vydannia-na-soc-tematyku by НМР ІЖ

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики Кафедра соціальних комунікацій

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни

«Видання на соціальну тематику» для студентів напряму підготовки 6/030303 «видавнича справа та редагування»

КИЇВ – 2014

Розробник: Шендеровський К.С., к.н.с.к., доцент кафедри соціальних комунікацій інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Видання на соціальну тематику: Шендеровський К. С. – К., 2014. – 16 с.

Навчальна

програма

Укладач:

Обговорено та рекомендовано до видання Науково-методичною радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка Протокол від «____» _____________ 2014 року №___ Голова науково-методичної ради ____________________ (підпис)

(________________) (прізвище та ініціали)

«_____» _________________ 2014 року

ВСТУП Програма вивчення навчальної дисципліни «Видання на соціальну тематику» складена відповідно до освітньо-професійної програми для студентів напряму підготовки 6/030303 «видавнича справа та редагування». Предметом вивчення навчальної дисципліни є розвиток теорії та диференційованої практики видань на соціальну тематику (далі – ВСТ). Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів: 1. Визначення та моделювання розвитку ВСТ в Україні (теми 1-4). 2. Перспективні соціальні питання у ВСТ (тема 5-7). 1. Мета та завдання навчальної дисципліни 1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Видання на соціальну тематику» є цілеспрямоване сприяння студентам у набутті необхідних теоретичних знань та формуванні навичок практичної діяльності у сфері диференційованої практики ВСТ. 1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни є 1.2.1. Засвоїти головні категорії та поняття професійної моделі розвитку ВСТ. 1.2.2. Оволодіти знаннями щодо визначення типологічних особливостей професійної діяльності ВСТ. 1.2.3. Навчитися аналізувати видання на відповідність нормам соціальної значущості та перспективної моделі розвитку видавничої справи соціального спрямування. 1.2.4. Навчитися моделювати ВСТ за визначеними перспективними соціальними питаннями. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати  інформаційно-комунікаційні потреби українського суспільства;  передумови становлення та розвитку ВСТ;  основні науково-практичні дискурси щодо вирішення соціальних питань в українському суспільстві;  складові професійної моделі розвитку ВСТ;  передумови становлення, розвитку етичної системи соціальної значущості медіадіяльності ВСТ;  цілі та критерії оцінки диференційованої практики ВСТ;  ролі та функції ВСТ;  передумови типологізації та стандартизації ВСТ;  індикатори соціальної інтеграції, соціальної патології сучасної соціальної системи; вміти  здійснювати аналіз концепцій, підходів та досвіду у сфері соціальних взаємодій;  структурувати досвід ВСТ (різні інститути);  моделювати розвиток ВСТ;

 виділяти актуальні, перспективні соціальні питання для мобілізації професійного потенціалу в ВСТ;  мотивувати себе як фахівця диференційованої практики ВСТ. На вивчення навчальної дисципліни відводиться 72 годин/2 кредити ECTS. Зокрема: лекції – 18 год., самостійна робота – 54 год. 2. Форма підсумкового контролю успішності навчання: залік. 3. Засоби діагностики успішності навчання дві модульні контрольні роботи, перевірка виконання самостійної роботи та розгляд практики ВСТ. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Змістовий модуль 1. Визначення та моделювання розвитку ВСТ в Україні. Тема 1. Передумови розвитку ВСТ в Україні (8 годин). Роль людського та взаємодії людей як базових чинників ВСТ. Основні передумови розвитку ВСТ в Україні: потреби людей та соціально значуща медіадіяльність. ВСТ в сфері вирішення соціальних проблем, сфері соціальної роботи, сфері громадської діяльності, сфері соціальних знань та розвитку. Соціальні та загальносуспільні потреби щодо становлення та розвитку ВСТ (питання суспільної користі та позитиву): (1) особлива потреба в спеціальних комунікаціях; (2) потреба у співучасті як взаємодії; (3) потреба у справедливому розподілі благ та забезпеченні доступу до них; (4) комплексна потреба щодо безпеки громадян, захисту життя, поваги до людської гідності та адвокації людських прав; (5) потреба у соціальному моніторингу, оцінці та контролі за станом суспільства, соціальними ситуаціями; (6) потреба у розвитку добробуту та функціональній спроможності українських сімей; (7) потреба у особливій соціальній інформації, диференційованих соціальних знаннях та соціальному навчанні та інше. Періодизація розвитку ВСТ в Україні (чотири періоди). Передумови типологічного. Типологізація ВСТ: основні закономірності, унікальне, особливе, спеціальне. ВСТ як збірне поняття, маркування різних практик. Принципова відмова ВСТ від конструювання песимістичних медіасценаріїв. Активність ВСТ. Оперативність ВСТ. ВСТ та більшість/меншість: питання ідеології, політики та практики. Інноваційний потенціал ВСТ. Формування ВСТ на стику ідеології соціальної роботи та медіадіяльності. Соціально марковані видання (сумарна практика корисного для соціального розвитку людей). Соціальна значимість видань (співучасть у вирішенні соціальних проблем). Соціальна відповідальність видань (результативність та якість; норми, цінності та принципи).

Основні визначення ВСТ (соціальні видання; соціально значущі видання) в Україні:  Соціальні видання як атрибут соціальної політики.  Соціальні видання як співучасник вирішення соціальних проблем або видання суб’єктів вирішення соціальних проблем.  Соціальні видання – видання на основні соціальні теми або для вразливих соціальних груп.  Соціальні видання – видання соціальної журналістики.  Соціальні видання – видання з цільовою функцією впливу на нормалізацію процесів в соціальній сфері.  Соціальні видання – видання інститутів допомоги людям.  Соціальні видання – видання соціальної (неформальної) освіти.  Соціальні видання – це соціально значущі медіапродукти телебачення, радіо, друковані та в Інтернеті... Передумови стандартизації ВСТ. Стандартизація ВСТ: питання показників та індикаторів розвитку. Головні цілі ВСТ як професійної діяльності (головні показники результативності). Індикатори соціальної інтеграції для ВСТ: зайнятість, мобільність, свобода, здоров’я, умови проживання, освіта та безпека життєдіяльності. Індикатори соціальної патології для ВСТ: (1) злидні та голод; (2) самогубства; (3) криміналізація; (4) арешт та перебування в місцях позбавлення волі; (5) насильство в сім’ї; (6) вуличний бандитизм та вулиці (міста) небезпечні для дітей (патології молодості); (7) народження дітей поза шлюбом (особливо з числа неповнолітніх); (8) розповсюдження наркотиків та алкоголю, залежність; (9) безпритульність; (10) безробіття; (11) страждання від торгівлі людьми; (12) проституція. Спеціальні соціальні виміри для ВСТ: соціальної інтенсивності (вимір соціальної незгоди; проявом якої є, наприклад, процеси міграції), соціального оновлення (вимір соціальних груп), динаміки соціальної структури (наприклад, етнічної або гендерної, професійної). Соціальні питання у виданнях соціальних служб (приклад центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді) як приклад диференційованої практики ВСТ. Соціальні питання у виданнях міжнародних організації в Україні (приклад МОМ, ЮНІСЕФ) як приклад диференційованої практики ВСТ. Соціальні питання у виданнях благодійних організацій (приклади всеукраїнських благодійних організацій і фондів) як приклад диференційованої практики ВСТ.

Тема 2. Професійна модель розвитку ВСТ (8 годин). Філософія ВСТ (концепт вільної людини). Ідеологія ВСТ (ідеї та принципи ненасильства, взаємодії, уповноваження, прав людини, рівності, толерантності та служіння людям). Політика ВСТ: політичні цілі та ролі (структуроутворюючі, змістоутворюючі, процесуальні). Політичні цілі ВСТ:  Подолання п’яти «С» (сенсація, скандал, смерть, страх, секс), які переважають в мас-медіа, та зміна їх на три «Д» (добро, допомога, довіра).  Ініціювання та супровід соціальних змін – особливий вплив на соціальне середовище, що являє собою неоднорідний та багатоликий життєвий простір людини, груп людей, взаємодію людей (різних та рівних) з різноплановими соціальними інституціями, вирішення багатофакторних соціальних проблем в цілому та зокрема.  Співучасть – це безальтернативне спрямування на взаємодію з метою налагодження як каналів зв’язку між людиною/людьми і чиновниками, державними, комунальними, громадськими, благодійними, приватними інститутами, так і з метою вирішення соціальних питань вузького спрямування, а також стимулювання людей до самостійної участі у вирішені проблеми. Це пряма взаємодія щонайменше двох суб’єктів, один з яких наділений силою життя, інший – силою професіональної діяльності.  Відображення основних соціальних тем та життєдіяльності головних суб’єктів медіакомунікацій. Основні соціальні теми (а не проблеми!) в ВСТ такі: бідність та злиденність, дискримінація (за різними ознаками), расизм, насильство, залежність, торгівля людьми, порушення прав людини. Головні суб’єкти (а не категорії!) в ВСТ такі: діти, жінки, люди з інвалідністю, літні люди, психічнохворі, засуджені, мігранти та біженці.  Створення або підтримка соціально прагматичного дискурсу в межах деонтологічної модальності, що коливаються між полюсами дихотомічної шкали, а саме: «нерівність – справедливість», «нетерпимість – толерантність», «дискримінація – недискримінація», «сегрегація – інклюзія», «соціальне відчуження – солідарність» та інші як індикатори соціальної патології, так і відповідні позитивні критерії соціального розвитку. Політичні ролі (структуроутворюючі, змістоутворюючі, процесуальні) ВСТ. Диференційована практика: розв’язання дилем «права» і «обов’язку», «допомоги» та «позитиву». До питання практичних сценаріїв в сфері ВСТ. ВСТ як активна (подолання опредмечування соціальних проблем, баналізації, макдоналізації соціальних питань), якісна та відповідальна (розвиток етичної системи), актуальна (взаємодія з соціальними інститутами підтримки та допомоги) та позитивна (співучасник соціального управління). Практика ВСТ за основними соціальними темами та переліком вразливих соціальних груп. Проблемне соціальне поле

сучасної людини та ВСТ. Сучасна концепція взаємодії в ВСТ. Концепція «втома співчувати» та ВСТ. Соціальні питання в католицьких виданнях як приклад диференційованої практики ВСТ. Соціальні питання в дитячих виданнях (аналіз контенту) як приклад диференційованої практики ВСТ. Соціальні питання в сімейних (гендерно-родинних виданнях): аналіз контенту та жанровий аналіз як приклад диференційованої практики ВСТ. Тема 3. Функціональні моделі та функціональні стратегії ВСТ (8 годин). Модель позитивної поведінкової дії як модель-функція соціального гіда для сучасних людей, сімей, груп, спільнот (як діяти / не діяти; чому). Формує приклад поведінкової або моральної норми-дії Модель конструктивного сценарію як модель-функція соціального наставника (інформатора, вчителя, партнера тощо: кому, для чого, як корисно, потрібно знати та діяти). Формує позитивну норму-поведінковий сценарій або впроваджує моральні норми соціальних змін. Модель активного розвитку як модель-функція соціального імунітету щодо формування відповідного ставлення до оточуючого світу, вияву доброї долі, ненасильства, толерантності тощо. Формує образ українського суспільства, легітимізує існуючі або впроваджує моральні, поведінкові норми, дає ідеальну картину. Стратегія-функція подолання негативних соціальних тенденцій в українському суспільстві або громаді, регіоні. Стратегія-функція співучасті у сфері вирішення соціальних питань. Стратегія-функція підтримки позитивних соціальних тенденцій в українському суспільстві або громаді, регіоні. Ресурсні, тренінгові центри, школи соціальних знань, бібліотеки громадських організацій як форми розвитку ВСТ. Питання каталогів (збір та використання ВСТ). Видавнича діяльність громадської організації. Тактика та стратегія видань на соціальні теми. Взаємозв’язок видань з моніторингом успішності в діяльності громадської організації в Україні. Моделювання структури видавничої діяльності на прикладі ВГО «Жіночий Консорціум України. Тема 4. Процеси типологізації та стандартизації ВСТ (12 годин). Змішані процеси типологізації. Взаємозв’язок типології ВСТ з різними інститутами (запозичення норм та розвиток потенціалу саморегулювання), а саме: видавничої справи (періодичні, друковані, електронні видання тощо); соціальної роботи; соціального служіння; волонтерства; соціально відповідаль-

ного бізнесу; громади; сім’ї; соціального замовлення; спільноти; прав людини; соціальної освіти; здоров’я; культури взаємодії; благодійності тощо. Оригінальні процеси типологізації як нормотворення:  норми ВСТ при роботі з соціальним випадком (історією, ситуацією);  норми особливого жанровому розвитку ВСТ як громадської справи або орієнтованої на читачів;  норми, які визначають спеціальні форматні рішення ВСТ;  норми, які стимулюють відображення соціальних питань/проблем в дитячих, гендерно-родинних, молодіжних, релігійних та інших виданнях. Спеціальні процеси типологізації. Спеціалізований рівень (акцент на контент) типологізації ВСТ: дозволяє зрозуміти продукти на соціальні теми як масив, присвячений подачі основних соціальних тем з наміром допомогти людям, попередити або сприяти боротьбі з причинами чи наслідками соціальних проблем. Диференційовані процеси типологізації. Диференційований рівень (акцент на суб’єктів комунікаційної діяльності): продукти ВСТ на соціальну тематику як масив, зорієнтований на окремих суб’єктів соціальних комунікацій: (1) людям різного віку, статі, соціального статусу, за основними соціальними темами або причинами їх виникнення та головними вразливими соціальними групами; (2) людям з переліку вразливих соціальних груп та їх близькому соціальному оточенню з метою допомогти безпосередньо, підтримати, збільшити людський потенціал та спроможність самодопомоги, взаємодопомоги; (3) людям, які мають соціальний статус жертви чи постраждалого, залежного чи хворого, пацієнта чи клієнта відповідних соціальних інститутів; (4) людям, які займаються благодійністю, популяризують соціальні знання, здійснюють профілактичну роботу тощо. Процеси стандартизації ВСТ. Етична система ВСТ. Переоцінка та недооцінка етичного в професійній діяльності. Подолання стереотипів. Недопущення мови ненависті. Активна складова стандартизації - співучасть у відображенні соціальних питань. Відповідальна та якісна складова стандартизації – відповідність етичним нормам. Позитивна складова стандартизації – просування соціальних змін та розвиток потенціалу саморегулювання. Корисна складова стандартизації – вивчення та задоволення комунікаційних потреб людей та їхніх запитатів. Оптимальна складова стандартизації – співучасть у вирішені соціальних проблем. Горизонтальне спрямування стандартизації: формування профілю норм відповідальної медіадіяльності при роботі з будь-яким соціальним питанням та отриманням прогнозованого результату соціальної значущості. Стандартизація ВСТ за наступними форматами: видання для вразливих соціальних груп, видання громадських та благодійних організацій, видання спільнот або активних людей, вуличні видання, соціальні видання для громади, видання благодійності та милосердя та інші. Вертикальне спрямування стандартизації: вироблення норм взаємодії медіапрацівників з людьми нужденними. Нормування медіадіяльності за такими типовими соціальними сценаріями: дитина – літня людина з інвалідністю та

перебувають в сім’ї або поза сім’єю; дитина – літня людина, які хворіють та перебувають в сім’ї або поза сім’єю; дитина – літня людина, яких експлуатують; дитина – літня людина, які є жертвами насилля в сім’ї або поза сім’єю; молода людина – літня людина, які перебувають в місцях позбавлення волі та повертаються в сім’ю або територіальну громаду; дитина, молода людина – літня людина, які є мігрантами або біженцями. Модульна контрольна робота №1 (1 година). Змістовий модуль 2. Перспективні соціальні питання розвитку диференційованої практики ВСТ. Тема 5. Перспективні соціальні питання розвитку диференційованої практики ВСТ: соціальні питання здоров’я, суїциду та літніх людей (11 годин). Соціальні питання здоров’я. Домінанта індивідуального рівня як неідеального та нетематичного життєвого світу людини (колесо здоров’я). Глобальні концепції здоров’я (фізичне, психічне, духовне, соціальне, суспільне здоров’я). Співвідношення здорового способу життя, соціальної освіти, тверезості, попередження негативних явищ та медичних, соціальних послуг. Система інформаційно-комунікаційних активностей. Основи базової місцевої моделі розвитку здоров’я за участю диференційованої практики ВСТ. Соціальні питання суїциду. Філософський, психологічний та соціологічний аспект соціального явища. Тенденції та соціальний портрет суїцидальної активності населення. Модель вирішення та зменшення суїцидальної поведінки за участю ВСТ. Спеціальні видання для цих людей та на підтримку таких людей. Соціальні питання літніх людей. Старість та старіння як соціальний феномен. Подолання труднощів з класифікації соціальних груп літніх людей. Соціальна вразливість літніх людей та соціальні пільги, соціальне обслуговування. Спеціальні видання для цих людей та на підтримку таких людей. Тема 6. Перспективні соціальні питання розвитку диференційованої практики ВСТ: соціальні питання таврування, стигматизації та дискримінації (11 годин). Соціальні питання таврування, стигматизації та дискримінації в ВСТ. Соціальні питання подолання бідності чи маргінальності: інформаційнокомунікаційна складова. Диференційована практика ВСТ для бідних, з подолання бідності. Соціальні питання подолання расизму: інформаційно-комунікаційна складова. Диференційована практика ВСТ з подолання або профілактики расизму.

Соціальні питання подолання гомофобії та інформаційно-комунікаційна складова. Спеціальні видання проти гомофобії (голуба книга України). Соціальні питання людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, туберкульозом, залежностями (соціально-небезпечні хвороби). Спеціальні видання для цих людей та на підтримку таких людей. Соціальні питання жертв домашнього насильства. Створення системи захисту від домашнього насильства та попередження насильства в сім’ях за участю ВСТ. Спеціальні ВСТ для членів різних сімей. Соціальні питання постраждалих від торгівлі людьми. Завдання і ролі ВСТ в процесі протидії торгівлі людьми. Подолання стереотипів торгівлі людьми. Міфи та реальність в соціальних історіях постраждалих від торгівлі людьми. Особливі та спеціальні ВСТ з питань попередження торгівлі людьми та допомоги постраждалим. Питання розвитку ВСТ щодо людей з інвалідністю. Люди з інвалідністю: питання мови та етикету. Загальні правила взаємодії з інвалідами. ВСТ як засіб комунікації з людьми, які мають труднощі у пересуванні, які погано бачать або незрячими, з людьми із затримкою в розвитку, з психіатричними проблемами. Спеціальні ВСТ людей з обмеженими можливостями. ВСТ в практиці життєдіяльності національних меншин. Історія і перспективи національних громад в Україні. Правовий та соціальний статус національних громад в Україні. Стан дотримання і захист прав національних меншин в Україні. Самоврядування та самоорганізація національних меншин. Тема 7. Перспективні соціальні питання розвитку диференційованої практики ВСТ: соціальні питання благодійності, волонтерства, соціальної відповідальності бізнесу (12 годин). Питання взаємодії ВСТ з благодійною діяльністю. Милосердя, благодійність, спонсорство, соціальні гранти, меценатство. Доброчинність в Україні: минуле, сучасність, майбутнє. Благодійні організації та фонди. Особливі (спеціальні) ВСТ. Видавнича практика соціально відповідального бізнесу. Питання взаємодії ВСТ з релігійними організаціями. Соціальне служіння. Особливі (спеціальні) ВСТ. Питання взаємодії ВСТ з соціальними працівниками та волонтерами. Класифікація соціальних служб (відбір, підтримка, зміни; галузевий підхід). Соціальні послуги та участь громадян у вирішенні соціальних питань. Групи самодопомоги та взаємодопомоги. Особливі (спеціальні) ВСТ. Волонтерство в Україні. Волонтерські організації та диференційована практика ВСТ для волонтерів. Модульна контрольна робота №2 (1 година).

Рекомендована література 1. Басков В.Я., Рубинов А.З. Секреты журналистики. Социальный кореспондент. – М.: ИКАР, 2008. 382 с. 2. Бебик В. Держава і громадське суспільство: партнерські комунікації в глобальному світі / Бебик В. та інші– К., 2006. 3. Безпалько О. Соціальна робота в громаді: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 4. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / Бергер П., Лукман Т. – М. : Медиум, 1995. – 323 с. 5. Благодійні інституції України: сучасний стан та перспективи розвитку (за результатами соціологічного дослідження) / Автори: О. Безпалько, Ю. Галустян, А. Гулевська, Г. Лактіонова та інші. – К. : Книга плюс, 2008. – 120 с. 6. Взаимосвязь социальной работы и социальной политики / Под ред. Ш.Рамон // Пер. с англ./ Под ред. Б.Ю.Шапиро. – М., 1997. – 256 с. 7. Галанова О. «Коммуникативный жанр» как методологический концепт изучения форм социального взаимодействия // Социологические исследования. – 2010. – № 6. 8. Геєць В. Інститути соціалізації в Україні та країнах ЄС: тенденції розвитку та ключові відмінності. // Український соціум. – 2011.–№3 (38).–С.7-34. 9. Гендерні ресурси українських мас-медіа: ціна і якість: практичний посібник для журналістів та працівників ЗМІ / Н. Сидоренко, М. Скорик, та ін.; ред.-упоряд. Н. Сидоренко. – К.: К.І.С., 2004. – 76 с. 10. Головаха Є. Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві / Є. Головаха, Н. Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – №4. – С. 5-22. 11. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенція о правах человека и Европейская социальная хартія: право и практика. – М., 1998, - 600 с. 12. Громадська журналістика та відповідальні соціальні медіа. – Електроні дані. – Режим доступу: http://zdolbunivcity.net/posibnyk-hromadskazhurnalistyka/ – Назва з екрана. 13. Дж. Мак-Манус. Як розрізнити соціально відповідальну і безвідповідальну журналістику // Медіаграмотність. Інтернет-видання [сайт]. Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/material/yak-rozrizniti-socialnovidpovidalnu-i-bezvidpovidalnu-zhurnalistiku – Назва з екрана. 14. Дзялошинский И. Журналистика соучастия. Как сделать СМИ полезные людям. – М.: Престиж, 2006. – 104 с. 15. Дзялошинский И. Пресса третьего сектора или социальная журналистика? // Право знать: история, теория, практика. 2004.– №7/8.– С. 42-47. 16. Дзялошинский И. СМИ и общественные институты: перспективы взаимодействия / И. Дзялошинский // Медиаскоп. вып. №2. 2008. – Електроні дані. – Режим доступу: http://www.mediascope.ru./node/223 – Назва з екрана. 17. Дридзе Т. Социальная коммуникация как текстовая деятельность в семиосоциопсихологии / Т. Дридзе // Общественные науки и современность. 1996. №3.

18. Есенгараев Е.Ж. Переходное общество: институциональный анализ // Социальные сети и технологии, №3, 2009. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.soc.pu.ru/publications/pts/esengaraev_3.shtml – Назва з екрана. 19. Журавлева Ж. Извращенец – жертва – терорист: социальное конструирование ролевого репертуара ВИЧ-инфицированных в масс-медиа // Рубеж. Альманах социальных исследований. - 2003. – №18. – С. 173. 20. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН з прав дитини: версія, адаптована для дітей та підлітків / М. Алексієнко, К. Шендеровський. – К.: Жіночий консорціум України, 2011. – 38 с. 21. Запровадження комунікацій у суспільстві / За заг. ред. Н. Дніпренко, В. Різуна − К.: Вістка, 2009. − 56 с. 22. Інформування населення про соціальні та реабілітаційні послуги: методичний посібник / Тетяна Семигіна, Ганна Коришова, Олена Іванова; проект ПРООН «Підтримка реформи соціального сектору в Україні». – К. : К.І.С., 2013. – 104 с. 23. Інновації в соціальних службах / Т. Семигіна, В. Покладова, І. Грига та ін. – К.: Університетське видання «Пульсари», 2002. – 168 с. 24. Калашников Ю.В., Крисов Л.П., Муценко Д.В., Панфілова О.М. Шендеровський К.С. Методичні рекомендації щодо підтримки людей, які живуть з ВІЛ (з досвіду роботи). К.: ДСССДМ, 2005. 25. Капица Л. Индикаторы мирового развития. – 2-е изд. – М.: МГИМО, 2008. – С. 186-189. 26. Карта соціальних послуг м. Києва. Видання Всеукраїнського благодійного фонду «Соціальне партнерство» для нужденних [сайт]. – Електроні дані. – Режим доступу: http://socpartnerstvo.org/map – Назва з екрана. 27. Керц О. Соціальна проблематика на шпальтах католицької періодики незалежної України / О. Керц // Наукові записки інституту журналістики: науковий збірник / за ред. В. Різуна ; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2012. – Том 47. Квітень-червень. С. 142-146. 28. Клименко Н. Проблеми дитинства та материнства на сторінках видань для жінок і родин: специфіка подання (на матеріалах журналів «Единственная», «Мир семьи», «Мама и я») / Н. Клименко // Наукові записки інституту журналістики. Том 38. 2010. Січень-березень. – С.103-110. 29. Конт О. Дух позитивной философии. Слово о положительном мышлении / Перев. с фран. И. Шапиро. – М.: Издательство «Либроком», 2011. 30. Маклюэн Г. Понимание медиа: внешние расширения человека. – М., 2003. 31. Марков Б. Мораль и Разум. Послесловие // Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. – С-Пб., 2000. 32. Медіа і права дитини. Посібник для журналістів, створений самими журналістами (Українська версія розроблена МГО «Інтерньюз-Україна» в 2009р.)/Головна// ЮНІСЕФ в Україні [сайт]. – Режим доступу: http://www.unicef.org/ukr/– Назва з екрана. 33. Медіа-іміджі ВІЛ/СНІДу в Україні / Т.Семигіна, І.Зубець, Д.Богдан та ін. – К.: «Київо-Могилянська академія», 2005. – 124 с.

34. Мейлахс П. Дискурс прессы и пресса дискурса: конструирование проблемы наркотиков в петербургских СМИ // Журнал социологии и социальной антропологии. 2004. - T. VII, №4 (28). - С. 135. 35. Мережа соціальної журналістики. – Електроні дані. – Режим доступу: http://sotsialka.livejournal.com/ – Назва з екрана. 36. Методичний посібник для представників ЗМІ щодо співпраці з органами та установами Державної пенітенціарної служби України /Упоряд. А. Мукшименко та ін. – К.: Паливода А.В., 2011. – 92 с. 37. Мид Дж. Г. Избранное: Сб. переводов / РАН. ИНИОН. Центр социал. научн.-информ. исследований. Отд. социологии и социал. психологии; Сост. и переводчик В. Николаев. Отв. ред. Д. Ефременко. – М., 2009. – 290 с. 38. Набруско В. Громадська думка в соціокомунікативному та політологічному вимірах : тексти лекцій. – К. : Грамота, 2008. – 176 с. 39. Назустріч високим стандартам журналістики в громадському секторі України // Гурт [сайт]. – Електроні дані. – Режим доступу: http://www.gurt.org.ua/gurt/projects/media/ – Назва з екрана. 40. Національна лінія телефону довіри по проблемі ВІЛ/СНІД. Комунікаційний ресурс Міжнародного Альянсу ВІЛ/СНІД в Україні. – Електроні дані. – Режим доступу: http://helpme.com.ua/ua/start/index.html – Назва з екрана. 41. Наш соціальний календар: збірка навч.-метод. матеріалів і наук. статей / Упор., ред. К. Шендеровського / Київ. нац. ун-т; Ін-т журналістики. – К., 2011. 42. Незабичковане слово. Як висвітлювати тютюнові теми. Практичний посібник для журналіста. – К.: Телекритика, 2010 р. – Електронна версія: http://mf.mediasapiens.ua/material/7172 – Назва з екрана. 43. Нижник Н., Дубенко С., Пашко Л. Соціальне партнерство як виклик сьогодення / Н. Нижник, С. Дубенко, Л. Пашко // Політичний менеджмент. – 2005. – № 2. С. 50 – 51. 44. Новиков В., Старостенков Н. Журналистика социальной сферы. Учебное пособие. – М., 2008. – 194 с. 45. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / пер. з англ. І. Дзюби. – К. : Основи, 2000. – 198 с. 46. О ВИЧ/СПИД: без страха и стереотипов. Информационный вестник для СМИ/ Internews – Ukraine при финансовой поддержке МБФ «Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине». – Електронні дані. – Режим доступу: http:// www.internews.ua – Название с экрана. 47. Павлов А. Природа коммуникативного порядка // Журнал межкультурной коммуникации «Парадигма». – 1998. – №2. Режим доступа: http://www.vitos-mf.narod.ru/libruary/sociology1.htm – Название с экрана. 48. Парсонс Т. Система координат действия и общая теория систем действия: культура, личность и место социальных систем // Американская социологическая мысль. – М., 1996. 49. Парсонс Т. Система современных обществ. Пер. с англ. Л. Седова, А. Ковалёва. – М. : Аспект Пресс, 1998. – 270 с. 50. Пітерс Дж.Д. Слова на вітрі: історія ідеї комунікації [Текст] / Дж.Д. Пітерс/ Пер. з англ. А. Іщенка. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004. – 302с.

51. Почепцов Г.Г. Комунікативний інжиніринг: теорія і практика. Навч. посібник... – К., 2008. – 408 с. – Рос.мовою. 52. Практика благодійної діяльності бізнес-компаній в Україні: сучасний досвід. За результатами дослідження / Автори: А. Гулевська-Черниш, Д. Непочатова, Л. Паливода, С. Шендаровський. – К., 2009. – 68 с. 53. Практичний досвід соціальної роботи спеціалістів соціальних служб та партнерських організацій Київського міського центру соціальних служб для молоді / К. Шендеровський, Д. Альтман та ін. – К.: ДЦССМ, 2003. – 384 с. 54. Представництво інтересів соціально вразливих дітей та сімей : навч. посіб. / За ред. Т.Семигіної. – К. : Четверта хвиля, 2004. – 216 с. 55. Просто Неба: Соціальний журнал. – Електроні дані. – Режим доступу: http://neboonline.livejournal.com/ – Назва з екрана. 56. Прохоров Е. Режим диалога для демократической журналистики открытого общества / Е. Прохоров. – М., 2002. 57. Психологічна реабілітація дітей, які зазнали комерційної сексуальної експлуатації. Самовчитель. – К. : ВГО Жіночий консорціум України, 2005. – 62 с. 58. Рамон Ш. Західна і східна Європа: соціальна робота і соціальна політика // Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. Полтавця В.. – К.: КM Academia. – 2000. – С.7-27. 59. Реалізація права дитини на виховання в сім’ї: Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2008 року. – К., 2009. – 210 с. 60. Регіональна модель профілактики підліткової злочинності: досвід упровадження. За матеріалами практичної роботи в громадах України. – К.: Український центр порозуміння, 2009. – 80 с. 61. Різун В. До постановки наукової проблеми про особливий статус медіакомунікацій (масового спілкування) в системі соціальних комунікацій [Електронний ресурс] // Інститут журналістики: [сайт] / – Електронні дані. – Київ, 2012 – Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/Do_postanovky_problemy.pdf – Назва з екрана. 62. Різун В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій [Електронний ресурс] / Інститут журналістики : [сайт]/ – Електронні дані. – Київ, 2011. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/Nacherky_do_metodologiyi.pdf (01.03.2011). – Назва з екрана. 63. Робота з сім’ями, які потребують професійної соціально-педагогічної підтримки. Тренінговий курс для спеціалістів та волонтерів соціальної сфери / За заг. ред. Т. Алексєєнко. – К.: Основа-Принт, 2007. – 121 с. 64. Родительський комітет. Газета / Головна // Батьківський Комітет України [сайт]. – Електроні дані. – Режим доступу: http://rodkom.org/ - Назва з екрана . 65. Розуміємо права людини. Навчально-освітній ресурс ВАГО УГСПЛ, ГО «М’АРТ», ПЦ «Поступ», ХОФ «Громадська альтернатива». – Електроні дані. – Режим доступу: http://edu.helsinki.org.ua/ – Назва з екрана. 66. Савка В. Соціальний інститут / соціальна інституція: спроба термінологічного розмежування та визначення //Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць

Харківського національного університету імені В. Каразіна. Випуск 15. 1999. – С. 158- 162. 67. Семигіна Т. Інформаційне забезпечення діяльності соціальних служб та організацій // Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. Полтавця В.. – К.: КM Academia. – 2000. – С.7-27. 68. Соха В. Вуличні видання як метод соціальної інклюзії безпритульних людей (на прикладі львівського вуличного журналу «Просто неба») / В. Соха. – Електроні дані. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mtpsa/2009_15/Soha.pdf – Назва з екрана. 69. Социальная работа по предупреждению торговли людьми и оказанию помощи потерпевшим: Учебно-практическое пособие /Е. Левченко, И. Трубавина. – К.: Ла Страда Украина, 2001. – 180 с.. 70. Соціальна робота в Україні: Навч.посіб. / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченко та інші. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. 71. Соціальний супровід сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах: Методичний посібник / І.Д.Звєрєва та ін.. – К.: Держсоцслужба, 2006. – 104 с. 72. Стехіна В. Проблема розуміння в соціальних комунікаціях / В. Стехіна // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2010. – Т. 41. – Жовтень-грудень. – С.28-32. 73. Стратегія втілення компонентів адвокація, комунікація та соціальна мобілізація: Програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» за фінансової підтримки Глобального Фонду. – Електроні дані. – Режим доступу: http://www.stoptb.in.ua/_userfiles/Implementation Strategy_ACSM_Project_03-2811_FDU_UKR_vs2.doc (09.01.13) – Назва з екрана. 74. Стратегія і тактика комунікацій із громадськістю для організацій третього сектора : метод. посіб. співпраці в інтересах дітей / За ред. В. Королька. – К.: Фонд «Інтелектуальна перспектива», 2003. – 216 с. 75. Сушкова О. Висвітлення проблеми торгівлі людьми у засобах масової інформації // Наукові записки інституту журналістики: науковий збірник / КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2010. – Том 38. Січень-березень. С. 73-76. 76. Український форум благодійників [сайт]. – Електроні дані. – Режим доступу: http://www.ufb.org.ua/ - Назва з екрана. 77. Українці проти туберкульозу. Інтернет-видання громадського руху [сайт]. – Електроні дані. – Режим доступу: http://stoptb.org.ua/ – Назва з екрана. 78. Фролова Т. Социальная журналистика и ее роль в общественном диалоге: учебное пособие. М.: Пульс, 2003. – 119 с. 79. Церква і соціальна комунікація: Найголовніші документи Католицької церкви про пресу, радіо, телебачення, Інтернет та інші медіа / упор. М.Перун. – Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2004. 80. Шендеровський К. Взаємодія соціальних служб та ЗМК // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2010. – Т. 39. – Квітень–червень. – С. 140 – 152. 81. Шендеровський К. Механізми та шляхи застосування етичного підходу до інституціалізації комунікацій в соціальній роботі / К. Шендеровський

// Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. Різуна; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2009. – Т. 36. – Липень-вересень. – С.50-64. 82. Шендеровський К. Передумови інституціалізації соціальних комунікацій у сфері вирішення соціальних проблем // Українське журналістикознавство. – К., 2013. – Вип. 14. 83. Шендеровський К. Передумови соціальної компетентності медіапрацівників // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. Різуна; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2011. – Т. 43. – Квітень–червень. – С.89-95. 84. Шендеровський К. Соціальна освіта та соціальні комунікації : тексти лекцій // Київ. нац. ун-т; Ін-т журналістики. — К., 2011. — с. 205. 85. Шендеровський К. та інші. Медіакомунікації та соціальні проблеми: Збірка навчально-методичних матеріалів і наукових статей в трьох частинах. Частина перша / Упор., ред. К. Шендеровського / Київ. нац. ун-т; Ін-т журналістики. – К., 2012. – 288 с. 86. Шендеровський К.С. До питання розв’язання дилеми масових та соціальних комунікацій у сфері вирішення соціальних проблем // Актуальні питання масової комунікації. –К., 2013. – Випуск 14. Січень-червень. 87. Шендеровський К.С. Соціально значущі комунікації у сфері вирішення сучасних соціальних проблем // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2013. – Т.52. Липень-вересень. 88. Шендеровський К.С. Передумови інституціалізації соціальних комунікацій у сфері вирішення соціальних проблем // Українське журналістикознавство. – К., 2013. – Вип. 14. 89. ЮКАБ (UCAB). Видання спільноти пацієнтського руху [сайт]. – Електроні дані. – Режим доступу: http://www.ucab.org.ua/ua – Назва з екрана. 90. Як спілкуватись із засобами масової інформації: Посібник для громадських організацій / За ред.Сари Сільвер. Укр. Ред..О.Сидоренко. – 2-ге вид. – К.: Центр інновацій та розвитку, 2000. – 90 с. 91. XenoDocuments [сайт]. – Електроні дані. – Режим доступу: http://www.xenodocuments.org.ua/ - Назва з екрана.