ЧАС, КОЛИ ОНУЧКИ БУЛИ МАЛЕНЬКИМИ
Бабусине щастя
Привіт, ма!
Я знаю, ти читала багато книг: головних, розумних, смішних. Я знаю, ти багато бачила, відчувала, сміялася і плакала.
Я хочу, щоб ця книга стала для тебе найдушевнішою з усіх. Щоб вона завжди заспокоювала тебе, щоб із нею в руках ти відчувала себе, як на красивому острові, без зайвих клопотів, без метушні й зобов’язань. З тобою тільки твій Юра, твої сини й онуки. А ти – дружина, мама і бабуся.
Хіба це ж й не є щастя?..
Ми зібрали для тебе наші найяскравіші фотографії. Тут багато історій. Ці світлини зроблені у Хорватії, Німеччині, Франції, Греції, Іспанії, звісно, Данії. Тут ти зможеш знайти, як ми приїзджали до тебе на день народження, як ходили у зоомузей і вивчали білих ведмедів та інших звірів, як були у грецьком парку динозаврів (там Емі лякалася кожного, поки не зрозуміла, що вони не справжні). Тут є фрагменти з балетного виступу Аліси, коли вона в нас ще була маленькою балериною. Саме тут твої маленьки онучки на висоті 368 метрів, на самісінькій верхівці берлінської вежі і поруч із віслюками і тиграми у данському сафарі-парку. Тут ми всі разом і окремо, ми спимо і бігаємо, граємо у шахи і приймаємо гостей. Тут ми поруч із собаками, козлами і справжнісінькими кораблями НАТО.
Тут ми просто живемо для тебе!
Тут повно енергії, емоцій і барв. Саме такою – ми дуже цього хочемо – буде твоє життя за гортанням цих сторінок.
Аліса й Емілі дуже часто розпитують нас про тебе. Вони завжди посміхаються, коли чують історії з татусиного дитинства. Згадують, як були в селі і тримали кроликів. Вони, особливо Аліса, завжди хоче до тебе. Отже, ма, ми зараз далеко і час від часу спілкуємося не так часто, як хочеться. Але з цими сторінками ми завжди будемо разом. Ми будемо дивитися на тебе, а ти будеш посміхатися до нас. І ми завжди чекаємо на тебе.
Приїзджай скоріше і частіше. А?..
Design: Юрій Прияцелюк, http://photo.yudgyn.com
ЧАС, КОЛИ ОНУЧКИ БУЛИ МАЛЕНЬКИМИ