Журнал "Охорона праці" №2/2017 by Охрана труда

Охорона праці в ОСББ

Гігієна праці дорожніх робітників

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 2/2017

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

Трагедія

«ТИТАНІКА» та оцінка ризиків

www.ohoronapraci.kiev.ua

ǺǶǪ ©ǪȖșȚȖȒ ǹȍȘȊȭșª XNUYRVWRN SURP XD

ǲȐȮȊ ǬȕȭȗȘȖ ǽȈȘȒȭȊ ǲȘȐȊȐȑ Ǹȭȋ ǶȌȍșȈ ǹȚȍȞȒȍȊȐȟ ǹȗȍȞȖȌȍȎȌȈ

Пам’яті Юрія Кундієва

умно й боляче писати про втрату людини, з чиїм ім’ям асоціюють становлення та розвиток дуже важливого теоретичного і практичного напряму вітчизняної медичної науки – профілактичної медицини. 17 січня на 90-му році життя пішов у вічність видатний український вчений зі світовим ім’ям Юрій Ілліч Кундієв. Усіх його почесних посад, наукових праць і досліджень, визнаних вітчизняною та світовою медичною елітою, «вирощених» ним кандидатів і докторів наук в одній статті не злічити. Юрій Ілліч пройшов шлях від молодшого наукового співробітника Київського інституту гігієни праці та профзахворювань (нині – ДУ «Інститут медицини праці НАМН України») до директора цього інституту (52 роки на посаді), першого віце-президента НАМН України, заслуженого діяча науки України, двічі лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки. Уся його діяльність була тісно пов’язана з питаннями гігієни та медицини праці. У 1955 році він долучився до розроблення проблеми токсикології пестицидів і питань гігієни праці в їх застосуванні та згодом очолив створену в інституті лабораторію засобів індивідуального захисту. Із того часу Юрій Ілліч невтомно дбав про життя і здоров’я працівників, досліджуючи зумовлені виробничими умовами захворювання та розробляючи заходи з їх профілактики. Його доробком без перебільшення можна назвати створення в Україні системи державного санітарного законодавства в галузі гігієни праці. Тож логічною була багаторічна плідна співпраця журналу «Охорона праці» з Юрієм Кундієвим та всім колективом очолюваного ним інституту. Пам’ятаємо, що саме Юрій Ілліч відгукнувся на ініціативу нашого видання започаткувати щорічну науково-практичну конференцію «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки», яка вперше відбулася п’ять років тому саме в стінах Інституту медицини праці. Адже оцінка ризиків виникнення професійних і виробничо зумовлених захворювань та зведення їх до мінімуму шляхом здійснення профілактичних заходів є надважливим складником захисту здоров’я працівників. Сьогодні галузь гігієни та медицини праці, якій присвятив своє життя академік Кундієв, перебуває в дуже непростому становищі. У результаті реформування органів державної влади функція держнагляду в цій сфері опинилася в управлінні двох органів центральної виконавчої влади – Міністерства соціальної політики та Міністерства охорони здоров’я. І до цього часу два поважні органи не можуть вирішити болючих питань нормативного забезпечення цієї діяльності та організувати ефективну взаємодію між органами влади, медичними закладами, науковими установами та роботодавцями для захисту життя і здоров’я працюючих громадян. Дуже не хочеться, щоб після смерті «батька» гігієни та медицини праці Юрія Кундієва пішла в небуття ця надважлива для суспільства галузь практичної медицини… Взірець інтелігентності, інтелектуальності, етики, честі, захопленості своєю справою, вимогливості до себе й оточення та людяності одночасно, Юрій Кундієв усе своє земне життя до останку віддав людям. Він завжди буде прикладом служіння науці заради здоров’я людей. Тому ми приєднуємося до пропозиції колег академіка присвоїти ім’я Юрія Кундієва ДУ «Інститут медицини праці НАМН України». Сподіваємось на підтримку цієї ініціативи з боку органів влади та громадськості. Головний редактор журналу «Охорона праці» Дмитро Матвійчук

Редакційна колегія Левицький Михайло Анатолійович – генеральний директор ТОВ «Технічні та управлінські послуги», корпоративний партнер TÜV SÜD , канд. екон. наук

Зіміна Олена Спиридонівна – головний спеціаліст з питань ОП та пожежної безпеки Державної інспекції ядерного регулювання України

Больман Георгій Олександрович – заступник виконавчого директора Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт»

Костриця Василь Іванович – Національний координатор (06.1996–02.2013) МОП в Україні

Заєць Віталій Олександрович – начальник департаменту охорони праці, екологічної та промислової безпеки НАК «Нафтогаз України»

Лисюк Микола Олександрович – заступник директора з наукової роботи ННДІПБОП, канд. техн. наук

Мірошниченко Олексій Валентинович – виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України

Цопа Віталій Андрійович – міжнародний експерт і аудитор систем менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001, д-р техн. наук, професор

Савчук Сергій Петрович – Національний координатор Міжнародної організації праці в Україні

Богданова Ольга Віталіївна – менеджер з виробничої безпеки праці та охорони довкілля

Українець Сергій Якович – заступник голови Укрнафтогазпрофспілки

Чернюк Володимир Іванович – заступник директора з наукової роботи Інституту медицини праці АМН України, д-р мед. наук

Передплата на 2017 рік через редакцію триває! Замовити журнал можна за тел./факсом (044) 559-19-51

ОХОРОНА ПРАЦІ

Науково-виробничий щомісячний журнал Видається з липня 1994 р. Перереєстрований 19.06.95 р.Свідоцтво КВ № 1496 Засновники: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; трудовий колектив редакції журналу «Охорона праці»

№ 2 (272)/2017

Зміст БЕЗПЕКА ПРАЦІ Олександр Фандєєв Для щастя потрібно зовсім небагато 4 До 8 Березня фоторепортаж про жінок зі сфери охорони праці Олег Моісеєнко Охорона праці та «Прогрес» 8 Як працівники СОП використовують телефонне право й чому скорочують інструкції Олена Коновалова Увага! Зросли штрафи 11 Про зміну розмірів стягнень за порушення законодавства про працю, що зумовлено підвищенням мінімальної зарплати Олег Моісеєнко Охорона праці в технологічній документації Як визначити і внести вимоги з ОП у відповідні документи

Сергій Джігімон ОСББ – солідне підприємство 16 Держпраці приходить на допомогу мешканцям багатоповерхівок. Досвід Миколаївщини Надія Колесниченко Житловий колгосп Переваги та вади створення ОСББ на прикладі одного з будинків м. Миколаєва Олександр Фандєєв Чому наші двірники заздрять паризьким Що пропонує український ринок ЗІЗ для працівників ЖКГ

Сергій Колесник Чистимо покрівлю безпечно 22 Вимоги безпеки під час проведення робіт і відповідні нормативноправові акти Олег Моісеєнко Забезпечення безпеки робіт з підвищеною небезпекою, які виконує підрядник Як організувати ефективну взаємодію з підрядником щодо питань охорони праці?

Новий проект Плакат «Безпека праці електрика» Підготували Юлій Судак і Юрій Грімович

Марія Алієва Гігієна праці дорожніх робітників 44 Про шкідливі виробничі фактори, що супроводжують діяльність дорожніх робітників, і про заходи з їх мінімізації

Тетяна Діордічук Про здоров’я перевізників і не тільки Досвід автопідприємства з упровадження вимог стандартів серії OHSAS 18000

Віталій Цопа Синдром «Титаніка»: уроки катастрофи Аналіз життєвого циклу «Титаніка» з погляду управління небезпеками й ризиками Дмитро Селявін Пов’язати чи не пов’язати з виробництвом? Як кваліфікувати нещасні випадки, що сталися в неробочий час або за межами підприємства. Думки фахівців Володимир Мельник Смертельні витівки зеленого змія Наочно про неприпустимість вживання спиртних напоїв на робочому місці

Читайте в наступному номері:

. Безпечне видалення зелених насаджень

АНОНС . Професійна онкопатологія. Проблеми, рекомендації

Дмитро Селявін Трагедія на дорозі, або Вічна біда... 42 Іноді всі можливі заходи із запобігання нещасним випадкам на виробництві не гарантують безпеки МЕДИЦИНА ПРАЦІ

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ Зінаїда Купира Вибух на ливарному заводі 51 Чому з трьох осіб, постраждалих у трагедії, визнали потерпілим на виробництві лише одну ДОДАТОК «НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ»

Організація утримання будівель і споруд. Частина 2. Утримання внутрішньобудинкових систем електропостачання Про мораторій на перевірки у 2017 р. та про новий порядок їх здійснення органами державного нагляду

ЧИТАЙТЕ НАС НА А

4 www.facebook.com/1415021262063604

На першій сторінці обкладинки: фото з інтернету

Редакція журналу

Власні кореспонденти:

Матвійчук Дмитро Лаврентійович – головний редактор журналу «Охорона праці» Приймальня (044) 558-74-11 02100, Київ=100, вул. Попудренка, 10/1. ДП «Редакція журналу «Охорона праці» Теличко Костянтин Едуардович (044) 296-05-69 перший заступник головного редактора, канд. техн. наук Солодчук Людмила Миколаївна (044) 558-74-18 заступник головного редактора Дизайн Борецька Ганна, Турчанова Алла Реклама (044) 296=05=65, 296=82=56 Відділ передплати (044) 559=19=51, 558-74-27 Поліграфічні послуги (044) 559=62=79 mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

Київська та м. Київ, Житомирська і Рівненська обл. – Фандєєв Олександр Іванович (044) 296-01-73 Луганська, Сумська, Харківська та Чернігівська обл. – Селявін Дмитро Юрійович (066) 433=66=56 Автономна Республіка Крим, Вінницька, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська, Херсонська та Черкаська обл. – Колесник Сергій Анатолійович (051) 632=23=29 Донецька, Дніпропетровська, Запорізька та Полтавська обл. – Моісеєнко Олег Васильович (097) 694-01-21 Волинська, Закарпатська, Івано>Франківська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька обл. – Купира Зінаїда Степанівна (097) 314-40-74

Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Підписано до друку 31.01.2017. Формат 60х84/8. Папір – крейдований глянцевий. Друк – офсетний. Ум. друк. арк. – 14,02. Наклад 3 847. Зам. № 82. Надруковано в друкарні ТОВ «Інтерекспресдрук». 03680, Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3. Журнал видається українською та російською мовами. Загальний наклад – 5 331 прим. Редакція журналу «Охорона праці» – колективний член Європейської асоціації з безпеки.

Передплатний індекс 74377 Передплатна ціна – 119 грн 87 коп.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Шановний керівнику! Якщо ви людина з великими амбіціями, перетворили свій колектив на команду однодумців, а очолюване вами підприємство впевнено просувається на європейський ринок, то саме для вас редакція журналу «Охорона праці» проводить ювілейну

V Міжнародну науково-практичну конференцію «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки», яка відбудеться

24–26 травня 2017 року в Києві. Щорічно ми збираємо лідерів серед українських і міжнародних компаній, фахівців у сфері безпеки та гігієни праці, щоб обговорити найактуальніші питання сьогодення, поділитися найціннішим досвідом, почути експертів і науковців, навчитися того, до чого прагнули, та визначити пріоритети подальшої діяльності.

Конференція 2017 року матиме оновлений формат – з обговоренням теми

«Європейський шлях реформування і вдосконалення умов праці». До послуг учасників: майстер-класи, вікторини, тренінги і тематичні секції. Не розкриваючи всіх таємниць, ми обіцяємо, що зможемо здивувати вас цікавим, неординарним підходом до проведення конференції. Упевнені, у вас є запитання, які ви зможете поставити на засіданні круглого столу за участю представників органів виконавчої влади. Серед спікерів: провідні вітчизняні й зарубіжні експерти, науковці, фахівці у сфері охорони, медицини та гігієни праці національних компаній, підприємств, представники міжнародних сертифікаційних органів з останніми розробками, новелами і позитивним досвідом. На вас очікує приємне і конструктивне спілкування з колегами, цікаві розважальні програми. Ваша участь для нас важлива. Ми потурбувалися, щоб кожен учасник здобув нові знання та досвід, отримав актуальні поради, а також відповіді на запитання від наших експертів, тренерів і спікерів конференції.

Для вашого комфорту всі засідання відбуватимуться в готелі «Братислава», де вам з радістю запропонують зручне розміщення.

Вартість участі в конференції для однієї особи – 4992 грн. У вартість входить: • безпосередня участь у всіх заходах; • папка учасника з роздавальним матеріалом; • електронна версія з матеріалами конференції; • сертифікат учасника конференції; • кава-брейк; • обід; • гала-вечірка. Оплату можна здійснити впродовж усього часу попередньої реєстрації учасників.

• • •

Пропонується такий бонусний пакет:

за умови оплати до 1 березня 2017 року вартість участі для однієї особи – 3996 грн; для учасника, який реєструє одночасно двох або більше осіб, – 4242 грн; для передплатників журналу «Охорона праці» – 4242 грн.

Для партнерів і спонсорів пропонується спеціальний комерційний пакет.

Попередня реєстрація учасників конференції: тел./факс: (044) 559-19-51, 558-74-27 е-mail: peredplata.op@gmail.com Наші партнери: Міністерство соціальної політики України, Державна служба України з питань праці, Міжнародна організація праці, Федерація профспілок України, Федерація роботодавців України, Інститут медицини праці НАМН України

www.ohoronapraci.kiev.ua

Ď Þ Ý Õ Ĉ ÅĄĎÛÚÞÜēÿĆÚ ăÚÓÝēą Ć×ÿÕĀÕÞÚ Безпека праці

Святкуємо разом

Может без пред е собі уявити си с с манної їм тавниць прекрас тему охорони п раці н ої статі? е м оційно часно де кілька с сті, вміння вико Без притаправ, зд аналізув нувати о ат д а тивно, бр ти, враховувати ності все поміч ноа н а му зали ти відповідальніс юанси, діяти еф ти, шатися ект ь н а се ч вторним и... Проп арівними, жіно бе і при цьочн о жінок, я кими мо нуємо кілька ро ими, непоже пиша тися Дер зповідей про жпраці.

ÎēąfĎ ĆÕÖØàÕê ĆÕ

нергійна, відповідальна, освічена, технічно грамотна, прекрасний організатор, користується авторитетом у колективі, очолює профспілку Управління – так відрекомендували нам Наталію Токарець, начальника відділу нагляду на об’єктах підвищеної небезпеки та гірничого нагляду Управління Держпраці у Рівненській області, її колеги. Історія обрання Наталією вишу та майбутньої спеціальності виглядає досить авантюрно. «Мене дуже заінтригувало, – пригадує Наталія, – поняття «пілотний проект», яке стосувалося відкриття в Національному університеті водного господарства та природокористування спеціальності охорона праці та екологія в будівництві. То був перший випуск фахівців з охорони праці. Сьогодні, після 15 років роботи, я абсолютно впевнена, що з вибором професії не помилилася». Найважливішою подією свого життя Наталія вважає народження двох дітей. Жартує, що вони вже посвячені в ази охорони праці, адже, коли вивчала нормативно-правові документи, постійно відповідала на запитання: «Мамо, а що ти читаєш?» А ще вона пишається своїм

рішенням здобути другу вищу освіту – за спеціальністю правознавство в Національному університеті «Острозька академія». Життя підказало, що лише технічних знань вже замало, потрібно добре орієнтуватись у правових питаннях. Свою роботу Наталія цінує, працює із задоволенням, але на першому місці все-таки сім’я. Саме вона допомагає усвідомлювати головні людські цінності, берегти їх. До того ж відданість сім’ї на діловій активності та професійній діяльності зазвичай позначається позитивно – роботу виконуєш на всі 150 %. Захоплення Наталії дають її сім’ї тільки позитив. Наприклад, вона обожнює готувати різноманітну смакоту. «Це така насолода, коли рідні люди ласують чимось смачненьким! У нас багато улюблених традиційних страв, але часом готуємо й щось особливе, оригінальне. Дуже люблю ці хвилини очікування – чи сподобається моє кулінарне ноу-хау». Ще одне сімейне хобі – зелений туризм. «Ми, звичайно, любимо і плавати, і танцювати, – каже Наталія, – але ніщо не може зрівнятися з прогулянкою лісом, з подорожжю у гори. Та й проста сільська дорога серед різнотрав’я і запашних польових квітів може стати казковою. Потрібно лише побачити цю красу». Сімейні традиції святкування 8 Березня Наталія Токарець жартома називає консервативними: у цей день разом із донькою насолоджується відпочинком, працелюбністю та кулінарними талантами чоловіка і сина. На питання, що б вона побажала жінкам, які працюють у сфері охорони праці, відповідь була такою: «Не бійтеся бути кращими за чоловіків у роботі. Погодьтеся, жінки більш цілеспрямовані, наполегливі та ефективні у виконанні завдань, у саморозвитку. Тож працюйте, вивчайте, удосконалюйтеся – і завжди залишайтеся Жінкою!»

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці

ÊØÝÞ×áÞÓÚ āØÞØ Ó ĀÕÜąÚĆēí ăē ÝÓēÞÚą яжіння жінок до небезпечних об’єктів підтверджує ще одна представниця прекрасної статі – у відділі нагляду на виробництві та об’єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Черкаській області інспектором працює і Олена Свиридюк. За відгуками колег, Олена Свиридюк – кваліфікований спеціаліст, досконало знає нормативні акти, вміє чітко ідентифікувати ризики, уважна й спостережлива, має чималий професійний досвід, однак завжди перебуває у пошуку нових знань. Розумна й приваблива, має веселу вдачу, загострене почуття справедливості. За 14 років у суворій «чоловічій» інспекторській професії не втратила доброзичливості, людяності та жіночності. За словами Олени, доля вела її довгим шляхом – від професії кухаря до професії інспектора з охорони праці. Нинішня робота окрім знань, ерудиції, постійного самовдосконалення вимагає зосередженості та відповідальності. Часом буває важко, проте Олена стверджує: «Відчуття, що моя робота приносить людям користь, а також підтримка родини роблять мене по-справжньому щасливою людиною, щасливою жінкою, мамою та бабусею». Завдяки сім’ї, дітям вона розкрила в собі талант до пошиття карнавальних костюмів. Спочатку просто виручала онуків, яких терміново треба було одягти до якогось свята у щось яскраве, казкове й феєричне. З часом створила

цілу колекцію карнавальних костюмчиків, які тепер з радістю одягають дітки знайомих та друзів. Бачити захват в очах малят – це для Олени найбільше щастя в житті. Серед захоплень – вирощування дивовижно гарних троянд у власному садочку та бджільництво, розв’язання складних математичних задачок та розгадування кросвордів. Все це допомагає жити в гармонії із собою, із людьми та світом. До свята 8 Березня у родині Олени Свиридюк юні чоловіки (чотири онуки) готують власноруч творчі сюрпризи. І щоразу дивують чимось особливим, сповненим любові й турботи. Такі прояви уваги, на думку Олени, надзвичайно важливі, адже хлопчики з дитинства вчаться турбуватися про близьких, цінувати тепло й затишок рідного дому. Напередодні свята Олена побажала всім любові: «Саме це почуття є визначальним для жінки, та й для будь-якої людини. Любов до своєї справи дозволяє досягати вершин професіоналізму, любов до родини – розкриває глибини жіночої душі, любов до світу, навколишньої природи – робить людей щасливими й гармонійними особистостями».

ËÕÔÿēĄĊãÚč áēĆĆēÝÞč ê ÜÚÖØĆÕ

а підприємство ТОВ «Сіріус Екстружен» досить часто навідуються з екскурсіями майбутні фахівці, студенти вишів, сюди приїздять для вивчення корисного досвіду спеціалісти з охорони праці. Адже це підприємство в м. Хмельницькому відоме сучасними технологіями виготовлення пакувальної полімерної продукції, системою менеджменту якості, яка побудована й успішно діє згідно з вимогами міжнародного стандарту ISO 9001:2008, виробами європейської якості. А ще – високим рівнем безпеки виробництва та захисту працівників, гідними умовами праці, ефективною системою управління охороною праці. Очолює відділ охорони праці ТОВ «Сіріус Екстружен» Олена Безінська. Інженереколог за освітою, вона працює у сфері охорони праці вже 12 років. На підприємстві трудяться понад 400 осіб. Завдання відділу – щоб робочі місця, устатковання, механізми, технологічні процеси відповідали вимогам безпеки, щоб працівники були забезпечені якісними безпечними інструментами та засобами захисту, проходили на-

www.ohoronapraci.kiev.ua

вчання з питань охорони праці, щоб вчасно проводилися медичні огляди тощо. Проте свою роль як керівника вона бачить не лише у тому, щоб забезпечити організацію всіх цих заходів. Одна з необхідних умов ефективності системи управління охороною праці – залучення до розв’язання завдань з охорони праці всього колективу підприємства, від роботодавця до рядового робітника, створення загальної зацікавленості до питань галь га льно ноїї атмосфери ат безпеки. Олена любить та цінує свою роботу, яка дає їй можливість реалізувати власні знання та здібності, спілкуватися з багатьма людьми, професійно розвиватися, набувати нового досвіду. Водночас найбільшою цінністю у житті вважає родину та час, проведений у колі сім’ї. Переконана, що справжнє щастя – це коли вранці хочеться йти на роботу, а ввечері – додому. Любить випікати смачні тістечка, відпочивати на природі, відвідувати театр і кіно, грати в більярд. Вважає, що найкращий подарунок на 8 Березня – квіти, море квітів. І щоб кожний робочий день був наповнений гідною та безпечною працею.

Безпека праці

øēĆÙÕ ĆÕÖÕê Ą×ĀÙÚÝÞē āØÞÞč

еталургія недарма належить до важкої промисловості. І справді, праця в цій галузі нелегка, пов’язана з великою кількістю шкідливих і небезпечних для життя й здоров’я працівників чинників. Але хіба це може зупинити наших чарівних жінок, тим більше що «важку» галузь можна «полегшити» за допомогою ефективної системи охорони праці. Якраз над цим і працює все життя тендітна жінка – начальник відділу нагляду в металургії та машинобудуванні Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ольга Бондаренко. Свою трудову діяльність після навчання в Дніпропетровському індустріальному технікумі вона почала на одному з металургійних підприємств м. Дніпропетровська. Пізніше закінчила Дніпропетровський хіміко-технологічний університет. З 1999 р. працювала державним інспектором металургійної інспекції, очолила відділ навесні 2016 р. Ще під час роботи на підприємстві зрозуміла, наскільки цікавим, творчим, а головне, важливим процесом є створення ефективної системи управління охороною праці, забезпечення належних,

безпечних і здорових умов праці, формування та розвиток культури охорони праці. Посада керівника відділу, за словами Ольги, зобов’язує. Адже багато залежить від твоїх організаторських здібностей, принциповості, вміння аналізувати інформацію та робити висновки, об’єктивно оцінювати ситуацію, поповнювати знання та розвиватися, брати на себе відповідальність. Щодо відповідальності, то вона у жінки-керівника подвійна, навіть потрійна. Бо в Ольги є прекрасна донька, яка знайшла себе у професії й стала чудовою мамою двох чарівних діточок. Є батьки, з якими хочеться бути завжди поруч, щоб піклуватися про них, – з ними відпочиваєш душею. На дозвіллі Ольга любить читати історичну літературу, переглядати фільми, відвідувати нові театральні постановки, подорожувати рідною Україною. Для Ольги та її родини 8 Березня – свято особливе, тому що це ще й день народження її мами, Валентини Олексіївни, якій цього року виповнюється 80 років. Найдивовижнішим і найнезабутнішим подарунком на 8 Березня, пригадує Ольга, була повна валіза тюльпанів, які батько привіз із відрядження для дружини й дочки. Її батьки разом вже 60 років. Тож вітаємо батьків героїні нашого оповідання з діамантовим весіллям, її маму – з днем народження, а усіх жінок – зі святом весни!

öÚĄÚÞÕ ćÚÜÞßĆÕ ÌĄ×ĆØ

гідно із соціологічними дослідженнями на перше місце у жінкикерівника чоловіки ставлять такі якості, як жіночність, привабливість, на друге – компетентність і діловитість. Під діловитістю розуміють цілеспрямованість, практичність, організованість, уміння довести розпочату справу до кінця, єдність слова і діла, точність, обов’язковість і працездатність. Загалом прекрасний букет якостей, які, без сумніву, властиві й жінкам-керівникам із центрального апарату Держпраці. Олена Коновалова обіймає посаду заступника директора департаменту з питань праці – начальника відділу з питань трудових відносин Державної служби України з питань праці. Починала у 1996 р. спеціалістом ІІ категорії в Управлінні праці та соціального захисту населення Кіровоградської райдержадміністрації. Працювала в інспекціях праці Кіровоградської та Вінницької областей. В апараті Держпраці з квітня 2009 р. Олена має дві повні вищі освіти – технічну й економічну, зараз навчається на 2-му курсі Харківського регіонального інституту при Національній академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «державне управління». Загальний трудовий стаж – 20 років, з яких 18 з половиною – стаж роботи у соціальній сфері та в інспекції праці. За словами Олени, роботу свою вона любить насамперед за те, що діяльність у сфері охорони праці та соціального захисту є затребуваною суспільством, потрібною, адже допомагає людям розв’язувати проблеми у сфері трудових

відносин. Дехто може цього не розуміти, але та робота, яку виконують працівники Служби, йде на користь усім, на кого поширюється дія норм законодавства про працю. Впевненість у цьому зростає, коли люди дякують Службі за допомогу. Про здобутки та досягнення Олени Коновалової свідчить Почесна відзнака Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна». Вручив її Герой України академік Борис Євгенович Патон. Обранці рейтингу «Золота фортуна» – люди, котрі завдяки своїй творчій праці, завзяттю, наполегливості зробили вагомий внесок у зміцнення української держави та здобули суспільне визнання. Фортуна, до речі, символізує щасливу долю, талан. Для Олени такою щасливою долею є сім’я, рідні, робота і, зрештою, рівноправне співіснування цих складових. Свій вільний час, певна річ, вона присвячує родині. Любить читати, при нагоді відвідує театр. Цінує увагу, яку проявляють чоловіки під час святкування 8 Березня. А кожен подарунок вважає особливим, пояснює: «Адже його обирали для мене. Чоловіки зазвичай довго обдумують подарунок, намагаються зробити так, щоб він сподобався. Дуже давно, коли я навчалася в 1-му класі, сусід по парті подарував мені на 8 Березня невеличку іграшку – хлопчика, який грає на гітарі. Він досі у мене, незважаючи на численні переїзди». Напередодні свята Олена Коновалова побажала жінкам завжди відчувати весну в душі й радіти кожному дню. Адже той позитив, який випромінює жінка, робить наше життя світлішим.

Підготував Олександр Фандєєв, спецкор. Редакція журналу дякує за участь у підготовці матеріалу Світлані Стельмащук (м. Рівне), Оксані Гавриловій (м. Черкаси), Тетяні Жмуд (м. Хмельницький), Валерії Фірсовій (м. Дніпро) та Олені Больбат (м. Київ)

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці

Новини

Держпраці та ДФС: разом за легалізацію праці

У вас проблеми – чекаємо на нашому семінарі

Питання взаємодії органів Державної служби України з питань праці та Державної фіскальної служби обговорювалось на спільній селекторній нараді, що відбулася 26 січня 2017 р. Голова Держпраці Роман Чернега, наголошуючи на важливості виконання доручення Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана щодо контролю за виплатою працівникам мінімальної заробітної плати, висловив своє бачення такої співпраці й окреслив основні завдання для міжвідомчих робочих груп, до складу яких увійшли фахівці Держпраці, ДФС, інших контролюючих органів та органів місцевого самоврядування. Держпраці вже підготувала низку проектів нормативних актів щодо здійснення перевірок додержання законодавства про працю органами Держпраці та місцевого самоврядування. Готується до підписання угода про співпрацю між відомствами. Серед пріоритетних напрямів Р. Чернега назвав активну роз’яснювальну роботу із суб’єктами господарювання щодо законодавчих змін, інформування про урядову політику, спрямовану на захист трудових прав працівників, гарантування виплати мінімальної заробітної плати, недопущення нелегального працевлаштування тощо. Інф. Держпраці

За статистикою, кожна четверта особа, яка отримала смертельну травму на виробництві, загинула у ДТП. Ця закономірність зберігається вже тривалий час, але має тенденцію до зростання. Неоціненною допомогою у розв’язанні цієї проблеми для України може стати європейський досвід. У ЄС кілька років тому впроваджено стандарт ISO 39001:2012 IDT, який передбачає методологію оцінювання ризиків дорожнього руху та запобігання їм. Уперше в Україні в нашій редакції була розроблена програма навчання та підготовлений триденний семінар-практикум «Системи менеджменту безпеки дорожнього руху на підприємстві згідно з вимогами стандарту ISO 39001:2012» для фахівців з охорони праці та керівників автотранспортних господарств. Як викладачі на семінарі будуть задіяні найкращі спеціалісти з оцінки ризиків, юристи, практики, які працюють за європейськими стандартами. Перший семінар відбудеться вже в лютому. Запрошуємо всіх зацікавлених осіб на навчання та до співпраці. Тел.: (044) 559-19-51. Влас. інф.

Флешмоб для підтримки військових

Підприємці, увага! До вас можуть завітати псевдоінспектори

Щоб привернути увагу до проблем ветеранів, які пройшли війну на Донбасі, українці долучаються до флешмобу #22PushupChallenge, який організував в Україні відомий волонтер Олексій Мочанов.

Державна служба України з питань праці попереджає, що в регіонах зафіксовані випадки відвідування приватних підприємців шахраями під виглядом державних інспекторів, які нібито мають перевірити порядок укладання трудових договорів та оплати праці найманих працівників. Погрожуючи великими штрафами, псевдоінспектори вимагають у підприємців гроші. Звертаємо увагу, що під час інспекційних відвідувань роботодавець має право вимагати в осіб, які прийшли для перевірок, пред’явити службові посвідчення і направлення на проведення перевірки конкретного роботодавця та переписати дані цих посвідчень. У разі відмови потрібно викликати поліцію для з’ясування повноважень таких «інспекторів». Інф. Держпраці

Не залишився осторонь і начальник Управління Держпраці у Кіровоградській області Сергій Подорожний: – Як колишній воїн-десантник, який закінчив повітрянодесантне училище, служив у спецназі, пройшов війну в Афганістані, я не зміг стояти осторонь проблем військовослужбовців, і тому долучився до флешмобу, – говорить Сергій Михайлович. Суть заходу полягає в тому, щоб протягом 22 днів поспіль віджиматися від підлоги по 22 рази, відеотренування викласти в соціальних мережах, передаючи естафету своїм друзям, і таким чином привернути увагу до проблем військових. Інф. Управління Держпраці у Кіровоградській області

www.ohoronapraci.kiev.ua

Мораторій на проведення перевірок державними наглядовими органами не поширюється на Держпраці Першого січня 2017 р. набрав чинності Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 № 1728-VIII (далі – Закон), яким до 31 грудня 2017 р. встановлено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (газета «Голос України» від 31.12.2016 № 251). Докладнішу інформацію читайте в додатку до цього номера журналу. Відповідно до ст. 6 Закону дія мораторію не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) Державною службою України з питань праці та її територіальними органами. Влас. інф.

Безпека праці

Є такий досвід

Охорона праці та «ПРОГРЕС» Олег Моісеєнко, власкор

Про систему управління ОП на ДП «Івченко-Прогрес». Розподіл функцій між фахівцями СОП, особливості проведення інструктажів і медоглядів. ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ОХОРОНА ПРАЦІ За словами директора підприємства, генерального конструктора, доктора технічних наук, академіка Інженерної академії України, академіка Міжнародної інженерної академії Ігоря Федоровича Кравченка, сучасне авіадвигунобудівництво – галузь промисловості, що динамічно розвивається, де постійно відбувається впровадження нових технологій, підвищення якості авіаційної техніки: надійності, ресурсу, економічних, екологічних, експлуатаційних характеристик тощо. Отже, підприємство цієї галузі становить інтерес і з позицій охорони праці. Там, де впроваджуються нові технології, а разом з ними, ясна

річ, постають виробничі проблеми, охорона праці має бути на належному рівні, щоб вирішувати за цим свої специфічні завдання. По-іншому бути просто не може. Адже згідно з вимогою ст. 21 Закону України «Про охорону праці», виробниче устатковання та нові технологічні процеси, що вводяться в дію, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Приблизно такою логікою керувався автор цих рядків у бажанні відвідати державне підприємство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О. Г. Івченка» (далі – ДП «Івченко-Прогрес»).

ДОВІДКА Сфера діяльності державного підприємства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О. Г. Івченка» (ДП «Івченко-Прогрес»): проектування, виготовлення, сертифікація, ремонт, випробування, доведення, постановка на серійне виробництво, підвищення споживчих властивостей і супровід протягом усього життєвого циклу газотурбінних двигунів авіаційного та промислового застосування. У 2015 р. підприємство відзначило свій 70-річний ювілей від дня заснування. У підприємства понад 500 ділових партнерів у різних країнах світу. Авіаційні двигуни підприємства застосовуються на 60 типах літальних апаратів більш ніж у 100 країнах світу, а його газотурбінні приводи та модулі вільної турбіни підприємства працюють у складі 155 агрегатів на понад 45 компресорних і 765 газотурбінних енергетичних установках. Підприємство здійснює політику постійного переходу на новітні технології, розробку власних технологій та їхнє впровадження у виробництво з мінімальними витратами.

Як привітний хазяїн, начальник служби охорони праці та навколишнього середовища (далі – СОП та НС) Олександр Садовий розпочав з екскурсії підприємством. Й слід сказати – мої очікування виправдалися. Тут є на що подивитися, чим пишатися й дивувати! Формат журналу не дає змоги для розлогих описів. Зазначу лише, що у всьому і всюди на підприємстві – підкреслена увага до порядку й безпеки працівників. І це впадає в око! Загалом на ДП «Івченко-Прогрес» працює близько 3 тис. осіб. Приблизно четверта частина персоналу – співробітники безпосередньо конструкторського бюро. Технологічні процеси, устатковання та оснащення складні й різноманітні. Підприємство має власне металургійне виробництво, різноманітну металообробку, складання та випробування виробів, а також багато чого іншого. З одного боку, у цехах експлуатуються унікальні обробні комплекси – повністю автоматизовані та ізольовані, завдяки яким усунуті безпосередній контакт працівників із вихідними заготовками та вплив небезпечних і шкідливих виробничих чинників. З іншого боку – у технологічних процесах підприємства широко використовуються роботи та устатковання з підвищеною небезпекою. Про досягнення підприємства у сфері охорони праці та проблеми,

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці з якими стикається щодня його СОП, ми розмовляли в кабінеті начальника СОП та НС. КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД СОП І РОЗПОДІЛ ОБОВ’ЯЗКІВ У службі працює група охорони праці, що складається із трьох інженерів. Кожний з них виконує профілактичні заходи та контроль дотримання працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці в закріплених виробничих цехах. Для цього інженери щодня обходять робочі місця. Крім того, кожний з них виконує низку інших функцій служби, перелічених у НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці». Планувати щоденну роботу спеціалістів СОП більш детально поки не можливо, адже досить часто виникає потреба їхньої участі в заходах, здійснюваних іншими службами підприємства. Наприклад, в атестації працівників різних служб і цехів: головного енергетика; цехових працівників, які використовують за призна-

ЯК СТВОРЮВАЛАСЯ СУОП ПІДПРИЄМСТВА Система управління охороною праці (далі – СУОП) підприємства описана в кількох системотворчих актах – положеннях про: СУОП, СОП, навчання та інструктажі з питань охорони праці, розробку інструкцій з охорони праці, розслідування нещасних випадків, забезпечення спецодягом та іншими ЗІЗ тощо. Розробляючи свої акти, ми прагнули узагальнити зміст аналогічних документів інших підприємств, виявити у здобутій інформації найраціональніші ідеї, проаналізувати їх і застосувати до особливостей та умов нашого підприємства. Процес удосконалювання системи триває й нині, адже змінюється підприємство, зовнішні та внутрішні умови реалізації СУОП, нормативно-правова база, отже, будуть змінюватись, удосконалюватись і системотворчі документи підприємства. Начальник служби охорони праці та навколишнього середовища Садовий Олександр Васильович

ченням вантажопідйомні машини, керовані з підлоги; контролерів ВТК; слухачів курсів підвищення кваліфікації різних спеціальностей тощо. Кілька слів про виконання контрольних функцій СОП. Звичайно, інженери з охорони праці мають передбачені права та, за потреби, виписують приписи керівникам структурних підрозділів, а іноді, у разі порушень, що створюють загрозу життю або здоров’ю працівників, припиняють роботу дільниць або устатковання.

ДОВІДКА ЗІ ЗВІТУ ПРО СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ З 2016 р. СОП та НС проводили планові та оперативні перевірки стану охорони праці в підрозділах підприємства, на об’єктах соцкультпобуту. Спеціалісти служби видали 12 приписів про порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці та 8 – про порушення природоохоронного законодавства. Того ж року проведено навчання 409 керівників, їхніх заступників та фахівців структурних підрозділів із загальних питань охорони праці. У цехах проведено щорічне спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці працівників, які виконують роботи з підвищеною небезпекою. 135 працівників підприємства пройшли навчання в сторонніх навчальних центрах (суб’єктах господарської діяльності) за різними напрямами промислової безпеки. 818 працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці пройшли обов’язковий періодичний медичний огляд. Працівники підприємства в повному обсязі забезпечені спецодягом, спецвзуттям, іншими ЗІЗ і ЗКЗ згідно з колективним договором та затвердженими нормами. У повному обсязі виконано комплексний план заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, поліпшення гігієни праці та виробничого середовища. Упродовж 2016 р. на заходи, спрямовані на поліпшення умов праці, та на інші витрати щодо охорони праці витрачено близько 5,304 млн грн, що становило 2,5% фонду оплати праці за минулий рік. У перерахунку на одного працівника ці витрати становили 1805 грн. Кошти (в тис. грн) були витрачені на: – закупівлю спецодягу та інших ЗІЗ – понад 807; – закупівлю молока для осіб, які працюють у шкідливих умовах праці, – 363; – навчання з питань охорони праці – 45; – експертизу устатковання підвищеної небезпеки – 190; – проведення обов’язкових медичних оглядів – 123; – закупівлю систем кондиціонування повітря – 744; – виконання комплексних заходів щодо поліпшення умов праці – 2695. СОП у 2016 р. зареєструвала три нещасні випадки, пов’язані з виробництвом (як і в 2015 р.). Основними причинами нещасних випадків стало невиконання вимог інструкції з охорони праці.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Але приписи та їхня кількість не є самоціллю. Роботу з охорони праці на підприємстві організовують таким чином, що для усунення виявленого порушення досить однієї усної вказівки, телефонного дзвінка фахівця або керівника СОП відповідному керівникові. Звісна річ, що також усі цехи підприємства майже щодня відвідує керівник СОП. ПИТАННЯ ЩОДО МЕДОГЛЯДІВ Дуже відповідально СОП ставиться до участі у складанні переліків професій і посад, відповідно до яких працівники, зайняті на важких роботах, на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці або на таких, де є потреба в професійному відборі, а також особи віком до 21 року, повинні проходити обов’язкові попередні та періодичні медичні огляди. Крім того, співробітники СОП постійно здійснюють контроль їхнього своєчасного й повного проведення. Тому зрідка доводиться вирішувати питання відсторонення від роботи осіб, які не пройшли у встановлений строк медичні огляди, і не допускати їх до роботи. Завдяки спільним зусиллям служби, а також керівників структурних підрозділів та адміністрації підприємства організовано оперативне проведення відповідних оздоровчих заходів за результатами періодичних медоглядів. Підсумком планомірної та правильної організації роботи зі створення умов праці на робочих місцях відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони та гігієни праці, зі своєчасного проведення оздоровчих заходів і виконання рекомендацій лікарів за результатами періодичних медоглядів можна

Безпека праці вважати той факт, що на підприємстві з такою складною технологією виробництва впродовж минулих 19 років зафіксований усього один випадок професійного захворювання.

Ще одне актуальне питання, з яким стикнулася СОП та НС. На основі яких актів проводити атестацію робочих місць, якщо з 01.01.2016 припинена дія не менше ніж 13 тис. стандартів колишнього СРСР, а дотримання вимог ГОСТів, на які посилаються чинні нормативно-правові акти, вважається необов’язковим? Серед них, наприклад, ГОСТи «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» та «Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки». Схожих питань, спричинених жалюгідним станом і протиріччями в чинній нормативно-правовій базі охорони праці, нагромадилося надто багато. Ця база катастрофічно відстає від потреб сучасного виробництва та запитів часу. Тематика бесіди автора з Олександром Садовим виявилася значно ширше цієї статті. Тому найцікавішим аспектам роботи СУОП підприємства будуть присвячені окремі публікації в наступних номерах журналу.

ПРО ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ У переліку робіт з підвищеною небезпекою, що виконуються на ДП «Івченко-Прогрес», – приблизно 35 пунктів, тобто він досить великий. На підприємстві розроблені та діють майже п’ятсот інструкцій з охорони праці. Тому для оптимізації витрат робочого часу на проведення інструктажів (але не на шкоду питанням безпеки!), у процесі їхнього перегляду згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» СОП та НС продовжує роботу з розумного скорочення їхньої загальної кількості, підвищення якості кожної інструкції, але без надмірного збільшення її обсягу. Якщо ж казати про навчання, інструктажі та перевірки знань щодо питань охорони праці загалом, то

цей вид працеохоронної діяльності потребує більш глибшого опрацювання, регламентації та прив’язки до потреб реального виробництва. Проводити для працівників навчання з питань охорони праці, перевіряти рівень цих знань, підтримувати його та підвищувати, безумовно, потрібно! Але за цим не слід забувати, що людина приходить на підприємство передусім працювати, а не лише вчитися. Час, витрачений на навчання, не має перевищувати певні економічно обґрунтовані межі. Визначити їх – завдання відповідних фахівців і нормативно-правових актів. Для виконання разових робіт з підвищеною небезпекою (роботи на висоті, з особливо агресивними середовищами та ін.) підприємство прагне залучати підрядні організації, які мають якісне відповідне оснащення та устатковання, більш кваліфіковані, досвідчені й підготовлені до їхнього виконання кадри.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці

Законодавство

Увага! Зросли штрафи

У зв’язку зі зміною мінімальної заробітної плати розміри встановлених штрафів за порушення законодавства про працю з 1 січня значно зросли.

Олена Коновалова, заступник директора департаменту з питань праці – начальник відділу з питань трудових відносин Державної служби України з питань праці

1 січня 2015 р. згідно зі ст. 265 Кодексу законів про працю України запроваджені штрафи за порушення законодавства про працю, і стосуються вони юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю. Розміри таких штрафів визначені відповідно до розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на день виявлення порушень. Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509. Цей Порядок визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою – сьомою ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі – штрафи). Штрафи накладаються головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їхніми заступниками (з питань, що належать до їхньої компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їхніми заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Таким чином, датою виявлення порушень є дата складання акта про виявлення порушень або дата винесення судом рішення. Розмір мінімальної заробітної плати у 2017 р. визначений Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» і з 01.01.2017 становить 3200 грн. У зв’язку зі зміною мінімальної заробітної плати розміри встановлених штрафів за порушення законодавства про працю з 1 січня значно зросли. Застосовувати штрафи у таких розмірах будуть за порушення, які виявлені (задокументовані) у 2017 р. Штрафи за порушення, виявлені у грудні 2016 р., розраховуватимуть залежно від розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Нагадаємо, що штрафи за порушення законодавства про працю встановлені ст. 265 Кодексу законів про працю України і застосовуються в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (96 тис. грн за кожного працівника); порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (9 тис. 600 грн); недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (32 тис. грн за кожного працівника); недотримання встановлених законом гарантій і пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (32 тис. грн за кожного працівника); недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод в її проведенні – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (9 тис. 600 грн); недопущення до перевірки з питань виявлення порушень щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (320 тис. грн); порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – сьомим цієї частини, – у розмірі мінімальної заробітної плати (3 тис. 200 грн). Сплата штрафу не звільняє роботодавця від усунення порушень законодавства про працю.

Безпека праці

Наші консультації

ОХОРОНА ПРАЦІ

в технологічній документації Олег Моісеєнко, власкор

Статтею 28 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що документи на технологічні процеси повинні містити вимоги з охорони праці. Як це слід робити? На які нормативні акти потрібно за такої умови орієнтуватися? БЕЗПЕКА ЗАБЕЗПЕЧУЄ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС За старих часів розповідь про місце вимог охорони праці в дуже важливій для виробництва технологічній документації варто було б почати з ГОСТ 12.3.002-75 «ССБП. Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки». Значення технологічної документації (процесів) для забезпечення безпеки виробництва особливо наголошується в п. 1.1 зазначеного документа. У ньому, зокрема, містилися такі вимоги: «Безпека виробничих процесів досягається попередженням небезпечної аварійної ситуації і протягом усього часу їх функціонування має бути забезпечена: застосуванням технологічних процесів (видів робіт), а також прийомів, режимів роботи в порядку обслуговування виробничого обладнання; включенням вимог безпеки до нормативно-технічної, проектно-конструкторської й технологічної документації, дотриманням цих вимог, а також вимог відповідних правил безпеки та інших документів з охорони праці; дотриманням установленого порядку й організованості на кожному робочому місці, високої виробничої, технологічної та трудової дисципліни». Умовний же спосіб стосовно цього ГОСТ автор ужив через те, що наказами ДП «УкрНДНЦ» Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з 01.01.2016 р. припинено дію на території України 12 776 стандартів колишнього СРСР, розроблених до 1992 р., а дотримання вимог ГОСТ, на які посилаються чинні нормативно-правові акти, також вважається необов’язковим. Наша країна настільки захоплена прагненням до європейських цінностей, що вимоги безпеки, охорони праці тепер перестали бути обов’язковими, а мають лише реко-

мендаційний характер. Як то кажуть, порятунок потопаючих (у цьому випадку – у небезпеках) – справа рук самих потопаючих. Про те, які саме і як вимоги безпеки відображаються в технологічній документації, пояснював ГОСТ 3.1120-83 «Єдина система технологічної документації. Загальні правила відображення та оформлення вимог безпеки праці в технологічній документації». Для розсудливих людей і в умовах сьогоднішньої правової колізії питання забезпечення безпеки виробництва, у тому числі й за допомогою технологічної документації, не втратили актуальності. Тому на великих підприємствах зі складними технологіями є сенс розробити й затвердити стандарт підприємства аналогічного змісту, який конкретизує, уточнить і розширить вимоги цього ГОСТ із урахуванням специфічних особливостей конкретного підприємства. Можна запропонувати включити в нього такі вимоги. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПОВНОВАЖЕННЯ Технолог відповідає за опис вимог безпеки праці в технологічній документації, яку він розробляє. Керівник служби охорони праці має право вимагати від технолога повного викладу вимог з охорони праці в технологічній документації та (або) посилань на відповідні інструкції з охорони праці (далі – ІОП). Нормоконтролер має повноваження проведення нормоконтролю технологічної документації на наявність у ній записів вимог безпеки праці та (або) посилань на відповідні ІОП. Мал. Ю. Судака

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Вимоги безпеки повинні передбачатися в технологічній документації протягом усього технологічного циклу, зокрема операції технічного контролю, переміщення (транспортування), міжопераційного зберігання (складування) виробів і збирання технологічних відходів виробництва. Необхідність і повноту відображення вимог безпеки й виробничої санітарії визначає технолог під час розроблення таких документів: маршрутної карти (далі – МК); карти типового технологічного процесу (далі – КТТП); карти технологічного процесу (далі – КТП); операційної карти (далі – ОК);

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці операційної карти контролю (далі – ОКК); карти стандартної операції (далі – КСО); карти ескізів (далі – КЕ); технологічної інструкції (далі – ТІ); відомості деталей (складальних одиниць) до типового (групового) технологічного процесу (операції), а також інших технологічних документів, прийнятих до використання на конкретному підприємстві. Технологічні документи підлягають затвердженню тільки після перевірки нормоконтролером наявності в них вимог безпеки. У технологічній документації для всіх видів виробництв потрібно вказувати: позначення й найменування тари у разі міжцехового і внутрішньоцехового транспортування заготовок і готової продукції; позначення типового технологічного процесу на переміщення виробів (матеріалів); спосіб переміщення деталей і заготовок (вручну, вантажопідіймальним краном, електрокаром тощо); позначення та найменування захисних пристосувань та інструментів; позначення та найменування засобів індивідуального захисту (далі – ЗІЗ); номера ІОП; номери карт організації робочих місць. Технологічна документація допускається до експлуатації після узгодження її зі службою охорони праці на відповідність вимогам нормативноправових актів з охорони праці.

колективного захисту працюючих, що використовуються безпосередньо на робочих місцях (огорожі, захисні екрани, вентиляційні пристрої та ін.), засоби технологічного оснащення, що забезпечують безпеку праці (пінцети, щипці для видалення деталей із зони обробки, гачки для відвалу й видалення стружки тощо), якщо вони не зазначені конкретно в ІОП, спосіб увімкнення технологічного обладнання. Установлення й зняття з обладнання заготовок, деталей, складальних одиниць і технологічного оснащення, маса яких перевищує встановлені норми підняття вантажу вручну, повинні бути описані в окремих переходах або операціях із зазначенням застосовуваних засобів механізації та автоматизації підіймально-транспортних робіт. Запис позначень засобів захисту та їх найменувань потрібно здійснювати в рядках, призначених для зазначення технологічного оснащення, після того як буде вказано позначення, найменування останнього. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ВИМОГ БЕЗПЕКИ У технологічних документах посилання на позначення застосовуваних ІОП потрібно наводити з прив’язкою до кожної конкретної операції після зазначення застосовуваних технологічних документів у графі «Зазначення документа», а за її відсутності – у графі «Найменування та зміст операції» у рядку, наступному за найменуванням операції. За потреби текстового викладу вимог безпеки його слід розміщати перед описом змісту операції (переходу) на окремих рядках по всій довжині рядків документа. У ТІ вимоги безпеки потрібно наводити перед описом роботи, яку належить виконати, у вигляді посилань на відповідні ІОП або текстового викладу цих вимог. Але в ТІ їх може бути викладено і в окремому розділі.

Перелік технічних засобів і вимог безпеки, які потрібно відображати в технологічній документації Під час розробки технологічної Мал. Ю. Судака документації потрібно викоПРАВИЛА ВІДОБРАЖЕННЯ ВИМОГ БЕЗПЕКИ ристовувати вимоги безпеки до виробничих процесів, виробничоВимоги безпеки викладають у МК, КТТП, КТП, го обладнання, викладені у відповідних стандартах СисОК, ОКК, КСО, ТІ. Замість повторення вимог безпеки, теми стандартів безпеки праці (далі – ССБП), технічних відображених у ТІ, в інших документах слід робити поумовах на застосовувані матеріали, експлуатаційних та силання на позначення ТІ. інших документах на обладнання конкретних виробУ документах повинні бути передбачені засоби заництв, що використовується на цьому підприємстві. хисту з усунення впливу на працюючих небезпечних і Наприклад, у технологічній документації, яку розробшкідливих виробничих факторів, наявних на робочому ляють на процеси складального виробництва, має бути місці. вказано позначення й найменування: Вимоги безпеки в документах слід відображати із за стелажів для складування деталей, складальних стосуванням посилань на позначення чинних ІОП, саніодиниць; тарних норм і правил, інших нормативних і норматив засобів безпеки під час складання виробів (підтрино-правових актів з охорони праці. муючі й захисні пристрої, драбини та підставки). Припускається текстовий виклад вимог безпеки У технологічній документації, яку розробляють в документах. на процеси штампувально-заготівельного виробництва, У технологічних документах потрібно зазначати ЗІЗ потрібно вказувати спосіб: (спецодяг, спецвзуття, захисні окуляри тощо), засоби

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці подачі заготовок у прес, максимальну висоту штабеля заготовок; подачі заготовок у штамп (ручний, механічний, пінцетом, кліщами, спеціальними пристроями); складування деталей (у тару, у штабель) і максимальну висоту штабеля; знімання деталей зі штампа (ручний, механічний, на провал, смугою, кліщами, гачком, пінцетом тощо); прибирання відходів (вручну, механічний); а також режим роботи обладнання (одиночний хід, автоматичний) і тип увімкнення ходу повзуна (дворучне, за кількістю працюючих, педальне). У технологічній документації, яку розробляють на процеси обробки металу різанням, потрібно вказувати позначення й найменування: пристроїв для боротьби зі зливною стружкою та стружкою сколювання (стружколоми, щитки тощо); пристроїв для підіймання та зняття деталей масою понад 16 кг; засобів прибирання стружки в зоні робочого місця (конвеєр, щітки для змітання, гачки типу шпаги та ін.); мастильно-охолоджувальної рідини, мастило.

ПРО ЯКІСТЬ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ Згадані вище ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 3.112083, а також безліч інших нормативно-правових актів з охорони праці (наприклад, із чудової серії – ССБП, такі як ГОСТ 12.0.003-74 «Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація», ГОСТ 12.2.003-91

«Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки», ГОСТ 12.3.009-76 «Роботи вантажно-розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки», ГОСТ 12.3.020-80 «Процеси переміщення вантажів на підприємствах», ГОСТ 12.2.049-80 «Обладнання виробниче. Загальні ергономічні вимоги» та ін.) завжди відігравали важливу роль у забезпеченні безпеки виробництва. Усі вони добре знайомі ветеранам працеохоронної спільноти, які десятиліттями успішно користувалися більшістю нормативно-правових актів, розроблених ще в 80–90-ті роки минулого століття. Вони, звичайно, не були ідеальними, але їхню добротність і практичну цінність важко було заперечити. Якщо ж говорити про результати сучасних переглядів колишніх актів і рівень якості розробки актів останніх років, то перші епітети, які спадають на думку, це – «жалюгідні» та «убогі». Виходить майже за Лермонтовим: «Да, были акты в наше время, не то, что нынешнее племя!» У результаті анонсованого службою Держпраці процесу виведення з національного законодавства нормативних актів, ухвалених за часів СРСР (понад 450), ще до кінця 2015 р. ці «ветерани» мали піти «на заслужений відпочинок». Наскільки реалістичні такі наміри й чи прийдуть їм на зміну сучасні, до того ж якісні акти – покаже час. Тому й звертаюся до творців нової нормативно-правової бази охорони праці із застереженням: «Будь ласка, у прагненні до оновлення не вихлюпніть разом з мильною водою й саме дитя – доцільність, практичність і добротність нормативних актів!»

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Актуальна тема

ОСББ – солідне підприємство Сергій Джігімон, начальник відділу нагляду на виробництві і на об’єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці у Миколаївській області

Як вирішуються питання охорони праці в об’єднаннях співвласників багатоквартирних будинків – ОСББ. Досвід Миколаївщини. розвинених країнах Європи, де ринок житлово-комунальних послуг уже сформувався, власники квартир не вдаються до самостійного управління житлом. Ці послуги надають лише професійні компанії. В Україні нині склалася ситуація, коли пострадянська система ЖЕКів виявилася неспромож-

ДОВІДКА З 1 липня 2016 р. відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VIII (далі – Закон № 417-VIII) на мешканців багатоквартирних будинків було покладено стовідсоткову відповідальність за будинок. Однак через невизначеність жителів більшості багатоповерхівок з вибором нової форми управління будинком і неузгодженість деяких підзаконних актів річний перехідний період, встановлений вищеназваним законом, продовжено ще на рік.

ною забезпечувати якісне утримання житла, що спричиняє доведення багатоквартирних будинків не тільки до занедбаного, але й до небезпечного стану. Про аварійний стан будинків, падіння балконів, ліфтів, пожежі, вибухи, у тому числі й з людськими жертвами, останнім часом доволі часто повідомляють ЗМІ. Тому ви-

никла потреба у створенні, так би мовити, перехідної форми управління багатоповерхівками – ОСББ, коли якістю послуг з утримання житла та його належним станом переймаються самі мешканці. ОСББ мають на меті забезпечити реалізацію права співвласників на управління спільним майном і залучення кожного власника квартири до такого управління. Практика показує, що якість зазначеної форми управління залежить насамперед від професійності, злагодженості, чесності голови та членів правління ОСББ, зацікавленості їх у цій роботі. Крім організаторських здібностей, голова правління ОСББ повинен мати відповідні знання, що дають змогу оцінювати технічний стан конструкцій і технічних систем будинку, бути обізнаним з нормами трудового та працеохоронного законодавства. Однак досить часто головою та членами правління обирають чесних і порядних людей, але таких, що не мають відповідної освіти й досвіду роботи в галузі ЖКГ. У зв’язку з цим виникає багато запитань і непорозумінь. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОСББ Належне функціонування будинку залежить від необхідної, передбаченої проектом надійної експлуатації підвального та інших допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання. Основним законом, що регулює правові та організаційні засади ОСББ, є Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р.

ДОВІДКА У м. Миколаєві ОСББ обслуговують лише 250 з 3317 багатоповерхових будинків. Решта перебувають у комунальній власності міста й належать до відомчого житлового фонду.

№ 2866-ІІІ (далі – Закон). Він, зокрема, відносить до технічного обладнання інженерні комунікації та технічні пристрої, які потрібні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електрообладнання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, а також елементи благоустрою території). Згідно зі ст. 18 Закону ОСББ зобов’язане забезпечувати належний санітарний, протипожежний, технічний стан неподільного майна та загального майна, що належить членам об’єднання. Інший Закон № 417-VIII запроваджує низку нововведень, спрямованих на забезпечення співвласників багатоквартирних будинків дієвим механізмом для ухвалення рішень щодо утримання й управління спільним майном, вносить необхідні зміни до Закону тощо. Чи не найголовнішим питанням є чітке визначення власне альтернативних методів управління спільним майном у багатоквартирному будинку – самостійно, у тому числі шляхом створення ОСББ, або за допомогою передання всіх або частини функцій на підставі договору фізичній особі – підприємцю чи юридичній особі (управителю).

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці ДОВІДКА Співвласники житла можуть вибрати такі альтернативні варіанти дій: – вирішувати всі питання щодо управління будинком самостійно на зборах (порядок прийняття відповідних рішень передбачено ст. 10 Закону № 417-VIII); – створювати ОСББ й передавати йому всі функції з управління будинком; – передавати всі функції з управління будинком управителю – фізичній особі – підприємцю чи юридичній особі; – передавати частину функцій з управління будинком управителю, а частину – залишати у власній компетенції, ухвалюючи рішення на загальних зборах.

ДЕРЖПРАЦІ ПРИХОДИТЬ НА ДОПОМОГУ У разі створення ОСББ та використання ним найманої праці потрібно дотримуватись вимог відповідних законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці. Ці документи регулюють питання створення служби охорони праці, організації навчань, інструктування, отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, у тому числі на експлуатацію ліфтів тощо. Спеціалісти управління Держпраці у Миколаївській області рекомендують ОСББ залучати на договірних засадах сторонніх спеціалістів з охорони праці, які мають необхідний стаж роботи і пройшли відповідне навчання. У рамках співпраці з місцевими органами влади управління організовує проведення нарад і семінарів для балансоутримувачів багатоповерхових будинків, зокрема ОСББ. Фахівці управління надають компетентні консультації та відповідають на актуальні запитання учасників нарад щодо забезпечення безпечної експлуатації будинків. ПОРУШЕННЯ НОРМАТИВНОПРАВОВИХ АКТІВ З ОП На жаль, доводиться констатувати, що деякі ОСББ припускаються порушень нормативних актів з охорони праці. Зокрема, не мають дозволів на експлуатацію ліфтів, лінійних частин та їх елементів систем газопостачання природним і зрідженим газом, не здійснюють приймання ліфтів після монтажу або капітального ремонту відповідно до нормативних документів, на деякі ліфти не мають документів про проходження періодичного техогляду, власники квартир самовільно переобладнують

www.ohoronapraci.kiev.ua

системи газопостачання у своїх помешканнях тощо. У зв’язку з тим, що ОСББ, створені в Миколаєві, належать до підприємств із незначним ступенем прийнятного ризику (будинки не підвищеної поверховості та висотності), вони підлягають перевіркам не частіше ніж один раз на п’ять років. З огляду на наявні раніше обмеження на перевірки, обласне управління Держпраці ще не перевірило жодного ОСББ.

ДОВІДКА Види технічної документації, яку повинні мати й постійно зберігати ОСББ: – технічний паспорт на житловий будинок; – проектно-кошторисна документація зі схемами внутрішньобудинкових мереж водопостачання, каналізації, центрального опалення, тепло-, газо-, електропостачання тощо; – акти державної комісії про приймання житлового будинку в експлуатацію; – паспорти котельного господарства, котлові книги (за наявності вбудованих та прибудованих котелень); – паспорти ліфтового господарства; – акти приймання-передавання житлового будинку на баланс у разі зміни його власника.

Значна увага на нарадах з балансоутримувачами житла приділяється безпечній експлуатації, вчасному та якісному технічному обслуговуванню димових і вентиляційних каналів (далі – ДВК). Правила безпеки систем газопостачання (НПАОП-0.00-1.76-15) передбачають, що власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами, тому для проведення оглядів, перевірки та прочищення ДВК у власника (балансоутримувача житла) має бути в на-

явності проектна документація. Згідно із Законом її зобов’язані передати ОСББ попередні балансоутримувачі й до неї, в разі проведення реконструкції чи будівельних робіт, повинні вноситися відповідні зміни. Це також є проблемним питанням, через те що на більшість будинків ЖЕКи такої документації не мають. ОСНОВНІ ВИМОГИ – ЗНАННЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Згідно з вищеназваними правилами, власник (балансоутримувач житла) повинен призначити особу, відповідальну за технічний стан і безпечну експлуатацію системи газопостачання. Така особа має пройти спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці, для того щоб компетентно приймати роботу підрядних організацій з технічного обслуговування, ремонту газопроводів, газових приладів, ущільнення вводів підземних комунікацій у підвалах будинків, а також місць перетинів газопроводами елементів будівель, перевірки та прочищення ДВК. Ця вимога потребує особливої уваги, тому що до управління Держпраці неодноразово надходили скарги на незадовільно проведену роботу з перевірки та прочищення ДВК, наявність на нижніх поверхах неприємного запаху і т. ін. Як зрозуміло із Закону № 417-VIII, відповідальність за безпеку проживання людей у багатоповерхівках перекладається з держави, органів місцевого самоврядування на самих жителів. Також вилучено норму щодо першого капремонту в новостворених ОСББ за рахунок попереднього балансоутримувача, як це було раніше, скасовано будь-які види дотацій з бюджету для надавача послуг на утримання житла та капітальний ремонт. Отже, зважаючи на неналежний, а часом і аварійний стан численних багатоповерхівок, можна сказати, що тепер «порятунок потопаючих стає справою рук самих потопаючих».

Позбавляючись «тягаря», місцевим органам влади та самоврядування варто було б активніше проводити необхідну роз’яснювальну роботу, забезпечити надання консультативної, а можливо, і фінансової допомоги в організації нових форм управління багатоповерховим житлом, які б гарантували безпеку проживання в ньому.

Безпека праці

Погляд зсередини

ЖИТЛОВИЙ КОЛГОСП

Якщо колективні сільськогосподарські підприємства (колгоспи) залишилися в далекому радянському минулому, то колективна форма управління багатоповерховим житлом саме на часі. Про те, як живеться такому «житловому колгоспу» – ОСББ «5-та Слобідська, 76» (м. Миколаїв). Надія Колесниченко, голова правління ОСББ «5-та Слобідська, 76» (м. Миколаїв)

ДОВІДКА Варто сказати, що й нині місцеві органи влади і самоврядування не можуть усуватися від контролю за станом управління та утримання будинків, зокрема й тих, власниками яких є ОСББ. Це передбачено ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де вказано, що забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості, здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері ЖКП. ОСББ забезпечує безпеку експлуатації будинку проведенням періодичних оглядів внутрішньобудинкових мереж енергопостачання, а також перевірками відповідності проектним рішенням встановленого в квартирах енергообладнання. Акти технічних оглядів, протоколи вимірювань опору електромережі, протоколи вимірювань вентиляції, приписи контролюючих організацій та інші документи зберігаються в об’єднанні. Голова правління мусить бути добре обізнаним зі змістом таких документів, незалежно від того, хто є управителем майна – ОСББ чи підприємство, з яким укладено договір. Правління призначає відповідальну особу, яка пройшла відповідне навчання та контролює роботи з усунення виявлених недоліків. Також заводять журнал заявок від мешканців, складають кошториси, описи робіт на поточний і капітальний ремонт.

Фото з інтернету

спільній власності членів об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (далі – ОСББ) перебуває 80-квартирний 10-поверховий житловий будинок № 76, розташований по вулиці 5-та Слобідська у м. Миколаєві. Об’єкт введено в експлуатацію 22.07.2005 р., а невдовзі, 01.11.2006 р., за рекомендацією Миколаївської міської ради зареєстровано ОСББ. Звичайно, у новому або капітально відремонтованому будинку вигідніше організовувати ОСББ. Упродовж декількох років його штат складався тільки з голови та бухгалтера, адже будинок не потребував ремонту й витрат на обслуговування. Відповідно і плата за комунальні послуги на той час була більш як удвічі меншою, ніж середня у м. Миколаєві.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ Правління, згідно з чинним на той час Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, уклало договори з комунальними підприємствами на прибирання сходових кліток, прибудинкової території, вивезення сміття тощо. Також було укладено договори на тепло-, газо- та електропостачання зі спеціалізованими організаціями, які мають відповідні ліцензії і дозволи, на освітлення місць загального користування та енергопостачання ліфтів, технологічне обслуговування і ремонт ліфтів, обслуговування та ремонт димовентиляційних каналів. Наявність укладених з обслуговуючими організаціями договорів дала змогу чітко визначити умови взаємовідносин із виконавцем послуг, знати повний перелік робіт, які входять у структуру тарифу, а також строків і періодичності їх виконання, обґрунтовувати свої вимоги до виконавця послуг, посилаючись на конкретні пункти домовленості. Завдяки цьому стало можливим цивілізовано вирішувати досудові спори щодо якісних і кількісних показників наданих послуг та звертатись до виконавця послуг із судовим позовом у разі невиконання ним своїх зобов’язань. З часом виникла потреба в прийнятті до штату ОСББ електрика, слюсаря, сантехніка. Голові правління ОСББ довелося пройти спеціальне навчання, зокрема з питань охорони праці, провести необхідні роботи й оформити відповідні документи з охорони праці. Тепер створювати ОСББ значно легше – є асоціації ОСББ, правові, громадські та інші організації, де нададуть підтримку, на різних сайтах за потреби можна знайти нормативні акти, зразки договорів, рішень та інших документів. На той час цей процес був набагато складнішим, але виконком Миколаївської міськради надав допомогу, організував навчання голови ОСББ. ПЕРЕВАГИ Й ВАДИ Самостійне управління будинком має як свої переваги, так і слабкі місця. Позитивним аспектом є зацікавленість правління та кожного члена ОСББ в ефек-

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці тивному управлінні власним майном. До того ж власник, який сам покриває всі витрати на утримання будинку, на відміну від ЖЕКів, завжди намагається заощадити фінансові та енергетичні ресурси. Простота й прозорість фінансової діяльності в межах одного будинку дає змогу мешканцям контролювати витрачання коштів, унеможливлює фінансові зловживання. Неприбутковий статус ОСББ створює додаткові можливості для діяльності управителя, самостійне управління згуртовує жителів будинку, сприяє підвищенню рівня сплати за ЖКП, утриманню будинку в безпечному стані. ОСББ дає змогу створити не одне робоче місце і навіть започаткувати малий чи середній бізнес. Наприклад, сантехнік, електрик, слюсар реєструються як фізичні особи – підприємці й можуть обслуговувати по декілька об’єктів. До негативних сторін такого управління можна віднести практику призначення головою правління ОСББ нефахівця у сфері ЖКГ, що призводить до певних труднощів. Через невеликий обсяг робіт щодо обслуговування одного будинку іноді неможливо залучити до роботи кваліфіковані кадри, складно знайти підрядника, доводиться вдаватись до сумісництва, укладення договорів підряду. З цієї же причини немає резерву персоналу на випадок хвороби чи відпустки. До того ж придбані інвентар, інструменти і прилади використовуються недостатньо ефективно. Проте всі ці негативні моменти можна ліквідувати, створивши об’єднання декількох ОСББ. І такі асоціації вже є в Миколаєві. Звичайно, найменш клопітно для

ОСББ укласти договір з управляючою компанією (приміром, з тим самим ЖЕКом) на повне управління будинком. Та навіть якщо тарифи для цього будинку будуть такими ж, як і для «звичайного», ЖЕК надаватиме якісніші ЖКП, адже об’єднання призначить осіб, які контролюватимуть надання послуг на належному рівні, а у випадку виникнення конфліктної ситуації ОСББ може розірвати договір і укласти його з іншим постачальником послуг. РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ На нинішньому етапі користуватися ЖКП без посередників набагато вигідніше, тож створення ОСББ є раціональним рішенням. Однак багато чого залежить від самоорганізації мешканців багатоповерхового будинку, ініціативності голови та членів правління ОСББ. Звісно, тут також можливі зловживання окремих осіб, байдужість, що, зрештою, призведе до ліквідації ОСББ і передачі будинку управляючій компанії. Незважаючи на важкі часи, ринок ЖКП розвивається. Створюються нові підприємства, які можуть ефективніше, ніж ОСББ, а тим більше, ніж нинішні ЖЕКи, забезпечити належну та безпечну експлуатацію багатоповерхівок, торуючи шлях до цивілізованого європейського підходу до управління житлом.

Для всіх, хто вважає себе і своє підприємство гідними звання лідера ОГОЛОШУЄМО КОНКУРС

«ЛІДЕР РОКУ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ»

Проведення до Всесвітнього дня охорони праці конкурсу на краще підприємство у сфері охорони праці стало доброю традицією нашого журналу. ЗВЕРТАЄМО УВАГУ: конкурс 2017 року пройде вже в новому форматі: і серед підприємств, і серед їхніх керівників. Положення про проведення Конкурсу опубліковано в додатку до цього номера журналу.

Документи на участь у конкурсі приймаємо до 1 квітня 2017 р. Перелік документів і порядок їх подання зазначені в Положенні.

Бажаємо вам нових перемог!

www.ohoronapraci.kiev.ua

Підсумки Конкурсу буде підбито у травні поточного року. Урочисте нагородження переможців відбудеться 24 травня 2017 р. у рамках V Міжнародної науково-практичної конференції «Уп равління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки», організатором якої є ДП «Редакція журналу «Охорона праці». Учасники конкурсу запрошуються до участі в конференції. Докладну інформацію розміщено в журналі.

Заяву та конкурсні матеріали з позначкою «На конкурс ЛІДЕР» можна надсилати на поштову адресу: вул. Попудренка, 10/1, м. Київ, 02100, ДП «Редакція журналу «Охорона праці» на електронну адресу: mail@ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці

Актуально

Чому наші двірники заздрять паризьким Професія у двірників всепогодна, з елементами екстриму. Вони дбають про чистоту, незважаючи на сильний вітер, сніг, ожеледь, мороз, дощ, туман, холод і спеку, на виду в перехожих. А отже, спецодяг, взуття, головні убори і рукавички та інші ЗІЗ для них повинні й умовам праці відповідати, і мати естетичний вигляд. ЩО ЗМІНИЛОСЯ ІЗ ЧАСІВ ГЕРАСИМА Хай пробачать мені двірники, але коли бачиш їх у дворах і на вулицях, одягнених у що попало, згадується тургенєвський Герасим: «…купили йому чоботи, зшили каптан на літо, на зиму кожух, дали йому в руки мітлу та лопату й призначили його двірником». Набір «ЗІЗ» Герасима, звичайно, досить бідний. Однак, зауважте, навіть у ті далекі часи двірникові купували й шили. І тепер шиють, але захищати двірників від небезпечних і шкідливих виробничих факторів за допомогою належного набору ЗІЗ роботодавці не поспішають. І справді, живемо ж не в Парижі! Це там рано-вранці на вулиці виходить армія двірників, одягнених у зручні й симпатичні однаковісінькі зелені комбінезони, з однаковими акуратними мітелками й совочками. Вони метуть і чистять, але до того ж формують враження про місто як про культурну столицю. У нас працівників комунального господарства у спецодязі можна побачити хіба що в центральних районах великих міст або в закритих упорядкованих дворах елітних кварталів. Ну й ще, мабуть, на підприємствах, де ЗІЗ – обов’язковий елемент безпеки праці.

У той же час, відповідно до Норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам житлово-комунального господарства, затверджених наказом МНС України від 10.12.2012 № 1389, для двірників передбачено комплект ЗІЗ з різними захисними властивостями. До нього входять: костюм (розраховано на строк 12 міс.); берет (до зносу); черевики (12 міс.); жилет сигнальний (до зносу); плащ з капюшоном (36 міс.). Крім цього, роботодавці зобов’язані забезпечити двірника фартухом з нагрудником (черговий) і захисними окулярами (до зносу) для робіт з очищення контейнерів та урн для сміття, їх промивання й дезінфікування. А для зовнішніх робіт у зимовий час – курткою утепленою, штанами утепленими, чоботами, шапкою, рукавицями (усі ЗІЗ розраховані на 36 міс.). Думаю, що для багатьох прибиральників територій ці норми – несподівана новина. А втім, сам факт одержання нової форми і спецінвентарю вже «тягне» на топ-новину. Наприклад, як про подію, що заслуговує на неабияку увагу, у ЗМІ повідомляли про заку-

півлю одним із запорізьких комунальних підприємств, яке прибирає прибудинкові території і міські парки, нової форми й інвентарю для співробітників: дощовиків, сигнальних жилетів, трикотажних і латексних рукавиць, граблів, снігових лопат, пластикових і березових віників. На їх придбання було витрачено 350 тис. грн. Підприємство планувало закупити ще й зимовий спецодяг: утеплені куртки, штани, черевики... БАГАТО ЗІЗ, ТА МАЛО ЗАМОВНИКІВ На українському ринку ЗІЗ можна придбати все потрібне для безпечної та комфортної роботи двірників. Наприклад, один із інтернет-магазинів у тому ж Запоріжжі пропонує купити для двірників практичний і зручний одяг: халати, жилети, костюми тощо. Для роботи в холодну пору року – утеплені моделі з капюшоном і коміром. В умовах дощової та вологої погоди – вироби з водовідштовхувальним просоченням. В асортименті – моделі з грети, саржі, брезенту й інших пилостійких тканин, які захищають від забруднень, їх легко чистити й прати. Дизайнерські рішення базуються на тому, що одяг має підходити для будь-якої роботи і не заважати вільно рухатися. Зносостійкість забезпечується подвійним шаром тканини у місцях, які найчастіше протираються, – на ліктях і колінах. Колір можна вибрати на власний смак. Компанія пропонує також швидке та якісне пошиття одягу для двірників на замовлення з урахуванням побажань щодо дизайну, захисних властивостей, фурнітури, нанесення логотипа й написів.

Показово, що більшість підприємств з виробництва й продажу ЗІЗ, до яких автор звернувся із запитанням, які вироби вони можуть запропонувати для двірників з урахуван-

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці продовжує строк служби) з протиковзною приливною підошвою з двошарового поліуретану, що гарантує високу зносостійкість виробу; термостійкість підошви до +180 ºС; підбивка черевиків виконана з об’ємної дихаючої сітки. Зимовий варіант одягу відрізняється середньою довжиною, що забезпечує вільність рухів. Запропоновані куртки мають: подвійну внутрішню кишеню для зберігання документів і телефону; дві кишені з косим входом, зручним для рук; додаткову вітрозахисну планку на кнопках; капюшон, прикріплений за допомогою блискавки, який регулюють за об’ємом. Ширину рукавів по низу можна міняти за допомогою хлястиків на кнопках. Комір у формі високої стійки щільно підігнаний для захисту від задування холодного вітру. Утеплювач пропонують із синтепону 400 г/м2, це дає змогу комфортно працювати при температурі до –20 ºС. До теплої куртки вітчизняний виробник пропонує утеплені штани із пришивною утеплювальною підбивкою, центральною застібкою на блискавці, високим стьобаним поясом і прогумованими лямками. Пояс значно завищений у задній частині для ліпшого захисту попереку і має бічні регульовані хлястики. Кишені на штанах – бічні прорізні. Зимовий комплект можна доповнити водозахисними шкіряними черевиками з протиударним полікарбонатним підноском, який дає можливість витримати навантаження до 200 Дж.

ɉɊȺȼɂɅȺ ɈɏɈɊɈɇɂ ɉɊȺɐȱ ɉɊɂ ɌȿɊɆȱɑɇȱɃ ɈȻɊɈȻɐȱ ɆȿɌȺɅȱȼ

ɇȺɉȻ Ⱥ ɡɿ ɡɦɿɧɚɦɢ

32 грн

36 грн

ɉɪɚɜɢɥɚ ɜɫɬɚɧɨɜɥɸɸɬɶ ɡɚɝɚɥɶɧɿ ɜɢɦɨɝɢ ɡ ɩɨɠɟɠ ɧɨʀ ɛɟɡɩɟɤɢ ɞɨ ɛɭɞɿɜɟɥɶ ɫɩɨɪɭɞ ɪɿɡɧɨɝɨ ɩɪɢɡɧɚɱɟɧ ɧɹ ɬɚ ɩɪɢɥɟɝɥɢɯ ɞɨ ɧɢɯ ɬɟɪɢɬɨɪɿɣ ɿɧɲɨɝɨ ɧɟɪɭɯɨɦɨɝɨ ɦɚɣɧɚ ɨɛɥɚɞɧɚɧɧɹ ɭɫɬɚɬɤɭɜɚɧɧɹ ɳɨ ɟɤɫɩɥɭɚɬɭɸɬɶ ɫɹ ɛɭɞɿɜɟɥɶɧɢɯ ɦɚɣɞɚɧ ɱɢɤɿɜ ɚ ɬɚɤɨɠ ɩɿɞ ɱɚɫ ɩɪɨɜɟ ɞɟɧɧɹ ɪɨɛɿɬ ɡ ɛɭɞɿɜɧɢɰɬɜɚ ɪɟɤɨɧɫɬɪɭɤɰɿʀ ɪɟɫɬɚɜ ɪɚɰɿʀ ɤɚɩɿɬɚɥɶɧɨɝɨ ɪɟɦɨɧɬɭ ɬɟɯɧɿɱɧɨɝɨ ɩɟɪɟɨɫɧɚɳɟɧɧɹ ɛɭɞɿɜɟɥɶ ɬɚ ɫɩɨɪɭɞ

ɋɟɪɟɞɸɤ ȼ ɋ ɈɋɇɈȼɂ ɈȻɊɈȻɄɂ ɆȺɌȿɊȱȺɅȱȼ ɊȱɁȺɇɇəɆ ɌȺ ȱɇɋɌɊɍɆȿɇɌ

ɉɊȺȼɂɅȺ ɈɏɈɊɈɇɂ ɉɊȺɐȱ ɉȱȾ ɑȺɋ ɏɈɅɈȾɇɈȽɈ ɈȻɊɈȻɅȿɇɇə ɆȿɌȺɅȱȼ ɇɉȺɈɉ

Ɂɛɿɪɧɢɤ ɡɚɞɚɱ

91 грн

Ɂɛɿɪɧɢɤ ɡɚɞɚɱ ɪɨɡɪɨɛɥɟɧɢɣ ɜɿɞɩɨɜɿɞɧɨ ɞɨ ɩɪɨɝɪɚɦɢ ɡ ɩɪɟɞ ɦɟɬɚ ©Ɉɫɧɨɜɢ ɨɛɪɨɛɤɢ ɦɚɬɟɪɿɚ ɥɿɜ ɪɿɡɚɧɧɹɦ ɬɚ ɦɟɬɚɥɨɪɿɡɚɥɶ ɧɿ ɿɧɫɬɪɭɦɟɧɬɢª ɿ ɩɪɢɡɧɚɱɟɧɢɣ ɞɥɹ ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ ɫɬɭɞɟɧɬɚɦɢ ɬɟɯ ɧɿɱɧɢɯ ɫɩɟɰɿɚɥɶɧɨɫɬɟɣ ɩɿɞ ɱɚɫ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɫɚɦɨɫɬɿɣɧɢɯ ɬɚ ɩɪɚɤɬɢɱɧɢɯ ɪɨɛɿɬ ɍ ɩɨɫɿɛɧɢɤɭ ɧɚɞɚɽɬɶɫɹ ɩɟɪɟɜɚɝɚ ɜɢɡɧɚɱɟɧɧɸ ɪɟɠɢɦɿɜ ɪɿ ɡɚɧɧɹ ɬɚɛɥɢɱɧɢɦ ɦɟɬɨɞɨɦ ɹɤɢɣ ɞɨɰɿɥɶɧɿɲɟ ɡɚɫɬɨɫɨɜɭɜɚɬɢ ɭ ɞɪɿɛɧɨɫɟɪɿɣɧɨɦɭ ɬɚ ɪɟɦɨɧɬɧɨɦɭ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɿ

www.ohoronapraci.kiev.ua

Олександр Фандєєв, спецкор Дякуємо компанії «Оzon» за допомогу в підготовці матеріалу

ɉɊȺȼɂɅȺ ɉɈɀȿɀɇɈȲ ȻȿɁɉȿɄɂ ȼ ɍɄɊȺȲɇȱ

ɇɉȺɈɉ ɉɪɚɜɢɥɚ ɩɨɲɢɪɸɸɬɶɫɹ ɧɚ ɜɫɿ ɫɭɛ¶ɽɤɬɢ ɝɨɫɩɨɞɚ ɪɸɜɚɧɧɹ ɹɤɿ ɡɞɿɣɫɧɸɸɬɶ ɬɟɪɦɿɱɧɭ ɨɛɪɨɛɤɭ ɚɛɨ ɩɪɨɟɤ ɬɭɸɬɶ ɭ ɛɭɞɿɜɧɢɰɬɜɿ ɪɟɤɨɧɫɬɪɭɸɸɬɶ ɬɚ ɟɤɫɩɥɭɚɬɭɸɬɶ ɬɟɪɦɿɱɧɿ ɰɟɯɢ ɿ ɞɿɥɹɧɤɢ ɚ ɬɚɤɨɠ ɩɪɢ ɤɨɧɫɬɪɭɸɜɚɧɧɿ ɜɢɝɨɬɨɜɥɟɧɧɿ ɦɨɧɬɚɠɿ ɿ ɧɚɥɚɝɨɞɠɟɧɧɿ ɧɨɜɨɝɨ ɨɛ ɥɚɞɧɚɧɧɹ ɟɤɫɩɥɭɚɬɚɰɿʀ ɬɟɯɧɿɱɧɨɦɭ ɨɛɫɥɭɝɨɜɭɜɚɧɧɿ ɪɟɦɨɧɬɿ ɿ ɦɨɞɟɪɧɿɡɚɰɿʀ ɞɿɸɱɨɝɨ ɭɫɬɚɬɤɭɜɚɧɧɹ ɞɥɹ ɬɟɪ ɦɿɱɧɨʀ ɨɛɪɨɛɤɢ ɦɟɬɚɥɿɜ

А ЯК У НИХ? На форумі інженерів з охорони праці Білорусі автор знайшов інформацію про те, які небезпечні й шкідливі чинники можуть впливати на двірника під час роботи і які ЗІЗ передбачені для нього за нормами. Небезпечні й шкідливі чинники – це машини та механізми, що рухаються; рухомі частини виробничого устатковання; вироби й матеріали, що пересуваються; підвищена запиленість повітря робочої зони; підвищена або знижена температура повітря робочої зони; підвищений рівень шуму; підвищена чи знижена вологість; підвищена або знижена рухливість повітря; підвищене значення напруги в електричному колі, замикання якого може відбутися через тіло людини; недостатня освітленість робочої зони; гострі крайки, задирки й шорсткість на поверхнях предметів. Небезпеки, що підстерігають білоруських двірників, нічим не відрізняються від тих, на які наражаються їхні колеги в Україні. Проте білоруські прибиральники, згідно з національними нормами безплатної видачі ЗІЗ, у явному виграші. Адже, крім зазначених вище ЗІЗ, для них передбачено також чоботи гумові (24 міс.), нарукавники прогумовані (12 міс.), рукавички гумові (до зносу) і респіратор (до зносу). А взимку ще й повстяне взуття (48 міс.) і калоші на нього (24 міс.).

21 грн

ɉɪɚɜɢɥɚ ɨɯɨɪɨɧɢ ɩɪɚɰɿ ɩɿɞ ɱɚɫ ɯɨɥɨɞɧɨɝɨ ɨɛɪɨɛɥɟɧɧɹ ɦɟɬɚɥɿɜ ɩɨɲɢɪɸɸɬɶɫɹ ɧɚ ɫɭɛ¶ɽɤɬɿɜ ɝɨɫɩɨɞɚɪɸɜɚɧɧɹ ɧɟɡɚɥɟɠɧɨ ɜɿɞ ɮɨɪɦ ɜɥɚɫɧɨɫɬɿ ɬɚ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣɧɨ ɩɪɚɜɨɜɢɯ ɮɨɪɦ ɞɿɹɥɶɧɿɫɬɶ ɹɤɢɯ ɩɨɜ¶ɹɡɚɧɚ ɡ ɨɛɪɨɛɥɟɧɧɹɦ ɦɟɬɚɥɿɜ ɬɚ ɧɚɧɟɫɟɧɧɹɦ ɩɨɤɪɢɬɬɿɜ ɧɚ ɦɟɬɚɥɢ ɚ ɬɚɤɨɠ ɦɟɯɚɧɿɱɧɢɦ ɨɛɪɨɛɥɟɧɧɹɦ ɦɟɬɚɥɟɜɢɯ ɜɢɪɨɛɿɜ Реклама

ням умов праці цієї категорії працівників, з теми, що називається, з’їхали. До того ж багато хто посилався на те, що ЗІЗ для прибиральників територій фактично не користуються попитом. На прохання відгукнулася лише одна вітчизняна компанія з виробництва та продажу ЗІЗ. Як базовий варіант на теплу пору року тут запропонували чоловічий костюм зі світловідбивними елементами, що складається з куртки й напівкомбінезона. На куртці додатково нашиті потайні застібки на ґудзики, що не дає їм часто відриватися; ширина пояса регулюється еластичною тасьмою; до нагрудних кишень пристрочені клапани, завдяки чому можна зберегти неушкодженими документи й різні дрібні предмети. Бретелі напівкомбінезона виготовлені з еластичної тасьми, що забезпечує додатковий комфорт під час роботи в будь-якому положенні й регулювання комбінезона під будь-який ріст; карабіни на бретелях дають змогу розстебнути напівкомбінезон у рукавичках; завдяки еластичній тасьмі на спинці по талії він підходить для фігури будь-якого типу; напівкомбінезон має кишені для розміщення інструментів і потрібних дрібних предметів; шов сидіння прошитий додатковою зміцнювальною строчкою. До такого функціонального костюма, на думку фахівців, підходять напівчеревики. Ідеальними є моделі з натуральної шкіри товщиною 2,2 мм (що підвищує стійкість взуття, запобігає розривам і стиранню та

Безпека праці

Повторний інструктаж

ЧИСТИМО ПОКРІВЛЮ БЕЗПЕЧНО Сергій Колесник, власкор

І знову про безпеку під час прибирання снігу з покрівель*. Адже правильне і своєчасне виконання цих робіт запобігає руйнуванню покрівлі й убезпечує людей, які перебувають у будівлі та поруч з нею.

Фото з інтернету

ідповідно до чинних нормативів, навантаження, створюване сніговим покривом, яке слід ураховувати під час проектування об’єктів, коливається від 80 кг/м2 у Криму до 180 кг/м2 у північних областях, а 1 м2 снігового покриву товщиною 15 см важить до 50 кг. Але варто пам’ятати, що під час періодичного підтавання та замерзання снігового покриву його маса може збільшуватися у три-чотири рази. Проектанти під час розробки конструкцій покрівель користуються ДБН В.1.2-2-2006 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Навантаження і впливи. Норми проектування». Згідно із цим документом під час проектування враховують масу конструкції покрівлі й очікувані навантаження від снігу і поривів вітру. Також під час проектування дотримуються вимог ДБН В.2.6-14-97 «Конструкції будівель і споруд. Покриття будинків і споруд». У документі, зокрема, зазначено, що в проекті будівництва мають бути вказані заходи з безпечної експлуатації покрівель будівель і споруд. У проекті, який повинна виконувати тільки ліцензована проектна організація, обов’язково вказують, що власник збудованого об’єкта зобов’язаний контролювати снігове навантаження на покриття та забезпечувати в разі потреби очищення покрівлі від снігу. Вимоги безпеки праці під час роботи на покрівлі визначено в нормативно-правових актах, пов’язаних з проведенням робіт на будівлях і спорудах, зокрема у НПАОП 0.00-1.15-07 «Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті», НПАОП 45-21-1.0479 «Правила безпечної експлуатації житлових і громадських будівель», ДСТУ Б А.3.2-11:2009 «Роботи покрівельні та гідроізоляційні. Вимоги безпеки». Важливо також забезпечити безпеку сторонніх осіб. Для цього потрібно огородити небезпечну зону смугастими стрічками, попереджувальними знаками та іншими загороджувальними елементами. Огорожу встановлюють на відстані 6 м при висоті будівлі до 20 м, 10 м – при висоті 20–40 м. Якщо висота будівлі понад 40 м, відстань від неї до огорожі збільшується пропорційно. На час виконання робіт зону скидання снігу потрібно звільнити від автомобілів, заблокувати входи і виходи з будівлі в небезпечну зону. З боку огорожі виставляють чергового, одягненого в сигнальний жилет і захисну каску. Він повинен мати свисток для попередження про небезпеку та зв’язку з працівниками на покрівлі. Сучасні технології дають змогу уникнути проблем зі сніговим навантаженням покрівель за допомогою вста-

ОСНОВНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ: ¥ роботи повинні проводити тільки спеціально навчені працівники, що мають допуск до виконання робіт на висоті, допуск до роботи з верхолазним спорядженням та відповідний медичний висновок. Перед початком робіт вони повинні пройти спеціальний інструктаж. Не варто нехтувати правилами безпеки, наймаючи персонал, який не володіє навичками виконання небезпечних робіт на висоті; ¥ працівники повинні мати всі необхідні засоби індивідуального захисту й інструменти залежно від способу виконання робіт і типу покрівлі. Особливо небезпечними є покрівлі з крутим похилом. Роботи на покрівлі потрібно виконувати за нарядомдопуском, тільки із застосуванням страхувальної мотузки та запобіжного пояса, у взутті зі спеціальною неслизькою підошвою. Страхувальна мотузка повинна мати діаметр не менше ніж 12 мм, бути сухою та прикріплюватися до міцної конструкції покрівлі; ¥ перед початком робіт потрібно провести візуальне обстеження покрівлі, парапетів, системи водостоку, опорних конструкцій покрівлі й фасаду, драбин, огорож та інших елементів; ¥ роботи слід проводити в денний час, якщо немає опадів, туману, ожеледі, грози та сильного вітру (понад 15 м/с). У разі крайньої потреби в проведенні роботи в нічний час слід забезпечити необхідне штучне освітлення всієї задіяної площі; ¥ особа, призначена відповідальною за виконання робіт, повинна чути і бачити всіх учасників робочого процесу; ¥ очищення покрівлі потрібно здійснювати одночасно з протилежних похилів, щоб уникнути нерівномірного навантаження та ризику руйнування конструкції покрівлі. Заборонено скидати сніг на електричні й інші проводи, кущі та дерева, будівлі, що розміщені нижче, та навішане на стінах обладнання.

новлення систем антиобледеніння або прокладення по поверхні покриття термокабелю, який за необхідності вмикають і в такий спосіб розтоплюють сніг. Також ефективним заходом є встановлення на окремих ділянках покрівлі спеціальних датчиків, які передають інформацію про масу снігового навантаження. Але в будьякому випадку потрібно уважно стежити за станом покрівель у зимовий період і своєчасно організовувати їх очищення від снігу і полою.

_________________________________________

* Кольоровий плакат на цю тему розміщено в журналі «Охорона праці» № 1/2017. У додатку до журналу № 1/2017 опубліковано Інструкцію з охорони праці під час очищення покрівлі від наслідків дії атмосферних опадів (снігу, обледеніння, полою) та відповідний Лист оцінки ризиків (чек-лист) під час очищення покрівлі.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Ð ÐµÐºÐ»Ð°Ð¼Ð°

Безпека праці

Продовжуючи тему

Забезпечення безпеки

РОБІТ З ПІДВИЩЕНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ,

які виконує підрядник Олег Моісеєнко, власкор

Досить часто через ті або інші обставини підприємство-замовник доручає виконання робіт з підвищеною небезпекою на своїх об’єктах або території сторонній організації – підряднику на підставі договору підряду. До того ж перед замовником, який дбає про власну репутацію, постає проблема вибору підрядника, відповідального в питаннях охорони праці. Як правильно оформити, організувати й забезпечити ефективну взаємодію з підрядником щодо охорони праці? Як контролювати дотримання ним вимог замовника? Про спосіб розв’язання цих проблем ітиметься нижче.

(який) буде визначати однакові вимоги для всіх його структурних підрозділів і поширюватися на всіх підрядників. Із його змістом повинні ознайомитись усі претенденти, які мають намір взаємодіяти зі структурними підрозділами замовника. Вимоги цього акта замовника вносять у договори підряду або надання послуг підрядника, із зобов’язанням останнього їх дотримуватись. Замовник здійснює контроль щодо дотримання вимог цього акта з боку підрядника за допомогою спеціальних перевірок та аудитів на території, де роботи проводить підрядник. Дуже важливими є питання отримання підрядником допуску на територію замовника, виділення йому цієї території в умовах діючого підприємства й розроблення адекватних заходів забезпечення охорони праці. Під час їхнього вирішення слід орієнтуватися на вимоги перелічених нижче нормативно-правових актів.

ДОВІДКА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ У ситуації, коли замовник і підрядник вступають у договірні відносини, замовнику слід пам’ятати, що в рамках законодавства України підприємство може вільно вибирати предмет договору, визначати зобов’язання та інші умови взаємодії сторін.

ДОВІДКА Замовник – суб’єкт, що вступає в договірні відносини з іншим суб’єктом (підрядником), що передбачають виконання підрядником певних завдань, зокрема частини виробничого процесу або повного виробничого процесу, надання послуг щодо підбирання персоналу, допоміжних функцій. Підрядник (субпідрядник) – суб’єкт, що виконує певні завдання, зокрема частину виробничого процесу або повний виробничий процес, надання послуг щодо підбору персоналу, допоміжні функції. З Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності»

Зважаючи на вищевикладене, замовнику слід приділяти увагу розробці критеріїв, яким повинні відповідати підприємства-претенденти, щоб стати підрядником, а також процедурі їхнього ознайомлення з даними критеріями та відбором. Оптимальним варіантом вирішення цих питань є створення замовником відповідного положення (або стандарту) підприємства, яке

Нормативно-правові акти, що містять вимоги до організації взаємодії між замовником і підрядником у питаннях охорони праці на об’єктах будівництва • НПАОП 45.2-1.02-90 «Правила охорони праці під час будівництва та ремонту об’єктів житлово-комунального господарства» • НПАОП 45.2-1.12-01 «Правила безпеки під час реконструкції будинків і споруд промислових підприємств» • ДБН А.3.1-5-2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва» • ДБН А.3.2-2009 (НПАОП 45.2-7.02-12) «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення»

Документом, що дає право на проведення робіт на території діючого підприємства, залежно від умов проведення робіт, може бути акт, акт-допуск, дозвіл або ордер. У цьому документі мають бути вказані конкретна відповідальна особа – представник замовника та організаційно-технічні заходи, виконання яких є обов’язковим для підрядника (дотримання режиму роботи замовника; інформування про небезпечні та шкідливі виробничі чинники в місцях робіт, вживання заходів і застосування засобів захисту від пошкоджень прилеглих будинків і споруд; організація пересування транспортних засобів та осіб підрядника; додаткові вимоги до експлуатації засобів виробництва, зберігання матеріалів, використання енергоресурсів; перелік видів робіт, що вимагають погодження з відповідальною особою замовника, тощо).

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці Відповідальність за правильне оформлення допуску підрядника на територію або об’єкт замовника несе особа, яка допускає останнього, а коли таку особу не визначено, – то особа, яка уклала з підрядником конкретний договір. Слід пам’ятати, що наряд-допуск не є документом, який виділяє підрядникові територію в межах підприємства замовника. Коли зоною робіт підрядника пролягають діючі струмо-, газо-, тепло-, розчино-, кислотопроводи та інші комунікації, а також працюють технологічні вантажопідіймальні крани, на територію не можна оформлювати акт-допуск. У таких ситуаціях наряд-допуск на проведення робіт на території або об’єкті замовника оформлює відповідальна особа останнього. Ще один важливий момент взаємодії замовника та підрядника. У разі, коли погоджених між ними заходів щодо забезпечення безпеки праці немає, відповідальність за настання нещасного випадку або аварії покладається на всіх причетних до цієї пригоди учасників виробництва. Взаємодія сторін договору передбачає сприяння з боку замовника щодо вирішення питань охорони праці, але не звільняє підрядника від обов’язку дотримуватися вимог нормативно-правових актів з охорони праці. В іншому разі, коли підрядник не виконує заходів щодо охорони праці, це є підставою для застосування замовником санкцій, передбачених умовами договору. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ РОБІТ, ЩО ВИКОНУЮТЬ ПІДРЯДНИКИ Під час взаємодії з підрядниками слід керуватися такими принципами: забезпечення безпеки робіт, що виконують підрядники, є спільним завданням для нього та замовника; вимоги у сфері охорони праці до підрядника є обов’язковою і невід’ємною частиною договору; під час приймання рішення про залучення того або іншого підрядника замовник керується оцінкою його попередньої діяльності в процесі договірних відносин; замовник здійснює контроль забезпечення безпеки на всіх етапах виконання робіт підрядником; до виконання робіт має допускатися тільки підрядник, що задовольняє висунутим до нього вимогам у сфері охорони праці. Процес взаємодії замовника з підрядником складається з таких п’яти етапів: оцінка рівня потенційної небезпеки запланованих робіт; оцінка відповідності підрядника вимогам з охорони праці на етапі вибору; внесення вимог з охорони праці в договір підряду або надання послуг; виконання робіт підрядником згідно з договором; замовник оцінює роботи підрядника після їхнього завершення згідно з договором.

www.ohoronapraci.kiev.ua

ОЦІНКА РІВНЯ ПОТЕНЦІЙНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ЗАПЛАНОВАНИХ РОБІТ Таку оцінку проводять до початку процесу вибору підрядника. Зазвичай у ній беруть участь керівник і фахівці (енергетики, механіки, технологи) того підрозділу замовника, у якому проводитимуться заплановані роботи, а також керівник і фахівці служби охорони праці замовника. Оцінку здійснюють відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва замовника. На її основі розробляють конкретні критерії відбору підрядника та вимоги щодо охорони праці для внесення в договір з ним.

Мал. Ю. Судака

ОЦІНКА ВІДПОВІДНОСТІ ПІДРЯДНИКА ВИМОГАМ З ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ЕТАПІ ВИБОРУ На основі розроблених критеріїв служба охорони праці замовника здійснює таку оцінку потенційних підрядників згідно з нижчезазначеною інформацією про них: наявність дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки; положення підрядника про порядок проведення навчання й перевірки знань з питань охорони праці; положення підрядника про службу охорони праці; відомості про керівників, фахівців і робітників підрядника, їхню освіту, стаж роботи за спеціальністю, навчання та перевірку знань з питань охорони праці; технічний стан виробничого устатковання, машин, механізмів; наявність ремонтно-технологічної (проекту організації робіт) і проектно-технологічної (проекту провадження робіт, технологічних карт, схем тощо) документації; забезпеченість працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ; статистична інформація про нещасні випадки та аварії впродовж минулих трьох років;

Безпека праці гарантії можливості проведення аудиту підприємства та інтерв’ювання персоналу на відповідність заявленим відомостям. Згідно з результатами оцінки служба охорони праці замовника надає керівництву свого підприємства рекомендації про можливість укладання договору з підрядником, що сформульовані таким чином: підрядник рекомендується для укладання договору; підрядник рекомендується для укладання договору за умови усунення виявлених невідповідностей; підрядник не рекомендується для укладання договору. Підрядник, якого рекомендують для укладання договору за умови усунення виявлених невідповідностей, повинен їх усунути до етапу робіт, на якому вони можуть вплинути на рівень безпеки. ВНЕСЕННЯ ВИМОГ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАЦІ В ДОГОВІР ПІДРЯДУ АБО НАДАННЯ ПОСЛУГ Такі вимоги розробляють до підписання відповідного договору. В обов’язковому порядку їх роз’ясняють керівництву підрядника та погоджують з ним. Вимоги як мінімум повинні стосуватися таких питань, як: наявність і зміст ліцензій, дозволів, проектної документації; кваліфікація персоналу підрядника; наявність у підрядника безпосередніх керівників, відповідальних осіб і спеціалістів з охорони праці; проведення інструктажів і навчання з питань охорони праці під час виконання робіт на території замовника; спецодяг та інші ЗІЗ; обов’язкова ідентифікація працівників підрядника; організація робочого майданчика; автотранспорт, устатковання, механізми та інструмент; порядок допуску працівників підрядника з оформленням актів-допусків і нарядів-допусків; проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків; пожежна безпека; стан побутових приміщень і санітарно-побутові умови; забезпечення безпеки працівників замовника та інших осіб; готовність реагування на аварії, надзвичайні ситуації тощо.

УВАГА! ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2017 р. Охорона праці в ОСББ

Гігієна праці дорожніх робітників

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 2/2017

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

Трагедія

«ТИТАНІКА» та оцінка ризиків

www.ohoronapraci.kiev.ua

Передплатити журнал можна у відділеннях Укрпошти

ВИКОНАННЯ РОБІТ ПІДРЯДНИКОМ ЗГІДНО З ДОГОВОРОМ Взаємодія замовника з підрядником щодо забезпечення безпеки на цьому етапі полягає в проведенні вступного інструктажу, первинного/цільового інструктажу на робочому місці та періодичного/постійного контролю в процесі виконання робіт. Залежно від специфіки робіт, які виконує підрядник, їхній періодичний (згідно із встановленою договором періодичністю) чи постійний контроль з боку замовника та за обов’язкової присутності інженера з охорони праці від підрядника здійснюють: керівники замовника, керівник підрозділу замовника, де проводяться роботи, фахівці служби охорони праці. Зазначені види взаємодії є обов’язковими, але не обмежують перелік можливих варіантів спільних дій. ОЦІНКА ЗАМОВНИКОМ РОБІТ ПІДРЯДНИКА ПІСЛЯ ЇХНЬОГО ЗАВЕРШЕННЯ ЗГІДНО З ДОГОВОРОМ Таку оцінку після припинення робіт замовник проводить для визначення ступеня відповідності діяльності підрядника договірним вимогам з охорони праці. Її здійснює керівник того підрозділу замовника, у якому проводилися роботи. Згідно з результатами надають рекомендації про доцільність майбутньої співпраці з цим підрядником. Результати оцінки можуть доводити до відома керівництва підрядника. Для кожного підрядника їх оформляють окремим документом і передають для зберігання в службу охорони праці замовника. РЕГЛАМЕНТ ВЗАЄМОДІЇ Для ефективної взаємодії в питаннях охорони праці однойменна служба та безпосередній керівник робіт підрядника разом з керівником підрозділу замовника розробляють «Регламент взаємодії в питаннях охорони праці» (далі – Регламент) і погоджують зі службою охорони праці замовника. Зміст і обсяг Регламенту залежать від обсягу, специфіки, місця виконання робіт, кількості залучених працівників тощо. Він містить низку розділів, зокрема: погодження заходів безпеки для запланованої роботи; порядок розроблення підрядником і погодження із замовником проектної та ремонтно-технологічної документації (ПОБ, ПВР, ПОР); порядок перевірки кваліфікації працівників підрядника у сфері охорони праці; погодження порядку взаємодії між службами охорони праці підрядника і замовника та керівником підрозділу замовника, у якому планується проведення робіт; погодження порядку проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці для працівників підрядника перед початком запланованих робіт; визначення та погодження видів і періодичності контролю; погодження порядку проведення нарад з питань охорони праці;

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці погодження повноважень замовника із застосування заходів впливу щодо підрядника у разі виявлення порушень вимог охорони праці; погодження порядку інформування замовника про проведення розслідування, ведення обліку нещасних випадків та інших інцидентів; погодження спільних дій з недопущення вживання алкоголю, наркотичних і токсичних речовин; погодження планів спільних дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій; погодження порядку збирання, тимчасового зберігання та утилізації відходів. Робота з оформлення, погодження та затвердження Регламенту може проводитися під час погодження або одразу після підписання договору з підрядником, але до початку виконання робіт.

У ситуаціях, коли підрядник порушує вимоги охорони праці, особи, які контролюють замовника, можуть застосовувати такі заходи впливу: усне зауваження працівникові або групі працівників; призупинення роботи, що виконує працівник підрядника; оформлення акта реєстрації порушень; виведення працівника підрядника або групи працівників з території замовника; дострокове розірвання договору з підрядником. Відповідальність за проведення первинного, повторного, цільового та позапланового інструктажів з питань охорони праці на робочому місці несуть керівники підрядника. Підрядник зобов’язаний надавати замовникові за його запитом належну статистичну інформацію з питань охорони праці.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДРЯДНИКА ТА ПРАВА ЗАМОВНИКА Персонал підрядника відповідає за порушення вимог охорони праці, правил внутрішнього трудового розпорядку замовника відповідно до чинного законодавства України та умов укладеного договору. Здійснювати контроль за діяльністю підрядників із застосуванням заходів впливу мають право керівник, фахівці служби охорони праці та структурного підрозділу замовника, на території або об’єктах якого підрядник виконує роботи. Перелік порушень, відповідні щодо них заходи впливу, порядок їхнього застосування та список осіб, які контролюють замовника, додаються до договору і Регламенту взаємодії.

ВИМОГИ ДО ВІЗУАЛЬНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПІДРЯДНИКА Для візуальної ідентифікації персоналу підрядника замовник встановлює такі вимоги: на спеціальному одязі має бути логотип або назва підрядника; кожен працівник підрядника повинен мати особистий значок (бейдж), на якому зазначені: повна назва підприємства; посада (професія), прізвище, ім’я та по батькові працівника; прізвище, ім’я, по батькові та контактні відомості його керівника від підрядника. У разі, коли елементів візуальної ідентифікації немає, працівник підрядника може бути виведений з території замовника.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці електрика* (Відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4, та НПАОП 0.00-1.71-13 «Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями», затвердженого наказом Міненерговугілля від 19.12.2013 № 966)

Робота електрика належить до категорії робіт з підвищеною небезпекою

До роботи з використанням інструментів і пристроїв монтер може бути допущений тільки після проходження відповідного інструктажу з охорони праці.

Основні небезпечні та шкідливі чинники, що можуть діяти на електрика: • електричний струм • електрична дуга, електромагнітне поле • рухомі частини електрообладнання

• • •

роботи на висоті недостатня освітленість робочих місць метеорологічні умови поза приміщеннями

Роботи на висоті електрик повинен виконувати з випробуваних засобів підмощування (приставна драбина, стрем’янка, риштовання). У будь-який момент під час роботи на висоті електрик повинен мати три точки надійної опори (дві ноги – рука, дві руки – нога). Працювати двома руками монтер може тільки за умови, якщо засіб підмощування обладнаний огорожею, а сам він використовує страхувальний пояс. Помічник забезпечує стійкість драбини, на якій працює електрик. Обидва повинні працювати в захисних касках.

Електрик використовує придатні засоби електрозахисту. Основні засоби захисту: • покажчики напруги • діелектричні рукавички • монтерський інструмент з ізолювальними рукоятками

Додаткові засоби захисту: • індикатор напруги • діелектричні килимки • діелектричне взуття • сухий спецодяг • захисні окуляри

Роботи на струмовідних частинах і заміну плавких запобіжників проводять після зняття напруги. Відсутність напруги перевіряють за допомогою справного індикатора. Використовувати електричні лампи заборонено.

* У додатку до журналу «Охорона праці» № 2/2017 опубліковано статтю М. Федоренка «Організація утримання будівель і споруд. Частина 2. Утримання внутрішньобудинкових систем електропостачання» і відповідний Лист оцінки ризиків (чек-лист). Інструкцію з охорони праці для слюсаря-електрика опубліковано в додатку до журналу «Охорона праці» № 6/2015.

Безпека праці

Управління ризиками

СИНДРОМ «ТИТАНІКА»: УРОКИ КАТАСТРОФИ Віталий Цопа, професор бізнес-школи МІМ-Київ, д-р техн. наук, експерт, викладач і міжнародний аудитор систем менеджменту згідно зі стандартами ISO 9001, 14001, 50001 і BS OHSAS 18001 і управління ризиками ISO 31000

Керівники часто ухвалюють шкідливі рішення, які призводять до великої біди… А коли небезпека вже на горизонті, керівник, імовірно, єдина людина, яка може ефективно вивести компанію на правильний шлях. Він справді є капітаном корабля. І в кожного керівника на стіні повинна висіти табличка з такими словами: «ПАМ’ЯТАЙ «ТИТАНІК». Джек Траут, гуру менеджменту

У цій статті автор аналізує з погляду управління небезпеками й ризиками всі етапи життєвого циклу судна «Титанік» – від ідеї створення, проектування, побудування й до його загибелі. Мета – продемонструвати важливість ризик-менеджменту в управлінні підприємством. Адже симптоми синдрому «Титаніка», які призвели до катастрофи, актуальні й часто проявляються у керівників і працівників на підприємствах України та світу. світі стається багато нещасть. Іноді легковажність, недбалість або корисливість керівника, фахівця або працівника руйнують те, на що було витрачено величезну кількість грошей і часу. Але, на жаль, найчастіше втрати від таких подій обчислюються не лише грішми й часом, але й людськими жертвами в результаті того чи іншого нещастя, аварії, катастрофи тощо. У цій статті мова йтиме про катастрофу судна «Титанік», внаслідок якої в далекому 1912 р. загинуло, за різними даними, від 1495 до 1635 осіб (більшість дослідників схиляються до цифри 1507), а матеріальна шкода перевищила 150 млн доларів.

Мета статті – показати на прикладі трагічної послідовності подій, що призвели до загибелі «Титаніка», основні положення системного підходу до управління небезпеками й зниженням ризиків в організаціях. У статті докладно розглянуто симптоми синдрому «Титаніка», які характерні для сучасних підприємств, а також уроки, які дала світові одна з наймасштабніших аварій кораблів. Стаття містить три частини: 1. Ідея створення й проектування «Титаніка». 2. Побудування. 3. Катастрофа. У цьому номері пропонуємо до вашої уваги першу частину.

ЧАСТИНА 1. ІДЕЯ СТВОРЕННЯ Й ПРОЕКТУВАННЯ «ТИТАНІКА» 14 квітня 2017 р. минає 105 років від дня найдраматичнішої катастрофи початку ХХ ст.: цього дня 1912 р. в Атлантичному океані затонув корабель, назва якого нині відома всьому світові – «Титанік». Йому присвячено близько 130 книг, десятки документальних фільмів, 2 телесеріали, 1 мюзикл, 1 опера-реквієм, 17 художніх і більш ніж 10 телевізійних фільмів, причому перший художній фільм знято в 1912 р. – у рік катастрофи. «ТИТАНІК» (RMS Titanic) – британський пароплав компанії «Уайт Стар Лайн» (White Star Line), другий із трьох пароплавів-близнюків типу «Олімпік». На момент побудування – найбільший у світі пасажирський лайнер. Під час першого рейсу 14 квітня 1912 р. зіштовхнувся з айсбергом і затонув о 2 год 20 хв наступної доби – через 2 год 40 хв після зіткнення. На борту перебувало 1309 пасажирів і 898 членів екіпажу – разом 2207 осіб. Із них загинуло 1507. Катастрофа приголомшила весь світ.

Фото 1. «Титанік» перед відплиттям

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці ІДЕЯ БУДІВНИЦТВА НОВИХ КОРАБЛІВ

У 1907 р. директор-розпорядник пароплавної компанії «Уайт Стар Лайн» Джозеф Брюс Ісмей (фото 2) зустрівся з ірландським суднобудівником лордом Піррі, щоб обговорити проект нового судна, яке б стало відповіддю на появу швидкісних кораблів «Лузітанія» і «Мавританія» – витворів конкурента, компанії «Кунард Лайн» (Cunard Line). Джозеф Ісмей хотів, щоб його кораблі не тільки були швидкими, але й мали величезну потуж ність і безпрецедентну в історії океанських лайнерів розкіш, яка слугувала б для залучення багатих і успішних пасажирів. У результаті було спроектовано та побудовано три кораблі: «Олімпік», «Титанік» і «Британік». Другий з них – «Титанік» – будували як символ тріумфу людського розуму, Фото 2. «Сам Господь Бог техніки й технологій. не зміг би потопити цей Найбільший, найпокорабель!» – неодноразово повторював Джозеф Брюс Ісмей, тужніший, найнадійніший і абсолютно непопрезидент судохідної компанії «Уайт Стар Лайн» топлюваний!

ІСТОРІЯ КАТАСТРОФ

Автор провів аналіз катастроф, що сталися із суднами на воді, щоб знайти відповіді на такі запитання: • Як часто протягом 100 років до катастрофи «Титаніка» відбувалися аварії кораблів через зіткнення з айсбергами? • Яке місце посідає катастрофа «Титаніка» за кількістю жертв, що загинули на воді в мирний час? Отже, більш ніж за 100 років – з 1799 по 1912 рік – з майже 150 катастроф на воді з кількістю загиблих понад 100 осіб відбулося лише два випадки зіткнення з айсбергами (тобто 1,3%), причому це були лише вітрильні судна. Причинами інших аварій кораблів були: зіткнення суден, пожежі, вибухи котлів, удари об мілину, риф тощо. Як бачимо, частота зіткнення з айсбергами – одна катастрофа на 50 років. Зважаючи на кількість ходок кораблів за цим маршрутом за вказаний час, величина ймовірності катастрофи кораблів за умови зіткнення з айсбергом становила, за оцінкою автора, не більш ніж 0,00001%. До того ж, як зазначалося, це були вітрильні судна, якими важко керувати порівняно з пароплавами. Варто зауважити, що жоден пароплав до 1912 р., та й після не затонув від зіткнення з айсбергом.

УРОК 1 Випадки загибелі кораблів унаслідок зіткнення з айсбергами траплялися, отже, моряки, а особливо капітани, знали про таку небезпеку дуже добре. А якщо небезпека зіткнення з айсбергом є, то нею треба управляти: знижувати ймовірність або виключати її, не забуваючи також про зниження ступеня тяжкості наслідків.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Вимога BS OHSAS 18001 4.3.1 Ідентифікування небезпек, оцінювання ризиків та визначення засобів управління

Організація повинна розробити, запровадити та підтримувати в робочому стані методику (-и) щодо постійної ідентифікації небезпек, оцінювання ризиків та впровадження необхідних засобів управління

Хто з керівників компаній в Україні хотів би стати капітаном непотоплюваного корабля «Титанік»? Відповідь очевидна: ніхто. Але насправді багато керівників, фахівців і працівників підпадають під вплив синдрому «Титаніка»: знаючи про небезпеки, вони не ідентифікують, не оцінюють їх і не управляють ними, що призводить до втрати здоров’я й до загибелі людей на виробництві.

УРОК 2 Трагедія «Титаніка» посідає 7-ме місце за кількістю людських жертв (табл. 1). Але її запам’ятали краще, ніж будь-яку іншу, адже для всіх такий розвиток подій був надто неочікуваний, через те що побутував міф про непотоплюваність судна. Сліпа, не підкріплена доказами віра в абсолютну безпеку судна стала причиною того, що його творці, власники й екіпаж не враховували можливих небезпек на етапах проектування та експлуатації. Небезпечна подія, яка всупереч міфам сталася, призвела до тяжких наслідків – загибелі понад 1500 осіб.

Вимога BS OHSAS 18001 4.2 Політика у сфері гігієни і безпеки праці Найвище керівництво організації має визначити політику організації у сфері гігієни і безпеки праці (далі – ГіБП) та забезпечити, щоб вона в межах визначеної сфери застосування системи управління ГіБП: а) відповідала характеру, масштабу та ризикам у сфері ГіБП організації; b) містила зобов'язання щодо запобігання травмам і погіршанню здоров’я, а також щодо постійного поліпшення системи управління ГіБП та її характеристик; c) містила зобов’язання щодо дотримання застосовуваних правових та інших вимог, які організація зобов’язується виконувати, стосовно її небезпечних чинників у сфері ГіБП; d) була основою для визначення й аналізу цілей у сфері ГіБП; e) була задокументована, запроваджена та підтримувана; f) була доведена до відома всіх осіб, які працюють в організації, щоб кожний працівник знав про свої обов’язки у сфері ГіБП; g) була доступною для зацікавлених сторін; h) періодично аналізувалася, для того щоб залишатися актуальною і такою, що відповідає організації.

Безпека праці Таблиця 1 Найбільші катастрофи на воді (не враховуючи бойових утрат) за всю історію людства (з кількістю загиблих понад 1000 осіб) Судно ͨʪ̨̦̽́ ʿ̭̌ͩ ͨʽ̬̞̌ͩ

Тоннаж, т

Дата

Кількість загиблих, осіб

Місце

ˇ̛̛̣̞̪̪̞̦

2602

20 грудня 1987 р.

4375

Зіткнення з танкером і пожежа

3540

12 лютого 1944 р.

4074

Зіткнення зі скелями

Даних немає

Листопад 1948 р.

~ 2000 ... 6000

Людський чинник

3121

6 грудня 1917 р.

~ 2000

Людський чинник

1719

27 квітня 1865 р.

1653

Пожежа на борту

Даних немає

27 листопада 1949 р.

1500

Зіткнення суден

52 310

15 квітня 1912 р.

1495

Зіткнення з айсбергом

Даних немає

12 лютого 1944 р.

1376

Вибух пароплава

Даних немає

16 жовтня 1926 р.

~ 1200

Вибух на борту

3898

26 вересня 1954 р.

1172

Затонув під час шторму

46 356

8 червня 1943 р.

1021

Внутрішній вибух

Даних немає

28 березня 1921 р.

~ 1094

Природна стихія

1284

15 червня 1904 р.

1021

Пожежа на борту судна

14 191

29 травня 1914 р.

1014

Людський чинник

Даних немає

28 вересня 1912 р.

~ 1000

Природна стихія

Даних немає

29 серпня 1916 р.

~ 1000

Зіткнення з крейсером

Даних немає

3 грудня 1948 р.

~ 1000

Внутрішній вибух

ʻ̨̬̖̞̏̐́

,ƐƵĂŶ ,ƵĂŝ ͨʺ̨̦̣̦̍̌ͩ ;̦̣̌̐͘ ^^ DŽŶƚͲ ůĂŶĐͿ ͨˁ̱̣̯̦̹̌̌ͩ ͨˉ̞̦̽̚Ͳ˓̦̌̽ͩ ̞ ͨ˃̜̪̞̦̌ͩ «Титанік» ͨˇ̨̬̯ ˁ̡̯̜̞̦̌ͩ ;̦̣̌̐͘ ^^ Fort Stikine) <ƵĂŶŐ zƵĂŶŐ ͨ˃̨̜́ ʺ̬̱̌» ;̦̣̌̐͘ Tǀya Maru) ͨʺ̶̱̱ͩ

ʶ̛̯̜̌ ˇ̶̬̦̞̌́ ˁˌʤ ʶ̡̛̯̜̭̌̽̌ ˀ̡̖̭̪̱̣̞̍̌ ʦ̡̨̛̛̖̣̬̯̦̞̍̌́ ʦ̡̨̛̛̖̣̬̯̦̞̍̌́ ʶ̛̯̜̌ ˔̨̪̦̞́ ˔̨̪̦̞́

ͨʧ̨̡̨̦̦̐ͩ

ʶ̛̯̜̌

ͨʧ̖̦̖̬̣̌ ˁ̨̡̣̥̌ͩ ;̦̣̌̐͘ 'ĞŶĞƌĂů ^ůŽĐƵŵͿ ͨʳ̶̛̥̪̖̬̯̬̌́ ʳ̬̣̦̞̟̌̔ͩ ͨʶ̡̞̖ ʺ̬̱̌ͩ ;̦̣̌̐͘ ^^ <ŝĐŚĞ DĂƌƵͿ ͨˁ̞̦Ͳ˓ͩ ;̦̣̌̐͘ ^^ ,ƐŝŶͲzƵͿ <ŝĂŶŐ zĂ

Країна

ˁˌʤ ʶ̦̌̌̔̌ ˔̨̪̦̞́ ʶ̛̯̜̌ ʶ̛̯̜̌

ПЕРЕДЧУТТЯ КАТАСТРОФИ

Історія знає чотири пророкування катастрофи «Титаніка»: у поховальній пісні, в оповіданні, новелі та романі. ☑ У 1874 р. американська поетеса Макго Юлалесі написала поховальну пісню, у якій змальовано зіткнення корабля з айсбергом, внаслідок якого всі пасажири потонули. ☑ У 1866-му англійський містик Вільям Стед написав оповідання; у ньому йшлося про корабель, який зіштовхнувся з крижаною брилою, що призвело до великих людських жертв через нестачу рятувальних шлюпок. Неймовірний факт: 10 квітня 1912 р. Вільям Стед піднявся на борт «Титаніка» і вирушив у фатальний рейс, в якому загинув. ☑ У 1892 р. американський письменник Джон Еймс Мітчелл опублікував невелику казкову новелу The Belle and the Seal, яка починалася так: «Ішов якось через Атлантику гарний пароплав – з такою шаленою швидкістю, що один стривожений пасажир навіть поцікавився в капітана: – Чи не занадто ризиковано так швидко плисти? – Для нас – жодної небезпеки! – відповів капітан, підморгнувши йому з виглядом бувалого морського вовка...» А ось закінчення цієї новели: «Але за кілька годин, уночі, цей красень пароплав урізався з оглушли32

Причина загибелі корабля

вим тріском у красень айсберг на своєму шляху – і, гойднувшись граціозно кілька разів на хвилях, канув у морську безодню...» ☑ У 1898 р. фантаст Морган Робертсон, відставний капітан британського флоту, написав роман «Марнота» про трансатлантичний лайнер, який за своїми фантастичними розмірами перевершував усі побудовані до цього часу судна. Величезний корабель Робертсон населив заможними самовдоволеними пасажирами. У романі кількість збігів з подіями, що відбулися через 15 років у реальності, вражає. Після катастрофи «Титаніка», відповідаючи на запитання журналістів, які розшукали книгу і виявили приголомшливу подібність описаного у творі корабля з «Титаніком», Робертсон розповів: «У мене був страшенний грип з дуже високою температурою. Не скажу, був це сон чи гарячкове марення, але я абсолютно чітко побачив цей корабель. Враження було таке, ніби я сиджу в човні, а він, гарний, величезний, пливе повз мене. Я бачив і саме зіткнення. Удар, крики жертв і вмираючих, трупики дітей... І нічого не міг зробити. Раніше в мене ніколи не було пророчих снів, галюцинацій. Я не знав, що й думати про це... Ось і вирішив, що це вдалий задум для книги». У романі йдеться про величезне англійське судно «Титан» (1-й збіг), яке квітневої ночі (2-й збіг) зіштовхнулося з айсбергом (3-й збіг) правим бортом (4-й збіг) і затонуло (5-й збіг). Навіть більше: довжина

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці судна, описаного у творі, становила 243,8 м, майже як у «Титаніка» – 269,1 м (6-й збіг). Максимальна швидкість, яку розвивав «Титан», – 25 вузлів, швидкість «Титаніка» – 23 вузли (7-й збіг). Кількість шлюпок на «Титані» – 24, на «Титаніку» – 20, і їх в обох випадках не вистачило, щоб урятувати всіх (8-й збіг). Кількість людей на «Титані» (і пасажирів, і членів екіпажу) – 3000 осіб, а на «Титаніку» в ніч, коли сталася трагедія, – 2207 осіб, хоча максимальна місткість – 2566 пасажирських місць і 885 місць для членів екіпажу, тобто 3451 (9-й збіг). І на «Титані», і на «Титаніку» були водонепроникні відсіки й автоматичні водонепроникні двері (10-й збіг). За іронією долі примірник роману Моргана Робертсона «Марнота» потрапив до рук одного з кочегарів «Титаніка» на ім’я Джон Коффі, який почав читати його в перервах між вахтами. Читаючи, він усе більше сповнювався жахом, упізнаючи з опису те судно, на якому плив. Непоясненне відчуття реальної небезпеки виявилося таким сильним, що, коли вони зайшли до англійського порту Куїнстаун, кочегар поспішив залишити лайнер. Через три дні він уже найнявся кочегаром на пароплав «Мавританія», який ішов до Нью-Йорка маршрутом «Титаніка». Був ще й такий випадок: містер Колін Макдональд відхилив пропозицію влаштуватися на службу другим інженером «Титаніка», оскільки йому видалося, що з кораблем має щось статися. Друга після капітана особа на судні, старший помічник Генрі Тай Уайльд, який погодився всупереч передчуттям узяти участь у першому плаванні «Титаніка», ніяк не міг до нього звикнути. В останньому листі, відправленому з Куїнстауна, він писав сестрі: «І все ж таки мені не подобається це судно... Воно викликає якесь дивне почуття…»

23 березня 1912 р. квиток на «Титанік» замовив лондонський бізнесмен на ім’я Дж. Коннон Міддлтон. Дві ночі поспіль йому снився дивний і досить реалістичний сон, у якому «Титанік» тонув, а пасажири й члени команди перебували у воді. Себе Міддлтон відчував завислим у повітрі над місцем катастрофи. Від цих снів банкіра охопила паніка, але нагальні справи вимагали його термінового відплиття до Америки. На щастя, в останній момент він одержав телеграму з Нью-Йорка, в якій йому пропонували відкласти поїздку на кілька днів. Власник компанії «Уайт Стар Лайн», якій належав «Титанік», мультимільйонер Джон П'єрпонт Морган – молодший анулював свій квиток за 24 години до відплиття й зняв з рейсу знамениту коштовну колекцію картин, яку збирався відвезти до Нью-Йорка. Крім Моргана від поїздки на «Титаніку» всього за день відмовилися ще 55 пасажирів першого класу: мільйонери Джон Рокфеллер, Генрі Фрік, посол США у Франції Альфред Вандельфільд та інші. Причиною того, що частина пасажирів відмовилася від квитків на «Титанік», на думку автора, було почуття небезпеки, яке спрацювало в них. У той час більшість людей були дуже релігійні, а реклама представляла «Титанік» непотоплюваним і безсмертним, що вважали богохульством і тому вірили, що Бог покарає за це і втопить «Титанік» у першому ж плаванні. Через 23 роки після загибелі «Титаніка», у квітні 1935 р., корабель «Титаніан» (Titanian) ішов через ту саму ділянку Атлантики, відпливши з британського порту Тайсайд до Канади. Молодий матрос Вільям Рівз ніс нічну вахту на носі корабля. Доля так розсудила, що за кілька днів до рейсу він прочитав роман Моргана Робертсона «Марнота» і досі думав про нього й описану трагедію. Стоячи вночі на вахті на носі корабля в повній самоті, він чітко бачив вражаючу схожість між вигадкою та реальністю, яка раптом відкрилася йому. Був квітень, як і тоді, коли сталася та давня катастрофа, а його судно перебувало в тих самих координатах Атлантики, де загинули обидва кораблі – вигаданий і справжній. Раптом матроса наче морозом пройняло: він згадав, як називається пароплав і що він сам народився 14 квітня 1912 р.

УРОК 3 Люди можуть прогнозувати, передбачати та ідентифікувати небезпеки й сценарії небезпечних подій, а отже, можуть запобігати цим подіям і управляти ними. Вимога BS OHSAS 18001 4.3.1 Ідентифікування небезпек, оцінювання ризиків та визначення засобів управління

Методики для ідентифікування небезпек та оцінювання ризиків повинні охоплювати: ідентифікування небезпечних чинників, джерело яких не пов’язане з робочим місцем, але може завдавати шкоди здоров’ю та безпеці працівників, які перебувають під управлінням організації на робочому місці; небезпечні чинники, які виникли поблизу робочого місця внаслідок трудової діяльності під управлінням організації.

•

www.ohoronapraci.kiev.ua

Безпека праці Його охопив такий жах, що він, не тямлячи себе, увімкнув усі сирени й гудки тривоги. За півхвилини вся команда була на палубі. Капітан передусім дав команду «Стоп машина!». Коли корабель повністю зупинився, завмерлі від страху люди побачили, що з темряви виріс величезний айсберг. ЯК ВИ СУДНО НАЗВЕТЕ…

На початку XX ст. на ринку трансатлантичних перевезень склалася інтенсивна конкуренція між судноплавними компаніями «Кунард Лайн» та «Уайт Стар Лайн». У 1907 р. «Кунард Лайн» увела в експлуатацію пароплави «Мавританія» і «Лузітанія» – тоді найбільші судна у світі. Крім того, вони були здатні розвивати швидкість до 25 вузлів (45 км/ч), що давало змогу перетинати Атлантичний океан за п’ять днів. Поява великих, швидкохідних і надійних пароплавів у конкурента негативно позначилася на прибутку компанії «Уайт Стар Лайн». Тому її керівництво ухвалило рішення щодо будівництва двох суперлайнерів, не таких швидкохідних, як «Лузітанія» і «Мавританія», але які перевершували б їх за водотоннажністю, пасажиромісткістю та рівнем сервісу. Перший – «Олімпік», а другий – «Титанік», названий на честь титанів, героїв давньогрецьких міфів. Нагадаємо, що титани – архаїчні смертні божества, що уособлювали стихії й природні катастрофи; вони намірилися повалити безсмертних богів-олімпійців, за що ті скинули їх у Тартар.

ПРОЕКТУВАННЯ

За проектування суден «Олімпік» і «Титанік» взялася конструкторська рада верфі «Харленд енд Вулф». До неї входили керівник верфі Вільям Піррі, директор-розпорядник Александр Карлейль, директор конструкторського бюро Томас Ендрюс (фото 3) та його заступник Едвард Вайлдінг. Александр Карлейль розробив проект корпусу, склав Фото 3. Томас Ендрюс, плани установки машин і меконструктор «Титаніка» ханізмів. Томас Ендрюс повністю відповідав за розробку проектної документації. Конструкторські креслення зайняли 411 окремих документів. Ознайомившись з основними з них, керівництво компанії «Уайт Стар Лайн» уклало угоду з верф’ю «Харленд енд Вулф» про будівництво двох гігантських кораблів.

УРОК 4 Кораблі названо на честь давньогрецьких титанів, які загинули в боротьбі з безсмертними богами-олімпійцями. Цей міф несе певною мірою негативну інформацію. Він також учить, що виживає не сильний і великий, а розумний і гнучкий у своїх рішеннях і особливо в оцінці небезпеки поразки в боротьбі.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ «ТИТАНІКА»

УРОК 5 У конкурентній боротьбі в бізнесі потрібно прагнути не тільки до прямих конкурентних переваг – швидкості для кораблів і комфорту для пасажирів, – але й до задоволення найголовнішої, базової вимоги – забезпечення безпеки пасажирів і екіпажу.

Вимога BS OHSAS 18001 4.1 Загальні вимоги

Організація повинна розробити, задокументувати, запровадити і підтримувати й постійно поліпшувати систему управління гігієною та безпекою праці (далі – ГіБП) відповідно до вимог цього стандарту OHSAS та визначити, як виконуватиме ці вимоги. Організація повинна визначити та задокументувати сферу застосування своєї системи управління ГіБП.

Фото 4. Конструкторський відділ, що проектує «Титанік»

Валова місткість – 46 328 реєстрових тонн, водотоннажність – 52 310 тонн з осадкою 10,54 м. Довжина – 269 м, ширина – 28,19 м, відстань від ватерлінії до шлюпкової палуби – 18,4 м. Висота від кіля до верхівок труб – 52,4 м. Машинне відділення – 29 котлів, 159 вугільних топок. Непотоплюваність корабля забезпечували 15 водонепроникних перебірок у трюмі, що створюють 16 умовно водонепроникних відсіків; простір між дном і настилом другого дна було розділено поперечними й поздовжніми перегородками на 46 водонепроникних відсіків. Максимальна швидкість – 23 вузли. Для корабля «Титанік» було спроектовано перегородки, що утворюють 16 водонепроникних відсіків, у корпусі судна (рис. 1). Конструкція перебірок для того часу була прогресивною, і саме це дало компанії «Уайт Стар Лайн» привід заявляти у рекламних цілях, що «Титанік» абсолютно непотоплюваний.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці Усі перебірки корпусу судна були настільки міцними, що витримали б значний тиск у разі виникнення пробоїн. Але «Титанік» міг затонути в таких випадках: за умови затоплення більш ніж двох з його 16 водонепроникних відсіків, будь-яких трьох з перших п’яти відсіків або ж усіх перших чотирьох відсіків. Перші дві перебірки в носовій і остання в кормовій частині були суцільними, всі інші мали герметичні двері, що давало змогу команді й пасажирам пересуватися між відсіками.

Шлюпкова палуба

Форпік Тунель валів гвинтів

Головні Турбіна електрогенератори

Парові машини

Котельня Котельня Котельня Котельня Котельня Котельня Вантажний Вантажний Вантажний відсік № 3 відсік № 3 відсік № 3 № 6 № 4 № 1 № 2 № 3 № 5

Рисунок 1. Перебірки «Титаніка»

У разі небезпеки або аварії електромагніти за сигналом з містка звільняли засувки, і всі 12 дверей під дією власної ваги опускалися, внаслідок чого простір за ними герметично закривався. Якщо двері зачинялися за електросигналом з містка, то відчинити їх можна було тільки після зняття напруги з електропривода. Кожен відсік мав запасний люк, який зазвичай вів на шлюпкову палубу. По його залізному трапу могли піднятися ті, хто не встиг покинути приміщення до зачинення дверей. Але в запропонованій конструкції перегородок на «Титаніку» не було враховано істотну небезпеку – крен судна у разі заповнення водою відсіків, утворених перебірками. Вони мали різну висоту й були відкриті у верхній частині, через це збільшувався перелив води, отже, крен ставав ще більшим. У 1908 р. 28-річного українця, інженера-суднобудівника Володимира Костенка з Полтавської області (фото 5), відрядили до Англії в інтересах флоту Російської імперії. Перебуваючи там, Костенко спілкувався з конструкторами «Титаніка» і звернув їхню увагу на потенційну небезпеку: оскільки водонепроникні перебірки відсіків судна не доходять до головної палуби, можливий перелив води у разі крену судна. Конструктори «Титаніка», зокрема й Томас Ендрюс, не врахували зауваження В. Костенка. У січні 1910 р. у Белфасті відбулася зустріч конструктора корпусу «Титаніка» Александра Карлейля із замовником проекту Джозефом Брюсом Ісмеєм (президент і директор-розпорядник пароплавної компанії «Уайт Стар Лайн») щодо зміни конструкції «Титаніка» з метою її поліпшення. На цій зустрічі Джозеф Брюс Ісмей переконував у необхідності розширення Фото 5. Володимир Полієвктоголовних сходів, щоб вович Костенко, інженер-суднобуни мали грандіозний і ведівник, один з організаторів личний вигляд. Александр суднобудування в СРСР

www.ohoronapraci.kiev.ua

УРОК 6 Ігнорування питань безпеки на етапі проектування є найбільшим недоліком багатьох організацій в Україні. У сучасних системах управління на етапі проектування потрібно враховувати всі ризики й небезпечні ситуації, які можуть призвести до небезпечної події – відмови системи й загибелі людей. Так, наприклад, у міжнародному стандарті ISO TS 16949 (ДСТУ ISO/TS 16949) викладено вимоги до систем управління якістю підприємств, що здійснюють проектування, розробку, виробництво, установку й обслуговування продукції автомобільної промисловості, обов’язково використовувати методику управління ризиками – «Аналіз видів і наслідків потенційних відмов» (Failure mode and effects analysis – FMEA), за допомогою якої визначають усі небезпеки конструкції ще на етапі її проектування. Вимога BS OHSAS 18001 4.3.1 Ідентифікування небезпек, оцінювання ризиків та визначення засобів управління

Методики для ідентифікування небезпек та оцінювання ризиків повинні охоплювати: інфраструктуру, обладнання та матеріали на робочому місці, подані як самою організацією, так і іншими сторонами; конструктивне виконання робочих ділянок, установок, машин/обладнання, операційних процедур та організації роботи, зокрема адаптацію їх до можливостей людини.

• •

Карлейль зауважив, що в такому випадку доведеться зменшити висоту перегородок з 4,5 м над рівнем моря до 3,5 м, що значно знизить безпеку судна. Але Джозеф Брюс Ісмей наполіг на своєму, мотивуючи це тим, що судно й без того непотоплюване завдяки 16 перебіркам, а комфорт повинен бути понад усе. Якби думку Володимира Костенка врахували, то, за висновками експертів, судно протрималося б на воді після зіткнення з айсбергом протягом шести годин і тоді судно «Карпатія», що прибуло на допомогу, урятувало б усіх без винятку пасажирів і членів екіпажу.

Безпека праці ШЛЮПКИ Й ШЛЮПБАЛКИ

ТЕРМІН «СИНДРОМ»

На борту «Титаніка» встановили 20 рятувальних шлюпок: 16 шестивеслових дерев’яних шлюпок, підвішених на шлюпбалках, і 4 чотиривеслові складні шлюпки з дерев’яним днищем і парусиновими бортами. На перших від капітанського містка шлюпбалках кріпилися вивалені за борт дві чергові шлюпки місткістю 40 осіб (призначені для екстреного спуску – наприклад, у випадку виявлення людини за бортом), інші 14 могли взяти на борт по 65 осіб. Чотири складні шлюпки були розраховані на 47 осіб кожна. Загальна місткість шлюпок становила 1178 осіб, тоді як «Титанік» був розрахований на 2566 місць для пасажирів і 885 місць для членів екіпажу, тобто міг умістити 3451 особу. Відповідно до Британського кодексу торговельного мореплавання, що діяв тоді, кількість шлюпок на кораблі розраховувалася не за кількістю людей на борту, а за тоннажем судна. Цей кодекс було складено

Синдром (д.-гр. ȈȣȞįȡȠȝȒ – «збіг», «скупчення»; įȡȩȝȠȢ – «біг», «рух») – сукупність симптомів із загальними етіологією й патогенезом. У медицині й психології термін «синдром» посилається на асоціацію деякої кількості клінічно розпізнаваних симптомів (особливостей, явищ або характеристик), які часто проявляються разом, таким чином, що присутність одного з них попереджає лікаря про присутність інших. Останніми десятиліттями термін вживають не лише в медицині, а й для опису схожих явищ у суспільстві, техніці й природі. Синдром «Титаніка» (прим. авт.) – це розповсюджена хвороба сучасних менеджерів, фахівців і працівників усіх типів організацій, які мають управляти небезпеками, що завжди існують у їхній діяльності, але не роблять цього через легковажність, необізнаність, злочинну недбалість або корисливість. У підсумку небезпеки починають реалізовуватися і, як наслідок, призводять до істотних втрат фінансових, матеріальних ресурсів, особливо найціннішого з них – людського ресурсу: здоров’я й життя працівників.

УРОК 7 Зменшення засобів захисту для порятунку життя людей у небезпечній ситуації (кількість шлюпок) на догоду комфорту (розширення простору для нових кают, обіднього залу й прогулянок пасажирів 1-го й 2-го класу) вказує на низький рівень культури безпеки керівників і фахівців, що створювали «Титанік». Рисунок 2. Шлюпкова палуба

Вимога BS OHSAS 18001 4.3.1 Ідентифікування небезпек, оцінювання ризиків та визначення засобів управління

Визначаючи управлінські заходи чи розглядаючи зміни наявних заходів, треба приділяти увагу зниженню ризиків відповідно до такої ієрархії: а) усунення ризику; b) заміна одних ризиків іншими; c) застосування технічних засобів управління; d) застосування знаків, які інформують або попереджають про небезпеку; е) застосування засобів індивідуального захисту.

у 1894 р., він зобов’язував усі судна водотоннажністю понад 10 тис. тонн (найбільші на той час) мати на борту не менш ніж 16 рятувальних шлюпок, підвішених на шлюпбалках. «Титанік» мав водотоннажність 52 310 тонн, яка в п'ять разів перевищувала цей норматив водотоннажності. Проте вимоги кодексу залишалися для нього обов’язковими, оскільки нових, законодавчо затверджених для суден такої водотоннажності на той час не було. Стаціонарні рятувальні шлюпки розташовувалися на верхній (шлюпковій) палубі (рис. 2) групами по чотири в носовій та кормовій її частинах. Усі стаціонарні шлюпки були прикріплені талями до шлюпбалок і зберігалися на дерев’яних кільблоках, зачохлені брезентом. Дві

складні шлюпки були розміщені біля перших від містка шлюпбалок поруч із черговими шлюпками, дві інші – на даху офіцерських кают. Їх було дуже важко діставати й готувати до спуску – через велику масу їх переносили вручну. Шлюпбалки на «Титанік» поставила шведська компанія The Welin Davit and Engineering, на той момент це були найпередовіші пристрої для спуску шлюпок. Після спуску першої шлюпки вони могли повертатися в бік шлюпкової палуби й забирати з неї інші шлюпки. На вищезгаданій зустрічі конструктора Александра Карлейля із замовником Джозефом Брюсом Ісмеєм було вирішено зменшити кількість шлюпок із 48 до 16 на вимогу Джозефа Ісмея, який мотивував таке рішення тим, що пасажири платять не за споглядання шлюпок, а за комфорт на судні. Ухвалене спершу рішення про встановлення 48 шлюпок давало змогу урятувати всіх пасажирів і екіпаж «Титаніка». Рішення ж щодо зменшення кількості шлюпок призвело до загибелі 1507 осіб. Образ «Титаніка» для всього людства до сьогодні залишається символом незахищеності людини не тільки перед стихією й фатальним збігом обставин, але й перед головною й основною причиною всіх аварій та катастроф – невмінням і небажанням керівників, фахівців і працівників управляти небезпеками й тим самим запобігати виникненню небезпечних подій, що призводять до втрати здоров’я й загибелі людей.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці

Гірка статистика

ЦЬОГО

МОГЛО НЕ СТАТИСЯ За оперативними даними, у січні 2017 р. в Україні загинули на виробництві 27 осіб – на 2 особи менше проти аналогічного періоду минулого року; сталося 8 групових нещасних випадків, під час яких травмовано 20 осіб, зокрема 3 – смертельно. Основними видами подій, які призвели до смертельних нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, були: • ДТП, наїзд ТЗ – 37% від загальної кількості загиблих; • падіння предметів, матеріалів, обрушення породи, ґ рунту тощо – 13%; • падіння потерпілих – 17%. Коротко про обставини деяких нещасних випадків. 04.01. Миколаївська область Того дня біля залізничної станції Явкине монтер колії ПАТ «Українська залізниця» виконував роботи з обрізування контурного кутника на залізобетонній плиті переїзного настилу. Надто пізно він побачив потяг, що наближався, а екстрене гальмування, яке застосував машиніст, не змогло запобігти НП зі смертельним наслідком. 05.01. м. Вінниця Водій-експедитор з доставки води, перебуваючи на другому поверсі адмінбудівлі заводу «Аналог», викликав вантажний ліфт. Коли двері відчинилися, він зробив крок – і впав у шахту ліфта. Унаслідок переломів основи черепа і шийних хребців чоловік помер у реанімації лікарні.

01.01.2017 – 31.01.2017 сталося 4468 пожеж, загинули 266 осіб, потерпіли 174 особи.

www.ohoronapraci.kiev.ua

08.01. м. Запоріжжя Близько двох місяців провідний інженер і технік АТ «Мотор Січ» перебували у відрядженні в Республіці Судан. Повернувшись, вони відчули погіршення стану здоров’я, але лише через 10 днів звернулися за медичною допомогою до МСЧ свого підприємства. Після проведених аналізів з діагнозом «малярія» працівники були госпіталізовані до обласної інфекційної лікарні. Через несвоєчасне звернення до лікарів один потерпілий помер, другий перебуває в реанімаційному відділенні.

16.01. Київська область У м. Ірпені працівник КП «Управління ЖКГ «Ірпінь», обробляючи тротуар піщано-соляною сумішшю, посковзнувся та впав. Унаслідок цього дістав травму голови, а за тиждень помер у лікарні.

09.01. Рівненська область У с. Горбаків Гощанського району невідомі особи здійснили напад на сторожів об’єкта будівництва ТОВ «Реноме-Євробуд». Один потерпілий отримав травми, несумісні з життям, другий – тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

17.01. Чернігівська область На господарському дворі КП «Сиберізьке» Сиберізької сільської ради сталася трагедія. Під час догляду за великою рогатою худобою директор підприємства був смертельно травмований бугаєм.

11.01. Черкаська область Працівники Лисянського районного споживтовариства Спілки споживчих товариств Черкаської області о 17:00 сіли в службовий автомобіль. За 15 хв на перехресті вулиць вони потрапили в ДТП за участю вантажівки. Унаслідок пригоди головний бухгалтер дістала смертельну травму, а голова прав-

25.01. Львiвська область У приміщенні механічної майстерні ТзОВ «Гідробуд-М» стався нещасний випадок зі смертельним наслідком. Виконуючи ремонт автомобіля КрАЗ, водій був притиснутий кузовом.

01.01.2016 – 31.12.2016 сталося 154 556 дорожньотранспортних пригод, загинули 3187 осіб, потерпіли 32 079 осіб.

ління із забоєм поперекового відділу був госпіталізований у Лисянську ЦРЛ. Під час проведення засідання комісії стало відомо, що до лікувального закладу з травмою руки зверталася економіст – ще одна потерпіла в цій аварії.

Підготувала головний спеціаліст управління інспекційної діяльності Держпраці Галина Мельник

01.01.2017 – 31.01.2017 на водних об’єктах загинули 12 осіб (з них 4 дитини).

01.01.2017 – 31.01.2017 виявлено та знешкоджено 2849 вибухонебезпечних предметів. З офіційних джерел

Безпека праці

Школа розслідувань

Пов’язати чи не пов’язати З ВИРОБНИЦТВОМ? Дмитро Селявін, власкор

Нещасний випадок може статися у робочий час, але за межами підприємства. Або на території підприємства, але в неробочий час. Як у такому разі його кваліфікувати? Розглянемо декілька прикладів. НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК № 1

Токар ремонтно-механічної дільниці Олещук (прізвище змінено) підприємства N розпочав робочий день о 6 год 50 хв. На початку зміни начальник ремонтно-механічної дільниці Васильчук (прізвище змінено) підприємства N видав завдання всім працівникам дільниці. Токарю Олещуку потрібно було виготовити гайки на токарно-гвинторізному верстаті, який розміщено на території машинного виробництва. Об 11 год 15 хв завдання було виконано. У зв’язку з тим що роботи для Олещука не було, начальник дільниці Васильчук дозволив йому піти додому після обідньої перерви, о 12 год 00 хв. Після обідньої перерви до токаря Олещука, який перебував у приміщенні будівлі корпусу допоміжних цехів, призначеному для переодягання та обіду, підійшов головний енергетик Коваленко (прізвище змінено) підприємства M, що працює в цій будівлі. Коваленко проводив роботи з ремонту преса і, виявивши два погнутих гвинти, звернувся до Олещука за консультацією щодо їх вирівнювання. Токар Олещук, оглянувши гвинти, відповів, що може виконати цю роботу. Вони домовилися про ціну. Спочатку Олещук відрихтував гвинт, потім підійшов до токарного верстата, який належав підприємству M, закріпив у патроні відрихтований гвинт і включив верстат для перевір-

Мал. Ю. Судака

ки гвинта на биття. Отримавши позитивний результат, Олещук узявся за рихтування другого гвинта. Відрихтувавши його, він вставив один кінець гвинта з різьбою в кулачки патрона токарного верстата, а інший у задній центр і включив верстат для перевірки гвинта на биття. Приблизно через 20 сек гвинт випав із заднього центра і почав битися об кулачки патрона токарного верстата. Коваленко, який стояв з протилежного боку верстата, помітивши, що гвинт почав битися об кулачки, присів, а коли почув, що гвинт вилетів з патрона й відлетів убік, піднявся й побачив, що Олещук лежить на підлозі з розбитою головою, а гвинт розламався на дві частини: одна (довжиною 65 мм) лежала на верстаті, а інша (приблизно 700 мм) – на підлозі біля нього. Лікарі швидкої допомоги, які прибули на місце нещасного випадку о 13 год 00 хв, констатували смерть Олещука. Згідно з висновком бюро судовомедичної експертизи, причиною смерті громадянина Олещука стали множинні травми голови; удар об інший предмет або іншим предметом. За рішенням комісії, створеної відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232 (далі – Порядок), причиною настання нещасного

випадку стало порушення потерпілим трудової та виробничої дисципліни, а саме невиконання вимог ст. 14 Закону України «Про охорону праці», де вказано, що «працівник зобов’язаний: дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту» та вимог Інструкції з охорони праці під час виконання робіт на токарному верстаті, де вказано: «Виконувати тільки ту роботу, яку доручив майстер (адміністрація цеху), керуючись технологічним процесом». Комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з токарем ремонтно-механічної дільниці Олещуком стався під час виконання робіт у особистих цілях на обладнанні, що не належить підприємству N, у неробочий час, і на підставі підп. 2 п. 16 Порядку визнала цей нещасний випадок таким, що не пов’язаний з виробництвом. Треба зазначити, що такі нещасні випадки не пов’язують з виробництвом, крім випадків, що сталися внаслідок несправності обладнання,

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці що підтверджено відповідними висновками, і за умови, що обладнання, на якому працює потерпілий, належить або використовується підприємством (підп. 2 п. 16 Порядку). Якщо під час розслідування аналогічного нещасного випадку (за умови, що обладнання належить підприємству) факт справності обладнання не буде підтверджено відповідними висновками експертизи, актами тощо та/або якщо буде встановлено, що обладнання було несправним і це спричинило нещасний випадок, то цей нещасний випадок слід визнати таким, що пов’язаний із виробництвом. Отже, у таких випадках обов’язково треба проводити обстеження обладнання з оформленням відповідних висновків, щоб уникнути надалі розбіжностей у поглядах під час розслідування.

Від редакції Посилання комісії на ст. 14 Закону України «Про охорону праці» є неправомірним: оскільки відповідно до п. 3.9 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) «перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов’язків», то робітник може порушити лише ті нормативні документи, які доводилися до його відома (наприклад, Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, інструкції з охорони праці, технологічні карти), але ніяк не Закон України «Про охорону праці». Відповідно до підп. 2 п. 16 Порядку обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов’язані з виробництвом, є «використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності, що підтверджено відповідними висновками)». Тобто якщо б робітник використовував в особистих цілях токарний верстат, який би належав підприємству і до того ж був у несправному стані (не був виведений з експлуатації чи не був відключений від мережі живлення), то нещасний випадок можна було б визнати таким, що пов’язаний з виробництвом.

www.ohoronapraci.kiev.ua

НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК № 2

Слюсар-випробувальник цеху № 1 Дяченко (прізвище змінено) підприємства Z прибув на роботу о 6 год 05 хв, переодягнувся на випробувальній станції в робочий одяг і пішов до виробничої будівлі, яка належить іншому підприємству. У цей час працівники іншого підприємства викидали через вікно будівлі до сміттєвого бака картонні ящики. Деякі з цих ящиків падали на металеві сходи. Піднімаючись металевими сходами, щоб зібрати ящики, Дяченко оступився і впав, травмувавши праву ногу. Відчувши біль, потерпілий повернувся на своє робоче місце на випробувальній станції. Біля входу до станції він перечепився через поливальний бак і знову впав, ударившись об бордюр двома ногами. Приблизно о 6 год 10 хв прибиральник території Руденко (прізвище змінено) побачив слюсаря Дяченка, який повзком пересувався по підлозі станції. Руденко пішов на прохідну й повідомив охоронників про нещасний випадок, який стався з Дяченко. Вони викликали о 6 год 20 хв карету швидкої медичної допомоги. Медичні працівники після надання потерпілому медичної допомоги доставили його до лікарні. Безпосередніх свідків нещасного випадку не виявлено. Потерпілому Дяченку було встановлено діагноз «закритий перелом обох кісток правої гомілки, закритий перелом лівої п’яткової кістки».

Отже, на підставі зібраних матеріалів, керуючись підп. 2 п. 16 Порядку, комісія визнала нещасний випадок таким, що не пов’язаний з виробництвом. Якщо проаналізувати обставини події та діагноз потерпілого, може спасти на думку, що травмування відбулося внаслідок протиправних дій інших осіб і що розв’язання цього питання є компетенцією відповідних органів. Але це тільки припущення.

Від редакції

Комісія встановила, що: • згідно з колективним договором підприємства робочий день працівників цехів, дільниць починається о 7 год 00 хв; • завдання збирати картонні ящики начальник та заступник начальника цеху № 1 Дяченку не видавали; • згідно з витягом з Державного реєстру правочинів будівля, звідки викидали ящики, належить іншому підприємству; • робітник Дяченко збирав ящики в особистих цілях; • покриття маршруту біля входу до випробувальної станції асфальтове, рівне, без пошкоджень.

Якщо місце, де стався нещасний випадок, є місцем загального користування (сходовий марш належить до таких місць), то його утримання, зокрема розчищення від захаращеності, покладається на підприємство (його відповідальну особу), якому виділена ця територія. Наприклад: «Шляхи пересування, включаючи сходи, стаціонарні переходи, рампи для навантажувальних і розвантажувальних робіт, повинні бути позначені відповідними знаками, мати необхідну дорожню розмітку та дороговкази, бути так розташовані і мати такі розміри, щоб прохід або проїзд по них був легким і безпечним і при цьому не створювалась загроза для працівників, що працюють поблизу» (п. 2.7 розділу ІІІ Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, НПАОП 0.00-7.11-12). Отже, цей випадок може бути визнано таким, що пов’язаний з виробництвом. Інша справа, якщо робітник зайшов у зону, не призначену для пересування, або на територію іншого підприємства, що не є територією для загального користування (наприклад, електрощитова).

Тобто травмування сталося на території іншого підприємства в неробочий час. Причиною настання нещасного випадку було невиконання потерпілим п. 4.2 колективного договору, де вказано: «Усі працівники зобов’язуються без дозволу адміністрації не знаходитися в приміщеннях підприємства в неробочий час із причин, не пов’язаних з роботою».

Як бачимо, кожен нещасний випадок на виробництві унікальний і може бути заплутаним та складним незалежно від ступеня тяжкості наслідків. І завдання комісії – кваліфіковано провести розслідування, встановити причини настання нещасного випадку та розробити заходи, які б унеможливлювали виникнення таких випадків.

Безпека праці

Профілактика травматизму

Смертельні витівки

ЗЕЛЕНОГО ЗМІЯ Володимир Мельник, заступник начальника управління – начальник відділу профілактики виробничого травматизму – головний страховий експерт з охорони праці управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмельницькій області

Мал. Ю. Судака

Вживання алкоголю вириває з розміреного і щасливого життя цілком здорових і працездатних людей. Адже перебування в нетверезому стані є причиною травматизму, до того ж досить часто з тяжкими та смертельними наслідками. рацівник Д. ТОВ «МодульУкраїна» (м. Кам’янець-Подільський) 36 років пропрацював укладальником-пакувальником. У квітні 2016 р. його було залучено до навантажування відходів рулонної сталі в кузов автомобіля КамАЗ-5410, яке здійснювалося за допомогою мостового вантажопідіймального крана. Стропування вантажу на підлозі цеху проводив колега вищезазначеного працівника, якому допомагав майстер бригади. Звільнення вантажу від стропа в кузові автомобіля здійснював Д. Виконуючи одну з цих

нескладних операцій, він раптом не втримав рівноваги і випав з кузова через борт з висоти 2 м на бетонну підлогу приміщення. У результаті падіння потерпілий одержав закриту спінальну травму, перелом-вивих

п’ятого шийного хребця, закриту черепно-мозкову травму (субдуральні гематоми лівої та правої півкуль, субарахноїдальні крововиливи, забій мозочка, крововилив і рану в тім’яно-потиличній ділянці праворуч), закриту травму органів грудної клітки (перелом грудини, 10-го ребра праворуч, забій серця, легень), закриту травму органів черевної порожнини (забій печінки, селезінки, підшлункової залози, нирок). На жаль, лікарі не змогли врятувати йому життя. Як потім з’ясувалося, травми чоловік отримав у результаті нещасного випадку, що стався через порушення координації рухів, спричинене вживанням алкоголю (концентрація етанолу в крові потерпілого становила 0,598 проміле). І це цілком зрозуміло, адже під час дослідження головного мозку людей, які загинули в стані сп’яніння, виявлено, що найбільша кількість алкоголю зосереджується в сірій речовині мозочка, який забезпечує координацію рухів. Описаний випадок стався на очах членів бригади та майстра, який відповідно до покладених на нього обов’язків мусив подбати не тільки про безпечне виконання робіт, а й про дотримання працівниками

трудової дисципліни. Не віриться, що, здійснюючи керівництво роботою, до того ж беручи безпосередню участь у її виконанні, майстер не помічав, у якому стані перебував працівник Д. Комісія зі спеціального розслідування визначила заходи щодо усунення причин нещасного випадку. Але хіба адміністрація товариства, служба охорони праці не могли вжити їх самостійно і своєчасно, а не після того, як сталася біда? ВИНУВАТИЙ НЕ ЛИШЕ ПРАЦІВНИК Аналогічний докір можна висловити й на адресу керівництва Волочиського машинобудівного заводу, який є відокремленим підрозділом АТ «Мотор Січ». Цей завод виготовляє вироби авіаційного призначення, тож тут мала би бути ідеальна дисципліна. Проте обставини й причини нещасного випадку, що стався на заводі, свідчать про неналежний її рівень. Отримавши на початку робочого дня від старшого майстра завдання виконати ряд операцій щодо обробки виробів (деталей) У5273-0006 і У5273-0026, шліфувальник Н. розпочав його реалізацію. Завершивши шліфування першої деталі, він став виконувати аналогічну обробку другого виробу. Робота тривала до обідньої перерви. По обіді він продовжив шліфування деталі, але оскільки був на той час уже, як мовиться, під градусом, то, обробляючи виріб, «перестарався» і припустився відхилення від заданих розмірів. Щоб приховати брак

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці і уникнути матеріальної відповідальності за це, Н. вирішив «наростити» деталь у місці браку і звернувся з відповідним проханням до одного зі зварювальників. Коли справу було зроблено, робітник, порушивши інструкції з охорони праці для шліфувальника, вимоги до технологічного процесу виготовлення виробу У5273-0026, встановив наварену деталь на електромагнітну плиту шліфувального верстата, підперши її з обох боків призмами. За допомогою ручки вертикальної мікроподачі він почав підводити робочий орган (абразивний круг) до місця обробки (шліфування). Однак через те, що перебував у нетверезому стані, зробив це необережно, рвучко, внаслідок чого деталь зірвалася з місця кріплення і вдарила Н. по голові. У нейрохірургічному відділенні обласної клінічної лікарні, куди було доставлено потерпілого, лікарі діагностували перелом кісток черепа, забій головного мозку важкого ступеня з внутрішньомозковим крововиливом. Незважаючи на те, що з моменту нещасного випадку минуло вже чимало часу, потерпілий досі почувається погано: не може пригадати, як усе це сталося, скільки того фатального дня випив алкоголю і з ким тощо. Звичайно, у тому, що трапилося, винен насамперед сам працівник. Але якби на заводі було створено середовище нетерпимості до порушників трудової дисципліни, зокрема охочих зазирати в чарку, здійснювався належний контроль за додержанням працівниками вимог безпеки, технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткованням, як це передбачено ст. 13 Закону України «Про охорону праці», то трагедії не сталося б. Однак адміністрація заводу, з усього видно, випустила з виду цю ділянку роботи. СУКУПНІСТЬ ПОРУШЕНЬ ПРИЗВЕЛА ДО ТРАГЕДІЇ

Це ж саме можна сказати і стосовно фізичної особи – підприємця Іщука О. С., який силами найманих працівників зводив багатоповерховий 70-квартирний житловий будинок у м. Хмельницькому. Відсутність відомчого контролю за діями 33-річного муляра, з яким було

www.ohoronapraci.kiev.ua

укладено трудовий договір, призвела до того, що він під час обідньої перерви випив на об’єкті стільки спиртного, що, розпочавши роботу, не втримався на ногах і впав додолу з висоти 13 м. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, у результаті падіння потерпілий отримав перелом кісток черепа, черепно-мозкову травму. За даними судмедекспертизи, вміст алкоголю в крові потерпілого становив 3,14 проміле, що свідчить про сильне сп’яніння. Тож неважко здогадатися про «норми» споживання спиртного на зазначеному будівельному майданчику. Якщо взяти до уваги те, що будівництво багатоквартирного будинку здійснювалося без одержання дозволу наглядового органу на виконання робіт підвищеної небезпеки, працівники не проходили медоглядів, а роботи в небезпечних зонах виконувалися без використання запобіжних поясів, то стає зрозуміло, що ця трагедія – логічний розвиток подій. І це дуже прикро, бо в загиблого залишилися члени сім’ї, що перебували на його утриманні: непрацююча вдова та двоє неповнолітніх синів.

ДОВІДКА

•

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, алкоголізм і пов’язані з ним захворювання як причина смерті поступаються лише серцево-судинним захворюванням і злоякісним новоутворенням. Середня тривалість життя людей, які зловживають спиртними напоями, становить 55 років.

потерпілого було виявлено алкоголь, концентрація якого становила 3,96 проміле. Комісії зі спеціального розслідування не вдалося з’ясувати, де і з ким громадянин О. вживав спиртні напої. Але ця обставина не знімає відповідальності з роботодавця, який мав би подбати про недопущення нетверезого механізатора до техніки. До речі, це не єдине упущення голови фермерського господарства «Пролісок». Він, як засвідчили результати спеціального розслідування, не подбав про проходження найманим працівником періодичного медичного огляду. І це незважаючи на те, що робота тракториста-машиніста пов’яза-

З ТЕХНІКОЮ НЕ ЖАРТУЮТЬ

Перебування в нетверезому стані призвело до загибелі тракториста-машиніста О., який працював у фермерському господарстві «Пролісок» Деражнянського району. Перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, він заходився переганяти з одного місця на інше закріплений за ним трактор Т-150К. Раптом транспортний засіб заглух, і чоловік виліз із кабіни, щоб оглянути двигун. Для його повторного запуску за допомогою наявних інструментів працівник перемкнув клеми на стартері. Оскільки трактор перебував на ввімкненій першій передачі, після запуску двигуна він почав рухатися, водночас здійснивши наїзд на механізатора та завдавши йому смертельних травм (поєднана травма живота, таза, лівого стегна). Хтозна, якої ще біди могла б накоїти потужна некерована техніка, якби потім трактор не наїхав на великий земляний вал, через що вимкнувся його двигун. Згідно з результатами судовотоксикологічного дослідження, у крові

на з підвищеною небезпекою, а умови праці – з наявністю шкідливих виробничих чинників, які негативно впливають на здоров’я механізаторів. Ці та інші факти свідчать про те, що далеко не всі роботодавці усвідомлюють свою відповідальність за дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці, потурають працівникам, які дозволяють собі під час виконання трудових обов’язків і перебування на території підприємств, господарств вживати алкогольні напої. І це дуже прикро, бо допоки такі факти матимуть місце, нам не вдасться викорінити виробничий травматизм. Фото з матеріалів розслідування

Безпека праці

Проблема

Трагедія на дорозі, або Вічна біда... Дмитро Селявін, власкор

Іноді всі можливі заходи із запобігання нещасним випадкам на виробництві не гарантують безпеки проведення робіт. Особливо коли йдеться про дорожніх працівників.

2001 році в Харківській області на базі районного дорожнього підприємства було створено філію «Нововодолазький райавтодор», яка увійшла до складу ДП «Харківський облавтодор». Підприємство почало роботи з будівниц-

тва, капітального і середнього ремонту доріг та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування в межах свого району, довжина яких становить 294,87 км. Керівництво чітко виконувало свої обов’язки, дбаючи про безпеку персоналу під час проведення дорожніх робіт, але нещастя уникнути не вдалося. Серпневий ранок перетворився на трагедію для п’ятьох робітників, забравши життя трьох із них. 26 серпня 2016 р. бригада робітників на чолі з головним інженером на автобусі підприємства виїхала на трасу Чугуїв – Мілове для виконання дорожнього ремонту. Людей довелося зібрати о 6 годині ранку, враховуючи великий обсяг робіт, а також незадовільне убезпечення дорожнього руху через значні руйнування елементів дороги. Перед початком робіт, близько 9 години, керівник провів з робітниками інструктаж з питань охорони праці, зафіксувавши це у відповідному журналі обліку. Місце їхнього проведення було облаштовано по-

переджувальними дорожніми знаками та огороджувальними засобами відповідно до вимог СОУ 45.200018112-006:2006 «Безпека дорожнього руху. Порядок огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг». Під час виконання робіт з установлення сигнальних стовпчиків, приблизно о 9 год 20 хв, автомобіль Dacia Logan раптово виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв наїзд на бригаду дорожніх робітників, які працювали на узбіччі. Свідки одразу викликали швидку допомогу, яка прибула через 25 хв. Діставшись на місце події, лікарі констатували смерть двох робітників (1952 та 1963 рр. народження). Третьому (1964 р. народження), якого свідки допомогли перенести до карети швидкої, медики негайно почали надавати необхідну допомогу. Але врятувати робітника вже не вдалося, він помер від дістаних травм. Ще двох потерпілих доставили до Чугуївської районної лікарні. Обставини і причини групового нещасного випадку були розслідувані спеціальною комісією, утвореною наказом Головного управління Держпраці у Харківській області. На підставі зібраних матеріалів комісія дійшла висновку, що нещасний випадок слід визнати таким, що пов’язаний з виробництвом. Посадових осіб Нововодолазького райавтодору, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, комісія винними не визнала. За результатами розслідування групового нещасного випадку

в облавтодорі наказом затверджені заходи щодо усунення причин його настання, якими передбачено проведення позапланових інструктажів з охорони праці з усіма працівниками ДП «Харківський облавтодор» та повторного навчання й атестації тих, хто задіяний у виробничому процесі. Обставини нещасного випадку розглянуті на семінарі-нараді. Під час розслідування групового нещасного випадку було здійснено позапланову перевірку підприємства, у результаті якої встановлено, що на підприємстві впроваджена і функціонує система управління охороною праці. Також розроблені в установленому порядку положення, інструкції та інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на його території, у виробничих приміщеннях, на робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці. Для працівників і спеціалістів проводяться навчання та перевірка знань з питань охорони праці, що відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів. Розроблені й реалізуються комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення наявного рівня охорони праці. Працівники забезпечені засобами індивідуального і колективного захисту та спецодягом. ЗІЗ відповідають встановленим вимогам і застосовуються згідно з ними. Крім цього, проводиться робота щодо організації безпечних умов праці, забезпечення безпеки руху на відомчому транспорті на дорожній мережі. Атестація робочих місць

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Безпека праці і навчання працівників перед допуском на роботу проводяться належним чином, наказом визначені відповідальні за випуск рухомого складу на лінію. Затверджено перелік робіт з підвищеною небезпекою, нормативними санітарно-побутовими приміщеннями працівники забезпечені, аналіз захворювань з урахуванням факторів виробничого процесу проводять і т. ін. В облавтодорі здійснюється чотириступеневий контроль управління охороною праці на рівні: • робочого місця; • лінійної дільниці; • філії; • облавтодору. Для формування і реалізації заходів з охорони праці в системі облавтодору створено службу охорони праці й безпеки руху. У філіях створені аналогічні служби. У Нововодолазькому райавтодорі службу охорони праці очолює інженер з охорони праці й організації безпеки руху. Працівники служби охорони праці постійно перевіряють дотримання

слід вважати недотримання водієм автомобіля, який здійснив наїзд на робітників, правил дорожнього руху. Але остаточну крапку у справі поставить слідче управління ГУ Національної поліції України в Харківській області. На момент підготовки цього матеріалу слідство у справі ще не закінчилося, проводяться необхідні експертизи. Постраждалі в ДТП вже отримали частину допомоги з Галузевого благодійного фонду «Дорожник», підприємство виплатило лікарняні тим, хто залишився живим. Страхових виплат з Фонду соціального страхування на момент підготовки матеріалу ще не надходило. На превеликий жаль, буває і так, що, попри всі дії та заходи безпеки, які б мали зберегти життя людей, доля розпоряджається інакше… Але, хоч якою жорстокою не є реальність, робота керівників та спеціалістів з охорони праці не втратить своєї значущості, адже збереження життя та здоров’я робітників залишається їхнім головним обов’язком.

майстрами порядку допуску до роботи, своєчасне проведення інструктажів з охорони праці. Працівників щодня інструктують на робочому місці щодо виконання отриманих завдань, фіксуючи всю інформацію в журналі обліку робіт. Усі водії та механізатори перед виїздом проходять медогляд. Відповідальний за випуск транспорту на лінію перевіряє його технічний стан та робить належні записи у відповідному журналі. Працівники служби охорони праці згідно з графіком здійснюють об’їзди місць виконання робіт і позапланово виїжджають на більш небезпечні ділянки. Порушення, які іноді виявляють, керівники дільниць беруть до уваги та негайно усувають. Завдяки плановій профілактичній роботі рівень травматизму, пов’язаний з виконанням дорожніх робіт, з 2001 р. почав зменшуватися. Останній нещасний випадок зареєстрований в 2013 р. То чому ж, незважаючи на профілактичну роботу з охорони праці, сталася ця трагедія? Через поганий стан дороги, несправний автомобіль чи з вини водія? На думку учасників комісії, головною причиною події

Фото з матеріалів розслідування

ОПЕРАТИВНІ ДАНІ про стан виробничого травматизму за 2016 р. порівняно з 2015 р. За напрямами нагляду, травмовано осіб

По регіонах, травмовано осіб 2016 Адміністративна одиниця

Усього

2015

+/–

2016

У т. ч. У т. ч. У т. ч. Усього Усього смертельно смертельно смертельно

Україна

4428

400

4260

375

168

АР Крим м. Севастополь Вінницька область Волинська область

0 0 193 163

0 0 14 17

0 0 177 178

0 0 15 13

0 0 16 –15

0 0 –1 4

Дніпропетровська область

725

608

117

Донецька область

666

672

–6

–7

Житомирська область

129

102

Закарпатська область

–2

Запорізька область

296

285

Івано-Франківська область

–21

Київська область

167

–76

м. Київ Кіровоградська область Луганська область Львівська область

331 74 132 213

19 15 9 22

315 51 108 224

29 8 9 22

16 23 24 –11

–10 7 0 0

Миколаївська область

Одеська область Полтавська область Рівненська область Сумська область

125 199 114 105

18 17 20 15

125 206 90 117

18 19 4 11

0 –7 24 –12

0 –2 16 4

Тернопільська область

–7

–2

Харківська область Херсонська область

184 70

23 8

143 73

20 9

41 –3

3 –1

Хмельницька область

124

100

–3

Черкаська область

116

–27

Чернівецька область

Чернігівська область

www.ohoronapraci.kiev.ua

127

121

Напрям нагляду

2015

+/–

У т. ч. У т. ч. У т. ч. Усього Усього Усього смертельно смертельно смертельно

Вугільна промисловість

864

752

112

Гірничорудна та нерудна промисловість

192

207

–15

Нафтогазовидобування та геологорозвідка

Енергетика

136

113

–4

Будівництво

184

206

–22

Котлонагляд, підйомні споруди

Машинобудування

313

311

–2

Металургійна промисловість

255

268

–13

–2

Хімічна промисловість

146

137

–6

Транспорт

364

396

–32

Зв’язок

–7

Газова промисловість

–12

Житлокомунгосп

167

141

Агропромисловий комплекс

578

602

–24

–1

Деревообробна промисловість

–32

–3

Легка та текстильна промисловість

Соціально-культурна сфера та торгівля

1017

898

119

–6

Усього

4428

400

4260

375

168

Медицина праці

Оцінка ризиків для здоров’я

Гігієна праці дорожніх робітників Марія Алієва, заступник начальника відділу з питань гігієни праці Управління Держпраці у Миколаївській області

ШКІДЛИВІ ФАКТОРИ ТА ЇХ НАСЛІДКИ

Будівництво та обслуговування автодоріг характеризуються низкою особливостей, що впливають на умови праці робітників. До них належать: сезонність робіт – проводяться переважно в теплий період (у холодний період здійснюються в основному підготовчі роботи), а також віддаленість місць виконання робіт від місця проживання, з чим пов’язана потреба щоденної доставки працівників до місця роботи або організації їх тимчасового проживання. Будівництво автомобільних доріг передбачає створення земляного полотна та дорожнього покриття. Більшість цих робіт механізовані. Зокрема, під час копання, різання, переміщення та ущільнення ґрунту широко використовуються транспортні засоби (бульдозери, автогрейдери, скрепери, екскаватори, мотокотки, автосамоскиди тощо). Використання техніки, з одного боку, сприяє зростанню продуктивності праці, зниженню рівня фізичного навантаження під час ручної праці, а з другого – призводить до виникнення інших шкідливих факторів (підвищення нервово-емоційного напруження, перебування у вимушеній робочій позі, вплив підвищених рівнів шуму та вібрації). Істотними шкідливими факторами під час проведення дорожніх робіт є також наявність пилу, хімічних речовин, що входять до складу асфальтобетонних сумішей, незадовільні мікрокліматичні умови у спекотний і холодний період року, значні фізичні навантаження під час усунення несправності техніки тощо.

Вібрацією супроводжується праця операторів будівельно-дорожніх машин, водіїв автотранспорту, операторів асфальто- та цементобетонних заводів і дробильних установок, а також робітників, які використовують ручні механізовані інструменти. Вібрація може впливати на організм через опорні поверхні тіла (загальна) і передаватися через руки (локальна). Загальна вібрація будівельно-дорожніх машин та автотранспорту характеризується низькою частотою й високим рівнем інтенсивності, що зумовлює порушення в поперековому відділі хребта й роботі органів травлення. У разі тривалого впливу загальної вібрації у працівника може відбуватися зміщення хребців, що призводить до зменшення рухливості, викривлення хребта, розвитку запальних процесів периферичних нервів (радикуліту, ішіасу, люмбаго тощо). Виникнення таких захворювань спричиняє тривале перебування у вимушеній позі, переохолодження організму. Частіше на них страждають працівники, які мають стаж роботи в таких умовах 10 років і більше. Вплив загальної низькочастотної вібрації призводить до ослаблення зв’язкового апарату шлунка і його опущення, що зазвичай супроводжується розвитком гастриту з порушенням перистальтики шлунка і секреції шлункового соку, викликаним впливом шуму. Впливу локальної вібрації найчастіше зазнають робітники, які працюють з перфораторами, гайковертами, свердлильними, шліфувальними інструментами, вико-

Фото з інтернету

На порозі – весна, період вирішення одного з найболючіших питань сьогодення – ремонту й будівництва доріг. Про шкідливі виробничі фактори, що супроводжують діяльність дорожніх робітників, і про заходи з їх мінімізації. ристовують відбійні молотки під час виконання ремонтних дорожніх робіт, а також вібратори для ущільнення бетону. Вплив локальної вібрації проявляється насамперед захворюваннями судинної, нервово-м’язової та кісткової систем. Характерною рисою початку вібраційної хвороби внаслідок впливу локальної вібрації є побіління пальців рук при охолодженні кистей. Зокрема, знижується больова та температурна чутливість, відчувається м’язова слабкість рук. Біль у пальцях зазвичай турбує в нічний час. Зміни в кістках і суглобах на ранніх стадіях захворювання виявляють тільки під час рентгенографії, на пізніших стадіях розвиваються тугорухливість і деформація суглобів з больовим синдромом. За подальшого розвитку захворювання працівники скаржаться на загальну слабкість, втому, дратівливість, погіршення сну, тремор пальців рук і т. ін., що свідчить про функціональний розлад центральної нервової системи. Від впливу шуму в дорожньому будівництві страждають ті самі працівники, які зазнають впливу вібрації. Шум від будівельно-дорожніх машин та автотранспорту переважно низько- й середньочастотного діапазону, значної інтенсивності (здебільшого на середніх частотах). Шум від перфораторів, відбійних молотків характеризується широким спектром і значною інтенсивністю на середніх та особливо високих частотах. Для робітників, які працюють з ручним шумо- та віброгенеруючим інструментом, порушення слухової чутливості, виникнення гіпертонічної хвороби, захворювань вінцевих судин серця внаслідок тривалого

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Медицина праці впливу високочастотного шуму характерніше, ніж для операторів будівельних машин. Впливу високої температури повітря зазнають працівники під час роботи в термічних відділеннях ремонтних майстерень, у кабінах операторів будівельних машин, а також на робочих місцях будівельників, зайнятих приготуванням і укладанням асфальтобетонної суміші в спекотний період року. Робота в таких умовах може призвести до перегрівання організму. За таких умов прискорюється пульс, підвищується артеріальний тиск, посилюється потовиділення. Спостерігається в’ялість, зменшення фізичної сили, швидкий розвиток втоми. У термічних відділеннях ремонтних майстерень, поблизу бітумоплавильних печей і топок, змішувачів асфальтобетонних заводів працівники зазнають впливу інфрачервоного випромінювання. Крім посилення загального теплового впливу на організм, інфрачервоне випромінювання може викликати перегрівання та опіки шкіри, а в разі тривалого впливу на очі – катаракту. У зимовий і перехідний період року відбувається охолодження організму, яке супроводжується зниженням температури тіла і відкритих ділянок шкіри. Охолодження призводить до розвитку простудних захворювань, низька температура повітря, особливо в поєднанні з вібрацією, викликає хвороби периферичної нервової та м’язової систем. При виконанні робіт допоміжними робітниками дорожнього будівництва, які тривалий час працюють на відкритому повітрі, також характерне охолодження. Негативний вплив низької температури посилюється в умовах високої швидкості руху та вологості повітря. Перебування у вимушеній робочій позі операторів будівельних машин у поєднанні з вібрацією може призвести до викривлення хребта, у поєднанні зі значним фізичним навантаженням – до перенапруження окремих органів і систем, розвитку втомлюваності. Ручна праця в поєднанні з вимушеною позою під час укладання бруківки, бордюрів може спричинити розвиток бурситів, міозитів, невралгій, артритів та інших захворювань. Джерелами виробничого пилу під час будівництва й ремонту доріг є: земляні роботи, дроблення та грохочення кам’яних матеріалів, виробництво мінерального порош-

www.ohoronapraci.kiev.ua

запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, подразнення слизових оболонок. Кам’яновугільний дьоготь у дорожньому будівництві виготовляють безпосередньо перед застосуванням, використовуючи пек та антраценову олію. Потрапляючи на слизові оболонки, пил пеку під впливом сонячних променів у результаті фотосенсибілізуючої дії викликає фотодерматити. Для посилення активності та зменшення витрат в’яжучих матеріалів, до їх складу часто вводять різні емульгатори, добавки й розріджувачі. Використовують подрібнене негашене вапно, гашене вапно та вапняне молоко, хлорид кальцію, сульфатно-спиртову барду, карбамідні смоли, сланцеві рідкі смоли тощо. У результаті необережного поводження з цими речовинами можливі різного ступеню ураження відкритих ділянок шкіри, слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів. Під час введення до складу бітуму добавок із залишків ректифікації стиролу в повітря робочої зони потрапляють стирол і толуол. Їх тривалий вплив на працівників може викликати хронічну інтоксикацію, що призводить до виникнення астеновегетативного синдрому, поліневриту, анемії, захворювань печінки та нирок. Таблиця Гранично допустимі концентрації речовин у складі повітря робочої зони під час виготовлення та укладання дорожнього покриття (згідно з ГОСТ 12.1.005-88)

ку для асфальтобетонних сумішей і самих сумішей, розвантаження та транспортування цементу. У працівників, які тривалий час перебувають під впливом підвищеної запиленості, можуть виникати хронічні запальні захворювання дихальних шляхів, кон’юнктивіти, екземи, дерматити тощо. Постійна робота в умовах впливу пилу призводить до зниження захисних функцій організму. У процесі приготування сумішей та будівництва дорожнього покриття працівники зазнають впливу хімічних речовин у вигляді парів і розігрітих до високої температури рідин (табл.). При контакті з гарячим бітумом (продуктом переробки нафти) можуть виникнути опіки відкритих ділянок тіла. Його клеїльні властивості збільшують час дії термічного фактора, і спроби потерпілого механічно видалити бітум зі шкіри призводять до пошкодження пухирів, що утворюються внаслідок опіків, та інфікування ран. Для використання кам’яновугільного дьогтю його нагрівають до робочої температури (130–150 0С), унаслідок чого утворюються токсичні пари, до складу яких входять ароматичні вуглеводні та феноли. У разі вдихання цих речовин можливе отруєння, ранніми симптомами якого є головний біль, запаморочення, сонливість. Виникають також

Гранично допустима концентрація (мг/м3)

Клас шкідливості

Особливості дії на організм

Кремнію діоксид кристалічний (граніт)

ІІІ

фіброгенна

Силікатвмісний пил (цемент, глина)

фіброгенна

Пил вуглецю (кокс кам’яновугільний, пековий, нафтовий тощо)

фіброгенна

Бензол

15/5 (середньозмінна)

ІІ

канцерогенна

Ксилол

ІІІ

Толуол

150/50 (середньозмінна)

ІІІ

Фенол

0,3

ІІ

ІІІ

Аліфатичні вуглеводні (етилен, пропілен)

100

Ангідрид сірчаний

ІІІ

Азоту двоокис

ІІІ

гостроспрямована

Вуглецю окис

гостроспрямована

Назва речовини

Мастила мінеральні нафтові

Медицина праці ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ПРАЦІ

Умови праці в дорожньому будівництві можуть значно поліпшитися завдяки: посиленню технічних заходів боротьби зі шкідливими виробничими факторами; правильній організації праці; суворому дотриманню працівниками вимог безпеки; запровадженню раціональних режимів праці та відпочинку; здійсненню санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів; використанню ЗІЗ; забезпеченню належного рівня побутового обслуговування працівників. Поліпшення умов праці в дорожньому будівництві має бути спрямовано на вдосконалення технологічних процесів, застосування будівельних машин зі зниженим рівнем вібрації, шуму, запиленості. Для запобігання потраплянню шкідливих речовин у повітря робочої зони під час приготування гарячої суміші та бітуму потрібне облаштування витяжної вентиляції. При транспортуванні курних матеріалів слід забезпечити максимально повну механізацію робіт і герметизацію транспортерів. Також надійним засобом зниження пилоутворення є зволоження курних матеріалів. В умовах дорожнього будівництва, особливо в разі віддаленості місця роботи від медичних закладів, потрібно звертати особливу увагу на наявність медичних аптечок та укомплектованість їх усіма необхідними засобами, а також на те, як працівники володіють навичками їх застосування. Використання ЗІЗ сприяє зменшенню негативного впливу на людину виробничих факторів. Видача цих засобів і терміни їх заміни регламентуються наказом Держгірпромнагляду № 292 від 24.12.2008 «Про затвердження Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам дорожнього господарства». Важливу роль у системі заходів з поліпшення умов праці відіграє санітарно-побутове обслуговування

працівників. Санітарно-побутові приміщення для тих, хто працює в дорожньому будівництві, можуть розміщуватись у будівлях збірно-розбірного, контейнерного та пересувного типу. Облаштування таких приміщень передбачено вимогами ДБН В.2.228:2010 «Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення» відповідно до груп виробничих процесів (гардеробні, душові, санвузли, кімнати для знепилювання спецодягу, сушіння спецвзуття, обігрівання або охолоджування тощо). Основними вимогами для цих приміщень є віддаленість їх від джерел шкідливостей (не менше ніж 50 м)

Мал. Ю. Судака

і розміщення їх на непідтоплюваних територіях поблизу виробничих ділянок. Усі санітарно-побутові приміщення потрібно забезпечувати електричним освітленням, опаленням, вентиляцією та каналізацією через підключення до наявних комунікацій або автономно. У разі значного віддалення робочих місць від підприємств громадського харчування облаштовують кімнати прийому їжі в приміщеннях обігріву та відпочинку. Усі працівники будівельних ділянок мають бути забезпечені питною водою гарантованої якості відповідно до вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Норми споживання питної води на ділянках будівництва встановлюються з розрахунку 1,5–2 л в умовах помірного клімату та 3–3,5 л

у південних районах. Рекомендується тамувати спрагу періодичним полосканням рота або прийомом рідини по декілька ковтків кожні 20–25 хвилин. Для збереження балансу мікроелементів в організмі рекомендоване споживання підсоленої, мінеральної води, фруктових відварів, вітамінізованого чаю тощо. ПРОФІЛАКТИКА ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ ТА ПРОФЗАХВОРЮВАНЬ

Важливу роль у профілактиці виробничого травматизму відіграє дотримання вимог безпеки, особливо під час роботи з підйомно-транспортними засобами, джерелами високої напруги тощо, максимальна механізація, гідрозрошення, використання ЗІЗ, необхідне при роботі з пеком і дьогтем. Режим праці та відпочинку регламентується залежно від особливостей робіт, що виконуються. Під час виконання робіт з незначним фізичним і помірним нервовим навантаженням для відпочинку достатньо організувати дві-три перерви тривалістю 5 хв протягом зміни з виконанням виробничої гімнастики. При середньому фізичному та нервовому навантаженні рекомендується робити дві перерви по 10 хв через 2 год після початку роботи і за 1,5 год до закінчення зміни. У перервах також пропонується виконання комплексу фізичних вправ. При високому фізичному та нервовому навантаженні доцільно організовувати три перерви по 10 хв протягом зміни, при значному фізичному та нервовому навантаженні в незадовільних мікрокліматичних умовах – перерви по 8–10 хв після кожної години роботи. Під час виконання таких видів робіт рекомендується пасивний відпочинок. Працівникам, що контактують із джерелами вібрації, рівень якої не перевищує гранично допустимого, потрібно передбачати протягом зміни дві регламентовані

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Медицина праці Заборонена робота на сонці без головних уборів (бажано з козирком або широкими полями), рекомендовано робочий одяг з бавовняних тканин світлих кольорів. На робочих місцях операторів будівельно-дорожніх машин, на яких немає кабін, рекомендується облаштовувати тенти. Під час роботи в холодний період року працівникам необхідно надавати перерви для обігріву. Для укриття від дощу та холоду потрібно встановлювати пересувні вагончики з джерелами тепла. Для запобігання переохолодженню важливе значення має використання спецодягу (утеплених напівкомбінезонів, курток з водонепроникної тканини), утепленого спецвзуття, що не пропускає вологу. Для профілактики обморожень необхідно змащувати відкриті ділянки тіла спеціальними мазями. Усі працівники повинні проходити попередній та періодичні медичні огляди згідно з наказом МОЗ від 21.05.2007 р. № 246 «Про затвердження Порядку проведення ме-

дичних оглядів працівників певних категорій». Кратність періодичних медоглядів та обсяг лікарських і лабораторно-інструментальних досліджень у кожному конкретному випадку встановлюється залежно від наявності шкідливих факторів і характеру робіт, що виконуються. Але під час роботи на відкритих майданчиках усі працівники повинні проходити медогляд щорічно, як і під час роботи в умовах охолоджуючого мікроклімату. Метою проведення періодичних медоглядів є виявлення захворювань на ранніх стадіях для своєчасного лікування і за потреби – переведення на іншу роботу, не пов’язану із впливом шкідливих факторів. Отже, врахування всіх особливостей виробничого процесу та здійснення комплексу заходів із забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних норм праці сприятиме максимальному збереженню здоров’я робітників, які працюють у нелегких умовах дорожнього будівництва.

перерви для активного відпочинку, виконання виробничої гімнастики тощо (першу тривалістю 20 хв через 1–2 год роботи, другу – 30 хв через 2 год після обідньої перерви). У разі експлуатації машин і механізмів, робота з якими супроводжується підвищеною вібрацією, час роботи протягом зміни регламентується залежно від встановленого рівня вібрації. У зв’язку з тим, що більшість робіт на допоміжних підприємствах дорожнього будівництва, зокрема й дорожньо-будівельні, проводяться на відкритому повітрі, важливе значення має розроблення та виконання заходів для захисту працівників від несприятливих метеорологічних факторів. У спекотний період для запобігання перегріву рекомендується облаштування навісів або тентів для укриття працівників під час перерв у роботі. Поблизу місць відпочинку потрібно обладнати душові.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Медицина праці

Профілактика профзахворювань

Про здоров’я перевізників і не тільки Тетяна Діордічук, старш. наук. співроб., канд. мед. наук ДУ «Інститут медицини праці НАМН України»

Про досвід ЗАТ «Рапід» з упровадження вимог стандартів серії OHSAS 18000 для поліпшення умов праці й профілактики захворюваності на автотранспортних підприємствах. ета впровадження стандартів серії OHSAS 18001 полягає в перебудові системи управління підприємством для переходу на позиції управління ризиками у сфері безпеки праці, професійного здоров’я та постійного поліпшення цього управління. На багатьох підприємствах уже впроваджені елементи вимог стандарту OHSAS 18001, які можуть доповнюватися, розширюватися тощо. Вимоги OHSAS 18001 можна легко інтегрувати з вимогами інших міжнародних стандартів – серій ISO 9000 (менеджмент якості), ISO 14000 (екологічний менеджмент). Крім того, стандарт OHSAS 18001 є загальнотехнічним, що дає змогу впроваджувати його в будь-якій сфері виробництва й будь-якому секторі економіки. Організації, що впровадили вимоги стандарту OHSAS 18001, мають прозору структуру управління із чітко визначеною відповідальністю й повноваженнями, прозорими цілями для поліпшення діяльності, з виміряними результатами й класифікаційним підходом до оцінки ризиків. Цей стандарт установлює вимоги до системи управління гігієною та безпекою праці (ГіБП). OHSAS 18001 є стандартом, на підставі якого аналізують Системи менеджменту професійної безпеки та здоров’я. Якщо підприємству виданий Сертифікат OHSAS 18001, це означає, що воно здійснює вичерпний контроль за факторами виробничих і професійних ризиків, дбає про гігієну свого персоналу й безпеку на робочих місцях. Під час упровадження стандарту OHSAS 18000 на ЗАТ «Рапід» для підприємства відкрилися нові можливості щодо поліпшення системи менеджменту безпеки праці й професійного здоров’я. Серед основних переваг можна виділити такі: • ідентифікація небезпеки, оцінювання ризиків і управління ризиками у сфері безпеки та гігієни праці; • зниження кількості випадків раптової смерті, виробничого травматизму, загальної та професійної захворюваності персоналу; • поліпшення умов праці на робочих місцях персоналу;

• управління можливими ризиками й позаштатними ситуаціями, що виникають на виробництві; • скорочення прямих і непрямих збитків бізнесу, зокрема зменшення витрат на оплату лікарняних листів і допомогу застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; • зміна корпоративної й виробничої культури організації; • зростання рівня сатисфакції персоналу під час виконання своїх професійних обов’язків і загального морального клімату компанії; • поліпшення іміджу підприємства за рахунок низьких показників травматизму; • збільшення інвестиційної привабливості компанії; • зменшення витрат, пов’язаних з ліквідацією наслідків виробничих аварій та інцидентів. Однією з вимог стандарту, що стосується політики підприємства у сфері безпеки та гігієни праці, є зобов’язання відповідати чинному законодавству, зокрема й санітарному. Щоб це було не на словах, а на ділі, згідно з програмою, розробленою у відділі охорони праці підприємства «Рапід», фахівці ДУ «Інститут медицини праці НАМНУ» провели дослідження: • характеру праці водіїв вантажних автомобілів; • основних скарг, пов’язаних з їхньою трудовою діяльністю; • біологічного віку; • рівнів професійного стресу; • поширеності синдрому «вигоряння». МАТЕРІАЛИ Й МЕТОДИ

ЗАТ «Рапід» – це велике підприємство, яке здійснює міжнародні вантажні перевезення. Його автопарк складається з понад 140 вантажних автомобілів. У дослідженні взяли участь 95 водіїв у віці 25–59 років, що здійснюють міжнародні вантажні перевезення в країни Євросоюзу. Методом інтерв’ю встановлені основні скарги працівників, пов’язані з трудовою діяльністю. Біологічний вік і темпи старіння визначені за методикою, розробленою в Інституті геронтології АМН України.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Медицина праці Для дослідження професійного стресу у водіїв було використано методику К. Ваймана, що рекомендувала для застосування в таких дослідженнях лабораторія організаційної психології Інституту психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України. Ця методика дає змогу виявити професійний стрес у працівників, визначити його рівень. Для вивчення синдрому «вигоряння» також було застосовано відповідну методику. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ми встановили, що кожний водій перевозить вантаж сам незалежно від тривалості маршруту. За місяць він здійснює дві поїздки, чотири рази перетинаючи кордон. Однією з основних проблем у своїй роботі водії назвали саме перетинання кордону: непередбачені затримки, пов’язані із чергами, тривале оформлення митної документації, огляд вантажу з можливим розпечатуванням пломб і відповідним оформленням цієї процедури. Необхідність дотримання чіткого графіка руху автомобіля і згаяний час у процесі перетинання кордону створюють додаткові проблеми, пов’язані з дефіцитом часу, що як проблему виокремлюють близько 42% водіїв. Проблеми, пов’язані з пересуванням (затори на дорогах, недотримання правил ДР іншими учасниками руху), відзначають понад 75% водіїв. Харчування і паркування є проблемами для 4 і 6% водіїв відповідно. Названі як проблеми також пізні завантаження й потреба в забезпеченні мобільним зв’язком з обладнанням «free hand». Водій починає свою роботу з контролю завантаження автомобіля. Після доставки вантажу він повторно завантажує машину й повертається. До того ж водій постійно координує свої дії з відділом логістики (можливі кілька завантажень на шляху прямування, зміна замовника і т. ін.). Автомобілі парку представлені такими марками: Mercedes, Volvo, Iveco. Це комфортні машини щодо шумових і вібраційних характеристик, оснащені місцем для відпочинку, належним обладнанням для приготування їжі, радіозв’язком. Еквівалентні рівні звуку на робочих місцях водіїв коливаються в межах 65–70 дБА, еквівалентні кореговані рівні загальної вібрації (за віброшвидкістю) – у межах 106–107 дБ, що відповідає допустимим значенням. Обслуговування й контроль технічного стану автомобілів здійснюють на найвищому рівні, машини відповідають вимогам європейських стандартів щодо викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря. Результати гігієнічних досліджень, що провела лабораторія проблем медицини праці на транспорті, свідчать про те, що до несприятливих умов праці водіїв вантажних автомобілів відносять важкість і напруженість професійної діяльності. Важкість праці спричинена вимушеною позою під час руху. До того ж професійні водії малорухомі, перебувають у вимушеному положенні й обмеженому просторі. Такий стан відповідає стану імобілізаційного стресу, який проявляється в збільшенні секреції гормонів і розвитку тенденції до гіпертонії, спостережуваних у лабораторних тварин під час експериментів. Напруженість праці водія спричинена більшою кількістю сигналів за одиницю часу (до 450) і високим

www.ohoronapraci.kiev.ua

ДОВІДКА «ЄВРО» – це європейська система контролю токсичності відпрацьованих газів автомобільних двигунів, згідно з якою регламентують норми токсичності, яким повинні відповідати автомобілі й інша техніка в країнах Євросоюзу. В Україні з 1 січня 2016 р. уведено вимоги Євро-5, відповідно до яких передбачено скорочення викиду твердих частинок у вихлопних газах з нинішніх 25 мг/км (Євро4) до 5 мг/км стосовно автомобілів, що мають дизельний двигун. Також передбачено зниження вмісту чадного газу у вихлопних газах дизельних автомобілів на 20% і на 25% – у бензинових автомобілях, зменшені строки експлуатації каталізаторів і встановлені строки експлуатації для сажових фільтрів.

рівнем нервово-емоційного напруження, яка, своєю чергою, викликана особистим ризиком, підвищеною відповідальністю за життя інших учасників руху, за збереженість транспортного засобу, часовою регламентацією доставки вантажів. Загалом умови та характер праці водіїв вантажних автомобілів відповідають III класу 2 ступеня, їх оцінюють як напружені згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Біологічний вік. Одержані дані наведено в таблиці 1 як середні значення по групі. Таблиця 1 Результати тестування водіїв Показники

Значения (Х ± м)

Артеріальний тиск систолічний, мм рт. ст.

134,3 ± 2,1

Затримка подиху на вдиху, сек

44,7 ± 3,2

Статичне балансування, сек

8,4 ± 2,3

Суб’єктивна оцінка здоров’я, бали

5,4 ± 0,6

Індекс (БВ-НБВ), темп старіння

3,4 ± 0,9

Біологічний вік водіїв перевищує популяційний стандарт у середньому по групі на 3,4 року. Проте 30% водіїв «молодші» за своїх однолітків на 1–14 років. Максимальне перевищення популяційного стандарту становить 19,5 року. За результатами анкети щодо суб’єктивної оцінки здоров’я установлено таке: • 52,3% водіїв скаржаться на болі в попереку; • 49,4% уважають, що за минулі роки погіршився зір; • 35% водіїв вибірково ставляться до їжі через стан здоров’я; • 34% турбують болі в суглобах; • 30% скаржаться на неглибокий сон; • 24% осіб відзначають зниження працездатності з віком; • 20% водіїв відзначають погіршення самопочуття через зміну погоди; • 17% водіїв стурбовані зниженням уваги, погіршенням пам’яті, забудькуватістю.

Медицина праці Усі перераховані вище скарги пов’язані із впливом професійних факторів (перебування за кермом протягом тривалого часу, загальна вібрація, вимушена робоча поза, високий рівень нервово-емоційного напруження), характерних для професії водія. Професійний стрес. Результати дослідження наведено в таблиці 2. Таблиця 2 Рівень професійного стресу у водіїв вантажних автомобілів Рівень професійного стресу

Підсумковий показник

Кількість опитаних

Відсоткове співвідношення (% від загальної кількості опитаних)

1,0–1,3

14,3

1,4–1,6

17,6

1,7–1,9

17,6

2,0–2,2

21,9

2,3–2,5

18,7

2,6–2,8

3,3

2,9–3,1

2,2

3,2–3,4

2,2

3,5–3,7

2,2

(% від загальної кількості опитаних) Низький Середній

Високий Дуже високий

3,8–4,0

Як видно з таблиці, в 4,4% водіїв виявлено високий рівень професійного стресу, а у 2,2% – дуже високий. Отже, 6,6% водіїв мають фактори ризику розвитку хронічних захворювань під впливом професійних стресорів унаслідок постійного фізичного й психічного виснаження. До хронічних захворювань, розвиток яких пов’язаний із професійним водінням, належать такі нозологічні форми, як виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки, вегетативно-судинна дистонія, артеріальна гіпертонія. Для інших обстежених, у яких рівень стресу середній, низький і дуже низький (22%; 39,5%; 31,9% водіїв відповідно), вплив професійних стресорів не викликає надмірної фізичної й психічної напруги. Ця група водіїв, що становить 83% опитаних, добре адаптована до професії, має високий професійний рівень, що дає їм змогу швидко знаходити оптимальні рішення в складних ситуаціях під час роботи. Синдром професійного «вигоряння». Результати дослідження наведено в таблиці 3. Таблиця 3 Рівень «вигоряння»

Сумарний бал

Кількість обстежених

Низький

0–7

Середній

8–14

Високий

15–20

Як видно з таблиці, високий рівень синдрому «вигоряння» виявлений у 4 водіїв, середній – у 8, низький – у 83 осіб. Таким чином, синдром професійного «вигоряння», очевидно, не характерний для представників вивченої групи.

ВИСНОВКИ 1. Установлено, що до основних проблем водіїв міжнародних рейсів, пов’язаних із трудовою діяльністю, належать: проблеми пересування (затори на дорогах, порушення правил дорожнього руху), дефіцит часу, перетинання кордону, пізні завантаження, проблеми з харчуванням і паркуванням. Ці скарги лягли в основу організаційно-технічних заходів, передбачених адміністрацією підприємства за результатами дослідження. 2. Установлено, що біологічний вік водіїв дослідженої групи перевищує популяційний стандарт на 3,4 року. До того ж критичним показником є рівень систолічного артеріального тиску. Особи з рівнем тиску, наближеним до граничного значення щодо артеріальної гіпертензії (140 мм рт. ст.), можуть входити до групи ризику розвитку патології серцево-судинної системи. Ця група (до 10% осіб) потребує підвищеної уваги з боку медичної служби підприємства. 3. Проведене анкетування дало змогу виявити у 6,6% водіїв стрес, пов’язаний із трудовою діяльністю. Синдром «burnout» («вигоряння») виявлений у 4% водіїв. Ці особи відповідно можуть бути віднесені до груп ризику розвитку хронічних захворювань унаслідок фізичного й психічного виснаження. 4. Проведені дослідження свідчать про позитивний досвід упровадження системи керування безпекою й гігієною праці відповідно до вимог міжнародних стандартів серії OHSAS 18000. Одержані дані дали змогу відкорегувати програми моніторингу умов праці працівників, а також лягли в основу організаційно-технічних заходів адміністрації для поліпшення організації роботи підприємства.

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Соціальний захист

А все мало б бути по-іншому

ВИБУХ НА ЛИВАРНОМУ ЗАВОДІ На одному з підприємств Волині чи не третина персоналу працює за цивільно-правовими договорами. І навіть роботи з підвищеною небезпекою виконують тут не оформлені за трудовим договором і не навчені відповідним чином працівники. Як наслідок – стався нещасний випадок, який залишив поза соціальним захистом одного потерпілого та родину одного загиблого працівника. орік 18 жовтня місто Нововолинськ сколихнула жахлива звістка: на ПуАТ «Нововолинський ливарний завод» під час перевірки резервуару на герметичність стиснутим повітрям стався вибух, унаслідок чого загинула людина, ще двоє потерпілих були доставлені до лікарні, в якій один з них помер. Наказом Управління Держпраці у Волинській області 20 жовтня було призначено спеціальну комісію з розслідування групового нещасного випадку, яку очолив Я. С. Головка. Саме завдяки голові комісії мені випала нагода поспостерігати за перебігом розслідування, зануритись в атмосферу суперечливих думок, запитань, пояснень і пошуку справедливого рішення, до того ж зробити деякі власні висновки. Тож чому стався нещасний випадок? Чи можна було уникнути трагедії? Хто припустився порушень законодавства про охорону праці?

ОБСТАВИНИ, ЩО ПЕРЕДУВАЛИ ТРАГЕДІЇ

Виконавчий директор ПуАТ «НЛЗ» пояснив членам комісії, що в липні минулого року на нараді щодо введення в дію формувально-вибивної дільниці холоднотвердіючих сумішей було прийнято рішення про проведення робіт з поліпшення ефективності її роботи, зокрема про збільшення ємності установки для очищення повітря. Для цього була дана вказівка підготувати ємність об’ємом до 30 м3. Начальник будівельно-господарського відділу отримав усне розпорядження організувати очищення, фарбування та, за потреби, проведення зварювальних робіт резервуара циліндричної форми об’ємом 30–35 м3, що розташовується на території заводу. З пояснень заступника директора з ОП, цей резервуар раніше використовувався для очищення повітря від пилу. Відповідно, його планувалося використовувати у проце-

www.ohoronapraci.kiev.ua

Фото з інтернету

Зінаїда Купира, власкор

ДОВІДКА ПУАТ «НОВОВОЛИНСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД» – один із найбільших ливарних заводів західного регіону України, виробляє сталеве литво з 1986 р. Серед напрямів підприємства – виготовлення виробів для залізничного рухомого складу, запчастин до авто- і сільгосптехніки, церковних дзвонів. Станом на 01.10.2016 на підприємстві працювали 312 осіб, зокрема 142 жінки; у шкідливих умовах – 198 працівників, серед них 66 жінок. Завод є членом Асоціації ливарників України, асоційованим членом Асоціації «Комітет економічного розвитку». Загальна площа території – 5,13 га.

сі модернізації систем вентиляції на підприємстві (системи сепарації повітря від піску). Начальник згаданого вище відділу розпочав виконувати доручення у вересні. Ємність була встановлена горизонтально на спеціально відведеному заводському майданчику просто неба та належним чином закріплена. До виконання зварювальних робіт були залучені двоє підрядників. У договорі сказано: «Замовник доручає, а Підрядник зобов’язується на свій страх і ризик виконати за дорученням Замовника відповідно до умов цього договору роботу, а Замовник зобов’язується прийняти цю роботу та оплатити». В окремому розділі записано «Характер роботи», який викладено у такій редакції: «улаштування вентиляції на формувально-вибивній дільниці. Роботу проводити не менше ніж 8 год на добу». Які саме роботи, пов’язані із влаштуванням вентиляції, повинні були виконувати підрядники, – у договорі не зазначено. Кошторис, з якого було б видно обсяг та які саме роботи мають виконувати підрядники, на підприємстві не складався. У день трагедії начальник відділу дав підрядникам усне розпорядження вварити штуцери для приєднання пневморукава та манометра на резервуарі, а також здійснити всі роботи для підготовки перевірки резервуара на герметичність. (12.02.2016 начальник відділу отримав посвідчення про проходження навчання та перевірку знань з питань охорони праці, пожежної безпеки, електроустатковання, виробничої санітарії, газового господарства, котлонагляду. Навчання та перевірки знань Правил охорони праці під час ремонту устаткуван-

Соціальний захист ня на підприємствах чорної металургії, Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, він не проходив). На засіданні комісії її голова поставив запитання виконавчому директору, чому начальник відділу керував підрядниками, які, беручи на себе всю відповідальність за наслідки, повинні були виконувати роботу, зазначену в договорі, і чому в договорі для підрядників передбачена робота не менше ніж 8 год? Крім того, він висловив думку, що це фактично трудові відносини, а не цивільно-правові. Виконавчий директор пояснив, що неодноразово пропонував підрядникам укласти трудові договори, однак останні категорично відмовлялися. До того ж вказівок щодо випробування резервуара на герметичність керівникові відділу не давав. Доводив, що за домовленістю з підрядниками роботи стосовно резервуара були частиною робіт з вентиляції.

Порівняльна характеристика трудового і цивільно-правового договорів ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР

Яким нормативноправовим актом регулюється

Кодекс законів про працю (КЗпП)

Цивільний кодекс України (ЦК)

Основний зміст договору

Працівник зобов’язується виконувати роботу згідно із кваліфікацією і підпорядковуватись правилам внутрішнього розпорядку

Виконавець зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу (надати послугу), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити результати роботи (оплатити послугу)

Згідно з поданою працівником заявою видається наказ про прийняття на роботу

Сторони підписують договір

Запис у трудовій книжці

Вноситься

Не вноситься

Наявність одиниці в штаті

Немає

Зазначаються посада, розмір заробітної плати, дата початку роботи

Предмет (річ або послуга), ціна і строк договору

Сам процес роботи

Результат роботи

Оформлення

Умови договору

ОБСТАВИНИ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ Предмет договору

18 жовтня до 14.00 проводилися зварювальні роботи та ґрунтування резервуара. Після їхнього закінчення начальник відділу повідомив заступника головного інженера підприємства про намір перевірити герметичність зварювальних швів за допомогою наповнення ємності стисненим повітрям. Останній не погодив проведення пневматичного випробування та запропонував наповнити резервуар водою. (Згідно з правилами, контроль зварювальних швів потрібно проводити після зварювальних робіт, а не після ґрунтування.) Незважаючи на те, що не було розроблено технічної документації на випробування, і те, що керівник не погодив перевірки резервуара повітрям, начальник відділу не відмовився від свого наміру. Для цього здійснили таку роботу: установили манометр (для випробувань потрібно два манометри!) на приварений штуцер, закріпили рукав на трубі біля вхідних дверей ливарного цеху, відкрили кран на трубопроводі біля входу в ливарний цех. Усе було підготовлено до випробування. І перевірка почалася... Один із підрядників стежив за показаннями манометра, після того як стрілка приладу сягнула 0,8 атм., він зійшов зі стаціонарного майданчика ємності. Тоді інший підрядник, підійшовши до кришки ємності, почав обстежувати зварювальні шви. Начальник відділу також перебував близько резервуара. У цей момент пролунав вибух, який відірвав бічну сторону резервуара, ударна хвиля відкинула людей і риштовання. Підрядник, який обстежував зварювальні шви, загинув на місці. Начальник відділу, що дістав важку черепно-мозкову травму та забій головного мозку важкого ступеня і грудної клітки, через 10 днів помер у лікарні. Підрядник, який контролював показання манометра, отримав рвану рану правої щоки. Чому саме 0,8 атм. було введено в резервуар? Скільки атмосфер можна було вводити для уникнення трагедії? З пояснень підрядника стало відомо, що начальник будівельно-господарського відділу перед проведенням випробування назвав навіть не 0,8 атм., а максимальний показник манометра, до якого потрібно було закачати повітря, – 2–2,3 атм. Якими ж нормативними документами керувався останній – підряднику невідомо. Випробування проводилися без проектної документації на ре-

Вид оплати

Заробітна плата

Винагорода

Розмір оплати

Не менше ніж розмір мінімальної заробітної плати

Зазначається в договорі та не залежить від мінімальної заробітної плати

Строк оплати

Не менше ніж двічі на місяць

Зазначається в договорі

Табель обліку робочого часу, накази

Згідно з умовами договору

Строковий чи безстроковий

Зазначається у договорі

Оплата періоду непрацездатності, допомога по безробіттю, відпустки

Надаються тільки тоді, коли виконавець самостійно здійснює відрахування до соціальних фондів

Трудові гарантії

Оплачувана щорічна відпустка, виплати на відрядження тощо

Не надаються

Відповідальність сторін

Обмежена рамками трудового законодавства. Є дисциплінарна (догана, звільнення) і матеріальна відповідальність

Передбачається у договорі (штрафні санкції, дострокове розірвання договору, відшкодування збитків)

Гарантії від незаконного звільнення, зокрема вагітних жінок, жінок, що мають малолітніх дітей, та одиноких матерів

Так

Ні

Охорона праці

Так

Ні

Можна поскаржитися до Держпраці, подати заяву про злочин

Подання позову про стягнення заборгованості

Робота виконується особисто

Так

Можна залучати інших осіб

Повідомлення ДФС про укладення договору

Так

Ні

Підстави для виплати Строк договору Соціальні гарантії

Засоби впливу на роботодавця/ замовника за невиплату (затримку у виплаті) винагороди

конструкцію устатковання, що й стало технічною причиною настання нещасного випадку. Заступник директора з ОП пояснила, що технологічну документацію на підприємстві розробляють інженерно-технічні працівники відділів головного металурга та енергомеханічного, однак для цього резервуара документації не виконали. Начальник відділу мав стаж роботи 50 років, зокрема п’ять років на посаді начальника відділу. Проте він наполегливо йшов на випробування, нехтуючи розробленням технічної документації та вимогами згадуваних вище Правил охорони праці під час ремонту устатковання на під-

ОХОРОНА ПРАЦІ 2/2017

Соціальний захист приємствах чорної металургії, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 20.08.2008 № 183 (далі – Правила). У пп. 16 і 25 цього документа чітко зазначено, що після закінчення ремонту й монтажу всі трубопроводи, посудини та апарати, що працюють під тиском, повинні бути випробувані на міцність і щільність. Гідравлічне та пневматичне випробування трубопроводів мають проводити під безпосереднім керівництвом виконавця робіт за наявності письмового дозволу замовника, який зобов’язаний вивести за межі небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, що не беруть участь у випробуванні. Пневматичне випробування дозволене в тому разі, коли гідравлічне провести неможливо. Крім того, має бути розроблена програма випробування, узгоджена із замовником. Комісія зі спеціального розслідування вказала в акті, що ймовірною причиною нещасного випадку є звільнення енергії стисненого повітря в ємності, що призвело до її руйнування – відриву бічної сторони. Організаційна причина – невиконання посадових обов’язків. Психофізіологічних причин не виявлено. У процесі розслідування в голови комісії виникли сумніви щодо того, чи міг використовуватися зазначений резервуар у системі вентиляції. Він висловив думку, що ця ємність могла використовуватися для технічних рідин. Виконавчий директор відстоював позицію заводу й довів членам комісії, що ємність була призначена саме для системи вентиляції. Якби випробування показали протилежне, тоді можна було б скористатися нею для зберігання технічного палива. Як зазначалося вище, ані виконавчий директор, ані заступник головного інженера не давали дозволу на проведення випробування. Начальник відділу особисто прийняв це рішення, залучивши до роботи підрядників, які не пройшли навчання та перевірки знань з питань охорони праці, не мали дозволу на проведення робіт з підвищеною небезпекою і, взагалі, не підпорядковувалися начальнику відділу, а мали виконувати роботи згідно з договором. Розглянувши обставини та причини настання нещасного випадку, комісія зробила висновок про те, що нещасний випадок з начальником будівельно-господарського відділу є таким, що пов’язаний з виробництвом. Стосовно двох інших осіб комісія вказала, що нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом, оскільки вони не перебували в трудових відносинах з ПуАТ «НЛЗ», а виконували роботи за договорами підряду на свій страх і ризик. Виконавчий директор повідомив, що на підприємстві згідно з цивільно-правовими договорами працюють понад 80 осіб. У підрядників це не перші договори, укладені із заводом. З пояснень виконавчого директора випливає, що люди самі не бажають оформляти трудові відносини, прагнуть мати змогу одержувати субсидію та інші соціальні пільги, а військовозобов’язані чоловіки не бажають «засвітитися» у військкоматах тощо. Член комісії начальник відділу нагляду з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Волинській області Наталія Киричук пояснила, що укладені на підприємстві цивільно-правові договори містять ознаки трудових. Так, в актах виконаних робіт, як і в самих договорах, не був зазначений обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних величин, які підлягають виміру; кількість годин виконання роботи впродовж доби

www.ohoronapraci.kiev.ua

передбачена тільки трудовим законодавством, а для підрядників установлюють початковий і кінцевий строки, у межах яких виконується робота; оплату роботи проводили згідно зі списком через установи Ощадбанку, як і всім штатним працівникам; нарахування оплати здійснювали на підставі розрахункового листка, де зазначали посаду підрядника «різнороб». Для роботодавця вигода в укладенні цивільно-правового договору полягає в тому, що йому не потрібно дотримуватися ст. 13 Закону України «Про охорону праці», де сказано, що він має створювати на кожному робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів. Безперечно, цивільно-правові договори, укладені на підприємстві, містять ознаки трудового договору. Проте, як пояснив голова комісії, ознаки трудового договору є, але це тільки ознаки й нічого більше. Комісія вирішила, що цього недостатньо для визнання нещасних випадків такими, що пов’язані з виробництвом. Таким чином, родина потерпілого начальника відділу одержить від Фонду соціального страхування страхове відшкодування, а родина загиблого підрядника – ні, оскільки випадок не пов’язаний з виробництвом. Проте слід зазначити, що керівництво ливарного заводу виділило допомогу родинам усіх потерпілих. Трагедії могло б не статися за умови дотримання: • виконавцями робіт вимог нормативно-правових актів з охорони праці; • керівником робіт вимог посадової інструкції; • інженерно-технічними працівниками вимог щодо обов’язкового розроблення технічної документації на реконструкцію встатковання; • заходів щодо недопущення до виконання робіт з підвищеною небезпекою підрядників, стосовно яких роботодавець не зобов’язаний створювати безпечні умови праці та контролювати додержання ними нормативно-правових актів з охорони праці; • вказівок керівництва та виконання робіт з підвищеною небезпекою тільки за письмовим наказом керівника і за умови додержання вимог відповідних правил. Разом з тим не потрібно забувати, що основними обов’язками працівника є: дбати про особисту безпеку та здоров’я, а також про безпеку і здоров’я його оточення у процесі виконання різноманітних робіт або під час перебування на території підприємства; знати та виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткованням та іншими засобами виробництва; користуватися засобами колективного та індивідуального захисту. Це визначено ст. 14 Закону України «Про охорону праці» та ст. 159 Кодексу Законів про працю України. Життя людей не повернути. І ця трагедія має стати уроком для кожного роботодавця та працівника. Кожен повинен зробити для себе висновок про те, що дбати про життя і безпеку та постійно вказувати на дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці є надважливим обов’язком. Запобігти, попередити завжди краще, ніж ліквідувати наслідки. Нині триває досудове розслідування групового нещасного випадку, отже попереду судовий розгляд і встановлення винних.

Рекгама

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2017

www.ohoronapraci.kiev.ua

ОХОРОНА ПРАЦІ 2 /2017

─ВраЧрбУ├╢ра╢├╢ тАл▌жтАм├╢├│├╢ ра╢├╜├╖▄╢тАл▌жтАм├╢─ВраЧ├╖ ├╡▄╢тАл▌жтАм├│▄╢▐о─З ├│├╕─Л ├░├╜├│─З╥Г─Л├╖├╢рб╣ ├╡▄╢тАл▌жтАм├│▄╢▐о─З

├│раЧтАлрбУ▌птАм├╜├╝▐о▄╢ ├╝ра╢раЧ├╝раЧ├╡├╢─А▀Т─Л─╖ ├╝▀Т├│├╖ра╢▀Т├╝├╕тАлраЧ▐орб╣▐ЖрбУ ▄╢▐о▐ЖтАм├╕раЧ├▒▀Т─Л▀╜├╢

▄╢─Ь─а─Ч─Яре╗─ЧргД─ЯрдШре╗рвб─Ь─а ─Ф─Щ─о ре╗рзи─Ш

тАл▌жтАм─Ч─аре╗─Ч─Срвб─ЩрдШргД─а─к ─арвб ргЧ─ШреЮ─ЬреЮ─ЫрдШ─е─Ьрвб ─С─Ч─ТреЮ─Фрвб

├╡рвбрза─ЧргД─а ─СрдШ─Ф ─ЯреЮре╗рдШ─ЦрдШ─С

├╝реЮ─СрдШ─аре╗реЮ─Яре╗реЮ─Ь─Ч─Ш─ЬрдШргД─а─к ╞Т╤╡╞П┼ж

├╡─ЫргЧ─Ь─жргЧ─Ь─Ь─о ─С─ареЮ─Ы─Щ─н─Срвб─ЬреЮргД─ардШ ре╗рзи─Ш

├╡рвбрза─ЧргД─а ─СрдШ─Ф ре╗рдШ─Ф─Ч─Ь─╖ ─ЫрвбргД─а─Ч─Щ ─арвб рзардШ─ЫрдШ─Шрвб─ардШ─С

├╡рвбрза─ЧргД─а ─СрдШ─Ф ─С─ЧргДреЮ─Ш─Чрза ─арвб ─Ь─Ч─Ц─к─Ш─Чрза ─аргЧ─Ы─ЯргЧре╗рвб─арзире╗

▐орвб─ФрдШрлЙ─Ь─ЧрлЙ ─Црвбрза─Срвб─а ─о─Ш ─Шре╗─Ч─аргЧре╗рдШрлЙ ─ПргЧ─Ц─ЯргЧ─Ш─Ч ─арвб ─Яре╗реЮ─Фрзи─Ш─а─Ч─С─ЬреЮргД─ардШ

тАлрбУра╢▐Ж▌птАм├╢├┐▀Т├╖▄╢рбУ├╢ рбУ▄╢ тАл▀Т▌жтАм├│├╡▐о▄╢├╖├╢

╞Ц╞П╞П╞Р

╞Р╞У╞П╞П╞Р

рбУраЧтАл ▌жтАм┼Д├╖реЮ─Ы─Ярвб─ЬрдШ─о ├╜─Шре╗рдШ─Ь─аргЧ─Ш┼Е ├╜─Шре╗рвбрдд─Ьрвб─╖ ╞С╞Ц╞П╞П╞П─╖ ─Ы─║ рб╣─ЫргЧ─Щ─к─Ь─Ч─г─к─Ш─ЧрлЙ─╖ ─Срзи─Щ─║ рбУре╗рзи─ФреЮ─Срвб ─Прзи─Ф─║ ╞Ц рбУргЧ─ЩргЧ─вреЮ─Ь─╣ ┼Р╞П╞Т╤╢╞С┼С ╞Х╞С┼К╞П╤╢┼К╞Ф╞У ├┐рвб─ШргД─╣ ┼Р╞П╞Т╤╢╞С┼С ╞Х╞С┼К╞П╞Х┼К╞Р╞У ├│ргЧ─арвб─Щ─к─ЬрдШ─жргЧ ─Ьрвб

www.ukrintek.com

!$ " !

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 11/2016

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

ОХОРОНА ПРАЦІ

№ 2/2017

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɭɬɪɢɦɚɧɧɹ ɛɭɞɿɜɟɥɶ ɿ ɫɩɨɪɭɞ ɍɬɪɢɦɚɧɧɹ ɜɧɭɬɪɿɲɧɶɨɛɭɞɢɧɤɨɜɢɯ ɫɢɫɬɟɦ ɟɥɟɤɬɪɨɩɨɫɬɚɱɚɧɧɹ ɉɪɨ ɦɨɪɚɬɨɪɿɣ ɧɚ ɩɟɪɟɜɿɪɤɢ ɭ ɪ ɬɚ ɩɪɨ ɧɨɜɢɣ ɩɨɪɹɞɨɤ ʀɯ ɡɞɿɣɫɧɟɧɧɹ ɨɪɝɚɧɚɦɢ ɞɟɪɠɚɜɧɨɝɨ ɧɚɝɥɹɞɭ www.ohoronapraci.kiev.ua

ЗМІСТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ЗМІСТ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

Новини законодавства

Інформаційні повідомлення Щодо отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки

Рубрику сформувала Тетяна Бреус

Держпраці продовжує проведення онлайн-прийомів громадян у 2017 році Нове у соціальному страхуванні Про зміни у сплаті судового збору

12 14 15

Зінаїда Купира

Наші консультації Перевірки по-новому

Зінаїда Купира

! ɉɪɨ ɦɨɪɚɬɨɪɿɣ ɧɚ ɩɟɪɟɜɿɪɤɢ ɭ ɪ ɬɚ ɩɪɨ ɧɨɜɢɣ ɩɨɪɹɞɨɤ ɡɞɿɣɫɧɟɧɧɹ ɩɟɪɟɜɿɪɨɤ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜ ɨɪɝɚɧɚɦɢ ɞɟɪɠɚɜɧɨɝɨ ɧɚɝɥɹɞɭ ɤɨɧɬɪɨɥɸ

Нормативне забезпечення ОРГАНІЗАЦІЯ УТРИМАННЯ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД. Утримання внутрішньобудинкових систем електропостачання

Микола Федоренко

! Ⱦɪɭɝɚ ɩɭɛɥɿɤɚɰɿɹ ɡ ɰɢɤɥɭ ɤɨɧɫɭɥɶɬɚɬɢɜɧɨ ɦɟɬɨɞɢɱɧɢɯ ɦɚɬɟɪɿɚɥɿɜ ɹɤɿ ɞɨɩɨɦɨɠɭɬɶ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚɦ ɭ ɜɢɪɿɲɟɧɧɿ ɩɪɚɤɬɢɱɧɢɯ ɩɢɬɚɧɶ ɩɨɜ¶ɹɡɚɧɢɯ ɡ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɽɸ ɭɬɪɢɦɚɧɧɹ ɛɭɞɿɜɟɥɶ ɠɢɬɥɨɜɨɝɨ ɿ ɧɟɠɢɬɥɨɜɨɝɨ ɩɪɢɡɧɚɱɟɧɧɹ

Чек-лист Лист оцінки ризиків під час проведення робіт з обслуговування електрообладнання (напругою до 1 кВ) на підприємствах з утримання житлового господарства

Підготував Микола Федоренко

! ɉɨɪɹɞɨɤ ɞɿɣ ɹɤɢɣ ɞɨɩɨɦɨɠɟ ɜɿɞɩɨɜɿɞɚɥɶɧɢɦ ɨɫɨɛɚɦ ɩɪɚɜɢɥɶɧɨ ɨɪɝɚɧɿɡɭɜɚɬɢ ɛɟɡɩɟɱɧɟ ɩɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɡɚɡɧɚɱɟɧɢɯ ɪɨɛɿɬ

Наші проекти Оголошуємо конкурс «Лідер у сфері управління ризиками» ! ɇɚɞɚɽɬɶɫɹ ɩɨɥɨɠɟɧɧɹ ɩɪɨ ɩɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɤɨɧɤɭɪɫɭ

Офіційна відповідь Запитували – відповідаємо

Рубрику сформувала Тетяна Бреус

! Ɂɚɩɢɬɚɧɧɹ ɝɪɨɦɚɞɹɧ ɬɚ ɜɿɞɩɨɜɿɞɿ ɮɚɯɿɜɰɿɜ

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНА Л

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 2/2017

E-mail: mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua Головний редактор Дмитро МАТВІЙЧУК Тел. (044) 558-74-11

Реклама Тел.: (044) 296-05-65, 296-82-56 Відділ реалізації та маркетингу Тел.: (044) 559-19-51, 558-74-27

Комп’ютерна верстка Оксана Дельова

Поліграфічні послуги Тел. (044) 559-62-79

Друкується мовою оригіналу. Адреса редакції 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1 Тел./факс (044) 558-74-11

Надруковано в друкарні ДП «Редакція журналу «Охорона праці». 02100, Київ-100, вул. Попудренка, 10/1

НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ Закон від 03.11.2016 № 1726-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Прийняття цього Закону було зумовлено низкою проблем правового регулювання питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Докладніше про це читайте на стор. 18. Відповідно до ст. 6 цього Закону мораторій не поширюється на проведення заходів нагляду (контролю) Держпраці та її територіальними органами. Водночас дія цього Закону України поширюється на проведення заходів нагляду (контролю) Державною службою України з надзвичайних ситуацій.

Закон від 03.11.2016 № 1728-VIII «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Статтею 2 цього Закону встановлено до 31 грудня 2017 р. мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Статтею 3 цього Закону визначено, що до 31 грудня 2017 р. позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю): 1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі – Державна регуляторна служба); 2) за письмовою заявою суб’єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; 3) за рішенням суду; 4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання. Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав проводить орган держнагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби. Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі копію відповідного звернення фізичної особи та обґрунтування необхідності проведення перевірки. Державна регуляторна служба розглядає подані документи й надає погодження або вмотивовану відмову в наданні погодження протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідних документів. Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав затверджуються Державною регуляторною службою. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Постанова від 28.12.2016 № 1025 «Про затвердження Технічного регламенту простих посудин високого тиску». Цей Технічний регламент установлює вимоги до простих посудин високого тиску (далі – посудини) та їх обігу на ринку України.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОВИНИ ЗАКОНОДАВСТВА

Дія цього Технічного регламенту поширюється на посудини, які виготовляються серійно та мають такі характеристики: 1) посудини є зварними, піддаються внутрішньому надлишковому тиску понад 0,5 бара і призначені для наповнення повітрям або азотом та не призначені для вогневого нагрівання; 2) деталі та вузли, що впливають на міцність посудини під тиском, повинні виготовлятися з якісної нелегованої сталі або нелегованого алюмінію, або алюмінієвих сплавів, не зміцнених шляхом старіння; 3) посудина повинна складатися з: циліндричної частини з круговими поперечними перерізами, закритими випуклими назовні та/або пласкими днищами, що мають ту саму вісь обертання, що й циліндрична частина; двох випуклих назовні днищ з однією віссю обертання; 4) максимальний робочий тиск посудини не повинен перевищувати 30 бар, а добуток такого тиску на об’єм посудини (PS × V) – 10 тис. бар на 1 літр; 5) мінімальна робоча температура не повинна бути нижчою ніж –50 °C, а максимальна робоча температура – вищою ніж +300 °C для посудин із сталі і +100 °C для посудин з алюмінію або його сплавів. Вимоги цього Технічного регламенту не поширюються на: – посудини, спеціально спроектовані для використання у сфері ядерних технологій, пошкодження яких може призвести до витоку радіоактивних речовин; – посудини, спеціально призначені для встановлення на водних та повітряних суднах або приведення їх у рух; – вогнегасники. Ця постанова набирає чинності через шість місяців із дня її опублікування.

Постанова від 28.12.2016 № 1055 «Про затвердження Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах». Технічний регламент, затверджений цією постановою, установлює суттєві вимоги до обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, та вимоги до обігу такої продукції на ринку України. Дія цього Технічного регламенту поширюється на обладнання та захисні системи, призначені для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах; захисні, контролюючі та регулюючі пристрої, призначені для використання поза межами потенційно вибухонебезпечних середовищ, які необхідні або сприяють вибухобезпечному функціонуванню обладнання та захисних систем; компоненти, призначені для вмонтування в обладнання та захисні системи, призначені для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (далі – продукція). Дія цього Технічного регламенту не поширюється на: медичні вироби у значенні, наведеному в підпункті 9 пункту 2 Технічного регy ламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753, які призначені для застосування в медичному середовищі; обладнання та захисні системи, під час експлуатації яких небезпека вибуху виy никає винятково за наявності вибухових речовин або хімічно нестійких речовин; обладнання, призначене для побутового або невиробничого застосування, y коли потенційно вибухонебезпечні середовища можуть виникнути виключно внаслідок випадкового витоку горючого газу; засоби індивідуального захисту, на які поширюється дія Технічного регламенy ту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою КМУ від 27.08.2008 № 761; морські судна та пересувні морські установки разом з обладнанням на них; y транспортні засоби, зокрема причепи, призначені для перевезень вантажів y та/або пасажирів автомобільними шляхами; транспортні засоби, призначені для перевезень вантажів та/або пасажирів поy вітряними, залізничними та водними шляхами. Транспортні засоби, призначені для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, не повинні виключатися зі сфери дії цього Технічного регламенту. Ця постанова набирає чинності через шість місяців із дня її опублікування.

Посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа, входять до Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, на експлуатацію (застосування) яких слід отримати дозвіл від Держпраці (п. 17 додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Відповідно до п. 1, 2 додатку 2 до Порядку роботодавець повинен отримати також дозвіл від Держпраці на «технічний огляд, випробування, експертне обстеження, технічне діагностування», «монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкцію» таких посудин. У цьому випадку йдеться про посудини, що підпадають під дію Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених Держгіртехнаглядом від 27.11.1987.

Відповідно до Технічного регламенту обладнання класифіковано на 2 групи: обладнання групи I — обладнання, призначене для використання в підземних частинах шахт і в частинах наземних установок шахт, які можуть опинитися під загрозою появи рудничного газу та/або горючого пилу (обладнання має дві категорії М1 і М2); обладнання групи II — обладнання, призначене для використання в місцях, відмінних від шахт або наземних шахтних установок, які можуть опинитися під загрозою появи вибухонебезпечних середовищ (обладнання має три категорії 1, 2 і 3).

Рубрику сформувала Тетяна Бреус, юрисконсульт ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

ЩОДО ОТРИМАННЯ ДОЗВОЛІВ НА ВИКОНАННЯ РОБІТ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ТА НА ЕКСПЛУАТАЦІЮ (ЗАСТОСУВАННЯ) МАШИН, МЕХАНІЗМІВ, УСТАТКОВАННЯ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ Державна служба України з питань праці надає роз’яснення щодо порядку отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Обов’язок роботодавця – одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – дозвіл), що встановлено статтею 21 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон). Видає такі дозволи на безоплатній основі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, яким є Держпраці та, відповідно, її територіальні органи. Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформленні, видачі дублікатів, анулювання дозволів визначає Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (далі – Порядок). Відповідно до вимог пункту 6 Порядку дозвіл видається: hроботодавцеві – на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2 до Порядку (додається), або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 3 до Порядку (додається); hвиробникові або постачальникові – на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що визначені у додатку 3 до Порядку. Держпраці видає дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у пп. 1, 3–5 додатка 2 до Порядку, а територіальний орган Держпраці – на виконання всіх інших робіт підвищеної небезпеки, зазначених у додатку 2 до Порядку та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку. Для одержання дозволу, який видає Держпраці, роботодавець (уповноважена ним особа) подає заяву за формою згідно з додатком 4 до Порядку, до якої додається висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устатковання та їх відповідності вимогам зазначеного законодавства. Для одержання дозволу, який видає територіальний орган Держпраці, роботодавець, виробник або постачальник (уповноважена ним особа) подає до державного адміністратора заяву за формою, розробленою центром надання адміністративних послуг та розміщеною на сайті відповідного територіального органу Держпраці, до якої додається: hна виконання робіт підвищеної небезпеки – висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявлених робіт; hна експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки – висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устатковання та їх відповідності вимогам зазначеного законодавства; h на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки – висновок експертизи щодо відповідності таких машин, механізмів, устатковання вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Документи для одержання дозволу подаються до Держпраці або її територіального органу особисто або надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення. Протягом 10 робочих днів з дня надходження до Держпраці (її територіального органу) заяви на одержання дозволу та необхідних документів приймається рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі із зазначенням підстав, визначених статтею 21 Закону, а саме:

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

h неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням установлених вимог; h подання недостовірних відомостей або висновку за результатами експертизи, який затверджено чи складено більш як за рік до дня подання заяви; h встановлення згідно з висновком за результатами експертизи невідповідності об’єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці. Роботодавець, який отримав дозвіл і має намір виконувати роботи підвищеної небезпеки та/або експлуатувати (застосовувати) машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки (у тому числі відокремленим підрозділом), повинен письмово повідомити про це територіальний орган Держпраці за місцем виконання таких робіт та/або експлуатації (застосування) таких машин, механізмів, устатковання не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку їх виконання та/або експлуатації (застосування) з наданням копії дозволу. Дозвіл на застосування машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки є безстроковим. Строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або на експлуатацію машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки становить п’ять років (з подальшим його продовженням). Продовження строку дії дозволу здійснюється на наступні п’ять років органом, що його видав, якщо роботодавцем під час строку дії такого дозволу не порушено його умов. Підставою для продовження строку дії дозволу є заява за формою згідно з додатком 5 до Порядку, яку роботодавець подає разом з оригіналом дозволу. У разі, коли під час строку дії дозволу роботодавцем порушено його умови чи допущено виникнення аварій та/або нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, зі смертельними або тяжкими наслідками, строк дії дозволу продовжується на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Переоформлення дозволу та його анулювання здійснюється на підставах, визначених статтею 21 Закону. Водночас на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці роботодавець набуває право: 1. Виконувати такі роботи підвищеної небезпеки: 1.1. Радіологічний (дозиметричний) і піротехнічний контроль; 1.2. Виготовлення та випробування вантажозахоплюючих пристроїв (стропів, траверсів, грейферів, захватів); 1.3. Експлуатація і ремонт водозбірних споруд; 1.4. Продавлювання тунельних конструкцій під будинками, спорудами, магістралями і водоймищами, крім земляних робіт, що виконуються на глибині понад 2 м або в зоні розташування підземних комунікацій чи під водою; 1.5. Роботи із застосуванням піротехнічних виробів; 1.6. Експлуатація, обслуговування, ремонт технологічного устатковання харчової, переробної, поліграфічної, легкої та текстильної промисловості; 1.7. Ремонтні, монтажні, будівельні та інші роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 м, крім робіт верхолазних та скелелазних, що виконуються на висоті 5 м і більше над поверхнею ґрунту, з перекриття або робочого настилу та робіт, що виконуються за допомогою підйомних і підвісних колисок, механічних підіймачів та будівельних підйомників; 1.8. Навчання з питань охорони праці працівників інших суб’єктів господарювання; 2. Експлуатувати (застосовувати) такі машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки: 2.1. Машини, механізми, устатковання для буріння, ремонту свердловин на суходолі і в акваторії моря; 2.2. Машини, механізми, устатковання для харчової, переробної, поліграфічної, легкої та текстильної промисловості; 2.3. Ковальсько-пресове устатковання. Держпраці на власному веб-сайті оприлюднює інформацію про всі видані та анульовані дозволи, а також в розділі «Адміністративні послуги» розміщує зразки документів, які подаються суб’єктами господарювання, зокрема зразок заяви на одержання дозволу, зразок заяви на продовження строку дії дозволу, зразок декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Підготувала Катерина Іващенко, головний спеціаліст відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Держпраці

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Додаток 2 до Порядку ПЕРЕЛІК видів робіт підвищеної небезпеки 1. Технічний огляд, випробування, експертне обстеження, технічне діагностування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку, та машин, механізмів, устатковання для буріння, ремонту свердловин на суходолі і в акваторії моря (згідно з пунктом 1 додатка 7 до Порядку). 2. Монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. 3. Виробництво, переробка, розподіл та застосування шкідливих небезпечних речовин 1, 2 і 3 класу небезпеки, а також аміаку, водню та продуктів розділення повітря. 4. Вибухові роботи та роботи, пов’язані з використанням енергії вибуху. 5. Утилізація зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки. 6. Газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах. 7. Переробка нафти, вуглеводневих газів і конденсату. 8. Спорудження магістральних газопроводів, нафтопроводів і продуктопроводів (нафтопродуктопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів тощо), систем газопостачання природним та зрідженим газом. 9. Роботи з вироблення агломерату, коксу, розплавів чорних і кольорових металів та сплавів на основі таких металів, заготовок для прокатного виробництва, готового прокату, металевих труб і феросплавів. 10. Буріння, експлуатація та капітальний ремонт свердловин під час геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин. 11. Зберігання балонів, контейнерів, цистерн та інших ємностей із стисненим, зрідженим, отруйним, вибухонебезпечним та інертним газом, їх заповнення, спорожнення і ремонт. 12. Роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000 В та в зонах дії струму високої частоти. 13. Підземні та відкриті гірничі роботи. 14. Маркшейдерські роботи. 15. Роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах). 16. Земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 м або в зоні розташування підземних комунікацій чи під водою. 17. Водолазні роботи. 18. Роботи верхолазні та скелелазні, що виконуються на висоті 5 м і більше над поверхнею ґрунту, з перекриття або робочого настилу, та роботи, що виконуються за допомогою підйомних і підвісних колисок, механічних підіймачів та будівельних підйомників. 19. Зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин, електропрогрівання бетону та електророзморожування ґрунтів. 20. Будівництво, ремонт, експлуатація та ліквідація підземних споруд, не пов’язаних з видобутком корисних копалин. 21. Лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу. 22. Роботи із збагачування корисних копалин. 23. Зварювальні, газополум’яні, наплавні роботи. 24. Обстеження, ремонт та чищення димарів, повітропроводів. 25. Роботи із збереження та переробки зерна. 26. Звалювання та розпилювання блоків природного каменю. Додаток 3 до Порядку ПЕРЕЛІК машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки 1. Устатковання, пов’язане з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням, транспортуванням, утилізацією чи знешкодженням небезпечних або шкідливих речовин. 2. Технологічне устатковання та лінійні частини магістральних газопроводів, нафтопроводів, продуктопроводів (нафтопродуктопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів тощо).

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

3. Технологічне устатковання, лінійні частини та їх елементи систем газопостачання природним і зрідженим газом суб’єктів господарювання та населених пунктів, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 100 кВт. 4. Технологічне устатковання систем промислового та міжпромислового збору нафти і газу. 5. Технологічне устатковання об’єктів нафтогазовидобувної промисловості. 6. Технологічне устатковання для утилізації зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки. 7. Гірничошахтне та гірничорятувальне устатковання. 8. Устатковання для видобутку та транспортування корисних копалин відкритим способом. 9. Конвеєрні стрічки для вугільної, гірничорудної, нерудної, металургійної та коксохімічної промисловості. 10. Устатковання для дроблення, сортування, збагачення корисних копалин та огрудкування руд та концентратів, технологічне обладнання з переробки природного каменю. 11. Устатковання та технічні засоби для виготовлення, використання і транспортування вибухових матеріалів і виробів на їх основі, комплекси для їх переробки та зберігання. 12. Технологічне устатковання хімічної, біохімічної, нафтохімічної, нафтогазопереробної, металургійної, коксохімічної, ливарної, олійно-жирової, ефіроолійної, деревообробної промисловості, хлор- та аміаковикористовуючих виробництв. 13. Технологічне устатковання для целюлозно-паперового виробництва, переробки пластмас, полімерних матеріалів і гумотехнічних виробів. 14. Електрообладнання, призначене для експлуатації (застосування) у вибухонебезпечних зонах. 15. Електричне устатковання електричних станцій та мереж, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В. 16. Парові і водогрійні котли теплопродуктивністю понад 0,1 МВт. 17. Посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа. 18. Трубопроводи пари та гарячої води з робочим тиском понад 0,05 МПа і температурою води вище 110 °С, які підлягають реєстрації в територіальних органах Держпраці. 19. Вантажопідіймальні крани і машини, ліфти, ескалатори, траволатори, канатні дороги, підйомники, зокрема будівельні, та фунікулери. 20. Технологічні транспортні засоби, що підлягають реєстрації в територіальних органах Держпраці. 21. Атракціони підвищеної небезпеки стаціонарні, пересувні та мобільні.

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Додаток 4 до Порядку Керівникові Держпраці ______________________________ (ініціали та прізвище)

ЗАЯВА на одержання дозволу Прошу видати дозвіл на виконання ___________________________________________________ (найменування виду робіт підвищеної небезпеки)

_______________________________________________________________________________________________

за адресою _________________________________________________________________________ Відомості про роботодавця __________________________________________________________ (для юридичної особи: найменування юридичної особи,

_______________________________________________________________________________________________ місце її державної реєстрації, код платника податків згідно з ЄДРПОУ, код виду діяльності згідно з КВЕД, _______________________________________________________________________________________________ прізвище, ім’я та по батькові керівника; _______________________________________________________________________________________________ для фізичної особи – підприємця: прізвище, ім’я та по батькові, _______________________________________________________________________________________________ серія і номер паспорта, ким і коли виданий, _______________________________________________________________________________________________ місце проживання, _______________________________________________________________________________________________ номер облікової картки платника податків _______________________________________________________________________________________________ (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття _______________________________________________________________________________________________ реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган _______________________________________________________________________________________________ державної податкової служби і мають відмітку в паспорті); _______________________________________________________________________________________________ номер телефону, телефаксу, адреса електронної пошти)

Додаток: висновок експертизи, проведеної ____________________________________________ (повне найменування експертної організації)

__________________________________________________________________________________, від ____ ___________ 20__ р. № ____________________ ________________ (підпис)

_______________________________ (ініціали та прізвище)

М.П. ____ __________ 20__ р. _________________________________________________________________________________ Примітка. Фізична особа – підприємець проставляє печатку в разі її наявності.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

Додаток 5 до Порядку Керівникові ___________________________________ (Держпраці або його територіального органу)

___________________________________ (ініціали та прізвище)

ЗАЯВА на продовження строку дії дозволу Прошу продовжити строк дії дозволу від ___ ________ 20__ р. № ____ на виконання _______________________________________________________________ (найменування виду робіт підвищеної небезпеки)

та/або експлуатацію ________________________________________________________________ (найменування машин, механізмів,

_______________________________________________________________________________________________ устатковання підвищеної небезпеки, його тип, марка, номер партії, _______________________________________________________________________________________________ дата виготовлення, країна походження)

_______________________________________________________________________________________________ місце її державної реєстрації, код платника податків згідно з ЄДРПОУ, код виду діяльності згідно з КВЕД, _______________________________________________________________________________________________ прізвище, ім’я та по батькові керівника; _______________________________________________________________________________________________ для фізичної особи – підприємця: прізвище, ім’я та по батькові, _______________________________________________________________________________________________ серія і номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання, _______________________________________________________________________________________________ номер облікової картки платника податків _______________________________________________________________________________________________ (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття _______________________________________________________________________________________________ реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган _______________________________________________________________________________________________ державної податкової служби і мають відмітку в паспорті); _______________________________________________________________________________________________ номер телефону, телефаксу, адреса електронної пошти)

Додаток: оригінал (дублікат) дозволу від ____ _______ 20__ р. № ________ на _______ арк. ________________ (підпис)

_______________________________ (ініціали та прізвище)

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

З офіційного сайту Державної служби України з питань праці

ДЕРЖПРАЦІ ПРОДОВЖУЄ ПРОВЕДЕННЯ ОНЛАЙН-ПРИЙОМІВ ГРОМАДЯН У 2017 РОЦІ Із початку минулого 2016 року в Держпраці було започатковано проведення онлайн-прийомів громадян. Відтоді два рази на місяць заявники з різних куточків України мають змогу поспілкуватися з головою Держпраці або спеціалістами служби в межах їхньої компетенції. Так, за 2016 рік відповіді та роз’яснення на онлайн-прийомах отримали понад 90 осіб. Онлайн-приймальня продовжує роботу починаючи з 1 лютого 2017 р. згідно з графіком онлайн-прийому громадян на 2017 рік, що додається. Кожен охочий громадянин може взяти участь у заході. Попередньо необхідно записатися в територіальному органі Держпраці відповідної області, а також залишити особисті контактні дані для подальшого зв’язку (контактна інформація територіальних органів Держпраці додається). Якщо запитання в межах компетенції Держпраці, ви отримаєте запрошення на онлайн-прийом. Щоб поспілкуватися з Романом Чернегою, потрібно відвідати у зазначений день і час територіальне управління конкретної області та за допомогою скайп-зв’язку поставити запитання голові Держпраці або фахівцям служби. Онлайн-прийом дає змогу не тільки отримати кваліфіковані й обґрунтовані відповіді на суперечливі запитання, а й отримати практичні рекомендації, як вирішити ту чи іншу проблемну ситуацію в найкоротші терміни. ГРАФІК ОНЛАЙН-ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН НА 2017 РІК Територіальне управління

Дні прийому громадян

Час прийому

Управління Держпраці у Вінницькій області

01.02.2017

11.00

Управління Держпраці у Волинській області

15.02.2017

11.00

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області

01.03.2017

11.00

Головне управління Держпраці у Донецькій області

15.03.2017

11.00

Управління Держпраці у Житомирській області

29.03.2017

11.00

Управління Держпраці у Закарпатській області

12.04.2017

11.00

Головне управління Держпраці у Запорізькій області

26.04.2017

11.00

Управління Держпраці в Івано-Франківській області

17.05.2017

11.00

Управління Держпраці у Кіровоградській області

31.05.2017

11.00

Головне управління Держпраці у Луганській області

14.06.2017

11.00

Головне управління Держпраці у Львівській області

05.07.2017

11.00

Управління Держпраці у Миколаївській області

19.07.2017

11.00

Головне управління Держпраці в Одеській області

02.08.2017

11.00

Управління Держпраці у Полтавській області

16.08.2017

11.00

Управління Держпраці у Рівненській області

30.08.2017

11.00

Управління Держпраці у Сумській області

13.09.2017

11.00

Управління Держпраці у Тернопільській області

27.09.2017

11.00

Головне управління Держпраці у Харківській області

11.10.2017

11.00

Головне управління Держпраці у Херсонській області

25.10.2017

11.00

Управління Держпраці у Хмельницькій області

08.11.2017

11.00

Управління Держпраці у Черкаській області

22.11.2017

11.00

Управління Держпраці у Чернівецькій області

06.12.2017

11.00

Управління Держпраці у Чернігівській області

13.12. 2017

11.00

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ ДЕРЖПРАЦІ (станом на 01.10.2016) Службовий телефон, факс територіального органу Держпраці

Електронна пошта (e-mail) територіального органу

т./ф. (0432) 67-29-80

02vn@dsp.gov.ua

ф. (0332) 71-74-88, (0332) 71-74-76

03lt@dsp.gov.ua

ф. (056) 776-48-78, (056) 776-74-40

04dp@dsp.gov.ua

(06239) 2-01-59

05dn@dsp.gov.ua

(0412) 34-68-70

06zt@dsp.gov.ua

ф. (0312) 2-08-03, (0312) 67-12-42

07uz@dsp.gov.ua

Головне управління Держпраці у Запорізькій області

ф. (061) 222-75-11, (061) 222-75-10

08zp@dsp.gov.ua

Управління Держпраці в Івано-Франківській області

ф. (0342) 55-26-15, (0342) 75-22-29

09if@dsp.gov.ua

Головне управління Держпраці у Київській області

ф. (044) 481-50-10, (044) 481-50-00

10kv@dsp.gov.ua

Управління Держпраці у Кіровоградській області

ф. (0522) 24-53-71

11kr@dsp.gov.ua

Головне управління Держпраці у Луганській області

(06451) 7-37-49

12lg@dsp.gov.ua

Головне управління Держпраці у Львівській області

(032) 235-76-73, (032) 235-48-42

13lv@dsp.gov.ua

ф. (0512) 50-01-34

14mk@dsp.gov.ua

Назва територіального органу Держпраці Управління Держпраці у Вінницькій області Управління Держпраці у Волинській області Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області Головне управління Держпраці у Донецькій області Управління Держпраці у Житомирській області Управління Держпраці у Закарпатській області

Управління Держпраці у Миколаївській області

Головне управління (0482) 63-84-06 Держпраці в Одеській області Управління Держпраці т./ф. (05322) 56-40-76 у Полтавській області Управління Держпраці т./ф. (0362) 63-60-70 у Рівненській області Управління Держпраці (0542) 22-55-02 у Сумській області Управління Держпраці (0352) 25-45-09 у Тернопільській області Головне управління т. (057) 715-65-08, Держпраці ф. (057) 700-76-67 у Харківській області Головне управління ф. (0552) 49-30-18, Держпраці у Херсонській області (0552) 49-06-30 Управління Держпраці (0382) 65-64-48 у Хмельницькій області Управління Держпраці (0472) 32-92-64 у Черкаській області Управління Держпраці (0372) 55-37-24 у Чернівецькій області Управління Держпраці (0462) 67-75-09 у Чернігівській області

15od@dsp.gov.ua 16pl@dsp.gov.ua 17rv@dsp.gov.ua 18sm@dsp.gov.ua 19te@dsp.gov.ua 20kh@dsp.gov.ua 21ks@dsp.gov.ua 22km@dsp.gov.ua 23ck@dsp.gov.ua 24cv@dsp.gov.ua 25cn@dsp.gov.ua

Юридична адреса 21050, м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 37 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22в 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 3 85302, Донецька область, м. Покровськ (Красноармійськ), вул. Леніна, 82 10008, м. Житомир, вул. Шевченка, 18а 88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16 69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 67 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10 25006, м. Кропивницький (Кіровоград), вул. Дворцова, 2 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1а 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8 54003, м. Миколаїв, вул. М. Василевського, 40/1 65044, м. Одеса, пр-т Шевченка, 2 36014 , м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, 7 40000, м. Суми, вул. Горького, 28б 46006, м. Тернопіль, вул. Шпитальна, 7 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40 73000, м. Херсон, вул. Горького, 8 29000, м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 74 18000, м. Черкаси, б-р Шевченка, 205 58003, м. Чернівці, вул. Зелена, 3 14000, м. Чернігів, вул. П’ятницька, 39

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

НОВЕ У СОЦІАЛЬНОМУ СТРАХУВАННІ Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 р. (далі – Закон № 1774), внесено суттєві зміни до законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування. 1. Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування Постановою КМУ від 28.12.2016 № 1015 змінено розподіл єдиного соціального внеску, зокрема, зменшено відрахування до фондів соціального страхування і збільшено до Пенсійного фонду. Тепер сума єдиного внеску від 22%, що сплачується роботодавцем, розподіляється: h на випадок безробіття – 6,3596%; h у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання – 11,1204%; h пенсійне страхування – 82,52%. У відсотках до фонду оплати праці це приблизно становитиме: на випадок безробіття – 1,399%, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасних випадків – 2,446%, пенсійне страхування – 18,154%. Внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», згідно з якими з 1 січня 2017 р.: h фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (до 01.01.2017 таку пільгу мали лише фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування); h запроваджено обов’язкову сплату єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (22% × 3200 грн = 704 грн, тобто 22% від мінімального розміру заробітної плати), незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску; h для платників, які належать до першої групи платників єдиного податку і визначені у підпункті 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 тис. грн) сума єдиного соціального внеску не може бути менше ніж 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пропорційно сплаченому єдиному внеску (тобто для цих осіб обов’язковий мінімальний страховий внесок зменшено вдвічі). 2. Об’єднання фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків і профзахворювань Законом № 1774 передбачені норми, спрямовані на завершення інституційної розбудови Фонду соціального страхування України (далі – Фонд). Зокрема, передбачено, що протягом 30 днів від дати набрання чинності цим Законом має бути створено робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення і здійснено заходи щодо їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку, а також припинено фонди соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків шляхом приєднання їх до Фонду. Прийнятим Законом надано право: y виконавчій дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду вносити зміни до складу комісій з припинення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; y правлінню Фонду приймати рішення про звільнення та призначення директорів виконавчих дирекцій та їхніх заступників двох згаданих вище фондів. З метою недопущення в подальшому блокування роботи правління Фонду вносяться зміни, якими передбачається, що рішення правління вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління (а не більшість від кожної представницької сторони, як це було раніше). Якщо правління Фонду не може розпочати свою роботу у зв’язку

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

з неявкою на засідання більшості складу від однієї з представницьких сторін, засідання правління переноситься на визначений присутніми членами правління строк. У разі повторної неявки більшості складу від однієї з представницьких сторін, правління правомочне приймати рішення за наявності на його засіданні більшості складу правління, і рішення приймається в установленому порядку (такі рішення набирають чинності після погодження Мінсоцполітики). Такі зміни пов’язані з неможливістю останнім часом проводити засідання правління Фонду соціального страхування через неявку більшості членів правління Фонду від сторони роботодавців (засідання планувалися 9 і 16 листопада 2016 р.). 3. Про страхові виплати потерпілим на виробництві З 1 січня 2017 р. згідно із Законом № 1774 встановлено новий розмір щомісячної страхової виплати потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, у яких цей розмір менший за розмір мінімальної заробітної плати в перерахунку на 100% втрати працездатності, на рівні розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на 1 грудня 2016 р., з урахуванням ступеня втрати працездатності. Тобто з 1 січня 2017 р. у тих потерпілих, які мають 100% втрати працездатності, розмір щомісячної страхової виплати не може бути менше ніж мінімальний розмір заробітної плати на 1 грудня 2016 р. (1600 грн). У потерпілих, у яких ступінь втрати працездатності є меншим ніж 100%, мінімальний розмір страхової виплати визначатиметься з урахуванням мінімальної заробітної плати (1600 грн) пропорційно ступеня втрати працездатності. Крім того, у 2017 р. відновлюється чинний до 2014 р. перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві, який має щорічно здійснюватися з 1 березня відповідно до темпів зростання середньої заробітної плати в країні у попередньому календарному році. Після визначення Держстатом України показників темпів зростання середньої номінальної заробітної плати в Україні у 2016 р. буде прийнято рішення про перерахунок щомісячних страхових виплат з 1 березня 2017 р.

ПРО ЗМІНИ У СПЛАТІ СУДОВОГО ЗБОРУ

У грудні минулого року журнал писав про розміри судового збору, який зобов’язана сплатити фізична особа під час подання позовної заяви до суду (журнал № 12/2016, стаття «До Феміди по допомогу»). З 01 січня 2017року набрали чинності зміни до Закону України «Про судовий збір» ( далі – Закон) у частині розміру ставок судового збору та пільг щодо його сплати.

До цього року ставки судового збору визначались у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року, в якому належна позовна заява або скарга надходила до суду. Станом на 1 січня 2016 р. мінімальна заробітна плата становила 1378 грн. Відповідно протягом усього 2016 р. судовий збір визначали від зазначеної суми. З 1 січня 2017 р. мінімальна заробітна плата в Україні становить 3200,00 грн. Судовий збір мав збільшитися вдвічі, що негативно вплинуло б на можливість людини звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Якщо в 2016 р. за подання позовної заяви немайнового характеру потрібно було сплатити судовий збір у розмірі 551,20 грн, то в 2017-му – 1102,40 грн. У грудні 2016 р. Президент України підписав Закон України № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір». Починаючи з січня 2017 р. судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Прожитковий мінімум на 1 січня 2017 р. становить 1600 грн. Усі ставки судового збору протягом 2017 р. розраховують, виходячи із зазначеного розміру прожиткового мінімуму. Тепер судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становитиме 640 грн. Отже, розмір збору порівняно з 2016 р. збільшився на 88,80 грн. Якби зміни до Закону не були прийняті, то ставки зросли б удвічі. Правосуддя має бути доступним для всіх осіб, і про це повинні знати обранці народу під час прийняття законів. Колись за подання до адміністративного суду позовної заяви потрібно було сплатити судовий збір у розмірі 3,40 грн, або до місцевого суду – 51 грн. Це було в 2011 р.

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Внесення змін до Закону щодо ставок судового збору є позитивним, оскільки прив’язка до мінімальної заробітної плати, яка зросла вдвічі, призвела б до значного зменшення кількості звернень до суду, особливо фізичних осіб. УСТАНОВЛЕНІ РОЗМІРИ СТАВОК СУДОВОГО ЗБОРУ ПРИ ПОДАННІ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ ДО МІСЦЕВОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору

Ставка судового збору

I. ЗА ПОДАННЯ ДО МІСЦЕВОГО СУДУ: 1) позовної заяви майнового характеру, яка подана: юридичною особою

фізичною особою або фізичною особою – підприємцем

1,5 відсотка ціни позову, але не менше ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600 грн) 1 відсоток ціни позову, але не менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн) та не більше ніж 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8000 грн)

2) позовної заяви немайнового характеру, яка подана: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600 грн) 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб фізичною особою (640 грн) 3) заяви про видачу судового наказу; заяви у справах окремого провадження; заяви про забезпечення доказів або позову; заяви про перегляд заочного рішення; заяви про скасування рішення третейського суду; заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про роз’яснення судового рішення, які подано: 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб юридичною особою або фізичною особою – підприємцем (800 грн) 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб фізичною особою (320 грн) 4) позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб позовної заяви немайнового характеру (640 грн) позовної заяви про відшкодування 1,5 відсотка ціни позову, але не менше ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше ніж 1600 грн) моральної шкоди юридичною особою або фізичною особою – підприємцем

5) апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на заяви, іншої заяви і скарги судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку (Наприклад: 640 грн × 110% = 704 грн) з нововиявленими обставинами 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної 6) касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до заяви, іншої заяви і скарги касаційної скарги на рішення суду (Наприклад: 640 грн × 120% = 768 грн) 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної 7) заяви про перегляд судових рішень заяви, іншої заяви і скарги Верховним Судом України (Наприклад: 640 грн × 130% = 832 грн) 8) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду: юридичною особою або фізичною особою – підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600 грн) 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб фізичною особою (320 грн) II. ЗА ПОДАННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ: 1) адміністративного позову: майнового характеру, який подано: суб’єктом владних повноважень, юридичною особою фізичною особою або фізичною особою – підприємцем немайнового характеру, який подано: суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою – підприємцем фізичною особою

1,5 відсотка ціни позову, але не менше ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (мінімум 1600 грн) 1 відсоток ціни позову, але не менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше ніж 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (мінімум 640 грн, максимум 8000 грн) 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600 грн) 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн)

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОВІДОМЛЕННЯ

2) апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд су- заяви, іншої заяви і скарги (Наприклад: 640 грн × 110% = 704 грн) дового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної 3) касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до заяви касаційної скарги на рішення суду (Наприклад: 640 грн × 120% = 768 грн) 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної 4) заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом заяви, іншої заяви та скарги України (Наприклад: 640 грн × 832 грн) 5) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду (1600 грн) 6) заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання су- (480 грн) дового рішення

Крім того, згідно з прийнятим Законом розширено перелік органів, які звільняються від сплати судового збору. До визначених у ст. 5 Закону України «Про судовий збір» категорій з 2017 р додаються також: h Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України; h органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення; h центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад, на які покладені функції зі здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Підготувала Зінаїда Купира, власкор

ВІДЗНАЧАЄМО У БЕРЕЗНІ 2017 БЕРЕЗЕНЬ 2017 Пн.

Вт.

Ср.

Чт.

Пт.

Сб.

Нд.

ПЕРЕХІД НА ЛІТНІЙ ЧАС

8 березня – Міжнародний жіночий день 11 березня – День землевпорядника 15 березня – Всесвітній день захисту прав споживачів 18 березня – День працівника податкової та митної справи України 19 березня – День працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення 20 березня – Всесвітній день Землі День весняного рівнодення 22 березня – День таксиста 23 березня – Всесвітній день метеоролога 24 березня – День фтизіатра 25 березня – День Служби безпеки України 26 березня – День Національної гвардії України

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

НАШІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

ПЕРЕВІРКИ ПО-НОВОМУ ПРО МОРАТОРІЙ НА ПЕРЕВІРКИ У 2017 р. ТА ПРО НОВИЙ ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ПЕРЕВІРОК ПІДПРИЄМСТВ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ (КОНТРОЛЮ) Зінаїда Купира, власкор

З 1 січня 2017 р. набули чинності Закони України № 1728 «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 1728) та № 1726 «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 1726), якими до 31.12.2017 р. запроваджено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових та позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та змінено форми державного нагляду (контролю) і перелік органів, які мають або не мають дотримуватися положень Закону України від 05.04.2007 № 877-V. З ІСТОРІЇ ПИТАННЯ Мораторій на проведення перевірок суб’єктів господарювання контролюючими органами було запроваджено ще 2014 р. Статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (зі змінами, внесеними Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII) визначалось: заборонено проведення перевірок контролюючими органами підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців. Винятком були перевірки, що проводяться Державною фіскальною службою України (далі – ДФСУ), за наявності дозволу КМУ або за ініціативи суб’єкта господарювання щодо його перевірки. Аналогічний мораторій на перевірки запроваджено у 2015 р., проте ДФСУ та Державна фінансова інспекція України мали право на здійснення перевірок без отримання дозволу КМУ або заявки суб’єкта господарювання щодо його перевірки. Крім того, 28 грудня 2014 р. президент підписав Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71,

пунктом 3 прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 рр. перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються винятково з дозволу КМУ за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. В офіційному тексті Закону зазначено, що абзац перший пункту 3 розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом № 1728-VIII від 03.11.2016, діє до 31 грудня 2017 р. У Законі України № 1728 (ч. 3 ст. 7 «Прикінцеві положення») вказана вище норма викладена в такій редакції: «Установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній календарний рік ДФСУ та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу КМУ, за заявкою суб’єкта господарю-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

вання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України». Раніше згадана норма поширювалася на всі контролюючі органи, а у 2017 р. вона стосуватиметься лише органів ДФСУ і її територіальних органів, державної фінансової інспекції та її територіальних органів. Хоча повного звільнення підприємців від спілкування з представниками органів державного нагляду не відбулося, суб’єкти господарювання позитивно сприйняли запровадження мораторію на проведення перевірок контролюючими органами і з побоюваннями чекали настання 2017 р., який мав стати початком масового проведення перевірок. ХТО ПЕРЕВІРЯЄ Закон України № 877 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Заходи державного нагляду (контролю) – це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. У ст. 2 Закону України № 877 визначено, що його дія поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Частину 2 зазначеної статті змінено Законом України № 1726. Згідно зі змінами, її дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення. У частину 4 ст. 2 Закону № 877 також внесено зміни та визначено, що заходи контролю здійснюються органами: h ДФСУ (крім митного контролю на кордоні); h державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності із джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню); h державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду);

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

h державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів); h фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг; h державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації – з урахуванням особливостей, установлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Які контролюючі органи виконуватимуть перевірки у 2017 р., які підстави для здійснення позапланових заходів та що змінилося розглянемо, проаналізувавши нові ухвалені Закони. Як випливає зі ст. 6 Закону № 1728, у 2017 р. суб’єктів господарювання перевірятимуть такі державні органи: y органи державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП); y Національна комісія із цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР); y Держпродспоживслужба; y Державна фіскальна служба та її територіальні органи; y Державна аудиторська служба України та її територіальні органи; y Державна служба експортного контролю; y Державна інспекція ядерного регулювання України та її територіальні органи; y Держпраці та її територіальні органи; y Державіаслужба; y органи Держархбудконтролю (нагляду) (заходи контролю здійснюються у порядку, встановленому Законом № 1726, до набрання чинності змінами до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», але не довше ніж до 01.01.2018 р.); y Мінекології та природних ресурсів; y Нацрада України з питань телебачення і радіомовлення; y Національний банк України; y Антимонопольний комітет України. Як бачимо, перелік органів, на які мораторій не поширюється, досить значний, тому перевірок бізнесу у 2017 р. не уникнути. Крім того, на проведення позапланових заходів мораторій взагалі не поширюється. На період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами ДФСУ суб’єктів господарювання, що

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

провадять діяльність у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення. Заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами ДФСУ) поширюється також на суб’єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції. Заходи державного нагляду (контролю) щодо діяльності вказаних вище суб’єктів господарювання можуть здійснюватися в разі їх ліквідації (реорганізації) або за письмовою заявою таких суб’єктів господарювання. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються та актуалізуються КМУ відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». ПОЗАПЛАНОВІ ПЕРЕВІРКИ До 31 грудня 2017 р. позапланові заходи державного нагляду (контролю) будуть здійснюватися органами державного нагляду (контролю) за таких підстав: h подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; h виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб’єктом господарювання у документі обов’язкової звітності, крім випадків, коли суб’єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов’язкової звітності він упродовж 10 робочих днів зобов’язаний повідомити суб’єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до 5 робочих днів із дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; h перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); h звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу; h за рішенням суду; h у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання. (На сьогодні позапланові заходи неможливі в разі виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб’єктом господарювання в документі обов’язкової звітності, якщо останній протягом місяця з дня первинного подання повторно подав документ з уточненими даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності). Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби України (далі – ДРСУ). Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає ДРСУ копію відповідного звернення фізичної особи з обґрунтуванням необхідності проведення перевірки. ДРСУ розглядає подані документи та надає погодження або вмотивовану відмову у наданні погодження протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідних документів. У який спосіб буде визначено обґрунтованість або необґрунтованість звернення фізичної особи, в Законі не прописано. Обґрунтовувати необхідність проведення перевірки доведеться органу державного нагляду (контролю), а ДРСУ визначатиме, чи є обґрунтовані підстави для проведення перевірки. Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав затверджуються ДРСУ. Як бачимо, передбачено повну публічність процедури погодження ДРСУ, тому що є обов’язкова вимога до початку проведення заходів дер-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

жавного нагляду оприлюднювати на офіційному веб-сайті служби дозвіл на їх проведення. Під час проведення позапланового заходу мають з’ясовуватися лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства, будуть нести відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється. Також суб’єкт господарювання матиме право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) для проведення контрольно-наглядових заходів, якщо не пред’явлено погодження ДРСУ. Відповідно забезпечується можливість захисту своїх прав у разі їх порушення. Також це певною мірою захищатиме бізнес від необґрунтованих перевірок органами нагляду (контролю). Ст. 4 Закону України № 1728 визначає, що ДРСУ зобов’язана до початку проведення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті погодження на проведення таких заходів. Проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) без оприлюднення погодження ДРСУ забороняється. У ст. 5 цього ж Закону передбачено, що суб’єкт господарювання перед проведенням позапланового заходу державного нагляду (контролю) ознайомлюється з погодженням ДРСУ на проведення такого заходу з наданням йому копії відповідного документа. Суб’єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) для проведення заходів державного нагляду (контролю), якщо їм не пред’явлено погодження. ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ Законом № 1726 внесено зміни в ст. 3 Закону № 877, які стосуються основних принципів державного нагляду, зокрема тепер державний нагляд буде здійснюватися за принципами: y гарантування прав та законних інтересів кожного суб’єкта господарювання, об’єктивності й неупередженості здійснення державного нагляду (контролю); y неприпустимості проведення перевірок суб’єктів господарювання за анонімними та інши-

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

ми безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; y невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб’єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; y відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб’єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб’єкта господарювання; правомірності діяльності y презумпції суб’єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків суб’єкта господарювання та/ або повноважень органу державного нагляду (контролю); державного нагляду y орієнтованості (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; y недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності і застосування до них санкцій; y здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності. Є також принцип конфлікту інтересів, який міститься у ч. 6 ст. 4 Закону і тепер лише уточнений за змістом та віднесений до принципів держнагляду Законом № 1726. Практика спорів з органами ДФСУ, зокрема і в судах, свідчить, що цей принцип досі не був покладений в основу жодного рішення за результатами розгляду спору. ВИМОГИ ДО ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ Ст. 4 Закону № 877 встановлює загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю). У частині 5 вказаної статті визначено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Позитивним моментом для суб’єктів господарювання є доповнення ст. 4 Закону № 877 частиною 7, у якій передбачено, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків суб’єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб’єкта господарювання.

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

В частині 12 ст. 4 Закону № 877 вказується на обов’язок посадової особи органу державного нагляду (контролю) перед початком здійснення державного нагляду (контролю) внести запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб’єкта господарювання). До речі, невнесення такого запису до журналу є підставою для того, щоб не допустити посадових осіб до перевірки. Відповідно суб’єкту господарювання необхідно мати на підприємстві журнал перевірок. Ст. 4 Закону доповнена частиною 15, яка вимагає від органів держнагляду використовувати виключно уніфіковані форми актів. Такі акти мають затверджуватися за методикою, складеною ДРСУ та затвердженою КМУ. Наприклад, на сьогодні органи ДФСУ використовують акти про неможливість проведення зустрічних звірянь або акти про відсутність за місцезнаходженням, форми яких затверджені внутрішніми наказами ДФСУ. I хоча на суб’єктів господарювання дія цих наказів не поширюється, такі акти мають украй негативні наслідки для них. Важливо підкреслити, що ДРСУ разом із КМУ затверджуватимуть і Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, для визначення періодичності проведення планових та позапланових заходів. Самі критерії кожен держорган визначатиме окремо, але затверджуватиме, як і раніше, КМУ. БАЗА ДАНИХ ПРО ПЕРЕВІРКИ Закон № 877 доповнено статтею 41 згідно із Законом № 1726, якою передбачається створення інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду з метою забезпечення суб’єктів господарювання та органів державної влади, органів місцевого самоврядування інформацією про заходи державного нагляду (контролю). До інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) будуть вноситися відомості про: y юридичних осіб – найменування, ідентифікаційний код, місцезнаходження, види діяльності, ступінь ризику від провадження господарської діяльності; y фізичних осіб – підприємців – прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків (серія та номер паспорта – для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному органу доходів і зборів та мають відмітку в паспорті), місце проживання, види діяльності, ступінь ризику від провадження суб’єктом господарювання господарської діяльності;

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

y найменування органів державного нагляду (контролю); y види господарської діяльності, що підлягають державному нагляду (контролю); y перелік нормативно-правових актів, дотримання вимог яких перевіряється під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), з посиланням на офіційні веб-сторінки відповідних органів державного нагляду (контролю); y річні плани проведення заходів державного нагляду (контролю) та план проведення комплексних заходів державного нагляду (контролю); y звіти про виконання річних та комплексного планів проведення заходів державного нагляду (контролю) за попередній рік; y дату і номер наказу (рішення, розпорядження), місце здійснення заходу, строки здійснення, тип, підставу та предмет здійснення заходу, найменування органу державного нагляду (контролю), що зазначені у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю); y результати здійсненого заходу державного нагляду (контролю) із зазначенням номера акта щодо виявлення або відсутності порушень законодавства, посилання на відповідні вимоги законодавства у разі виявлення порушень; y короткий зміст розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснених заходів державного нагляду (контролю); y застосовані до суб’єкта господарювання адміністративно-господарські санкції за результатами здійсненого заходу державного нагляду (контролю); y результати оскарження розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю) та застосовані до суб’єктів господарювання адміністративно-господарські санкції. Відомості, що містять інформацію з обмеженим доступом, до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) не вноситимуться. Доступ до відомостей інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) здійснюється через мережу інтернет і буде відкритим і безоплатним. Відомості, внесені до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), захищаються відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації. Створення та функціонування інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування й дозвільної системи у сфері господарської ді-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

яльності та дерегуляції господарської діяльності, який є її держателем. Порядок функціонування інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), внесення відомостей до неї та строки розміщення цих відомостей затверджуються КМУ. Органи державного нагляду (контролю) та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування й дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, зобов’язані вносити відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) у строки, визначені законодавством. ПЛАНОВІ ПЕРЕВІРКИ У ст. 5 Закону № 877 частини 1–3 викладено в такій редакції: «1. Планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб’єкта господарювання та виправлення технічних помилок. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року. Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення. Протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб’єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається. За наявності у суб’єкта господарювання відокремлених підрозділів планові заходи державного нагляду (контролю) щодо такого суб’єкта господарювання можуть здійснюватися одночасно в усіх відокремлених підрозділах протягом строку здійснення одного планового заходу. Внесення одного й того самого суб’єкта господарювання до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) різних органів державного нагляду (контролю) є підставою для проведення щодо такого суб’єкта господарювання комплексного планового заходу державного нагляду (контролю). Суб’єкт господарювання має право відмовитися від проведення комплексного плано-

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

вого заходу державного нагляду (контролю) шляхом письмового звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. У такому разі перевірка такого суб’єкта господарювання проводиться згідно з річними планами органів державного нагляду (контролю). Органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб’єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення відомостей про таких суб’єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для автоматичного виявлення нею суб’єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю). Проект плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) формується інтегрованою автоматизованою системою державного нагляду (контролю). У разі виникнення потреби у внесенні змін до сформованого проекту плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) щодо узгоджених між органами державного нагляду (контролю) інших дат початку та строків здійснення комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органи державного нагляду (контролю) звертаються письмово з відповідними пропозиціями не пізніше 1 листопада року, що передує плановому, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, який має право вносити такі зміни до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю). План здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період для всіх органів державного нагляду (контролю) затверджує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та вносить відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до 15 листопада року, що передує плановому.

ДУМКА ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА СПЕЦІАЛІСТА

Річні плани здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період з урахуванням узгоджених дат початку та строків здійснення визначених у плані здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) затверджують органи державного нагляду (контролю), оприлюднюють на своїх офіційних веб-сайтах та вносять відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому. Вимоги до оформлення річних та комплексного планів здійснення заходів державного нагляду (контролю), внесення змін до них та звіту щодо їх виконання визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. Комплексні планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються в порядку, встановленому КМУ. КОГО ОБИРАЮТЬ ДЛЯ ПЕРЕВІРОК ТА ЇХНЯ ТРИВАЛІСТЬ 2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються КМУ. Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), має передбачати, у тому числі, оцінку ступеня небезпеки, масштабу, виду та сфери діяльності, наявність порушень у попередній діяльності суб’єктів господарювання (крім новостворених). Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб’єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю). Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються КМУ за поданням органу державного нагляду (контролю). Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі – перелік питань), що затверджується наказом такого органу. Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п’яти робочих днів із дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку. Орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті у порядку, визначеному законодавством. Планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання, яка віднесена: y до високого ступеня ризику – не частіше одного разу на два роки; до середнього ступеня ризику – y не частіше одного разу на три роки; y до незначного ступеня ризику – не частіше одного разу на п’ять років. 3. Щороку до 1 квітня органи державного нагляду (контролю) готують звіти про виконання річних планів заходів державного нагляду (контролю) за попередній рік з урахуванням виконання відповідно до компетенції плану комплексних заходів державного нагляду (контролю), оприлюднюють на своїх офіційних веб-сайтах та вносять відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю)». Віднині письмове повідомлення суб’єкта господарювання про проведення планового заходу надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв’язку чи вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання –

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі – підприємцю або уповноваженій ним особі. Строк здійснення планового заходу зменшено: загалом не більше 10 робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва – 5 робочих днів (частина 5 ст. 5 Закону № 877). Продовження строку здійснення планового заходу не допускається. Сумарна тривалість усіх планових заходів, що здійснюються органами держнагляду (контролю) протягом календарного року щодо суб’єкта господарювання (комплексного планового заходу), не може перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва – 15 робочих днів (частина 5 ст. 5 Закону № 877). Позитивним моментом є доповнення ст. 7 Закону № 877 частиною 11, якою визначається, що в разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб’єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються. ОБОВ’ЯЗКИ ОРГАНІВ НАГЛЯДУ Тепер до повноважень та обов’язків органів державного нагляду (контролю) входитиме «утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб’єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб’єктів господарювання»; «у межах своєї компетенції надавати суб’єкту господарювання консультаційну підтримку з питань здійснення державного нагляду (контролю)»; «не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом; встановлювати нормативи оцінювання діяльності посадових осіб, які беруть участь у заходах державного нагляду (контролю), та регулярно проводити оцінювання діяльності таких осіб за встановленими нормативами». Органи державного нагляду (контролю) зобов’язані будуть оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах нормативно-правові акти (крім актів, що мають гриф обмеження доступу), дотримання яких перевіряється під час здійснення заходів державного нагляду (контролю). Здійснення заходів державного нагляду (контролю) без оприлюднення нормативно-правових актів (крім актів, що мають гриф обмеження доступу), дотримання яких перевіряється під час здійснення таких заходів, забороняється. Отже, після прибуття до суб’єкта господа-

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

рювання посадової особи органу державного нагляду потрібно обов’язково перевірити оприлюднення на офіційному сайті нормативно-правового акта, дотримання якого перевіряється, адже якщо його немає, суб’єкт має право не допустити такої особи до перевірки. Зміна в переліку прав та обов’язків суб’єктів господарювання викликає здивування. У ст. 10 Закону № 877 передбачено, що суб’єкт господарювання має бути поінформованим про свої права й обов’язки. У який спосіб це має бути зроблено – усно чи письмово, – закон не уточнює. Але норму в жодному разі не потрібно ігнорувати, а слід вимагати від перевіряльників довести до відома суб’єкта господарювання його права й обов’язки, якими він має користуватися під час перевірки. Звичайно, відмова перевіряльників не є підставою для недопуску до перевірки, але може бути аргументом під час оскарження результатів перевірки. Розширено підстави для недопуску посадових осіб – представників контролюючого органу – до перевірки, а також запроваджено новий інструмент боротьби з протиправними діями держоргану (перевіряльників) та невиконанням законних вимог –вимагати припинення перевірки. У Законі не наведено, на підставі якого документа слід вимагати припинення перевірки. Вважаю, що в такому разі посадова особа має право вимагати припинення перевірки за допомогою складення письмового документа (заяви, клопотання тощо) довільної форми з викладенням підстав для припинення. До письмового документа (заяви, клопотання тощо) про припинення слід додати підтверджувальні документи, наприклад запити, які дадуть змогу з’ясувати, чи справді підставами для проведення перевірки є ті, що зазначені в наказі (повідомленні), HTML-копію (веб-архів тощо) веб-сторінки, де має бути розміщена інформація про затверджені уніфіковані акти, або копію журналу реєстрації заходів держнагляду про дату початку перевірки (дата заяви покаже, чи перевищені строки її проведення), інші підтверджувальні документи. Припинення перевірки можна вимагати і в тому разі, якщо посадові особи органу держнагляду (контролю) використали неуніфіковані форми актів, а також, якщо перевірка під час здійснення позапланового заходу стосується з’ясування посадовими особами не тих питань, що викликали необхідність перевірки. НЕДОПУЩЕННЯ ДО ПЕРЕВІРКИ Суб’єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо:

ДУМКА СПЕЦІАЛІСТА

– державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; – посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; – суб’єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; – посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запису про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого в суб’єкта господарювання); – тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість (про це зазначено вище); – орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); – органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачено перелік питань залежно від ступеня ризику; – у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю). ШТРАФНІ САНКЦІЇ ТА КОНСУЛЬТАЦІЇ Зазвичай за результатами перевірки до суб’єкта господарювання застосовуються санкції за виявлені порушення. У частині 2 ст. 12 Закону № 877 внесено обмеження розміру санкції, що застосовується при першому порушенні. Санкція в цьому випадку не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом. Якщо в статті Закону санкція визначена в розмірі від 5 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то має бути застосована санкція в розмірі 5 НМДГ. Якщо суб’єкт господарювання не оскаржить розпорядчого документа до органу державного нагляду (контролю) та/або до суду і не сплатить

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

штрафних санкцій за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа, то сума санкції стягується в судовому порядку. Додатково в цьому випадку судом буде стягнено судовий збір. Суб’єкту господарювання потрібно самому вирішувати, чи сплачувати добровільно штрафну санкцію після отримання розпорядчого документа, чи здійснювати додаткові витрати і чекати суду. Єдиний позитив полягає в тому, що якщо стягнення відбувається через суд, то на період судового розгляду суб’єкт господарювання користується коштами, які сплатив би в рахунок штрафної санкції. Доцільність такого затягування залежить від суми застосованих штрафних санкцій та від інфляційних процесів. Новою редакцією ст. 19 Закону № 877 запроваджено право суб’єкта господарювання отримувати від органу держнагляду загальні та індивідуальні консультації. У Законі не вказано, якою має бути форма консультацій – письмовою чи усною. Враховуючи можливість їх використання суб’єктом господарювання, ці консультації мають бути письмовими. Консультації органів державного нагляду (контролю) можуть бути загальними (стосуватися невизначеного кола суб’єктів господарювання) або індивідуальними (стосуватися конкретного суб’єкта господарювання). Загальні консультації оприлюднюються в офіційному виданні та на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю). Індивідуальні консультації надаються (надсилаються) суб’єктам господарювання протягом 15 календарних днів після отримання запиту. Суб’єкт господарювання може посилатися на загальні та адресовані йому індивідуальні консультації органів державного нагляду (контролю) під час доведення правомірності своєї поведінки у відносинах із цими органами, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також під час судового розгляду. Суб’єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності, якщо він діяв відповідно до консультації органу державного нагляду (контролю), зокрема на підставі того, що індивідуальна або загальна консультація, у тому числі податкова, була змінена або скасована. Безперечно, зміни в законодавстві, що стосуються нагляду (контролю) державними органами, є позитивними, проте без чіткої визначеності ми не матимемо однозначного тлумачення норм, і знову, як і в ситуації із запровадженням мораторію у 2015 – 2016 рр., будуть потрібні різні роз’яснення стосовно того, на перевірки яких органів все-таки поширюється мораторій.

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ОРГАНІЗАЦІЯ УТРИМАННЯ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД. УТРИМАННЯ ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВИХ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ* Микола Федоренко, головний державний інспектор Головного управління Держпраці у Київській області

Продовжуємо публікацію циклу консультативно-методичних матеріалів, які допоможуть підприємствам у вирішенні практичних питань, пов’язаних з організацією утримання будівель як житлового, так і нежитлового призначення. Протягом року в додатку до журналу розглядатимемо питання щодо організації утримання: БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВИХ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВИХ СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ

ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВИХ СИСТЕМ ГАЗОПОСТАЧАННЯ ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВИХ СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ ТА КОНДИЦІЮВАННЯ ПОВІТРЯ

ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВИХ МЕРЕЖ ОСВІТЛЕННЯ

ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВИХ СИСТЕМ ЗАХИСТУ ЕЛЕКТРОЗАХИСТУ, БЛИСКАВКОЗАХИСТУ, ПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ ТОЩО) МЕХАНІЗОВАНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ПІДІЙМАННЯ ЛЮДЕЙ (ЛІФТІВ, ПІДІЙМАЧІВ, ЕСКАЛАТОРІВ)

ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВИХ СИСТЕМ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

КОНСТРУКТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ СПОРУД, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ БЕЗПЕЧНИЙ ДОСТУП ЛЮДЕЙ У БУДІВЛІ

СИСТЕМИ ВИДАЛЕННЯ БУДИНКОВОГО СМІТТЯ

ПРИБУДИНКОВОЇ ТЕРИТОРІЇ ТА ОБ’ЄКТІВ БЛАГОУСТРОЮ. ________________ * Інструкцію з охорони праці для слюсаря-електрика було опубліковано в додатку до журналу № 6/2015 р. УВАГА: у цьому номері журналу розміщено кольоровий плакат (формату А3) «Безпека праці електрика».

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Система будинкового електропостачання призначена для надійного, безперебійного живлення електротехнічних пристроїв, та до її компонентів належать електроприміщення, електромережі, електрообладнання споживачів. Приміщення за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом поділяються на (п. 1.1.13 Правил улаштування електроустановок (далі – ПУЕ), затверджених наказом Міненерговугілля України від 20.06.2014 № 469): а) приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку; б) приміщення з підвищеною небезпекою, які характеризуються наявністю в них однієї з умов, що створює підвищену небезпеку: – вологості або струмопровідного пилу; – струмопровідної підлоги (металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо); – високої температури; – можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічних апаратів, механізмів тощо, які мають з’єднання з землею, з одного боку і до металевих корпусів електроустатковання – з іншого; в) особливо небезпечні приміщення, які характеризуються наявністю однієї з умов, що створює особливу небезпеку: – особливої вологості; – хімічно активного або органічного середовища; – одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки. Території, де розміщено зовнішні електроустановки, які за рівнем небезпеки ураження людей електричним струмом прирівнюються до особливо небезпечних приміщень. Електричне приміщення – приміщення або відгороджена, наприклад сітками, частина приміщення, в якому розташовано електрообладнання, доступне тільки для виробничого (електротехнічного) персоналу (п. 1.1.5 ПУЕ); електричне приміщення – приміщення або зона для електричного обладнання, доступ до якої обмежений фахівцями або навченими особами за допомогою відкривання дверей або усунення загороджень без застосування ключа чи інструменту, і яке чітко позначене відповідними табличками (п. 3.20 ДСТУ EN 602041:2004 «Безпечність машин. Електрообладнання машин. Частина 1. Загальні вимоги»). До електроприміщення можна віднести, наприклад, електрощитову, електропункт, диспетчерську. Електрична установка (англ. – electrical installation) – комплекс взаємопов’язаних машин, апаратів, ліній та допоміжного обладнання (разом з будівлями і приміщеннями, в яких вони встановлені), призначені для виробництва, трансформації, передачі (п. 1.1.3 ПУЕ). Електроустановка – комплекс взаємопов’язаних устаткування і споруд, призначений для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії (п. 3.1 розділ ІІІ ПТЕЕС); електрична установка – сукупність взаємопов’язаного електроустатковання, що виконує певну ціль або цілі і має залежні характеристики (п. 3.40 ДСТУ IEC 61140:2005); електроустатковання (англ. – electrical equipment) – будь-яке устатковання, призначене для виробляння, передавання, акумуляції, розподіляння або споживання електричної енергії, наприклад машини, трансформатори, апарати, вимірювальні прилади, захисні пристрої, кабельна продукція, побутові прилади (п. 3.3 ДСТУ IEC 61140:2005); електротехнічний пристрій – сукупність взаємопов’язаних електричних виробів, що перебувають у конструктивній та (або) функціональній єдності, необхідних для виконання визначеної функції з перетворення, передачі, розподілу або споживання електричної енергії» (п. 1а таблиці 1 ГОСТ 1831180 «Изделия электротехнические. Термины и определения основных понятий).

2. НОРМАТИВНА БАЗА З ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ До нормативних документів, які визначають вимоги щодо улаштування будинкового електрообладнання, належать: – ПУЕ, наприклад розділ 1 «Загальні правила», затверджені наказом Міненерговугілля України від 20.06.2014 № 469; розділ 2 «Передавання електроенергії», затверджений наказом Міненерговугілля України від 30.07.2015 № 479; розділ 3 «Захист і автоматика», затверджений наказом Міненерговугілля України від 13.11.2015 № 726; розділ 4 «Розподільчі установки і підстанції», затверджений наказом Міненерговугілля України від 22.08.2014 № 598; розділ 6 «Електричне освітлення», затверджений наказом Міненерговугілля України від 22.08.2014 № 597; – Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.07.2006 № 258 (у редакції наказу Мініс-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

терства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2012 № 91) (далі – ПТЕЕС); – Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.1998 № 4 (НПАОП 40.1-1.21-98) (далі – ПБЕЕС); – Державні будівельні норми, наприклад ДБН В.2.5-23-2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення», ДБН В.2.5-27-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд»; ДБН В.2.5-28:2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення»; – Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417 (далі – ППБ); норми оснащення вогнегасниками громадських, виробничих, складських, лабораторних, адміністративних і побутових будинків та споруд визначають Типові норми належності вогнегасників, затверджені наказом МНС України від 02.04.2004 № 151 (далі – Наказ № 151). – Державні стандарти, наприклад, ДСТУ IEC 61140:2005 «Захист проти ураження електричним струмом. Загальні аспекти щодо установок та обладнання»; ДСТУ 3135.0-95 «Безпека побутових та аналогічних електричних приладів. Загальні вимоги»; ДСТУ IEC 60335-1:2016 «Прилади побутові та аналогічні електричні. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги» (налічують 109 стандартів серії ДСТУ IEC 60335); ДСТУ IEC 62103:2010 «Устатковання електронне для застосування в силових установках. Загальні вимоги та вимоги щодо безпеки»; ДСТУ 4467-1:2005 «Апаратура обробляння інформації. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги». Електроустановки необхідно забезпечувати засобами захисту, а також засобами надання домедичної допомоги відповідно до Правил експлуатації електрозахисних засобів (НПАОП 40.1-1.07-01) та РД 34.03.702 «Інструкція щодо надання першої допомоги потерпілим у зв’язку з нещасними випадками при обслуговуванні енергетичного обладнання» (п. 1.1.34 ПУЕ). Є відомчий СОУ-Н МПЕ 40.1.03.702:2005 «Інструкція з надання першої допомоги потерпілим внаслідок нещасного випадку, що стався під час обслуговування енергетичного обладнання».

Є стандарти, які визначають вимоги безпеки під час експлуатації ламп освітлення, наприклад серії ДСТУ IEC 60432 «Лампи розжарення», ДСТУ EN 60598 «Світильники»; ДСТУ ІЕС 61199:2005 «Лампи люмінесцентні одноцокольні. Вимоги безпеки»; ДСТУ ІЕС 61195:2015 «Лампи люмінесцентні двоцокольні. Вимоги безпеки»; ДСТУ IEC 61549:2008 «Лампи різні»; ДСТУ EN 62560:2014 «Лампи світлодіодні загального освітлення на напругу живлення понад 50 В, поєднані з допоміжними пристроями. Вимоги щодо безпеки»; ДСТУ EN 62031:2014 Світлодіодні модулі для загального освітлення. Вимоги щодо безпеки»; ДСТУ EN 62868:2016 «Екрани з органічними світлодіодами (OLED) для загального освітлення. Вимоги щодо безпеки»; ДСТУ EN 62035:2016 «Лампи розрядні (крім ламп люмінесцентних). Вимоги щодо безпеки»; ДСТУ EN 62560:2014 Лампи світлодіодні загального освітлення на напругу живлення понад 50 В, поєднані з допоміжними пристроями. Вимоги щодо безпеки». ДСТУ – державний (національний) стандарт України, ухвалений Держспоживстандартом України; ДСТУ EN – державний стандарт, через який упроваджено європейський стандарт; ДСТУ ІЕС – державний стандарт, через який упроваджено нормативний документ європейської Міжнародної електротехнічної комісії

Вимоги щодо експлуатації електрообладнання спеціальних житлових, громадських, адміністративних та побутових будинків; будинків і споруд фізкультурно-оздоровчих, спортивних і культурно-видовищних, закладів дозвілля та культових; електроустановок у вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зонах; електроустановок вантажопідіймальних машин (кранів), ліфтів; установок електричного кабельного обігрівання визначають «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 № 272 (НПАОП 40.1-1.32-01). Порядок проведення перевірки технічного стану (опосвідчення) електроустановок споживачів визначає Порядок проведення опосвідчення електроустановок споживачів (НПАОП 0.00-6.15-99). Вимоги безпечного проведення електромонтажних робіт визначають Інструкція з охорони праці під час виконання робіт в електромонтажному виробництві (НПАОП 0.00-5.23-01), Інструкція з охорони праці під час виконання електромонтажних робіт на висоті (НПАОП 0.00-5.26-01) (втратила чинність як НПАОП на підставі наказу Міністерства соціальної політики від 27.10.2016 № 1231). Вимоги щодо безпечності низьковольтного електричного обладнання визначає Технічний рег-

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ламент безпеки низьковольтного електричного обладнання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149, у якій під терміном «низьковольтне електричне обладнання» розуміють будь-які пристрої, що виробляють, перетворюють, використовують, розподіляють або передають електричний струм (електричні машини, електроприлади, перетворювачі, кабельна продукція, апаратура побутова радіоелектронна, офісна техніка тощо), призначені для експлуатації за напруги від 50 до 1000 В змінного струму та від 75 до 1500 В, та відповідно до п.12 якого на кожному виробі електрообладнання має бути національний знак відповідності, підставою якого є проведення оцінки відповідності та декларація про відповідність національним стандартам (дія Технічного регламенту не поширюється на електричні лічильники; штепсельні вилки та розетки для побутового використання). Вимоги до проведення енергетичного аудиту та менеджменту визначено: – ДСТУ ISO 50002:2016 «Енергетичні аудити. Вимоги та настанова щодо їх проведення»; – ДСТУ ISO 50003:2016 «Системи енергетичного менеджменту. Вимоги до органів, які проводять аудит і сертифікацію систем енергетичного менеджменту»; – ДСТУ ISO 50004:2016 «Системи енергетичного менеджменту. Настанова щодо впровадження, супровід та поліпшення системи енергетичного менеджменту»; – ДСТУ ISO 50006:2016 «Системи енергетичного менеджменту. Вимірювання рівня досягнутої/досяжної енергоефективності з використанням базових рівнів енергоспоживання та показників енергоефективності. Загальні положення та настанова»; – ДСТУ ISO 50015:2016 «Системи енергетичного менеджменту. Вимірювання та верифікація рівня досягнутої/досяжної енергоефективності організацій. Загальні принципи та настанова».

3. СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ БУДИНКІВ 3.1. Ступінь надійності електропостачання За ступенем надійності (безперебійності) електропостачання електроприймачі поділяються на три категорії (пп. 1.2.17 – 1.7.20 ПУЕ): 1. Електроприймачі І категорії – електроприймачі, переривання електропостачання яких може спричинити: небезпеку для життя людей, значний збиток народному господарству; пошкодження дорогого основного обладнання, масовий брак продукції, розлад технологічного процесу, порушення функціонування особливо важливих елементів комунального господарства. У цю категорію входить особлива група електроприймачів, безперебійна робота яких необхідна для безаварійного зупину виробництва з метою запобігання загрозі життю людей, вибухам, пожежам і ушкодженням дорогого основного обладнання. 2. Електроприймачі ІІ категорії – електроприймачі, переривання електропостачання яких призводить до масового недовідпуску продукції, масових простоїв робітників, механізмів і промислового транспорту, порушення нормальної діяльності значної кількості міських і сільських жителів. 3. Електроприймачі ІІІ категорії – решта електроприймачів, що не підходять під визначення І та ІІ категорій. Категорії надійності електропостачання електроприймачів у будівлях, спорудах, приміщеннях визначені в таблиці 2.1 ДБН В.2.5-23-2010, відповідно до якої до І категорії надійності електропостачання віднесено: – електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізації загазованості, ліфтів, аварійного освітлення (освітлення безпеки і евакуаційне), вогнів світлової огорожі житлових будинки та гуртожитків заввишки понад 16 поверхів (понад 47 м умовної висоти) до 25 поверхів (до 73,5 м умовної висоти включно) віднесено; – електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізації загазованості, ліфтів, аварійного освітлення, охоронної сигналізація будинків установ, організацій, офісів за чисельності працюючих понад 2000 осіб (незалежно від кількості поверхів) – електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізації, загазованості, ліфти, аварійного освітлення, охоронної сигналізації готелів (мотелів), будинків відпочинку, пансіонатів і турбаз з кількістю місць понад 1000 або в будинках заввишки понад 16 поверхів (незалежно від кількості місць); – електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізації загазованості, лікарняних ліфтів, аварійного освітлення, охоронної сигналізація лікувально-профілактичних (у т.ч. санаторно-курортних) закладів; електроприймачі операційних і пологових блоків, відділень анестезіології, реанімації й інтенсивної терапії, кабінетів лапароскопії, бронхоскопії й ангіографії та інших, від безперебійної роботи яких безпосередньо залежить життя хворих;

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

– електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізації загазованості, аварійного освітлення, охоронної сигналізації будинків навчальних закладів, в яких навчається понад 1000 осіб; – електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізації загазованості, аварійного освітлення, охоронної сигналізація; решта електроприймачів при сумарній кількості місць у залах понад 800 і дитячих видовищних закладах (незалежно від кількості місць), а також культурно-видовищних та дозвіллєвих закладів, культових будинків та споруд, критих спортивних споруд; – електроприймачі систем протипожежного захисту, ліфти, аварійне освітлення, охоронна сигналізація, сигналізація загазованості банків і банківських сховищ, а також технічних засобів автоматизованої системи керування банківською діяльністю будинків установ кредитування, страхування та комерційного призначення; – електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізації загазованості, аварійного освітлення, охоронної сигналізації бібліотек та архівів з фондом, що перевищує 1 млн одиниць зберігання; – електроприймачі музеїв та виставок загальнонаціонального значення; електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізація загазованості, аварійного освітлення, охоронної сигналізації музеїв та виставок обласного значення; – електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізація загазованості, аварійного освітлення, охоронна сигналізації універсамів, торговельних центрів і магазинів з торговими залами загальною площею понад 2000 м2; – електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізації загазованості, аварійне освітлення, охоронна сигналізація підприємств громадського харчування за кількості посадкових місць понад 500; – електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізація загазованості, аварійного освітлення, охоронної сигналізації дахових котелень, котелень, прибудованих до житлових будинків, і котелень, вбудованих у громадські будинки та споруди; решта електроприймачів у котельних І категорії надійності відпуску тепла споживачам, теплових пунктів (бойлерних), що обслуговують житлові будинки заввишки понад 16 поверхів; – електроприймачі систем протипожежного захисту, сигналізації загазованості, аварійного освітлення вбудованих сховищ цивільної оборони; – електроприймачі систем протипожежного захисту, контролю повітряного середовища, аварійного освітлення, охоронної сигналізації вбудованих приміщень для стоянки автомобілів.

Електроприймачі І категорії забезпечуються електроенергією від двох незалежних взаємнорезервуючих джерел живлення, та в разі порушення електропостачання від одного з джерел живлення переривання їх електропостачання допускається лише на час автоматичного відновлення живлення засобами автоматичного введення резерву. До електроприймачів І категорії належать насамперед хімічні та металургійні виробництва. Електропостачання приймачів І категорії надійності електропостачання, як правило, здійснюють від двох близько розташованих трансформаторних підстанцій. Якщо через місцеві умови неможливо здійснити живлення від різних трансформаторних підстанцій, допускається живлення від різних трансформаторів однієї трансформаторної підстанції. Трансформатори повинні живитись по високій стороні взаєморезервованими лініями, які в свою чергу підключаються до різних незалежних джерел живлення та мають необхідний резерв пропускної здатності елементів системи залежно від навантаження електроприймачів і категорії надійності електропостачання. Другим незалежним джерелом живлення можуть бути дизельна електростанція, агрегати безперервного живлення, акумуляторні батареї. Обов’язковою є вимога засобів автоматичного введення резерву на стороні 0,4 кВ (п. 2.3 ДБН В.2.5-23-2010). Електропостачання особливої групи електроприймачів І категорії передбачає додаткове живлення від третього незалежного взаєморезервуючого джерела. До особливої групи електроприймачів І категорії належать електродвигуни засувок, приводи компресорів, вентиляторів, насосів підйомних машин на підземних рудниках. У разі порушення електропостачання для електроприймачів ІІ категорії від одного з джерел живлення переривання електропостачання допустимі на певний час, необхідний для увімкнення резервного живлення діями чергового персоналу або виїзної оперативної бригади. Допускається живлення електроприймачів ІІ категорії по одній повітряній лінії електропередавання, у тому числі з кабельною вставкою, якщо забезпечено можливість проведення аварійного ремонту цієї лінії за час, що не перевищує однієї доби. Електропостачання електроприймачів III категорії, до яких можна віднести електроприймачі у допоміжних та невідповідальних виробництвах, може виконуватися від одного джерела живлення за умови, що перерви електропостачання, необхідні для ремонту або заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, не перевищують однієї доби. Як правило, електроприймачі населення живляться за III категорією, а об’єкти споживача, обладнані електроплитами, – за II категорією. У будинках, що належать до III категорії надійності електропостачання та живляться по одній лінії, резервне живлення протипожежної, охоронної та сигналізації загазованості виконується від автономних джерел. У разі використання акумуляторної батареї як джерела резервного

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

живлення її ємність повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом доби в режимі «чергування» і не менше трьох годин у режимі «тривога» (п. 4.18 ДБН В.2.5-23-2010). У культурно-видовищних закладах в аварійних режимах (наприклад, для живлення аварійного освітлення) рекомендується передбачати акумуляторні батареї, ємність яких має бути розрахована на безперервну роботу протягом 1 год (п. 4.19 ДБН В.2.5-23-2010). Установлення акумуляторних батарей у вказаних цілях незалежно від кількості джерел живлення є обов’язковим у дитячих культурно-видовищних закладах незалежно від кількості місць та в культурно-видовищних закладах (крім кінотеатрів) із сумарною кількістю місць у залах для глядачів понад 800. За наявності одного джерела живлення обов’язково установлюються акумуляторні батареї (при двох джерелах живлення – не обов’язково) (п. 4.19.1 ДБН В.2.5-23-2010): у кінотеатрах із сумарною кількістю місць у залах для глядачів понад 800; у клубних закладах із сумарною кількістю місць у залах для глядачів понад 500; у решті видовищних закладів при сумарній кількості місць у залах для глядачів понад 300. Допускається, як виняток, поширювати вимоги до надійності електропостачання електроприймачів більш високої категорії на електроприймачі нижчої категорії будинку або споруди з ініціативи власника за узгодженням з електропередавальною організацією (п. 2.8 ДБН В.2.5-23-2010). 3.2. Види систем електропостачання Системи електроживлення загального призначення постійного струму передбачають такий ряд номінальних напруг: 6; 12; 27; 48; 60; 110, 220; 440 В; однофазні або трифазні: 6; 12; 27; 40; 60; 110; 220; 380; 660 В (п. 3 ГОСТ 21128-83 «Системы электроснабжения, сети, источники, преобразователи и приемники электрической энергии. Номинальные напряжения до 1000 В»), ряд номінальних частот струму визначає ГОСТ 6697-83 «Системы электроснабжения, источники, преобразователи и приемники электрической энергии переменного тока. Номинальные частоты от 0,1 до 10 000 Гц и допускаемые отклонения». У мережах будинкового електропостачання використовуються системи із глухозаземленою (TN-система) та ізольованою (IT-система) нейтраллю. TN-система – це система, в якій мережа живлення має глухе заземлення однієї точки струмовідних частин джерела живлення, а електроприймачі та відкриті провідні частини електроустановки приєднуються до цієї точки за допомогою відповідно N- або М- і захисного РЕ-провідників. IT-система – це система, в якій мережу живлення ізольовано від землі або заземлено через прилади та/або пристрої, що мають великий опір, а відкриті провідні частини електроустановки приєднано до заземленого РЕ-провідника. N-провідник – провідник в електроустановках напругою до 1 кВ, електрично з’єднаний з нейтральною точкою джерела живлення, що використовується для розподілення електричної енергії. М-провідник – провідник в електроустановках напругою до 1 кВ, який електрично з’єднаний із середньою точкою джерела живлення та використовується для розподілення електричної енергії. РE-провідник – захисний провідник в електроустановках напругою до 1 кВ, призначений для захисту від ураження електричним струмом. РEN-провідник – провідник в електроустановках напругою до 1 кВ, який поєднує в собі функції РЕі N-провідників.

3.3. Джерела резервного електроживлення Вимоги щодо експлуатації вторинних джерел електроживлення визначено: ДСТУ 2715-94 «Джерела вторинного електроживлення. Загальні технічні умови»; ДСТУ IEC 62040-1:2015 «Джерела безперебійного живлення. Частина 1. Загальні вимоги та вимоги щодо безпеки»; ДСТУ ІЕС 62040-2:2015 «Системи гарантованого електропостачання. Агрегати безперебійного живлення. Частина 2. Вимоги до електромагнітної сумісності»; ДСТУ IEC 62040-3:2004 «Системи гарантованого електропостачання. Агрегати безперебійного живлення. Загальні технічні вимоги. Частина 3. Методи випробування». Вимоги щодо електромагнітної сумісності джерел електроживлення визначено ДСТУ 3593-97 «Сумісність технічних засобів електромагнітна. Джерела електроживлення. Методи випробування на кондуктивні радіозавади», ДСТУ EN 50091-2-2003 «Системи безперебійного електроживлення. Частина 2. Вимоги до електромагнітної сумісності»; для блоків живлення, які є складовою частиною іншого обладнання, з вихідною напругою до 200 В постійного струму та потужністю до 30 кВт, що функціонують від джерел напруги змінного або постійного струму до 600 В, – ДСТУ EN

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

61204-3:2007 «Джерела електроживлення низьконапружні з вихідною напругою постійного струму. Частина 3. Електромагнітна сумісність». Вимоги щодо проектування та експлуатації нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії, насамперед електроустановок, що використовують сонячну енергію, енергію біомаси, енергію вітру, деякі види гідроенергії, геотермальну енергію, визначає ДСТУ 3569-97 «Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії. Основні положення»; ДСТУ 4037-2001 «Вітроенергетика. Установки електричні вітрові. Загальні технічні вимоги»; ДСТУ 4885:2007 Енергоощадність. Геліоенергетика. Методика визначання ресурсів»; ДСТУ IЕС 61116:2013 «Настанова щодо електромеханічного устатковання малих гідроелектростанцій». Вимоги щодо організації джерела електроживлення будинкових систем оповіщення та пожежної сигналізації визначено Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС України від 19.10.2004 №126, та безпосередньо ДСТУ ІЕС 60839-1-2-2001 «Системи тривожної сигналізації. Частина 1. Загальні вимоги. Розділ 2. Джерела електроживлення, методи випробувань і критерії якості роботи», розділ 4.2 ДСТУ EN 54-4:2003 «Система пожежної сигналізації. Частина 4. Устатковання електроживлення» та розділ 6.8 ДСТУ-Н СЕМ/Т5 54-14:2009 «Системи пожежної сигналізації та оповіщування системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 14: Настанови щодо планування, проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування і технічного обслуговування». У будівлях можуть бути задіяні автоматизовані системи моніторингу та управління, в тому числі електропостачанням будівель і споруд, вимоги до яких встановлено ДСТУ-Н Б В.2.5-37:2008 «Настанова з проектування, монтування та експлуатації автоматизованих систем моніторингу та управління будівлями і спорудами». Системи електропостачання можуть забезпечуватися автоматизованою системою моніторингу та управлінням будинку за такими параметрами (п. 6.3 ДБН В.2.5-23-2010): – наявність напруги та її поточного рівня на кожному із вводів; – положення ввідних та відвідних комутаційних апаратів; – поточний рівень частоти на кожному вводі; – поточний рівень значення величини струму окремо на кожній з фаз на всіх основних підключеннях; – стан та сигнал про спрацьовування аварійного ввімкнення резерву. На пристроях безперебійного живлення серверів систем комерційного обліку електроенергії рекомендується впроваджувати прилади контролю напруги в режимі онлайн без відключення навантаження та розряду акумуляторів (п. 10.20 розділу VII ПТЕЕС). За наявності в будівлі електроприймачів критичної групи (згідно з ДСТУ ІЕС 62040-3:2004) для них повинна виконуватися система гарантованого електропостачання (розділ 7 ДБН В.2.5-23-2010). Електроприймачі критичної групи з неперервним режимом роботи – електроприймачі споруди, які функціонують безперервно 8760 годин на рік (8784 годин у високосному році) чи протягом часу, більшого ніж інтервал між двома послідовними планово-попереджувальними роботами на джерелах живлення, заміна чи ремонт яких не можуть бути виконані в період планових зупинок, а збій у роботі призводить до фінансових втрат, що перевищують 3000 оподатковуваних мінімумів. До електроприймачів критичної групи відносять серверні, робочі станції локальної обчислювальної мережі, приміщення електронної пошти та електронні засоби зв’язку. Ці електроприймачі повинні забезпечуватись не менше ніж двома взаємно резервованими або модульними агрегатами безперебійного живлення.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРОГОСПОДАРСТВА 4.1. Відповідальні особи Керівник підприємства повинен забезпечити належне утримання підконтрольних електричних мереж та систем електропостачання, для чого призначає особу, відповідальну за електрогосподарство, та затверджує Положення про енергетичну службу підприємства, відповідно до якого (виходячи з обсягів обслуговування, складності обладнання та змінності робіт) визначає організаційну структуру та форми оперативного керування енергетичною службою, а також Положення про взаємовідносини між споживачем та електропередавальною організацією, яке визначає порядок експлуатації електроустановок споживачів, які безпосередньо підключені до мережі електропередавальної організації (п. 1.3.1 ПБЕЕС; п. 3.6 розділу ІV; п. 2.9, п. 3.9 розділу V ПТЕЕС). Положення підлягає періодичному перегляду особою, відповідальною за енергогосподарство, із внесенням поточних коригувань та доповнень. У Положенні має визначатись перелік об’єктів електрогосподар-

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ства та оперативної документації з експлуатації електроустановок. Особа, відповідальна за електрогосподарство, повинна відповідати таким вимогам (пп. 1.5, 1.7 розділу ІV ПТЕЕС): – мати не менше ніж IV групу з електробезпеки (у разі обслуговування електроустановок на напругу до 1 кВ); – мати вищу освіту за відповідним напрямом (спеціальністю) енергетичного профілю; – для особи з повною вищою освітою (з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, магістр) стаж роботи повинен становити не менше одного року; для особи з неповною та базовою вищою освітою (з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст, бакалавр) – не менше двох років. У разі, якщо у споживача використовуються електроустановки II та III категорій з надійності електропостачання на напругу до 1 кВ, допускається, як виняток, призначати особу, відповідальну за електрогосподарство споживача, із числа працівників, які мають групу з електробезпеки не нижче IV та стаж роботи: з професійно-технічною освітою за відповідним напрямом (спеціальністю) – не менше трьох років; з повною загальною середньою освітою, яка пройшла спеціальну підготовку, – не менше чотирьох років. Споживачам, у яких встановлена потужність електроустановок не перевищує 10 кВт, заступника особи, відповідальної за електрогосподарство, можна не призначати. Споживач, електрогосподарство якого включає тільки ввідно-розподільний пристрій напругою до 380 В та електрогосподарство, яке складається з електропобутових і освітлювальних приладів, які розміщені в помешканнях без підвищеної небезпеки і не знаходяться у вибухо- та пожежонебезпечних зонах, може не призначати особу, відповідальну за електрогосподарство. У цьому випадку керівник споживача після проведення йому електропередавальною організацією інструктажу з питань технічної експлуатації електроустановок споживачів в обсязі, що відповідає II групі з електробезпеки, відповідає за виконання функцій щодо організації технічної та безпечної експлуатації таких електроустановок та умов електроспоживання. Інструктаж проводиться під час укладання або переоформлення договору про постачання електричної енергії. У разі економічної недоцільності створення електротехнічної служби (відділу, групи) у споживача, який має електроустановки II та III категорій з надійності електропостачання на напругу до 1 кВ, електроустановки споживача передаються за договором на обслуговування спеціалізованій організації (п.1.5 – п.1.8 розділу ІV ПТЕЕС). Працівники, які залучаються до робіт з використання електроустановок, поділяються на електротехнічних та електротехнологічних. Працівники електротехнічні – працівники, посада або професія яких пов’язана з обслуговуванням електроустановок, що склали іспит з ПБЕЕС та мають відповідну групу з електробезпеки; працівники електротехнологічні – працівники, посада або професія яких пов’язана з експлуатацією електротехнічної частини виробничого обладнання, обов’язки яких не стосуються обслуговування його електропривода (п. 3.1 розділу ІІІ ПТЕЕС; розділу 1.2 ПБЕЕС). Електротехнологічні працівники обслуговують установки електротехнологічних процесів (електрозварювання, електролізу, електротермії тощо), вантажопідіймальних механізмів, ручних електричних машин, переносних та пересувних струмоприймачів, складного енергонасиченого виробничо-технологічного обладнання, під час роботи якого необхідно постійно проводити технічний нагляд, зміну, коригування ведення технологічних режимів за допомогою штатних засобів регулювання електроапаратури, електроприводів (п. 2.2 розділ IV ПТЕЕС). Електротехнічні працівники обслуговують електроустановки, зокрема й виконують ремонт і монтаж, налагоджувальні роботи й оперативні перемикання в електроустановках, поділяються на адміністративно-технічні, оперативні, виробничі та оперативно-виробничі. Електротехнічні працівники не повинні мати каліцтв і хвороб (стійкої форми) та медичних протипоказань, що заважають виробничій діяльності. Особам, які не досягли 18-річного віку, дозволяється перебувати у діючих електроустановках під постійним наглядом особи з електротехнічного персоналу з групою з електробезпеки не нижче III – в установках напругою до 1000 В і не нижче IV – в установках напругою вище 1000 В; допускати неповнолітніх до самостійної роботи і присвоювати їм III групу з електробезпеки і вище забороняється (п. 2.4 розділу IV ПТЕЕС). Особами, відповідальними за технічний стан електрообладнання, є оперативно-ремонтний персонал (електрики) з не менше ніж ІІІ групою з електробезпеки, за якими це електрообладнання закріплене наказом або розпорядженням. Оперативно-ремонтний персонал повинен володіти інформацією про допустимі режими роботи електрообладнання за нормальних та аварійних умов, а також повинен забезпечуватися: – спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту; – справними засобами виробництва (слюсарно-монтажним інструментом з ізольованими ручками, індикатором напруги тощо); – запасом каліброваних плавких вставок, що відповідають типам використовуваних запобіжни-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ків, контактами, ізолюючими та іншими витратними матеріалами. За відсутності оперативно-ремонтного персоналу огляд та усунення несправностей електрообладнання повинні виконуватись працівниками сторонньої організації на договірних умовах (п. 2.2.16 ПБЕЕС; п. 1.10 розділу ІV ПТЕЕС). Зразок посадової інструкції особи, відповідальної за електрогосподарство підприємства, наведено в додатку 1. ПТЕЕС не містить визначення поняття «неелектротехнічний персонал», але воно є у ПБЕЕС – це працівники, які залучаються до виконання робіт, де може виникнути небезпека ураження електричним струмом. ДСТУ EN та ДСТУ IEC не вимагають наявності кваліфікаційних груп з електробезпеки у користувачів електрообладнання загального призначення, але в документах зазначено, що контроль їх роботи і технічне обслуговування повинні проводити кваліфіковані особи з електротехніки – особи з відповідною освітою і досвідом, що дозволяють їм передбачати ризики та уникати небезпек, які можуть бути спричинені електрикою (п. 3.52 ДСТУ EN 602041:2004). ПБЕЕС та ПТЕЕС не вимагають присвоєння І групи з електробезпеки користувачам електропобутових і освітлювальних приладів, які розміщені в приміщеннях без підвищеної небезпеки і не знаходяться у вибухота пожежонебезпечних зонах. У цьому разі вимоги електробезпеки регламентує НПАОП 0.00-4.12-05, що передбачає проведення інструктажу з електробезпеки, що реєструється в «Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці». Періодичність проведення інструктажу з електробезпеки залежить від установленої на підприємстві періодичності проведення повторних інструктажів з питань охорони праці (для робіт без підвищеної небезпеки – один раз на шість місяців). Крім того, відповідно до додатка 4 НПАОП 0.00-4.1205, «Типовий тематичний план і програма навчання з питань охорони праці посадових осіб» містить тему 5 «Електробезпека».

4.2. Межа розподілу електроустановок Межа розподілу – точка електромережі, стосовно якої розподіляється електромережа між споживачем та енергопостачальником (п. 2 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357, далі – Правила № 1357).

Межею розподілу експлуатаційної відповідальності електропостачання напругою до 1 кВ будинків виробничого призначення є (п. 2.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, у редакції постанови від 17.10.2005 – № 910, далі – Правила № 910): – у випадку повітряного відгалуження – точка кріплення дротів лінії електропередачі до перших ізоляторів на будівлі або на трубостояку чи на ввідних клемах першого комутаційного апарата, встановленого на ввідному пристрої будівлі споживача; – у випадку кабельного вводу – наконечники кабелю живлення, приєднані до ввідних клем першого комутаційного апарата, встановленого у ввідному пристрої будівлі споживача. Для жилих (житлових) будинків точкою (межею) розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій (якщо інше не визначено договором) є кабель кінцевої муфти при кабельних уводах та прохідні ізолятори при повітряних уводах – муфти належать до зовнішніх мереж, а прохідні ізолятори – до внутрішніх. У разі, якщо кабельний ввід безпосередньо біля будівлі переходить у повітряну мережу, точкою розподілу є стовпова кінцева муфта, яка в цьому разі належить до внутрішніх мереж (п. 2.3.7 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 № 76). Межа розподілу зовнішніх і внутрішніх електромереж встановлюється Актом розмежування обслуговування відповідно до договору з електропередавальною організацією. 5. КОМПОНЕНТИ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ БУДІВЛІ Джерелами електропостачання будинку є розподільчі електрощитові та електрощити (далі – електрощити), які призначені для приймання та розподілу електроенергії, забезпечують безпеку управління, захист споживачів від перевантажень і коротких замикань. Будинкові електрощити, як правило, мають напругу живлення не більше 380 В та двопроменеву схему вводу електропостачання. Електрощити поділяють на:

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

– внутрішнього та зовнішнього розташування; – стаціонарні та мобільні (пересувні). За місцем розташування в схемі електроживлення споживачів електрощити класифікують на: – головні розподільні; – ввідно-розподільні; – розподільні. Є комплектні розподільні установки, групові електрощити, шафи управління та автоматики. 5.1. Електрощитова Параметри приміщення електрощитової повинні відповідати державним будівельним, пожежним та санітарним нормам, зокрема: – виключити можливість проникнення шумів обладнання електрощитової, що розташовані поруч з приміщеннями, в яких рівень шумів обмежується санітарними нормами (п. 6.3 ДБН В.2.5-23-2010); – мати природну вентиляцію (принаймні 0,5-кратний повітрообмін) (п. 6.5 ДБН В.2.5-23-2010); – температура в приміщенні має бути не нижче за плюс 5 °С, а температура всередині електрощитів – не вище плюс 40 °С (п. 3.11 розділу VII; п.1а, таблиця 21 додатка 1 ПТЕЕС). Нормований показник освітлення (розряд зорової роботи VІІІб) електрощитової житлового та громадського будинку – 150 лк (п. 14 таблиці И.1 додатка И ДБН В.2.5-28-2006). У приміщенні електрощитової передбачається штепсельна розетка для приєднання переносних світильників напругою до 40 (36) В (п. 4.64 ДБН В.2.5-23-2010). Приміщення електрощитової не можна розміщувати під санвузлами, ванними кімнатами, душовими, кухнями (крім кухонь квартир), мийними та парильними приміщеннями лазень та іншими приміщеннями з мокрими технологічними процесами, за винятком випадків, коли вжито спеціальних заходів щодо надійної гідроізоляції, що запобігають потраплянню вологи в приміщення електрощитової. Трубопроводи (водопровід, опалення), вентиляційні та інші короби, що прокладаються через приміщення електрощитової, не повинні мати відгалужень у межах приміщення (за винятком відгалуження до опалювального приладу самого приміщення), а також люків, засувок, фланців, вентилів тощо, при цьому холодні трубопроводи повинні мати захист від запотівання, а гарячі – теплову негорючу ізоляцію. Забороняється прокладати через приміщення електрощитової газопроводи і трубопроводи з горючими рідинами, каналізації, внутрішні пристрої водовідведення (п. 6.4 ДБН В.2.5-23-2010). У будинках з висотою від рівня планувальної позначки землі до позначки підлоги верхнього (крім технічного верхнього) поверху 26,5 м і більше не допускається розміщення будь-яких розподільних електрощитів у сходових клітках. Відкрито розміщені електрощити влаштовуються на висоті не менше ніж 2,2 м від підлоги (п. 6.6, п. 6.7 ДБН В.2.5-23-2010). Двері приміщення електрощитової та окремо розташованого електрощита повинні бути постійно замкнені на запірний пристрій (замок має бути самозамикальним та відкриватися без ключа з внутрішнього боку приміщення). Ширина проходів у приміщенні електрощитової має бути не менша за 0,6 м. Двері приміщення електрощитової повинні відкриватись назовні (у бік інших приміщень), мати ширину не менше ніж 0,75 м, висоту – не менше ніж 1,9 м (п. 4.1.33 ПУЕ). Електрощити оснащуються однолінійною схемою підключення споживачів з пояснюючими написами та вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки). На дверях електрощита повинен розміщуватися попереджувальний знак електробезпеки високої електричної напруги, а на дверях електрощитової мають зазначатися найменування експлуатаційної організації, місце зберігання ключів від приміщення електрощитової або прізвища особи, відповідальної за експлуатацію електрощитової (п. 3.20 розділу VII ПТЕЕС; п. 2.12 розділу ІІІ; п.1.16 розділу IV ППБ). Приміщення електрощитових необхідно відділяти протипожежними перешкодами відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва» (п.1.24 розділу IV ППБ). У житлових, громадських і подібних приміщеннях пристрої, які служать для огородження і закриття струмопровідних частин, мають бути суцільними; у виробничих приміщеннях і електроприміщеннях допускається застосовувати суцільну або перфоровану огорожу зі ступенем захисту не менше ніж 1Р2Х, при цьому висота огорожі повинна становити не менше ніж 1,7 м. Огороджувальні та закриваючі пристрої виконуються так, щоб знімати або відкривати їх можна було лише за допомогою ключа або спеціального інструмента (п. 4.1.35 ПУЕ). Окінцювання ввідних проводів виконують таким чином, щоб воно містилося всередині електрощита (п. 6.11 ДБН В.2.5-23-2010).

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Електрощитова забезпечується одним вуглекислотним вогнегасником (з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг і більше) на 20 м площі підлоги (п. 3.8 Наказу № 151). Вогнегасник встановлюється на видному та доступному місці. В приміщенні електрощитової не повинні зберігатися неінвентарні матеріали та інструмент, а також не повинні використовуватися металеві приставні драбини під час роботи з електрообладнанням. Залежно від місцевих умов засоби електрозахисту (діелектричні рукавиці, килимок, боти) можуть розміщуватись як інвентарні в приміщеннях електрощитових, так і в складі інвентарного майна бригади експлуатаційного обслуговування. Засоби електрозахисту можуть видаватись для індивідуального користування (п. 4.2.8 НПАОП 40.1-1.07-01). Облік засобів електрозахисту здійснюється в Журналі обліку і зберігання засобів захисту.

Ключі нумеруються та зберігаються в оперативно-ремонтного або адміністративно-технічного персоналу. Ключі видають особам, яким дозволено одноосібний огляд та оперативно-ремонтному персоналу для виконання робіт за розпорядженням або нарядом під розпис у Журнал видачі та повернення ключів від приміщень з електроустановками (п. 3.12 розділу ІV ПТЕЕС). Ключі підлягають поверненню після закінчення роботи. Особисті ключі від приміщення електрощитової дозволяється мати тільки оперативно-ремонтному персоналу, який приймає та здає зміну по телефону. Для кожного приміщення електрощитової та електрощита має бути не менше двох комплектів ключів, один з яких є запасним (пп. 2.2.18 – 2.2.20 ПБЕЕС). Якщо електрощит потрапляє в зону оренди (відповідальності) іншого суб’єкта господарювання, то відповідальність за збереження його обладнання, порядок допуску до обслуговування та дії у форс-мажорних обставинах повинні визначатись договором оренди приміщення.

5.2. Кабельна електропроводка Безпосередні вимоги щодо прокладання електричних кабельних ліній у приміщеннях будинків визначено в главах 2.1, 2.3 ПУЕ. Усередині будівель проводка прокладається безпосередньо по конструкціях будинків (просто неба, у системі кабельних лотків і драбин та в коробах або трубах), у каналах, блоках, тунелях, трубах, прокладених у підлогах і перекриттях, а також по фундаментах машин, у шахтах, кабельних поверхах і подвійних підлогах (п. 2.3.32). У виробничих приміщеннях за відсутності небезпеки механічних пошкоджень під час експлуатації допускається прокладати неброньовані кабелі, а за наявності небезпеки механічних пошкоджень – застосовувати броньовані кабелі або захист кабелів від механічних пошкоджень (п. 2.3.38 ПУЕ), кабелі мають бути доступними для огляду та ремонту, а кабельні лінії у місцях проходи повинні влаштовуватися на висоті не менше 1,8 м від поверхні підлоги (п. 2.3.97 ПУЕ). У подвійній підлозі та міжповерхових перекриттях кабельні ліній мають прокладатися в кабельних каналах або трубопроводах. Кабельні лінії через перекриття та стіни прокладають у трубах або кабельних проходках, при цьому зазори в трубах і проходках ущільнюють легкопробивним негорючим матеріалом на всю товщину будівельних конструкцій (п. 2.1.19, п. 2.3.98 ПУЕ). Кабелі всередині приміщень і ззовні в місцях, де можливі механічні пошкодження (пересування автотранспорту, вантажів і механізмів, доступ некваліфікованого персоналу) захищати до безпечної висоти, але не меншої ніж 2 м від рівня ґрунту або підлоги. В електричних приміщеннях такий захист не обов’язковий (п. 2.3.99 ПУЕ). Кабелі, що прокладають по конструкціях, консолях, естакадах, стінах, перекриттях, фермах тощо, треба закріплювати в кінцевих точках безпосередньо біля кінцевих муфт та на поворотах траси (з обох боків від місця згинання на відстані, не більшій ніж 0,5 м). На інших ділянках траси кабелі закріплюють по довжині кабельної лінії з кроком 1,0–1,5 м. Під кінцевими муфтами кабелі треба закріплювати у двох місцях на відстані, не більшій ніж 1,2 м від нижнього краю муфти. У разі укладання кабелів на консолі їх треба закріплювати на кожній консолі. Відстань між консолями має бути не більшою ніж 1 м. У разі укладання кабелів вертикально по конструкціях і стінах їх закріплювати на кожній кабельній конструкції. Закріплювати кабелі треба таким чином, щоб запобігти виникненню деформації кабелів і муфт від дії власної ваги, механічних напружень, що виникають за нагрівання і охолодження в робочих режимах кабелю, а також від механічних зусиль між кабелями під час короткого замикання (п. 2.3.137 ПУЕ).

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

У місцях жорсткого кріплення кабелів на конструкціях треба використовувати прокладки з еластичного матеріалу (листова гума, листовий полівінілхлорид, неопрен тощо). Прокладки мають виступати за краї хомутів або скоб на ширину на 5–8 мм (п. 2.3.138 ПУЕ). Комутаційні апарати у колах світильників та інших електроприймачів, встановлених безпосередньо в горищних приміщеннях, мають встановлюватися поза цими приміщеннями (п. 2.1.18 ПУЕ). Для з’єднання або розгалуження проводки використовуються розташовані в доступних місцях розподільні коробки або електрощити. Для з’єднання проводів використовується опресування, паяння, зварювання або стиснення (болтове з’єднання) (скручування проводів заборонено). Заборонено: – прокладати кабелі транзитом через будинки та вентиляційні канали; – під фундаментами будівель і споруд або зовні покрівлі; – паралельно прокладати кабелі над або під маслопроводами і трубопроводами з горючою рідиною; – прокладати кабелі наглухо у подвійній підлозі та міжповерхових перекриттях; – відкрито прокладати кабелі по сходових клітках.

5.3. Пристрої захисного вимкнення Для захисного автоматичного вимкнення електропостачання може використовуватись пристрій захисного вимкнення (далі – ПЗВ) – пристрій захисту, який реагує на диференційний струм та призначений для: – захисту кіл від можливого витоку електричної енергії внаслідок пошкодження ізоляції, – захисту від ураження електричним струмом у випадку попадання людини під напругу, – запобігання спалахам і пожежам, викликаним несправністю електромережі. Крім того, ПЗВ здатний не допускати деяких видів крадіжок електроенергії. Особливості застосування ПЗВ у будівлях і спорудах наведені в розділі 2.5 ДБН В.2.5-27-2006, відповідно до якого під час застосування ПЗВ мають бути дотримані такі вимоги: – струм витоку в колі не перевищує значення номінального невимикаючого диференційного струму ПЗВ. Для надійної роботи кола з ПЗВ (відсутності його хибних вимикань) рекомендується забезпечити співвідношення значень номінального вимикаючого диференційного струму ПЗВ і струму витоку в цьому колі не менше 3:1 (п. 2.5.4.1 ДБН В.2.5-27-2006); – до затискачів ПЗВ приєднані всі робочі (лінійні, нейтральний) провідники кола згідно з маркуванням виробника ПЗВ; – не допускається з’єднання нейтрального провідника кола за ПЗВ (з боку електроприймачів) з будь-якою провідною частиною, яка має зв’язок із землею, а також з нейтральними провідниками інших кіл, в яких даний ПЗВ не виконує захисних функцій; поділ PEN-провідника на захисний і нейтральний провідники виконується з боку джерела живлення стосовно до ПЗВ; – у колах промислових або інших електроприймачів, які спричинюють у диференційному струмі значну постійну складову, застосовані чутливі до таких струмів типи ПЗВ; – у колах об’єктів цивільного або іншого призначення, в тому числі промислового, де відсутні джерела суттєвої постійної складової в диференційному струмі, як правило, використовується ПЗВ, які реагують тільки на змінні диференційні струми (ПРЗ типу АС); – для захисту ПЗВ (як і інших елементів кола) від надструмів застосовані автоматичні вимикачі або запобіжники. Для захисту кіл розеток ПЗВ рекомендується розташовувати у розподільних щитках (п. 1.7.166 ПУЕ). У будівлях ПЗВ можуть використовуватись тільки в електроустановках із системами TN, ІТ (п. 2.4.1.16, п. 2.4.1.26 ДБН В.2.5-27-2006). У колі, в якому установлений ПЗВ, не може використовуватися PEN-провідник (п. 4.2.2.1 ДБН В.2.5-27-2006). Для забезпечення ефективності захисту характеристики ПЗВ і пристрою захисту від надструму повинні бути скоординовані між собою; рекомендується застосовувати ПЗВ, який є єдиним апаратом з автоматичним вимикачем (диференційним вимикачем) (п. 2.8.9 ДБН В.2.5-27-2006).

6. ПРИЄДНАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК ДО ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ Порядок приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників (крім когенераційних установок) визначають Правила приєднання електроу-

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

становок до електричних мереж, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.01.2013 № 32, далі – Порядок № 32). Приєднання електроустановки – надання електропередавальною організацією послуги замовнику зі створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності. Підключення електроустановки – виконання комплексу організаційно-технічних заходів з первинної подачі напруги на електроустановку (електроустановки) замовника. Стандартне приєднання – приєднання електроустановки (крім електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії) замовника до діючих мереж електропередавальної організації на відстань, що не перевищує 300 м по прямій лінії від місця забезпечення потужності до місця приєднання, яке диференціюється за ступенями потужності об’єкта замовника: перший ступінь – до 16 кВт включно; другий ступінь – від 16 кВт до 50 кВт включно; третій ступінь – від 50 кВт до 160 кВт включно (п. 1.2 розділу І Правил № 32).

6.1. Приєднання електроустановок (стандартне) Стандартне приєднання передбачає певний порядок дій (розділ ІІ Правил № 32), який наводимо далі. 1. Послуга з приєднання надається на підставі Договору про приєднання, який укладається за формою додатка 1 Правил № 32 з електропередавальною організацією за місцем розташування його електроустановок. 2. Замовник подає до електропередавальної організації заяву про приєднання електроустановки певної потужності за формою додатка 2 Правил № 32 та пред’являє паспортний документ. 3. До заяви додаються: – ситуаційний план із зазначенням місця розташування електроустановки; – викопіювання з топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000 із зазначенням місця розташування електроустановки, земельної ділянки або прогнозованої точки приєднання; – копія документа, який підтверджує право власності чи користування цим об’єктом або, за відсутності об’єкта, право власності чи користування земельною ділянкою; – копія належним чином оформленої довіреності чи іншого документа на право укладати договори особі, яка уповноважена підписувати договори (за потреби). 4. У разі відсутності повного комплекту документів, що додаються до заяви про приєднання електроустановки певної потужності, електропередавальна організація протягом трьох робочих днів від дня отримання заяви повідомляє про це замовнику та повертає заяву про приєднання з додатками без розгляду. 5. Електропередавальна організація безоплатно протягом п’яти робочих днів від дня подання зазначеної заяви надає замовнику підписаний договір про приєднання з визначенням у ньому розміру плати за приєднання, невід’ємною частиною якого є Технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок за формою додатка 4 Правил № 32. У договорі про приєднання зазначається точка приєднання електроустановок замовника, яка має бути розташована на межі земельної ділянки замовника або, за згодою замовника, на території земельної ділянки 6. У разі, якщо визначена в заяві замовника точка приєднання розташована на відстані, більшій ніж це передбачено для стандартного приєднання, приєднання не є стандартним і електропередавальна організація надає замовнику письмову обґрунтовану відмову у забезпеченні стандартного приєднання (у цьому випадку порядок приєднання визначається розділом ІІІ Правил № 32). 7. Електропередавальна організація готує технічні вимоги до проекту зовнішнього електрозабезпечення, забезпечує виконання проектної документації, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію новозбудованих чи реконструйованих електроустановок до точки приєднання замовника. 8. Строк надання послуги з приєднання для електроустановок першого ступеня потужності становить 15 робочих днів від дня оплати замовником електропередавальній організації вартості приєднання відповідно до договору про приєднання; для електроустановок другого та третього ступенів потужності – відповідно 30 та 45 робочих днів. За необхідності тривалість надання послуги з приєднання може бути продовжена. 9. Електропередавальна організація надає замовнику підписаний договір про користування електричною енергією або договір про постачання електричної енергії не пізніше 5 днів після введення в експлуатацію електроустановок зовнішнього електрозабезпечення.

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

10. Підключення електроустановки замовника до електричних мереж електропередавальної організації здійснюється на підставі заяви протягом 5 днів, якщо підключення не потребує припинення електропостачання інших споживачів, або 10 днів, якщо підключення потребує припинення електропостачання інших споживачів, після введення в експлуатацію об’єкта замовника в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування. Будь-яка особа має право на підставі заяви на отримання вихідних даних для розробки техніко-економічного обґрунтування схеми приєднання об’єкта за формою додатка 3 Правил № 32 (без укладення договору про приєднання) отримати безоплатно вихідні дані для розробки техніко-економічного обґрунтування схеми приєднання електроустановок зовнішнього електрозабезпечення з метою оцінки бізнесових та виробничих ризиків, при цьому для отримання цих даних не надаються документи, що підтверджують право власності (користування) земельними ділянками/об’єктами (п. 1.7.2 розділу І Правил № 32).

Якщо в схемі інженерного забезпечення електричною енергією електроустановок замовника від точки забезпечення потужності, замовленої до приєднання, до струмоприймачів замовника передбачається використання мереж декількох власників електричних мереж, підготовка технічних умов та виконання необхідних погоджень покладаються на електропередавальну організацію, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника (п. 1.9 розділу І Правил № 32). У разі зміни форми власності чи власника електроустановки за умови, що це не призведе до зміни технічних параметрів та вимог до категорії з надійності електропостачання цієї електроустановки, нові технічні умови не видаються (п. 1.10 розділу І Правил № 32). Технічні умови на приєднання електроустановок, призначених для опалення з використанням накопичувальних установок чи з режимом роботи в нічний час, видаються з урахуванням резерву потужності за умови встановлення багатотарифного приладу обліку та пристроїв автоматичного відключення в піковій та напівпіковій зонах доби та у разі перевищення дозволеної до використання величини потужності (п. 1.12 розділу І Правил № 32). Особливості нестандартного приєднання та приєднання електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії, з використанням альтернативних джерел енергії визначено відповідно у розділах ІІІ та ІV Правил № 32. 6.2. Приєднання когенераційних установок Когенераційна установка – комплекс обладнання, що працює за способом комбінованого виробництва електричної і теплової енергії або перетворює скидний енергетичний потенціал технологічних процесів в електричну та теплову енергію (стаття 1 Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» від 5 квітня 2005 року № 2509IV, далі – Закон).

Порядок приєднання когенераційних установок до електричних мереж визначено Правилами приєднання когенераційних установок до електричних мереж, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 21.02.2006 № 47 (далі – Порядок № 47), ДСТУ-Н Б В.2.5-65:2013 «Настанова з улаштування та використання систем електроопалення об’єктів житлового і громадського призначення». Відповідно до Порядку № 47 технічні умови на приєднання когенераційних установок до електричної надаються її власником не пізніше 15 днів з дня отримання відповідного запиту. Приєднання здійснюється згідно з договором про приєднання, невід’ємним додатком до якого є технічні умови. У разі, коли в технічних умовах передбачається проведення реконструкції або модернізації розподільчих електричних мереж або технологічного обладнання власника електричної мережі, пов’язаних з приєднанням когенераційної установки, власник цієї когенераційної установки має право звернутися до Національної комісії регулювання електроенергетики України за експертним висновком щодо технічної обґрунтованості технічних вимог на приєднання, обсягу робіт. Власник електричної мережі зобов’язаний підключити когенераційну установку до своєї електричної мережі у порядку, встановленому нормативними актами, за умови виконання договору на приєднання та після затвердження акта технічної комісії про готовність когенераційної установки до прийняття в експлуатацію (стаття 12 Закону). Експлуатація когенераційних установок провадиться за умов підтримки необхідного балансу потужності та якості електричної енергії, виробленої когенераційними установками, для забезпечення

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

надійного функціонування енергетичної системи, та запобігання неправомірному втручанню в роботу системи протиаварійної автоматики (стаття 4 Закону). Технічні умови на приєднання електроустановок, призначених для опалення з використанням накопичувальних установок чи з режимом роботи в нічний час, видаються з урахуванням резерву потужності за умови встановлення багатотарифного приладу обліку та пристроїв автоматичного відключення у піковій та напівпіковій зонах доби та у разі перевищення дозволеної до використання величини потужності (п. 1.12 розділу І Правил № 32). 6.3. Підключення електроустановок Умови підключення закінчених будівництвом об’єктів до електричних мереж (підрозділ 4 розділу ІV ПТЕЕС): – змонтоване та випробуване обладнання; – надані проектна та технічна документація, акти виконаних робіт, експлуатаційні інструкції, оперативні схеми тощо; – наданий протокол перевірки знань та розпорядчий документ про призначення особи, відповідальної за електрогосподарство споживача, або договір про обслуговування електроустановок спеціалізованою організацією; – є експлуатаційні (електротехнічні та електротехнологічні) працівники, які пройшли навчання, перевірку знань та інструктажі відповідно до вимог ПТЕЕС; – підготовлені запасні частини та матеріали, випробувані захисні засоби й інструмент; – уведені в роботу засоби зв’язку, засоби пожежної сигналізації та пожежогасіння (за участю представника Державної інспекції техногенної безпеки України), аварійного освітлення та вентиляції; – створені безпечні умови для роботи працівників та перебування людей відповідно до нормативних вимог; – наданий договір про постачання електричної енергії (договору про спільне використання технологічних електричних мереж, про технічне забезпечення електропостачання споживача). На об’єкті виробничого призначення, на якому встановлено технологічне обладнання, повинні бути проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, передбаченим проектом будівництва, створено безпечні умови для роботи виробничих працівників та перебування людей відповідно до нормативних вимог і здійснено його комплексне випробування (п. 4.4 розділу ІV ПТЕЕС). Підключення електроустановки закінченого будівництвом об’єкта, який приймається в експлуатацію, до електричної мережі проводиться власником мереж після оформлення власником електроустановки декларації про готовність об’єкта до експлуатації або одержання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, та на підставі договору про постачання електричної енергії (договору про спільне використання технологічних електричних мереж, про технічне забезпечення електропостачання споживача) (п. 4.12 розділу ІV ПТЕЕС). Порядок уведення в роботу технічно переоснащених або замінених складових частин об’єктів діючих місцевих (локальних) та технологічних електричних мереж напругою понад 0,38 кВ, які були тимчасово виведені з роботи для модернізації, визначають Правила введення в роботу технічно переоснащених або замінених складових частин об’єктів діючих електричних мереж напругою від 0,38 до 110 (150) кВ, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 08.11.2011 № 691.

7. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ 7.1. Графік технічного обслуговування та ремонту Періодичність технічного обслуговування та ремонту електрообладнання і його випробування визначається «Графіком планово-попереджувального ремонту», складеного залежно від місцевих умов особою, відповідальною за електрогосподарство (п. 3.35 розділу VІІ ПТЕЕС). Порядок та періодичність перевірки, регулювання, обліку результатів перевірок та випробувань засобів електрозахисту визначається їх інструкціями з експлуатації заводів-виробників (п. 3.25 розділу VІІ ПТЕЕС) або особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства. Для реєстрації результатів випробування засобів електрозахисту можуть використовуватися паспорт-протокол

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

заводу-виробника або протокол за формою додатка 7 ПБЕЕС. Вимоги щодо перевірки технічного стану складових елементів внутрішньобудинкової системи електропостачання (напругою до 1 кВ) наведено у додатку 3 до цієї статті. Замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитися одни раз на два роки, якщо інші терміни не обумовлені ПТЕЕС (п. 1.20 розділу IV ПББ). Роботи, пов’язані з ремонтом, налагодженням, профілактичним обслуговуванням і випробуванням електрообладнання, повинен виконувати електротехнічний оперативно-ремонтний персонал. Ці роботи можуть виконуватись за нарядом-допуском, розпорядженням і в порядку поточної експлуатації. За нарядом-допуском виконуються роботи на ввідних збірних шинах і підвідних муфтах електрощитів, а також на підключеннях, по яких може бути подана напруга. До робіт, що виконуються в електрощитах за розпорядженням, належать роботи зі зняттям напруги (п. 3.11.3 ПБЕЕС). Зазначені роботи мають виконувати дві особи, одна з яких повинна мати не менше ніж III групу з електробезпеки, друга – не менше ніж II. В окремих випадках з відома особи, яка видає розпорядження, оперативно-ремонтний персонал може виконувати роботи одноосібно (п. 3.14.8 ПБЕЕС). У порядку поточної експлуатації виконуються всі інші роботи, тобто ті, що не виконуються за нарядом або розпорядженням. Інформація про виявлені неполадки в електрообладнанні фіксується в Журналі дефектів і неполадок на електроустановках (п. 5.1 розділу ІV, п.3.33 розділу VІІ ПТЕЕС), Оперативному журналі (п. 2.2.16 ПБЕЕС, п. 5.1 розділу ІV ПТЕЕС) або Журналі заявок на виведення у ремонт електрообладнання (п. 3.12 розділу ІV ПТЕЕС) та доводиться до відома особи, відповідальної за електрогосподарство. У разі відмови в роботі електрообладнання, його незадовільного технічного стану, після вичерпання комутаційного або механічного ресурсу виконується позачерговий ремонт електрообладнання. Зразки форм оперативних журналів, пов’язаних з утримання об’єктів внутрішньобудинкового силового електрообладнання, наведено у додатку 2 до цієї статті. 7.2. Технічне обслуговування електрощитової Очищення будинкових електрощитів від пилу та бруду здійснюється у терміни, встановлені особою, відповідальною за електрогосподарство, з урахуванням місцевих умов, як правило, не рідше одного разу на три місяці (п. 3.16 розділу VІІ ПТЕЕС). Технічне випробування електрощитів передбачає: – вимірювання опору ізоляції струмопровідних частин силового й освітлювального обладнання, опору їх заземлювальних пристроїв; – перевірку повного опору петлі фаза-нуль з оформленням протоколів (додаток 7 ПБЕЕС). Будинкові електрощити, як правило, належать до об’єктів, які не передбачають постійного чергування, та огляд такої електрощитової повинен проводитися не рідше одного разу на місяць (п. 3.33 розділу VII ПТЕЕС). Під час огляду приміщення електрощитової перевіряють: – справність дверей і вікон; – відсутність протікання покрівлі та міжповерхового перекриття; – наявність і справність замків приміщення; – справність опалення, вентиляції та освітлення; – справність заземлення; – наявність засобів електрозахисту та пожежної безпеки; – роботу системи сигналізації. – щільність закриття шаф керування. Під час огляду електрощита перевіряють (без вимкнення напруги) (п. 3.34 розділу VII ПТЕЕС): – стан контактів, рубильників, вимикачів тощо; – цілісність пломб на лічильниках; – стан ізоляції (запиленість, наявність тріщин, слідів розрядів тощо); – справність і правильність показів покажчиків положення вимикачів; – в електрощитах, розташованих зовні приміщень – щільність закриття електрощита та можливість вільного доступу до комутаційних апаратів, в холодну пору року – дію пристроїв електропідігрівання. Справність резервних елементів електрообладнання перевіряється ввімкненням їх під напругою з періодичністю, встановленою виробничими інструкціями або особою, відповідальною за електрогосподарство (п. 3.15 розділу VII ПТЕЕС). Випробування пристроїв автоматизованого ввімкнення резерву проводиться один раз на шість місяців з реєстрацією результатів випробування в Оперативному журналі (п. 6.45 розділу VII ПТЕЕС).

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Вимірювання опору заземлювального пристрою електрощитової проводиться (п. 3 в таблиці 25 додатка 1 ПТЕЕС): – після монтажу, переобладнання або ремонту цього пристрою; – не рідше ніж один раз на 12 років (профілактичний огляд – не рідше одного разу на шість років), – в умовах підвищеної небезпеки (для ліфтів, пралень, лазень, вантажопідіймальних механізмів) – не рідше одного разу на рік. В електроустановках із глухозаземленою нейтраллю напругою до 1 кВ опір заземлюючого пристрою у будь-який час року має бути не більше 4 і 8 Ом відповідно при лінійних напругах 380 і 220 В джерела трифазного струму або 220 і 127 В джерела однофазного струму (п. 1.7.92 ПУЕ). В електроустановках з ізольованою нейтраллю напругою до 1кВ опір заземлюючого пристрою не повинен перевищувати 10 Ом (у разі потужності джерел живлення змінного струму до 100 кВ · А й у всіх електроустановках постійного струму) та 4 Ом (у разі потужності джерел живлення змінного струму більшої ніж 100 кВ · А) (п. 1.7.97 ПУЕ). Вимірювання опору ізоляції електрощитів, як правило, виконуються одночасно з випробуванням електроустановок силових та освітлювальних кіл, приєднаних до щитів (п. 5, п. 6 таблиці 48 додатка 2 ПТЕЕС). Вимірювання та випробування опору ізоляції електрообладнання проводиться при температурі навколишнього повітря не нижче плюс 5 °С (п. 13.6 розділу VІІ ПТЕЕС) та, як правило, у денні години. 7.3. Технічне обслуговування електропроводки Випробування (вимірювання опору ізоляції та випробування підвищеною напругою) силових електрокабелів напругою до 1 кВ проводиться після прокладення або ремонту перед увімкненням в роботу (пп. 2, 3в таблиці 5 додатка 1; таблиці 11, додатка 2 ПТЕЕС). Значення опору ізоляції кабелів має бути не нижче ніж 0,5 МОм (п. 2 таблиці 5 додатка1 ПТЕЕС). Перевірка стану стаціонарного обладнання та електропроводки аварійного, евакуаційного та робочого освітлення, випробування та вимірювання опору ізоляції проводів, кабелів і заземлювальних пристроїв проводиться (п. 11.17 розділу VІІ ПТЕЕС): – під час уведення в експлуатацію мережі електричного освітлення, – реконструкції мережі електричного освітлення; – під час експлуатації згідно з графіком, затвердженим особою, відповідальною за електрогосподарство підприємства, виходячи з місцевих умов та режимів експлуатації. В особливо небезпечних приміщеннях (наприклад, у ліфтових приміщеннях) вимірювання значення опору ізоляції силової й освітлювальної електропроводки проводять не рідше ніж один раз на рік; у приміщеннях з масовим перебуванням людей, а також вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зонах – один раз на три роки; в інших випадках (крім житлових будинків) – один раз на шість років (п. 3б таблиці 27 додатка 1; п. 5 таблиці 48 додатка 2 ПТЕЕС). 7.4. Терміни усунення несправностей Є нормативні терміни усунення несправностей в електромережах споживачів (п. 36 Правил № 1357): – аварії з пошуком місць пошкоджень мереж електроосвітлення повинні усуватися впродовж доби; – відновлення електропостачання споживача (після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальній організації): – у містах – до трьох днів, – у сільській місцевості – до семи днів, – у випадку розгляду спірних питань у судовому порядку (за умови відсутності у споживача заборгованості за спожиту електричну енергію) – до одного місяця. До робіт, пов’язаних з ремонтом, наладкою, профілактикою та випробуванням обладнання електрощитів, повинен залучатися тільки електротехнічний оперативно-ремонтний персонал. 7.5. Розслідування інцидентів в енергетичному господарстві. Порядок розслідування причин і наслідків аварій та пожеж на енергетичних установках споживачів електричної енергії, які призвели до порушення режимів роботи інших споживачів електричної енергії, суб’єктів електроенергетики, порушень нормальної експлуатації об’єктів енергетичного господарства споживачів визначає Інструкція з обліку та розслідування техно-

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

логічних порушень у роботі енергетичного господарства споживачів, затверджена наказом Мінпаливенерго України від 04.08.2006 № 270 (ця інструкція не застосовується при аваріях I та II категорій). Розслідування подій, які призвели до нещасних випадків на виробництві, проводиться відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232. 8. СПОЖИВАННЯ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ Взаємовідносини, які виникають у процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами, регулюють: між юридичними особами та фізичними особами (крім населення) – Правилами № 910; між побутовими споживачами – Правилами № 1357. Споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією за формою додатка 1 Правил № 1357, та який укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна зі сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін. Під час підготовки проекту договору на об’єкті побутового споживача електропостачальник проводить контрольний огляд вузла обліку (засобу обліку), складає акт про збереження пломб за формою додатка 3 Правил № 1357. Акт про збереження пломб є додатком до договору. У разі використання побутовим споживачем частини електричної енергії на непобутові потреби для забезпечення електроустановок, загальна потужність яких не перевищує 0,6 кВт, встановлення на його об’єкті окремого засобу обліку з метою обліку цих потреб не є обов’язковим. У такому випадку побутовий споживач складає у двох примірниках акт розподілу електричної енергії на побутові та непобутові потреби за формою додатка 4 до цих Правил, та надає цей акт електропостачальнику на ознайомлення та підписання. Електропостачальник має право протягом п’яти днів здійснити обстеження об’єкта побутового споживача з метою перевірки наведеної в цьому акті інформації (п. 3 Правил № 1357). У разі виробництва електричної енергії генеруючими установками приватного домогосподарства купівля електропостачальником у побутового споживача виробленої електричної енергії в обсязі, що перевищує місячне споживання такого приватного домогосподарства, здійснюється на підставі укладеного між ними договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, форма якого визначена додатком 5 Правил № 1357 (п. 3 Правил № 1357). У разі порушення енергопостачальником умов договору побутовий споживач викликає представника енергопостачальника для складання та підписання акта-претензії побутового споживача, в якому зазначаються терміни, види, відхилення показників з надання послуг тощо (форму типового акта-претензії визначають додаток 2 Правил № 1357 (п. 49 Правил № 1357). Під час оформлення договору про постачання електричної енергії, акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності між електропередавальною організацією та споживачем повинні бути вказані наявність джерел резервного живлення (дизельних електростанцій), схеми їх увімкнень, їх установлена потужність і значення номінальної напруги (п. 9.19 розділу VІІІ ПТЕЕС). Відповідальність за збереження засобів обліку, встановлених у квартирі, на інших об’єктах побутового споживача та пломб на них несе побутовий споживач. Відповідальність за збереження поквартирних засобів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок. Перенесення засобів обліку за бажанням побутового споживача, якщо це не суперечить вимогам ПУЕ, виконується енергопостачальником за рахунок побутового споживача. У разі встановлення приладу обліку на сходових клітках електророзподільне підприємство складає акт про збереження пломб у присутності власника будинку або особи, яка здійснює управління багатоквартирним будинком, та побутового споживача (за його згодою). Акт складається у трьох примірниках, один з яких надається побутовому споживачеві. У разі, коли акт складено без присутності побутового споживача, один примірник складеного акта надається в інший день особисто або надсилається побутовому споживачеві поштою (п. 11 Правил № 1357).

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Періодична повірка, обслуговування або ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів обліку здійснюються за рахунок електророзподільного підприємства. У разі встановлення експертизою факту пошкодження або неправильної роботи засобу обліку, які сталися з вини побутового споживача або організації, яка відповідає за його збереження, відшкодування вартості повірки, обслуговування, ремонту та монтажу електророзподільному підприємству здійснює побутовий споживач або організація, яка відповідає за його збереження. На час проведення періодичної повірки або ремонту засобу обліку електророзподільне підприємство встановлює інший засіб обліку (п. 17 Правил № 1357). Зняття показників електролічильників та інших вимірювальних приладів, установлених в електрощитах, дозволяється одноособово за наявності не менше ніж ІІІ кваліфікаційної групи з електробезпеки, а також працівникам сторонніх організацій з не менше ніж ІІ групою електробезпеки у супроводі місцевого оперативного працівника з не менше ніж ІІІ групою електробезпеки (п. 6.5.11 ПБЕЕС). Показники електролічильників реєструють у Журнал показів контрольно-вимірювальних пристроїв і електролічильників (п. 3.12 розділу ІV ПТЕЕС). 9. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТАЦІЇ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ 1. Проект електропостачання; договір та технічні умови приєднання до електричних мереж; акт-допуск (рішення) про підключення електроустановки до електромережі електропередавальної організації; акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; акт екологічної, аварійної та технологічної броні (для споживачів, струмоприймачі яких відносяться до екологічних аварій та технологічної броні електропостачання). 2. Договори на оренду електроустановки; приймально-передавальна документація щодо електроустановок (акти передачі); інформаційні дані про спеціалізовані організації (копії ліцензій, атестат акредитації тощо), працівники яких залучаються до робіт на об’єктах електрогосподарства. 3. Виконавча документація електропостачання; експлуатаційні інструкції заводу-виготовлювача електроустановок; комплект креслень електроустановок (запасних частин); технічні паспорти (паспортні картки) на діючі електроустановки, стаціонарні заземлюючі та грозозахисні пристрої; інвентарні номери діючих електроустановок; сертифікати відповідності електрообладнання та матеріалів, що підлягають сертифікації. 4. Інформаційні дані про режими електропостачання підприємства електропередавальною організацією: – повідомлення електропередавальної організації про встановлення граничних величин споживання електричної енергії та потужності; – заходи щодо зниження споживання електричної енергії та потужності для забезпечення встановлених режимів споживання електроенергії згідно з графіком обмеження; – тарифи на електропостачання. 5. Комплект оперативних схем електропостачання в цілому по будівлі та для окремих приміщень; технологічні схеми; експлуатаційні схеми електрощитів з написами, що вказу ють номінальні струми плавких вставок запобіжників або допустиме значення вставки струму автоматичного розчіплювача; виконавчі креслення повітряних та кабельних ліній із зазначенням місць установлення з’єднувальних муфт кабелів і перетинів їх з іншими комунікаціями; кабельні журнали. 6. Оперативні журнали: – Оперативний журнал; – Журнал обліку та зберігання засобів захисту; – Журнал видачі та повернення ключів від приміщень з електроустановками; – Журнал пристроїв релейного захисту, автоматики і телемеханіки (РЗАіТ і ПА); – Журнал показів контрольно-вимірювальних пристроїв і електролічильників; – Журнал обліку відмов і аварій в роботі електрообладнання і мереж; – Журнал дефектів та неполадок на електроустановках. 7. Плани та графіки: – Графік обмеження та аварійного відключення споживачів; – Календарний графік оглядів, ремонтно-профілактичних робіт; – План технічного обслуговування та ремонту, планово-попереджувальних робіт електроустановок, електромереж та їх споруд; – Графік (періодичність) проведення робіт з очищення світильників і перевірки технічного стану освітлювальних установок; – Графік повірки засобів вимірювальної техніки.

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

8. Технічний звіт щодо вимірювання та випробування електрообладнання (акти, протоколи): – протоколи вимірів опору петлі «фаза-нуль» та ізоляції електроустановок, в тому числі кабелів силового обладнання, ланцюгів управління та сигналізації, проводки силової та освітлювальної електромереж; – акти перевірки спрацювання захисту електроустановок (за наявності схеми живлення з заземленою нейтраллю); – протоколи параметрів заземлюючих і грозозахисних пристроїв (пристроїв блискавкозахисту); – протоколи перевірки опору ізоляції електроінструменту, трансформаторів, перетворювачів частоти, захисно-вимикальних пристроїв, кабелів подовжувачів та переносних світильників; – акти (протоколи) випробування засобів захисту, що використовуються в електроустановках (індикатори напруги, діелектричні рукавиці, килимки, боти тощо). 9. Перелік регламентних робіт з проведення опосвідчення стану безпеки електроустановок; – акт опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів. 10. Знаки (електро)безпеки.

ДОДАТКИ Додаток 1

_____________________________________________________________________________ (повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)

ЗАТВЕРДЖЕНО: наказом _______________________ «____»____________20__ р. № ____

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ ОСОБИ, ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ЗА ЕЛЕКТРОГОСПОДАРСТВО (ГОЛОВНОГО ЕНЕРГЕТИКА) ________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Посадова інструкція розроблена на підставі Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників; статті 13 Закону України «Про охорону праці»; п. 1.12, п. 1.14, п. 3.9 розділу IV Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.07.2006 № 258 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2012 № 91); п. 1.3.1 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4. 1.2. Особа, відповідальна за електрогосподарство, з урахуванням енергоємності, складу електрогосподарства, договорів з електропередавальними та іншими спеціалізованими організаціями організовує утримання (облік, ремонтно-експлуатаційне обслуговування, технічне випробування) об’єктів електрогосподарства та об’єктів котлонагляду, що є об’єктами енергетики і належать підприємству або орендується ним (далі – об’єктів електрогосподарства), згідно з експлуатаційною документацією, нормами і правилами, організовує забезпечення виробництва енергетичними ресурсами та іншими витратними матеріалами.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.3. До об’єктів електрогосподарства належать: – електроустановки, електромережі, електричні комунікаційні споруди, ручний електроінструмент, пересувні електромашини та електротехнічна частина інших засобів виробництва; – освітлювальні пристрої (робоче, аварійне освітлення); прилади електробезпеки та зв’язку; електричні контрольно-вимірювальні прилади і автоматика; індикатори напруги; охоронні та сигнальні пристрої; – автономні джерела резервного електроживлення (дизельна електростанція; агрегати безперервного живлення; акумуляторні батареї); – пристрої колективного електрозахисту (пристрої заземлювальні, блискавкозахисту, захисту від статичної електрики); – засоби індивідуального електрозахисту (діелектричні рукавиці, боти, килимки, ручний інструмент з діелектричними ручками тощо). 1.4. Особа, відповідальна за електрогосподарство, проходить перевірку знань відповідних нормативних документів перед початком роботи, а потім періодично один раз на три роки в комісії за обов’язковою участю уповноваженого представника територіального органу центрального органу виконавчої влади з державного енергетичного нагляду (далі – Держенергонагляд). Під час первинної перевірки знань в комісії з перевірки знань повинен брати участь представник територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці (далі – Держпраці). 1.5. Особа, відповідальна за електрогосподарство, належить до категорії «керівники» та за національним класифікатором професій ДК 003:2010 як головний енергетик має код 1221.1. 1.6. Головний енергетик є керівником енергетичної служби підприємства. Головний енергетик приймається на посаду та звільняється з посади наказом керівника підприємства в загальному порядку за узгодженням із заступником керівника з технічних питань. 2. ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ 2.1. З нагляду за технічним станом і експлуатацією об’єктів електрогосподарства: 2.1.1. Розробляє організаційно-технічні заходи щодо утримання у робочому стані об’єктів електрогосподарства, забезпечення їх енергетичними ресурсами та іншими витратними матеріалами згідно з експлуатаційною документацією, нормами і правилами, договірними зобов’язаннями з електропередавальною та іншими сторонніми організаціями. 2.1.2. Встановлює межу балансової приналежності та експлуатаційної відповідальності об’єктів електрогосподарства з електропередавальною організацією та орендарями. Забезпечує дотримання заданих електропередавальною організацією, орендарями або іншими сторонніми організаціями, з якими вони мають договірні відносини, режимів енергоспоживання та використання резервних джерел електроживлення. 2.1.3. Забезпечує ведення та збереження в установленому порядку експлуатаційної, технологічної та звітної документації щодо об’єктів електрогосподарства. Вносить необхідні дані (доповнення, зміни) до технічної документації об’єктів електрогосподарства (паспорти, виконавчі схеми тощо) в установленому порядку та терміни. 2.1.4. Бере участь у роботі комісії підприємства з приймання в експлуатацію об’єктів електрогосподарства, а також у проведенні інвентаризації засобів виробництва (основних виробничих фондів підприємства). 2.1.5. Організовує отримання від заводів-виробників експлуатаційної документації використовуваних засобів виробництва. Організовує розробку технологічних інструкцій, інструкцій з експлуатації, охорони праці та пожежної безпеки, що пов’язані з використанням об’єктів електрогосподарства. Забезпечує інструкціями електротехнічних та електротехнологічних працівників. 2.1.6. Забезпечує об’єкти електрогосподарства нормативною наглядовою інформацією (маркуванням, знаками безпеки, попереджувальнимиими плакатами тощо). 2.1.7. Розробляє та реалізує заходи щодо підвищення рівня безпеки виробництва, запобігання травматизму, пошкодження об’єктів електрогосподарства, можливим негативним екологічним та іншим наслідкам у разі припинення або обмеження електропостачання об’єктів електрогосподарства. Розробляє заходи щодо вдосконалення мережі електропостачання споживача з виділенням на резервні зовнішні живильні лінії струмоприймачів екологічної та аварійної броні. Розробляє організаційно-технічні заходи щодо створення безпечних умов праці на об’єктах електрогосподарства під час

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

виконання робіт за нарядом-допуском, розпорядженням та в порядку поточної експлуатації. 2.1.8. Бере участь у проведенні атестації робочих місць за умовами праці, пов’язаних з проведенням робіт на об’єктах електрогосподарства. 2.1.9. Розробляє заходи з підготовки об’єктів електрогосподарства до роботи в осінньо-зимовий період та контролює виконання цих заходів. 2.1.10. Вживає заходів щодо виявлення невикористаних об’єктів електрогосподарства або таких, які підключені самовільно або експлуатуються з порушеннями норм і правил, договірних зобов’язань. Вживає заходів щодо заміни морально застарілого електрообладнання та засобів електрозахисту. 2.2. Щодо планово-попереджувального ремонту об’єктів електрогосподарства: 2.2.1. Розробляє та втілює систему планово-попереджувального ремонту об’єктів електрогосподарства, на основі якої розробляє плани-графіки (заходи) на проведення ремонтно-експлуатаційного обслуговування об’єктів електрогосподарства. 2.2.2. Оформлює договори на підрядні роботи з ремонтно-експлуатаційного обслуговування. Узгоджує плани-графіки з підрядними організаціями (спеціалізованими дільницями), залученими до ремонтно-експлуатаційного обслуговування об’єктів електрогосподарства. 2.2.3. Розробляє інструкції з ремонту спеціальних енергетичних установок. 2.2.4. Забезпечує ведення, облік, обіг ремонтно-експлуатаційної документації та звітність щодо проведення планово-попереджувального ремонту об’єктів електрогосподарства. 2.2.5. Оформлює заявки на запасні частини та матеріали, необхідні для ремонтно-експлуатаційного обслуговування об’єктів електрогосподарства. Бере участь в організації обліку та зберігання запасних частин і матеріалів на підприємстві. 2.2.6. Оформлює проектно-кошторисну документацію на ремонтно-експлуатаційне обслуговування. 2.2.7. Бере участь в експериментальних, налагоджувальних та інших роботах з освоєння нових або з технічним випробуванням об’єктів електрогосподарства. 2.3. Щодо забезпечення норм (лімітів) споживання електроенергії та інших витратних матеріалів: 2.3.1. Готує документи (заявки) щодо забезпечення об’єктів електрогосподарства електроенергією та іншими витратними матеріалами. 2.3.2. Виконує розрахунки споживання електроенергії. 2.3.3. Веде облік та контроль споживання електроенергії за пристроями обліку. Вживає заходів щодо дотримання умов експлуатації цих пристроїв. 2.3.4. Розробляє організаційно-технічні заходи з питань економії енергетичних ресурсів. Видає оперативні розпорядження щодо режиму енергоспоживання, дотримання встановлених для підприємства норм (лімітів) електропостачання та витратних матеріалів. Контролює використання отриманих норм (лімітів) та виконання розпорядчих документів з питань економії енергетичних ресурсів. У разі вдосконалення технології виробництва та впровадження нової техніки забезпечує своєчасний перегляд норм (лімітів) споживання електроенергії. 2.3.5. Оформлює й направляє вищим та електропередавальним організаціям на їхні вимоги звіти про виконання норм споживання та фактичне споживання електроенергії. 2.4. Організовує проведення в установлені строки та періодичність перевірки технічного стану, ремонтно-експлуатаційного та метрологічного випробування об’єктів електрогосподарства. 2.5. Здійснює методичне керівництво електротехнічними працівниками, а також електротехнологічними працівниками, які перебувають в адміністративному підпорядкуванні керівників інших виробничих підрозділів. Контролює додержання цими працівниками норм і правил, технологічних інструкцій, інструкцій з експлуатації, охорони праці та пожежної безпеки під час ремонтно-експлуатаційного обслуговування об’єктів електрогосподарства. 2.6. Забезпечує електротехнічних та електротехнологічних працівників засобами виробництва (індикаторами напруги, ручним інструментом з діалектичними ручками, переносними освітлювальними ліхтарями тощо) та електрозахисту (діелектричними рукавицями, ботами, килимками тощо) для безпечного ведення робіт на об’єктах електрогосподарства. Оформлює заявки на засоби виробництва, спецодяг, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту. 2.7. Організовує проведення інструктажів з питань охорони праці та пожежної безпеки, навчання електротехнічних та електротехнологічних працівників, бере участь у розробленні програми підготовки працівників. Бере участь у присвоєнні кваліфікаційних розрядів з електробезпеки електротехнічним або електротехнологічним працівникам. Контролює проходження підконтрольними працівниками інструктажів та навчання.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2.8. Здійснює зв’язок із спеціалізованими підрозділами підприємства, навчальними, експертними та проектними організаціями з питань зниження енергоємності виробництва, впровадження енергозберігаючих технологій та за вказівками керівника організовує впровадження цих рекомендацій. 2.9. Усуває в установлені строки порушення, що вказані в оформлених в установленому порядку приписах керівника служби охорони праці підприємства (вищої організації) та заходах, розроблених за результатами перевірок державних контролюючих органів. Виконує оперативно вказівки електропередавальних організацій. Надає інформацію, пов’язану з використанням об’єктів електрогосподарства, на вимогу державних (відомчих) контролюючих органів в установленому порядку. 2.10. Бере участь у розслідуванні нещасних випадків, аварій та інших подій, пов’язаних з використанням об’єктів електрогосподарства, випадків передчасного зносу енергетичного обладнання. Веде облік та аналіз подій, що сталися на об’єктах електрогосподарства, та вживає заходів щодо усунення причин їх виникнення. 2.11. У разі нещасного випадку на об’єктах електрогосподарство організовує надання домедичної допомоги потерпілому, доставку його до лікарняного закладу та інформує про подію керівника підприємства. Зберігає (до прибуття комісії з розслідування) обстановку на робочому місці та засоби виробництва у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю, здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вживає заходів щодо недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася. 2.12. Готує проекти документів розпорядчого характеру, розглядає звернення працівників і орендарів з питань утримання об’єктів електрогосподарства та забезпечення їх електроенергією. 3. ПРАВА 3.1. Контролює ремонтно-експлуатаційне обслуговування об’єктів електрогосподарства, споживання електроенергії та інших витратних матеріалів. 3.2. Готує договори на реєстрацію, виконання робіт з ремонтно-експлуатаційного обслуговування, перевірки технічного стану (технічного випробування), об’єктів електрогосподарства. 3.3. Бере участь у професійному відборі, підвищенні кваліфікації, навчанні та перевірці знань з питань охорони праці та пожежної безпеки електротехнічних та електротехнологічних працівників. 3.4. Вживає заходи щодо припинення експлуатації самовільно введених, технічно несправних, невипробуваних, з відхиленнями від норм і правил, із закінченим терміном служби об’єктів електрогосподарства, у разі відсутності або виявлення неатестованого (ненавченого) обслуговуючого персоналу. 3.5. Вживає заходів щодо відсторонення (в порядку, визначеному Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства) від роботи на об’єктах електрогосподарства працівників, які перебувають у стані алкогольного, токсикологічного або наркотичного сп’яніння, не пройшли медичного огляду, інструктажу, навчання та перевірки знань, не мають допуску до виконання спеціальних видів робіт або порушують норми і правила. 3.6. Надає керівнику підприємства пропозиції про притягнення до відповідальності працівників за незадовільне утримання об’єктів електрогосподарства та перевитрати електроенергії, заохочення працівників, які сприяють покращенню техніко-економічних показників у роботі об’єктів електрогосподарства, сумлінно виконують вимоги безпеки праці. 3.7. Бере участь у виробничих нарадах підприємства. Представляє підприємство у вищих, державних (відомчих) органах, електропередавальних організаціях, місцевих органах влади під час розгляду виробничих питань (у межах компетенції). 3.8. Використовує необхідні для реалізації своїх функціональних обов’язків інформацію та документи підприємства. 3.9. Самостійно планує виробничу діяльність виходячи з обсягів робіт, укладених договорів і вказівок керівництва підприємства. 4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Особа, відповідальна за електрогосподарство, несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність за: 4.1. Незадовільний технічний стан об’єктів електрогосподарства та невиконання заходів безпеки, передбачених нормами і правилами, експлуатаційною, технологічною документацією та договірними зобов’язаннями, пов’язаними з утриманням об’єктів електрогосподарства.

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

4.2. Незадовільний стан документації з питань утримання, обліку та звітності щодо об’єктів електрогосподарства. 4.3. Відсутність передбаченими нормами і правилами для об’єктів електрогосподарства технологічних інструкцій, інструкцій з експлуатації, охорони праці та пожежної безпеки. 4.4. Непроведення в установленому порядку та терміни перевірки технічного стану об’єктів електрогосподарства. 4.5. Допуск до роботи з об’єктами електрогосподарства неатестованого (ненавченого) обслуговуючого об’єкти електрогосподарства персоналу. 4.6. Незабезпечення обслуговуючого об’єкти електрогосподарства персоналу засобами виробництва та електрозахисту для безпечного ведення робіт. 4.7. Незадовільну організацію, несвоєчасність і низьку якість планово-попереджувального ремонту об’єктів електрогосподарства. 4.8. Невжиття заходів щодо забезпечення електроенергією, запасними частинами та іншими витратними матеріалами, об’єктів електрогосподарства, а також нераціональне використання електроенергії та витратних матеріалів. 4.9. Недостовірність, несвоєчасність подання звітів та іншої інформації з питань утримання об’єктів електрогосподарства у відповідні служби підприємства, енергопередавальні та контролюючі органи. 4.10. Невиконання функціональних обов’язків, передбачених цією посадовою інструкцією, Положенням про енергетичну службу та Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а також розпорядчих документів (наказів, розпоряджень) керівництва, приписів керівника служби охорони праці підприємства та оформлених в установленому порядку уповноважених представників контролюючих органів. 5. ПОВИНЕН ЗНАТИ 5.1. Нормативні документи з організації утримання об’єктів електроенергетики, в тому числі: Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.07.2006 № 258 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2012 № 91); Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 40.1-1.21-98); Правила експлуатації електрозахисних засобів (НПАОП 40.0-1.07-01); «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (НПАОП 40.1-1.32-01), Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) (з урахуванням останніх змін). 5.2. Нормативні документи, пов’язані з уведенням в експлуатацію та перевіркою технічного стану об’єктів електроенергетики, у тому числі: Порядок проведення опосвідчення електроустановок споживачів (НПАОП 0.00-6.15-99); Правила приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.01.2013 № 32; Порядок приєднання когенераційних установок до електричних мереж визначають Правила приєднання когенераційних установок до електричних мереж, затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 21.02.2006 № 47. 5.3. Нормативні документи, які визначають взаємовідносини між постачальниками електричної енергії та споживачами, Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови від 17.10.2005 № 910); Правила користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357. 5.4. Міжгалузеві нормативно-правові акти з охорони праці, пов’язані з проведенням робіт на об’єктах електрогосподарства: Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (НПАОП 0.00-4.01-08), Правила охорони праці при будівництві та ремонті об’єктів житлово-комунального господарства (НПАОП 45.21.02-90), Правила безпечної експлуатації житлових і громадських будівель (НПАОП 45.21-1.04-79); Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями (НПАОП 0.00-1.71-13); Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07). 5.5. Основи економіки, організації праці, управління і технологічних процесів виробництва. Організаційна структура та виробничі потужності підприємства; технічні характеристики, конструктивні особливості та режими роботи, засобів виробництва, що використовуються на об’єктах електрогосподарства; інструкції з експлуатації та інша технічна документація заводів-виробників об’єктів електрогосподарства.

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

5.6. Система планово-попереджувального ремонту об’єктів електрогосподарства; організаційно-технологічна документація, пов’язана з утриманням об’єктів електрогосподарства. Порядок укладання договорів із сторонніми організаціями, норми витрат енергетичних ресурсів, облікова та звітна документація з питань утримання об’єктів електрогосподарства та електропостачання. Порядок видачі нарядів-допусків на виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві. 5.7. Розпорядчі документи (постанови, розпорядження, накази, методично-нормативні матеріали) територіальних органів Держенергонагляду, Держпраці та електропередавальних організацій з питань утримання об’єктів електрогосподарства. 5.8. Колективний договір, Правила внутрішнього трудового розпорядку, внутрішньооб’єктові режими, Положення підприємства (Положення про енергетичну службу, Положення про взаємовідносини оперативних працівників споживача з працівниками електропередавальної організації), договірні зобов’язання щодо утримання об’єктів електрогосподарства. 5.9 Розташування засобів електрозахисту, засобів пожежогасіння, медичної аптечки та правила користування ними; порядок дій у разі нещасного випадку, аварії та інших інцидентах. 5.10. Інформаційні дані (адреси, номери телефонів тощо) відповідальних осіб електропередавальної організації, вищих, державних, відомчих та місцевих органів, з якими пов’язана експлуатація об’єктів електрогосподарства, а також сторонніх організацій, з якими в межах виробничої діяльності є договірні відносини. 6. КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ 6.1. Особа, відповідальна за електрогосподарство, повинна мати групу з електробезпеки (з правом оперативної роботи) не нижче ІV (у разі обслуговування електроустановок на напругу до 1 кВ). 6.2. Особа, відповідальна за електрогосподарство, повинна мати вищу освіту за відповідним напрямом (спеціальністю) енергетичного профілю, стаж роботи за цим напрямом: для особи з повною вищою освітою (з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, магістр) – не менше одного року; для особи з неповною та базовою вищою освітою (з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст, бакалавр) – не менше двох років. 6.3. У разі, якщо у споживача використовуються електроустановки II та III категорій з надійності електропостачання на напругу до 1 кВ, допускається, як виняток, призначати особу, відповідальну за електрогосподарство, із числа працівників, які мають групу з електробезпеки не нижче IV та стаж роботи: з професійно-технічною освітою за відповідним напрямом (спеціальністю) – не менше трьох років; з повною загальною середньою освітою, яка пройшла спеціальну підготовку, – не менше чотирьох років. 7. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ (ЗВ’ЯЗКИ ЗА ПОСАДОЮ) 7.1. Особа, відповідальна за електрогосподарство, безпосередньо підпорядковується заступнику керівника з технічних питань (наприклад, головному інженеру), а в разі його відсутності керівнику підприємства та керує (оперативно) підпорядкованими йому працівниками. 7.2. Взаємодіє з працівниками виробничих підрозділів підприємства та уповноваженими представниками вищих, контролюючих органів державного (відомчого) нагляду, навчальних та експертних закладів, місцевих органів влади (у межах своєї компетенції). 7.3. Вказівки з питань утримання об’єктів електрогосподарства та використання енергетичних ресурсів обов’язкові для працівників підприємства і можуть бути відмінені заступником керівника з технічних питань (керівником підприємства). 7.4. Допускається покладати виконання обов’язків особи, відповідальної за електрогосподарство, на заступника або іншого атестованого працівника, який згідно з наказом заміщує цю особу. Споживачам, у яких встановлена потужність електроустановок не перевищує 10 кВт, заступник особи, відповідальної за електрогосподарство, може не призначатися. Посадову інструкцію отримав ___________________ (особистий підпис)

«____»___________20__ р.

________________________ (прізвище, ініціали)

П. 1.24 розділу VІІ ПТЕЕС

П. 3.12 розділу ІV ПТЕЕС

1. № з/п. 2. Найменування електрообладнання (установки). 3. Дата відключення. 4. Причина відключення. 5. Погодження з диспетчером РЕМ. 6. Термін виведення. 7. Дата уведення електрообладнання в роботу. 8. Особа, яка погоджувала роботи

1. Дата. 2. Назва об’єктів енергомережі. 3. Місце роботи, номери опор, прогонів, ТП. 4. Назва і об’єм виконаних робіт. 5. Використані машини, механізми. 6. Початок і закінчення роботи. 7. П.І.Б. бригадира, членів бригади. 8. Підпис майстра (додаток 42 ГКД 34.20.601-2003)

1. № з/п. 2. Обліковий номер та дата видавання (наряду; розпорядження). 3. Місце і назва роботи. 4. Особа, яка видала розпорядження (посада, прізвище, ініціали, група). Підпис. 5. Керівник робіт або наглядач (посада, прізвище, ініціали, група). Підпис. 6. Члени бригади, яка працюють за розпорядженням (посада, прізвище, ініціали, група). 7. Заходи безпеки під час підготовки робочих місць. 8. До роботи приступили (дата, час). 9. Робота закінчена (дата, час) (додаток 5 ПБЕЕС)

1. Інвентарний номер. 2. Дата випробування. 3. Дата наступного випробування. 4. Дата періодичного огляду. 5. Результат періодичного огляду. 6. Підпис працівника, який проводив огляд. 7. Місце знаходження засобу захисту. 8. Примітка (додаток 1 НПАОП 40.1-1.07-01)

Журнал заявок на виведення у ремонт електрообладнання

Журнал обліку виконаних робіт

Журнал обліку робіт за нарядами і розпорядженнями

Журнал обліку та зберігання засобів захисту

Кабельний журнал

П. 3.12 розділу ІV; пп. 2.2, 6.4 розділу VІІ ПТЕЕС

Правила № 25

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Марковання кабелю. 2. Траса (початок, кінець). 3. Кабель (згідно з проектом: марка; кількість кабелів, переріз жил, напруга; довжина, м); (прокладено: марка; кількість кабелів, переріз жил, напруга; довжина, м); (форма 6 ГОСТ 21.608-84 «Система проектной документации для строительства. Внутреннее электрическое освещение. Рабочие чертежи»)

П. 3.12 розділу ІV ПТЕЕС

1. Найменування об’єктів електромереж. 2. Найменування дефекту, що підлягає терміновому усуненню, місце виявлення. 3. Час, дата усунення дефекту. 4. Виконавець (додаток 41 ГКД 34.20.601-2003)

Журнал дефектів

П. 3.12 розділу ІV; п. 5.1 розділу IV; пп. 2.10, 3.33 розділу VІІ; пп. 2.16, 2.18 розділу ІХ ПТЕЕС

1. № з/п. 2. Дата та час запису. 3. Найменування обладнання, суть дефекту, підпис особи, що здійснила відповідний запис. 4. Підпис та зауваження керівництва. 5. Підпис особи, відповідальної за електрогосподарство. 6. Відмітки щодо усунення дефектів, виконані дії, підпис, дата

Журнал обліку дефектів та неполадок

Пп. 3.2, 3.12 розділу ІV ПТЕЕС

1. № з/п. 2. Інв. номери ключів. 3. Найменування приміщення. 4. Причина видачі ключів. 5. ПІБ, посада особи, що видала ключі. 6. ПІБ, посада особи, що отримала ключі. 7. Дата отримання ключів, підпис особи, яка отримала ключі. 8. Дата повернення ключів, підпис особи, що видавала ключі.

Журнал видачі та повернення ключів від приміщень з електроустановками

Пп. 3.3, 3.12 розділу ІV; пп. 2.15, 2.16, 2.11, 2.14, 2.17, 2.21, 2.22, 2.28, 2.31, 2.32 розділу V; пп. 6.17, 6.37, 6.45, 7.5, 9.16 розділу VII ПТЕЕС

1. Дата і час. 2. Зміст повідомлень протягом зміни, підпис про здачу і приймання зміни. 3. Візи, примітки («Рекомендации Главгосэнергонадзора России по ведению оперативного журнала», лист № 42-6/35-ЭТ від 09.11.1995)

Оперативний журнал

Нормативне посилання, що передбачає наявність журналу

Додаток 2

Зміст журналу (з нормативним посиланням)

Найменування журналу

№ з/п

Зразки форм оперативних журналів, пов’язаних з утриманням будинкового силового електрообладнання

52 НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.1998 № 4 (НПАОП 40.1-1.21-98)

ПБЕЕС

Назва документа, де реєструються результати перевірки технічного стану

1 раз на рік

1 раз на 2 роки

Вимірювання значення опору ізоляції електродвигунів відповідальних механізмів і тих, що експлуатуються, в особливо небезпечних приміщеннях та приміщеннях підвищеної небезпеки*

Щоденно 1 раз на місяць

Візуальний огляд і перевірка працездатності розподільної електроустановки (електрощит, електрозбірка): – на постійному робочому місці (режим чергування); – за відсутності постійного робочого місця (режим обходу)

Вимірювання опору ізоляції стаціонарних електроплит, ліфтів, вантажопідіймальних кранів

1 раз на 6 років

1 раз на 1 рік 1 раз на 3 роки

1 раз на 6 років

Перевірка значення повного опору петлі «фаза-нуль» (або сили струму однофазного замикання) в електроустановках із глухозаземленою нейтраллю

Вимірювання опору ізоляції електророзподільної установки (електрощита, електрозбірки), стаціонарної силової та освітлювальної електропроводки: – в особливо небезпечних приміщеннях*; – у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, приміщеннях з масовим перебуванням людей; – в інших приміщеннях (крім житлових будинків)

1 раз на 3 роки

Акт випробування, Протокол вимірювання

Оперативний журнал

Акт випробування, Протокол вимірювання

Акт перевірки, Протокол перевірки

Акт опосвідчення

1. ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

Періодичність перевірки технічного стану, не рідше ніж

Опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів (з оцінюванням експлуатаційної та оперативної документації, з переглядом електричних схем на їх відповідність фактичним експлуатаційним)

Найменування об’єкта систем електропостачання (напругою до 1 кВ)

Перевірка здійснюється у разі змін в електро-установках, які впливають на значення опору петлі «фаза-нуль»

Примітка

Додаток 3

П. 5.19 розділу VІІ, п. 1г таблиці 22, пп. 1, 3 таблиці 23; примітки до таблиць 22, 23 додатка 1 ПТЕЕС

Пп. 3, 4 таблиці 48 додатка 2 ПТЕЕС

Пп. 3.16, 3.33 розділу VІІ, п. 2.3 розділу ІХ ПТЕЕС; п. 2.2.16 ПБЕЕС

Перевірка інших параметрів електродвигунів – у терміни, встановлені системою технічного обслуговування і ремонту

Вимірювання опору ізоляції проводиться у нагрітому стані електроплити

Чергувати мають тільки оперативно-виробничі працівники

П. 11.17 розділу VІІ; п. 3б Значення опору ізоляції кабелів таблиці 27 додатка 1; п. 5 має бути не менше 0,5 МОм (п. 2 таблиці 48 додатка 2 ПТЕЕС таблиці 5 додатка 1 ПТЕЕС)

П. 7.3 розділу VІІ, п. 8 таблиці 25 додатка 1 ПТЕЕС; додаток 7 ПБЕЕС

Пп. 8.1, 8.2, додаток 8 ПБЕЕС

Нормативне посилання

Перевірка технічного стану складових елементів внутрішньобудинкової системи електропостачання (напругою до 1 кВ)

Правила експлуатації електрозахисних засобів, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 25 (НПАОП 40.1-1.07-01)

Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.07.2006 № 258 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2012 № 91)

ПТЕЕС

Правила № 25

Правила організації технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівель і споруд електростанцій та мереж Міненерго України, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.05.2003 № 228

ГКД 34.20.601-2003

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2 рази на рік

– у приміщеннях трансформаторних пунктів та інших електроустановок, у зовнішніх установках; – для іншого електрообладнання; – на електричних машинах з нормальним іскрінням (машини постійного струму, колекторні тощо), на внутрішніх та/або зовнішніх нагрітих поверхнях електрообладнання й електропроводок; – на електрообладнанні, установленому на механізмах, що піддаються трясінню, вібрації тощо; – у приміщеннях з незначними виробничими виділеннями пилу; – у приміщеннях зі значними виробничими виділеннями пилу на освітлювальній арматурі (скляні ковпаки, рефлектори, металеві частини тощо) і на лампах всіх видів Оперативний журнал

Акт випробування, Протокол вимірювання

Назва документа, де реєструються результати перевірки технічного стану

П. 2.3 розділу ІХ; пп. 3.16, 6.31 розділу VІІ ПТЕЕС; п. 7.3.26 ПБЕЕС

П. 9, примітка 1 таблиці 5 додатка 1; п.1 таблиці 11 додатка 2 ПТЕЕС

Нормативне посилання

1 раз на 6 років

1 раз на рік

1 раз на рік 1 раз на 12 років

Вимірювання опору ЗП електроустановок: – умови підвищеної небезпеки: ліфт, вантажопідіймальний механізм, пральня, лазня; – умови без підвищеної небезпеки*

Акт перевірки, Журнал дефектів і неполадок на електроустановках (п. 5.1 розділу ІV, п. 3.33 розділу VІІ ПТЕЕС)

Паспорт заземлювального пристрою, Протокол вимірювання, Оперативний журнал

Пп. 9, 10 таблиці 27 додатка 1 ПТЕЕС

Пп. 7.3, 7.5, 7.7 розділу VІІ, пп. 1, 3в, 8 таблиці 25 додатка 1 ПТЕЕС, додаток В СОУ 31.2-2167768119:2009

В електроустановках із глухозаземленою нейтраллю опір ЗП має бути не більше 4 і 8 Ом відповідно за лінійної напруги 380 і 220 В джерела трифазного струму або 220 і 127 В джерела однофазного струму, а з ізольованою нейтраллю – не більше 10 Ом (за потужності генераторів і трансформаторів 100 кВyА і менше)

Графік розроблюється з урахуванням місцевих умов експлуатації. У разі. якщо шар осілого пилу на зовнішніх поверхнях оболонок електрообладнання більший ніж 5 мм, поверхні очищаються достроково

Силові кабелі напругою до 1 кВ повинні випробовуватися перед увімкненням

Примітка

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Пристрій вирівнювання електричних потенціалів: – перевірка відсутності пошкоджень провідників у пристроях (якщо дозволяє конструкція пристроїв); – вимірювання напруг дотику (на об’єктах з підвищеною електронебезпекою, наприклад, у лазнях з електронагрівачами тощо)

1 раз на рік 1 раз на 6 років 1 раз на 12 років

1 раз на рік

Візуальний огляд видимої частини ЗП Перевірка наявності та стану кіл між заземлювачем та елементами, що заземлюються, у разі експлуатації ЗП: – особливо небезпечні приміщення*; – понад 25 років; – до 25 років

2. ЗАСОБИ ЕЛЕКТРОЗАХИСТУ БУДИНКУ (ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНИЙ ПРИСТРІЙ (ДАЛІ – ЗП), ПРИСТРІЙ ВИРІВНЮВАННЯ ЕЛЕКТРИЧНИХ ПОТЕНЦІАЛІВ ТОЩО) (КРІМ ЗАСОБІВ БЛИСКАВКОЗАХИСТУ)

2 рази на місяць 4 рази на місяць

1 раз на 2 місяці

1 раз на рік 1 раз на місяць

За графіком

1 раз на 3 роки

Випробування пластмасової оболонки (шланга) кабелів (з ізоляцією зі зшитого поліетилену) підвищеною випрямленою напругою (для оцінювання цілісності ізоляції кабелю)

Очищення від пилу: – розподільні електрощити та світильники; – електроустановки, установлені у вибухонебезпечних зонах:

Періодичність перевірки технічного стану, не рідше ніж

Найменування об’єкта систем електропостачання (напругою до 1 кВ)

54 НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

1 раз на 3 роки

Міжремонтна перевірка працездатності і вимірювання пристроїв захисту (розчіплювачів та автоматичних вимикачів)

Журнал акумуляторних батарей

Оперативний журнал

Експлуатаційний журнал, Паспорт (формуляр) електростанції

Згідно з ПУЕ є 6 варіантів структурних рішень реалізації пристроїв Пп. 10.13, 10.14, 10.20, Контрольне розрядження АБ 10.22, 10.29 розділу VІІ проводиться для визначення ПТЕЕС; додаток Б їх фактичної ємності СОУ 31.4-21677681-21:2010

П. 6.45 розділу VІІ, п. 4 таблиці 27 додатка 1 ПТЕЕС

Пп. 9.9, 9.10 розділу VІІІ ПТЕЕС

примітка 3 таблиці 27 додатка 1 ПТЕЕС

Випробування ПЗВ за допомогою натискання кнопки «Т» (тест)

Приміщення І категорії – сухі приміщення з незначною кількістю вібрації та запиленості

Буква «К» у примітці – 1–12 років

Примітка

* Класифікація приміщень щодо небезпеки ураження людей електричним струмом наведена в п. 1.1.13 Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міненерговугілля України від 20.06.2014 № 469. 1. ПТЕЕС – Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Міненерговугілля від 25.07.2006 № 258 (у редакції наказу Міненерговугілля від 13.02.2012 № 91). 2. ПБЕЕС – Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4 (НПАОП 40.1-1.21-98). 3. СОУ 31.2-21677681-19:2009 «Випробування та контроль пристроїв заземлення електроустановок. Типова інструкція», затверджена наказом Мінпаливенерго від 29.12.2009 № 772. 4. СОУ 31.4-21677681-21:2010 «Стаціонарні свинцево-кислотні акумуляторні батареї. Типова інструкція з експлуатації», затверджена наказом Мінпаливенерго від 03.02.2010 № 40.

1 раз на 3 місяці 1 раз на рік 1 раз на 1(2)роки 15–20 років 10 років експлуатації

1 раз на 6 місяців

Випробування пристроїв автоматизованого ввімкнення резерву

Акумуляторна батарея (далі – АБ) типу СК і СН: – вимірювання значення опору ізоляції акумуляторної батареї; – вирівнювальне зарядження (дозарядження) АБ до досягнення значення нормативної густини електроліту; – контрольне розрядження батарей; – капітальний ремонт АБ типу СК; – заміна АБ типу СН

1 раз на 3 місяці

Візуальний огляд електростанції, що перебуває у резерві

Пп. 6.29, 6.44 розділу VІІ, таблиця 4 ПТЕЕС

П. 7, примітки 1, 3 таблиці 27 додатка 1 ПТЕЕС

Нормативне посилання

Акт перевірки, Оперативний П. 6 таблиці 27 додатка журнал (п. 6.45 розділу VІІ 1 ПТЕЕС ПТЕЕС)

Паспорт пристроїв, Протокол вимірювання, Журнал пристроїв релейного захисту, автоматики і телемеханіки

Назва документа, де реєструються результати перевірки технічного стану

3. ДЖЕРЕЛА РЕЗЕРВНОГО ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯ

1 раз на 3 місяці

1 раз на 8 років 1 раз на 6 років

1 раз на 4 років 1 раз на 3 років

1 раз на 3 роки 1 раз на 12 років

Періодичність перевірки технічного стану, не рідше ніж

Перевірка спрацьовування пристроїв захисного автоматичного вимикання живлення, які реагують на диференціальний струм (ПЗВ)

Пристрої релейного захисту, автоматики і телемеханіки, протиаварійної автоматики (приміщення І категорії): – профілактичний контроль: – на електромеханічній базі; – на мікроелектронній елементній базі; – відновлення: – на електромеханічній базі; – на мікроелектронній елементній базі

Автоматичний вимикач: – міжремонтна перевірка працездатності – повна перевірка працездатності

Найменування об’єкта систем електропостачання (напругою до 1 кВ)

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЧЕК-ЛИСТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ЛИСТ ОЦІНКИ РИЗИКІВ

ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ (НАПРУГОЮ ДО 1 КВ) НА ПІДПРИЄМСТВАХ З УТРИМАННЯ ЖИТЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА 1. УВЕДЕННЯ (ІNTRODUCTION)

ЗВЕРТАЄМО УВАГУ Роботи з підвищеною небезпекою

Робота, що потребує професійного добору

Для запобігання ураженню електричним струмом у нормальному режимі (за відсутності пошкодження) застосовуються такі заходи захисту: • основна ізоляція струмопровідних частин; • огорожі, оболонки, бар’єри; • розміщення поза зоною досяжності; • обмеження сили струму дотику в усталеному режимі та електричного заряду. Для додаткового захисту можуть застосовуватися пристрої захисного вимкнення. Захист від прямого дотику не вимагається, якщо номінальна напруга не перевищує: • 25 В змінного або 60 В постійного струму – у разі застосування системи безпечної наднизької напруги (англ. еквівалент SELV system) (далі – БННН) і за умови експлуатації електрообладнання в сухих приміщеннях; • 25 В змінного або 60 В постійного струму – у разі застосування систем захисної наднизької напруги (англ. еквівалент PELV system) (далі – ЗННН), якщо електрообладнання перебуває в зоні дії системи зрівнювання потенціалів і експлуатується тільки в сухих приміщеннях, а ймовірність контакту з частинами, що перебувають під напругою, незначна; • 6 В змінного або 15 В постійного струму в усіх інших випадках.

Для запобігання ураженню електричним струмом у разі пошкодження ізоляції застосовуються такі заходи захисту: • захисне заземлення; • автоматичне вимикання живлення; • зрівнювання потенціалів; • обладнання класу II або з рівноцінною ізоляцією; • захисне електричне відокремлення; • ізолювальні (непровідні) приміщення, зони, площадки; • системи наднизької (малої) напруги БННН, ЗННН, системи функціональної наднизької напруги (англ. еквівалент FELV system); • вирівнювання потенціалів. Заходи захисту в разі непрямого дотику застосовуються в усіх випадках, якщо номінальна напруга перевищує 50 В змінного і 120 В постійного струму. У приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках виконуються заходи захисту від ураження електричним струмом у разі непрямого дотику: 25 В змінного і 60 В постійного струму або 12 В змінного і 30 В постійного струму – за наявності вимог нормативних документів.

2. ОРГАНІЗАЦІЙНА ПІДГОТОВКА (SETTING) 2.1. Оцінка умов проведення робіт (ризиків) (assessmen): Умови проведення робіт У порядку поточної експлуатації (згідно з планом-графіком)

За нарядом-допуском (роботи у приміщеннях з підвищеною небезпекою, з частковим зняттям напруги, на спеціальному електрообладнанні)

За розпорядженням (усним, письмовим)

Приміщення з підвищеною небезпекою: вологість або струмопровідний пил струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо) висока температура можливість одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічних апаратів, механізмів тощо, які мають з’єднання з землею, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання – з іншого

Приміщення без підвищеної небезпеки

Особливо небезпечні приміщення: особлива вологість хімічно активне або органічне середовище наявність одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки

2.2. Оцінка особи, яка залучається до роботи: Не молодше 18 років

Медичний огляд (у тому числі психофізіологічний та наркологічний)

Інструктаж (з охорон праці, пожежної безпеки)

Кваліфікаційна група з електробезпеки не нижче ІІІ (спеціальне навчання)

2.3. Наряд-допуск (за наявності): відповідальний керівник робіт

відповідальний виконавець робіт

виконавці робіт (не менше двох осіб)

3. ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА ТА ВИТРАТНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОБОТИ З ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯМ: Вміст сумки (жилета) електрика: Інвентарний ручний інструмент з ізолювальним покриттям (кусачки, плоскогубці, викрутки тощо)

Інвентарний індикатор (покажчик) напруги

Витратні матеріали (ізоляційна стрічка, калібровані запобіжники (плавкі вставки, електричні контакти тощо)

Переносний засіб освітлення (акумуляторний ліхтар), «переноска»

Попереджувальний плакат (наприклад, «Не вмикати - працюють люди!»)

Медична аптечка

ЧЕК-ЛИСТ

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

ЛИСТ ОЦІНКИ РИЗИКІВ

ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ (НАПРУГОЮ ДО 1 КВ) НА ПІДПРИЄМСТВАХ З УТРИМАННЯ ЖИТЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА Додаткові засоби виробництва: Інвентарні засоби для проведення робіт на висоті (драбина-стрем’янка, засіб підмощування)

Інвентарний ручний електроінструмент (наприклад, дриль) з подовжувачем 4. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ З ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯМ: Костюм бавовняний, черевики шкіряні, берет, бавовняні захисні рукавиці (норми видачі ЗІЗ електрика для роботи у приміщенні)

Діелектричні рукавиці, калоші або ізоляційна підставка (килимок) (з позначкою дати наступного випробування та напруги, на яку вони розраховані)

Додаткові засоби захисту Захисні окуляри (для виконання робіт з ручним електроінструментом)

Переносне заземлення (у разі несправності системи заземлення електрообладнання)

Захисний шолом (для виконання робіт у підвальних приміщеннях або у приміщеннях з низькою стелею)

Гумові чоботи (для виконання робіт у приміщеннях з підвищеною вологістю)

5. ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ (OPERATION): Обслуговування електрообладнання проводити за відсутності напруги (вимкнути рубильник або інший комутаційний пристрій електрообладнання)

Забезпечити провітрювання та освітлення робочої зони

У приміщеннях підвищеної небезпеки використовувати електроінструмент з безпечною (низькою) напругою, а в особливо небезпечних приміщеннях – не вище 12 В; в у всіх інших випадках – напругою 220 В

Для виконання робіт на висоті 1,3 м і вище використовувати інвентарні засоби для проведення робіт на висоті; не виконувати роботи, що потребують упору в конструкції, з приставної драбини

Кінці електропроводів демонтованого електротехнічного пристрою ізолювати

Роботи проводити на електрообладнанні у межах експлуатаційної відповідальності (балансової належності)

6. ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ З ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯМ ЗАБОРОНЕНО: Вимикати захисні пристрої (блокування); заклинювати електричні контактори; встановлювати некалібровані плавкі вставки («жуки») або запобіжники без марковання; виконувати з’єднання електротехнічних пристроїв, що перебувають у висячому положенні; використовувати для заземлення провідники, не призначені для цієї мети, або приєднувати заземлення скруткою

Доторкатися до частин електроустановок, що перебувають під напругою, без застосування засобів електрозахисту; визначати дотиком руки температуру нагріву частин електрообладнання та вмикати його мокрими руками

Використовувати ножівки, напилки, металеві метри, прокладки, подовжувати гайкові ключі трубами під час виконання робіт на електрощитах; використовувати металеві драбини у приміщенні електрощитової

Встановлювати електротехнічні пристрої, що не відповідають схемі електрообладнання та умовам навколишнього середовища; підключати (від’єднувати) сторонні електроспоживачі до діючої електромережі (без узгодження з особою, відповідальною за електрогосподарство)

Виконувати роботи, що не входять до функціональних обов’язків (роботи на стовпах повітряної лінії електропередач; ремонт електрообладнання ліфта, пристроїв кабельного телебачення, пожежної сигналізації; роботи на газових та сантехнічних мережах тощо)

Зберігати шкідливі, пожежонебезпечні матеріали та сторонні предмети у приміщенні електрощитової

7. ЗАВЕРШЕННЯ РОБІТ: Переконатися у готовності електричної схеми до подачі напруги, увімкнути комутаційний пристрій (рубильник, пускач, вимикач), контролювати функціонування електрообладнання та вжити заходів щодо його нормального режиму роботи Заходи, обов’язкові для виконання

У разі незавершеного ремонту електрообладнання у виробничому приміщенні вимкнути комутаційний пристрій або зняти запобіжники живлення електрообладнання, покласти запобіжники у розподільчий електрощит або забрати із собою, повісивши на електрощиті попереджувальну табличку («Не вмикати. Ремонт»!)

Засоби виробництва очистити від бруду, прибрати сміття; зачинити на запірний засіб (замок) електрощит або приміщення електрощитової; інформацію про виконані роботи занести до Оперативного журналу або інформувати про виконану роботу особу, відповідальну за електрогосподарство

Заходи з можливістю вибору (залежно від умов праці)

НАШІ ПРОЕКТИ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Для всіх, хто вважає себе і своє підприємство гідними звання лідера ОГОЛОШУЄМО КОНКУРС

«ЛІДЕР У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ»

Докладну інформацію розміщено в журналі.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ «ЛІДЕР РОКУ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ» Конкурс «Лідер року у сфері управління ризиками» (далі – Конкурс) присвячений Всесвітньому Дню охорони праці, який відповідно до указу Президента України від 18 серпня 2006 р. № 685/2006 «Про День охорони праці» щорічно відзначають в Україні. I. Загальні положення 1. Це положення визначає порядок організації й проведення щорічного Конкурсу, його цілі, завдання, основні критерії участі, відбору конкурсантів, їх оцінки й визначення лідера року у сфері управління ризиками за результатами рейтингу журналу «Охорона праці». 2. Конкурс проводять серед підприємств, незалежно від сфери діяльності й форми власності, кількості працівників і територіального розташування. 3. Конкурс передбачає вибір лідера у двох номінаціях: – найкраще підприємство з упровадження системи управління ризиками; – найкращий керівник з упровадження системи управління ризиками на підприємстві. 4. Організатор конкурсу – ДП «Редакція журналу «Охорона праці». II. Цілі й завдання конкурсу 1. Метою конкурсу є популяризація впровадження ризик-менеджменту в систему охорони праці й промислової безпеки на підприємствах України як головного складника управління, запобігання виробничому травматизму й професійній захворюваності, а також: – заохочення підприємств, установ, організацій, які впровадили міжнародні стандарти з оцінки та управління ризиками в систему охорони праці й промислової безпеки; – заохочення керівників підприємств, їхніх менеджерів з охорони праці, які спільними зусиллями всієї команди змогли побудувати ефективну систему управління ризиками; – сприяння впровадженню на підприємствах сучасних методів управління охороною праці й, відповідно, зниженню рівня виробничого травматизму через превентивні заходи з використанням процедури оцінки ризиків (Risk Assessment); – поширення найуспішніших міжнародних і національних практик з упровадження на виробництві систем управління ризиками. 2. Завданнями конкурсу є: – моніторинг і відбір підприємств за результатами діяльності в році, що передує Конкурсу, для визначення їхнього рейтингу й виявлення найкращого; – оцінка командної роботи колективу підприємства з упровадження системи управління ризиками і їх мінімізації, забезпечення умов праці, за яких істотно знижується рівень травматизму; – оцінка роботи керівника підприємства як лідера команди, його ролі в організації й побудові ефективної системи управління ризиками.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

НАШІ ПРОЕКТИ

III. Вимоги до претендентів у номінації «Найкраще підприємство з упровадження системи управління ризиками» 1. Критерії відбору учасників: 1.1. Упровадження на підприємстві ефективної системи ризик-менеджменту. 1.2. Пріоритетність превентивної політики підприємства у сфері охорони праці. 1.3. Стабільна тенденція до зниження рівня виробничого травматизму, насамперед робота без тяжких і смертельних випадків травмування працівників, інвалідності в результаті професійної захворюваності в розгляданому періоді. 1.4. Наявність сертифіката про впровадження ISO 9000:2015, ISO 14001:2015, OHSAS 18001:2007, ISO 19011:2011 є переважною умовою під час відбору номінантів. 1.5. Збереження рівня фінансування заходів з охорони праці не менш ніж протягом двох попередніх років. 1.6. Упровадження прогресивних технологій, досягнень науки й техніки, засобів індивідуального та колективного захисту, забезпечення механізації, автоматизації й роботизації процесів виробництва з важкими та шкідливими умовами праці для зменшення негативного впливу шкідливих факторів на працівників і запобігання професійним захворюванням. 1.7. Участь підприємства в щорічних міжнародних науково-практичних конференціях «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці й промислової безпеки», організованих редакцією журналу «Охорона праці», є додатковою перевагою. 2. Подання пакета документів, що підтверджують упровадження процедури оцінки ризиків: – копія результатів минулого зовнішнього аудиту; – довідка про впроваджені заходи (за результатами проведеного зовнішнього аудиту) із зазначенням суми витрачених коштів на охорону праці; – довідка про кошти, виділені на охорону праці в грошовому обчисленні та у відсотковому співвідношенні до середньорічного фонду оплати праці; – копія сертифіката про впровадження стандартів ISO 9000:2015, ISO 14001:2015, OHSAS 18001:2007, ISO 19011:2011 (за наявності). 3. Підприємство на свій розсуд може подати додаткову інформацію про діяльність, яка, на його думку, позитивно вплинула на підвищення рівня культури виробництва, безпеки й гігієни праці. IV. Вимоги до претендентів у номінації «Найкращий керівник з упровадження системи управління ризиками» 1. До участі в цій номінації допускаються: а) перші керівники підприємств; б) керівники служб охорони праці. 2. Претендентом на лідерство в цій номінації може бути керівник підприємства, яке бере участь у номінації «Найкраще підприємство з упровадження системи управління ризиками». 3. Неодмінною умовою є: а) безпосередня участь керівника в організації та впровадженні процедури оцінки ризиків; б) наявність відповідних компетенцій лідера з упровадження на підприємстві процедури оцінки ризиків; в) структуровані знання у сфері оцінки ризиків, підтверджені відповідними дипломами, сертифікатами; г) участь у семінарах, конференціях із цієї теми; д) вивчення та впровадження передового досвіду інших підприємств. 4. Переважне право серед претендентів на номінацію надають слухачам Академії управління ризиками в системах менеджменту журналу «Охорона праці». 5. На участь у конкурсі, крім передбачених у п. 2 розділу ІІІ, подають і такі документи: а) копію результатів попереднього внутрішнього аудиту; б) додаткову інформацію про свій внесок у підвищення рівня організації робочих місць, виробничої культури, медичного обслуговування персоналу й т. ін. 6. У разі, якщо претендент не має потрібних якостей і компетенцій лідера у сфері охорони праці або не брав активної участі у впровадженні системи управління ризиками, не забезпечив належного фінансування заходів, він, за рішенням конкурсної комісії, може бути не допущений до участі в цій номінації Конкурсу. 7. До участі в Конкурсі не допускаються керівники, які протягом розгляданого періоду притягалися до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці.

НАШІ ПРОЕКТИ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

V. Порядок участі в конкурсі 1. Претенденти беруть участь у Конкурсі на добровільній основі. 2. Для цього вони подають заяву в довільній формі з конкурсними матеріалами, зазначеними в розділі ІІІ Положення. 3. Строк подачі документів – до 1 квітня 2017 р. 4. Майбутні учасники подають документи конкурсній комісії особисто або надсилають поштою з позначкою «На конкурс ЛІДЕР» на адресу: вул. Попудренка, 10/1, м. Київ, 02100, ДП «Редакція журналу «Охорона праці»; на електронну адресу редакції: mail@ohoronapraci.kiev.ua. Датою подання документів, направлених поштовим відділенням, уважають ту, що зазначена на конверті. VІ. Процедура проведення конкурсу 1. Процедура Конкурсу передбачає три етапи його проведення: а) перший – підготовчий; б) другий – рейтинговий; в) третій – фінальний. 2. На підготовчому етапі проводять реєстрацію й прийом документів для участі в рейтингу. 3. На другому (рейтинговому) етапі відбувається: – безпосередній розгляд заявок і доданих конкурсних матеріалів конкурсною комісією; – ознайомлення з роботою учасників з виїздом на підприємство (на розсуд конкурсної комісії); – формування рейтингових списків з-поміж учасників. 4. Третій (фінальний) етап передбачає: – відбір п’яти найкращих претендентів з рейтингового списку; – вибір трьох фіналістів з-поміж п’яти найкращих претендентів; – визначення переможця (лідера року) в номінаціях; – нагородження переможців і призерів. VIІ. Конкурсна комісія 1. Для проведення Конкурсу й об’єктивного визначення його переможця створюють конкурсну комісію. 2. Кількість і склад конкурсної комісії затверджує головний редактор журналу «Охорона праці» не пізніше ніж за 10 днів до анонсування Конкурсу і його умов. 3. Конкурсну комісію очолює голова. 4. З-поміж членів конкурсної комісії обирають секретаря, на якого покладають підготовку засідань і ведення документації про роботу комісії. 5. Діяльність конкурсної комісії здійснюється за допомогою проведення засідань на кожному етапі Конкурсу з оформленням відповідних протоколів. 6. Рішення про відбір номінантів і переможця з-поміж них ухвалюють під час голосування простою більшістю її членів. VІІІ. Нагородження переможців 1. Відповідно до рішення комісії переможцеві Конкурсу в номінації «Найкраще підприємство з упровадження системи управління ризиками» вручають цінний приз і відповідну грамоту, а також сертифікат на річну передплату журналу «Охорона праці». 2. Відповідно до рішення комісії переможця в номінації «Найкращий керівник з упровадження системи управління ризиками на підприємстві» нагороджують цінним призом і відповідною грамотою, а також сертифікатом на публікацію статті про підприємство. 3. Учасників конкурсу, які за його підсумками у двох номінаціях посядуть друге й третє місця, відзначають грамотами і сертифікатом на публікацію інтерв’ю в журналі «Охорона праці» у 2017 р. 4. Результати конкурсу висвітлюють у журналі «Охорона праці» з інформуванням усіх його учасників через власних регіональних кореспондентів.

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

ЗАПИТУВАЛИ – ВІДПОВІДАЄМО

У рубриці публікуються офіційні роз’яснення центральних органів виконавчої влади відповідно до компетенції щодо державного нагляду та коментарі посадових осіб, спеціалістів, наукових діячів та інших працівників заінтересованих органів виконавчої влади, а також підприємств і організацій. Водночас звертаємо увагу, що листи (надані коментарі) не можуть містити нових правових норм, а мають лише роз’яснювальний, інформаційний характер. Просимо дати роз’яснення на такі питання. 1. Згідно з пунктом 4.11.14 НПАОП 0.00-1.01-07 «Правила устройства и безопасной эксплуатации грузоподьемных кранов» на портальні крани потрібно встановлювати анемометри, які вмикають звуковий сигнал кранівнику при досягненні гранично допустимої швидкості вітру. Питання таке: чи можливо встановити один анемометр на групу кранів, якщо в нас є диспетчерська з гучномовцями по всій території підприємства? 2. Згідно з пунктом 6.4.4.1 КНД 31.4.002-96 «Правила технической эксплуатации подъемно-транспортного оборудования морских портов» технічне опосвідчення змінного вантажопідіймального органу, а саме грейфера, необхідно проводити після виготовлення заводом-виробником та після капітального ремонту. У той самий час завод-виробник, посилаючись на ГОСТ 24599-87 «Грейферы канатные для навалочных грузов. Общие технические условия», вимагає, щоб опосвідчення грейфера проводилось один раз на рік в обсязі ГОСТ 24599-87. Питання таке: чи може завод-виробник вимагати опосвідчення грейфера щороку? Директор ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» А. Ю. Єрохін ЛИСТ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ від 15.11.2016 № 11356/1/52-ДП-16 Державна служба України з питань праці розглянула звернення директора ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» щодо надання роз’яснення та в межах компетенції повідомляє. Пунктом 4.11.14 Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (НПАОП 0.00-1.01-07) встановлено вимоги щодо обладнання портального крану анемометром, що автоматично вмикає звуковий сигнал у разі перевищення допустимої швидкості вітру робочого стану, зазначеної в паспорті крана. Отже, можливість встановлення одного анемометра на групу кранів не регламентована вказаними правилами. Відповідно до п. 7.3.20 НПАОП 0.00-1.01-07 випробування вантажопідіймального крана, що має декілька змінних вантажозахоплювальних органів, проводять із тим вантажозахоплювальним органом, що встановлений на момент випробування. Голова Р. Чернега З уведенням у дію з 1 липня 2013 р. Кодексу цивільного захисту України (далі – КЦЗУ) і втратою у зв’язку з цим чинності Законом України «Про пожежну безпеку» інженер з охорони праці Дрогобицької міської полікліні-

Не допускаються роботи на вантажопідіймальній машині (кран, перевантажувач кранового типу) при швидкості вітру, що перевищує значення, зазначене в паспорті машини. Знімні вантажозахоплювальні пристрої (стропи, траверси) до пуску в роботу повинні бути піддані повному технічному огляду відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07 та повинні мати бирки, на яких зазначені дата огляду, інвентарний номер пристрою та його максимальна вантажопідіймальність (п. 3, п. 4 підрозділу 4 розділу ІІ НПАОП 0.001.75-15 «Правила охорони праці під час вантажнорозвантажувальних робіт».

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ки на підставі ст. 20 п. 20 КЦЗУ зняв із себе обов’язок щодо контролю за станом пожежної безпеки в медичному закладі, незважаючи на положення ч. 8 ст. 38 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон), де зазначено, що діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі «Правилами пожежної безпеки в Україні». Ця посадова особа вважає, що «Правила пожежної безпеки в Україні», які введені в дію з 10.04.2015 р., не входять до законодавства про охорону праці і тому адміністрація порушить ст. 5.5 Типового положення про службу охорони праці. Відомо, що медичні заклади в лабораторіях, на транспорті тощо застосовують для виробничих потреб пожежонебезпечні й токсичні речовини, що може призвести до нещасних випадків (через пожежу) та професійних захворювань, профілактикою яких займається охорона праці. Крім цього, відповідно до ст. 4 Закону служба охорони праці має право видавати керівникам структурних підрозділів для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, а згідно зі ст. 3.12 – брати участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що не передбачено КЦЗУ для посадових осіб з питань цивільного захисту суб’єктів господарювання. Тим більше ст. 2 розділу II «Правил пожежної безпеки в Україні» обумовлено, що керівник суб’єкта господарювання визначає обов’язки посадових осіб (у тому числі інженера з ОП) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначає осіб, відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень тощо, а також за утримання та експлуатацію засобів пожежного захисту. Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги інформацію, викладену у статті «Про пожежну безпеку в системі охорони праці» (журнал «Охорона праці» № 10/2016, с. 30), прошу підтвердити або спростувати правомірність дій посадової особи поліклініки з охорони праці щодо пожежної безпеки. Провідний фахівець з питань цивільного захисту Дрогобицької міської поліклініки Д. Колтко ЛИСТ ДЕПАРТАМЕНТУ З ПИТАНЬ ПРАЦІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ від 05.01.2017 № 46/4.1/4.4-ЗВ-17

Відповідно до чинного законодавства про охорону праці за кількості працюючих на підприємстві менше 50 осіб роботодавець може прийняти рішення про суміщення керівником служби охорони праці питань з охорони праці та питань з пожежної безпеки, що є суміщенням та як будь-яке суміщення потребує відповідної оплати. Керівник служби охорони праці має право відмовитись від такого суміщення, мотивуючи тим, що це є порушенням умов трудового договору або контракту з роботодавцем.

Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці розглянув звернення провідного фахівця з питань ЦЗ Дрогобицької міської поліклініки Колтко Д.Т., яке надійшло від ДП «Редакція журналу «Охорона праці», та повідомляє. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон), охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Згідно зі ст. 13 Закону роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці через створення відповідних служб, що діють згідно з вимогами Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 № 255, зареєстрованого у Мін’юсті 01.12.2004 за № 1526/10125 (далі – Типове положення), а також розроблення і затвердження положення, інструкції, інших актів з охорони праці, що діють у межах підприємства. Відповідно до п. 1.2 Типового положення, на основі Типового положення з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів, роботодавець розробляє і затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає основні завдання, функції та права працівників служби охорони праці відповідно до законодавства. Водночас правові основи господарської діяльності (господарювання) встановлено Господарським кодексом України, пунктом 3 ст. 64 якого визначено, що підприємство

ДОДАТОК ДО ЖУРНАЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ» № 2/2017

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Згідно з п. 5.5 Типового положення працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом та Типовим положенням. Відповідні функції, покладені на службу охорони праці, забезпечують виконання обов’язків роботодавця щодо створення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, цехах та підприємствах загалом. Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 (Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», розділ І «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців»), інженер з охорони праці бере участь у розробленні заходів щодо запобігання професійним захворюванням і нещасним випадкам на виробництві, поліпшення умов праці, а також надає організаційну допомогу з виконання розроблених заходів. Разом із тим для реалізації комплексних заходів, направлених на підвищення існуючого рівня охорони праці, відповідальним за охорону праці на підприємстві необхідно контролювати додержання вимог з питань пожежної, аварійної безпеки, гігієни праці, які закріплені в нормативно-правових актах з охорони праці. Так, Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.03.2010 № 65, зареєстровані в Мін’юсті 19.04.2010 за № 293/17588 (далі – Правила), містять ряд вимог, обов’язкових до виконання. У Правилах визначені вимоги стосовно освітлення, оптимальних умов мікроклімату, ергономічних характеристик основних елементів робочого місця, рівнів шуму, вібрації, електромагнітного, ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання та електростатичного поля, відповідності виробничих об’єктів проектній документації, затвердженій в установленому порядку, електробезпеки під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. Дотримання зазначених та інших вимог, що зменшують ризик настання нещасних випадків і ситуацій, які потенційно можуть призвести до погіршення здоров’я чи смерті людини, належить до компетенції служби охорони праці. Для унормування повноважень служб охорони праці на підприємстві рекомендується використовувати терміни та поняття, визначені Національним стандартом України ДСТУ 2293:2014 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять», затвердженим наказом Мінекономрозвитку України від 02.12.2014 № 1429 (далі – Стандарт). Цей Стандарт визначає такі ключові поняття у сфері охорони праці, як «безпека», «безпечність», «охорона праці», «ризик» тощо. Згідно зі Стандартом система управління охороною праці – це складник загальної системи керування галуззю, об’єднанням підприємств, підприємством, установою, організацією, що сприяє запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, установлює політику, цілі охорони праці та способи їх досягнення, охоплює комплекс заходів, спрямованих на виконання вимог законодавства про охорону праці. Служба охорони праці на підприємстві підпорядковується роботодавцю, і він несе безпосередню відповідальність за її роботу. Законодавство про охорону праці не містить прямої норми щодо заборони суміщення професій (посад) спеціалістами служб охорони праці. З огляду на вищезазначене питання покладання обов’язків на керівників і фахівців служби охорони праці, пов’язаних із системою управління охороною праці на підприємстві, вирішує роботодавець. Додатково повідомляємо, що листи центральних органів виконавчої влади мають лише інформативний характер і не встановлюють правових норм. Заступник директора департаменту О. Коновалова Рубрику сформувала Тетяна Бреус, юрисконсульт ДП «Редакція журналу «Охорона праці» ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! Адреса

Просимо надсилати запитання до редакції у зручний для Вас спосіб на вказану адресу. Ваші запитання розглянуть компетентні фахівці, а їхні відповіді будуть опубліковані на сторінках додатка.

для письмової кореспонденції: Державне підприємство «Редакція журналу «Охорона праці», вул. Попудренка, 10/1, м. Київ, 02100. Електронна пошта: dnopop@gmail.com

Чинне законодавство про охорону праці не допускає суміщення обов’язків з питань охорони праці на підприємствах з чисельністю працівників понад 50 осіб. Тут йдеться саме про виконання всього обсягу роботи однією людиною. У разі, якщо на підприємстві буде створено відділ, наприклад, «охорони праці та пожежної безпеки», буде опрацьовано та затверджено відповідне Положення про цей структурний підрозділ підприємства, а у його штаті, крім начальника відділу, працюватимуть згідно з вимогами чинного законодавства фахівці відповідних напрямів, то підстав для заборони підприємству створення такого відділу немає.

Рубрику сформувала Тетяна Бреус, юрисконсульт ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

Під час оформлення запитань та їх надсилання до редакції поштою або на електронну адресу просимо дотримуватися вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян».

РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ