14 minute read

BIG IDEAS

МЕДУЗИ ХАОСУ

Чи лякає вас слово «хаос»? А раптом він і є нашим найбільш природним середовищем, і саме хаос чудернацькими фракталами малював нашу реальність?

Advertisement

Текст: Ксенія Ковальова, Олена Іванова

Джексон Поллок, «Один: номер 31», 1950

Річард Тейлор, доктор фізики із США, 2006 року опублікував роботу, яка доводила: картини Поллока — це фрактали, саме тому так заворожують глядача. Науковець використовував прилади вимірювання електричного струму, а пізніше збудував «маятник, що малює», який вільно розкачував вітер. Готові картини були напрочуд схожими на ті, що створював Поллок.

ФРАКТАЛИ

Бенуа Мандельброт уперше ввів термін «фрактал» 1975 року.

Дослідник виявив, що прості математичні правила застосовні до величезного масиву речей, які візуально здаються складними або хаотичними.

Як він довів, фрактальні візерунки часто трапляються у природних формах: у листі, хмарах, берегових лініях, океанських хвилях, порогах

Нілу, а також у скупченні галактик.

Уявіть гілки дерева: найімовірніше, менші гілки повторюватимуть кути та вигини більших — аж до прожилок листя. Хоча здалеку схоже на хаос.

ФРАКТАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ

Образ Божий у різні століття уявляли по-різному. Якби Нотр-Дам будували сьогодні, його, імовірно, прикрасили б малюнками множини Мандельброта. Саме цей фрактал часто називають відбитком пальця Бога. Немов калейдоскоп, формула множини дає змогу створювати складні структури і візерунки — до нескінченності. Фрактали, метеорологічні прогнози і навіть турбулентність — що може об’єднувати ці, здавалося б, не пов’язані між собою поняття? Емерджентність. Вона стрімко породжує динамічний хаос, у якому ми живемо.

Чи давно цікавилися прогнозом погоди? Як часто протягом тижня температурні передбачення змінюються? Приблизно 4–5 разів, а то й більше. Від чого залежить прогноз? Від зміни напрямку вітру, розміщення космічних тіл і ще сотні факторів. Це і є динамічний хаос — не рандомайзер і не потік безконтрольної свідомості. Навіть крихітна вихідна деталь здатна зіграти непередбачувану роль. А майбутнє, звичайно, прогнозувати можна, та водночас пам’ятати: той самий метелик спроможен змахнути крилами — і перевернути з ніг на голову геніальні плани.

ЕМЕРДЖЕНТНОЮ КРОЛЯЧОЮ НОРОЮ

Ще з Декартових часів ми переконані, що існуємо в системі координат, а наша реальність підкорена строгим лінійним законам. Не лише досі віримо, що подолати відстань від однієї точки до іншої найшвидше навпростець, а й мислимо лінійно. І в голові досі лунають голоси батьків: «Усе просто: вчися — і досягнеш успіху». ФРАКТАЛИ, МЕТЕОРОЛОГІЧНІ ПРОГНОЗИ І НАВІТЬ ТУРБУЛЕНТНІСТЬ — ЩО МОЖЕ ОБ'ЄДНУВАТИ ЦІ, ЗДАВАЛОСЯ Б, НЕ ПОВ'ЯЗАНІ МІЖ СОБОЮ ПОНЯТТЯ? ЕМЕРДЖЕНТНІСТЬ

Раковина молюска наутілуса

Медузи Броколі романеско

ПОКИ ЧЕКАЄМО НАШЕСТЯ РОБОТІВ, СВІЙ ХАРАКТЕР ПРОЯВИЛИ МЕДУЗИ: ЦІ ІСТОТИ БЛОКУЮТЬ ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ЦІЛИХ МІСТ І ЗАВАЖАЮТЬ ПРОВОДИТИ НАЙДОРОЖЧІ ВОЄННІ ОПЕРАЦІЇ

Лінійність уже давно критикують. І тут на сцену виходить емерджентність — поява у великої системи властивостей, непритаманних її окремим елементам. Прикладів — тисячі: від піщаних бриж на дюнах, мурашників та сніжинок до комп’ютерів, які розв'язують надскладні завдання, хоч їхня робота ґрунтується на кількох простих процесах.

ПОСТНОРМАЛЬНІСТЬ

Шість років тому вчений Зіауддін Сардар винайшов поняття «постнормальність». (Жарти про те, що світ ніколи й не був нормальним — у студію!) Так Сардар назвав час, у який живемо: коли старі підвалини та системи координат уже віджили своє, а нові — ще не сформувалися. Теперішнє визначають три слова: хаотичність, складність, суперечність.

Як для бранців двомірного світу з лінійним мисленням — для нас нормально все, що піддається чіткому впорядкуванню. Ми знаємо, де знаходимося. Зима холодна, а літо спекотне. Пори року йдуть, як годинник, у природному циклі. Однак сьогоднішні системи — «постнормальні», які існують в епоху хаосу й не поводяться звичним чином. У наш час можна ставити величезні цілі, але зберігаючи таку саму величезну непевність, що вони реалізуються. Звідси й шалений попит на розвиток м'яких навичок. На противагу бабусям і дідусям, ніхто не впевнений, що затримається на робочому місці довше хоча б п’яти років. Ба більше, немає гарантій, що зможемо займатися улюбленою справою все життя — ймовірно, доведеться бути «всім одразу». Тому й вчимося: вранці — медитувати на успіх, вдень — створювати інтерфейси, ввечері — писати картини.

Ми немов заздалегідь погоджуємося з тим, що стратегічний курс держави — умовний. І з тим, що один вірус може випадково мутувати й за день зруйнувати бізнес-плани щодо захоплення світу. У новій нормальності важко планувати, розраховувати й робити те, до чого звикла лінійна людина. ЗІАУДДІН САРДАР винайшов поняття «постнормальність». Так учений назвав час, у який живемо: коли старі підвалини та системи координат уже віджили своє, а нові — ще не сформувалися

Символом постнормальності стала медуза (або, якщо справи кепські, «чорна медуза» — за аналогією із «чорним лебедем»). Поки чекаємо нашестя роботів, ці істоти проявили свій характер: блокують життєдіяльність цілих міст і заважають проводити найдорожчі воєнні операції. Річ у тім, що через глобальне потепління підвищується температура і кислотність води в океані — ідеальне середовище для цвітіння медуз. Цей процес зупиняє роботу прибережних електростанцій по всьому світові.

Думка про хаос лякає. Хочеться повернутися до рідного Декарта, сісти в коробочку із системи координат і коротати там дні, рухаючись від пункту А до пункту Б — нехай і з перемінним, зате успіхом. Та ми пішли від лінійності. Її більше немає, а на поминках було багато квітів. Залишається відкрити свій розум емерджентності, динаміці й хаосу...

ЗООГУМАНІЗМ як європейська цінність і складник національної ідеї України

Перша в історії України номінантка національної нагороди «Зоогуманізм» Інна Станішевська, успішна бізнесвумен і меценатка, письменниця й співзасновниця інтернет-каналу, розповідає про принципи життя, важливість усунення недоліків демократії, про філософію гуманного співіснування людей та тварин.

Інно, чому Ваш життєвий світогляд, який приніс успіх і відомість, тісно пов’язаний із зоогуманізмом?

Співчуття не має кордонів, інакше це фальш. Тварини такі cамі земляни, як люди, тільки поки що не мають жодних прав. Але повинні їх мати, зокрема на конституційному рівні. У тварин є психіка, вони відчувають, вміють любити, сумувати за господарем. Згідно з каністерапевтичною наукою собаки володіють властивостями лікувати людей. Наведу життєвий приклад чуттєвості тварин: у безхатньої собаки Даффі з’явилися нові власники, добрі люди. Але вона страшно боялася кульків — починала тікати, побачивши їх. Виявилося, попередні господарі викинули Даффі на смітник у пакеті — це залишило їй психологічну травму на все життя. Такі ситуації, перепрошую за тавтологію, — показник людяності людства. Крім того, науково доведений взаємозв’язок злочинів «Від тварини до людини». Часто від насилля над тваринами злочинці переходять до агресії щодо людей. Це стосується і домашнього насилля, і серійних вбивць. Усуваючи проблему жорстокості, спрямованої на тварин, превентивно підвищуємо рівень суспільної безпеки для всіх.

Як зоогуманістичний рух пов’язаний із Вашою критикою недоліків сучасної демократії в Україні та світі? Політика — зло?

Є такий вислів, сумний і жартівливий водночас: «Ви не підкажете, до якого конц-

ЗООГУМАНІЗМ — ГУМАННЕ СПІВІСНУВАННЯ ЛЮДЕЙ ТА ТВАРИН

табору нас везуть? — Не знаю, я не цікавлюся політикою». З політикою пов’язані всі сфери життя. Як політики вирішують, так і живемо. Водночас в Україні криза. Більшість політиків не розуміють комп- лексності проблем і не бачать прямих шляхів їхнього розв’язання. Або ж просто не хочуть вирішувати їх. Демократична система сформована так, що зазвичай на виборах виграє той, у кого найбільше грошей та зв’язків із державним адмінапаратом. Американський науковець Ноам Чомскі описав це ще кілька десятиліть тому. Управління державою здійснює не народ, а ті, хто використовує механізми маніпулювання суспільною свідомістю. І захист від такого маніпулювання ніяк не відображений у системі шкільної та позашкільної освіти. Нас і наших нащадків не вчать інформаційному самозахисту. Тим часом на політичних виборах та після них кандидати не несуть жодної відповідальності за свої обіцянки виборцям. Не знаю жодної країни, де ця проблема була б повноцінно розв’язана на законодавчому рівні. Це стосується й обіцянок щодо сприяння розвиткові зоогуманізму. Протягом десятиліть бачимо переважно примари рішень. Система сучасної демократії має бути поліпшена. Це надзвичайно позитивно вплине на прогрес людської цивілізації.

Як визначаєте поняття зоогуманізму? Яка від нього користь людству?

У зоогуманізму безліч визначень. Є різні течії, західні і східні, оскільки це наступна сходинка еволюції глобального зоозахисного руху. У нашої команди власне

формулювання. Зоогуманізм — гуманне співіснування людей та тварин. Саме співіснування, із врахуванням інтересів людей та потреб тварин. Захищаючи тварин від жорстокості, думаємо і про благоустрій. Наприклад, про формування у власників собак культури прибирання за своїми улюбленцями на вигулі. Окрім п’яти основних свобод тварин, для нас важливий політичний аспект. Враховуємо важливість антикорупційних заходів для захисту фауни та вигідність гуманного ставлення до тварин для державного бюджету. В Україні мільйони власників собак / котів. Уявіть, який обсяг коштів від оподаткування товарів і послуг для тварин отримує держава. Це зооекономіка. Такі бюджетні ресурси можна використати на користь малозабезпечених верств населення та захист дикої фауни. Тобто зоогуманізм економічно вигідний. Наприклад, якщо з розумом замінити полювання на натуристичне фотополювання.

Для України зоогуманізм — рух на Схід чи Захід?

Зоогуманізм — культурна цінність, моральне надбання західного світу за останні століття. Звичайно, можна згадати фараонів Стародавнього Єгипту, які із сакральною повагою ставилися до кішок, або анімалістичні культи наших пращурів. На законодавчому рівні зоогуманізм став чинником розвитку національної культури у Великій Британії. 1822 року парламент країни імплементував «Закон щодо жорстокого поводження з сільськогосподарськими тваринами», спрямований на мінімізацію жорстокості. Україна відзначилася у ХХ столітті. За часів радянської влади Максим Рильський заснував секцію захисту тварин і був її першим керівником при Республіканському товаристві охорони природи. Наразі просування зоогуманізму — складник запровадження європейських норм в Україні. Я консультувалася з експертом із міжнародних відносин. Його оцінка була однозначною: «Що гармонійніше запровадимо в національну культуру цінності західного світу, то краще це позначиться на міжнародній репутації України та її інвестиційній привабливості. Мало хто хоче мати справу, вибачте, з варварами». Закордонні ЗМІ критикують наших можновладців за повільність, зокрема за загальмований розвиток зоозахисного законодавства. Який конфлікт виник у Вас з українськими високопосадовцями щодо проєкту «Посол доброї волі з популяризації зоогуманізму в Україні»?

У цієї ситуації є передісторія. Влітку 2019 року наша команда презентувала владі «Концепцію вигідного гуманного співіснування людей та тварин в українських містах», співавтором якої є мій колега Михайло Марченко. Після виборів ми презентували документ оновленій владі. В обох ситуаціях результатом комунікації стало багатомісячне ігнорування запропонованих нами механізмів. Зрештою я вирішила за власний кошт і власними зусиллями реалізовувати проєкт «Посол доброї волі» як складник вищезазначеної концепції, з командою однодумців. Нещодавно міжнародна британська зоозахисна організація «Naturewatch Foundation» підтримала нашу ініціативу офіційним дружнім листом.

У чому суть Вашого проєкту?

Від багатства держави та її боротьби з отриманням неправомірної вигоди й непрофесійністю чиновників залежать усі інші сфери життєдіяльності. Наразі рівень деградації та стресу критичний, зокрема через постійну демонстрацію відволікаючих суспільство грубощів, насилля, фейків і скандалів у мас-медіа. Культурологи та соціологи запевняють: «Час рекламувати доброту, гуманність, культурність і здоровий оптимізм як засоби гігієни, як інформаційну їжу або ліки». Обсяги соціально корисної реклами у ЗМІ та українському сегменті інтернету і соцмереж мають складати не менше 50% від обсягу усієї реклами. Це відновлення в масовій культурі важливості читання інтелектуальних книжок, відвідування театрів і музеїв, поважного ставлення до людей похилого віку, співчуття жертвам насилля, розвитку критичного мислення. Наш проєкт спрямований на популяризацію в суспільстві доброти і співчуття за допомогою маркетингових інструментів — через імплементацію зоогуманізму в масову культуру. Прагнемо здійснити мирну культурну революцію, створити середовище, у якому люди та тварини будуть гуманно співіснувати. Сподіваюся, колись історію людства перестануть називати хронологією кривавих війн…

Через економічну кризу, пов’язану з КОВІД-19, на вулицях гинуть десятки тисяч покинутих домашніх тварин. Як правильно адаптувати вихованця до спільного життя?

У мене вісім собак (сімох забрала із зоопритулку), чотири з яких — з особливими потребами (інваліди). Не згадуючи про зоопсихологію та кінологію, важливість огляду ветеринара, нагальність стерилізації, дегельмінтизації та вакцинації, тварині потрібна любов, час на адаптацію до нових власників і особистий простір, щоби призвичаїтися до зміни умов. Любов — те, що тварини відчувають і віддають навзаєм. Варто пам’ятати, що у кожної собаки / кішки свій характер, а безхатні тварини з високою ймовірністю зазнали агресії з боку людей. Тварина врятована не тоді, коли її забрали з вулиці, а коли починає довіряти новому господарю та радіти життю. Ви про це дізнаєтеся, коли побачите, що в її очах зникли страх і напруженість. Водночас суто диких тварин, наприклад лисенят чи зайченят, суворо заборонено вилучати з природного середовища без екстрених підстав.

Завершуючи розмову, який меседж хотіли б донести читачам?

Є межа, за якою певний біологічний вид може перетворитися на паразитів. Людство цю межу майже перейшло. Збираємося освоїти космос, а в самих вдома немає порядку. Звертаюся до лідерів різних сфер життєдіяльності, до відомих особистостей, до читачів цієї статті: увійдіть в історію не тільки як успішні, але і як прогресивні особистості з добрими серцями. Підтримайте рух популяризації зоогуманізму! Запрошуємо стати учасниками проєкту «Посол доброї волі з популяризації зоогуманізму в Україні». Що необхідно: мінімум раз на місяць розміщувати на власній сторінці в соцмережах хоча б один допис для популяризації гуманного співіснування людей та тварин із гештегом #Посолдоброїволі. Це може бути позитивне відео з ютубу за участі тварини, новина про всиновлення безхатнього собаки або тематичний банер з нашої фейсбук-групи «Перший зоозахисний UA = Перший зоогуманний UA». Позитивна карма, як гроші в банку, ще нікому не заважала. Чудового і спокійного польоту з «Airport»!

У ПОШУКАХ СОНЦЯ НАД ПУСТЕЛЕЮ ПЕРСІЇ

Текст: Андрій Ходєєв, мандрівник, гід, засновник «Другой Travel» і «Fleet5»

Коли кажуть про східну казку, палаци, мечеті та розкішні сади, коли розповідають про пустелі та снігові вулкани, коли згадують Аладдіна та Омара Хаяма — усі уявляють якусь міфічну прекрасну країну. Але мало хто знає, що все це — про Іран!

АНДРІЙ ХОДЄЄВ — фінансист, що якось вирушив на Алтай, після чого кардинально змінив життя. Ось уже 15 років він практикує альпінізм та інший пригодницький туризм. Його мрії збулися: заснувати «Другой Travel», що організовує авторські експедиції, і «Fleet5», де кожного охочого роблять капітаном яхти. Ми попросили Андрія розповісти про поки що екзотичну для нас країну — Іран.

СТОЛИЦЯ КОНТРАСТІВ

Чи зникла казкова Персія? Ні, вона збереглася в Ірані, де не кожен очікує побачити подібне. Я й сам не очікував, поки одного разу там не опинився.

Моя подорож почалася з Тегерана — літак приземлився, плавно торкнувшись своїм шасі іранської землі. Увесь політ я читав про цю видатну й унікальну країну, тож передчував. Багатюща історія Ірану, який раніше був центром Перської імперії. Шираз — місто дивовижних мечетей. Гігантські палацові комплекси і східні сади. Автентичні села в горах, загадки пустелі та спадщина різних культур. Звучало вельми привабливо!

«Дізнаюся, як це насправді», — подумав і вирушив до міста.

Що по-справжньому зачепило мене в Тегерані — його душевність. Попри значні розміри, він зберіг автентичність і колорит. Пліч-о-пліч тут уживаються галасливі базари, пропахлі спеціями, тихі міські сади, від яких віє спокоєм і прохолодою, сучасні хмарочоси і старенькі майстерні з виробництва унікальних килимів. Тегеран — у контрастах і незмінній східній гостинності.

ТУРЕЧЧИНА, УЗБЕКИСТАН АБО... БАЛКАНИ?

Що ще порадувало — так це іранська кухня. Незвичайні та ситні страви, половина з них — незрозумілі на перший погляд, але прекрасні на смак. Спочатку подумав: це через те, що я голоднющий. Але пізніше, того ж вечора, за вечерею, зрозумів: таки смачно!

На що схожі іранські страви? Почасти — на турецьку кухню, почасти — на узбецьку. А щось навіть нагадує їжу Балкан! Тут і м'ясне з різними соусами та підливою, і вегетаріанське частування з нуту, гороху та овочів, і багато іншого. Складно описати словами — треба куштувати!

З ВИСОТИ

Наприкінці дня пішов подивитися на Тегеран із висоти пташиного польоту. Такий неймовірний краєвид доступний туристам, які знають про вежу Мілад (435 м). Піднявшись на найвищу точку, я довго милувався вогнями нічного міста. Панорама заворожує!

МІСТО МЕЧЕТЕЙ

Наступного дня поїхав далі — до міста мечетей Шираз. Чому його так назвали? Бо мечетей тут справді багато! І кожна — унікальна. Найбільше вразила Дзеркальна мечеть. Зовні — велика красива будівля у східному стилі, а всередині... Усередині вона сяє! Річ у тім, що стіни мечеті прикрашені шматочками скла, срібними пластинами й коштовностями. Така пишнота здається чимось нереальним. Я довго стояв і розглядав стіни та купол цього витвору мистецтва, перш ніж повірив: справжнє.

ЖИТТЯ В ПАЛАЦІ

Увечері викликав таксі й поїхав до готелю, де мав заночувати. Коли таксист мене привіз, я подумав, що сталася якась помилка. Переді мною розкинувся справжній палац! Так, саме тут зупинився перепочити. Чимало готелів в Ірані схожі на східні палаци. А за

ДЗЕРКАЛЬНА МЕЧЕТЬ — ВЕЛИКА КРАСИВА БУДІВЛЯ У СХІДНОМУ СТИЛІ, А ВСЕРЕДИНІ... ВОНА СЯЄ!

ГОЛУБИНІ ВЕЖІ ЗДАЮТЬСЯ РОМАНТИЧНИМИ, ТА БУДУВАЛИ ЇХ ЛИШ З ОДНІЄЮ МЕТОЮ: ЗБИРАТИ ГОЛУБИНИЙ ПОСЛІД ДЛЯ УГНОЄННЯ ПОЛІВ

ціною це вельми звичайні готелі — що приємно.

ІРАН І ГОЛУБИ

Іран дивував постійно. Щодня, щогодини бачив щось таке, про що раніше навіть не здогадувався. Одне з незабутніх вражень — напівзруйнована голубина вежа. Раніше по всій країні працювали тисячі «пташиних готелів», у яких і донині живуть пернаті мешканці. Кожна кімната відокремлена від іншої, оздоблена штукатуркою й захищена від непрошених гостей: котів, змій і хижих птахів. Голубині вежі здаються романтичними, та будували їх лиш з однією метою: збирати голубиний послід для угноєння полів.

НІЧ У ПУСТЕЛІ

На завершення подорожі Іраном вирушив до пустелі. Ночівля під міріадами зірок, серед пісків, коли навколо на кількасот кілометрів — ані душі... Я потребував такого перезавантаження. Після строкатих базарів, галасливих співочих вулиць, мечетей і велелюдних сімейних ресторанчиків опинитися в тиші серед піску і вітру — саме враз.

Та перш ніж насолодитися нічною прохолодою, хотів помилуватися заходом сонця. Озброївшись фотоапаратом і попиваючи чай із термоса, почав чекати.

Давно не бачив нічого чарівнішого, ніж захід у пустелі. Коли розпечене червоне сонце торкається дюн — усе навколо ніби завмирає. Я ледве згадав, що треба встигнути зробити фото!

В Ірані зі мною трапилося безліч пригод: і пошук килима Аладдіна, і вибір страв у кафе без єдиного англійського слова в меню, і нічні прогулянки Тегераном у надії знайти відкритий супермаркет, і навіть знайомство з таємничими звуками в нічній пустелі. Описати в невеликій розповіді — неможливо. Та хочу сказати ось що: Іран — без награності, фальші та бутафорії.

Поїдьте — і переконаєтеся самі!

This article is from: