Шевченко В. Мультимедійний контент: конспект лекцій

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики

Шевченко Вікторія Едуардівна

Мультимедійний контент конспект лекцій з навчальної дисципліни

Київ 2016

УДК 070 Ш76

Затверджено Науково-методичною радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4-15/16 н. р. від 21 квітня 2016 р.)

Рецензенти: Березенко Віта Володимирівна, доктор наук із соціальних комунікацій, професор, завідувач кафедри реклами та зв’язків із громадськістю Запорізького національного університету Снитюк Віталій Євгенович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри інтелектуальних та інформаційних систем, факультету інформаційних технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іванова Олена Андріївна, доктор наук із соціальних комунікацій, професор, декан факультету журналістики, реклами та видавничої справи Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Шевченко В. Е. Мультимедійний контент : конспект лекцій з навчальної дисципліни / Вікторія Шевченко. — Київ, 2016. — 100 с. У виданні висвітлено сутність контенту для різних видів ЗМІ, наведено пояснення та приклади збору й опрацювання інформації відповідно до поставлених завдань. Конспект лекцій подає комплекс теоретичних знань та практичних навичок із видів, пошуку й аналізу даних та з формування контенту для мультимедійних даних. Для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Журналістика», «Видавнича справа та редагування».

ЗМІСТ Вступ 6 Структура навчальної дисципліни 8 Змістовий модуль 1. Особливості контенту в журналістиці та видавничій справі

9

Лекція 1. Основні поняття дисципліни: контент, факт, дані

11

Лекція 2. Інтерпретація інформації

23

Лекція 3. Вимоги до мультимедійного контенту 37 Змістовий модуль 2. Пошук даних та вироблення мультимедійного контенту

49

Лекція 4. Дані — основа контенту. Журналістика даних

51

Лекція 5. Технології та способи збереження й опрацювання інформації

62

Лекція 6. Вироблення мультимедійного контенту

74

Завдання для самостійної роботи 96 © Шевченко В. Е., 2016

Література 97

Вступ

ВСТУП Навчальна дисципліна «Мультимедійний контент» викладається студентам Інституту журналістики відповідно до освітньо-професійної програми підготовки галузі знань 06 «Журналістика» за спеціальністю 061 «Журналістика» на першому курсі, належить до циклу дисциплін самостійного вибору навчального закладу. Студенти з першого року навчання повинні розуміти сутність контенту для різних видів ЗМІ, вміти збирати та опрацьовувати інформацію відповідно до поставлених завдань. Отже, предмет вивчення навчальної дисципліни — медійний контент, мета — засвоєння студентом комплексу теоретичних знань та практичних навичок із видів, пошуку та аналізу даних і формування контенту для мультимедійних видань. Завдання навчальної дисципліни — навчити студентів обирати спосіб роботи з даними залежно від мети публікації, оцінювати журналістський матеріал із позиції його відповідності запитам читацької аудиторії, розвинути концептуальне та образне мислення. Програма навчальної дисципліни складається з двох змістових модулів: 1. Особливості контенту в журналістиці та видавничій справі.

2. Пошук даних та вироблення мультимедійного контенту. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати: – особливості контенту для друкованих, електронних видань; – відмінності контенту від даних та фактів; – критерії відбору контенту для різних видів ЗМІ; – технічні можливості програм пошуку даних; – особливості технологій створення журналістських повідом­лень; – світові набутки відображення інформації в журналістиці.

6

вміти: – збирати, аналізувати та презентувати дані для видавничого проекту; – формулювати ідею та концепцію майбутнього журналістського продукту; – формувати контент для газети, журналу, сайту, блогу, виставки, презентації; – інтерпретувати інформацію відповідно до поставленого завдання. Міждисциплінарні зв’язки. Для повноцінного розуміння дисципліни є знання з дисциплін «Вступ до університетських студій», «Верстання медій», «Комп’ютерна графіка», «Створення та наповнення сайтів». Наведені в програмі приклади є виконаними студентами Інституту журналістики завданнями. Дисципліна викладається в обсязі 90 годин (3 кредити ECTS), завершується іспитом, що проходить у вигляді захисту мультимедійного продукту.

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ОСОБЛИВОСТІ КОНТЕНТУ В ЖУРНАЛІСТИЦІ ТА ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ Тема 1. Основні поняття дисципліни: контент, факт, дані. Визначення, особливості понять. Роль даних у журналістиці та видавничій справі. Контент та його визначення. Параметри контенту. Класифікація видів контенту. Факт і коментар. Кліпове сприйняття повідомлень. Візуальні акценти. Відмінність цифрового контенту від друкованого. Тема 2. Інтерпретація інформації. Інтерпретація інформації. Сприйняття інформації. Критерії відбору конкретного матеріалу. Способи інтерпретації. Тема 3. Вимоги до мультимедійного контенту. Заголовок та контент. Особливості заголовкового комплексу в різних видах ЗМІ. Контент друкованих ЗМІ. Особливості контенту електронних видань, сайтів, блогів, соціальних мереж. Вимоги до текстового та зображального контенту для виставок і презентацій. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ПОШУК ДАНИХ ТА ВИРОБЛЕННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО КОНТЕНТУ Тема 4. Дані — основа контенту. Журналістика даних. Джерела даних. Вимоги до джерел інформації. Формати та види даних. Збір та опрацювання даних. Достовірність даних. Офіційні організації, які надають дані. Таблиці та графіки. Вибір оптимального способу відображення даних. Тема 5. Технології та способи збереження й опрацювання інформації. Систематизація даних. Платформи для збереження та спільної роботи з да­­ними. Google Docs: таблиці, спільний доступ до документів, редагування. Тема 6. Вироблення мультимедійного контенту. Технології та прилади підготовки медійного продукту. Перетворення даних на контент. Формування концепції медійного продукту. Формування концепції проекту. Прилади для створення візуалізацій та інфографіки. Візуалізація як спосіб відображення даних у журналістиці. Презентація власних проектів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ОСОБЛИВОСТІ КОНТЕНТУ В ЖУРНАЛІСТИЦІ ТА ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ

ЛЕКЦІЯ 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДИСЦИПЛІНИ: КОНТЕНТ, ФАКТ, ДАНІ План 1. Роль даних у журналістиці та видавничій справі.

2. Контент та його визначення. Параметри контенту.

3. Класифікація видів контенту.

4. Факт і коментар. Кліпове сприйняття повідомлень. Візуальні акценти.

5. Відмінність цифрового контенту від друкованого. Науково-технічний поступ, інтенсивний розвиток новітніх інформаційних технологій трансформували сучасний соціум в інформаційний. Водночас тенденції розвитку медіагалузі зумовлені концептуально новим підходом до вироблення медійного контенту. Нині його продукування передбачає потребу опрацьовувати значну кількість даних як джерел інформації, а пошук тем та способів їх викладу зазнає постійної модифікації. Крім того, існує багато платформ, на яких можуть бути розміщені дані. Сприйняття інформації на кожній платформі має свої особливості. Нагромадження фактів із різних джерел, висвітлення подій практично в режимі реального часу роблять ЗМІ більш відкритими, демократичними, соціально зорієнтованими. Мобільні технології та комунікації надають змогу не лише оперативно й зручно знайомитися з оприлюдненою інформацією, а й самостійно долучатися до їх публікації, послуговуючись численними інтерак­ тивними додатками й системами. Чіткий поділ на суто творців і споживачів медійного контенту дедалі більше стирається, адже нині чи не кожен бере участь у його формуванні завдяки доступним можливостям, які надають блогосфера, форуми, соціальні мережі. Журналісти щоразу менше одноосібно контролюють ЗМІ. Правильно створений контент відповідає запитам читача, цікавий конкретній читацькій аудиторії, відповідає певним ви11

Лекція 1

могам задля привернення уваги й зацікавлення. Зараз споживачі інформації орієнтовані на: – швидкий перегляд новин; – відштовхування від змістових і візуальних акцентів, заголов­ ків, що зумовлює способи інтерпретації фактів. Отже, що таке контент і які його види? Англійський термін контент (content — зміст, вміст) — комбінований термін, що характеризує будь-яку інформацію. У ЗМІ контентом є вміст, будь-яке інформаційно значуще наповнення інформаційного ресурсу (газети, журналу, радіо- чи телепрограми, веб-сайту тощо), а саме: тексти, графіка, аудіо, мультимедіа, тобто інформація, призначена для медіаспоживача. Параметрами контенту є обсяг, форма подання, релевантність та ефективність. Обсяг контенту вимірюється в одиницях кількості інформації — знаки, аркуші, мегабайти, формат ілюстрації тощо. За формою подання контент буває візуальним чи вербальним. Релевантністю позначається міра відповідності отриманого результату тому, що було поставлено за мету, у запиті. Похідним від релевантності є ефективність. Водночас ефективність є основою контенту. Контент має бути доречним, відповідати запитам реципієнта й спонукати до комунікації. Доречність може проявлятися у формі подання, стилі, структурі, але головне — у змісті. Завдання контекстної стратегії контенту — встановити значимість кожного складника й спосіб отримання потрібного ефекту. Ефективний контент відповідає вимогам лаконічності, актуальності, достовірності, відповідає темі й запитам читачів, простий та одночасно повний, максимально розкриває тему. Ідеальний контент дає реципієнту все, що він бажає, у потрібний час і найбільш зручній та зрозумілій формі. Тобто для формування контенту потрібно не лише зібрати дані, а ще знати потреби читача, розуміти принципи сприйняття інформації, поведінку й реакцію читача.

12

Основні поняття дисципліни: контент, факт, дані

Класифікувати контент можна за різними критеріями: – форма подачі інформації: текстовий, візуальний, фото-, аудіо-, відеоконтент; – доступність: безплатний, платний; – зміст та жанр: інформаційний, аналітичний, художньо-публіцистичний; – належність: журнальний, газетний, телевізійний, радіоконтент, мобільний, веб-контент. Будь-який контент — це об’єкт авторського права, адже він продукт інтелектуальної праці людини. Унікальний контент — контент, що не має аналогів, розміщений у ЗМІ з дозволу автора, є результатом його інтелектуальної праці й охороняється законом про авторське право. Такий контент є першоджерелом інформації. Джерела унікального контенту — конкретні люди, агенції копірайтингу, біржі контенту. Традиційно в основі журналістського матеріалу перебуває текстовий контент повідомлення. Журналісти, видавці ретельно пишуть, редагують текст, намагаються як можна повніше й детальніше описати сутність події. Відповідно журналістикознавство, наука про соціальні комунікації, традиційно вважає текст основним носієм змісту видання, натомість зображальній журналістиці увагу приділяють як допоміжному інструментові відображення контенту. Але, наприклад, повідомлення в соціальних мережах на 90 % складаються із зображень (фото, малюнків, інфографіки) з доданим текстом (фразами, що характеризують зображене) та розгорнутим заголовком. Інший аспект — спосіб оформлення вербальної інформації, її візуальна привабливість. Дискусії щодо встановлення пріоритету контенту або дизайну лише спонукають до вивчення взаємозалежності цих двох аспектів. Дизайн робить видання привабливим, від нього залежить перше враження. Після цього набуває значення контент, але не лише текстовий. Щоб людина розпочала читати статтю, необхідно зацікавити її якісним і змістовним контентом. Причому текст не є тим інструментом, який перший при13

Лекція 1

вертає увагу, навіть актуальний матеріал може залишитися непрочитаним, якщо він не має візуального акценту, оформлений монотонно чи невідповідно до задуму або ж не враховує потреби конкретної читацької аудиторії. Змістовність візуального компонента може бути більшою за цілу сторінку тексту. В інтернет-журналістиці цей принцип є ще більш актуальним, оскільки крім статичних зображень є можливість застосовувати й анімовані, 3D, аудіо, відео. Враховуючи спрямованість особистості на видимий ряд об’єктів, одним із найефективніших способів подання даних у сучасному соціумі, влучно ідентифікованим Ґі Дебором як «суспільство спектаклю» [21], є візуалізація, оскільки саме з психологією споглядання пов’язане застосування маніпулятивних технологій у ЗМІ. Термін «візуалізація» означає графічне зображення змістового повідомлення, процесу комунікації чи її засобу, виклад події невербальними способами. Візуалізація розширює можливості журналістики, робить її потужнішою в здатності опрацьовувати значні обсяги контенту, поглиблює процес засвоєння трансльованих образів та контенту, пояснює складні дані швидким наочним способом. Правильно виконана візуалізація висвітлює інформацію там, де її проблематично викласти, послуговуючись традиційними журналістськими формами тексту або світлинами. Будь-яка подія вимірюється та вираховується, неопрацьовані факти стають доступними широкому загалові, що визначає власну позицію ще до виходу друкованого видання. Інфографіка як форма візуалізації стала невід’ємним інструментом журналістики, що дав змогу друкованим медіа максимально наблизитися до сучасних умов відеоконтенту (телебачення, інтернет), отримати інтерактивність, використовуючи звичні для читача способи подання контенту в мережевих медіа. Інфографіку використовують у різних професіях і галузях. Журналісти — бо потрібно давати інформацію непідготовленій аудиторії, вчені — тому що складна інформація, менеджери — 14

Основні поняття дисципліни: контент, факт, дані

тому що необхідно зацікавити, рекламісти — щоб показати переваги, політики — спосіб донести інформацію, бізнесмени та економісти — результати роботи. Численні стандарти та технології запроваджуються в журналістську діяльність, а найбільш придатні з них стають універсальними. Таке широке вживання візуалізацій пояснюється тим, що це гарний спосіб маніпулювання інформацією. Отже, поняття «контент» включає не лише вміст повідом­ лення. На розуміння та сприйняття інформації впливає його оформлення. Таким чином, структура, дизайн, макет, шрифти, колір разом із повідомленням формують поняття контенту. Дослідники медіа проводять численні опитування, підраховують частоту звернення читачів до того чи іншого контенту. Так, у 2014 році компанія Google провела дослідження [40], у ході якого виявила 17 видів контенту, котрий найчастіше шукають користувачі інтернету в пошукових системах. До них належать: – інтерв’ю; – переліки та списки; – інформаційні повідомлення; – соціальний контент; – голосування та опитування; – оновлення; – огляди; – порівняння; – короткі новини; – тематичні дослідження; – гучні фрази (ствердження); – історії; – прогнозування; – передбачення (а якщо б…); – вираження емоцій; – конкурси; – прайси.

15

Лекція 1

Інформація (від лат. informatio — роз’яснення) — повідомлення про щось, відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події, ситуації, чиюсь діяльність, що їх сприймають людина й живі організми, керуючі машини та інші системи [36, С. 293]. «Функцією газетної новини є інформування, а не переконання. На це працюють ряд стратегій. Журналісти посилаються на достовірні джерела, насичують текст цифрами» [33, С. 52]. Факт (від лат. factum — зроблене, здійснене) — це подія або нова думка. Фактом є правда, подія, результат, знання, достовірність яких доведена. Всі матеріали, які аналізують, тлумачать, зіставляють факти (тобто їх інтерпретують) називаються коментарем. Отже, інтерпретована інформація — це факт, пояснений чи допов­ нений іншою інформацією, яка дає нове бачення фактичної події. В основу діяльності медіа покладена передача новинної інформації. Серед факторів добору новин Н. Луман називає [27]: – новизну, несподіваність фактів, небажаність повторів; – конфліктність та напруженість інформації; – наявність кількісних показників, особливо якщо цифри порівнюються: що більші цифри, то краще; – локальність інформації; – порушення норм (правових, етичних), які медіа репрезентують у вигляді скандалів; – моральні оцінки, за допомогою яких медіа виконують функцію збереження та відтворення моралі; – перевага дій (та дійових осіб) над мотивами й причинами вчинків; – актуальність та рекурсивність; – висловлення думок під виглядом новин. Сприйняття фактичної оригінальної інформації значною мірою залежить від способу її подання. Інтерпретація інформації підвищує вплив журналістського матеріалу на читача. Будь-які фактичні дані потрібно не просто надрукувати, а втілити засобами візуальної комунікації. Крім того, сам факт графічної матеріалізації тексту розглядається як його зображення. Адже один 16

Основні поняття дисципліни: контент, факт, дані

і той самий текст можна графічно інтерпретувати відповідно до поставлених завдань: читацького призначення, очікуваної реакції, тематичної концепції видання. Для тексту й заголовків обираються шрифти певного малюнка; текст розділяється підзаголов­ ками, з нього виділяються другорядні тексти, врізи, коментарі; зображення та декоративні елементи є потужним засобом візуалізації інформації. Адже «сухий» текст без графічного супроводу сприймається лише в наукових та спеціалізованих виданнях. Зображальний ряд також набуває найрізноманітніших форм: від фотографії, малюнка до символічного абстрактного образу чи інфографіки. Вибір способу візуалізації, графічної інтерпретації залежить перш за все від читацького призначення видання, потім від тематики, концепції видання. Коментар (від лат. commentarius — замітка, тлумачення) — різновид оперативного аналітичного матеріалу, що роз’яснює смисл актуальної події, документа тощо. Перехід від моменту інформування до моменту тлумачення означає перехід від інформаційного жанру до коментуючого, що здійснюється через: – доопрацювання інформації — додавання окремих даних, які пояснюють та роз’яснюють окремі моменти. Ці пояснення включаються або в текст, або у вріз, посилання. У такому випадку інформація пояснюється інформацією; – створення монтажу з первісного фактичного матеріалу та додаткового тексту або ілюстрацій, які його розкривають. Інформація пояснюється коментарем. Крім того, первісна інформація може пояснюватися не лише коментарем, а й іншою інформа­ цією, фахівцями, редакцією; – створення нової інформації на основі фактів або нова композиція фактів. Поняття «дані» багатозначне. В одних випадках мова йде про аналітику в певній галузі, побудовану на даних (data-driven), маркетинг контенту, виявлення потенційно вірусних матеріалів і додаткове їх просування. В інших випадках дані слугують сировиною для текстового, зображального або відеоконтенту.

17

Лекція 1

Дані — цифри, конкретні параметри, факти, поняття або інструкції, подані у формі, прийнятній для розуміння, обробки та інтерпретації; джерело, за допомогою якого робиться журналістська новина. Відкриті дані (Open data) — дані, що є у вільному доступі для використання й подальшого відтворення без обмежень авторських прав, патентів та інших механізмів конт­ ролю. В. Іванов наводить вимоги, що висунула Комісія зі свободи преси до даних у ЗМІ [24, С. 190–193]: 1) повідомлення медіа повинні бути точними й правдивими, факти мають бути відділені від оцінок; 2) мас-медіа мають розглядати себе як засіб громадської дискусії, повинні подаватися не лише ті погляди, яких дотримується видання, а й протилежні; 3) створення «представницької картини тих груп, які складають суспільство»; 4) представлення й роз’яснення завдань суспільства та його цінностей; 5) забезпечення повного доступу до відомостей, отриманих за день. Ми будемо розглядати дані як джерело, за допомогою якого робиться журналістська новина [12, С. 92]. Завданням журналіста є не лише зібрати дані, а й правильно їх організувати, структурувати, акцентувати на тому аспекті, який є темою матеріалу, та прибрати несуттєві деталі або ж організувати додаткові в окремий блок. Чітко організовані дані легко сприймаються, вони цікаві та інформативні для медіаспоживача. Існує поняття «журналістика даних» — журналістика, що оперує лише фактами, які передає споживачеві у структурованому вигляді. Репортери, що спеціалізуються в журналістиці даних, часто підіймають факти, які намагається замовчувати влада. Після оприлюднення інформації державні установи починають надавати суспільству детальні звіти про свою діяльність та розподіл коштів. Британський медіаексперт Д. Гіґерсон наводить міфи щодо журналістики даних [42]: 18

Основні поняття дисципліни: контент, факт, дані

1. Це нова галузь журналістики. Ні, інструменти візуалізації та велика кількість доступної інформації сформували нову форму представлення даних.

2. Це модний тренд, несерйозне захоплення. Ні, адже даних та історій на їх основі все більше.

3. Це інтерпретація статистики урядових організацій. Ні, журналісти спочатку знаходять проблему в суспільстві, а потім збирають дані щодо підтвердження своєї гіпотези.

4. Це лише аналіз даних. Ні, присутнє глибоке знання контексту даних задля об’єктивності викладу історії. Сучасний споживач інформації вносить свої корективи в інформаційний продукт. З огляду на те що цифрові технології впливають на всі сфери суспільного життя, безупинний потік інформації, яку людина отримує з різних джерел, з одного боку, є необхідним, а з іншого — свідомість не може охопити все, відсортувати, вибрати необхідне та сформувати власний контент. Результатом захисту від перевантаження інформацією стало виникнення нового типу мислення — так зване кліпове [37] сприйняття повідомлень. Читач із усього розмаїття повідомлень «схоплює» фрагменти, які віддзеркалюються в пам’яті, і зупиняється на деяких із них. Принципам кліпового мислення відповідає ланцюжок «зображення — заголовок — текст», оскільки візуалізований контент зацікавлює людину своєю фактичністю, деталізацією, акцентуванням, інтригою та іншими властивостями. Візуалізація поглиблює процес засвоєння трансльованих образів, пояснює складні дані швидким наочним способом. За умов правильного виконання вона висвітлює інформацію там, де її проблематично викласти, послуговуючись традиційними журналістськими формами тексту. Читач під час попереднього перегляду налаштовується на сприйняття контенту, зовнішня форма структурує, акцентує, підтримує зацікавленість. Як свідчать численні дослідження, під час перегляду цифрового видання, інформації в інтернеті 19

Лекція 1

читач лише на одну-дві хвилини зупиняється на заголовках статей, тому для їх прочитання потрібні чіткі візуальні акценти, які затримують увагу. У друкованому виданні принципи оформлення відрізняються від цифрового формату, адже читач може кілька разів повертатися на ті чи інші сторінки, що враховують під час конструювання сторінки, кожного конкретного матеріалу. Однією з особливостей друкованих ЗМІ є те, що надрукований текст розрахований на візуальне сприйняття. Він об’єктивно існує у формах, які графічно та зображально візуалізують певну систему знаків, що складають писемність і національні ознаки. Окремі знакові системи становлять також засоби верстки й графічного оформлення видань, які візуально сприймаються разом із факторами матеріального фіксування вербального інформаційного продукту. На думку М. Мак-Луена, писемна культура є невербальною, тобто візуальною, адже після написання слово перестає належати слуховому каналові, воно сприймається візуально. «Візуальний світ холодний, оскільки він виключає зі своєї системи інші простори та відчуття» [28, С. 196]. У його основі — раціональне, лінійне мислення. Журналістика даних реалізується в друкованих та електронних ЗМІ вже не один рік, і щоразу виникають нові способи представлення даних, запускаються кілька цифрових репортерських проектів, які спираються на дані. Серед останніх найбільш актуальних слід назвати FiveThirtyEight, Vox, The Upshot, блог «Numbers» The Wall Street Journal. Ці та інші подібні проекти допомагають читачам краще розуміти зростаючий обсяг інформації, для чого використовують всі види даних, графіки та додатки, а також нові формати. Науковці розглядають два типи моделей комунікації [22]: трансмісійну та символічну. В одній акцент зроблено на процесі передачі інформації, в іншій основним є уявлення про масову комунікацію як про акт спілкування, певний «символічний» обмін, у який передавач та приймач включені більш-менш рівномір20

Основні поняття дисципліни: контент, факт, дані

но. Журналісти збирають первісний матеріал, перевіряють інформацію з інших видань, надають докази для проведення масштабніших журналістських розслідувань на основі даних. Вони візуалізують новини, намагаються писати прямо й просто для того, щоб читачам було легше зрозуміти, про що йде мова, та легше розібратися у великій кількості цифрових даних. Наприклад, представлення інформації в проекті «Як виглядають 2000 калорій?» («What 2,000 Calories Looks Like»), реалізованим із використанням зображень різних комбінацій меню, що пропонують провідні мережі фірмових ресторанів у США, «Трансформація Нью-Йорка» («Reshaping New York»), де роз’яснюється специфіка урбаністичних змін, що відбулися в Нью-Йорку за дванадцять років, протягом яких Майкл Блумберґ обіймав посаду мера. Сучасна медіаіндустрія має величезні обсяги даних. Більшість редакцій створюють власні бази даних чи інтегруються в уже існуючі. Тлумачення терміну «великі дані» різниться. У цілому, великими даними є як самі дані, так і техніки, і технології, що дають змогу осягнути їхній сенс. Поняття великих даних передбачає роботу з інформацією величезного обсягу й різноманітного складу, що часто оновлюється й міститься в різних джерелах з метою збільшення ефективності роботи, створення нових продуктів і підвищення конкурентоспроможності. А. Пілхофер, виконавчий директор цифрової версії The Guardian і колишній голова інтерактивної команди The New York Times, дав поради, як розпочати займатися журналістикою даних [29]: – підтримка з боку керівництва; – інтегрованість у редакцію видання; – на чолі команди — досвідчений журналіст, знайомий із журналістикою даних; – спільна робота команди журналістики даних з редакцією, обмін інформацією та статистичними даними, інтегрування цих даних в нові статті; 21

Контрольні запитання та завдання

– невелика команда: журналіст, професійний редактор даних та дизайнер, який знайомий з основами програмування; – відкриті інструменти, наприклад google spreadsheets, для обробки та візуалізації даних; – виготовлення невеликих проектів для проби своїх сил. Міжнародна консалтингова група Innivation видала брошуру (у вигляді pdf-файлу) «Інновації в газетах 2015», яка перекладена з англійської та підготовлена УАВПП за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні [25]. З неї є можливість дізнатися, яким уявляють своє майбутнє всесвітньо відомі видання, побачити еволюцію способів подання новин у пресі та найкращі зразки візуалізацій 2015 року. Журналістам, які розпочинають професійну діяльність, необхідно відстежувати результати діяльності своїх колег та аналізувати якісні медійні продукти. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ 1. Що таке контент?

2. Чим контент відрізняється від інформації?

3. Чим контент відрізняється від даних?

4. Пояснити завдання, ефективність, спрямованість, лаконічність, актуальність контенту на прикладах.

5. Відповідно до слайду (презентація) підібрати приклади різних (17) видів контенту. Пояснити.

6. Пояснити власне сприйняття контенту в медіа. Результати занести в таблицю. Медіа Газета Журнал Сайт Мобільний додаток Презентація Виставка Соціальні мережі Радіо 22

На що перше звертає увагу читач

Вимоги до тексту та зображень

Що відволікає від сприйняття інформації

ЛЕКЦІЯ 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІНФОРМАЦІЇ План 1. Фактична та інтерпретована інформація.

2. Оптимізований контент. Особливості сприйняття інформації.

3. Критерії відбору конкретного матеріалу.

4. Способи інтерпретації контенту: вербальна та візуальна інтерпретація. У першій лекції ми з’ясували, що необхідно розрізняти фактичний матеріал та інтерпретований, тобто факт і коментар. Інтерпретація (від лат. interpretatio) — пояснення зрозумілішою мовою, творча обробка твору, тлумачення змісту відповідно до конкретної ситуації. Сприйняття інформації залежить від: – змісту й виразності заголовку, що зацікавить темою; – зображального матеріалу, який привертає увагу й допомагає краще орієнтуватися в тлумаченні змісту; – графічного оформлення, яке надає динаміку зображенням, текстам, заголовкам; – місця розташування або зв’язку між окремими елементами видання; – обсягу, що вказує на значущість і дає більш або менш повне уявлення про подію; – жанрового різноманіття, яке поліпшує сприйняття. У періодичних виданнях суто фактична інформація нерідко подається у вигляді добірки «Коротко», «З останніх новин», «Запишіть адресу й телефон» тощо. Хоча можна сказати, що будьяка надрукована інформація вже інтерпретована самим фактом відбору для друку серед багатьох інших подій, скороченням чи поданням окремих деталей, виділенням основної думки заголов­ ком, приверненням уваги зображенням. Усе це перші форми інтерпретації. Процес відбору й систематизації фактів, що лягати23

Лекція 2

муть в основу матеріалу, здійснюється крізь призму об’єктивних та суб’єктивних причин: заангажованість видання, позиція власника, емоції журналістів, які не можуть стояти осторонь і виконувати лише інформативну функцію. Саме в цьому випадку ми стикаємося з поняттям інтерпретації. Залежно від того, яку позицію займає редакція та власники ЗМІ, постає питання: як обґрунтовано подати інформацію, визначити тему та зміст? Критеріями відбору конкретних фактів для створення журналістського матеріалу серед багатьох інших є: – точність даних (джерело інформації); – час та простір (коли й де); – масштаб відносно конкретного регіону; – відома особистість; – неоднозначність — наскільки суспільство може сприймати й має неоднозначні думки з цього приводу, наприклад скасування смертної кари; – значущість для більшості, наприклад коливання курсу долара; – передбачуваність чи непередбачуваність; – частота, повторюваність; – трагічність ситуації; – несподіваність (неочікуваність); – розвиток події (продовження вже відомої історії); – відомість (невідоме у відомому, оригінальність погляду); – негативність (свідоме погіршення ситуації, утрирування). Зовнішня форма видання формує позицію читача — активного або пасивного: що більше елементів оформлення, то менше лишається свободи індивідуального сприйняття повідомлення. Відповідно, оформлення видання може бути активним, енергійним, рішуче пропонувати власне бачення тієї проблеми, до якої звертається автор, або ж нейтральним, давати читачеві свободу власного тлумачення змісту й лише в уяві конкретизувати текст. Обраний спосіб інтерпретації залежить від виду видання (навчальне, художнє, довідкове, наукове тощо) й наявності зображень, довідкового-допоміжних текстів.

24

Інтерпретація інформації

Існує два способи інтерпретації контенту: – функціональне конструювання тексту — метод оптимального наочного подання інформації, структуризації матеріалу відповідно до поставленого завдання. Його завдання — максимально полегшити користування виданням, пошук, сприйняття, засвоєння та запам’ятовування інформації; – художня візуальна інтерпретація — перетворення повідом­ лення на візуалізацію. Оптимізація текстового контенту означає, що матеріал, написаний зрозумілою мовою та поданий у добре структурованому вигляді, містить ключові слова, візуальні акценти. Це знову ж таки пов’язане з кліповістю сприйняття. Адже більшість читачів спочатку не читають всю статтю, а переглядають текст навскіс на наявність корисної інформації. Оптимізований контент повинен містити такі важливі моменти, як: – правильно складені заголовки; – марковані списки; – виділення ключових слів; – у кожному абзаці має бути завершений смисл, лише одна ідея; – правильний добір слів і їх кількість; – розкрита сутність питань, які цікавлять читача; – чітко структурований текст; – враховані особливості читацької аудиторії. Інтерпретована інформація значно полегшує читачеві сприйняття нових термінів, незнайомих назв та імен. Іноді достатньо одного речення, щоб читач отримав необхідну інформацію. Ці пояснення можуть подаватися у вигляді словника, мініатюрної енциклопедії, приміток, покажчиків, зносок, врізів, додаткових текстових блоків, додаткового паралельного тексту чи зображень з експлікаціями. Пояснення незрозумілого матеріалу здійснюється: – звичайним посиланням внизу матеріалу або сторінки (коментар­-словник); – посиланням на матеріал в іншому виданні або на іншій сторінці; 25

Лекція 2

– винесенням пояснення у вріз; – схемою, інфографікою. Завдяки цьому основний текст позбавляється пояснювальних речень, які відволікають увагу від головної теми, а читач може ознайомитися з невідомим матеріалом у разі потреби. Важливу роль для читача відіграє джерело отримання даних. Для якісного матеріалу необхідно використовувати тільки достовірні, перевірені відомості. Запозичення даних із інших джерел іноді є необхідним для представлення різних позицій або ж за відсутності власних даних. Але важливо, щоб читач розумів, коли він має справу з фактами, а коли — з матеріалом інших джерел, які обов’язково слід називати. Для того щоб інтерпретувати інформацію, потрібен документальний фактичний матеріал, що відповідає таким вимогам: – свіжість — останньої години, навіть хвилини. Все, що надходить у редакцію, має бути миттєво переглянуто й розсортовано за тематичними розділами; – точність та повнота викладу. Документи повинні бути в історичному та сучасному аспектах; – вигляд, що дає змогу терміново включити матеріал у роботу: зображення — підготовлені для друку, цитати — перевірені з вказівкою на джерело, тексти — відредаговані й підписані до друку. Способи інтерпретації літературного твору складалися історично. Багатоплановість сюжетних ліній класичного роману ХІХ століття підказала художникам-ілюстраторам ідею створення ілюстраційних циклів, що розкривають сюжетні лінії в процесі формування характерів, духовного світу героїв. Розвиток людства супроводжується постійним збільшенням кількості комунікаційних каналів завдяки доповненню каналів природних (візуальний, вокальний, тактичний, смаковий, нюховий) штучними, свідомо створеними людьми. Робота з інформацією — важливий аспект редакційної роботи, вибір того, що цікаво аудиторії, і формат подання задаються концепцією та напрямом редакції. Нині форми інтерпретованої інформації можна звести до таких: 26

Інтерпретація інформації

1. Довідкові фактичні дані, включені до основної журналістської історії. Вони можуть бути короткими або розгорнутими, з авторською оцінкою, у вигляді візуалізації. Розділяються на такі: – новина з досьє — передісторія події, таймлайн, хроніка, фрагменти документів; – географічна довідка, локація об’єкта; – словник; – політична чи економічна довідка, опис країни, характеристика економіки, аналіз політичних подій; – коментар-­інтерв’ю учасників подій або фахівців, опис подій з інших джерел; – біографічна довідка.

2. Коментар-пояснення — напівдовідка, напівкоментар у вигляді врізу, окремого текстового блока. Основний текст без подробиць про подію потребує редакційного коментаря, пояснення, прогнозу про очікувані події.

3. Акцентування зображенням: місце події, портрети учасників, карта, схема, розвиток сюжету у фотодобірці.

4. Композиційна інтерпретація: групування матеріалів у добірки (блоки з однорідним оформленням), відповідний стиль оформлення (світлий, динамічний, врівноважений), спосіб верстки (блоки, горизонтальна, вертикальна, діагональна), розміщення в певному місці сторінки.

5. Текстові акцентування шрифтовими або нешрифтовими способами.

6. Перетворення інформації у візуалізацію: графічні нормативи, малюнки, інфографіку, фотографії, типографіку [11, С. 120–121]. Задля спрямування погляду читача в потрібному напрямку користуються шрифтовими та нешрифтовими засобами, різноманітними композиційними побудовами, кольоровим акцентуванням. До шрифтових засобів інтерпретації належать: зміна гарнітури, кегля, накреслення, насиченості, щільності шрифту основного тексту. До візуальної інтерпретації контенту належать композиційні засоби, акцентування проміжками та декоратив27

Лекція 2

ними елементами (фігурні знаки, лінійки, рамки, плашки, підкладки, орнамент), зміна формату складання, додавання врізів, інфографіки. Внутрішня структура видання в основному відображається шрифтовими елементами. Літери служать своєрідними «цеглинками», з яких складаються шпальти, створюється система рубрикації, довідкові елементи видання. Характер цих цеглинок, їх малюнок, накреслення, розмір, колір допомагають розв’язанню цілого ряду утилітарних, функціональних та естетичних художніх завдань. Виділення кольором застосовувалося ще до нашої ери єгипетськими переписувачами. У цьому значенні колір перейшов до греків та римлян. У латинській термінології слово «рубрика» (від слова «рубер» — червоний) — червоний рядок або фраза — означало новий розділ, вказувало на членування тексту. Червоним кольором виділяли важливі слова, писали дати. За допомогою кольору в деяких рукописних книгах від основного тексту відокрем­ лювали коментарі — не просто виділення, а розділення тексту, його диференціація відповідно до службових функцій. Збереглася з V століття рекомендація щодо застосування кольору в рукописних книгах. Ієронім радив уживати «різноманіття фарб» в історичних хроніках, «де послідовність царювань, що зливається через тісноту тексту, могла б розмежовуватися завдяки застосуванню червоного кольору» [23, С. 48]. Кольором також робили інтонаційні виділення в старослов’янській книзі. Найважливіші місця, які слід було читати в першу чергу й виділяти голосом, виділяли червоною фарбою. Згодом, навпаки, червоним виділялося те, що читати було необов’язково. У ХVІІ cтолітті кольоровий друк став суто декоративним. Вибір гарнітури визначає сприйняття тексту. Шрифтові засоби виділення різноманітні, є значна кількість кеглів і накреслень всередині кожної гарнітури, пряме, курсивне, світле, напівжирне, мале та велике накреслення букв, а також жирне, широке й вузьке. Отже, у виборі навіть однієї гарнітури існує багато варіантів 28

Інтерпретація інформації

для виділення та акцентування шрифтовими засобами. Малюнок літер може сприйматися на аркуші як площинний або об’ємний. Плоскими виглядають шрифти з однаковою товщиною основних та сполучних штрихів. У шрифтах з різною товщиною штрихів тонкі штрихи здаються віддаленішими, що створює об’ємне враження. У малих літерах більшості гарнітур переважають круглі елементи, що виступають за лінію рядка, завдяки чому малі літери зручніші для тривалого читання. Форма букв тією чи іншою мірою здатна викликати низку асоціативних уявлень. Характер шрифту й спосіб його компонування, зокрема, говорять про статику чи динаміку. Наприклад, курсивні й похилі накреслення шрифту в багатьох випадках виглядають динамічнішими за прямі. Світлим, жирним, напівжирним і широким накресленням шрифту створюється відчуття ваги або легкості. Нормальні, вузькі й широкі накреслення шрифту пов’язуються з поняттями про більшу чи меншу стрункість, стійкість і пропорційність. Насиченість шрифту, зумовлена товщиною штрихів і компактністю рисунка літер, дає змогу говорити про його кольоровість навіть у відтінках сірого. Вербальний контент у композиції — не безформний вміст, довільно втиснутий у відповідну оболонку, а реальна структурна основа конкретного виду ЗМІ. Абзацними відступами текст членується на логічно закінчені фрагменти. Читач знає: з нового абзацу починається нова думка. Відсутність абзаців створює враження безперервного потоку слів, монолітного фрагменту, який є єдиним цілим. Текст, розділений на абзаци, але в оформленні якого абзацні відступи відсутні, вказує читачеві на міцний зв’язок всіх абзаців під час вираження головної мети. Збільшення проміжку між окремими фрагментами тексту зупиняє читання, а отже, розмежовує ці текстові блоки. Не випадково перед заголов­ ком завжди встановлюється більший проміжок, ніж після нього. У такий спосіб читач візуально розуміє зв’язок цього заголовку з наступним текстом. У врізах, наприклад, вживається менший інтерліньяж, що одночасно відокремлює його від основного тексту, 29

Лекція 2

а також зв’язує всі рядки навіть без застосування декоративних і пробільних елементів. Декоративні елементи спроможні своєрідно оздобити видання, внести певну функціональну роль у його композицію. Вони, зокрема, врівноважують текстові матеріали, надають завершеності всій композиції або її частинам. Різні за товщиною та накресленням лінійки, квадратики, кружечки, трикутники можуть підкреслювати, відділяти або зв’язувати горизонтально та вертикально слова й рядки тексту. Ними створюють природні паузи у сприйнятті тексту як у промові або, навпаки, об’єднують слова й рядки, акцентують потрібні місця. Ці ж елементи можуть служити в пізнавальній книжці або добірці періодичного видання умовними покажчиками, знаками, що замінюють деякі види заголовків. В інших випадках виражальні якості нешрифтових засобів доповнюють, підсилюють, підкреслюють виражальні властивості шрифту, сприяють наданню тексту ілюстративності. У друкованому виданні декоративні елементи часто стають своєрідним ланцюжком, що поєднує великий за обсягом твір у єдину архітектонічну цілісність. З однакових складників можна створити чималу кількість композицій, які задовольняють певні естетичні й утилітарно-функціональні вимоги, мають різні виражальні якості, викликають потрібні асоціації, по-різному нюансують й доносять зміст, закладений у тексті. Візуальна інтерпретація дає змогу надати тексту специфічні якості, які відсутні під час читання й мають власні переваги. Друкований текст одночасно стає ілюстрацією. Наприклад, текст телеграми можна надрукувати шрифтом, що схожий на телеграфний, та обвести його лінійками. Візуально відтворюють текст табличок та вивісок, оголошень, афіш, наказів, протоколів, уривків з інших друкованих видань тощо. Уведення кольору ще більше активізує виразність контенту. Нешрифтові прийоми та засоби надають інтонаційне забарвлення, додають значення текстовій частині. Наприклад, якщо герой статті піднімається сходинками, 30

Інтерпретація інформації

це місце може бути проілюстровано рядками нерівної довжини, які своїм зовнішнім виглядом викликають у читача уявлення про підняття вгору. До способів композиційної інтерпретації належать: добірки, застосований стиль оформлення (світлий, динамічний, врівноважений) та вид верстки (блоки, горизонтальна, вертикальна, діагональна). У добірці під певною рубрикою є можливість об’єднати 4–8 різноманітних текстів — коротку новину, коментар, хроніку, карикатуру, навчальне завдання, кожен із заголовком і навіть підзаголовком. У періодичному виданні добірки бувають плановими чи оперативними, вирізняються жанрами (моножанрові), тематикою (багатожанрові). Додаткові тексти, добірки розташовують у бічному блоці, на полях, друкують відмінним від основ­ ного шрифтом, на інший формат. Добірка має таку структуру: спільний заголовок, епіграф (цитата) або кілька підзаголовків, кілька однотипних коротких матеріалів, які складають основний фактичний матеріал добірки, короткий вступний та заключний коментар, зображальний матеріал. Хоча частина з переліченого може бути відсутня. Добірка зручна для періодичного видання своєю оперативністю: вона може бути скомпонована швидше за написану статтю. Під час створення візуального повідомлення особлива увага приділяється композиції — забезпеченню цілісності, взаємо­ зв’язку й гармонічної єдності всіх елементів. У композиції важливе значення має зорове виділення головного значеннєвого елемента, сполучення його з композиційним центром. Композиція повинна: – бути цілісною, упорядкованою, не містити елементів чи блоків, що суперечать функціональному призначенню; – ґрунтуватися на співвідношенні головних і другорядних елементів, тобто в єдності між головним і другорядним, не тільки між цілим і частиною, а й між різними фрагментами всередині кожної складової частини; – розміром та пропорціями відповідати стилю та змісту.

31

Лекція 2

З оформлення та структури видання складається перше загальне емоційне враження, що виникає під час перегляду видання ще перед читанням, створюється настрій (радісний, патетичний, ліричний). Особливу роль посідає візуальний складник. Візуальний контент, зображення виступають виразниками логічно-змістового членування та підпорядкування частин журналістської оповіді, активно включаються в загальну просторову структуру видання, але при цьому мають власні особливі якості, образно й фактично передають зміст. Сприйняття людиною тексту відрізняється від сприйняття зображення. Текстовий набір завжди сприймається динамічно, а зображенню, як правило, притаманна статика. Це закладено в самій природі зображення, яке схоплюється оком цілком, і воно тим більш статичне, чим більше часу потребує розглядання його, що зумовлено змістом зображення та композиційною будовою. Статичність зображення відносна: у разі додавання до тексту воно не лише затримує рух (читач від перебігу рядками тексту переключається на більш складну дію), а й бере участь у ньому. Використання декількох фрагментів однієї ілюстрації дає змогу розкласти статичне зображення на динамічний, розгорнутий у часі ряд, схожий на кадри кінофільму. Відокремлені в композиції видання шпальтами тексту, згином корінця розвороту або навіть розміщені на різних розворотах, вони залишаються зв`язаними єдністю дії. Безумовно, серія ілюстрацій, що розкриває сюжет, фабулу, композицію твору, виконує складні архітектонічні завдання. Розмір та розміщення складників композиції дають змогу створити ту чи іншу будову, пов`язану не лише зі змістом тексту, а й бажаним характером ритму. Від цього залежить активність переключення уваги читача з тексту на зображення та повернення до тексту. Значення малюнка, схеми, креслення в тексті визначає розмір зображення, його масштабне відношення до тексту та інших ілюстрацій. Один і той самий сюжет може мати велику кількість втілень — зорових, мовних. При цьому зовсім не обов`язково основним, первинним, тут буде виступати текст, 32

Інтерпретація інформації

а вторинним — зображення. Текст та ілюстрації, об`єднані спільним сюжетом, зберігають певну автономію, поєднуються у двох варіаціях: вони можуть наближатися, повторюватися одне в одному та доповнювати оповідання власними подробицями або розкривати інший бік проблеми та далеко розходитися. Ілюстрація крізь тему, сюжет наочно коментує зміст тексту, допомагає передати розвиток сюжету, відкрити ідеї, мету, психологічні, філософські проблеми твору. Інакше пов`язується зображення та текст, якщо вони виступають як дві різні форми оповідання про один і той самий предмет, сюжет або явище. Існують такі способи взаємодії тексту та зображення, за яких читач не міг би однозначно сприйняти фабулу, у синтетичний образ вноситься ускладнююча авторська позиція. Ілюстрація стає не так графічним об`єктом, як цілісною образною моделлю деякого художнього світу. Вона не лише пояснює текст, а й сама ставить перед читачем досить складне завдання свого розшифрування та прочитання. Її відношення до тексту є далеко неоднозначним. Існує два основних способи взаємодії вербального та візуального в ЗМІ. У першому поле зображення чітко визначено рамкою або власними межами, і це відокремлює простір зображення від інших складників. Але й така ілюстрація може бути незамкненою та створювати уявлення переходу за межі аркуша або до сусідніх малюнків. Власне принцип такого ілюстративного ряду відповідає принципам будови позакнижкових самостійних зображень. В іншому випадку малюнок зовсім не має меж, вільно розміщений на фоні білого аркуша, поряд із текстом або врозріз його рядків. Відкриті зображення тісніше пов’язані з текстом, передбачають не переключення уваги читача з тексту на ілюстрацію, а паралельне, майже одночасне прочитання того та іншого. Завдяки цьому відкриті ілюстрації активніше включені в динаміку видання, ніж закриті. Незамкнена ілюстрація повніше створює образ теми в просторі видання, тому що простір зображення та дії не розірвані рамкою, відкритою в оточуючі поля та тексто33

Контрольні запитання та завдання

ві шпальти. Порушити замкненість зображення, відкрити його можна, використовуючи різні перетини або обриви рамки, що дають змогу зберегти специфічну глибину зображального простору й дати виходи з нього в інший за своїми властивостями, єдиний динамічний простір аркуша. Розвиток технологій і творчі експерименти розширюють застосування традиційних засобів оформлення, сприяють формуванню нових композиційних побудов елементів та комплексів елементів різних видів ЗМІ. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ 1. Перелічити (з конкретними прикладами) критерії відбору конкретної інформації (контенту).

2. Від чого залежить сприйняття інформації?

3. Як змінюється оформлення одного того самого повідомлення відповідно до мети його опублікування?

4. Вербальна інтерпретація відповідно до виду видання. Створити повідомлення на одну тему для різних видів ЗМІ, пояснити відмінності складників.

5. Перелічити та продемонструвати форми інтерпретованої інформації.

6. Підібрати приклади форм інтерпретації інформації, поєднання матеріалів у добірки. Пояснити значення засобів виділення. Виділити елементи, які надають акцент або змінюють, посилюють зміст.

7. Візуальна інтерпретація інформації. Обрати тему, навести приклад фактичної інформації та розширеної, доповненої даними (вербальними та візуальними). ПРИКЛАД ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ 4 Вербальна інтерпретація відповідно до виду видання Для кримінальної хроніки Сьогодні, 19.11.2015, поліцією міста Кривий Ріг була затримана Ворона, вона підозрюється у вбивстві двох вороненят, яких працівники МНС виловили з річки через добу від часу настання смерті. Затримана визнає свою провину й пояснює, що впустила їх навмисне, оскільки вони їй збрехали, сказали, що на старості доглядатимуть її, хоча не знали, що буде насправді. Лише одне з трьох її вороненят, яких Ворона переносила через річку, залишилося живим, зараз воно перебуває під наглядом лікарів і через добу його 34

Приклад виконання завдання

відпустять. Ось тільки залишається невідомим, яка доля чекає на нього без матері, адже їй загрожує щонайменше вісім років ув’язнення. Для дитячого видання Ворона підгодувала трьох вороненят, які ще не могли самі літати, і вирішила собі перевірити, хто з них найсправедливіший. Та й каже: «Діти, ми на цьому дереві не зможемо залишитися, бо завтра його хоче господар зрубати. Тому я вас мушу перенести на друге місце, он там — за широку ріку». Сини її погодилися. Ворона бере в лапи найстарше вороненя й несе. Над водою питає: «Чи будеш, синочку, так мене годувати на старі літа й переносити, куди треба, як я тебе?» А вороненятко каже: «Ой, чому ж ні? Буду, мамусю!» Але мама впустила його в річку. Вернулася по друге й теж упустила, бо воно так обіцяло, як і перше. А Ворона ж знає, що то мудрація. Вертається вона за третім і питається в нього те саме, що й братиків, які вже втопилися. Проте третє вороненя каже: «Ненько, я не можу вам цього обіцяти, бо і я буду мати тоді таких дітей, як ви зараз маєте. Я теж муситиму їх так годувати, як ви нас годуєте сьогодні. То їх опустити не можу й вам цього не обіцяю». Ворона приємно здивувалася, що її син справді вірна й чесна дитина. «Я перенесу тебе й догодую», — сказала йому. А тих двох потопила, тому що вони були брехливі, обіцяючи її так на старість годувати, як і вона їх годувала. Для жіночого журналу Поради матері-героїні Ворони, яка виростила чотири покоління дітей, іншим мамам-птахам. Як визначити найвірнішу вам дитину: 1. Сказати дітям, що ви змінюєте місце проживання і вам потрібно перенести їх через річку.

2. Над серединою річки запитуєте, чи доглядатиме дитина вас у старості. Якщо так, то впустіть її у воду: вона не заслуговує вашої любові, бо сказала неправду.

3. Так продовжувати доти, доки хтось із ваших дітей скаже, що не може вам цього гарантувати, бо матиме своїх дітей, яких потрібно доглядати. Хай щастить вам, шановні матусі! Дотримуйтеся моєї інструкції і вас оточуватимуть найвірніші дітки. Для суспільно-політичного журналу У світі багато жорстокості, але нас не цікавить те, що не торкається кожного особисто, ми стаємо пасивними. І це погано для суспільства, бо щодня скоюється безліч злочинів, але якби ми не були байдужими, то їх кількість ставала б меншою.

35

Приклад виконання завдання

Про що думає мати, коли вбиває свою дитину? Чим вона керується, скоюючи такий страшний злочин? Розібратися із цими питаннями нам допоможе Ворона — мати, яка згубила двох своїх найстарших дітей.

— Пані Вороно, скажіть, чому ви вирішили випробувати своїх дітей?

— Безперечно, я любила своїх діток, віддавала їм усю свою любов і силу. Та я мала бути впевнена, що вони відплатять мені тією самою монетою.

— Що ви відчували, коли бачили, як ваші діти безпорадно летіли вниз у річку?

— Вони мене зрадили, збрехали, тому я мала позбутися їх. Мені було байдуже, я знала, що хоч один та мав сказати правду.

— І що, ви отримали бажану відповідь?

— Так!.. Її дало моє найменше вороненятко, воно моя найвірніша дитинка. Отож, ми переконалися, що таким людям байдуже кого вбивати: чи рідну дитину, чи зовсім не знайому людину. У них немає ніяких цінностей, вони вважають свої вчинки правильними. Та не нам їх судити, залишаємо це на їхній совісті. Для чоловічого журналу Ідеал жінки — який він? Що жінка повинна вміти робити, як поводитися, щоб стати тією єдиною, яка потрібна тільки йому?

1. Вона має вміти давати раду з дітьми.

2. Приймати неординарні рішення, щоб визначити наскільки їй вірні діти, можна їх навіть втопити в річці й залишити собі одне найвірніше.

3. Визнавати свою провину й свої помилки.

4. Хоча б одну дитину вигодувати й виростити.

5. Вона має бути мудрою у всьому.

36

ЛЕКЦІЯ 3. ВИМОГИ ДО МУЛЬТИМЕДІЙНОГО КОНТЕНТУ План 1. Заголовок та контент. Особливості заголовкового комплексу в різних видах ЗМІ.

2. Контент друкованих ЗМІ.

3. Особливості контенту електронних видань, сайтів, блогів, соціальних мереж.

4. Вимоги до текстового та зображального контенту для виставок і презентацій. У кожного виду ЗМІ є свої особливості, свої читачі, певні умови читання, що впливає на спосіб подання інформації. У соціальних мережах важливе значення мають стислість інформації, влучні позначення теми; а в журналах — аналітичність, жанрове різноманіття, яскравість зображень, у газетах — чітка структуризація та оперативність матеріалів, на сайтах — змістовність відео, інтерактивність. Але в будьякому випадку зображення та заголовки — найперше, на що звертає увагу читач. Читач передусім бачить заголовок як графічне зображення, а потім читає його зміст. Саме тому важливий матеріал може залишитися поза увагою, якщо він має непомітний заголовок. Заголовки переривають текст, змушують зупинитися перед читанням нового підрозділу, що дає змогу осмислити прочитане й підготуватися до подальшого сприйняття. Крім цього, членування тексту полегшує читання вибірковими порціями — лише про той предмет, що зацікавив найбільше. Отже, вимоги до змісту та оформлення заголовків дуже високі. Рубрикація видання, або заголовковий комплекс — система взаємопов’язаних заголовків, що відображає логічний чи інший зв’язок і підпорядкованість частин тексту, які позначаються ними.

37

Лекція 3

До складників заголовкового комплексу належать: заголовок, рубрика, підзаголовок, анонс, лід, вріз, текстівка. Рубриками в загальному розумінні називають заголовки частин видання (творів, внутрішні заголовки підрозділів, заголовки елементів довідково-допоміжної частини видання), а також виділені заголовками частини (розділи, глави, параграфи тощо). У періодичних та електронних виданнях поняття рубрики має специфічний зміст — узагальнення тематики. Заголовки у виданні є важливим засобом передавання інформації. Вони призначені для: – отримання уявлення про зміст статті та відображення найголовнішого в публікації; – структурування видання, організації, спрямування читання; систематизації текстового та графічного матеріалу, позначення зв’язку між складниками видання; попередження про початок нового матеріалу, необхідності зробити паузу для осмислення прочитаного; – виконання довідкової функції, полегшення та спрощення пошуку частин твору чи видання; – поглибленого розуміння твору, оскільки наочно розкривають його будову, співвідносне значення заголовків і наступних текстів, місце кожного в загальній структурі твору; – привернення уваги читачів до конкретних матеріалів, зацікавлення тематикою. Держстандарт України виділяє поняття «заголовковий комплекс»: «сукупність взаємопов’язаних текстових і графічних зображень, що лаконічно подають інформацію про видання» [18, С. 13]. Відповідно до основної функції заголов­ ка — дати попередні відомості про матеріал — заголовковий комплекс передбачає наявність чи відсутність певних компонентів із власними функціями, що висвітлюють логічну послідовність тексту, з різних боків розкривають зміст. Крім цього, заголовок утворює необхідні зорові центри через поєднання елементів комплексу різними графічними прийомами та засо38

Вимоги до мультимедійного контенту

бами. Тобто змістова функція заголовкових компонентів дає читачеві змогу відшукати потрібний матеріал, а графічна — привернути увагу до нього. Для підвищення швидкості читання, спрощення й конкретизації заголовки намагаються робити якомога коротшими та складати великим кеглем: простота викладу змісту сприяє розумінню, стислість є запорукою виразності. Тому за необхідності винесення в заголовок довгої фрази його розбивають на кілька частин: у назву ставлять одне-три слова, а продов­ ження переносять у підзаголовок чи інші елементи заголов­ кового комплексу, роблять перевернутий заголовок (kicker, hammer). Сукупність вимог до заголовків можна звести до таких: – використання конкретних імен, дат, цифр замість абстрактних слів «актор», «багато», «швидко», «більше», «деякі» тощо; – використання емоційних слів чи дієслів, слів-обіцянок, адже вони підсилюють заголовок і спонукають до дії: небезпечний, несподіваний, помилковий, міф, несправедливо, шкідливий, зворушливий, унікальний, ексклюзивний, зізнав­ ся, знайшов тощо; – звернення до людських почуттів, найкращих якостей особистості, наприклад відчуття справедливості, жалю; – згадування імен відомих особистостей навіть у статтях, де про них йдеться одним абзацом, до того ж імена слід писати повністю; – заголовок має відповідати на традиційні журналістські питання: Хто? Де? Коли? Що зробив? Які наслідки?; – зберігання інтриги, щоб читач не отримав повної інформації, а хотів прочитати статтю; – чіткість, стислість, лаконічність; – візуальний зв’язок із текстом. У заголовках недопустимі штампи, двозначності, повтори, вживання скорочень. Сусідні заголовки не можуть зливатися.

39

Лекція 3

Система заголовків та їхнє оформлення визначаються типом ЗМІ, його змістом, призначенням, характером викладу тексту, особливостями користування та кваліфікацією читача: – у газеті система заголовків розкриває зміст статті з різних позицій; – журнальний заголовковий комплекс поступово веде читача матеріалом, зупиняє на певних моментах, підсумовує чи акцентує, не дає можливості втратити зацікавленість мате­ріалом; – довідкові, наукові, навчальні та технічні видання, електронні та мережеві публікації можуть бути індексовані одночасно за кількома категоріями, наприклад за темами, авторами статей, торговельними марками продуктів, технічними термінами, авторами зображальних матеріалів, що й показано в системі заголовків. Особливістю газет і журналів є те, що читач їх тримає в руках, має можливість перегортати сторінки, повертатися чи забігати вперед, позначаючи цікаві фрагменти. Найважливішими вимогами до контенту друкованих періодичних видань є достовірність, актуальність, відповідність читацьким запитам, оригінальність та авторство матеріалів. Під час перегляду газети читачі звертають увагу на зображення (високої якості, велике або незвичне) та заголовки (інтригуючі, скандальні, короткі, великого розміру), знаки оклику, цікаві й чітко виділені ліди, статтю на першій сторінці, анонси. Для газети важлива візуальна кількість символів у статті (кліпове сприйняття її обсягу), чіткість і лаконічність текстів. Розбиття тексту на стовпці вимагає чіткого макету й правильного співвідношення ширини стовпця, кегля шрифту й проміжків між колонками та рядками. Розподіл матеріалів за тематичними рубриками є необхідною умовою функціонування газети. У статтях віддають перевагу чергуванню коротких та довгих речень. Текст, побудований з однакових за розміром речень, виглядає одноманітним, монотонним. Чергування різних за розміром речень надає йому динамічного характеру.

40

Вимоги до мультимедійного контенту

Для журналу велике значення мають загальний дизайн, колористика видання, елементи стилю; зручні для читання шрифти; наявність додаткових елементів (фото, інфографіка). Обсяг журналу й гарна якість поліграфії дають можливість розміщувати якісні ілюстрації та довгі тексти, які необхідно розбивати підзаголовками на структурні одиниці. Абзац — це закінчена думка. Короткі абзаци легше читати, думка, викладена небагатослівно, виглядає чіткішою. Оптимальний абзац — 5–12 рядків. Складні речення здебільшого обтяжені сполучниками та сполучними словами, а це надає мові канцелярського відтінку й ускладнює розуміння та засвоєння тексту. Особливо небажаними в такому відношенні є складнопідрядні речення з кількома підрядними. Кожне друковане ЗМІ орієнтується на свого читача, що відображається в лексиці видання: не можна використовувати незнайомі аудиторії слова, розмовні фрази, кліше, а також слова, які не мають смислу. Отже, вимоги до контенту газет та журналів: – змістовий яскравий короткий заголовок; – наявність ліду, врізів, внутрішніх підзаголовків; – лаконічність абзацу; – стилістично-комунікативні правила (слова, які виражають дію, цікавий стиль викладу, унаочнення інформації); – система виділень та акцентів; – стала рубрикація; – виразні зображення; – закріплення певних графічних характеристик за кожним складником відповідно до індивідуального стилю видання. Електронні медіа містять тексти, заголовки, гіперпосилання, зображення (малюнки, фото, креслення, інфографіку), мультимедіа (аудіо- та відеофайли), елементи інтерфейсу. Контент електронних медіа найшвидше серед інших видів ЗМІ потрапляє до споживача, отже його актуальність та своєчасність у поєднанні з достовірністю та оригінальністю належать до най41

Лекція 3

більш важливих критеріїв. Доступність контенту із сайтів та мобільних додатків сприяє його поширенню за лічені хвилини з величезною швидкістю й у значних обсягах. При цьому більшість користувачів не читають текстів, а лише переглядають заголовки та зображення. Особливу важливість для користувача має значущість контенту на сьогодні й джерело наданої інформації, а також відповідність контенту до поставлених цілей. Весь контент охороняється законом про авторське право, про що більшість користувачів електронних ЗМІ забувають. Правила й поради щодо якості контенту на інформаційних сайтах: – цікаво написаний текст, що привертає та затримує увагу реципієнта; – відсутність орфографічних помилок, недоречностей, різнорідних елементів; – унікальність тексту для пошукових систем; – оптимізація контенту під пошукові системи; наявність ключових слів і виразів; – читабельність тексту: шрифт, колір, розташування, побудова речень; – відповідність контенту меті публікації: інформування, переконання, реклама; – привернення уваги зображенням, яке швидко завантажується; – вказівка на джерело інформації, авторів контенту; – можливість зворотного зв’язку. Один зі способів отримати контент для сайту — рерайт (ReWrite) готових статей — перерозподіл домінанти тексту, зміна форми без зміни сенсу, розбавлення контенту необхідними ключовими фразами, за якими розробник представляє сайт. У рерайті, як і в копіпасті, слід обов’язково посилатися на джерело цих ідей. Інший вид контенту електронних видань — це блогінг — написання статей про події, що відбуваються навколо певної теми чи компанії. Важливим способом 42

Вимоги до мультимедійного контенту

підтримання популярності контенту, привернення до нього уваги — популяризація на форумах, digg-подібних сайтах, у гостьових книгах і соціальних мережах. Зображення, веб-анімація, відео — важливі складники контенту електронних ЗМІ. Але більшість користувачів інтернету дратує анімація на сайтах, адже заважає зосередитися на основному вмісті сторінки, завантажується разом зі сторінкою. Використання анімації необхідне для привернення уваги певної ділянки сторінки чи якщо потрібно наочно продемонструвати можливості об’єкту. Анімацію не слід застосовувати на кожній сторінці у вигляді зайвої прикраси, у логотипі та на сторінках, що мають великий обсяг інформації. Контент соціальних мереж відрізняється від контенту сайтів, адже в мережі реципієнти налаштовані на спілкування, а не на тривале читання. Тож тексти мають бути невеликими за обсягом (або з посиланням на більш розгорнуту статтю на сайті), а заголовок — активний, інтригуючий та емоційний. Для читача важлива достовірність інформації, тож посилання на відоме авторитетне джерело, за наявності, обов’язкове, як і фільтрація матеріалів, їх відповідність моральним кодексам. Зручний інтерфейс, швидкий доступ до усіх функцій, цікаве оформлення, меню та зображення в правій частині сторінки підвищують зручність та мультифункціональність контенту соціальних мереж. Вимоги до контенту соціальних мереж: – невеликі за обсягом тексти, якісні та достовірні; – оперативність подання контенту; – текст без граматичних помилок, лаконічний, із загальновживаною лексикою, легкий для сприйняття, з короткими абзацами, без складних слів; – шрифт не дрібний, без засічок; – зображення високої якості, чіткі, у невеликій кількості; – наявність тегів або певних розділів для пошуку інформації; – можливість діалогу з користувачами; 43

Лекція 3

– наявність перехресних посилань — хештегів; – використання мультимедійних матеріалів; – єдиний формат, розмір, стиль зображень; – нейтральний фон; – контрастність фону та шрифту. Презентація (від лат. praesento) — інформаційний чи рекламний проект, що дає змогу повідомити потрібну інформацію про об’єкт презентації в зручній візуальній формі з коротким описом. Мультимедійна презентація містить набір слайдів і спецефектів (слайд-шоу), текст, зображення-приклади, нотатки доповідача, а також роздатковий матеріал для аудиторії, що зберігаються в одному файлі. Основні слайди презентації повинні мати титульний аркуш з назвою презентації та зображенням для привернення уваги, слайд з фотографією автора й контактною інформацією (пошта, телефон), зміст презентації з кнопками навігації (гіперпосиланнями), основний зміст презентації, список джерел (до 5 основних) та завершальний слайд із подякою, відомостями про автора, гумористичним зображенням. Для швидкості переміщення усередині презентації незамінними є кнопки навігації. У презентації розміщують зображення тільки оптимізовані (стислі), хорошої якості. Відео краще вставляти у форматі .wmf або .mpg. За наявності в презентації відео або аудіо їх поміщають в одну папку з презентацією. Список джерел повинен бути з докладним зазначенням вихідних друкованих та електронних матеріалів (звідки взяли ілюстрації, звуки, тексти, посилання). Для кращого сприйняття та єдності презентації її виконують у кольорах і графічному стилі, що відповідає тематиці презентації (фірмовому стилю компанії), а гарнітура та кегль тексту, заголовків, композиція та кольори складників слайдів відповідають єдиному шаблону. Вимоги до контенту презентацій: – дотримання єдиного формату, стилю; – швидкий перехід до слайдів (кнопки навігації); 44

Вимоги до мультимедійного контенту

– обмеження кількості слайдів; – оптимізація зображень; – текстовий контент бажано структурувати, робити за пунктами; – шрифт застосовується простий, з мінімальною кількістю елементів, бажано рубаний, не курсив, розміром не менше ніж 24 пункти, щоб вільно читався з відстані; – на одному слайді рекомендується використовувати не більше як три кольори: один для фону, один для заголовків, один для тексту; – для фону й тексту слід використовувати контрастні кольори; – виділення, гіперпосилання (звернути увагу на колір гіперпосилань); – стримані анімаційні ефекти; – для фону використовують холодні тони або білий; – використання графіків, діаграм, інфографіки; – зображення повинні займати максимально допустиму площу та однаковий принцип розташування. Особливої уваги потребують освітні презентації, у яких важливі повнота розкриття теми; структуризація інформації; наявність і зручність навігації; відсутність граматичних, орфографічних і мовних помилок; відсутність фактичних помилок, достовірність поданої інформації; наявність і правильність оформлення обов’язкових слайдів (титульний, про проект, список джерел, зміст); оригінальність оформлення презентації; обґрунтованість і раціональність використання засобів мультимедіа та анімаційних ефектів; придатність презентації для обраної цільової аудиторії; грамотність використання кольорового оформлення; використання авторських ілюстрацій, фонів, фотографій, відеоматеріалів; наявність дикторського мовлення, його грамотність і доцільність; наявність, обґрунтованість і грамотність використання фонового звуку; розміщення й комплектування об’єктів; єдиний стиль слайдів. Під час проведення презентації не можна читати 45

Лекція 3

текст зі слайдів, надрукований і вимовний текст не повинні дублювати один одного. Перевантаженість текстом неприйнятна, текст може бути тільки тезовим. Виставка — публічна демонстрація матеріалів на визначену тематику, може позначати як сам захід, так і місце проведення цього заходу. Розрізняють такі виставки: місцеві, національні, міжнародні й всесвітні, а також загальні та спеціалізовані, присвячені тільки одній сфері діяльності людини. Також розрізняють виставки періодичні (тимчасові) й постійні. Перед організацією виставки детально працюють над її контентом, проводять певні медійні заходи щодо популяризації. Для цього повинні бути чітко сформульовані тематика, формат та сценарій, змістова концепція, цільова аудиторія, визначене місце проведення. Продуманий дизайн стендів, гама кольорів, гармонійне, логічне та концептуальне поєднання елементів виставки, зважене застосування декоративних елементів, хороше освітлення, максимально простий і стильний стенд; конкурси чи презентації для відвідувачів, гармонійне поєднання простору приміщення та розміру об’єктів виставки, надійне кріплення експонатів підвищують враження від її контенту. Серед вимог до контенту виставки слід назвати такі: – цікава назва — актуальна, креативно сформульована, коротка; – змістова анотація; – виготовлення буклетів, роздаткових інформаційних матеріалів, візитівок для відвідувачів; – стенд з навігацією по виставці; – продумана послідовність перегляду виставки, наявність знаків-навігаторів; – зображальний контент об’єднується за тематиками й супроводжується пояснювальним текстом; – текстовий супровід експонатів та інформаційних матеріалів — короткий, з позначенням джерел інформації та відомостей про авторів; 46

Контрольні запитання та завдання

– чіткий шрифт великого кегля, щоб можна було читати з відстані без утруднень, на буклетах — лаконічний, але яскравий, що привертає увагу, оригінальний; – можливість інтерактивної взаємодії, зворотного зв’язку. Організація виставки включає чітко розписані етапи підготовки виставки, детальний опис стенду й експозиції, розробку дизайну, врахування кожної дрібниці, розподіл площі приміщення, підготовку матеріалів для розповсюдження (буклети, програми, прайс-листи, візитівки тощо залежно від типу виставки). КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ 1. Зробити презентацію-представлення компанії бренда з метою зацікавити клієнта. Мають бути дотримані вимоги. 10–12 слайдів.

2. Які типи заголовків ви знаєте?

3. Порівняти заголовки щодо сучасної події (наприклад, голосування у ВР за єврозакони). Пояснити інтерпретацію даних через заголовки.

4. Перелічити вимоги до контенту сайту.

5. Перелічити вимоги до контенту газети.

6. Перелічити вимоги до контенту журналу.

7. Перелічити вимоги до контенту соціальних мереж.

8. Перелічити вимоги до контенту мобільних додатків.

9. Перелічити вимоги до контенту виставки.

10. Перелічити вимоги до контенту презентації.

11. Чому варто приділити увагу для оптимізації сайту під пошукові системи?

12. Що таке легальний копіпаст (CopyPaste)?

13. Що таке соціальна мережа?

14. У яких випадках необхідне використання анімації на електронному ресурсі?

15. Що належить до типових помилок у написанні заголовків?

16. Назвати типи речень у газеті.

17. Яке питання читач має поставити перед собою, якщо лід написаний вдало?

18. Із чого не варто починати лід?

19. Дати визначення журналу.

20. У яких форматах краще вставляти відео в презентацію?

21. Пояснити роль кольору в презентації.

47

Контрольні запитання та завдання

22. Що є невід’ємною частиною виставки?

23. Якими бувають виставки за частотою проведення?

24. Хто є нецільовими клієнтами?

25. Що не входить до контенту електронних медіа?

26. Як ви охарактеризуєте якісний контент?

27. Що потрібно уникати в текстовому контенті в електронних медіа?

28. У чому полягає мета ліду?

29. Із чого складаються основні слайди презентації?

30. Вказати види шрифтів для презентації.

31. Що рекомендують використовувати, щоб привернути увагу до інформації?

32. Пояснити завдання виставки та частоту їх проведення.

33. Що потрібно пам’ятати, формуючи дизайн свого стенда?

48

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ПОШУК ДАНИХ ТА ВИРОБЛЕННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО КОНТЕНТУ

Дані — основа контенту. Журналістика даних

ЛЕКЦІЯ 4. ДАНІ — ОСНОВА КОНТЕНТУ. ЖУРНАЛІСТИКА ДАНИХ План

1. Класифікація даних.

2. Журналістика даних.

3. Збір та опрацювання даних.

4. Джерела даних. Вимоги до джерел інформації. У медіа поняття «дані» багатозначне. В одних випадках мова йде про аналітику в певній галузі, побудовану на даних (datadriven), маркетинг контенту, виявлення потенційно вірусних матеріалів і додаткове просування їх. В інших випадках дані слугують сировиною для текстового, зображального або відеоконтенту, надають можливість додаткової обробки інформації. Правильно організовані дані стають зрозумілими навіть людині, яка не знає певної мови, адже цифри, закономірності, зображення, символи є універсальною знаковою системою. Систематизовані дані легше перекладаються іншими мовами, ніж текст, у них зберігаються зв’язки між об’єктами. Чітко організовані дані швидко сприймаються, вони об’єктивні й виразні, з них можна зробити матеріал відповідно до того чи іншого завдання. Дані — цифри, конкретні параметри, факти, поняття або інструкції, які подані у формі, прийнятій для розуміння, обробки та інтерпретації; джерело, за допомогою якого створюється журналістська новина. Іноді витрачається до п’яти днів, щоб зібрати дані та систематизувати їх. Потрібно обирати найефективніший спосіб подання даних. Не завжди слід подавати візуалізацію, іноді достатньо написати гарний текст. Дані структурують інформацію, перетворюють її на систему. Журналіст, коли починає збирати інформацію, розуміє, що однотипні об’єкти мають бути охарактеризовані ідентично. Дані за змістом можна класифікувати на: – політичні; – загальнокультурні; 51

Лекція 4

Дані — основа контенту. Журналістика даних

– історичні; – біографічні; – структуровані за тематикою в каталогах; – кількісні; – геолокальні; – експериментальні; – опитування. Дані можуть бути як статичними (енциклопедія, словник), так й інтерактивними, згрупованими за різними ознаками, з перехресними посиланнями. Дані самі собою не є цінними, головне — правильно їх фільтрувати та аналізувати. Процес фільтрації та візуалізації достатньо складний. Постійно потрібно повертатися до даних, щоб впевнитися в їхній важливості та зрозумілості для користувача. Навіть вже побудована таблиця повинна бути зручною для отримання з неї інформації. Схематично роботу над даними (рис. 1) можна представити так: дані — фільтрація — візуалізація — журналістська історія [12, С. 94].

Дані

Фільтрація

Візуалізація

Журналістська історія

Рис. 1. Робота над даними.

Швидка й поверхова робота з даними призводить до хибних результатів, недостовірності інформації. Дані мають бути: – точними; – повними; – достовірними; – згрупованими за певними критеріями; – з позначенням авторських прав і можливістю використовувати візуалізацію.

52

Журналістика даних — журналістика, що оперує лише фактами, які передає споживачеві в структурованому вигляді. Це поняття було сформульоване у 2011 році під час 48-годинного семінару MozFest у Лондоні. Співавтори видання «Data Journalism Handbook» [46], 70 вчених і практиків з різних країн дійшли висновку, що журналістика даних оперує лише фактами (подібно до журналістського розслідування), які передає споживачеві у візуальному вигляді. Журналіст шукає дані для своїх матеріалів, редактор — для перевірки достовірності, додавання інформації, якої не вистачає за логікою повідомлення. Дані комбінуються та інтерпретуються максимально ефективно й продуктивно. Журналістика даних — це соціальне явище, де репортер і читач використовують спільну сутність — набір даних — для того, щоб разом висвітлити певну проблему, привернути до неї увагу, з’ясувати всі дотичні до неї обставини й насамкінець знайти рішення. Етапи виникнення та становлення журналістики даних: 1972 — комп’ютерна журналістика; 2000 — база даних; 2009 — журналістика даних; 2010 — візуалізація фактів. Відмінність журналістики даних від традиційної полягає в пов­ноті висвітлення події, оскільки вона послуговується всім масивом належної теми інформації, залучає експертів, офіційні цифри, передісторію, суміжні проблеми тощо (натомість традиційна журналістика висвітлює ту частину матеріалу щодо події, яка відповідає редакційній політиці та журналістському задумові). Журналістика даних формує повідомлення поєднанням традиційного чуття на новини та спроможності розповісти переконливу історію цифровими відомостями, малюнками, графікою, демонстрацією зв’язків, залученням різних джерел інформації, зв’язком із конкретною особою. Дані стають не лише джерелом інформації для такої журналістики, а й інструментом, за допомогою якого журналіст розповідає історію.

53

Лекція 4

Найкращі зразки журналістики даних — це ті, які дають змогу читачам самостійно досліджувати дані, що лежать в основі репортерських сюжетів (як використовуючи спеціально створені інструменти, так і безпосередньо завантажуючи оригінальну базу даних). Із часу свого виникнення журналістика даних сформулювала проблеми, які стосуються збору та опрацювання даних: – багато даних невпорядковані; – багато помилок у даних; – неуніфікована форма подання даних; – формат даних у програмах, недоступних для використання; – конвертація файлів з pdf-формату не завжди можлива; – не завжди результат відповідає сподіванням; – інструментів величезна кількість, але вони не використовуються; – доцільність застосування того чи іншого засобу для конкретного випадку. Журналістика даних поєднує методи різних галузей наук: журналістики, інформатики, дизайну, соціальних комунікацій, мистецтва, психології, статистики, новітніх медіа та технологій, психології. Розвиток сучасних технологій, виготовлення друкованої продукції, опрацювання даних, можливості їх відображення обмежуються лише творчими здібностями дизайнера та глобальністю бачення журналіста, що впливає на ступінь візуалізації та повноти подання фактичних даних. Комп’ютерні програми дають змогу здійснювати монтаж, використовувати певні ефекти, аналізувати значний обсяг цифрової інформації, використовувати текстовий та зображальний контент з багатьох джерел, технології друку забезпечують високу якість відображення графічної інформації різного ступеня складності. Журналістський матеріал стає результатом складного процесу пошуку форм вираження, які базуються на тенденціях, закономірностях, тож інформаційний дизайн є наукою. Проте на відміну від науки в інформаційному дизайні значення мають не тільки 54

Дані — основа контенту. Журналістика даних

природні закони, а й закони краси. Кожна людина, що має справу з візуальною продукцією, повинна одержувати емоційне задоволення й естетичну насолоду. Традиційна журналістика висвітлює події в певному ракурсі, а журналістика даних призначена всебічно окреслити тему повідомлення, залучити різні джерела інформації, експертів, офіційні цифри, передісторію, суміжні проблеми. Подію висвітлюють через набір конкретних значень, які найчастіше подають у вигляді зображень чи сукупності блоків. Сучасний читач із задоволенням читає історії в картинках, такі відгалуження зображальної журналістики, як інфографіка, карикатури, комікси, текстова візуалізація. Журналістика даних дає можливість розповісти складну історію наочно та цікаво, пояснити, як матеріал пов’язаний із конкретною особою, територією, історичними чи економічними обставинами, зобразити тенденції та впливи. Візуалізувати можна будь-яку тему. Головне врахувати, наскільки читач зрозуміє інформацію, чи зацікавить його візуальний образ. Наприклад, для висвітлення наукових проблем дані відображаються систематизовано й лаконічно, що може зацікавити необізнаних у проблемі. Насичений фактами текст можна зробити цікавим, якщо перетворити в текстову візуалізацію чи інфографіку. Наприклад, матеріал про бюджет подається разом з інфографікою, яка наочно підтверджує розподіл статей бюджету; візуалізація про витрати депутатів афішує непомірні потреби народних обранців; історію про екологію зображено у вигляді скелі, що занурюється у воду через глобальне потепління. Така інфографіка привертає увагу до матеріалу, читач розглядає насичену фактами візуалізацію тривалий час. Це означає, що дані можуть бути як джерелом інформації, так і способом візуалізації події, або й тим, й іншим водночас. Джерелом для журналістських даних є платні та безплатні сервіси. Компанії збирають і використовують як структуровані, так і неструктуровані дані. За результатами дослідження Cisco Connected World Technology Report [41]: 55

Лекція 4

– 74 % компаній збирають поточні дані; – 55 % збирають історичні дані; – 48 % отримують дані з моніторів і датчиків; – 40 % користуються даними в реальному часі, а потім знищують їх. Найчастіше так працюють в Індії (62 %), США (60 %) й Аргентині (58 %); – 32 % збирають неструктуровані дані, наприклад відео. У цій сфері лідирує Китай: там неструктуровані дані збирають 56 % опитаних. Відкриті дані (Open data) — дані, що є у вільному доступі для використання й подальшого відтворення без обмежень авторських прав, патентів та інших механізмів контролю. Відкритих даних дуже багато, але їх достовірність залежить від частоти оновлення та зручності сервісів. Загальне уявлення про певний об’єкт можна скласти з доступних ресурсів на зразок Вікіпедії. У відкритому доступі є такі відомості: – законодавство й нормативно-правові документи органів державної влади та місцевого самоврядування: відомості про реєстрацію юридичних осіб та підприємців; рішення щодо землевідведення; рішення про приватизацію муніципальної власності; рішення про податкові пільги та преференції; оголошення про держзакупівлі та інформацію про переможців тендерів тощо; – відомості про організації, компанії, їх діяльність та зв’язки між ними: про емітентів цінних паперів та їх звітність; діяльність банків, фінансових та кредитних установ, страхових компаній; публічних осіб, їх участь у діяльності органів влади, підприємств, зв’язках; судові рішення; – ресурси нормативно-правової документації: законодавство та інші нормативно-правові акти; постанови та інші документи Кабіну; документи судових органів влади; нормативно-правова база Верховної Ради; публікації рішень місцевих органів влади та місцевого самоврядування; – сайт Парламенту про всіх держслужбовців, декларації; – Державний комітет статистики; 56

Дані — основа контенту. Журналістика даних

– реєстри Міністерств; – Державна реєстраційна служба; – Кабінет електронних сервісів; – погода; – єдина база електронних адрес; – ресурси зі статистики для журналістів: Flowing Data — Statistical literacy guides for the basics, Robert Niles — Statistics Every Writer Should Know, Gary Klass - Just Plain Data Analysis; – інші. Для моніторингу новин застосовують такі програмні засоби: Feedly

Nuzzle

Social Sensor

Tweetdeck

IFTTT

Пошук здійснюється на національних та всесвітніх форумах, наприклад GetTheData, у мережі журналістів Hacks/Hackers. Також існує можливість підписатися на новини та обговорення професійних груп та форумів. Експерти та фахівці кожної галузі орієнтуються, де саме потрібно шукати дані з їхнього профілю, і можуть порадити шляхи пошуку. Розуміння технічного та адміністративного контексту, у якому влада зберігає інформацію, пов’язану з її діяльністю, часто допомагає у спробах отримати доступ до даних. Багато даних зберігаються в різних департаментах та урядових організаціях, які можуть надавати до них вільний доступ. Також на урядових сайтах розміщується статистика та динамічна інфографіка. Отже, пошук публічних джерел даних в інтернеті здійснюється за такою послідовністю: – визначення напряму пошуку; – включення пошукового запиту слів, пов’язаних зі змістом даних, які необхідно знайти, а також інформації про формат можливих джерел даних; – пошук за частиною інтернет-адреси (URL); – перевірка місць, де може бути доступ до даних; – перегляд сайтів та сервісів відкритих даних.

57

Лекція 4

Процес збору даних із сайтів чи за допомогою пошукових систем має назву «скрапінг», «парсінг» або «краулінг». Сервіси для отримання даних magic.import.io, Web Robots дають змогу отримувати статичні та динамічні дані із сайтів, після чого вносити в бази даних для подальшого використання. Журналіст має дотримуватися певних правил збору інформації: – дослідження матеріалів: пошук за оригінальними документами; – дослідження на місці: базу утворюють власні враження; – дослідження публікацій: вивчається інформація вже опублікована в газетах, журналах і книжках; – дослідження-розслідування: йдеться про інформацію, яка має свідомо приховуватися від громадськості; – дослідження за допомогою чекової книжки: інформація виявляється доступною лише за гроші; – дослідження онлайн: розглядається інформація, наявна в інтернеті (включаючи зазначені там форуми та служби), а також доступна через комерційні онлайн-служби. Джерело інформації завжди слід називати в тих випадках, коли журналіст сам не був свідком подій. Винятками із цього правила є загальновідомі факти. У більшості випадків краще повідомити читачів, слухачів або глядачів про джерело інформації, щоб вони самі оцінили ступінь її достовірності. Неточну інформацію треба перевіряти особливо ретельно. Під час підготовки контенту необхідно використовувати аудіо­ супровід як фон або, навпаки, елемент, що акцентуватиме увагу на певних моментах. У некомерційних організацій не завжди є можливість придбати музику, але багато музикантів випускають свої композиції під вільними ліцензіями Creative Commons, які дають право на їхнє безплатне використання. Перелік ресурсів із безплатною ліцензійною музикою: Free Music Archive — інтерактивна бібліотека аудіозаписів високої якості, яка існує за підтримки WFMU, найстарішої вільної радіостанції в США.

58

Дані — основа контенту. Журналістика даних

ccMixter — сайт різноманітних реміксів, випущених під ліцензіями Creative Commons і доступних для безплатного завантаження, зміни та використання.

Jamendo — музична платформа й відкрите товариство для музикантів. Jamendo є одним із найбільших у світі сервісів з безплатною музикою.

Opsound — соціальний арт-проект, створений Салом Рандальфом (Sal Randolph), який є спробою застосувати модель вільного програмного забезпечення до музики. На сайті не розміщують аудіофайлів, а звертаються за ними до інших ресурсів.

AudioFarm допомагає музикантам поширювати їхні твори, а користувачам — знаходити нову та цікаву музику.

Netlabels Collection — колекція вільнозавантажуваних/потокових каталогів «віртуальних звукозаписних лейблів». Фотографія або малюнок — це важливий складник будь-якої статті або матеріалу. Використовуючи безплатні зображення, слід пам’ятати, що в кожного зображення завжди є автор, якого потрібно вказувати там, де це можливо. Також слід уважно читати ліцензію, під якою поширюється зображення, щоб розуміти, чи можете ви змінювати його або використовувати тільки оригінал тощо. Особливо це стосується ліцензій Creative Commons, різні типи яких дають різні права на використання зображень. Перелік сайтів, на яких можна безплатно завантажити зображення та фотографії високої якості: Freedigitalphotos.net — містить великий вибір безплатних зображень і фотографій високої якості, які можна використовувати для оформлення матеріалів на сайтах, у рекламних матеріалах, газетах.

59

Лекція 4

на використання. високої якості.

Контрольні запитання та завдання

Пошук за зображеннями в Google з правами Morguefile — архів безплатних фотографій

Freeimages — галерея з понад 395 тисяч безплатних зображень, які можна шукати за різними параметрами або категоріями. Існують базові юридичні принципи, які треба знати журналістові, коли він знімає та публікує фото. По-перше, можна все, що не заборонено законом. Українське законодавство — закони України «Про друковані ЗМІ», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформацію» — дає право знімати, записувати, фіксувати інформацію технічними засобами. Але ці права обмежені правами інших осіб або правилами поводження в певних місцях. Українське законодавство відносить право бути сфотографованим до особистих прав людини, фотографувати людину без її дозволу не можна (ст. 307 Цивільного кодексу: Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно, теле- та відеозйомок). Але якщо особа, яку фотографують, перебуває в публічному місці, то це означає, що вона автоматично дала згоду на зйомку. Публічним є місце, де можуть перебувати різні люди (не родичі), і якщо це приміщення, то вхід до нього може бути і платним, і безплатним (що неважливо), у публічному місці особа не може усамітнитися. Відповідно до ст. 308 (Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах) фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті — за згодою осіб, визначених частиною четвертою ст. 303 Кодексу. Якщо ж фізична особа позувала за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

60

Також необхідно враховувати конфіденційність інформації. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої фізичною або юридичною особою обмежений (крім суб’єктів владних повноважень). Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку та згідно з передбаченими нею умовами, а також в інших випадках, передбачених законом. Не можна назвати конфіденційною ту інформацію, яку особа вже поширила. На приватній території власник сам визначає правила поведінки у своєму закладі. Наприклад, власник супермаркету може забороняти зйомку в приміщенні, яке йому належить, що зафіксовано в правилах. Якщо ж у магазині висять камери й написано «Ведеться відеоспостереження», то це є свідченням того, що ви перебуваєте в публічному місці. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ 1. Навести приклади новинної інформації та розширеної, доповненої даними — 3–5 матеріалів на одну тему.

2. Навести приклади даних: – загальнокультурні політичні, історичні, біографічні; – структуровані за тематикою в каталогах; – кількісні показники; – геолокальні дані; – експериментальні дослідження, опитування.

3. Прочитати главу видання «Журналістика даних» про найкращі приклади журналістики даних. Навести власні приклади.

4. Навести приклади сайтів офіційної інформації.

5. Як перевірити легальність контенту?

6. Чи можна знайти легальну безплатну музику в інтернеті?

7. Навести правила збору фотоконтенту.

8. Перелічити способи пошуку даних.

61

Технології та способи збереження й опрацювання інформації

ЛЕКЦІЯ 5. ТЕХНОЛОГІЇ ТА СПОСОБИ ЗБЕРЕЖЕННЯ Й ОПРАЦЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ План 1. Аналіз та систематизація даних.

2. Платформи для збереження та спільної роботи з даними.

3. Google Docs: таблиці, спільний доступ до документів, редагування.

4. Достовірність даних.

5. Вибір оптимального способу відображення даних. Журналісти та редактори мають дуже прискіпливо ставитися до даних, які вони збираються використати у своїх матеріалах. Навіть відомі портали та видання час від часу припускаються помилок і розміщують недостовірні дані, щоб встигнути найпершими подати новину. Під час аналізу та систематизації даних журналіст може помітити деякі вади інформації. Будь-які дані мають бути перевірені. Ретельність роботи з даними визначає якість інформаційного продукту. Існують різноманітні методики аналізу масивів даних, в основі яких лежить інструментарій, запозичений зі статистики та інформатики. Серед них варто назвати: – A/B testing — методика, у якій контрольна вибірка порівнюється з іншими даними.

– Association rule learning — виявлення взаємозв’язків, асоціативних правил між змінними величинами.

– Classification — передбачення поведінки споживачів у певному сегменті ринку.

– Cluster analysis — статистичний метод класифікації об’єктів по групах.

– Crowdsourcing — збір даних з великої кількості джерел.

– Data fusion and data integration — аналіз коментарів користувачів соціальних мереж, зіставлення з результатами продажів у режимі реального часу.

62

– Ensemble learning — прогнозування.

– Genetic algorithms — комбінація числових даних, їх мутація.

– Machine learning — алгоритм самонавчання на основі аналізу емпіричних даних.

– Natural language processing (NLP) — розпізнавання природної мови людини.

– Network analysis — аналіз зв’язків між вузлами в мережах, між окремими користувачами, компаніями, спільнотами тощо.

– Optimization — редизайн складних систем і процесів для поліпшення одного або декількох показників для прийняття стратегічних рішень.

– Data mining — виявлення найбільш сприйнятливих для просування продукту категорій споживачів, передбачення поведінкової моделі споживачів.

– Pattern recognition — передбачення поведінкової моделі споживачів.

– Predictive modeling — створення математичної моделі наперед заданого ймовірного сценарію розвитку подій.

– Regression — виявлення закономірності між змінними для прогнозування.

– Sentiment analysis — оцінка настрою споживачів на основі технології розпізнавання природної мови людини; виокремлення з інформаційного потоку повідомлень, пов’язаних із предметом зацікавлення та оцінка полярності (позитивна або негативна), ступеня емоційності користувача.

– Signal processing — розпізнавання сигналу на фоні шуму та його подальшого аналізу.

– Spatial analysis — запозичені зі статистики методики аналізу просторових даних — топології місцевості, географічних координат, геометрії об’єктів, джерело даних — геоінформаційні системи.

– Statistics — збір, організація та інтерпретація даних, розробка опитувальників, проведення експериментів задля оціночних суджень про взаємозв’язки між тими чи іншими подіями.

63

Лекція 5

– Supervised learning — набір методик, що виявляють функціональні взаємозв’язки в масивах даних.

– Simulation — моделювання поведінки складних систем для прогнозування, передбачення та опрацювання сценаріїв під час планування.

– Time series analysis — методи аналізу повторюваних в часі послідовностей даних, наприклад відстеження ринку цінних паперів або захворюваності пацієнтів.

– Unsupervised learning — набір методик для виявлення прихованих функціональних взаємозв’язків масивів даних.

– Visualization — методи графічного представлення результатів аналізу великих даних у вигляді діаграм, графіків, анімації для наочності подання, полегшення розуміння результатів. Для збереження даних застосовують найчастіше хмарні сховища даних, особливо якщо їх потрібно використовувати на різних комп’ютерах. Існують сервіси, які дають змогу робити резервні копії даних в інтернеті з можливістю їх відновити на будь-якому комп’ютері або мобільному телефоні. Ці сервіси, як правило, безплатні. Вирізняються всі вони обмеженим місцем під резервування даних, можливістю автоматичного резервування даних, безпекою завантаження даних, обмеженням розміру на файл і, звичайно, різною швидкістю завантаження. Наведемо особливості найпопулярніших сховищ даних: – 4shared — хмарний файлообмінний хостинг із можливістю завантажувати до 10 Гб на 180 днів.

– Adrive — хмарне сховище файлів розміром 50 Гб з можливістю редагування файлів у файловому менеджері самої хмари, але без можливості скачування їх на свій комп’ютер.

– Bitcasa — хмарне сховище даних із необмеженою кількістю інформації, всі дані передаються в «хмару» вже в зашифрованому вигляді.

– Box.net — хмарне сховище даних у мережі для спільної роботи, безплатно 5 Гб, є можливість перегляду документів, розшарити файли чи папки з мобільного.

64

Технології та способи збереження й опрацювання інформації

– Copy.com — сховище даних з 15 Гб безплатного простору та зрозумілим інтерфейсом, можливістю обміну на різних платформах.

– Cubby — дозволяє зберігати та обмінювати 5 Гб необмежених за розміром файлів через web-інтерфейс, шифрування AES 256-bit.

– Dropbox — хмарне сховище даних, що дає змогу зберігати дані на серверах у хмарі й розділяти їх з іншими користувачами в інтернеті. Його робота побудована на синхронізації даних. Базовий аккаунт Dropbox — 2 Гб — безплатно.

– Google Drive — безплатне хмарне сховище даних, після активації замінює собою Google Docs з 5 Гб безплатного простору.

– iDrive — онлайн резервне копіювання з високим рівнем приватності 5 Гб інформації.

– iFolder — програмне забезпечення для невеликої команди, яким зручно працювати на власному сервері, має відкритий вихідний файл програми синхронізації.

– MediaFire — онлайн-сховище 10 Гб даних.

– MEGA (Mega Encrypted Global Access) — хмарний файлообмінник Кім Доткома (Kim Dotcom), засновника Megaupload. Сервіс шифрує весь контент прямо в браузері за допомогою алгоритму AES; користувачі можуть передавати одне одному файли в зашифрованому вигляді, при цьому всі дані зберігаються в «хмарі»; ключі доступу до файлів не публікуються у відкритому доступі, а поширюються за схемою Friend-to-Friend.

– OneDrive — інтернет-сервіс зберігання 15 Гбайт файлів із функціями файлообміну, інтегрований з Microsoft Office, зображення можна переглядати у вигляді ескізів чи слайдів.

– OpenDrive — збереження 5 Гб інформації безплатно з можливістю встановлення ціни на завантаження файлів.

– SugarSync — хмарне сховище документів, фотографій і музики з 30-денною безплатною версією, синхронізує ті папки, які вкаже користувач.

– Syncplicity — програмний комплекс для синхронізації 2 Гб даних у кросплатформних середовищах, є інтеграція з онлайнсервісами.

65

Лекція 5

– Tresorit — сервіс хмарного зберігання даних, що спрямований на підвищений захист інформації та конфіденційність. Надає користувачам можливість зберігати 3 Гб інформації безплатно.

– Yunpan 360 — китайське хмарне сховище даних з 36 Тб пам’яті, але виключно китайською мовою.

– Яндекс.Диск — безплатний хмарний сервіс від Яндекса, син­ хронізує різні пристрої, інтегрується в офісний пакет Microsoft Office. Користувачеві надаються 32 Гб на півроку. Для опрацювання, систематизації, конвертації, аналізу даних використовують такі продукти: shancarter.github.io/mr-dataconverter (конвертація таблиць Excel у формати HTML, JSON та XML), tabula.nerdpower.org, scraperwiki.com (конвертація таблиць з PDF), openrefine.org, vis.stanford.edu/wrangler, import.io та інші. Зручний та функціональний спосіб опрацювання даних — Google Doc, що включає повноцінний аналог Microsoft Office: редактори для тексту, таблиць і створення презентацій. Також Google надає широкі можливості для роботи з картами. Ця веборієнтована програма працює у веб-браузері й не потребує завантаження на комп’ютер, отже, доступна з будь-якого комп’ютера. Документи й таблиці зберігаються на сервері Google, можуть бути збережені у файл, доступ до особистих документів захищений паролем. Зберігаються документи автоматично по ходу внесення змін, але кожна правка фіксується, і можна користуватися функцією скасування й повернення змін так само, як й у звичайному текстовому редакторі. У Google Документах можна: – завантажити документ Word, і перетворити його в документ Google; – змінити поля, відступи, шрифти, кольори й безліч інших параметрів форматування; – надати іншим користувачам право на редагування, додавання коментарів або перегляд того чи іншого документа; 66

Технології та способи збереження й опрацювання інформації

– спільно редагувати текстовий файл у режимі реального часу й спілкуватися з іншими користувачами у вбудованому чаті; – переглянути історію змін документа й відновити будь-яку версію; – завантажити документ Google на свій комп’ютер у вигляді файлу Word, OpenOffice, RTF, PDF, HTML або ZIP; – перекласти документ на іншу мову; – прикріпити документ до повідомлення електронної пошти.

Google Таблиці дають можливість: – імпортувати файли Excel, CSV, TXT або ОРВ і перетворити їх в електронні таблиці Google; – експортувати таблицю у форматі XLS, CSV, TXT, ОРВ, PDF, HTML; – скористатися редактором формул для обчислення, а також відформатувати отримані дані; – відредагувати таблицю спільно з іншими користувачами й поспілкуватися з ними в чаті; – автоматично створити графік або діаграму; – вбудувати таблицю або її окремі аркуші в блог або на веб-сайт.

Google Презентації дають можливість: – одночасно працювати з кількох комп’ютерів; – імпортувати файли PPTX і PPХ, а також конвертувати їх у презентації Google; – завантажити презентацію у форматі PDF, PPT, SVG, JPG або у вигляді текстового файлу; – додати в презентацію зображення та відео; – опублікувати презентацію на веб-сайті.

Google Карти побудовані на основі безплатного картографічного сервісу й технологій, які надає компанія Google. Сервіс — це карта та супутникові знімки всього світу (а також Місяця та Марса) й інтегрований бізнес-довідник, карта автомобільних доріг з пошуком маршрутів.

67

Лекція 5

З Google Земля можна переглядати знімки земної поверхні, змінювати масштаб і будувати маршрути пересування. Його перевагою є тривимірне зображення земної поверхні (з урахуванням рельєфу), можливість спостереження під довільним кутом (а не тільки прямовисно згори), поступове уточнення зображення в міру завантаження детальніших фотознімків, можливість плавної зміни масштабу. Для прокладання маршрутів існує програма Get Directions, також зручною є функція «Громадський транспорт». Інформація про маршрути доступна в усіх браузерах включно з мобільними, а також на Google Картах для Android та iOS, для 23 міст України дані надані партнером Google в Україні компанією EasyWay. Перегляд вулиць Google Street View надає користувачам можливість тривимірного перегляду вулиць через інтернет. Така функціональність стала доступною за допомогою кругового фотографування місцевості спеціальним обладнанням у режимі реального часу. Є можливість розпізнавати на фотографії фасади будівель. За допомогою сервісу «Мої карти» можна: – створювати власні карти; – додавати на карту лінії, фігури або маркери; – імпортувати на карту назви місць, адреси та координати; – додавати й видаляти шари, щоб приховувати або відображати об’єкти; – змінювати стиль об’єктів на карті, позначаючи їх забарвленням, маркерами й лініями різної товщини; – публікувати створені карти в інтернеті.

Google News Lab надає такі можливості: слідкування за новинами, пошук баз даних, їх візуалізація, синхронний переклад розмов і текстів, відстеження потрібних тем і верифікація зображень, пошук в архівах оцифрованих газет тощо.

68

Технології та способи збереження й опрацювання інформації

Google alerts призначений для відстеження новин за темами. Цей сервіс надсилає повідомлення, коли Google знаходить оновлення за темами чи ключовими словами, іншими параметрами пошуку. Є можливість налаштовувати частоту повідом­лень, джерела й мову, вказати список сайтів, інформація з яких найбільш цікава, або ж дозволити Google самому формувати добірку ресурсів для моніторингу. Окрім іншого, сервіс зручно використовувати для відстеження власного контенту в мережі або того, що пишуть інші (вводять ім’я, вебсайт, назву матеріалу, і Google надсилає повідомлення щоразу під час згадування).

TabCloud дає змогу зберегти поточний сеанс відкритих вкладок і повернутися до нього в майбутньому. FriGate — вбудований проксі-сервер, що дає можливість працювати з контентом заблокованого ресурсу. TweetDeck призначений для роботи з кількома Twitter-акаунтами, стеження за паралельними потоками інформації в мережі мікроблогів, відкладення публікації повідомлень. Багато додаткових функцій можна розблокувати прямо в стандартних налаштуваннях Додатків Gmail — Gmail Labs через плагіни. Boomerang дає право відкласти нетермінові листи на певний час, створювати автоматичні повторювані листи, відправляти електронну пошту в заданий день і годину. Крос-платформовий додаток Pocket допоможе зберегти цікавий текст, щоб потім почитати його, завдяки закладці в браузері. RescueTime стежить за відвідуванням сайтів та запуском програм; вони каталогізуються відповідно до принципу (відволікає — нейтрально — продуктивно), причому є можливість налаштувати, до якої категорії який сайт або програму долучити. Зручним і корисним, простим у роботі є розширений пошук Google, що включає команди «», +, –, домени (gob, sv, gt, py), час створення чи тип файлу (pdf, xls, doc) як критерії пошуку.

69

Лекція 5

First Draft News — проект для інформування громадськості про важливість матеріалів очевидців для ЗМІ, способи перевірки цих матеріалів, особливо під час підготовки екстрених випусків новин.

YouTube Newswire — актуальні відеоролики, перевірені на достовірність, а також відео, зняті очевидцями. Команда Google Crisis Response допомагає людям по всьому світу пережити стихійні лиха та інші катастрофи, надаючи найточнішу та корисну інформацію про те, що трапилося. Відомості від гуманітарних і наукових організацій, таких як Червоний Хрест і Національне управління океанічних та атмосферних досліджень (NOAA) розміщуються на карті, й журналісти можуть надати читачам карту події, де відзначені притулки та зони евакуації, супутникові знімки, зроблені після трагічних подій, також зазначена погода й інші корисні відомості.

Google Trends демонструє тенденції пошуку в інтернеті за темою у визначений час й у визначеному місці. Він слідкує за потрібною темою та фіксує ефект від публікації. Цей прилад використовують разом із Google Correlate.

Google Fusion Tables дозволяє створювати карти, діаграми й графіки, результати можуть бути опубліковані онлайн або у вигляді посилання. Tables дає змогу знаходити дані в таблицях, завантажених в інтернеті (наприклад, Fusion Tables), або базах даних, які використовують різні організації.

Google Public Data Explorer збирає статистику з надійних першоджерел — Всесвітній Банк, Міжнародний валютний фонд, Євростат, ООН — і візуалізує її. Є можливість працювати над власними графіками й публікувати отримані результати.

Google Translate App розпізнає голоси на 30 мовах і робить як усний, так і письмовий переклад, перекладає друковані документи або написи на будь-яких зовнішніх об’єктах. Використовуючи функцію сканування тексту, можна виділити пальцем потрібний рядок й отримати миттєвий переклад.

Google Global Cache дозволяє знайти попередню версію сайту або сторінки, які зберігаються в інтернеті, але на сьогодні недоступні, тому що вони були видалені, змінені або застаріли. Схожим 70

Технології та способи збереження й опрацювання інформації

чином працює Wayback Machine — інструмент, який зберігає понад 435 більйонів сторінок. Перевірка достовірності даних — важливий етап журналістської роботи. Посібник Verification Handbook for Investigative Reporting допоможе дізнатися, як шукати й використовувати контент та інформацію з відкритих джерел в журналістських розслідуваннях. Безплатна електронна книга складається з 10 розділів і містить поради та довідки з пошуку інформації онлайн, техніку розслідування, підтвердження достовірності користувацького контенту й застосування етичних принципів у розслідуванні. Для перевірки контенту сайту використовують також сервіси Copyleaks і Copyscape.

Verify — українська версія перевірки фото, відео та тексту. У 2012 році міжнародна мережа журналістів International Journalists` Network поширила сервіси перевірки тексту на наявність плагіату. З того часу з’явились інші продукти. Перелік найбільш розповсюджених: – Plagiarisma — вставити текст, перевірити URL або завантажити файли на 190 мовах. Крім перевірки веб-сторінок Plagiarisma перевіряє в Google Scholar статті, патенти, юридичні висновки й журнали, а також Google Books.

– Plagtracker — перевірка тексту до 5000 знаків на місяць за 14 міль­­ ярдів веб-сторінок і 5 000 000 наукових статей. Доступно німецькою, французькою, румунською, іспанською та італійською мовами.

– Duplichecker — порівняння речень з Google, Yahoo або MSN пошуку. Доступно тільки англійською мовою.

– Copyscape перевіряє наявність дублікатів сторінок.

– Google-пошук дає можливість шукати інформацію за ключовими словами, фразами на 46 мовах світу.

– Grammarly — порівняння тексту з більш ніж 8 мільярдів вебсторінок та перевірка орфографічних і граматичних помилок. Доступно лише англійською мовою.

– NoPlag — порівняння тексту (до 5 текстів обсягом до 500 слів на день) з опублікованим в інтернеті контентом без створення власного акаунта.

71

Лекція 5

– Plagiarism Checker дає змогу перевіряти унікальність текстів обсягом до 1500 слів.

– CopyLeaks — за URL тексту через хмарні комп’ютерні технології зіставляє контент з контентом трильйонів веб-сайтів. CopyLeaks працює на будь-якій мові.

– Viper перевіряє мільярди веб-сторінок, електронних книг і журналів, а також ексклюзивні документи.

– PlagScan — інтернет-плагіат перевірка, для використання якої потрібна передплата.

– Plagiarism Detector — безплатний ресурс, що використовується для швидкого аналізу текстових документів, автоматично їх сканує, екстрагує дані та порівнює їх з мільйонами доступних джерел в інтернеті.

– Anti-Plagiarism — програма для виявлення плагіату, можна використовувати за умови її передплати.

– PaperRater — безплатна онлайн-перевірка унікальності тексту, автоматична перевірка граматики, правопису та стилістики.

– Plagium — перевірка на наявність запозичень за текстовими фрагментами, файлами та URL обсягом до 5000 знаків, здійснюється на шести європейських мовах.

Контрольні запитання та завдання

– Освіта й спеціальність за освітою, рік закінчення (що, де, коли, чи працював за цією спеціальністю, за якою працював).

– Кар’єра за роками (ключові етапи), чи працював за цією спеціальністю.

– Досягнення (можливо, якісь нагороди).

– Де зараз проживає, ким і де працює. Додаткова інформація: фото, відео, посилання на джерела, у яких розміщено інформацію про випускника. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ 1. Які є способи збору даних?

2. Назвати формати та види даних.

3. Охарактеризувати збір та опрацювання даних.

4. Як здійснюється перевірка достовірності даних?

5. Вказати офіційні організації, що надають дані.

6. Створити документ у Google.

7. Спільно відредагувати документи.

8. Назвати формати документів.

9. Презентувати зібрані дані за заданою темою.

ЗАВДАННЯ 1. Описати сервіси для перевірки на плагіат російською та українською мовами.

2. Проаналізувати програми місцеположення об’єктів. Підготувати доповідь щодо можливостей: http://geofeedia.com/ https://itunes.apple.com/us/app/vibe/id433067417 т = 8? http://www.visualcandyapps.com/lifttt/ http://www.heatmapnews.com/ 3. Зібрати інформацію про випускників Інституту журналістики. Дані заповнити в таблицю Google для спільного користування. Обов’язковими даними є персональні дані із життя: – Прізвище, ім’я, по батькові.

– Дата народження, вік.

– Місце народження (країна, населений пункт).

72

73

Вироблення мультимедійного контенту

ЛЕКЦІЯ 6. ВИРОБЛЕННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО КОНТЕНТУ План 1. Мультимедійний контент як засіб комунікації.

2. Перетворення даних на контент.

3. Візуалізація як спосіб відображення даних у журналістиці. Прилади для створення візуалізацій та інфографіки.

4. Формування концепції медійного продукту.

5. Презентація власних проектів. Соціум диктує виробникам інформації свої потреби. Триває широке запровадження численних стандартів і технологій у журналістську діяльність, а найпридатніші з них стають універсальними. Наукові розробки теоретичного та практичного спрямування здатні віднайти способи подання фактів, що якнайкраще відображають сутність тієї чи іншої події. Більшість новин, розміщених на сторінках ЗМІ, певною мірою пов’язані з цифрами: перепис населення, результати виборів, технічні характеристики, спортивні досягнення, курс валют, підвищення цін, калорії тощо. Невипадково Г. Спенсер у 1952 році ввів термін «діловий друк», яким позначав усі матеріали, пов’язані із зображальним відтворенням числових даних [44], а 1961-го виникло поняття «інформаційного дизайну» [45], тісно пов’язаного з візуалізацією даних. Адже відповідно до інформаційного перевантаження, спричиненого надлишком інформації, людині стає важче сприймати її та робити висновки. Інформаційний дизайн візуальними засобами робить дані наочними й дає читачеві можливість схопити суть повідомлення без тексту, тобто є «мистецтвом та наукою підготовки інформації так, що людина може послуговуватися нею продуктивно й ефективно» [39]. Значна частина інформаційного дизайну — інформаційна графіка та візуалізація. Термін «інформаційне перевантаження» згадується вже в 1964 році, ще до появи інтернету [43]. Ним позначали дезорієнтацію та відсутність можливості дати достовірну оцінку, від якої залежить раціональна поведінка. Нині людину з усіх боків оточує інформа74

ція, і захисна реакція на цей потік — несприйняття. Реципієнту важко фільтрувати дані, одна частина яких є інформаційним шумом, друга недостовірна, третя взагалі непотрібна або нецікава, четверта здійснює психологічний вплив. Наслідками інформаційного перевантаження є [20, С. 164] швидке зростання кількості нової інформації, простота її дублювання й передачі через інтернет, збільшення доступних каналів вхідної інформації, велика кількість історичних відомостей, суперечності й неточність даних, відсутність можливості порівняти й опрацювати їх частину, незв’язаність і нелогічність окремих подій та інше. Комунікація є об’єктом багатьох наук: журналістики, семіотики, соціології, лінгвістики, психології, антропології, інформатики тощо. Ще в 1970-х роках існувало більш ніж сотня визначень терміну «комунікація», висунутих українськими й іноземними вченими. На думку В. Різуна, масова комунікація — це взаємний процес, що підтримується двома учасниками, для кожного з яких вона є сере­довищем [35]. Ж. Ніколаєва виділяє такі функції комунікації [30, С. 5]: універсальна (комунікація як спосіб зв’язку об’єктів матеріального та духовного світу), технічна (зв’язок понять і повідом­ лень), біологічна (сигнали для спілкування живих істот), соціальна (характеристика зв’язків та відношень суспільства). Система комунікації та ланцюг перетворення фактів на журналістське повідомлення всебічно розглядається українськими та зарубіжними вченими. О. Тріщук детально дослідила сегмент комунікаційного процесу «автор первинного тексту — інформатор» та «інформатор — читач» [38, С. 350], звертаючи увагу на різний ступінь підготовленості та зацікавленості у сприйнятті та розумінні інформації. Формальні та змістові маркери слугують засобами, які керують увагою, розподіляють інформацію за значущістю, причому інформатор власноруч розставляє акценти, які стають орієнтирами для читача. Отже, комунікаційний процес залежить від якості журналістського твору, що напряму залежить від вміння використовувати журналістські та графічні прийоми й вивчається в галузі інформаційного дизайну. Провідний дослідник цієї галузі 75

Лекція 6

Вироблення мультимедійного контенту

Е. Тафті в серії книг на тему графічної інформації («Наочне відображення кількісної інформації», «Подання інформації», «Красиві свідчення», «Візуальні пояснення») пояснює сутність відображення сенсу повідомлення, наводить численні приклади візуалізації складної та багатомірної інформації [47] у вигляді карт, схем, презентацій, комп’ютерних інтерфейсів, статистичних графіків, стереофотографій, доказів із суду, розкладів, книг-розкладачок. Подана нижче схема (рис. 2) наочно демонструє, що дані, які використовують журналісти у своєму повідомленні, мають бути чітко організовані відповідно до поставленого завдання та концепції видання, а також стимулювати читача до сприйняття інформації, її переосмислення. Сучасний журналіст здійснює повний цикл роботи з даними: вибирає тему, шукає первісні факти, володіє сучасними технічними засобами задля інтерпретації даних у потрібний спосіб. Журналісти аналізують, оцінюють, пояснюють, інтерпретують дані та подають їх у зручній і привабливій візуальній формі. Ця візуальна форма враховує попередні знання людини, її звички, культурні та соціальні особливості. У мас-медіа інтерпретація — важливий засіб впливу на читача. Щодня відбувається безліч подій, але редакція журналу вибирає з них ті, які вважає найцікавішими для свого читача і які відповідають його концепції (це перший крок інтерпретації). Журналіст і дизайнер намагаються якнайцікавіше подати цю подію, для чого застосовують різноманітний арсенал художніх, композиційних, структурних засобів.

Рис. 2. Структура інформаційного дизайну.

76

Професор В. Різун розглядає соціальну комунікацію як «систему суспільної взаємодії, яка включає визначені шляхи, способи, засоби, принципи встановлення та підтримання контактів на основі професійно-технологічної діяльності, що спрямована на розробку, впровадження, організацію, удосконалення, модернізацію відносин у суспільстві...» [34]. Із комунікацією тісно пов’язане поняття «середовище», під яким розуміють засоби й інструменти для збереження, передачі та прийому інформації чи даних. В англомовній літературі термінові «середовище» відповідає поняття «медіа», що походить від medium — спосіб та засіб, середовище, у якому існує будь-що. Отже, медіа — це комунікаційне середовище, а дизайн медіа — комунікаційний дизайн. Метою комунікаційного дизайну є створення візуального середо­ вища, у якому адресант та адресат спілкуються спільною (візуалізованою) мовою. Сучасні ЗМІ оперують цифрами та фактами, сприяють відкритості інформації, дають читачеві змогу скласти власне бачення події через числову інформацію, представлену візуальною формою. Візуалізація контенту — дієвий засіб інформаційного зв’язку соціально-комунікаційної системи «подія, факт — журналіст — інформаційне повідомлення — канал зв’язку — читач». Візуалізований контент швидше потрапляє до свідомості реципієнта, запам’ятовується, викликає певні асоціації, стійкі стереотипи. Із візуалізацією даних тісно пов’язаний інформаційний дизайн, за якого відомості перетворюються не на вербалізований текст, а на його візуалізований аналог, що робить інформацію наочною і дає читачеві змогу розуміти суть оприлюднюваного без тексту. Основ­ні галузі застосування візуалізації: – журналістика; – наукова інформація; – реклама; – статистика та звіти; – довідкова інформація; – інтерактивні сервіси; 77

Лекція 6

– ілюстрації; – креслення та схеми; – експерименти й мистецтво. У сучасних умовах візуалізація інформації набуває дедалі більшого значення, адже реципієнт щодня отримує безліч інформаційних повідомлень, і зацікавлює, сприяє прочитанню конкретного видання. Оскільки споживач має широкі можливості для отримання потрібної йому інформації, журналісти та редактори ставлять завдання подати якісний контент у максимально наближеному до потреб аудиторії вигляді. Тобто важливо не лише, що саме розмістити на сторінках видання, а і як це зробити. Матеріали оформляють яскраво й привабливо, щоби вони запам’яталися, закріпились у свідомості людини, асоціювалися з конкретним виданням. Класифікація візуалізацій за типом результату: – статична (зображення, презентація тощо); – динамічна (анімаційний ролик, наприклад); – інтерактивна (веб-рішення, де можна вибрати параметри відображення інформації). Статичні візуалізації присутні в будь-якому друкованому виданні, у ЗМІ вони замінюють повноцінну статтю, це також інфографіка в соціальних мережах, офлайн-презентації, прес-релізи тощо. Динамічні візуалізації: телереклама, вірусна інтернет-реклама, презентація інтернет-сервісу, презентація сайту, презентація послуги, альтернатива РР, готовий звіт, відеоурок, відеоінструкція, презентація програми чи додатка, інфографіка для телепрограми, анонс події, оформлення ефіру. Алгоритм роботи над журналістським проектом (рис. 3): – формування ідеї; – збір даних (контент); – проектування, розстановка акцентів; – збір додаткової інформації; – пошук візуальних образів; – встановлення типу порівняння даних; – вибір відповідного способу візуалізації (практична реалізація).

78

Вироблення мультимедійного контенту

Формування ідеї

Збір даних

Проектування

Вибір способу візуалізації

Вибір типу порівняння

Пошук візуальних образів

Збір додаткової інформації

Рис. 3. Алгоритм роботи над журналістським проектом.

Зібрані дані підказують основну ідею, наприклад порівняння, зміна даних: у різних місцях, у часі, предмети, люди; алгоритм дій, інструкція; структура, устрій; історія події, що розгортається в часі (у цифрах, графіках), послідовність дій; прогноз. Сформульована ідея визначає кут подачі матеріалу, обмежує використання засобів. Наприклад, у новині про банки (скількито банків оголошені банкротами) можна порівняти їхню успішність, або написати інструкцію «Що робити вкладнику, якщо банк — банкрут». У такий спосіб будується алгоритм роботи над проектом та обирається програмний засіб для реалізації (наприклад, за допомогою Piktochart або Easelly) . Спосіб візуалізації відповідає меті публікації та читацьким запитам, будує матеріал за традиційною журналістською схемою з відповіддю на запитання: Що? Де? Коли? Як? Чому? Правильний вибір способу візуалізації пов’язаний із метою статті та бажаною реакцією читача. Якщо потрібно показати зміни в часі, тоді варто використовувати часові ряди даних, якщо потрібно порівняти — гістограму, щоби відобразити кореляцію, слід використовувати діаграми розсіювання. Навіть карти дають змогу виконати різноманітні завдання. Завдання візуалізації зводяться до докладного уявлення події, представлення ідей та процесів із можливістю розгортання, масштабування інформації, отримання подробиць, простеження поведінки конкретного складника об’єкта. Для читача важливі дані, які демонструють історію, їх зіставлення й зрозуміле відображення.

79

Лекція 6

У соціальних комунікаціях візуалізація сприяє передачі інформації, відображає суспільні процеси й широку тематику, що цікавить масового читача. Виокремимо такі способи візуалізації: – характеристика, структура об’єкта (характерні особливості, устрій об’єкта, портрет особи, ієрархія зв’язків та понять, складові поняття (хмара тегів) явища); – описова, репортажна візуалізація (поради щодо певної ситуації; портрет, опис, характеристика особи чи об’єкта; реконструкція події (не хронологія, а опис, послідовне розгортання), послідовність дій для досягнення результату); – візуалізація для порівняння (розміри, значення, об’єкти, люди, поняття, події, рейтинги); – демонстрація тенденцій, залежностей у часі, прогноз розвитку події; – дослідження проблеми, відображення прихованих даних, когнітивних процесів; – передача просторових даних. Дані як найдрібніша одиниця інформації самі собою незрозумілі й незв’язані. І тільки коли вони проаналізовані, осмислені, згруповані, ранжовані за певними критеріями, формується візуалізація. Тому ми можемо стверджувати, що візуальна форма виникає з даних (як її ключовий структурний елемент). Форма сама собою є єдиним засобом успішності повідомлення: наочно подає його зміст, нюанси, емоційність, прагнення, проблему. Взаємодію між змістом і формою Г. Почепцов бачить у семіотиці: «Оскільки семіотика вивчає знакові системи, то в її основі мають бути знаки, які визначають сполучення форми та змісту. Коли ми випишемо в один ряд всі форми, а в інший — всі змісти, то відповідність між ними має назву коду. Тобто сума цих способів переходу між формою та змістом і складає код» [32, С. 14]. Дотримання певних правил може допомогти зробити історію цікавою. Для відображення даних існує безліч платформ. Наприклад: – публікація інтерактивних історій даних Silk; 80

Вироблення мультимедійного контенту

– платформа візуалізації даних Raw; – універсальна платформа для інфографіки Chartblocks; – онлайн-прилад публікацій та візуалізації науково-дослідних проектів Palladio; – наукові публікації на сайті Державної служби статистики України Ukrstat.org. Прилади для створення візуалізацій та інфографіки Аmcharts

Cacoo

Chart.js

Creately

D3plus

Datavisual

Easelly

Echarts

Flare

Gliffy

Google developers

Highcharts

Information aesthetics

Plotly

Processing

Sprites

Tableau

Visual Complexity

Datawrapper

Dipity

Juiceanalytics

Tableau public

Infogr.am

Piktochart

Matplotlib

Raw

R-project

Venngage

Tablesorter

Visualoop

Dygraph

Gephi

Hohli charts

Quadrigram

Visually

Draw.io

FusionCharts

InfoVis Toolkit

Qlik

D3

Vizualize.me

Slemma

Visage

Zanifesto

Карти подій ArcGIS

Realtime Board

Cartodb

Detective.io

StoryMap JS

VIS

Google My Maps

Paterva

XMind

81

Лекція 6

Вироблення мультимедійного контенту

Модулі й теми для WordPress

Таймлайни Dipity

StoryMap JS

Github

Histropedia

Timeglider

Aesop

Simile-widgets

Timeline JS

GunnMap 2

iBooks

Colorbrewer 2.0

Find latitude and longitude

Mapbox

Indiemapper

Targetmap

Tilemill

Geocommons

Worldmapper

Хмари тегів Tagul

Tagxedo

WordItOut

Wordle

Для листів

Кругова візуалізація

Интеллект-карты

Efographic

Circos

Coggle

Сервіси для створення інтерактивних візуальних історій

82

Storybird

Лонгріди й конструктори сайтів Interactions webflow

Webflow

Weebly

Wix

Projeqt

Atavist — оптимальний для лонгрідів і візуальних історій, але залежить від швидкості інтернету. Дозволяє вбудовувати відео не тільки з YouTube і Vimeo, а й із комп’ютера, і не треба завантажувати ролик на відеохостинг.

Exposure за функціоналом схожий зі Stampsy, тільки текст, картинки, відео з YouTube або Vimeo. Дозволяє готовий проект вбудувати на будь-який інший сайт за допомогою ембед-коду.

Medium схожий на блог-платформу, дуже простий у використанні.

Klynt

Сервіси для створення інтерактивних презентацій Prezi

WP-Templates

Онлайн-платформи для верстки лонгрідів

Інтелект-карти

3WDOC

Wordpress.com

Лонгрід і платформи для верстки книг

Картографія та геокодування Cartodb

Colorlib

Slides

Racontr — французька розробка для створення лонгформ, інтерактивного відео, інтерактивнтх ілюстрацій і використовування їх як конструктор сайтів.

83

Лекція 6

Вироблення мультимедійного контенту

Readymag допускає велику варіативність в оформленні шапок проектів: видів і розташування шрифтів.

Shorthand дає можливість створити красиві проекти з вбудованою анімованою інфографікою, таймлайнами, мультимедійним інтерактивом.

Stampsy орієнтований більше під фото, можна додати відео з Vimeo й аудіо з Soundcloud.

Tilda сервіс з великим функціоналом і простою адмінкою. Для журналістів-початківців у мультимедіа.

Storehouse — мобільний додаток для лонгріду. Для різних опитувань, отримання інформації про запити та інтереси споживачів інформації використовують онлайн-вікторини, тести, голосування, списки. Таким способом можна зацікавити більшу кількість користувачів, отримати кращу відвідуваність ЗМІ. Більшість онлайн-сервісів потребують реєстрації або використання профілю соцмереж. Вікторини можна редагувати, зберігати для подальшого використання, публікувати на сайті або в соцмережах.

Google Forms — простий та ефективний інструмент для створення опитувань.

Playbuzz пропонує на вибір 10 варіантів опитування (із доступом для всіх або для себе особисто): 1. Swiper — тест зі змінними картками з двох варіантів відповідей. Наприклад, тест на знання персонажів Діснею.

2. Poll — традиційне опитування інтересів аудиторії.

3. Personality Quiz — питання, які дадуть відповідь про характер людини, його особливості.

4. Trivia — класичний тест із варіантами відповідей.

84

5. Ranked List — вікторина з голосуванням «за» та «проти» для складання рейтингу.

6. List — список для створення покрокової інструкції для отримання певного результату.

7. Gallery Quiz — перелік питань і таблиця із зображеннями для перевірки певних якостей.

8. Countdown — інструмент для створення серії слайдів за певною тематикою.

9. VideoSnaps — фрагментація відео, позначає важливі місця на таймлайні відео.

10. Flipcards — порівняння методом «було» й «стало», після натискання на зображення воно змінюється на інше. У Wordpress є плагін від Playbuzz для створення опитування, також можна вставити створене опитування через ембед-код.

QZZR у безплатній версії два варіанти опитування: 1. Graded Test — тест із правильними та неправильними відпові­дями. 2. Outcome — тест, де немає правильних відповідей і може бути багато варіантів результату. Під час поширення можна вставити зображення із бази зображень чи власне, а також подивитися статистику тестів задля встановлення рівня складності окремих питань і тесту загалом.

Riddle — безплатний сервіс для створення вікторин, опитувань, тестів, списків, голосувань (показує відсоток проголосованих) та рейтинг (показує кількість тих, хто голосував). Має варіант російською мовою, можливість завантажувати зображення з безплатних баз.

Sporcle дає можливість створювати до 25 вікторин на місяць із часовим лімітом на відповіді, музичні питання (наприклад, «Вгадай мелодію»), тест на карті (наприклад, «Які країни зобра­жено на мапі?») за допомогою інструкції від Sporcle.

85

Лекція 6

Вироблення мультимедійного контенту

Buzzfeed дає можливість створювати розважальні опитування чотирьох видів: Trivia, Personality, Poll та Checklist, але без приватних можливостей чи за посиланням (немає ембед-коду). Навчальні вікторини вирізняються простим дизайном і невеликою кількістю можливостей.

Onlinequizcreator — можна створювати необмежену кількість тестів обсягом до 15 питань кожен (безплатно) та самостійно встановити ліміт часу на відповідь.

Pollmaker — навчальний онлайн-інструмент, що має чотири типи тестів: класичний (як на іспиті), персональний, опитування, голосування. Є опція давати лінк тільки на результати, без проходження тесту. Навчальний тест Quizbean (три тести на місяць). Навчальний тест Content Tools. На сайті Elearningindustry є огляд 14 безплатних навчальних тестувань. Із плагінами онлайн-вікторин спеціально для платформи сайтів Wodpress можна ознайомитися на 85ideas. Формування цілісного комунікативного продукту починається з формулювання концепції, результатом якої є проект оформлення. «Концепція — система поглядів на те чи інше явище, ... погляди, переконання, ідейний задум твору» [31, С. 321]. «Концепція (лат. conceptio — поєднання, сукупність) — розгорнута система поглядів, викладена за наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища» [26, С. 384]. Болгарський професор Д. Георгієв визначив концепцію газетного видання через такий комплекс типологічних рис [19]: 86

– формула газети, що визначає її суспільну місію, головні зав­ дання і функціональне призначення; – типологічна концепція, що виявляє зміст і літературно-художні форми; – графічна концепція, що охоплює структуру й графічне оформлення; – організаційна концепція, що розглядає організацію редакційної роботи. Можна визнати, що такий підхід цілком правильний і для будь-якого іншого медійного продукту, оскільки охоплює всі ланки формування зовнішньої форми видання. Послідовна редакційна політика й концепція підвищують довіру читача до видання. Ядром концепції є її напрямок, який лаконічно відображає тип видання, його місце в соціальній системі, основні тематичні розділи. Вона є основою типологічної та графічної концепції. Тематична характеристика — головний прояв індивідуальності періодичного видання. Зміст та форма інформації, вираженої в тематиці, внутрішній структурі, жанрах, графіці, мовно­ стилістичних засобах, визначаються потребами суспільства. Тематична індивідуальність потребує, щоб конкретне видання не повторювало інші. Навіть оперативна загальнополітична інформація, яка відображається у 90 % періодичних видань, має подаватися із застосуванням власних засобів. Тому публікації розділяються відповідно до тематики на три групи: основна тематика, що містить кілька головних напрямів; додаткова тематика, яка необхідна як фон основної проблематики; довідковоінформаційні публікації, що задовольняють поточні потреби читача або мають розважальний характер. Основною проблематикою вважають таку, яка виконує специфічну соціально­ інформаційну функцію видання й визначає його місце в су­ спільстві, вона займає 60–80 % площі. Додаткова тематика, як правило, змістом не суперечить основній тематиці, а доповнює її. До довідково-інформаційних публікацій належать довідник, матеріали з продовженням, реклама.

87

Лекція 6

Електронні та друковані медійні продукти суттєво відрізняються. Особливостями електронних публікацій є інтерактивність та система гіпертекстової розмітки документа (система пагінації та внутрішніх і зовнішніх гіперпосилань) — зручна система посилань для швидкого ознайомлення з виданням, а також широкі технічні можливості для відображення матеріалу. Крім того, електронні візуальні медійні проекти позбавлені матеріальної конструкції, їх зовнішній вигляд має бути максимально пристосований до пропорцій та зображальних можливостей електрон­ного пристрою (монітора, смартфона, планшета). Але вони повин­ні мати баланс між розміром файлу та якістю зображення. Це значення довільне, воно не має чітких рамок, як у поліграфії — від 300 dpi. Раніше неписаним правилом для розмірів зображень в інтернеті були параметри: до 150 Кб, від 72 до 120 dpi, але оскільки пропускна здатність за останні кілька років значно зросла, цього правила дотримуються не завжди, проте, звичайно, що менше важить файл, то швидше й простіше його поширювати мережею. Крім того, електронні публікації мають сприйматися розворотами, щоб у них був цілісний вигляд (крім того, варто встановити позначку «Spreads» у програмі верстки під час конвертування у формат pdf). Використовуючи зовнішні посилання, варто враховувати їх довговічність, отже, надійність джерел і платформ, а краще користуватися власними. Загалом робота над медійним продуктом виконується в три послідовних етапи: 1. Підготовчий етап, на якому розробляється концепція продукту відповідно до поставленого завдання та соціальної значущості.

2. Етап виконання та редагування: збір та аналіз даних, вибір найбільш придатної візуальної форми та програмного продукту для реалізації.

3. Композиційно-технічний етап: реалізація проекту, підготовка оригінал-макету. Сприйняття медійного проекту залежить від його цілісності, що означає узгодженість всіх складових елементів із урахуванням 88

Вироблення мультимедійного контенту

тематики, запитів та освіченості читача, естетичності та ергономічності. Через візуальні комплекси виявляється типологічна специфіка видання, забезпечується стабільність його соціальноінформаційних функцій. Концепція — передумова існування видання. У ній сконцентровані всі аспекти існування періодичного видання: зміст, обсяг, читацьке призначення, значення, умови користування, поліграфічна база, редакційна організація та багато інших. Тому детальність її опрацювання важливе як під час створення нового проекту, так і під час підготовки конкретного журналістського матеріалу. Розробка концепції включає: – визначення тематики, соціальної значущості теми, актуальність проблеми; – орієнтацію на конкретного читача; – наявність даних для проекту й можливості знайти ексклюзивну інформацію; – визначення змістового та візуального акценту; – пошук найбільш придатної форми подання даних, візуальних компонентів; – відповідність конкретного проекту тематиці ЗМІ; – залучення фахівців, які можуть реалізувати проект. Концепція видання реалізується в разі дотримання власних традицій у зовнішній та внутрішній структурі. Зовнішня структура сприймається візуально, внутрішня — відображає зміст. Це означає, що складники зовнішньої форми виражають тематичну характеристику через внутрішню структуру, а призначення, функціональна суть, матеріально-конструктивна й технологічна основа втілюються в зовнішньому образі друкованого видання. Весь інструментарій оформлення відображає характер матеріалу, його зміст. Графічна концепція — основний візуальний засіб, що допомагає впізнати видання серед багатьох інших, вирізняє стиль виконання проекту. Але графічна концепція може бути визначена 89

Лекція 6

лише після типологічної концепції. Графічна модель визначає основні принципи розташування матеріалів та реклами, заголов­ ків, зображень, інфографіки, врізів тощо. Основними елементами графічної концепції є: – стильові особливості, композиція видання й окремих його сторінок відповідно до тематичної концепції; – сталі візуальні складники — логотип, колонтитули, графічні елементи, колір, шрифти тощо; – чіткий макет (сітка), відповідно до ліній якого розташовуються елементи і який визначає всі пропорції та розмірні характеристики; – структура заголовків, врізів і їх графічне оформлення; – графічна структура матеріалу, засоби виділення, вирівнювання; – стиль виконання та площа зображального матеріалу. Художня, графічна концепція залежить від ідеї, цілей і передбачуваної читацької аудиторії, дає відповідь на такі запитання: – Яка публікація чи складник журналістської історії буде зоровим центром?

– Як витримати єдиний стиль оформлення? Що буде сполучною ланкою вербальних та візуальних складників?

– Який тип матеріалів (текстовий чи графічний) буде відігравати головну роль?

– Чи відповідають отримані дані цілям публікації?

– Чи є певний штрих (деталь) історії, яку можна зробити акцентом, графічно виразити? Для реалізації графічної концепції важливі технічні параметри макета: розміри видання, кольоровість і використовувані фарби, якість паперу, місце розташування проекту, освітлення тощо. Отже, формулювання концепції видання має враховувати його назву, слоган, мету, завдання, суспільну користь, рубрикацію, періодичність, вид, інтерактивність, смислові відмінності від видань-конкурентів, жанровість матеріалів, візуальні характеристики, кольоровість, типографіку, мову. Вимоги до візуалізацій та інфографіки, які використовуються у медійних продуктах постійно підвищуються. Зростає фахова 90

Вироблення мультимедійного контенту

досконалість журналістів та дизайнерів, які працюють над такими продуктами. Важливою є стислість, тобто проблема (тема) має бути сформульована так, щоб була можливість представити її схематично (графічно) й чітко розуміти сутність. Навколо цього стислого формулювання додаються факти та інформація, що розширюють і конкретизують тему. Причому не більшість даних можна замінити символами, графічними зображеннями, згрупувати в певні форми й структури. Або велику за обсягом інформацію розбивають на блоки, кожен з яких супроводжується яскравою ілюстрацією. Не менш важливою для журналістського візуального проекту є об’єктивність і точність даних. Точна й добре організована інформація — основа будь-якої якісної інфографіки. Перевірка даних у різних джерелах сприяє достовірності інформації. Адже дизайн не зможе врятувати проект, якщо використані недостовірні дані. Підвищують довіру читача до інформації посилання на відомі джерела даних та видання, у яких можна детальніше дізнатися про проблему. Візуалізацію відрізняє від інфографіки закінчена, логічна історія, яка зрозуміла сама собою. І ця історія має бути подана креативно, з використанням незвичних шрифтів та сполучень кольорів (але без перебільшень). Стиль і зовнішній вигляд візуалізації мають відповідати темі, серйозна тема не може подаватися яскраво, економічна проблема — без точних значень. Вивчення проблеми допоможе віднайти найбільш відповідний тип, адже точні дані потребують такого ж точного виконання. Жодна фігура чи малюнок не може використовуватися без масштабування та відповідності розмірів з іншими зображеннями. Занадто багато деталей роблять інфографіку важкою для розуміння. Знання цільової аудиторії також допомагає налаштувати візуальну складність і дизайн інфографіки. Виготовлений медійний продукт потребує продуманої подачі медіа­споживачам. Презентація продукту, розміщення в найсприятливіших умовах для сприйняття підвищують його ефективність.

91

Контрольні запитання та завдання

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Навести приклади новинної інформації і розширеної, доповненої даними — 3–5 матеріалів на одну тему. Формування контенту за допомогою даних: – загальнокультурні, політичні, історичні, біографічні; – структуровані за тематикою в каталогах; – кількісні показники; – геолокальні дані; – експериментальні дослідження, опитування.

2. Назвати сучасні технології підготовки медійного продукту.

3. Описати концепцію конкретного медійного продукту.

4. Здійснити розподіл тематики по рубриках відповідно до концепції конкретного видання.

5. Назвати програмні продукти для створення блогів, сайтів. Переглянути шаблони та їх відповідність поставленій меті http://ru.wix.com/website/ templates/html/all/1, http://jimdo.com/, http://livejournal.com Приклад 1. Опис концепції електронного журналу Вид видання. Електронний журнал (езин) «Es» — щомісячне мережеве видання про треш-культуру (від англ. trash — сміття) в житті та мистецтві. Періодичність видання — один раз на місяць. Назва видання співзвучна наріжному поняттю психоаналізу німецького психолога Зіґмунда Фрейда. За З. Фрейдом, людська психіка складається з трьох шарів: потужний нижній пласт Несвідомого (Es), який зосереджує в собі тваринні інстинкти, приховані бажання, егоїстичні потяги, верхній пласт Надсвідомого (Über-ich), тобто соціальні установки — виховання, моральні цінності, совість, сором тощо, та середній пласт, що балансує між верхнім та нижнім — Его (Ich) — частина людської особистості, що усвідомлюється як Я і перебуває в контакті з довкіллям за допомогою сприйняття. Я здійснює планування, оцінки, запам’ятовування та реагує на вплив фізичного та соціального оточення. Воно намагається врівноважити вічну боротьбу Несвідомого з Надсвідомим. Слоган видання. «Кожна нормальна людина насправді нормальна лише почасти» (З. Фрейд). Він відповідає концепції видання і концепції психоаналізу З. Фрейда. Мета видання — осмислити різні аспекти треш-культури, показати темний бік медалі української та світової культури. Треш, незважаючи на свою химерну й деколи жахаючу природу, втім, має такі самі цілі, як й інші стилі мистецтва, проте використовує для цього геть інші, меметичні та провокаційні інструменти. Видання покликане стати дискусійним клу92

Приклад виконання завдання

бом, до якого будуть залучені лідери треш-культури в її різних царинах (кіно, музика тощо), пересічні шанувальники трешу, а також культурологи, психологи, соціологи, представники інших культурних течій. Завдання видання — ідентифікувати українських треш-художників та кінематографістів; подавати серії зразків зарубіжного треш-мистецтва, які зазвичай користувачі передають одне одному через інтернет-пейджери, поштою та в коментарях до записів у блогах; зламати стереотипи в сприйнятті певних явищ. Суспільна користь видання полягає в тому, що проговорення проблематики трешу матиме психотерапевтичне значення для тих, хто захоплюється такими формами культури. Рубрикація видання. Рубрики у виданні будуть непостійні, що залежить від тематики номера. У кожній рубриці буде висвітлений андеграундний аспект у таких напрямах: «Кінорецензія» — рецензія на треш-фільм. «Кіно» — аналітична стаття про певний напрям кіно. «Фотографія» — матеріал, що міститиме роботи фотохудожника, інтерв’ю з ним або (і) опис робіт. «Графіті» — фото та опис стрит-арту як найочевиднішого зразка «сміттєвої культури». «Скульптура» — матеріал про роботи скульптора, що працює в стилі треш: використовує незвичайні матеріали для скульптур, надає їм незвичайного значення чи вигляду тощо. «Живопис» — стаття про художників, чиї роботи переповнені іронією. Наприклад, таких, що працюють у стилі «жлоб-арт» — дуже ментальному для українських субкультур стилі. «Музика» — стаття про фрик-виконавців: або вони виконують занадто ексцентричну музику, або створюють дивні образи. «Телебачення» — рубрика про телепередачі та телеведучих на сучасному українському телебаченні. «Преса» — вирізки з газет, навмисно поєднані певним чином або шокуючі поза контекстом. «Жорстокий побут» — фоторозділ про недоречності в побуті: вимикач у шафі, східці, що ведуть у стелю тощо. «Література» — огляд книжок трешового стилю. «Дивина!» — про найхимерніші та найпровокативніші явища трешмистецтва. Завдяки своїй специфічності — орієнтації на треш-культуру — видання має лише невелику кількість конкурентів, що дає змогу уникати смислових перетинів та повторів і порушувати малорозкриті питання.

93

Критерії оцінки мультимедійного продукту

Приклад виконання завдання

Електронний журнал (езин) «Es» — це не пропаганда «сміття в головах», а, навпаки, інтелектуальна «профілактика» й «терапія» треш-культури. Інтерактивність видання стовідсотково забезпечується через соціальні мережі Facebook, «ВКонтакте», Livejournal, сайт issuu.com, а також через сайт з посиланням на ідентифікаційні номери та імена інтернет-пейджерів, адресу електронної пошти та систему рахівників, які реєструють відвідуваність сайту та географію відвідувачів. Жанровість матеріалів: аналітична стаття, рецензія, огляд, фоторепортаж. Візуальні характеристики: наявність врізів, тісна взаємодія тексту та зображень. Кольоровість: основний колір — червоний — рамки, лінійки, графічні позначки. Типографіка: основний текст — Free Set, 10 кегль, виділення — жирний, курсив; заголовки — Adver Gotic, 16 кегль. Мова видання: українська з використанням інтернет-сленгу. Приклад 2. Художньо-графічна концепція друкованого видання Обсяг видання — до 80 сторінок. Формат сторінки — 240×300 мм. Основні матеріали, ліди, врізи, заголовки, підзаголовки, довідкова інформація, колонки, текстівки, фото. Колірна схема — RGB. Шрифтові гарнітури: Для заголовків — Days 34 pt, 36 інтерліньяж, тип розташування по вертикалі в текстовому блоці — ascent, накреслення — regular, normal, автор шрифту — merlinni.j.ru з merlinni.com та Олексій Маслов зі snob.ru. Для підзаголовків — Philosopher 12 pt, 11,977 інтерліньяж, тип розташування по вертикалі в текстовому блоці — x-heihgt, накреслення — allcaps, normal, автор шрифту — lemonad.lj.ru з jovanny.ru та Еріко Лебеденко з ericolebedenco.com. Для текстівок та маргіналій — Myriad Pro 11 pt, 11,977 інтерліньяж, тип розташування по вертикалі в текстовому блоці — x-heihgt, накреслення — smallcaps, condenced, шрифт системний, автори — Роберт Слімбах та Керол Твомблі. Для основного тексту — Myriad Pro 11 pt, 11,977 інтерліньяж, тип розташування по вертикалі в текстовому блоці — x-heihgt, накреслення — regular, normal. Вигляд тексту оптимізується ще й завдяки висячій пунктуації. Абзацні відступи — по 5 мм. Ілюстративність видання — 70 %.

94

Критерії оцінки мультимедійного продукту Назва критерію

Бали

1. Актуальність, оригінальність та обґрунтованість концепції

2

2. Обраний стиль оформлення

2

3. Структуризація продукту

2

4. Якість опрацювання даних

4

5. Якість підготовки (композиція, вибір кольору, зображень, оформлення фактологічного матеріалу, зазначення авторських прав та джерел інформації) технічної реалізації проекту

4

6. Грамотність текстів, відповідність концепції, інформативність і зрозумілість повідомлення, лаконічність і запам’ятовуваність формулювань

4

7. Відповідність заголовків продукту

2

8. Придатність матеріалів для практичного впровадження

2

9. Презентація проекту

8

10. Особистий внесок кожного студента в команді, додаткове опитування Разом

10 40

95

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. На основі зібраних даних сформувати контент таких видів медіа: – спецвипуск журналу; – блог (сайт); – виставка; – презентація; – відео.

2. Зробити карту, де позначено, у якій області чи якому місті працюють випускники.

3. Переглянути електронні джерела: – Журналістика в епоху цифрових даних http://smd.univ.kiev.ua/?p=9493 — 50 хвилин.

– Кращі проекти журналістики даних https://te-st.ru/2014/05/14/ data-journalism-awards-2014/?utm_content=buffer16e49&utm_ medium=social&utm_source=facebook.com&utm_campaign=buffer – Вимоги до контенту для презентацій та виставок http://tilda.education/ courses/web-design/portfolio/ – Правила та дизайн презентацій http://powerpointbase.com/157-pravilo10-20-30-ot-gaya-kavasaki.html – Тренди 2015 у створенні презентацій PowerPoint http://powerpointbase. com/936-trendy-2015-v-sozdanii-prezentaciy-powerpoint.html 4. Проаналізувати сайти: https://drive.google.com/, http://www.tableausoftware.com/, http://indiemapper.com/, https://gephi.github.io/, http:// flowingdata.com/ Пояснити їх призначення та особливості.

96

ЛІТЕРАТУРА ОСНОВНА

1. Желязны Д. Говори на языке диаграмм : Пособие по визуальным коммуникациям. М. : Институт комплексных стратегических исследований, 2013. — 172 с.

2. Киссейн Э. Основы контентной стратегии / Эрин Киссейн ; пер. с англ. П. Миронова ; [предисл. К. Халверсон]. — Москва : Манн, Иванов и Фербер, 2012. — 128 с.

3. Майер-Шенбергер В., Кукьер К. Большие данные: Революция, которая изменит то, как мы живем, работаем и мыслим / Виктор Майер-Шенбергер, Кеннет Кукьер ; пер. с англ. Инны Гайдюк. — М. : Манн, Иванов и Фербер, 2014. — 240 с.

4. Ньюарк К. Что такое графический дизайн? / Квентин Ньюарк ; пер. с англ. И. Павловой. — М. : АСТ; Астрель, 2005. — 255 с.

5. Піддубний О. Мультимедійні експерименти. — Режим доступу: http:// piddubny.com/multymedijni-eksperymenty/ Опубліковано 31.10.2013.

6. Роэм Дэн. Практика визуального мышления. Оригинальный метод решения сложных проблем / Дэн Роэм ; пер. с англ. П. Миронова. — Москва : Манн, Иванов и Фербер, 2013. — 396 с.

7. Сучасні інструменти для створення мультимедійного контенту // Вебінар. — Режим доступу: http://smd.univ.kiev.ua/?p=7520 8. Три типи контенту, які будуть популярними у 2014 році. — Режим доступу: http://smd.univ.kiev.ua/?p=4114 9. Шевченко В. Е. Візуальне сприйняття і застосування гештальтпсихології в дизайні видання: Електронні дидактичні демонстраційні матеріали з дисципліни «Основи технічної естетики і дизайну видання» для студентів напряму підготовки 6.030303 «Видавнича справа та редагування» Інституту журналістики / Вікторія Шевченко. — Режим доступу: http://smd.univ.kiev.ua/?p=9868.

— К.: Інститут журналістики, 2015. — 75 слайдів.

10. Шевченко В. Е. Роль інтерпретації інформації графічними засобами в періодичних виданнях // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 49.

— Том 2. — С. 98–100.

11. Шевченко В. Е. Форми візуалізації в сучасному журналі : монографія / Вікторія Шевченко. — К. : Видавець Паливода А. В., 2013. — 340 с.

12. Шевченко В. Журналістика даних і візуалізація // Підручник з кросмедіа / Видавці І. Крессу, М. Гузун, Л. Василик. — Bonn/Germany — Sibiu/ Romania: Schiller Publishing House, 2015. — С. 92–98.

13. Яу Н. Искусство визуализации в бизнесе. Как представить сложную информацию простыми образами. — Манн, Иванов и Фербер; 2013. — 352 с.

14. Cairo A. Excerpted from the Functional Art: Introduction. — Pearson Education, Inc. and New Riders, 2012. — P. 4 97

Література

Література

15. Cairo A. Visual journalism : Print and Multimedia infographics storrytelling.

— Visualopolis, 2011. — 112 p.

16. The Data Journalism Handbook. How Journalists Can Use Data to Improve the News./ Jonathan Gray, Lucy Chambers, Liliana Bounegru. — UK:O’Reilly Media, 2012. — 242 p. Режим доступу: http://texty.org.ua/pg/chapter/newsmaker/ read/40161/40178 17. Tufte E. Visual & Statistical Thinking: Displays of Evidence for Decision Making. — New York: Graphics Press USA, 1997. — 32 p. Тафті Едвард Edward Tufte The Visual Display of Quantitative Information

ДОДАТКОВА

18. Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення : ДСТУ 3018–95. [Чинний від 1996-01-01]. — К. : Держстандарт України, 1995. — 21 с.

19. Георгиев Д. Режисура на вестника. — София, 1971. — С. 371.

20. Гнатюк О. Л. Основы теории коммуникации : учеб. пособие / О. Л. Гнатюк. — М. : КНОРУС, 2010. — 256 с.

21. Дебор Г. Общество спектакля / Ги Дебор ; пер с фр. С. Офертаса и М. Якубович. — М. : Логос-Радек, 2000. — 184 с.

22. Демченко С. В. Соціальна комунікація як чинник медіатизації громадсько-політичного життя // Держава та регіони. Соціальні комунікації. — 2013. — № 1 (13). — С. 4–8. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drsk_2013_1_3 23. Добиаш–Рождественская О. А. История письма в середине века. М.– Л., 1936. — 228 с.

24. Іванов В. Основні теорії масової комунікації й журналістики: навч. посіб. / За науковою редакцією В. В. Різуна — К. : Центр Вільної Преси, 2010. — 258 с.

25. Інновації в газетах. Всесвітнє дослідження 2015. — Innovation - Група з консалтингу для медіа (www. innovation.media). — Режим доступу: https:// drive.google.com/file/d/0BxNmkhm4Or6qcjBHSE1pQU83bUk/view?usp=sharing] 26. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. — К. : Академія, 1997. — 752 с.

27. Луман Н. Реальность массмедиа / Николас Луман ; пер. с нем. А. Ю. Антоновского. — М. : Праксис, 2005. — 256 с.

28. Мак-Люэн М. Понимание Медиа : Внешнее расширение человека / Маршалл Мак-Люэн ; пер. с англ. В. Николаева, закл. статья М. Вавилова. — М. : Жуковский; «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле», 2003. — 464 с.

29. Нафріа І. Світом крокує журналістика великих даних // Редакторський портал. — 11.11.2015. — Режим доступу: http://redactor.in.ua/ru/actual/7465.

SV%D0%86TOM_KROKU%D0%84_ZhURNAL%D0%86STIKA_VELIKIH_DANIH 30. Николаева Ж. В. Основы теории коммуникации : учеб.-метод. пособие для студентов / Ж. В. Николаева. — Улан-Удэ : ВСГТУ, 2004. — 274 с.

98

31. Новий тлумачний словник української мови. — У 4-х томах; Т. 2., К. : Аконіт, 1999. — С. 321.

32. Почепцов Г. Г. Семиотика / Г. Г. Почепцов. — М.: Рефл-бук, М. : Ваклер, 2002. — 432 с.

33. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации / Г. Г. Почепцов. — М. : Рефл-бук.

— 2001. — 650 с.

34. Різун В. В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій // Світ соціальних комунікацій : наук. журн. [гол. ред. О. Холод]. — К. : КиМУ, ДонНУ, 2011. — Т. 2. — С. 7–11.

35. Різун В. В. Теорія масової комунікації : підручник для студ. галузі «журналістика та інформація» / В. В. Різун. — К. : Просвіта, 2008. — 260 с.

36. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1977. — 775 с.

37. Сундуков А. С. Дизайн российских журналов : история, теория, практика : дис. канд. филол. наук : 10.01.10 / Александр Сергеевич Сундуков ; Воронеж. гос. ун-т. — Воронеж , 2011. — 171 с. + прил. (77 с. : ил.).

38. Тріщук О. В. Міжсуб’єктивні зв’язки в науково-інформаційному дискурсі / О. Тріщук. — Теле- та радіожурналістика. — 2010. — Вип. 9. — Ч. 2. — С.

350–357.

39. Якобсон Р. Избранные работы / Роман Якобсон; пер. с англ., нем. и фр., сост. и общ. ред. В. А. Звегинцева; предисл. В. В. Иванова. — М. : Прогресс, 1985. — 460 с.

40. 17 Types of Content That Google Will Eat Up // Real-World Education for Modern Marketers. — Режим доступу: http://www.marketingprofs.com/ articles/2013/10121/17-types-of-content-that-google-will-eat-up, 01.02.2016.

41. Cisco Connected World Technology Report. — Режим доступу: http:// www.cisco.com/c/en/us/solutions/enterprise/connected-world-technologyreport/index.html 42. Data: where are we? // David Higgerson. — Режим доступу: https:// davidhiggerson.wordpress.com/2011/05/18/data-where-are-we/ 43. Gross B. M. The managing of organizations : The administrative struggle / B. M. Gross. — N. Y. : Free Press of Glencoe, 1964.

44. Spencer H. Design in business printing / Herbert Spencer. — London : Sylvan Press, 1952. — 104 p.

45. Sutnar L. Visual design in action / Ladislav Sutnar. — N. Y. : Hastings House, 1961.

46. The Data Journalism Handbook. How Journalists Can Use Data to Improve the News. / Jonathan Gray, Lucy Chambers, Liliana Bounegru. — UK:O’Reilly Media, 2012 — 242 p. — Режим доступу: http://texty.org.ua/pg/chapter/newsmaker/read/40161/40178 47. Tufte E. Beautiful evidence / Edward R. Tufte. — New York : Graphics Press, 2007. — 214 p.

99

Навчальне видання

Шевченко Вікторія Едуардівна

Мультимедійний контент

конспект лекцій з навчальної дисципліни Редактор: Юлія Мороз Дизайн і верстка: Юлія Мороз

Формат 60×84/16 Гарнітура Minion Pro