Кому в Туреччині можна все?

Багато хто вважає, що для подорожей потрібен час та чималі гроші.

Але насправді відкривати «нові світи» можна й у вихідні. Є авіакомпанії, так звані low cost перевізники, які, до прикладу, перші двадцять квитків на рейс продають за доволі невелику ціну.

От ми й вхопили ті квитки до Стамбула.

Не скажу, що в мене було чітке уявлення про Туреччину, але подорож розбила вщент усі мої стереотипи про цю країну. Але стривайте, усе за порядком!

Ми прилетіли до Стамбула всього за дві години. В аеропорту я вперше зустрів жінок у чадрі — це таке чорне покривало, яке ховає тіло з голови до ніг.

Багато хто думає, що Стамбул є столицею Туреччини, однак ні. Столиця Туреччини — Анкара. Але Стамбул — це справді історичне та культурне серце держави. Розташований на берегах протоки Босфор, він також є найбільшим містом за чисельністю населення: тут мешкає п’ятнадцять мільйонів людей.

Стамбул унікальний ще й тим, що половина його розташована в Європі, а половина — в Азії, і омивається він одночасно двома морями: Мармуровим та Чорним.

Галата-музей

З аеропорту добралися до площі Таксім рейсовим автобусом, а звідти — пішки до орендованого помешкання. На білбордах у Стамбулі немає реклами, а лише фото першого президента Туреччини — Ататюрка. Його тут шанують і люблять, адже він провів реформи в країні і зробив її сучасною державою з розвиненою економікою.

Ми поселилися в історичному районі міста біля Галатської вежі. Як Париж упізнають за Ейфелевою вежею, так Стамбул знаний завдяки Галатській.

У суботу ми піднялися на Галатську вежу, і аж дух перехоплювало від краєвиду: куполи мечетей, мости над Босфором, дахи древніх будівель…

Спустившись, рушили Галатським мостом до тієї частини міста, де розташований палац Роксолани та найстаріші мечеті Стамбула: Блакитна мечеть та Айя Софія. Я гадав, що то лише у Львові можуть бути такі тісні вулички й закапелки. А ні, помилявся: у Стамбулі вони значно вужчі та густіше розташовані.

Господарі міста

Пробираючись нетрями міста, на кожному розі та сходах зустрічали котів. Вони тут почуваються точно більш своїми, ніж туристи. І кожен містянин вважає своїм святим обов’язком нагодувати тамтешніх котиків.

Щовечора ми плавали на поромі, аби помилуватися призахідним небом: тоді воно набуває надзвичайних кольорів — від рожево-блакитного до сіро-золотого. Пороми, до речі, це звичайнісінький вид транспорту, яким люди добираються на роботу і з роботи. На поромі ти можеш стояти просто неба й спостерігати, як сонце сідає за кручі Стамбула. Годувати чайок, що десятками летять за поромом і вихоплюють шматки хліба прямо з рук.

Базар солодощів

Після відвідин пам’яток старого міста ми подалися на Єгипетський ринок. Овва: тут більше людей, ніж у всіх туристичних місцях!

На ринку ми купили найсмачніші турецькі солодощі: пахлаву з фісташками, рахат-лукум, сухофрукти… Неодмінно скуштуй, як будеш у Стамбулі. А ще там чавлять ароматний сік з гранатів прямісінько у тебе на очах.

Босфор — не просто потік посеред міста, це частина справжнісінького моря з солоною водою та дельфінами.

Неділя, як відомо, вихідний день. Для турків — теж. Усі заклади й магазини зачинені. А ми почали збиратися додому.

До нових зустрічей! Ваш Жоржик