4
ІСТОРІЯ З ЖИТТЯ
Колонка психолога
ЩАСТЯ НЕ ЗА ГРОШІ
ЛАСТІВКИ ПРИЛЕТІЛИ
«Я
Сиджу на підвіконні другого поверху, звісивши ноги. Як добре, що не маю ніякої фобії, маю змогу перед святами як слід помити вікна. Хіба можна допустити, щоб шибка лише з одного боку була вимита? Ні, жодна господиня перед святами цього не допустить.
не можу бути щасливою, мені просто бракує на це грошей», – якось поскаржилася мені подруга. Ми сиділи в кав’ярні, пили смачну каву і розмовляли про все у світі. Спершу я не звернула уваги на цю фразу, але дорогою додому задумалась. А як це про моє життя? У який спосіб я купую собі задоволення? Чи можу бути щасливою, не витрачаючи на це коштів? Що, зрештою, щастя для мене? Реклама, соціальні мережі, книги про успішних людей пропагують ідею щастя як такої собі цілі, мети, стану, до якого можна прийти і надовго або й назавжди в ньому залишитися. Там завжди добре, радісно і затишно. Щасливі люди усміхаються зі сторінок Facebook, їздять за кордон відпочивати, мають успішні бізнеси і чудові сім’ї. Та чи відповідає таке бачення щастя дійсності? Для мене щастя – це і стан, і процес, і мить. Я щаслива, коли я в безпеці, коли в мене є близькі люди, яких люблю, коли я реалізована як фахівець і як жінка. Цей стан може тривати декілька тижнів або днів. Я щаслива, коли справи йдуть як треба, коли задумка втілюється в життя, коли приміряю нову сукню, коли маю змогу щоранку пити каву в кухні й відщипувати маленькі шматочки шоколадного мафіна, коли інші не приховують своєї радості та я можу розділити її… І в цьому разі щастя – це процес. Він має початок і закінчення, триває короткий відрізок часу. Я можу довіряти цьому процесу, віддаватися йому і насолоджуватися щастям. У друзів народжуються діти, я отримую довгоочікуваного листа, зустріч, незважаючи на мої побоювання, відбулася успішно, я пішла на майстерклас і намалювала гарну картину, зателефонували з дому і сказали, що все добре, всі здорові… У таких випадках я можу переживати миті щастя. Я щаслива, я усміхаюся. Навіть якщо ситуація і події мого життя сумні, я можу переживати коротеньке, маленьке, але неймовірно затишне щастя. Я радію і сподіваюся, що все буде гаразд… Звісно, в мене немає омріяної трикімнатної квартири, і їжджу я навіть не на євробляхах, а трамваєм або на велосипеді, якого я ніжно називаю «бджмелик», і грошей іноді бракує, і друзі, буває, розбігаються: в кожного своє життя… І тоді мені стає у пригоді навик «бути щасливою». Це така якість характеру, яка дає змогу переживати щастя, насолоджуватися, відчувати втіху, незважаючи на вперті спроби свідомості бігати колами і кричати «все пропало». :) І я зараз пишу не про ігнорування реальності, тих складних моментів, які є в нашому жит-
ті. А про те, що можна помічати і погане, і добре, переживати і сум, і радість, і занепокоєння, і щастя, залежно від ситуації та обставин. Повернімося до грошей… Коли навик бути щасливою в мене тільки формувався, я склала собі два списки. В одному написала 25 справ, які роблять мене щасливою за гроші. Там опинилися книги та сукні, поїздки за кордон, сидіння в кав’ярнях, походи в кінотеатри й театр, атракціони, фотосесії та подарунки… І справді, без усього цього життя було б значно сумнішим. Але чи є ще щось, окрім цього? В другому списку було 25 справ цілком безкоштовно. Починала писати з острахом, але зрозуміла, що і п’ятдесяти пунктів мені буде мало. Бо є стільки справ, які я люблю, які роблять мене щасливою і про які я забуваю, концентруючись на тому, що потребує фінансового вкладення… Я люблю прокидатися на півгодинки раніше, готувати собі філіжанку кави і розпочинати ранок у тиші та спокої, з кавою та улюбленою книгою. Я люблю затишно обійматися, багато спати, ловити натхнення за хвіст і писати цікаві історії, люблю бачити ці історії на сторінках улюбленого видання… Я щаслива, коли ходжу щойно ідеально прибраною оселею і коли частую близьких приготованими власноруч смаколиками, коли уявляю та фантазую, коли довго гуляю парком або лісом, коли їду пізно ввечері в порожньому трамваї і коли їжджу в гості до бабусі. Я переживаю моменти щастя разом з утомою, коли бігаю в парку, коли танцюю. А коли хворію, люблю залишатися в ліжку, пити чай з малиною і весь день дивитися серіали… Цей список можна продовжувати ще і ще. Але це не має жодного сенсу, якщо в нього хоч іноді не заглядати. Якщо вам здається, що щастя буває лише за гроші, спробуйте скласти такі два списки. Запишіть важливі для себе речі. Погляньте, на якому аркуші пунктів більше. Як гадаєте, чому? Спробуйте відшукати у своєму житті те, що дарує вам радість, те, що ви любите, і це не потребує від вас фінансових затрат. Наступний крок найважчий. Just do it! Просто зробіть це. Погуляйте парком, зустріньтеся з важливими людьми, приготуйте горнятко какао із зефірками (що там ще у вашому списку?)… Спробуйте відчути щастя на дотик. Ольга-Варвара ВІДЄЄВА, психолог, що практикує гештальт-підхід
Âïóñêàþ õâèëþ ïîâ³òðÿ ó êâàðòèðó, à çà íåþ ñï³øèòü òðîõè ïðèãîëîìøåíà âàæêèì òà äîâãèì ïåðåëüîòîì ïåðøà ëàñò³âêà. Ó ìåíå íàä â³êíàìè ó ñâî¿õ ãí³çäàõ-äîì³âêàõ çàâæäè æèâóòü ëàñò³âêè. ² âîíè äëÿ ìåíå ïåðø³ â³ñíèêè ñïðàâæíüî¿ âåñíè. Ùîñü òàì âèìîùóþòü ó ñòàðèõ ãí³çäàõ, âèñï³âóþòü, ëèø ïîì³òèâøè ïåðø³ ïðîì³í÷èêè ñîíå÷êà, ï³ä³éìàþ÷è ð³âåíü ùàñòÿ â ìî¿é êðîâ³. ͳêîëè íå æåíó ¿õ â³ä ñåáå, ïðèêð³ïëþþ÷è ïëàñòèêîâ³ ïàêåòèêè ÷è çí³ìàþ÷è ãí³çäà, áî æ ³ùå ç äèòèíñòâà çíàþ: ÿêùî ëàñò³âêè ë³ïëÿòü ãí³çäî ï³ä äàõîì îñåë³, òî â³ùóþòü ùàñòÿ òîìó ñ³ìåéñòâó, à ðóéíóâàòè ¿õ – òî ãð³õ. Ñèäæó òèõî, ùîá ÷àñîì «íå ñïóäèòè» ïòàøîê, ÿê êàçàëà áàáöÿ, ñèäæó, áî çíàþ, ùî çà òàêå é ìîæó â³ä áàòüêà ä³ñòàòè. Éîìó îäíàêîâî, ìåí³ ï'ÿòü ÷è äâàäöÿòü ï'ÿòü, ÷è ñîðîê, áàéäóæå, ùî ñâî¿õ ä³òëàõ³â óæå ìàþ. Ëàñò³âêè – òî ñâÿòå. – Îëüêî, ñê³ëüêè ðàç³â ÿ òîá³ êàçàòèìó: íå ðóø ëàñò³â÷èíîãî ãí³çäà? Îòî äèòèíà, ñêð³çü ¿¿ âèñòà÷àº. ßêùî íàëÿêàºø ëàñò³âîê, ïîòÿãíåø ðóêè äî ÿº÷îê, òî ìàìà â³äìîâèòüñÿ â³ä íèõ. ² õòî ¿õ âèñèäæóâàòèìå? Òè? – ãðèìàâ òàêèé çàçâè÷àé äîáðèé òàòî. Òà â ìåíå íà÷å ä³äüêî âñåëèâñÿ: âñå õîò³ëîñü ä³çíàòèñÿ, ÿê æå ëàñò³âêè æèâóòü ó ñâî¿õ ãí³çäå÷êàõ, ÿê ÿº÷êà â³äêëàäàþòü, ÿê ãîäóþòü ñâî¿õ ìàëÿò. Ñê³ëüêè ñåáå ïàì'ÿòàþ, ïòàøêè ë³ïèëè ãí³çäà ï³ä ïîêð³âëåþ íàøî¿ ìàëåíüêî¿ ãëèíÿíî¿ õàòè, ï³ä êëóíåþ, ï³ä õë³âîì, ï³ä ë³òíüîþ êóõíåþ. À ñê³ëüêè òàì ä³ñòàòèñü äî ãí³çäà: áåðåø ìàëåíüêèé îñë³í÷èê – ³ âæå íà÷å ïåðåä òåëåâ³çîðîì, äèâèøñÿ êàíàë
«Discovery». Õèòàþ÷èñü, ñòî¿ø íà òîìó îñë³í÷èêó, à ðóêè òàê ³ ñâåðáëÿòü ïîãëàäèòè ò³ ìàëåíüê³ ìàðìóðîâ³ ïðîäîâãóâàò³ êàì³í÷èêè ç òåìíèìè öÿòêàìè, â³ä÷óòè æèòòÿ, ùî á'ºòüñÿ âñåðåäèí³, à ìîæå, é ñïðàâä³ ïîâèñèäæóâàòè ¿õ. Ëèø íà õâèëèíêó, íà ñåêóíäî÷êó ñóíåø ñâîãî ìàëåíüêîãî ïàëü÷èêà-ì³çèí÷èêà äî òèõ çàïîâ³òíèõ ÿº÷îê, ÿê òàòî ç ïîðîãà (³ ÿê áàòüêî âñå áà÷èòü?): – Îëþ, ÿêùî ÷³ïàòèìåø ëàñò³â÷èí³ ÿéöÿ, ìàòèìåø ëàñòîâèííÿ. Áóäåø ðÿáîþ, ÿê êîðîâà Ìàíüêà. Òàòî çíàâ, íà ùî òèñíóòè, áî æ ÿ, ÿê óñ³ ä³â÷àòêà, õîò³ëà áóòè ãàðíîþ ³ ìàòè òàêå ëè÷êî, ÿê ó ñóñ³äñüêî¿ Îêñàíêè. Âîíà äîðîñëà ³ âðîäëèâà, ç ëèöÿ õî÷ âîäó ïèé, ³ õëîïö³â äî íå¿ õîäèòü ÷èìàëî, ùîâå÷îðà ³íøèé. – Òàòó, – ïîõíþïèâøèñü, ñïîâçàþ ç îñë³í÷èêà, íà ïðîùàííÿ êðàºì îêà âñå æ çàãëÿäàþ÷è â ãí³çäî: ÿê òàì âîíè
Îêñàíêà. Òàòî âæå, ïåâíî, é íå ðàäèé áóâ, ùî íàãàäàâ òå ùå ä³ä³âñüêå ïîâ³ð'ÿ òà, ÿê òî êàæóòü, «Áîãîâ³ ó âóõà». Àëå ñêàçàíîãî íå ïîâåðíåø. Ñëîâî íå ëàñò³âêà, òî÷í³øå, íå ãîðîáåöü... – Ìàðèíî, òà ïîæàðòóâàâ ÿ, ïîæàðòóâàâ. Íó õ³áà òè íå çíàºø, ùî òàê ëþäè êàæóòü? À ÿêáè äèòèíà âïàëà ç òîãî îñë³í÷èêà? – òèõî âèïðàâäîâóâàâñÿ ó êëóí³ òàòî. Ìàìà ó â³äïîâ³äü øèï³ëà éîìó ùîñü ïðî òå, ùî äèòèíà âðàçëèâà ³ òðåáà äóìàòè, ùî êàæåø. ß æ äî òîãî ëàñòîâèííÿ ùå äîäàëà ñîá³ çàïóõë³ î÷åíÿòà é í³ñ. Îòî êðàñà! Ç òèæäåíü íàäâ³ð íå âèõîäèëà – í³ äî ëàñò³âîê (áå, êàïîñí³, öå ÷åðåç âàñ ó ìåíå êàâàëåð³â íå áóäå, áî ÿ ðÿáà, íåìîâ Ìàíüêà), í³ äî ïîäðóæîê. ² õî÷ òàòî ðîçêàçóâàâ ìåí³ ïðî ñâî¿õ âåñíÿíêóâàòèõ âðîäëèâèõ òà ùàñëèâèõ ìàìó é áàáöþ, ÿ îäíàêîâî ñåðäèëàñü íà íüîãî.
áåç ìåíå? – Íó ùî âè òàêå êàæåòå? – Äóìàºø, áðåøó? Òî ñîáàêè áðåøóòü, ÿê íàø ѳðêî. À ÿ çàâæäè ïðàâäó êàæó. Àíó äî õàòè, çà óðîêè. Íàùî òîá³ ò³ ëàñò³âêè? Äàé ¿ì æèòè ñïîê³éíî. Òàòî çàâæäè çàõèùàâ óñ³õ: ³ ëþäåé, ³ òâàðèí. Ó íüîãî í³êîëè ðóêà íå ï³ä³éìàëàñÿ êîìóñü çàâäàòè áîëþ, â³í íàâ³òü ç õàòè éøîâ, êîëè ïðèõîäèâ ð³çíèê ñâèíþ êîëîòè, ³ ì'ÿñà íå ¿â, êàçàâ, ùî é ñàëàòîì ³ç áóðÿêó ñèòèé. Ëþäè ñïî÷àòêó äèâóâàëèñü, à ïîò³ì çâèêëè. ß çíàëà, ùî òàòî äîáðèé ³ ñïðàâåäëèâèé, çàâæäè êàæå ïðàâäó é í³êîëè íå îáìàíþº. Îò ÷åðåç òå, ùî òÿãíóëà ðóêè äî ëàñò³â÷èíèõ ÿºöü, ìàáóòü, ò³º¿ âåñíè â ìåíå ç'ÿâèëèñü âåñíÿíêè. Ìàìà, ëàñêàâî ïðèãîðòàþ÷è ìåíå, êàçàëà, ùî òî «ïîö³ëóíêè ñîíå÷êà». À ÿ ðèäìà ðèäàëà, áî æ õîò³ëà áóòè òàêîþ âðîäëèâîþ, ÿê
Ðîêàìè ïðèêëàäàëà äî îáëè÷÷ÿ ëèñòÿ ïåòðóøêè, êóïóâàëà ñóïåðìîäí³ òà äîðîã³ êðåìè, àæ äîïîêè íå íàðîäèëà òàêó ñàìó âåñíÿíêóâàòó äîíå÷êó. Òåïåð ÿ ðàä³þ öüîìó, íàçèâàþ ¿¿ äîíå÷êîþ ñîíå÷êà, ìî¿ì ðóäåíüêèì ùàñòÿì, îäíàê ëàñò³âîê íå ÷³ïàþ – ç ïîâàãè äî òàòà ³ äî ¿õíüîãî îñîáèñòîãî æèòòÿ. Òåòÿíà ÃÐÀÁ-ÁÅÇÓØÊÎ
Від редакції У попередньому номері газети «Життєві історії» було опубліковано оповідання «Життєві орнаменти». Із технічних причин не вказано автора. Просимо вибачення і повідомляємо: авторка історії «Життєві орнаменти» – Наталія ЮНІЦЬКА.