Svitlo #36 November 2015 by Calendar of Exhibitions and Fairs

№5 (36) листопад 2015

Адвент – це час особливого передріздвяного очікування, очікування народження Ісуса. Для мене це схоже на вдивляння крізь вікно, коли чекаєш на дорогу людину. Ти сидиш і чекаєш, а час минає так повільно. В такі хвилини ти починаєш помічати дрібниці і розумієш, що все життя складається саме з таких дрібниць. Є щось незбагненне у цьому чеканні. Але, як на мене, то краще пережити цей Адвент без поспіху, цінуючи кожну мить, яка наближає нас до народження Спасителя. Цей час переживаємо не самі: товаришує нам Марія, Йосип, Йоан Хреститель. Вони протягом цього Адвенту будуть допомагати нам приготувати шлях Господу, рівняти шляхи Йому. З усього серця бажаю собі і вам не втратити жодного дня, жодної хвилини і знайти час, аби позбирати думки та втихомирити серце. З повагою, о.Михайло Романів ОР

ЗМІСТ ГОРИЗОНТ НАДІЇ Папи Франциска

НЕВЖЕ ІСУС НАСТІЛЬКИ ДОБРИЙ?

від

ЯК МЕНІ ЗРОБИТИ ТВІЙ ДЕНЬ КРАЩИМ?

ДОВГЕ ОЧІКУВАННЯ ЛЮДСТВА Месії

МОДЕЛЬКИ - МОНАШКИ Три красуні, які пішли за Христом

18 20

Головний редактор: о. Михайло Романів ОР

МАСТУРБАЦІЯ Як з цим боротись? МАРАН АТА чи МАРАНА ТА

Випусковий редактор: Катерина Чвалова

ЯК Я БУДУ ПЕРЕЖИВАТИ АДВЕНТ

АНГЕЛА МЕРКЕЛЬ: «Боїтеся ісламізації? Повертайтеся до Церкви»

КНИЖКИ-РОЗМАЛЬОВКИ для дорослих

ХРИСТИЯНСЬКІ СИМВОЛИ

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ, Санта Клаус чи Дід Мороз?

ДОБРЕ КІНО

на народження

Церковний цензор: о. Павло Куницький ОР Коректори: Зоя Нагорна, Любов Магас, Єгор Коваленко Редакційна колегія: Галина Маруняк, Віктор Собіянський Дизайн і верстка: Павло Гурський З питаннями замовлення та розповсюдження газети звертайтеся за телефонами: 096 33 44 513, 093 580 98 05, 095 690 36 99 e–mail: svitlozvysoty@gmail.com

ПРОЧИТАВ – ПЕРЕДАЙ ДАЛІ. ДАРОМ ОТРИМАВ – ДАРОМ ДАВАЙ.

Горизонт Спільним горизонтом, до якого ми прямуємо, є горизонт надії.

Папа Франциск зазначив, що новий літургійний рік, який починається у першу неділю Адвенту, є початком нового шляху Божого люду з Ісусом Христом, Пастирем, «Який веде нас через історію до сповнення Божого Царства». «Саме тому, – додав він, – цей день має особливу привабливість, тому що дає нам відчути глибину історії. Ми наново відкриваємо прекрасність того, що ми всі разом перебуваємо в дорозі: Церква зі своїм покликанням та місією, та усе людство, народи, цивілізації, культури, всі паломничають стежками часу. Але яка мета цієї подорожі? Чи дійсно може існувати спільна мета? Святіший Отець пригадав, що у старозавітній Кни-

СВІТЛО СВІТЛОЗ ЗВИСОТИ ВИСОТИ• •№36 №34/ /лиcтопад травень 2015

зі пророка Ісаї описане загальне паломництво всіх народів до Єрусалиму, до Святого Міста, де стоїть Господній храм, тому що там об’явилося «Боже обличчя та Його закон». «Свою повноту, – пояснив він, – об’явлення віднайшло у Христі Ісусі, і “Господнім храмом” став Він Сам, Воплочене Слово: Він – одночасно і провідник і ціль нашого паломництва, паломництва усього Божого люду, і в Його світлі також всі народи мають змогу йти до Царства справедливості, до Царства миру». Пророк Ісая у цьому пророцтві далі говорить, що підсумком цього паломництва буде час, коли мечі будуть перековані на плуги, час, у якому народи

Надії Період Адвенту повертає

нам цей горизонт

житимуть у мирі. Папа двічі прочитав цей уривок, а коментуючи його, сказав: «Коли ж це настане? Яким прекрасним буде день, коли зброя перетвориться на знаряддя праці! Яким же прекрасним буде цей день! І це є можливим. Зробімо ставку на надію, на надію на мир, і це стане можливим». «Як у житті кожного з нас завжди існує потреба розпочинати наново, знову підводитися, знову відшукувати сенс власного існування, подібно і великому людському родові необхідно завжди наново віднаходити спільний горизонт, до якого прямуємо», – вів далі Святіший Отець, вказавши, що цим горизонтом є горизонт надії. «Період Адвенту, який знову

розпочинаємо, – додав він, – повертає нам горизонт надії, надії, яка не розчаровує, тому що ґрунтується на Божому слові. Надії, яка не розчаровує, простона-просто, тому, що Господь ніколи не розчаровує! Він залишається вірним». А прикладом такого духовного наставлення є для нас Пречиста Діва Марія, «проста сільська дівчина, Яка у Своєму серці несе усю Божу надію. У Її лоні Божа надія прийняла тіло, стала людиною, увійшла в історію». Цією надією є Ісус Христос. «Дозвольмо, – закликав Папа, – щоб Вона провадила нас, тому що Вона є Матір’ю і знає, як нас вести». uk.radiovaticana.va СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 2015 №34 / лиcтопад травень 2015

Невже Iсус н ас т i л ьк и добрий?!

Об’явлення, яке отримала блаженна с. Фаустина Ковальська, було і залишається для всього світу нагадуванням правди про Боже милосердя, про нескінченну Божу доброту. Вони нагадують про ті чудові таємниці, які Творець на сторінках Божого Об’явлення поступово відкривав перед людиною. Всім своїм блиском вони заясніли в Христі, особа якого є повнотою Божого Об’явлення. По суті, Ісус не відкрив блаженній с. Фаустині нічого нового. Проте Він хотів виразно показати ту правду, яку в житті церкви часом відсували у тінь і заміняли холодним та казуїстичним баченням суворого Бога-Судді. Ісус хотів пригадати, що Він є Богом Доброго Серця та великої вразливості, який полюбив нас до кінця.

СВІТЛО СВІТЛОЗ ЗВИСОТИ ВИСОТИ• •№36 №34/ /лиcтопад травень 2015

У даному тексті я намагався вказати на деякі причини викривлення образу Бога, яке глибоко закоренилося в серцях віруючих людей. Варто додати, що наслідки такого явища бувають доволі драматичними. Адже їхнє уявлення про Бога часто є синтезом давніх катехизмових наук, які вела або надто побожна бабуся, або надто ревна учителька релігії. До цього треба додати запальні проповіді, після яких хотілося будь-якою ціною розкаятися (зі вставками на кшталт: «І пам’ятай, що смерть – це космічний фіксатор!!!»), якісь почуті фрагменти приватних об’явлень із кривавих фільмів жаху. Скільки людей на світі на основі такого навчання сформували собі фальшивий і понурий образ Бога. Навіть не хочеться додавати, що потім будь-якою ціною хочеться забути і викинути зі свого життя таку релігійність, проте це дається не так легко. У випадку багатьох людей цьому сприяє упереджена антицерковність. Як хтось упродовж певного часу понарікає на «попів», то на якийсь час у нього приглушиться свідомість перспективи бути засудженим за власне грішне життя. На щастя, зазвичай цього не вистачає надовго, і «терапію» доводиться починати заново. То як виглядає Бог, пекло та кара за гріхи? Щоб знайти відповіді на ці питання, треба розгорнути Біблію, а особливо Новий Завіт. Там докладно і зрозуміло описано, як Бог ставиться до грішників. Особисто я зізнаюся, що хоча і знаю ці тексти вже давно і часто їх читаю, та коли вкотре перечитую, то знову дивуюся і захоплююся ними. І я розумію тих людей, які ніяк не можуть збагнути, що Бог аж настільки добрий. Я й сам належу до таких людей. Наприклад, прочитаймо фрагменти останнього розділу Євангелія від св. Йоана. Ось апостоли, ще налякані своїм становищем після смерті Ісуса, пішли ловити рибу. До їхнього нещастя додалося й те, що вони нічого не зловили. На світанку Ісус стає на березі і запитує: «Дітоньки, чи маєте, що з’їсти?» (Йо. 21, 5). Та вони Його не впізнали. Нічого дивного. Апостоли все ще почуваються, делікатно кажучи, не надто добре. Вони перелякалися і залишили свого Вчителя у годину страстей і смерті. У голові не вкладається, що Він, Месія, який переміг смерть, звернеться до них із запитанням про сніданок, що поцікавиться тим, чи вони, бува, не голодні. Хіба вони могли сподіватися, після всього, що зробили, після того, як негідно повелися, що Вчитель звернеться до них словом «дітоньки»? Він міг би докоряти їм:

ви – боягузи, зрадники, егоїсти! Але ж ні! До цих одинадцятьох простакуватих чоловіків Ісус без іронії каже: дітоньки. А коли вони припливають до берега, то виявляється, що Спаситель уже приготував для них печену рибу і хліб. Щоб вони почувалися впевнено, просить принести ще трохи риби, яку учні зловили у чудесний спосіб. Коли апостоли все ще злякано стоять, Ісус, як каже св. Йоан, «бере хліб, роздає їм, а й рибу теж» (Йо. 21, 13). Могло би видаватися, що тепер, після воскресіння, найліпший момент для того, щоб Ісус проголошував промову про марноту цього світу, ще раз закликав перейматися справами Царства Божого. Проте так не сталося. Воскреслий Бог, Господь Всесвіту, смажить рибу і розламує хліб для одинадцятьох винних. Вірогідно, вони боялися, чи це, бува, не підступ, чи це не хитрість, не обіцянка покарання за зраду… А можливо, що тоді в їхніх серцях почали виникати запитання: невже це можливо, невже Він справді настільки добрий? Настільки??!!! Ми добре пам’ятаємо як Ісус воскресив доньку Яіра. Ніхто з нас не може уявити собі здивування осіб, що буди присутні під час цього чуда. Ніхто не зможе відчути радість батьків. Адже всі бачили дівчинку, яка померла, а тепер сидить і посміхається. Свідки цієї події, напевно, торкалися до дитини, щоб повірити в те, що трапилося. Батьки обіймали то доньку, то Ісуса. З плачем припадали до Його ніг. І в цьому вибуху радості та зворушення лише Ісус, ЛИШЕ Він помітив, що дівчинка голодна. Спаситель не вийшов на терасу, не виголосив фундаментальної промови про своє посланництво. Він просто подбав про їжу для дитини. Навіть мама цієї дівчинки (адже мами є найліпшими фахівцями у справі годування дітей) забула про їжу. Таким є Ісус. Таким є Бог. Він не любить ідеї досконалої людини, але любить конкретну людину, з її голодом душі та тіла. Можливо, колись ви зробите жахливу помилку, зрадите, втечете, запродастеся. Однак після всього цього Ісус почне розмову з вами саме так: «Дитино, може ти голодна?» І тут варто подивитися на третій фрагмент Євангелія, який чудово показує доброту Ісуса, яку він проявляє, особливо до грішників. Цей фрагмент Нового Завіту ми також чудово знаємо. Книжники та фарисеї привели до Ісуса грішницю і хотіли його випробувати: скаже її покарати чи ні? СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 2015 №34 / лиcтопад травень 2015

Пам’ятаємо, як Ісус мудрим реченням «Хто з вас без гріха – нехай перший кидає в неї камінь» (Йо. 8, 7) позбувається облудників, які шукали лише сенсації. Він залишається з грішницею сам на сам. Він, джерело святості, і вона, грішниця. Він, Правдомовець, і вона, яка порушила цей закон. Він міг її покарати одним актом волі, міг знищити. Бідолашна жінка лежить біля його стіп, очікуючи на вирок. Вона знає, що заслуговує покарання. І що відбувається? Ісус запитує: «Ніхто не осудив тебе?» (Йо. 8, 10). Хотілося б сказати: «Господи Ісусе, навіщо ти про це запитуєш? Невже ти не бачиш, що всі відійшли?» І справді, чому Ісус поставив таке дивне запитання? Адже й сам бачив, що трапилося. Чи доводилося комусь із вас бути в такій незручній ситуації? Такій, коли зазвичай говорять про погоду, мнуть край скатертини, знервовано бавляться запальничкою? Можливо, це була саме така ситуація, коли ми когось зловили на брехні, дрібній крадіжці, нечесності. Тій людині незручно, а ми не знаємо, як про все сказати. Бо це наш добрий знайомий чи друг, а тут – така неприємна ситуація! Нехай професійні екзегети мене вибачать,

СВІТЛО СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень 2015

але дозволю собі влаштувати приватну інтерпретацію. Отож мені видається, що тоді, в тій ситуації, було щось із такої атмосфери. Ісус бачить, що та жінка вся тремтить зі страху, з сорому, знає, що все її життя зараз у Його руках. Спаситель хоче підбадьорити жінку, обережно позбавити її паралічу розпачу. Він хоче, щоби, попри страх, вона спромоглася бодай відкрити уста. Жінка відповідає: «Ніхто, Господи». Можливо, вона навіть несміливо дивиться на Ісуса. І тоді Ісус каже коротко: «То і я тебе не засуджую. Йди та вже віднині не гріши!» (Йо. 8, 11). Чи вам колись доводилося виймати комусь порошинку з ока? У такій ситуації треба взяти кінчик хустинки і обережно, дуже обережно, щоб не завдати болю іншій людині, зробити це. Ми знаємо, що наш неделікатний рух може викликати біль і дискомфорт. Так само чинить Ісус із серцем, яке було зранене гріхом. Він делікатно починає розмову від такого запитання, яке допомагає грішниці відкрити уста і серце. Христос не починає судове засідання. Він не ставить запитань, якими люди часто терзають винних: «А

вкотре ти це скоїв? А чому ти це зробив? А де гарантія, що це більше не повториться? І що тепер із тобою робити?» Нічого подібного. Щоб не завдавати непотрібного болю, Ісус говорить коротко і конкретно: «То і я тебе не засуджую. Йди та вже віднині не гріши!» Церква є дуже мудрою, бо визначила для сповіді спеціальне місце – сповідальницю. Ті, хто не хоче, можуть навіть не показувати свого обличчя сповідникові. Як добре, що в сповідальниці не треба представлятися. Колись один парох з курортної місцевості спеціально поставив сповідальницю коло храму, близько до живоплоту. Коли тільки-но починало смеркати, з-за живоплоту до сповідальниці підходили таємничі постаті, а через кілька хвилин так само непомітно зникали. У ці літні дні до сповіді приступило чимало людей, які зазвичай здалека оминають храм. Однак хтось може засумніватися в лагідності Ісуса. Адже він також умів кричати, лякати пеклом і навіть вдарити бичем продавців у святині. Так, це правда. Христос також умів бути грізним, але лише для тих, хто закривав іншим шлях до Бога, хто жив у затверділості і не розкаювався у своїх гріхах. На

них він міг підвищити голос, підняти руку. Однак у Євангелії немає такої сцени, де Ісус так ставився би до розкаяного грішника. І тому я хочу звернутися до всіх тих, хто віддавна харчується – як блудний син – гіркими стручками докорів сумління: поверніться! Навіть якщо хтось уже тридцять чи сорок років не приступав до сповіді, навіть якщо не пам’ятає катехизмових поучень про сповідь. Навіть якщо має на сумлінні гріхи, які показують лише на блокованих телеканалах у нічних фільмах для дорослих. Священика у сповідальниці це не здивує, ані не згіршить. Ми, священики, знаємо, як сатана може принизити людину. І навіть якби хтось під час сповіді сказав: «Сто, а може й п’ятсот разів», це нічого не змінює. Все одно варто повернутися. Саме тому й варто повернутися. У таких ситуаціях навіть не треба жодних повчань. Такий багаторічний грішник, душу якого терзає диявол, чудово знає, як багато зла він зробив. Трапляється також, що впродовж цих років така людина вже відбула страшенну покуту у вигляді докорів сумління. Справді варто прийти, щоб через роки почути ці найчудовіші слова: «То і я тебе не засуджую». о. Петро Павлюкевич, “Про Боже милосердя декілька слів”

№35 СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 лиcтопад 2015 №34 / червень травень 2015

Як мені зробити

Твій День

кращим?

10 СВІТЛО СВІТЛОЗ ЗВИСОТИ ВИСОТИ• •№36 №34/ /лиcтопад травень 2015

Багато років ми з дружиною Кері вели запеклі бої. Озираючись назад, я не дуже розумію, як ми взагалі примудрилися одружитися – наші характери мало підходили один одному. І чим довше ми жили у шлюбі, тим сильніше проявлялися протиріччя. Багатство і слава не зробили наше життя легшим. Навпаки, проблеми тільки посилилися. Ми сварилися так часто, що було вже важко уявити мирне життя разом. Ми раз у раз огризалися один на одного, і обидва старанно ховали біль за кам’яними фортецями, які спорудили навколо своїх сердець. Ми опинилися на межі розлучення і обговорювали його не один раз. Я був у турне, коли греблю прорвало. Ми вкотре відчайдушно посварилися по телефону, і Кері кинула слухавку. Я відчував лють, безсилля і глибоку самотність. Я зрозумів, що досяг межі – більше мені не витримати. Тоді я звернувся до Бога. Або почав звинувачувати Бога. Я не знаю, чи можна назвати молитвою те, що я, розлючений, кричав у ті хвилини, але вони закарбувалися в моїй пам’яті назавжди. Я стояв під душем в готелі міста Атланта і кричав Богу, що цей шлюб – помилка, і більше я так жити не можу. Так, ідея розлучення мені ненависна, але біль від спільного життя втомив мене. Крім люті, я відчував розгубленість. Я не міг зрозуміти, чому нам з Кері так важко разом. У глибині душі я знав, що моя дружина – хороша людина. І я хороша людина. Так чому ж у нас не виходить налагодити стосунки? Чому я одружився з жінкою, чий характер так не підходить моєму? Чому вона не хоче змінюватися? Зрештою, захриплий і розбитий, я сів на підлогу прямо в душі і розридався. З темряви відчаю прийшло осяяння: ти не можеш змінити ї ї, Ріку, ти можеш змінити тільки себе. Наступного дня на порозі будинку мене чекала холодна дружина, що не удостоїла мене і поглядом при зустрічі. У ту ніч, коли ми лежали в нашому ліжку так близько один від одного і одночасно

Сімейне життя не завжди буває щасливим і безхмарним. Але постаратися зробити його краще під силу кожному з нас, вважає відомий американський письменник Річард Пол Еванс: – Моя старша донька Дженна недавно сказала мені: «Коли я була маленькою, я найбільше боялася, що ви з мамою розлучитеся. Але, коли мені виповнилося 12, я вирішила, що, може, воно й на краще – ви ж постійно лаялися!» Посміхнувшись, вона додала: «Я рада, що ви все-таки порозумілися». так далеко, я зрозумів, що мені потрібно робити. Наступного ранку ще в ліжку я повернувся до Кері і запитав: – Як мені зробити твій день кращим? Кері подивилася на мене сердито: – Що? – Як мені зробити твій день кращим? – Ніяк, - відрізала вона. – Чому ти питаєш? – Тому що це серйозно, – сказав я. – Я просто хочу знати, як мені зробити твій день кращим. СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 2015 №34 / лиcтопад травень 2015

Вона подивилася на мене цинічно: – Ти хочеш щось зробити? Прекрасно, тоді вимий кухню. Схоже, дружина думала, що я вибухну від злості. Я кивнув: «Добре». Я встав і вимив кухню. На наступний день я запитав те ж саме: – Як мені зробити твій день кращим? – Прибери в гаражі. Я зробив глибокий вдих. У мене у той день справ було по горло, і я розумів, що дружина сказала це навмисне, щоб позлити мене. Так і кортіло розлютитися у відповідь. Замість цього я сказав: «Добре». Я встав і наступні дві години чистив і упорядковував гараж. Кері не знала, що й думати. Настав наступний ранок. – Як мені зробити твій день кращим? – Нічого! – Сказала вона. – Ти нічого не можеш зробити. Будь ласка, припини це. Я відповів, що не можу, тому що дав собі слово. «Як мені зробити твій день кращим?» – «Навіщо ти це робиш?» – «Тому що ти дорога мені. І наш шлюб мені теж дорогий». Наступного ранку я запитав знову. І наступного. Потім, у середині другого тижня, сталося диво. При моєму запитанні очі

Кері наповнилися слізьми і вона почала плакати. Заспокоївшись, дружина сказала: «Будь ласка, перестань ставити мені це запитання. Проблема не в тобі, а в мені. Я знаю, зі мною важко. Не розумію, чому ти досі залишаєшся зі мною». Я м’яко взяв ї ї за підборіддя, щоб подивитися прямо в очі. «Тому що я люблю тебе, – сказав я. – Як мені зробити твій день кращим?». «Це я повинна тебе питати». «Повинна, але не зараз. Зараз я хочу змінитися. Ти повинна знати, як багато ти для мене значиш». Дружина поклала голову мені на груди. «Пробач, що я вела себе так жахливо». «Я люблю тебе», – сказав я. «І я люблю тебе, – відповіла вона. – Як мені зробити твій день кращим?» Кері подивилася на мене ласкаво: «Може, ми побудемо удвох якийсь час? Тільки ти і я». Я посміхнувся: «Я б дуже цього хотів!» Я продовжував запитувати більше місяця. І стосунки змінилися. Припинилися сварки. Потім дружина стала питати: «Що б ти хотів, щоб я зробила? Як мені стати кращою дружиною для тебе?» Стіна між нами впала. Ми почали розмовляти – відкрито, вдумливо – про те, що ми хочемо від життя і як нам зробити одне одного щасливішими. Ні, ми не ви-

МОЛИТВА Отче наш у небі, дякую Тобі за благодать, що з Тобою, Боже, розділяю ім’я та гідність батька. Як дозволив Ти мені брати участь у Твоїй силі, так допоможи мені благодаттю згори, щоб я з почуттям відповідальності виконував завдання охоронця життя. Навчи мене добре виконувати важкі обов’язки батька. Прагну разом із дружиною завжди піклуватися про хліб і про здоров’я дітей, про їх навчання і майбутнє, про їх виховання і спасіння. Знаю, Боже, що наші сили обмежені, але прошу Тебе про світло і міць, щоб ми піклувалися про наших дітей, навчаючи їх прикладом власного життя, згідно зі святим Євангелієм Твого Сина, який є нашою дорогою, правдою і життям. Амінь.

12 СВІТЛО СВІТЛОЗ ЗВИСОТИ ВИСОТИ• •№36 №34/ /лиcтопад травень 2015

рішили разом всі свої проблеми. Я навіть не можу сказати, що ми більше ніколи не сварилися. Але природа наших сварок змінилася. Вони стали траплятися все рідше і рідше, їм начебто не вистачало злої енергії, яка була раніше. Ми позбавили їх кисню. Жоден з нас більше не хотів зранити іншого. З часом я зрозумів, що наша історія була ілюстрацією набагато важливішого уроку про шлюб. Запитання «Як мені зробити твій день кращим?» варто поставити кожному, хто перебуває у стосунках. Це і є справжня любов. Романи про кохання зазвичай зводяться до любовного томління «вони жили довго і щасливо», але «довго і щасливо» не народжується зі спраги володіти і належати коханій людині. У реальному житті любов не в тому, щоб відчувати бажання до когось, але щиро і глибоко бажати йому щастя – іноді навіть на

шкоду вашому власному. Справжня любов не в тому, щоб зробити іншу людину своєю копією. Вона в тому, щоб розширити наші власні можливості – проявляти терпіння і турботу заради благополуччя коханої людини. Я не хочу сказати, що наш з Кері досвід спрацює для кожної пари. Але я безмежно вдячний за натхнення, яке прийшло до мене в той день у вигляді простого запитання. Я вдячний, що у мене, як і раніше, є сім’я і моя дружина прокидається поруч зі мною в ліжку щоранку. І я щасливий, що навіть тепер, через десятиліття, час від часу один з нас повертається до іншого і запитує: «Як мені зробити твій день кращим?» Заради цього варто прокидатися вранці. За матеріалами «Сибірської католицької газети»

№35 СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 лиcтопад 2015 №34 / червень травень 2015

Довге очікування людства Саме до пастухів, не дуже шанованих у суспільстві людей (фарисеї називали їх «ам-гаарец» – люди землі, необізнані в законі і писаннях), але смиренних серцем, в першу чергу була скерована блага вість про пришестя Спасителя, про початок здійснення обітниць, даних Богом в той

ЄДИНИЙ СПАСИТЕЛЬ? Однак перш ніж ми підемо далі, необхідно прояснити одне питання, яке задають собі деякі наші сучасники: чи є Ісус Христос, Син Отця у вічності і Діви Марії в часі, тим єдиним Спасителем, Сином нової Єви, про Якого говорить Книга Буття? Можливо, Будда, Конфуцій або Магомет також посланці Бога і через них також вилилася благодать Божого спасіння? Біблія відповідає на це питання чітко і ясно. Перш за все, святий Павло стверджує в Першому посланні до Тимофія 2, 5-6: «Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус, що дав себе самого як викуп за всіх». А ось те, про що проповідував Петро на самому початку історії Церкви: «То нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім’ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп’яли, а якого Бог воскресив з мертвих, – ним цей стоїть здоровий перед вами. Він – отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі. І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імені немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді. 4, 10-12). Павло також стверджує наступне: «На це бо й трудимося та боремося, тому що ми поклали нашу надію на живого Бога, який є Спасителем усіх людей, особливо ж вірних» (1.Тим 4, 10). Для того, щоб було зрозуміліше, я хотів би навести один приклад. Людина впала в річку, не вміючи плавати, і тому почала тонути. На щастя, на березі була інша людина, яка добре вміла плавати. Вона стрибнула у воду і врятувала того, хто тонув. Людина залишилася жива і здорова, і не важ-

14 СВІТЛО СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень 2015

же вечір, коли перші люди згрішили. Період Адвенту, що триває чотири тижні, символічно представляє чотири тисячі років, за біблійною хронологією, що пройшли між вечором дня первородного гріха і Різдвяною ніччю. Це передусім час обітниці і очікування. ливо, чи була вона давно знайома зі своїм рятівником чи зустріла його вперше у житті. Більш того, найголовніше те, що людина спізнала свого рятівника як справжнього друга, навіть якщо мала перед цим якісь сумніви щодо нього або не сподівалася отримати від нього спасіння. Наш Господь Ісус Христос – єдиний Спаситель усіх людей, незалежно від того, чи знають вони Його, чи ні. Тому ми, не вагаючись, стверджуємо, що Спаситель єдиний, і через Нього може врятуватися кожен праведний і чесний чоловік, нехай навіть він не знає Його і належить до іншої релігії. Наприкінці ми ще раз повернемося до статусу нехристиянських релігій в економії спасіння, яке дає Бог, «який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1.Тим 2, 4). Радіючи з народження Спасителя, ми, християни, тим самим висловлюємо надію всього людства і тому співаємо: «Слава в вишніх Богу і на землі мир в людях благовоління» (Лк. 2, 14).

ЛІТУРГІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ АДВЕНТУ Період Адвенту – радісне очікування Спасителя всіх людей, бо ми твердо впевнені в тому, що Він був посеред нас, і в тому, що Він повернеться. Часто, за аналогією з Великим Постом, Адвент розглядають як час покаяння. Однак в стародавній Церкві Адвент сприймали по-іншому. Доказом цьому служать антифони Літургії Годин. Якщо не рахувати Пасхи, то під час Адвенту частіше, ніж будь-коли, вимовляється «алілуя». Таким чином, підкреслюється радісний характер часу очікування. Латинське слово adventus – пришестя – означає

№35 СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 лиcтопад 2015 №34 / червень травень 2015

радісні святкування, якими супроводжувалося сходження на престол нового кесаря. Літургійний рік, щоб сповнити наші серця радістю і втіхою, пропонує нам як приклад трьох біблійних персонажів: пророка Ісаю, Іоанна Хрестителя та Діву Марію. Ісаю іменують п’ятим євангелистом, його пророцтва нагадують Євангелію настільки, що звучать, як Блага вість. Він оспівує месіанську радість в прекрасних текстах, що захоплюють дух. Ісая пророкує основні події життя очікуваного Месії: те, що Він народиться з Діви, Він буде справжнім Еммануїлом, Богом з нами, Він буде Страждаючим Слугою, який пожертвує своїм життям за наші гріхи. Роздуми над текстами Ісаї під час Адвенту стосуються теми благодіяння, оскільки в них міститься квінтесенція месіанських обітниць Бога в Старому Завіті, виконаних Ним у Новому Завіті. Йоан Хреститель також має безпосереднє відношення до месіанської радості. Будучи ще в утробі своєї матері, він радісно здригнувся, коли Марія, що носила під серцем Ісуса, прийшла до дому Єлизавети. Його народження також стає причиною для радості. Більше того, печаткою особливої радості було відзначене усе його життя: він – друг Нареченого. Завдяки Предтечі месіанська радість починає входити в світ. Нарешті, Марія як ніхто інший з-посеред людей заслуговує зватися Причиною нашої радості. В оповіданні про Благовіщення архангел вітає Її такими словами: «Радуйся, Благодатна!» (Лк. 1, 28). Вона постає тут як дочка Ізраїля, про яку говорив пророк Софонія: «Виспівуй, о дочко Сіону! Вигукуй радо, Ізраїлю! Радуйся й веселися з усього серця, дочко Єрусалимська!» (Соф. 3, 14). У міру нашого наближення до Різдва, тексти з Євангелія від Луки, благовісника радості, змушують нас заглибитися в таємницю Різдва. Безсумнівно, період Адвенту – це час радості, і прості серцем не помиляться, тому що казкова і світла атмосфера днів, що передують святу Різдва Господа нашого Ісуса Христа, немов передчасно наповнює світ миром і радістю, що вже заструменіли з віфлеємської печери.

16 СВІТЛО СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень 2015

РІЗДВО — ЯВЛЕННЯ БЛАГОДАТІ БОЖОЇ ДЛЯ ВСІХ ЛЮДЕЙ В епістолі нічної різдвяної Меси читаємо наступне: «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей» (Тит. 2, 11). А в Євангелії цієї ж Меси ангельське послання полягає всього лише в двох словах – «радість» і «мир»: «Я сповіщаю вам велику радість ... на землі мир, в людях благовоління» (пор. Лк 2, 10. 14). Деякі з псалмів Старого Завіту вже описували месіанську еру цими словами, наприклад псалом 85 (84): «Милість і правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються». Процитуємо також псалом 96 (95), який знаходиться в ранковій Літургії Годин Різдва: «Нехай веселяться небеса і хай веселиться земля, нехай гримить море й його повнота; нехай поле радіє та все, що на ньому, і радіють хай всі дерева дібровні перед лицем Господа; бо йде». У псалмі 51 (50) чути крик грішника до Бога: «Поверни мені радість спасіння Твого». Тому можна впевнено провести знак рівності між спасінням, отриманим за благодаттю Божою, і радісним миром, що панує в душі віруючого і серед людей. І я знову звертаю увагу на те, що Адвент і Різдвяний час говорять про спасіння однією і тією ж самою мовою, і завдяки цьому утворюють літургійну єдність навколо великої таємниці Втілення: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб всякий, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Йн. 3, 16). Різдво – одкровення любові Отця. Це одкровення постає перед нами у різдвяних яслах, де є також смиренність Божа. Ангел дав це знамення пастухам: «Ви знайдете Дитину сповиту, що лежить в яслах» (Лк. 2, 12). Благодать спасіння починається з відкриття Бога в тендітній людській плоті, абсолютно протилежного ідолопоклонницьким, язичницьким уявленням про Божу силу і міць. Юна Мати, що годує грудьми Своє дитя, стала одкровенням таємниці Самого Бога, в цій сцені найкраще відображені ніжна любов і обітниця життя і щастя. Подібно пастухам, приймаючи цю звістку з щирим серцем, ми стаємо на шлях віри і спасіння.

А ЩО Ж ІНШІ РЕЛІГІЇ? У Діяннях апостолів, де так наполегливо приділяється увага необхідності вірити в Господа нашого Ісуса Христа – єдине ім’я, яким ми рятуємося, – є фрагмент, в якому говориться про це з особливою ясністю: суперечка Павла з афінським ареопагом. Перш за все, апостол ясно стверджує фундаментальну єдність всього людства. Якими б не були наші філософські та релігійні переконання, ми пливемо в одному човні: «Він створив з одного ввесь людський рід» (Дія. 17,26). Далі Павло говорить: «Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацки не знайдуть його, – хоч він від кожного з нас недалеко.» (Ді. 17,26-27). Таким чином, Бог ще не все сказав людству. Він залишив час для пошуку, розду-

мів, допустивши навіть можливість помилятися. До сьогодні це важливо в діалозі, часом вельми нелегкому, між Церквою і світом. Церква повинна звіщати своє послання безкомпромісно, а часом і протистояти примарним цінностям сучасного світу. У той же час Церква не повинна звинувачувати тих, хто не думає як вона, в нещирості і відсутності доброї волі. Бог хоче, щоб людина була вільною і щиро шукала добро, справедливість та істину. Тому Павло стверджує, що Бог за Своїм милосердям і довготерпінням вчинив так, щоб в історії розвинулися різні філософії та релігії. Однак з приходом Ісуса Христа ті, хто увірував в Нього, знайшли переконання: Він Спаситель і Суддя всього людства. І стоячи перед Ним, Богом, що став людиною з любові, люди або спасаються, або гинуть. о. Сімон Ноель OSB

№35 СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 лиcтопад 2015 №34 / червень травень 2015

Модельки / Монашки Три відомі красуні, які покинули все і пішли за Христом

Що робить людину щасливою? Що надає життю сенс? Гроші, слава, популярність чи, можливо, кар’єра? Ми всі знаємо відповідь, навіть якщо не живемо згідно з нею: усі вище перераховані пункти – на другому місці. Є лише одна річ, а точніше – одна Особа, яка може нас зробити щасливими. Це також єдиний спосіб зрозуміти трьох жінок, про яких ітиметься далі. Перебуваючи на вершині світового визнання, вони відмовилися від усього заради прагнення іти за Христом.

Долорес Харт: «Якби ви чули те, що чую я…» Кар’єра Долорес розвивалася навдивовижу швидко! У вісімнадцять вона зіграла роль коханої Елвіса Преслі у фільмі «Кохаючи тебе» (1957 р). Цікаво, що саме вона у цьому фільмі подарувала Елвісу його перший екранний поцілунок. Вона зіграла помітні ролі у більш як 9 фільмах протягом наступних п’яти років. Її партнерами були Стівен Бойд, Монтґомері Кліфт, Джордж Ґамільтон та Роберт Ваґнер. Вона була на піку популярності. Раптом – коли їй виповнилось 24 – уже заручена зірка Голівуду заявила, що покидає все заради того, аби стати монахинею. Згодом Долорес пояснила, що поворотним моментом були зйомки «Франциска з Аси-

18 СВІТЛО СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень 2015

жу», у якому вона зіграла святу Клару. Під час зйомок в Італії вона зустрілася з Папою Йоаном XXIII. Дівчина представилась: «Я – Долорес Харт, граю роль Клари», на що Святіший Отець відповів: «Ні, ти і є свята Клара з Асижу!» Прихильники та друзі – або навіть вороги – були шоковані звісткою. Харт згадувала, що навіть її близький друг, священик, о. Дуді назвав її божевільною. Один із них писав їй агресивні листи протягом довгих років, уже після її вступу до монастиря. Чоловік довго намагався з нею поговорити про «змарноване життя». Харт відповідала йому просто: «Якби ти чув те, що чула я, ти б теж сюди прийшов».

Олая Оліверос: «Господь ніколи не помиляється…» Олая Оліверос була успішною іспанською моделлю, яка знімалася у фільмах та рекламних роликах в Іспанії та за її межами. Відвідуючи Фатіму, місце об’явлень Діви Марії, вона пережила «досвід землетрусу». З її слів – Олая виразно побачила себе у габіті, що їй здалося абсурдом, однак

забути це видіння вона не могла. Пізніше дівчина вирішила, що Ісус просить її полишити гламурне життя й стати черницею. Вона каже, що Господь ніколи не помиляється: «Він запитав, чи я піду за Ним, а я не могла відмовити». Зараз вона належить до напівзакритого Ордену святого Михаїла.

Амада Роза Перес: «Тепер я живу у мирі...»

Амада Роза Перес була однією з найуспішніших колумбійських моделей, доки не зникла з поля зору публіки десять років тому. Згодом, через п’ять років, вона повернулася, щоби пояснити свою відсутність – Амада пережила час релігійного навернення та працювала зі спільнотою Діви Марії (проте монахинею не стала). У момент стрімкого розвитку кар’єри у неї діагностували хворобу, яка значно знизила її слух. Діагноз змусив замислитися над стилем життя, визнає зірка: «Я почувалася розчарованою, незадоволеною; я не мала жодної мети й була занурена у швидкоплинні задоволення… Я завжди мала питання, на які світ не мав відповідей». Зараз вона регулярно відвідує Святу Месу, сповідається, молиться Розарій та Коронку до Божого Милосердя. «Раніше я завжди поспішала, втомлювалася, і в мене швидко погіршувався настрій. Зараз я живу у мирі, світ мене не цікавить. Я насолоджуюся кожною хвилиною, яку Бог мені дарує», – пояснює вона. за матеріалами: credo-ua.org №35 СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 лиcтопад 2015 №34 / червень травень 2015

МАСТУРБАЦІЯ. Як з цим боротись? Слава Ісусу Христу, брати і сестри! Питання, на яке сьогодні будемо відповідати, відноситься до морально тяжкого виміру. Отже, як можна боротися з гріхом мастурбації? Взагалі, про нечистоту можна було би говорити багато. Я думаю, що це торкається дуже багатьох людей, адже на цьому трохи сконцентровані наші сповіді, розмови, та все те, що навколо цього крутиться. Диявол дуже зав’язав нас на цьому, бо воно торкається нашого внутрішнього життя і, зрозуміло, пов’язано з великим соромом. У першу чергу звернімо увагу на дуже важливу справу. Коли Отці Церкви говорять про важкі гріхи, то показують певні залежності і співвідношення. Коли ми говоримо про нечистоту, то з нею завжди буде дуже близько лінь і обжерство, і це все буде зав’язано на нашій гордині та нашому егоїзмі. Ці гріхи, як і всі інші, – ізолюють. Варто собі пригадати, як Отці церкви розказують про схему гріха, або як гріх відбувається. Переважно у гріха є певні етапи. Спочатку ми переживаємо навіювання, пізніше в нас є якийсь діалог, і коли ми зі злим духом починаємо вести цей діалог, то завжди, або практично завжди, програємо.

20 СВІТЛО СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень 2015

Відповідає о. Михайло Романів ОР

Далі йде внутрішня згода, зовнішня згода, звичайно гріх, а найгірше, що в кінці – це вже пристрасть, залежність від конкретного гріха. Отже, коли ми говоримо про боротьбу

«...Коли ми говоримо про нечистоту, то з нею завжди буде дуже близько лінь і обжерство, і це все буде зав’язано на нашій гордині та нашому егоїзмі. Ці гріхи, як і всі інші, – ізолюють...» з гріхом, потрібно рубати на самому початку, отам, де є саме цей діалог. Немає про що говорити зі злим духом. Не потрібно входити в цей діалог, тому що ми будемо програвати. Якщо ми подивимось на Ісуса, то коли диявол його спокушує, він завжди дуже конкретно відповідає Словом Божим. Я думаю, що в нашому випадку повинно бути так само. Це щодо самої схеми гріха. Натомість, коли ми відкриваємо Катехизм Католицької Церкви №2352 «Провини проти цнотливості», то читаємо, що «мастурбація є актом внутрішньо і серйозно

не впорядкованим». Невпорядкованість ця має якесь конкретне коріння. Це перша річ, на яку хотів би звернути увагу. Це коріння зав’язане десь в нашій пам’яті, в нашому дитинстві, у відносинах, якихось іграх серед друзів. Перший еротичний та сексуальний досвід – це завжди десь там глибоко. Якщо ми говоримо про боротьбу з мастурбацією, то ця боротьба має бути інтегральна, вона має бути абсолютно на всіх фронтах. Не можна тільки щось зробити назовні. Можна порівняти з образом куща чи квітки, яку підрізали зверху. Потрібно дійти до коріння і зрозуміти, звідки воно виростає. Треба звернути увагу: це виростає з порнографії, чи порнографія є наслідком? Тут є велика різниця. Той, хто каже «я грішу мастурбацією», має себе запитати: «чи я дивлюсь якісь фільми чи якісь відео?». Мастурбація не є причиною. Вона є наслідком. Натомість причина – це порнографія. І тоді треба усунути причину. Усунути все, що знаходиться на комп’ютері чи в якихось інших місцях і зробити собі піст щодо цього. І я переконаний, що одразу буде ефект. Через 3-4 тижні уява почне слабнути, не буде підживлюватись і це почне трохи відпускати. Тільки потрібно з цим конкретно боротися. Варто сказати, що це завжди пов’язано з великим соромом, з великим пригнобленням. І це нас принижує. Ми боремося, падаємо, встаємо і знову переживаємо те саме. Хтось каже, що два дні може витримати, хтось каже, що не може витримати навіть двох днів. І це стає якимось колом, з якого неможливо вийти, навіть кроку зробити. У першу чергу, треба сказати «Стоп! Господь сильніший» і запам’ятати одну дуже важливу річ, на яку хочу звернути увагу: поки ми боремося – ми переможці. Особливо це стосується чоловіків. Для чоловіків притаманно боротись і вести війну. Так описує Біблія чоловіка. Ця боротьба є боротьбою

святою, де ми боремося за щось прекрасне в нашому житті. Не варто відступати. Господь любить нас попри це, любить такими,

«...Через 3-4 тижні уява почне слабнути, не буде підживлюватись і це почне трохи відпускати. Тільки потрібно з цим конкретно боротися...» якими ми є. Здається, що завжди, коли присутні гріхи нечистоти і мастурбації, ми будемо відкидати, в першу чергу, себе, відкидати Бога, і у нас буде дуже багато гіркоти всередині. Пригадаю прекрасні слова з послання св. Павла до ефесян, до яких варто сягнути, коли ми переживаємо спокусу: «Брати, одягніться в повну зброю Божу! Візьміть меч слова, одягніть шолом правди…» Святий Павло підказує нам найкраще знаряддя в усіх аспектах нашого життя. Тепер коротко про методи. Потрібно звернутися до своєї самооцінки. Як я себе бачу? Чи люблю, чи не люблю себе? Потрібно звернути увагу на те, як я відпочиваю. Цей гріх буде ставатися завжди, коли ми втомлені, адже втомлені ми і психічно, і фізично. Тому в нашому житті має бути здоровий сон, і цього сну має бути якнайбільше. Дуже добрий богослов і лікар, бенедиктинець отець Кароль Майсер говорить, що потрібно звернути особливу увагу на сон і відпочинок і звідти починати придивлятися до себе. Напруження також спадає, коли ми починаємо займатися будь-яким спортом. Все одно яким. Боротися легше, коли є спільнота людей, в якій ми можемо молитися. Не йдеться про те, щоб ми там якось виливали своє серце. Це залишається в нас, і ми самі це переживаємо. Але має бути спільнота, в якій я можу

СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 2015 №34 / лиcтопад травень 2015

сказати: «Брати, мені потрібна ваша молитва, мені потрібна ваша допомога!» І найважливіша річ – це таїнства. Як би низько ми не впали, Христос хоче нас вести. Завжди є можливість сповіді. Якщо ми приходимо до сповіді з нечистотою, то добре, щоб це був один священик, який знає наші проблеми, духовний керівник, який у цьому допоможе. Завжди є спокуса бігати від одного священика до другого, чи побігти в іншу парафію і так далі. Зрозуміло, що це сором. Але варто було б довіритись особі, яка може в цьому допомогти. Як я вже казав, варто звернути увагу на погляд, на думки. Відразу відрізати це. Половина перемоги буде тоді, коли я збагну і зрозумію, що Господь любить мене, що він не відкидає мене з цією слабкістю. Що моя сексуальність, з якою мене створив Бог, до-

22 СВІТЛО СВІТЛОЗ ЗВИСОТИ ВИСОТИ• •№36 №34/ /лиcтопад травень 2015

бра. Що я не повинен її цуратися. Що Господь бажає мені щастя і прагне подарувати повноту життя. Зрозуміти близькість Бога, який дає мені ліки, якими є Євхаристія, де я буду зустрічатися з Христом, і Він буде перемагати в мені всяку слабкість. Євхаристія запобігає гріху. Господь великий. Він бореться за всіх тих, кого любить, і виходить шукати ту вівцю, яка заблукала. Якщо переживаєш такий гріх, якщо тобі зараз складно, якщо маєш в серці неміч – відкинь всякий сором. Сором і страх нас ізолюють. Наблизься до Бога, піди на сповідь, визнай свій гріх – і це вже буде перемога. Слава Ісусу Христу! за матеріалами: propovidnyk.com.ua

Марана Та чи Маран Ата В ідеалі хотілося би написати про темні ранки, морозне повітря, рипіння снігу під ногами, світло свічок і спів «Rorate caeli», але не вдасться, бо це буде прикрашанням дійсності – за останні роки, за три або й чотири Адвенти, мені вдалося примусити себе прокинутися й піти на передсвітанкову Службу Божу рази два. Може три. Для мене це докір і виклик. Не проспати цього разу. Не проґавити. Коли мені було років десять, на Святвечір – за східним календарем, бо ми святкували обидва – по вечері та перегляді телевізійних передач, я влігся спати, і ледве заснув, як мені наснився сон: ангели, сурми, приходить Господь у всій величі та красі, у славі та силі, і співи, світло, радість... а я проспав. Я прокинувся, і мені було так прикро й сумно, що ось, сталося, дві тисячі років Церква

чекала, а я – телепень – усе пропустив. Халепа... Я лежав, дивився на мигтіння зірок за вікном і довго не міг заснути – боявся пропустити найважливішу подію історії. Оте відчуття я й досі пам’ятаю. Адвент – час приготування. Час очікування. Час нагадування, що ти постійно маєш бути готовим до приходу Ісуса. І в той же час бути готовим самому відійти до Нього. Час очікування найважливішої зустрічі – за яким би сценарієм вона не відбулася. «Марана та» й водночас «Маран ата». «Господи прийди» та «Господь приходить». Церква постійно чекає і Господь постійно приходить. Приходить сьогодні. Приходить тут і тепер, і говорить: «Адаме, де ти?» І Адвент – це найсприятливіший час вилізти з кущів і відповісти: «Я тут, Господи. Чекаю на тебе.» Єгор Коваленко СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 2015 №34 / лиcтопад травень 2015

Як я буду

переживати

Починається Адвент – час підготовки до свята Різдва Христового. Але, насправді, це не тільки підготовка до свята. Адвент має свій глибокий зміст. Слово «Адвент» походить з латинської – адвентус – пришестя. Адвент – це час очікування пришестя Господа. Це очікування, Адвент, має три ступені: минулий, теперішній і майбутній. Минулий – чекаємо свята Різдва – ця подія вже відбулась, ми зараз згадуємо минулу подію – начебто святкуємо день народження Ісуса Христа. Теперішній – очікуємо пришестя Ісуса тут і тепер. Він приходить до нас в Євхаристії, в Божому Слові, в іншій людині… Він приходить, коли ми Його запрошуємо і чекаємо. Майбутній – Адвент нагадує нам, що ми очікуємо другого, останнього пришестя Ісуса на землю, пришестя в славі, останнього дня наприкінці світу. Саме про це завжди нагадують нам читання першої неділі Адвенту. Саме тому ми чуємо – не спіть! «Дивіться, чувайте, моліться; адже не знаєте, коли настане цей час». Чувайте – один з головних висловів Адвенту. Цим словом починаємо

24 СВІТЛО 2015 СВІТЛОЗ ЗВИСОТИ ВИСОТИ• •№36 №35 липень №34/ /лиcтопад травень2015

Адвент Адвент – чувайте – будьте готові до пришестя Господа. Для глибшого розуміння Адвенту, уявімо собі таку ситуацію, коли ми чекаємо когось, кого сильно любимо. Наприклад, дружина чекає чоловіка, котрий вчасно не повернувся з роботи, десь затримався… Вона переживає, дивиться у вікно, слухає біля дверей, в під’їзді, телефонує, нервується… Або ми чекаємо, коли до нас приїдуть родичі, яких давно не бачили, але любимо їх, вони дорогі, важливі для нас – ми переживаємо, готуємося, не можемо дочекатися… Такі ситуації являють нам, можна сказати, активне очікування, повне різних почуттів та дій. Рівень та сила таких почуттів, переживань, дій залежить від рівня любові – наскільки ми любимо людину, на яку чекаємо, наскільки вона нам дорога. Людину, котра нам байдужа, ми не чекаємо, якщо він затримується, не приходить, ми не переживаємо, а може й радіємо. А як щодо пришестя Ісуса? Чи знайоме нам таке почуття, як спрага Бога? за матеріалами: рускатолик.рф

СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 №35 лиcтопад 2015 №34 / липень травень2015 2015

Федеріка Могеріні, очільниця дипломатії Євросоюзу, заявила на міжнародній конференції країн, що приймають біженців, що криза носить глобальний характер, а проблема біженців – загальна проблема. Ми чуємо багато висловлювань політиків і дипломатів, а як сприймають нову ситуацію прості жителі Євросоюзу? Розповідає Ельвіра Кітніс, керівник паломницького і культурно-просвітницького центру святого Фоми в Європі, яка живе в німецькому місті Трірі.

26 СВІТЛО СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень 2015

Періодично ми читаємо в новинах, як у Життя Вічне народжуються новомученики Християнської Церкви в Сирії. Дивлячись на ці смерті за Христа, ми, жителі Німеччини, можемо скільки завгодно сумувати про одвічний німецький порядок, що минає, але кожен з нас повинен задати собі просте запитання: чи повинна Європа відмовитися від прийому біженців, знаючи, що серед них є ті, хто дійсно рятується від вірної смерті? Навіть якщо таких серед загального числа-відсотків десять. Повинні ці десять відсотків померти так, як

Ангела Меркель: «Боїтеся ісламізації? Повертайтеся до Церкви»

померли недавно нові жертви християни в Сирії? Я далеко не ідеалістка. Я, мої близькі і друзі, всі ми боїмося втратити той світ, до якого звикли. Безумовно, адже ми живемо тут, тут ростуть наші діти, ми любимо Європу, саме «стареньку Європу». Тепер ми переживаємо вторгнення людей зовсім іншої цивілізації і культури ззовні. Що ж ми боїмося втратити? Ось це дійсно гарне запитання. Як і багато європейців, ми боїмося не тільки втратити спокій, але і боїмося глобальної ісла-

мізації Європи. І це страхи тієї Європи, яка на офіційному рівні відмовилася від християнства, викинувши його з європейських цінностей? Ми живемо в Німеччині п’ятнадцять років. З погляду історії це дуже короткий термін, але навіть за ці роки Європа встигла дуже сильно змінитися. У середині XX століття перший федеральний президент ФРН Теодор Хойс говорив, що Європа покоїться на трьох пагорбах – на Акрополі, який дав їй цінності свободи, філософії і демократії, на Капітолії, що дав римське право і сусчервень СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 №35 лиcтопад 2015 №34 / липень травень2015 2015

пільний устрій, і на Голгофі, тобто на християнстві. З 2002 року християнство викреслено з «європейських цінностей». З цього приводу Папа Йоанн Павло II висловився просто пророчо: «Союз європейських народів, якщо йому судилося бути довговічним, не може бути тільки економічним і політичним... Європейська ідентичність була б незрозумілою без християнства. Тільки Європа, яка не приховує, а навпаки, знову відкриває свої християнські корені, зможе подолати великі виклики третього тисячоліття». Виклики прийшли одразу після 2002 року. Легалізація одностатевих шлюбів, легких наркотиків... Подумаймо разом, може, зустріч з іншою цивілізацією, яку ми переживаємо зараз, – це своєрідна ін’єкція, яка необхідна європейському суспільству? Хвороблива, важка, але без якої вже не обійтися? Нещодавно наші друзі-католики розповідали нам про те, що в одному зі своїх виступів канцлер Німеччини Ангела Меркель у відповідь на чергове запитання про те, як уникнути ісламізації у зв’язку з напливом біженців з Сирії, відповіла: «Боїтеся ісламізації – повертайтеся до Церкви». Ця відповідь просто в саму «точку»! Адже взаємини ісламу і християнства складаються не перше століття. «Джихад» – територія священної війни – ведеться там, де потрібно затверджувати знання про єдиного Бога. Тобто серед язичників. На цій підставі складаються стосунки релігійної психології ісламу по відношенню до зовнішнього світу. Цей світ ділиться на Дар аль-Іслам (Територія миру) – землі, де вже утвердився іслам, Дар аль-харб (Територія війни) – території, де поки існує поганська чи атеїстична (читай сатанинська) влада, і Дар аль-Ахд (Територія мирного договору). Є люди Писання – юдеї і християни – послідовники монотеїстичних релігій, у яких з ісламом є спільна єднальна база – книга Буття. Сьогодні біженці потрапляють на територію сучасної Європи. Що вони бачать? Чи справді християнську цивілізацію, яка міцно стоїть на фундаменті своєї віри, своєї

28 СВІТЛО липень СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень2015 2015

культури? Або перед ними абсолютно ненормальне суспільство, де проповідуються дуже сумнівні цінності, суспільство, що відпало від християнства й, відповідно, прийняло язичництво? Якщо правильним є друге, то це – сприятливий ґрунт для джихаду, а отже, і для агресивної проповіді ісламу. Таким чином, якщо сучасне європейське суспільство боїться втратити свою культуру, воно повинно повернутися до фундаменту, на якому ця культура базується, – до християнства. Можливо, воно стоїть на тій межі, коли необхідний такий струс і протверезіння. Може, загроза ісламізації Європи (уявна чи реальна) посіє рятівний страх? Може, і смерті сирійських новомучеників змусять світ жахнутися і здригнутися від цього свого «благополучного» і трухлявого існування, адже, як говорив католицький новомученик архієпископ Мечісловас Рейніс: «Вмирають тільки ті ідеї, за які ніхто не вмирає». Чи вперше така «шокотерапія» відбувається в європейській історії? Якщо дивитися на історію як на річку, то корисніше прямувати не вздовж річки, відсторонено спостерігаючи її перебіг, а перетинати її вбрід, вдивляючись у конкретний історичний відрізок, аналізуючи ті процеси (руйнівні або творчі), які відбуваються (або відбувалися) в конкретний період часу. Найочевидніше порівняння, яке приходить на думку – епоха, що настала відразу після падіння Римської імперії, Велике переселення народів. У VI столітті до Риму прийшли варвари, язичники. Християнство тільки утвердилося на європейських землях. Лише трохи більше ста років минуло після Міланського едикту, який проголошував релігійну терпимість на території Римської імперії, як молодому християнському суспільству довелося зустрітися з новими сусідами, що мають зовсім інші погляди на життя. Варвари приносили немовлят у жертву, влаштовували собі гареми, часто вбивали християн, руйнували їхні храми і монастирі. Тоді християни проявили чудеса віри і,

як показує історія, християнське суспільство виявилося сильнішим за язичницьке. Так, мирного життя не було. Але хіба у Христі обіцяне спокійне життя? Скільки подвижників, просвітителів, мучеників знаємо ми з тих часів. Святих місіонерів – Патріка, Боніфатія, Віліброрда! Вже в IX столітті, при Карлі Великому, суспільство в більшості своїй знову стає християнським. Як мине і до чого призведе зустріч двох цивілізацій зараз – невідомо. Я зовсім не закликаю навертати мусульман в християнство. У вірі не повинно бути фальшу. Людям, які виросли на Корані, вкрай складно зрозуміти заповіді Христа. Але я абсолютно впевнена, що нам всім треба постаратися глянути на ці складні зміни в Європі зі смиренням і постаратися побачити у тому, що відбувається, користь. Зараз дуже багато залежить від того, які настрої запанують в суспільстві, адже можуть здобути перемогу і негативні настрої, що знаходять підтримку в партіях неофашистів.

Переселення народів – це завжди провокація. У першу чергу, на здатність суспільства самоідентифікувати себе, свою культуру, постаратися знайти свої корені, можливо, майже втрачені. Якщо задуматися, то переселення народів трапляються досить часто, і при правильному, розважливому і спокійному сприйнятті не несуть за собою катастрофічних наслідків. Німці – дуже впорядкований народ. Емігрантські служби поки планують всі гуртожитки і табори для біженців утримувати три роки, на цей (і тільки на цей) час біженцям створять прийнятні умови для життя. Як тільки порядок в Сирії буде наведений, люди зможуть повернутися додому. Цілком очевидно і те, що чимала частина осяде в країні всіма правдами і неправдами, але хочеться думати, що катастрофи від цього не буде. У «старенькій Європі» дуже багато хорошого і здорового, що може допомогти не втратити, а придбати. За матеріалами: pravmir.ru

Вірю в Тебе Господи, але Ти зміцнюй мою віру; Довіряю Тобі, але підтримуй мою надію; Люблю Тебе, але зроби мою любов щирішою; Жалію за мої гріхи, але зроби аби мій жаль був досконалим; Керуй мною Своєю мудрістю, огортай мене справедливістю, потішай добротою, охороняй Своєю могутністю. Прошу Тебе, Господи, аби Ти просвітлював мій розум, направляв мою волю, очищав моє тіло та освячував душу. св.Климент ХІ червень СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 №35 лиcтопад 2015 №34 / липень травень2015 2015

КНИЖКИ-

РОЗМАЛЬОВКИ

для дорослих: не тільки “заспокійливе”, але й елемент духовної практики

Усі ми різні. Комусь, щоби молитва була глибокою, зосередженою, відкривала на Бога, легше молитися, використовуючи готові тексти – молитви святих, літанії, псалми чи інші фрагменти Святого Письма. Комусь простіше добирати слова у ході молитви – як жива розмова з приятелем, коли ти не маєш заготовок і не знаєш, куди вона зверне наступної миті. Хтось не випускає з рук розарій. Комусь легше налаштуватися і усвідомити присутність Бога писанням – писати Богу лист або ж провадити розмову, але на письмі. Хтось більше відкривається через музику чи спів – молитва прославлення або літургійна музика. Хтось через танок чи іншу активність. А чиїйсь молитві сприяє малювання. Форма може бути найрізноманітнішою, мета – завжди одна. Що би це не було, воно добре, якщо наближає мене до Бога і не віддаляє від Нього когось іншого. Зараз розмальовки для дорослих з хитромудрими візерунками увійшли до топу бестселерів на інтернет-аукціоні «Амазон»; вони займають п’ять з 20 найпопулярніших позицій. У магазинах, що торгують товарами для мистецтва і ремесел, їх розташовують біля прилавків із кольоровими гелевими ручками та маркерами. Багато книг пропонують розфарбовувати кругові орнаменти-мандали та візерунки в стилі дзен-графіки, а також зображення містичних павичів й інших екзотичних тварин, так само як і різних рослин. У той час, як книги для розфарбовування для дорослих торгові компанії зазвичай позиціонують як засіб боротьби зі стресами, на який багате сучасне життя, численні прихильники нового захоплення надають йому духовне значення. Сібіл

30 СВІТЛО липень СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень2015 2015

Макбет, авторка книги «Молитва в кольорі», на запитання: чи можна розглядати розфарбовування книг-розмальовок у якості духовної практики відповідає ствердно. «Якщо ти хочеш, то це може стати чимось більшим, ніж просто розмальовування», – вважає вона. У своїй книзі Сібіл Макбет розповідає про прийоми «включення молитовних намірів у книгирозмальовки» за допомогою розмальовування імен людей або подій, а також прохань, наприклад, про зцілення та мир. Сібіл Макбет називає себе «танцівницею, малювальницею і колишнім професором математики з коледжу». Макбет вважає, що розфарбовування і малювання можуть бути потужними молитовними практиками. До цього одкровення вона прийшла випадково. У житті її родини трапився важкий період: відразу кілька її родичів захворіли на рак. «Мої молитви були зовсім кволі», – згадує вона. Та одного разу вона сиділа на ґанку і щось малювала, а через деякий час усвідомила, що молиться. Аркуш паперу був повний малюнків з іменами людей. Серед інших було ім’я сестри її чоловіка, у якої діагностували четверту стадію раку. За словами Макбет, під час малювання «я проводила час разом зі Сью і доручила її Божому Провидінню». Те, що почалося як випадкова духовна практика, перетворилося на усвідомлене заняття. Вона поділилася своєю технікою не тільки у своїх книгах і блозі, але й розповіла про неї на більш, ніж 150 семінарах. «Розфарбовування – це звучить безглуздо, – сказала Макбет, – але, коли я молюся, моє тіло бере участь у молитві». Вона стверджує: «коли мій розум, тіло, дух і душа об’єднуються ... і мій розум не блукає – це стає духовною практикою». Макбет розуміє, що багато людей вдаються до розфарбовування малюнків і візерунків просто щоби розслабитися і зняти стрес, але вона вважає, що «з християнської точки зору це момент, коли Бог може відкритися вам». “Молитва в кольорі” – без перебільшення, найголовніше, що відбулося в моєму духовному житті протягом останніх п’яти років», – визнав священик Лорен Віннер. Сібіл Макбет погоджується, що, як і багато християн, вона – «людина словесна». «Але, – додає вона. – в молитві іноді важко підібрати слова, і малювання стає способом молитви без слів». За матеріалами «Сибірської католицької газети»

червень СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 №35 лиcтопад 2015 №34 / липень травень2015 2015

ТАЄМНИЦЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ СИМОЛІВ Християнське мистецтво було символічним від самого початку. У жорстокі часи гонінь мовчазність символу робила мистецтво таємним скарбом. Нерідко перші християни впізнавали один одного за таємними знаками. Таємниця символу полягає в одночасному приховуванні і розкритті його глибинного сенсу, невидимого для невтаємничених, і водночас відкритого для вірних. Розгадати таємницю символу означає стати причетним до великого одкровення, дізнатися, що існує інша реальність, окрім тієї, в якій зазвичай живе людина. Про таке пізнання апостол Павло писав так: «Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.»(1 Кор 13,12). Перші християни жили передчуттям пришестя Ісуса Христа і передчуттям вічного життя у Царстві Небесному. Символ допомагав їм наблизитися до прийдешнього Царства. Що ж таке символ? У Стародавній Греції був такий звичай: друзі, розлучаючись на довгі роки, розламували навпіл якийсь предмет – σύμβολο – навощенну табличку з написом, глиняну статуетку, лампадку і таке інше, і кожен отримував свою половинку. Зустрівшись після довгої розлуки, вони або їхні нащадки впізнавали один одного, склавши дві половинки колись цілої речі. Так само діяв і християнський символ: зовнішнє зображення було лише половиною того прихованого, потаємного сенсу, який був зрозумілий лише віруючим. Раціональне пояснення символу є неможливим, він

32 СВІТЛО липень СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень2015 2015

не розшифровується шляхом логічних роздумів. У християнському мистецтві символ міцно пов’язаний зі Святим Письмом. Першими творами християнського мистецтва стали настінні зображення у римських катакомбах II-IV століть, підземних приміщеннях-лабіринтах, що використовувалися для поховання. У перші три століття свого існування християни були жорстоко переслідувані владою Римської імперії, і тому вони не мали можливості ні будувати храмів, ні навіть збиратися відкрито, тому вони використовували для своїх богослужінь і зборів катакомби. Тут, серед по-

хмурого царства смерті вони оспівували життя; приховані під землею, далеко від світла, вони визнавали Христа – Сонце Правди. Про те, якими перші християни були світлими, радісними, натхненними людьми, говорить їх мистецтво. Римські катакомби зазвичай носять імена перших християнських мучеників – святих Калікста, Валентина, Доміцили, Прісцили та інших. Їхні стіни вкриті малюнками, написами, сюжетними зображеннями. У ті часи християнське мистецтво ще не знало жорсткого канону, і тому на стінах катакомб поруч з античними знаходяться і християнські мотиви, старозавітні сюжети і євангельські образи. Ці зображення були свого роду наочною проповіддю для християн, подібно притчам. Ці прості на вигляд знаки і нехитрі сюжети розкривали для відвідувачів катакомб багатство Благої Вісті, допомагали зрозуміти, що добро і зло, правда і брехня, життя і смерть, порятунок і загибель займають свої місця в минулому і майбутньому та закликали глядача визначитись з їх місцем у його сьогоденні. Єдиного стилю у цих зображень також ще немає: тут графічні малюнки змішані з живописними композиціями, що віддалено нагадують помпейські фрески, і тим не менш відчувається загальний підхід: головним стає духовний зміст образів. Глибина їх змісту така, що вони міцно входять в символічну мову образотворчого мистецтва. Ось символи, які найбільш часто зустрічаються серед ранньохристиянської образотворчості. РИБА. Це один з символів, що зустрічається найчастіше, що означає Самого Христа. У найдавнішій частині катакомб Калікста дослідники виявили чітке зображення риби, що несе на спині кошик з хлібами і посудину з вином – символ Євхаристії, що означає самого Христа, який приносить людям поживу спасіння і нове життя. В інших катакомбах і на надгробних пам’ятниках зображення риби також часто зустрічається, у тому числі і в поєднанні з іншими символами. Можна додати, що знак риби – це зашифрований символ віри християн, їх віровизнання: грецьке слово «риба» – Ίχθύς – являє собою абревіатуру початкових букв в наступній фразі: Ἰησοὺς Χριστὸς Θεoὺ ῾Υιὸς Σωτήρ (Ісус Христос Божий Син Спаситель), а це і є те, у що вірять християни, за що віддавали своє життя християнські мученики. До речі, христи-

яни також символічно зображувалися у вигляді рибок. Один з ранніх церковних письменників – Тертуліан – так писав: «Ми, маленькі рибки, слідом за нашим Ісусом Христом у воді (благодаті) народжуємося і, лише перебуваючи в ній, можемо бути неушкоджені». АГНЕЦЬ. Ще один символ Христа, відомий з часів Старого Завіту. Обряд іудейської Пасхи включав заколення і приготування з гіркими травами пасхального ягняти (молодого первородного ягняти без плями і без вади). Так було заповідано Самим Богом євреям напередодні їхнього Виходу з єгипетського краю, краю неволі і смерті, а потім наказ цей мав бути щорічною згадкою підчас святкування Пасхи, як спогаду про Вихід. Згідно з переказами, один з двох агнців, принесених Аароном в жертву, під час Виходу, був прикрашений терновим вінцем. Згодом пророки називали Агнцем очікуваного Ізраїлем Месію. Поступово Агнець став символом покути, смирення, лагідності і слухняності Христа. Пророкуючи про покутну жертву Христа, Іоанн Хреститель біля Йордану вимовив, вказуючи на Ісуса: «Ось Агнець Божий, що бере на Себе гріх світу» (Йоан 1,29). У ранньохристиянських пам’ятниках, а потім в мозаїках перших християнських храмів можна часто бачити зображення Христа у вигляді агнця. І хоча в VII столітті Трулльський собор ухвалив «замість ветхого Агнця писати Христа в людському образі», такі зображення в західнохристиянському мистецтві збереглися досі. ГОЛУБ. Цей образ також прийшов у християнське мистецтво зі Старого Завіту. У Книзі Буття розповідається, як голубка принесла Ноєві зелену гілку і цим оповістила закінчення потопу і те, що Божий гнів змінився на милість. З тих пір голуб з оливковою гілкою в дзьобі став символом миру. У катакомбах також нерідко зустрічається зображення голуба з гілкою – це символ нового життя, душі, що пізнала Христа. У Святому Письмі неодноразово згадується голуб як символ лагідності, чистоти, довіри. Ісус Христос заповів Своїм учням: «Будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби» (Мт 10, 16). У Новому Завіті голуб символізує Святого Духа, тому в деяких зображеннях голуб уособлює собою Божу присутність і Боже благословення. Ірина Язикова. Журнал «Твій Благовісник», №1-4, 2001 червень СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 №35 лиcтопад 2015 №34 / липень травень2015 2015

Святий Миколай, Санта-Клаус чи Дід Мороз? Настав довгоочікуваний грудень. Місяць, що розпочинає зиму та приносить подарунки. І перше подарункове свято – 6 або 19 грудня відповідно до юліанського чи григоріанського календаря – це День св. Миколая. Про саму легенду дарування подарунків написано багато. А от де вперше почали дарувати подарунки за прикладом святого та як посправжньому його називати розкажу більше. Отож, день Святого Миколая перетворився на дитяче свято найімовірніше у середньовічній Німеччині. Там напередодні цього свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. Згодом почали робити це таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. А потім, окрім чи замість одягу, почали дарувати іграшки, солодощі і клали їх у черевики чи шкарпетки, які діти напередодні виставляли біля каміну. Неслухняні діти отримували в’язку різок. (Все як і у нас сьогодні). Згодом ця традиція поширилася і у сусідніх

34 СВІТЛО СВІТЛОЗ ЗВИСОТИ ВИСОТИ• •№36 №34/ /лиcтопад травень 2015

країнах (Австрії, Чехії, Іспанії, а звідти до Нідерландів, Польщі, а відтак до України). У часи Реформації, прихильники якої заперечували надто активне вшанування святих, у деяких протестантських країнах замінили Святого Миколая на новонародженого Ісусика, який приносив подарунки на Різдво. І лише в Нідерландах і надалі відзначали свято Сінтер Клаас, яке згодом дісталося і до США. Там назва була спрощена на Санта Клаус, але поширилася різдвяна традиція дарування. Ось так з’явився відомий тепер на весь світ казковий персонаж. До речі, образ «Санти» як старенького, трохи пузатого, червонощокого дідуся з мішком за плечима вперше був описаний у віршованій казці Клемента Кларка Мура у 1823 році, яку він розповів своїм дітям. Вірш випадково був опублікований і отримав широку популярність. Але це ще не все. Сучасного Санта Клауса зобразила та популяризувала у комерційних цілях саме компанія Сoca-Cola у 1931 році. Червоно-біле вбрання казкового

дідуся символізує основні кольори компанії. Причому, кока-кольного Санту художник змалював з цілком реальної людини – свого друга і сусіда Лу Прентіса. Так, Санта став комерціалізований, а його образ все більше віддалявся від прототипу. Стосовно Діда Мороза, то тут дещо інша історія. Його почали популяризувати у СРСР у 30-х роках ХХ ст., щоб замінити святого Миколая та на противагу популярному Санті, оскільки тодішній лад був атеїстичний та антикапіталістичний. Радянський Дід Мороз приносив подарунки на Новий Рік. Сучасний його образ дуже подібний до американського Санти, але його формували переважно художники та кінематографісти колишнього СРСР. В Україні ж вперше провели організоване новорічне свято для дітей за участю Діда Мороза у 1935 році. Так з’явився ще один зимовий персонаж. Крім того, Святий Миколай відомий під багатьма іншими іменами: Mikulás (Чехія,

Словаччина, Угорщина), Nikolaus (Німеччина), Père Noël (Франція), Pai Natal (Португалія), Babbo Natale (Італія), Noel Baba (Туреччина), Sinterklaas (Нідерланди), Father Christmas (Великобританія) і вже зовсім не подібні до нашого чи відомого нам звучання Dzmer Papi (Вірменія), Joulupukki (Фінляндія), Moş Crăciun (Румунія), Julemanden або Julenissen (Данія). Отож саме Святий Миколай є прообразом Санта Клауса та альтернативою Діда Мороза. На жаль, останні два витвори настільки видозмінились від свого передвісника, що вже не можливо вбачити у них образ святого. Але, як би ми його не називали, його місія всюди залишається одноковою – приносити радість і дітям, і дорослим. Пам’ятайте традиції. Даруйте та отримуйте подарунки. І насолоджуйтесь святом. Анна Микуляк, www.credo-ua.org №35 СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 лиcтопад 2015 №34 / червень травень 2015

ДОБРЕ КІНО 1995 року, до століття кінематографу, Папська Рада з масових комунікацій склала список кращих зразків кіномистецтва. В адвентовий час буде доречно переглянути деякі із класичних стрічок, де, на думку Ватикану, чи не найкраще розкриваються моральні цінності людини…

«Декалог»

Польща, 1988, режисер – Кшиштоф Кесльовський,

Знятий для польського телебачення, цей шерег десятьох годинних програм досліджує сучасне значення Десяти заповідей, які проявляються у житті мешканців однієї варшавської комуналки. Це спроба розповісти десять історій, які могли трапитися з кожним. Це історії про людей, захоплених життєвої суєтою, але в результаті несподіваного збігу обставин виявляється, що вони топчуться на одному місці, забуваючи про дійсно важливі цілі... Переможець Венеційського кінофестивалю.

36 СВІТЛО липень СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень2015 2015

«Дерсу Узала»

СРСР-Японія, 1975, режисер – Акіра Куросава

Радянський фільм про дружбу, яка виникла на межі ХІХ-ХХ століть між дослідником Сибіру та його гідом, старим мисливцем-тунгусом, чиє ім’я стало назвою фільму. Один з найвидатніших японських режисерів Акіра Куросава милується світом сибірської природи, в якій російський учений спершу губиться, а мисливець-тунгус почувається як удома. Куросава створив прекрасний портрет людини, яка навчилася жити у гармонії з природою та друзями — місцевими мисливцями. Володар «Оскара».

«Ганді»

Великобританія-Індія, 1982, режисер – Річард Аттенборо

Чудовий портрет великого політичного і духовного лідера Індії, Махатми Ганді. У 1869 році, коли Ганді народився, його країна ще була окрасою Британської імперії і однією з коштовностей королеви Вікторії. 30 січня 1948 року, в день його вбивства, Індія була вільною. Епічне масштабне кінополотно відтворює життя й епоху Ганді, зосереджує увагу на трудах мислителя, особливо на його відмові від насильства та голодуваннях за примирення різних народів Індії, аби об’єднати їх у єдину націю. Володар 8 «Оскарів».

«Це прекрасне життя»

США, 1946, режисер – Френк Капра,

Джордж Бейлі, власник кредитної компанії у вигаданому американському містечку Бедфорд Фоллс, чесний, чуйний, люблячий чоловік і батько, пригнічений негараздами, що звалилися на нього, і подумує про самогубство. Очевидно, що людина, яка відмовляється від найбільшого дару Бога – життя – потребує допомоги ангела-хранителя. І Небеса відправляють йому на виручку Кларенса, єдиного вільного на той момент Ангела Другого Класу, приємного, доброго, але недосвідченого, який ще навіть не заслужив крила. Якщо він зробить свою роботу добре і зможе відмовити Джорджа від смертного гріха, він отримає крила. А часу у нього майже не залишилося... Кларенс знаходить єдино правильне рішення – показати Джорджу світ, в якому той не існує. Володар «Золотого Глобусу».

«Список Шіндлера»

США, 1993, режисер – Стівен Спілберг,

Успішний, дещо авантюрний німецький бізнесмен, аби примножити маєтки, експлуатує рабську єврейську силу в окупованій німцями Польщі. Однак варварство національної політики і садистські збочення місцевого командира примушують його ризикувати життям у намаганнях урятувати євреїв, залучаючи їх на роботу до себе. Режисер Стівен Спілберг повертається до теми Голокосту і показує глядачам епічну картину спроби однієї людини врятувати численні невинні життя, моральне переродження етнічного німця, який відчув жах перед злочинами своїх співбратів по крові. Володар 7 «Оскарів».

червень СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 №35 лиcтопад 2015 №34 / липень травень2015 2015

38 СВІТЛО липень СВІТЛО СВІТЛОЗЗЗВИСОТИ ВИСОТИ ВИСОТИ•••№36 №35 №34/ //лиcтопад червень травень2015 2015

• На ші доброд і ї • На ші доброд і ї • На ші доброд і ї • На ші доброд і ї • На ші доброд і ї • На ші доброд і ї • На ші доброд і ї • На ші доброд і ї •

• На ші доброд і ї • На ші доброд і ї • На ші доброд і ї • На ші доброд і ї • На ші доброді ї • На ші доброд і ї • На ші доброд і ї • На ші доброд і ї •

червень СВІТЛО З ВИСОТИ • №36 №35 лиcтопад 2015 №34 / липень травень2015 2015

- подарунки до Різдвяних свят - вироби зі срібла - захоплюючі книжки для дітей - ікони, розарії - підсвічники, виконані у вітражній техніці Тіффані