Airport January 2022 by Airport Magazine

CONTENT

THE GLORY DAYS ISSUE

Марина Карпій: «Від мрії до мрії»

Еліксир успіху № 5

Яскравим пострілом у небо

Авіатехнології в автоіндустрії

Гучні артпроєкти, які варто відвідати 2022 року

Влад Хільченко. Level up однією правою

№ 174 січень 2022 Головна редакторка ОЛЕНА ІВАНОВА (063) 837-14-52 h.ivanova@megapolisplus.com.ua Випускова редакторка ОЛЕКСАНДРА ГОРБАЧ (066) 143-12-24 a.horbach@megapolisplus.com.ua Асистентка редакції АНАСТАСІЯ ФУРСЕНКО a.fursenko@megapolisplus.com.ua

Китайські секрети здорового довголіття, або 7 питань про ціґун 68 Out of Africa

TIERRA DEL FUEGO: ЛЬОДИ ТА ІСКРИ ВОГНЯНОЇ ЗЕМЛІ

Нові імена у світі моди 82

Літературна редакторка ГАННА ПАНАХНО Дизайн ОКСАНА КАТЕРЕНЧУК ДАР’Я АКУЛОВА НАТАЛІЯ ЛУК'ЯНЕНКО Відділ реклами у Харкові (057) 751-94-61 ОЛЕГ НОВІКОВ (050) 824-15-33 o.novikov@megapolisplus.com.ua Відділ реклами в Одесі вул. Пушкінська, 38/40 тел./факс: (048) 775-16-16 Випускова редакторка АНАСТАСІЯ МЕЛЬНИК (098) 236-32-31 av.melnik@megapolisplus.com.ua

Хліба і видовищ!

Відділ реклами у Києві Лук’янівський пров., 8 ЮЛІЯ АГЕЄВА (097) 849-85-86 air@inline.in.ua Відділ реклами у Львові вул. Водогінна, 2, офіс 222 (2-й поверх) (032) 290-2-777 ГАЛИНА БЕРЕЖАНСЬКА (097) 935-93-33 h.berezhanska@megapolisplus.com.ua Відділ реклами в Дніпрі вул. Казакова, 2д, БЦ «Континент», офіс 410 (067) 322-78-87 ІННА КУЦИК (050) 481-32-12 i.kutsyk@megapolisplus.com.ua

Над номером працювали: Ганна Панахно, Ганна Безрукова, Ксенія Литвин, Юлія Козда, Ксенія Ковальова, Андрій та Ольга Андрєєви, Альона Намейко, Юліанна Кокошко, Тарас Андрієвський, Олена Іванова, Катерина Сафронова, Юлія Риндіна, Маріанна Черних, Ірина Ільченко Розповсюдження журналу

Журнал розповсюджується безкоштовно на території міжнародних аеропортів «Харків», «Одеса», у харківських ресторанах, бутиках, спортивних центрах, автосалонах, розважальних і торговельних центрах, а також по широкій базі партнерів рекламного холдингу «Мега-Поліс-плюс», яка постійно оновлюється. кція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. У разі надання готових оригінал-макетів рекламодавець підтверджує, що макет відповідає вимогам законодавства України. У цьому випадку рекламодавець несе відповідальність за збереження прав третіх осіб і підтверджує, що використані в макеті знаки для товарів і послуг мають реєстрацію та дозвіл на розміщення і використання на території України, а всі рекламовані товари і послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації та вимагають наявності ліцензії, сертифіковані та мають відповідну ліцензію. Також у разі надання оригінал-макетів, що містять зображення фізичних осіб, рекламодавець підтверджує, що володіє всіма необхідними правами на розміщення таких зображень і це ніяк не обмежує права третіх осіб. Думка редакції може не збігатися з думкою авторів. Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Редакція залишає за собою право на редагування матеріалів. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Усі права захищені. Передрук і будь-яке використання матеріалів можливі лише з письмового дозволу редакції.

I AIRPORT magazine • January 2022

Видавець та засновник ТОВ «Мега-Поліс-плюс» Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 20189-9989 ПР. Видане Державною реєстраційною службою України 30.08.2013 р. Адреса редакції та видавця 61002, Харків, вул. Культури, 28 (057) 751-94-61 (62, 63) Друк ТОВ «Перша зразкова друкарня» 61052, Харків, вул. Конєва, 21 www.exp-print.com.ua Наклад: 5000 примірників Вихід з друку: 5 січня 2022

EDITORIAL

МИ ПОЧИНАЄМО РІК З НОМЕРА ПРО GLORY DAYS — ЗОЛОТІ ДНІ, СЛАВНІ ЧАСИ

ікаво, що було б, якби всі новорічні побажання втілювалися в життя? Це навіть важко уявити, незрозуміло, світ тоді перетворився б на рай чи на суцільний хаос... Мені чомусь здається, що другий варіант ближчий до істини. І тут виникає ще одне запитання: а чому, вітаючи когось, ми щось бажаємо? Це лише традиція або ж щире прагнення, щоби все це дійсно прийшло в життя людини? За часів дуже сивої давнини було заведено благословляти (або ж проклинати) з важливої нагоди. Тоді вважали, що всі слова так чи інакше збуваються, тому ставилися до них вкрай обережно. Не кожен мав «авторитет» у таких речах: тільки той, хто не обіцяє зайвого і не звик брехати. Адже не існувало нотаріально завірених документів — саме слово було найціннішим контрактом. Що частіше людина дотримувалася своїх слів, то більшу силу мали її побажання іншим. Тому від неї жадали отримати благословіння, а проклять з її вуст страшенно боялися.

Я була вражена, коли багато років тому усвідомила величність такого підходу. І цей принцип став одним з моїх улюблених: відповідаючи за свої обіцянки, дійсно відчуваєш, як слова наповнюються силою, а ти — спокоєм. Тільки уявіть, якби, наприклад, всі ці «люблю й ніколи не покину» завжди говорили, усвідомлюючи що саме ніколи і мають на увазі... Ми починаємо рік з номера про glory days — золоті дні, славні часи. Зазвичай про таке говорять як про минуле. Але ж будь-яке минуле колись було теперішнім — моментом, що, можливо, відбувається цієї хвилини. Чи стане він золотим, залежить від багатьох речей, не завжди тільки від нас. Але у нас завжди будуть наші слова та наша гідність їм слідувати. Щоби наші чудові побажання — і собі, і іншим — справджувалися.

ДОБРА ВАМ І ЩАСЛИВОГО РОКУ!

ОЛЕНА ІВАНОВА, головна редакторка

I AIRPORT magazine • January 2022

HIGHLIGHTS

AIRPORT РЕКОМЕНДУЄ ПОДИВИТИСЯ

Вибір: Ганна Панахно

AIRPORT РЕКОМЕНДУЄ НАДИХНУТИСЯ

ДО 14 БЕРЕЗНЯ

20 СІЧНЯ

«NOBUYOSHI ARAKI»

«SILENT NIGHT»

20 СІЧНЯ

«NIGHTMARE ALLEY» Нова кіноадаптація однойменного роману Вільяма Ліндсі Ґрешема від Гільєрмо дель Торо, що може стати не менш величною, ніж містична «Форма води». «Алея жаху» — нуарний психологічний трилер, що досліджує темну сторону людської природи. Головний герой Стентон Карлайл (Бредлі Купер) прагне стати видатним екстрасенсом. Вдало маніпулюючи навколишніми, швидко втілює бажане, поки не зустрічає психіатриню Ліліт Ріттер (Кейт Бланшетт), ще небезпечнішу за нього. Пара розпочинає гру, у якій Стен програє. Ґрешем писав твір під час запою, натхненний та наляканий історією про блазня, який відкушував голови курчатам за випивку. У першій екранізації 1947-го на Стена очікував інший фінал. Чи дотримався дель Торо версії першоджерела, чи вигадав щось страшніше — дізнаємося незабаром.

I AIRPORT magazine • January 2022

Британська чорна комедія, яку можна сприймати як лихе знамення. Через екологічну катастрофу людство очікує апокаліпсис. Подружжя Нелл і Саймон збирають друзів на останню різдвяну вечерю в заміському маєтку. Кожен і кожна має пігулку, видану державою, для легкої смерті перед кінцем світу. Проте не всі цієї ночі згодні померти, зокрема син господарів Арт. Через штучну святкову атмосферу історія нагадує «Меланхолію» Ларса фон Трієра, але здається моторошнішою за нею. У фільмі знялися Кіра Найтлі, Меттью Гуд, Аннабелль Волліс, Лілі-Роуз Депп, Люсі Панч, а також Роман Гріффін Девіс, відомий головною роллю у трагікомедії «Кролик Джоджо». Сценаристка і режисерка стрічки — Камілль Гріффін.

Японський фотограф Нобуєсі Аракі здобув славу чи не найнепристойнішого фотомитця сучасності. Його найвідоміші роботи — світлини на межі еротики та порнографії. Галерея «Bourse de Commerce» у Парижі представляє серію «Shi Nikki (Private Diary) for Robert Frank» (1993), що об’єднує 101 фото. Аракі презентував її через три роки після смерті дружини Йоко, його музи та моделі. Відверті сюжети доповнюють знімки нового повсякденного життя художника. Натюрморти, вулиці й небо Токіо, кіт Чіро, усиновлений подружжям, — кожен образ, незалежно від тематики, відбиває його переживання часу. Вуличні світлини перегукуються з роботами Роберта Франка, піонера американської фотографії, якому присвячена серія. «У цьому зіставленні Аракі досліджує своє інтимне оточення і ставить під сумнів як бажання, так і втрати», — зазначає куратор виставки Матьє Юмері.

HIGHLIGHTS

AIRPORT РЕКОМЕНДУЄ ПОСЛУХАТИ

ДО 12 БЕРЕЗНЯ

21 СІЧНЯ

«SOPHIE TAEUBER-ARP: LIVING ABSTRACTION»

«THE GODS WE CAN TOUCH».

Її обличчя зображене на банкноті 50 швейцарських франків, але не кожен місцевий згадає, хто ця жінка. Софі Тойбер-Арп (1989–1943) усе життя творила в тіні чоловіка, художника і скульптора Ганса Арпа. Виставка в МоМА (Нью-Йорк) простежує траєкторію її кар’єри: від викладачки прикладного мистецтва, учасниці руху дада, виробниці текстилю й різноманітних об’єктів до дизайнерки муралів, вітражів, меблів, інтер’єрів і будівель, художниці, скульпторки та редакторки журналу. Софі — одна з найперших поборниць геометричної абстракції. Ретроспектива знайомить із 300 роботами мисткині, що кидають виклик кордонам, які відокремлюють мистецтво від ремесла та дизайну. Реалізовувати амбіції, створювати «живі речі» в «новому стилі, який підходить для нас», — Тойбер-Арп випередила свій час. Її творчість не лише надихає актуальних художників, а й дає змогу ширше подивитися на історію сучасного арту.

AURORA

28 СІЧНЯ

«ARTIFACTS». BEIRUT

Beirut анонсував подвійну платівку, що міститиме невипущені треки, ранні роботи, ЕР і бісайди. У пошуках матеріалів Зак Кондон, фронтмен гурту, згадав про старі жорсткі диски. Серед архівів знайшов чимало записів, які побачив у новому світлі. Деякі — справжні артефакти, як-то перші пісні, створені в 14 років. «Fisher Island Sound», що стала синглом нового альбому, попри чудову інструментальну частину, не була раніше опублікована через переживання Зака щодо вокалу, страх і невпевненість у собі. З 2006-го гурт випустив п’ять альбомів, у яких поєднуються елементи східноєвропейської музики та балканського фолку. «Artifacts» покликаний задокументувати еволюцію Beirut. «Я додав усе, що мене досі хвилювало і мало значення для розвитку мого звучання. Хотів додати більше, але просто не вистачило місця», — прокоментував колекцію Кондон.

«The Gods We Can Touch» — третій альбом норвезької співачки та композиторки Аврори Акснес. Елегантна і водночас провокаційна платівка про сором, бажання та мораль, що спирається на грецьку міфологію. «У греків були боги й богині для всього, — говорить музикантка. — Для тривоги, вина, сексу… Вони були більш людськими, такими, до яких можна було наблизитися, майже доторкнутися. А найголовніше, вони мали недоліки». У кожній пісні альбому згадується те чи інше божество. Альбом покликаний нагадати, що ми, люди, не повинні вважати себе негідними чогось, знецінювати внутрішній вогонь і прагнути ідеалу. Натомість маємо відшукати в собі божественну силу й робити всі ті прекрасні речі, на які здатні. Подібно до Прометея, якому присвячений сингл «Giving In To The Love».

January 2022 • AIRPORT magazine

I 9

INTERVIEW INSPIRE

Хліба

І ВИДОВИЩ! Текст: Юліанна Кокошко

Відтоді минуло понад півтори тисячі років, але світ досі згадує про це явище як унікальне й захопливе, хоча й дуже жорстоке. Розповідаємо про гладіаторські бої, що збуджують уяву сучасних митців і змушують серця битися швидше.

ПЕРШІ БОЇ — НА ПОХОРОНАХ Відома точна дата, коли в Стародавньому Римі відбулися перші організовані бої гладіаторів. 264 року до нашої ери родичі померлого городянина на поминках виставили три пари рабів, що мусили битися один з одним. Незабаром такі двобої стали найпопулярнішим масовим видовищем. Нині складно зрозуміти, чому римляни так полюбляли криваві розваги. Але факт залишається фактом: жорстокі сутички викликали азарт у публіки. За ними із задоволенням спостерігали не тільки чоловіки, а й жінки. Ба більше: такі заходи

I AIRPORT magazine • January 2022

ЗБЕРЕГЛАСЯ ІСТОРІЯ ПРО ТЕ, ЯК ГЛЯДАЧІ ДРУЖНО ПІШЛИ З ВИСТАВИ ЗА П’ЄСОЮ ТЕРЕНЦІЯ, КОЛИ ПОЧУЛИ, ЩО НЕВДОВЗІ ПОРЯД ПОЧНУТЬСЯ ГЛАДІАТОРСЬКІ БОЇ

мали попит навіть тоді, коли пропонувалася гуманна альтернатива. Наприклад, збереглася історія про те, як глядачі дружно пішли з вистави за п’єсою Теренція, коли почули, що невдовзі поряд почнуться гладіаторські бої. 105 року до нашої ери консули запропонували оплачувати змагання зі скарбниці. Бійців почали навчати за державні

кошти в спеціальних закладах. Найбільшу з чотирьох шкіл гладіаторів Стародавнього Риму, Ludus Magnus, побудували за правління Доміціана (81–96 роки) поруч із Колізеєм. Якщо гулятимете італійською столицею, у розкопі між вулицями Віа Лабікана та Віа Сан-Джованніін-Латерано побачите її руїни. У центрі цього комплексу був амфітеатр з ареною

INSPIRE

у формі еліпса розміром 62 на 45 м. Тут гладіатори тренувалися. Його оточували триповерхові цегляні казарми, де жили учні та персонал. Ludus Magnus з’єднувалася з Колізеєм підземним переходом, через який бійці потрапляли в приміщення під його ареною.

ПОДАРУНОК ВІД ІМПЕРАТОРА Щоби влаштувати в Римі гладіаторські бої власним коштом, громадянин мав отримати дозвіл сенату. Не можна було проводити більш як дві ігри на рік і залучати до змагань понад 60 пар бійців. Треба зазначити, що це були ↑ «Ave Caesar! Morituri te salutant». Жан-Леон Жером, 1859

January 2022 • AIRPORT magazine

I 11

INSPIRE

↑ Колізей, реконструкція Жана-Клода Гольвіна

спрощені варіанти видовищ — помпезні ігри могли собі дозволити лише імператори. За часів Августа з’явилися правила проведення гладіаторських боїв. Серед іншого, йшлося про розподіл місць для глядачів: перший ряд займали сенатори, окремий сектор резервувався для солдатів. Жінки мали право сидіти тільки на останніх рядах. Під відомим гаслом гладіаторські бої збирали і багатіїв, і простих римлян. Для останніх шоу мало особливе значення

й добре виконувало роль психологічного розвантаження. «Свято», подароване імператором, давало змогу хоча б на деякий час забути про злидні й отримати яскраві емоції. Про те, що скоро відбуватиметься черговий бій, дізнавалися з оголошень, розміщених на щитах. Усю ніч перед іграми гладіатори відпочивали, насолоджуючись ласощами й танцями красунь. Кожен розумів, що це може бути останній бенкет у його житті. Вранці місцеві спостерігали за

«СВЯТО», ПОДАРОВАНЕ ІМПЕРАТОРОМ, ДАВАЛО ЗМОГУ ХОЧА Б НА ДЕЯКИЙ ЧАС ЗАБУТИ ПРО ЗЛИДНІ Й ОТРИМАТИ ЯСКРАВІ ЕМОЦІЇ ↑ Колізей, реконструкція Жана-Клода Гольвіна

ходою тих, хто мав їх незабаром розважати. Перед початком основних боїв глядачам часто демонстрували страту злочинців або християн. На арену випускали голодних розлючених тварин — тигрів, левів чи ведмедів, які терзали беззахисних людей. І тільки після цього з’являлися справжні зірки шоу. Гладіатори зазвичай мали дерев’яні мечі. До кінця бою, який тривав 10–15 хвилин, вони мали залишатися живими. Після завершення змагання переможений звертався до судді, визнаючи поразку. Його долю вирішували глядачі. Якщо гладіатор сподобався їм завдяки хоробрості й майстерності,

I AIRPORT magazine • January 2022

міг бути помилуваним. Якщо ні — мав померти, дивлячись у вічі супернику. Переможець здобував лавровий вінок і грошову винагороду. Найбажаніша відзнака для гладіатора, який був засудженим або рабом, — дерев’яний меч. Він означав свободу.

НА СУШІ ТА НА ВОДІ Першими місцями гладіаторських боїв були міські ринки. Але що популярнішими ставали такі видовища, то більшою була потреба у створенні спеціальних споруд. Перший кам’яний амфітеатр орієнтовно на 80 000 місць збудували ↑ «Pollice verso». Жан-Леон Жером, 1872

January 2022 • AIRPORT magazine

I 13

INSPIRE

Р ефері між двома гладіаторами. Антична мозаїка

АЖІОТАЖ ВИКЛИКАЛИ ІНСЦЕНУВАННЯ МОРСЬКИХ БИТВ — НАВМАХІЇ. 46 РОКУ ДО НАШОЇ ЕРИ НА МАРСОВОМУ ПОЛІ ВИКОПАЛИ ГІГАНТСЬКУ ВОДОЙМУ, ДЕ ВЛАШТУВАЛИ БІЙ МІЖ 16 ГАЛЕРАМИ

в Римі 29 року до нашої ери. На жаль, він не зберігся. Та 80-го Тіт Флавій Веспасіан звів Колізей. Пам’ятка досі вражає уяву туристів — про жителів Римської імперії годі й говорити. Це найграндіозніший античний амфітеатр: довжина зовнішнього еліпса — 524 м, довжина арени — 85,75 м, ширина — 53,62 м, висота стін — 48–50 м. На арені можна побачити залишки складної підземної конструкції: коридори для гладіаторів і диких тварин, шахти підйомних механізмів. Згідно із сучасними розрахунками, він міг вмістити орієнтовно 50 000 глядачів. Архітектурне рішення, застосоване в Колізеї, досі використовують під час будівництва стадіонів. Безліч входів розташовується рівномірно по всьому периметру будівлі. Завдяки цьому публіка могла заповнити величезну споруду за 15 хвилин, залишити — за 5.

I AIRPORT magazine • January 2022

Гладіаторські бої проходили не тільки в Римі. Їх проводили всюди, де поширювалися влада й вплив величезної імперії. З римською розвагою довелося познайомитися мешканцям Пантікапея (розташовувався на місці сучасної Керчі) та Херсонесу (попередник Севастополя). Та й локальні бої нерідко виводили за межі амфітеатру. Підходили до цієї справи вельми креативно. Чималий ажіотаж викликали інсценування морських битв — навмахії. 46 року до нашої ери на Марсовому полі викопали гігантську водойму, де влаштували бій між 16 галерами. Рекорд встановив імператор Клавдій. На Фуцинському озері в жорстокій битві зійшлися 50 кораблів із 20 000 воїнів. Битви в амфітеатрах теж були різноманітними — рівень оригінальності залежав від бурхливої фантазії імператорів.

За часів Нерона на арену виходили сенатори, вершники, жінки. За Доміціана публіку розважали гладіатори-карлики. Вітелій провів ігри одночасно у всіх 265 римських кварталах. Проте все має початок і кінець. Прийшли часи, коли Римську імперію наздогнала епоха кризи. Численні вторгнення ворогів, епідемія чуми, економічний спад, громадянська війна, а також поширення християнства сприяли тому, що гладіаторські бої поступово втратили популярність. 315 року імператор Костянтин I заборонив страту людей на арені через розтерзання хижаками. Наприкінці IV — на початку V століття Гонорій закрив школи гладіаторів, а 438-го Валентиніан III заборонив і їхні бої. Востаннє у Вічному місті вони відбулися за рік після цього. Водночас сьогодні культові ігри Римської імперії й далі цікавлять багатьох. Один із доказів — фільм «Гладіатор», що вийшов 2000-го та здобув п’ять «Оскарів». До речі, могилу сенатора Марка Нонія Макріна, який став прототипом головного героя стрічки — Максимуса, знайшли в середмісті Рима лише 2008 року. Скільки ще таємниць приховує стародавня історія — невідомо.

GUIDE

СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА СКАНДИНАВСЬКІ МІФИ

Знімання фільму завжди трохи схоже на магію. Кінематографістам вдається створювати паралельну реальність, у якій може відбуватися будь-що! Просто зараз у Харкові триває робота над стрічкою «Бальдр. Нитки Долі». Її сюжет базується на скандинавському міфі про бога Бальдра, сина великого Одіна. Фото: Єва Волкова

I AIRPORT magazine • January 2022

Чому вибрали для екранізації такий сюжет? Олена: Історія про Бальдра відповідала ідеї та задуму фільму, тому вибрали її як основу для сюжету. Чому саме вона? Я була не згодна зі смиренністю Бальдра — захотілося, щоби міф розвивався по-іншому.

promotion

НА ФОТО ЗОБРАЖЕНИЙ РЕКВІЗИТ ДЛЯ ЗНІМАННЯ ФІЛЬМУ.

«БАЛЬДР. НИТКИ ДОЛІ»:

ежисер-постановник фільму — Олександр Швецов, авторка ідеї, сценаристка та продюсерка — Олена Маас, письменниця і сценаристка, що працює в жанрі фентезі. Команда амбіційного проєкту пропонує не переказ прадавньої історії, а сучасний погляд на міфи про богів. Ми поговорили з Олександром і Оленою про ідею фільму, про те, з якими викликами зустрілася знімальна група, та дізналися, коли очікувати на прем’єру.

GUIDE

Олена Маас: Я БУЛА НЕ ЗГОДНА ЗІ СМИРЕННІСТЮ БАЛЬДРА — ЗАХОТІЛОСЯ, ЩОБИ МІФ РОЗВИВАВСЯ ПО-ІНШОМУ

Олександр: З 1999 року, коли побачив трилогію «Володар Перснів», мріяв створити проєкт у жанрі фентезі з такими самими цікавими героями.

Чи легко осучаснювати прадавні історії? Олександр: Проєкт досить складний через багатошаровість і багаторівневу основу. Кожен персонаж має власну серйозну історію. Крім того, у фільмі будуть переходи з майбутнього в минуле і навпаки. Маємо чимало питань щодо технічного й матеріального забезпечення. Проте нам успішно допомагають партнери.

Де знімається фільм? Хто разом із вами втілює сценарій у життя? Олександр: Поки що використовували кілька лісових локацій у Харкові, також знімали в студіях, зокрема в Dark Loft. Нещодавно знайшли цікаву локацію у Вірменії — ущелину Симфонія каміння. Ідея зріла тривалий час. Цікаво показувати серйозні речі через алегорії, тому й вибрали жанр фентезі. На пітчингу сценаристів мені представили сценарій — вирішив узяти його в роботу. Команда росла з неймовірною швидкістю — ідеї скандинавської міфології

promotion

виявилися близькими багатьом партнерам проєкту. Маємо основний кістяк акторів, з якими досить швидко почали працювати над окремими сценами: Сергій Удовіков, Наталія Амброзяк, Сергій Шмандій, Софія Таранченко, Ейріс Шріваства та Олександр «Рагдай Коловрат». Після першого монтажу всі відчули, як кажуть, смак матеріалу. Оператор-постановник Варужан Гулян пропонує багато схем і композицій. Другий режисер Фаді альХашімі допомагає організовувати всі супутні атрибути для сцен. Постійна

фотографиня Єва Волкова відповідає за бекстейдж. Ігор Сурков керує постановними боями.

У картині чимало бойових сцен. Як проходять знімання таких епізодів? Олександр: Складно, але завдяки партнерам усе задумане втілюємо в життя. «ARMSTREET» — творці крафтового середньовічного одягу та зброї, «FLAVIEN» — виробник високоякісного дитячого одягу, «MAM RENTAL» — партнер у всіх технічних питаннях, «MC ХОЛОД» —

January 2022 • AIRPORT magazine

I 17

GUIDE

одна з найкращих компаній, що пропонує промислове холодильне обладнання. І, звичайно, цінуємо допомогу всіх, хто приєднується на кожному новому етапі. Завдяки команді, яка налічує понад 100 учасників, проєкт росте й розвивається. Важливий момент — те, як актори сприймають сюжет і сценарій, як ототожнюють себе з героями, шукають точки дотику з ними. Кожна репетиція викликає багато запитань і допомагає матеріалу стати більш живим. Після знімань приходимо додому іншими.

Хто вчить акторів мистецтву бою? Олександр: Співпрацюємо з двома інструкторами з постановного бою — Ігорем Сурковим і Михайлом Скоробагатовим. Будь-який поєдинок проходить три стадії реалізації: 1. Обговорення характеру поєдинку, його мети та мотивації. 2. Технічна репетиція з реальною зброєю. Також маємо крафтову зброю, що додає сцені автентичності. На цій репетиції хлопці і дівчата роблять поєдинок максимально реалістичним. 3. Знімання: обов’язковий розігрів, входження в образ і безпосередньо знімання.

I AIRPORT magazine • January 2022

promotion

GUIDE

Який момент роботи над фільмом запам’ятався найбільше? Олена: Найбільш незабутнім було знімання сцени бою, на якій двоє акторів примудрилися на рівному місці поранитися зброєю. На майданчику з’явилася справжня кров. Олександр: Запам’ятався епізод із дітьми. Було цікаво спостерігати, як із перевдяганням у костюми змінюється їхній внутрішній стан, наскільки сильно вони переймаються атмосферою на майданчику. Попри вік, актори стійко переносили холод (знімали на вулиці), дим від багаття й багатогодинні дублі. Тішило, що всі отримали задоволення від досить складного знімального дня.

тощо. Плануємо представити проєкт за рік-півтора.

Чому це фентезі варто подивитися всім? Олександр: Кожна людина має розуміти, що у своєму житті вона може поміняти, а до чого повинна ставитися дбайливо. Маємо усвідомлювати, що є речі, визначені наперед.

Олександр Швецов: ВАЖЛИВИЙ МОМЕНТ — ТЕ, ЯК АКТОРИ СПРИЙМАЮТЬ СЮЖЕТ І СЦЕНАРІЙ, ЯК ОТОТОЖНЮЮТЬ СЕБЕ З ГЕРОЯМИ, ШУКАЮТЬ ТОЧКИ ДОТИКУ З НИМИ

ЗАПРОШУЄМО ВСІХ ОХОЧИХ ДО СПІВПРАЦІ НАД ПРОЄКТОМ! (095) 526-74-51 (Олександр Швецов) varpet2012

Над чим працюєте зараз? Коли зможемо дізнатися, чи воскреснув воїн?

МАМ РЕНТАЛ, Дарк Лофт

Олександр: Вже зробили чимало, зокрема реалізували серйозний предпродакшн. Але попереду ще досить великий обсяг роботи: створення декорацій, костюмів, пошук і підбір реквізиту, адаптація локацій, опрацювання характерів другорядних персонажів, багато постановних поєдинків і баталій, аналіз і підбір спецефектів, написання саундтреків

promotion

January 2022 • AIRPORT magazine

I 19

GUIDE

ДИТЯЧА ФУТБОЛЬНА ШКОЛА ФК «ШАХТАР» ВІДТЕПЕР У ХАРКОВІ!

27–28 листопада відбулося офіційне відкриття дитячої школи ФК «Шахтар» у Харкові. Тренування доступні для хлопчиків і дівчаток від двох до восьми років. Це 12-та філія школи в Україні.

о особливого в цьому навчальному закладі? Звичайно, можливість із раннього дитинства спробувати себе в спорті, а саме у футболі. Заняття проводять тренери з ліцензіями C і D, що зарекомендували себе як професіонали у своїй справі, зокрема в роботі з дітьми. У складі тренерського штабу — п’ять тренерів, які пройшли навчання в Академії ФК «Шахтар» у Щасливому. Едгар Кардозу, керівник центру дитячо-юнацького футболу ФК «Шахтар», поділився з наставниками філософією, методологією, принципами роботи школи, щоби точно передати професійність клубу. Харківська п’ятірка тренерів прослухала низку лекцій щодо специфіки роботи та налагодження тренувального процесу, а також отримала відповіді на всі запитання. Теоретичною частиною не обмежилися, спеціалісти пройшли практику на полі. За підсумками тренінгу їм видали сертифікати про успішне завершення навчання. На урочистому відкритті відбулися цікаві заходи для маленьких спортсменів за участі гравця «Шахтар». Зокрема розіграли шість футбольних м’ячів з автографами гравців клубу. Діти отримали яскраві емоції, які доповнили солодкі компліменти. Перші кроки у великий

навчання передбачають поступове збільшення навантаження з метою планомірного росту.

1. ПЕРШИЙ ДОТИК Безкоштовне заняття, на якому дитина може почуватися справжнім футболістом / справжньою футболісткою. На час першого тренування школа надає все необхідне для професійного старту: фірмову форму, футбольний м’яч, окрему шафу.

футбол фіксував професійний фотограф.

2. АДАПТАЦІЯ

У футбольній школі дитина з раннього віку отримує все необхідне для комфортного спортивного розвитку. Програми

Початкова програма (два заняття), що дає змогу адаптуватися до тренувального процесу, роботи з тренером, ближче познайомитися з іншими гравцями

I AIRPORT magazine • January 2022

команди. Діти отримують перший щоденник досягнень. У ньому тренер фіксує оцінки за ключовими параметрами: футбольні навички, соціально-психологічні та фізичні якості. Це дозволяє поступово розвинути дисципліну, старанність і самостійність — риси, що знадобляться в житті кожній людині.

3. ОСНОВИ ТЕХНІКИ Основна програма групових тренувань першого рівня складності (дев’ять місяців). Навчання технічним навичкам за методикою Академії ФК «Шахтар». Передбачає щомісячні тестування та фіксацію оцінок у щоденнику. Щоби перейти на наступний рівень, футбо-

promotion

GUIDE

У ФУТБОЛЬНІЙ ШКОЛІ ДИТИНА З РАННЬОГО ВІКУ ОТРИМУЄ ВСЕ НЕОБХІДНЕ ДЛЯ КОМФОРТНОГО СПОРТИВНОГО РОЗВИТКУ

ліст / футболістка складає підсумкове тестування.

4. ШЛЯХ ДО АКАДЕМІЇ Основна програма групових тренувань другого рівня складності (дев’ять місяців). Доступна після проходження курсу «Основи техніки» й акцентована на професійному футболі. Містить тактичні та технічні заняття, щомісячні тестування та фіксацію оцінок у щоденнику. Періодично здійснюється добір до Академії ФК «Шахтар». Одне футбольне заняття — година гри на полі. Усі тренування проходять за методикою тренерів футбольного клубу «Шахтар».

promotion

ЯКІ МОЖЛИВОСТІ НАДАЄ ДІТЯМ ШКОЛА ФК «ШАХТАР»? покращує фізичну форму, координацію рухів сприяє здоровому розвитку організму розвиває навички соціалізації, дитина знаходить нових друзів формує лідерські якості прищеплює любов до спорту, активного способу життя

Щоби зробити перший крок у великий футбол, достатньо записатися на пробне безкоштовне заняття за телефоном, на сайті школи або на її сторінці в інстаграмі.

+38 (096) 000-19-36 SHAKHTAR.SCHOOL

Наразі триває активний набір учнів до харківської філії. Тренування проходять на території Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Зал — за п’ять хвилин від станції метро «Пушкінська».

January 2022 • AIRPORT magazine

I 21

INSPIRE

ЕЛІКСИР УСПІХУ

№5

Якщо хтось і знає, як з лимона зробити лимонад, то це мадемуазель Шанель, колишня бідна селянка. Протягом 2021-го модний дім із розмахом святкував столітній ювілей «Chanel № 5». Ми не писатимемо вкотре про чорну сукню чи заслуги Коко, а з’ясуємо, чому ці парфуми — ключовий пазл і найяскравіша зірка легендарного бренду. Текст: Олена Іванова

а 38 років до того, як гігантські сяючі пляшки впізнаваної в усьому світі форми — «Chanel № 5» — вишикувалися біля Рокфеллерцентру в Нью-Йорку, демонструючи головні віхи розвитку однойменного бренду, брати Вертхаймери запропонували Карлу Лагерфельду стати художнім директором «Chanel». Останній описував бренд того часу так: «спляча красуня, яка іноді хропить». Чи треба говорити, що він зміг її розбудити? Але 1930-го Коко Шанель була ображеною, навіть публічно називала старших Вертхаймерів бандитами, не дуже шанувала раду директорів власного модного дому. За це через пару років її відсторонили від управління компанією, яку вона заснувала. Ще довго тягнулися

I AIRPORT magazine • January 2022

судові війни — йшлося не тільки про владу, а й про гроші. Та зрештою Вертхаймери і Шанель дійшли згоди: у щасливому для неї місяці — травні — 1947 року Коко отримала свою частку воєнного прибутку «Chanel № 5». Тепер він становив 2% від продажів парфумів в усьому світі, а не тільки на локальному ринку. Заробіток — приблизно 25 мільйонів доларів на рік. Все це зробило її однією з найбагатших жінок у світі.

ВСЕСВІТНЬО ВІДОМА: ПОЧАТОК «Мадемуазель Шанель, ви людина, яка створила “Chanel № 5”, улюблений аромат головних світових зірок? Ось

Габрієль Шанель у костюмі з джерсі. Такий трикотаж до неї використовували як тканину для чоловічих кальсонів (білизни) і аж ніяк не для костюмів світських дам. Біарриц, 1928

January 2022 • AIRPORT magazine

I 23

INSPIRE

контракт на мільйон доларів (зараз цю суму потрібно помножити орієнтовно на 16), одягніть наших акторок на знімальних майданчиках кількох голлівудських фільмів!» — приблизно так сказав Семюел Голдвін, засновник легендарного медійного гіганта MGM. І вона прибула в Голлівуд, але тільки коли впевнилася, що зробить це в ролі незалежної французької мисткині (у жодному разі не в ролі найнятої кимось дизайнерки). Втім, ця колаборація 1931 року не мала продовження. Але тепер «Chanel» став брендом без географічних кордонів, що було не так легко — давалася взнаки відсутність інтернету та швидких літаків.

Що ж було до того? 1924-го підприємці П’єр і Поль Вертхаймери відгукнулися на бажання Коко продавати її нещодавно створені перші парфуми «Chanel № 5» в універмазі «Galeries Lafayette» та в інших місцях — запустили масове виробництво та забезпечили рекламну підтримку. Шанель отримувала лише 10% прибутку, брати Вертхаймери — 70%, власник універмагу — 20% за посередництво. Пізніше брати стануть засновниками «Parfums Chanel» і володітимуть 50% і більше модного дому «Chanel». Сказати, що це перестало влаштовувати Габрієль, — не сказати нічого. Але знаковий аромат і найкраща реклама бренду — «Chanel № 5» — вже відправив-

Третій бутик Шанель. Відкритий у Біарриці 1915-го і закритий 1939-го через початок Другої світової війни. Зараз на цьому місці — непримітне відділення банку «BNP Paribas»

Шанель у своєму худі в Довілі, 1913

1924-ГО ПІДПРИЄМЦІ П’ЄР І ПОЛЬ ВЕРТХАЙМЕРИ ВІДГУКНУЛИСЯ НА БАЖАННЯ КОКО ПРОДАВАТИ ЇЇ НЕЩОДАВНО СТВОРЕНІ ПЕРШІ ПАРФУМИ «CHANEL № 5». ШАНЕЛЬ ОТРИМУВАЛА ЛИШЕ 10% ПРИБУТКУ, БРАТИ ВЕРТХАЙМЕРИ — 70%, ВЛАСНИК УНІВЕРМАГУ — 20% 24

I AIRPORT magazine • January 2022

INSPIRE

Коко Шанель і Семюел Голдвін, засновник MGM. Лос-Анджелес, 1931

ся не тільки за кордон, а й за океани. Найбільш видатні голлівудські персони мріяли побачити людину, яка створила цей шедевр.

НАРОДЖЕННЯ ЗІРКИ Довіль (з 1912-го) Влітку кам’яні вулиці Парижа вельми гарячі, тож благородні мосьє та мадам вибирають престижний курорт Довіль, який називають «паризьким пляжем», розташованим за 200 км від столиці. Там 1912 року відкривається новий дорогий готель «Нормандія». А вже 1913-го за пару метрів від нього на гроші, позичені у коханця Артура Кейпела, Коко купує

Катрін Денев, обличчя парфумів «Chanel № 5» (1969–1979)

маленький магазин. Тут вона пропонує клієнткам не тільки капелюшки, як раніше в паризькій майстерні на Rue Cambon (її, до речі, теж купив цей чоловік, але всі гроші Габрієль повернула). У Довілі Шанель презентувала ще один товар, який зараз називаємо толстовками: сорочки вільного крою з відкладним матроським коміром і великими накладними кишенями. Кажуть, якось вона так замерзла під час катання, що позичила светр у конюха. Будучи добре

знайомою з цим стилем одягу ще з дитинства, Коко чудово інтерпретувала таку «неаристократичну» річ.

Біарриц (з 1915-го) Біарриц — місце, де Піренеї зустрічаються з Атлантичним океаном, Франція — з Іспанією, помпезні палаци часів Другої імперії — з архітектурою Країни Басків, а дорога на схід до Середземного моря вже в лютому квітне кілометрами жовтих мімоз. Це місце, де літні дачі облаштовувало

January 2022 • AIRPORT magazine

I 25

INSPIRE

Мерілін Монро в інтерв’ю 1952 року зізналася, що «вдягає в ліжко п’ять крапель “Chanel № 5” і більше нічого»

I AIRPORT magazine • January 2022

INSPIRE

Дрони освітлюють небо Маямі на честь століття парфумів. Art Basel, 2021

У БІАРРИЦІ В РОЗПАЛ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ КОКО ВІДКРИВАЄ ТРЕТІЙ БУТИК. ВОНА ВКОТРЕ ВИТЯГУЄ ЩАСЛИВИЙ КВИТОК — ПІСЛЯ ЖОВТНЕВОГО ПЕРЕВОРОТУ СЮДИ ЕМІГРУЄ ВЕЛИЧЕЗНА КІЛЬКІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ АРИСТОКРАТІЇ КОЛИШНЬОЇ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

топове світське товариство Європи, зокрема російська аристократія. Шанель відкриває тут третій бутик, точніше — дім моди. І, тільки подумайте, все це 1915 року, в розпал Першої світової війни. Але вона вкотре витягує щасливий квиток — після Жовтневого перевороту сюди емігрує величезна кількість представників аристократії колишньої Російської імперії. Вони починають одягатися у Габрієль: у невеликому містечку її дім моди був найбільшим, а зручні білі капелюшки і трикотажні сукні мали попит у теплому кліматі. Серед емігрантів був і князь Дмитро Романов. Між ними відразу ж спалахнув роман.

Щасливий 1921-й Крім кохання, Коко потрібні були свої парфуми. Адже конкуренти не дрімали:

«No. 5 in the Stars» — назва події в Нью-Йорку на катку Рокфеллер-центру, присвяченої святкуванню століття аромату. Розповідь про головні віхи розвитку «La Maison Chanel», 2021

найбільший з них — Поль Пуаре — випустив першу в історії лінійку дизайнерських ароматів «Parfums de Rosine» (тобто не нішевих, велику роль у долі яких грали краса пляшки і гучне ім’я творця). Тож князь Романов допоміг Коко — познайомив її з парфумером Ернстом Бо, який вчився і працював на московській фабриці «Rallet», постачальниці імператорського двору. 1921 року з представленої ним серії «Rallet № 1» мадемуазель Шанель вибрала п’ятий аромат, адже

п’ятірку вважала своїм щасливим числом. Перші 100 флаконів подарувала на Різдво впливовим клієнткам. Слава про парфуми розійшлася напрочуд швидко — потрібно було виготовляти ще і ще... Потенціалу лабораторії Ернста не вистачало на цей попит, а Габрієль хотіла продавати пляшечки геометричної форми у найголовнішому паризькому універмазі — «Galeries Lafayette». Що було далі — ви знаєте. Неймовірно, що відтоді минуло ціле століття.

January 2022 • AIRPORT magazine

I 27

TRAVEL

пострілом у небо Феєрверк — це завжди свято та веселощі, і неважливо, 5 вам років чи 85. Спалахуючи над маленькими селами, містами та навіть країнами, він об’єднує всіх під барвистим миготливим прапором. Текст: Альона Намейко

сторія феєрверків почалась у ті далекі часи, коли яскравими спалахами відлякували злих духів, вогнем давали відсіч ворогам. У ХІІ столітті китайці підпалювали бамбук і кидали його в багаття. Згодом придумали засипати в бамбукові стебла порох — так з’явився прообраз сучасної піротехніки.

I AIRPORT magazine • January 2022

Сьогодні феєрверками нікого не здивувати, та все ж вони, як і раніше, дарують відчуття свята і піднесений настрій. Багато країн у гонитві за незабутніми емоціями влаштовують щорічні фестивалі та конкурси феєрверків. Представляємо трійку красивих і видовищних шоу.

Святковий феєрверк над Дунаєм. Будапешт, Угорщина

TRAVEL

КОНКУРС ФЕЄРВЕРКІВ «MONACO ART EN CIEL» Монако

У ЦЕНТРІ МІСТА РОЗТАШОВАНИЙ ПОРТ ЕРКЮЛЬ, ТАМ І ВІДБУВАЮТЬСЯ ДИВА. ПО ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ ВСТАНОВЛЮЮТЬ ПОТУЖНУ ЗВУКОВУ СИСТЕМУ, І МУЗИКА СУПРОВОДЖУЄ СВІТЛОВЕ ШОУ

Щоліта в Монако проходить конкурс піромелодійних феєрверків — і це щось приголомшливе! У центрі міста розташований порт Еркюль, там і відбуваються дива. По всій території встановлюють потужну звукову систему, і музика супроводжує світлове шоу. Споглядати його організатори пропонують на набережній Альбера I. Уперше конкурс організувала мерія міста 1966 року, присвятивши його столітньому ювілею району Монте-Карло. Через 30 років піротехнічне дійство стало піромелодійним — до яскравих

I AIRPORT magazine • January 2022

вогнів додали звукові ефекти. З 2018-го воно називається «Monaco Art en Ciel» — ненав’язливий натяк на кольори веселки, які висвітлюють небо Монако під час конкурсу. Два яскраві шоу відбуваються у липні о 22:00, ще два — у серпні о 21:30. У журі конкурсу — мер Монако, члени міської ради та найкращі митці (усього 5–8 осіб).

Судді оцінюють 20-хвилинний виступ кожного учасника згідно з певними критеріями: якість і автентичність феєрверків, синхронізація з музикою, оригінальність звукових ефектів, загальне враження тощо. Раз на п’ять років фіналісти минулих змагань повертаються до Монако, щоби поборотися за приз на конкурсі переможців.

TRAVEL

КОНКУРС ФЕЄРВЕРКІВ «OMAGARI HANABI» Японія Без феєрверків, або ханабі, японці не уявляють літа. Один із наймасштабніших фестивалів країни проходить у Дайсені (префектура Акіта) у четверту суботу серпня із 1910 року. Конкурс із понад віковою історією часто називають піротехнічною Олімпіадою. У ньому беруть участь 30 найкращих піротехніків з усієї Японії, які змагаються за Премію прем’єр-міністра — бажаний та престижний приз у цій галузі. Виступи складаються з трьох частин. Перший конкурс — «Денний феєрверк», у якому необхідно розфарбувати денне небо візерунками за допомогою різнокольорового диму. Другий — «Варимоно»: учасники створюють десятки або навіть сотні концентричних кіл діаметром 300 метрів кожне, що постійно миготять, змінюють форму й колір. Японці обожнюють їх. Третя частина — «Креативний феєрверк»: до яскравих вогнів потрібно додати музику. Конкурсанти мають 2,5 хвилини, щоби створити піромелодійну магію. На рішення суддів впливають такі критерії, як креативність виступу, дизайн і колір. Шоу триває дві години. За цей час небо освітлюють приблизно 20 000 спалахів — неймовірне видовище з потужною й незабутньою енергетикою.

January 2022 • AIRPORT magazine

I 31

TRAVEL

МІЖНАРОДНИЙ ПІРОМУЗИЧНИЙ КОНКУРС Філіппіни

СЬОГОДНІ ЦЕ ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПЛАЦДАРМ ДЛЯ МОЛОДИХ ПІРОТЕХНІЧНИХ КОМПАНІЙ ІЗ РІЗНИХ КРАЇН, ЯКІ БАЖАЮТЬ ЗАЯВИТИ ПРО СВІЙ АРТИСТИЗМ

I AIRPORT magazine • January 2022

Конкурс проходить у столиці Філіппін — Манілі. Те, що 2004-го замислювалося як виставка піротехніки, швидко перетворилося на щорічний захід світового масштабу. Сьогодні це перспективний плацдарм для молодих піротехнічних компаній із різних країн, які бажають заявити про свій артистизм, показати творчий підхід і таланти. Зазвичай дійство стартує наприкінці лютого і триває до кінця березня. Щосуботи змагаються дві команди. Перемагає та,

захопливий виступ якої найбільше вразить суддів і глядачів. Значення має не тільки феєрверк, а й музика, що супроводжує його. Журі оцінює креативність і майстерність учасників та вибирає одну команду-переможницю. Ще одна команда отримує приз глядацьких симпатій. Місцеві компанії не беруть участі в цьому конкурсі. Проте в останню ніч саме гостинні філіппінські піромайстри влаштовують грандіозний феєрверк, яким і завершують шоу.

TIERRA DEL FUEGO: ЛЬОДИ ТА ІСКРИ ВОГНЯНОЇ ЗЕМЛІ

↓ Від підніжжя найвищої точки Вогняної Землі, гори Дарвіна, у фіорд Піа стікає шикарний льодовик

Вогняна Земля. Хто допливе, хто доїде туди? І чому це варто зусиль? Розповідають досвідчені мандрівники. Покликали тих, кого вже нічим не здивуєш: Паганелів! Текст: Андрій Андрєєв

Фото: Андрій та Ольга Андрєєви

Paganel Studio — www.paganel.tv

TRAVEL

...Погода змінилася дуже швидко. Щойно з-за гір виглядало ранкове сонечко, вода у фіорді світилася весняною зеленню, як раптом налетіла заметіль, усе навколо побіліло, загальна атмосфера посуворішала. Через 30 хвилин яхта, гори, дрімучі ліси нагадували картинку з різдвяних листівок. Сніг додав магії та несподіваного святкового настрою, хоча до 31 грудня було ще майже півтора місяця. З радістю зазначив, що Вогняна Земля — це якийсь феєричний калейдоскоп погоди. За один день усе може змінитися тисячу разів — від сонця до снігу, від легкого дощу до ураганного шквального вітру. Найбільше задоволення — залишатися в центрі всього, що відбувається, споглядаючи за природними катаклізмами з віконця затишної теплої яхти.

ШЛЯХ ДО ЧИЛІ БУВ СХОЖИМ НА КВЕСТ З КУПОЮ НЕВІДОМИХ ЗМІННИХ. АЛЕ, ОПИНИВШИСЬ НА TIERRA DEL FUEGO, ГЕТЬ ЗАБУВАЄШ ПРО ВСІ ДОРОЖНІ ТЯГОТИ Й НЕГАРАЗДИ

ІДУЧИ ВОДОЮ Ми створили полярний яхтовий флот насамперед для експедицій Антарктикою та Арктикою. Минулий рік був нелегким: вимушено простояли більшу частину часу біля причальної стінки в Бразилії, здійснюючи рідкі вилазки в сусідні країни. Тому, звичайно, з величезним захопленням відправили в першу, таку довгоочікувану антарктичну експедицію цього сезону групу відважних Паганелів на яхтах «Mon Coeur» і «Wind Dancer». Нині вони перебувають у протоці Дрейка. Це непросто — погода там складна. Проте Антарктида варта того, щоби побачити її під вітрилами. Такий досвід не можна порівняти з жодним іншим різновидом подорожі в цей регіон.

Вогняна Земля розкинулася на півдні Південної Америки, південніше — тільки Антарктида. Наразі архіпелаг розділений між Аргентиною та Чилі. Найцікавіші та найкрасивіші точки — на території останньої. 2021 року планували три яхтові походи до Вогняної Землі. Проте чилійські правила відвідування країни, введені через пандемію COVID-19, змусили скасувати всі експедиції. Вирішили дочекатися обіцяного відкриття регіону в листопаді та ризикнули піти маленькою групою на одному судні. Відправляти яхту заздалегідь із Бразилії, де вона базувалася, було досить небезпечно. Проте інших варіантів не мали, а пройти маршрут Вогняною Землею я прагнув у будь-якому разі. Шлях до Чилі був схожим на квест з купою невідомих змінних. Активна підготовка документів розпочалася за три тижні. Майже доба перельотів, пересадок, незліченних перевірок, тестів — і ми на місці. Але, опинившись на Tierra del Fuego, геть забуваєш про всі дорожні тяготи й негаразди.

ЧОМУ ЦЯ ЗЕМЛЯ — ВОГНЯНА? Протягом століть таємнича Вогняна Земля вражала мандрівників-дослідників сніговими гірськими вершинами, льодовиками, незвичайним лісом і степом, вітрами, що пронизують до кісток, і диханням Антарктиди. Назва Вогняна Земля з’явилася 1520-го, коли кораблі експедиції португальського мореплавця Фернана Магеллана огинали крайній південь Південної Америки. Під час переходу через незвідані простори він побачив на берегах дим і безліч вогників, що мерехтіли вночі. Вирішивши, що це вогні вулканічного походження, назвав відкриту територію Вогняною Землею. Як з’ясувалося пізніше, великий мореплавець помилився. Вночі аборигени палили багаття. Тут мешкали індіанці з примітивною культурою кам’яної доби. Вони полювали з луком і стрілами,

I AIRPORT magazine • January 2022

TRAVEL

ходили майже голі або куталися в шкури, ловили гарпуном рибу та інших морських тварин. Вогонь висікали з каменю, не знали нічого про гончарство й жили злиденно. У XX столітті, після європейської асиміляції, їхню культуру повністю знищили. З часів експедиції Магеллана минуло понад 500 років. Але архіпелаг залишається таким самим суворим, важкодоступним та неймовірно красивим, як століття тому. Організувати повноцінну яхтову експедицію знаменитою Tierra del Fuego було давньою мрією. Вогняна Земля — один із найбільш маловивчених куточків планети. Тут ще повно місць, якими не ступала нога людини, адже архіпелаг площею 73 700 км² об’єднує 40 000 островів! Від материка його відділяє Магелланова протока, від Антарктиди — протока Дрейка. Найбільший острів — Вогняна Земля (інша назва — Ісла-Гранде), південні Ості та Наваріно розмежовані протокою Бігля. Найвища точка — гора Дарвін (2488 м).

↑ Погода на Вогняній Землі неймовірно мінлива. Ось був ясний день і співали пташки, а за кілька хвилин мете хуртовина. З подивом спостерігаєш, як весна змінюється на зиму. Минає година — знову виходить сонце й починається літо

TERRA AUSTRALIS INCOGNITA

↑ Брифінг із капітаном щодо майбутнього маршруту у світлі погодних умов, які постійно змінюються

Узбережжя сильно порізане, особливо на південному заході. На південь від архіпелагу розташована найпівденніша точка Південної Америки — острова Дієго-Рамірес. У районі Патагонії та Вогняної Землі — кілька великих зон вічних льодів. Коли подорожуємо Патагонією, обов’язково відвідуємо льодовики Торрес-дель-Пайне, Фіц-Рой, Періто-Морено. Під час яхтової експедиції чилійською Вогняною Землею побачили менш відомі, але такі самі прекрасні й дивовижні льодовики Синопія, Алеманія, Італія, Гарібальді, Голландія.

Магеллан вважав, що цей архіпелаг — північна частина Terra Australis Incognita (з латинської — Невідома Південна земля). Цей гіпотетичний материк навколо Південного полюса зображували на мапах XV–XVIII століть. Його обриси малювали довільно, нерідко додаючи вигадані гори, ліси та річки. Гіпотеза про Південну землю ґрунтувалася на помилковому уявленні, що велика маса суші в Північній півкулі має «врівноважуватися» не меншими територіями в Південній — «інакше Земля перевернулася б». Про Антарктиду жодних відомостей тоді не було, та й за розмірами вона незрівнянно менша, ніж материк, існування якого передбачало припущення.

АБОРИГЕНИ ВОГНЯНОЇ ЗЕМЛІ Наприкінці 1774 року, під час другого навколосвітнього плавання, острови Вогняної Землі відвідав Джеймс Кук. Природознавець Георг Форстер, який супроводжував його, докладно описав вогнеземельців (фуегінів): «Вони невисокі, менш ніж 1,6 м, з великими товстими головами, широкими обличчями, дуже приплесканими носами та вилицями, що виступають; очі — карі, але

ВОГНЯНА ЗЕМЛЯ — ОДИН ІЗ НАЙБІЛЬШ МАЛОВИВЧЕНИХ КУТОЧКІВ ПЛАНЕТИ. ТУТ ЩЕ ПОВНО МІСЦЬ, ЯКИМИ НЕ СТУПАЛА НОГА ЛЮДИНИ, АДЖЕ АРХІПЕЛАГ ОБ’ЄДНУЄ 40 000 ОСТРОВІВ!

January 2022 • AIRPORT magazine

I 39

TRAVEL

Пізніше вчений виявив, що аборигени «живуть сім’ями»: «Я бачив глибоке кохання та ніжність, які вони виявляли до своїх дітей та одне до одного», — пиcав він. Невибагливий побут племені алакалуфів справив сприятливе враження на мандрівника Роквелла Кента: «Посеред вігваму горіло багаття з чурбачків. Біля стін виднілися ліжка зі звіриних шкур із затишними, схожими на гнізда вм’ятинами, зробленими людськими тілами за довгі дні і ночі. На підлозі біля вогню лежав шматок напіввисушеного м’яса морського лева, нога гуанако та скелет величезного вогнеземельного щура коаті. Майстерно зроблений солом’яний кошик і вінчестер — єдині предмети начиння та знарядь виробництва. У вігвамі було тепло й сухо. У такому притулку з меншою витратою палива та праці навіть у найжорстокіші зимові холоди, безсумнівно, почуваєшся затишніше, ніж у будьякій тимчасовій оселі білого...»

↑ Льодова обстановка фіорду Гарібальді

ГІПОТЕЗА ПРО ПІВДЕННУ ЗЕМЛЮ ҐРУНТУВАЛАСЯ НА ПОМИЛКОВОМУ УЯВЛЕННІ, ЩО ВЕЛИКА МАСА СУШІ В ПІВНІЧНІЙ ПІВКУЛІ МАЄ «ВРІВНОВАЖУВАТИСЯ» НЕ МЕНШИМИ ТЕРИТОРІЯМИ В ПІВДЕННІЙ — «ІНАКШЕ ЗЕМЛЯ ПЕРЕВЕРНУЛАСЯ Б» 40

маленькі та тьмяні; волосся — чорне, зовсім пряме, змащене ворванню, звисає дикими космаками навколо голови. Замість бороди на їхніх підборіддях ростуть рідкі волоски, а від носа до потворного, постійно роззявленого рота завжди стікає струмок. Ці риси загалом відверто і красномовно свідчать про глибоку нужду, у якій живе це нещасне людське плем’я... Ноги — тонкі й криві, коліна — надто великі. Весь їхній жалюгідний одяг — стара невелика тюленяча шкіра, що укріплюється навколо шиї за допомогою шнура. Щодо іншого, вони абсолютно голі й не звертають жодної уваги на те, чого не допускає наша благопристойність. Колір шкіри — оливковий, у багатьох урізноманітнився смугами, нанесеними червоною та білою охрою... Їхній характер — дивна суміш дурості, байдужості та млявості...» Чарльз Дарвін, що приїхав сюди 1832 року, був такої самої думки про тутешніх. Проте його земляк Вільям Паркер Сноу дійшов зовсім інших висновків: «...багато вогнеземельців, які живуть на Східних Островах, мають приємну й навіть привабливу зовнішність. Розумію, що це суперечить тому, що описував у своїх працях містер Дарвін, але говорю лише про те, що сам бачив...»

I AIRPORT magazine • January 2022

↑ Ліси Вогняної Землі — це щось казкове. Почуваєшся, ніби потрапив у справжнє Середзем’я і просто зараз у навколишніх горах блукають ельфи та гобліни. Такі краєвиди зустрічали тільки в незайманих лісах Південного острова Нової Зеландії

Між 1883 і 1906 роками Вогняна Земля пережила золоту лихоманку — архіпелаг привернув увагу багатьох чилійців, аргентинців та європейців. Унаслідок цього тут утворилися перші міста, Пунта-Аренас зміг економічно розвинутися. Коли ера масового видобування золота добігла кінця, більшість старателів покинули архіпелаг. Поселенці, що залишилися, стали вівчарями й рибалками.

INTERVIEW

Марина

КАРПІЙ: «ВІД МРІЇ ДО МРІЇ»

Філософ і письменник Джордж Сантаяна говорив: «Сім’я — один із шедеврів природи». Коли дивишся на пару фоточарівниці Марини Карпій та фронтмена «Мґзавребі» Ґіґі Дедаламазішвілі, на їхніх дітей, розпливаєшся в усмішці. Щирість, кохання й тепло, які вони плекають щодня в родинному житті, не можуть не надихати. Записала: Юлія Козда Фото: Костянтин Захарій

Ви не раз казали, що жити на дві країни, в Україні та Грузії — це, імовірніше, джекпот. У чому їхня головна несхожість? Це кардинально різні життя зі своїми режимами. В Україні маю насичений знімальний графік, у Грузії відпочиваю, їм хінкалі, відводжу дітей у садочок і вигадую собі завдання на кшталт купити букет евкаліпту чи нові свічки на обідній стіл. Тут більш розмірене життя. Багато свят і вихідних — то День Георгія, то День Варвари, то День Ніно. Що не день, то свято! Грузини взагалі люблять відпочивати. А ось затори можна порівняти з київськими. Хіба що тут відстані коротші.

Коли дивишся на ваших дітей, у голові одразу запалюється слово «радість». Як виховуєте малюків? Які ви батьки? Думаю, переважно ліберальні. Так, усе справді радісно, але не без банальних складнощів. Не уявляю, як справлялася б без допомоги. Але навіть із нею часом

I AIRPORT magazine • January 2022

@karpiy @phototourkarpiy

непросто. Загалом у нашій сім’ї я маю роль злої поліцейської. Можу зробити зауваження, поводитися суворіше, коли ситуацію потрібно розвернути в більш кероване русло. Але водночас діти ростуть вільно. Проповідуємо в родині легкість і простір. У них має формуватися своя думка щодо будь-якого питання. Коли, наприклад, робили ремонт у дитячій, я, звичайно, намагалася просунути своє захоплення білим інтер’єром як зразком дизайнерського рішення. Але вони завжди мають право голосу. Сподіваюся, наші діти ростуть щасливими. Намагаємося максимально оточувати їх любов’ю, турботою та подарунками. Так, любимо балувати їх — це ж дитинство! Не захотіли йти до садочка — що зробиш, як поїхали, так і повернулися. Абсолютно не проти планшета, за технологіями — майбутнє. Звісно, іноді вибиває зі спокійної домашньої ідилії світова ситуація, пов’язана з COVID-19. Ми з Ґіґі переосмислили життя й дуже змінилися. Приземлилися. Нині у фокусі — здоров’я, стабільність, затишок і сімейні цінності.

Перегони, які раніше були нормою, залишилися позаду, що трохи лякає. Чи не розлінилася я? (Сміється.)

Чи будуєте довгострокові плани? Живемо сьогоденням. Якщо в Ґіґі ще можна помітити хист до тайм-менеджменту, у мене його точно немає. Я спонтанна ледарка. Практикуємо такий підхід: живемо від мрії до мрії. Коли народилася Лізі, мали завдання — переїхати в нову квартиру (у якій нині мешкаємо). Отже, усі життєві етапи й досягнення пов’язані з житлом. Минає п’ять років — і ми знову переїжджаємо. Зараз Нікуші три, а коли йому виповнився рік, зрозуміли, що в цій оселі не помістимося. Тому вирішили купити квартиру з більшою площею та величезною терасою. Сподіваюся, в ній і постаріємо — уже сита донесхочу ремонтами та переїздами. Потім, мабуть, мрія візуалізується в невеличкій мальовничій дачі десь у Кахетії. А далі — уперед до нового етапу. Намагаємося мріяти чітко й конкретно.

Фото: Марина Карпій

INTERVIEW

ЩОРОКУ 20 ЖОВТНЯ ВЛАШТОВУЄМО ФОТОРЕКУРСІЮ. РОБИМО СВІТЛИНУ НА ТЛІ КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ СВЕТІЦХОВЕЛІ З ТАКИМ САМИМ НАДРУКОВАНИМ ПОРТРЕТОМ МИНУЛОГО РОКУ

А наскільки глобальні цілі в кар’єрі? Хочу зізнатися, що мені починає набридати трудова діяльність фотографині. Коли з’явився проєкт «Photo Tour Karpiy», коли зрозуміла, що можна гармонійно поєднувати роботу з подорожами, а дорогою реалізовувати мрії про фотомистецтво, щось зрезонувало. Коли після такої насиченої поїздки йдеш у студію робити цікаву, але чергову фотосесію, коли за останні 15 років знімаєш один і той самий формат, щось мало кольнути. Тому наступна ціль — організовувати фототури. Не тільки в Грузії та Україні, а максимально розширювати горизонти. Мрію про Португалію. Якщо поєднаю пізнання світу з «Photo Tour Karpiy», це буде стовідсотковий джекпот. Це певна хитрість — назвати тури моїм прізвищем, щоби їх ні з чим не можна було переплутати. Одразу зрозуміло, що це особистісний проєкт зі своєю філософією. Фотоподорожей багато, але я зарядила концепцію унікальною механікою. Ґіґі мріє, щоби закінчилася пандемія. Він пережив серйозну трансформацію: було боляче усвідомлювати, що не можеш бути корисним і робити свою справу.

У творчих людей слово «побут» часто обростає поетичністю. Поділіться вашими українсько-грузинськими традиціями. Найособливіша традиція — річниця весілля. Щороку 20 жовтня влаштовуємо фоторекурсію. Робимо cвітлину на тлі кафедрального Собору Светіцховелі з

таким самим надрукованим портретом минулого року. Своєрідна фотоматрьошка, яку з року в рік доповнюємо новим знімком. Після одруження побачила таку фотосерію китаянки із сином. Була неймовірно вражена — захотілося створити щось подібне. За дев’ять років жодного разу не пропустили знімання. Якось прилетіла додому пізно вночі, але однаково поїхали фотографуватися. До цієї затії всією душею прикипіли й діти. Лізі вже чекає на річницю й розуміє, для чого робимо це. Навіть вносить свої коригування в позування. Але найголовніше, ідея надихає й заряджає інших. Ґіґі завжди каже, що сім’я починається із двох людей. Щаслива родина — це необов’язково дітлахи (бажано хлопчик і дівчинка), добродушний лабрадор, власноруч посаджене дерево й великий будинок. Для когось щастя — в іншому. Бути вдвох, мандрувати світом, не прив’язуючись до певного місця. Усі вільні мати своє уявлення про щасливу сім’ю.

Не можу не торкнутися питання музики. Який саундтрек ваших стосунків? О, це можуть бути пісні Coldplay, мого улюбленого гурту. Завдяки йому ми буквально зспівалися 2010 року. Саме їх Ґіґі грав на нашій першій зустрічі — відчула тоді хвилю скаженої енергії. Коли почали зустрічатися, він запитав про мої улюблені вірші. Назвала «Всё равно я приду» Едуарда Асадова. Одразу почала читати його Ґіґі в скайпі, а він — перебирати струни на гітарі, пропонуючи написати музику: «Це буде твоя personal song». (Усміхається.) Так і сталося. Тепер ця пісня («Если я» — прим. ред.) — в альбомі. Вона відбиває все те, що відчуваю до чоловіка, — ніщо й ніхто не може завадити бути з ним. Композиція була символічною для нашої пари, коли між нами були відстань, різниця менталітетів і культур. Сьогодні більш ніж упевнена: ніщо не здатне зруйнувати наші сильні почуття.

У чому чоловік — абсолютний взірець для вас?

Ви давно розвінчали для себе міфи про Грузію. Який портрет сучасних грузинів?

Його найсильніші сторони — нескінченна доброта, щирість і глибина. Відчуваю до Ґіґі безумовне кохання, хоча, кажуть, у партнерстві це неможливо. Люблю його і коли він у доброму гуморі, і коли запальний. Так притерлися одне до одного, що стали єдиним цілим. Навіть на відстані відчуваю його стан, настрій та переживання. Люблю його за все.

Сім’я — на першому місці. Але водночас почуваєшся вільною. Коли познайомилися, Ґіґі знав, що я не люблю готувати, але не намагався підштовхнути до цього або перевиховати. Кожен і кожна має право займатися тим, що любить. Головне — давати одне одному свободу, приймати одне одного. Я дуже творча особистість. Не можу бути 24 години з дітьми. Щоби бути щасливою, мені

January 2022 • AIRPORT magazine

I 45

INTERVIEW

ЯКЩО ПОЄДНАЮ ПІЗНАННЯ СВІТУ З «PHOTO TOUR KARPIY», ЦЕ БУДЕ СТОВІДСОТКОВИЙ ДЖЕКПОТ. ФОТОПОДОРОЖЕЙ БАГАТО, АЛЕ Я ЗАРЯДИЛА КОНЦЕПЦІЮ УНІКАЛЬНОЮ МЕХАНІКОЮ

потрібно подорожувати, проводити час наодинці з чоловіком та обертатися в різних колах соціуму. Наразі немає нічого, що хотіла б робити, але не могла б. Немає жодних рамок, які сковують. Ґіґі, наприклад, чудово доглядає за малечею, коли лечу в інше місто. Зважаючи на те, що в Грузії патріархат, жінку можуть вкрасти. Але скільки живу в цій країні, таке не траплялося. Та й жінка може дати відсіч! Ми провели експеримент: я назвала 10 своїх українських подруг, Ґіґі — 10 своїх друзів у Грузії. У його списку батьки 7 друзів живуть разом, у моєму — батьки 7 подруг

I AIRPORT magazine • January 2022

розлучені. Це про щось говорить. У Грузії дійсно культ сім’ї, тут дбайливо ставляться до матерів. Звісно, сваряться — так, що лунає на всю округу. Але миряться, знаходять спільну мову й порозуміння.

Який лейтмотив фототурів вашого проєкту? Люди. Справді не знаю, чому так щастить на чудових клієнтів і клієнток. Така доля. Немає жодних критеріїв добору й кастингу — потрапити в проєкт може будь-хто. 30 охочих оплатили фототур (а це відбувається протягом 2 годин) — стартуємо. За 3 дні група стає супер-

близькою. В останній день усі плачуть, бо не хочуть розлучатися. Це дійсно магія. Люди притягують подібних до себе, отже, щось у мені є. (Усміхається.) Мене переповнюють емоції, які вдалося пережити разом із ними. А емоціями обов’язково хочеться ділитися. «Photo Tour Karpiy» — не просто освітній проєкт. Це подорож зі змістом, що єднає. Можете нічого не знати про фотоапарат, знімати на телефон — у фототур їдете насамперед за відчуттями. Фотографія — інструмент, за допомогою якого маєте змогу передавати їх і забирати із собою на все життя. Багато хто дивується, як нам вдається зробити в межах проєкту, наприклад, неможливу виставку в оперному театрі. Але завдяки глибокому бажанню щоразу відбувається магія й реалізовуються найшаленіші ідеї. Любимо дивувати — не розкриваємо одразу всі карти. У турі «Бессарабія» втілила в життя знімання, про яке мріяла цілий рік. Дівчина в пальті під пісню Земфіри ходить пустельним пляжем вздовж моря й піщаних скель у світлі прожекторів. Ідея здавалася складною й витратною, але я настільки чітко уявляла її, що розплакалася, коли побачила все на власні очі. Це мій наркотик.

Цей тур був для вас особливим: назвали його триб’ютом до свого дитинства. Що вдалося перенести з тих безтурботних часів у доросле життя? Тоді теж була вільною птахою. Батьки виховували мене в достатку. Маючи за плечима таке дитинство, хотіла вирости

INTERVIEW

та вміти досягати подібного рівня життя самотужки. Завжди мала стимул і до навчання, і до заробляння грошей. Отримувати те, що хочеш, — здорово. Але був і переломний момент, коли батьки розлучилися і вся багата казка закінчилася. У 16 років це був класний збій — цілком усвідомлено поставила за мету зробити все, щоби жити, як раніше, завдяки власним зусиллям. З нашими дітьми використовую такий самий підхід. Якщо вони розуміють, що можуть мати все, що хочуть, у дорослому житті так чи інакше прагнутимуть цієї планки. Вдячна батькам, що свого часу вони підняли її до потрібного рівня. З 12 років подорожувала з групами, їздила до Лондона зі школою англійської мови, постійно була в русі. У 14 ходила на дискотеки з мамою, як із подругою. У 18 вже не цікавилася цим — працювала й забезпечувала родину. У тому, якою я є сьогодні, — величезний внесок батьків.

Якось мені сказали, що в людей на моїх світлинах часто заплющені очі. Коли почала заради інтересу відстежувати це, зрозуміла: на 70% знімків так і є. Заплющені очі свідчать про особливий стан. Ви максимально розслаблені, проживаєте чудові емоції, про щось думаєте та мрієте. За час знімань знайшла підхід до понад 1000 клієнтів і клієнток. Найкраща нагорода — чути після фотосесії, що мені вдалося закохати людину в себе. Часом навіть думаю вивчитися на психолога, щоб об’єднати ці суміжні сфери та професійно робити психологічні портрети.

Фотографів називають чарівниками — вони запам’ятовують емоції, які розчиняються у вічності. А що б ви попросили в чарівника? Щоби наше з Ґіґі кохання тривало вічність. Усі інші бажання здійсню сама. (Сміється.) З його появою почуваюся живою та справжньою. Це ріст моєї душі. Адже те, що відчуваю до чоловіка, породжує все інше — любов до дітей, бажання прокидатися, працювати, творити, будувати новий дім. Кохання до цієї людини — мій щосекундний двигун.

Як можете описати свій фотографічний погляд? Максимально фокусуюся на емоційній частині фотографії. Люблю ламати переконання і стереотипи. Від фотошопу давно відмовилася. Радію, коли люди, розглядаючи знімки, кайфують від себе. У цьому відштовхуюся від свого самосприйняття. Важливий не одяг, а настрій тих, кого фотографую. Як вони ставляться одне до одного, якщо це лавсторі. Хочу побачити красу почуттів.

ТЕ, ЩО ВІДЧУВАЮ ДО ЧОЛОВІКА, ПОРОДЖУЄ ВСЕ ІНШЕ — ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ, БАЖАННЯ ПРОКИДАТИСЯ, ПРАЦЮВАТИ, ТВОРИТИ, БУДУВАТИ НОВИЙ ДІМ. КОХАННЯ ДО ЦІЄЇ ЛЮДИНИ — МІЙ ЩОСЕКУНДНИЙ ДВИГУН

January 2022 • AIRPORT magazine

I 49

INTERVIEW

Level up:

ОДНІЄЮ ПРАВОЮ до іншої галактики Всесвітньо відома письменниця і лекторка Гелен Келлер вважала, що життя — це або відчайдушна пригода, або нічого. Влад Хільченко — тревел-блогер та автор ютуб-каналу «Однією правою», який зібрав майже 92 000 підписників. Він не заповнює настінний мудборд від прапорця до прапорця, натомість наділяє кожну свою авантюрну подорож сміливими вчинками і неосяжною гамою відчуттів. Його запалу мандрівника вистачить на міжпланетні експедиції. Записала: Юлія Козда @vlad_khilchenko OdnoyPravoy

I AIRPORT magazine • January 2022

INTERVIEW

Як формуєте список напрямків для подорожей? Є певні напрямки, які мені цікаві і мають активності, у яких залюбки брав би участь. Походи в гори, подорожі в домах на колесах. Останнім часом захопився виверженнями вулканів — побачив три за пів року (Ґватемала, Ісландія, Канари). Взимку все легше. Тут головна активність — це сноубординг. Тож якщо у

в IT-індустрії. Я і сьогодні міг би легко лавірувати між ними. Можливо, менше думав би про фінансове покриття свого ютуб-каналу. (Усміхається.) Але я дійсно зробив вибір. Із IТ пішов, коли почалась історія з коронавірусом. Проєкт, який розвивав, скоротили. Пізніше зрозумів, що протягом багатьох років в IT працював над одним сегментом, пов’язаним із подорожами. І саме це мені подобалося. Після закриття

РОЗМІРЕНИЙ ТА АКТИВНИЙ ВАРІАНТИ ПОДОРОЖЕЙ — ЦЕ КАРДИНАЛЬНО РІЗНІ ЗАПИТИ. АЛЕ ЗДЕБІЛЬШОГО ВОНИ МОЖУТЬ СПІВІСНУВАТИ. КОМУ ПОТРІБНО, ТОЙ ЗНАЙДЕ СПОСІБ ВИРВАТИ СЕБЕ ІЗ ТЕПЛОГО БАСЕЙНУ ДЛЯ ПОШУКІВ ПРИГОД

локації є гірськолижний курорт чи можливість якось катнути, а також є щось цікаве, що можна подивитися, — немає часу думати, їду.

Понад рік тому ви пішли з IT-сфери, повністю присвятивши себе відеомейкерству. Як виникло таке рішення? Зрозуміло, що зараз можна вільно поєднувати подорожі з віддаленою роботою

цієї ніші перейшов до іншої компанії, трохи попрацював там та усвідомив, що більше не чіпляє. Мені була цікава саме специфіка мандрівок. Використовуючи заощадження, почав подорожувати та знімати. Звісно, у певний час усе пішло в мінус. Але задум зрушив з місця. Я дуже давно все це робив для себе у вигляді детальних постів в інстаграмі. Згодом захотів перейти на більш

якісний рівень, подавати інформацію у вигляді відеорозповідей для більшої аудиторії. Потихеньку почав монтувати та викладати створені сюжети, набираючи перегляди. Тому наступне запитання було закономірним: «Чому б не зробити це улюбленою справою та основним джерелом доходу водночас?».

January 2022 • AIRPORT magazine

I 51

INTERVIEW

з цього відео зародився проєкт «Однією правою». Було приголомшливо. Я не очікував, що побачу там такі могутні гори. Взагалі ж у кожного сноубордиста є пантеон місць. Це Японія, західне узбережжя Канади та Індія, яка закриває мої три топові напрямки. На жаль, потрапити туди зараз проблематично. Японія теж поки закрита для туристичних відвідувань. Але залишається Канада і стара добра Європа, у якій ще багато

людина чотири дні лежить на пляжі, а протягом останніх трьох кудись їздить та відкриває нове, це кайфово. Кому потрібно, той знайде спосіб вирвати себе із теплого басейну для пошуків пригод. Щодо мене: по-перше, давно перестав вважати власні подорожі відпочинком. Це робота, планування, комунікації та знімання. По-друге, це повноцінний вид активіті.

Ви почали мандрувати й монтувати відео завдяки своєму захопленню сноубордингом. Які вершини ваблять найбільше?

незвіданих засніжених локацій. Це перспективний напрямок, який мотивує мене працювати.

Яку ідею вкладаєте у свій проєкт?

Мій лідер — Грузія. Вона недорога, завжди суперсніжна, мегагірська та надзвичайно доброзичлива. Місця, їжа, люди — все в ній чудово. Протягом кількох років стабільно їжджу кататися взимку саме до цієї країни. Та найбільш потужні емоції відчув у Казахстані. Саме

Не всі готові до активних мандрівок. Чи можна знайти родзинку в дещо лінивому варіанті вояжу?

У МОЇХ ІСТОРІЯХ АБСОЛЮТНО ВСІ АСПЕКТИ ПОДОРОЖІ ВАЖЛИВІ. НЕ ТІЛЬКИ ЛОКАЦІЯ ВОДОСПАДУ ЧИ КАНЬЙОНУ, А Й КОНТЕКСТ: ЯК І КОЛИ ДОБИРАТИСЯ, КОГО ТУТ МОЖНА ЗУСТРІТИ, ХТО І ЩО ЗНАДОБИТЬСЯ У ПРИГОДІ

I AIRPORT magazine • January 2022

Розмірений та активний варіанти подорожей — це кардинально різні запити. Але здебільшого вони можуть співіснувати. Якщо в межах однієї відпустки

Один із принципів — намагатися у будь-якій подорожі знаходити пригоди на свою дупу. (Сміється.) Мінімальний екстрим у серфінгу чи активні прогулянки горами — мені потрібно відчувати і транслювати рух. Сноубординг — основа, навколо якої ліпиться зимова подорож. Я їду кататися, а заразом розповідати про крутезні місця.

INTERVIEW

Тому зазначу, що роблю не просто тревел-формат, а тревел із неодмінною складовою adventure. Обов’язково повинні бути пригоди. У моїх історіях абсолютно всі аспекти подорожі важливі. Не тільки локація водоспаду чи каньйону, а й контекст: як і коли добиратися, кого тут можна зустріти, хто і що знадобиться у пригоді. Всі ці цінні речі намагаюся ніколи не залишати за кадром.

вигляд зоряного неба. Я був у багатьох місцях із мінімальною кількістю світлового забруднення (засвічування нічного неба штучними джерелами освітлення). Чистота зоряного неба Канарських островів оберігається Законом про захист астрономічної якості обсерваторій інституту астрофізики. На цих островах розташовані три заповідники зоряного світла («Reservas Starlight»), які зберігають чистоту природного освітлення. Вони

Для мене такі унікальні локації — усвідомлення того, що вся ця космічна історія насправді реальна. Є галактика і Всесвіт, є зірки, навколо яких крутяться планети. І, без сумніву, є ще системи із цивілізаціями, схожими на нашу. Тут все спонукає замислитися про це. І неодмінно поділитися з іншими.

З якими найбільшими проблемами доводиться стикатися під час подорожей? Одна з найбільших незручностей — відсутність водійських прав. Є певні особливості організму, які впливають на такі моменти. У багатьох країнах, які відвідую, особливо якщо їду сам, без машини просто неможливо. На Канарських островах, наприклад, без автівки нічого робити. Мені пощастило натрапити на класного гіда. Але з’їздити на північ острова без особистого авто не вдасться. На громадський транспорт розраховувати

Не можу не згадати нещодавній випуск про Тенерифе, а саме одну з найкращих локацій у світі для спостереження за зірками. Поділіться відчуттями від купання в океані з мільярдів світил. Естетично це незабутнє місце. Національний парк Тейде — пейзаж із кратерів і застиглої лави — пункт із списку «обов’язково до перегляду». Складно знайти людину, якій не сподобається

входять до п’ятірки особливих місць, у яких атмосферні умови дають змогу будувати серйозні обсерваторії та спостерігати за зірками практично у будьяку пору року. Тут майже не буває опадів, небо — кришталеве. Немов зірковий бутик. До цього я спостерігав за небесними світилами у Карпатах і Казахстані. Усюди, де височіють гори, біля підніжжя яких немає міста або іншої інфраструктури, небо ідеальне для спостереження.

не варіант: місцевим він часто просто не потрібен. Всі цікаві місця можуть бути розсипані по віддалених точках, що ускладнює логістичну ланку. Доводиться або знайомитися з місцевими і падати їм на хвіст, або заздалегідь продумувати зупинки, щоби мінімізувати переміщення. Організація логістики для одиночної подорожі, якщо ти не наслідний принц Дубая, не за все гроші світу — іноді це своєрідний квест.

January 2022 • AIRPORT magazine

I 53

INTERVIEW

Під час подорожі люблю робити зчіпку з кількох місць, якщо дозволяє транспорт, який вибираю. Мовного бар’єру не маю, адже у мене гарний рівень англійської — всюди почуваюся як риба у воді. Поки не був у країнах, де взагалі не розуміють англійської. У Ґватемалі, де є передумови для таких складнощів, знайшов англомовного гіда. Гори — серед улюблених жанрів подорожей. Але передбачити

повербанків, окуляри та аптечку. І це вже громіздкий рюкзак. Останнім часом обростаю великою кількістю техніки (це мій фетиш), яка займає дуже багато місця та дуже багато важить. Тому завжди потрібно думати про лазівки. Наприклад, коли їхав у тритижневий тріп Німеччиною та Іспанією, моя сумка на 70% була забита технікою, в інших 30% розмістив одяг і похідні закуски. В будь-якій

ДЛЯ МЕНЕ ТАКІ УНІКАЛЬНІ ЛОКАЦІЇ — УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩО ВСЯ ЦЯ КОСМІЧНА ІСТОРІЯ НАСПРАВДІ РЕАЛЬНА. Є ГАЛАКТИКА І ВСЕСВІТ, Є ЗІРКИ, НАВКОЛО ЯКИХ КРУТЯТЬСЯ ПЛАНЕТИ. І, БЕЗ СУМНІВУ, Є ЩЕ СИСТЕМИ ІЗ ЦИВІЛІЗАЦІЯМИ, СХОЖИМИ НА НАШУ

у них будь-який сценарій неможливо через погодні умови — прогнози і видимість постійно змінюються. Погода в плануванні adventure travel — серйозний фактор, який потрібно враховувати.

Що у вашій сумці мандрівника можна знайти завжди?

мандрівці все має бути практичним та мінімалістичним, не варто тягати із собою зайве. Тому взимку подорожувати в гори зі сноубордом набагато простіше — із ним їде купа всього. Авіакомпанії не перевіряють чохли, тому між шоломом та іншим спорядженням завжди лежить щось з основного багажу.

Купу камер, пару комплектів нижньої та термобілизни, теплі шкарпетки, пару футболок, незліченну кількість

Після відкриття української бази «Ака-

Про яке місце мрієте зараз?

демік Вернадський» та її популяризації серед наших мандрівників стало трендом мріяти про Антарктиду. Тож із задоволенням піддамся цій течії. Хочу не просто подивитися здалеку, а саме ступити ногою. І, можливо, підкорити льодові гори. Ще мрію відвідати Скандинавію, до якої слід добре підготуватися. Серед планів — подальше підкорення гірських вершин на різних континентах.

January 2022 • AIRPORT magazine

I 55

SPEED

ІЗ ЛІТАКІВ У АВТІВКИ:

ЯКІ ТЕХНОЛОГІЇ АВТОПРОМИСЛОВІСТЬ ЗАПОЗИЧИЛА В АВІАЦІЇ Текст: Тарас Андрієвський

Від моменту винайдення автомобілі стояли в авангарді прогресу. Їхня конструкція завжди демонструвала новітні досягнення науки і техніки. Хоча, звісно, автомобільна промисловість не найбільш інноваційна — поступається аерокосмічній галузі. Чимало вже звичних технологій авто запозичили саме у літаків.

I AIRPORT magazine • January 2022

SPEED

АЕРОДИНАМІКА Чи не найпомітніше запозичення з авіації — аеродинамічна форма кузова. Швидкості літальних апаратів зростали значно активніше, ніж автомобілів, тому авіаконструктори раніше почали думати про зниження опору повітря. Скоро це зацікавило й інженерів автівок. Проте перші обтічні моделі машин більше нагадували не аероплани, а дирижаблі. 1922 року угорський конструктор «Zeppelin» — світового лідера з виробництва дирижаблів — Пауль Ярай створив автомобіль «Ley» із понтонним кузовом. Капот, крила й фари складали єдине ціле — жодних випуклих деталей. Згодом аеродинамічні авто ввійшли в моду у Європі. Наприкінці 1930-х «Delahaye» виготовив плеяду подібних сухопутних дирижаблів. А 1934 року з’явився унікальний «Tatra T77A»: талановитий конструктор Ганс Ледвінка розробив для нього надзвичайно стрімкий кузов. Завдяки чудовій аеродинаміці седан міг розганятися до 145 км/год — це був прекрасний показник. Тоді ж у США виготовили обтічний «Chrysler Aіrflow». Тривалий час про аеродинаміку більше дбали під час розроблення спортивних моделей, хоча й траплялися винятки на кшталт «Volkswagen Beetle». Проте після паливної кризи середини 1970-х обтічними стали й масові автомобілі. Їх навіть почали тестувати в авіаційних аеродинамічних трубах. Окремо варто згадати автомобільні спойлери та антикрила. По суті, це ті самі авіаційні крила, тільки перевернуті: вони не піднімають машину в небо, а притискають її до землі. Уперше антикрило застосували 1966-го на гоночному «Chaparral». Через три роки ним обладнали перший серійний автомобіль — «Dodge Charger Daytona».

швидкості — 755 км/год. Тоді ж німці вирішили побити й рекорд швидкості для автомобілів. Із цією метою мотором DB601Е обладнали суперобтічний болід «Mercedes-Benz T80», але війна завадила планам. Тріумфом впорскування для «Mercedes-Benz» стало пізніше: Німеччина ще лежала в руїнах, та штутгартська компанія зважилася на створення справжнього суперкара. Проте трилітрові шестициліндрові двигуни авто виявилися застарілими. Ось тут і знадобився інжектор, який одразу підняв потужність до 215 к. с. Цією технологією обладнали обтічне купе «Mercedes-Benz 300 SL», яке стало найшвидшим автомобілем свого

1922 РОКУ УГОРСЬКИЙ КОНСТРУКТОР «ZEPPELIN» — СВІТОВОГО ЛІДЕРА З ВИРОБНИЦТВА ДИРИЖАБЛІВ — ПАУЛЬ ЯРАЙ СТВОРИВ АВТОМОБІЛЬ «LEY» ІЗ ПОНТОННИМ КУЗОВОМ

ІНЖЕКТОР І ТУРБО Однією з найважливіших автомобільних технологій, запозичених у авіації, стало впорскування пального. Воно здійснило переворот у галузі. А починалося все 1937 року, коли молодий німецький інженер «Mercedes-Benz» Ганс Шеренберг отримав завдання — збільшити потужність двигуна відомого винищувача «Messerschmitt 109». Замість звичних карбюраторів учений застосував технологію механічного впорскування пального в циліндри через спеціальні форсунки. Результат виявився неймовірним: авіаційний V12 DB601Е розвивав 1350 к. с., завдяки чому «Messerschmitt 109» ввійшов до списку найкращих винищувачів Другої світової війни. 1939-го спеціальна версія літака «Messerschmitt 209» із 2770-сильним інжекторним двигуном встановила світовий рекорд

«Chrysler Airflow»

«Delahaye 135»

January 2022 • AIRPORT magazine

I 57

SPEED

«Jaguar XK150»

«Lincoln Continental»

часу — розвивало 235 км/год. У гоночній версії SLR покращив показник до 300 к. с. — саме на цьому автомобілі сер Стірлінг Мосс тріумфував у знаменитій гонці «Mille Miglia» 1955 року. А «Mercedes W196» — болід «Формули-1» — обладнали 2,5-літровим 290-сильним варіантом двигуна. Він і допоміг Хуану-Мануелю Фанхіо здобути два чемпіонські титули поспіль. 1957 року механічним впорскуванням (але не в циліндр, а в колектор) нагородили американський спорткар «Chevrolet Corvette» та італійський «Maserati 5000 GT». Згодом систему вдосконалили: вона стала електронною і з комп’ютерним керуванням. З військових літаків в автомобілі перекочував і турбонаддув. Принцип нагнітання кисню в циліндри двигуна за допомогою турбіни запатентував батько автомобіля Готтліб Даймлер далекого 1885-го. Проте серійно його почали застосовувати лише перед початком Другої світової війни на американських винищувачах «Lockheed P-38 Lіghtnіng» і відомих «Boeing B-17» — справжніх літальних фортецях. В автомобільній галузі турбонаддув з’явився 1962 року — тоді «General Motors» презентував «Oldsmobile Jetfire» з 3,5-літровим

I AIRPORT magazine • January 2022

215-сильним турбодвигуном. Через кілька місяців цей концерн продемонстрував доступніший «Chevrolet Corvair» із 2,4-літровим турбомотором на 150 к. с. А перший турбодизель встановили на «Mercedes-Benz 300SD» 1978-го.

ДИСКОВІ ГАЛЬМА ТА ABS

«Jaguar XKSS»

Видатним досягненням в історії автомобілів вважають і дискові гальма. Вони теж спочатку з’явилися у літаках — потрібно було знайти ефективніший спосіб зупинки аероплана під час посадки. Тому на зміну важким барабанам прийшли компактні чавунні диски. Оскільки автівки до початку 1950-х не були надто швидкісними, не потребували цієї технології. І лише 1951 року «Jaguar» обладнав дисковими механізмами

1951 РОКУ «JAGUAR» ОБЛАДНАВ ДИСКОВИМИ МЕХАНІЗМАМИ «DUNLOP» ГОНОЧНУ МОДЕЛЬ «C-TYPE». ЛЕГКИЙ 200-СИЛЬНИЙ СПОРТКАР ПЕРЕМІГ У ЛЕ-МАНІ НАБАГАТО ПОТУЖНІШІ «FERRARI» ТА «MASERATI»

SPEED

«Dunlop» гоночну модель «C-type». Недивно, що легкий 200-сильний спорткар переміг у ЛеМані набагато потужніші «Ferrari» та «Maserati». Ті, оснащені барабанами, змушені були частіше й довше гальмувати у поворотах. 1953-го «Jaguar» повторив тріумф, тому почав використовувати дискові гальма на серійних моделях XKSS і XK150. Невдовзі виявився їхній недолік: вони перегрівалися значно швидше, ніж барабанні. Тому їх почали робити вентильованими. А із середини 1990-х «Формула-1» ввела моду на карбонові гальма. Антиблокувальну систему гальм ABS також створив бренд «Dunlop» у 1950-х, і її теж спочатку використовували на літаках. Технологія була покликана зберегти контроль при посадці під час дощу чи ожеледиці. Цікаво, що спочатку ABS

функціонувала як повністю механічна, а електронну систему першим отримав легендарний «Concorde». 1961-го механічною ABS обладнали «Fergusson P99» — експериментальний болід «Формули-1», через п’ять років її пристосували для серійного «Jensen FF». Електронна ABS з’явилася 1969-го на задніх гальмах «Lincoln Continental», а 1971-го чотириколісну систему презентували для «Chrysler Imperial» і «Nissan President».

МАТЕРІАЛИ МАЙБУТНЬОГО Нерідко з авіації автомобільна галузь запозичувала й новітні матеріали. Алюміній, магній та титан спочатку використовували у літаках для зменшення маси, а з часом вони з’явилися на спортивних моделях автівок. Такий шлях

January 2022 • AIRPORT magazine

I 59

SPEED

пройшов і карбон. Вуглецеве волокно, запатентоване у Великій Британії 1958-го, вже через п’ять років почали активно застосовувати в конструкції реактивних літаків, а потім — космічних кораблів. Матеріал цінують за високу міцність, стійкість до високих температур і малу вагу. Як і у випадку з іншими технологіями, його незабаром можна було побачити на перегонах: 1981 року «McLaren MP4-1» — боліди «Формули-1» — отримали карбоновий монокок (його, до речі, також запозичили з авіації, адже за будовою він нагадує фюзеляж літака). Незабаром карбон став звичним у перегонах, а 1987-го цей матеріал застосували й на серійному «Ferrarі F40». Вуглецеве волокно допомогло

зменшити масу культового суперкара і зробити його найшвидшим серійним автомобілем у світі — він розвивав 324 км/год. У останні десятиліття в автомобілі з літаків перекочувало чимало електроніки. Це і сенсорні дисплеї, і GPS-навігація, і бортовий комп’ютер,

1987-ГО ЦЕЙ МАТЕРІАЛ ЗАСТОСУВАЛИ Й НА СЕРІЙНОМУ «FERRARІ F40». ВУГЛЕЦЕВЕ ВОЛОКНО ДОПОМОГЛО ЗМЕНШИТИ МАСУ КУЛЬТОВОГО СУПЕРКАРА І ЗРОБИТИ ЙОГО НАЙШВИДШИМ СЕРІЙНИМ АВТОМОБІЛЕМ У СВІТІ — ВІН РОЗВИВАВ 324 КМ/ГОД «Boeing B-17»

«Oldsmobile Jetfire»

«Mercedes-Benz 300SL»

«Ferrari F40»

I AIRPORT magazine • January 2022

і проєкція даних на лобове скло. Навіть круїзконтроль — своєрідна версія простого авіаційного автопілота. Та й сучасніші автопілоти з підтримкою заданого маршруту низка автовиробників вже потроху впроваджує. Запозичення із авіації продовжуються, у майбутньому побачимо в машинах немало нових технологій. А зовсім скоро автівки зможуть літати — отже, на нас чекає злиття автомобільної та аерокосмічної галузей.

GUIDE

I AIRPORT magazine • January 2022

Текст: Юлія Риндіна

Гучні артпроєкти, які варто відвідати 2022 року

GUIDE

59-ТА ВЕНЕЦІЙСЬКА БІЄНАЛЕ Венеція 23.04.22 — 27.11.22

Грандіозна мистецька подія у романтичному італійському місті, на яку чекає весь артсвіт, відбувається раз на два роки з 1895-го. За традицією бієнале розгорнеться в садах Джардіні, Арсеналі та на інших локаціях Венеції, перетворивши її на величезну галерею просто неба. Уперше кураторкою події стане уродженка Італії — Чечілія Алемані. Її завдання в межах одного з найвідоміших форумів мистецтва у світі — дати можливість художникам висловити думки й створити об’єкти, що відбивають мистецькі погляди на суспільство. Алемані була кураторкою національного італійського павільйону на Венеційській бієнале 2017-го, наразі керує програмою публічного мистецтва міського парку в Нью-Йорку. «Молоко снів» — так опоетизовано звучить тема 59-го заходу. Вислів запозичений із книги англійської мисткині Леонори Керрінґтон. У творі, за словами Чечілії, «художниця-сюрреалістка описує чарівний світ, у якому життя постійно переосмислюється через призму уяви і де кожен може змінитися, трансформуватися, стати чимось і кимось іншим». Леонора Керрінґтон (1917–2011), проживаючи в Мексиці у 1950-х, придумала й проілюструвала таємничі казки: спочатку — просто на стінах свого будинку, потім — у невеликому записнику під назвою «Молоко снів». Історії письменниці, розказані в казковому стилі, які, здавалося, лякали і молодих, і старих, описують вільний, повний можливостей світ.

January 2022 • AIRPORT magazine

I 63

GUIDE

«РЕТРОСПЕКТИВА». ЯЙОЇ КУСАМА

Тель-Авівський музей мистецтв 15.11.21 — 23.04.22

Американська художниця японського походження Яйої Кусама — одна з найяскравіших мисткинь сучасності. Це її перша велика виставка в Ізраїлі, яка об’єднує роботи, створені в Японії, Сполучених Штатах та Європі протягом 80 років. Від ранніх картин і скульптур до захопливих інсталяцій. Кусама виросла в Мацумото в 1940-х — період напруженої зовнішньої політики Японії. Її родина заробляла на життя, утримуючи насіннєвий розплідник. У 19 років переїхала до Кіото, щоби вивчати традиційний живопис ніхонґа в міській школі мистецтв і ремесел. Згодом опановувала напрям йога — форму

японського живопису західного стилю, появі якого сприяла стрімка модернізація Японії. Майбутня зірка арту переїде до Сполучених Штатів наприкінці 1950-х за підтримки американської художниці Джорджії О’Кіф, із якою листувалася. У 1960-х побудує репутацію в Нью-Йорку та Європі, виставляючи роботи одночасно і в американських, і в європейських галереях. Попри похилий вік, мисткиня й нині працює у багатьох напрямах: живопис, колаж, скульптура, відео, перформанс, мода, література, музика. Усі її об’єкти об’єднує яскравий упізнаваний стиль. Спеціально для виставки в Тель-Авіві

I AIRPORT magazine • January 2022

GUIDE

РОЗМИВАЮЧИ МЕЖІ МІЖ ТІЛОМ І НАВКОЛИШНІМ СВІТОМ, КУСАМА ПРАГНЕ УНІВЕРСАЛЬНОГО РОЗШИРЕННЯ В БЕЗКІНЕЧНІСТЬ

Яйої створила дві нові масштабні інсталяції «Infinity Mirror Rooms», покликані заволодіти почуттями глядачів. Такі кімнати — її візитівка. Темні й невеликі, вони складаються із дзеркальних приміщень зі світлодіодними лампами, що повільно змінюють колір. Нескінченність та самознищення — головні теми творчості майстрині. Нав’язливі візерунки із точок і сіток покривають поверхні безперервними повторами, а дзеркала створюють запаморочливі простори, відбиваючи погляд глядача. Розмиваючи межі між тілом і навколишнім світом, Кусама прагне універсального розширення в безкінечність.

«ЛЮДИНА І ЗВІР». ФРЕНСІС БЕКОН Королівська академія мистецтв (Лондон) 29.01.22 — 17.04.22

Ця виставка ірландського художника Френсіса Бекона, як обіцяють організатори, буде справжнім блокбастером. Експозиція включатиме роботи, створені за 50-річну кар’єру найбільш плідного митця ХХ століття. Від ранніх творів до останньої картини, а також триптих із боєм биків, який виставлять уперше. Зосереджуючись на глибокому захопленні Френсіса Бекона тваринами, рет-

роспектива досліджуватиме, як такий інтерес сформував та спотворив підхід художника до зображення людського тіла. Королівська академія запрошує зануритися у творчий спадок митця, де межа між людиною і твариною постійно розмивається, нагадуючи, що наші первинні інстинкти — трохи нижче поверхні. У фігурах на полотнах, спійманих в найекстремальніших моментах існування, важко розпізнати чи то людина, чи то звір. Бувши сином коняра, Френсіс Бекон став одним із найважливіших художників минулого століття. Консервативний батько вигнав його у 16 років із дому за прояви гомосексуальності. Після цього майбутній митець подорожував Берліном та Парижем, перш ніж оселитися в Лондоні. Роки становлення проходили паралельно з деякими найбільш тривожними світовими подіями. Виставка також досліджує зачарування Бекона рухами тварин у дикій природі під час його поїздок до Південної Африки. Шимпанзе, бики, собаки чи хижі птахи — він відчував, що зможе наблизитися до розуміння справжньої природи людства. Разом ці грубі описи інстинктів — як тварин, так і людей — видаються гостро актуальними.

January 2022 • AIRPORT magazine

I 65

GUIDE

Окрім згаданих знакових артпроєктів, є й дві ультрасучасні музейні установи, також варті відвідин. Вони відчинили двері для широкої публіки 2021 року і, безсумнівно, вражають задумом і архітектурою.

СХОВИЩЕ ПРИ МУЗЕЇ БОЙМАНСА — ВАН БЕНІНГЕНА Роттердам

Крім округлої форми будівлі, яку місцеві жителі вже ласкаво прозвали «горщик для квітів», найбільше впадає у вічі дзеркальний фасад. Завдяки йому споруда стає прозорою, а Сховище органічно вписується в ландшафт. На даху висаджені дерева, є ресторан і панорамна тераса із запаморочливим краєвидом на місто. Сховище — нова ікона Роттердама. Недарма на відкриття завітав сам король Нідерландів Віллем-Олександр. Музей презентує відому на весь світ колекцію, яку збирали протягом 172 років, — 151 000 творів мистецтва. Лише приблизно 8% виставили в монументальній будівлі. Раніше левова частка зберігалася на складах, закритих для публіки. У світі не існує аналогів роттердамському Сховищу. Тут можна не тільки ознайомитися зі збіркою, а й зазирнути за лаштунки роботи музею.

I AIRPORT magazine • January 2022

МУЗЕЙ ПРЕЗЕНТУЄ ВІДОМУ НА ВЕСЬ СВІТ КОЛЕКЦІЮ, ЯКУ ЗБИРАЛИ ПРОТЯГОМ 172 РОКІВ, — 151 000 ТВОРІВ МИСТЕЦТВА

МУЗЕЙ ЕДВАРДА МУНКА Осло

Екологічно продумана споруда на березі Осло-фіорду, зведена за проєктом іспанського архітектурного бюро, за чутками, обійшлася в 2,25 млрд норвезьких крон (260 млн доларів). Вигнута, майже як фігура персонажа картини «Крик», будівля музею майстерно вписана в берегову лінію столиці Норвегії. На всіх поверхах розташовані виставкові зали, нагорі працює панорамний ресторан. Знаменитий на весь світ норвезький художник заповів рідному місту картини, малюнки, скульптури, гравюри, фотографії та особисті речі. Тепер це найбільший у світі музей, повністю присвячений творчості одного митця. Сюди переїхали 28 000 експонатів. Деякі експозиції стосуватимуться історії Осло, які розповідатимуть про зв’язок між Едвардом Мунком та його малою батьківщиною.

GUIDE

ЩО ПОЧИТАТИ В СІЧНІ? «РОЗГАДКА ГЕНІАЛЬНОСТІ.

Культурний партнер — видавництво «Лабораторія»

Як працює інженерія ідей» РОН ФРІДМАН

«Усе життя нам з вами розповідали дві речі про неймовірні досягнення й людську здатність робити щось величне. Перша — для того, щоб зробити щось величне, потрібен талант. Згідно з такою думкою, ми всі народжуємося з певними сильними сторонами. І в усіх галузях найкращі професіонали — ті, хто розкрив у собі талант і знайшов ту професію, у якій досяг успіху. Друга — щоб зробити щось величне, треба практикуватися. З такого погляду, завдяки таланту можна досягати успіху тільки до певної межі. А насправді важливий насамперед ефективний режим практики й бажання багато працювати. Зробити зворотне проєктування означає глянути глибше і виявити приховану структуру, з якої стане зрозуміло, як саме щось було створено, і найважливіше — як його повторити. Це вміння спробувати неймовірно смачну страву й визначити

рецепт, послухати красиву пісню й повторити послідовність акордів, переглянути горор і визначити оповідальну дугу. Креативність народжується зі змішування ідей, а не ізоляції. Найбільше ідей ми генеруємо тоді, коли самі постійно маємо справу з новими ідеями та свіжими поглядами. Ось чому один з найкращих способів зрозуміти, чи буде людина креативною, — це побачити її відкритість або закритість до нового досвіду. Ті, хто постійно шукає чогось нового, кому все цікаво й хто стрибає в кролячі нори, будуть значно креативнішими за тих, хто закривається від довколишнього світу. Чому так важливо збирати хороші приклади чужих робіт? Бо перший крок до майстерності — це визнати майстерність інших. Коли ми бачимо перед собою багато прикладів, то в нас вибудовуються нові навички, до того ж не завжди сподівано».

У світі, де експертність схожа на рухому мішень, щоб рухатися вперед, украй потрібно постійно навчатися. Бути в курсі інновацій і професійних трендів нині доводиться не тільки кар’єристам — це основа для всіх, хто хоче бути релевантним.

January 2022 • AIRPORT magazine

I 67

GUIDE

КИТАЙСЬКІ СЕКРЕТИ ЗДОРОВОГО ДОВГОЛІТТЯ, АБО

ПИТАНЬ ПРО ЦІҐУН

GUIDE

2 Текст: Маріанна Черних, Ірина Ільченко, інструкторки ціґун Центру китайської культури «Дао Де»

Останнім часом дедалі частіше чуємо про різноманітні практики, що розглядають тіло та свідомість людини як єдине ціле й допомагають одночасно їх вдосконалювати. Одна з них — китайський ціґун. Його називають і «китайською йогою», і «гімнастикою», і «роботою з диханням». Що це таке й навіщо цим займатися? Спробуємо розібратися.

Що таке ці й чому вона важлива для китайців? Ці — центральне поняття китайської філософії та медицини. Це природна сила або енергія, що пронизує Всесвіт, творить і наповнює усе живе. Життя без ці неможливе. Аналоги цього поняття: кі — у японській культурі, прана — у ведичній, мана — у гавайській, пневма — у давньогрецькій та ранньохристиянській. Китайська традиція виділяє багато проявів та різновидів ці. Найочевидніші — ці, яку отримуємо через дихання та з їжі, а також енергія сонця та землі. Організм людини — не ізольована структура: здійснює постійний енергообмін із зовнішнім середовищем, отримує і витрачає ці. У тілі ці рухається визначеними шляхами, так званими каналами, або меридіанами. Повнота ці та її безперешкодний рух — запорука здоров’я. Відновлення цього руху здійснюється, зокрема, вправами ціґун.

Ієрогліф «ці» зображує хмаринку пари над звареним рисом — невидиму оку, але невіддільну складову всього живого.

Чому китайці знають все про довголіття? Згідно з давньокитайськими (ще додаоськими та добудійськими) уявленнями, будова тіла людини тотожна будові Всесвіту, тобто людське тіло — космос у мініатюрі. Космос, зі свого боку, вважався гармонійним і довершеним, а його здатність породжувати життя — найвищим благом. Отже, індивідуальне життя, буття у світі цінувалося, а довголіття від самих витоків китайської культури було фундаментальною цінністю. Ось як про це писали: «Тіло — оселя духу, а дух — господар тіла. Якщо хазяїн перебуває в спокої, дух живе в ньому. Якщо хазяїн неспокійний — дух іде. Якщо дух пішов — енергія ці розсіюється» (Ван Вень-Лу). «Серце — чиновник государя, з нього сяє світло духу… Якщо тіло ушкоджене, дух із нього йде. Якщо дух пішов, настає смерть» (Юй Лі-тао). Ідея не протиставлення, а об’єднання тіла й духу знайшла відображення у двох аспектах самовдосконалення: розвиток тіла (гімнастичні й дихальні вправи, вчення про правильне харчування) і розвиток духу (техніки медитації, споглядання, візуалізації).

January 2022 • AIRPORT magazine

I 69

GUIDE

3 Яке коріння має практика ціґун?

Ієрогліф «дао» буквально означає «шлях».

Одне з головних філософських вчень Китаю про сутність Всесвіту і місце людини в ньому називається даосизм, або дао цзяо («Вчення про шлях»). Засновники вчення — Лао-цзи та Чжуан-цзи — метою життя людини вважали самовдосконалення. Пересічна людина не знає себе і своїх можливостей, губиться у вирі щоденних турбот, не реалізує власний потенціал особистого розвитку. Даоські практики, на яких базується ціґун, — втілення ідей даосизму. Завдяки їм можна пізнати себе, вдосконалити здібності й стати майстром свого життя.

I AIRPORT magazine • January 2022

Ціґун як масова оздоровча гімнастика — порівняно новий винахід, що почав поширюватися Китаєм із середини ХХ століття, однак самим вправам понад 2500 років. У 1970-х під час археологічних розкопок у Мавандуї знайшли тексти на шовку й бамбуці, серед яких — «Схеми [гімнастики] дао-інь» та «Способи плекання життя». Вони лежали в могилі цариці царства Чанша, датованій 168 роком до нашої ери, а написані за кілька століть до того. Даоські практики були метафорично описані ще раніше, у VI столітті до нашої ери, у «Книзі Шляху та Благодаті» («Дао де цзін»).

GUIDE

Чому про ціґун так мало відомо?

З чого складаються практики ціґун?

Упродовж 2000 років до «народження» сучасного ціґун методи роботи з ці передавалися по родинній лінії або в закритих даоських школах безпосередньо від вчителя учням і слугували підготовкою до вищих ступенів духовної практики. Але минав час, і частина практик почала просочуватися за межі сімейних маєтків та даоських монастирів. Радикальні політичні зміни в Китаї у минулому столітті та сумнозвісна «культурна революція» спочатку призвели до повної заборони практик, а потім, лише з 1950-х — до їх осучаснення та популяризації заради добробуту нації.

Ціґун — не конкретна система вправ, а широке поняття, що буквально означає «робота з ці», тобто «робота з життєвою енергією». Існує безліч методів та шкіл ціґун, що пропонують динамічні, дихальні й медитативні вправи, зокрема із застосуванням уяви. Робота з ці також присутня у внутрішніх стилях бойових мистецтв. Різноманітні практики цігун об’єднані трьома складовими: Рух. «Рух — це життя» — не просто старе прислів’я. Рух — неодмінна якість ці. Там, де

Ціґун — не конкретна система вправ, а широке поняття, що буквально означає «робота з ці», тобто «робота з життєвою енергією»

January 2022 • AIRPORT magazine

I 71

GUIDE

Дихання. У більшості комплексів ціґун вправи синхронізуються з диханням, уповільнюють та впорядковують його ритм. Це безпосередньо впливає на приглушення постійних фонових думок, зменшує стрес і дарує заспокоєння.

6 Який характер мають вправи ціґун? Важливою умовою виконання вправ ціґун є розслаблення, хоча інколи воно досягається попереднім інтенсивним навантаженням. Вправи ціґун працюють на укріплення та м’яке розтягування м’язів і сухожиль, відновлення рухливості суглобів. Це одна із причин, чому ціґун можна практикувати в будь-якому віці. Повільні плавні рухи викликають притік крові, покращують живлення тканин і прискорюють процеси регенерації, що сприяє підтриманню молодості та краси. В емоційному плані регулярна практика сприяє стабільному стану «тихої радості» і присутності «тут і зараз».

7 З ЧОГО ПОЧАТИ ПРАКТИКУ? Дякуємо Центру китайської культури «Дао Де» (Київ) за допомогу в підготовці матеріалу.

рух зустрічає перешкоди, утворюються застій, занепад, хвороби та смерть. Виконання динамічних вправ ціґун нормалізує протікання ці й сприяє самовідновленню організму. Увага. У китайців є вислів: «де увага, там енергія». Увага до тіла під час занять дає змогу краще відчувати й розуміти себе, підвищує ефективність вправ. Практики навчають керувати увагою, розвивають здатність як до концентрації, так і до розсіювання уваги за необхідності. Це корисно не лише для здоров’я, а й для продуктивного життя.

В ЕМОЦІЙНОМУ ПЛАНІ РЕГУЛЯРНА ПРАКТИКА ЦІГУН СПРИЯЄ СТАБІЛЬНОМУ СТАНУ «ТИХОЇ РАДОСТІ» І ПРИСУТНОСТІ «ТУТ І ЗАРАЗ»

I AIRPORT magazine • January 2022

Звісно ж, почати знайомство з ціґун можна зі схем у книжках або записаних відеоуроків. Але у традиційних практиках велику роль відіграє вчитель. Традиційні практики у будь-якій культурі неможливі без спадкоємності. Знання передаються неперервним ланцюжком від вчителя до учня. Навчання відбувається лише особисто, через усну передачу або від серця до серця. У традиційній школі ціґун вам завжди можуть сказати, хто був учителем вашого вчителя, вчителем його вчителя, і так на багато поколінь назад, аж до засновників закладу. До того ж учитель стежить за правильністю виконання вправ і коригує учнів, щоби заняття проходили безпечно й результативно. Нині в Україні представлені чимало напрямів і шкіл ціґун, що пропонують заняття в залах, на природі або онлайн. Там можна спробувати різні системи вправ і знайти однодумців, щоби разом практикувати й досягати здорового довголіття.

GUIDE

ВІТАМІНИ ГРУПИ В, аспірин та пам’ять Хвороба Альцгеймера — найпоширеніше нейродегенеративне захворювання, на яке страждають приблизно 46 мільйонів людей у всьому світі. Це основна причина втрати пам’яті. Найстрашніше, що воно може вражати й соціально активних, працездатних, тих, хто веде здоровий спосіб життя.

ЯК ЗАПОБІГТИ РОЗВИТКУ ЦІЄЇ ХВОРОБИ?

* link.springer.com/article/10.1007/s12603-021-1708-1

Останні рандомізовані клінічні дослідження показали: вітаміни групи В ефективні під час лікування порушень пам’яті, для поліпшення розумової працездатності та профілактики деменції. Як це працює? Недостатній рівень вітаміну B12 та фолієвої кислоти призводить до підвищення рівня гомоцистеїну в сироватці крові. Це може спричинити порушення пам’яті, розумової працездатності, розвиток деменції та атрофії головного мозку. Клінічне дослідження VITACOG продемонструвало користь приймання вітаміну B12 (500 мкг), фолієвої кислоти (800 мг) та вітаміну B6 (20 мкг) у людей похилого віку з легкими когнітивними порушеннями. Прийом комплексу один раз на день протягом двох років допоміг знизити рівень гомоцистеїну приблизно на третину та значно зменшити прогресування атрофії мозку. Також спостерігалося покращення робочої пам’яті, гнучкості мислення та самоконтролю.

ОЛЕКСІЙ БАШКІРЦЕВ — головний лікар комплексу «Edem Resort Medical & SPA», кандидат медичних наук, академік Європейської академії природничих наук, член наглядової ради Університету Сингулярності (Київ) у сфері експоненціальної медицини, міжнародний експерт із питань антиейдж-медицини, член Американської академії антиейдж-медицини.

promotion

ЧОМУ НЕ ВАРТО ПРИЙМАТИ ВІТАМІНИ ГРУПИ В ОДНОЧАСНО З АСПІРИНОМ? Результати дослідження, опубліковані у виданні «The journal of Nutrition, Health & Aging»*, показали: у пацієнтів із легкими когнітивними порушеннями, які не приймають аспірин, після вживання вітамінів В значно сповільнилася

атрофія мозку, покращилися пам’ять і розумова працездатність. Натомість такий ефект не спостерігався в тих, хто приймав аспірин. Тож вчені зробили висновок про імовірну взаємодію між аспірином і вітамінами B. Припускають, що аспірин може негативно впливати на фолієву кислоту через свій антифолатний ефект. Аспірин найчастіше приймають у низьких дозах завдяки його антитромбоцитарній дії для запобігання інфаркту міокарда та інсульту. Але дослідження HOPE-2 засвідчило: вітаміни B ефективніші для профілактики інсульту серед тих, хто не отримує антитромбоцитарні препарати (переважно аспірин). Дослідження VITATOPS показало, що вітаміни групи B запобігають повторним інсультам. Але це спостерігалося тільки в тих пацієнтів, які не приймали аспірин. З іншого боку, епідеміологічні дослідження незмінно демонструють: у тих, хто вживає аспірин, імовірність розвитку хвороби Альцгеймера нижча, ніж у тих, хто його не приймає.

ВІТАМІНИ ГРУПИ В ЕФЕКТИВНІ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ПОРУШЕНЬ ПАМ’ЯТІ, ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ РОЗУМОВОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ДЕМЕНЦІЇ

Отже, вітаміни B можуть покращувати пам’ять і розумову працездатність, значно уповільнювати атрофію мозку в тих, хто не приймає аспірин. Беручи до уваги імовірну негативну взаємодію між аспірином і фолієвою кислотою, одночасне приймання аспірину та вітамінів В для профілактики деменції та хвороби Альцгеймера не рекомендується.

EDEMRESORT.COM

January 2022 • AIRPORT magazine

I 73

GUIDE

АВТОРСЬКА КОЛОНКА Текст та фото: Ксенія Ковальова

Ти ніколи не знаєш, ким стане дитина, якій сьогодні подаруєш надію. Саме так, не здогадуючись про це, змінюєш світ.

I AIRPORT magazine • January 2022

GUIDE

КСЕНІЯ КОВАЛЬОВА, волонтерка

Люди, які говорили мені, що волонтери в Африці не дуже й потрібні, що можна починати допомагати локально, мабуть, не мали уявлення про те, як живе цей материк. 25,3 мільйона африканців хворі на ВІЛ. 490 мільйонів проживають за межею абсолютної бідності: їхній дохід становить менше $1,9 на день (приблизно $635 на рік). Але ані хвороба, ані бідність не в змозі відібрати у народів Африки їхню красу і мудрість. Через корупцію здобути середню освіту в Танзанії напрочуд важко: кожен вивчений урок тут знають напам’ять. Але по порядку.

ЛЮДИ, ЯКІ ГОВОРИЛИ МЕНІ, ЩО ВОЛОНТЕРИ В АФРИЦІ НЕ ДУЖЕ Й ПОТРІБНІ, МАБУТЬ, НЕ МАЛИ УЯВЛЕННЯ ПРО ТЕ, ЯК ЖИВЕ ЦЕЙ МАТЕРИК

о ли почалася пандемія, волонтери перестали до нас приїжджати. Бідність досягла неймовірного рівня — всі думали, що вже ніколи не повернуться до звичного життя», — сказав якось водій Кріс, який щодня супроводжував мене до місця волонтерської практики в Аруші. Друге за величиною місто в Танзанії живе здебільшого завдяки туристам: сюди приїжджають хайкати на Кіліманджаро, звідси вирушають на сафарі в Серенгеті, тут сотні волонтерів працюють із ВІЛ-інфікованими дітьми та жінками. Коли я збирала валізи на волонтерську програму, від багатьох чула щось на кшталт «краще б у нас ці гроші витратила, подивися, що відбувається на Сході», «тебе виміняють на пляшку води» або «ти не знаєш, що там можуть убити за їжу?». Сотні версій та причин не допомагати африканцям. Десятки версій того, чому Африка — небезпечний інший світ, де дітям, як і заповідав Чуковський, краще не гуляти. Жодна з них в реальності не підтвердилася. Виявилося, про те, що волонтерити в Африці можна і потрібно, світ дізнався ще в 1980-х. «Пам’ятаю, коли була маленькою, в дім прийшов білий хлопчик-волонтер, який дав мамі гроші, щоби ми заплатили оренду за будинок, а мені дав цукерок. Я тоді подивилася на нього і вперше повірила, що можна спробувати вибратися з нетрів і стати такою, як цей хлопчик: він допомагав іншим — значить, уже зміг допомогти собі», — казала Едіта, кураторка проєкту «Perfect Vision», в якому я працювала в Аруші. В Африці волонтер — майже священна корова. Варто сказати місцевим, що приїхали допомагати, вони всіляко намагатимуться покращити ваш досвід перебування в країні: запропонують знижки, безкоштовно підвезуть, закриють рахунок за обід. Все це не тому, що чекають грошей та милостині, а тому, що ваше обличчя для них — промінь світлої надії. Вони вірять, що ви поділитеся сакральним знанням, яке одного разу витягне їх із пекла наяву, яке тут називають життям.

ЩО НЕ ТАК ІЗ АФРИКОЮ? Більшість країн материка перебуває під величезним впливом вже не Півночі, а Сходу. Розробка родовищ корисних копалин і мінералів із прямим експортом до Азії не приносить Африці економічної вигоди. Місцеві навіть не можуть працювати на цих підприємствах (мають такий шанс тільки тоді, коли пропоновані умови загрожують життю китайських робітників). Тобто заводи та шахти не створюють робочих місць. Найпопулярніші професії — водій на сафарі (але виключно

January 2022 • AIRPORT magazine

I 75

GUIDE

для привілейованих), продавець сувенірів або томатів на ринку. Більшість навіть мріяти не можуть стати дворецькими або гувернантками в готелі, адже для цього їм потрібні повна середня освіта та відточені манери, а дозволити собі таке можуть одиниці. Зазвичай історія із освітою закінчується на четвертому або

зради або втікають із дітьми через страх бути вбитими під час чергового п’яного бешкету. Багато жінок залишаються самі, бо чоловік-алкоголік переплутав двері та заблукав до коханки, яка живе по сусідству. І вирішив залишитися там. Всі ці приклади — вирізки з розповідей реальних людей, яких я зустрічала у нетрях. Ось Катрін витирає сльози, адже не може купити дитині їжу. Чоловік так сильно бив її, що відбив сечовий міхур. Із нетриманням вона не може повноцінно працювати, тому продає дешеву кашу вздовж дороги. Ось ще одна жінка — Тіна: наречений зґвалтував її, заразив ВІЛ і покинув. Вона народила, доглядала за хворими раком батьками і не могла ходити на роботу. Малечу довелося віддати до інтернату — грошей не вистачало навіть на воду. Тіна досі підглядає за життям дитини, яка ніколи не згадає рідну маму. Ось Фатума, яку у школі зґвалтував і заразив ВІЛ викладач із математики. Закінчити навчання вона не змогла, адже вагітним в Танзанії на заняття ходити заборонено. Сьогодні колишня відмінниця намагається здобути хоч якісь знання від волонтерів, щоби дати дочці шанс вирости і жити повноцінним життям. Подібних історій — тисячі. Вони тягнуться від Занзібару до Аруші. Навіть у Кенії жінки діляться такими жахливими спогадами. Найтиповіша ситуація: він п’є і грає в карти з друзями, поки вона та її син розвантажують вагони і носять на головах тази з томатами для продажу. Через важку роботу більшість тутешніх закінчують життя до 60 років прикутими до ліжка.

АНЕСТЕЗІЯ

п’ятому класі. Попри те, що школи в Танзанії безкоштовні, корупція не пропускає далі бідняків, яких тут більшість. Адже у шостому класі учням потрібно складати платні іспити що два тижні. Якщо цього не робити, дитину відрахують. Багато малюків у бідних сім’ях народжуються із ВІЛ. В Танзанії з цією хворобою живуть величезна кількість людей, проте вона однаково залишається приводом для дискримінації.

МАМИ І ЧОЛОВІКИ «Ніколи не довіряй чоловікам. Особливо африканським», — навчали мене мами, з якими працювала. В Африці кожну жінку середнього віку називають мамою. Не тому, що вона народила, хоча так найчастіше і є, а тому, що вона «статна та у розквіті сил». Так ось, жінки Танзанії переважно самотні. Всупереч стереотипам про величезні сім’ї, вони часто виганяють чоловіків за

I AIRPORT magazine • January 2022

Коли я чую, що мешканців Кенії і Танзанії називають лінивими скигликами, не такими розвиненими, як європейці, зазвичай розповідаю про місцеву медицину. Річ у тім, що знеболювальних таблеток у багатьох країнах Центральної Африки немає. В Аруші, наприклад, операції проводять без наркозу та анестезії. Вранці до однієї з лікарень, де працювали наші волонтери, принесли хлопчика. Він плакав і тримав у лівій руці палець, який відірвало від правої. Хлопчику дали ляпаса, сказали не плакати і зробили операцію. Вітнесс, з якою я працювала, довелося два місяці чекати з гострим апендицитом, поки її мати зможе назбирати гроші на операцію. Адже $170 для місцевої родини — просто шалена сума. Іншу жінку ми тримали за руку, поки їй вирізали жировик без анестезії. Вона скиглила, зціплювала зуби, але не показала жодної сльози. «З дитинства тут усіх вчать не плакати. Якщо боляче чи дуже прикро, йди в туалет, рюмсай перед дзеркалом, а потім повертайся

ВАРТО СКАЗАТИ МІСЦЕВИМ, ЩО ПРИЇХАЛИ ДОПОМАГАТИ, ВОНИ ВСІЛЯКО НАМАГАТИМУТЬСЯ ПОКРАЩИТИ ВАШ ДОСВІД ПЕРЕБУВАННЯ В КРАЇНІ

January 2022 • AIRPORT magazine

I 77

ЗАВДАННЯ ВОЛОНТЕРІВ — ЗРОЗУМІТИ СПРАВЖНЮ ПРИЧИНУ, ЧЕРЕЗ ЯКУ ЦІ ЛЮДИ ОПИНИЛИСЯ В ТАКОМУ СТАНОВИЩІ, І ДОПОМОГТИ 78

I AIRPORT magazine • January 2022

GUIDE

з усмішкою на обличчі, щоби ніхто не міг подумати, наче у твоєму житті щось не так, — казала мені Фаріда, господиня лоджа, в якому я жила на Занзібарі. — Терпи. Що хочеш роби, тільки не ридай». Гордість і сила духу вражають. Іноді волонтери зізнаються, що це Африка вчить їх, а не навпаки.

проєкт. Але після 13:00, коли робочий день добігає кінця, починається найцікавіше. Усі охочі сідають у сафарі-кари та їдуть на ринок. Там кожен волонтер купує мішки (вага одного  — 22 кг) з крупами, милом, порошками, цукром тощо. І везе у нетрі.

СТАТИ ВОЛОНТЕРОМ В АФРИЦІ Але отримати цей досвід та потрапити до Африки не так легко. Для початку потрібно вибрати програму. Найпопулярніша і найнадійніша — IVHQ. Це глобальна мережа з офісами в багатьох країнах. Ви вносите депозит (від €200 до €400) на зарплати куховарам, асистентам та охоронцям, які допомагатимуть під час програми. Після потрібно отримати візу і надати довідку про несудимість. Крім цього, необхідно зробити щеплення (іноді навіть шість). Коли усі документи оформлені, ви повинні підібрати сувеніри. Часто це зубні пасти, пігулки, іграшки для дітей. Спочатку багато волонтерів не розуміють, навіщо вести це із собою, але коли за вашою машиною біжать бідні діти, які й не мріяли посидіти в сафарі-карі, і просять хоча б поїсти, все стає на свої місця. Роздавати іншим те, що маєш, — нормальна практика у цих місцях. «Я завжди беру із собою коробку з бананами і водою: коли зустрічаю дітей масаї, віддаю їм», — казав мені Гаррі, водій на сафарі. І ось ви зібрали валізи та прилетіли до Африки (звичайно ж, всі квитки оплачуєте самі). Далі — кілька днів підготовки перед тим, як вас пустять до дітей і жінок. Кожен волонтер має кодекс честі та книжку з правилами, за порушення яких виганяють із програми та відправляють додому. Жити можете або в будиночку на кшталт гуртожитку для волонтерів із усього світу, або у місцевій родині — кому що більше подобається. В обох випадках перебуватимете пліч-о-пліч із локалами. Я жила на віллі «СаваСава» для волонтерів, куди на вихідних прибігали діти, щоби помалювати крейдою або поговорити з нами. Як і у звичайних працівників, у волонтерів є робочий час — з 9:00 до 13:00 щодня. Це базові години, коли учасники програм приходять на будівництво, до національних парків, шкіл, садків, лікарень і виконують щоденну роботу разом із місцевими, передаючи їм свої знання та досвід. У цей момент ти — частина великого плану. До тебе сюди приходили десятки волонтерів, традиція збережеться і після тебе. Тому навіть якщо недобудуєш школу, а встигнеш зробити лише фундамент, справу закінчать послідовники. Щоденна місія кожного волонтера — робити свій невеликий внесок у глобальний

САФАРІ-КАР Малюки і дорослі у нетрях знають, як виглядає саме той сафарі-кар. Варто заїхати в бідний район, усі починають плескати, кричати «карибуні», іноді — плакати. Діти радісно біжать за машиною і вітають того, до кого сьогодні зайдуть волонтери. Вони не заздрять і не відбирають їжу, а махають долоньками і щиро підтримують «щасливчиків дня». Машина може проїхати не скрізь, тому часто волонтери носять мішки самі через бананові гаї та джунглі. Там, куди ви йдете (зазвичай за день можна відвідати до 10 будинків у різних нетрях), вже чекають мама з дочками і синами. Поки дістанетеся їхнього дому, ймовірно, на ваших руках вже сидітимуть мінімум дві дитини. Африканська малеча відразу ж оточує білолицю мзунгу і чекає дозволу на обійми. Варто легенько кивнути, і діти починають стрибати на руки та радіти тому, що ви прийшли подарувати надію комусь із їхніх друзів, а водночас і їм.

January 2022 • AIRPORT magazine

I 79

GUIDE

З ГЛИНИ ТА ГІЛОК Ці будинки важко назвати будинками. Бідняки орендують мазанку з глини та гілок за $100 на рік (сума дуже велика). У мазанці немає світла та каналізації. Немає підлоги, а іноді й даху, тому в ліжко часто заповзають змії. Але наявність

та матір у шпиталь, де заплатили за лікування. В іншому домі малечі не було за що навчатися — ми дізналися їхні прізвища і оплатили уроки безпосередньо в школі. Десь закрили борги за оренду та внесли гроші на рік уперед. Десь найняли будівельників і купили меблі. Тобто на кожному місці робили те, що могли, а також те, що потрібно конкретній родині. Всі волонтери дають гроші зі своєї кишені — ніхто не спонсорує всі ці місії та поїздки. Спочатку вам здається, що пари сотень доларів буде достатньо (тим паче для Африки). Але вже після першого дому хочеться віддати все, тому щоразу повертаєтеся до банкомату. Адже ті $100, які в Україні витратите на пару вечерь, в Африці стануть платою за будинок для родини на рік.

$100

ліжка — вже ознака розкоші, хоч це й єдиний предмет меблів, який зустрінете у таких будинках. Добрій половині африканців ліжками слугують килими на підлозі. Серед абсолютно злиденного домашнього оздоблення на стінах акуратно висять черевички та кофточки, які матері роблять своїм дітям. Найбільший страх місцевої мами — показати свою бідність. В африканки є одна або дві сукні, які вона дбайливо пере, прасує і вішає на стіну, щоби щодня одягати охайне вбрання. Волонтери приходять у дім і просять розповісти історію родини. Мами говорять або про те, як їх зґвалтували та покинули, або про те, як діти помирають від хвороб і бідності, або про болі, які приносить ВІЛ. Завдання волонтерів — зрозуміти справжню причину, через яку ці люди опинилися в такому становищі, і допомогти. Наприклад, хлопчик в одному з будинків страждав через рідину в легенях. Ми забрали його

I AIRPORT magazine • January 2022

Найжахливіше почуваєшся, коли даєш $100 жінці з чотирма дітьми, а вона падає на коліна і молиться біля твоїх ніг. Але ж це не тисяча. Це сотня, яка для неї означає життя, а для тебе так мало. Цікаво й інше: один раз побувавши на програмі в Африці, вже не зможете злізти з цього гачка. Наприклад, коли я виїжджала, передала гроші та список покупок для конкретних будинків волонтерам, які залишалися довше. І щодня мені приходили фотографії та відео щасливих людей, яким привозили ліжка та ліки. Мамам, із якими я працювала, залишила телефон і соціальні мережі: тепер вони можуть продавати мило, мед і браслети, які роблять. Щодня вони пишуть звіти про те, скільки продали, і просять поради щодо того, як спілкуватися чи куди витрачати зароблені копійки. Всі ці люди, яких зустрічаєте в Африці, не забувають про вас, щойно відлетите додому. Водії, таксисти та менеджери цікавитимуться вашим здоров’ям ще два місяці точно.

ЩО ТАКЕ ВОЛОНТЕРСТВО? 41% американців так чи інакше щороку волонтерять. Новозеландці витрачають 159 мільйонів годин праці на подібних ініціативах. 38,93% населення Норвегії обов’язково відлітають допомагати країнам, що розвиваються. В межах програми я бачила величезну кількість нідерландців, німців, канадців, ізраїльтян, мексиканців, американців і французів. І лише одна російськомовна дівчинка приїжджала за весь рік до моєї появи тут. «Батьки щороку змушують літати в Африку, дуже вдячна їм за те, що тепер я здорова людина з правильними цінностями», — сказала мені Емі з півдня Нідерландів. «Мій малюк залишився вдома із чоловіком, а я приїхала сюди допомагати малечі Африки. І, знаєш, я обов’язково відправлю власну

дитину подивитися на все це. Хочеться, щоби вона виросла людиною», — говорила Ванесса з Нью-Йорка. Волонтерство штовхає до серйозного переосмислення цінностей. Ти розумієш, що допомагати нужденним — нормально і треба. Ділитися грошима, їжею та одягом — це грамотний розподіл ресурсів, а не витрати на незрозуміло що. Ти відкриваєш серце світу, а він дає тобі неймовірно багато тепла та любові: раз і назавжди кидаєш забобони і всі думки про «справедливість нерівності» в топку. Африка живе завдяки волонтерам. Це факт. Але не тому, що тутешні нічого не роблять і ліниво чекають на милостиню від далекого мзунгу. А тому, що кожна біла людина, яка намагається допомогти, сама не знаючи цього, дарує місцевим безліч надії та радості, що змушує їх вибиратися з нетрів і ставати успішними інженерами, художниками та письменниками. Кожна людина дійсно може змінити світ у такий нехитрий спосіб. Адже ніколи не знаєш, ким стане дитина, якій сьогодні подаруєш цукерку.

GUIDE

НОВІ ІМЕНА В ІНДУСТРІЇ МОДИ

Текст: Катерина Сафронова

Якщо вважаєте, що в модній індустрії всі ніші вже зайняті й немає місця новачкам — час визнати помилку. На Олімп сходять молоді прогресивні бренди, про які ще не раз почуємо.

I AIRPORT magazine • January 2022

FASHION

ЗА НИМИ — МАЙБУТНЄ:

GUIDE

Погляди Прії щодо екології поділяють і відомі на весь світ бренди. 2019 року «Adidas» запросив учорашню випускницю Вестмінстерського університету створити лінійку кросівок. 2021-го британський «Mulberry» на честь 50-річчя влаштував гучну колаборацію з трьома молодими дизайнерами: Прія Алувалія — серед них. Результат співпраці — капсульна колекція сталих аксесуарів та взуття, ключова позиція — сумка «Portobello Tote», виготовлена з екошкіри. Наразі бренд «Ahluwalia» має дві лінійки: чоловічу та жіночу. Продажі здійснюють через власний онлайн-магазин, а також в онлайн- і офлайн-форматах через знаменитих мультибрендових ритейлерів — «MatchesFashion», «Ssense» і «Browns».

«AHLUWALIA» Створити іменний бренд чоловічого одягу й представити його як випускну роботу на Тижні моди в Лондоні — такий спосіб старту кар'єри вибрала дизайнерка Прія Алувалія. І не дарма: успіх бренду «Ahluwalia» відзначили видання «i-D», британський «Vogue» та «The New York Times». Це сталося 2018-го, а вже через рік Прія отримала H&M Design Award і €50 000 на розвиток бренду. У 2020-му — стала фіналісткою LVMH Prize, а також удостоїлася премії Єлизавети ІІ за внесок у британську моду. Прія має унікальний та впізнаваний погляд на моду і стиль. На дизайнерку суттєво вплинуло її походження: ба-

тько — нігерієць, мати — індіанка, вітчим — ямаєць. Натхненна трьома культурами, у своїх моделях застосовує традиційні візерунки Нігерії та Ямайки, а також індійську техніку вишивки. Як багато дизайнерів нового покоління, що турбуються про сьогодення та майбутнє планети, Прія від початку використовувала у колекціях вінтажні, перероблені й органічні матеріали, частенько заглядаючи за ними на дедстоки. Завдяки такому підходу Алувалія стала не лише амбасадоркою сталого розвитку, а й розкрила потенціал екологічної теми, яка підштовхує до сміливих експериментів. Застосування техніки печворк та фарбування тканин натуральними барвниками за індійськими методиками — саме про це.

January 2022 • AIRPORT magazine

I 83

GUIDE

«DI(VISION)» Данський апсайклінг-бренд «di(vision)» 2018 року створили брат і сестра — Саймон та Нанна Вік. Ідея виникла спонтанно. Вісімнадцятирічний Саймон працював у магазині одягу, надихався сталими брендами, що там продавалися, і лише мріяв відкрити власну справу. Знань та навичок для такого серйозного кроку в хлопця не було, зате була старша сестра Нанна, яка щойно здобула ступінь бакалавра за спеціальністю

«екологічний напрям у дизайні одягу». Свій перший бомбер вони представили у магазині, де працював Саймон. Відвідувачі схвалили виріб, і відтоді він з'являється в кожній колекції «di(vision)». Понад 95% найменувань бренду створюють із залишків тканин і матеріалів, знайдених на дедстоках, а маленькі клаптики-обрізки, що залишилися від виробництва, успішно використовують для подальших проєктів. Така концепція передбачає повну залежність дизайну

від придбаних матеріалів: спочатку закуповують текстиль, далі під нього розробляють ідею. Це поширений підхід серед апсайклінг-брендів. Попри те, що «di(vision)» досить молода марка, вона сподобалася багатьом сучасним іконам стилю, як-от Гейлі Бібер та Кендалл Дженнер. Деякі моделі бренду стали по-справжньому знаковими: панами, виконані в техніці печворк, чи об'ємні бомбери, зібрані із двох різних тканин. 2022-го Саймон і Нанна планують запустити новий сервіс: клієнти зможуть здати придбаний у них одяг, щоби той пішов на перероблення й ожив у нових виробах. І, звичайно, і далі надихатимуть молодих і вже досвідчених дизайнерів на пошук альтернативних, найбільш екологічних методів виробництва.

I AIRPORT magazine • January 2022

GUIDE

КОЛЕКЦІЇ «COLD LAUNDRY» УОСОБЛЮЮТЬ АТРИБУТИ КОМФОРТНОГО ОБРАЗУ НА ЩОДЕНЬ: ЗАТИШНІ ХУДІ, СВЕТРИ, ФУТБОЛКИ З ДОВГИМ РУКАВОМ

«COLD LAUNDRY» Мінімалізм, якість, комфорт та доступність — головні риси сучасного ґендерно-нейтрального одягу «Cold Laundry». 2019 року подружжя Ола та Серіз Алабі вирішило створити в Лондоні бренд, зрозумілий і доступний усім. З великою любов'ю до моди, але без професійних навичок побудови бізнесу, вони на пів року поїхали до Південної Кореї, де познайомилися та зблизилися з її культурою. Там підібрали фабрики для майбутнього виробництва й необхідних постачальників. У результаті подорожі народився бренд вуличного одягу в корейському стилі: з розслабленими си-

луетами, наповнений кольором, оверсайзом і не перевантажений деталями. Публіка одразу тепло сприйняла концепцію марки. Зазвичай колекції «Cold Laundry» уособлюють атрибути комфортного образу на щодень: затишні худі, светри, футболки з довгим рукавом. Візитівка бренду — сорочки оверсайз, які асоціюються з  уніформою. Із самого початку Ола і Серіз хотіли розірвати замкнене коло швидкої моди: створюють одяг, який буде актуальним десятиліттями, і вибудовують процеси виробництва з максимальною турботою про природу.

January 2022 • AIRPORT magazine

I 85

GUIDE

пейські традиції. Тут мінімалізм, комфорт і елегантність легко переплітаються з етнічними візерунками та ісламськими символами, а на дорогих натуральних тканинах — шовку, махровому полотні, кашемірі — оселилися стереотипні туристичні принти. До речі, саме принти — основний інгредієнт колекцій «Casablanca». Геометричні та образні,

«CASABLANCA» Шараф Тажер, перш ніж заснувати власний бренд, уже мав успішний досвід у модній індустрії. За його плечима — створення вуличної марки «Pigalle» та співпраця з Вірджилом Абло. Історія «Casablanca» розпочалася з ефектного показу колекції весна-літо 2019 у Парижі. За роки існування люксовий інді-бренд удостоївся кількох премій, зокрема LVMH Prize — 2020, запустив колаборацію із «New Balance», а сам Шараф заслужив довіру світу моди. Навесні 2021 року його навіть називали головним претендентом на посаду нового креативного директора «Kenzo». Дизайнер виріс у Парижі, але має марокканське коріння. «Casablanca» не зосередився лише на двох культурах — поєднав арабські, берберські та євро-

I AIRPORT magazine • January 2022

яскраві та акцентні — вони знаходять баланс із вільним кроєм і гладкими фактурами, щоби спростити їх застосування у житті. Сьогодні бренд «Casablanca» — це чоловіча та жіноча лінійки, доступні для придбання в понад 200 точках онлайн і офлайн по всьому світу, включно з гігантами «MatchesFashion» та «Farfetch».

Що почитати в січні?

GUIDE

«Наша внутрішня мавпа. Двояка природа людини». Франс де Вааль Франс де Вааль — один із найвідоміших приматологів світу. Він впевнений, що особливий інтерес людини до мавп виправданий (наші найближчі родичі серед них — шимпанзе й бонобо). Підсвідомо вбачаємо в цих створіннях людську подобу. Дивимося на них, як у криве дзеркало, що в збільшеному, а то й спотвореному вигляді відбиває особливості нашої біології, тваринної природи. Шість фактів із його книжки переконують у цьому.

➊

«Прагнення до влади — це первинний двигун самця шимпанзе. Це об’єкт постійної одержимості, який, у разі його здобуття, обіцяє величезну вигоду, а в разі його втрати — неймовірне розчарування».

➋ «Французький поцілунок є найбільш характерним у бонобо еротичним актом, який так нагадує людський. Жоден голлівудський актор не зрівняється з тим, як завзято молоді мавпи беруться за цю справу».

➌ «Шимпанзе можуть бути жорстокими, але водночас у їхніх суспільствах існує потужна система стримувань».

➍ «Ризик — це чоловіча риса характеру, як

і приховування слабких місць. У світі самців приматів ніхто не хоче видаватися слабким».

➎ «Як і шимпанзе, люди дуже бережуть свою

територію й менше цінують життя тих, хто перебуває поза їхньою групою, ніж життя тих, хто перебуває всередині неї».

➏

«На найвищому рівні знаходяться співчуття й адресна допомога. Можливо, емпатія досягла свого піку в нашому виді, але деякі інші тварини — насамперед мавпи, дельфіни й слони  — підійшли до нас дуже близько. Ці тварини розуміють скрутне становище іншого досить добре, щоб запропонувати оптимальну допомогу». У цьому бестселері Франс де Вааль розглядає чотири ключові сторони нашої природи: прагнення до влади, потребу в сексі, схильність до актів насильства та проявів доброти. Базуючись на багаторічних спостереженнях за людиноподібними мавпами, приматолог доводить, що все це повною мірою характерно й для них. Факти дійсно вражають!

alpinapublisher.com alpinapublisher.ukraine alpinapublisher.ua

January 2022 • AIRPORT magazine

I 87

PARTNERS

АВІАКВИТКИ ТА АВІАПЕРЕВЕЗЕННЯ МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «ХАРКІВ» Харків, вул. Ромашкіна, 1 (057) 775-53-57, 057) 752-00-28 www.hrk.aero TURKISH AIRLINES Харків, Павлівська пл., 2 0-800-501-207 turkishairlines.com «ОТПУСК» Харків, вул. О. Яроша, 27 (095) 531-40-07 www.Otpusk.in.ua

АВТО ПОРШЕ ЦЕНТР ХАРКІВ Харків, вул. Клочківська, 95 (057) 700-20-00 www.porsche.ua LEXUS ХАРКІВ «АРТ-ЛЕКС» Харків, вул. Шевченка, 332 (057) 763-1-777 kharkiv.lexus.ua АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ «СОЛЛІ-ПЛЮС» Харків, вул. Ак. Павлова, 323 (057) 716-42-45 (057) 716-47-77 sollyplus.com ТОЙОТА ЦЕНТР ХАРКІВ «АВТОАРТ» Харків, вул. Шевченка, 334 (057) 763-22-22 www.toyota.kh.ua «АККО МОТОРС» Харків, вул. Гольдбергівська, 44а (057) 756-44-00 www.mazda-ua.com.ua «VOLVO CAR — ХАРКІВ» Харків, вул. Сидора Ковпака, 22 (057) 725-11-11 www.kharkiv.volvocarsdealer.com «АВТО ГРАФ М» Харків, вул. Шевченка, 157 (057) 766-88-99 landrover.kh.ua

ГОТЕЛІ ГОТЕЛЬ «ХАРКІВ» Харків, пл. Свободи, 7 (057) 758-00-08, (057) 758-01-53 www.hotel.kharkov.com «ХАРКІВ ПАЛАС ПРЕМ’ЄР ГОТЕЛЬ» Харків, просп. Незалежності, 2 (057) 766-44-00 www.kharkiv-palace.com SUPERIOR HOTEL (050) 400-10-32 (057) 349-50-50 www.superiorresort.com

HOTEL 19 Харків, вул. Сумська, 19 (у дворику) (057) 754-40-61 www.hotel19.ua OVIS HOTEL Харків, просп. Гагаріна, 201б (057) 717-06-33 www.ovis-hotel.com

КРАСА ТА ЗДОРОВ’Я ТРЕНАЖЕРНИЙ ЗАЛ «SUPERIOR FIT» (099) 790-60-90 www.superiorresort.com «АУРА ФІТНЕС» Харків, вул. Шекспіра, 1а (057) 717-18-00 просп. Ювілейний, 65в (057) 727-57-00 www.aurafit.com.ua EGOISTE Харків, вул. Сумська, 10, ТЦ «AVE PLAZA», 4-й поверх (057) 716-09-91 (057) 716-09-92 www.egoiste.in.ua LORÊ KLINIK Харків, пл. Конституції, 26 (067) 840-09-87 lore-klinik.com.ua «БЕАТРІС» Харків, вул. Пушкінська, 44 (057) 706-45-80 (067) 706-45-80 beatris.com.ua DENTAL PARK Харків, вул. Асхарова, 17г (057) 757-60-40 (050) 757-60-40 (098) 757-60-40 dentalpark.com.ua СТОМАТОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР «SENSE» Харків, вул. Конторська, 5б (097) 197-62-23 sense.dental YOUR DENTIST Харків, вул. Клочківська, 117 (095) 552-88-11 basargin.com.ua SMART CLINIQ Харків, вул. Бучми, 1б, ТОЦ «Континент», 2-й поверх (067) 000-03-07, (099) 402-04-03 smartcliniq.site

КАФЕ ТА РЕСТОРАНИ РЕСТОРАН «ALBATROSS» (095) 417-17-52 (057) 349-50-35 www.superiorresort.com 44 FAVORITE PLACE Харків, вул. Пушкінська, 44 (067) 575-25-80

I AIRPORT magazine • January 2022

БАР «MOSKVICH» Харків, вул. Сумська, 19 (057) 758-12-61 www.firstline.in.ua РЕСТОРАН «NON» Харків, вул. Пушкінська, 32 РЕСТОРАН «AMADEUS» Харків, просп. Незалежності, 2 (057) 766-45-34 РЕСТОРАН «BONO» Харків, вул. Дерев'янка, 7а РЕСТОРАН «NIKAS» Харків, вул. Університетська, 2 (067) 000-11-14 (057) 728-11-14 РЕСТОРАН-КУРОРТ «ДУБРОВСКИЙ» Харків, вул. Кромська, 75а Ресторан: (067) 811-02-02 Баня: (067) 326-02-02 РЕСТОРАН «ARGENTINA GRILL» Харків, просп. Науки, 20 (067) 353-26-26 OSTERIA IL TARTUFO Харків, вул. Культури, 20в (057) 702-07-03 iltartufo.com.ua reserve@iltartufo.com.ua РЕСТОРАН «ПОЛЕТ» Харків, вул. Ромашкіна, 1, Міжнародний аеропорт «Харків», ВІП-термінал (057) 728-33-80 (067) 314-55-45 РЕСТОРАН «ПУШКА-МИНДАЛЬ» Харків, вул. Пушкінська, 31 (067) 542-55-05 www.pushka.kharkov.ua ТРАКТИР-РЕСТОРАН «ШАРИКОFF» Харків, вул. Кв.-Основ'яненка, 12 (067) 473-71-00 www.sharikoff.kharkov.ua «НАША ДАЧА» Харків, вул. Батумська, 4а (050) 108-58-70 nashadacha-restaurant.com.ua РЕСТОРАН «ЧЕХОВ» Харків, вул. Сумська, 84/2 (068) 715-07-08 chekhov.com.ua www.chili.kharkov.ua «ІТАЛІЙСЬКА РЕДАКЦІЯ № 2» Харків, вул. Сумська, 19 (095) 694-01-17 itred2.com.ua РЕСТОРАН «DE GUSTO» Харків, вул. Космічна, 16 (096) 246-43-39 GORCAFE 1654 Харків, пл. Конституції, 2/2 (063) 403-25-15 gorcafe1654.com.ua

CAFE GULLIVER Харків, вул. Сумська, 81 ЦПК та В ім. Горького (066) 469-44-44 (067) 469-44-44 www.gulliver.cafe КАФЕ «PILGRIM» Харків, вул. Ромашкіна, 1, Міжнародний аеропорт «Харків», термінал А (067) 546-17-09 КУЛІНАРНА ШКОЛА «AL.CUISINE» Харків, вул. Чайковська, 6 (067) 799-14-14 (063) 799-14-14 РЕСТОРАН «ALTBIER» Харків, вул. Героїв Праці, 14в beer-altbier.com.ua

МАГАЗИНИ ТА БУТИКИ MIKI HOUSE Харків, вул. Ю. Зойфера, 3 (050) 308-37-73 www.mikihouse.ua IL CAMMEO Харків, вул. Сумська, 73/75 Дніпро, просп. Д. Яворницького, 10 BROCARD www.brocard.ua CITYLINE Харків, просп. Науки, 7в, ТЦ «Призма» (057) 716-45-57 просп. Тракторобудівників, 59/56, ТРК «Україна» (057) 766-60-38 вул. Ак. Павлова, 44б, ТРЦ «Французький бульвар» (057) 728-16-72 SYMBOL BABY Харків, вул. Сумська, 116 (098) 777-98-44 symbol.ua TARTINKA Харків, вул. Мироносицька, 68 (067) 418-74-18 (057) 700-15-45 tartinka.com.ua ЮВЕЛІРНИЙ БУТИК «ZARINA» Харків, вул. Алчевських, 38 (057) 728-12-18 вул. Сумська, 59 (057) 700-32-00 www.zarina.ua БУТИК «KIEHL'S» Харків, вул. Героїв Праці, 7, ТРЦ «Караван», магазин «BRОСARD» JBY BOUTIQUE Харків, вул. Я. Мудрого, 6/8 (068) 202-24-48 EMPIRE HALL Харків, вул. Сумська, 114

VITO TORELLI вул. Клочківська, 134б, супермаркет «Восторг» (096) 980-16-48 ТЦ «AVE PLAZA» Харків, вул. Сумська, 10 www.aveplaza.com.ua STYLE AVENUE Харків, вул. Ак. Павлова, 44б, ТРЦ «Французький бульвар», 1-й поверх пров. Костюринський, 2, ТРЦ «Palladium», Panorama Lounge, 1-й поверх www.style-avenue.cz

ІНТЕР’ЄР ТА ДИЗАЙН «ЖАР&ПАР» (095) 006-05-06 gar-da-par.com

НЕРУХОМІСТЬ «АВАНТАЖ» Харків, вул. Культури, 20в (057) 766-80-80 (057) 766-80-90 avantazh.ua IT-ПАРК «MANUFACTURA» Харків, вул. Ю. Чигирина, 13 (063) 77-20-111 manufactura.kh.ua

ПОСЛУГИ АДВОКАТСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ШКРЕБЕЦЬ І ПАРТНЕРИ» Харків, пров. Каплуновський, 14 (057) 720-90-01 (057) 720-90-02 shkrebets.com VIP TAXI 8787

ОСВІТА INGEK Харків, пров. Інженерний, 1а (050) 198-64-41 (097) 575-00-21 ingek.com HONEY ACADEMY Харків, вул. Благовіщенська, 13 вул. Мироносицька, 84 (066) 193-14-76

РОЗВАГИ PLARIUM Харків, просп. Науки, 27б company.plarium.com PARK ROST CLUB Харківська обл., с. Гайдари, вул. Піонерська (057) 730-66-55 (067) 136-07-07 www.hotel-parkrost.com