2021 08 by inform kharkov

серпень 2021

Сумська, 114

НЕРУХОМІСТЬ, ЩО ЗМІНЮЄ ЖИТТЯ

Перший в Харкові проєкт, який втілює концепцію Live & Shop & Work & Play. Житловий комплекс, бізнес-центр, простір для шопінгу і розваг — все це High Hills. Проєкт, який максимально відповідає вимогам та уподобанням сучасного міського жителя. Вибираючи High Hills, ви робите свою реальність комфортніше і цікавіше!

HIGH HIL L S PL AZA

Shop&Play Gastrozone HIGH HILLS PLAZA запропонує Вам гастрозону, де можна купити продукти додому або захопити готовий обід в офіс, не залишаючи заради цього комплекс. До гастрозони входять кілька ресторанів, кава-пойнт і фреш-бар. У цих закладах відрізняються меню і загальна концепція, тому у відвідувачів завжди є вибір. Також до ваших послуг доставка - це значить, що ви зможете пообідати в офісі або повечеряти вдома смачними і свіжими ресторанними стравами, не витрачаючи час на готування. У винному маркеті можна не просто вибрати акомпанемент для романтичної вечері або сімейного свята, а й випити келих вина в барі з власною кухнею.

Street retail Також у PLAZA ви знайдете зону street retail, в якій шопінг перетвориться на легку та цікаву подію, адже не виходячи з комплексу ви зможете оновити гардероб, придбати гаджети, чи скористатися послугами туроператора.

Beauty & Health zone Краса та догляд - це легко у PLAZA, адже тут працює Beauty&Spa, в якому ви можете отримати будь-яку необхідну процедуру, відвідати баню, сауну, отримати послуги масажу чи піднятися на дах та поплавати у басейні. Для резидентів комплексу також працює тренажерний зал площею 1350 кв.м., де ніхто нікому не заважатиме, коли б ви не вирішили потренуватися. А ще у PLAZA є свій cinema place та лаунж-зона, де можна весело провести час із друзями чи родиною.

Сhildren Place Для ваших дітей у PLAZA є окремий children place, в якому працює міні-дитячий садок, ігрова кімната, студії дитячої творчості та грутки. А якщо дитині знадобиться психолог чи логопед, то у children place вони до ваших послуг.

BENTLEY KYIV ВІДКРИВАЄ ПЕРШИЙ В ЄВРОПІ POP-UP STORE 16 липня відбулось урочисте відкриття унікального Bentley Kyiv Pop-Up Store в Харкові. Це перший і єдиний Bentley Pop-Up Store , що існує в Європі. У 2020 році Bentley Motors представили мобільні концепт-шоуруми, що повністю відображають дилерські центри бренду по всьому світу. В рамках розвитку бренду Bentley в Україні, єдиний офіційний дилер Bentley Kyiv презентує цей незвичний формат, що розраховано для експозиці ї невеликої кількості автомобілів. Відтепер, ознайомитись з модельним рядом і доторкнутись до величного британського бренду можливо за адресою: Харків, вул. Клочківська, 95, 95, де представлено окрему споруду Bentley. В Bentley Kyiv Pop-Up Store можна отримати детальну консультацію, записатись на тест-драйв та придбати ексклюзивні аксесуари бренду.

Bentley Kyiv Pop-Up Store створено з турботою та для

зручності клієнтів бренду на сході України. Шоурум, площа якого складає близько 60 кв. м, розроблено згідно з усіма стандартами та оснащено оригінальними деталями інтер’єру.

«Ми дуже раді представити Bentley Kyiv Pop-Up Store саме в Харкові, в цьому чудовому місті України, на базі наших надійних партнерів Порше Центр Харків. В рамках стратегії Beyond100 і нашому прагненню завжди надавати клієнтам сервіс найвищого рівня, ми з великим натхненням прийняли цю ідею від Bentley Motors і почали втілювати проєкт в життя. На жаль, пандемія внесла свої корективи, так як за планами, відкриття мало відбутись ще в минулому році. Та сьогодні ми з гордістю можемо сказати, що стали першими серед європейських дилерів, які здійснили цей концептуальний проєкт Bentley », — коментує директор Bentley Kyiv Олексій Каплатий. Відкриття Bentley Kyiv Pop-Up Store у Харкові — це новий і важливий крок в розвитку та позиціюванні бренду в нашій країні. Наразі в Харкові представлено всі моделі бренду. І вже незабаром до експозиції приєднаються існуючі гібридні варіанти модельного ряду. Завітайте в унікальний простір Bentley Kyiv Pop-Up Store та будьте частиною легендарного британського бренду.

#8 (267) серпень 2021 40

22 24

10 событие 12 персона 14 личность 16 анонсы 18 кино 24 книги 30 выставки 32 театр 36 музыка 38 фестивали 40 IT-space 42 отели 43 рестораны 44 туризм Учредитель К.М. Мациевский Издатель ФЛП Е.В. Орехова Свидетельство серия КВ № 12702-1586ПР от 30.05.2007 г. г. Харьков, ул. Чайковская, 15, к. 25. Цена договорная. При перепечатке разрешение редакции обязательно.

Ответственность за содержание рекламных материалов несет рекламодатель. Редакция исходит из того, что рекламодатель получил все необходимые разрешения и лицензии. Распространяется в розничной торговле, книжных магазинах, бутиках, ресторанах, кафе, клубах, автосалонах, турагентствах и офисах. Часть тиража распространяется бесплатно.

афиша 46 кино театр 48 дети галереи концерты клубы спорт

Отпечатано: ООО «Первая образцовая типография» Харьков, ул. Конева, 21 тел. (057) 719-30-03. Подписано в печать 30.07.2021 Срок подачи информации и рекламы в номер — до 20 числа каждого месяца. Тел.: +38 (099) 266-00-26 +38 (067) 573-88-95 inform.kharkov@gmail.com

Читайте нас на:

www.inform.kharkov.ua inform.kharkov.ua Inform.Kharkov.ua Kharkov_chto_gde_kogda

событие

Березіль – 100 У

продовж 100 сезонів Харківський державний академічний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка міцно тримається обраного колись шляху постійного оновлення. Його доля була сповнена неабияких протиріч, зухвалих викликів, що, однак, не завадили вдачі, оспіваній Б. Бернсоном у вірші, що дав театру його первинну назву: «Я вибираю березіль, / Він ламає все старе, / Пробива новому місце». Найважливіший харківський театр «Березіль» виник у березні 1922 р. у Києві. Визначене кредо не забарилося із виправданням: театральні принципи Курбаса заперечували «побутовизм» театру корифеїв, поширену фольклорність, натомість прагнучи європеїзувати українську сцену, торуючи режисерський театр. Він фактично наново розпочинав будівництво театру як інституції театральної освіти. Загалом, подібно до легендарного царя Мідаса, що самим лише дотиком будь-що перетворював на золото, Курбас, де б йому не судилося бувати — у Львові, у Києві й довкола, Харкові або ж на Біломорканалі, Соловках, будь-де він творив театр.

Відкрившись виставою «Жовтень», текст якої спільно створено колективом театру, поєднуючи героїчне із сатиричним, «Березоль» творить власну драму, назви вистав говорять самі за себе: «Рур», «Пролог», «Алло, на хвилі 477», «1905 рік на ХПЗ», «М.Р.Т.О.», «Товарищ женщина», «Чотири Чемберлени», «Народження велетня»; звертається до найсучасніших соціально-політичних творів («Газ» Г. Кайзера, «Джіммі Хіггінс» Е. Сінклера, «Людина-маса» Е. Толлера), з нових позицій тлумачить світову та національну класику («Гайдамаки» Т. Шевченка, «Макбет» В. Шекспіра). Окрім Курбаса, в цей час у «Березолі» ставлять Б. Балабан, Я. Бортник, В. Василько, К. Діхтяренко, Г. Ігнатович, В. Інкіжинов, Ф. Лопатинський, В. Скляренко, Б. Тягно та ін. 1926 р. урядовим рішенням кращий театр республіки було переведено до тодішньої столиці. Сезон «Березолю» у Харкові відкривається виставою Курбаса «Золоте черево» за Ф. Кроммелінком, в якій дебютувала запрошена з Одеси Наталя Ужвій. Сучасники згадують, що шлях театру до глядача не був безхмарним, доводилося долати усталені уявлення місцевої публіки. Заздрісники та лихослови будь-що прагнули завадити визнанню Курбаса. Однак були й чисельні прибічники, зокрема, інтелектуальна молодь.

Доленосна зустріч Курбаса із драматургом Миколою Кулішем вилилася лише у кілька вистав, кожна з яких, утім, стала віхою в історії вітчизняного театру. У співпраці зі сценографом Вадимом Меллером та композитором Юлієм Мейтусом одна за одною Курбас здійснив постановки п’єс Куліша «Народний Малахій» (1928) та «Мина Мазайло» (1929). Попри відверто політичне забарвлення обох вистав, примітним є їхнє жанрове визначення — «комічна трагедія» і «романтична комедія». Зашморг цензури почав затягуватися надто швидко: долю щойно поставленої «Маклени Граси» (1933) безпосередньо визначав НКВС. Курбаса було вигнано зі створеного ним театру, і це сталося за участі акторів-однодумців. Не змусив на себе довго чекати й арешт, поневіряння концтаборами та страта 1937-го. Не оминули репресії й драматурга. На диво, моральне переродження оточення режисера не викликало естетичного обнуління його театру: вже без Курбаса тут продовжували працювати його актори, ставити його учні-режисери. Сьогодні вони — Амвросій Бучма і Наталя Ужвій, Мар’ян Крушельницький і Іван Мар’яненко, Йосип Гірняк і Лесь Сердюк, Валентина Чистякова і Ганна Бабіївна, Олександр Хвиля та ін., як колись, поруч зі своїм творцем, щовечора видивляються на нас із пожовклих світлин у фойє театру, уявляючи добу «Березоля».

До помітних явищ посткурбасівської історії театру, зокрема, належать вистави Б. Тягна («Загибель ескадри» і «Платон Кречет» О. Корнійчука), М. Крушельницького («Євгенія Гранде» О. де Бальзака і «Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Л. Дубовика («Тев’є-молочник» Шолом-Алейхема), Б. Норда («Ревізор» М. Гоголя), О. Глаголіна («Підступність і кохання» Ф. Шиллера), В. Крайниченка («Лимерівна» і «Повія» П. Мирного), В. Оглобліна («Чудаки» М. Горького), А. Літка («Не стріляйте в білих лебедів» Б. Васильєв), утілення яких невід’ємне від імен майстрів сцени: Д. Антоновича, Є. Бондаренка, В. Івченка, Г. Козаченка, І. Костюченка, Л. Криницької, П. Куманченко, М. Покотила, А. Смерека, Л. Тарабаринова, Н. Тимошенко, С. Федорцевої, Л. Чибісової та ін. Протягом 1951-1960 рр. тут працював відомий кіноактор Леонід Биков. Від 1990-х у репертуарі залишилася вистава Ігоря Бориса «Украдене щастя» за І. Франком та пам’ять про єдиний Міжнародний театральний фестиваль «Березіль-93».

Нове тисячоліття театр розпочав під керівництвом славетного Андрія Жолдака. Вистави «Гамлет. Сни», «Місяць кохання», «Один день Івана Денисовича» та «Гольдоні. Венеція» побачила публіка 15 країн. Утім, попри те, що шляхи Жолдака із харківською сценою назавжди розійшлися, відкриті ним естетичні шлюзи вже не змогли замкнути потоку вистав-пошуків Олександра Ковшуна («Woyzeck» Г. Бюхнера), Едуарда Безродного («Чічіков & Со» М. Гоголя), Оксани Стеценко («Акторська гримерна» К. Сімідзу), Степана Пасічника («Танго» С. Мрожека), а також запрошених режисерів Юрія Одинокого з Києва («РеIVзоР. Містична комедія» М. Гоголя), Андрія Бакірова з Чернігова («Дуже проста історія» М. Ладо), Владіміра Тіккє з Петербургу («Маркіза де Сад» Ю. Місіми), Анджея Щитка з Познані («Картотека» Т. Ружевича). Тут знайшли сцену найсучасніші п’єси П. Ар’є, С. Жадана, Л. Лягушонкової, А. Яблонської.

У репертуарі не затримуються надовго навіть найуспішніші вистави. Рух уперед, певно, є головною традицією цього театру. З радянського періоду дотепер збереглися лише дві роботи — класична комедія Г. Квітки- Основ’яненка «Шельменко-денщик», поставлена учнем Курбаса Василем Васильком 1942 р., під час евакуації у далекому киргизькому містечку Кизил-Кія, та інша комедія, «Мина Мазайло», яку, витримавши заборону на постанову упродовж півстоліття, «перебудовного» 1989 р. відновив режисер Олександр Біляцький (саме його виставою двома роками раніше відкрилась мала сцена театру). Гротесково-бурлескна вдача двох видатних комедіографів і сьогодні значною мірою визначає естетичне обличчя театру. Здається, ця сцена бачила комедії усіх часів та народів: В. Шекспір і Ж. Б. Мольєр, М. Гоголь і М. Булгаков, Е. Де Філіппо і К. Ман’є, Д. Патрік і Р. Неш, Р. Баер і К. Людвіг, Р. Куні і М. Фрейн. Навіть сповнена меланхолії п’єса А. Камю чи інсценізована проза В. Набокова й Ф. Кафки, не втрачаючи інтелектуальності, перетворилися на блискучі фарси Ковшуна. Теперішній театр ім. Шевченка завзято продовжує традицію пошуку актуальності форми та змісту власних вистав. Вікентій Пухарєв

персона

усього мистецького доробку всеукраїнського та загальнонаціонального за значенням художника Віктора Гонтарова цей твір виділяється своєю особливою творчою формулою живопису, яку можна було б позначити як вербально-візуальний синтез, не кажучи вже про те, що сам твір вкладається в якусь нову лінію розвитку українського живопису, — лінію «об’єктивного мімесису». Не відмовляючись від свого умовного міфологізму, Гонтаров виробляє новий тип жанрового живопису, а з ним і нову концепцію картини, яка, ущільнюючі елементи реального бачення і реальної онтології світу, тяжіє до емблематики і вербально експансованої необарокової пластики. Концепція такої картини не просто стверджує вербальну присутність, а доказово формує візуальний текст за участю природної мови, яка наявно демонструє своє вторгнення не тільки у підтекст образотворення, а й в структурну площину самого зображення. Крім того, це та концепція, яка не просто констатувала зміну природи жанрової організації тематичної картини, а будувалася свідомо як твір, який утворено на ефекті міжжанрових перехрещень і перетікань. За сюжетною побутовістю, очевидною присутністю наратора, спостерігача і оповідача, ховається семантика Вселенського концептуального масштабу, яку в самій же картині одночасно грайливо зведено до гротескної буфонади, бурлеску і шаржованої автопортретності і портретності. Часто кажуть, що у нульові роки В. Гонтаров — це найбільш літературний художник. Ні, навпаки, — він найбільш лінгвістичний художник, і «Комета Хейла Бопа» це з усією очевидністю доводить. Полотно будується за двома візуальними стратегіями, притаманними постмодерному мистецтву — живописною (з оглядом на проторенесансний стінопис) і кінематографічною (візуальна подія узята як 16

фото–кіно–кадр), що відразу втягує роботу в контроверзу постмодерної гібридизації. Це, правда, не виключало б серії, однак її немає — картина одинична у творчому доробку майстра, що свідчить на користь її холістського спрямування. Одночасна орієнтація на проторенесанс, ренесансну портретну стилістику, позастильове мистецтво XVII століття, мистецтво українського бароко, неопримітивізм, симультанізм кінематографічного атракціону, просторовість далекосхідного живопису та умовність японської гравюри, — робить «Комету Хейла Бопа» своєрідним посібником з історії українського

й світового мистецтва, тим більше, що В. Гонтаров тут грається не лише зі стилями, а й з формою їх мистецтвознавчої інтерпретації. Картина водночас постає і як Ім’я, предикат візуальної події, опис-дескрипція, дискурсивна форма мистецького повідомлення і як акровірш барокової доби, що репрезентує одночасно Наш і «нульовий» час. Цитатний план «Комети Хейла Бопа» можна подовжити — це і «Посли» Гольбейна, і «Поцілунок Юди» Джотто, брейгелівські образи. Згідно з цими парафрастичними претекстами, Гонтаров включає глядача як головного адресата твору не тільки у просторове рішення твору, а й у його смисловий простір. Центральна тема картини відповідає

її пластичній організації — «людина і Всесвіт», «людина і закони Буття», «Людина і Світ», яка всотує у свою орбіту підтему «Художник і його модель». Хоча і тут статуарність композиції компенсується внутрішньою динамікою розгортки сюжету і його семантичних обріїв. Їх образна база тримається на семіотичних протиставленнях верху і низу, лівого і правого, сакрального і профанного, прозаїчного і поетичного, лінії життя і лінії небуття, мікрокосму і макрокосму тощо. На формульність і змістовну полісемантичність образів впливають і енергійне наближення фігур до переднього плану картини (гра у караваджизм?), і відсутність стереоскопічного ефекту в організації простору, і барокова риторичність і театральність розташування планів, з використанням електроопори і нічного ліхтаря як своєрідної куліси, і єдність колористичного рішення, що базується на стишеному кольорі «Небесної України», і на активності застосування засиненого утаємниченого тону, — все це працює на відчуття своєрідної Гонтарівської досконалості живопису і його позачасового виміру у буквальному і семіотичному смислі. Тут В. Гонтаров перебуває не тільки у гармонії ритмів, просторових пауз, тональних плямах, — у декоративних барвах і чітких силуетних лініях він відтворює процес екзистенційного руху, досягає надзвичайної стверджувальної сили у висловлюванні своєї думки про місце художника в цьому світі. Все це сповнює роботу особливого особистісного виміру мистця і насичує її неймовірною семіотичністю: робить картину знаком незалежності мистецької думки, слобожанської характерності, харківської присутності в колі вічно живого й життєдайного живописного Логосу! Олег Коваль

ВІКТОР ГОНТАРОВ ВІЗУАЛЬНИЙ НАРАТИВ

Комета Хейла Бопа

личность

В июле был 145-й юбилей Александра Гинзбурга — лучшего архитектора Харькова

ГИНЗБУРГ

Лучшего и главного, но слово «главный» зафиксировано за Бекетовым,в том числе официально — в названиях улицы, станции метро, университета и двух памятниках. У Гинзбурга нет ничего из этого, но есть десятки зданий, которыми харьковчане любуются, гордятся и показывают гостям, что тоже приходят в восхищение. Гинзбург работал в модерне, рвущем с традициями и направленном на поиск нового (что и заключено в самом слове moderne). Поэтому модерн игрив, несерьёзен, неофициален и, не скованный понятием монументальности, так изящен, красив. Гинзбург модерну был предан изначально — более того, он и ввёл модерн в Харьков. После физмата университета отправился в путешествие по Европе изучать современную архитектуру, объездил тринадцать стран, учился в Берлинском университете, а вернувшись в Харьков, окончил ещё инженерный факультет технологического института (ХПИ) и, получив диплом с правом ведения строительных работ, в том же 1903-м году создал проектное бюро. В первые годы нового, XX-го, века модерн, он же югендстиль, ар-нуво, сецессион, ворвался в архитектуру европейских городов целыми кварталами, десятками зданий, по-новому их переукрасив и оживив. Сегодня, сто

Сумская, 82-а

лет спустя, туристы в Риге, осмотрев Старый город, обязательно идут наглядеться на рижский югендстиль улицы Альберта, а в Праге после Староместской готики — на набережную Масарика, где тоже бок о бок — дух захватывает — дома в модерне. В Харькове целых кварталов и улиц в модерне нет, но его не меньше, чем в Праге и Риге, только разбросанного по центру города. В 1905-м первым модерновым зданием Харькова стал «Дом золотой рыбки» (на Грабовского, 4) с тритонами и огромными рыбами на фасаде и с живыми, плавающими в бассейне магазина на первом этаже. В этом же здании Гинзбург разместил и своё проектное бюро. Вторым, в 1907-м, стало угловое на Пушкинской, 19 с грандиозным, превосходящим даже рижский, растительным орнаментом по обеим сторонам фасада и такими же колоссальными люкарнами: образцовый, чистейшей воды югендстиль, самое красивое здание города до того, как его недавно испортили надстройкой и перекраской, заглушившей светлые, жизнерадостные тона. Впрочем, у каждого из нас есть своё любимое гинзбурговское здание, даже если мы не подозреваем, что это Гинзбург: у кого-то — Сумская, 80 со входом в виде замочной скважины, у когото — двуфасадный особняк шведского

консула на Мироносицкой, 58, у когото — напоминающее средневековый замок с башенкой и так же подыстрёпанное временем на Куликовской, 6. Более ста зданий спроектировал Гинзбург, много погибло, но большинство сохранилось. Однако самые поразительные дома Гинзбурга не те, что нас приводят в восторг откровенной красотой, а несколько скромнее — с красотой мысли. Гинзбург был и основоположником конструктивизма — за двадцать лет до появления этого стиля. В 1920-е Харьков стал столицей конструктивизма, но придумал его Гинзбург ещё тогда же — в 1903-м: его проектное бюро и называлось «Железобетон». И наряду с югендстилем Гинзбург разрабатывал то, что потом получило название конструктивного модерна и что взяли за образец конструктивисты 20-х: лаконичная геометричность, перепады уровней, чёткие прямые линии. О Сумской, 108, если не знает, что построен в 1912-м, любой скажет: «зрелый конструктивизм». А присмотревшись к построенному ещё в 1908-м на Сумской, 82-а, вообще не поверит свои глазам: это же украинский модерн — трапециевидные окна, керамика в качестве декора, но при этом так аскетично, минималистично — конструктивизм! Андрей Краснящих

Куликовская, 6

Грабовского, 4

Мироносицкая, 58

Сумская, 80

Пушкинская, 19

анонсы

Артем Пивоваров 28 серпня, 19.00 Арт-завод «Механіка. Інша Земля» Артем Пивоваров належить до нового покоління музикантів — зухвалих, нестандартних, внутрішньо вільних, з глибокої власною філософією, яку несе в маси. Саме так артист представив музичний екшн в турі: «Для мене дуже важливо показати всім своє нове шоу, до якого ми готувалися більше року, тому що в зв'язку з ситуацією в світі, його довелося перенести на 2021 рік. Масштаби зацікавленості глядачів підштовхнули нас до організації великого Всеукраїнського туру в підтримку альбому «Земной».

Stas Fekete 5 серпня, 19.00 Планетарій Довгоочікуване ANTI-CHELLO SHOW — унікальніший перфоманс інструментальної рок-музики. Палкі соло і нестримна пристрасть виконання Стаса Фекете об’єднують такі жанри як рок, транс, ексід і багато іншого, не забуваючи про істинно велику історію віолончелі, як сольного інструмента. Сет-лист програми створений для справжніх меломанів. Симбіоз класичного звучання і сучасних жанрів музики перетворюється в потужний і посправжньому заворожуючий живий виступ. Перфоманс стає по-особливому ураганним і космічним під супровід запаморочливих проєкцій на одному з наймасштабніших куполів України.

Vacuum 29 серпня, 19.00 ТКЦ Vacuum — абсолютні зірки з 90-х! Їх кліп на дебютну пісню I Breathe в 97-му році був визнаний кращим кліпом року! Нелегальні продажі альбомів групи в країнах Балтії, Росії та Україні перевищили 8 мільйонів! Їх кліпи постійно крутили по MTV — це був успіх! Соліст і лідер групи, Маттіас Ліндблум, зізнається, що любить співати про любов, і вважає це світле почуття найважливішим, що є в нашому житті. А що може бути більш зворушливе, ніж пісні про кохання, заспівані проникливим баритоном, від людини, яка дійсно вірить в це почуття понад усе у світі.

Михайло Бублик 25 серпня, 19.00 ПС НЮУ ім. Ярослава Мудрого Михайло Бублик — естрадний співак, музикант і автор-виконавець власних пісень представить глядачам сольний концерт, в супроводі свого мультиінструментального бенду! Унікальність творчості артиста полягає в тому, що це, з одного боку, прості і зрозумілі широкій аудиторії пісні, а з іншого боку, їм притаманний креативний авторський підхід. Це не «попса» і не «шансон», а естрадна пісня в кращих традиціях, що включає елементи рок-н-ролу, кантрі, фолку та реггі. Кожен концерт співака — це повна самовіддача і щирість, вибух темпераменту та абсолютна відвертість зі слухачем. 20

Поїзд «ОДЕСА-МАМА» 28 серпня, 16.30 театр ім. Т. Шевченка

«Кава похапцем або сніданок у наручниках» 16 серпня, 19.00 театр ім. Т. Шевченка

Здавалося б, відома анекдотична ситуація. В одному купе зіткнулися одесит, вічний холостяк і «щира красуня»-українка. Начебто все зрозуміло. Смішно, грайливо, блискуче, проте ... Ніхто навіть не може припустити, чим це все закінчиться. Весела і зворушлива історія змусить вас не тільки сміятися, але і плакати. У виставі зібрані яскраві актори: блискучий гуморист Олег Філімонов, улюблениця мільйонів Руслана Писанка, зірка «Великої різниці» Віктор Андрієнко, чудовий талановитий актор Яків Гопп. І ще одна перлинка проєкту — переможниця шоу «Голос України. Діти» Аня Ткач.

Фірмова історія від театру «Чорний Квадрат» про КОХАННЯ, але... про втрачене. Те, яке люди часом втрачають у вирі життя, коли не відразу розуміють, що саме їм потрібно. Ця постанова дає шанс на те, що Ви перестанете пропускати моменти, які зроблять Вас більш щасливими. Сміх у виставі звичайно ж присутній. І навіть більше ніж мало б бути)). Але така карма ЧК — про серйозне говорити з гумором і душею. Таких спектаклів дуже мало — відкритих, чуттєвих, життєвих!

«№13 або Олінклюзів» 3 вересня, 19.00 театр ім. Т. Шевченка

«Жениха викликали, дівчата» 17 серпня, 20.00 театр ім. Т. Шевченка Подія перенесена з 6 квітня Дві самотні жінки похилого віку, сестри: одна — колишня актриса, інша — все життя при ній. Лагодять зламані крани, згадують минуле, живуть в дуже просторій квартирі, де колись був гомінкий театральний гуртожиток. Одні ... І раптом старшій (актрисі) приходить на розум геніальне рішення!! — видати молодшу заміж. І в рівномірному, зі схожими тихими днями житті, щось починає відбуватися. Кульмінація вистави — в прийдешнє щастя повірили вже всі: і глядачі, і навіть самі актори. Здавалося, ще трохи — і все владнається в цьому недолугому житті ... Але ...

Подія перенесена з 26 квітня. Всі придбані квитки дійсні на нову дату. Вистава за п'єсою Рея Куні, яка визнана однією з кращих комедій XXI століття. №13 або олінклюзів — це не просто готельний номер, за подіями в якому підглядають глядачі. Іронічна сатира на знайому всьому світу історію: помічник британського прем'єрміністра дебатів в палаті громад обрав за краще затишний номер з видом на Біг-Бен і компанію напівроздягненої секретарки. Все йде як по маслу, але в самий кульмінаційний момент коханці помічають у вікні тіло невідомого чоловіка. Ось тут-то все і починається ... Вир комедійних подій, стрімкий розвиток сюжету і, як завжди буває в комедіях положень, непередбачувана розв'язка ...

кино с Андреем Ченко

«Открытие года» на недавней «Нике», до этого — призы за режиссуру и мужскую роль на «Кинотавре», перед этим — гран-при Венецианского в программе «Дни авторов» Пересказанный в двух словах, сюжет фильма звучит как анекдот: чукча влюбился в вебкам-модель с эротического чата, разговаривал с компьютером, разговаривал, а потом поплыл к ней в Америку. Скорее всего, Филипп Юрьев, у которого этот фильм — дебют в полнометраже, анекдотические коннотации учитывал, более того, отталкивался от них. Недаром же кинокартина называется не «Китобой», а именно Kitoboy, чтобы ассоциировалось и с «ковбой», и с American boy («…уеду с тобой» — только в фильме наоборот) группы «Комбинация». Играющая Hollysweet_999 (так зовут модель в чате) звезда «Интернов» Кристина Асмус и очень похожа на девушек из «Комбинации», и фигурирует в кадре исключительно в нижнем белье — согласно профессии. Учитывая всё это, анекдот расширяется до лавстори «чукотского ковбоя» и «девушки в комбинации». Однако если и был анекдот замыслом, результат совершенно противоположный: эпичный, мифологичный. Взрослеющий пятнадцатилетний чукча Лёшка проходит обряд инициации — посвящения во взрослую жизнь и большой мир. Маленький мир его — это посёлок китобоев на самом краю Чукотки, где по прямой до Америки, Аляски, через Берингов пролив — восемьдесят шесть километров. Лёшка участвует в промысле вместе со взрослыми, на катерах охотящимися с гарпунами на китов, затем развозит мясо на тележке по жителям посёлка, а в свободное время, которого более чем предостаточно, гоняет с другом Коляном на стареньком мотоцикле или купается в горячем источнике. Главным развлечением китобоев является тот самый эротический чат.

Фильм начинается с картинок американского захолустья: ветер несёт пакет по дороге, автомойка, заправка, бургерная, мотель, задний двор — проход между многоэтажками, — лужи, грязь, мусорные баки, компания чернокожих подростков, мимо них проходит героиня Асмус, единственный раз полностью одетая, заходит в дверь с неоновой вывеской «LIVE NUDES» и в гримёрке среди десятка других девушек, уже в белье, красится перед зеркалом. Дальше она в розовой комнатке на большой постели позирует перед экраном: нимфа, красавица. Следующая сцена — она уже на мониторе ноутбука, на который смотрит десяток китобоев в каптёрке на другом, таком же захолустном конце земли. Они расходятся, а Колян и очарованный Лёшка остаются. Они, разумеется, ничего не знают об американском захолустье, Америка для них, как формулирует Колян, это «небоскрёбы, везде “Макдональдсы” и нереальные тёлки», а реальных в их посёлке и нет: либо замужние, либо школьницы-малолетки. Один раз кто-то из местных привезёт откуда-то добрую, играющую с детьми проститутку, но влюблённый Лёшка опростоволосится, а затем будет просить прощения за полуизмену у ноутбука — не слышащей, не видящей его Hollysweet_999. «Телефона, телефона, чукча кушать хочет» — здесь снова ступает в свои права анекдот. Но как сказано, фильм намного сильнее и шире, чем просто анекдот, и шире, чем «Смотри, малый, там Аляска, а вон там вот Чукотка, Америка — Россия, прошлое — будущее, понедельник — вторник», которым объясняет геофилософию этих мест браконьер, встреченный Лёшкой на пустынном островке по пути в Америку. И шире лавстори, которая к финалу словно рассасывается — переходит в иные жанровые измерения после того, как для побывавшего в «Америке», прошедшего инициацию Лёшки право / лево, прошлое / настоящее, Аляска / Чукотка и даже жизнь и смерть поменяются, словно в перевёрнутых песочных часах или в отражении зеркала, местами.

Kitoboy

Адский ад

В украинский прокат выходит драйвовый комедийный хоррор с неизбитым сюжетом, хорошим чувством юмора и IMDB 6,6

На постере написано «Страшно смешная сказка», и все три слова на своём месте, фильм и начинается, как сказка братьев Гримм — ночью, в лесу, убегающий от опасности ребёнок. Это Финляндия, глубинка. А затем действие резко переносится в Америку, где Рекс, главный герой, стоя в очереди в банке, строит глазки кассирше. Это плохо закончится: банк попадает под ограбление, и Рекс попытается проявить героизм — и ради симпатичной девушки, и потому что обучен это делать, он бывший солдат спецназа, пришёл сюда за пособием. В итоге, как у БГ, «добро торчит, порок наказан»: герой, добыв оружие, перестрелял всех злодеев, но под пулю попала и прятавшаяся в шкафу сотрудница банка.

И это лишь начало фильма: Рекс, отсидев, выходит на волю, где он, медийная фигура, для одних герой, для других — слетевший с катушек убийца. И они в чём-то правы: рексов не один, он постоянно видит и разговаривает со своим альтер эго — неунывающим, дающим разумные и безумные советы и подталкивающим на рискованные поступки. Хорошо показано, как Рекс принял решение сбежать от этого всего связанного с ним хайпа (а может, и от себя, второго) куда подальше: плевок катышком жёваной бумаги в карту мира — и Финляндия. Снова плевок — опять она. А там его уже ждут, выследив ещё с американского аэропорта, те самые, которые в начале фильма гнались за девочкой. И первое, что обнаруживает Рекс в Финляндии, сев в такси и отключившись под хлороформом, — себя без ноги, подвешенным в каком-то подвале к потолку. А дальше начинается самое интересное.

кино

Мейр из Исттауна Ж

анр этого сериала ощущается сразу, с первых кадров. «Кому теперь нужен четвёртый сезон “Настоящего детектива”?» — запестрело в рецензиях. И действительно, чёрная меланхолия, атмосфера подавленности и безысходности, нераскрытое преступление, годами пожирающее душу полицейского, рушащее его жизнь, — параметры, заданные «Настоящим детективом». Жанра мужского, каким он и был изначально у отца-основателя и детектива как такового, и декаданса — за полвека до наступления эпохи, и специфической американской неоготики, ставшей одной из ключевых доминант национальной культуры. Заложенные Эдгаром По критерии настолько краеугольны и определяют весь сюжет, что переформатирование мужского взгляда в женский разрушает их — поэтому второй сезон «Настоящего детектива», где к двум сыщикам-мужчинам была введена сыщица, стал провальным. Однако это не значит, что женского «Настоящего детектива» не может быть — может, как это показали три года назад «Острые предметы», но тогда нужно разрушать краеугольные камни и создавать свои. Иначе говоря, переформатировать не только героя, делая его «детективом в юбке», а и всю картину мира вокруг — под женскую. Прежде всего это касается семейно-бытовой жизни, которая на плечах у женщины: герой-декадент может всецело посвятить себя меланхолии, депрессии и саморазрушению, героине практически невозможно заняться декадентством, если ежедневно на ней лежит семейная ноша. Совместить одно с другим и показать, выразить это требует колоссального актёрского мастерства, вот почему роль Кейт Уинслет в «Мейр из Исттауна» безоговорочно всеми признана одной из лучших в её творчестве, если не самой лучшей, что вскоре, без сомнений, подтвердится и «Эмми», и «Золотым глобусом».

Уинслет полностью преобразилась, и роль полицейской из маленького серого, что передано и погодой, унылого городка, буквально сжав зубы (чего мы не видим, а видим всегда сосредоточенный, словно ушедший в себя взгляд стоика), делающей всё возможное, чтобы поддержать хоть какой-то порядок вещей в своей семье, городе и душе, отныне станет заглавной для актрисы и затмит все предыдущие. Включая, казалось, на века к ней приклеившуюся роль в «Титанике», «оскароносную» из «Чтеца», «золотоглобусные» в «Дороге перемен» и «Милдред Пирс». Перевод теряет, но в оригинале «Mare of Easttown» звучит: Мария (Мейр — сокращённое) Исттаунская — и в сериале многое держится на религиозных коннотациях, речь католического дьякона в церкви о прощении ближнего в последнем эпизоде подготавливает шекспировский, как назвали критики, по мощи финал. Ненавидящая замшелый убогий Исттаун, засосавший и растворивший её жизнь, героиня Уинслет — его святая заступница и ангел-хранитель. В завершающей серии примирившаяся с ней дочь на слова Мейр, что пора в отпуск, говорит: «Не умеешь ты врать, мама. Тебе нравится сидеть в Исттауне. И благодаря тебе он лучше». Ангел-хранитель Исттауна — считающая себя неудачницей неухоженная разведённая женщина с отросшими корнями волос, чей сын-наркоман год назад повесился на чердаке, кроме этого, ещё мучимая виной за нераскрытое дело — пропавшую дочь своей близкой подруги. Декадентский антураж её образа и то, что ей помогает справиться, продержаться, — неприкрытый цинизм в словах, электронная сигарета и пиво бутылка за бутылкой во внерабочее время. К концу фабулы — расследования убийства семнадцатилетней матери-одиночки, разрушившего и заново пересобравшего жизнь всего Исттауна и личную жизнь Мейр — антураж сходит на нет, даже забывается, что героиня когда-то не расставалась с вейпом. Остаётся и по-прежнему определяет Мейр глубокий, в самую душу взгляд, только теперь он не самопогружён, а насыщен когда болью, когда прощением, а когда и светится счастьем.

В украинских кинотеатрах — веганский документальный фильм о домашних животных, которых мы едим

Гунда И

они именно что актёры — сами не зная об этом и благодаря режиссёрскому мастерству. О заглавной исполнительнице Косаковский говорит: «Мы отъехали недалеко от Осло, до ближайшей фермы. ‹…› Обычно ты планируешь пять-шесть месяцев вести поиски. Но мы открыли дверь и увидели Гунду. Её глаза разговаривали. Я повернулся к продюсеру и сказал: “Мы нашли нашу Мерил Gunda Стрип ‹…›”». Фильм начинается с рождения по2020 росят, потом они будут кормиться, затем Норвегия/США/Великобритания выйдут в большой мир — осторожно, не документальный решаясь на первый шаг из хлева, а когда решатся, будут резвиться на выгоне, но IMDb: 7,4 неизменно возвращаться к маме. Фильм Режиссёр: закончится тем, что большой мир придёт за Виктор Косаковский ними — в виде трактора с прицепом, людей в фильме нет ни одного, он целиком дегуВ ролях: манизирован — и заберёт их у матери, а она свинья Гунда с поросятами будет, хрюкая, ходить и искать по подворью так, курицы, коровы как не сыграла бы и Мерил Стрип. Дважды история о Гунде (как её зовут, узнаём только из названия, в фильме нет ни слова, вернее, слов много, но все они на непонятных для нас свином, курином и коровьем языках) прерывается вставными: о петушках, привезённых в клетке на новое место и, как и поросята, знакомящихся с ним шаг за шагом (в кадре — застывшая в полудвижении куриная нога, после паузы медленно опускающаяся на землю: весь фильм снят с уровня взгляда животных, не сверху с человеческого), и молодых бычках и тёлочках, выносящихся из коровника на выгон. О том, что они не норвежские, а испанские и британские, узнаём только из рецензий, хотя и в фильме свиной, куриный и коровий миры не пересекаются. При этом фильм эстетский — не пропагандистский. Пропагандистский бил бы в лоб, показал бойню, шокировал. Косаковский нарочно от этого уходит и даже в душераздирающем финале не добивает зрителя: «Поставь я туда виолончели, скрипки, все вы будете рыдать, это будет “Список Шиндлера” — и всё в порядке! “Оскар” мой! Но я решил, что я не буду это делать». В фильме нет музыки, только звуки природы. И по той же причине он чёрно-белый: «Я сразу понял, что нельзя снимать цветной фильм. ‹…› Поросята розовенькие и пушистые, трава зелёная, небо голубое… Почтовая открытка, а личность не видна. Я убрал цвет и теперь мог отличить поросят друг от друга». Что же касается «Оскара», то фильм вошёл в шорт-лист премии и, хоть не получил, но напрямую прозвучал во время награждения: Хоакин Феникс, его исполнительный продюсер, тоже веган и зоозащитник, в своей «оскаровской» речи буквально слово в слово повторил то, что каждое утро Косаковский говорил съёмочной группе: об уважении к другим животным народам Земли и что в Библии не сказано «Не убий человека», а просто «Не убий».

кино

Титан «Золотая пальмовая ветвь». Самый долгожданный, скандальный, сенсационный фильм Каннского кинофестиваля

С одной стороны, фильм-триумфатор Жюлии Дюкурно эстетически, да и тематически (виктимность — агрессивность — насилие) хорошо становится в ряд с позапрошлогодним (а в прошлом году Канн не было из-за пандемии) призёром — корейскими «Паразитами», завоевавшими и главные «Оскары». С другой — тематически и эстетически продолжает художественный эксперимент первой полнометражной картины самой Дюкурно — «Сырого», отмеченного в 2016-м в Каннах призом ФИПРЕССИ. И в целом 37-летняя Дюкурно — каннский питомец, уже её дебютный фильм — короткометражка «Джуниор» — привлёк внимание и был удостоен награды. Что касается её нынешней победы, то в истории фестиваля Дюкурно — вторая женщина-режиссёр, получившая «Золотую пальмовую ветвь», к тому же первая — Джейн Кемпион в 1993-м с фильмом «Пианино» — разделила главный приз с Чэнь Кайгэ, чей «Прощай, моя наложница» его тоже выиграл. «Титан» и начинается так же, как «Сырое»: с автокатастрофы. В «Сыром» к девушке-вегетарианке после психологически жёсткого, травмирующего обряда посвящения в студенты ветеринарной академии приходит непреодолимая страсть к мясу, сексу, насилию, и она, уже каннибалка, устраивает автокатастрофу, неожиданно выскакивая под колёса одиночной машины, чтобы полакомиться умирающим водителем. «Сырое» было шокирующим боди-хоррором, но сохраняющий те же жанровые признаки «Титан» ещё более жёсткий и оглоушительный. Начинается он со сцены в автомобиле: девочка мычит, отец злится, девочка не

прекращает, отец включает радио, в итоге машина влетает в ограждение и девочке делают трепанацию, вставляя в голову титановую пластину, которая определит её характер, будущую личность и эротическую страсть к автомобилям. От одного из них Алекса даже забеременеет, а вот проявляющего к ней излишнее внимание мужчину — убьёт заколкой для волос. И это далеко не последний труп на пути — к чему? Новой трансформации-метаморфозе: выросши с вживлённым титаном как полумашина, девушка в следующей фазе становится юношей. После того, как за ней начинает охоту полиция и её объявляют в розыск, Алекса даёт себя «усыновить» капитану пожарной бригады, потерявшему когда-то единственного сына и вот вдруг узнавшего его в Алексе. Так Алекса становится Эдриеном: утягивает скотчем грудь и всё больше растущий живот и даже ломает об угол раковины себе нос — это одна из самых шокирующих сцен фильма. Впрочем, ей не поступается и сцена, где Алекса / Эдриен — на последней стадии беременности — занимается сексом с пожарной машиной. А также сцена рождения ребёнка или чего бы то ни было — с карданным валом вместо позвоночника, — где из разверзнутого чрева льётся чёрное жирное машинное масто. Разумеется, «Титан» — притча: о техногенной цивилизации, гендерной амбивалентности и разфокусированной самоидентификации, — недаром в нём критики увидели и описали множество библейских аллюзий. Но кроме того они и члены жюри под руководством Спайка Ли увидели в фильме Дюкурно чрезвычайно зрелищное, мастерски снятое, «яростное, бешеное, злое», «визионерски изобретательное» кинопроизведение, дерзкое, ироничное и невероятно наглое — по-хорошему, каковым и должно быть настоящее искусство.

Ма Рейни: Мать блюза Пять номинаций на «Оскар» и две статуэтки: за дизайн костюмов и за грим и причёски У сыгравшей легендарную блюзовую певицу Ма Рейни Виолы Дэвис не было шансов обойти фаворитку большинства «дооскаровских» премий Фрэнсис Макдорманд, как у других фильмов — победить её «Землю кочевников». Для Чедвика Боузмана, сыгравшего молодого амбициозного трубача из группы Ма Рейни, не подчиняющегося ей, властной экспансивной примадонне, это роль — лебединая песня и magnum opus, финальные титры говорят: «Посвящается Чедвику Боузману в память о его таланте и чистом сердце», — летом прошлого года актёр умер от рака. В списке его ролей много глубоких и драматических, но четыре «марвеловских» фильма, где он сыграл Чёрную пантеру, перекрыли их в восприятии Боузмана широким зрителем. Однако благодаря «Ма Рейни» актёр навсегда войдёт в историю кино не комиксовым супергероем, а мятущейся, сотканной из противоречий трагической личностью Леви Грина, противостоящего самой «Матери блюза». И хотя на «Оскаре» его обошёл сыгравший в «Отце» Энтони Хопкинс, до этого на «Золотом глобусе» Боузман обошёл его и кроме того получил за роль в «Ма Рейни» Премию Гильдии киноактёров и «Выбор критиков». Виола Дэвис тоже получила за этот фильм Премию Гильдии киноактёров, а если бы и «Оскара», он был бы у неё вторым после «Оград», являющихся, как и «Ма Рейни», экранизацией пьесы Огаста Уилсона. В бродвейской постановке 2003 года Ма Рейни играла Вупи Голдберг, и вложенные Виолой Дэвис в образ их общей героини мощь и актёрский талант направлены, чтобы отобрать её у Вупи Голдберг и представить по-новому, в своей интерпретации.

То, что экранная «Ма Рейни» реминисцентна по отношению к бродвейской постановке, хорошо видно и по характерно театральным мизансценам, чисто драматургическим диалогам, да и в целом место действия фильма концентрируется в одном локусе: звукозаписывающей студии в Чикаго, где Ма Рейни должна записать со своей группой альбом. Несмотря на то, что сюжет традиционно для Огаста Уилсона поднимает расовые проблемы — в исторической ретроспективе: в «Оградах» — 1950-е, в «Ма Рейни» — 1927 год, — о сегрегации речь идёт разве что в прологе, в котором чёрное население Бансвилла южного штата Джорджия сбегается за город в лес, где в шатре проходит концерт Ма Рейни. Это, к слову, единственная массовая — и словно из мюзикла — сцена фильма, далее будут камерные. Расовые проблемы в фильме не выпячены, но они проступают. Так главная героиня не показана ущемлённой, наоборот, гоняет в хвост и в гриву хоть чёрных, хоть белых — своего менеджера и владельца студии. Но всё равно в какой-то момент в её разговоре с басистом проступает обида: заколачивающий на ней деньги менеджер ни разу, кроме как попеть для белых богатых друзей, не пригласил её на семейный ужин. Однако главный носитель расовой травмы — Леви Грин, мать которого у него на глазах изнасиловали белые подонки и отец которого, затем с частью из них расправившийся, был линчёван. В отличие от Ма, Леви, заносчивый, в общении с другими музыкантами, перед белыми, от которых зависит его музыкальное будущее, пресмыкается. Он не двуличен, просто временно, пока не достиг размаха Ма, себя сдерживает. Разумеется, висящее на стене ружьё в финале выстрелит: Леви прорвёт — но как, что станет последней каплей и кто попадёт под руку, увидите сами.

книги

ЛІТЕРАТУРА ПЕРШОЇ СТОЛИЦІ

...Харків завжди мандрував у своєму власному часопросторі, і нажиті ним культурні цінності — непотрібний баласт. Принаймні для літературного молодняку. Так, вмістом кишень можна поступитися, не згадуючи про культовість Держпрому чи Будинку «Слово», але розпухла торба душі легшою не стане. Це завжди виходило на очі намацаними у тій торбі прикметниками до топоніма «Харків»: пролетарський, залізничний, бронетанковий. У міста постійно питалися, яке ж воно насправді. «Харків, Харків, де твоє обличчя?» — заводив у 1930-х Павло Тичина. А як сьогодні? Розвиток літературного руху за новітніх часів у Харкові припав на початок 90-х, відколи журнал «Український Засів», редагований ІБТ, пригрів під крівлею редакції поетичну «Червону Фіру», презентувавши публіці студентсько-футуристичне наповнення того гурту. Невдовзі тут був знятий перший в Україні літературний кліп, а низка щорічних поетичних аван-фестів, проведених С. Жаданом за підтримки видавництва «Смолоскип», остаточно розбурхали слобідське підсоння. Кінець 90-х років був ознаменований дружбою харківської тусовки з Фондом Сороса, в результаті чого у місті було проведено кілька міжнародних фестивалів, один з яких мав пророчу назву «Апокаліпсис почнеться звідси». На тамтешніх теренах він під згадану пору вже розпочався, хоч мало хто й сьогодні про це відає. Майже з половиною батьків по-харківському стурбованої творчої молоді автор сих рядків був знайомий за свого не менш тривожного і малопоетичного часу. Утім, спільного з батьками у нашої юні було небагато. У тих кумирами були Шевченко з Хвильовим, у цих — щонайбільше Мерілін Мейсон. Але класична спадковість таки прозирала крізь отвори неприкаяного буття двотисячних. Адже у Харкові завжди існувало богемне життя, паралельне офіціозу. Місцева богема не створювала і не змінювала «революційні» цінності, але вона їх вибирала. Вона демонструвала самим своїм існування те, як деякі авторські зусилля можуть раптом стати — нехай навіть для невеличкого гурту людей! — річчю украй необхідною. Ця богема, що у Харкові 90-х гуртувалась довкола

Літературного музею, вже у 2000-х створювала різновид «езотеричної» культури для внутрішнього вжитку. Тож дещиця не модного, але суто «харківського» завжди лишається у писаннях чергової молоді. На самперед це відчуття її (столиці) радянської першості, яке тепер нечасто зустрінеш в уніфікованій творчості двотисячних. «Я є надзвичайно перший. / Я — бог, ідіть вашу мать», — вдруковував себе в історичний контекст С. Лапко. Так само архаїчно у цьому контексті існують лакуни, «де ми вирубаємо наші нерви / легкими наркотиками і роком» (С. Ушкалов), і де «байдуже — з ким поділити / ліжко й бодяжний портвейн» (Т. Дерюга), оскільки «часом мені здається, що жити уже запізно» (С. Яіцький). Жити сьогодні у Харкові не те щоб «запізно», але незатишно. Якщо раніше тут бунтували проти тоталітаризму, то нині змагають із вседозволеністю: на роботі, в постелі, в душі. «Мі з тобою повні лузери, у нас є абсолютна воля без усяких там глобальних чи більш вузьких сенсів, а мі просто не знаємо, що з нею робити», — сумували герої нового тисячоліття у «харківському» романі «БЖД» С. Ушкалова. Очевидно, справа у майже фізично відчутній різниці перебігу внутрішнього часу в обох поколінь. І можливо, навіть не класичних поколінь «батьків і дітей», а дещо пізніших типологічних утворень на кшталт «лузерів», «ламерів» і просто «слобожан». Так, «одним із посередніх поетів “післяжаданівського” покоління» вільний назвати себе не один з тутешніх поетів. Хай там якою буде ця творча «посередність», але ясно одне: нове покоління харківських авторів, досконало володіючи коліщатком часової прокрутки, вже не відчуває потреби ані у високій риториці, ані в кухонних балачках. Воно переймає у «батьків» не форму мовлення, але те інфантильне відчуття, що рухає згадане коліщатко, переводячи його в інший часовий регістр. Але там їх знову чекатиме «черговий» Харків, як синонім «першої» сходинки у щоразу нове тисячоліття. Ігор Бондар-Терещенко

ВСТИГНИ ПРИДБАТИ! ЗДАЧА 2021 РІК!

книги

Андрій Горбунов Гліл К.: Фенікс, 2021 Таємничий топонім у назві роману — це «Львів» навпаки, задзеркалля міста, його темна, нічна сторона, куди вхожі лише маги та чаклуни, ну і випадкові перехожі на кшталт пенсіонера, якому онук подарував смартфон з підозрілою програмою. В цілому у цій історії, захоплюючому міському фентезі про потойбічний світ в стилі Ніла Геймана, не бракує метафізичних загравань з реальністю і ще більше «реальних» мемів — сучасних, стародавніх, але, як правило, побутових, геополітичних. Таким чином, «внутрішній» Львів живе в цьому романі своїм «нічним» життям, у ньому діють бійці УПА і червоно армійці, а справжні володарі міста використовують мерію як власний театр маріонеток. І щоб не було зовсім вже страшно, текст роману перемежовується своєрідними гідами, в яких автор з гумором розповідає про сучасне львівське життя, в якому, повірте, також не бракує містики, магії і буденних мемів.

Артем Поспєлов Тадуш Чернівці: Книги–ХХІ, 2021

Цей психоделічний трилер, написаний методом потоку свідомості — яскрава мозаїка чужих розмов, власних думок десятирічного героя і його ж спогадів, що складаються в родинний епос. Вигаданий співрозмовник Малюк — насправді, двійник і темна сторона героя, з яким він спілкується, і якого ніхто не бачить. Він дає поради, сипле афоризмами і задає каверзні питання щодо дорослих. А ще на самому початку наш герой, який не ходить до школи, і про якого кажуть, що він хворий, повідомляє, що вбив Діда. І до самого фіналу нас переслідує загадка: чи дійсно мова про малолітнього монстра, чи це все — підступи уявного Малюка? Тим більше, що тема вбивства і смерті постійна в романі. Інтрига не відпускає ні на мить, родина потроху розпадається, немов у «Десяти негренятах» Агати Крісті, героя віддають то знайомим, то в дитячий табір, і пам'ять, яку він збирає по крихтах у свої десять років, загрожує виявитися важезною ношею і ще більш психологічною травмою.

Анатолій Дністровий Місто уповільненої дії К.: Видавництво Жупанського, 2021 Цей роман, написаний на початку 2000-х років, насправді про дев’яності — саме про час загальної кризи, безробіття, переорієнтації цінностей та інших особливостей національного колапсу. Місце дії — спальні райони мегаполісу, де триває життя місцевого люмпен-пролетаріату з відповідним кримінальним прошарком. Мова — жаргон, суржик. Пострадянська дійсність, змальована у романі, мало чим відрізняється від решти вуличних епопей, відомих за такими творами цього часу, як «Депеш Мод» Жадана, «БЖД» Ушкалова, «Кляса» Вольвача і «Пацики» того ж Дністрового. Насправді роман вкладається у жанрову нішу позачасової серії про брак перспектив, деградацію і «життя без майбутнього», започатковану вже на новітнього часу Ірвіном Велшем і Дугласом Коуплендом. Наразі маємо український варіант літератури у панківському жанрі «no future».

Ірина Жураковська Твоя М. Чернівці: Видавництво 21, 2021 Цей роман — історія двох дівчат, або, як би сказали у радянські часи, символів «двох світів, двох образів життя». Одна з героїнь — офіціантка з Вінниці, їде від батька-деспота до Парижу на заробітки, друга — німкеня, яка тікає до того ж міста вчитися в університеті, так само не знаходячи підтримки в родині. Офіціантка з часом стає успішною менеджеркою, повертається в Україну, де знаходить своє кохання під час Помаранчевої революції, натомість студентка виходить заміж за професора і вертається до Німеччини. Утім, містика життя і персональна карма знову і знову притягують долі обох героїнь до Парижу. Сексуальне насильство і проблеми з родинами позаду, психіка і нерви зіпсуті й підірвані, але незмінним залишається бажання залишатися самою собою. Що, в принципі, не дивно для жанру «феміністської» літератури, розбіжність з «живим» життям якої яскраво демонструє авторка роману. Ігор Бондар-Терещенко

НИ БОЛЬШЕ НИ МЕНЬШЕ

книги

24 августа — 85 лет английской писательнице Антонии Сьюзен Байетт

«Обладать»1 (1990), главном среди десятка её романов , Букеровском, переведённом на двадцать шесть языков, включённом в университетские программы, самое сложное и интересное, постоянно мешающее читать, разбивающее повествование, — стихи придуманных Байетт викторианских поэтов, их письма и дневники, и ещё фрагменты работ о них литературоведов XX века. Это монотонное, тяжеловесное, но стилистически безупречное чтение; видно, как плотно Байетт в своём любимом XIX веке и что двадцать лет университетского преподавания не прошли для неё даром. Стилизаторство — сильнейшее, чем обладает Байетт. Но не для издателей и экранизаторов, первых она поборола, отстояв эти инсталляции в основную фабулу, хотя издательства и убеждали её, что «роман не пойдёт». Вторые просто взяли и выбросили всё это в фильме «Одержимость» (другой перевод названия романа «Possession»), и получилась мелодрамка, в которой даже хорошие актёры, вроде Гвинет Пэлтроу, выглядят буратинисто. Но и те, и другие уловили суть. В самом деле, переходя к основному повествованию, Байетт теряет стиль, словно отдыхая от него или пуская на самотёк: будь что будет, моё — викторианство, Великая Эпоха, а за нынешние картонные времена масскульта я не отвечаю. Но может быть, всё обстоит иначе, хитрее, мудрее, и точно так же, как во вставных фрагментах Байетт стилизируется под высокий штиль XIX века, в фабульном нарративе она стилизируется, клишируется под бесстилие массовой литературы XX-го? Знаем же, что постмодернистское произведение «закодировано дважды» и обращено одновременно и к высоколобому, и к широкому читателю: к одному — интер- и подтекстом, игрою разума, к другому — увлекая массовым жанром: мелодрамой, детективом, триллером, — и продавливая на чувства. Так построены вышедшие десятилетием ранее «Одержимости» образцово постмодернистские романы «Если однажды зимней ночью путник» Кальвино, «Имя розы» Умберто Эко, где, как и в романе Байетт, детективная линия поиска книги, рукописи вплетена в лавстори тех, кто её ищет, или «Тётушка Хулия и писака» Варгаса Льосы и «Мантисса» Фаулза, где сюжет вертится вокруг создания

книги и буколичен от слова «book» и от слова «буколика» — любовная песнь на фоне природы. В «Одержимости» это чётко: обе пары, из XIX века и XX-го, чтобы оказаться наедине, сбегают на лоно природы. После чего викторианцы пишут стихи, а литературовед, исследующий творчество одного из них, сам становится поэтом. Байетт, собственно, и не скрывает, что «‹…› разрабатывая сюжет, я использовала всё, что знала о детективных и любовно-исторических романах, так что повествование получилось увлекательным. История захватывала читателя и способна была удержать его внимание, несмотря на поэзию и отвлечённые рассуждения. Роман имел невероятный успех ‹…›»2. Вот только у Варгаса Льосы, Кальвино, Фаулза оба кода — массовый и элитарный — неразлучны, нет деления на вершки и корешки, стиль не падает и не страдает. А у Байетт — клише. Почему? Мелодрама вообще-то, как и любовь, — женский жанр, и очень несправедливо, что им занимаются мужчины. С другой стороны, мужчины его одухотворяют, в противном случае, если б пародировали, это выглядело б мизогинно. В «Одержимости» ведущий мотив — феминизм, зарождающийся в XIX веке и в XX-м уже представленный Центром женских исследований и совершенно клоунской фигурой суперфеминистки Леоноры Стерн. Сама та, как выясняется в процессе поисков, влюбившаяся в мужчину-поэта и отдавшая ему себя, викторианская поэтесса Кристабель Ла Мотт, до того была иконой феминизма и считалась исключительно лесбиянкой. Да и Леонора Стерн в конце романа тоже тянется к мужчине. Но вопросы всё равно остаются: спародировав женский жанр во всей его неприглядности, доведя его до клоунады, и дав массовому читателю многомиллионные тиражи, вряд ли Байетт утверждает жанр и взгляд мужской. Тем и хорош постмодернизм — своей релятивностью, ни вашим ни нашим, ни да ни нет, ни дна ни покрышки. Ни убавить ни прибавить. Андрей Краснящих 1

Ещё повести, пять сборников рассказов, биографии,

эссе, литературоведческие труды. 2

Из интервью 2006 года. Перевод Е. Скрылёва.

ГАРАНТІЯ на ГБО BRC 3 РОКИ або 200 000 км пробігу

ГОВОРИТИ ПРО КОРИСТЬ ГАЗОБАЛОННОГО ОБЛАДНАННЯ (ГБО) МОЖНА ДОВГО. ОДНАК ТЕ, ПРО ЩО В ПЕРШУ ЧЕРГУ РОЗПОВІСТЬ БУДЬ-ЯКИЙ ВИРОБНИК АБО УСТАНОВНИК ГБО, ПОЛЯГАЄ В ЗНИЖЕННІ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ АВТОМОБІЛЯ. Практика доводить, що після грамотного та кваліфікованого переведення двигуна на використання газу невелике збільшення витрати палива (на 10%) компенсується значно нижчою вартістю самого газу в порівнянні з бензином. У середньому ГБО може окупитися за 10–15 тис. км пробігу. Крім прямої економії, якісне газобалонне обладнання допомагає зменшити навантаження на двигун. Так, завдяки вищому октановому числу і більш тривалому згорянню газу в циліндрах мотор починає працювати м’якше та тихіше, на порядок знижується ефект детонації, яка стає практично неможливою. Крім того, газ при згорянні не змиває масляну плівку з поверхонь деталей, які труться, що знову ж таки підвищує ресурс мотора.

Але щоб отримати ці переваги, необхідно правильно вибрати газобалонне обладнання. Асортимент пропозицій на території України в цьому питанні величезний — від недорогих польських та турецьких систем ГБО до престижних голландських та італійських установок. Важливим показником довіри до BRC Gas Equipment та Zavoli є тісне співробітництво з провідними автовиробниками.

brc.com.ua, zavoli.com.ua, gboservice.kh.ua

На сьогодні установку італійського газобалонного обладнання на авто пропонують такі гіганти ринку, як Honda, Ford, Renault, VW, Toyota, FIAT, Chevrolet, Hyundai, KIA, Citroen, Peugeot і багато інших. Не виняток у цьому питанні і Україна.

Завдяки найновішому програмному забезпеченню та використанню передових компонентів, системи BRC і Zavoli визнаються як запчастини виробниками автомобілів. Продукція сертифікована за європейськими та міжнародними стандартами якості. На українському ринку ТМ BRC Gas Equipment вже понад 20 років, а Zavoli майже 10 років. За цей час побудовано мережу з більш ніж 50 сервісних центрів, що займаються установкою, гарантійним та післягарантійним обслуговуванням газобалонного обладнання. Також у Харкові відкрито Авторизований центр з навчання співробітників, які працюють з ГБО. Але куди важливіше те, що за цей час було здобуто найголовніше — довіра споживачів. Знайти тих, хто був би незадоволеним встановленим газобалонним обладнанням BRC Gas Equipment чи Zavoli, мабуть, неможливо.

Авторізовані сервісні центри BRC, Zavoli Харків, вул. Польова, 140 тел.: (057) 752-52-38, (050) 300-60-68, (050) 325-09-25 Харків, вул. Біологічна, 6й тел.: (057) 760-29-60, (066) 987-80-13

выставки

НЕЗАВИСИМОСТЬ скульптурография Е

сть ли у Независимости своя иконография? Конечно, есть: это герб, флаг, наконец, узнаваемость первых лиц и прочие атрибуты государства. Но исчерпывается ли ими символика Независимости? Иным субститутом «самостійності» становится памятник, мемориальная и историческая семантика которого не только означивает саму идею такого сооружения, но и определяет значимость места, где оно сооруженоводружено, архитектурной среды, его обтекающей. Можно вспомнить венского искусствоведа-классика Ганса Зедльмайра, указав на то, что лучшим воплощением государственнической независимости, если не исключительности, должен и может стать «архитектонический монумент» — памятник в виде архитектуры, а не скульптуры, предназначение которого «содержать и предъявлять миру собственную архитектуру» (Г. Ревзин), а в ее облике — те смыслы и символы, которые она в себе воплощает. Причем не функционально, а семантически. Сам Зедльмайр первым и приводит такие «монументы» — проект города Шо, придуманный Клодом-Николя Леду, и проект Этьена-Луи Булле кенотафа Ньютона. Нам, конечно же, ближе всего этот жанр монументики через архитектонический образ Британского парламента в Лондоне, башню Третьего интернационала Татлина, памятник св. Владимиру в Киеве, обелиски Нового Царства Древнего Египта, зиккураты Вавилонии и Ассирии. Традиция исторической монументики была и осталась живой. В том смысле, что архитектоническим 34

образом власти и государственности в городе, разумеется, было здание, и именно его облик, конструкция и композиция определяли тот локус, который будет отведен архитекторами и скульпторами под «символ» Независимости: здание бывшего дворянского собрания, ВУЦИК, первого в СССР дома пионеров, располагавшееся на нынешней площади Конституции.

Сейчас, после реконструкции, на его месте расположен монумент, предвосхищенный Василием Ермиловым своим проектом памятника «Председателю Земного шара». Кубообразный, с необарочными волютами постамент, шар, вертикальность и фигуративное решение символического образа. Материалы также «огосударствлены»: камень, бронза, гранит, мрамор. Если верить семиотикам и историкам, то сооружение действительно становится знаком исторической памяти, сохраняющим память своих употреблений. Вспомним, что до него на этом месте располагался массивный монумент провозглашения советской власти на Украине,

воплощавший в себе не только идею большевизма, обобщенную портретность его идеолога Артема, но и ту социальную символику, под эгидой которой большевики пришли к власти. И в этом смысле Агибаловский монумент ничуть не хуже того, что создан к 20-й годовщине Независимости Александром Ридным. В нем, как и у его предшественника, нет эмоционального и конструктивного напряжения силуэта, его отчетливой читаемости, мало грамматики плоскостей и синтаксиса объемов, нет стройной ритмики линий и четкого движения масс, нет внутренне-объемных сочленений, придающих монументу органичность, целостность и узнаваемость. Символизм завязан на сфере и пластилиновой фигурке «Ники», которая, кажется, едва удерживается на криволинейной поверхности своего постамента. Выбор антикоподобного символа в виде фигурки крылатой победы ничуть не смущает — образы античного мифа давно и прочно вошли в лексикон академизма и неплохо увязываются с державнической идеей. Вероятно, прав был Ганс Зедльмайр считая, что лучшим воплощением такой идеи может стать геометризированная, четко спланированная архитектурная форма, сама логика построения которой для всех погруженных в эту пространственную и объемную среду будет исчерпывающе ясной. Олег Коваль

ART-STUDIO DETAILING

• ОБКЛЕЮВАННЯ БРОНЕПЛІВКОЮ • POLOR, X-PEL • ПОЛІРУВАННЯ RUPES • ХІМЧИСТКА KOCH • КЕРАМІКА G-TEHNIC • РІДКЕ СКЛО

ART-PS.COM +38 073 7100 200 Харків, пр. Перемоги, 83

театр

13, 14, 15 серпня ПС НЮУ ім. Ярослава Мудрого

СОН

АЛИСЫ

Творец параллельной театральной реальности режиссер МДТ Алексей Райт 15 лет руководит школой актерского мастерства «Акт». В ее основе разработанный Климом тренинг «Нулевой ритуал». Неслучайно из уникального тренинга вырастает, продолжая постоянно развиваться, спектакль «Сон Алисы», премьера которого — важнейшее театральное событие. Востребованной эту пьесу Клима делают несколько героев, прибывающих в постоянном диалоге, чаще всего принимающем форму безответного вопрошания. Погонщик верблюдов и Неизвестный, например, выясняют, кем друг другу приходятся… Нет нужды касаться тем, о которых толкую герои: в их предельной интимности кроются вечные сюжеты. В нынешнем воплощении пьеса также близка абсурду, как его понимал Евгений Шварц.

о сне Алисы царит волшебный образ женщины (Она), взбирающейся по лестнице с чемоданом полным писем, Мнемозины и Пандоры одновременно. Ее проникновенным монологом спектакль начинается, им же он заканчивается, прерываясь, как и положено сну, рассветом, оставляя светлое чувство умиротворения, легкости, как от непринужденного перевода Ею французской песни или остроумных записей мелом на доске. Таинственное действо, закольцовываясь, превращается в миг. Из чего складывается эстетика сновидений? Что делает ее зримой и вместе с тем эфемерной? Стремительное необъяснимое движение, вихрь, срывающий героев, словно ворох писем из чемодана Алисы. Отрываясь друг от друга, они погружаются в бесконечный танец. Прорываясь сквозь гул, высокий голос актрисы, крик, доносит одни только гласные звуки, как никогда прежде зримо давая понять, как из хаоса рождается мир, творится человек, и что танцующие (Она, Молодой человек) ближе остальных к акту творения. Сцены сменяются слиянием героев в группу, поглощением их живописной толпой (например, хиппи, созвучных юности Клима), и вычленением из нее новых персонажей. Появление нового героя (Женщины, чарующей каждого), подчас неожиданное возращение старого (Мужа, одолеваемого кошмарами) — это очередной виток развития сюжета. Порождает героев чаще всего красный, а поглощает синий цвет, о котором два столетия назад писал Николаз Бараташвили: «Это легкий переход / В неизвестность от забот». Повтор — непосредственно исходящий из текста прием, превращаясь в сценическое действие, дает возможность существования по законам поэзии и музыки, искусств, постижение истины в которых протекает несколько опосредованно, но не менее глубоко. Идее повтора, умножения помогает зеркало — частый атрибут спектаклей МДТ по Климу, символизирующий обращение к самому себе. Наблюдая героя, невольно ловишь его зеркальное отражение, а также, при ином освещении, и перевернутое отображение в граните пола. Это возможность увидеть мир в другом ракурсе, придать жизни дополнительную грань, открыть параллельное измерение, а, возможно, и услышать новые оттенки смысла произносимого, встретиться с иным слоем понимания. За каждым из актеров закреплен определенный образ. Волнующе-взволнованное лицо Алисы окружают маски спокойствия, неуязвимости, самолюбования, наконец, убийственной иронии. Актеры естественны, их речь интонационно такова, что требует вслушивания. Словом, театр походит на жизнь, при этом, не теряя ощущения театральности. В этом, видимо, и состоит суть искусства: подчеркнуть жизненное, а не подменить его. Сценография МДТ — плод поисков режиссера, не имеет аналогов. Этот невиданно жизнеподобный мир, невообразимо точно следующий ремаркам пьесы, воплощенный с кинематографической мощью из непостижимых для зрителя средств. Каждая деталь, жест, звук — весомы, ведь в итоге все элементы складываются в то, чему наиболее точным определением является — чудо. Необыкновенность происходящего — не нарочитая, а как бы сама собой разумеющаяся черта спектаклей этого театра, давно существующего, но в силу студийной работы всегда заново открываемого зрителем. «Я не волшебник. Я только учусь…», — произносит мальчик-паж, герой известного киносценария Шварца. Школа актерского мастерства Алексея Райта и есть то место, где по-настоящему можно научиться волшебству, где обыкновенно совершаются чудеса. Викентий Пухарев

театр

АЛЕКСЕЙ РУБИНСКИЙ Н

еобъяснимая сила тянет сюда снова и снова. Перед спектаклем или в антракте зрители театра кукол им. В. Афанасьева не преминут очутиться в его музее. Взгляд невольно останавливают куклы, знакомые по спектаклям: у каждого поколения они свои. Смотря на них, замерших, память без труда возвращает их неповторимые движения, интонации, характер. А вот и они — куклы, говорившие голосом Алексея Рубинского, приводившиеся им в движение, а стало быть — одушевляемые его искусством. Зияющая пустота, образуемая с уходом большого актера, неспособна заполнится. Незаменимые люди существуют! Важно, чтобы это осознавалась обществом еще при их жизни. В случае Рубинского торжество справедливости было своевременным: награды и премии, общественное признание не обходили его стороной. Впрочем, о скромности актера легенды слагались не меньше, чем о его таланте. Рубинский был приглашен своим учителем Афанасьевым во «Дворец сказок», как его нарекли первые зрители, — в бекетовское здание бывшего банка, реконструированное для театра кукол. Первым спектаклем молодого актера был «Украинский вертеп» (1975, режиссеры Виктор Афанасьев, Александр Инюточкин, художник Алексей Щеглов), затем ставший на этом этапе визитной карточкой театра. Биография актера — это его роли. Свыше 140 ролей, сыгранных Рубинским, составляют половину истории его театра, есть среди них, конечно, и наиболее знаковые работы. Едва ли еще найдется другой такой театр кукол, в котором настолько серьезным и разнообразным был бы репертуар, адресованный взрослой аудитории. Так, в этапном спектакле «Скотный двор», эксцентрической притче по Джорджу Оруэллу (режиссер Олег Трусов, художник Ирина Борисова, 1993), действует феноменальная кукла — хряк Наполеон, буквально сросшийся с интонациями и пластикой Рубинского. Блестящий комедийный

талант, особенная, свойственная только Рубинскому ирония, однажды вылились в спектакль по собственным сочинениям, поставленный совместно с Владимиром Бардуковым «Миниатюры» (художник В. Никитин, 1995). Своим успехом фантасмагория «Мастер и Маргарита» (режиссер Евгений Гимельфарб, художники Ирина Борисова, Наталья Денисова, 1996), не в последнюю очередь обязана Воланду-Рубинскому, одновременно существовавшему на сцене человеком и куклой. Основной работой в спектаклях нынешнего главного режиссера театра кукол Оксаны Дмитриевой для Рубинского стала шекспировская трагедия «Король Лир» (художник Н. Денисова, 2010). В его исполнении Лир далек от привычной трактовки. Отравленный своей желчью, опьяненный властью, он обречен. Зловеще притягательные герои Рубинского, говоря о природе власти, всякий раз оставляя на лицах зрителей горькую улыбку, — попадали в цель. К великому несчастью смерть Рубинского не была внезапной. Борьба с тяжелым недугом длилась годы, то и дело надолго отрывая мастера от его призвания, погружая публику и коллег в мучительное ожидание исхода. Судьба вновь дарила Рубинскому шанс, возвращая его на сцену любимого театра. Не без иронии, однако, в последнее время ему доставались старики — Фирс в чеховской комедии «Вишневый сад» (режиссер О. Дмитриева, художник Н. Денисова, 2016) и безымянный мим в спектакле «Дети райка», комедии театра преступлений по Жаку Преверу (режиссер О. Дмитриева, художник Н. Денисова, 2019). Первый, «недотепа», обогатил хрестоматийный образ «забытого человека» из дома-сада Раневской глубинной мудростью, не требующей слов. В последней своей роли, «Детях райка», воспроизводя нехитрое ремесло уличного комедианта, мастер смотрел в вечность. Викентий Пухарев

музыка

Cream Soda 5 серпня, 19:00, ARIZONA place Тріо Cream Soda називають одним з головних проривів 2019-го року. Їх альбом «Комета» зайняв третє місце в топчарті Apple Music, а кліп на дебютний сингл з платівки «Никаких больше вечеринок» на сьогодні подолав межу в 14 мільйонів переглядів. Група з 2012 року радує шанувальників електронної музики своєю нестандартною творчістю. За всю історію існування артисти не раз експериментували з саундом, напрямками старої та нової школи. Їх найяскравішим самовираженням став стиль етно-хаус, який прийняли й полюбили сотні тисяч меломанів. У липні 2020 Cream Soda представила свій п’ятий альбом «Интергалактик», над яким працювала під час самоізоляції. Нова робота, як завжди, сповнена музичних експериментів, де унікальне виконання переплетено з чудовим вокалом.

OBLADAET 6 серпня, 19:00, Victory Concert Hall

CYGO 6 серпня, 22:00, ARIZONA place

Назар Вотяков більш відомий під сценічним псевдонімом Obladaet — російський реп- і грайм-виконавець родом з Іркутська, який своїм дебютним релізом HOME RUN та реміксом на трек Дрейка «0 To 100» одразу захопив увагу та прихильність слухачів. Також відомий по спільним роботам з такими артистами, як MARKUL, Thomas Mraz, STED.D, Саша Чест, ATL, Breezey Montana, Porchy, Bumble Beezy. Учасник першого російського грайм-клэша, в якому змагався з Redo. У своїй дискографії виконавець має 3 студійні альбоми, 2 міні-альбома, 1 спільний міні-альбом та безліч синглів. Брав участь у проєкті Beats’n’Vibes на MTV Russia. Крім масштабного туру в межах РФ і Казахстану артист охопить 8 міст і 6 країн Євросоюзу у своєму європейському турі, старт якого було покладено у квітні.

Музика CYGO — це справжній, стильний хіп-хоп і несамовитий реп. Артист здобув популярність у 2018 році, виконавши композицію Panda E, яка стала найпопулярнішою піснею року в усіх музичних чартах, набравши на відеохостингу YouTube близько 60 млн переглядів. У 2019 у виконавця вийшов альбом під назвою «Псих без неё не может». До альбому увійшли чотири пісні: «Псих без неё не может», «Чёрная роза», «Ты грех» и «Ааа». Наступним став кліп «Чёрная роза» спільно з Любов'ю Успенською, потім — альбом Low Love E і трек «Залетай» спільно з Еллаі. Музикант — є номінантом премії «ЖАРА Music Awards», «МузТВ» 2019 року.

NILETTO 8 серпня, 19:00, Арт-завод «Механіка Інша Земля» Хіти в живому виконанні, нереальний відрив під топову музику і звичайно ж неймовірний шанс заспівати разом з видатним виконавцем сучасної поп-естради на грандіозному концерті Niletto! Тільки одна його «Любимка» зібрала 280 мільйонів переглядів і зуміла завоювати серця молоді. Всі треки артиста потрапляють на високі позиції різноманітних чартів, а спільні хіти з Zivert (Fly 2), Клавой Кокой (Краш), Rauf & Faik (Если тебе будет грустно), що слухачі впізнають з перших нот, є трендовими композиціями сучасності. Співак вважає своїм основним напрямком соул, але зізнається, що його роботи це мікс з поп-музики, хіп-хопу, соулу та R'n'B.

Jah Khalib 13 серпня, 23:55, ARIZONA place Jah Khalib — Бахтіяр Мамедов (або просто Баха), талановитий автор і виконавець, один з кращих бітмейкерів і продюсерів казахстанського хіп-хопу. Здобув широку популярність завдяки соціальним мережам, де поширювалися його треки. Серед перших творів виконавця найбільш популярними стали «Твои сонные глаза», «SnD», «Сжигая дотла» і «Ты для меня». У 2016 році випустив повноцінний сольний альбом «Если че, я Баха». Навесні 2017 року зняв кліп на композицію «Лейла». У 2015 і 2016 роках входив у список зірок шоу-бізнесу та спорту журналу «Forbes Kazakhstan». У червні 2017 року став лауреатом Премії Муз-ТВ 2017 в номінації «Прорив року». У своїх піснях Jah Khalib передає настрій сучасної людини в суспільстві, своїми композиціями вчить помічати та не втрачати загальнолюдські якості та цінності.

GAFUR 14 серпня, 22:00, Клуб «Bolero» Гафур — молодий, талановитий виконавець і автор пісень з Узбекистану. Разом з популярними російськими співаками Ельманом, Андро і Jony входить до співтовариства лейбла Raava Music. Його дебютний трек «Хитрая змея» тут же вибухнув і зарекомендував артиста, як талановитого музиканта. Лірична композиція «Луна» теж миттєво злетіла в топ. Під час самоізоляції Гафур і Jony записали спільний трек «Lollipop», який став мегахітом і зайняв провідні позиції на різних медіамайданчиках. У липні цього року виконавець випустив дебютний сольний альбом «Калейдоскоп». До нього увійшли всі попередні сингли та п’ять нових. Композиції хіт-мейкера пронизані східними мотивами. Артист розповідав, що любить і поважає узбецьку музику і слухає душевні та глибокі пісні рідною мовою.

MGZAVREBI. Літній концерт 14 серпня, 20:00, Арт-завод «Механіка. Інша Земля»

LOUNA 25 серпня, 20:00, Арт-завод «Механіка. Інша Земля»

Найвідоміша група з Грузії, яку полюбили в Україні, бо не закохатися в їхню музику просто неможливо! Їх пісні сучасні, але сягають корінням у вікові традиції, тому вони такі теплі та зрозумілі кожному. А будьякий концерт групи перетворюється у свято, яке музиканти так легко і просто створюють в будь-якому залі. Співають Mgzavrebi переважно грузинською мовою, але їх музика вимагає, в першу чергу, сприйняття емоційного, яке не передбачає неодмінного знання мови. У цьому і полягає головний феномен гурта — в майстерності причарувати слухачів і міцно обійняти своїх друзівприхильників, яких з кожним концертом стає все більше і більше.

Концертна презентація нового альбому групи LOUNA «Начало нового круга». Створення цього альбому у всіх сенсах стало по-справжньому новим досвідом у творчій діяльності групи. Епідемія коронавірусу перекреслила всі плани, відклавши запис пісень у студії на невизначений термін. Однак музиканти вирішили не сидіти склавши руки та записали партії для нових треків самостійно в домашніх умовах. Цей реліз, на думку команди, є вершиною творчої синергії та професійного досвіду музикантів гурту за весь час його існування, та водночас — виходом на якісно нову сходинку у розвитку колективу. А раніше випущені сингли «Из этих стен», «Станем стеной» та «Сигнал в пустоте» — разом з іншими треками в альбомі, отримали потужний і гарячий відгук від шанувальників групи.

ЛІТО FEST

фестивали

Музичний фестиваль — це дійсно грандіозне явище. Це та сама ма-

гія, коли за один вечір ви можете послухати не тільки одного улю-

бленого артиста або бенд, а відразу декілька. Коли вам не потрібно брати відпустку, купувати авіаквитки і летіти на концерт у межах міжнародного турне кумира, бо він сам летить до вас назустріч. Топові світові зірки та кращі українські артисти — афіші українських музичних фестивалів рясніють виключно гучними іменами, а хедлайнери захоплюють навіть найвимогливіших глядачів. Більшість заходів проводиться у форматі опен-ейр і це дозволяє створити особливу атмосферу, що пов’язує свободу, драйв та єднання з природою. І вже просто неможливо уявити літо без однієї з цих масштабних подій.

MRPL CITY 2021 6–8 серпня Маріуполь, вул. Гірська, 82 пляж Піщанка Четвертий MRPL City Festival — найкрутіший фест на східному узбережжі. Зіркові гості, якісне звучання, багато нових друзів і, звичайно, тепле море. У дружній атмосфері кожен зможе насолодитися класною музикою і відпочити з келихом улюбленого коктейлю. Фестиваль стане справжнім відкриттям для тих, хто цінує свободу, різноманітний відпочинок та живі емоції. MRPL City 2021 — так звучить літо! Лайн-ап: Alyona Alyona, ANACONDAZ, CREAM SODA, FRANCO, Jerry Heil, KALUSH, Latexfauna, Misha Romanova, MONATIK, NILETTO, Noise MC, O.TORVALD, Sander van Doorn, Vanotek, АГОНЬ, Артем Пивоваров, Бамбинтон, Иван Дорн, Кис-кис, ЛСП, ЛЯПИС 98, Макс Барских, Миша Марвин, Мумий Тролль, Оля Полякова, Порнофильмы.

ХХ століття Мьюзік Фест 6 серпня Одеса, вул. Маразліївська, 1 Стадіон Чорноморець

Фестиваль відбудеться на стадіоні, що вміщає 30 000 осіб. Шанувальники диско 90-х зберуться, щоб послухати популярних музикантів світової поп-сцени, відзначити початок останнього літнього місяця запальними танцями і відчути довгоочікуваний одеський драйв після тривалого карантину. У цьому році фестиваль проходить вдруге і лайн-ап абсолютно зоряний — шведська група Ace of Base зі знаменитими хітами «Do not Turn Around», «It's a beautiful life», британський бойзбенд East 17 виконає популярні «If you ever», «Stay another day», «Steam», «Let it rain», а німецький колектив Snap! розірве евроденс-треком «Rhythm Is A Dancer».

Конфіскат. Фестиваль контркультурної музики 7 серпня Київ, Труханів острів ЮБК З нагоди своєї третьої річниці київська агенція KONTRABASS PROMO проводить найяскравіший фестиваль контркультурної музики КОНФІСКАТ. Дві сцени будуть працювати послідовно і без зупинок. На кожній з них зіграють найкращі представники нової української музики. Частина артистів давно працює з агентством і створили чимало спільних проєктів, також є абсолютно нові виконавці, які заявили про себе тільки в цьому році. Спільною рисою всіх учасників є те, що всі вони випустили «потужний музичний реліз цього року». Наразі заявлені виступи таких артистів, як Стас Корольов, Ragapop, Паліндром, Shadazz, Джозерс. Ще шістьох учасників організатори назвуть згодом.

БEZVIZ FESTIVAL 2021 13–15 серпня Дніпро, Монастирський острів Фестиваль вже втретє відбудеться на Монастирському острові, де цього літа знову зустрінуться тисячі фанів фестивального життя з усієї країни. Кращу локацію годі й уявити: до музичного острова легко дістатися і при цьому він повністю відокремлений від метушливого життя міста. Серед заявлених артистів на сценах БЕZVIZ виступлять: Іван Дорн, TOMMY ¢A$H, Denoi, Жадан і Собаки, Кarna, Motanka, Павло Зібров, Хамерман Знищує Віруси, The Unsleeping, Space Of Variations, Epolets, Nick Senpai та десятки інших крутих артистів. Якщо ти сумуєш за літнім сонцем, за відчуттям піску під ногами, за співом в унісон зі своєю коханою людиною, за безсонними ночами в наметовому містечку — не чекай! Танцюй, як любиш, співай на повен голос, знайомся з новими друзями і будь собою!

Фестиваль Незалежності «Супер Дискотека 90-х» 24 серпня Львів, вул. Стрийська, 199 Стадіон «Арена Львів» З нагоди 30 річниці Незалежності України у місті Лева відбудеться масштабний фестиваль SuperDisco 90-х. Вперше за довгий час ви зможете почути пісні, які колись наспівував увесь світ, наживо! Від шостої вечора і до півночі — іскри позитиву і танці під запальні треки! У програмі фестивалю найтанцювальніші хіти легенд 90-х, що навіюватиме теплі, щасливі спогади минулого, та моменти, що колись будували історію: Boney M (xperience), Mr. President (Lazzy Dee), East 17, Global Deejays, Snap!, Captain Jack, NaNa. За пультом Dj Gooch Brown і Dj Gonibez. Подія стане справжнім святом тепла, дружби і приємних спогадів. Відвідувачі будуть мати змогу насолодитись не лише виступом суперзірок, а й смачно поїсти та посмакувати справжні львівські напої на відкритому фудкорті.

ZOUND FESTIVAL 28–29 серпня Запоріжжя, о. Хортиця Острів Хортиця знову збирає всіх на великий фестиваль ZOUND. Після тривалої перерви організатори прагнуть компенсувати кожному недолік емоцій і вражень та готують ще більш масштабне і круте шоу. Цього року для неймовірного концерту готують дві сцени, де пройдуть виступи за участю справжніх зірок сучасності. Лайн-ап дійсно неймовірний: Бумбокс, Kalush, Ivan Dorn, O.Torvald, Порнофильмы, Noize MC, Bahroma, Кис-Киc, 5'nizza, Epolets, Alyona Alyona, Louna та багато інших виконавців. Також на гостей чекають різноманітні розваги, чудова атмосфера для суцільного релаксу під улюблену музику, багато смачної їжі та велика дружня компанія.

IT- space

Новини від KHARKIV IT CLUSTER ЗАПУСТИВ TELEGRAMКАНАЛ ІЗ IT-ВАКАНСІЯМИ 23 червня команда Kharkiv IT Cluster створила зручний Telegram-канал із найсвіжішими та найактуальнішими вакансіями від IT-компаній України. Тут мембери Кластера публікують вичерпну інформацію щодо job-offers, а саме: • назва вакансії; • локація (назва міста/дистанційка); • ключова інформація про компанію; • full-time/part-time; • володіння іноземними мовами; • контакти. Додатково учасники Telegram-каналу дізнаються про обов’язки та навички, необхідні для працевлаштування в тій чи іншій компанії. Канал стане в пригоді як для Junior, так і для Middle, Senior чи Lead-фахівців. Канал створено у межах ініціативи IT Kharkiv: Open4talents за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України»! Підписуйтеся та ставайте частиною перспективних компаній!

KHARKIV IT RESEARCH 2021: ДОСЛІДЖЕННЯ, ЯКЕ ВИВОДИТЬ IT НА НОВИЙ РІВЕНЬ 9 вересня 2021 року Kharkiv IT Cluster проведе потужне комбо з двох заходів, на які чекають усі! Цьогоріч ми вирішили об’єднати дві знакові події — масштабне дослідження Kharkiv IT Research та святкування шестиріччя Харківського IT Кластера. За ці 6 років ми із мемберами сумлінно розробляли та впроваджували ініціативи, проєкти, займалися благодійністю та розповідали про IT-Харків на міжнародних подіях. Щиро дякуємо учасникам за плідну співпрацю! Будемо раді згадати разом із вами ключові досягнення року! Наша ініціатива Kharkiv IT Research — закрита презентація результатів масштабного дослідження харківського IT-ринку. Це найбільший C-level IT-захід, який у 2019 році зібрав понад 600 власників та керівників IT-бізнесу, представників місцевої влади та топові ЗМІ! Мета цього проєкту — отримати ключові метрики ITринку Харківського регіону та проаналізувати важливі напрямки для розвитку екосистеми IT-бізнесу. Результати допоможуть оцінити поточний ринок IT-Харкова з точки зору працевлаштування та перспектив розвитку, а також побачити сильні й слабкі сторони, можливості й динаміку. Додатково результати сприятимуть покращенню умов ведення технологічного бізнесу в регіоні, Україні та на міжнародному рівні. Ініціювання та реалізація проєкту Kharkiv IT Research доводить, що організація Kharkiv IT Cluster — це найпотужніший, відкритий і прогресивний Кластер в Україні!

Із чого усе починалося? У 2018 році Kharkiv IT Cluster уперше провів масштабне дослідження харківської IT-індустрії. Саме завдяки цій ініціативі IT-community на конкретних цифрах показали переваги IT-галузі Харкова для міжнародних клієнтів та талантів з усієї України. У 2019 році ми вдруге проаналізували динаміку розвитку ринку IT-Харкова. Дослідження показало, що ТОР-3 показники, за якими молодь обирає харківський регіон для життя — це: здобуття якісної освіти, різноманіття можливостей для професійного розвитку, а також розвинута інфраструктура та мультикультурність міста. Також серед позитивних сторін – консолідована IT-спільнота, здатність фахівців об’єднуватися та велика концентрація освітніх закладів, заходів і конференцій, що формують інтелектуальний потенціал для компаній. Власне, все це зумовило появу та розвиток найдинамічнішого ITкластера в країні! Kharkiv IT Research проводиться для того, щоби на конкретних фактах та статистичних даних показати, що Харків — провідна IT-локація Східної Європи та лідер серед регіонів України за кількістю IT-компаній та фахівців (не беручи до уваги Київ як столицю). Це дослідження доводить, що нашій країні вигідно розвивати нових IT-фахівців, а також мотивувати їх яскравими перспективами у межах країни. І навпаки — талановиті спеціалісти мають усвідомлювати, що їхня праця високо поціновується в Україні! • Організатор та драйвер дослідження — Kharkiv IT Cluster. • Цьогоріч дослідження проводить компанія KPMG в Україні. Це одна із найбільших у світі мереж, що надають професійні послуги, і одна з аудиторських компаній Великої четвірки. Експерти KPMG мають чималий досвід у реалізації подібних проєктів у всьому світі! На IT Research 2021, 9 вересня, Kharkiv IT Cluster продемонструє ключові цифри IT-ринку Харкова, які обговоримо із ключовими національними стейкхолдерами з боку держави та освіти, а також міжнародної спільноти. Ви власник чи керівник IT-компанії? Отримайте детальну інформацію щодо участі у заході. Для цього напишіть листа на адресу: info@it-kharkiv.com

отели

«Four Rooms City» готель

Готель Four Rooms City розташований в будівлі 1895 року побудови на одній з найстаріших вулиць Харкова в центрі міста. Для вас 19 світлих номерів з високими стелями, арковими вікнами та відреставрованою історичною цеглою. В одному з номерів збережено балкон з кованою огорожею та видом на місто. На сходових маршах відновлені старовинні сходи та поручні. Вхід декоровано авторською керамікою з логотипом готелю. Різьблене скло з плетінням прикрашає вхідні двері. Будівля обладнана ліфтом для двох. вул. Маяковського, 5 Тел.: +38 (095) 190-69-19, +38 (097) 190-69-19 +38 (057) 702-29-25 www.4-rooms.com.ua fr-city@ukr.net

У номерах — ліжка з ортопедичними матрацами та подушками, прасувальне приладдя та косметичні засоби, високошвидкісний інтернет. У вартість проживання входить сніданок, welcome-бар в номері, кава/чай у затишній лаунж-зоні з каміном і бібліотекою. Ми дбаємо про безпеку наших гостей — вхід до готелю через домофон. Ви завжди бажаний гість!

«Купава»

заміський комплекс Заміський Комплекс «Купава» — це місце для гармонійного відпочинку серед мальовничих пейзажів. Ресторан поєднує високий рівень сервісу та прихильність до здорової їжі. Значна частина продуктів харчування надходить з власної ферми. В основному меню представлені страви євро пейської, української та авторської кухонь, також є гриль-меню. Банкетна зала ресторану «Купава» ідеально пасує для урочистостей. Ресторан пропонує гостям зали на двох поверхах. На першому поверсі дві зали з загальною кількістю до 60 гостей. На другому — банкетна зала до 150 гостей. Розслабляючий заміський відпочинок доповнять липова лазня на дровах з басейном, досвідчені фахівці з масажу, купання в ополонці взимку... Також пропонуємо зупинитися в одному з затишних номерів або орендувати розкішний котедж на березі власного озера (є включені у вартість фермерські сніданки). Готель «Купава» — це 4 номери «стандарт», 2 номери «люкс» та 8 номерів «котедж». Кожний номер обладнаний усім необхідним для Вашого комфортного відпочинку. З номеру відкривається чудовий краєвид!

Харьківська обл., с. Подвірки Сумський шлях, 4 (5 хв від М. «Холодна Гора») Тел.: +38 (050) 302 10 10 www.kupava.com.ua instagram.com/kupava_restaurant

«Баден-Баден» готель

вул. Лозовенька, 1 смт Мала Данилівка, Окружна дорога Тел.: (057) 764-11-83, 757-60-53 hotel@badenbaden.com.ua www.badenbaden.com.ua 46

«Баден-Баден» розташовано на березі водойми в лісопарковій зоні, у 20-ти хвилинах їзди від центру міста. Його 26 номерів відповідають категорії 4-зіркового готелю: • «стандарт» — 18; • «люкс» — 1; • «напівлюкс» — 6; • «апартаменти» — 1. Готель обладнано новітніми технологіями сервісу та безпеки, що дозволяє надати гостям високий рівень обслуговування й проживання. Усі номери обладнані супутниковим TV, кондиціонером, міні-сейфом, холодильником, міні-баром і ванною кімнатою. У розпорядженні гостей готелю: • Ресторан, у якому пропонується широкий асортимент страв європейської та кавказької кухні, вина Франції, Італії, Грузії та України; • Лобі-бар (цілодобово), Wi-Fi; • Пральня, хімчистка; • Зустріч, супровід гостя до готелю; • Паркінг. Також на території комплексу: літній ресторан (450 місць), дитячий майданчик (анімація), дитяче кафе, пляж (шезлонги, катання на човнах по мальовничому озеру), баня.

Страви із собою -30% Бажаєте посидіти з друзями на веселій вечірці,

пригостити поживним оБідом партнерів аБо провести вечір з коханою тет-а-тет?

РестоРан «слобода» — найкРащий вибіР! у ресторані «слоБода» пригощають стравами, які готують за старовинними, напівзаБутими рецептами. тут не зустрічають, а вітають, не годують, а пригощають. Шановного гостя привітають «компліментом», а проводять «стременною», піднісШи чарочку прямо «на коня».

вул. 23 Серпня, 34А, (057) 715-50-56, (050) 325-07-68 res-sloboda@email.ua

sloboda_restaurant

СЛОБОДА

РЕСТОРАН

www.sloboda.kh.ua

туризм

СОРОЧИНСКАЯ

«“Що, Боже Ти мiй, Господе! чого нема на тiй ярмарцi! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремiнь, цибуля, крамарi всякi... так, що хоч би в кишенi було рублiв i з тридцять, то й тодi б не закупив усiєi ярмарки” (Из малороссийской комедии). ‹…› Шум, брань, мычание, блеяние, рёв — всё сливается в один нестройный говор. Волы, мешки, сено, цыганы, горшки, бабы, пряники, шапки — всё ярко, пестро, нестройно; мечется кучами и снуётся перед глазами». Если б не Гоголь, быть бы Сорочинской ярмарке одной из сотен, а не главной и Национальной (с 1999-го). Он открыл Украину России и всему миру — в романтичных, лиричных, весёлых и страшных — с чертовщиной — таких притягательных «Вечерах на хуторе близ Диканьки» и «Миргороде». Каждый прочитавший захотел побывать, попробовать, что едят так вкусно герои, посмотреть на природу, их окружающую, послушать их песни, истории. И куда ехать в гоголевскую Украину, где её можно увидеть всю, с «бабами, цыганами, горшками и пряниками»? Сегодня в этом селе в 64 километрах от Полтавы, в котором Гоголь родился и где живёт три с половиной тысячи его земляков, ежегодно проходит, нет, уже не ярмарка — выставка народных ремёсел и современной промышленности? Этнографический музыкально-театральный фестиваль? Праздник украинской кухни? Как всё это точнее назвать? Вот что такое Октоберфест, куда съезжаются не пива попить, а побыть, почувствовать себя среди карнавала в народных одеждах, отдаться веселью? Октоберфест — «народные гуляния», говорит «Википедия», — вот мы и нашли нужное слово. И ни тени сомнения в параллелях. Там пиво, здесь — квас и галушкы (с ударением на последнем слоге), галушкы — чисто полтавское (в Полтаве даже памятник им поставлен), и здесь их разнообразие немерено: маленькие, огромные (две штуки — ты сыт), с мясом, творогом, чем угодно, политые маслом, сметаной, шкварками (о-о-о!). Галушкы в паре с борщом — символы национальной украинской кухни, но если за борщ мы ещё сражаемся с Россией, считающей его своим тоже, то в отношении галушек ни у кого поползновений нет: они наши — и точка. А всё остальное — клёцки да пельмени. Итак, три с половиной тысячи жителей — и ярмарка (гуляния!) на шестнадцати гектарах под открытым небом в центре села. Нет, не те цифры, вот масштабность: полмиллиона посетителей и участников (одних журналистов триста), среди которых, само собой, со всей Украины (хотите луцкую вышиванку? А гуцульскую чугу?), включая обязательно Президента и президента всего этого — Гоголя в компании своих героев (все ждут, все хотят увидеть Солоху на волах, выезжающую из хаты Хиври), но и иностранцы, дипломаты из ближнего уже (того, что на западе) зарубежья и прямо делегации — а где, повторяюсь, они ещё увидят всю Украину живьём и в своей такой бытовой, такой праздничной обстановке. Сорочинская ярмарка — это город в городе, вернее-то село в селе, но по народоколичеству и градостроительству — город в селе. Тут свои улицы: той же Хиври, Грыцька и Параски, Солопия Черевика, Красной свитки (читайте, читайте перед приездом повесть Гоголя!), Галушковая, Фестивальная, Соломенная, Казацкая, Цыганская, переулки Медовый, Чумацкий. Тут свои районы: сектор промышленных предприятий (залезайте в трактор и фотографируйтесь), сектор народных ремёсел, переходящий в сектор мастер-классов: вот где научитесь и шерсть валять,

если надо, и вытынанкам (знаете, что это? Ну, узнаете), и куклы-мотанки вязать (это несложно, если быть внимательным, привезёте домой сделанное своими руками), и обереги делать, и пысанкарству, и гончарству, и свечникарству, и свистункарству (ничего не забыл? Забыл, конечно, и половины не назвал), и даже кузнечному искусству (если молот в руках удержите). А через главную, Ярмарочную, улицу (проспект — и я не шучу, — настолько она многолюдна) — активные развлечения, народные аттракционы для взрослых (на столб с колесом за черевиками — но он очень высокий) и детский городок с аттракционами более привычными. Рядом сектор кафе и ресторанчиков, их больше тридцати. И как в каждом (точнее, далеко не в каждом) приличном городе, на Сорочинской ярмарке есть смотровая площадка — арка с видовым мостиком, свой символ города — деревянная мельница; и даже скансен с хатами и дворами XVIII‒ XIX веков разного социального достоинства (богач, бедняк, середняк) и деревянная церковь. И все шесть дней ярмарки на пяти сценах — танцы, песни, сценки, спектакли, а по вечерам — «Усталое солнце уходило от мира, спокойно пропылав свой полдень и утро; и угасающий день пленительно и ярко румянился. Ослепительно блистали верхи белых шатров и яток, осенённые каким-то едва приметным огненно-розовым светом. Стёкла наваленных кучами оконниц горели; зелёные фляжки и чарки на столах у шинкарок превратились в огненные; горы дынь, арбузов и тыкв казались вылитыми из золота и тёмной меди. Говор приметно становился реже и глуше, и усталые языки перекупок, мужиков и цыган ленивее и медленнее поворачивались. Где-где начинал сверкать огонек, и благовонный пар от варившихся галушек разносился по утихавшим улицам», — но это было во времена Гоголя, а сегодня по вечерам ярмарка перерастает в грандиозный концерт на главной сцене, куда считают для себя за честь быть приглашёнными самые известные и модные украинские группы. В этом году Сорочинская ярмарка пройдёт с 17-го по 22 августа с невиданным размахом: компенсируя прошлый, когда была отменена из-за карантина, и приуроченная к 30-летию Независимости Украины. Андрей Петров

ЯРМАРКА

афиша

> КІНО ФІЛЬМИ МІСЯЦЯ

«Italian Best Shorts 4: Історії нашого життя» (мелодрама, Італія). «Green Book» (комедія, США). «Jungle Cruise» (пригоди, США). «Metallica: Quebec Magnetic» (докумен

тальний, Німеччина/США/Канада).

«Викрадач жінок» (жахи, США/

Ісландія/Великобританія).

«Володарі вулиць» (трилер, США). «Гуллівер повертається» (м/ф, Україна). «Двоє друзів і борсук» (м/ф, Норвегія). «Демонік» (жахи, Канада). «Другий шанс на кохання» (мелодрама,

США).

«Загін самогубців. Місія навиліт» (бойо

вик, США).

«ІнстаЗірка» (мелодрама, Польща/

Швеція).

«Кендімен» (жахи, США/Канада). «Кодекс кілера» (бойовик, США). «Космічний джем: Нові легенди» (при

годи, США).

«Красуня на драйві» (бойовик, США). «Крок вперед: Жар вулиць» (пригоди,

Колумбія, Аргентина).

«Круїз у джунглях 3D» (пригоди, США). «Легенда про Зеленого лицаря» (драма,

США/Ірландія).

«Мій Рембрандт» (документальний,

Нідерланди). «Наш батько» (мелодрама, Італія). «Невдалий трах, або шалене порно»

(комедія, Румунія/Хорватія/Чехія/ Люксембург).

«Не дихай 2» (жахи, США). «Неідеальний чоловік» (комедія,

Німеччина).

«Нюхвілль» (м/ф, Німеччина/Бель

гія).

«Опівночі у високій траві» (трилер,

США).

«Остання місія Пола В.Р.» (пригоди,

Франція).

«Очі змії. Початок G.I.Joe» (екшн,

США).

«Персонаж» (комедія, США). «Прибулець з Казки» (пригоди, Поль

ща).

«Пограйся зі мною» (хоррор, Мек

сика).

«Пороховий коктейль» (бойовик,

США/Франція/Німеччина). «Прокляття пікової дами» (жахи, Ка нада). «Пульс» (драма, Україна). «Рафаель. Добрий геній» (докумен тальний, Італія). «Ремінісценція» (мелодрама, США). «Рок Дог 2» (м/ф, США). «Сексуальна залежність» (мелодрама, Бельгія/Франція). «Смертельний лабіринт 2: Небезпека всюди» (жахи, США). «Соняшники Ван Гога» (документаль

ний, Великобританія).

«Сторонній» (детектив, Україна). «Тому що війна» (драма, Україна). «Час» (трилер, США). «Чорна вдова 3D» (пригоди, США). «Чунцінський експрес» (комедія, Гон

конг).

«Щенячий патруль у кіно» (м/ф, США/

Канада).

ім. О. Довженка вул. 23 Серпня, 61 Тел. 343-30-88 www.kinocentr.com.ua 1–4 серпня «Невдалий трах, або шалене порно». «Демонік». «Космічний джем: Нові легенди». «Чорна вдова 3D». 1–11 серпня «Красуня на драйві». «Смертельний лабіринт 2: Небез пека всюди». 1–18 серпня «Час». «Очі змії. Початок G.I.Joe». 1–31 серпня «Круїз у джунглях 3D». 5–18 серпня «Неідеальний чоловік». «Володарі вулиць».

5–31 серпня

«Рок Дог 2». «Загін самогубців. Місія навиліт». 12–31 серпня

«Не дихай 2». «Нюхвілль». «Персонаж».

Київ бул. Юр’єва, 1 Тел. 392-23-63 1–4 серпня «Пульс». «Пороховий коктейль». «Демонік». «Космічний джем: Нові легенди». «Чорна вдова 3D». 1–11 серпня «Невдалий трах, або шалене порно». «Смертельний лабіринт 2: Небез пека всюди». 1–18 серпня «Красуня на драйві». «Час». «Очі змії. Початок G.I.Joe». 1–31 серпня «Круїз у джунглях 3D». 5–18 серпня «Неідеальний чоловік». «Володарі вулиць». 5–31 серпня «Рок Дог 2». «Загін самогубців. Місія навиліт». 12–31 серпня «Не дихай 2». «Нюхвілль». «Персонаж». KinoLand

проспект Ювілейний, 54 1–4 серпня

«Невдалий трах, або шалене порно». «Демонік». «Космічний джем: Нові легенди». «Чорна вдова 3D». 1–11 серпня

«Красуня на драйві». «Смертельний лабіринт 2: Небез пека всюди». 1–18 серпня

«Час». «Очі змії. Початок G.I.Joe». 1–31 серпня

«Круїз у джунглях 3D». 5–18 серпня

«Неідеальний чоловік». «Володарі вулиць». 5–31 серпня

«Рок Дог 2». «Загін самогубців. Місія навиліт». 12–31 серпня

«Не дихай 2». «Нюхвілль». «Персонаж».

Multiplex «Дафі» (м. «Героїв праці») Тел. 728-25-02 www.multiplex.ua 3 серпня «Чунцінський експрес». 4 серпня «Загін самогубців. Місія навиліт». «BlackPink у кіно» (концерт, Південна Корея). «Франкенштейн: Камбербетч» (спектакль, Великобританія). «Франкенштейн: Лі Міллер» (спек такль, Великобританія). 5 серпня «Рок Дог 2». «Володарі вулиць». «Неідеальний чоловік». «Italian Best Shorts 4: Історії нашого життя». 7 серпня «Jungle Cruise». «Летючий голландець» (опера, США). 10 серпня «Green Book». 11 серпня «Соняшники Ван Гога». 12 серпня «Персонаж». «Не дихай 2».

12 серпня

«Нюхвілль». «Другий шанс на кохання». «Наш батько». «ІнстаЗірка».

23 серпня, ПН, 19.00

«Місто знайомств» К. Леонов, комедія про любов. 2 г.

26 серпня, ЧТ, 19.00 ПРЕМ’ЄРА. «Селфі с Богом», драма

13 серпня

тичний трилер у 2х діях. 2 г. 30 хв. (ТКЦ).

14 серпня

«Міраж», ліричний віраж в 2х діях. 2 г. 20 хв. (ТКЦ).

«AC/DC: Live at Donington» (концерт, Великобрітанія). «Мій Рембрандт». 19 серпня

«Щенячий патруль у кіно». «Ремінісценція». «Гуллівер повертається». «Опівночі у високій траві». «Сторонній». 20 серпня

«Metallica: Quebec Magnetic». 26 серпня

«Кендімен». «Сексуальна залежність». «Легенда про Зеленого лицаря». «Кодекс кілера». «Остання місія Пола В.Р.». «Прокляття пікової дами». «Рафаель. Добрий геній». «Прибулець з Казки». «Двоє друзів і борсук». «Крок вперед: Жар вулиць».

27 серпня, ПТ, 19.00

28 серпня, СБ, 19.00

«Стаккато», за мотивами роману Д. Липскерова «Русское стаккато британской матери». 3 г.

«Театр Для Дорослих» вул. Манізера, 3 (Будинок Актора) Тел. (057) 706-31-31 19 серпня, ЧТ, 19.00

«Йоханий бабай, мамо!», нескінченна комедія. 20 серпня, ПТ, 19.00

«Коханці», вистава у 2х діях з розповідей А.П. Чехова. 22 серпня, НД, 19.00

«Ніч кохання», гостро психологічний спектакль. 25 серпня, СР, 19.00

28 серпня

«Ангел на зв’язку», гостро психологічний спектакль. 1 г.

31 серпня

«Задній хід», ексцентрична комедія. 1 г 15 хв.

«Нічия Земля» (спектакль, Великобританія). «Тому що війна».

Планета Кіно IMAX вул. Академіка Павлова, 44Б ТРЦ «Французький Бульвар» Тел. 0 800 300 600 www.planetakino.ua з 1 серпня «Викрадач жінок». «Пограйся зі мною». «Час». «Демонік». «Невдалий трах, або шалене пор но». «Круїз у джунглях 3D». «Красуня на драйві». з 5 серпня «Неідеальний чоловік». «Загін самогубців. Місія навиліт». «Рок Дог 2». «Italian Best Shorts 4: Історії нашого життя». «Володарі вулиць». з 12 серпня «Не дихай 2». «Щенячий патруль у кіно». «Наш батько». «Персонаж». «Нюхвілль». «Другий шанс на кохання». «ІнстаЗірка». з 19 серпня «Ремінісценція». «Гуллівер повертається». «Опівночі у високій траві». «Сторонній». з 26 серпня «Остання місія Пола В.Р.». «Кодекс кілера». «Легенда про Зеленого лицаря». «Кендімен». «Двоє друзів і борсук». «Рафаель. Добрий геній».

ТЕАТР

Театр «Може бути» вул. Манізера, 3 (Будинок Актора) Тел. (057) 706-31-31 14 серпня, СБ, 19.00

«Станция бесконечная», трилер у 2х діях. 2 г. 30 хв. (ТКЦ). 15 серпня, НД, 19.00

«Коуч по чудесам». 2 г. 30 хв. (ТКЦ). 20 серпня, ПТ, 19.00

«Империя Ангелов» Б. Вербер. 2 г. 30 хв. (ТКЦ). 21 серпня, СБ, 19.00

«Проект “Жена”», фантастична комедія. 2 г. 30 хв. (ТКЦ).

22 серпня, НД, 19.00 ПРЕМЬЕРА «Селфі с Богом», драма

тичний трилер у 2х діях. 2 г. 30 хв. (ТКЦ).

26 серпня, ЧТ, 19.00

27 серпня, ПТ, 19.00

«Готель Каліфорнія», комедія про краще життя. 2 г. 29 серпня, НД, 19.00

«Йоханий бабай, мамо!», не скінченна комедія.

Театр «SaXaLin UA» вул. Манізера, 3 (Будинок Актора) Тел. (057) 706-31-31 26 серпня, ЧТ, 19.00

«Рожи», за мотивам бестселеров С. Довлатова. 1 г 30 хв. 28 серпня, СБ, 19.00

«Ты SVO…» спектакль. 1 г 30 хв. (ТКЦ) 29 серпня, НД, 19.00

«Чоловіки, здатні на це…», комедія. 2 г. 30 серпня, ПН, 19.00

«Ігри для дорослих», вистава. 2 г.

«МДТеатр» вул. Манізера, 3 (Будинок Актора) Тел. (057) 706-31-31 20 серпня, ПТ, 19.00 (м/з)

«Неіснуючі глави роману Ідіот: «ІДІОТ». 1 г 40 хв. (ПС НЮУ ім. Я. Мудрого). 22 серпня, НД, 18.00 (м/з)

Неіснуючі глави роману Достоєвського «ІДІОТ»: Злий спек такль. 1 г 35 хв. (ПС НЮУ ім. Я. Мудрого). 27 серпня, ПТ, 19.00 (квітки дійсні на 14.04.21)

«Проект Неіснуючі глави роману Ідіот: день сьомий «Ветеран»». (ПС НЮУ ім. Я. Мудрого). 29 серпня, НД, 18.00 (квітки дійсні на 18.04.21)

«Я... Вона... не я і я». 2 г. (ПС НЮУ ім. Я. Мудрого).

Малий театр маріонеток вул. Манізера, 3 (Будинок Актора) Тел. (057) 706-31-31 21 серпня, СБ, 19.00 «Сонячний промінь» 5+, історія про кохання. 1 г.

афиша

> ДІТИ ЦПКтаВ ім. М. Горького Час роботи: 5.30–23.30 Дитячий парк, екстрим парк, сімейнорозважальна зона, французький парк, ретропарк, середньовічна площа, спортивний ком плекс, квест кімнати. Мотузкові парки Парк Машинобудівників (парк куль тури та відпочинку ім. Артема) ЦПКтаВ ім. М. Горького ТРЦ «Французький Бульвар» Фельдман Екопарк Парк на Журавлівці – Мотузкові маршрути; – Тематичні квести; – Скеледром.

Iсторичний музей вул. Унiверситетська, 5 museum.kh.ua Впродовж мiсяця: • «Велич подвигу народного. 19391945»; • «Двічі присягу не дають»; • «Від відбудови до перебудови. 19431991»; • «Калейдоскоп музейних скарбів у вимірі часу»; • «Традиції та просвітництво»; • «Будянські барви»; • Кондитерка і Ко. присвячена історії розвитку кондитерської промисловості та торгівлі бакалійними товарами у Харкові. Біля музею: • Військова техніка; • Половецькі кам'яні статуї.

> КОНЦЕРТИ

Палац студентів НЮУ ім. Ярослава Мудрого вул. Пушкінська, 88 25 серпня, 19.00

Михайло Бублик. Сольний кон церт у супроводі свого мульти інструментального бенду!

Планетарій провулок Кравцова, 15 5 серпня, ЧТ, 19.00 «Stas Fekete. Віолончельне рокшоу: ANTICHELLO SHOW». 12 серпня, 19.00 «Моцарт у космосі». Музичне шоу під зорями Планетарію.

> КЛУБИ Arizona Beach Club пров. Буковий, 10 5 серпня, ЧТ, 19.00 (квітки дійсні на 15.05.20)

Дельфінарій «Немо» парк ім. Шевченко Тел.: 700-94-00 http://nemo.kh.ua/

Філармонія вул. Римарська, 21 Тел.: (057) 731-21-79 www.filarmonia.kh.ua

• Дневное шоу с дельфинами. • «Стань юным тренером дель финов».

«Музика радіо та кіно Франції, Іcпанії, Італії». Солісти та колекти ви філармонії. В програмі: Ф. Лей, Р. Коччіанте, Ж. Гарваренц, М. Ле гран, К. Веласкес, Е. Морріконе та ін.

«Велика Дискотека 90х».

«Літній сезон симфонічних хітів. Музика з відомих кінофільмів». Симфонічний оркестр Харківської філармонії. Вокал Ю. Радкевич. Диригент Ю. Янко. В програмі: Мішель Легран, Поль Моріа та інші.

«ПРОСТО ЛЕРА».

ВТ–ВС: 12.00, 15.00, 18.00

Планетарій провулок Кравцова, 15 3, 4, 5, 6, 12 серпня, 13.00 «Прогулянка зоряним небом». Повнокупольне відеошоу. Фельдман Екопарк Дергачівський район, селище Лісове, вул. Київське шосе, 12. Тел. (050) 401 0912, (057) 719 9903 Час роботи: ПН–ПТ: 10.00–18.00, СБ–ВС: 10.00–20.00. Вхід безкоштовний. Зоопарк, весела анімація, місто майстрів, дитячі майданчики, кон тактний дворик, шоупрограми, майданчик для йоги, клуб юних натуралістів, мотузкове містечко, центр біологічної освіти.

> ГАЛЕРЕЇ Художній музей вул. Жон Мироносиць, 11 Тел.: (057) 706-33-94, 706-33-97. Час роботи: 10.00–17.00; СР: 12.00–20.00; вихідний — ВТ. Постійна експозиція:

• «Українське та російське ми стецтво XVI – поч. XX ст.». • «Західноєвропейське мистецтво XV – XIХ ст.». • «Фарфор ХVІІІ – поч. ХХ ст. Ав стрія, Німеччина, Росія, Франція, Англія, Данія». • «Українське народне мистецтво» з колекції ХХМ». • «Учні І.Ю. Рєпіна: графіка кінця ХІХ – початку ХХ століття».

«Мистецтво Слобожанщини» пл. Свободи, 5 (Держпром, 4 під., 1-й поверх, вхід з боку площі) Тел.: 717-10-40, 705-15-50 до 14 серпня

Андрій Федосеєнко. Виставка живопису «55». Експресивні, динамічні роботи із нетиповою кольоровою палітрою та цікавими композиційними рішеннями.

ІВЦ «Бузок» вул. Сумська, 25 (праве крило ХНАТОБу) Тел.: (057) 720-15-07 до 3 вересня «Світ, мир, любов на шляху Істини» Ірини Фарафонової.

14 серпня, СБ, 18.30 (о/з)

14 серпня, СБ, 19.00 (в/з)

21 серпня, СБ, 19.00 (в/з)

«Літній сезон симфонічних хітів. ABBA & The Beatles». Симфонічний оркестр Харківської філармонії, Академічний хор ім. В. Палкіна, диригент Ю. Янко, Во кал Ю. Радкевич та К. Безугла. 22 серпня, НД, 14.00 (о/з)

«Лебедине озеро». Музична казка в супроводі органа. С. Калінін (орган). 22 серпня, НД, 18.30 (о/з)

«Пісні з репертуару Людмили Гурченко». Концерт із циклу «Знамениті харків’яни». Солісти та колективи філармонії. 23 серпня, ПН, 18.30 (о/з)

«Святковий органний концерт до Дня визволення Харкова». С. Калінін (орган). Програма: Й. С. Бах, Ф. Ліст, О. Гільман, Л. Боельман та ін. 24 серпня, ВТ, 18.30 (о/з)

«Я люблю Україну». До Дня Незалежності України. Інструментальний ансамбль «3+2», С. Калінін (орган). Солісти філармонії. 26 серпня, ЧТ, 18.30 (о/з)

«Три баритони». М. Маркович, В. Єфименко, М. Бурцев. 27 серпня, ПТ, 18.30 (о/з)

«Хорова музика народів світу». Академічний хор ім. В. Палкіна. В програмі: Хорові твори різних композиторів, народів країн світу. 28 серпня, СБ, 18.30 (о/з)

«Мікаел Тарівердієв». Концерт із циклу «Симфонічна музика з Юрієм Янком». Симфонічний оркестр Харківської філармонії, диригент Ю. Янко. 29 серпня, НД, 18.30 (о/з)

«Концерт Артема Бражника». До Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. А. Бражник (тенор), А. Куріний (баритон), В. Олешко (рояль). У програмі: М. Лисенко, П. Майбо рода, С. ГулакАртемовський, М. Жербін, К. Стеценко, Г. Ал чевський, М. Леонтович та ін.

«Cream Soda».

6 серпня, ПТ, 23.55

«CYGO».

7 серпня, СБ, 23.00

13 серпня, ПТ, 23.55

Jah Khalib.

21 серпня, СБ, 20.00 (квітки дійсні на 15.05.20)

«ЛСП»

29 серпня, НД, 19.00

Арт-завод МЕХАНІКА. Інша земля вул. Плеханівська, 126-А 1 серпня, НД, 19.00

Стендап вечір Гаріка Оганисяна. 4 серпня, СР, 20.00

«Класика в саду». 6 серпня, ПТ, 19.00

Віра Полозкова.

7 серпня, СБ, 20.00

«Літній Джаз під відкритим небом». 8 серпня, НД, 19.00

«NILETTO».

14 серпня, СБ, 20.00 (квітки дійсні на 27.03.20)

«ATL».

19 серпня, ЧТ, 19.00

«Всі хіти Руки Вверх».

FAT GOOSE PUB вул. Космічеська, 21 12 серпня, ЧТ, 19.00 Підпільний стендап. ПС «НТУ» ХПІ вул. Пушкінська, 79/1 7 серпня, 19.00, СБ

Павло Дєдіщев. Стендап концерт.

ТЕАТРАЛЬНО-КОНЦЕРТНИЙ ЦЕНТР вул. Сумська, 25 11 серпня, 19.00, СР

Ваня Якімов. Літні читання 29 серпня, 19.00, НД

Vacuum. Концерт шведської сінтіпопгрупи.

ПЛЯЖНІ КЛУБИ ТА ВІДКРИТІ БАСЕЙНИ Arizona Beach Club провулок Буковий, 10 «Аркада» провулок Буковий, 27 «Берлога» Мала Данилівка, Кільцевий шлях, 5 «Британія» вул. Шевченка, 270, Журавлівський гідропарк «Джунглі» вул. Киргизька, 19 «Дубровський» Велика Данилівка, вул. Кромська, 75 а «Домик лесника» Черкаська Лозова Білгородське шосе, 3а Аквазона клуба «Місто» вул. Клочківська, 190-а «Наша Дача» вул. Батумська, 4-А «Сафарі» вул. Гідропаркова, 23-А Superior Golf & Spa Resort просп. Академіка Курчатова, 1-А Osteria Pinocchio вул. Клочківська, 25 Terrace beach club вул. Сумська, 35 Tetra вул. Сумська, 85 Patio вул. Батумська, 16

25 серпня, СР, 20.00

«LOUNA».

28 серпня, СБ, 19.00

Артем Пивоваров. Великий соль ний концерт.

Клуб «Bolero»

проспект Ювілейний, 56 14 серпня, СБ, 22.00

«GAFUR».

Victory Concert Hall вул. Карпатська, 95 6 серпня, ПТ, 19.00 (квітки дійсні на 24.04.20)

«OBLADAET».

22 серпня, НД, 19.00

«Nizkiz».

LF club

Харківська набережна, 2/2 7 серпня, СБ, 19.00

«Король и Шут» cover party.

PROBKA resto&music hall вул. Сумська, 3 Тел.: 757-70-70 http://probka.ua 28 серпня, СБ, 20.00 Ленінград: триб'ютшоу. Promodo Hub вул. Отакара Яроша, 18 15 серпня, НД, 19.00 «DZ’OB».

> СПОРТ Аеродром «Коротич» сел. Коротич, вул. Сонячна, 42 28, 29 серпня, 11.00 (квітки дійсні на 29.08.20)

«KharkivAviaFest2021». VII щорічний фестиваль авіації.

> ЕКСКУРСІЇ ПІШОХІДНІ екскурсії по Харкову ТК «Удивительное рядом!» Тел.: (097) 915-56-27; (099) 564-41-03 (093) 453-89-17; (057) 781-42-26 http://divoryadom-tour.com 1 серпня, НД, 11.00 «Сабурова дача» ... або «На грані». 3 г. 8 серпня, НД, 14.30 «Музичний Харків. 2 г. 12 серпня, ЧТ, 18.30 «Історія Харкова від А до Я. Обзо рочка!». 2,5 г. 14 серпня, СБ, 14.00 «Неймовірні історії харківських пам'ятників». 2,5 г. 15 серпня, НД, 10.00 «Мости релігій». Синагога, мечеть, костел, кенаса і православний храм 4 г. 21 серпня, СБ, 11.00 «Бекетовські Особняки». 4 г.