ІВАН
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ 1838 – 1918
План 1) Народження. 2) Сім’я.
3) Впливи на творчість. 4) Людські якості.
5) Навчання і праця. 6) Творчий доробок. 7) «Нечуйське» бачення української літератури. 8) Останні роки та смерть.
Що від нас вимагається? розповідаєш
про письменника; називаєш його основні твори; коментуєш оцінку І. Франком творчого доробку І. Нечуя-Левицького.
«Колосальне всеобіймаюче око України» (І.Франко про І.Нечуя-Левицького)
Народження Іван Семенович Левицький Народився 13 (25) листопада 1838 р. Місце народження: селище Стеблів Канівського повіту Київської губернії (нині Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н). Названий на честь прапрадіда Іоанна. Псевдоніми: Нечуй, Нечуй-Левицький, Нечуй-Вітер, Баштовий.
Сім’я Батько – із роду священиків отець Семеон (Семен). Мати – Анна (з Лебединського роду священиків) – померла, коли Іванові було 13 років. У родині було 9 дітей: ◦ Іван (1838).
◦ Максим (1840, через 7 місяців помер від віспи). ◦ Амвросій (став священиком) та Анна (1842). ◦ Дмитро (помер у 7 років) та Федір (1849). ◦ Олександра (1844), Марія (1845), Олена (1847) не прожили й року.
Впливи на заняття творчістю Інтерес батька до фольклору
Нянька баба Мотря, Рідна матір. Історія України. Постать Т. Шевченка
Людські якості
Навчання 1847 р. – вступив до Богуславського училища (там вивчали арифметику, географію, латину, греку, російську, церковнослов'янську, Святе письмо, катехізис, церковну історію, музику). 1853-1859 р. – навчається в Київській духовній семінарії.
1861 р. – вступає до Київської богословської академії (нині КиєвоМогилянська академія).
Іван Нечуй-Левицький з учасниками «Київської громади», 1873
Левицький-учитель 21 рік працював учителем церковнослов’янської, російської мови та літератури, історії, географії, логіки, арифметики (Богуславське духовне училище; Полтавська семінарія (1865-66); гімназія Каліша, Седлеця (1866-72), Кишинева (1873-84)
Романи
Повісті
Драматургія
• • • • •
Роман «Хмари» роман «Над Чорним морем» роман «Гетьман Іван Виговський» роман «Князь Єремія Вишневецький» Роман «Над Чорним морем»
• повість «Дві московки» • повість «Рибалка Панас Круть» • повість «Причепа» • повість «Микола Джеря» • повість «Бурлачка» • повість «Кайдашева сім’я» (1879) • повість «Старосвітські батюшки та матушки»
• комедія «На кожум’яках» • драма «Маруся Богуславка» • драма «В диму та в полум'ї»
Творчий доробок
Нечуй-Левицький – пурист «Мова старої сільської баби» Вираз «старанно уникав» вважав польським: «Я сказав би:
падковито одмикував — це чисто народний київський вираз». Казав не «негативне», а «відкидне», не «позитивне», а «покладне».
«Писати треба так, як люди говорять!». Не терпів літеру «ї», писав не «їх», а «йих».
«Російська література шкідлива для українського читача» ◦ «Українському читачеві орієнтуватися на російську літературу не треба (І част. статті «Сьогочасне літературне прямування»)
◦ «Зміст російських творів абсолютно чужий для українського читача» (ІІ част. Статті «Сьогочасне літературне прямування») Висуває три риси новітньої української літератури: - народність; - національність; - реальність.
Нечуй-Левицький в літературі
Google присвятив Нечую-Левицькому дудл
Останні роки й смерть Іван Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, мав реноме відлюдника. У 1885 році він вийшов у відставку й оселився в Києві, з якого майже не виїжджав. Жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Останні дні провів у Дегтерьовській богадільні, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року. Похований на Байковому цвинтарі.