новини і оголошення
№5(562) 4 лютого 2016 року
І мости обвалюються, коли по них всі йдуть у ногу с.2 Чи дочекається село медика?
Смолинський
торфобрикетний завод на межі зупинення З дня на день Смолинська дільниця з видобутку торфу ДП «Чернігівторф» може припинити випуск торфобрикету. На заводі відсутні паливно-мастильні матеріали, більшість техніки поламана, підвіз сировини неможливий у зв’язку з несправністю залізничної колії. Через погано налагоджений маркетинг та умови зберігання 64 тонни брикету виявилися непридатними для збуту. В усіх бідах колектив заводу продовжує звинувачувати керівництво «Чернігівторфу». Аби залагодити конфлікт на підприємстві та відродити виробництво, робоча група Чернігівської обласної ради пропонує підписати чотиристоронній меморандум і виступити гарантом його виконання.
Збитки на десятки тисяч гривень
На в’їзді до заводу стоїть трактор, який працівники підприємства обвішали інформаційними плакатами. Неподалік трактора – «КаМаз». Його відправили за торфобрикетом аж з Ічні. Водій вантажівки Володимир Перістик каже, що стоїть під парканом заводу з самісінького рання. «Приїхав по торфобрикет для шкіл Ічнянщини, – пояснює водій. – У мене накладна на двадцять тонн». Попри наявність накладної, бажаного торфу чоловік не отримає. Під бункер, розрахований на старі вантажівки, машина не поміщається, а екскаватор-навантажувач в аварійному стані та й пального для нього може не вистачити. «У навантажувача лопнула рама, – пояснює начальник майстерні Володимир Грищенко. – Якщо почнемо працювати, техніка може не витримати і поламається. Де потім брати запчастини? Я не знаю, як наванта-
с.4
Ще зійде їхніх жертв жниво
с.4 с.9
жити «КаМаз». Шкода, що люди подолали такий шлях і все марно». Разом з тим, начальник майстерні скаржиться на те, що інвестори ТОВ «Терма-Груп» завезли на завод геть несправний навантажувач китайського виробництва. «Коли спеціалісти приїздили робити діагностику, то з двигуна злили п’ять літрів води. Техніка не підлягає відновленню», – каже Володимир Грищенко. Начальник залізничної колії Людмила Піскун бідкається, що навіть за великого бажання сировину невдовзі неможливо буде підвезти для її подальшої переробки. «Залізниця давно в аварійному стані. Вагони з торфом неодноразово переверталися дорогою, – каже вона. – Скільки не зверталися до керівництва, нас ніхто не чує. Нині ми дуже потребуємо стикових болтів, якими кріплять рейки. Також потрібні шпали, бо більшість з них давно погнила». Зіпсувався і торфобрикет: через неналежні умови зберігання пропало 64 тонни товару, а це – прямі збитки державі на десятки тисяч гривень. Начальник дільниці Андрій Страхов демонструє продукцію, яка втратила товарний вигляд і вже не підлягає збуту. «Торфобрикет відсирів і перетворився знову на торф, - каже він. – На нього потрапила волога і він просто
розсипається. Це вже не паливо, це – добриво. Якби ми його вчасно реалізували, то цього б не трапилося».
Заробляють на рівному місці
Проблем на заводі вистачає. Взяти хоча б ситуацію із сировиною. Всю сировину, видобуту Смолинською дільницею, керівництво ДП «Чернігівторф» продає приватній фірмі-інвестору ТОВ «Терма-Груп». Та у свою чергу продає вироблену заводчанами продукцію їм самим, але вже за завищеними цінами. Так заробляють на рівному місці. До того ж увесь вироблений на заводі брикет так само автоматично опиняється у власності ТОВ «Терма-Груп». ДП «Чернігівторф» продає фірмі-інвестору торфобрикет по 845 гривень за тонну, а фірма вже накручує, скільки дозволяє совість. Заручниками ситуації стали навіть працівники заводу. «Я попросив у керівництва виписати мені три тонни торфобрикету для опалення будинку по 845 гривень за тонну в рахунок зарплати. Мені це дозволили зробити, – каже один із заводчан Олександр Манойло. – Коли привезли торф додому, то наступного дня керівник ДП «Чернігівторф» Павло Яремко написав заяву в міліцію на начальника дільниці, нібито він украв брикет.
(Продовження на 4-й стор.)