майданчик в школі буде, а вікна й двері... під питанням
с.3
лися розцяцьковані столичні студенти, на дівчину з периферії теж ніхто не звертав уваги. Мовляв, про що з нею говорити... Та вже незабаром виявилося, що говорити таки є про що... «Я була єдина «сіра» дитина із села, – пригадує моя співбесідниця. – У того батько генерал, у того – у політбюро працює, у тієї – професор... Тоді на іноземні мови мало хто вступав з простих родин. Такі обирали робітничі професії. Але я наважилась. Адже ще зі школи мені легко давалася англійська. Коли побачила своє прізвище у списку тих, хто вступив на навчання, неабияк зраділа. І мене зовсім не зупиняло те, що вчитимусь з «крутеликами». Так, я не могла похизуватися стильним вбранням чи модною зачіскою. Та вже за місяць всім дала фору, продемонстувавши свої знання. І тоді всі ті грошовиті синочки та донечки зустрічали мене ледь не вистрибуючи по дорозі з авто з проханням: «Вірко, допоможи... дай списати... поясни».
(Закінчення на 4-й стор.)
«Головне – не їсти одне одного»
с.4
«Апетитний» підряд
с.9
Дорогі жінки Придесення!
Славні дочки чесного хліборобського роду! Від імені чоловічої половини товариства «Земля і воля», від мене особисто прийміть найщиріші вітання з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 Березня! Знаменно, що весняна пора починається саме цим святом, адже й усе прекрасне, дороге і надійне у нашому житті починається від жінки – берегині родини і домашнього затишку, мудрої порадниці і самовідданої захисниці добра та щастя, сумлінної трудівниці на рідній землі. Саме такі риси повною мірою властиві і жінкам товариства «Земля і воля», котрі своєю звитяжною працею на відповідальних ділянках виробництва примножують трудові здобутки нашого майже півторатисячного колективу. Щоб з року в рік неухильно зростав рівень життєвого добробуту не лише його трудівників, а й ветеранів, котрі свою хліборобську снагу віддавали ще колгоспним полям і фермам, а нині пов’язали нелегку селянську долю з нашим товариством, довіривши власне поле «Землі і волі». За це їм уклінна подяка і шана! Дозволю собі запевнити вас, що подвоєна в нинішньому році виплата за ваші паї – це не межа! Завдяки прогресивним технологіям виробництва зерна кукурудзи ми будемо наполегливо нарощувати продуктивні сили нашого знаного в усій Україні господарства на рідній і дорогій і вам, і нам землі-матері, щоб вона сторицею віддячувала й прийдешнім селянським поколінням! У світле свято 8 Березня особливо теплих слів заслуговують матері, дружини і доньки тих наших земляків, які боронять рідну країну від агресора на Сході, багатодітні матері, а також працівниці соціальної сфери, котрі, долаючи труднощі, віддають свій хист, знання і палку душу селянським діткам у школах та дитсадках, людям похилого віку і хворим у медичних закладах, на інших ділянках соціального забезпечення. Колектив «Землі і волі» завжди приходить вам на допомогу. Бо цінує вашу невтомну і безкорисливу працю, шановні освітянки і милосердні працівниці медичних закладів. Але ж щедрі кошти до скарбниці «Землі і волі» не з неба падають, а здобуваються мозольною працею, селянським хистом кожного. Отож, дозволю наголосити і в свято, наш колектив вправі розраховувати на високопрофесійну віддачу від працівників соціальної сфери. Дорогі жінки «Землі і волі», Бобровицького району і всього Придесення! Нехай добро і радість в день жіночого свята й в усі подальші дні року не обминають ваших родин, хай ніколи не в’яне любов до вас у серцях рідних вам людей, дорогих дітей! Нехай молода енергія та весняний настрій постійно супроводжують ваші трудові будні, все ваше життя! Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»