1. ЕТНОСОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ
В сторичне минуле західних українських земель було важливим чинником, що великою мірою зумовлював характер і особливості суспільно-політичних процесів та українського націотворення в Галичині, на Буковині й Закарпатті, а згодом помітно вплинув на перебіг подій і долю Української революції та національно-державного відродження першої чверті XX століття. Ще наприкінці X ст. за князювання Володимира Великого споконвічні українські землі Галичина, Буковина й Закарпаття увійшли до складу Київської Русі, згодом - у X I I I - X I V ст. - були теренами могутнього Галицько-Волинського князівства. Однак уже після розпаду Давньоруської, а потім і Галицько-Волинської держави в другій половині XIV ст. Угорщина остаточно закінчила процес захоплення Закарпаття, який
розпочала ще в другій половині XI ст., Буковина відійшла до Молдавського князівства, а Галичина була загарбана П о л ь щ е ю , під владою якої перебувала аж до останньої третини XVIII ст. У 1772 р. внаслідок першого поділу Польщі Галичина була приєднана до Австрії, яка 1774 р. окупувала й Буковину. Під владою Австрійської (від 1867 р. - АвстроУгорської) імперії західноукраїнські землі залишалися до її розпаду в листопаді 1918 р. та утворення З У Н Р Отже, у переддень Листопадового чину Галичина, Буковина й Закарпаття вже майже п'ять з половиною століть перебували під владою чужоземних політичних утворень. Саме з цим були пов'язані національна неповноправність корінного українського населення, економічний. національний та релігійний гніт, якого