новини і оголошення
№19(680) 9 травня 2018 року Традиційно напередодні 9 травня працівники ТОВ «Земля і воля» за дорученням Героя України Леоніда Яковишина обійшли 37 домівок ветеранів війни і вручили їм по тисячі гривень, квіти та листівки зі словами подяки. Все менше й менше залишається поруч з нами тих, хто боронив рідну землю на фронтах війни. Відходять у вічність солдати Великої Перемоги, забираючи з собою спогади про ті часи лихоліття. Страхітлива Велика Вітчизняна війна чорним крилом біди торкнулася кожної української родини, а тому свято Перемоги було і залишається всенародним.
Вітання для Івана Варфоломійовича
Міцний горішок
37 героїв, які мужньо перенесли нечувані страждання, які власною кров’ю вибороли можливість для наступних поколінь жити, народжувати і виховувати дітей. Хтось із них вже прикутий до ліжка, дехто –
Теплі слова й грошова підтримка для Семена Михайловича
Н из ьк ий ук лі н Ва м , ве т ер ан и!
ледь пересувається... Проте, дякувати Господу, є й такі, що їхній життєвій енергії ще й молоді можуть позаздрити. Івану Варфоломійовичу Шияну пішов 93 рік. Проте вдома йому не сидиться. Тож довелося піввулиці підняти на ноги, аби знайти дідуся. Виявилося, що він до крамниці по хліб пішов. А там, доки всі новини не переслухає – додому ні ногою. Любить, як кажуть, бути в курсі всього, що відбувається навколо. – Я вашу газету читаю від першої до останньої сторінки, – привітно посміхається Іван Варфоломійович, підходячи ближче до лавки, де ми на нього чекаємо. – Давайте, допоможу, – намагаюся підхопити торбинку ветерана. – Я ще міцний горішок. Сам впораюся, – примружує мудрі очі фронтовик і щира усмішка розпливається по доброзичливому обличчю. З осені 1943 року ветеран Іван Шиян служив на Далекому Сході в артилерійських військах. Далі на його шляху була війна з Японією, після якої фронтовик охороняв японців у таборі для військовополонених. Стрілок, артилерист, зв’язківець і навіть танкіст – ким тільки не довелося бути українському солдатові. «Мені було 17 років, коли призвали в армію. Після місячної підготовки нас об’єднали із залишками роз-
Щоб не бути бидлом, треба зробити все, щоб влада не була бидлом
с.2
Микола Антонович вдячний за щорічну допомогу битих частин, посадили у вагони на Далекий Схід. Добиралися дуже тяжко і довго. Майже без їжі, – пригадує Іван Варфоломійович. – Там, на Сході, я вивчився на стрілка, артилериста, зв’язківця і танкіста. А у війні з Японією вже був учасником бойових дій. В армії я вважався грамотним, бо закінчив сім класів». Після війни Івана Шияна перевели до конвойної роти. Десять військовополонених японців були у його підпорядкуванні. «Японці – це найдисциплінованіша нація, яку доводилося зустрічати за все життя. Законослухняні і грамотні люди. Працюють головою, а не язиком», – зауважує старожил. Іван Варфоломійович і досі добре пам’ятає кілька фраз японською мовою. Демонструє артистично і з притаманним акцентом. Корейською теж може заговорити, бо не оминула українського солдата і корейська війна.
с.3
Саботаж чи самодурство?
Велика політика маленької громади
с.7
с.8
З Днем Перемоги!
Славні визволителі України і Придесення, шановні ветерани Великої Вітчизняної війни! Солдатські вдови-праведниці, сини й дочки, онуки й правнуки визволителів, полеглих на ратних полях Європи і світу! Прийшло знову на українську рясно кров’ю политу землю вікопомне свято зі сльозами на очах – День Перемоги. І знову наші серця і пам’ять ятрить біль величезних втрат, яких зазнали хліборобські родини Чернігівщини і всієї України в Другій світовій війні. Отож, День Перемоги найбільш близький селянській душі, бо в ратних праведних трудах найбільша участь колишніх орачів і косарів, трактористів і сівачів, котрі пішли на фронт і віддали свої життя. Звичайно ж, не задля того, щоб їхня рідна Україна тепер старцювала в переможених європейських держав і вже «свої чужинці» пускали визволену землю-матінку на ринковий розпродаж, посилали на кровопролитні бої з новим агресором вже внуків і правнуків колишніх фронтовиків. Ніяким крикунам-пройдисвітам не вдасться «декомунізувати» нашу Велику Перемогу! Бо в неї селянська душа і хліборобська сутність, з котрої починається її свята місія – хліб насущний кожному покласти на стіл! Навіть злодійкуватому чиновнику і горлопану, не кажучи вже про десятки мільйонів співвітчизників. Нехай це добре затямлять усі, хто брудним рядном замахується і на святу Перемогу! Гірко усвідомлювати, але є правдою те, що і колишня комуно-більшовицька, і теперішня олігархічно-бюрократична влади не щадили й не щадять безвідмовних селянських родин, віднімаючи від них годувальників, ще й тягар війни покладаючи на село. Покоління народжених перед війною, до якого і сам належу, пережили чи не найтяжчі випробовування, виносячи на підліткових і вдовиних плечах тягар повоєнної розрухи. Пам’ятаймо ж про це і вклонімося низько їм у День Перемоги за той жертовний подвиг! Щиро і сердечно вітаю зі святом усіх ветеранів війни Чернігівщини, а особливо тих, хто пов’язав свою селянську долю з ТОВ «Земля і воля»! Ми й надалі, дорогі ветерани, оточуватимемо вас увагою, піклуванням, синівським теплом! Ось і напередодні свята наше товариство знайшло можливість виділити належну фінансову допомогу ветеранам-фронтовикам Бобровиччини, а також ветеранській організації області. Тримайтеся ж, дорогі наші визволителі, побійцівському мужньо ще довгі-довгі роки на радість усім нам, хто чесно цінує ваш ратний і трудовий подвиг! Добра вам, здоров’я і щастя, мирного неба й достатку в родинах! Хай тільки радість щодня випромінює ваш турботливий, справді батьківський погляд! Щиро ваш Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»