Історична
газета
Інформаційна газета Вінницького медичного коледжу ім. акад. Д.К.Заболотного
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Льотчик першого класу героїчно загинув біля Слов`янська
У районі міста Слов’янськ 6 червня терористи збили військовий літак Повітряних Сил Збройних Сил України. Внаслідок цього героїчно загинула частина екіпажу військового літака Ан30Б, у тому числі і вінничанин, командир транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» – льотчик першого класу, підполковник Могилко Костянтин Вікторович. Жертвуючи собою, втрачаючи дорогоцінні секунди, за які можливо було врятуватися, екіпаж відвів від міста палаючий літак, таким чином урятувавши життя мирним жителям. Коли літак підбили і він почав падати, Костянтин Могилко наказав членам екіпажу вистрибувати з парашутами, а сам до останнього тримав штурвал. Герою вдалось відвести літак від житлових масивів Слов’янська, АН-30Б упав за 60 кілометрів від міста.
- Він не міг вчинити інакше. Командир корабля покидає його останнім, - розповідає на похоронах Героя начальник групи дешифрування Сергій Коваленко. – Я знав Костянтина ще з початку його служби, це була професійна людина, яка могла налаштувати команду на роботу. На завдання повітряної розвідки того дня ми вилетіли усі разом, але повернулися не усі. До Будинку офіцерів прийшли сотні людей - близькі та друзі
загиблого, керівники міста і області, просто небайдужі вінничани... Не стримували сльози навіть військові, численні колеги Костянтина Могилка, для яких він став прикладом честі та гідності офіцера. Двадцять днів тіло Костянтина Могилко не віддавали через проведення ДНКекспертиз – інакше його упізнати не могли навіть родичі. У Костянтина Могилка без чоловіка залишилася дружина, без батька тепер двоє його дітей – 10-річна донька і 2-річний син. Небо було мрією Костянтина Могилка ще з дитинства, він марив ним, розповідають ті, на чиїх очах ріс майбутній Герой. - Він з самого дитинства мріяв літати. Пам’ятаю як він іще з однокласниками ще малим гралися у «війнушки», то він завжди казав «Я – командир», розставляв руки в сторони, уявляючи, як він літає, - зі сльозами на очах розповідає Галина Олійниченко, яка була вчителькою Костянтина Могилка у 23-й школі. Разом із Костянтином Вікторовичем Могилко загинуло п’ятеро з восьми членів екіпажу АН-30Б: заступник командира ескадрильї з виховної роботи, майор Камінський Сергій Васильович; старший бортовий авіаційний технік – інструктор, капітан Дришлюк Павло В’ячеславович; старший повітряний радист, прапорщик Момот Володимир Миколайович; старший бортовий механік, прапорщик Потапенко Олексій Володимирович. Підполковнику Костянтину Могилку було 36 років, він народився у Вінниці. Своє коротке, але яскраве життя наш земляк до останнього подиху присвятив служінню Батьківщині. Указом Президента України № 545 від 20 червня 2014 року за виняткову мужність і героїзм, незламність духу у боротьбі за незалежну Українську державу, вірність військовій присязі командиру транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15 бригади транспортної авіації підполковнику Могилку Костянтину Вікторовичу присвоєно звання Герой України. Поховали Героя України (посмертно) Костянтина Могилка на кладовищі у с. Пирогова. Указом президента військових нагородили орденом Богдана Хмельницького та орденами "За мужність" Згідно Указу Президента № 543/2014 від 20.06.2014 року «Про відзначення державними
Історична газета
2
нагородами України», п`ятеро наших земляків учасників АТО нагороджені посмертно. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу орденом Богдана Хмельницького III ступеня нагороджено майора Камінського Сергія Васильовича (посмертно), орденом "За мужність" І ступеня нагороджено
№4-5 квітень-травень 2014 р.
військовослужбовців спецпідрозділу "Ягуар" прапорщика Білошкурського Валентина Васильовича (посмертно), прапорщика Ліпського Віктора Володимировича (посмертно), орденом "За мужність" III ступеня нагороджено майораприкордонника Вінніченка Віталія Павловича (посмертно), а також прапорщика Долінського Віктора Григоровича (посмертно).
Іван Франко: роздуми про національну ідентичність "Ми мусимо навчитися чути себе українцями не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні - всі без виїмка 70 років визволення України від фашистських загарбників
З військовими почестями перепоховали в Терешках прах загиблого в роки війни радянського солдата. Знана багато років правда розбудила село. Кільком поколінням місцевих жителів було відомо, що в городі Семена і Варвари Кухарів є могила невідомого червоноармійця, який загинув у березневі дні 1944 року. Тоді тут точилися жорстокі бої з відступаючими фашистськими військами. Ворожа куля наздогнала бійця неподалік дороги, що веде на Ялтушків. До мого діда з бабою поспіхом забігли до хати кілька бійців і сказали, що коло межі на їхньому городі вони поховали вбитого свого побратима, - згадує 67- річна внучка Кухарів Ольга Поліщук. Вони й передали їм на зберігання документи солдата, мовляв, після війни сповістите рідних. Але одна біда не
- поперед усього пзінати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природніми засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його". З статті "Одвертий лист до галицької української молодежі" Франко І. Зібрання творів у 50 томах. - Т.45. - 401-409.
Ніхто не забутий, ніщо не забуто! ходила тоді сама. Дід Семен для чогось назбирав на полі бою патронів і пороху з вибухівки. У перший післявоєнний рік ці небезпечні запаси якось зайнялися серед ночі. У пожежі згоріла хата, дід з бабою і мій старший на півтора року брат Іван. Не пощадило полум’я і документів бійця. Єдине, що запам’ятала моя мама Оля - ім’я солдата і звідки він родом. Його звали Макар, і народився він в Красноярському краї. До початку створення в Терешках плодово-ягідного радгоспу городом Кухарів користувалася сім’я дочки, яка весь час доглядала за могилою. За новими межами город зменшили на кілька сотих, і він відійшов до Фросини Мельник. Там згодом нова господарка побудувала хату. Вісім років тому це обійстя перейшло у родинний спадок молодому подружжю Олега і Наталії Безсмертних. Відтоді, як ми там поселилися, весь час намагалися переконати керівників сільської ради в перепохованні праху солдата, - розповідає Наталія Василівна. Особливо тривожилася моя душа в ті дні, коли в селі вшановували визволителів. Сходилися люди до пам’ятника, віддавали честь загиблим і живим, а про нашого солдатика ніхто не згадував. Совісно якось було. Ми з чоловіком приносили на могилу квіти і розсипали зверху крихти хліба, бо старі люди кажуть, що Богу птахи помоляться... Депутати сільради розглянули її заяву і прийняли рішення про перенесення праху бійця на цвинтар, де в братській могилі покояться з часу війни чотири бійці. Бабка Фросина колись казала, що вона посадила на
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Історична газета
3
межі ясена, аби знати, де та могила, - продовжує розповідь Наталія Безсмертна. - Два роки тому ми його зрізали. Розкопувати могилу прийшли Анатолій Дацьков, Василь Олійник і Василь Маршалюк. При
пагінець не "прошив" тіло. Працювали дядьки не поспішаючи, ніби справжні археологи. Спочатку було якось моторошно, а згодом звиклися і навіть раділи кожній знахідці - це ж не кожен день розкопуєш
цьому був присутній сільський голова і наші сусіди Ольга Поліщук, Володимир Поліщук, Ганна Тимкова, Ніна Тимкова, мій чоловік і сини наші Дмитро та Олексій. Могила була не глибокою - десь півметра від поверхні.
могилу. Череп був цілим, збереглися всі зуби і два не зотлілих черевики з металевими підківками на підошвах. Ми знайшли шматок солдатського мила, станок для гоління, пачку лез, викрутку, гребінець, ґудзики, гільзи і два ключі незвичної конфігурації, мабуть, від радіостанції. А справжньою несподіванкою для нас стала золота обручка, яка трималася на фаланзі пальця правої руки. Спочатку ми подумали, що це звичайна залізячка. Коли ж я його витерла і промила, засяяло золото... Ці знахідки ми поклали в труну поряд із знайденими кістками. Віддали все солдату Макару... Провести до вічного спочинку прах бійця Великої Вітчизняної війни прийшло багато жителів села. У місцевій церкві панахиду відслужив отець Андрій Холод. Коли почалася церковна служба, я побачила, як від труни до купола полетів маленький метелик з прозорими зеленими крильцями, - додала Наталія Безсмертна. - Подумала, мабуть, душа воїна вже заспокоїлася у вічності... На цвинтарі відбувся траурний мітинг, воїни Барського гарнізону віддали військові почесті праху солдата Макара триразовим салютом. Дмитро Безсмертний, 2 ф "А"
Зразу вразило всіх нас те, що коріння ясена зробило над прахом своєрідний захисний склеп - жоден його
До уваги студентів! Запрошуємо Вас взяти участь у науково-дослідницькому проекті «Пам'ять землі Подільської» Умови участі: 1. Відшукати і упорядкувати інформацію про село, містечко, з якого Ви родом та повоєнні дані. 2. Інформаційна довідка про населений пункт – дата заснування, походження назви, важливі події розвитку. 3. Кілька фото краєвидів. 4. Фото пам’ятника чи меморіальної дошки. 5. Списки людей, які загинули, із зазначенням їх особистих даних (дата народження, національність, соціальний стан, військове звання, дата загибелі). Матеріали подавати у роздрукованому та електронному варіанті. Оргкомітет: Бєлова Зоя Павлівна, 35 ауд., музей.
4
Історична газета
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Пам'ятні дати 1 квітня - 435 років тому був заснований перший університет на території Великого князівства Литовського (Вільно) - 205 років від дня народження Миколи Гоголя, видатного українського прозаїка, драматурга 5 квітня - 120 років від дня народження ученого енциклопедиста, культуролога, філософа, літературознавця Дмитра Чижевського 10 квітня - 150 років тому у Львові почав роботу перший професійний український театр "Руська бесіда" 11 квітня - Міжнародний день визволення в'язнів фашистських таборів 16 квітня - 125 років від дня народження американського кіноактора, режисера та сценариста Чарлі Чапліна 26 квітня - Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф 30 квітня - 174 роки тому петербурзький цензор П.Корсаков підписав квиток на видачу "Кобзаря" Т.Шевченка. День виходу в світ першого твору Т.Шевченка 3 травня - 940 років від дня народження церковного діяча, автора повчань Феодосія Печерського - 90 років від дня народження основоположника, ідеолога і лідера самостійницької течії українського руху кінця XIX - початку XX ст. Миколи Міхновського - 10 років з дня смерті американо-українського історика, політолога, дослідника Голодомору в Україні Джеймса Мейса
9 травня - День Перемоги 11 травня - День матері 12 травня - 85 років тому у Львові створили організацію письменників Західної України "Гроно" 13 травня - 165 років від дня народження українського письменника Панаса Мирного (Рудченка) 19 травня - 125 років від дня народження українського літературного критика, літературознавця і перекладача Миколи Євшана 20 травня - 115 років від дня народження художника Олександра Дейнеки 21 травня - 45 років від дня народження українського журналіста і громадського діяча Георгія Гонгадзе 22 травня - 95 років тому у Києві в церкві святого Миколая відправили перше богослужіння українською мовою, тому цей день неофіційно вважається днем народження Української Автокефальної Православної Церкви 135 років від дня народження державного і військового діяча, третього глави Української Народної Республіки Симона Петлюри 135 років від дня народження українського художника і педагога Федора Кричевського, одного із засновників і першого ректора української Академії образотворчого мистецтва 27 травня - 10 років від дня смерті українського письменника і кінематографіста Миколи Вінграновського
Той, хто пам’ятає минуле, має майбутнє Друга Світова війна – найстрашніша з усіх війн, яку довелося пережити українцям і всьому людству. Звіряча ідеологія нацизму, який розв’язав люту бійню, мала на меті знищення усіх так званих «расово неповноцінних»: циган, євреїв та слов’ян. Міжнародний день визволення в’язнів фашистських таборів – пам’ятна дата, котра відзначається щорічно 11 квітня з ініціативи ООН. Цей день встановлено в пам’ять про повстання в’язнів концтабору Бухенвальд, яке відбулося саме 11 квітня 1945 року. Табір для чоловіків Бухенвальд, символ нацистського правління, був збудований ще у 1933 році. Картина табору – сторожові вишки, ворота із зловісним написом «Кожному своє», труба крематорію, що викидає чорні пасма диму – невід’ємна частина німецького пейзажу часів Другої Світової війни. Німеччина стала величезною катівнею. Волання її жертв чув увесь
світ, вони змушували здригатися всі цивілізовані держави. Нацисти відводили велику роль концтаборам. Тут в’язні проходили всі кола пекла. На калькуляторах смерті нацистські чиновники точно розрахували, який зиск можна мати від праці в’язня, скільки часу він протягне і як краще використати його рештки. В страшних умовах концтаборів виник, зміцнився і набув загрозливої сили для фашистів рух Опору. Антифашистські підпілля існували в концтаборах Освенцим, Бухенвальд, Дахау, Равенсбрюк, Маутхаузен. Один із керівників підпільної групи в таборі Хаммельбург, звертаючись до в’язнів сказав: «Табір – це також фронт. Ми не маємо вогнепальної зброї, однак до останнього подиху з нами має бути інша зброя – наша стійкість, віра в перемогу». В’язнів спалювали в печах крематоріїв (іноді живими), травили в газових камерах, брали кров
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Історична газета
5
для солдатів Вермахта, катували, морили голодом і змушували працювати до повного виснаження. Відібрані в’язні піддавались дослідам. Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в'язень, тривалість життя якого в таборі складала
У Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів ми згадуємо усіх, хто був за колючим дротом гітлерівських катівень, хто навіки залишився там – у безіменних могилах чи печах крематоріїв, і тих, хто вижив усім смертям на зло, живучи за мертвих. Тисячі патріотів України нацисти душили газом, розстрілювали,
менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.
мучили в катівнях. Імена багатьох так і залишилися невідомими, а їх подвиги – безіменними. З цієї нагоди у нашому коледжі відбулася виховна година за участю студентів перших курсів та викладачів циклової комісії іноземних мов. Під час проведення виховної години у залі панувала тиша, студенти уважно слухали все, що лунало зі сцени. В кінці можна було побачити краплини сліз, які стікали по щоках ще таких юних дітей, але вже розуміючих та дорослих людей. Усі пройнялися цією трагедією і ще довго по коридорах медичного коледжу було чути обговорення студентами теми концтаборів. Це свідчить про те, що нічого не забуто, і усе у нашій пам’яті та у наших серцях. Не будь байдужим, пам’ятай та поважай свою історію! Ірина Василівна Хитра, викладач іноземної мови
6
Історична газета
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Подвиг ліквідаторів-чорнобильців залишається в пам’яті поколінь 28 років відділяють нас від дня, який приніс Україні небувале випробування та докорінно змінив життя мільйонів співвітчизників: найбільш масштабну техногенну катастрофу сучасності – аварію на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Тисячі працівників та військовослужбовців, ризикуючи власним життям та не усвідомлюючи усієї небезпеки, відважно захищали рідні землі і рятували співвітчизників від страшного та невидимого ворога. Про Чорнобильську катастрофу не можна згадувати без сліз на очах та важкого душевного болю. Болю за тими, хто залишився віч-на-віч зі смертельною небезпекою та поклав власне життя у боротьбі з нею. 26 квітня вся наша країна відзначала День Чорнобильської катастрофи, день скорботи за її жертвами. З Чорнобилем ми пов’язані навіки. Чорнобиль стосується кожного – і живих, і ще ненароджених. На вшанування героїв Чорнобиля студенти групи I фельдшерів "В" під керівництвом куратора Ніколюк Олени Анатоліївни провели зустріч першокурсників з ліквідатором аварії на ЧАЕС II категорії Казьміровим Анатолієм Йосиповичем. Особливо ця катастрофа торкнулася нас, безпосередніх учасників ліквідації
наслідків аварії, – зазначив Анатолій Йосипович. – Шкода, що сьогодні серед нас немає багатьох побратимів, які виявили героїзм і пожертвували собою. Усі ми, хто живе нині, безмежно вдячні їм за цей вчинок. Наш святий обов’язок – пам’ятати про них.
Звертаючись зі словами вдячності до героїв Чорнобиля за їхні мужність, відвагу та самопожертву, ведучі зустрічі наголосили: ми віддаємо данину поваги та шани всім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: цивільним, військовим, правоохоронцям. Звісно, що служба в зоні атомного лиха негативно позначилась на стані їхнього здоров’я. Половина з ліквідаторів визнана інвалідами. У непростих умовах зони відчуження продовжують нести службу наші працівники і зараз. Безмежна слава і подяка тим, хто виконав свій почесний обов’язок громадянина! Подвиг ліквідаторів буде жити вічно!
День Матері «Любов матері всесильна, первісна, егоїстична, і водночас безкорислива. Вона ні від чого не залежить.» Т. Драйзер День матері 2014 року відзначається 11 травня, у другу неділю останнього весняного місяця. І не випадково - це світле й радісне свято припадає на теплий весняний день, коли пробуджена природа вривається в наше життя
буйною зеленню, пишним цвітінням, співом птахів і теплом сонячних променів. Хіба може бути іншим день матері, найближчої, рідної і коханої людини на землі! Це родинне свято має свою біографію, що сягає початку XX століття, коли молода американка з Філадельфії Анна Джервіс звернулася до законодавців з пропозицією присвячувати один день року вшануванню матерів, символізуючи його кольорами квітів. Ті, в кого матері живі, мали припнути до одягу рожеву квітку, а в кого вже залишили цей світ - білу. 1914 року Конгрес США ухвалив постанову про святкування Дня Матері, обравши для цього
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Історична газета
травень - час весняного буяння квітів. Після першої світової війни його почали відзначати і в європейських країнах - Швеції, Норвегії, Австрії. В Україні День Матері широко почали відзначати з 1929 р. Цього дня в церквах правили молебні за здоров'я матерів і за упокій померлих. З усіх-усюд з'їжджалися до рідної домівки діти. Мати пригощала їх найсмачнішими стравами, очищала свяченою водою. Під матусиною вишнею чи грушею закопували шматок хліба, дрібні гроші й зерно - "Щоб у добрі та спокої довіку бути." Усі почесті цього дня - Матері. Їй традиційно дарували ложку і сон-траву - символи життєвої снаги та спокою. Найяскравішим виявом любові до рідної неньки були зібрані на світанку росяні пелюстки яблуневого цвіту, якими обсипали матір. А ті, кому не було вже до кого поспішати, ставили на знак пам'яті свічку перед образом Богородиці, несли на могили матерів склянки з водою і зерном і дві гілочки - вишневу та яблуневу і схилялися над ними з лівого боку - від серця. Мати віддає дитині всю мудрість своєї душі, тепло свого серця, своє здоров'я. Материнська любов не знає страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею. Мати веде нас, спочатку несміливих, невпевнених дітлахів, через усе життя, не помічаючи, що ми вже стали дорослими. І як би далеко не закинула нас доля, ми завжди відчуваємо серце матері, згадуємо її очі, які недосипали ночей, руки, які пестили нас у дитинстві, бо душа матері завжди поряд з нами. Мати! Скільки в цьому короткому і великому слові радості, щедрості, самопожертви, печалі, страждання, тривоги. Це зрозуміло кожній жінціматері на всій планеті, якої б вона не була нації, кольору шкіри, якою б мовою не розмовляла. У матерів надто багато спільного. І той перший крик дитини, який звучить, як наказ про надання їй
Група 1 фельдшерів "Б" разом з куратором Кульчиковською Оксаною Миколаївною провели відкриту виховну годину до Дня Матері і Міжнародного Дня сім’ї
7
найвищого звання – Матір. І та тривога, яка навіки оселяється в її серці – тривога за своїх дітей. Не можливо не звертати увагу на події, що відбуваються у нашій Україні. Багато матерів втратили своїх синів, зазнали нестерпного болю. Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає I рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну Вона, як і ти, була в мене одна. Мама… Це перше слово, яке ми вимовили. Мама – це те слово, яке ми найчастіше промовляємо у хвилини страждання та горя. Матерів – мільйони. І кожна несе в серці свою любов. Жінки усіх рас – сестри одна одній. Вони прекрасні, коли підносять до грудей дитину. Але кожен скаже: "Найкраща мама – моя мама, бо безмежна її ніжність, найтепліші її руки, хто б вона не була, де б не жила…" Кожна мати дає своїй дитині свій рушник, свій наказ, свою любов. Хай минають роки, але завжди буде чути знайомий голос, який лине до синів та дочок, щоб зігріти у скрутну годину, розважити у сумну хвилину, розділити радість в час веселощів. Оксана Миколаївна Кульчиковська, викладач терапії
8
Історична газета
Добро, зроблене для когось, приносить радість і тобі
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Доброчинність
Як відомо, весна – це пора сподівань, оновлення, надій, добрих очікувань. Саме весною відзначається найбільше християнське свято Великдень. І саме до Великодня ми наводимо лад у своїх оселях, у своїх справах, у своїх думках. Ми намагаємося робити добрі справи, і тим самим очищуємося, ростемо над собою, звеличуємося. Саме Великдень надихнув нас, учнів 10 Б класу медико-біологічного ліцею, на гарну справу
− відвідати дітей-сиріт дитячого будинкуінтернат «Гніздечко», що на Хмельницькому шосе у м. Вінниці, поділитися з ними теплом наших душ, звеселити та розважити цікавою програмою, пригостити смаколиками та обдарувати іграшками. 16 квітня видалось прохолодним днем, що капризував моросистим дощиком. Проте це аж ніяк не вплинуло на той азарт і завдання, з якими
ми рішуче вирушили на добру справу. Ми легко привертали увагу перехожих галасливою юрбою, що дріботіла в перемішку з пакунками іграшок, солодощів, яскравих костюмів та кольорових кульок. По дорозі обговорювали
подробиці виступу, доплановували конкурси, вихвалялися підібраними загадками. «Гніздечко» саме спало полуденним сном, коли ми прийшли. А старші дітки ще були на заняттях у школах. Тому нам довелося зачекати і провештатись деінде не мало - не багато – години три. Не можна сказати, що це знизило наш інтерес. Ми трохи поморозили щоки, носи та руки, обговорили свої плани та з новими силами прийшли до діток. Їх зібрали після сну у актовій залі. Сонні, проте з цікавинкою в очах наші глядачі чекали на нас. Що їх вирізняло з-поміж дітей, які ростуть у сім’ях? Напевне, це все-таки якийсь сум і невпевненість, невміння, а може й, острах відкрито виявляти свої емоції. Але наша театральна лялькова постановка «Колобок», акторами якої були Л. Богомаз – Колобок, А. Волчанська, О. Попсуй – Дід та Баба, А. Юр – Лисиця, С. Шлапак – Вовк, В. Семенюк – Ведмідь, веселі конкурси розворушили нашу дитячу аудиторію. Казкові герої Котик – Н. Федченко, Зайчик – Л. Богомаз, Мавпочка – В. Криштофор, Баба Яга – Л. Король, Дракончик – О.Часник неабияк сподобались дітлашні! На завершення ми пригостили солодощами і фруктами своїх підопічних та подарували їм іграшки, якими ще самі, здавалось би, недавно грались. Нехай тепер дарують радість іншими діткам. Це перший, але не останній наш візит до малечі. Ми навідуватимемось до них ще не раз. Принаймні, маємо такі плани. М.В.Беднарчик, куратор групи 10-Б ліцею
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Історична газета
9
«Серце до серця» У період 7-11 квітня у навчальних закладах нашого міста пройшли флеш-моби в підтримку акції "Я хочу бачити життя!".
Цьогоріч волонтери показали своє прагнення єднатись заради допомоги та закликали
Наша область вже котрий рік є рекордсменом по збору коштів в акціях благодійного фонду "Серце до серця". В 2013 році вінничани зібрали 724 тисячі 255 гривень. Це майже на 90 тисяч більше, ніж за попередній рік. За результатами акції 2013 року "Почуй світ!" Вінницька область отримала обладнання для ранньої діагностики вад слуху у малюків. Довідка: «Серце до серця» — благодійна акція Всеукраїнського благодійного фонду "Серце до серця", що проходить кожного року, починаючи з 2006 р., навесні. Метою акції є збір коштів для закупівлі обладнання для дитячих медичних закладів держави. Обладнання вже допомогло дітям, що мають вади з слухом та зором, недоношеним новонародженим дітям, а також дітям хворим на цукровий діабет. Щороку благодійна акція проходить у всіх областях України і супроводжується проведенням концертів, вистав, конкурсів за участю учнівської та студентської молоді, членів різних громадських і благодійних об'єднань. Благодійникам наліплюють логотип фонду — червоне серце.
усіх вінничан не бути байдужими та відкривати свої серця!
Кращий правознавець Шановні студенти, якщо у вас виникатимуть труднощі чи питання під час вивчення курсу правознавства в коледжі, радимо звертатися до Біляченка Володимира (3 ф "Б")! Адже саме він посів ПЕРШЕ місце в обласній олімпіаді з правознавства серед навчальних закладів I - II рівнів акредитації! Відомо, що Володимир неодноразово брав участь в олімпіадах з різних предметів. Його приклад демонструє, що студенти нашого коледжу є ерудованими та багатогранними особистостями, які захоплюються як фаховими предметами, так і суспільними та гуманітарними, і досягають успіхів у їх вивченні.
Наші досягнення
Вітаємо Володимира та викладача права Круглікову Світлану Станіславівну, яка брала участь в його підготовці!
10
Історична газета
№4-5 квітень-травень 2014 р.
0
Кращий за фахом Вже протягом 10 років для підвищення інтересу студентів до обраної професії та оцінки знань проводяться регіональні та всеукраїнські конкурси “Кращий за фахом”. 23 квітня 2014 року в Вінницькому медичному коледжі відбувся щорічний регіональний конкурс професійної майстерності “Кращий за фахом”. Вінницький регіон представляли конкурсантки чотирьох медичних коледжів, а саме: Бершадського, Гайсинського, Могилів-Подільського та Погребищенського. На конкурс відбирались кращі студентки з медсестринського відділення, які бажали показати свої теоретичні знання та практичні навички, вони проходили відбір з трьох предметів: терапії, педіатрії та хірургії. Вінницький медичний коледж представила студентка 4 м/с”В” Патлатюк Богдана.
В лікарнях теж щорічно проводяться конкурси серед працюючих медичних сестер
З Вінницького медичного коледжу оцінювали конкурсанток голови циклових комісій: сестринської справи - Поліщук Т.В., педіатрії Летута Т.І., хірургії - Ілясов С.В. За часом виконання навичок спостерігали консультант – експерт та незалежний суддя - головні або старші сестри з різних лікарень. Спочатку студентки проходили тестовий контроль знань, а потім повинні були за 15 хвилин продемонструвати та чітко розповісти 2 практичних навички з кожного предмету.
випускниця медсестра диспансеру протирадіаційного захисту населення - Драчук Ніна у м. Хмільник в санаторії “Поділля” брала участь в конкурсі “Ескулап-професіонал”. Отже, шановні студенти, навчайтесь, щоб на четвертому курсі гідно представити наш коледж на регіональному та Всеукраїнському конкурсі професійної майстерності. Наталія Валеріївна Бондаренко, викладач медсестринства у внутрішній медицині
обирають медичну сестру для конкурсу “Ескулаппрофесіонал”. Такі конкурси проводять для розвитку медсестринства. В 2009 році наша
Золото, три бронзи, срібло... Такі весняні здобутки наших студентів спортсменів. Статус найкращих в області підтвердила волейбольна команда дівчат. Досвідчений тренер, викладач, майстер спорту України Олена Буртова святкує перемогу разом з Катериною Бистрою (4 ак.), Назаренко (4 м/с "В"), Вікторією Шмалій (2 ак.), Поліщук О. (3 ф "Д"),
Марією Александровою (2 лаб), Гізатулліною (1м/с "А"), Анастасією Хоменко (10-Б ліцей). Прикро, але наші баскетболістки в квартеті найкращих програли першу зустріч майбутнього чемпіону колективу Вінницького технічного коледжу. Єдина поразка дозволяла боротись лише за III місце. З цим завданням дівчата
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Історична газета
тренера Святослава Вікторовича Рафальського легко впорались. Подібна ситуація склалась і у футбольній команді. Вихованці Сергія Володимировича Бельдія програли першу гру гуманітарно-педагогічному коледжу, а потім змогли вибороти III місце. Наступними вступили у боротьбу легкоатлети. 22 навчальних заклади області протягом двох днів у травні з'ясовували стосунки. Приємно, що добре відзначились дівчата і юнаки Вінницького медичного коледжу, показавши високі результати. Інна Петренко (1 м/с "А") на дистанції 100 м встановила особистий рекорд 12,7 с і посіла II місце, а Олена Хруленко, показавши 12,8 с - на третій сходинці. До речі, програли наші дівчата спортсменці, яка в Туреччині на першості Європи серед молоді стала чемпіонкою на 200 м. За допомогою Оксани Гнатюк (2 м/с "Б") і Юлі Собко (1 ф "Б") дівчата зуміли вибороти I
11
місце в естафеті 4×100 м. Підтвердив свій високий клас Володимир Юрченко. Результат 11,2 с на 100-метровці дозволив йому стати переможцем. Найбільшого успіху досяг Сергій Жук (2 ф "А"), який виборов I місце на дистанції 400 м (52,6 с) та 200 м (23,1 с) і разом з Володимиром Юрченко, Максимом Сухиною (2 ф "Б"), Данієлом Альварадо (2 ф "В") посів III місце в естафеті 4×100 м. Перелічені успіхи дозволили нашому коледжу в командній боротьбі посісти III місце. Завершили спортивний сезон навчального року наші легкоатлети в традиційній естафеті, присвяченій Великій Перемозі над німецькофашистськими загарбниками. На стадіоні центрального парку відпочинку в присутності десятків сотень глядачів студенти Вінницького медичного коледжу зуміли вибороти срібні медалі. А попереду в наступному навчальному році нові змагання, нові сподівання і перемоги. Віктор Михайлович Вітер, викладач фізкультури
Майбутнє професії створимо разом!
Медицина в моєму житті
конференція до Дня Медичної сестри, організована викладачами циклової комісії сестринської справи. Доповіді виступаючих були присвячені історії коледжу, М.І. Пирогову, волонтерському руху на медсестринському відділенні ВМК, випускникам коледжу, які зараз очолюють лікувальні заклади, працюють викладачами коледжу та університету. Студенти підготували газети, концерт та показ одягу медичної сестри. На свято були запрошені
Всесвітній девіз Дня Медичної сестри 2014 року: "Медичні сестри: рушійна сила змін – життєво важливий ресурс для підтримки здоров’я" Це свято було започатковане Міжнародною Радою медичних сестер на честь відомої медичної сестри Англії Флоренс Найтінгейл. 12 травня в навчальному корпусі №2 ВМК відбулась
викладачі коледжу, випускники - працюючі медичні сестри та артисти з музичного коледжу. Сучасна медична сестра — це висококваліфікований спеціаліст, професіонал, на якого є попит не тільки на вітчизняному, але і на міжнародному ринку праці. Сучасна медична сестра — людина з широким світоглядом, що добре орієнтується не тільки в своїй професії, але
12
Історична газета
і в проблемах охорони здоров’я і соціальній сфері в цілому. Співчуття, милосердя, професійний сестринський догляд — покликання, основа професії медичної сестри. 70% здоров’я пацієнтів залежить від роботи медсестер. Дослідження, проведені в різних країнах, дозволяють спрогнозувати, що протягом наступного двадцятиріччя буде спостерігатись брак сестринських кадрів. А тому Вінницький, Бершадський, Гайсинський, Могилів-Подільський та Погребищенський коледжі готують високоякісних спеціалістів, рухаються в ногу з реформами в медсестринстві. Наші випускники – це гордість нашого коледжу, тепер вони практикуючі медичні сестри, керують провідними лікувальними закладами не лише нашого міста. І Вас, сьогоднішніх студентів, з радістю приймають у своїх лікарнях для проходження виробничої та переддипломної практики і навчають усім навичкам необхідним в майбутній професії. Також серед наших випускників багато викладачів коледжу: Тарасюк Валентина Іванівна - викладач гінекології та акушерства, обіймала посаду заступника директора з навчальної роботи
Постольнікова Ірина Михайлівна – завідувач фармацевтичним відділенням, викладач реанімації Сурсаєва Інна Станіславівна - викладач медичної біології, методист коледжу Біліченко Олександр Віталійович - викладач хірургії Паламарчук Вікторія Борисівна - викладач хірургії Урюпа Наталія Іванівна - викладач мікробіології Черчик Наталія Іванівна – викладач медичної генетики та біології Бельдій Алла Олександрівна – викладач інфектології Куцмай Оксана Анатоліївна – викладач акушерства та гінекології
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Кучанська Галина Борисівна – викладач м/с в геронтології, м/с у внутрішній медицині Литвинюк Вікторія Валентинівна - викладач основ медсестринства Бондаренко Наталія Валеріївна – викладач медсестринства у внутрішній медицині, керівник гуртка сестринської справи (я також закінчила медичний коледж і пишаюсь цим, він дав мені путівку в життя, я продовжила своє навчання в медичному університеті і тепер передаю свої знання Вам) Бабич Леся Володимирівна - викладач фізіології та патоморфології Дубінська Олена Анатоліївна – голова циклової комісії спец. лабораторних дисциплін Єрмощенко Світлана Анатоліївна викладач хімії, голова циклової комісії фармації Лампіцька Оксана Казимирівна – викладач гігієни Тарасюк Олена Костянтинівна - викладач акушерства та гінекології Довженко Людмила Володимирівна викладач гігієни.
Дорогі студенти, я бажаю вам досягти всього, про що Ви мрієте! У медсестри сьогодні свято, Для неї це найкраща мить. Роботи в неї так багато, Нема коли їй відпочити! Завжди охайна, в білому халаті, Спішить на поміч кожному із нас, І простирадла всім замінить у палаті, І на сторожі вона кожен час! І в день чудовий, міжнародний, Ми хочемо Вам щиро побажати: Натхнення Вам в навчанні і роботі, І буде Вам всесвітня благодать! Наталія Валеріївна Бондаренко, викладач медсестринства
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Видатні
Історична газета
13
Зустріч з поетесою Тетяною Яковенко
особистості
Стало доброю традицією у рамках Тижня циклової комісії загальноосвітніх дисциплін проводити зустрічі студентів із письменниками земляками Вінниччини. Не став винятком і 2014 рік. Так 07.04.2014 р. у приміщенні Вінницької обласної дитячої бібліотеки ім. І.Франка відбулося знайомство студентів із відомою вінницькою поетесою Тетяною Василівною Яковенко. Тетяна Василівна – кандидат філологічних наук, член Національної спілки письменників України з 1988 р., лауреат багатьох літературномистецьких премій, «Людина року - 2010» в
номінації «Митець», депутат Вінницької обласної ради V скликання, голова обласної краєзнавчої літературно-мистецької громадської організації «Велика рідня», заслужений працівник культури України, людна, безумовно, обдарована і талановита. Під час зустрічі поетеса з перших хвилин захопила аудиторію своєю щирістю та світлою енергетикою. Студентів полонило мудре
слово Тетяни Василівни, її чудове почуття гумору та відкритість думок. Митець розповіла молоді про секрети творення дитячих книг та про те, як народжувалися її дитячі книги «Казка про мишку Бришку» та «Казка про бджілку Джулю». Потім Тетяна Василівни читала свої поезії із нової книги,
що є переспівом «Псалтиря», презентувала останні збірки «Живий вогонь», «Небесний сад». Студенти в невимушеній і теплій атмосфері спілкувалися з поетесою, обговорювали злободенні сучасні проблеми літератури та суспільного життя. Такі зустрічі – чудова можливість плекати в студентських душах любов до літератури, гордість за земляків і прагнення дорівнятися до них. Галина Григорівна Коваленко, викладач української мови та літератури
14
Історична газета
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Студенти мають таланти З лютого у Вінниці стартував проект "Студенти мають таланти". Талант-шоу має на меті знайти творчу молодь. Організатори заходу - студентські та учнівські ради, Вінницька молодіжна рада, відділ молоді й туризму Вінницької міської ради. За словами начальника відділу молоді і туризму міськради Руслана Анфілова, цей конкурс надасть можливість підтримати таланти, приховані у
студентів, згуртувати молодь. В нашому коледжі також навчається дуже багато талановитої молоді. Кастинг показав, що кожен вартий перемоги. Талант-шоу стало досить популярним в нашому місті, молоді люди показують гарні виступи. Тож надалі загальноміський конкурс "Студенти мають таланти" стане постійним.
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Новини ліцею
Історична газета
15
Новий президент ліцею
Весняна пора – це не лише зміни у природі, приліт із вирію пташок, гучні оркестри земноводних та розпачливе нявкання котів. В ліцейних групах це ще й пора передачі повноважень студентського самоуправління одинадцятикласниками десятим класам. Традиційно о цій порі випускні групи раптом серйознішають, стають поважними і не на жарт задумуються над майбутнім… Саме в цей час вони готові скинути з себе весь тягар відповідальності і з радістю передати його своїм наступникам, які, проживши цілий рік насиченим і багатим на різноманітні події ліцейним життям, спроможні перейняти досвід і владу своїх попередників. Не винятком у цьому розумінні став і квітень цього року, коли традиційно відбулися перевибори президента ліцейних груп. Переважною більшістю голосів на цю посаду була обрана Анастасія Федченко (10-Б ліцей), яка представила основні пункти своєї програми, серед яких: - робити життя ліцею яскравішим, цікавішим, проводити різні заходи, виховні години, конкурси; - урочисто приймати новачків ліцею до ліцейної родини, створювати всі умови для того, аби вони почували себе дійсно членами родини; - працювати над підвищенням успішності ліцеїстів, створюючи загони взаємопомочі. Одним словом, робити все те, що сприяє незабутності років, проведених в ліцеї. Щасти тобі, Анастасіє, на цій посаді! Успіхів, натхнення, гарних звершень та відданої команди! Мирослава Вікторівна Беднарчик, викладач іноземної мови
Випуск ліцею Хвилюються батьки та рідні, хвилюються ліцеїсти. Для оголошення наказу директора коледжу запрошується заступник директора коледжу з гуманітарної освіти Сіденко Валентина Миколаївна. Настала довгоочікувана мить, ліцеїсти отримують атестати про повну загальну середню освіту, медалі та відзнаки. Усіх їх чекає ЗНО та вступ до вузів. Сьогодні вони найгарніші та найщасливіші! Побажаємо нашим одинацятикласникам щастя та удачі!
16
Історична газета
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Редколегія газети: Головний редактор: Світлана Станіславівна Круглікова, e-mail: kruglikova.svetlana@rambler.ru Члени редколегії: Марія Зизюк, Аліна Коберник, Андрій Вознюк, Аліна Одочук, Світлана Дяченко. Комп’ютерна верстка: Т.В. Грицай. WEB - макетування та друк: І.В.Тищенко. Відповідальність за зміст публікації несуть автори. Редколегія залишає за собою право редагувати і скорочувати матеріали.