4
З ПОШТОВОЇ СКРИНЬКИ
Колонка психолога
ПРО ВИБІР
В
важають, що свобода обирати – це одна з найбільших цінностей. І я, роблячи вибір, реалізовую свою волю, свої бажання, і матиму, звісно ж, результат, якого сподіваюся. Та мало хто говорить, що зробити вибір – це не лише обрати щось чи когось. Зробити вибір – це відмовитися від множини усього, що не потрапляє в точку мого вибору. Обираючи вірність у стосунках, я відмовляюся від свободи, яку дає стан вільного пошуку партнера. Від усього цього «dance! dance!» до ранку, від дамського набору в сумочці (зубна щітка, шкарпетки, нові колготки) – ніколи не знаєш, у кого з колежанок доведеться заночувати… Я відмовляюся від того, що нікому не доводиться повідомляти, де я ходжу і коли повернуся, ні з ким не потрібно узгоджувати свої плани. Водночас я відмовляюся від самотності й невизначеності. Обираючи не йти до лікаря з хворобою, яка спить і поки що не турбує мене, я обслуговую свій страх. Я відмовляюся від курсу лікування (дорого, довго, страшно, а якщо тільки гірше стане?). Так, я обираю не йти до лікаря – і спокій. Не йти до лікаря – і фантазію про те, що зі мною все добре і що так буде завжди. Але я відмовляюся від того, що дає здоров’я. Від шляху, який я, на жаль, не можу пройти, поки не пройду лікування, від нових доріг, від солодкого очікування дива. Я обираю втекти від страху, не зіштовхуватися з труднощами, і водночас цей вибір змушує мене переживати той страх, від якого втікаю. Парадокс. Обираючи стабільність, безпеку, я відмовляюсь від розвитку. Зміни просто не відбудуться. Я далі сидітиму вдома за сімома замками і знаходитиму виправдання для подруг, чому не можу (не хочу!) піти з ними на каву. Мою потребу, часто вже давно не актуальну, обслуговуватиме моє безгрошів’я та мої хвороби. Я відмовляюся від нових людей і доріг. Від знань і ризику. Від шампанського (негоже хворим пити алкоголь, до того ж це напій тих, хто ризикує!). Я обираю безсилля замість сили. І я, тільки я відмовилась від того, що дає сила. Насправді в тому, щоб обирати бажане і відмовлятися від небажаного, немає абсолютно нічого поганого. Це нормальний механізм, він працює тисячі, а то й мільйони років. Однак, коли мій вибір починає визначати моє життя замість мене і я вже не можу вийти зі стосунків, у яких мені зле, не можу підвестися з ліжка через біль, та все ж принципово не звертаюся до лікаря, не можу вийти з дому і пройтися парком сто метрів… Коли вся моя сила, і енергія, і злість, і жага обслуговують мій вибір і не дають жити, це вже, погодьтеся, не про свободу. І добре було б усвідомлювати, що не президент, не депутати, не мама з татом, не шеф і не оточення проживають моє життя. І в точці, де на цих прекрасних людей летить лавина образ та звинувачень, призупинитися, взяти частину відповідальності за свій вибір або відмову від того чи іншого у своєму житті. Та найскладніше стриматися тоді, коли я бачу НЕвибір ІНШОГО. Тоді можу тільки прийняти це і виявити повагу до ІНШОГО, до його рішень. Можу бути поряд, якщо це близька людина. Можу підтримувати присутністю, якщо мене про це попросять. Але точно не повинна втручатися. Навіть коли обирають біль, страх, тривогу і самотність. Ольга-Варвара ВІДЄЄВА, психолог, що практикує гештальт-підхід facebook.com/VSerafymStudio/
(Çàê³í÷åííÿ. Ïî÷. – íà ñ. 1)
ϳñëÿ äâîõ ì³ñÿö³â çóñòð³÷åé ñâ³òëîãî òðàâíåâîãî äíÿ âîíè îäðóæèëèñÿ. Îáîº ïðàöþâàëè â êîëãîñï³: ²âàí – òðàêòîðèñòîì, Ëþáà – îáë³êîâöåì. Çäàâàëîñÿ, ùàñòþ íå áóëî ìåæ, àëå… Íàñòàëà îñ³íü, Ëþáà çàòóæèëà é îäíîãî äíÿ, ç³áðàâøè ðå÷³, ïî¿õàëà äî ì³ñòà. Äåê³ëüêà ðàç³â ²âàí íàìàãàâñÿ ïîâåðíóòè äðóæèíó, ïðîòå âîíà ùîðàçó â³äïîâ³äàëà, ùî ¿õí³é øëþá áóâ ïîìèëêîþ, ùî âîíà íå ñòâîðåíà äëÿ ñ³ëüñüêîãî æèòòÿ, ùî ¿ì êðàùå áóòè íà â³äñòàí³ îäíå â³ä îäíîãî. Äåäàë³ ÷àñò³øå ÷îëîâ³ê ïî÷àâ çàãëÿäàòè äî ÷àðêè, â ÿê³é áà÷èâ ñâîþ
ТАК НІХТО НЕ КОХАВ… ðîçðàäó ³ ïîðÿòóíîê. Ìàìà ïëàêàëà, ñèí îá³öÿâ ïðèïèíèòè ïèòè, ïðîòå çíîâó ³ çíîâó ïîâåðòàâñÿ äî îêîâèòî¿. Õòî çíàº, ñê³ëüêè ùå òðèâàëî á îòå àëêîãîëüíå áîæåâ³ëëÿ, ÿêáè äî ñåëà ï³ñëÿ çàê³í÷åííÿ íàâ÷àííÿ íå ïîâåðíóëàñÿ Íàä³ÿ. ijâ÷èíà âàæêî ïåðåæèâàëà îäðóæåííÿ êîõàíîãî ç ³íøîþ, à ïî÷óâøè ïðî ïèÿöòâî ²âàíà, âèð³øèëà ðÿòóâàòè éîãî. ßêîñü, çóñòð³âøè ÷îëîâ³êà äîðîãîþ ç ðîáîòè, çóïèíèëà éîãî: – ²âàíêó, ùî ç òîáîþ? Ïîäèâèñü, íà ùî òè ïåðåòâîðèâñÿ! Òè æ íåçàáàðîì áåç ðîáîòè çàëèøèøñÿ! – À òîá³ ùî äî òîãî? Ïîøêîäóâàòè ìåíå âèð³øèëà? – Ïîøêîäóâàòè? Äóðíþ, ÿ æ äîñ³ òåáå êîõàþ! – ³, ðâó÷êî ïîâåðíóâøèñü, ïîá³ãëà ãåòü. Äåê³ëüêà äí³â ²âàí õîäèâ, ÿê íåïðèêàÿíèé. Íå ïèâ, í³ ç êèì íå ðîçìîâëÿâ, à ãîëîñ Íà䳿 ïåðåñë³äóâàâ éîãî âñþäè. ¯¿ ñëîâà «ß æ äîñ³ òåáå êîõàþ!» íå âèõîäèëè éîìó ç ãîëîâè. Íå â³ðèëîñÿ, ùî Íàä³ÿ, â÷èòåëüêà, êðàñóíÿ, ðîçóìíà ä³â÷èíà, íå â³äâåðíóëàñü â³ä íüîãî, ïðîáà÷èëà éîìó çðàäó ³ êîõຠéîãî, à â³í… Ïîòð³áíî ùîñü ðîáèòè, ÿêîñü âèïðàâëÿòè òå, ùî íàêî¿â, òå, ÷èì æèâ îñòàíí³ ì³ñÿö³. Íàñàìïåðåä ïîäàâ çàÿâó íà ðîçëó÷åííÿ é àæ òîä³ âèð³øèâ ïîðîçìîâëÿòè ç ä³â÷èíîþ. Ïîñëàâ ïî íå¿ ñóñ³äñüêîãî õëîïöÿ. Íàä³ÿ âèéøëà, ³ îáîº ìîâ÷êè ï³øëè â ê³íåöü âóëèö³, äî òîãî ì³ñöÿ, äå êîëèñü çóñòð³÷àëèñÿ. – Òè çíàºø, – ïî÷àâ ²âàí, – ÿ õîò³â
ñïàëèòè òâî¿ ëèñòè, à ìàòè íå äàëà. Ïðîáà÷ ìåí³ çà âñå, ÿêùî çìîæåø. – Äàâíî ïðîáà÷èëà. Ò³ëüêè îò í³ÿê íå çáàãíó, çà ùî òåáå, òàêîãî äóðíîãîëîâîãî, êîõàþ... Âîíè äîâãî ñèä³ëè á³ëÿ ñòàðîãî êóùà êàëèíè, çãàäóâàëè ìèíóëå ³ áóäóâàëè íåñê³í÷åíí³ ïëàíè íà ìàéáóòíº. Íåçàáàðîì ï³ñëÿ îô³ö³éíîãî ðîçëó÷åííÿ ²âàíà ç Ëþáîþ âîíè îäðóæèëèñÿ. Ó ñåë³ äèâóâàëèñÿ: ÿê æå âäàëîñÿ Íà䳿 òàê øâèäêî «âèë³êóâàòè» íàðå÷åíîãî ³ ïîâåðíóòè éîãî äî íîðìàëüíîãî æèòòÿ? Ó â³äïîâ³äü âîíà ñì³ÿëàñÿ é æàðòóâàëà, ìîâëÿâ, êîëèñü ¿¿ ïîê³éíà áàáóñÿ ïîäàðóâàëà òîðáèíêó ç ÷àð³âíèìè çåðíÿòàìè, ÿê³ äóæå ïîì³÷í³ â òàê³é ñïðàâ³. Íàä³¿í³ áàòüêè äîïîìîãëè ìîëîäèì çâåñòè áóäèíîê. ²âàí âèÿâèâñÿ ïðàöüîâèòèì ãîñïîäàðåì, çàâæäè îòî÷óâàâ äðóæèíó òóðáîòîþ, áîÿâñÿ ÷èìîñü îáðàçèòè Íàä³þ. Óñå æèòòÿ âîíè áóëè îäíå äëÿ îäíîãî Íàä³éêîþ òà ²âàíêîì. ͳ ¿õí³ äîíüêè, ÿêèõ Áîã ïîñëàâ àæ òðîº, í³ îíóêè, í³ ñóñ³äè í³êîëè íå ÷óëè ³íøîãî çâåðòàííÿ àáî ãðóáîãî, îáðàçëèâîãî ñëîâà. À ïîò³ì, êîëè âæå áóëè äîðîñëèìè äîíüêè, êîëè ï³äðîñòàëè ¿õí³ ëþá³ îíóêè, ²âàí âàæêî çàõâîð³â. Õî÷ êóäè çâåðòàëèñÿ ïî äîïîìîãó, ìàðíî... Íå äîïîìàãàëè í³ êîíñóëüòàö³¿ çíàìåíèòèõ ïðîôåñîð³â, í³ äîðîã³ ë³êè, àí³ çíàõàð³ é ö³ëèòåë³ – ÷îëîâ³ê çãàñàâ, ÿê ñâ³÷êà. Ïåðåä òèì, ÿê Áîã çàáðàâ éîãî ó â³÷í³ñòü, ïîâîë³ âèéøîâ ó äâ³ð, ñ³â ï³ä ðîçëîãèì êóùåì æàñìèíó, ÿêèé
А ти встигла передплатити газету «Життєві історії» на 2019 рік? Любі читачі, повідомляємо, що передплатна кампанія на 2019 рік триває, і запрошуємо вас долучитися до дружнього гурту передплатників газети «Життєві історії». Періодичність виходу незмінна – двічі на місяць.
Ціна передплати: на місяць – 5,44 грн, на три місяці – 16,32 грн,
на півріччя – 32,64 грн, на рік – 65,28 грн.
Íà ñòîð³íêàõ ãàçåòè «Æèòòºâ³ ³ñòî𳿻 – íîâåëè, íåâèãàäàí³ ³ñòî𳿠ç æèòòÿ, ïîåç³ÿ, ë³òåðàòóðí³ êîíêóðñè òà áàãàòî ö³êàâîãî!
áóÿâ öâ³ò³ííÿì ³ ïàìîðî÷èâ ãîëîâó çàïàõîì. Ïîðó÷ ñ³ëà äðóæèíà. – Òè ñïðàâä³ ïðîáà÷èëà ìåí³ çà âñå? – çàïèòàâ ðàïòîì ²âàí. – Íó ùî òè çíîâó ïî÷èíàºø, ²âàíêó? Äàâíî ïðîñòèëà ³ çàáóëà. – ² êîõàºø ìåíå? – Ò³ëüêè òåáå âñå æèòòÿ êîõàëà ³ êîõàòèìó. Ìè îá³öÿëè â öåðêâ³, ùî â ãîð³ é ðàäîñò³ áóäåìî â ïàð³ äîâ³êó. – Äÿêóþ, êîõàíà. ³í ïîö³ëóâàâ ¿¿ ðóêè ³, ï³äâ³âøèñü, âàæêî ï³øîâ äî õàòè. Âíî÷³ ²âàíà íå ñòàëî. Äóæå âàæêî Íàä³ÿ ïåðåæèâàëà ñìåðòü ÷îëîâ³êà. Íà ëþäÿõ ³ùå òðèìàëàñÿ, à ïîâåðíóâøèñü äîäîìó, ãîëîñèëà. ßêîñü ó öåðêâ³ çóñòð³ëà ñòàðåíüêó áàáóñþ, äàëåêó ðîäè÷êó ²âàíà. ϳñëÿ ñëóæáè òà ñóâîðî ïîäèâèëàñÿ íà æ³íêó é ìîâèëà: – Ãîä³ òîá³ âæå ïëàêàòè! ²âàí ñåðäèòèìåòüñÿ íà òåáå, ùî íå äàºø éîìó ñïîêîþ íà òîìó ñâ³ò³! Çãàäóé éîãî äîáðèì ñëîâîì, ìîëèñÿ çà éîãî äóøó, àëå íå ïëà÷, íå òðèâîæ ïîê³éíîãî! Ñëîâà ñòàðî¿ æ³íêè ïîä³ÿëè. Íàä³ÿ ïîâîë³ îãîâòóâàëàñÿ â³ä ãîðÿ, â÷èëàñÿ æèòè ñàìà. Íåçâàæàþ÷è íà â³ê, æ³íêà ùå äຠðàäó â ãîñïîäàðñòâ³, ùîíåä³ë³ õîäèòü äî öåðêâè, ðà䳺 ïðè¿çäó ä³òåé òà îíóê³â. À ùå âïåâíåíà: òî êîõàíèé ²âàíêî ï³äòðèìóº òà îáåð³ãຠ¿¿ â³ä óñÿêèõ íàïàñòåé. Áî æ âîíè ïðèñÿãàëè êîõàòè îäíå îäíîãî äî ìîãèëè. ² õî÷ áè õòî òàì ùî êàçàâ, æ³íêà ïåðåêîíàíà: òàê í³õòî íå êîõàâ! Ãàëèíà ÊÎÑÞÊ
Передплатний
індекс – 06694
Читайте «Життєві історії»! Передплачуйте «Життєві історії» в
будь-якому поштовому відділенні України або у свого листоноші!