новини і оголошення
№7(668)15 лютого 2018 року
Холодна медицина:
Живі потрібніші на землі, ніж герої на небі с.2
у ФАПах відключили газ Минулого тижня фельдшерсько-акушерські пункти у селах Бобровицького району на кілька днів відключили від газопостачання. Ось так, без попередження, опломбували стояки і залишили медичні заклади без тепла.
Наталія Крутій показує котел, який вятував ФАП від холоду
У Кобижчі – найбільшому селі району, де проживає понад 3,5 тисячі мешканців, – температура в приміщенні, куди щодня йдуть десятки хворих, опустилася майже до нуля. «До амбулаторії приходять сільські мешканці на крапельниці та уколи, бо не кожен має можли-
Танковий таран колишнього миротворця
вість їздити в район, – розповідає тимчасово виконуючий обов’язки старости села Дмитро Лесенко. – А дітей нині скільки хворіє! Школи вже тиждень на карантині. За таких умов вони не те що не можуть вилікуватися, а й ризикують захворіти ще дужче. Коментуючи ситуацію, яка склалася, можна констатувати, що газовий зашморг затягується все дужче, тому найближчим часом я планую перевести всі наші відомства на твердопаливне опалення. Це приміщення дитячого садочка, сільської ради, пожежного депо. Опалювальний сезон цього року ми змогли розпочати, коли на вулиці вже був мінус... А тепер серед зими – ще один колапс. За газ платимо шалені кошти, а тепла немає. «Газова служба», «газове постачання» для нас вже стали синонімами слова «проблема».
Валентина Йосипівна народилася і виросла в селі Кобижча Бобровицького району. Багато випробувань випало на долю цієї жінки. Рано довелося їй стати дорослою. Жила з матір’ю та бабусею, батька ніколи не бачила. Мати померла рано. Коли Валентині виповнилося 16 років, поховала і бабусю. Залишилися вдвох із восьмирічною сестрою в старій хаті. Потрібно було працювати, аби не голодувати. Тоді Валентина працювала телятницею на колгоспній фермі. Можливо, й заміж вийшла рано, аби врятувати себе й сестру від злиднів. Її обранець був старший від неї на 9 років. Та, на жаль, омріяного щастя і сімейного затишку жінці не довелося відчути. Чоловік Микола випивав, а діти народжувалися одне за одним. Доводилося самій працювати, аби було чим їх годувати та за що одягати. «Першу доньку Любу я народила в 17 років, – розповідає Валентина Йосипівна. – Вже через рік – Світлану, потім Таню, Валентина. За ними – Оля, Таня та Наташа. Жодного разу я не була у декретній відпустці. Два-три місяці погодую груддю і на ферму повертаюся.
ТОВ «Земля і воля» допомогло здійснити мрії
с.3
«Моїх сімох дітей полюбив, як рідних» «Без сім’ї немає щастя на землі», кажуть в народі. Сім’я і діти завжди були на першому плані у багатодітної матері Валентини Турчин з села Бригінці Козелецького району. Жінка виростила сімох дітей і вже має дванадцять онуків – найстаршому 21 рік, а наймолодшій, Ангелінці, лишень вісім місяців. Здавалося б, можна відпочивати, та це не про пані Валентину. Змалечку звикла до роботи, тож і тепер тримає велике господарство, їздить на базар і допомагає дітям, як може.
с.4
с.8 Археологи підтвердили: Чернігів – одне з найдревніших міст Європи
с.8
с.7
У корюківських лісах господарюють за європейськими та світовими стандартами
Валентина Турчин
с.9