МАРІЯ КАЛИНОВИЧ

«Старість має бути в радість»

«КОЖНОМУ ВІКУ ПРИТАМАННІ СВОЇ ОСОБЛИВОСТІ.» – МАРК ТУЛЛІЙ ЦИЦЕРОН

Відносини між людьми – тема, яка завжди актуальна і надихає митців, науковців, теологів, звичайних людей. Обговорюються різні теорії, рекламують дієві практики, як підтримувати гармонійні стосунки з собою і навколишнім світом. І найчастіше увага приділяється темі відносин між чоловіком та жінкою, стосункам з дітьми, а до теми відносин з батьками і людьми похилого віку звертаються вкрай рідко. Не актуальна тема, яка передбачає, що повага до старших виховується з дитинства, але часом враження, що в дитинстві і забувається.

Не всім батькам пощастило в похилому віці відчути на собі увагу та любов своїх чад. То часу бракує дітям, то сил, то бажання. Що вже говорити про звичайних людей похилого віку, сусідів, перехожих, які своєю кволою ходою вже не вселяють страху, а значить - поваги. І кожен може зневажливим поглядом чи рухом зачепити колись молоду успішну людину, навмисне не зважаючи на неї. В наш час історії піонерів, які переводять стареньку бабусю за руку через дорогу, викликають сарказм, а історії з війни старого ветерана ніхто вже й слухати не став би. Кожен сам за себе. Один раз живемо. Молодість тимчасова і не варто витрачати час на тих хто її вже втратив. Приємніше тішити душу подорожами, яскравими враженнями, веселими забавами з друзями однолітками ніж приділити годину свого дорогоцінного часу і зігріти душу стареньким, які відчайдушно потребують уваги і шани, на рівні з малими дітьми.

Життєвий шлях, який проходить кожна людина, щоб зустріти свою старість рідко буває легким. Навіть найуспішніший представник свого часу пізнав етапи розчарувань, втрат, болісних почуттів і низки різноманітних обставин з яких доводилося шукати вихід або зупинятися на півшляху ковтаючи гіркі сльози. Павутина зморшок, як лінії долі на долоні, створює свій життєвий візерунок на обличчі і розповідає про те, скільки емоцій болісних та щасливих довелося людиниі пізнати та пережити, якісь навіки забути, а про якісь тужити. І довгий шлях, яким крокувала людина і зуміла не втратити себе до такого поважного віку, вже заслуговує на шану самою своєю присутністю в цьому непевному та жорстокому світі.

«НЕ ДУЖЕ ГНІВАЙТЕСЬ НА БАТЬКІВ, ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО І ВОНИ БУЛИ ВАМИ І ВИ БУДЕТЕ НИМИ.» – МАРИНА ЦВЄТАЄВА

Часом складається враження, що батьки цікаві дітям доти, поки можуть щось дати, допомогти матеріально, доглянути внуків, бути корисними в кінці-кінців. Але що робити, коли в якийсь момент робота двигуна сповільнюється, темп збивається, бажання зникають і єдиний варіант, який обирає знеструмлене тіло людини похилого віку – це тепла ковдра, чай з цитриною, зручний диван та книга. Йти на поступки своїм бажанням чи далі вмикати режим залізної людини? Ігнорувати зону комфорту, боротися з обставинами і летіти на допомогу дітям, які черговий раз потребують батьківської допомоги. Входити в їх обставини, звинувачуючи себе в неправильному вихованні, караючи себе важкою роботою на

заробітках, щоб діти ремонт доробили, а внуків в приватний садок записали. І незалежно, яка матеріальна база у кожного з батьків, претензії у незрілої душою молоді будуть до всіх. І до тих що допомагають фінансами, але час не приділяють, і до тих хто весь час присутні у житті родини, але грошей не підкидають, бо не мають.

«ЩО ТИ САМ ЗРОБИШ ДЛЯ БАТЬКІВ СВОЇХ, ТОГО Ж І СОБІ ЧЕКАЙ ВІД ДІТЕЙ.» - ПІТТАК

Стосунки в родині часто псуються через дрібні непорозуміння. Молода людина у розквіті сил рідко усвідомлює, що втома батьків не пов’язана з лінню чи бажанням. Людина у віці має право на своє життя, на свої побутові вподобання і звички, на час коли може дозволити собі насолоджуватися спокоєм та вільним особистим простором. Не обов’язково внуки – це єдиний стимул для їх якісного існування і єдина радість життя.

Вже є дослідження наковців, які вказують на те що спілкування дітей з бабусями та дідусями корисне для обох, але час проведений разом не повинен перевищувати більше чотирьох годин на день, щоб це було насправді якісне проведення часу і приносило позитивні емоції обом сторонам. Діти - це щастя, але і здорові бабусі дідусі в гарному гуморі і задоволені життям – це радість і міцна моральна опора на роки і дітям і внукам.

Берегти стосунки з батьками і працювати над ними вкрай важливо. І якщо часом здається, що у вашому дитинстві були незрозумілі нюанси пов’язані з вихованням чи моменти несправедливості, які важко забути, то краще знайти в собі сили пропрацювати ці питання з психологом чи самотужки, щоб не накопичувати негатив і тримати образи в собі. Не варто цим завантажувати батьків, які в свій час були впевнені, що роблять все можливе для становлення особистості і їх методи в той час могли бути виправдані і загальноприйнятні. В наш час є море літератури і джерел, які допомагають ознайомитися з новинками і цікавими методиками у вихованні дітей. Розвиваючі ігри, іграшки, пісні та танці. Але варто замислитися, що і вашим дуже дорослим родичам для підтримки фізичної та ментальної форми необхідна ваша увага.

Прогулянка парком, розмова в кав’ярні, похід в театр – час проведений разом піде на користь обом поколінням.

У східних країнах старша людина завжди в пошані. Їм гречно вступають місце, при потребі допомагають і вважають за честь почути пораду і отримати благослевення. Ніхто не буде відводити знервовано погляд вбік, якщо доведеться звільнити своє місце у транспорті. На зауваження єдина реакція – вибачення. Як всім подобається спостерігати за щасливими та задоволеними пенсіонерами в кав’ярнях Європи. Як часто в камери блогерів попадають кадри стареньких, які прогулюються тримаючись за руку. І як просто вже зараз працювати над тим, щоб така атмосфера підтримувалася і культивувалася на вулицях і в домівках наших міст. Де кожен український пенсіонер обділений достойною матеріальною увагою держави, хоча б отримував душевну порцію тепла, любові і турботи від своїх рідних, сусідів, знайомих та незнайомих молодих людей.