100 дней историй І. Історія перша. Фінляндія. Невичерпне всезагальне джерело інформації, яке людство назбирало за останні кілька тисяч років і помістило на сайт з смішною назвою сміливо заявляє, що у Фінляндії мешкає в цей самий момент (06.11.2011 – 1:58) рівно така кількість фінів - 5 367 188 фіна і ні фіном меньше. З цього числа трохи більше половини це жінки. З цих жінок третина – то молоді дівчата, які цікаві нам з тобою. І запевняю , майже усі вони білокурі і блакитноокі. На вокзалі в м. Оулу сидить дівчина. На ній жовта пайта, під якою чорна кофта з прозорими узорами по бокам, а з шиї звисає дерев’яний кулон. Вона слухає музику і чекає свою електричку до аеропорту. Цього літа вона їде в США продавати карамельні яблука, фаджі та іншу солодку хімічну гадость. Проведені два тижні в Шатах Іва, а так її називали за океаном, намагалась брати все і одразу. У порівнянні з іншими вона поводила себе дуже дивно, але це її нітрохи не хвилювало і вона собі цим дуже подобалась. Кожен вечір був наповнений новими людьми, алкоголем, іноді сексом. Вони жила як любила. 5 червня була хороша погода. Іву та ще двадцятьох співробітників-студентів сьогодні забирають до сусіднього міста, де вони повинні виробити соціальний номер, який дозволяє легально працювати в США. Дівчина запаслась терпінням, книгою і яблуками. В автобусі, яким вони всі їхали, вона сиділа сама, прямо за водієм. Це було чудове місце, бо ніхто не діймав балачками, як той колумбієць, який сидів на протилежному ряду. Як і Кундерова Тереза, Іва тримала в руках «Анну Карєніну». Вона не читала її, а просто проковтувала кожне слово. Кожна сторінка зникала за попередньою, читаючи вона втратила відчуття темпу і очі просто скользили по стрінці. Прекрасна фінка! – подумав болгарин, який сів до неї, коли вони вже повертались назад. Саме слово фінка надавало їй загадковості і шарму. Далека Фінляндія про яку він лише знав, що там живе Санта, холодно і чорні квартали в Хєльсінкі, постала перед Крумом в новому світлі. В той день Іва була одягнення в безформенну робочу форму,але її губи були такими червоними на фоні її блідої шкіри. Чорні пластмасові окуляри сповзли на носа і вона, притулившись лобом до скла, дивилась у вікно. Крум сів до неї. Це і стало початком розмови: -
Біля тебе вільно? Так . – сказала Іва не повернувшись до нього. Всю дорого його діймало одне питання – про що думає дівчина, яка дивиться у вікно, а саме ця конкретна прекрасна фінка.В ній була загадка, яку він так любив. Але в ньому самому не було нічого такого, що б любила Іва. Загадкова іноземка і можливий літній роман з нею збуджував свідомість. З чого ж його почати? Крум дивився на неї всю дорогу назад, але для прикриття тримав в руках книгу. Коли вони приїхали назад на роботу Крум знову глянув на Іву і (о Боже!) вона йому посміхнулась! В таких випадках справжній чоловік міг подумати лише одне – він точно ій сподобався. Але він не знав головного секрету – Іва була лесбіянка.
2. Історія друга. Хороша книга. Кожен раз, коли я беру в руки книжку,її долю часто вирішують перші пару сторінок. І як і багато інших людей, я часто думаю, що вона написана саме про мене і для мене. Так думала і Магдалина, коли взяла в руки Кундеру. Там були написані такі слова, які вона хотіла прочитати і над яким хотіла подумати. Коли вона його читала, то думала, який у неї малий словниковий запас, чому вона не може так сказати чи навіть подумати. Після кількох хвилин з книгою, її охоплювало відчуття крилатості, вона знала як хоче жити і що говорити. Життя на її сторінках було не простим, але дуже чітким, набагато цікавішим і зрозумілішим ніж її власне. Кожен герой знав, або здогадувався де він опиниться,і ніколи не казав зайвих слів, лише вишукані речення, які потім розбирають на цитати. Потім Магда відложила книгу в сумку і задумалась. Вона стояла спершись на лавочку. В руках була тонка жіноча сигарета – життєва філософія дається лише випускаючи з рота дим. Коли куриш, здається ти чимось зайнятий і не можеш йти поки не закінчиш. Він другої вона відчула тяжесть в грудях і затушила її. Слова Мілана на початку, що життя, яке більше ніколи не повториться – несправжнє і один раз не рахується, змусили її над цим задуматись. Один раз не рахується… А що ж тоді рахується? Рахується кожен раз, за кожен раз я переживаю, подумала вона.
3.Дно – місце тимчасове. Звичайний київський вечір. Як паста з тюбіка крізь маленькі двері Червоного корпусу вилазили студенти. Я вийшов і витягнув сигарету. Провів очима по людям яких я не знаю і не люблю одночасно. Мене ніхто не чекав. Я запитав себе куди йти? Я спустився і пройшов до переходу. Слякоть і сигарети одразу спаскудили настрій. Неочікувано для мене підійшла моя одногрупниця. Я запросив її покурити зі мною кілька хвилин. Ми стояли разом і чудово виглядали двоє студентів. Я молодий і високий, а вона струнка і білява. На мить я подумав, що подобаюсь цій дівчині. Перед очима пронеслись наші стосунки і… я сказав собі нє. У мене одразу змінився вираз обличчя. Очі опустились, я вже не приховував, що не вникаю в її слова. Дівчина помітила цю зміну. Вона ще щось питала мене, а я втупився в землю і думав про нас. Як в кіно, сигарета випала р руки і вдарилась об ботінок. Я вернувся з астралу до дівчини. Вона виглядала розсерженною і видно вже жаліла, що підійшла до мене. Наші погляди зустрілись, і тут! – coup de foudre1! Губи знайшли губи і романтичний момент народився перед моїм університетом. Все як в пісні Антонова - мрії збуваються і не збуваються. В той вечір ми скурили багато. Ми обіймались багато, ми майже не говорили. Через місць я вже залишався у неї дома ночувати. А через два, я знову сам курив перед універом. Мрії збуваються і не збуваються.
4. В туалеті. Нужнік – демократія в дії. Всі однаково роблять свої гадості – і декан, і я.І ніхто не заглядає комусь в штани, хто з чим прийшов з тим і вийшов. Ну може хтось набере собі паперу в сумку. Туалет- обличчя будь-якого закладу. Ось в нашій бібліотеці сортири жахливі, вона - не серйозний заклад. А в макдональдсі вони завжди нові і чисті, хоча інколи і пахне трохи. Обличчя нашого університету довели до рівня Голлівуду. І це приємно. Тут ми зустрічаємось з друзями, але ніколи не здороваємось за руку, а з професорами взагалі не вітаємось, ніби ми їх не помічаємо і взагалі не уявляємо чим вони тут можуть займатись. Що дійсно весело,те що кожен мав момент слави стояти з кимось з них над пісуаром по сусідству. Заходячи до кабінету WC на викладача сходить мана, яку мають усі герої Діснея жіночої статі,які ніколи не какають і не пукають.
гуртожиток. В коидорі на 4 поверсі по бокам стіни наче наклеїні тягнудись двері. За ними з ранку встають і ввечері лягають студенти-історики. Вони поступають, радіють,а після довго шукають роботу. так триває загадковий колообіг істориків в природі. В одну з таких кімнат, номер якої я сказати не можу, але в сумі він складає число десять, поселили дівчину. Не велику , не маленьку, не дуже розумну, можливо навіть трохи дурненьку. перші дні поселення їй важко звикалось до спільної кухні, до душу де ти не прикритий ні перед ким, де голі, часто не дуже гарні жіночі тіла були просто перед носом і нікуди дітись.В її ж 1
Любов з першого погляду (фр.)
вигляді було щось одразу привабливе, невідоме, що завжди приваблює чоловіків, але, що ,поки, не помічають юнаки. Що ж до її натури, характеру, то він у неї один в один як у мами - завжди відкритий до нових авантюр, яких на її рахунку було так багато, що імена всіх вона вже і не згадає. Через місяць у неї зьявились і друзі, і шанувальники, а через два, люди, які їй не подобались. Почались походи в кафе і кіно, між цим інколи пропливало навчання. Все було нове, все було так весело і легко, вона точно думала, що зараз там де їй слід бути, тут її хеппіплейс. Вона виявила, що в розповідях про гуртожиток багато неправди. Тут і правда не храм моралі і духовності, але і не привокзальний бордель. Хоча, ходили чутки, що недавно тут була епідемія гонореї. Все ж в гуртожитку їй жилось добре, вона міцно мпала в ночі, а вдень вона багато сміялась. Так все йшло до кінця грудня, коли проходили останні дні заліків і ближче до тридцятого вбиті в голову імена і дати вже не мали ніякого практичного значення.