новини і оголошення
№29(690)19 липня 2018 року
Х л іб з б и р а ю т ь
і пр о до бр об ут дб аю т ь Скільки оком сягнеш – бачиш, як колосяться налиті стиглим зерном безкраї лани рідної землі. Екватор літа – відповідальна пора для хліборобів, що працюють у ТОВ «Земля і воля». Робота у полі кипить з раннього ранку й до пізнього вечора. Швидкими темпами вже зібрали 400 гектарів золотого зерна. Попереду – стільки ж. До збирання ранніх зернових одне з найуспішніших господарств області підійшло, як завжди, у всеозброєнні: сучасною технікою і паливно-мастильними матеріалами на період жнивної кампанії повністю забезпечені. Розумні машини дозволяють виконувати великі обсяги робіт з мінімальною витратою часу, зусиль і ресурсів. Вони здатні не лише обрахувати, скільки зерна зібрано з гектара, а й заміряти його вологість.
«Нині такі комбайни, що працюється в задоволення, – говорить досвідчений комбайнер Анатолій Сакун. – Навіть кондиціонери є. Сів за кермо – і милуйся безкраїми просторими ланами, де достигає хліб». Анатолій вже 15 років працює в господарстві. Переконаний, що на своєму місці. Про інше і не мріє. Його сини також не поїхали у пошуках кращої долі світ за очі, а працюють трактористами. «Я задоволений усім: і оплатою праці, і умовами роботи, і технікою, яка майже ніколи не підводить, – констатує хлібороб. – Раніше працював у колгоспі, то там було набагато важче. Керівництво «Землі і волі» завжди дбає про добробут своїх працівників». Робота роботою, а обід теж за розкладом. Смачні гарячі страви комбайнерам і трактористам доставляють у поле. Прийом їжі на свіжому
Комбайнери (зліва направо) Микола Побережний та Анатолій Сакун, тракторист Віктор Корсун повітрі вдвічі апетитніший, запевняють працівники поля. Хлопці про жнива ранніх зернових жартують, що це лише невелика розкачка перед збором основної культури господарства, цариці полів – кукурудзи, урожай якої годує не лише півторатисячний колектив, а й наповнює бюджет громади. Сніжана БОЖОК, фото автора
Перші плоди поштового експерименту:
РЕЗОНАНС
звільнені листоноші, невдоволені селяни, падіння тиражів газет
В черзі із платіжками Поштовий експеримент, відповідно до якого стаціонарні відділення в селах планують замінити на пересувні, викликав реальне обурення у газетярів, представників влади, керівників громад і, що найважливіше, в більшості селян. Дирекція ПАТ «Укрпошта» обрала Чернігівщину як пілотний регіон. Наразі в трьох районах області – Куликівському, Чернігівському та Ріпкинському – проходить обкатка на практиці майбутньої реформи. Її перші плоди виявились невтішними.
«Хай би їх погибель забрала…»
У Салтиковій Дівиці на Куликівщині – кількасотметрова черга до автомобіля «Укрпошти». Селяни вишикувалися, аби заплатити комунальні платежі. Раніше вони це робили у сільському поштовому відділенні, яке
працювало щоденно. Тепер змушені стояти в черзі до пересувного на вулиці, яке обслуговує їх двічі на тиждень всього по дві години. Такий графік! Він не влаштовує нікого, але керівництво Чернігівської дирекції не реагує на пропозиції ні селян, ні місцевої та обласної влади. «Хай би їх погибель забрала, що вони зробили отаке нещасним людям. Падлюки! – не добирає слів Катерина Баглай. – Ми роботою забиті, а вони у середу і п’ятницю приїжджають – хоч удавись, а треба бігти, займати чергу, – скаржиться Катерина Яківна. – Ну, нехай одну поштарку скоротили, хай би дві їздили, але завідуючу треба залишити. І взагалі, поштарів скорочувати не можна!». Мешканка Салтикової Дівиці Любов Кулініч теж скаржиться на роботу пересувного відділення. Каже, з трьох листонош скоротили завідуючу поштового відділення. «Приїхали машиною, сказали почекати 20 хвилин, самі зачи- Івану Кулінічу нились на пошті. Мало того, що вони приїхали із запізненням на коляскою не доїхати цілу годину, так їх ще чекали більше години, – обурюється селянка. – Я-то встигла заплатити, але промаринувалась на жарі. Раніше, звісно, було значно краще. Я так по квитанціях мо й не все розумію, так мені на пошті все пояснять і я спокійно заплачу, коли мені зручно. Тепер у кого питати? Одне рахувало гроші, друге на машинці клацало, а наша завідуюча пошти їх ще і підучувала. Все для людей! Для кого вони цей експеримент придумали? Катерина Баглай Явно не для нас!»
с.3