СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТНЬО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

Міністерство здоров'я України Вінницький медичний коледж ім. акад. Д.К. Заболотного Циклова комісія санітарно-гігієнічних дисциплін

«Сучасні освітні технології в освітньовиховному процесі» Матеріали заочної навчально-методичної конференції викладачів вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Вінницького регіону

7 грудня 2018 Вінниця

1

У збірнику представлені тези доповідей учасників навчально-методичної конференції викладачів ВМНЗ І-ІІ рівнів акредитації Вінницького регіону, яка була організована цикловою комісією санітарно-гігієнічних дисциплін ВМК ім. акад. Д.К.Заболотного та заочно проведена в рамках методичного об'єднання викладачів санітарно-гігієнічних дисциплін 7 грудня 2018 р.

Матеріали опубліковано в авторській редакції

Укладач : Лампіцька О.К. – голова ц/к санітарно-гігієнічних дисциплін, викладач вищої категорії.

2

ЗМІСТ 1.

Кучко В.А., Активізація розумової діяльності студентів

---------------4

2. Довженко Л.В, Проблема активності особистості в навчанні ---------------

9

3. Саблук О.О., Новітні технології та методики навчання

14

----------------

4. Лампіцька О.К., Науково-пошукова робота як один із факторів активізації пізнавальної діяльності студентів ----------------

19

5. Німчук Н.А., Організація самостійної роботи здобувачів освіти на занятті . Самостійна навчальна діяльність та її види.

----------------- 23 6.

Куцаєва Н.П., Методика проведення практичного заняття ----------------

7.Ліло Л.Г., Організація гурткової роботи

-----------------

26

31

8.

Постольнікова І.М., Впровадження інтеграційних технологій в освітній процес при вивченні дисципліни «Анестезіологія та реаніматологія». Робота в групах-------------------36

9.

Бельдій А.О., Застосування інтерактивних методів викладання назаняттях з інфектології --------------------39

10.

Фоменко Г.В., Застосування інтерактивних методів навчання при проведенні практичного заняття з інфектології (на тему: «Ботулізм» ) ---------------------41

11. Ковальчук Л.О., Використання інноваційних технологій при організації самостійної роботи у вивченні історії медицини --------------------47 12. Мельник О.М., Використання інформаційних технологій на заняттях з основ екології та профілактичної медицини --------------------

53

3

Активізація розумової діяльності студентів Кучко В.А., методист Вінницького базового медичного коледжу ім. акад. Д.К.Заболотного Великий педагог К.Д.Ушинський писав: «Потрібно постійно пам’ятати, що потрібно учневі передавати не тільки ті чи інші знання, але виховувати в ньому бажання і здібність набувати нові знання». Дальше він продовжує цю думку: «Самостійне мислення витікає із самостійно набутих знань». Проблема активізації розумової діяльності учнів і студентів завжди находилась в центрі уваги педагогічної науки. Методи активізації застосовувались такі, які могла представити тогочасна педагогічна наука і суспільна практика. Остання залежала і витікала із певного суспільного ладу. Відповідно крилатій фразі, що музика залежить від замовника. Ідеал нині діючої системи професіонального навчання є спеціаліст з енциклопедичними знаннями. Але нові суспільні потреби вимагають нового змісту (зміни всієї парадигми) освіти. Виникла нова освітня ситуація – основною проблемою стає не засвоєння великого і постійного збільшуваного об’єму знань і навіть не орієнтація в ньому, а створення знання, якого нема, але потреба в ньому назріла. Важливо усвідомлювати, що освіта в інформаційно насиченому суспільстві перестає бути тільки засобом засвоєння готових знань. Перехід від засвоєння знань до обміну інформацією вимагає вміння оперативно оцінити вірність (істинність), достовірність і важливість інформації. Як приклад цього напряму сучасного суспільства є розвиток системи інтернету. Найбільш цінними стають спеціалісти, працівники, здатні до критичного аналізу, отриманню і використанню нової інформації, до приймання нестандартних рішень, до розробки нових ідей.

4

Вже сьогодні чітко видно, що випускник мусить: -

вміти провести аналіз професійних задач, скласти план цілісного

підходу до їх розв’язування. Що до клінічної медицини – то це вміння зосередитись на лікуванні не хвороби, а хворого з його біологічними і соціальними проблемами.

-

прогнозувати результати діяльності

-

провести експертизу і оптимізацію варіантів вирішення задач.

Важливим елементом технології сучасної освітньої системи має бути проблемне навчання. Акцент в розкритті проблеми має бути зроблений на питання «для чого», «чому» і «яким шляхом» (способом, методом). Тобто головним напрямком являється активізація навчальної діяльності (пізнавальної діяльності). Щодо формування, постановки і ходу розв’язування тих або інших задач. Для медичних закладів І-ІІ рівня акредитації ці задачі як правило класифікуються як ситуаційні з елементами клінічних задач. Все таки на першому етапі навчального процесу форми активізації розумової діяльності

студентів

безпосередньо

пов’язані

з

пізнавальною

діяльністю.

Традиційно під цим терміном розуміють діяльність по засвоєнню певної суми знань. В той же час ще в 80-і роки була розроблена методика різнорівневої пізнавальної діяльності. Перший

рівень

–

репродуктивна

(відтворююча)

активність,

що

характеризується намаганням учня (студента) зрозуміти, запам’ятати і оволодіти способом застосування знань по прикладу. Характерним показником першого рівня активності є відсутність у студентів організації навчального процесу викладач користується пояснювально-ілюстративним методом навчання, що і забезпечує репродуктивну активність студента. Студент знає, що при ушкодженні нирок виникає набряки, але питань «чому» не виникає. Другий рівень – інтерпретуюча активність. Вона характеризується намаганням студента з‘ясувати зміст отриманих знань, проникнути в сутність явища, пізнати зв’язки між явищами, оволодіти способами застосування знань в умовах, що постійно змінюються. Характерним показником 5

другого рівня пізнавальної активності є більша стійкість вольових зусиль, намагання самому відповісти на питання «чому». Викладач користується інформаційнопошуковими методами навчання, що забезпечує частково-пошуковий характер діяльності студента. Наприклад, студент уже може відповісти на питання «чому ниркові набряки найбільш помітні на обличчі хворого». Третій рівень – творчий рівень пізнавальної активності характеризується бажанням і намаганням не тільки проникнути в сутність явищ та їх взаємозв’язків, але знайти для розв’язання цієї мети новий спосіб. Це конкретно може проявлятись перенесенням знань і способів діяльності в такі умові, які раніше були невідомі. Це також проявляється намаганням студента самостійно розв’язати проблеми, що виникли в процесі пізнавальної діяльності. Такий рівень також передбачає дослідницьку діяльність студентів. Педагогічні засоби допомагають включити в дію цей механізм. Слід зазначити, що в дійсності в навчальному процесі – тобто співробітництві викладача і студента – реалізуються всі три рівні пізнавальної діяльності одночасно, але акцент робиться на якийсь один. Частіше звичайно, при реалізації третього рівня пізнавальної діяльності наявні другий і перший рівень; при другому – перший. В новій системі освіти викладач в певній мірі втрачає домінантність в спілці «педагог-студент»: студент сам стає суб’єктом процесу освіти, так як сам визначає потрібну йому інформацію та її місце в формуванні професійного проекту. В системі освіти має стверджуватись принцип – терпимість до іншої думки і полікритеріальність рішень. Необхідно впроваджувати в освітню практику багатокритеріальної постановки і рішення завдань. Мотиваційною основою для такої системи навчання являється бажання студента знайти своє власне рішення задачі (проблеми, проекти). Приклад. Алгоритм виконання очисної клізми обов’язково включає елемент, що хворий має лежати на лівому боці. А як виконати цей простий захід хворому, що не рухається самостійно і якого неможливо покласти на лівий бік із-за травми, але водночас не порушуючи обов’язкових правил виконання заходу? Щоб розв’язати це 6

просте питання, також слід подумки перебрати всіх найбільш адекватні варіанти розв’язання проблеми. В основу активізації розумової діяльності студентів слід ставити самостійне розв’язання конкретних, «прив’язаних» до страждань пацієнта задач. Самостійна робота стимулює, як відтворюючий, так і творчий елемент. Творча самостійна робота є найбільш ефективною і прогресивною. Вона характеризує більш високу ступінь пізнавальної діяльності (третій рівень) і являється мотивацією щодо активізації розумової діяльності студентів. В той же час слід відмітити, що ці два елементи самостійної роботи органічно зв’язані між собою і в повсякденній роботі студентів повинні доповнювати один одного. Більш того, у відтворюючій роботі студентів повинні бути творчі елементи, а в творчій – відтворення знань. Відтворююче і творче засвоєння знань однаково необхідні в навчальному процесі. Другою формою активізації розумової діяльності є семінарські заняття з елементами навчальної дискусії. Вони розвивають творче мислення, демонструють рівень професіонального використання теоретичних знань не тільки в навчальнопізнавальній діяльності, але і в навчально-професійній діяльності. В дидактиці давно встановлено, що засвоєння нового матеріалу протікає більше активно, коли нове з самого початку представлено в формі задачі. При цьому в задачі мають включатись елементи, необхідні для професійної діяльності. Це є мотивацією до активізації розумової діяльності. А тому в задачі базових і загальноосвітніх дисциплін слід включити ту інформацію, яка має відношення до медицини і майбутньої професії. В цьому аспекті можна частіше проводити інтегровані уроки типу: прикладна математика в фармакології, хімія і біологія, фармакологія і терапія тощо. Реалізація між предметних зв’язків включає студентів в нестереотипну пізнавальну діяльність. При цьому активніше протікають мислительні процеси аналізу і синтези, відбувається той механізм активного мислення, який деякі автори називають «аналіз через синтез». Синтез знань з різних навчальних дисциплін передумовоюалює і активність процесу мисленного моделювання системи зв’язків. Тут включається процес порівняння, абстрагування, узагальнення.

7

Таким чином, проведення інтегрованих уроків, реалізація елементів між предметної інтеграції в змісті і методах навчання є третьою формою активізації розумової діяльності студентів. І на закінчення деякі теоретичні положення процесу мислення. Перед викладачем стоїть завдання навчити (особливо студентів 1-го курсу) розвивати пам'ять, яка включає запам’ятовування, збереження і відтворення інформації. Як показує практика студенти часто користуються механічним повторенням матеріалу, роблячи акцент не на змістову, а механічну пам'ять. Це другий етап розумової діяльності. А вже на першому етапі її – сприйнятті – слід досягати розуміння смислу матеріалу, виділяючи опорні пункти. З сприйняттям і пам’яттю тісно пов'язаний процес мислення, виконуючий в навчальному процесі функцію розуміння і осмислювання. При цьому студент розкриває суттєві ознаки явищ дійсності, усвідомлює їх зміст і значення шляхом зв’язку (пов’язування) нового з уже відомим із попереднього досвіду. Друга функція мислення, розумової діяльності з точки зору навчання – це вирішення проблем і задач. Проблемна ситуація виникає тоді, коло наявних засобів і способів недостатньо для досягнення певної мети. Для розв’язування виниклої проблеми необхідно користуватись такими прийомами як аналіз, порівняння, синтез і узагальнення. При розв’язуванні проблеми виникає формування гіпотези і її перевірка. Розумова діяльність тісно пов’язана з мовою. Думка знаходить в слові відповідну матеріальну оболонку. Всяка розумова діяльність розвивається разом з мовою. Без достатньо високого володіння мовою не можлива успішна розумова і, відповідно, навчальна діяльність. Таким чином, активізація розумової діяльності студентів – це багатомірна задача, що вимагає активізації всіх сторін і елементів навчального процесу. Орієнтуючись на чотири компоненти змісту освіти (професіональної) – знання, вміння розв’язувати традиційні задачі, досвід творчої діяльності, досвід емоціонально-оціночної діяльності – раціонально для кожної дисципліни відібрати фундаментальне ядро знань і задач для практичних занять, на яких максимально 8

сконцентрувати всі методи і способи активізації розумової діяльності студентів. Оскільки мета навчального процесу – формування спеціаліста з високим рівнем кваліфікації і професійної орієнтації. Проблема активності особистості в навчанні Довженко Л.В. викладач гігієни, Вінницький медичний коледж ім. ак. Д.К.Заболотного Навчальний процес в сучасних умовах реформування системи вищої освіти вимагає постійного вдосконалення. Це обумовлено, перш за все, зміною пріоритетів та соціальних цінностей: інтеграційні процеси усе більше усвідомлюється як засіб досягнення такого рівня якості освіти, який в найбільшій мірі відповідає задоволенню потреб людини та розвитку її духовного багатства. Прискорення темпу життя, великий потік знань, що впливає на сучасну людину, потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації. У зв’язку з цим, серед традиційних форм та методик навчання, у педагогічній практиці все частіше використовуються активні технології. За останні десятиліття система освіти зазнала значних змін. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Тому рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток студента,

значною

мірою

залежатиме

від

результативності

запровадження

технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання. В цих умовах методи викладання є більш особистісно-орієнтованими, спрямованими на практичне засвоєння знань. Кожен сучасний викладач повинен розуміти, що його основне завдання – вчити студентів самостійно мислити, формувати комунікативне мовлення, тому викладач повинен перебувати в

постійних пошуках нового, цікавого

та

нестандартного.

9

Кожній людині необхідні певні навички мислення та якості особистості: уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, вирішувати проблему, здатність до самовдосконалення та вміння дати адекватну самооцінку, бути відповідальним, самостійним, вміти творити і співпрацювати. Цьому можуть сприяти активні форми і методи навчання. Ідея активізації навчання має велику історію. Ще в давні часи було відомо, що розумова

активність

сприяє

кращому

запам'ятовуванню,

більш

глибокому

проникненню в суть предметів, процесів і явищ. В основі прагнення до спонуканню інтелектуальної активності лежать певні філософські погляди. Один з перших прихильників активного навчання був знаменитий чеський учений Я.А.Коменский. Ф.К.Дістервег стверджував, що ефективний тільки той метод навчання, який активізує його тільки на запам'ятовування досліджуваного матеріалу . Те, чого людина не придбала шляхом своєї самостійності, - не її. Однією з проблем, яка хвилює викладачів є питання, як розвинути у студентів стійкий інтерес до навчання, до знань і потребу в їх самостійному пошуку. Робити на заняттях одне і теж нецікаво. Але якщо студенти на кожному занятті мають можливість вирішувати посильні для себе завдання самостійно, це приверне в їх діяльність інтерес. Ці завдання повинні носити проблемний характер. Рішення тієї чи іншої проблемної ситуації на занятті сприяє формуванню мотиву діяльності студентів, активізації їх пізнавальної діяльності. Щоб досягти цього необхідно навчити студентів розуміти, з якою метою вони виконують те чи інше завдання і яких результатів зуміли домогтися. Принципи значимості навчальної діяльності для студентів мають важливе значення. Саме проблемна ситуація на занятті дозволяє студенту відчути цю значимість. Викладачу необхідно навчити студентів спостерігати, порівнювати, робити висновки, і це в свою чергу сприяє підбиттю студентів уміння самостійно здобувати знання, а не отримувати їх в готовому вигляді. Студенту важко пояснити, для чого необхідна самостійна діяльність на занятті, адже не завжди результат цієї діяльності позитивний. І знову на допомогу приходить проблемна ситуація, яка внесе інтерес в самостійну діяльність студентів, і буде постійним активізуючим фактором.

10

Але,

займаючись

самостійною

діяльністю

на

занятті,

студенти

не

відправляються в «самостійне плавання». Викладач ненав'язливо коригує їх діяльність, щоб не порушувався принцип науковості при отриманні знань. Дуже часто при постановці завдання перед студентами викладач запитує, чи знають вони що-небудь в цій області і чи зможуть вирішити поставлену задачу самостійно. Навіть якщо студенти однозначно відмовляються від прийняття самостійних рішень, викладач повинен постаратися шляхом логічних питань підвести студентів до висновку не даючи готових знань відразу. Проблемна ситуація - це інтелектуальне утруднення людини, що виникає в разі, коли вона не знає, як пояснити виникле явище, факт, процес дійсності, не може досягти мети відомим їй способом дії. Це спонукає людину шукати новий спосіб пояснення або спосіб дії. Проблемна ситуація є закономірність продуктивної, пізнавальної, творчої діяльності. Вона спонукає початок мислення, активну, розумову діяльність, яка протікає в процесі постановки і вирішення проблеми. Пізнавальна потреба виникає у людини в тому випадку, коли вона не може досягти мети за допомогою відомих їй способів дії, знань. Ця ситуація і називається проблемною. Саме проблемна ситуація допомагає викликати пізнавальну потреба студента, дати йому необхідну спрямованість думки і тим самим створити внутрішні умови для засвоєння нового матеріалу, забезпечити можливість управління з боку педагога. Проблемна ситуація стимулює активну розумову діяльність студента в процесі навчання. Проблема активності особистості в навчанні дозволяє вирішити завдання навчальної діяльності, в якій органічно включений студент як суб'єкт діяльності. Активність роботи обумовлена протиріччям між нагальною необхідністю введення продуктивних творчих прийомів навчання і недостатньою нерозробленістю методики їх використання в процесі навчання. Проблема активності особистості в навчанні – є однією з актуальних як у психологічній, педагогічній науці, так і в освітній практиці. Проблема активності особистості в навчанні як провідний чинник досягнення цілей навчання, загального розвитку особистості, професійної її підготовки вимагає принципового осмислення 11

найважливіших елементів навчання (змісту, форм, методів) і стверджує в думці, що стратегічним напрямом активізації навчання є не збільшення обсягу переданої інформації, не посилення і збільшення кількості контрольних заходів, а створення дидактичних і психологічних умов осмисленості навчання, включення до нього студента на рівні не тільки інтелектуальної, але особистісної та соціальної активності. Рівень прояву активності особистості в навчанні обумовлюється основною його логікою, а також рівнем розвитку навчальної мотивації, що визначає багато в чому не тільки рівень пізнавальної активності людини, але й своєрідність його особистості. У відповідності з традиційною логікою, навчання включає такі етапи: -

первинне ознайомлення з матеріалом або його сприйняття в широкому

сенсі слова, його осмислення; -

спеціальну роботу з його закріплення і, нарешті, оволодіння матеріалом,

тобто трансформацію його в практичну діяльність. Є 3 рівня активності особистості в навчанні: • Активність відтворення - характеризується прагненням студента зрозуміти, запам'ятати, відтворити знання, оволодіти способами застосування за зразком.

• Активність інтерпретації - пов'язана з прагненням студента збагнути сенс досліджуваного, встановити зв'язки, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах.

• Творча активність - припускає спрямованість студента до теоретичного осмислення знань, самостійний пошук вирішення проблем, інтенсивний прояв пізнавальних інтересів. Все

сказане

вище

виводить

на

поняття

«активне

навчання».

У пошуках нових активних методів навчання великого успіху домігся

А.Я.Герд,

який формулював важливі положення навчання. Він досить повно висловив суть процесу самостійного придбання нових знань, стверджуючи, що якщо студент сам спостерігає і сам порівнює, то «знання його чіткіші, визначніші і становлять його власність, придбану ним самим і тому цінну» . М. Новик виділяє наступні відмітні особливості активного навчання: 12

• примусова активізація мислення, коли студент змушений бути активним незалежно від його бажання; • досить тривалий час залучення студентів у навчальний процес, оскільки їх активність повинна бути не короткочасною і епізодичною, а значною мірою стійкою і тривалою (тобто протягом всього заняття); • самостійне творче знаходження рішень, підвищена ступінь мотивації та емоційності студентів. Широке поняття активності студентів має філософський, соціальний, психологічний та інші аспекти. (Аристотель, Е.І.Моносзон, І.Ф.Харламов і ін.) Це поняття, що розглядається у психолого-педагогічному аспекті, пов'язане з цілями навчання. Через цілі організації активної навчальної

діяльності студентів

відбувається вплив на всі інші компоненти методичної системи та їх взаємозв'язку. Аналіз понять активності студента в процесі навчання передбачає вивчення таких психолого-педагогічних закономірностей, як формування потреби до вивчення, створення позитивноїемоційної атмосфери навчання, яка сприяє оптимальному напруженню розумових і фізичних сил студентів. Постійна взаємодія студентів і викладача за допомогою прямих і зворотних зв'язків. Пізнавальна активність означає інтелектуально-емоційний відгук на процес пізнання, прагнення студента до навчання, до виконання індивідуальних і спільних завдань,

інтерес

до

діяльності

викладача

та

інших

студентів.

Під пізнавальною самостійністю прийнято розуміти прагнення і вміння самостійно мислити, здатність орієнтуватися в новій ситуації, знаходити свій підхід до вирішення завдання, бажання не тільки зрозуміти засвоювану навчальну інформацію, а й способи добування знань; критичний підхід до суджень інших, незалежність власних суджень. Пізнавальна активність і пізнавальна самостійність - якості, що характеризують інтелектуальні здібності студентів до навчання. Як і інші здібності, вони проявляються і розвиваються в діяльності. Найважливішим засобом активізації особистості в навчанні виступають активні 13

методи навчання (АМН). У літературі зустрічається і інший термін - «Метод активного навчання» (МАН), що означає те ж саме. Найбільш повну класифікацію дала М. Новик, виділяючи неімітаційні та імітаційні активні групи навчання. Ті чи інші групи методів визначають відповідно і форму (вид) заняття: неімітаційне або імітаційне. Характерною рисою неімітаційнихзанять є відсутність моделі досліджуваного процесу або діяльності. Активізація навчання здійснюється через встановлення прямих і зворотних зв'язків між викладачем і студентами. Відмінною рисою імітаційнихзанять є наявність моделі досліджуваного процесу (імітація індивідуальної або колективної професійної діяльності). Особливість імітаційних методів - поділ їх на ігрові та неігрові. Методи, при реалізації яких навчають, повинні грати певні ролі, відносяться до ігрових. М. Новик вказує на їх високий ефект при засвоєнні матеріалу, оскільки досягається істотне наближення навчального матеріалу до конкретної практичної чи професійної діяльності. При цьому значно посилюються мотивація і активність навчання. НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ Саблук О.О., здобувач Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини Інновації у сфері освіти спрямовані на формування особистості, її здатності до науково-технічної та інноваційної діяльності, на оновлення змісту освітнього процесу. Кожна педагогічна епоха породила своє покоління технологій. Перше покоління освітніх технологій являло собою традиційні методики; технологіями другого і третього поколінь були модульно-блочні і цільно-блочні системи навчання; до четвертого покоління освітніх технологій відноситься інтегральні інновацвйні технології. Нові, сучасні педагогічні технології поділяються на: 1. Технології розвивального навчання 14

2. Парацентрична технологія навчання 3. Особистісно - орієнтовна технологія 4. Технологія проектного навчання 5. Блочно-модульна технологія Впровадження нетрадиційних педагогічних технологій суттєво змінило освітньо-розвиваючий

процес,

що

дозволяє

вирішувати

багато

проблем

розвивального, особистісно-орієнтованого навчання, диференціації, гуманізації, формування індивідуальної освітньої перспективи студентів. Для всіх технологій характерні певні спільні ознаки: усвідомленість діяльності викладача та студента, ефективність, мобільність, валеологічность, цілісність, відкритість, проектованого; самостійна діяльність студентів у навчальному процесі становить 60-90% навчального часу; індивідуалізація. Комп'ютерні технології не тільки допомагають організувати навчальний процес з використанням ігрових методів, але й отримати більш сильний зворотній зв'язок. Засоби мультимедіа дозволяють забезпечити найкращу, в порівнянні з іншими технічними засобами навчання, реалізацію принципу наочності, більшою мірою сприяють зміцненню знань і на практичних заняттях - умінь. Крім того, до засобів мультимедіа відводиться завдання забезпечення ефективної підтримки ігрових форм заняття, активного діалогу "студент-комп'ютер". Аналіз наявного досвіду показує, що умовно систему використання комп'ютерних технології можна розділити на три стадії (етапи). Перший - комп'ютерна підтримка заняття. Тут комп'ютер використовує тільки викладач в якості засобу візуалізації матеріалів заняття. Другий - комп'ютерний супровід уроку срецтехнологіями. На цьому етапі крім використання викладачем комп'ютера як ефективного засобу надання або ілюстрації матеріалів заняття, комп'ютер може бути використаний студентами як засіб повторення раніше вивченого матеріалу (наприклад, медичних пристроїв, процесів життєдіяльності

окремих

систем

органів

організму

людини,

допомогти

підготуватись до тематичної творчої роботи і т.д.). Комп'ютеру може бути довірено поточний контроль знань студентів, наприклад - з метою допуску студента до 15

роботи на тому чи іншому робочому місці або обладнанні. Робоче місце, обладнане комп'ютером, має бути відповідним чином організоване. Третій - етап використання сучасних комп'ютерних програм у навчанні. Особливістю цього етапу є проведення занять з роботою всіх учнів на комп'ютерах під керівництвом викладача. Висока роль застосування на уроках різних електронних довідників, енциклопедій, программ, платформ. Використання ресурсів і послуг Інтернету значно розширює можливості і викладача і студента у всіх видах діяльності. Проектна діяльність також є методом активізації навчально-пізнавальної активності. Цьому сприяє висока самостійність студентів у процесі підготовки проекту. Викладач, який виступає координатором, лише спрямовуючи діяльність студента, який досліджує обрану тему, збирає найповнішу інформацію про неї, систематизує, отримані дані і представляє їх, використовуючи різні технічні засоби, в тому числі, і сучасні комп'ютерні технології. Технології, які об'єднуються назвою "Портфоліо студента", сприяють формуванню необхідних навичок рефлексії, тобто самоспостереженню, роздумів. "Портфоліо студента" - інструмент самооцінки власного пізнавального, творчої праці, рефлексії його власної діяльності. Метод інтеграції, який сприяє формуванню міжпредметних понять, визначає характер міжпредметних зв'язків за фактором часу (попередні зв'язку, перспективні, синхронні), дозволяє здійснювати міжпредметну координацію змісту навчального матеріалу з метою його оптимізації (усунення дублювання, різночитання, хронологічної неузгодженості). Даний метод дозволяє адаптувати зміст навчальних програм до можливостей конкретних студентів, створює сприятливі умови для розвитку особистості кожного студента, формування позитивної мотивації навчання, адекватності самооцінки, максимально можливої успішності навчання. У системі нашої педагогічної діяльності інтегровані заняття займають особливе місце. Вони допомагають розвивати пізнавальну і творчу активність студентів, посилюють мотивацію навчання. Проведення таких занять - один із шляхів підвищення ефективності освітнього процесу на основі реалізації принципів діяльнісного підходу в навчанні.

16

Включення студентів в активну навчальну роботу, використання при цьому різноманітних форм, методів пізнавальної діяльності значно розширює навчальновиховні

можливості

заняття,

виступаючою

провідною

формою

організації

навчальної діяльності. Інноваційні методи в викладанні - це нові методи спілкування з студентами, позиція ділового співробітництва з ними і долучення їх до нинішніх проблем. Інноваційні методи - це методи, що дозволяють студентам самоствердитися. А самоствердження - це шлях до правильного вибору своєї професії. У сучасному процесі навчання використовуються, як традиційні, так і інноваційні методи навчання. Потрібно не тільки просувати вперед інноваційні методи, але й не забувати про традиційні методи, які не менш дієві, а в інших випадках без них просто не обійтися. А. Адамський стверджував, що: «Тільки наївна людина може вважати, що інноваційна педагогіка є універсальною заміною традиційних методів навчання». Необхідно, щоб традиційні та інноваційні методи навчання були у постійному взаємозв'язку і доповнювали один одного. Ці два поняття мають існувати на одному рівні. Одним із пріоритетних напрямків реформування освіти в сучасній Україні є інформатизація. Під поняттям інформатизація навчального процесу мається на увазі створення, впровадження та розвиток середовища на основі інформаційних систем, мереж, ресурсів та технологій. Головною її метою є підготовка фахівців до повноцінного життя та діяльності в умовах інформаційного суспільства, комплексне перетворення педагогічного процесу, підвищення його якості та ефективності. Постійний розвиток технологій призводить до того, що у сфері освіти регулярно застосовуються нові інформаційні продукти. Можна виділити основні інновації системи освіти: (1) застосування новітніх комп’ютерних технологій; (2) впровадження загального доступу до мережі Інтернет; (3) використання програмного забезпечення з метою навчання та контролювання знань; (4) урахування сучасних інформаційних технологій при формуванні методів викладання. Оскільки темпи модернізації освіти постійно зростають, сьогодні актуальною 17

стає проблема вибору. Технологій та методик навчання пропонується дуже багато і для того, щоб відібрати для освітньої сфери тільки дійсно ефективні, необхідно використовувати Інтернет, вести спілкування через он-лайн конференції, проводити опитування, щоб враховувати інтереси та побажання якомога більшої кількості студентів. Так, при дистанційному навчанні у разі доступу до Інтернету студент завжди може поспілкуватись з викладачем за допомогою електронної пошти, або стати учасником форуму на відповідну тему. Одним із сучасних методів навчання є презентація, яка формує у студентів знання та навички, а також розвиває продуктивне мислення, самостійність, спрямовує до колективної співпраці, полегшує сприйняття навчального матеріалу, дає поштовх до формування конкретних уявлень, точних понять. Викладач за допомогою мультимедійної презентації концентрує увагу студентів на головному, виділяє основні аспекти предмету, супроводжуючи показ поясненнями, стимулює до пізнавальної діяльності. Презентації дають можливість виділити структуру матеріалу, який вивчається, створити найкращі умови для запам’ятовування, показати зв’язок теорії з практикою, найповніше розкрити суть та закономірність явищ, які вивчаються. Таким чином інновації впроваджуються безпосередньо в організацію навчального процесу, в програми та методики, що є якісним кроком вперед всієї системи вищої освіти, оскільки даний процес сприяє просуванню студентів до отримання навичок самостійної освіти. Однією із новітніх освітніх програм стала програма «Партнерство в навчанні», яка надає можливість кожному користувачеві мати доступ до найсучасніших інформаційних технологій, здобувати навички для більш якісного навчального процесу. В освіті неможливо зробити кардинальні зміни за один день. Але застарілі методики надання знань самі з часом замінюються новими. В залежності від інновацій навчальному закладу може знадобитись повне технічне переобладнання або незначні зміни в роботі, оскільки існує і так звана відносна модернізація, коли залишається основний навчальний процес, а змінюються деякі його напрямки та складові. Реалізація інноваційних технологій в системі освіти є життєво необхідною, 18

гарантує стійке існування нашого університету в нових умовах та дозволяє сміливо дивитись у майбутнє. Література: 1.

Авраменко О.В, Л.І. Лутченко,. В.В. Ретунська, Р.Я. Ріжняк,

С.О. Шлянчак. Інноваційні та сучасні педагогічні технології навчання математики. Кіровоград – 2009 р.

2.

Педагогічний словник / за ред. дійсного члена АПН УкраїниМ.Д.

Ярмаченка. - К.: Педагогічна думка, 2001. - 516с.

3.

Педагогічні технології: Навч. посібник для вузів / За ред.. О.С. Падалка.

– К.: Українська енциклопедія ред. М.П. Бажана, 1995. - 252с.

4.

Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів:

(навчальний посібник) / І.П. Підласий – К.: Україна, 1998. – 343с. Науково-пошукова робота як один із факторів активізації пізнавальної діяльності студентів Лампіцька О.К., голова ц\к санітарно-гігієнічних дисциплін, викладач гігієни, Вінницький медичний коледж ім. ак. Д.К.Заболотного Науково-пошукова робота студентів є ефективним методом підготовки якісно нових фахівців у вищій школі. Вона розвиває творче мислення, індивідуальні здібності, дослідні навички студентів, дозволяє здійснювати підготовку ініціативних фахівців, розвиває наукову інтуїцію, творчий підхід до сприйняття знань і практичне застосування їх для вирішення завдань і наукових проблем. Науково-дослідну роботу студентів слід спрямовувати на розвиток системи інтелектуальних творчих якостей особистості: інтуїції (пряме бачення суті речей без обґрунтування); креативності (творче) мислення (здатність продукувати нові ідеї, гіпотези, способи розв'язання проблемних задач); творчої уяви (самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних результатах діяльності); дивергентності мислення (здатність запропонувати декілька підходів до розв'язання задачі та міняти їх, бачити проблеми, об'єкти в різних ракурсах); оригінальності 19

мислення (своєрідність якостей розуму, способу розумової діяльності); асоціативності мислення (здатність використовувати асоціації, в т. ч. аналогії). Належно організована науково-дослідна робота студентів у навчальному процесі сприяє поглибленому засвоєнню знань, виявленню індивідуальності, формуванню власної думки щодо конкретної проблеми або ситуації . Для науково-дослідної роботи студентів характерною є єдність цілей і напрямів навчальної, наукової і виховної роботи, тісна взаємодія всіх форм і методів роботи, що реалізується в навчальному процесі і в позанавчальний час. Це забезпечує безперервну їх участь у науковій діяльності протягом періоду навчання. . Науково-дослідна діяльність студентів здійснюється в таких напрямах: - науково-дослідна робота як невід'ємний елемент навчального процесу, що належить до календарно-тематичних та навчальних планів, навчальних програм і є обов'язковою для всіх студентів; - науково-дослідна робота, що здійснюється поза навчальним процесом у межах студентського науково-творчого товариства, у наукових гуртках, проблемних групах тощо; - науково-організаційні заходи (конференції, конкурси, олімпіади тощо). Навчальна науково-досліднаробота студентів передбачає: •написання рефератів на основі добору і вивчення таких джерел наукової літератури як: окремі розділи монографій, наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів; •виконання практичних і домашніх завдань, контрольних робіт, що містять елементи наукових досліджень і вимагають від студентів ознайомлення з достатньо широким колом літератури, використання комп’ютерної та іншої техніки; •виконання конкретних нетипових завданьнауково-дослідногохарактеру в період навчальної, виробничої або переддипломної практики, індивідуальних завдань, спрямованих на вирішення різних конкретних проблем. Інноваційною технологією навчання є впровадження в навчальний процес індивідуальних

навчально-дослідних

завдань

(ІНДЗ).

ІНДЗ

спрямовані

на

самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизацію, поглиблення, 20

узагальнення, закріплення, практичне застосування знань студента з навчальної дисципліни та розвиток навичок самостійної роботи. Серед ІНДЗ найпоширенішими є: конспект із теми за заданим планом; реферат з теми або вузької проблематики; розв'язування та складання розрахункових або практичних задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;доповідь; анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, тощо. Найпростішою формою наукової роботи є реферат. Оглядовий реферат містить огляд і аналіз певного кола наукових джерел, а пошуковий - висвітлює певну інформацію і має елементи самостійного пошуку. Робота над рефератом спрямована на формування у студентів уміння аналізувати, зіставляти та узагальнювати різні підходи, погляди, конкретний матеріал; розкривати своє ставлення до досліджуваних проблем, робити на цій основі правильні обґрунтовані висновки. Метою написання рефератів є розширення кругозору студентів та поглиблення їх знань з предмета; розвиток основних практичних умінь наукової роботи (дослідницькі вміння, вміння знаходити спеціальну літературу і працювати з нею, складати список використаних джерел і оформляти опрацьований матеріал); формування наукових умінь; оволодіння стилем наукового мовлення та етикою наукового диспуту. Доповідь - це усний виклад самостійно опрацьованої теми за навчальними посібниками, спеціальною літературою та іншими джерелами. Різновидом доповідей є невеликі (3—5 хв.) повідомлення про найцікавіші факти в даній галузі. Метою наукової доповіді є формування у студентів вміння пов'язувати теорію з практикою, користуватися літературою, статистичними даними, популярно викладати складні питання, триматися перед аудиторією. Студенти отримують також завдання виступити із запитаннями, коментарями до доповіді, а згодом оцінити її. Досконалі доповіді подаються на конкурси студентських робіт. Науково-дослідна робота студентів поза навчальним процесом є одним з найважливіших засобів формування висококваліфікованого спеціаліста. Вона передбачає участь у роботі предметних наукових гуртків; проблемних груп, секцій, лабораторій; написання статей, тез, доповідей, інших публікацій.

21

На наукових конференціях молоді дослідники виступають з результатами своєї пошукової роботи. Це змушує їх ретельно готувати виступ, формує ораторські здібності. Кожний студент має змогу оцінити свою роботу на тлі інших і зробити відповідні висновки. Оскільки на конференціях, як правило, відбувається творче обговорення доповідей, то кожен доповідач може почерпнути оригінальні думки, ідеї. Науково-практичні

конференції спрямовані

на

обговорення

шляхів

розв'язання практичних завдань. Часто їх проводять поза стінами вищого навчального закладу, на території заводу, фабрики, фермерського господарства, школи.

Наприклад,

науково-практична

конференція

може

проводитися

за

результатами літньої практики студентів, на якій вони зіткнулися з певними проблемами і за допомогою працівників підприємства і викладачів можуть знайти шлях до їх подолання. Такі конференції сприяють встановленню тісних зв'язків між вищим навчальним закладом і підприємствами, а також формують вміння у студентів застосовувати теорію на практиці. Реалізована в комплексі науково-дослідна діяльність студентів забезпечує розв'язання таких завдань: формування наукового світогляду студентів, оволодіння методологією і методами наукового дослідження; надання допомоги їм у прискореному

оволодінні

спеціальністю;

розвиток

творчого

мислення

та

індивідуальних здібностей у розв'язанні практичних завдань; прищеплення навичок самостійної

науково-дослідної

діяльності;

розвиток

ініціативи,

здатності

застосовувати теоретичні знання у своїй практичній роботі; залучення найздібніших студентів до розв'язання наукових проблем, що мають суттєве значення для науки і практики; постійне оновлення і вдосконалення своїх знань; розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця тощо. Отже, організація навчально-дослідної роботи студентів є важливим чинником підвищення ефективної професійної підготовки майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі передовсім тому, що передбачає індивідуалізацію навчання, дає змогу реалізовувати особистісно орієнтоване навчання, розширює обсяг знань, умінь та навичок студентів, сприяє формуванню активності, ініціативи, допитливості, розвиває творче мислення, спонукає до самостійних пошуків.

22

Організація самостійної роботи здобувачів освіти на занятті Самостійна навчальна діяльність та її види. Німчук Н.А., викладач безпеки життєдіяльності Бершадський медичний коледж Одним з найдоступніших і перевірених практикою шляхів підвищення ефективності заняття ,

активізації пізнавальної діяльності здобувачів освіти на

занятті є відповідна організація самостійної навчальної роботи. Вона займає особливе місце на сучасному занятті , тому що студент набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяності Під самостійною навчальною роботою розуміють будь-яку, організовану викладачем, активну діяльність студенів, спрямовану на виконання визначеної дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування та розвиток умінь і навичок, узагальнення та систематизацію знань .Як дидактичне явище, самостійна робота, з одного боку, є навчальне завдання, яке повинен виконати студент, з другого – форма вияву відповідної діяльності: пам'яті, мислення, творчого відображення, поглиблення та розширення сфери дії раніше отриманих знань. Отже, самостійна робота – це такий засіб навчання, який: - у кожній конкретній ситуації засвоєння відповідає конкретній дидактичній меті та завданням; - формує в студентів на кожному етапі їх руху від незнання до знань необхідний обсяг та рівень знань, навичок і умінь для розв'язання відповідного класу пізнавальних завдань, поступового просування від нижчих до вищих рівнів розумової діяльності; - сприяє виробленню в студентів психологічної готовності до самостійного систематичного поповнення своїх знань і вироблення умінь орієнтуватися в потоці наукової та суспільної інформації; 23

- є найважливішим знаряддям педагогічного керівництва та управління самостійною пізнавальною діяльністю студента в процесі навчання. Існує чотири рівні самостійної продуктивної діяльності студента: 1. Копіюючі дії студентв за заданим зразком. Ідентифікація об'єктів та явищ, їх розпізнавання шляхом порівняння з відомим зразком. На цьому рівні здійснюється підготовка студентів до самостійної діяльності.

2. Репродуктивна діяльність, пов'язана з відтворенням інформації про різні властивості навчального об'єкта. На цьому рівні вже починається узагальнення прийомів та методів пізнавальної діяльності.

3. Продуктивна діяльність самостійного застосування набутих знань для вирішення завдань, які виходять за межі відомого зразка і потребує здатності до індуктивних та дедуктивних висновків.

4. Самостійна діяльність, що виявляється в переносі знань при вирішенні завдань в істотно нових ситуаціях, складанні нових програм прийняття рішень, виробленні гіпотетичного аналового мислення. Завдання викладача — довести якомога більше дітей до четвертого рівня самостійності. Самостійна робота відповідає навчальним можливостям студента, а ступінь складності

задовольняє

принцип

поступового

переходу

від

одного

рівня

самостійності до іншого, забезпечуючи поєднання різних видів самостійної роботи. Призначення самостійної роботи — розвиток пізнавальних здібностей, творчого мислення, ініціативи в прийнятті рішення. Зміст роботи, форма її виконання повинні викликати інтерес в здобувачів освіти, бажання виконати роботу до кінця. Самостійна робота організовується так, щоб вона сприяла виробленню в студентів навичок та звичок до праці.За формою організації самостійні роботи можна поділити на індивідуальні, фронтальні та групові. У відповідності з рівнем самостійної продуктивної діяльності студентів виділяють чотири типи самостійних робіт: відтворюючі, реконструктивноваріативні, евристичні та творчі роботи. Кожний з цих типів має свою дидактичну мету.

24

Відтворюючі самостійні роботи за зразком необхідні для запам'ятовування способів дій в конкретних ситуаціях, формування умінь і навичок та їх міцного засвоєння. При виконанні робіт цього типу діяльність студентів не зовсім самостійна, оскільки їхня самостійність обмежується простим відтворенням, повторенням дій за зразком. Однак, роль таких робіт досить значна. Вони формують ґрунт для дійсно самостійної діяльності студента. Роль викладача полягає в тому, щоб для кожного студента визначити оптимальний обсяг роботи. Передчасний перехід до самостійних робіт інших типів позбавляє студента необхідної системи знань, умінь і навичок. У здобувачів освіти зникає зацікавленість до навчання і предмета, наступає гальмування в їхньому розвитку. Реконструктивно-варіативні самостійні роботи дозволяють на основі раніше отриманих знань та за даної викладачем ідеї самостійно знайти конкретні способи вирішення завдань. Самостійні роботи цього типу сприяють осмисленому перенесенню знань у типові ситуації, виробленню умінь аналізувати події, явища, факти, формуванню прийомів і методів пізнавальної діяльності, розвитку внутрішніх мотивів пізнання, створюють умови для розвитку розумової активності студентів. Евристичні самостійні роботи формують уміння і навички пошуку відповіді за межами відомого зразка. Студент сам обирає шлях вирішення завдання на основі вже відомих йому знань. На даному рівні продуктивної діяльності формується творча особистість студента. . Творчі самостійні роботи є вінцем системи самостійної діяльності студента, яка дозволяє їм отримувати принципово нові знання, зміцнити навички самостійного пошуку знань.. В

практиці

навчання

кожен

тип

самостійної

роботи

представлений

різноманітністю видів робіт, що використовуються в системі заняття та поза системою занять.

1. Робота з книжкою. Це робота з текстом та графічним матеріалом підручника.

Робота

з

першоджерелами,

довідниками,

науково-популярною

літературою, конспектування та реферування прочитаного.

25

2. Вправи: тренувальні, відтворюючі і за зразком, складання завдань та запитань і їх розв'язання, рецензування відповідей інших

студентів, оцінка їх

діяльності, вправи, спрямовані на вироблення практичних умінь та навичок.

3. Розв'язання

різноманітних

завдань

та

виконання

практичних

і

лабораторних робіт.

4. Різноманітні перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи, диктанти, твори.

5. Підготовка доповідей та рефератів.

6. Виконання індивідуальних та групових завдань.

7. Домашні лабораторні досліди та спостереження. Більшість з перерахованих видів самостійних робіт може використовуватися на різних рівнях самостійної діяльності студентів, тобто віднесена до кожного з чотирьох відзначених вище типів самостійних робіт. В розпорядженні ж творчо працюючого викладача є великий арсенал різноманітних самостійних робіт для різних дидактичних завдань. Будь-яка самостійна робота повинна починатися з усвідомлення студентом мети та способів дії. Від цього в значній мірі залежить ефективність всієї роботи. Спостереження за практикою організації самостійної роботи та аналіз результатів виконання

студентами

значної

кількості

таких

робіт

дозволяє

виділити

деякі недоліки в їх організації: - відсутність системи в організації робіт, вони випадкові і за змістом, і за кількістю, і за формою; - рівень пропонованої самостійності не відповідає навчальним можливостям студента; слабо виражений індивідуальний підхід у доборі завдань; - самостійні роботи одноманітні, їх тривалість не є оптимальною для даної аудиторії. Методика проведення практичного заняття Куцаєва Н. П., викладач-методист, Вінницький медичний коледж ім. ак. Д.К.заболотного 26

Єдиної методики проведення практичних занять не існує, кожен навчальний заклад використовує власні розробки. Однак основних положень дотримуються всі. Проводять практичне заняття переважно у такій послідовності: вступне слово викладача, пояснення незрозумілих студентам питань, запланована практична частина, завершальне слово викладача. Для кожного заняття надзвичайно важливою е вступна частина. Чим вона динамічніша, тим швидше студенти налаштуються на сприйняття нової дисципліни та будуть готові до творчої роботи. Важливе нагадування основних вимог, правил на занятті, оголошення завдання на наступне заняття з короткою аргументацією. Це слід робити з огляду на те, що на початку заняття студенти уважніші й сконцентрованіші. Викладач нагадує студентам мету і завдання заняття, визначає форми роботи на занятті, час на проведення окремих видів роботи, тобто надає заняттю конструктивно прагматичного характеру, зацікавлює аудиторію. Іноді практичні заняття починають з короткого узагальнення найголовніших науково-теоретичних положень, які повинні слугувати вихідним моментом у роботі студентів. Найчастіше це робить викладач, оскільки визначити найважливіше, точно сформулювати науково-теоретичні положення або охарактеризувати методи роботи студенту не завжди вдається. Однак деколи таке узагальнення доручають робити студентам, заздалегідь попередивши їх про це. Після узагальнення викладач повинен дати відповіді на окремі теоретичні запитання, які виникли в студентів у процесі підготовки до заняття. Важливо, щоб цей процес не затягнувся. Викладач у такому разі може також запропонувати студентам звернутися до підручника, навчального посібника, перенести пояснення на консультацію. Дії викладача залежать від складності питання, наявності літератури. Після висвітлення теорії питання переходять до власне практичного заняття. Зазвичай з кожної теми лекційного курсу на практичні заняття виносять індивідуалізовані теми комплексного характеру, які, з одного боку, дають змогу студенту ширше застосувати здобуті знання, а з іншого – підготуватися до самостійного виконання домашнього завдання. Для викладача такі комплексні завдання слугують також способом перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу 27

студентами. Однак, індивідуалізуючи завдання, викладач має встановити певний середній рівень, який би відповідав завданням вищої школи і безперервно від заняття до заняття в міру педагогічної доцільності зростав. При цьому студент повинен відчувати крок за кроком підвищення рівня своєї підготовки. В іншому разі практичні заняття будуть йому нецікавими. Індивідуалізуючи завдання, необхідно зберігати цілісність системи практичних занять, їхній взаємозв'язок і послідовність, розглядати їх як єдине ціле, підпорядковане змісту лекцій. Кожне заняття має являти собою тематично завершену ланку навчальної програми. Зважаючи на те, що на підбиття підсумків заняття потрібно 3–5 хвилин, викладач може заздалегідь спланувати час на розгляд кожного питання, проблемних завдань, вправ, ситуацій, тобто дотримуватися регламенту, що дисциплінує студентів, привчає до економії часу. Відсутність регламенту руйнує схему заняття, призводить до втрати логіки, взаємозв'язків. Практичні заняття мають бути різноманітними. Якщо студенти зрозуміють, що всі їх навчальні можливості вичерпані, то різко знизиться рівень мотивації. Необхідно організовувати практичні заняття так, щоб студенти відчували зростання складності завдань, що зумовлювало б позитивні емоції від власного успіху в навчанні, сприяло б творчості, пошукам. Важливе значення в процесі практичних робіт мають індивідуальний підхід і продуктивне педагогічне спілкування. Студенти повинні отримати можливість розкрити і виявити свої здібності, свій потенціал. Тому при розробленні завдань і плану практичного заняття слід враховувати рівень підготовки та інтереси кожного студента групи, виступаючи в ролі консультанта, не пригнічувати самостійності та ініціативи студентів. У процесі підготовки і проведення практичного заняття виділяють (В. Литвинюк) п'ять етапів. На першому етапі викладач відповідає на запитання, які виникли у студентів у процесі виконання їх індивідуальних домашніх завдань. Іноді на запитання відповідають спеціально організовані групи студентів. Відтак усі студенти здають 28

свої домашні завдання. їх перевірку здійснюють у такий спосіб: викликаним до дошки двом-трьом студентам пропонують виписати з домашнього завдання певну розв'язану задачу чи приклад. Студент протягом 5–7 хвилин характеризує основні моменти. Це привчає студентів до чіткості і послідовності відповіді. Допущені помилки зразу ж виправляють. Інші студенти у цей час розв'язують запропоновані викладачем нові задачі. Другий етап – перевірка теорії. Студенти пишуть невелику контрольну роботу тривалістю 8–10 хвилин. Оцінку за неї оголошують на наступному занятті. Проводять також опитування з формулювання означень і теорем. На третьому етапі викладач оголошує тему нового заняття, його мету і значення в курсі. Перша задача, яку розв'язують з цієї теми, є типовою і розглядається як приклад. Після аналізу задачі до дошки викликають студентів. Мета цього етапу полягає в тому, щоб навчити студентів математичного методу розв'язування задач з теми, переконатися, іцо більшість студентів тему засвоїли. Відповіді студентів, які працюють біля дошки, слід оцінювати. Четвертий етап триває 2–4 хвилини. Це оголошення домашнього завдання: тема практичного заняття з детальним планом. Індивідуальне домашнє завдання складається з двох частин: перша – задачі з вивченої теми, обсяг яких не перевищує 70% від розв'язаних в аудиторії, друга – перевірка домашнього завдання іншого студента з попередньої теми з метою повторення вивченого. П'ятий етап є завершенням практичного заняття. На цьому етапі викладач дає самостійну роботу з вивченої теми. Під час написання самостійної роботи можливі бесіди студентів між собою. Викладач виступає в ролі консультанта. Активність студентів на практичних заняття, зростає за умови, що їхня діяльність здійснюється в процесі пошуку шляхів додаткового засвоєння теоретичних знань. У них формуються практичні навички і уміння в галузі вирішення прикладних завдань, побудови схем, графіків, креслень, виконання розрахунково-графічних завдань, закріплюються і вдосконалюються вже наявні уміння, розвивається здатність самостійно використовувати весь багаж знань для вдосконалення певних дій тощо. У навчальному процесі використовують дві форми проведення практичних 29

робіт: – фронтальна, за якої після викладення на лекції теорії всі студенти групи виконують одночасно одну практичну роботу на однаковому обладнанні; у такому разі наявний єдиний план і однакова послідовність дій для всіх студентів групи; – індивідуальна, за якої студенти групи, поділені на бригади, виконують різні за тематикою, змістом і планом практичні роботи. До такої форми вдаються за відсутності належної матеріальної бази для реалізації фронтальної роботи студентів. Обидві форми проведення практичних занять мають переваги і недоліки. До переваг фронтальної форми проведення практичних занять науковці (Б. Мокін, В. Пап'ев, О. Мокін) зараховують: – безпосередній зв'язок з вивченим навчальним матеріалом, що сприяє формуванню практичних умінь і навичок; реалізується принцип систематичності і послідовності; – сприятливі умови роботи викладача: фронтальний інструктаж перед роботою і в процесі її виконання; підготовка навчально-матеріальної бази, контроль за перебігом роботи, перевірка її результатів, можливість обговорення результатів роботи групи на поточному чи наступному занятті. До недоліків фронтальної форми проведення практичних робіт ці вчені відносять: – просте обладнання (придбання складного устаткування, тобто 25–30 однотипних комплексів для одноразового використання в групі є недоцільним економічно, а також створює складнощі щодо їх розміщення в лабораторії); – можливість виникнення психологічного дискомфорту у студентів в разі, якщо з якихось причин перед практичним заняттям не відбулася начитка теоретичного матеріалу. Єдиною перевагою індивідуального практикуму є можливість -використання складного сучасного обладнання, яке вищий навчальний заклад має в одному екземплярі, а основним недоліком є те, що деякі практичні роботи студенти повинні виконувати тоді, коли їм з тематики цих робіт ще не було подано теоретичного матеріалу і його потрібно вивчити самостійно.

30

Отже,

фронтальну

форму

проведення

практичного

заняття

можна

використовувати для робіт ознайомчого чи пізнавального характеру, а для складніших практичних робіт, які потребують значних витрат часу і використання дорогого обладнання, доцільно проводити практичні роботи у формі індивідуального практикуму циклічного характеру, за якого студенти працюють на одному і тому ж обладнанні бригадами за графіком, що дає змогу виконати усі заплановані роботи, передбачені навчальною програмою. На практичних заняттях студентам слід дотримуватися принципу максимальної самостійності. Вони повинні самостійно виконати роботу, оформити протокол і дати інтерпретацію результатів. Звичайно, при виникненні суттєвих труднощів у процесі роботи студенти можуть консультуватися у викладача. Оцінки, отримані за окремі практичні заняття, викладач враховує при виставленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни. Оцінювання роботи студентів у процесі заняття сприяє контролю та активізації навчально- пізнавальної діяльності. Кожне заняття доцільно закінчувати коротким висновком і рекомендаціями викладача щодо подальшої роботи. У такому разі практичні заняття разом з лекціями сприятимуть створенню перспективи в роботі студентів. Важливе значення для практичних занять має використання активних методів навчання: неімітаційних (дискусії, екскурсії, виїзні заняття), імітаційних неігрових (аналіз конкретних ситуацій, вирішення виробничих завдань, розбір документації, дії за інструкцією), імітаційних ділових, рольових ігор, ігрового проектування. Ефективність практичного заняття значною мірою залежить від уміння викладача володіти увагою студентів, впроваджувати елементи змагальності між ними, здійснювати диференційований підхід при доборі груп для спільної діяльності на практичних заняттях, забезпечувати пряме керівництво (планування, спеціальне конструювання завдань, контроль) і опосередковане (вплив на мотиви, установки, цілі студента). Організація гурткової роботи Ліло Л.Г., викладач охорони праці 31

та безпеки життєдіяльності Погребищенський медичний коледж Гурткова робота – це форма навчально-виховної роботи , яка розвиває та формує загальні якості відповідно до вікових можливостей молоді; форма роботи , яка задовольняє психологічну потребу в спілкуванні з товаришами; форма роботи , яка при правильній організації може частково вирішити проблему дозвілля молоді, адже чисельні соціологічні та педагогічні дослідження свідчать про розгубленість молоді . Система навчання у вищій школі повинна бути зорієнтована на створення такого середовища, в якому не лише навчаються професії , але і середовища для розвитку творчої особистості , яка в майбутньому стане гарним спеціалістом , оволодіє знаннями про самоосвіту і саморозвиток , що дозволить отримати високі результати в одній із таких сфер: інтелект, творчість, соціальна та духовнокультурна компетентність, художні та психологічні можливості. З метою подальшого підвищення і поглиблення професійної підготовки студентів при кабінеті охорони праці та безпеки життєдіяльності здійснюється позакласна робота . Форми і методи цієї роботи різні: 

Робота предметного гуртка;



Дослідна робота;



Організація виставок;



Проведення конференцій тощо.

Гурткова робота такого типу охоплює студентів випускного курсу . План роботи гуртка складається з урахуванням специфіки предмету і майбутньої професії: 

Узагальнення та аналіз особливостей безпеки праці по

окремих

відділеннях лікарні; 

Організація роботи лекторію з метою формування ораторських

здібностей та вміння тримати себе перед аудиторією; 

теми;



Підготовка та проведення прес-конференцій;



Підготовка рефератів;



Випуск стін газет та плакатів за даною темою.

32

Головне в роботі гуртка – не загубити найважливіший орієнтир на збереження життя та здоров′я людини. Аби цього не сталося , потрібно навчити студентів жити, мислити і діяти не лише в аспекті окремої особистості , сім′ї . Робота

гуртка

удосконалювати

охорони

інтелектуальні

праці

та

задатки

безпеки

життєдіяльності

повинна

студентів міждисциплінарного

та

професійного спрямування, доповнювати навчальний процес . Гурткова робота повинна стимулювати навчальний процес з даного предмету . Гурткова робота в сучасних навчальних закладах і ,особливо , закладах , які розвивають як особисті так і професійні задатки майбутніх спеціалістів, містить у собі величезні резерви. Форми і зміст такої роботи залежать від багатьох чинників: організації та планування , характеру та змісту роботи, творчої активності педагога та студентів тощо. Проте, кінцевий результат цієї роботи один – творча, всебічно розвинена особистість. Зміст роботи гуртка при кабінеті – це дослідна робота , що ґрунтується на тісному взаємозв’язку з практичною діяльністю. Дослідження роботи включає : 

Вибір студентами під керівництвом викладача актуальної теми;



Визначення мети роботи та методів виконання або проведення

досліджень; 

Написання рефератів на актуальні теми , які теж обирають самі

студенти. У випускника коледжу повинні бути сформовані нові професійні та особисті якості: 

Системне мислення;



Медична, правова, інформаційна та комунікаційна культура;



Здатність до аналізу;



Самостійність в умовах невизначеності;



Творча активність та прагнення до нових знань;



Відповідальність за доручену ділянку роботи.

Для збереження і подальшого поступу нашої освітньої ланки необхідно: 

Зберегти змістовну конкретність і практичну спрямованість освіти; 33



Узгоджувати особисто інтереси молоді з потребами ринку праці,

регіональними та галузевими інтересами; 

Розширювати різноманітні форми пізнавальної діяльності студентів.

Гурток працює в двох напрямках . Кожна секція гуртка планує свої конкретні завдання: Секція « Безпека повсякденного життя» займається вивченням небезпек, що виникають в повсякденному житті людини; Секція « Безпека в професійній діяльності» займається питаннями охорони праці медичних працівників. Зрозуміло, що в основу роботи будь-якого гуртка покладено пошукову, дослідницьку роботу студентів. Саме цей вид роботи сприяє

розвитку

самостійності та самовдосконаленню гуртківця, творчому росту особистості. Ця робота вимагає від викладача перегляду відповідної літератури, визначити , що саме порекомендувати прочитати студентам з даного питання, продумати індивідуальні та групові завдання. Саме викладач вибирає об’єкт і предмет дослідження, ставить мету , робить теоретичний аналіз можливих результатів і організовує дослідження таким чином , щоб вони захопили студентів. Найдосконалішою

формою

є

прес-конференції.

Щоб

організувати

конференцію, необхідно провести велику підготовчу роботу, план якої повинен включати відкриття, виступи гостей, питання студентів, підведення підсумків. Всім студентам випускних груп дається завдання узагальнити досвід роботи керівників середньої ланки по відділеннях лікарні з питань охорони праці, вивчити питання правової політики в медичній галузі тощо. Вся ця робота виховує повагу і любов до обраної професії . Так , наприклад, вивчивши розділ «Правові та організаційні питання охорони праці» , можна провести конференцію по питаннях працевлаштування випускників. Заняття - екскурсії теж спонукають студентів до пошуку та самостійної роботи. Так за підсумками екскурсії студенти готують реферати , беруть участь у створенні роздаткового матеріалу та унаочнення у вигляді альбомів, планшетів тощо. В цьому плані ми досягли певних успіхів : розроблено альбоми та планшети по охороні праці фізіотерапевтичного, інфекційного , стоматологічного відділення 34

та рентгенкабінету. Цей вид роботи сприятиме формуванню у студентів професійної спрямованості та відповідального ставлення до особистої безпеки та безпеки оточуючих. Ігрові форми роботи. Ігрова форма роботи є складним і багатогранним процесом, що відіграє важливу роль у житті та розвитку особистості. Для людини гра є природною формою активності. Саме шляхом участі у різних іграх людина накопичує власний досвід , адже грати – означає експериментувати. Гра , як особливий вид спільної діяльності, поєднує в собі такі характеристики ефективної організації

навчання

,

розвитку

та

виховання:

активність,

динамічність,

колективність, самостійність, результативність, рольова взаємодія, емоційність. Гра є таким видом діяльності, у якому значною мірою відбувається реалізація зворотного зв’язку як необхідного компонента самоконтролю та рефлексії. Складовими компонентами гри як процесу є: 

Ролі, які беруть на себе учасники гри;



Ігрові дії як засіб реалізації цих ролей;



Ігрове використання предметів , тобто заміщення реальних речей

ігровими , умовними; 

Сюжет ( зміст ) – межі дійсності , що умовно відтворюються у грі.

Інтелектуальні ігри передбачають перевірку рівня отриманих знань, розвиток логічного мислення , кмітливості , комунікабельності. За умови ефективного вирішення цілей гри участь студентів в грі сприятиме збагаченню досвіду публічних виступів , ведення дискусії, стратегічної та тактичної поведінки особистості . Інтелектуальні ігри також сприяють формуванню позитивних якостей характеру. Як приклад, розглянемо організацію деяких позаурочних заходів. Брейн – ринг. Зазвичай до складу кожної команди входять по п’ять-шість учасників. Організаційні питання : 1.

Наявність спеціально обладнаного приміщення, кількість ігрових столів,

що відповідає кількості команд.

2.

На кожному столі сигнальний пристрій або дзвінок , щоб повідомляти

ведучому про готовність команди відповідати.

35

3.

За умовами

гри, потрібен один ведучий , який одночасно є

організатором і арбітром гри.

4.

Кожна команда має свою групу вболівальників.

Правила гри: 1.

Гра складається з кількох раундів.

2.

У першому раунді команда має дати правильні відповіді на найбільшу

кількість запитань , тоді вона зможе зайняти стіл лідера.

3.

Команда , яка найдовше утримається за столом лідера , вважається

переможцем гри. Гра «Своя гра». В одному бою беруть участь 3-4 гравці. Гравцям задають питання , які групуються за темами. В одному бою гравцям може бути запропоновано

п’ять тем. Для кожної теми пропонується по п’ять питань, що

ранжуються за складністю. Якщо гравець відповів правильно, ведучий зараховує йому вартість запитання. Якщо відповідь не вірна , вартість запитання віднімається від суми очок , які уже набрав гравець. Гуртківці також працюють над складанням ребусів та кросвордів по темах. Як правило, це ребуси термінів , які необхідно запам’ятати. Можна використовувати ребуси – загадки, в яких слова або фрази , що розгадуються , зображено у вигляді комбінацій малюнків з літерами та іншими знаками. Ще однією формою роботи гуртківців є випуск тематичних стінних газет таплакатів: про пожежну безпеку, про безпеку праці медичних працівників, про дорожній рух тощо. Між цими творчими роботами проводиться конкурс. Всі ці види та форми гурткової роботи можна використовувати не тільки на засіданнях гуртка , а й на заняттях з метою активізації пізнавальної діяльності студентів. Отже, позаурочна гурткова робота – це один із шляхів розвитку активної життєтворчості . Дає можливість підготувати студентів до професійної діяльності в конкурентному середовищі. Впровадження інтеграційних технологій в освітній процес при вивченні дисципліни «Анестезіологія та реаніматологія». Робота в групах. Постольнікова І.М., 36

завідувач відділенням «Фармація», викладач дисципліни «Анестезіологія та реаніматологія» Вінницький медичний коледж ім. ак. Д.К.заболотного Методологічною основою вивчення цієї теми є: положення про взаємозв'язок та технологічні підходи до організації самостійної роботи студентів в у великих і малих групах. Роль викладача змінюється з традиційної на посередницьку. Головним стає колективне знання групи, допомога у з’ясуванні окремих питань, обговорення підготовлених повідомлень, доповідей, рефератів. У структуру активного заняття покладено три основні етапи: Перший етап – коригувальний. На цьому етапі формується навчальнопізнавальна діяльність. При застосуванні групового методу, як правило, групи поділяються на підгрупи (не менше 5 студентів, які обирають керівника). Кожна підгрупа складає завдання, які мають виконувати інші підгрупи. Керівники підгруп перевіряють знання студентів з попередньої теми. Другий етап – навчальний, на якому за допомогою завдань однієї підгрупи іншій узагальнюються і систематизуються знання з конкретної теми. Керівники підгруп обмінюються підготовленими завданнями за схемою, запропонованою викладачем. Керівник підгрупи розподіляє завдання між її членами. Цей етап сприяє розвитку аналітичного мислення. На третьому етапі – навчально-контрольному відбувається рецензування завдань, активна дискусія з аналізу проведеної роботи та підбиття підсумків заняття. Викладач спрямовує діяльність студентів, проводить інтеграцію з іншими дисциплінами, мотивує проведення кожного етапу через систему стимулювання і виконує роль арбітра в суперечливих ситуаціях. Неодмінною умовою вивчення теми з дисципліни «Анестезіологія та реаніматологія» є наявність проблеми та робота з нею в групах, прийняття узгодженого рішення і діалог за підсумками роботи. Діалог – це співробітництво учасників навчального процесу, з одного боку – різних груп студентів, з другого – студентів і викладача з метою спільного пошуку 37

рішення. Спонукання до діалогу змушують студентів використовувати вже отримані знання з попередніх дисциплін для кращого розуміння нового матеріалу. Дискусії – це словесний обмін ідеями, думками з будь-якої теми. Корисні тим, що дають можливість активізувати розумову діяльність студентів, уміння висловлювати власні думки, використовувати набуті знання. Як доводять дослідження, групові дискусії сприяють засвоєнню 50% матеріалу. Перемога надається команді, яка більш ефективно й аргументовано довела свої позиції і спростувала протилежні. При опрацюванні теоретичних знань викладач пропонує студентам самостійно складати узагальнюючі конспекти. Робота над узагальнюючими конспектами - це творчість студентів особливого роду. Вони вчаться осмислювати і складати логічну структуру матеріалу, відокремлюють головне, групують і класифікують наукові поняття, що забезпечує цілісне сприйняття, узагальнене розуміння матеріалу. Науково-дослідна робота виконується окремими студентами і, в основному, представлена гуртковою роботою. Це підготовка доповідей на певну тему, запис тематичних відеофільмів, робота в дослідницькій групі гуртка над вивченням матеріалу наукової роботи, його опрацювання та представлення на студентській конференції. Таким чином, у сучасній педагогіці має місце багатоваріантність форм і методів інноваційного навчання, спрямованих на якісне засвоєння знань студентами, розвиток їх розумової діяльності, виявлення умінь та навичок критичного осмислення проблем. Завдання інтегрованого підходу полягає, насамперед, у поєднанні усіх ланок освітнього процесу в дидактичну систему, яка б давала студентам можливість одержати не просту сукупність знань, а їх комплекс, який можна творчо використовувати у майбутній професійній діяльності. Використана література: 1. Атаманчук Ю., Стан організації самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів// Рідна школа – 2008, №6.

2. Пащенко Т.М. Організація позааудиторної самостійної роботи студентів зі спеціальних дисциплін// Організація навчально - виховного процесу – 2009, № 14.

38

3. Черніков П.І. Організація самостійної роботи як засіб формування професійної компетентності майбутнього фахівця// Проблеми освіти – 2008, № 55.

4. Гальперіна Г.А. Впровадження інтегрованих занять — засіб формування професійної моделі спеціаліста, як одна із форм підготовки до ліцензійного інтегрованого іспиту // Інноваційні технології навчання. — 2008, с. 74 — 75.

Застосування інтерактивних методів викладання на заняттях з інфектології Бельдій А. О., викладач інфекційних хвороб першої категорії, Вінницький медичний коледж ім. ак. Д.К.Заболотного Важко переоцінити значення впровадження засобівінформаційнокомунікаційних

технологій

в

освітньо-медичнійсфері.

На

теоретичних

та

практичних заняттях з інфектології викладачі медичного коледжу дедалі ширше застосовують інноваційнітехнології з метою підвищення якості навчального процесу. Інформаційно-комунікативні технології є невід’ємним компонентом цілісного навчального процесу в медичному освітньому закладі, що значно підвищує змістовність навчального процесу, підвищує мотивацію до вивчення інфектології, покращує швидкість засвоєння викладеного матеріалу, а також створює умови для більш тісної співпраці між викладачем та студентами. Вивчення та застосування в щоденній викладацькій діяльності інноваційних форм, методів та засобів навчання на основі новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, надають

можливість

викладачам

медичного

коледжу

впроваджувати

та

удосконалювати нові методи роботи, а також ефективно організовувати навчальний процес. Відповідно до вимог «проблемно-визначальної» освіти під час навчання студенти повинні робити набагато більше, ніж просто слухати та фіксувати готові думки

викладача.

Студенти

можуть

продукувати

інформацію

самостійно,

обговорювати клінічні ситуації, обґрунтовувати попередній діагноз, складати план

39

обстеження та лікування. Вони повинні мати змогу застосовувати нові знання та навички на практиці, створювати зворотні зв’язки. Багаторічний педагогічний досвід колективу медичного коледжу доводить, що набуття знань, формування вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей є найбільш ефективними, якщо в навчально–виховному процесі використовуються інтерактивні форми і методи. За допомогою інтерактивних технологій студентимедичного коледжу під час вивчення кожної нозології мають можливість: -

аналізувати отримані дані під час клініко-епідеміологічного обстеження

пацієнтів інфекційного відділення, творчо підходити до диференціації отриманих симптомів й таким чином зробити засвоєння знань більш доступним; -

за допомогою методу «мозкового штурму» навчитись за обмежений

період часу доводити власну точку зору, що до правильності формулювання попереднього діагнозу, аргументувати її під час вирішення ситуаційних завдань на заняттях з інфектології; -

навчитись слухати своїх товаришів-студентів, поважати альтернативну

думку, приймати активну участь в дискусії під час проведення диференціальної діагностики інфекційних хвороб; вивчення

використовувати елементи рольової гри «пацієнт-хворий» під час симптоматики

різних

клінічних

форм

інфекційних

хвороб

використовуючи різні життєві клінічні ситуації з інфектології; -

вчитись будувати конструктивні стосунки в групі, уникати конфліктів,

розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу та консенсусу; -

розвивати навички самостійної роботи під час складання плану

специфічного, загальноклінічного, біохімічного, інструментального обстеження інфекційних пацієнтів та забору матеріалу від хворих; -

вчитись обґрунтовано призначати та вводити пацієнтам засоби з

етіотропної та патогенетичної терапії; -

складати санітарно-освітні бесіди з населенням по профілактиці

інфекційних хвороб.

40

Новітні підходи до організації навчання на заняттях з інфектології роблять освітній процес різноманітним, цікавим та ефективним. Завдяки інноваційним формам

роботи

студент

стає

активним

учасником

навчального

процесу,

створюються комфортні умови навчання, за яких студент-фельдшер відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність та підготовленість до майбутньої професійної діяльності.

Застосування інтерактивних методів навчання при проведенні практичного заняття з інфектології (на тему: «Ботулізм» ) Фоменко Г.В., викладач вищої категорії інфекційних хвороб та епідеміології, Вінницький медичний коледж ім. ак. Д.К.Заболотного Сучасні підвищені вимоги до майбутніх медичних фахівців (фельдшерів, медичних сестер) за ступенем освоєння практичних навичок і умінь, здатності швидко орієнтуватися в складних клінічних ситуаціях, максимально наближених до практичної охорони здоров’я, породжують нові підходи до його підготовки. Інтерактивні методи навчання - це способи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, які спонукають їх до активної розумової і практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом, коли активний і викладач,і студенти [1]. Це методи, в основі яких лежить спілкування. Результатом такого спілкування є вирішення проблеми, розв’язання задачі, знаходження шляхів вирішення критичної ситуації. Головним є те, що спілкування у навчальному процесі є не просто обміном думками або знаннями, а те, що на основі такого обміну активізується інтелектуальна діяльність, народжується нове знання, формується вміння, в першу чергу, використовувати теоретичні знання у конкретній ситуації, комбінувати знання з різних галузей, зважати на думку іншої людини, колективно працювати над вирішенням проблеми, приймати чужий досвід, брати на себе 41

відповідальність за прийняте рішення, за результати власної дії, керувати та підкорятися, вгамовувати власні амбіції в ім’я загальної справи [2]. Інтерактивні методи не призначені для оволодіння базовими теоретичними знаннями, такі знання здобуваються студентами індивідуально на лекціях, роботою з підручниками, відповідними джерелами інформації [3]. Отже, інтерактивні методи вирішують триєдине завдання: навчати, виховувати, розвивати особистість, формувати професійні та соціальні якості фахівця [2]. При вивченні інфекційних хвороб найкращий метод оволодіння професійною компетенцією медичною сестрою, фельдшером - це безпосередня робота з пацієнтами. Проте, часто не має достатньої можливості проводити навчання студентів біля ліжка інфекційного хворого з діагнозом, який відповідає темі заняття -

це

пов’язано

з

епідеміологічними

особливостями

проявів

інфекційних

захворювань. Тому, важливим способом придбання як теоретичних, так і практичних знань вважається використання інтерактивних методів навчання. Основним завданням для викладача на практичному занятті є формування у студента базових клінічних вмінь для оперування системою теоретичних знань, удосконалення належних практичних професійних навичок та доведення їх до автоматичного виконання, постійне закріплення практичних навичок, застосування їх при розв’язанні професійних ситуацій з метою ранньої діагностики захворювання та своєчасного надання медичної допомоги, особливо на первинному рівні [1], засвоєння технології професійного спілкування через використання стосунків з медичним персоналом, пацієнтами (при роботі з пацієнтами зважаємо на право пацієнта на інформацію та отримання згоди на проведення маніпуляцій, дотримання етико-деонтологічних аспектів) та їхніми родичами, навчанні пацієнта та членів його сім’ї необхідних навичок догляду в домашніх умовах. Також на практичних заняттях звертається увага на профілактику професійних уражень та внутрішньолікарняних інфекцій, дотримання правил техніки безпеки під час роботи в інфекційних відділеннях ЛПЗ (інструктаж з ТБ та безпеки життєдіяльності). Суть методу інтерактивного навчання заключається в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, 42

використання рольових ігор, вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Під час навчання студенти вчаться взаємодії, вмінню спілкуватись з іншими, критично мислити та приймати продумані рішення [4]. Навчальні цілі впроваджуваного методу: розвинути клінічне мислення, розвинути творчу активність студента на етапі оволодіння професійними вміннями, практичними навичками. Виховні цілі: розвинути комунікативні здібності, здатність працювати у «команді», ініціативність та відповідальність студента за своєчасність та правильність професійних дій, медичної етики та деонтології [3]. На підготовчому етапі практичного заняття із застосуванням інтерактивних методів навчання викладач визначає навчальні цілі та актуальність теми заняття (наприклад: проблема ботулізму полягає в тому, що тяжкість перебігу клінічних форм з швидким наростанням клінічної симптоматики становить нерідко реальну загрозу для життя хворого; крім того, поліорганність уражень, яка проявляється поліморфізмом клінічних проявів, часто стає причиною діагностичних помилок при первинному зверненні [3]; згідно з даними, що надійшли з регіонів на 15.11.17 в Україні були зареєстровані 112 випадків харчових отруєнь, що викликані збудником ботулізму з кількістю потерпілих 132 особи, з них 11 померло; в 2016 році в Україні були зареєстровані 99 випадків харчових отруєнь, що викликані збудником ботулізму з кількістю потерпілих 119 осіб, з них 12 померло; не зважаючи на те, що цей рік ще не закінчився, але кількість потерпілих значно збільшилась у порівнянні з минулим роком, тому знання цієї теми набуває важливого значення в першу чергу для медичного персоналу середньої ланки

- фельдшерів, медичних сестер);

проводить контроль вихідного рівня знань та вмінь. Методом контролю на даному етапі є: індивідуальне опитування (усне, письмове), тестовий контроль, вирішення типових задач, що дозволяє перевірити репродуктивний рівень знань. На основному етапі студентам надаються необхідні додаткові інформаційні матеріали для виконання завдань: професійні алгоритми для формування вмінь та навиків, нетипові ситуаційні задачі, історії хвороби. Викладач також інформує студентів про критерії і шкалу оцінювання знань, контролює та корегує виконання завдань [5]. Студентам пропонується виконати інтерактивні завдання.

43

A. Метод роботи в малих динамічних групах. Заняття в малих групах дозволяють студентам набути навичок співпраці та інші важливі міжособистісні навички. Цей варіант навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння [6]. Групи формуються по 3 людини, навчальний матеріал ділиться на 4 частини, кожна мала група отримує певне завдання (вивчення блоку інформації,

наприклад

захворюваннями, надання

диференціальної невідкладної

діагностики

допомоги

на

ботулізму

з

іншими

догоспітальному

етапі,

алгоритми проведення маніпуляцій та ін.) Після вивчення своєї теми (на роботу кожної

групи

відводиться

приблизно

5-7

хвилин)

члени

першої

групи

розподіляються в інші групи і пояснюють свій матеріал. Таким чином, формуються 3 нові малі групи по 4 людини з новим завданням. Після цього початкові групи знову об’єднуються. Тепер члени другої групи розподіляються в інші малі групи і пояснюють свій матеріал. Потім цей вид роботи виконують решта груп. По завершенні роботи малих динамічних груп, викладач проводить контроль знань методом індивідуального опитування за допомогою таблиць диференціальної діагностики, алгоритмів надання невідкладної допомоги, алгоритмів проведення маніпуляцій. Робота кожного студента оцінюється і членами інших малих груп у ході роботи кожної малої групи. В. Метод інциденту [1]. Клінічне навчання студентів сфокусоване на вирішенні проблем, які часто вимагають у медичної сестри та фельдшера прийняття негайного рішення. Метою методу інциденту є підготовка студента до самостійної діяльності в умовах, пов’язаних із загрозою життю хворого. Студенту дається конкретна коротка ситуація ургентного стану, що вимагає прийняття швидкого рішення. Він імітує роботу медсестри (фельдшера) первинної ланки медичної допомоги, фельдшера ШМД, медичної сестри стаціонару і т.д. Приклад ситуації: До Вас як до фельдшера звернувся хворий 43 років на перший день захворювання зі скаргами на виражену загальну слабкість, посилену втомлюваність,

запаморочення,

короткочасну

нудоту

та

блювання,

що

супроводжувались болями в епігастрії, сухість у роті, «туман», «сітку» перед очима, 44

розпливчастість контурів, сиплість голосу, відчуття тиснення за грудиною та нестачі повітря. При об'єктивному обстеженні: Т-36,7° С, шкіра чиста, свідомість збережена, очні щілини звужені, зіниці широкі. Язик сухий, вкритий густим білим нальотом. Виражене відчуття спраги, але під час спроби пити воду вона виливається через ніс. Різка слабкість у м'язах. Пульс 96 ударів за хвилину. Тони серця приглушені, AT140/90 мм. рт. ст. Частота дихання - 20-26 за хвилину. Дихання везикулярне. Живіт під час пальпації м'який, дещо здутий, перистальтика не відчувається, випорожнень не було, помірна чутливість в епігастрії. Печінка та селезінка не збільшені. Ваш діагноз і тактика. Аналіз випадку проводиться за 0,5-1,5 хвилини. Оцінюється не глибина теоретичних знань, а швидкість і алгоритм надання допомоги хворому. Відповідь має бути безпомилковою. Методика інциденту ефективно активізує клінічне мислення студента, відпрацьовує швидкість прийняття рішень в екстремальних ситуаціях. С. Ділова гра. Гра ролей - важливий метод навчання, оскільки дозволяє студенту більш адекватно реагувати на незнайомі і складні ситуації Методика підготовки та проведення ділових клінічних ігор складається з наступних етапів [1]: І. Підготовчий. На даному етапі викладач ознайомлює студентів з темою гри, визначає набір ролей, підготовлює реальну медичну документацію, укладки для відбору

матеріалу

для

лабораторного

дослідження,

укладки

для

надання

невідкладної допомоги. Приклад ситуації: Мати викликала фельдшера до хворого сина 20-ти років з приводу скарг на виражену загальну слабкість, сухість у роті, порушення мови, ковтання, „сітку”, „туман” перед очима. Зі слів матері, син захворів вчора, коли з’явилися нудота, блювання біль в епігастральній ділянці, відчуття спраги. Температура тіла не підвищувалася. Сьогодні зранку сухість в роті посилилась, появилася „сітка”, „туман” перед очима, двоїння предметів, загальна слабість. Відомо, що напередодні вживав картоплю з м’ясом (м’ясна консерва домашнього приготування), салат «Олів’є».

45

При Менінгеальних

об’єктивному симптомів

не

обстеженні має.

загальний

стан

Виражені диплопія,

хворого

мідріаз,

тяжкий.

анізокорія.

Температура тіла 37,30 С. Шкірні покриви бліді. При пальпації лімфатичні вузли не збільшені. Слизова оболонка зіву блідо - рожева. Голос гугнявий, хриплий. Тони серця ритмічні, приглушені. Пульс – 90 ударів за хвилину. АТ – 90/ 60 мм рт. ст..В легенях при перкусії та аускультації патологічних змін не виявлено. Язик сухий, вкритий брудно - сірим нальотом. Живіт м’який при пальпації,безболісний. Нижній край печінки у краю реберної дуги безболісний при пальпації. Селезінка не пальпується. Симптом Пастернацького негативний. Сечовиділення безболісне. Випорожнення оформлені, без патологічних домішок (зі слів був вчора).

II. Хід гри. Викладач починає гру з вихідної ситуації і призначає першого студента на роль матері хворого, яка викликає фельдшера (іншого студента); той, у свою чергу, обирає фельдшера швидкої допомоги, медичну сестру інфекційного відділення районної лікарні і т.д. Доцільність всіх прийнятих рішень фахівцями обов’язково обґрунтовується. Крім того, викладач надає функції експерта кращому студенту, який може вводити різну додаткову інформацію, що ускладнює ситуацію (зміна стану хворого, призначення додаткових лабораторних методів обстеження, відсутність лікарських препаратів та їх адекватна заміна, правила введення лікарських препаратів та ін.). Додаткова інформація може бути також поведінкового характеру - відмова хворого від госпіталізації, скарга хворого або його родичів та інше. У цих випадках гра дає можливість випробувати своє спілкування в різних ситуаціях і оцінити себе, а також партнерів по групі.

III. Розбір гри. Експертами проводиться аналіз вдалих і невдалих рішень і дій всіх учасників гри. Кожен зі студентів так само може викласти свою точку зору на програні ситуації, визначити оптимальність їх реалізації. На підсумковому етапі викладач проводить заключний контроль, резюме заняття, оцінює якість, точність, правильність виконання у відповідності до вимог алгоритму практичних навичок та діагностики набутих професійних вмінь. Висновок. Таким чином, введення у навчальний процес інтерактивних методів навчання дозволяє вирішити нагальні потреби у підготовці фахівця нового типу, адекватного вимогам сучасного суспільства, фахівця, який здатен шукати рішення у 46

співпраці з колегами, в активному обміні знаннями [2]. Підготовка медичної сестри, фельдшера передбачає не лише засвоєння студентами інформаційних знань, а й формування

клінічного

алгоритмів

професійних

способу мислення, відпрацювання маніпуляцій.

Крім

того,

до

автоматизму

впровадження

нових

методологічних підходів до проведення практичного заняття на основі широкого використання інтерактивних методів навчання підсилює мотивацію викладача до підвищення психолого-педагогічних компетенцій у своїй професійній діяльності.

Література: 1.

Артюхіна А.І., Интерактивные методы обучения в медицинском ВУЗе:

Навчальний посібник / А.І. Артюхіна, В.І. Чумаков. Кафедра соціальної роботи з курсом педагогіки та освітніх технологій, ВДМУ, 2011 -32 с.

2.

Січкарук О.І. Інтерактивні методи навчання у вищій школі: Навч.-метод.

посібник /О.І.Січкарук. – Київ: Таксон, 2006. – 88 с.

3.

Голубовська О.А. Інфекційні хвороби. - Київ: ВСВ «Медицина», 2012. - с.

551-563.

4.

Нікіфорова Т.О. Методична розробка міждисциплінарного практичного

заняття на тему «Грип у вагітних в умовах пандемії» із застосуванням інтерактивного методу аналізу конкретних проблемних ситуацій/Т.О. Нікіфорова, Т.П. Яремчук, М.М. Чуйко // Медична освіта, №1, 2013. – с. 55-58.

5.

Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведення навчальних

занять у медичних вузах / В.Є. Мілерян. - Київ: НМУ, 2006. – 187 с.

6.

Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: навч.-

метод. посібник /О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192с.

7. Пришляк О.Я., Винник Е.Ю., Бойчук О.П. Застосування інтерактивних методів навчання при проведенні практичного заняття на тему: «Інфекційні хвороби з переважним ураженням нирок: лептоспіроз, геморагічні гарячки з 47

нирковим

синдромом»

ДВНЗ

“Івано-Франківський

національний

медичний

університет «Використання інноваційних технологій при організації самостійної роботи у вивченні історії медицини Ковальчук Л.О., викладач «Історії медицини та медсестринства» Вінницький медичний коледж ім. ак. Д.К.Заболотного Якісна освіта є запорукою майбутнього країни, важливою складовою її національної ідентичності та державного добробуту. Державна національна програма "Освіта. Україна XXI ст. " визначила стратегію розвитку освіти в Україні, пріоритетні напрями та шляхи створення системи безперервного навчання. Відповідно до Положення "Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Розширення функцій та зростання ролі самостійної роботи студентів не тільки веде до збільшення її обсягу, а й обумовлює зміну у взаємовідносинах між викладачем і студентом як рівноправними суб'єктами навчальної діяльності, привчатимуть його самостійно вирішувати питання організації, планування, контролю за своєю навчальною діяльністю, виховуючи самостійність, як особисту рису характеру. Цілеспрямована сукупність дій студента під керівництвом викладача на основі використання засобів супроводу навчального процесу передбачає самостійність – можливість здійснювати самостійну роботу на основі формування якостей рефлексивного керування. Самостійна робота є одним з найважливіших компонентів освітнього процесу, що передбачає інтеграцію різних видів індивідуальної та колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, поза аудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом. У контексті сучасної системи навчання самостійна робота домінує серед інших видів навчальної діяльності студентів після практичної підготовки (може становити від 15 до 55% 48

навчального програмового матеріалу) та дозволяє розглядати накопичувані знання як об’єкт власної діяльності студента. Пізнавальна діяльність студентів у процесі виконання самостійної роботи характеризується високим рівнем самостійності та сприяє залученняю студентів до творчої активності. Самостійна робота у коледжі передбачає поетапне засвоєння нового матеріалу, повторення та закріплення, його застосування на практиці. Ефективність самостійної роботи залежить від її організації, змісту, взаємозв’язку та характеру завдань. З одного боку, самостійна робота розглядається як педагогічний засіб організації та управління самостійною діяльністю студента в навчальному процесі, з іншого боку, – це особлива форма навчально-наукової діяльності. У сучасних умовах інформатизації суспільства та оновлюваної педагогічної системи проблема самостійності виходить на якісно новий рівень. Аналіз досліджень з проблеми використання інформаційних технологій у навчанні студентів дозволяє визначити основні напрями активного застосування інформаційних технологій у навчальному середовищі: розширення можливостей підвищення якості освіти, відкриття нових можливостей розвитку мислення студентів, підбір індивідуальних способів отримання знань шляхом самостійної роботи за допомогою інформаційно-комп’ютерних технологій, як фактора зближення сфери освіти з реальним світом, поєднуючи традиційні та сучасні методи навчання, що сприяє створенню єдиного освітнього інформаційного середовища. Самостійну роботу студентів можна класифікувати за різними критеріями: 1. За характером керівництва і способом здійснення контролю за якістю знань з боку викладача (з урахуванням місця, часу проведення), можна виділити: 

а) аудиторну - поза аудиторну (3-4 години на день, у т. ч. й у вихідні);



б) колективну роботу під контролем викладача - індивідуальні заняття з

викладачем.

2. За рівнем обов'язковості: 

а) обов'язкову, визначену навчальними планами і робочими програмами

(виконання домашніх завдань, підготовка до лекцій, практичних робіт та різновиди 49

завдань, які виконуються під час ознайомлювальної, навчальної, виробничої, переддипломної практики; підготовка і захист дипломних та курсових робіт тощо); 

б) рекомендовану (участь у роботі наукових гуртків, конференціях,

підготовка наукових тез, статей, доповідей, рецензування робіт тощо); 

в) зініційовану (участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах,

вікторинах, виготовлення наочності, підготовка технічних засобів навчання тощо).

3. 3а рівнем прояву творчості: 

а) репродуктивну, що здійснюється за певним зразком (розв'язування

типових задач, заповнення таблиць, моделювання схем, виконання тренувальних завдань, що вимагають осмислення, запам'ятовування і простого відтворення раніше отриманих знань); 

б) реконструктивну, яка передбачає слухання і доповнення лекцій

викладача, складання планів, конспектів, тез тощо. 

в) евристичну, спрямовану на вирішення проблемних завдань,

отримання нової інформації, її структурування (складання опорних конспектів, схем-конспектів, анотацій, побудову технологічних карт, розв'язання творчих завдань). 

г) дослідницьку, яка орієнтована на проведення наукових досліджень

(експериментування, проектування приладів, макетів, теоретичні дослідження та ін.). Загальною проблемою вищої освіти є зменшення кількості годин на вивчення програмового матеріалу, тому дуже часто застосовують випереджувальні завдання. Ці завдання спрямовані на повне або часткове попереднє самостійне вивчення студентами навчального матеріалу, який буде висвітлюватися викладачем на планованих заняттях. Попередньо вивчений студентами матеріал можна використовувати на лекціях, семінарах у вигляді рефератів, наукових доповідей, обговорювати у процесі дискусії тощо. У самоосвітній діяльності (і не тільки для студента) джерелом інформації і порадником є книга, що засвідчує і латинське прислів'я: "Книжки - друзі, книжки вчителі". Необхідним для студента є синтетичне читання — конкретне і раціональне використання часткового і суцільного читання книги.

50

Останніми роками поширюється так зване швидкісне читання. Цей метод привертає увагу людей розумової праці. Для оволодіння навчальним матеріалом можна пропонувати студентам різноманітні методи самостійної роботи з книгою: складання плану прочитаного, складання тез, конспектування, анотація, цитування, рецензування, реферування, нотування (виписування незрозумілих слів з подальшим тлумаченням). Але на сучасному етапі книгу замінили інші джерела інформації, такі як ІКТ (інформаційно-комунікативні технології), а студенти є "жителями" соціальних мереж, Інтернет-простору, віртуального комп’ютерного світу. Інноваційні освітні технології спрямовані на те, щоб підвищити інтерес до навчання, привчити студента працювати самостійно, бути компетентним та мобільним, адаптуватися до вимог сучасного суспільства. Провідну роль в організації самостійної роботи студентів мають інформаційні технології, бо вони відкривають студентам доступ до самоосвіти, нетрадиційного накопичення знань через джерела ІКТ, розширюють можливості для творчості, неординарного підходу у вирішенні виробничих ситуацій, це не просто засоби навчання, а й якісно нові технології в підготовці конкурентоспроможних фахівців, в переході від початкового до вищого рівнів самостійності. Самостійну роботу студентів при вивченні дисциплін навчального плану у коледжі з використанням інформаційних технологій необхідно організувати як цілісну систему: 

використання освітніх сайтів;



роботи з електронними виданнями;



виконання індивідуальних завдань на основі використання ІКТ;



поточної атестації за допомогою електронного тестування, як однієї із

форм організації контролю за самостійною роботою студентів, бо вона виноситься на підсумковий контроль разом з навчальним матеріалом. Контроль самостійної роботи студентів включає: 

перевірку конспектів, рефератів, розв'язаних задач, розрахунків,

виконаних графічних вправ, індивідуальних завдань; 

відповіді на контрольні або тестові питання.

51

Окрім самостійного засвоєння знань студенти мають опанувати методи аналізу, синтезу, узагальнення інформації. Важливим для професійної освіти є навчити студента опановувати професійну термінологію, оперувати спеціальною термінологією, аргументовано висловлювати власну думку, аналізувати факти, опонувати та вміти вести дискусію. В зв’язку з цим значення набуває самостійна робота з додатковими джерелами (глосаріями, енциклопедіями, словниками, базами даних), що забезпечує можливість зіставлення матеріалу, узагальнення, порівняння, аналізу, класифікації. Інша важлива проблема для студентів – відбір необхідної, змістовно цінної інформації в рамках будь-якої навчальної програми. Часто перед студентами постає проблема відсутності розуміння ступеню необхідності інформації та можливостей її застосування. В сучасних умовах перед педагогічними працівниками стоїть ряд завдань з метою максимального наповнення навчальним матеріалом в організації самостійної роботи студентів, зокрема – створення електронного навчально-методичного посібника, як носія навчально-наукового змісту навчальної дисципліни, який відповідає вимогам професійної підготовки майбутніх фахівців. Література 1. Закон України "Про вищу освіту" // Освіта. - 2002. - 20- 27 лютого.

2. Державна національна програма "Освіта" (-Україна XXI ст>). - К., 1999.

3. Гризун Л. Є. Дидактичні особливості сучасного комп’ютерного підручника / Гризун Л. Є. // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. – ХДПУ, 2000.

4. Журавська Л. М. Концептуальні умови управління самостійною роботою студентів у ВНЗ / Журавська Л. М. // Освіта та управління. – Т. 3. – 1999. – №2.

5. Ландэ Д. В. Поиск знаний в интернет. Профессиональная работа / Ландэ Д. В. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2005. – 72 с.

6. Бондар В. І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. – К.: Вересень, 1996. 129с.

7. Кудрянт З. Н. Система освіти в Україні // Педагогіка. Навч. Посібник. – Одеса: ПДПУ, 2001. – с. 55-56 52

8. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України від 02,06, 93 №161//Збірник нормативних актів України щодо організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі 9. Мешко Г. М. Вступ до педагогічної професії: Практикум. Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. - Т.: ТИПУ, 2008.

10. Педагогіка вищої школи - Туркот Т. I. 11. Фіцула М. М. Вступ до педагогічної професії: Навч. посіб. для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - Т.: Навчальна книга "Богдан", 2003. Використання інформаційних технологій назаняттях з основ екології та профілактичної медицини. Мельник О.М., Гайсинський медичний коледж Вплив різних негативних факторів науково-технічного прогресу на середовище проживання людини, поява невиліковних хвороб людства зумовлюють особливі вимоги до фундаментальної підготовки майбутніх медичних працівників. Викладання будь-якої дисципліни - є доступна подача матеріалу й, відповідно, максимальний ступінь його засвоєння студентами, і як наслідок - підготовка кваліфікованих медичних працівників, конкурентоспроможних на ринку праці, компетентних, відповідальних, творчих, мобільних, що вільно володіють своєї професією, здатних працювати як в умовах достатньо стабільних, так і в змінних умовах стосовно економіки та виробництва. Сучаcне заняття неможливо уявити без використання інформаційних та телекомунікаційних технологій. Особливо це стосується предметів природничого циклу, тому що саме вони формують в студентів цілісну картину світу. Використання інформаційних технологій: 

інтенсифікує передачу інформації;



значно розширює ілюстративний матеріал;



створює проблемні ситуації;



підсилює емоційний фон навчання;



формує навчальну мотивацію; 53



диференціює та індивідуалізує навчальний процес;



матеріал, що пропонується студентам, запам’ятовується набагато краще,

ніж на традиційних заняттях і забезпечує більш високий рівень засвоєння предмета. Використання ІКТ на заняттях основ екології та профілактичноїмедицини дозволяє мені зробити заняття нетрадиційним, яскравим, насиченим. Моделювання ситуаційних задач, методів діагностикита гігієнічних досліджень на комп’ютері необхідно перш за все для вивчення властивостей і експериментів, які незавжди можна продемонструвати в навчальній лабораторії, але можуть бути показані за допомогою комп’ютера. Заняття з використанням комп’ютерних систем не можуть замінити викладача, а, навпаки, роблять спілкування зі студентами

більш

змістовним, індивідуальним, діяльним. При цьому у студентів розвивається зорова, слухова, образна пам’ять, акцентується увага на важливих об’єктах та їх властивостях. Із поширенням мережі Internet і використанням її під час проведення практичних та лабораторних занять з основ екології та профілактичної медицини дає можливість виводити на екран зображення, що отримується з он-лайн лабораторій. Це дозволяє одночасно всім студентам розглядати та проводити екологічні,

хімічні,

біологічні

та

ін..дослідження.

Таким

чином,

суттєво

скорочується час на пояснення нового та закріплення вивченого матеріалу. Така технічна база дозволяє систематично готувати і проводити мультимедійні заняття. Різноманітність форм роботи студентів на занятті у поєднанні з демонстрацією відеоряду та multimedia- матеріалів створює у студентів

емоційний підйом,

підвищує інтерес до предмета за рахунок новизни його подачі, знижує втомлюваність. Спектор можливостей використання ІТ на заняттях широкий та доволі різноманітний. Кольорові малюнки, фото, слайди, мультимедійні презентації дозволяють

розширити

ілюстративний

ряд,

надати

йому більш

емоційну

забарвленість, наблизити до реального життя. Мною накопичені і систематизовані колекції фотозображень і відеозаписів з усіх тем з курсу «Основи екології та профілактичної медицини». Використання слайд-шоу при поясненні нової теми дає можливість більш наочно проілюструвати новий матеріал, привернути увагу та зацікавити студентів.

До кожного лекційного заняття розроблена та цікаво

оформлена мультимедійна презентація, яка розширює діапазон можливостей 54

студентів, спонукає їх творчо та науково мислити, розвиває і дає можливість реалізувати здібності! Відеофрагменти, що за допомогою комп’ютера та проектора візуалізуються та демонструються в ході заняття, дають можливість створити проблемну ситуацію, тим самим привернувши увагу до теми заняття, а також розвиває зорову пам’ять, сприяє кращому запам’ятовуванню.

Цей вид роботи

вимагає попередньої підготовки та перевірки наявності та доступності необхідних матеріалів. За допомогою програми Microsoft Power Point я створюю тематичні презентації, в яких використовую ілюстрації, фотографії, відеофрагменти, науковопізнавалтні мультфільми, аудіозаписи, музичний супровід, наукові дослідження. Все це дозволяє задіяти максимальну кількість систем сприйняття інформації студентів та збільшити відсоток засвоєння матеріалу на занятті. Сучасні комп’ютерні технології дозволяють за потреби швидко повернутись в будь-яку попередню частину презентації, що допомагає у засвоєнні навіть дуже складних тем. Варто зазначити, що мультимедійні презентації є найбільш ефективною формою подачі матеріалу

з

основ

екології

та

профілактичної

медицини.

Їх

можливо

використовувати на всіх етапах заняття. До створення тематичних презентацій я також долучаюі студентів. З презентацією, що створена студентами знайомлюсь заздалегідь, чітко обмежую час показу, обмірковую варіанти роботи: питання та завдання , а потім демонструємо як проект на дану тему з залученням нової інформації. За потреби, я в ході демонстрації можу робити необхідні пояснення та розставляти акценти для покращення засвоєння матеріалу. На етапі закріплення отриманих знань використовую тестові, теоретичні варіанти запитань, ситуаційні задачі,

фото

запитання,

кросворди,

діаграму

Вена,

створених

на

основі

комп’ютерних моделей та презентацій, які використовувались на попередніх заняттях. В цьому випадку продумую ефективну і прозору, зрозумілу для студентів, систему оцінювання результатів їх роботи. Ознайомлюю з нею студентів до початку виконання завдань. Також в педагогічному процесі використовую ресурси програми Microsoft Publisher. Працюючи в ній, студенти створюють буклети про цікаві екологічні винаходи, рідкісні хвороби, дослідження в сфері еокології та ін.. Робота з програмами-тренажерами дозволяє закріпити знання студентів і відпрацювати вміння. Виконання віртуальних практичних робіт дозволяє крім закріплення знань і 55

вмінь значно скоротити час практичної частини, усунути недоліки матеріальної бази (прилади, реактиви, реагенти тощо) Використання віртуальних екскурсій дає змогу значно розширити кругозір студентів і полегшує розуміння оточуючого середовища та його проблем. Окремо слід зазначити використання даних всесвітньої мережі Internet, особливо при підготовці науково-дослідних робіт, олімпіад, конкурсів. Для зручності роботи я створила каталог сайтів (адреса та тематика), зміст яких максимально відповідає програмі з основ екології та профілактичної медицини. Це значно полегшує пошук необхідної інформації. Окремим студентам пропоную зробити огляд сайтів, які висвітлюють певну екологічну проблему та написати рецензію чи виступити з доповіддю перед аудиторією. Або зайти на певний сайт, ознайомитись з необхідним матеріалом та виконати поставлене завдання з використанням отриманої інформації з веб-ресурса. Також для розширення знань про сучасні екологічні проблеми назасіданнях екологічного гуртка я проводжу он-лайн зустрічі з екологом Гайсинського району Шестопал Я.В., яка цікаво і доступно для сучасної молоді розповідає, з підтвердженими фактами, про малі екологічні катастрофи нашого району. На мою думку, спосіб навчальної діяльності, коли вдало підібрана традиційна технологія викладання гармонійно поєднана з комп’ютерною, приведе до найбільшої оптимізації і ефективності процесу перенесення знань викладача на рівень сприйняття студента. Я вважаю, що використання комп’ютерних технологій у

викладанні

розподіляти

природничих

час

занять,

дисциплін

досягати

дозволить

набагато

максимально

кращих

результатів

ефективно навчання,

скорочувати витрати закладу на матеріально-технічну базу, а також відповідати формам та методам викладання, які використовуються в передових країнах Світу. На сучасному етапі інтеграція комп’ютерних технологій в педагогічний процес відкриває широкі можливості для його подальшого удосконалення та розвитку. Література: 1. Дорошенко Ю.О. Біологія та екологія з комп’ютером / Ю. Дорошенко, Н. Семенюк, Л. Семко. –К.: Вид. дім «Шк. Світ»: Вид. Л. Галіцина, 2005. – 128 с.

56

2. Прищепа С.Г. Інтерактивні технології на уроках хімії // Використання гри для розвитку пізнавальної активності учнів на уроках хімії. – Х.: Вид. Група «Основа», 2006. – С. 12.

3. Сліпчук І. Ю. Дидактичні можливості інформаційних технологій у навчанні біології // Біологія і хімія в школі. – 2006. -№5 – с.32-34.

4. Юзбашева Г. С. Проектна технологія в навчанні хімії // Збірник наукових праць / Херсонський держ. ун-т. Педагогічні науки. – Херсон, 2003. – Вип. 34. – с.

80.

5. Непогодьєва А.А. Застосування комп’ютерних моделей і інформаційних технологій у процесі навчанні хімії, Васьковська середня школа.

6. Малахоткіна І.Є. – Інформаційні технології у викладанні природничих дисциплін, МОУСОШ №3 р.

7. Сучасний урок: ІКТ – супровід. Випуск 3 / Наук. ред. Л. Голодюк. – Кіровоград:

Вид-во

Кіровоградського

обласного

інституту

післядипломної

педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, 2011. – 52 с.

8. Винокурова Т.К.: ІКТ на уроках хімії, 2011.

57