ridna mova glazova5

ВIДПОВIДI НА ЗАПИТАННЯ I ЗАВДАННЯ ДО ПІДРУЧНИКА О. П. ГЛАЗОВОЇ, Ю. Б. КУЗНЕЦОВА «РІДНА МОВА»

6.

1. Уся документація в організаціях і офіційні документи повинні вестися українською мовою.

2. Українці довгий час боролися за свою державність та національні символи. Тому ми бережемо свою мову та свободу.

3. Рідні слова близькі тому, що ти чуєш їх з дитинства від рідних і близьких. Вони нагадують про найщасливіші події у житті. Українська земля дуже багата і родюча, люди тут добрі та чуйні, а мова — одна з найспівучіших мов у світі. Рідне слово полегшує страждання і втамовує душевний біль, бо воно близьке серцю.

8.

План 1. Мовна проблема дітей-мауглі.

2. «Мови треба навчитися».

3. Виникнення мови.

4. Призначення мови: а) спілкування; б) передача думки; в) мислення.

5. Мова — засіб пізнання світу.

6. Носій національної культури.

7. Мова об’єднує у національну спільноту.

РІДНА МОВА

ВСТУП

Висловлювання «Я і українська мова» Українська мова — одна з найдавніших і найспівучіших мов у світі. Вона об’єднує українців у єдину націю, допомагає порозумітися людям різних регіонів. Українська мова є державною мовою в Україні. Тому, я вважаю, що навіть, якщо у буденному житті розмовляєш російською — необхідно знати рідну мову, якомога частіше спілкуватися нею, читати українські книжки і газети. Адже рідна мова — національний символ. Тому її треба берегти і цінувати.

11. Початок казки З дитинства Марійка дуже любила природу. Її родина мешкала на околиці села, неподалік від поля. Дівчинка любила гуляти, рвати польові квіти і мріяти про майбутнє. Одного разу побігла Марійка у поле. На той його край, де ще ніколи не була. Побачила, що там, у балці, ростуть красиві квіти. Побігла та й упала дівчинка до глибокої ями. Кінець казки І побачила Марійка: небо закрила чорна хмара, почали в’янути прекрасні квіти, почала жовтіти трава та опадати листя з дерев. Злякалася мала й побігла чимдуж до матері. А мати й каже Марійці: «Треба вирушати в дорогу. Більше ніколи ми не повернемось до рідної домівки. Ми, люди, не змогли вберегти нашу прекрасну природу для своїх дітей». Родина переїхала, але чарівний камінь уцілів — він допоможе людям відновити природу.

413

План 1. Марійчина любов до природи.

2. Яма на полі.

3. Чарівний камінь і страшні змії.

4. Камінь, що надає бадьорості.

5. Мова всіх трав.

6. Жахливе слово — «чорнобиль».

7. Межа із чорним биллям.

8. Зав’яла природа.

9. Материні слова.

10. Надія. § 1. ЧАСТИНИ МОВИ 14. Іменники: читанка, будівля, читання, будинок, читальня, школа. Прикметники: мудрий, шкільний, високий, видатний, осінній, веселий. Числівники: п’ять, сто, сьомий, п’ятнадцять, десятий. Дієслова: побудувати, читати, височіти, навчатися. Прислівники: учора, внизу, восени, уважно, зранку. Розрізняємо: до кожного слова ставимо питання. займ. дієсл.

прикм.

прикм.

імен.

займ.

дієсл.

займ.

РІДНА МОВА

15. Ви бачили красивий концертний рояль. Ось до нього підходить хтось займ.

прислівн.

дієсл.

імен.

дієсл.

прикм.

імен.

із вас, несміливо торкається клавіш. Лунають глибокі звуки. Як ходієсл.

займ.

дієсл.

імен.

займ.

допоміжн. дієслово

присл.

четься, щоб вони утворили мелодію! Та для цього треба довго і напоприсл.

дієсл.

легливо вчитися. імен.

присл.

присл.

дієсл.

допоміжн. дієслово

дієсл.

Так і з мовою. Щоб правильно і красиво розмовляти, треба вивчати праімен.

дієсл.

прикм. імен.

дієсл.

присл.

імен.

вила, запам’ятовувати нові слова, вчити напам’ять вірші. дієсл.

імен.

присл.

присл.

числ.

числ.

прикм.

імен.

Вважають, що мов сьогодні близько п’яти тисяч. Українська мова наледієсл.

прикм.

імен. імен.

жить до високорозвинутих мов світу. Словники із моєї домашньої бібліотеки. У моїй домашній бібліотеці є такі словники: 1) «Короткий словник синонімів української мови» М. П. Деркача.

2) «Російсько-український словник» (сфера ділового спілкування) А. А. Тараненка, В. М. Брицина.

3) «Великий тлумачний словник сучасної української мови» за редакцією С. В. Федченка.

4) «Словник антонімів» Л. М. Полюги.

5) «Словник фразеологічних синонімів» М. П. Коломійця, Є. С. Регушевського. Іменник Н. в.

Р. в.

Н. в.

Р. в.

18. 1. Людина без Вітчизн и — як соловей без пісні. Д. в.

2. Жити — Батьківщин i служити. М. в.

Н. в.

3. У чужій сторонц i не так світить сонце. Н. в. одн.

О. в. одн.

19. 1. Велика вереснева тиша стоїть над землею. Н. в. одн.

414

М. в. збiрн.

Н. в. одн.

М. в. одн.

2. Тільки дуб стоїть у місті, а калинонька в намисті.

З. в. збірн. Р. в. одн.

О. в. одн.

3. Більше й більше листя з клена облітає з кожним днем. М. в. одн. З. в. одн.

4. У лісі паростка живого не знайти. Р. в. одн.

О. в.

Н. в. одн.

О.в. одн.

5. Песика звуть Рудиком, хвіст у нього бубликом.

21. 1. Де розумом не дійду, в книзі знайду.

2. Науці кінця немає.

3. Без праці нема життя й собаці.

4. На підлозі пшениця не зійде.

5. Пташині краще у лісі, ніж у чужій стрісі.

6. Що на думці, те на язиці.

22. Україною, піснею, долею, душею, хлібом, братом, вогнем, мечем, батьком, серцем, осінню, любов’ю, матір’ю, міццю, честю, молоддю. Ïîÿñíåííÿ: у формі О. в. одн. іменників жіночого роду ІІІ відміни, основа яких закінчується одним приголосним, крім [б], [п], [в], [м], [ф], [р], відбувається подовження кінцевих приголосних основи, які на письмі позначаються двома буквами. Подвоєння не буває, якщо основа іменника закінчується двома приголосними. Коли основа закінчується губними приголосними та [р], перед ю ставиться апостроф.

23. 1. Тут Кий князював із братами Щеком і Хоривом, збудували місто вони всьому світу на диво.

3. Неначе з картин Левітана з’явилися фарби оці.

3. Люблю Поділля і стрімкі Карпати.

4. Ми бачили Говерлу крізь туман.

5. Мені в далекому Парижі наснилась рідна сторона.

6. У кутку двоє дітей граються, декламують байку Глібова «Вовк та Ягня». Ïîÿñíåííÿ: в українській мові власні назви пишуться з великої літери. Назви газет, журналів, пароплавів, літературних творів та інше беруться в лапки, крім назв зі словом «імені», «пам’яті».

РІДНА МОВА

Чергування звуків: г//з, к//ц, х//с.

24. Знов прийшла до нас золотокоса осінь. Закружляли у сумному вальсі пожовклі листочки. А я поспішаю до рідної школи, адже сьогодні Перше вересня — День знань! У моїх грудях тривожно б’ється серце. Я вже зовсім дорослий, я став п’ятикласником. Сам директор потис мені руку і сказав, що я повинен бути гідним сином своєї Батьківщини. Ось вже і почався мій перший урок. Тепер я справжній старшокласник і маю піклуватись про малечу. Адже і я колись був первачком. Прикметник 25. Прикметником називається самостійна частина мови, яка означає назву ознаки предмета або його приналежність і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? ч. р. одн. Н. в.

ж. р. мн. Н. в.

Над Києвом стоїть теплий вересень. Ще буйно квітнуть яскраві жоржич. р. мн. Н. в.

ж. р. мн. Н. в.

ни, розкривають свої барвисті кошики різнокольорові айстри.

415

с. р. Н. в. одн.

Дерева ще не випустили жодного листочка. Осіннє листя шумить зовсім не так, як шуміло навесні. Тоді воно розмовляло й лепетало. За літо ж. р. мн. Н. в.

ч. р. одн. Н. в.

соковиті листки затверділи. Тепер вони крешуть, немов гострі шаблі об ч. р. одн. Н. в.

твердий панцир. ж. р. одн. Р. в.

с. р. одн. Р. в.

ч. р. одн. Р. в.

27. 1. Земля потребує гарн ої погоди, добр ого насіння та працьовит ого господаря. ж. р. одн. Р. в.

2. Мудр ої людини не зіб’єш зі стежини. ж. р. одн. М. в.

ж. р. одн. М. в.

3. Краще пташці на зелен iй гілці, ніж у золот iй клітці. ж. р. одн. М. в.

4. Велика риба у глибок iй воді плаває.

28.

РІДНА МОВА

Прикметники з літерою і в закінченнях На високій горі у глибокій річці на широкій дорозі у дрімучім лісі свіжій паляниці

Прикметники з літерою и в закінченнях З високих пагорбів глибокими морями за широкими полями за дрімучими лісами свіжими пирогами

29. До моїх ніг покотився блискуч ий (ч. р. Н. в.) коричнев ий (ч. р. Н. в.) каштан. Він вистрибнув із зелен ої (ж. р. Р. в.) шкаралупи, що розірвалася на кілька колюч их (ж. р. Р. в.) частинок. Каштани осипаються в середині вересня. Цієї пори гамірлив i (ж. р. Н. в.) ластівки величезними (ч. р. О. в.) табунами посунули на південь. Польов i (ж. р. Н. в.) миші потягнули під землю поживн е (с. р. Н. в.) зерно. Усі готу-

ють запаси на холодн у (ж. р. З. в.) і довг у (ж. р. З. в.) зиму.

32. Слова, що вживаються для привітання: Доброго ранку! Здрастуйте. Добрий день (Добридень!). Прощання: На все добре. З Богом! Прощавайте. Бувай здоров. Бережіть себе. Вибачення: Перепрошую. Прошу вибачити (пробачити). Даруйте. Висловлення вдячності: Щиро дякую. Велике сасибі. Дуже вдячний.

416

37. Офіційне спілкування, адресатом є бібліотекар.

— Добрий день.

— Добрий день.

— Скажіть, будь ласка, у вас є книга Тараса Шевченка «Кобзар»?

— Так, звичайно.

— Розумієте, мені потрібно вивчити напам’ять один із віршів Тараса Григоровича та зробити виписки про історію написання збірки.

— Тоді я можу запропонувати вам журнал «Українське слово», де відомі критики написали свої відгуки про збірку. Тут є й історія написання «Кобзаря».

— Дуже дякую.

— Нема за що. Рада була вам допомогти. Займенник. Особові займенники 3 ос. одн. Н. в.

39. 1. Кожен хороший, коли він на себе схожий.

3 ос. одн. Р. в.

2. Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.

2 ос. одн. Н. в.

3. Рідна мова — як мати, ти вмій за неї постояти.

3 ос. одн. Н. в.

4. Та мова мила, якою мати говорила, якою вона колискової співала.

1 ос. одн. Н. в.

5. За народ і волю я віддам життя і долю.

1 ос. мн Р. в.

6. Як ми будем в дружбі жити, нас нікому не зломити. Р. в.

40. 1. Вчителько моя, зоре світова! Звідки виглядати, де тебе знайти? Р. в.

2. І дзвонить дзвоник малиново, і вчителька стрічає знову нас. Д. в. Н. в.

3. Наша перша вчителька інших науча, букварі і читанки їм вона вруча. Д. в.

4. Говорить: «Любі діти, вам треба букви знати, щоб всі книжки на світі Н. в.

41. 1. Я (1 ос. одн. Н. в.) гордий, мов козацький предок мій.

2. Свого великого Богдана ми (1 ос. мн. Н. в.) вічні славимо діла.

3. Любить людей мене (1 ос. одн. Р. в.) навчила мати.

4. Ти (2 ос. одн. Н. в.) віднині господар землі, і вона (3 ос. одн. Н. в.) тебе (2 ос. одн. Р. в.) прийме, як сина.

5. Всі ми (1 ос. мн. Н. в.) щастя хочем наздогнати, а воно (3 ос. одн. Н. в.) ось поруч, біля нас (1 ос. мн. Р. в.).

6. Хай живе наш рідний дім! Тепло й затишно у нім (3 ос. одн. М. в.).

РІДНА МОВА

змогли ви прочитати».

Числівник 45. 1. Над доріжкою з асфальту дві (скільки? Н. в.) берізки обнялися.

2. Вже на другім (на котрім? М. в.) кілометрі почалися дикі нетрі.

3. Не випробовуй глибини річки відразу двома (скількома? О. в.) ногами.

4. Один (скільки? Н. в.) господар мав трьох (скількох? Р. в.) синів.

5. Зажурилась моя парта, третя (котра? Н. в.) парта од вікна.

6. Мар’яні було сімнадцять (скільки? Н. в.) років.

7. Якось сиділи ми на сімнадцятому (на котрому? М. в.) поверсі.

47. 1. Дві (скільки?) гори єднають хмари, а двох (скількох?) людей — справи.

2. Хто погнався за двома (скількома?) зайцями, без обох (скількох?) залишиться.

3. Виїхав на трьох (скількох?) колесах.

4. Дім на чотирьох (на скількох?) ногах стоїть.

5. Так дбає, як пес про п’яту (про котру?) ногу.

6. П’ять (скільки?) днів байдикуємо, на шостий (на котрий?) ледарюємо, сьомого (котрого?) дня бешкетуємо.

7. Краще помилувати десятьох (скількох?) винних, ніж покарати одного (котрого?) безневинного.

8. За тисячу (за скільки?) років стирається навіть камінь, а народне слово — вічне.

417

Дієслово 50. Дієсловом називається самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що роблять? що зроблять? теп. 3 ос. мн.

1. Ластівки літають (що роблять?), бо літається (що робиться?).

2. Ластівко нашої хати, що тобі, ластівко, дати (що зробити?)? теп. 3 ос. мн.

майб. 2 ос. одн.

3. Кажуть (що роблять?) люди: пальцем торкнеш (що зробиш?) ластів’яче майб. 3 ос. одн.

майб. 3 ос. одн.

гніздо — птиця одразу покине (що зробить?) ваш двір. Покине (що зромайб. 3 ос. одн.

майб. 3 ос. одн.

бить?), і більше не прилетить (що зробить?), і всім ластівкам передасть мин. мн.

(що зробить?), щоб обминали (що робили?) хату. теп. 3 ос. мн.

мин. одн.

4. Відлітають (що роблять?) уже ластівки, бо настала (що зробила?) пора відлітати (що робити?).

РІДНА МОВА

Дієслова вжиті у неозначеній формі: дати, відлітати, літається. Ці дієслова не вказують на час, число, особу.

51. 1. За годину можна багато встигнути (що зробити?), якщо не лінуватися (що робити?).

2. Чи ж треба вітер наздоганяти? (що робити?)

3. І хитрого лиса можна спіймати (що зробити?). теп. час

4. Знає (що робить?) миша, де дірку прогризти (що зробити?). мин. час

мин. час

5. Навчилося (що зробило?) теля ревти (що робити?) та й подибало (що зробило?) з вовком воювати (що робити?). майб. час

6. Прийде (що зробить?) коза до воза сіна просити (що робити?). Дієслова в неозначеній формі: встигнути, лінуватися, наздоганяти, спіймати, прогризти, ревти, воювати, просити. Ці дієслова не вказують на час, число, особу.

52. 1. Зоря любистком пахне (теп. час) над Дніпром. 2. Шумітиме (майб. час) Дніпрова течія. 3. Над Дніпром могучим одлетіли (мин. час) тучі. 4. Дніпро під вікном моїм плив (мин. час) урочисто. 5. Що Дніпро чаїним словом скаже (майб. час)? 6. Чую (теп. час) голос хвилечки Дніпра. 7. Шумить (теп. час) Дніпро, чорніють (теп. час) кручі, в граніт холодний б’є (теп. час) прибій. 8. Дніпро в Чорне море розбурхані води нестиме (майб. час).

53. 1. Книга вчить, як на світі жить. 2. Як хочеш усе знати, треба багато читати. 3. Потрібно учиться — завжди згодиться. 4. Чого навчишся замолоду, те згодиться на старість. 5. Знання збирають по краплині, як воду в долині. 6. Що знаєш і вмієш, того за плечима не носитимеш.

7. Старання і труд до щастя ведуть. 8. З умінням усюди щастя знайдеш.

418

57. Ходиш (ІІ), співаєш (І); любиш (ІІ), косиш (ІІ), перемагаєш (І), допомагаєш (І), хвилюєшся (І), навчаєшся (І), економиш (ІІ), білиш (ІІ), бачиш (ІІ), вередуєш (І), палиш (ІІ), полюєш (І), заносиш (ІІ), стоїш (ІІ).

58. 1. Любим нашу рідну мову і не зрадимо її.

2. Всім серцем любіть Україну свою,— і вічні ми будемо з нею.

3. Ви чуєте народу віщі думи, його тривоги берете в серця.

4. Ми сонце зустрічаємо працею і працею проводжаємо.

5. Нас не підкупиш золотом, бо ми шукаєм скарбів серця між людьми. Стоїмо на порозі повернення до живих джерел.

59. 1. Ніхто так любить не уміє, як я Україну мою.

2. І як мені України щиро не любити?

3. Чужих країв ніколи я не бачив, принад не знаю їхніх і окрас.

4. А слово українське не вмирало, воно жило і знову воскресало.

5. Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла. Прислівник

місце дії

ознаку дії

час дії

62. Летять (звідки?) здалека, співав (як?) завзято, люблю дорогу (коли?) весчас дії

час дії

ознаку дії

ною, (коли?) влітку, (коли?) восени, розчахнулись (як?) навстіж.

63. 1. Дорога йшла згори та нагору, над самою річкою.

2. Правда — як олія, завжди нагору спливає.

3. Підніміться на гору Говерлу!

4. Говори до гори, а гора горою.

5. Ставити все догори дном.

6. Письменний бачить уночі більше, як неписьменний удень.

7. У день народження все навколо видається святковим.

РІДНА МОВА

61. 1. Поради матері ніколи не пропадають даремно.

2. Хто літо гайнує, той узимку голодує.

3. Краще погано їхати, ніж добре йти.

4. Краще їсти мамалигу вдома, ніж плов на чужині.

5. Старого лиса важко спіймати.

6. Хоч не в лад ступає, зате широко.

7. Десять разів відмір, а раз відріж, та й то обережно.

64. Високо в повітрі літає тонесеньке павутиння. Його зіткали маленькі павучки. Від подиху вітру павутиння може порватися. Воно летить і яскраво зблискує на сонці. Пташки збираються зграями і дзвінко, галасливо прощаються з рідними лісами й полями. Вони мусять відлетіти далеко у вирій. Тут узимку і холодно для них буде, і з їжею стане важко. Прийменник. Сполучник 66. 1. На деревах осінь спіле листя косить.

2. Синім холодом од трав віє.

3. І трава шепоче про небесні очі.

4. Є калина і м’ята коло білої хати.

5. Мальви цвітуть край вікна.

6. Нехай до серця горнеться калина.

7. Запахнув чебрець з материнського поля.

8. Між яблунями снує бабуся і її тінь.

9. По гілках судять про корінь дерева.

10. Люби природу не для себе, люби для неї.

419

Ïîÿñíåííÿ: прийменник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника і займенника від інших слів у словосполученні. Прийменники з іншими словами пишемо окремо.

67. 1. Наш степ безмежний, як дим. 2. Поле теж без кінця й без меж. 3. Через одне вікно усього світу не оглянеш. 4. Знання в черезплічнику не носити.

68. 1. На дорозі стоїть, а дороги питає. 2. Нагинай гілляку, поки молода.

3. Роботящому безділля — мука. 4. Без роси і трава не росте. 5. Не заготовляй сіна з поганої трави. 6. Праця й гори зрівнює. 7. Хто тікає від дощу, часто попадає під град. 8. Хто віз штовхає, а хто й підганяє.

70. 1. Праця чоловіка годує, а лінь марнує. (Сполучник а з’єднує частини складного речення.)

2. Земля працьовитих годує, але ледарів вона не терпить. (Сполучник але з’єднує слова.)

3. Не одяг красить людину, а добрі діла. (Сполучник а з’єднує слова.)

4. Був би сад, а солов’ї прилетять. (Сполучник а з’єднує частини складного речення.)

РІДНА МОВА

5. Піч варила, але ж я солила. (Сполучник але з’єднує частини складного речення.)

6. На словах він Дніпро перепливе, а сам і калюжі не переступить. (Сполучник а з’єднує частини складного речення.)

7. Дивись не на слова, а на роботу. (Сполучник а з’єднує слова.)

71. 1. Уночі осінній туман стелиться над землею, а вранці він піднімається вгору і височить хмарою.

2. Починає припікати сонце, і туман повільно розпливається у блакиті.

3. Ніжний туманець коливається на верхів’ях дерев, і усе навколо здається невимовно гарним. Ïîÿñíåííÿ: cполучники з’єднують однорідні члени речення і частини складного речення. § 2. ТЕКСТ, ЙОГО ОЗНАКИ

420

73.

Вовча річка 1. Якось улітку біг балкою вовк. 2. І захотілося тому вовкові пити.

3. Звір зупинився і почав рити яму. 4. До тих пір рив, поки не докопався до джерельця. 5. Пізніше утворилася з джерельця річка. 6. Ту річку люди прозвали Вовчою.

74.

Казка про лелеку Якщо підеш вздовж пралісу, до мого рідного села Малинівки, то тобі неодмінно впаде в око водокачка з лелечим гніздом. Там тато-лелека стоїть на довжелезній нозі і вдивляється вдалечінь, туди, де червоніє полум’яний захід сонця... А ти ніколи не замислювався, чому у білосніжного лелеки дзьоб і ноги червоні, а краї — чорні? Адже лелека — незвичайний птах.

76. Тема тексту: Збереження природи заради нашого світлого майбутнього. Головна думка: захист живої природи заради врятування людства і покращення майбутного. Мікротеми: 1. Викорчовування старої сливи. 2. Пташина пісня. 3. Пташка мостить гніздо. 4. Хіба можна знищити дерево! 5. Розумна пташка. Захист дерева (заголовок до тексту) План 1. Стара слива.

2. Пташиний спів.

3. Гніздечко.

4. Стара слива помолодшала.

5. Дзвінкий спів пташки. «Відоме» і «нове» в реченнях тексту В

В

79. На території України живе чотири види їжаків. Із цих чотирьох видів Н

В

Н

В

Н

РІДНА МОВА

Колись давним-давно, коли ще моя бабуся у бур’янах ховалась, всі лелеки були білими. Таким був і Буселко, лелека над Петренковою хатою, що ще минулого року на стрісі оселивсь. Здавалося б, чого душі бажати? Росте Петренкова малеча — ростуть і маленькі лелеченята. Аж раптом лихо торкнуло чорним крилом Петренкову хату: від трісочки з печі загорілась хата. Буселко швиденько переніс своїх діток до гаю, аж бачить: дитинча лишилось в хаті. Кинувся лелека у полум’я і виніс хлопчика. Але полум’я опалило Буселкові кінчики крил, обпекло довгі ноги і дзьоба. Мудрі люди кажуть, що з того часу всі лелеки стали мічені вогнем.

найвідомішим є їжак європейський. Такого їжака називають ще звичайВ

В

Н

Н

Н

Н

Н

ним. Звичайного їжака можна зустріти в лісі, у гаю, у парку, в саду. Там В

Н

Н

Н

їжак бігає, шарудить листям, голосно сопе.

80. Насіння багатьох рослин переносять мурашки. Комахи тягнуть смачну знахідку до мурашника. Донести насінинку до місця призначення комахи не завжди спроможні, тому її гублять. Загублене зеренце проростає будь-де. Таке проростання дуже корисне для рослин. Вони розростаються на значній території. § 3. СТИЛІ МОВЛЕННЯ 86. 1. У реченні є головні і другорядні члени речення.

2. Оленко, позич олівця, бо у мене немає.

3. Сергійку, полий квіти на балконі.

4. Ти вже з’їв бабусин пиріг?

88. 1) У першому випадку стиль повинен бути публіцистичним. Дана ситуація є неофіційною. Тема: значення української мови у повсякденному спілкуванні. Головна думка: Ми повинні любити нашу рідну мову, адже вона становить нашу духовну спадщину. Форма: монолог.

421

2) Стиль: розмовний. Тема: піклування про стан здоров’я бабусі. Головна думка: піклування за старшими, співчуття і турбота. Форма: діалог.

3) Стиль: розмовний з елементами урочистості. Головна думка: Моя любов до рідної матінки, пошана до її віку. Тема: Мати — найрідніша у світі людина. Форма: монолог.

§ 4. ТИПИ МОВЛЕННЯ 92. На лісовій стежині богатир знайшов золотий перстень і підняв його. Юнак прийшов на берег моря, там він побачив золотий волос. Богатир взяв той волос і пішов далі. Юнак прийшов у державу чужого царя й зайшов у контору документи писати. Золотий волос йому підказував, золотий перстень його рукою наказував, а золоте перо виконувало.

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: цей уривок із народної казки відносимо до такого типу мовлення, як розповідь.

93. Слова і словосполучення, які вказують на послідовність виконання дій.

1) Позвозити скло, збудувати гору, звели скляну гору, збудували вежу.

2) Коні ноги ламали, вершники почали з коней падати.

3) Спочатку царевич роздивився довкола, опустився конем, поцілував царівну.

94.

Уривок із казки «Коваль щастя». Оволодівши своїм ремеслом, молодий коваль відкрив власну кузню і став чекати замовників. Але він був ще молодий, ніхто не знав його здібностей, і люди проходили повз кузню. Проте коваль не втрачав надії, бо справу свою знав добре.

— Кажуть, кожна людина — коваль свого щастя,— міркував він.— Невже я не зможу викувати собі щастя? Потрібне тільки вміння. Ïîÿñíåííÿ: уривок із казки є розповіддю, тому що висловлювання має послідовні дії. До розповіді можна поставити питання.

§ 5. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ 97. І. Сонячна днина, пішли до лісу, прозоре повітря, глянути вгору, старий дуб, побачили білку, стрибала спритно, сховатися в дуплі, щиро зрадіти. ІІ. Усна відповідь, оцінили справедливо, одержати оцінку, неймовірна радість, наполеглива праця, відчуваємо відповідальність, допомогти товаришеві, охоче працювати, бігати на перерві.

422

99.

Словосполучення з прикметника та іменника

Словосполучення з двох іменників

Словосполучен- Словосполучення з дієслова ня з дієслова і іменника та прислівника

Шкільна бібліотека, корисний довідник, навчальний кабінет, осінні канікули, новенький комп’ютер

Перелік підручників, школи України, розклад уроків, умови для навчання

Користуватися словником, усвідомити необхідність, віддати перевагу

Навчатися старанно, братися спільно, зустрічатися щодня, читати виразно, писати грамотно

100. Виразне читання, читати голосно, читанка для малят, цікава книжка, вдячні читачі. чия?

для чого?

101. пісня іменник

Створити як?

дієслово

Співати

дзвінко

дієслово

прислівник

для

радості іменник

102. 1. Сіла осінь на порозі батьківської хати, стала золотом червоним килим гаптувати. 2. Вишиває осінь по канві зеленій золоті квітки. Квіти оживають, із дерев спадають жовті нагідки. 3. Красива осінь вишиває клени червоним, жовтим, срібним, золотим. якi?

Золоті прикметник

РІДНА МОВА

Мамина прикметник

якi?

вітки іменник

що?

Вишиває дієслово

Жовті

нагідки

прикметник

іменник

клени іменник

§ 6. РЕЧЕННЯ, ЙОГО ГРАМАТИЧНА ОСНОВА: ПІДМЕТ І ПРИСУДОК 104. 1. Тихо журяться над річкою верби. 2. Гуси летять у далекий вирій.

3. Прохолодним ранком над полями пролітали журавлі. 4. Я бачив серед скель немало чистих джерел. Ïîÿñíåííÿ: cлова в реченні пов’язані за змістом та граматично.

105. 1. Кожна травичка на своєму корені росте. 2. Вдома і стіни гріють. 3. Кожен край має свій звичай. 4. Без діла псується сила.

106. 1. Хату руки (імен.) держать (дієсл.). 2. Праця (імен.) чоловіка годує (дієсл.). 3. З однієї печі неоднакові калачі (імен.). 4. У вмілого руки (імен.) не болять (дієсл.). 5. У доброго хазяїна й соломинка (імен.) не пропаде (дієсл.). 6. Кожна жаба (імен.) своє болото хвалить (дієсл.).

423

дієсл. імен.

дієсл.

107. 1. Тече вода з-під явора яром на долину. Пишається над водою червона імен.

займ.

дієсл.

займ.

калина. 2. А ми тую червону калину підіймемо. А ми нашу славну Укдієсл.

імен.

прикм.

займ.

імен.

раїну розвеселимо! 3. Для українця калина наймиліша. Вона — гордість українського садка.

108. 1. Світає. Край неба палає. Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

2. Ледь-ледь на сході і на півдні світлішає. 3. Співають півні. 4. Подвір’я. Степ. Вкраїна. Русь. 5. Задумалось поле. Утихло кругом... 6. Замовкає річ. Вечір. Ніч.

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: речення з одним головним членом (підметом чи присудком) — односкладні. Речення, які мають один головний член — підмет— називні. Безособовими називаються односкладні речення з присудком, при якому немає й не може бути підмета.

109. 1. Люблю України коханої небо.

2. З хатини видно Україну.

3. Віє туманами з лугу. Пахне барвінком нічним.

4. Світанок. Сонце. Терикони. Росою світиться садок.

5. Вечір. Гай. В повітрі тихо.

111.

План 1. Веселий ранок.

2. Чому завжди я?

3. Завтра в школу.

4. Нарешті відпочинок. Ось і останній день літніх канікул Я прокинулась доволі рано, десь о дев’ятій годині. Поснідала і почала дивитись телевізор, але мій собака не давав мені спокою. Я ледве від нього втекла. Пішла на вулицю і зустріла матусю. Вона сказала мені прибрати в хаті і помити посуд. Чому завжди я? Потім ми пішли по крамницях купувати зошити, олівці, ручки, все ж таки завтра у школу. Через дві години прийшли додому. Мама приготувала мені одяг на Перше вересня. І нарешті відпочинок. § 7. ВИДИ РЕЧЕНЬ ЗА МЕТОЮ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

116. 1. Як ми вивчаємо історію рідного краю?

2. Коли наш клас відвідав краєзнавчий музей?

3. Куди сьогодні поїдуть учні нашої школи?

424

119. 1. Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.

2. Звикли завтра все людці робити, плентались помалу до мети. Звикни лиш робити все сьогодні, і до неї перший прийдеш ти!

3. Тільки сир одкладений гарний, а одкладена справа — ні.

4. Шануйте друга... Де ж таки без хиб ви друга на землі найти могли б?

Ïîÿñíåííÿ: на окличну інтонацію вказує знак оклику, а на питальну — знак питання.

1. Яка ж ти гарна й пишна, земле наша!

2. Лиш боротись — значить жить!

123. Я опиняюсь у діброві. Зверху вона кутається небом, а знизу туманцем. А як гарно тут блакитніє поміж кленами! А самі клени зараз такими неполоханими стали. Вони ніби от-от полетять за перелітними птахами. Біля їхніх ніг схлипує джерельце. Яка це пташина розважає його? Холод уже погнав на південь журавлів і лебедів. Гуси й качки тільки починають переліт. Шкода, що осінь минає.

Ïîÿñíåííÿ: пригадайте і запишіть 2—3 загадки.

1. Не кущ, а з листочками; не сорочка, а зшита; не людина, а навчає. (Книга) 2. Що без леза та без зуба Розтина міцного дуба? (Блискавка) 3. Старий дід мости помостив, Молода прийшла — мости рознесла. (Мороз і весна) 131.

РІДНА МОВА

127. 1. До сонця я подібний, і сонце я люблю. До сонця повертаю голівоньку свою. Стою стрункий, високий, в зелених шатах я, і золотом убрана голівонька моя. (Соняшник) 2. На дереві гойдається, жупан колючий має, на літо одягається, а восени скидає. (Жолудь) 3. Два скельця, дві дужки — на ніс і за вушка. (Окуляри) 4. Як навколо об’їси — серединки не проси, ми такі гостинці: дірка всерединці. (Бублики)

Художній опис предмета Íàóêîâèé ñòèëü До вашої уваги представляється простий олівець. Його відносять до шкільного канцелярського приладдя. Характерною ознакою його є дерев’яний корпус із вміщеним у середину корпусу графітним грифелем. Сучасні прості олівці для оздоблення можуть мати на своєму корпусі різноманітні візерунки, плівкове покриття. Головне призначення олівця — проведення ліній, створення написів, малюнків шляхом натискання грифельного кінчика на папір. Îïèñ îë³âöÿ â õóäîæíüîìó ñòèë³ Переді мною лежить звичайнісінький олівець. Але у той же час я помічаю його незвичність: сточений кінчик, красиву блискучу обгортку. Придивляюсь пильніше і бачу, що зворотний кінець мого олівчика теж трохи сточений. Мабуть, тут колись була гумка, але хтось її загубив. Перекочую свого дерев’яного товариша, милуюсь якимись дивними переливами обгортки. Здається, таку плівку називають голографічною. Цікаво, а скільки ще невідомого є у звичайних предметах?

132. Художній опис предмета У моїй руці справжня чарівна паличка. Сама вона дерев’яна, а кінці — яскрава зірочка із невідомого мені металу. Цю дивовижну річ, виявляється, дуже легко тримати в руці. Здається, вона сама підстроюється під мою руку. А ще вона не велика, не мала. Чарівна паличка у мене може навіть поміститися у кишені, адже вона змінює свій розмір залежно від

425

обставин. А якщо нею змахнути, то з її зірчастого наконечника вирветься пучок яскравого світла. А коли ще й додати магічні слова, то моя чарівна паличка може справді все!

§ 8. ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ 133. 1. Надходив ранок. Слався по долинах тонкий туман. 2. Вже з дерев злетіло листя. Наступає листопад. 3. Небо синіло. Бджола дзимоніла.

4. Ідуть віки. Бджола збирає мед. як?

134. 1. Дрімає соняшник. Смачніше пахне м’ята. 2. Садки цвітуть. Клопояк?

якi?

четься бджола. 3. Розцвітають вишні. Простягнулись пишно віти білокуди?

сніжні. 4. Зорі висипали на небо. Село заснуло.

РІДНА МОВА

135. 1. Зима поспішає.— Холодна, морозна зима поспішає до нас.

2. Холодно.— На вулиці стало холодно.

3. Не вщухають дощі.— У нашій місцевості усю осінь не вщухають дощі.

4. Птахи відлетіли.— Птахи вже давно відлетіли у теплі краї.

136. 1. Я одержав листа від товариша. 2. У ньому товариш розповів мені про своє навчання, свої захоплення. 3. Останнім часом він захопився колекціонуванням марок. 4. Товариш переказав зміст повістей, які нещодавно прочитав. 5. Передав враження від епізоду, який йому запам’ятався.

6. Того ж дня я написав відповідь на лист. Ïîÿñíåííÿ: вставлені слова в реченнях виступають додатками і відповідають на питання непрямих відмінків (Р. в., Д. в., З. в., М. в.)

137. 1. Про молодість складаю я пісні. 2. Колише рідна пісня нашу долю.

3. Світилась радістю душа. 4. На зорі задививсь хлопчина. 5. Мене ліси здоров’ям напували. Ïîÿñíåííÿ: додатки виражені іменниками і займенниками.

138. 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

У нашій шкільній бібліотеці багато цікавих книжок. Мені подруга дала почитати цікаву книжку з яскравими ілюстраціями. Для українського козацтва не було нічого милішого за волю. На контрольній роботі нам не дозволили користуватись книжкою. Художник довго працював над титульною ілюстрацією до Кобзаря. Мені дуже подобаються розповіді про Запорізьку Січ і козацтво. Історія українського козацтва має ще багато загадок.

140. 1. Заснула тиха річечка. 2. Задумався дуб темношатий. 3. Хизувався дуб міцним корінням. 4. Зашумить українська тополя. 5. Десь тополі дзвонять у небі України.

426

141. Наближається холодна зима. Скоро все навколо вона обгорне пухнастим снігом. Дерева закутаються в пишні шати. Кущі напнуться білими хустками. Землю скує міцна крига.

143. 1. З дитинства (коли?) я закохана в слова. 2. Мовчання тяжко (як?) душу залива. 3. Ходімо в ліс (куди?) на свято листопаду. 4. Безсмертників пучечок я нарвав і радісно (як?) приніс його додому (куди?). 5. А хмарини срібнокрилі тануть угорі (де?).

144. 1. Мамина любов і з моря виймає. 2. Уперед добре думай, а потім відповідай. 3. Що сьогодні утече, те завтра не зловиш. 4. Добрі вісті не лежать на місці. 5. Дружба з вовком виходить боком. Ïîÿñíåííÿ: обставини виражені прислівниками та іменниками з прийменниками. присл.

присл.

присл.

прийм. імен.

імен.

145. 1. Удосвіта тут я босоніж блукав. 2. Зайду в траву і ляжу горілиць. 3. Підприсл.

присл.

няли блакитні вії васильки кругом. 4. Мерехтить роса навколо на зеленій прийм.

імен.

присл.

мураві. 5. І місяць над Дніпром поволі сплив.

Ïîÿñíåííÿ: обставини виражені прислівниками та іменниками з прийменниками.

147. 1.

2.

3 4.

5.

6.

. . . .

РІДНА МОВА

146. 1. Річка весело іскриться. 2. Надворі почастішали дощі. 3. Відчинилися навстіж вікна. 4. Здаля виглядає із балки тополя. 5. Метелик білий в маки залетів. 6. На трави перлами роси зоря упала. 7. Папороть цвіте на болотах. 8. Вітер пісню співа стоголосо.

. .

148. 1.

2.

3.

. . .

До 1-ї схеми: Безмовні тумани тремтять над шляхами. До 2-ї: Тополя голубим шепоче листям. До 3-ї: Тепло мені усміхається світ.

153. Художній опис побутової речі Коли я влітку приїжджаю до бабусі, то мою увагу завжди привертає цікавий глиняний предмет на поличці у шафі. Одного разу бабуся розповіла мені, що цей посуд називають макітрою. Яка ж вона, ця макітра? Кругленький, плескатий глечик! Глиняні боки його вилискують проти сонця. Чомусь посередині макітри зроблена дірка. А навколо неї сплетений віночок з різнобарвних мальованих квіток. А ще у неї є носики. Навіщо вона потрібна, я так і не зрозуміла. Але гадаю, раніше її використовували як святковий посуд. § 9. РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ 158. 1. Вітер віє по долині, розхиляє лист калині.

2. Шумлять сади вишневі, яблуневі.

427

3. Яблуні дихають цвітом росяно, червоно, біло.

4. Зеленіють по садочку черешні та вишні.

5. На гілках черешні красуються не ягоди, а цілі віночки.

6. Сплять і лошата, і мальви, і корови, і бджоли, і оси. Ïîÿñíåííÿ: однорідні члени речення не з’єднані сполучниками (1, 2, 3 реч.). Однорідні члени речення з’єднані сполучниками а, та (і) (4, 5 реч.). Однорідні члени речення з’єднані повторюваними сполучниками (6 реч.).

РІДНА МОВА

159. 1. Реве та стогне Дніпр широкий.

2. Дніпро клекоче, стогне, плаче.

3. Синіли і ревіли темнокосі хвилі.

4. Після бурі шепче море тихе, лагідне, прозоре.

5. Тече вода в синє море, та не витікає.

6. Хвилюється море, шумить, не стихає. Ïîÿñíåííÿ: в 1 і 3 реченнях кому не ставимо, тому що однорідні члени речення з’єднані неповторюваними сполучниками та (і) і і. У 2, 4 і 6 реченнях ставимо кому, якщо однорідні члени речення не з’єднані сполучниками. У 5 реченні ставимо кому, тому що однорідні члени речення з’єднані сполучником та (у значенні але).

160. 1. На коні їде і коня шукає.

2. Біда і помучить, і мудрості научить.

3. Їж мед, але бережися жала.

4. Заблукав між хатою й коморою.

5. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

6. Слово вилетить горобцем, а повернеться волом.

7. Вір своїм очам, а не чужим речам.

8. Сушить не робота, а турбота.

161. 1. Працюй плечима, а не очима.

2. Не кінь тягне воза, а овес.

3. Справжнім багатством є не гроші, а бережливість і розум.

4. Лис може втратити зуби, а не апетит.

5. Лисиця спить і курей бачить.

6. Топить не море, а калюжа.

162. 1. Сади шумливі і духмяні холодна осінь роздягла.

2. В’ються тумани, пливуть над землею, линуть в простори.

3. І даль, і гай, і темні кручі відбились в лагідній воді.

4. Рожі, мальви і дзвіночки посаджу я в три рядочки.

5. Так чогось хочеться гарного в світі і для себе, і для людей.

428

163. Історія нашого народу велика, героїчна. Він пройшов через величезні випробування, тяжко жив і змагався. Проте він жив, будував, творив, мислив, боровся, оборонявся, будував фортеці й міста, орав ниви. Він увійшов у сучасність одним із найчисленніших народів Європи. Наш народ створив дивовижний світ пісень, казок, оповідань, легенд. Він уже тисячі років складає вірші, розказує собі й сусідам про своє минуле. Він зробив усе, щоб ти мав свою землю, місто, село, дім. Люби ж

його! Він народив тебе, батьків твоїх, дідів та прадідів. Шануй його мову, історію, культуру. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення 166. 1. Землею України течуть такі ріки: Дніпро, Дунай, Дністер, Сіверський Донець. 2. Дніпро має такі притоки: Прип’ять, Десну, Сулу, Псел, Ворсклу. 3. Південну частину земель України омивають моря: Чорне та Азовське. 4. Українські Карпати чарують красою своїх вершин: Говерли, Чорногори, Петроса та інших. уз.

167. 1.На полях ростуть такі трави: м’ята, материнка, любисток, деревій. уз.

2. Лісові ягоди були дуже чудові: запашні, красиві та цілющі. уз.

168. 1. В українській літературі багато талановитих письменників: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко.

2. Нам відомі такі національні інструменти: кобза, бандура, скрипка, цимбали, сопілка та бубон.

3. Ми знаємо таких птахів: чайка, жайворонок, соловей, лелека та лебідь.

4. З давніх-давен люди користувалися таким вбранням: вишиванка, свитка, плахта, шаровари.

169. 1. За новим столом сидять діти : Оленка, Світланка, Василько.

2. Ми ходили в поле зранку : я, Богданчик і Оксанка.

3. Діти кинулись один перед одним рвати чудові квiти : рожеві гвоздички, лілові дзвіночки.

4. Усміхнися всім навколо : небу, сонцю, квітам, людям.

5. На світі нас тримають слова : «мама», «тато», «Україна».

РІДНА МОВА

3. Спів пташок уже було чути скрізь: у лузі, в лісі, на березі річки, на подвір’ї.

171. 1. Калину, виноград, вишні — ці рослини найчастіше зображує українська вишивка. 2. Ручку, олівці, фломастери, гумку, лінійку — таке приладдя повинен мати школяр. 3. Столи, стільці, дошка, стелажі — всі меблі в нашому класі цього року новенькі.

172. 1. Рідні місця, знайомі хатки, садки, доріжки — все миготить у очах.

2. І соняшники, і кукурудза, і криниця, і журавель, і трава на леваді, і сонце — все вслухалося в свіжість.

3. Земля України, і небо, і люди — усе мені рідне.

173. 1. Серед українських козаків було чимало людей різних національностей: німців, французів, італійців, іспанців. 2. Баба Марина довгий свій вік трави сушила у хаті: м’яту, любисток, липовий цвіт. 3. Ось на фото старенькім сім’я: тато, мама і крутолобе повнощоке хлоп’ятко. Це я.

4. Білу хату, червону калину, луги, береги — все у спадок мені заповідано з роду до роду.

174. Батько оглядає воза. Все взяли: картоплю, цибулю, огірки, хліб, казан, велику дерев’яну миску. Відчиняються ворота. Ми їдемо. Прокидаюся

429

на березі Десни. Пахне в’ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці.

§ 10. ЗВЕРТАННЯ Зв.

181. 1. Мамо, чого зажурились? Зв.

2. Де ж ти на цілий день запропастився? Хіба так можна, дитино? Зв.

3. Уявляєш собі, Женю, як у мене на серці? Зв.

4. Спасибі, братику, за добреє слівце. Як не кохать тебе за це?

РІДНА МОВА

183. Ðå÷åííÿ ç íåïîøèðåíèìè çâåðòàííÿìè.

1. Я тобі призначаю побачення, брате, біля нашої хати.

2. Не стелись, барвінку, не стелись низенько.

3. Ви не кваптесь цвісти, півонії! Ðå÷åííÿ ç ïîøèðåíèìè çâåðòàííÿìè.

1. Мово моя колоскова, житимем вічно з тобою.

2. Як зріднився я з тобою, як ти горнешся до мене, тихий часе надвечірній! Ïîÿñíåííÿ: непоширені звертання: при них немає залежних слів; поширені (залежні слова при них є).

184. 1. Україно! Тобі моя пісня дзвінка, і дум, і поривів весняна ріка! (Зверт. непошир.)

2. О земле рідна, б’ю тобі чолом. (Звертання поширене.)

3. Ровеснику, пам’ятаєш наші шкільні роки. (Звертання непошир.)

4. Вулице мого дитинства! Як я люблю тебе. (Звертання поширен.)

5. Дай руку стиснуть, друже! (Звертання непоширене.)

185. 1. Ой чого ти, дубе, на яр похилився? Молодий козаче, чого зажурився? 2. Чи був ти, орле, в моїй стороні? Чи журиться матінка там по мені? 3. Прийми, матусе, слово подяки від дитини за нашу мову, за мову України. 4. Я думкою лину, мій батьку, до тебе! 5. Добридень, тобі, Україно моя! Зв.

Зв.

Зв.

186. 1. Зоре моя вечірняя, зійди над горою. 2. Вітре буйний, вітре буйний! Зв.

Зв.

Ти з морем говориш. 3. Заграй, сивий Дніпре, вітрами подми. 4. Кораблі! Зв.

Зв.

Шикуйтесь до походу. 5. Куди пливеш, мелодіє? 6. Не хилися, явороньЗв.

ку. Ти ще зелененький. Не журися, козаченьку. Ти ще молоденький.

§ 11. ВСТАВНІ СЛОВА ТА СПОЛУЧЕННЯ СЛІВ

430

194. 1. На жаль, я не бував у Львові, палкої не складав йому любові. 2. Ти привези мені, будь ласка, пшеничну зірочку з небес. 3. Там, кажуть, з гір усю країну видко. 4. Велика частина території України належить до сейсмічно небезпечної, отже, ця обставина має постійно враховуватися при плануванні будівництва.

ВС

195. 1. До словечка, до слів’ятка притулися. Може, (невпевненість) так хоч ВС

мови рідної навчишся. 2. Так мені, бува (оцінка повідомлюваного), не вистаВС

чає гордої тієї прямоти. 3. Спиніться. Будь ласка (ввічливість), спиніться. ВС

Навколо, будь ласка (ввічливість), скоріш подивіться. 4. Кожній людині ВС

личить усмішка та, мабуть (невпевненість), найбільше дівчатам. 5. У вас, ВС

ВС

пробачте (ввічливість), як тепер живеться? 6. Світ, на щастя (ставлення до

196.

Як писати лист Як відомо, лист — це не просто папір, чорнило та конверт. Це зміст і стиль. Кажуть, написане пером не вирубати і сокирою. Братися за написання листа в поганому настрої, безперечно, не слід. Більше того, ніколи не надсилайте листа одразу. Перечитайте його наступного дня, можливо, доведеться переписати заново. Адресу на конверті, безумовно, потрібно писати точно й охайно. На конверті треба вказати зворотну адресу. По-перше, вона може знадобитись адресатові для відповіді. По-друге, лист мусить повернутися назад, якщо з якоїсь причини не знайде адресата. Писати й підписуватись, справді, треба розбірливо. Я дуже люблю листуватися з друзями з інших міст. Я познайомилась з ними у таборі відпочинку минулого літа. Особисто для мене цікавішим виявилось чекати відповіді. Адже ти ніколи не знаєш, коли вона надійде. І саме це відчуття непередбачуваності і подобається мені, адже новий лист на мою адресу — це завжди сюрприз. ВС

Зв.

РІДНА МОВА

висловлюваного), зачарований піснею.

197. 1. Скоро, може, побачу я степ той широкий. 2. Мамо, ви чуєте? Вітер з долини цілує червоне серце калини. 3. Швидко, швидко ми побачимось, Зв.

Зв.

Зв.

ВС

рідна матінко моя. 4. Пусти мене, мій батеньку, на гори. 5. Здавалось, Зв.

світ увесь заснув! 6. Дзвени, предковічна бандуро моя! Підспівують струнам гаї і поля. Ïîÿñíåííÿ: речення, ускладнені звертаннями і вставними словами (1, 2, 3, 4, 5, 6 реч.). Односкладні речення (4, 6 реч.).

206.

Лист найкращому другові Здрастуй, друже! Скоро кінчається перший семестр. Хочу поділитися своїми успіхами. Я вчуся добре. Більшість оцінок у мене відмінні. Подружився ще з одним хлопчиком. Він хороший товариш, але трохи відстає у навчанні. Я допомагаю йому. У вільний час ми допомагаємо батькам по господарству, читаємо книжки, займаємося спортом — граємо у футбол, волейбол, ходимо в басейн. Любимо також турпоходи. Пиши, Сергію, про себе. Як ти поживаєш? Коли приїдеш у гості, до бабусі? Бажаю успіхів. До побачення. Юрко.

1 жовтня 2006 р.

431

§ 12. СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ 209. 1. Сонце привітно світило і гріло. 2. Сонце золоту пряжу пряло на Дніпрі, а в степу білими, як молоко, гречками меди пахли. 3. Іду шляхом, сонце сяє, вітер з травами говорить. 4. Заховалось за горами сонечко, з гір повіяло холодом, вогкістю; сиві хмари на небо насунули. Ïîÿñíåííÿ: У 2, 3, 4 реченнях дві і більше граматичні основи.

210. 1. Літо на зиму працює. 2. Зима спитає, де ти влітку був. 3. Лінивий двічі робить, а скупий двічі платить. 4. У лінивого піч до спини пристала. 5. Життя навчає, труд єднає. 6. Бур’яни посівам заважають, лінощі людину збивають. 7. Батько хай іде орать, бо його коні знають, а я піду гулять, бо мене гості чекають. 8. Ледар на все не має часу. 9. Для того є муха на світі, щоб ледарі вдень не спали. 10. Б’ють не лежачого, а ледачого.

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: прості речення (1, 4, 8, 10 реч.) мають одну граматичну основу. Складні речення (2, 3, 5, 6, 7, 9 реч.) мають одну і більше граматичних основ.

212. 1. Ласкавий погляд веселить серце, добра новина підкріплює тіло. 2. Мозок розумного знання здобуває, і вухо мудрого шукає науки. 3. Кожна праця приносить користь, а пуста балаканина призводить до голоду.

4. Лукавий чоловік сіє незгоду, а донощик приятелів сварить. 5. Слухай батька, бо він породив тебе, не зневажай матері, коли вона старенька.

213. 1. Тоді дорога успішна, як розмова потішна. 2. Красно говорить приятель, а правду каже неприятель. 3. Сказане слово — срібло, а мовчання — золото. 4. У лісі вовки виють, а на печі страшно. 5. І комар кобилу загризе, коли вовк поможе. 6. Зайця ноги носять, вовка зуби годують.

7. Це буде тоді, як у курки зуби виростуть. 8. Знає кіт, чиє він сало з’їв.

9. Бережи вуха, бо відкусить муха.

216. 1. Ми знаєм, що у ночі зорепадні сріблом і злотом повняться криниці. Речення розпов., неоклич., складне.

2. Бережім криницю від багнюки, щоб коло нас не повзали гадюки. Речення розпов., неоклич., складне.

§ 13. ПРЯМА МОВА 221. 1. Я спитав у води: «Звідкіля ти прийшла?» І сказала вода: «З глибини джерела». Я спитав у води: «В чому сила твоя?» І сказала вода: «В чистоті ручая». 2. Ходить вітер і пита з болем: «Де поділо ти жита, поле?»

3. «Скільки живе лелека?» — у дядька Павла питаю.

222. І. 1. С а: «П м!» 2. С а: «П м». ІІ. 1. С а: «П м!» 2. С а: «П м». І. 1. «Я — ворона з Лісабона!» — гордо каркнула ворона. «П м!» — С а.

2. «Я — з самісіньких Прилук»,— гордо каркнув чорний крук. «П м»,— с а.

432

ІІ. 1. «Ми от воюємо завжди за честь, ви ж воюєте за гроші!» — говорять якось вороги запорожцям. «П м!» — с а.

2. «Кожен воює за те, чого йому бракує»,— відповідають козаки. «П м»,— с а.

223. 1. С а: «П м». Дмитрик відповів: «Я дуже хочу побувати у Карпатах». С а: «П м!» Знайомий голос диктора мовив: «Говорить Київ!» С а: «П м?» Леся запитала: «Дмитрику, ти бачив мальовничі й чарівні Карпати?» «П м»,— с а. «Книги — це ріки, що напувають всесвіт»,— почув диякон глухий голос старця. «П м!» — с а. «А дерево ж яке рясне та веселе!» — говорила Антоніна. «П м?» — с а. «Як ти себе почуваєш?» — запитав лікар хворого.

224. 1. Зеленому колоскові співа жайвір колискову: «Рости в землю корінцями, виповняйся зеренцями». 2. «Скажи хто ти?» — питає жайвір в такого жайвора як сам. 3. Сів Горобець і скаргу пише в суд: «Від Солов’я життя мені немає». 4. Чому в тебе куций хвіст?» — в Зайця запитали.

1. С а: «П м».

2. «П м?» — с а.

3. С а: «П м».

4. «П м?» — с а.

§ 14. ДІАЛОГ 229. — Просимо ласкаво до хати,— промовила господиня і поклонилася. Гості увійшли й сіли. Хазяйка кинулась накривати на стіл і все примовляла: — Гарні гості, не знаю чим вас і вітати.

— Мамо, я принесла з лісу глечик суниць. Зварімо ще й вареники,— вихопилася дочка. Незабаром і вареники поспіли.

РІДНА МОВА

225. 1. Їхав козак за Дунай, сказав: «Дівчино, прощай». 2. Взяла зілля, поклонилась: «Спасибі, бабусю». 3. Похитали головами сивими старії: «Ви слухайте та навчайтесь, діти молодії». 4. Я ранок стрічаю, мов друга: «Йди, світлий!»

230. — Поясніть значення слова «гостинність»! — звернулася до п’ятикласників учителька Олена Миколаївна.

— Гостинність — це приязне, щире ставлення до гостя,— сказала Аліна.

— Вважається, що гість приносить добробут і щастя. А чи запрошують гостя до столу?

— Так! У моїй родині частують гостя обідом,— сказав Павлик.

— Які національні страви українців вам відомі? — поцікавилась учителька.

— Борщ, вареники, куліш... — почала пригадувати Оксанка. § 15. ЗВУКИ МОВИ І ЗВУКИ МОВЛЕННЯ 236. Колосок [колосок] — голосок [голосок]. Зуби [зуби] — губи [губи]. Травинку [травинку] — тваринку [тваринку]. Зруб [зруб] — зубр [зубр]. Ватра [ватра] — варта [варта]. Ïîÿñíåííÿ: заміна звука чи послідовності звуків вплинула на зміну значення слова.

433

243. Слова, що мають у своєму складі тільки дзвінкі приголосні: голуб, зозуля, над, ніжному, любов. Слово, що містить тільки глухі приголосні: котик.

РІДНА МОВА

245. 1. Губами говори, а руками роби [губами говори / а руками роби//] [г] — приголос., дзв. [б] — приголос., дзв. [м] — приголос., дзв. [в] — приголос., дзв. [р] — приголос., дзв. [к] — приголос., глух.

2. Де руки і охота, там гарна робота. [де руки і охота / там гарна робота//] [д] — приголос., дзв. [х] — приголос., глух. [т] — приголос., глух. [н] — приголос., дзв.

3. Без голови погано і рукам, і ногам. [без голови` пога`но і рука`м / і нога`м//] [з] — приголос., дзв. [л] — приголос., дзв. [п] — приголос., глух. Ïîÿñíåííÿ: у першому реченні кому ставимо перед сполучником а. У другому реченні частини складного речення поєднуються інтонацією (комою). У третьому реченні кома ставиться, коли є повторювальний сполучник і.

246. 1. Про нього кажуть: «Він неба син», бо птах цей любить небесну синь. [син] — [син’] 2. Коли цвіли в селі бузки, летіли лугом три бузьки. [бузки] — [буз’ки] 3. Під горою хвойний ліс, за горою хижий лис. [л’іс] — [лис] 4. Йди сюди, зі мною стань, глянь, як грає наш фонтан! [стан’] — [фонтан] Ïîÿñíåííÿ: м’який знак і голосний звук [і] дають м’якість приголосного.

§ 16. ПОЗНАЧЕННЯ ЗВУКІВ НА ПИСЬМІ 250. 1. Букви, як воїни, стали всі в ряд, наче солдати, ідуть на парад. Кожна на місці своєму стоїть, а називаються всі алфавіт [алфав’íт].

2. Є чарівник у школі в нас, ану, впізнайте, хто він? Озветься — тиша йде у клас, озветься ще раз — гомін. Щоб не спізнились на урок, нам голос подає дзвінок [дзв’інок].

3. Я колючий, мов будяк; здавна звуть мене їжак [йіжак].

434

251. 1. Бджоли раді цвіту, а люди раді меду.

2. Дощ хлющить на зелен плющ, під плющем сховався хрущ. Каже весело плющу: «Не боюся я дощу».

3. Важко джміль гойдається на айстрі, птах галузку до гнізда несе. Бджоли [бджоли], дощ [дошч], плющ [пл’ушч], хрущ [хрушч], джміль [джмíл’].

Ïîÿñíåííÿ: кількість звуків і букв у цих словах не збігається, тому що [дж] дає один звук, [щ] — 2 звуки, ь (м’який знак) звука не дає, це лише буква.

252. І. Ялина [йалина] — 5 б., 6 зв., знання [знан’:а] — 6 б., 5 зв., мрія [мр’íйа] — 4 б., 5 зв., єнот [йенот] — 4 б., 5 зв., ячмінь [йачм’íн’] — 6 б., 6 зв., ягня [йагн’а] — 4 б., 5 зв. ІІ. Яблуня [йаблун’а] — 6 б., 7 зв., юнга [йунга] — 4 б., 5 зв., боюсь [бойу´с’] — 5 б., 5 зв., пюре [п’уре´] — 4 б., 4 зв., поєднання [пойеднан’:а] — 9 б., 9 зв.

255. День [ден’] — 4 б., 3 зв. Поїзд [пойізд] — 5 б., 6 зв. Юний [йуний] — 4 б., 5 зв. Ясний [йасний] — 5 б., 6 зв. Їдальня [йідал’н’а] — 7 б., 7 зв. дьоготь [д’огот’] — 7 б., 5 зв. джунглі [джунгл’і] — 7 б., 6 зв. ґедзь [ґедз’] — 5 б., 3 зв. щирий [шчирий] — 5 б., 6 зв. послання [послан’:а] — 8 б., 7 зв. сюрчання [с’урчан’:а] — 8 б., 7 зв.

РІДНА МОВА

253. Божій Микола, Васильківський Сергій, Горська Алла, Гуменюк Феодосій, Заливаха Опанас, Їжакевич Іван, Касіян Василь, Кричевський Василь, Кричевський Федір, Марчук Іван, Мурашко Микола, Мурашко Олександр, Пимоненко Микола, Самокиш Микола, Трутовський Костянтин, Труш Іван, Шевченко Тарас, Яблонська Тетяна.

§ 17. СКЛАД. ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛОВА. НАГОЛОС 258. 1. У морі про-мін-ня (3 склади) дзвінкого над гречкою бджоли гудуть.

2. Хлюпоче у тіні ме-до-вій (3 склади) дже-рель-ця (3 склади) пі-сень-ка (3 склади) дзвінка.

3. І за-дзюр-чить (3 склади) ці-лю-ще (3 склади) дже-ре-ло (3 склади) під золотим густим кущем ліщини.

4. Двад-ця-ти-де-в’я-ти-го-дин-на (9 складів) гойдалка у вагоні поїзда з Кисловодська закінчилась.

259. Сім’я, дорога, квасоля, бадилля, крапля, допомога, сірий, документ, ляда, ремісник, береза, мітинг, реформа, місяць, мішень, мішок, джерело, мінерали, лякати, сідати, береги, довідник, зілля, земля, сольний, реліквія, досередини, реферат, сіно, софа, сім’ядоля, сольфеджіо, сольдо, фара, фашизм, факел, лялька, січень. Ïîÿñíåííÿ: сольдо (італійська монета). Склад, що закінчується голосним звуком, називається відкритим, а приголосним — закритим.

260. 1. Що на світі найбистріше? (Дум-ка — 2 склади: 1 закр., 2 відкр.)

2. Впала стрічка через річку, поєднала береги. (Міст — 1 склад, закр.)

3. Не їсть, не п’є, а стоїть і б’є. (Го-дин-ник — 3 склади: 1 відкр. 2, 3-й закр.)

435

4. Завжди їсть, а ніколи сита не буває. (Зем-ля — 2 склади: 1 закр., 2 відкр.)

5. Книжки читають, а грамоти не знають. (О-ку-ля-ри — 4 склади, всі відкр.)

6. Говорить, грає і співає, всі новини сповіщає. (Ра-ді-о — 3 склади, всі відкр.)

7. Без рук, без ніг, а всіх укладає. (Сон — 1 склад, закр.)

264. Завдання, запитання, загадка, помилка, музика, паша, назавжди, закликати, олень, листопад, деревце.

1. Корова на паші (трава на пасовищі).

2. Турецький паша` вміло керує військом (титул найвищих урядовців в Туреччині, Османській імперії).

3. Мені дуже до вподоби ця музика (мелодія).

4. Сільський музика знав усі пісні (музикант).

266. Алфавíт, апóстроф, арахіс, вимова, випадок, документ, дужки, живопис, інструмент, кілометр, лапки, медикамент, ненависть, олень, поняття, предмет, простий, статуя, столяр, усмíшка, черговий, шофер.

РІДНА МОВА

§ 18. ВИМОВА НАГОЛОШЕНИХ І НЕНАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ 271. Сестра [сеистра], весло [веисло], голубити [гоулубити], розумниця [роузумниц’а], зозуля [зоузул’а], зимівля [зием’íвл’а], дверцята [двеирц’ата]. Люба Ольго! Я сьогодні не зможу піти з тобою до кінотеатру. Ми всією родиною їдемо до бабусі, в село. Буду в місті тільки після свят. До побачення. Цілую. Оксана.

28 грудня 2006 р. Звукопис [л’уба / ол’го / а с’огодн’і не зможу п’íти с тобойу до к’інотеиатру // ми вс’ійейу родинойу й’ідеимо до бабус’і / в сеило // буду в м’íст’і т’íл’ки п’íсл’а с’в’ат // до побачеин’:а // Ц’ілуйу // Оксана //].

§ 19. ОРФОГРАМА 276. Ранковий Відсталий Дорогий Майбутній Наступний Дурний Схвалювати Сваритися Поразка

— — — — — — — — —

вечірній прогресивний дешевий теперішній минулий розумний заперечувати миритися перемога

279. Чепурний, лимон, лиман, велосипед, метро, держава, герой, минати, апельсин, абрикос, цибуля, пиріг, демонстрація, мелькати, чекати, шершавий, арифметика, математика.

1. У давні часи існувала могутня держава — Київська Русь.

2. Повірте, цей хлопчик просто герой.

436

280. 1. У долині журавель і лелека із криниці воду п’ють, як із глека. 2. Мов крило лебедине, тиха музика лине. 3. На простори неозорі мчать кульбабині десанти. 4. У квітнику біля веранди, як жар, палає кущ троянди.

5. Рожевим цвітом світиться шипшина. 6. Голубіє росяна левада, і тремтить на вітрі зелен лист.

281. 1. Спить озеро, спить ліс і очерет. 2. Жоден вітер сонця не остудить.

3. Там у полі криниченька, а навколо пшениченька. 4. Теплий ще вересень дивну мережку злотом червоним на листі заплів. 5. Бере найперший сік бджола з вербових золотих сережок. § 20. ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ І ПОЗНАЧЕННЯ ЇХ НА ПИСЬМІ 284. 1. Здається, й мала пташка, а кігті (коготь) гострі. 2. Далеко, та легко (легенько), а близько, та слизько. 3. Праця — не ганьба, хоч і молотьба (молотити). 4. У бочці меду ложка дьогтю (дьоготь). 5. Сухий березень, теплий квітень, вогкий (вогенько) май — буде хліба урожай! 6. Покора і просьба (просити) стіну пробивають. 7. У серпні хліборобові три роботи: косьба (косити), оранка та сівба.

286. Берізка, стружка, кігтистий, мигтіти, полегшення, косьба, ходьба, нігтик, футбол, бризки, мабуть, якби, мерехтіти.

289. 1. І кожен росточок на дудочці грає зеленій.

2. Довелося білочці гриб сушить на гілочці.

3. Лелека у сорочці з полотна — немов косар.

4. Усміхнеться дитятко в пелюшці.

5. Я засинав у дідуся на бричці.

6. Його в ложці не спіймаєш.

7. Жвавий, як рибка в річці.

8. Нашій кішечці мишки хвоста від’їли.

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: в останньому реченні двокрапку ставимо після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення.

290. Козачка — козачці, сестричка — сестричці, квочка — квочці, подушка — подушці, ромашка — ромашці, доріжка — доріжці, діжка — діжці.

291. 1. Кінь на чотирьох ногах, та й то спотикається, а чоловік одним язиком говорить, тому й помиляється.

2. Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш.

3. Що одному не дається, гуртом легко береться.

4. Коли боїшся, то з чимось таїшся.

5. Людина людиною тримається.

6. У гурті й каша краще їсться. Çâóêîïèñ: помиляється [помилайец’:а], візьмешся [в’із’мес’:а] 293. 1. Небо ставало сіре, тільки на заході ще горіла малинова смужка, як величезна скибка стиглого кавуна. 2. Перед мене у тьмі замигтіли, засіяли станційні вогні. 3. Гуде планета в буднях, як вокзал. 4. Рюкзак за плечима, дороги й тривоги, недовге мовчання біля порога. 5. Навчай грозьбою тільки тоді, коли не можна просьбою.

437

§ 21. СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ 297. 1. Чесна праця — наше багатство.

2. Як труд радісний, то життя не гірке.

3. Без труда щасливий тільки лінивий.

4. Заздрісний чоловік від чужого щастя сохне.

5. Корисливе серце завжди кам’яніє.

6. Без обережності й мудрість беззахисна.

7. В улесливого чоловіка слова масляні, а пироги пісні. Ïîÿñíåííÿ: [стн] — [сн], [стл] — [сл].

РІДНА МОВА

298. Пристрасна мелодія, радісна подія, кістлявий вовк, безкорислива допомога, контрастний душ, протестний мітинг, аванпостний загін, захисна промова, зап’ясна прикраса, перехресні дороги, відважні серця, сміливий буревісник, обласний архів.

299. 1. Слово корисне тільки тоді, коли воно необхідне для думки. 2. Мила нам душа правдива, совісна, трудяща. 3. Не раз і не два нашу землю святу топтав ненависний чужинець. 4. Люблю Україну чесно і чисто. 5. Прадавня стіна, їй шістнадцять століть. 6. І віє пестливо із поля в розчинене синє вікно. 7. Контрастний — це різко протилежний у чомусь. 8. Як відомо, істинною дружбою є дружба безкорислива.

306.

«Чому без праці людина не може жити?» З давніх-давен людина звикла працювати задля добробуту своєї родини. Йшли роки, але праця залишалась основною складовою повсякденного життя. Без неї людина не уявляє себе. Але ж чому людина не може жити без праці? Багато хто з нас з великою радістю просто б відпочивав цілий день. Але без праці зупиняться фабрики і заводи, перестануть працювати школи, магазини, лікарні. Все життя спиниться і згодом зникне. А ще я вважаю, що людина за допомогою праці робить своє життя яскравішим. Без праці губиться сенс життя.

§ 22. НАЙПОШИРЕНІШІ ВИПАДКИ ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ 310. Школа — шкільний, гора — гірський, семеро — сім, речі — річ, сходи — схід, бджола — бджіл, колесо — коліс, громовий — грім, лебединий — лебідь, восени — осінь, ночувати — ніч, у Львові — Львів, у Харкові — Харків, у Каневі — Канів.

313. 1. У мого роду — сто доріг. 2. На обрії Києва сходить вишнева зоря.

3. Замок Либеді стояв, як нова Русі окраса. 4. Хмарина тінь згубила в ячмені. Ïîÿñíåííÿ: чергуються літери: [о] — [і], [є] — [ї], [е] — [і].

438

315. І. 1. Тиха вода бережечки ломить.

2. Старе дерево ламається, а молоде нагинається.

3. Ухопив борщу швайкою, а меду — голкою.

4. Буває, що й теля вовка хапає.

ІІ. 1. Хто камінь не підніме, має його котити.

2. Один на тракторі оре, а другий катається.

3. Свиня не з’їсть, поки не покачає.

4. На мені покатаєшся, як на їжаку.

316. 1. Мамо, світяться мальви, їх вітри не зламали.

2. Я не ломивсь ні в які двері, неправді я не бив чолом.

3. Швидко голочка тікає, нитка голку доганяє.

4. Вітер в небі за хмарами гониться.

318. Вигребти — вигрібати, витекти — витікати, вимести — вимітати, сплести — сплітати, випекти — випікати.

320. 1. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.

2. Тільки пісня за серце бере.

3. Ніч проміння позбирала і змотала у клубок.

321. 1. Будуть зорі встилати розложистий шлях.

2. Я візьму той рушник, простелю, наче долю.

3. Чому я барвінком в гаю не стелюсь?

4. Ліворуч місяць сплів мережку і застилає нею стежку.

323.

е Шелест

о жовтий

джерельний

щока

черствий

чорнило

щезати

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: 1 речення, ускладнене звертанням. Звертання стоїть у середині речення, тому виділяється комами з обох боків.

звечора човгати шовчик жорстокий

324. 1. Мова нені — рідна дуже, золотиста і шовкова. 2. Місяць над лісом всміхнувсь золотою щокою. 3. Ще мале в траві джереленятко ні про що тихенько жебонить. 4. Слухаю з піднесеним радісним чолом щебетання ластівки під моїм вікном. 5. Сухий, як жерсть, чортополох. Ïîÿñíåííÿ: звукопис: щебетання [шчеибеит/ан’:а] 326. І. Читанка, шість, зачинити, гіркота, чіткий, химерний, гиря, кисляк, вечірній, узгір’я, чіпляти, хихикати, шити, шкідник, перешіптування. ІІ. Чистий, гірський, шипучий, вихід, шибка, кісник, шишка, кістлявий, перехід, жіночий, схибити, хижий, кільцевий, самохіть.

327. 1. Щире серце матері завжди прагне кращої долі для своєї дитини.

2. Лише чисте сумління дозволяє легко йти по життю.

3. Максим з дитинства мав неабиякий хист до музики.

4. Гризти нігті — ще одна шкідлива звичка наших школярів.

439

328. 1. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

2. Добра віра, праця щира нам наблизять слушний час.

3. Учися чистоти і простоти.

4. І люди не однакові в породі, та спільні всім нам гідність і мета.

330. 1. Мудрість — найлегша ноша в дорозі.

2. Що на умі, те й на язиці.

3. Держи язик на зашморзі.

4. На підлозі пшениця не зійде.

5. Як до школи, Гриця в боці коле.

6. І короткий хвіст мусі не подобається.

7. Не шукай грибів у ведмежому барлозі.

8. Краще хліб у коморі, ніж перо на капелюсі.

РІДНА МОВА

331. 1. Та чого ти, хлопче, світом нудиш?

2. Друже мій, одне життя в людини!

3. Не чіпай, пташе, зерно наше.

4. Чого це ти, парубче, слідом ідеш за мною?

5. Смійся, лютий враже, та не дуже...

332. 1. Кожна корова своє телятко лиже.

2. Сові сонце очі ріже.

3. Дощ чеше, собака бреше, а вітер далі несе.

4. Гострий ніж швидше відріже шмат.

5. Стрижи, та не обдирай.

6. Як рубаєш дерево, бережи себе.

7. Розумний і на шкапі зайця наздожене.

334. Пугач, калач, рюкзак, гончар, кажан, гаразд, солдат.

335.

а Хазяйновитий

о Гончарня

багатство

перелопачений

калач

солдатський

качанистий

козакувати

розбагатіти

гончарство поганющий

336. 1. Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий? 2. Не кожен богатир, хто списа має. 3. Сусіди були багатенькі, і Кайдашеві хотілося себе показати перед богатирями. 4. Нехай ворог знає, повік не гадає знущатися над козаком! 5. В осінню темінь серед ночі пастух багаття розведе. 6. Мишам сниться, як вночі їли вволю калачі.

§ 23. ОСНОВНІ ВИПАДКИ ЧЕРГУВАННЯ у—в, і—й

440

340. Живемо в Одесі, оселились у Києві, оселився в Ужгороді, зайшов у вагон, робітники й інженери, наука й освіта, дерева й кущі, прийшов і запитав, у кімнаті в Оксани, Степан і Галина, троянди й айстри, вовк і ягня.

341. 1. У всякім подвір’ї свої повір’я.

2. Вдарив у дзвін, як треба в макогін.

3. Найдеться купець і на дірявий горнець.

4. Жалів яструб курку, поки всю обскуб.

5. Іти на комара з дрючком, а на вовка зі швайкою.

6. Краще погано їхати, ніж хороше йти.

7. Добре, як голому в кропиві.

8. Лякали щуку, що в озері втоплять.

9. Дожидай долі, то не матимеш і льолі.

§ 24. ПОЗНАЧЕННЯ М’ЯКОСТІ ПРИГОЛОСНИХ НА ПИСЬМІ 345. [кийівс’кий], [украйíн’с’кий], [с’огодн’і], [лис’т’а], [рад’іс’т’у]

§ 25. ПРАВИЛА ВЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА

350. 1. Впали рано рясні роси на високі трави, вирушали козаченьки здобувати слави.

2. Доля кується у боротьбі, дужий не гнеться — гнуться слабі.

3. А материнська пісня пломінка усюди піде слідом за тобою.

4. Пісня ллється, стежка в’ється із низинки на горбок, а назустріч гай сміється: «Прошу, прошу в холодок!»

5. Хлопець вихоплюється на дрібнюсіньку стежину.

6. Волошки, ніби сині зіроньки, блищать.

РІДНА МОВА

349. Захиститься [захистиц’:а] Пригодиться [пригодиц’:а] Годиться [годиц’:а] Лежиться [леижиц’:а]

Ïîÿñíåííÿ: 4 речення з прямою мовою. С а: «П м!»

355. Степ, українець, сіль, кров, секретар, мудрець, верф, кінець, сталь, річ, кобзар, тінь, олень, календар, перець, насип, сім, ляж.

357. 1. Не згориш, як вогню не запалиш.

2. Як не робитимеш, то й не матимеш.

3. Як посадиш, та доглянеш, та збереш, та збережеш — усе твоє.

4. Криве дерево не випрямиш і найбільшою сокирою.

5. Криком дерева не зрубаєш.

6. Те, що природа дала, милом не змиєш.

7. З добрим поживеш — добре й переймеш. Ïîÿñíåííÿ: дієслова І дієвідміни мають закінчення в 3 ос. множ. -уть, ють, а ІІ дієвідміни — -ать, -ять. Дієслова І дієвідміни в 2 ос. одн. мають закінчення -еш (-єш), а ІІ дієвідміни — -иш (-їш).

358. 1. Нічого кращого в усьому світі не знайдеш за любов і працю.

2. Що для квітки літнє сонце, так і мати рідній доньці.

3. Ой, злетілись думи-думи, голівоньці тяжко.

441

4. І народжують пісні серця струни голосні.

5. Птахи гойдаються на гілці, і сонце грає на сопілці.

6. І довго-довго цвіт веселчин сяє на ластів’їнім трепетнім крилі.

7. Понад Дніпро гуде метро — і рибоньці не спиться. § 26. СПОЛУКИ ЛІТЕР йо, ьо 361. Лід — льодовий, гай — гайок, воювати — войовничий, сім — сьомий, край — крайовий, синіти — синьо, праця — працьовитий, пень — пеньок, бій — бойовий, рубець — зарубцьовуватися.

РІДНА МОВА

363. 1. Лелека витанцьовував гопака на краю гнізда. 2. Я знайомий узор на твоїм рукаві пізнаю. 3. У білих льолях сплять лілеї. 4. Стежка зовсім несподівано привела мене в гайок. 5. Буслиха у гнізді на хаті світить дзьобом, здається, зараз дзьобне місяць в небесах. 6. Вийду в степ, до синьої криниці.

364. 1. Скупчення великих мас льоду в горах і полярних місцевостях, яке під впливом власної ваги сповзає з верхніх рівнів на нижчі. (Льодовик.) 2. Коливання під дією вітру. (Майоріння.) 3. Чистий м’ясний відвар. (Бульйон.)

4. Вид керамічних виробів з кольорової випаленої глини, вкритих непрозорою білою поливою. (Майоліка.) 5. Дивний або смішний випадок. (Курйоз.) 6. Спеціально обладнана яма для зберігання овочів. (Льох.)

7. Число, що означає тисячу тисяч. (Мільйон.)

1. Ми зварили дуже смачний бульйон.

2. У льосі було дуже темно і прохолодно.

3. На екскурсії з нами трапився курйоз. § 27. ПРАВИЛА ВЖИВАННЯ АПОСТРОФА 369. Солома — солом’яний, дерево — дерев’яний, риба — риб’ячий, жирафа — жираф’ячий, трава — трав’яний, перо — пір’я, двір — подвір’я, торф — торф’яний, ярус — між’ярусний, камінь — кам’яний, хлопець — хлоп’ята, гора — надгір’я.

371. 1. Добре ім’я — найкраще багатство. 2. Як струмки зіллються, буде ріка, як з’єднаються люди, буде гр омада. 3. Як на ноги зіп’явся, так за працю взявся. 4. Як усе святкувати, то нічого буде ковтати. 5. Де бур’яну багато, нема що внести в хату. 6. Черв’як точить дерево, а сумління — людину. 7. Муха коня з’їла, а вовк помагав. 8. На своєму подвір’ї і собака пан.

9. Папуга хвалиться пір’ям, сорока — хвостом, а соловей — голосом.

10. Не вчи орла літати, а солов’я — співати. Ïîÿñíåííÿ: ім’я [імйа], бур’яну [бурйану] 373.

442

Апостроф пишемо

Апостроф не пишемо

Слов’яни, без’ядерний, з’єднати, з’явитися, Лук’янченко, гороб’ята, солов’їний, пір’їна, любов’ю, пів’язика

Присвята, безіменний, зекономити, Воробйов, Соловйов, медвяний, рясний, порятунок, серйозний, морквяний, мавпячий

374. 1. Ступаю твердо по своїй землі і слухаю священну рідну мову.

2. Мова твоя, Україно, з мови твоїх солов’їв.

3. Духмянить медуниця і рута.

4. Медвяно пахнуть абрикоси.

5. Вже надвечір’я туманцем сріблиться.

6. Із темноти з’являються зірки і мерехтять. Ïîÿñíåííÿ: друге речення, ускладнене звертанням. Звертання стоїть у середині речення і з обох боків виділяється комами.

§ 28. ПОДВОЄНІ ЛІТЕРИ 381. Зелений, дерев’яний, районний, бетонний, юний, юннат, синій, мільйонний, пташиний, чавунний.

382. Калинн а , соколин а , чаїн e (чайін е ), ялинник дзвеніл а , оббіг

, роззеленіл и сь, від-

, нісс я , пасс я .

383. Дати — віддати

, бити — оббити

кати — оббризкати

, дражнити — піддражнити

, дерти — віддерти

, бриз-

, з’єднати — розз’єднати

мельний — безземельн ий , дзвеніти — віддзвеніти

, зе-

.

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: 1 речення ускладнене звертанням, 5 і 6 речення ускладнені однорідними членами.

384. Здоровенн ий Височенн а Широченн ими Довженн у 388. 1. Я віру в народ, що живе на Дніпрі, у сили його нездоланні.

2. Слово Шевченкове — незнищенне.

3. Благословенний мамин заповіт.

4. Життя дає уроки непрості, неоціненна ця наука.

5. Пустель незбагнена краса, бо їх не пестила роса!

6. Дощику рідний, радосте несказанна!

7. Театр був оточений народом, як фортеця незчисленним військом.

8. І дійсність здається нездíйсненим сном.

389. 1. Священні заповіти дідів повинні бути моральною основою життя мільйонів нащадків.

2. Нездоланний дух пращурів-козаків живе в кожному українцеві.

3. Несказанна гордість охоплює мене, коли я читаю про досягнення земляків у різних змаганнях.

4. Нехай вічно квітне любистком і маком мій благословенний рідний край.

5. Поїздка до Франції залишилась для мене нездійсненним бажанням.

6. Численні труднощі чекали Україну на шляху до незалежності.

443

393. Роль — роллю, ніч — ніччю, тінь — тінню, мить — миттю, печаль — печаллю, річ — річчю, віддаль — віддаллю, розповідь — розповіддю, медаль — медаллю, сіль — сіллю, паморозь — памороззю, гуаш — гуашшю, подорож — подорожжю.

РІДНА МОВА

395. 1. Від серця до серця мелодія ллється.

2. Зупини коня, не мчи навмання! У вітру спитай стежку в рідний край.

3. Попідтинню лопух лопотить.

4. Джмелями літаки собі гудуть, і джміль до них гуде собі спросоння.

5. Найдовшу тривалість життя з-поміж усіх ссавців має слон.

6. Від антени бовваніє тінь вусата. Ïîÿñíåííÿ: навмання — [навман’:а]; нав-ман-ня: 3 склади; 1 — закр., 2 — закр., 3 — відкр. [а] — голосн., ненагол., познач. літерою а. [а] — голосн., нагол., познач. літерою я. [н] — приголосн., дзвінкий, твердий [в] — приголосн., дзвінкий, твердий [м] — приголосн., дзвінкий, твердий [н’] — приголосн., дзвінкий, м’який 8 літер, 7 звуків Бовваніє [бов:анíйе]: бов-ва-ні-є: 4 склади; 1 — закр., 2, 3, 4 — відкр. [о] — голосн., ненагол. [а] — голосн., ненагол. [і] — голосн., наголош. [й] — пригол., дзвінк., м’який [є] [е] — голосн., ненагол. [б] — приголосн., дзвінкий, твердий [в] — приголосн., дзвінкий, твердий [н] — приголосн., дзвінкий, м’який 8 літер, 8 звуків 396. 1. Рікою глибинною ллється до рідної мови любов.

2. А мова мамина — свята. В ній вічний, незнищений дух свободи.

3. Я закоханий в синь океану, в свіжий дух, що пливе од ріллі.

4. Кругом луги, ліси завмерли, горою нісся тихий спів.

5. Лунко злинуло відлуння.

6. Раптом звіддаля донісся крик.

7. Коли дивлюсь, аж у піддашші за хатою сидить дід.

8. А тут ніч темна така, що тільки навмання вгадуєш дорогу.

398. Життя, узбережжя, стаття, листя, сіллю, міддю, повістю, виллю, сіттю, спросоння, ртуттю, ніжністю, буття, гілля, ділення, скатертю, подвоєння, гордістю.

399. Честь — честю, молодь — молоддю, молодість — молодістю, сталь — сталлю, любов — любов’ю, ненависть — ненавистю, мораль — мораллю, гордість — гордістю, міць — міццю, матір — матір’ю, суміш — сумішшю, кров — кров’ю, верф — верф’ю.

444

400. 1. Правдою, совістю світиться нам людина щира і чесна.

2. Наполегливістю гори й доли здолаєш.

3. Для людської думки немає віддалі.

4. Відвага мед п’є або сльози ллє.

5. Уміння й труд все перетруть.

§ 29. НАПИСАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ 405. Фонетика, орфографія, графіка, література, математика, президент, спікер, режим, металургія, корифей, велосипед, електрика, фінанси, архів, чичероне, парі, харакірі, гладіолус, серіал, інтонація, радіо, клієнт, тріумф, радій, письменники Редьярд Кіплінг, Астрід Ліндгрен.

406. Лінгвістика — мовознавство, орфографія — правопис, сервіс — обслуговування, аплодисменти — оплески, корекція — виправлення.

408. Інтерес, інтелект, інкубатор, інжир, журі, пері, ідея, поні, пенальті, зомбі, кулі, ілюзія, індекс, ілюстрація, імідж. Ïîÿñíåííÿ: iнтелект — розум; здатність людини мислити. Імідж — стиль будь-якої людини. Пері — у перській міфології — добра фея, що охороняє людей від «злих духів». Кулі — носильник, вантажник, чорнороб в Індії, Китаї.

РІДНА МОВА

407. Розділи науки про мову: синтаксис, пунктуація, орфоепія, графіка, орфографія, фонетика, морфологія, лексикологія, фразеологія, стилістика. Іншомовні слова, що використовуються під час вивчення математики, історії, природознавства, етики: цифра, кілограм, мільярд, радіус, аксіома, діаметр, ентузіазм, теорія, геній, циліндр, тріумф, барикада, Алжир, Чилі, Сідней, Флорида, Пакистан, реформа, пейзаж, дискусія, ілюстрація.

409. 1. Розповідь про життєвий шлях людини. (Біографія.)

2. Усталена думка про певну особу, групу, колектив, що склалася на основі ділових, професійних і моральних якостей. (Репутація.)

3. Доказ непричетності особи до злочину, оскільки вона в момент його вчинення перебувала в іншому місці. (Алібі.)

4. Особа, яка завдяки своїм особистим якостям має вплив на людей. (Лíдер.)

5. Мистецтво виразного читання. (Декламація.)

6. Вимова, манера вимовляти слова. (Дикція.)

7. Віконниці, штори або пластини для регулювання освітлення приміщення. (Жалюзі.)

8. Шрифтове виділення в тексті слів або словосполучень нахилом букв з метою привернути до них увагу читача. За формою такі літери наближаються до рукописного шрифту. (Курсив.) Ñêëàäåí³ ðå÷åííÿ: 1. На минулому уроці ми вивчили біографію Василя Симоненка. 2. Лідер соціалістичної партії запропонував нову програму.

410. І. 1. А наша ж нація козача. І вдача наша — не ледача.

2. Я з династії хлібороба.

3. Не піду я на поклін ні в Париж, ані в Берлін.

445

4. Трава євшан — наш талісман одвічний.

5. Я свою реліквію родинну синові у спадок передам. ІІ. 1. Гортаємо історії томи.

2. Рідну мову приймай і народу традиції славні.

3. Чудова країна Італія, і мова, як наша, гучна!

4. Я плутавсь у формулах, наче в тропічних ліанах.

5. Мені у серце зазира очима літер хрестоматія.

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: династія — ряд монархів з одного і того ж роду. Талісман — предмет, який, за забобонними поняттями, дає щастя, удачу. Реліквія — особливо шановані, дорогі щодо спогадів речі. Ліани — виткі й лазячі рослини.

411. Одного разу я вже збиралась лягати спати, але непереборний інтерес змусив мене відкрити чарівну скриньку мого діда-мисливця. В ній я знайшла казковий бінокль. Дідусь говорив, що за допомогою його можна бачити далекі нечувані краї. У біноклі я побачила дивну річку Ніагару, тропічний острів Капрі. Раптом я потрапила у вічнозелені джунглі. Там було чимало диких тварин. Під час мого захопливого сафарі раптом я побачила здоровенного лева. Спрацював інстинкт самозбереження, я відкинула бінокль і повернулась до своєї кімнати.

413. Слова з подвоєнням Панно, ванна, тонна, Калькутта, Дарданелли, Філіппіни

Слова без подвоєння Басейн, масаж, апетит, алея, сироко, бароко, пíколо

Ïîÿñíåííÿ: з’ясування значень слів за словником іншомовних слів. Бароко — стиль у європейському мистецтві. Панно — обрамована частина поверхні стіни, стелі, оздоблена живописним або скульптурним зображенням. Пíколо — маленька флейта, за тоном на октаву вища від звичайної. Сироко — палючий вітер, що дме в середземноморських країнах; згубно впливає на рослини і тварин. Басейн — штучна водойма. Алея — дорога, обсаджена по обидва боки деревами. Масаж — система механічних впливів. Тонна — міра ваги і маси.

414. І. 1. Щось чував дідусь про Магеллана, про далекі землі і моря.

2. А сьогодні він господар вілли, де в саду блукають пави білі.

3. Кудись біжить шосе рябе.

4. У кожній зоні була контррозвідка. ІІ. 1. Старий Джузеппе вічно співає.

2. Цебенить вода із крана. Набігає повна ванна.

3. Якось мили ми ворону, мила витратили тонну.

4. Інновація — це нововведення в галузі техніки.

446

415. Значення слів за словником іншомовних слів. Бароко — стиль у європейському мистецтві.

Лібрето — словесний текст великого музично-вокального твору — опери, оперети; зміст балету. Піанісимо — дуже тихо. Бравісимо — вигук, що виражає найвищий ступінь схвалення (браво). Беладона — отруйна рослина з родини пасльонових. Інтермецо — в XVII ст. в Італії означало невелику музичну п’єсу, виконувану між актами трагедії. Мадонна — старовинне звертання до жінки в Італії. Манна — те, що дається легко, без зусиль. Нетто — вага товару без упаковки. Брутто — вага товару з упаковкою.

416. Назви країн: Андорра, Голландія, Бразилія, Сирія, Люксембург. b Назви міст: Лісабон, Калькутта, Єрусалим, Аддис-Абеба, Вифлеєbм, Ніцца. Назви річок: Міссісіbпі, Міссуbрі, Уссурі.

417. Апостроф Прем’єра, Рив’єра, торф’яний, ін’єкція

418. І. Бязь, об’єктив, бюрократ, кар’єрист, Мюллер, Дюма, мюзикл, прем’єра, п’єса, купюра, резюме. ІІ. Бар’єр, рюш, вар’єте, мюслі, тюбик, п’єдестал, пюпітр, гравюра, фюзеляж, Анрі Барбюс.

РІДНА МОВА

М’який знак Мільйон, мільярд, ательє, каньйон, браконьєр, Болонья (назва міста в Італії)

419. 1. Офіси аж тріщать від найсучаснішої техніки: телефонів, факсів, комп’ютерів, принтерів, сканерів, ксероксів.

2. Людина сама собі створює безліч перешкод і бар’єрів.

3. Угорі золотим медальйоном теплий місяць над морем пливе.

4. Бельетаж — другий поверх будинку або головний поверх палацу, вілли.

5. Давила бархатна тиша. Чаїлись тіні в портьєрі.

6. «Прохання у фіналі не плескати»,— нараз оголосив конферансьє. Ïîÿñíåííÿ: а) 6 речення з прямою мовою. «П м»,— с а.; б) 1, 2 речення, ускладнені однорідними членами. (2 речення: однорідні члени речення з’єднані неповторюваним сполучником i , 1 речення: узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами речення, тому ставимо двокрапку.)

428. Екскурсія п’ятикласників до музею. Недавно ми всім класом відвідали музей природи. Нам дуже сподобалося. Екскурсовод розповідала цікаво про тварин, птахів. Про їхнє життя й існування. Я дізналася про маленьку пташечку колібрі. Розміром колібрі можуть бути від одного до п’яти сантиметрів. Харчуються пилком з різних квітів. Колібрі бувають багатьох видів. Це пташки-трудяги. Їх ще називають охоронцями лісу. Ми зрозуміли, що природу необхідно дбайливо охороняти, берегти її. Всім нам слід вчитися жити в злагоді з навколишнім світом, і лише тоді ми відчуємо, що на цій Планеті ми справді всі брати й сестри і конче один одному потрібні. Наталка, ЗОШ № 143, 5-Б клас.

447

§ 30. ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА 431. 1. Над Дніпровою сагою стоїть явір між лозою.

2. Додадуть нам снаги ясні зорі і тихії води.

3. Посади калину, хай червоні грона нахиляють низько до землі гілля.

4. Чому так мало на землі лелек? Мене бентежить їхній дивний клекіт! Ïîÿñíåííÿ: Лексичне значення виділених слів

Граматичне значення виділених слів

Сага — річкова притока. Снага — сила. Грона — кетяги калини. Бентежить — тривожить, хвилює.

Сага (імен.) ж. р., одн., О. в. Снага (імен.) ж. р., одн., З. в. Грона (імен.) мн., Н. в. Бентежить (дієслово) теп. час

433. Назва предмета: родовище — місце знаходження корисних копалин (імен., с. рід, одн.).

Ознака: різнобарвний — різнокольоровий, яскравий (прикм., ч. рід, одн.). Дія: родичатися — підтримувати родинні зв’язки (дієслово, теп. час). Визначити граматичне значення кожного. власна

загальна

РІДНА МОВА

436. 1. Дівчина Люба усім людям люба, тому що Любі усі люди любі. власна

2. Загарчав, не вилізаючи з будки, Жук. загальна

3. Кругом гуде безсонний жук. загальна

4. Султан Ібрагім велить зараз же з’явитись перед його очі. власна

5. А найбистріша пара — гнідий Султан і Ґандзя темно-кара. загальна

6. Орися ж ти, моя ниво! власна

7. Це був комбайн «Нива», який тріумфально збирав урожай. власна

8. Якось уранці тато сказав доні Лілії: «На підвіконні, у вазоні, твоя сесзагальна

триця розквітла — лілія». Ïîÿñíåííÿ: лексичне значення виділених слів: Люба — ім’я дівчини, люба — мила, дорога; Жук — пес, жук — комаха; султан — титул, Султан — кличка коня; нива — поле, Нива — марка комбайна; Лілія — ім’я дівчини, лілія — квітка.

440. 1. Орган нюху; передня частина судна. (Ніс.)

2. Перепона, яку повинен подолати під час змагання бігун; загорода, що перешкоджає вільному проходові. (Бар’єр.)

3. Трав’яниста медоносна рослина; зерно цієї рослини. (Гречка.)

4. Самосвітне небесне тіло; видатна, уславлена людина; світла пляма на лобі тварини. (Зірка.)

5. Загальний вигляд місцевості, краєвид; картина або малюнок із зображенням краєвиду. (Пейзаж.)

448

Ïîÿñíåííÿ: слова пейзаж і бар’єр є іншомовними. У словнику іншомовних слів пояснюється значення слів, тому ми можемо сказати, що він є різновидом тлумачного.

442. Багатозначні

Однозначні

Голова, ручка, урок

Київ, Дніпро, лексикологія, душа, префікс, диктант

Ïîÿñíåííÿ: iз двома багатозначними словами скласти речення.

1. Голова колгоспу виступив на зборах.

2. У мене дуже боліла голова.

3. У Павлика дуже гарна шарикова ручка.

4. У будинку була відірвана ручка від дверей.

Ïîÿñíåííÿ: 1 реч. місяць — небесне тіло. 2 реч. місяць — проміжок часу, на які поділяють рік у календарі; 3 реч. золото — хімічний елемент, належить до благородних металів; 4 реч. золото — означає гарне закріплення знань; 5 реч. золото — означає багатство; 6 реч. голова — частина тіла людини; 7 реч. голова — розум; 8 реч. голова — керівник установи; 9 реч. голова — людська голова.

РІДНА МОВА

443. 1. Місяць на небі, зіроньки сяють.

2. Літній тиждень за зимовий місяць.

3. Золото і в огні блищить.

4. Наука — срібло, а практика — золото.

5. Кинь ячмінь у болото, вбере тебе у золото.

6. Як голова сивіє, чоловік мудріє.

7. До булави треба голови.

8. Де голова в крик, там роботи — пшик.

9. Скільки голів, стільки й умів.

446. Залізний дріт, залізний характер. Рожева квітка, рожева фантазія. Дрімучий ліс, дрімучий чоловік. Вершина (вершина гори, вершина знань). Глибина (глибина моря, глибина думки). Мовчати (мовчить людина, мовчить ліс). Спати (спить людина, спить ліс).

448. Глибокий, ллється, хвіст, хребет, кипіти, заснути.

1. Він впав у глибокий сон.

2. Пісня ллється навкруги.

3. У цьому семестрі мені потрібно підтягнути всі хвости.

4. У рельєфі Кримських гір виділяються три хребти: Головний, Внутрішній і Зовнішній.

5. У нього закипіло все в грудях.

6. Ліс заснув, і навкруги все спить.

449. 1. Сад зимовий посивів і в інеї сивий стоїть.

2. Верби кидали на левади широкі тіні, біля потічка горобці пили воду.

3. І верби зайшли по коліна напитись води у ставку.

4. Аж ось веселка над селом у небі грає, розквітає, вона барвистим рукавом із річки воду набирає.

5. Холоднуватий вечір ворушиться навколо нас, під колесами попискують вологі колії, шелестить і шипить листя.

449

451. Золота бджола — трудяща, робоча. Відкрита душа — людина, відверта в усьому. Солов’їна мова — прекрасна, чарівна, співуча мова. Барвінкове слово — прекрасне, мелодійне, милозвучне слово. Вишнева Україна — прекрасна, гарна, квітуча. Висловлювання на тему «Моя країна — Україна» Україна — це отча земля, рідний край, де ти народився. Навесні Україна особливо чарівна. Українська мова прекрасна, солов’їна. Буйно зеленіють на безкраїх нивах жито, пшениця. Наша вишнева Україна розбудовується, молодіє, повниться силою. Усіх своїх друзів вона запрошує на гостину й від щирого серця підносить їм хліб-сіль на вишитому рушнику.

РІДНА МОВА

453.

Зимовий ліс Настала зима. Скрізь лежить глибокий сніг. Життя ніби зовсім завмерло на землі. Але це не так. У степу під м’якою зимовою ковдрою спить озимина. Зимовий ліс у передранішній тиші ще дрімає. Тут під снігом сховалися різні маленькі звірята. А великий старий пень став житлом для багатьох комах. Там вони спатимуть до весни. Срібний сніг сіється і сіється. А на ранок навкруги буде все зовсім біле.

§ 31. ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ І СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНІ СЛОВА 459. 1. Він дуже агато читає, вивчає іноземні мови на дозвіллі, має колекцію з рідної флори.

2. Кинув єгер браконьєру: «Зіпсую тобі кар’єру!»

3. Можна підрахувати кошти від реалізації книжки. А як оцінити вкладені в неї думки? Ïîÿñíåííÿ: 2 речення з прямою мовою. С а: «П м!» Загальновживаними є виділені слова: думка, реалізація.

§ 32. ГРУПИ СЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ: СИНОНІМИ, АНТОНІМИ, ОМОНІМИ 461. Синонімічний ряд слів. Ввічливий, чемний, ґречний. Правдивий, істинний, справжній, непідробний. Горизонт, виднокруг, обрій. Небокрай, небосхил, крайнебо. Виникати, з’являтися, утворюватися, рухатися. Рухливий, енергійний, бадьорий, жвавий. Веселий, життєрадісний, мажорний. Ïîÿñíåííÿ: слова іншомовного походження: мажорний — веселий.

450

463. Абетка — азбука, алфавіт. Оселя — дім, житло, помешкання, будинок. Цуценя — собаченя, песик. Краватка — галстук. Розумний — ерудований, мудрий, грамотний, розвинений, тямучий. Чекати — очікувати, дожидатись.

Рухатися — йти, прямувати, направлятись. Жовтогарячий — помаранчевий, оранжевий, апельсиновий, морквяний. Ïîÿñíåííÿ: абсолютними є синоніми, які повністю тотожні за значенням: абетка, цуценя, оселя, краватка.

466. Синонімічний ряд Праця, робота, діло, труд. Старовинний, давній, античний. Відомий, славнозвісний, знаменитий, знаний, вікопомний. Гордитися, пишатися, хизуватися, пиндючитися. Спільнокореневі слова Праця, працівник, працювати; старовинний, старезний; гордитися, гордість; знати, знаний; знавець; діло, діловий; давній, давнина. Ïîÿñíåííÿ: слова-синоніми виражаються однією частиною мови, а спільнокореневі слова можуть бути різних частин мови (спільний корінь).

475. Будень — свято Сумний — веселий Забути — пам’ятати Рідко — часто 1. Святковий пишний одяг підкреслював її рідкісну красу.

2. Вона здавалася розкішним тропічним метеликом, який несподівано вилетів з сірого кокона буденної сукні.

3. Я пам’ятаю, як ви на коні мене вчили сидіти.

4. «Ти, мабуть, все забув»,— прошепотів Федір.

РІДНА МОВА

467. Аргумент — доказ, лексикон — словник, контроль — перевірка, процент — відсоток, журнал — часопис, лінгвіст — мовознавець, адвокат — захисник, лайнер — літак, пілот — льотчик, лаконічність — стислість.

477. І. 1. Журавлі кудись летіли, їх несли могутні крила. То летять вони антоніми

антоніми

з чужини на кохану батьківщину. антоніми

антоніми

2. В теплий вирій летять восени журавлі, а весною вертають. ант.

ант.

ант.

ант.

3. Усякі люди трапляються на містку: щирі і скупі, веселі й сумні, ант.

ант.

мовчазні й говіркі. антоніми

4. У кожній людині шукайте не ворога, у кожній людині дошукуйтесь антоніми

друга. ант.

ант.

ІІ. 1. Ухиляйся від зла і твори добро.

2. Життєві істини прості, неначе батьківські поради. ант.

ант.

3. Не все можливо у житті купити чи продати. ант.

ант.

4. Людина плаче в радості й печалі. ант.

ант.

5. Тече сльоза прощання і стрічання. ант.

ант.

ант.

ант.

6. Я хочу радості і світла, іти вперед, а не назад.

451

Ïîÿñíåííÿ: І ч. 3 реч. ІІ ч. 3 реч., 4 реч., 5 реч., 6 реч., ускладнені однорідними членами. Висловлювання за фотографією (с. 221), із вживанням антонімічних пар. Я з татом працюємо на заводі. Я — економістом, тато — бухгалтером. Для роботи нам потрібен комп’ютер. Тому старий ми продали, а купили новий. Він добре оснащений новими технологіями. Ми з татком дружно працюємо. Я за комп’ютером, а він на рахівниці швидко підбиває всі цифри.

478. Глибокий — мілкий. Світлий — темний. Старий — малий, молодий, новий, свіжий. Холодний — гарячий, теплий, спекотний. Завоювати — визволяти.

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: скласти невелике висловлювання з двох, трьох антонімічних пар.

452

Чудово навесні в лісі! У зеленому вбранні стоять дерева. Старий дуб тихесенько перемовляється з молодими берізками. Повіває то холодний, то теплий вітрець-пустун. Голосно співають птахи, перелітаючи з дерева на дерево. У кущах над струмками заливаються солов’ї...

481. — Як справи, подружко, давно не бачились?

— Привіт, все нормально. Так, давно не бачились, і я тобі ще не розповіла про останній концерт групи «Звери».

— Ой, ні. Я не цікавлюсь цією групою, бо вони зі своїм солістом безголосі. Я цікавлюсь Сергієм Лазарєвим.

— Та, на відміну, від твого Сергія, Рома спритніший, рухливіший та яскравіший.

— Ти уважніше до нього придивись: він хоч і рухливий, але незграбний. А Лазарєв коректний та сором’язливий хлопець, не те що «Зверь» — базікало.

— Ну, добре, подружко, я уважно придивлюся до цієї групи.

— Бувай. На все добре.

488. Омоніми І. Мул, літній, передати, склад ІІ. Плита, нота, полька, патрон Мул — 1) тварина свійська, гібрид коня та осла; 2) дуже подрібнена, розтерта земля попелястого кольору на дні річок, морів. Літній — 1) літній день, літній час; який буває влітку; 2) людина, яка починає старіти. Передати — 1) віддавати, подавати, вручати кому-небудь щось; 2) повідомляти, інформувати про щось; 3) посилати енергію, струм; 4) зображувати, відтворювати що-небудь, кого-небудь; 5) давати більше, ніж треба, понад міру; 6) віддавати з рук у руки. Склад — 1) вживається як сховище, місце для зберігання чогось; 2) сукупність слів якоїсь мови — словниковий склад; 3) склад у слові; 4) склад — будова тіла людини, тварини; 5) склад злочину — сукупність установлених кримінальних законом ознак. Плита — 1) бетонна; надмогильна; 2) газова, електрична.

Нота — 1) використовується в музиці; 2) нотифікація протесту; вручити ноту; обмін нотами між державами. Полька — 1) національність; 2) танець. Патрон — 1) хазяїн підприємства, фірми в капіталістичних країнах; 2) військовий, гвинтівний патрон; 3) вставка на платті.

489. 1. Шумлять навкруг дерева, димить туманом балка.

2. Перелітна птиця над косою покружля і сяде на пісок.

3. Висока гора, і схід до неї крутий.

4. Летіла зозуля та й стала кувати.

5. Тут з діда-прадіда, із віку в вік збирали мед, з беріз точили сік.

493. Скласти каламбури з поданими омонімами. Такса, шах, бал, вихор.

1) Якось вранці дід Мусій Сів із таксою в таксіb, А таксист сказав, що таксі Треба проплатить по таксі.

2) Грає в шахи мудрий шах Й розраховує в думках, Як зробить султану шах.

3) Подолавши страшний шквал, Що мав десь аж сьомий бал, Зразу з корабля на бал Прибув відважний адмірал.

4) Чепурнесенький Єгор Зачесав собі вихор, Крутнув з-за гори вихор — Знов нечесаний Єгор.

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: скласти і записати речення з омонімами.

1. На будову привезли балки. 2. За селом була балка, за нею починався ліс.

1. Тато взяв косу і пішов у поле. 2. У неї була довга коса (дівоча). 3. Ми цього літа відпочивали на Федотовій косі.

1. Коваль довго кував щось у кузні. 2. Неподалік кувала зозуля.

1. Токар вміло виточував деталі. 2. Микола з великої діжі точив вино.

496. 1. У моїм садку витають пахощі густі. Приберіг я любим друзям груші золоті. І дідусь поважно скаже дітям у гурті, що у мене, у онука, руки золоті.

2. «Тепер головне — свіжа сорочка і чиста совість»,— усміхнувся тато.

3. Душа моя летить за клином журавлиним. Лексичний розбір виділених слів 1 реч. Золоті — гарні, дуже смачні груші; багатознач.; перен., синоніми —

гарні, красиві; омонім — золоті (сережки). Золоті — роботящі, працьовиті, натруджені руки; багатознач.; перен., си-

ноніми — роботящі, працьовиті, мозолясті; омонім — золоті (сережки).

2 реч. Свіжа — чиста, випрасувана сорочка; багатознач.; перен., синоні-

ми — чиста, нова; омонім свіжа (молода).

453

Чиста — чиста, не заплямована людина; багатознач.; перен., синоніми —

не заплямована; омонім — чиста (сорочка).

3 реч. Клин — ряд істот або предметів, що рухаються кутом; багатознач.;

перен., синоніми — клин, трикутник; омонім — ключ, клин (в юбці, платті).

497.

Казковий замок Жили-були собі слова. Вони змінювались, росли, як дерева. З кожним роком слів ставало все більше й більше. І от виріс пишний, квітучий сад. Коли слова-дерева гойдались від вітру, вони звучали, нагадували чарівний спів солов’я. Стали люди називати милозвучну мову солов’їною. Добре жилося словам: вони дружили, допомагали один одному. Але незабаром почали сваритися між собою групи слів за значенням: синоніми, антоніми і омоніми. Антоніми і омоніми почали поступово витісняти синоніми із нашого мовлення. Наша мова ставала безбарвною, немилозвучною, адже синоніми робили мовлення образнішим, яскравішим. І тоді вирішили всі слова побудувати величезний Замок дружби слів. І в ньому житимуть слова, які приносять людям тільки радість.

РІДНА МОВА

§ 33. ФРАЗЕОЛОГІЗМ, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ 501. 1. Виливати душу — розказувати, нічого не приховуючи, про щось наболіле.

2. Дати драпака — втекти.

3. Замітати слід — приховувати істинну сутність чого-небудь.

4. Дивитися крізь пальці — не помічати.

5. Знайти у капусті — народитися; з’явитися на світ.

502. Ступити перший крок — розпочати якусь справу, діяльність тощо. Права рука — перший помічник, найближча людина. Гаряча голова — гарячитися, зробити щось досить поспішно, згарячу. Крутий поворот — повна зміна у напрямі, перелом. Забути стежку — перестати відвідувати когось.

503. Наламати дров — учинити щось необдумано. Кусати лікті — виявляти велику досаду, жалкувати. Коптити небо — жити бездіяльно, без мети, без користі для інших. Винаходити ракету — братися за пошуки того, що вже давно відоме.

505. Тримати носа за вітром — змінювати свої переконання, підлащуватись до когось. Повісити носа — втратити надію. Не бачити далі свого носа — бути недалекоглядним. Одержати по носі — скривдити когось у чомусь; звинуватити.

454

507. 1. Як в око вліпив — доречно, влучно.

2. Хоч оком світи — дуже темно.

3. Хоч око виколи — дуже темно.

4. Ускочити по самі вуха — набратися неприємностей.

5. Тугенький на вухо — про поганий слух.

6. Сушити зуби — сміятися.

7. Слон на вухо наступив — про відсутність музикального слуху.

8. Продавати зуби — сміятися.

508. 1. Горобці цвірінькають у голові — бути легковажним, несерйозним.

2. Стріляний горобець — про досвідчену людину.

3. Пташиного молока не вистачає — жити в достатках, заможно.

4. Куди ворон і кісток не заносить — на великій відстані від когось, чогось.

5. Не бачити смаленої сови — мало що ще знати, звідати в житті.

509. 1. Як же вас вернути на рідні пороги.

2. Хай інші байдики б’ють чи ляси точать, а ти маєш бути у праці найпершим.

3. Чоловік, почувши про се, дуже злякався, хотів був уже п’ятами накивати.

4. Усе заготоване пішло шкереберть.

5. Звичайно, заднім числом неважко все розв’язати.

511. 1. Утручатися — устромляти носа.

2. Не помічати — дивитися крізь пальці.

3. Плакати — розпускати нюні.

4. Перешкоджати — устромляти палиці в колеса.

5. Обдурити — обвести круг пальця.

6. Вигадати — висмоктати з пальця.

7. Безперешкодно — як по маслу.

8. Недоречно — з іншої опери.

9. Негайно — у мить ока.

10. Нікому — ні собі, ні людям.

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: фразеологізми вживаються в розмовному та художньому стилях мовлення. Вони надають мовленню виразності, образності, емоційності.

512. 1. Товкти воду в ступі — переливати з пустого в порожнє.

2. З’їсти собаку (на чомусь) — набити руку.

3. Ні луски, ні хвоста — ні пуху, ні пера.

4. Накласти життям — зложити голову.

5. Бути на коні і під конем — переходити крізь сито й решето.

6. Там, де козам роги правлять — куди і ворон кісток не заносить.

7. Голці ніде впасти — ногою ступити ніде.

8. Здійняти бучу — наробити крику.

9. Будувати повітряні замки — ловити жар-птицю.

10. Гнути кирпу — дути губи.

11. Як зайцеві бубон — як собаці п’ята нога.

513. Іти попереду — пасти задніх. Хоч голки визбируй — хоч око виколи. Не за горами — за тридев’ять земель. Не заманити й калачем — не викурити й ладаном. Аж іскри летять — як мокре горить.

514. Улити в бочку меду ложку дьогтю — зіпсувати чимось що-небудь. Передати куті меду — ускладнювати ситуацію. Грати першу скрипку — бути лідером у якійсь справі. Народитися під щасливою зіркою — бути щасливим, везучим. Покласти зуби на полицю — голодувати, відмова в чомусь. Видно пана по халявах — людину видно зовні.

455

Сім ’пятниць на тиждень — часта зміна рішення. Старій жабі по коліно — дуже мілко. Обминати десятою дорогою — обходити, уникати суперечок. Ïîÿñíåííÿ: iз трьома фразеологізмами скласти речення і пояснити значення кожного.

1. Я свого сусіда обминаю десятою дорогою.

2. В нашого діда сім п’ятниць на тиждень.

3. Наталка, як бачимо, народилася під щасливою зіркою.

516. Мені може запасти в серце людина відкрита, добра, щира і правдива. Серед моїх друзів є чимало гострих на язик. Але, на мою думку, справжнім другом може стати лише той товариш, який справедливо каже про будь-кого. Такий за словом у кишеню не полізе, якщо ображатимуть безпомічного. А ще добре, якщо твій друг присвятить себе якійсь добрій справі і буде вкладати всю душу у досягнення світлої мети.

РІДНА МОВА

§ 34. ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ 518. За словником з’ясувати значення фразеологізмів. Заварити кашу — створювати (створити) певні проблеми. Їхати зайцем — їхати приховуючись, без грошей. Іти на ви — йти вперед, добиватися високого становища в житті, суспільстві. Три кити — виділення чогось основного із маси (загального). Замовляти зуби — приховувати істину, сутність чого-небудь. Хоч з-під землі викопай — де хоч дістань щось. Битися як риба об лід — жити в нестатках, злиднях. За тридев’ять земель — дуже далеко, на великій відстані від когось. Вавилонське стовпотворіння — безладдя; хаос. На всі заставки — скільки є сили; дуже. Зализувати рани — спрощувати ситуацію, миритися. Щоб встигнути в школу, мені потрібно вставати з першими півнями, бо їхати потрібно за тридев’ять земель. Наш директор управляє твердою рукою, тому запізнюватись не можна. Крім того, потрібно показати товар лицем. Тобто виявити свої кращі якості. Цілий день крутишся як білка в колесі: доручення, зустрічі, звіти. Проте, якщо спіймаєш облизня, друзі подадуть руку допомоги. Як мені б не подобалося вчитися, але, перефразувавши відому приказку, в школі добре, а вдома краще. Тому після школи я з радістю їду додому.

524. Найбільший скарб усього людства є сама людина. (Людина створює навколо себе комфортні умови життя, співіснує з природою, тобто сама людина частково будує своє життя). Двоє дивляться: один бачить калюжу, другий — зорі. (Люди дивляться на одні й ті ж речі по-різному. Одні бачать лише негативну сторону, а інші у кожній події намагаються знайти позитивне.)

Прийшло до тебе щастя — побажай, щоб зігрівало воно й твого товариша. (Людина повинна бажати для оточуючих лише щастя і робити добро, тоді воно повернеться до неї бумерангом.)

Ïîÿñíåííÿ: ці вислови стали загальновідомими, тому що вживаються часто в розмовному стилі й у художній літературі.

456

§ 35. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ В РОЛІ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ 525. 1. Всю дорогу він бубонів, а тут води в рот набрав.

2. У цьому ноєвому ковчезі всі були зацікавлені зустріччю з новим гостем.

3. Ахіллесовою п’ятою газет i журналів є неправильне вживання фразеологічних зворотів. Ïîÿñíåííÿ: Пояснити значення кожного фразеологізму. Води в рот набрав — замовчав. Ноєв ковчег — врятування світу. Ахіллесова п’ята — болюче місце, слабка сторона. Отже, фразеологізми виступають одним членом речення.

526. Прометеїв вогонь — підмет; надія на краще життя в майбутньому. Підливати у вогонь олії — присудок; ускладнювати ситуацію. Домашнє вогнище — додаток; затишок, злагода. Між двох вогнів — обставина; бути у важкому, небезпечному становищі, коли неприємності погрожують з обох боків. підмет

1. Прометеїв вогонь завжди горить у наших серцях. обставина

4. Валентина перебувала між двох вогнів. додаток

3. У домашньому вогнищі завжди хóроше і затишно.

528. — Привіт, Катю! Куди ти йдеш?

— Привіт, Олено. Я збиралась сьогодні до кінотеатру. Мене хлібом не годуй, дай подивитись новий фільм, особливо якщо це фантастика.

— Я фантастику не люблю. Мені вона здається нереальною і безглуздою. А ось якщо дивитися комедію, мене за вуха не відтягнеш від телевізора.

— Я з тобою трохи не згодна. Серед фантастичних фільмів є також такі, які дійсно зачіпають за живе, наприклад «Армагедон».

— Я не знаю, як тобі, але мені зовсім не подобається фантастика, від неї у голові макітриться. Мене зачіпають за живе лише правдиві фільми, адже в них зображується наше життя, вони наштовхують нас на певні роздуми.

— А мені не подобаються реалістичні фільми, де багато насилля. Я дивилася фільм «Сволота», так у мене аж волосся стало дибки.

— Цей фільм дуже складний, і його кожен сприймає по-різному.

— Авжеж, але в мене похолонуло в душі, коли я побачила усі страхітливі призначення цих дітей на фронті.

— Катю, тобі пора до кінозалу. Твій фільм скоро почнеться.

— Ой, справді! До зустрічі.

РІДНА МОВА

присудок

2. Микола все більше і більше підливав у вогонь олії.

§ 36. ПОХОДЖЕННЯ (ЕТИМОЛОГІЯ) СЛОВА 534. Карта України рясніє незвичайними історичними назвами, які приховують багато таємниць. Найменування міст, сіл, селищ, гір, височин, морів, озер, річок звуться топонімами.

457

Історичні події, праця й побут людей, природні умови краю відбилися в дзеркалі науки топоніміки. Так зветься наука про походження географічних назв. Ïîÿñíåííÿ: 2 та 3 речення ускладнені однорідними членами. Походження міста Харків. Харків заснований у XVII ст. як фортеця для захисту від кримських татар під назвою Харків. В основі припускається особисте ім’я Харко (похідна форма імені Харитон). § 37. БУДОВА СЛОВА. КОРІНЬ, ПРЕФІКС, СУФІКС І ЗАКІНЧЕННЯ — ЗНАЧУЩІ ЧАСТИНИ СЛОВА. ОСНОВА СЛОВА 540. Із закінченням

З нульовим закінченням

Незмінювані

Місто, столиця, Київ, майдан, хор, голос, площа, пісня, мелодія, спів, син, зустріч, радість, батько, проміння, салют, ніч, простір земля, вулиця

Щиро, приємно, таксі

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: закінчення виражає граматичне значення слова, а основа — лексичне.

543. Лелека — лелеченька, лелечий; батьківський — батько, по-батьківськи; гніздо — гніздечко, гніздитися; повертатися — вертати, повернення; щороку — щорічний, рік, році. Ïîÿñíåííÿ: дібрані спільнокореневі слова належать до різних частин мови.

544. Різні форми слова Блакитного, блакитна, блакитною, блакитнуватий

Спільнокореневі слова Блакить, блакитний, блакитноокий, блакитніє

Ïîÿñíåííÿ: різні форми одного слова утворюються зміною закінчення і додаванням суфікса.

545. 1. Там тиш а тиш у лагідно колише.

2. Грім натрусив зі слив и слив , щоб легше було слив i .

3. При дорозі, де тополі, син iй льон

зацвів у полі. Біля льон у син я

річка, в небі синьому — синичка. Стільки цвіту-синьодзвону, засиніло все вiд льон у ! Ïîÿñíåííÿ: тополя — тополенька, тополька, тополиний; річка — річечка, 458

річенька, річковий.

547. Йти — зайти нести — винести дихнути — видихнути сипати — висипати водити — виводити Ïîÿñíåííÿ: префікси, як і слова, можна вважати антонімічними.

549. Київ — киянка, киянин. Полтава — полтавчанка, полтавчанець. Суми — сумчанка, сумчанин. Харків — харків’янка, харків’янин. Одеса — одесит, одеситка. Львів — львів’янка, львів’янин. Вінниця — вінничанка, вінничанин.

порада

квітка

прибережний

551. Задніпровськ ий , передосінн iй , черезплічник , навушник , беззмістовн ий , розз’єднанн я , післягрозов ий , прочитати .

РІДНА МОВА

550.

553. Ранньої весни, коли в степу вилежуються сонні тумани, а трави зеленіють табунцями, ворухнулась раптом суха бур’янина, похиталася і впала. А на тому місці зробилася нора. У норі хтось важко посопував і сердито бурмотів. А трохи перегодом виткнувся з землі гострий писок, а за ним — сердитющ i настовбурчен i вуса, а за вусами і вся голова якогось підземельник а . Голова була без очей і з маленькими ямочками в щетині замість очей. Кріт був кволий після зимового сну, тому ледве переставляв ноги. Передні мали гострі рогові пальці. Задні ноги ледве волочилися, а за ними ледве волочився геть охлялий хвіст.

§ 38. ВИМОВА І НАПИСАННЯ ПРЕФІКСІВ 557. зЗсадити, згоріти, зміряти, здути, зчіпляти, зрізати, зсохнути, зламати, зварити, знайти, зцілити, збігати, збудити, зв’ялити

сСкосити, сховати, сформулювати, стерти, спланувати, скріпити

459

558. 1. Травневий дощ збудив ліси і трави.

2. Місяць над світом пахучим срібне обличчя схилив.

3. Задивилась хмарка на сонце і вся зчервоніла.

4. Дня згасає позолота.

5. Струшується сад, як парасолька.

6. Здригнувся дуб, збудилася зі сну осика трепетлива.

7. Оксамитові зелені в став схилились береги.

8. Стиха диха хвиля тиха.

560. Розсудливого [рос:удливого] Розсипчаста [рос:ипчаста] Розтанцювалася [ростанц’увалас’а]

РІДНА МОВА

561. Розжеврітися [рож:еивр’іbтис’а] розчервонілий [рожчеирвон’іbлий] безжурний [беж:урний] безпека [беиспека] безсмертя [беис:мерт’а] безшовний [беижшовний] розшити [рожшити] розчистити [рожчистиети] 562. Розшукати, безболісний, безсумнівний, роззявлений, безкінечний, розщебетатися, безжалісний, безпам’ятний, беззоряний, розчинний, розчарован ий , розщеплений, беззмістовн ий .

564. 1. Люблю нести з криниці воду і не розхлюпати ні краплі.

2. Розквіта й добрішає душа.

3. Тривожиться птиця у плавнях безсонних.

4. Зоря в траві розсипала дукати.

5. Юне віття на сивих розшумілось деревах.

6. Люблю, коли в вікно розкрите шумлять безжурно дерева.

7. Прудка річка береги розмиває.

567. РозРоззброєння [роз:бройен’:а] роззява [роз’:ава] роззлоститися [роз:лоститис’а] роззувати [роз:увати] БезБеззоряний [беиз:ор’аний] безземельний [беиз:еимел’ний] беззмістовний [беиз:м’істовний] беззаконний [беиз:акон:ий] беззахисний [беиз:ахисний]

460

570. Тулуб короткий — У котика був довгий тулуб. Писок довгий — У нього був круглий писок (морда тварини). Зріст малий — Мурчик був високий на зріст. Ніс тьмяний — У нашого котика Мурчика був світлий носик.

Очі сумні — У котика веселі очі. Вуса м’які — вуса шорсткі. Шерсть коротка й гладенька — шерсть довга й шорстка.

571. Лапи сильні — лапи в лева сильні, важкі. Шерсть кудлата — шерсть кудлата, товста, волохата. Постать кремезна — постать кремезна, сильна. Лоб круглий — лоб круглий, кругловидий, округлий. Метелики Метелики, мабуть, одні з найгарніших живих істот на землі! Вони схожі на квіти, що ніби ожили. Різнобарв’я фарб їхніх крилець воістину казкові. Крила в них прозорі, як скло, покриті густими лусочками, які розташовані рівними рядами і складені одна на одну. Лусочки бувають різної форми й різного кольору, і всі вони — видозмінені волосинки. Та є лусочки оптичні. Вони прозорі й покриті тонюсінькими жилками. Промінчики світла переломлюються в них, і крильця горять веселковим, металевим блиском. Дуже цікаві райдужні очі метеликів і зігнуті спіралеподібно хоботки. Та найбільше вражає те, що метелики, як у справжній казці, переживають повне перетворення.

580. Пре-

При-

Преглибокий, прегаряче, преболючий, предорого, предивний, премалий, презавзятий, пречудово, престарий

Придунайський, прибути, приносити, привітати, приклеїти, приазовський, присісти, прибудувати, признати, придніпровський, привокзальний, пристаркуватий

РІДНА МОВА

576.

Ïîÿñíåííÿ: престарий — пишемо префікс пре- (дуже старий). Пристаркуватий — пишемо префікс при- (не дуже старий, похилого віку).

582. 1. Слово прекрасне яке — Україна! Вільна, соборна, могутня, єдина. У радості й горі, в труді й боротьбі оберігать Україну тобі. Пильно її рубежі стережи, славу козацьку її бережи!

2. Пречудесно, пречудово розцвітай же, слово!

3. Прикрашай, шануй свій край, дім свій, батьківщину.

4. Барвистість одвічна народної мови — це щось невимовне, пречисте, казкове. Ïîÿñíåííÿ: соборна — об’єднана, незалежна. переносне значення

584. 1. До будиночка приступав прегустий, зелений-презелений вишневий знач. садочок.

2. Я чекаю чогось, я притих. переносне значення

3. У світі пречистім берізка співатиме листом барвистим. переносне значення

4. Село присіло у сади зелені.

5. Мені знову примарився сніг.

461

586. — Привіт, Вікторіє! Я дуже рада тебе бачити. Відтоді, як ти поїхала до Італії, пройшло вже 3 роки. Як же ти змінилася!

— Буенос діаз, Яно! Так, я трохи засмагла в Італії. Італія — дуже красива країна. Та я дуже сумую за Батьківщиною. Як ви тут? Що змінилося?

— Наше місто зазнало значних змін з того часу, як ти поїхала,— відбудовуються будівлі, реставруються музеї, історичні пам’ятки.

— Чудово! Покажи мені місто.

— Що ж, поїхали! Дивися — ось оперний театр, дзеркальний струмінь (його реставрували). Далі простягається відбудована Сумська вулиця, і наша гордість — площа Свободи!

— Ох, Яно! Яке ж у нас гарне місто, я навіть трошки шкодую, що поїхала за кордон.

РІДНА МОВА

594.

Пухнаста бешкетниця У багатьох із нас є чотирилапі товариші, які вже встигли стати справжніми членами родини. І не так важливо, песик, кішка це або папужка. Головне, що ти завжди готовий піклуватись про них, а улюбленці віддячують тобі вірністю і ласкою. Часто буває так, що вони бешкетують або влазять у якусь халепу. Такі щоденні пригоди трапляються і з моєю кішечкою Муркою. Коли вона була зовсім маленькою, то полюбляла ховатись за взуттям і раптово вистрибувати на будь-кого, хто пройде повз неї. А ще вона дуже кумедно носить у зубах пластикову колбочку від кіндер-сюрпризу та старе намисто. Але є одна цікава історія, яку ми згадуємо і досі. Якось мама поклала на стіл сосиски (ми саме тоді збирались вечеряти). Аж раптом з-під столу виглядає вусата мордочка і облизується. Хвилина-друга — і наша вечеря поменшала на одну сосиску. Матуся довго не могла збагнути, куди ж вона поділася. І тільки коли ми прибирали у моїй кімнаті, відкрилась страшна таємниця. У Мурки є таємне сховище! Саме під моїм диваном валялась вже добре обгризана сосиска у целофановій обгортці. Але крім неї тут було ще й чимало цукерок, пара олівців та навіть стара шкарпетка. Виявляється, Мурка все ховала під диван. Ось така в мене пухнаста бешкетниця! Звичайно, вона вже доросла і не робить такі капості. Але ще й досі час від часу тішить нас своїми кумедними витівками. Синтаксис і пунктуація

595. 1. І раптом звідкись пісня про калину прилинула, тій пісні сотні літ.

2. Як та гілка калинова, так і наша рідна мова.

3. Хрестики лягають візерунком в рушника на білому крилі. звiдки?

Ïîÿñíåííÿ: звідкись

про що?

прилинула

прислівник

дієслово

пісня про

калину

іменник

іменник

яка?

гілка іменник

яка?

калинова прикметник де?

лягають на крилі 462

дієслово

іменник

рідна

мова

прикметник

іменник

лягають дієслово

як?

візерунком іменник

600. 1. Можливо, вночі підморозить.

2. У літаку, безумовно, не хотілось спати.

3. Шановні учні, будь ласка, здайте зошити.

4. Отже, тільки в середині червня роботи були завершені.

602. 1. Стала ранком я на ґанок і сказала: «Добрий ранок!»

2. Буркотить незадоволено ведмідь: «Чим би це мені солодким закусить?»

3. «Що для мене океан»,— хизувався пелікан. Ïîÿñíåííÿ: са: «Пм!», Са: «Пм?», «Пм»,— са. Фонетика й орфоепія 605. 1. І стала ненька на розпутті. Обличчя в бабуні зараз таке, наче вона молиться. 2. Краю батьківського пісне, невмируща, незрівнянна!

607. Сім’я, духмяний, свято, зв’язок, В’ячеслав, Святослав, Валер’ян, Ізяслав, Лук’ян, тьмяний, варшав’янин, пів’яру, пів’ями, подвір’я, повітря, заозер’я, роз’їзд, від’ємний, з’ятрений, зять, під’ярок, бур’ян, буряк, роз’їхатися.

608. Апостроф пишемо Прислів’я, верб’я, острів’янин, узгір’я, риб’ячий, жираф’ячий, Лук’янівка, пір’їна, бур’ян, в’язи, тім’я, без’язикий, з’їдений, від’їзний, сузір’я, дит’ясла

Апостроф не пишемо Бруквяний, серйозний, дзвякнути, буря, Воробйов, Брянський

РІДНА МОВА

Ïîÿñíåííÿ: обличчя [облич’:а], незрівнянна [неизрівн’ан:а]

611. Примирення, щастя, роззброєння, узвишшя, листя, підґрунтя, безмежжя, милосердя, узбіччя, обійстя, щеплення, безсмертя, передмістя.

612. 1. Від серця до серця мелодія ллється.

2. Вітри чули віолончеллю.

3. Дерева бовваніють навкруги.

4. Летять, пливуть і сурмлять уві млі шовкові, жовті й сизопері птиці із континентів чорної землі у рідні гнізда, на свої криниці.

5. І боляче мені від обміління колодязя у рідному селі. І страшно, що підрубане коріння, з якого виріс я на цій землі. Лексикологія і фразеологія 614. 1. Люлі-люлі, налетіли гулі, стали ґелґотати, люльку колихати!

2. А позаду Сагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний!

3. А Дике Поле, Дике Поле! По груди коням деревій.

4. А мати свій городець поле. Ïîÿñíåííÿ: омоніми — люльку колихати — люльку курити. Омоформи — Дике Поле (власна назва лану) — поле (дієслово у формі 3-ї осо-

463

би одн.). Омоформи — слова, які збігаються у вимові лише в деяких граматичних формах.

616. 1. Лежить Гася, простяглася, як устане — неба дістане (дорога).

2. Під гору йде швидко, а з гори — помалу (машина).

3. Коли живе — лежить, коли помре — біжить (сніг).

4. Сидить монах у чорних штанях і з мертвих живих дожидає (ґрунт).

617. 1. Нелегко, але необхідно і жити, і вмерти гідно.

2. Свого не цурайся, за чуже не хапайся.

3. І гірко й солодко мені пригадувать минулі дні, батьків у дітях пізнавати.

4. На серці і легко, і важко.

РІДНА МОВА

618. Радісний — веселий, життєрадісний, мажорний. Пестити — голубити, ласкати. Прикрашати — уквітчати, наряджати. Гарний — чудовий, прекрасний, красивий, чарівний. Весняний настрій Як гарно на квітчастому лузі навесні! Зачаровано вбираєш зором багатобарв’я кольорів: і нічну зелень трав, і переливне буяння квіту, і казкові бризки сонця. Ти почуваєш себе радісним, веселим на лоні природи. Легенький весняний вітрець голубить тебе. У серці зринає спів краси рідної природи і сум... Як зберегти оцю красу, нерідко отак ненароком понищену?

619. 1. Знов зелену траву біля хати розгойдали веснян і дощі.

2. Травневий дощ збудив

ліси і трави, сади й чагарники.

3. На човнику й веслі від нас від’їхав травень.

4. А пісня лине у безмежж я лану.

620. Земля — земляний, безземельний, земелька. Сонце — сонячний, сонцестояння, сонечко, сонячно, сонячність. Працювати — праця, працьовитий, спрацьований, працівник. Наполегливий — наполягати, наполегливо. Висловлювання «З неба хліб не падає» На неозорих нивах дозрівають хліба. У жнива кожний день дорогий. Попадає дорогоцінне зерно на землю. У кожній зернині, у кожній крихті хліба не тільки наполеглива праця батьків, а й метал, зварений сталеварами, нафта, видобута з глибини землі, розум конструкторів, праця робітників, які створили машини для сільського господарства. Отже, як бачимо, щоб виростити хліб, потрібно докласти чимало зусиль.

621. Україна — український, україночка, по-українськи. Земля — земельний, безземельний, земелька. Поле — полоти, польовий, прополоти. Праця — працювати, працьовитий, працівник.

464

Море — морський, моряк, заморський.

Писати — писання, писака, написати. Малювати — малювання, розмалювати, намальований, малюнок. Казати — сказати, наказати, казання, сказаний, сказано. Мова — мовний, розмовляти, мовити. Хотіти — хотіння, досхочу, захотіти. День — денний, днювати, поденно. Рахувати — рахівник, розрахунок, нараховано.

622. 1. Сонце на всі боки розсипало тепло, розтрушувало проміння.

2. За лісом вигулькнуло придолинне село.

3. І прізвища ж у вас козацькі: Отава, Паливода.

РІДНА МОВА

4. Пахнуть медом доли, прилетіли бджоли, загули над цвітом, привітали з літом.

465