«Проституція по-журналістськи» «ЛІТНЯ ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ» Олександра Агєєва, Анастасія Дворська, Діана Олендр, Віта Супрун 26.06.14 (заставка) Вед. Доброго дня! В ефірі програма “Табуретка” і її постійна ведуча Олександра Агєєва. (муз. відбивка) Вед. Сьогодні стан свободи слова в Україні більше нагадує амстердамську вулицю Червоних ліхтарів: журналісти «обслуговують» товстосумів та виконують їхні примхливі забаганки, скромно ховаючи чималі гонорари поміж брудної білизни, а очі — від суспільства. Тож про те, скільки акул пера залишилося «незайманими» у вітчизняному медіа-морі ми поговоримо далі. (муз. відбивка) Вед. Щоб дізнатись думку суспільства про те, чи існує свобода слова в Україні, наші журналісти провели опитування. Думки респондентів помітно розділились. (опитування) Вед. Реалізації свободи слова певною мірою заважає укорінене в журналістиці
явище «джинси». Проплачені матеріали нагадують ласі
приманки на гачку замовника, на які «клюють» журналісти. Особливо яскравим світлом, на яке «злітаються» медійники, стає передвиборча «джинса»,
проте
замовні
матеріали
простежити і у звичайний період.
будь-якого
спрямування
можна
На думку фотожурналіста Романа Пазюка, який має досвід роботи в друкованому ЗМІ та на державному радіо, рівень свободи слова в Україні вищий, ніж, наприклад, в Росії. (коментар) Пазюк: На жаль, у нашій державі мало фахівців, які можуть сприяти покращенню стану свободи слова. Я солідарний із Сергієм Зарайським, який стверджує, що на Буковині немає жодного незалежного ЗМІ. Журналіст – це стан душі, а ті, хто скаржаться на низькооплачувану роботу, можуть реалізувати себе у фрілансі. До того ж, вакансія вантажника завжди актуальна”. Вед. Загостення «джинсової» хвороби спостерігалося у період ЄвроМайдану. Як кажуть, говорили про образи, а в результаті – у кожному регіоні – свої гарбузи. Аналіз регіонального контенту показав, що у січні найбільше дезінформували громадян щодо протестних акцій видання Донецька, Сум та Вінниці. Найбільш виважену та збалансовану інформацію про події в Україні, які сколихнули увесь світ, у січні надавали журналісти львівських «Ратуші» та «Експресу»; харківського випуску «Комсомольської правди в Україні» та «Слобідського краю»; вінницької газети «Реал», та, як не дивно, журналісти газети «Донбасс», де під час моніторингу не зафіксовано жодного замовного матеріалу. (муз. відбивка) Вед. Ще одним сприятливим багном для розведення «джинси» є всеохоплюючий Інтернет-простір. Хоча, згідно зі статистикою, цього року кількість матеріалів із ознаками замовності в електронних медіа зменшилася, але не зникла. Всесвітня павутина вабить продажних журналістів найбільше, адже саме тут можна скинути із себе одяг та виставити на показ усі «принади», аби знайти чергового, не надто вибагливого покупця. І якщо класичні медіа вимагають більш професійного «провайдера послуг», то за
словами інтрнет-журналіста Лілії Шутяк, Інтернет стає ареною для аматорів продажу свого імені та хисту. (коментар) Шутяк: Рівень свободи слова в Інтернеті є досить високим, можливо, навіть занадто, оскільки деякі речі стають абсурдними. Журналісти висловлюються надміру відверто”. “Джинса” – особистий вибір кожного. Моє ставлення до неї нейтральне. Погоджуючись на “джинсу”, журналіст заробляє собі на “масло до хліба”. (муз. відбивка) ВЕД: Червоні ліхтарі заганяють якісну журналістику у темряву, сприяючи розквіту продажних робітників медіаборделів. Явище проституції в Україні є забороненим, тому і залишається чекати того моменту, коли «шльондри» будуть покарані. (муз. відбивка) Вед. З вами була Олександра Агєєва. Почуємось наступної середи! (заставка)
Студенти 2 курсу кафедри журналістики ЧНУ ім.Ю.Федьковича в рамках «ЛІТНЬОЇ ШКОЛИ ЖУРНАЛІСТИКИ»