geografia skuratovich 6 by zim zone

Відповіді на запитання та завдання до підручника О. Я. Скуратовича, Р. Р. Коваленко, Л. І. Круглик «Географія» §1

2. 3.

ld z

Географія

В давні часи першими географічними відомостями про Землю були примітивні зображення на камені, шкурі чи бивні мамонта. Потім з’явились описи певних територій. Першими географами можна вважати мандрівників, купців, моряків, що відкривали, описували та досліджували нові землі. Термін «географія» (землеописання) вперше запровадив давньогрецький учений Ератосфен. Спочатку (до ХІХ ст.) географія була описовою наукою, тобто відповідала на запитання: що? де? коли? В наш час, час активного втручання людини в природні процеси, головне завдання географії — передбачення та прогнозування наслідків діяльності людини для запобігання її негативному впливу. Географія перетворилася на систему наук, тому що природа складається з окремих природних компонентів (ґрунт, повітря, гірські породи та інші), кожний з яких вивчає окрема наука фізичної географії. Так, ґрунти вивчає ґрунтознавство, процеси, що відбуваються в повітрі — кліматологія і т. д. Економічна і соціальна географія також є системою наук, тому що господарська діяльність людини розгалужується на промисловість, сільське господарство та інші галузі. Тому особливості розвитку та розміщення промислових підприємств вивчає географія промисловості, а географія сільського господарства вивчає особливості вирощування рослин і розведення свійських тварин. Загальна фізична географія вивчає оболонки Землі, закони, за якими вони розвиваються, та процеси, які в цих оболонках відбуваються. Основні методи географічних досліджень ↓ ↓ традиційні сучасні ↓ ↓ фізичні (географічні) методи спостереження картографічний метод хімічні (геохімічні) методи історичний метод космічні методи математичні методи

Розділ І §2 1.

752

У давні часи різні народи уявляли Землю по-різному. Так, індійці малювали Землю у вигляді напівсфери, яку тримають чотири слони, що стоять на гігантській черепасі. Єгиптяни вважали, що небо тримає богиня неба, а Сонце мандрує ним на своєму кораблі. Вавилоняни показували Землю у вигляді високої гори. Деякі інші народи зображували Землю у формі плоского диска або острова, що омивається водою. Завдяки Піфагору та Арістотелю стародавні греки вже в VI—IV ст. до н. е. мали вірне уявлення про сферичну форму Землі. Але потім ці знання були втрачені і почали відрождуватись лише наприкінці XV ст.

Перші географічні карти були створені у Давній Греції вченими Ератосфеном (ІІІ ст. до н. е.) та Птолемеєм (ІІ ст. н. е.). Головним їх недоліком було те, що за площею суходіл перебільшував океан. Контури відомих на той час материків були дуже неточними, за виключенням європейської частини Євразії. На карті Ератосфена та Птолемея був один океан, інші води мали назву морів. У ХІІІ ст. подорожі Марко Поло, італійського купця, до Китаю та Індії мали велике значення для європейців, тому що завдяки їм вони дізналися про азійські країни: їх природу, життя та заняття населення, їх повір’я, легенди та казки. Саме Марко Поло повідав європейцям про кам’яне вугілля та його використання населенням, паперові гроші, прянощі, які на той час коштували дуже дорого. Ібн Баттута, арабський мандрівник XIV ст., у своїх спогадах розповів про країни Азії: країни Близького Сходу, Персію (Іран), Індію, Цейлон (Шрі-Ланка) та інші. Подорожував Кримом та перетнув пустелю Сахару. Геродот у V ст. до н. е. згадував українські землі у своєму творі «Скіфія». Він описав природу Причорномор’я та великі річки: Дніпро (Борисфен), Дністер (Тірас), Південний Буг (Гіпаніс). Пліній Старший у І ст. н. е. описав окремі українські річки, деякі рослини та тварини. Птолемей у ІІ ст. зробив опис земель між річками Доном і Віслою, створивши схематичні карти цієї місцевості.

ld z

Епоха Великих географічних відкриттів — це історичний проміжок часу в XV ст. до середини XVII ст. Така назва пояснюється тим, що саме в цей період європейцями був зроблений найвагоміший внесок в історію пізнання Землі: відкриті нові материки та океани, освоєні нові землі Старого світу. Пошук морських шляхів до Індії почався у XV ст. Першу спробу здійснив португальський принц Генріх Мореплавець, який захопив і почав освоювати нові землі біля західного узбережжя Африки. У 80-ті роки XV ст. обігнути материк з півдня намагався Діого Кана. Він дійшов західним берегом до р. Конго. Його шлях продовжив інший португальський мореплавець Бартоломеу Діаш, який ішов далі на південь, до мису Доброї Надії. Але найвдалішою спробою відкрити морський шлях з Європи до Індії була експедиція, яку очолив Васко да Гама у 1497—1499 рр. Він обігнув південь Африки, вийшов у Індійський океан і швидко дістався Індії. Так було відкрито водний шлях до цієї країни. Значення відкриття: 1) забезпечення торговельних зв’язків між Європою та азійськими країнами; 2) зменшення транспортних витрат при пересуванні по воді; 3) дослідження південно-східного та східного узбережжя Африки. Головною причиною відкриття Південної Америки став пошук європейцями західного шляху до Індії. У 1492 р. таку експедицію очолив Христофор Колумб, який служив іспанському королю. Подорож Атлантикою була довгою (33 дні), команди двох каравел були виснажені та змучені. Тому побачивши берег, ані в кого не було сумнівів про те, що це Індія. 12 жовтня 1492 р. вважають офіційною датою відкриття Америки (Нового світу). Головні недоречності та помилки: 1) Христофор Колумб, побувавши у цих землях ще тричі, так і не здогадався, що відкрив новий материк; 2) місцеві жителі були помилково названі індіанцями. 753

§3

Географія

Перша навколосвітня подорож почалася у 1519 р., її очолив Фернан Магеллан. Плавання було довгим та виснажливим. З п’яти кораблів у 1522 р. до Іспанії повернувся лише один, із 265 членів екіпажу рідні береги побачили лише 18 моряків. Загинув і сам Магеллан. Експедиція тривала 1081 день. Наукове значення навколосвітньої подорожі: 1) довела, що на Землі більше води, ніж суходолу; 2) всі океани поєднані між собою та утворюють єдиний Світовий океан; 3) на практиці підтвердила кулястість Землі; 4) протягом експедиції було відкрито Тихий океан, Магелланову протоку. Австралія була відкрита голландцями у 1606 р., однак вони вважали, що це великий острів. Абел Тасман, дослідивши береги Австралії, довів, що ця земля не острів, а окремий материк. Австралія була відкрита пізніше інших материків тому, що вона значно віддалена та ізольована від них. Землепроходцями називали російських мандрівників, які у XV— XVII ст. вивчали та освоювали землі Північної та Східної Азії. Це були купці, промисловці, рибалки, деякі з них були мореплавцями, навіть козаками. Діяльність землепроходців мала величезне значення для вивчення, розвитку та освоєння важкодоступних територій Російської імперії: Сибіру, Далекого Сходу, морів Північного Льодовитого океану. Вони першими довели, що Азію та Америку розділяє водна протока, докладно описали та склали «креслення» земель від Уралу до Тихого океану. Відомими землепроходцями того часу були Семен Дежньов, Єрмак Тимофійович, Єрофій Хабаров.

Навколосвітня подорож — це подорож навколо Землі. Як правило, здійснювалася водним шляхом. Протягом трьох навколосвітніх подорожей Джеймс Кук зробив такі відкриття: а) вперше підійшов до східних берегів Австралії, дослідивши численні острови, в тому числі Великий Бар’єрний риф (перша експедиція, 1768—1771 рр.); б) вперше перетнув Південне Полярне коло, побував у трьох океанах (друга експедиція, 1772—1775 рр.); в) відкрив Гавайські острови, підтвердив наявність протоки між Америкою та Азією (третя експедиція, 1776—1780 рр.). Не зважаючи на величезні досягнення, Дж. Кук так і не відкрив Південну землю (Антарктиду) протягом другої навколосвітньої подорожі, він не знайшов прохід із Тихого океану в Атлантичний уздовж берегів Північної Америки під час третьої навколосвітньої експедиції. Перша російська навколосвітня подорож тривала з 1803 по 1806 р., її очолювали Іван Крузенштерн та Юрій Лисянський. Головна мета — пошуки найкоротшого шляху між російськими портами на Балтиці та Аляскою. Подорож розпочалась з Кронштадту, продовжилась через Атлантичний океан до берегів Бразилії, через протоку Дрейка в Тихий океан, а звідси — до східного узбережжя Євразії та північно-західного узбережжя Північної Америки. Дослідники зібрали багатий матеріал про природу та населення островів Тихого океану (Пасхи, Маркізьких, Гавайських, Сахалін) та півострову Камчатка. Один з кораблів («Нева») зробив тривалу зупинку на Алясці, а потім в Китаї, зібравши цінні відомості про цю країну.

ld z

§4

754

4. 5. 6.

Значення цієї експедиції полягає в тому, що були відкриті нові острови, рифи, вилучені з карти неіснуючі об’єкти, досліджені властивості та рухи водних мас Світового океану. Антарктида була відкрита останньою з усіх материків у 1820 р. Це відбулося під час російської експедиції, яку очолювали М. Лазарєв і Ф. Беллінсгаузен. На початок ХХ ст. малодослідженими залишались полярні райони Землі. Це пояснювалось їх значною віддаленістю та найсуворішими природними умовами. Перший Міжнародний конгрес відбувся у 1871 р. в Антверпені, який об’єднав учених-географів десятків країн світу. Міжнародний географічний союз (МГС) почав свою роботу з 1922 р., вчені-географи (в тому числі й українські) збираються на міжнародні конгреси кожні 4 роки для обговорення та прийняття програм щодо збереження довкілля. В Україні географічними проблемами займаються Інститут географії НАН України, Центр антарктичних досліджень, географічні факультети університетів великих міст, Географічне товариство України.

Географія

У ХХ ст. найбільше уваги приділяли вивченню приполярних районів Землі — Арктики та Антарктики, а також Світового океану. Це було пов’язано з їх найменшою дослідженістю, а також з проблемою вичерпаності ресурсів на суходолі. Полярні дослідники внесли певний внесок у вивчення й освоєння природи Землі: а) було прокладено Північний морський шлях, що з’єднав Європу з Далеким Сходом; б) було розпочато вивчення Арктики з обсерваторій, які знаходились на дрейфуючих крижинах; в) було розпочато систематичні наукові дослідження Антарктиди. Степан Рудницький здійснив експедиції у Карпати, Закарпаття, Поділля та інші місця України. Автор «Краткої географії України» та шкільних підручників з географії. Павло Тутковський — геолог, палеонтолог, гідролог, географ. Запропонував теорію еолового (вітрового) походження лесів, дав загальну характеристику підземних вод України, розробив природне районування України. Костянтин Воблий — економіко-географ, економіст, статист, вивчав розміщення населення, промисловості України. Розробив схему економічного районування України. Сучасні географічні дослідження мають певні особливості. Це, в першу чергу, вивчення Світового океану, який є невичерпним джерелом для людства різних видів природних ресурсів. По-друге, це вивчення Землі з космосу — космічне землезнавство,— яке дає змогу вченим прослідкувати зміни в атмосфері Землі, вести пошуки корисних копалин, попереджати про можливість природних і екологічних катастроф. Це неможливо, тому що вплив людства на довкілля з кожним роком збільшується, це призводить до серйозних змін у стані навколишнього середовища, і головна задача — вивчення цих змін і їх наслідків для людини і природи.

ld z

§5 1.

Тематичний контроль Перший рівень 1) а; 2) в; 3) в; 4) б; 5) б; 6) б; 7) а; 8) в; 9) в; 10) в; 11) в; 12) а, в; 13) б; 14) г; 15) б; 16) в; 17) а; 18) б, г; 19) г; 20) а. 755

Другий рівень Мандрівники і вчені

Зроблено припущення, що Земля має форму кулі

IV—VI ст. до н. е.

Піфагор

Відвідування півдня України і опис Причорномор’я у праці «Скіфія»

IV—VI ст. до н. е.

Геродот

Створення першої географічної карти

ІІІ ст. до н. е.

Ератосфен

Описання окремих річок, тварин, рослин сучасної території України

І ст.

Пліній Старший

Плавання вікінгів до острова Ґренландія

Х—ХІ ст.

Ерік Рудий

Досягнення Індії і Китаю суходолом. «Книга про розмаїття світу»

1271— 1295 рр.

Марко Поло

Подорожі до країн Азії та Північної Африки, а саме: в Персію (Іран), Індію, на острів Цейлон (Шрі-Ланка), Суматра; перетнув пустелю Сахара

XIV ст.

Ібн Баттута

Поява першої моделі Землі — глобуса

XV ст.

Мартін Бехайм

Пошуки морського путі до Індії

Поч. XV ст.

Генріх Мореплавець

Відкриття морського шляху до Індії

1497— 1499 рр.

Васко да Гама

Відкриття мису Бур (нині мис Доброї Надії)

XV ст.

Бартоломеу Діаш

1492 р.

Христофор Колумб

Перша навколосвітня подорож

1519— 1522 рр.

Фернан Магеллан

Відкриття Австралії голландцями

1606 р.

Віллем Янсзон

Два плавання до берегів Австралії

1642— 1644 рр.

Абел Тасман

ld z

Географія

Стародавня епоха та епоха Середньовіччя

Час перебігу основних подій

Етап

Основні події та географічні відкриття

Епоха Великих географічних відкриттів

756

Відкриття Америки

Продовження таблиці

Етап

Епоха Великих географічних відкриттів

Освоєння Сибіру, Далекого Сходу, північно-західної частини Північної АмеXVII ст. рики (Аляски). Знайдено морський прохід між Азією та Америкою

Єрмак Тимофійович, Єрофій Хабаров, Семен Дежньов

Здійснення своєї першої навколосвітньої подорожі 1768— 1771 рр. Друге, антарктичне навколосвітнє плавання. Перетин 1772— Південного полярного кола 1775 рр. вперше в історії мореплавства

Мандрівники і вчені

1776— 1779 рр.

Новий час

Третє навколосвітнє плавання. Відкриття Великого Бар’єрного рифу, дослідження островів в Тихому океані

ld z

Перше російське навколосвітнє плавання. Зібрано поч. матеріал про природу остXIX ст. ровів Тихого океану, їх населення

Відкриття Антарктиди

1820 р.

Дослідження Арктики. До1909 р. сяг Північного полюса Землі

Досяг Південного полюса Досяг Південного полюса Сучасний

Джеймс Кук

Іван Крузенштерн, Юрій Лисянський

Географія

Час перебігу основних подій

Основні події та географічні відкриття

Фадей Беллінсгаузен, Михайло Лазарєв Роберт Пірі

1911 р.

Руаль Амудсен

1912 р.

Роберт Скотт

Прокладено Північний морський шлях від Мур- 1932 р. манська до Владивостока

Отто Шмідт

Організовано роботу станції «Північний полюс — 1» на дрейфуючій крижині

1937 р.

Іван Папанін

Регулярні дослідження Антарктиди на полярних станціях

З 1956 р.

Ряд країн

757

Продовження таблиці

Етап

Мандрівники і вчені Радянська експедиція

Занурення на дно Маріанського 1960 р. жолоба батискафа «Трієст»

Жак Пікар, Дональд Уолш

Вивчення Землі з космосу

Росіяни, українці, американці

друга половина ХХ ст.

Українські полярники

Початок роботи української полярної станції в Антарктиді 1996 р. «Академік Вернадський»

Українські географи: Степан Рудницький, Павло Тутковський

Третій рівень Історію географічного пізнання Землі можна поділити на такі етапи: стародавня епоха, епоха Середньовіччя, Епоха Великих географічних відкриттів, новий час, Сучасний етап. В стародавньому світі народи уявляли Землю по-різному. (Див. § 2 нашого посібника відп. 1. Перші географічні карти були створені у Давній Греції вченими Ератосфеном (ІІІ ст. до н. е.) та Птоломеєм (ІІ ст. н. е.). Головним їх недоліком було те, що суходіл за площею перебільшував океан. Контури відомих на той час материків були неточними, за виключенням європейської частини Євразії. На перших географічних картах був один океан, інші води називались морями. Перший географічний глобус було створено німецьким географом Мартіном Бехаймом у 1492 р. На першому глобусі зображена лише відома частина земної кулі (Північна Африка, Європа, Азія), немає Америки, Австралії, Антарктиди. Подорожі італійського купця Марко Поло до Китаю й Індії мали велике значення для європейців, тому що завдяки їм прокладено шлях по суходолу, дізналися про природу азійських країн, життя та заняття населення. Марко Поло повідав європейцям про кам’яне вугілля та його використання, паперові гроші, прянощі, які цінувались на вагу золота. Ібн Баттута, арабський Мандрівник, у своїх спогадах розповів про подорожі до священного міста мусульман — Мекки, а також до Персії (нині Іран), Індії, о-ва Суматра, Цейлон, у Крим і навіть перетнув пустелю Сахара.

ХХ ст.

Дослідження України, описання Волині, Карпат, Наддніпрянщини, Закарпаття

758

Час перебігу основних подій

Відкрито найглибшу западину Світового океану — Маріанський 1957 р. жолоб

ld z

Географія

Сучасний

Основні події та географічні відкриття

9. 10.

ld z

Див. § 3. відпов. 2 нашого посібника. Христофор Колумб здогадувався, що Земля має форму кулі, отже, якщо вирушити на захід, можна досягти східних берегів Азії і казково багатих земель Індії та Китаю. Але Христофор Колумб не знав істинних розмірів планети Земля, тому він був упевнений, що досяг берегів багатої і таємничої Індії. Острови, відкриті Колумбом, були названі Вест-Індія (Західна Індія). Тепер це групи Багамських та Антильських островів. Колумб здійснив до цих островів ще три плавання і помер, будучи переконаним у тому, що відкрив західний шлях до Індії. Отже помилка Колумба стала великим відкриттям нової частини світу, пізніше названої Америкою. Христофор Колумб, побувавши ще тричі на відкритих ним островах, так і не здогадався, що відкрив новий материк, місцеві жителі були помилково названі індіанцями. Відкриття Америки європейцями завдали великого лиха місцевим народам, багато яких зникли з лиця Землі в результаті загарбницьких війн Іспанії, Португалії, Англії, Франції. Навколосвітні подорожі здійснювали Фернан Магеллан, Джеймс Кук, Іван Крузенштерн, Юрій Лисянський. Першу навколосвітню подорож здійснила у 1519—1522 рр. іспанська експедиція на чолі з Фернаном Магелланом. Це стало підтвердженням того, що Земля має кулясту форму та існує єдиний Світовий океан. Англієць Джеймс Кук здійснив три мандрівки навколо світу у другій половині XVIII ст. (друге відкриття Австралії), освоєння та колонізація ряду островів Тихого океану, здійснив спроби відшукати Антарктиду. Росіянин Іван Крузенштерн та українець за походженням Юрій Лисянський у 1803—1806 рр. здійснили першу в історії Російської імперії навколосвітню подорож. Було відкрито багато географічних об’єктів і нанесено їх на карту світу, зібрали багатий матеріал про природу островів Тихого океану та їх населення. Див. § 3. відпов. 4 нашого посібника. Англійський мореплавець Джеймс Кук упродовж життя очолював три кругосвітні подорожі. Під час першої подорожі Джеймс Кук вперше підійшов до східних берегів Австралії. Тут він дослідив, описав і наніс на карту численні острови. Крім того відкрив найбільшу в світі коралову споруду — Великий Бар’єрний риф. Під час другої навколосвітньої подорожі (1772—1775 рр.) Джеймс Кук намагався відшукати материк біля Південного полюса Землі. Кук першим побачив айсберги й описав їх, побував у трьох океанах і здолав шлях 84 тис. кілометрів. Мета третьої, останньої, навколосвітньої експедиції (1776—1780 рр.) Кука — знайти прохід із Тихого океану в Атлантичний уздовж берегів Північної Америки. Під час плавання було відкрито Гавайські острови. Згодом мореплавець підтвердив наявність протоки між Азією та Америкою. Північний полюс вдалося досягти американцю Роберту Пірі в 1909 році. Попередньо він здійснив п’ять невдалих спроб протягом двадцяти років. Роберт Пірі вперше встановив, що простір між Америкою і полюсом зайнятий водами океану, що суходолу нема. Експедиція Руаля Амундсена досягла точки Південного полюса першою — 14 грудня 1911 р. Тут вона встановила намет і норвезький прапор. За 40 днів експедиція успішно повернулася на узбережжя. Інакше склалася доля англійців, експедиції, що очолив Роберт Скотт. 18 січня 1912 р. вони дісталися Південного полюса із запізненням на місяць. Полярна експедиція Роберта Скотта, повертаючись, загинула.

Географія

5. 6.

11.

759

12.

13. 14.

Сучасні дослідження Світового океану досліджуються в таких напрямках: у 1957 році радянська експедиція на судні «Витязь» установила найглибшу западину — Маріанський жолоб. У 1960 р. швейцарець Жак Пікар та американець Дональд Уолш у батискафі «Трієст» спускалися на дно цієї безодні. Жак-Ів Кусто, французький вчений, кілька десятиліть досліджував рослинний і тваринний світ океанів. Його висновки змушують людство замислитись над проблемами Світового океану. Адже Світовий океан — це практично невичерпне джерело корисних копалин (нафти, газу, золота тощо), енергії, морепродуктів тощо. Сучасні українські учені — географи Степан Рудницький, Павло Тутковський, Костянтин Воблий. Вагомим є внесок цих учених у розвиток географії ХХ ст. Важливу роль у сучасному пізнанні природи відіграють космічні дослідження. З космосу спостерігають за погодою, ведуть пошуки корисних копалин, вивчають рухи земної кори, попереджають про можливість екологічних катастроф. Завдяки космічним знімкам створюють детальні карти земної поверхні, розгадують таємниці Землі.

Розділ ІІ

ld z

Розрізняють кілька способів зображення Землі або її окремих ділянок: глобус, план місцевості, географічна карта, малюнок, аерофотознімок, космічний знімок. Глобус називають моделлю Землі, тому що він в загальних рисах відображує її форму, зменшену в десятки мільйонів разів. На глобусі найбільш правильно відображено зовнішній вид Землі, найбільш правильно передаються обриси океанів, морів, материків і інших географічних об’єктів. Хоч глобус досить точно відтворює обриси суходолу Землі, користуватись ним не завжди зручно, оскільки одночасно не можна побачити всю поверхню Землі, а тільки одну з півкуль. Не зручно користуватись глобусом під час подорожі, в туристичному поході тощо. Більш зручні для користування географічні карти, але вони не завжди точні, мають похибки або спотворення. План місцевості і карта — це зменшене зображення земної поверхні на площині, які виконують у певному масштабі за допомогою умовних знаків. У цьому їх спільність. План і карта мають такі відмінності: а) на плані місцевості зображується невелика ділянка місцевості, а на карті — певна територія або вся планета; б) плани креслять у великих масштабах, а карти — в дрібному масштабі; в) на карті накреслені паралелі і меридіани, тобто градусна сітка, а на планах — ні. На плані напрям на північ вважається напрям верхньої рамки плану, а на карті напрям північ-південь визначається за меридіаном. На плані і карті географічні об’єкти та явища зображують за допомогою умовних знаків, тому що географічні об’єкти мають складні обриси, їх детальне вимальовування потребує багато часу, тому умовні знаки — це спрощені символи географічних фігур, об’єктів. Позамасштабні знаки у вигляді геометричних малюнків відображають об’єкти, які неможливо позначити в масштабі плану чи карта.

Географія

§6

760

§7 1.

Рельєфом називаються всі нерівності земної поверхні. Найпростіший прилад, яким можна виміряти висоту певних точок на місцевості називається нівелір. Нівелір — це дерев’яна рейка заввишки один метр із виском. Абсолютна висота — перевищення точки на земній поверхні відносно рівня моря, що приймається за нуль метрів. Відносна висота — перевищення однієї точки поверхні над іншою. На планах і картах позначають абсолютну висоту. Горизонталі — лінії, що сполучають на плані й карті точки з однаковою абсолютною висотою на плані місцевості. Щоб розрізнити схил або западину проводять бергштрихи — короткі лінії на горизонталях, які показують вільним кінцем напрямок схилу. Якщо бергштрихи на горизонталях направлені у внутрішню сторону — то зображена западина. Бергштрихи, що направлені назовні, показують схил і в якому напрямі він знижується.

Географія

Градусну сітку утворюють паралелі і меридіани, що нанесені на глобусі і географічній карті. За градусною сіткою визначають географічні координати будь-якої точки. Паралелі — умовні лінії на карті та глобусі, їх проводять паралельно екватору. Вони спрямовані на захід-схід. Найдовша паралель — екватор (близько 40000 км). Меридіани — умовні лінії на глобусі та карті, їх проводять від полюса до полюса. Вони спрямовані на північ — південь. Усі меридіани однакові за довжиною. Визначити географічні координати будь-якої точки на земній поверхні — це значить знайти географічну широту і географічну довготу цієї точки в градусах. Спочатку встановимо географічну широту, яку визначимо за паралеллю. Якщо точка розташована на північ від екватора, то її широта північна (пн. ш.), на південь від екватора — південна (пд. ш.). Довготу визначаємо за меридіанами. Точка розташована на схід від початкового меридіана має східну довготу (сх. д.). Точка розташована на захід від початкового меридіану має західну довготу (зх. д.). Географічні координати м. Харкова — 50° пн. ш., 36° сх. д.

ld z

§8

§9 1.

Зорієнтуватися на місцевості — означає визначити своє положення щодо сторін горизонту. На місцевості можна зорієнтуватися вдень за Сонцем, а вночі — за Полярною зорею. З місцевих ознак напрямок на північ допоможе визначити мох, що росте на стовбурі дерева з північного боку. Широкі річні кільця на пеньку, пологіший схил мурашника вкажуть напрямок на південь. Суцвіття соняшника вранці повернені на схід, а ввечері на захід. Але найточніше визначити сторони горизонту можна за допомогою компаса. Щоб орієнтуватися на місцевості за допомогою компаса треба виконати такі дії:

761

Практичні завдання 6) 1 : 6 000 000 1) 1 : 700 000 в 1 см — 700 000 см; в 1 см — 6 000 000 см; в 1 см — 7000 м; в 1 см — 60 000 м; в 1 см — 7 км. в 1 см — 60 км. 2) 1 : 500 7) 1 : 1000 в 1 см — 500 см; в 1 см — 1000 см; в 1 см — 5 м. в 1 см — 10 м; в 1 см — 0,005 км. в 1 см — 0,01 км. 3) 1 : 2 000 000 8) 1 : 8 300 000 в 1 см — 2 000 000 см; в 1 см — 8 300 000 см; в 1 см — 20 000 м; в 1 см — 83 000 м; в 1 см — 20 км. в 1 см — 83 км. 4) 1 : 90 000 000 9) 1 : 200000 в 1 см — 90 000 000 см; в 1 см — 200 000 см; в 1 см — 900 000 м; в 1 см — 2000 м; в 1 см — 900 км. в 1 см — 2 км. 5) 1 : 125 000 000 10) 1 : 4 500 в 1 см — 125 000 000 см; в 1 см — 4500 см; в 1 см — 1 250 000 000 м; в 1 см — 45 м; в 1 см — 1250 км. в 1 см — 0,045 км. 1) Зображення зменшене в 7 500 000 разів; 2) в 25 000 000 разів; 3) в 35 000 разів; 4) в 4000 разів; 5) в 500 000 разів; 6) в 3 500 000 разів; 7) в 8000 разів; 8) в 15 000 разів; 9) в 1 500 000 разів; 10) в 10 000 разів. а) 1 : 80 000; б) 1 : 50 000; в) 1 : 40 000. а) 1 : 500 000; б) 1 : 300 000; в) 1 : 100 000. а) б) в)

ld z

ГЕОГРАФІЯ

— покласти компас на долоню; — повертати компас доки літера «пн» на компасі не співпаде з напрямом синього кінця магнітної стрілки, що вказує на північ. Азимут — це кут між напрямком на північ і напрямком на даний об’єкт. Для визначення азимута компас повертають так, щоб поділка 0° збігалася із синім кінцем стрілки. Потім кільце компаса треба повертати, доки лінія від прорізу до мушки не встановиться в напрямку на предмет. Мушка покаже на шкалі значення азимута в градусах.

3. 4. 5.

оз.

г)

д)

е) к

762

оз.Тихе

к р.

Таблиця 1

Азимут, град

Відстань, м

ld z

№ 1

146

660

Електростанція

186

580

Чагарник

305

800

Болото

300

420

р. Чиста

670

Болото

110

660

Перехрестя автодоріг

11.

Об’єкт

ГЕОГРАФІЯ

а іл

М 1 : 10000 в 1 см 100 м

Координати обласних центрів: — Київ 51° пн. ш. 31° сх. д.; — Львів 49° пн. ш. 24° сх. д.; — Одеса 47° пн. ш. 31° сх. д.; — Донецьк 48° пн. ш. 37° сх. д.; — Дніпропетровськ 48° пн. ш. 35° сх. д.; — Миколаїв 47° пн. ш. 32° сх. д.; — Харків 50° пн. ш. 36° сх. д.; — Суми 51° пн. ш. 33° сх. д.; — Полтава 49° пн. ш. 35° сх. д. Тематичний контроль Перший рівень 1) а; 2) а; 3) б; 4) а, г, б, в;

763

5) а; 6) б; 7) б; 8) б; 9) а; 10) б. Другий рівень Таблиця 3 Географічні координати

Алжир, Алжир

19˚ пн. ш., 99˚ зх. д.

Мехіко, Мексика

9˚ пн. ш., 12˚ сх. д.

Абуджа, Ніґерія

2˚ пд. ш., 78˚ зх. д.

Кіто, Еквадор

15˚ пд. ш., 48˚ зх. д.

Бразіліа, Бразилія

9˚ пн. ш., 39˚ сх. д.

Аддіс-Абеба, Ефіопія

46˚ пн. ш., 75˚ зх. д.

Оттава, Канада

36˚ пд. ш., 150˚ сх. д.

Канберра, Австралійський Союз

Третій рівень План місцевості та аерофотознімок різняться між собою: — аерофотознімок — це фотографія місцевості, яку виконують з літака або іншого літального апарата за допомогою спеціального аерофотоапарата у відповідному масштабі; — план місцевості — це зображення невеликої ділянки місцевості умовними знаками і в масштабі. На плані місцевості всі географічні об’єкти зображуються певними умовними знаками, а на аерофотознімку об’єкти виглядають такими, якими є в дійсності. Всі умовні знаки на плані місцевості та географічних картах поділяють на площадні, позамасштабні, лінійні. Площадні знаки відображають дійсні обриси об’єкта, складаються з контуру і його заповнення кольором. Позамасштабні знаки мають вид геометричних фігур, символів, малюнків, що відображають об’єкти, які неможливо позначити в масштабі плану чи карти. Наприклад, джерело, шкала на плані місцевості. Лінійні знаки передають на плані та карті лінійні об’єкти: шляхи, річки, кордони. Масштаб — умовна міра, що показує, у скільки разів відстань на малюнку, кресленні, плані чи карті менша за відстань на місцевості. Розрізняють числовий, іменований, лінійний масштаби. На плані місцевості й географічній карті рельєф зображують за допомогою горизонталей, а також кольором, позамасштабними умовними знаками. Абсолютна висота — перевищення точки на земній поверхні відносно рівня моря, що приймається за нуль метрів. Відносна висота — перевищення однієї точки поверхні над іншою. Градусна сітка Землі — це лінії на карті або глобусі, які перетинаються в напрямку від полюса до полюса і водночас перпендикулярно до них. Градусну сітку утворюють паралелі і меридіани — умовні лінії, яких насправді на земній поверхні нема. Див. § 8 відп. 4 нашого посібника.

ld z

Географія 2.

3. 4. 5. 6.

764

Мадрид, Іспанія

40˚ пн. ш., 4˚ зх. д.

Столиця, держава

36˚ пн. ш., 3˚ сх. д.

Азимут — це кут між напрямком на північ і напрямком на данний об’єкт. Величину кута вимірюють у градусах і відлічують за рухом стрілки годинника від 0˚ до 360˚. Напрямки на місцевості визначають за допомогою компаса або за місцевими ознаками (вдень — за сонцем, вночі — за зорями). На планах напрямом на північ вважається напрямок вгору, на південь — вниз, на захід — ліворуч, на схід — праворуч. На географічній карті напрямки визначають, за паралелями захід — схід, за меридіанами — північ — південь.

ld z

Земля має декілька зовнішніх оболонок: літосфера, атмосфера, гідросфера, біосфера. Усі оболонки перебувають у постійній взаємодії і становлять географічну оболонку. Літосфера — тверда оболонка планети Земля; атмосфера — повітряна оболонка нашої планети. Гідросфера — водна оболонка Землі. Біосфера — оболонка життя на Землі. Внутрішня будова Землі складається з ядра, мантії та земної кори. Ядро — наймасивніша внутрішня частина Землі. Воно складається з речовин, що мають властивості металів. Температура в ядрі 4000— 5000 °С. Радіус ядра становить близько 3500 км. Мантія — найбільша за об’ємом частина планети. Речовина мантії перебуває в твердому стані. Тільки на глибині близько 150—200 км від поверхні у верхній частині мантії є в’язкий шар. Температура речовини мантії знижується від 4000° до 1000°С у разі наближення від глибин до поверхні. Земна кора — це верхня тверда оболонка літосфери. Товща земної кори неоднакова: під океанами 5—10 км, а у горах на суходолі 70—80 км. Астеносфера — в’язкий, частково розплавлений шар у верхній частині мантії, що лежить на глибині 150—200 км. Земна кора за походженням поділяється на три типи: континентальний, океанічний та перехідний. Літосферою називається тверда оболонка Землі, що охоплює земну кору і верхню частину мантії до шару астеносфери.

3. 4.

Географія

Розділ ІІІ Тема 1 § 10

§ 11

Літосферні плити — великі частини літосфери, розділені глибокими тріщинами (рифтами) на величезні блоки, що повільно переміщуються по в’язкому шару мантії. Літосферні плити бувають материкові і океанічні. Вони рухаються в різних напрямках, розходячись або сходячись. Свідченнями повільних вертикальних рухів літосферних плит в Україні є залишки давньогрецького міста Херсонеса в Криму. У результаті опускання земної поверхні нині вони наполовину затоплені водами Чорного моря. Вікові горизонтальні рухи літосферних плит називають складноутворюючими. Основу кожної літосферної плити становить платформа — давня стійка вирівняна ділянка земної кори. Між літосферними плитами (на її окраїні) розташовані пояси складчастості — відносно рухомі ділянки земної кори.

765

Практичні завдання Між будовою земної кори та формами рельєфу простежується взаємозв’язок. У рельєфі платформи відповідають рівнинам, а області складчастості — гірськими системами материків і дна океанів. Наприклад: у межах Східноєвропейської платформи розміщена Східноєвропейська рівнина. Областям альпійської складчастості Євразії відповідають гори Альпи, Кавказ, Гімалаї. Виділяють сім великих (основних) літосферних плит: Африканську, Євразійську, Тихоокеанську, Північноамериканську, Південноамериканську, Індоавстралійську, Антарктичну. § 12

ld z

Географія

Землетруси виникають унаслідок раптових зміщень і розривів у глибинах земної кори, навіть у верхніх шарах мантії, які передаються на великі відстані й викликають струси земної поверхні. Епіцентром землетрусу називається місце на земній поверхні, розташоване над осередком землетрусу, де його сила максимальна, тобто це район найбільших руйнувань. Гіпоцентр — це область у надрах Землі, де виникає землетрус. Землетрус можна передбачити, спостерігаючи за поведінкою тварин, які відчувають наближення землетрусів і виразно реагують: корови мукають, птахи тривожно кружляють в повітрі, коні хропуть, відмовляються приймати їжу, шарахають убік без причини, деякі риби метушаться в акваріумі. Магматизм — процес утворення магми та її переміщення. Розрізняють внутрішній магматизм, коли магма застигає в земній корі і зовнішній, або вулканізм.

Практичне завдання Сильні землетруси і виверження вулканів можна спостерігати в сейсмічних поясах. Найбільшим і сейсмічно активним є пояс складчастості по краях Тихоокеанської літосферної плити, так зване Тихоокеанське вулканічне кільце. У межах цього поясу знаходяться 2/3 діючих вулканів світу.

1. 2.

766 3.

§ 13

Проблема походження материків і океанів цікавила людство здавна. В 1912 р. німецький геофізик Альфред Вегенер обґрунтував гіпотезу дрейфу материків. В історії формування сучасних материків виділяють такі етапи: — сотні мільйонів років тому на Землі існував єдиний масив суходолу — величезний материк Пангея, оточений океаном Панталасса. Потім, на думку Вегенера, Пангея розкололася на два материка — Гондвану і Лавразію. А ще пізніше, десятки мільйонів років тому, утворилися сучасні материки. Вони, пересуваючись по поверхні мантії, зайняли своє сучасне положення. Отже, розміщення материків — результат тривалого процесу розвитку Землі. Земля як планета існує вже близько 5 млрд років.

Практичне завдання Коротка характеристика мезозою. Мезозойська ера, або ера середнього життя, тривала 140 млн років. Геологічні події характеризуються інтенсивними рухами земної кори, що призводить до підняття материків. Частину суходолу у тому числі й України покривають мілководні моря. Руйнуються складчасті гірські системи. Для мезозойської ери характерна мезозойська епоха гороутворення, під час якої сформувались Кордильєри і гори Східної Азії. В мезозойську еру виникли сучасні океани і внутрішні моря, сформувались родовища кам’яного вугілля, нафти, фосфоритів, руд міді, свинцю, золота і срібла. Вимирають примітивні земноводні динозаври. З’являються справжні птахи і вищі ссавці. Упродовж розвитку Землі змінюється склад атмосфери завдяки появі рослин, які в процесі фотосинтезу виділяють кисень і вбирають вуглекислий газ.

Географія

До зовнішніх процесів, які змінюють поверхню землі, належать вивітрювання (фізичне, хімічне, органічне); робота текучих вод як підземних, так і поверхневих, робота вітру, льодовиків, морів. Вивітрювання — це руйнування і зміни гірських порід під дією коливань температури повітря, вологи, живих організмів. У процесі вивітрювання змінюється рельєф, створений внутрішніми силами. З часом руйнуються гори, змінюються рівнини, з’являються нові форми рельєфу: яри, дюни, бархани, горби, улоговини. Під впливом підземних вод утворюються порожнини, печери, зазнає змін рельєф — виникають зсуви, воронки, обвали. Підземні води виконують роботу трьох видів: руйнують гірські породи, переносять їх і відкладають в іншому місці. Унаслідок роботи вітру створюються химерні витвори, обточуються скелі, транспортуються піщинки на десятки і сотні кілометрів і утворюються величезні горби з піску — бархани. Дюни виникають на піщаних берегах морів, озер, річок. Прибійні хвилі і течії морів руйнують береги. Продукти руйнування переносяться течіями в інші місця, утворюючи пляжі, мілини. Льодовики, сповзаючи з вершин гір, вирівнюють поверхню гірських ущелин і долин. У результаті діяльності льодовика утворилися улоговини озер, відбулося відкладання лесів, пасом, горбів, підвищень.

ld z

§ 14

Самостійна робота № 1 Блок 1 а) Основні оболонки внутрішньої будови Землі це: ядро, мантія, земна кора. б) Ядро складається з речовини, що мають властивості металів. Речовина мантії перебуває в твердому стані. Тільки на глибині близько 150—200 км від поверхні є в’язкий шар. Земна кора — це тверда оболонка. в) Літосфера — тверда оболонка Землі, що охоплює земну кору і верхню частину мантії до астеносфери.

767

Блок 2 а) Під внутрішніми силами розуміють рухи літосферних плит, магматизм, землетруси. б) Розрізняють повільні горизонтальні рухи літосфери, повільні вертикальні рухи, розривні рухи — землетруси. в) Магматизм — це процес утворення і руху магми від шару астено сфери до поверхні Землі. Розрізняють внутрішній та зовнішній магматизм.

ld z

Географія

Блок 3 а) Під зовнішніми силами розуміють вивітрювання, роботу текучих і підземних вод, роботу вітру, льодовиків, морів. б) Основними видами вивітрювання є фізичне, хімічне і органічне вивітрювання. Фізичне вивітрювання відбувається під впливом зміни температури протягом доби. Гірські породи то нагріваються, то охолоджуються, потім розтріскуються на великі брили, які подальше розпадаються на дрібні уламки, потім перетворюються на пісок та пил. При хімічному вивітрюванні приступають до роботи вода і повітря. При цьому породи не лише подрібнюються, а й перетворюються в іншу, зов сім не схожу на первісну. Органічне вивітрювання призводить до руйнування та зміни земної поверхні під впливом живих організмів — бактерій, лишайників, тварин. Ці організми виділяють розчини, які діють на гірські породи і руйну ють їх. «в) Текучі води виконують роботу трьох видів: руйнування, транспортування, відкладання. Поверхневі води, прокладаючи собі шлях, розмивають гірські породи, переносять своїм потоком дрібні частинки, а потім відкладають їх — створюють нові форми рельєфу: спочатку утворюється невелика вимоїна, яка згодом розширюється і перетворюється у яр. Підземні води, вимиваючи або розчиняючи деякі гірські породи, утворюють порожнини, печери. Під впливом підземних вод виникають зсуви, обвали. Вітер теж «працює», інколи як скульптор обточує скелі; спричиняє пилові бурі, переносить піщинки, перевіває гарячий пісок в пустелі, утворюючи бархани. На берегах морів, озер і річок вітер утворює дюни. г) Інколи прояви зовнішніх сил Землі заважають господарській діяльності людини. Тому треба вести боротьбу з ярами, наступом дюн і барханів. Внутрішні сили створюють рельєф, а зовнішні сили його руйнують. § 15

1. 2.

768

Мінерали і гірські породи різняться між собою тим, що мінерали складаються з однієї речовини, а гірські породи — це сполучення кількох мінералів або скупчення одного у великій кількості. Магматичні гірські породи утворюються внаслідок застигання магми на поверхні чи в глибинах земної кори. Глибинні гірські породи магматичного походження складаються з кристалів різної величини, чим ближче до поверхні застигла магма, тим кристали дрібніші. Прикладом таких порід є граніти, лабрадорити. Туфи і легка пемза утворились із застиглої магми на поверхні Землі. Ці гірські породи не мають кристалів.

Осадові гірські породи утворюються під дією температури повітря, води, живих організмів та інших процесів, що відбуваються на поверхні Землі або у водоймах. Осадові породи за походженням поділяють на три групи: уламкові (пісок, глина, галька, валуни); хімічні (солі) та органічні (вугілля, торф, крейда). Корисні копалини — це мінерали та гірські породи, що використовуються людиною в господарській діяльності. Залежно від використання їх поділяють на такі групи: паливні, металічні, неметалічні.

ld z

Самостійна робота № 2 Блок 1 а) Магматичні гірські породи утворились внаслідок застигання магми на поверхні земної кори. До поверхневих магматичних порід відносять базальт, туф, пемзу. б) Магматичні гірські породи утворюються в глибинах Землі з застиглої магми. До глибинних магматичних гірських порід відносять граніт, лабрадорит. Блок 2 а) Осадовими називаються такі гірські породи, які утворились під дією температури повітря, води, живих організмів. б) Осадові уламкові породи утворились внаслідок руйнування гірських пор, осадові породи хімічного походження є наслідком відкладання розчинених речовин на дні морів, озер. Осадові органічні породи є скам’янілими рештками давніх і сучасних організмів. в) До осадових уламкових відносять пісок, глину, валуни, гальку. Прикладом осадових хімічних порід може бути калійна і кухонна солі, вапняк. Осадові органічні гірські породи — це вугілля, торф, крейда. Блок 3 а) Метаморфічні гірські породи пов’язані з процесом метаморфізму (перетворення) — зміни гірських порід на великих глибинах під дією високого тиску й температури. б) Внаслідок метаморфізму з граніту утворився гнейс, вапняк перетворився на мармур, пісковик — на кварцит, вугілля — на графіт. Блок 4 а) Корисні копалини — це гірські породи і мінерали, що використовуються людиною в господарській діяльності. Корисні копалини поділяють на три групи: паливні, металічні, неметалічні. б) До групи паливних корисних копалин відносять кам’яне вугілля, нафту; до металічних — залізні руди, поліметалеві руди; до неметалічних — кухонна сіль, фосфорити.

Географія

§ 16 1. 2. 3.

Основними формами рельєфу на землі є гори і рівнини. Гори і рівнини на суходолі розрізняють за походженням, віком, висотою над рівнем моря та зовнішнім виглядом. Гори бувають: низькі — з абсолютною висотою до 1000 м (Кримські); середні — від 1000 до 2000 м (Карпати, Скандинавські); високі — вище 2000 м (Анди, Гімалаї, Кавказ). Рівнини поділяють на: низовини — абсолютна висота не перевищує 200 м (наприклад, Амазонська, Причорноморська); височини — від 200 до 500 м (Волинська, Подільська); плоскогір’я — понад 500 м (Аравійське, Середньосибірське). 769

За походженням розрізняють гори: вулканічні, складчасті, складчастобрилові. За віком гори бувають молоді і старі. Рівнини за походженням і віком поділяють на первинні та вторинні. За зовнішнім виглядом розрізняють рівнини плоскі і горбисті. Гори бувають зі шпилястими вершинами, вони високі; молоді — за віком. Гори з округлими вершинами, їх обриси схожі на хвилі. За висотою вони середні або низькі, наприклад, Українські Карпати. § 17

§ 18 Під охороною природи розуміють забезпечення розумних взаємозв’язків між людиною і природою заради нинішнього й майбутнього поколінь. Охорона природи — система заходів, спрямованих на збереження природи, її ресурсів, їх раціональне використання. За розрахунками вчених, уже до середини ХХ ст. вичерпаються запаси паливних ресурсів: нафти, газу; руд багатьох металів. Одним з найважливіших способів збереження корисних копалин є заміна одних копалин на інші (вугілля на уранові руди), застосування інших джерел енергії та сировини: переробка сміття, відходів соломи на біопальне; ширше використовувати енергію вітру, припливів, сонця. Це дасть можливість зберегти найцінніші корисні копалини для майбутніх поколінь. Щоб зберегти унікальні форми рельєфу, які є неповторними дивами природи, в країнах організуються і створюються природоохоронні території. Це біосферні заповідники, національні парки. Найбільш розповсюджені в Харківській області будівельні матеріали осадового походження: піски, глини, вапняк, крейда. Піски будівельні широко застосовують для виробництва силікатних цеглин. Найбільше родовище Безлюдівське. В містах інтенсивного видобутку піску утворюються кар’єри.

ld z

Географія

Рельєф дна Світового океану дуже різноманітний — є підводні гори, підводні рівнини, велетенські розломи — рифти і серединно-океанічні хребти. Під час занурення на різних глибинах можна побачити шельф, материковий схил і ложе океану. На дні Світового океану є велетенські, не зруйновані за сотні мільйонів років гірські пасма. Виявляється, вони лежать на межі літосферних плит у зоні їх розходження. Тут по велетенських тріщинах у земній корі (рифтах) піднімається магма, що нагромаджується і добудовує гори. Рельєф материків і дна Світового океану мають подібні форми: це рівнини і гори. Достовірні відомості про рельєф дна Світового океану з’явилися лише в середині ХХ ст. завдяки дослідженням, які набули широкого розвитку. Радянською експедицією установлено найглибшу западину — Маріанський жолоб, французький учений Жак-Ів Кусто декілька десятиліть досліджував рослинний і тваринний світ океанів, робив унікальні зйомки підводного світу.

4. 5.

770

Практичні завдання В межах Євразійської плити виділяють Східно-Європейську і Сибірську платформи, які утворились в докембрії. Східно-Європейській платфор-

2. 3. 4. 5. 7. 8. 9.

мі в рельєфі відповідає Східно-Європейська рівнина, Сибірській платформі — Середньосибірське плоскогір’я. Гори Анди утворились в Альпійську епоху гороутворення, їхній вік приблизно 60 млн років. Уральські гори і Донецький кряж сформувалися в герцинську епоху гороутворення приблизно 350 млн років потому. До Альпійської системи гороутворення в Євразії відносяться Піренеї, Альпи, Карпати, Кримські гори, Кавказ, Гімалаї. Східноєвропейська рівнина сформувалась 1—2 млрд років потому, західноєвропейській кілька десятків тисяч років. Карпати і Кримські гори сформувались в Альпійську складчатість. Рівнини України відносять до Східно-Європейської платформи. Гірські системи Північної Америки сформувались в різні епохи гороутворення: г. Кордильєри — в мезозойську, а г. Апалачі — в Герцинську складчатість.

ld z

Рельєф — це всі нерівності земної поверхні. Гори і рівнини визначають за такими ознаками: гори — це ділянки земної поверхні з дуже розчленованим рельєфом, що високо здіймаються над навколишньою місцевістю. Рівнини — це рівні або горбисті ділянки земної поверхні, на яких висоти сусідніх точок мало відрізняються одна від одної. Гори і рівнини розрізняються за абсолютною висотою. Гори бувають низькі, середні і високі. Рівнини поділяють на: низовини, височини, плоскогір’я. За утворенням гори розрізняють: складчасті, вулканічні, складчастобрилові. Рівнини за походженням і віком поділяють на первинні і вторинні. За віком гори бувають молоді і старі. За зовнішнім виглядом розрізняють плоскі рівнини, з рівною поверхнею, наприклад, Причорноморська, Західносибірська, і горбисті, на яких горби чередуються з улоговинами, ярами. Такими рівнинами в Україні є Придніпровська височина. Основні частини рельєфу дна океану є: шельф, материковий схил і ложе океану. І на материках та дні океану виділяють дві його основні форми: гори й рівнини. На суходолі дуже велика кількість дрібних форм рельєфу: яри, вимоїни, горби, бархани, річкові долини, ущелини. В рельєфі дна Світового океану зустрічаються велетенські тріщини — рифти, підводні гори — серединноокеанічні хребти. Рельєф материків набагато різноманітнішій.

Географія

Самостійна робота № 3 1. 2.

Тематичний контроль Перший рівень а) Кам’яне вугілля; б) нафта; в) природний газ; г) золото; д) залізна руда; е) мідь. 2. а, б, г; 3. б; 4. б; 5. а, в, д; 6. б, г, е; 7. б; 8. а; 9. а; 10. в; 11. в; 12. д; 13. а; 14. б; 15. в; 16. б; 17. а; 18. б; 19. б; 20. в; 21. г; 22. б; 23. а; 24. б; 25. в. Другий рівень г. Джомолунгма (Еверест) — 29° пн. ш. 88° сх. д. Маріанський жолоб 12° пн. ш. 142° сх. д.

771

2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.

ld z

Географія

Третій рівень Внутрішня будова Землі має три основні частини: ядро, мантію та земну кору. До внутрішніх сил Землі відносять рухи літосферних плит, магматизм, землетруси. Під зовнішніми силами розуміють вивітрювання, роботу текучих вод, роботу вітру, льодовиків, морів. Розрізняють повільні горизонтальні рухи літосфери, повільні вертикальні рухи, розривні рухи — землетруси. В історії розвитку Землі виділяють архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську і кайнозойську ери. Від часу існування Землі відбулися такі епохи гороутворення (від найдавнішої): байкальська, каледонська, герцинська, мезозойська, альпійська. За походженням гірські породи поділяють на магматичні, осадові, метаморфічні. У рельєфі дна Світового океану виокремлюють такі частини: шельф, материковий схил, ложе океану. В нашій місцевості поширені гірські породи осадового походження: піски, глини, вапняки, крейда. Будова земної кори на материках і під океанами неоднакова. Виділяють материковий, океанічний та перехідний типи земної кори. На материках земна кора складається з трьох шарів: осадового, гранітного, базальтового. Потужність материкової земної кори на рівнинах досягає 30—35 км, в горах — до 70 км. Під океанами земна кора складена двома шарами — осадовим і базальтовим, потужність її незначна — усього 10—15 км. Під океанами земна кора молодша за материкову. У перехідній зоні між материками і океанами розрізняють субконтинентальний та субокеанічний типи (перехідний тип). Перехідний тип земної кори складається з трьох шарів: осадового, гранітного, базальтового і має потужність 15—30 км.

Тема 2 § 19

772

Атмосфера складається з кількох шарів: тропосфери, стратосфери, мезосфери, термосфери і екзосфери. Нижній шар атмосфери — тропосфера — найщільніший шар, тут зосереджено 80 % всього повітря атмо сфери і майже вся водяна пара. Атмосферні явища відбуваються саме в тропосфері, яку називають «кухнею погоди». Земна атмосфера — це суміш газів, кожний з яких виконує певну роль: кисень забезпечує дихання живих організмів, підтримує горіння. Азот входить до складу білків — речовин, з яких складається все живе. Вуглекислий газ необхідний рослинам для фотосинтезу. Атмосферне повітря розсіює сонячні промені вдень, вночі оберігає землю від охолодження, є своєрідною «ковдрою» планети. Атмосфера захищає землян від космічних випромінювань та «бомбардування» метеоритів. У результаті господарської діяльності людина забруднює повітря. Внаслідок шкідливих викидів з димарів заводів і фабрик, теплових електростанцій, автотранспорту, лісових пожеж, спалювання сміття, листя в атмосферу потрапляє сажа, пил, дим та інші речовини, які негативно впливають на склад повітря.

Розподіл температури повітря на поверхні Землі залежить від кута падіння сонячних променів. На різних широтах вона буде різною і визначатиметься зниженням температури у тропосфері від екватора до полюсів. Температура повітря залежить від висоти місцевості над рівнем моря. Чим вище ми піднімаємось вгору, тим нижчою буде температура. Амплітуда коливання температури — це різниця між найвищою і найнижчою температурами. Вона може визначатися за добу, місяць, рік. Щоб обчислити середньодобові температури повітря, треба скласти всі результати вимірювання температури протягом доби і отриману суму розділити на кількість вимірювань, тобто знайти середньоарифметичне значення. Для обчислювання середньомісячної температури знаходимо суму всіх вимірювань за місяць і розділимо на кількість днів в місяці. Основними чинниками розподілу температури на поверхні Землі є: географічна широта і відповідно кут падіння сонячних променів, висота над рівнем моря, прозорість атмосфери, хмарність, напрямок вітру, переміщення повітряних мас, характер підстилаючої поверхні. Ізотерми — це ізолінії на кліматичній карті, які сполучають точки земної поверхні з однаковою середньою місячною температурою або середньорічною. Ізотерми найхолоднішого місяця — січня — наносять на карту чорним кольором, найтеплішого — липня — червоним.

§ 21

Лінії тропіків на глобусах і географічних картах — це межа жаркого теплового пояса. Паралель 23°30′ пн. ш. називають Північним тропиком, паралель 23°30′ пд. ш. — Південним тропіком. Паралель 66°30′ пн. ш. називають Північним полярним колом, паралель 66°30′ пд. ш. — Південним полярним колом. Ці лінії на картах і глобусі обмежують холодні теплові пояси. 22 червня — день літнього сонцестояння. Цієї доби в Північній півкулі найдовший день і найкоротша ніч. 22 грудня — день зимового сонцестояння. Цієї доби в Північній півкулі найкоротший день і найдовша ніч. 21 березня — день весняного рівнодення. 23 вересня — день осіннього рівнодення. Земля займає таке положення щодо Сонця, коли сонячні промені однаково освітлюють Північну і Південну півкулі.

ld z

Географія

§ 20

§ 22 1.

Атмосферний тиск — сила, з якою повітря тисне на земну поверхню. Тиск вимірюють за допомогою приладів барометрів. Розрізняють два їх види — ртутний і анероїд. Ртутний барометр — це запаяна з одного боку скляна трубка, заповнена ртуттю. Коли тиск повітря підвищується, стовпчик ртуті в трубці піднімається, коли знижується — опускається. Барометр-анероїд має іншу будову. Основна частина приладу — пружна металева коробочка, з якої викачано повітря. З підвищенням тиску вона стискається, зі зниженням — розширюється. Система важелів діє на стрілку, що обертається по колу зі шкалою, де позначено міліметри ртутного стовпчика (мм рт. ст.) або інші одиниці тиску.

773

2. 3.

2. 3. 4.

В районі екватора розміщується область низького тиску, в екваторіальних широтах повітря нагріте, легке і піднімається до верхніх шарів тропосфери, спричиняючи пояс низького тиску. Біля полюсів формується область високого тиску. В полярних широтах, навпаки, температура повітря постійно низька. Тому холодне, і відповідно, більш важке повітря спускається до земної поверхні, утворюючи області високого атмосферного тиску. На Землі виділяють чотири області високого тиску і три — низького. Постійні вітри — це вітри, які утворюються між областями постійного високого і низького тиску. Це пасати, західні вітри помірних широт та північно-східні і південно-східні вітри. Постійні вітри не мають напрямку «північ — південь», тому що вони змінюють напрямок під впливом обертання Землі навколо своєї осі, відхиляючись і утворюючи північно-східний пасат у Північній півкулі, південно-східний пасат у Південній півкулі, західні вітри помірних широт і т. ін. Циклон — вихороподібний рух повітря з низьким тиском у центрі. Формується переважно в помірних і високих широтах. У Північній півкулі повітря рухається до центра проти годинникової стрілки, у Південній навпаки. Зумовлює погіршення погоди (хмарність, опади, різка зміна температури). Антициклон — вихороподібний рух атмосферного повітря з високим тиском у центрі. Повітря рухається в Північній півкулі від центру до окраїн за годинниковою стрілкою, у Південній — навпаки. Зумовлює ясну, малохмарну й без опадів погоду. Між повітряними масами, різними за своїми властивостями, завжди є перехідна зона в декілька десятків кілометрів, яку називають атмосферним фронтом. Атмосферні фронти поділяють на холодні й теплі, залежно від того, яка повітряна маса наступає на іншу. Повітряна маса — величезний об’єм повітря у тропосфері з подібними властивостями (температурою, вмістом вологи й пилу), і напрямком руху. Залежно від району утворення виділяють такі їх типи: екваторіальні, тропічні, помірні та арктичні (антарктичні). Атмосферна циркуляція — це система горизонтальних і вертикальних повітряних течій у тропосфері. Основним видом прояву циркуляції атмосфери є постійні і періодичні вітри, циклони і антициклони.

ld z

Географія

Температура повітря і атмосферний тиск пов’язані між собою. Повітря, нагріваючись, розширюється, стає легшим і піднімається вгору. При цьому тиск на поверхню землі зменшується і навпаки. Вітер — горизонтальний рух повітря з області високого тиску в область низького тиску. Напрямок і силу вітру визначають флюгером. Стрілка флюгера (флюгарка), обертаючись, показує гострим кінцем напрямок, звідки дме вітер. Нижче від стрілки нерухомо прикріплено вісім штифтів — покажчиків основних і проміжних сторін горизонту. За сторонами горизонту визначають напрямок вітру. Наприклад, якщо вітер дме з півночі, його називають північним. Щоб виміряти силу вітру (у балах) і його швидкість (у метрах за секунду) треба подивитись на металеву пластинку, яка вільно прикріплена до рамки. Рамка, що обертається, розміщена вище флюгарки. Чим сильніше вітер, тим більше відхиляється пластинка. § 23

774

4. 5. 6.

ld z

Абсолютна вологість — кількість водяної пари в грамах, яка міститься в 1 м³ повітря. Вона вимірюється в грамах в 1 м³ повітря. Абсолютна вологість залежить від температури повітря, чим вище температура повітря, тим більше водяної пари в кожному кубічному метрі повітря. Відносна вологість — відношення фактичного вмісту водяної пари в повітрі до можливого за даної температури (у відсотках). Вологість залежить від температури повітря. З підвищенням температури вологість повітря зростає. Прилад для вимірювання вологості повітря гігрометр працює завдяки основній його частині — знежиреній людській волосині. Зі збільшенням вологості вона видовжується, що передається стрілкою на шкалу приладу. На шкалі за поділками визначають вологість повітря (у відсотках). Хмари — це скупчення завислих в атмосфері дрібних крапель води або кристалів льоду. Розрізняють кілька десятків видів хмар. Найпоширеніші — перисті, купчасті, шаруваті. Хмарність — ступінь вкриття небозводу хмарами. Визначають хмарність на око в балах — від 0 (безхмарне небо) до 10 (суцільна хмарність). Хмарність залежить від вітру, температури повітря, що визначає відносну вологість. Чим вища температура повітря, тим більше водяної пари в повітрі. Чим більше вологість повітря, тим більша хмарність. Атмосферні опади — волога, що випадає з хмар або з повітря в рідкому чи твердому стані. Дощ, сніг, град випадають безпосередньо з хмар. Найдрібніші крапельки води, що містяться у хмарах, зливаються, поступово збільшуючись. Хмара темнішає, крапельки води не можуть більше утримуватися в повітрі й падають на землю. Іде дощ, якщо хмари складаються з кристаликів льоду, то утворюються сніжинки і йде сніг. Опади, що виділяються безпосередньо з повітря — це туман, роса, іній. Туман виникає біля поверхні охолодженої землі, тобто за умов зниження температури повітря. У холодному повітрі водяна пара конденсується в дрібні завислі крапельки води. Роса спостерігається літньої ночі в ясну погоду, коли повітря, насичене вологою, стикається з охолодженою земною поверхнею й залишає на ній вологу. Якщо поверхня і предмети на ній охолоджені до температури, нижчої за 0 °С, то утворюється іній. Він буває восени або ранньої весни. Кількість опадів вимірюється опадоміром, їх вимірюють товщиною шару води в міліметрах (мм). Тверді опади перед вимірюванням розморожують. Товщину снігу вимірюють снігомірною рейкою. Град утворюється у хмарах під час висхідних потоків повітря теплої пори року. Крапельки води за цих умов, потрапляючи на велику висоту (до 10 км), замерзають, на них шарами нарощуються водяні кристалики. Падаючи, вони додатково насичуються переохолодженою вологою і збільшуються в розмірах. Отже, град — це крупинки снігу, покриті кірочкою льоду. Роса утворюється в ясну літню ніч, коли насичене вологою повітря стискається з охолодженою земною поверхнею й залишає на ній вологу. Іній утворюється восени або ранньої весни за умов, коли вологе повітря стискається з охолодженою поверхнею і предметами на ній до температури нижчої за 0 °С.

Географія

§ 24

8. 9.

775

10.

11. 12.

Розподіл опадів на земній кулі залежить від розміщення областей високого й низького тиску, географічної широти місцевості, постійних і сезонних вітрів, висоти місцевості над рівнем моря, холодних і теплих течій біля узбережжя материків. У районах полюсів і 30-х широтах обох півкуль опадів дуже мало через те, що тут формуються області високого атмосферного тиску, панує повітря з низхідними повітряними потоками. У центральних районах Євразії мала кількість опадів, тому що ці райони дуже віддалені від океану. Вологі повітряні маси, що надходять з Атлантики трансформовані (змінені), їх дія послаблюється. § 25

Самостійна робота № 4 Блок 1 а) Атмосфера — повітряна оболонка земної кулі, що обертається разом з нею під дією сили тяжіння. б) Атмосферне повітря — це суміш газів, що має такий склад: 78 % — азот, 21 % — кисень, 1 % — інші гази у т. ч. 0,3 % — вуглекислий газ. Домішки: водяна пара, сажа, пил, вулканічні гази, інші речовини. в) Основними шарами атмосфери є: тропосфера, стратосфера, мезосфера, термосфера і екзосфера. Найнижчий і найщільніший шар атмосфери — тропосфера, їх верхня межа над екватором — 16—18 км, над полюсами — 8—10 км. Другий шар атмосфери — стратосфера, що здіймається в середньому до висоти 50—55 км. Вище від стратосфери розміщені верхні шари атмосфери — мезосфера, термосфера, екзосфера. г) Озоновий шар розташований на висоті від 20 до 25 км у стратосфері. Озон поглинає ультрафіолетове випромінювання Сонця, згубне для всіх організмів. Порушення цього шару, що спостерігається останнім часом і проявляється в виникненні озонових дір, є дуже небезпечним для нашої планети. д) В тропосфері з висотою змінюється температура повітря (на 1 км приблизно на 6°). Повітря у тропосфері нагрівається від земної поверхні, нагрітою Сонцем. Тому чим далі (вище) від Землі, тим воно холодніше. З висотою змінюється не тільки температура, але і атмосферний тиск: через кожні 100 м — на 10 мм рт. ст. Це явище характерне тільки для нижніх шарів тропосфери. У верхніх шарах тропосфери тиск знижується значно менше. Це пов’язано з властивостями повітря. Нагріваючись, воно розширюється, стає легшим і піднімається вгору. При цьому тиск на поверхню Землі зменшується.

Географія

Погода — стан нижнього шару тропосфери в певний час і в певному місці. Погода характеризується за такими основними показниками: температурою, атмосферним тиском, напрямком вітру, вологістю, хмарністю, опадами. Погоду визначають за такими показниками: температурою, атмосферним тиском, напрямком вітру, вологістю, хмарністю, опадами. Наука, що вивчає зміни основних показників стану погоди, називається метеорологією. Стан погоди доводиться враховувати морякам і льотчикам, будівельникам і працівникам транспорту, працівникам сільського господарства.

ld z

776

е) Господарська діяльність людини впливає на атмосферу негативно і позитивно. До негативного впливу можна віднести забруднення повітря шкідливими викидами з димарів заводів, фабрик. Найбільшими забруднювачами є транспорт, металургійні і хімічні заводи. Позитивним впливом людини на атмосферу можна назвати насадження дерев, відновлення лісів, створення зелених зон навколо міст, удосконалення технології виробництва та автотранспорту, раціональне використання палива і створення очисних споруд. Самостійна робота № 4 Блок 2 Таблиця 9 а) Характеристика стану погоди Від чого залежить показник погоди

Одиниця вимірювання

Прилад для вимірювання

Температура повітря

В градусах Цельсія

Термометр

Атмосферний тиск

Мм рт. ст. Паскалях (Па)

Барометр

Нагрівання земної поверхні (різниця температур на поверхні)

Вітер: напрямок, сила, швидкість

За стороною горизонту в балах, в метрах за секунду (м/с)

Флюгер; анемометр

Від різниці тиску між ділянками поверхні Землі

у грамах на м³ (г/м³) у відсотках (%)

Гігрометр

Від температури повітря

Хмарність

В балах

На око

Від вітру; температури повітря; відносної вологості

Опади

В міліметрах (мм)

Опадомір; снігомірна рейка

Від добових коливань температури; напрямку вітрів; розміщення областей тиску; висоти над рівнем моря; впливу морських течій

Географія

Від кута падіння сонячних променів; сезону року; часу доби; хмарності

Вологість повітря: абсолютна відносна

ld z

Показник погоди

в) Погода — це стан тропосфери в певний час і в певному місці. 1. 2.

§ 26 Клімат Землі вивчає наука кліматологія. Кліматотвірні чинники — це всі відмінності, які впливають на клімат даної місцевості. Основними кліматотвірними чинниками є: географічна широта; переміщення повітряних мас або циркуляція атмосфери; характер підстилаючої поверхні. 777

4. 5.

Географія

По-перше, кількість сонячного тепла, що надходить на земну поверхню, залежить від кута падіння сонячних променів (тобто географічної широти). По-друге, чим далі від екватора, тим менше тепла отримує земна поверхня, тим холодніше. Циркуляція атмосфери — другий чинник. Вологе повітря з моря приносить багато опадів, а із суходолу рухається сухе повітря. По-третє, характер підстилаючої поверхні: гори затримують повітря з океану; на клімат узбережжя впливають морські течії, з висотою змінюється температура. Відомо, що світла територія відбиває сонячні промені, темна, чорна, навпаки, поглинає. На Землі умовно виділяють сім основних кліматичних поясів: екваторіальний, два тропічних, два помірних, два полярних (арктичний та антарктичний). Перехідних кліматичних поясів шість: два субекваторіальних, два субтропічних, субарктичний та субантарктичний. Кожний кліматичний пояс характеризується такими ознаками: областю атмосферного тиску, висхідним або низхідним потоком повітря, панівною повітряною масою, середньою температурою січня, липня; амплітудою коливань температур упродовж року, кількістю опадів, постійними вітрами. Помірно континентальний кліматичний пояс характеризується такими рисами: протягом року панують низький атмосферний тиск та помірні повітряні маси. Температура січня — 8 °С, температура липня +20— 21 °С; опадів 600 мм. Із заходу дмуть західні вітри помірних широт. Чітко прослідковується чотири сезони: зима, весна, літо, осінь.

ld z

Завдання 1 В тропічних кліматичних поясах обох півкуль панують високий атмосферний тиск (РВ ) та тропічні повітряні маси (ТПМ). Температура січня (tС ) сягає +20 °С, липня (tЛ ) + 30 °С. Амплітуда коливань температур (A t ) ≈ 10 °С, тобто протягом року тепло; влітку жарко, взимку панує тепла погода. Опадів випадає від 100 до 250 мм, це дуже замало, на північному сході і південному сході (Південна півкуля) формуються пасати. Відповідно клімат жаркий і посушливий.

Завдання 2 Характеристики помірно континентального клімату: РН , ППМ, tС = –8°, tЛ = +20°, A t = 28 °С, О = 500—600 мм, → ЗВПШ.

Завдання 3 Кліматичні умови Харківщини сприятливі: тепле літо, не дуже холодна зима, достатня кількість опадів, що дає можливість вирощувати головні сільськогосподарські культури: пшеницю, цукровий буряк. В цілому кліматичні умови сприятливі для життя і трудової діяльності людини. Територія нашої області є кліматично комфортною. § 27

1. 2.

778

Атмосфера захищає Землю від смертоносних променів Сонця і космічного простору, рятує планету від перегрівання, бомбардування метеоритів. Природне забруднення атмосфери відбувається внаслідок виверження вулканів, пилових бур, лісних пожеж, що виникають від блискавок. В атмосферному повітрі постійно знаходяться різні бактерії, зокрема хвороботвірні, а також спори грибів.

Практичні завдання Повітряні маси

Тип клімату

Високий

ПМ

АПМ

Арктичний

Тиск (високий низький)

Температури

січня

липня

–32°

0°

Опади

100—200 мм

Географія

До штучних джерел забруднення атмосфери відносять: а) промислові підприємства; б) автотранспорт; в) радіоактивне забруднення. Промислові підприємства викидають в атмосферу сірчистий газ, який утворюється при спалюванні вугілля, сірковуглецем і сірководнем забруднює повітря при виробництві штучних волокон. Джерелом забруднення є теплові електростанції. Найбільшим забруднювачем атмосфери є автотранспорт. Щороку від стирання автомобільних коліс утворюється 50 млн тонн гумового пилу, а викиди отруйних (токсичних) важких металів від автомобілів у світі становить понад 300 тис. тонн. Радіоактивне забруднення атмосфери — це забруднення, яке сталося внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції, через яке й понині впливає на здоров’я людей в Україні, Росії, Білорусі. Зменшити кількість викидів шкідливих речовин в атмосферу можна завдяки таких заходів: раціонально використовувати паливо і створювати очисні споруди, удосконалити технології виробництва та автотранспорту, переведення автотранспорту на більш екологічно чисте паливо, збільшувати площі зелених насаджень, створювати зелені зони навколо міст. Кіотський протокол «Про зміни клімату» був складений з метою скорочення кількості викидів отруйних газів, золи, пилу в атмосферу. Цим протоколом, який підписали 119 держав, визначено певну кількість викидів в атмосферу з поступовим її зменшенням для кожної держави. Україна підписала цей договір в 2004 р.

ld z

Панівні вітри пн-сх

Тематичний контроль Перший рівень 1) б; 2) в; 3) б; 4) а; 5) б; 6) б; 7) а; 8) а; 9) б; 10) б, г; 11) а; 12) а

Другий рівень Схема антициклону.

779

Схема холодного атмосферного фронту Купчасті хмари

Тепле повітря

Холодне повітря

І.

Географія

Помірний тепловий пояс

Північне полярне коло 66°30′ пн. ш.

Холодний тепловий пояс

ld z

Жаркий тепловий пояс Помірний тепловий пояс

0° Південний тропік 22°30′ пд. ш.

Південне полярне коло 66°30′ пд. ш.

Холодний тепловий пояс

Північний тропік 22°30′ пн. ш.

Положення свого населеного пункту (Харків розташований у помірному тепловому поясі)

ІІ. а) б) в) г) д) 1. 2.

780

9000 м; 8000 м; 5500 м; 6000 м; 10 000 м.

Третій рівень Атмосфера — повітряна оболонка земної кулі, що обертається разом з нею під дією сили тяжіння. Складається з кількох шарів: тропосфери, стратосфери, мезосфери, термосфери і екзосфери. У тропосфері з висотою температура повітря знижується (на кожні 1000 м підйому температура знижується на 6°). Атмосферний тиск з висотою знижується через кожні 100 м — на 10 мм рт. ст.

7. 8.

9. 10.

11.

Географія

Температура повітря залежить від: кута падіння сонячних променів (висоти Сонця над горизонтом, сезону року, часу доби), хмарності, напрямку вітру, опадів тощо. Погода — стан нижнього шару атмосфери в певний час у певному місці. Основні показники стану погоди це: — температура повітря; — атмосферний тиск; — вітер; — вологість повітря; — хмарність; — опади. Вітер — горизонтальний рух повітря з області високого тиску в область низького тиску. Оскільки земна поверхня нагрівається нерівномірно, окремі її частини дістають більше тепла, інші менше. Над ділянками, що менше нагріваються, повітря буде прохолоднішим, а отже, матиме більший тиск, ніж над ділянками, що нагріваються добре. Різниця атмосферного тиску над окремими ділянками поверхні Землі викликає рух повітря, тобто виникає вітер. Опади бувають рідкі: дощ, роса, туман; тверді: сніг, град, іній. Опади випадають з хмар або виділяються з повітря. За характером випадання опади бувають обложні, зливові і мряка. Дощ, сніг, град випадають безпосередньо з хмар. Найдрібніші крапельки води, що містяться у хмарах, зливаються, поступово збільшуючись. Хмара темнішає, крапельки води вже не можуть більше утримуватися в повітрі й падають на землю. Іде дощ. Хмари — це скупчення завислих в атмосфері дрібних крапель води або кристалів льоду. Розрізняють кілька десятків видів хмар. Найпоширеніші — перисті, шаруваті, купчасті. У повітрі завжди міститься певна кількість водяної пари, тобто вологи. Абсолютна вологість — кількість водяної пари в грамах, яка міститься в 1 м³ повітря. Відносна вологість — відношення фактичного вмісту водяної пари в повітрі до можливого за даної температури (у відсотках). Амплітуду коливань температури визначають як різницю між найвищою і найнижчою температурами впродовж доби (добова амплітуда), впродовж місяця (місячна амплітуда), упродовж року — річна амплітуда. На метеостанції використовують термометр для вимірювання температури повітря, барометр-анероїд для вимірювання атмосферного тиску. Флюгер слугує для визначення напрямку, сили і швидкості вітру. Гігрометром визначають вологість повітря, опадоміром — кількість опадів. Клімат — це багаторічний режим погоди, властивий для даної місцевості. Клімат більш стійкий для змін, ніж погода. Погода протягом доби може змінюватися неодноразово. Зміни клімату відбуваються століттями, а то й тисячоліттями. Причиною зміни пір року на Землі є річний рух планети навколо Сонця. В Північній півкулі в помірному поясі весна настає в березні, а Південної — у вересні через те, що у цей час Земля займає таке положення щодо Сонця, коли сонячні промені однаково освітлюють півкулі. На північ від Північного полярного кола сонце взагалі не заходить за горизонт, хоча кут падіння сонячних променів невелике. Тут полярний день. Далі на північ тривалість полярної ночі зростає, в районі полюса — до півроку. У цю пору в Південній півкулі зима. На південь від південного полярного кола Сонце не з’являється над горизонтом. Там

ld z

12.

13.

14. 15. 16.

781

20.

Географія

21.

22. 23.

Море — це частина океану, яка більш-менш відокремлена від нього ділянками суходолу, групами островів або підвищеннями дна. Розрізняють моря внутрішні — це ті, що глибоко вдаються в суходіл і сполучаються з океаном протоками. Наприклад, Середземне, Чорне, Азовське, Червоне. Окраїнні моря — трохи вдаються в суходіл і відокремлені від океану островами, півостровами і нерівностями дна. Наприклад, Баренцове, Карибське, Берингове. Затока — частина моря, океану, що глибоко вдається в суходіл. Наприклад, Біскайська затока (знаходиться у західній частині Європи), Бенгальська затока (на півдні Євразії), Мексиканська (біля узб. Америки). Протока — порівняно вузька смуга води, що розділяє ділянки суходолу і сполучає суміжні водні басейни або їх частини. Наприклад, Берингова протока розділяє два материки Євразію і Північну Америку і сполучає два океани: Північний Льодовитий і Тихий, два моря Чукотське і Берингове. Острови за своїм походженням бувають: материковими, вулканічними, кораловими. Материкові — Ґренландія, Мадагаскар, Нова Зеландія. Вулканічні — Гавайські острови, Курильські. Коралові — Великий Бар’єрний Риф.

19.

18.

ld z

17.

полярна ніч. Це характерно для літнього сезону в Північній півкулі. Через півроку ситуація зміниться на протилежну. На формування клімату впливають такі чинники: географічна широта, циркуляція атмосфери, характер підстилаючої поверхні. На Південному березі Криму дуже рідко бувають сильні морози, тому що ця територія знаходиться за Кримськими горами, які захищають від проникнення холодного арктичного повітря. Крім того Південний берег Криму знаходиться в субтропічному поясі. Звичайно південні вітри бувають теплими, північні — холодні, західні теплими і вологими. Вітер, що дме із пустелі — гарячий і сухий. Океанічні течії впливають на клімат узбережжя. Повітря, що утворилося над водами теплих течій, рухаючись з океану на суходіл, приносить у прибережні частини материка багато опадів. Холодні течії різко знижують кількість опадів. У тих частинах суходолу, де біля берегів протікають холодні течі, звичайно утворюються пустелі. Охолоджене над течіями повітря, просуваючись углиб материка, не утворює хмар. Опади в таких районах — велика рідкість. Відомо, що з висотою температура квітня знижується. У місцях, розташованих високо над рівнем моря, клімат холодніший. Там коротше літо, довша зима. Рівнини, навпаки, пропускають повітряні маси на тисячі кілометрів. На клімат впливають гірські хребти, які затримують повітряні маси. В горах випадає більша кількість опадів. Основними кліматотвірними чинниками є: географічна широта, циркуляція повітряних мас, характер підстилаючої поверхні. Помірний кліматичний пояс характеризується такими рисами: в обох півкулях панують низький атмосферний тиск і помірні повітряні маси. Велика різниця температур між найхолоднішим і теплішим місяцями. Чітко визначені пори року. Кількість опадів залежить від віддаленості морів і океанів. Тема 3 § 28

782

Острів від півострова різниться такими ознаками: острів з усіх боків оточений водою, а півострів оточений з трьох боків водою і сполучається з материком. Найбільші півострови — це Аравійський півострів, Індостан. В Україні — Кримський півострів.

1. 2.

Морська вода має ряд властивостей: солоність і температуру. Солоність води — це кількість речовин у грамах, розчинених у 1 літрі води. Одиниця вимірювання солоності води — проміле (‰). Солоність вод у морях і океанах становить у середньому 35 ‰ (35 г солі на 1 л води). На рівень солоності Світового океану впливають такі чинники: випаровування, атмосферні опади, річковий стік, танення льодовиків. а) Температура вод Світового океану змінюється у верхніх шарах від екватора до полюсів, від узбережжя до центральних частин. Це залежить від кількості сонячного тепла, що його одержує океан. б) Температура води в Світовому океані з глибиною постійно знижується до глибини 4000 м. У придонних шарах вона підвищується за рахунок внутрішнього тепла Землі.

§ 30

Води в океанах і морях перебувають у постійному русі. Причинами цього руху є вітер, сили тяжіння Місяця й Сонця, підводні землетруси. Розрізняють такі види руху води в океані: припливи і відпливи, течії, вітрові хвилі, цунамі. Морські течії виникають переважно під впливом постійних вітрів: пасатів і західних помірних широт. Вони формують два кругообіги в Світовому океані між 50-ми широтами: у Північній півкулі течії рухаються за годинниковою стрілкою, а в Південній — проти. Теплою течією вважають таку течію, температура якої вище за температуру навколишніх вод. Якщо температура нижча — холодною течією. Теплі течії — Гольфстрім, Північноатлантична, Куросіо. Холодні течії — течія Західних вітрів, Перуанська, Каліфорнійська, Лабрадорська. Припливи та відпливи в морях і океанах виникають унаслідок притягання водної оболонки Землі Місяцем і меншою мірою Сонцем.

ld z

Географія

§ 29

§ 31 1. 2. 3.

Людина в своїй діяльності використовує такі види ресурсів Світового океану: біологічні, водні, мінеральні, енергетичні. Усі організми, які людина використовує для власних потреб, називають біологічними ресурсами. Планктон — це організми поверхневого шару води, які пасивно переносяться хвилями, течіями. До них відносять водорості, бактерії, дрібні рачки, ікра риб, медузи. Нектон — організми, які живуть у товщі води і активно пересуваються: риби, кальмари, кити, дельфіни, тюлені, черепахи, восьминоги. Бентос — організми, що живуть на дні морів. Вони ведуть придонний спосіб життя (коралові поліпи, губки) або зариваються в ґрунт (молюски, черви), чи повзають по дну (морські зірки, краби) вільно плавають біля дна (скат, камбала). 783

Енергію Світового океану людина використовує для одержання електронергії. У багатьох країнах світу (Франція, США, Росія, Японія) працюють припливні електростанції (ПЕС).

Річкова система — це головна річка з усіма притоками. Річковий басейн — це площа, з якої річка збирає води. Вододіли річкових басейнів — це межа між басейнами сусідніх річок. У місцях виходу твердих порід, що перетинають шлях річки, утворюються пороги і водоспади. Живлення річки — це поповнення річища водою. Річки живляться дощовою водою, талими водами снігу та льоду, підземними водами. Більшість річок мають мішане живлення. Режим річки — зміни рівня річки впродовж року. До режиму річок відносять повінь, межень, паводки, льодостав, льодохід. Найдовша в світі річка Ніл, її довжина становить 6671 км. Найповноводніша і найглибша в світі — Амазонка в Південній Америці. Вона виносить в океан близько 200 тис. м³ води щосекунди, тобто 15 % усього річкового стоку земної кулі. Амазонка утворює одну з найбільших дельт на земній кулі. Її площа 100 тис. км². Найбільшою водною артерією України є Дніпро — третя за величиною (після Волги та Дунаю) річка Європи. Загальна довжина Дніпра — 2201 км, в межах України 981 км. В Україні басейн Дніпра займає 65 % усієї її території.

§ 32 2. 3. 4.

Практичні завдання Найбільша річка світу — Ніл, яка протікає на материку Африка. Ніл бере початок в центральній частині материка і несе свої води на північ до Середземного моря. Найбільшими притоками Нілу є Білий і Голубий Ніл.

ld z

Географія

§ 33

Озера світу і України мають різні за походженням улоговини: — тектонічні (Байкал, Танганьїка); — залишкові (Каспійське море-озеро і Донузлав на узбережжі Кримського півострова); — льодовикові (численні озера Фінляндії); — льодовиково-тектонічні (Ладозьке, Онезьке в Росії, Великі озера в Північній Америці); — загатні (Синевир в Українських Карпатах); — лиманні (Сасик в Криму). Каспійське море-озеро за розмірами перевищує будь-яке озеро світу. Насправді це море є озером, тому що воно не сполучається зі світовим океаном. За водним режимом озера поділяють на стічні, з яких витікають річки, і безстічні, з яких жодна річка не витікає. Безстічні озера солоні, оскільки вода з їх поверхні випаровується, а солі залишаються. Наприклад, Аральське море-озеро — солоне, в нього впадають річки Сирдар’я та Амудар’я і жодна річка не витікає; озеро Байкал — прісне, з нього витікає р. Ангара. Людина створює штучні водойми — ставки й водосховища для забезпечення господарських потреб, по-перше — це сховище води, яке викорис-

2. 3.

784

товують для зрошування полів, потреб промисловості, розведення риби, відпочинку населення, водопостачання. Найглибше озеро світу — Байкал, його глибина 1620 м, найбільше за розмірами — Вікторія в Африці, найсолоніше озеро на Землі — Мертве море. § 34

1. 2. 3.

Болото — надмірно зволожена ділянка суходолу із шаром торфу не менш як 30 см. В Україні найбільше боліт на півночі, в Поліссі. Низинні болота відрізняються від верхових за місцем утворення, режимом живлення, характером рослинності. За останні десятиліття людина змінила своє ставлення до боліт. Значні площі боліт осушувалися, що мало негативні наслідки: обміління річок, уповільнення росту дерев, загибель водоплавних птахів, зникнення цінних ягід, зниження рівня води в криницях. Задля збереження боліт здійснюються природоохоронні заходи. В Україні болота охороняються в заповідниках і заказниках.

Верхові болота На вододілах річок

Джерело живлення

Атмосферними опадами

В долинах річок, на берегах озер

Місце утворення

Низинні болота

Підземними водами

Значення в природі

ld z

Характер Рослинність бідна, переважно Осока, очерет, хвощі, рослинності різні мохи з дерев — вільха

Географія

Ознаки

Практичне завдання Порівняльна характеристика різних типів боліт

Мають важливе водоакумулятивне і водоохоронне значення, живлять річки, утворюють великі площі торфовищ § 35

Підземні води нагромаджуються в земній корі завдяки просочуванню атмосферних опадів. Гірські породи мають властивість пропускати воду. Її легко пропускають пісок, гравій, галька, тобто водопроникні породи. Затримують воду глина, пісковик, граніт — це водонепроникні породи. Вода, просочуючись униз, заповнює проміжки водопроникної породи й утворює водоносний шар. Ґрунтові та міжпластові води відрізняються за місцем утворення, умовами залягання, використанням. Ґрунтові води залягають на першому від поверхні шарі водонепроникних порід. Міжпластові води лежать між двома водонепроникними шарами. Рівень ґрунтових вод непостійний, то підвищується, то знижується залежно від кількості опадів. Міжпластові води мають постійний рівень. Ґрунтові води використовуються для зрошення, у побуті (колодязі). Міжпластові води чисті, утворюють басейни артезіанських вод. Підземні води розрізняють за температурою, хімічним складом. За температурою виділяють холодні та термальні води за хімічним складом — прісні і мінеральні. 785

Підземні води використовують для забезпечення побутових та господарських потреб людства, для зрошування, вони підживлюють річки і озера. Це найчистіші води на Землі. Підземні води Харківщини містять цінні мінеральні солі. Березовські мінеральні води містять залізо, мають цілющі властивості і використовуються з лікувальною метою. § 36

1. 2.

ld z

Географія

Вода постійно перебуває в твердому стані на найхолоднішому материкові — Антарктиді, льодовики вкривають поверхню острова Ґренландії. Вершини високих гір теж вкриті льодовиками. Льодовики утворюються за умов, коли сніг, що випадає на земну поверхню, не встигає розтанути, товща його збільшується. Зрештою під власною масою сніг перетворюється на лід. Снігова лінія — це межа, вище якої снігу випадає більше, ніж встигає розтанути. Вона є нижньою межею утворення льодовиків. Гірські льодовики покривають вершини, схили і долини гір вище від снігової лінії. Потужні, великі за площею льодовики — це покривні льодовики, які вкривають Антарктиду, острів Ґренландію. Гірські льодовики можна порівняти з річкою. Кожний гірський льодовик має область живлення, де накопичується сніг, ущільнюється і перетворюється лід. У великих льодовиків є льодовики-притоки. Покривні льодовики, що під дією сили тяжіння сповзають, відколюються й утворюють айсберги — які є великими сховищами прісної води. Гірські льодовики, рухаючись, несуть велику кількість уламкового матеріалу, відкладаючи морени. В далекому минулому в усій північній півкулі спостерігалось материкове зледеніння. Після відступу (танення) льодовик залишив морену — накопичення валунів, гравій, пісок, глини, утворив озерні улоговини. Сильні вітри прильодовикових районів переносили пил, що відкладався і накопичувався, ущільнювався утворивши леси — підґрунтя українських чорноземів. Багаторічна мерзлота поширена в Північній півкулі — в Північній Америці та Євразії, вона охоплює 25 % площі. Багаторічна мерзлота утворилась в льодовикову епоху, де територія земної поверхні не була покрита льодом, а середньорічні температури повітря були дуже низькими. Вона збереглася в тих районах, де й нині середньорічні температури повітря нижчі за 0 °С. Потужність шару мерзлоти різна — від кількох метрів до одного кілометра.

786

Самостійна робота № 5 Блок 1 Світовий океан — 71 % від площі Землі. а) Основні частини Світового океану — 4 океани: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий. Моря — частина океану, яка більш-менш відокремлена від нього ділянками суходолу, групами островів або підвищенням дна. Затока — частина моря, океану, що глибоко вдається в суходіл. Протока — порівняно вузька смуга води, що розділяє ділянки суходолу і сполучає суміжні водні басейни або їх частини. б) Розрізняють моря внутрішні й окраїнні. Внутрішні моря глибоко вдаються в суходіл і сполучаються з океаном протоками. Наприклад, Середземне, Чорне, Азовське.

Географія

ld z

Окраїнні моря трохи вдаються в суходіл і відокремлені від океану островами, півостровами і нерівностями дна. Наприклад, Берингове, Баренцове, Карибське. в) Найбільшими затоками є Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, біля берегів України — Одеська. Найбільші протоки: Берингова, Дрейка, Гібралтарська, в Україні — Керченська. Блок 2 а) Суходіл в океані представлений материками, островами, півостровами. б) Материк — величезна ділянка суходолу, що з усіх або майже з усіх боків оточена морями або океанами. Півострів — ділянка суходолу, сполучена з материком і оточена з трьох боків водою. в) За походженням острови поділяють на материкові, вулканічні, коралові. Блок 3а а) Властивостями вод океану є: солоність і температура. б) На рівень солоності Світового океану впливають такі чинники: випаровування, атмосферні опади, річковий сток, танення льодовиків. Блок 3б а) Рухами води в океані є: припливи і відпливи, течії, вітрові хвилі, підводні землетруси. б) Чинниками руху води в океані є: вітер, сили тяжіння Місяця і Сонця, підводні землетруси. Блок 4 а) Людина використовує біологічні, мінеральні, водні і енергетичні. б) Біологічні ресурси — це усі організми, які людина використовує для власних потреб. в) Залежно від умов існування виділяють три групи живих організмів: планктон, нектон, бентос. Планктон — організми поверхневого шару води, які пасивно переносяться хвилями і течіями. Це водорості, дрібні рачки, ікра риб, медузи тощо. Нектон — організми, які живуть у товщі води і активно пересуваються: риби, кити, дельфіни, тюлені, восьминоги, кальмари. Бентос — організми, що живуть на дні моря: коралові поліпи, морські зірки, краби, скат, камбала. г) Енергія припливів і відпливів використовується людиною для одержання електроенергії. У таких країнах як Франція, США, Японія, Росія працюють припливні електростанції.

Самостійна робота № 6 Блок 1 а) Річкова система — головна річка з усіма притоками. Річковий басейн — площа, з якої річка збирає свої води. б) Основні складові частини річки: витік, гирло, річище. Річкова система — це головна річка, її ліві і праві притоки. Річковий басейн — площа водосбору між вододілами. в) Річкова долина має таку будову: річище, заплаву, тераси. У місцях виходу твердих порід, що перетинають шлях річки, утворюються пороги й водоспади. Якщо на шляху річки зустрічається великий виступ, що складений твердими породами, утворюється водоспад. 787

Блок 2 а) Озера розрізняють за такими ознаками: за походженням улоговини, водним режимом, складом води. б) За походженням улоговини бувають: — тектонічні; — залишкові; — льодовикові; — загатні; — лиманні. в) За режимом живлення — стічні і безстічні, за складом води: прісні і солоні.

ld z

Блок 3 а) Болото — надмірно зволожена ділянка суходолу із шаром торфу не менш як 30 см. б) За режимом живлення й характером рослинності болота поділяють на верхові, низинні й перехідні. Верхові болота живляться атмосферними опадами, рослинність переважно різні види мохів. Низинні живляться підземними водами, серед рослин переважають очерет, осока, хвощі, плауни, вологолюбні рослини, вільха. Перехідні болота за режимом живлення й характером рослинності посідають проміжне положення.

Географія

г) Живлення річки — це поповнення річища водою (опадами, таненням снігу, льоду). Зміну рівня річки впродовж року називають режимом річки. д) Джерелом живлення може бути: дощові, талі води, підземні води. е) Основні характеристики режиму річки є: повінь, межень, паводки, льодостав, льодохід. Повінь — найвищий рівень води в річці, що буває щороку в певний час. Межень — найнижчий рівень води в річці. Паводки — раптові підйоми рівня води, спричинені тривалими дощами й посиленим таненням снігу. Льодостав — період нерухомого льодового покриву на річці. Льодохід — період руху льоду по річці.

Блок 4 а) Підземні води за умовами залягання поділяють на: верховодку, ґрунтові води, міжпластові води. Верховодка — підземні води, що залягають на невеликій глибині. Ґрунтові води утворюють суцільний шар, що залягає на першому від поверхні шарі водонепроникних порід. Міжпластові води лежать між двома водонепроникними шарами, мають постійний рівень, чисті. Води, що залягають на глибині під постійним тиском, називають артезіанськими. б) Ґрунтові води використовують в побуті (колодязі), для зрошення. Міжпластові води — це великі запаси прісних питних вод. Мінеральні води використовують як лікувальні, термальні води використовують для опалення будинків, в бальнеологічних курортах, теплицях.

788

Блок 5 а) Льодовик — скупчення багаторічного льоду на суходолі. в) За умовами утворення розрізняють гірські та покривні льодовики.

Гірські утворюються в горах, покривають вершини, схили долини гір вище снігової лінії. Покривні льодовики — це потужні, великі за площею льодовики, вкривають Антарктиду, острів Ґренландію. в) Снігова лінія — межа, вище якої снігу випадає більше, ніж встигає розтанути. На різних широтах висота снігової лінії не однакова, від кількох сотень метрів — у полярних областях, до 4500 м на екваторі.

Тематичний контроль Перший рівень 1) а; 2) б; 3) б; 4) а; 5) а; 6) в; 7) а; 8) б; 9) б, г; 10) б; 11) в; 12) г; 13) в. Другий рівень а) Відстань від Харкова до найближчого моря (Азовського) ≈ 370 км. Масштаб фізичної карти України в 1 см 35 км. Відстань від Харкова до узбережжя моря — 10,5 см. 10,5 см × 35 км = 367,5 км. б) Щоб простежити зміну глибин Світового океану по будь-якій паралелі, треба виконати такі дії: скористуватись картою океанів або фізичною картою півкуль. На цих картах знайти шкалу глибин. Співставимо колір, яким позначені глибини в океані зі шкалою глибин, тим самим дізнаємось (виміряємо) глибину. Приклад: будемо здійснювати подорож по 40° паралелі пд. ш. від Південної Америки на схід, результати записуємо в таблицю. (Користуємось картою океанів.)

ld z

Блок 7 а) До водойм, створених людиною, відносять водосховища, ставки. б) Створення штучних водойм мають: «Плюси» «Мінуси» Затоплення родючих земель; Регулюють рівень води на річках; воду використовують для зрошення; розмивання берегів; рибництва; підвищення рівня; судноплавства; грунтових вод. відпочинку.

Географія

Блок 6 а) Шар мерзлої землі з постійною температурою — нижчою від 0 °С — багаторічна мерзлота. б) Багаторічна мерзлота утворилася в льодовикову епоху, де територія земної поверхні не була покрита льодом, а середньорічні температури були дуже низькими. в) Більше поширення багаторічна мерзлота має в Північній півкулі — в Північній Америці та Євразії. У районах поширення багаторічної мерзлоти бувають осідання, здуття окремих ділянок поверхні. Це ускладнює спорудження будинків і шляхів сполучення.

№ точки

Відстань, град.

Глибина, м

62° зх. д. — східне узбережжя південної Америки

0м

62° зх. д. — 55° зх. д.

0—200 м

55° зх. д. — 54° зх. д.

200—2000 м

54° зх. д. — 53° зх. д.

2000—4000 м

53° зх. д. — 23° зх. д.

4000—6000 м

789

Продовження таблиці Відстань, град.

23° зх. д. — 5° зх. д.

2000—4000 м

5° зх. д. — 40° сх. д.

4000—6000 м

40° сх. д. — 52° сх. д.

2000—4000 м

52° сх. д. — 73° сх. д.

4000—6000 м

73° сх. д. — 74° сх. д.

2000—4000 м

74° сх. д. — 75° сх. д.

200—2000 м

75° сх. д. — 100° сх. д.

2000—4000 м

100° сх. д. — 145° сх. д.

4000—6000 м

145° сх. д. — 146° сх. д.

2000—4000 м

146° сх. д. — 147° сх. д.

200—2000 м

147° сх. д. — 148° сх. д.

0—200 м

148° сх. д. — 149° сх. д.

149° сх. д. — 150° сх. д.

150° сх. д. — 175° сх. д.

175° сх. д. — 177° сх. д.

200—0 м

177° сх. д. — 179° сх. д.

Суходіл. Острови Нова Зеландія

179° сх. д. — 180° зх. д.

0—200, 200—2000 м

180° зх. д. — 175° зх. д.

2000—4000 м

175° зх. д. — 165° зх. д.

4000—6000 м

165° зх. д. — 163° зх. д.

0—200 м

163° зх. д. — 120° зх. д.

4000—6000 м

23 25 26

200—2000 м

2000—4000 м

2000—200 м

120° зх. д. — 105° зх. д.

2000—4000 м

105° зх. д. — 100° зх. д.

4000—6000 м

100° зх. д. — 80° зх. д.

4000—2000 м

80° зх. д. — 72° зх. д.

4000—6000 м

72° зх. д. — 71° зх. д.

2000—4000 м

71° зх. д. — 70° зх. д.

2000—200 м, Західне узбережжя

70° зх. д. — 62° зх. д.

Материк Південна Америка

10 11

790

Глибина, м

ld z

Географія

№ точки

в) Географічне положення об’єктів: Берингове море — омиває північно-східну частину Євразії і північно-західну частину Північної Америки; це море є частиною Тихого океану. Чорне море — омиває південь України, є частиною Атлантичного океану. Біскайська затока — знаходиться у західній частині Європи, є частиною Атлантичного океану. Протока Дрейка розділяє Південну Америку і Антарктиду, сполучає Тихий і Атлантичний океани. Острів Мадагаскар — знаходиться на південний схід від материка Африка, відокремлений від неї Мозамбікською протокою, омивається Індій-

Назва річок

Характеристика

Дніпро

Амазонка

Де протікають

В Європі

На материку Південна Америка

Витоки

Валдайська височина

Гори Анди

До басейну якого океану належить

Атлантичного Десна, Прип’ять

Характер річки

Рівнинна, є пороги біля В верхній течії гірська, м. Запоріжжя в нижній в середній і нижній — течії рівнинна

Третій рівень Гідросфера — водна оболонка Землі, до складу якої входять океани та моря, води суходолу, а також вода атмосфери. Кругообіг води в природі — перетворення води з одного агрегатного стану в інший. Вода має такі властивості: безбарвна, прозора, не має смаку й запаху, зустрічається в природі в трьох станах — рідкому, твердому й газоподібному. Кожна річка складається з таких частин: витік, гирло, річище. Річка має живлення і режим. Живлення — це поповнення річища водою: дощовою, талими водами снігу чи льоду, підземними водами. Режим річки — зміна рівня річки впродовж року. Основні характеристики режиму річки є: повінь, межень, паводки, льодостав, льодохід. За походженням озерних улоговин озера розрізняють: тектонічні, залишкові, льодовикові, загатні, лиманні. За режимом живлення й характером рослинності болота поділяють на верхові, низинні і перехідні. Основними відмінностями між ними є: верхові болота живляться атмосферними опадами, а низинні — підземними водами. Серед рослинності верхових боліт переважають мохи, на низинних болотах ростуть осока, очерет, хвощі, плауни, деякі ягідні чагарники, серед дерев — вільха. Льодовики утворюються за таких умов: Сніг, що випадає на земну поверхню, не встигає розтанути, товща його з кожним роком збільшується, зрештою під власною масою він ущільнюється і перетворюється на лід. Ознакою моря є: море — частина океану, яка більш-менш відокремлена від нього ділянками суходолу. Кожне море відрізняється температурою і солоністю води, системою течій. Затоки — це частина моря, чи океану (інколи річки, озера), що глибоко вдається в суходіл.

ld z

Укаялі, Мадейра

Найбільші притоки

Географія

ським океаном. Кримський півострів знаходиться на півдні України, омивається Чорним морем. Річка Амазонка протікає по материку Південна Америка із заходу на схід, бере початок в горах Анди, впадає в Атлантичний океан. Озеро Вікторія знаходиться в центрально-східній частині Африки. Порівняльна характеристика річок за планом:

5. 6.

7. 8.

791

9. 10. 11.

Протока — порівняно вузька смуга води, що розділяє ділянки суходолу і сполучає суміжні водні басейни або їх частини. Рух води в Світовому океані спричиняють: вітри, сили тяжіння Місяця й Сонця, підводні землетруси. Водні ресурси нашої місцевості використовують у промисловості, сільському господарстві, для зрошування, водопостачання, рибництві. Для охорони гідросфери треба запобігати її забрудненню, засміченню і скиданню у водойми неочищених і комунальних стоків. Для очищення стічних вод в районі великих міст будувати очисні споруди, багаторазово використовувати промислові води, не допускати, щоб в океани потрапляла нафта. Запаси водних ресурсів змінюються рік у рік, це потребує їх раціонального використання. Тема 4 § 37

Географія

Чітко окреслити межі біосфери не можна, тому що вона розміщується в межах інших оболонок. До складу біосфери входять: нижня частина атмосфери (до озонового шару), вся гідросфера та верхня частина літосфери. Поширення життя на Землі тісно пов’язане з природними умовами. Від екватора до полюсів кількість видів організмів зменшується. Це залежить від клімату. У приекваторіальній зоні суходолу, з високими температурами й великою кількістю опадів впродовж року розвивається розкішна рослинність і дуже різноманітний тваринний світ. Саме в цій частині земної кулі організмів найбільше. Діяльність людини впливає на межі біосфери, розширюючи її та створюючи техносферу — штучні межі біосфери.

ld z

§ 38

З розвитком життя на Землі формувалось сучасне співвідношення газів повітря. Величезна роль рослин у «виробництві» кисню. Взаємозв’язок біосфери й атмосфери підтримується завдяки процесам фотосинтезу і дихання. Організми — регулятори вмісту газів у повітрі. Біосфера взаємодіє з літосферою найактивніше в верхній частині. Рослини своїм корінням, яке проростає в тріщини, руйнують гірські породи і перетворюють їх на пухкі, осадові. Організми, відмираючи, утворюють товщі осадових порід (крейди, вапняку). З рослинних решток складається торф і кам’яне вугілля. Біосфера взаємодіє з гідросферою, бо без води не можуть існувати організми. Живі організми впливають на склад води в гідросфері, підтримують її сталість. Солі, нагромаджені в морській воді, використовуються живими організмами для своєї життєдіяльності. Людина істотно впливає на сучасну біосферу як негативно так і позитивно. З вини людини зникли на Землі окремі види тварин (європейський тур, тарпан) і рослин. Неконтрольоване вирубування лісів, надмірний вилов риби, браконьєрство — це призводить до різкого скорочення кількості рослин і тварин. Позитивним впливом людини на біосферу можна вважати створення нових культурних сортів рослин і порід тварин, акліматизація тварин і рослин.

792

§ 39

Самостійна робота № 7 Блок 1 а) Біосфера — сфера життя — оболонка Землі, де зосереджені організми. б) Межі біосфери: вся гідросфера, нижня частина атмосфери, верхня частина літосфери. в) Діяльність людини розширює межі біосфери — глибше проникаючи у надра Землі і подальше просуваючись у космос. Блок 2 а) Взаємодія літосфери і біосфери проявляється в тому, що рослини своїм корінням руйнують гірські породи; лишайники, виділяючи кислоту, перетворюють гірські породи на пухкі. Відмираючи організми утворюють товщі осадових порід (черепашки, скелети морських організмів накопичуючись утворюють вапняки, крейду). Прикладом взаємодії атмосфери і біосфери можна назвати велику роль рослин в утворенні кисню в процесі фотосинтезу. Живі організми є регулятором вмісту газів в атмосфері. Біосфера взаємодіє з гідросферою, бо жодна жива істота не може існувати без води. Живі організми в свою чергу підтримують сталість складу води. б) Позитивним впливом людини на біосферу слід вважати створення нею нових культурних сортів рослин, виведення нових порід тварин, акліматизація тварин і рослин. в) До негативного впливу людини на біосферу треба віднести те, що зникли на планеті окремі види рослин і тварин, нещадно ведеться вирубка лісів (за 1 секунду на планеті зникає ліс площею з футбольне поле). Людина надмірно виловлює рибу, крабів, полює на китів. Через браконьєрство скорочується кількість рослин і тварин. Блок 3 а) Фізичні процеси, що впливають на утворення ґрунтів — це руйнування мінералів і гірських порід унаслідок вивітрювання. Хімічні процеси пов’язані з розчиненням різних речовин у воді та відкладанням їх у ґрунті. Біологічні процеси — це гниття або розклад решток тварин і рослин у результаті життєдіяльності мікроорганізмів та інших живих істот (кротів, дощових черв’яків, личинок, мурашок). б) Складовими ґрунту є: тверда, рідка і газувата. Тверда вміщує в собі подрібнені мінерали й гірські породи, а також перегній (гумус). Рідка частина — це вода, що переносить у ґрунті розчинені поживні речовини, якими живляться рослини. Газувата — насичує ґрунт повітрям. в) Ґрунти відіграють велике значення у діяльності людини. Людина обробляє ґрунти, вирощує необхідні сільськогосподарські рослини, якими живляться тварини, харчуються самі. 793

ld z

Ґрунт — особливе природне тіло, в утворенні якого беруть участь усі оболонки Землі. Особливістю ґрунту є родючість, яка залежить від кількості гумусу (перегною). Ґрунт формується завдяки чинникам: вивітрюванню та діяльності організмів. У результаті взаємодії організмів та їх решток з пухкими породами за участю повітря, води, під впливом енергії Сонця в ґрунті відбуваються фізичні, хімічні і біологічні процеси. Людина обробляє ґрунти, підживлює, зрошує й осушує їх. Усе це впливає на процеси ґрунтоутворення. Через неправильний обробіток ґрунти зазнають руйнування водою, вітром. Надмірне внесення добрив і отрутохімікатів забруднює їх, погіршує родючість.

Географія

Тематичний контроль Перший рівень 1) а) літосфери; б) гідросфери; в) атмосфери. 2) б; 3) а; 4) в; 5) а; 6) в; 7) б; 8) б. Другий рівень Представниками живої природи своєї місцевості є: Рослини: дуб, сосна, клен, липа, ліщина, ясень, горобина, вільха, дика яблуня, дика груша, глід, терен, шипшина, черемха. Тварини: ссавці — зайці, лисиці, їжаки, миші-полівки, дикий кабан, зустрічається лось, лісовий тхір, козуля, вовк, куниця; збереглися — байбак, ховрахи, земляний заєць; багатий світ птахів: солов’ї, ворони, сороки, шпаки, сойки, дрозди, зяблики. В водоймах живуть: карась, короп, лящ, сом, щука, плітка. Гриби: опеньки, маслюки, сироїжки, підберезники і підосичники.

4. 5. 6. 7. 8.

Географія

Третій рівень Біосферою називається сфера життя — оболонка Землі де зосереджені організми. На Землі існують чотири царства живої природи: Царство Рослини, Царство Тварини, Царство Гриби, Царство Дроб’янки (Бактерії). Бактерії відіграють роль «санітарів». Рештки відмерлих рослин і тварин розкладають бактерії ґрунту, перетворюючи їх на прості неорганічні речовини, які поглинаються новими поколіннями рослин. Межами біосфери є: верхня частина літосфери, вся гідросфера, нижня частина атмосфери. Біосфера пов’язана зі всіма оболонками Землі. Ґрунт — це верхній пухкий шар Землі, що має родючість. Основними чинниками формування ґрунтів є вивітрювання та діяльність організмів. Ґрунт складається з гірських порід і мінералів, що подрібнились в процесі вивітрювання (це пісок, глини, гравій), гумусу, води, повітря, мікроорганізмів. Ґрунт відіграє велике значення у діяльності людини. Обробляючи ґрунти людина вирощує і збирає високі врожаї сільськогосподарських рослин, які є важливими продуктами харчування людини і базою живлення тварин. Людина впливає на біосферу як негативно так і позитивно.

ld z

10.

Тема 5 § 40

2. 3. 4.

794

Географічна оболонка — це оболонка, в межах якої відбуваються взаємопроникнення і взаємодія верхніх шарів літосфери, усієї гідросфери та нижніх шарів атмосфери. Її складовими є: гірські породи, вода, повітря, ґрунти, рослини, тварини. До найважливіших властивостей географічної оболонки відносять: перебування речовин у трьох агрегатних станах; кругообіг речовин і енергії; наявність життя. Географічна оболонка має основні закономірності свого розвитку: цілісність, ритмічність, зональність. Людина має враховувати у своїй діяльності знання про взаємозалежність складових географічної оболонки. Зміна однієї складової (компонента) призведе до змін в географічній оболонці.

§ 41

Назва природної зони

Тундра

Тварини

Мохи на узбережжі

Білі ведмеді, тюлені, песці, полярні сови

ld z

Арктичні пустелі

Рослини

Лишайники, карликова береза, полярна верба

Тундрові куріпки, песці, північні олені, північні вовки

Ялина, модрина, сосна

Олень, косуля, лось, зайці, білки, ведмідь, рись, вовк, глухар, тетерев

Мішані ліси

Береза, осика, клен, дуб, липа

Дикий кабан, козуля, вовк, лисиця, білка, безліч птахів

Степи

Рослинність трав’яниста, природна рослинність і тваринний світ збереглися в заповідниках

Ховрахи, хом’яки, миші-полівки

Пустелі

Рослинність скудна — верблюжа колючка, кактуси

В американських пустелях змії, ящірки, тушканчики

Савана

Баобаби, акації

Безліч копитних: зебра, антилопа, жираф, слон, носоріг, лев, гепард, гієна

Вологі екваторіальні ліси

Червоне, ебенове дерево, олійна пальма, хлібне дерево, фікуси, банани, ліани

Мавпи, ягуар, папуги, птахиносороги, дятли, нектарниці, у водоймах — крокодили, бегемоти

Тайга

Географія

Природний комплекс — поєднання всіх компонентів природи в єдину систему. Складовими (компонентами) природного комплексу є: гірські породи, повітря, вода, ґрунти, організми, найбільшим природним комплексом Землі є географічна оболонка. Щорічно на земній кулі вирубують великі площі лісів. Ліс очищує повітря, збагачує його киснем, затримує від руйнування ґрунт, накопичує вологу. Ліс збільшує час танення снігу, зберігає вологу, поповнюючи запаси ґрунтових вод, які живлять річки. Ліс має велике водоохоронне значення. Зміна хоча б одного природного компонента призведе до зміни природного комплексу. Природна зона — природний комплекс суходолу чи Світового океану, що простягаються в широтному напрямку і мають подібні природні умови (клімат, ґрунти, рослинність, тваринний світ). Чинники, що впливають на утворення природних зон — клімат, ґрунти, рослинний, тваринний світ. Зміна природних зон відбувається послідовно від полюсів до екватора. Найбільшими природними зонами світу є — арктичні пустелі, тундра, тайга, мішані ліси, степи, пустелі, савани, вологі екваторіальні ліси.

Територія України розміщується в зоні мішаних лісів, лісостепів, степів. 795

§ 42

Географія

З розвитком людства дедалі більше зростає його вплив на природу. В результаті господарської діяльності людина змінює природу, забруднює навколишнє середовище. Проблеми, які виникли внаслідок впливу людини на навколишнє се редовище, називають екологічними. Природа — єдина і неподільна, а сучасне господарство — результат взаємодії природи і суспільства. Природа, господарство і суспільство — взаємопов’язані, цей зв’язок має всесвітній характер, стан і доля кожного з компонентів — взаємозалежні. Забруднення атмосфери може призвести до змін її газового складу: зростання кількості вуглекислого газу, зменшення кисню. В результаті цього виникає проблема «парникового ефекту» — глобального потепління клімату Землі, що, в свою чергу, може призвести до активного танення льодовиків Антарктиди і Арктики та підвищення рівня Світового океану. Під загрозою затоплення опиняться низовинні ділянки суходолу. Із забрудненням атмосфери пов’язано руйнування озонового шару. Вода річок, озер використовується у різних галузях промисловості: виплавляння металу, виготовлення паперу, хімічних виробів. Після використання у виробництві і сільському господарстві вода втрачає свою якість. Води Світового океану забруднюються нафтопродуктами, морським транспортом. В океани і моря скидаються стічні і каналізаційні води. Ґрунт забруднюється отрутохімікатами і надмірним використанням добрив. У зоні катастрофи на Чорнобильській АЕС ґрунт було забруднено радіоактивними речовинами. Для охорони природи вживаються такі заходи: треба охороняти повітря і води від забруднення, берегти ліси, рослини і тварини від знищення, захищати ґрунти від ерозії, раціонально використовувати ресурси, створювати заповідні території. До екологічних проблем України відносять: забруднення атмосфери в промислових центрах Донецької, Дніпропетровської області, зростає концентрація вуглекислого газу. Основними забруднювачами атмосфери є підприємства металургійної і хімічної промисловості, енергетики (ТЕС), транспорт. Через забруднення атмосфери забруднюються опади, що призводить до випадання кислотних дощів, найбільша повторюваність припадає на Київську, Одеську області, Крим: лужних дощів — на Донецьку, Тернопільську області, Кривий Ріг, Чернівці. Дуже забруднені річки України. Річка Дніпро забруднена сполуками важких металів, водосховища на Дніпрі — нафтопродуктами. У Чорному морі найбільш забруднені води порту Одеса. Істотно змінилась якість ґрунтів України, зменшилась кількість гумусу, відбувається водна і вітрова ерозія ґрунтів через велику їх розораність і недосконалу технологію. Значні земельні площі зайнято під звалища промислових і побутових відходів. Найбільшої шкоди завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС, радіоактивними опадами забруднено 5 млн га. В Україні скорочується кількість населення через перевищення смертності над народжуваністю. Природоохоронними територіями України є: заповідники природні і біосферні, національні і ландшафтні парки, заказники, пам’ятники

ld z

796

ld z

Тематичний контроль Перший рівень 1) а; 2) б; 3) б, г; 4) в, г, д; 5) а, в; 6) в; 7) в; 8) в, г, д, є, ж; 9) в; 10) б; 11) в; 12) б; 13) в; 14) в; 15) б. Другий рівень Описання природного комплексу своєї місцевості за планом. а) Харківська область розташована в північно-східній частині України. б) Рельєф рівнинний, з висотами від 60 до 237 метрів, почленований річковими долинами, балками, ярами. Поверхня складена осадовими породами: пісками, глинами, крейдою. в) У результаті господарської діяльності людина змінила поверхню: збільшилась кількість ярів, зсув; створила штучні форми рельєфу — кар’єри, насипи, котловани, траншеї. г) Поверхневі і підземні води використовуються для водопостачання, зрошення, в промисловості, сільському господарстві. На берегах Печенізького водосховища отримало розвиток зрошування, рибництво, сформувалась зона відпочинку. Річка Сіверський Донець — важливе джерело питного і технічного водопостачання промислового Донбасу через канал Сіверський Донець — Донбас. На території Харківщини є мінеральні води, найбільш відома «Березівська». д) Ґрунти, рослинність і тваринний світ через втручання людини зазнали великих змін. Ґрунти області забруднюються промисловими відходами, отруйними речовинами, добривами, погіршились їх властивості, знизилась родючість. Все більше земель відводиться під житло, будівлі. Від діяльності людини постраждала рослинність і тваринний світ. Там де вирублені ліси, зникли хижаки, такі як ведмеді, риси, скоротилась чисельність кабанів, вовків, лосів, зникло більше 25 видів птахів: журавлі, чорні й білокрилі жайворонки, майже не гніздяться лебеді і гуси. Взаємозв’язки між компонентами природного комплексу своєї місцевості можна простежити на прикладі зони лісостепу, в межах якої знаходиться північна частина Харківської області. Рельєф рівнинний, поверхня утворена осадовими гірськими породами. Кліматичні умови помірно-континентальні, t С = –7,5°, t Л = 21 °С, опадів випадає близько 550 мм, поширені чорноземи опідзолені, сірі і темно-сірі лісові ґрунти. В рослинному покриві переважають сосново-дубові і дубові ліси. Третій рівень Географічна оболонка — оболонка в межах якої відбувається взаємодія і взаємопроникнення верхніх шарів літосфери, усієї гідросфери, та нижніх шарів атмосфери. Її складові: гірські породи, повітря, вода, ґрунти, живі організми. Природний комплекс — це поєднання складових (компонентів) природи на певній території.

Географія

природи, дендрологічні парки, парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва й заповідні урочища. В Харківській області природоохоронними територіями є: «Шаровський», «Натальїнський», «Краснокутський» — парки-пам’ятки, організовано 83 заказники «Бурлуцький», «Катеринівський», Гомольшанський національний парк, Сковородинівський музей-заповідник. До заповідних територій краю відносять спеціальні парки — ботанічні, зоологічні, в області їх вісім: Ботанічний сад Харківського університету, Харківський зоопарк тощо.

797

Географія

8. 9. 10.

Усі компоненти природи в природному комплексі тісно взаємопов’язані і перебувають у постійній рівновазі. Зміна одного з компонентів призводить до зміни усього природного комплексу. Найбільшим природним комплексом планетарного масштабу є географічна оболонка. Найбільшими зональними природними комплексами є географічні пояси і природні зони, а зональними — материки і океани. Природні зони належать до великих природних комплексів Землі. Їх формування зумовлено типом клімату. Природні зони розміщуються у певній послідовності від полюсів екватора. Основні природні зони світу — арктичні пустелі, тундра, тайга та мішані ліси, степи, пустелі, савани, вологі екваторіальні ліси. Людина використовує природні багатства, природа залишається єдиним джерелом всього, що потрібно людині для існування. Для життя потрібна вода, повітря, їжа, необхідні певні умови, певна температура навколишнього середовища, необхідні корисні копалини, родючі ґрунти, водойми, ліси, джерела енергії. Людина своєю господарською діяльністю впливає на зміни природних комплексів: осушує болота — це призводить до гибелі вологолюбних рослин, зникнення тварин, боліт, зміниться мікроклімат, повітря, стане менш вологим. Прикладів змін природних комплексів можна навести безліч — це розорання степів, вирубка мішаних лісів, забруднення вод Світового океану. Для збереження рослинності, тваринного світу в його первісному вигляді створюють мережу природоохоронних територій — заповідників, національних парків, заказників. Екологія вивчає закономірності відносин людини, тварин, рослин, мікроорганізмів між собою та навколишнім середовищем. Проблеми, які виникають у зв’язку з втручанням людини в природні процеси і які призводять до порушення їх рівноваги, називають екологічними.

ld z

Розділ IV § 43

Походження і розвиток людини вивчає наука антропологія. Людина розумна — «гомо сапієнс» — має найвищий щабель розвитку серед живих істот. Вона навчилася виготовляти знаряддя праці і використовувати їх для забезпечення життєдіяльності, вона здатна зрозуміти процеси та явища навколишнього світу. Населення світу становить на 1.08.2006 р. 6,7 млрд чоловік. На кількість населення впливають такі чинники: народжуванність, смертність, умови життя. Густота населення — це середня кількість жителів, що проживає на 1 км² території. У світі густота населення становить 40 чоловік на 1 км², в Україні — 78 осіб на 1 км².

1. 2.

3. 4.

§ 44 1. 2.

798

Людські раси — це великі групи людей, які пов’язані спільністю похо дження і мають однакові зовнішні ознаки. Людей земної кулі розрізняють за такими зовнішніми ознаками: кольором шкіри, волосся, очей, будовою тіла, формою та розмірами носа, губ. Населення світу поділяють на чотири основні раси: європеоїдну, монголоїдну, негроїдну та австралоїдну.

Із зростанням населення Землі народи різних рас дедалі тісніше спілкуються між собою. Тому з’явились мішані раси — мулати, метиси, самбо. Велика кількість представників негроїдної раси вчаться в країнах Європи, Америки. В пошуках праці представники монголоїдної раси (китайці, в’єтнамці, корейці) переїхали в Європу, США. Ученим, хто довів рівність усіх рас, був наш співвітчизник Микола Миклухо-Маклай.

Політична карта — це карта, на якій різними кольорами зображуються території окремих держав, їх столиці. Умовними знаками позначено кордони між державами. Крім столиць, на політичній карті позначають великі міста, порти, найважливіші шляхи сполучення. У світі налічується понад 200 держав. Україна розташована в центрально-східній Європі, за площею — 603,7 тис. км². Наша держава межує з сімома країнами Європи на суходолі: на півночі — з Білоруссю, на півночі і північному сході — з Росією, на заході — з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, на південному заході — з Румунією, Молодовою. Через Чорне море Україна має кордони з Туреччиною, Болгарією, Грузією. Найбільшими за площею країнами світу є: Росія, Канада, Китай, США, Бразилія; найбільші за кількістю населення: Китай, Індія, США, Індонезія, Бразилія. Найбільші міста: Буенос-Айрес, Сеул, Джакарта, Карачі, Сан-Паулу, Шанхай).

ld z

Завдання Характеристика свого населеного (м. Харкова) пункту за планом. Місто Харків знаходиться в північно-східній частині України, площа 305 км², в ньому мешкає 1,5 млн чоловік. Місто Харків виникло в 1654 році в місці злиття річок Харків і Лопань, як фортеця, яка захищала південні кордони Московської держави від набігів кримських татар. Місто Харків — найбільший машинобудівний центр в Україні, заводи ХТЗ і «Серп і Молот» випускають трактори і сільськогосподарські машини; заводи Турбінний, «Електроважмаш» виробляють парові і гідротурбіни, турбогенератори, електродвигуни, потужним виробництвом гірничого і металургійного устаткування є завод «Світло шахтаря», літаки збирають на авіаційному заводі, крім того працюють велосипедний і підшипниковий заводи. Підприємства «Здоров’я» і «Точмедпром» — випускають ліки і медичне обладнання. Смачні солодощі виготовляють на бісквітній фабриці, а ще в місті дуже велика кількість підприємств харчової промисловості: м’ясокомбінат, олійно-жировий комбінат, молочний комбінат.

Географія

§ 45 1.

Тематичний контроль Перший рівень 1) а) Європеоїдної; б) монголоїдної; в) негроїдної; г) австралоїдної. 2) а) Колір шкіри, очей, волосся; б) будова тіла; в) форма носа, губ; г) розміри носа, губ. 3) б; 4) б; 5) в; 6) є, з; 7) б; 8) а, в, г, е, є, ж; 9) а); 10) а, г, ґ, е, є, з, ї. Другий рівень Росія — Москва — 57º пн. ш. 37º сх. д. Франція — Париж — 49º пн. ш. 2º сх. д.

799

США — Вашингтон — 39º пн. ш. 78º зх. д. Китай — Пекін — 39º пн. ш. 116º сх. д. Третій рівень

Географія

5. 6.

Кількість населення впродовж історичного розвитку збільшувалась. На початку нашої ери населення становило 200 млн чоловік, зараз — 6,7 млрд чоловік. Поступово залежність людини від природи зменшувалась, тривалість її життя збільшувалась, відповідно кількість населення почала зростати швидше. До 18 ст. зростання кількості населення залежало від біологічних процесів, масові епідемії знищували велику кількість населення. Пізніше на перший план вийшли соціально-економічні чинники, і з того часу населення Землі почало зростати швидшими темпами. За прогнозами спеціалістів ООН до кінця наступного століття землян стане близько 10 млрд чоловік. На території України населення постійно зростало. У добу Київської Русі воно становило 5 млн, нині в Україні живуть 46,7 млн чоловік. Відмінності між расами полягають у ряді зовнішніх ознак: в будові тіла, кольорі очей, волосся, шкіри, формі і розмірі носа і губ. Микола Миклухо-Маклай довів рівність рас. Живучи серед папуасів Нової Гвінеї, він довів, що за своїм розумовим розвитком вони не поступаються європейцям. Всі люди, незалежно від місця проживання, кольору шкіри й іншими зовнішніми ознаками за своїми біологічними особливостями однакові. Територію кожної держави на політичній карті зображують різними кольорами. Найбільшими державами є: Росія, Канада, Китай, США, Бразилія. Україна на сході межує з сімома державами: Бєларуссю, Росією, Румунією, Молдовою, Угорщиною, Словаччиною, Польщею.

ld z

Розділ V § 46

Природний комплекс — поєднання складових (компонентів) природи: гірських порід, повітря, води, ґрунтів, організмів на певній території. Природні комплекси Землі поділяють на зональні — це ті, що закономірно змінюються від екватора до полюсів; і азональні — ті, що утворилися в результаті відмінності у будові земної кори і рельєфу. Природні багатства — все те, що є витвором природи: земля, її надра, її води, рослини і тварини, повітря, сонячна енергія тощо. Навколишнє середовище — все те, що оточує живий організм і впливає на нього. Сукупність усіх тіл, сил і явищ природи, що оточують людину і з якими вона безпосередньо взаємодіє. В минулому людина цілком залежала від природи. З розвитком землеробства і скотарства взаємозв’язки людини і природи набули нового змісту. Із зростанням населення «тиск» на природу став ще більшим. З розвитком науки і техніки вплив людини на природу набуває величезних масштабів. У процесі господарської діяльності людини замість природних комплексів утворились господарські (антропогенні) комплекси. В містах видобутку корисних копалин виросли гори відвалів пустої породи, де раніш зеленів степ — людина створила поля для вирощування важливих сільськогосподарських культур. Люди побудували великі міста й інші населені пункти, безліч електростанцій, ліній електропередач, покрили планету мережею автошляхів, залізниць, трубопроводів, створили водосховища, знищили та поновили ліса.

800

§ 47

2. 3.

Мета природокористування є не тільки використання природних ресурсів, а їх відтворення і охорона, збереження рівноваги і кругообігу речовин. Моніторинг — контроль і спостереження за використанням природних ресурсів. При використанні невичерпних природних ресурсів (кліматичних, енергії Сонця, вод) визначають найменші витрати в організації виробництва та найбільший ефект. Під час використання вичерпних ресурсів важливим є повна, безвідходна переробка, спрямована на охорону й бережливе до них ставлення. Обов’язки кожної людини перед природою заключаються в бережливому ставленні до неї: не ламай дерев, не знищуй рідкісні види рослин, дбай про тварин, не засмічуй ліси, береги річок побутовими відходами. Якщо людина не захистить природу, то таке недбальство обернеться проти людини. Як можна не любити природу, її чудові світанки, дзвін струмочків, шелест листя, спів пташок, шепіт хвиль на узбережжі водойм, неповторну красу і аромат квітів. Планета Земля — єдина у людей, в краплях роси, в променях сонця, в різнобарвних фарбах осіннього листя, шепотінні лісів, співах солов’я — бережіть її!

Тематичний контроль Перший рівень

1) г; 2) г; 3) в, г; 4) а, б; 5) г; 6) г; 7) б; 8) в, г; 9) б; 10) б.

Природні ресурси поділяють на вичерпні та невичерпні. Вичерпні поділяють на невідновлювані і відновлювані. Природокористування — це взаємодія людини з природою і використання природних ресурсів у господарській діяльності для задоволення матеріальних і культурних потреб. Моніторинг — це контроль і спостереження за використанням природних ресурсів.

ld z

Другий рівень 1.

Географія

Третій рівень

2. 3.

Природний комплекс — це ділянка земної поверхні, де компоненти природи закономірно перебувають у складній взаємодії. Сукупність усіх тіл, сил і явищ природи, що оточують людину і з якими вона безпосередньо взаємодіє, називається навколишнім середовищем. Людство, використовуючи багатства природи в процесі своєї життєдіяльності, впливає на природу частіше негативно, ніж позитивно: забруднює повітря і воду, знищує ліси, тварин, рослини, виснажує ґрунти, погіршує їх родючість, утворює смітники, звалища, тим самим порушує взаємозв’язки в природних комплексах, змінює їх. Природні особливості впливають на людину та її діяльність. В сприятливих умовах для землеробства і тваринництва проживає більше людей, ніж в пустелях і горах. Будуючи житло, купуючи одяг, людина враховує кліматичні умови. Здоров’я людини теж залежить від природи. У найсприятливіших умовах на берегах морів, озер, у гірських районах розташовано багато санаторіїв, туристичних баз. 801

ld z

При використанні невичерпних природних ресурсів (кліматичних, енергії Сонця, вод) визначають найменші витрати в організації виробництва та найбільший ефект. Під час використання вичерпних ресурсів важливим є повна, безвідходна переробка, спрямована на охорону й бережливе до них ставлення.

Географія

802