Станіславів і Станіславівський повіт з погляду історичного та географічно-статистичного by Watra

Б Б К 6 3 . 3 (4 УКР)6 Ш 25

Алоїз Шарловський (1845-1911) майже невідома постать в станиславівському краєзнавстві. Це практично забута фіґура педагога, який поєднав у собі риси історика, статистика і природознавця-географа кінця XIX ст. А поза тим польське краєзнавство Станиславова габсбурзькоі доби має ким пишатися. Праця А. Шарловського - соціоісторична розвідка з домінуючим у ній економічно-господарським чинником. А виходячи з професійного зацікавлення автора, можна вважати його дослідження одночасно й великим уроком для його, польського, народу, хай навіть на нібито малу і нецікаву для загалу тему. Та саме такі теми, озвучені десятками подібних до А. Шарловського вчителів - будителів польського духу, й спровокували в доброму сенсі потяг до місцевої історії на мікрорівні та до історії так званих кресів - на макрорівні. Станиславів А. Шарловського - драма в одній дії. Поза нею побачимо національного відродження станиславівських українців, духовного, культурного і соціального змужніння у ще не власних мурах чи середмісті. Праця нестаниславівця, уродженця далеких литовських земель, А. Шарловського робить виклик багатьом м/столюбцям.

ми не їхнього міських поляка

3с)0-р\ччю н а д а н н я м і с т о в і м а г д е б у р з ь к о г о п р а в а п р и с в я ч у є т ь с я Наукова редакція І в а н а М о н о л а т і я Переклад з польської Т е т я н и Б у ж е н к о , уточнення І в а н а Б о н д а р е в а Переклад з латини Х р и с т и н и С е м а н ю к та Ростислава Паранька У виданні використані ілюстрації з приватної колекції Зеновія Жеребецького

ISBN

© Т е т я н а Буженко, 2009 „ © Христина Семанюк, 2009 978-966-668-218-8 (№7) © Зеновій Ж е р е б е ц ь к и й , 2009 9 7 8 - 9 6 6 - 6 6 8 - 1 4 9 - 5 (серія «Моє місто») © Видавництво «Лілея-НВ», 2009

Титул першого видання книжки «Станиславів і Станиашівський повіт з поглядів історичного та географічно-статистичного», 1887 р-

ВЕЛИКИЙ УРОК ШАРЛОВСЬКОГО НА ТЕМУ «МАЛОГО» ПАТРІОТИЗМУ Ще століття тому австрійські українці могли б висловити своє ставлення до ясновельможного цісаря словами О с и п а Маковея: « Л ю б л ю я п а н а ц і с а р я - с т р а х л ю б л ю ! Він м е н е і д е с я т о ї ч а с т и н и т а к не л ю б и т ь , як я єго». М і с ц е в і л ю д и й с п р а в д і с т а в и л и с я з в е л и к о ю п о в а г о ю д о а в с т р і й с ь к о г о ц і с а р я , навіть т о д і , коли величали й о г о «рудим лисом» і дозволяли паскудити клятим мухам його б о г о п о д і б н и й портрет. Задивляючись на Ф р а н ц а И о с и ф а , українці не л и ш е г а л и ц ь к и х і б у к о в и н с ь к и х м і с т е ч о к , а й і н ш і м і с т я н и з - п о з а Дунайської монархії не думали про революцію. Натомість українці в покорі сприйняли зміцнення польського сепаратизму і власне відсторонення у формуванні адміністративно-політичного життя у Галичині, о с о б л и в о після 1867 р. Бо р е г і о н и А в с т р і й с ь к о ї імперії у різний спосіб пізнавали лібералізм, брали його у корони і неоднаковою мірою пішли шляхом побудови власної державності після розвалу імперії. Але с а м е Ф р а н ц Й о с и ф а с о ц і ю в а в с я для народностей і м п е р і ї я к г а р а н т к у л ь т у р н о - н а ц і о н а л ь н о г о т а п о л і т и ч н о г о р о з в и т к у , т а к и й с о б і в с е л ю б л я ч и й б а т ь к о , «татко ц і с а р » , що думає л и ш е про д о б р о своїх підданих. В історичній пам'яті наших прадідів Ф р а н ц Йосиф викликав п о з и т и в н і а с о ц і а ц і ї . Є й нині в п о к о л і н н я , що м о ж е с у д и т и п р о А в с т р і ю лише з переповідок та передруків, певна туга за цим старим д о б р и м ч а с о м , часом не до кінця реалізованих надій, але н е в т о м н о ї та ж е р т о в н о ї праці. Ніде п р а в д и д і т и , австрійські політичні п р о ц е с и у д р у г і й п о л о в и н і XIX ст. п е р е к о н у ю т ь , щ о « в с е л ю б л я ч и й б а т ь к о » т а к и б і л ь ш е л ю б и в г а л и ц ь к и х поляків, ніж українців. Д л я г а л и ц ь к и х українців на довгі роки стало практикою відправляти до Відня монархові незчисленні л и с т и з п р о х а н н я м «боронити руський нарід». Щ о д о п о л а г о д ж е н н я стосунків між поляками та у к р а ї н ц я м и у Східній Г а л и ч и н і , т о а в с т р і й с ь к а к о р о н а від 1 8 6 7 р . ( з а в и н я т к о м к о р о т к о г о п е р і о д у «нової ери» 1 8 9 0 - 1 8 9 4 рр.) посіла «позицію невтручання». За ц і с а р щ и н и західні українці виплекали в собі традицію парламентської демократії, традицію організованого суспільнополітичного життя, політичну еліту, традицію реальної б

багатопартійності, реальних змагань і дискусії політичних ідеологем. Але така с п а д щ и н а незрівнянно бідніша в порівнянні з поляками, у г о р ц я м и т а н а в і т ь ч е х а м и . Так л і б е р а л ь н о - к о н с т и т у ц і й н а м о н а р х і я в і д к р и в а л а ш и р о к і м о ж л и в о с т і п е р е д г а л и ц ь к и м у к р а ї н с т в о м , але в о н о н е з а в ж д и з д а т н е було н и м и е ф е к т и в н о с к о р и с т а т и с я . К о н с т и т у ц і й н и й лад Австро-Угорщини забезпечив можливості для господарського, політичного та культурного розвитку українців. Треба було л и ш е вміло й наполегливо їх використовувати. Адже галичани тоді ж и л и за західноєвропейськими стандартами і в одній державі з такими тепер «далекими» Віднем, П р а г о ю чи Трієстом. Більшість наших краян цінувала широкі можливості для національної освіти, розвитку к у л ь т у р н о г о і ц е р к о в н о г о ж и т т я , о с о б и с т і с в о б о д и , з а які п і д д а н и м Романових довелося запекло боротися. Розшарування галицької суспільності за мовними та ідеологічнопартійними критеріями уповільнювало культурно-політичний поступ і робило неможливою ефективну конкуренцію передусім з польськими інституціями. Саме за цісарства Ф р а н ц а Й о с и ф а , а в ш и р ш о м у р о з у м і н н і - за «мамуні Австрії» і «бабуні А в с т р о - У г о р щ и н и » , ми як політична нація е в о л ю ц і й н о дозріли до д е р ж а в н о г о життя і п о в н о ю мірою інституціоналізувалися перед проголошенням Західно української Народної Республіки... Сьогоднішній автор Алоїз Шарловський - майже невідома п о с т а т ь в с т а н и с л а в і в с ь к о м у к р а є з н а в с т в і . Це п р а к т и ч н о з а б у т а ф і г у р а педагога, який поєднав у собі риси історика, статистика і п р и р о д о з н а в ц я - г е о г р а ф а к і н ц я ХІХст. Н а в і т ь т і д е к і л ь к а м і с т о з н а в ц і в , які п р о т я г о м о с т а н н ь о г о с т о л і т т я виявляли інтерес до й о г о о с о б и , не усвідомили ролі А. Ш а р л о в с ь к о г о в історії австрійського Станиславова. А поза тим польське краєзнавство Станиславова габсбурзької доби має ким пишатися. Без перебільшення галицьким і буковинським містам і містечкам за цісарщини вдалося витворити середньоєвропейський мікрокосмос, в якому перепліталися національні долі і сімейні хроніки народів с т а р о г о континенту. В цьому сенсі Станиславів не був винятком. Адже все мовлене виходило з п е р е к о н а н н я , що с а м е Габсбурґи і Австрія с т в о р и л и на своїх північно-східних теренах ж и в и й е т н о г р а ф і ч н и й м у з е й , в я к о м у м о ж н а б у л о д о с л і д ж у в а т и різні е т н о с и , відмінні м о в и т а о к р е м і ш н і звичаї. О д н а к с л і д з а с т е р е г т и , щ о з п о г л я д у т а к о г о с о б і « м у з е й н и ц т в а » і е к с п о н а т и , їхні о х о р о н ц і , т а , в л а с н е , експозиції були дуже різними. Хоча певну рацію панівна династія та крайові влади, безумовно, мали. І стосувалося це д о б и енергійного з б и р а л ь н и ц т в а й колекціонування історичних фактів, с т а т и с т и ч н о емпіричних відомостей і географічно-фізичних описів. Ініціаторами 7

ц ь о г о були не л и ш е педантичні австрійці, частка яких у д е р ж а в н о м у управлінні наших земель відтепер змаліла, а й місцеві поляки набагато сильніші в політичному й організаційному поступі. Під ц и м о г л я д о м у 1880-х р р . з ' я в л я ю т ь с я з ш и т к и ф у н д а м е н т а л ь н о г о п о л ь с ь к о м о в н о г о «Словніка географічного» т о г о ч а с н о г о к о м п е н д і у м а з н а н ь п р о в л а с н е польські землі т а їхніх мешканців й інші слов'янські к ра їн и . П р и г а д а ю , щ о д о нашої п е р ш о ї правдивої національної енциклопедіі відомої як «Українська Загальна Енцикльопедія», д і й ш л о л и ш е в середині 1930-х р р . М о ж н а припустити, що праця А. Ш а р л о в с ь к о г о - соціоісторична р о з в і д к а з д о м і н у ю ч и м у ній е к о н о м і ч н о - г о с п о д а р с ь к и м ч и н н и к о м . А виходячи з професійного зацікавлення автора, можна вважати його дослідження одночасно й великим уроком для його, польського, народу, хай навіть на нібито малу і нецікаву для загалу тему. Та с а м е такі т е м и , о з в у ч е н і д е с я т к а м и п о д і б н и х д о А . Ш а р л о в с ь к о г о в ч и т е л і в п о л ь с ь к о г о духу, й с п р о в о к у в а л и в д о б р о м у с е н с і п о т я г до м і с ц е в о ї історії на мікрорівні та до історії так званих кресів - на м а к р о р і в н і . І для п о л ь с ь к о м о в н и х цісаревих підданих це було, мабуть, не так і зле. Бо вони вже давненько марили відновленням Польської д е р ж а в и у в и п а д к у с п р и я т л и в о ї г е о п о л і т и ч н о ї комбінації. Хоча, ніде п р а в д и д і т и , такі і п о д і б н і до н и х к р а є з н а в ч і с т у д і ї і надалі п о п о в н ю в а л и в ж е д о с и т ь п о в н і к н и ж к о в і п о л и ц і , які т в о р и л и м і ф п о л ь с ь к о с т і т а з а ц н о г о л и ц а р с т в а в нашій місцевій історії. А т о м у загалом праця А. Ш а р л о в с ь к о г о суттєво прислужилася польській історіографії Станиславова та нашого краю. Спитаймо себе відверто, чому не знайшлося жодного місцевого дослідникаутогочасномуСтаниславові.який подібно д о о . С. Баронча ч и А . Ш а р л о в с ь к о г о так с к р у п у л ь о з н о в и в ч а в б и д а л е к у і с у ч а с н у й о м у історію рідного міста та співвітчизників? Чи, може, ми ще не знаємо й о г о імені? З д а є т ь с я мені, що тоді н а ш а місцева еліта - д у х і в н и ц т в о , гімназійна п р о ф е с у р а , народні вчителі й окремі небайдужі містяни була зайнята набагато важливішими справами. Літературою й науковими п р а ц я м и про Станиславів не цікавилися представники й т а к з в а н о ї т в о р ч о ї і н т е л і г е н ц і ї к і н ц я XIX - п о ч а т к у XX ст. І це м а є п е в н е п о я с н е н н я , бо після кожної війни чи окупації з м і н ю в а л о с я с а м е станиславівське с е р е д о в и щ е . Старі активні містяни були заклопотані роздобутком хліба н а с у щ н о г о , гинули у воєнній круговерті чи о п и н я л и с я за т р и д е в ' я т ь земель, а нові не могли о с м и с л и т и те, що т у т д і я л о с я д о н и х . Тому, я к щ о у с е н с і ц і с а р с ь к и х м і с т н а ш и х о д в і ч н и х теренів застосувати метод аналогій до праці А. Ш а р л о в с ь к о г о , то, б е з п е р е ч н о , й о г о С т а н и с л а в і в - д р а м а в о д н і й дії. П о з а н е ю м и н е побачимо національного відродження станиславівських українців, 8

ї х н ь о г о д у х о в н о г о , к у л ь т у р н о г о і с о ц і а л ь н о г о з м у ж н і н н я у ще не в л а с н и х міських мурах чи середмісті. Д р а м а в о д н і й дії А. Ш а р л о в с ь к о г о - з ч и м а л и м п р о л о г о м до станиславівської минувшини й сучасності (другої половиниХІХст.), у з а г а л ь н е н и м г і м н а з і й н и м п р о ф е с о р о м , а л е щ е б е з так н е о б х і д н о г о е п і л о г а . Й о г о в цій польській історії н а ш о г о міста д о п и с у в а т и м у т ь чи р а д ш е п е р е п и с у в а т и м у т ь інші а в т о р и - сумлінні та цілком байдужі до місцевого і с т о р и ч н о г о матеріалу. Ці майбутні а в т о р и - м е н ш лояльні і безапеляційні до «несвоїх»-«чужих». До тих, с т о с о в н о кого уже наприкінці 1910-х рр. в о н и закипатимуть етнічною в о р о ж і с т ю та національною нетерпимістю... Для м е н е історія - це не цукерка в гарній о б г о р т ц і . Ба більше, історія - це не п а н а ц е я від усіх національних п о р а з о к і х в о р о б . Ще г і р ш е : історія - не н а л о ж н и ц я і не ш л ь о н д р а будь-якого режиму. Але ж і с т о р і я - це с а м е та с к л а д н а і н е п е р е д б а ч у в а н а г а л у з ь п і з н а н н я , я к а свідчить, що нікого і ніколи ще не навчила, як ж и т и далі. Історія наука, яка м у с и т ь мати сміливість на відверті відповіді за д р а ж л и в и х запитаннь. Сьогодні, можливо, саме той випадок. Праця нестаниславівця, уродженця далеких литовських земель, поляка А. Ш а р л о в с ь к о г о робить виклик багатьом містолюбцям. П е р ш е . Чи був австрійський Станиславів с п о в н е н и й духом полікультурності, духом співжиття і взаємоповаги представників різних культур, чи с т а в він і д е а л ь н и м д л я тих, хто п р о ж и в а в у н ь о м у в середині і наприкінці ХІХст? Д р у г е . Ч и д о в о д и т ь а в с т р і й с ь к и й С т а н и с л а в і в , щ о від д р у г о ї п о л о в и н и XIX - на п о ч а т к у XX ст. він в и к л и к а в п о д и в у с у ч а с н и к і в і з а х о п л е н н я у н а щ а д к і в ? С ь о г о д н і з а п и т у ю с е б е , чи ж н а с п р а в д і тут, у б а г а т о м о в н о м у місті, було доведено, що народи-сусіди можуть д о с я г т и величезних здобутків у дусі спільної культури, що розрізнені н а ц і о н а л ь н і , р е л і г і й н і г р о м а д и м о г л и м и р н о д і й т и в е л и к о ї с п і л ь н о ї ідеї. Третє. С п о к у с л и в о було б с т в е р д ж у в а т и , що Станиславів кінця XIX с т . б у в д и в о в и ж н и м м і с т о м , д е в о д н о м у т о в а р и с т в і в і л ь н о почувалися українець, поляк, гебрей, німець та вірменин, де можна було розмовляти українською, вірменською, польською, німецькою та і д и ш , - і тебе р о з у м і л и . П р о т е відомі історичні колізії загальнодержавного і локального характеру переконують в іншому. Насмілюся стверджувати, що станиславівське українське к р а є з н а в с т в о в ч а с и А. Ш а р л о в с ь к о г о так і не н а р о д и л о с я - в о н о ще було в зародку загальнокрайового національного поступу місцевих українців. Відбулося це набагато пізніше, коли з м і н и л и с я о б с т а в и н и т в о р е н н я , а н а й г о л о в н і ш е - в и н и к л и ідея і б а ж а н н я п р о ф е с і й н о говорити про наш, український, Станиславів. Іван

Монолатій 9

ПЕРЕДМОВА Запрошений

світлої

пам'яті

Філіпом

Сулімерським

до

опрацювання монографії міста Станиславова для «Словника г е о г р а ф і ч н о г о » , я к и й в и д а є т ь с я у В а р ш а в і , ще у 1 8 8 1 р. я п р и с т у п и в до збору географічно-статистичних даних. Відтоді з кожним роком з б і л ь ш у в а л а с я кількість матеріалу. З г о д о м я з р о з у м і в , що не з м о ж у п о в н і с т ю в и к о р и с т а т и й о г о в «Словнику географічному». Тому я вирішив

видати

окрему монографію

міста Станиславова

С т а н и с л а в і в с ь к о г о п о в і т у з і с т о р и ч н о г о та г е о г р а ф і ч н о - с т а т и с т и ч н о г о поглядів. Через віддаленість н а ш о г о к р а ю від г о л о в н и х о с е р е д к і в освіти й особливість моєї роботи, котра вимагає постійного перебування на місці, я намагався найповніше використати матеріал, що має зв'язок з предметом моєї праці. При цьому мені п р и є м н о визнати, що я отримав підтримку серед багатьох осіб через отримання інформації стосовно статистичних даних чи випозичення п о т р і б н и х книг. З а ц е н а й с е р д е ч н і ш е в и с л о в л ю ю ї м п о д я к у . О к р е м о складаю подяку проф. Мар'янові Ломницькому, який з притаманною йому зичливістю погодився підготувати нарис фізіологічних о с о б л и в о с т е й Станиславівського повіту. Це значною м і р о ю д о п о в н и л о м о ю працю. Не мені судити, наскільки вона відповідає с у ч а с н и м науковим в и м о г а м . Однак м а ю надію, що ласкаві читачі, п е р ш ніж з а с т о с у в а т и с у в о р у ш к а л у наукової к р и т и к и , в р а х у ю т ь мої т р у д н о щ і п р и н а п и с а н н і цієї праці через віддаленість від публічних бібліотек та інших допоміжних джерел. М о я праця повністю відповідатиме с в о ї й меті, коли п р и н е с е хоча б найменшу користь станиславівській громаді, а також стане заохотою для колег з інших провінційних гімназій до написання монографій п р о їхні м і с ц е в о с т і . Станиславів,

20 листопада

1886р.

ВСТУП Для цієї праці я п е р е д о в с і м н а м а г а в с я в и к о р и с т а т и матеріали з доступних для мене джерел. Окрім цього, звертався до урядової та автономної влади, отримував інформацію у відповідних інституціях і товариствах, коли вона була відсутня у д р у к о в а н и х засобах. У п е р ш у ч е р г у я н а м а г а в с я в і д н а й т и р у к о п и с н і м а т е р і а л и , які з б е р і г а л и с я в С т а н и с л а в і в с ь к о м у м і с ь к о м у архіві, парафіяльному р и м о к а т о л и ц ь к о м у архіві; переглянути о б и д в і костельні бібліотеки (латинську й вірменську), в и к о р и с т а т и рукописні п а м ' я т к и , що перебували у приватній власності. Підсумок цих пошуків не відповідав повністю моїм очікуванням, а л е він з а л е ж а в н е від м о г о б а ж а н н я і в о л і , а в і д в и п а д к о в о с т е й , п р о які з г а д а ю н и ж ч е . Крім т о г о , к о р и с т а в с я н а в е д е н и м и нижче д ж е р е л а м и і п р а ц я м и : I) «Acta Capitularia Ecclesiae Collegiatae Stanislaopolensis». Obejmujące przeciąg czasu od 7 września 1730 roku do 24 października 1796 roku (Rekopism w bibliotece kościelnej parafii rzymsko-kat.) 2)«Akta Grodzkie iZiemskie». Lwow. 1872. Wydanie Ksawerego Liskego. T. III. 3) M. Baliński i T. Lipiński. «Starozytna Polska». T. II. Czesc 2. Warszawa. 1845. 4) Ks. Sadok Baracz. «Pamietnik miasta Stanisławowa". Lwow. 1858. 5) Tenże. «Rys dziejów ormiańskich". Tarnopol. 1869. 6) Dr. Jozef Barzycki. «Szkice statystyczne o śmiertelności w Austryi z lat osmin» ( 1 8 7 5 - 1 8 8 2 ) . Rzeszów. 1886. 7) August Biclowski. «Рокисіе». Dodatek miesięczny do «Czasu». T. VI. R. 1857. 8) Karol Borowiczka. «Flora miasta Stanisławowa i j e g o окоіісу». Pro gram wyz. szkoły realnej w Stanisławowe za rok 1 8 8 1 . 9) «Capitis Acternus Dolor Fatum illusstrissimae excellentissimae Dominae Viktoriae de Leszczyniis P o t o c k a Generalis T e r r a r u m Kijoviae Palatinae. Varsaviensis, Sniatynensis, Lezayscensis, Kolomiensis etc. Capitaneac publico luctu comploratum. Veniente in Dolentium Partem Magnam Minimae Societatis Jesu Collegio Stanislaopolitano. Anno Quo Caput nostrum Christus in humanis doluit 1732. Leopoli. Typis Collegii Soc. Jesn». - Panegiryk ten dedykowany Jozefowi Potockiemu, małżonkowi Wktoryi. - Stronice nie numerowane. 10) Franciszek Paulin Dallerac (dAleyrac). «Les Anecdotes de Pologne on Memoires secrets du Rege de Jean Sobieski III. du nom». 1699. Amsterdam. 2 tomy. I I ) Ks. Tomasz Dąbrowski. «Historya c. k. g i m n a z y u m w y ż s z e g o w Stanisławowie" (odbitka). Lwow. 1878.

12) «Dziennik Stanisławowski" z r. 1848. (od 2. września do 28. pazdziern.) Wyszło n u m e r ó w 17. 13) «Ergebnisse der nach d e m Stande vom 31 Dezember 1880 in Galizien a u s g e f ü h r t e n Z a h l u n g der B e v ö l k e r u n g u n d d e r h a u s l i c h e n N u t z t h i e r e . Herausgegeben von der k. k. statistischen Central-Commission». Wien 1882. 14) Maurycy Goslawski. «Poezye» z p r z e d m o w a Leona Zienkowicza. (Bibl. pisarzy polskich). Lipsk. 1864. 15) Kazimier Zarochowski. «Z czasów saskich». Poznan. 1886 r. 16) Ignacy, karmelita bosy Konwentu warszawskiego. «Anna Swieta ze sw. J o a c h i m e m czyli Historya ż y c i a i c u d ó w SS. Anny y Joachima». Ofiarowana na wiązanie A n n i e z P o t o c k i c h P o t o c k i e j , w o j e w o d z i n i e w o ł y ń s k i e j . W Warszawie. R. 1755. 17) Pisma Fr. Karpińskiego. Wydanie Turowskiego. 1862. 18) Oskar Kolberg. «Pokucie». Obraz etnograficzny». Krakow. 1882. T. 2. 19) Adam Honory Kirkor. «0 znaczeniu i ważności zabytków pierwotnych". Krakow 1882. 20) Kuryer Polski z r. 1751. Warszawa. 21) Eweryst Andrzej hr. Kuropatnicki. «Geografia Galicyi i L o d o m e r y i z r. 1786». Wydana we Lwowie r. 1858. 22) Feliks Lewicki. «Oblezenie Stanisławowa przez Moskali w r. 1739» (Obrazek historyczny). «Kronika» z r. 1879, wychodząca w Stanisławowie. Toz samo w osobnej odbitce. Stanisławów. 1879. 23) Ks. Liske. «Cudzoziemcy w Polsce». Lwów, 1876. 24) Jozef Łukaszewicz. «Historya szkol w Koronie i w. ks. Litewskiem». T. 4. Poznan. 1849-51. 25) Teodor Morawski. «Dzieje Narodu polskiego» T. V. Poznan. 1872. 26) Franciszek Miazga. «Rozbior chemiczny w o d studziennych miasta Stanisławowa pod względem najważniejszych ich skladnikow». Sprawozdanie c. k. w y ż s z e j szkoły realnej w Stanisławowie. R. 1886. 27) Kasper Niesiecki. «Herbarz polski». Wydany przez Jana N e p o m u c e n a Bobrowicza. Lipsk. 1840 i 4 1 . Tomy: IL, V., VI. i VII. 28) «Herbarz Polski i imionospis z a s ł u ż o n y c h w Polsce ludzi». U ł o ż o n y na podstawie «Herbarza» Niesieckiego i manuskryptów. T. 3. Lwow. 1859. 29) Erazm Otwinowski. «Dzieje Polski p o d p a n o w a n i e m A u g u s t a II». Krakow. 1849. 30) «Pamietnik anegdotyczny z c z a s ó w Stanisława Augusta», wydany przez J. I. Kraszewskiego. Poznan. 1867. Autor prawdopodobnie nazywał sie Cieszkowski. 31 ) Bartosz Paprocki. «Herby rycerstwa polskiego». Wydanie Turowskiego. Krakow. 1858. 32) Wincenty Pol. Dzieła Proza. Lwow 1875 i 76. T. I. i II. «Obrazy z ż y c i a i natury». «Hydrografia Polski», «Polnocny w s c h ó d Europy pod względem natury». 33) Władysław Rapacki. «Ludnosc Galicyi». Lwow. 1874. 34) « Rocznik Statystyki Przemyślu i Handlu krajowego», wychodzący p o d redakcya dra Tadeusza Rutowskiego. Lwow. - 1885 i 1886. Rocznik «Zori Halyckij» z r. 1 8 5 1 . Lwow.

3 5 ) Dr. M o r i t z Rohrer. «Beitrag zur M e t e r e o l o g i e u n d K l i m a t o l o g i e Galiziens». Wien. 1866 r. 36) «Opis n i e k t ó r y c h miejsc w Galicyi w roku 1685. przez Francuza w s ł u ż b i e króla Jana III». «Rozmaitosci» z r. 1857. (Nra: 8, 9, 10 i 11.) Lwów. 3 7 ) H e n r y k Schmitt. «Dzieje p a n o w a n i a S t a n i s ł a w a A u g u s t a Poniatowskiego". Т. I. Lwow. 1868. 38) «Special-Orts-Repertorium von Galizien». Herausgegeben von der К. K. Statistischen Central-Commission. Wien. 1886. 39) «Sprawozdania Komisyi fizyograficzney». Т. XII., XIII, і XIV. Krakow. Wypadki s p o s t r z e ż e ń m e t e r e o l o g i c z n y c h , d o k o n a n e w latach 1877, 1878 і 1879. zestawione w с. к. obserwatoryum astronomicznem krakowskiem p o d nadzorem prof. dra Karlinskiego. 40) «Sprawozdanie Komitetu c.k. Towarzystwa gospodar. galicyj. za rok 1885». Lwow. 1886. 41)»Slownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów slowianskich». T. I.-VII. Warszawa. 1 8 8 0 - 1 8 8 6 . 42) <'Stanislawow». Autor nieznany. Gazeta Lwowska z r. 1869. Nra: 4 - 6 , 8-11,14, 24-26. 43) «Szematyzm czina Sw. Wasilia Welikoho w Galicyi». Lwow. 1867. 44) Szematyzmy kościelne wszystkich trzech obrządków z lat 1881 i 1886. 45) «Szematyzm królestwa Galicyi i Lodomeryi» za r. 1887. 46) «Swodnaja halicko-ruskaja lietopis». Od r. 1 6 0 0 - 1 7 0 0 . Literaturnyj S b o r n i k z a rok 1872 i 1873. Lwow. 1874. 47) «Urzadzenie miast w Galicyi wschodniey». Dodatek Tygodniowy przy «Gazecie Lwowskiej» z r. 1856. Nr. 23. 48) «Volumina legum». Wydanie Jozafata Ohryzki. Т. V, VI. i VII. Peters b u r g . 1860. 4 9 ) F r a n c i s z e k Waligorski. «Szkic h i s t o r y c z n o - s t a t y s t y c z n y m i a s t a Stanisławowa*. D o d a t e k Tygodniowy do «Gazety Lwowskiej» z roku 1854. Т. IV. Nra: 3, 4, 5. 50) «Wieniawa Najjaśniejszych Leszczyńskich w zwycieskiem ż y c i u Jaśnie W i e l m o ż n e j Jej Mci Pani Wiktoryi z Leszczyńskich Potockiej Wojewodziny i Generałowej Ziem Kijowskich, Warszawskiej, Leżajskiej, Sniatynskiej, K o l o m y j s k i e j e t c . Starościny p r z e z Jaśnie O ś w i e c o n e g o P i l a w ę n a czterodniowym Akcie pogrzebowym w Kościele Stanisławowskim Soc. Jesu K a z a n i e m X . J o z e f a I g n a c e g o L o c h m a n a t e g o ż Z a k o n u . Prześwietnej Kollegiaty Stanisławowskiej Ordynarynsza Wywyższony. Roku 1732. dnia 16. Іірса». We Lwowie w drukarni Collegium Soc. Jesu. Stronice nie numerowane. Kazanie t o d e d y k o w a n e A l e k s a n d r o w i D z i a l y n s k i e m u , k a n o n i k o w i archikatedry gnieźnieńskiej, dziekanowi kolegiaty łowickiej i stanisławowskiej, synowi Pawia Dzialynskiego, ożenionego z Leszczyńska, siostra Wiktoryi Potockiej. 5 1 . «Zajecie Stanisławowa przez oddział wojsk polskich w r. 1809». «Z pamietnikow» F. C. Dziennik Literacki. R. 1869. Nr. 38. Przedruk w «Kalendarzu Stanislawowskim» na rok 1873. Д о в г о т а і ш и р о т а г е о г р а ф і ч н а , р і в н о ж як і в и с о т а о к р е м и х місцевостей над рівнем моря, подані відповідно до мапи Куммерсберга і Генерального штабу. Автор

МІСТО СТАНИСЛАВІВ Історія С е р е д земель давньої Польщі, - п и ш е А.Бельовський1, - Покуття м а є с в і й о с о б л и в и й т и п і с в о ю о к р е м у назву. В і д д і л е н е з півночі Д н і п р о м від р е ш т и з е м е л ь Речі П о с п о л и т о ї , а з і н ш и х с т о р і н з а с л о н е н е г о р а м и , в о н о т в о р и л о н і б и ї ї о с т а н н і й кут, с п р я м о в а н и й г л и б о к о н а п і в д е н ь , д е й о г о с т і н о ю з а м и к а є Ч о р н о г о р а . У різні ч а с и п о - р і з н о м у в и з н а ч а л и с я г р а н и ц і Покуття. Не з а г л и б л ю ю ч и с ь у ті чи інші твердження про розташування та границі Покуття, я повинен д о д а т и , що і м і с т о С т а н и с л а в і в , і т е п е р і ш н і й п о л і т и ч н и й С т а н и с л а в і в с ь к и й п о в і т - за в и н я т к о м з а д н і с т р я н с ь к о ї ч а с т и н и - л е ж и т ь п е р е в а ж н о на західних границях Покуття. Найдавніші поселення в цьому закутку нашої землі виникали п о б л и з у Д н і с т р а , п о ч и н а ю ч и в і д Галича п о о б и д в а б е р е г и з а т е ч і є ю цієї річки. Наприклад, Крилос, Хоростків, Семаківці, Чешибіси ( Є з у п і л ь ) , М а р і а м п і л ь і т. д. - н а й д а в н і ш і п о с е л е н н я , а д ж е тут н а й б і л ь ш е п о х о в а н ь ( о к о л и ц і Галича, Д у б і в ц і в ) . Н а п і в д е н ь від Д н і с т р а с т а н и с л а в і в с ь к у р і в н и н у т а північні п е р е д г і р ' я Карпат п о к р и в а л и великі ліси. Л і с п і д н а з в о ю Х о р о с н а , щ о б е р е с в і й п о ч а т о к від Н а д в і р н о ї і Делятина, колись тягнувся до самого Дністра, а тепер закінчується біля С о л о т в и н а т а О т и н і ї . Ш и р о к і п у щ і , в і д о м і я к Ч о р н и й л і с , з а й м а л и з н а ч н у ч а с т и н у п і д г і р ' я від Б и с т р и ц і С о л о т в и н с ь к о ї п о р . О п і р , п р и т о к у р . С т р и я . Н и н і від н и х з а л и ш и л и с я т і л ь к и р е ш т к и . Б о л о т а і т р я с о в и н и цих лісів, твердить Бельовський, поглинули залишки п о н и щ е н и х к о л и с ь б о ж и щ Покуття, а р а з о м з н и м и і с т о р і ю цієї з е м л і . Край цей був заселений дуже слабо. Причина полягала в п о г р а н и ч н о м у р о з т а ш у в а н н і , ч а с т и х н а п а д а х волохів і т а т а р , які й ш л и добре відомим нашому лицарству Волоським шляхом, а передовсім у відсутності внутрішньої безпеки внаслідок часто безкарних нападів гуцулів. П о г р а н и ч ч я з е м е л ь , яких л е д в е т о р к н у л а с я цивілізація, а с а м е В о л о щ и н и , С е м и г о р о д у або північно-східного закутка У г о р щ и н и ,

Замок в Золотому Потоці (сучасне дюто) протягом багатьох століть були прихистком чи на переміну криївкою опришків, різного роду волоцюг. З плином часу с е р е д лісової гущавини почали виникати с к о т а р с ь к і і з е м л е р о б с ь к і п о с е л е н н я , такі як Б о д н а р і в , Ч е р н і ї в , 2

У г о р н и к и , Л и с е ц ь . ї х ш в и д к е з р о с т а н н я п р и п а д а є н а XVI ст. П і с л я Обертинської поразки майже зовсім п р и п и н и л и с я волоські напади, а внаслідок поліпшення внутрішніх д е р ж а в н и х стосунків і посилення о б о р о н о з д а т н о с т і за часів Зиґмунта дуже рідко відбувалися напади татар, що сягали західних границь Покуття. П і д н е с е н н ю культури в цій частині нашої землі і розвиткові п о с а д н и ц т в а с п р и я л а р о д и н а П о т о ц ь к и х . Яків П о т о ц ь к и й , к а ш т е л я н к а м ' я н е ц ь к и й і в о є в о д а б р а ц л а в с ь к и й ( п о м е р 1 6 1 3 р.), о т р и м а в від З и ґ м у н т а І в н а г о р о д у за в і й с ь к о в е в и х о в а н н я к о р о л е в и ч а З и ґ м у н т а А в ґ у с т а с е л а З а г а й п і л ь і С о к о л і в . Біля 1 5 7 0 р. с. З а г а й п і л ь о т р и м а л о с т а т у с м і с т а і н а з в у З о л о т и й Потік 3 . У Ч е р в о н і й Русі у т в о р и л о с я н о в е г н і з д о ц ь о г о роду. П о т о ц ь к і п о в і л ь н о п о ч а л и о в о л о д і в а т и тут н о в и м и з е м л я м и . В д р у г і й половині XVII ст. п е р е в а ж н а частина Покуття о п и н и л а с я в руках ц и х м о ж н о в л а д ц і в , які в м і л и н а л е ж н о в и к о р и с т а т и п р и р о д н і багатства краю: родючість землі, густоту лісів, буйність п а с о в и щ . З р о с т а н н я п о с е л е н ь п р о т я г о м XVII ст. б у л о настільки ш в и д к е , наскільки б е з п о с е р е д н ь о н а ш о г о к р а ю не т о р к а в с я н а п а д К а р л а Ґ у с т а в а і т. д.

З н а ч н а кількість м о н а с т и р і в о т ц і в ч и н у с в . В а с и л і я , щ о і с н у в а л и у XVII ст. в г р а н и ц я х с у ч а с н о г о С т а н и с л а в і в с ь к о г о повіту, є с в і д ч е н н я м релігійної толеранції п о л ь с ь к о г о у р я д у з о д н о г о боку, а з і н ш о г о в и м о г а м и д е д а л і б і л ь ш о ї кількості н а с е л е н н я . С а м о с о б о ю з р о з у м і л о , що для задоволення духовно-моральних і матеріальних потреб м е ш к а н ц і в в и н и к л а необхідність з а с н у в а т и м і с т о , яке в м и р н і часи було б о с е р е д к о м цивілізації, а п і д ч а с війни - б е з п е ч н и м с х о в и щ е м . Це ставало нагальною п о т р е б о ю . Особливо тоді, коли, починаючи з 1 2 4 1 р., Галич п і д у п а в і в ж е не б у в у змозі п і д н я т и с я , а К о л о м и я як пограничне місто через небезпечне розташування також не могла виконувати подібне завдання. З цієї п р и ч и н и Потоцькі й заснували місто Станиславів. Відтоді воно стало головним містом Покуття, випереджаючи набагато старші міста краю.

І. Коли і в який с п о с і б землі, на яких р о з т а ш о в а н и й Станиславів, п е р е й ш л и у власність Потоцьких, на підставі доступних джерел в с т а н о в и т и н е м о ж л и в о . Ч и Яків П о т о ц ь к и й , к а ш т е л я н к а м ' я н е ц ь к и й і воєвода

брацлавський,

був власником села

Зоболотова,

яке стало

з а р о д к о м пізнішого міста Станиславова? Чи в переліку тих восьми с і л , які р а з о м з Т и с м е н и ц е ю о т р и м а л а й о г о в д о в а Я д в і ґ а з Тарновських Потоцька", було і село Заболотів? Чи Станіслав Ревера5 Потоцький, воєвода краківський і гетьман великий коронний, успадкував його по своєму батькові Андрієві, каштеляні к а м ' я н е ц ь к і м ( п о м е р 1609 р.), ч и с а м він був п е р ш и м в л а с н и к о м ? На ці запитання могли б д а т и відповідь фамільні архіви р о д и н и Потоцьких. Не

намагаючись

розв'язати

цю

проблему,

можемо

відповідальністю т в е р д и т и , що Станіслав Ревера Потоцький був п е р ш и м історично в і д о м и м власником цієї частини к р а ю , де пізніше з ' я в и л о с я і р о з в и н у л о с я о д н е з н а й к р а щ и х міст Ч е р в о н о ї Русі. С е р е д лісів і б о л і т с т а н и с л а в і в с ь к о ї р і в н и н и , д е в о д и л о с я б е з л і ч звірів, у ч а с и , щ о н е н а д а ю т ь с я т о ч н о м у в и з н а ч е н н ю , с п о ч а т к у в и н и к л а м и с л и в с ь к а о с а д а , відома під назвою Кнейнин або Княгинин. С ю д и на полювання часто з'їжджалося панство. Згодом виникла необхідність у побудові більших п р и м і щ е н ь і за с т а в о м та м о ч а р а м и виникло нове п о с е л е н н я , яке о т р и м а л о назву З а б о л о т т я , або

Вулиця Забачотівська Заболотів. На місці ц ь о г о села й виникло місто Станиславів, о д н а з дільниць якого до цього часу має назву Заболотівської. Думка п р о заснування на місці Заболоття, або З а б о л о т о в а , міста могла виникнути у Станіслава Ревери Потоцького, відомого своїми битвами з турками, татарами, козаками; переможця підОхматовом і Чудновом. З а с н у в а н н я С т а н и с л а в о в а є наслідком п р о с у в а н н я цивілізації на с х і д н і й п і в д е н н і т е р и т о р і ї Речі П о с п о л и т о ї , п р о с у в а н н я Є в р о п и т а ї ї муніципальних у с т р о ї в ч и м р а з далі на схід. На п е в н о м у етапі це н а ш а історична особливість. Поряд з цим були причини місцевого з н а ч е н н я , в и к л и к а н і г е о г р а ф і ч н и м р о з т а ш у в а н н я м П о к у т т я . Тут п р о х о д и в о д и н з г о л о в н и х т а т а р с ь к и х ш л я х і в , з в а н и й В о л о с ь к и м . Він п р о х о д и в п о г р а н и ц і з В о л о щ и н о ю , ч е р е з Бучач д о Л ь в о в а і с х о д и в с я з двома іншими - Чорним і Кучманським. Ведення г о с п о д а р с т в а на врожайних землях і використання б у й н и х п а с о в и щ на притоках Д н і с т р а було б н е м о ж л и в е через часті напади татар, не дивлячись на п е р е м о г и , здобуті в кривавих битвах над ц и м и н е п р о ш е н и м и с т е п о в и м и г о с т я м и . Д о с и т ь тільки згадати перемоги Станіслава Конецпольського,

в той час гетьмана

к о р о н н о г о , п і д П о п л а в н и к а м и і в Б о д н а р і в с ь к о м у л і с і у 1 6 2 4 р. Ц е д о б р е р о з у м і в о б р а н е ц ь п і в д е н н о - с х і д н и х з е м е л ь Речі П о с п о л и т о ї Станіслав Р е в е р а П о т о ц ь к и й . Тільки з а с н у в а н н я м і с т а -

фортеці могло б забезпечити захист цьому краєві і спокійну п р а ц ю населенню. З ц и х п р и ч и н у 1 6 5 4 р. 6 б у л о з а с н о в а н е м і с т о С т а н и с л а в і в . У різних промовах його називали містом Ревери7. Який же був результат зусиль Станіслава Ревери Потоцького, н е м а є ніяких с в і д ч е н ь . З а й н я т и й б е з п е р е р в н и м и в і й н а м и , в і д д і л е н и й від д о м у , н а п е в н о , він н е м а в ч а с у н а р е а л і з а ц і ю с в о г о п р е к р а с н о г о з а д у м у . Він п о м е р у 1 6 6 7 р. в П і д г а й ц я х , п е р е д а в ш и ще в 1 6 6 0 р. с в о є м у н а й с т а р ш о м у с и н о в і від ш л ю б у і з С о ф і є ю К а л и н о в с ь к о ю Андрієві значні м а є т к и , що потім у т в о р и л и Станиславівський ключ.

II. Андрій на Потоку Потоцький - спочатку воєвода київський ( 1 6 6 8 1682 рр.), потім каштелян краківський ( 1 6 8 2 - 1 6 9 1 рр.) і гетьман коронний (1684-1691 рр.), титулований «Найстаршим сенатором Речі П о с п о л и т о ї » , в в а ж а в с я г о л о в о ю о д н о г о з н а й б і л ь ш и х д о м і в у Польщі і володів майже всім Покуттям з Галичем8. Міць роду Потоцьких вражала чужинців, що п р и ї ж д ж а л и в цей час у н а ш к р а й . «Розлогі землі, що у володінні пана каштеляна, - п и ш е Ф р а н ц і ш е к Паулін Даллерак, - в п о є д н а н н і з і н ш и м и володіннями Потоцьких, а с а м е : з ключем Підгаєцьким та Бучацьким і р о д о в и м гніздом Потоком могли б за своїми територіями та доходами дорівнювати першійліпшій з найбільших і найбагатших провінцій Франції»9. Л ю д и н а т а к о г о з н а ч е н н я і в п л и в у в Речі П о с п о л и т і й , в л а с н и к Станиславівського ключа в 1 6 6 0 - 1 6 9 1 рр., м а ю ч и м а й ж е князівську владу на Покутті, став з а с н о в н и к о м С т а н и с л а в о в а . І хоч К. Н е с е ц ь к и й п р и п и с у є з а с н у в а н н я м і с т а Станіславові Ревері Потоцькому, а А н д р і є в і тільки й о г о ф о р т и ф і к а ц і ю 1 0 , з о в с і м інакше п р о ц е г о в о р я т ь сучасні д ж е р е л а . А н д р і й П о т о ц ь к и й на о с н о в і е л е к ц і й н о г о п р и в і л е ю від 7 т р а в н я 1662 р . " надав містові магдебурзьке право. Король Ян Казимир у п р и в і л е ї , в и д а н о м у у Л ь в о в і 14 с е р п н я 1663 р.12, п і д т в е р д и в і р о з ш и р и в п р а в а , надані П о т о ц ь к и м . З т о г о часу всі в л а с н и к и С т а н и с л а в о в а з р о д у П о т о ц ь к и х п і д т в е р д ж у в а л и ці п р и в і л е ї . Востаннє це з д і й с н и л а Катерина з Потоцьких К о с с а к о в с ь к а . Коли з г о д о м у н а ш о м у місті п о с е л и л а с я велика г р о м а д а вірмен, то вони теж о т р и м а л и о к р е м и й п р и в і л е й від 1 4 с і ч н я 1 6 7 7 р. 1 3 Н а о с н о в і ц и х документів можемо з'ясувати причини заснування Станиславова та с п о с і б урядування в ньому.

У вступі до документа, що надав містові магдебурзьке право, читаємо: «Заклавши при Божій допомозі, на моєму спадковому ґрунті, де б у л о с е л о З а б о л о т і в , м і с т о з н а з в о ю С т а н и с л а в і в , я п о д у м а в : «Яку в а ж л и в у с п р а в у п р и л а с ц і Б о ж і й з д і й с н е н о . . . » У п р и в і л е ї , н а д а н о м у в і р м е н а м , г о в о р и т ь с я : « М і с т о м о є С т а н и с л а в і в , яке я е сгиба гасЛсе з а с н у в а в , і п р и в і л е я м и с в я т о ї п а м ' я т і к о р о л і в Я н а К а з и м и р а т а Михайла підтверджене». Ці документи не залишають сумніву щ о д о о с о б и засновника н а ш о г о міста. Якби витяги з цих документів виявилися недостатніми, то можна знайти підтвердження у с у ч а с н и к і в . Ульріх В е р д у м , п р о ї ж д ж а ю ч и ч е р е з С т а н и с л а в і в у 1 6 7 2 р . розповідав, що «місто це десять років тому заснував в о є в о д а київський Андрій Потоцький»14. Але і з приводу задуму заснування міста саме тут виникають сумніви. Якби його о г о л о с и в Станіслав Ревера, то Андрій Потоцький, виконуючи батьківську волю, увінчав би ім'я батька в назві новозаснованого міста. Тим часом усе було інакше. В привілеї короля Яна Казимира ясно сказано, що новозасноване місто назване Станиславовом на честь Станіслава, галицького старости, с т а р ш о г о с и н а Андрія, який з г о д о м загинув у битві під Віднем (12 вересня 1683 р.). О с ь що було н а п и с а н о в привілеї з ц ь о г о п р и в о д у : 1 5 «Коли він т а к и м ч и н о м в и я в и в с в о є б а ж а н н я , а в о д н о ч а с щ и р о п р о с и в , щ о б переданому в спадок його місту Станиславову, названому йменням й о г о с и н а , н а г р а н и ц і В а л а х і ї т а Русі н а Галицькій з е м л і з а с н о в а н о м у , з нашої ласки і благодійності видані були магдебурзьке, тобто т е в т о н с ь к е , п р а в о т а інші привілеї на з р а з о к інших міст к о р о л і в с т в а , щ о б м и н и м и опікувались т а наділяли щ и р о ю г р о ш о в о ю д о п о м о г о ю » . Це ж с а м е у 1 6 7 2 р. п і д т в е р д ж у є У л ь р і х В е р д у м : «І н а з в а в й о г о (місто

Станиславів)

на

честь

єдиного

свого

сина,

тепер

дванадцятирічного хлопця, ім'ям Станиславів». Тепер перейдімо до устрою, введеного в новозаснованому покутському місті.16 На основі привілеїв, наданих власником міста і підтверджених королем Яном Казимиром, Станиславів отримав м а г д е б у р з ь к е п р а в о і б у в п р и р і в н я н и й д о і н ш и х м і с т Речі П о с п о л и т о ї : й о м у належало право о б р а н н я війта та лавників. Ремісники о т р и м а л и рівні п р а в а з р е ш т о ю м і с т я н . С т в о р ю в а л и с я ц е х и з м е т о ю р о з в и т к у р е м е с е л . В с т а н о в л е н о ч а с п р о в е д е н н я т р ь о х я р м а р к і в н а рік, а с а м е : н а с в . С т а н і с л а в а , с в . А н д р і я т а Р і з д в о Д і в и М а р і ї , п і д ч а с яких м і с ц е в и х і п р и б у л и х купців звільняли від б у д ь - я к о г о м и т а до к о р о л і в с ь к о ї

скарбниці. Про початок ярмарку оголошував р а т у ш е в и й дзвін. Тривали ярмарки зазвичай чотири тижні. В и б о р и д о м і с ь к о ї р а д и п р о в о д и л и н а Н о в и й рік у п р и с у т н о с т і замкових економів, яких називали н а м і с н и к а м и , або б у р ґ г р а ф а м и . О б и р а л и п о с т і й н и х 14 членів, з-поміж яких власники міста а б о їхні заступники висували двох бурмістрів, або президентів (якїх повсюдно н а з и в а л и д о к і н ц я XVII с т ) , і н ш и х м і с ь к и х д о с т о й н и к і в , я к в і й т а і й о г о заступника. Чотирьох лавників, сім райців о б и р а л и ці ж самі 14 членів з-поміж себе. Першим

війтом

польського

населення

був

Бенедикт

А н д р у ш о в с ь к и й , який н а о с н о в і л о к а ц і й н о г о п р и в і л е ю о т р и м а в від Андрія П о т о ц ь к о г о довічне війтівство. Після й о г о с м е р т і війтів обирали відповідно до правил, встановлених згідно з привілеєм. О к р і м ц ь о г о , р а й ц і р а з о м з г р о м а д о ю о б и р а л и д в о х м е ш к а н ц і в , які заслуговували особливого довір'я. Вони отримували звання лунарів, або вахмістрів, їм довіряли слідкувати за прибутками та витратами міста. Хоча переважно в королівських містах ця праця оплачувалася, в н а ш о м у м і с т і л у н а р і ніякої п л а т и н е о т р и м у в а л и . М і с ь к а р а д а н а чолі з б у р м і с т р о м з д і й с н ю в а л а а д м і н і с т р а т и в н е управління і з о с е р е д ж у в а л а в своїх руках с у д у цивільних справах. Л а в н и ч е у р я д у в а н н я с к л а д а л о с я з в і й т а і л а в н и к і в , які з а й м а л и с я карним с у д о м . Незадоволені вироком лавників могли апелювати до в л а с н и к а міста або й о г о намісників. Суд лавників мав «право меча», але п р и с у д ж у в а т и до с м е р т н о ї кари м о г л и тільки в п р и с у т н о с т і н а м і с н и к а замку. Проте і в ц ь о м у в и п а д к у м о ж н а було з в е р т а т и с я до дідича як н а й в и щ о ї інстанції.17 Король Ян К а з и м и р на п р о х а н н я в л а с н и к а міста не тільки п і д т в е р д и в видані привілеї с в о ї м о с о б и с т и м д о к у м е н т о м , датованим 14-м с е р п н я 1 6 6 3 р . у Л ь в о в і , 1 8 але р о з ш и р и в й о г о д о д а т к о м , з а я к и м о б и д в а міські уряди в спірних справах мали право на звернення до короля.19 Дідич визнавав за новими п о с е л е н ц я м и в місті 20-річні «свободи», п р о т я г о м яких м о ж н а було вільно покинути місто або з а л и ш и т и с я . Після закінчення 20-ти років с в о б о д до с к а р б н и ц і власника міста необхідно було сплачувати податки. Мешканці передмість, як і містяни, мали право на будівництво «броварів, с о л о д о в е н ь та винниць», але повинні б у л и платити з кожної позиції в и щ и й податок. Передмістяни не могли ситити мед. М е д і вино вони мали брати у містян. Для порівняння: П о д а т о к з б у д и н к у від м і с т я н за рік - 3 з л . , від п е р е д м і с т я н - 4 з л .

П о д а т о к ґ р у н т о в и й з л а н у від м і с т я н за рік - 8 з л . , від п е р е д м і с т я н -8зл. П о д а т о к від к о т л а г о р і л ч а н о г о за рік від м і с т я н - 3 з л . , від передмістян - 4 зл. П о д а т о к від в и р о б н и ц т в а п и в а від м і с т я н за рік - 4 з л . , від п е р е д м і с т я н - 5 зл. М і с т я н и б у л и з о б о в ' я з а н і платити д о с к а р б н и ц і д і д и ч а міру від з б і ж ж я у м л и н і і від с о л о д у . З ч а с о м д о д а л и с я ще інші з а м к о в і п о д а т к и , н е п е р е л і ч е н і у п р и в і л е ї . Від в у л и к а б д ж і л м і с т я н и п л а т и л и т р и г р о ш і , а п е р е д м і с т я н и - ш і с т ь . Від візників за в с т а н о в л е н н я я т о к з б и р а л и по т р и злотих від ятки, а за п р а в о в и к о н у в а т и р е м е с л о - по т р и камені л о ю (два - до замку, о д и н - до костелу). До доходів замку належали такі п о д а т к и : т о р г о в і , я р м а р к о в і , м о с т о в і . Привілей д і д и ч а звільнив містян від таких обов'язків: шарварків, десятин, доставки листів, підвод. Коли в місті о с і л а з н а ч н а кількість в і р м е н , в о н и о т р и м а л и від И о с и ф а П о т о ц ь к о г о п р и в і л е й , в и д а н и й у С т а н и с л а в о в і 14 січня 1 6 7 7 р. і в н е с е н и й до Галицьких ґ р о д с ь к и х актів у 1 7 1 7 р. К а т е р и н а з Потоцьких Коссаковська підтвердила його 29 червня 1773 р. На основі цього привілею, що поширював добродійства м а г д е б у р з ь к о г о права і на вірмен, населення міста складалося з двох народів: польсько-руського та вірменського; воно мало два міських уряди і цехи. До вірменського маґістрату п о ж и т т є в о входило 12 р а й ц і в , з яких щ о р о к у в п е р ш и й п о н е д і л о к п і с л я Трьох Королів в і р м е н и в и б и р а л и собі війта, який деколи виконував с в о і о б о в ' я з к и пожиттєво. Умовою була велика довіра до нього. Окрім війта, обирали двох маршалків (у поляків, русинів - президентів), лавників та райців. Вірменський

бурмістр

складав

присягу

відповідно до так з в а н о г о «Зерцала Саського» в присутності замкових зверхників. Публічні д о к у м е н т и вірменські б у р м і с т р и скріплювали печаткою у вигляді баранця з прапорцем, який стояв на книжці, перед якою був герб Пилява, а в отоку містився напис вірменською мовою.20 Вірменському

війтові

було

довірено

з д і й с н ю в а т и с у д як у ц и в і л ь н и х , т а к і в к а р н и х с п р а в а х . О д н а к і т у т в л а с н и к м і с т а з б е р і г а в за

Вірменська

с о б о ю п р а в о апеляції д о н ь о г о а б о о с о б и , яку він

печатка 21

делегував, котра добре знала право і користувалася повагою. Виняток с т а н о в и л и т і л ь к и т о р г о в е л ь н і с п р а в и , щ о в и н и к а л и під ч а с я р м а р к і в . У в и п а д к у с у п е р е ч о к , які в и н и к а л и м і ж в і р м е н с ь к и м и к у п ц я м и , розв'язувати їх мав суддя, якого делегував дідич і котрий знав право, в присутності вірменського в і й т а .

Вирок мають винести спільно

р а з о м п о с т а в и т и під н и м с в о ї п і д п и с и . Це не було ущемленням свобод, бо з елекційного документа п е р е к о н у є м о с я , щ о такі ж з а х о д и з а с т о с о в у в а л и д о п о л я к о - р у с ь к о ї нації: п і д ч а с ярмарків судові п р о ц е с и і с п о р и р о з г л я д а в о с о б л и в и й с у д д я , якого залучав л а в н и ч и й уряд. У цій постанові с п о с т е р і г а є м о т у р б о т у п р о т о р г о в е л ь н і і н т е р е с и «для к р а щ о г о к у п ц і в д о м і с т а і місцевих ярмарків заохочення». Станиславівські війти обох народів разом із замковими н а м і с н и к а м и ( д е л е г а т а м и ) в п р и с у т н о с т і л а в н и к і в с у д и л и д у ж е важливі с п р а в и , «від я к и х н е р а з » , я к к а ж е Б е л ь о в с ь к и й , « з а л е ж а л и с п о к і й і б е з п е к а ц і л о г о Покуття». М і с ц е в и й к а р н и й с у д , щ о в т о й час н а з и в а в с я с е к в е с т р о м , п р и в с т а н о в л е н н і в и н и в ж и в а в л е г к и х т о р т у р , які н а л е ж а л и до категорії «тілесних гривень». Н а й ч а с т і ш е п е р е д р а т у ш е ю я к п о к а р а н н я д а в а л и п о с т о буків а б о р і з о к . Т і л ь к и о д н о г о р а з у в 1 7 1 9 р. в и н е с е н о і з д і й с н е н о в и р о к спалення

чарівниці.

вирішенні

інших

подібних

справ

станиславівський суд відзначався певним гуманізмом. Найчастіше с у д о в і с п р а в и б у л и п о в ' я з а н і з р о з б о я м и , які ш и р о к о п р а к т и к у в а л и бойки

гуцули.

Відділи

так

званих

смоляків

займалися

переслідуванням опришків, а схоплених віддавали до Станиславова. При вирішенні незначних карних справ засідали війти та лавники однією нацією, а у важливіших справах, особливо коли мова й ш л а про страту, з б и р а л и с я спільно в присутності намісника.2' 29 січня 1703 р. в і р м е н и ухвалили так звані вількери, в яких з о б о в ' я з у в а л и с я що шість тижнів п р о в о д и т и сесії, а для відсутніх п р и з н а ч а л и кару: за п е р ш е скликання - півфунта воску, за д р у г е фунт, а з а т р е т є - п о к а р а н н я н а с в і й р о з с у д . 2 2 Вірмени, крім ради, що складалася з 12 осіб, мали ще більшу раду із 40-ка мужів. На сесії їх скликали маршалки тоді, коли вирішувалися с п р а в и костельних прибутків або пожертвувань міської г р о м а д и . У ц ь о м у вількері найбільше в р а ж е н н я с п р а в л я є п о в а г а до л а д у і порядку, я к о г о п р а г н у л и в і р м е н и , а о с о б л и в о їхні купці. В і р м е н и також о т р и м а л и 20-річні «свободи», а після їхнього з а к і н ч е н н я т і , щ о м е ш к а л и н а п л . Ринок, м а л и п л а т и т и в л а с н и к о в і м і с т а 1 ч е р в о н и й з л . , а п о л о в и н у - м е ш к а н ц і з-поза пл. Ринок. 22

Р е м і с н и к и , о б ' є д н а н і в ц е х и , м а л и рівні п р а в а з р е ш т о ю н а с е л е н н я міста. Для у т в о р е н н я цеху було д о с т а т н ь о 12-ти ремісників однієї категорії, у р я д міста видавав дозвіл (konsens), а дідич підтверджував п р а в а та привілеї цехів. П о р я д о к у цехах і ціни на їхні в и р о б и б у л и під контролем міської р а д и . Щ о р о к у проходили в и б о р и цехмістрів, а м і с ь к а р а д а ї х п і д т в е р д ж у в а л а , п р и й м а л а п р и с я г у від ц е х м і с т р і в , к о н т р о л ю в а л а п р и б у т к и т а в и т р а т и цехів, а о с о б л и в о с л і д к у в а л а , щ о б виконувались зобов'язання перед костелом. В і р м е н с ь к и й п р и в і л е й в и р а з н о о к р е с л ю в а в п р а в и л а , які м а л и д і я т и між в і р м е н с ь к и м и т а п о л ь с ь к о - р у с ь к и м и ц е х а м и . Щ о б з ц ь о г о приводу не виникали спірні питання, правом старшого цехмістри к е р у в а л и с ь п о з м і н н о - о д н і є ї ч и і н ш о ї н а ц і о н а л ь н о с т і . П о д а т к и , які с п л а ч у в а л и в і р м е н с ь к і ц е х и , б у л и такі ж , я к у п о л я к і в т а р у с и н і в . Ц е х и о б о в ' я з к о в о д а в а л и д о к о с т е л і в і ц е р к о в віск, к о ж е н в і д п о в і д н о д о с в о г о обряду. Це мало не тільки економічне значення, але й відігравало роль р е л і г і й н о г о зв'язку. О с о б л и в е п р а в о р і з н и к и о т р и м а л и 2 4 квітня 1 6 6 4 р., а ш е в с ь к и й ц е х з о р г а н і з у в а в с я 4 в е р е с н я ц ь о г о ж року. В ж е від п о ч а т к у і с н у в а н н я міста в и н и к а ю т ь такі ц е х и : ш е в с ь к и й , к р а в е ц ь к и й , к у ш н і р с ь к и й , ткацький, з якихтри останніх були обдаровані о к р е м и м привілеєм з 1672 р. З ч а с о м с т в о р ю ю т ь с я інші цехи: с л ю с а р н и й , ковальський, римарський, котлярський, бондарський, стельмаський, пушкарський, ш и х л е р с ь к и й . Ш в и д к е у т в о р е н н я цехів - свідчення п р о з р о с т а н н я кількості н а с е л е н н я т а д о б р о б у т у м і с т а . До прибутків міста замок не мав претензій. їхня переважна ч а с т и н а н а л е ж а л а д о так з в а н о ї лунарії. Після с т в о р е н н я у п р а в л і н ь ради та лавників вони складали присягу. Наступного дня рада і лава р а з о м з м і с ц е в о ю в е р х і в к о ю п р и с т у п а л и д о в и б о р у л у н а р і в , які т а к о ж складали присягу, що с у м л і н н о і чесно будуть к о н т р о л ю в а т и міські п р и б у т к и та в и т р а т и чи, як тоді казали, «percepta» і «expensa». Після року урядування і проведення виборів до ради та лави на наступну каденцію лунарів з о б о в ' я з у в а л и складати звіт п р о с в о ю діяльність перед повним урядом і власником міста. П е р е г л я д а ю ч и к н и г у діяльності магістрату,23 я з н а й ш о в , що в деяких роках було по о д н о м у лунареві; в інших підкреслювалося, що передмістя о б р а л о собі д р у г о г о . В роки, коли міські п р и б у т к и віддавали в кредит, для керівництва міською к а с о ю вистачало о д н о г о чиновника, хоча у привілеї говорилося про двох. Видавати гроші з міської каси лунарі могли тільки за р о з п о р я д ж е н н я м війта, який теж був відповідальний за стан каси.

Я к щ о г р о ш і з б е р і г а л и с я в к р е д и т о р а , т о він з м у ш е н и й б у в видавати к о ш т и на п о т р е б и міста, а у випадку п е р е в и т р а т й о м у з м е н ш у в а л и к р е д и т н и й п о д а т о к н а н а с т у п н и й рік. 2 4 З д р у г о ї п о л о в и н и XVIII ст. о д е р ж а в л е н н я міських п р и б у т к і в п р и п и н и л и . У разі п е р е в и т р а т м і с ь к о г о б ю д ж е т у р і з н и ц ю з в л а с н о ї к и ш е н і п о к р и в а в війт. П і з н і ш е ц і гроші й о м у повертали, але не завжди з великою готовністю, посилаючись на брак готівки, відкладаючи до кращих часів.25 Коли Андрій Потоцький надав вірменам о к р е м и й привілей, вони о т р и м а л и п р а в о на всі міські п р и б у т к и , а до завідування л у н а р і є ю щороку вибирали свого чиновника, який складав присягу, і називали й о г о л о н ґ е р о м . Права і о б о в ' я з к и війтів о б о х народів мали бути однакові, бо при складанні повноважень мусили бути присутні обидва. До доходів лунарії належали: вага, ш р о т а р н я (шротарство означає - пропінація, шинкарство), ропа, брукове, помірне, перевізництво, воскобійня, олія, ратушне п р и м і щ е н н я із к о м о р о ю і к р а м н и ц е ю в н и з у , 2 6 н а р е ш т і с у д о в і карні о п л а т и , п о ч и н а ю ч и від п ' я т и злотих і вище. П р и б у т к и з лунарії в и к о р и с т о в у в а л и на р е м о н т валів і мурів, г а р м а т и , порох та амуніцію, тобто на все, що пов'язане з о б о р о н о ю і безпекою міста. З ц и х п р и б у т к і в о п л а ч у в а л и й о д я г а л и ш і с т ь м і с ь к и х слуг, д о о б о в ' я з к у яких входило слідкувати за п о р я д к о м і ч и с т о т о ю в місті, закривати б р а м и , чатувати вночі на в и п а д о к пожежі, виконувати розпорядження обох міських урядів. Окрім лунарії, були ще інші категорії д о х о д і в , п р и з н а ч е н и х на утримання

міського управління: війтівського або лавничого та

р а д н о г о . До них належали: лазня, цегельня з в а п н я н о ю піччю, бляхарня, крамнички в ринку, всі судові о п л а т и нижче 5-ти зл. Д е щ о пізніше с т в о р е н е вірменське міське управління н е м а л о п р а в а д о вищезазначених прибутків. Але щ о б запевнити ї м д ж е р е л о у т р и м а н н я , з а с н о в н и к С т а н и с л а в о в а , крім о к р е м о г о с у д о в о г о п р и м і щ е н н я в ратуші т а с у д о в и х о п л а т н и ж ч е 5-ти зл. (бо вищі й ш л и н а к о р и с т ь лунарії), надав ї м м л и н біля З в і р и н ц я т а о б і ц я в в и д і л и т и к р а й п о л я . Доходи вірменського магістрату протягом року збирали с п е ц і а л ь н о о б р а н і «ехасІюго\л/іе» ( е к з а к т о р и , з б и р а ч і ) , які в і д д а в а л и гроші в руки маршалків (вірменських президентів). Ці останні могли видавати г р о ш і за р о з п и с к о ю війта, а п р о стан каси вони мали звітувати перед війтом і р а д о ю . 24

В о с н о в н о м у таке управління проіснувало до п е р ш о г о поділу Польщі. Тільки між 1699 та 1731 р о к а м и з н а х о д и м о невеликі з м і н и . 2 7 Управління лавників на т о й час с к л а д а л о с я з війта і ш е с т и л а в н и к і в . У п р а в л і н н я п р о к о н с у л я р н е - з 2-х п р е з и д е н т і в і 4 - х р а й ц і в . До к е р і в н и ц т в а л у н а р і є ю о б и р а л и 2-х л у н а р і в - о д н о г о з м і с т а , д р у г о г о з передмістя, хоча деколи зупинялися на одному. Контроль над ф і н а н с о в и м и с п р а в а м и з д і й с н ю в а л и всі 12, але в д е я к и х роках підписувалися тільки 6. До 1718 р. з н а х о д и м о підтвердження давніх прав і звичаїв м і с т а . 2 8 В я к и й с п о с і б і х т о у х в а л и в їх у с т а н о в и т и с ь о г о д н і н е м о ж л и в о . Ухвалення вірменами вількерів можуть стати свідченням т о г о , що в С т а н и с л а в о в і , як і в і н ш и х к о р о л і в с ь к и х м і с т а х , з ч а с о м утворилися згромадження громадян або повної ради, управління лавниче та управління проконсулярне. Привілеєм, що зрівнював Станиславів з іншими містами королівства, Ян Казимир дозволив створення стрільбища, щоб містяни і передмістяни могли вправлятися у військовій справі. С т р і л е ц ь к о м у т о в а р и с т в у , щ о б у л о н а с т а д і ї с т в о р е н н я , він з а п е в н и в усі ті п р а в а і п р е р о г а т и в и , з я к и х к о р и с т а л и п о д і б н і т о в а р и с т в а в і н ш и х польських містах.

III. Станиславів з ласки своїх власників та щ и р о ї д о б р о т и наших королів отримав усе, що було необхідне для розвитку міста та д о б р о б у т у й о г о мешканців. Отже, Станиславів був містом д і д и ч н и м або приватним на основі права спадковості р о д и н и Потоцьких, але і королівським - в силу своїх привілеїв. П о с т а в л е н и й під ц и м о г л я д о м н а о д и н р і в е н ь з і н ш и м и м і с т а м и Речі П о с п о л и т о ї , він м а в м о ж л и в і с т ь швидко

розвиватися,

користаючи

зі

свого

пограничного

розташування, що полегшувало с т в о р е н н я торговельних зв'язків, але за умови повної безпеки. Про це добре дбав засновник, запевняючи спокій л ю д я м та їхній власності. Вже в п е р ш и х роках с т в о р е н н я міста Андрій Потоцький обніс й о г о з е м л я н и м и в а л а м и , м у р о м т а р о в а м и . В п р и в і л е ї він п р о ц е п и с а в : «... я п о с т а н о в и в к о ш т о м м о ї м ф о р т и ф і к у в а т и , в а л а м и з м і ц н и т и , м у р а м и о т о ч и т и і б р а м а м и закрити». До міста вели тільки дві б р а м и - Галицька і Т и с м е н и ц ь к а і М а л а хвіртка ( п р и пізніше п о б у д о в а н о м у вірменському костелі). З часом Станиславів став о д н и м з найкраще

укріплених міст у Польщі. Стрілецьке т о в а р и с т в о , що мало п і д т в е р д ж е н и й к о р о л е м статут, давало можливість м е ш к а н ц я м вправлятися в лицарському мистецтві, а коли необхідно захищатися. Внаслідок цього новозасноване місто починає швидко заселятися. Спочатку тут осідають поляки і р у с и н и . З м е т о ю створення р е м і с н и ч о ї і т о р г о в е л ь н о ї в е р с т в и біля 1 6 6 2 р. з У г о р щ и н и і В о л о щ и н и Андрій Потоцький запрошує вірмен, а з часом дозволяє поселятися г е б р е я м . С е р е д станиславівських купців т р а п л я л и с я навіть г р е к и . Засновник нашого міста не забував і про релігійні потреби населення. Спочатку за свої кошти дідич збудував латинський костел, п о т і м в і р м е н с ь к и й т а у к р а ї н с ь к у ц е р к в у Св. М и к о л а я п о р я д з о с т а н н і м . Гебреям д о з в о л и л и п о б у д у в а т и с и н а г о г у . З г о д о м власник звів дерев'яну ратушу і почав мурувати замок. Колишній д е р е в ' я н и й замок, що стояв на місці теперішньої греко-католицької ц е р к в и , не відповідав гідності і значенню нової резиденції. Новозбудований м у р о в а н и й замок місцеве населення називало Бліхом через близьке розташування до Бистриці.29 В п е р е д о с т а н н і й рік с в о г о ж и т т я А н д р і й П о т о ц ь к и й з а п р о ш у є з В а р ш а в и д о С т а н и с л а в о в а о т ц і в т р и н і т а р і в , які в ж е з а й о г о с и н а побудували тут костел і заклали м о н а с т и р . І з з а п о в і т у я к о ї с ь Т е р е з и Ш у й с ь к о ї з а 1 6 8 5 p., в п и с а н о г о д о галицьких актів,30 д і з н а є м о с я , що її д р у г и й чоловік Станіслав М о р ш к о в с ь к и й пожертвував на станіславський шпиталь 1000 зл. З ц ь о г о м о ж е м о с у д и т и п р о і с н у в а н н я в н а ш о м у м і с т і л і к а р н і . З а які кошти і де вона була побудована, невідомо. К о р о л і М и х а й л о В и ш н е в е ц ь к и й і Я н III п р и д і л я л и н а ш о м у м і с т о в і т а к у ж у в а г у , я к їхній п о п е р е д н и к . Щ е раз підтверджували привілеї,31 а на прохання і п р е д с т а в л е н н я власника міста та після о т р и м а н н я згоди сенату король Михайло Корибут дав дозвіл на заснування в Станиславові академічної колонії. І коли львівський а р х и е п и с к о п Ян Тарновський у 1669 р. підняв місцевий фарний костел до рівня колеґіати, то у т в о р е н у п р и ній капітулу з о б о в ' я з а л и з а й м а т и с я викладанням

певних

предметів

так

званій

«академії

станиславівській», що з а л и ш а л а с я під керівництвом р е к т о р а . 3 2 С е й м , с к л и к а н и й 14 січня 1 6 7 7 р о к у у В а р ш а в і за п р а в л і н н я Я н а III, п і д т в е р д и в с т в о р е н н я Станиславівської колеґіати т а к и м и с л о в а м и : «Ратифікуємо заснування ц е р к о в н о ї Колегії на н о в о м у місці, в

Станиславові Вельмишановним Анджеєм Потоцьким, воєводою Київським, започаткованої і актами утвердженої, так с а м о і п р а в а тому ж місту ним-таки надані, а предками нашими скріплені, в повноті з а к о н у у т в е р д ж у є м о , з р і в н ю ю ч и те м і с т о у п р а в а х і в о л ь н о с т я х з іншими містами. А що виснажене через облогу могутнього ворога, т о н а 1 2 р о к і в від у с і л я к и х п о д а т к і в , о к р і м я к у к о р о н н и х ц і л я х , м і с т о звільняємо». С т а н и с л а в і в с ь к а колеґіата і с н у в а л а д о 1 7 9 9 р . Д о ї ї с к л а д у в х о д и л и т р и прелати: Декан, кустош і схоластик, а також три каноніки і чотири в і к а р і ї . 3 3 З 1 6 6 9 п о 1 7 0 6 рік в о н а з а й м а л а с я в и к л а д а н н я м у к о л о н і ї академічній. Після п е р е х о д у навчального закладу під к е р і в н и ц т в о отців єзуїтів прелати п е р е й ш л и до виконання духовних обов'язків с е р е д с в о є ї парафії. С т а н и с л а в і в с ь к а колеґіата м а л а с в о ї с л а в н і ч а с и , а н а л е ж а т и д о неї в в а ж а л о с я п о ч е с н и м . С е р е д ї ї членів б у л и є п и с к о п и . З д о к у м е н т а И о с и ф а П о т о ц ь к о г о в і д 1 7 2 2 р., щ о с т о с у в а в с я колеґіати.^міжїїчленами згадується декан Стефан Рупневський, який у 1722 р. по Йоахимі П ш е б е н д о в с ь к і м став Луцьким є п и с к о п о м ( п о м е р у 1731 р.). В капітульних актах від 1782 р. з н а х о д и м о д е к а н а капітули Фран.

Кандида де Тешина,

графа Оссолінського,

п е р е д о с т а н н ь о г о є п и с к о п а Київського ( п о м е р у 1783 р.). Але м і с ц е в а капітула не задовольнялася вузьким колом с в о є ї діяльності, п р а г н у л а й о г о р о з ш и р и т и , збільшити кількість с в о ї х членів. Тому 7 т р а в н я 1744 р. п о с т а н о в и л и з в е р н у т и с я з п р о х а н н я м д о д і д и ч а 3 5 ( н и м н а той час був И о с и ф П о т о ц ь к и й , гетьман в е л и к и й коронний),

щ о б він

через короля домігся приєднання до

станиславівської колеґіати галицьких, тлумацьких, к о л о м и й с ь к и х і с н я т и н с ь к и х б е н е ф і ц і й , а їхні с в я щ е н и к и т е ж у в і й ш л и д о ц ь о г о с к л а д у з титулами каноніка. При цьому в и р а з и л и побажання, щ о б фундатор вплинув на родину і посприяв прилученню до станиславівської колеґіати бенефіціїв,

розташованих на ближніх землях сім'ї

П о т о ц ь к и х , а с а м е : б у ч а ц ь к і й , п і д г а є ц ь к і й , к о р о п е ц ь к і й . Тоді їхні п р о б о щ і о т р и м а л и б т и т у л с т а н и с л а в і в с ь к и х каноніків. А щ о б кількість членів капітули налічувала 13 осіб, з а п р о п о н о в а н о набути п а т р о н а т над в о й н и л і в с ь к и м бенефіціумом від Л о н ч и н с ь к о г о , п і д к о м о р н о г о львівського. В цьому випадку місцеві прелати і каноніки робили все, аби колеґіата в Жовкві с в о ї м б л и с к о м не затьмарила станиславівську. Яка була відповідь И о с и ф а П о т о ц ь к о г о , не з н а є м о . В к о ж н о м у разі далекосяжні плани станиславівської капітули не з д і й с н и л и с я .

IV. Не всі м і с т а б у л и т а к и м и щ а с л и в и м и , як С т а н и с л а в і в , що мав свідків с в о г о народження, котрі залишили с п о г а д и про цю подію. В о п и с а х У л ь р і х а В е р д у м а , я к и й г о с т ю в а в у н а ш о м у м і с т і в 1 6 7 2 р., с п о с т е р і г а є м о п е р ш у фазу розвитку Станиславова.36 Ось що писав цей чужинець у своєму щоденнику: «Місто це десять років т о м у збудував в о є в о д а київський Андрій П о т о ц ь к и й і назвав на честь с в о г о є д и н о г о сина, тепер дванадцятирічного панича, ім'я якого Станіслав. Л е ж и т ь воно на рівнині в місці, де р а н і ш е було українське с е л о Заболотів. Тепер воно є о д н и м з передмість. З трьох інших сторін місто о т о ч е н е о з е р а м и і б о л о т а м и , м і ж я к и м и протікає річка Б и с т р и ц я і в п а д а є до м і с ь к о г о рову. Ф о р т и ф і к а ц і я с к л а д а є т ь с я з ш е с т и р е г у л я р н и х б а ш т із землі з п а л і с а д а м и внизу, з р о б л е н и м и з цілих д у б і в . В о є в о д а мав намір викласти рови і забезпечити їх з о в н і ш н ь о ю ф о р т и ф і к а ц і є ю . Пан Ф р а н с у а Корассіні з Авіньйону, п і д п о л к о в н и к піхотної Гвардії в о є в о д и , з б у д у в а в ці фортифікації. В місті с т о ї т ь к о с т е л з д е р е в а , в я к о м у б у д у т ь в і д п р а в л я т и так д о в г о , п о к и не завершать прекрасний костел з каменю. Вірмени і р у с и н и чи греки мають також по одній церкві,37 а гебреї - б о ж н и ц ю . Р а т у ш а с т о ї т ь у ц е н т р і ч о т и р и к у т н о г о в е л и к о г о ринку. В о н а з б у д о в а н а у в и г л я д і вежі з р і з н и м и з а г л и б л е н н я м и ч а с т к о в о з д е р е в а , ч а с т к о в о з к а м е н ю . В о є в о д а заклав т у т ш к о л у з п ' я т ь м а п р о ф е с о р а м и . З а м о к , в я к о м у він т е п е р п р о ж и в а є , т е ж д е р е в ' я н и й . Але в ж е нагромаджені д е р е в о , цегла, кам'яні плити для будівництва нового, я к и й м а є п о с т а т и в п і в д е н н о - с х і д н і й частині м і с т а . 3 8 В о є в о д а х о ч е й о г о о б н е с т и вежами та іншою фортифікацією, ніби цитадель. Місто має т р и б р а м и , збудовані з к а м е н ю . Над о д н і є ю з них в и с о ч и т ь півмісяць. Заболотів є о д н и м з передмість; з д р у г о ї с т о р о н и таке с а м е , кожне з руською церквою39 Поза містом на південному заході на чверть милі тягнеться ч у д о в и й д у б о в и й л і с . Тут м и с п о к і й н о п р о в е л и д в а ч у д о в і д н і в з а м к у , ласкаво прийняті воєводою». Н е з а б а р о м н о в о з а с н о в а н о м у містові, в якому так г о с т и н н о п р и й м а л и Ульріха В е р д у м а , д о в е л о с я в и т р и м а т и п е р ш е в и п р о б у в а н н я в о г н е м . П р и с я г а Петра Д о р о ш е н к а , козацького гетьмана, в 1666 р. т у р е ц ь к о м у султану в и к л и к а л а цілий р я д т у р е ц ь к и х і т а т а р с ь к и х нападів на П о л ь щ у . В б о р о т ь б і з н и м и не р а з в і д з н а ч и в с я А н д р і й П о т о ц ь к и й . У 1 6 7 5 р . він р о з г р о м и в т а т а р п і д К а л у ш е м .

У п е р ш и х днях в е р е с н я 1676 р. під б р а м а м и С т а н и с л а в о в а з'явився Ібраґім-паша, якого називали Ш а й т а н о м . Х о ч а з а м к о в и й в і й с ь к о в и й загін під к е р і в н и ц т в о м Я н а К а м і н с ь к о г о відчайдушно оборонявся, передмістя були спалені, а саме місто п е р е б у в а л о у в е л и к і й н е б е з п е ц і . Тоді к о р о л ь Я н III, щ о с т о я в п і д Львовом, рушив на Журавно. Це змусило ворога зняти облогу міста і п і т и н а з у с т р і ч к о р о л ю . І з з в і л ь н е н о г о від о б л о г и С т а н и с л а в о в а п і д Журавно поспішив військовий загін, яким керував Ян Денненмарк, к о т р и й за військові заслуги п е р е д н о в о о б р а н о ю б а т ь к і в щ и н о ю на с е й м і в 1673 р. о т р и м а в д в о р я н с ь к е звання.40 З а с л у г а н а ш о г о м і с т а в цій кампанії, м а б у т ь , б у л а н е м а л а і д і с т а л а ш и р о к и й р о з г о л о с у країні. На в а р ш а в с ь к о м у с е й м і в 1676 р. С т а н и с л а в о в у в и н е с л и подяку.41 В ній г о в о р и л о с я , що о с о б л и в о з 1 6 6 6 р . Річ П о с п о л и т а в и з н а є в а ж л и в у р о л ь п р и к о р д о н н и х ф о р т е ц ь у стримуванні ворожих сил. Вельможним гетьманам цих укріплень р а д и м о м а т и в о с о б л и в і й п а м ' я т і С т а н и с л а в і в т а Б е р е ж а н и , які д о т е п е р з а х и щ а ю т ь Покуття від в о р о ж и х зазіхань. У 1 6 7 7 р . конституція с е й м у в и н е с л а подяку від д е р ж а в и містові С т а н и с л а в о в у т а п і д т в е р д и л а всі р а н і ш е надані п р и в і л е ї : з р і в н я л а н а ш е м і с т о з і н ш и м и м і с т а м и Речі П о с п о л и т о ї , а всіх м е ш к а н ц і в , з в а ж а ю ч и на в т р а т и , що їх вони з а з н а л и під час н а п а д у в о р о г а , з в і л ь н и л и від усіх податків, за винятком королівських. Завдяки цьому і турботі власників міста завдані рани швидко загоювалися. В дальшому розвитку Станиславів о п и р а в с я на розквіт і т о р г і в л ю , які б у л и є д и н и м п і д ґ р у н т я м т р и в а л о г о д о б р о б у т у м і с т а . Найбільше до цього спричинилася вірменська громада: побожна і п р а ц ь о в и т а , тиха і с п о к і й н а , яка на Поділлі, Покутті, Ч е р в о н і й Русі становила важливе д ж е р е л о утворення містянства. Прибуття вірмен до нашого міста п о с и л и л о с я після здобуття турками Кам'янцяП о д і л ь с ь к о г о у 1672 р. Н а й б і л ь ш и м в и р а з о м з а с л у г в і р м е н м о ж е с л у ж и т и п р и в і л е й від 1 4 с і ч н я 1 6 7 7 p., в н е с е н и й д о а к т і в ґ р о д с ь к и х Галича в 1 7 1 7 р . т а додатково підтверджений всіма спадкоємцями Андрія Потоцького, а в о с т а н н є К а т е р и н о ю з Потоцьких К о с с а к о в с ь к о ю 29 червня 1773 р. Поставлені нарівні з п о л ь с ь к о - р у с ь к и м н а с е л е н н я м , о б д а р о в а н і магдебурзьким правом, вірмени утворювали в Станиславові другу міську громаду, ніби о к р е м и й н а р о д , м а ю ч и в л а с н и й магістрат та організовуючись у свої окремі цехи. Вірменський магістрат діяв поруч

з п о л ь с ь к о - р у с ь к и м аж до п е р ш о г о п о д і л у П о л ь щ і . В 1 7 7 6 р. у Л ь в о в і помер Микола Вартанович, останній вірменський війтСтаниславова, який виконував цей обов'язок протягом 33-х років. Чого насправді ще було потрібно для забезпечення спокійного існування, здійснення будь-якої праці? В і р м е н и , як визнає о. Садок Б а р о н ч , в л а ш т у в а л и с я у нас к р а щ е , ніж на б а т ь к і в щ и н і . Тому справедливість з м у ш у є визнати, що на повагу краю та власників міста цілковито заслуговували. Дуже багато їм завдячує розвиток ремесла, т о р г і в л і н е т і л ь к и тут, а л е у в с і й Ч е р в о н і й Р у с і . В о н и п р и н е с л и у н а ш е місто н о в и й рід р е м е с л а , а с а м е - г а р б а р с т в о . О с о б л и в о с л а в и л и с я в и р о б н и ц т в о м сап'яну з козячих та баранячих шкір. 14 л ю т о г о 1 6 7 8 р . в і р м е н и у к л а л и статут, з а я к и м г а р б а р і с а п ' я н у н е м а л и п р а в а виготовляти неякісний товар. Однак головним джерелом багатства вірмен була торгівля. Завдяки їм Станиславів став осередком широкої торгівлі, що з одного боку сягав В о л о щ и н и і Бессарабії, а з іншого - Ґданська, Вроцлава і навіть Баварії. О с в е н ц и м с ь к і я р м а р к и якраз завдячували їм с в о є піднесення із занепаду. Вірмени вели торгівлю такими товарами: зерном, рогатою худобою, кіньми, рибою. Все вивозили самі особисто за

кордон,

залишаючи

місті

свої сім'ї.

Коні

та

воли,

закуплені у В о л о щ и н і та Бессарабії, в и в о з и л и на захід, звідки привозили місцеві вироби. У Вроцлаві, наприклад, закуповували в и р о б и і з з о л о т а т а с р і б л а , п е р л и і х р е с т и к и , які о х о ч е к у п у в а л и покупці нашого краю. Закупівлею степової худоби займалися аж до початку нашого століття. Ведення цієї торгівлі мало свої особливості і збереглося до останніх днів існування. У «Статистичному річнику промислів та т о р г і в л і к р а ю » з а 1 8 8 5 р . ч и т а є м о : « В і д ' ї з д о в і в чужі к р а ї п е р е д у в а л а сповідь, після чого, о б д а р у в а в ш и п р о б о щ а , щ о б м о л и в с я за них, п о п р о щ а в ш и с ь з родиною, набравши людей, продуктів і г р о ш е й , їхали до Б е с с а р а б і ї , М у л т а н , Буджаку, над Ч о р н е м о р е , під В а р н у шукати околиць, добрих для випасу худоби. Уподобавши околицю, о р е н д у в а л и ї ї у в л а с н и к а з а в і д п о в і д н у ціну. Б у л и ц е в е л и к і т е р и т о р і ї , ч а с т о д о 1 5 0 0 м о р ґ і в з е м л і , я к и х щ е н е т о р к а в с я плуг. Н а й б і л ь ш е з а це платили 100 дукатів. Будували для с е б е будиночок, для челяді к о л и б и , с к у п о в у в а л и коні і х у д о б у , а т а к о ж б а р а н і в , вівці к а р а к у л ь с ь к о ї породи; випасали і віддавали своїм синам, зятям, шваграм за н е в е л и к у ціну, і ті в і д п р а в л я л и їх за к о р д о н » . 4 2

Вірмени не упускали ж о д н о г о виду торгівлі. Коли одні їхали в напівдикі с т е п и чи з'являлися на ринках Є в р о п и , то інші в товаристві з військовими обозами здійснювали далекі виправи. Завдяки своїй п і д п р и є м л и в о с т і т а д о с в і д о в і в т о р г о в е л ь н и х с п р а в а х , з о д н о г о боку, і купецькій ретельності - з д р у г о г о , п р о т я г о м д е я к о г о часу з н и м и нічого не могла вдіяти г е б р е й с ь к а конкуренція. Досить д о в г о для вірмен Станиславів був в о г н и щ е м їхнього релігійного життя. З вигнанцями з Кам'янця-Подільського прибули і в і р м е н с ь к і м о н а х и , які д о в ш и й ч а с п е р е б у в а л и у п р и в а т н и х б у д и н к а х Станиславова, а потім перебралися до Львова. На основі постанови о. Деодата Нерсесовича, є п и с к о п а Траянополітанського, який з 17 червня 1700 р. опікувався м і с ц е в о ю в і р м е н с ь к о ю ц е р к в о ю , в С т а н и с л а в о в і двічі н а рік м а л и в і д б у в а т и с я духовні с и н о д и . 4 3 П р и б у в а л и на н и х с в я щ е н и к и з П о к у т т я і П о д і л л я . На с и н о д і , що п р о х о д и в у т р а в н і 1 7 0 4 p., в к а з у в а л о с я - у С т а н и с л а в о в і п р о ж и в а є 4 6 0 о с і б . У м і с ц е в і й п а р а ф і ї ц я кількість н і к о л и н е п е р е в и щ у в а л а 5 0 0 0 о с і б . 4 4 Андрій П о т о ц ь к и й з а й м а в с я не тільки с п р а в а м и в л а с н о г о міста. Й о г о д і я л ь н і с т ь п о ш и р ю в а л а с ь н а ціле П о к у т т я . Я к о ю з а й о г о ч а с і в б у л а ця з е м л я , д і з н а є м о с я з д у ж е цінних свідчень ф р а н ц у з а Ф р а н ц і с и к а П а у л і н а Д а л л е р а к а , я к и й п е р е б у в а в на Покутті у 1 6 8 7 р.: « Й о г о в і й с ь к а , п и ш е в і н , 4 5 є т у т є д и н о ю о б о р о н о ю г р а н и ц ь . Він п р и з н а ч а є н а військові п о с а д и , д а є м і с т а м військові з а г о н и , д б а є п р о з а п а с и з б р о ї , н а п о в н ю є п р о д у к т а м и с к л а д и , всі г а р м а т и н а л е ж а т ь й о г о а р м і ї » . К о л и Я н III Собеський ішов походом на Відень, то управління к р а є м доручив Андрієві Потоцькому, і не тільки через його титул н а й с т а р ш о г о с е н а т о р а , але й ч е р е з б а г а т о і н ш и х з а с л у г на різних п о с а д а х . З а с н о в н и к С т а н и с л а в о в а з честю виконував свої о б о в ' я з к и : вигнав турків з Язлівця, Чорткова, Ягельниці та Гусятина, а татар р о з б и в на Волині. Найбільшу втрату як батько А н д р і й П о т о ц ь к и й поніс під час В і д е н с ь к о г о п о х о д у к о р о л я Я н а III. В битві під В і д н е м 12 в е р е с н я 1683 р. загинув його син Станіслав, староста галицький, який поліг с м е р т ю х о р о б р и х , ведучи н а в о р о г а х о р о г в у с в о г о батька. Тіло й о г о п е р е в е з е н о до С т а н и с л а в о в а і п о х о в а н о в к р и п т і к о л е ґ і а т и . А р е к т о р і п р о ф е с о р місцевої академічної колонії Казимир Л е с ь о в с ь к и й виголосив панегірик у пам'ять героя. Не д и в л я ч и с ь на таку важку втрату, власник С т а н и с л а в о в а не п р и п и н я в с л у ж и т и б а т ь к і в щ и н і . Він б р а в у ч а с т ь у д в о х п о х о д а х Я н а III на В о л о щ и н у (1684 та 1685 p p . ) .

За кільканадцять останніх років Станиславів відзначився розвитком р е м е с л а і торгівлі. Це відбулося завдяки вірменам, котрих багато осіло в місті, та б е з п е р е р в н и м турботам дідичів. Н а й к р а щ и м д о к а з о м ц ь о г о є у р и в о к з д ' А л е й р а к а , 4 6 я к и й зауважує, «що хоч усі покутські міста перебували в д о б р о м у стані, н а й к р а щ и м і найбільшим є Станиславів, р о з т а ш о в а н и й с е р е д п р е к р а с н о ї рівнини за дві милі від Д н і с т р а , о б н е с е н и й в и с о к и м в а л о м , в и с и п а н и м н о в и м с п о с о б о м . У ньому р о з м і щ е н и й величний палац, прекрасно збудований і о з д о б л е н и й к а м е н е м . Р и н о к , міські б у д и н к и й а р с е н а л п е р е в е р ш у ю т ь інші м і с т а Р у с і . Н а с е л е н н я С т а н и с л а в о в а с к л а д а є т ь с я з д у ж е б а г а т и х Вірменіє т а в о л о х і в . З в а ж а ю ч и н а о д я г ч о л о в і к і в і ж і н о к , а т а к о ж ч а с т і я р м а р к и , котрі щ о д о б а г а т с т в а і р і з н о м а н і т н о с т і т о в а р і в н е у с т у п а ю т ь я р м а р к а м у Львові та Варшаві, м о ж н а б назвати Станиславів с е р ц е м королівства, якби не знищені вщент околиці». Хоча

цьому описі

чужинець дещо

перебільшив,

але

н а д и в и в ш и с ь впродовж своєї довгої подорожі на наші значні території, знищені нескінченними війнами з турками за Яна Казимира, М и х а й л а В и ш н е в е ц ь к о г о т а Я н а III, він м а в б у т и п р и є м н о в р а ж е н и й з а м о ж н і с т ю і п о р я д к о м у н о в о з а с н о в а н о м у місті. Хоча не м о ж н а г о в о р и т и , щ о с т а н п о л ь с ь к и х м і с т н а т о й час б у в п о г а н и й . Навіть о к р е м і дідичі міста, над долею я к и х так часто р о з п а ч а л и п і д ч а с ч о т и р и р і ч н о г о с е й м у , б у л и в д а л е к о к р а щ о м у с т а н о в и щ і , ніж м о г л о б з д а в а т и с я . 4 7 О к р і м ф у н д а ц і й н и х ч и е л е к ц і й н и х п р и в і л е ї в , в о н и о т р и м у в а л и різні п і л ь г и від д і д и ч і в , м а л и ґ р у н т и т а п а с о в и щ а , т о р г о в и ц і і я р м а р к и , щ о сприяли розвиткові і прибуткам. Пропінація, або право на в и р о б н и ц т в о г о р і л к и , в а р і н н я п и в а , с и т і н н я м е д у в місті і п е р е д м і с т я х , п р и н о с и л а значні прибутки, достатні для сплати різних податків на потреби держави, міста, дідича. Д ж е р е л а з а н е п а д у н а ш и х міст у ті ч а с и слід шукати не так у в н у т р і ш н і х чи п о л і т и ч н о - с у с п і л ь н и х с т о с у н к а х , як у ч а с т и х і н е щ а с л и в и х війнах та нападах чужинців, що тяглися п р о т я г о м д р у г о ї п о л о в и н и XVII ст. і м а й ж е ц і л о г о XVIII ст. Д в а п о х о д и ш в е д і в ( К а р л а Х Ґ у с т а в а т а КарлаХІІ)на Червону Русь; турецькі війни; напади татар; втручання Росії у в н у т р і ш н і с п р а в и Речі П о с п о л и т о ї ; п е р е х о д и ч у ж о з е м н и х в і й с ь к і к о н т р и б у ц і ї , які в о н и н а к л а д а л и ; г р а б у н к и , які з д і й с н ю в а л о в л а с н е в і й с ь к о , д е к о л и ж о р с т о к і ш е від в о р о г а ; г р о м а д я н с ь к і в і й н и , щ о з м у ш у в а л и н а с е л е н н я тікати в різні с т о р о н и ; нарешті м о р і пожежі о ц е г о л о в н і п р и ч и н и з а н е п а д у н а ш и х міст. У п е р ш і й п о л о в и н і XVIII ст. певною мірою цього зазнав Станиславів.

С а м о с о б о ю з р о з у м і л о , що в цій п р а ц і , п е р е р а х о в у ю ч и п р и ч и н и з а н е п а д у п о л ь с ь к и х міст, я о п и с у ю п е р і о д д р у г о ї п о л о в и н и XVII ст. т а XVIII ст. Я к б и м и п о г л я н у л и в м и н у л і ч а с и г л и б ш е , т о п о б а ч и л и б т а м з о в с і м інші п р и ч и н и т а к о г о я в и щ а . Н а с а м п е р е д ц е з м і н а напрямків т о р г о в е л ь н и х ш л я х і в , в и к л и к а н а в кінці X V ст. в і д к р и т т я м м о р с ь к и х д о р і г та ф а л ь ш и в о ю е к о н о м і ч н о ю політикою шляхти за Зиґмунда І і З и ґ м у н д а II Авґуста. Це вони п р и в е л и до занепаду старі міста і с п р и ч и н и л и с я до неможливості розвитку нових. О д н о ч а с н о не з б и р а ю с я з а п е р е ч у в а т и з л о в ж и в а н н я , яке з д і й с н ю в а л и д е я к і в л а с н и к и д і д и ч н и х міст, а п е р ш з а в с е с т а р о с т и ч и підстарости в королівських містах. Д о с и т ь прочитати уривок з привілею,48 наданого Станіславом Малаховським, маршалком чотирирічного сейму, містові Бялачову в С а н д о м и р с ь к о м у повіті, щ о б зрозуміти, до чого п р и в о д и л о таке зловживання; або урізання с в о б о д , у р о ч и с т о п р о г о л о ш е н и х п о п е р е д н и к а м и міст, які к о л и с ь п р о ц в і т а л и . Нічого п о д і б н о г о я не з н а й ш о в в історії С т а н и с л а в о в а : ж о д н и х с к а р г н а підняття п о д а т к і в ч и н а д у ж и т т я в л а д о ю ; н а п о р у ш е н н я п р а в и л при виборах до міської ради і президентів. Дідичі, коли їх не в і д в о л і к а л и д е р ж а в н і с п р а в и , з в и ч а й н о , п е р е б у в а л и у м і с ь к о м у замку, з а в д я к и чому д о с т у п у разі необхідності до них був вільний, а м і с т о м н е п р а в и л и с а м о в і л ь н о н а м і с н и к и ч и б у р м і с т р и , які ч а с т о з а й м а л и с я п о р у ш е н н я м и на с в о ю користь при збиранні земельних податків. П і с л я к о ж н о г о н е щ а с т я , я к е у XVIII ст. с п а д а л о н а н а ш е м і с т о , м а є м о багато прикладів т у р б о т и дідичів. А стан міста в час, коли Галичина п е р е й ш л а під в о л о д і н н я Австрії, б у в з н а ч н о к р а щ и й від і н ш и х .

V. У 1691

р. помер Андрій Потоцький, який великою м і р о ю

п р и с л у ж и в с я з р о с т а н н ю і розвиткові н а ш о г о міста.49 На щастя в особі його сина, уродженого Анною з Рисінських герб Лещиць,50 Станиславів о т р и м а в не м е н ш відповідального дідича та опікуна. Й о с и ф П о т о ц ь к и й , з 1 7 0 3 р. в о є в о д а к и ї в с ь к и й , з 1 7 3 6 р. г е т ь м а н в е л и к и й к о р о н н и й , з 1748 р. каштелян краківський, п р о т я г о м 6 0 - т и років з великою відповідальністю займався д а л ь ш и м розвитком міста. За й о г о к о ш т и у 1 6 9 5 р. б у л о в и м у р у в а н о р а т у ш у і р о з п о ч а т о б р у к у в а н н я вулиць. Місто краще укріпили, р о з ш и р и в ш и і з м і ц н и в ш и м у р и , що й о г о о т о ч у в а л и . З а м о к з а б е з п е ч и л и р і з н о г о в и д у о з б р о є н н я м . 5 1 Тут м і с т и л о с я 120 гармат, а в о с т а н н і р о к и ж и т т я Й о с и ф а - 2 0 0 .

Над з м і ц н е н н я м фортифікації м і с т а п р а ц ю в а в й о г о с и н Станіслав. Він б у в в і й с ь к о в и м і н ж е н е р о м і с л а в и в с я як керівник п р и б у д і в н и ц т в і у к р і п л е н ь у Кам'янці-Подільському і Ченстохові. Після шведської війни за Авґуста II у з м і ц н е н н і мурів С т а н и с л а в о в а з а с т о с о в у в а л и н о в у с и с т е м у відомого військового інженера Вобана. Були збудовані чотири нові б а ш т и . Духовно-моральні потреби міста теж знайшли в особі Йосифа П о т о ц ь к о г о г і д н о г о опікуна. О т ц і т р и н і т а р і ї , покликані д о С т а н и с л а в о в а попереднім власником, з д о п о м о г о ю дідича завершили будівництво дерев'яного костелу та монастиря, розпочате ще за Андрія Потоцького, а п о т і м , завдяки леґатові Павла і Ф р а н ц і ш е к а Нітославських в и м у р у в а л и к о с т е л і м о н а с т и р , п р и я к о м у в і д к р и л и новіціат. Коштом Йосифа Потоцького збудовано костел Св. Йосифа на Т и с м е н и ц ь к о м у п е р е д м і с т і біля с т а р о г о к л а д о в и щ а , а по вул. Каліцькій - церкву Св. В а р в а р и для русинів.52 « K s i e g a czynności m i e j s k i c h " з а 1 6 9 9 - 1 7 3 1 р р . п о д а є в і д о м о с т і п р о ф і н а н с о в и й с т а н міста. Там з н а х о д и м о л и ш е о д н у к а т е г о р і ю прибутків, тому за цей період маємо відомості про прибуток дідича, лави чи ради обох народів. Ц е н а й д а в н і ш і д а н і , які з б е р і г а ю т ь с я в м і с ь к о м у а р х і в і . Я в и к о р и с т о в у в а в їх, щ о б п о к а з а т и п р и б у т к и і в и т р а т и м і с т а в т і ч а с и . О д н а к м у ш у з а у в а ж и т и , щ о п е р е в а ж н о міські п р и б у т к и в и к о р и с т о в у в а л и с я як к р е д и т и , і з в и ч а й н о г е б р е я м и . К р е д и т о р и з а б е з п е ч у в а л и всі п о т р е б и міської адміністрації, а у в и п а д к у п е р е в и т р а т у в и д а т к а х в и р а х о в у в а л и їм з к р е д и т у н а с т у п н о г о року. При ц ь о м у п р и д о д а в а н н і або відніманні р я д у ц и ф р результати деколи були неточні. 1698 р.

кредиторові видали 560 зл. витрати - 6 3 6 зл. 10 г р .

П е р е в и т р а т и , як вказано в р е з о л ю ц і ї , - 76 зл. 10 г р . Й о м у в и р а х у в а л и з к р е д и т у на 1699 р. 1699 р.

прибутки ратуші - 510 зл. видатки - 661 зл. 29 г р .

П е р е в и т р а т и у в и д а т к а х - 151 з л . 2 9 г р . 1700 р.

п р и б у т о к - 544 зл. 24 г р . в и т р а т и - 5 4 8 зл. 11 г р .

П е р е в и т р а т и - 3 з л . 97 г р . Дефіцит, як бачимо, с к р о м н и й . Не о д н а теперішня міська рада могла б позаздрити.

П р а ц я в н а п р я м і р о з в и т к у н а ш о г о м і с т а т р и в а л а б і д а л і , я к б и не і с т о р и ч н і п о д і ї , що в т я г л и у с в і й в и р И о с и ф а П о т о ц ь к о г о , а з н и м і С т а н и с л а в і в . Д о п о к и в е л и к а Північна війна, щ о в и р і ш у в а л а д о л і Ш в е ц і ї та Польщі, д о с я г л а г р а н и ц ь Покуття, И о с и ф Потоцький у 1702 і 1703 роках займався зовсім іншими справами.53 Разом зі своїм майбутнім п р о т и в н и к о м з Північної в і й н и г е т ь м а н о м в е л и к и м к о р о н н и м А д а м о м С е н я в с ь к и м він у с і м с в о ї м в п л и в о м т а м а т е р і а л ь н и м и з а с о б а м и п і д т р и м у в а в Ф р а н ц а I I Ракочі, п р е т е н д е н т а н а С е м и г о р о д с ь к и й т р о н . У т о в а р и с т в і с в о г о в і д д а н о г о р а д н и к а М и к о л и В е р ч е н і Ф р а н ц I I Ракочі протягом двох років перебував у нашому краю на польськоугорському пограниччі, проживаючи на переміну то в Й о с и п а П о т о ц ь к о г о у С т а н и с л а в о в і , то в А д а м а С е н я в с ь к о г о , у Б е р е ж а н а х . 5 4 П і д ч а с і с п а н с ь к о ї в і й н и Л ю д о в і к XIV о п и н и в с я в н е б е з п е ч н о м у с т а н о в и щ і ч е р е з у т в о р е н н я потужної коаліції. Й о м у необхідні були п е в н і дії н а с х о д і . Ч е р е з ц е він з в е р н у в с в о ю у в а г у н а У г о р щ и н у , д е незадоволення панівною династією віддавна стало вдячним полем для проведення експериментів французькою політикою, котра де тільки могла підтримувала неприятелів австрійської монархії. Тому н е м а є нічого д и в н о г о , що завзятість И о с и ф а П о т о ц ь к о г о у підтримці претендента на трон як не угорського, то принаймні с е м и г о р о д с ь к о г о викликає похвалу і визнання у листі французького посла Бонака в серпні 1703 р. до ЛюдовікаХІУ. Відповідно до цього л и с т а 5 5 Йосиф Потоцький віддав угорському претендентові без ж о д н о ї в и н а г о р о д и «трохи вояків, яких в о д и в із с о б о ю » , і д о з в о л и в вербувати у своїх володіннях л ю д е й до кінноти та піхоти. У н а с т у п н о м у листі до ф р а н ц у з ь к о г о короля Бонак згадує о з б р о є н и й загін з 400 осіб, завербованих на землях в о є в о д и київського, п р а в д о п о д і б н о у С т а н и с л а в і в с ь к о м у ключі, щ о м а в іти н а У г о р щ и н у . 5 6

VI. Але наближалася надзвичайно важлива хвилина як для И о с и ф а Потоцького, т а к і для й о г о д і д и ч н о г о міста. На початку Північної війни в о є в о д а к и ї в с ь к и й належав до так званої партії б е з с т о р о н н і х , що не с х и л я л а с я н і н а бік К а р л а XII, а н і А в г у с т а II. А л е р о з в и т о к п о д і й з м у с и в б е з с т о р о н н і х з а й н я т и п е в н у п о з и ц і ю . П і с л я п о р а з к и А в г у с т а I I під К л і ш о в о м та П у л т у с к о м у 1 7 0 4 р. у В а р ш а в і й о г о в и р і ш и л и у с у н у т и , а т р о н запропонували молодому воєводі познанському Станіславу Ліщинському. Внаслідок цього Польща отримала двох правителів:

Caca, підтримуваного Петром І, та П'яста, короля-земляка, на боці я к о г о с т о я в К а р л XII. Дві к о н ф е д е р а ц і ї , с а н д о м и р с ь к а і в а р ш а в с ь к а , стали грізно одна проти другої. На нещастя поляки опинилися по о б и д в а б о к и , а на їхній крові р о з г о р я л а с я б о р о т ь б а д в о х п о т у ж н и х сил Європи за право політичного впливу на північному сході.

Иосиф

Потоцький, воєвода київський, був одружений з Вікторією

Ліщинською, дочкою Вацлава, воєводи п і д л я с ь к о г о . а о т ж е с т р и є ч н о ю с е с т р о ю короля Станіслава.57 Під в п л и в о м д р у ж и н и у 1705 р. Й о с и ф с т а в н а бік о с т а н н ь о г о . 5 8 Н а й в і д д а н і ш и м и п р и х и л ь н и к а м и А в г у с т а II б у л и с л а в н и й п а р т и з а н Адам Сміґельський і гетьман коронний Адам Сенявський, донедавна пов'язаний з

Иосифом

Потоцьким сусідськими с т о с у н к а м и та

с п і л ь н о ю п і д т р и м к о ю Ф е р е н ц а II Ракочі. Відтепер дідич Станиславова бере активну участь у боротьбі на боці шведів і короля Станіслава проти прихильників Саса та росіян. О д н і є ю з найвідоміших б и т в на Польській землі була б и т в а під Калішем. Не дивлячись на укладений в Альтранштаді м и р , за яким Август II мав зректися польської корони на користь Станіслава, битва в і д б у л а с я . Під Калішем п е р е б у в а в Й о с и ф П о т о ц ь к и й з і с в о є ю д р у ж и н о ю Вікторією та дітьми. Битва відбулася 29 жовтня 1706 р.ьэ Ш в е д с ь к о - п о л ь с ь к і с и л и налічували н а й б і л ь ш е 1 3 0 0 0 о с і б . П е р е д н и м и с т о я л и с а с ь к о - р о с і й с ь к і , яких було наполовинубільше. «Коли військо вишикувалося д о б о ю , - п и ш е Е. О т в і н о в с ь к и й , 6 0 - в о є в о д и н а к и ї в с ь к а та п и с а р е в а к о р о н н а ( д р у ж и н а М и х а й л а П о т о ц ь к о г о ) , с і в ш и н а коні, р о з в о з и л и б а р и л к а з п о р о х о м , с о л д а т і в п і д б а д ь о р ю в а л и , р о з д а в а л и а м у н і ц і ю . Але м а л о д о п о м о г л о д а м с ь к е щастя». З а значної в о р о ж о ї с и л и інакше н е могло б у т и . Тут, п і д К а л і ш е м , н а л і в о м у б е р е з і П р о с н и , о т а б о р и в с я Й о с и ф Потоцький, с т в о р и в ш и чотирикутник з возів, с к р і п л е н и х л а н ц ю г а м и . Там заховалися в о є в о д и н а київська зі с в о є ю д о ч к о ю Софією та писаревою польною коронною, дружиною Михайла Потоцького. К о л и п р а в е ш в е д с ь к о - п о л ь с ь к е к р и л о під к е р і в н и ц т в о м

Иосифа

Потоцького р о з б и л и А д а м Сенявський і Сміґельський, прибічники C a c a , а ліве шведське, яке вів Михайло Потоцький, зазнало поразки від Станіслава Ж е в у с ь к о г о , гетьмана п о л ь н о г о к о р о н н о г о н а т о й час, ш в е д с ь к и й ц е н т р з л а м а в с я . Й о с и ф Потоцький почав відступати до табору. Після капітуляції шведського головнокомандуючого М а р д е ф е л ь д а легко було передбачити д о л ю закритих у таборі. Взяття й о г о ш т у р м о м с а с а м и та р о с і я н а м и , с е р е д

яких б у л о б а г а т о козаків і калмиків, г р о з и л о п о л о н е н и м н а й с у м н і ш и м и н а с л і д к а м и . Тому по с т р а ш н і й ночі з 29 на ЗО ж о в т н я о б и д в і Потоцькі: воєводина київська і писарева польна коронна вирішили здатися Авґустові II т а п р о с и т и й о г о опіки. Услужливий для д а м Август II п р и й н я в п р о п о з и ц і ю і через висланого спеціального генерала Брандта із запевненнями про безпеку полонених у товаристві генерала - власника Станиславова з цілою р о д и н о ю перевезли з табору до саського обозу. Август II зі своїми полоненими був дуже ввічливий. Вони спочатку перебували в руках росіян, а пізніше - у Олександра М е н ш и к о в а . Тим ч а с о м сталася несподіванка, яка д о п о м о г л а Й о с и ф о в і Потоцькому в и з в о л и т и с я з неволі й уникнути важких наслідків. Ц и м випадком, говорячи словами Казимира Яроховського61, була « з а р о д ж е н а на цій з а к р и в а в л е н і й і п о к р и т і й м л о ю землі, с е р е д воєнного грому та безладу першоїхвилини перемоги любов у серці вже н е м о л о д о г о , вихованого в обозах, ж о р с т к о г о в поведінці і звичках героя вчорашнього дня Адама Сміґельського до наляканої, з а п л а к а н о ї , н е п е в н о ї с в о г о м а й б у т н ь о г о б р а н к и Софії, д о ч к и в о є в о д и к и ї в с ь к о г о . Р о м а н д і й с н о с т і , що р о з ц в і в з поля к р и в а в о ї б и т в и і закінчився мелодраматично одруженням бранки з переможцем». Далі події і долі п о л о н е н и х п о я с н ю є нам с у ч а с н и к тих подій Е. О т в і н о в с ь к и й . 6 2 Під впливом почуттів настала з м і н а у переконаннях А. С м і ґ е л ь с ь к о г о , д о т е п е р п р и б і ч н и к а с а с ь к о ї с п р а в и . В и р і ш и в ш и п е р е й т и н а бік к о р о л я С т а н і с л а в а , він с п о ч а т к у в і д і г р а є д в о з н а ч н у р о л ь . Після

битви

під

Калішем

згідно

укладеним

раніше

Апьтранштадським трактатом Авґуст II зобов'язувався звільнити бранців на в и м о г у КарлаХІІ, невідомо з яких п р и ч и н , чи щ о б у б е р е г т и їх від р у к М о с к в и , чи з м е т о ю к р а щ о г о п о р о з у м і н н я в с п р а в і к о р о л я С т а н і с л а в а , де в ц е й час п е р е б у в а в ш в е д с ь к и й к о р о л ь . А л е п і д с т у п н и й А в ґ у с т I I п р а г н у в у б у д ь - я к и й с п о с і б п о м с т и т и с я с в о ї м в о р о г а м . Він в и р і ш и в в и д а т и к и ї в с ь к о г о в о є в о д у М о с к в і . З ц і є ю м е т о ю він п е р е к о н а в Адама Сміґельського перейти на службу до росіян, а щ о б завоювати їхню довіру, - відбити

Иосифа

П о т о ц ь к о г о і п е р е д а т и д о рук н о в и х

х л і б о д а в ц і в . У т а к и й с п о с і б Авґуст хотів з а х и с т и т и с я п е р е д К а р л о м XII. П і д Є д л і н с ь к и м над В і с л о ю в і д б у л а с я с у т и ч к а м і ж А д а м о м Сміґельським і Сасами.

Иосиф

Потоцький з дружиною і дітьми

п о т р а п и в до рук Сміґельського, який у П е р е м и ш л і п е р е д а в їх

р о с і я н а м . А л е в ц ь о м у м і с т і у н ь о г о в и н и к а є п л а н п е р е х о д у н а бік Станіслава і шведів. Уже перед тим закоханий у Софію, дочку п о л ь с ь к о г о в о є в о д и , він чекав тільки н а з г о д у батьків н а ш л ю б . О т р и м а в ш и ї ї , він п о ч а в ш у к а т и п р и ч и н р о з р и в у з М е н ш и к о в и м , з я к и м і так був у н е н а й к р а щ и х с т о с у н к а х . В и к л и к а в ш и п е р е п о л о х с е р е д р о с і я н з в і с т к о ю п р о н а с т у п ш в е д і в , він у д а р и в п о р о с і я н а х , з в і л ь н и в в ' я з н і в і с а м т в е р д о п е р е й ш о в н а бік С т а н і с л а в а Л е щ и н с ь к о г о . Після звільнення з російської неволі в о є в о д а польський р а з о м зі своїм майбутнім зятем повів боротьбу проти М о с к в и і прихильної до неї С а н д о м и р с ь к о ї конфедерації, а Вікторія з Л е щ и н с ь к и х Потоцька з дітьми виїхала до У г о р щ и н и . Калішська б и т в а м а л а б е з п о с е р е д н і й в п л и в н а д о л ю н а ш о г о м і с т а , і т о м у я з м у ш е н и й б і л ь ш е на ній з у п и н и т и с я . М о ж н а б у л о п е р е д б а ч и т и , щ о п р и м к н у в ш и д о В а р ш а в с ь к о ї к о н ф е д е р а ц і ї і с х и л и в ш и н а ї ї бік А д а м а С м і ґ е л ь с ь с ь к о г о , д о ц ь о г о ч а с у п р и х и л ь н и к а А в г у с т а II, И о с и ф Потоцький викликав ненависть і бажання помсти в саському угрупованні, представником якого в Малопольщі вважався Адам С и н я в с ь к и й , гетьман великий к о р о н н и й . Уже с а м а звістка про результати б и т в и та взяття И о с и ф а Потоцького у полон викликала у населення міста с т р а ш н и й переполох: багато заможних мешканців п о к и н у л о С т а н и с л а в і в , у ч н і в с ь к а м о л о д ь т е ж р о з і й ш л а с я у різні б о к и , н е з в а ж а ю ч и н а всі н а м а г а н н я р е к т о р а Я н а Ф о р т у н а т а К у п і н с ь к о г о з у п и н и т и її. А колонія Краківської академії на т о й час п е р е с т а л а існувати. Незабаром ці передчуття с п р а в д и л и с я . Цілий край зайняли російські війська, грабуючи і с п у с т о ш у ю ч и й о г о . 6 3 Найвідчутнішими д і ї р о с і я н б у л и у В е л и к о п о л ь щ і , а л е і М а л о п о л ь щ а п о т е р п і л а від н и х н е м а л о . Н е з в а ж а ю ч и на м и р , у к л а д е н и й у А л ь т р а н ш т а д і , з г і д н о з я к и м Август II зрікся прав на польську корону, А д а м С и н я в с ь к и й , к о л и ш н і й й о г о прихильник, а також прибічник П е т р а І, мав на меті з д о б у т и п о л ь с ь к и й т р о н з д о п о м о г о ю р о с і я н : у 1 7 0 7 р. він п і д і й ш о в до С т а н и с л а в о в а . В н а с л і д о к ч и с л е н н и х ш т у р м і в він з д о б у в а є м і с т о , відтак с п у с т о ш у є , а тоді покидає, з а л и ш а ю ч и тут російський Гарнізон. У цей час міське н а с е л е н н я п о к и д а є с в о ї д о м і в к и і р о з х о д и т ь с я на всі с т о р о н и через «неможливі тягарі»64, накладені на місто та околиці росіянами. Д о п о к и р о с і й с ь к е військо п е р е б у в а л о в С т а н и с л а в о в і , тут п а н у в а л а повна дезорганізація. В и б о р и до міської ради не п р о в о д и л и . Рада і л а в а не д і я л и , п і д т в е р д ж е н н я м ч о г о є п е р е р в а з а п и с і в у «Книзі м і с ь к о ї діяльності», п о ч и н а ю ч и з 1706 по 1708 р о к и . 6 5 П р и ч и н о ю ц ь о г о м о ж е б у т и , з о д н о г о боку, п е р е п о л о х , в и к л и к а н и й у місті н а с л і д к а м и б и т в и

під К а л і ш е м , а з д р у г о г о - п е р е б у в а н н я до кінця 1 7 0 7 р о к у в С т а н и с л а в о в і р о с і я н . П о в е р н е н н я К а р л а XII з С а к с о н і ї і й о г о п о х і д на Л и т в у на початку 1708 р. п р и м у с и л и росіян покинути н а ш е місто, а його грізна хода до границь царства привела і до звільнення цілого краю. З ' я в и л и с я вони тут з н о в у після Полтавської б и т в и . 6 6 У час, коли Станиславів терпів від утисків нападників, що втрутилися у внутрішні справи батьківщини, Иосиф Потоцький, його в л а с н и к , з п е р е м і н н и м у с п і х о м вів ч и с л е н н і б о ї з р о с і я н а м и . В кінці 1709 р. й о г о с п р а в и н а б р а л и н е б а ж а н о г о обороту.67 Р о з б и т и й під О д о л я н о в о м р о с і й с ь к и м г е н е р а л о м Гольцем, він з д і й с н и в с в і й в і д о м и й в і д с т у п п о л ь с ь к о - с и л е з ь к о ю і п о л ь с ь к о - у г о р с ь к о ю г р а н и ц е ю під ч а с ж о р с т о к о ї з и м и ч е р е з круті К а р п а т и , п е р е с л і д у в а н и й в о р о г о м а ж д о Спіжської землі. М е т о ю цього походу був перехід через північну У г о р щ и н у д о Б е н д е р , д е після б и т в и під П о л т а в о ю п е р е б у в а в Карл XII. П р и й ш о в час, коли Й о с и ф П о т о ц ь к и й , щ о к о л и с ь г о с т и н н о п р и й м а в Ф р а н ц а II Ракочі, з м у ш е н и й був шукати у н ь о г о п р и т у л к у і з н а й ш о в й о г о у д і д и ч н о м у з а м к у Ракочі у М у к а ч е в о м у . Д е щ о д р а ж л и в и м було с т а н о в и щ е Ракочі, н а т о й час в л а с н и к а м а й н а в с і є ї п і в н і ч н о ї У г о р щ и н и , між о б о в ' я з к о м приязні та вдячності до к о л и с ь г о с т и н н о г о і в і д д а н о г о п р и я т е л я з часів п е р е б у в а н н я у Станиславові та дипломатичними поглядами щодо Петра І, що, розгніваний на Августа II за Альтранштадський м и р , п р о т я г о м 1707 р. н о с и в с я з д у м к о ю п о с а д и т и н а п о л ь с ь к и й т р о н Ф р а н ц а Ракочі і р а д и в через своїх посланців скликати елекційний с е й м . Прийом у Мукачевому Иосифа Потоцького, великого антагоніста Петра І і його політики в Польщі, не тільки г р о з и в з р и в о м й о г о стосунків з П е т р о м Великим, але й міг спровокувати російську інтервенцію в У г о р щ и н у на к о р и с т ь цісаря И о с и ф а І. Від обов'язків вдячності та г о с т и н н о с т і Ф р а н ц II Ракочі не у х и л и в с я . В М у к а ч е в о м у він п р и й м а в И о с и ф а П о т о ц ь к о г о і й о г о товаришів: Яна Ґрудзінського, с т а р о с т у равського, З а г в о й с ь к о г о і У р б а н о в и ч а , в і д о м и х п і з н і ш е т а р н о г р а д с ь к и х к о н ф е д е р а т і в . Гнів Петра І Ракочі з а с п о к о ї в з а п е в н е н н я м и , що загін у 4 0 0 0 поляків, п р и в е д е н и х в У г о р щ и н у к и ї в с ь к и м в о є в о д о ю , він п р и й н я в н а с л у ж б у . Після відпочинку по битвах під В а д к е р т о м і Р о м ч а н а м и Й о с и ф П о т о ц ь к и й р у ш и в д о Б е н д е р з м е т о ю о б ' є д н а т и с я з К а р л о м XII. З в і д с и в 1 7 1 1 р о ц і він з д і й с н и в н е о д н у в и п р а в у н а У к р а ї н у і П о д і л л я п р о т и А в г у с т а II і й о г о п р и б і ч н и к і в ; б р а в у ч а с т ь у б и т в і н а д П р у т о м , а в 1 7 1 2 - м у - в поході Яна Ґрудзінського до Польщі.

Похід Ґрудзінського розізлив саських прибічників і викликав напади на маєтки противників. Один з таких збройних нападів зазнав Станиславів, уже вдруге п р о т я г о м цієї війни.68 Ось як про це р о з п о в і д а є Е. О т в і н о в с ь к и й : «Гетьман к о р о н н и й ( А д а м С е н я в с ь к и й ) у відповідь на похід Ґрудзінського н и щ и в д о б р а воєводи київського та к о р о н н о г о писаря ( М и х а й л а П о т о ц ь к о г о ) . Саме цих панів маєтності с п у с т о ш и в , р о з т а ш о в у ю ч и у них свої війська».69 З р о з у м і л о , щ о п р о п р о відсіч в л а с н и к С т а н и с л а в о в а н е міг д у м а т и . С п р а в у к о р о л я Л е щ и н с ь к о г о м о ж н а б у л о в в а ж а т и п р о г р а н о ю вже після п о р а з к и під П о л т а в о ю , після якої к о р о л ь А в г у с т II п о в е р н у в с я до П о л ь щ і . Надії К а р л а XII і п р и б і ч н и к і в С т а н и с л а в о в а в Туреччині п і с л я н е в д а л о ї кампанії над Прутом та д в о х наступних російсько-турецьких війн, не з д і й с н и л и с я . П о г і р ш и л о с я с т а н о в и щ е після невдалих з у с и л ь д и п л о м а т і ї в и к л и к а т и в і й н у між Т у р е ч ч и н о ю т а Р о с і є ю . П о д а л ь ш е п е р е б у в а н н я КарлаХІІ на Османській землі набирало а в а н т ю р н о г о характеру. Похід Ґрудзінського був останнім кроком на політичній шахівниці з боку п р и х и л ь н и к і в Л е щ и н с ь к о г о . Після й о г о п р о в а л у д л я т в е р д о м и с л я ч и х л ю д е й була з р о з у м і л а необхідність п о г о д и т и с я з пануванням С а с а . Такої ж думки дійшов

Иосиф

П о т о ц ь к и й і п о є д н а в с я з А в г у с т о м II в 1 7 1 3 р.

Н а с л і д к о м ц ь о г о б у л и п о в е р н е н н я д і д и ч а д о С т а н и с л а в о в а т а кілька десятків років спокою, з а г о є н н я р а н , з а в д а н и х Північною в і й н о ю .

VII. В а ж л и в о ю подією не тільки для розвитку н а ш о г о міста, але й д л я цілого Покуття стали поява у Станиславові отців-єзуїтів і відкриття публічних шкіл. Через відсутність відповідних д ж е р е л т о ч н о г о часу їхнього прибуття до міста встановити неможливо. Це відбулося десь між 1713 та 1722 роками,70 після повернення в о є в о д и київського з Бендер. Дідич і його д р у ж и н а завжди були щ е д р и м и щ о д о потреб м о н а х і в , які п р и б у в а л и з м е т о ю с л у ж і н н я р е л і г і й н о - м о р а л ь н и м т а інтелектуальним п о т р е б а м л ю д е й , але без матеріальних засобів. Місце, де колись стояв дерев'яний замок його батька, Й о с и ф Потоцький призначив для п о б у д о в и Господнього храму, а п о р я д має постати монастир і колегіум чину єзуїтів.71 А що в ц ь о м у м і с т і «в д о м і с в о є м у » він н а р о д и в с я і в и х о в у в а в с я , Й о с и ф П о т о ц ь к и й х о т і в з б у д у в а т и т у т к о с т е л . З ц ь о г о п р и в о д у він і отримав славу фундатора.72 Будівництво за підтримки обох дідичів п р о х о д и л о у с п і ш н о . Гарячою опікункою єзуїтів, яка з б и р а л а к о ш т и на н о в и й костел, без сумніву була Вікторія з Л е щ и н с ь к и х П о т о ц ь к а , п р о

що пізніше з великим визнанням говорив автор панегірика « С а р е ^ 73

АеІегпиБОоІог». У 1 7 2 9 р . відбулася п е р ш а відправа перед о б р а з о м св. Станіслава Костки.

Внутрішнє облаштування костелу було

беззаперечною заслугою дідички. Його здійснили її коштом та на п о ж е р т в и р о д и н и , н а яку В і к т о р і я м а л а з н а ч н и й в п л и в .

Щ о б п о с и л и т и урочистість відправ у костелі отців єзуїтів, Й о с и ф П о т о ц ь к и й с п р и я в с т в о р е н н ю капели. В у м о в і , укладеній між к о л е ґ і а т с ь к о ю к а п і т у п о ю т а р е к т о р о м є з у ї т с ь к о г о колегіуму, в н е с е н і й навіть до актів ґ р о д с ь к и х г а л и ц ь к и х у 1 7 4 2 р., б у л о з о б о в ' я з а н н я г р а т и і с п і в а т и в к о л е ґ і а т с ь к о м у к о с т е л і в с в я т а та н е д і л і . 7 6 Напевно, одночасно з будівництвом костелу розпочалося і будівництво колегіуму, я к о м у Й о с и ф П о т о ц ь к и й «як ф у н д а т о р з п а н с ь к о ю щ е д р і с т ю з р о с т а т и д о п о м а г а в » . 7 7 З а д у м о т ц і в єзуїтів с т в о р и т и у С т а н и с л а в о в і в о г н и щ е освіти д л я Покуття знайшов широке визнання і підтримку. Щ е д р и м мусив бути внесок Гелени з Куропатвів Белжецької, бо К. Несецький називає ї ї ф у н д а т о р к о ю «колегіуму н а ш о г о с т а н и с л а в і в с ь к о г о » . 7 8 Ідучи з а ц и м автором,

про

Гелену

Куропатвів

Белзецьку

як

фундаторку

с т а н и с л а в і в с ь к о г о к о л е г і у м у з г а д у є Й. Л у к а ш е в и ч , 7 9 х о ч а у ц ь о г о ж письменника м о ж н а знайти дані п р о заслуги И о с и ф а Потоцького с т о с о в н о колегіуму та свідчення й о г о різних д о б р о д і й с т в . Єзуїтський колегіум повністю замінив к о л и ш н ю академічну школу Навчати м о л о д ь та виконувати духовні обов'язки отцям-єзуїтам було н а к а з а н о б е з ж о д н и х п р е т е н з і й н а м а є т н о с т і к о л е г і а т и ч и з е м л і , які раніше були виділені на у т р и м а н н я академії.

Поки мурували окремі

Праворуч будинок єзуїтського колегіуму

приміщення, школу тимчасово помістили в дерев'яному будинку, з б у д о в а н о м у на ґрунтах колеґіати. Коли з а в е р ш и л и це б у д і в н и ц т в о , невідомо. Однак уже в перші дні травня 1744 року в новозбудованому п р и м і щ е н н і 8 1 відбулося навчання. У ньому і по с ь о г о д н і ш н і й д е н ь розміщена гімназія. К о л е г і у м є з у ї т і в і с н у в а в у н а ш о м у місті аж до с к а с у в а н н я о р д е н у в 1773 р. Підготовчих класів у є з у ї т с ь к и х школах не було. М о л о д ь , в с т у п а ю ч и д о ц ь о г о закладу, м а л а в м і т и ч и т а т и і п и с а т и . 8 2 В к о ж н о м у колегіумі ш к о л и с к л а д а л и с я з п'яти класів, з яких т р и нижчі н а з и в а л и с я г р а м а т и ч н и м и , а д в а в и щ і - г у м а н і т а р н и м и . Інколи їх н а з и в а л и - I n t i m a , G r a m a t y k a , Syntaxis, Poesis i R e t o r y k a . О к р і м ц и х класів, у С т а н и с л а в о в і існували курси теології та філософії. Теологічний курс т р и в а в ч о т и р и р о к и , а ф і л о с о ф с ь к и й - т р и . Але в о н и м о г л и б у т и 8 3 с к о р о ч е н и м и . О т ж е , у ц ь о м у колегіумі с т а в с я о с о б л и в и й в и п а д о к : ш к о л а с к л а д а л а с я з п'яти класів та річного курсу філософії, що р а з о м с т а н о в и л о шість років навчання. Йосиф Лукашевич, чудовий знавець давнього п о л ь с ь к о г о шкільництва, місцевій єзуїтській школі п р и с в я ч у є такі слова:84 «Станиславівський колегіум за панування королів з д о м у С а с а у т р и м у в а в вищі ш к о л и , в яких навчають т а к о ж теології і філософії, а також французької та німецької мов.

При кожній школі було

с т у д е н т с ь к е б р а т с т в о , з в а н е « S o d a l i t a s a n n u n t i a t a e M a r i a e Vïrginis», до якого м у с и в належати кожен учень. Б р а т с т в о мало свій статут, за яким його члени мали проводити духовні вправи, пости, молитви і брати участьу різноманітних урочистостях, пов'язаних з ушануванням Матері Божої». Найвища точка розвитку станиславівського колегіуму припадає н а п е р ш і р о к и д р у г о ї п о л о в и н и XVIII ст., к о л и п і с л я б у р е м н и х в о є н н и х часів настали спокійні часи д р у г о г о С а с а . В часи навчання в місцевій ш к о л і Ф . К а р п і н с ь к о г о кількість учнів с т а н о в и л а 4 0 0 . 8 5 Д о т а к о ї ц и ф р и станиславівська гімназія д о р о с л а аж в 1860 р о ц і , 8 6 після п е р е в е д е н н я на восьмикласне навчання.

VIII. Тепер перейдімо до розвитку міста в т о й період з погляду у с т р о ю , п о р я д к у , д о б р о б у т у та кількості м е ш к а н ц і в . Ті кілька книг, що з б е р е г л и с я з давніх часів у м і с ь к о м у архіві, д о з в о л и л и мені ч а с т к о в о відтворити образ внутрішнього устрою нашого міста в перші десятиліття минулого століття.

З вількерів або плебісцитів міської р а д и м о ж н а скласти п о в н е уявлення про п о р я д к и , що панували у місті, якби вони з б е р е г л и с я у значній кількості. В д о с т у п н и х д ж е р е л а х з в і л ь к е р а м и я з у с т р і в с я тільки раз - під 1718 р о к о м . 8 7 Що вони т р а п л я л и с я частіше, в титулі д л я вількерів від 1718 р. в и р а з н о с к а з а н о , що є « р е і н т е г р а ц і є ю давніх п р а в т а з в и ч а ї в м і с т а С т а н и с л а в о в а » . З н а х о д и м о т а м п р и п и с и поліції пожежної, ринкової, безпеки і публічного порядку. А що в н а ш о м у місті співіснували д в а н а р о д и з д в о м а о к р е м и м и м а г і с т р а т а м и , а р т и к у л 2-й вількера п о с т а н о в л я в « в і н т е р е с н а с е л е н н я цього міста», щ о б «уряди обох ю р и с д и к ц і й були зобов'язані зустрічатися і радитися». Недавній напад Адама Сенявського на місто мусив переконати, що військова підготовка мешканців є н а й к р а щ о ю Гарантією б е з п е к и . Тому артикул 5-й г о в о р и т ь : «Добру р у ш н и ц ю т а фунтів д в а п о р о х у , к о п у куль м а є м а т и к о ж е н г о с п о д а р , я к х р и с т и я н и н , так і г е б р е й . Після В е л и к о д н я р е в і з і я та с т р і л ь б а по м і ш е н і призначається». Як на наші часи, д и в н о ю є обережність с т о с о в н о прибульців, або як їх у вількері н а з в а н о «легких». П р о п р и б у т т я т а к о г о «легкого» чоловіка до міста кожен г о с п о д а р з о б о в ' я з а н и й був до трьох днів повідомити міський уряд, а також донести комендантові замку (арт. 1 0 - й ) . Щ о д о н а ш о ї д а в н ь о ї б а й д у ж о с т і д о д о р і г т а м о с т і в , д о б р е враження справляє артикул 8-й, що наказує бурмістрові дбати про добрий стан доріг на передмістях. Ринкова поліція була компактна, але пильно слідкувала за т о ч н і с т ю ваг і мір. На хліб, п и в о , горілку, м е д та інші п о т р е б и щ о д е н н о г о ж и т т я в і д н о в л е н о ц і н и , в с т а н о в л е н і в ж е у 1 6 7 7 р . Раз а б о двічі н а т и ж д е н ь р е в і з о р и л ю с т р у в а л и ш и н к а р і в і п е р е к у п о к . В а г и т а міри мали б у т и позначені в ратуші, де з б е р і г а л и с я їхні з р а з к и . Без ц ь о г о н е д о з в о л я л о с я в і д к р и в а т и ш и н к и , ані п р о д а в а т и і н ш і т о в а р и , які в и м а г а л и в и м і р у . В н е д і л ю і с в я т а п е р е д 9 - ю г о д и н о ю н е м о ж н а було відчиняти крамниць, шинків, а також п р о д а в а т и збіжжя. В и м а г а л о с я о б е р е ж н о п о в о д и т и с я з в о г н е м . Уночі в приватних д о м а х не м о ж н а б у л о х о д и т и зі свічками, а тільки з л і х т а р я м и . В л а с н и к д о м у зобов'язувався мати прилади до гасіння пожеж. Наказано, щ о б кожен господар перед і за будинком очищав канави, а д в а вози, що кружляли м і с т о м , з б и р а л и с м і т т я з - п е р е д д о м і в і в и в о з и л и з а б а с т і о н Св. А н д р і я . Постановлено старанно складати реєстр незайнятих територій. А «порожні і осілі поля згідно з п р о п о р ц і є ю ділити».

Після с п у с т о ш е н ь і контрибуцій Північної війни, після м о р у 1709 т а 1711 р о к і в м і с т о п о в о л і п о ч а л о п і д н і м а т и с я . Н а с а м п е р е д н е о б х і д н о б у л о з а й н я т и с я р е м е с л а м и і п р о м и с л а м и , від яких в о с н о в н о м у з а л е ж а л о с т а н о в и щ е м і с т і м і с т е ч о к . М і с ь к а у х в а л а від 25 ч е р в н я 1 7 2 6 р., п і д т в е р д ж е н а д і д и ч е м , н а м а г а л а с я в б е р е г т и г а р б а р с ь к и й п р о м и с е л від г е б р е й с ь к о ї конкуренції. 21 б е р е з н я 1729 р. Й о с и ф П о т о ц ь к и й видав цехову уставу88, в п и с а н у до актів ґродських г а л и ц ь к и х а ж 1 5 т р а в н я 1 7 8 1 р., з я к о ї м о ж е м о з ' я с у в а т и , в я к о м у стані перебували ремесла, якою була цехова організація не тільки в С т а н и с л а в о в і , а л е в з а г а л і н а с х і д н и х з е м л я х Речі П о с п о л и т о ї . Н а ї ї о с н о в і в місті п е р е д б а ч а л о с я с т в о р и т и такі ц е х и : с л ю с а р н и й , золотарський, ковальський, римарський, сідпярний, котлярний, боднарський, столярний, стельмаський, пушкарний і, нарешті, ш и н к а р с ь к и й . Але здається, що п р о т я г о м д о в ш о г о часу це з а л и ш а л о с я тільки п і д т в е р д ж е н н я м т у р б о т и т а д о б р о ї волі д і д и ч а . Т и м ч а с о м з «Ksiegi czynności m i e j s k i s h » , 8 9 щ о о х о п л ю є п е р і о д з 1 6 9 9 до 1731 року, де щ о р о к у з а п и с у в а л и результати в и б о р і в с т а р ш и х і м о л о д ш и х цехмістрів, я о т р и м а в можливість переконатися в існуванні тільки т а к и х цехів: ш е в с ь к о г о , к у ш н і р с ь к о г о , г о н ч а р с ь к о г о , т к а ц ь к о г о , к р а в е ц ь к о г о і р і з н и ц ь к о г о , а д е щ о пізніше виник п е к а р с ь к и й . Під 1 7 2 2 р. я з н а й ш о в у ц і й к н и з і 9 0 і м е н н и й с п и с о к г о с п о д а р і в і к о м і р н и к і в - русинів та поляків за п о х о д ж е н н я м , що п р о ж и в а л и в с а м о м у місті, на п і д з а м ч у і п е р е д м і с т я х . П і д с у м у в а в ш и п е р е л і к о с і б у т о м у п о р я д к у , в якому в о н и містяться в актах, о т р и м у є м о т а к и й результат:

Господарі

Комірники

Власники фільварків

Разом

Місто

Передмістя

Підзамче

Разом

139

84 253

О т ж е , у 1732 р. в місті на підзамчу та п е р е д м і с т я х б у л о : 139 господарів, 52 комірники, 62 власники фільварків, що разом становить 253 р о д и н и . Ці дані дуже важливі, бо надають нам докладні відомості п р о кількість н а с е л е н н я міста, щ о належить д о п о л ь с ь к о - р у с ь к о ї н а ц і ї , п р о с т о с у н к и , які в и н и к л и м і ж м і с т о м т а п е р е д м і с т я м и з огляду на чисельність мешканців. Однак ця характеристика буде не повна через відсутність точних даних про

кількість в і р м е н та г е б р е ї в у цей п е р і о д . Тому ц е й недолік м у с и м о виправити, використовуючи приблизні дані,91

наближені до

р е а л ь н и х . О т ж е , в 1 7 3 2 р. в С т а н и с л а в о в і п р о ж и в а л а 3 3 2 1 о с о б а . З цієї кількості поляків та р у с и н і в - 1 5 1 8 , вірменів - 3 3 3 , г е б р е ї в 1 4 7 0 . С п и р а ю ч и с ь н а «Libri m o r t u o r u m » л а т и н с ь к о ї п а р а ф і ї , м о ж е м о знайти п р и б л и з н у кількість мешканців цього обряду у всій Станиславівській парафії, а для с а м о г о міста немає можливості встановити

співвідношення

між

поляками

та

русинами,

з а с т о с у в а в ш и і в ц ь о м у в и п а д к у м е т о д Сусмільха, що п о л я г а є у п е р е м н о ж е н н і кількості п о м е р л и х на 37 з м е т о ю п р и б л и з н о г о о б ч и с л е н н я ж и в и х н а т о й ч а с . О т ж е , я м н о ж у 3 8 я к с е р е д н ю кількість померлих за 1 7 3 1 , 1732, 1733 роки на 37 і о т р и м у ю цифру 1406, яку м о ж н а вважати д у ж е п р а в д о п о д і б н и м р е з у л ь т а т о м , я к щ о порівняти з обчисленнями, виведеними за д о п о м о г о ю іменного списку мешканців у 1732 р. Що стосується вірмен, то ц и ф р а 333 м о ж е п р е д с т а в л я т и і м і с т о , і п а р а ф і ю , бо в і р м е н и в о с н о в н о м у п р о ж и в а л и в містах та містечках Покуття. Подібного обчислення на 1732 р. я не зміг п р о в е с т и д л я грекок а т о л и ц ь к о ї п а р а ф і ї ч е р е з в і д с у т н і с т ь «Libri m o r t u o r u m » 9 2 ; н а й д а в н і ш е в парафіяльному уряді цього о б р я д у відноситься до 1785 р. В перших роках четвертого десятка минулого століття л ю д н о і гамірно було в Станиславівському замку.

Иосиф

Потоцький і його

д р у ж и н а Вікторія з Л е щ и н с ь к и х , о б о є ще не старі, були оточені р о є м онуків та внучок, яких п р и г о р н у л и до с е б е . їхня д о ч к а Софія після смерті АдамаСміґельського, старости ґнєзненського, вийшла вдруге заміж за Домініка К о с с а к о в с ь к о г о , каштеляна підляського. У 1729 р. п о м и р а є С о ф і я , а ч е р е з рік - Д о м і н і к К о с с а к о в с ь к и й . 9 3 П і с л я ї х н ь о ї с м е р т і внуків Ігнація і Станіслава Потоцькі з а б р а л и до с е б е . Є д и н и й с и н дідичів Станіслав мав з д р у ж и н о ю М а р і є ю Л а щ і в н о ю т р о є д і т е й : Антона, Анну і

Иосифа.

Коли с и н о в а п о м е р л а ,

Иосиф

та Вікторія

з а б р а л и внуків до с е б е . Д і м в о є в о д и к и ї в с ь к о г о в С т а н и с л а в о в і був прикладом родинної злагоди і любові, а також патріархальних с т а р о п о л ь с ь к и х з в и ч а ї в , які щ о р а з б і л ь ш е з а н е п а д а л и п і д в п л и в о м зіпсованого саського двору і

дедалі

більшого впливу тогочасної

французької літератури. Господар дому перш за все був зайнятий планами підняття Польщі з політичного занепаду, що

могли

б пригодитися у випадку

с м е р т і с т а р і ю ч о г о А в г у с т а II.

Але т у р б о т а п р о д е р ж а в у н е відволікала й о г о від о б о в ' я з к і в г о л о в и великої на той час сім'ї.94 Він н а д з в и ч а й н о т і ш и в с я т а к о ю кількістю внуків. Його у л ю б л е н ц е м був н а й м о л о д ш и й онук Й о с и ф . Щ о б к р а й м а в к о р и с т ь з ц і є ї д и т и н и , він п о с и л а в й о г о д о м і с ц е в о г о колегіуму. Однак ще учнем Й о с и ф п о м е р . Воєводина київська володіла всіма найкращими р и с а м и давніх п о л ь о к . Не т і л ь к и в б и т в і п і д К а л і ш е м , а л е і в і н ш и х в и п а д к а х в о н а «проявляла г е р о ї з м , мужність без слабкості. Перш за все відзначалася щ и р о ю п о б о ж н і с т ю , г о т о в н і с т ю д о р і з н и х п о ж е р т в у в а н ь «на к о с т е л и , в'язнів і у б о г и х » , - каже п р о п о в і д н и к о р д е н у єзуїтів і не м о ж е н а х в а л и т и її турбот про оздоблення костелів, на що та не щадила ні коштів, ні праці. Не раз її бачили р а з о м з д о ч к о ю Софією, коли відвідували бідних і х в о р и х , що п р о ж и в а л и в кількох д е р е в ' я н и х д о м а х п р и н о в о с т в о р е н і й вулиці Каліцькій ( З о с и н і й волі). І матеріальна, і лікарська д о п о м о г а пливла з пожертвувань славної дідички. Населення Станиславова вміло оцінити ці поступки та бути в д я ч н и м , п р о щ о свідчать такі в и р а з и : « д о б р о ч и н н а в о є в о д и н а » , « п о б о ж н а пані». Немало уваги вона приділяла й молоді, що навчалася в н а ш и х школах. Під її в п л и в о м та за її к е р і в н и ц т в а стільки у б о г и х хлопців з д о б у в а л о світло знань, що коли б їх усіх п о с т а в и т и в ряд, то «утворилася б д о в г а і г а р н а процесія». П р о т е вона не л ю б и л а , коли ш к о л и , в и р а ж а ю ч и «різними мовами» свої подяки, перелічували її титули. Вікторія

Лещинських

Потоцька

була

також

великою

п р и х и л ь н и ц е ю читання, так що «бібліотека її ніколи не зачинялась». Це д о з в о л и л о Й. І. Лохманові з р о б и т и такий в и с н о в о к - потяг до книжок викликаний розташуванням у гербі голови.95 Якою вона була матір'ю і д р у ж и н о ю , легко собі уявити. Настоятель казав, що до неї м о ж н а з а с т о с у в а т и с л о в а , вжиті в Римі на п о х о р о н і Л у к р е ц і ї : « C a s t e vixit, l a n a m f e c i t , d o m u m servavit». П і д т в е р д ж е н н я цього вона давала і тоді, коли її чоловік «у Порти г о р д о ім'я с в о є в і д с т о ю в а в » , і т о д і , коли з а с і д а в на кріслі с е н а т о р а у с в о ї й б а т ь к і в щ и н і . З в а ж а ю ч и на постійні с т о с у н к и , що п р о х о д и л и на т о й час між містом і замком, обнесеними спільним муром, можна зробити висновок: вплив двору, й о г о життя та звичаїв був значним на міське н а с е л е н н я . Тому, г о в о р я ч и п р о м и н у л е С т а н и с л а в о в а , я не міг о м и н у т и християнських чеснот його власниці, що розповсюджувалися навколо, неначе проміння і були о д н и м з чинників морального

розвитку місцевої громади. Втрата цієїславноїжінки стала відчутним ударом для всього міста, а особливо для убогих. Вікторія з Л е щ и н с ь к и х П о т о ц ь к а п о м е р л а 1 т р а в н я 1732 р. на 53-му році життя.96 її похорон супроводжувався промовою с в я щ е н и к а Л о х м а н а та п а н е г і р и к о м «Capitis A e t e r n u s Dolor» і т р и в а в 4 д н і . З а в е р ш и в с я він с е р е д в е л и к о г о з г р о м а д ж е н н я л ю д е й і « г і р к о г о плачу с и р і т та духовенства».

16 л и п н я

1732 р. тіло Вікторії з

Л е щ и н с ь к и х Потоцької поховали в костелі отців єзуїтів в каплиці св. Станіслава Костки.97

IX. З а л е д в е т р о х и п о л е г ш и л о с я ж и т т я м е ш к а н ц і в С т а н и с л а в о в а після подій Північної війни, як нові удари о д и н за о д н и м почали с п а д а т и на місто. У 1730 р. Станиславів став ж е р т в о ю чуми. Л и ш е минуло це нещастя, після якого пам'яткою залишилася фігура Спасителя в камені, в с т а н о в л е н а н а Т и с м е н и ц ь к о м у п е р е д м і с т і к о ш т о м С т а н і с л а в а Потоцького, с и н а власника, як подяка за врятоване місто, а вже з н о в у в і й н а н а в і д а л а н а ш к р а й . П і с л я с м е р т і А в ґ у с т а II в 1 7 3 3 р. Й о с и ф і Теодор Потоцькі стали на боці Станіслава Л е щ и н с ь к о г о , кандидатура якого на польський т р о н дала привід до так званої сукцеційної п о л ь с ь к о ї в і й н и . А що дві н а й б і л ь ш і с и л и - Росія й А в с т р і я п і д т р и м у в а л и А в ґ у с т а III, с и н а А в ґ у с т а II, т о в і й н а з а п о л ь с ь к у к о р о н у завершилася д о с и т ь швидко п е р е м о г о ю саського дому. Через те, що в о є в о д а київський був о д н и м з

головних прихильників

Лещинського, до нашого міста п і д т я т и с я російські війська п р и б і ч н и к и с а с ь к о г о д о м у . Від них С т а н и с л а в і в д у ж е п о т е р п і в . 9 8 І хоч на заході польська с у к ц е с і й н а війна п р о х о д и л а д о с и т ь успішно за підтримки держав,

що були на боці Станіслава

Лещинського, Йосиф Потоцький, розуміючи с п р а в ж н ю мету Франції, І с п а н і ї т а С а р д и н і ї , щ е в л ю т о м у 1 7 3 5 p., з а д о в г о д о з а в е р ш е н н я в о є н н и х д і й ( 3 ж о в т н я 1 7 3 5 р . п і д п и с а н о м и р у В і д н і ) п е р е й ш о в н а бік А в ґ у с т а III, в і д я к о г о в н а с т у п н о м у р о ц і н а д р у г о м у п а ц и ф і к а ц і й н о м у с е й м і 9 9 о т р и м а в к о р о н н у булаву. Незважаючи на поразку Лещинського, не зникає намір звільнити Польщу від політичнї слабкості,

використовуючи

при цьому

сприятливі у м о в и : д е р ж а в и , найбільше зацікавлені в утриманні нашої батьківщини у стані внутрішнього і зовнішнього ослаблення, були зайняті війною. Представником цих визвольних настроїв був сам

власник Станиславова, голова великого і впливового роду Потоцьких. Він о ч о л и в о п о з и ц і ю п р о т и А в ґ у с т а N1 та й о г о н е д о л у г о г о у р я д у в а н н я . Й о с и ф П о т о ц ь к и й м а в н а м і р с к о р и с т а т и с я в і й н о ю 1 7 3 7 - 1 7 3 9 p., щ о р о з п о ч а л а с я між Р о с і є ю й А в с т р і є ю з о д н о г о боку і Т у р е ч ч и н о ю - з другогого. Для цього вирішено утворити конфедерацію, укласти с о ю з з Туреччиною, Францією, Швецією і знову ввести Польщу в є в р о п е й с ь к е к о л о , а з г о д о м о т р и м а т и м о ж л и в і с т ь з б і л ь ш и т и кількісно а р м і ю , з о р г а н і з у в а т и о п о л ч е н н я і в и к о р и с т а т и ї х п р о т и р о с і я н , які н е ш а н у в а л и н е й т р а л ь н о с т і Речі П о с п о л и т о ї . Гетьман к о р о н н и й р о з п о ч а в переговори з Туреччиною, для чого відправив до Константинополя Г у р о в с ь к о г о - д о в і р е н у о с о б у . 1 0 0 В ц е й ч а с п о л ь с ь к і кінні в і д д і л и почали військові дії п р о т и р о с і я н , що в травні 1739 р. ч е р е з польські землі підходили до Дністра. Просуваючись до турецького кордону, а п р а в д о п о д і б н і ш е після п е р е м о г и Мініха під Х о т и н о м (28 с е р п н я ) р о с і й с ь к і в і й с ь к а з а х о п и л и і з р у й н у в а л и Городенку, Кути, Т и с м е н и ц ю і приступили до облоги Станиславова.101 Станиславівська ф о р т е ц я в и т р и м а л а наступ ворога завдяки укріпленням, з б у д о в а н и м під к е р і в н и ц т в о м Станіслава, сина Йосифа Потоцького. Замковий загін під о р у д о ю г е н е р а л а Ґ у н д о р ф а г е р о ї ч н о о б о р о н я в м і с т о і в кінці з м у с и в ворога зняти облогу. В пам'ять про п е р е м о г у в с т а н о в и л и д в а п а м ' я т н и к и , які збереглися

донині

на

Галицькому

передмісті: кам'яну фігуру Матері Божої на високій колоні, споруджену, мабуть, Станіславом, сином гетьмана великого к о р о н н о г о , та кам'яну фіґуру св. Яна Непомука,

замовлену

на

кошти

невідомого містянина. Зазнавши стільки невдач, дідич пробує

Станиславові,

Збаражі

Немирові втретє за вісім років ( 1 7 3 3 1741 pp.) розпочати політичну акцію з м е т о ю в и з в о л е н н я Польщі від чужих впливів. Після смерті цісаря Карла VI Фігура Богородиці 48

(

2 0

ж о в т н я 1 7 4 0 р.) р о з п о ч а л а с я

с п о ч а т к у п е р ш а С и л е з ь к а війна, а в травні 1741 р. зібрані у Н і м ф е н б у р з і р о з п о ч и н а ю т ь велику а в с т р і й с ь к у с у к ц е с і й н у війну, відтягаючи п о в н і с т ю с и л и Австрії т а Пруссії. Після ц ь о г о Ш в е ц і я під в п л и в о м Ф р а н ц і ї в и р і ш у є розпочати боротьбу з Росією, щоб запобігти виступові цариці Єлизавети на користь Марії Терези. Вважаючи, що ця хвилина буде н а й с п р и я т л и в і ш а д л я з в і л ь н е н н я П о л ь щ і від ч у ж и х в п л и в і в , г е т ь м а н коронний почав нав'язувати відносини зі ш в е д с ь к и м д в о р о м . 1 0 2 А коли 24 л и п н я 1741 р. Ш в е ц і я д і й с н о о г о л о с и л а війну Росії,

Иосиф

Потоцький звернувся з л и с т о м д о народу,103 закликаючи д о

створення конфедерації та укладення д о г о в о р у зі Ш в е ц і є ю з м е т о ю б о р о т ь б и з н а й г і р ш и м и в о р о г а м и П о л ь щ і . В т а к о м у д у с і він р о з п о ч а в а г і т а ц і ю на с е й м и к а х і у в і й с ь к у , яке п о ч а в з б и р а т и п і д С у л е й о в о м і П й о т р о в і н о м . 1 0 4 Але ці з а х о д и не д а л и б а ж а н о г о результату. Більша частина шляхти не тільки з а л и ш и л а с я б а й д у ж а , але на х о л м с ь к о м у і подільському сеймиках зайняла ворожу позицію, виступаючи проти конфедерації як з а б о р о н е н о ї с е й м о в о ю к о н с т и т у ц і є ю 1717 року. Й.

Потоцькому

не

залишалось

нічого,

як

зректися

своєї

найзаповітнішої мрії. Останні політичні зусилля гетьмана в е л и к о г о к о р о н н о г о на д о л ю н а ш о г о міста не с п р а в и л и ніякого впливу. Згадую про нього в основному для того, щоб нагадати моїм землякам

історичне значення і роль того, хто н а р о д и в с я в

Станиславові, протягом 60-ти років був його власником та ж и в в оточенні тих самих мурів з н а ш и м и п р е д к а м и , і де по с ь о г о д н і ш н і й день спочиває й о г о прах. 19 травня 1751 року105 гетьман великий коронний і каштелян краківський завершив своє життя у замку в Заложцях. Звідти 15 с е р п н я й о г о тіло п е р е н е с л и до С т а н и с л а в о в а , щ о б поховати у фамільних гробах. Станиславівський ключ Й о с и ф П о т о ц ь к и й з а л и ш и в с в о є м у с и н о в і , н а р о д ж е н о м у від п е р ш о ї д р у ж и н и Вікторії з Л е щ и н с ь к и х . Від д р у г о г о ш л ю б у з Л ю д в і к о ю М н і ш к і в н о ю , маршалківною великою коронною, потомства не було.106

X. Станіслав Потоцький - спочатку в о є в о д а смоленський, а пізніше познаньський, був власником Станиславова протягом 1 7 5 1 - 1 7 6 0 рр. Найпершим його обов'язком було вшанувати

пам'ять батька

належним похороном. П о х о р о н н і у р о ч и с т о с т і т р и в а л и кілька тижнів і п р о х о д и л и д у ж е урочисто з численними надгробними промовами та панегіриками.

З цілої Польщі з ' ї х а л и с я п р е д с т а в н и к и д у х і в н и ц т в а і п а н с т в а . Основний похорон тривав чотири дні. На цьому похороні, пише «Kurjer Polski»,

107

«було д е с я т ь є п и с к о п і в '

0 8

і суфраганів, 60

каноніків, 1275 латинських священиків, 430 грецьких; канонікам п р о т я г о м чотирьох днів п о х о р о н у д а в а л и по 5 дукатів, і н ш и м - по З д у к а т и та ще 3 дні по дукату; м о н а х и м а л и о к р е м і у т р и м а н н я , а священики, у відповідних приміщеннях, окрім оплати: запіканки, вина, мед, пиво, горілку, настоянки. Столи розміщували в м о н а с т и р я х , а в з а м к у їх б у л о 12. За о б і д с п о ж и в а л и 20 б о ч о к у г о р с ь к о г о вина, 11 б у р г у н д с ь к о г о , ш а м п а н с ь к о г о і р е й н с ь к о г о . Це т р и в а л о п'ять днів. Ш і с т ь днів с а л ю т у в а л о 120 гармат, і витратили 4700 каменів пороху». Велике

враження

справив

цей

похорон

на

Францішка

Карпінського, який на т о й час мав д е с я т ь років і був учнем єзуїтської колегії. Пам'ять п р о цю п о д і ю з б е р е г л а с я в н ь о г о на все ж и т т я . В с е це він в и к л а в у с в о ї х « P a m i e t n i k a c h » . 1 0 9 « В п е р ш е на т о й час я п о б а ч и в в е л и к и й світ, - п и ш е п о е т с е р ц я , - і , м а б у т ь , т а к о ї к і л ь к о с т і л ю д е й місто пізніше не б а ч и л о і не п о б а ч и т ь . Кілька д е с я т к і в с е н а т о р і в , 1 1 0 між я к и м и кілька є п и с к о п і в , а с а м рід П о т о ц ь к и х - д у ж е р о з г а л у ж е н и й

Вулиця Карпінського

та с л а в н и й , а що зібрано війська, тоді таке можна було спостерігати тільки на к о р о н а ц і ї королів а б о ч у д о т в о р н и х ікон; а яка кількість л ю д е й , щ о з а д л я цікавості п р и б у л и навіть з і н ш и х в о є в о д с т в . Н а т о в п з а п о в н и в у с і вулиці». А д е щ о далі п р о д о в ж у є : « К о с т е л б у в о б б и т и й а д а м а ш к о м згори донизу, яскраво освітлений оливковими лампами; посередині с т о я в в е л и к и й катафалк, п о к р и т и й ч е р в о н и м о к с а м и т о м і з з о л о т и м и к и т и ц я м и , біля узголів'я встановлені портрет, г е р б и , відзнаки влади п о м е р л о г о ; від д в е р е й к о с т е л у і д о к а т а ф а л к а н а к і л ь к а д е с я т ь к р о к і в підлога викладена щ и т а м и , щ о б військові герої, в'їжджаючи на конях, створювали більший гуркіт... В'їжджали вибрані лицарі по о д н о м у на коні н а ш в и д к о м у бігу; о д н і л и ш а л и с п и с и біля г р о б у , р о з т а ш о в а н о г о в ногах гетьманської т р у н и , інші - ш п а г и або с т р і л и , інші к и д а л и хоругву, ш т а н д а р т а б о бунчук і т. д. Кожен, з л а м а в ш и свій вид зброї біля н і г т р у н и , с п а д а в з к о н я , н і б и п о к а з у ю ч и ж а л ь п о с в о є м у г е т ь м а н і . Коло двох тижнів п р о х о д и л и ці у р о ч и с т о с т і , а окремі гості біля чверті року перебували в Станиславові, їх приймав син п о м е р л о г о гетьмана». Після цього п о х о р о н у д о с и т ь т р и в а л и й ч а с у Станиславові було тихо і спокійно. Найактивніша діяльність Станіслава Потоцького п р и п а д а є н а час ж и т т я й о г о б а т ь к а : він у к р і п л ю в а в м і с т о з г і д н о з найновішими тогочасними вимогами, встановлював пам'ятники. Не с у м н і в а є м о с я , хоча доказів не м а є м о , що, с т а в ш и власником, він у т р и м у в а в у я к н а й к р а щ о м у с т а н і ф о р т и ф і к а ц і ї , які й о м у з а в д я ч у в а л и з м і ц н е н н я м т а в д о с к о н а л е н н я м . Він був щ е д р и й н а пожертвування для утримання фундації своїх батьків. Підтверд жували це отці єзуїти. Але в околицях Станиславова було не зовсім с п о к і й н о . Не м е н ш о ю п е р е ш к о д о ю , ніж в і й н а , у р о з в и т к у н а ш о г о м і с т а с т а л и р о з б о ї на П о к у т т і , які н а б у л и п о ш и р е н н я на п о ч а т к у і в с е р е д и н і XVIII ст. Причини

цього

сумного

прояву

різноманітні:

пограничне

р о з т а ш у в а н н я , г о р и с т і с т ь к р а ю , з н а ч н а кількість лісів, з р е ш т о ю сусідство таких провінцій, як В о л о щ и н а , С е м и г о р о д , північно-східний глухий закуток У г о р щ и н и , де л ю д и певного с п о с о б у життя завжди м о г л и з н а й т и п р и х и с т о к . А що в кожній з цих з е м е л ь існувала с в о я влада, спільні дії п р о т и р о з б і й н и к і в б у л и н е м о ж л и в і . Всі ці п р и ч и н и мали неґативний вплив на сільське населення Покуття і п о р о д ж у в а л и розбої.

Гуцульські типи Сільське населення, в о с н о в н о м у гуцульське, вбачало в розбої прояв героїзму, а відомих керівників (ватагів) прославляло в піснях. З с у м о м належить в и з н а т и , що не тільки с е л я н и і євреї, але навіть економи й орендарі вступали в стосунки з опришками, пили разом з н и м и в корчмах, п р и й м а л и п о д а р у н к и , були п о с е р е д н и к а м и між ватажками та г е б р е я м и . В. Поль розповідає,1,1 що о п р и ш к и не раз п о в і д о м л я л и п р о с в о є п р и б у т т я , п е р е д а ю ч и ч е р е з п о с л а н ц я карту, в якій в и з н а ч а в с я в и к у п . Така к а р т а н а ч о т и р ь о х р о г а х б у л а о б п а л е н а н а знак, щ о д в і р , с е л о ч и м і с т о с п а л я т ь , я к щ о н е о т р и м а ю т ь викупу. Н і ч о г о дивного, що при такому ставленні населення до розбою як до н е у н и к н о г о зла б а н д и о п р и ш к і в д е к о л и налічували значну кількість л ю д е й , с х о д и л и з гір, г р а б у в а л и д в о р и і ц е р к в и , б р а л и в и к у п з с о л я н и х ж у п , а їхні н а п а д и н а м і с т а т а м і с т е ч к а П о к у т т я ( К о л о м и я , З а б о л о т і в , К о с і в , Кути) м а л и х а р а к т е р д о б р е п і д г о т о в л е н о ї к а м п а н і ї . Б у в а л и в и п а д к и , к о л и навіть г е т ь м а н и з м у ш е н і б у л и в и с и л а т и з б р о й н і з а г о н и . Н а й в і д о м і ш и м з ватажків був Олекса Д о в б у ш , що о п р и ш к у в а в п р о т я г о м 3 0 - т и років на Покутті та в С е м и г о р о д і і був у с л а в л е н и й в н а р о д н и х п і с н я х і п е р е к а з а х , х о ч а в д і й с н о с т і не м і г б у т и п р и р і в н я н и м д о г е р о я т и п у Р і н а л ь д о Р і н а л ь д і н і . Н а рік й о г о с м е р т і , 1 7 4 5 - й , " 2 припадає найбільший розквіт покутського бандитизму.

С т о с о в н о так р о з в и н е н о г о і зухвалого р о з б і й н и ц т в а Станиславів не був таким б е з б о р о н н и м , як інші покутські міста. З м е т о ю п е р е с л і д у в а н н я т а в и н и щ е н н я о п р и ш к і в т у т і с н у в а в в и д міліції, з в а н о ї с м о л я к а м и , які п і д к е р і в н и ц т в о м к о м е н д а н т і в з а м к у в м і р у п о т р е б и більшими чи меншими загонами прочісували околиці, очищаючи край від р о з б і й н и к і в . Н а й е н е р г і й н і ш и м к е р і в н и к о м с м о л я к і в б у в полковник Пшилуський. Старанність і енергія замкової влади в цих випадках

була

значніша,

ніж

можна

сподіватися.

Карний

с т а н и с л а в і в с ь к и й суд, так з в а н и й «секвестр», мав д о с и т ь р о б о т и : ш н у р о к а б о с о к и р а ката с т р а ч у в а л и р о з б і й н и ц ь к и х п р о в і д н и к і в . А л е і н а п о ч а т к у 6 0 - х р о к і в XVIII ст. н а к а р п а т с ь к о м у П і д г і р ' ї б у л о неспокійно.

Підтвердженням цього може служити така ухвала

в а р ш а в с ь к о г о к о н в о к а ц і й н о г о с е й м у 1 7 6 4 р . : 1 , 3 «Галицька з е м л я , щ о лежить на пограниччі з Волинню та угорськими горами, де о п р и ш к и знаходять собі укриття, для власної о х о р о н и та безпеки за прикладом П е р е м и с ь к о ї і Сяноцької з е м е л ь м о ж е навічно у т р и м у в а т и 100 с м о л я к і в . На в и м о г у послів цієї землі д о з в о л я є м о в и к о р и с т о в у в а т и п о д а т к и на с в і й р о з с у д д л я з а б е з п е ч е н н я с м о л я к і в » . Галицька з е м л я н е т і л ь к и відчувала п о т р е б у в с в о ї й міліції, але й з н а й ш л а з а с о б и на її у т р и м а н н я , в чому нас переконує конституція коронаційного с е й м у 1764 р. В о н а вирішила платити смолякам ще раз стільки п о д и м н о г о , скільки до цього часу витрачали на потреби війська. Сейм на це п о г о д и в с я з одним застереженням, щ о б смоляків не використовували в приватних п о т р е б а х і щ о б к о м а н д а ц і є ї з е м л і п і д л я г а л а владі комісії в і й с ь к о в о ї . Міліцію Галичини визнано непотрібною і підтверджено ухвалою е к с т р а о р д и н а р н о г о в а р ш а в с ь к о г о с е й м у 1 7 6 8 р . 1 1 4 М о т и в а ц і я : Річ Посполита ухвалила

податок на всі п о т р е б и краю, чим відхилила

о к р е м и й с п о с і б о п л а т и г а л и ц ь к о ї міліції.

XI. По смерті Станіслава Потоцького, воєводи познанського, Станиславів п е р е й ш о в до Катерини з Потоцьких Коссаковської, к а ш т е л я н о в о ї Камінської, о н у к и Ф е л і к с а П о т о ц ь к о г о ( п о м е р у 1 7 0 2 р.), каштеляна краківського і гетьмана великого коронного, м о л о д ш о г о б р а т а А н д р і я , з а с н о в н и к а м і с т а . 1 1 5 Пані ц я б у л а в і д о м а з г а р я ч о ї л ю б о в і до краю, щирої віри, правдивого християнського милосердя і суворих м о р а л ь н и х з а с а д , д о с и т ь н е ч а с т и х у ц ь о м у столітті з н е в і р и і з і п с о в а н и х з в и ч а ї в . А що п о л і т и ч н і о б с т а в и н и д о з в о л я л и , то К а т е р и н а з П о т о ц ь к и х К о с с а к о в с ь к а від с м е р т і с в о г о ч о л о в і к а у 1 7 6 1 - м у в п р о д о в ж 3 1 р о к у 53

п е р е б у в а л а в С т а н и с л а в о в і (від 1774 року б е з п е р е р в и ) . С в о ю прихильність до міста вона виявляла підтвердженнями привілеїв та с в о б о д , в и д а н и х у р і з н і ч а с и д л я о б о х н а р о д і в , і з а х и с т о м від с в а в о л і а в с т р і й с ь к о ї б ю р о к р а т і ї . її у ч а с т ь у п о л і т и ч н и х с п р а в а х в і д о м а з і н ш и х д ж е р е л . П р о ц е т у т м у ш у з г а д а т и с т і л ь к и , скільки в о н а з у м і л а в п л и н у т и на справи нашого міста. Від часу вступу н а т р о н Авґуста III в П о л ь щ і існувало о б ' є д н а н н я , яке з в а л и «фамілією», на чолі я к о г о с т а л и А в г у с т і М и х а й л о Ч а р т о р и й с ь к і . З м е т о ю п р о в е д е н н я політичних р е ф о р м , які мали б з м і ц н и т и владу короля т а уряду, «фамілія» п о с т а н о в и л а після с м е р т і А в ґ у с т а III п е р е д а т и т р о н с в о є м у кандидатові. Таким кандидатом, нав'язаним князеві Ч а р т о р и й с ь к о м у К а т е р и н о ю II, яка п і д т р и м у в а л а п л а н и «фамілії», б у в Станіслав Авґуст П о н я т о в с ь к и й , л и т о в с ь к и й с т о л ь н и к . Проти прибічників Чарторийських, об'єднаних у конфедерацію, виступило друге угруповання, зване «республіканським» або «гетьманським», бо очолив його Ян Клеменс Браніцький (герб «Ґриф»). Д о ц ь о г о у г р у п о в а н н я н а л е ж а л а ц і л а р о д и н а П о т о ц ь к и х , щ о була проти «стольника литовського». Під час к о н в о к а ц і й н о г о с е й м у о п о з и ц і й н е о б ' є д н а н н я «фамілії»після о г о л о ш е н н я маніфесту, з я к и м в о н о було н е з г і д н е , покинуло Варшаву. Ян Клеменс Браніцький мав намір спочатку осісти в Станиславові,116 який мав служити о п о р н и м пунктом у боротьбі з князем Чарторийським і його російськими прибічниками. На Ч е р в о н і й Р у с і , д е п о « г е т ь м а н с ь к и й » бік с т а л о « т р и д ц я т ь » П о т о ц ь к и х з воєводою київським Францішком Салезієм, «маленьким королем України» на чолі, м о ж н а було подумати п р о збільшення н е ч и с л е н н о г о війська та ведення подальшої війни. Але гетьман к о р о н н и й в и я в и в с я ц і л к о в и т о б е з д а р н и м . З а м і с т ь д о С т а н и с л а в о в а п о д а в с я він ч е р е з Самбір на Угорщину. Але противники «литовського стольника» не вважали с п р а в у за програну, не дивлячись на те, що «гетьманську» партію покинув Францішек Салезій Потоцький. П'ятеро інших П о т о ц ь к и х , я к Т е о д о р , п і з н і ш е (від 1791 р.) в о є в о д а б є л ь с ь к и й ; Іґнаци, староста канівський, Мар'ян, старостич грабовецький; Петро, воєвода волинський; Антон, старостаблонський, 23 липня 1764 року у т в о р и л и в Галичі к о н ф е д е р а ц і ю . п 7 Т а к и м ч и н о м , п р о т и к о н ф е д е р а ц і ї Ч а р т о р и й с ь к и х мала с т а т и конфедерація Галицька. П р о т и значних р о с і й с ь к и х в і й с ь к , які т у т ж е б у л и п о с л а н і в Галич, к о н ф е д е р а т и н е мали сили вистояти. Вони відступили до Станиславова, який вирішили о б р а т и з б і р н и м пунктом і г о л о в н и м в о г н и щ е м опору. 7 с е р п н я під Станиславів підійшов російський командуючий князь Дашков і р о з п о ч а в о б с т р і л м і с т а , від ч о г о в п а л а ф р о н т а л ь н а б а ш т а є з у ї т с ь к о г о 54

костелу. Місто здалося росіянам, ініціатори невдалої конфедерації п о т р а п и л и до р у к п е р е м о ж ц і в і п е р е б у в а л и під о х о р о н о ю в Л а н ц у т і . 1 1 8 Власниця Станиславова Катерина з Потоцьких Коссаковська врятувалася втечею до В о л о щ и н и . Д в о м і с я ч н е (від 7 с е р п н я до 5 жовтня) перебування росіян у місті та численні контрибуції спричинилися до зубожіння населення.119 Н а в ' я з у в а н н я П о л ь щ і р о с і й с ь к и х Гарантій, в т р у ч а н н я а м б а с а д о р а Рєпніна у внутрішні справи нашої батьківщини, грабежі, здійснювані р о с і й с ь к и м и з а г о н а м и - все це викликало в н а р о д н о м у с е р е д о в и щ і бажання звільнитися з-під чужих впливів. Наслідком ц ь о г о стала Б а р с ь к а к о н ф е д е р а ц і я , у т в о р е н а 2 9 л ю т о г о 1768 року. Д о неї прилучилася і відіграла важливу роль р о д и н а Потоцьких. Катерина з Потоцьких Коссаковська, власниця Станиславова, хоча після п о в е р н е н н я з В о л о щ и н и перебувала у Варшаві під п и л ь н и м наглядом росіян, з н а й ш л а с п о с і б переслати на руки Михайла Красінського, п і д к о м о р і я р о ж а н с ь к о г о , б р а т а є п и с к о п а кам'янецького, 1 , 2 0 3 0 0 т и с я ч з о л о т и х я к матеріальну д о п о м о г у к о н ф е д е р а ц і ї . 1 7 б е р е з н я 1 7 6 8 р . д о Барської конфедерації приєдналася галицька шляхта, об'єднана М а р ' я н о м Потоцьким, 1 2 1 п о п у л я р н и м через сміливі виступи п р о т и Рєпніна на Радомському конфедератському сеймі. Незабаром цілий ряд невдач болісно вдарив по конфедератах: Б а р і Краків б у л и в т р а ч е н і , г а й д а м а ц ь к і в и с т у п и с п а р а л і з у в а л и їхні дії в Україні. Галицька конфедерація в таких умовах теж упала. В і д н о в и л а с я в о н а ЗО т р а в н я 1769 р. під п р о в о д о м Гната П о т о ц ь к о г о , с т а р о с т и канівського.122 Це сталося після о г о л о ш е н н я Туреччиною в і й н и Р о с і ї у ж о в т н і 1 7 6 8 р. Через активну участь у Барській конфедерації р о д и н и Потоцьких та галицької шляхти123 під стіни С т а н и с л а в о в а знову підійшли російські війська. Спочатку о б о р о н о ю керував діяльний Тваровський, ротмістр надвірної хоругви старости канівського. Станиславів п р о т я г о м ц ь о г о ч а с у двічі п о т р а п л я в д о р у к в о р о г а . 1 2 4 П о в т о р н е й о г о взяття привело до падіння покутської конфедерації і відкрило шлях д л я нових п о г р а б у в а н ь та з д и р с т в . Часті п е р е х о д и р о с і й с ь к и х військ, окрім інших н е щ а с т ь , у 1770 р. з а н е с л и у Станиславів м о р . Більша ч а с т и н а н а с е л е н н я п о ч а л а п о к и д а т и м і с т о , ш у к а ю ч и п р и х и с к у н е тільки в н а в к о л и ш н і х селах і містечках, але навіть по лісах, де з а з н а в а л а в е л и к о ї н у ж д и , яку н а м а г а л и с я п о м ' я к ш и т и с в о ї м и п о ж е р т в у в а н н я м и деякі багаті вірменські р о д и н и . 1 2 5 Р у й н і в н і в і й н и у XVIII с т , в н у т р і ш н і й д е р ж а в н и й р о з л а д , щ о н е д а в а л и м о ж л и в о с т і ш в и д ш е п і д н я т и с я містові після к о ж н о ї к а т а с т р о ф и , часті р о з б о ї в сусідніх лісах і горах, щ о р а з б і л ь ш и й п р и п л и в до міста

г е б р е ї в , а з н и м и т о в а р і в с у м н і в н о ї в а р т о с т і - в с е це с п р и ч и н и л о с я до занепаду р е м е с е л і торгівлі. З а м о ж н і ш і вірмени покинули місто і на д е я к и й час п е р е с е л и л и с я в У г о р щ и н у . Торгівля п о с т у п о в о п е р е х о д и л а в р у к и г е б р е ї в і с т а в а л а з в и ч а й н и м к р а м а р с т в о м . Та ч а с т и н а Вірменіє, які з а л и ш и л и с я , п о к и н у л а р е м е с л а і п о ч а л а з а й м а т и с я в и р о щ у в а н н я м худоби, торгівлею

кіньми, с к у п о в у в а н н я м з е м е л ь .

XII. За таких с у м н и х о б с т а в и н у 1772 р. С т а н и с л а в і в р а з о м з Г а л и ч и н о ю п е р е й ш о в під в л а д у А в с т р і ї і с т а в г о л о в н и м м і с т о м о д н о г о з 1 8 - т и ( п о т і м 1 9 - т и ) ц и р к у л і в а б о о б в о д і в , н а які п о д і л и л и н а ш к р а й . 1 2 6 У к н и г а х о б о х у с т а н о в - л а в и і р а д и я хотів з н а й т и я к і с ь з м і н и , що виникають при переході до нового д е р ж а в н о г о у с т р о ю , коли рвуться старі політичні зв'язки. Однак усе залишалося по-старому. П е р е р в а н і б у л и тільки з а п и с и в «книгах карних» 1 2 7 від 1 7 6 5 - г о до 1 7 7 4 р. Отже, можна зробити висновок, що лавнича установа не діяла. З р е ш т о ю , місто зберегло право керівництва власним маєтком, с у д у цивільних та кримінальних справах, а втратило тільки є д и н е «право м е ч а » , в і д і б р а н е у м і с т а ще на с е й м і у 1 7 6 8 р. Д р і б н и м , але б е з з а п е р е ч н о в а ж л и в и м с и г н а л о м бу л о те, щ о м і с ь к і у с т а н о в и , які д о ц ь о г о ч а с у н а з и в а л и с я п о л ь с ь к и м и , о т р и м а л и назву русько-польських.128 З 1775 р. п р и п и н е н а участь замкових делегатів п р и розгляді «горлових» с п р а в . 1 2 9 М а г і с т р а т и і «dominia» п е р е х о д и л и під владу ц и р к у л я р н и х у с т а н о в , а к о л и ш н і м в л а с н и к а м з а л и ш и л и с я з а с т е р е ж е н і у привілеях п р и б у т к и . На чолі ц и р к у л я р н о ї установи,

що

складалася

3-х

секцій,

стояв

староста

(Kreishauptmann) з чотирма комісарами для допомоги. За цісаря

Иосифа II с к а с о в а н о о р д е н и о т ц і в є з у ї т і в і т р и н і т а р і в , а

монастирські будівлі стали д е р ж а в н о ю власністю. Керівництво п о є з у ї т с ь к о ю ш к о л о ю з б е р і г а л о с я в руках колишніх членів ордену, і система навчання поки що зберігалася. Тринітарський костел с к а с о в а н и й повністю, а єзуїтський став гімназійним. Від 21 жовтня 1 8 4 9 р . н а о с н о в і м і н і с т е р с ь к о г о р о з п о р я д ж е н н я він о д н о ч а с н о виконував функції парафіяльної уніатської ц е р к в и . Л а т и н с ь к и й к о с т е л п е р е с т а в б у т и к о л е ґ і а т о ю , а від 1 7 9 9 р . с т а в звичайним парафіяльним фарним костелом.130 З н а ч н і з м і н и в у с т р о ї г а л и ц ь к и х м і с т в і д б у л и с я у 1 7 8 6 р. на о с н о в і патенту цісаря

Иосифа II. У т о й ч а с в в е л и с у д о в и х ч и н о в н и к і в , т а к

з в а н и х « с и н д и к і в » , які с п і л ь н о з б у р м і с т р а м и т а р а й ц я м и у т в о р ю в а л и

ґмінну верхівку або м а г і с т р а т и . Д о них н а л е ж а л о в и к о н а н н я ю р и с д и к ц і ї як з п о г л я д у п о л і т и ч н о г о і п о л і ц і й н о г о , т а к і с у д о в о г о . М а г і с т р а т и управляли маєтками міста і д о б р о ч и н н и х закладів. Відповідно до цих обов'язків з о р г а н і з у в а л и с я м а г і с т р а т и . Н а чолі к о ж н о г о м а г і с т р а т у с т о я в б у р м і с т р а б о с и н д и к з п р а в н и ч о ю о с в і т о ю . Він б у в г о л о в н и м у м а г і с т р а т і і відповідав за всі дії. Далі й ш и а с е с о р и , б а ж а н о т е ж п р а в н и к и ; за н и м и с е к р е т а р і та інші підручні ч и н о в н и к и в такій кількості і таких категорій, яких вимагав о б с я г д о в і р е н о ї магістратам влади. У б і л ь ш и х м і с т а х , к р і м б у р м і с т р і в у в о д и л и щ е о к р е м и х с и н д и к і в , які з а й м а л и с я с у д о в о - ц и в і л ь н и м и с п р а в а м и у ґмінах.131 Таке м і с ь к е у р я д у в а н н я п р о і с н у в а л о д о 2 9 в е р е с н я 1 8 5 5 р о к у . Тільки н а о с н о в і н а й в и щ о ї п о с т а н о в и від 2 5 т р а в н я 1 8 3 5 р . з ш и р ш и м в и к л а д о м у і н с т р у к ц і ї к р а й о в о г о у р я д у від 14 квітня 1 8 3 7 р. в і д б у л и с я значні зміни в управлінні міським м а є т к о м . Касові ч и н о в н и к и з відповідною кваліфікацією під к е р і в н и ц т в о м начальника м а г і с т р а т у управляли касою. Вони мусили складати звіти про прибутки та витрати міста, а за шість місяців до кінця а д м і н і с т р а т и в н о г о року представляти міський бюджет. Контроль за цілістю міського маєтку належав д о компетенції відділу ( a u s s c h u s s ) , д о я к о г о в х о д и л и о б р а н і з-поміж містян заступники ґміни, чи як їх н а з и в а л и - е л е к т о р и . 1 3 2 Б е з з а п е р е ч н о , що з кінця м и н у л о г о століття н а ш е місто почало досить швидко з р о с т а т и . Це не було наслідком розвитку торгівлі і ремесел головних артерій міського добробуту, а лише утворенням нових управлінських закладів у Станиславові

завдяки

його

географічному розташуванню. У 1 7 8 4 р. відкрилася нормальна, або головна трикласна школа,133 і в цьому ж році гімназія з-під керівництва екс-єзуїтів п е р е й ш л а до світських рук.134 У 1756 р. с т в о р е н о ш л я х е т с ь к и й с у д ( « F o r u m n o b i l i u m » ) д л я ч о т и р ь о х о к р у г і в , а в 1 7 9 7 р. - карний с у д на ч о т и р и о к р у г и . У 1 7 9 7 р. в н а ш о м у місті почала діяти жіноча школа. З г о д о м Станиславів став о с е р е д к о м комісії з регулювання податків і розміру ґрунтів, поліційного ц и р к у л я р н о г о управління, ш л я х о в о г о комісаріату; від 1830 р. - окружної п о ш т и , м и т н о ї а д м і н і с т р а ц і ї і к а з е н н и х п р и б у т к і в , о к р у ж н о г о с у д у і т. д. Як виглядало наше місто у 80-х роках м и н у л о г о століття, м о ж е м о д і з н а т и с я з «Geografii Galicyi і L o d o m e r y i z r. 1 7 8 6 » . От як п и ш е її а в т о р , граф Еверист Андрій Куропатницький:

135

«Це м і с т о в с е м у р о в а н е , с в о ї м

виглядом не уступає чужоземним; з палацом, ратушею, арсеналом, ф о р т и ф і к а ц і є ю , на яку б е з с м е р т н о ї пам'яті Станіслав П о т о ц ь к и й ,

Панорама середмістя каштелян краківський, гетьман великий коронний, кільканадцять мільйонів поклав,'36 чудовою колеґіатою, костелом, колись єзуїтським, чудово оздобленим завдяки старанням Вікторії з Лещинських, Потоцької сестри польського короля та князевича Л о т а р и н г і ї і Б а р у Станіслава Л е щ и н с ь к о г о » . А д е щ о далі: «Були тут також великий монастир і чудовий костел отців тринітарів, в якому з б е р і г а в с я ч у д о в и й о б р а з С п а с и т е л я , я к и й п а д а є під х р е с т о м . Т а к о ж б у л и к о с т е л в і р м е н с ь к о ї нації і р у с ь к і ц е р к в и ; г а р н і б у д и н к и т а в и с о к і кам'яниці, широкі і бруковані вулиці, багаті купецькі крамниці, вірменські с т а й н і , повні к о н е й н а п р о д а ж , т а б а г а т о н е п о г а н и х ф а б р и к » . Такий о п и с міста міг цілковито відповідати д і й с н о с т і . Наскільки п р о м и с л о в і с т ь , яка внаслідок політичних потрясінь та входження до складу нової держави, що з цього погляду перебувала на вищому рівні р о з в и т к у , з а н е п а д а л а , н а с т і л ь к и р о з в и в а л а с я т о р г і в л я х у д о б о ю , о с о б л и в о кіньми, о т р и м а в ш и ш и р о к е поле збуту та різні пільги. Ця т о р г і в л я в о с н о в н о м у з о с е р е д ж у в а л а с я в р у к а х Вірменіє, д л я я к и х Станиславів став головним осередком. Послухаймо, що говорили фахівці у 1786 р. про вірменську т о р г і в л ю : 1 3 7 «Вірмени гнали р о г а т у х у д о б у ч е р е з Б у к о в и н у і Галичину до О л о м у ц а , Відня, В р о ц л а в а , Берліну, навіть аж за Райн. Продавали її дуже вигідно, беручи за ш е с т и ц е н т н е р н о г о вола 2 2 г о л л а н д с ь к и х д у к а т и . Коні п р о д а в а л и ліверантам, а деколи і галицьким купцям, постачаючи кавалерійських к о н е й А в с т р і ї , Баварії, С а к с о н і ї та П р у с с і ї . В 1 8 2 0 р. д о с т а в л е н о к о н е й у Ф р а н ц і ю по 34 дукати за особину. Найдешевше продавали Австрії - п о 2 5 д у к а т і в , п р и ц ь о м у н е н е с л и м и т н и х затрат, їхні коні п р о п у с к а л и без оплати. Один купець д о с т а в и в до д в о р у в Баварії 19 0 0 0 , у С а к с о н і ї - 10 0 0 0 , в А в с т р і ї - 6 0 0 0 , у Ф р а н ц і ї - 2 0 0 0 к о н е й » . В значно г і р ш о м у с т а н о в и щ і було п е р е д м і с т я . Там п е р е в а ж н о п р о ж и в а л и гебреї. Вулиця Л и п о в а була ще тільки а л е є ю , у т в о р е н о ю д в о м а р я д а м и чудових розлогих лип. Ще на початку нашого століття на ній с т о я л о не більше 16-ти б у д и н к і в . 1 3 8 Т е п е р і ш н я в у л и ц я

Т и с м е н и ц ь к а т о д і щ е м а й ж е н е існувала. П і д ч а с Б а р с ь к о ї к о н ф е д е р а ц і ї там збудували три будинки, через що цю місцевість д о в ш и й час називали

На Трьох Домах.

На назву вулиць на передмісті

з а с л у г о в у в а л и т і л ь к и Галицька т а Б р у к о в а н а ( р а н і ш е В і р м е н с ь к а ) . До 1792 року Станиславів був власністю Катерини з Потоцьких К о с с а к о в с ь к о ї . У 1 7 8 2 р. в о н а п р и й м а л а у с в о є м у д і д и ч н о м у м і с т і

Иосифа

II, п е р ш о г о а в с т р і й с ь к о г о м о н а р х а , я к и й відвідав С т а н и с л а в і в .

П р и й м а л а й о г о з великою п и ш н і с т ю . «Апартаменти для цісаря, - ч и т а є м о в «Pamietniku a n e g d o t y c z n y m ^ 1 3 9 - розташовувалися в о д н о м у з палацових павільйонів, д е залу о б б и л и ш п а л е р а м и з п о л о т н а , н а я к о м у в и к л а л и с о л о м к о ю різні в і з е р у н к и ; кабінет п р и к р а с и л и м о з а ї к о ю з д е р е в а різних порід, підібраних з і с м а к о м ; с п а л ь н ю п р и б р а л и т у р е ц ь к и м и т к а н и н а м и , т к а н и м и з о л о т о м та с р і б л о м . Р о з в і с и л и в ній Гобеленові п о р т р е т и й о к с а м и т о в і б а г а т о ш и т і стрічки». Під час т р и д е н н и х відвідин

Иосиф

переважно перебував у замку, з а х о п л ю ю ч и с ь багатством і с м а к о м , з я к и м о б л а ш т у в а л и а п а р т а м е н т и , але тут не з у п и н и в с я . 1 4 0 В і д д а н і с т ь б а т ь к і в щ и н і у к о ж н і й п о т р е б і , п о ч и н а ю ч и від Б а р с ь к о ї конфедерації і аж до п о в с т а н н я К о с т ю ш к а , великий п а т р і о т и з м цієї с л а в н о ї п о л ь к и не д о з в о л и л и їй с х и л и т и с я і с к л а с т и п р и с я г у Катерині II. Це стало п р и ч и н о ю втрати маєтків у Росії та щ о р і ч н и х прибутків у 150 0 0 0 з л о т и х . 1 4 1 Б а г а т о д о п о м а г а л а в о н а р о д и н і П о т о ц ь к и х , б о н е о д и н з неї в ці ч а с и п о л і т и ч н и х з м і н і п о р а з о к м а в п о т р е б у в п і д т р и м ц і . Різні причини змусили їїпродати Станиславівський ключ за 2 м і л ь й о н и злотих, на якому вже було 1 338 217 злотих боргу, с в о є м у братові Проту П о т о ц ь к о м у , з 1791 р. в о є в о д і к и ї в с ь к о м у . 1 4 2 Дещо

інакше

цю

справу

описує

автор

«Pamietnika

a n e g d o t y c z n e g o " . 1 4 3 Коли її брат Прот Потоцький заснував у В а р ш а в і б а н к , з м е т о ю п о л е г ш е н н я й о г о к р е д и т у в Галичині в о н а в і д с т у п и л а йому Станиславів, з а с т е р і г а ю ч и для с е б е 100 0 0 0 злотих. Але через банкрутство Прота Катерина втратила цю суму. Станиславів недовго перебував у власності Прота Потоцького. Внаслідок різних ризикованих г р о ш о в и х операцій вінутратив маєток. Й о г о власність пішла на покриття кредитів, а С т а н и с л а в і в с ь к у д о м і н і ю у 1802 р. придбав уряд, точніше релігійний фонд. До замку та ґрунтів, на яких стояли мури і вали, з претензіями виступила військова адміністрація. В результаті замок колишніх власників п е р е т в о р и л и на військовий ш п и т а л ь . У 1 8 4 8 р. місто набуло у власність від р е л і г і й н о г о ф о н д у к о л и ш н ю д о м і н і ю і в т а к и й с п о с і б о т р и м а л о деякі домініальні п р а в а т а д о х о д и . 59

XIII. З часів п е р е б у в а н н я С т а н и с л а в о в а у в л а с н о с т і П р о т а П о т о ц ь к о г о з б е р і г с я «lnwentarz klucza s t a n i s ł a w o w s k i e g o " за 1793 р.,144 я к и й д о з в о л я є к р а щ е о з н а й о м и т и с я з внутрішнім с т а н о м міста. Слід зауважити, що інвентар вели дуже акуратно, що дало можливість вникнути в сутність ладу та порядку. В ньому з н а х о д и м о п о і м е н н и й с п и с о к у с і х в л а с н и к і в д о м і в і к о м і р н и к і в - від п а л а ц у в о є в о д и і д о убогої передміської хати із зазначенням національності і величини податку о с і б н о в місті та передмістях. Деякі з цих д а н и х як в а ж л и в и й статистичний матеріал з минулого міста я подаю нижче: К і л ь к і с т ь г о с п о д а р і в т а к о м і р н и к і в в 1 7 9 3 р.: Польсько-руськ. У с а м о м у місті:

Вірменів

Гебреїв

Разом

ЗО

235

= 285

267

=412

На передмісті Тисменицькому: На передмісті Галицькому:

107

404

102

=211

402

=908

А що м а є м о дані п р о кількість с і м е й , т о б т о 9 0 8 , то м о ж е м о в и р а х у в а т и , с к і л ь к и л ю д е й п р о ж и в а л о в місті т а п е р е д м і с т я х з о к р е м а , п о м н о ж и в ш и 908 на 6, що прийнято за статистикою, беручи в с е р е д н ь о м у на р о д и н у р а з о м зі с л у ж б о ю , 6 осіб. О т р и м а є м о : в місті проживало 1710 д у ш , на Тисменицькому передмісті - 2472, на Галицькому - 1266, у цілому Станиславові - 5 4 4 8 . Ц и ф р а без сумніву д у ж е п р а в д о п о д і б н а . З в а ж а ю ч и н а т е , щ о кількість в і р м е н с ь к и х р о д и н становила 102, польсько-руських - 4 0 4 , а гебрейських - 402, можна в и з н а ч и т и , скільки в місті п р о ж и в а л о л ю д е й за н а ц і о н а л ь н і с т ю у 1 7 9 3 р. Але якби ми хотіли число вірменських р о д и н п е р е м н о ж и т и на 6, то вийшла

помилка,

бо

вірмени

для

служби

винятково

в и к о р и с т о в у в а л и поляків і р у с и н і в . О т ж е , результат б у д е т а к и й : поляків і русинів було 2526 осіб, вірменів - 510,145 гебреїв - 2412.146 На підставі «Інвентаря» м о ж н а визначити ступінь з а м о ж н о с т і о к р е м и х націй, що тоді проживали в Станиславові. Отже, всі вірмени є г о с п о д а р я м и ; з 4 0 7 польсько-руських с і м е й 2 9 8 - г о с п о д а р і , 109 - к о м і р н и к и ; на 3 9 2 гебрейські р о д и н и : 189 - г о с п о д а р і , а 2 0 3 - к о м і р н и к и . 1 4 7 Щ о б п о м о ж л и в о с т і п о к а з а т и кількість м е ш к а н ц і в н а ш о г о м і с т а , п р е д с т а в л ю їх згідно т р ь о м а о б р я д а м и у парафіях Станиславова. П р и ц ь о м у в и к о р и с т а ю м е т о д Сусмільха, який п о л я г а є у м н о ж е н н і с е р е д н ь о ї кількості п о м е р л и х н а 3 7 . У парафії л а т и н с ь к і й б у л о 3 1 0 8 о с і б , г р е к о -

католицькій - 1 0 7 3 , а у в і р м е н с ь к і й - 3 3 3 . 1 4 8 В і д н о с н о кількості вірменів, о б ч и с л е н н я за «Libri тоПиогит» не збігається з о б ч и с л е н н я м , о т р и м а н и м з «Інвентаря». Такої великої р і з н и ц і , яка в и н и к а є між ц и ф р а м и 5 1 0 і 3 3 3 , не можу п о я с н и т и інакше, я к х і б а т и м , що вірменські купці, м а ю ч и б у д и н к и і с і м ' ї в місті, д у ж е ч а с т о зі с в о ї м и с и н а м и а б о з я т я м и в і д ' ї ж д ж а л и на довгі роки у В о л о щ и н у чи Бессарабію з м е т о ю випасання худоби. З в е р т а ю у в а г у н а те, щ о м е т о д С у с м і л ь х а д а в м е н і м а й ж е о д н а к о в и й р е з у л ь т а т д л я в і р м е н с ь к о ї п а р а ф і ї у 1 7 3 2 і 1793 роках. Розгляньмо тепер міський бюджет. Почнімо з домініальних доходів. У загальному податки приносили власникові міста 7025 злотих 22 г р о ш і . 1 4 9 Кожен г о с п о д а р щ о р о к у сплачував за п л о щ у під б у д и н к о м від 5-ти до 18-ти польських злотих, а комірник, незалежно в місті чи на п е р е д м і с т я х , по 3 злотих. В и н а й м а н н я к р а м н и ц ь с т а н и с л а в і в с ь к и м к у п ц е м ( п і д р а т у ш е ю ї х б у л о 19) п р и н о с и л о з а рік 4 1 1 2 зл., д а н и н а натурою - 50 зл. 12 гр., наймання будинків за контрактом - 3 5 0 8 зл., о р е н д а пропінаційна - 62 0 0 0 злотих. Д о д а в ш и наведені ц и ф р и , о т р и м а є м о суму 76 795 злотих і 16 гр. як річний дохід міста.150 Бажаючи перевести цю суму на т е п е р і ш н ю вартість, мусимо взяти за основу підрахунки Т Корзона,151 який вартість о д н о г о злотого польського з 1 7 8 6 - 1 7 9 3 років п р и р і в н ю є до 3,77 злотого сьогоднішнього, що майже дорівнює злотому ринському. Тепер перейдімо до міських фінансів. Книги надходжень і витрат за 1793 р. я не зумів з н а й т и . Зате мені до рук п о т р а п и л а «Ksiega r a c h u n k o w a » за 1 7 7 3 - 1 7 7 7 р о к и . 1 5 2 У 1 7 7 3 р. п о д а т о к з м і с т а с т а н о в и в 1488 зл. Д о х о д и п о х о д и л и : з податків від м і с т а і п е р е д м і с т ь , з подимного та частини оренди воскобійні. Це прибутки колишньої так званої лунарії, збільшені п о д а т к а м и . Ч е р е з п о г а н и й с т а н «Ksiegi rachunkowej" неможливо було д о б р е порахувати витрати за 1773 р. Але вкінці р а й ц і в и з н а л и , щ о війт н а л е ж н о відзвітував з а о т р и м а н і д о х о д и і підтвердили це в л а с н и м и п і д п и с а м и . Але ми з р о б и л и собі сумний висновок: підписи 12-ти

«мужів з м і с т а , п е р е д м і с т я і

Підзамча» від 20 січня 1 7 7 4 р. б у л и с п р а в о ю рук м і с ь к о г о п и с а р я О л е к с а н д р а М а н ь к о в с ь к о г о , а б і л я п р і з в и щ «мужів» с т о я л и д о б р е відомі нам х р е с т и к и . Це ж п о в т о р ю є т ь с я в п о д а л ь ш і р о к и : 1 7 7 5 р. р і ч н и й п р и б у т о к м і с т а з п о д а т к і в - 1 1 7 3 з л . І 3 г р . 1 7 7 5 р. річні в и т р а т и - 1 2 9 5 з л . 13 г р . п е р е в и т р а т и - 122 зл. 1776 р. п р и б у т к и - 1048 зл. 1776 р. в и т р а т и - 9 9 5 зл.

П е р е в и т р а т и у в и д а т к а х - в с у м і 53 з л . П о в е р н е н о п а н о в і в і й т о в і , який покрив їх з власних коштів. Коли 18 л ю т о г о 1777 р. райці та лавники підписували підтверджуючий документ, то вже о д и н з них п о с т а в и в в л а с н и й п і д п и с , біля р е ш т и далі с т о я т ь х р е с т и к и . 1 5 3

XIV. Монотонність життя н а ш о г о міста, що тривала після п е р ш о г о р о з п о д і л у П о л ь щ і , п е р е р в а л и події 1 8 0 9 р . З а Т и л ь з и т с ь к и м м и р н и м д о г о в о р о м ч а с т и н у п о л ь с ь к и х з е м е л ь , щ о б у л и під П р у с с і є ю , в и з н а л и н е з а л е ж н о ю , і в о н а д і с т а л а назву В а р ш а в с ь к о г о к н я з і в с т в а . Ця п о д і я с п р а в и л а п о т у ж н и й в п л и в н а інші ч а с т и н и к о л и ш н ь о ї П о л ь щ і . П'ята к о а л і ц і й н а в і й н а 1 8 0 9 р. з п о г л я д у на у ч а с т ь у ній А в с т р і ї з д а в а л о с я передрікала розширення Варшавського князівства землями, п р и є д н а н и м и після п е р ш о г о і т р е т ь о г о р о з п о д і л і в П о л ь щ і до Австрії. То коли к о р п у с а в с т р і й с ь к о г о війська з а р х и к н я з е м Ф е р д и н а н д о м в с т у п и в д о к н я з і в с т в а і з а й н я в В а р ш а в у , п о л ь с ь к і в і й с ь к а під п р о в о д о м к н я з я Йосифа Понятовського, просуваючись вгору правим берегом Вісли, в с т у п и л и в Галичину. Н е з а б а р о м усі б і л ь ш і м і с т а зі Л ь в о в о м , с т о л и ц е ю Галичини, б у л и зайняті п о л я к а м и . Нарешті війна д о с я г л а н а ш о г о закутка. 6 ч е р в н я 1809 р. 26 кінних стрільців під к е р і в н и ц т в о м с е р ж а н т а А н т о н а Ш у м л я н с ь к о г о п р и б у л и д о С т а н и с л а в о в а з б о к у Калуша. П е р е д Галицькою б р а м о ю вони розділилися на д в а з а г о н и : 12 осіб, п о п р и фортифікаційні мури, подалося на Заболотівське передмістя; д р у г и й з а г і н з 1 4 - т и о с і б в'їхав д о м і с т а ч е р е з Галицьку б р а м у , ш в и д к о м и н у в ринок і подався до Тисменицької брами, де стояло 50 австрійських в о я к і в під к о м а н д о ю п о р у ч н и к а Ґ а т в а н и . 1 5 4 Н е с п о д і в а н о з а х о п л е н і ж о в н і р и с к л а л и з б р о ю , а л ю д и , які ш в и д к о прибували, озброїлися австрійськими карабінами. Все відбулося за кількахвилин. Далі ц е й відділ г а л о п о м п у с т и в с я ч е р е з Т и с м е н и ц ь к е п е р е д м і с т я , біля З а б о л о т і в с ь к о г о о б ' є д н а в с я з п е р ш и м з а г о н о м , і р а з о м в о н и п о м ч а л и с я д о к о р ч м и , щ о н а в п р о т и г е б р е й с ь к о г о к л а д о в и щ а . Там р о з к в а р т и р у в а л о с я 50 піхотинців п о л к о в н и к а М у р м а н а і ЗО гусарів на чолі з п о р у ч н и к о м М а ґ і а р о м . П р и к о р ч м і , яка б у л а в л а с н і с т ю Каетана Городинського з Пацикова, відбулася сутичка. Австрійська піхота с т р і л я л а з вікон, а г у с а р и в е л и бій на д о р о з і . З п о л ь с ь к о ї с т о р о н и загинув о д и н стрілець, а зі с т о р о н и австріяків - д в о є гусарів. П і с л я ц ь о г о п о р у ч н и к М а ґ і а р в і д с т у п и в у бік Т и с м е н и ц і , щ о б т а м

з ' є д н а т и с я з т и л о в и м к о р п у с о м князя Гогенлое, що п е р е б у в а в під к о м а н д о ю г е н е р а л а К е с с л е р а . Ц е й к о р п у с в і д с т у п а в від С т а н и с л а в о в а через Т и с м е н и ц ю і Тлумач до С е м и г о р о д у . Після відступу кінноти склала з б р о ю і з д а л а с я піхота, оточена л ю д ь м и , щ о п о с п і ш а л и н а д о п о м о г у с т р і л ь ц я м . У місті д у ж е у р о ч и с т о приймали переможців. Все населення в и й ш л о назустріч, а ввечері в і д б у л а с я і л ю м і н а ц і я . Під в е ч і р т о г о с а м о г о д н я п р и б у л о щ е д е к і л ь к а д е с я т к і в с т р і л ь ц і в під п р о в о д о м Ґ о р д з і ц ь к о г о . Н е з а б а р о м п о л ь с ь к и й з б р о й н и й загін у Станиславові зріс до 4 0 0 осіб. Начальник о к р у г и Лузан та циркулярні комісари з а л и ш и л и місто. Каетан Городинський з Пацикова, у п о в н о в а ж е н и й Ц е н т р а л ь н о ю народною Радою у Львові, зайнявся організацією урядової влади. В з а й н я т и х в і й с ь к а м и В а р ш а в с ь к о г о к н я з і в с т в а ч а с т и н а х Галичини в о н а керувалася р о з п о р я д ж е н н я м и князя Й о с и ф а П о н я т о в с ь к о г о від 2 ч е р в н я 1809 р. у В ж е с н і . О с н о в н и м п р о д о в ж е н н я м ц ь о г о р о з п о р я д ж е н н я б у л а відозва генерала О л е к с а н д р а Рожнецького, інспектора кавалерії, видана у Л ь в о в і . Н а о с н о в і п е р ш о г о п а р а г р а ф а цієї в і д о з в и всі ч и н о в н и к и т и м ч а с о в о з а л и ш а ю т ь с я н а с в о ї х місцях, які з а й м а л и п е р е д к а м п а н і є ю ; за д р у г и м параграфом до магістратури належало залучати місцевих г р о м а д я н , які д о п о м а г а л и б т и м ч а с о в і й владі. А що начальник Станиславівського циркулу та комісари покинули свої місця, то в п е р ш у чергу необхідно було зорганізувати тимчасове о б в о д о в е у п р а в л і н н я . На чолі о б в о д о в о ї влади с т а л и : Каетан Городинський з П а ц и к о в а , б а р о н Рох Чехович з Палагич і Тадеуш Мисловський із Зубрця. З-поміж власників земель о б р а н о комісарів. Деякі о д я г л и м у н д и р и з п о л ь с ь к и х ч а с і в . В с ю д и з в е р т а в н а с е б е у в а г у поважний Пшилуський з Сапогова, який як барський конфедерат п о в с ю д и з ' я в л я в с я в м у н д и р і цієї к о н ф е д е р а ц і ї . Польське управління у Станиславові т р и в а л о м а й ж е до кінця липня. В половині цього місяця повернувся корпус князя Гогенлое з Семигороду

під

керівництвом

генерала

Мерфельда.

Між

С т а н и с л а в о в о м і Т и с м е н и ц е ю , під с е л о м П і д п е ч а р а м и в і д б у л а с я б и т в а між в і д д і л о м п о л ь с ь к и х в і й с ь к т а з н а ч н о б і л ь ш и м и а в с т р і й с ь к и м и с и л а м и . Кілька д е с я т к і в л ю д е й п о т р а п и л о у п о л о н , а р е ш т а в і д с т у п и л а під М и к и т и н ц і . Польські стрільці під к о м а н д о ю м а й о р а Обуха п р о т р и м а л и с я ще д е я к и й час у С т а н и с л а в о в і , а потім через С т р и й в і д с т у п и л и д о Л ь в о в а . Так з а к і н ч и в с я п о х і д в і й с ь к В а р ш а в с ь к о г о князівства на Покуття. Це - г і д н и й у в а г и е п і з о д у війні 1809 р.'55

О д н и м з н а й в а ж л и в і ш и х наслідків цієї кампанії було з н е с е н н я м у р і в , щ о о т о ч у в а л и м і с т о . Ц е й акт в і д б у в с я н а в и м о г у Росії. Н а о с н о в і н а й в и щ о г о розпорядження 1809 р. Станиславів перестав існувати як ф о р т е ц я . Від 1812 р. почали н и щ и т и б а ш т и , м у р и , з а с и п а т и р о в и . В такий спосіб місто злилося з передмістями. Серед тиші наступних років, що переривалася д в о р а з о в и м п е р е б у в а н н я м ц і с а р я Ф р а н ц а І у 1 8 1 7 р. і 1 8 2 3 р., м і с т о р о з в и в а л о с я головним чином усередині. Через знесення фортифікацій усунено одну з важливих п е р е ш к о д розростання. З погляду чистоти і порядку б р у к у в а н н я т а о с в і т л е н н я р о б и л о з н а ч н и й п о с т у п . Навіть такі н е щ а с т я , як п о ж е ж і в 1 8 2 6 , 1 8 2 7 і 1 8 3 5 р о к а х та а з і й с ь к а х о л е р а у 1 8 3 1 р., ж е р т в о ю якої стало кілька тисяч л ю д е й , не змогли з у п и н и т и Станиславів на дорозі до розвитку. О д н і є ю з найсприятливіших умов б у л а д о с т а т н я кількість б у д і в е л ь н о г о матеріалу. А д ж е з В о в ч и н е ц ь к о ї г о р и , р о з т а ш о в а н о ї за півмилі від м і с т а , в необхідній кількості постачали гіпсове каміння та вапно. Незаперечні заслуги в упорядкуванні і прикрашенні міста належать д в о м старостам - Францішкові Краттеру та Казимирові Мільбахеру. П е р ш и й , з а й м а ю ч и посаду с т а р о с т и з 1821 по 1833 роки, розпочав будівництво д о р о г и через Делятин і Микуличин на У г о р щ и н у , яку з а к і н ч и л и в 1 8 4 7 р., н е м а л о с п р и ч и н и в с я д о

Дорога доЯремчі 64

пожвавлення торгівлі в цілому Покутті, а т и м с а м и м і в Станиславові. С т а р а н н я м и й о г о н а с т у п н и к а К а з и м и р а М і л ь б а х е р а з а к л а д е н о нові вулиці, відреставровано гімназійний костел, на основі пожертвувань п о б у д о в а н о «загальну л і к а р н ю Ф е р д и н а н д а » (від імені т о г о ч а с н о г о г у б е р н а т о р а Галичини а р х и к н я з я Ф е р д и н а н д а д ' Е с т е ) . У 1 8 3 7 р . м і с т о своїм коштом встановило бронзовий пам'ятник цісареві Францу І роботи п р о ф е с о р а Ш а л л е р а з Відня. З великим хвилюванням населення Станиславова слідкувало за подіями 1830 та 1831

років, що відбувалися в К о н г р е с о в о м у

королівстві. Над Віслою та Бугом ш и р о к о ю рікою лилася кров за здійснення прагнень нашого народу. Молодь поспішала за кордон, щ о б д і я м и д о в е с т и г а р я ч у л ю б о в д о б а т ь к і в щ и н и . З і 131 г і м н а з и с т а , в и к л ю ч е н о г о з навчальних закладів Галичини за у ч а с т ь у п о в с т а н н і 1831 р., б а г а т о б у л о з і С т а н и с л а в о в а . 1 5 6 Незабаром мешканці нашого міста отримали можливість виявити с в о ю прихильність до с п р а в и через о с о б у о д н о г о з вояків і меча, і п е р а , яких б у л о б а г а т о в ц ь о м у п а м ' я т н о м у р о ц і . М а в р и к і й Ґ о с л а в с ь к и й , «співець Поділля», п р и б у в ш и з Ф р а н ц і ї в т о в а р и с т в і так званих партизанів, мав намір через Галичину д і с т а т и с я до р о с і й с ь к о г о Поділля. Ці намагання потягнули за с о б о ю численні а р е ш т и . 1 5 7 Серед заарештованих опинився

Маврикій

Ґославський,

ув'язнений спочатку в Заліщиках, а потім перевезений у Станиславів

Вулиця Ґославського 65

під п р и б р а н и м іменем Маврикія Ясінського.158 С т а р о с т а Казимир М і л ь б а х е р н е тільки н е м а в ані к р и х т и ж а л ю д о в ' я з н я , але « у т р у д н ю в а в будь-які зв'язки з з е м л я к а м и , що хотіли й о м у д о п о м о г т и в час х в о р о б и , д у ж е с т р о г о з н и м п о в о д и в с я і трактував як злочинця».159 Слабий організм і надмірна вразливість спричинилися до нервової гарячки і с м е р т і М. Ґославського, яка настала 17 л и с т о п а д а 1834 року. С т а р о с т а Мільбахер мав намір с к р и т и звістку п р о й о г о с м е р т ь , а тіло «в п р о с т і й білій труні» т а є м н о в и н е с т и з т ю р е м н о ї каплиці на кладовище. О д н а к с т а л о с я з о в с і м і н а к ш е . С т а р а н н я м и Теофіла В і с ь н о в с ь к о г о в д а л о с я п е р е о д я г н у т и н е б і ж ч и к а в у л а н с ь к и й м у н д и р , у я к о м у він воював під Гороховом. 19 л и с т о п а д а в присутності місцевих мешканців і шляхти похорон проводив греко-католицький п р о б о щ с в я щ е н и к П о ґ л о д о в с ь к и й . 1 6 0 Н а к л а д о в и щ і , коли підняли віко т р у н и , всі п о б а ч и л и п о м е р л о г о в м у н д и р і п о л ь с ь к о г о улана - « з в о р у ш е н н я присутніх описати неможливо». Імені М а в р и ц і я Ґославського, й о г о терпінь і смерті в ув'язненні мешканці Станиславова не забули. 20 вересня 1875 р. на його могилі було встановлено гарний надгробок, а місцева молодь щорічно на З а д у ш н і д н і в і д д а є ч е с т ь в о я к о в і і п о е т о в і . 1 6 1 Події у 1 8 4 8 р. в и к л и к а л и с и л ь н і н а р о д н о - п о л і т и ч н і р у х и в цілій к р а ї н і та п р о б у д и л и в і р у у к р а щ е м а й б у т н є , що дуже занепала після катастрофи 1846 р. 14 квітня 1 8 4 8 р. з ініціативи кількох д е с я т к і в ш а н о в а н и х г р о м а д я н у Л ь в о в і с т в о р и л а с я Ц е н т р а л ь н а Рада (пізніше « Ц е н т р а л ь н и й комітет»). За прикладом столиці на провінції теж почали с т в о р ю в а т и окружні та п о в і т о в і Р а д и , які с п і л к у в а л и с я з Ц е н т р а л ь н о ю Р а д о ю ч е р е з к о р е с п о н д е н ц і й н и й відділ, що існував п р и ній. Місто Станиславів через с в о г о п р е д с т а в н и к а , в и б р а н о г о н а с е й м , в и з н а л о Раду центральну або народну. 8 травня 1848 р. с т в о р е н о станиславівську о к р у ж н у Р а д у . 1 6 2 У п е р ш і й в і д о з в і ц і є ї Р а д и від 1 0 т р а в н я п і д п и с а л а с я з н а ч н а кількість у к р а ї н с ь к и х с в я щ е н и к і в із з а с т е р е ж е н н я м , - « м а й б у т н є українського народу будуємо тільки о б ' є д н а в ш и с ь з братнім п о л ь с ь к и м н а р о д о м і б у д ь - я к о м у с е п а р а т и з м о в і , н е з а л е ж н о від й о г о походження, будемо чинити опір». О д н и м з найважливіших заходів місцевої окружної Ради, як відповідь на заклик с т о л и ц і , стало кількісне з б і л ь ш е н н я національної гвардії. Станиславівська ґвардія, до якої охоче вступала інтелігенція т а м о л о д і ш л я х т и ч і з о к о л и ц ь , с к л а д а л а с я з д в о х в і д д і л і в : к і н н о т и під 66

Вулиця Антоневича керівництвом Миколи Болоза Антоневича та піхоти, якою керував майор наполеонівських військ Антон Жолубовський. Загальна кількість м і с ц е в о ї н а р о д н о ї г в а р д і ї н е п е р е в и щ у в а л а 3 0 0 о с і б . За п р и к л а д о м Л ь в о в а ЗО т р а в н я 1 8 4 8 р. у С т а н и с л а в о в і с т в о р и л и М а л у у к р а ї н с ь к у Раду, в и к о н а в ч а в л а д а я к о ї с к л а д а л а с я з в і д д і л у у 12 ч л е н і в . В з а г а л ь н о м у п о л і т и ч н е ж и т т я н а ш о г о м і с т а в т о й час в и р у в а л о . Д о к а з о м ц ь о г о с л у ж и т ь с т в о р е н н я п е р ш о г о д р у к о в а н о г о о р г а н у під н а з в о ю «Dziennik S t a n i s ł a w o w s k i " , я к и й п р о і с н у в а в з 2 в е р е с н я п о 2 8 жовтня цього року.

163

Діяли тут д в а жіночі т о в а р и с т в а : «Товариство

польок» (з п о л і т и ч н и м у х и л о м ) та « О б ' є д н а н н я д а м » . 29 в е р е с н я 1848 р. в Станиславові відбувся з'їзд г р о м а д я н о к , скликаний м і с ц е в о ю о к р у ж н о ю Радою. З і б р а л о с я близько 100 пань, Що о д н о г о л о с н о п о с т а н о в и л и в с т у п и т и до «Товариства польок», яке вже від т р а в н я і с н у в а л о під к е р і в н и ц т в о м п. М а р і ї Л е с ь н є в и ч о в о ї , Що правдоподібно проживала у Львові. М е т о ю товариства було «несення освіти в народ» і с т в о р е н н я «народної каси», щ о б мати напоготові грошові засоби на потреби батьківщини. Окружний відділ, с т в о р е н и й з с а м и х пань, мав керувати д і я м и і с п р а в а м и «Товариства

польок».164

І с н у в а н н я н а р о д н о ї Гвардії, в и з н а н е к о н с т и т у ц і є ю в з а г а л ь н о м у , але у п р а в о в о м у в і д н о ш е н н і не з о в с і м чітко в и р а ж е н е , було з Коли 67

багатьох поглядів уряду небажане. З метою її розв'язання до С т а н и с л а в с в а п р и б у в у р я д о в и й к о м і с а р з н а м і с н и ц т в а Граф Л е о н Тун.165 Звістка про це викликала величезне незадоволення, але не привела до негативних наслідків завдяки такту і поміркованості старости Фестенбурґа. Побачивши це, комісар засвідчив, що з р о б и т ь крайовому уряду, представлення з п р о п о з и ц і є ю з б е р е г т и місцеву народну Гвардію. На звістку про події у Львові туди р у ш и л а станиславівська кінна г в а р д і я під п р о в о д о м М . А н т о н е в и ч а . Д і з н а в ш и с ь п р о б о м б а р д у в а н н я столиці краю 2 л и с т о п а д а , вони повернули назад. Після львівських п о д і й р о з з б р о є н н я м і с ц е в о ї Гвардії б у л о н е у н и к н и м , щ о і в і д б у л о с я п р о т я г о м л и с т о п а д а при активній участі с т а р о с т и Н е у с с е р а . Після п р о г о л о ш е н н я к о н с т и т у ц і ї т у т в і д б у л и с я п е р ш і в и б о р и д о д е р ж а в н о ї Ради. З і с т а н и с л а в і в с ь к о г о о к р у г у п о с л о м о б р а л и п р о ф е с о р а місцевої гімназії Євстахія П р о к о п ч и ц я , який після вибуху у Відні р е в о л ю ц і ї і п е р е н е с е н н я Ради в К р о м е р и ж п о к и н у в с т о л и ц ю монархії. 1 6 6 ЗО л и с т о п а д а 1848 р. в н а ш о м у місті п р о й ш л и повторні в и б о р и до д е р ж а в н о ї Ради, що п е р е б у в а л а на т о й час в Кромерижу. П о с л о м о б р а н о Абрахама Ґальперна, який з г о д о м склав свій мандат. 2 9 в е р е с н я 1855 р . в с т а н о в и щ і н а ш и х міст п р о й ш л и значні з м і н и . На основі нового розпорядження, названого провізоричним, міське самоуправління зазнало значного обмеження,167 а магістратам в і д і б р а л и п р а в о н а с у д о в у владу. В и к о н а н н я ю р и с д и к ц і ї д о в і р е н о установам, визначеним урядом. Чиновників, що належали до колишніх магістратів, в значній мірі залучено до р о б о т и в н о в о у т в о р е н и х закладах. Значно звужено поле діяльності ґмін. їм з а л и ш и л и : р о з п о р я д ж е н н я с в о є ю в л а с н і с т ю , а т а к о ж власність д о б р о д і й н и х т о в а р и с т в , в и к о н а н н я обов'язків адміністративної поліціїв межах міських ґмін; надання к в а р т и р д л я в і й с ь к а ; підвод, з а л а г о д ж е н н я к о р е с п о н д е н ц і ї т а і н ш и х д о п о м і ж н и х дій, що належать до проведення набору у військо. Провізоричний статут поділяв міста на три класи відповідно до їхмаєтностей: 1-й к л а с з р і ч н и м п р и б у т к о м в и щ е 20 0 0 0 ; ІІ-й к л а с з р і ч н и м п р и б у т к о м н и ж ч е 2 0 0 0 0 і д о 8 0 0 0 ; І І І - й к л а с всі і н ш і . С т а н и с л а в і в з а р а х у в а л и д о м і с т 1-го класу. Ґ м і н н е у п р а в л і н н я складалося з начальника, двох асесорів, одного секретаря, о д н о г о касира, трьох писарів, будівничого і 20 поліцейських. Б у р м и с т р а 68

о б и р а в ґмінний відділ з-поміж с е б е а б о членів ґміни після ч о г о за посередництвом обводового управління його представляли намісництву на затвердження. Права і обов'язки бурмистрів, колишніх магістратів, повністю п е р е й ш л и на начальників нових ґмінних управлінь. А с с е с о р і в о б и р а в ґмінний у р я д більшістю голосів під керівництвом начальника ґміни; к а с и р а і писарів висував уряд міської ґміни. Вибір асесорів писарів та касира мусив бути підтверджений окружним у р я д о м . Крім цього, ґміна о б и р а л а собі крайового адвоката, якого затверджувало намісництво за посередництвом окружного уряду. В й о г о обов'язки входило п р о в е д е н н я цивільних процесів, залагодження ґмінних справ, наприклад: укладання к о н т р а к т і в з д е р ж а в н и м и у с т а н о в а м и а б о п р и в а т н и м и о с о б а м и і т. д. У р о ч и с т о ю подією в житті міста було відзначення й о г о 200-ліття у 1 8 6 2 р . Усі п о в е р х и р а т у ш і б у л и я с к р а в о о с в і т л е н і і п р и к р а ш е н і численними транспорантами.

Поет Мечислав Романовський,

в и х о в а н е ц ь с т а н и с л а в і в с ь к о ї гімназії, о с п і в а в ц ю п о д і ю в п о е т и ч н о м у творі під н а з в о ю «Булава Станіслава Ревери Потоцького». К о н с т и т у ц і й н а е р а , і н а в ґ у р о в а н а ж о в т н е в и м д и п л о м о м від 2 0 ж о в т н я 1 8 6 0 р., в и к л и к а л а в е л и к е п о ж в а в л е н н я в краї т а р о з б у д и л а політичне життя. Розширення міського самоуправління, дуже обмеженого провізоричним уставом, було одним з найважливіших вимог наших міст та містечок. Незабаром ці бажання здійснилися. Після в и д а н н я д е р ж а в н о г о ґ м і н н о г о статуту 5 б е р е з н я 1862 р. та

Вулиця Романовського 69

крайового статуту 12 с е р п н я 1866 р. міська влада о т р и м а л а ш и р о к е самоврядування. Це відкривало місту широке поле діяльності та можливості ш в и д ш о г о матеріального розвитку, с п р и я л о піднесенню розумово морального рівня, зважаючи на впровадження польської м о в и в ш к о л а х , судах, а д м і н і с т р а ц і ї . С т а н и с л а в о в у н е в і д р а з у в д а л о с я п р и с т у п и т и до використання нових змін в міському самоврядуванні. 28 в е р е с н я 1868 р. на н а ш е місто впало велике н е щ а с т я - н е б а ч е н а з а с в о ї м и р о з м і р а м и п о ж е ж а , від я к о ї п о т е р п і в м а й ж е в е с ь р и н о к , ратуша і найкраще забудовані вулиці. Ш в и д к о м у виходу з такої важкої ситуації Станиславів в значній мірі завдячував енергії та п і д п р и є м л и в о с т і б у р м и с т р а Гната Камінського, багаторічного посла до крайового сейму і державної Ради. М і с ь к а ґміна взяла півмільйонну позику, п о р у ч е н у с е й м о в о ю у х в а л о ю 2 6 л и с т о п а д а 1 8 6 8 p., а с т а р а н н я м и д - р а К а м і н с ь к о г о , п р и підтримці міністра фінансів, вдалося о к р е м и м уставом державної Ради о т р и м а т и дозвіл на л о т е р е й н у позику. На основі н а й в и щ о г о розпорядження лотерейні позики попередньо були скасовані. Завдяки цим та іншим заходам місто почало швидко підніматися з в о г н я н о ї к а т а с т р о ф и . У 1 8 7 5 р . під ч а с п р о м и с л о в о ї в и с т а в к и , г о с т і , що прибули зі східної частини краю у Станиславів, майже не з а у в а ж и л и слідів недавньої п о ж е ж і . З цього часу н а ш е місто в и с у в а є т ь с я н а т р е т є м і с ц е в Галичині ( п і с л я Л ь в о в а і К р а к о в а ) , я к щ о не за кількістю мешканців, то за ч и с т о т о ю і п о р я д к о м , газовим о с в і т л е н н я м (від 1876 p.), д о б р о ю б р у к і в к о ю т а т р о т у а р а м и , ' 6 8 зосередженням духовних та матеріальних інтересів.'69 Н е о б х і д н о в и з н а т и , щ о д о в і д р о д ж е н н я н а ш о г о м і с т а після п о ж е ж і 1868 р. немало спричинилася прихильність зараз пануючого м о н а р х а . Т о ж , к о л и у 1 8 8 0 р., п і д ч а с п а м ' я т н о ї п о д о р о ж і п о Галичині ц і с а р Ф р а н ц Й о с и ф з у п и н и в с я н а м і с ц е в о м у в о к з а л і , ' 7 0 й о г о вітав ч и с л е н н и й н а т о в п , а д - р Гнат К а м і н с ь к и й у с в о є м у п р и в і т а н н і в к а з а в на «відроджене місто» як наслідок т у р б о т и та л а с к и м о н а р ш о ї . Д о н е п е р е л і ч е н и х п о д і й , щ о с т а л и с ь п р о т я г о м кількох о с т а н н і х р о к і в , н а л е ж и т ь в і д з н а ч е н н я 2 0 0 - л і т н ь о ї р і ч н и ц і б и т в и к о р о л я Я н а III під В і д н е м . Пам'яткою п р о це з а л и ш а т ь с я дві м а р м у р о в і таблиці (з польським та українським написом), вмуровані по обидві с т о р о н и д в е р е й латинського костелу, що нагадують про героїчну с м е р т ь на полі б и т в и під Віднем Станіслава П о т о ц ь к о г о , с т а р о с т и г а л и ц ь к о г о , с и н а засновника міста. До значних подій відноситься створення у Станиславові грекокатолицького єпископату, на о с н о в і цісарської п о с т а н о в и від 2 січня 1 8 8 4 р.; ф а к т и ч н о в о н о і с н у в а л о ще з 1 8 5 0 р. П а м ' я т н и м в і с т о р і ї м і с т а 70

Вулиця Пелеша стало п р о г о л о ш е н н я п е р ш и м є п и с к о п о м Юліана П е л е ш а , щ о відбулося 10 січня 1 8 8 6 р. у п р и с у т н о с т і в е л и к о ї кількості м і с ц е в и х м е ш к а н ц і в та п р и б у л и х з н а й в і д д а л е н і ш и х куточків к р а ю , п р е д с т а в н и к і в всіх о б р я д і в , які в і т а л и н о в о г о д о с т о й н и к а у к р а ї н с ь к о ї Ц е р к в и , я к з а п о р у к у спокійного і у л а г о д ж е н о г о співіснування двох братніх народів. У С т а н и с л а в о в і н а р о д и л и с я т а к і в и д а т н і л ю д и : Яків В а л е р і а н Т у м а н о в и ч , в і р м е н с ь к и й а р х і є п и с к о п ( 1 7 1 3 р . н.), Ф р а н ц і ш е к Захаріясевич - (від 1835 р. є п и с к о п Т а р н о в с ь к и й , з 1840 є п и с к о п Перемишля) відомий з багатьох історичних та теологічних праць (1770-1845); священик Кароль Антонович, релігійний оратор та поет (1807 р. н ) ; священник Садок Барони, автор багатьох історичних м о н о г р а ф і й ( 1 8 1 4 р . н.); А л ь б і н Д у н а є в с ь к и й , є п и с к о п к р а к і в с ь к и й ( 1 8 1 7 р. н.); Юліан Д у н а є в с ь к и й , т е п е р і ш н і й м і н і с т р ф і н а н с і в П р е д л і т а в і ї ( 1 8 2 5 р . н . ) ; Я н Л а м а , г у м о р и с т т а п р о з а ї к ( 1 8 3 8 р . н.). У Станиславові померли або принаймні на місцевому цвинтарі поховані: М а в р и ц і й Ґ о с л а в с ь к и й , учасник повстання 1831 p., поет(«співець Поділля»), п о м е р 17 л и с т о п а д а 1834 p., Кароль Свідзінський ( п о м е р в 1877 р.), автор поетичних творів малих ф о р м , що вийшли о к р е м о ю збіркою; Людвік де Л а в е ( п о м е р у 1881 p.), п р о ф е с о р в и щ о ї реальної ш к о л и у С т а н и с л а в о в і , а в т о р к о р о т к о ї історії П о л ь щ і т а кількох і с т о р и ч н и х т а філософських нарисів; М и к о л а Болоз Антонович ( 1 8 0 4 - 1 8 8 5 ) , п о р у ч н и к з 1831 p., н а г о р о д ж е н и й о р д е н о м «Virtuti militari», о ч о л ю в а в у 1 8 4 8 р. Станиславівську н а р о д н у ґвардію, а в т о р «Anny Oswiecimowny», переклав «Ariela A k o s t y » Гузкова, б у в б л и з ь к и м д о Й.І. К р а ш е в с ь к о г о ; Є в г е н Желехівський ( п о м е р у 1885 p.), п р о ф е с о р місцевої гімназії, автор руськонімецького с л о в н и к а - «Малорусько-німецький словар». 71

Панорама міста

ГЕОГРАФІЯ І СТАТИСТИКА S t a n i s ł a w ó w (руською - Станиславів, л а т и н о ю - Stanislaopolis, н і м е ц ь к о ю - Stanislau) - до 23 січня 1 8 6 7 року о к р у ж н е місто, а потім повітове Східної Галичини; д а в н і ш е л е ж а в в Галицькому повіті, в землі з т а к о ю ж н а з в о ю , щ о с т а н о в и л а частину Руського воєводства. Станиславів л е ж и т ь н а 48°55 північної ш и р о т и т а 42°23 східної д о в г о т и з а Ф е р р о , 1 7 1 на відстані 140 км від Львова та 126 км від Чернівців. Після Львова та Кракова належить до найкраще збудованих і найчистіших міст Галичини. Р о з т а ш о в а н и й п о с е р е д к р а с и в о ї і з д о р о в о ї р і в н и н и , яку п е р е т и н а ю т ь дві Бистриці: Солотвинська і Надвірнянська. За географічним розташуванням Станиславів володіє всіма умовами для розвитку і є столицею цілого Покуття. Утворення або перенесення в Станиславів різних урядових і н с т и т у ц і й , з а с н у в а н н я н о в и х н а у к о в и х закладів т а т о в а р и с т в , т о р г і в л я та дві залізниці: Л ь в і в с ь к о - Ч е р н і в е ц ь к о - Я с ь к а і так звана Трансверсальна (державна) - все це останнім часом с п р и ч и н и л о с я до розвитку міста і зростання населення. Місто займає площу у 950 квадратних морґів. Міський кадастр становив 1857 морґів, і 1287 квадратних сажнів.172 В його межах знаходяться ґрунти таких категорій: Ґрунтів продуктивних - 1590 морґів 838 сажнів непродуктивних 72

- 1 4 2 сажні.

Територія, зайнята будівлями та подвір'ями - 157 морґів 1421 сажнів Неужиток (не зайняті) - 109 морґів 4 8 6 сажнів. С т а н и с л а в і в п о д і л е н и й на п'ять д і л ь н и ц ь : с е р е д м і с т я і ч о т и р и п е р е д м і с т я , а с а м е З а б о л о т і в с ь к е . Т и с м е н и ц ь к е , Л и с е ц ь к е , Галицьке. В місті є 45 вулиць, д е с я т ь п л о щ , 1 2 5 7 б у д и н к і в .

173

Н а с е л е н н я . З г і д н о з п е р е п и с о м від 31 г р у д н я 1880 р. кількість населення С т а н и с л а в о в а с т а н о в и л а 18 6 2 6 цивільних осіб, з них 9 2 8 5 чоловіків та 9 3 4 1 ж і н к а . У т и ж н е в и х с а н і т а р н и х з в і т а х ц е н т р а л ь н о ї статистичної комісії за січень 1886 р о к у п о д а н о - у С т а н и с л а в о в і б і л ь ш е 2 0 0 0 0 м е ш к а н ц і в . В д а н и й час в і й с ь к о в а к о м а н д а с к л а д а є т ь с я з 1000 осіб.174 Зростання населення представлено наступними цифрами: У 1 8 4 9 р. в С т а н и с л а в о в і 11 0 0 0 м е ш к а н ц і в . 1 8 6 9 р. 14 7 8 6 . 1 8 8 0 р. 18 6 2 6 . Приріст населення Станиславова п р о т я г о м 1 8 7 5 - 1 8 8 3 років за підрахунками Адріана Бальбі становив 2 4 , 9 % . 1 7 5 За кількістю населення Станиславів займає восьме місце с е р е д галицьких міст: Львів ( 1 0 9 7 4 6 ) , К р а к і в ( 6 6 0 9 5 ) , Т е р н о п і л ь ( 2 5 8 1 9 ) , Т а р н у в ( 2 4 6 2 7 ) , Коломия (23 109), Перемишль (22 040), Б р о д и (20 071). Відповідно до віросповідання було: У 1 8 6 9 р.

відсоток

Римо-католиків-4221

28,5%

Греко-католиків-2236

15,1%

Вірмено-католиків-55

0,3%

Інших в и з н а н ь - 1 8 6

1,2%

Визнання М о й с е е в о г о - 8 . 0 8 8 Всього

54,7%

14 786

У 1 8 8 0 р. Римо-католиків-5584

29,9%

Греко-католиків-2793

14,8%

Вірмено-католиків-90

0,4%

Греко-орієнталістів-1

Є в а н г е л і с т і в а у ґ с б у р з ь к и х - 126

0.6%

Євангелістів гельвецького визнання - 8

Англіканів-

Юдеїв-

10.023

Всього

53.8%

18 626 73

В товариському житті польську мову вживало 9 7 3 4 о с о б и , руську - 1 6 4 3 , н і м е ц ь к у - 6 9 9 8 , ч е с ь к у - 4 2 , с л о в е н с ь к у - 1, у г о р с ь к у - 1, і т а л і й с ь к у - 1. За рівнем освіченості: 7 5 1 6 ( 4 1 5 1 чоловік та 3 3 6 5 жінок) вміють читати і п и с а т и ; 519 (225 чоловіків і 2 9 4 жінки) вміють тільки читати; 10 591 (4 9 0 9 чоловіків та 5 6 8 2 жінки) не вміють ні читати, ні п и с а т и . С л і п и х б у л о 16, г л у х о н і м и х - 7, б о ж е в і л ь н и х - 1, і д і о т і в - 2.

ТОПОГРАФІЯ, СТАРОДАВНІ УКРІПЛЕННЯ, НАЙВАЖЛИВІШІ БУДІВЛІ, ПАМ'ЯТНИКИ ТА ГЕРБ МІСТА Ринок знаходиться майже в центрі міста і є найкращою його частиною. Це гарна площа прямокутної ф о р м и з ратушею посередині. Від ринку в різні н а п р я м к и через с е р е д м і с т я і до п е р е д м і с т ь розходяться короткі, але д о б р е забудовані вулиці. Через передмістя, які к о л и с ь б у л и в і д г о р о д ж е н і м у р а м и і в а л а м и , т я г н у т ь с я д о в г і в у л и ц і , що ведуть за межі міста, в деяких місцях вони сполучаються невеликими

провулками.

Середмістя та найближчі частини

п е р е д м і с т ь у певній мірі м а ю т ь вигляд в е л и к о г о міста: м а й ж е всі забудовані кілька п о в е р х о в и м и к а м ' я н и ц я м и . З о в с і м інакше виглядають передмістя. Будинки невеликі дерев'яні з верандами, віддалені від вулиці, р о з т а ш о в а н і в г л и б и н і г о р о д і в . Цей с т и л ь

Площа Ринок 74

Вулиця Собесъкого будівництва занесли в Станиславів вірмени, що за східним звичаєм х о в а л и с в о ї ж и т л а від ц і к а в о г о о к а . О д н а к к і л ь к і с т ь ц и х б у д и н к і в , характерних для нашого міста, з кожним роком зменшується, уступаючи с в о є місце к а м ' я н и м будинкам без с т и л ю і смаку. До найкраще забудованих частин міста належать: ринок, площа Потоцького, площа Франца, оздоблена б р о н з о в о ю постаттю цісаря Ф р а н ц а І, п л о щ а Ф р а н ц а - Й о с и ф а і ще н е з а в е р ш е н а п л о щ а М і ц к е в и ч а . З більших вулиць на увагу заслуговують: Карпінського, Вірменська, Заболотівська, Камінського (вузька Заболотівська), Сапєжинська (Тисменицька), З о с и н а Воля (Каліцька), Голуховського (Середня), Липова, Собєського (Широка), Казимирівська (Брукована, раніше Вірменська), Б е л ь в е д е р с ь к а , С е д е л ь м а є р і в с ь к а , Галицька, Ґ а з о в а і т . д. Ф о р т и ф і к а ц і ї С т а н и с л а в о в а були збудовані за Андрія Потоцького Ф р а н с у а Корассіні з Авіньйону, п і д п о л к о в н и к о м пішої н а д в і р н о ї Гвардії. Згодом їх значно удосконалив і р о з ш и р и в за с и с т е м о ю Вобана Станіслав Потоцький, с и н И о с и ф а , гетьмана великого к о р о н н о г о . М у р и , що колись оточували н а ш е місто, будували з цегли, а б р а м и з каменя. Мали вони продовгувату форму, звужуючись до півдня, до Тисменицької б р а м и (або Кам'янецької), оточували навколо замок, а потім в п о п е р е к п е р е т и н а л и вул. Ш п и т а л ь н у , ішли поза к о с т е л о м і 75

м о н а с т и р е м отців тринітарів (зараз о б в о д о в и й суд), поза вірменським костелом, проходили через вулицю Вірменську (де знаходилася Вірменська або Заболотівська хвіртка, що вела на Заболотівське передмістя), на площу Міцкевича, де вклинювалися в город п . Л е п к о в і ч о в о ї , п о т і м о х о п и в ш и б і л ь ш у ч а с т и н у цієї п л о щ і , п о в е р т а л и до вулиці Ґ о с л а в с ь к о г о , а через неї в п о п е р е к на п л о щ у П о т о ц ь к о г о , охоплюючи

божницю (синаґоґу),

залишаючи

зовні

казарми

теперішньої пожежної охорони. Через площу Потоцького тягнулися далі до кам'яниці п. Бардашової, а на перетині вулиці Карпінського м а л и Т и с м е н и ц ь к у браму. Далі оточували м о н а с т и р і к о с т е л отців єзуїтів, ( т е п е р г р е к о - к а т о л и ц ь к а к а т е д р а і гімназія), п е р е р і з а л и в у л и ц ю Ф е р д и н а н д а , власність п. Свенціцького, оточували ф а р н и й костел і л а т и н с ь к е п р о б о с т в о , а п р о х о д я ч и ч е р е з в у л и ц ю Галицьку д о з б р о я р н і ( т е п е р в ' я з н и ц я ) у т в о р ю в а л и н а півночі Галицьку а б о Л ь в і в с ь к у б р а м у . Нарешті, оперезавши теперішню тюрму і відрізавши частину Тринітарської площі, д о с я г а л и замку на розі т е п е р і ш н ь о г о г о р о д у і військового шпиталю. Брами були муровані, вгорі завершувалися вежами. Навколо мурів т я г н у л и с я земляні вали, а за валами - р о в и . О ч е в и д е ц ь так о п и с у є станиславівські фортифікації:'76 «Місто Станиславів на т о й час було фортецею, оточували його фортифікаційні мури з червоної цегли, що мають о б о р о н н е призначення, глибокі та широкі р о в и в і д д і л я л и м і с т о від п е р е д м і с т ь і т і л ь к и д о в г и м и , п е р е к и н у т и м и ч е р е з рови, мостами можна було дістатися до двох фортечних брам Галицької і Т и с м е н и ц ь к о ї , а також вузьким і д о в г и м м о с т о м увійти до м і с т а ч е р е з малу хвіртку, п р и з н а ч е н у д л я п р о г у л я н о к , н а з и в а л и її В і р м е н с ь к о ю . Над ф о р т е ч н и м и б р а м а м и з н а х о д и л и с я великі чорні м у р о в а н і т а б л и ц і з з о л о т и м и н а п и с а м и . ' 7 7 Коли в 1812 р. внаслідок у м о в , п р и й н я т и х А в с т р і є ю п е р е д Р о с і є ю п і с л я в і й н и 1 8 0 9 р., м у р и розібрали, таблиці безслідно пропали. Вали і мури знесли, а рови з а с и п а л и . Тільки за г р е к о - к а т о л и ц ь к о ю к а т е д р о ю , гімназією, в і й с ь к о в и м ш п и т а л е м і о к р у ж н и м с у д о м м о ж н а п о б а ч и т и їхні р е ш т к и . Сліди валів з б е р е г л и с я за військовим ш п и т а л е м , в г о р о д і п. Ч е р н е ц ь к о г о та п. Л е п к о в и ч о в о ї від п л о щ і М і ц к е в и ч а і за л а т и н с ь к о ю ф а р о ю зі с т о р о н и Галицького передмістя. Рови почали засипати також у 1812 р. і тільки їх частину м о ж н а п о б а ч и т и за в а л а м и , де пробивається вода на городах п. Раковецької, п. Гейнбахової, п . Ц е н с ь к о г о іт. д .

До будівель, заслуговуючи на увагу,

належить

ратуша,

збудована Иосифом Потоцьким в 1695 році у стилі італійського Відродження. Перед тим ратуша споруджена Андрієм Потоцьким була д е р е в ' я н о ю і тимчасовою. Прізвище будівничого невідоме. В основі

вона

(представляв «Пиляву»).

мала герб

Мала

хрест

Потоцьких

вона дев'ять

поверхів, завершувалася круглою вежею, куполом і годинником, розташованим

на

п'ятому

поверсі. Ш и р о к а залізна брама, прикрашена гербом Потоцьких, вела на подвір'я ратуші. Внизу знаходилися

крамниці,

які

о р е н д у в а л и купці. Н а ш п и л і к у п о л а Міська ратуша

встановлено

залізну

фігуру

св. Михайла, який топче сатану в

о б р а з і з м і я . К о л и б у р я с к и н у л а з вежі п а т р о н а Ч е р в о н о ї Р у с и , у 1 8 2 5 р о ц і на ц ь о м у ж м і с ц і з ' я в и в с я а в с т р і й с ь к и й о р е л . З п і в д е н н о ї с т о р о н и р а т у ш і під с а м о ю г а л е р е є ю з н а х о д и л а с я ф і г у р а г е б р е я з б л я х и , я к и й т р и м а в у р у к а х в е л и ч е з н у хлібину, щ о б и п о с т і й н о н а г а д у в а т и - т а к о г о розміру хліб м о ж н а к у п и т и у н а ш о м у місті за о д и н ґ р о ш . У 1868 р. р а т у ш у п о г л и н у л а п о ж е ж а . Т е п е р і ш н ю ратушу, що є о з д о б о ю с т а н и с л а в і в с ь к о г о ринку, відбудовано в 1871 р. ( н а р і ж н и й камінь заклали 6 л и п н я 1870 р.), відбудовано за к о л и ш н і м з р а з к о м , але не з таким с м а к о м . З м е т о ю в і д б у д о в и , с т а н и с л а в і в с ь к а ґміна уклала

договір

львівським

«Товариством

машинного

в и р о б н и ц т в а ц е г л и і б у д і в н и ц т в а » , яке в з я л о с я в и к о н а т и р о б о т у за 71197

злотих

ринських.

План

відбудови

уклав

Атанасій

П ш и б и л о в с ь к и й , будівничий Львова. Значні зміни у нього вніс Філіп Покутинський, директор вище названого товариства і професор б у д і в н и ц т в а . На увагу з а с л у г о в у є зал засідань міської р а д и , прикрашений написами, що нагадують найважливіші моменти з історії міста С т а н и с л а в о в а .

Вокзал побудовано з а м о к , першу резиденцію власників міста, точно в с т а н о в и т и н е м о ж л и в о . В 1 6 7 2 р. під ч а с п е р е б у в а н н я в н а ш о м у місті Ульріха В е р д у м а , матеріал для б у д і в н и ц т в а н о в о г о палацу вже був готовий. Андрій Потоцький мав намір обнести його вежами та іншими ф о р т и ф і к а ц і я м и н а в з і р е ц ь ц и т а д е л і . Ч и з д і й с н и в він с в і й н а м і р невідомо, бо за сучасним виглядом про це важко судити. З часу використання

палацу

під

шпиталь

його

значно

змінили,

п р и с т о с о в у ю ч и до нового призначення. На сьогодні замок не має в с о б і н і ч о г о ц і к а в о г о та г і д н о г о у в а г и . Це - м у р о в а н а з к а м е н ю , п о к р и т а бляхою д в о п о в е р х о в а будівля. Станиславівський замок, який колись місцеве населення н а з и в а л о «Бліхом», б у в с в і д к о м н а й в а ж л и в і ш и х п о д і й в ж и т т і р о д и н и Потоцьких. В ньому Катерина з Потоцьких Коссаковська приймала Й о с и ф а II, п е р ш о г о м о н а р х а в з а г а л і і п е р ш о г о ц і с а р я А в с т р і ї , щ о гостював у нашому місті. Зі старих будинків необхідно згадати колишній к о л е г і у м о т ц і в є з у ї т і в - д в о п о в е р х о в у велику б у д і в л ю , яку н е щ о д а в н о п о к р и л и ш и ф е р о м , в якій з а р а з з н а х о д и т ь с я гімназія. Дата початку і з а в е р ш е н н я й о г о будівництва н е в і д о м а . Але вже 13 травня 1744 р. у ньому знаходилася єзуїтська школа. 78

Ощадна каса Серед новіших будинків (незалежно чи вони приватні, чи державні) жоден не відзначається якимось смаком або стилем. На у в а г у з а с л у г о в у ю т ь : в о к з а л , з н а ч н о р о з ш и р е н и й у 1 8 8 6 p.; о щ а д н а каса о з д о б л е н а а л е ґ о р и ч н о ю г р у п о ю , р о б о т и в і д о м о г о різьбяра Дикаса; артилерійські казарми та т ю р м а (за містом), яка викликає зацікавлення своїми розмірами та численними забудовами, що мають з а д о в о л ь н я т и всі в и м о г и закладів п о д і б н о г о типу. С т а н и с л а в і в м а є кілька п а м ' я т н и к і в . Н а Г а л и ц ь к о м у п е р е д м і с т і височіє кам'яна фігура Матері Божої на високій колоні, встановлена у 1 7 3 9 р . в п а м ' я т ь п о р я т у н к у міста від р о с і й с ь к о ї о б л о г и . Н а п о с т а м е н т і ще можна виразно побачити г е р б о в и й щ и т Потоцьких і вгорі вже м а й ж е с т е р т і , а в н и з у в и р а з н і л і т е р и «H.W.K.», щ о о з н а ч а є г е т ь м а н великий коронний і відноситься до Йосифа Потоцького, бо за його часів в с т а н о в л е н о п а м ' я т н и к . 1 7 8 З д р у г о г о б о к у в и к а р б у в а н и й рік 1739. На п р я м о к у т н о м у постаменті в с т а н о в л е н а колона, а зверху г а р м а т н а куля, що н а г а д у є п р о щ а с л и в о м и н у л у небезпеку, а на ній стоїть кам'яна фігура Богородиці. На цьому ж галицькому передмісті, за Галицькою б р а м о ю , до сьогодні стоїть кам'яна фіґура св. Яна Н е п о м у к а , в с т а н о в л е н а у 1742 р. к о ш т о м н е в і д о м о г о м і с т я н и н а з п р и в о д у т і є ї ж п о д і ї - р о с і й с ь к о ї о б л о г и у 1 7 3 9 р. На Т и с м е н и ц ь к о м у передмісті підноситься кам'яна постать Збавителя з з е м н о ю кулею в руці з н а п и с о м : «Salvator m u n d i , salva nos», з б у д о в а н а y 1730 році Станіславом Потоцьким як вираз подяки з приводу відступу чуми. 79

На площі Ф р а н ц а стоїть б р о н з о в а фіґура цісаря Ф р а н ц а І р о б о т и п р о ф е с о р а Ш а п л е р а з Відня, споруджена коштом містаСтаниславова у 1837 р. Скульптура коштувала 3 0 0 0 зл. Освятив пам'ятник львівський а р х и є п и с к о п Піштек. На цій же площі п е р е д ф а р н и м костелом встановлена кам'яна колона, присвячена Непорочному Зачаттю Найсвятішої Діви Марії. Хто був її фундатором - н е в і д о м о . Герб н а ш о м у м і с т у н а д а в к о р о л ь Я н К а з и м и р п р и в і л е є м від 14 с е р п н я 1663 р. Це відкрита ф о р т е ч н а б р а м а з т р ь о м а в е ж а м и і х р е с т о м ( г е р б П о т о ц ь к и х «Пилява») у ц е н т р і о т в о р у .

КОСТЕЛИ І МОНАСТИРІ У С т а н и с л а в о в і з н а х о д я т ь с я парафіяльні к о с т е л и всіх т р ь о х обрядів: римо-католицького, греко-католицького і вірменок а т о л и ц ь к о г о . В ж е 1 6 6 2 р. в С т а н и с л а в о в і і с н у в а в л а т и н с ь к и й к о с т е л , тимчасовий з дерева. Згодом Андрій Потоцький розпочав мурувати к о с т е л з к а м е н ю , я к и й у 1 6 7 2 р., я к п и ш е У л ь р і х В е р д у м , «був в ж е досить збудований». Освячення здійснив Костянтин Зелінський, львівський а р х и є п и с к о п в 1703 р. С т а р а н н я м и Андрія Потоцького ф а р н и й костел в 1669 р. був піднятий до гідності колеґіати Яном Тарновським, львівським архиєпископом.

179

Парафіяльний костел 80

Колеґіата існувала до

1 7 9 9 р. і налічувала т р ь о х п р е л а т і в , трьох каноніків, чотирьох вікаріїв; від 1799 р. з н о в у є з в и ч а й н и м парафіяльним костелом. У 1 7 3 7 р. Йосиф

Потоцький,

гетьман

великий коронний, значно його збільшив і пишно прикрасив, про що свідчить напис поряд гербу «Пилява» у с х і д н і й ч а с т и н і к о с т е л у : 1737».180

«Л.РШК.НЖК. Фарний

костел

спочатку

забезпечив Андрій Потоцький в 1662

р.,

записавши

йому

фільварок у Пасічній. Піднісши ф а р у до колеґіати, у

1669 р.

з б і л ь ш и в її з е м е л ь н і в о л о д і н н я . У 1721 Інтер'єр парафіяльного костелу

р.

Йосиф

Потоцький

записав латинському костелу с е л о Хутків в Галицькій з е м л і , а

також п і д т в е р д и в з а п и с ч а с т и н и в Загвізді та Мазурівці, здійснені його батьком.181

У 1722 р. д о д а в фільварок Щ а с т я с л а в і в біля

П а р и щ а н е д а л е к о від Надвірної, п о ч а т к о в о п р и з н а ч е н и й А н д р і є м Потоцьким на у т р и м а н н я академічної ш к о л и , але після прибуття єзуїтів, що зобов'язувалися навчати безплатно у с в о є м у колегіумі, віддав на у т р и м а н н я д е к а н а капітули та й о г о наступників. Окрім запису земель на к о р и с т ь м і с ц е в о г о костелу дідичі з д і й с н и л и значні записи в грошах; до сьогодні станиславівська парафія належить до найкраще забезпечених в Східній Галичині. Король Ян К а з и м и р д о к у м е н т о м , в и д а н и м у В а р ш а в і в 1 6 6 7 р., й о г о о р и г і н а л з н а х о д и т ь с я в парафіяльних актах п і д т в е р д и в усі привілеї, надані Дідичем к о с т е л о в і . Ф а р н и й костел з б у д о в а н о під н а з в о ю Н а й с в я т і ш о ї Діви Марії. Ц е г а р н а м у р о в а н а б у д і в л я , п о к р и т а б л я х о ю ; він м а є ф о р м у х р е с т а т а три вежі. В с е р е д и н і багато о з д о б л е н и й . Вівтарі позолочені і прикрашені ц і н н о ю р і з ь б о ю . В г о л о в н о м у вівтарі на увагу з а с л у г о в у є образ Найсвятішої Діви Марії, оздоблений золотим і срібним окладом. З п р а в о г о боку вівтар св. Вінцента, а на ньому м а р м у р о в а т

Р у н а з м о щ а м и ц ь о г о с в я т о г о , п р и в е з е н а з Р и м у в 1 6 7 9 р. 81

Станіславом Потоцьким, с и н о м Андрія Потоцького. Походять вони з д а р у п а п и І н о к е н т і я XI, я к и й в и я в и в в е л и к у п о в а г у д о п о б о ж н о г о м о л о д о г о л и ц а р я , щ о п е р е б у в а в у Р и м і під час с т о л і т н ь о г о ю в і л е ю . 1 8 2 Зліва від г о л о в н о г о вівтаря є м а р м у р о в и й вівтар с в .

Иосифа.

правого боку від входу, у вівтарі, о п е р т о м у на філяр, є о б р а з св. С е б а с т я н а , перед яким Ф р а н ц і ш е к Карпінський в гарячій молитві дав о б і т н и ц ю стати мучеником. З історичних пам'яток на увагу заслуговують чотири постаті, що представляють славних мужів з р о д и н и Потоцьких: Миколая, гетьмана великого коронного і каштеляна краківського; Станіслава Ревери, гетьмана великого коронного і воєводу краківського; Андрія, каштеляна краківського і гетьмана польного коронного; Фелікса Казимира, каштеляна краківського і гетьмана польного коронного. Ці ф і г у р и , і м і т у ю ч и м а р м у р , о з д о б и л и к а т а ф а л к

Иосифа

Потоцького

під ч а с п а м ' я т н о г о п о х о р о н у в 1 7 5 1 р . Після з а в е р ш е н н я п о х о р о н у ї х з б е р і г а л и в к о с т е л ь н і й с к а р б н и ц і , а в ч а с о н і м е ч е н н я к р а ю їх в и с т а в и л и в к о с т е л і як с в я т и х п р и бічних вівтарях, щ о б у т а к и й с п о с і б з а х и с т и т и с я від з а г а р б н и к і в . Окрім ц ь о г о , є т р и п о р т р е т и Потоцьких, мальовані на п о л о т н і , з н а х о д я т ь с я в о н и з з а х р и с т и ї , а ще д в а у к о с т е л і - на полотні в дерев'яних рамах та д в а на срібній блясі. Н а ф і л я р і з л і в а від г о л о в н о г о в і в т а р я с т а р а н н я м и К а т е р и н и з Потоцьких Коссаковськоїу 1777 р. встановлено металеву таблицю, н а якій в и к а р б у в а н а к о п і я н а п и с у з т а б л и ц і , щ о з н а х о д и т ь с я в к о с т е л і отців францисканів у Відні, де поховане серце та нутрощі Станіслава П о т о ц ь к о г о , с т а р о с т и галицького. Він п о л я г у битві під Віднем 12 в е р е с н я 1 6 8 3 р., а т і л о й о г о п е р е в е з л и у С т а н и с л а в і в і п о х о в а л и у ф а м і л ь н и х гробах колеґіати. У костельній скарбниці зберігається відома своїми чудесами голова св. Вінцента в срібній оправі та цінний оклад. Від п о х о р о н у

Иосифа

П о т о ц ь к о г о у 1 7 5 1 р. к о с т е л б у в о б б и т и й

коштовним адамашком, що надавало йому багатий вигляд. Оскільки з б і г о м часу матеріал частково з і п с у в а в с я , у 1 8 7 7 р. п р о б о щ Ян

Косовський

наказав оббиття зняти,

а костел

помалювати. Малюванням костелу і куполу зайнявся Еразм Фабіанський, який розмалював також уніатську к а т е д р у с в . Ю р а у Львові. Тим часом пожежа, що виникла на костельному горищі у 1 8 8 2 p., з н и щ и л а не т і л ь к и д а х і г о л о в н у в е ж у , а л е і с в і ж о вималюване склепіння купола. Стараннями теперішнього п р о б о щ а

вежу відбудовано і наново покрито дах бляхою, але

купол

дотепер

чекає на пензель художника. З с е р е д и н и костелу по кам'яних сходах входиться до фамільних гробів власників нашого міста. У великому підземеллі, що завдячує с у ч а с н и й д о б р и й стан турботливості Графині Адамової Потоцької з Кшешовіц,

спочивають останки Андрія

Потоцького, сина

Станіслава Ревери Потоцького, каштеляна краківського і гетьмана польного к о р о н н о г о , засновника Станиславова ( п о м е р у 1691 р.); його д р у ж и н и Анни з Рисінських; їх сина Станіслава, старости галицького і коломийського, полковника військ

коронних, Иосифа,

п о л я г л о г о в б и т в і п і д В і д н е м п і д ч а с п о х о д у Я н а III;

м о л о д ш о г о с и н а Андрія і Анни з Рисінських, каштеляна краківського і г е т ь м а н а в е л и к о г о к о р о н н о г о ( п о м е р у 1 7 5 1 р.) і й о г о д р у ж и н и вікторії з Л е щ и н с ь к и х , р е ш т к и якої п е р е н е с е н о з г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї катедри у 1886 р. В одній малій труні с п о ч и в а є Й о с и ф , с и н Станіслава Потоцького, воєводи смоленського, учень місцевого є з у ї т с ь к о г о колегіуму, у л ю б л е н и й внук

Иосифа,

гетьмана великого

к о р о н н о г о . Ні імені, ні родичів д р у г о г о д и т я т и , що лежить в кам'яній т р у н і , в с т а н о в и т и я не зміг.

чорного к р а к і в с ь к о г о м а р м у р у ; оббитого к о ш т о в н о ю т к а н и н о ю ; і н ш і д о б р о м у стані о к р і м с а р к о ф а г у А н д р і я ,

С а р к о ф а г Вікторії з Л е щ и н с ь к и х з Иосифа Потоцького - з дерева, - з каменя. Всі в о н и в

р о з б и т о г о н а ч а с т и н и , з я к о г о п і д час р е с т а в р а ц і ї г р о б і в к о с т і вийняли і склали в труні й о г о д р у ж и н и . На деяких с а р к о ф а г а х викарбувані г е р б и П о т о ц ь к и х т а р о д и н з н и м и п о є д н а н и х та початкові літери титулів. Всередині костелу по обидва боки входу за кошти міста в с т а н о в л е н і д в і білі м а р м у р о в і т а б л и ц і . П р и с в я ч е н і в о н и 2 0 0 - л і т т ю б и т в и під В і д н е м ; н а п и с п о л ь с ь к о ю та р у с ь к о ю м о в а м и в п а м ' я т ь про с м е р т ь Станіслава Потоцького, що з н а й ш о в її на полі героїчної битви 12 в е р е с н я 1683 р. При ф а р н о м у костелі діє братство св. Анни, засноване Анною з Рисінських гербу Л е щ и ц ь Потоцькою. Для навчання духовного співу до початку н а ш о г о століття існувала б у р с а чи різновид музичної школи. Чому її закрито і що сталося з ф о н д о м , п р и з н а ч е н и м на утримання, мені невідомо. С е р е д п р о б о щ і в латинської парафії слід виділити Яна Антона Потоцького, який у 1 8 2 5 - 1 8 3 2 рр. був є п и с к о п о м у Перемишлі. 83

Катвдральний собор греко-ттапицъкого обряду К о с т е л о т ц і в є з у ї т і в в д а н и й час п е р е д а н и й в і р н и м г р е к о католицького обряду. Це парафіяльний та катедральний собор. Й о г о б у д і в н и ц т в о р о з п о ч а л и між

1713-1722 роками,

після

прибуття у місто отців єзуїтів. На місці, де постав костел, давніше знаходився дерев'яний замок власників міста. У ньому народився

Иосиф П о т о ц ь к и й , м а й б у т н і й в о є в о д а к и ї в с ь к и й і г е т ь м а н в е л и к и й к о р о н н и й . З ц ь о г о п р и в о д у він в и р і ш и в п о б у д у в а т и т у т к о с т е л Н е п о р о ч н о г о З а ч а т т я Н а й с в я т і ш о ї Д і в и М а р і ї . В и б у д у в а н и й він з а кошти

Иосифа П о т о ц ь к о г о і й о г о д р у ж и н и В і к т о р і ї з Л е щ и н с ь к и х .

В д е н ь с в . Вікторії у 1 7 2 9 р. в костелі

відбулася перша відправа

перед вівтарем св. Станіслава Костки у присутності воєводини київської,

яка

по

закінченні

служби

вітала єзуїтів з

цією

урочистістю.183 Внутрішнє обладнання і оздоблення костелу було справою і з а с л у г о ю Вікторії. її п о д а р у н к о м став не тільки о б р а з св. Станіслава, але й в е л и к и й в і в т а р , п р и з н а ч е н и й Діві М а р і ї . Н а й о г о с т в о р е н н я в о н а пожертвувала с в о ю улюблену канаркарню, продану в Ґданську за 1000 дукатів.184

Під

впливом

своєї

матері

Софія

Коссаковська

розпорядилася зняти копію з образу Матері Божої Ченстоховської і фундувала п р и ньому вівтар св. Ксаверія, що п е р е д с м е р т ю молиться перед розіп'ятим Хрестом. Казимир Лещинський, каштелян 84

львівський, брат Вікторії вста новив

вівтар

св.

Франциску

Боргішу. Станіслав Потоцький, воєвода смоленський, за волею матері, замовив для костелу образ с в . Г. Л о й о л и . Після

185

скасування

ордену

костел призначено для гімназійної молоді. Протягом 1828-1835 рр. через т р і щ и н и у стінах костел закрили, а приміщення почали використовувати як військовий склад.

1835

реставрацію

р.

провели

знову

почали

в і д п р а в и для учнів гімназії всіх трьох католицьких обрядів, а з 1847

р.

він

став

одночасно

Вівтар Матері Божої

уніатською парафіяльною церквою,

катедрального собору

я к у

станиславівським

остаточно

призначили

греко-католицьким храмом

міністерським

р о з п о р я д ж е н н я м від 21 ж о в т н я 1 8 4 9 р. К о л и в 1 8 8 5 р. с т в о р е н о г р е к о католицький єпископат, костел передано для катедри, внаслідок чого було проведено часткову реставрацію. Ц е м у р о в а н а б у д і в л я , з д в о м а в и с о к и м и в е ж а м и від ф р о н т у , д о с и т ь п о к а з н а , а л е с т и л е м п о д і б н а д о всіх п о є з у ї т с ь к и х к о с т е л і в . Всередині, не дивлячись що це катедра, вигляд має досить убогий. Немає жодних історичних пам'яток. В м у р о в а н и х костельних гробах раніше ховали членів ордену. Спочивають там також рештки Казимира Лещинського, каштеляна л ь в і в с ь к о г о ( п о м е р у 1 7 3 0 р.) під к о л и ш н ь о ю к а п л и ц е ю с в . С т а н і с л а в а Костки,'86 про що зовсім забули і до цього часу не знайшли його труни. До 1886 р. лежав тут прах й о г о с е с т р и Вікторії з Л е щ и н с ь к и х Потоцької. Хоча в «Пам'ятках міста Станиславова» о. Садока Баронча є згадка про поховання фундаторки в гробах єзуїтського костелу, т е п е р і ш н є покоління п р о це м а й ж е не знало. Тільки під час реставрації у 1885 р. під к а т е д р о ю в і д к р и л и ч у д о в и й с а р к о ф а г з ч о р н о г о мармуру, о з д о б л е н и й в и р і з ь б л е н и м и г е р б а м и «Венява» і «Пилява». Віко с а р к о ф а г у було р о з б и т е , а кості л е ж а л и в болоті, 85

утвореному з решток одягу та порохна дерев'яної труни, вміщеної в саркофаг. Заходами графині Катерини з Браницьких Потоцької з К ш е ш о в и ц ь с а р к о ф а г відчистили і відремонтували, кості склали до с е р е д и н и в окремій металевій труні. Туди ж поклали п а м ' я т н и й документ, п и с а н и й на п е р г а м е н т і . 13 т р а в н я 1886 р. в латинській фарі

відбулася жалобна

відправа за душу цієї побожної

д о б р о ч и н н о ї жінки, після чого саркофаг помістили у фамільних гробах Потоцьких. Ф у н д а т о р а м и монастиря і єзуїтського колегіуму в основному були дідичі Вікторія з Л е щ и н с ь к и х і Й о с и ф Потоцькі. Однак значні п о ж е р т в у в а н н я н а б у д і в н и ц т в о к о л е г і у м у в н е с л а Гелена з К у р о п а т в і в Белжецька, бо о р д е н заніс її у с п и с к и доброчинців. В і р м е н с ь к о - к а т о л и ц ь к а ц е р к в а Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії, була побудувана спочатку з д е р е в а , за часів А н д р і я П о т о ц ь к о г о у 1 6 6 3 р. Ця ц е р к в а о б д а р о в а н а д і д и ч е м з н а ч н и м и в о л о д і н н я м и , п р о що свідчить з а п и с від 23 т р а в н я 1665 р. і я к и й пізніше значно р о з ш и р и в Й о с и ф П о т о ц ь к и й д о к у м е н т о м від 2 4 червня

1748 р.

Коли образ Матері

Божої став відомий як

ч у д о т в о р н и й , 22 жовтня 1742 р. з а п р о в а д и л и 4 0 - г о д и н н у відправу, яка звалася інтродукцією і п р о в о д и т ь с я до цього часу щорічно у жовтні. Першу службу відслужили в присутності Иосифа Потоцького, гетьмана великого коронного.

У 1743 p. п р и д о п о м о з і дідича і д о б р о в і л ь н и х внесків парафіян р о з п о ч а т о б у д і в н и ц т в о м у р о в а н о ї ц е р к в и , яке з а в е р ш и л и в 1762 р. О с в я ч е н н я з д і й с н и в а р х и є п и с к о п Яків А в ґ у с т и н о в и ч . У 1 8 2 6 р. в і р м е н с ь к у ц е р к в у , з м і р к у в а н ь б е з п е к и , з а к р и л и н а кілька р о к і в і відчинили після проведеної реставрації. Відтоді її відновлювали ще д в а р а з и в 1856 і 1869 роках. В о б о х випадках це б у л о з а с л у г о ю колишнього пробоща, а теперішнього архиєпископа львівського Ісаака Ісаковича. Значної ш к о д и церкві завдала пожежа 1868 р. Напередодні 1868 р. храм виглядав д е щ о інакше. Була це м у р о в а н а будівля в італійському стилі, у формі вікна з д в о м а о в а л ь н и м и в е ж а м и від ф р о н т у і в е л и к и м к у п о л о м п о с е р е д и н і , я к и й п р и к р а ш а в о б р а з Б о г о р о д и ц і з д и т я т к о м І с у с о м . 1 8 7 Після р е с т а в р а ц і ї у 1 8 6 9 р. к у п о л з н я л и , а о б р а з Б о г о р о д и ц і п о м і с т и л и на ф р о н т і ц е р к в и поміж вежами. В с е р е д и н і церкви міститься сім вівтарів; у великому вівтарі встановлений чудотворний образ матері Божої. На увагу заслуговують п р е к р а с н і ф р е с к и на стінах, виконані п е н з л е м Яна С о л е ц ь к о г о , а ґалерея на 14 великих колонах п р и к р а ш е н а фігурами апостолів. Колись при вірменській церкві було братство св. Григорія; на його рахунку в банку з н а х о д и л о с я 69 8 0 8 злотих. З г о д о м їх поклали у з а с т а в н и й б а н к у Л ь в о в і і з цієї с у м и щ о р і ч н о п р о б о щ е в і в и п л а ч у в а л и 175 з л о т и х р и н с ь к и х і 5 5 к р е й ц а р і в . Від 1688 р. там існує братство Н е п о р о ч н о г о Зачаття Найсвятішої Д і в и М а р і ї , яке с т в о р и л о н а р о д н и й б а н к ; с п р и ч и н и л о с я д о у т р и м а н н я священиків та церкви і допомагало бідним. К і л ь к і с т ь Вірменіє м і с ц е в о ї п а р а ф і ї н і к о л и н е п е р е в и щ у в а л а 500 осіб. У 1820 р. налічувалося 70 вірменських будинків. Окрім п р о б о щ а д е к о л и б у в а л о д о д в о х вікаріїв. З а р а з , в н а с л і д о к з м е н ш е н н я чисельності парафіян, стільки один п р о б о щ . З - п о м і ж м і с ц е в и х п р о б о щ і в н а у в а г у з а с л у г о в у є с в я щ е н и к Яків В а р т е р е с е в и ч ( п о м е р у 1732 p.), в і д о м и й с в о ї м б о г о б о я з л и в и м та аскетичним ж и т т я м ; й о г о тіло с п о ч и в а є в підземеллях ц е р к в и , нещодавно засипаних. Знятий з труни

коштовний оклад зараз

знаходиться у костельній скарбниці, а портрет у костелі. К о с т е л і м о н а с т и р о т ц і в т р и н і т а р і в , зараз не існує. Його фундатором був Андрій Потоцький, який на користь цього ордену здійснив з а п и с 16 жовтня 1690 р. У володіння фундацією отці тринітари вступили 18 грудня 1691 р. вже після смерті фундатора.

Будівлі на місці давнюю кладовища В о н и відразу п р и с т у п и л и до б у д і в н и ц т в а недалеко від замку д е р е в ' я н о г о костелу і м о н а с т и р я . Завдяки значній підтримці

Иосифа

Потоцького будівництво швидко з а в е р ш и л и . У 1693 р. при с т а н и с л а в і в с ь к о м у м о н а с т и р і в і д к р и л и новіціат. З г о д о м , з а в д я к и з н а ч н и м п о ж е р т в у в а н н я м Павла Н і т о с л а в с ь к о г о ( п о м е р в 1727 р. і похований у тринітарів), полковника військ коронних і й о г о с и н а Францішка Ксаверія, при допомозі дідича розпочато будівництво м у р о в а н о г о костелу і м о н а с т и р я , яке з а в е р ш и л и наприкінці 1732 р. Після зайняття Галичини А в с т р і є ю тринітарський м о н а с т и р з н е с л и , а й о г о п р и м і щ е н н я п е р е т в о р и л и н а в ' я з н и ц ю ; в о с т а н н і й час ц е п р и м і щ е н н я с у д у ; к о с т е л п р о і с н у в а в щ е д о 1830 р . О с т а т о ч н о й о г о розібрали після пожежі 1868 р. При т р и н і т а р с ь к о м у костелі існували д в а б р а т с т в а : « Н а й с в я т і ш о ї Т р і й ц і » , у т в о р е н о в 1 7 1 8 р., т а « С е р ц я Ісусового» від 1738 р. К о с т е л с в . И о с и ф а н а Тисменицькому передмісті при давньому к л а д о в и щ і , д е т е п е р так з в а н и й г о т е л ь К а м і н с ь к о г о , б у в з б у д о в а н и й з д е р е в а в п е р ш і й п о л о в и н і XVIII ст. к о ш т о м

Иосифа П о т о ц ь к о г о .

Наприкінці м и н у л о г о століття храм згорів і вже не був відбудований. П р и костелі св.

Иосифа і с н у в а в ш п и т а л ь . П р о б о щ ц ь о г о к о с т е л у

отримував на с в о є утримання та шпиталь 1179 зл. польських і 15 г р . ' 8 е Під к і н е ц ь 1 8 8 3 р . д о н а ш о г о м і с т а п р и б у л и о т ц і є з у ї т и і з а к л а л и т у т м і с і й н и й д і м . їхні в і д п р а в и п р о в о д и л и с ь у в і р м е н с ь к і й ц е р к в і . Д е р е в ' я н а ц е р к в а с в . М и к о л ая, збудована Андрієм Потоцьким в с а м о м у місті п е р е д в і р м е н с ь к о ю ц е р к о в о ю . 1 8 9 На початку н а ш о г о століття її розібрали через давність. 88

Ц е р к в а с в . В а р в а р и п р и вул. Каліцькій або З о с и н і й Волі, з б у д о в а н а в п е р ш і й п о л о в и н і XVIII ст. И о с и ф о м П о т о ц ь к и м , з г о р і л а 1 8 1 5 р. Ц е р к в а ( В в е д е н н я ?) на Заболотівському передмісті, - колись парафіяльна для села Заболотова. Ким і коли була збудована, коли перестала існувати, - встановити не вдалося. С о б о р а у ґ с б у р з ь к о - є в а н г е л і с т с ь к и й , мурований з цегли, його б у д і в н и ц т в о т я г л о с я кільканадцять років, закінчили в 1885 р. Є т у т одна мурована с и н а ґ о ґ а і три молитовні д о м и .

ШКОЛИ. БІБЛІОТЕКИ. АРХІВ. СТАН ОСВІТИ. ЧАСОПИСИ С е р е д станиславівських шкіл п е р ш е місце п о с і д а є д е р ж а в н а гімназія. С т в о р е н а вона на основі к о л и ш н ь о г о єзуїтського колегіуму. Після с к а с у в а н н я о р д е н у у 1773 р. к е р і в н и к а м и с п о ч а т к у б у л и е к с є з у ї т и . Ніяких о р г а н і з а ц і й н и х змін ш к о л а не з н а л а . І тільки з 1 л и с т о п а д а 1784 р. заклад п е р е й ш о в під к е р і в н и ц т в о уряду, о т р и м а в ш и назву гімназія. До 1820 р. налічувала п'ять класів; а з 1820 по 1850 р о к и - шість.190 Під час р е ф о р м у в а н н я гімназії з а м і н і с т р а Л е о н а Туна, С т а н и с л а в і в отримав вищу восьмикласну гімназію на основі міністерського р о з п о р я д ж е н н я в і д 2 3 л и п н я 1 8 5 0 р., я к а 2 9 л и п н я 1 8 5 9 р . б у л а підтверджена найвищою постановою. Станиславівська гімназія належить до найбільш відвідуваних та добре забезпечених навчальними засобами з-поміж провінційних закладів цієї категорії в н а ш о м у краї. У ш к і л ь н о м у 1886 р. до неї з а п и с а л о с я 5 8 9 у ч н і в . 1 9 1 Гімназія в о л о д і є в ч и т е л ь с ь к о ю б і б л і о т е к о ю , що налічує 6 0 5 5 томів; учнівською читальнею з 1244 т о м а м и ; має два кабінети: фізичний та п р и р о д н и ч и й . При фізичному кабінеті п р о т я г о м 1 8 7 6 - 1 8 7 9 років діяла д р у г о р я д н а м е т е о р о л о г і ч н а станція. Ц е й з а к л а д м о ж е г о р д и т и с я ц і л о ю к о г о р т о ю в и х о в а н ц і в , які відзначилися в науці, літературі та інших сферах л ю д с ь к о ї діяльності та с т а л и в і д о м и м и в усій Польщі. До них належить: Ф р а н ц і ш е к Карпінський,

«поет

серця»,

учень

колишнього

єзуїтського

колегіуму,192 заслужений дослідник вітчизняної історії Авґуст Бєльовський; байкар Станіслав Яхович; відомий с в о ї м и заслугами Михайло Левицький, уніатський кардинал і митрополит; священики 89

Державна гімназія С а д о к Б а р о н и т а Іван В а г и л е в и ч з ї х н і м и и и с л е н н и м и і с т о р и и н и м и м о н о г р а ф і я м и , котрі віддяиилися місту, де иерпали світло з н а н ь висвітленням й о г о м и н у л о г о ; М є н и с л а в Романовський, поет і вояк ( з а г и н у в в 1 8 6 3 р.); с в я щ е н и к Ісаак І с а к о в и и , т е п е р і ш н і й в і р м е н с ь к и й а р х і є п и с к о п ; с в я щ е н и к В а с и л ь Ільницький, илен шкільної к р а й о в о ї ради,

автор

монографії

українською

мовою

«Стародавній

Звенигород» та «Плеснисько»; с в я щ е н и к А.Н. Беліковии, автор «Словника польсько-латинського»; д-р Владислав Віслоцкі, відомий бібліолог; с в я щ е н и к Антін М о г и л ь н и ц ь к и й , а в т о р «Скиту М а н я в с ь к о г о » (поема руською мовою); священик Михайло Осадца, автор вживаної в ш к о л а х р у с ь к о ї г р а м а т и к и ; д - р Іван Я н у ш , д о с л і д н и к с а н с к р и т у ; М и х а й л о Халіфський, історик і публіцист. В 1851 р. руська гімназійна м о л о д ь під в п л и в о м своїх т о в а р и ш і в Ксенофонта Климковииа та Євгена Згарського утворили літературне т о в а р и с т в о п і д н а з в о ю « Р у с ь к и й Гелікон», щ о с в і д и и т ь п р о д у х о в н е п р о б у д ж е н н я і потяг до науки уинів м і с ц е в о г о навиального закладу. О к р і м в и щ е п е р е л і и е н и х о с і б , в С т а н и с л а в і в с ь к і й гімназії н а в и а в с я ц і л и й р я д м у ж і в , які з г о д о м з а й н я л и в и с о к і с т а н о в и щ а у всіх г а л у з я х публіиної служби: Цирил Стефановии та Григорій Ромашкан, архиєпископи вірменського обряду; Антон Монастирський і Францішек Захаріясевии, єпископи латинського обряду; д-р Йосиф Шіндлер та д-р Клемент Сарницький, професори теології в К р а к і в с ь к о м у у н і в е р с и т е т і ; О к т а в П е т р у с ь к и й , илен к р а й о в о г о у р я д у ; А н т о н Ч а р к о в с ь к и й , і н с п е к т о р с е р е д н і х шкіл; А п о л і н а р і й Гоппен т а Гнат Камінський, посли до крайового сейму та Державної Ради. 90

Г і д н и м п а м ' я т і та в и з н а н н я є з а п о в і т світлої памяті Вінцента Ш а к л я ц ь к о г о , ч и н о в н и к а суду, я к и й з а о щ а д ж е н н я цілого життя призначив на шість стипендій (по 2 0 0 злотих р и н с ь к и х кожна) д л я учнів місцевої гімназії римо-католицького обряду, п о л ь с ь к о ї н а ц і о н а л ь н о с т і . Гімназійний

архів

володіє

«Хронікою», д е о п и с а н і н е тільки шкільні, а л е і п о л і т и ч н і п о д і ї . її р о з п о ч а т о в 1785/6 шкільному році, потім наступила п е р е р в а аж до 1824 р., а після п о н о в л е н н я Печатка державної гімназії

велася по 1859 р. Спочатку її вели латинською, а пізніше німецькою м о в о ю .

В д а н и й час в місті і с н у ю т ь такі навчальні з а к л а д и : в и щ а д е р ж а в н а реальна ш к о л а , с т в о р е н а у 1 8 7 4 р. на о с н о в і т р и к л а с н о ї ґмінної реальної ш к о л и ; чоловіча вчительська семінарія з п о к а з о в о ю ш к о л о ю , з а с н о в а н а у 1871 p.; в о с ь м и к л а с н а ж і н о ч а ш к о л а , н а й ч и с е л ь н і ш и й з а к л а д в цілій А в с т р о - У г о р с ь к і й м о н а р х і ї , ї ї в і д в і д у в а л о 1 3 5 0 дівчат, д в і ч о т и р и к л а с н і чоловічі ш к о л и , у яких р а з о м навчається 1015учнів; п р и в а т н и й п а н с і о н а т для дівчат; п р и в а т н а ш к о л а для слуг; п р о м и с л о в а школа, відкрита у 1 8 8 3 p.; ф а х о в а ш к о л а зі с т а н к а м и д л я с т о л я р с т в а , т о к а р с т в а і р і з ь б и по д е р е в у , з а к л а д е н а в 1 8 8 4 p.; н а р о д н а є в р е й с ь к о - п о л ь с ь к а ш к о л а , у т р и м у в а н а з а к о ш т и в і д о м о г о о б ' є д н а н н я «АІІІапсе Israelite". К р і м ш к і л ь н и х , у Станиславов!' є м і с ь к а б і б л і о т е к а , з а с н о в а н а у 1 8 7 2 р . н а о с н о в і книг, п о д а р о в а н и х м і с т у е м і г р а н т о м В і н ц е н т о м С м а ґ л о в с ь к и м . З г і д н о каталогу, в и д а н о г о у 1875 р. під н а з в о ю «Світовид», в о н а с к л а д а л а с ь із 1 0 3 7 д ж е р е л у 1 8 5 4 т о м а х . Там є к н и г и в о с н о в н о м у на латинській, польській, французькій, німецькій мовах. За з м і с т о м в о н и і с т о р и ч н і та археологічні. З часу з а с н у в а н н я бібліотека значно п о п о в н и л а с я . В її склад увійшла бібліотека відомого п и с ь м е н н и к а Яна Н е п о м у ц е н а Каменського, п о д а р о в а н а п. Гнатом Камінським, та книгозбірня Шеріна, передана його спадкоємцем п. В о н ш о в и ч е м . В д а н и й ч а с у ній з н а х о д и т ь с я 5 7 0 0 н а й м е н у в а н ь у 8 0 0 0 томах. З а г а л о м п о с л у г а м и міської бібліотеки м а й ж е ніхто не к о р и с т у є т ь с я . Щ о р а з б і л ь ш е в і д ч у т н о ю є п о т р е б а в публічній бібліотеці для багатотисячної станиславівської інтелігенції.

Розширення

міської бібліотеки н о в и м и набутками та доступність її для читачів спричинилося би до пробудження думок і захоплення книгою. 91

Вища державна реальна школа К о с т е л ь н а б і б л і о т е к а в латинській фарі налічує 500 томів і знаходиться на горищі. Колись вона була численнішою. В основному ц е к н и г и р е л і г і й н о ї т е м а т и к и н а л а т и н с ь к і й м о в і , кілька п а н е г і р и к і в і п р о м о в . П е р е в а ж н о в о н и в і д н о с я т ь с я д о XVIII с т , м е н ш е д о XVII ст. і т і л ь к и кілька з XVI ст. З н а ч н и й і н т е р е с в и к л и к а т и м у т ь м а н у с к р и п т и ш к і л ь н и х п і д р у ч н и к і в , які в и к о р и с т о в у в а л и в с т а н и с л а в і в с ь к о м у єзуїтському колегіумі. Книжки з бібліотеки отців єзуїтів дуже часто мають на полях видань (марґінесах) різні помітки. Знаходяться там також книжки з приватної книгозбірні с в я щ е н и к а Ш и м о н а Блазея Войціцького, схоластика місцевої колеґіати. Про нього згадує Ф р а н ц і ш е к К а р п і н с ь к и й в «Пам'ятниках» як п р о п р и я т е л я с в о ї х батьків. В і р м е н с ь к а ц е р к о в н а б і б л і о т е к а налічує 3 6 0 томів. Деякі п р и м і р н и к и п о х о д я т ь з бібліотеки з а к р и т о г о м о н а с т и р я о т ц і в т р и н і т а р і в . Усі к н и ж к и у д о б р о м у с т а н і . П е р е в а ж н о це ц е р к о в н і к н и ж к и і т е о л о г і ч н і т в о р и л а т и н о ю та в і р м е н с ь к о ю м о в о ю . Не о д н а з них м а є значну вартість. Т р а п л я ю т ь с я вірменські р у к о п и с н і та наукові п і д р у ч н и к и ц і є ю ж м о в о ю . Є також т в о р и історичні, географічні, правничі латиною, панегірики віршовані та п р о з о ю латинською і польською м о в о ю . М і с ь к и й а р х і в в ратуші. Історична частина невпорядкована і р о з к и д а н а по різних відділах магістрату. І с т о р и ч н и м и матеріалами, що мали більшу вартість, нині магістрат не володіє. Найважливіші історичні д о к у м е н т и забрав о д и н з дослідників історії і до цього часу 92

не п о в е р н у в . Це навіть й привілеї колишніх дідичів та польських королів, оскільки іменем уряду, з м е т о ю їх ревізії, о р и г і н а л и з а б р а в с т а н и с л а в і в с ь к и й с т а р о с т а В і л ь г е л ь м Кріґ, с и н н а м і с н и к а Г а л и ч и н и . Ці д о к у м е н т и м і с т у так і не п о в е р н у л и . В. Кріґ, я к и й в ж е н е ж и в е , з а б р а в їх з с о б о ю в М о р а в і ю . С у д о в і та а д м і н і с т р а т и в н і а к т и і д о к у м е н т и у 1855 р. з архіву в и л у ч и л и і п е р е д а л и в і д п о в і д н и м з а к л а д а м . Б а г а т о а р х і в н и х д о к у м е н т і в , щ о в і д н о с я т ь с я д о XVIII ст., м і с т я т ь дані про історію міста та звичаєвий стан містян. Вони збереглися в книжках своїх магістратів - польського і вірменського. Окрім м а т е р і а л і в , н а які я ч а с т о п о с и л а в с я в п е р ш і й ч а с т и н і п р а ц і , м і с ь к и й архів володіє н а с т у п н и м и а к т а м и : «Ksiega akt ormianskich» - від 1 7 4 2 - 1 7 5 3 р р . «Uber sententiarum w s p r a w a c h cywilnych» - від 1 7 0 2 - 1 7 0 5 р р . -«-

- від 1 7 7 7 - 1 7 8 3 р р .

-«-

-від 1786-1791 рр.

« K s i e g a czynności m a g i s t a t u »

- від 1 7 7 2 - 1 7 7 7 р р .

«LiberTraditionumProconsularium, E l e c t i o n u m e t c . » - в і д 1 6 9 9 - 1 7 3 1 р р . «Ksiega przychodów і rozchodow»

- від 1 7 7 3 - 1 7 7 7 р р .

« I n w e n t a r z k l u c z a s t a n i s ł a w o w s k i e g o z r. 1 7 9 3 » . Архів володіє значними матеріалами, що відносяться до банкрутства Прота Потоцького, особливо в частині, пов'язаній з продажею міста Станиславова. Стан о с в і т и за статистичними д а н и м и представляється дуже сумно. Більше половини мешканців (10 591 на 18 626) не вміє ні читати, ні п и с а т и . Інтелігенція, у с в о ї й більшості, дуже мало читає с е р й о з н у л і т е р а т у р у , а ще м е н ш е к у п у є . Н а в і т ь п е р е д п л а т а г а з е т і ж у р н а л і в , в п о р і в н я н н і з кількістю м е ш к а н ц і в , є д у ж е н е з н а ч н о ю . Д о к а з о м ц ь о г о є наступні ц и ф р и - передплачено політичних газет та журналів: 1 8 8 1 р.

1886 р

польських

273

498

німецьких

252

274

руських

гебрейських

французьких

чеських

англійських

італійських

-3

угорських

Всього:

600

827 93

Розглянувши ці дані, отримані з п о ш т о в о г о управління, п р и х о д и м о до таких в и с н о в к і в : у 1881 р. кількість п о л ь с ь к и х і німецьких часописів була майже о д н а к о в о ю , зате у 1886 р. с п о с т е р і г а є м о з н а ч н и й п о с т у п - кількість польських в и д а н ь на 2 2 4 б і л ь ш е від н і м е ц ь к и х . В ж е у 1 8 8 1 р . п о л ь с ь к и х п о л і т и ч н и х г а з е т пронумеровано більше,

ніж німецьких,

але

що стосується

ілюстрованих часописів та журналів мод, то тут с т а н о в и щ е інше. У 1886 р. не тільки п р о н у м е р о в а н о більше політичної п р е с и (польських 215, німецьких 106), але і літературних тижневиків та журналів мод (польських разом: 283, німецьких 168). З німецьких тижневиків (168) найбільше припадає на журнали м о д і підписка на н и х б і л ь ш а , ніж н а п о л ь с ь к і . З 1848 до 1886 років у С т а н и с л а в о в і в и х о д и л а з н а ч н а кількість ч а с о п и с і в (у 1873 р. їх було 4 ) , але ж о д е н з них не зумів п р о т р и м а т и с я п р о т я г о м д о в ш о г о часу. Частково у ц ь о м у в и н а лежить на г р о м а д с ь к о с т і , яка не відчувала п о т р е б и у м і с ц е в о м у о р г а н і , а частково на редакції, що п е р е й м а л а с я більше так з в а н о ю великою політикою, а не локальними с п р а в а м и . Ось назви видань, які в и н и к а л и і з н и к а л и п р о т я г о м о с т а н н і х 3 8 р о к і в : «Dziennik Stanisławowski", «Omnibus», «Кигуег S t a n i s ł a w o w s k i " , «Goniec», «Postep», «Goniec Stanisławowski", «Денниця»,

«Господар

Stanisławowski",

«Haslo», «Gazeta P o d k a r p a c k a " ,

промишленник»,

«Еспо z

Рокисіа»,

«Кгопіка»,

«Mieszczanin»,

«Glos

«Кгопіка

S t a n i s ł a w o w s k a " . В д а н и й час в и х о д я т ь т р и ч а с о п и с и : «Вісник Станиславівської єпархії»

(церковний

орган),

«Swiatelko»

( ч а с о п и с для дітей, існує 4-й рік), «Кигуег Stanisławowski" (політична газета). П р о т я г о м 1 8 3 6 - 1 8 8 3 р р . тут постійно друкувався «Kalendarz Stanisławowski", пізніше п о н о в л е н и й у 1886 р. П е в н и й час п о р я д з польським виходив німецький календар. З 1823 р. п о т р е б и м е ш к а н ц і в з а б е з п е ч у є о д н а к н и г а р н я і читальня п р и ній. Н е д а в н о с т в о р е н а читальня для жінок, яку у т р и м у є «Товариство станиславівських пань».

«Товариство

народної освіти» заклало чоловічу читальню.

У місті є дві

друкарні. 94

УПРАВЛІННЯ МІСТОМ С у ч а с н е у п р а в л і н н я м і с т о м ґ р у н т у є т ь с я н а д е р ж а в н о м у статуті п р о міста від 5 т р а в н я 1 8 6 2 р. і на к р а й о в о м у статуті від 12 с е р п н я 1866 р. П р е д с т а в н и ц ь к и й о р г а н м і с т а С т а н и с л а в о в а с т в о р ю є ґмінна р а д а з б у р г о м и с т р о м на чолі як в л а д а у х в а л ю ю ч а і к о н т р о л ю ю ч а , та ґмінне управління або магістрат під керівництвом б у р м и с т р а , як влада виконавча. Ґмінна р а д а с к л а д а є т ь с я з 36 членів і 18 заступників, яких о б и р а ю т ь на 6 років ч е р е з т р и в и б о р ч і к о л а . Б у р м и с т р а , й о г о з а с т у п н и к і в і п ' я т е р о а с е с о р і в в и б и р а є з-поміж с е б е ґмінна рада. Рада поділяється на б с е к ц і й , між яки м и р о з п о д і л я ю т ь с я с п р а в и , щ о належать д о к о м п е т е н ц і ї ґміни. М а г і с т р а т с к л а д а є т ь с я з 4 відділів, ( к о л и с ь їх було 5 ) , що відповідають п'ятьом секціям міської ради: 1) маніпуляційного, 2) технологічного, 3) рахункового, 4) міської каси. Міських чиновників налічується 12 о с і б . Поліція з а л и ш а є т ь с я під к е р і в н и ц т в о м і н с п е к т о р а і с к л а д а є т ь с я з 32 о с і б . На чолі п о ж е ж н о ї о х о р о н и з 19 чоловік с т о ї т ь міський б у д і в н и ч и й . Санітарну с л у ж б у о ч о л ю є міський лікар і в е т е р и н а р . Для кращого вивчення бюджету міста за д о с и т ь д о в г и й період часу, н и ж ч е п о д а н о т а б л и ц ю , в якій п о к а з а н і п р и б у т к и і в и т р а т и , с т а н міської власності активний і п а с и в н и й . Рік

Загальний звичайний прибуток

Загальні звичайні витрати

Стан маєтку в активі

1840

25.287 зл. (з пропінації)

23 140 зл.

1870

69.813

67.297

1884

153.913

153.016

1885

167.516 зл. 45 цт.

170.257 зл. 3 цт.

1886

173.160 зл. 95 цт.

175.011 зл. 87 цт.

На цей час місто ще не мало власності. До володіння ним спричинилося набуття Станиславівськоі домініі (в 1848 р.) та села Княгинин (у 1846 р.) 651.057 168.446 зл. 482.610 зл. зл.* 1.189.148 1.184.058 5.090 чистий пасив 1.165.488 1.168.029 2.541 зл. 48 цт. зл. 29,5 зл. 77,5 цт. ЦТ. 1.132.236 1.146.229 13.9923Л. зл. 46 цт. зл. 13 цт. 67 цт.

Стан маєтку в пасиві

Чистий актив

* Велика сума чистого прибуткового активу з'явилась внаслідок помилкових підрахунків вартості пропінації, тому що уряд капіталізував прибуткі від горячих напоїв, які були отримані за межами ґміни. 95

Звичайні міські п р и б у т к и у т в о р ю ю т ь с я з н а с т у п н и х п о з и ц і й : з ц і н н о с т е й і р е а л ь н о с т і ; з п р о п і н а ц і ї ; з д о д а т к і в до п о д а т к і в від м ' я с а , вина, квартирної плати; з рухомої власності, оплат і відсотків; з п о в е р н е н ь за к в а р т и р у в а н н я війська; з інших заходів і с у б с и д і й . Прибутки надзвичайні - з невчасно сплаченої позики, з продажі ц і н н о с т е й , ґрунтів і реальності.

ВЛАДА І ВІДОМСТВА A. « В л а д а а в т о н о м н а » : п о в і т о в а Р а д а і п о в і т о в и й в і д д і л . B. «Влада урядова»: с т а р о с т в о з а д м і н і с т р а т и в н и м відділом, п о д а т к о в и м , т е х н і ч н и м , ( н а п о в і т и : Бучач, Тлумач, С т а н и с л а в і в і Калуш) і о к р у ж н а л і с о в а і н с п е к ц і я н а 2 0 п о л і т и ч н и х повітів; о к р у ж н а с к а р б о в а інспекція (на 7 повітів: Долина, Калуш, Рогатин, Станиславів, Б о г о р о д ч а н и , Тлумач, Бучач) з у с т а н о в а м и : с к а р б о в о ї о х о р о н и , м и т н и м , о к р у ж н и м акцизним, м а г а з и н о м з продажі т ю т ю н у та печаток; с у д повітовий в справах скарбових прибутків; окружна шкільна рада на повіти: Станиславівський і Тлумацький; о к р у ж н и й суд, до я к о г о належить м і с ь к и й с у д у С т а н и с л а в о в і і 12 п о в і т о в и х с у д і в : Б о г о р о д ч а н и , Бучач, Д е л я т и н , Галич, К а л у ш , М о н а с т и р и с ь к а , Н а д в і р н а , З о л о т и й Потік, С о л о т в и н о , Тлумач, Т и с м е н и ц я і В о й н и л і в ; д е р ж а в н а п р о к у р а т у р а ; д в а д е р ж а в н і н о т а р і а т и ; 1 2 а д в о к а т і в ; т ю р м а н а 1 0 0 0 в'язнів чоловічої статі г р е к о - к а т о л и ц ь к о г о і с х і д н о г о в и з н а н н я , 1 9 3 в і д к р и т а у 1 8 8 3 p.; у т ю р м і є д в і каплиці під о д н и м д а х о м ( г р е к о - к а т о л и ц ь к а і г р е к о - о р і є н т а л ь н а ) т а ш к о л а ; п о ш т о в е і т е л е г р а ф н е управління, відділ мір і ваг; о к р у ж н е гірниче у п р а в л і н н я н а 3 2 політичні п о в і т и : Бібрка, Б о г о р о д ч а н и , Б о р щ і в , Б р о д и , Б е р е ж а н и , Бучач, Чортків, Городок, Городенка, Г/сятин, Калуш, Кам'янка С т р у м и л о в а , К о л о м и я , Косів, Львів, Н а д в і р н а , Підгайці, П е р е м и ш л я н и , Рава Руська, Р о г а т и н , Скалат, С н я т и н , С о к а л ь , С т а н и с л а в і в , Т е р н о п і л ь , Тлумач, Теребовля, З а л і щ и к и , Збараж, Золочів, Ж о в к в а , Жидачів; повітова команда жандармерії; повітова оцінна комісія. C. «Релігійна влада». Греко-католицький є п и с к о п а т номінально і с н у є з 1 8 5 0 р., а л е н е з а т в е р д ж е н и й ч е р е з б р а к ф о н д і в . Д о с т в о р е н н я Станиславівської д і є ц е з і ї з частини архідієцезії Львівської п р и с т у п и л и п і с л я н а й в и щ о ї п о с т а н о в и від 2 9 січня 1 8 8 4 р . і р е с к р и п т у м і н і с т е р с т в а в і р о в и з н а н ь т а о с в і т и від 3 1 г р у д н я 1 8 8 5 р . В с т у п п е р ш о г о є п и с к о п а відбувся 10 січня 1886 р. Капітула с к л а д а є т ь с я з шістьох членів: трьох прелатів і трьох каноніків. Дієцезія р о з п о в с ю д ж у є т ь с я на 10 п о л і т и ч н и х повітів і н а л і ч у є 7 4 5 9 1 3 м е ш к а н ц і в ( 7 2 6 2 6 4 - Галичина, 19 649 - Буковина). її територія становить 440 квадратних миль ( 2 6 0 - Галичина, 180 - Б у к о в и н а ) . 96

До дієцезії належать 436 парафій, що разом утворюють 20 д е к а н а т і в , а с а м е : Б о г о р о д ч а н и , Б у к о в и н а , Бучач, Галич, Городенка, Гусятин, Жуків, З а п і щ и к и , К о л о м и я , Косів, К у д р и н ц і , Н а д в і р н а , Пістинь, С к а л а , С н я т и и , С т а н и с л а в і в , Тлумач, Т и с м е н и ц я , Устя З е л е н е , Чортків. С т а н и с л а в і в с ь к и й г р е к о - к а т о л и ц ь к и й д е к а н а т у 1 8 8 6 р . налічував 26 898 д у ш ц ь о г о о б р я д у (у 1881 р. їх було 26 2 4 8 ) і о х о п л ю в а в 20 таких парафій: Вовчинець, Загвіздя, Іваниківка, Крихівці, Л и с е ц ь , Старий Л и с е ц ь , Опришівці, Павелче, Пасічна, Пациків, Підлужжя, Посіч, Радча, Станиславів, Угорники, Угринів Долішній, Черніїв, Хом'яківка, Х р и п л и н , Ямниця. У Станиславівській парафії р а з о м з філією у К н я г и н и н і н а р а х о в у є т ь с я 4 2 3 8 о с і б у н і а т с ь к о г о о б р я д у , а с а м е : в С т а н и с л а в о в і 3 0 1 4 , в К н я г и н и н і - 1 2 2 4 . У 1 8 8 1 р. їх б у л о 3 2 3 1 о с і б : в Станиславові - 2333, в Княгинині - 898. Греко-католицький деканат належить до Львівської архідієцезії і о х о п л ю є 10 п а р а ф і й , д в і капеланії і о д н у е к с п о з и т у р у . В д е к а н а т і ц ь о г о о б р я д у налічується 29 281 о с о б а (у 1881 р. - 23 0 9 7 ) . До нього н а л е ж а т ь такі парафії: Б о г о р о д ч а н и , Галич, Єзупіль, Л и с е ц ь , Н а д в і р н а , Отинія, С о л о т в и н о , Станиславів, Тлумач, Т и с м е н и ц я ; капеланії: Делятин і Нижнів; експозитура в Тарновиці Польній. Місцеву римок а т о л и ц ь к у п а р а ф і ю у т в о р ю є м і с т о С т а н и с л а в і в і 16 с і л . В ц і л і й парафії було 9 8 4 6 д у ш (у 1881 р. - 5 4 4 7 ) . Вірменсько-католицький деканат є частиною архідієцезії Львівської цього обряду. В деканаті 595 д у ш вірменського обряду ( у 1 8 8 1 р . б у л о 5 3 7 ) , які н а л е ж а т ь д о ч о т и р ь о х п а р а ф і й : с т а н и с лавівської, тисменицької, лисецької і бережанської. Станиславівська парафія налічує 160 осіб (у 1881 - 90 о с і б ) . 1 9 4 А у ґ с б у р г с ь к о - є в а н г е л і с т с ь к и й філіал н а л е ж и т ь д о ц е р к о в н о ї ґміни У ґ а р т с т а л ь під К а л у ш е м . Станиславівські ізраеліти, разом з п р о ж и в а ю ч и м и в навколишніх селах, у т в о р ю ю т ь о д н у ґміну за віровизнанням.

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА У законодавчій владі Станиславів і С т а н и с л а в і в с ь к и й повіт п р и й м а ю т ь таку участь. Саме місто Станиславів о б и р а є о д н о г о посла на крайовий сейм, і разом зТисменицею одного посла до Державної Р а д и . Більші в л а с н и к и к о л и ш н ь о г о С т а н и с л а в і в с ь к о г о о к р у г у ( п о в і т и : Станиславівський, Богородчанський, Надвірнянський, Тлумацький, Бучацький) о б и р а ю т ь двох послів до сейму. Більші власники 97

Станиславівського, Бучацьксто, Тлумацького, Богородчанського повітів в и б и р а ю т ь о д н о г о п о с л а д о Державної Ради. М е н ш і власники Станиславівського повіту о б и р а ю т ь о д н о г о п о с л а до сейму, а р а з о м зТлумацьким, Богородчанським, Надвірнянським п о в і т а м и - о д н о г о депутата до Державної Ради).

ТОВАРИСТВА У С т а н и с л а в о в і д і є з н а ч н а кількість т о в а р и с т в , щ о м а ю т ь н а м е т і р о з в и в а т и духовну культуру або, п р и н а й м н і , навчати шляхетному п р о в е д е н н ю розваг. О с ь їхні н а з в и : філія « П е д а г о г і ч н о г о т о в а р и с т в а » ; «Об'єднання

в ч и т е л і в в и щ и х шкіл»; філія « Т о в а р и с т в а г а л и ц ь к и х

лікарів»; «Товариство правників»; «Товариство н а р о д н о ї о с в і т и д л я С т а н и с л а в о в а і околиці», яке заклало о д н у читальню в місті і ч о т и р и в Т л у м а ч і , Т и с м е н и ц і , Т а р н о в и ц і П о л ь н і й т а П і д л у ж ж і , філія р у с ь к о г о т о в а р и с т в а «Просвіта», яке п о ш и р ю в а л о освіту с е р е д н а с е л е н н я в н а ц і о н а л ь н о м у д у с і ; 1 9 5 відділ «Товариства Татржанського», що діє на ш і с т ь п о в і т і в ; « Т о в а р и с т в о т е а т р а л ь н и х а м а т о р і в » , які п е р і о д и ч н о давали вистави; «Товариство любителів музики»; «Товариство ім. М о н ю ш к и » , с т в о р е н е з м е т о ю пробудження інтересу до народної м у з и к и , з а к о ш т и і с т а р а н н я м я к о г о с т в о р е н а м у з и ч н а ш к о л а ; «Това риство

пань»,

яке

утримує

читальню для зацікавлення жінок п о в а ж н о ю л і т е р а т у р о ю ; «Товарист во руських жінок», мета к о т р о г о є загальна освіченість та розвиток національних почуттів; т о в а р и с т во «Родина», с п о р т и в н е това риство

«Сокіл»;

«Товариство

пожежників»; чоловіче казино, що д і я л о від 1 8 4 2 р.; р у с ь к а ч и т а л ь н я ; містянське об'єднання; гебрейське купецьке казино; мисливське товариство; товариство залізнич ників «І-еіспепЬезтеїІипдв-Уегеіп». Крім в и щ е названих є ще кілька г е б р е й с ь к и х т о в а р и с т в , які займаються доброчинністю та допомогою. 98

Спортивне товариство «Сокіл»

ЗАКЛАДИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ КРЕДИТУ, РОЗВИТКУ РІЛЬНИЦТВА, ТОРПВЛІІ ПРОМИСЛОВОСТІ О к р у ж н а філія «Галицького з е м е л ь н о г о к р е д и т н о г о т о в а р и с т в а » ; відділ «Львівського г о с п о д а р с ь к о г о т о в а р и с т в а » , що о х о п л ю є Станиславівський, Богородчанський і Надвірнянський повіти; українське «Господарсько-промислове товариство»; позиковий фонд д л я п р о м и с л о в ц і в і р е м і с н и к і в , с т в о р е н и й у 1 8 6 0 p.; « Т о в а р и с т в о п а р о п л а в с т в а н а Д н і с т р і » ; м і с ь к а о щ а д н а к а с а , я к а д і є від 1 8 6 8 p.; філія « А в с т р о - У г о р с ь к о г о н а р о д н о г о б а н к у » ; « З а л і к о в и й б а н к » ; б а н к « В з а є м н о г о к р е д и т у в а н н я м і с т я н » ; «Спілка т о р г о в о - р і л ь н и ч а » ; «Банк д л я торгівлі і п р о м и с л у » ; «Банк к р е д и т н и й і е к с п о р т н и й » («Credit u n d E s c o m p t e - Bank»); «Spar und Credit - Verein». Крім цього, в Станиславові діють різні асекураційні т о в а р и с т в а .

ФУНДАЦІЇ ТА ДОБРОЧИННІ ЗАКЛАДИ «Дім

калік

при

латинському

парафіяльному

костелі»,

з а к л а д е н и й А н д р і є м П о т о ц ь к и м в 1 6 6 2 p.; « З а к л а д о х о р о н и і виховання дівчат ім. архикнягині Софії Фрідеріки», с т в о р е н и й у 1856 р.старанням т о в а р и с т в а станиславівських пань та на пожертвування Альбіни Ромашканової для навчання сиріт на працьовитих та моральних слуг (зараз 24 дівчини); донедавна керували закладом і навчали с е с т р и феліціанки. «Притулок для хлопців» п р а ц ю є з 1868 р. на к о ш т и працівників м і с ц е в о г о п о в і т о в о г о відділу ( м і с т и т ь с я в будинку, п о д а р о в а н о м у закладові у 1871 р. Ф р а н ц і ш к о м К в я т к о в с ь к и м ) ; в закладі з н а й ш л и п р и т у л о к і утримання 20 хлопців, яких переважно навчають на ремісників. «Заклад притулку і виховання хлопців М о й с е е в о г о визнання» ( 1 7 х л о п ц і в ) . « Д о б р о ч и н н е т о в а р и с т в о » , с т в о р е н е у 1 8 8 0 p., з метою допомоги убогим християнам. « Ф о н д у б о г и х к о л и ш н ь о г о т о в а р и с т в а д о б р о ч и н н и х пань», щ о і с н у в а в від 1 8 4 7 р до 1 8 5 7 р. ; з ц ь о г о ф о н д у о т р и м у ю т ь д о п о м о г у 1 2 в д і в і с и р і т . « Ф о н д а р х и к н я г и н і Г і з е л и » , у т в о р е н и й в 1 8 5 7 p., займається забезпеченням убогих дівчат-сиріт Станиславівської о к р у г и . « З а к л а д у б о г и х » , щ о і с н у є в і д 1 8 5 7 p., з д і й с н ю є п і д т р и м к у і забезпечення місцевих жебраків. «Бурса ім. Крашевського для 99

Австро-угорський банк польської молоді», заснована до 50-річчя літературної діяльності Й.Р. К р а ш е в с ь к о г о . Б у р с а с в . М и к о л а я д л я р у с ь к о ї м о л о д і ; « З а к л а д д л я г е б р е й с ь к и х с и р і т ім. Гальперна»; «Гебрейське т о в а р и с т в о д л я у т р и м а н н я і з а б е з п е ч е н н я д е ш е в о ї кухні».

КЛІМАТ Станиславів лежить в «сарматському окрузі» «понтійської» к л і м а т и ч н о ї п р о в і н ц і ї , о д н і є ї з п ' я т и , н а які п о д і л я є т ь с я є в р о п е й с ь к и й к о н т и н ґ е н т . Тут з північної та п і в н і ч н о - с х і д н о ї с т о р о н и в і д ч у т н и й в п л и в х о л о д н о ї і с у х о ї н и з и н и , а з п і в д н я - в о л о г о с т і та к а р п а т с ь к и х д о щ і в . Д о в г а , г о с т р а з и м а , н а й ч а с т і ш е д у ж е с н і ж н а ; в е с н о ю пізні з а м о р о з к и ; літо п о м і р к о в а н о тепле, змінне; осінь п е р е в а ж н о чудова, але також швидкі м о р о з и . З е м л е р о б с т в у такий клімат не дуже с п р и я є , наслідком ц ь о г о є часті неврожаї. Після цієї загальної х а р а к т е р и с т и к и , що б а з у є т ь с я на поділі п р и й н я т і м Адріаном Бальбі'96, п е р е х о д ж у до о с о б л и в о с т і клімату 100

Станиславова та його

найближчої околиці.

Метеорологічні

с п о с т е р е ж е н н я т у т п р о в о д и л и від г р у д н я 1838 р . д о л и с т о п а д а 1 8 5 4 р . Н и м и с к о р и с т а в с я М а в р и к і й Роґрер і п о д а в у с в о ї й праці «Beitrag zur M e t e r e o l o g i e u n d K l i m a t o l o g i e Galiziens» ( W i e n , 1 8 6 6 ) . П е в н и й ч а с ж о д н и х с п о с т е р е ж е н ь тут н е п р о в о д и л о с я . З г о д о м , під в п л и в о м т а с т а р а н н я м и к р а к і в с ь к о ї ф і з і о г р а ф і ч н о ї комісії у 1 8 7 6 р. в С т а н и с л а в о в і при фізичному кабінеті державної гімназії під керівництвом професора Йосифа Боденського почала працювати другорядна метеорологічна станція. Вона діяла до 1879 р. Дані с п о с т е р е ж е н ь , з р о б л е н і у цих роках, н а д с и л а л и у Краків, де їх вивчала д е р ж а в н а астрономічна о б с е р в а т о р і я під наглядом д - р а Карлінського та д р у к у в а л а в и с н о в к и в « S p r a w o z d a n i a c h komisyi fizyograficzney» за 1877, 1 8 7 8 , 1 8 7 9 р о к и (т. XII, XIII і XIV). В и к о р и с т а в ш и д а н і з і н ш и х д ж е р е л , о т р и м у є м о наступні дані. Наше місто розташоване на висоті 256 метрів'97 над рівнем моря; вокзал лежить на висоті 246 м. Середня річна т е м п е р а т у р а п р о т я г о м 15 років, за с п о с т е р е ж е н н я м и д - р а Роґрера, становить 5.79 R. С е р е д н я т е м п е р а т у р а пір р о к у : з и м и - 3 . 4 4 ; в е с н и + 5 . 3 3 , л і т а + 1 4 . 3 9 ; о с е н і + 6 . 2 9 . С е р е д н я р і ч н а т е м п е р а т у р а з г і д н о « S p r a w к о т . Fizyog» 7 . 4 С. Повітряний тиск, за д а в н і ш и м и с п о с т е р е ж е н н я м и , в паризьких лініях с т а н о в и т ь 3 2 7 . 4 5 5 , а за д а н и м и місцевої м е т е о р о л о г і ч н о ї станції-737.32. Стан з а х м а р е н н я н е б а за ш к а л о ю , що йде від 0, що о з н а ч а є погідне небо, і до 100, що вказує на повністю захмарене, д - р Роґрер п о д а є 6 . 1 8 , а з а « S p r a w к о т . Fizyog» - 6 . 6 6 . З ц и х д а н и х в и д н о , щ о протягом року більша частина днів похмура. С е р е д н я кількість а т м о с ф е р н и х о п а д і в з а рік, з а д - р о м Р о ґ р е р о м , с т а н о в и т ь 2 3 . 2 2 в п а р и з ь к и х ц а л я х , а н а п і д с т а в і « S p r a w к о т . Fizyog» о т р и м у є м о в міліметрах 739.3. Відношення атмосферних опадів з и м о ю д о л і т а с т а н о в и т ь 1:2.9. Н а й б і л ь ш е а т м о с ф е р н и х о п а д і в з а 24 г о д . в и п а л о у С т а н и с л а в о в і в ч е р в н і 1 8 4 3 р. - 3 5 . 5 2 ц а л і п а р и з ь к і , хоча н а й р я с н і ш і о п а д и в н а ш о м у місті за 24 г о д и н и не п е р е в и щ у ю т ь 1 7 . 0 . Ц ь о г о д о с т а т н ь о , щ о б и у д а н і й о к о л и ц і в і д б у в а л и с я в и л и в и рік та потоків. Пануючими вітрами є: північний, північно-східний та північноз а х і д н и й ( N , N O , NW). Д о м і н у ю ч и й північний н а п р я м вітрів п о х о д и т ь від к о н ф і г у р а ц і ї С т а н и с л а в і в с ь к о ї р і в н и н и , о т о ч е н о ї п а с м а м и у з г і р ' ї в 101

н а захід, щ о в і д к р и в а є т ь с я в у з ь к и м п р о х о д о м н а північ д о д о л и н и Д н і с т р а т а р о з ш и р ю є т ь с я н а південь, д е ї ї з а м и к а ю т ь п а с м а Карпат. Д о р і д к і с н и х я в и щ н а л е ж а л а б у р я , яка т р и в а л а 2 4 г о д и н и , щ о н а в і д а л а С т а н и с л а в і в 16 г р у д н я 1843 р. і р о з т я г л а с я від Сілезії до Молдавії, віючи з заходу на схід. Буря, о х о п л ю ю ч и такі великі п р о с т о р и , була н а д з в и ч а й н о ю р і д к і с т ю в н а ш и х к р а я х . З г і д н о з В. П о л е м 1 9 8 на с х і д н и х схилах Карпат з м і ш у є т ь с я с т е п о в и й клімат з г і р с ь к и м , в и р а ж е н и й тут б о р о т ь б о ю п а н у ю ч и х с х і д н и х в і т р і в , які д м у т ь з Ч о р н о г о м о р я , т а з а х і д н и х , які д м у т ь з г і р . Ц ю л і н і ю «на якій л а м а ю т ь с я п а н у ю ч і в і т р и » , В. Поль в и з н а ч и в так: від Ч о р н о ї г о р и іде в о н а до півночі на С т а н и с л а в і в , ч е р е з д о л и н у о б о х Б и с т р и ц ь д о Галича н а д Д н і с т р о м , з в і д с и в г о р у д о л и н о ю цієї ріки аж по в п а д і н н я у неї В е р е щ и ц і і по є в р о п е й с ь к и й в о д н и й розподіл в Перемиській землі. Потім йде далі на північ ч е р е з малу в и с о ч и н у в о к о л и ц і О л е н и ц ь : з о д н і є ї с т о р о н а над д о л и н о ю н и ж н ь о г о Сяну, а з д р у г о ї - над з а к р и т о ю к о т л о в и н о ю в е р х н ь о г о Бугу. У п о р і в н я н н і зі Л ь в о в о м в е г е т а ц і я у С т а н и с л а в о в і н а с т у п а є на д е н ь пізніше та на 14 днів пізніше, ніж у Відні. У С т а н и с л а в о в і д е р е в а покриваються листям майже одночасно зі Львовом, а спадає воно на о д и н д е н ь р а н і ш е ; час цвітіння - на д в а дні пізніше.

САНІТАРНИЙ СТАН Головною умовою позитивного санітарного стану в кожній місцевості є наявність доброї питної води. В нинішньому році професор

Францішек

Станиславова.

199

Мязга

здійснив

аналіз

води

міста

На основі п р о б із 16 к р и н и ц ь в д і й с н о с т і не м о ж н а

с у д и т и п р о якість міської в о д и взагалі, бо така кількість аналізів є замалою, проте дає вона певну основу для оцінки властивості та впливу на здоров'я мешканців. В п е р е в а ж н і й більшості міські к р и н и ц і у т р и м у ю т ь с я п о г а н о , в деяких місцях вони містяться близько до стічних каналів, звідки п о т р а п л я є з н а ч н а кількість аміаку, х л о р у , с і р к о в о д н ю . Т а м , д е к р и н и ц і у т р и м у ю т ь в чистоті, як це м а є місце на передмістях, в о д а є п о в н і с т ю п р и д а т н а до пиття. З п р о в е д е н о г о аналізу виникає, що із 16 к р и н и ц ь лише 6 відповідають вимогам. Найгірша вода для пиття знаходиться в середмісті, а о с о б л и в о н а Ринку, д е н а д з в и ч а й н о б а г а т о ш к і д л и в и х р е ч о в и н . В у с і х ч о т и р ь о х 102

міських дільницях не з н а х о д и м о таких шкідливих складників, як на Ринку. Ц я в о д а м о ж е в и к о р и с т о в у в а т и с я без ш к о д и д л я з д о р о в ' я , але і тут вона не з а в ж д и п р и д а т н а до вживання. Стан з д о р о в ' я у н а ш о м у місті та повіті не м о ж н а назвати д о б р и м . Це підтверджують статистичні дані, що походять з різних джерел. П о ч н е м о з п о п е р е д н і х років на о с н о в і матеріалу, з і б р а н о г о д - р о м Йосифом Баржицькім.

200

В с е р е д н ь о м у в Станиславівському повіті

за вісім років ( 1 8 7 5 - 1 8 8 2 ) п о м е р л о 4 1 8 5 осіб. Окремі х в о р о б и , що найчастіше панують в н а ш о м у повіті, в ц и ф р а х п р е д с т а в л е н і так: Д и ф т е р і я і г р и п . Н а й в и щ и й в і д с о т о к п о м е р л и х з а рік н а 1 0 0 0 0 0 населення п р и п а д а є на повіти: Б о г о р о д ч а н и - 1086, З а л і щ и к и - 8 6 0 , Городенка - 7 7 1 , Станиславів - 7 4 8 . Віспа

Кір

Скар латина

Тиф

Дизен терія

Кок люш

Дифте рія

за 8 років

709

575

790

519

159

за 1 рік

194

3219 (за 5 років) 644го1

В с і х п о м е р л и х від ц и х е п і д е м і й - 7 4 5 4 : з а о д и н рік в с е р е д н ь о м у п о м е р л о 1 1 7 5 о с і б . Річна с м е р т н і с т ь н а 1 0 0 0 0 0 м е ш к а н ц і в - 1 3 6 5 .

за 8 років

602

Брак життє вих сил 4741

за 1 рік

75202

593203

На 100 000 мешканців за рік

689

19204

Мертвонарод жені

Випад кові травму вання 134

Само губст ва

9,205

Вбив ства

Неві домі при чини

На основі цих даних бачимо, що п р о т я г о м 8 років вище н а з в а н и м и с п о с о б а м и в цілому повіті загинуло 245 осіб, а на 100 0 0 0 мешканців щорічно гинуло 35. Протягом д о в ш о г о часу ( 1 8 7 9 - 1 8 8 5 ) д-р Иосиф Мерунович в «Gazecie Lekarskiej" п о д а є дані п р о стан з д о р о в ' я м е ш к а н ц і в м і с т а С т а н и с л а в о в а . Згідно із й о г о с п о с т е р е ж е н н я м и в Станиславов!' 103

н а й б і л ь ш е п о м и р а ю т ь від і н ф е к ц і й н и х х в о р о б ( 1 / 4 в с і х п о м е р л и х ) , а с а м е : д и ф т е р і я , віспа, б р ю ш н и й тиф, д и з е н т е р і я і т. д. У 1 8 7 9 - 1 8 8 0 р о к а х м а й ж е п о л о в и н у всіх п о м е р л и х с т а н о в и л и д і т и д о 5-ти р о к і в . З цього приводу Станиславів після Коломиї займав п е р ш е місце с е р е д б і л ь ш и х г а л и ц ь к и х міст. О к р і м в и щ е з г а д а н и х і н ф е к ц і й н и х х в о р о б , пануючими в Станиславові є туберкульоз, запалення легенів, гортані та трахеї, тобто х в о р о б и дихальних шляхів. Навіть, коли не панує жодна інфекційна хвороба, показник смертності у Станиславові в и щ и й від с е р е д н ь о г о в р я д і г а л и ц ь к и х міст, щ о н а л і ч у ю т ь б і л ь ш е 15 000 мешканців. У 1882 р. за с м е р т н і с т ю дітей до 5 років Станиславів з а й м а в четверте місце: Броди, Коломия, Перемишль, Станиславів. У Львові та С т а н и с л а в о в і на т у б е р к у л ь о з х в о р і ю т ь у д в а р а з и ч а с т і ш е , ніж на інші х в о р о б и д и х а л ь н и х шляхів. З г і д н о о б р а х у в а н ь д - р а Й . М е р у н о в и ч а в Станиславові щорічно п о м и р а є 35,4 на 1000 осіб. Дані про с м е р т ь за останні д в а роки: рік 1880

Місто Станиславів

Станиславівський

і Княгинин-Колонія

повіт

800

3841

1881

642

3875

1882

715

3683

1883

827

3678

1884

683

3405

1885

698

1886

773

З цих даних, почерпнутих б е з п о с е р е д н ь о з д ж е р е л , бачимо, що с м е р т н і с т ь у н а ш о м у місті в и г л я д а є г і р ш е , ніж, н а п р и к л а д , в о б р а х у н к а х д-ра Й. Меруновича за попередні роки. На 19 445 мешканців (Станиславів - 1 8 6 2 6 ; К н я г и н и н - к о л о н і я - 8 2 9 ) щорічно в с е р е д н ь о м у п о м и р а ю т ь 7 3 4 о с о б и , т о б т о н а 1000 чоловік п р и п а д а є 37,7. Д е щ о к р а щ е за останні р о к и є с т а н о в и щ е у повіті. С е р е д н я с м е р т н і с т ь від 1 8 8 0 р. до 1 8 8 6 р. становить 3696 с м е р т е л ь н и х в и п а д к і в , а в ч а с и , вивчені д - р о м Й. Б а ж и ц ь к и м , д о с я г а л а 4 1 8 5 . На 1000 о с і б в повіті щ о р і ч н о п о м и р а ю т ь 4 2 . З а н е п о к о ю є кількість п о м е р л и х в д е я к и х роках в Станиславові та Княгинині-колонії с е р е д х р и с т и я н с ь к о г о населення. З загальної кількості мешканців 19 4 4 5 х р и с т и я н було 9 2 2 1 , а г е б р е ї в - 10 2 3 4 , у 1 8 8 4 р. х р и с т и я н п о м е р л о 3 5 3 , а г е б р е ї в 104

Сквер на гетьманських валах 3 3 0 , проте у 1885 р. х р и с т и я н п о м е р л о 3 6 5 , г е б р е ї в - 3 3 3 . В і н ш и й п е р і о д співвідношення с м е р т н о с т і п р о п о р ц і о н а л ь н і ш е д о кількості мешканців. У 1881 р. х р и с т и я н п о м е р л о 299, гебреїв - 3 4 3 ; у 1882 р. х р и с т и я н - 3 1 4 ; г е б р е ї в - 4 0 1 ; у 1 8 8 3 р. х р и с т и я н - 3 8 4 , г е б р е ї в 4 4 3 ; у 1886 р. х р и с т и я н - 3 7 5 , г е б р е ї в - 3 9 8 . Тим ч а с о м , з г і д н о о б р а х у в а н ь д - р а Й . Б а ж и ц ь к о г о н а й ш в и д ш е в н а ш о м у повіті з р о с т а л а кількість г е б р е й с ь к о г о н а с е л е н н я . У п р о д о в ж 8 років ( 1 8 7 5 - 1 8 8 2 ) кількість м е ш к а н ц і в р и м о - к а т о л и ц ь к о г о о б р я д у з р о с л а н а 1/12, г р е к о к а т о л и ц ь к о г о на 1 / 1 0 , а М о й с е е в о г о в и з н а н н я на 1 / 5 . В Станиславові знаходиться три ш п и т а л і : шпиталь гарнізонний; ш п и т а л ь ім. а р х и к н я з я Ф е р д и н а н д а або так з в а н и й з а г а л ь н и й , з а к л а д е н и й у 1 8 4 1 р.; г е б р е й с ь к и й ш п и т а л ь , я к и й п р и ц ю є від 1 8 4 5 р . У п о в і т і є 4 а п т е к и (у С т а н и с л а в о в і - 3, в Галичі - 1 ) . Л і к а р і в - 13 (у С т а н и с л а в о в і - 1 1 , в Галичі - 2 ) . Х і р у р г і в - 8 (у С т а н и с л а в о в і - 6 ) , а к у ш е р о к - 24 (в С т а н и с л а в о в і - 2 2 , в Г а л и ч і - 2 ) , 1 с т о м а т о л о г , 1 ветеринар. Ц в и н т а р на д а н и й час о д и н і о д н е г е б р е й с ь к е о к о п и с ь к о . Д а в н і ш е п о м е р л и х х о в а л и п р и всіх костелах і церквах т р ь о х х р и с т и я н с ь к и х о б р я д і в . О к р і м ц ь о г о , в с а м о м у місті б у л и д в а ц в и н т а р і : колеґіатський ц в и н т а р п р и латинській фарі і ц в и н т а р біля ц е р к в и с в . М и к о л а я , н е д а л е к о від в і р м е н с ь к о г о с о б о р у . Б у в т а к о ж ц в и н т а р на Тисменицькому передмісті, а при ньому костел св. Й о с и ф а (де 105

Липова алея т е п е р так з в а н и й готель Камінського). Після т о г о , як костел з г о р і в , ц в и н т а р с к а с у в а л и і у 1 7 8 2 р . з а к л а л и н о в и й д л я всіх х р и с т и я н с ь к и х визнань, що існують в н а ш о м у місті. Д е щ о далі, п р и д о р о з і , що в е д е наТисменицю, є гебрейське окописько. С а д і в п р и в а т н и х у н а ш о м у місті д у ж е б а г а т о - м а й ж е п р и к о ж н о м у дворі на передмісті - що добре впливає на стан здоров'я. Саду д л я прогулянок в місті не було. Останнім ч а с о м такий закладено на колишніх валах за в і й с ь к о в и м ш п и т а л е м . Є ще невеликі с а д и в м і с т і : «сад Гізели», д а в н і ш е з в а н и й К р а т е р і в к о ю , н а ч е с т ь с т а р о с т и К р а т е р а ; на площі Ф р а н ц а Иосифа та група дерев при Тисменицькій д о р о з і п і д н а з в о ю « Р г а ї е г и » , від к і л ь к о х р о к і в у л ю б л е н е м і с ц е д л я р о з в а г в літні місяці для нижчої в е р с т в и н а с е л е н н я . Відсутність п а р к у в и н а г о р о д ж у є алея з ч у д о в и х л и п , яка т я г н е т ь с я від кінця в у л и ц і Липової до Звіринця. З г і д н о переказів, що з б е р е г л и с я д о с і , в кінці Б е л ь в е д е р с ь к о ї в у л и ц і к о л и с ь м а л а б у т и в е л и к а т е р и т о р і я , д е в о д и л и с я звірі, я к а з т е п е р і ш н і м З в і р и н ц е м б а р о н а Р о м а ш к а н а у т в о р ю в а л а цілість. Там, п р а в д о п о д і б н о , з н а х о д и в с я м и с л и в с ь к и й б у д и н о ч о к д і д и ч і в м і с т а ; він мав н а з в у Б е л ь в е д е р від в і д о м о г о ц і с а р с ь к о г о п а л а ц у у В і д н і , п о р я д з я к и м у битві 12 в е р е с н я 1683 р. 2 0 6 з а г и н у в С т а н і с л а в П о т о ц ь к и й . Тільки в т а к и й спосіб можна пояснити назву вулиці.207 106

СТАНИСЛАВІВСЬКИЙ ПОВІТ Г е о г р а ф і ч н е р о з т а ш у в а н н я . С т а н и с л а в і в с ь к и й п о в і т л е ж и т ь між 48° 4 5 ' та 49° 12' північної ш и р о т и та 42° 10' і 42° 4 0 ' східної д о в г о т и . М е ж і . З північної с т о р о н и наш повіт межує з повітами: Р о г а т и н с ь к и м , П і д г а є ц ь к и м , Б у ч а ц ь к и м , зі с х о д у - Т л у м а ц ь к и м , з півдня - Надвірнянським і Богородчанським, з заходу - Калуським. Т е р и т о р і я . Площа повіту становить 806,1 квадратних кілометрів ( 1 4 . 2 7 к в а д р а т н и х г е о г р . м и л ь ) . В С т а н и с л а в і в с ь к о м у повіті є 73 ґ м і н и , с е р е д яких 2 м і с т а ( С т а н и с л а в і в і Галич), 2 м і с т е ч к а (Єзупіль і Маріямпіль) та 69 сіл. Всі вони р а з о м у т в о р ю ю т ь 67 кадастральних ґ м і н . З г і д н о п е р е п и с у від 3 1 г р у д н я 1 8 8 0 р . т у т б у л о 8 1 п о с е л е н н я т а 54 панські д в о р и . Станиславівський повіт в переважній більшості р о з т а ш о в а н и й по правій с т о р о н і Дністра, який п е р е т и н а є й о г о північну частину; значно м е н ш а т е р и т о р і я л е ж и т ь н а л і в о м у б е р е з і цієї ж р і ч к и . Північна ч а с т и н а повіту, щ о р о з м і с т и л а с я н а лівому б е р е з і Д н і с т р а , н а л е ж и т ь д о південно-західної ч а с т и н и Подільської в и с о ч и н и , яку В. Поль та Л. Татомир, наслідуючи місцеве населення, назвали Опіллям. В. Поль навіть д о д а є й о м у епітет «Ставне», н а м а г а ю ч и с ь п і д к р е с л и т и , щ о с т а в и с т в о р ю ю т ь г о л о в н у х а р а к т е р и с т и к у цієї ч а с т и н и н а ш о г о краю і, 107

в н а с л і д о к ц ь о г о , в и з н а ч а є д у ж е р о з л о г і м е ж і . «Опілля с т а в о в е » , н а й о г о д у м к у , п о ч и н а є т ь с я з В е р е щ и ц і , т я г н е т ь с я б е р е г а м и Д н і с т р а т а Бугу, вздовж правих приток Прип'яті аж до Дніпра - Л. Татомир.208 Замикає Опілля в з н а ч н о м е н ш и х межах: п о м і ж В е р е щ и ц е ю т а З о л о т о ю Л и п о ю . Ця частина Станиславівського повіту є г о р б и с т о ю , хвилястою, злегка п о х и л е н о ю д о Д н і с т р а забігом й о г о приток: Гнилої Л и п и , Б и б е л к и , потоку Заболоття, який в й о г о нижній частині називають «Згнилим». В північній с т о р о н і цієї ч а с т и н и повіту, а с а м е біля М і ж г і р ц і в ( н а п і в д е н н и й с х і д 3 6 2 м ) , Т у м и р у ( К р и в і Н и в и , 3 5 6 м ) і Кінчаків С т а р и х ( С е р е д н і Гони, 350 м) висота є найбільшою; на південь до Дністра територія з н и ж у є т ь с я : при усті Гнилої Л и п и 2 1 4 м, біля Дубівців 217 м, в М а р і а м п о л і 2 3 8 м . Він м а є всі р и с и п і в д е н н о г о с х и л у П о д і л ь с ь к о ї в и с о ч и н и . Н а п і в д е н ь від неї т я г н е т ь с я Н а д д н і п р я н с ь к а н и з о в и н а , я к а п о ч и н а є т ь с я від с е л а Гордині (в С а м б і р с ь к о м у повіті) і з а к і н ч у є т ь с я під Н и ж н е в о м , яка в зоні н а ш о г о повіту відділяє п а г о р б и Опілля від Покутської височини і Бескиду Лісистого. Б і л ь ш у ч а с т и н у повіту, щ о н а п р а в о м у б е р е з і Д н і с т р а , ч а с т к о в о м о ж н а зарахувати до Покутської в и с о ч и н и , яка злегка з н и ж у є т ь с я до Бистриці і закінчується на її правому березі, частково до підгір'я Карпат Східних а б о Л і с и с т и х , котрі в цій с т о р о н і н а з и в а ю т ь ще Бескидом Лісистим. Бескид Лісистий стикається з Покутською в и с о ч и н о ю п о лінії п о д і л у Б и с т р и ц і Н а д в і р н я н с ь к о ї і в е р х н ь о г о Пруту, п е р е т и н а є в е р х н ю течію обох Б и с т р и ц ь , у т в о р ю ю ч и на півдні межу: С т а н и с л а в і в с ь к а р і в н и н а , далі з а п о в н ю є західну ч а с т и н у н а ш о г о повіту, р о з т а ш о в а н у між Б и с т р и ц е ю С о л о т в и н с ь к о ю , Л у к в о ю , Л і м н и ц е ю і Сівкою, сягаючи останньої поза її правим берегом. Станиславівська рівнина похилена забігом обох Бистриць в північному напрямі до Дністра. На пограниччі з Богородчанським повітом піднімається до 306 м (по правому березі потоку Радчанки, п р а в о ї п р и т о к и Б и с т р и ц і С о л о т в и н с ь к о ї ) , біля Крихівців з н и ж у є т ь с я до 281 м, біля С т а н и с л а в о в а с т а н о в и т ь 256 м, а між о б о м а Б и с т р и ц я м и під В о в ч и н ц е м 2 3 7 м . К а р п а т и , щ о з н а х о д я т ь с я н а віддалі 4-х м и л ь , н і б и у т в о р ю ю т ь п і в д е н н у м е ж у цієї р і в н и н и . З і с х о д у т а з а х о д у в о н а з а м к н е н а п а с м о м у з г і р ' ї в , які ш и р о к о р о з х о д я т ь с я н а п і в д е н ь і скупчуються на півночі; поміж н и м и Станиславівська рівнина вузькою стрічкою з'єднується з Наддністрянською рівниною, що значно в п л и в а є на н а п р я м вітрів, н а д а ю ч и п е р е в а г у північним в о к о л и ц я х Станиславова.

108

Приглянувшись конфігурації Станиславівської рівнини, її ш в и д ш е м о ж н а н а з в а т и ш и р о к и м д н о м між г і р с ь к о ї д о л и н и , п е р е т я т о ї д в о м а Б и с т р и ц я м и та їхніми притоками, як частиною Покутської височини. Вона є п л о с к о ю , рівною і тільки над б е р е г а м и обох Б и с т р и ц ь міняє с в о ю в и с о т у (біля Крихівців). Краєм Станиславівської рівнини можна вважати пасмо узгір'їв, щ о т я г н у т ь с я від О т и н і ї , б і л я Т и с м е н и ц і , п р а в и м б е р е г о м н и ж н ь о ї В о р о н и п і д н а з в о ю С е р е д н ь о г о Горбу ( 3 1 1 м н а д р і в н е м м о р я ; п р и усті тієї ж Б и с т р и ц і Н а д в і р н я н с ь к о ї тільки 3 0 2 м ) ; далі п р а в и м б е р е г о м з ' є д н а н о ї Б и с т р и ц і , н а п р о т и ґміни Вовчинців, в з д о в ж Стінки до Є з у п о л я . В ц і л о м у п а с м і н а й в и щ е п і д н і м а є т ь с я С т і н к а біля К о л о д і ї в к и (312 м), Добровлян (346 і 347 м), присілку Березовиці (353 м) та п о б л и з у У з и н я ( 3 2 9 м ) , а д а л і н а північ п о ч и н а є п о х и л я т и с я д о Д н і с т р а ( п р и впадіння Б и с т р и ц і у Д н і с т е р - 2 1 3 м, біля П о б е р е ж ж я - 2 0 7 м ) . Н а й в и щ е р о з т а ш о в а н и м и є південно-східні, південні та південнозахідні

частини

повіту,

що

знаходяться

на

пограниччі

Надвірнянським, Богородчанським, Калуським повітами. На півдні Станиславівської рівнини підносяться прямі ряди Бескиду Лісистого.

їхні

низькі

підніжжя,

дуже

подібні

до

П о д і л ь с ь к о г о п л о с к о г і р ' я , в и б і г а ю т ь на північ п о м і ж П р у т о м та притоками Дністра з правої сторони (Бистриця Солотвинська, Луква, Лімниця, Стрий). В ч а с т и н і повіту, н а й б і л ь ш е в и с у н у т і й н а п і в д е н н и й с х і д з а т е ч і є ю Бистриці Надвірнянської по її правому березі, де наш повіт межує з Н а д в і р н я н с ь к и м , в и с о т а Б е с к и д у (на південь від Т и с м е н и ч а н ) д о х о д и т ь до 3 2 0 і 321 м. До такої висоти не доходить пограниччя Богородчанського повіту (з н и м С т а н и с л а в і в с ь к и й повіт є с у с і д о м від Б и с т р и ц і Н а д в і р н я н с ь к о ї а ж д о Л у к в и ц і ) н а п р о с т о р і між л і с о м Л а з и і Б и с т р и ц е ю Солотвинською. Підйом починається по правому боці Чорного П о т о к у ( 4 1 2 м ) , а в клані, що у т в о р ю є о с т а н н і й з Л у к в и ц е ю , д о х о д и т ь до 417 м; причому з лівого боку Луквиці, Ведмежим лісом (415 м) розпочинається станиславівсько-калуська межа. В центрі повіту найвищі узгір'я розташовані на південному заході: над устям Чорного Потоку; з правого боку Луквиці, притоки Лукви; в околицях Павелчаі Б о д н а р о в а . Д о них н а л е ж а т ь : п р и с і л о к П у с т е П о л е ( 3 8 4 м ) н а д Ч о р н и м П о т о к о м ; у з г і р ' я на південь від с е л а Р и б н е ( 3 8 4 м) з п р а в о г о б о к у Ямниці, що впадає до Бистриці Солотвинської; узгір'я Катерина (378 м)

109

б і л я М а й д а н у ; в п і в н і ч н о - с х і д н о м у н а п р я м к у від П у с т о г о П о л я в и с о т а т е р и т о р і ї с я г а є 3 9 0 м (між Я м н и ц е ю і Ч о р н и м П о т о к о м ) , а н а й в и щ и м п у н к т о м п о в і т у є м і с ц е в і с т ь п о п р а в о м у б о ц і Л у к в и ц і , н а п і в д е н ь від в п а д а н н я в неї Ч о р н о г о П о т о к у і с я г а є в о н а 4 1 7 м . Т е р и т о р і я , н а я к і й р о з т а ш о в а н е підніжжя Б е с к и д у Л і с и с т о г о , похилена до півночі за т е ч і є ю рік Б и с т р и ц і С о л о т в и н с ь к о ї , Л у к в и і Л і м н и ц і , д е к о л и с т р і м к о с п а д а ю ч и д о Д н і с т р а , н а п р и к л а д в о к о л и ц і Галича ( З а м к о в а Гора, Королівка). Наддністрянське зниження Бескиду Лісистого у цифрах м а є такий вигляд: з п р а в о г о б о к у устя Сівки - 2 3 9 м, біля О с т р о в а 2 2 3 , п о б л и з у м о н а с т и р я с в . С т а н і с л а в а - 2 8 0 м , б і л я Галича - 2 2 2 м , а на Королівці - 296 м. Л і с и с т е гірське п а с м о між Б и с т р и ц е ю Солотвинською та Луквою називається Чорним лісом. Величезні пущі, відомі к о л и с ь під т а к о ю н а з в о ю , в м и н у л о м у т я г н у л и с я від Б и с т р и ц і Солотвинської аж до р. Опір, правої притоки Стрия. Д р у г и м таким залісненим п а с м о м , що не межує з н а ш и м повітом, але до нього наближене, є Хоросна, поміж Прутом і Вороною. Х а р а к т е р н о ю о с о б л и в і с т ю Покутської в и с о ч и н и є так звані г о н д о л и а б о л і й к о п о д і б н і з а г л и б л е н н я ( о д н е з н и х біля с . К о л о д і ї в к и ) . Ч и м далі на схід цієї в и с о ч и н и , т и м більші за р о з м і р а м и і ч и с л е н н і ш і ці заглиблення. За В. Полем, вони виникають таким с п о с о б о м - на рівній степовій землі з а п а д а ю т ь с я підмиті в о д о ю поклади гіпсу, у т в о р ю ю ч и великі сухі л і й к и . 2 0 9 Г і д р о г р а ф і я . Станиславівський повіт належить до рукава Д н і с т р а , а о т ж е д о Ч о р н о м о р с ь к о г о стоку. Д н і с т е р о м и в а є й о г о від с. Суботова д о с . Долина, протягом 43 км з 1338 км загальної д о в ж и н и р і к и від в и т о к у д о у с т я . В і д С у б о т о в а д о Галича (21 к м ) с т в о р ю є м е ж у між Рогатинським і Станиславівським повітами, далі п е р е т и н а є о с т а н н і й на дві нерівні ч а с т и н и - м е н ш у північну і б і л ь ш у південну. Д а л і т е ч е п о п р и Галич, Є з у п і л ь , М а р і а м п і л ь . З п р а в о г о б о к у Д н і с т р а л е ж а т ь т а к і с е л а : С у б о т і в , П е р л і в ц і , О с т р і в , К у р и н і в ; н и ж ч е Галича Пітрич і К о з и н а ; за Є з у п о л е м - Ганнусівка, П о б е р е ж ж я , Д о л и н а (Тлумацький повіт). З лівого боку - Хоростків, Тустань, Семаківці, Дубівці, В о д н и к и і Вовчків. На цій території Д н і с т е р пливе в південно-східному напрямі ш и р о к и м и і родючими рівнинами, розташованими на високих берегах: низькі і плоскі б е р е г и придатні на пасовиська (підмоклі луки) а б о п р о р о с л і л о з а м и . Н и ж ч е Галича б е р е г и Д н і с т р а п е р е в а ж н о в и с о к і , с к а л и с т і , бік р і к и н а д з в и ч а й н о к р у т и й . 110

С е л о Дубівці ріка о м и в а є з трьох боків, у т в о р ю ю ч и подібність півострова. На цьому просторі Дністер пливе продовгуватою д о л и н о ю , що м а є ш и р и н у від 5 до 15 км, яку з о б о х боків з а м и к а ю т ь так звані с т і н к и . С е р е д и н о ю д о л и н и ріка в'ється з н е й м о в і р н и м и п о в о р о т а м и , у т в о р ю ю ч и багато островів. Інколи вона наближається до однієї чи другої стінки, що надає стрімкості берегам. На цьому в і д р і з к у б о л о т а є р і д к і с т ю . Ріка п л и в е н е г л и б о к и м н а м у л и с т и м л о ж е м . При низькій воді ш и р и н а дзеркала Дністра становить 1 0 0 - 1 4 0 м. Г л и б и н а ж о л о б а від 0 , 3 д о 5 м . М і с ц я , д е г л и б и н а д н а н е п е р е в и щ у є 0,5 м, н а з и в а ю т ь б р о д а м и . Між Д у б і в ц я м и і Є з у п о л е м б е р е г и п і д д а ю т ь с я з м і н а м ч е р е з часті в и л и в и , а з а л и ш е н і р і к о ю л о ж а в н а р о д і називають охабами. Гірські притоки Дністра з правого боку (Лімниця, Луква, Б и с т р и ц я ) б у в а ю т ь п р и ч и н о ю р а п т о в и х і ч а с т и х в и л и в і в , які в і д б у в а ю т ь с я д в а р а з и в рік в літніх м і с я ц я х , а д е к о л и н а в і т ь і ч о т и р и . П р и в и с о т і у 3 м в о д а в ж е в и х о д и т ь з б е р е г і в . А б у в а є , що в о н а с я г а є до 4,5 м. Н а й в и щ о ю вода була у 1864 та 1882 роках, тоді вона с я г н у л а 5,8 м і з а л и л а в с ю д о л и н у Д н і с т р а від с т і н к и д о с т і н к и . З а л и т а територія доходила до 14-15 квадратних миль і замулила оточуючі долини.210 Течія в о д и н а ц і й т е р и т о р і ї є ш в и д к а , а л е н е р і в н о м і р н о , ч е р е з н е о д н а к о в и й нахил р і ч к о в о г о д н а . Н а й ш в и д ш е в о н а п р о п л и в а є б р о д и , а ч и м в и щ а вода, т и м небезпечніша. Спад Дністра на відрізку н а ш о г о повіту в и г л я д а є так: біля С у б о т о в а 225 м; біля П е р л і в е ц ь 2 2 3 м, п р и впадінні Л і м н и ц і 217 м, п р и впадінні Б и с т р и ц і 213 м, біля с. Д о л и н а (вже Тлумацький повіт) 203 м. Отже, на протяжності в 43 км в и с о т а спаду становить 22 м. С и л а в о д и Д н і с т р а є з н а ч н о ю , о с о б л и в о к о л и в о н а в и с о к а . Тоді вода н и щ и т ь д н о і піщані б е р е г и . Лава піску та каміння осідає на п л о с к и х б е р е г а х , а п о с е р е д ріки у т в о р ю є о с т р о в и . С у д н о п л а в с т в о н а ц ь о м у п р о с т о р і д у ж е у с к л а д н е н е м і л и н а м и , найзначніші з яких є під Галичем, Є з у п о л е м , М а р і а м п о л е м . Виникли вони з піску та гальки, нанесених гірськими п р и т о к а м и . В деяких місцях на дні ріки з н а х о д я т ь с я к о л о д и та каміння. Окрім сплавів д е р е в а по Дністрі від Галича, н а в і т ь від Р о з в а д о в а п о О к о п и , м о ж у т ь з д і й с н ю в а т и п л а в а н н я малі с у д н а . Першу с п р о б у створення пароплавства на Дністрі здійснено у 1 8 5 8 р . У р я д р е з о л ю ц і є ю в і д 1 3 л и с т о п а д а 1 8 5 8 р., п е р е с л а н о ю н а 111

руки

графа

Казимира

Красіцького

та

графа

Володимира

Баворовського, дав дозвіл на діяльність пароплавного товариства т а п л а в а н н я від Р о з в а д о в а д о к о р д о н у з Р о с і є ю . П р о т е , ц і с п р о б и н е м а л и н і я к о г о наслідку. У 1 8 8 0 р . з н о в у в и н и к л о п о д і б н е т о в а р и с т в о з ц е н т р о м у С т а н и с л а в о в і , яке м а л о н а м і р д о с т а в л я т и к а м ' я н е в у г і л л я у Б е с с а р а б і ю , на Поділля, Україну. Проте й о г о діяльність не стала п о с т і й н о ю - заледве одне мале парове судно деколи з'являється між Галичем і Н и ж н е в о м . Притоки Дністра з правого боку є гірськими ріками. Всі вони пливуть в північному напрямі або д е щ о похилені до північного сходу у с в о ї й н и ж н і й течії в м е ж а х С т а н и с л а в і в с ь к о г о повіту. Я би п е р е с т у п и в м е ж і м о є ї п р а ц і , я к б и в и р і ш и в о п и с а т и н а п р я м к и всіх п р и т о к Д н і с т р а . З у п и н ю с я т і л ь к и н а т и х , щ о з н а х о д я т ь с я в м е ж а х н а ш о г о повіту. З правого боку впадають: а ) С і в к а . Тільки ї ї н и ж н я ч а с т и н а н а л е ж и т ь д о С т а н и с л а в і в с ь к о г о повіту. О м и в а є село Д о р о г і в , Устя в Калуському повіті. В с е доріччя становить 608 км2. б) Л і м н и ц я (колись - Чев). Витікає на висоті 1608 м п о б л и з у с е л а Я с е н ь в К а л у с ь к о м у повіті. Н а н е з н а ч н о м у відтинку с т в о р ю є м е ж у між Д о л и н с ь к и м і Калуським повітами, далі тече через Калуський і Станиславівський повіти (в нижній течії). В н а ш о м у повіті протікає ч е р е з ґміни Темирівці і Б л ю д н и к и , а біля св. С та н і с л а в а під Галичем впадає у Дністер (216 м при усті). Спочатку Лімниця пливе в північному напрямі, а потім північно-східному. Від Ясеня в о н а є с п л а в н о ю . Від Н е б и л о в а д о л и н а Л і м н и ц і р о з ш и р ю є т ь с я , о с о б л и в о з л і в о г о боку, я к а в н а с л і д о к ц ь о г о з л і в о г о б о к у п р и й м а є б і л ь ш е п р и т о к . 2

Д о в ж и н а ріки с т а н о в и т ь 118 км. П л о щ а доріччя 1515 к м . в) Л у к в а в и п л и в а є біля с. П р и с л у п а в К а л у с ь к о м у повіті. На д о с и т ь м а л о м у п р о с т о р і у т в о р ю є м е ж у між К а л у с ь к и м т а Б о г о р о д ч а н с ь к и м п о в і т а м и . Н и ж н ь о ю т е ч і є ю н а л е ж и т ь д о С т а н и с л а в і в с ь к о г о повіту, д е п л и в е між ґмінами Б р и н ь і Сапогів, о м и в а є Комарів і К р и л о с , а між З а л у к в о ю і Г а л и ч е м , на ґ р у н т а х о с т а н н ь о г о , в п а д а є у Д н і с т е р . В и т о к и Л у к в и н а в и с о т і 7 0 0 м , п р и в п а д і н н і д о н е ї Л у к в и ц і 2 4 1 м., а в у с т і Д н і с т р а висота складає 250 м. Д о в ж и н а ріки 67 км. З п р а в о г о боку у Лукву впадає Л у к в и ц я , витоки якої знаходяться на висоті 4 5 2 м, над р і в н е м м о р я , а п р и впадінні 241 м. В и п л и в а є з Б о г о р о д ч а н с ь к о г о повіту (ліс Л у к в а , ґміна Глибока); с п о ч а т к у у т в о р ю є м е ж у між К а л у с ь к и м і Б о г о р о д ч а н с ь к и м п о в і т о м , потім між К а л у с ь к и м та

112

Станиславівським. Нижньою течією знаходиться в останньому. О м и в а є М а й д а н , Височанку, Вікторів, а на території ґміни К р и л о с а впадає з правого боку уЛукву. Д о в ж и н а 35 км. Напрямок в нижній течії, я к і у Л у к в и , п і в н і ч н о - с х і д н и й . Правою притокою Луквиці є Ч о р н и й Потік, який бере початок в Б о г о р о д ч а н с ь к о м у п о в і т і , а по 15 км течії в п а д а є у Л у к в и ц ю в С т а н и с л а в і в с ь к о м у повіті б і л я п р и с і л к а П у с т е П о л е . г ) потік К а м ' я н и й ; д) Б и с т р и ц я , остання значна правостороння притока Дністра, щ о п л и в е з-під Б е с к и д у . В місці в п а д і н н я Б и с т р и ц і з а к і н ч у є т ь с я в е р х н я течія Дністра.

Б и с т р и ц я у т в о р ю є т ь с я з д в о х рік:

Бистриці

С о л о т в и н с ь к о ї («Гнилої», «Золотої») і Б и с т р и ц і Н а д в і р н я н с ь к о ї («Чорної», «Срібної»). Остання є г о л о в н о ю рікою, а Б и с т р и ц я Солотвинська - її притока зліва. Б и с т р и ц ю Надвірнянську у т в о р ю ю т ь д в а гірські потоки, що витікають на пограниччі Галичини та У г о р щ и н и з-під г о л о в н о г о хребта Бескиду Л і с и с т о г о , який називають Ч о р н о ю П о л о н и н о ю ( в и с о т а 1 7 9 2 м ) . ї ї д о в ж и н а від д ж е р е л і п р и й н я т т я Б и с т р и ц і С о л о т в и н с ь к о ї с т а н о в и т ь 86 км. В межах повіту пливе біля Тисменичан (321 м) та Хом'яківки (294 м), де розділяється на два рукави, з яких лівий є г о л о в н и м к о р и т о м Б и с т р и ц і Надвірнянської, а п р а в и й - о м и н у в ш и Черніїв, з'єднується з ним в Хриплині. М и н у в ш и залізничний міст (259 м), з н о в у діляться на д в а рукави в р а й о н і ґміни Микитинці, омиваючи села Микитинці, Угорники і Підлужжя, а тоді знову о б ' є д н у ю т ь с я недалеко устя В о р о н и , на території ґміни Підлужжя. Бистриця Надвірнянська залишає Станиславів з західної с т о р о н и , а н а 0,5 м и л і н а північ від н ь о г о , н е д а л е к о від с е л а В о в ч и н ц я , приймає найважливішу свою притоку Бистрицю Солотвинську. В о р о н а , яку ще н а з и в а ю т ь Т и с м е н и ц е ю або Г н и л о ш е ю , є п р и т о к о ю Б и с т р и ц і Н а д в і р н я н с ь к о ї з п р а в о г о боку, в и п л и в а є н е д а л е к о від Надвірної, п л и в е с п о к і й н о в у з ь к и м і г л и б о к и м к о р и т о м . Пливе з п і в д н я н а п і в н і ч . ї ї с п л а в н і с т ь п о ч и н а є т ь с я від с е л а К р а с и л і в к и . Д о н а ш о г о повіту належить тільки с в о ї м у с т я м . Б и с т р и ц я Надвірнянська з лівого боку спочатку п р и й м а є потік Л у к а в е ц ь , потім потік Г о р о х о л и н с ь к и й , я к и й тільки в н и ж н і й течії н а л е ж и т ь д о н а ш о г о повіту, і з н а ч н о п і з н і ш е Б и с т р и ц ю С о л о т в и н с ь к у . Б и с т р и ц я С о л о т в и н с ь к а м а є с в о ї д ж е р е л а в м е ж а х ґміни П о р о г и у Б о г о р о д ч а н с ь к о м у повіті на в и с о т і 1426 м над р і в н е м м о р я . її д о в ж и н а від витоків і до в п а д і н н я у Б и с т р и ц ю Н а д в і р н я н с ь к у с т а н о в и т ь 113

77 км. У С т а н и с л а в і в с ь к о м у повіті о м и в а є ґміни Д р а г о м и р ч а н и , Крихівці ( 2 8 1 м ) , З а г в і з д я , П а с і ч н а і К н я г и н и н , з а л и ш а ю ч и С т а н и с л а в і в по східній с т о р о н і . Далі протікає під з а л і з н и ч н и м м о с т о м (239 м), після чого зливається з Б и с т р и ц е ю Надвірнянською; в и с о т а над рівнем моря при її впадінні 232 м. Б и с т р и ц я Солотвинська в межах повіту з правого боку п р и й м а є Р а д ч а н к у . О б и д в і Б и с т р и ц і , що о т о ч у ю т ь С т а н и с л а в і в зі с х о д у і заходу, м а ю т ь б а г а т о с п і л ь н и х р и с . С п р я м о в а н і в о н и н а північ. П л и в у т ь с е р е д д о л и н , які р о з ш и р ю ю т ь с я від Н а д в і р н о ї і С о л о т в и н о ( м і с т а , щ о д а л и ї м н а з в у ) все більше до півночі. Долина Бистриці Надвірнянської має ш и р и н у 4 - 5 к м , а С о л о т в и н с ь к а - від 2 до 4 к м . Д і л я т ь с я на б а г а т о ч и с л е н н і р у к а в и , у т в о р ю ю ч и м е н ш і ч и більші о с т р о в и , н а й ч а с т і ш е вкриті к у щ а м и . К о р и т о р і к и , п е р е в а ж н о д о с и т ь ш и р о к е , н е м а є н і в и з н а ч е н и х м е ж , ані з н а ч н о г о з а г л и б л е н н я . Д н о і б е р е г и ріки б у в а ю т ь к а м ' я н и с т і а б о вкриті галькою; низькі та плоскі б е р е г и порослі т р а в о ю або л о з а м и . Б е р е г крутий, вода гірська чиста, але рвучка через значний нахил річкової д о л и н и та ложа. Через швидку течію, з якою спішать с е с т р и - р і к и собі назустріч, а потім с п і л ь н и м л о ж е м у Д н і с т е р , о т р и м а л и н а з в у Б и с т р и ц ь . П р и в и с о к і й воді в о н и з н о с я т ь н е тільки б а г а т о гальки, але навіть д о с и т ь о б ' є м н е каміння, через що і дно, і б е р е г и зазнають значних змін. Західна, Б и с т р и ц я Солотвинська, несе свої мутні жовтаві хвилі д е щ о повільніше і о т р и м а л а назву Гнилої або Золотої; східна, Б и с т р и ц я Надвірнянська, пливе зі ш в и д к і с т ю гірського потоку, т о м у її назвали Б и с т р и ц е ю Ч о р н о ю а б о С р і б н о ю від к о л ь о р у в о д и . В и с о т а в о д и м і н я є т ь с я з а л е ж н о від кількості а т м о с ф е р н и х о п а д і в в К а р п а т а х . В и с т у п а ю т ь в о н и зі с в о ї х б е р е г і в в час л ь о д о х о д і в і після кожного більшого літнього дощу. Найвища вода піднімається на 2 - 3 м понад норму, але ніколи не т р и м а є т ь с я більше о д н о г о д н я . Обидві надбистрянські долини переходять у Станиславівську р і в н и н у , в н а с л і д о к з л и т т я рік. Н и ж ч е В о в ч и н ц я в о н и з ' є д н у ю т ь с я . Б и с т р и ц я пливе щ о р а з в у ж ч о ю і вужчою д о л и н о ю , яка н е ш и р о к о ю с м у г о ю з л и в а є т ь с я з н а д д н і п р я н с ь к о ю д о л и н о ю . ї ї д о в ж и н а від з л и т т я і до в п а д і н н я у Д н і с т е р - 16 к м , а д о в ж и н а від в и т о к і в Б и с т р и ц і Н а д в і р н я н с ь к о ї 102 к м . П л и в е к р у т и м к о р и т о м в п і в н і ч н о м у н а п р я м к у , о м и в а ю ч и н а с в о є м у б і г у ґміну В о в ч и н е ц ь , Я м н и ц ю і м і с т е ч к о Є з у п і л ь . Лівий берег з'єднаної Бистриці пологий, плоский, а правий, названий Стінкою, досить крутий. Вона в п а д а є у Д н і с т е р п і д Є з у п о л е м на висоті 2 1 3 м н а д р і в н е м м о р я , д і л и т ь с я н а р у к а в и , які у т в о р ю ю т ь о с т р і в к и .

114

З л і в о с т о р о н н і х п р и т о к м о ж н а н а з в а т и тільки потік Я м н и ц ю я к и й в с е р е д н і й течії з в е т ь с я П а в е л ч е ; в и т і к а є в Б о г о р о д ч а н с ь к о м у п о в і т і . Його д о в ж и н а 18 км. П о т і к Є з у п і л ь с ь к и й впадає в Б и с т р и ц ю при с а м о м у впадінні її у 2

Дністер. Все доріччя обох Бистриць становить 2463 км . Обидві Б и с т р и ц і є сплавні, але тільки д л я сплаву д е р е в а . Д а р а б и найчастіше с к л а д а ю т ь с я з 7 штук к о л о д від 4 до 5 с а ж н і в д о в ж и н о ю ; далі, на Д н і с т р і , дараби збивають по дві разом і на них грузять порізане дерево. Б и с т р и ц я С о л о т в и н с ь к а є с п л а в н о ю від с е л а П о р о г и , Н а д в і р н я н с ь к а від П а с і ч н о ї , а б е з з н а ч н и х п е р е ш к о д від Н а д в і р н о ї . 2 1 1 На п е р е ш к о д і с п л а в н о с т і о б о х Б и с т р и ц ь у їх в е р х н і й течії - ш в и д к а течія та частий поділ на рукави. Бистрицькі води відводять до млинівок, для використання с и л и спадаючої води у млинах і тартаках, для мелення збіжжя, гіпсу або кори дерев. Притоки Дністра зліва: а ) Г н и л а Л и п а , або просто Л и п а , н и з и н н а ріка. В и п л и в а є з-під Гологор недалеко села Липівці. Пливе в південному напрямі, п р о п л и в а є б а г а т о станів. В п а д а є у північний рукав Д н і с т р а на кордоні м і ж Т у с т а н н ю т а т е р и т о р і є ю Галича. У с т я - 2 1 4 м н а д р і в н е м м о р я , д о в ж и н а 80 км. Доріччя становить 1 222 км2. б ) Потік Б и б е л к а . в ) Потік З а б о л о т т я , у н и ж ч і й течії н а з и в а ю т ь З г н и л и м .

ФІЗІОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОКОЛИЦІ МІСТА СТАНИСЛАВОВА* С т а н и с л а в і в л е ж и т ь н а лінії с т и к у п о д і л ь с ь к о г о п л о с к о г і р ' я з К а р п а т с ь к и м П і д г і р ' я м . Ця лінія п р о х о д и т ь на р. В о р о н а від Отинії і Тисмениці через Підпечари, Підлужжя, аж до Вовчинця, де вона впадає у Б и с т р и ц ю Надвірнянську, далі у селі Вовчинець Б и с т р и ц я стикається з Подільською в и с о ч и н о ю , яка стрімко спадає до ріки аж д о Є з у п о л я ; тут д о л и н а Д н і с т р а п о ч и н а є звужуватись, п е р е х о д я ч и у с т е п о в и й я р . Н а п і в д е н ь від цієї лінії р о з т а ш у в а л а с я р о з л о г а м і ж г і р с ь к а С т а н и с л а в і в с ь к а к о т л о в и н а . В і д с у с і д н і х д о л и н рік Л і м н и ц і , Л у к в и і Луквиці з заходу цю котловину відділяє д о с и т ь значне за р о з м і р а м и Р и б н и н с ь к е п і д в и щ е н н я ; подібне п і д в и щ е н н я у т в о р ю є м е ж у між доріччям Бистриці та Пруту і наближається до Подільської височини, з а м и к а ю ч и котловину з південного сходу. Станиславівська котловина * За о п и с о м A.M. Ломницького. 115

л е ж и т ь д о с и т ь р і в н о між д в о м а Б и с т р и ц я м и ; н а п і в д е н ь в о н а п о в і л ь н о піднімається до п е р ш и х порогів Карпатських гір, розташованих на в і д д а л і 4-х м и л ь , щ о м а л ь о в н и ч е в и р и с о в у ю т ь с я н а н е б о с х и л і . Околиці С т а н и с л а в о в а діляться на дві фізіографічно різні території: Подільське Плоскогір'я та Карпатське Підгір'я. Такий поділ виникає не л и ш е з пластики них територій, але, що є важливим, через р і з н и ц ю в г е о л о г і ч н і й б у д о в і . Таку відмінність п і д т в е р д ж у ю т ь т а к о ж дані, отримані внаслідок вивчення флори і фауни. І. Подільське П л о с к о г і р ' я , що в р і з а є т ь с я у С т а н и с л а в і в с ь к у н и з о в и н у з півночі с т р і м к и м р е б р о м , м а є в и р а з н и й х а р а к т е р с т е п о в и х наддністрянських околиць. Це, насамперед, д о в о д и т ь геологічна б у д о в а с т і н о к , які В о р о н а і Б и с т р и ц я в і д с л о н и л и у б а г а т ь о х м і с ц я х . Вздовж у с ь о г о р е б р а цієї в и с о ч и н и с п о с т е р і г а є т ь с я с е н о н с ь к а к р е й д а , б і л о с і р а , і д е н т и ч н а не тільки п е т р о г р а ф і ч н о , але і палеонтологічно львівській, проте д е щ о світліша і т в е р д ш а , бідніша н а с к а м е н і л о с т і , які п е р е в а ж н о п о г а н о з б е р е г л и с я . З і о к а м е н і л о с т е й п е р е в а ж а ю т ь Belemnitella m u c r o n a t a , A n a n c h y t e s ovatus, A m m o n i t e s s p . , Ostrca sp., Bamlites sp. і т. д.Знаходяться т у т т а к о ж д о б р е збережені Foraminifera, зуби, луска р и б . Понад к р е й д о ю , яка у Вовчинці сягає майже до половини стінки, де-не-де розділена тоненьким шаром піскуватого марчелю, на кільканадцять метрів розташувався з е р н и с т и й ґіпс ( а л е б а с т р ) с і р у в а т о г о з а б а р в л е н н я , м і с ц я м и ц і л к о м ч о р н о г о або с н і ж н о б і л о г о з п р о ж и н к а м и в о л о к н и с т о г о ґіпсу, у т в о р ю ю ч и ш а р від кількох міліметрів д о кількох с а н т и м е т р і в . Ц е й а л е б а с т р п о д і б н и й д о п о д і л ь с ь к и х ґіпсів, н а л е ж и т ь д о м і о ц е н і ч н о г о у т в о р е н н я (ІІ-й с е р е д н ь о м о р с ь к и й п о в е р х ) . О с к і л ь к и в н а й б л и ж ч и х околицях Станиславова немає твердих скал, вовчинецький алебастр становить є д и н и й будівельний матеріал, який використовують при закладенні фундаменту. Найбільше алебастру віддавна видобувають на Вовчинецькій стінці п о р я д із лісом. Зверху а л е б а с т р о б м е ж у є т ь с я в а п н я к о в и м с л а н ц е м , а в П і д л у ж ж і н а д н и м н а кілька м е т р і в в и с т у п а є н а д ґ і п с о в и й с і р и й л е с ( P e c t c n e t . Lilli), щ о є і д е н т и ч н і ш а р а м в о к о л и ц і Л ь в о в а . В и щ е розташувалася делювіальна глина, яка переходить у товстий шар врожайної землі. Д о цікавих г е о л о г і ч н и х я в и щ т у т н а л е ж а т ь ґіпсові л і й к и т а п і д з е м н і печери, багаточисленні на самому краю височини. Діаметр і глибина ц и х л і й о к р і з н о м а н і т н а , а л е н а й г л и б ш і м а ю т ь з а л е д в е 3 м. П р и г л у ш е н е д у д н і н н я вказує на наявність підземної п е ч е р и . Під в п л и в о м 116

атмосферних опадів, а також

в н а с л і д о к дії Б и с т р и ц і та В о р о н и

а л е б а с т р о в і с к а п и о б р и в а ю т ь с я в е л и к и м и у л а м к а м и а ж д о к о р и т а ріки і б е з л а д н о розкидані, в о н и н а д а ю т ь стінкам подібність гірського краєвиду, я к а щ е б і л ь ш е п і д к р е с л ю є т ь с я к о н т р а с т о м р о з л о г о ї р і в н и н и , п о якій в мальовничих поворотах спішать до себе обидві Бистриці. Провівши тригонометричним способом виміри встановили, що Вовчинецька стінка р о з т а ш о в а н а на висоті 100 м над р і в н е м Станиславівської р і в н и н и ( Б е р е з о в и ц я - 3 4 8 , 6 м, С т а н и с л а в і в - 2 5 8 , 8 м ) . Ф л о р а Вовчинецької частини Подільської височини стисло п о в ' я з а н а з н е ю . Ц е с т о с у є т ь с я я к д е р е в , т а к і р о с л и н . Головне д е р е в о л і с у - д у б , він п о к р и в а є т е р и т о р і ю в і д В о в ч и н ц я д о Є з у п о л я . Д о д р у г о р я д н и х відносяться клен, граб, липа, осика, береза. Основулісу с т в о р ю ю т ь ліщина, подільська г о р д о в и н а (Viburnum Lantana), плющ, б е р е с к л е т з в и ч а й н и й т а б о р о д а в к о в и й , в о в ч е м и л о , глід; к р а є м л і с у - терен, дика рожа, барбарис. Зустрічається різна калина звичайна, к и з и л . Тут п р о х о д и т ь к о р д о н г е о г р а ф і ч н о г о р о з т а ш у в а н н я г о р д о в и н и , доки вона росте, доти сягає щ и р е Поділля. Поза Б и с т р и ц е ю ні на рівнинах, ні на протилежних рибненських пагорбахїї не зустрінеш. В о с н о в н о м у зелену ф л о р у тут представляють: Роа c o m p r e s s a L, Lilium m a r t a g o n L , S c i l l a b i f o l i a L . , C o n v a l l a r i a m a j a l i s L . , C . p o l y g o n a t u m , L. M a j a n t h e m u m b i f o l i u m D C . , G a l a n t h u s nivalis L., C y p r i p e d i u m c a l c e o l u s L . T h e s i u m l i n o p h y l l y m L., A s a r u m e u r o p a e u m L , A r t h e m i s t i n c t o r i a L., H i e r a c i u m c y m o s u m var. P u b e s c e u s Fr., A n d o n i s v e r n a l i s , L . A n e m o n e P u l s a t i l l a , L. A. n e m o r o s a , L A. r a n u n c u l o i d e s L., P h y s a l i s A l k e k e n g i , L. V e r o n i c a s p i c a t a L., E r y n g i u m p l a n u m L., Inula h i r t a L, I. H e l e n i u m L, I. E n s i f o l i a L., C a m p a n u l a s i b i r i c a L., V i n c e t o x i c u m o f f i c i n a l e M o n u c h . , G l e c h o m a h e d e r a c e a L v . h i r s u t a , A d o x a m o s c h a t e l l i n a L., C i m i c i f u g a f o e t i d a L , A l l i u m a c u t a n g a l u m var. P e t r a e u m D C , Paris g u a d r i f o l i a L. і т. д. В Гіпсових лійках, п о р о с л и х т е р н о м , г о р д о в и н о ю , г л о д о м , д и к о ю р о ж о ю і х м е л е м , у т в о р ю ю ч и п о с е р е д о б р о б л е н о г о поля своєрідні о а з и с и і н ш о ї р о с л и н н о с т і , к у ч н о р о с т у т ь G a l a n t h u s nivalis L., S c i l l a bifolia і Corydlais cava, як з а л и ш к и л і с о в о ї ф л о р и і с в і д к и к о л и ш н ь о г о розташування Вовчинецької діброви. Ф а в н а к о м а х н а ц и х стінках м а є а б с о л ю т н о в і д р у б н и й х а р а к т е р . З х р я щ о п о д і б н и х п е р е в а ж а ю т ь такі в и д и : C o r a b u s e x c e l l e n s , C a l o s o n c a sycophantha, Sisyphys Schaefferi, Lethrus cephalotes, Rhizotrogus vernus, Cetonia speciosissima, Eurythyrea austriaca, Anthaxia g r a m m i c a , Diacanthusglobicollis, Meloe d e c o r a , Polydrosusvilis, Cleonusobliquus, D o r e a d i o n s t r i a t u m , D. f u l v u m , O r s o d a c n a C e r a s i і т. д. 117

II. К а р п а т с ь к е П і д г і р ' я з а й м а є т е р и т о р і ю п о л і в о м у б е р е з і В о р о н и та обох Б и с т р и ц ь з п р и т о к а м и . Геологічна пластика і б у д о в а м а є з о в с і м і н ш и й х а р а к т е р , ніж с у с і д н я П о д і л ь с ь к а в и с о ч и н а . В о д н а сітка т р и м а є т ь с я тут н а п р я м к у г і р с ь к и х схилів, що межують зі Станиславівською улоговиною, це підтверджує їхнє п а р а л е л ь н е р о з т а ш у в а н н я в бігу до Б и с т р и ц і і Л і м н и ц і та р а з о м з ними до Дністра. В

найближчому

сусідстві

зі

Станиславовом

ніде

не

спостерігаються відкриті нижні карпатські пласти, бо їх п р и к р и в а є т о в с т и й шар відкладення делювіальної глини. Виходячи з геологічної будови, всю цю місцевість зараховують до підкарпатського міоценічного утворення, що південніше переходить у нафтодайну т е р и т о р і ю С т а р у н і т а Дзвиняча, а т а к о ж с о л я н і джерела Розсільної. З погляду пластики дану територію поділяють на гірсько-лісову Рибнинську частину та Бистрицьке межиріччя. Рибненська частина розташована з південного заходу до північного с х о д у між Б и с т р и ц е ю С о л о т в и н с ь к о ю і Р и б н е н с ь к и м потоком і, щораз більш знижуючись, досягає об'єднаних Бистриць між У г р и н о в и м Долішнім і Я м н и ц е ю . Рибнинська ділянка більш п о х и л е н а д о п і в н і ч н о г о заходу, ніж д о п і в д е н н о г о сходу, т о б т о д о Станиславівськоїнизини. Найвища точка знаходиться біляУгринова Г о р і ш н ь о г о і с т а н о в и т ь 3 4 9 м н а д р і в н е м м о р я ( г о р а Ф а т р е м а ) . З цієї т е р и т о р і ї с п л и в а ю т ь всі праві п р и т о к и у п і в д е н н о - с х і д н о м у н а п р я м і до Бистриці Солотвинської (Золотої). О с н о в у ґрунту тут складає т о в с т и й шар жовтої глини, м і с ц я м и синьої, прикритої зверху тонким ш а р о м лісового перегною та торфу. Мочари займають всю верховину, особливо там, де без потреби в и н и щ е н о колись чудові підгірські ліси. На значній частині тут ростуть н и з ь к і т р а в и (Магсіїїв зтгісіа) і м о х и . Н а м о к р и х ґ р у н т а х з а Р и б н и м , між Устечком та Ч о р н и м лісом, лежать д о с и т ь великі т о р ф о в и щ а . Ліси м і ш а н і і п е р е в а ж н о с к л а д а ю т ь с я з д у б а , б е р е з и та л и п и , а в о к о л и ц і Р и б н о г о с п о с т е р і г а ю т ь с я п е р ш і ялини т а піхта, щ о н а д а ю т ь цій території гірського характеру. Це остання границя, де росте ялина і піхта н а с х о д і , п о д і б н о д о г о р д о в и н и у В о в ч и н ц і н а з а х о д і . С е р е д і н ш и х д е р е в і кущів, о с о б л и в о на м о к р и х ґрунтах, с п о с т е р і г а є т ь с я б е р е з а , о с и к а , вільха, ч е р е м х а , калина, л о з и , а між н и м и карликові в е р б и , в л а с т и в і т о р ф о в и щ а м ; н а с у х и х м і с ц я х г у с т о р о с т е т е р е н , глід, р о ж а , л і щ и н а , в о в ч е л и к о і т. д. 118

З рослин переважають Lemojum verum, Doronicum austriacum, Aposoerisfoetida, Symphytum cordatum, Dentariaglaudulosa, Centaurea P h r y g i a , V e r a s t r u m a l b u m , G l a d i o l u s i m b r i c a t u s і т. д. Т в а р и н н и й світ, я к і ґ р у н т и т а р о с л и н н і с т ь в ц і й о к о л и ц і м а ю т ь г і р с ь к и й х а р а к т е р . Ф а в н а комах з н а ч н о в і д р і з н я є т ь с я від ф а в н и в о в ч и н е ц ь к и х с т і н о к . Тут в и с т у п а ю т ь г і р с ь к і в и д и , м е ж а р о з с е л е н н я яких й д е з а р о з м і щ е н н я м я л и н и т а п і х т и . В и з н а ч а л ь н и м и д л я м і с ц е в и х лісів є O t i o r h y n c h u s r e p l e t u s S c h h т а P e r o t e t t i x m e n d a x . Б и с т р и ц ь к е межиріччя с т а н о в и т ь ч а с т и н у Станиславівської д о л и н и між о б о м а Б и с т р и ц я м и . В о н о п і д н о с и т ь с я від п л о с к и х б е р е г і в ц и х рік к і л ь к о м а п о р о г а м и д о верху, н а я к о м у л е ж и т ь С т а н и с л а в і в . Ц і п о р о г и п о кілька с а ж н і в в и с о т и є д а в н і м и р і ч к о в и м и б е р е г а м и , н а й с т а р ш і з я к и х с я г а ю т ь д е л ю в і а л ь н о г о періоду. М е ж и р і ч ч я м а є всі р и с и р і в н и н и , о с о б л и в о коли на нього д и в и т и с я з якоїсь високої т о ч к и , але п р и ближчому розгляді видно, що воно повільно піднімається до півдня ( С т а н и с л а в і в н а Б е л ь в е д е р і 2 4 7 , 8 4 м , Крихівці 2 9 3 . 6 9 м , РадчаЗОТ 2 7 м , Богородчани 342 03 м, Горохолино 436 64 м). Усю рівнину, що дуже виразно відкривається на круто обрізаних п о р о г а х , п о к р и в а є т о в с т и й ш а р д и л ю в і а л ь н о ї г л и н и , під я к о ю розташована галька, що є залишками давнього карпатського льодовика, висунутого Станиславівським межиріччям аж до краю П о д і л л я . Галька в и с т у п а є т у т в с ю д и , о с о б л и в о в к о р и т а х Б и с т р и ц ь . В н і й з б и р а є т ь с я п і д ш к і р н а в о д а під ц і л о ю С т а н и с л а в і в с ь к о ю р і в н и н о ю , а у с а м о м у місті м а й ж е в с ю д и підходить до підвалів, р о б л я ч и їх н е п р и д а т н и м и д л я вжитку. С т а р і ш и х відкладів, ніж г л и н а т а г а л ь к а , т у т н е в и я в л е н о . В и д и р о с л и н н о с т і Станиславівської в е р х о в и н и п е р е в а ж н о б о л о т я н і і з н и к а ю т ь н а с у х и х в и с т у п а х . Д а в н і ш е ціле м е ж и р і ч ч я г у с т о п о к р и в а л и л і с и . Тепер п р о них г о в о р и т ь с я тільки в переказах; це підтверджує також назва місцевості Діброва, що знаходиться недалеко від К р и х і в ц і в , д е с е р е д в і д к р и т о г о п о л я з а л и ш и в с я о д и н с т а р и й д у б , як о с т а н н і й п р е д с т а в н и к д і б р о в и , що і с н у в а л а в м и н у л о м у столітті в ю н і роки поета Ф. Карпінського, який шукав тут пустельного усамітнення. Н а п і д м о к л и х п р и б е р е ж н и х ґрунтах, з а п л а в а х Б и с т р и ц ь т а п р и л е г л и х мочарах буйно проростає болотяна і водна рослинність. Д о о с н о в н и х ї ї в и д і в н а л е ж а т ь : B u t o m u s u m b e l l a t u s , Iris p s e n d a c o r u s , Menyanthestritoliata, Hottonia palustris, Sium latitolium, Ranunculus: lingua, Euphorbia virgata, Myriophyllum verticillatum, L y s i m a c h i a t h y r s i f l o r a , T r a p a n a t a n s і т. д. 119

П р и б е р е ж н у ф л о р у п р е д с т а в л я ю т ь гучні л о з и , а м і с ц я м и вільхові гаї. Ч у д о в і з а р о с л і в і л ь х и з н а х о д я т ь с я в М и к и т и н ц я х , Х р и п л и н і т а Підлужжі. В їх затінку б у й н о р о з р о с т а є т ь с я Sthrutiopteris g e r m a n i c a , а на п і щ а н і й землі т а гальці, щ о н а річкових о с т р о в а х - M y r i c a r i a g e r m a n i c a . Вони є характерними для прибережної території обох Бистриць. Тваринний світ представлений підгірськими в и д а м и , о с о б л и в о це с п о с т е р і г а є т ь с я с е р е д комах. Н а д з в и ч а й н о ц і к а в и м є п р и б е р е ж н и й пояс, яким холодний гірський світ і водним шляхом д о с я г н у в краю Подільської в и с о ч и н и . В багнах, на самій верховині міжріччя ж и в е п е р е к у п н и ц я ( A p u s s p ) , яка є х а р а к т е р н о ю д л я п і д г і р с ь к и х о к о л и ц ь . Іхтіологічна фавна обох Б и с т р и ц ь є дуже б а г а т о ю . На 56 видів, в і д о м и х в ц і л о м у краї, н а ц і р і к и п р и п а д а є 4 0 , щ о н а л е ж а т ь д о г і р с ь к о ї території (струги) та підгірської (вусачі). Д о о с н о в н и х видів в і д н о с я т ь с я : C o t t u s g o b i o , С . p o e c i l o p u s , G o b i u s g y m n o t r a c h e l u s , G. Kessleri. G. Trautvetteri, G fluviatilis, B a r b u s fluviatilis, L e u c i s c u s w y r o z u b , Phoxinus rivularis, A l b u r n u s d e l i n e a t u s , A s p i u s гарах, A b r a m i s v i m b a , C h o n d r o s t o m a n a s u s , T h y m a l l u s vexillifer, A c c i p e n s e r r u t h e n u s , P e t r o m y z o n Pianeri, S a l m o f a r i o . Від 1879 p. у п р о д о в ж кількох років тут існувало «Товариство р и б а л о к » , яке м а л о н а м е т і з д і й с н ю в а т и д о г л я д з а ц і н н и м и р и б а м и в наших водоймах т а

проводити

зарибнення

іншими

шляхетними

в и д а м и . Д-р М. Н о в и ц ь к и й у 1879 р. в и п у с т и в у Б и с т р и ц ю Надвірнянську мальки каліфорнійського л о с о с я . Більше

фізіологічних

даних,

які

стосуються

околиць

Станиславова, вміщено у таких працях: RehmanA.

Dr. M a t e r y a l y d o f l o r y w s c h o d n i c h K a r p a t z e b r a n e w

r. 1 8 7 1 i 1 8 7 2 . R o c z . K. Fiz. T. VII. Turczynski E. Spis roślin w o k o l i c y S t a n i s ł a w o w a z b i e r a n y c h p o d c z a s w a c a c y j 1 8 7 2 . R o c z . K. Fiz. T. VII. Jachno J. Dr. W y k a z roślin z o k o l i c y S t a n i s ł a w o w a . R o c z . K. Fiz. T. VI. Jachno J.

Dr. D a l s z y ciąg roślin z e b r a n y c h w o k o l i c y m i a s t a

S t a n i s ł a w o w a . R o c z . K. Fiz. T. VII. Viertel A. P r z y c z y n e k do f a u n y G a l i c y i . M o t y l e . . R o c z . K. Fiz. T. VI. Lenz O. Dr. Die g e o l o g i s c h e n K a r t e n d e s S t a n i s l a u e r K r e i s e s in Ostgalizien. Verh. d. g e o l . R. A. Wien 1878. LenzO. Dr. Reiseberichte a u s Ostgalizien. V e r h . d. g e o l . R.A. ( п р о ф і л ь стінки між В о в ч и н ц е м і Підлужжям). Łomnicki М. Fiz. T. IX. 120

Chrząszcze z e b r a n e w o k o l i c y S t a n i s ł a w o w a . R o c z . K.

ŁomnickiM. M a t e r y a l y d o s z a r a n c z a k o w g a l i c y j s k i c h . Rocz. K. Hz. Т. IX. Łomnicki M. W y k a z d o d a t k o w y c h r z a s z c z o w g a l i c y j s k i c h . R o c z . K. Fiz.T.VIII. ŁomnickiM. R y b y z e b r a n e w o k o l i c y S o l o t w i n y , S t a n i s ł a w o w a i Halicza. R o c z . K. Fiz. Т. XII. 1 8 7 8 . BeillA.R. R y b y D n i e s t r u i B y s t r z y c w o k o l i c a c h S t a n i s ł a w o w a . K r a k ó w . Оскільки проф. М а р ' я н Л о м н и ц ь к и й в с в о є м у фізіографічному о п и с і не подав з а д н і с т р я н с ь к о ї ч а с т и н и н а ш о г о повіту, я м а ю п о д а т и кілька д о п о в н е н ь . Біля М а р і я м п о л я з н а х о д и т ь с я к р е м і н ь , п р и д а т н и й н а щ е б і н ь , т а п р е к р а с н и й в и д а л е б а с т р у . Біля с е л а М е д у х а є б і л и й п р о з о р и й алебастр, в деяких місцях з червоними прожилками; околиця цього с е л а б а г а т а н а ґіпс. Н а й к р а щ и м ґатунком гіпсу м о ж е п о х в а л и т и с я с е л о Вовчинець, яке д о с т а в л я є також д о б і р н е вапно. «Slownik G e o g r a f i c z n y " (т. V I , с . 2 3 0 ) г о в о р и т ь п р о « м а р м у р ч о р н о с и в и й » , «твердий і чудово піддається шліфуванню», який нібито знаходиться біля М е д у х и . В д і й с н о с т і це д е щ о т в е р д и й в а п н я к о в и й камінь, який тут н а з и в а ю т ь м а р м у р о м . М о ж л и в о к о л и с ь в цій с т о р о н і і були якісь поклади мармуру. Про це згадується у переказах. Н а п р и к л а д , від с в я щ е н и к а Ф р . Кс. Г а й с е р о в с ь к о г о з К у к і л ь н и к і в я дізнався, що все мармурове оздоблення місцевої церкви вважають в и г о т о в л е н и м з матеріалу, в и д о б у т о г о на околиці села. В Станиславівському повіті, о с о б л и в о на наддністрянських землях, багато покладів торфу.

ЕКОНОМІЧНЕ І ФІНАНСОВЕ СТАНОВИЩЕ З е м л е р о б с т в о є г о л о в н и м д ж е р е л о м багатства повіту і залучає н а й б і л ь ш е п р а ц і в н и к і в . З е м л е р о б с т в о м у т р и м у є т ь с я 5 5 106 о с і б з 86 7 0 0 м е ш к а н ц і в повіту. Територія Станиславівського політичного повіту складається з наступних видів землі:212 1) Ґрунти о п о д а т к о в а н і або продуктивні с т а н о в л я т ь 139 149 морґів 551 кв. с а ж н і в . 2 ) Ґ р у н т и н е п р о д у к т и в н і с т а н о в л я т ь 3 5 4 м о р ґ и 1 2 0 4 кв. с а ж . 3) П л о щ а , з а й н я т а під будівлі та п о д в і р ' я , с т а н о в и т ь 1340 морґів 9 4 9 кв. с а ж . 4) Н е у ж и т к и вільні від п о д а т к і в с т а н о в л я т ь - 7 2 6 4 м о р ґ и ЗО кв. с а ж . Р а з о м : 1 4 8 . 1 0 8 м о р ґ і в 1 1 3 4 кв. с а ж . 121

Таким був наслідок п р о в е д е н и х у 1880 р. робіт зі складання кадастру з м е т о ю врегулювання з е м е л ь н о г о податку. Оскільки це в и к л и к а л о п р о т е с т и з усіх с т о р і н , б у л о в н е с е н о з м і н и т а с п р о с т у в а н н я і в к і н ц е в о м у р е з у л ь т а т і о т р и м а л и такі д а н і : 2 1 3 Види земельних ділянок

морґи

кв. с а ж . 328

рілля

74.043

луги

28.590

875

городи

3.171

304

пасовиська

11.736

1.098

ліси

21.441

мочари і стави

300

1.139

інші ґрунти (землі під забудову, неужитки) 8 . 8 7 0 Всього

148.183

678 1277

У відсотках ці дані м а ю т ь т а к и й вигляд: рілля з а й м а є 5 0 . 2 9 % від п л о щ і повіту, л у к и - 1 8 . 8 8 % , г о р о д и - 2 . 1 7 % , п а с о в и щ а - 8 % , л і с и 1 4 . 4 7 % , м о ч а р и і с т а в и - 0 . 2 1 % , інші ґрунти (землі під забудову, неужитки) - 5 . 9 6 % . О б р о б і т о к з е м л і з а л е ж и т ь від я к о с т і ґ р у н т у і т о м у є р і з н и м . З цієї п л о щ і п о в і т у з а л е д в е 1/3 ґрунтів є в р о ж а й н и м и , а 2/3 це в а ж к і ї м о к р і . В деяких місцевостях у д о щ о в і роки врожаї дуже низькі. З е м л е р о б с ь к а продукція повіту у цифрах: 1) П ш е н и ц і - 3 6 0 0 0 ц 2) Ж и т а - 78 0 0 0 ц 3) Я ч м е н ю - 2 8 000 ц 4) В і в с а - 65 0 0 0 ц 5) К у к у р у д з и - ЗО 0 0 0 ц 6) Г р е ч к и - 10 0 0 0 ц 7) Г о р о х у - 4 0 0 0 ц 8) К в а с о л і - 5 0 0 0 ц Разом: 256 000 ц З б і р к а р т о п л і з а л е ж и т ь від п о г о д н и х у м о в і в ц и ф р а х п о д а т и важко.214 З цієї п р и ч и н и нам бракує д а н и х про олійні та овочі. В околицях Маріямполя та села Медухи дуже гарні результати дає в и р о щ у в а н н я тютюну. В и р о щ у в а т и кукурудзу в н а ш о м у повіті розпочали в 1830-1840 рр. 122

Вивіз зерна за кордон майже не проводиться. П ш е н и ц ю і жито переробляють численні млини: один паровий і три американські. Оскільки місцева продукція не покриває потреби млинів, їх власники з а к у п о в у ю т ь з б і ж ж я в с у с і д н і х повітах, п е р е в а ж н о з П о д і л л я , о с о б л и в о з часу в п р о в а д ж е н н я «Трансверсальної» залізниці. Неврожайні

кілька

років

болісно

вдарили

по

місцевих

землеробах. Головною п р и ч и н о ю є кліматичні чинники: мокре літо, г о с т р а з и м а , які ш к і д л и в о в п л и в а ю т ь н а п о с і в и . 2 1 5 Н а й в р о ж а й н і ш и м и частинами повіту є д о л и н и Дністра і правобережних його приток. З р а з к о в и х г о с п о д а р с т в в повіті н е м а є , а л е є в е д е н і р а ц і о н а л ь н о і відповідально. Розповідь В. Поля про п е р е в а г и покутського плуга, що нагадує «ридван тріумфатора», про запах хліба на Покутті в о с е н и , 2 1 6 відноситься б е з п о с е р е д н ь о до східних повітів н а ш о г о краю, але не до Станиславівського. Про складне становище у землеробстві в найближчих околицях С т а н и с л а в о в а д і з н а є м о с я з «Wykazu l i c y t a c y j rządowych w i ę k s z e j własności ziemskiej od r. 1 8 7 6 do 1885», с к л а д е н и й Ф р а н ц і ш к о м Стефчиком. П р о т я г о м цих д е в ' я т и років в Станиславівській судовій окрузі217 п р о в е д е н о 28 ліцитацій, що стосувалися 34 фільварків. Вартість виставлених на ліцитацію земельних маєтків становила значну суму - 1 603 344 зл. ринських. Оскільки в місцевій судовій окрузі двірських п л о щ 3 1 8 , то о д н а ліцитація п р и п а д а є на 11.3. « Г а л и ц ь к е г о с п о д а р с ь к е т о в а р и с т в о » , з а с н о в а н е в 1 8 7 0 р., займається справами, пов'язаними з землеробством і охоплює повіти: Станиславівський, Богородчанський, Надвірнянський. К і л ь к і с т ь ч л е н і в - 68 о с і б . Над р о з в и т к о м торгівлі з е р н о м п р а ц ю є «Спілка т о р г о в о рільнича», з а к л а д е н а в л а с н и к а м и великих м а є т н о с т е й в 1878 р. Лісництво Нині ліси

з а й м а ю т ь 1 4 . 4 7 % усієї п л о щ і повіту, щ о с т а н о в и т ь

2 1 . 4 4 м о р ґ и і 5 5 кв. с а ж н і в . К о л и с ь С т а н и с л а в і в с ь к у р і в н и н у в к р и в а л и густі л і с и . Т е п е р д е - н е д е з а л и ш и л и с я в і д о с о б л е н і д у б о в і г а ї с е р е д о б р о б л е н и х п о л і в . Під с а м и м С т а н и с л а в о в о м в д р у г і й п о л о в и н і XVII ст. п р о с т я г а в с я в е л и к и й д у б о в и й г а й н а 1/4 м и л і д о р о г и , 2 , 8 я к и й н а з и в а л и Д і б р о в о ю , д е в другій половині минулого століття Ф р а н ц і ш е к Карпінський, потім ш и р о к о в і д о м и й як «поет с е р ц я » , п о к и н у в ш и школу, п р о б у в а в кілька днів жити усамітнено. Ця місцевість до сьогоднішнього дня зберегла 123

с в о ю назву, а л е з ц і л о г о г а ю з б е р і г с я т і л ь к и о д и н д у б , я к о г о м о ж н а побачити з державної д о р о г и , що веде зі Станиславова до Богородчан. Ліс, під н а з в о ю Л о з и , п р о с т я г н у в с я на т е р и т о р і ї в 4 к м

між

Горохолинським п о т о к о м та Б и с т р и ц е ю Н а д в і р н я н с ь к о ю , з лівої с т о р о н и цієї р і к и н а п і в д н і повіту. По східній стороні об'єднаної Бистриці найкраще зберігся д у б о в и й гай на межі села Узинь, який належить м о н а с т и р ю отців д о м і н і к а н і в з Є з у п о л я . На увагу з а с л у г о в у є ліс, в я к о м у р о с т у т ь д у б и , г р а б и , к л е н и іт. д . , які п о к р и в а ю т ь т а к з в а н у С т і н к у н а м а й ж е ц і л о м у п р о с т о р і від В о в ч и ц я д о Є з у п о л я . Н а й б і л ь ш е лісів з н а х о д и т ь с я н а захід від Б и с т р и ц і С о л о т в и н с ь к о ї , в ч а с т и н і повіту, д е р о с т у т ь п о с л а н н и к и К а р п а т Л і с и с т и х , х о ч а к о л и с ь г р і з н и й Ч о р н и й ліс д о х о д и в аж до р. Опір, правої п р и т о к и С т р и я , зазнав з н а ч н о г о в и н и щ е н н я в межах С т а н и с л а в і в с ь к о г о повіту. О с о б л и в о він п о т е р п і в н а п р о с т о р і від Б и с т р и ц і С о л о т в и н с ь к о ї (околиці Пацикова і Загвіздя) по Луквицю, праву притоку Лукви. Однак, стан лісів на західному п о г р а н и ч ч і від с т о р о н и К а л у с ь к о г о повіту, а с а м е біля Р и б н о г о , М а й д а н у , Б о д н а р о в а , в н и ж н і й течії Ч о р н о г о Потоку, в загальному м о ж н а назвати д о б р и м . В цій с т о р о н і п е р е в а ж а ю т ь х в о й н і л і с и , п о р я д з н и м и в и с т у п а ю т ь г р а б і б у к , але д у б зустрічається рідко. Є щ е л і с и й п о п р а в о м у б е р е з і Л у к в и , н а п і в д е н ь від Галича, щ о т я г н у т ь с я до Д н і с т р а по Пітрич і Козину; гаї, п е р е в а ж н о д у б о в і , розляглися також по лівому березі Нижньої Лімниці (Блюдницький ліс). Б е з л і с о ю є с е р е д н я ч а с т и н а повіту, с х і д н а т а п і в д е н н а , т о б т о пограниччя Тлумацького і Б о г о р о д ч а н с ь к о г о повітів, а також околиці на лівому північному березі Дністра. З а г а л ь н и й стан лісів н е з а д о в і л ь н и й . Це п р и в е л о до п о ш у к у засобів їх о х о р о н и в н а ш о м у та інших повітах, де в и н и щ е н н я набуло значних розмірів. Раціональне в е д е н н я л і с о в о г о г о с п о д а р с т в а у н а ш о м у повіті відсутнє. Тваринництво Н а й к р а щ и м и ч а с а м и д л я в и р о щ у в а н н я х у д о б и у Східній Галичині, в тому числі і для Покуття, були 1 8 0 8 - 1 8 1 7 рр., тобто період воєн і в е л и к о г о п о п и т у на худобу. Потім д о с и т ь у с п і ш н и м був час від 1 8 4 6 124

д о 1 8 5 7 року, к о л и після с к а с у в а н н я п а н щ и н и с е л я н и п о ч а л и а к т и в н і ш е з а й м а т и с я т в а р и н н и ц т в о м . Під час К р и м с ь к о ї в і й н и , а п і з н і ш е і т а л і й с ь к о ї к а м п а н і ї 1 8 5 9 р., ц і н и н а х у д о б у п і д н я л и с я ч е р е з з н а ч н і військові поставки, а після укладення м и р у вони впали. Господарі, щ о з а й м а л и с я в и р о щ у в а н н я м т в а р и н , т а торгівці х у д о б о ю н а Поділлі та Покутті після м и р у у Вілла Ф р а н к а г о в о р и л и , що «Наполеон нас побив». З а н е п а д цієї галузі к р а й о в о г о г о с п о д а р с т в а на Покутті д а т у є т ь с я 1 8 5 7 р., н е д и в л я ч и с ь н а б а г а т і с і н о ж а т і т а п а с о в и с ь к а н а д Д н і с т р о м , Л і м н и ц е ю , Л у к в о ю , Л у к в и ц е ю , Чорним Потоком і т. д. Це сталося після т о г о , я к д л я закупівлі с т е п о в о ї х у д о б и в і д к р и л и с я к о р д о н и . 2 1 9 У

Станиславівському

повіті

найбільше

займаються

вирощуванням великої рогатої худоби в околицях Боднарова, Бриня, Галича та М а р і а м п о л я , о с к і л ь к и т у т є г а р н і п а с о в и щ а . С т а н и с л а в і в с ь к а рівнина, де ґрунти глинясті, подекуди торфові і мочаристі, також д і л я н к и п о к р и т і г а л ь к о ю з к а р п а т с ь к о г о п і с к о в и к а , які б і л ь ш е п р и д а т н і на луки та п а с о в и щ а , ніж д л я обробітку. У повіті м а є м о два розплідні пункти, де знаходяться бугаї бернської породи для селянської худоби.

Закуплені

вони

с т а р а н н я м и « Т о в а р и с т в а г о с п о д а р с ь к о г о » . У п о в і т а х , які н а л е ж а т ь до С т а н и с л а в і в с ь к о г о відділу, такі п у н к т и є у Ж у р а к а х , Ц у ц и л о в і , Голоскові, К а м і н н і й , С к о п і в ц і . Деякі з н и х , як, н а п р и к л а д , п у н к т в Камінній (Надвірнянський повіт), де власником є Григорій Глухівський, дуже п о з и т и в н о п р а ц ю ю т ь над п о к р а щ е н н я м п о р о д и с е л я н с ь к о ї х у д о б и у сусідніх ґмінах н а ш о г о повіту. Не з а н е д б у є «Товариство господарське» і покращення породи свиней, популяризуючи йоркширську породу. П р о т я г о м кількох років п р о в о д я т ь с я в и с т а в к и с е л я н с ь к о ї х у д о б и . Остання відбулася 23 червня 1886 р. 38 селян о т р и м а л о н а г о р о д и у сумі 370 зл. ринських. Премію отримують власники породистих т в а р и н . П р о в е д е н н я в и с т а в о к з а л е ж и т ь від н а я в н о с т і коштів у «Товариства господарського». На 31 грудня 1880 р. статистика утримання худоби була наступною: Рогатої х у д о б и - 29 8 5 9 штук Коней-6819-«Овець - 2207 С в и н е й - 8 3 1 4 - «Волів - 1 6 5 2 - « 125

У порівнянні з іншими повітами дані про рогату худобу можна н а з в а т и з а д о в і л ь н и м и . У ц і л і й Г а л и ч и н і на к в а д р а т н и й к і л о м е т р в с е р е д н ь о м у припадає 28,57 штук худоби, а у Станиславівському 3 8 . Б л и з ь к о 2 0 р о к і в у н а ш о м у п о в і т і б у л и д в а кінні з а в о д и : в Є з у п о л і - у графа Владислава Дзєдушицького і у Фелікса Стойовського - в Блюдниках. Але т е п е р немає ж о д н о г о , щ о б и заслуговував на увагу. Промисловість. До найважливіших галузей промисловості належать млинарство 1 г у р а л ь с т в о . О д и н п а р о в и й м л и н п р а ц ю є у С т а н и с л а в о в і від 1 8 6 4 р.; в о д я н и х м л и н і в - т р и (у З а г в і з д і , в К н я г и н и н і та у В о в ч и н ц я х ) . 2 2 0 У 1886 р . з а д і ю п а р о в о г о м л и н а п л а т и л и 8 4 1 з л . р и н с ь к и й п р и б у т к о в о г о п о д а т к у , а з а т р и а м е р и к а н с ь к і м л и н и р а з о м - 1 9 8 4 з л . р . 7 0 цт. В о д я н и х млинів давньої с и с т е м и - 2 0 . 2 2 1 О т ж е , усіх млинів у повіті налічується 24. Якщо поглянути на ц и ф р и , подані «Rocznik statystyczny przemysłu і handlu krajowego»,222 то вони вказують на ш в и д к и й з а н е п а д у н а ш о м у повіті водяних млинів старої с и с т е м и . Отже, у 1874 р. їх було 37, у 1884 р. кількість з р о с л а до 4 3 , р а з о м вони сплатили 1301 зл. р. 47 цт податку, зате у 1886 р. з а л и ш и л о с я лише 24. Д і ю ч и х ґуралень у Станиславівській ф і н а н с о в і й окрузі, яка о х о п л ю є сім політичних повітів (Долина, Калуш, Рогатин, Станиславів, Б о г о р о д ч а н и , Тлумач, Бучач) у 1 8 7 4 - 1 8 7 8 р р . б у л о 5 1 , а у 1 8 7 8 - 1 8 8 4 р р . вже тільки 3 8 . 2 2 3 Отже, одна ґуральня припадала на 10 двірських т е р и т о р і й а б о на 14 4 4 5 м е ш к а н ц і в . Кількість д в і р с ь к и х т е р и т о р і й в Станиславівській фінансовій окрузі становить 380, а мешканців 5 4 8 9 2 0 . З а о с т а н н і 2 0 років в ц ь о м у о к р у з і з б і л ь ш и л о с я в и р о б н и ц т в о с п и р т у , п р о ц е с в і д ч а т ь такі д а н і : у 1 8 6 9 р . в и р о б л е н о 8 7 8 8 7 9 в і д е р ; у 1 8 8 1 р. в г е к т о л і т р а х - 2 0 8 7 5 5 8 ; у 1 8 8 4 - 2 2 8 9 6 8 9 ; у 1 8 8 6 р. 2 2 9 5 8 9 5 . У 1 8 8 6 р. ґуральні о к р у г у с п л а т и л и п о д а т о к у с у м і 2 5 2 5 4 8 з л . р. 4 2 цт. У С т а н и с л а в і в с ь к о м у п о л і т и ч н о м у повіті ґуральні, о б ' є м з а к в а с к и яких п е р е в и щ у є 45 гектолітрів, знаходяться у Крихівцях, Княгинині (виробляє також пресовані дріжджі) і Угорниках. Окрім названих, в п о в і т і ще є ґ у р а л ь н і у Д р а г о м и р ч а н а х , К п у з е в і , С і л ь ц і і В о в ч и н ц і . Взагалі у повіті налічується 14 ґуралень, але діючих тільки 7, ті що в и щ е названі. В о н и н а л е ж а т ь д о к а т е г о р і ї б і л ь ш и х ; н и ж ч е о б ' є м у з а к в а с к и у 25 гектолітрів немає. У 1886 р. в о н и в и р о б и л и 8 5 2 6 9 9 г е к т о л і т р і в і с п л а т и л и 9 3 7 9 6 з л . р . 8 9 цт.

126

У повіті м а є м о д в і б р о в а р н і - у С т а н и с л а в о в і і П а с і ч н і й . Б р о в а р н я пана С е д е л ь м а й є р а у Станиславові в и р о б л я є 7 360, а у Пасічній 4 848 відер пива. У 1886 р. р а з о м вони с п л а т и л и 22 283 зл. р. 94 цт п о д а т к у . У 1 8 6 9 р. в с а м о м у С т а н и с л а в о в і п р а ц ю в а л и т р и б р о в а р н і і ще о д н а в Пасічній. В т о й час в о н и в и р о б л я л и 15 3 7 2 відра п и в а , а у Пасічній - 4 7 7 6 . З цих д а н и х в и д н о , як с к о р о т и л о с я в и р о б н и ц т в о пива п р о т я г о м останніх 20 років. П а р о в и х тартаків (лісопилень) у С т а н и с л а в і в с ь к о м у повіті З (Княгинин, П о б е р е ж ж я , Загвіздя), тартаків «американських» - 4, г а р б а р е н ь - 4 (2 - у С т а н и с л а в о в і , по о д н і й в К н я г и н и н і та Загвізді), г а з о в и й заклад у Станиславові, заклад з в и р о б н и ц т в а р о м у та лікерів у Княгинині, д и с т и л я р н я нафти у Микитинцях, дві друкарні (у С т а н и с л а в о в і ) , ф а б р и к а з г а п т у в а н н я та м е р е ж и в а у С т а н и с л а в о в і , літографія і фабрика картону в Станиславові, ручна фабрика з виробництва картону у Станиславові. Д а л і : 11 ц е г о л е н ь з р у ч н и м в и р о б н и ц т в о м ( о д н а у С т а н и с л а в о в і , 10 у повітах), т р и д и с т и л я р н і горілки у повіті, ш і с т ь пекарень, т р и кондитерські, о д н а с о л о д о в н я в Княгинині, дві медоситні (в повіті), 2 ф а б р и к и м и л а і свічок (в повіті), ф а б р и к а ш т у ч н и х д о б р и в в К н я г и н и н і , т р и ф о т о с а л о н и в С т а н и с л а в о в і , з а к л а д з в и р о б н и ц т в а мазі та ч о р н и л а у К н я г и н и н і . У Станиславові знаходяться головні майстерні ЛьвівськоЧернівецько-Яської залізниці, де в д а н и й час п р а ц ю є 278 осіб, не враховуючи канцелярського персоналу. С е р е д цих робітників 100 с л ю с а р і в , 36 ковалів, 34 с т о л я р и , 15 токарів, 14 котлярів, 11 л а к у в а л ь н и к і в і т. д. В Галичі щ о р і ч н о б у д у ю т ь п р и б л и з н о 2 5 0 б а р ж , а у М а р і а м п о л і - 3 0 0 . Як д о м а ш н і й п р о м и с е л м о ж н а в в а ж а т и в и р о б н и ц т в о г л и н я н о г о п о с у д у в Галичі т а Г а н н у с і в ц і . Головними п р о м и с л о в и м и точками повіту є Станиславів та ґміни Княгинина і Загвіздя. Не враховуючи фабрик, де велося ручне в и р о б н и ц т в о , та н е в е л и к и х закладів, м о ж н а в в а ж а т и , що в повіті б л и з ь к о З О б і л ь ш и х п і д п р и є м с т в , які в и к о р и с т о в у ю т ь п р а ц ю п р и б л и з н о 5 0 0 робітників (без верстатів у залізничних майстернях). За д а н и м и податкової служби у 1884 році вироблено фабричної п р о д у к ц і ї на 1 . 2 1 4 . 0 0 0 з л . р., а у 1 8 8 6 р. - 2 . 3 1 0 . 1 7 0 з л . р. Про р е м і с н и ц т в о в місті та повіті г о в о р я т ь такі д а н і : 2 2 4 малярів та л а к у в а л ь н и к і в - 8, п е р у к а р і в і ц и р у л ь н и к і в - 2 1 , м у л я р і в - 18, б о д н а р і в - 6, в и н о к у р і в - 9, п а л і т у р н и к і в - 5, т о к а р і в - 3, р і з н и к і в - 6 5 , г а р б а р і в - 7, в л а с н и к і в г о т е л і в і г о с п о д - 1 0 4 , к р а в ц і в - 8 1 , к о в а л і в - 4 0 , 127

с і д е л ь н и к і в і р и м а р і в - 8 1 , м л и н а р і в - 3 6 , к о т л я р і в - 3, л а т у н н и к і в - З, ювілірів та м а й с т р і в по з о л о т у - 8, м а й с т р і в з в и г о т о в л е н н я к а п е л ю х і в і р у к а в и ч о к - 3, м а й с т р і в з в и г о т о в л е н н я н о ж і в - 3, к у ш н і р і в - 2 9 , кравчинь і м о д и с т о к - 1 1 , мельників - 3, с т о л я р і в - 50, гончарів - 10, г о д и н н и к а р і в - 12, с т е л ь м а х і в - 8, п а р к е т н и к і в - 2, т е с л я р і в - 9, ткачів - 1, м а л я р і в - 4 2 , к о н д и т е р і в - 5, ф і р м а н і в і в л а с н и к і в ф і я к р і в - 5 0 , власників кав'ярень, ресторацій і шинків - 210. Отже, загальна кількість л ю д е й , щ о з а й м а ю т ь с я в и щ е п е р е л і ч е н и м и п р о ф е с і я м и , становить 924 особи. <Згідно з д а н и м и Л ь в і в с ь к о ї т о р г о в о - п р о м и с л о в о ї п а л а т и 2 2 5 у 1885 р. в р е м і с н и ц т в і було задіяно 7 3 5 о с і б , фірманів і власників фіакрів - 60, власників готелів, ресторанів, кав'ярень, шинків - 273, що разом складає 1068 осіб. Н а о с н о в і н о в о г о закону, щ о с т о с у є т ь с я п р о м и с л о в о с т і , в и д а н о г о у 1 8 8 2 р., р е м і с н и к и С т а н и с л а в о в а о б ' є д н а л и с я у т а к і т о в а р и с т в а : промислове товариство шевців та споріднених з ними ремесел; б) мулярів; в) ковалів; г^столярів; д) кравців. І н т е р е с и торгівлі та п р о м и с л о в о с т і в С т а н и с л а в і в с ь к о м у повіті відстоює Львівська т о р г о в о - п р о м и с л о в а палата. Для підняття о с в і т н ь о г о та ф а х о в о г о рівня м і с ц е в и х ремісників у значній мірі д о п о м а г а є п р о м и с л о в а ш к о л а , с т в о р е н а у 1 8 8 3 р., т а ш к о л а з в е р с т а т а м и для столярів, токарів, різьблярів, з а с н о в а н а в 1884 р. Торгівля і зв'язок В повіті та місті С т а н и с л а в о в і м а й ж е вся т о р г і в л я з о с е р е д ж е н а в г е б р е й с ь к и х руках, ( у С т а н и с л а в о в і в с ь о г о 1 4 м а г а з и н і в , щ о н а л е ж а т ь х р и с т и я н а м ) . В о с н о в н о м у це к р а м а р с т в о і тільки п е в н о ю м і р о ю г у р т о в а торгівля. П е р е в а ж н о ц е торгівля збіжжям, х у д о б о ю , д е р е в о м . П р и б л и з н а с у м а т о р г о в о г о о б о р о т у в місті і повіті с к л а д а є 8 . 5 2 1 . 4 8 0 з л . р. Кількість о с і б , що з а й м а л и с я т о р г і в л е ю в 1885 р:226 т о р г і в л я худобою і кіньми - 1 7 , збіжжям та іншими продуктами сільського господарства - 53, деревом - 34, залізом - 1 1 , склом і порцеляною - 15, г а л а н т е р й н и м и т о в а р а м и - 3 9 , ш к і р о ю - 2 4 , т к а н и н а м и - 4 4 , колоніальними товарами - 34, м'ясом і виробами з нього - 75, р і з н о г о р о д у н а п о я м и - 19, т о р г і в ц і о л і є ю , ж и р о м , с в і ч к а м и і н а ф т о ю - 5 2 , к р а м а р і в - 2 3 5 , л а х м і т н и к і в - 17, л и х в а р і в - 4 8 , з а й н я т и х п о с т а в к а м и та к о м і с і й н и м и і н т е р е с а м и - 10, агентів, ріелторів, ф а к т о р і в і т а к с о т о р і в - 13. Гебреї з Галича і Є з у п о л я з а й м а ю т ь с я т о р г і в л е ю і д о с т а в к о ю р и б и . У повіті т о р г і в л е ю о х о п л е н о 7 4 0 о с і б . 128

Але за д а н и м и Львівської т о р г о в о - п р о м и с л о в о ї палати ця ц и ф р а д е щ о інша і становить 806 осіб. До пожвавлення торгівлі значно спричиняються ярмарки х у д о б о ю , яких у С т а н и с л а в о в і п р о т я г о м р о к у б у в а є 8 (ця ц и ф р а м а є б у т и в і д р е д а г о в а н а на 6 - А. Ш . ) , в Галичі - 4, у Є з у п о л і - 1. Т о р г и кожного четверга відбуваються у Станиславові. Колись у місті С т а н и с л а в о в і та під с е л о м М и к и т и н ц і були відомі я р м а р к и в о л а м и , які п р о х о д и л и 1 т р а в н я . С ю д и з г а н я л и п о к і л ь к а т и с я ч волів з Покуття і Б у к о в и н и , а з г о д о м т р а н с п о р т у в а л и до Відня. Нині ці я р м а р к и п о в н і с т ю занепали. Велике значення для торгівлі мають ш л я х и с п о л у ч е н н я . Через Станиславівський повіт проходять дві залізниці: «Львівсько Ч е р н і в е ц ь к о - Яська» та « Т р а н с в е р с а л ь н а » а б о « Д е р ж а в н а » . П е р ш а в м е ж а х н а ш о г о п о в і т у н а р а х о в у є 2 8 к м д о в ж и н и і т р и с т а н ц і ї : Галич, Є з у п і л ь і С т а н и с л а в і в . Д о в ж и н а « Т р а н с в е р с а л ь н о ї » с к л а д а є ЗО км і чотири станції: Боднарів, М а й д а н - Павелче (Ценжів), Станиславів і Х р и п л и н . О б и д в і лінії з л и в а ю т ь с я у С т а н и с л а в о в і і з а в д я к и т о м у у т в о р ю ю т ь з а л і з н и ч н и й в у з о л . О д н а ч а с т и н а « Т р а н с в е р с а л ь н о ї » колії, яка через Ценжів і Б о д н а р і в веде на С т р и й до Л ь в о в а , раніше називалась колією Альбрехта. Рух в а н т а ж і в і п а с а ж и р і в на с т а н ц і я х з а л і з н и ч н о ї колії «Львів Ч е р н і в ц і - Я с с и » у 1 8 8 4 р. х а р а к т е р и з у в а в с я н а с т у п н и м и ц и ф р а м и : Станції

Паса жири

Галич

15 688

Єзупіль

10 128

Ста нис лавів

67 941

Прибу ток з пасажирського руху 17 509 зл. 25 цт 5 138 зл. 36 цт. 97 789 зл 5 цт.

Вантажі

Термі нові посилки (Eil gut)

Фрахт

58 672 т

7 085 т

11 8 1 0 т

14 093 т

1 290 т

1 259 т

325544т

271955т

40 540 т

Прибуток від ван тажних переве зень 44 113 зл. 87 цт. 4 914 зл. 53 цт. 246851 зл. 89 цт.

Дані п р о п а с а ж и р с ь к і і т о в а р н і п е р е в е з е н н я на « Т р а н с в е р с а л ь н і й » колії п р и в е д е н і с т а н о м н а 1 8 8 5 р . 2 2 7 Станції Станиславів Боднарів Ценжів

Від'їхало пасажирів 18 735

Прибуло пасажирів 19 054

2 096

2 170

395

416 129

Станції

Відправлено вантажі (кг)

Станиславів Боднарів Ценжів

Отримано фрахт (т)

ван тажі (кг)

162 840

термі нові по силки (Eilgut) (кг) 132680

32 728

2 724

385

208

фрахт (т)

167 392

термі нові по силки (Eil gut) (кг) 22310

4 487

2 537

1 415

452

1 1484

194

307

40 906

Хриплин відкрито для пасажирського і т о в а р н о г о руху л и ш е у 1 8 8 6 р. П о ш т о в и й рух у С т а н и с л а в о в і у 1886 р. являв с о б о ю наступні цифри. Протягом того року з місцевої пошти відправлено: листів 4 5 4 222, кореспонденційних карток 395 4 0 2 , газет 142 3 8 0 , п р о б 5 544, г р о ш о в и х переказів 61 346, г р о ш о в и х листів 21 324, цінних б а н д е р о л е й 52 4 5 2 . Все це р а з о м склало 1 132 6 7 0 о д и н и ц ь . Найактивніший обіг кореспонденції Станиславів провадить із Ц и с л е й т а н і є ю . Із з а г а л ь н о ї кількості на неї п р и п а д а є 1 0 7 9 6 1 0 відправлень. За нею йдуть наступні регіони: У г о р щ и н а - 18 440, Н і м е ч ч и н а - 17 7 7 6 , Р о с і я - 5 8 4 0 , Р у м у н і я - 4 7 8 8 , Б о с н і я - 1 3 6 8 і т. д. З є в р о п е й с ь к и х д е р ж а в н а й м е н ш а кількість п р и п а д а є на Б о л г а р і ю ( 7 2 ) , а з п о з а є в р о п е й с ь к и х - на Б р а з и л і ю ( 7 6 ) . Вздовж залізничних колій та цісарських (державних) доріг т я г н у т ь с я т е л е г р а ф н і лінії. У 1 8 8 6 р. у С т а н и с л а в і в н а д і с л а н о 18 5 2 5 т е л е г р а м , а в і д п р а в л е н о - 16 9 5 2 . Через повіт проходять дві державні д о р о г и - «Карпатська», що т я г н е т ь с я від Ф р и д е к у , Ц є ш и н а і Бялої до Чернівців на Буковину. Станиславівський

повіт

вона

перетинає

між

Калушем

Б о г о р о д ч а н а м и п р о т я г о м 29 км. У Станиславові з нею с п о л у ч а є т ь с я д р у г а ц і с а р с ь к а д о р о г а « Б е р е ж а н с ь к а » . Тут ї ї в і д т и н о к с т а н о в и т ь 8 к м . Спільна д о в ж и н а цісарських д о р і г у н а ш о м у повіті 37 км. Історія будівництва д е р ж а в н и х доріг в нашому краю наступна. Спочатку між 1 7 9 0 - 1 8 1 5 р р . постав «Стрийський тракт» на Болехів д о С т а н и с л а в о в а , К о л о м и ї і Кут. П р о т я г о м 1 8 1 5 - 1 8 2 5 р р . т р а к т б у в закінчений біля підніжжя Карпат, так з в а н и й «другий г о л о в н и й К а р п а т с ь к и й т р а к т » від Б я л о ї ч е р е з Н о в и й С о н ч , С а м б і р , Д р о г о б и ч , С т р и й , Станиславів, К о л о м и ю і до Чернівців. Після з а в е р ш е н н я 130

б у д і в н и ц т в а цієї д о р о г и п р о ф е с о р Л ь в і в с ь к о г о у н і в е р с и т е т у Міхал Стоґер с л у ш н о зауважив, «що в цьому краю починає діяти велика а р т е р і я , я к а н а д а є п о ш т о в х торгівлі». Ц и м ш л я х о м п р о х о д и л а т о р г і в л я степовою худобою, а з нею об'єднувалася торгівля худобою з наддністрянських пасовищ, з полонин всього Підкарпаття (найбільше з Покуття).

228

1. У п о в і т і є д в і к р а й о в і д о р о г и : а) Б у р ш т и н - Станиславів 40 км б) С і л е ц ь - З а л і щ и к и ЗО км Разом 70 км 2. Повітові д о р о г и : а) П і д г а й ц і - Галич 11 км 50 м 3. Ґмінні д о р о г и - р а з о м с т а н о в л я т ь 3 7 7 км 35 м С т а н д о р і г у повіті д о б р и й , з а в д я к и г і д н і й п о ш а н у в а н н я т у р б о т і к р а й о в о ї в л а д и та д о с т а т н і й кількості г р а в і ю . Навіть у к а т е г о р і ї ґ м і н н и х д о р і г 100 км д о р і г з г р а в і ю . Податки і фінансове становище М і с т о С т а н и с л а в і в с п л а ч у є такі п о д а т к и н а к о р и с т ь д е р ж а в и : 2 2 9 Рік 1 8 8 4 Податок з ґрунту зоренди

1267 зл. р. 39 цт 38 503 зл. р. 08 цт

Класифікаційного податку місто не платить, бо підлягає податку зоренди. Податок з зарплати прибутковий

14 2 1 7 зл. р. 95 цт 9021 зл. р. 17 цт

з вільних років

1859 з л . р. 4 5 , 5 цт

Разом:

6 4 . 8 6 9 зл.р. 4,5 цт

Рік 1 8 8 6 Податок з ґрунту зоренди

1 3 9 7 з л . р 20 цт 3 8 9 7 2 з л . р . 6,5 ц т

Класифікаційного податку місто не платить, бо підлягає податку зоренди. Податок з зарплати

14 171 з л . р. 32 цт

прибутковий

12 568 зл. р. 09 цт

з вільних років

1849 з л . р. 04 цт

разом:

68 957 зл. р. 71,5 цт

П о м н о ж и в ш и у р я д о в и й п о д а т о к н а 10, о т р и м а є м о п р и б л и з н и й річний прибуток мешканців міста Станиславова. Отримуємо суму в 131

689 5 7 7 зл. р. Коли її п о д і л и т и на кількість жителів (18 6 2 6 ) , то о т р и м а є м о річний с е р е д н і й п р и б у т о к о д н о г о м е ш к а н ц я . Він с т а н о в и т ь 3 7 з л . р . 0 2 цт. Ц я с у м а с в і д ч и т ь п р о н а ш у в е л и к у у б о г і с т ь . Такий показник відповідає д і й с н о м у п о л о ж е н н ю настільки, наскільки розмір податків був с п і в р о з м і р н и й п р и б у т к о в и м . П о м н о ж и в ш и р і ч н и й п р и б у т о к всіх м е ш к а н ц і в м і с т а н а 2 0 , о т р и м а є м о с у м у 1 3 7 9 1 5 4 0 з л . р., т о б т о в а р т і с т ь в л а с н о с т і с т а н и с л а в і в с ь к о г о населення. Д е р ж а в н і п о д а т к и , які с п л а ч у є С т а н и с л а в і в с ь к и й п о в і т : Рік 1 8 8 4 Податок з ґрунту зоренди

53 1 1 5 з л . р. 51 цт 41 4 9 2 зл. р 28 цт

класовий

19 4 8 6 зл. р.

з зарплати

21 4 2 7 зл. р. 98,5 цт

прибутковий

16 7 4 8 зл. р. 15 цт

з вільних років

1971 зл. р. 7 3 , 5 цт

Разом: 154 241 зл. р. 66 цт Рік 1 8 8 6 Податок з ґрунту з оренди

55 144 з л . р. 18 цт 42 2 2 6 з л . р 7 4 , 5 цт

класовий

19 3 9 7 зл. р. 40 цт

ззарплати

1 9 8 2 2 з л . р. 91 цт

прибутковий

21 048 зл. р. 45 цт

звільнихроків

1 9 7 7 з л . р. 91 цт

Разом:

159 6 1 7 зл. р. 59,5 цт

Річний д о х і д м е ш к а н ц і в в с ь о г о повіту с т а н о в и в 1 5 9 6 175 зл. р. На одного мешканця припадає дуже скромна сума річного доходу 1 8 з л . р . 4 1 кр. Уся власність с к л а д а є капітал у 31 9 2 3 5 0 0 з л . р . Окрім цього, населення повіту сплачує додатки до урядового податку в таких відсотках: 1 8 8 4 р. Додаток крайовий -

30%

відшкодування в т р а т -

31.5%

30%

Додаток повітовий -

шкільнийна торгівельну п а л а т у ґмінний 132

1 8 8 6 р.

30%

3,5%

від 8 до 5 0 %

НАСЕЛЕННЯ За т е м а т и з м о м 1887 р. у С т а н и с л а в і в с ь к о м у повіті п р о ж и в а л о 8 8 128 м е ш к а н ц і в , 2 3 0 в о н и з а й м а л и 1 2 0 0 6 б у д и н к і в ( 1 0 9 6 6 - у п о в і т і , 1 0 4 0 - у С т а н и с л а в о в і ) . 2 3 1 Р о з г л я д а ю ч и це п и т а н н я з е т н о г р а ф і ч н о ї точки зору, б у д е м о користуватися д а н и м и о с т а н н ь о г о п е р е п и с у н а с е л е н н я в і д 3 1 г р у д н я 1 8 8 0 р., д е к о л и с п і в с т а в л я ю ч и й о г о д а н і з п е р е п и с о м 1869 р. З а г а л ь н а кількість м е ш к а н ц і в С т а н и с л а в і в с ь к о г о п о л і т и ч н о г о повіту: 1869 р. - 72 2 1 4 (35 8 6 9 чол., 36 3 4 5 жін.), 1880 р. - 86 7 0 0 (42 9 3 6 чол., 43 7 6 4 жін.). У 1 8 8 0 р. ці л ю д и п р о ж и в а л и у 12 4 4 9 д о м а х ( 1 1 1 9 2 - в п о в і т і , 1 2 5 7 - у С т а н и с л а в о в і ) . На о с н о в і ц и х підрахунків на С т а н и с л а в і в с ь к и й с у д о в и й повіт п р и п а д а є 54 652 мешканці (27 117 чол., 27 535 жін.) і 7005 домів; на Галицький с у д о в и й повіт - 32 048 мешканців (15 8 1 9 чол., 16.229 жін.) і 5 4 4 4 д о м и . В колишній Станиславівській окрузі (Станиславівський, Богородчанський, Надвірнянський, Тлумацький, Бучацький повіти) проживало 379 906 осіб. З а кількістю м е ш к а н ц і в н а ш п о в і т з а й м а є 2 2 м і с ц е с е р е д 7 4 повітів Галичини н е в р а х о в у ю ч и а в т о н о м н и х м і с т з а с т а т у т о м , т о б т о Л ь в о в а і Кракова. За густотою заселення знаходиться на 13 місці. На 1 к м 2 п р и п а д а є 110 о с і б (у 1869 р. - 9 2 ) ; на 1 к в а д р а т н у м и л ю - 6 . 3 3 7 (у 1 8 6 9 р. - 5 2 9 0 ) . На 1 0 0 0 чоловіків п р и п а д а є 1 0 1 9 ж і н о к (у 1 8 6 9 р. 1 0 1 3 ) 2 3 2 г р о м а д я н А в с т р і ї 86 3 8 5 , а ч у ж и н ц і в - 2 4 2 ( 1 3 3 ч о л . , 109 ж і н . ) . Найбільше заселені місцевості: Станиславів - 18 626 мешканців, 1257 домів. Протягом 18751882 рр. приріст населення становить 24.9%233 Галич - 3 4 6 4 м е ш к а н ц і , 5 3 8 д о м і в . З 1 8 7 5 п о 1 8 8 2 р . в і д б у л о с я зменшення населення. Є з у п і л ь - 3 1 0 4 мешканці, 510домів. Приріст населення на 7.9%. Княгинин-Село - 3009 мешканців, 312 домів. Протягом 1 8 7 5 1882 р. відбулося с к о р о ч е н н я кількості н а с е л е н н я . Маріампіль - 2322 мешканці, 350 домів. З п о г л я д у в і р о в и з н а н ь с п р а в а в и г л я д а л а так: Обряди

1869 р.

1880 р.

Римо-католики

10 546

13 2 7 7

Греко-католики

49 549

57 358

Вірмено-католики

112 133

Євангелісти

254

371 ( 3 6 3 ауґсбург. єванг., 8 г е л ь в е т . )

Ізраеліти

11 7 4 7

Інші

118

14 455 124

Православний

Англіканин

Невіруючий

Всього

72214

86700

В р у б р и ц і « І н ш і в і р о в и з н а н н я » в р а х о в а н о 1 2 4 к а р а ї м і в , які п р о ж и в а ю т ь у Галичі, д е м а ю т ь с в о ю б о ж н и ц ю ( к і н а с у ) . Н а д а н и й ч а с це є д и н а м і с ц е в і с т ь в Галичині, де з б е р е г л а с я їхня о б щ и н а , бо з К у к і з о в а ( Л ь в і в с ь к и й п о в і т ) в с і в о н и п е р е б р а л и с я у Галич. Г о л о в н и м з а н я т т я м у караїмів є з е м л е р о б с т в о . До с ь о г о д н і ш н ь о г о д н я користуються татарською мовою. С п і в в і д н о ш е н н я за в і р о в и з н а н н я м и у в і д с о т к а х : Обряди

1869 р. %

1880 р.%

Римо-католики

15,3

Греко-католики

Ізраеліти

16,6

Співвідношення за віровизнаннями у д в о х с у д о в и х повітах: Обряди

Станиславівський повіт

Галицький повіт

Римо-католики

8 427

4 850

Греко-католики

33 233

24 125

Ізраеліти

12 5 2 7

1 928

Інші

465

1 145

Д а н і п р о н а ц і о н а л ь н и й с к л а д , а т о ч н і ш е п р о м о в и , які в ж и в а л и у спілкуванні: польську мову використовували 20 057 осіб (у судовому С т а н и с л а в і в с ь к о м у повіті 1 3 6 9 9 , в Г а л и ц ь к о м у - 6 3 5 8 ) ; Руську м о в у - 56 519 о с і б (у С т а н и с л а в і в с ь к о м у с у д о в о м у повіті 31 9 7 2 , в Галицькому - 24 5 4 7 ) ; Німецьку м о в у - 9 7 2 5 (в С т а н и с л а в і в с ь к о м у с у д о в о м у повіті 8614, у Галицькому - 1111); Чеську-82 особи, Словенську - 1 особа, І т а л і й с ь к у1 - 1 о с о б а 134

З цієї кількості на С т а н и с л а в і в с ь к и й с у д о в и й повіт п р и п а д а є 7 8 , а на Г а л и ц ь к и й - 6 . Разом 86 385 (австрійських підданих без чужоземців). За кількістю, з погляду національності, поляки, що п р о ж и в а ю т ь у С т а н и с л а в і в с ь к о м у повіті, з а й м а ю т ь 74 місце у Галичині, не в р а х о в у ю ч и Л ь в о в а і К р а к о в а . Р у с и н и з а й м а ю т ь 10 м і с ц е ( с е р е д повітів - наук, р е д . ) : Б о р щ і в - 70 3 6 8 , Б р о д и - 81 7 7 7 , Бучач - 6 1 5 8 4 , К а м ' я н к а С т р у м и л о в а - 58 4 3 0 , К о л о м и я - 79 4 1 3 , Косів - 57 166, Л і с ь к о - 56 9 4 4 , Р о г а т и н - 63 8 5 6 , С т р и й - 62 9 4 5 і С т а н и с л а в і в 56 519 осіб. За кількістю гебреїв наш повіт знаходиться на 9 місці (без Л ь в о в а , де їх ЗО 9 6 1 , і К р а к о в а - 2 0 2 6 9 ) ; Борщів - 15 3 6 2 , Б р о д и - 28 0 9 0 , Б у ч а ч - 15 4 4 6 , Д р о г о б и ч - 21 9 6 3 , К о л о м и я - 19 1 7 7 , Тернопіль - 19 0 2 7 , Т а р н у в - 14 5 1 9 , З о л о ч і в - 19 2 0 8 і С т а н и с л а в і в 14 455 осіб. Окрім д в о х міст та двох містечок, польське населення п р о ж и в а л о в таких сільських ґмінах: К н я г и н и н - С е л о - 1840 о с і б , В о в ч к і в - 8 2 1 , К н я г и н и н - к о л о н і я - 4 6 9 , М е д у х а - 5 1 9 , Кінчаки Старі - 4 1 0 , Деліїв 4 9 5 , Х о р о с т к і в - 1 5 1 , с в . Станіслав - 129, Пасічна - 128. На більшу у в а г у з а с л у г о в у є т а к а о с о б л и в і с т ь - у ґміні Х о р о с т к і в на 3 5 7 , а у ґміні О з е р ц е н а 2 3 2 м е ш к а н ц і в к а т о л и ц ь к о ї в і р и 151 о с о б у в п е р ш і й т а 3 5 у другій при останньому переписі визнали себе поляками. Зате майже всі г р е к о - к а т о л и к и в ґміні Вовчків у щ о д е н н о м у спілкуванні к о р и с т у ю т ь с я п о л ь с ь к о ю м о в о ю , хоча з усієї кількості у 821 о с о б у польської національності, тільки 75 в и з н а є с е б е католиками. В інших сільських ґмінах поляки п р о ж и в а ю т ь р о з с і я н о . Тепер ближче придивімося до руського населення. Знавець П о к у т т я В . П о л ь 2 3 4 п о д і л я є н а с е л е н н я н а гуцулів ( г у р а п і в ) т а м е ш к а н ц і в р і в н и н . В е р х н я течія Б и с т р и ц і ( Ч о р н и й л і с ) в і д д і л я є г у ц у л і в від б о й к і в . Рівнина, р о з т а ш о в а н а між о б о м а Б и с т р и ц я м и т а В о р о н о ю , н а й о г о д у м к у , є п е р е д д в е р ' я м П о к у т т я «і о д я г о м , і з в и ч а я м и , і з е м л е ю » . Мешканців Покутської височини, зважаючи на характер і особливості території, яку вони з а й м а ю т ь , поділяє на лісівців або ф о р о с н я н і в , дністрян і поляників. До перших належать жителі дубового гаю М о к р е ц ь , я к и й на півдні г р а н и ч и т ь зі С т а н и с л а в і в с ь к о ю р і в н и н о ю , та пущі « Ф о р о с н а » , яка п о ч и н а є т ь с я біля витоків ріки В о р о н и і далі з ' є д н у є т ь с я з М о к р е ц е м . Ц е й « л і с о в и й рід» в і д р і з н я є т ь с я в і д і н ш и х одягом, звичаями, способом життя та зайнятістю. Мешканців Дністрового яру називає дністрянами. Поміж дністрянами та 135

л і с і в ц я м и р о з т а ш у в а в с я «рід с т е п о в о г о Покуття», щ о с и д и т ь в о п о л я х без лісу і с а д у і н о с и т ь назву поляників. Якби ми хотіли с к о р и с т а т и с я таким поділом відомого етнографа відносно Станиславівського повіту, то м а л и б у й о г о г р а н и ц я х тільки д н і с т р я н та на з а х і д н о м у в і д т и н к у п о л я н и к і в . І , в з а г а л і , у в е с ь п о в і т п і д такі к р и т е р і ї п і д і г н а т и н е можна. Більше п р и й н я т н и м є поділ за О с к а р о м Кольберґом,235 е т н о г р а ф і ч н і п р а ц і я к о г о в и з н а є н а у к о в и й світ. Н а с е л е н н я П о к у т т я він розділяє н а т р и т и п и : у південній частині краю - гуцули; в північній галицькі р у с и н и ; у східній (Коломийський округ) - покутські р у с и н и . Найбільше відрізняється покутський л ю д між с о б о ю о д я г о м , м е н ш е м о в о ю та звичаями. Головною о с о б л и в і с т ю о д я г у покутських русинів, за с п о с т е р е ж е н н я м и О. Кольберґа, є п е в н и й ф а с о н та ч о р н и й колір сіряків, а також переміток у жінок. Цей о д я г покутських р у с и н і в не с я г а є д а л і Отинії т а Х о т и м и р а , а п р а в и м б е р е г о м Д н і с т р а - від Д о л и н и п о З а л і щ и к и . В і д О т и н і ї н а п і в н і ч , д о С т а н и с л а в о в а і Галича, у ж і н о к вже з ' я в л я ю т ь с я намітки і з м і н ю є т ь с я ф о р м а та колір сіряків (тут бурі, сірі, світлосірі). О с к і л ь к и о д я г є в а ж л и в и м з е т н о г р а ф і ч н о ї т о ч к и з о р у , то н и ж ч е я п о д а ю й о г о о п и с у нашому повіті. За О. Кольберґом це с т о с у є т ь с я галицьких русинів.236 «Під Т л у м а ч е м і С т а н и с л а в о в о м ч о л о в і к и т а ж і н к и н о с я т ь ч о р н і с і р я к и з к а п ю ш о н а м и - опанчу. О п а н ч а на ш в а х м а є ч е р в о н і і зелені волічкові ш н у р к и , а с а м е : на комірі, с п е р е д у на грудях, в поясі, ззаду, б і л я к и ш е н ь та на к і н ц я х р у к а в і в . У ч о л о в і к і в ч о б о т и ч о р н і , а у ж і н о к жовті або червоні на урочисті дні і чорні (або босоніж) на кожен день. С п о д н є ( г о л о ш н і а б о н о г а в и ц і , а у б а г а т и х ш т а н и ) , білі з с у к н а в л а с н о г о в и р о б н и ц т в а , чоловіки з а п р а в л я ю т ь у х а л я в и . Н а г о л о в і ч о р н і баранячі шапки з дрібними завитками. В л і т к у - с о л о м ' я н і капелюхи. Сорочка поверх штанів (літом) підперезана р е м е н е м , ш и р о к и м на шість цалів а б о більше. До п о я с а п р и в ' я з а н а шкіряна м о ш е н к а на г р о ш і , яку вкладають у ремінь». «Галицькі с е л я н и о д я г а ю т ь с я у т е м н о - с и н і ж у п а н и , в и с о к і баранячі шапки, підперізуються ш и р о к и м и шкіряними поясами; ч о б о т и у них чорні з підківками, каблуки о б б и т і б л я х о ю (так було у 1 8 5 0 р . - А. Ш . ) . «Під Г а л и ч е м м о л о д и ц і н о с я т ь ш а п о ч к и з з е л е н о ї а б о ч е р в о н о ї с і т к и . Д і в ч а т а в и р і з н я ю т ь с я д в о м а д о в г и м и к о с а м и (кіска) і с о р о ч к о ю , 136

в и ш и в а н о ю на плечах і рукавах ч е р в о н о ю волічкою. Заміжні жінки у свято ходять в червоних а б о жовтих чоботах на каблуках, о б б и т и х мідною бляхою; дівчата - босоніж або у черевиках». З а с т у п е н е м о с в і ч е н о с т і н а с е л е н н я п о д і л я є м о н а таких, щ о в м і ю т ь читати і п и с а т и - 12 026 ( 7 2 7 3 чол., 4 7 5 3 жін.); тільки читати - 2 1 1 8 (1300 чол., 818 жін.); ні читати, ні писати - 72 556 (34 3 6 3 чол., 38 193 жін.). З цього виникає, що н а С т а н и с л а в і в с ь к и й повіт заледве п р и п а д а є 1 4 % , які в м і ю т ь ч и т а т и і п и с а т и . Кількість н е п о в н о ц і н н и х така: сліпих 78 (41 чол., 37 жін.), глухонімих 64 (38 чол./, 26 жін.), д у ш е в н о х в о р и х 7 (4 чол., З жін.), р о з у м о в о відсталих 27 (21 чол., 6 жін.). Що стосується працевлаштування, то у цифрах воно виглядає так: Землеробство і лісництво: а) в л а с н и к і в з е м л і - 10 9 5 6 б) працівників - 24 8 9 4 в) с л у ж б о в ц і в - 89 г) д о м а ш н я с л у ж б а (чоловіки і жінки) - 2 5 2 д) о р е н д а р і в - 58 е ) ч л е н і в с і м е й т а о с і б , які п р о ж и в а ю т ь в д о м а , н е п р а ц ю ю т ь (не в р а х о в у ю ч и с л у ж б и ) - 18 8 5 7 р а з о м : 5 5 106 Промисловість і ремесла: а) п і д п р и є м ц і в - 1 0 6 6 б) с л у ж б о в ц і в - 63 в) р о б і т н и к і в - 1 7 5 7 г) с л у ж б и - 3 4 2 д) членів сімей та осіб, п р о ж и в а ю ч и х в д о м а , н е п р а ц ю ю ч и х (не враховуючи служби) - 5614 Завдяки промисловості утримується 8842 особи. Торгівля: а) п і д п р и є м ц і в - 9 0 0 б) с л у ж б о в ц і в - 65 в) р о б і т н и к і в - 5 5 4 г) с л у ж б и - 3 9 6 д) членів сімей та осіб, що п р о ж и в а ю т ь вдома, не п р а ц ю ю т ь (не враховуючи службовців) - 3 5 3 5 Разом: 5450. 137

Торгівля г р і ш м и та кредитні інституції: а) п і д п р и є м ц і в - 17 б) помічників ( с л у ж б о в ц і в ) - 32 в) р о б і т н и к і в - 7 г) с л у ж б и - 40 д) членів с і м е й та осіб, що п р о ж и в а ю т ь в д о м а , не п р а ц ю ю т ь (не враховуючи службовців) - 149 Разом: 245 Інші к а т е г о р і ї : д у х і в н и ц т в а - 8 5 ; в ч и т е л і в - 2 7 0 ( 2 2 7 ч о л . , 4 3 ж і н . ) ; лікарів - 43; чиновників - 164; адвокатів -

12; р і з ь б я р і в та

х у д о ж н и к і в - 6 ; а р х і т е к т о р і в , ц и в і л ь н и х і н ж е н е р і в , з е м л е р о б і в - 16.

ШКОЛИ С е р е д н і і ремісничі ш к о л и є тільки в місті С т а н и с л а в о в і . Щ о б и уникнути п о в т о р е н н я , не буду їх перелічувати; з у п и н ю с я тільки на н а р о д н и х ш к о л а х р і з н и х к а т е г о р і й , які і с н у ю т ь в п о в і т і т а й о г о головному місті. Н а р о д н и х шкіл в н а в ч а л ь н о м у 1 8 8 5 - 1 8 8 6 р. у ц і л о м у повіті було 53, а саме: Восьмикласна жіноча школа - 1 П'ятикласна чоловіча школа - 2 Чотирикласна чоловіча школа - 1 Трикласна чоловіча школа - 1 Двокласна жіноча школа - 1 Однокласна жіноча школа - 46 З цієї кількості шкіл у 8-ми викладання велось польською м о в о ю , а в 45 - у к р а ї н с ь к о ю . В ч и т е л ь с ь к и й п е р с о н а л с к л а д а в с я з 84 вчителів. З а г а л ь н а кількість учнів с т а н о в и л а 6 3 2 9 ( 3 5 0 6 хлопців, 2 8 2 3 д і в ч и н и ) н а 8 6 1 1 ( 4 4 5 1 х л о п е ц ь , 4 1 6 0 д і в ч а т ) , які з о б о в ' я з а н і відвідувати школу. М о л о д ь ш к і л ь н о г о віку в і д в і д у є народні школи - 3 2 4 7 х л о п . , 2669 дівч.; приватні ш к о л и - 98 дівч.; навчається в д о м а - 8 4 х л о п . , 56 дівч.; с е р е д н і т а р е м і с н и ч і ш к о л и - 175 х л о п . Всього:

3506 хлоп.; 2823 дівч.

Обох статей разом 6329 138

ВЛАДА. БЛАГОДІЙНІ ЗАКЛАДИ. ТОВАРИСТВА П о в і т о в и х с у д і в 2: м і с ь к и й - д е л е г о в а н и й у С т а н и с л а в о в і і п о в і т о в и й в Галичі. П о ш т о в и х в і д д і л е н ь у повіті 4: в Б о д н а р о в і , Галичі, Є з у п о л і , М а р і а м п о л і . Т е л е г р а ф н и х в і д д і л е н ь З : в Б о д н а р о в і , Галичі, Є з у п о л і . Ґмін за в і р о в и з н а н н я м г е б р е й с ь к и х п о з а С т а н и с л а в о в о м З : в Галичі, Є з у п о л і , М а р і а м п о л і . Ґ м і н а за в і р о в и з н а н н я м к а р а ї м с ь к а - в Галичі. В Маріамполі знаходиться заклад для сиріт та хворих, метою я к о г о є у т р и м а н н я та л і к у в а н н я у б о г и х , а т а к о ж у т р и м а н н я і в и х о в а н н я б і д н и х д і в ч а т ; він з н а х о д и т ь с я п і д к е р і в н и ц т в о м с е с т е р м и л о с е р д я св. Вінцента а Павльо. До обов'язків закладу для убогих входить прислуговування при римо-католицькому парафіяльному костелі. В Галичі з н а х о д и т ь с я ф о н д у б о г и х н а 8 о с і б , у т в о р е н и й у 1 8 5 7 р . К р е д и т н а к а с а в Галичі ( V o r s c h u s s - u n d S p a r V e r e i n » ) . К р е д и т н а к а с а в М а р і а м п о л і . Ґ м і н н и х о щ а д н и х кас в п о в і т і є 2 8 .

МІСЦЕВОСТІ, ЩО ЗАСЛУГОВУЮТЬ НА УВАГУ З ІСТОРИЧНОГО АБО АРХЕОЛОГІЧНОГО ПОГЛЯДУ Н е м а ю з а м е т у ш и р о к о о п и с у в а т и м і с ц е в о с т і п о в і т у , які заслуговують на увагу з і с т о р и ч н о г о чи а р х е о л о г і ч н о г о погляду. Це п е р е й ш л о б м е ж і м о є ї п р а ц і і з н а ч н о з б і л ь ш и л о б її р о з м і р и , о с к і л ь к и д е я к і з них, н а п р и к л а д Галич, м о ж у т ь б у т и п р е д м е т о м о к р е м о ї м о н о г р а ф і ї . Я з у п и н ю с я к о р о т к о н а н а й в а ж л и в і ш и х і с т о р и ч н и х подіях, які в і д б у л и с я в р і з н и х м і с ц е в о с т я х С т а н и с л а в і в с ь к о г о п о в і т у , у відповідності з алфавітом.237 Б о д н а р і в - п о р а з к а татарів у 1442 р. за панування В л а д и с л а в а В а р н е н ч и к а , з а в д а н а г л и н я н с ь к и м с т а р о с т о ю В і н д и к о ю , 2 3 8 к о л и він повертався з-під Львова. У 1 6 2 4 р. Станіслав К о н є ц п о л ь с ь к и й здобув п е р е м о г у над татарами у б о д н а р і в с ь к о м у лісі. Б л ю д н и к и . Н а з в а , м а б у т ь , п о х о д и т ь від с л о в а б л у д и т и . Ц е с е л о м о г л о і с н у в а т и в ж е на п о ч а т к у XV ст. В м о н о г р а ф і ї р о д и н и К р е х о в е ц ь к и х г е р б у Сас, в и д а н і й в Б и т о м і у 1877 р. н а к л а д о м « H e r b a r z a P o l s k i e g o » , ч и т а є м о н а с т о р і н ц і 6 - й : «На п о ч а т к у X V ст. в н а й д а в н і ш и х г а л и ц ь к и х актах, які є в н а я в н о с т і , з у с т р і ч а є м о с я з н о в о ю в л а с н і с т ю К р е х о в е ц ь к и х в Галицькій з е м л і , К р е х і в ц я м и . . . іт. д. З ц и х Крехівців світський намісник галицької метрополії виступає в ролі с в і д к а п р и поділі с е л а Пукасівці від Блудників». Н е м а є ж о д н о г о сумніву, 139

що йдеться п р о Б л ю д н и к и , розташовані над рікою Л і м н и ц е ю під Галичем, о с о б л и в о коли взяти до у в а г и , що в о н и знаходяться на в і д с т а н і 3 к м від с е л а П у к а с і в ц і . З Б л ю д н и к і в м о г л а п о х о д и т и р о д и н а Б л у д н и ц ь к и х , п р о яку з г а д у є « H e r b a r z P o l s k i і i m i o n o s p i s » Г і п о л и т а С т у п н и ц ь к о г о ( Л ь в і в , 1 8 5 5 ) . У І т . ст. 3 7 : « Б л у д н и ц ь к и й , г е р б у Т о п а ч , П е т р о , г а л и ц ь к и й з е м с ь к и й с у д д я в 1 5 3 2 р.». Ц я р о д и н а м а л а н а л е ж а т и до ф у н д а т о р і в к о с т е л у в о с а д і С в я т и й Станіслав, під Галичем, а в ц ь о м у к о с т е л ь н о м у архіві п р а в д о п о д і б н о з н а х о д я т ь с я д о к у м е н т и , в яких з г а д у ю т ь с я Б л ю д н и к и і р о д и н а Блудницьких.239 Х о м ' я к і в . П р о ц е с е л о з г а д у ю ч е р е з т е , LU,o«Slownikgeograficzny», я к и й в и х о д и т ь у В а р ш а в і , вт. І н а с . 6 2 8 п о д а є ніби тут 27 л ю т о г о 1845 р. помер відомий поет Домінік Маґнушевський. Це повідомлення п о м и л к о в е . П о м е р і п о х о в а н и й він у м і с т е ч к у Гвіздці, п р о що г о в о р и т ь «Slownik g e o g r a f i c z n y » (т. II, с. 9 2 4 ) під р у б р и к о ю «Gwozdziec». Ч е р н і ї в . П о б л и з у ц ь о г о с е л а під л і с о м з н а х о д и т ь с я р я д м о г и л , які у т в о р ю ю т ь р о з л о г и й ц в и н т а р . Й о г о відвідали д - р О с к а р Л е н ц , в і д о м и й геолог та проф. Мар'ян Ломницький. Малюнок цього кладовища, виконаний на основі шкіцу д - р а Л е н ц а , знаходиться у с е р й о з н о м у виданні «Unser Wissen v o n d e r Erde»(Allgemeine E r d k u n d e v o n dr. F. H a n n , dr. F. H o c h s t e t t e r u n d dr. A. P o k o r n y . P r a g - L e i p z i g , 1 8 8 6 , E r s t e r B a n d , s . 6 0 2 ) . Ц і м о г и л и ( к у р г а н и , тумулі) у в и щ е н а з в а н і й праці в і д н е с е н о д о п е р е д і с т о р и ч н и х - б р о н з о в о г о а б о з а л і з н о г о віку. Д о к л а д н о г о о п и с у м о г и л не п о д а н о , а під м а л ю н к о м в м і щ е н о н а п и с «Hügelgräber («Tumuli») bei Stanislau in Ostgalizien», не н а з и в а ю ч и навіть Ч е р н і ї в а . Серед багатьох припущень, де знаходився історичний Червенськ, від я к о г о м а л и о т р и м а т и н а з в у «червенські міста» і Ч е р в о н а Русь, о д н е , щ о н е в и к л и к а є с у м н і в у , б а ч и м о у н а ш о м у п о к у т с ь к о м у Ч е р н і є в і . Під Ч е р н і ї в о м п р а в д о п о д і б н о з а з н а в п о р а з к у у 1 1 2 1 р . Б о л е с л а в III К р и в о у с т и й під час п о х о д у на Русь з м е т о ю п е р е м о г т и Я р о с л а в а , князя В о л о д и м и р с ь к о г о , с и н а С в я т о п о л к а II, о н у к а Я р о с л а в а І М у д р о г о . Д е л ГГв. О д н е з н а й с т а р ш и х п о с е л е н ь в повіті. В л а с н и к ц ь о г о с е л а Ян Роля у 1401 р. фундував р и м о - к а т о л и ц ь к у п а р а ф і ю , яку з г о д о м перенесли в Маріямпіль. Д о р о г і в . Колись тут був м о н а с т и р чину с в . Василія, під н а з в о ю «Воскресенський». Ігумен ВіталісДороговський перебував на соборі у У н е в і ( п о б л и з у д ж е р е л Гнилої Л и п и ) , який відбувся у 1711 р.240 Цей м о н а с т и р р о з п у щ е н о у 1744 р. Д у б і в ц і . Біля ц ь о г о с е л а з н а х о д и т ь с я в е л и к а м о г и л а , н е в и в ч е н а до цього часу а р х е о л о г а м и . 140

Галич (місто). Був ґ р о д с ь к и м с т а р о с т в о м і г о л о в н и м м і с т о м галицької землі, в склад якої в х о д и л и т р и п о в і т и : Галицький, Т е р е б о в л я н с ь к и й , К о л о м и й с ь к и й . Тут п р о х о д и л и с е й м и к и Галицької землі за тиждень або д в а перед руським генералом (генеральним с е й м и к о м Руського воєводства) у Судовій Вишні. Ухвала с е й м у в 1581 р. г о в о р и т ь : « П о с т а н о в л я є м о , щ о б и Галицький с е й м и к завжди відбувався за тиждень перед Вишнівським». Конвокаційний с е й м у 1 7 6 4 р . п о с т а н о в и в , щ о з е м л я г а л и ц ь к а « c o d e m d i e e t t e r m i n o в Галичі як Руське в о є в о д с т в о має с е й м и к у в а т и у Вишні».241 На Галицькому сеймику обирали 6 послів на с е й м вальний, депутата до коронного трибуналу і депутата до с к а р б о в о г о трибуналу в Радомі. За часів і с н у в а н н я П о л ь щ і Галич б у в о с е р е д к о м ґ р о д с ь к и х і з е м с ь к и х с у д і в , т у т також зберігалися земські ґродські і підкоморські акти.242 Н а з в а Галич, м а б у т ь , п о х о д и т ь від с т а р о с л о в ' я н с ь к о г о с л о в а «гал», щ о о з н а ч а є ч о р н и й . З а к і н ч е н н я - и ч , д о д а н е д о н ь о г о , м а л о б и означати чорна л ю д и н а або с и н ч о р н о г о , яким міг бути засновник Галича а б о п е р ш и й в л а с н и к ц ь о г о п о с е л е н н я . К о л и б у в з а с н о в а н и й Галич, н е м а є ж о д н и х т о ч н и х д а н и х . В о л о д и м и р к о , с и н В о л о д а р я , п е р е н і с с т о л и ц ю с в о є ї д е р ж а в и д о Галича у 1 1 4 0 р . ( з г і д н о з і н ш и м и д а н и м и в ж е в 1 1 3 4 р . ) . Ч е р е з щ о н а з и в а л и й о г о « Т р о н о м Галицьким». П е р ш а л і т о п и с н а згадка п р о це місто п р и п а д а є на 1 1 3 4 р.243 Від 1140 д о 1 2 5 5 p p . Галич б у в р е з и д е н ц і є ю д в о х л і н і й д и н а с т і ї Р ю р и к о в и ч і в : Ростиславичі (Володимирко, Ярослав О с м о м и с л і Володимир) та Романовичі (Роман, Данило). Остання згадка про перебування Данила в Галичі п р и п а д а є н а 1 2 4 7 р., к о л и н а в и м о г и т а т а р в і д д а т и ї м м і с т о , в і д п о в і в т а к и м и с л о в а м и : «Не д а м п о л ю в і т ч и з н и м о є ї ! » . О д н а к , п і с л я н а п а д у т а т а р і в у 1 2 4 1 р . Галич в ж е н е з м і г п і д н я т и с я . У 1 2 5 5 р . Д а н и л о п е р е н і с с в о ю с т о л и ц ю в Х о л м , а п і с л я т о г о , як м і с т о з г о р і л о в 1 2 5 8 p., р е з и д е н ц і є ю останніх ч е р в о н о - р у с ь к и х князів с т а в Львів. Княжий Галич б е з п е р е р в н о був п р е д м е т о м б о р о т ь б и різнихудільних князів з д о м у Р ю р и к а т а п о л е м с у п е р н и ц т в а д л я п о л ь с ь к о ї т а у г о р с ь к о ї політики. У 1214 р. тут відбулася коронація на г а л и ц ь к о г о короля у г о р с ь к о г о к о р о л е в и ч а К о л о м а н а , с и н а А н д р і я II і с в я т о ї С о л о м і ї , д о ч к и Л е ш к а Білого. О б р я д коронації здійснив архієпископ е с т р е г о м с ь к и й в п р и с у т н о с т і В і н ц е н т а Кадлубка, є п и с к о п а к р а к і в с ь к о г о . У 1 3 4 0 р. Галич з а й м а є К а з и м и р В е л и к и й і р а з о м з Ч е р в о н о ю Р у с с ю п р и є д н у є д о П о л ь щ і . Я к тільки п о л ь с ь к и м к о р о л е м с т а в Л ю д о в і к У г о р с ь к и й , він с в о ї м р о з п о р я д ж е н н я м від 10 ж о в т н я 1 3 7 2 р. з Пресбурґу о з н а й о м и в мешканців Руси, що віддає їх під управління 141

В л а д и с л а в а О п о л ь ч и к а і о д н о ч а с н о м е ш к а н ц і в Русі н а к а з у є в в а ж а т и своїми підданими «tanguam nostros fidèles ас ditioni nostre s u b i e c t o s ) . 2 4 4 П і д в л а д о ю В л а д и с л а в а О п о л ь ч и к а Галич з н а х о д и в с я н е д о в г о . Вже 13 січня 1379 p. він з В е л ю н я п о в і д о м л я в м е ш к а н ц і в Руси, що складає свої повноваження королю Людовику Угорському.245 Т а к и м ч и н о м Галич п о в н і с т ю п е р е й ш о в п і д в л а д у У г о р щ и н и . С л а в н а дочка Л ю д о в и к а королева Ядвіга вирішила поверненням Червоної Русі П о л ь щ і ліквідувати кривду, з а п о д і я н у її б а т ь к о м . Н е д а р е м н о В л а д и с л а в О п о л ь ч и к в і д о з в о ю , в и д а н о ю в Ч е н с т о х о в і 6 л ю т о г о 1 3 8 7 р., закликав русинів чинити опір королеві.246 Вся Русь здалася їй без о п о р у і тільки г а л и ц ь к и й б у р ґ р а ф В е н е д и к т н а м а г а в с я ч и н и т и з б р о й н е п р о т и с т о я н н я , але здався після прибуття л и т о в с ь к и х загонів. З т о г о ч а с у аж до 1 7 7 2 р. Галич п е р е б у в а в в с к л а д і П о л ь щ і . С е р е д багатьох д о б р о д і й с т в , з д і й с н е н и х п о л ь с ь к и м и к о р о л я м и цій стародавній столиці Червоної Руси, слід згадати приєднання до Галича О б о л о н і - р і в н и н и , р о з т а ш о в а н о ї п о л і в і й с т о р о н і Д н і с т р а , н а якій к о л и с ь п р о в е л и т а к б а г а т о б о ї в р у с и н и , п о л о в ц і , п о л я к и , у г о р ц і . П р и є д н а н н я цієї території відбулося на основі привілею короля В л а д и с л а в а Я г е л о н а від 2 7 ж о в т н я 1 4 0 5 р . з М е д и к и , я к и й в и з н а ч и в границі дарованої території і одночасно перелічував податки, що накладалися на мешканців міста. Цей д о к у м е н т пізніше у 1539 р. п і д т в е р д и в З и ґ м у н д І. 2 4 7 П і с л я б е з к о р о л і в ' я п о с м е р т і А в г у с т а III т а б а р с ь к о ї к о н ф е д е р а ц і ї н е р а з Галич б у в а р е н о ю п о л і т и ч н о ї б о р о т ь б и . Після п е р ш о г о п о д і л у а в с т р і й с ь к а ч а с т и н а П о л ь щ і о т р и м а л а с в о ю н а з в у від Галича - «Gallitiae L o d o m e r i a e g u e гех» та с в і й г е р б , галку, що д о ц ь о г о б у в г е р б о м м і с т а Галича. Л а т и н с ь к е а р х и е п и с к о п с т в о , з а к л а д е н е в Галичі К а з и м и р о м Великим, існувало протягом 1 3 6 7 - 1 4 1 2 pp.,248 за архієпископа Яна Жешовського перенесено до Львова. М і с ц е м п е р е б у в а н н я у к р а ї н с ь к и х є п и с к о п і в з 1 1 5 2 р . б у в Галич; від 1 2 9 2 р. - т и т у л я р н и х м и т р о п о л и т і в , а від 1371 р. з а в д я к и наполегливим старанням та впливам Казимира Великого у Царгороді, д і й с н и х м и т р о п о л и т і в . Галицька р у с ь к а м и т р о п о л і я і с н у в а л а д о 1 4 1 4 р . В і д т о д і в Галичі п е р е б у в а л и тільки н а м і с н и к и к и ї в с ь к и х м и т р о п о л и т і в . В 1539 р. король З и ґ м у н д С т а р и й відновив українське є п и с к о п с т в о і п е р ш е є п и с к о п с т в о м а л о р е з и д е н ц і ю в Галичі в і д 1 5 3 9 д о 1 5 6 9 p . І тільки Іван Л о п а т к а О с т а л о в с ь к и й о б р а в на п о с т і й н о м і с т о Львів і п о ч а в підписуватися - єпископ Львівський і Галицький. 142

В Галичі б у л о б а г а т о с в я т и н ь і м о н а р ш и х з г р о м а д ж е н ь . М о н а с т и р д о м і н і о н і в фундації св. Яцка в селі Хоростків на лівому б о ц і Д н і с т р а , я к е к о л и с ь в х о д и л о д о Галича. П р о т я г о м кількох с т о л і т ь цей м о н а с т и р був у цілковитому занепаді; у 1616 р. й о г о відновив Андрій Потоцький п р и костелі св. Анни. З н е с е н и й у 1789 р. М о н а с т и р ф р а н ц и с к а н і в фундації Болеслава В с т и д л и в о г о у 1238 р.

За

І. Ш а р а н е в и ч е м , костел св. Хреста, при якому діяв цей монастир, з б у д у в а л и а ж у 1 3 6 7 р., к о л и н а р о з п о р я д ж е н н я с т а р о с т и О т и м і с т о мало відступити м о н а х а м ґрунт під забудову. З н е с е н о й о г о також з а ц і с а р я И о с и ф а II, а м о н а с т и р с ь к е п р и м і щ е н н я з а м і н е н о н а р а т у ш у . До цього часу існує ще м о н а с т и р францисканів або міноритів в осаді с в . Станіслава під Галичем, закладений у 1598 р. На слабій основі «інтуїції» т а « а н а л о г і ї » з П е р е м и ш л е м д - р Ш а р а н е в и ч 2 4 9 в в а ж а є , щ о теперішній парафіяльний латинський костел колись міг бути к а ф е д р а л ь н о ю у к р а ї н с ь к о ю ц е р к в о ю Успіння Б о г о р о д и ц і , яку з а розпорядженням

Владислава

архікатедральний

костел

Яґайла

латинського

було

замінено

обряду

на

віддано

архієпископові Якубові гербу Стремя. На підставі хронік можна встановити наявність руських церков і монастирів. Поблизу князівської резиденції стояла надвірна церква с в . С п а с а , ф у н д а м е н т и якої в и с т у п а ю т ь д о с и т ь в и р а з н о , але її стиль точно встановити неможливо; була вона у візантійському чи романському стилі, можна буде встановити на основі дальших пошуків. Церква Успіння Богородиці була катедрою галицьких є п и с к о п і в і м и т р о п о л и т і в , в ній п о х о в а н и й Я р о с л а в О с м о м и с л і Р о м а н М с т и с л а в о в и ч , що з а г и н у в в 1205 р. під З а в и х в о с т о м . Це - є д и н а мурована будівля в стародавній столиці Червоної Руси. При кафедральній церкві знаходився Успенський монастир, фондований Т е о д о р о м О л ь ґ е р д о в и ч е м в XIV ст., а п і з н і ш е п е р е н е с е н и й в К р и л о с . Церква св. Івана р а з о м з м о н а с т и р е м , про який згадується в І п а т і ї в с ь к о м у л і т о п и с і п і д 1 1 8 9 р., д е й д е м о в а п р о с м е р т ь к н я з я Р о с т и с л а в а , с и н а І в а н а Б е р л а д н и к а , від р а н , о т р и м а н и х в б и т в і з у г о р ц я м и т а з р а д л и в и м и г а л и ч а н а м и , які с п о ч а т к у п р и к л и к а л и й о г о п р о т и у г о р ц і в , а п о т і м з р а д и л и . Під 1 5 9 5 р . є з г а д к а п р о м о н а с т и р св. Петра, ґрунти і лани якого лежали в околицях Пітрича. Церква св. Михайла, де звик молитися князь Данило перед в о є н н и м и п о х о д а м и . Теперішня парафіяльна церква Різдва Х р и с т о в о г о є також стародавньою, хоча археологи ще не п р и й ш л и до спільної думки про час її с п о р у д ж е н н я .

143

С т а р о д а в н і й Галич з н а х о д и в с я н е в т о м у м і с ц і , д е т е п е р і ш н і й , а між Л і м н и ц е ю та Л у к в о ю , на н а й в и щ о м у хребті залукв'янської височини, в місцевості званій Азовом. Розташування його було о б о р о н н и м : ріки Л і м н и ц я і Дністер о х о р о н я л и м і с т о з заходу; півночі. О к р і м ц ь о г о , Галич б у в д о б р е у к р і п л е н и й і н е р а з в и т р и м у в а в т р и в а л і о б л о г и . П о в н о в о д н а ріка Л у к в а п р о х о д и л а через міські укріплення, утворюючи канал,

сполучаючи княже місто з Д н і с т р о м , де

з н а х о д и л а с я п р и с т а н ь . Ч е р е з ц ю ріку з д і й с н ю в а л а с я д о с и т ь ж в а в а т о р г і в л я , адже цією д о р о г о ю різні східні т о в а р и , в и н о та сіль доставлялися вглиб Червоної Руси. Княжий дерев'яний замок з н а х о д и в с я н е д а л е к о від р у ї н ц е р к в и с в . С п а с а . Коли галицький л ю д покинув д а в н ю с т о л и ц ю і перенісся на правий б е р е г Лукви на долину, що лежить над Д н і с т р о м біля підніжжя Замкової гори,

з певністю сказати

не можна;

це сталося

н а й п р а в д о п о д і б н і ш е після н а ш е с т я т а т а р в 1241 р. і з а л и ш е н н я к н я з я м и Галича. В Галичі є п а м ' я т к и , щ о м а ю т ь в е л и к е з н а ч е н н я д л я і с т о р і ї , археології та історії м и с т е ц т в а , а їхнє вивчення м о ж е п р о л и т и світло н а м и н у л е т а з н а ч е н н я ц ь о г о м і с т а в історії Русі. Н а з г а д к у п е р ш з а в с е з а с л у г о в у ю т ь з е м л я н і вали та р у ї н и д а в н ь о г о Галича; к о с т е л в поселенні св. Станіслава, а колись церква св. Пантелеймона, з б у д о в а н а в XII ст., її ч о т и р и б і ч н а о с н о в а є в і з а н т і й с ь к о ю , а р е ш т а будівлі і о р н а м е н т и к а в р у м у н с ь к о м у с т и л і ; п а р а ф і я л ь н а ц е р к в а Різдва Христового та руїни на Замковій горі. Ці останні відносяться до п о л ь с ь к и х часів і не м а ю т ь н і ч о г о с п і л ь н о г о з м и н у л и м Галича. З а м о к , руїни якого височать і сьогодні над містом, завдячує свій початок сеймовій конституції 1620 р. Напад татарів у 1621 р. п р и с к о р и в його будівництво, його з а в е р ш и л и у 1627 р. С е р й о з н у реставрацію та укріплення замку здійснив Андрій Потоцький, староста галицький, використавши 4 2 0 0 0 з л . , які с е й м о в о ю к о н с т и т у ц і є ю 1 6 5 8 р . б у л и в и з н а н і і забезпечені к о ш т а м и галицького с т а р о с т в а . 2 5 0 Однак на ц ь о м у місці в кінці XIV ст. з а ч а с і в В л а д и с л а в а Я ґ а й л а в ж е і с н у в а в з а м о к , я к и й мультанські г о с п о д а р і т р и м а л и у заставі і зберігали тут свої с к а р б и . А . К і р к о р 2 5 1 н а д а є м о г и л а м в о к о л и ц я х Галича н а з в у « д у п л и с т і » . На й о г о д у м к у подібні м о г и л и існували м а й ж е в цілій С л о в ' я н щ и н і і під т а к о ю ж н а з в о ю в і д о м і в б а л т і й с ь к и х п о м о р я н . П р о це л е г к о м о ж н а п е р е к о н а т и с я з а в д я к и д о к у м е н т а м XIII ст. У с е р е д и н і м о г и л и м а ю т ь значне заглиблення, що у т в о р ю є внизу западину, а вгорі навколо 144

оточені валом у формі окопа. Призначення цих м о г и л остаточно не встановлене. Дупло означало заглиблення, порожнина, западина. П р а в д о п о д і б н о , що у цих заглибинах убивали ж е р т в и богу, коли н а т о в п м о л и в с я , с т о я ч и н а валах. З п е р і о д и ч н и х г а л и ц ь к и х п а м 'яток на у в а г у з а с л у г о в у ю т ь ч и с л е н н і к р е м і н н і з н а р я д д я п р а ц і т а г л и н я н і у р н и р і з н о ї ф о р м и і к о л ь о р і в , які знаходили на стародавніх кладовищах. Є з у п і л ь ( м і с т е ч к о ) д а в н і ш е н а з и в а в с я Ч е ш и б і с и . У XVII ст. він б у в важливим

містом,

володів

оборонним

замком

каменю,

р о з т а ш о в а н и й п р и впадінні Б и с т р и ц і у Дністер. Згідно о п и с у Ульріха В е р д у м а , 2 5 2 я к и й п р о ї ж д ж а в ч е р е з Є з у п і л ь в 1 6 7 2 р., м і с т о о т о ч у в а л и земляні вали і р о в и , в о н о м а л о кілька бічних ф о р т и ф і к а ц і й у ф о р м і малих башт. «Окрім чудового костелу з каменя та м о н а с т и р я домініканів, - п и ш е він, - б у л и в місті та на п е р е д м і с т і т р и руські ц е р к в и » . С в о є м у г а р н о м у стану, н а я к и й з в е р н у в у в а г у п о д о р о ж у ю ч и й чужинець, Єзупіль завдячував Якубові та М и к о л а ю Потоцьким. В XVI ст. т у т з н а х о д и в с я т і л ь к и д е р е в ' я н и й з а м о к , в я к о м у Я к у б Потоцький, пізніший воєвода брацлавський, одного разу потрапив у т а т а р с ь к у о б л о г у . На н е щ а с т я в з а м к у з а г о р і в с я п о р о х . Я. П о т о ц ь к и й скочив на коня і вдало прорвався через в о р о ж и й заслін. В п а м ' я т ь п р о щ а с л и в и й п о р я т у н о к від п о д в і й н о ї н е б е з п е к и в и б у х у п о р о х у т а т а т а р с ь к о ї о б л о г и він у 1 5 9 8 р . з а к л а д а є м о н а с т и р і щ е д р о його обдаровує.253 Його син Миколай, каштелян краківський і великий коронний гетьман, вимурував кам'яний монастир і в ньому й о г о п о х о в а л и у 1 6 5 1 р. В печерах під Є з у п о л е м ґраф В о й ц е х Д з є д у ш и ц ь к и й відшукав пам'ятки з передісторичної епохи, а саме: посуд, кремінні знаряддя праці. К р и л о с з П і д г о р о д д я м та С о к о л о м . Крилос - село над річкою Л у к в и ц е ю н е д а л е к о від її в п а д і н н я з п р а в о ї с т о р о н и в Лукву. У ц ь о м у селі і сьогодні можна спостерігати сліди великого і гарного г о р о д и щ а . Колись тут знаходилася катедра і резиденція галицьких є п и с к о п і в та їхні капітули, з в і д с и має п о х о д и т и назва «крилошани», яку д о т е п е р о т р и м у ю т ь члени г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї м и т р о п о л и ч о ї капітули у Львові. В К р и л о с і б у в м о н а с т и р с в . Іллі, і г у м е н я к о г о п е р е б у в а в н а с о б о р і в У н е в і у 1 7 1 1 р. В п о л о в и н і XVII ст. ( 1 6 5 4 р.) п о р я д з ч о л о в і ч и м м о н а с т и р е м м а в з н а х о д и т и с я ж і н о ч и й м о н а с т и р с в . Іллі. У 1 7 4 4 р . й о г о о б ' є д н а л и з У с п і н с ь к и м м о н а с т и р е м . Д р у г и й м о н а с т и р У с п і н н я існував 145

с п о ч а т к у п р и к а ф е д р а л ь н і й ц е р к в і в Галичі, з в і д к и й о г о з г о д о м п е р е н е с е н о в К р и л о с . В р я т о в а н и й від з а н е п а д у л ь в і в с ь к и м є п и с к о п о м И о с и ф о м Ш у м л я н с ь к и м у 1707 р., але за И о с и ф а I11783 p. й о г о з а к р и л и . Монастирська церква, збудована з тесаного каменю, належить до н а й с т а р ш и х в Червоній Руси. Коли її склепіння запалося, за розпорядженням Петра Бєлінського, львівського єпископа, церкву р о з і б р а л и , а з к а м е н я з б у д у в а л и є п и с к о п с ь к и й п а л а ц . У кінці XVI ст. т а м була українська друкарня, заснована Ґедеоном Балабаном, львівським і г а л и ц ь к и м є п и с к о п о м , щ о з а й м а в ц е й п о с т від 1 5 7 6 р . д о 1 6 0 7 р . Н е д а л е к о від К р и л о с а в п о с е л е н н і п і д н а з в о ю П і д г о р о д д я а б о Сокіл з н а х о д и в с я м о н а с т и р о о . Василіан. Й о г о ігумен Теодозій був п р и с у т н і й на с о б о р і в Уневі у 1 7 1 1 р. У 1 7 4 4 р. ц е й м о н а с т и р п р и є д н а л и д о к р и л о с ь к о г о , а л е ф а к т и ч н о він і с н у в а в д о 1 7 5 6 р . Л у к в и ц я а б о Л у к в і я н и . У Василіанському шематизмі за 1867 р. з г а д у є т ь с я Л у к в ' я н с ь к и й а б о Л у к в и ц ь к и й м о н а с т и р . Д е він з н а х о д и в с я н е в і д о м о д о ц ь о г о часу, б о м і с ц е в і с т ь п і д т а к о ю н а з в о ю н е і с н у є . У вище названому джерелі говориться, що в колишній Станиславівській окрузі. В к о ж н о м у разі - д е с ь над рікою Л у к в о ю , яка у с в о ї й нижній течії п р о п л и в а є ч е р е з С т а н и с л а в і в с ь к и й повіт. Л у к в ' я н с ь к и й м о н а с т и р у 1 7 4 4 р. п р и є д н а л и до м о н а с т и р я в К р и л о с і , а у 1 7 7 4 р. він п е р е с т а в існувати через брак коштів для прожиття монахів. За іншими д ж е р е л а м и й о г о вже не було у 1769 р. М а р і а м п і л ь (містечко), д а в н я назва Чортопіль, 2 5 4 м а є ч у д о в и й палац князів Я б л о н о в с ь к и х ; к о л и с ь т у т б у в у к р і п л е н и й з а м о к . В М а р і а м п о л і знаходився м о н а с т и р отців капуцинів, фундований князем Яном Яблоновським, в о є в о д о ю брацлавським. Його знесли на початку н а ш о г о століття. Д о т е п е р існує м о н а с т и р с е с т е р м и л о с е р д я с в . Вінцента а П а в л ь о ( ш а р и т о к ) ф у н д а ц і ї к н я г и н і Т е р е з и Я б л о н о в с ь к о ї з 1 7 4 6 р. М е д у х а . У 1 4 6 4 р. Петро з Браніц, львівський земський суддя та Ян з Високого, львівський земський підсуддя засвідчили, що Михайло зі Стрелиць продав третину свого села Медухи Григорію з Сянока, львівському архієпископу за 200 гривень звичайної монети. У 1469 р. укладено договір між Григорієм з Сянока, архієпископом львівським та М и к о л а є м Карнковським з Медухи, який стосувався ставів між М е д у х о ю і Б и б л о м . На д о к у м е н т і за 1402 р. є п і д п и с нікому не відомого

Б у л ь р і к у с а д е М е д у х а . 2 5 5 Н е д а л е к о від М е д у х и

знаходиться могила невідомого походження, яка до цього часу ніким не вивчена. На місцевих полях знаходять у р н и та ритуальні п р е д м е т и , а А. Ш н а й д е р з г а д у є п р о я к о г о с ь б о ж к а , з н а й д е н о г о біля М е д у х и . 146

М і ж г і р ц і . В л а д и с л а в Яґайло д о к у м е н т о м , у к л а д е н и м в С а н д о м и р і 2 3 л ю т о г о 1 4 3 1 p., н а д а в Янові з К о н є ц п о л я між і н ш и м и м і с ц е в о с т я м и (місто Босч, т е п е р Куликів, З б о ї с ь к а під Л ь в о в о м і Мілятин в Городецькому повіті) також і с е л о Міжгірці за д о в г о р і ч н у с л у ж б у і як з а с т а в у з а п о з и ч е н і 3 0 0 г р и в е н ь . Гнат з К у т и щ а , з е м с ь к и й с у д д я т а П е т р о з Г о д о в а , г а л и ц ь к и й х о р у н ж и й , з а с в і д ч и л и у Галичі 2 8 т р а в н я 1 4 6 6 p., щ о Г р и г о р і й з С я н о к а , а р х і є п и с к о п л ь в і в с ь к и й в і д д а в а р х і є п и с к о п с ь к і с е л а Міжгірці та Семаківці на вічно Петрові з Д о б і й о в а , г а л и ц ь к о м у п і д с у д д і т а й о г о д р у ж и н і Гелені; ц і с е л а ц е й ж е архієпископ пізніше гривень.

Село

до

н а б у в від в и щ е н а з в а н о г о п о д р у ж ж я з а 2 5 0 цього

часу

належить

до

львівського

а р х і є п и с к о п с т в а . 2 5 6 Поблизу с е л а знаходяться ділянка землі, яку н а з и в а ю т ь «На с к а л і » , а за 5 0 0 м від н е ї д р у г а - «На з а м ч и щ і » , що свідчить про існування в цьому місці я к о г о с ь замку, хоча б д е р е в ' я н о г о , бо ніяких слідів мурів немає. О с т р і в . Колись був к о р о л і в с ь к о ю власністю. В обозі під Полоцьком 20 с е р п н я 1579 р. Стефан Баторій наказав Сєцінському, щ о б и віддав Прокопові Раскові у володіння королівські Острів та Д е м е ш к і в ц і . У В а р ш а в і 29 с е р п н я 1641 р. король В л а д и с л а в IV надає с е л о Острів в Галицькому повіті О л е к с а н д р о в і Х р у щ о в і . 2 5 7 П і т р и ч . Тут б у в м о н а с т и р У с п е н н я , я к и й ч е р е з б л и з ь к і с т ь К о з и н и н а з и в а л и щ е К о з и н с ь к и м . Й о г о існування п і д т в е р д ж у є д - р І . Ш а р а н е в и ч ( « С т а р о д а в н і й Галич», с. 3 0 0 ) в ж е у 1 5 5 6 р. І г у м е н ц ь о г о м о н а с т и р я Яків б у в на с о б о р і в Уневі. У 1 7 7 4 р. м о н а с т и р о б ' є д н а л и з К р и л о с ь к и м , а з г о д о м п о в е р н у л и с а м о с т і й н і с т ь , у 1 7 8 3 р. п р и л у ч и л и до м о н а с т и р я в З а в а л о в і ( П і д г а є ц ь к и й п о в і т ) , а п о т і м їх р а з о м з а к р и л и . Т у с т а н ь . Р о з т а ш о в а н а п р и впадінні Гнилої Л и п и у Д н і с т е р . К о л и с ь це було місто, обдароване магдебурзьким правом і мало назву Хоростків. Гієронім Сенявський, воєвода руський та староста галицький, заснував Тустань у 1578 р. на основі привілею короля Стефана Баторія. Початкову назву Хоростків, як говорить переказ, замінили на Тустань, т о м у що підчас закладення міста Г. Сенявський в и г у к н у в : «Тустань!» Ч е р е з д в о р а з о в і н а п а д и т а т а р т а к о з а ц ь к у в і й н у XVII ст. Т у с т а н ь з а н е п а л а , з б і д н і л а , а м і с т е ч к о с т а л о с е л о м . 2 5 8 У т о р н и к и . Ц е с е л о було власністю р о д и н и Балабанів. А д а м Балабан з б у д у в а в т у т ц е р к в у с в . М и х а й л а 2 5 9 т а м о н а с т и р , а Іван К н я г и н и ц ь к и й (пізніше Йов, якого переважно називали старець Йов) згромадив монахів, упорядкував монастирські п р а в и л а . Іван К н я г и н и ц ь к и й , шляхтич православного віровизнання родом з Тисмениці260 без сумніву був 147

в и д а т н о ю п о с т а т т ю в р е л і г і й н о м у ж и т т і Р у с и у п е р ш і й ч в е р т і XVII ст. Розпочинав навчання в Унівському монастирі, для удосконалення п о д а в с я до О с т р о г а , а звідти на г о р у А ф о н , везучи від князя К о н с т а н т и н а В а с и л я з О с т р о г у багаті д а р и д л я м і с ц е в и х м о н а с т и р і в . П і з н і ш е з а к л а в м о н а с т и р в У г о р н и к а х і став й о г о п е р ш и м і г у м е н о м . П о к л и к а н и й к н я з е м Костянтином В а с и л е м з Острогу, подався в Д е р м а н ь (на Волині) і там зайнявся створенням відомого пізніше монастиря та друкарні. Через я к и й с ь час з н о в у п о в е р н у в с я і г у м е н о м в У г о р н и к и . Але і ц и м р а з о м н е п е р е б у в а в тут д о в г о . З а л и ш и в ш и м о н а с т и р , р а з о м з і с в о ї м т о в а р и ш е м Іваном В и ш е н с ь к и м , подався шукати с а м о т н ю і відлюдну місцевість і в т а к и й с п о с і б заклав С к и т М а н я в с ь к и й ( В е л и к и й С к и т ) у 1 6 1 1 p., де у 1621 р. з а к і н ч и в с в і й ж и т т є в и й ш л я х . З Угорників вийшов також Йов Желізо (помер у 1651

p.),

засновник м о н а с т и р я у Почаєві, звідки пізніше, на прохання князя Костянтина Острозького, їздив до Дубна і там п р о т я г о м 20-ти років керував монастирем Воздвижения Чесного Хреста, пізніше знову п о в е р н у в с я на с т а н о в и щ е ігумена в Почаїв.261 Коли

Олександр

Балабан, двоюрідний

брат засновника

м о н а с т и р я с в . М и х а й л а в У г о р н и к а х у л ю т о м у 1 6 2 9 р. в С т р а т и н і підтвердив право на володіння землею цим монастирем, то в д о к у м е н т і з а з н а ч и в : «Uhorniki o p p i d u m ! » 2 6 2 Угорницький монастир настирливо тримався православ'я. До унії п е р е й ш о в 7 л и п н я 1 7 1 0 р. У 1 7 5 2 р. ц е й м о н а с т и р п е р е н е с л и у Баб'янку (Тлумацький повіт), через що його почали називати Б а б ' я н с ь к и м . У 1818 р. й о г о п р и є д н а л и до Бучацького м о н а с т и р я . У г р и н і в . Є також спогади про м о н а с т и р Чину св. Василія в У г р и н о в і . О д и н раз в ж и т т є п и с і Й о в а Залізо ( п о м е р у 1651 p.), а д р у г и й - в ж и т т є п и с і Йова К н я г и н и ц ь к о г о , 2 6 3 але ж о д н и х інших підтверджень немає. Невідомо навіть, до якого У г р и н о в а ці згадки в і д н о с я т ь с я , б о кілька сіл н о с я т ь т а к у назву. З а г в і з д я . Т у т б у в м о н а с т и р отців василіан, який у 1744 р. о б ' є д н а л и з м о н а с т и р е м в Погоні (Тлумацький повіт), а з г о д о м закрили. З п о г л я д у а р х е о л о г і ї слід з г а д а т и п р о такі м і с ц е в о с т і : н е д а л е к о с е л а В і к т о р о в а з н а х о д я т ь с я м а л о в и в ч е н і п е ч е р и , під С а п о г о в о м з н а й ш л и д р е в н і р и м с ь к і б р о н з о в і п р е д м е т и , а в К о м а р о в і - ніж т а сокиру з міді.264

148

ПРИМІТКИ 1

«Pokucie». Лисець у Богородчанському повіті. 3 S t a r o ż y t n a Polska. T. II. Частина 2. C. 715. 4 S t a r o ż y t n a Polska. T. II. Частина 2. C. 7 1 8 . 5 Приставку «Ревера» отримав від слів, які дуже часто повторював, «ге vera». 6 Згідно із Сярчинським навіть у 1624 р. 7 У № 1 1 «Зорі Галицької» від 1851 р. автор статті «З Галича», підписаної ініціалами Е.Л., розповідає, що його батько знав 125-річного дяка, родич якого мав бути присутній при закладенні міста в 1654 р. : Станіслав Ревера Потоцький, йдучи за плугом, визначав місця Ринку, вулиць, Божих домів. З усієї поваги до віку дяка в правдивості такої урочистості при заснуванні міста д о з в о л и м о собі засумніватись. Образ гетьмана, що відміряє плугом вулиці і площі Станиславова поетичний і відповідає лицарськоземлеробському характерові нашого минулого. А розповідь 125-річного д я к а є п е р е п л е т е н н я м л е ґ е н д и про Ромула, яку він вивчав у школі, з батьківськими с п о г а д а м и . 8 Францішек Пакуліна Даллерак пише про нього наступне: «Aujourd'huy tout cet espace, avec les Villes, qui y sont contenues, appartient a la Maison des Pototski, qui est une des plus riches du Royaume; le Castellan de Cracovie en est le c h e f , et p o s s è d e p r e s q u e t o u t e la « P o k u c i e » , avec Halicz sa Capitale». «Les Anecdotes de Pologne» і т.д. T. II. c. 255 Так як ще не раз доведеться посилатися на цього письменника, подам й о г о короткі дані. Францішек Паулін Даллерак, або д'Алейрак, секретар М а р і ї К а з и м и р и і д о в і р е н и й д в о р я н и н Яна III, д у ж е ч а с т о в и к о н у в а в д о р у ч е н н я короля та к о р о л е в и , які с т о с у в а л и с я публічних і п р и в а т н и х справ. Супроводжував короля під час віденського походу. Висланий з обозу з листами до Марії Казимири, потрапив у турецький полон, де перебував протягом 14-ти місяців. У 1686 р. Ян III вислав його до папи Інокентія XI з повідомленням про укладення вічного миру з Софією, реґенткою московського царя. Через Станиславів Францішек проїжджав у 1687 р. 2

Там же. T. II. с. 255 Його коштом Станиславів на Покутті був фортифікований «з великою вигодою для королівства і необхідністю». Несецький, т. VII, ст. 440 " Фундаційний документ Андрія Потоцького, який зберігається в міському архіві - не оригінал, а тільки копія, виконана у Станиславові 15 червня 1799 р. На оригіналі були такі підписи: Андрія Потоцького і його дружини Анни з Рисінських, Йосифа Потоцького, Станіслава Потоцького і його д р у ж и н и Гелени з Замойських, нарешті Катерини з Потоцьких Коссаковської. ,2 Привілей Яна Казимира, який зберігається в міському архіві, - теж копія, зроблена в Станиславові 18 жовтня 1790 р. 10

149

Вірменського привілею в архіві я не знайшов - ні оригіналу, ні копії. Подав й о г о повністю Садок Барони у «Пам'ятках міста Станиславова». с. 3 0 - 3 4 . ,4 Ks. Liske. Cudzoziemcy w Polcke. Ulryk W e r d u m . ' 5 3 дарчої г р а м о т и . Міський архів. 16 В короткому о п и с і організації міської влади я с п и р а ю с я лише на вищеназвані два привілеї власника: локаційний та вірменський і королівський. Там, де я посилатимуся на інші джерела, зазначу окремо в цитатах. 17 «Прорайці та р а й ц і - цивільні с п р а в и , а війти кримінальні нехай ведуть, апеляції ж на вироки їхні лиш до вище згаданого Поважного Адрея Потоцького, старости галицького, як дідича с в о г о , чи спадкоємців його нехай п о д а ю т ь , і там же кінцеве р і ш е н н я за а п е л я ц і я м и щ о д о с п р а в отримають». Копія ухвали в міському архіві. 18 Документ локаційний і королівський привілей були включені до актів гродських галицьких у 1663 р., в суботу на день Всіх Святих. Привілей реакційний підтвердив також і конституційний сейм у 1676 р. 19 «Вельможі ж за торунським статутом судитись з бурграфом можуть. У випадку суперечки між міщанами та бурграфом за роз'ясненнями нехай звертаються до Нас». З копії ухвал міського архіву. 20 Ks. Sadok Baracz, "Pamiątki miasta Stanislawowa», c. 35. 21 Дві книги станиславівського «Секвестру» придбав А. Бельовський для бібліотеки Оссолінських. Перша охоплювала 1703-1723 рр., д р у г а 1 7 3 8 - 1 7 5 1 р р . Т р е т ь о ю від 1751 до 1780 року я к о р и с т у в а в с я завдяки П. Віжейському, власникові цієї к н и г и . 22 Ks. Sadok Baracz, «Pamiatki miasta Stanisławowa", cc. 66-68. 23 «Libertraditionum proconsularium, electionum etc», або «Судова книга станиславівського магістрату нації польсько-руської», яка обіймає період від 1691 до 1731 рр. 24 «Liber traditionum proconsularium, electionum etc». Міський архів. 26 Там же. 26 Там же. 27 Там же. 28 Там же. 29 Ks. J. І. Lochman. «Wieniawa». 30 Дарчий запис з актів галицьких в латинському парафіальному архіві. 31 Привілей вірменам у о. С. Баронча. 32 Думку про існування якоїсь академії в Станиславові р о з п о в с ю д и в Садок Баронч в с в о ї й цінній праці «Пам'ятки міста Станиславова», але на підтвердження її існування не д о д а є жодних інших свідчень, а тільки витяг з панегірика Стефана Барвінкевіча, доктора філософії Краківської академії, який був о г о л о ш е н и й з нагоди шлюбу Катажини, дочки Анджея Потоцького, з Людвіком Великополським. Уривок, що стосується Станиславівської академії, звучить наступним чином: «Якщо ж, як свідчить н е м и н у ч і с т ь л ю д с ь к о г о б у т т я , час - в о р о г і п о ж и р а т е л ь к о р о л і в с т в і дідівських звичаїв, р о з ' ї с т ь гучно-дзвінку мідь законів; то «Музи Академічні», які я звів, мов Парнас, - будуть вічно вітати хвалою величне ім'я твоє в щасливому місті Потоцьких, яке ти заснував, щоб глибока ніч 150

незнання не заполонила ці землі». ( Передшлюбний панегірик під назвою - «Вершина Світочів Родини з нагоди свят і т. д.» Краків 1688). З того часу м о ї м завданням було в и я с н и т и належним ч и н о м справу з д о г а д о к п р о Станиславівську академію та її стосунок до колегіати. В «Herbarzu Polskim і i m i o n o s p i s i e z a s ł u ż o n y c h ludzi» (В збірці польських г е р б і в та р е є с т р і заслужених осіб), укладеного на підставі Нєсєцького, згадано про Анджея П о т о ц ь к о г о (т. I I ) , щ о « в с т а н о в и в г р а н т д л я т р ь о х к а н о н і к і в п р и с т а н и с л а в і в с ь к и х ш к о л а х з о б о в ' я з к о м в и к л а д а н н я наук м о л о д і , що навчається». Так с а м о мова йде лише про школу в споминах фрісландця Ульріха Вердума, що проїжджав через Станиславів в 1672 році: «Воєвода (Анджей Потоцький) заснував тут також школу з п'ятьма професорами». Згадка та тим гідна уваги, що припадає на кілька десятків років раніше закладення колегії отців єзуїтів в Станиславові, отже жодної помилки тут бути не могло. - Академія Станиславівська була заснована в тому ж році, що й колегіата, обов'язком членів колегіальної капітули було викладання в ній же. Застерігає, однак, та о б с т а в и н а , що підтвердження місцевої колегіати відбулося на с е й м і , скликаним до Варшави 14 січня 1677 року, ухвалою, яка вміщена в «Volumina legum» («Звід законів») під номером 33, але про академію немає в ній жодної згадки, хоча за такої нагоди було ще раз підтверджено всі права і привілеї, надані місту Станиславову. Якщо ж би то насправді були з а р о д к и академії, згадане було б н е п р и й н я т н и м . Тому не плекаю ні н а й м е н ш о г о сумніву, що була то не академія в звичному розумінні терміну, а лише середня школа, свідченням чого можуть бути «Капітульні акти» місцевої колегіати. В документі з 1722 року, занесеного до капітулійних актів в 1744 р о ц і , Йозеф П о т о ц ь к и й , с и н Анджея, повідомляє: «Засвідчили мені отці Товариства Ісусового готовність с в о ю освідчувати молодь тут у Станиславові, що повністю задовольняє початкову фундацію, а також намір найсвітлішого покійного отця мого», з чого випливає, що колегія отців єзуїтів, будучи лише школою середньою, цілком аж понад міру задовольняла фундацію і наміри його батька. На мій погляд, невідомий автор передмови до збірки панегіриків, що знаходяться в Станиславівській вірменській бібліотеці, вцілив у суть речей. Та книга, яка має бібліотечний номер 232, не має нітитулки, ані початку п е р е д м о в и , але з подальшого змісту можна зрозуміти, що присвячена вона Анджею Потоцькому. Отож в кінці передмови р о з м і щ е н и й наступний зворот: « В д о с т о й н і й хвали гідності твоїй я впізнав мецената (доказом чого с е р е д і н ш о г о є також С т а н и с л а в і в с ь к а Академія Колонія (філія), яка д о ч к о ю т в о є ю бути хотіла)». Найкращим доказом, якщо раптом ще виникне з т о г о п р и в о д у я к и й с ь с у м н і в , був б и д о к у м е н т ф у н д а ц і ї С т а н и с л а в і в с ь к о ї к о л е г і а т и 1 6 6 9 року, щ о з а н е с е н и й д о г а л и ц ь к и х з е м с ь к и х актів н а наступний тиждень після святкувань Очищення Пресвятої Марії т о г о ж 1 6 6 9 року. Де і чи і с н у є о р и г і н а л м е н і не в і д о м о . П о в и н е н б у т и в бернардинському архіві у Львові разом з іншими г р о д с ь к и м и і земськими актами Галича. В станиславівському фарному архіві знайшов я лише витяг з актів, з якого можна переконатись, що оригінал на той час був уже досить з н и щ е н и й , а ч е р е з те й у р и в о к , що с т о с у є т ь с я а к а д е м і ї , є т а к и й баламутний з огляду граматики, що не гоже намагатись його реконструювати. Цитую й о г о без найменших змін. Крім багатьох інших

151

обов'язків, фундатор у капітулі також уклав: «І кожен декан, хранитель, схоласт, канонік нехай будуть замінені, внаслідок висунення на попередніх зборах і за посередництва процедури виборів Колегіати церкви станиславівськоі, задля розширення академії, виконали завзято закону приписи». - У зв'язку з коротким існуванням філії Академії в Станиславові, ані Йозеф Лукашевіч, ані жоден з письменників не згадує її в переліку філій Краківської академії. 33 Витяг з фундаційного привілею колегіати. Архів латинського костела. 0. С. Баронч помилково подає кількість каноників як 4. Було їх тільки т р и . 34 То був запис про дарування коштів. Витяг з актів галицьких у архіві фарного костелу. 35 Acta Capitularia. с. 4 9 . 36 о. Каз. Ліске в книзі «Cudzoziemcy w Polsce» («Чужинці в Польщі»). Ульріх В е р д у м , шляхетського роду зі східної Франції. Після закінчення Ґайдельберзького університету подався до Польщі з метою здійснення к а р ' є р и . В д о р о з і зустрічається з відомим французьким агентом Ж а н о м де Куртене, абатом де Пальм'є, до якого стає на службу по прибутті до Польщі. М е т о ю де Куртена було скинути з трону короля Михайла Вишневецького з д о п о м о г о ю французької партії, а на його місце посадити князя де Лонґювіль. Ульріх Вердум перебував у Польщі з 1670 до 1672 року. Й о г о з а в д а н н я м було в е с т и агітацію у війську на к о р и с т ь вищеназваного князя. Шлях Вердума пролягав через Львів до Бережан, Поділля та Україну. Після виїзду з Бережан у перших днях січня 1672 р. він прибуває до новозаснованого Станиславова. Свій щоденник Ульріх Вердум писав німецькою м о в о ю , а вперше його опубліковано в часописі «Johann Bernoulli's Astronomen der konigl preuss. Académie der Wissenschaften in Berlin, dieser und anderer gelehrteu Gesellschaften Mitglieds, Archiv zur neueren Geschichte, Geographie, Naturund M e n s c h e n k e n n t n i s s » . Lipsk, 1 7 8 5 - 1 7 8 8 ; 8 т о м і в . Там з н а й ш о в цей щоденник п р о ф е с о р Ліске і видав у с в о ї й вищеназваній праці. 37 Святого Миколая. 38 Або чужинець помилково подає місцерозташування замку, який мав будуватись, або спочатку був намір с п о р у д и т и його в іншому місці. 39 На З а б о л о т і в с ь к о м у п е р е д м і с т і - ц е р к в а В в е д е н н я ( ? ) , на Тисменицькому - св. Варвари. 40 Volumina l e g u m . T. V. с. 77, № 8 7 . 41 Volumina legum. T. V. Конституція від 1676 p., № 9 0 . 42 «Rocznik Statystyki przemysłu i handlu krajowego», що виходить під редакцією доктора Тадеуша Рутовського. Річник II. З о ш и т І. Львів. 1885 р. С. 7. 43 «Rys d z i e j ó w o r m i a n s k i c h » , ks. S. B a r a c z a ( « Н а р и с и в і р м е н с ь к о ї історії», о. С. Баронча). " Т а м же. З твердженням С. Баронча повністю збігаються мої обрахунки, які с п и р а ю т ь с я на інші дані. 45 «Les Anecdotes de Pologne». Ф р . Пауліна Д а л л е р а к а а б о Д'Аллерака. Навожу тут витяг з оригіналу. «Ses senles Troupes gardent ces frontières; il met les Commandans et les Garnisons dans les Villes; les pourvoit de munitions; remplit ses Magasins; l'Artillerie y est marquee a ses Armes» T. II. C. 255. 152

46 «Stanislaf (на полях надруковано «Станиславів) en est une des plus grandes et des meilleures; située dans un bean pais de plaine, a deux lieues an delà du Dniestre. Elle est régulièrement fortiliee de Gason a la m o d e r n e ; avec un bean Palais de pierre, magnifiquement bati et orne. Sa Place, ses maisons, ses Habitans, son Arcenal, la distiugueut de foutes les autres Villes de Russie, Elle est peuplée d'Arméniens et Valaques, fort riches; a voir la p a r u r e d e s h o m m e s e t d e s f e m m e s , les F o i r e s q u i s ' y t i e n n e n t , les marchandises, q u ' o n y trouve, de m ê m e q u ' a Leopol et a Varsovie, on diroit que c'est le coeur du Royaume, quoique son terroir soit tout ruine». Д о с и т ь з г а д а т и кілька більших п р и в а т н и х міст, щ о відзначалися порядком і заможністю навіть у другій половині XVIII с т , а саме: Тульчин, Дубно, Корець, Білосток, Равич, Немирів, Лешно, Рожана, Слонів і Могильов над Дністром. 48 Tadeusz Korzon «Wewnetrzue dzieje Polski». T. II. c. 2 0 1 - 2 0 2 49 Н е с е ц ь к и й , T. VII, c. 110: «пішов y вічність y 1691 p. в Станиславові преподобний». T. М о р а в с ь к и й y т. V «Нариси історії Польщі» помістив у кінці: «Іменний перелік с е н а т о р і в та м і н і с т р і в , у я к о м у під р у б р и к о ю каштелянів краківських і гетьманів польних коронних описує смерть Андрія Потоцького під 1692 p., але і рік смерті його сина подає на рік пізніше, тобто в 1752 р. Щ о д о останнього, я виписав дату його смерті (1751 р.) на підставі «Libri m o r t u o r u m » місцевої латинської парафії, хоча рік с м е р т і Андрія Потоцького не зміг знайти у «Метриках померлих». Проте не тільки у Несецького, але і в інших джерелах фігурує 1691 р. Мені здається, що Моравський свої дані подає на основі д а т и входження наступника у свої права. 50 Або Рисєнських, як називає її Б. Папроцький у «Herbach Rycerstwa Polskiego». c. 290. 61 Несецький y т. VII, c. 4 4 0 говорить, що «Станиславів після свого батька краще уфортифіковував, валами та амуніцією зміцнив великим к о ш т о м , о з д о б и в ратушею з красивою вежею, місто забезпечив бруком». 52 3 о п и с у Ульріха В е р д у м а м о ж е м о з р о б и т и в и с н о в о к , що в Станиславові 1672 р. було т р и церкви: о д н а в місті і по одній в передмістях (Заболотівському та Тисменицькому). А що знаходимо згадку про б у д і в н и ц т в о Й о с и ф о м Потоцьким церкви при вул. Каліцькій на Тисменицькому передмісті, а двох церков там не було, то можемо зробити висновок - п о п е р е д н ю знесли або дані чужоземця неправдиві. 53 К. J a r o c h o w s k i . Z c z a s ó w s a s k i c h «Epizod R a k o c z o w y w d z i e j a c h panowania Augusta II». «Epizod Rakoczowy», c. 211 55 Т а м само, с. 219. 56 Там само, с. 219. 57 Вікторія з Ліщинських Потоцька, дочка Вацлава Ліщинського, воєводи підляського (помер у 1683 p.), народилася у 1679 р. М а ю ч и чотирнадцять років, вийшла заміж за Йосифа Потоцького. На думку С. Баронча («Pamiatki miasta Stanislawowa»), яка була тут р о з п о в с ю д ж е н а , Вікторія нібито була рідною с е с т р о ю короля Станіслава Ліщинського. Цю помилку здійснив: «Herbarz Polski і imionospis z a s ł u ż o n y c h w Polsce ludzi» в т. II на c. 2 6 1 : «Вікторія з Л і щ и н с ь к и х ( с е с т р а к о р о л я Станіслава), д р у ж и н а Й о с и ф а 47

153

П о т о ц ь к о г о , в о є в о д и київського». В д і й с н о с т і Вікторія не була р і д н о ю с е с т р о ю короля Станіслава, бо Каспер Несецький в т. VI, о 78 виразно говорить: «Рафал, підскарбій великий к о р о н н и й , генерал Великопольщі ( п о м е р у 1703 p.), третій с и н Б о г у с л а в а , підканцлера к о р о н н о г о , одружився з Анною Катериною Яблоновською, каштелянкою краківською, г е т ь м а н і в н о ю великою к о р о н н о ю (дочкою Станіслава Я б л о н о в с ь к о г о ; п о м е р у 1702 р.) і мав тільки о д н о г о с и н а С т а н і с л а в а . М о ї п о ш у к и у вирішенні цього питання привели до таких висновків. Еразм Отвіновський, сучасник цих подій, говорить про Вікторію як родичку короля Станіслава. Напевно, на цій підставі М. Балінський у «Starozytnej Polsce» д і й с н о називає її с е с т р о ю короля Станіслава, але, маючи с у м н і в и , біля с л о в а с е с т р а ставить знак запитання. На правильну д о р о г у мене с п р я м у в а в р о д о в і д Потоцьких, в м і щ е н и й у вступі до книжки «Аппу Świętej ze Sw. J o a c h i m e m » , а в т о р о м я к о ї був Гнат, б о с и й к а р м е л і т В а р ш а в с ь к о г о конвенту. Звертаючись до Анни з Потоцьких (дочки Станіслава, власника міста) Потоцької, воєводини волинської, говорить, між і н ш и м , що через її бабку Вікторію з Ліщинських д і м Потоцьких п о р і д н и в с я з д о м о м , який панував у Франції. При цьому він назвав її воєводиною підляською», даючи беззаперечну вказівку правдивому розв'язанню цього питання. Це ж саме я знайшов і в Несецького в т. VII, на с. 4 4 1 : «Його п е р ш а дружина (Иосифа Потоцького) Вікторія Ліщинська, герба Венява, в о є в о д и н к а підпяська, з княгині Вишнівецької народжена». Коли в мої руки потрапила п р о м о в а , виголошена на похороні Вікторії с в я щ е н и к о м Йос. Іґнац. Л о х м а н о м під титулом «Венява», я зрозумів остаточно, що Вікторія була дочкою Вацлава Ліщинського, воєводи підляського; мати її з д о м у Вишнівецьких. В цьому мене переконав і погребальний панегірник на честь Вікторії під назвою «Capitis Aeternus Dolor». Залишалося з'ясувати, в кого з Вишнівецьких була дочка Вікторія. А що у «Веняві» міститься згадка, що мати її по жіночій лінії Замойська, то не підлягає сумніву, що мати Вікторії - дочка Дмитра Юрія Вишнівецького, гетьмана великого коронного, каштеляна краківського (помер у 1682 p.), та Марії Замойської. Вацлав Ліщинський, воєвода підляський з 1676 по 1683 роки, був одним із синів Б о г у с л а в а Л і щ и н с ь к о г о (мати з д о м у Кревська), п і д к а н ц л е р а к о р о н н о г о , і братом Рафала, батька короля Станіслава. Окрім Вікторії, Вацлав Л і щ и н с ь к и й мав значне п о т о м с т в о , п р о що я п е р е к о н а в с я з «Веняви» і з «Capitis Aeternus Dolor». Друга дочка Теофіла була за князем Янушем Вишневецьким (помер у 1741), каштеляном краківським; третя за Павлом Дзялинським; син Казимир - каштелян львівський (помер у 1730 p.). Дати смерті чи дані про посади я розшукав у різних історичних творах. 58 Е. Отвіновський на о 74 говорить, що Иосиф Потоцький п е р е й ш о в на бік Станіслава у 1705 р. «з намови своєї д р у ж и н и з д о м у Ліщинської». Але с п р а в а ніби виглядала інакше. П р а в д о п о д і б н о Й о с и ф П о т о ц ь к и й вимагав від Августа II надати с в о є м у домові Покуття як ленне князівство за умови виставлення на кожну потребу Речі Посполитої 1200 осіб. Окрім цього, він вимагав для себе у спадкове володіння Самбірщину. Відмова Августа II на одне і друге прохання, а також кровні зв'язки с п р и ч и н и л и с я до й о г о переходу на бік короля Станіслава. 154

K. Jarochowski. «Z czasów saskich*. Bitwa kaliska. «Dzieje panowania Augusta II», c. 106 «Z czasów saskich*. «Bitwa kaliska», c. 4 3 3 - 4 3 4 «Dzieje panowania Augusta II», ст. 110. 63 E. Otwinowski, «Dzieje Polski p o d panowaniem Augusta II», s. 150 64 Ks. S. Baracz «Pamiatki miasta Stanisławowa*, s. 70 65 Міський архів. «Liber Traditionum Proconsularium, Electionum etc.» За 1 6 9 9 - 1 7 3 1 роки. 66 E. Otwinowski, "Dzieje Polski p o d panowaniem Augusta II», s. 128. 67 K. J a r o c h o w s k i . Z c z a s ó w s a s k i c h . «Epizod R a k o c z o w y w dziejach panowania Augusta II», s. 2 5 6 - 2 8 5 . Напад Адама Сенявського на Станиславів разом з росіянами у 1707 р. не піддається ніяким сумнівам. Підтвердив й о г о відповідно Садок Баронч копією з рукопису «Officii Consularisfasciculi 29 et ЗО ab anno 1706 ad 1709 w tabuli magistratu lwowskiego p o d liczba 6 7 8 , die 11 Julii 1707», в якому говориться: «В теперішній час всі станиславівські містяни, як х р и с т и я н и , так і г е б р е ї , зі С т а н и с л а в о в а ч е р е з н е м о ж л и в і т я г а р і м о с к о в с ь к і на Станиславів р о з і й ш л и с я в різні с т о р о н и » . З а с л у ж е н и й автор багатьох м о н о г р а ф і й не має рації, р о б л я ч и з а к и д Ф р а н ц і ш к о в і Валіґурському, авторові «Szkicu historyczno-statystycznym miasta Stanislawowa», який у ньому згадує про напад Адама Сенявського на Станиславів у 1712 р. під час перебування Йосифа Потоцького у Бендерах. Садок Баронч називає це д р у к а р с ь к о ю п о м и л к о ю . Не м о ж н а з а п е р е ч и т и , що д в а напади на С т а н и с л а в і в мали м і с ц е . П е р ш и й з них, у 1707 р., на о с н о в і д ж е р е л п і д т в е р д ж е н и й С. Б а р о н ч е м з в и щ е п р о ц и т о в а н о г о у р и в к а з а к т і в Львівського магістрату. Його міг здійснити Адам Сенявський з д о п о м о г о ю російських військ, про що можна переконатися з розповідей про ті часи Отвіновського. Сам гетьман коронний у 1707 році займав Львів і значну частину Червоної Русі, а росіяни зайняли велику частину країни, о с о б л и в о Великопольську, в той час як Карл XII згідно з Альтранштадським трактатом перебував у Саксонії. Не знаю, звідки Ф. Валіґурський черпав свої відомості п р о н а п а д н а С т а н и с л а в і в у 1 7 1 2 р., але в о н а з н а х о д и т ь с в о є підтвердження в «Dzieje Polski p o d panowaniem Augusta II» E. Отвіновського. Одну, як мені з д а є т ь с я , п о м и л к у з д і й с н и в Ф. В а л і ґ у р с ь к и й . У 1 7 1 2 р. А. С е н я в с ь к и й напав на С т а н и с л а в і в без д о п о м о г и р о с і я н . Р о с і й с ь к і війська в той час відступили на оборону своєї землі від Карла XII. Наприкінці 1707 р. в цій частині Польщі вони протягом Північної війни не з'являлися. М о г л о ц е б у т и п і с л я м и р у н а д П р у т о м у 1 7 1 1 р., з а я к и м Р о с і я зобов'язувалася покинути польські землі. її війська вже вийшли з південнозахідних провінцій Речі Посполитої, і тільки перебували в Литві, взагалі в частинах Польщі, віддалених від турецьких границь. Росія в той час мала важливі п р и ч и н и не наражатися на війну з Туреччиною, д о к и Карл XII гостював у її межах. Неправильним є твердження С. Баронча, що росіяни з 1707 р. десять років перебували у Станиславові. Важким, безперечно, для нашого міста був кількарічний період від часу битви під Калішем аж до переходу Й о с и ф а Потоцького під руку Авґуста II. Але б е з п е р е р в н о ї д е с я т и р і ч н о ї окупації не б у л о . С е р е д і н ш и х п і д т в е р д ж е н н я м ц ь о г о є розповідь Отвіновського про напади і ш т у р м и Станиславова у 1712 р. та 60

155

про взяття оборонців у полон. Якби росіяни протягом 10-ти років стояли в місті, то не було б потреби штурму з боку Адама Сенявського. 69 «Dzieje Polski p o d panowaniem Augusta II», с. 197. 70 Часи прибуття отців єзуїтів до Станиславова не можна встановити точно. Я намагався дізнатися про це у найкомпетентнішого знавця історії цього чину с в я щ е н и к а Станіслава Залеського, але намарно. Станіслав З а л е с ь к и й р о з п о в і в , що навіть с е р е д з а п и с і в , які він з н а й ш о в с е р е д рукописних джерел цісарської бібліотеки у Відні, немає жодних даних про історію Станиславівського колегіуму. Беззаперечно, що Ростовський у с в о ї й «Historia Lithnanica S o c . Jesu» не о м и н у в н а ш к о л е г і у м , але на нещастя д р у г и й том цієї праці загинув у рукопису. Не залишається більше нічого, як спиратися на прийняті припущення. Священик П. Домбровський у «Historyi с. k. gimn. wyz. w Stanislawowie» визначає час прибуття отцівє з у ї т і в д о н а ш о г о м і с т а в 1 6 9 1 - 1 7 0 0 p p . , але с в о ї т в е р д ж е н н я н е підтверджує ніякими д ж е р е л а м и . На мою думку це мало відбутися д е ш о пізніше, тобто між 1 7 1 3 - 1 7 2 2 pp. А зважаючи на внутрішні негоди в час Тарноградської конфедерації, що не сприяли такій праці, я би цей час ще б і л ь ш е с п и с а в д о 1 7 1 7 - 1 7 2 2 p p . Кілька п р и к л а д і в м о ж е п о с л у ж и т и підтвердженням цих припущень. Доки в Станиславов'! існувала академічна колонія, д о т и не виникала потреба у створенні колегіуму. Після нападу росіян академія розпалася. Північна війна, що змусила И о с и ф а Потоцького п е р е й т и на бік короля Станіслава (аж до його п о в е р н е н н я з Бендер), не с п р и я л а о с е л е н н ю в н а ш о м у місті єзуїтів. Якби вони прибули до цих п о д і й , то о б о в ' я з к о в о п р и в е р н у л и б до себе велику увагу і залишили п е в н и й слід у місцевих джерелах. Прибуття в кінці Північної війни або одразу після Тарноградської конфедерації не залишили виразних слідів, бо увага загалу була привернена до інших справ. Тому відомості про прибуття отців єзуїтів до С т а н и с л а в о в а п р и х о д я т ь с я на пізніший час. На їхній підставі м о ж е м о приблизно встановити, коли відбулася ця подія. Наприклад, на вимогу И о с и ф а П о т о ц ь к о г о до актів м і с ц е в о ї капітули під 1744 p. ( A c t a c a p . С. 5 9 - 5 6 ) записані колишні документи з метою збереження їхнього змісту при втраті оригіналу. В цьому документі (без дати) г о в о р и т ь с я , що дідич призначає станиславівській колеґіаті село Парище, раніше надане його батьком на утримання академічної колонії. Цей дарунок він здійснює з приводу щасливого повернення до дідичного міста після довгої відсутності. А що документ не був датований, головним завданням стало встановлення часу, коли колеґіата отримала у власність село Парище (Щастяславів д р у г а й о г о назва, вживана у документі поряд з п е р ш о ю ) . Д о т а ц і й н о г о документа я не знайшов, але виявив у парафіяльному уряді повідомлення, в якому говориться, що село Парище є римо-католицькою власністю від 1722 р. Це д а є п і д с т а в и в в а ж а т и , що цей документ, з а п и с а н и й в акти капітули без дати, походить з 1722 р. і що отці єзуїти на той час перебували в Станиславові та утримували школу. Якби вони о п и н и л и с я тут швидше, ще до Північної в і й н и , і в і д к р и л и школу, це н е о д м і н н о п р и з в е л о б до передчасного розпродання села Парища, попередньо призначеного на утримання академічної школи.

156

З моїм припущенням погоджується уривок з того ж таки документа, який підтверджує право отців єзуїтів погребати своїх покійників у гробах колегіати до часу п о б у д о в и в л а с н о г о костелу. Хоча костел і був побудований вже в 1729 році, але однак не знаходимо в капітульних актах жодних процедур перенесення монахів, похованих в гробах колегіати, аж до 1744. Лише на засіданні колегіальної капітули 7 травня 1744, у зверненні р е к т о р а є з у ї т с ь к о ї колегії Ігнація П о л а н о в с ь к о г о б у л о п р е д с т а в л е н о причину запізнілого вилучення з гробів колегіати двох членів ордену, «які п о м е р л и щ е т о д і , коли н е і с н у в а л о ц е р к в и Т о в а р и с т в а І с у с о в о г о , і відправляли літургії тут у Станиславівській церкві колегіати від початку заснування». До часу вибудування власного костелу п о м е р л о лише двоє ченців, тому й застосування закону в Станиславов! не було надто давнім. Можливо, що навіть до року 1744, крім тих двох, жодних інших померлих членів ордену не було, в іншому випадку вимогу повернути тіла, поховані в колегіаті, висловили б раніше. Ф у н д а т о р к о ю С т а н и с л а в і в с ь к о ї колегії К. Н є ш є ц к і н а з и в а є Гелену Бельзецьку з Куропатів, белзецьку каштелянову. Мала вона дві дочки, з яких одна була одружена з Йозефом Цетнером, каштеляном волинським. Року с м е р т і ф у н д а т о р к и к о л е г і ї н а п е в н е н е з н а є м о , але к р і м і н ш и х свідчень, обставина, що її чоловік, Адам Бельзецький, п о м е р в 1719 році, д о з в о л я є нам п р и п у с т и т и , що втрата д о в і ч н о г о т о в а р и ш а могла стати поштовхом до пожертви на справу Товариства Ісусового. ії ж зять, Йозеф Центнер, п о м и р а є в 1722 році. Практичні мотиви спонукали отців єзуїтів після осідку в Станиславові якнайшвидше забезпечити собі ухвалу сейму. Старання в тому напрямку, які провадив о р д е н в сеймі підтверджують також моє п р и п у щ е н н я п р о о б г о в о р е н у проблему. На гродському сеймі 1726 року знаходимо поклик р і з н и х с п р а в н а п о п е р е д н і й с е й м . Д о них т а к о ж н а л е ж и т ь і у х в а л а о с о б и с т и х фундацій, а с е р е д них і колегії отців єзуїтів в С т а н и с л а в о в і «фундації вельможних Потоцьких» («Volumina legum», том VI, ст. 233) Навіть та обставина, що книжка Т. Д о м б р о в с ь к о г о («Historya c.k. gimnazyum w Stanislawowie») згадує про існування каталогів закону в Оссолінеумі з року 1728 як найдавніших, підтверджує моє припущення. 71 К. Niesiecki. Т. VII, 4 4 1 . «Фундатор виділив там (у Станиславові) для нашого колегіуму і щ е д р и м и пожертвами допоміг при будові». 72 Священик Йосиф Гнат Лохман у с в о ї й «Веняві» кілька разів говорить, що в нашому місті, де пізніше постав єзуїтський костел, «в домі своїм» народився Йосиф Потоцький, с и н Анни Рисінської, і там він виховувався. Ця подія с п р и ч и н и л а с я до пізнішої п о б у д о в и на цій т е р и т о р і ї костелу Н е п о р о ч н о г о зачаття. Автор називає И о с и ф а Потоцького ф у н д а т о р о м цього духовного закладу. На основі келиха з 1674 р., офіруваного м о л о д ш и м б р а т с т в о м церкві Введенія, священик П. Ш. у повідомленні, вміщеному в «Зорі Галицькій» за № 5 2 від 1851 р., с т в е р д ж у є , що на ц ь о м у м і с ц і , де пізніше п о с т а в є з у ї т с ь к и й костел, давніше с т о я л а церква Введенія, с т а р ш а навіть від с а м о г о міста. Але отці єзуїти, «напевне, церкву розібрали, церковну площу п р и с в о ї л и собі і на цьому місці вимурували». Проте, щ о б підтвердити це, за словами цього ж священика П. I i i . «бідні українці навіть д о к у м е н т а не 157

мають». Але з г о д о м і це з н а й ш л о с я . В и д а в е ц ь « С в о д н о й лєтопісі» на с. 3 1 3 - 3 1 4 наводить привілей Андрія Потоцького від 14 вересня 1658 р., в и д а н и й внаслідок з в е р н е н н я «містян релігії г р е ц ь к о ї на б у д і в н и ц т в о церкви В о с к р е с е н и я , утворення б р а т с т в а , шпиталю і школи. На місце для церкви була виділена площа при валах, з правого боку, ідучи із міста до б р а м и . Б р а т с т в о було звільнене від будь-яких міських і з а м к о в и х податків. Скасування цього привілею мало наступити 15 грудня 1777 р. Окрім Андрія Потоцького, цей привілей ніби підписав Станіслав Потоцький, воєвода Ґнєзненський, а потім Йосиф, генерал київський. У привілеї назва ц е р к в и н е з а з н а ч а є т ь с я . Ц е з а л и ш а ю т ь Л ь в і в с ь к о м у є п и с к о п у . Але видавець «Сводной лєтопісі» називає її церквою Воскресіння, хіба тому, що єзуїтський костел, відданий у 1849 р. «греко-католицькій парафії», дістав назву Воскресіння. Дивує нас, що поважний науковець зі «Сводноі лєтопісі» міг помістити там підозрілий у с в о ї й автентичності документ. Найперше Андрій Потоцький у 1658 р. не міг видавати привілеїв місцевим певного релігійного спрямування з тієї п р и ч и н и , що на той час ще був власником села Заболотова (став ним у 1660 р.), та й станиславівських містян тоді не було, бо місто засноване у 1662 р. у 1658 р. не могло бути м о в и про брами чи привілеї. Щ о б у цьому переконатися, треба прочитати локаційний привілей, де говориться: «Заклав сей при Божій допомозі на ґрунті моїм дідичнім, там, де село Заболотів було, місто назвою Станиславів, надумав і п р и ласці Божій розпочав», а д е щ о далі: « Щ о б и там поселятися спокійно можна було, моїм власним коштом фортифікувати, валами з м і ц н и т и , м у р а м и оточити і закрити д о б р и м и брамами». У привілеї, наданому вірменам у 1677 р., він виразно говорить, що «місто моє Станиславів, мною засноване». Отже, всього того, про що йде мова у «Сводной лєтопісі», не існувало. Андрій Потоцький мав с и н а Станіслава, який загинув під Віднем, але власником Станиславова не був ніколи, а це значить, що після Андрія не міг підтвердити привілею. Міг це з р о б и т и тільки Й о с и ф П о т о ц ь к и й . Після И о с и ф а в л а с н и к о м м і с т а д і й с н о с т а в С т а н і с л а в П о т о ц ь к и й , п р о т е він н е б у в в о є в о д о ю ґнєзненським, бо це воєводство створене на сеймі аж у 1768 р. Першим його воєводою призначили Авґуста Сулковського. Нарешті надзвичайно пізнім здається 1777 рік - рік скасування привілею, а видавець «Сводной лєтопісі» навіть не з г а д у є , в яких з е м с ь к и х актах п р о це г о в о р и т ь с я . Кореспондентові «Зорі Галицької» і видавцеві «Сводной лєтопісі» можна відповісти, що в місці, де став єзуїтський костел, а т е п е р греко-католицька катедра, попередньо стояв замок Потоцьких, про що можемо переконатися з п р о м о в и Я. Й. Лохмана «Венява», яку він виголосив на похороні фундаторки цього костелу в присутності с а м о г о фундатора (це було після трьох років завершення будівництва), який найкраще міг знати, що на цьому місці було раніше і чим він керувався, виділяючи цю територію під костел. Окрім д в о х відомих церков Св. Миколая та Св. В а р в а р и , в Станиславові існувала ще третя на Заболотівському передмісті. Згадує про неї Ульріх В е р д у м , що прибув з Єзуполя через Ямницю до нашого міста. Чи вона називалася Введенія чи якось інакше, невідомо. Не знаємо і м і с ц я , на я к о м у с т о я л а ц е р к в а . Н а й п р а в д о п о д і б н і ш е т а м , де с т о ї т ь н о в о з б у д о в а н и й дім п. В е р е й с ь к о г о та земля п. Сераковського по

158

вул. Заболотівській. Підтвердженням цього можуть бути підвищена місцевість, людські кістки, знайдені при будівництві фундаментів, та усні перекази про існування церкви в цій частині міста. Я чув від п. Мюльна, міського будівничого, що в тому місці, де знайдено кістки, значний шар землі мав інше забарвлення, що пояснюється наявністю значної кількості перегнилих т р у н . 73 «Скільки каміння налічує х р а м С т а н и с л а в і в с ь к и й , т в о ї м благодійництвом о б д а р о в а н и й ; стільки ж вишколених у науках найкращих кристалів Духа маєш і стільки ж над нагробком біль наш висловлюють». Остання сторінка. 74 Ks. J. І. Lochmaua, «Wieniawa». 75 «Herbarz polski I imionospis» T. II, Ст. 2 6 1 : « Щ о д о Єзуїтського костелу у Станиславові». В панегірику «Вічний біль голови» (Capitis Aeternus Dolor) знаходимо на останній сторінці слова: «Ці вівтарі піднялись для божественного діла заради гідності милостей твоїх». Теж саме в багатьох місцях у «Wieniawie» Лохмана. 76 «Acta Capitularia», під 1744 p. 77 К. Niesiecki, т. VII, с. 4 4 1 . 78 «Herbarz polski», т. V, с. 4 5 9 . Гелена Куропатва була д о ч к о ю Петра Куропатви та д р у ж и н о ю Адама Белжецького, якого К. Несецький називає с т о л ь н и к о м белзьким, який з г о д о м став каштеляном белзьким ( п о м е р 1 7 1 9 р.). Рід К у р о п а т в і в був с т а р о д а в н і м . П р о н ь о г о з г а д у є Б а р т о ш Папроцький («Herby Rycerstwa Polskiego», с. 180) такими с л о в а м и : «Дім Куропатвів у Русі, це прізвище згадують предки як людей мужніх і славних». Щ е м а л и К у р о п а т в и с л а в и т и с я п о б о ж н і с т ю і офірністю н а р е л і г і й н і п о т р е б и . «Сводная лєтопісь» на с. 6 4 7 п о д а є д а н і , що рід Куропатвів п р о ж и в а в на Покутті. Палаіч. Павло Куропатва був з а с н о в н и к о м латинського костелу в Надвірній у 1609 р., а Станіслав Куропатва офірував Євангеліє місцевій церкві Благовіщення. Гелена Куропатва, як вже знаємо від Несецького, була фундаторкою станиславівського костелу. Про її дітей він г о в о р и т ь в т. II на с. 103: «Теодор ( Б е л ж е ц ь к и й ) , т р е т і й с и н Яна Каштеляна, якого с и н Адам, стольник белзький, з Геленою Куропатвівною, с т о л ь н и к і в н о ю г а л и ц ь к о ю , мав тільки дві д о н ь к и : з них о д н а пішла за Иосифа Цетнера, каштеляна волинського; д р у г а - Магдалена, монахиня у Кармеліток у Львові». З д а є т ь с я , що Н е с е ц ь к и й п о м и л я в с я . Між каштелянами волинськими не було Иосифа Цетнера, а тільки Ян (помер у 1722 р.). про Белжицьких Б. Папроцький на с. 176 г о в о р и т ь як про р і д н а Русі «стародавній і значний». 79

«Historya szkol». Т. IV. с. 153. «Acta Capitularia». Ст. 55: « За труди свої в згаданій Церкві, а також ті, які нададуть задля освічення молоді, будь-яким титулом жодної претензії до маєтностей Колегіати чи колись Академії «не висуватимуть». 81 «Acta Capitularia». Ст. 50 за 7 травня 1744 року, С т а н и с л а в і в с ь к а капітула з в е р т а є т ь с я з п р о х а н н я м до Й о з е ф а П о т о ц ь к о г о н а с т у п н и м ч и н о м : «Оскільки отці Т о в а р и с т в а І с у с о в о г о м а ю т ь м у р о в а н і ш к о л и , капітула п р о с и т ь аби школи д е р е в ' я н і з ділянки колегіати були знесені (бо до того не дозволено було, д о к и мурованих шкіл не матимуть), а на їх місці резиденція для каноніка могла б постати». 80

159

J. Łukaszewicza «Historya szkol». T. I. c. 235. Там же. T. I. c. 250 84 Там же. T. IV. c. 153. 85 F. Karpinski. «Pamietniki». 86 Ks. T. Dąbrowski «Historya c. k. gimn.», c. 29 87 Міський архів «Liber traditionum proconsularium etc.» 88 Ks. S. Baracz «Pamiatki miasta Stanislawowa», c. 7 7 - 8 4 . 89 «Liber traditionum proconsularium, electionum etc», міський архів. 90 «Liber traditionum proconsularium, electionum etc», міський архів. 9 ' О с н о в о ю для цих о б ч и с л е н ь б у в д л я м е н е п о і м е н н и й С П И С О К власників і комірників, що належали до русинів та поляків у 1732 р. їхня загальна кількість становила 253 р о д и н и . Враховуючи, що в с е р е д н ь о м у р о д и н а р а з о м з і с л у ж б о ю налічувала 6 о с і б , о т р и м а є м о 1518 д у ш . Залишається щ е полічити вірменів т а г е б р е ї в т о г о часу. Щ о с т о с у є т ь с я п е р ш и х , то у С. Б а р о н ч а в й о г о «Пам'ятках м і с т а С т а н и с л а в о в а » знаходимо, що на вірменському синоді, який відбувся в травні 1704 р. у Станиславові, вірмен налічували 460. Більшої кількості у 1732 р. не можемо взяти до уваги через страшні с п у с т о ш е н н я , що сталися під час Північної війни та дворазових нападів (у 1707 та 1712 pp.) росіян і Адама Сенявського і, нарешті, через мор у 1709, 1711,1730 роках. Вразливі на подібні випадки люди зі світу торгівлі, а особливо вірмени, що займалися торгівлею худоби, ч е р е з що не були тісно пов'язані з м і с ц е м п е р е б у в а н н я , могли легко покинути місцевість, загрожену війнами та мором. Отже, через відсутність точних даних мусимо для обрахунку використати метод Сусмільха, який він з великим успіхом застосовував при встановленні кількості населення в містах Західної Пруссії, п р о що н е о д н о р а з о в о з г а д у в а в Т. Корзон у «Dziejach w e w n ę t r z n y c h Polski za Stanisława Augusta». М е т о д цей дуже п р о с т и й : с е р е д н ю кількість померлих протягом кількох років м н о ж и м о на 37, а отриманий результат буде дуже наближений до кількості мешканців. Найдавніші «Libri mortuorum» у зовсім д о б р о м у стані я з н а й ш о в у місцевій вірменській парафії. Сягають вони 1717 року, коли р о з п о р о ш е н і через Північну війну купці-вірмени ще не встигли повністю згромадитися. У 1717 р. к і л ь к і с т ь п о м е р л и х с т а н о в и л а 5 о с і б . У н а с т у п н и х р о к а х ця ц и ф р а збільшується, що пояснюється поверненням багатьох родин на попереднє місце проживання. У 1730 р. померло 6 осіб, у 1732 - 12 і т. д. Обрахувавши кількість небіжчиків за кілька років і взявши с е р е д н ю цифру, я помножив її на 37 і отримав результат 333. Отже, можна вважати - стільки в і р м е н і в п р о ж и в а л о у ц е й час в С т а н и с л а в о в і . До ц ь о г о р е з у л ь т а т у п р и й д е м о , застосувавши зустрічні обрахунки. У 1793 р. у Станиславові проживало 510 вірменів, а поляків та русинів - 2536; у 1732 р. поляків і русинів - 1518. Взявши співвідношення вірменів до русинів та поляків відповідно за 1793 і 1732 p p . , матимемо результат 306, що дуже близьке до отриманого за методом Сусмільха. За д о п о м о г о ю зустрічних обчислень можемо встановити кількість гебреїв у 1732 р. В 1793 р. в місті проживало 3036 х р и с т и я н та 2 4 1 2 г е б р е ї в ; на 1732 р. припадає 1851 х р и с т и я н и н . У т в о р и в ш и з цих даних п р о п о р ц і ю , о т р и м а є м о 1470 як п р а в д о п о д і б н у кількість г е б р е ї в у 1 7 3 2 р. П р и с у м у в а в ш и о т р и м а н і д а н і , м а т и м е м о результат 3321 як правдоподібну кількість мешканців Станиславова в 1732 83

160

році. На основі моїх обчислень 1793 рік приносить цифру 5448. Наскільки приріст населення на початку і в кінці XVIII ст. майже у всій Європі був дуже слабкий через великі та криваві війни, настільки мав бути ш в и д ш и й у половині цього століття, особливо в нашому краї, в спокійні часи панування д р у г о г о Caca. Т. Корзон обраховує приріст польського населення в кінці XVIII ст. на 1,26% щороку (Wewn. Dzieje Polski. T. I, с. 280). Застосувавши цю шкалу до Станиславова за 1 7 3 2 - 1 7 9 3 p p . , о т р и м а є м о 5448, тобто більше на 600 осіб, які можемо спокійно відкинути, зважаючи на важкі для н а ш о г о м і с т а т а к р а ю ч а с и : дії к о р о л я С т а н і с л а в а А в г у с т а , б а р с ь к у конфедерацію, політичні зміни, мор у 1771 р. За цим і право п р и р о с т у н а с е л е н н я д о певної м і р и п і д т в е р д ж у є мої о б ч и с л е н н я п р о кількість мешканців Станиславова на 1732 р. 92 «Libri mortuorum» в парафіальному латинському уряді відноситься до 1 7 2 9 р. В ї х н і й н е т о ч н о с т і на п о ч а т к у м и н у л о г о с т о л і т т я я м і г переконатися на кількох історичних особах, померлих тут, у Станиславові, але не вписаних до метрик померлих. Таку неточність спостерігаємо в наступні роки: у 1731 р. немає випадків смерті в одному місяці, що можна б п о я с н и т и д о б р и м с т а н о м з д о р о в ' я у не д у ж е великій парафії. Але у 1732 р. п р о т я г о м трьох місяців, що йшли о д и н за о д н и м , також немає такої відмітки; подібне становище у двох місяцях 1733 р. Проте я не можу вважати, що відсутність записів п о я с н ю є т ь с я д о б р и м станом з д о р о в ' я населення. Причина полягає у відсутності акуратності при веденні метрик (свідоцтв). Перелік, знайдений у «Книзі померлих», вимагає відповідного доповнення у пропущених місцях: 1731р. - померлих 40 (без 1 місяця) + 3 = 43, 1732 р. - померлих 22 (без 3 місяців) + 7 =29, 1733 р. - померлих 35 (без 2 місяців) + 7 = 42 В середньому: 38X37=1406 93 К. Niesiecki, т. VII, с. 4 4 1 . Від першої дружини Иосифа Потоцького Вікторії «дочка Софія спочатку була одружена з Адамом Сміґельським, с т а р о с т о ю ґ н є з н и н с ь к и м , с л а в н и м в о я к о ю , і після н ь о г о - з П е т р о м Домініком Коссаковським, каштеляном підляським; померла в 1729 р. і с и н Станіслав». Це ж саме і у «Wieniawie» Й. І. Лохмана. 94 Характеристику двору та сімейних стосунків И о с и ф а Потоцького і Вікторії з Лещинських подаю на основі «Wieniawy» Лохмана та панегірика під назвою «Capitis Aeternus Dolor». 95 «Венява» - герб Лещинських. На щиті золотого кольору зображена чорна голова зубра з р о г а м и та золотим кільцем у ніздрях. 96 О. Т. Домбровський у своїй «Historyi с. k. Gimnazyum» на с. 44-й подав 1728 р. як дату с м е р т і Вікторії з Л е щ и н с ь к и х Потоцької. Я н а м а г а в с я дослідити цю справу. Отже, в назві п р о м о в и , в и г о л о ш е н о ю на її похороні, в к а з у є т ь с я о с т а н н і й д е н ь п о х о р о н н и х у р о ч и с т о с т е й : «Венява» і т. д . , проповідь Иосифа Гната Лохмана... виголошена року 1732 дня 16 липня». Така ж дата вказана на панегірику під назвою «Capitis Aeternus Dolor». Але і в с а м о м у тексті «Веняві» м о ж е м о з н а й т и д а т у її с м е р т і . П р о м о в е ц ь ,

161

перераховуючи всі удари долі, що впали на дім власників Станиславова, говорить про їхню доньку Софію, яка померла перша. З цитати Несецького знаємо - це сталося в 1729 р. Через рік помер зять Иосифа Потоцького Домінік Коссаківський, каштелян підліський; й о г о с м е р т ь п р и п а д а є на 1730 р., п р о що м о ж е м о д і з н а т и с я і з інших д ж е р е л . За д в а р о к и до к о н ч и н и Вікторії, п и ш е автор «Веняви», у С т а н и с л а в о в і п о м е р її брат Казимир Лещинський, каштелян львівський, тобто в 1730 р. (цей рік можна знайти і в т. V « Dziejów Nar. Pol.» Теодора М о р а в с ь к о г о ) . А с е с т р а померла через два роки, тобто у 1732 р. В парафіальному архіві латинського обряду зберігається документ, який підтверджує, що Вікторія ще жила у 1730 р. Це «Actum comissionis scu n e g o t i u m inguisitionis», с к л а д е н и й 5 травня 1745 p . М и к о л а є м І г н а ц і є м н а В и ж и ц я х В и ж и ц ь к и м , а р х і є п и с к о п о м львівським на вивчення чудес і ласк св. Вінцента, мощі якого до сьогоднішнього дня зберігаються у станиславівському фарному костелі. Оригінал акту від 15 травня 1747 р., підтверджений підписом архиепископа Вижицького, зберігається у місцевому парафіальному архіві п р о б с т в а . Один з членів комісій священик Ш и м о н Войціцький д а є свідчення, що у 1 7 3 0 р. в С т а н и с л а в о в і п р о ж и в а л а п і д ч а ш и н а з Я с т ш е м б о в с ь к и х Ж и х о в с ь к а , яка на той час була вагітна. Пологи в неї п р о х о д и л и д у ж е важко, а Вікторія з Лещинських, котра прийшла провідати породіллю, сама послала за о. Войціцьким, аби той прибув до хворої з головою св. Вінцента. Коли він п р и й ш о в , то дальший перебіг пологів пройшов зовсім нормально. А що ця подія відбувалася у 1730 р., то маємо підтвердження, що о с о б а , про яку йдеться, на той час жила. 97 Вікторія з Лещинських Потоцька померла 1 травня 1732 р., в сорокову річницю свого шлюбу. До 25 травня її тіло було виставлено в столовому залі н о в о з б у д о в а н о г о палацу, н а з в а н о г о тодішнім н а с е л е н н я м Бліхом (Блєхом) через близькість до Бистриці (за Лохманом). Звідти її рештки тимчасово перенесли до колеґіати, а після п р о в е д е н о г о чотириденного похорону в костелі отців єзуїтів там же її поховано, а не у фамільних гробах р о д и н и Потоцьких у латинській фарі. Здійснено це на її власне бажання. Коли у 1730 р. в єзуїтському костелі під каплицею Св. Станіслава Костки поховали її брата Казимира Лещинського, каштеляна львівського, Вікторія попросила с в о г о чоловіка, щоб і її в цьому місці поховали. Почувши такі побажання, Станіслав Потоцький, є д и н и й с и н воєводи київського, сказав, що прагне для с в о є ї матері з д о р о в ' я і н а й д о в ш о г о ж и т т я . На це вона в і д п о в і л а : «Нехай і я т у т під м о ї м с в я т и м К о с т к о ю по с м е р т і м о ї й покладеною буду». В цьому місці її останки спочивали до 1886 р. Коли у 1885 р . п р и р е с т а в р а ц і ї п о є з у ї т с ь к о г о к о с т е л у н а к а т е д р у з н а й ш л и мармуровий саркофаг, а в ньому рештки, той хто пише ці слова, не відаючи про побажання п о м е р л о ї та її о с о б л и в е ставлення до с в я т о г о Костки, розпочав старання з метою перенесення останків п. Вікторії у фамільні гроби в латинській фарі. Ця подія відбулася у наступному році завдяки графині Адамової Потоцької з Кшешовиць та її синів Артура і Андрія. 13 травня 1886 р. відбулася жалобна відправа у латинській фарі з приводу перенесення праху пані Вікторії. Після відправи на пробостві підписано на п е р г а м е н т і у п'ятьох примірниках п а м ' я т н и й документ, о д и н з яких покладено у саркофаг, який встановили поруч з саркофагом її чоловіка

162

Йосифа Потоцького. Про те, що Казимир Л е щ и н с ь к и й помер у Станиславові, казав не тільки Й. І. Лохман у «Веняві», але і невідомий автор панегірика «Capitis Aeternus Dolor» в словах звернення до Вікторії Потоцької «fraternos enim soles occumbere». 98 S. Baracz «Pamiatki miasta Stanislawowa», c. 87. 99 «Polen um die Mitte des XVIII. Jahr» Dr. R. Boepell. Gotha. 1876. c. 4 5 . ,0 ° «Polen um die Mitte des XVIII. Jahr» Dr. R. Roepell. Gotha. 1876. c. 62. 101 S. Baracz «Pamiatki miasta Stanislawowa», c. 98. ,02 «Polen um die Mitte des XVIII. Jahr» Dr. R. Roepell. Gotha. 1876. c. 63. 103 Під назвою: «Обставини, що спонукають Річ Посполиту до входження в с о ю з і зв'язок зі шведами». 104 «Polen um die Mitte des XVIII. Jahr» Dr. R. Roepell. Gotha. 1876. c. 64. 105 «Libri mortuorum» у парафіяльному латинському архіві. ,06 К. Niesiecki, T. VII, c. 4 4 1 . 107 Від жовтня 1751 p. 108 Серед них був Микола Ігнацій на Вижицях Вижицький, архієпископ львівський. 109 P i s m a Karpinskiego, T. II. «Pamietniki», c. 1 1 1 8 - 1 1 1 9 . "° С е р е д них був і Ян Клемент Б р а н и ц ь к и й , в о є в о д а краківський і гетьман польний коронний. 111 «Obrazy z ż y c i a і natury», частина III. 1,2 3 «Книг карних кримінальних юрисдикції польської», що охоплюють час від 1751 р. і д о 1780 p., можна пересвідчитися, які далекі спосіб життя і дії опришків від ореолу героїзму, яким деколи оточує їх людська фантазія. У 1754 р. в Станиславові с у д и л и Василя Баюрака, н а с т у п н и к а Олекси Довбуша в керівництві бандою. Перші його зізнання були добровільними, і тоді він розповів найбільше. Потім його «тягнено» на тортурах три рази, а після третього «тягнення» припікано три рази свічками, по шість свічок обіруч. Але застосування тортур виявилося безрезультатним - він нічого б і л ь ш е н е в і д п о в і в . Декрет, з а я к и м Б а ю р а к а п р и с у д и л и д о с т р а т и , підписав у Богородчанах Станіслав Коссаковський, каштелян кам'янецький. Із зізнань Баюрака м а є м о одне правдиве повідомлення про смерть його відомого попередника. У всьому цьому оповіданні звичайнісінька проза і ані промінчика поезії. З огляду на великий розголос, якого постаті Довбуша надали «Pamietniki» Карпінського, наводжу майже д о с л і в н о з актів к р и м і н а л ь н и х о п о в і д а н н я п р о й о г о с м е р т ь , яку так прикрашено в народних оповіданнях. Олекса Довбуш був убитий Степаном Дзвінчуком 27 с е р п н я 1745 р. Довбущук, його с е с т р и н е ц ь і п і д с у д н и й Василь Баюрак вночі подалися до села Космача, де проживав селянин Степан Дзвінчук. Почали стукати в д в е р і , але він не хотів їх відчинити. Товариші Довбуша залишилися на місці, а Довбущук, з н а й ш о в ш и шматочок деревини, підважив двері і почав просуватися в сіни. Тоді О Дзвінчук вистрелив і поранив Довбуша в плече. Довбуш почав тікати в бік лісу, але йти вже не міг. Тоді д в о є й о г о товаришів, сестринець і Баюрак, занесли й о г о в кущі, п р и к р и л и ще ж и в о г о х м и з о м , а с а м і п о д а л и с я в ліс. На запитання, чи мав Довбуш п р и собі якісь гроші, відповів: д в а червоних злоті, на цілий талер д р і б н и х монет, у червоне сукно з а ш и т и й х р е с т з грабунку в Богородчанах і срібну позолочену рушницю з грабунку у

163

п. Золотницького. Все це залишилося при ньому, крім пістолетів, які він віддав сестрінцеві, та рушниці, яку отримав Баюрак. Д е щ о романтичніше звучить оповідання Ф. Карпінського («Pamietniki», с. 1 1 2 0 - 1 1 2 1 ) . Довбуш о п р и ш к у в а в на Покутті та С е м и г о р о д і п р о т я г о м 3 0 - т и років. Керівник смоляків Пшилуський кільканадцять років ганявся за н и м по горах, але не міг с п і й м а т и с п р и т н о г о в а т а г а . За з г о д о ю власників земель у Коломийському повіті було о г о л о ш е н о , що хто із селян у б ' є Довбуша, той отримає волю для себе, своїх потомків і землю у власність. Один гуцул, порозумівшись зі своєю жінкою, з якою Довбуш підтримував милі стосунки, причаївся в сінях своєї хати і вистрелив у груди о п р и ш к а . Підстрелений відбіг у г о р и на чверть милі, с в и с н у в до своїх і п о п р о с и в с в я щ е н и к а . Коштовний хрест з діамантами, забраний у Богородчанах у каштелянів Коссаковських, священик відібрав і віддав власникам. Наступник Довбуша у керівництві бандою Василь Баюрак, зізнання якого наводились вище, мав у собі багато вродженої гуцульської фантазії, доказом чого є останні хвилини й о г о життя. Це описав Ф. Карпінський, який був присутній при екзекуції: «Йдучи на п л о щ у с м е р т і , казав подати улюблену гуцульську сопілку, на якій вигравав сумні гуцульські думи» («Pamietniki», с. 1 1 2 0 - 1 1 2 1 ) . 1.3

«Volumina legum», T. VII, с. 4 0 . «Volumina legum», T. VII, c. 316. 115 Катерина з Потоцьких Коссаковська ( 1 7 2 0 - 1 8 0 1 ), була дочкою Юрія на П і д г а й ц я х П о т о ц ь к о г о , с т а р о с т и г р а б о в е ц ь к о г о і т л у м а ц ь к о г о , та Констанції Подберезької, маршалківни упіцької. 1.6 Henryk Schmitt «Dzieje panowania Stanisława Augusta». T. І. C. 245. 1.7 T. Morawski, «Dzieje narodu polskigo», т. V, c. 2 1 . Henryk Schmitt «Dzieje panowania Stanisława Augusta» - до ініціаторів Галицької к о н ф е д е р а ц і ї з а р а х о в у ю т ь тільки ч о т и р ь о х членів р о д и н и Потоцьких: Мар'яна, старостича грабовецького; Петра, старосту снятинського; Антона, старосту блонського; Петра, воєводича волинського. T. І, с. 188. " 8 Т. Morawski, «Dzieje narodu polskiego», т. V, c. 2 1 . , H. Szhmitt «Dzieje panowania Stanisława Augusta», т. I, c. 188. 1,9 S. Baracz, «Pamiatki miasta Stanislawowa», c. 167. ,20 «Pamietnik anegdotyczny*, c. 267. Здійснила це пожертвування за посередництва батька автора «Pamietnika aneg». 121 T. Morawski, «Dzieje narodu polskiego», т. V, c. 83. ,22 Т а м же, т. V, с. 1 0 1 . 123 3 родини Потоцьких у барській конфедерації брали участь: Ф р а н ц і ш е к Салезій, в о є в о д а к и ї в с ь к и й ; Йоахим, підчаший у князівстві Л и т о в с ь к о м у , Гнат, с т а р о с т а к а н і в с ь к и й , та М а р ' я н . Два о с т а н н і були близькими родичами (сестрінець і брат) Катерини з Потоцьких Коссаковської, власниці Станиславова. 124 S. Baracz, «Pamiatki miasta Stanislawowa», c. 1 6 8 - 1 6 9 . 125 Там же, c. 169. 126 «Geografia Galicyi» z r. 1786 przez A. Kuropatnickiego. 127 Вони охоплюють період від 1751 до 1780 pp. 128 «Ksiegi czarne seu kryminalne jurysdykcyi polskiej» 1.4

164

129

Там же. « A c t a capitularia» закінчуються 1796 роком. З останніх трьох років існування колеґіати жодних актів я не знайшов ні у парафіальному архіві, ні в костельній бібліотеці. 131 «Urzadzenie miast w Galicyi wschodniej". Тижневий додаток до «Gazety Lwowskiej" за 1854 p. 132 Там же. 133 Найдавніші акти і каталоги, від с а м о г о початку писані німецькою мовою, зберігаються в місцевій другій школі. А що каталоги за перші три роки не повні, я зміг порахувати кількість учнів у всіх трьох класах тільки з 1787 р. Отже, сто років тому в нормальній школі в першому класі навчалося 117 учнів, в д р у г о м у - 9 0 , а в третьому - 43, що разом становить 250 осіб. 134 Найдавніші каталогі та акти, які зберігаються у гімназійному архіві датовані 1784 р о к о м . ,35 С . 92. Видавець назвав її «Географія Галіції і Л о д о м е р і ї з р. 1786». На який підставі він подав с а м е 1786 рік, мені не відомо. Т. М о р а в с ь к и й («Іменний список сенаторів і міністрів») подає 1780 роком смерть графа Андрія Куропатницького, каштеляна белзького. '36 Автор п о м и л и в с я : подібну суму на фортифікацію міста могли в и т р а т и т и Й о с и ф П о т о ц ь к и й , каштелян краківський, гетьман великий коронний та його син Станіслав, воєвода смоленський, пізніше познанський. ,37 «Rosznik statystyki przemysłu і handlu krajowego*, який виходив під редакцією д - р а Т. Рутовського. Річник II, з о ш и т І, Львів, 1885, с. 7. 138 S. Baracz. «Pamiatki miasta Stanisławowa*, c. 153. 139 Глава «Катерина з Потоцьких Коссаковська», с. 272. 140 В и й ш о в ш и за місто, розповідається в «Pamietniku a n e g d o t y c z n y m " , біля Тисменицької брами цісар натрапив на єврейський заїжджий двір і обрав його за місце проживання. Від'їжджаючи, він дав господареві 2000 злотих на ремонт та покриття будинку, а дідичка виділила для будівництва новий матеріал з лісу. Незабаром на цьому місці постав великий будинок, а власник на ньому встановив напис про перебування тут цісаря. 14 ' «Pamietnik anegdotyczny". Katarzyna z Potockich Kossakowska. 142 S. Baracz. «Pamiatki miasta Stanislawowa», c. 176. 143 Сторінка 274. 144 Міський архів. 145 Це обчислення зберігається з твердженням С. Баронча («Rys dziejów o r m i a ń s k i c h " ) , що кількість вірменів у Станиславові ніколи не перевищувала 500. 146 М о ж н а також вирахувати кількість мешканців за віросповіданням у місті та передмістях. У с а м о м у місті поляків і русинів 280, вірменів - 100, гебреїв - 1410. На Тисменецькому передмісті: поляків та русинів - 1679, вірменів - 385, гебреїв - 4 0 8 , на Заболотівському передмісті: поляків і русинів - 647, вірменів - 25, гебреїв - 594. 147 З в е р т а ю увагу, що с у м а , подана в «Інвентарі», не точна. Згідно з моїми обчисленнями виходить: польських родин - 405, гебрейських - 4 0 2 . Хочу додатково вказати, що в місті нараховувалося 5 площ. 148 У «Libri mortuorum» всіх трьох обрядів: ,30

165

в в в В

римо-католицькому померло в 1791 р. - 67 р., римо-католицькому померло в 1793 р. - 113 р. римо-католицькому померло в 1794 р. - 73. середньому 84X37=3108

у греко-католицькому померло в 1792 р. - 23 у греко-католицькому померло в р. 1793 р. - 36 у греко-католицькому померло в 1794 р. - 28. В середньому 29X37=1 073 у Вірменіє померло в р. 1 7 9 2 - 7 у Вірменіє померло в р. 1 7 9 3 - 9 у вірменів померло в р. 1 7 9 4 - 11 В середньому 9X37=333 ,49 Для тих, хто хоче більше довідатись про економічні відносини нашого міста, наводимо детальну таблицю під назвою «загальні податки». 1. Річний податок з будинків. 5167 зл. 14 г р . 2. Ґ р у н т о в и й з м і с т а С т а н и с л а в о в а від м і с ц е в и х м е л ь н и к і в і з ю р и д и к и по ех-тринітарах. 692 зл. 8 г р . 3. Коморне з міста і ю р и д и к и 936 зл. 4. Колове з млинів від мельників 224 зл. 5. Чинш плужний з ю р и д и к и 6 зл. Всього

7025 зл. 22 гр.

150 у станиславівський ключ окрім міста входили фільварки Княгинин і З а г в і з д я ; села О п р и ш і в ц і з Чукалівкою, Угриніе і Крихіеці. Цілий ключ (разом з містом) окрім д а н и н и натурою приносить дідичам такі д о х о д и : з найму магазинів - 4 112 зл. з будинків скарбових - 3 508 зл. з пропінації - 66 4 5 0 зл. з посесії - 5 966 зл. 18 г р . Разом: 80 036 зл. 18 г р . В Княгинині проживало 78 сімей польсько-руських або 4 6 8 осіб В Загвізді проживало 178 сімей польсько-руських або 1 068 осіб В Опришівцях і Чукалівці 133 сім'ї польсько-руські або 792 о с о б и В кожному з цих сіл не було ні о д н о г о г е б р е я . 151 «Wewnetrzne dzieje Polski za Stanisława Augusta». T. II. C. 83 152 Міський архів. 153 З-поміж витрат за 1775 р. слід відзначити як характерне таке явище: «На Коляду для крайсгавптмана на яблука і тістечка 2 зл». Але в тім же році місто видає на коляду для економа 13 зл. 15 г р . У наступному 1776 р. знову витрати колядові: на яблука для крайсгавптмана - 2 зл., а на ґудзики д л я п и с а р я д л я капота 4 зл.». М о ж е м о тільки д и в у в а т и с я зі с к р о м н и х в и м о г та задовільнення малим тогочасних панів крайсгавптманів. ,54 « Z a j e c i e S t a n i s ł a w o w a przez o d d z i a ł wojsk p o l s k i c h w r. 1809». «Z p a m i ę t n i k ó w F.C.» Dziennik l i t e r a c k i . R. 1 8 6 9 . Nr. 3 8 . о п и с з а й н я т т я та 166

відступу зі Станиславова польського війська у 1809 р. я подав на основі п а м ' я т к и п а н а Ф . Ц., д о д а в ш и д о н е ї д а н і з і н ш и х п р а ц ь , в я к и х розповідалося п р о цю кампанію. 155 Каетан Городинський і К о п и с т и н с ь к и й п о т р а п и л и у полон під Підпечарами. Генерал Мерфельд наказав Копистинського розстріляти в Тлумачі; Городинського відправив у С е м и г о р о д , де стараннями д р у ж и н и вдалося зберегти йому життя. Але ув'язнення в Клосенбурґу позбавило й о г о з д о р о в ' я , а з часом і дієздатності. Помер він у Відні. Після повернення австрійських військ до Станиславівського округу в деяких місцевостях р о з п о ч а л и с я репресії, наприклад: у Палагичах і Кутищах їх п р о в о д и л и жовніри генерала Мерфельда та гусари Кесслера. 156 Ks. T. Dąbrowski. «Historya c.k. gimnazyum» ст. 17 157 Згідно з іншими версіями переховувався в Галичині після невдалого походу Залівського в 1833 р. 168 М а в р и к і й Гославський. «Поезії». Д и в и с ь : «Вірш п о с л а н и й з к о з и , разом з ананасом, на іменини панни Ванди»; під ним підпис «Маврикій Ясінський», але в дужках д о д а н о (Гославський). 159 Лист пані А. П. Від 17 червня 1859 р. BcTynflO«Poezyj»M. Ґославського. С т а н о в и щ е Ґ о с л а в с ь к о г о у в ' я з н и ц і в З а л і щ и к а х , де с т а р о с т о ю був Нідецький, «можна було зносити». 160 В і р ш , надрукований у № 1 1 «Dziennika Literackiego* від 1869 p., під назвою «Похорон в Станиславові у 1834 p.», якимось паном Т, являє нам цю картину у наступних словах: «Licha szkapka wózek z t r u m n a wlecze, Az tu za nia rzed karet posunie I g r o m a d a ludu zewsząd ciecze I przy białej ida wszyscy trunie». 161 Дату с м е р т і M. Ґ о с л а в с ь к о г о п о д а в С. Баронч («Pamiatki m i a s t a Stanislawowa», с. 190) на рік 1836, с п и р а ю ч и с ь на Івана Вагилевича. Проте в IV томі «Encyklopedyi Powszechnej» (меншої) Орґельбранда під рубрикою «Maurycy Goslawski» сказано, що його с м е р т ь наступила у 1839 р. Обидві дати помилкові. Всі мої намагання знайти рік смерті а б о хоча б якийсь слід перебування автора «Подільського весілля» в судово-карних актах або документах, що залишилися у колишньому циркулові, були безуспішні. Навіть у «Libri mortuorum» обох обрядів немає ніякої згадки про нього. Проте не підлягає ж о д н о м у сумніву, що М. Гославський п о м е р 17 листопада 1834 р. У першу чергу це підтверджує вірш, вміщений в № 1 1 «Dziennika Liter» від 1869 p., н а п и с а н о г о «наочним свідком» паном Т. під назвою «Похорон в р. 1834 у Станиславові». Значно більше підтверджень знаходимо в листах, вміщених Леоном Зеньковичем, приятелем М. Ґославського у вступі до його «Poezyj», які вийшли в Лейпцигу у 1864 р. Ось уривки з них, що найбільше с т о с у ю т ь с я станиславівців. В листі пана Й. П. від 14 липня 1859 р. (ст. 1 2 - 1 4 ) ч и т а є м о : «Гославський п о м е р в ув'язненні в Станиславові на нервову гарячку 17 листопада 1834 р. ; маючи не більше 27 р. Захворів він, д о г л я д а ю ч и т о в а р и ш а , що мав т а к и й же діагноз». Староста Мільбах утримував повідомлення про с м е р т ь Ґ о с л а в с ь к о г о в т а є м н и ц і і не хотів д о з в о л и т и м е ш к а н ц я м , які п р о це п р о с и л и , провести належний похорон. «Однак доведено, - пише пан Й. П.,

167

- що з д о п о м о г о ю сторожа в'язниці померлого одягнено в його власний уланський мундир, який сховав в одному з будинків на селі, коли ще був на свободі; а коли раненько, вважаючи, що на вулицях міста буде порожньо, наказано й о г о поховати як з в и ч а й н о г о в'язня, с т а л о с я зовсім інакше. Повідомлені шанованими земляками, світлої пам'яті Андрієм Пшебиславським та с.п. Теофілом Вісньовським, ми у великій кількості з'їхалися до Станиславова і рано 19 листопада, п о б а ч и в ш и , що труну, прикриту соломою, на звичайному возі привезли до церкви на передмісті біля О п р и ш і в е ц ь , п о п р о с и л и с в я щ е н и к а п а р о х а П о ґ л о д о в с ь к о г о н е розпочинати відправи, поки не зберуться всі приятелі п о м е р л о г о , щ о б помолитися за його душу. Священик Поґлодовський не тільки не розпочав відправу, але яскраво освітив катафалк, прикликав своїх вікаріїв, скликав хор, проводив парастаси і молитви і аж до полудня або далі затягнув відправу. Після закінчення всіх церемоній в церкві, тіло встановили на скромному каравані, запряженому селянськими кіньми, що п о м е р л о г о привезли з в'язниці до ц е р к в и ; велике враження на присутніх с п р а в и л о те, що за у б о г и м караваном пішки й ш л а значна кількість пань, о д я г н е н и х в о к с а м и т и , с о б о л і та інші к о ш т о в н о с т і , а за н и м и н а т о в п и чоловіків, прибулих на цей сумний обряд. П р и й ш о в ш и на ц в и н т а р , з а с т а л и м о г и л у д л я с. п. Ґ о с л а в с ь к о г о , в и к о п а н у в ' я з н я м и н а п о л о в и н у . Ми не д а л и їм з а к і н ч и т и , а п о ч е р з і , з а б р а в ш и у в'язнів л о п а т и , дальшу роботу закінчили самі». Далі автор цього листа виконав прохання с. п. Маріани Беньковської, яка ще у церкві п р о с и л а покласти під голову п о м е р л о м у я к и й с ь з г о р т о к . Щ о ц е було, з г о д о м п о м е р л а М а р і а н а Б е н ь к о в с ь к а панові Й. П. не с к а з а л а і правдоподібно ніхто цього не знав. Коли відкрили труну і присутні побачили М. Ґославського в уланському однострої, «зворушення згромаджених не можливо було описати». Над г р о б о м промовляв автор листа. Плач і зойки присутніх замінили померлому сльози жалю та прощання р о д и н и і батьківщини. А коли присутні стали на коліна, щоб п р о м о в и т и молитву «Zdrowas Магуа» за душу померлого, пан Й.П. поклав йому під голову цей т а є м н и ч и й згорток пані Маріанни Беньковської. Цю ж дату с м е р т і М. Ґославського підтверджує лист пана Я. Р. від 14 червня 1857 р., «Не в о л о д і ю ніякими п и с ь м о в и м и д а н и м и с т о с о в н о ж и т т я с . п . М а в р и ц і я Ґославського; знаю тільки, що майже 25 років тому як п о м е р від тифу в австрійському ув'язненні у Станиславові, а до цього, будучи на волі кілька місяців, гостював в нашому домі» (с. 15). Деякі в і д о м о с т і , п о д а н і Л е о н о м З е н ь к о в и ч е м у вступі до «Poezyj» M. Ґославського, с п р о с т о в у є Луціан Семенський (Dzieła. T. II. Biografie. Warszawa, 1881 r. s. 3 0 8 - 3 1 1 ) . М а в р и ц і й Ґославський після капітуляції З а м о с т я п е р е й ш о в в Галичину, з а в д я к и л ю д я н о с т і ч и с п і в ч у т т ю р о с і й с ь к о г о г е н е р а л а К а й с а р о в а . У Ф р а н ц і ї н е був в з а г а л і . З а час перебування в Галичині, аж до ув'язнення, перебував в домі пана Ф. Ц. поблизу Заліщиків. До виправи Залівського не належав, навпаки, був її г а р я ч и м п р о т и в н и к о м . Також не п і д т р и м у в а в д у м к и п р о в е д е н н я партизанської війни на лівому березі Збруча. Під час пошуку прихильників Залівського викликав підозру циркулової влади з приводу зміни прізвища та патріотичних віршів, які в и й ш л и з-під й о г о пера і були відомі у всій 168

околиці. Заарештували й о г о на якійсь товариській вечірці в Ягельниці. Спочатку відвезли до Заліщиків, а потім у Станиславів. 162 Відозва Станиславівської окружної ради від 10 травня 1848 р. 163 В с ь о г о в и й ш л о 1 7 н о м е р і в " D z i e n n i k a S t a n i s ł a w o w s k i e g o * . Він непогано редагувався і подавав багато новин, черпаючи їх з різноманітних закордонних видань. Ш к о д а , що дуже мало висвітлювалися місцеві відомості. Тому м а є м о недостатньо джерел про події 1848 р. в нашому місті. Деякі подані в тексті дані я почерпнув від п. Гната Камінського, учасника політичного життя 1848 р. ,64 «Dziennik Stanisławowski*, № 9 . 165 Його відозва у цій справі від 13 квітня 1848 р. була видана польською і німецькою м о в о ю . 166 Kronika c.k. gimnazyum p o d r. 1848 (в рукописі) - гімназіальний архів. 167 «Urzadzenie miast w Galicyi wschodniej". Тижневий додаток до «Gazety Lwowskiej" за 1856 р., № 2 3 . 168 Частково заасфальтовані (від 1876 р.), частково з теребовлянських плит. 169 У крайових часописах дуже рідко можна зустріти о п и с и наших міст т а містечок. В в а ж а є т ь с я , щ о ц е в і д о м и й предмет, я к и й н е в и к л и к а є о с о б л и в о г о інтересу. Проте, завдяки таким о п и с а м з р о с л и б ґрунтовні знання про край, а майбутній історик зміг би уявити собі колишній вигляд наших провінційних міст. Наведу нижче уривок з листа до газети «Край», що колись виходила у Кракові, щ о б и , з однієї с т о р о н и , показати суб'єктивне враження, винесене від Станиславова 16 років тому, а з другої - з в е р н у т и у в а г у на ті п о з и т и в н і з м і н и , що с т а л и с я за ц е й п е р і о д у завнішньому вигляді нашого міста. «Пропінація з філіями, розкиданими по всіх закутках; лотереї з таблицями та пророкуванням щастя; кав'ярні, пивні в с ю д и і завжди стоять відкритими з раннього ранку і до пізньої ночі (до 2 або 3 ранку). Один з наших земляків, виїхавши п е р ш и й раз у Париж, був настільки вражений кількістю різних закладів, що не вагаючись сказав: там люди нічого не роблять, а тільки розважаються. При в'їзді до наших міст, наприклад Станиславова, може виникнути думка (особливо в людини, необізнаної з м і с ц е в и м и стосунками), що тут л ю д и в о с н о в н о м у п'ють, курять, ш у к а ю т ь щ а с т я в л о т е р е я х , не з н а ю , чи д о в ш е п е р е б у в а н н я з м і н и т ь в р а ж е н н я , як в о н о в і д б у л о с я з н а ш и м з е м л я к о м у П а р и ж і . Враження залишається» (з ЗО грудня 1870 р.). 170 Вперше у Станиславові пануючий нині монарх побував 28 жовтня 1851 р. 17124°43 за Грінвічем. ,72 С т а т и с т и ч н і дані були л ю б ' я з н о надані д е р ж а в н о ю т а м і с ц е в о ю владою. Якщо крім урядових даних будуть використовуватись інші джерела, про це буде вказано у примітках. 173 Дві різні ц и ф р и подають магістрат і податкове управління. Магістрат налічує 1350 будинків, з яких 900 дерев'яних, 4 5 0 мурованих. Податкове управління подає 1040 будинків. 174 В її склад входили д в а батальйони лінійного війська, кадри трьох батальйонів крайової о б о р о н и та дивізіон (три батареї) артилерії. 176 «Allgemeine Erdbeschreibung», Т. І, с. 7 9 2 .

176

«Z pamiętników F.C., Dziennik literacki", 1869 p. № 3 8 . На брамі «Каменецькій» чи «Тисменицькій», прикрашеній статуями святих, був наступний напис ззовні: «При цих охоронцях нехай д а л е к и м и будуть страхи, Марс і Беллона, що оспівують війну, нехай відійдуть від міста, Бойової с у р м и в о р о г а не лякаючись, нічого не боячись, Стоять вони на сторожі незайманого замку божественних правителів, А обов'язок полководця їхнього с п о в н я є с а м Бог». З внутрішнього ж боку: «Господи, відверни гнів Свій і лють Свою від міста Твого». На брамі «Львівській» чи «Галицькій» ззовні: « Хрест - меч мені, хрест - щит, і вінець мені Ним о б о р о н я ю с я , з ним вступаю в бій, і мир міцний утверджую. Тріумфальна б р а м а , Гідна Капітолію, Заради укріплення віри, І утвердження д е р ж а в и , Батьківщині - нехай перемагає, ідучи на ворогів, І тріумфує, повертаючись до своїх, Покуттю - нехай мир перебуває повсякчас в д о м і , З в е д е н а і у к р і п л е н а Й о з е ф о м П о т о ц ь к и м Генеральним В о є в о д о ю земель Київських, Коронним Гетьманом року 1737». З с е р е д и н и : «Боже, відкрий очі Свої і споглянь місто, за яке взивається ім'я Твоє». Книга С. Баронча «Пам'ятки міста Станиславова», ст. 92 ,78 0 п и с цього пам'ятника помилково подав Садок Баронч в «Pamiatkach miasta Stanislawowa». Літер S.P.W.S., що означають «Станіслав Потоцький, воєвода смоленський» ніде там не з н а й ш о в , а тільки наведені у тексті. Але не з а п е р е ч у ю , що в становленні ц ь о г о п а м ' я т н и к а міг з а й м а т и с я Станіслав Потоцький, який розумівся на будівництві. 173 ф у н д а ц і й н и й д о к у м е н т с т а н и с л а в і в с ь к о ї колеґіати від 1669 р., в п и с а н и й до г а л и ц ь к и х з е м с ь к и х актів у 1669 р., в д р у г у н е д і л ю по урочистості Очищення Найсвятішої Діви Марії. Копія з актів міститься в парафіяльному архіві. 180 Означає: Йосиф Потоцький, воєвода київський, гетьман великий коронний. 181 Парафіяльний архів. Запис взято з актів Нижнього львівського замку. ,82 A c t u m Comissionis seu negotium lnguisitionis» від 5 травня 1745 p. Парафіяльний архів. 183 Таблиця з написом латинським, розміщена донедавна на хорах, а встановлена там-таки в році 1835 за с т а р о с т и Мільбахера, подає 1732 як рік закінчення будівництва. Напис т о й , що був затертий під час реставрації т о г о костелу на катедру, звучав наступним чином: «Церква ця року 1732 постала, вибудувана з ласки Найвеличнішого Імператора Австрії Ф е р д и н а н д а І і відновлена під опікою Найяснішого Принца Ф е р д и н а н д а Д'Есте, е р ц г е р ц о г а Австрії», - вже Томаш Д о м б р о в с ь к і («Historya c.k. g i m n a z y u m » ) з в е р н у в у в а г у на п о м и л к о в о п о д а н и й в т о м у н а п и с і рік з а с н у в а н н я , і з і с в о г о б о к у з а п р о п о н у в а в рік 1 7 2 8 . П і д т в е р д ж е н и й джерелами є тільки рік 1729 ( «Wieniawa» X.J.l. Lochmana). 177

170

184

«Geografia Galicyi z r. 1786», c. 92. Образи CB. Станіслава Костки, св. Ксаверія, св. Ф р а н ц и с к а Боргіша і св. Г. Л а й о л и зараз знаходяться у с т а н и с л а в і в с ь к о м у місійному д о м і отців єзуїтів. 186 «Wieniawa» ks. J. І. Lochmana. ,87 «Rys dziejów ormianskich», S. Baracz. «Acta Capitularia», в бібліотеці фарного костелу. Відповідь капітули Катерині з Потоцьких Коссаковській під 1775 р. 189 Там, де тепер захоронка Гальперна. 190 Г. Дабровскі. «Historya о к. Gimnazyum wyz. w Stanislawowie». ,91 Найдавніші гімназійні каталоги сягають 1784-1785 р. шкільного року, в якому було 102 учні; у 1 7 9 2 - 1 7 9 3 рр. їх вже 286. Найдавніші каталоги, аж до 1793 р. включно велися латинською м о в о ю . У 1812 р. учнів було 206. Такий с п а д м о ж н а п о я с н и т и не тільки в о є н н и м и д і я м и між Ф р а н ц і є ю і Росією, у які була втягнена Австрія, але також економічним с т а н о в и щ е м , що в і д б у л и с я у цінах на з е р н о . П р о д о в ж у їх як х а р а к т е р н е я в и щ е у т о г о ч а с н і й торгівлі з е р н о м , цінника, з б е р е ж е н о м у в міському архіві. У січні 1812 р. були такі ціни: Корець найкращої пшениці - 40 флр.; Корець найкращого жита - ЗО флр.; Корець найкращої кукурудзи - 26 флр.; В наступному місяці ціна зменшується на 6 флр. і не піднімається в найближчих місяцях і роках не вище 9 злотих ринських. 192 Б у д и н о к , в я к о м у п р о ж и в а в Ф. К а р п і н с ь к и й , н а в ч а ю ч и с ь в Станиславові, м о ж н а вирахувати на підстав слів з й о г о «Pamietnikow»: «Вікна дому, в якому я мешкав, були звернені на грати гробів колеґіати». 193 В'язні жіночої статі, а також римо-католицького визнання та євреї висилалися до Львова. 194 С т а т и с т и ч н і д а н і , які с т о с у ю т ь с я д е к а н а т і в і п а р а ф і й , в з я т і з церковних шематизмів всіх трьох обрядів. 195 У Станиславівському повіті «Просвіта» заснувала народні читальні в Крихівцях, Драгомирчанах, Опришівцях, Радчі, Побережжі і Сільці. ,96 «Allgemeine Erdbeschreibung» Siebente Auflage, 1880, т. І, с. 2 1 0 . Згідно з цим а в т о р о м кліматичні провінції є такі: південно-європейська, океанічна, балтійська, понтійська і субарктична, не включаючи сюди більші гірські с и с т е м и - Карпати і Альпи, що у т в о р ю ю т ь окремі провінції. 197 Згідно з вимірами Генерального штабу. У «Sprawozdaniach komisyi fizyograficzney» подано 2 6 6 - 2 6 7 м. 198 «Polnocny - Wshod Europy». Czesc II. Dzieła. Lwow. 1875. 199 Rozbiór chemiczny wod studziennych miasta Stanisławowa pod w z g l ę d e m naywaznieyszych ich skladnikow». 200 «Szkice statystyczne o śmiertelności w Austryi z lat osmiu». ( 1 8 7 5 - 1 8 8 2 ) . 201 У 1886 році померло: від оспи 13, від кіру 122, від скарлатини 145, від тифу 110, від дизентерії 33, від коклюшу 1 5 1 , від дифтерії 130. 202 У 1886 р. мертвими народилося 96 дітей. 203 У 1886 р. через брак життєвих сил померло 666 осіб. 204 У 1886 р. випадкових ушкоджень було 22. 206 У 1886 р. було 7 самогубств. 185

188

171

206

S. Baracz «Pamiatki miasta Stanislawowa», c. 175 Про цей мисливський палацик на Бельведері збереглися перекази і с п о г а д и до с ь о г о д н і ш н ь о г о дня. Від осіб, які заслуговуюють д о в і р и , я чув, що їх батьки ще оглядали руїни цього будиночку і зберегли в пам'яті шпалери розлогих д е р е в , що колись прикрашали палацовий сад. Мала там знаходитися криниця Самсона, яка носила таку ж назву від кам'яної постаті ізраїльського г е р о я . 208 «Geografia Galicyi», Lwów, 1874, с. 10. 209 Н а п р о т и в а г у в с т а н о в л е н и м поглядам г е о г р а ф і в , п р о ф . М а р ' я н Ломницький зараховує Покутську величину до Подільської, а отже східна частина н а ш о г о повіту по правому боці Бистриці є частиною останньої. Дивись «Stosunki fizyograficzne». 2,0 Виміри, які стосуються ш и р и н и і глибини д о л и н и та ложа Дністра і Б и с т р и ц і , а також стану води у цих ріках, завдячно інженерові Антону Висоцькому із Станиславівського староства. 2П У 1887 р. виключне право на сплав дерева Б и с т р и ц е ю Надвірнянською від Порогів до Вовчинця отримала від уряду на 12 років фірма «Ян Лєбіх і Спілка», яка щорічно експортує 67 0 0 0 м 3 . 2.2 Дані взяті в податковому управлінні. 2.3 Мої обрахунки базуються на «Wiadomosciach statystycznych о s t o s u n k a c h krajowych». Це видання к р а й о в о г о с т а т и с т и ч н о г о б ю р о під редакцією д - р а Т. Пілата, т. 9, зошит II, Львів, 1886. 2.4 Статистичні дані, які стосуються землеробської продукції, отримані у місцевому відділі господарського товариства. 2.5 К о л и с ь кліматичні у м о в и м а л и б у т и к р а щ и м и . У ф у н д а ц і й н о м у д о к у м е н т і від 1662 р. й д е т ь с я про закладення в и н о г р а д н и к і в на Станиславівських передмістях. 2.6 «Polnocny W s c h ó d Europy», ч. III. 2.7 Охоплює такі судові повіти: Б о г о р о д ч а н и , Бучач, Делятин, Галич, Калуш, М о н а с т и р и с ь к а , Надвірна, З о л о т и й Потік, С о л о т в и н о , Станиславів, Тлумач, Тисмениця, Войнилів. 218 Ks. Liske'go, «Cudzoziemcy w Polsce», Ulryk W e r d u m . 2,9 «Rocznik Statystyki handlu i przymyslu», Chow bydła. C. 10 і 13. 220 «Rocznik statystyczny* налічує у нашому повіті д в а парові і ч о т и р и американські м л и н и . Але окружна фінансова д и р е к ц і я знає тільки про один паровий млин в Станиславові та три американські (Загвіздя, Княгинин, Вовчинці). 221 Звіт цісарсько-королівського староства перед Львівською т о р г о в о п р о м и с л о в о ю палатою за 1886 р. 222 Przemyśl młynarski. Lwów, 1886. Rocznik pierwszy. Zeszyt I. 223 Przemyśl gorzelniany. Lwów, 1885. Rocznik pierwszy. Zeszyt III. 224 Походять вони з персонального рапорту 1886 р., яке подало місцеве староство Торгово-промисловій палаті у Львові. 225 Ми отримали їх завдяки сприяння пана радника Макс. Бодинського. 226 Із звіту, поданого місцевою владою у Львівську т о р г в в о - п р о м и с л о в у палату. 227 Дані Генеральної дирекції австрійської державної залізниці у Відні. 207

172

228

«Rocznik Statystyki handlu i przymyslu», Chow bydła. Ці дані нам люб'язно надав податковий надінспектор пан Глоговський. 230 Після останнього перепису населення відбулося р о з ш и р е н н я меж повіту через приєднання ґміни Медуха і двірських територій під такою ж назвою. 231 Згідно з д а н и м и місцевої податкової служби. 232 Територія повіту у 1880 р. становила 7 8 5 74 км 2 або 14,27 кв. миль. В даний час: 806,1 к м г або 14, 63 кв. милі. 233 З Г І Д Н О підрахунків Адріана Бальбі в «Allgemeine Erdbeschreibung», Відень, 1883, т. І, с. 788. 234 «Polnocny w s c h ó d Europy», ч. Ill: Історія, Львів, 1875. 235 «Pokucie», Краків, 1882, т. I. 236 Там же, с. 46 і 47. 237 При написанні цього розділу я використав такі джерела: «Akta grodzkie і ziemskie», Ks. Liskego, «Starozytna Polska» M. Balińskiego, Т. Lipińskiego, «Сводная галицко-руская лєтопісь від 1 6 0 0 - 1 7 0 0 ) ; « Ш е м а т и з м чину с в . Василія Великого в Галичині», «Slownik geograficzny» від І до VII т.; «Житіє і життя п р е п о д о б н о г о отця Йова і є р о м о н а х а Гната з Л ю б а р о в а , «Зоря Галицька», 1860, Львів. Дві праці д - р а Ш а р а н е в и ч а : «Староруськия княжий г о р о д Галич» (Львів, 1880 р.) і «Стародавній Галич» (в «Зорі Галицькій», за 1860 p.). Дані, відомі з перелічених д ж е р е л , д о п о в н е н і в і д о м о с т я м и , п о ч е р п н у т и м и з іншої літератури. 238 Так, принаймні, подає «Slownik geograficzny» (т. І, с. 124). Напевне про іншого Івана Віндику, також глинянського старосту, що боровся з татарами і в кінці XIV ст. у битві з ними загинув, згадує «Herbarz Polski» Г. Ступницького. 239 Наведені вище дані базуються на історичних відомостях, поданих мені п. Зиґмунтом Ярошинським, власником Блюдників. Він переконливо виступає проти перекручення назви Б л ю д н и к и , вживаної в найдавніших документах на Блудники, що ніби походить від с т а р о с л о в ' я н с ь к о г о блюдо (полумисок), яке ф о р м о ю нагадує блудницька котловина. На думку д - р а І. Ш а р а н е в и ч а , назва Блюдників походить від слова блюдо, тобто посуду, який виготовляли місцеві мешканці. 240 В Уневі (повіт Перемишляни) відбувся с о б о р всіх ігуменів Львівської діацезії, с к л и к а н и й у 1711 р. Львівським є п и с к о п о м Варламом Ш е п т и ц ь к и м , на якому були впорядковані монаші відносини. 241 «Volumina l e g u m , т. VII, с. 38. 242 «Geografia Galicyi z г. 1786», с. 95. Ґродські та земські галицькі акти на даний час знаходяться в архіві отців бернардинів у Львові. 243 З а в і д о м и м р у с ь к и м і с т о р и к о м Д м и т р о м І л о в а й с ь к и м («Княжий період України-Русі») Галич вже за В о л о д и м и р а Великого був с т о л и ц е ю Червоної Руси, хоча перша згадка в документі про це місто відноситься д о 1134 р. 244 Ks. Liske. «Akta grodzkie i ziemskie». Lwów, 1872, т. Ill, с. 4 6 . 245 Там же, т. Ill, с. 56. 246 Там же, т. Ill, с. 72. 229

173

«Akta grodzkie i ziemskie*. Lwów, 1872, т. III, c. 1 5 5 - 1 5 8 . Це є д и н и й документ, яким до цього часу в оригіналі володіє Галич. Колись у міському архіві їх було набагато більше. 248 Почот г а л и ц ь к и х а р х і є п и с к о п і в л а т и н с ь к о г о о б р я д у був т а к и м : Кристин з Острова (1367): Антон ( 1 3 7 5 ) ; Матвій (1377), Бернард гербу Єліта ( п о м е р 1 3 9 1 ) ; П е т р о ( 1 3 9 6 ) , Якуб г е р б у С т р е м я ( п о м е р 1 4 1 1 ) ; Миколай Тромба (1411), Ян Ж е ш о в с ь к и й (помер 1436). 249 «Староруський княжий г о р о д Галич», с. 20. 250 «Volumima legum», т. 7, с 160. 261 «О znaczeniu i ważności zabytków pierwotnych", Краків, 1882, третє видання, с. 39 і 4 0 . 252 Ks. Liske. «Cudzoziemcy w Polsce». c. 1 7 1 . 253 «Starozytna Polska», т. II, с. 7 2 0 - 7 2 1 . 254 Назви Єзупіль і Маріампіль надано колишнім Чешибісам і Чортополю в кінці XVI ст. 255 «Slownik Geograficzny", т. VI, с. 230. 256 Там же, т. VI, с. 374. 257 «Slownik Geograficzny", т. VII, с. 707. 258 «Starozytna Polska», т. II, с. 7 0 0 - 7 0 1 . 259 «Сводная Лєтопісь», с. 17. 260 «Житіє і жизнь п р е п о д о б н о г о отца Иова», написаний ієромонахом Гнатом з Л ю б а р о в а , що жив у XVII ст.; «Зоря Галицька», 1860 р. Львів. 261 «Сводная Лєтопісь», с. 394, та коментарі до неї на с. 558. 262 Там же, ст. 4 4 . 263 «Жизнь преподобного отця Иова». Життєпис здійснений сучасником і є р о м о н а х о м Гнатом з Л ю б а р о в а , с. 2 4 1 . «З М а н я в с ь к о г о Скиту Йов Княгиницький ішов на свято Успения в Унів, а по дорозі зупинився в Пітричі. Про с т а н о в и щ е в краю та незначне й о г о заселення свідчать слова: «Раді тревог без полем ідоша по пустині на угорновскій монастирець»... і далі: «а пакі пустинею на Крилос і Пітрич прийдеш». 264 «Rus Czerwona. Pogląd na jej zabytki przedhistoryczne i pomniki sztuki», A. Czolowskiego. Варшавська бібліотека, квітень, 1887 р. 2 4 7

174

ПРО АВТОРА: Алоїз Ш а р л о в с ь к и й (1845-1911) - польський краєзнавець С т а н и с л а в о в а і С т а н и с л а в і в с ь к о г о повіту. Н а р о д и в с я 2 г р у д н я 1 8 4 5 р. в Ж в і р ґ ж д и н і в Л и т в і , в т о г о ч а с н о м у Ковенському губернаторстві. Після з а к і н ч е н н я г і м н а з і ї в ч и т е л ю в а в у К е й д а н а х і К о в н і . Як п о л ь с ь к и й п а т р і о т у 1863 р. б р а в участь у так з в а н о м у С і ч н е в о м у п о в с т а н н і , у відділах Б о л е с л а в а К о л и ш к і н а Ж м у н д і і Ф е л і к с а В и с л у х а в Т р о ц ь к о м у повіті. Під час п о в с т а н н я 31 травня 1863 р. разом з батьком був п о р а н е н и й . Після п р и д у ш е н н я р о с і я н а м и п о в с т а н н я виїхав до Кракова, де закінчив філософські студії і був п е р е в е д е н и й як гімназійний професор до Станиславова. У 1 8 8 7 р. опублікував власну історико-статистичну і географічну р о з в і д к у п р о С т а н и с л а в і в і С т а н и с л а в і в с ь к и й повіт. Н а п о ч а т к у X X ст. п о в е р н у в с я д о К р а к о в а , д е б у в п р и з н а ч е н и й п р о ф е с о р о м третьої міської гімназії, а також шкільним р а д н и к о м . П о м е р 1 9 1 1 р. у К р а к о в і . Похований у родинній гробниці на Раковецькому цвинтарі.

175

ЗМІСТ Великий урок Ш а р л о в с ь к о г о на тему «малого» патріотизму Передмова Вступ Місто Станиславів. Історія Географія і с т а т и с т и к а Топографія, стародавні укріплення, найважливіші будівлі, пам'ятники та герб міста Костели і м о н а с т и р і Ш к о л и . Бібліотеки. Архів. Освіта. Ч а с о п и с и Управління містом Влада і відомства Законодавча влада Товариства Заклади для отримання кредиту, розвитку рільництва, торгівлі і промисловості Фундації та д о б р о ч и н н і заклади Клімат Санітарний стан Станиславівський повіт Фізіографічні особливості околиці міста Станиславова Економічне і фінансове с т а н о в и щ е Населення Школи Влада. Благодійні заклади. Товариства Місцевості, що заслуговують на увагу з історичного та археологічного погляду Примітки Про а в т о р а

Наукова редакція Івана Монолатія Переклад з польської Тетяни Буженко Переклад з л а т и н и Христини Семанюк За редакції Ярослава Довгана Верстка Стефанії Шеремети Коректура Лідії Левицької

6 10 11 14 72 74 80 89 95 96 97 98 99 99 100 102 107 115 121 133 138 139 139 149 175