Історична
газета
Інформаційна газета Вінницького медичного коледжу ім. акад. Д.К.Заболотного
№4-5 квітень-травень 2014 р.
Льотчик першого класу героїчно загинув біля Слов`янська
У районі міста Слов’янськ 6 червня терористи збили військовий літак Повітряних Сил Збройних Сил України. Внаслідок цього героїчно загинула частина екіпажу військового літака Ан30Б, у тому числі і вінничанин, командир транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» – льотчик першого класу, підполковник Могилко Костянтин Вікторович. Жертвуючи собою, втрачаючи дорогоцінні секунди, за які можливо було врятуватися, екіпаж відвів від міста палаючий літак, таким чином урятувавши життя мирним жителям. Коли літак підбили і він почав падати, Костянтин Могилко наказав членам екіпажу вистрибувати з парашутами, а сам до останнього тримав штурвал. Герою вдалось відвести літак від житлових масивів Слов’янська, АН-30Б упав за 60 кілометрів від міста.
- Він не міг вчинити інакше. Командир корабля покидає його останнім, - розповідає на похоронах Героя начальник групи дешифрування Сергій Коваленко. – Я знав Костянтина ще з початку його служби, це була професійна людина, яка могла налаштувати команду на роботу. На завдання повітряної розвідки того дня ми вилетіли усі разом, але повернулися не усі. До Будинку офіцерів прийшли сотні людей - близькі та друзі
загиблого, керівники міста і області, просто небайдужі вінничани... Не стримували сльози навіть військові, численні колеги Костянтина Могилка, для яких він став прикладом честі та гідності офіцера. Двадцять днів тіло Костянтина Могилко не віддавали через проведення ДНКекспертиз – інакше його упізнати не могли навіть родичі. У Костянтина Могилка без чоловіка залишилася дружина, без батька тепер двоє його дітей – 10-річна донька і 2-річний син. Небо було мрією Костянтина Могилка ще з дитинства, він марив ним, розповідають ті, на чиїх очах ріс майбутній Герой. - Він з самого дитинства мріяв літати. Пам’ятаю як він іще з однокласниками ще малим гралися у «війнушки», то він завжди казав «Я – командир», розставляв руки в сторони, уявляючи, як він літає, - зі сльозами на очах розповідає Галина Олійниченко, яка була вчителькою Костянтина Могилка у 23-й школі. Разом із Костянтином Вікторовичем Могилко загинуло п’ятеро з восьми членів екіпажу АН-30Б: заступник командира ескадрильї з виховної роботи, майор Камінський Сергій Васильович; старший бортовий авіаційний технік – інструктор, капітан Дришлюк Павло В’ячеславович; старший повітряний радист, прапорщик Момот Володимир Миколайович; старший бортовий механік, прапорщик Потапенко Олексій Володимирович. Підполковнику Костянтину Могилку було 36 років, він народився у Вінниці. Своє коротке, але яскраве життя наш земляк до останнього подиху присвятив служінню Батьківщині. Указом Президента України № 545 від 20 червня 2014 року за виняткову мужність і героїзм, незламність духу у боротьбі за незалежну Українську державу, вірність військовій присязі командиру транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15 бригади транспортної авіації підполковнику Могилку Костянтину Вікторовичу присвоєно звання Герой України. Поховали Героя України (посмертно) Костянтина Могилка на кладовищі у с. Пирогова. Указом президента військових нагородили орденом Богдана Хмельницького та орденами "За мужність" Згідно Указу Президента № 543/2014 від 20.06.2014 року «Про відзначення державними