Птах осень 2014 блок by Юля Панфилова

Р О КІВ

Українське товариство охорони птахів

ПТАХ №3 осінь’14 Часопис розповсюджується серед членів Українського товариства охорони птахів по всій Україні Наклад: 500 примірників

Ч АСОПИ С У КРА ЇНС ЬКОГО ТОВА Р И С ТВА ОХОРО Н И П ТА Х І В

осінь’14

№3

Зміст

Номер підготували: Зоряна ЛУК’ЯНЧУК Катерина ГРОМОВА

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Малюнок на обкладинці Ігор ЗЕМЛЯНСЬКИХ Золотомушка жовточуба

ПРИРОДООХОРОННА СПАДЩИНА ТОВАРИСТВА . . . . . . . . . . . . .

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПТАХІВ

ЧИ СМІЄТЬСЯ ПТАХ ХІХІ? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

МЕНЕДЖМЕНТ ЗНИКАЮЧИХ ВИДІВ У НОВІЙ ЗЕЛАНДІЇ . . . . . .

Дизайн та верстка: Євгеній ГОНЖА

Адреса для листування: а/с 33, м. Київ, 01103 Телефон/факс: (044) 284-71-31 Мобільні телефони (активні з 10:00 до 18:00, окрім суботи й неділі): (095) 132-60-43 (098) 322-27-57 Електронна пошта: uspb@birdlife.org.ua

ІГОР ЗЕМЛЯНСЬКИХ: ОКО НАТУРАЛІСТА, РУКА ХУДОЖНИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ПТАШИНЕ МІСТО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

СТЕПОВИЙ МЕТЕЛИК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ОРНІТОЛОГІЯ «ФАНТАСТИЧНОГО БЕСТІАРІЮ» . . . . . . . . . . . . . .

ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

МРІЯ-ТРУБА? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

КРОСВОРД «ВОДА НАВКОЛО НАС» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сторінка в Інтернеті: www.birdlife.org.ua

Українське товариство охорони птахів є партнером BirdLife International

Видання здійснене за рахунок внесків членів ТОП і фінансової підтримки BirdLife/Vogelbescherming Nederland

Птах Осень 2014 Блок.indd 1

28.10.2014 13:50:18

20 РОКІВ 20

Р О КІВ

Птахи здавна вплетені в нашу культуру як казкові та міфічні істоти, символи, що віщують достаток, несуть мир, добру чи погану звістку. Вони є важливими супутниками нашого повсякденного життя, частиною довкілля, що нас оточує — чи це урбанізоване місто, а чи природна лука або праліс. Вони несуть нам задоволення своїм виглядом, співом і поведінкою. Надихають нас на творчість та інформують про стан довкілля.

ЦЬОГО РОКУ ВИПОВНИЛОСЯ 20 РОКІВ ЗІ ДНЯ СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ОХОРОНИ ПТАХІВ

Птах Осень 2014 Блок.indd 2

28.10.2014 13:50:19

ОХОРОНИ ПТАХІВ В УКРАЇНІ

Птах Осень 2014 Блок.indd 3

28.10.2014 13:50:22

років тому було створене Українське товариство охорони птахів, щоб працювати на благо птахів — вивчати їх стан, охороняти їхні популяції, зберігати та відновлювати середовища існування, заохочувати інших до пізнання птахів та розуміння їхніх проблем у природі. Двадцятиріччя є важливою річницею для нашої організації, у цей рік ми згадуємо наші до-

сягнення і дивимося в майбутнє. Попереду в нас ще дуже багато роботи — 87 видів птахів у Червоній книзі України, не подолано безліч загроз для птахів і довкілля. Але ми відчуваємо підтримку наших експертів, членів і симпатиків. Потужна мережа прихильників — це запорука успішної роботи зі збереження птахів і природи, адже дослухаються лише до організацій, які мають сильний потенціал.

Від щирого серця дякуємо всім, хто підтримував і продовжує підтримувати Українське товариство охорони птахів, наші зусилля зі збереження птахів і відтворення природних середовищ, поширення знань про наших крилатих супутників. У цьому номері «Птаха» пропонуємо спогади й думки людей, які довгі роки працювали з Товариством і вже не уявляють свого життя без цієї роботи.

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 4

28.10.2014 13:50:23

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ

ПРИРОДООХОРОННА СПАДЩИНА ТОВАРИСТВА

ОЛЕГ ДУДКІН Директор Українського товариства охорони птахів Нині серед близько 500 українських організацій природоохоронного спрямування Українське товариство охорони птахів у п’ятірці тих, що перетнули 20-річний рубіж. Тоді ж, 1994-го, роботу з охорони птахів в

Україні розпочинала лише група орнітологів та ентузіастів за активної підтримки Нідерландського товариства охорони птахів. Уже в 1995-му Товариство доєдналося до міжнародного Партнерства BirdLife International, ставши в 2006 році його повноправним національним партнером. За ці 20 років Товариство пройшло три періоди свого розвитку. Перший — «період минулого сторіччя», себто, 20‑го — був періодом становлення й інвентаризації. Буквально з перших днів свого життя організація почала інтенсивно працювати над обстеженням IBA територій (Important Bird Area), що мають особливе значення для збереження видового різноманіття й кількісного багатства птахів, а також тих ареалів, де мешкають, гніздяться й просто відпочивають під час сезонних перельотів рідкісні й зникаючі види птахів. Упродовж 1995-2000 років було обстежено близько 5 млн. га і виявлено 167 IBA територій загальною площею близько 2,5 млн. га. Тобто, за перші роки роботи організації члени Товариства вивчили 8% території країни з точки зору орнітологічного різноманіття. Щорічно в середньому ми детально вивчали 1 млн. га, а до цієї роботи було залучено понад 100 волонтерів. Зараз складно собі уявити, але кожен наш волонтер ретельно обстежив приблизно 10 тис. гектарів. Цю площу можна порівняти, наприклад, із площею національного природного парку «Чарівна Гавань» (Чорноморський район, АРК).

Фактично члени Товариства тоді зробили навіть більшу роботу, але задокументована була саме ця площа. Я долучився до Товариства 1995 року як волонтер. Ще з дитинства мені страшенно подобалося охороняти тварин у місцях їх природного існування. В Товаристві я міг зреалізувати свої природоохоронні устремління. Допомагав організовувати польові роботи, комп’ютеризував офіс (закуповував і встановлював комп’ютерну й оргтехніку, інсталював програмні продукти), займався логістикою і, зокрема, відповідав за контакти Товариства з закордонними експертами. Завдання Товариства розробляли на спеціальних семінарах зі стратегічного планування за участі наших партнерів із Голландії, Німеччини, Великобританії, Білорусі. Через гуманітарні організації я забезпечував орнітологів польовим одягом, оптикою, туристичним спорядженням і робив багато іншої, не офісної роботи. У 1998 році мене обрали до Ради Товариства й одразу ж — у Секретаріат Ради (тоді я був директором на громадських засадах). У 2000 році обійняв посаду директора Товариства і під моїм керівництвом розпочався період, який можна назвати «природоохоронним». Протягом 10 років Товариство лобіювало збереження IBA територій шляхом надання їм природоохоронного статусу різних рівнів. Завдяки нашій настійливій і завжди аргументованій участі були створені національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники державного і місцевого значення. У випадках неможливості надання такого статусу, ТОП проводило еколого-просвітницьку роботу серед місцевого насе-

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 5

28.10.2014 13:50:24

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ лення, роз’яснюючи цінність території для збереження природної рівноваги загалом і для птахів, зокрема. Період із 2010 й понині можна назвати періодом реабілітації деградованих екосистем. Товариство активно перейшло до відновлення змінених у результаті господарської діяльності людини територій, що мають важливе значення для функціонування екосистем. Зокрема, за підтримки ЄС і інших міжнародних донорів ми працюва-

ли над відновленням біорізноманіття степів в Україні (Луганська й Одеська області, АРК) і Молдові, торф’яних боліт на Чернігівщині й Волині. Нині в фазі підготовки Стратегія розвитку Товариства на 2015-2019 роки. Думаю, що найближчі 20 років Товариство буде активно займатися відновленням природних екосистем, залучаючи до цієї роботи місцеве населення. Нині осередки ТОП існують у більшості регіонів країни, і скрізь

справляються зі своїми завданнями. ТОП об’єднало природоохоронців — професійних учених і любителів, від Сум до Криму, від Карпат до Луганська. У Товаристві ніколи не було протиріч між людьми, що мешкають у різних регіонах України, тому що були й залишаються спільними завдання. Ми багато чим зобов’язані природі, їй потрібен наш захист, і це добре розуміють прихильники ідей Товариства на заході й сході, півночі й півдні України.

СЕРГІЙ КУРОЧКІН

згодом Українського орнітологічного товариств. Співпраця з цими громадськими організаціями принесла безцінний досвід і гарних друзів, яких об’єднують спільні добрі цілі. Тому навесні 1994 року я став одним із засновників Українського товариства охорони птахів. Завдяки просвітницькій роботі Товариства, проведенню природоохоронних акцій і впровадженню міжнародних про-

ектів, до мешканців різних куточків України надходить інформація про природні цінності їх малої батьківщини й усієї країни. Ця громадська, волонтерська робота, зрештою, стала подальшим способом моєї самореалізації та самовираження. За 20 років відбулося чимало різних подій, пов’язаних зі створенням Українського товариства охорони птахів. Нині складно однозначно ска-

доцент, канд. біологічних наук, один із засновників і експерт ТОП У моєму житті було багато гарних учителів, серед них і мої батьки. Ще студентом я влився в лави Московського товариства дослідників природи, став членом Всесоюзного, а

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 6

28.10.2014 13:50:25

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ чайно рідкісного птаха — савки на озері Ярилгач (Крим), а також на Березанському лимані (Миколаївська область). Це глобально вразливий вид птахів — абориген Палеарктики. Савка занесена в Міжнародний червоний список і має статус «У загрозливому стані», а також у Червону книгу України. Спостереження савки нашими фахівцями — непересічна подія для України, оскільки це свідчення того, що наші водно-болотні угіддя за своїм значенням повною мірою відповідають міжнародному рівню. За останнє двадцятиріччя було проведено унікальне дослідження 453 територій в Україні. 167 із них ідентифіковано як IВА території (території, що мають важливе значення для птахів) і включено в міжнародний реєстр BirdLife International; підготовлено й видано книгу «IВА території України. Території, важливі для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів»; створено мережу IВА координаторів і спостерігачів, які успішно ведуть природоохоронну роботу на IВА територіях. ТОП щорічно перевіряє теорію на практиці й отримує реальний позитивний природоохоронний результат. Перш ніж зберігати, людина повинна зрозуміти свій вплив на стан того чи іншого виду. І прагнути його мінімізувати. У решті випадків найкраще, що вона може зробити — залишити все на відкуп природі. Такою є сучасна природоохоронна практика в світі: людина усе менше і менше втручається в справи природи, надаючи їй право самій розібратися, чого вона прагне. Не випадково нині в Європі виникло розуміння заповідності як найвищої форми охорони природи. Воно набуває навіть більшої цінності, ніж управління природними ресурсами. Утім найбільш дивовижне й унікальне те, що, незважаючи на динамічно мінливий світ і невпинний темп життя, зростаючу матеріальну зацікавленість, ми маємо можливість займатися своєю улюбленою справою.

Адже охорона птахів цікава саме тим, що перед спостерігачами відкривається світ, де панує краса, гармонія і лад. Конфуцій писав: «Бог дав нам птахів, щоб ми дивилися в небо і бачили красу. Але ми рідко дивиА БО мося в неРИ С ІВ бо і тому забуНА А РДАМАЦЬКА ваємо про красу й любов». Українське товариство охорони птахів тим і дивовижне та унікальне, що об’єднує людей, які на багато що готові, заради ідеї врятувати красу й зберегти любов. Для мене велика честь бути причетним до високої Місії ТОП — збереження різноманіття птахів України як частини нашої природної спадщини, об’єднання для цієї мети всіх, хто любить птахів і небайдужий до їх долі, формування в громадян дбайливого ставлення до природи. Разом із розвитком Українського товариства охорони птахів я завжди відчував свою відповідальність і гордість за цей громадський природоохоронний рух. Особливо я прагнув бути гідним колегою нашого відомого орнітолога, президента ТОП Тетяни Борисівни Ардамацької, яка до кінця днів не зрадила своєї першої любові — птахів. Нині в партнерстві з BirdLife Internаtional Товариство еволюціонує й подає більш чіткий сигнал щодо збереження природи, а не тільки птахів. Ми й раніше були організацією, що займалася збереженням усього біорізноманіття. Але наш девіз завжди звучав так: «Разом для птахів і людей». Думаю, відтепер його можна змінювати на: «Разом для природи і людей». Н ТЯ ТЕ

зати — яка з цих подій є найбільш помітною та визначною. Поступово все, що робилося раніше, забувається, враження потроху вирівнюються в пам’яті. Але, безумовно, серед найбільш незабутніх перші просвітницькі акції, перші природоохоронні заходи — перші «кроки» нашого Товариства. За ними не стояли великі ресурси, але були небайдужі люди й велике бажання допомогти природі, птахам. Серед таких подій — перша презентація Українського товариства охорони птахів у Києві в квітні 1994 року. Вихід першого всеукраїнського незалежного орнітологічного журналу «Жизнь птиц», співзасновником якого було Товариство. Участь членів Ради ТОП у ХХІ Міжнародному орнітологічному конгресі 20-25 серпня 1994 року у Відні, в якому брало участь понад 1200 фахівців із 80 країн. А також перша масова участь членів ТОП у Міжнародних днях спостереження за птахами. Перший З’їзд Українського товариства охорони птахів і конференція, присвячена проблемам охорони важливих для птахів середовищ існування і рідкісних видів у 1995 року в Ніжині. Видання першого польового визначника «Птахи фауни України» в 2002 році. Із іншого боку, мені здається, що 20 років — час зрілості організації, показник того, що вона відбулася. За цей час Товариство зарекомендувало себе як провідна природоохоронна громадська організація, що працює на вирішенням однієї з важливих сучасних проблем охорони довкілля — збереженням умов існування птахів. Товариство стало українським партнером BirdLife International — всесвітнього Партнерства природоохоронних організацій. І це офіційне партнерство — теж дуже важлива віха в історії розвитку ТОП. А ще хочу згадати про події, які, на мій погляд, можна назвати унікальними. Саме такою за двадцятиріччя діяльності Товариства вважаю реєстрацію експертами ТОП надзви-

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 7

28.10.2014 13:50:25

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ

ОЛЬГА ЯРЕМЧЕНКО Керівник природоохоронного відділу ТОП Я з Товариством із першого дня його народження. Пам’ятаю, як організацію створювали, як вона росла й розвивалася. Був непростий період становлення команди однодумців, як і період формування громадської думки про Товариство і роботу, яку воно виконує. За 20 років зроблено дуже багато корисних і важливих справ у сфері охорони

природи: створено низку природно-заповідних територій, відновлено чимало зруйнованих людською діяльністю природних комплексів, видано серію просвітницької та навчально-методичної літератури з охорони природи. За участі Товариства виросло не одне покоління людей, що присвятили себе практичній екології. Тому закономірним результатом великої роботи за 20 років є громадське, державне й міжнародне визнання Товариства як високопрофесійної й успішної громадської організації України, що відіграє вагому роль у справі охорони природи, як середовища існування птахів. У команді Товариства панує відкритість стосунків, взаємовиручка, принциповість і твердість позицій. У центрі уваги — не матеріальні блага, а проблеми замордованого людьми природного довкілля. Всі члени ко-

манди працюють дуже віддано, не зважаючи на особистий час. Це створює атмосферу дивовижного щоденного комфорту для роботи й просто для «душі». Особисто для мене ТОП стало не частинкою, а величезною частиною мого життя. Робота в Товаристві принципово змінила мій професійний статус. Я перестала бути вченим орнітологом-теоретиком, яким була понад 20 років, а стала практичним експертом у сфері охорони птахів і середовищ їх існування. Нині потрібно рятувати природу конкретними практичними заходами, і це — моє глибоке переконання. Численні експедиції відкрили переді мною дивовижну природу моєї України. А постійна робота з великою кількістю різних людей виховала в мені психолога, аналітика й соціолога. І я живу з відчуттям, що живу не даремно.

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 8

28.10.2014 13:50:26

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ

ПЕТРО ЧЕГОРКА голова Дніпропетровського осередку ТОП Найдивовижніші миттєвості, пов’язані з ТОП? Їх було багато… Кінець травня, заплава Омельника — невеличкої річечки у П’ятихатському районі Дніпропетровщини. Ніч, коли було важко заснути через «перекличку» понад десятка деркачів... Сірі журавлі на вільшнякових болотах Самарського лісу, «почувши їх, не можна не впустити птахів у своє життя» (тут я цитую побратима Ігоря Янчука). Неперевершені за своєю красою шлюбні польоти орлів-карликів над Лобинським байраком, що біля витоків Мокрої Сури… А гніздо білої плиски з пташенятами прямо під рейкою залізничної колії на станції Сухачівка! Такі миттєвості варті всіх телевізійних програм світу! У роботі Товариства найбільш суттєвим вважаю видання польового визначника «Птахи фауни України», заснування і видання бюлетеня «Птах», здійснення проектів із залученням широкої спільноти орнітологів-аматорів і професіоналів. До здобутків Дніпропетровського осередку віднесу проведення Перших і Других Вальхівських читань і видання двох випусків Матеріалів читань («Птахи степового Придніпров’я: ми-

нуле, сучасне майбутнє» (2007, 2010), організацію традиційних грудневих зустрічей «Вітаємо з днем народження англійського побратима Пола Бредбієра» (2011-2013), видання тематичного (пташиного) випуску еколого-краєзнавчого часопису «Свята справа — ХХІ» — своєрідного «освідчення в коханні» крилатим обранцям мене і моїх друзів (2008), підготовку і видання плакатів «Пташині раритети Самарського лісу» (2007) та «Пта-

хи рідного краю» (2012), організацію фотовиставок Сергія Рижкова «Птахи рідного краю» (Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Широке) (2013, 2014). Особисто для мене Товариство подарувало «узы товарищества, которых (за Гоголем) нет святее» та можливість реалізувати внутрішню спрямованість на вивчення і охорону дивовижних витворів природи — птахів.

ІГОР ГОРБАНЬ к.б.н. ІВА координатор, провідний науковий співробітник, доцент Львівського національного університету, у минулому член Ради ТОП За відносно короткий час Товариство зуміло об’єднати професійних орнітологів і аматорів у зборі важливої екологічної інформації, яку використовує для впровадження природоохоронних проектів. Ці досягнення були значними на всій території країни, що стало основною заслугою Товариства. Сьогодні Товариство та його програми відомі в усій країні та за її межами. Серед національних громадських організацій, саме ТОП доклало найбільше зусиль для розвитку міжнародної співпраці зі збереження біологічного різноманіття та посилення екологічної відповідальності в населення країни.

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 9

28.10.2014 13:50:27

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ Двадцять років тому ми тільки мріяли про організацію, яка зможе згуртувати зусилля для збереження птахів країни та їх природних середовищ. Одним із найбільш вагомих досягнень Товариства слід вважати формування ІВА мережі, що увійшла до міжнародної системи громадської активності зі збереження біологічного різноманіття і птахів, зокрема. Ці особливо цінні території для існування птахів стали одним із інструментів підвищення екологічної освіти та екологічної відповідальності місцевих громад.

Через активну позицію ІВА координаторів Товариства, завдяки ентузіазму багатьох орнітологів, волонтерів, ТОП долучилося до особливо важливого процесу — розвитку громадянського суспільства в нашій країні. Вважаю, що це є великим здобутком у діяльності нашого Товариства, і те, чого ми на початку утворення організації й не очікували. Завдяки професійній та висококваліфікованій роботі багатьох експертів Товариства, його керівництва, організація стала національним лідером у природоохоронній роботі та збереженні біологічного різноманіття,

природних екосистем у всіх природних зонах країни. Завдяки успішному менеджменту, Товариство здобуло високий авторитет серед НУО країни та серед офіційних державних представництв у сфері екологічної політики, енергетики, природокористування. Беручи активну участь у діяльності Товариства, мені пощастило впевнитися, що завдяки цій колективній роботі, здобуткам професійних орнітологів і волонтерів, усі ми утвердилися в своїй громадянській позиції про особливу актуальність та значення природоохоронної роботи у нас в країні.

МАРКО ЛАМБЕРТІНІ екс-виконавчий директор BirdLife International Із травня 2014 року обіймає посаду генерального директора WWF International На мою думку, головним результатом 20-річної історії Товариства є розвиток мережі волонтерів і громадська підтримка цінностей і місії ТОП, і водночас упровадження конкретних практичних заходів для птахів і природи шляхом охорони територій, що мають важливе значення для птахів і біорізноманіття (167 ІВА територій в Україні). Ну а найбільше мене зворушує та пристрасть і завзятість, якою сповнені як співробітники Товариства, так і волонтери… І звісно ж український борщ і фантастичні водно-болотні угіддя в Криму! У партнерстві BirdLife і ТОП найбільш цікавим я вважаю наше спільне бачення того, що залучення людей і переваги від природоохоронної роботи для місцевих громад є єдиним способом утвердження відчутних і довготривалих результатів у сфері охорони природи. Я сподіваюся, ТОП продовжуватиме в тому ж дусі наступні 20 років. Будьмо!

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 10

28.10.2014 13:50:29

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ

Фото Marnix Schmidt

ФРЕД ВОУТЕРС генеральний директор Vogelbescherming Nederland (VBN) (Нідерландське товариство охорони птахів) У 1994 році в VBN з’явилася можливість підтримати кількох дуже вмотивованих людей, які заснували Українське товариство охорони птахів. Ми надзвичайно пишаємося тим, що ТОП поступово переросло з маленької організації в професійного партнера BirdLife. Нам складно уявити, як у таких непростих українських реаліях, в умовах обмеженого штату й бюджету ТОП досягає таких

результатів у збереженні й підтримці птахів. Ми заздримо й враженні тими інноваційними підходами, які використовує ТОП для досягнення своїх цілей. Для нас не було дивним те, що ТОП досягло результатів в охороні таких видів, як казарка червоновола, балабан, дрохва, очеретянка прудка, підорлик великий, пелікан кучерявий, орлан-білохвіст і багатьох інших. Не дивно для нас і те, що ТОП створив таку високо вмотивовану мережу активних осередків, IBA спостерігачів, експертів і волонтерів, що спільно працюють для охорони птахів. Також не стало для нас несподіванкою і те, що лобістська діяльність Товариства втілилася

в поліпшення охорони й управління IBА територій. Адже це те, що робить BirdLife. Але… найбільше вражає неймовірно висока мотивація співробітників ТОП до руху вперед! Проблеми охорони природи в усьому світі доволі схожі. Суттєво можуть відрізнятися рішення та стратегії. Співпраця між ТОП і VBN показала нам, що піклування про IBA території, охорона рідкісних і вразливих видів і підтримка людей — це те, що ми маємо спільного поміж собою. Проблема наших двох країн, як, власне, і всього світу — це відсутність сталого землекористування. Саме тому ми включили Принцип 3 у Стратегію BirdLife.

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 11

28.10.2014 13:50:30

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ

ОЛЕКСАНДР МИКИТЮК Директор Інституту розвитку територіальних громад Один із засновників Українського товариства охорони птахів, у минулому керівник природоохоронного відділу ТОП

Найвагомішим результатом ТОП за 20 років я вважаю його кадровий і фінансовий потенціал, який дозволяє виконувати на практиці великомасштабну й інноваційну природоохоронну роботу. І це робить ТОП здатним бути на крок попереду інших природоохоронних організацій України, а також багатьох інших у Європі та світі.

А найбільш дивовижним у цій тривалій роботі, на мою думку, є довгострокові міцні партнерські стосунки з організацією-«побратимом» Vogelbescherming Nederland (VBN) (Нідерландське товариство охорони птахів). Робота в ТОП багато в чому зумовила моє кар’єрне зростання і професійну реалізацію в сфері збереження видового різноманіття та чисельності птахів в Україні.

Члени Ради Товариства 2007 року — Віталій Вєтров, Ольга Яремченко, Анатолій Корзюков, Олександр Микитюк, Михайло Химин

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 12

28.10.2014 13:50:31

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ

ОЛЕКСАНДР ВІНЧЕВСЬКИЙ Голова АПБ (Партнер BirdLife у Білорусі) Я вважаю, що головний успіх організації за ці 20 років у тім, що вона жива, розвивається, має свій офіс, штат, проекти, 167 IBA територій, залишається партнером BirdLife International. Усе це дуже важливо насправді. Я був директором АПБ (BirdLIfe у Білорусі) вісім років і знаю, як це непросто в умовах Східної Європи. Найбільш дивовижне в роботі ТОП — масовість акцій, які проводить організація. Наприклад, осінні спостереження за птахами. Ми в АПБ завжди хотіли догнати й перегнати ТОП, уважно вивчали ваш досвід. Завжди подобалася різноплановість великих проектів, які стосувалися не тільки птахів, але й звірів. Тобто завжди ТОП дотримувалося екосистемного підходу. Невелика залежність від постійного зовнішнього фінансування в ТОП — теж хороший фактор. АПБ пішло дорогою ТОП років на п’ять пізніше, тому ми навчалися у вас і виділяти, й охороняти IBA і багато чому іншого. Де в чому навіть перевершили наставників. Наприклад, у Білорусі акція «Птах року» стала найбільш популярною на національному рівні серед усіх країн, де вона проходила. АПБ стала навіть лауреатом національної PR премії в 2004 році. Ми мріємо, щоб щорічно виходила марка й монета, присвячені Птаху року. Подивимося, в кого це раніше вдасться — в нас чи в ТОП. Нині ТОП для нас — піонер у роботі з вітроенергетиками (у нас такі проекти лише плануються), а також у ре-інтродукції (стежимо за вашими куланами і сайгаками). Спільних проектів у нас було не так багато — хіба що наша спільна робота з відновлення торф’яних боліт (проект «Відновлення торфових боліт для збереження біорізноманіття, скорочення викидів парникових газів та економічного зростання регіонів Українського та Білоруського Полісся»). А ще ми успішно використовували плакат чудового українського художника-анімаліста Ігоря Землянських за договором із ТОП. Він дуже популярний у Білорусі й не раз перевидавався. Багато хто знає, що білоруси з українцями разом приютили майже дві третини світової популяції очеретянки прудкої й саме навколо цього птаха в нас відбувається багато взаємодії, оскільки в нас у АПБ базується міжнародний координатор із цього виду. Тільки разом ми зможемо врятувати цей вид від вимирання. Жадаю добрага здароўя, сіл і рэсурсаў дырэктару Алегу Дудкіну, прэзідэнту Аляксандру Пекла, супрацоўнікам офісу, сябрам Савету і арганізацыі! Поспеху і высокага арланьега палёту ТОП!

Фото Sylvain Hellio

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 13

28.10.2014 13:50:33

20 РОКІВ ОХОРОНИ ПТАХІВ

ЧИ СМІЄТЬСЯ ПТАХ ХІХІ? МЕНЕДЖМЕНТ ЗНИКАЮЧИХ ВИДІВ У НОВІЙ ЗЕЛАНДІЇ

Самець хіхі • Фото Eric Wilson

Царство Тварини Animalia Тип Хордові Chordata Клас Птахи Aves Ряд Горобцеподібні Passeriformes Підряд Співочі горобці Passeri Родина Notiomystidae Рід Notiomystis Вид Notiomystis cincta

Загальні відомості 80 мільйонів років тому невеликий шматочок суходолу відділився від суперматерика Гондвани й утворився унікальний тваринний і рослинний світ Нової Зеландії. В той час як решта світу змінювалася під впливом ссавців, у Новій Зеландії найбільшими наземними тваринами залишилися птахи. Ще 1000 років тому цей край був раєм для птахів, рептилій, амфібій і комах. Помірні дощові ліси займали 78% усієї території, надаючи надійне укриття для нелітаючих птахів, таких як знаменитий Ківі Apteryx spp., папуга Какапо Strigops habroptila, султанка Такахе Porphyrio hochstetteri, Пастушок-уека Gallirallus australis і величезний Моа Dinornis. На жаль, останній

не дожив до наших днів, а решті пощастило дещо більше, оскільки вони опинилися ізольованими на окремих невеликих островах Нової Зеландії, до яких не встигли дістатися люди. Один із таких островів, став останнім притулком для маленького лісового птаха Хіхі Notiomystis cincta. Острів Літл-Баррієр в затоці Хауракі — це єдине місце, де збереглася популяція цих прудких птахів. Адже ще 100 років тому, запальну пісню Хіхі можна було почути в усіх лісах Північного острова Нової Зеландії. Свою назву Хіхі отримав від Полінезійців, що в перекладі означає «промінчик Сонця». Таке тепле ім’я було дане не випадково: у самців на плечах і крилах є яскраво-жовта смуга, яка контрастує з білим і чорним

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 14

28.10.2014 13:50:34

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І СПІВПРАЦЯ оперенням на крилах і голові. Коли самець Хіхі пролітає повз, здається, що то промінчик Сонця пробивається крізь лісову гущавину. Самки і молоді особини виглядають менш барвисто: бежеві з білою плямою на крилах. Англійці дали цьому птахові більш прагматичну назву Stitchbird. «Bird» у перекладі з англійської — птах, а «Stitch» — це звук, який часто можна почути, коли Хіхі десь поряд: стіч-стіч-стіч. Так і виходить, що в багатьох птахів і інших тварин Нової Зеландії є щонайменше дві назви — від полінезійців і від європейців.

Класифікація Раніше вважали, що Хіхі належить до родини Медолюбів Meliphagidae, однак генетичний аналіз показав, що вони не є близькими родичами, тому в 2007 році спеціально для Хіхі було створено нову родину — Notiomystidae.

Дещо про біологію виду Живляться Хіхі переважно нектаром квітів, фруктами і безхребетними. Протягом віків вони запилюють і розповсюджують насіння деяких ендемічних дерев, таких як Рата Metrosideros robusta і Реуареуа Knightia excelsa. Саме завдяки Хіхі ці давні дерева збереглися в лісах Нової Зеландії. В свою чергу, ці дерева надають надійне місце для гніздування Хіхі. З початком вересня в дуплах старих дерев самки будують гнізда з гілочок папороті, часто переплітаючи їх із лишайниками й пір’ям. Цікавий такий факт: спарювання відбувається в двох різних позиціях: (1) самець знаходиться на спині самки, і (2) так звана позиція обличчям-до-обличчя, коли самка лежить на спині. Останній спосіб спарювання птахів був відкриттям для учених і не спостерігався раніше в інших птахів. Самець і самка захищають власну територію разом, вона становить від 0,5 до 1 гектара. За сезон самки роблять 1-2 кладки (іноді навіть 4, якщо

перші були невдалими), в кладці може бути до 5 яєць. Поведінка цих птахів під час розмноження відрізняється в різних середовищах існування. Зазвичай вони формують моногамні пари, але спостерігають і поліандрію (кілька самців і одна самка), полігенію (кілька самок і один самець), а іноді самка будує гніздо й доглядає за пташенятами самостійно.

Під загрозою зникнення Що ж змусило Хіхі залишити основний острів Нової Зеландії й чому вони збереглися тільки на віддаленому невеликому острівці Літл-Баррієр? Точної відповіді на це питання немає. Однак відомо, що на це вплинуло кілька факторів. По-перше, інтродуковані ссавці, такі як чорний щур, тхір, горностай, їжак і звісно людина. Хіхі було дуже не просто їм протистояти, оскільки вони не мають природних захисних механізмів проти цих хижаків, що з’явилися несподівано. Наприклад, чорний щур дуже добре лазить і надає перевагу життю на деревах, таким чином несе загрозу як для пташенят Хіхі, так і для дорослих особин. По-друге, руйнування середовища існування. Як вже йшлося, Хіхі гніздяться в дуплах старих дерев, а з появою європейців таких дерев ставало все менше і менше. Помірний дощовий ліс, який раніше покривав 78% усієї території, нині скоротився до 23%. Нестале землекористування перетворило більшість лісів на пасовища для овець, корів і навіть оленів. По-третє, завезені хвороби, такі як кокцидіоз, пташиний грип, аспергільоз, лептоспіроз, тиф, сальмонела й інші. Після європейської колонізації перелічені вище хвороби стали поширюватися інтродукованими ссавцями в дику природу, що, можливо, стало причиною скорочення популяції Хіхі. Острів Літл-Баррієр, зі своїми неприступними схилами, став останнім раєм на землі і захисною фортецею для цього птаха. В 1891 році на цьому острові створено першу заповідну

територію Нової Зеландії. Саме завдяки такому далекоглядному рішенню, на острові збереглися незаймані ліси й унікальні птахи, серед яких і Хіхі.

Охорона і відновлення виду Спроби відновити популяцію птахів розпочали в 1980 році. Одним із основних методів збереження біорізноманіття в Новій Зеландії є транслокація. За визначенням Міжнародної спілки охорони природи, транслокація — це переміщення живих організмів із одного середовища існування в інше. Численні маленькі острови, розкидані поблизу Нової Зеландії — це вдале місце для потенційної транслокації птахів. У таких ізольованих екосистемах легко позбутися завезених хижаків і хвороб. Однак більшість таких островів не придатні для життя тварин, оскільки протягом 200 років європейської колонізації на них також велася сільськогосподарська діяльність. Перш ніж проводити транслокацію, на островах здійснюють роботи з відновлення рослинного різноманіття.

Самка хіхі • Фото Department of Conservation (DOC)

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 15

28.10.2014 13:50:34

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І СПІВПРАЦЯ Незважаючи на всі вжиті заходи, в 1980 році спроби відновити популяцію Хіхі на островах Капіті, Хен і Кув’єр зазнали невдачі. Чому? Вчені припустили, що фактором, який лімітує популяцію, є обмеженість їжі та місць для гніздування. Наступну транслокацію птахів на острові Капіті провели в 1991 році. З 1991 по 1992 роки на Капіті привезли 95 птахів. Кожного птаха попередньо закільцювали: одне металеве кільце з номером і три кольорових пластикових. За такої схеми кільцювання проводити моніторинг набагато прості-

ше. Ідентифікувати кожного птаха можна здалеку за унікальною комбінацією кольорових пластикових кілець, які добре видно в бінокль. Враховуючи лімітуючи фактори, птахам передбачили спеціальні годівниці з цукровим розчином і штучні гніздівлі. І на цей раз вдалося! Популяція на Капіті успішно існує і по цей день — торік на світ з’явилося 95 пташенят! За такою ж технологією птахів перемістили на острів Тірітірі Матангі, який нині є найуспішнішою «фермою з розведення Хіхі» і основним ресурсом для

інших транслокацій. На островах ведуть суворий «біологічний контроль» (англ. Biosecurity). На практиці це означає, що все що потрапляє на острів проходить перевірку на шкідливі організми (насіння бур’янів, комахи, гризуни), які можуть порушити екологічну рівновагу. Наступним етапом стало відновлення популяції на заповідних територіях «материка». Оскільки позбутися завезених хижаків тут не так легко, як на островах, лісові масиви довелося обгородити спеціально розробленим парканом. Наприклад, один із заповідників — Маун-

Заповідник «Екологічний острів Маунгатаутарі», огороджений захисною сіткою

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 16

28.10.2014 13:50:36

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І СПІВПРАЦЯ гатаутарі — оточений парканом довжиною 47 км! Це один із найбільших огороджених заповідників у світі. Іншим прикладом є добре знайомий мені Буші парк, куди Хіхі привезли в 2013 році з острова Тірітірі Матангі. Невелика територія — усього 90 гектарів — це все що залишилося від непрохідного лісу, який буяв колись різноманіттям рослин і тварин. Тепер це маленький лісовий острівець, по всьому периметру обнесений парканом і оточений фермами й пасовищами. Але в середині, це як

загублений світ Артура Конан Дойля: величезні папороті, пальми, обплетені ліанами, й екзотичні птахи! У Буші парку, як і на інших заповідних територіях, ведеться постійний контроль хижаків. На випадок проникнення щурів по всьому парку розставлені пастки з отруйною речовиною, на деревах розвішані приманки для ос. Вхід у Парк охороняють подвійні автоматичні ворота — необхідний захід, щоб випадково на територію не потрапили зайці, їжаки й інші непрохані гості, яких можна помі-

тити в буферній зоні між першими і другими воротами. Нині керівництво парку (Bushy Park Trust) у партнерстві з департаментом охорони довкілля (Department of Conservation) і Університетом Мессі (Massey University) працюють над тим щоб зберегти популяцію Хіхі. Я дуже рада, що була залучена до роботи цього дивовижного проекту.

Висновки Нова Зеландія — це гарний приклад країни, яка пережила екологічну

дівл Штучна гніз

Годівниц яз

цукровим

я для Хіхі в

розчино м в Буші

Буші Парку

Парку

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 17

28.10.2014 13:50:38

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І СПІВПРАЦЯ ФІНАНСОВИЙ АСПЕКТ Підтримка таких природоохоронних проектів справа дорога. Дослідження Новозеландського екологічного журналу (New Zealand Journal of Ecology) показали, що щорічне обслуговування тільки самої огорожі коштує 3 365 доларів на 1 га. Щоб позбутися горностаїв, які приплили на острів Капіті, в 2011 році Департамент охорони довкілля Нової Зеландії витратив понад 200 тис. доларів. А сума за одну транслокацію птахів може досягати 40 тис. доларів і навіть більше, в залежності від відстані і методів подальшого моніторингу. катастрофу і з успіхом її долає. Екологічну рівновагу невеликих ізольованих островів дуже легко порушити, і саме на таких островах антропогенний вплив виявляється швидше і найбільш помітно. Прикладом цього є острів Пасхи, Гавайї, Маврикій і, звіс-

но, Нова Зеландія. Люди зруйнували природну ідилію, привізши з собою нових хижаків і нові хвороби, перетворивши більшість території на пасовища, серйозно скоротивши площу пралісів. І як наслідок бездумних дій наших попередників, нині доводиться здійснювати негуманні методи поводження з тваринами. Однак сьогодні 30% території Нової Зеландії є заповідною. Серед новозеландців усе більшою популярністю користується стале землекористування, відновлювані джерела енергії й охорона біорізноманіття. Людині дуже складно співіснувати з дикою природою, не руйнуючи її, але я маю великі надії, що завдяки природоохоронним заходам цієї країни, маленька лісова пташка Хіхі може й не сміятиметься як раніше, але принаймні посміхнеться вам при зустрічі. Юлія ПАНФІЛОВА

Юлія Панфілова, 30 років Магістр біології

Я з дитинства любила тварин і ставилася до них із повагою. Згодом, моє бажання зрозуміти тварин і бути до них ближче привело мене на біологічний факультет Донецького національного університету. Моїми улюбленими предметами стали зоологія хребетних і зоопсихологія. Поглиблене вивчення психології тварин і загострене почуття емпатії зробили мене вегетаріанкою і захисницею прав тварин. Ці ж почуття привели мене в громадську екологічну організацію «Роза Ветров», у якій я пропрацювала близько п’яти років, прагнучи донести до громадськості важливість збереження біорізноманіття на планеті. Нині я пишу магістерську роботу на тему «Менеджмент зникаючих видів» в університеті Мессі в Новій Зеландії. Свої дослідження я проводжу в Буші Парку, ґрунтуючись на даних популяції чудесних і рідкісних птахів Хіхі. Мені надзвичайно пощастило, оскільки мій науковий керівник, професор Даг Армстронг (Doug Armstrong), є одним із небагатьох експертів у цій темі — він входить до складу всесвітньої групи фахівців в області реінтродукції зникаючих видів (The IUCN/SSC Re-Introduction Specialist Group (RSG). Мені ще багато чому належить навчитися, але вже зараз я розумію, наскільки це велика відповідальність — управляти чужими долями, особливо коли вони такі тендітні й унікальні. Мені б дуже хотілося, щоб кожна людина усвідомила цю тендітність і унікальність усього живого на Землі, і думала про наслідки перш ніж стріляти, ловити, палити чи позбавляти волі.

Ігор ЗЕМЛЯНСЬКИХ — наш сучасник, художниканімаліст. Відомий як автор та ілюстратор першого українського визначника «Птахи фауни України», що вийшов друком 2002 року. Він також є автором двох книг для дітей «Наші птахи» та ілюстратором кількох видань про птахів інших авторів. Художник Землянських співпрацює з Товариством практично з перших років створення організації. Роботи Ігоря вже багато років незмінно прикрашають першу сторінку обкладинки нашого «Птаха».

ще Ігоря, без перебільшення, можна назвати лікарем Айболитом, бо практично весь вільний від малювання час художник присвячує догляду за птахами, що мешкають у нього вдома й на подвір’ї — це птахи-каліки, які вже не зможуть повноцінно існувати в природі. – Це запитання можливо звучить наївно, але все ж — чому ти малюєш лише птахів? ІГОР: Мене про це часто запитують. Чесно кажучи, не знаю, що відповісти. Можливо тому, що їх я найбільше люблю з усього розмаїття природи. Якось так складається в житті, що вони завжди поруч зі мною. Скільки себе пам’ятаю, вони завжди жили в нас удома. І зараз у мене живуть. Я можу годинами спостерігати за ними. І це не втомлює, не набридає. – Хто в дитинстві допомагав тобі пізнавати птахів, учив їх любити?

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 18

28.10.2014 13:50:38

ПОСТАТІ

ІГОР ЗЕМЛЯНСЬКИХ: ОКО НАТУРАЛІСТА, РУКА ХУДОЖНИКА

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 19

28.10.2014 13:50:40

ПОСТАТІ ІГОР: Звичайно, ніхто не ставив собі за мету навчити мене любити природу, зокрема птахів. Я вдячний долі за те, що в мене був прекрасний дідусь, великий гуманіст. Вічна йому пам’ять. Мабуть, із нього все й починалося. Він дуже любив мандрівки в природу. Завжди брав мене з собою. Ми дуже багато ходили, спостерігали. Мене тоді цікавило все, але найбільший інтерес усе ж таки викликали птахи. Дідусь помітив моє захоплення і всіляко намагався сприяти цьому. Треба сказати, що особисто він не дуже знався на птахах. Тому брав у бібліотеці спеціальну літературу. Отак спільно пізнавали ми пташиний світ. Було мені тоді років вісім чи дев’ять. Якби в дитинстві я не отримав прекрасний наглядний урок спілкування з природою, зокрема з птахами, сьогодні, мабуть, я займався б чимось іншим. – Де минало твоє дитинство, у якому довкіллі проходили ваші прогулянки з дідусем? ІГОР: Бориспільський район, село Вороньків, далекі його околиці. Це лі-

состеп, рівнина, близько до Дніпра. Надзвичайно багаті ландшафти, в основному хвойні ліси, але дуже багато водойм, боліт. Я особливо люблю заболочену місцину, дику, незайману. Там завжди багато птахів. Листяні, мішані ліси, дніпровські луки — це насамперед багатющі ландшафти, прекрасний видовий склад птахів, що завжди тішить. – А коли ти відчув бажання малювати птахів? ІГОР: Одночасно зі спробами їх упізнати. Років у вісім-дев’ять. Звичайно була література, хоча доступною була лише радянська. Її було небагато, дідусь брав у бібліотеках, купував. На книги ніколи не шкодував грошей. Побачить нову книжку про птахів, обов’язково придбає. Я дивився на ті ілюстрації в книжках і хотілося спробувати створити щось подібне. Це відчуття добре пам’ятаю. Так почав малювати. І малював скрізь, де тільки траплялася найменша нагода. Наснага була просто скажена. Навіть на уроках у школі тихцем малював. Але про це, мабуть, не варто, щоб дітям

поганий приклад не подавати. Хоча чесно зізнаюся — я не любив учитися, не любив бути в школі. Я там малював пташок. Це була моя самоосвіта. Мені дісталося вільне дитинство, дуже демократичний дідусь, мама, котра більшу частину свого життя віддала роботі на радіозаводі. Словом, бабуся годувала, дідусь у всьому сприяв і підтримував, а ми з братом росли занадто вільними, непосидючими хлопчиськами, яким багато хто із сельчан пророкував статус «пропащих». Але, як бачите, хуліганами не повиростали. Щодо мене, думаю, птахи зробили свою добру справу: вони забрали мене повністю. Забрали назавжди. Іншого тепер не уявляю. З птахами я і крапка. – Поговорімо про твоє вже доросле захоплення птахами. За яких обставин у тебе склалася така тривала співпраця з Товариством? ІГОР: По-перше, був Інститут зоології. Я дуже вдячний за це долі. Купа експедицій, хоча це тривало лише три роки. Потім художник узяв у мені гору, тому що поєднувати різні заняття бу-

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 20

28.10.2014 13:50:45

ПОСТАТІ ло досить складно. Все-таки малювання справа нелегка. Почали надходити замовлення. Тоді вирішив залишити Інститут, який чимало дав мені в сенсі досвіду. Свого часу, ще в стінах Інституту мав нагоду познайомитися з представниками Товариства, яке саме тоді проходило період свого становлення. З того часу й донині співпрацюємо. – Одразу почали працювати над підготовкою визначника, чи спершу були інші творчі проекти? ІГОР: До речі, перша моя робота, яка вийшла друком 1995 року, був невеликий плакат «Птах року — Чайка». Згодом ще замовляли малюнки для плакатів, інших видань. Визначник був дещо пізніше. – Твої малюнки на обкладинках нашого журналу стали його своєрідною «родзинкою». Я знаю людей, котрі колекціонують обкладинки «Птаха». У колі наших партнерів, Товариство, мабуть, чи не єдине використовує малюнки на обкладинках журналу. Як народжуються теми й сюжети для обкладинок?

ІГОР: Переважно сюжети є результатом колективної праці, обговорення, іноді я є одноосібним їх автором. Якщо, скажімо, мова йде про тему птах року, то тут усе зрозуміло. Набагато складніше виявляється обрати той чи інший вид птаха на вільну тему. Буває одразу стільки ідей народжується: то хочеться тернових сорокопудів відтворити, щоб на терені сиділи, а це вже в уяві зринає барвистий одуд, який завзято роздзьобує вовчка, довкола кульбаба цвіте… Ідей надзвичайно багато, адже пташиний світ такий розмаїтий. Якихось чітких критеріїв у виборі теми немає, думаю, що все відбувається спонтанно. Це творчий процес. – Птахи з-під твого пензля настільки правдиві й реальні. Як досягаєш цього? Ти малюєш їх із пам’яті, натури чи з фотографії? ІГОР: Власне, з усього. В основному мої птахи — з нашої фауни, євразійської. Їх образи глибоко закарбовані в моїй уяві. Я чітко бачу всю сукупність ознак кожного птаха, його рухи, пропорції. Власне, єство кожно-

го виду птахів я твердо в собі тримаю. Це глибоко в мені. Інша справа уточнення: якщо птах мені малознайомий, обов’язково використовую фотографії, багато працюю в зоопарку. Чимало досвіду отримав під час експедицій у Інституті зоології. Ми відловлювали, кільцювали безліч птахів різних видів. Мали гарну оптику, спостерігали. В мене була можливість робити в щоденниках замальовки птахів, тримаючи їх у руках. Це, так звані,технічні малюнки, але вони допомагають і досі при уточненнях. Скажімо, яка форма плямок, куди дістають відповідні партії пер на згорнутому крилі? Або лапка: який пальчик довший, який коротший? От, власне, так. Чи пропорції, постава очей щодо розрізу рота, дзьоба… Ось такі технічні нюанси. Розумію, що кожен справжній художник, класичний, має писати з натури. Художники-анімалісти мені радили: обов’язково олівець, блокнот і завжди замальовуй. На жаль, мені це не властиво. Визнаю, це мій мінус. Може, тоді птахи були б «живіші». Я працюю в основному в ілюстрації, в стандартизації: пташка до пташки. В першу чергу для різних видань. І це, до ре-

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 21

28.10.2014 13:50:50

ПОСТАТІ чі, накладає певні рамки, до певної міри затискає творчість. Ну звичайно, я стараюся, постійно вчуся. Бувають роботи більш живописного характеру, але мене можна вважати ілюстратором. Щоразу, коли бачу живого птаха чи то в природі, чи в неволі, я захоплююся і думаю: «Ну як же тебе передати на папері точнісінько таким, як ти от є?» Але це, звичайно, неможливо, як би ти не старався. Адже живий птах не йде ні в яке порівняння з мальованим. – Чи маєш ти якісь інші замовлення, окрім як від Товариства, з ким іще співпрацюєш? Можливо, хтось із відомих людей до тебе звертався? ІГОР: Не так часто, але замовлення є. Паралельно працюю з окремими видавництвами. Років шість тому ілюстрував Червону книгу, зокрема розділ, присвячений птахам. Вісімдесят сім видів. На жаль. Декілька картин замовив у мене народний депутат Сергій Міщенко, за що я йому вдячний. – Поговорімо про спостереження за птахами. Ти багато знаєш про життя птахів у природі, маєш чималий досвід у спостереженнях. Які б ти дав поради нашим читачам у спостереженнях за птахами. ІГОР: Правила загальні, з ними можна познайомитися в усіх довідниках. Починати вивчати птахів варто безпосередньо там, де ти мешкаєш. При цьому бажано придбати бінокль, хоч який-небудь. Потроху розширювати свої спостереження, ходити далі й далі. Треба поводитися, зрозуміло, якомога тихіше, спостереження не люблять галасливих компаній. Треба уміти чекати, терпіти, маскуватися, знати місця. Скоро стане зрозумілим, де птахів більше, де вони, наприклад, годуються. Особливо взимку для початківця,

бо птахи тоді голодніші, тягнуться до людей. Їх однозначно необхідно підгодовувати. Це, так би мовити загальні рекомендації. Окрім того, хочу наголосити: не забирайте з природи пташенят. Я про це кажу, де тільки можу. Якщо пташеня не травмоване, якщо ви не бачите на ньому переломів, крові, не беріть його, будь ласка, нікуди. Його вигодують і доглянуть. Можливо, підсадіть його в густе дерево, гіллястий кущ якомога вище. Це і буде йому допомогою. Особливо це стосується совенят і дрібних птахів, бо для них властиво рано покидати гнізда. – Птахи, котрих люди все-таки забирають із довкілля, мають шанси згодом адаптуватися до життя в природі після такого «догляду»? ІГОР: Адаптація у різних видів проходить, звичайно, по-різному. По-перше, це залежить від того, наскільки правильно пташеня було вигодуване. Чи не страждало від неправильного харчування, адже в такому разі воно буде дрібнішим, матиме слабке ламке пір’я. Хоча воно, можливо, й не помре. Словом, такі помилки відіб’ються на подальшому житті пташеняти дуже негативно. Скажімо, такі птахи, як воронові, досить легко адаптуються. Але знову ж таки, за умови правильного вигодовування. Решта видів — гірше. Деякі пташенята, що досягають льотного віку, можуть повертатися після того, коли їх випустиш. Тому деякий час їх ще можна догодовувати. Так поводяться синиці, шпаки. Трапилась і в мене така «крилата» історія. Якось я вигодовував синича. Коли прийшла пора випустити його в природу, я ніяк не міг вигнати його з клітки. Я його виселяю, а воно по саду вештається. А через кілька годин знаходжу його знову в клітці, хоча годував його вже давно поза її межами. Була то синиця велика. Він чотири роки жив поблизу. Десь відгніздився. Він був закільцьований і постійно мені траплявся під час кільцювання. Я йо-

го помітив зеленкою: поставив цятку на крилі. Так ми зустрічалися років чотири поспіль. Потім він зник. Оце була прекрасна адаптація. Адаптував я досить багато тих же сойок. Це стійкі птахи. Шпаченята теж непогано пристосовуються, повертаються, потім зрештою дичавіють. Візьмімо ворону: вона ж усеїдна, має небагато ворогів, тому адаптативна. Що не скажеш про специфічні види, яких досить багато. Їх досить ризиковано випускати, особливо якщо в них складний пошук корму. Ось у мене вже два роки горлиця садова, вигодувана з дуже маленького пташеняти. Її я не ризикну випускати. Цих птахів дуже полюбляють яструби, а в птаха, вихованого людиною, тонус м’язів уже трішечки не той. Хоча вольєр моєї горлиці і не надто тісний. Я тримаю багато інших видів птахів, але це, мабуть, тема, окремої розмови. Це велика частина мене. Я утримую, по суті, пташиний госпіталь і, якби сумно не звучало, для декого це вже хоспіс. В основному це птахи-інваліди, або ті, що вигодувані змалечку, але яких уже не можна повернути в природу. Їх досить багато: одних тільки сірих ворон у мене п’ятеро, два граки, крук, якому вже років шістнадцять. Шпак живе вже років дев’ять. Зараз є галченя, яке сподіваюся догодувати й затримувати не буду. Мені дуже важливо постійно бачити птахів біля себе, що називається перед очима. Можливо, це я сам собі дав таку установку, але не бачити птахів і не піклуватися про них мені дуже не просто. Звичайно, я не ставлю за мету спеціально набирати нових птахів, вони якось мимоволі потрапляють до мене. І їх кількість поволі більшає. От зараз на підході в мене троє лелеченят. У одного з них крильце підламане. До речі, лелека для адаптації непоганий кандидат. Минулого року я вигодував лелеченя і воно успішно полетіло в вирій. Я впевнений, що двоє з цих трьох обов’язково полетять у вирій, а котре зі зламаним крильцем, залишиться жити в мене назавжди.

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 22

28.10.2014 13:50:51

ПОСТАТІ – І на останок, щоб ти побажав Товариству на наступні 20 років? ІГОР: По-перше, достойних членів, симпатиків, поціновувачів птахів, щоб вони з птахами і Товариством були одним цілим, допомагали в робо-

ті, сприяли охороні пташиної фауни, і не лише пташиної. Щоб боролися за природу. Щоб міцніла дружба і взаємодопомога. Я готовий допомагати намальованими птахами. Хоча зараз Товариство співпрацює і з прекрасними фотомайстрами,скажімо, Сергій

Рижков, якого я поціновую особливо, хай не ображаються на мене інші. А також давні партнери Товариства — Олександр Архіпов, із яким я особисто знайомий. Тож бажаю Товариству процвітання, багатьох-багатьох років бути з людьми, з птахами і для птахів!

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 23

28.10.2014 13:51:05

ВІСТІ З РЕГІОНІВ

ПТАШИНЕ МІСТО П

Завдяки художнику-графітисту зі псевдонімом «Брат» Рівне — єдине місто в Україні, в якому на стінах споруд окрім образливої нецензурної лексики та страхітливих химер можна побачити зображення, які подобаються людям — невідомий художник прикрашає його вулиці великими кольоровими малюнками птахів. Подейкують, що за незаконну діяльність графітиста оголосив у розшук сам міський голова, в той час як деякі місцеві жителі ладні навіть заплатити художнику, аби той виконав подібний малюнок на їх приватній території.

ро графіті птахів у місті Рівне ми вже повідомляли в одному з номерів журналу («Птах», №3, осінь 2012). Із тих пір кількість робіт художника збільшилася вдвічі — нині їх десять. Нові малюнки так само виконані в велелюдних місцях переважно центральних вулиць міста. Крім горобця польового, волового очка, омелюха, синиці великої та сороки, нині ми маємо ще й бджолоїдок (на одній композиції зображено одразу три птахи), дрозда чорного, вільшанку, зяблика та невідомий вид, схожий на представника африканських мухоловок. Цікаво, що не будучи орнітологом графітист із-поміж усіх інших обрав для малювання саме птахів і намагається зобразити їх такими, якими вони є у природі. Твори художника оживають, коли бачимо птаха на зеленій гілочці чи з ягодою в дзьобі…

Справжнє ім’я художника-графітиста знають хіба що у вузьких колах прихильників цієї творчості — райтерів. Із інтерв’ю в одному з інтернет-видань вдалося довідатися, що це молодий хлопець, студент-випускник. Автор настінних робіт визнає, що успіх його творчості полягає в тематиці малюнків і вдалому виборі місць їх розташування. І дійсно, коли люди виявляли на обдертих стінах будинків чи сірих плитах огорож барвисті малюнки птахів, їх враження були тільки шокуюче-приємними. Така кількість малюнків у невеликому місті привертає увагу його жителів і гостей. Тож гуляючи вулицями Рівного чи просто їдучи в маршрутці, ви обов’язково побачите когось із перелічених вище птахів… якщо не в природі, то на настінному вуличному малюнку. Василь ІЛЬЧУК Голова Рівненського осередку ТОП

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 24

28.10.2014 13:51:06

ВІСТІ З РЕГІОНІВ

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 25

28.10.2014 13:51:11

ПТАХИ ПОРЯД ІЗ НАМИ

СТЕПОВИЙ МЕТЕЛИК Пол та кульони • Фото Олександра Настаченка

На рідній Дніпропетровщині є багато казково гарних місць. Кожних вихідних мене кличе до себе їх таємнича краса, до якої завжди хочеться доторкнутися, поринути в світ її безмежних обріїв. Одна з природних перлин нашого краю — Булахівський лиман, розташований у Павлоградському районі. Яке там гарне небо, який завжди невгамовний вітер. Яка краса!

сторія, про яку розповім, трапилася 8 вересня 2012 року. Зустрівшись із колегою по захопленню Полом Бредбієром на автостанції в Дніпропетровську і побачивши зранку, що попереду теплий сонячний день, вирішили: цього разу почнемо спостереження на околиці села Межиричі. Від нього будемо рухатись на захід через соковито-зелені луки до Булахівського лиману. Доїхали автобусом до місця. Опинившись на зупинці, Пол емоційно рідною мовою сказав: «Ok! Let’s go!» Відійшовши від автомагістралі, ми розпочали спостереження. Як приємно: нас увесь час супроводжува-

ли птахи! Біло-блакитне небо розрізають метушливі бджолоїдки та невгамовні ластівки сільські. В кущах жваві вівчарики-ковалики і вівчарики весняні галасливо вирішують свої нескінченні пташині справи. На невеликому деревці щось активно шукає горихвістка звичайна. Плиска жовтоголова разом із білими «родичами» на висохлому лимані полює на комах. У невеликій лісосмузі ще подають голос дві вивільги, які затрималися під час міграції. А разом із ними і горлиця звичайна не хоче відлітати на теплий південь. Приютив їх цей край. Життя кипить... На відкритий простір пересохлого лиману з масиву очерету, наче з дрімучого лісу, вийшов потайний погонич звичайний. Нібито зберігаючи якусь таємницю природи, він після кількох хвилин мандрівки відкритим простором розчинився в щільній очеретяній стихії. А ось у західному напрямку пролетів поважний велетень — лелека чорний. У такий гарний день неможливо не побачити пернатих хижаків. І нам дуже пощастило: на міграції хижих птахів було сім видів. Наче дозорні, кружляють у небі ці величні красені. Канюки звичайні гучними голосами зустрічають нас із височини. Пролітних яструбів малих навіть не цікав-

лять дрібні птахи. Натомість луні лучні та очеретяні, як рентгенівські промені, сканують луки і очерет у пошуках здобичі. На дротах і в небі маленькі кібчики своєю чисельністю показують нам, хто тут панує. Близько 20 цих гарних соколів доводили свої повноваження. А ось і підсоколики великі виробляють складні піруети в повітрі, наче винищувачі, і навіть найдосвідченіші аси вищого пілотажу не зможуть конкурувати з ними. Яка маневреність, яка швидкість! Боривітри звичайні зависають на місці, як гелікоптери, тріпочучи своїми крилами. Але для Пола і цього замало. Він, звісно, не вгамується, поки не знайде куликів. Сім видів їх ми все-таки помітили: кульон великий, баранець звичайний, чайка, брижач, пісочник великий, побережник малий, коловодник болотяний. Було цікаво спостерігати як п’ять кульонів великих пасуться в траві, шукаючи богомолів та інших великих комах. Не лякаючись людей, вони паслися недалеко від нас, наче свійські птахи. Пол залишився в захваті від такого різноманіття своїх улюблених куликів. Іноді бьордвотчери отримують подарунки від природи, якщо відомою для себе територією ідуть нестандартним маршрутом. Тож вирі-

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 26

28.10.2014 13:51:11

ПТАХИ ПОРЯД ІЗ НАМИ

шили ми з Полом цього разу стартувати в незвичному напрямку. І це було правильне рішення… Ішли степом, згадували якусь веселу історію, аж раптом якийсь птах розміром із великого кульона вилетів із трави майже у нас з-під ніг. Показавши під крилами яскраве біле забарвлення, птах свічкою запалав на фоні зеленої трави. Пол вигукнув російською: «Стрепет!» Ми дивилися йому вслід, і в мене тоді майнула думка назвати цього казкового птаха «метеликом», бо він наче на місці завис у повітрі й тендітно махав своїми трепетними крильцями. Але це не казковий птах і він не зависав у повітрі, а гайнув за якихось пару секунд майже на 200 метрів і, приземлившись у траві, розчинився в ній! Цікаво! Це дивовижний птах! Нічого подібного, маючи колекцію побачених 303 видів птахів, я ще не спостерігав. Мені захотілось його сфотографувати на свій старенький фотоапарат «Sony», в якого тоді були проблеми з затвором. Я запропонував Полу в тому місці, де птах сів, спробувати підняти його ще раз і зробити хоча б один фотознімок. Цього разу ми начебто були готові до зустрічі. Але птах, прикрившись високою травою, перебіг на кілька метрів і злетів у місці, де ми його не очі-

кували. Так я і не зумів сфотографувати хохітву — фотоапарат не фокусувався на птахові. Нажаль! Але вдалося добре його роздивитися в бінокль. Птах цього разу вибрав криволінійну траєкторію польоту. На віддалі добре було видно його ліву бокову частину тіла зі всіма польовими ознаками. За залишками темних плям на шиї завдяки визначнику змогли встановити, що це був самець у позашлюбному вбрані. Після останнього приземлення хохітва перебувала від нас на відстані близько 400 м. Зробили ще одну спробу відшукати птаха. Але це, нажаль, усе було марно. І навіть на наступний день я вже самостійно намагався знайти загадкового птаха, але «степовий метелик» одяг «шапку-невидимку» і зник. Пол розповідав, що коли йому було 19 років, він студентом плідно шукав птахів на півдні Франції. Там йому вперше і пощастило побачити хохітву. Вона перелітала дорогу, коли Пол їхав на велосипеді. Було це в липні 1981 року. А друга зустріч відбулася вже в Україні в січні 2001 року на Керченському півострові. Тоді Пол разом із відомим орнітологом Сергієм Прокопенком побачив із автівки аж вісьмох особин! А ось у мене зустрічей зі «степовим метеликом» після того випадку було кілька. Перша з них відбулася 24 червня 2013 року на території РЛП «Караларський», що на північному сході Керченського півострова. Був я тоді разом із орнітологом Ігорем Сікорським, який працює в Опукському природному заповіднику. Ми чули голос птаха, який, скоріше за все, відводив пташенят від небезпеки... В небі в цей час ширяв грізний молодий орел-могильник, але побачивши людей, не став атакувати хохітву з виводком. Самого птаха спостерігати не вдалося. Дуже він загадковий і потайний. Наступного разу мені все-таки вдалося побачити і навіть зробити фото степового красеня. 22 травня 2014 року на тому ж місці в РЛП «Караларський» після довгих і важких пошуків, токуючий самець вилетів із трави з ха-

рактерним шумом крил… Коли таке видовище діється на твоїх очах — серце невгамовно радіє від побаченого, нагадуючи про себе частим биттям! А ще в цьому ж місці були і дрохви, і журавлі степові. Неймовірно! І все це птаство літає над безмежними килимами ковили, що піднімаються до обрію. Такі незабутні враження залишаються в серці на все життя. А за день до цієї значимої для мене події співробітник Караларського парку Роман Зімнухов показував мені місцеві красоти, розповідав історію краю і підійшли ми з ним до стенду парка. На полотні гордо красується символ РЛП — хохітва. На той момент я не міг і подумати, що знову зустрінуся з нею і зроблю фото на пам’ять. А все-таки зустрівся! У минулому хохітва була окрасою всього півдня і навіть частини центру України. Люди мали можливість милуватись цим гарним птахом. Нині, нажаль, цей вид став дуже рідкісним і зникаючим в Україні. Але й тоді, і нині в людей безмежно радіє серце і душа, коли над безкрайнім українським степом з його грайливим вітром, мальовничими переливами різнобарвних квітів, неповторними ароматами підніметься з трави і запалає наче яскрава свічка токуючий самець хохітви — тендітний беззахисний степовий метелик, якого ми повинні зберегти і для майбутніх поколінь. Олександр НАСТАЧЕНКО член ТОП, м. Дніпропетровськ

Хохітва Фото Олександра Настаченка

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 27

28.10.2014 13:51:12

Ілюстрація з сайту rovdyrdreams.com

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 28

28.10.2014 13:51:13

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

ОРНІТОЛОГІЯ

«ФАНТАСТИЧНОГО БЕСТІАРІЮ» Частина третя

ьогоднішнє засідання літературно-орнітологічного клубу ми присвятимо криптозоології. Офіційна зоологія не сприймає її яка науку, але ж час від часу по всьому світу знаходять свідоцтва існування дивакуватих створінь, тож не дивно, що з’явилися ентузіасти, які ретельно збирають і аналізують інформацію, намагаючись розтлумачити ці загадки. Оскільки після заяви французького зоолога Жоржа Кюв’є про те, що фауну хребетних було вивчено повністю, вдалося відкрити десятки нових видів, назвати роботу криптозоологів маячнею та шарлатанством не повертається язик. До того ж їх праця має велике значення для міфозоології, аналізуючи походження міфів про незвичних тварин, що мешкали поряд із легендарними героями. Звісно ж, враховуючи специфіку нашого журналу, ми будемо обговорювати криптоптахів, міфоптахів і створінь, що були з ними пов’язані. Спробуємо зробити власну класифікацію. На минулих засіданнях ми піднімали тему зв’язку між рептиліями і птахами. На думку Хуань Нань Цзи, саме від дракона народилися птахи, а найпершим був Фенікс. Тож справедливо буде включити до нашої кваліфікації драконів і крилатих зміїв. Із них і розпочнемо. Летючий дух Айтаврас за литовським повір’ям міг з’являтися у вигляді дракона. Він був домовиком, що приносив своїм хазяям украдене добро, а у вигляді півня попереджав про біду, що насувається. У домі він наглядав за домашньою птицею, а вивести

його можна було з яйця, що було знесене семирічним чорним півнем. Це ріднить його з Василіском, який народжувався з такого самого яйця. Щоправда, існувала додаткова умова — висидіти таке яйце мала жаба. До речі, згідно з ведійською та індуїстською міфологією, півні народилися з крові дракона Врітри, вбитого царем богів, громовержцем Індрою. Повертаючись до Василіска, варто зазначити, що його часто-густо зображали як крилатого змія з півнячою головою. Існують й інші портрети, на яких Василіск мав півнячий гребінь, лебедині крила, хвіст дракона і пташині лапи зі шпорами. Головною магічною особливістю страховиська була його здатність убивати все живе власним поглядом. У наші часи назву «василіск» отримала досить симпатична ящірка. З одним із представників цього виду на ім’я Вася я була особисто знайома під час роботи у Київському зоопарку. Скільки б я не милувалася цим симпатичним створінням, заглядаючи йому в очі, нічого поганого зі мною так і не сталося. Невеликий плазун амфісбена також має свого грізного міфічного тезку — двоголову змію, яку в середньовічних бестіаріях зображали з крилами і навіть з пір’ям. Любителям екзотераріумів добре знайома саламандра. Прабабуся цієї амфібії за деякими описами мала котяче тіло, зміїний хвіст і крила. Пліній Старший вірив, що саламандра здатна своєю отрутою знищити цілий народ. Ну а віра людей у те, що саламандра може жити у вогні, зберігалася аж до епохи Відродження. Змієподібний дракон амфіптер мешкав у долині Нилу та Аравії, де

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 29

28.10.2014 13:51:14

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА охороняв ладаноносні дерева. До розряду амфіптерів деякі дослідники відносять багатьох крилатих і змієподібних божеств, як, наприклад, богиню Буто, хранительку бога Сонця Ра. Із Аравії була родом і стрімка крилата змія-сирена, що славилася красою своїх лускатих візерунків. Змія Вуйвр, героїня французьких середньовічних легенд, також мала крила. Вона носила на чолі дорогоцінне каміння, яке залишала на березі, коли вирушала купатися. Той, кому вдавалося його вкрасти, ставав казково багатим. Ну а неподалік від річки Сени мешкав дракон Гаргуйль, що нападав на судна. Місцеві жителі навіть намагалися улестити його людськими жертвами, але все було марно. Впоратися з потворою вдалося лише святому Роману. Зі своїми двома супутниками він спіймав Гаргуйля і спалив привселюдно на площі Руан. Не піддалася вогню тільки голова чудовиська. Її виставили на даху церкви і з тієї пори зображення потвор встановлювали на водостоках і називали — горгулями. У Луврі зберігається барельєф, на якому можна помітити змія Сепса, що нагадує дракона з крилами та людиноподібним обличчям. Один з крилатих зміїв знайомий нам іще змалечку — з казок, які читали нам мами та бабусі. Мова звісно йде про вогнедишне жахіття — змія Горинича, супротивника богатиря Добрині Микитича. Знайшлися лускаті потвори і для інших слов’янських витязів. Наприклад, Ала — дракон-демон грози та бурі. Він мав владу над дощовими хмарами, здатен був викликати буревії, а коли затуляв світила своїми крилами, відбувалося затемнення. Крила в чудовиська росли з-під колін, інколи їх було в нього три пари. Перевертень Ала міг перетворюватися на різних тварин, зокрема — на орла. А от Аристотель стверджував, що між орлом і драконом існує споконвічна ворожнеча, оскільки орел живиться зміями. Із гігантським орлом, наприклад, ворогував скандинавський дракон Нідхьогг. Незважаючи на це, інколи двоногого дракона Віверна зображали з головою орла. Він виглядав птахоподіб-

ним драконом із роздвоєним язиком і був популярним у європейській геральдиці. В алхімії він символізував метал або первинну сиру матерію. Бестіарії асоціювали його з гріхом, війною та навіть із Сатаною. Згідно з описом Іоанна Дамаскіна, крила мав біблійний змій Аспід. Більш пізні автори поступово почали уособлювати його з драконом, у вигляді крилатого змія з пташиним дзьобом. Загалом, серед змій, які згадуються в Священному Писанні, помічаємо: аспіда, глухого аспіда, василіска, дракона, летючого змія та Єхидну. Знаменитий середньовічний мандрівник Марко Поло згадував про свої зустрічі з ліндвормами у степах центральної Азії. Голова цих безкрилих драконів нагадувала пташину. Одним із перших міфічних драконів був шумерський Зу. З ним, а також Мушрушем (Сіррушем), Тіамат, Асагом, Асакку (шумеро-аккадська та вавилонська міфологія) билися боги на чолі з верховним богом Мардуком. Царем драконів, згідно з китайською міфологією, був Лунь Ван. Найбільший із драконів, він мав рогату голову верблюда, тигрячі лапи та кігті яструба. Вважався прародителем драконів і решти тварин. Рибу-дракона Лін’юй (напевно, також дитя Лунь Вана) побоювалися китайські мореплавці, адже та могла проковтнути цілий човен. Моряки стверджували, що вона мала здатність літати. Крилатий китайський дракон Інлун, який належав Хуан-Ді, накопичував небесну вологу і виливав її дощем у потрібному місці. На цьому завершуємо частину, присвячену драконам і зміям, але повернемося до них у розділі про сучасну криптозоологію. Наступною нашою категорією будуть знайомі нам із підручника зоології тварини, які завдяки міфам і легендам отримали крила. Ваханою (їздовою твариною) бога Індри був бойовий слон Айравата, небесний слон, що став праотцем

усіх слонів. Першими його потомками були крилаті слони, але їх прокляв потурбований ними мудрець, і вони змушені були спуститися на землю, втративши здатність літати. Давньошумерського демона Алада, доброго духа-хранителя, уявляли як крилатого бика, а у стародавніх асирійців цю роль виконувала крилата корова Ламассу. Як тут не посміхнутися і не згадати Скліса — летючу корову з планети Шешинеру, про яку нам повідав Кір Буличов у «Таємниці третьої планети». Каркадану, істоті з арабської міфології, схожій на єдинорога, інколи також приписували наявність крил. Про нього дізнаємося зокрема з казок про Синдбада-мореплавця. Тварина ця полювала на слонів, а її «шкідлива звичка» інколи ставала причиною її загибелі. Коли каркадан проштрикував своїм рогом слона, то так і носив його на цьому розі. Слонячий жир стікав в очі, засліплюючи його. Саме в цей незручний момент він ставав здобиччю гігантського птаха Рух. На емблемі святого апостола Марка був зображений лев із крилами. Про крилатого пса Симаргла, посередника між небесним і земним світами, покровителя рослинництва, і крилатого коня Пегаса, вірного супутника Белерофонта і улюбленця муз, ми вже згадували на минулих засіданнях. На цьому змушені перерватися, адже класифікація наша занадто велика і не вміститься в одній статті. Продовжимо в наступному номері, тож у вас іще є час надіслати свої зауваження та пропозиції на електронну поштову скриньку автора — afarakris@gmail.com. Знайомству з чудернацькими істотами та наукою, що їх вивчає, ми завдячуємо книгам Юрія Беляєва «Чудовиська давнини», Миколи Непомнящего «Тайни легендарних тварин» (із серії «Бібліотека відкриттів» та «Загадкові тварини» (із серії «Я пізнаю світ»), М.В. Де Фіссера «Дракони у міфології Китаю та Японії», Андраша Ташнаді Кубачки та Ласло Ребера «Онуки драконів». Крістін АФАРА член ТОП, м. Київ

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 30

28.10.2014 13:51:14

ПОШТОВА СКРИНЬКА

ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ!

село Городище Самбірського району, де я мешкаю, серпокрильці цьогоріч прилетіли в травні. Вперше спостерігав їх 17 травня, коли багато інших птахів уже побудували гнізда, відклали яйця, а деякі вже й вигодовували пташенят. У моєму селі серпокрильці оселяються під дахами (на горищах) будинку культури (двохповерхова бу-

дівля), школи — три поверхи, і на урвистих берегах річки Черхавки. Гніздо мостять у щілинах, обкладають його пір’ям, волоссям, нитками, сухими стеблинами, одним словом, тим, що «зловлять» у повітрі, що підняв угору вітер, і склеюють слиною. У кладці в серпокрильців 2-3 білих яйця, але зазвичай із двох-трьох вилуплених пташенят одне, а то й двоє слабших гинуть. На початку липня

молодь вилітає з гнізда. Помітив, що в серпокрильців немає «програми навчання» пташенят добування їжі, як у співочих птахів. пташенята серпокрильців, здається, стають самостійними, як тільки залишають стіни батьківської домівки. А відлетіли птахи на початку серпня. Тож нехай у далекій подорожі буде менше втрат, нехай їм щастить і успішного повернення до нас у наступному році. Михайло ХАЩІВСЬКИЙ член ТОП, Львівська обл.

МРІЯ-ТРУБА?

ІЗ

вікна кухні помітила, як птах прудко залетів у чорну пластикову трубу для комунікацій, що стирчала з газону через дорогу від мого подвір’я. Спершу вирішила, що то була плиска біла, бо ці птахи останнім часом постійно крутилися поблизу. Птах пірнав і випурхував із труби часто і регулярно. У бінокль розгледіла, що то синиця велика, яких раніше навколо не спостерігала. А коли зазирнула в трубу, то побачила там гурток ще неоперених пташенят. Трохи непокоїлася, як же виберуться пташенята з труби, адже їхнє гніздечко вимощене в трубі на півметра вглиб. Але через пару тижнів молодь по черзі успішно повипурхувала зі своє домівки-труби. Обійшлося, щоправда, не без втрат — одне з пташенят загинуло, очевидно підмокло, бо в той період тривали сильні зливи. Юлія МОРОЗ член ТОП, Вінницька область

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 31

28.10.2014 13:51:16

ПОШТОВА СКРИНЬКА

КРОСВОРД

«ВОДА НАВКОЛО НАС» 1

8 9

15 16

Відповіді до кросворду «Орнітологічний», опублікованого в минулому номері журналу.

25 26

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 7. Селище міського типу в АР Крим, територією якого протікає річка Гува. 8. Фахівець, що вивчає будову, поведінку, особливості розмноження, еволюційний розвиток риб. 10. Найбільша річка Закавказзя. 11. Столиця європейської держави, що лежить на обох берегах річки Влтави. 12. Річка, яка протікає кордоном Російської Федерації й Китаю. 15. Риба родини кефалевих, поширена у східній Атлантиці. 16. Найбільше озеро в Японії. 18. Грошова одиниця Ірану. 19. Мешканець міста, яке є найбільшим морським торговим портом України. 20. Птах ряду Горобцеподібних, який полюбляє селитися поряд із водоймами, а полювати на нерозораних полях, луках і на берегах річок. 24. Річка у Північній Америці в межах Канади і США (Аляска). 25. Хімічна речовина у вигляді прозорої безбарвної рідини без запаху й самку.

26. Риба, яка надходить у продаж зазвичай у солоному, свіжомороженому вигляді або в консервах. 27. Річка в Росії, яка протікає Пермським краєм. 29. Місто в центральній Африці, розташоване на правому березі річки Убангі. 31. Річка в Малаві та Мозамбіку, яка витікає з озера Ньяса. 32. Природний водний потік, який оспіваний в українській народній творчості. 33. Природне явище зміни популяцій, видів, вищих таксонів, біоценозів, флори та фауни, генів і ознак у часі в ході історії Землі. ПО ВЕРТИКАЛІ: 1. Найбільший нічний метелик Європи. 2. Лапки цих земноводних у різних країнах уживають у їжу. 3. Сходи на судні. 4. Будь-яке легке вітрильне, моторне або вітрильно-моторне судно, призначене для спортивних або туристських цілей. 5. Найбільше вулканічне озеро в світі.

По горизонталі: 1. Папуга 2. Яструб 8. Каустик 10, Шпак 12. Токо 14. Підкоришник 16. Курочка 17. Жоржина 18. Амілопектин 19. Крук 21. Огар 22. Пенджаб 26. Кеклик 27. Кібчик. По вертикалі: 1. Повзик 3. Трухляк 4. Ваза 5. М’ята 6. Тетерук 7. Барбет 9. Сорокопуд 11. Пунктир 13. Казарка 14. Проза 15. Кажан 20. Крячок 21. Орябок 22. Попелюх 23. Баклан 24. Очко 25. Жако.

6. Найглибше озеро в Криму й найбільше озеро в Чорноморському районі. 9. Колюча акула. 13. Гідротехнічна споруда з отворами, яка слугує для спорожнення водосховища, промивання донних насосів. 14. Метелик родини Сонцевики, занесений до Червоної книги України. 17. Річка в Якутії, права притоки Лени. 18. Водяний потік, що відійшов у бік від головного русла. 21. Риба ряду Окунеподібних, цінний об’єкт промислу, м’ясо дуже смачне, жирне. 22. Пристрій, що слугує для утримування обраного курсу судна або його зміни. 23. Республіка, що входить до складу Приволзького федерального округу, яка отримала неофіційну назву «Джерельний край». 28. Індонезійський острів, на якому мешкають казуари. 29. Найбільший порт на Каспійському морі. 30. Річка в Україні, права притока Стиру. 31. Механічний засіб регулювання рівня води на водоймах різного типу.

ПТАХ • ОСІНЬ’14 • №3

Птах Осень 2014 Блок.indd 32

28.10.2014 13:51:17