новини і оголошення
№6(667) 8 лютого 2018 року
У Бригінцях пошти не буде?
Доки будують притулок, собаки нападають на дітей
Небайдужі жителі Бригінцівської громади б’ють на сполох. За їхньою інформацією, вже найближчим часом «Укрпошта» планує закрити їхнє поштове відділення, яке обслуговує 8 сіл, і передати обслуговування на пересувне відділення. Люди не знають достеменно, як воно буде на практиці, але впевнені, що їх це не влаштує. «Укрпошта» взяла курс на так звану оптимізацію і скорочує кількість листонош. А це і призводить до закриття поштових відділень у селах. Селяни впевнені, що без своєї пошти їх обслуговування значно погіршиться. Бо що для мешканців села своя пошта і листоноша? Це, в першу чергу, зв’язок із зовнішнім світом, особливо для людей похилого віку. Не кажучи вже про своєчасні доставки газет, пенсій, повідомлень, листів та телеграм. Тому не дивно, що новина про закриття відділення пошти стурбувала як його працівників, так і жителів населених пунктів, які воно обслуговує, а також місцеву владу. Всі в один голос запевняють, що цього робити не можна!
с.7 Замість бойових навчань – лопати та відра с.7 Провалля поглинає найстаріший монастир Лівобережжя
Олександра Сирай
В районній газеті працівники пошти не раз ставали героями публікацій
Дах тече, тріщить стіна – ось реформа ще одна... У Бобровицькій школі №1 побувала вже не перший раз. Тут завжди радо зустрічають гостей. Розповідають більше про позитивне: ремонт у їдальні, покриття у спортивному залі... Про проблеми говорять, але дуже обережно, квапливо, без акцентів. Але, на жаль, деякі з них вже вилізли назовні і «кричать» самі про себе. Тріщина в стіні, яку добре видно неозброєним оком, дірки в покрівлі, куди забивається сніг, а, розтанувши, стікає струмочками у коридор першого поверху... А вікна... Вони скромно дихають далеким 1986 роком та радо впускають до класних кімнат холодний вітер... Хоча є тут і металопластикові, надійні. Їх випросили під вибори. Ще на кілька енергозберігаючих віддали свої кровні гривні основні донори навчальних закладів – батьки. Отож громади створено, як заповіли тямущі урядовці, а тепер мовчки забираємо на власний баланс побиті роками державні школи з дірявими дахами і щербатими вікнами...
Вікна чекають своєї черги ЗОШ №1 у Бобровиці – це типова триповерхова будівля з просторою спортивною та актовою залами, їдальнею, де харчуються не лише школярі, а й гімназисти, які бігають сюди на перервах, бо власної, на жаль, не мають. «Найгостріше стояло питання ремонту шкільної їдальні, – розповідає директор навчального закладу Віталій Ралко. – Там просідала підлога, електропроводка геть застаріла, про сантехніку взагалі мовчу. У минулому році за рахунок районного бюджету був виготовлений проект і за літні місяці зроблений капітальний ремонт, на який було витрачено приблизно півтора мільйона гривень». Так, тут дійсно покращення помітне, тіль-
с.8
с.9
Директор Віталій Ралко ки-но переступаєш поріг. Привітні жіночки у білих спецформах, як зазвичай, усміхаються і пропонують власну випічку, яку найбільше полюбляють школярі. На кухні не задимлено, як раніше, бо тепер вона обладнана новими потужними витяжками. Запевняють, працювати стало значно легше і головне – безпечно, бо повністю замінено електропроводку. Позитивні сторони неабияк радують, але
до гостинної їдальні веде сумний коридор, який час від часу «плаче», благаючи, щоб на його стареньку покрівлю теж звернули увагу. Тут постійно чергують прибиральниці, аби вчасно підставити якусь порожню посудину під нову порцію води, особливо коли на вулиці сніжить.
с.9