новини і оголошення
№18(679) 3 травня 2018 року
с.2
Тарифне віче стримало апетити перевізників
Кранівник Сергій Кальченко та майстер Юрій Голуб
Звитяжний
шлях до Храму Встановлення хреста
с.4
Дійшли до міністра с.8 і перемогли
ІчнянТак, цей шлях до храму для багатьох селянських поколінь час. водно им трудн много і ним щини був справді звитяжним – трагіч
Проліг він ще через фронти Першої світової, братовбивчу громадянську війну, через лихоліття насильницької колективізації, коли комісари з кров’ю віднімали у селян начебто даровані революцією землю і волю. Проліг цей шлях і через неймовірно страдницькі роки українського Голодомору, а потім і через Другу світову війну, через окупацію, визволення землі від чужинців, здобуту Перемогу і омиту знову ж таки селянською кров’ю і потом відбудову колгоспів… Височів він, цей храм, напівзруйнованим над Івангородом, коли вже «свої чужинці» збиткувалися і над Святим Духом, і над селянською нелегкою долею. Все це було і все це – звитяжний шлях до храму. І не заріс він бур’яном забуття в селянських душах і свідомості. Бо праведна дорога до храму – це і є дорога утвердження Святого Духа в безсмертних людських душах. І ось 24 та 26 квітня 2018 року ця істина знайшла своє яскраве
Пасіка на колесах
с.9
Отець Андрій з членами благодійного фонду Святого Духа та односельцями підтвердження в події, котра, безумовно, залишиться пам’ятною і для нинішнього, і для прийдешніх поколінь села Івангород на Ічнянщині. Саме в ці дні були освячені і підняті на реставрований храм Святого Духа його куполи і хрести. Така подія стала можливою завдяки благодійному фонду Святодухівської церкви, прихожанами якої є успішні люди не лише Івангорода, а й усієї Ічнянщини – аграрії, підприємці та депутати. Освячення куполів, хрестів і самого храму здійснив архієпископ Ніжинський і Прилуцький Климент у співслужінні п’ятнадцятьох священиків з приходів Української православної церкви Ічнянського та Бахмацького районів. Кілька слів до життєпису храму. Збудований у 1819 році, він у тридцяті роки вже двадцятого століття переніс більшовицьку наругу і нове, двадцять перше століття зустрічав лише руїнами. Завдяки передусім зусиллям отця Андрія, котрий переїхав до Івангорода зі Львівської області чотири роки тому, а також виконуючого обов’язки старости села Олександра Лікаренка, завдяки підтримці місцевих підприємців, депутатів від Аграрної партії України в обласній і районних радах до руїн Святодухівської церкви було привернуто увагу всіх, хто, як мовиться, духом не впав. Задля відродження храму.
с.7
В. о. старости Олександр Лікаренко і будівельник Камо Месропов
«Привіз гроші і кинув у... карман»
Недобудова в Корюківці отримає с.9 нове життя?