«Добровеличківщина-перлина в серці України».

«Добровеличківщина-перлина в серці України». Вихователь:Іщенко Ю.В.

1

Усний журнал: «Добровеличківщина-перлина в серці України». Мета: розвивати пізнавальний інтерес учнів до рідного краю.Виховувати патріотизм, почуття національної гідності, поваги до національної культурної спадщини рідного краю. Обладнання: карта України,слайди з пейзажами рідного краю, фонограма пісні Добровеличківка , презентація краєвидів та пам’ятник місць Добровеличківського району. Вступне слово вихователя. Добрий день, любі друзі. Сьогодні ми поведемо нашу розмову про рідний край, про нашу прекрасну землю.Україна – це земля, де ми народилися, живемо і зростаємо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Це наша ненька – Батьківщина. На білому світі є різні країни, Де ріки, ліси і лани Та тільки одна на землі Україна, А ми її доньки й сини. Усюди є небо, і зорі скрізь сяють, І квіти усюди ростуть… Та тільки одну Батьківщину Ми маєм… Її Україною звуть. Так, у кожного одна Батьківщина і кожен має її любити. То ж сьогодні ми поведемо розмову про нашу маленьку батьківщину, ім’я якій Добровеличківщина! Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, брати і сестри. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде велика держава – Україна. Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі. Тут жили наші прадіди, діди. Тут живуть наші батьки - тут корінь нашого українського роду, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо по¬клик рідної землі. Кожний народ створив десятки тисяч легенд , приказок, повір’їв про свій рідний край. Одні з них збуваються, інші передаються з покоління в покоління, то ж наступна 2

сторінка – легенди рідного краю. ( розповідь про «Романова скеля», «Козацька криниця», парк Ревуцького) . Поселення виникло в другій половині XVIII ст., коли згідно з місцевою легендою тут оселився втікач, кріпосний коваль Величко. З часом хутір, що виріс став називатися Добровеличківка. У 1780 році майже всі землі навколо хутора стають власністю поміщика Ревуцького, а поруч виросло нове поселення Ревуцьке, в яке згодом влилася Добровеличківка. У 1795 р. утворена Ревуцька волость, що об'єднала кілька навколишніх сіл. У середині XIX ст. волосний центр одержує статус містечка, а з 1883 р. офіційною його назвою стає Добровеличківка. Селище Добровеличківка – районний центр Кіровоградської області, розташований за 105 км на захід від обласного центру. (ШИРОТА: 48 ° 22'60'' Північної широти, ДОВГОТА: 31 ° 10'60'' Східної довготи) . Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі. Тут жили наші прадіди, діди. Тут живуть наші батьки - тут корінь нашого українського роду, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо по¬клик рідної землі. Кожний народ створив десятки тисяч легенд , приказок, повір’їв про свій рідний край. Одні з них збуваються, інші передаються з покоління в покоління, то ж наступна сторінка – легенди рідного краю. ( розповідь про «Романова скеля», «Козацька криниця», парк Ревуцького) . Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живете! (вірш Анатолія Ірхи про Добровеличківку). Поселення виникло в другій половині XVIII ст., коли згідно з місцевою легендою тут оселився втікач, кріпосний коваль Величко. З часом хутір, що виріс став називатися Добровеличківка. У 1780 році майже всі землі навколо хутора стають власністю поміщика Ревуцького, а поруч виросло нове поселення Ревуцьке, в яке згодом влилася Добровеличківка. У 1795 р. утворена Ревуцька волость, що об'єднала кілька навколишніх сіл. У середині XIX ст. волосний центр одержує статус містечка, а з 1883 р. офіційною його назвою стає Добровеличківка. Селище Добровеличківка – районний центр Кіровоградської області, розташований за 105 км на захід від обласного центру.

3

(ШИРОТА: 48 ° 22'60'' Північної широти, ДОВГОТА: 31 ° 10'60'' Східної довготи) . Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі. Тут жили наші прадіди, діди. Тут живуть наші батьки - тут корінь нашого українського роду, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо по¬клик рідної землі. Кожний народ створив десятки тисяч легенд , приказок, повір’їв про свій рідний край. Одні з них збуваються, інші передаються з покоління в покоління, то ж наступна сторінка – легенди рідного краю. ( розповідь про «Романова скеля», «Козацька криниця», парк Ревуцького) . Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живете! Прослухайте прекрасний вірш нашого земляка Анатолія Ірхи про Добровеличківку Розлився світанок долиною Де річечка Добра дзвенить. Іду понад ставом стежиною, Трава під росою бринить. Сія веселковими барвами Проміння в перлинах роси, Немов заворожені чарами, Пташині дзвенять голоси. Колись тут, весняного ранку, Величко коня напував, У кузні своїй на світанку Підкову на щастя кував. І линув від кузні в долину Дзвін з під руки коваля. Тут протоптав він стежину, Де рідною стала земля. І йшли звідусіль добрі люди, До Доброї річечки йшли, Селились в долині повсюди, Де землі родючі були. Минали роки за роками, Немало води утекло. Де річка шуміла віками Розквітло велике село.

4

У назві його воєдино Злилися велич з добром. Проснулась квітуча долина, І сонце встає над селом. Анатолій Ірха смт.Добровеличківка Як рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї всім серцем, як і до рідної неньки, проймається великою і світлою любов’ю на все своє життя. На заключення прослухайте авторську пісню вихователя нашої школи -інтернату Швець В.О. «Добровеличківка» В степах українських в зелені й квітах. Де Добра втіка з берегів Містечко стоїть влітку сонцем зігріте. Зимою покровом снігів. Чудова вода у Козацькій криниціТо ж сили йому додає. Віками вирує вона та іскриться, На сонці в сто барв виграє. Приспів: Добровеличківка- це центр українських земель. Добровеличківка- містечко красивих людей. В Добровеличківці усміхнене сонце встає. Добровеличківка- істечко хороше моє. Літа вже ввійшли в давнину, як Величко Тут кузню свою збудував. І той передзвін її впевнений,звичний На березі річки лунав. Летіли літа,бурі й війни гриміли, Від кузні містечко зросло. Із кожним новим новим поколінням міцніло Могутнішало і цвіло. Приспів: Тихий вітер колише тополі й калину, Місяць впав в тихі води ставків. Все й тепер,як колись, в ту забуту давнину, Соловей проспівав дивний спів. А по березі ходять закохані пари, В мріях тішать майбутнє своє… Раз в серцях їх палають кохання пожариБуде жити містечко моє.

5

(автор: вихователь Добровеличківської школи-інтернату Швець В.О.)

Розробку підготував:вихователь ГПД Керівник МО - Іщенко Ю.В. Консультант- заступник директора з виховної роботи Мельниченко О.Д. Бажаючим спілкуватись: 27000 вул.Шевченка, 112 тел. (05253) 51240 e-mail: dv_internat@mail.ru www.dvinternat.at.ua Набір, верстка та друк здійснювались в кабінеті інформатики школи-інтернату. Тираж 15екземплярів.

6