«Діла добрих оновляться, діла злих загинуть» Т. Шевченко
Всеукраїнська тижнева газета
Виходить у Чернігові з грудня 1992 року Нагороджена орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня
№ 17 (1076) четвер, 24 квітня 2014 року Рекомендована ціна — 1 грн 50 коп.
ГАРЯЧА ПОРА
ВІЙНА ВІЙНОЮ, А КАРТОПЛЯ – ЗА РОЗКЛАДОМ 2014-й рік увійде в історію подіями, які докорінно змінили світогляд цілого покоління. На вівтар волі й незалежності було покладено життя сотень людей. Але замість хоча б моральної підтримки з боку «братівслов’ян», українці отримали удар саме звідти, з північного сходу. Російські агресори загарбали Крим, де можна було відпочивати, а місцевим жителям вирощувати екзотичні фрукти і овочі. Але загарбникам цього стало мало. Під Чонгаром, на кордоні з Херсонщиною, вони захопили родючі поля, знищили посіви озимих, замінували площі, набудували укріплень, а тепер фактично напали на Донбас, де погрожують підтримати «русскоязычных». І сьогодні ні для них, ні для нерозсудливих мешканців Донбасу ніби й не існує інших питань – наприклад, весняно-польових робіт. Країна та нація, яка занехаяла свої землі (а які з етнічних росіян землероби, не знає хіба що ситий), прагне захопити чужі угіддя. Хіба не абсурд? Своїм мільйонам гектарів земель не можуть дати ладу (там вся надія на роботящих зайд-китайців), а тепер заважають жити і працювати сусідам.
І сіють, і садять А українцям, хоч сьогодні і важко морально, але рук вони не опускають. Незважаючи на кризу в економіці, і сіють, і картоплю садять. Цьогорічна весна прийшла майже на місяць раніше звичайних строків. Мабуть, першими у Менському районі до садіння картоплі приступили березнянці, а в Сосницькому – жителі райцентру. Така вже в цих се-
лищах традиція. Десятиліттями вони професійно займалися вирощуванням бульби. Були часи, коли і в Москву картоплю возили, де її із задоволенням купували і споживали. Але ті часи далеко позаду. Тепер «брати-розбійники» відвертаються не лише від української картоплі, а й молочної продукції та солодощів. Хоч у самих вони відомої російської «якості». Але повернімося до картоплі. Колись Чернігівщині дали звання «картопляного Донбасу». Її і тепер можна так називати. Вирощують бульби не лише великі сільгосппідприємства і фермери, а й практично кожен житель села чи селища, та й переважна більшість городян. Хто – на городі, а хто – на дачній ділянці. Бо картопля, вирощена власними руками, – то зовсім інше, аніж придбана на базарі.
Які сорти найкращі? Відійшли в минуле роки, коли поліщуки використовували лише кілька сортів бульб. Приміром, синєглазку, невську, гатчинську тощо. Та життя не стоїть на місці. Сорти картоплі треба регулярно оновлювати. Якщо цього не робити, урожайність помітно знижуватиметься. Навіть якщо землю ретельно обробляти і добрива вносити. Але де брати насіннєвий матеріал? Знаючі люди давно радили придбати його у фермерському господарстві, що в селі Дягова Менського району. В один з квітневих днів автор цих рядків побував у господарстві. На в’їзді до Дягови – банер із зазначеними сортами бульб та схема, як доїхати до господарства. А на височенному паркані величезного двору, де розміщено картоплесховища, реклама повідомляла, що тут можна придбати сорти бульб: ранні – ароза, белароза, вінета, ероу, колетта, рів’єра, тірас; середньоранні – левада, невська, роко, романо; середньостиглі – пікассо, санте. Сам я вибрав кілька відомих: вінета, колетта, пікассо. Восени побачимо, яка смакуватиме найкраще, а після зими – який сорт краще зберігається у звичайних умовах. У дворі дільниці та у сховищах фермера ідеальний порядок. Біля двору – теж. Вагова обладнана по-сучасному. Це вам не колишні колгоспні ферми з бур’янами, грязюкою й кізяками. Тут все поєвропейськи. Це господарство – одне з найвідоміших в Україні. Картоплею тут займаСтор. 2 ються найсерйозніше.
У НОМЕРІ: ЧОРНОБИЛЬ: 28 РОКІВ ПОТОМУ
РАЗОМ ДО КИЄВА ДЕШЕВШЕ
стор. р.
3
стор. р.
8, 9
ЧИТАЦЬКИЙ КЛУБ
стор..
10
В АВАРІЇ ЗАГИНУЛО П’ЯТЕРО ЛЮДЕЙ
стор..
14
ЯКЩО ВИ НАС ЧИТАЄТЕ — НЕ ЗАБУДЬТЕ ВЧАСНО ПЕРЕДПЛАТИТИ ГАЗЕТУ. БУДЬМО РАЗОМ! ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС — 33580