Галицько-руське місто Станиславів з достовірних джерел by Watra

ББК 63.3 ( 4 У к р ) П 39

Книжечка галицького краєзнавця, а від якогось часу і москвофіла В. Площанського - історичний погляд на польсько-шляхетське місто над Бистрицями, яке колись зупинилося тут у поході Потоцьких на схід. Від решти краєзнавчих видань історія Станиславова а-ля Площанський відрізняється виразним галицько-руським духом, бажанням автора «вписати» у міський контекст автохтонну українську людність. Повсякдення і поведінку останніх він показує через інтегрованість у «чуже» місто, релігійні практики та поодинокі інституції. Незважаючи на відверто польсько-жидівський характер міста, В. Площанський описує і цілком «руські» місця Станиславова, вплітаючи в історичний контекст передмістян і містян, поодиноких урядників і церковних достойників.

SSO. р і ч ч ю н а д а н н я м і с т о в і м а г д е б у р з ь к о г о п р а в а п р и с в я ч у є т ь с я

Наукове редагування І в а н а М о н о л а т і я Коментарі М и х а й л а Г о л о в а т о г о Переклад з польської Т а р а с а П р о х а с ь к а У виданні використані ілюстрації з п р и в а т н о ї колекції Зеновія Жеребецького

ISBN

9 7 8 - 9 6 6 - 6 6 8 - 2 0 6 - 5 (№ 12) 9 7 8 - 9 6 6 - 6 6 8 - 1 4 9 - 5 (серія «Моє місто»)

НЕ/СПОДІВАНИЙ ПЛОЩАНСЬКИЙ Н е в і д о м о , чи з н а й ш л а с я б у б а г а т о т о м н і й к н и г о з б і р н і з і с т о р і ї н а ш о г о міста схованка для б р о ш у р и , а в т о р о м якої був м а й ж е п р и з а б у т и й нині «твердий русин» Венедикт П л о щ а н с ь к и й . Адже й о г о погляд, використовуючи сучасне трактування «його і товаришів» праці на політичній ниві Галичини XIX ст., о д н о з н а ч н о т р а к т у є т ь с я як в о р о ж и й українству і його національному відродженню. Тим паче, що сам В. П л о щ а н с ь к и й як а в т о р к р а є з н а в ч и х р о з в і д о к , п о ч а с т и к о м п і л я ц і й з відомих галицьких д ж е р е л , це о д н а фігура, а В. Площанський-політик і г р о м а д с ь к и й діяч - п р о т и л е ж н а в ідеологічному с е н с і постать. Н а ш д о п и т л и в и й читач, н а п е в н о , вже в т о м л е н и й о д н о т и п н и м п о ч а т к о м у с і х д о т е п е р в і д о м и х р о з в і д о к XIX - п о ч а т к у X X ст. п р о Станиславів. Адже у них ідеться про, без перебільшення, якийсь « д и в о в и ж н и й » в и п а д о к , н а в і т ь «чудо н а Б и с т р и ц і » ( п е р е ф р а з о в у ю ч и відомий історичний факт) і надзвичайне бажання Потоцьких закласти с в о є м і с т о , р а д ш е ф о р т и ф і к а ц і й н и й пункт. Н а ж а л ь ( ч и н а щ а с т я ? ) , і В. Площанський починає с в о ю книжечку с а м е так - у п о д і б н ю ю ч и с ь д о с у ч а с н и х й о м у а в т о р і в , які п и с а л и п р о С т а н и с л а в і в . Він р я с н о використовує архівні, чи р а д ш е магістратські, д о к у м е н т и (частина з яких канула в Л е т у ще до початку «нового», XX с т о л і т т я ) , д о ш у к о в у є т ь с я о к р е м и х сюжетів та ц и ф р з новочасної історії міста. К н и ж е ч к а г а л и ц ь к о г о к р а є з н а в ц я , а від я к о г о с ь ч а с у і м о с к в о ф і л а В. П л о щ а н с ь к о г о - і с т о р и ч н и й погляд на п о л ь с ь к о - ш л я х е т с ь к е місто над Б и с т р и ц я м и , яке колись з у п и н и л о с я тут у поході Потоцьких на схід. Від р е ш т и к р а є з н а в ч и х в и д а н ь історія С т а н и с л а в о в а а-ля Площанський відрізняється виразним галицько-руським духом, б а ж а н н я м а в т о р а «вписати» у міський контекст автохтон ну українську л ю д н і с т ь . П о в с я к д е н н я і п о в е д і н к у о с т а н н і х він п о к а з у є ч е р е з і н т е г р о в а н і с т ь у «чуже» м і с т о , р е л і г і й н і п р а к т и к и та п о о д и н о к і інституції. Незважаючи на відверто польсько-жидівський характер м і с т а , В . П л о щ а н с ь к и й о п и с у є і ц і л к о м «руські» м і с ц я С т а н и с л а в о в а , вплітаючи в історичний контекст передмістян і містян, поодиноких урядників і церковних достойників. з

Цікаво, що В. Площанський не вважав с в о ю студію о с о б л и в о ю і науково б е з д о г а н н о ю , а тільки с п р о б о ю подати свій напівориґінальний виклад минувшини і сьогодення його Станиславова. За це й о м у належать і честь, і хвала, н е з в а ж а ю ч и на політичні уподобання і поступове зречення усього українського. З а м и с л і м с я : а чи с т а н е д у х у в н а ш и х с у ч а с н и к і в - н а п р и к л а д , депутатів чи очільників муніципалітету, лідерів місцевих партійних комірок чи п р о с т о п р и с т о с у в а н ц і в - ф у н к ц і о н е р і в сісти за стіл і ґрунтовно описати майже достовірну історію сучасного їм ІваноФ р а н к і в с ь к а ? Але в а ж л и в о тут б у л о б с п р а в д і о п и с а т и , а не п е р е п и с а т и (як це ч а с т о б а ч и м о у г а з е т н и х п у б л і к а ц і я х і « с е р й о з н и х » в и д а н н я х з м і с ь к о ї і с т о р і ї , н а д р у к о в а н и х з а г р о ш і п л а т н и к і в п о д а т к і в , які н і х т о ніколи не рецензував...) Чи не зацікавив б и , п р и м і р о м , нас якийсь с т о р о н н і й погляд на історію вже українського (після 1991-го) ІваноФранківська, його політичний і культурний феномен, або відносини всередині міської господарки - надприбутки і надзбитки? Звісно, відповідь р и т о р и ч н а . . . Це власне і є т о й п и т о м и й п р и к л а д т о г о , як д а л е к о ми с ь о г о д н і від В.

Площанського і його покоління

станиславівських краєзнавців. Читаючи нині скупі рядки про «галицько-руський» Станиславів, не забуваймо, що їх написала л ю д и н а , ще не інфікована с м е р т е л ь н о ю болячкою москвофільства, д е щ о інший Площанський, поміркований, ґ р у н т о в н и й як і с т о р и к і в и в а ж е н и й в о ц і н к а х м и н у л о г о і с у ч а с н о г о . Якщо ми це зрозуміємо, тоді й не припадатиме пилом його б р о ш у р а у спільній книгозбірні під н а з в о ю «Моє місто». Іван

Монолатій

Г А Л І І Д К О - ГУССКІЙ ГОІ'О.П. 110

тіисанЬ

ДіНТииІІіІІІ.ІУГЬ

[існс,\,.

М.

іісТичкнке»і>

ЩьЛощанскимЬ.

ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ПОДІЙ ВЩ ЧАСУ ЗАСНУВАННЯ МІСТА Кажуть,

що

привабливе

Покуття,

де тепер

розміщений

С т а н и с л а в і в , т а к з а ч а р у в а л о в о є в о д у С т а н і с л а в а П о т о ц ь к о г о , щ о він 1654 року в и р і ш и в заснувати місто т а м , де було село Заболоття, чи Заболотів. Але, п е р е й н я т и й с п р а в а м и н е с п о к і й н о ї в ті часи Польської Республіки, довірив здійснення цього задуму своєму синові Андрієві, галицькому старості, і той успішно виконав це завдання. Нове місто н а з в а л и С т а н и с л а в о в о м - як у к а з а н о в к о р о л і в с ь к і й г р а м о т і - на ч е с т ь Андрієвого сина Станіслава. Містові грамоту про заснування надав Андрій Потоцький щойно 7 т р а в н я 1662 року. Тобто тоді, к о л и за т о г о ч а с н и м и в и м о г а м и м і с т о стало досить укріпленим. А населення

збільшилося завдяки

в і р м е н с ь к и м і ж и д і в с ь к и м купцям, що п р и б у л и з Молдавії та У г о р щ и н и . Головними пунктами цієї г р а м о т и були: 1) двадцятилітня с в о б о д а , коли кожному можна було п р и й т и до міста і тут поселитися або його покинути; 2) кожному прибульцеві виміряється місце для житла за й о г о п о т р е б а м и ; 3) в передмістях дозволяється засновувати пивоварні, солодівні, в и н о г р а д н и к и , хутори - на що виділять потрібну т е р и т о р і ю . Для о б р о б л е н н я п р и з н а ч а ю т ь п о л я і г о р о д и - як у місті, так і н а о к о л и ц я х — н а яких т а к о ж м о ж н а в і л ь н о т о р г у в а т и , в и р о б л я т и і продавати напої; 4) для католиків р и м с ь к о г о обряду побудовано костел, вірменам і русинам виміряють місця для церков, а жидам для с и н а г о г и , і всім дано волю власного богослужіння; 5) м е ш к а н ц я м надається магдебурзьке право, щоб за ним провадити судочинство і д о т р и м у в а т и с я всіх й о г о п о л о ж е н ь ( Б е н е д и к т о в і А н д р у ш о в с ь к о м у за заслуги у привабленні нових мешканців надається пожиттєве війтівство); 6) призначаються прибутки для визначених міськихчинів і їхніх с л у г ; 7 ) р е м і с н и к а м ( я к щ о м а й с т р і в б у д е 12) м і с ь к а р а д а 5

п о в и н н а д о з в о л я т и с т в о р е н н я цехів; 8 ) м ' я с н и к а м п о б у д о в а н о м ' я с н і р я д и , за що кожен з них з о б о в ' я з а н и й щ о р о к у давати п о т р и камені* воску (один на латинську церкву, а д в а для власника міста) і по т р и п о л ь с ь к і з о л о т і ; 9 ) п р и з н а ч а ю т ь с я я р м а р к и і т о р г и ; 10)

податки

г р о м а д я н в л а с н и к о в і м і с т а в и з н а ч а ю т ь с я з а з в и ч а я м и і н ш и х міст. Ц ю грамоту польський король Ян Казимир підтвердив своїм привілеєм від 1 4 с е р п н я 1663 року, н а д а ю ч и с в о є ю в л а д о ю м і с т о в і м а г д е б у р з ь к е право і дозволяючи, щ о б у спірних і сумнівних справах міська рада зверталася до королівського суду. З в а ж а ю ч и на з а с л у г и роду Потоцьких, король призначив їхній герб Пиляву гербом міста С т а н и с л а в о в а і п о с т а н о в и в , щ о б на усіх г р а м о т а х міської р а д и була така печатка. А ще д о з в о л и в містові мати стрільницю. 24 квітня 1664 року с в о є о к р е м е п р а в о о т р и м а л и м ' я с н и к и , а 4 в е р е с н я з а с н о в а н о цех чоботарів. З д а є т ь с я , тоді ж з б у д о в а н о і д е р е в ' я н у руську церкву п р и самих міських валах, і жидівську б о ж н и ц ю , біля я к о ї ж и д и п о н а б у д о в у в а л и с в о г о ж и т л а . Пізніше Андрій Потоцький збудував тимчасову д е р е в ' я н у ратушу і частину к а м ' я н о г о палацу д л я р о д и н и Потоцьких. З а с н о в н и к п р и м н о ж и в с т а т к и р и м с ь к о ї ц е р к в и , з а с н у в а в а к а д е м і ю і колеґіату. Ц е х и о т р и м а л и

Парафіяльний костел * К а м і н ь - с т а р о в и н н а м і р а в а г и . Д о р і в н ю є 3 2 ф у н т а м , а б о 1/4 ц е н т н е р а .

с в о ї з а г а л ь н і п р а в а . Крім т о г о , 2 1 ч е р в н я 1 6 7 2 р о к у с в о ї м о с о б л и в и м п р и в і л е є м з а с н о в н и к о б д а р у в а в ц е х и к р а в ц і в , к у ш н і р і в і ткачів. Д л я р о з в и т к у т о р г і в л і він п р и в і в с ю д и г р е ц ь к и х купців. Він о т о ч и в м і с т о м і ц н и м и м у р а м и , з е м л я н и м в а л о м і р о в о м . Тож д о м і с т а м о ж н а б у л о д о с т у п и т и с я тільки через т р и підйомні м о с т и п е р е д в о р о т а м и п і в н і ч н и м и , а б о Галицькими (їх ще н а з и в а л и Л ь в і в с ь к и м и ) , з б о к у Галича і п і в д е н н и м и , а б о Т и с м е н и ц ь к и м и (або К а м ' я н е ц ь к и м и ) . Крім них, б у л а щ е м а л а хвіртка з а в і р м е н с ь к о ю ц е р к в о ю , яка н а з и в а л а с я В і р м е н с ь к о ю , а б о З а б о л о т і в с ь к о ю . Усі в о р о т а п р о х о д и л и ч е р е з вал, а з в е р х у п р о д и в л я л и с я з веж, на яких у д е н ь і вночі п и л ь н у в а л а м і с ь к а в а р т а . 12 с е р п н я 1676 р о к у м і с т о в з я л и в о б л о г у т у р к и і т а т а р и , з н и щ и в ш и в о г н е м південне і східне п е р е д м і с т я . Але не с п р о м і г ш и с ь захопити ф о р т е ц ю , в о н и в і д с т у п и л и і п і ш л и ч е р е з Галич д о Ж у р а в н о г о . Тоді 1 4 с і ч н я

1677 року Республіка ухвалила дуже корисну

постанову, я к о ю п і д т в е р д ж у в а л и с я всі права, надані містові з а с н о в н и к о м , і в о н о на 12 років звільнялося від усіх податків, крім к о р о л і в с ь к о г о з б о р у . Т о г о ж д н я в і р м е н и д і с т а л и п р и в і л е й від А н д р і я П о т о ц ь к о г о , з а я к и м о т р и м а л и такі п р а в а : 1 ) власні с у д и д л я всіх с п р а в і

війта, якого за прикладом інших міст вибирали вірмени;

2) чиновникам вірменської громади призначають прибутки (млин під З в і р и н ц е м і частину поля). Крім т о г о , і ї м , і іншим м е ш к а н ц я м вірменської нації можна з а й м а т и с я торгівлею,

ремеслом і

в и р о б н и ц т в о м різних напоїв так с а м о , як д о з в о л е н о польськор у с ь к и м м е ш к а н ц я м у г р а м о т і від 1662 року; 3) після д в а д ц я т и р і ч н о ї с в о б о д и встановлюються обов'язки громадян (кожен громадянин, що мешкає при ринковій площі, мусить щороку давати по одному з о л о т о м у ч е р в і н ц ю , а м е ш к а н ц і д р у г и х від р и н к у в у л и ц ь - пів з о л о т о г о червінця); 4) у с п і р н и х справах, що в и н и к л и в ярмаркові дні між приїжджими вірменами, юрисдикція має відбуватися із суддею, що п р е д с т а в л я є власника міста; 5) д о з в о л е н о вступати в цехи і о б и р а т и в і р м е н с ь к о г о ц е х м а й с т р а (віск вірмени мали давати вірменській церкві як такій, що о б ' є д н а л а с я з католицькою); 6) Республіка п о с т а н о в и л а з в і л ь н е н н я від у с і х к о р о н н и х п о д а т к і в . Оскільки

тоді

кількість

вірменських

мешканців

значно

збільшилася через вигнання вірмен з Кам'янця-Подільського, надання о к р е м о г о привілею було для них дуже на часі. З каменецькими в і р м е н а м и с ю д и п р и б у л и й в і р м е н с ь к і м о н а х и н і , які ж и л и в п р и в а т н и х д о м а х , д о к и н е п е р е с е л и л и с я д о Л ь в о в а , д е ї х усіх о б ' є д н а л и в о д н о м у монастирі Святого Венедикта. 7

Тринітарська тоща. Будинок суду - залишки монастиря В і р м е н с ь к і г р о м а д я н и з а с н у в а л и в С т а н и с л а в о в і г а р б а р н і сап'яну, уклавши правила, підтверджені 14 л ю т о г о 1678 року П о т о ц ь к и м и і архієпископами вірменського обряду. Останнім чином Андрія Потоцького була фундація монастиря тринітарів (14 жовтня 1690 року). Коли для них уже збудували дерев'яну церкву і приступили до створення монастиря, 31 серпня 1691 року Андрій Потоцький п о м е р . Після й о г о с м е р т і С т а н и с л а в і в п е р е й ш о в у с п а д о к д р у г о м у с и н о в і Йосифові Потоцькому, воєводі познанському (старший с и н Станіслав б у в у б и т и й у б и т в і з т у р к а м и під В і д н е м у 1 6 8 3 р о ц і ) . Він б а г а т о з р о б и в д л я о з д о б л е н н я і р о з в и т к у м і с т а . Й о г о с т а р а н н я м и і к о ш т о м біля 1 6 9 5 р о к у з б у д у в а л и н о в у к а м ' я н у с п о р у д у р а т у ш і . Він н а к а з а в в и м о с т и т и місто річковим каменем, забезпечити фортечні вали міцнішими мурами,

арсеналом

і амуніцією (Станиславівську фортецю

переробили за с и с т е м о ю Вабана). Передавши для о б о р о н и міста 120 гармат, Й о с и ф П о т о ц ь к и й п р и з н а ч и в е к о н о м а на Покутті Павла Мрочка комендантом фортеці. Його донька Софія вирізнялася в е л и к и м и п о ж е р т в а м и для у б о г и х і немічних. Також у ці часи до Станиславова прибули єзуїти. П о з а т и м містові д о в о д и л о с я в и т р и м у в а т и різні н е п р и є м н о с т і . В П о л ь с ь к і й д е р ж а в і т о д і в и н и к л о п р о т и с т о я н н я між п р и х и л ь н и к а м и к а н д и д а т і в на п о л ь с ь к и й п р е с т о л А в ґ у с т а II і С т а н і с л а в а Л е щ и н с ь к о г о , я к о г о п і д т р и м у в а в ш в е д с ь к и й к о р о л ь К а р л XII. Й о с и ф П о т о ц ь к и й н а л е ж а в с а м е д о цієї партії. Ч е р е з ц е н а м і с т о н а п а в м с т и в и й г е т ь м а н Сенявський, великий прихильник Саксонського короля Авґуста, і 1707 8

р о к у п о г р а б у в а в і з н и щ и в м і с т о . Крім т о г о , м і с т о й о к о л и ц і п о т е р п а л и в і д р о с і й с ь к и х в і й с ь к , які щ о й н о 1 7 1 7 р о к у * в і д і й ш л и д о К а л у ш а , п р и з н а ч и в ш и п е р е д т и м 1000 талярів контрибуції, яку виплатив вірменський магістрат. Після с в о г о п о в е р н е н н я д о Станиславова Й о с и ф Потоцький зайнявся

добробутом латинських тринітарського і єзуїтського

к о с т е л і в т а і н ш и м и к о р и с н и м и д л я поляків с п р а в а м и . 2 1 б е р е з н я 1 7 2 9 р о к у він у с т а н о в и в н о в и й с т а т у т д л я р і з н и х р е м і с н и ч и х цехів с т о с о в н о з а п и с у в цехи, укладання співпраці, стосунків із м а й с т р а м и . . . . 1730 року чума забрала багатьох мешканців Станиславова. З а р а ж е н и х х о в а л и з а м і с т о м біля д о р о г и д о Т и с м е н и ц і , д е стоїть фігура Спасителя. Через з а в о р у ш е н н я , що виникли в Польщі після с м е р т і короля в 1733 році, Покуття вдруге зайняли російські війська, котрі діяли на к о р и с т ь А в ґ у с т а III с у п р о т и п а р т і ї Л е щ и н с ь к о г о . В ж е ч е р е з с а м у вістку про наближення в о р о ж о г о війська (1734) Станиславів зазнав великих м а т е р і а л ь н и х втрат. В і р м е н и з а в ж д и м а л и т у т кілька к р а м н и ц ь і б а г а т і с к л а д и ; в Б е с с а р а б і ї і на В о л о щ и н і в о н и в и р о щ у в а л и х у д о б у н а й к р а щ и х порід, звідки вели її на п р о д а ж до Ґнезна, Ґданська, Вроцлава, до Баварії, а навіть в і д н о в и л и я р м а р к и в О с в е н ц и м і . Така б а ж а н а т о р г і в л я з У г о р щ и н о ю не в д а в а л а с я , бо о п р и ш к и с п и н я л и в г о р а х усілякі з в ' я з к и с в о ї м и б е з п е р е р в н и м и н а п а д а м и н а п о д о р о ж н і х в і р м е н с ь к и х купців. Торгівля і п р о м и с л и занепадали. Не підтримувалося навіть в и р о б н и ц т в о сап'яну. До всіх важких о б с т а в и н міщан-католиків уже тоді с п р и ч и н я л и с я і ж и д и , п р о що свідчить постанова міської ради від 25 червня 1736 року, яка о б м е ж и л а їхні п р а в а . У боязкому очікуванні наближення навали в о р о ж о г о війська руки о п у с т и л и й убогі р е м і с н и к и , і власники ґрунтів. О д и н л и ш Й о с и ф П о т о ц ь к и й не впав у в і д ч а й , а п о к л а д а в с в о ї надії на Б о г а і станиславівську т в е р д и н ю , яка тоді під керівництвом його с и н а Станіслава, здібного тогочасного будівничого, була укріплена чотирма вежами і м і ц н и м и м у р а м и ( 1 7 3 6 і 1737). На д е н ь 14 червня 1738 року пророкували с т р а ш н и й землетрус. Перелякані мешканці вірили, що н е в д о в з і - в п р и з н а ч е н и й д е н ь к а т а с т р о ф и - ціле м і с т о з а в а л и т ь с я . Натомість у першій половині серпня 1739 року до Станиславова п і д і й ш л и р о с і й с ь к і війська, які п о в е р н у л и с я ні з ч и м , не з м і г ш и з а х о п и т и ф о р т е ц ю , яку о б о р о н я в г е н е р а л Ґ у н д о р ф . Н а з г а д к у п р о ц ю щ а с л и в у * Помилкове твердження. Росіяни покинули місто в кінці 1707 року. 9

п о д і ю встановлені кам'яні ф і г у р и П р е ч и с т о ї Діви і с в я т о г о Я н а Н е п о м у к а . Характерно, що віра в чудодійні о б р а з и (яких тут було д о с и т ь багато) була тоді загальною. В о н а підтримувалася завдяки л а т и н с ь к и м монахам, в і р м е н с ь к о м у д у х і в н и ц т в у і р і з н и м к о н к р е т н и м п о д і я м , які о б е р т а л и с я щ а с л и в о . Вість п р о ч у д о т в о р н и й о б р а з П р е ч и с т о ї Д і в и у в і р м е н с ь к і й церкві п о ш и р и л а с я далеко і стала для Йосифа Потоцького п р и ч и н о ю п о ж е р т в и н а в і р м е н с ь к у ц е р к в у 2 4 ч е р в н я 1 7 4 8 року. 19 травня

1751

року

Йосиф

Потоцький

упокоївся

З а л о з е ц ь к о м у з а м к у біля З о л о ч е в а , д е п е р е б у в а в з і с в о є ю р о д и н о ю і б а г а т ь м а п а н а м и від л ю т о г о т о г о р о к у . Д у ж е ц і к а в и й о п и с й о г о п о х о р о н у (в Баронча). На похороні, який відбувся в Станиславові щ о й н о 25 вересня з величезними у р о ч и с т о с т я м и , було 19 єпископів, понад 7 0 0 священиків, незліченний тлум л ю д у і багато д е р ж а в н и х д о с т о й н и к і в . Із 2 0 0 г а р м а т за ч о т и р и дні т о д і в и с т р і л я л и біля 4 4 0 0 каменів стрілецького пороху. Його спадкоємець Станіслав Потоцький, воєвода познанський, вирізнявся щедрістю і, наслідуючи батька, вірно служив польській с п р а в і , з а щ о Р е с п у б л і к а н е ш к о д у в а л а д л я н ь о г о в і д з н а к . Він п о м е р 8 л ю т о г о 1760 року. З т о г о часу Станиславів був власністю Катерини з Потоцьких Косаковської, о н у к и в е л и к о г о к о р о н н о г о г е т ь м а н а Щ а с н о г о П о т о ц ь к о г о . За її часів місто п е р е ж и в а л о різні в и п р о б у в а н н я і з м і н и . С в і ж и й н е с п о к і й у П о л ь щ і не п і ш о в й о м у на к о р и с т ь . П р о події т о г о часу, в яких б р а в участь П о т о ц ь к и й , а ч е р е з н ь о г о і Станиславів, історія П о л ь щ і каже таке: Після с м е р т і А в ґ у с т а III в Р е с п у б л і ц і з н о в у у т в о р и л и с я д в і п о т у ж н і партії.

Одна,

під п р о в о д о м

великого

коронного

гетьмана

Браницького, називалася республіканською. Вірна с т а р и м традиціям, вона вважала необхідним поєднувати потрібні переміни з давнім з в и ч а є м , о с о б л и в о с т о с о в н о зовнішньої ф о р м и правління. До цієї партії, яка с п р и я л а С а с а м , п р и є д н а л и с я м о г у т н і Р а д з и в і л і П о т о ц ь к и й . Натомість інша партія, Чарторийських, домагалася цілковитої реформи. Намагаючись зробити польський трон спадковим, вона наполягала на обранні королем поляка. Цю партію підтримували російський і прусський двори. 7 травня 1764 року примас Любенський скликав с е й м у Варшаві, а підрозділ російського війська прибув туди з метою забезпечити вибір короля-поляка. С е й м о в и й маршалок Малаховський зірвав с е й м ч е р е з п р и с у т н і с т ь чужих військовиків у залі с е й м у . Тим ч а с о м 10

партія Чарторийських визнала с е й м ч и н н и м . Косовський, с т а р о с т а с е р а д с ь к и й , відкрив засідання, на якому маршалком о б р а н о князя Адама

Чарторийського,

генерала

Подільського.

Під

його

керівництвом сформували конфедерацію для подальших нарад. Тоді і п р о т и л е ж н а п а р т і я Б р а н и ц ь к о г о с т в о р и л а в Галичі р е к о н ф е д е р а ц і ю , м а р ш а л к о м якої став П о т о ц ь к и й , каштелян любачівський. Потоцький, староста блонський і снятинський, який приєднався до реконфедератів, разом зі своїми прихильниками осів у С т а н и с л а в о в і . Тож 7 с е р п н я 1 7 6 4 р о к у р о с і й с ь к і в і й с ь к а п і д і й ш л и до міста (від К а м ' я н ц я - П о д і л ь с ь к о г о ) і взяли й о г о в облогу. Б е з п е р е р в н о стріляючи з гармат, вони зруйнували північну п е р е д н ю вежу костелу отців єзуїтів. З г о д о м захопили місто, роззброїли Гарнізон і арештували Потоцьких. Косаковська втекла до В о л о щ и н и . Щ о й н о 26 в е р е с н я П о т о ц ь к и х з в і л ь н и л и «на с л о в о » , а 5 ж о в т н я в і й с ь к а в и й ш л и в похід на Львів, а далі до В а р ш а в и . Вслід за Барською конфедерацією за правління новообраного короля Станіслава-Авґуста Понятовського власна конфедерація у т в о р и л а с я 1 7 6 8 р о к у в Галичі. З а г а л ь н о ю м е т о ю ц и х о б ' є д н а н ь б у л о у с у н е н н я ч у ж о г о в п л и в у н а с п р а в и П о л ь щ і . Галицька к о н ф е д е р а ц і я в цьому виражала прагнення і рішення Покуття. М е ш к а н е ц ь Ісакова (Коломийської округи) ротмістер хоругви канівського старости Т в а р д о в с ь к и й д о в ш и й час о б о р о н я в Станиславів. Н а р е ш т і місто захопило

російське

конфедерація

військо,

зазнала

остаточної

поразки в Підгаєцькій битві. С е р е д цих заворушень вірменські купці були змушені шукати притулку в сусідній Угорщині, н а щ о 1769 року дала дозвіл імператриця Марія-Терезія. З г о д о м ліквідація к о р д о н у у м о ж л и в и л а п о в е р н е н н я вірмен назад до Русі. 1770 року в Станиславові знову був мор,

який

забрав

життя

багатьох

мешканців. На згадку про це лихо отці єзуїти вибудували на с в о є м у хуторі (при вулиці Вірменській, чи Брукованій) порожній усередині кам'яний стовп, я к о г о т е п е р у ж е не і с н у є .

Кам'яний Рис

стовп.

соколовського 11

1772 року Галичина п е р е й ш л а під правління Австрії, і тоді становище міста поліпшилося. Тоді в С т а н и с л а в о в і зліквідували д в а ч и н и - отців єзуїтів р а з о м з їхньою колегією і отцівтринітарів. Так с а м о зліквідували латинську колеґіату. Н а т о м і с т ь з а с н у в а л и с п і л ь н и й ц в и н т а р д л я всіх м е ш к а н ц і в католицьких обрядів при вулиці Тисменицькій, запровадили окружне правління і дворянські суди, відкрили гімназію (1783), нормальну окружну школу (1784), дівочу школу (1787). Українські парафіяни побудували церкву Воскресіння*. 1792 року Косаковська відпродала с т а н и с л а в і в с ь к и й ключ (до якого входили місто Станиславів, містечко Лисець, села Крихівці, О п р и ш і в ц і , Чукалівка, К н я г и н и н , Рибне, Пациків, Угринів, Пасічна, Радча, Павлівка, Стебник, Посіч, Майдан, Старий Лисець і Драгомирчани) разом з б о р г о м 1 388 217 золотих своєму братові Протові Потоцькому за два мільйони польських золотих. Ч е р е з д е с я т ь років, у т р а т и в ш и м а й ж е в е с ь с в і й м а є т о к , він віддав ті д о б р а у в л а с н і с т ь і під у п р а в л і н н я ц і с а р с ь к о - к о р о л і в с ь к і й п р о к у р а т о р и , і аж після к р и д а л ь н о г о розділення місто Станиславів п е р е й ш л о у власність релігійного фонду. З а м о к П о т о ц ь к и х п е р е т в о р е н о на в і й с ь к о в и й ш п и т а л ь , і р о з п о ч а т о р о з б і р міських мурів з боку Галича (старі розказують, наказ у р я д у п р и п а в н а в е л и к е у к р а ї н с ь к е с в я т о , т а н е з в а ж а ю ч и н а ц е , українські г р о м а д я н и були змушені працювати в цей д е н ь на знесенні фортифікацій).

В'їзна брама до палацу * Українська церква Воскресіння була побудована у 1670-х рр. Вона стояла на місці теперішньої с и н а г о г и 12

1808 року ж и д и о б г о р о д и л и стіною свій цвинтар при вулиці Тисменицькій. 1809 року 16 польських уланів в ч и н и л и тут д е м о н с т р а ц і ю , яка відома і в інших містах. 1813-го організовано кримінальний суд. 1816-го при гімназії відкрито кафедру агрономії.

1817-го засновано міську раду і

призначено комісаріат шляхів. Завдяки таким корисним починанням і довголітньому мирові при і м п е р а т о р о в і А в с т р і ї Ф р а н ц о в і І з а к о р о т к и й час С т а н и с л а в і в с т а в о д н и м із п е р ш и х о к р у ж н и х міст Галицької Русі як за рівнем п р о м и с л о в о с т і і торгівлі, так і за в е л и ч и н о ю . Д о б р о б у т д о з в о л я в у с і л я к о п о к р а щ у в а т и м і с т о . Тоді в п о р я д к у в а л и у п р а в л і н н я м і с ь к и м и к о ш т а м и . Д о з в о л и л и б у д у в а т и л и ш е кам'яні б у д и н к и , а с т а р і д е р е в ' я н і б у д и н к и - більшість яких с т о я л а на с а м о м у Ринку - з н о с и л и с я . Ч и с т и л и , б р у к у в а л и і п р и к р а ш а л и в у л и ц і , г о с т и н ц і і г р о м а д с ь к і м а й д а н и в місті і передмістях. Запровадили освітлення міста. Будували канали. Засипали більшість ровів. Для війська винайняли казарми. Цвинтар обнесли муром. Розширили поліцію і прилагодили пожежне обладнання. Великі заслуги в цьому належать начальникові окружної управи блаженної пам'яті Францові Краттерові. Його стараннями закладено г р о м а д с ь к и й парк, який досі називається Краттерівкою, і в у л и ц ю Краттерівську, яка з'єднує Бруковану з Л и п о в о ю .

Краттерівка 13

Але найбільшою його заслугою м о ж н а вважати побудову нового гостинця через Делятин, Микуличин, недоступні гори Карпати до У г о р щ и н и , я к и й з а в е р ш и л и 1 8 4 7 року, і він н а б а г а т о п о л е г ш и в п о є д н а н н я Галичини з у г о р с ь к и м краєм. Двічі С т а н и с л а в і в відвідував і м п е р а т о р А в с т р і ї - 1 8 1 7 - г о і 1 8 2 3 - г о . До значніших п о ж е ш у новіших часах м о ж н а з а ч и с л и т и п о ж е ж у 1826 року, к о л и з г о р і л и ж и д і в с ь к а ш к о л а , л а з н я , в і й с ь к о в а с т р а ж н и ц я і 16 домів. Дві інші п о ж е ж і с т а л и с я тут 1 8 2 7 - г о і 1 8 3 5 - г о , коли двічі з г о р і л о Галицьке п е р е д м і с т я п о о б и д в а боки б р а м и . 1830-го в п р о в а д ж е н о цісарсько-королівську адміністрацію податків. 1831

року а з і й с ь к а х о л е р а з а б р а л а кілька т и с я ч м і с ц е в о г о

населення. С т а р а н н я м и с т а р о с т и М і л ь б а х е р а в 1838 р о ц і в с т а н о в л е н о с т а т у ю Ф р а н ц а І на площі й о г о імені, з ' я в и л и с я дві нові вулиці, названі на честь цісаря Ф е р д и н а н д а і генерала Лянґенава, і міська лікарня. 1851 року Станиславів відвідав імператор Ф р а н ц - Й о с и ф І. З а н а й в и щ о ю п о с т а н о в о ю від 8 т р а в н я 1 8 5 0 р о к у т у т м а є б у т и заснована

Станиславівська єпархія,

до

якої належатимуть

Станиславівський, Коломийський, Чортківський округи та князівство Буковинське.

Вулиця Широка (тепер Січових стрільців) 14

Вулиця Брукована (тепер Гетьмана Мазепи)

НАЗВИ І ЧАСТИНИ МІСТА Станиславів - місто в к о л и ш н і й землі Галицькій Руського в о є в о д с т в а , з а А в с т р і ї о к р у ж н е і п о в і т о в е м і с т о Східної Галичини. Й о г о п е р е д м і с т я - Галицьке, Т и с м е н и ц ь к е і Л и с е ц ь к е . Головні в у л и ц і : Галицька, Т и с м е н и ц ь к а , Б р у к о в а н а (назва п о х о д и т ь від м о щ е н н я р і ч к о в и м к а м е н е м , к о л и с ь в о н а н а з и в а л а с я В і р м е н с ь к о ю ) . Бічні вулиці м і с т а : Б е л ь в е д е р с ь к а , Ш и р о к а , Л и п о в а (до 1800 р о к у н а ній було заледве 16 домів — хоч на інших було ще м е н ш е , н а й з а с е л е н і ш и м и були вулиці Брукована і Галицька), Середня, Каліцька, або О п р и ш і в с ь к а ( к о л и с ь т у т м е ш к а л и п е р е в а ж н о каліки і немічні. На ч е с т ь д о н ь к и П о т о ц ь к о г о Софії, котра опікувалася х в о р и м и й у т р и м у в а л а тут кілька д о м і в д л я них, в у л и ц ю н а з и в а л и щ е « З о с и н о ю волею»), вузька Тисменицька, вузька Заболотівська, Вірменська (колишня Тринітарська), Жидівська, Ф е р д и н а н д а . В місті були п л о щ а Ф е р д и н а н д а і кілька і н ш и х , щ о н е м а л и в л а с н о ї н а з в и * . * Т и с м е н и ц ь к а - п о ч а т о к в у л . Н е з а л е ж н о с т і до п е р е т и н у з вул. С і ч о в и х стрільців, Б р у к о в а н а - Гетьмана М а з е п и , Ш и р о к а - Січових стрільців, Л и п о в а - Ш е в ч е н к а , С е р е д н я - Ч о р н о в о л а , Каліцька - К о н о в а л ь ц я , в у з ь к а Т и с м е н и ц ь к а - Н е з а л е ж н о с т і за п е р е т и н о м з в у л . С і ч о в и х с т р і л ь ц і в , в у з ь к а З а б о л о т і в с ь к а Ф р а н к а , Ж и д і в с ь к а - вул. П л о щ а Р и н о к , Ф е р д и н а н д а - Н и з о в а . 15

РОЗМІЩЕННЯ Станиславів р о з т а ш о в а н и й на розлогій рівнині між 4 2 - м і 4 3 - м Градусами д о в г о т и * та 48-м і 49-м г р а д у с а м и ш и р о т и . З двох боків він о т о ч е н и й р і к а м и - З о л о т о ю Б и с т р и ц е ю на півдні і д р у г о ю Б и с т р и ц е ю н а п і в н о ч і , які, з л и в а ю ч и с ь п е р е д Д н і с т р о м , у т в о р ю ю т ь півострів. На північно-східному боці відкривається вид на село Вовчинець і прямий хребет гори за ним, який укритий п и ш н о ю рослинністю. Цей хребет щедро забезпечує матеріалом (гіпсовим каменем і вапняком) будівництво кам'яниць. Південніше видніється повітове місто Т и с м е н и ц я . А на с а м о м у півдні в и д н о рівнину і Буковинські та Станиславівські Карпати. З південно-західного боку С т а н и с л а в о в а лежить село Крихівці, на заході - с е л о Загвіздя і л і с и . На півночі, відразу за рікою і Галицьким м о с т о м - Пасічна. Трохи на північний схід - село Угринів з помітною здалека с а д и б о ю поміщика. За і н ш о ю р і к о ю і Т и с м е н и ц ь к и м м о с т о м зі с х о д у на захід ідуть с е л а : Піддужжя, Микитинці, Угорники, Хриплин, Черніїв, Опришівці. З південно-західного боку міста є став, що п р о с т я г а є т ь с я від Крихівців. У ньому збирається вода з Бистриць і урухомлює чотири млини. Кажуть, що п о п р и місто колись протікав такий ш и р о к и й потік, уздовж якого стояли млини, що вода доходила аж до магістрату і м'ясних рядів. І на місці, де п р о д а ю т ь худобу, був колись став, а в о д и розтікалися аж за г р е б л ю п р и г р о м а д с ь к о м у гостинці (вліво, я к щ о йти з міста). Колись місто закінчувалося вже за ц е р к в о ю С в я т о г о И о с и ф а , і з обох боків Т и с м е н и ц ь к о ї д о р о г и були поля. Щ о й н о після Барської конфедерації ж и д и збудували т р и заїзди, через що ту частину назвали «При трьох домах». У Станиславові були три рогачки: на вулицях Галицькій, Тисменицькій і Брукованій. Тепер залишилася лише одна на Галицькій. * За с у ч а с н и м відліком Станиславів р о з т а ш о в а н и й між 2 4 - м і 2 5 - м Градусами східної довготи. Ш и р о т а - незмінна. 16

І. ПРО ЦЕРКВИ ГРЕКО-УКРАЇНСЬКІ Ще перед наданням містові засновної грамоти 14 вересня 1658 року дав Андрій Потоцький мешканцям греко-українського обряду п р и в і л е й * , в я к о м у д о з в о л я є т ь с я б у д і в н и ц т в о ц е р к в и п р а в о р у ч біля валу, я к щ о й т и від міста до міських воріт. Ц е р к о в н е б р а т с т в о наділяється правом управляти церквою та вибирати священиків (обраних з а т в е р д ж у є в л а д и к а і п о г о д ж у є з в о є в о д о ю чи й о г о с п а д к о є м ц я м и , а якби вибрані в и я в и л и н е с т а р а н н і с т ь і н е п о р о з у м і н н я , то їх вільно усувати і на це місце с т а в и т и інших). В о є в о д а звільняє духовних осіб, школу, ш п и т а л ь , п а л а м а р я , п р о с ф о р н и ц ю і с т а р ш о г о б р а т а від у с і х м і с ь к и х і замкових п о в и н н о с т е й . Щ о д о церковного порядку, то для названих осіб в с т а н о в л ю є т ь с я спеціальний суд декретів, після якого м о ж н а апелювати л и ш е до воєводи чи його спадкоємців. При церкві повинен б у т и о д и н у ч и т е л ь д л я всіх д і т е й . Й о м у м о ж н а н а в ч е н и х д і т е й п о с и л а т и д о і н ш и х ц е р к о в , б е р у ч и п р и ц ь о м у п л а т у від них. П о ж е р т в и н а ц е р к в у слід приймати без жодних ускладнень (операцій) за правом магдебурзьким і міським. Стосовно обрядів і урочистих церковних богослужінь братствові надається така с в о б о д а , яка була у Львові. Старший брат має наглядати за чужими жебраками (убогими старцями) і може їх за п р о в и н и карати разом зі с к а р б о в и м урядом. Як с в і д ч и т ь п р о т о к о л с е р в і т у т н о ї комісії з 1 8 6 4 року, в Станиславові раніше було ч о т и р и церкви, на р е м о н т яких напостійно зобов'язався надавати матеріал Загвіздянський маєток. П р о д в і ц е р к в и - м а т і р н у і д о ч і р н ю в м і с т і і ще о д н у д о ч і р н ю в Княгинині можна дізнатися із церковної інвентаризації, що: 1 . к о л и ш н я м і с ь к а ц е р к в а (матірна) В о с к р е с і н н я Г о с п о д н ь о г о б у л а збудована за грецьким о б р я д о м українськими громадянами з д е р е в а на кам'яних підвалинах у 1787 році**. Вона стояла збоку на неохайній жидівській вулиці, паралельно теперішньої вірменської церкви, поруч з б у д и н к о м , п р и з н а ч е н и м нині для сотрудників української парафії, і могла вмістити л и ш е 500 л ю д е й . На дзвіниці б у л о т р и великі д з в о н и і о д и н м а л и й . Щ о д о ц е р к о в н и х р е ч е й , т о с а м и х с в я щ е н и ц ь к и х р и з тут було 14 фелонів - частково ш о в к о в и х , а р е ш т у * Рік на привілеї виписаний нечітко. Сучасні дослідники схильні читати й о г о як 1669 рік. ** Див. п р и м і т к у на с т о р . 12. У 1787 році церква, о ч е в и д н о , була реконструйована. 17

дамаскійських. Церковний документ, що слугував заснованою г р а м о т о ю , н а д а н и й 1 т р а в н я 1 7 5 5 року. П р и с а м і й м а т і р н і й ц е р к в і н е було парафіяльного житла, л и ш е з лівого боку стояв будиночок, званий ш к о л о ю , а з п р а в о г о - г р е к о - к а т о л и ц ь к и й ш п и т а л ь . Ш к о л а - на м і с ц і нинішньої оселі українського пароха - була д е р е в ' я н о ю , без комина і п о м о с т у . Так с а м о б у в з б у д о в а н и й і ш п и т а л ь . Ш к о л а м а л а д в і к і м н а т и і служила - здається - для навчання дітей співу і церковних правил. У шпиталі було чотири кімнати. В 1806 році школа потребувала ремонту, а л і к а р н я б у л а цілком п о н и щ е н а і м а л о н е в а л и л а с я . М а т і р н у церкву, щ о з а в а л и л а с я 1815 року*, р о з і б р а л и і продали.Так с а м о і ш к о л у зі ш п и т а л е м . Місце, де була церква, т е п е р незабудоване і служить вулицею, яка провадить до військової пекарні. Велику частину колишнього цвинтаря тепер зайняли ж и д и . Колись тут х о р о н и л и померлих, п р о щ о свідчать з н а й д е н і під ч а с б у д і в н и ц т в а к а м е н и ц і л ю д с ь к і кістки. 2.

Стара

церква

Успенія

Пресвятої Діви

(дочірня)

на

Тисменицькому передмісті збудована за східним обрядом з дерева в 1764 році. Вона вміщала не більше як 150 осіб. П р и вході до неї б у л и с х о д и , які в е л и н а Г а л е р е ю , д е с т о я л а к а п л и ц я з о б р а з о м с в я т о ї Варвари**. В день святої В а р в а р и тут був х р а м , на який с х о д и л о с я б а г а т о л ю д е й , щ о б о т р и м а т и відпуст, у д і л е н и й П а п о ю Р и м с ь к и м . Римська булла, яка це засвідчувала, д е с ь пропала. Церковний документ, який с л у ж и т ь е ж е к ц і й н о ю г р а м о т о ю , в и д а н и й 13 квітня 1772 року. П р и цій церкві був б л а г е н ь к и й д е р е в ' я н и й б у д и н о ч о к , у * У 1815 році церква Воскресіння завалилася невдовзі після відправи денної Служби Божої. На щастя, всі л ю д и вже в и й ш л и із церкви. Один с т а р ш и й священик згадує про таку цікаву подію: ця церква була збудована з д е р е в а поспішно і ненадійно, бо на цьому ж місці невдовзі мала будуватися кам'яна церква. Але сталося так, що тодішній галицький офіціал Завадовський за г р о ш і , які були зібрані на будову церкви у краю, навіть купив у Молдавії величаву карету для владики, коли заступав й о г о на сеймі у Варшаві. І так не стало г р о ш е й на будову кам'яної церкви, а тим часом провізорична дерев'яна церква завалилася і залишилися тільки кам'яні підвалини. К а р е т и в л а д и к а не п р и й н я в , і її т р и м а л и в о к р е м і й в о з і в н і п р и парафіяльному д о м і . Д о р о г о ц і н н о с т і з неї п о к р а л и вуличні злодії. А з внутрішньої о б б и в к и був з р о б л е н и й ч е р в о н и й ф е л о н , я к и й існує д о с і . (Прим, авт.) ** У праці «Пам'ятки міста Станиславова» Садок Баронч вказує, що біля 1720 року або пізніше мала бути збудована церква Св. Варвари разом з житлом для дяка при Зосиній Волі, чи Каліцькій вулиці. (Прим, авт.) 18

я к о м у від 1 8 0 6 р о к у ж и в у к р а ї н с ь к и й п а р о х . У 1 8 4 6 р о ц і т у т п е р е с т а л и п р а в и т и б о г о с л у ж і н н я . Ц е р к в у і б у д и н о ч о к р о з і б р а л и , а речі п е р е н е с л и д о т е п е р і ш н ь о ї м а т і р н о ї ц е р к в и ( к о л и ш н і й є з у ї т с ь к и й к о с т е л ) . Тутешні українці, не м а ю ч и власної ц е р к в и , м о л и л и с я Богові у вірменській і поєзуїтській церквах. 3. Церква

Святого

Миколая

стояла,

кажуть,

на

нижчій

З а б о л о т і в с ь к і й вулиці. Більше п р о неї н е в і д о м о нічого. 4. Там, де т е п е р церква в п о є з у ї т с ь к о м у костелі, колись мала б бути українська церква Введенія в Храм Пречистої Діви. На це вказує в и г о т о в л е н а 1675 р о к у ч а ш а з т а к о ю н а з в о ю , яка з б е р і г а є т ь с я у теперішній церкві. Тепер українці Станиславова користуються однією д о б р о т н о ю кам'яною церквою, переробленою з поєзуїтського костела. Вони о т р и м а л и ї ї від у р я д у п і с л я п р о х а н н я , я к е в о н и н а д і с л а л и д о Й о г о В е л и ч н о с т і Ф е р д и н а н д а . Ц е р к в а н а з и в а є т ь с я так, я к д а в н я , с е б т о Воскресіння Христового. Визначні п р е д м е т и : з г а д а н а ч а ш а з н а п и с о м 1675 року. На дзвіниці є п'ять дзвонів, п е р е н е с е н и х з давніх церков, з т а к и м и н а п и с а м и : 1 ) «Року Б о ж о г о 1 7 4 5 м і с я ц я в е р е с н я , д н я п е р ш о г о . С е й дзвін

сооружений

граді

Станиславові до церкви храму воскресіння Господа Бога і Спаса нашого

Ісуса

Христа

за

протопресвітера превелебного Отця Стефана Завадовського за старанієм і коштом цілого брацтва

славетних

панів

міщан

Станиславовських за проводом Іоана

Марценовича старшого

б р а т а на т о й час будучого». На краях: «Рукоділіє на хвалу Б о г а в

Трійці

єдиного

Михаїла

Бобовського, лудвисаря Бродського». З о д н о г о боку на дзвоні зображений святий Михаїл, на д р у г о м у - М а т и Б о ж а ; 2) «Року Б о ж о г о 1797» 3 о д н о г о боку Розп'яття,

другого

Греко-католщький кафедральний

собор 19

Б л а г о в і щ е н н я ; 3) п о л ь с ь к о ю : «Дзвін д і д и ч н о г о м і с т а У с т я Р. Б. 1 7 2 9 » ; 4 ) п о л ь с ь к о ю « Ц е й д з в і н в и л и т и й с т а р а н н я м : O.B.O.S.O.Z.O.W. O.P. Anno 1721» із з о б р а ж е н н я м імен Ісуса і Марії; 5) «Dymytry Smolnicki Roku 1718 Teodor Markiewicz». Тут з б е р і г а ю т ь с я к н и г и , з а б р а н і з ц е р к в и м о н а с т и р я с е с т е р в а с и л і а н о к , я к а с т о я л а з а ч в е р т ь м и л і н а п і в н і ч н и й з а х і д від З а г в і з д я і з а в а л и л а с я 1 8 2 7 р о к у . Ц і к н и г и з а н е с е н і д о і н в е н т а р я ч и н у від 1 8 2 7 року: 1 ) Тріодіон к о л ь о р о в а 1666 року, 2) Л ь в і в с ь к е Є в а н г е л і є 1 6 9 0 року, 3 ) О к т о ї х К и ї в с ь к и й 1 6 9 9 року, 4 ) А п о с т о л Л ь в і в с ь к и й 1 7 1 9 року, 5) Литургікон, виданий Арсенієм Желиборським, єпископом Л ь в і в с ь к и м , 1646 року, 6) А н т о л о г і о н М о с к о в с ь к и й 1848 року, 7) Старий Апостол (укладений офіціалом Барвінським).

II. ПРО КОСТЕЛИ І МОНАСТИРІ РИМСЬКОГО ОБРЯДУ У цьому місті костелів р и м с ь к о г о о б р я д у було колись більше. Тепер тут є тільки о д н а парафіяльна церква такого обряду, а костели і м о н а с т и р і єзуїтів і тринітарів закриті від початків а в с т р і й с ь к о г о панування. Найдавніший костел Святого Йосифа згорів наприкінці XVIII с т о л і т т я .

Парафіяльний костел Вже в міській засновній грамоті 1662 року згадується закінчену будівлю костелу римського обряду за назвою Пречистої Діви, святого Андрія і Станіслава. 9 липня 1662 року в и д а н а ще о д н а грамота, яка з а с в і д ч у є б а г а т е в і н у в а н н я ц і є ї ц е р к в и і ї ї с л у ж и т е л і в н а вічні ч а с и . Цією дарчою грамотою Андрій Потоцький заснував римо-католицьку парафіальну церкву, надав їй власні м а є т к и , віно і п р и б у т к и . П р и з н а ч и в церкві пароха ( п е р ш и м був О. Бялачевський) і двох помічників, з о б о в ' я з а в ш и їх і їхніх наступників м о л и т и с я за с е б е і с в о ю с і м ' ю . Після й о г о с м е р т і тільки й о г о с п а д к о є м е ц ь р и м о - к а т о л и ц ь к о ї віри отримував право вибору священиків. А якби власник Станиславова був відлучений від р и м с ь к о ї ц е р к в и , п р а в о в и б о р у с в я щ е н и к а н а вільне місце зі всіма к о л я т о р с ь к и м и п о в н о в а ж е н н я м и н а д а є т ь с я Ординаріатові.

В і ч н е з а б е з п е ч е н я і в і н у в а н н я ц е р к в и п о л я г а є в т а к о м у : а) з частини села Пасічної,

купленої в благородного Станіслава

М е т е л ь с ь к о г о , з у с і м а д о б р а м и , які п о к у п е ц ь с а м н а б у д е ; б ) д о ц ь о г о додається чверть поля на передмісті Станиславова, чи точніше на місці с т а р о г о села Заболоття; в) якби

був пошкоджений млин у

П а с і ч н і й , т о д і п а р о х о в і м о ж н а м о л о т и хліб у всіх м л и н а х С т а н и с л а в о в а без оплати;

г)

церкві

н а л е ж и т ь д е с я т и н а з усіх фільварків

Станиславівського ключа; ґ) щороку призначається 600 польських з л о т и х , з а які п а р о х у т р и м у є ц е р к о в н и х с л у г ; д ) с т о л о в е в і д у с і х мешканців міста С т а н и с л а в о в а б е з різниці віри і стану - по 15 г р о ш і в з р и н к о в о г о б у д и н к у , п о ш і с т ь г р о ш і в від б у д и н к і в з а д н і х і у в у л и ц я х , від к о ж н о г о м ' я с н и к а п о о д н о м у к а м е н і о л и в и д л я ц е р к о в н и х л а м п а д ; е) у всіх лісах (крім д у б и н и за м і с т о м ) д о п у щ е н и й вільний в и р у б на п о б у д о в и , о п а л е н н я і всілякі г о с п о д а р с ь к і п о т р е б и п а р о х а і й о г о сотрудників. Крім ц и х б а г а т ь о х д а р і в , з а с н о в н и к н а д а є к о ж н о м у п а р о х о в і вічну владу не д о з в о л я т и вільні б о г о с л у ж і н н я нікому, крім г р е ц ь к о українського обряду і євреїв. Після т о г о , як з а с н о в н и к з а д о в о л ь н и в п е р ш і необхідні п о т р е б и міста,

він

ще значно збільшив

прибутки

римо-католицької

п а р а ф і я л ь н о ї ц е р к в и і о т р и м а в від к о р о л я М и х а ї л а не тільки п і д т в е р д ж е н н я всіх п о п е р е д н і х п р а в , але к о р о л і в с ь к и й д о з в і л н а в і д к р и т т я а к а д е м і ї в Станиславов!'. Тоді Л ь в і в с ь к и й є п и с к о п Ян Тарновський 1669 року іменував парафіяльну церкву в Станиславові колеґіатою. Капітула колеґіати складалася з трьох прелатів і чотирьох каноніків, чиїм о б о в ' я з к о м було викладання в академії під керівництвом р е к т о р а . Довкола колеґіати були дерев'яні б у д и н к и , в яких жили с в я щ е н и к и . С е р е д них була і б у р с а , чи школа співу для церковних співаків. Заснування

колеґіати

республіка

підкріпила

ухвалою

В а р ш а в с ь к о г о с е й м у 14 січня 1677 року. 1679 року син Андрія Станіслав П о т о ц ь к и й переніс у цю колеґіату мощі святого Вікентія, які, п е р е б у в а ю ч и в Р и м і , о т р и м а в як д а р від п а п и Інокентія XI. 1739

року

Йосиф

Потоцький

власним

коштом

оздобив

побільшив колеґіату, п р о що н а г а д у ю т ь в м і щ е н и й назовні г е р б П и л я в а та початкові й о г о літери і рік зі східної с т о р о н и и.РЖН.Р,.1737. 21

Колеґіата

це

величава

гарна

споруда,

збудована

хрестоподібно з трьома вежами, середньою - у флорентійському стилі і д в о м а м а л и м и на - фронтоні. Вона п и ш н о п р и к р а ш е н а всередині,

вівтарі

позолочені

наповнені

прегарними

с к у л ь п т у р а м и , а в е л и к и й в і в т а р у ц е р к в і і д в а бічні в к а п л и ц і з л і в о г о боку зроблені на чотирьох високих колонах із закордонного мармуру. На г о л о в н о м у вівтарі є щ е д р о п р е к р а ш е н е с р і б л о м і золотом зображення Зачаття Пресвятої Діви. В каплиці з правого б о к у у вівтарі є м а р м у р о в и й гріб с в я т о г о Вікентія, в каплиці з лівого боку - вівтар святого Й о с и ф а . Окрім цих визначніших, тут р о з т а ш о в а н і щ е і н ш і бічні в і в т а р і і м о щ і м у ч е н и к і в с в я т о г о Є в с т а х і я , святого Ф л о р і а н а і святого Маврикія. Над входом до церковної скарбниці і ризосховища можна бачити написи латиною. З п е р ш о г о напису ми д і з н а є м о с я , що п е р ш и й камінь нової церкви покладений 1673 року Львівським архієпископом Адальбертом К о р и ц и н с ь к и м , а закінчена будова посвячена 1703 а р х і є п и с к о п о м Йоаном Зелінським. Другий напис коротко перелічує заслуги П о т о ц ь к и х д л я цієї ц е р к в и . Варті у в а г и також тутешні о р г а н и . В підземеллі цієї святині р о з т а ш о в а н і м о г и л и п е р ш и х з а с н о в н и к і в і власників міста. Перед ф р о н т о м церкви на в и с о к о м у підніжжі стоїть статуя Зачаття Пресвятої Діви. Поруч зі с в я т и н е ю стоїть кам'яна дзвіниця з кількома д з в о н а м и . Біля 1 7 4 4 р . в і д б у л о с я у р о ч и с т е в м і щ е н н я н а д з в і н и ц і в е л и к о г о дзвона, похрещеного іменем святого Андрія. Урухомити цей дзвін могли заледве чотири л ю д и н и . На цьому дзвоні є такий напис: «lllustrissimus D o m i n u s J o s e p h u s a Potok P o t o c k i , Palatinus Poznaniae, M a g n u s Dux E x e r c i t u u m Regni Poloniae, Divini H o n o r i s Zelator, S a n c t o r u m T u f e l a r i u m Cultor, H u j u s C o l l e g i a t a e S t a n i s l a o p o l i e n s i s Fundator, M e O r b i Posuit et Populo Fidem - Anno Domini 1744 die 20 N o v e m b r i s - Me fecit Michael Bobowski, ludwisarz brodzki». За Австрії колеґіату закрили і церква називалася лише парафіяльною. 1782 року тут ще було т р и прелати і т р и каноніки. Ц е р к в у о б н о в л е н о і п о с в я ч е н о коло 1 8 7 4 року. Навпроти цього костелу є велика кам'яна будівля, звана ш п и т а л е м , п р а в д о п о д і б н о з б у д о в а н а П о т о ц ь к и м и . Там м е ш к а л и вбогі старці обох статей. 22

ПОРУЙНОВАНІ ЦЕРКВИ Й МОНАСТИРІ 1. Церква і монастир отців тринітарів За прикладом інших тодішніх власників Андрій Потоцький теж в и р і ш и в з б і л ь ш и т и в краї кількість м о н а с т и р і в і п о с т а в и т и з ц ь о г о п о г л я д у С т а н и с л а в і в н а р і в н і з і н ш и м и в е л и к и м и м і с т а м и . Тож в и д а в 1 6 ж о в т н я 1 6 9 0 р о к у у Галичі д а р ч у г р а м о т у , я к о ю п е р е д а в н а користь майбутніх станиславівських тринітаріїв 17 000 польських золотих. Повернувшись згодом з Варшави до Станиславова, Потоцький відразу наказав приготувати потрібний будівельний матеріал

для

спорудження

тимчасового

монастирського

п р и м і щ е н н я . Влітку т о г о ж р о к у п о р у ч і з з а м к о м у ж е с т о я л а д е р е в ' я н а церква Святої Трійці і Б о г о р о д и ц і . Сам м о н а с т и р д о б у д о в а н о за Й о с и ф а Потоцького, вже після с м е р т і й о г о батька. Після о т р и м а н н я 12 л ю т о г о 1691 року потрібної з г о д и Львівського ординаріату на відкриття цього нового закладу канонік Станиславівської капітули С т е ф а н Барвінкевич п р о в і в 18 г р у д н я у р о ч и с т и й вхід т р и н і т а р і в до м о н а с т и р я . 1693 року тринітарі з а п р о в а д и л и в л а с н и й новіціат. 13 квітня 1718 року П о т о ц ь к и й п р и м н о ж и в віно ц ь о г о м о н а с т и р я , д а р у в а в ш и йому 20 000 злотих і відступивши в його власність ш м а т землі. Таким чином, замість шістьох монахів тут змогло жити вісім. 11 ч е р в н я 1718 року тринітарі в п р и с у т н о с т і а р х і є п и с к о п а С к а р б к а і багатьох дворян заснували у своїй домівці шкаплерне братство святої Трійці. Полковник Павло Нитославський виказав намір побудувати за власний кошт кам'яну церкву замість дерев'яної. Однаквін помер ще п е р е д з а к і н ч е н н я м б у д о в и в 1 7 2 7 р о ц і . Тоді ц і є ю с п р а в о ю з а й н я в с я його син Ф р а н ц Нитославський, і 5 липня 1732 року в розпорядження монахів віддали новий дім Божий, до т о г о ж оздоблений коштом Нитославського і його дружини Куницької гарним вівтарем та всіляким церковним начинням. Уррчисте входження монахів у нову с в я т и н ю п р о в а д и в канонік Ґнезного і декан Станиславівської капітули Дзялинський. 27 листопада д е р е в ' я н и й костел розібрано, а тіла померлих монахів і м и р я н перенесено звідти в новозбудовану святиню, названу іменем святих апостолів Петра і Павла. 23

12 червня 1738 року тринітари заснували братство серця Ісусового, що урочисто відправив у присутності багатьох дворян руського воєводства декан Кам'янецький і кустош Станиславівської капітули Ігнатій Б о р ж и м а . У т і м костелі був щ е ч у д о д і й н и й о б р а з С п а с и т е л я , щ о падає під х р е с т о м . Його урочисто п о в е р н у л и в костел після того, як з а м к о в и й слуга Оржендовський зберіг його в палаці власника. Образ п о м і щ е н и й у п р о с т о р і й каплиці, яку п р и к р а с и в п и ш н и м вівтарем с м о л е н с ь к и й в о є в о д а Станіслав П о т о ц ь к и й . Крім ц ь о г о , тут був ще чудодійний образ святого Фелікса Валезія. Щ о й н о після приходу австрійського панування тринітарі покинули Станиславів. їхній костел , який мало не валився після двох п о ж е ж , р о з і б р а л и після 1 8 2 0 року, а м о н а с т и р 1 7 8 6 р о к у п е р е т в о р и л и на садибу цісарсько-королівського крайового шляхетного суду і в'язницю для злочинців.

2. Церква і монастир єзуїтів З д а є т ь с я , Й о с и ф П о т о ц ь к и й з а к л и к а в с ю д и є з у ї т і в н а п р и к і н ц і XVII століття. І він, і й о г о д р у ж и н а з Л е щ и н с ь к и х усіляко д о п о м а г а л и у б у д і в н и ц т в і к о с т е л у й у т р и м а н н і м о н а с т и р я . Біля 1 7 1 7 р о к у П о т о ц ь к и й передав в управу єзуїтам занепапу академію. Громада справила тоді величаву триповерхову колегію і заснувала навчальний заклад для польської шляхетської молоді. Н а п о ч а т к у а в с т р і й с ь к о г о п а н у в а н н я в Галичині є з у ї т с ь к и й о р д е н розформували, і тоді ж єзуїти перестали існувати в Станиславові. Славно, що в тутешньому єзуїтському монастирі жив відомий Лісганіх, котрий укладав тут с в о ю географічну мапу Галичини. Поєзуїтський костел призначили для військовиків і тутешніх с т у д е н т і в . Т е п е р він є у к р а ї н с ь к о ю п а р а ф і я л ь н о ю ц е р к в о ю . В монастирському приміщенні розташовані цісарсько-королівські о к р у ж н і у п р а в л і н н я , а в колегії від 1784 р о к у - гімназія і н о р м а л ь н е училище. К р і м п е р е л і ч е н и х тут ц е р к о в л а т и н с ь к о г о о б р я д у , в С т а н и с л а в о в і була ще дерев'яна церква Святого Йосифа на Тисменицькому п е р е д м і с т і . В о н а з б у д о в а н а к о л о 1 7 2 8 року, а з г о р і л а н а п р и к і н ц і XVIII століття.

3. Вірменська церква Побудувавши тутешнім вірменам дерев'яну церкву, Андрій Потоцький забезпечив її прибутки в грамоті, наданій 23 травня 1 6 6 5 року. В н і й п р и з н а ч а є т ь с я ц е р к в і х у т і р з в и з н а ч е н о ю ч а с т и н о ю поля в Княгинині, млин з одним каменем в Угринові, який з кожної чверті мав віддавати с в я щ е н и к о в і 20 золотих. Крім т о г о , з а с н о в н и к на п е р ш и й час видав с в я щ е н и к о в і с у к н о на п о т р і б н и й одяг. П р и церкві побудовано дім для житла і виділено г о р о д для пароха. Освячував

церкву Деодат

архієпархії 17 червня Пречистої Діви

Нерсесович

суфратом

Львівської

1700 року. В о н а о т р и м а л а ім'я Зачаття

Марії.

При такій

нагоді згаданий єпископ

п о с т а н о в и в , щ о б у С т а н и с л а в о в і д в і ч і н а рік в і д б у в а л и с я д у х о в н і с и н о д и . Такі с и н о д и п р о і с н у в а л и д о с м е р т і є п и с к о п а . Н а н и х з'їжджалися

вірменські

священики

Поділля

Покуття

о б г о в о р ю в а л и с п р а в и своїх церков. Від 1742 року ікону Матері Б о ж о ї в і р я н и ш а н у в а л и як чудодійну. Тоді в і р м е н и з і б р а л и з н а ч н и й фонд, до якого доклалися Й о с и ф Потоцький та інші діячі, для п о б у д о в и к а м ' я н о ї ц е р к в и . її д о к і н ч и л и біля 1763 року й о с в я т и в архієпископ Авґустинович. стилі,

має

дві

овальні

Церква збудована в італійському

вежі

спереду і великий купол усе редині, прикрашений образом Богородиці з дитинкою Ісусом. В и з н а ч н и м и тут є чудотворна ікона

Пречистої Діви

великому

вівтарі,

Марії у прегарні

ф р е с к и на стінах, створені колись художником Яном Солецьким, і Галерея колонах,

на

14-ти

великих

прикрашена фігурами

апостолів. 1800 року церква була ще нештукатурена всередині. Біля 1832 року вона потребувала ремонту. її д о в ж и н а - 18 с а ж н і в , а ш и р и н а с і м . Над р и з о с х о в и щ е м і с к а р б о м є г а р н і ж и т л о в і п а л а т и . На д з в і н и ц і є

Вірменська

церква 25

великий дзвін, названий іменем святого СТефана й освячений а р х і є п и с к о п о м А в ґ у с т и н о в и ч е м 1 4 ч е р в н я 1 7 1 8 року. У п и в н и ц і в р и з о с х о в и ї д і с т о ї т ь с т е л а ж з к і л ь к о м а с о т н я м и книг. У с в о ї й праці Баронч відзначає між і н ш и м гарно в и д р у к у в а н и й п р и м і р н и к х р о н і к и «Miechowity» і «Postylka k a t o l i c k a Wujka» з 1 5 7 3 року. С е р е д р у к о п и с і в з н а ч н о ю є збірка актів із 114-ти а р к у ш і в у ш к і р я н і й палітурці інфоліо. 11

січня

1688 року а р х і є п и с к о п Вартан Ґунанян під час

канонічної візитації затвердив 29 статутів уже заснованого тут Братства Зачатія Діви

Марії. Скарбницю цього церковного

товариства з часом перетворили на народний банк,

який

забезпечував платню священикам і церкві і надавав д о п о м о г у вбогим вірменам. Після закриття банку в Станиславові 22 грудня 1803 року с у м у 69 808 польських злотих помістили у Львівському вірменському банку. В і д с о т к и від цієї с у м и щ о р о к у с т а н о в л я т ь 175 р и н с ь к и х 5 5 с р і б н и х к р . , які о т р и м у є с т а н и с л а в і в с ь к и й в і р м е н с ь к и й с в я щ е н и к . К р і м ц ь о г о і кількох м е н ш и х в к л а д і в , т у т е ш н я в і р м е н с ь к а п а р а ф і я м а є н а р о д н у облігацію з 9 січня 1787 року на 6 2 5 золотих р и н с ь к и х із щорічним прибутком 11 ринських 27 корон. А також о т р и м у є щороку 250 ринських із фундації Великого коронного гетьмана Й о с и ф а Потоцького.

ГЕРБ МІСТА СТАНИСЛАВОВА Герб

міста Станиславова:

Відкриті фортечні ворота з т р ь о м а вежами і полтретя христа посеред отвору. Вірменський магістрат свої грамоти скріплював печаткою із зображенням ягнятка з хоругвою, що стоїть на книзі; перед к н и г о ю розміщений

герб

Пилява,

навколо - вірменський напис.

РАТУША Ратуша. Ця величава дев'ятиярусна кам'яна споруда стоїть саме п о с е р е д и н і головної міської площі. Вона збудована у вигляді хреста, має круглу вежу з куполом. Колись й о г о з а в е р ш у в а л о з о б р а ж е н н я с в я т о г о М и х а ї л а , щ о п о б о р ю є д и я в о л а у вигляді д р а к о н а . Але ц е й знак у т р и м а в с я н а с в о є м у м і с ц і з а л е д в е 100 р о к і в , з а к и н е б у в з в а л е н и й б у р е ю . Біля 1825 р о к у й о г о з а м і н и л и з а л і з н и м ц і с а р с ь к о - к о р о л і в с ь к и м а в с т р і й с ь к и м о р л о м . Н а рівні п ' я т о г о я р у с у вежі р о з м і щ е н и й г о д и н н и к з ч о р и т м а ц и ф е р б л а т а м и , а нижче - м е ш к а н н я трубача і Галерея, з якої о г о л о ш у ю т ь г о д и н и і п о в і д о м л я ю т ь мешканців п р о пожежі. (Під с а м о ю Галереєю з південного боку колись було бляшане зображення ж и д а , щ о т р и м а в н а с в о ї й голові в е л и к и й б у х а н е ц ь хліба. Ц е п о к а з у в а л о р о з м і р хліба, я к и й у ті ч а с и м о ж н а було к у п и т и за о д и н п о л ь с ь к и й г р о ш ) . На н и ж ч и х п о в е р х а х є п р и м і щ е н н я д л я п о л і т и ч н и х з л о ч и н ц і в , а на д р у г о м у поверсі флігеля - склад мундирів і військового с п о р я д ж е н н я д л я місцевої з а л о г и . В цих кімнатах к о л и с ь відбувалися засідання містян. Д о р а т у ш і в е д у т ь тільки о д н і в о р о т а з м і с ь к и м г е р б о м . Н а п е р ш о м у п о в е р с і д о в к о л а всієї с п о р у д и містяться к р а м н и ц і , які в и н а й м а ю т ь купці.

Станиславів на початку XIX ст. Вид на міську ратушу. Фрагмент репродукції картини Е. Кронбаха 27

ЯРМАРКИ І ТОРГИ У з а с н о в н і й г р а м о т і д л я С т а н и с л а в о в а від 1 6 6 2 р о к у в к а з у є т ь с я , що для користі с в о г о міста Андрій Потоцький д о б и в с я трьох головних чотиритижневих ярмарків: на святого Станіслава, святого Андрія і на Різдво Пречистої Діви Марії. Торги були також у неділю і четвер. У п е р ш і й книзі вірменського магістрату зазначено, що ще за життя з а с н о в н и к а , в 1682 р о ц і , я р м а р к о в і дні з м і н и л и с я . Я р м а р к и п р и з н а ч е н о н а такі д н і з а у к р а ї н с ь к и м к а л е н д а р е м : н а Г о с п о д н є Б о г о я в л е н и я , н а с в я т о г о Ю р і я , на с в я т о г о Іллі і на В в е д е н н я Б о г о р о д и ц і . В К р а к і в с ь к о м у календарі

1707 року знаходимо, що в Станиславові ярмарки

в і д б у в а л и с я н а Т р ь о х Царів ( в л а с н е Б о г о я в л е н и я ) - ч о т и р и т и ж н е в и й , н а с в я т о г о Івана Х р е с т и т е л я ( ч о т и р и т и ж н е в и й ) , н а Р і з д в о П р е ч и с т о ї , на святого Андрія (за українським календарем). Тепер я р м а р к и відбуваються 1 травня (на худобу), 2 с е р п н я за новим стилем, 29 серпня за с т а р и м стилем, 6 і 17 жовтня за с т а р и м с т и л е м . А кожного тижня - т о р г и в п'ятницю і вівторок. Н а й в і д о м і ш и м з н и х є я р м а р о к р о г а т о ї х у д о б и на 1 т р а в н я під М и к и т и н ц я м и , на який п р и г а н я ю т ь тисячі биків з о к о л и ц ь і Б у к о в и н и , а звідти відправляють до О л о м о у ц я і Відня. На т о р г а х в и с т а в л я ю т ь багато полотен, сирої шкіри, пряжі, лляного і конопляного волокна, меду, воску і збіжжя. Торгівля п е р е б у в а є п е р е в а ж н о в руках жидів. Жиди

торгують

зерном,

угорськими

винами,

вовною,

Галантерейними товарами і биками. К о л о 1 7 7 4 р о к у в цій о к р у з і б у л и такі т о р г о в і ціни на з е р н о : к о р е ц ь * пшениці коштував 2 ринські (рейнські флорини), жита - 1 ринський ЗО к р . , я ч м е н ю - 1 р., в і в с а - 26 к р . , п р о с а - 2 р. ЗО к р . , г р е ч к и - 1 р. 15 к р . , г о р о х у - 2 р. ЗО к р . , к у к у р у д з и - 4 5 к р . 1 7 8 6 р о к у ц і ц і н и з р о с л и в д в і ч і . Так, с к а ж і м о , к о р е ц ь п ш е н и ц і коштував уже 4 р. Н е п о м і р н о п о д о р о ж ч а л а кукурудза. Замість колишніх 45 кр. за к о р е ц ь у ц ь о м у році платиться 2 р. 45 кр. Тобто на 2 р и н с ь к і б і л ь ш е , ніж 12 р о к і в т о м у . У д р у г і й половині т р а в н я 1866 р о к у ціна збіжжя в Станиславові була в с е р е д н ь о м у такою: метц** п ш е н и ц і коштував 5 Гульденів 25 кр., ж и т а - З ґ. 35 кр., вівса -1 ґ. 62 кр., картоплі - 2 ґ. 40 кр., с о т н а р сіна -1 ґ. 40 кр. А вже у д р у г і й половині ж о в т н я ц ь о г о р о к у м е т ц п ш е н и ц і коштував 3 ґ. 94 кр., ж и т а - З Г., я ч м е н ю - 2 ґ. 25 кр., вівса -1 ґ. 35 кр., с о т н а р сіна - 1 ґ. 40 кр. * Корець - старовинна міра об'єму. Дорівнює 100 літрам. ** Метц - староавстрійська міра сипких тіл. Дорівнює 61,5 літра. 28

НАСЕЛЕННЯ МІСТА, КІЛЬКІСТЬ ДОМІВ І ПРИБУТКИ, ДЕТАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МІСЦЕВУ ПРОМИСЛОВІСТЬ І ТОРГІВЛЮ В РІЗНІ ЧАСИ З а і н в е н т а р н и м о п и с о м 1777 року тут було 2 2 4 д о м о в л а с н и к и українсько-польських християн і 324 жидівські. Разом - 564. З них отримували 3006 польських золотих. Вірмени платили разом 600 золотих. У т о м у ж р о ц і в С т а н и с л а в о в і б у л о 17 к у п е ц ь к и х к р а м н и ц ь , ч и й загальний податок становив 2620 польських золотих. Спираючись на

грамоту Андрія

Потоцького

1662

року,

підтверджену Я н о м - К а з и м и р о м , ще й за Австрії велика купецька к р а м н и ц я (за в и н я т к о м тих, щ о м і с т и л и с я під р а т у ш е ю ) с п л а ч у в а л а до магістрату три польські золоті, або 45 корон. Мала крамниця платила д в а польські золоті, або ЗО кр, а дрібні т о р г о в ц і - з о л о т и й , а б о 15 кр. За зарізану вівцю платилося 3 кр. Урядова оцінка прибутків з домів міста і передмість Станиславова в 1 8 1 8 р о ц і з а ф і к с у в а л а такі ц и ф р и : А) м і с т о ( б е з п е р е д м і с т ь ) з р и н к о м і в у л и ц я м и Г о л о в н о ю , Б і ч н о ю , Ж и д і в с ь к о ю і М і с ь к и м и в а л а м и . Тут б у л о 1 7 9 н о м е р і в ( з н и х 4 6 х р и с т и я н с ь к и х і 133 жидівські). Д е р е в ' я н и х будинків було тоді 109, к а м ' я н и ц ь - 6 1 , напівкам'яниць-дев'ять. Незабудованих місць було тоді 14 (чотири належали х р и с т и я н а м , шість - ж и д а м , д в а - містові, о д и н - українській церкві, о д и н - л а т и н с ь к о м у костелові). В цій

Площа Ринок 29

Вулиця Галицька дільниці міста було 41 готель і горілчаний шинок (два належали х р и с т и я н а м , 3 9 - ж и д а м ) . Крім т о г о , б у л а о д н а к а в а р н я й о д н а ц у к е р н я ( х р и с т и я н с ь к і ) . Тут м і с т и л и с я т а к о ж г р о м а д с ь к і з а к л а д и : ш п и т а л ь д л я вбогих, дві жидівські с и н а г о г и , лазня, нормальна школа, гімназія і д і в о ч а ш к о л а . П р и б у т к и від д о м і в цієї д і л ь н и ц і с т а н о в и л и т о д і 3 4 7 8 0 ринських. Б) Галицьке п е р е д м і с т я з в у л и ц я м и Галицькою, На Підвалі, Б е л ь в е д е р с ь к о ю . Всіх д о м і в б у л о 2 1 8 , а с а м е 1 3 2 х р и с т и я н с ь к и х і 8 6 жидівських. Л и ш е за винятком двох усі д о м и були д е р е в ' я н и м и . Ш и н к і в було п'ять, в и н о к у р е н ь - шість ( о д н а х р и с т и я н с ь к а , п'ять жидівських). Порожніх місць було р а з о м 20 (11 - на Бельведерській, а д е в ' я т ь - На П і д в а л і ) , ж и д і в с ь к а л і к а р н я і м і с ь к а р і з н и ц я . Річні н а д х о д ж е н н я в і д н и х с т а н о в и л и 1 7 13О р и н с ь к и х . В) Тисменицьке передмістя з вулицями Т и с м е н и ц ь к о ю , Галицькою*, В і р м е н с ь к о ю , Л и п о в о ю , С е р е д н ь о ю і Ш и р о к о ю . В с ь о г о було тут 3 7 6 будівель, з них л и ш е 11 к а м е н и ц ь . Було тут 13 заїздів і ш и н к і в , які т р и м а л и ж и д и . Н а р а х о в у в а л о с я 1 8 в и н о к у р н и х к о т л і в , з них д в а х р и с т и я н с ь к і . Податок від д о м і в ц ь о г о п е р е д м і с т я с я г а в 3 3 792 ринські. В Тисменицькому передмісті розміщений жидівський цвинтар. * П о м и л к а в о р и г і н а л і . Т р е б а - К а л і ц ь к о ю ( т е п е р - Є. К о н о в а л ь ц я ) . ЗО

Вулиця Тисменицька Г ) З а б о л о т і в с ь к е п е р е д м і с т я . Тут м і с т и л о с я 8 9 х р и с т и я н с ь к и х д о м і в і ч о т и р и ж и д і в с ь к і . Всі в о н и б у л и д е р е в ' я н и м и , к р і м о д н о г о , в я к о м у ж и в в і й с ь к о в и й г е н е р а л . Тут б у в о д и н в и н о к у р н и й к о т е л , а п о р о ж н і х м і с ц ь - 13. П р и б у т о к від п е р е д м і с т я с т а н о в и в 8 2 4 0 р и н с ь к и х . Таким чином, 1818 року в Станиславові було 866 житлових і господарських будинків. З них 782 були д е р е в ' я н и м и . Весь д о м о в и й чинш становив 93 942 ринські. У 1853 році тут було визнано з о б о в ' я з а н и м и до о п о д а т к у в а н н я : Продавців с у к н а - шість, відрізів т к а н и н - 23, шкіряних в и р о б і в -

10, меблів - д в а , г а л а н т е р е й н и х товарів - т р и , н е о б р о б л е н и х

матеріалів - о д и н , металевих в и р о б і в - 13, ю в е л і р н и х в и р о б і в шість, бляшаних виробів - шість, р у к а в и ц ь - д в а , прянощів і приправ

хліба - 4 9 , м ' я с а - п ' я т ь , харчових п р и п а с і в - о д и н , о в о ч і в - т р и , ц у к р у - д в а , с в і ч к а м и - ІбГдрібних г е н д л я р і в - 5 8 , ганчірників - 2 3 ; т о р г і в ц і в т ю т ю н о м - т р и , в и н о м -

- 15, солі і муки - 15, муки - 2 4 ,

20, медом - один, горілкою і пивом - 2 6 1 , пуншем і розолісом т р и , р о з о л і с о м і к а в о ю - т р и , к а в о ю - д в а ; ї д а л е н ь б у л о тут 13, трактирів - п'ять, з а ї ж д ж и х д в о р і в - 12, більярдів - шість. За о ф і ц і й н и м підрахунком з 1857 року в С т а н и с л а в о в і було: Один порядний готель Сакса із залами, де відбуваються вистави і бали, ЗО інших гостелів, д в а т р а к т и р и , т р и каварні, дві цукерні, 31

Будинок на місці готелю Сакса м е д о в а р н я , ч о т и р и б р о в а р н і , ф а б р и к а лікерів, чотири д и с т и л я р н і , ґуральня, 181 ш и н о к . Є ф а б р и к а м а ш и н і всіляких з е м л е р о б с ь к и х знарядь (Стоєвського, Ш е р ц а і Марковського). Вирізняються виробні к а р е т і б р и ч о к , ш к і р я н і ф а б р и к и , які щ о р о к у о б р о б л я ю т ь д о 1 5 т и с я ч ш к і р , с в і ч к о в а ф а б р и к а і м и л о в а р н я , п'ять ц е г е л е н ь , і 12 т р и - і чотириколісних млинів (шість з них належать містові). В останній п е р і о д тут р о з п о ч а т о в и р о б н и ц т в о гасу. Т о р г о в е л ь н и х складів є тут т р и , більших купецьких крамниць чотири, менших 68 (переважно жидівські). Щ о д о с т а н о в и щ а , то тоді було тут 16 с в я щ е н и к і в , 2 0 4 світські с л у ж б о в ц і , 23 в і й с ь к о в и к и , 15 літераторів і художників, 29 лікарів, 2 4 м у з и к а н т и ( ж и д и ) , 2 9 землевласників, 2 3 4 з е м л е р о б и , 9 6 5 ремісників із 388 помічниками, чотири флисаки (плотогони), 15 економів, 6 4 2 - і н ш и х слуг, 3 8 2 н а й м и т и , 8 2 6 9 ж і н о к і д і т е й . С е р е д р е м і с н и к і в було: 116 чоботарів, 41 кравець, 27 пекарів, 24 с т о л я р и , 15 ковалів, 10 кушнірів, 10 сідлярів і ш о р н и к і в , вісім колодіїв, сім миловарів, шість ювелірів, шість токарів, шість склярів, шість ковбасників, п ' я т ь м ' я с н и к і в , п'ять ц и р у л ь н и к і в , п'ять б л я х а р і в , п'ять л а к у в а л ь н и к і в , п'ять г о д и н н и к а р і в , ч о т и р и ж и в о п и с ц і , ч о т и р и палітурники, ч о т и р и о б і й н и к и , ч о т и р и б о д н а р і , ч о т и р и с л ю с а р і , т р и малярі, т р и р у к а в и ч н и к и , 32

Середмістя. Вулиця Вірменська три модистки, два ножарі, два коменярі, два механіки, два ватники, два ситарі, два теслі, два каменярі, зброяр, фризієр, гаптувальник, мосяжник, оловяр, капелюшник, котельник, люлькар, гострильник і крохмальник. Українських мешканців східного о б р я д у було тут 1597 д у ш у 1806 р о ц і , 1601 - у 1851-му, 2 1 6 5 - у 1863 р о ц і , 2 1 9 8 - у 1864-му. (Урядовий шематизм 1859 року вказує чисельність місцевих мешканців греко-католиків 1085 осіб). За останнім п е р е п и с о м тутешніх мешканців римського обряду нараховано 3510 осіб. 1704 року нараховувалося 4 6 0 д у ш вірмен, а в 1820-му тут було ще 70 вірменських домів. Т е п е р у С т а н и с л а в о в і є ще яких 80 вірмен. За останнім п е р е п и с о м у 1859 році тут було 78 акатоликів*, о д и н православний і 6911 жидів. Б е з о г л я д у н а в і р о с п о в і д а н н я всіх м е ш к а н ц і в С т а н и с л а в о в а б у л о 10 2 0 0 в 1 8 4 9 р о ц і , 11 0 0 0 - у 1 8 5 4 - м у . А в 1 8 6 0 р о ц і т у т б у л о 11 6 8 2 о с о б и без урахування війська, студентів та інших чужоземців, офіційна кількість яких у 1 8 5 7 - м у с т а н о в и л а 2 5 2 2 о с о б и . * А к а т о л и к и - так р и м о - к а т о л и ц ь к а ц е р к в а н а з и в а л а всіх х р и с т и я н н е к а т о л и к і в . Тут а в т о р м а є н а у в а з і п р о т е с т а н т і в . 33

УСТАНОВИ І ЗАКЛАДИ За новим устроєм у Станиславові тепер розміщені: I. П о л і т и ч н а п о в і т о в а ц і с а р с ь к о - к о р о л і в с ь к а у п р а в а , о б ' є д н а н а з податковою палатою. її влада п о ш и р ю є т ь с я на 1365 квадратних миль з н а с е л е н н я м 66 4 0 8 д у ш у 7 0 - т и містах і селах. Тепер у п р а в а с к л а д а є т ь с я з начальника повіту, д в о х п о в і т о в и х к о м і с а р і в , д в о х повітових ад'юнкторів, п о в і т о в о г о секретаря, повітового лікаря, і н ж е н е р н о г о а с и с т е н т а , д в о х у п р а в и т е л і в доріг, трьох наданих ч и н о в н и к і в і 1 1 - т и слуг. Д л я з б о р у п о д а т к і в п р и з н а ч е н і : ф і н а н с о в и й комісар, збирач, контролер і дев'ять службовців. II. М і с ь к и й м а г і с т р а т , я к и й с к л а д а є т ь с я з м і с ь к о г о г о л о в и , заступника, трьох асесорів, двох секретарів, службовця, касира, контролера, архітектора, лікаря, акушерки, лісничого, поліційного р е в і з о р а і 3 6 - т и працівників міської поліції. III. О к р у ж н и й с у д , я к и й о х о п л ю є к о л и ш н і С т а н и с л а в і в с ь к у т а Коломийську округи. До складу службовців входять: президент, к р а й о в и й с у д о в и й радник, вісім окружних радників, с е к р е т а р р а д и , сім с у д о в и х виконавців, т ю р е м н и к , д в а лікарі і 28 різних працівників. Державна прокуратура складається з прокурора і заступника (субститута). До повноважень цього суду входять 18 провінційних повітових судів і д е в ' я т ь нотаріатів (з них д в а в місті Станиславові). Д л я с у д о в и х с п р а в у ц ь о м у о к р у з і є 18 а д в о к а т і в , вісім з яких п р а ц ю ю т ь у Станиславові. IV. П о в і т о в а Д и р е к ц і я ф і н а н с і в . ї й п і д л я г а ю т ь а д м і н і с т р а т и в н і повіти Долини, Калуша, Рогатина, Станиславова, Богородчан, Тлумача і Бучача. Склад службовців: д и р е к т о р , три комісари, два концептові а д ' ю н к т и , офіціал з кількома п и с а р я м и і д в о м а с л у г а м и . Повітовий ф і н а н с о в и й нагляд складається із ш е с т и комісарів (1 -го і 3-го класів) і 5 7 - м и інспекторів. До цієї служби п р и є д н а н и й Д е р ж а в н и й податковий суд із ш е с т и членів. V. Інспекція економічної кадастрової оцінки, до якої входять інспектор, п'ять комісарів, шість виконавців і п и с а р . VI. Т е р и т о р і а л ь н а ц і с а р с ь к о - к о р о л і в с ь к а к о м і с і я в р е г у л ю в а н н я з е м е л ь н и х с т о с у н к і в , яка т е п е р о х о п л ю є п о в і т и С т а н и с л а в о в а , Бучача, Богородчан, Тлумача і має двох службовців. VII. П о ш т а з т р ь о м а о ф і ц і а л а м и і а к ц е с и с т о м . VIII.

Телеграфне

бюро

телеграфістами і слугою. 34

надтелеграфістом,

трьома

IX. В і д д і л о к ж а н д а р м е р і ї з к о м е н д а н т о м . Й о м у п і д п о р я д к о в а н и й 21 пост. X. Обласна військово-призовна комендатура для полку архікнязя С т е ф а н а т а інші н е о б х і д н і в і й с ь к о в і у с т а н о в и . Окрім трьох парафій (греко-католицької, латинської та вірменської), котрі належать до Станиславівськихдеканатів, уже р і к у С т а н и с л а в і в с ь к о м у повіті існує а в т о н о м н а повітова р а д а , до якої в х о д и т ь по п ' я т ь ч л е н і в від в е л и к и х п о с е л е н ь , 11 - в і д м і с т а і 10 сільських. її управа с ф о р м о в а н а з п р е з и д е н т а , віце-президента, п'ятьох членів комітету і шістьох заступників. У С т а н и с л а в о в і і с н у ю т ь такі г р о м а д с ь к і з а к л а д и : А) Навчальні (за часів К а р п і н с ь к о г о , д е с ь у 1751 р о ц і , тут б у л о майже 4 0 0 учнів). 1)

В и щ а г і м н а з і я . З а с н о в а н а в м и н у л о м у столітті. її с п о ч а т к у в е л и

єзуїти, а після закриття о р д е н у управління п е р е й ш л о у світські руки. 1850 року була

реорганізована у восьмикласну гімназію, що

з а т в е р д и в Й о г о Величність 1859 року.

1868-го тут ч и с л и л и с я

д и р е к т о р , 13 викладачів і з а с т у п н и к і в і с л у г а . Кількість учнів, що відвідують т у т е ш н ю гімназію, с я г а є т р ь о х с о т і більше. 2) Головна і н и ж ч о - р е а л ь н а ш к о л а . У ній є д и р е к т о р , д в а катехити, ч о т и р и з а г а л ь н о о с в і т н і вчителі, ч о т и р и викладачі г о л о в н о ї ш к о л и , д в а вчителіпомічники. З о б о в ' я з а н и х до навчання в цій школі в 1 8 6 7 - 1 8 6 8 роках було 694 д и т и н и . Відвідували її 434. 3) Дівоча школа з однією в ч и т е л ь к о ю і о д н і є ю в ч и т е л ь к о ю - п о м і ч н и ц е ю . О с т а н н і м ч а с о м у цій школі навчалося 194 учениці, хоч мали її відвідувати 5 8 8 . Тут є щ е кілька д і в о ч и х п р и в а т н и х п а н с і о н а т і в ( П р е є р а , А п ь б р і х а ) та садівничий заклад пана Ш м і д т а . Б) Д о б р о ч и н н і заклади, т о в а р и с т в а і ф о н д и . Ш п и т а л ь у б о г и х , з а с н о в а н и й А н д р і є м П о т о ц ь к и м 1 6 6 2 року. Н а той час тут о т р и м а л о притулок п'ятеро немічних старців-чоловіків. З а с н о в н и й ф о н д : 8 0 0 0 Гульденів, о с т а н н і й п р и б у т о к з ц ь о г о - 1268 Гульденів. Н а с т о я т е л ь : л а т и н с ь к и й п а р о х . Міська лікарня архікнязя Ф е р д и н а н д а д'Есте, з а с н о в а н а в 1841 році. Розташована за містом при Лисецькому гостинці. Це велика триповерхова кам'яна споруда, збудована з д о п о м о г о ю тутешніх міщан і довколішніх поміщиків і названа п р и відкритті в 1842 році іменем колишнього губернатора Галичини Ф е р д и н а н д а д'Есте. Щ о р о к у тут о т р и м у ю т ь опіку і д о п о м о г у майже 3 0 0 хворих. 35

Лікарня для тутешніх військовиків розташована в задній частині к о л и ш н ь о г о замку. Ж и д і в с ь к а л і к а р н я н а З О л і ж о к з а с н о в а н а 1 8 4 5 року. П о ч а т к о в и й фонд:

10 000 ринських. Останній прибуток - 3 0 0 0 Гульденів.

Настоятель: голова жидівської г р о м а д и . Ця лікарня міститься у д в о п о в е р х о в о м у новому будинку (збудованому в 1862 році) при Тисменицькій вулиці. Ф о н д інвалідів, з а с н о в а н и й ж і н о ч о ю с п і л к о ю в С т а н и с л а в о в і 1 8 4 9 року. Й о г о м е т о ю є д о п о м о г а п ' я т ь о м в о є н н и м і н в а л і д а м , котрі п е р е д вступом на військову службу були громадянами Станиславова. П о ч а т к о в и й капітал: 5 1 6 г у л ь д е н і в 1 6 к р . П р и б у т о к : 2 7 Гульденів 1 0 к р . Н а с т о я т е л ь : к е р і в н и к повіту. Ф о н д д л я у б о г и х , з а с н о в а н и й д а м с ь к и м к о м і т е т о м 1 8 4 9 року. Й о г о щорічні п р и б у т к и р о з д і л я ю т ь у з и м к у між 12-ма збіднілими м е ш к а н ц я м и С т а н и с л а в о в а . Початковий капітал: 1505 ринських. Н а с т о я т е л ь : к е р і в н и к повіту. Ф о н д інвалідів, з а с н о в а н и й 1851 року м е ш к а н ц я м и о к р у г у д л я р я д о в и х і нижчих чинів. Початковий статок: 6 6 0 1 Гульден 52 кр. П р и б у т о к - 3 3 6 Гульденів 63 к р . Н а с т о я т е л ь - к е р і в н и к п о в і т у . Д і в о ч и й п р и т у л о к і в и х о в н и й заклад архікняжної Софії Ф р е д е р и к и , з а с н о в а н и й м і с ц е в и м ж і н о ч и м к о м і т е т о м 1 8 5 6 року. П и т о м о ю м е т о ю цього закладу є виховувати 24-х бідних дівчат на д о б р и х служниць. П о ч а т к о в и й ф о н д : 1 7 3 8 1 Гульден 2 5 кр. П р и б у т о к : 1 1 4 3 Г у л ь д е н и . Ф о н д підтримки дівочого с и р о т и н ц я архикняжни Гизелі, заснований 1857 року із внесків мешканців округи для підтримки п'ятьох дівчат-сиріт, с т а р ш и х 15-ти років. Початковий статок: 7188 Гульденів. Прибуток: 425 Гульденів 62 кр. Настоятель: керівник повіту. Заклад убогих, с т в о р е н и й з пожертвувань у 1857 році. Тепер тут перебуває 70 убогих. Останній прибуток - 1363 Гульдени 14 крон. Настоятель: латинський парох і міський голова. О б ' є д н а н н я д л я п і д т р и м к и х в о р и х , з а с н о в а н е 1 8 5 8 року. Ч л е н а м о б ' є д н а н н я надають г р о ш о в у д о п о м о г у в разі х в о р о б и , а п о м е р л и м влаштовують п р и с т о й н и й п о х о р о н . Початковий фонд: 1764 Гульдени. О с т а н н і й п р и б у т о к : 1250 Гульденів. Товариство допомоги хворим і захоронення померлих у жидівській

громаді

Станиславова,

засноване

1860

д о б р о в і л ь н и х в н е с к і в . О с т а н н і й п р и б у т о к : 5 0 0 Гульденів. 36

року з

Каса в з а є м о д о п о м о г и для потреб промисловців, заснована в Станиславові 1861

року. П о ч а т к о в и й капітал: 1837 Гульденів.

Прибуток: 172 г у л ь д е н и . У ц е й час у м і с т і і с н у ю т ь к а з и н о ( г р о м а д с ь к а б е с і д а ) , з а с н о в а н е 1 8 4 2 року, я к е м а є д о с и т ь в е л и к у кількість членів ( м а й ж е 3 0 0 ) , ж і н о ч е д о б р о ч и н н е т о в а р и с т в о , засноване 1847-го, друкарня Івана Д а н к е в и ч а (колишня І. П. Піллера), к н и г а р н я М и л и к о в с ь к о г о , дві а п т е к и , лазня з в а н н а м и , з а с н о в а н а 1845 року. Останнім часом тут є п'ять загальних лікарів, д е в ' я т ь хірургів, 13 акушерок. Основним фондом міста Станиславова є право пропінації ( г о р і л ч а н а м о н о п о л і я ) з і щ о р і ч н и м п р и б у т к о м біля 2 4 0 0 0 р и н с ь к и х , які й д у т ь н а у т р и м а н н я м а г і с т р а т у , п л а т н ю ч и н о в н и к і в і с л у ж б о в ц і в , р е м о н т доріг, о с в і т л е н н я в у л и ц ь т а інші п о т р е б и м і с т а . О к р і м п р и б у т к і в з пропінації, м і с т о о т р и м у є певні п р и б у т к и з купленої 1846 р о к у ч а с т и н и села Княгинина. А 1 8 4 8 року місто придбало тутешній релігійний фонд, до якого належать деякі будинки в місті, землі, млини та інше.

СЛАВНІ ЛЮДИ МІСТА Станиславів є місцем народження багатьох знаменитих мужів, які в и з н а ч а л и с я у ч е н і с т ю т а і н ш и м и б л а г о р о д н и м и р и с а м и . М і ж н и м и були і вірмени: а) Ф р а н ц З а х а р і я с е в и ч , який тут н а р о д и в с я 1770-го, а п о м е р у П е р е м и ш л і 1 8 4 5 - г о яко є п и с к о п р и м с ь к о г о обряду. З н а н и м и є й о г о і с т о р и ч н і т а б о г о с л о в с ь к і т в о р и . С п о ч а т к у він б у в в і р м е н с ь к и м с в я щ е н и к о м . Будучи п р о ф е с о р о м б о г о с л о в ' я , іменований каноніком 1806 року. 1812-го п р и й н я в л а т и н с ь к и й о б р я д , був і н с п е к т о р о м г і м н а з і й Галичини і л ь в і в с ь к и м к а н о н і к о м , від 1832 року був д и р е к т о р о м т е о л о г і ч н о г о факультету, від 1 8 3 5 - г о є п и с к о п о м Т а р н і в с ь к и м , а від 1 8 4 0 - г о - П е р е м и с ь к и м . б ) К а р л А н т о н е в и ч . Н а р о д и в с я 1 8 0 7 року, п о м е р я к о в з і р ц е в и й с в я щ е н и к і з н а м е н и т и й проповідник (є такі, що місцем його народження називають Львів). в)

Садок

Баронч.

Народився

1814-го,

ієромонах

д о м і н і к а н с ь к о г о чину, д о к т о р б о г о с л о в ' я і в и с л у ж е н и й у ч и т е л ь біблійної історії д л я монахів с в о г о чину. А в т о р б о г о с л о в с ь к и х , історичних, статистичних, топографічних та інших творів. Тепер живе в домініканському монастирі в Підкамені Золочівського округи. 37

У Станиславові виховувалися і навчалися: 1) Ф р а н ц К а р п і н с ь к и й , поет релігійний і народний. Народився в Голоскові К о л о м и й с ь к о г о повіту (за т р и милі від С н я т и н а ) , п о м е р 4 вересня 1825 року і похований у Листковицях. 2) М и т р о п о л и т к а р д и н а л М и х а й л о Л е в и ц ь к и й . Народився в Ланчині 1774 року, навчався в Станиславові в 1 7 8 6 - 1 7 9 5 роках (висвячений

1798-го,

іменований

крилошанином

1808-го,

м и т р о п о л и т о м - 1813 року, п р и м а с о м - 1 8 4 8 - г о , к а р д и н а л о м 1856-го. П о м е р в Уневі 1858 року). 3 ) С т а н і с л а в Я х о в и ч , в и д а в е ц ь байок, які в и т р и м а л и шість в и д а н ь накладом 13 0 0 0 примірників і д у ж е п р и ч и н и л и с я до виховання м о л о д о г о п о к о л і н н я . Він н а р о д и в с я в Д и к о в і Ряшівської о к р у г и . Початкову о с в і т у з д о б у в у Р я ш е в і , біля 1 8 0 8 р о к у з а к і н ч и в г і м н а з і ю в С т а н и с л а в о в і , у н і в е р с и т е т в і д в і д у в а в у Л ь в о в і . П о м е р у В а р ш а в і 1857 року. 4) А в ґ у с т Б е л ь о в с ь к и й . Народився в Креховичах Стрийської о к р у г и в 1 8 0 6 р о ц і і в ч и в с я тут у п о ч а т к о в і й ш к о л і . Т е п е р він є д и р е к т о р о м б і б л і о т е к и О с с о л і н с ь к и х у Л ь в о в і . П р о с л а в и в с я як п о е т і в ч е н и й - і с т о р и к . Він переклав п о л ь с ь к о ю м о в о ю «Слово о полку І г о р е в і м » , н а п и с а в « П і с н ю п р о Генріха П о б о ж н о г о » , « К р и т и ч н и й в с т у п до і с т о р і ї П о л ь щ і » , а н е д а в н о - « M o n u m e n t a Р о ї о п і а е » . 5)

Іван

знаменитий

Вагилевич,

мовознавець

історик.

Він

видав

«Граматику м а л о р у с ь к о г о язика», 1848 року

був

редактором

польсько-

української газети у Львові, а врешті займався

виданням словника Лінде та

іншими

корисними

справами

бібліотеці О с с о л і н с ь к и х . Він н а р о д и в с я 1819* року в Ясені-Нижньому, 1846-го призначений пресвітером, відмовився

від

свого

1848-го

становища

українського священика в Нестаниці Золочівської округи і п р и є д н а в с я до євангелістської спільноти у Львові, яка надала йому місце вчителя польської мови у с в о ї й школі. З г о д о м був працівником бібліотеки Оссолінських. П о м е р у Л ь в о в і 1 0 т р а в н я ( з а н о в и м с т и л е м ) 1 8 6 6 року. * Помилка автора. І. Вагилевич народився 1811 року. 38

ПАМ'ЯТНИКИ І ВИЗНАЧНІ СПОРУДИ НА ПЕРЕДМІСТЯХ І МАЙДАНАХ МІСТА СТАНИСЛАВОВА На

вулиці

Галицькій:

статуя

непорочного Зачаття Пречистої Діви з 1 7 3 9 року. Станіслав П о т о ц ь к и й с п о р у д и в цю кам'яну фіґуру власним к о ш т о м після відступу

від С т а н и с л а в і в с ь к о ї ф о р т е ц і

російських

військ.

Статуя

стоїть

на

в и с о к о м у п о с т а м е н т і і має з н и з у від переду напис: Станіслав

S.P.W.S.

(що означає -

Потоцький

Воєвода

Смоленський), а з протилежного боку в к а з а н и й рік - 1 7 3 9 . На

вулиці

Спасителя

Тисменицькій:

світу

1730

року.

статуя Вона

п р е д с т а в л я є І с у с а із з е м н о ю к у л е ю в р у ц і і н а п и с о м : «Salvator m u n d i , salva n o s » . Ц е й Фігура Богородиці

гарний пам'ятник, установлений на місці, д е х о р о н и л и п о м е р л и х від ч у м и , б а г а т о разів о б н о в л ю в а в с я . На площі Ф р а н ц а : статуя імператора Франца

стараннями Мільбахера.

1838

року,

споруджена

окружного

начальника

Вона

вилита з бронзи

коштувала 3000 золотих ринських.

За

новішою оцінкою 1853 року її вартість с т а н о в и т ь 6 0 0 0 Гульденів. Крім

цього,

до визначних споруд

належать ще єзуїтський монастир, де тепер розміщені установи, громадська лікарня і три жидівські с и н а г о г и . Серед приватних будинків вирізняються передовсім будинок, в якому міститься окружний суд, і д о м и Ватерная і П ш и б и л о в с ь к о г о по Л и п о в і й , Галявая і кілька н о в и х б у д и н к і в .

Фігура Спасителя.

НАЦІОНАЛЬНІСТЬ, МОВА, РІВЕНЬ ОСВІТИ МЕШКАНЦІВ МІСТА І ДЕЩО ПРО ЗВИЧАЇ І МАРНОВІРСТВА МІЩАН За національністю все населення міста С т а н и с л а в о в а с к л а д а є т ь с я з українців, поляків, в і р м е н , німців і ж и д і в ; за в і р о ю : х р и с т и я н и г р е ц ь к о г о обряду, римо-католики і вірмено-католики, також п р о т е с т а н т и і мешканці жидівської віри. Вірменські прибульці змінили свій національний характер, о п о л я ч и л и с я , а б а г а т о хто і з л а т и н і з у в а в с я . М о в н і відмінності п о в ' я з а н і тут з н а ц і о н а л ь н і с т ю . О с в і т а і р о з у м і н н я з а л е ж а т ь від с т а н у , о д н а к т у т е ш н і й м і щ а н и н в и р і з н я є т ь с я б і л ь ш о ю метикуватістю і культурністю, ніж міщанин якогось іншого о к р у ж н о г о міста в Галицькій Русі. Всі м і щ а н и о д я г а ю т ь с я о д н а к о в о , але, як і б у д ь - д е , с м а к характеризується рівнем освіченості. П р о звичаї і з а б о б о н и тутешніх м е ш к а н ц і в С. Б а р о н ч каже таке: К о л и в С т а н и с л а в о в і х т о с ь купував б у д и н о к , п р и х о д и в в о з н и й з м і с ь к и м т р у б а ч е м , я к и й с у р м и в на початку, на с е р е д и н і і в кінці вулиці і с п о в і щ а в близьких і д а л ь ш и х сусідів, що після обіду відбудеться введення н о в о г о в л а с н и к а (інтромісія). О т р е т і й г о д и н і в о з н и й ніс велику в е р б о в у гілку, а п о к у п е ц ь - к о ш и к бубликів до п р и з н а ч е н о г о м і с ц я . Там м і с ь к и й трубач с у р м и в і п р е д с т а в л я в с у с і д а м , які з і б р а л и с я , н о в о г о власника. Той н а с и л я в б у б л и к и на гілку, а в о з н и й після ц ь о г о п о т р я с а в н е ю , кажучи: « Щ о б и Господь Б о г щ а с т и в , щ о б и в с е в е л о с я б л а г о п о л у ч н о » . В о з н и й тричі п о т р я с а в гілкою, і за к о ж н и м р а з о м с п а д а л и б у б л и к и між м о л о д ц ю , яка р о з х о п л ю в а л а д а р н о в о г о власника. С т а р ш и х він частував у с е б е . Д о б р о г о з в и ч а ю тут д о т р и м у в а л и с я під час п о ж е ж . Коли п о б л и з у щ о с ь горіло, то г о с п о д а р з усіма д о м а ш н і м и вголос п р о м о в л я л и Євангеліє від с в я т о г о І в а н а - « с п о ч а т к у було С л о в о » - д о ч о т и р н а д ц я т о г о вірша, п р и виголошенні якого всі ставали на коліна і, піднявши д о г о р и руки, казали: «А слово сталоТїлом істини». Після цього виносили на тарелі хліб і сіль і ставили на п о р о з і дому, н а г а д у ю ч и , що і ворогів т р е б а п р и й м а т и л ю д я н о . Багато міських мешканців міста С т а н и с л а в о в а відвідувало відпустові місця: Скит, З а р в а н и ц ю ; х о д и л и і далі ходять т а к о ж у Тлумач, Т и с м е н и ц ю , Л и с е ц ь , д е з б е р і г а ю т ь с я ч у д о т в о р н і ікони. В і р а у з ' я в у д у х і в і т у т б у л а загальною. їх р о з д і л я л и на чистих, з я к и м и м о ж н а г о в о р и т и , і н е ч и с т и х - д о них н е г о д и л о с я в і д з и в а т и с я . Вночі, п р и зачинених дверях, вони являлися в домах і будили своїм стогоном с п л я ч и х . П р о б у д ж е н і в и г у к у в а л и : «Кожен д у х х в а л и т ь Господа!» «Я й о г о хвалю», - відповідав дух. - А чого д у ш а потребує? - С л у ж б и Божої або милостині. 40

- То з а п и ш и я к и й с ь знак! Н е з а б а р о м усі д и в у в а л и с я , щ о н а столі б у л и випалені д в а пальці. В е ч о р а м и літали д у ш і д і т е й , щ о п о м е р л и б е з с в я т о г о Х р е щ е н н я , і с у м н и м г о л о с о м б л а г а л и : « Х р е щ е н н я ! Х р е щ е н н я ! » Тоді т р е б а б у л о в і д ч и н и т и вікно і с к а з а т и : «Якщо ти хлопчик, і м е н у ю т е б е И о с и ф о м , я к щ о д і в ч и н к а - М а р і є ю . І х р е щ у т е б е в ім'я О т ц я і С и н а і С в я т о г о Духа». Я к щ о щ о с ь с т о г н а л о під вікном ч и н а вулиці, т о н е с л і д б у л о д о н ь о г о відгукуватися. А коли с е р е д д н я пес, кіт а б о л ю д и н а п о к а з а л и с я і ш в и д к о щ е з л и , то н а л е ж а л о п е р е х р е с т и т и с я і й о г о не ш у к а т и і не к л и к а т и , бо це загрожувало н е щ а с т я м . Тут ч а с т о т р а п л я л и с я в о р о ж к и , ц и г а н к и і кабалістки. Д у ж е в і р и л и в д и я в о л і в , які в к о ж н о м у д о м і р о б л я т ь якусь ш к о д у . Тут в і р и л и в зілля, від д о т о р к у я к и м т р і с к а є н а й т в е р д і ш е залізо і в і д к р и в а ю т ь с я н а й х и т р о м у д р і ш і з а м к и . Казали, щ о раз н а рік н а с в я т о г о Івана Х р е с т и т е л я опівночі р о з ц в і т а є п а п о р о т ь . І якби к о м у с ь у д а л о с я р о з д о б у т и ц е й цвіт, т о міг б и с т а т и н е в и д и м и м . Також в і р и л и , щ о в с у в о р і з и м и м о р о з м о ж е з м е н ш и т и с я від л и с и х голів. Тому на в е ч о р н и ц і н а б и р а л и до 13-ти л и с и х . А п р и кожній з г а д ц і імені ( н а п р и к л а д , А н т о н і й В о р о н а л и с и й ) всі п р о м о в л я л и : «Тріс м о р о з » . П е р е д а в а л и с я т а к о ж л и с т и , п и с а н і р у к о ю Господа Б о г а і П р е с в я т о ї Марії. Невичерпним д ж е р е л о м були тут народні байки і оповіді. На в е ч о р н и ц я х г о в о р и л о с я п р о ч а р и , прокляті с к а р б и , з а ч а р о в а н и х л ю д е й , щ о віддалися д и я в о л о в і . Часто с п і в а л и українські д у м и . В е р т а ю ч и с ь на Вербну (Пальмову) неділю з ц е р к в и д о д о м у з п о с в я ч е н и м и ш у т к а м и , кажуть, у д а р я ю ч и н и м и о д и н о д н о г о : «Не я б ' ю , ш у т к а б ' є , віднині з а т и ж д е н ь Великдень!»Так с к а з а в ш и , к р о п и л и вербові бруньки. Вірили, що т о й , хто цієї неділі проковтне посвячену бруньку, ніколи не м а т и м е лихоманки ( ф е б р и ) . Від цієї слабості кадилося також с п а л е н о ю ч е т в е р т и н о ю пергаменту. Таким ч и н о м б у л о з н и щ е н о н е о д н у грамоту. Після закінчення в е л и к о д н ь о г о п е ч е н н я яєчну ш к а р а л у п у з с и п а л и в каналізацію, з в і д к и в о н а п о т о к а м и д о щ о в о ї в о д и з н о с и л а с я в к р а ї н у рахманів, а б и і т а м п р и г а д а л и с о б і Х р и с т о в е В о с к р е с і н н я . Щ е д о т е п е р в околицях С т а н и с л а в о в а на двадцять п'ятий д е н ь після Великодня святкують «Рахманський Великдень». У світле В о с к р е с і н н я , після ц е р к о в н о ї С л у ж б и Б о ж о ї , г о с п о д и н я в і д п р а в л я л а о с о б л и в и й о б р я д . В і д к р а я в ш и спочатку с о б і , а т о д і всім б е з в и н я т к у д о м а ш н і м кусень с в я ч е н о ї с о л о н и н и , в о н а р о б и л а с о л о н и н о ю х р е с т н а ч о л і , після ч о г о всі к у ш т у в а л и с в я ч е н е я й ц е . К р и ш к и с в я ч е н о г о ретельно з б и р а л и і закопували на городах, вірячи, що з них в и р о с т е т р а в а маруна. А коли м и ш а з'їсть щ о с ь посвячене, то п е р е т в о р ю є т ь с я на лилика. (Такі п о в і р ' я з у с т р і ч а ю т ь с я не тільки в С т а н и с л а в о в ! й о к о л и ц я х , але й в інших частинах Русі). 41

Д о с і в нас н а д т о м а л о о п и с і в міст, в яких ідеться не п р о д а в н ю старовину, а вже п р о пізніші часи польського владарювання на Русі. Цього разу ми вирішили подати читачам дані про місто Станиславів, будучи в п е в н е н і , щ о ц е в и з н а ч н е м і с т о з н о в і ш о ї е п о х и м о ж е б у т и іноді т а к и м цікавим, як і ті міста, які п о ч и н а ю т ь с в о ю і с т о р і ю ще від п а н у в а н н я на Русі в л а с н и х князів. Хіба ч е р е з т е , що С т а н и с л а в і в з а с н о в а н и й у XVII столітті, він н е д о с т о й н и й н а ш о ї у в а г и ? Окрім у с ь о г о , він з а в ж д и б у в р у с ь к и м м і с т о м і буде т а к и м , д о п о к и край ц е й р у с ь к и м б у д е . Н е з в а ж а ю ч и н а т е , чи в о л о д і ю т ь н и м д и н а с т і я Сасів а б о Габсбурґів, П о л ь щ а ч и А в с т р і я , Ц и с а б о Т р а н с л е й т а н і я , С т а н и с л а в і в з а л и ш и т ь с я м і с т о м Галицької Русі, хоч більшість м е ш к а н ц і в т е п е р с т а н о в л я т ь ж и д и , х о ч а в м і с ь к и х комітетах і нині, я к т о було за польських часів, не українці, а іноземці! С т о с о в н о ц ь о г о д о л я С т а н и с л а в о в а не л і п ш а від д о л і інших н а ш и х міст. Українські м і щ а н и підупалитут, як і в інших містах Галичини, п р о що ми вже не раз нагадували. А л е м а й б у т н є н а ш и х м і щ а н н е м о ж е б у т и т а к и м б е з н а д і й н и м , як, н а п р и к л а д , в і р м е н , які п о м і т н о в і д р і з н я ю т ь с я від у к р а ї н ц і в , п р и й м а ю ч и г о л о в н і о з н а к и і н ш о г о народу, с к л а д н и к о м я к о г о в о н и с т а ю т ь . Ц и м наші вірмени дали с п р а в е д л и в и й привід до кпинів деяких католицьких с в я щ е н и к і в , котрі кажуть, щ о в с я т е п е р і ш н я в і р м е н с ь к а а р х і є п а р х і я Галичини не вартує н а й г і р ш о ї латинської п а р а ф і ї у Л ь в о в і ! Н е м а є сумніву, що заради досягнення такого результату, я к з вірменами, колись старалися п р о з а в е д е н н я ц е р к о в н о ї унії н а п р а в о с л а в н і й Русі. Н а щ а с т я , т и м ч а с о в і о б с т а в и н и п е р е м і н и л и с я , і хоча вищі українські в е р с т в и п е р е й ш л и від унії д о л а т и н н и ц т в а , але з а л и ш и л а с я суцільна м а с а народу, яка вірна д а в н і м з а п о в і т а м . З ч а с о м с а м е в о н а л е г к о з а с т у п и т ь те, що Русь у т р а т и л а в д е р ж а в н о с т і . Сільський л ю д - це коріння, з я к о г о в и р о с т а ю т ь усі інші гілки народу. В і р м е н и н е м а ю т ь т у т т а к о г о к о р і н н я , т о м у в о н и п р и р е ч е н і д о п о в і л ь н о г о в м и р а н н я в с е н с і н а ц і о н а л ь н о - р е л і г і й н о м у . З о в с і м інакше с п р а в у є т ь с я у к р а ї н с ь к и м г р о м а д я н а м , ч и є м а й б у т н є з а і н ш и х у м о в буття визначається цілком н а д і й н и м . Головним д ж е р е л о м для написання короткої історії міста С т а н и с л а в о в а і р и м о - к а т о л и ц ь к и х костелів нам с л у ж и л а п р а ц я в і д о м о г о с о в і с н о г о д о с л і д н и к а історії н а ш о г о р і д н о г о міста о т ц я С а д о к а Б а р о н ч а , яка н а з и в а є т ь с я «Пам'ятки м і с т а С т а н и с л а в о в а » і в и д а н а у Львові 1858 року. Твір п а н а Б а р о н ч а в и р і з н я є т ь с я т и м , щ о всі д а н і п р о м і с т о , які він зібрав з великими зусиллями, викладені детально з т о ч н и м указаниям усіх д ж е р е л і г р а м о т , які п о т р я п л я л и д о й о г о рук. Т о м у м и б е з п е ч н о п о к л а д а л и с я на д о с т о в і р н і с т ь н а в е д е н и х т а м фактів, в и б р а в ш и з н и х н а й в а ж л и в і ш і . Натомість м и р о з л о г о о п о в і д а є м о п р о ф а к т и , які щ е н е публікувалися в друці, але ми вважаємо їх дуже в а ж л и в и м и для

м а й б у т н ь о г о п о р і в н я н н я міської с т а т и с т и к и . Щ о б і л ь ш е ч а с у м и н а є , т о д о р о ж ч і д л я нас усілякі з а п и с и , які м и р е в н и в о в и ш у к у є м о в с т а р о д а в н і х книгах. Це відомості п р о наші церкви, колишні статистичні дані про населення, торгівлю, промисловість та інше. Про українські церкви С т а н и с л а в о в а м и о т р и м а л и вістки щ е в 1 8 6 4 р о ц і від б л а ж е н н о ї пам'яті отця Іларіона М а л и ц ь к о г о , к о л и ш н ь о г о тутешнього парафіяльного с о т р у д н и к а , з а я к и м м и д о с і ш к о д у є м о . Ш и р ш і статистичні д а н і м и взяли з б а г а т и х матеріалів п а н а Антонія Ш н а й д е р а . А р е ш т у н а й н о в і ш и х д а н и х п о ч е р п н у т о з різних о ф і ц і й н и х с п и с к і в , ш е м а т и з м і в т а і н ш и х д ж е р е л .

ПРО АВТОРА; В Е Н Е Д И К Т П Л О Щ А Н С Ь К И Й ( 1 8 3 4 - 1 9 0 2 ) - краєзнавець Галичини, г р о м а д с ь к о - п о л і т и ч н и й діяч м о с к в о ф і л ь с ь к о г о напрямку, р е д а к т о р ч а с о п и с у «Слово», автор п р и б л и з н о 100 д о с л і д ж е н ь з історії н а с е л е н и х пунктів Г а л и ч и н и . У 1 8 8 6 р. в и ї х а в до Росії, де д о ж и в а в віку як ч л е н А р х е о г р а ф і ч н о ї комісії у Вільні (нині - В і л ь н ю с ) .

ЗМІСТ Не/сподіваний Площанський

І с т о р и ч н и й о г л я д п о д і й від часу з а с н у в а н н я м і с т а

Назви і частини міста

Розміщення

I. П р о ц е р к в и греко-українські

II. П р о к о с т е л и і м о н а с т и р і р и м с ь к о г о о б р я д у

1. Парафіяльний костел

Поруйновані

церкви й монастирі

1. Церква і м о н а с т и р отців тринітарів

2. Церква і м о н а с т и р єзуїтів

3. Вірменська церква

Герб м і с т а С т а н и с л а в о в а

Ратуша

Ярмарки і торги

Населення міста, кількість д о м і в і п р и б у т к и , детальні в і д о м о с т і про місцеву промисловість і торгівлю в різні часи

Установи і заклади

Славні л ю д и міста 37 П а м ' я т н и к и і визначні с п о р у д и на п е р е д м і с т я х і м а й д а н а х міста Станиславова 39 Національність, мова, рівень освіти мешканців міста і д е щ о про звичаї і марновірства міщан

Про автора

Я В. П л о щ а н с ь к и й

Галицько-руське м і с т о С т а н и с л а в і в з достовірних джерел Переклад з польської Тараса Прохаська За редакції Ярослава Довгана Верстка Стєфанії Шеремєти Коректура Лідії Левицької Ф о р м а т 60x84/16. Гарнітура «Ргадтайса». Умови, друк. арк. 2,6.

ІБВМ

9 7 8 - 9 6 6 - 6 6 8 - 2 0 6 - 5 ( № 12) 9 7 8 - 9 6 6 - 6 6 8 - 1 4 9 - 5 (серія «Моє місто»)