Стародаввій Галич в історико-краєзвавчих дослідженнях ХІХ ст. by Watra

Богдан fаврилів

Василь Педич

~ТdРОДl\.ВНІЙ Гl\.ЛИЧ В іСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИХ

.t~.ослідженнях

""ХІХст.

,..

'1""""'

Івано-Ф анківськ

- 1997

ісидор Шараневич

( 1829-1901)

Михайло Грушевський

( 1866-1934)

Кафедра історії України Прикарпатського університету ім.В.Стефаника Івано-Франківська обласна організація Всеукраїнської спілки краєзнавців

СТdРОДАВІfІЙ ГАЛИЧ В іСТОРИКо-КРАЄЗНАВЧИХ

дослідженпях

. .ХІХст.

~...-.....__,_"""..

Івано

- Франківськ, 1997р.

публікації

вперше

висвічується

історико-кра

єзнавчі дослідження Ста рода внього Галича в працях

українських , істориків ХІХ ст. Д. Зубрицького, І. Ва гилевича,

А.

Петрушевича,

І.

Шараневича,

М.

Гру

шевського.

Видання

вчителів,

розраховане

студентів,

на

істориків,

старшокласників ,

краєзнавців,

широке

коло

читачів , які проявляють інтерес до · минулого рідного краю.

Кафедра історії Укра їни Прикарпатського університету ім. В. Стефаника

Івано-Франківська обласна організація Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Б. Гаврилів, В. Педич

Стародаввій Галич в історико-краєзвавчих дослідженнях ХІХ ст. За науковою редакцією академіка В. Грабовецького Художнє оформлення В. Деркача

Комп'ютерний

набір

верстка

М.

Куфрика.

терна графіка А.Грицана. Здано до набору до друку 1.12.96. Формат паперу 60х80 Тираж 500.

Комп'ю

4.10.96. Підписано 1/16. Друк. Арк. 2,0.

5 В першій половині ХІХ ст. в умовах австрійського пану[Іання в Галичині, при якому продовжувався процес колонізації краю,зростає інтерес української

національної інтелігенції до народознавства і зокрема до вивчення проблем

стародавнього Галича . Аналіз наукової діяльності членів "Руської трійці" та їх послідовників, які закріпили народознавчу думку в Галичині дає нам підстави

говорити про зародження в цей час історичного краєзнавства.(В Галичині

першим термін "краєзнавство" застосував в 1888-1892рр. Іван Франко у науковій історіографічній праці "Галицьке краєзнавство"і) Вивчення науково-етнографічної та історичної спадщини гуртка демократичного спрямування "Руська трійця", який створили Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький,засвідчує,що основним об'єктом їх

краєзнавчих досліджень

були

етнографічні

регіони:

Гуцульщина,Бойківщина і Покуття. Особливо заслуговує на увагу і поглиблене вивчення історико-краєзнавча діяльність уродженця Прикарпаття

Івана

Вагилевича 2 , який спільно з Яковом Головацьким став піонером організованої форми історичних і народознавчих досліджень в Галичині через славнозвісний

гурток "Руська трійця". Їхня "Русалка Дністровая"стала першою вісткою національного пробудження, нагадавши галичанам,що вони українці.Не

випадково !.Франко назвав цю збіру "явищем наскрізь революційним" 3 .

Необхідно відзначити , що життєвий шля-х !.Вагилевича, особливо через урядові переслідування після виходу в світ нелегко.

Відомий галицький

вчений

Русалки Дністрової

уродженець

склався

Рогатинщини

Омелян

Огоновський з болем писав , що "в русько-українській письменника,

котрий

літературі

нема

коротав би свій вік в таких злиднях,якими побивався

Іван Вагилевич. Хоча він був талановитий і невсипущий у своїх трудах

наукових, та бідував гірко і нераз зі своєю сім'єю голодував

"4.

Тут він

справедливо зауважує, що головною причиною його недолі була не тільки

палка й упряма вдача", але і суспільність, серед котрої він жив". Літературно-громадській і фольклорно-етнографічній діяльності галицьких

"будителів" та внескові членів "Руської трійці" в розвиток української мови і філології присвячено сотні досліджень і публікацій. 5 Разом з тим,

ідеологічних міркувань радянська історіографія мало вивчала їх історичну та науково-етнографічну діяльність.

На думку видатного українського політичного діяча та історика Дмитра 1 2.

Франко І. Зі бр творів: У 50 т. - К, 1986. Українська літературна енциклоnедія.- К.,

Прикарпаття. -Івано-Франківськ, З.Франко І. Зібр. творів: У

- Т.46. - Кн.2 - С.116 - 150. 1988.- Т.1 - С.260; Гаврилів

Б. Довідник краєзнавців

1994. - С.6.

т.- К.,1980.- Т.26.- С.90.

Огоновський О. Історія літератури руской.-Ч.ІV.-Львов,1894.-С.119.

5."Руt.:ькё:і тlJі.Йцн''}v'і.аркіян Шашк~вич, Іван Dаrилевнч, Лків Го~".іоваu.uкнй . Біб::іоrр~фіч:r:~іі :·:()~-~~;+:'!!-!!'

/ 1834-1990рр. / Львів, 1993; Іван Вагилевич. Покажчик рукоnисів nраць та матеріалів до біографії 1986.

Львів ,

6 Дорошенка характерною рисою розвитку української історіографії в добу

романтизму був тісний зв ' язок між історичними та етнографічними інтересами і майже всі видатніші представники української історіографії перших десятиЛіть

ХІХст . були одночасно й етнографами. 6 Це спостереження в повній мірі відноситься до біJІьшості

галицьких істориків, які досліджували стародавній

Галич .

Більшість наукових досліджень, які підготував !.Вагилевич подають докладний історико-етнографічний опис галицького Прикарпаття, а особливий інтерес він виявляв до вивчення давніх міст, зокрема Галича, походження назви якого пов'язується за однією з версій з давнім курганом

могила

Галичина

яка почала видавати свої таємниці лише сучасним археологам . 7

Іван Франко повідомляє , що в автобіографії !.Вагилевича був запис про

його перебування влітку

1839

року в Галичі

про його пошукування за

пам'ятками, хід де Тустаня та візиту до Караїмського рабина Авраама Леоновича, що тішився тоді серед польських і руських літературних сфер

славою великої вчености" .8 В інформації ректорату Львівської духоnної семінарії від

жовтня

1841

року є запис, що

Вагилевич Іван _з часу

закінчення навчання подорожував ... Коли він почув, що поблизу СнятИна один дяк маЄ стару хроніку, пО:іхав туди, щоб переписати їі, але добрався

лише до Монастирськ і чере'з відсутність гроШей змушений був повернутися

до Петрушевича І Степан Петрушевич-український етнограф, батько історика

А.Петрушевича-Б . Г.;В.П . І Потім він поїхав в Галич до рабина Караїмів Леоновича , з яким оглянув руїни замку і кладовище" .9 За ре зул ьтатами перебування в цьому місті, а також його візуального

вивчення !.Вагилевич в тому ж році І 1839 І написав статтю "Місто Галич", яку пізніше відправив для публікації в московский журнал "Москвитянин"

ймовірно спочатку на адресу російського історика М.Погодіна . Мабуть це було до

1843р., бо в сьомому числі цього журналу за

1843

рік була

опублікована кореспонденція І.ВагилевИча,в якій він повідомляє ,що підготував статті о "JРжноруском язьrке", про скит Манявський, похорони у слов'ян,

Бузький

меч та караїмів в Галичині . 10

В науковій розвідці "Місто Галич" автор використав документальні джерела , зокрема літописні, і датує його виникнення першою половиною ХІІ

століття, а також подає опис руїн решток обороних споруд Галича, робить

6. Дорошенко Д.І. Нарис історії України.-Львівю1991.-С.13. 7. Грабовецький В . Розкриваються таємниці Галячиної могили //Галицький собор.-Ч . 1.-Серпень 1993.-С.б-7.

8. Франко І. До біографії Івана Вагилевича .// Записки НТШ.-І907 . -Т.79 . -Кн . -5 . -С.І17// 9. "Русалка Дністрова" :Документи і матеріали .- К.,1989.-С.l92 \0. "Руська трійця": М.Шашкеви<І , І . Ваrилеви<І, Я.Головацький . Бібліографічний покажчик (1534-І990рр . ) .-Л ьвів , І993 .-С.50

7 спробу визначати його територію і місце розташування укріпJ1~нь_ll В рукописі найбільше місця відведено опису життя в місті караїмів . За дослідженнями сучасного Львівського історика Г.Дем'яна !.Вагилевич є одним з перших серед українських істориків, хто звернувся до вивчення історії і побуту цих нащадків давніх тюркских племен, які у

VIII-X

ст . входили до складу

Хозарського каганату. Щодо датування переселення караїмів із Криму до

Галича в середині ХІІІ століття, то воно вигляДає

підтверджуєтсн спочатку правда

документальними

сумнівним

не

джерелами. 12 Їх часткове переселення

у Литву, а потім на Західну Україну, датується кінцем ХVст., 13 ця проблема до сьогодні залишається дискусійною. Дослідник

відзначив, що караїми є найзаможнішими жителями Галича, а в побуті і при спілкуванні з корінними мешканцями часто вживають українську мову_14 Революційні події

1848

року і перші демократичні перетворення

що за

словами І. Франка "нараз розбурхали хвилі національних і соціальних суперечностей" ,почали викликати

історичні права народностей

" 15 ,

а значить

і розширення кола українських дослідників історії Галичини . В другій половині ХІХ століття поступово розширюється проблематика історико-етнографічних

досліджень стародавнього

Галича, яка все більше базується на вивченні

історичних джерел та археологічних пам'яток.

Серед монографічних публікацій однією з перших була" Історія древнего Галицко-русского княжества" відомого історика Дениса Зубрицького, який

протягом

780

1852-1855

рр . видав у Львові це дослідження в 4-х частинах об'ємом

сторінок. У вступі до першої частини "Введення в історію Галицько

руського княжества" автор оптимістично заявляє, що коли вже іноземні автори Енгель, Гебгарді і Гоппе не боялися писати історію Галичини, то чого не

попробувати їі написати українському галичанину. 16 Одночасно що

під Галичиною він

розуміє

він вказує,

ті території нашого краю, які належали до

Галицької землі кнЯзів Рюриковичів і були заселені руським народом .

післямові автор пояснює, що в першій частині "ще ні слова не сказав про свою вітчизну, про Галицьке князівство" , бо почав "писати по- перше про

загальний початок Руського народу, про походження перших Руських князів,

бо без цих відомостей ти би не зрозумів цілости, ти би не знав "откуда есть

пошла Руская земля", звідки взялося Галицьке князівство-королівство" І 7 В другій частині Д.Зубрицький висвітлює історію Києва як центру Русі і все

11 . Дем'нн

Г. Іван Вагилевич-історик і народознав е ць . -К., 1993 . -С.40 .

12 . Там же С.48 ІЗ. Енциклопедія Українознавства.-Т.З. -Львів.1994. - С. 958 14. Кирчів Р.Ф. Етнографічно-фолькльорнст ична діяльність "Руської трійці " .-К. : 1990. -C. J48. 15. Крип'якевич І. Джерела з історії Галичини nеріоду феодалізму І до J772p. І -К.-1962.-С. 75. lfi. 3уnrин.nкий Денис . История древнего Галнпко-русского княжества . -Львов.-1852.-Ч . І . -С.І. 17. Там же . -С.!93 .

8 більше звертається до історії Галицького князівства періоду династії Романовичів , присвятивши йому наступні частини. Власне четверту частину

цієі публікації Д.Зубрицький підготував у формі хрестоматії , тобто латинських виписок з творів і статей А.Гнезненського та І .Длугоша про історію Галицько Волинської Русі з У ВСТуПі ДО

3-й том

1337

по

1387

роки .

ЧаСТИНИ СВОГО ДОСЛідЖеННЯ історик зазначає,що"закіНЧИВШИ

історії Галицько-руського князівства по 1337р. вирішив дослідити

дальшу долю цієї землі , тобто яким чином вона попала під владу польської держави,але через відсутність власних українських джерел змушений вдатися

за допомогою до польських істориків " 1 8 До найважливіших польських

істориків

відомостей

історії Галичини Д.Зубрицький зробив переклад з

латинської мови і подав свої примітки і коментарі, зокрема про І.Длугоша ,

який народився в 1415 році в сім'ї дрібнщюмісного дворянина . Його родич Андрій Длугош був війтом м.Коломиї. 19 Вищу освіту І.Длугош здобув в Краків с ькому університеті, де як здібний студент прив е рнув до себе увагу

кракі в ського кардинала і єпископа З.Ол е ксицького, який призначив його дворецьким для складання детального опису всіх єпископських маєтків . Потім

І .Длугош праuював на дипломатичній роботі при королівському дворі і пізніше був призначенЕЙ Львівським архієпископом, але не вступив на що посаду,

бо помер в

1480 р, на 65 році життя. Д.Зубрицький справедливо зауважує,

що І.Длугош не був об ' єктивним істориком , бо тенде нційно викладав і тракту в ав

багато

фактів

як

історичні

докази

на

право

володіти

ро зпор ядж атися п ол якам багатими українським и помістями і з емлями, які нібито здавна добровільно ІІіддалися По л ьщі, тоді як насправді були нею завойовані. Разом з тим зауважує український іс торик, !.Длугош з алишається

для нас , починаючи з

1372

по

дорогоцінним і часто єдиним краю. 2 0

Як археограф

опублікував В додатку ДО

1480

рр.

джерелом

і особливо сучасного йому періоду, для

вивчення

історії

джерелознавець Д.Зубрицький

Галицького розшукав

ТОМУ вищенаведеНОГО ВИДаННЯ ТеКСТ ГраМОТИ,

яка була надіслана польським королем Казимиром і галицькими боярами до константинопольського Патріарха з проханням призначити в Галицькі митрополити

єпископа

Антонія.

Д.Зубрицький

підсумовує

свій

комен

тар до названого документу такими словами: "Чи задовільнив Патріарх Казимирове прохання невідомо, але сумніваємося, і якщо нам вірити Длугошу,

18. 19. 20.

Зубрицький Денис . История древнеrо Галицко - русского кияжества. -Львов.-1855 . -ЧА.-С.І. Там же . -С.29 .

Зубрицький Дени с. Вказ. праця . -С.ЗО.

9 то соборна церква грецького обряду в Галичі назначена в

для латинського архієпископа

1375

р. на престольну

" 21

А своєрідним епіграфом на початку

тому став зроблений автором

замість передмови дещо незвичний для наукового видання іронічний напис: "Приймаючи до уваги, що даний твір як попередні три частини галицької історії не мають в собі ні радісних пісень, ні розчулених думок, ні жартівливих

віршиків, ні смішних казок, які би служили при весеЛих забавах, при склянці вина, при горнятці міцного чаю і "благовенной папіросці"; приймаючи все це до уваги, не надіємося на значне число читачів і покупців. І за цієї причини

друкується тільки

200

екземплярів, але їх буде більше ніж досить для вчених

цього краю-справжніх любителів науки і історичних пошукачів, бажаючих придбати цю книжку, можуть з вертатися прямо до автора в місто Львів, до

власного його будинку на Вірменській вулиці

N'2145 22

Таким чином, не дивлячись на москофільський політичний світогляд і

дещо спрощений підхід до національного відродження Д . Зубрицький значно доп о внив своїми працями з ахідноукраїнську історіографію. З цього приводу

академік М.Возняк об'єктивно з а з начав :" Там, де свої праці І наприклад,

" Історія давнього галицько - руського князівства" / 1852 І побудував він на джерельнім історичнім матеріалі, показався

безперечно солідним істориком ,

як наприклад у Літописі львівського Ставроnигійського Братства І 16-l?ст І "Хроніці міста Львова та згадуваній вже найдавнішій історії Галичини" .23 Серед видань

історії

стародавнього

Галича

особливо

виділялися

публікації одного із організаторів т овариства "Гал ицько-руська Матиця''

А. Петрушевича І 1821-191 3рр./, який ввів в українську історіографію велику кількість невідомих джерел. 24 В п е редмові до першого випуску "Галицького історичного збірника" управа "Галицько-р у ської Матриці "повідомляла,що має намір опублікувати кращі статті з вітчизняної історії ,і по ч инає

з праць

відомого вченого Антонія Петрушевича ,які вже були надруковані в часописі

"Зоря Галицька" в 1852 і 1853 рр. Найбільше цих публікаційІ8 із

були

присвячені давній історії княжого Галича і для них видавці відвели три випуски,

зокрема у першому випуску опублікована праця А.Петрушевича "О Соборной Богородничной

церкве

Галиче

". 25

Особливий

інтерес для

вивчення

історії стародавнього Галича являють подані автором у другому томі коментарі до приміток , де зокрема, АЛетрушевич звертає у вагу на версії походження

21. З убрицький Де нис . Вказ. праця.-С.106 . 22. Зубрицький Денис. Вказ. праця .·Титульний лист. 23. Возняк Михайло. Як проб удилося українське життя в Галичині з а Ав с трії . -Львів.-1924 -С . 72 24. П етрушевич А . Сводная Галицко-Русская летопи сь с 1600 по 1800г . .Т. 1 -3. -Львов,1874,1887 , 1889

2-5 Г;шіп.кій и сторический сборник издаваемьій об ше ством Га лицко -ру сской Матицьі . Вьіп.І.Ч 18.· Львов. -1853.-С.І .

10 назви і первісної дати заснування стародавнього міста Галича.З тексту стає

зрозумілим,що А.Петрушевич робив такі пошуки як по історичних джерелах, такі і розпитував про це в місцевих жителів. 25 В своїй праці він згадує,

що

галицько-волинський літописець повідомляє

у відомому

Іпатієвському списку ХІІІ ст. про Галичину могилу і обіцяє розповісти про

заснування Галича, але з невідомих причин слово не дотримав. АЛетрушевич зазначає, що "между Галицкими гражданамн до сих пор сохранившееся предания относят построение города Галича ко временам язичества на Руси,

какою-то княжною на имя Галя ... " про неї вже ніхто не пам'ятав

Що до літописної Галичиної могили,то

а на лівому березі Дністра дослідник виявив

чотири великі могили,які мали інші власні назви. АЛетрушевич подає також гіпотезу польського історика І.Длугоша,який твердив,що місто діставало назву від гори Галич. Далі з тексту приміток стає ;:Jрозумілим, що сам АЛетрушевич

був прихильником версіі могили 28 Правда, через приводить в статті

, 10

що Галич отримав свою назву від Галичиної років він змінив думку з цього приводу, яку

Било-ли два Галичи, княжескии города, один в Угорска

словацкой области, а другой по сю сторону Карпат над Днестром,или нет?" .Тут

він знову згадує про почуту в

184 7

році версію про походження Галича, яку

вважав мало вірогідною, тобто, ·що якась княгиня Галя побудувала

свою

честь.

Історик

візажає ,

"гали ця", або зменшене

що

"галка"

назва

міста

походить

від

місто в

слова

"Галиця подав название городу

Галичу,служить для того и знаменем, гербом для землі Галицкой, подобно

как лев для земли Львовской". 29 АЛетрушевич не тільки друкував свої історичні праці в наукових виданях товариства

"Галицько-руська Матиця",

але

брав

активну участь в

організаційних заходах, зокрема в засіданнях секції історії та географії.Так,

липня

1864

року він виступав з методичною доповіддю краєзнавчого

характеру "О потребах хранения забитков исторических" на загальних зборах цього тавариства у Львові, яка пізніше була опублікована під заголовком

Разсужденіе о важности исторических Записок и надписей, яко источника для нашей исторіи". Говорячи про джерела відчизняної історії він наголошував що

крім літописів, грамот та інших пісьмових пам'яток до числа джерел

нашої

історії треба віднести: 1. І історичні надписи на церковних книгах; . 2 І надписи на церковних і цивільних будинках, тобто на стінах церков, 26. 27. 28. 29.

Там же. Вьіп. !І -Ч.19.-Львов . -1853.-С.І.

Там же.-С.ІОЗ. Там же.-С.190. Науковьій сборник издаваемьій литературньім обществам Галицко-русской Матицьі.-Львов.

!865.-С.45.

11 надгробних пам'ятниках, споруджених пам'ятниках та інших){удожніх речах .

Такі написи часто проливають світло на маловідомі історичні події. Далі

АЛетрушевич в своєму виступі рекомендує галичанам, які вивчають вітчизняну історію, для пояснення подій минулих часів і через бідність

письмових джерел повсюди збирати розкидані дрібні записки, де б вони не знаходилися і скласти із них одну хронологічну і детальну літописну історію

Галицької землі починаючи з самостійності

Таким чином

XIV ст . , тобто з часу втрати їі політичної , за прикладом стародавніх літописців було

б зібрано багатий матеріал для майбутніх істориків, географів і навіть

мовознавців та бібліографів . 30 А.Петрушевич , який мав великий досвід вивчення манускриптів та наративних джерел , зауважує,

що традиція церковників

робити на полях книг записи зародилася в ХVІст . і

кінця

XVIII

ст . За своїм змістом

порядку інформацію про

продовжувалася до

написи часто подають в хроноJІогічному

загарбання українських з емель поляками ,

румунами,угорцями, про напади татар і шведів , повстання козаків . Є також

з аписи про стихійні лиха, від яких терпів галицький л юд, зокрема про повені на Дністрі.

Далі , аналізуючи іноземні джерела АЛетрушевич справедливо · вказує на необ'єктивність польських джерел , в яких

інформація про наш край є

побічною, або узагальненою і " повествует с своей точки зрения, в пользу своих политическо-народньrх стремлений и часто крайно не без грубого

пристрастия касательно нашей русской народности и вероисповидания" . 31 Автор наводить приклади , що у польських істориків т атар і спустош е ння

є згадки про напади

наших міст , але н е говориться детально як дал е ко вони

заходили і в які місцевост і лісів та гірських у щелин в т ікав простий народ . Є в польських істориків також повідомлення про неврожаї та голодні роки на

Руських землях,

aJre

не має повідомлень про їх наслідки , а також про ціни на

хл іб і худобу. АЛетрушевич ще раз нагадує, що крім з аписів на давніх книгах важливими для історії є надписи на цивільних і культових спорудах , надгробних пам'ятниках

а також на дзвонах, хрестах, церковному посуді,

одязі, які збереглися до наших днів . Автор висловлює побажання, щоб з бирання та вивчення цих писемних та матеріальних пам ' яток наших nредків "поручити нашему достопочтенному учительскому сословію, в особенности же

30.

нашему

преподобному и

трудолюбивому духовенству ,

которого

Петрушевич А . Ра з суждени е о важности истори ч е с ких запи с ок и надписей яко источника ддя

нашей истории І І Науков ь ій сбор ник и здаваемьій литературньім обше ством Галицко - р усско г й Матицьі.-Львов . -1865 . -С.І .

12 неутомимим стараннем и содействіем уже не одно общеполезное предприятіе

осуществилось". 32 Доповідач закінчує свій виступ словами, що збір історичних записів не є складною справою, бо кожна грамотна людина може оглянути книги і давні пам 'я тники своєї місцевості і зняти з них копію , тобто виписати дослівно не змінюючи мови і правопису, лише від себе зазначити, з якої 1щиги або

пам'ятника зроблено копію, в якій місцевості і де вона знаходиться. На засіданні було прийнято звернення до АЛетрушевича з проханням

написати підручник

історії України, а також оголошувався конкурс на

написання загальнодоступної "Історії Галицького князівства і королівства" ,33 причому умови

конкурсу

передбачалося обгогворити

погодити з

дослідниі<ами історії і перш за все членами товариства. До речі,

Науковому з бірнику

в цьому ж

було опубліковано список індивідуальних та

колективних членів товариства Галицько-руської матиці, 34 серед яких було чимало вихідців з Прикарпаття,

зокрема

відомі

вчені

народознавці

І.Шаран евич, Є.Желехів с ький, М.Верещинський , Й.Кобринський, Й.UJухевич, Х.Пельвецький, М.Петрушевич.

За наши~и підрахунками з

144 членів-26 чол .

представляли Прикарпаття ,

а серед 34 колективнИх членів-23 були з Станіславського і Коломийського округів, зокрема братство с.Опришівці біля Станіслава та громада с.Мишин Коломийського округу, де приходником служив відомий культурно-освітній

діяч Йосафат Кобринський. 35 Таким чином АЛетрушевич через громадську діяльність н е тільки

закл икав інши х

до пошуку історичних матеріалів, але

і особисто багато працював над джерелами, що дало можливість в

1874

1892рр . опублікувати багатотомну "Свободную Галицко-Русскую летопись" . 36 Правда, на думку вчених це видання недосконале, так як автор поспішно,з метою написання історії Галичини від

1498

до

1800

рр. механічно об'єднав

в збірку виписки з документів та літописів без критичного апарату і пояснень.

Але в цілому, завдяки його скрупул ьозній збиральницькій діяльності, вдалося зберегти

для нащадків цілу низку маловідомих або втрачених історичних

джерел.

Значний інтерес виявив АЛетрушевич до археології, як науки, що почала зароджуватись в Україні в першій половині

XlX

ст .

,яка тоді ще не

відокремилися від загальної історії та допоміжних історичних дисциплін. Це

31. 32. 33.

Петруш е вич А. Вказана праця . -С.7. Петрушевич А . Вказана праця.-С.7. Науковий сбор ник издаваемий литературньім обществам Галицко-русской Матицьі.-Львов.-

1865.-С.37 .

34.

Там же.·С . 77 .

35 . Та~ же. - С.82,8 5 . Зб. Петрушевич А . Сводна я Галицко-Р усская летопись з ТІТ . с

1770

до конца августа

1772

1600

по

1800 годьі. - Т.1 ; с 1600 по 1700; 1800 r. ·Львов 1874,1887,1889. 1772 издан ой во Львов е в 1887.

года; Т . З . ч . 1772 до конца

Дополиенне к сводной Галицко-Русской летопи си с

1700

по

13 був

період

індивідуальних

досліджень

давніх

історичних

пам'яток

Певний внесок в археологічні дослідження стародавнього Галича, поруч з українськими, зробили польські дослідники старовини .Перші систематичні

археологічні дослідження в Галичині здійснювали Зоріан Доленга Ходаковський, Францитек Сорочинський і Павло Жегота, який в 1840році опублікував у Львові збірник польською мовою "Старожитності галицькі" ,де

в окремій

статті "Стародавня зброя і знаряддя, знайдені в Галичині" було

повідомлення про унікальну знахідку комплекту озброєння слов'янського

воїна. 37 Залізні предмети зброї були виявлені в могилі серед лісу в

1826

році

під час прокладання нової дороги з Коломиї до села Кам'янка Велика . Автор подає графічні іJІюстрації знахідок

,а

також описує ще одну знахідку великого

двосічного бронзового "жертовного" ножа, знайденого в кургані під Галичем

1828

році. 38 Знайдені археологічні пам'ятки були передані для вивчення і

збереження до інституту імені Оссолінських у Львові.

1848

рік

став

переломним у розвитку української археології в Галичині. Поштовхом до цього послужила знайдена у р . Збруч кам'яна статуя невідомого досі язичного бога,

названого на підставі переказів про слов'янські дохристиянські

святилища

Світовидом . 39 Ця унікальна пам'ятка привернуЛа увагу вчених

Європи , особливо після публікації в 1851р. у Відні про неї наукової статті

А.Петрушевича

. Серед українських вчених першим аматором -археологом в

Галичині став А.Петрушевич, 40 який один із перших в середині ХІХ століття порушив пошуки

проблему історико-археологічних досліджень, спрямованих на локалізації та встановлення

стародавнього Галича.

місцезнаходження літописного

А.Петрушевич , який двічі перебував в м .Галичі і

візуально знайомився з його архітектурними пам'ятками ,помилково прийняв польський старостинський замок за данній замок галицьких князів, а приходсьkу церкву Різдва Христового назвав столичною Багородичною церквою галицьких єПископів і митрополитів, які нібито тут перебували до

1375

рокуУ Суб'єктивно дослідник трактував і літописну _ згадку, бо там

насправді йшла мова про Крилас як місце столиЦі і головної церкви. З цього приводу відомий український археолог ЯЛастернак писав, що"саме таке ставлення справи, що

його він боронив завзято до кінця свого життя, було

причиною цілого спору між ними і всіма ін шими дослідниками

топографії

37. Zegota pauli. Starozytnosci Ga!icyjskie.-lwow, 1840.-С.26. 38. Там же . -С.27. 39. Курінний П . Історія археологічного знання про Україну . - Полтава . -1994.-С.27 . 40. Пастернак Я . Старий Галич. Археологічно-історичні досліди у 1850-1943рр . - Краків,

л ьвів.

!994. -С.24.

41 .

Пеленський й. Таємниці стольного града І І J!ітопис Червоної калини .- і 992 .-J'f" і

.-C 42-4G .

14 Старого Галича" . 42 Але в цілому його праці, 43 що вносили деяку плутанину в історичну науку,спонукали і заохочували вчених і місцвих краєзнавців до

польових досліджень та археологічних розкопок Стародавнього Галича та його околиць.Вже в 1891році результати досліджень археолога О.Чоловського спростували помилкові твердження АЛетрушевича. Разом з тим, АЛетрушевич багато працював з проблем церковної історії,зокрема проявляв інтерес до вивчення давніх культових пам'яток

архітектури увагу

Стародавнього

Галича

цьому

плані

заслуговує

на

монографія, яка присвячена одному історичному об'єкту-церкві святого

Пантелеймона біля м:.Галича. 44 Перший раз про цю пам'ятку він опублікував в "Зорі Галицькій" в 1852р. під заголовком

" О Богародичной церкви и святителях ея в Галиче ", а потім в " Галицьком историческом сборнике " І 1853 р. І з додатком зображення згаданої церкви . АЛетрушевич зазначає, що йому були недоступні деякі архівні матеріали, які потрапили до

Львівської

латинської архієпископії, так, як православна церква св.Пантелеймона була захошJена латино-польським духовенством в підвищений інтерес дослідника до

Галичі.На нашу думку

цієї пам'ятки був викликаний тою

обставиною, що це була єдина споруда в Стародавньому Галичі ,яка збереглася з домонrольських часів. Далі

АЛетрушевич в своєму дослідженні подає

опис місцерозташування костелу св. Станіслава

а в минулому церкви

свЛантелеймона. Ця кам'яна будівля княжих часів була збудована на

гористому узбережжі, де р.Лімниця І в літописі ЧваІ впадає в Дністер біля с.Залукви і м . Галича. Навколо споруди помітні залишки ліній подвійних валів

штучних укріплень-чотирикутної форми.

Ці укріпленн могли бути ще до

спорудження церкви і виконували оборонні функції для захисту з північної сторони м.Галича з княжих часівЛро наявність тут укріплень згадує польський

історик !.Длугош, який користувався руським

літописом

1208

року. Автор

припускає, що церква св.Пантелеймона могла бути збудована за часів короля Данила Романовича,

будівництва.

Дещо

бо тоді був сильний вплив романського стилю

сумнівною є заява А . Петрушевича,

що свято

пантелеймонівська церква обов'язково створена іноземними архітекторами

з німецької, угорської або польської земель. 46 Історично виваженою і логічною є думка автора, що напад татаро-монголів явно не сприяв будівництву храмів,

42 . 43.

Пастернак Я . Вказана праця.-С.24.

Петрушевич А. Археологические находки близ Галича І І Вестник Народного дома.- 1882-1884; його ж" О rороде Галиче за Луквою І І Вестн. Народногодома.-1884-1887; його ж" Краткое описание старинньіх предметов, открьітьіх на залуказеких полях близ города Галича І І Вестн. Народноrодома.-1886.

44.

Петруwевич А . Историческое известие о церкви св. Пантелеймона близ города Галича теперь костел

св. Станис,,аваюФранuисканов, яко древнейшем памятияке романского зодчества на Галицкой Руси с первой половиньі ХІІ столетия.-Львов. - \881 .

45. 46.

Там же.-С.7 . Петрушевич А. ВІ<азана npauя.-C.9 .

15 тому виникнення цієї церкви можливе лише в першій половині Х 111 ст., . що

відповідає дійсності. В

1349 році, коли польський король Казимир 111

/ Великий / завоював Галич, то на території церкви свЛантелеймона розташував військовий гарнізон і відповідно перетворив церкву на костел для цього гарнізону, так само як і церкву , що знаходилася в замку над самим

м . Галичем. З цього часу церква св.Пантелеймона почала титулуватися католицьким костелом св.Станіслава , патрона Польщі, якому силою зброї було зроблено подарунок

1375

року і до

посвячено схизматичну церкву в костел, 4 7 де з

1414року перебувало Галицьке латинське архієпископство. 48

Галицький православний митрополит Антоній жив тоді в Крилосі і мав у своєму розпорядженні лише каплицю, яка збереглася з княжих часів біля

зруйнованого

татаро-монголами

Успенського

собору. 49 Назву

села

Крилос АЛетрушевич пояснює походженням від грецького слова Крілос , або клир, що означає нижче духовенство. В Крилосі

1414

р.

галицької

єпископії

проживало

руське

після

ліквідації

духовенство, яке

підпорядковувалося з тих часів Київській метрополії. 5° На основі джерел автор простежує подальшу історію цього храму . В

1596

році кримські татари дуже

знищили м.Галич і розташований там костел та кляштер монахів ордену францісканців і тоді на підставі грамоти польського короля Сигизмунда ІІІ їм було

передано запустілий

ще з

1552

року костел св.

Станіслава .

Пересилившись сюди монахи побудували тут кам'яні келії, а з метою захисту цієї території від татар були відновлені всі земельні вали і рови і зведено кам'яну оборонну вежу з укріпленими воротами, бійницями

мостом. 51

Пізніше

ця вежа

та

була переобладнана на дзв іницю.

підйомним

Як історик

краєзнавець АЛетрушевич уважно ставився до вивчення топонімічних назв стародавнього Галича та його околиць. В монографії він фіксує, що з

1593

по

1611рр. с : Залуква було ще передмістнм Галича і ця територія іменувалася Галич за Луквою . В цьому місті під Галичем р. Луква впадає в Дністер . Власне в цій місцевості і було збудовано церкву св . Пантелеймона, яку автор

вперше особисто оглянув в

1850

році, де виявив написи на стінах, зокрема

зображення монограми у вигляді давньоруської кириличної букви "з", що читається як "земля". Перебуваючи в цій будівлі в

1878

виявив, бо його нажаль було заштукатурено під час

47. 48.

році він цей зна к не ремонту

головного

Там же.-С.lб

Петрушевич А . Краткое историческо е извести е о времени введения христианства на Галицкой

Руси . -Львов . -1882. -С . З

49. Пеленский Й. Историч ес кое известие о церкви св.Пантелеймона.-С.42. 50. Галицкій исторический сборник.·Вьіп.-Щ.-Львов . -1860 . -С. СХІІ . 51. Петрушевич А . Историческое известие о церкн~е L» . П8ііТ<О;;;:й;,;о;;;;. С .З б .

16 порталу

храму Б 2

Правда, автор встиг зробити замальовку цього напису,

коли в 185З році складав креслення цієї унікальної вітчизняної пам'ятки, які вперше опублікував в кінці своєї монографії. Торкаючись проблеми і с торіографії досліджуваного ним об'єкту АЛетрушевич вказує на те, що в польські й літературі йому не вдалося розшукати ніяких вісток, хоча в пам'яті місцевих жителів зберігся переказ про те, що раніше галичани тут відправляли

богослужіння по православному обряду. Автор зазначає, що перший історик галицько-руської церкви Михайло пер е кази з

Гарасевич так само писав про народні

початкової діяльності церкви св. Пантелеймона.

Це ім'я

перекладається як всемилостивий лев і величався церквою я к великомученик

і цілител ь . 53 На велику давність і цінність цієї церкви звернув особливу увагу галицький метрополит Михайло Левицький та ні-мецький архітектор Бе ргер , які фактично врятували цю давню пам'ятку віз ан тійської архітектури,

так як у 1801 р . буря зірвала де р е в'яний Дах, а також пошкодила в деяких місцях стіни. Тимчасово, до1825 року ця споруда бул а покрита соломою, а потім по розпорядженню вищена зв аного митрополита була в ідбудована , про

що свідч ить напис зроблений на притворі західної стіни це ркви. 5 4 Таким чином , АЛетрушевич був одним із перших дослідників ХІХ ст . , який присвятив

окреме історИчне видаиня най.видатнішій архітектурній пам' ятці Прикарпаття

церкв і святого Пантелеймона, що на сьогоднішній день є національною

святинею

України. Такий, дале ко не повний

переJіік джерел , введених в

історіографію Галичини цим провідним істориком краю другої половини ХІХ ст. ,

який

поряд з дослідженням

історії

церкви

з ібрав фактичний

документал ьний матеріал , зок рема краєзн авчого х арактеру, що успішно може бут и використаний і сучасними до слідниками вітчизняної середньовічної

історії . За

років своєї наукової діяльності, яку АЛетрушевич поєднував з

обов ' язками посла сейму і парламенту, вчений зібрав унікальну бібліотеку та великий рукописний архів , зокрема по історії галицьких православних

родин,яка висвітлена у Синодиках - Пам ' ятник а х

/ суботниках/

Станіславський

1672р . ,Пациківський

АЛетрушевича , який охоплює період з

1691р.та інші.

XVII

ст . до

191 З

Тепер архів

р . , з берігається

окремим фондом у Львівській науковій бібліотеці імені В . Стефаника НАН Украіни і нараховує ЗО тисяч аркушів Б 6

52. Петрушевич А. Вказана праця.-С.З І . 53. П е трушевич А. Вказ. праця . -С.92 . 54. Там же . -С . 95. 55. Свенцицький І. Опис рукопи с ів Нар одного дому з колекції А . П етрушевич аІ І Українсько рус ький арх і в .-Львів.-1911 . -Т . VІІ - С. 101-11. 1 І 56. Львівська наукова бібліотек а ім . В . Стефаника . Особисті архівні фонди відділ у рукописів . Анотований покажчик. -Львів . -C.l 20.

17 Ряд перших дослідників стародавнього Галича другої половини ХІХ ст.

замикає третій фаховий галицький історик Ісидор Шараневич/1829-1901/, уродженець Прикарпаття, який був професором австрійської історії та деканом історичного факультету Львівського університету . Академік !.Крип'якевич вважав його одним з найкращих знавців джерел з історії Галичини феодального

періодуУРазом з тим

, І.Шараневич постійно проявляв інтерес і самотужки

вивчав, а потім популяризував українську історію, причому одночасно

досліджував події, які відбувалися в рідному краї.

В галузі історичного

краєзнавства саме І.Шараневич став найбільш помітним вченим Галичини. Перші галицькі історики широко використовували унікальні документи,

частина яких не збереглася до наших днів, тому деякі їхні праці і дослідження набувають значення нових

самостійних

Д. Зубрицького , який у

р. вперше опублікував історичне дослідження

1837

джерел. Продовжуючи традицію

про Галичину, І . Шараневич також вперше, але вже в другій половині ХІХ ст_ взявся за наукове вивчення археологічних та етнографічних пам'яток краю, які до цього періоду вивчалися лише еп ізодично в основному іноземними

дослідниками. 58 Про українського вченого І.Шараневича як дослідника історії Галичини

почали писати ще за життя в періодичних виданнях і навіть підручниках . 59 Найбільш аргументовано і об'єктивно

видатний історик України Михайло

Грушевський, який зазначив, що І. Шараневич

полишив глибокий слід в

історіографії Галичини" .60 На початку ХХ ст. М.Грушевський в статті некролозі

да в

на леж ну

оцінк у

на у кової та

громадської д іяльності

І . Шараневича. Він вказува в , що незважа ючи на прич етн ість до так званої

с тароруської / москвофільської - Б.Г, БЛ. / партії, істинним чл е ном якої І.Шараневич ніколи так і не був, вчений не дозволяв захопити себе "партійною

загоріліетю ",а "бувши одним із консерваторів пам'яток старовини в східній Галичині,Шараневич· залишив вдячну пам'ять по собі численними розвідками

й розкопками в околицях давнього Галича /

особливо цінна його книга

" Три історичні описи Галича / 1883/ і заснування першого руського архе алогічного музею при Ставропігії/ /1889/ " 61 . ! . Франко як сучасник І.Шараневича також сприяв популяризації доброго імені вченого і на доказ

цьомуопоблікував його кілька листів до М . Кобринського : які підтверджували

Крип'якевич ІЛ. Джерела з історії Галичини періоду феодаліз му І до1772р. Огляд публікацій · К - 1962 -СВ. І 58. Полянський П . Д-р Исидор Шараневич І І Новий Галичанин. - 1889.-N2 18.-С.218 . 59. Барвінський О. Исидор Шараневич І І Руська читанка для вищих гімназій-Львів . - 187! . -Ч.З .

57.

С325.

50. Грушс.~сLr-::ий ..'У1. . . !з~'!дар Шар анев ~ч-з?.служРний r;:~.л инький історик І І Заnиски HTU.I .-T .45. /

І 61 .

Там же.-СІ4.

18 думку, що І.lllараневич постІнна намагався писати народною мовою. 62 Ще працюючи викладачем гімназії І . Шараневич зацікавився вивченням історії галицького краю. Він вміло поєднував педагогічну діяльність з науково дослідницькою, а особливо під час роботи в Львівському університеті.

І.Шараневич є автором

125

наукових праць з яких

написані польською і

німецькою мовами. 63 За заслуги в дослідженні української історії він був обраний почесним доктором Київського університету і дійсним членом

Краківської Академії Наук 64 , а також дійсним членом Наукового Товариства

імені Шевченка у Львові/ 1874-1890рр./ 65 1857 року І.Шараневич став членом. братства Львівського Старопігійського інституту, який пізніше він очолював.

січня

1886

р. у Народному Домі у Львові відбулося святкування ювілею

до 300-річчя заснування Ставротіігії.На урочистім зібранню з

промовою

виступив сеньйор інституту І . Шараневич. У відзначенні цього ювілею взяли

участь 600 гостей. Його промова була своєрідним звітом в діяльності Львівської Ставропігії по пробудженню самосвідомості та національному відродженню

українців в Галицькому краю. Під час ювілею була організована археологічно

бібліографічна виставка 66 , яка поклала початок до створення І . Шараневичем при Ставропігійському інституті музею галицько-української старовини.в 7 Як історик, І . Шараневич не обмежувавсяпри вивченні вітчизняної історії

письмовими джерелами,

приділяв особливу увагу археологічним

дослідженням і на їх базі написав кілька історико-краєзнавчих досліджень,

зокрема, по історії Стародавнього Галича . Необхідно відзначити, що в 60-х роках ХІХ ст. на археологію дивилися ще скептично , як на "r·робокопання" і вважали це чудокуванням вчених.

І.Шараневич був добрим знавцем іноземних мов і, грунтовно оволодівши цілим рядом історичних допоміжних дисциплін,

археологією, палеографією,

історичною географією та іншими, він взявся за ретельне вивчення історії.

Дослідник вперше опрацював цілу низку галицько

рукописних пам ' яток і в

руські грамоти були опубліковані. Ще раніше, у

опублікував працю "СтариннЬJе пути русска

1869

1883

р.

р. він

угорськие через Карпати и

русско-польскіе через Сян и Вислу" 68 ,що стала цінним надбанням української історичної географії .

Але основна його праця-це велика монографія "Історія Галицько

62. Франко ІЯ. Шість листів nокійного І . Шараневича з рр 1862-1864 І І З аnиски НТШ.-1902.-46 . -Кн . 2. · С.1-9 І І 63 Варник В . Р. И.Шараневич . - Ль вов . -1929 . -С.З. 64. Кравець М.М. І.Шараневич І І Архіви Україии . -19б9 . -JІІ94.-с . 52. І І 65. ЦДІА України у м.Львові. - Ф.309 .-Оn . 1 . -Сnр.371.-Арк.б. 66. Шараневич И . Пам ' ятники галицко-р усской стариньі в из ображеннях. Львов. - 1896. · С2 . -Табл . З 6.7 r.~~J.·P '."'"·"ц~ И С ()пись музея С1·авропиrийского институт а во Львове . - Л ьвов . - 1908. - С.1 - 248 . 68 . Ва врик В.Р . И Шараневич . ·Львов . · 1939. -С.5 .

19 Володимирської Русі" 69 , яка дала поштовх І.Шараневичу до нових досліджень, зокрема з історії української церкви. Науково-популярні іСторичні статті І.Шараневича. зокрема з історії Галича неодноразово друкувалися як в

періодичюи

пресі, так і в різних шкіJІьних христоматіяхта підручниках. 70

Працюючи багато років над історією Галичини з найдавніших часів І.Шараневич вирішив почати свої перші монографічні публікації з опису давніх

руських міст Галича і Львова, які в

1860, 1861

рр. були надруковані в альбомі

"Зорі Галицької". 71 На появу в світ першої монографії схвально відгукнувся відомий польський вчений Август Бельовський, який зазначив, що дати історичних подій до нарису про східну Галичину зібрані автором з такою старанністю і точністю, якої до тепер він в ніякій історичній праці не

зустрічав_? 2 Рецензент відзначив також, що І.Шараневич сумлінно опрацював джерела, зокрема маловідомі ще тоді Акти Гродські і Земські Львівського архіву Бернардинів.

В своїй першій монографії, яка мала явно виражений краєзнавчий характер, І.Шараневич зазначає, що Галич без сумніву був одним з літописних "Червенських городов", хоча літописець Нестор спочатку його не називає в

списку цих міст. 73 Князь Володимирко переносить в Перемишля в Галич і стає Галицьким князем

. Автор

1141

р. сто_лицю з

наголосив, що немає

наміру подавати всі історичні події Галицької землі, а зупиниться власне на історії їі столиці і перш за все на ії визначних місцях, про які згадується в

Іпатіївському літописі, а також в інших письмових джерелах . 74 Необхідно зауважити, що в той період

коли писав своє дослідження І.Шараневич ще

не мав в своєму розпорядженні результатів археологічних досліджень і тому

допустився помилки в локалізації стародавнього Галича. Правда, він не вважав,

що руїни польського старостинеького замку в м.Галичі /на Замковій горі/ є колишній княжий замок, але церкву святої Богородиці помилково називає

соборною, де можлИво галицький князь Ярослав Осмомисл сидів високо на

золотокованім престолі, а потім був похований тут в крипті

2 листопада 1187 р . 75 Насправді літописець мав на увазі відомий пізніше Успенський собор на Крилоській горі, фундаменти якого були виявлені в 1938 р. українським археологом Я.Пастернаком. 76

Через брак джерел автор не міІ

точно вказати місцерозташування власне княжої замкової гори, але робип 69. Шарамевич І. Історія Галицько-Володимирської Руси от найдавніших времен до року 1453. - Львов . 1863. - 462с. 70. Партицький О. Руска читанка для низших кляс середних школ . - Львов.- 1971 . - Ч.lІ . 71. Шараневич И. Стародавний Галич . - Львов . - 1860; Стародавний Львов . - от . г.1250 · 1350. - Львов.- 186 : 72. Полянський П. Др. И . Шараневич. Новий Галичанин . - 1889.- N218 . - С.218 73. Шараневич И . Стародавний Галич. - Львов . - 1860. - С . З. 74. Там же . - С.4 75. Шараневич И. Стародавний Галич. - Львов. - 1860.- С.7 . 75 Па стернак Я. Старий Галич . - Краків -Львів - 1944. - С.115 .

20 припущення, що на правому березі Дністра розташоване ціле пасмо горбів, на яких можливо і стояв Стародавній Галич . До них як тепер відомо

, топографічна належить і Крилоська гора. Таким чином І.Шараневич серед галицьки х істориків в середині ХІХ ст.

був найближче до історико

географічної локалізації місцерозташування стародавнього Галича . Він навіть

конкретно називає

як давнє поселнння

Крилас , що примикало до

стародавнього Галича і про яке згадується в найстаріших судових письмових

пам'ятках- актах.

Далі дослідник називає спалені татарами села Гри горів

і Перевозиць на Дністрі , де в ХІІІ ст . знаходився дерев ' яний міст , про який є згадка в літописі . Згадує історик і про пристань на Дністрі, з відки велася

торгівля з далекими сторонами Дунайського і Дніпровського побережжя" 78

•

Uікавою є гіпотеза історика про походження Галицької могили, яку він, посилаючись помилково на літопи с ця , виносить за межі міста . Далі автор

п е реходить до роз горнутої розповіді про історичні події в м . Галичі. В

с во їй

наст у пній

історико-краєзнавчій

праці

про

з асн у вання

давньоруського мі с та Львова автор у вступній частині подає список міст

Прикарпаття: Галич 111131, Тисм е ниця 11144/ , Тлумач 112131, Коломия І 1240 І, а та_кож сіл Тустань і Бовшів, які існували в ХІІ-ХІІІ ст. в Галицько Волинському князівстві . Дати ·їх Заснування подає з обов ' язковим посиланням на джерела та на історичну монографію Д.Зубрицького "Історія Галицького княжес тв а" 79 . Аналізуючи пе рші і всі наступні історико -краєзнавчі праці І . Шараневича , ми приход имо до висновку, що він постійно дотримувався цивілізаційного наукового методу і писав їх на основі письм ов и х , лінгвістичних джер е л та

археологічних даних.У нього було розвинуте почуття історичної правди яке

завжди

І . Шаран е вич джерела .

буJю

сильнішим

визнавав

Прикладом

від

особистої

амбіції

вченого . Тому

свої помилки, якщо появлялися нові об'єктивні може

служити

його

початкови й

погляд

на

місцерозташування столиці Галицького князівства . Як уже вище згадувалося , спочатку він спирався майже виключно на літописні письмові дані і

локалізував княжий Галич на місці теперішнього міста Галич . Пізніше, після проведення археологічних ро з копок

, про

які ми розповімо нижче

, він

переніс

"княжескій град" на залукінські поля і почав полемізувати з істориком

77 . 78.

Шаран е вич И. Стар одавний Галич. Шара н евич И. Стародавний Галич .

- С.8 . -

С.9 .

Галицький КRІІ3Ь Оr.иомисл, Худ. Р .

Саркофаr та nам'нтниіІ 3нак i-iQ. Ріkц: ііVЛVіііі.ііїі:К f4о~їііі.і.ьі\ОІ·U ккя311 Ярослава Осмомисл а у І(рклосІ.

ЯроСJІаІ Пащкк.

22-----------------------==І

-------~ ..

-- ·'-----·-· )

Фундамент Успенському собору кІІяжих часів ц~ркв3 XVI ст . .s Крн.~осі.

Цер ква.

1200

.:в,

Н :щrелеІІмон а

р. в с. Шевqенково)!у n<i.

бл11зу Галича,

РеконструкцІя

О. Лелекськоrо, а внизу суч~~.

ІІИі! ВІІГЛЯА архІтектурноУ па, м'ятJ<н. .

25 А.Петрушеничем,який відстоював першу версію І . Шараневича 8 0

Наприкінці

ХІХ ст., коли наукові історичні дослідження та археологічні розкопки значно

розширилися і відомий археолог О. Чоловський локалізував княжу столицю на території нинішнього с . Крилос , І . Шараневич в кінці свого життя став його прихильником. Як відомо, ця локалізація повністю підтвердилася в ХХ ст. і є нині пануючою в науці. Таким чином вищенаведені історичні

праці

історії перших літописних галицьких міст стали так би мовити, вступом де великої роботи, в якій І. Шараневич здійснив свій задум подати розгорнут) картину заснування та діяльності Галицько-Волиньської держави 8 1 Сучасники загалом схвально оцінили цю працю . Цілком справедлив< більше наголошуючи на діяльність

І . Шараневича як історика-дослідника

ніж популяризатора, оскільки він перший взявся за вивчення українськю

джерел з історії Галичини. 82 Сам І. Шараневич в передмові до своєї історично монографії з азначає, що nодії з історії Галицько-Вол инського

князівств:

базуються на руських літописах і що "має в Бозі н адію, що настоящая історі :

с танеся ділом народним і пр инесе для краю правдивий пожиток " .83 Авто 1 з робив короткий екскурс в минуле давньоруської держави, тобто висвітлю · події з

ст . до н.е . Щодо факторів, які вплинули на винекнення · Київськс

Русі, то І. Шараневич був прихильником норманської теорії, тобто трактує·

створення в результаті політичної діяльності варягів на Русі. Разом з тиІV зібрані автором документальні джерела дали можливість позитивно показат

боротьбу наших предків з татаро-монголами, а також успішні

150 -

літІ

міжнародні з в ' язки Галицько-Вол иньської держави. І . Шараневич вперш

вводить в науковий обіг джерела з історії Галичини матеріали за

1425

ст. Він публіку

р ., коли в м . Галичі б ул а підготовлена грамота , з окрем :

за участю україських вельмож Снятинської, Коломийської і Галицької земел

які від імені населення цих повітів обіцяють Владиславу Ягайлу і йьт нащадкам вірно служити словом і ділом. У

Київ

1427

р. король Ягайло

їздив

а звідти завертав у прикарпатські міста Снятин, Коломию, Галич .

Про литовські володіння, зокрема в Снятинській землі свідчать документ

написані українською мовою в

1430

р., які виявлені в родинному архіві гра~

Дідушицького. 85 В найдавніших актах крайового архіву І. Шараневич вияВІ

повідомлення за

1436

р., де згадується м. ТисмениЦя, яка тоді належа.

79 Шараневич И . Стародавний Львів / 1250- 1350 / - Львов - 1861 .- С . 10- 11 80. Ваврик В . Р . И . И . Шараневич . - С.27 . 8 ] . Шаран евич І . Jсторі я Га.rшuько-ВОJl одимирівської Ру си от на йда вн іш и х времен до року 1453 . - Льв ов . - 186 3.

82. Полянс ький П . Др . И . Шараневич. // Н овий Гали чанин .- 1889. - М19 . - С. 230. 83. Шараневич І. Історія Галицько-Володимирі веької Руси от найдавніших времен до року 1453 . - Льв ов. - 1863 < 84 . Вказ ана праця . - С. З3 1. 85. Stypnicki Н і polit. О monetach halicko-ryskich. - MІ b lioteka Ossoiш s Ki c h . - Т . ·vїіі . - i...vuv, і QG,j, - S . і 54

26 роду князів Ольшанських, що династично був пов'язаний з князем Левом і

литовськими родами Ольгерда і Любарта 86 Під час походу литовського князя Свидригайла на Волинь до нього на службу несподівано перейшов з під польського панування БогДан Рогатинський, який був дідичем м. Рогатина . Свидригайла призначив його комендантом найсильнішої тоді в Галичині фортеці в Олеську 87

В своїй наступній праці "Нариси внутрішніх відносин Східної Галичини

в другій половині п'ятнадцятого століття" І Львів , 18691, що була видана спочатку польською, а потім українською мовами. 88 І. Шараневич висвітлює . об'єктивні і суб'єктивні причини,

які nривели до ополячення великих

українських родів і позитивно відгукується про Богдана Рогатинського, що не підкорився польській шляхті і не зрадив своєї віри і давніх українських

традицій.

Декілька праць І. Шараневича у 60-80-х роках ХІХ ст . присвячено міжнародним шляхам сполучення Галицького князівства, що було певним внеском у розвиток історичної географії, яка є одним із джерел краєзнавства. В своїй першій невеликій науковій розвідці "Указатель до карти земель пред и за Карпатами" І. Шараневич зазначає, що ціла низка місцевостей в Карпатах

були з давніх часів засеЛені людьми і "туда велася старинная комуникаЦия народов" . Сухопутні шляхи сполучення через Карпати як привело проходили

поблизу і в напрямках течій річок, або пролягали Через певні місцевості, відомості про яких зберіглися в історії. Автор називає

шляхів сполучення

через Карпати і по Галичині , які відомі ще з часів Київської Русі . 90 Найбільше цих комунікацій прилягає до р . Дністер. Тут він на зиває населені пункти

Прикарпаття, які бул}І на цих шляхах сполучення як Га.тіич, Тлумач, Бовшів. Ще один із шляхів проходив з лівого берега Дністра на правий через м.Василів до р. Прут, а потім вздовж цієї річки або р.Пістиньки до Чорної

гори в

Карпатах, а далі на південь через гори до верхів'я р . Тиси вже в Марморешський

комітат І повіт І Румунії . 91 Більш детально цю проблему автор розглянув у монографії "Изследованіе на поли отечественной географіи і исторіи" і особливо в своїй доповіді, яка була прочитана на педагогічному з 'їді І б липня

1870

р. в Коломиї і в

1871

р . опублікована у Львові .

Автор зазначає, що

період початков словянських у склонов Карпат тянется он от непамятних

86. Шараневич І . Вказана праця . - С . З17 . 87 . Шараневич І . Вказана праця.-С.З52 . 88. Шараневич І . Огляд внутрішніх відносин Галицької Руси в другой половние 15-ro столетия.// Монографія до і сторіїГалицької Руси . -Тернопо,1ь. · 1 888.-С.107- 196 .

89. Грабовецький В . В . Галицька земля 15 століття у працях І . Шаран евнча . // Те.:::: д.:::::rісвід.ей тз. !!овід.ом.'!~нь н~укn'RnЇ конференuії. nрисвяче ної 500-річ:чю nочатку селянського nовстання на При карпатті під проводом національного героя Мухи .-Іва но -Франків ськ.- 1990 . -С. 1 .

90. 91.

Шара мевич І . Указатель до картин земель пред и за Карпатами.-Львів .Шарамевич І . Вказана праця . - С . 2

l 869.-C.20.

27 ч асов аж до смерти Атили " 92 Другий період припадає на переселення слов'шr на захід і південь.На думку вченого, походження назви міста Коломиї походить від поселення нар . Миї, бо за традицією давні слов'яни всі річки з вали Миєю. І. Шараневич приводить приклад з місцевої коломийки Коломия не Помия сюди і біля селища

Коломия місто

Ворхти з Чорногірського хребта і г. Говерли, а також

інших давніх поселень 93 вже Геродот, який жив

Пората

: "

Річку Прут, яка також протікає

2300 років тому називав "

"/Prad/. Покуттям І . Шараневич називає ту територію, яка

розташована між річками Черемошем і Прутом. Автор пояснює, що назви Карпати і Бескиди походить від племен

Бесів і Карпів. Це були народи

Траківського походження, яких тут застали римляни, коли завоювали Дакію . За оповіданням одного з

римських

поетів

беси

були

диким

народом

який жив в горах і виспасав волів. Не випадково простий народ пізніше

прозвав дідька /чорта/ бісом. Ще в ХІХ ст. бойки згадували про якийсь народ

Бесів

Осинів. Від Карпатів названо гори Карпати

що сприйнято

наукою та в літературі, але за спостереженнями автора п рості люди того імені не знаJш і називали їх просто "горами" .94 А Бескидом гірські люди

називають лишень західну частину Карпат до р. Мізуньки. Таким чином, на думку вченого вже у

V- VI

ст. слов'янські

племена

міцно заселяли всі території Прикарпаття і Карпат , пересилившись з Дунаю. Тут він згадує і підтримує Т . Шевченка

автора "Слов'янських старожитностей"

який написав оду на честь славного

: " ... Слава

ж тобі Шафарику ово віки

і віки, що звів єси в одно море слов ' янськії ріки" 9 5 . Разом з т им слов'яни постійно вели боротьбу із с хідними кочовими пл еменами, зокрема з булгарами

у VII ст. /

на р. Прут/ , уграми , а в ІХ ст. з печенігам и . Тут дослідник з силається на письмове джерело, бо про печенігів , які були розбиті руськИми

князямИ у 1038 р. згадує вже літописець Нестор: "Багато / печенігів- Б.Г . В.П./ в ріках потоПилися, а решту в невідомі місця порозбігалися" . Автор ~ цими подіями пов'язує давні топонімічні історичні назви містечка ПеченіжИІ· біля Коломиї і глуху лісову пущу між річками Бистрицею і Луквою , назв: якої зберігалася ще з ІХ ст .

як

"ліс печенігів".

Вчений робить висновок, що заселення Карпат відбувалося поступав• від підніжжя гір вздовж річок аж до найвіддаленіших ущелин і полонин,

92. Шараневич І . Слов ' янські н а чатки у склонов Карn ат І І Walny zjazd czlonko\v to,va rys t"'' pedagogicznego w Kolomyi . - LW O\V , 1871 . - 1871. · С . 113· 127 . 93. Там же . - C.l\4. 94. Шараневич І . Исследование на поли Отечеств енной Геоrрафий и историй . · Львов . · 1869 С.81.

95.

Там же. - С.І19.

28 наприклад, у гуцулів с. Жаб' є. Разом з тим люди швидше чи найперше осідали в підніжжі гір, де вода виносила соляні джерела і відповідно називає поселення

Сольна Баня, Росульна. 97 ІЦодо етнографічних районів Прикарпаття, то І. Шараневич звертається до їх характеристики пізніше та в іншій праці, 98 де зазначає, що з північного боку Карпат переважно проживають русини, тобто в східній частині Галичини, а в гірській місцевості Карпат "rорняки". Бойків і гуцулів в Карпатах називають ще верховинцями, а русинів, що проживають

в низинних районах Прикарпаття-подолянами. 99 В другій частині нарису з географії Австро-Угорської монархії автор, який добре обізнаний з історією Галичини подає в розділі "Край карпатський

детальний історико

краєзнавчий опис "Королівства Галичини і Ладомерії

вказує на історію

походження назви королівства і наЗиває найбільші населені пункти з короткою

характеристикою їх заснування. 100 В Східній Галичині з

міст І.Шараневич

називає найбільші населені пункти Прикарnаття : Рогатин, Долина, Болехів, Калуш,

Станіслав,

Галич,

Богородчани,

Надвірна,

Тлумач,

Коломия,

Городенка, Снятин, Косів, Кути і Жаб'є 101 З 70-х років ХІХ ст. І. Шараневич все більше почав проявляти професійний інтерес в своїй науковій діяльності до практичної археології, де йому судилося,

на думку відомого археолога Я. Пастернака, " стати першим піонером ... і то саме на західно-українському акрополі, на місцях давніх княжих теремів і

церков стародавнього Галича" . 102 0дночасно з археолоГічними дослідженнями І. Шараневич проводив значну наукову історико-краєзнавчу підготовку по

вивченню всього комплексу джерел. Характерною в цьому плані була доповідь на з ' їзді педагогічного товариства в

1870 р. в Коломиї 103 Яка 25 років І. Шараневич

була опублікована

польською мовою. Взагалі за

за результатами

археологічних досліджень опублікував за нашими підрахунками близько статей,

включаючи

кілька окремих видань каталогів

археологічно

бібліографічних виставок, де переважали експонати з стародавнього Галича , або пам'ятки матеріальної культур~ з Прикарпаття. 104

В Коломиї, де в

1870

р. під час роботи педагогічного з'їзду була

організована краєзнавча виставка, І.Шараневич виступив перед педагогами з методичною лекцією, які саме пам'ятники та визначні місця старовини необхідно вивчати, описувати і брати на облік: могили, кургани, городища, руїни замків, церков і монастирів, урочища, замчища, цвинтарі і предмети,

97. Шараневич І. Вказана праця. - С.122 98. Шараневич І. Нарис географії Австро-Угорської монархії. -Львів. - 1880. 99. Там же. - С.89-90. 100. Там же.- С.148. 101. Там же.- С.І57. 102. Гlцст~рп~.:{ Я. !.Шз.рзн~ви•!, як археолог.// Діло. - 1929. - ,N'g36 103. ЦДІА України у Львові.- Ф.І46. Оп.51а.,Спр.ІОЗО,Арк2 . 104. Ваврик В . Р. И.И.Шараневич. - Сб.статей. - Льl!ов. - 1929. - С. 77.

187с.

29 які знайдені в землі- уламки посуду, прикраси з металу, кості, скла, вироби

з каменю або дерева. Історик наголосив також на значенні у вивченні краю усних джерел. Завжди науковий інтерес викликають топонімічні назви гір, л ісів, сіл, річок, полів та етнографічні особливості населення, імена людей з дивними прізвищами, одяг, народні звичаї та обряди, пісні, казки, поговірки,

а також старовинні ікони, надгробні написи, рукщшси ікниги. 105 Вчений зазначає, що найбільше давніх поховань, курганів і могил збереглося в Галицькій Русі. В числі йому відомих називає, наприклад, могилу біля Калуша з

1672

р.,де проходив бій польських військ Я . Собєського з турками . 106

Археологічні розкопки І,Шараневичу вдалося організувати лише в

1882

році , коли після тривалої переписки з Крайовим відділом та комісією по

охороні пам'яток старовини йому були виділені кошти для дослідження місцерозташування Стародавнього Галича. 107

квіт н я

1882

На початку ахеологічних

робіт

р, на пагорбі "Карповий гай" були знайдені фундаменти

мурованої церкви Спаса, яку І . Шараневич відносив до часів правління

га л ицького князя Володимира Ростиславовича. 10 8 Згідно розробленого плану розкопок дослідження в околицях Галича проводилися

роки , дослідженню

Галичі підлягали в основному фундаменти давніх церков, які ще в

1871 р,

були виявлені місцевим священиком Левом. Лаврецьким, Польський граф

В,Дєдушицький, який був тоді головним консерватором /охоронцем/ пам'яток Галичини в цілому підтримував діяльність І . Шараневича, але почав з алучати до розкопок і краківських археологів . Крім того він почав ставити в имогу передавати йому знайде ні археол огічні п ам'ятки, які могли піти в

польські або німецькі муз еї . Українська громадськість Галичини справедливо

настояла на тому, щоб пам'ятки були передані на збереження в муз ей

старовини , який вже почав працювати при Народному Домі у Львові . 109 Вже у вересні

1885

р . з ініціативи І.Шараневича у Львові була відкрита перша

краєва археологічна виставка, по матеріалах якої він підготував каталог. 110 Тут подано опис і фотографічним способом зображення всіх

ІІ

хрестиків,

знайдених

на

З -х

таблицях

відкритих фундаментах в околицях

Галича в селах Залукві, Крилості та церковищі в Підгородді. На виставці

були представлені археологічні пам'ятки дохристиянського періоду, які були знайдені

на території стародавнього Галича . lll Це переважно знаряддя

105. Там . же. 106. Там же . - С.78. 107. І..ЩІА України у Львові . - Ф.146 . Оп . 51а.,Спр.!ОЗО,Арк.1-27 . 108. Пастернак Я. Ст арий Галич. Ар хіолоrічно- історичні досл іди у 1850-1943 рр - Краків -Лhві в . - 1944.- С.27. 109. Ваврик В.Р. И . Уі.Ш<:tреtн.:: в пч . ~ Вказан ~ up~:.:, ~. · С. 79.

зо праці, виготовлені з каменю і кременю, які були представлені з домашніх колекцій місцевих краєзнавців О.Чоловського з м.Станіслава та пароха

с.Залуква о. Л.Лаврецького. 112

В наступному році

(1886) у Львові з нагоди 300-річчя ювілею Ставропігії

на базі цієї виставки був створений І.Шараневичем при Ставропійському

інституті музей галицько-української старовини. 113 Поступово в п'яти розділах музею були зібрані рукописні і друковані слов'янські шрифти стародруки з українських та галицьких друкарень ХVІ-ХVІІст.,зразки українського церковного мистецтва, документальні матеріали, грамоти, судові книги ,а

також архелогічні знахідки

,які були знайдені особисто професором

І.Шарановичем під час розкопок в стародавньому Галичі. Крім каталогу

І.Шараневич підготував до першої крайової археологічної виставки науковий звіт 114 ,який був опублікований в

1886

р. разом з текстом

виступу "Річ

всеціла приложєна до археологічно-істориЧеских находок в нашому краю составлена

отчитана

на

археологическом

сьезде

по

причине

предметов из гор. Галича в салях политехнической школе

Исидором Шараневичем дня ІІсентября

1888

виставке

в Львове д-ром

г.Галич" . 115

На початку публікації автор зазначає, що археологічні розкопки в Галичі

тривали з квітня

1882 до

~ересня

1885

року,після чого відкопані фундаменти

культових будівель візантійського стилЮ були законсервовані.Далі І.Шараневич подає грунтовний перелік виконаних робіт і обстежених пам'яток, зокрема єдиної

наземної споруди колишньої церкви початку ХІІІ

ст. св.Панталеймона та залишків фундаментів монастирської церкви св.Іллі в Крилосі на правому березі р.Лукви. 116 Це була друга будівля з княжих часів ,руїни якої зберігалися до кінця

XVIII

ст. ,бо десь І 788р.їх оглядав ще

в студенські роки відомий пізніше в Галичині митрополит М.Левицький. 117 В своїй історико-краєзнавчій праці І.Шараневич повідомляє про перебування на розкопках влітку 1885р. відомого українського історика та археолога з Києва В . Антоновича. Так,оглянувши фундаменти невеликих восьмикутних будівель на караїмському полі в с.Крилосі, професор В.Антонович зробив припущення ,що це залишки кам'яних веж, які захищали вхід до міста

Галича . 118 У

1883 і 1884

рр. розкопки в лісі с. Вікторів біля Крилоса проводив

краківський археолог Земенський, який обстежив шість могил

. І.Шараневич

в цей час обстежив в лісі "Дуброва" п'ять могил і одну розкопав спільно з о. 11 О . Шарзяєвич

І. Памятники галицко - русской стариньі в изображениях.

- Ч.І. -

Львов.

- 1886. - C.ll.

ІІІ. Там же.- С. !О . 112.Там же . -

C.ll

113 . Свенцицкий И.С. Опись музея Старопиrическоrо института во Львове.- Львов.-

114. Шараневич І. У казання в писаних источниках . .· Львов, 1886.·35 с. 115. Там же .·С. 3-23 ііб.Тамже .·С. 4. 117. Пастернак Я. Старий Галич .·С. 28-29. 118. Шараневич І. Указання в писаних источниках

1908.-

С.248

а особенно в документах и актах до археорогических изследованиях

·С .4.

31 .J!.Лаврецьким над р.Луквою, нижче церковища Благовіщенського.

В результаті польових досліджень вчений приходить до вИсновку що не .пише в Галичі , але і в інших місцевостях над Дністром виявлено археологічні з нахідки доісторичного

періоду,

тобто "поганської епохи" . Залишки

язичеського вогнища з кам'яного періоду були виявлені в скалі . Набійній біля Єзуполя, а в с.Ямниця над Бистрицею знайдено кам'яні плити із 1ображенням птахів та змій ,про що писав у своїй статті "О Галичи над

Луквою" історик АЛетрушевич у "Віснику Народного Дому" за

1884рр .

119

1883

Про доісторичне заселення Прикарпаття, на думку автора,

підтверджують виявлені городища в Крилосі, в Тисмениці над р . Стримбою

,городище в П етричі біля Галича, де стояла ще в кінці

XVIII

ст . церква

Богородиці разом з монастирем . Про це свідчать т акож давні топонімічні

назви деяких населених пунктів. Так, Боговид І тобто Боже світло І є давня назва містечка Єзупіль , а найдавніша Чеси Біси І тобто РІ аса Demones І , назва Стрига, богині смерті

, яка дітей

поїда л а , збереглася в назві с.Стриганці

над Бистрицею . Всі ці пам'ятки матеріальної і духовної культури засвідчують

, що

ще в дохристиянські часи землі, які прилягають до Галича, над Дністром

аж до Карпат були заселені ще в переді сторичний період- племенами тиверців і

ближче до гір хорватами . Важливими дл я поглибленого вивчення історії

Прикарпаття є проблеми, які порушує І .Шараневич в цій публікації про слов'янські пам'ятки періоду заліза, що відомі в археології під назвою

карпатських курганів, 120 про нумізматичні пам'ятки,що відносяться ще до дохристиянського періоду,

Русі грецькі

коли

наші

предки використовували в Червоні

римські і арабські монети . 1 21 З писемних пам ' яток автор згадує

рукописне Галицьке Євангеліє І 1244р . І ,яке на ту пору знаходилося в синодальній бібліотеці в Москві. 1 22 Автор згадує також про знайдений ним кам 'яний саркофаг в руїнах церкви св . Спаса, що був дуже подібний до

мармурової гробниці київського князя Ярослава Мудрого . 123 І . Шараневич зазнача в ,

що цю унікальну знахідку часів правління га,лицького князя

Володимира археологи залишили на місці і накрили їі для огляду дерев'яною будкою із дощок на дубових стовпах. Всього на археологічній виставці в

залах політехнічної школи було представлено

предметів , які були знайдені

при розкопках фундаменту церкви св . Спаса, про яку згадується в 1152р . в ІІ

119.Там же . -С . 7 .

120. 121 .

Шараневич І . Указания в писаних источниках Там же . -С.

122.Там же .-С.

12 13.

...

-С.

32 частині Іпатієвеького літопису і

пам'ятки княжих часів, які були виявлені

І.Шараневичем на полях сіл Залуква і Крилас в межах ще 8-ми розкопаних фундаментів культових споруд.

Разом з тим

історії

І.Шараневич як дослідник і як популяризатор вітчизняної

зокрема через рештки матеріальної культури

не обмежується

археологічними пам'ятками. В зв'язку з підготовкою до святкування

900

річчя хрещення Русі і 40-й річниці правління австрійського імператора Франца

Йосифа І керівництво Ставропігійського інституту у Львові з ініціативи І.Шараневича організували

восени

1888

року ювілейну виставку

старожитностей . З цієї нагоди, ще навесні оргкомітет звернувся через пресу і окремі видання до духовенства і всієї громадськості з проханням надсилати на виставку старовинні предмети церковного вжитку, давні рукописи і

стародруки . 124 На прохання І . Шараневича текст відозви до публікації

польською мовою був підготовлений І.ФранкомІ 2 5

Проведена робота дала

можливість поступово с т ворити значну частину виставки, яка доповнювалася

і мистецькими пам'ятками

що були виявлені на Прикарпатті. І.Шараневич

одночасно і з організацією виставки працював над складанням каталогу

1888 роціІ 26 З метою виявлення

експозиції , який було опубліковано в тому ж

унікальних старовинних пам'яток-реліквій організатори виставки в зверненні до духовенства подали такі 'методичні рекомендації:

В усіх приходах і церквах переглянути старослов'янські церковні книги

і рукописи, скласти і надіслати до Львова список книг із зазначенням місця

і року видання, а також рукописів до кінця

XVIII

ст .

Переглянути всю церковну атрибутику і перш за все ікони і хрести на

предмет їх давності і мистецької цінності . 127 В передмові автор

укладач

нового каталогу виставки зазначає, що він розробив тематичний бланк експозиції при допомозі знавців палеографії та історії мистецтва, зокрема А . Петрушевича

а також "включая к тому в некоторих отраелях мои

собственни спостереження що виставлених

археологических

принадлежиости каждого". 1 28 У

до

розкопок

предметов

1889

Галицких-содержит

враз

точним

опис

означением

році І.Шараневич вже по підсумках

роботи виставки опублікував ще одне видання, але вже у формі звіту і опису

кращих експонатів, які були перезняті на фотопластини

123. 124. 125.

Там же

У вступі до цієї

.-C. l9.

Франко І. Зібр. творів: У Там же

50 т . .-К.-1986.-Т.49.-С.606 .

.-C.J64.

!26.Шараневич І. Каталог археологическо-б і бдіографической виставки Ставропигійського інституту у Львові . -Львів.-1888.-96 с. 127.Шараневич І. отчет из археодогическо-бибдіографической виставки в Ставропигійському

інституті в

1888-1889

рр . -Львів.-1889 . -С.З.

128.Шараневич І. Каталог археологическо-бібдіографической вист а вки ... -С.l .

33 праці він так мотивує значення цієї виставки:"Як відомо ко~ний освіЧений народ дорого цінить і зберігає всі пам'ятки свого давнього життя-буття, так

як акуратне збирання таких пам'яток є доказом пробудження народної свідомості- тому виявлення, збирання і опис народних пам'яток є обов'язком кожного "истинно-руского народолюбца" . 129

вересня

1888

р . у Львові по вулиці Руській

З на першому поверсі в

9 кімнатах Ставропігійського інституту була відкрита виставка старовинних церковних мистецьких творів, стародавніх рукописів і стародруків, ікон,

гравірованих зображень,

а також археологіч них пам"яток. На унікальній і

першій в Галичині виставці було представлено

700

унікальних мистецьких

та історичних експонатів, в тому числі манускриптів /рукописів/ -57,

інкунабулів /стародруків / -180. Крім того було представлено 500 оригінальних документів з історіі Ставропігійського Братства

Археологічні знахідки Стародавнього Галича та мистецькі пам"ятки з Прикарпаття були представлені в основному в ІІІ залі . Серед них виділявся

срібний кубок "давніше з поясом жемlrужним бившая собственность Добоша з написею: "Сі я бачив отвори І еромонах Сілуок игоумен манастиря путески" . 130 І.Шараневич в

каталозі зазначає,

що цей

експонат є власністю

Ставропігійського інституту і придбаний у гуцулів при посередництві

Снятинеького староства . 131 Велику групу археологічних експонатів прислали на виставку дослідники пам'яток Стародавнього Галича Олександр Чоловський та Лев Лаврецький . 1 32 З мистецьких предметів церковного вжитку та іконописних пам'яток були надіслан і експонати на виставку з церков міст

Рогатина, Болехова, Войнилова , галицьких сіл Залукви, Дем'янова і Старого

Мартинова. 133 На запрошення І . Шараневич а в грудні

1888

році виставку відвідав

видатний польський художник · живописець Ян Мате йко,який уважно пере глянув і дав високу оцінку особливо іконографічної частини виставки,

якій, зокрема, були представлені твори з іконопису

XVI

ст . .церкви

Святого

Духа м . Ро гатина. 1 3 4 Після закриття виставки в лютому

l889p.

було проведено відправку

адресатам виставлених експонатів .Деякі мистецькі пам'ятки, особливо ікони були закуплені або подаровані для музею Ставропігїйського інституту,

129.

Шараневич !.Отчет из археоло гичес ко-бібліоrрафической виставки в Ставроnигійському

інституті

... -С.2

!ЗО. Шараневич І . Отчет из археологическо-библіографической виставки ... -С. 7 ІЗ!.Шараневич І . Каталог археологическо-библіоrрафической ви с тавки ... -С . lб . !32 . Там же .-С.48-49 , 51.

!ЗЗ . Там же .-C.l4-79. 134 . Шара не вич І . Отчет

из археОJюrическо · б і бліографи<Іеской виставки

. . -C. l2 .

34 заснованого І.Шараневичем.

Одночасно на меценатські кошти було

виготовлено для музею фотографії унікальних пам'яток, які були розміщені на 60-ти картонних таблицях і пізніше виставлені на

7 -ми

планшетах для

постійного огляду відвідувачів . В списку осіб, які найбільше допомогли в організації першої і найбільшої у Львові археологічно

- бібліографічної виставки

ХІХ ст.значаться і представники з Прикарпаття о.декан Іполит Дзерович з Рогатина

о.декан Іван Озаркевич з Болехова і особливо о.Лев Лаврецький,

греко-католицький парох з с.Залукви, який доставив археологічні предмети з розкопок старокняжого міста Галича.

Таким чином

ми проаналізували найважливіші здобутки професійного

дослідника і популяризатора вітчизняної історії другої по,тrовини ХІХ ст., і

перш за все в галузі історичного краєзнавства Прикарпаття звідки Ісидор

Шараневич був родом і про яке він постійно пам'ятав

вивчаючи його давні

і призабуті сторінки історії. Незаслужено Забутим було вивчення діяльності та наукової спадщини І.Шараневича як і інших краєзнавців в радянській історіографії і це в той час , коли незаперечним є їх значний вклад у розвиток

джерелознавства, археології, пам'ятниказнавства та музеєзнавства не тільки Галичини, але і України.

Таким чином, в др. пол. ХІХ с-т. в складних національно-політичних умовах

Австро-Угорської монархії 'розвиток історико-краєзнавчих досліджень на Прикарпатті продовжувався . Правда, народознавчі дьслідження , особливо в середовищі українського населення Галичини , стали більш реальними після

революційних подій відродження краю,

1848

року , коли процеси культурно-національного

не дивлячись на

внутрішні

протиріччя

польську

шовіністичну опозицію, все далі і глибше пробивали собі дорогу в світському і духовному житті.З метою спростування приналежності галицьких

українських земель княжого періоду до Польської держави перші фахові історики краю АЛетрушевич та професор І , Шараневич почали не тільки

досліджувати територію

колишнього Стародавнього Галича,

але

організовувати національний історико - археологічні виставки у Львові

/ 1861 ,1885, 1888 / , Коломиї / 1880/ і Тернополі / 1884 /. Вони ж виступили ініціаторами створення перших украї нських музеїв у Львові з постійно діючими

археологічними експозиціями в Народному Домі / 1873/, Ставропігійському

35 інституті І 1875. І , а також скликали у 1885 р. І-й археологі'JНИЙ з'їзд . Тому не випадково, саме І. Шараневич був призначений першим серед українців

державним консерватором І охоронцем І пам'яток старовини у Східній Галичині .

Помітну роль в українській історіографії ХІХ ст .займають історико краєзнавчі дослідження Галичини в наукових працях академіка Михайла

Грушевського І 1866-1934 І. М. Грушевський, який 20 років жив і працював у Львові фундаментально досліджував історію України, одночасно проявляв з начний інтерес до краєзнавства Гацичини, зокрема до Стародавнього Галича. Власне ці дослідження, починаючи від географічного опису до історії Галицько Волинського князівства ввійшли до багатотомної " Історії України -Руси". М. Грушевський не тільки організував діяльність секцій і комісій НТШ, редагував

чисельні

наукові

праці

товариства,

але

сам,

як

више

згадувалося,чимало працював над дослідженням, зокрема, історії Галичини князівського періоду. Вже на

му році перебування у Львові він опублікував

свою працю ''Галицьке боярство ХІІ-ХІІІ в.", 135 яка торкалася l'viaлo вивченої проблеми внутрішньої

політики

Галицького

князівства.

своєму

історіографічному огляді праць з цієї проблеми учень М.Груше-вського М. Кордуба відзначав, що дослідники в св~єму розпорядженні мають лише скуnі і невеликі джерела,

які зводяться до уривчастих повідомлень про

галицьких бояр в деяких літописах, зокрема, Галицько-Волинському. Певні факти є в польських джерелах, але вони недостатні , бо найважливіших джерел,

тобто грамот з тих часів немає зовсім. 13 5 Разом з тим, М. Грушевський, взявши за основу Іnатієвський літопис висвітлює

складний

період

боротьби

за

Галицький

пр е стол

мі ж

представниками династії Ігоревичів та Романовичів і постійне втручання в цю справу боярства, яке "різних кандидатів на княжий стіл виставляє на різні політичні способи бореться, але вони служать для бояр лише способами, не вносячи партийного розділу в їх круги, і їх фронт все звернений проти

небезпечних для їх планів Романовичів. " 137 Історик ретельно вивчив постійну маріонеткову політику бояр, які будь-яким шляхом намагалися контрулювати і навіть мати князівську владу, тобто словами літописця "того чи іншого

князем називати, а самим всю землю держати", а взявши владу в свої руки

І35 . Грушевський М . Галицьке бо я р ст во ХІІ -ХІІІ в /Записки НТШ .-Львів . -І897.Кн .

VI.-T.20.-C.I

20. ІЗб.Кордуба М. Суспільні верстви та політичні партії в Галицькому князівстві до половини ХІІ ст . /Записки НТШ.-Львів.-1899 . -Т . ЗІ -32.-Кн.V-VІ.-С.2. 137.Грушевський М . Вказана праця

.-C.l5 .

36 "грабить землю" . 138Далі М.Грушевський з'ясовує причини , які сприяли перемозі Данила Романовича над боярством . Це з одного боку та обставина,

що значна частина боярства не могл а, або не хотіла позбутись національних традицій і, враховуючи настрій народу,

не хотіла дати угорсьюи владі

з акоренитися на князівському галицькому престолі ". Посилаючись на літописця М.Грушевський пише, що бо

боярська партія була непопулярна

" ,

нема найменшого сліду, щоб підпирала або симпатизувала й народня

маса . Тим і зрозумілою стає побіда князя над боярством" . 139 В

190lp.

М. Грушевський опублікував ще одне досл і дження,

яке

відноситься, зокрема, до вивчення подій з історії стародавнього Галича- це

Хронологія подій Галицько

- Во~инської

літописи

". 140

Як відомо Галицько

ВоЛинський літопис належить до найважливіших джереЛ з історії України і ч асто є одиноким джерелом подій ХІІІ ст. Але галицький літописець, який

описав події з 1205р . , а потім прил учили цей список до Київського літопису, де н е відомий книжник почав н еп равильно про с тавляти дати до минулих подій .

Тому виникла потреба в складанні для Галицько-Во л инського літопису хронологічного підручника, за який першим взявся галицький історик

І . Шараневич .. Це була опублікована в 1872р. наукова розвідка про Іпатієвський л ітопис , де автор безпосередньо торкається проблеми хронології подій, які

зафіксовані у Галицько

Волинському літописі . Він успішно співставляє цей

м атеріал з польськими, угорськими і німецькими дЖерелами. Правда слід з аз начити, що історики Д.Зубрицький , І . Шараневич , М.Дашкевич не доводили ро з п оч ат у справ у до к ін ця і о бм е жилися правильно названими лише кількома

десятками дат. Таким чином , з авдя к и М . Груш евського на Україні вперш е бу,'І о розроблено новий варіант хронологічного підручника, де автор для цитування використав текст Галицько-Волинського літопису, що був опублікований у

1871 р.

Працюючи над першим то мом своєї "Історії України-Руси", а також в

публікації "Спірні питання старорусько'і етнографії" М . Грушевський детально досліджує проблему українського розселення племен, або

"про руську

колонізацію Карпатських країв ", на які "кладуть східнослов ' янське-українсько руське плем'я хорватів, або інші звуть його з а Константином Порфирородним

"Білих хорватів" І 4 1

!38.Та м же

М . Груш е вський поставився д о існування наддні

.-C.l7.

1 3 9 . Грушевський М. Вказана праця

.-C. l9.

140.Грушевський М. Хронологія подій Галицько-Волинського літо пи су. Відб.з ХІ т.Записок НТШ . Львів . -1901 .- 72с . l 41 . Г ру ш євс uки й 1У1. Спірп і п ит з:~~: ,-: стзр сруськ(і!" ет!-! аrр2фЕ .-С . П е т е рбур r. -1904 . - С

12.

37 стрянеької

Хорватії досить скептично, мотивуючи тим, що "ціла Конс

тантинова історія про міграцію Хорватів з прикарпатських країв дуже не

певна", а з тим "дуже тяжко і припускати, що прикарпатські краї мали

загальну назву Хорватії" І 4 2 Разом з тим , автор досить критично поставився і до повідомлення про карпатську Хорватію в літописі "Повість врємєнних

літ", яка " так мало і недок.і:Іадно знає про західні н аші краї, а їі згадки про хорватів такі голі, що тільки комбінуючи їх з Константином і можна було

викомбінувати руську надністрянську Хорватію" .143 М.Грушевський мотивував таке твердження як фальсифікацію тексту літопису, коли " оден з редакторів, бажаючи, можливо , доповнити сей реєстр

руських племен, дописав тут ім'я хорватів, знайшовши його низше rіід р.907 або

993" .114

Таким чином , дослідник зазначає, що "виходить зовсім безнадійний круг, і тому я вважаю, ее питання відкритим

;

сумнівна річ, чи було українське

плем'я зване хорватами і н е з нати , де воно сиділо" . Стає зрозумілим , що це

назване М.Грушевським ХІХст.

спірне питання", яке таким було актуальним в

зможуть науково розв'язати в наші дні українські історики

лише в

результаті архелогічних досліджень. Крім того , доцільно було б в · рамках

проведення конференції

присвяченої

ll ОО-річчя

заснування Галича

організувати наукову дискусію по цій проблемі . Доречі, у 1899р. на Київському археологічному з'їзді М . Грушевський планував викликати дискусію серед

вчених з цієї проблеми, але через політичні причини реферат ним не був надісланий, хоч йо го тез и були п ізніше опубліковані заголовком

"Чи було

між руськими пл е менами пл е мя Хорват ів ." 14 5 Отже стає очевидним, що в українській історіографії другої половини

ХІХ ст. помітне місце серед галицьких публікацій займають дослідженн~ стародавнього Галича. І це не випадково , бо в історичному ПЛаJ-Іі це дq._внf

територія власне Галицького князівства з столицею Стародавній ГалИч, < ветнографічному

це тоді ще маловивчені етнічні регіони Гуцульщини

Бойківщини (Українські Карпати), Покуття та Опілля. Разом з тим , відсутні ст · власної національної державності , е кономічна відсталість краю

суцільн

неграмотність , особливо в гірській місцевості та інші проблеми гальмувал ·

розвиток української історичної науки в Галичині, але ' не могли змінип-і

142 . Груше вський М. Історія України-Руси . -К. - 1991 . -С.212. 143 . Там же .- С . 213.

144 . Гр ушевс ький М. Спірні питання стар орус ької етнографії . -С. - Петер б ур г . -1904 .- С.

12.

145 . Грушевський М . Чи будо між р уськими nде м енами пл емя Хо рватів ./ Записки НТШ . - ЛьвіІ Т.Зl.-С.б .

зв

загальну направленість в руслі вивчення та популяризації історії Галичини і

зокрема історії стародавнього Галича . Історико-краєзначі дослідження ХІХ

ст .

Стародавнього Галича

розширювали і поглиблювали історичне пізнання, сприяли росту національної

свідомості, будили Патріотичні почуття і тому мали не тільки наукове, але й ідейно-виховне значення. Всі вони знаходилися у тісному зв'язку з потребами наукового вивчення краю, порушуючи широке коло історичних, історико

топографічних, археографічних та етнографічних проблем. Цей науковий доробок вагомо увійшов в загальноукраїнську історіографію, становлячи цінну спадщину вітчизняної історичної науки.

Про авторів -

Богдан

Гаврилів

І !.ХІІ , l ~ИЗ,

Фра нківськ / -український

м.Івано

істо рю< -краезнавець .

Післ я

закінчення історичного факультету Івано Фрюшівського педінституту ім.В.Стефаника

( 1969) працював на педагогічній роботі. З І 977 р. - організатор та завідуючий музею історії освіти Прикакрпаття в педагогічном у інституті. За 25 рок і в іс.то рико-краезнанчої діяJІьності Б.Гаврилів створю! J 2 музеїв та к<tб інетів , написав і опублЇІ\ував 200 статей, матеріалів та окремих видань . З кафедри

1990

року працю є старшими викладачем

історії

України

Прикарпатського

університету, а на громадських :\асадах е головою

ради

Народного

активіст

муз ею

освпи

Українського

пам'яток

історії

та

Прикарпаття ,

товар и ет на

культури,

охорони

го;ю ва

Івано

Франківської обласної організації Всеукраїнської спіmш краєзнавців. В 1995р . Б.Гаврилів став лауреатом обласної історико -кра єзна вчої премії ім.І . Вагилевича. В 1996 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Розвиток українського

історичного

Прикарпатті(ХІХ

Василь

краєзнавства

на

- поч.ХХст.)" .

Педич

с.Кімличка

{20.VII.l958.,

Липоводолинського р-ну Сумської області). За освітою історик. Закінчив з відзнакою історичний факультет

Київського

державного

університету

ім . Т.Шевченка . Працюе доцентом кафедри історії та українознавства Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу. Останні роки плідно працює над історіографічним

аналізом наукової спадщини попередніх генерацій українських істориків кінця ХІХ першої пол о вини ХХст., повертаючи до н ау кового вжитку їх творчий до робок. Аюивіст Всеукраїнської

спілки

1\рає:інавців.

к а нд ида тсь ку

дисе ртацію

1996 на

історична школа М . Гру ш евсьІю го

rюці тему

за хистив "Л ьвівська

( 1894 - 1914рр.)