Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні by Дима просто Дима

2010 Звіт

КОМПЛЕКСНЕ УРАХУВАННЯ ВІКУ, ҐЕНДЕРУ ТА РОЗМАЇТТЯ

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

PHOTO:.GREG.CONSTANTINE

Звіт за результатами заходів Спільної оцінки за участю біженців та осіб без громадянства в Автономній Республіці Крим, Харкові та Києві

РЕГІОНАЛЬНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО УВКБ ООН В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ, РЕСПУБЛІЦІ МОЛДОВА ТА УКРАЇНІ

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Зміст Передмова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 Основні положення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 Подяки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Список скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Спільна оцінка за участю біженців і осіб без громадянства . у Автономній Республіці Крим . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 Спільна оцінка за участю біженців у Харкові. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Спільна оцінка за участю біженців у Києві та Київській області. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 Список запропонованих рішень за результатами Спільної оцінки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Передмова Мета Спільної оцінки за участю біженців та осіб без громадянства — почути думку кожного З середини 1990-х років УВКБ ООН встановило свою присутність в Східноєвропейському регіоні, який утворюють Республіка Білорусь, Республіка Молдова та Україна, надаючи підтримку Урядам відповідних держав і співпрацюючи з різними місцевими та міжнародними партнерами з метою надання допомоги та правового захисту особам без громадянства, біженцям і шукачам притулку. Останні 15 років УВКБ ООН та його партнери присвятили спільній розбудові мережі партнерських відносин та зобов’язань щодо визначення потреб біженців, шукачів притулку та пошуку рішень для їх проблем, при цьому докладаючи максимум зусиль і використовуючи всі можливі ідеї. В основі цих зусиль лежить усвідомлення того, що кожна окрема особа зі своїми особливими потребами, потенціалом та здібностями є єдиним джерелом інформації, необхідної для розробки успішних програм захисту та допомоги. Політику УВКБ ООН щодо «Комплексного урахування віку, ґендеру та розмаїття» було запроваджено з метою визнання ролі хлопчиків, дівчат, жінок та чоловіків у плануванні програм допомоги біженцям. Дотримання принципів цієї політики лежить в основі щорічного заходу під назвою «Спільна оцінка за участю біженців і осіб без громадянства». Даний захід проходить в дусі партнерства у формі зустрічей, дискусій у фокус-групах, домашніх візитів, а також інших видів діяльності, в яких спільно беруть участь як біженці і шукачі притулку, так і представники державних органів влади і різні організації по роботі з біженцями. Метою таких зустрічей є оцінка того, наскільки дотримуються їх права, та розгляд перспектив довгострокових рішень. Для здійснення спілкування з громадами біженців та проведення зустрічей з окремими особами, сім’ями або групами людей були сформовані багатофункціональні команди, до складу яких увійшли представники державних органів, громадських партнерських організацій та співробітники УВКБ ООН. Завданнями таких команд були перевірити існуючу інформацію, зібрати нові дані та ідеї, визначити недоліки та пріоритети і, найважливіше, прислухатися до людей, для яких створюються програми захисту та допомоги. Спільну оцінку створено, у першу чергу, як програмний інструмент для всіх партнерів. Отримані результати аналізуються і перетворюються на ресурсну базу для річного плану дій. Проведення Спільної оцінки є важливим і дієвим заходом, який ґрунтується на правозахисному принципі, допомагає виявити приховані та недостатньо розкриті проблеми, а також надає Уряду, УВКБ ООН та його партнерам можливість вдосконалити національні програми та більш ефективно забезпечувати потреби людей. На основі досвіду успішного проведення в Одесі 2009 року першої Спільної оцінки 2010 року було організовано ще масштабнішу і більш комплексну Спільну оцінку за участю біженців. Багатофункціональні команди здійснили візити до біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства у Криму, Харкові та Києві. Особи без громадянства вперше були включені до програми Спільної оцінки і отримали змогу розповісти про проблеми та труднощі, з якими вони стикаються через відсутність громадянства. Біженців та шукачів притулку відвідували у них вдома чи на роботі, а спілкування з окремими групами хлопчиків та дівчат, чоловіків та жінок відбувалося у форматі відкритого обговорення їх потреб та пропонованих рішень. Загалом, більше 760 людей отримали консультації та мали змогу бути почутими. Команди, які складалися саме зі співробітників програм для біженців, мали унікальну нагоду почути людей напряму та долучитися до спільного обговорення. 2

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

У даному звіті представлені результати Спільної оцінки за участю біженців та осіб без громадянства 2010 року. Думки людей, недоліки у програмах державних органів, ООН та неурядових організацій представлені так, як вони були зібрані зі слів людей під час інтерв’ю: від відсутності документів до бідних та нездорових умов життя, від ледве оплачуваної роботи до мрій про продовження навчання, від страху самотнього існування в незнайомій країні до неможливості забезпечити свою сім’ю. Прочитавши цей звіт, можливо, не всі повністю погодяться із окресленими висновками, та метою Спільної оцінки за участю біженців та осіб без громадянства було — почути людей та точно передати їх погляди. Проблеми щоденного існування та фінансові обмеження проходять червоною стрічкою через весь звіт, як суворе нагадування про нелегку долю біженця та складнощі, пов’язані з нею. Після кожної теми у звіті представлені запропоновані рішення, які слід розглядати в якості первинного збору можливих відповідей на зазначені проблеми1. УВКБ ООН разом із партнерами мають проаналізувати і опрацювати результати звіту та оцінити запропоновані рішення, аби визначити доцільні рекомендації для програм та практичного спрямування подальших дій. Державні органи, партнери та УВКБ ООН мають втілити результати Спільної оцінки в життя та досягти реальних успіхів у покращенні якості існування тих, до кого ми прислухаємося. Таким чином вони мають стати рушійною силою для змін на краще. Сімона Волькен Регіональний Представник УВКБ ООН . у Білорусі, Молдові та Україні 4 січня 2011 року

2007 року УВКБ ООН провело схоже за низкою параметрів дослідження: «Місцева інтеграція біженців у Республіці Білорусь, Республіці Молдова та Україні». У рамках дослідження було опитано декілька сотень біженців, із якими були проведені інтерв’ю, або ж які заповнили анкети, відповідаючи на питання щодо умов, у яких вони живуть, і проблем, із якими стикаються. Було складено та передано низку рекомендацій Урядові. Дослідження у форматі PDF можна знайти за адресами: http://www.unhcr.org.ua/files/text_eng.pdf (англійською мовою), http://www.unhcr.org.ua/img/uploads/docs/Text%20RUS.pdf (російською мовою). 1

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Основні положення Регіональне Представництво УВКБ ООН в Білорусі, Молдові та Україні спільно з Урядом України та неурядовими партнерами провели Спільну оцінку 2010 р. за участю біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства (далі за текстом іноді — Спільна оцінка або Спільна оцінка за участю біженців) в Автономній Республіці Крим, Харкові та Києві з 20 вересня по 10 жовтня 2010 року. Спільна оцінка стала успішним проявом партнерства та цінною можливістю зазирнути у реалії життя біженців. Представники неурядових організацій, державних органів та УВКБ ООН працювали плічо-пліч у складі багатофункціональних команд, слухали тих, для кого створюються наші програми, і ставали свідками труднощів, з якими вони стикаються, надій, відчаю та успіхів з повсякденного життя біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства. За результатами Спільної оцінки безумовно можна відзначити стійкість переміщених осіб у складній ситуації та їх здатність до виживання. На жаль, програми для біженців покривають мінімальну частину потреб, про які згадують у своїх інтерв’ю люди. Теперішня практика виокремлення пріоритетних напрямків допомоги зумовлена тим, що, порівняно із наявними потребами, ресурси для їх задоволення є дуже обмеженими. В результаті, без уваги залишається значна частина незадоволених потреб, яка знову озвучується під час проведення консультацій, нагадуючи про реальний масштаб потреб — а також про обсяг роботи, що стоїть перед державними органами та НУО, які працюють з біженцями. У звіті про результати Спільної оцінки за участю біженців та осіб без громадянства міститься повний список пропозицій, створених на основі здобутих під час консультацій даних за кожною темою. Основною сферою, яка потребує прогресивних заходів, є правовий захист. До кола питань цієї сфери входять: право на отримання документів, право доступу до процедури визначення статусу біженця на різних етапах, включаючи етап судового оскарження, і право отримати рішення впродовж прийнятного періоду часу; право на безпеку та захист, яке часто порушується через брутальне поводження з боку працівників правоохоронних органів та певних категорій населення; право на освіту та заробіток, якому часто перешкоджають реалії, пов’язані з економічними складнощами та рівнем безробіття в країні. Перелік запропонованих рішень дає детальне змалювання цих проблем. Після їх оцінки та підтвердження з боку УВКБ ООН і партнерів, а також визначення можливих пріоритетів (найбільш нагальних потреб), запропоновані варіанти рішень становитимуть велику операційну базу для розробки майбутніх програм для біженців і осіб без громадянства. На закінчення, Спільна оцінка також надала можливість запропонувати ряд загальних рекомендацій для всієї країни, які можна розглядати як стратегічне спрямування діяльності керівників програм для біженців — задля подальшого втілення на практиці. Ось деякі з них: 1. УВКБ ООН і всі інші учасники мають покращити комунікаційну стратегію щодо біженців, шукачів притулку та осіб без громадянства. Важливо, щоб усі особи, які підпадають під компетенцію УВКБ ООН, знали про свої права та про існування державних установ, громадських організацій та інших механізмів, покликаних забезпечувати їх добробут. 2. Необхідно в цілому полегшити встановлення контакту з особами, що підпадають під компетенцію УВКБ ООН, додатково до вищезгаданої комунікаційної стратегії та позитивного досвіду Спільної оцінки за участю біженців. Так, партнерські НУО мають постійно виїздити до місць проживання та діяльності потенційних біженців, шукачів притулку чи осіб без громадянства, включно із віддаленими міськими районами або сільськими поселеннями, проживання в яких є доступнішим для цих людей. 3. Робота із вразливими категоріями осіб має залишатися пріоритетною у всіх програмах для біженців. Виявлення випадків сексуального та ґендерного насильства, належне та швидке реагування, включно із пошуком довготривалого рішення, лишаються пріоритетом діяльності всіх партнерів, і вдосконалення у даній сфері треба чітко продемонструвати. Аналогічно, клю4

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

човими у правозахисній діяльності УВКБ ООН та партнерів мають бути питання, пов’язані з неповнолітніми дітьми без супроводу, від забезпечення їх доступу до території країни та процедури визначення статусу біженця до проблеми їх праці на ринках в умовах експлуатації. 4. Випадки проявів нетерпимості та ксенофобії мають лишатися в зоні уваги державних органів, організацій, що працюють у сфері захисту біженців і прав людини. Необхідно надалі зміцнювати Ініціативу Розмаїття та поширювати її присутність до інших міст України. Важливо також відстежувати будь-які прояви нетерпимої поведінки та застосувати принцип «нульової толерантності» стосовно расизму та ксенофобії. 5. В рамках загальної підтримки вдосконалення законодавства про біженців та функціонування системи притулку, необхідно приділити практичну увагу питанню потреби у перекладі. Регулярне та якісне надання послуг перекладу відповідно до потреб зацікавлених осіб має бути забезпечене шляхом виділення належних державних коштів і визначення можливих джерел фінансування з боку УВКБ ООН та партнерів. 6. З більш практичної точки зору, Спільна оцінка показала, що зміцнена спроможність партнерів залучати кошти незалежно від УВКБ ООН та ЄС сприятиме збільшенню посиленню впливу та присутності програми допомоги біженцям в Україні, а також забезпечить більш комплексне реагування на гуманітарні потреби осіб, якими опікується УВКБ ООН.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Подяки Спільна оцінка за участю біженців і осіб без громадянства та зібрані свідчення, представлені у цьому Звіті, стали результатом успішної партнерської праці. УВКБ ООН хоче наголосити на позитивному внескові у захист та допомогу біженцям, шукачам притулку та особам без громадянства, що його щодня роблять ті, хто працює із біженцями — з-поміж Уряду та державних інститутів, з-поміж громадянського суспільства та міжнародних організацій. Люди, вказані нижче, брали участь у Спільній оцінці за участю біженців 2010 року в складі багатофункціональних команд. УВКБ ООН хоче подякувати їм за відданість справі, ентузіазм та професійний внесок, без яких ми не змогли би провести цю важливу Спільну оцінку за участю біженців. Урядові організації Наталя Науменко,

Директор Департаменту у справах біженців та притулку, Державний Комітет України у справах національностей і релігій

Юлія Гуляй,

Провідний спеціаліст, Відділ взаємодії з неурядовими, правозахисними та міжнародними організаціями,. Департамент у справах біженців та притулку,. Державний Комітет України у справах національностей і релігій

Оксана Ліпкан,

Головний спеціаліст, Відділ взаємодії з неурядовими, правозахисними та міжнародними організаціями,. Департамент у справах біженців та притулку,. Державний Комітет України у справах національностей і релігій

Тамара Смізюк,

Головний спеціаліст, Відділ виконання законодавства про біженців,. Департамент у справах біженців та притулку,. Державний Комітет України у справах національностей і релігій

Тетяна Шулякова,

Головний спеціаліст-юрист , Відділ міграційної служби у Київській області

Олександра Чирка, Головний спеціаліст-юрист , Юридичний сектор у справах біженців,. Управління міграційної служби у м. Києві Сергій Бабашин,

Начальник відділу, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб,. Головне Управління МВС України у Республіці Крим

Тетяна Ганзара,

Старший інспектор, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб,. Головне Управління МВС України у Республіці Крим

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Ірина Осинська,

Старший інспектор, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб,. Київське районне відділення Симферопольського ГУ. Головне Управління МВС України у Республіці Крим

Денис Худяков,

Старший інспектор, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб,. Симферопольське районне відділення. Головне Управління МВС України у Республіці Крим

Сергій Должанський, Начальник Відділу міграційної служби в АР Крим Микола Бельський, Заступник начальника Відділу міграційної служби в АР Крим Єлизавета Іванова,

Заступник начальника управління, Головне управління юстиції в АР Крим,. Міністерство юстиції України

Ельвіра Зейтулаєва, Начальник юридичного відділу, Республіканський комітет міжетнічних стосунків . та депортованих осіб в АР Крим Наталія Штих,

Начальник Відділу з питань міграції, Управління міграційної служби у Харківській області

Наталія Ковальова, Головний спеціаліст Відділу з питань біженців, Управління міграційної служби у Харківській області

Неурядові організації Фонд з натуралізації та прав людини «Сприяння», Сімферополь Ахтем Зейтулаєв, Керівник проекту Ельзара Сейтжелієва, Юрист Айдер Хаялі, Помічник юриста Акім Умеров, Помічник юриста Ганна Копцух, Юрист, Південноукраїнський Центр молодих юристів, Одеса Харківський обласний благодійний фонд «Соціальна Служба Допомоги» Валерій Задоренко, Соціальний консультант Віктор Грицай, Координатор проекту

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Сергій Мірошниченко, Юрист Олександр Опанасенков, Юрист Борис Швайко, Дитячий соціальний консультант (Данська рада з питань біженців) Ірина Матлашова, Дитячий психолог (Данська рада з питань біженців) Центр Соціальна Дія, Проект «Без кордонів» Максим Буткевич, Координатор проекту Ірина Федорович, Координатор проекту Програма юридичної допомоги HIAS в Україні Антон Максимов, Юрист Маріанна Кіппа, Старший юридичний консультант Ілона Затишна, Юрист Садек Алі Шаріф, Старший юридичний консультант Дмитро Ус, Юрист, юридичний захист дітей Олеся Крива, Юридичний консультант Ельдар Сафаров, Юридичний консультант Благодійний фонд «РОКАДА» Наталія Гуржий, Директор Анна Бура, Соціальний працівник Анна Юрченко, Соціальний працівник, Дитячий соціальний консультант (Данська рада з питань біженців) Олена Демірська, Старший соціальний консультант Тетяна Карцева, Експерт із працевлаштування (Місцева інтеграція) Олена Буркацька, Соціальний працівник Ірина Данішевська, Дитячий психолог (Данська рада з питань біженців) Олександр Макарович, Юрист Олена Барчук, Консультант (Місцева інтеграція) 8

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Регіональне Представництво УВКБ ООН у Білорусі, Молдові та Україні Іван Салеєв, Радник з правових питань Октавіан Мохореа, Радник з правових питань

УВКБ ООН Мінськ: УВКБ ООН Кишинів: УВКБ ООН Київ:

Фуріо Де Анжеліс, Заступник Регіонального Представника Оксана Бабич, Співробітник правового відділу з питань переселення Каролін Ґамре, Радник з питань переселення Анна Гордієвська, Співробітник відділу громадської інформації Меліха Хадзіабдич, Старший регіональний радник з питань програм Лариса Гринчук, Співробітник відділу з питань програм Аніфа Карімі, Співробітник відділу з правових питань Оксана Кислиця, Радник з адміністративних питань Тетяна Кононенко, Співробітник відділу з правових питань Анна Кузнєцова, Співробітник відділу переселення Тетяна Кирій, Співробітник відділу з питань програм Сергій Лаврухін, Радник з питань програм (Місцева інтеграція) Іґнаціо Маттейні, Старший регіональний радник з питань програм (Місцева інтеграція) Ольга Мурашова, Відповідальний секретар Сергій Нараєвський, Співробітник відділу з питань програм Оксана Оліфірович, Співробітник відділу переселення Дмитро Плечко, Радник з правових питань Кейт Пулер, Регіональний радник з правових питань Вікторія Шабан, Співробітник відділу з правових питань Армен Єдґарян, Радник з правових питань (Регіональний проект захисту біженців) Зоя Жученко, Співробітник відділу з питань програм

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Список скорочень АР

– Автономна Республіка

АРК

– Автономна Республіка Крим

ВАСУ

– Вищий адміністративний суд України

ВГІРФО

– Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління внутрішніх справ МВС України

ВНЗ

– Вищий навчальний заклад

ДАФІ

– DAFI (Deutsche Akademische Flüchtling Initiative) — Німецька Академічна Біженська Ініціатива Альберта Ейнштейна. (Стипендіальна програма, за якою здібні біженці, . які бажають здобути вищу освіту, можуть знайти кошти на неї.)

ДГІРФО

– Департамент громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України

ДКНР

– Державний Комітет України у справах національностей і релігій.

ДРБ

– Данська рада з питань біженців

ДРК

– Демократична Республіка Конґо

ЄС

– Європейський Союз

МВС

– Міністерство внутрішніх справ

НУО

– неурядова організація

ОБГ

– особи без громадянства

ОМС

– Обласна міграційна служба (у тексті — Управління міграційної служби у Харківській області)

СНД

– Співдружність Незалежних Держав

ССД

– Соціальна служба допомоги (НУО у м. Харків)

США

– Сполучені Штати Америки

УВКБ ООН – Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців ХІАС

– HIAS (Hebrew Immigrant Aid Society), організація «Єврейська спільнота сприяння іммігрантам»

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Спільна оцінка за участю біженців і осіб без громадянства в Автономній Республіці Крим Особи без громадянства Статистичні дані та довідкова інформація Від початку 1990-тих років до Криму повернулися близько 270 тис. раніше депортованих «Я хотіла би зареєструвати свій шлюб, кримських татар, і ще близько 3 тисяч раніше де- але в мене немає для цього документів…!» портованих продовжують повертатися із країн СНД щороку. Тоді як переважна більшість (близьЖінка без громадянства в Сімферополі ко 98,3 %) тих, хто повернувся, отримали громадянство України, — у деяких виникають правові труднощі, і вони стають особами без громадянства (ОБГ). Крім цього, близько 100 тисяч раніше депортованих осіб наразі залишаються в Узбекистані та інших країнах Центральної Азії. Станом на вересень 2010 року в Автономній Республіці Крим посвідку на постійне проживання мали 534 особи без громадянства (ОБГ)2. Найчастіше ці люди не мали громадянства через те, що вони прибули до України після 13 листопада 1991 року (коли набув чинності Закон України «Про громадянство України»), — але на момент їх виїзду з країни попереднього проживання там ще не набув чинності подібний закон про громадянство. Наприклад, в Узбекистані такий закон набув чинності 28 липня 1992 року, в Казахстані — 1 березня 1992 року, в Киргизькій Республіці — 18 лютого 1994 року, в Таджикистані — 4 листопада 1995 року. Зараз основними проблемними питаннями для ОБГ в Криму залишаються: наявність офіційних документів та доступ до процедури натуралізації (отримання громадянства). Процес натуралізації може бути дуже складним, а іноді й неможливим через високий рівень забюрократизованості, а також труднощі як у комунікації з органами влади в країнах походження, так і в отриманні відповіді з української сторони. Крим є дорогим курортним регіоном, і багато осіб без громадянства працюють на неофіційному ринку туризму або займаються торгівлею на ринку. За приблизними підрахунками, 50 % чоловіків без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання, тимчасово працюють на будівництвах. У літній період іноземці, включаючи біженців, визнаних в Україні, та етнічних корейців з Узбекистану, приїздять до Криму на сезонні роботи.

Висновки Спільної оцінки за участю осіб без громадянства Проведено окремі дискусії у фокус-групах за участі 15 чоловіків та 23 жінок без громадянства, а також 6 дітей з цієї групи (4 дівчат і 2 хлопчиків), які здебільшого є вихідцями з країн Центральної Азії. Багатофункціональні команди також здійснили візити до 20 помешкань ОБГ в містах Алушта, Білогірськ, Євпаторія, Ялта, Сімферополь, а також Сімферопольському та Червоногвардійському районах. Існує проблема з отриманням правильного типу української візи з метою імміграції Група з 10 осіб без громадянства із Таджикистану (раніше депортовані особи) повідомила багатофункціональні команди про те, що вони стали особами без громадянства на території України, відмовившись від громадянства Таджикистану. Вони не змогли отримати імміграційну візу в Україну, яка є передумовою подання заяви про зміну громадянства за двосторонньою угодою між Україною і Республікою Таджикистан про спрощений порядок зміни громадянства, — оскільки вони в’їхали на територію України без візи (згідно із положеннями про 90-денний термін перебування без віз, передбаченими Угодою між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про взаємні поїздки громадян). Зокрема, з таких країн походження: Узбекистан-181; Таджикистан-75; РФ-62; Грузія-44; Азербайджан-35; Вірменія-25; Киргизстан-22; Казахстан-21; Палестина-14, та інших країн.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Оскільки стаття 4 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про взаємні поїздки громадян зобов’язує мати візу для осіб, які в’їжджають на територію України на постійне проживання, — вищезгадані особи тепер не можуть отримати дозвіл на імміграцію або набути громадянство України без виїзду з України. Однак, ці громадяни Таджикистану не мали можливості отримати імміграційну візу, оскільки у Таджикистані немає українського посольства. Таким чином, вони мали їхати до Узбекистану, для якого діє візовий режим, та отримати імміграційну визу в посольстві України. Більшість раніше депортованих осіб не мали змоги це зробити через велику вартість поїздки та український і узбецький візові збори. З наведених вище причин ці люди приїхали до України в якості відвідувачів, використавши можливість перебування без віз протягом 90 днів. А отже, вони не могли привести своє подальше перебування у країні у відповідність до норм через вказану проблему (неможливість змінити мету візиту після першого в’їзду). Отже, вони відмовилися від громадянства Таджикистану, висловивши запит на отримання «довідки про неналежність до громадянства» до посольства Таджикистану в Москві, а також подали заяву на дозвіл про постійне перебування чи отримання громадянства України в якості осіб без громадянства. В останні роки така практика була ефективною, і близько 350 ОБГ таджикського походження Порядок в’їзду раніше депортованих народів (включаючи 15 дітей) отримали таким чином гро- в Україну встановлений двосторонніми мадянство України (через територіальні зв’язки угодами про взаємні поїздки громадян. Однак, з Україною, ст. 8 Закону України «Про громадян- якщо Угода з Узбекистаном звільняє раніше ство»). Проте у червні 2010 року Комісія при депортованих від необхідності отримання Президентові України з питань громадянства імміграційної візи, то угоди з Казахстаном, оголосила, що така практика суперечить Угоді між Киргизстаном і Таджикистаном не містять Україною і Республікою Таджикистан про спроще- такого винятку. Таким чином, представники ний порядок зміни громадянства громадянами раніше депортованих народів з цих країн України, які постійно проживають в Республіці мають труднощі при в’їзді в Україну з метою Таджикистан, і громадянами Республіки постійного проживання. Таджикистан, які постійно проживають в Україні. Відповідно до положень Угоди особи, які подають заяву про зміну громадянства, мають спочатку отримати дозвіл на імміграцію перед в’їздом до країни, і лише потім набувати громадянство України та припиняти громадянство Таджикистану відповідно до положень Угоди. В результаті, деякі особи без громадянства з Таджикистану зараз не можуть набути громадянство/дозвіл на імміграцію до України, а також не можуть виїхати з України за відсутності дійсних документів для виїзду за кордон. Запропоновані рішення: • УВКБ ООН має визначити перелік справ осіб, які не можуть легалізувати своє перебування в Україні через відсутність відповідних документів, а також виступити за надання їм громадянства/дозволу на імміграцію без висування вимог про їх виїзд з України та отримання іммігрантської візи до моменту в’їзду до країни. • НУО «Сприяння» має припинити надання допомоги індивідуальним заявникам в отриманні довідок про неналежність до громадянства із посиланням на двосторонню угоду про спрощені процедури зміни громадянства, якщо заявники не мають дозволів на імміграцію в Україну. • УВКБ ООН, за допомогою свого офісу в Душанбе, має почати інформаційну кампанію, аби попередити виїзд людей із країни для постійного проживання в Україні без українських імміграційних віз.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Невірне тлумачення Закону «Про громадянство України» може спричинити труднощі для осіб без громадянства У статті 9 Закону України «Про громадянство України» вказано, що для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту в'їзду в Україну. Це питання було згадане одним із ОБГ палестинського походження, а саме: органи влади, замість застосування трьохрічного терміну з моменту його законного в’їзду в Україну в якості особи без громадянства (за палестинським проїзним документом, виданим у Сирії), вимагали від нього 3 роки постійного безперервного перебування в Україні з моменту отримання тимчасового дозволу на проживання в Україні до часу подання заяви про натуралізацію. Така затримка має серйозний вплив на потенціал управління власним бізнесом та дотримання прав громадян. Запропоновані рішення: • Необхідне фінансування з боку УВКБ ООН для проведення тренінгів для співробітників ДГІРФО МВС з попередження/зменшення безгромадянства у 2011 році. Реєстрація дітей для осіб без громадянства може виявитись неможливою Багатофункціональна команда в Алушті виявила жінку з 6-річною дитиною, якій не видали свідоцтво про народження, оскільки у матері була лише «довідка про неналежність до громадянства Узбекистану» від Посольства Узбекистану в Києві, у якої закінчився термін дії. Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК відмовило у видачі свідоцтва про народження через відсутність дійсного паспорта у матері, і тому дитина залишилася незареєстрованою. Запропоноване рішення: • УВКБ ООН має активно підтримувати виконання статті 7 Конвенції про права дитини, в якій ідеться про зобов’язання країни щодо реєстрації народження дитини, — а також внесення змін до відповідних інструкцій Міністерства юстиції відповідно до вимог Конвенції. Різні мови та алфавіти також є проблемою для осіб без громадянства За словами однієї особи без громадянства з Узбекистану, процес подання документів для натуралізації був для нього значно ускладнений проблемами з перекладом імен з узбецької мови на українську, а саме — через різні алфавіти та недостатній рівень знань нотаріусів і перекладачів у питанні транслітерації імен. Запропоновані рішення: • Створення за участю УВКБ ООН відповідних рекомендацій, які мають бути надані відповідним агенціям з перекладів, нотаріусам та співробітникам МВС. Ці рекомендації повинні роз’яснювати особливості перекладу імен під час першого прийому документів з метою натуралізації. Недостатнє розуміння заявниками критеріїв отримання громадянства Під час співбесід з ОБГ з’ясувалося, що їм не вистачає інформації щодо правових вимог для отримання громадянства, особливо у тому, що стосується володіння українською мовою. Щодо того, чи є документальне підтвердження офіційних доходів у країні передумовою для отримання українського громадянства: українське законодавство не визначає мінімальної суми особистих фінансових заощаджень як законних джерел існування. Тим не менше, за отриманими повідомленнями, внутрішня інструкція МВС містить рекомендацію про те, що на банківському рахунку особи, яка намагається отримати громадянство, має бути сума до 11 тисяч гривень для того, щоб особа без гро-

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

мадянства відповідала вимогам натуралізації, за винятком тих випадків, коли є інше законне джерело існування в Україні (наприклад, пенсія, заробітна платня тощо). Запропоновані рішення: • НУО «Сприяння» отримає роз’яснення від республіканських органів влади в Криму і поширить інформацію поміж відповідними заявниками. • Республіканські органи влади в Криму мають надати чіткі інструкції для посадових осіб. • НУО «Сприяння» необхідно провести діяльність для підвищення поінформованості заявників. Збір та подання всіх необхідних для набуття громадянства документів є надзвичайно складною та довготривалою процедурою Було багато повідомлень про високий рівень бюрократії в процедурах, надмірний об’єм роботи працівників МВС, недостатній професіоналізм деяких співробітників, який виражається у грубому ставленні до людей, утриманні важливої інформації, а також у тому, що заявники не отримують консультацій про можливі варіанти та точних правових пояснень. Запропоновані рішення: • УВКБ ООН і НУО «Сприяння» необхідно провести заходи з підвищення обізнаності серед ОБГ та працівників державних установ, розширити розповсюдження інформації та сприяти професійнішому ставленню держслужбовців до проблеми. • УВКБ ООН має сприяти внесенню змін у двосторонні угоди з країнами СНД про взаємні поїздки громадян із тим, щоб дозволити в’їзд для постійного проживання раніше депортованим громадянам, їх нащадкам та членам їх сімей, а також особам без громадянства без попереднього отримання ними імміграційної візи.

PHOTO: GREG CONSTANTINE

• НУО «Сприяння» необхідно здійснювати моніторинг етапів процедури, а також подання та заповнення заяв у порядку, передбаченому законодавством про громадянство.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Незадовільна якість документів ОБГ спричиняє негативне ставлення громадськості Роботодавці по-різному ставляться до осіб, що мають дозвіл на проживання, у порівнянні з громадянами України. На думку роботодавців, документ, що засвідчує право на проживання, не дає повного права на роботу, або його власники мають лише тимчасовий статус в Україні. Зовнішній вигляд документу є незадовільним, оскільки він являє собою маленьку паперову книжечку, яку не можна порівняти з паспортом чи подібним документом. Запропоновані рішення: • Інформаційна кампанія УВКБ ООН та НУО «Сприяння» з метою підвищення рівня обізнаності роботодавців. • Послідовна діяльність УВКБ ООН на підтримку надання особам без громадянства якіснішого документу про дозвіл на проживання, можливо єдиного формату, з метою збільшення поваги до документу з боку працівників державних органів і роботодавців приватного сектору. Неналежне ведення документації у країнах походження може негативно вплинути на можливість отримання пенсії Деякі особи без громадянства розповіли про труднощі з підтвердженням трудового стажу в країнах попереднього проживання. Існує велика кількість бюрократичних процедур, які надзвичайно складно виконати. Стаються помилки у багатьох документах з країн походження (здебільшого лінгвістичного характеру), що стає на заваді отриманню пенсій та виплат. Українські органи влади (Управління Пенсійного фонду та Відділи соціального забезпечення) не надають допомоги і не схильні до підтримки заявників у спробах зв’язатися з країною походження. Запропоновані рішення: • УВКБ ООН необхідно провести обговорення на центральному рівні з відповідними органами влади (Міністерство соціальної політики України) з метою вдосконалення процедур і підвищення рівня професійної підготовки персоналу. • НУО «Сприяння» має (1) надавати допомогу в отриманні та реєстрації документів і (2) встановлювати зв’язки з громадськими НУО в Узбекистані та інших країнах (для отримання підтримки в діалозі з місцевими органами влади). Труднощі при зверненні до посольств країн походження для отримання консульських послуг В Україні немає посольств деяких із тих країн, з яких походять особи без громадянства, через що зазначені особи не можуть отримати необхідні консульські послуги. Найчастіше виникає необхідність у таких послугах, як: припинення громадянства, офіційне встановлення особи, підтвердження трудового стажу, видання копій документів (як-от свідоцтв про народження, дипломів тощо), виправлення помилок у цих документах. Через відсутність посольств деякі заявники не можуть швидко отримати необхідні документи. Запропоновані рішення: • УВКБ ООН має провести обговорення наявних проблем з посольствами з метою узгодження спрощених варіантів рішень і процедур. • НУО «Сприяння» має допомагати у тому, аби отримувати документи від органів влади відповідних країн та реєструвати їх. • УВКБ ООН має обговорити з країнами походження організацію спеціальних місій консульських працівників цих країн до Криму.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Проблеми з житлом та питання землі У 1990-тих роках новоприбулі представники раніше депортованих народів, включно з ОБГ, легше вирішували проблеми з житлом завдяки родинним зв’язкам в АРК. Однак ті раніше депортовані особи, які прибувають зараз, є гірше забезпеченими, а дехто з них не має даху над головою. Відповідно, протягом 2011–2015 років уряд планує створити кілька Пунктів тимчасового розміщення для представників раніше депортованих народів (у місті Керч, Кіровському та Червоногвардійському районах, м. Саки), аби мати можливість розмістити до 150 найбільш незахищених сімей (до 450 осіб на термін до 3 років проживання). Пріоритетом є розміщення осіб з фізичними вадами, сиріт, родин, які втратили годувальника, самотніх матерів, самотніх пенсіонерів, багатодітних родин. Під час Спільної оцінки було виявлено, що багато сімей ОБГ живуть у самостійно збудованих/незавершених будинках, зведених на самостійно зайнятій території, що було врегульовано відповідними рішеннями органів місцевої влади у середині 1990-тих років. Деякі особи без громадянства проживають в готелі «Зірочка» в Ялті (у 1990-тих роках їх розмістили там як біженців війни з Таджикистану/родичів раніше депортованих осіб) у неприйнятних умовах, що не відповідають житловим стандартам. Більшість із них на даний момент є громадянами України. Багато опитуваних повідомляли про складнощі з реєстрацією вже зведених будинків. Наявні процедури є бюрократичними та дорогими, що сприяє вимаганню хабарів. Слід зазначити, що офіційний збір за реєстрацію будинку може становити до 15 тис. гривень, залежно від його розміру, що стає додатковим економічним тягарем для сімей. Запропоновані рішення: • УВКБ ООН слід сприяти Республіканському Комітетові у справах депортованих громадян у створенні пунктів тимчасового розміщення для раніше депортованих осіб (включаючи незахищених ОБГ), а також сприяти залученню представників раніше депортованих народів (включно з ОБГ) до державних житлових програм. Толерантність і ксенофобія Протягом останніх років зафіксовано кілька випадків вандалізму на татарських цвинтарях, не пов’язаних один з одним. Наприклад, у 2008 році були зруйновані пам’ятники / могили в селищах Нижньогірське та Чистеньке. Також у селі Софіївка та місті Білогорськ сталися спроби осквернення мечетей — 2007 та 2008 року відповідно. Поруч із Бородинським ринком, що у місті Симферополь, з’явилися написи ворожого характеру, як-от «Татари геть із Криму». Органи місцевої влади вважають такі дії провокацією, — особливо перед Днем пам’яті жертв депортації кримських татар (18 травня). Щороку перед цим днем ситуація стає напруженішою. Під час Спільної оцінки команди не отримали свідчень про прояви нетерпимості та ксенофобії. Особи без громадянства позитивно висловлювалися про своїх сусідів та толерантне ставлення з боку місцевого населення, підтверджуючи це і в конфіденційних розмовах. Запропоновані рішення: • УВКБ ООН та партнерам необхідно продовжувати моніторинг ситуації в регіоні та своєчасно реагувати на можливі прояви нетерпимості та ксенофобії. • Необхідно підвищувати рівень обізнаності органів місцевої влади про шукачів притулку та біженців, сприяючи добрим стосункам і духу прийняття гостинності.

PHOTO: GREG CONSTANTINE

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Біженці та шукачі притулку в Автономній Республіці Крим Статистичні дані та довідкова інформація Станом на 1 вересня 2010 року обласна міграційна служба отримала 45 заяв з проханням про надання притулку статусу біженця, а саме: 32 справи з Киргизької Республіки (переважно з міста Ош), решта — з Іраку, Палестини, Судану. За заявами осіб з Киргизької Республіки були прийняті рішення про оформлення їх документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. Крім того, за даними на вересень 2010 року, в АРК проживали 23 визнаних біженці з наступних країн: Азербайджан, Вірменія, Палестинські території, Російська Федерація, Сирія і Судан. 18 з них — чоловіки, 5 — жінки. Протягом 2009–2010 року лише один біженець натуралізований (отримав українське громадянство). Лише 6 визнаних біженців зареєстровані у ДГІРФО МВС України в АРК. В АР Крим немає пунктів тимчасового розміщення та/або інших програм надання житла біженцям або шукачам притулку. Вказані особи мають теоретичну можливість подати прохання про проживання у пункті тимчасового розміщення в Одесі. Більшість біженців орендують квартири; ціни на оренду житла, як правило, є нижчими за київські.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Відвідування помешкань шукачів притулку та севастопольського ринку Частину ринку «5-й кілометр» закріпили за узбецькою громадою, коли перші її члени при- «Я не можу зателефонувати своїм були сюди кілька років тому. Вони організували родичам до Оша, я ризикую поставити їх бізнес та стали добре відомими покупцям через життя під загрозу» низькі ціни своїх товарів. Більша частина торгівлі Шукач притулку в м. Севастополь відбувається на ринку з 8:00 до 17:00 години; торговці мають стенди, з яких вони продають речі (одяг та взуття) покупцям. Вони купують речі в Одесі та перепродають дешевше, ніж на звичайному ринку, аби привабити покупців. Орендна платня за місце для стенду за три місяці складає 810 гривень, та за кожен день його використання встановлена плата 30 гривень. Хоча їхні місця розташовані не в центральній частині ринку, — їх переміщення до інших частин ринку, де бізнес був би прибутковішим, є дуже проблематичним. Чоловіки вільно розмовляють російською мовою, тоді як жінки, які не працюють на ринку, ледве можуть спілкуватися. Згідно інформації ВГІРФО МВС у Севастополі, до 29 осіб із цієї громади подали прохання про надання статусу біженця та отримали довідку шукачів притулку. Решта зацікавлені у подібному крокові, — однак через відсутність постійного місця проживання побоюються, що після отримання довідки шукачів притулку їх домовласники не будуть здавати їм в оренду житло. Протягом кількох років вони мандрували до Киргизстану і назад, до України — хоча нещодавно дехто з них не повернувся через конфлікт у Киргизстані, і таким чином, може вважатися refugees sur place. Майже всі домівки, які ми відвідали, мають дві кімнати (а саме, кухня та одна житлова кімната, де вони разом сплять) і розташовані у старих житлових будинках; житлові умови різняться — від дуже скромних до кепських. Меблі та предмети побуту здебільшого вже були у вжитку раніше і є зношеними, — але чистими, і їх підтримують у гарному стані (крім одного випадку, де, вочевидь, має місце насильство у родині). Більшість вразливих родин мешкають у віддалених районах. Більшість родин не мають зимового одягу для своїх дітей. Рівень обізнаності щодо правових питань, їхніх прав як шукачів притулку та доступних їм послуг — дуже обмежений. Також треба залучати місцеву міліцію та роз’яснювати їй питання, пов’язані із біженцями. Попри гарне знання співробітниками міліції законодавства, дотепер поміж ними поширені упередження, які ґрунтуються на їхньому досвіді: а саме, на випадках, коли у попередні роки шукачі притулку порушували імміграційне законодавство. Через це співробітники міліції роблять висновок, що шукачі притулку зараз «користуються» теперішньою ситуацією в Киргизстані, аби «легалізувати свій статус відповідно до детально розробленої стратегії». Про проблеми з місцевим населенням та сусідами не повідомляли. Через тривале проживання у цьому районі, люди, включно із домогосподарками, достатньо часто взаємодіють із українськими громадянами. Ксенофобія, здається, не є значною проблемою, хоча стаються випадки використання принизливих висловів, — поміж іншим, також і представниками органів влади. Шукачі притулку занепокоєні долею своїх родичів, які залишилися в Оші (Киргизстан) та сподіваються, що ті приєднаються до них, коли їхній статус буде визначено. Запропоновані рішення : • Дотепер НУО «Сприяння» не проводила правової оцінки; незабаром її треба провести, аби надати можливість отримувати допомогу тим, хто її потребує; • Щойно буде проведено належну правову оцінку — необхідно супроводжувати кожну конкретну справу, особливо з боку НУО «Сприяння». Виправданою є деяка фінансова допомо-

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

га, — хоча вона має бути пов’язана із чітко визначеними прогалинами у забезпеченні, аби не створювати залежності. • НУО «Сприяння» та міграційна служба повинні з’ясувати умови для користування закладами системи охорони здоров’я, і супроводжувати вразливі випадки. Особливу увагу треба приділити випадку, де, як видається, у родині застосовується насильство. • Між шукачами притулку треба поширити буклети про право на працевлаштування. • Міграційна служба має сприяти знаходженню адекватного житла та забезпечити реєстрацію міліцією всіх шукачів притулку. Відвідування помешкань біженців в Сімферополі Люди, яких ми відвідали в їхніх домах, були визнаними біженцями з Афганістану, Сирії, Судану «Нашу доньку нагородили у національному та Іраку, які живуть в м. Сімферополь протягом шкільному конкурсі з української мови. тривалого часу та є добре інтегрованими. Всі Ми горді за неї». Афганські батьки, біженці у Сімферополі вони мають документи біженців. Всі вони мають родини, за винятком одного неодруженого чоловіка. Ніхто не згадував ні про випадки дискримінації — чи то зараз, чи у попередні роки, — ані про негідні вчинки щодо них. Майже всі домівки, які ми відвідали, мають дві кімнати (а саме, кухня та житлова кімната, де вони разом сплять) і розташовані у старих житлових будинках; житлові умови різняться — від дуже скромних до кепських. Меблі та предмети побуту здебільшого вже були у вжитку раніше і є зношеними, — але чистими, і їх підтримують у гарному стані (крім випадку самотнього чоловіка). Один дім, власником якого є натуралізований чоловік біженки, є гарним навіть за українськими стандартами. Одна родина біженців постійно мешкає в квартирі, на яку має майнові права, та не сплачує орендну плату. Інші сплачують за оренду житла гроші; платня є помірною. Всі глави сімей легально працевлаштовані та вільно розмовляють російською мовою. Двоє чоловіків (глав родин) працюють на ринку та мають достатньо засобів для існування, — хоча вони не працевлаштовані відповідно до їхніх кваліфікацій, оскільки у цьому разі вони не змогли б отримувати прибуток такого рівня. Інший чоловік (глава сім’ї) працює лікарем у місцевій лікарні, а також дає приватні уроки. Діти шкільного віку регулярно та успішно відвідують шкільні заняття (ведуться українською мовою) та добре інтегровані. Жінка-біженка, заміжня за успішним бізнесменом (натуралізованим біженцем), яка має двох дітей, також натуралізованих, отримала відмову в отриманні українського громадянства, нібито через її поїздки до країни її походження. Міграційна служба очікує, що буде ухвалене рішення, за яким її статус біженця втратив чинність, та запропонувала їй подати прохання про отримання дозволу на проживання. Запропоновані рішення: • НУО «Сприяння» має оцінити потребу в грантах на інтеграцію для двох біженців, які працюють на ринку. • НУО «Сприяння» має розглянути можливість одноразової допомоги дітям-біженцям шкільного віку. • Міграційна служба має і надалі підтримувати визнаних біженців у їхніх заявах на отримання громадянства та вжити заходів для збереження сім’ї, коли це не є можливим.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Спільна оцінка за участю біженців у Харкові Життя біженця у Харкові Статистичні дані та довідкова інформація Харків було обрано місцем проведення Спільної оцінки за участю біженців у 2010 році з наступ- «Я бажаю вам та вашим дітям них причин: по-перше, Харківський регіон є тре- ніколи не знати, що значить слово тім місцем в країні за кількістю біженців та шука- «біженець» Біженка з Абхазії чів притулку. По-друге, УВКБ ООН має проект з соціального та правового захисту в області, який здійснюється виконавчим партнером НУО «Соціальна служба допомоги», та який також охоплює виконання проекту місцевої інтеграції, що фінансується ЄС. І по-третє, 2010 року в Харкові різко збільшилася кількість заяв від шукачів притулку узбецького походження з Киргизстану через нещодавній спалах насилля у країні. За підрахунком громади, 100 етнічних узбеків, які рятувалися втечею з Оша та Джалалабаду (Киргизстан), переїхали до Харкова. Очікують ще більше, адже позаду залишилося багато родичів. Багато хто з-поміж них працював у Харкові на ринку «Барабашово» протягом уже кількох років, подорожуючи між країнами, — але після подій червня 2010 р. вирішив переїхати всією родиною до України. Деякі сім’ї жили в Харкові протягом кількох років, а зараз не можуть повернутися до Киргизстану. Інші етнічні узбеки, які мають киргизьке громадянство, поїхали якраз перед або під час насильницьких дій, та ще близько 30 осіб прибули один чи два місяці по тому. Як повідомляють, узбецька громада, що існує в Харкові протягом уже багатьох років, зараз допомагає декотрим нещодавно переміщеним особам. Ми мали певні труднощі під час підготовки до заходу, а також в процесі його здійснення. Географічний розмір та план міста Харкова; відстані між місцями мешкання біженців; зайнятість осіб, що підпадають під компетенцію УВКБ ООН, через роботу на ринку, через що вони мали обмежений час на спілкування з командою Спільної оцінки; режим обмеженого, порівняно з Одесою, доступу на ринок «Барабашово». Іншою несподіваною, але відчутною перешкодою стала різка зміна погодних умов, яка призвела до ускладненого дорожнього руху в місті протягом двох останніх днів заходу, внаслідок чого багатофункціональні команди під час домашніх візитів та обговорень у фокус-групах змогли поспілкуватися з меншою кількістю осіб.

PHOTO: UNHCR

У Спільній оцінці в Харкові взяли участь: виконавчий партнер УВКБ ООН (Харківський обласний благодійний фонд «Соціальна служба допомоги», далі ССД) та державний партнер (Управління міграційної служби в Харківській області, далі ОМС). Підготовчий семінар, який відбувся 9 вересня 2010 р. в Харкові, був присвячений загальним принципам політики «Комплексного урахування віку, ґендеру та

PHOTO: UNHCR

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

розмаїття» та Спільної оцінки за участю біженців і був відкритий для глав партнерських організацій та НУО «Хурасан», яка працює з біженцями. Після семінару були сформовані багатофункціональні команди. Всього у заході взяли участь 10 осіб, з них 2 співробітника УВКБ ООН з Регіонального Представництва у Києві та 6 співробітників ССД. ОМС надала 2 представників, і 4 представників громад біженців допомагали в якості перекладачів та ґідів під час візиту до ринку. До програми Спільної оцінки за участю біженців у Харкові увійшли наступні заходи: • 31 домашній візит; • 3 обговорення у фокус групах (11 жінок біженців та шукачів притулку, 8 шукачів притулку з Киргизстану та 5 дітей та підлітків). • візит до ринку «Барабашово» та 18 інтерв’ю з особами, які працюють там і підпадають під компетенцію УВКБ ООН.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Результати домашніх візитів та групових обговорень Зібрані нижче дані представляють собою вибірку свідчень, інформації та коментарів, які були зібрані під час домашніх візитів та групових обговорень. У них взяли участь представники громад, зокрема афганської, африканської, ліванської, киргизької, іракської, іранської, палестинської та узбецької. Правовий статус та документація є передумовою проживання в країні Більшість шукачів притулку мають довідки, які підтверджують подання ними оскарження до суду та дійсну реєстрацію в МВС. У низці випадків респонденти не мали довідок з суду через ненадходження відповідних інструкцій від ДКНР до ОМС (у період, коли ДКНР мав обмежені повноваження). Однак, більшість шукачів притулку мають документи УВКБ ООН (Листи-підтвердження). Ще однією причиною затримки видання довідок шукачам притулку, можливо, є довготривалий розгляд скарги Вищим адміністративним судом України. Коли скарга подається до ВАСУ, рішення про відкриття судової справи не приймається вчасно і, отже, інструкція ДКНР щодо видання шукачам притулку довідок також надходить із затримкою. Багато шукачів притулку, з якими ми зустрілися під час домашніх візитів, перебувають у країні протягом тривалого часу, і, отримавши вже декілька відмов, вони перебувають у процедурі судового оскарження вже вдруге чи втретє. Відмова у суді першої інстанції для опитаних шукачів притулку, як правило, означає відмову в апеляційному суді, і в більшості випадків — у суді вищої інстанції. Деякі новоприбулі мігранти з Киргизстану, які потенційно відповідають визначенню «біженець», не зверталися до ОМС, очікуючи на перші рішення по заявах про статус біженця від своїх співвітчизників. Недостатнє розуміння державної процедури визначення статусу біженця ускладнює проблему. Шукачів притулку, які мають право подати заяву про постійне проживання через наявність українського громадянства у їх дітей та/або офіційний шлюб із українським громадянином (громадянкою), просять вийти з процедури визначення статусу біженця, повернутися до своєї країни походження та подавати документи на візу для возз’єднання сім’ї зі своєї країни походження. Повідомлялося про складнощі з цивільним статусом. До УВКБ ООН звернулися шукачі притулку, які офіційно одружені з українками, але не можуть отримати дозволу на постійне проживання через свої довідки шукачів притулку. Згадувалися труднощі процедури натуралізації. Жінок-біженок та шукачів притулку непокоїть негативне ставлення з боку службовців МВС, — і тому вони питали, чи може юрист з НУО реагувати на випадки такого ставлення, звертаючись безпосередньо до МВС, а не прохаючи біженців ініціювати процедуру самостійно. Діти визнаних біженців не мають можливості виїздити за кордон (наприклад, до міжнародних благодійних таборів) без їхніх матерів, — адже в них немає власних проїзних документів, як в українських дітей.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Запропоновані рішення: • УВКБ ООН має і надалі працювати з центральними органами влади для справедливого та ефективного впровадження Закону України «Про біженців». • Треба розглянути можливість більш активної ролі для юриста НУО — аби він супроводжував біженців до МВС для першого подання документів; оцінити потребу в залученні другого юриста з натуралізації на короткий період часу. • Партнерська НУО має проконтролювати, аби шукачі притулку, які не мають довідок через тимчасове обмеження повноважень ДКНР, отримали ці довідки найближчим часом. • УВКБ ООН та партнерська НУО мають вжити дій щодо процедури возз’єднання сімей шукачів притулку та їх українських дружин/чоловіків, особливо стосовно прохання державних органів повернутися до країн походження для подання заяв на візу. • УВКБ ООН має удосконалити умови та процедури оплати послуг перекладу таким чином, щоб уникати затримок і полегшити надання послуг. ДКНР/міграційні служби, а також перекладачі повинні мати чітку та регулярну інформацію про те, як працює система, і намагатися дотримуватися визначених процедур. • Виявити суддів, які працюють із справами по оскарженню рішень по наданню статусу біженця в адміністративному суді м. Харкова, для тренінгів та можливих семінарів. • УВКБ ООН має приділяти особливу увагу біженцям та шукачам притулку, які живуть в затяжній ситуації та посилювати для них пошук довгострокових рішень (добровільна репатріація, переселення, легалізація їх перебування у відповідності і імміграційними правилами). Всі біженці та шукачі притулку мають право на освіту своїх дітей Більшість біженців та шукачів притулку, яких ми відвідали під час домашніх візитів в рамках Спільної оцінки за участю біженців у 2010 р. у Харкові, не мали проблем із доступом до місцевих шкіл, попри їх правовий статус у країні. У декількох випадках повідомлялося про складнощі здобуття атестату по закінченню 9-го учбового року (про неповну середню освіту). Відсутність такого документа унеможливлює продовження освіти протягом наступних двох років. Керівництво шкіл відмовляється видавати такі атестати учням через відсутність постійного статусу батьків. Кілька разів ця проблема вирішувалася завдяки втручанню НУО ССД або НУО «Хурасан», але у декількох випадках вона лишається невирішеною. Деякі жінки-біженки повідомили, що шкільних матеріалів та підручників в школі немає. Купувати їх дорого. Їх можна скачати з Інтернету — але це не є виходом зі ситуації для дітей-біженців та шукачів притулку через відсутність комп’ютерів та доступу до Інтернету. Матері просили УВКБ ООН допомогти із друком таких шкільних підручників для їх дітей. У деяких випадках батьки не відправляють дітей до шкіл, хоча і не мають дійсних перешкод для цього, — або ж через економічні труднощі. Декілька батьків повідомили, що мали сплатити невеликого хабара за право відвідувати школу. У випадку ж 17-річного шукача притулку без супроводу, якого ми зустріли — він не має жодної можливості продовжувати освіту в Україні. Запропоновані рішення: • Підняти питання про доступ біженців та шукачів притулку до системи освіти із Департаментом освіти на обласному рівні. Сприяти посиленню розуміння з боку органів влади.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

• Стосовно питання продовження освіти після 9-го року та видачі атестатів, УВКБ ООН слід обговорити із Данською Радою з питань біженців можливість частіших візитів юриста до Харкова з метою вирішення низки особистих ситуацій із керівництвом шкіл. Підняти це питання з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України на обласному та центральному рівнях. • Виконавчим партнерам продовжувати стежити за відвідуванням шкіл. У випадках пропусків необхідно вжити відповідних дій із даними сім’ями біженців чи шукачів притулку (тобто надати консультацію для визначення причини пропусків; надати роз’яснення наслідків, включно із тими, які передбачені національним законодавством; шукати рішення для проблем, з якими стикаються дані сім’ї, разом із УВКБ ООН та, за необхідності, іншими партнерами). • Соціальним працівниками по роботі з дітьми (ДРБ) проводити більш активну роботу зі школами, в тому числі щодо організації додаткових занять для учнів, які не встигають, забезпечення шкільною формою, комп’ютерних курсів для дітей, та допомоги дітям в отриманні шкільних підручників. • Розглянути можливі форми допомоги дітям шукачів притулку, які хочуть продовжувати вищу освіту. Продовжувати працювати з Урядом України для можливого внесення змін до Закону України «Про вищу освіту».

Належне житло та засоби для існування Підтримка громади Більшість біженців та шукачів притулку мешкають у 1–2 кімнатних квартирах у старих житлових будинках. Географічно вони розташовані у віддалених районах міста, багато з них поблизу ринку «Барабашово». Загалом житлові умови різняться — від скромних до дуже поганих. Меблі та предмети побуту, як правило, є вживаними та зношеними, в деяких випадках санітарні умови не відповідають стандартам. У багатьох випадках біженці мають тільки одну кімнату або живуть в одній кімнаті з іншими особами. В останньому випадку у кімнаті, в якій живуть декілька осіб, є тільки одне спальне місце, на якому також сплять декілька осіб. Було декілька сімей з дітьми, які живуть разом зі своїми родичами у двокімнатних квартирах. Щомісячна орендна платня починається із 800 гривень і може досягати 1800 гривень на місяць, та виплачується у гривнях. Стосовно цін, то житло у Харкові є дорогим та з’їдає велику частину місячного сімейного чи особистого бюджету біженців та шукачів притулку. Попри сказане, деякі з відвіданих осіб мають безкоштовне житло від своїх родичів або членів сім’ї та сплачують тільки за комунальні послуги. В одному випадку, 2-кімнатна квартира в колишньому студентському гуртожитку у передмісті Харкова є власністю сім'ї шукачів притулку, яка складається з 4 осіб (придбана за 6000 доларів США). Умови життя осіб, яких ми відвідали у сільській місцевості, є набагато складнішими порівняно із ситуацією в місті. Вони не мають водогону, санвузол розташовано поза межами будинку, домівки опалюються печами на дровах. Але в таких самих умовах живуть і українські громадяни у тих самих селах. Самотні жінки, які перебувають у країні протягом певного часу, в тому числі визнані біженки, мають деяку тимчасову роботу. Вони повідомили, що хоча НУО ССД і пропонує допомогу з пошуком роботи, вона не є ефективною через обмеженість пропозицій працевлаштування та дискримінацію щодо шукачів притулку та біженців.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Як і скрізь в Україні, громади біженців та шукачів притулку не мають доступу до недорогого чи соціального житла. Ситуація у Харкові та області ускладнюється через відсутність Пункту тимчасового розміщення біженців та достатньої інформації про державну допомогу у знаходженні житла. Середня заробітна платня на ринку становить 70–120 гривень на день. Люди працюють не по змінах, а з раннього ранку до 14.00–15.00 або вночі, коли відкритий оптовий ринок. Важливим було дізнатися про те, що деякі особи, якими опікується УВКБ ООН, насправді працюють не на ринку. Серед них були два кухарі та працівник кондитерського магазину. І все ж таки зарплатня не є достатньою для того, щоб забезпечити всі потреби родини (наприклад, зарплатня кухаря, який має двох неповнолітніх дітей і безробітну дружину, становить 3000 гривень на місяць, половина цих грошей йде на оплату житла). В одному випадку, визнаний біженець, одружений із громадянкою України, є підприємцем (автосервіс). Всі випадки працевлаштування, свідками яких ми стали, окрім трьох, були нелегальним працевлаштуванням. Загалом, біженці були б зацікавлені в легальному працевлаштуванні, але пропоновані зарплати не забезпечували б їхніх потреб. Взагалі, шукачам притулку дуже важко працевлаштуватися через те, що їхній дозвіл на проживання дійсний протягом короткого терміну. Цікавим є повідомлення одного біженця про те, що ринок «Барабашово» створив свою паралельну систему спеціальних посвідчень, що їх видає адміністрація ринку, і які дозволяють працювати у його окремій частині, наприклад, вантажником. Це посвідчення не означає офіційного працевлаштування, — але принаймні у випадку перевірки міліцією, біженці та шукачі притулку можуть зробити чітке посилання на адміністрацію ринку. Окрім афганців, майже всі опитані особи не знають про організації, які існують на основі громад, чи про існування організованої громади. Таким чином, тільки один конґолезець та один ґвінеєць повідомили про існування конґолезької громади та про те, що вони отримували підтримку від неї. Афганські біженці та шукачі притулку твердять, що їх «громада» присутня на ринку, і представлена НУО «Хурасан». Як правило, ця громада проводить зустрічі та збирає кошти, коли це необхідно для певних афганців, або втручається для підтримки окремих потреб афганських біженців і шукачів притулку, в тому числі у питаннях доступу до школи та інших соціальних потреб. Афганську громаду також представляє інша НУО «БахтарЗамі», яка, як повідомляють, допомагає афганським громадянам. Запропоновані рішення: • ССД оперативно виявляти найуразливіші багатодітні родини та новоприбульців і спрямовувати їх на розгляд комісії з виділення щомісячної матеріальної допомоги. • ДРБ та УВКБ ООН розглянути можливість допомоги дітям у змішаних шлюбах. • УВКБ ООН розглянути можливості кращого роз’яснення біженцям та шукачам притулку процедури отримання щомісячної матеріальної допомоги. Можна організувати в м. Харкові загальну консультацію для біженців та шукачів притулку з питань соціальної та матеріальної допомоги. Кожний заявник на отримання щомісячної матеріальної допомоги повинен бути поінформований (письмово чи телефоном з УВКБ ООН) з роз’ясненням причин відмови. Це полегшить тиск на НУО та зменшить кількість причин конфліктів. • Необхідно розглянути можливості легального працевлаштування для шукачів притулку. Таким чином, виконавчі партнери повинні приділяти більше уваги легальному працевлаштуванню шукачів притулку шляхом соціального супроводу, контактів з роботодавцями та залучення ОМС, коли це доречно. • Продовжувати зусилля, спрямовані на включення біженців до урядових програм надання соціального житла.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

• Обговорити та прояснити роль НУО «Хурасан», «БахтарЗамі» та узбецької громади (особливо зважаючи на дедалі більшу кількість шукачів притулку з Киргизстану) та підтримати їх можливе втручання в якості операційних партнерів для захисту біженців. • НУО ССД збільшити запаси зимового одягу і взуття. Також шукати інші гуманітарні організації, присутні в м. Харкові, які могли б надати такі речі. Права біженців та шукачів притулку на охорону здоров’я та медичні послуги Медичні послуги для шукачів притулку та біженців не є безоплатними чи дешевшими. Відсутність партнерського медичного закладу ускладнює ситуацію. Багато хто з відвіданих нами осіб, якими опікується УВКБ ООН, не повідомляв про жодні проблеми зі станом здоров’я. Інші повідомили, що їм доводиться платити лікарям хабарі, — але вони також висловили розуміння того, що це є поширеною практикою в країні, якої вони змушені дотримуватися. Хоча деякі скаржилися, що вони не мають грошей, аби сплачувати ці хабарі, та що НУО ССД не допомагає із вирішенням цього питання, оскільки запитує офіційні документи з лікарень, аби надіслати їх до Києва для відшкодування. Отже, частина видів лікування стає недоступною через їх високу вартість. Під час домашніх візитів не було виявлено гострих медичних випадків, окрім одного — випадку натуралізованого біженця. Він був жорстоко побитий кілька років тому, що призвело до черепномозкової травми і, згодом, діабету. Тепер він інвалід та потребує подальшого лікування, яке родина не може собі дозволити. Майже всі люди, яких ми відвідали, не мають належної інформації про процедуру відшкодування офісом УВКБ ООН коштів, витрачених на медичне обслуговування. Було виявлено, що НУО ССД пропонує всім відшкодування коштів, витрачених на медичне обслуговування, пояснюючи, що відшкодування стане можливим у разі наявності усіх документів, які підтверджуватимуть витрати. Проте вони не надають чітких пояснень того, що не всі кошти, витрачені на медичні цілі, можуть бути відшкодовані; також недостатньо чітко роз’яснюється, що розгляд питання про відшкодування у Києві забирає певний час. Це, врешті-решт, створює помилкові надії та відчай поміж тими, хто потребує такого відшкодування. Новоприбулі шукачі притулку, які подали заяви про включення до державної процедури, мають пройти медичне обстеження за відповідним запитом міграційної служби. Протягом цього медичного обстеження, від шукачів притулку також вимагали платню. Це змусило кількох шукачів притулку відкласти процедуру реєстрації. Запропоновані рішення: • Розглянути можливість існування партнерської лікарні в м. Харкові, або укладення домовленості, яка дозволить звертатися до лікарні принаймні обмеженій кількості соціально незахищених осіб, якими опікується УВКБ ООН. • Організувати загальну зустріч із біженцями та шукачами притулку та роз’яснити підстави для надання медичної допомоги (разом із питанням про щомісячну матеріальну допомогу). • Виконавчим партнерам надати додаткову інформацію про процедуру відшкодування витрат біженців, пов’язаних із охороною здоров’я. Переконатися, що виконавчі партнери належним чином передають інформацію тим, кого вона стосується. • Разом із міграційною службою та відповідними органами влади вжити заходів щодо звинувачень, у яких ідеться про вимагання оплати за медичні огляди.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Право на інформацію є правом знати свої права Здається, що шукачі притулку мають деякій доступ до інформації про державну процедуру визначення статусу біженця. Вони отримують її від ССД та міграційної служби. Однак, існують також приклади, коли інформація, отримана від деяких інших членів громади, є спотвореною або неповною, що негативно впливає на рішення особи, чи подавати заяву до міграційної служби. Назва виконавчого партнера ССД чітко асоціюється із УВКБ ООН. Однак деякі з осіб, якими опікується УВКБ ООН, плутають партнера УВКБ ООН із іншими благодійними організаціями, такими як «Карітас», або дотепер не розуміють багатьох аспектів його роботи. Інформація про правові аспекти роботи виконавчого партнера є більш зрозумілою, ніж інформація про соціальні аспекти чи аспекти місцевої інтеграції. Проект місцевої інтеграції дотепер є невідомим для багатьох потенційних його учасників. Процедури УВКБ ООН із надання соціальної допомоги є незрозумілими для шукачів притулку та біженців. Більшість питала про процес надання щомісячної матеріальної допомоги, видачу шкільної форми, переселення, — та скаржилися, що у Харкові ця допомога надається у недостатньому обсязі. Багато хто подавав заяву на щомісячну матеріальну допомогу та переселення 6 та більше місяців тому і скаржився, що не отримав жодної відповіді. Дехто отримав невірне враження, що в інших містах (наприклад, Києві та Одесі) УВКБ ООН надає більше допомоги та забезпечує житлом. Поміж людьми, які мають родичів у ЄС, поширена думка, що УВКБ ООН в ЄС забезпечує біженців житлом та соціальною допомогою, — і в них існує чітке відчуття, що УВКБ ООН в Україні не робить того, що воно повинно робити. У деяких випадках, коли соціальна/матеріальна допомога та допомога дітям не надається (з певних об’єктивних підстав), поміж потенційними отримувачами посилюється невдоволення виконавчим партнером, що його загострюють представники НУО «Хурасан», які можуть розглядати це як непрофесійну чи шахрайську роботу виконавчого партнера УВКБ ООН. Деякі жінки скаржилися на несправедливість та непрозорість процедур надання щомісячної матеріальної допомоги. Здається, що через нестачу інформації та розуміння процедур, існує думка (зокрема поміж жінками), що вони не отримують допомогу через помилку НУО ССД. Декому не подобається те, як ССД проводить відвідини домівок з метою проведення соціальної оцінки. Лунають також звинувачення на адресу НУО, що вона отримує гроші від УВКБ ООН для надання допомоги, але не розподіляє їх належним чином. Хоча ці звинувачення були зроблено не безпосередньо під час спілкування із багатофункціональними групами, — останніх про це повідомила ССД, яка отримала ці чутки від тих, кому вона надає допомогу. Запропоновані рішення: • Підготувати буклет про проекти УВКБ ООН стосовно допомоги в м. Харкові з фотографіями співробітників (подібно до одеського прикладу), який буде поширюватися міграційною службою, а також буде розміщений у місцях, відвідуваних шукачами притулку та біженцями. • Попри попередні невдалі спроби, налагодити конструктивний діалог та партнерські відносини між виконавчим партнером та НУО «Хурасан»; заохотити проведення координаційних зустрічей між партнерами. Рекомендується попередня зустріч керівників НУО «Хурасан» із керівництвом УВКБ ООН. • УВКБ ООН та партнери мають розробити стратегію з комунікації у м. Харкові з метою поширення інформації про програми допомоги біженцям через місцеву пресу та засоби масової інформації, а також за допомогою інших інформаційних матеріалів, розроблених та поширюваних партнерами. • Звернутися до виконавчого партнера з проханням розвинути їхню інформаційнороз’яснювальну діяльність (особливо в соціальному секторі) та забезпечити, щоб усі особи, які отримують допомогу, мали повну інформацію про роль НУО та доступні види допомоги.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

• Звернутися до виконавчого партнера із проханням поширювати буклети про їхню діяльність під час кожного консультування, а також на ринку. • Консультації з питань переселення та пріоритетність розгляду УВКБ ООН виявлених вразливих справ. Біженці потребують безпечного середовища та справедливого ставлення Хоча багато хто з осіб, яких ми відвідали, повідомляв про відсутність проблем із місцевим населенням та сусідами, — здається, що у низці випадків взаємодія між особами, якими опікується УВКБ ООН, та українськими громадянами, є дуже обмеженою. Таким чином, соціальна ізоляція є ще однією серйозною проблемою, яку виявлено. Міліція досить добре ставиться до довідок шукачів притулку в якості документів, хоча іноді виникає проблема вимагання грошей. Багато шукачів притулку повідомляли, що, коли їх зупиняє міліція, вони телефонують до ССД, яка допомагає їм уникнути затримання, а іноді й штрафу. Шукачі притулку, які нещодавно прибули з Киргизстану, повідомили про деякі труднощі, які виникають через негативне ставлення з боку української міліції. Вони прибули на підставі в’їзної відмітки про тримісячне безвізове перебування. Оскільки більшість із них нелегально працює на ринку, — їх часто затримує міліція за нелегальну працю, їхній паспорт вилучають, а потім тримісячний термін перебування скорочують: таким чином людей примушують виїхати з України раніше. Один чоловік повідомив про депортацію його брата потягом до Москви, яка сталася лише за декілька днів до початку проведення Спільної оцінки за участю біженців; у паспорті депортованого поставили відмітку про заборону повернення протягом 6 місяців. У даному випадку не було жодного судового розгляду. Згідно із отриманими повідомленнями, ксенофобія існує і має вплив на життя біженців і шукачів притулку, особливо щодо осіб африканського походження. Багато осіб, яких ми відвідали, повідомили про усні коментарі та образи через колір шкіри — на вулицях, на ринку, в громадському транспорті — як про частину їхнього повсякденного життя. Одна людина повідомила, що одного разу їй довелося бігти від переслідування групою молодих людей, які погрожували їй насильством. Та сама людина скаржилася на молодих хлопців з її будинку, які неодноразово під час випадкових зустрічей ображають її. Однак люди, які стають жертвами такого ставлення, не бажають нічого робити з ним, сприймаючи це як неминуче зло для іноземців, що проживають в Україні. Зокрема, вони не бажають звертатися до міліції через страх такого самого ксенофобного ставлення з їхнього боку. Запропоновані рішення: • Забезпечити, щоб діяльність Ініціативи Розмаїття3 повністю поширювалася на м. Харків та його населення. • Привернути увагу виконавчого партнера до важливості уважнішого ставлення до проблем ксенофобії під час консультування. • Продовжувати залучення місцевих органів, вживаючи кроки для нарощування потенціалу та інших форм підвищення обізнаності, аби привернути їхню увагу до становища осіб, якими опікується УВКБ ООН.

Ініціатива Розмаїття — мережа більш, як 65 організацій, які діють у сфері протидії расизму та ксенофобії в Україні (www.diversipedia.org.ua).

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Обговорення із біженцями та шукачами притулку на ринку «Барабашово» Ринок «Барабашово» розташований у південносхідній частині Харкова. Він тягнеться вздовж вулиці Академіка Павлова із головним входом на розі вищезазначеної вулиці та вулиці 50-річчя ВЛКСМ. Станція харківського метро «Академіка Барабашова» (через яку ринок отримав свою назву) розташована на території ринку.

«Раніше я не знав про допомогу, яку надає УВКБ ООН біженцям, але я принаймні радий, що ви, нарешті, прийшли відвідати нас та вперше безпосередньо нас вислухати. Я вдячний вже за це». Визнаний біженець-афганець, якого ми зустріли на ринку «Барабашово»

Ринок «Барабашово» виглядає більш розвиненим, ніж ринок «7-й кілометр» в Одесі. Там залишилося не так багато контейнерів, замість цього існують звичайні маленькі магазини під дахом із дверима. За словами біженців, для адміністрації це також є способом змусити торговців платити вищу орендну платню. Офіційно ринок має назву торговельного центру. Однак трудові права та правила порушуються як щодо біженців, так і щодо українських громадян. Порушення таких прав має більш негативні наслідки для біженців, враховуючи, що вони вже перебувають у вразливому становищі. Під час візиту не було виявлено випадків дитячої праці. Ринок працює з раннього ранку до 14.00–15.00. Існує нічний оптовий ринок, відкритий для роздрібних споживачів. Стосунки із місцевими мешканцями на ринку переважно базовані й оцінювані за критеріями працездатності; не було зібрано жодних серйозних відомостей про випадки расизму та ксенофобії. Водночас, отримано повідомлення про регулярні перевірки документів міліцією. Під час зустрічі, яка відбувалася перед візитом, директор ринку підтвердив, що адміністрація ринку більше зацікавлена у виконаній роботі, ніж у правовому статусі осіб, які працюють на ринку. Під час візиту обидві команди супроводжували охоронці ринку відповідно до рішення директора. Заходи щодо забезпечення безпеки на ринку є набагато жорсткішими, ніж на ринку «7-й кілометр» в Одесі. Для адміністрації ринку д-р Карімі з НУО «Хурасан» є головою афганської громади на ринку «Барабашово». Директор ринку пообіцяв надати перелік лідерів усіх національних громад, присутніх на ринку. Всі шукачі притулку африканського походження працюють на ринку в тій частині, де вони розвантажують автобуси із товарами з Одеси. Іншою працею, яку вони виконують, є допомога у перенесенні товару із товарного складу до магазину та назад. Шукачі притулку працюють разом із іншими мігрантами, та, інколи, з іноземними студентами, які також приходять заробити трохи додаткових грошей. Під час візиту, два мігранта з Демократичної Республіки Конґо (ДРК) (3 роки в Україні) звернулися до багатофункціональної команди, побачивши символіку УВКБ ООН, із проханням роз’яснити, як вони можуть подати заяву про надання статусу біженця. Їх відразу проконсультували колеги з ССД та міграційної служби, призначивши їм також пізнішу зустріч. На ринку працює значно більше африканських мігрантів із дозволом на мешкання, ніж біженців та шукачів притулку. Можна припустити, що певна кількість із них мають підстави для отримання статусу біженця, але вийшли з державної процедури або ніколи не подавали заяви про отримання статусу біженця, віддаючи перевагу іншим способам отримання правового статусу в країні, як-от дозвіл на мешкання. Такі види документів вони могли отримати від місцевого ВГІРФО легальним чи нелегальним шляхом.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Визнані біженці африканського походження переважно працюють продавцями (вони купують товари/речі у інших продавців та продають їх зі своїх орендованих місць). Один з біженців працює денним охоронцем в одній з частин ринку. Шукачі притулку з Афганістану працюють вантажниками або допомагають своїм співвітчизникам в якості продавців. Багато біженців, яких ми зустріли, скаржилися, що дуже тяжко виживати після кризи. Майже весь їхній дохід іде на орендну платню за місце на ринку та інші виплати, а решту витрачають на закупівлю товарів.

Історія пана А., який намагався знайти роботу Пан А. розповів УВКБ ООН, що він намагався знайти альтернативу праці на ринку. Він також поставився до цього як до експерименту з метою перевірити, з якими труднощами у працевлаштуванні стикаються визнані біженці. Він розповів, що одного разу він пішов на співбесіду для отримання роботи, що була пов’язана із його освітою (сільське господарство), а іншого разу спробував влаштуватися у компанію таксі. Він проходив співбесіди з очевидним успіхом; однак в обох випадках його не залишало відчуття, що роботодавець має сумніви щодо нього, і ставиться негативно — вочевидь, через його іноземне походження. Більше того, роботодавець не міг зрозуміти, який статус та права він має, перебуваючи у країні, а також — що означає «бути біженцем». Очевидною була повна відсутність знань та розуміння. Він думав, що пан А. мав тимчасовий статус, який не може бути подовжений, а отже — що його не можна брати на роботу. Для пана А., який почувався непотрібним та безнадійним, це був неприємний досвід. Тепер він хоче, щоб УВКБ ООН розповіло всім працедавцям у країні, що закони України дозволяють біженцям працювати

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Спільна оцінка за участю біженців у Києві та Київській області Життя біженця у Києві Статистичні дані та довідкова інформація УВКБ ООН та його партнери надають допомогу біженцям у Києві та Київській області протягом «В Україні я живу трохи більше року, багатьох років на основі досвіду, отриманого в але відчуття таке, ніби провів 10 років результаті виконання програм правового захис- у в’язниці. Побудувати життя тут ту в складному з практичної точки зору серед- неможливо». овищі, де громада біженців та шукачів притулку Шукач притулку з Афганістану складається з представників близько 40 країн, які живуть, розкидані по віддалених районах великої міської території. Попри те, що програми надання допомоги біженцям здійснюються регулярно і відповідно до практики проведення консультацій і налагодження діалогу між партнерами та біженцями, подібна структурована спільна оцінка раніше в регіоні не проводилася4. Саме тому спільна оцінка за участю біженців 2010 р. стала новим і бажаним заходом, яка об’єднала для збору інформації і обговорення працівників сфери захисту біженців із державних установ та громадянського суспільства з біженцями та шукачами притулку, які проживають в Києві та Київській області. Необхідність складання точного графіку та ретельного планування була обумовлена такими труднощами, як розмір охоплюваної території та віддаленим розташуванням громад біженців. Було створено десять багатофункціональних команд, що складалися із працівників сфери захисту біженців із державних установ, УВКБ ООН та партнерських організацій. Команди працювали в різних районах Києва та провели візити до місць проживання біженців у Київській області. З метою отримання «з перших рук» свідчень про умови життя та якість послуг, які впливають на біженців та шукачів притулку, було здійснено візити до шкіл та ринків УВКБ ООН та його партнерські неурядові організації в Києві працюють з 155 визнаними біженцями та 333 шукачами притулку. Серед них 363 особи з 37 країн прибули до України в 2009 році, а ще 166 осіб з 23 країн — у першому півріччі 2010 року. Неурядові партнери УВКБ ООН надають допомогу 155 визнаним біженцям у Києві. За спостереженням УВКБ ООН, відсоток неодружених чоловіків серед новоприбулих у першій половині 2010 року зменшився з 71 % до 58 % у порівнянні з 2009 роком, а кількість жінок та неповнолітніх дітей склала 38% від загальної кількості новоприбулих у 2010 році, тоді як у 2009 цей показник становив 26%. Наступні заходи увійшли до програми Спільної оцінки за участю біженців у Києві: • 77 домашніх візитів; • 4 обговорення у фокус-групах (23 жінки, які є біженцями або шукачами притулку, 6 неповнолітніх без супроводу дорослих, 15 біженців та шукачів притулку підліткового віку. 23 жінки різного етнічного походження взяли участь в обговоренні, 50% із них є визнаними біженцями та натуралізованими біженцями з Афганістану, а 50%, тобто 12 жінок, є шукачами притулку з Узбекистану, Російської Федерації та Ірану; 13 дітей афганського походження, хлопчики та дівчата віком від 11 до 14 років, взяли участь в обговоренні у фокус-групах); • візит на два ринки та 39 інтерв’ю з особами, що потребують міжнародного захисту, які працюють на цих ринках; • візит до 3 шкіл та проведення обговорень у фокус-групі з 13 дітьми. Див. посилання на ст. 3 щодо подібного дослідження.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні PHOTO: UNHCR

PHOTO: UNHCR

Загалом, протягом спільної оцінки були проведені інтерв’ю з майже 270 особами.

Результати домашніх візитів та групових дискусій Наведені нижче дані містять зібрання свідчень, інформації та коментарів, які було отримано протягом домашніх візитів та групових дискусій. До цього заходу були залучені декілька членів різних громад, включаючи афганців, росіян (здебільшого чеченців), вихідців із різних африканських країн, іракців, вірменів, вихідців з Азербайджану, палестинців, іранців та членів узбецьких громад. Хоча висновки зведені разом, зроблено необхідну класифікацію — залежно від конкретних даних та потреб відповідних громад.

Наявність документів залишається найбільшим приводом для занепокоєння поміж біженцями та шукачами притулку Більшість осіб, яких було відвідано, виявилися шукачами притулку, котрі мають державні довідки про подання апеляції до суду та дійсну реєстрацію в Міністерстві внутрішніх справ. Однак у деяких випадках строки дії довідки закінчилися, або співрозмовники більше не мали довідок. Деякі особи мали листи від УВКБ ООН. У більшості шукачів притулку з Узбекистану були довідки з обласної міграційної служби, але певна кількість осіб не мала дійсної реєстрації МВС у довідці; причиною цього було небажання подовження реєстрації через побоювання арешту для можливої екстрадиції до Узбекистану. Попри зазначене вище, багато опитуваних назвали затримку у видачі/подовженні довідок від обласної міграційної служби суттєвою проблемою. Причиною цього може бути затримка в повідомленні та підтвердженні судами отримання апеляційної заяви. За словами деяких опитуваних, вони місяцями не виходять із квартир через побоювання проблем із міліцією та можливого ув’язнення в разі перебування на вулиці без необхідних документів. Більшість шукачів притулку, яким відмовлено в наданні статусу, не мають документів. Така ситуація обмежує їх право на свободу пересування, офіційну зайнятість, реєстрацію шлюбу і народження дитини. Багато хто з шукачів притулку відчув на власному досвіді неналежне ставлення з боку міліції та був ув’язнений міліцією на короткі терміни. Такі випадки траплялися навіть із шукачами притулку, які мають дійсні державні довідки. Переважно шукачі притулку стверджували, що їх примушували платити за звільнення з міліції. За отриманими даними, здійснювати поїздки за межі Києва важко, тому що міліція вважає довідку дійсною лише на території тієї області, де її було видано. Випадки залякування та затримання міліцією стосуються і тих осіб, які мають листа від УВКБ ООН.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Діти зазначили, що вони відчувають психологічний тиск внаслідок проблем, пов’язаних із документами. За їх словами, вони бояться, що міліція прийде до них у дім з метою перевірки документів. Неповнолітні без супроводу, які взяли участь в обговоренні у фокус-групі, розповіли про те, що їх безпосередньо стосується питання відсутності документів, — адже вони мають пояснювати свою ситуацію під час постійних перевірок міліції. Деякі шукачі притулку скаржилися на якість довідки та обмежений термін дії, що впливає на можливості працевлаштування. Запропоновані рішення: • Неурядові партнерські організації мають брати активнішу участь у тому, аби слідкувати за вчасним виданням довідок про подання заяви для отримання притулку. • Підтримка та, у разі необхідності, прискорення неурядовими партнерами направлення осіб без документів до УВКБ ООН з метою розгляду питання про видачу листів від УВКБ ООН, які засвідчують потребу отримувача документу в міжнародному захисті, а також підтверджують, що на особу поширюється компетенція УВКБ ООН. • УВКБ ООН має розширити співпрацю з правоохоронними органами з метою пояснення причин видачі листа від УВКБ ООН. • УВКБ ООН має роз’яснити МВС, яке значення має довідка, які права вона надає, та необхідність їх дотримання. Необхідно переконати обласні міграційні служби подовжити термін дії довідки. • Шукачі притулку не повинні залишатися без документів у період після отримання відмови у наданні статусу біженця та до судового слухання оскарження цієї відмови. УВКБ ООН має переконати відповідний державний орган негайно видавати довідки під час подання оскарження. Якість національної процедури надання притулку та правової допомоги з боку УВКБ ООН та неурядових партнерських організацій Деякі шукачі притулку скаржилися на повільну та довготривалу процедуру надання притулку. Вони також відзначили зростання, як їм видається, кількості відмов у наданні статусу біженця, які часто обґрунтовують невідповідністю заяв вимогам законодавства. Ця проблема була певною мірою пов’язана з обмеженням функцій Державного комітету у справах національностей та релігій з липня 2009 року до серпня 2010 року. Шукачі притулку та біженці також висловили занепокоєння неналежним ставленням з боку співробітників міграційної служби та судів. Рівень поінформованості про правову допомогу, яку надає Єврейська спільнота сприяння іммігрантам (ХІАС) є достатньо високим, однак оцінка засвідчила недостатнє розуміння опитуваними процедури отримання притулку, а також, у багатьох випадках, відсутність чіткого уявлення про статус своїх заяв до відповідних органів у справах біженців. Дехто з опитуваних поставив під сумнів професійність юристів ХІАСу, зазначивши особливі занепокоєння щодо представлення ними інтересів біженців у судах. Запропоновані рішення: • УВКБ ООН продовжить працювати з центральними органами влади для забезпечення прозорого та ефективного виконання законодавства про біженців. • Необхідно вирішити питання доступу УВКБ ООН та неурядових партнерських організацій до матеріалів державної процедури надання статусу біженця через запровадження заяв, які дозволяють подібний доступ, і які б заповнювалися під час подання заяви про надання притулку.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

PHOTO: UNHCR

• Неурядові партнерські організації мають і надалі направляти осіб, що потребують міжнародного захисту, до УВКБ ООН, коли їх процедура отримання статусу біженця в Україні добігає кінця. • Проведення постійного перегляду ефективності правових послуг, які надаються партнерськими НУО, з метою дотримання високої якості послуг. Труднощі у повному використанні дітьми-біженцями права на освіту Загалом, доступ до шкільної освіти в Києві не є проблемою для більшості дітей біженців та шукачів притулку. Тим не менше, діти без супроводу дорослих не мають можливості продовжувати освіту, тому що, за їх словами, вони змушені заробляти на життя, працюючи на ринку. Новоприбулі діти часто починають ходити до школи вже в підлітковому віці, не маючи попередньої освіти для того, щоб їх зарахували до старших класів, тоді як їх неможливо зарахувати до молодших класів через їхній вік. Школи не мають можливості допомогти дітям наздогнати навчальну програму. Для молодших учнів існують групи продовженого дня (за умови, що принаймні 30 дітей будуть їх відвідувати, і за наявності відповідних заяв від батьків). Такої можливості для учнів старшого віку на практиці не існує. Раніше шкільні вчителі могли проводити додаткові індивідуальні заняття, але зараз такої практики не існує. Шкільні вчителі не проводять додаткові заняття безкоштовно, а платні уроки на території школи заборонені указом Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України. Наприклад, у школі №224 існує оплата за додаткові денні заняття, але діти-біженці не в змозі їх оплатити. Як повідомили підлітки під час дискусії у фокус-групі, це є основною проблемою для них. Деякі діти шукачів притулку говорили про те, що вони не отримують шкільних атестатів через проблеми з документами. До того ж, через відсутність документів неможливо зареєструватися для участі у зовнішньому оцінюванні, яке необхідне для вступу до ВНЗ. В українському законодавстві не забезпечено надання безоплатної професійної та вищої освіти для дітей-біженців. Сім’ї часто не мають можливості оплатити навчання, тому діти позбавлені доступу до навчання або отримання навичок, в результаті чого вони змушені виконувати некваліфіковану роботу на ринку, щоб заробити на життя. У деяких випадках громада надає підтримку в оплаті навчання (громади платять за навчання наперед суму, яку родина має поступово віддати). З 2010 року невелика кількість визнаних біженців отримує підтримку за стипендіальною програмою УВКБ ООН/ДАФІ. Шукачі притулку відзначили, що їх розглядають як іноземців, і тому вони мають платити за навчання вдвічі більше за українців. Знання мови та професійна освіта, а також перекваліфікація, залишаються основними інструментами для ефективної інтеграції біженців. Багато молодих осіб, з якими проводилися інтерв’ю, мають бажання та потребу в такій освіті, і дуже хотіли би отримати допомогу в цьому питанні. Під час спільної 34

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

оцінки більшість шукачів притулку висловили бажання відвідувати мовні курси, але зазначили, що не можуть собі дозволити витрати на дорогу. Запропоновані рішення: • Можливим варіантом вирішення проблеми відсутності достатньої попередньої освіти є безкоштовні громадські вечірні школи для неповнолітніх без супроводу дорослих, які хочуть продовжувати навчання після мовних курсів. Соціальні працівники мають розглянути таку можливість і провести роботу зі школами та дітьми з метою включення їх до структур, які вже існують. Мають бути розглянуті варіанти компенсацій за час, що витрачений на подібні заняття замість роботи. • Партнерські НУО мають продовжувати нагляд за відвідуванням школи. У випадках, коли особи залишають школу, необхідно проводити належні контрольні заходи із сім’ями біженців та шукачів притулку (наприклад, консультування для визначення причин, з яких залишили школу, пояснення наслідків, включаючи ті, що передбачені національним законодавством, пошук вирішення проблем сімей, якщо необхідно, за участі УВКБ ООН та інших партнерів). • Законодавством передбачена можливість навчання на дому — індивідуальний формат освіти через проблеми зі здоров’ям, якщо існують медичні документи та заява батьків. Необхідно запровадити зміни до Закону з метою надання такої можливості і дітям-біженцям. Створення «курсів підтримки» (для доросліших дітей, які не володіють мовою і не мають рівня освіти, що відповідає їх віку) також можна розглядати як шлях до досягнення відповідного рівня освіти. • УВКБ ООН має шукати можливості забезпечення більш доступної середньої та вищої освіти: або шляхом лобіювання зменшення оплати за навчання, або збільшуючи обсяги допомоги. Погані умови проживання негативно впливають на загальний добробут біженців Більшість осель, відвіданих під час домашніх візитів, були одно- або двокімнатними квартирами із умовами проживання від дуже скромних до незадовільних. Майже всі квартири розташовані у відносно старих квартирних будинках. Більшість меблів та предметів побуту вже були у використанні та є зношеними, але вони підтримуються в чистоті та належному стані. Жінки звернули особливу увагу на їх занепокоєння поганим станом здоров’я членів сімей, які частково спричинені незадовільними умовами проживання. Поміж неодруженими чоловіками є 5–8 осіб, які живуть в одній квартирі і сплять на підлозі. У деяких випадках діти (хлопчики) без супроводу також проживають у цих квартирах. Деякі багатодітні сім’ї живуть разом із родичами або представниками громади у двокімнатних квартирах. Розмір плати за оренду становить від 200 до 350 доларів США на місяць, тоді як ті, хто працює на ринку, заробляють 50–70 гривень на день (менше 10 доларів США). Багато людей витрачають близько половини місячного заробітку на сплату оренди за квартиру. Дехто живе у квартирах, орендованих їх роботодавцями з ринку Троєщина, які також забезпечують продукти та іноді одяг із секонд-хенду за рахунок зарплати за 12–14 годин роботи на день. За словами шукачів притулку та біженців, власники квартир часто відмовляються надати житло іноземцям саме через незнайомі їм документи. Домовитися про оренду квартири сім’ям з дітьми виявляється ще важче. Вочевидь, власники бояться проблем із податковою інспекцією, міліцією та сусідами. Громади допомагають з орендою помешкань у власників, які раніше здавали квартири біженцям та знають про їхній статус. Власники іноді отримують гарантії від членів громади. Опитувані висловили занепокоєння постійним ризиком втрати орендованого житла через проблеми з реєстрацією. Поширеною є ситуація, коли особа зареєстрована не у тому місці, де він/вона проживає. Часто це призводить до міліцейських рейдів та наступних неофіційних виплат міліції з боку мешканців з метою уникнення штрафу.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Запропоновані рішення: • Необхідно забезпечити проживання найменш захищених сімей у Центрах тимчасового розміщення в Одесі та Закарпатській області. • Продовжити докладати зусиль з метою включення до державної програми дій питання дешевого житла для біженців. Обсяг фінансової допомоги є недостатнім, тому діти змушені працювати на ринках Під час обговорення у фокус-групі жінки скаржилися на фінансову допомогу, яка, на їх думку, з боку держави не надається, а з боку УВКБ ООН є недостатньою. Дехто з жінок розглядає набуття громадянства скоріше як перепону, ніж перевагу, оскільки воно, врешті-решт, зменшить їх шанси отримувати щомісячну фінансову допомогу від УВКБ ООН. Найбільше занепокоєння пов’язане з потребами у харчуванні, житлі, одязі та витратами на шкільне навчання. Загалом, жінки говорили про психологічний тиск, який вони відчувають через невпевненість у майбутньому. Разом з тим, деякі жінки також працюють на ринку, продаючи приготовану їжу, аби для родини додаткові кошти. Переважно хлопці віком від 13 років допомагають батькам на ринку на вихідних і під час шкільних канікул. З іншого боку, неповнолітні без супроводу змушені працювати на ринку весь день у складних умовах. Вони повідомили багатофункціональним командам, що їх заробітна плата є недостатньою або взагалі не виплачується, і вони часто працюють в обмін на житло та харчування, яке забезпечують для них члени громади. Запропоновані рішення: • Продовжити захист інтересів та докладати зусилля для покращення рівня державної допомоги біженцям та шукачам притулку. • УВКБ ООН та партнерським НУО удосконалити виявлення людей у вразливих ситуаціях, яким надаватиметься щомісячна матеріальна допомога УВКБ ООН. • Провести дослідження для оцінки ситуації дітей без супроводу, які працюють на ринках, з метою чіткого визначення випадків експлуатації та реагування на них. • Координувати зусилля з ЮНІСЕФ та державними органами із захисту дітей. Існують проблеми з доступом біженців та шукачів притулку до медичних послуг у Києві Під час проведення спільної оцінки у Києві біженці та шукачі притулку пояснили, що у багатьох випадках державні медичні заклади відмовляють їм у наданні медичної допомоги, посилаючись на різні причини — від іноземного походження до нездатності оплатити послуги. Мовний бар’єр також відіграє роль у доступі до медичних послуг, що особливо відчувають на собі жінки. Іноді дана проблема вирішується тими членами громади, які можуть допомогти з перекладом і супроводжувати пацієнта до лікарні. Біженці також скаржилися на державну процедуру доступу до соціальної допомоги, на яку мають право інваліди. Думки біженців щодо послуг, які надають партнерські НУО у сфері охорони здоров’я, виявилися неоднозначними. Взагалі опитувані особи з Афганістану та країн СНД були достатньо задоволені отриманими послугами. Проте вихідці з інших країн, наприклад Африки, були незадоволені медичними послугами та лікуванням. Вони були занепокоєні ставленням медперсоналу, — наприклад, у разі запізнення до лікаря, особі можуть відмовити у прийомі. Більшість жінок- учасниць обговорення у

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

фокус-групі скаржилися на якість послуг, які надаються партнером у сфері охорони здоров’я. За їх словами, ставлення медичних працівників є непрофесійним, а лікування — неефективним. Неповнолітні без супроводу дорослих говорили про психологічний тиск, пов’язаний із самостійним життям в Україні, який впливає на загальний стан їх здоров’я. Деякі опитувані особи не знали про можливість відшкодування певних медичних витрат відповідно до стандартних операційних процедур. Запропоновані рішення: • Партнерським НУО виконати необхідні дії у справах осіб з обмеженою дієздатністю, яким було відмовлено державною програмою соціальної допомоги. • Забезпечити розповсюдження серед партнерів та біженців інформації про процес відшкодування УВКБ ООН медичних витрат та відповідні стандартні операційні процедури. • Піднімати питання, пов’язані із наданням медичної допомоги, з відповідними державними органами. Залишається непорозуміння та недовіра щодо підтримки, яку надає УВКБ ООН та партнерські НУО У більшості випадків опитувані знали про послуги, що надають партнери УВКБ ООН. Особам, якими опікується УВКБ ООН, відомі назви неурядових партнерів: «Рокада», ХІАС, а також інколи ДРБ. Часто мова йшла про мовний бар’єр та відсутність перекладу, що впливало на можливість доступу шукачів притулку та біженців до інформації та основних послуг. Жінки вважають це основною перешкодою. Очевидно, серед біженців та шукачів притулку існує недостатнє розуміння ролі УВКБ ООН у порівнянні з роллю держави у національній процедурі надання притулку. Деякі особи вважали, що УВКБ ООН може вплинути на рішення державних органів. Деякі опитувані особи були занепокоєні негативним, на їх думку, ставленням з боку співробітників неурядових партнерів УВКБ ООН. Для певної кількості опитуваних осіб проблемою є недостатня прозорість у процесі ухвалення рішень УВКБ ООН та партнерськими НУО. Запропоновані рішення: • Сприяти поширенню органами міграційної служби інформації про державну процедуру надання притулку та роль УВКБ ООН у місцях, доступних для біженців та шукачів притулку. • Залучити НУО до конструктивного діалогу та партнерства, заохочувати координаційні зустрічі між партнерами. • Організувати всеукраїнську комунікаційну стратегію для поширення інформації про УВКБ ООН та його партнерів через місцеві ЗМІ, а також за допомогою інших інформаційних матеріалів, розроблених та поширюваних партнерами. • Партнерським НУО вдосконалити інформаційну стратегію та забезпечити поінформованість осіб, яким надається допомога, про роль НУО та наявні види допомоги. • Партнерським НУО здійснювати розповсюдження брошур про свою діяльність у більших обсягах, включаючи ринки Троєщина та Шулявський.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Біженці та шукачі притулку відчувають себе в небезпеці, побоюються ксенофобії та інших форм соціального відчуження Пересування шукачів притулку та біженців здебільшого обмежене маршрутом «квартира — ринок», а також інколи до державних установ. Відчуття небезпеки має особливо значний вплив на жінок, зокрема з Узбекистану, — про свої занепокоєння щодо затримання та депортації вони повідомляли під час обговорення у фокус-групі. Хоча багато хто з осіб, яких відвідували, не повідомляв про проблеми з місцевим населенням та сусідами, — видається, що взаємодія декого з осіб, що ними опікується УВКБ ООН, з громадянами України є мінімальною. Таким чином, соціальне відчуження також виглядає серйозною проблемою. Жінки скаржилися на погане ставлення на вулицях, у громадському транспорті та з боку сусідів. Деякі особи повідомляли про прояви ксенофобії щодо їх дітей у школах, що також згадували матері і підлітки у фокус-групах. За результатами інтерв’ю підтверджено факт існування у Києві певного рівня нетерпимості щодо шукачів притулку та біженців, що час від часу стає причиною випадків вираженої ксенофобії або агресивної поведінки. Було повідомлено про негативне ставлення, образливу лексику та випадки отримання тілесних ушкоджень, які суттєво перешкоджають біженцям жити в нормальних умовах у Києві. Під час обговорення у фокус-групі жінки не повідомляли про випадки сексуального та ґендерного насильства. Ймовірність розкриття такої інформації у даному оточенні була мінімальною. Запропоновані рішення • Продовжити залучення органів місцевої влади за допомогою заходів з покращення управління, та підвищувати їхню обізнаність іншим чином, аби привернути їх увагу до становища осіб, якими опікується УВКБ ООН. • Забезпечити висвітлення у рамках Ініціативи Розмаїття5 питань, пов’язаних із безпекою та захистом біженців, сприяти підвищенню обізнаності місцевого населення у правах людини, у тому числі — правах іноземців.

Див. посилання на ст. 28.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Обговорення з біженцями та шукачами притулку в загальноосвітніх школах №224, 192 та 308 Три школи розташовані на Троєщині, де проживає більшість дітей-біженців. Лише школа №224 є «Я дуже боюся, коли міліція приходить багатонаціональною, оскільки там навчаються у наш дім та кричить на мого батька» Дитина-біженець у школі в Києві учні з 11 країн. У школах навчання проводиться українською мовою. Діти-біженці навчаються у змішаних з українськими школярами класах та беруть учать у шкільних заходах разом з іншими дітьми. Команди зустрілися з директорами цих закладів, які пояснили, що учнями шкіл є діти різного етнічного походження. На думку директорів, у школах немає дискримінації за ознакою етнічної приналежності. Під час візитів з керівництвом обговорювалися питання грошових внесків сімей біженців та невидачу атестатів про закінчення школи. Були проведені почергові інтерв’ю з 13 дітьми з Афганістану. Склалося враження, що вони дуже задоволені школою. Загалом немає проблем з однокласниками, хоча інколи трапляється використання образливих слів та імен через етнічне походження. Троє дітей з однієї сім’ї скаржилися на неналежне ставлення з боку вчителів та труднощі з уроками. Вчителі пояснили, що ці троє дітей погано навчаються, з ними важко спілкуватися, і що їх можуть виключити зі школи. Втім діти пояснюють погані результати у навчанні відсутністю підтримки з боку батьків, які не знають української та російської мови. Діти пояснили, що недостатня кількість місця вдома та нестача одягу впливають на навчання. З побаченого, діти доглянуті добре.

Обговорення з біженцями та шукачами притулку на Троєщинському та Шулявському ринках Багатофункціональна команда, відвідуючи ринки, мала можливість поговорити з біженцями «Деякі люди питають мене, та шукачами притулку, які працюють там постій- чи хочу я банан» но. Опитувані відзначили, що, як правило, стоШукач притулку з Африки на ринку в Києві сунки з місцевими на ринку вимірюються працездатністю кожного. Інші фактори, наприклад походження, правовий статус та особисті якості, є другорядними у порівнянні з можливістю бути економічно успішним. Проте співрозмовники також повідомляли про випадки отримання нижчої заробітної платні та, подекуди, випадки експлуатації, що свідчить про складні умови праці для біженців та шукачів притулку, погіршені відсутністю документів. Контроль з боку міліції на ринку також відрізняється від того, що є у місті, — він є більш толерантним, оскільки працівники ринку відомі місцевим мешканцям та представникам влади. Взагалі рівень толерантності на ринку є вищим, — навіть якщо відомо, що у когось із біженців немає офіційних документів. Більшість опитуваних на ринку були афганцями (приблизно 25), які вже мають або дозвіл на проживання, або громадянство України. Багато хто з них раніше вчився в Україні та отримав тут вищу освіту. Деякі особи, яким надано статус біженця, отримали його після кількох місяців перебування в Україні та знають українську або російську мову лише на початковому рівні. Взагалі, опитувані не мали достатньо часу для спілкування (через роботу). Деякі з них відмовилися говорити, оскільки, за їх словами, це нічого не змінить. Втім, основні питання від представників афганської громади включали: житло, реєстрацію та утиски з боку міліції — навіть за умови надання дійсного документу.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Під час візиту виявлено принаймні один випадок зайнятості неповнолітнього на ринку. Один із лідерів афганської громади, який супроводжував команду на ринку, розповів про вирішення проблеми з міліцією неофіційним шляхом за участі громади. Це так само стосується прискорення процесу отримання статусу біженця та громадянства (за його словами, питання вирішуються безпосередньо через начальника органу міграційної служби або Державний комітет України у справах національностей та релігій). На Шулявському ринку працює багато африканців, більшості з яких відмовили у наданні статус біженця. Взагалі, на ринку панувала атмосфера розчарування, і багато хто відмовився розмовляти з членами багатофункціональної команди. Однак, зі слів тих, хто погодився, основними проблеми є тривалість національної процедури надання статусу біженця, відсутність легальних документів, низький шанс отримання статусу. Вони також підкреслили проблему корупції в державних установах та назвали утиски з боку міліції «постійними». Ще однією проблемою названо ксенофобію.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

Список запропонованих рішень за результатами Спільної оцінки Спільна оцінка за участю біженців і осіб без громадянства у Автономній Республіці Крим 1. УВКБ ООН має визначити перелік справ осіб, які не можуть легалізувати своє перебування в Україні через відсутність відповідних документів, а також виступити за надання їм громадянства/дозволу на імміграцію без висування вимог про їх виїзд з України та отримання іммігрантської візи до моменту в’їзду до країни. 2. НУО «Сприяння» має припинити надання допомоги індивідуальним заявникам в отриманні довідок про неналежність до громадянства із посиланням на двосторонню угоду про спрощені процедури зміни громадянства, якщо заявники не мають дозволів на імміграцію в Україну. 3. УВКБ ООН, за допомогою свого офісу в Душанбе, має почати інформаційну кампанію, аби попередити виїзд людей із країни для постійного проживання в Україні без українських імміграційних віз. 4. Необхідне фінансування з боку УВКБ ООН для проведення тренінгів для співробітників ДГІРФО МВС з попередження/зменшення безгромадянства у 2011 році. 5. УВКБ ООН має активно підтримувати виконання статті 7 Конвенції про права дитини, в якій ідеться про зобов’язання країни щодо реєстрації народження дитини, — а також внесення змін до відповідних інструкцій Міністерства Юстиції відповідно до вимог Конвенції. 6. Створення за участі УВКБ ООН відповідних рекомендацій, які мають бути надані відповідним агенціям з перекладів, нотаріусам та співробітникам МВС. Ці рекомендації повинні роз’яснювати особливості перекладу імен під час першого прийому документів з метою натуралізації. 7. НУО «Сприяння» отримає роз’яснення від республіканських органів влади в Криму і поширить інформацію поміж відповідними заявниками. 8. Республіканські органи влади в Криму мають надати чіткі інструкції для посадових осіб. 9. НУО «Сприяння» необхідно провести діяльність для підвищення поінформованості заявників. 10. УВКБ ООН і НУО «Сприяння» необхідно провести заходи з підвищення обізнаності серед ОБГ та працівників державних установ, розширити розповсюдження інформації та сприяти професійнішому ставленню держслужбовців до проблеми. 11. УВКБ ООН має сприяти внесенню змін у двосторонні угоди з країнами СНД про взаємні поїздки громадян із тим, щоб дозволити в’їзд для постійного проживання раніше депортованим громадянам, їх нащадкам та членам їх сімей, а також особам без громадянства без попереднього отримання ними імміграційної візи. 12. НУО «Сприяння» необхідно здійснювати моніторинг етапів процедури, а також подання та заповнення заяв у порядку, передбаченому законодавством про громадянство. 13. Інформаційна кампанія УВКБ ООН та НУО «Сприяння» з метою підвищення рівня обізнаності роботодавців.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

14. Послідовна діяльність УВКБ ООН на підтримку надання особам без громадянства якіснішого документу про дозвіл на проживання, можливо єдиного формату, з метою збільшення поваги до документу з боку працівників державних органів і роботодавців приватного сектору. 15. УВКБ ООН необхідно провести обговорення на центральному рівні з відповідними органами влади (Міністерство соціальної політики України) з метою вдосконалення процедур і підвищення рівня професійної підготовки персоналу. 16. НУО «Сприяння» має (1) надавати допомогу в отриманні та реєстрації документів і (2) встановлювати зв’язки з громадськими НУО в Узбекистані та інших країнах (для отримання підтримки в діалозі з місцевими органами влади). 17. УВКБ ООН має провести обговорення наявних проблем з посольствами з метою узгодження спрощених варіантів рішень і процедур. 18. НУО «Сприяння» має допомагати у тому, аби отримувати документи від органів влади відповідних країн та реєструвати їх. 19. УВКБ ООН має обговорити з країнами походження організацію спеціальних місій консульських працівників цих країн до Криму. 20. УВКБ ООН слід сприяти Республіканському Комітетові у справах депортованих громадян у створенні пунктів тимчасового розміщення для раніше депортованих осіб (включаючи незахищених ОБГ), а також сприяти залученню представників раніше депортованих народів (включно з ОБГ) до державних житлових програм. 21. УВКБ ООН та партнерам необхідно продовжувати моніторинг ситуації в регіоні та своєчасно реагувати на можливі прояви нетерпимості та ксенофобії. 22. Необхідно підвищувати рівень обізнаності органів місцевої влади про шукачів притулку та біженців, сприяючи добрим стосункам і духу прийняття гостинності.

Біженці та шукачі притулку в Автономній Республіці Крим 23. Дотепер НУО «Сприяння» не проводила правової оцінки; незабаром її треба провести, аби надати можливість отримувати допомогу тим, хто її потребує; 24. Щойно буде проведено належну правову оцінку — необхідно супроводжувати кожну конкретну справу, особливо з боку НУО «Сприяння». Виправданою є деяка фінансова допомога, — хоча вона має бути пов’язана із чітко визначеними прогалинами у забезпеченні, аби не створювати залежності. 25. НУО «Сприяння» та міграційна служба повинні з’ясувати умови для користування закладами системи охорони здоров’я, і супроводжувати вразливі випадки. Особливу увагу треба приділити випадку, де, як видається, у родині застосовується насильство. 26. Між шукачами притулку треба поширити буклети про право на працевлаштування. 27. Міграційна служба має сприяти знаходженню адекватного житла та забезпечити реєстрацію міліцією всіх шукачів притулку.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

28. НУО «Сприяння» має оцінити потребу в грантах на інтеграцію для двох біженців, які працюють на ринку. 29. НУО «Сприяння» має розглянути можливість одноразової допомоги дітям-біженцям шкільного віку. 30. Міграційна служба має і надалі підтримувати визнаних біженців у їхніх заявах на отримання громадянства, та вжити заходів для збереження сім’ї, коли це не є можливим.

Спільна оцінка за участю біженців у Харкові 31. УВКБ ООН має і надалі працювати з центральними органами влади для справедливого та ефективного впровадження Закону України «Про біженців». 32. Треба розглянути можливість більш активної ролі для юриста НУО — аби він супроводжував біженців до МВС для першого подання документів; оцінити потребу в залученні другого юриста з натуралізації на короткий період часу. 33. Партнерська НУО має проконтролювати, аби шукачі притулку, які не мають довідок через тимчасове обмеження повноважень ДКНР, отримали ці довідки найближчим часом. 34. УВКБ ООН та партнерська НУО мають вжити дій щодо процедури возз’єднання сімей шукачів притулку та їх українських дружин/чоловіків, особливо стосовно прохання державних органів повернутися до країн походження для подання заяв на візу. 35. УВКБ ООН має удосконалити умови та процедури оплати послуг перекладу таким чином, щоб уникати затримок і полегшити надання послуг. ДКНР/міграційні служби, а також перекладачі повинні мати чітку та регулярну інформацію про те, як працює система, і намагатися дотримуватися визначених процедур. 36. Виявити суддів, які працюють із справами по оскарженню рішень по наданню статусу біженця в адміністративному суді м. Харкова, для тренінгів та можливих семінарів. 37. УВКБ ООН приділяти особливу увагу біженцям та шукачам притулку, які живуть в затяжній ситуації та посилювати для них пошук довгострокових рішень (добровільна репатріація, переселення, легалізація їх перебування у відповідності і імміграційними правилами). 38. Підняти питання про доступ біженців та шукачів притулку до системи освіти із Департаментом освіти на обласному рівні. Сприяти посиленню розуміння з боку органів влади. 39. Стосовно питання продовження освіти після 9-го року та видачі атестатів, УВКБ ООН слід обговорити із Данською Радою з питань біженців можливість частіших візитів юриста до Харкова з метою вирішення низки особистих ситуацій із керівництвом шкіл. Підняти це питання з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України на обласному та центральному рівнях. 40. Виконавчим партнерам продовжувати стежити за відвідуванням шкіл. У випадках пропусків необхідно вжити відповідних дій із даними сім’ями біженців чи шукачів притулку (тобто надати консультацію для визначення причини пропусків; надати роз’яснення наслідків, включно із тими, які передбачені національним законодавством; шукати рішення для проблем, з якими стикаються дані сім’ї, разом із УВКБ ООН та, за необхідності, іншими партнерами). 41. Соціальним працівниками по роботі з дітьми (ДРБ) проводити більш активну роботу зі школами, в тому числі щодо організації додаткових занять для учнів, які не встигають, забезпечення 43

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

шкільною формою, комп’ютерних курсів для дітей, та допомоги дітям в отриманні шкільних підручників. 42. Розглянути можливі форми допомоги дітям шукачів притулку, які хочуть продовжувати вищу освіту. Продовжувати працювати з Урядом України для можливого внесення змін до Закону України «Про вищу освіту». 43. ССД оперативно виявляти найуразливіші багатодітні родини та новоприбульців і спрямовувати їх на розгляд комісії з виділення щомісячної матеріальної допомоги. 44. ДРБ та УВКБ ООН розглянути можливість допомоги дітям у змішаних шлюбах. 45. УВКБ ООН розглянути можливості кращого роз’яснення біженцям та шукачам притулку процедури отримання щомісячної матеріальної допомоги. Можна організувати в м. Харкові загальну консультацію для біженців та шукачів притулку з питань соціальної та матеріальної допомоги. Кожний заявник на отримання щомісячної матеріальної допомоги повинен бути поінформований (письмово чи телефоном з УВКБ ООН) з роз’ясненням причин відмови. Це полегшить тиск на НУО та зменшить кількість причин конфліктів. 46. Необхідно розглянути можливості легального працевлаштування для шукачів притулку. Таким чином, виконавчі партнери повинні приділяти більше уваги легальному працевлаштуванню шукачів притулку шляхом соціального супроводу, контактів з роботодавцями та залучення ОМС, коли це доречно. 47. Продовжувати зусилля, спрямовані на включення біженців до урядових програм надання соціального житла. 48. Обговорити та прояснити роль НУО «Хурасан», «БахтарЗамі» та узбецької громади (особливо зважаючи на дедалі більшу кількість шукачів притулку з Киргизстану) та підтримати їх можливе втручання в якості операційних партнерів для захисту біженців. 49. НУО ССД збільшити запаси зимового одягу і взуття. Також шукати інші гуманітарні організації, присутні в м. Харкові, які могли б надати такі речі. 50. Розглянути можливість існування партнерської лікарні в м. Харкові, або укладення домовленості, яка дозволить звертатися до лікарні принаймні обмеженій кількості соціально незахищених осіб, якими опікується УВКБ ООН. 51. Організувати загальну зустріч із біженцями та шукачами притулку та роз’яснити підстави для надання медичної допомоги (разом із питанням про щомісячну матеріальну допомогу). 52. Виконавчим партнерам надати додаткову інформацію про процедуру відшкодування витрат біженців, пов’язаних із охороною здоров’я. Переконатися, що виконавчі партнери належним чином передають інформацію тим, кого вона стосується. 53. Разом із міграційною службою та відповідними органами влади вжити заходів щодо звинувачень, у яких ідеться про вимагання оплати за медичні огляди. 54. Підготувати буклет про проекти УВКБ ООН стосовно допомоги в м. Харкові з фотографіями співробітників (подібно до одеського прикладу), який буде поширюватися міграційною службою, а також буде розміщений у місцях, відвідуваних шукачами притулку та біженцями. 55. Попри попередні невдалі спроби, налагодити конструктивний діалог та партнерські відносини між виконавчим партнером та НУО «Хурасан»; заохотити проведення координаційних

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

зустрічей між партнерами. Рекомендується попередня зустріч керівників НУО «Хурасан» із керівництвом УВКБ ООН. 56. УВКБ ООН та партнери мають розробити стратегію з комунікації у м. Харкові з метою поширення інформації про програми допомоги біженцям через місцеву пресу та засоби масової інформації, а також за допомогою інших інформаційних матеріалів, розроблених та поширюваних партнерами. 57. Звернутися до виконавчого партнера з проханням розвинути їхню інформаційнороз’яснювальну діяльність (особливо в соціальному секторі) та забезпечити, щоб усі особи, які отримують допомогу, мали повну інформацію про роль НУО та доступні види допомоги. 58. Звернутися до виконавчого партнера із проханням поширювати буклети про їхню діяльність під час кожного консультування, а також на ринку. 59. Консультації з питань переселення та пріоритетність розгляду УВКБ ООН виявлених вразливих справ. 60. Забезпечити, щоб діяльність Ініціативи Розмаїття повністю поширювалася на м. Харків та його населення; 61. Привернути увагу виконавчого партнера до важливості уважнішого ставлення до проблем ксенофобії під час консультування. 62. Продовжувати залучення місцевих органів, вживаючи кроки для нарощування потенціалу та інших форм підвищення обізнаності, аби привернути їхню увагу до становища осіб, якими опікується УВКБ ООН.

Спільна оцінка за участю біженців у Києві та Київській області 63. Неурядові партнерські організації мають брати активнішу участь у тому, аби слідкувати за вчасним виданням довідок про подання заяви для отримання притулку. 64. Підтримка та, у разі необхідності, прискорення неурядовими партнерами направлення осіб без документів до УВКБ ООН з метою розгляду питання про видачу листів від УВКБ ООН, які засвідчують потребу отримувача документу в міжнародному захисті, а також підтверджують, що на особу поширюється компетенція УВКБ ООН. 65. УВКБ ООН має розширити співпрацю з правоохоронними органами з метою пояснення причин видачі листа від УВКБ ООН. 66. УВКБ ООН має роз’яснити МВС, яке значення має довідка, які права вона надає, та необхідність їх дотримання. Необхідно переконати обласні міграційні служби подовжити термін дії довідки. 67. Шукачі притулку не повинні залишатися без документів у період після отримання відмови у наданні статусу біженця та до судового слухання оскарження цієї відмови. УВКБ ООН має переконати відповідний державний орган негайно видавати довідки під час подання оскарження. 68. УВКБ ООН продовжить працювати з центральними органами влади для забезпечення прозорого та ефективного виконання законодавства про біженців.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

69. Необхідно вирішити питання доступу УВКБ ООН та неурядових партнерських організацій до матеріалів державної процедури надання статусу біженця через запровадження заяв, які дозволяють подібний доступ, і які б заповнювалися під час подання заяви про надання притулку. 70. Неурядові партнерські організації мають і надалі направляти осіб, що потребують міжнародного захисту, до УВКБ ООН, коли їх процедура отримання статусу біженця в Україні добігає кінця. 71. Проведення постійного перегляду ефективності правових послуг, які надаються партнерськими НУО, з метою дотримання високої якості послуг. 72. Можливим варіантом вирішення проблеми відсутності достатньої попередньої освіти є безкоштовні громадські вечірні школи для неповнолітніх без супроводу дорослих, які хочуть продовжувати навчання після мовних курсів. Соціальні працівники мають розглянути таку можливість і провести роботу зі школами та дітьми з метою включення їх до структур, які вже існують. Мають бути розглянуті варіанти компенсацій за час, що витрачений на подібні заняття замість роботи. 73. Партнерські НУО мають продовжувати нагляд за відвідуванням школи. У випадках, коли особи залишають школу, необхідно проводити належні контрольні заходи із сім’ями біженців та шукачів притулку (наприклад, консультування для визначення причин, з яких залишили школу, пояснення наслідків, включаючи ті, що передбачені національним законодавством, пошук вирішення проблем сімей, якщо необхідно, за участі УВКБ ООН та інших партнерів). 74. Законодавством передбачена можливість навчання на дому — індивідуальний формат освіти через проблеми зі здоров’ям, якщо існують медичні документи та заява батьків. Необхідно запровадити зміни до Закону з метою надання такої можливості і дітям-біженцям. Створення «курсів підтримки» (для доросліших дітей, які не володіють мовою і не мають рівня освіти, що відповідає їх віку) також можна розглядати як шлях до досягнення відповідного рівня освіти. 75. УВКБ ООН має шукати можливості забезпечення більш доступної середньої та вищої освіти: або шляхом лобіювання зменшення оплати за навчання, або збільшуючи обсяги допомоги. 76. Необхідно забезпечити проживання найменш захищених сімей у Центрах тимчасового розміщення в Одесі та Закарпатській області. 77. Продовжити докладати зусиль з метою включення до державної програми дій питання дешевого житла для біженців. 78. Продовжити захист інтересів та докладати зусилля для покращення рівня державної допомоги біженцям та шукачам притулку. 79. УВКБ ООН та партнерським НУО удосконалити виявлення людей у вразливих ситуаціях, яким надаватиметься щомісячна матеріальна допомога УВКБ ООН. 80. Провести дослідження для оцінки ситуації дітей без супроводу, які працюють на ринках, з метою чіткого визначення випадків експлуатації та реагування на них. 81. Координувати зусилля з ЮНІСЕФ та державними органами із захисту дітей 82. Партнерським НУО виконати необхідні дії у справах осіб з обмеженою дієздатністю, яким було відмовлено державною програмою соціальної допомоги. 83. Забезпечити розповсюдження серед партнерів та біженців інформації про процес відшкодування УВКБ ООН медичних витрат та відповідні стандартні операційні процедури.

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні

84. Піднімати питання, пов’язані із наданням медичної допомоги, з відповідними державними органами. 85. Сприяти поширенню органами міграційної служби інформації про державну процедуру надання притулку та роль УВКБ ООН у місцях, доступних для біженців та шукачів притулку. 86. Залучити НУО до конструктивного діалогу та партнерства, заохочувати координаційні зустрічі між партнерами. 87. Організувати всеукраїнську комунікаційну стратегію для поширення інформації про УВКБ ООН та його партнерів через місцеві ЗМІ, а також за допомогою інших інформаційних матеріалів, розроблених та поширюваних партнерами. 88. Партнерським НУО вдосконалити інформаційну стратегію та забезпечити поінформованість осіб, яким надається допомога, про роль НУО та наявні види допомоги. 89. Партнерським НУО здійснювати розповсюдження брошур про свою діяльність у більших обсягах, включаючи ринки Троєщина та Шулявський. 90. Продовжити залучення органів місцевої влади за допомогою заходів з покращення управління, та підвищувати їхню обізнаність іншим чином, аби привернути їх увагу до становища осіб, якими опікується УВКБ ООН. 91. Забезпечити висвітлення у рамках Ініціативи Розмаїття питань, пов’язаних із безпекою та захистом біженців, сприяти підвищенню обізнаності місцевого населення у правах людини, у тому числі — правах іноземців.

2010 Звіт

КОМПЛЕКСНЕ УРАХУВАННЯ ВІКУ, ГЕНДЕРУ ТА РОЗМАЇТТЯ

Прислухаючись до голосів біженців та осіб без громадянства в Україні Звіт за результатами заходів Спільної оцінки за участю біженців та осіб без громадянства в Автономній Республіці Крим, Харкові та Києві

РЕГІОНАЛЬНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО УВКБ ООН В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ, РЕСПУБЛІЦІ МОЛДОВА ТА УКРАЇНІ