СПРАВА ЖИТТЯ

Підприємець та один з найуспішніших людей України, генеральний директор та власник компанії «НІБУЛОН» Олексій Вадатурський – особистість непересічна в усьому. У масштабах мислення, у величезній соціальній відповідальності, у кількості фундаментальних напрямків діяльності його компанії, що мають загальнонаціональне значення, у численних проявах патріотизму та благодійності. Недарма ж за особистий внесок у зміцнення потенціалу агропромислового комплексу він отримав високе звання Героя України, а за архітектуру перевантажувального термінала в Миколаєві був удостоєний Державної премії України в області архітектури.

Сьогодні компанія «НІБУЛОН» є лідером зернового ринку України та лідером вітчизняного суднобудування, одним з основних споживачів українського суднобудівного металу, а також вважається найпривабливішим роботодавцем України 2019 року у сільському господарстві. Олексію Опанасовичу, як Вам вдається отримувати такі максимальні результати?

Для того, щоб стати лідером хоча б в одній галузі, треба стати першим в усьому, що забезпечує це лідерство. Відомо, що «НІБУЛОН» — лідер серед експортерів сільськогосподарської продукції з України протягом останніх 10 років. Ми експортуємо свою продукцію у понад 70 країн світу. Також ми маємо найсучаснішу в державі логістику, найкращий суднобудівний завод і потужний новий флот — 74 судна. До того ж, у компанії працює краща команда досвідчених лідерів‐фахівців. Те, що ми потрапили в «Топ‐7 відроджених заводів України», — дуже приємна для мене новина. Адже ми — одні з небагатьох, хто відновив діяльність суднобудівної галузі після Революції Гідності. Тому закономірно, що саме ми — найбільші споживачі спеціалізованої сталі для суден, які виробляють вітчизняні підприємства; і, як наслідок, ми — лідери на зерновому ринку України.

У 2012 році Ви ризикнули і придбали занедбаний суднобудівний завод «Лиман». Наразі потужності заводу дозволяють будувати й обслуговувати повнокомплектні 100‐метрові судна. Чи є попит на них не лише в Україні, а й за кордоном?

Тут варто зробити уточнення. Життя не стоїть на місці, й компанія динамічно розвивається. Приємно констатувати факт, що ми можемо будувати вже навіть і 140‐метрові судна, адже 18 травня ми спустили на воду перше судно такої довжини.

Щодо ж попиту на нашу продукцію, то серед наших замовників — українські підприємства, а в перспективі з’являться й чимало закордонних компаній. Отож, маємо роботу щонайменше на три роки вперед. Сподіваюсь, за кілька років наші судна

ПЕРЕВАНТАЖУВАЛЬНИЙ ТЕРМІНАЛ ДЛЯ ПЕРЕВАЛКИ ЗЕРНОВИХ ТА ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР ФІЛІЇ «ГОЛОПРИСТАНСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» (ХЕРСОНСЬКА ОБЛ.)

фото: прес-служба компанії "НІБУЛОН"

Скільки Ви інвестували в економіку України загалом, та у які сфери планується інвестування у 2019–2020‐х роках?

На сьогодні ми інвестували в економіку держави понад 2 млрд 100 млн доларів США. «НІБУЛОН» продовжує активно реалізовувати масштабну інвестиційну програму з відродження Дніпра та Південного Бугу як головних транспортних артерій України, завдяки якій ми максимально переорієнтовуємо вантажоперевезення з автомобільних шляхів на водні. Це комплексна програма, в межах якої ми будуємо мережу річкових перевантажувальних терміналів та сучасний річковий флот. Вже до 1 липня 2019 року буде введено в експлуатацію високотехнологічний перевантажувальний термінал у селі Тернівка, що стане вже третім підприємством «НІБУЛОНа» в Запорізькій області. Активно триває модернізація нашого суднобудівного заводу в Миколаєві, де ми й будуємо наш сучасний флот. 20 вересня 2019 року ми введемо в експлуатацію найбільше в історії нашого заводу 140‐метрове самохідне судно-перевантажувач. Я впевнений, це буде подія загальнонаціонального значення, де демонструватиметься найсучасніший флот України. Побувати на цьому заході зможе кожен бажаючий. Оновлюємо ми й парк сільськогосподарської техніки, у який лише торік було інвестовано 8,6 млн доларів США.

Міністерство інфраструктури України дуже активно лобіює інтереси портів великої Одеси, які не зацікавлені у потоці вантажів через Миколаїв

«НІБУЛОН» надав програму відродження судноплавства по Дніпру, Південному Бугу та іншим річкам. Вже є результат?

Результат є, і хоча програма на марші та зроблено вже багато, це — лише початок. Українці тільки спостерігатимуть за постійним рухом уперед. Торік ми транспортували внутрішніми водними шляхами майже 3 млн тонн вантажів. Цього року досягнемо позначки у 4 млн тонн. Номенклатура вантажів широка: зернові та олійні культури, кавуни, метал, будівельні матеріали. У цьому списку є й велике габаритне промислове обладнання, яке приходить по імпорту до тих чи інших заводів країни. Щодо перевезень Південним Бугом, то ми вже наближаємося до позначки 2 млн тонн. У майбутньому плануємо щороку перевозити цією річкою 2 млн тонн вантажів: 1 млн тонн зернових та олійних і 1 млн тонн будматеріалів (піску, щебеню, граніту та інших). Ось на такі показники ми замахнулися.

ФЛОТ КОМПАНІЇ «НІБУЛОН» НА ЗОВНІШНЬОМУ РЕЙДІ МОРСЬКОГО ПОРТУ МИКОЛАЇВ

фото: прес-служба компанії "НІБУЛОН"

27 квітня 2019 року компанія «НІБУЛОН» оголосила про відкриття чергового сезону пасажирських перевезень водним транспортом. Це, фактично, — повноцінний соціальний проект.

У 2014 році після подій на Майдані у мене, як у патріота своєї країни, виникла ідея відродити річкові перевезення — як пасажирські, так і вантажні — та зробити так, щоб вони були економічно вигідними. Але реформ саме у цій галузі не відбулося, і наші надії не виправдалися, бо водні перевезення й досі є збитковими та неконкурентними по відношенню до автомобільного та залізничного видів транспорту. Насправді, вирішити цю проблему можна досить легко. Для цього потрібно перш за все скасувати сплату акцизу на пальне для суден внутрішнього водного транспорту. Адже в жодній країні світу річковий транспорт не сплачує акциз на пальне, тому він і дешевий. А в Україні річковий транспорт, якого немає та, мабуть, щоб і не було, обтяжили й таким податком. І до кого я тільки не стукав, усі відмахуються від цієї проблеми. Тому що там контрабанда, там тіньовий обіг пального і там тіньовий ринок річкових перевезень.

Ось і виходить, що зараз законослухняні, як «НІБУЛОН», українські судновласники сплачують на 10 тис. грн більше за кожну тонну пального. В той же час офшорні судна, бункеруючись за межами 12‐мильної зони, отримують кожну тонну пального на 10 тис. грн дешевше, адже не сплачують не лише акциз на пальне, але й податок на додану вартість на контрабандне пальне, інші податки. А команди моряків‐українців, що працюють на офшорних суднах, не сплачують ніяких податків в Україні. Така ситуація не лише створює неконкурентні умови в першу чергу для українського судновласника, але й стимулює процвітання контрабанди пального. Ще дуже важливо скасувати платежі за проходження шлюзів, розведення мостів та рентну плату за використання води.

Задача — для ЗеКоманди, і ми готові допомагати. Тим більше, що під час інавгурації В. Зеленський сказав, що «…від сьогодні кожен з нас несе відповідальність за країну…». Сьогодні ми вже сплачуємо алогічний податок — акциз на пальне. А всі інші — теж дослухаються до інавгураційної промови і будуть сплачувати всі податки, чи будуть проявляти себе поіншому? Життя покаже…

Тут варто зазначити ще один аспект. Якщо річковий транспорт в Україні стане конкурентоспроможним по відношенню до інших видів транспорту, буде активно відроджуватися й національне суднобудування. А це — і десятки тисяч нових робочих місць, і величезні надходження до державного бюджету, і потужний поштовх для розвитку інших суміжних галузей економіки України. І тоді не потрібно буде зазивати, щоб українці, що живуть за кордоном, поверталися в Україну. Вони й самі до нас повернуться, коли ми створимо умови для розвитку суднобудування в Україні. А інакше це все залишиться лише на рівні лозунгів.

Що ж до наших пасажирських перевезень, то, приміром, у сезон 2018 ними скористалось більш ніж 24 тис. людей. Тисячі українців змогли відкрити нові куточки України та урізноманітнити свій відпочинок.

Я мрію, щоб в Україні було, як у багатьох цивілізованих країнах: громадяни навіть не знають, хто у них прем’єр чи профільний міністр, однак там повний порядок

У більшості країн днопоглиблювальні роботи — це функція державних структур. Чи розраховуєте Ви на допомогу з боку держави у цьому?

На жаль, з 1991 року ми втратили понад 2,5 тис. км річкових судноплавних шляхів, а багато річок взагалі зникли з судноплавної карти України. Дійсно, за кордоном це — прерогатива держави, яка повинна створити всі умови для судноплавства. Тому посли та зарубіжні фахівці дуже дивуються, коли дізнаються, що в Україні «НІБУЛОН» виконує такі роботи самотужки, та ще й з такими проблемами. Лише для того, щоб відновити судноплавство Південним Бугом, ми отримували різні дозвільні документи, а їх аж 47, на роботи протягом п’яти років. Мало того, до цих дозволів ми ще й збудували український надсучасний днопоглиблювальний і вантажний флот. Тож це не так просто — захотів і прокопав. Незважаючи на таку ситуацію, у 2016 році ми, вперше за 25 років незалежності України, відновили судноплавство на 134 км цієї річки. На жаль, крім нас, ніхто цим в Україні не займається.

БУКСИРИ «НІБУЛОН - 100» І «НІБУЛОН - 101» ПРОЄКТУ Т3500 БІЛЯ ПЕРЕВАНТАЖУВАЛЬНОГО ТЕРМІНАЛА ТОВ СП «НІБУЛОН» М. МИКОЛАЇВ

фото: прес-служба компанії "НІБУЛОН"

Миколаївський порт — один з найдорожчих за заходом суден. Чи є перспективи змінити ситуацію, наскільки в таких змінах зацікавлена Адміністрація морських портів України?

Річ у тому, що Міністерство інфраструктури України дуже активно лобіює інтереси портів великої Одеси, які не зацікавлені у потоці вантажів через Миколаїв. Тому тарифи зробили такі, щоб цей напрямок був невигідний. А кошти, що знімаються з цих портів, йдуть на розвиток портів великої Одеси й на утримання багатотисячних колективів «надбудов» міністерства. До речі, експерти Світового банку робили розрахунки тарифів і констатували, що вони значно завищені.

2,1 МЛРД ДОЛ. США - розмір інвестицій компанії “НІБУЛОН” в економіку України станом на 2019 рік

Щорічно компанія відправляє на експортні ринки близько 5 млн тонн зернових. На яку планову потужність ви потенційно можете вийти, та що для цього потрібно?

Найближчий рубіж — це 6 млн тонн, а згодом і 8–10 млн тонн зерна на рік. В усякому разі, технічно ми готові, але потрібно також, щоб і кон’юнктура ринку була сприятлива.

Ви — один з небагатьох аграріїв, який виступає за відміну субсидій і дотацій у формі повернення ПДВ з боку держави. Чим зумовлена така позиція?

Свого часу ПДВ був найбільш корумпованим податком в Україні. Сьогодні ситуація інша, але питання не в тому, відшкодовувати чи ні, а в детінізації зернового ринку. У країні й сьогодні дуже багато суб’єктів господарювання продовжують вирощувати та продавати продукцію, не сплачуючи податків.

Площа орендованих вами земель сільгосппризначення становить 83 тис. га — за цим показником ви не входите навіть до десятки найбільших холдингів. Чому вирішили не збільшувати земельний банк?

Одні компанії «схиблені» на землі, ми — на суднобудуванні (в душі ми моряки), розвитку інфраструктури, зернових ринках інших країн. Зараз серед наших партнерів — понад 35 тис. власників землі. І це живі люди, проблеми яких потрібно перекласти на себе. А збільшивши, приміром, у 10 разів кількість партнерів, ми повинні взяти на себе й величезні зобов’язання чи не півмільйона українців. Тому ми вирішили для себе: краще менше, але якісніше. Наша мета — бути чесними й порядними по відношенню до людей.

Які Ваші очікування від імовірного зняття мораторію на продаж землі?

На мою думку, у цьому питанні в країні бардак. Окрім розмов, чиновники, міністерства та парламентарії нічого не роблять. Вважаю, що земля повинна бути товаром, а мораторій треба зняти. Але спочатку потрібно на законодавчому рівні впорядкувати ринок землі та захистити кожного землевласника. Бо зараз рейдерські захоплення — це не рідкість, а в судах проста людина нічого не доведе.

Вважаю, що земля повинна бути товаром, а мораторій треба зняти.

Чи змінились підходи до управління галузями та якість прийнятих рішень у міністерствах після Революції Гідності? Чи є у Вас відчуття реформ?

Так, реформ проводиться більше, і вони, що дуже важливо, спрямовані на децентралізацію. Це перший крок до великих змін. Я мрію, щоб в Україні було, як у багатьох цивілізованих країнах: громадяни навіть не знають, хто у них прем’єр чи профільний міністр, однак там повний порядок. Реформи кожен з нас повинен починати з себе, а не сподіватися на нового президента, який прийде і все зробить згори. Ми повинні боротися з корупцією та виробляти конкурентоспроможну продукцію й розвивати ринок. І тоді будуть високі зарплати та добробут. Чи готові сьогодні українці брати на себе відповідальність за своє ж майбутнє? На жаль, ні. Переважна більшість чекає, поки хтось прийде та зробить їх щасливими.

Ваші відносини з державою не можна назвати легкими. Ви подавали до суду на Міністерства економіки й АПК та вигравали, Вам спалювали офіс та відкривали карні справи. Компанія пережила кризи, приватизацію землі, гіперінфляцію, але жодного разу не показала слабкість. Що надає Вам сил у боротьбі, що мотивує до нових звершень?

Так, шлях нашої компанії, як і шлях незалежної України протягом 28 років, не був легким. Ми дійсно пройшли через усе. Що потрібно мати міцний характер, силу волі, я зрозумів ще у школі. А потім набував досвід та загартовувався у постійній боротьбі. Той величезний потенціал, що зараз демонструє «НІБУЛОН», якраз і мотивує до нових висот.

текст: Юрій Рябчун, Божена Добжанська