НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА Історії успішної інтеграції біженців

Київ 2012 Історії успішної інтеграції біженців

1

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

М

ісцева інтеграція в країні притулку – це одне з трьох довгострокових рішень, разом із добровільним поверненням та переселенням, які УВКБ ООН намагається впровадити для біженців по всьому світі. Біженці, які мають бажання, потенціал або потребу інтегруватися, повинні мати змогу це зробити. На жаль, для багатьох біженців інтеграція в місцеве суспільство пов’язана з багатьма перешкодами через відсутність політичної волі приймаючих країн, що також погіршується у зв’язку з негативним образом біженців, створеним засобами масової інформації та недоброзичливим ставленням громадськості. Багато хто забуває, що місцева інтеграція є двостороннім процесом: біженці не тільки отримують вигоду від інтеграції в країні, вони також роблять значний внесок у розвиток приймаючого суспільства. В процесі соціальної та економічної інтеграції біженці не займають чиєсь місце в країні притулку; вони завжди можуть знайти власне місце, якщо їм надати таку можливість і належним чином підтримати їхні прагнення. Процес місцевої інтеграції має супроводжуватися відповідною правовою та соціальною допомогою, включно з фінансовою підтримкою спонсорів і консультацією міжнародних організацій. Ми не повинні забувати, що біженці, як і інші громадяни, мають право на освіту та прибуткове працевлаштування. Надаючи їм можливість досягати професійних успіхів, ми створюємо краще та культурно різноманітніше оточення для себе. Біженці привносять нові навички в наше життя; вони відкривають нові обрії для людей, які їх оточують. Саме на надання біженцям допомоги в інтеграції у новій країні, у досягненні ними самодостатності та у зменшені їх залежності від зовнішньої допомоги спрямовані зусилля працівників Проекту «Місцева інтеграція біженців у Білорусі, Молдові та Україні», який фінансується Європейським Союзом та втілюється у життя УВКБ ООН. Цей буклет створено для того, щоб проілюструвати можливість місцевої інтеграції біженців в українське суспільство. Всі героїні та герої цих історій походять з різних країн, вони різного віку та статі, мають різне віросповідання та професію, але їх усіх об’єднує одна мрія – жити в мирі та гідності в тій країні, яку вони обрали (навіть якщо і не за власним бажанням) собі за нову домівку

2

Історії успішної інтеграції біженців

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

Ім’я: Маріанна Нкіаветте Нан Країна походження: Ангола В Україні з 1992 року Професія: дизайнер і декоратор Місце проживання: Одеса

М

«

аріанна, біженка з Анголи, – дизайнер і декоратор. У 1992 році громадянська війна змусила її залишити Анголу та шукати статусу біженця в Україні, який вона отримала в 2000 році. Після приїзду в Україну Маріанна працювала на вуличному ринку протягом трьох років. У якийсь момент вона почала купувати ескізи з шиття та вишивала хрестиком, коли була вільна хвилина. НеБути біженцем – це не хвороба, а скоріше обставини, забаром їй які потрібно подолати... Для того, щоб краще впоратися прийшла в гоз конкретною ситуацією, вам просто необхідно змінити лову ідея висвоє ставлення до неї. Вам потрібно перегорнути цю вчати дизайн сторінку свого життя та почати все спочатку. Іноді буває інтер'єру в важко. Іноді ви не схильні це робити. Але як тільки бачите університеті, результат, ви розумієте, що це коштувало зусиль. Я знаю але її подруце з власного досвіду». га, викладачка в інституті дизайну, пообіцяла навчити її. Таким чином, вона продовжувала працювати на ринку та почала вчитися у вихідні дні. Маючи великий інтерес до декоративних елементів інтер'єру, вона зрозуміла, що це було її покликанням. Прогрес був поступовим: починала Маріанна з участі в невеликих виставках, а тепер працює в студії-магазині «Арт-Нуво». Вона рада, що змогла перетворити своє хобі на щось більше, і дійсно насолоджується тим, що робить. Нещодавно Маріанна була прийнята до Міжнародного відкритого університету розвитку людини «Україна», на відділення міжнародної інформації. Вона хоче отримати вищу освіту та розпочати власний бізнес. Вона сподівається, що в майбутньому це дасть їй більше можливостей для сприяння миру в усьому світі і вона зможе працювати в гуманітарній сфері на міжнародному рівні.

Історії успішної інтеграції біженців

3

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

Ім’я: Ульяна Штепа Країна походження: Чеченська Республіка В Україні з 1992 року Професія: графічний дизайнер Місце проживання: Київ

«

У

льяна в Україні з 1992 року. Вона приїхала до Києва з мамою, оскільки в Грозному їм загрожували переслідування з релігійних причин. Ульяна має сестру, яка теж мешкає в Києві; мама наразі проживає в Росії. Через місяць після Для мене Україна – рідний дім. Я приїхала сюди приїзду до Києва зовсім маленькою, тому, фактично, все моє життя Ульяна пішла до пройшло в Україні. Я почуваю себе дуже комфортно школи, де спов цій країні: я маю тут друзів і роботу. На мій погляд, чатку їй було надголовне – це бажання працювати. Роботу можна звичайно важко, знайти завжди. Можливо, спершу це не буде робота, оскільки вона не про яку Ви мрієте, але це стане першим кроком на володіла мовою. шляху до її реалізації.» Проте з часом все налагодилося, і після школи вона вступила до Інституту підприємства, права та реклами. Там Ульяна закінчила бакалаврат за спеціальністю «графічний дизайнер». Після навчання вона підпрацьовувала на корпоративах, також працювала в художній академії та приймала замовлення як дизайнером інтер’єру та графічний дизайнер. Згодом її запросили на посаду графічного дизайнера на заводі «Оболонь», де вона працює вже більше року. Ульяні, як і будь-кому, хочеться більшого, ніж вона має, але наразі вона дуже задоволена своєю роботою, оскільки вона дає дівчині можливість розвиватися професійно та здобувати цінний досвід. У майбутньому Уляна хотіла б працювати графіком, а також її дуже цікавить фотографія, якою вона мріє займатися професійно.

4

Історії успішної інтеграції біженців

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

Ім’я: Нганді Музама (Флора) Країна походження: Демократична Республіка Конго В Україні з 2006 року Професія: швачка, дизайнер і стиліст Місце проживання: Одеса

Ф

лора, біженка з Демократичної Республіки Конго, є професійною швачкою, дизайнером і стилістом. У 2006 році вона була змушена тікати з Конго і шукати притулку в Україні, отримавши офіційний статус біженця два роки потому.

«

Мати назвала її Флорою на честь жінки, яка була дизайнером. Дівчинці було вісім років і її хрестили в церкві, коли вона побачила цю жінку в костюмі, зробленому власноруч, і саме тоді Флора вирішила стати дизайнером. Вона Проживання в чужій країні схоже на всиновлення: це закінчила інне означає, що всі зобов’язані любити вас, але люди ститут дизайну намагаються зрозуміти та прийняти вас. Ви чужі, але в Конго і хотівони вас люблять по-своєму. Наприклад, в сім’ї, яка ла викладати; проте, оскільусиновила дитину батьки, зазвичай, люблять її, в той ки її чоловік час як інші члени сім’ї, не обов’язково, відчувати те був в Україні, саме. І це нормально. Найголовніше – не втратити своє вона повинна серце та віру.» була приїхати сюди та відмовитися від цієї ідеї. В Україні у неї не було швейної машинки протягом, але через деякий час вона вирішила купити її та повернутися до своєї професійної діяльності. Спочатку вона шила тільки для себе, тому що в той час ніхто її не знав. Її першими клієнтами були друзі і ті, хто відвідував церкву з нею. В даний час Флора працює сама. Іноді їй вдається організувати шоу. У майбутньому Флора хотіла б відкрити ательє та магазин модного обягу. І з того моменту, вона впевнена, прогрес буде поступово збільшуватися.

Історії успішної інтеграції біженців

5

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

Ім’я: Дембеле Брахіма Країна походження: Малі В Україні з 1989 року Професія: кравець Місце проживання: Одеса

Б

«

рахіма походить з Малі і є одним із 15 дітей в сім’ї. Він закінчив школу та ліцей на батьківщині та почав викладати історію та географію в коледжі міста Гао. Невдовзі після цього, коли йому було 23 роки, він отримав стипендію від Радянського культурного центру в Малі для навчання в університеті Радянського Союзу. Спершу він відвідував підготовчі курси в Кишиневі, а згодом вчився в Одеському університеті. В той час, коли він мав захищати диплом, Радянський Союз розпався. Він п’ять років відвідував університет, але не захистив диплом, а отже не отримав наукового ступеня. У 1992 році він одружився з українкою; на той момент у них уже був однорічний син. Сім’я Ретельно обирайте свій життєвий шлях. Те, чим ви Брахіма не хотізаймаєтесь, має збігатися з вашими прагненнями ла переїжджати в Африку, і він та внутрішнім світом. Якщо ви обираєте те, що вирішив поверподобається і на чому знаєтесь, то ви обов’язково нутися додому досягнете успіху. Ви маєте любити свою справу, і тоді сам, однак його все буде добре». родина в Малі переконала його не робити цього через загрозу переслідувань. Брахіма подав заяву на отримання статусу біженця, який йому надали менш ніж за рік. Впродовж 90-х років життя в Україні було надзвичайно важким, тому вижити Брахіма і його родина могли лише завдяки своїй діяльності в сфері торгівлі. Він також викладав французьку мову, але не міг офіційно працевлаштуватися в університеті, оскільки був іноземцем. У 2007 році Брахіма почав працювати у друкарні, пізніше – у фармацевтичній фірмі, з якої пішов у 2011 році. Потому вони з дружиною заснували власну кравецьку справу і наразі шиють ковдри. Брахіма живе сьогоднішнім днем і не будує довгострокових планів. Разом з дружиною він обмірковує можливість розширення своєї кравецької крамниці. Вони б хотіли винайняти приміщення (наразі вони виконують замовлення вдома) та придбати додаткове обладнання.

6

Історії успішної інтеграції біженців

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

Ім’я: Ель Сафі Байан Максед Країна походження: Ірак В Україні з 2006 року Професія: перекладач Місце проживання: Харків

Е

«

ль Сафі – біженка з Іраку, яка, подолавши багато труднощів, знайшла своє місце в Україні. Вона приїхала сюди більше п’яти років тому й оселилася зі своєю родиною в Харкові. У 2006 році її чоловік загинув в автомобільній катастрофі. Вона не мала змоги повернутися на батьківщину через розпал громадянської війни. В Україні вона спочатку працювала приватним викладачем російської мови для студентів підготовчих курсів, а також підпрацьовувала в крамниці. Отримавши Будьте чесними, не очікуйте підтримки від інших, допомагайте статус бісобі й іншим, ставте перед собою цілі та досягайте їх». женця у 2009 році, вона запропонувала друзям заснувати власне перекладацьке агентство та, попри численні труднощі, змогла зареєструвати власне підприємство того ж року. Спершу справи не клеїлися, але поступово все налагодилося. Агентство Ель Сафі надає послуги з підготовки документів для іноземних студентів, які мають намір вступати до українських вищих навчальних закладів; усні та письмові переклади документів, необхідних для вступу до навчальних закладів; консультації щодо системи вищої освіти в Україні. У 2010 році, за підтримки УВКБ ООН, Ель Сафі успішно закінчила курси української мови й отримала сертифікат. Згодом для вдосконалення своїх навичок вона також пройшла курс Adobe Photoshop. Ель Сафі також скористалася можливістю отримати грант для успішної інтеграції в рамках Проекту «Місцева інтеграція біженців», завдяки якому вона змогла замінити старе обладнання в офісі своєї компанії на більш сучасну техніку та програмне забезпечення. Ель Сафі дивиться у майбутнє з оптимізмом. У неї багато планів, наприклад, розпочати співпрацю з вищими навчальними закладами, які зараховують іноземців.

Історії успішної інтеграції біженців

7

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

Ім’я: Дежене Гемберу Йіргу Країна походження: Ефіопія В Україні з 1988 року Професія: економіст Місце проживання: Київ

Д

«

ежене приїхав в Україну ще за часів Радянського Союзу по обміну – на навчання в Державний економічний університет, який закінчив у 1993 році за спеціальністю економіста. У той час в Ефіопії відбулася зміна влади і повертатися назад було небезпечно, тож Дежене вирішив залишитись у Києві, де почав разом з дружиною займатися торгівлею. З часом через труднощі їм довелося закрити магазин і саме в той час у Дежене, як у справжнього ефіопа, виникла ідея заЕфіопію я вважаю своєю батьківщиною, а Україну – своєю початк увати домівкою. Тут я прожив півжиття. Тут у мене сім’я, дитина. проект з реЯ мрію, щоб вона була тут щасливою. Я задоволений, що алізації ефіживу в Україні. Так, тут мені доводиться зіштовхуватся з опської кави. багатьмя перешкодами, але найголовніше те, що всі їх Спочатку він можна подолати. На це необхідні лише час та терпіння.» працював наглядачем у цеху по обсмаженню кави, але згодом зрозумів, що хоче не лише контролювати певну частину процесу, але робити все самостійно. Щоб втілити свою мрію в життя він звернувся за допомогою в УВКБ ООН, де отримав грант на придбання необхідного обладнання. Починаючи з кінця 2011 року, він разом з декількома іншими працівниками працює на власному, хоча й невеликому, підриємстві. Незважаючи на те, що до моменту, коли підприємство запрацює на повну потужність, необхідно щоб пройшло чимало часу, Дежене вірить, що все в нього вийде і що він, недарма, вирішив влаштувати своє життя саме в Україні. У його планах на майбутнє – розширення підприємства та можливість наймати на роботу своїх співвітчизників та інших біженців, аби допомогти їм влаштувати свої життя на новій батьківщині та повірити у власні сили.

8

Історії успішної інтеграції біженців

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

Ім’я: Олена Хван Країна походження: Узбекистан В Україні з 2006 року Професія: Місце проживання: Одеса

О

«

лена приїхала в Україну з Узбекистану в 2006 розі разом з дітьми. Їй довелося залишити батьківщину через переслідування з боку державу у зв’язку з її діяльністю у міжнародній суспільній організації «Асамблея культур народів ценКожен біженець повинен намагатися прийняти нову культуру, тральної Азії». Олена звернуларозібратися в ній, зрозуміти людей, з якими він живе. ся за статусом Найвищий ступінь адаптації – це інтеграція в таку культуру біженця через за умови збереження власних коренів. Все залежить від місяць після прилюдини, її прагнень та мотивації. Допомога та підтримка їзду в Україну. На інших необхідна, проте треба щось робити і для власного батьківщині в неї розвитку. Варто використовувати будь-яку можливість для забрали квартививчення мови, отримання освіти, влаштування на роботу та ру, отже поверне боятися починати з чогось незначного.» татися їй було нікуди. В часи Радянського Союзу її чоловік вчився в Одесі в Політехнічному інституті. З того часу в нього залишилися хороші спогади. Олена та її чоловік сподівалися, що тут у них буде більше можливостей для розвитку і перспектив для дітей. Спочатку вона зіткнулася з багатьма труднощами, оскільки їй довелося довго чекати на документи, що спричинило проблеми з пошуком роботи та продовженням навчання. Також досить важко було знайти житло, і бракувало моральної підтримки. Залишалося лише одне – терпляче чекати. В липні 2008 року Олена нарешті отримала документи, а в жовтні влаштувалася на роботу соціальним педагогом, пройшла складну процедуру нострифікації диплому та змогла продовжити отримувати освіту. Пізніше Олена знайшла більш підходящу для себе роботу – зайнялася проблемами дітей-біженців і за підтримки УВКБ ООН розпочала приватну практику. В майбутньому Олена планує розвивати свій бізнес, хотіла б придбати житло в місті, отримати громадянство і почувати впевненість в прийдешньому дні.

Історії успішної інтеграції біженців

9

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

Ім’я: Томас Лукай Країна походження: Ангола В Україні з 1994 року Професія: менеджер готельного бізнесу Місце проживання: Київ

Т

«

омас опинився в Україні у 1994 році, коли йому довелося рятувати своє життя від військових дій і залишити Анголу. Він єдиний з родини, кому вдалося вижити. На той час йому було 17 років і він не мав до кого звернутися в Україні. Крім того він зовсім не знав мови і довго не міг звикнути до клімату. На щастя, Томас не опустив руки і вирішив налагодити своє життя за будьМоя порада всім біженцям: необхідно прагнути інтеяких умов. Погруватися в приймаюче суспільство, а також наматроху він вивчив гатися знайти роботу. Треба починати з малого і все мову, відвідував комп’ютерні обов’язково вдасться. А ще надзвичайно важливо підкурси, де досяг тримувати одне одного. Мені це дуже допомогло, тому хороших резульзараз я намагаюся чинити так само». татів, а також закінчив курси бармена-офіціанта. Але прийшов час перейти від теорії до практики, і Томас вирішив офіційно працевлаштуватися. Оскільки Томас цікавився готельним бізнесом, він хотів знайти роботу в одному зі столичних готелів. Перші декілька спроб виявилися невдалими, але у 2002 році він все ж досягмети і отримав спершу позицію стажера, потім портьє, а незабаром старшого адміністратора в одному із приватних готелів Києва. З 2006 року Томас працює менеджером в готелі «Перлина Дніпра». Томасу вдалося багато чого досягти завдяки вірі у свої сили, працьовитості та наполегливості. Проте він не зупиняється на досягнутому. Томас підтримує своїх співвітчизників, навчаючи їх основам готельного бізнесу та допомагаючи в пошуках роботи. У Томаса також є мрія – одного дня він хотів би відкрити власний приватний готель або туристичне агентство у Києві.

10

Історії успішної інтеграції біженців

НОВИЙ ДІМ – УКРАЇНА

Ім’я: Ялді Гулам Країна походження: Афганістан В Україні з 1995 року Професія: студентка Місце проживання: Київ

Я

«

лді приїхала в Україну з Афганістану в 1995 році з родиною: батьком, матір'ю та старшою сестрою, рятуючи своє життя від військових дій. На той час їй не було й 2 років. Вона почала вивчати російську та українську, хоча вдома сім'я спілкується рідною мовою. В садочок Ялді не ходила, а у 5 років вже пішла до школи. Вона мала досить високі бали і після школи вступила до НаціоБагатьом біженцям нелегко жити в чужій країні. Але найголонального вніше те, що їх життю нічого не загрожує. Надзвичайно важмедичного ливо не почуватися самотнім і мати підтримку: матеріальну універсиі моральну. Для успішної інтеграції, на мій погляд, в першу тету ім. чергу варто вчити мову – це демонструє повагу до себе і О.О. Богоприймаючої сторони». мольця в Києві. Перші 2 курси Ялді провчилася власним коштом, але потім захворів батько, і не було можливості платити за навчання. Вона звернулаяс до УВКБ ООН з проханням про фінансову допомогу і наразі є стипендіаткою ДАФІ. Ялді надзвичайно вдячна за цю підтримку, оскільки це була єдина можливість продовжити навчання. В найближчих планах Ялди – закінчити виш: їй залишилося ще 2 роки загального навчання і 2 роки інтернатури, якщо вдасться вступити на акушера-гінеколога. А потім хотіла б працювати за спеціальністю. Також Ялді хотіла б відвідати Афганістан. Після переїзду в Україну вона там ще не була, але дуже хотіла б побувати в країні, в якій народилася. Попри це, своєю вітчизною вона вважає Україну і планує будувати своє життя саме тут.

Історії успішної інтеграції біженців

11

Публікація підготовлена в рамках проекту «Місцева інтеграція біженців», який фінансується ЄС та впроваджується УВКБ ООН

® Ця публікація була підготовлена за підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є відповідальністю УВКБ і не є відображенням позиції ЄС.