http://www.un.org.ua/files/Concept_Paper by United Nations in Ukraine

ÑÎÖ²ÀËÜÍÀ Â²ÄÏÎÂ²ÄÀËÜÍ²ÑÒÜ Á²ÇÍÅÑÓ: ÐÎÇÓÌIÍÍß ÒÀ ÂÏÐÎÂÀÄÆÅÍÍß

Êè¿â 2005

ISBN 966 8550 31 5 Оригінал макет розроблено компанією “ТВІСА”, Видавнича компанія “КІТ” Тел.: (044) 455 94 93, 455 94 96

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ : розуміння та впровадження

ЗМІСТ

Вступ .................................................................................................................................................................... 3

1. Світова практика СВБ ........................................................................................................................... 4 1.1. Історія СВБ ………………………………………………………………………………. 4 1.2. СВБ – теоретичні питання …………………………………………………………… 5 1.3. СВБ у світі: практика й виклик ……..………………………………………………… 9 1.4. СВБ: українська практика …………………………………………………………….. 10 2. Інструментарій для бізнесу: створення інституційної підтримки ......................... 13 2.1. Cвітові гравці СВБ ................................................................................................................................. 13 2.2. Інституційна підтримка СВБ.............................................................................................................. 15 2.3. Нормативно-правова база ............................................................................................................... 17 2.3.1. Добровільно проти обов’язково? ....................................................................................... 17 2.3.2. Законодавчі рамки ..................................................................................................................... 18 3. Інструментарій для бізнесу: СВБ на організаційному рівні ........................................ 23 3.1. СВБ як стратегія бізнесу .................................................................................................................... 23 3.2. Управління СВБ ..................................................................................................................................... 24 3.3. Звітність і показники СВБ ................................................................................................................. 27 4. Висновки .................................................................................................................................................... 29

ВСТУП Організація Об’єднаних Націй (ООН) і глобалізація В останні роки ООН усе більше приділяє увагу тому, що називають партнерством із приватним сектором, з метою прискорення досягнення цілей розвитку ООН. Задумана спочатку як чисто міжурядова організація, ООН почала поширювати сферу своєї дії на громадянське суспільство й бізнес, шукаючи нових партнерів для формування нового світу. Партнерства з бізнесом і громадянським суспільством стали однією з головних інновацій Організації. Поступовий та безперервний процес відкриття й залучення бізнесу та громадянського суспільства є результатом більшого усвідомлення того, що ця всесвітня організація не зможе самостійно протистояти виклику світу, який глобалізується. ООН і Цілі розвитку тисячоліття Ухвалення Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ), сформульованих у Декларації тисячоліття ООН, стало знаковою подією в історії Організації. Підписавши Декларацію, світові лідери дали безпрецедентну обіцянку гарантувати як єдиний комплекс задач мир, безпеку, розвиток, права людини та основні свободи. Досягнення всіх восьми Цілей розвитку тисячоліття – від скорочення вдвічі масштабів крайньої бідності до припинення розповсюдження ВІЛ/СНІДу та до забезпечення загальної початкової освіти – заплановано на 2015 рік. У 2003 році Україна розробила власні ЦРТ, також установивши планові завдання на 2015 рік. Хоча основну відповідальність за досягнення ЦРТ несе уряд, роль приватного сектору в рівній мірі важлива. Через відповідальну та етичну практику приватний сектор міг би зробити унікальний та значущий внесок у реалізацію ЦРТ. Найважливіший внесок приватного сектору в ЦРТ полягає в тому, щоб інвестувати й успішно працювати, причому робити це з належною соціальною та екологічною відповідальністю, створюючи в такий спосіб відчутні соціальні переваги, в тому числі сприяти зайнятості та зростанню доходів населення. ООН і Глобальний договір Ідея соціально та екологічно відповідального бізнесу лежить в основі Глобального пакту ООН – висунутої у 2000 році ініціативи, яка спрямована на заохочення суб’єктів бізнесу до поліпшення свого корпоративної соціальної та екологічної поведінки згідно з десятьма принципами, які відображають певні стандарти: x праці, x прав людини, x охорони довкілля, x боротьби з корупцією. Глобальний договір – це добровільна міжнародна мережа корпоративного громадянства, ініційована з метою підтримки участі як приватного сектора, так і інших соціальних дійових осіб у заохоченні відповідального корпоративного громадянства та сприянні загальним соціальним і екологічним принципам для вирішення проблем глобалізації. Співробітництво між ООН та Європейським Співтовариством (ЄС) щодо соціальної відповідальності бізнесу (СВБ)

Варто згадати, що ЄС, як і інші міжнародні структури, робить істотний внесок у роботу ООН. ЄС працює з усіма органами, агенціями та програмами ООН практично в усьому діапазоні напрямків діяльності Організації – від політики розвитку та миротворчої діяльності до гуманітарної допомоги, охорони довкілля, прав людини й культури. ЄС веде активну роботу в усіх напрямках світової діяльності щодо сприяння СВБ. ЄС та Україна З травня 2004 року ЄС та Україна мають спільний кордон, що посилює їхню політичну та економічну взаємозалежність. Україна та ЄС домовилися активізувати політичні, економічні та культурні відносини, включаючи транскордонне співробітництво і спільну відповідальність у запобіганні конфліктам та в їхньому врегулюванні. Темпи розвитку цих взаємовідносин повністю підтвердять зусилля та конкретні досягнення України у виконанні зобов’язань щодо відданості спільним цінностям. ЄС зацікавлено у корпоративній соціальній відповідальності, оскільки вона може бути позитивним внеском у справу досягнення стратегічної мети, поставленої в Лісабоні: “стати найконкурентоспроможнішою та найдинамічнішою в світі економікою, що базується на знаннях, здатна до усталеного економічного зростання, забезпечує більше кращих робочих місць і більшу соціальну згуртованість”. Мета цього концептуального документу – заохотити практику СВБ в Україні та сприяти розширенню можливостей в цьому відношенні. Він має ознайомити українські компанії, керівників уряду, представників неурядових організацій (НУО) та суспільства з існуючими та новими поглядами на СВБ, практичними питаннями її розвитку в Україні, апробованими на практиці методами. Цю роботу підготували експерти Аналітично-дорадчого Центру Блакитної стрічки ПРООН: Ірина Акімова, Олена Осінкіна, Олена Філіпенко, Анна Марцінків. Особлива подяка експертам Центру, які допомагали в роботі . Фінансову підтримку публікації цієї роботи здійснювали ПРООН в Україні, ЮНІСЕФ в Україні , Фонд Євразія в Україні , System Capital Management, Мережа громадянської дії в Україні (UCAN), UMC, and Gestalt Consulting, яким ми висловлюємо щиру подяку.

1. СВІТОВА ПРАКТИКА СВБ 1.1. Історія СВБ СВБ не виникла раптом, вона повільно еволюціонувала в часі та стала частиною щоденного словника лише в останнє десятиріччя, особливо в Північній Америці та Західній Європі. Деякі дослідники стверджують, що ідея корпоративної соціальної відповідальності набула популярності у 1950-ті роки та з роками поширювалася в міру того, як корпорації ставали масштабнішими й потужнішими. У будь-якому разі, можна стверджувати, що багато організацій отримали мотивацію до здійснення програм соціальної відповідальності завдяки розвитку конс’юмеризму, ширшої обізнаності громадськості з екологічними та етичними питаннями, зростанню тиску з боку організованих груп активістів, наприклад, захисників довкілля, феміністського руху, поборникам інтересів споживачів.

Глобалізація світу та об’єднання Європи зробили сталий розвиток однією з головних цілей багатонаціональних компаній та урядів багатьох країн. Ця ціль постала у відповідь на критику та звинувачення компаній у тому, що вони шкодять суспільствам і довкіллю, і як реакція на зростаючий тиск, який здійснювався на компанії з метою примусити їх усувати негативні наслідки своєї діяльності. Враховуючи все більші масштаби глобалізації бізнесу, групи активістів і навіть деякі уряди скаржилися, що національні природоохоронні правила, стандарти охорони здоров’я та норми безпеки, а також закони Вставка 1.1 Приклади СВБ Серед перших прикладів СВБ – реакція на звинувачення в тому, що “Шелл” розоряє довкілля й порушує права людини в Нігерії, та скарги на те, що компанії-субпідрядники таких виробників одягу, як “Найк” і “Геп Інк.”, порушують права своїх працівників. Разом з тим, у “Шелл” є інший приклад. Компанія має велику зацікавленість в розвідці покладів нафти в Мексиканській затоці. Існує колосальна проблема з ерозією та руйнуванням мексиканського узбережжя, в рішенні якої “Шелл” бере активну участь. У той же час, якщо нічого не робити, “Шелл” втратить доступ до цих покладів. Вирішення цієї екологічної проблеми є основоположним для бізнесу компанії. Це не просто питання “комфортності”. Якщо корпоративна філантропія не пов’язана з конкурентоспроможністю й кваліфікацією підприємств, нею мусять займатися уряди та благодійні організації. про захист споживачів є недостатніми для регулювання діяльності великих глобальних фірм або багатонаціональних підприємств, які ведуть транскордонну торговельну та інвестиційну діяльність – особливо у бідніших країнах з нижчим рівнем захисту довкілля й охорони праці. 1.2. СВБ – теоретичні питання Визначення СВБ Мабуть, одне з найтиповіших запитань для осіб і організацій, що мають справу з проблематикою СВБ, звучить так: що все ж таки означає термін “соціальна відповідальність бізнесу”? Відповідь: єдиного авторитетного визначення цього терміну немає. Різні організації пропонують різні визначення, хоча в них є спільна основа: СВБ переймається тим, як компанії керують комерційною діяльністю для створення загального позитивного впливу на суспільство. Різні визначення можуть більше стосуватись етичної поведінки, сталого розвитку, довкілля, філантропічної ідеї. Соціальна відповідальність також є синонімом терміну “належне громадянство”. Як бачимо, в більшості визначень підкреслюється взаємозв’язок між економічними, екологічними й соціальними аспектами та впливом діяльності організації. Всі наведені визначення СВБ представляють масу поглядів на це явище та відрізняються одне від одного ступенем, у якому компанії інтегрують СВБ у свою практику – від дотримання й поважання до сприяння й відданості та, нарешті, до інтеграції СВБ у щоденну роботу.

Вставка 1.2 Визначення СВБ Визначення СВБ з Зеленої книги Європейського союзу (2001 рік): СВБ означає “інтеграцію соціальних та екологічних аспектів у щоденну комерційну діяльність підприємств та в їхню взаємодію з зацікавленими сторонами на добровільній основі”. Для бізнесу задля соціальної відповідальності ( BSR ) СВБ означає “досягнення комерційного успіху засобами, які передбачають дотримання моральних цінностей та повагу до людей, спільнот і навколишнього середовища”. Міжнародний форум лідерів бізнесу ( IBLF ) розуміє СВБ як сприяння відповідальній діловій практиці, яка дає вигоду бізнесу та суспільству й допомагає досягти соціального, економічного та екологічно усталеного розвитку через максимальне збільшення позитивного впливу бізнесу на суспільство з одночасною мінімізацією його негативного впливу. Всесвітня ділова рада за сталий розвиток ( WBCSD ) визначає СВБ як “зобов’язання бізнесу сприяти усталеному економічному розвитку, працюючи з робітниками, їхніми сім’ями, місцевою громадою та суспільством у цілому для поліпшення якості їхнього життя”.

Різноманіття концепцій СВБ Існує широке різноманіття концепцій СВБ або підходів до СВБ, яке виникало по мірі того, як суспільство бачило нову роль бізнесу, а очікування суспільства на цей рахунок зростали. Більше того, критерії СВБ важко визначити (за винятком законодавчих обов’язків), тому що вони є умовними: те, що є для однієї діючої особи відповідальним, інші можуть сприймати по-іншому. Абсолютних стандартів СВБ немає, і вони можуть змінюватися з кожним поколінням, кожним етапом розвитку чи прогресу суспільства, культурними особливостями, специфікою історичного розвитку регіону/географії/країни. Концепції СВБ різняться також залежно від національних соціально-економічних пріоритетів – котрі самі знаходяться під впливом історичних і культурних факторів – та від різних типів соціальних дійових осіб, що вимагають дії за цими пріоритетами. Деякі з цих концепцій продемонстровані нижче. Концепція економічної відповідальності. Спочатку СВБ розуміли як економічну відповідальність фірми за здійснення ділових операцій та підтримування рентабельності, в той час, коли знаменита “невидима рука” ринку автоматично перетворює особисті інтереси у спільні. Як переконаного прибічника цієї теорії часто згадували Мілтона Фрідмана (“Капіталізм і свобода”, 1962). Часто цитують його ідею про те, що “існує одна й тільки одна соціальна відповідальність ділового світу – використовувати свої ресурси та займатися діяльністю, спрямованою на збільшення прибутку, за умови, що він додержується правил гри, тобто бере участь у відкритій вільній конкуренції без обману та шахрайства”. Фрідману особливо не подобається термін “соціальна”, який для нього політично асоціюється з соціалізмом. Є багато інших економістів, які до певної міри підтримують цю концепцію (М. Портер), хоча при ближчому розгляді можна побачити, що його думка не просто економічнотехнічно зорієнтована, але й передбачає моральну відповідальність у формі чесності та етики. 6

Вставка 1.3 Розуміння СВБ теоретиками менеджменту „... підприємства беруть участь у корпоративній благодійній діяльності для того, щоб уникати скандалів, і для того, щоб їх любили. Це – небезпечний маршрут. Компаніям потрібно відходити від захисних заходів у бік попереджувальної інтеграції соціальних ініціатив у конкурентну стратегію бізнесу. Взагалі, я думаю, що бізнес має пишатися тим, що він робить: бізнес змушує економіку працювати. Гроші йдуть від бізнесу – не від урядів. Бізнесу не варто намагатися вирішити всі суспільні проблеми. Він має зосередитися на найвідчутніших ділових операціях, і саме це я називаю корпоративним конкурентним контекстом. При цьому бізнесу потрібно узгоджувати виклик з боку акціонерів та активістів” Майкл Портер

Концепція базової бізнес-стратегії передбачає, що бізнес не може процвітати, якщо суспільство, в якому він ведеться, функціонує невдало. «Корпоративна відповідальність» стосується заходів, які здійснюють підприємства для підтримання та розширення цього симбіотичного взаємозв’язку. Звичайно, суспільства також можуть годувати цей взаємозв’язок, надаючи такі послуги, як правоохоронна діяльність, інвестування у багато Вставка 1.4 Розвиток концепції соціальної відповідальності бізнесу Коли самі компанії зіштовхуються з викликами середовища, що змінюється, у контексті глобалізації, зокрема Внутрішнього Ринку, вони все більше усвідомлюють, що корпоративна соціальна відповідальність може мати пряму економічну цінність. Хоча основний обов’язок компанії – створення прибутків, компанії можуть у той же час сприяти досягненню соціальних та екологічних цілей, інтегруючи корпоративну соціальну відповідальність як стратегічну інвестицію в свою базову бізнес-стратегію, у свої управлінські інструменти та у свої операції. (Зелена книга) суспільних благ, якими користується бізнес, та відповідне регулювання, і фінансуючи цю діяльність через якісно побудовану, дисципліновану систему державних фінансів. Якщо дії як секторів бізнесу, так і суспільств успішні, то «підгонка» цих двох суб’єктів один до одного допомагає заохочувати атмосферу взаємної довіри та передбачуваності, яка сприяє веденню бізнесу та підвищує економічний, соціальний та екологічний добробут. Концепція обов’язків. Керролл (1979) стверджує, що про корпорації слід судити не лише за їхнім економічним успіхом, але й за неекономічними критеріями. Щоб виконувати належну корпоративну громадянську роль, корпорація повинна виконувати наступні обов’язки (Керролл, 2000, ст. 187): Економічний: заробляти достатній прибуток на власний акціонерний капітал для задоволення акціонерів, надавати продукцію, що варта сплачених за неї грошей, для задоволення покупців, створювати нові робочі місця та нові матеріальні цінності для свого бізнесу, заохочувати інновації. Правовий: дотримуватися закону. Етичний: бути моральною, чесною, справедливою, поважати права людей, уникати шкоди чи соціально кривди, запобігати завданню шкоди іншими. Філантропічний: вести корисну діяльність для суспільства. 7

Філантропічні обов’язки Бути добрим корпоративним громадянином ______________________ Етичні обов’язки Бути етичною Правові обов’язки Дотримуватися закону ______________________________ Економічні обов’язки Бути прибутковою Джерело: Керролл (1996) Мал. 1 Складові СВБ Концепція „стейкхолдеров” (зацікавлених сторін). Багато суспільств приймають ідею про наявність у організацій корпоративної свідомості, яка передбачає постійне розуміння керівництвом відповідальності даної установи по відношенню до громадянського суспільства. Незалежно від типу підприємства чи організації, існують групи людей, які впливають на організацію або на яких впливає сама організація і котрих тому можна розглядати як таких, що покладають на організацію певну відповідальність. Ці групи осіб, яких загалом називають «зацікавленими сторонами», включають: працівників, покупців, акціонерів, постачальників, місцеву громаду, державу та суспільство в цілому. По суті, деякі з цих зацікавлених сторін матимуть більший вплив, ніж інші, й бізнес повинен мати розуміння рівня впливу, який може здійснювати кожна з цих груп зацікавлених осіб. Концепція корпоративної підзвітності підкреслює, що компанії у певний спосіб несуть відповідальність за наслідки своїх дій. Сьогодні компанії повинні ставати більш підзвітними перед усім суспільством, крім того, що вони, як це зазвичай є, відповідають виключно перед своїми зацікавленими сторонами. Поки що основним засобом підзвітності є створення прозорості шляхом звітування про не фінансову діяльність та контакти з зацікавленими сторонами. Єдиний шлях забезпечити, щоб транснаціональні компанії не використовували відмінності в національному регулюванні, - передбачити підзвітність фірм за зобов’язуючими міжнародними стандартами поведінки з одноманітними санкціями. Добровільна концепція. Одна з концепцій соціальної відповідальності передбачає зобов’язання фірми - понад те, якого вимагає закон або економіка - прагнути досягнення довгострокових цілей, які є корисними для суспільства (Буххольц, 1990; Роббінс і Десензо, 2001). Важливо, щоб організації були віддані справі виправдання очікувань і виконання 8

моральних зобов’язань на рівні суспільства. Це означає, що правильна поведінка враховує благополуччя ширшого суспільства. Концепція проактивності. СВБ з точки зору бізнесу є засобом реагування на виклики сталого розвитку. Компанії можуть це робити „реактивним” (підхід на основі реакції) або „проактивним” шляхом (стратегічний підхід), який систематично розширює можливості врядування задля сталого розвитку. При підході на основі реакції компанії сприймають зміни в розвитку та поведінки компанії як ризики, на котрі вони реагують більш-менш спеціальними заходами. Вони роблять це, оскільки бояться, що, якщо вони проігнорують ці проблеми, це може зашкодити їхній репутації, а в серйозних випадках – навіть позбавити їх ліцензії на діяльність або, як мінімум, перетворитися в упущену можливість (бізнесову). Процеси корпоративного навчання СВБ йдуть, хоча можна було б очікувати, що особливий спосіб реагування на конкретні проблеми через СВБ обмежує саму соціально відповідальну діяльність до так званого «технічного навчання» інструментів та заходів (Гласберген, 1994) . 1.3. СВБ у світі: практика й виклик Моделі СВБ Географічний підхід. Традиційно в США СВБ визначалася більше через філантропічну модель. Компанії роблять прибутки без перешкод, за винятком виконання свого обов’язку зі сплати податків. Потім вони жертвують певну частку прибутків на благодійні цілі. Європейська модель набагато більше зосереджена на веденні основної діяльності у соціально відповідальний спосіб, доповнений інвестуванням у громади через серйозні бізнесові причини. Соціальна відповідальність стає невід’ємною частиною процесу створення багатств – котрий, якщо їм керувати в належний спосіб, повинен підвищувати конкурентоспроможність бізнесу та максимізувати цінність створення багатства для суспільства. Але «одного розміру для всіх» не буває. У різних країнах існують різні пріоритети та цінності, які визначають, як саме працює бізнес. У багатьох випадках моделі СВБ змінюються разом із моделями корпоративного управління, з якими вони пов’язані. Наприклад, у країнах, де переважає так звана англосаксонська модель корпоративного управління, є певні форми СВБ - діяльності в розвитку громад і забезпеченні прав людини. Це пояснюється тим, що англосаксонська модель прагне підкреслити вільно-ринковий підхід до ринків продукції, капіталів і робочої сили. Отже, корпоративна відповідальність та пов’язана з нею практика керування та звітності вважаються більше «англосаксонським» явищем. Водночас, найбільш передова практика охорони довкілля спостерігається на північному краї континентальної Європи. Глобалізаційний підхід. Цей підхід відображає певну практику та особливу ідею великих глобальних корпорацій, які підкреслюють етичну поведінку щодо різних зацікавлених сторін, і ряд добровільних ініціатив. Вони включають кодекси поведінки, поліпшення умов праці та систем управління охороною довкілля, проектів розвитку громад, корпоративну допомогу, звітування компаній з соціальних та екологічних аспектів. Багатонаціональні компанії також застосовують СВБ-підхід в управлінні своїми мережами постачання. У процесі глобалізації ці компанії встановлюють стандарти для своїх постачальників і субпідрядників. Зокрема, від постачальників вимагається дотримання мінімальних умов прийому на роботу, встановлених Міжнародною організацією праці (МОП) (уникнення дитячої праці, відсутність дискримінації на робочому місці, тощо). Одностайність думок про елементи, з яких складається гідний уваги кодекс поведінки, зростає. Цей консенсус 9

заохочується такими організаціями, як «Ініціатива з етичної торгівлі» (Ethical Trading Initiative) або «Міжнародна соціальна підзвітність» (Social Accountability International) та «Здатність звітувати» (Account Ability), котрі запроваджують і перевіряють стандарти забезпечення якості умов праці у ланцюгу постачання. 1.4. СВБ: українська практика Соціально відповідальна ділова практика в Україні походить від багатьох різних факторів. Деякі з них характерні для України, інші більш міжнародні; деякі – історичні за характером, інші – сучасні. В «епоху соціалізму» була поширена практика індивідуальних і корпоративних пожертвувань і спонсорських внесків з боку підприємств на користь спортивних клубів, культурних заходів, інвалідів і дітей. Проте в той час громадянське суспільство було набагато менш розвиненим, ніж сьогодні, тому одержувачів було менше, і вони були не такі різноманітні. Донедавна, убоге висвітлення у ЗМІ, публікації, а також існуючі дослідження у галузі СВБ стосувалися здебільшого бізнесової практики, відомої як благодійність. Філантропія та пожертвування на соціальні потреби досі сприймаються як найтиповіша форма СВБдіяльності в Україні. У той же час існує практика, котра демонструє ширше залучення бізнесу до СВБ-діяльності на робочому місці, а також відносно покупців і постачальників. Отже, СВБ стає частиною соціального та бізнесового життя, переходячи від простіших до більш розвинених форм і концепцій. Обізнаність щодо СВБ в Україні зростає, і все більше й більше компаній запроваджують принципи СВБ у свою ділову практику. За останні десять років було дуже мало простору для інвестицій у громади, але ряд компаній почав розробляти філантропічні програми (згадаймо, наприклад ініціативу корпорації «Ейвон» з боротьби з раком молочної залози або програму корпорації «Філіп Моріс» з лікування дітей, постраждалих від Чорнобильської катастрофи). Деякі компанії розробляють власну політику СВБ і проголошують свою поведінку щодо СВБ. Вставка 1.5 Приклад політики СВБ української компанії У своїй діяльності СКМ бере до уваги нову парадигму стійкого розвитку, що охоплює три аспекти людської діяльності: економічний, екологічний і соціальний. Ми вважаємо, що всі ці три аспекти повинні розвиватися одночасно й безупинно, щоб суспільство рухалося в майбутнє, даючи можливість бізнесу зростати, а громадянам задовольняти свої потреби, зберігаючи при цьому природні екосистеми. Світові ринки вже прийняли цю парадигму, а зацікавлені особи (стейкхолдери) розраховують на відповідні зобов'язання з боку корпорацій. СКМ виступає за те, щоб в українських бізнесових колах зростало розуміння важливості соціального аспекту стійкого розвитку поряд з екологічним і економічним аспектами. Ми вважаємо, що прийняття принципів корпоративної соціальної відповідальності (СВБ) не тільки приносить вигоду суспільству, але й допомагає компаніям поліпшити їхню репутацію, підвищити конкурентоспроможність і вдосконалити систему управління ризиками. Компанія “Систем Кепітал Менеджмент” Існує кілька факторів, які впливають на практику СВБ в Україні. Серед них:

Структура економіки. В українській економіці переважають галузі важкої промисловості (наприклад, металургія, машинобудування, тощо). Тому розвиток СВБ залежить від політики компаній у цьому секторі. Іноземні інвестиції. Іноземні компанії та спільні підприємства, як очікується, очолять розвиток СВБ, надаючи найкращу міжнародну практику в цій сфері. Це підтверджується результатами опитування, проведеного в кількох країнах Асоціацію менеджерів Росії. В Україні частка респондентів, які сприймають міжнародні компанії як більш соціально відповідальні, ніж місцеві, є найвищою серед усіх країн, де проводилося обстеження. Неефективна система соціального захисту. Багато компаній успадкували велику соціальну інфраструктуру (дитячі садки, будинки відпочинку, тощо), яку вони продовжують утримувати, вважаючи це діяльністю з СВБ. Також тяжкі негаразди в системах охороні здоров’я та освіті в Україні спонукають компанії підтримувати ці сфери. Важкий регуляторний тягар. Важкий регуляторний тягар і погане виконання законів стимулюють компанії уходити в тінь. Це не дає їм показувати реальні прибутки та витрачати частину цих прибутків на діяльність із СВБ. Крім того, деякі підприємства застосовують тіньову зайнятість, виплачуючи зарплати, нижчі за прожитковий мінімум, що аж ніяк не відповідає засадам СВБ.

Вставка 1.6 Соціальна відповідальність стосовно працівників ЗМІ кажуть, що київські супермаркети використовують велику кількість низько кваліфікованих співробітників. Умови праці, зарплата, соціальне страхування не поліпшуються, хоча самі ці компанії-гіганти демонструють вражаюче фінансове зростання. Більше того, внаслідок тіньової зайнятості значна кількість співробітників отримує зарплату нижче мінімальної. Це є серйозною проблемою для профспілок співробітників. Обов’язок кожної компанії – піклуватися про своїх співробітників і ставитися до них з належною повагою, тому що в іншому випадку усталеність бізнесу на довгострокову перспективу буде серйозно підірвана.

Слабкі місцеві громади. Відсутність децентралізації фінансів в Україні призводить до того, що переважним джерелом доходів місцевих бюджетів є трансферти з центрального бюджету. З одного боку, це обмежує стимули та можливості органів місцевого самоуправління у реалізації соціальних та інших програм. З іншого боку, це створює необхідність залучати компанії, які працюють у регіоні, до сприяння місцевому розвиткові. Відсутність інституційної підтримки. Україна не має ані урядового органу, який міг би запроваджувати інструменти, стандарти й методики реалізації політики СВБ, ані розвиненої мережі неурядових організацій, які б могли підтримувати діяльність із СВБ. Трудове законодавство. Україна має досить розвинене трудове законодавство. Отже, практика СВБ, пов’язана з робочою силою підприємства, повинна концентруватися на забезпеченні дотримання законів про працю, а не на порушенні їх. Україна має достатньо прийнятний рівень формальних зобов’язань, але про належний рівень їхнього виконання не йдеться ще й досі. Мають місце численні порушення існуючих норм і вимог законодавства. Для України характерні високий рівень безробіття, незахищений ринок праці, низька зайнятість жінок на ринку праці, тощо. 11

Вставка 1.7 Індекс соціально-економічного захисту в Україні За даними Міжнародної організації праці, у 2004 році Україна посіла 35 місце серед 90 країн за Індексом соціально-економічного захисту. Індекс розраховувався за сьома позиціями: захистом ринку праці (Україна посіла 55 місце серед 94 країн); захистом від необґрунтованого звільнення та захистом від звільнення з роботи без повідомлення (25 місце серед 99 країн); можливістю просування по службі (30 місце серед 94 країн); можливістю підвищення кваліфікації (38 місце серед 94 країн); безпекою умов праці (45 місце серед 95 країн); правом голосу та доступом до профспілок (38 місце серед 99 країн); захистом доходу (40 місце серед 96 країн). Директор програм МОП Гай Стендінг, конференція «Соціально-економічний захист населення».

Майбутнє СВБ в Україні Зараз український бізнес збільшує масштаби своєї участі у вирішенні різних соціальних проблем. З іншого боку, український уряд починає вважати бізнес партнером і докладає зусиль до поліпшення бізнесового середовища через дерегуляторні ініціативи та розробку податкової реформи. Перелік соціальних потреб, які слід вважати потенціальними напрямками для діяльності з СВБ, доволі довгий. Він включає розвиток громадянського суспільства, розв’язання проблеми Чорнобиля, зменшення бідності, боротьбу з поширенням ВІЛ/СНІДу, реінтеграцію кримських татар, поліпшення соціального захисту та освіти. Від компаній очікують сприяння соціальному розвиткові та поліпшенню бізнесового середовища. СВБ знаходиться на шляху розвитку в Україні. Діяльність із охорони довкілля або зміцнення відносин із робочою силою донедавна не пов’язувалися в Україні з корпоративною соціальною відповідальністю у такій мірі, як філантропія. Сьогодні для компаній зростає важливість розробки внутрішніх програм СВБ, підвищення їхньої відповідальності перед працівниками та їхніми родинами, сприяння підтриманню здорового соціального середовища екологічними програмами. Задача компаній – додержуватися чинних законів про працю та охорону довкілля. Важливість систем управління діяльністю з охорони довкілля, таких як ISO14001, для українських компаній зростає, тому що вони отримують доступ до міжнародних ринків, тоді як соціальні стандарти, такі як SA8000, ще не настільки помітні в Україні Знедавна увага, яка приділяється до сфери соціальної відповідальності в Україні, почала зростати – і вона продовжить зростати в майбутньому. Проте, ступінь інтеграції СВБ у основні бізнесові функції ще дуже низька. Справжній виклик для українських компаній – перетворити СКВ у стратегію свого бізнесу, а також у щоденну практику.

2. Інструментарій для бізнесу: створення інституційної підтримки 2.1

Світові гравці СВБ

Фактично існує два табори міжнародних організацій, які визначають основні тенденції розвитку СВБ: x Організація Об’єднаних Націй та подібні організації, які діють задля загального добробуту на світовому (континентальному) рівні та x різні світові бізнес структури та громадські організації, які захищають інтереси корпоративного сектора. Перший табір міжнародних гравців СВБ представлений Організацією Об’єднаних Націй, Європейським Співтовариством (ЄС) та ОЕСР. Організація Об’єднаних Націй. ООН зробила перший крок щодо підвищення ролі компаній світового масштабу в СВБ в 1980 році, коли розробила кодекс поведінки транснаціональних компаній. x Глобальний договір ООН - це цілком добровільна міжнародна ініціатива, яка об’єднала компанії з агенціями ООН, робочою силою та громадськістю для підтримки універсальних соціальних принципів та принципів захисту навколишнього середовища. Фазу ініціалізації Глобального договору було запущено Головним офісом ООН 26 липня 2000 року. На сьогоднішній день до Глобального договору залучено сотні компаній, організацій охорони праці та громадських організацій з усіх регіонів світу, які працюють над розширенням десяти універсальних принципів в сферах захисту прав людини, навколишнього середовища, охорони праці та антикорупційних заходів. Вставка 2.1 Десять принципів Глобального договору o Принцип 1: Бізнес повинен підтримувати та поважати підхід, який передбачає захист міжнародних прав людини в сфері його впливу. o Принцип 2: Бізнес не повинен бути залученим до порушень міжнародних прав людини. o Принцип 3: Бізнес має підтримувати свободу асоціації та визнавати права людини на переговорах про умови праці між підприємцями та урядом. o Принцип 4: Бізнес повинен підтримувати ліквідацію всіх форм примусової праці. o Принцип 5: Бізнес повинен підтримувати ефективну ліквідацію дитячої праці. o Принцип 6: Бізнес повинен підтримувати ліквідацію дискримінації щодо працевлаштування та зайнятості. o Принцип 7: Бізнес має підтримувати обережний підхід стосовно захисту навколишнього середовища. o Принцип 8: Бізнес повинен вживати заходів на підтримку посилення екологічної відповідальності. o Принцип 9: Бізнес повинен заохочувати розвиток та поширення екологічно безпечних технологій. o Принцип 10: Бізнес має протистояти усім формам корупції, включаючи вимагання та хабарництво. Глобальний договір не є регуляторним інструментом – він не керує поведінкою та діяльністю компаній, не оцінює їх та не тисне на компанії з цього приводу. Глобальний договір скоріше покладається на громадську відповідальність, прозорість та визначену зацікавленість компаній, робочої сили та громадськості щодо запровадження та 13

спільного використання суттєвих заходів по забезпеченню виконання базових принципів Глобального договору. Мережа Глобального договору складається з Офісу Глобального договору та шести агенцій ООН: x Управління Верховного комісара по правах людини; x Програма ООН із захисту навколишнього середовища; x Міжнародна Організація Праці; x Програма Розвитку ООН; x Організація Промислового Розвитку ООН; x Управління ООН з боротьби з розповсюдженням наркотиків та злочинністю. ЄС, як спільнота демократичних країн Європи, нещодавно віднесло СВБ до пріоритетних завдань своєї діяльності. x Європейська Рада (The European Council) у 2000 році в Лісабоні позначила дуже важливий крок, коли закликала компанії звернутись до їх розуміння соціальної відповідальності, щоб отримати „найбільш конкурентну та динамічну, засновану на знаннях, економіку в світі”. x Європейський Самміт (The European Summit) 2001 року в Стокгольмі також підкреслив роль приватного сектору щодо отримання довгострокового економічного росту разом з соціальною інтеграцією. x Європейська Комісія (The European Commission ) у 2001 року видала Зелену Книгу (Green Paper). Зелена Книга „Просування європейського підходу до соціальної відповідальності бізнесу” являє собою стратегію збільшення вкладу бізнесу у соціальний прогрес та розвиток захисту навколишнього середовища понад базові зобов’язання визначені законодавством. Існує думка, що принципи ЄС стосовно СВБ (коли будуть розроблені) мають сформувати систему Загальних Принципів, котрі зливатимуться з ОЕСР директивами щодо СВБ. Це дозволить отримати міжнародний стандарт ширшої юрисдикції ніж саме ЄС. x Багатосторонній форум СВБ ЄС (EU Multi-Stakeholder Forum on CSR) заснований в жовтні 2002 з метою просування прозорості та зрощування СВБ заходів. Даний форум складається з 40 членів, які представляють працедавців, працівників, споживачів та громадськість. Форум призначений для обговорення таких питань як конкуренція, сталий розвиток, кодекси поведінки, звітування тощо. ОЕСР (OECD). Країни-учасники груп ОЕСР поділяють зобов’язання щодо демократичного управління та ринкової економіки, що сприяє виробленню узгоджених на міжнародному рівні інструментів, рішень та рекомендацій задля встановлення правил гри в сферах, де країнам необхідні багатосторонні домовленості, щоб досягти прогресу в глобалізованій економіці. x Керівні принципи ОЕСР для транснаціональних компаній містять принципи і стандарти, узгодженні з відповідним законодавством, для виконання відповідальними компаніями на добровільній основі в таких сферах діяльності як права людини, розкриття інформації, антикорупційні дії, взаємовідносини з приводу оподаткування праці, охорона навколишнього середовища та захист інтересів споживачів. Керівні принципи – це рекомендації для транснаціональних компаній, спільно видані урядами країн учасниць. 14

Другий табір міжнародних гравців представлена різноманітними неприбутковими організаціями та бізнес асоціаціями.

світовими

x Всесвітня ділова рада за сталий розвиток (WBCSD) – це спілка 175 міжнародних компаній з 35 країн та 20 основних промислових секторів, об’єднаних спільним вкладом у сталий розвиток через три стовпи: економічний розвиток, екологічний баланс та соціальний прогрес. Це є всесвітня мережа 50 національних та регіональних рад і партнерських організацій, що залучають близько 1000 бізнес лідерів з усього світу. x Об’єднання економік відповідальних щодо охорони навколишнього Середовища (CERES) – це неприбуткове об’єднання понад 50 інвесторів, екологічних, релігійних, робітничих груп та груп соціальної справедливості і включають громадські організації, корпорації, консультаційних та бухгалтерських фірм, бізнес асоціацій, наукових організацій та інших установ. x Бізнес задля соціальної відповідальності (BSR) – це всесвітня організація, яка допомагає компаніям-учасникам досягти успіху шляхом поваги до етичних цінностей, людей, спільнот та навколишнього середовища. Організація забезпечує бажаючих інформацією, інструментарієм, тренінгами та дорадчими послугами для перетворення соціальної відповідальності бізнесу невід’ємною складовою ділових операцій та стратегій ведення бізнесу. x Міжнародний форум лідерів бізнесу (International Business Leaders Forum) – це міжнародна неприбуткова організація утворена 1990 року Принцом Уельським та групою президентів міжнародних компаній у відповідь на виникаючі виклики економічному росту та зміни в світовій економіці. ЇЇ місією є просувати на лідируючі позиції відповідального бізнесу та партнерства заради соціального, економічного та екологічно сталого міжнародного розвитку, особливо у нових ринкових економіках та ринкових економіках, що розвиваються. Форум при заснуванні був призначений для роботи в посткомуністичних країнах східної Європи, але з того часу поширив свою діяльність на Росію, Азію, а також країни тихоокеанського регіону, Африку, Америки та Середній Схід. x СВБ Європа (CSR Europe) – це лідируюча європейська бізнес мережа соціальної відповідальності бізнесу, яка складається з понад 60 провідних мультинаціональних компаній-членів. З часу виникнення в 1995 році, місія компанії залишається незмінною – надання допомоги компаніям з приводу інтеграції соціальної відповідальності бізнесу у їх щоденні методи ведення бізнесу. 2.2

Інституційна підтримка СВБ

Є три основні сектори залучені до процесу регулювання та підтримки СВБ на національному рівні. Це є державні установи, громадськість (громадські організації, дослідницькі інститути та інші мозкові центри) та бізнес кола, представлені або компаніями, або бізнес асоціаціями (Див. Таблицю 2.1). На державному рівні існує багато форм інституційної підтримки СВБ. Різні країни використовують різноманітні концепції та заклади СВБ.

x Велика Британія є єдиною країною де уряд призначає Міністра з питань соціальної відповідальності бізнесу. Призначення першого Міністра з питань сталого розвитку у Франції також ставить СВБ під безпосередню юрисдикцію уряду. Вставка 2.2 СВБ як державна політика „СВБ охоплює широкий спектр заходів і має великий потенціал у допомозі досягнення нами наших національних та міжнародних цілей економічного, соціального розвитку та розвитку охорони навколишнього середовища. Мене надихнула та пристрасть вкладена у соціальну та екологічну пріоритетність багатьма ВБ компаніями, яку я спостерігав, і я буду намагатися заохотити застосування таких творчих здібностей та успіху.” Стівен Тіммз, Міністр з СВБ, Велика Британія x Уряди деяких країн розвивають такі ініціативи як підвищення обізнаності, розвитку загального розуміння СВБ, формулювання напрямків розвитку СВБ, організація заходів, семінарів та досліджень, розробка стратегії сталого розвитку (Австрія, Данія, Франція, Німеччина, Японія та Велика Британія). x Деякі країни зробили обов’язковим для місцевих органів управління мати „Координаційний комітет з превентивних заходів на ринку праці” з представниками федерацій роботодавців, профспілок, практикуючих спеціалістів та громадськості (Данія). x Багато європейських міністерств та урядів організували змагання між підприємствами та нагородження їх й присвоєння відзнак за впровадження найкращих рівних можливостей, найкращої політики щодо сім’ї та за найбільш соціально відповідальну компанію (Австрія, Данія, Франція та Німеччина). x Уряд часто співпрацює з бізнес колами щодо заснування ряду проектів зі сталого розвитку, відповідальності бізнесу та бізнес етики (Австрія, Німеччина). x Активно просуваючи Керівні принципи ОЕСР для транснаціональних компаній, країни засновують національні представництва, які, як правило, розміщуються в міністерствах економіки чи праці (Австрія, Данія, Франція, Німеччина та Велика Британія). x Декілька урядів запровадили обов’язкове звітування компаній щодо соціальних, екологічних та економічних наслідків їх діяльності (Франція та Велика Британія). На рівні громадськості існує багато неприбуткових організацій, асоціацій, консультаційних та дослідницьких центрів, які формують „мозкові центри” суспільства. Вони приймають участь у процесі просування СВБ різними видами діяльності. x Громадські організації співпрацюють з державними органами в проектах, які мають на меті розвивати ряд кодексів поведінки, публікація журналів з бізнес підтримки (Австрія, Данія, Німеччина, Велика Британія та Японія). x Деякі центри разом із міністерствами розробили інструмент (базу даних) для етично обізнаного споживача і компаній, які хочуть інформувати громадськість про їхні кроки стосовно взяття СВБ як елемента їхнього корпоративного управління (Данія, Німеччина, Велика Британія). 16

x Є також міжпрофспілкові комітети, призначені контролювати деякі заходи соціальної відповідальності, наприклад, шляхи інвестування заощаджень працівників чи приведення умов праці до стандартів МОП (Франція та інші). Вставка 2.3 Кампанія „Чистого Одягу” (CCC) Кампанія „Чистого Одягу” (CCC) має на меті покращити умови праці та посилити роль працівників у всесвітній швейній промисловості та галузі спортивного одягу. Кампанія діє зараз в 10 європейських країнах, організована через автономні національні об’єднання з загальним членством близько 300 громадських організацій та профспілок. Мережа міжнародних партнерів кампанії складається з громадських організацій та профспілок в більшості країн, які виробляють продукцію для європейського ринку. ССС невідступно слідує чотирьом широким категоріям видів діяльності задля досягнення мети: підвищення рівня обізнаності та мобілізація споживачів, примушення компаній брати відповідальність, акції солідарності та лобіювання, а також судові процеси. Бізнес кола просувають СВБ через діяльність різних бізнес асоціацій та мереж. Вони здійснюють нарощення потенціалу СВБ різними формами співробітництва з урядом та громадськістю. x Бізнес асоціації активно співпрацюють з державними структурами у публікації звітів про етику в бізнесі (Данія, Німеччина та Велика Британія). x Декілька національних та регіональних бізнес мереж були створені задля партнерства між компаніями та місцевими органами управління стосовно активної боротьби із соціальними проблемами, просування соціальної інтеграції (наприклад, об’єднати іммігрантів, біженців та довгий час безробітних), підвищити обізнаність та зміцнити аспекти розвитку стратегій СВБ (Данія, Німеччина та Велика Британія). Вставка 2.4 Бізнес в Общині Ірландія (Business in the Community Ireland) Бізнес в Общині Ірландія (Business in the Community Ireland) засновано в січні 2000 року, коли вісім компаній здійснили покращення свого впливу на суспільство. Бізнес в Общині Ірландія є унікальним рухом компаній, який пов’язаний з безперервним покращенням їхнього впливу на суспільство. Ця організація: - проводить експертизу, щоб порадити компанії як запровадити успішну волонтерську програму для працівника - залучає компанії до освітніх програм та програм соціального працевлаштування по всій країні - є лише однією організацією в Ірландії очолюваною бізнесом, яка представляє економічну модель соціальної відповідальності спрямовану на віддачу від інвестицій.

2.3

Нормативно-правова база

2.3.1 Добровільно проти обов’язково? Добровільний та регуляторний підходи надто часто сприймаються як такі, що виключають один одного. Часто припускається, що соціальна відповідальність пов’язана з добровільною ініціативою, яка йде на додаток до виконання зобов’язань зазначених у законодавстві. Поділ між добровільною та обов’язковою соціальною відповідальністю є дуже чітким і більшість, якщо не всі, гравці бажають, щоб вона була добровільною. Це 17

подекуди контрастує із закликами посилити „підзвітність бізнесу” через обов’язкове регулювання. Але ця лінія поділу не допомагає. Практика СВБ та гарні приклади показують, що комбінація в динаміці добровільного та обов’язкового підходів є необхідною. Вставка 2.5 ISO 14001 в Індії В Індії , наприклад, ISO 14001 застосовується не лише для задоволення потреб покупців (добровільна), але для демонстрації відповідності стандартам Центральної комісії по забрудненням (обов’язкова).

Уряди різних країн все зростаючими темпами впроваджують стратегії СВБ, які або намагаються стимулювати, або навіть регулювати заходи з СВБ. Уряди санкціонують СВБ, наприклад, коли застосовують обов’язкове звітування до компаній; коли встановлюють обов’язковим застосування природоохоронних систем менеджменту. Як тільки ці зобов’язання та величини, норми та правила, що лежать в їх основі формально закріплені, вони перетворюються на „регульовану СВБ”. Така тенденція стала домінуючою в багатьох європейських країнах протягом останніх років. За умови чіткого законодавчого регулювання (наприклад праця, охорона здоров’я) та налагодженого механізму імплементації, просте виконання закону може сприйматися як СВБ. Наприклад, загальна картина у Франції показує скромний розвиток СВБ, оскільки присутня розвинена система державного регулювання та угод з приводу регулювання трудових відносин. У Франції дуже жорстке трудове законодавство, котре залишає мало місця для застосування СВБ. В Україні трудове законодавство є також жорстким, але тіньова економіка ставить відповідність його імплементації під питання в кінцевому результаті. 2.3.2. Законодавчі рамки Міжнародна практика стосовно нормативно-правової бази СВБ представлена так званим „м’яким правом”, котре включає міжнародні конвенції, декларації, принципи та рекомендації, які можуть слугувати зразком та базою для подальшого напрацювання законодавчих актів в усьому світі. Вони є також корисні для вироблення всесвітньо прийнятих мінімальних стандартів. Правове поле СВБ може бути сприйняте як зобов’язання, закріплені в деяких сферах, такі як стимули бізнесу, пов’язані з добровільним регулюванням . Зобов’язання спираються на стандарти, норми, регулятори. Основними міжнародними документами є такі: Міжнародна Організація Праці (МОП) x Декларація фундаментальних обов’язків та прав на роботі. Вона провадить рамки міжнародних прав працівників через прийняті міжнародною спільнотою „ключові стандарти трудових відносин”, котрі покривають свободи асоціації та права на переговорах між підприємцями та урядом про оплату праці; усунення примусової та дитячої праці; та усунення дискримінації в трудових відносинах. x Трьохстороння Декларація принципів щодо транснаціональних компаній та соціальної політики, прийнята в 1977 році та переглянута в 2000 році. Принципи , встановлені цим універсальним інструментом, пропонують орієнтири 18

транснаціональним компаніям, урядам, організаціям працедавців та працівників у сферах працевлаштування, тренінгів, умов праці та життя і промислових відносин. x Кодекс поведінки стосовно безпеки та охорони здоров’я містить практичні рекомендації стосовно відповідальності за безпеку зайнятості та охорону здоров’я як у державному, так і в приватному секторі. x Кодекс поведінки стосовно ВІЛ/СНІД містить фундаментальні принципи розробки політики та практичних посібників, з допомогою яких можливо розробити чіткі відповіді на рівні підприємства, громади та нації стосовно профілактики ВІЛ/СНІД, управління та пом’якшення впливу ВІЛ/СНІД на світ праці, усунення дискримінації на базі реального чи сприйнятого ВІЛ статусу. Міжнародна Організація Стандартизації (ISO) розробила стандарт ISO14000, який допомагає компаніям встановлювати та підтримувати систематичних зусиль щодо безперервного покращення їхнього впливу на навколишнє середовище. Міжнародна Організація Стандартизації вирішила, що настав час визначити значення розробки стандартів менеджменту в СВБ. Стратегічна дорадча група ISO щодо СВБ була створена для обговорення та надання порад Раді ISO, чи доцільно розробляти ISO стандарти, чи інші документи стосовно СВБ. Також Рада повинна вирішити які види робіт повинні бути; які є види показників результативності СВБ. Глобальна Ініціатива Звітування (GRI) – це міжнародний стандарт звітування щодо добровільного використання організаціями звітів з економічного та екологічного напрямків їх діяльності, продукції та послуг. Використовуючи вхідні дані тих, хто звітує та дані користувачів звітів, GRI подумувала розробити ряд специфічних індикаторів звітування щодо економічних, соціальних та екологічних досягнень. Оскільки GRI – це не фінансові рамки звітування, вона не надає рекомендацій стосовно поведінки бізнесу. Хоча ці рамки обов’язково підтримуються нормами бізнес поведінки. Соціальна Відповідальність (Social Accountability International) – це добровільний моніторинг, сертифікація та оцінювання умов праці у міжнародних компаніях на глобальних ринках. Впровадження стандарту SA 8000 сприяє покращенню умов праці робітників. Принципи Всесвітньої Відповідальності Бізнесу – це глобальне об'єднання релігійних активістів, що розробили принципи задля надання „рамок моделі” через які власники можуть перевірити корпоративні кодекси поведінки, стратегії та заходи пов’язані з очікуваннями стосовно СВБ. Принципи були переглянуті в 1998 році задля включення ряду нових прав людини, екологічних та трудових груп, релігійних організацій та компаній. Стандарти містять близько 60 принципів, які вважаються спонсорами „фундаментальними для діяльності відповідальної компанії”. Спонсори „Критеріїв”декілька релігійних громадських організацій Великої Британії та Північної Америки. Стимули СВБ Існує два основних типи стимулів бізнесу: Нагороди та відзнаки і податкові/кредитні пільги та фінансова підтримка (Див. Таблицю 2.2). Нагороди та відзнаки – зазвичай надаються державними органами або організаціями, пов’язаними з СВБ, за СВБ у формі активного залучення компанії до спільноти, включаючи екологічну відповідальність; рівні можливості, тренінги та заохочення працівників; відкритість та прозорість для клієнтів та партнерів. 19

Бельгія: Існує закон, який має на меті просування соціально підзвітної продукції за допомогою добровільної соціальної відзнаки, якої удостоюється продукція, виробничий ланцюг якої повністю відповідає восьми конвенціям ILO. Оскільки бельгійська відзнака добровільна, вона сумісна з правилами СОТ. Данія: Соціальна відзнака була запроваджена у 2000 році Міністерством Соціальних Справ Данії – це само оціночний інструмент для вимірювання ступеня соціальної відповідальності компанії та складається з ряду запитань, відповіді на які мають надавати працівники компанії. Соціальний Індекс може бути застосований, щоб повідомляти наскільки відповідальною є компанія по відношенню до своїх працівників та зовнішніх власників. Люксембург: Міністерство просування жінок та жіночого бізнесу призначає щорічну нагороду компаніям, котрі успішно запровадили культуру рівності статей в повсякденній роботі. СВБ.

Іспанія: Міністерство праці та соціальних справ створило низку нагород в галузі

Греція: Грецький Інститут гігієни та безпеки на роботі призначає щорічну нагороду компаніям, котрі просунули охорону здоров’я та безпеку на роботі, та компаніям, котрі покращили умови праці завдяки продуманим заходам. -

ЄС: впровадило процедуру отримання маркування „Еко-відзнака”.

Податкові/кредитні вигоди та фінансова підтримка надає: доступ до фінансування екологічно чистих проектів (Німеччина, Ірландія, Нідерланди, Україна, ЄС), допомогу працедавцям повернути затрати на умови проживання працівників з вадами та на перетворення їх бізнес місць доступними (США, Італія) підтримку доброчинної діяльності (Іспанія, Україна) На регіональному (ЄС) та національному рівнях, питання, які відносяться до СВБ, регулюються в законодавчому порядку - законами та підзаконними актами, а також правовими актами, які приймаються наднаціональними органами (ЄС). На відміну від норм „м’якого права”, норми , що містяться в законодавчих актах чітко закріплюються правила поведінки суб’єктів тих и інших відносин та також передбачають юридичну відповідальність у випадку їх порушення (Див. Таблицю 2.3) В законодавчому порядку, в державах-членах ЄС та інших країнах, на даний час врегульовано такі питання: Соціальні, пенсійні та трудові питання вимога до менеджерів пенсійних фондів розкривати в їх річній звітності наскільки вони враховують етичні, соціальні та/або екологічні критерії їх стратегій інвестування (Бельгія, Данія, Німеччина, Іспанія, Франція, Швеція та Велика Британія)б вимога до компаній зі 100 та більше працівників видавати звіти соціального балансу кожен рік та надсилати його до Міністерства праці – з важливою інформацією щодо управління людськими ресурсами компанії та ефективності соціальних інвестицій та заходів щодо покращення рівня життя працівників (Португалія) 20

Інформація та реклама заборона недостовірної реклами, стосовно впливу на навколишнє середовище (Бельгія, Україна, Ірландія, США), положення про громадська участь у розробці та імплементації добровільних кодексів поведінки компаніями, асоціаціями або комерційними організаціями чи організаціями споживачів в галузі суспільних інформаційних послуг (Іспанія, Нідерланди), вимога до компаній про включення інформації щодо їх впливу на навколишнє середовище до їх щорічної фінансової звітності (Швеція), обов’язок забезпечення доступ до інформації щодо екологічного впливу (Україна, США). Права людини дозвіл компаніям добровільно оцінювати їхні бізнес ініціативи та визначати операції, котрі в подальшому прямо чи опосередковано порушуватимуть права людини (Данія), обов’язок забезпечення рівних умов для працівників з вадами та передбачити поміж інших оцінок також так звані „угоду щодо намірів” – добровільні угоди між загальновизнаними асоціаціями та компаніями або асоціаціями компаній щодо умов та часових рамок усунення усіх типів бар’єрів працевлаштування (Німеччина, Франція)Б обов’язок надавати практичні рекомендації компаніям, котрі шукають шляхи підтвердження того, що повага прав людини є центральним серед заходів вони здійснюють щодо забезпечення безпеки їхнього персоналу та операцій на конфліктних територіях, (США, Велика Британія). Навколишнє середовище додаткові звіти щодо соціальної відповідальності компанії, знань та know-how, екологічні заходи та їх наслідки (Данія, Швеція), запевнення, що навколишнє середовище буде захищене від як громадських, так і приватних заходів, які не врахували збитки чи шкоду заподіяну екосистемі (США, Австралія, Україна), Еко-аудит, що є інструментом менеджменту, який залучає системне, задокументоване та регулярне оцінювання управлінням охороною навколишнього середовища (ЄС). Фіскальна та податкова політика податкові пільги неприбутковим організаціям та вкладам приватного сектору щодо цілей та діяльності в інтересах громадськості (Іспанія, Україна), численні обмеження та вимоги до працедавця щодо отримання спеціального податкового статусу. Наприклад, пенсійні плани повинні бути обґрунтовані та повинні задовольняти вимоги мінімального покриття (США). Регулювання СВБ в Україні Ситуація в Україні показує, що впровадження законодавства пов’язаного з СВБ є ключовою проблемою. Якщо закони не працюють на практиці (зазвичай через так звані 21

„економічні” чинники – незадовільне фінансування), увесь процес законодавчого регулювання не досягне поставлених цілей. Справедливим є твердження, що в Україні деякі вимоги (наприклад в соціальній сфері чи охороні здоров’я) навіть жорсткіші ніж такі ж в ЄС та зафіксовані в законодавстві (наприклад, ст. 47 та 48 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” стосовно податкових пільг компаніям, котрі використовують альтернативні джерела енергії та інші заходи щодо охорони навколишнього середовища), але вони не діють на практиці. Вставка 2.6 Державний контроль Протягом останніх років, органи нагляду стали менш активними, вони застосовують все менше штрафних санкцій до працедавців та кількість комплексних перевірок підприємств зменшилася. Задля забезпечення імплементації відповідного законодавства на практиці, органи нагляду мають бути реформовані. В цьому напрямку має бути вжито заходів щодо мотивування державних інспекторів та певною мірою розширити їх права та відповідальність, оскільки вони несуть основну відповідальність за нагляд. Нажаль, приховування кількості нещасних випадків є звичайною практикою в Україні. Водночас багато діючих законів є застарілими та не відповідають дійсності. Однак цілком очевидно, що фактор законодавства є лише одним серед багатьох. Українська недорозвинена банківська система, погана мережа засобів комунікації, складне податкове та регуляторне середовище, злочинність та корупція та слабка система законодавства не стимулюють підприємства запроваджувати СВБ.

3. Інструментарій для бізнесу: СВБ на організаційному рівні 3.1. СВБ як стратегія бізнесу Які кроки повинен здійснити бізнес, щоб бути впевненим, що він займає важливе місце у суспільстві та поводиться на відповідальному соціальному рівні? Відповідь на це питання дає визначеність форм та методів застосування програм СВБ у практику бізнесу та факторів, що сприяють або протидіють розвитку цих програм. Планування Багато організацій постійно шукають допомогу щоб вписати програми з СВБ у свою повсякденну практику. Завдяки включенню програм СВБ як невід‘ємної частини системи управління бізнесом, загальна стратегія управління компанії тільки посилюється ще одним механізмом. Першим кроком в стратегічному плануванні є розробка місії та стратегічних цілей організації (Див. Рисунок 3.1). Визначення місії, тобто призначення кожної організації, спонукає менеджмент осмислити, як у довгостроковій перспективі буде виглядати його підприємство. На цьому етапі компанія повинна усвідомити свої зв‘язки з суспільством, визначити як відбувається її вплив на суспільство та у чому полягає її залежність від суспільства. Усвідомлення компанією залежності свого стабільного розвитку від стабільного й успішного розвитку суспільства є результатом роботи з вироблення компанією свого бачення і місії. Вже на першому етапі стратегічного планування компанія включає у визначення своєї місії елементи СВБ політики і своєї відповідальності за сталий розвиток суспільства. Вставка 3.1 Документальне оформлення місії Часто розробка місії супроводжується створенням офіційного документа компанії – Морального кодексу, або Корпоративного кодексу, якій затверджує першочергові цінності організації та моральні норми, яких мають дотримуватися менеджери та робітники. На другому етапі менеджери аналізують своє оточення. Можна використовувати модель PEST аналізу та відстежувати, які з політичних (P), економічних (E), соціальних (S) та технологічних (Т) факторів мають найбільший вплив на діяльність компанії. Серед усіх факторів важливо виділити ті, які знаходяться в двох сферах, що перетинаються: сфері галузевої діяльності фірми (або її бізнес інтересів) та сфері високої залежності компанії від визначеного фактора зовнішнього оточення.

Вставка 3.2 Визначення стратегічних пріоритетів СВБ Якщо в компанії висока залежність від рівня розвитку технологій у даній галузі і наявності кваліфікованої робочої сили, то така компанія може включити у свій соціальній стратегічний план програму підготовки на ринку праці професіоналів певної кваліфікації. Так діють IT (Information Technologies - інформаційні технології) компанії, що мають програми з розвитку комп'ютерної грамотності школярів або програми підтримки вищих навчальних закладів, що випускають IT фахівців. На третьому етапі компанії оцінюють ресурси ( визначаючи їхні види і величину), що можуть бути спрямовані на соціальні програми. Так само необхідно визначити наявну в компанії компетенцію по вирішенню ряду чітко окреслених питань пов'язаних із соціальними програмами, або можливість залучення консультанта (.фахівця) для такого вирішення. На четвертому і п'ятому етапах компанія розробляє матрицю SWOT. Одержання інформації про зовнішнє середовище та ії аналіз дозволяє з‘ясувати можливості, якими може скористатися компанія. Компанія визначає, які тенденції в розвитку економіки й у цілому суспільства є для неї перспективою в бізнесі. На основі цього розробляються стратегічні цілі СВБ, що дозволяють компанії внести вклад у позитивні тенденції в суспільстві і скористатися їхніми результатами. Виявлені ризики також вимагають розробки спеціальних заходів для їх подолання. Тому компанії включають ці заходи в список стратегічних СВБ цілей. На шостому етапі відбувається формулювання СВБ стратегії. Вироблені цілі зводяться воєдино і коректуються відповідно до місії компанії. Сьомий етап вимагає розробки конкретних заходів, визначення осіб, відповідальних за їхнє виконання, термінів і показників, по яких буде оцінюватись ступінь досягнення стратегічних цілей. Цим етапом починається впровадження СВБ стратегії й одночасно – реалізується організаційна функція менеджменту СВБ. Необхідно розподілити ресурси, структурувати задачі і впровадити в структуру компанії відповідний елемент, що буде центром СВБ діяльності. Завдяки цьому, на восьмому етапі можна буде здійснювати коригувальні міри для того, щоб вироблена СВБ стратегія була гнучкої і відбивала оточення компанії, що змінюється. 3.2. Управління СВБ Організація СВБ може здійснювати через створені в компанії спеціальні Центри соціальних програм . Для цього в структурі самої організації необхідно зробити зміни. СВБ діяльність повинна бути виділена в окремий напрямок. Очевидно, що стратегічно очолювати таку діяльність буде вище керівництво компанії. Але для виконання СВБ як функції бізнесу повинеɧ бути створений відповідний підрозділ. Це може бути як одна людина, так і цілий відділ.

Визначення місії, цɿлей і стратегії організації Аналіз зовнішнього середовища

Аналіз ресурсів організації

Визначення можливостей та небезпек

Визначення сільних та слабких місць

Формулювання СВБ стратегії

Впровадження СВБ стратегії

Оцінка результатів

Рисунок 3.1 Етапи розробки СВБ стратегії Деякі компанії реорганізують свою структуру управління, створюючи головний офіс з контролю всіх СВБ заходів компанії. В компанії може бути призначений виконавчий директор з програм СВБ, який несе загальну відповідальність за розробку, розвиток та управління програмами СВБ та персоналом. У закордонних компаніях є досвід створення Комітету з питань впровадження СВБ. Комітет уповноважений обговорювати та реалізовувати головні напрямки діяльності з СВБ, включаючи задоволення споживачів, бізнес етику, виконання законів та правил, захист навколишнього середовища та залучення громадськості. В деяких компаніях стоврються підрозділи, де менеджери формально зобов’язані відповідати за задоволення споживачів, дотримання законодавства, захист навколишнього середовища, залучення гродамськості та інші заходи СВБ.

Якщо до складу корпорації входить декілька бізнес одиниць, то призначаються менеджери з управління СВБ діяльностю у філіях та дочірніх компаніях з метою дотримання єдиних стандартів поведінки компанії та її представництв. Посада менеджера з соціальних програм компанії є відносно новою та маловідомою в бізнес оточенні України. В країнах з ринковою економікою це поширене явище. Вже давно існує така спеціальність, а в в університетах ведеться підготовка професійних менеджерів з цього питання. Основні вимоги до компетенції таких менеджерів зосереджені на розумінні важливості їхньої ролі у якості сполучних ланок між компанією та її внутрішніми і зовнішніми клієнтами.

Вставка 3.3 Вимоги до компетенції менеджера СВБ Обізнаність - Менеджер ознайомлений з ролями різних гравців в суспільстві та внеском, що вони його здійснюють своєю власною справою. Розуміння – Менеджер відчуває тенденції в соціальній та економічній сферах та яким чином вони впливають на ведення бізнес. Застосування – Менеджер активно залучається до справжнього втілення та забезпечення соціальних та екологічних інтересів в бізнесі. Інтеграція – Менеджер відповідає за управлінські рішення, які визначають та свідчать про соціальний та екологічний вплив бізнеса. Лідерство - Менеджер розробляє бізнес стратегії, які, з одного боку, відповідають законодавству, а з іншого - закріплюють більш суттєві вимоги. Мотивація СВБ Важливим інструментом впровадження СВБ в бізнес практику є визначення компанією стимулів, які забезпечать реалізацію розроблених соціальних стратегій. Ці стимули повинні служити спонукальним мотивом як для менеджменту компанії, так і для кожного її працівника. В цілому для керівництва стимулом виступають такі такі очікувані результати. Покращення бізнес процесів - впровадження програм СВБ вимагає складання схеми пошуку відповіді на запитання: "Чи створює ця операція додаткову вартість?" При цьому вартість розглядається з точки зору покупця. Таким чином, програми СВБ допомагає по-новому подивитися на організаційну структуру та дозволити покращити якість продукції, скоротити години виробничого циклу Покращення технологій — під час впровадження програм СВБ, компанії виявляють приховані резерви покращення технологій. Наприклад, застосування компанією екологічноі програми по зменшенню викидів можє змінити саму технологію виробництва. Покращення ділової та загально суспільної репутації компанії, посилення позицій її бренду. Це збільшуєж матеріальні активи компанії. Підвищення мотивації та продуктивності працівників завдяки психологічним факторам мотивації і формування лояльного ставлення працівників до компанії. Крім того, внутрішні соціальні програми компаній спрямовані на поліпшення умов праці та 26

життя працівників, впровадження заохочувальних програм та збільшення оплати праці. Поліпшення економічних показників компанії. Зростання обсягів продажів та посилення конкурентної позиції на ринку відбуваються завдяки лояльному ставленню покупців та сприятливому відношенню до компанії громадськості. Вставка 3.4 Організація впровадження СВБ стратегії : зразок таблиці. СВБ програма

СВБ стимули

СВБ менеджери

Вплив на Бізнес зацікавлених показники та осіб та іх інші результати ставлення

3.3. Звітність і показники СВБ Для оцінки ефективності реалізації СВБ стратегії компанії необхідно визначити показники, по яких може здійснюватися моніторинг і контроль соціальної діяльності компанії. Існує кілька основних груп показників: Група показників соціальної відповідальності перед працівниками. x Виплати премії x Плинність кадрів x Проведені тренінги та результати навчання x Оплата праці та умови праці в порівнянні з середньогалузевими (ринковими) x Понаднормові години x Структура робочої сили в гендерному та віковому розрізі x Кількість робітників - інвалідів x Кількість інцидентів на робочому місці x Оцінка працівниками своєї компанії Група показників навколишнього середовища x Вплив та витрати на навколишнє середовище x Використання вторинної сировини x Споживання енергії x Утилізація відходів x Кількість штрафних санкцій за невиконання екологічних нормативів. Група показників поводження компанії на ринку x Рекламації покупців x Скарги на недобросовісну рекламу x Штрафні санкції антимонопольного комітету x Надання споживачам кращого сервісу 27

x x x x

Рівень задоволення споживача Кредиторська заборгованість Рівень відповідності стандартам продукції Вплив продукції/діяльності компанії на суспільство

Група показників залучення до життя громадськості x Дотримання компанією прав людини x Надані робочі місця x Освітні і навчальні програми для громадськості x Участь у стратегічному розвитку регіону x Допомога в рішенні різних проблем (екологічних, охорона здоров'я та ін.) Звітність компанії по соціальних програмах є невід'ємною частиною втілення СВБ в бізнес практику компаній. Ці звіти можуть бути частиною загальних річних звітів компаній, а можуть готуватися як самостійний документ. Також компанія може розміщувати їх на своїй Інтернет - сторінці. Аудит соціальної діяльності СВБ аудит – це формальний процес огляду соціальної політики компанії та її результатів. Мета такого аудита – відпрацювати механізми та документацію, необхідні для подальшої роботи організації в цьому напрямку. Основні етапи аудиту Збір і аналіз документів і інформації x аналіз місії та інших документів компанії, які визначають її політику (кодекс поведінки); x інтерв'ю ключових працівників ( включаючи керівництво); x дослідження й опитування працівників з метою визначення наскільки проголошена соціальна місія досягнута в даній організації. Дослідження повинне бути передане для аналізу незалежній організації; x огляд зовнішньої інформації про підприємство. Оцінка розриву між поточним станом і поставленими задачами розробленим у стратегії компанії Інформування про результати аудита працівників і всіх зацікавлених осіб Коректування стратегій для подолання розриву, проведення тренінгів і навчання персоналу.

4. Висновки x Глобалізація світу та об’єднання Європи зробили сталий розвиток однією з головних цілей багатонаціональних компаній та урядів багатьох країн. СВБ не виникла раптом, вона повільно еволюціонувала в часі та стала частиною щоденного словника лише в останнє десятиріччя. x Існує багато концепцій СВБ або підходів до СВБ, які виникали по мірі того, як суспільство бачило нову роль бізнесу, а очікування суспільства з цього приводу зростали. Різні організації пропонують різні визначення, хоча в них є спільна основа: СВБ стосується того, як компанії керують комерційною діяльністю для створення загального позитивного впливу на суспільство. x Абсолютних стандартів СВБ немає, і вони можуть змінюватися з кожним поколінням, кожним етапом розвитку чи прогресу суспільства, культурними особливостями, специфікою історичного розвитку регіону/географії/країни. Концепції СВБ різняться також залежно від національних соціально-економічних пріоритетів – котрі самі знаходяться під впливом історичних і культурних факторів – та від різних типів соціальних дійових осіб, що вимагають дії за цими пріоритетами. x Соціально відповідальна ділова практика в Україні походить від багатьох різних факторів. Деякі з них характерні для України, інші більш міжнародні; деякі – історичні за характером, інші – сучасні. x Публікації, а також існуючі дослідження у галузі СВБ стосувалися здебільшого бізнес практики, відомої як благодійність. Філантропія та пожертви на соціальні потреби досі сприймаються як найтиповіша форма СВБ-діяльності в Україні. У той же час існує практика, котра демонструє активніше залучення бізнесу до СВБ-діяльності на робочому місці, а також відносно покупців і постачальників. Отже, СВБ стає частиною соціального та ділового життя, переходячи від простіших до більш розвинених форм і концепцій. x Фактично існує два табори міжнародних організацій, які визначають основні тенденції розвитку СВБ: ООН та подібні організації, які діють задля загального добробуту на світовому (континентальному) рівні та різні світові бізнес структури та громадські організації, які захищають інтереси корпоративного сектора. x Є три основні сектори залучені до процесу регулювання та підтримки СВБ на національному рівні. Це є державні установи, громадськість (громадські організації, дослідницькі інститути та інші мозкові центри) та бізнес кола представлені або компаніями, або бізнес асоціаціями. x Нормативно-правова база СВБ представлена так званим „м’яким правом” і регулюванням в законодавчому порядку. Ситуація в Україні показує, що впровадження законодавства, пов’язаного з СВБ, є ключовою проблемою. Якщо закони не працюють на практиці (зазвичай через так звані „економічні” чинники – 29

незадовільне фінансування), увесь процес законодавчого регулювання не призведе до досягнення поставлених цілей. x Важливим інструментом впровадження СВБ в бізнес практиці є визначення компанією стимулів, які забезпечують реалізацію розроблених соціальних стратегій, це - покращення бізнес процесів, технологій, ділової та загально суспільної репутації компанії, підвищення мотивації та продуктивності працівників, поліпшення економічних показників компанії. x Для оцінки ефективності реалізації СВБ стратегії компанії необхідно визначити показники, по яких може здійснюватися моніторинг і контроль соціальної діяльності компанії. Соціальний аудит як формальний процес огляду соціальної політики компанії та її результатів допомагає відпрацювати механізми та документацію, які необхідні для подальшої роботи організації в напрямку СВБ.

Данія

„Австрійська Ініціатива СВБ” була створена наприкінці 2002 року Австрійською промисловою федерацією разом із Федеральним Міністерством економічних питань та праці та Торгівельною палатою з метою підвищення рівня обізнаності, розвитку єдиного розуміння СВБ, та формулювання Австрійських Austrian Рекомендацій з СВБ, наприклад, структуру для „Економічний успіх з соціальною відповідальністю” через організацію заходів, семінарів та аналітичних досліджень. Платформа для "Соціально відповідальних інвестицій” була заснована у 2001 році Австрійським Співтовариством навколишнього середовища та технологій. Інститут співпраці з політик розвитку видає з грудня 2003 року журнал з питань СВБ. Міністерство економіки та ділових За фінансовим сприянням уряду Датський справ разом з Національною радою Інститут соціальних досліджень виконує розвитку бізнесу опублікувало доповідь крупно масштабну дослідницьку програму (на період до 2006 року) з моніторингу розвитку в з Етики у бізнесі. сфері СВБ та на ринку парці. Міністерство соціальних справ Закон про правовий захист та управління в розпочало кампанію „Наш спільний соціальних справах, який вступив в силу в січні інтерес – соціальні відповідальність 1999 року, зробив обов’язковим для всіх корпоративного сектору”. датських органів місцевої влади мати Датський уряд також підтримує 'Координуючий комітет з превентивних оцінювання рівня забезпечення прав заходів на ринку праці' з представництвом людини (HRIA), розроблене Датським федерацій працедавців, профспілок та центром з прав людини.

Федеральне Міністерство соціальної безпеки, захисту поколінь та споживачів організувало змагання на рівні федерації та нагороджування підприємств, які впроваджують найкращі рівні можливості та дружню політику по відношенню до сім’ї. В рамках австрійської Ініціативи з стабільного розвитку австрійське Міністерство сільського господарства, лісництва, навколишнього середовища та водопостачання є координатором цілого ряду заходів, які мають безпосередній вплив на питання, пов’язані з СВБ. Федеральний уряд прийняв Стратегію сталого розвитку в квітні 2002 року.

Австрія

Дослідницькі центри

Державні органи

Держава

Таблиця 2.1 Інституційна підтримка СВБ в державах-членах ЄС

Міністерство соціальних справ заснувало у 1996 році Національну мережу ділових менеджерів, яка зібрала 16 висококласних лідерів приватних та публічних компаній, які надають консультації з питань СВБ Міністерству та впроваджують заходи соціальної єдності. Ця

Австрійська ділова рада з сталого розвитку разом з Федеральним Міністерством соціальної безпеки та захисту поколінь та споживачів, Інститутом інтегративного туризму та розвитку , а Також Азіатським тур оператором прийняли участь в проекті, спрямованому на розвитку Кодексу поведінки щодо захисту дітей від сексуального насильства.

Ділові кола

Німеччина

Франція

Міністерство навколишнього середовища та енергетики видало наказ, який зобов’язав більш ніж 3000 компаній, що займаються певними видами діяльності (найбільш забруднюючими) звітувати з питань, пов’язаних з станом навколишнього середовища. Міністерство соціальних справ видало ряд керівних принципів звітування по соціальним та етичним питанням, орієнтованих на організації публічного та приватного секторів, які зацікавлені у звітуванні щодо соціального впливу їхньої діяльності. В червні 2003 року Франція прийняла національну стратегію сталого розвитку та створила Національну Раду сталого розвитку, яка відповідає за вироблення стратегії та включає 90 членів різних груп –представників громадськості. Була також заснована Група вищого рівня з сталого розвитку, яка має відстежувати імплементацію стратегії. В кожному департаменті міністерства є чиновник високого рівня, відповідальний за сталий розвиток. У Франції є перший Міністр з питань сталого розвитку. Федеральний уряд, разом з діловими та соціальними партнерами, розпочав Навчальну програму – 2003, яка включає візити Міністра освіти до компаній, з метою підвищення рівня їхньої

IMS-Entreprendre pour la Cité - неприбуткова організація, заснована у 1986 році за ініціативою Французьких бізнес лідерів. Через мережу більш ніж 130 компанійчленів організація впроваджує корпоративну відповідальність по відношенню до суспільства в цілому. German multistakeholder GC – це мережа, яку очолювана компанією Gesellschaft für Technische

В січні 2002 року чотири профспілки заснували спільний Комітет з питань заробітної платні працівників з метою контролювати яким чином відбуваються інвестиції та керуються безпечні та соціально відповідальні фонди.

Федеральний уряд започаткував інформаційну кампанію “справедливо – це добре” (2003-2005) , яка виконується неурядовою організацією Verbraucherinitiative у тісній співпраці з компанією TransFair та

мережа щорічно нагороджує найбільш соціально відповідальні компанії. Декілька регіональних бізнес мереж було засновано з 1997 року з У 1998 році уряд Данії заснував метою ініціювання Копенгагенський центр – незалежну інституцію, партнерства між яка зосереджується на добровільному компаніями та органами партнерстві бізнесу, уряду та громадськістю, місцевої влади , щоб спрямованому на заохочення соціальної опанувати місцеві єдності. соціальні зміни.

громадськості. Національна Рада зайнятості складається з членів профспілок, представників федерацій працедавців, муніципальних рад та ін. Рада надає поради Міністерству праці та соціальних справ з питань розвитку ринку парці.

обізнаності щодо відповідальності. Федеральний уряд впроваджує більш ніж 50 індивідуальних проектів в сфері екології та справедливої торгівлі. Міністерство громадського здоров’я та соціальної безпеки розпочало ініціативу ‘Роботи без перешкод’. Проект спрямований на підвищення професійних можливостей інвалідів, шляхом навчання, покращення кар’єрних можливостей в межах компаній, та посиленням превентивних заходів з метою забезпечення відповідного стану здоров’я робітників протягом тривалого часу. Уряд заснував Круглий стіл з питань Корпоративних Кодексів поведінки, зібравши на нього представників різноманітних міністерств, соціальних партнерів, компаній та неурядових організацій, з метою покращення соціальних умов та умов праці в країнах, що розвиваються. Великобританія В березні 2000 року уряд Великобританії призначив Міністра з питань соціальної відповідальності. Роль уряду в розвитку СВБ – підвищувати рівень обізнаності, виробляти керівні принципи, та забезпечувати консенсус у англійських та міжнародних кодексах практики, впроваджувати правові та інституційні рамки соціального звітування та звітування з питань навколишнього

Zusammenarbeit (GTZ) з метою підвищення рівня обізнаності та посилення розвитку питань пов’язаних з СВБ. Спільний Кодекс для Кавового Співтовариства був розроблений Німецькою Асоціацією Кави та урядом Німеччини з метою створення універсально діючого Кодексу поведінки для сталих процесів виробництва кави. Проект приймає до уваги економічний, соціальний та екологічний вимір та відноситься до всього ланцюгу. Консорціум малого бізнесу займається підвищенням рівня обізнаності конкурентних можливостей малого та середнього бізнесу через покращення їхнього соціального, економічного та суспільного впливу управлінськими

Weltladendachverband. В рамках ‘Альянсу заради родини’, заснованого урядом Німеччини разом з фундацією Bertelsmann Foundation у 2003 році, чотири проекти було започатковано в 2004 році: Ініціатива ‘Місцеві альянси заради родини’спрямована на впровадження таких заходів як гарні умови для балансу життяробота та створення гнучких можливостей піклування про дітей.

Проект SIGMA - об’єднання, метою якої є розвиток структури управлінської сталості, яка включає управлінські принципи, системи та інструменти. Фінансується Департаментом торгівлі та промисловості.

Японія

Міністр з питань навколишнього середовища Японії планує встановити фіскальний збір за вуглець, що міститься в пальному з 2006 року та спрямувати отримані гроші на імплементацію заходів проти глобального потепління. Японія також взяла на себе зобов’язання з розвитку СВБ в ООН, через Японський Банк міжнародної співпраці та Японське Агентство міжнародної співпраці.

середовища та маркування. В жовтні 2002 року, Японська Федерація економічних організацій (Nippon Keidanren) внесла зміни до Хартії корпоративної поведінки "The Keidanren Charter for Good Corporate Behavior", в якій наголосила на посиленні згоди та побудови довіри з боку споживачів. Більш того, в травні 2003 року Асоціація корпоративних управлінців (Keizai Doyukai) видала 15-ту Білу Книгу під назвою "'Еволюція ринку та менеджмент СВБ". Компанія „Sumitomo Trust & Banking Co.” розпочала управління двох корпоративних пенсійних фонди із звітуванням щодо соціальних питань та питань навколишнього середовища, яке провадиться Японським дослідницьким інститутом.

Деякі компанії реорганізували свої управлінські структури шляхом заснування офісу СВБ, який контролює всі питання пов’язані з СВБ, що традиційно контролювалися відповідними відділами (такими як відділ управління навколишнього середовища та відділ інвестицій). Істотна кількість японських корпорацій заснували департаменти СВБ, які розповсюджують інформацію з СВБ, публікуючи звіти та приділяючи особливу увагу зацікавленим партнерам.

засобами.

Таблиця 2.2 Стимули СВБ Держава Австрія

Данія

Німеччина

Види заохочень Відзнаки TRIGOS за корпоративну відповідальність у вигляді: - активного ті відповідального ставлення до справ громадськості, зокрема що стосується навколишнього середовища; - забезпечення рівних можливостей, навчання та мотивації робітників; - відкритість та транспарентність по відношенню до клієнтів та партнерів. Відзнака за відмінну якість в галузі здоров’я та безпеки на роботі, надається Міністерством економіки та праціo австрійським компаніям. Федеральне Міністерство соціальної безпеки, захисту поколінь та споживачів організовує змагання, в результаті якого нагороджує підприємства за найкращі рівні можливості для робітників та відкриту політику по відношенню до родини. Навчальні програми були засновані для менеджерів компаній та соціальних установ, які зосереджуються на реалізації принципів СВБ, закріплених в кодексах поведінки, на практиці. Приз, який надається Міністерством з питань біженців, імміграції та інтеграції за зразкові зусилля інтегрувати національні меншини до ринку праці шляхом публічно-приватного партнерства. Соціальна відзнака була заснована Міністерством соціальних справ – само оцінюючий інструмент визначення ступеня соціальної відповідальності компанії, який складається з набору запитань, на які мають відповісти працівники компанії. Соціальна відзнака може використовуватися для того, щоб показати наскільки соціально відповідальна компанія по відношенню до працівників та зовнішніх ділових партнерів. Федеральне Міністерство зайнятості та економіки заснувало (разом з Ініціативою для Зайнятості) змагання „Забезпечуючи зайнятість, компанії демонструють відповідальність”, результатом якого є нагороди компаніям, які створили додаткові робочі місця , незважаючи на скрутні економічні умови. Федеральний уряд підтримує Європейське Екологічне Управління та Схему Аудиту , шляхом надання пільг /заохочень компаніям, які застосовують ці схеми. Уряд Німеччини забезпечує фінансову підтримку малим та середнім підприємствам для розвитку політики, спрямованої на підтримку навколишнього середовища (наприклад, консультаційні послуги з питань збереження енергії, навчання, ознайомлення зі схемами управління навколишнім середовищем, інвестування у відновлювані енергії). Федеральний уряд впроваджує більше ніж 50 індивідуальних проектів в сфері екології та добросовісної торгівлі.

Італія

Нідерланди Польща

Іспанія

США

Проект СВБ – СЗ (соціальні зобов’язання), розроблений Міністерством праці та соціальних справ разом з Університетом Bocconi, спрямований на впровадження етичної поведінки компаній та їхньої активної участі в національних та локальних схемах соціального забезпечення. Проект передбачає три кроки: 1) Поширення соціально відповідальної культури серед компаній через підвищення обізнаності, адекватного навчання та інформаційних видів діяльності; 2) Рівень СВБ, на якому компанії, які добровільно погодились приймати участь в цьому проекті, надають ‘соціальний звіт’ відповідно до визначених керівних принципів та набору показників. 3) Рівень СЗ, на якому компанії, які вирішили приймати активну участь в соціальних заходах, роблять внески до СЗ Фонду, за що їм надаються фіскальні та фінансові пільги. В рамках ініціативи Eticità nelle Attività Produttive, регіон Тоскана надає фінансову підтримку місцевим малим та середнім підприємствам, які прагнуть отримати сертифікат SA 8000. Така підтримка покриває до 50 % витрат на консультації та процес сертифікації. Регіон Emilia Romagna прийняв регіональний закон, який передбачає фінансову підтримку для розвитку проектів в сфері сільського господарства. Директива про зелене інвестування впроваджує доступ до фінансів для проектів, які розроблені з урахуванням інтересів навколишнього середовища. Польське агентство з розвитку підприємництва організовує щорічні змагання „Польський продукт майбутнього”, мета яких забезпечити етичну економічну діяльність. Агентство також підтримує розвиток підприємств та впроваджує надійне та чесне ведення бізнесу згідно з законом та етичними принципами. Змагання також відбувається у версії ”Чесна гра співтовариства”, яка забезпечує принципову діяльність державних органів. Звання ’Лідера Польської екології - престижна нагорода, яка надається щорічно Міністром навколишнього середовища підприємствам та співтовариствам за визначні досягнення в галузі охорони навколишнього середовища. Нагорода для Гнучкої Компанії заохочує дотримання балансу роботажиття; нагорода за корпоративну відповідальність перед родиною; нагорода інфанти Крістини заохочує соціальні інтеграційні проекти. Закон про фіскальне регулювання діяльності неприбуткових організацій та податкові пільги за благодійництво впроваджує податкові заохочення неприбутковим установам та приватному сектору за внески для забезпечення цілей публічного сектору. Ст.26 (Кодексу про внутрішній прибуток) встановлює величезну кількість кваліфікацій та вимог для того, щоб працедавець міг отримати певні податкові пільги. Існує три види податкових пільг, які можуть допомогти працедавцям відшкодувати вартість розміщення працівників-інвалідів та зробити їх робочі місця доступними: - малий бізнес може брати щорічний податковий кредит для того, щоб зробити бізнес доступним для інвалідів. - всі підприємства можуть розраховувати на певні знижки у зв’язку з подоланням перешкод різного характеру на робочому місці для осібінвалідів.

- податковий кредит, для працедавців, які наймають певні групи осіб, які навряд чи принесуть великий прибуток (молодь, інваліди, пенсіонери, ветерани). Великобританія Податкові пільги були розроблені з метою заохотити інвестиції в підприємства, які історично боролися за фінансову підтримку. Такі пільги передбачені для інвесторів, які вкладають гроші у малозабезпечені регіони. Зокрема, передбачені схеми надання податкових пільг тим, хто займається благодійництвом., а також підтримує своїх працівників та громаду. Україна Закон про благодійництво та благодійні організації передбачає податкові пільги. Згідно з цим законом фізичні та юридичні особи, які віддають частину свого прибутку, заощаджень або власності на благодійну діяльність мають право на податкові та інші пільги згідно з діючим законодавством. Закон України Про охорону навколишнього середовища передбачає податкові пільги підприємствам, які використовують альтернативні джерела енергії та інноваційні технології. Регламент Ради 880/92/EEC та 1980/2000/EC який закріпив процедуру ЄС отримання маркування – “Eco-label”

Держави-члени Євросоюзу

Бельгія - Закон про професійну пенсію вимагає від керівників пенсійних фондів демонструвати в щорічних звітах наскільки вони користуються етичними, соціальними критеріями та / або критеріями навколишнього середовища у власних інвестиційних політиках. Франція - Закон про публічний пенсійний резервний фонд вимагає демонструвати соціальні та етичні критерії, використані при інвестиціях.

Бельгія - Закон Про інформацію та захист споживачів та торгівлю забороняє недобросовісну рекламу стосовно впливу на середовище. Іспанія

Галузь

Соціальні, пенсійні та трудові питання

Інформація та реклама

Таблиця 2.3 Законодавчі рамки СВБ у світі

- Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та про доступ до правосуддя при вирішенні екологічних проблем - Директива Ради та

Міжнародне та європейське регулювання - Ключові трудові стандарти МОП (Міжнародна Організація Праці) - Трьохстороння Декларація принципів щодо транснаціональних компаній та соціальної політики (МОП) - Декларація основних принципів та прав на роботі (МОП) - Керівні принципи ОЕСР (Організація Економічної Співпраці та Розвитку) для транснаціональних компаній – добровільні принципи та стандарти відповідального ведення бізнесу. - Зелена Книга Єврокомісії „Просування європейського підходу до соціальної відповідальності бізнесу” Австралія Законопроект про Кодекс поведінки 2000 року– законопроект про встановлення стандартів поведінки австралійських корпорацій, які мають бізнес в інших країнах. Згідно з цим законопроектом корпорація не повинна практикувати примусову чи недобровільну працю та ін. В США у 1935 році була створена Програма соціальної безпеки, з метою надання робітникам та членам їх сімей страхових пільг особам похилого віку, інвалідам та потерпілим Федеральний Закон про соціальну безпеку регулює права апліката на пільги. В Законопроекті Австралії про Кодекс поведінки корпорацій закріплено, що корпорації не повинні долучатися до такої поведінці, яка може бути розглянута як недобросовісна чи оманлива.

США та інші країни

Положення таких документів забезпечують доступ до інформації: - Конституція України - Закон України Про екологічний аудит - Закон України Про

- Конституція України - Кодекс законів про працю (регулює питання, пов’язані з трудовими контрактами, робочим часом, умовами праці, безпекою на робочому місці, соціальним захистом, порядком вирішення трудових спорів ті ін.) - Господарський Кодекс України; - Закон України „Про охорону праці” - Закон України „Про відпустки”.

Україна

Навколишнє середовище

Права людини

Німеччина - Федеральний закон про досягнення рівного ставлення до інвалідів передбачає, серед іншого, “угоду про наміри ” Франція - Компанія Adecco та Fasild (Фонд дії та підтримки інтеграції та боротьби з усіма формами дискримінації) уклали угоду про боротьбу з усіма формами дискримінації. Німеччина - Ділове співтовариство Німеччини уклало добровільну угоду з урядом про повагу до цілей та часових рамок Кіотського Протоколу до 2012року Швеція - урядові агентства повинні інтегрувати управлінські

- Закон Про послуги інформаційного суспільства та електронну торгівлю передбачає, що публічна адміністрація має виробляти та імплементувати добровільні кодекси поведінки компаній, асоціацій, комерційних або споживацьких організацій в сфері послуг інформаційного суспільства.

- Кіотський Протокол дл Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату 1992 року - Рекомендації МОП та ІКАО (наприклад стосовн рівня шумових викидів літаків) - Регламент Ради та Європарламенту 1836/93/EC та Регламент Ради 761/2001/EC передбачають

Європарламенту 2003/4/EC про доступ до інформації про навколишнє середовище закріпила принцип доступу до інформації про навколишнє середовище надає перелік типів інформації про навколишнє середовище, яка не може бути викрита у зв’язку з її міжнародним та державним значенням в контексті питань безпеки. - 10 принципів Глобальної Угоди ООН - Загальна Декларація прав людини 1948 року - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права - Європейська Конвенція прав Людини США - Закон про Національну політику щодо навколишнього середовища (NEPA) - Закон про покращення якості навколишнього середовища - Закон про освіту в сфері навколишнього середовища

Австралія Законопроект про Кодекс поведінки закріплює, що австралійські корпорації в будьяких питаннях, що відносяться до працевлаштування особи не повинні дискримінувати осіб за расовими ознаками, кольором шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, національного або соціального походження.

- Закон України Про охорону навколишнього середовища закріплює цілий ряд положень щодо захисту навколишнього середовища, а також передбачає певні пільги для підприємств, які використовують альтернативні джерела

Україна закріпила ряд правових норм, які відповідають фундаментальним вимогам та стандартам правових актів ООН та підписала принципові міжнародні документи з захисту прав людини.

забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення - Ст. 21 Закону України Про охорону навколишнього середовища закріплює право населення на доступ до екологічної інформації та активну участь у відповідних заходах.

Фіскальна політика

Іспанія - Закон про фінанси передбачає реформу регулювання благодійної діяльності, а саме те, що пожертви благодійницьким організаціям розглядатимуться як витрати на обіг.

системи навколишнього середовища та регулярно звітувати з цього приводу.

Екоаудит - систематизоване, задокументоване та регулярне оцінювання процесу охорони навколишнього середовища. Законодавство штатів передбачає податкові пільги за використання альтернативних джерел енергії. А також тим, хто дотримується керівних принципів поведінки працедавців.

енергії та інноваційні технологій Україна приєдналася до ряду міжнародних документів. - Закон України Про прибуток підприємств передбачає цілий ряд податкових пільг для таких категорій як асоціація інвалідів, потерпілі від екологічних, техногенних та інших катастроф - Закон України Про благодійництво та благодійні організації передбачає податкові пільги для юридичних та фізичних осіб, які віддають частину своїх прибутків на благодійництво, а також для благодійницьких організацій та інші законодавчі акти.

Список використаних джерел Інтернет – ресурси 1. www.rada.gov.ua – Інтернет-сторінка Верховної Ради України 2. http://www.unglobalcompact.org/Portal/Default.asp? – Інтернет-сторінка, присвячена Глобальному Договору ООН. 3. http://www.oecd.org/department/0,2688,en_2649_34889_1_1_1_1_1,00.html Інтернет-сторінка, що містить інформацію про Керівні принципи ОЕСР для транснаціональних компаній 4. http://europa.eu.int/comm/employment_social/soc-dial/csr/csr_library.html Інтернет-сторінка ЄС, присвячена регулюванню СВБ на рівні ЄС та в державахчленах ЄС 5. http://www.mallenbaker.net/csr/index.html - частина персональної сторінки М. Бейкера (Mallen Baker) –Директора з розвитку бізнесу для громадськості 6. http://www.csr-asia.com/index.php?linksid=9 - CSR Asia – Інтернет-сторінка, присвячена питанням розвитку СВБ в Азії. 7. http://www.nomura.com/ - Інтернет - сторінка, присвячена розвитку СВБ в Японії 8. http://www.findarticles.com/p/articles/mi_qa3757/is_200412/ai_n9471544 Інтернет-сторінка, яка містить цілий ряд статей, присвячених питанню правового регулювання СВБ в США

Друковані видання 9. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні / Відп. ред..: Ю.Саєнко. – К.: „Батискаф”, 2002. – 72 с. 10. Вісник доктрини приватної ініціативи / Соціальна відповідальність бізнесу в Україні. М.Стародубська. – К., УНЦПД, 2005. – 40с. 11. Employee Involvement to Improve Safety in the Workplace^ An Ethical Imperative. Sonny S.Ariss.Mid-American Journal of Business, Vol. 18, No.2. 12. Social Accountancy (Accountability): Social Balance as a (no) instrument of ethic corporative action. Queila Regina Sourza. Electronic Journal of Business Ethics and Organization Srtudies. Vol. 9, No.2.

ISBN 966 8550 31 5 Оригінал макет розроблено компанією “ТВІСА”, Видавнича компанія “КІТ” Тел.: (044) 455 94 93, 455 94 96

ÑÎÖ²ÀËÜÍÀ Â²ÄÏÎÂ²ÄÀËÜÍ²ÑÒÜ Á²ÇÍÅÑÓ: ÐÎÇÓÌIÍÍß ÒÀ ÂÏÐÎÂÀÄÆÅÍÍß

Êè¿â 2005