Давній світ у термінах
ІСТОРія
al
ld z
.n
et
Август — «звеличений богами»; один із титулів давньоримських імператорів. Агели — загони, у яких виховувалися спартанські хлопчики. Агора — головна площа давньогрецького міста. Академія — афінський гімнасій, у якому навчав Платон. Акведук — давньоримський водогінний канал. Акінак — короткий меч, яким користувалися скіфи в ближньому бою. Акрополь (верхнє місто) — укріплена частина давньогрецьких міст, зазвичай улаштована на височині. Амфітеатр — спеціальна споруда з овальною ареною для проведення гладіаторських боїв і цькування диких звірів. Апостол (посланець) — учень Христа. Аристократія — родова знать у Давній Греції. Археологія — наука, що вивчає минуле людства за речовими джерелами. Архонти — вищі виборні посадові особи в Давніх Афінах. Атлети — учасники громадських змагань у Давній Греції. Біблія — зібрання давніх текстів, сказань, легенд і міфів, визнане багатьма народами як Священне Писання. Складається зі Старого Заповіту і Нового Заповіту. Брахмани — давньоіндійська варна жерців і вчених. Буддизм — найдавніша світова релігія, що зародилася в Індії в середині І тис. до н. е. Вайшії — давньоіндійська варна хліборобів і торговців. Ван — правитель у Давньому Китаї. Варвари — для давніх греків і римлян усі чужоземці, що розмовляли незрозумілими мовами. Варна — велика група людей давньоіндійського суспільства, що відрізнялися від інших своїми правами та обов’язками; приналежність до варни визначалася народженням. Веди — зібрання давньоіндійських релігійних текстів кінця II — першої половини І тис. до н. е. «Вето!» (Забороняю!) — слово, яким народний трибун скасовував небажане для нього рішення. Вільновідпущеник — раб, відпущений на волю. Віче — народні збори в східних слов’ян. Вождь — військовий проводир племені. Гарнізон — військовий загін, розташований у фортеці або місті. Гімнасії — споруди зі спортивними майданчиками й залами, лазнями й приміщеннями для відпочинку в Давній Греції; одне з улюблених місць бесід давньогрецьких філософів зі співгромадянами. Гінекей — жіноча частина давньогрецького будинку. Гладіатори — навчені раби, засуджені злочинці й інші люди, яких примушували битися один з одним або з дикими звірами. Гуру — учитель, духовний наставник у Давній Індії. Дельта — низина в гирлі річки, зокрема Нілу, утворена її намулами. Демократія — народовладдя, форма правління, за якої право брати участь у керуванні державою мають усі її громадяни. Демос — незнатні громадяни давньогрецьких держав. Диктатор — у Давньому Римі магістрат, наділений необмеженою владою.
922
ІСТОРія
al
ld z
.n
et
Дифірамби — урочисті гімни на честь богів. Етнографія — наука, що вивчає життя, звичаї і традиції народів нашої планети. Ефори — «наглядачі», що стежили за тим, як громадяни Спарти дотримуються її порядків. Євангеліє (добра звістка) — збірник текстів про життя, смерть і воскресіння Христа. Євангелія стали частиною Нового Заповіту Біблії. Єпископ — старший серед християнських священиків однієї місцевості. Жрець — служитель божества, який здійснював жертвопринесення та інші релігійні обряди. Зіккурат — високий східчастий храм пірамідальної форми із цегли. У рівнинній Месопотамії зіккурати символізували гори — житла богів. Ієрогліфи — знаки письма, що виникли з давніх знаків-малюнків; ієрогліфічна писемність набула поширення в Єгипті та Китаї. Ілоти — безправна частина суспільства Давньої Спарти, залежна від спартіатів. На відміну від рабів ілоти мали власні знаряддя праці, худобу, сім’ї. Інсули — великі багатоповерхові будинки, споруджені з дерева та дешевої цегли для римської бідноти. Іподром — спеціальна споруда для проведення кінних змагань. Іригація — штучне зрошення земель. Капище — святилище язичницьких богів ранніх слов’ян. Катакомби — «підземні гробниці»; місця таємних храмів перших християн. Катапульта — метальна машина, яка використовувалася для обстрілювання супротивника кам’яними й глиняними ядрами, горщиками із запалювальною сумішшю та іншими предметами. Клинопис — одна з найдавніших систем письма, створена шумерами. Колізей — амфітеатр у Римі, найбільший в античному світі. Колони — вільні малоземельні селяни в Римі, які обробляли чужі землі, віддаючи хазяям частину врожаю. Колонії — постійні укріплені поселення в чужих країнах; поступово багато колоній перетворилися на самостійні держави. Колос — гігантська статуя, що, як правило, зображувала божество або правителя. Консули — вищі магістрати Римської республіки. Конфуціанство — філософське й релігійне вчення, засновником якого був давньокитайський мудрець Кун-Фу-цзи (551—479 рр. до н. е.). Кроманьйонець («людина розумна») — людина сучасного вигляду, яка з’явилася 45—35 тис. років тому. Курган — земляний насип над могилою. Кургани характерні для поховань степовиків-кочівників бронзового й раннього залізного віку. Кшатрії — давньоіндійська варна раджів, полководців і воїнів. Легіон — велика військова частина в Давньому Римі, яка складалася з піхоти та кінноти. Лікей — афінський гімнасій, у якому навчав Арістотель. Лікоть — старовинна міра довжини, яка дорівнювала приблизно 45 см.
923
ІСТОРія
al
ld z
.n
et
«Людина вміла» — найдавніша людина, яка навчилася виготовляти кам’яні знаряддя праці; жила 2—1,6 млн років тому. Людське стадо — найдавніший колектив первісних людей. Магістрати — громадяни, які обіймали виборні державні посади в Давньому Римі. Магнати — власники великих маєтків, землі яких обробляли сотні рабів і селян-колонів. Метеки — чужоземці, які постійно мешкали в Аттиці. Метрополія — місто, яке заснувало колонію. Міфи — давні сказання про походження світу, про богів і героїв. Мозаїка — зображення, виконане з кольорових камінців, уламків кераміки або кольорового скла для прикраси приміщень і дворів. Монархія — держава, в якій вища влада належить одній людині. Мотика — найдавніше знаряддя з дерева або кістки для розпушування землі. Мумія — тіло померлої людини або тварини, оброблене спеціальним способом, щоб урятувати його від розкладання. Мусейон — «храм муз»; науковий і культурний центр із найбільшою бібліотекою, створений єгипетським царем в Александрії. Народні трибуни — посадові особи в Давньому Римі, які спочатку обиралися з числа плебеїв і були покликані захищати їхні інтереси. Неандерталець — попередник сучасної людини, що жив 200—300 тис. років тому. Неоліт — «новокам’яний вік»; час таких найважливіших змін у житті первісних людей, як зародження землеробства, скотарства, ремісництва. Община — об’єднання родичів або сусідів для спільного ведення господарства. Олімпійські боги — молодше покоління давньогрецьких богів, головним серед яких був Зевс. Олімпійські ігри — загальногрецькі спортивні змагання на честь бога Зевса в Олімпії. Олімпіонік — переможець Олімпійських ігор. Орхестра — у давньогрецькому театрі рівна площадка округлої форми перед театроном, на якій виступали хор, музиканти й танцюристи. Остракізм — вигнання з Афін за рішенням Народних зборів осіб, запідозрених у прагненні до тиранії. Пагода — давньокитайський храм, сховище реліквій; пагоди набули поширення в країнах Східної Азії. Палеоліт — «давньокам’яний вік»; період становлення людського суспільства. Папірус — рослина, зарості якої в давнину покривали береги Нілу; матеріал для письма, який виготовляли із цієї рослини. Парфенон — храм Афіни-Діви (Парфенос) на Афінському акрополі. Патриції — родова знать у Давньому Римі. Педагоги — раби-вихователі в Давній Греції. Піраміди — колосальні гробниці єгипетських фараонів III тис. до н. е., складені з величезних каменів. Пітекантроп — «мавполюдина», або «людина прямоходяча», яка проживала 1,5— 0,5 млн років тому в Африці, Азії та Європі. Плебеї — незнатні вільні люди в Римській республіці.
924
ІСТОРія
al
ld z
.n
et
Плебс — нижчі шари вільного населення Давнього Риму. Плем’я — об’єднання декількох родових общин, які жили на одній території. Поліси — давньогрецькі держави І тис. до н. е. Портики — навіси, підтримувані колонами. Преторіанці — особиста гвардія римських імператорів. Принцепс — «перший серед сенаторів»; один із титулів засновника Римської імперії Августа. Провінції — підлеглі території Римської держави, приєднані до Італії. Пролетарі — римські громадяни, що не мали власності; як правило, міська чернь. Протомісто — «попередник міста»; велике, добре укріплене поселення епохи неоліту й бронзового віку. Раби — люди, які не мали власності й були зовсім безправні. Раджа — правитель, цар у Давній Індії. Республіка — держава, якою керують громадяни, обрані на певний строк. Рубало — найдавніше кам’яне знаряддя праці первісних людей. Санскрит — давньоіндійська мова, що застосовувалася вченими-брахманами для написання наукових, релігійних і художніх творів. Сатрап — намісник перського царя в сатрапії — одній з областей держави. Святилище — спеціальне місце для здійснення релігійних обрядів. Сенат — орган управління в Римській державі, що складався з колишніх магістратів. Симпосіон — бенкет, головна частина давньогрецького застілля. Скена — у давньогрецькому театрі місце для виступу акторів, що зазвичай оформлювалося у вигляді передньої частини храму або царського палацу. Скрижалі — кам’яні плити із записаними заповідями Бога, передані людям пророком Мойсеєм. Спартіати — повноправні громадяни Спартанської держави. Стадій — давньогрецька міра довжини, яка дорівнювала приблизно 192 м. Старійшина — у первісному суспільстві голова родової общини. Стоянка — місце тривалого проживання первісних людей. Стратеги — воєначальники в Афінах, які обиралися щорічно. Найбільш впливові з них відігравали важливу роль у житті полісу. Талант — давньогрецька міра ваги, що дорівнювала приблизно 26 кг. Таран — стінопробивне знаряддя для руйнування оборонних стін і воріт обложених міст. Театрон — місця для глядачів у давньогрецькому театрі. Терми — громадські лазні в Давньому Римі, улюблені місця відпочинку римлян. Терор — беззаконне знищення людей, насильницьке присвоєння їхнього майна. Тиранія — одноособова влада в давньогрецьких державах, установлена насильницьким шляхом. Титани — старше покоління давньогрецьких богів. Тотемізм — віра первісної людини в існування родинного зв’язку людей із тваринами, рослинами і навіть неживими предметами. Тріумвірат — «союз трьох мужів», об’єднання політичних діячів і полководців у Римській республіці з метою захоплення влади.
925
ІСТОРія
al
ld z
.n
et
Тріумф — урочисте повернення до Риму переможного війська по закінченні особливо важливих війн. Фаланга — бойовий порядок важко озброєної піхоти в арміях Давньої Греції і Македонії. Фараони — царі Давнього Єгипту. Фрески — картини, виконані фарбами на сирій штукатурці. Храм — «житло бога»; споруда, присвячена божеству. Християнство — світова релігія; у її основі — віра в Ісуса Христа, сина Бога. Зародилася в І ст. н. е. в Палестині. Цезар — один із титулів давньоримських імператорів. Церква — організація віруючих і священиків одного віросповідання. Цитадель — найбільш укріплена частина фортеці або міста. Чаклун — людина, якій у первісному суспільстві приписували здатність здійснювати релігійні обряди, впливати на інших людей і природу. Частокіл — дерев’яна стіна з вертикально встановлених загострених колод, що обгороджувала поселення ранніх слов’ян. Шадуф — давньоєгипетський водопідйомний пристрій для поливу земель. Шудри — давньоіндійська варна слуг і залежних людей.
926