Щ, Б А Р А Л / Я Ц «
Щ*1
f VЗ
. ж
;
Г О Л И С ІМ Д Е С Я ТО Ї Р і ч Ь ш і і ж и т т я СЯТИХ РО КО ВИ Н Н М нО В О ! Д ІЯ ЛЬН О Ї: Ял."'
. /ґ
*
’**
t
te?'*4
Ю В !Л Е Й Н И ^К < Щ П Ё Ъ % $ Ш _у ч
ІіИПСШИЙ—Преш дент Академії G. ‘0 Є^рЕР^ОВ^Фце-ПріеардШт
, іЛ.
'i0 Æ , ■'•%
awed. À. ЕГКрНМСЬКЙЙЩ іеодмШ ай H kjfe& tlp
Секретар Комітету -Лі. 9 ...ЛЕЕЧОДДО ^Jneioam e іь Видавництво)
Ш & Рі
:
JF.. і ,
УКРАЇНСЬКА
АКАДЕМІЯ
НАУК,
№ 51
ЮБІЛЕЙНИЙ ЗБІРНИК НА ПОШАНУ академика Д митра Й вановича
Б А Г АЛІ Я З НАГОДИ СІМДЕСЯТОЇ РІЧНИЦІ ЖИТТЯ ТА П’ЯДЕСЯТИХ РОКОВИН НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТИ Ю б і л е й н и й Комітет: Акад. В. 1. Л и п с ь к и й — Президент Академії Акад. С. О. Є ф р е м о в — Віце-президент Акад. А. Е. К р и м с ь к и й — Неодмінний Секретар Секретар Комітету — М. 3. Л е в ч е н к о — Завідатель Видавництва.
У К И ЇВ І З друкарні Української Академії Наук
1927
[061(47. 7)]
За важку коректуру цього видання, яку дове- : лося вести спішним напруженим темпом і з вели- 1 кою увагою, Юбілейний Комітет складає подяку науковому редакторові мови П. Г. І в а н ц е в і та науковому коректорові П. А. Т о в с т о н о г о в і.
Дозволяється випустити в світ. Неодмінний Секретар Академії Наук, акад. Аг. Кримський.
Київський Окрліт № 232. 1927. Зам. № 556—1500 прим.
ДЕ ЩО Є: Т О М І.
(Збірник Історично-Філологічного Відділу № 51). Переднє слово
Стор. .................... ’............................................................................. V—VI
А в т о б і о г р а ф і я а к а д . Д м и т р а Й в а н о в и ч а Б а г а л і я : . . . . 1 -1 4 6 І. Завдання автобіографії й бібліографії (ст. 1-6). — II. Дитячі роки в Київі 1857-1864 (ст. 6-14).— III. Нижча 1865-1868 і середня школа 1868-1875; університети Київський і Харківський 1876-1880 (ст. 14-30).— IV. Готування до наукової праці в Київі 1880-1883 (ст. 30-38).— V. Вибори на доцента Харківського університету (ст. 38-45).—VI. Універ ситет під п’ятою статуту 1884 року; боротьба проти нього поступової професури 1884-1904 р.р. (ст. 45-64). — VII. Студентські рухи; тимча сова автономія. Моє ректорування 1905-1910 р.р. (ст. 65-73). — VIII. Моя навчальна праця (ст. 73-78). — IX. Наукова праця перед револю цією (ст. 78-114). X. Моя громадська діяльність перед революцією (ст. 114-126). — XI. Навчальна, наукова та громадська праця за деся тиріччя, що зминуло од жовтневої революції 1917-1927 р. (ст. 126-146). Б і б л і о г р а ф і я п и с а н н і в а к а д . Д. І.Б а г а л і я з а 187^1927 р.р. 147—163 М. Г о р б а н ь . Д. І. Багалій, як архівіст .. . . . . . . . і ................... 164—178 B. О. Б а р в і н с ь к и й. Д. І. Багалій, якісторик Слобідської України . . . 179—192 C. П. Д у б р о в а . На з г а д к у ............................................... .................................193—194 Акад. В. І. Л и п с ь к и й . Ботанічний сад Української Академії Наук і його з а в д а н н я .................... .... ......................................................................................... Акад. С. О. Є ф р е м о в. Без хліба. Проблема голоду в українському пись ....................................................... .... ............................. . . . . менстві Акад. А. Е. К р и м с ь к и й . „Волосова борода“. З учено-кабінетної мітології XIX в.................................................................... . ................................... Акад. А. М. Л о б о д а . З життя на Україні 20—30-х років XIX в.-.................... Акад. М. Т. К а щ е н к о . Втрати українських садовласників через передчасний збір садовини . . . .................................................. .................... Акад. М. П. В а с и л е н к о . Територія України XVII в . ф ................................... Акад. Е. Ф. К а р с в к и й. П. В. Шейн, як білоруський етнограф . . Акад. І. Ю. К р а ч к о в с ь к и й . Сулейман аль-Бустаній 1856-1925 . . . . -- О. П. Н о в и ц ь к и й. До питання про походження дерев’яної українархітектури (з 5-ма малюнками).................................................. • . Проф А в ’-.е Р е т ц. Ще одна вірша про Гетьмана М азеп у ......................... рос лини'-е с к У л- Студіювання стародавностей північного чорноморсьПроф В І Б а ' в'І<ЖЯ * 1ХНЯ ВЗГа 3 П0ГЛЯДУ гРецьК01 та світовоїісторії . _ *)В1 н к о. ’А З іу т о ї не цигани хрестового пох „' „ . , в с ь к и и . Кари майнові та кари о с о б и с т і....................
1 -5 2 '
74 -9 1 9 2 -1 0 2 103—111 112-132 133—139 140—151 152—160 161—166 167—182 .. 183—196 197—208
— VIII — Стор. Акад. Л. М. Я с н о п о л ь с ь к и й . До питання про основні принципи подат кової політики ...................................................................... 209—219 Акад. Д. О. Г р а в е . Теорія відносносте в історичній перспективі . . . . . 220—237 Акад. Г. В. П ф е й ф е р. Про повні інтеграли лінійних рівнянь з частковими похідними першого п о р я д к у ....................................................................... 238—245 Проф. Н. Л е б е д і в . Ueber die Tektonik des südwestlichen Teiles des Donetzb e c k e n s ..................... ...................................................................................... 246—250 Проф. А. А. С п і ц и н . Південно-руський н е о л і т .................................................. 251 —262 М. Я. Р у д и н с ь к и й. Кварцитові вироби в інвентарі пізньонеолітичних стацій України (з 3-ма таблицями) . • ................................................... 263—285 Проф. П. П. Є ф и м е н к о. Пам’ятки мустьєрської культури на сході Европи ..................................................................................................................... 286—ЗОЇ Проф. С. П. Ш е с т а к о в . Кіммерійці в археології України .................... 302—309 Проф. С. С. Д л о ж е в с ь к и й . Новий Ольбійський декрет на честь Агатокла-Евоката (з 1 малюнком) . . . * ................................................... 310—315 Проф. Б. В. В а р н е к е. До історії знайомства римлян з північним узбе режжям Чорного Моря .................................................................................316—322 Проф. О. І. П о к р о в с ь к и й . Геродот та А р іс т е й .............................................. 323-340 Проф. Е. А. Ч е р н о у с о в . До питання про джерела хроніки Теофана Спо відника з доби Анастаса Д и к о р а ......................... .................................... 341—345 Проф. П. О. П о т а п о в . З матеріялів візантійсько-слов’янської історіографії 346—357 Проф. І. І. О г і є н ко. „Руські“ переклади в Херсонесі в 860 році . . . 358—378 Проф. В. О. П а р х о м е н к о . Князь Ч о р н и й ........................................................ 379—382 Т о в ф і к К е з м а . Оповідання арабського історика Абу-Іііоджі Рудраверського XI в. просте, як охрестилася Русь (з передмовою від акад. А. Е. К р и м с ь к о г о ) ........................................................................................... 883—395 М. 3. Л е в ч е н к о . Богатир Ілля Муромець в старій українській казці . . 396—404 Проф. С. В. Ю ш к о в . Устав кн. Всеволода ................................................... 405—424 Проф. В. М. З у м м е р . Врубель в Кирилівській церкві (з 5-ма малюнками) . 425—438 Проф. М. К. Г р у н с ь к и й . Питання про автора „Слова о полку Іго ревім“ . . . . . . . ...................................................• . . . 439—446 Проф. М. Д. П р и с ь о л к о в Південно-руське літописання в стародавньому суздальському літописанні XII—XIII в.в.......................................................... 447—461 Проф. І. С. А б р а м о в . Літописний Вороніж на Ч е р н іг ів щ и н і.................... 462—468 _ Проф. І. М. Б о р о з д і н . До вивчення старо-кримських надгробків (з 3-ма м а л ю н к а м и ) ............................................................................ * ......................... 469—475 Проф. В. Г. П і ч е т а . До історії опікунського права в Литовському статуті 1529 р .......................................................................................................................... 476 -4 9 0 Проф. А. Е. К р и с т е р . Духівниці XVI—XVII в. . - ....................................491—513 Проф. Г. А. І л ь ї н с ь к и й . Що таке овсень?................................... 514—522 А. П. К о в а л і в с ь к и й . Чайки й „чайкісти“ на середньому Дунаї . . . . 523—528 Проф. С т е п . Т о м а ш і в с ь к и й . До історії перелому Хмельниччини . • . 529—579 А. Я к о в л і в. Договір Гетьмана Богдана Хмельницького з Москвою р. 1654 580—615 М. П. О л е к с і ї в . Українські козаки, як їх змальовує французький поет XVII в............................... * ...................................................................................... 616-624 Ф. П е т р у н ь. Московські переробки західньо-европейських мап . . . . 625—635 Проф. О. І. Б і л е ц ь к и й . Симеон Полоцький та українське письменство — XVII-ro в.................................................................. .........................................6“"" Проф. В. І. Р е з а н о в . „Вкнецъ Димитрію“, Ростовська драма 1704 р. . . П. М. П о п о в . Панегірик Крщоновича Лазарю Барановичу — невідоме нігівське видання 80-их p.p. XVII в. (з 6-ма м а л . ) .................... Проф. Ç. І. М а с л о в . Етюди з історії стародруків (з 4-ма мал.) . . Проф. О. П. О г л о б л і н. Договір Петра Іваненка (Петрика) з Крим
:
IX Стор. В. В. І в а н о в . Прапори слобідських полків ....................................... .... . 745—747 'ГІроф. М. Є. С л а б ч е н к о . Ескізи з історії „Правъ, по которымъ судится малороссійскій народъ“ ............................................................... . . . 748_759 'І. Ю. Ч е р к а с ь к и й . Судові реформи Гетьмана К. Г. Розумовського . . . 760—778 •В. О. Р о м а н о в с ь к и й. До історії бюджетового права Гетьманщини за Кирила Р о зу м о в с ь к о го ................................................................................... 779—755 Проф. В. І. В є р е т є н н і к о в . З історії перших років катерининської г е н .-п р о к у р а ту р и ................................................................................... • . 786—805 Проф. Є. О. З а г о р о в с ь к и й. Запорозько-російська митна політика за часів Нової С іч и .................................................................................................. 806—810 H. Д. В а с и л е н к о в а-ГІ о л о н с ь к а. Історики Запорожжя XVIII в. . . . 811—824 К. Є. А н т и п о в и ч. Київська міська печатка (з 2-ма таблицями малюнків) 825—840 A. П. Є р ш о в. Сторінка з українського джерелознавства.............. 841—848 О. Д. Т а та р и н о в а-Б а г а л і ї в на. Нариси зісторії військових поселень на У к р а ї н і .............................................................................. • . . . . 849—865 B. М. Б а з и л е в и ч . Декабрист Юшневський та Гнідич.................................. 866—873 Ю. Г. О к с м а н . Секретне слідство про „ИсповЪдь Наливайка“ К. Ф. Рилє єва р. 1825 874—878 В. В. М і я к о в с ь к и й . Епізод1827р. вмаєтку П одж іо................................... 879_832 Б. Л. М о д з а л е в с ь к и й . (чл.-кор. Акад. Наук СРСР). З листування д е к а б р и с т ів ...................................................................................................... 883—900 Л. П. Д о б р о в о л ь с ь к и й . ОесеніЬгіапа — підсумки юбілейної літератури про південний д е к а б р и з м .............................................................................. 901—921 A. В в е д е н с ь к и й . З минулогоросійськоїд и п л о м ат и к и .................................. 922—937 Проф. В. П. Р и б и н с ь к и й . З історії ґетта в К и ї в і ............................. • . 938—955 I. В. Т а л а н т . Київські проекти землевпорядкування жидів 1841 р. . . . 956—966 Проф. П. К л е п а ц ь к и й . Господарство Диканського маєтку Кочубеїв у пер шій половині XIX в...............................................................................................967_939 B. В. Д у б р о в с ь к и й. Знадоби до характеристики обопільних стосунків межи поміщиками й кріпаками в першій половині XIX в.......................... 990—1000 О. А. П л е в а к о. З матеріалів до історії цукрової промисловосте на Ук раїні ..................................................................................................................... 1001 -1031 Проф. П. В. К л и м е н к о . Промисловість і торговля в Подільській губерні на початку XIX в............................................................................................... 1032—1057 В. О. К о р д т. Російське громадянство підчас розкріпачення селян, у листу ванні тогочасного чужоземного д и п л о м а т а ........................................... 1058—1079 Д. Є. Б о в а н е н к о . До історії політичної економії на У к р а ї н і .................... 1080—1096 Проф. В. Д и т я к и н. Сільське господарство французьких колоній за війни та по н і й ................................................................................................ . . Ю97—1113 Проф. Б. Г. К у р ц. Шляхи економічної політики Росії та С. Р. С. Р. на СхоД‘ ............................. .................................................................................. 1114—1132 Проф. Б. В. Ф а р м а к о в с ь к и й . Боспорські спартокіди в атенському різьбярстві (1 м а л . ) .......................................................................................... 1133-1139 Акад. Л. В. П и с а р ж е в с ь к и й . З царини електричної х і м і ї ......................1140—1154 Проф. А. В. П а л л а д і й (чл.-кор.). Авітамінози та виміна надіб’їв . . . . 1155—1160 Проф. К. А. К р а с у с ь к и й (чл.-кор.). До історії добування та дослідження органічних а-окисів в органічній лабораторії Харківського університету та І-ту Народный О с в і т и ................................................................................ 1161—1169 Проф. А. В. Р е й н г а р д. До питання про вплив тютюнового диму на р о сл и н и ........................................................................ 1170—1174 Проф. В. І. Б а р в і н о к . Роля балканських слов’ян в історії Візантії за ІУ-го хрестового походу ........................................................................................П 75___Ц 87
X Т О М II.
(Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. X I I I —XIV, 1927). Проф. О. М. Л а д и ж е н с ь к и й. Основні проблеми сучасної теорії пізнання Стор. й філософія Г. С. С к о в о р о д и ........................................................................ 1—29 В. П. П е т р о в . До характеристики філософського світогляду Сковороди • . 30—43 М. М. М а р к о в с ь к и й . „Наталка Полтавка“ І. П. Котляревського за руко писом 1820 р о к у ........................................................................................... 44 —50 Проф. П. П. Ф и л и п о в и Ч. Переклад Котляревського із С а п ф о ................... 51—56 Я- Я. А й з е н ш т о к . О. Паліцин. З культурного минулого Слобожанщини . 57—69 І. Ф. Є р о ф і І в. Харківські спогади В. Г. М а с л о в и ч а ...................................... 70—75 Проф. В. І. С р е з н е в с ь к и й . Про збирачів українських пісень........................ 76—82 Проф. А. А. М у з и ч к а. Маруся, казка. Одесса. 1834 ....................................... 83—96 Проф. В. І. С е л і н о в . До питання про джерела повісти Пушкіна „Кірджалі“ 97—110 « М. П. П а в л у ш к о в . Куліш у Тулі на засланні ............................................111 —143 П. П. П о т о ц ь к и й . Буквар Ш е в ч е н к а .............................................................. 144-146 Проф. О. В. Б а г р і й . Політична повість М. І. К о с т о м ар о в а ........................ 147—151 П. П. Ч у б с ь к и й. Вихід ГІ. О. Куліша з російського підданства та поворот до російського підданства.................................................................................. 152—166 Ів. Т к а ч е н к о . До тексту Кулішевої збірки поезій „Дзвін“ . . . . . . 167—173 Проф. П. П. К у д р я в ц е в . До історії освіти на В к р аїн і..................................174—184 Гїроф. А. О. С т е п о в и ч . З перших років „земскихъ собраній“ на Лівобе режжі . . ............................................................................................................ 185—189 В. В. Б і л и й . Харківські вчені 1880-х років в українській літературі . . . . 190—205 Г. О. К о в а л е н к о . Г. І. Маркевич, полтавський видавець і друкар . . . 206—212 П. О. Є ф р е м о в . Письменник - кольорист ..........................................................213—230 Акад. М. Ф. М е л ь н і к о в - Р а з в е д е н к о в . Історична замітка про участь українських учених в організації кубанського університету в м. Катеринодарі ............................................................................................................... 231—248 Ф. Г. М о л ч а н о в . Промова академика Д. 1. Баталія на врочистому засіданні в санаторії Цекубу в Кисловодському з приводу 200-річного юбілею Всесоюзної Академії Наук ....................................................................... 249—252 Проф. А. І. Т о м с о н . Die Erweichung und Erhärtung der Labiale im Ukra inischen ............................................................... . . . . • . . . . 253—263 Пооф. О. H. С и н я в с ь к и й. Фонетична ко н троверса....................................... <|б4^27(р Проф. П. О. Б у з у к. З лінгвістичних розкопів на Білорусі ......................... 2lT^280 Проф. І. Л ю б а р с ь к и й . Окремі язикові р ів н о б іж н і....................................... 281—283 Проф. I. В. Ш а р о в о л ь с ь к и й . Прийдучий час н а - м у .................................. 284-293 Проф. Л. А. Б у л а Xо в с ь к и й. Наголос українських прикметників . . . 294—303 Проф. О. В. В є т у х о в . З архіву „Потебнянського Комітету“ ........................ 304—310 3. М. В е с е л о в с ь к а . Мова „Лексікону“ Памви Беринди . . . . 311 —339 Проф. Є. Ю. К а г а р о в. До характеристики сучасного педагогічного руху на З а х о д і .......................................................................................................... 340—344 Проф. Ст. Р у д н и ц ь к и й. Про становище історичної географії в системі ------- s сучасного землезнання ............................................................... . . . */345—356 ) Проф. В. І. С и н а й с ь к и й . Числення років. -До питання про хронологічну '—-------методу пізнання стародавньої історії й народньої творчости . . • 357—366 Проф. І. Я. Ф а а с. Давність володіння і гарантія продавця . . . . . 367—377 Проф. О. С. Г р у з и н с ь к и й . Критичні замітки до твору Сковороди „Басни Харковскіе“ ................... .................................................................... 378—385 Д. П. Г о р д е е в . Матеріали до художнього літопису міста Харкова (2 мал.). 386—398 Проф. Д. В. А н т о н о в и ч . До питання про походження старої української архітектури ..................................................................................................... 399-403 Ф. Л. Е р н с т. Види Київд середини XIX віку, що їх писав художник Гроте 404—414 П. Н. Л о з і є в. Хейям ................................................ ....................... .... 415—420'
XI ТОМ
III.
(Етнографічний Вісник, кн. 5). Стор. Проф. Д. К. З е л е н і й . Східньо-слов’янські хліборобські обряди — качання й перекидання по з е м л і ................................................................................. 1—10 В ’ я ч е с л а в К а м і н с ь к и й . Свято Купала на волинському Поліссі . . . 11—23 Проф. Д. І. Я в о р н и д ь к и й (чл.-кор.). Рибальчі заводи на низу Дніпра . . . 24—36 Проф. М. П. Ж і н к и н. До питання про походження „частушки“ ........................37—49 В. Ю. В і л е ц ь к а. Шахтарські п і с н і ..................................................... . ■ 50—71 М. 3. Л е в ч е н к о . Вірша про Кирика, як антиправославний, уніятський витвір . .............................................................................................................. 72—93 A. 3. Но с і в . Матеріяли до антропології України. Українці Поділля . . . 94—117 Б. Т. К р и ж а н о в с ь к и й . Вивчення народнього мистецтва в етнологічних д о с л ід а х ................................................................................................................ 118—125 Б. О. Н а в р о ц ь к и й . Проблема „мітичногомислення“ Щ . ................... 1^Ї26—142К. Т. Ч е р в я к . Дослідження похоронногоо б р я д у ................................................ЇЖ —Ї78 К. В. К в і т к а . Віддих у народніх с п ів а х .................................................................179—188 B. В. Б і л и й . З матеріялів до історії української етнографії . . . . . . 189—201 Я- М. К о г а н . Про деякі паралелі лібідинозного розвитку в філогенезі та о н т о г е н е з і......................................................................................................... 202—215
к. Є.
АНТИПОВИЧ (Київ).
КИЇВСЬКА МІСЬКА П ЕЧ А ТКА. Цей нарис має на меті з’ясувати одне цікаве явище з укра їнської сфрагістики — типи та еволюцію Київської міської печатки, ба навіть ширше — історію Київської міської печатки. Треба від значити, що питання про Київську міську печатку має як загальне сфрагістичне значіння, так і спеціяльне. Річ у тім, що українська сфрагістика, одна з важливих допомічних історичних наук, зовсім не розроблена. Проте дослідження печаток дає відповідь на цілу низку питань як з • обсягу матеріяльної культури, так особливо з обсягу політичної історії, історії права, то-що. А. Большаков каже: „Печати могут быть не только памятниками дипломатическими (скрепа документа), но и историческими, так как в их изображениях, форме, величине и т. д. мы можем иногда подметить некоторые политиче ские тенденции, общественные веяния и взгляды и пр. “ 1). Київська міська печатка й цікава тим, що вона яскраво відбила ті політичні зміни, які відбулися на Україні, зокрема в Київі, за XVI — XVIII вв. Питання про Київську міську печатку має також і спеціяльне зна чіння тому, що Київ перебував в особливих умовах, а саме мало не 400 років користувавсь магдебурзьким правом. До того-ж він займав граничне становище поміж Росією і Польщею. Не треба забу вати й того, що з Київа за доби XVI—-XVIII вв. був як культур ний, так і політичний осередок України. В. І. Щербина у своїй праці „Нариси з історії Київа, відколи приєднано його до Московської Держави“ каже: „Київ, як осередок національного, політичного та ре лігійного життя України, мав велику вагу за Хмельниччини. Богдан Хмельницький і Польський уряд добре розуміли, що панування над Київом—-це головна умова панування над Україною... Події 1654 року змінили становище міста. Його обсаджено московським військом з бо ярами на чолі. Проте доля Київа ще довго не була з’ясована. На його зазіхали три держави-—Польща, Москва та навіть Туреччина. На під ставі Андрусівського замирення р. 1667 Київ мав залишитися під владою Москви тільки два роки. Тільки після вічно-мирного трак тату 1686 року Київ з невеликою територією між р. р. Стугною та Ірпенем був остаточно выступлений Москві, за що Москва повинна ') А. М. Б о л ь ш а к о в , Вспомогательные исторические дисциплины (Ленинград, 1924), стор. 130.
826
К. Є. Антипович
була сплатити значний, як на ті часи, викуп 146.000 крб. Таким чином* тільки після трицятирічної (1654— 1686) боротьби перейшов він під владу Москви. Від Гетьманщини він був відділений Дніпром, а всеньке Правобережжя зосталося під владою Польщі. Тому Київ набув якесь виключне становище, став ніби-то щільним містом', як деякі міста у Німеччині (Ганзейські)“ 1). , ГЦо-до стану української сфрагістики, то треба сказати, що сьогодні ми маємо лиш дуже обмежену кількість навіть несистематизованих матеріялів. Досить повну бібліографію що-до україн ської сфрагістики за XVII — XVIII ст. подає М. Слабченко2). Першу працю, яка містить матеріяли що-до української сфрагістики, видав був у Чернігові в 1858 році Г. Милорадович під назвою „Мате ріали для исторіи Южной Руси". Є деякі матеріяли до української сфрагістики (за XVII — XVIII ст.) в працях Филарета 3), Лазаревського 4), А. Стороженка 5), К. Болсуновського 6), Кітіцина7), Сотниченка8), Бар сукова9), в „Трудахъ Черниговскаго Предварительнаго Комитета“ 10*), І. Крипякевичаи) та ин., надто-ж у відомій праці Лукомського та Модзалевського „Малороссійскій Гербовникъ“ |2). Треба відзна чити, що це все роботи, які подають матеріяли про печатки дер жавні, полкові, церковні та особливо приватні. З’ясовання міських печаток, їх категорій, типів та еволюції ми там не зустрічаємо. По даються тільки поодинокі знімки міських печаток. Спеціяльно що-до Київської міської печатки, то нам відома лиш одна розвідка, що її подав був Д. М. ІЦербаківський13). Треба зазначити, що ця розвідка далеко неповна та має деякі фактичні помилки. ’) Нові студії з історії Київа В. І. Щ е р б и н и (Київ, вид. У.А.Н., 1926), ст. 1—2. Матеріяли про особливе становище м. Київа подано ще в другій роботі В. І. Щербини „Боротьба Київа за автономію“ („Київ та його околиця в історії і пам’ятках“—Київ, 1926, стор. 167—216). 2) М. С л а б ч е н к о , Матеріали по малорусской сфрагистикЬ (Одеса, в. а.), ст. 3. °) Ф и л а р е т ъ , Описаніе Черниговской Епархіи, т. VI. 4) Кіевская Старина, 1899, кн. VI, ст. 132. ь) А. С т о р о ж єн к о, Кіевт, 300 лЬтъ назадъ (Кіев. Стар., 1894, III, стор. 413). 6) К. Б о л с у н о в с к і й , Сфрагистическіе и геральдическіе памятники Юго-Западнаго края, (Київ, 1899). 7) К и т и ц ы н ъ , Печати трехъ укр. козачьихъ полковъ въ XVIII в. (Труды Полтав. Ученой Архивной Комиссіи, вип. II,— 1906 р.). а) Кіев. Стар., 1906, III, ст. 54—55. 9) А. Б а р с у к о в ъ, Правительственный печати въ Малороссіи отъ временъ Сте фана Баторія до Екатерины II (Кіев. Старина, 1887, кн. IX, ст. 90—92). 1и) Труды Черниговскаго Предварительнаго Комитета по устройству XIV Археологическаго СъЬзда. “ ) I. К р и п я к е в и ч, 3 козацької сфрагістики (Записки Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, том СХХ1ІІ—СХХІУ). іг) В. К. Л у к о м с к і й и В. Л. М о д з а л е в с к і й, Малороссійскій Гербовникъ (СПБ, 1914). 1г) Д. Щ е р б а к і в с ь к и й, Реліквії старого Київського самоврядування (Київ та його околиця, ст. 258—260).
827
Київська міська печатка
Ми поставили собі за завдання встановити типи Київської міської печатки, вивчити еволюцію її за XVI — XVIII вв. та з’ясувати, як саме політичні зміни позначилися на типах Київської міської печатки. В нашому розпорядженні було 40 документів з міською печаткою 1). Насамперед мусимо з’ясувати питання загального характеру. Треба зупинитися на таких основних і дуже важливих питан нях: коли-ж взагалі могла з’явитися міська печатка в Київц коли вона зникла, а також з’ясувати, чи була в Київі велика й мала ‘) Ці документи нам пощастило використати частково в Київському Центральному Архіві Давніх Актів, а більші з збірки рукописів проф. О. П. Оглобліна, за що складаємо проф. О. П. Оглобліну сердечну подяку. Список їх такий: в актовій книзі Центрального Архіву Давніх Актів № 3509 ми знайшли документи з печатками за такі роки: 1638 — 25 листопада. Лист магістрату Київського арк. 34 1639 — ЗО березня. Випис з книг міських арк. 39 арк. 53 теж 1639 арк. 59 зв. Печатка не збереглася ‘т е ж ' 1655 — 20 листопада (розмір очевидно 1664 р.) арк 46 зв. теж 1664 — 8 березня арк. 16 теж 1668 — 20 жовтня арк. 40 зв. теж 1668 — 24 лютого арк. 42 зв. 1668 — 29 січня Лист магістрату арк. 18 1669 — 27 березня Випис з книг міських арк. 70 (пропущено пагінацію). теж 1672 — 22 липня арк. 63 зв. теж 1672 — 27 серпня арк. 45. Печатка знищена (роз 1674 — 4 серпня Лист магістрату мір очевидно 1671 р.). арк. 67 1675—• 3 січня Випис 3 книг міських арк. 72 (помилково: треба 73). теж 1686 — 29 листопада арк. 73 (помилково: треба 74). теж 1686 — 4 жовтня арк. 21 зв. теж 1694 — 17 жовтня З окремих 'документів Центрального Архіву Давніх Актів: № 78 від 1773 р. ЗО липня. Випис з книг міських. № 83 від 1718 р. 4 липня теж № 73 від 1700 р. Лист міщан царю Петру І. З документів кол. Київської Археографічної Комісії, що тепер переховуються в Центральному Архіві Давніх Актів: документ од 1500 р. (№ 16). Із збірки проф. О. П. Оглобліна такі документи: виписи з книг міських од: 1609 — 27 березня 1615 — 26 червня 1615— 5 серпня 1620— 2 грудня 1621 — 1 вересня 1621 — 16 березня 1624 — 28 лютого 1624 — 31 липня 1630— 14 березняЗ
1636 — 23 1638— 22 1639 — 1646— 6 1646 — 1656— 4 1663 — 23 1694 — 27 1718— 15 1719 — 20
січня вересня серпня квітня червня листопада листопада квітня
З збірки рукописів Лазаревського (Бібліотека Київського ІНО), № 4, „Акты Ломиковскихъ“; арк. 53—55, документ од 14 лютого 1698 р.
823
К. Є. Антипович
печатки, що ми маємо в практиці західньо-европейських міст (Польща, Німеччина, то-що). Питання про час, коли з’явилася в Київі міська печатка, в історії не з’ясовано, мабуть за браком джерел. Проф. Владимірський-Буданов каже, що „немецкое муниципальное право въ Литовско-Русскомъ Государств^ начало распространяться съ XV вЪка и окончательно утвердилось въ XVI вЪкТ“ 1). Магдебур зьке право було надано м. Київу ще в першій половині XV ст. В. Б. Антонович у своїй роботі „Юевъ, его судьба и значеніе съ XIV по XVI столетие (1362 — 1569)“ каже, що „еще великій князь Витовтъ обезпечилъ ея (київської міської громади) права особою грамотою, которая къ несчастью, не дошла до насъ и вероятно по гибла во время разоренія кіевскаго замка Менгли-Гиреемъ въ 1482 г., двенадцать лТтъ спустя после этого разоренія, ее (грамоту)возобновилъ великій князь Александръ Казимировичъ, а въ 1499 г. онъ пожаловалъ городу Кіеву новую грамоту, обезпечивающую самоуправленіе жителей по магдебургскому праву, которымъ разреша лось имъ пользоваться въ полномъ его объеме, безъ всякихъ исключеній, наравне съ жителями стольнаго города Вильна. Въ силу этой грамоты, кіевскіе мещане становились независимыми и неподсуд ными местному воеводе “ 2). В. I. Щербина в своїй роботі „Боротьба Київа за автономію“ каже, що в „найстарійшому документі на маг дебурзьке право, який ми маємо, а саме в ,уставній грамоті литов ського великого князя Олександра* від 1494 року є таке місце: пожаловали мы мещанъ Юевскихъ по давному, какъ было при Вит о в т Є, бо мы никому новинъ не велим уводити, а старины рухати*. А тому, що Витовт умер в 1430 році, то заведення магдебурзького права в Київі можна віднести на початок XV ст. “ 3). Магдебурзьке право, як певний інститут, звязаний з різними привилеями, вима гало в практичній роботі існування печатки за-для потвердження різних документів, продажу, випису з книг міських, що ми маємо від пізніших часів XVI — XVII вв. Тим більше ця думка може під твердитися, коли візьмемо до уваги, що практика підписування до кументів набула загального вжитку допіру з XVI в., а до того часу за основну ознаку законности документу була печатка 4). Знов-таки Лаппо-Данілевський каже, що починаючи ще з XIII в. німецька прак тика визнавала право доводити законність документу тим, що до нього прикладено було печатку. Така практика, як він каже, була *) В л а д и м і р с к і й - Б у д а н о в ь , Немецкое право въ ПольшЬ и ЛитвМ—Журн_ Мин. Нар. Пр. 1868, вересень, стор. 741, примітка 1. 2) В. Б. А н т о н о в и ч ъ , Монографій по исторіи Западной и Юго-Западной Россіи, т. 1 (Київ, 1885), ст. 253. 3) Київ та його околиця, ст. 169—170. 4) Л а п п о -Д а н и л е в с к і й, Печати поел Ьднихъ галичско-владим!рскихъ князей и ихъ совЬтниковъ „Болеславъ — Юрій II, князь всей Малой Руси“. (Сборникъ матеріаловь и изслЬдованій, СПБ, 1907 — ст. 216).
Київська міська печатка
829
і в П ольщ і’). У праці Ог. Ргапсізгка Piekosinskiego „Ріесг^сіе роНкіе \viekow srednich“ ми маємо цілу низку міських печаток до ЗО, і це до водить нам, що польська практика, починаючи з XIII в., широко вжи вала вже міську печатку *2). Акад. М. С. Грушевський в „Ілюстрованій історії України“ подає нам тип печатки м. Володимира від 1324 р о к у 3). Отже коли припустити, що міська печатка в Київі звязана з надан ням магдебурзького права, то можемо вважати, що вже в XV ст. печатка в Київі була. Коли вона й не з’явилася разом з запрова дженням магдебурзького права, то в 1471 році, коли Київщина пере творюється на воєводство45), печатка безумовно повинна була з’яви тися, бо мусіло увійти в життя певне розгалуження прав та обо в’язків між міською громадою та воєводою. Нам не пощастило з ’ясувати, чи мав Київ одночасово дві печатки, як це було в практиці німецькій та почасти польськійг>). Гадаємо все-ж, що Київська міська громада мала і велику і малу печатку. Правда, робимо це твердження з великим застереженням, бо маємо тільки один документ з такою печаткою, що, на нашу думку, дає право це припустити, В збірці рукописів проф. О. П. Оглобліна є один документ од 1630 року, що має печатку, яку можна було-б визнати за велику міську печатку6). Починається цей документ не звичайно. „На вряде Его Корол. Мати меском в ратушу Киевском“. Складено цього документа „під час ваканцый кгродов Киевского и Овруцкого и завартя книг“. Документ стосується земельних справ київських манастирів, себ-то документ виданий і н с т и т у ц і ї . Р. 1630 був у Київі вийнятковий, а саме не було воєводи; як зазначено в документі, „поневаж юрыздика кгроду киевского вакує и книги заварты, также и кгродъ Овруцкий за зейстьем з того свЪта его мл. пана старосты вакує“, то міський уряд виконував функції, що воєводі належали. В самому кінці документу зазначається, що все свідчиться „под печатью мескою радецкою Киевскою“. Оскільки маємо лиш один відтиск такої печатки, не можна ро бити певні висновки; проте факт вийнятковости цієї печатки ми мусимо підкреслити і до цього додати ще кілька міркуваннів. З попереднього матеріялу ми знаємо, що магдебурзьке право, забезпечуючи містам J) Ibid. 2) Studya, rozprawy і materyaly z dziedziny historyi polskiej і prawa polskiego, t. III. (Krakow, 1899), cz. I, str. 155; cz. II, str. 161—285. s) M. Г р у ш е в с ь к и й , Ілюстрована історія України (Київ, 1918), ст. 126. 4) М. Г р у ш е в с ь к и й , Історія України-Руси, т. IV (Київ-Львів, 1907), ст. 267; И. М. К а м а н и н ъ , Новыя данныя для исторіи Кіевскаго городского самоуправленія въ XVII ві.к1, („Сборникъ статей по исторіи права, посвящен. М. Ф. ВладимірскомуБуданову его учениками и почитателями" — К. 1904, —ст. 178). 5) G l o g e r, Encyklopedya staropolska ilustrowana, t. IV (Warszawa, 1902), str. 126; Л а п п о -Д а н іл е в с ь к и й , ,op. cit., ст. 216; Piekosiiiski (op. cit., cz. II, str. 202, 205, 224) подає 2 види печаток (wieksza, mniejsza) з XIV ст. °) Див. таблицю І, знімок 3.
830
К. Є. Антипович
цілу низку привилеїв, давало також чи правдивіше впроваджувало в практику цілу низку звичаїв, традицій, атрибутів, різних зовніш ніх ознак, то-що. Київ що-до магдебурзького права було прирівнено до Бильна, а це значить, що магдебурзьким правом Київська громада користувалася без обмежень в повному обсягу його. Отже оскільки всі атрибути М агдебурга у Київа були, а практика німецьких та поль ських міст, які користувалися Магдебургією, доводить нам, що там були велика й мала печатка, то можна припускати це в Київі. Адже-ж Київ уже в XVI віці мав досить щільні торговельні стосунки з Захо дом і не міг не знати про міську урядничу практику инших міст. Але ми знаємо, що Київ, маючи магдебурзьке право, не мав все-жтаки таких широких повноважень та самостійности, як це було на Заході. Влада князів, воєвод пізніше, а також постійна небез пека від татар,— все це зменшувало розмах міської політики. Ми знаємо, що велику печатку вживали взагалі в надзвичайних випад ках, а в щоденній роботі мала чинність завсіди мала печатка. І от оскільки в Київі завсіди був воєвода, представник влади, то всі справи розвязував' та вирішував він. Але практика київська без умовно мала моменти, коли воєводи в Київі не було (чи виїзд, чи то заміна, чи смерть), і на той час магістрат у Київі був за єди ного репрезентанта коронної влади. Тоді він, вирішуючи якісь над звичайні справи, ставив, на цих документах велику міську печатку. Такий випадок ми маємо в 1630 році. Далі бачимо в 50-х роках за часів Хмельницького, коли було в Київі знищено воєводське управління, той самий тип печатки 1630 року. Козацьку адміністрацію в Київі не було усталено, права московського воєводи було обмежено, отож входить до щоденного вжитку колишня велика міська печатка. Нам залишається ще з’ясувати питання про те, коли зникла Київська міська печатка. Ми гадаємо, що після 1782 року, в звязку з поширенням на Київ „Городового Положеній“, старий тип Київ ської міської печатки (з самострілом) зник: адже-ж в 1782 році 4 червня був затверджений герб міста Київа, а саме: „Архангелъ Михаилъ въ серебряной одеждТ въ голубомъ полТ“ !). Що правда, від 1784 року зустрічаємо згадку Новгородцева про те, що „города жъ Подола, гдЬ жительствуютъ мЬщане, магистратская печать имЬетъ изсбраженіе Лука съ тетивою, и называется Куш а“ *2). Проте знаємо, що відомості Новгородцева, подані в 1784 році, зібрано було раніше, а саме в 70-х рр., коли ще цей герб м. Київа б у в 3). Д. М. Щербаківський припускає, що „магістратська печатка з виображенням само стрілу перестала вживатись, здається, ще до смерти Єкатерини *) Первое Полное Собраніе Законовъ, т. XXI; № 15422; видрукувано цей герб в „КнигЬ чертежей и рисунковъ. Рисунки гербамъ городовъ“ (СПБ, 1843), арк. 29. 2) Н о в г о р о д ц е в ъ , Географическое описаніе города Кіева (Сборникъ мате ріалові. для исторической топографії! Кіева и его окрестностей — Київ, 1874,—стор. 126). ®) Ibid., 155, пр. 1. .
Київська міська печатка
831
другої, принаймні за де-якими відомостями її вже не вживали в 1795 році“ *). Після всіх цих вступних уваг маємо розглянути основні типи Київської міської печатки та з’ясувати їх еволюцію. На підставі до слідження печаток можна встановити ч о т и р и о с н о в н и х т и п и Київської міської печатки: П е р ш и й т и п зустрічаємо вперше на документі близько 1500 р., а в-останнє на документі 1624 року. За нашими матеріялами, можна припустити два варіянти цього типу: печатка 1500 року, як перший варіянт, а печатка 1609 — 1624 року, як другий варіянт. Треба від значити, що печатка 1500 року збереглася дуже зле; зокрема зо всім не можна прочитати напису. Отож не можемо сказати тут за неї нічого певного. Д р у г и й т и п маємо на документі 1630 року. Далі, він зникає, і бачимо його знову в другій половині 50-х та в 60-х рр. XVII ст. Т р е т і й т и п печатки маємо на документах другої половини 30-х та в 40-х рр. XVII ст. Ч е т в е р т и й т и п печатки маємо на документах од 70-х рр. XVII ст. і далі зустрічаємо його аж до 1770-х рр. Цей четвертий тип має два варіянти. Перший варіянт 70 — 90 рр. XVII ст.; бачимо його ще в 1700 році. Другий варіянт маємо на документах од 17С2 і так до 1773 р о к у *2). І. П е р ш и й т и п Київської міської печатки ми маємо на доку менті од (приблизно) 1500 р. Це „Запись о продаж і киевскимъ мЬгцаниномъ Максимомъ Гаркавымъ своего мТста подъ торговую лавку въ г. ЮевГ Ирин'Ь Андреевой“ 3). Для більшої певности Гар кавий прохав війта поставити „печать мЬстицкую“, що й було зро блено. Ця печатка завбільшки 3,2 см. Напису розібрати зовсім не можна, хоч окремі літери скидаються на латинські. Середина (щит і герб) дуже нагадує печатку, що була в першій чверті XVII в. На цій підставі прилучаємо її до першого типу, але припускаємо, що це міг бути також певний варіянт цього типу. За першої поло вини XVII в. ми маємо цілу низку документів з печаткою другого варіанту першого ти п у 4). Це все виписи „с книг меских права майдеборского ратуша Киевскаго“. Печатка досить добре збереглася й являє рівне коло, в середині якого на щиті французького гераль дичного типу лук з двома стрілами, по краю такий напис: *) Київ та його околиця, 260. 2) За основу класифікації печаток за т и п а м и ми взяли відміни міського герба — лука, пізніше самостріла. За основу розбивки типів за в а р і я н т а м и ми взяли зміни щита на печатці (див. таблиці). 3) Див. примітку на стор. 827. Цей документ подав був Каманін в „Палеографическомъ ИзборникЪ“ (Матеріальї по исторіи южно-русскаго письма въ XV—XVIII вв., вип. І— Київ, 1899, документ № 2). Див. таблицю І, знімок 1. 9 Див. примітку на стор. 827.
832
К. Є. Антипович
SIG САРІ CI VI ТА TERRAE RIO VIE') розмір ïï 2,2 см. Цей перший тип печатки дуже цікавий своїм зображенням на щ иті12). Це звичайно лук з двома стрілами3) — герб міста Київа, що дотримався мало не до кінця XVIII в. 4). II. Д р у г и й т и п печатки маємо на документі 1630 року. Як ми вже зазначили, цей тип цілком відмінний і ми підносимо думку про те, що це була в е л и к а п е ч а т к а Київського Магістрату. Збереглася печатка непогано. Завбільшки вона 4,2 см. Являє вона коло, в се редині якого щит французького геральдичного типу; на ньому само стріл повернутий догори, з боку рука (?). Навкруги щита орнамен тика. Зроблено все дуже художньо. По краях кола такий напис: AUTHENTICUM STEM A SIGILLI PRINCIPALIS CIVITATIS SACRAE R. M. KIIO V IE N SIS5). III. Т р е т і й т и п печатки ми маємо На документах другої поло вини 30-х та в 40-х pp. XVII в. Завбільшки ця печатка 3,2 см. Збе реглася вона добре. Являє коло, в середині якого щит німецького типу; самостріл направлено вліво. Напись такий: SOIL. OFFIC. П. COSS. CI VIT. S.R.M. K l О VIEN. 6). 1) За ласкавою допомогою проф. Л. М. Беркута ми прочитали текст цієї печатки та инших, що мають бути подані далі, за що ми висловлюємо подяку проф. Беркутові. Читаємо цей напис так: Sigillum capitalis civitatis terrae Kioviensis. Знімок зроблено з документу від 1609 року (Див. таблицю 1, знімок 2). 2) Д. Щербаківський в своїй статті (ст. 258) каже „що н а й с т а р ш а (розбивка наша К. А.) печатка належить першій половині XVII в. Її маємо на документах 1638-1639 р.“. Нам пощастило знайти печатку 1500 року, себ-то на півтора століття раніше, а потім цілу низку документів від 1609 по 1624 рр. 3) Дуже цікаву думку подав був анонімний автор, що видав книжку: „ZnaKi pieczçtne ruskie. Noty heraldyczne“ (Paryz, 1862). Книжку видано було з метою політичною: довести, що шляхта на Україні це є польська з давніх давен, а не полонізована укра їнська. В додатку до цієї книжки є таблиця (ч. 5), яка подає 16 типів еволюції хреста на підставці через лук до самострілу. 4) Д. Щербаківський каже, що в Київі існувало і вживалося мало не рівнобіжно два типи гербів Київа: 1) лук з двома стрілами або самостріл, чи, як кияни з польського називали, „куша“ і 2) архангол Михайло. Котрий герб був найстарший, ми не знаємо. В кінці XVI в. київським гербом був лук з двома стрілами. Про це згадує в 1595 році Київський католицький біскуп Йосип Верещинський ( Ще р ба кі в с ь к ий, 231; див. А. С торож енко, 1осифъ Верещинскій, бискупъ Кіевскій, ст. 55). За нашими даними, починаючи з 1500 р. (а певне й раніше) і так до кінця XVIII в. залишається цей герб — самостріл. Що-до архангола Михайла, то, як каже Д. Щербаківський, він був гербом Київа вже в литовськопольську добу ( Щ е р б а к і в с ь к и й , 231). Отже з цього видко, що питання про Київ ський герб надзвичайно складне і потрібує спеціяльної розвідки, а тому ми опускаємо це до иншого разу. 5) Див. примітку на ст. 827 й таблицю І, знімок 3; r. m. = regïae majestatis. Знімок зроблено з документу від 1630 року. За цей тип печатки зовсім не згадує Д. Щерба ківський; очевидячки він за його не знав. ®) Див. таблицю І, знімок 4, та примітку на стор. 827. Читаємо цей напис так: Sigillum officiale patrum consulum civitatis sacrae regiae majestatis Kioviensis. Знімок-з до-
Київська міська печатка
833
З ’явлення цього типу нам здається можна пояснити зростан ням польських впливів (деякі персональні зміни, напр., зміна війта, то-що). І це не дивно1). Відомо, що наприкінці 20-х та в першій половині 30-х рр. збільши лися польські впливи в Київі, можливо за допомогою групи міщанства польської орієнтації. Саме на 20-ті рр. припадає боротьба двох груп мі щанства в Київі, — боротьба Балик, що представляли рядове київське міщанство, з Ходиками. Ходики, як каже В. Б. Антонович, це був „кружокъ городской аристократій, состоящій изъ людей пришлыхъ, не связанныхъ ни происхождешемъ, ни солидарностью убЪжденШ съ массою жителей, и готовыхъ служить всякому направленію изъ за удовлетворенія личнаго корьістолюбія и честолюбія“1). Ходиків підтримував Київ ський воевода Станіслав Жолкевський. Вони хтіли примусити міщан відновити замок за їхні кошти, а також передати церкви уніятам. Бо ротьба точилася ввесь час, але з 1621 р. затвердився на посаді війта Фе дір Ходика і війтував аж до 1625 р., коли його було втоплено2). Після трагічної смерти Федора Ходики залишилося три сини, Йосип, Іван та Андрій. Як каже Антонович', „свЪдЪшя о нихъ въ архивахъ историческихъ весьма скудны и разрознены, но, хотя до некоторой сте пени, даютъ характеристику ихъ деятельности: все три брата продолжаютъ играть въ городе видную роль и следуютъ направленію отца; они постоянно находятся въ рядахъ той, слабой числомъ, но сильной поддержкою польскаго правительства городской аристокра тической партій, которая стремилась къ проведенію антинаціональныхъ цЄ л є й среди Кіевскаго городского населенія. ВсЄ дошедшіе до насъ акты, составленные Ходыками, даже въ офищальныхъ сношешяхъ ихъ съ магистратомъ, написаны по польски, а не по русски, все подписи ихъ въ качестве райцевъ и свидетелей также на польскомъ языке. Въ 1631 году все три брата занимали должности рай цевъ въ магистрате. Въ 1637 году 1осифъ Ходыка занималъ уже должность Кіевскаго войта, а братъ его Андрей — должность райцы“ (в 1644 році — в ій т)3). Цей тип печатки, на нашу думку, існував до кінця польської адмі ністрації в Київі або-ж до Переяславської угоди 1654 року, відколи маемо, вже новий варіянт печатки, але другого типу (який вперше бачимо в 1630 році).*) кумента р. 1638. Д. Щербаківський (стор. 258) пише, що „напис зберігся недобре, а тому його можна прочитати лише приблизно“. Але ми розглянули уважно увесь напис і він виглядає так, як його подає і Д. Щербаківський. Більш там нічого немає. Д. Щербаківський літеру її на печатці вважає за п, що неправильно, на печатці виразне ігл. coss. — старо винна середньовічна транскрипція — ясно доводить певний вплив, який міг з’явитися через Польщу з Західньої Европи. *) А н т о н о в и ч ъ, Кіевскіе войты Ходыки (Монографій по исторіи Зап. и ЮгоЗапад. Россіи, т. І), стор. 214. 2) Ibid., стор. 218; Нові студії з історії Київа, ст. 118. s) А н т о н о в и ч і , , op. сіі, стор. 218—219. 53
834
К. Є. Антнпович
Печатка збереглася добре. Завбільшки вона 3,7 см. Середина являє щит французького геральдичного типу; на ньому самостріл, що повернено догори; з боку рука (?) Напис такий: ПЕЧАТЬ ЦАРЬСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА МАЛОЕ РОСІИ ГРАДА КИЕВА *) З боків менше орнаменту і взагалі вся печатка зроблена грубо та нехудожньо. Цю печатку, на нашу думку, було зроблено після 1654 р. У цій печатці дуже відчувається вплив московський: слова „града“, „царьского величества“, то-що. У звязку з цим п о в т о р е н н я м д р у г о г о т и п у Київської міської печатки, що ми його оце розгля нули, виникає дуже важливе питання. Чому цей тип печатки, що був у 1630 році і начеб-то зникає в 30-х та 40-х рр., — з’являється знову з половини 50-х рр. XVII в. і тримається далі мало не до кінця XVIII в. Що цей тип з’являється в 50 х рр. XVII в., це можна пояснити ось чим. Київська печатка (звичайна), якої уживалося перед Хмельниччиною, далі, коли магістрат набирає державного значіння, не могла обслуговувати міста і мусіла цілком природньо, як певна емблема, звязана з польським пануванням, зникнути. З дру гого боку спілка України з Московщиною також поставила справу про утворення нової печатки, де були-б позначені вже певні емблеми нового ладу. Отже, мабуть, повстало питання про утворення нової печатки, що більш відповідала-б новому станові міського самоуправ ління. Шукаючи зразків для неї, важливо було зберегти основну ча стину печатки (це міський герб самостріл). Цілком природньо, що одки нувши останній тип, взяли тип великої печатки (себ-то 1630 року). Замість латинського напису поставлено було російський, а середина була взята мало не цілком. Цей тип печатки бачимо на документах 50-х та 60-х рр. і в-останнє на документі від 1669 року. IV. На документах 1672— 1700 рр. ми зустрічаємо ч е т в е р т и й т и п печатки. Ця печатка збереглася дуже добре, завбільшки вона 4,4 см. В середині щит французького геральдичного типу, на ньому само стріл (по польському куш а)*2) повернений догори; орнаментика хороша та художня. Напис такий: П ЕЧАТ М ЕСТАМ МАЇС ТРАТЬ' ЕГО Ц. В. КІЕВСКОГО А Х О А 3) Цю печатку, як видно 'з напису, зроблено в 1671 році. З ’явлення цього типу в 1671 році, на нашу думку, можна пояснити тим, що 0 Див. примітку на стор. 827 та таблицю II, знімок І. Д. ІЦербаківський (ст. 258) помиливсь у напису: так у слові ц а р ь с к о г о є ь, якого у Д. Щербаківського немає; слово М а л о е Д. Щербаківський подає у формі Ма л ь ї д ; далі в слові Р о с і и одно с, а Д. Щербаківський подає два: замість К и е в а , Д. Щербаківський читає К і е в а. Знімок зроблено з документу 1663 року. 2) Ц 1о § е г, Епсукіоребуа віагороївка, IV, 126. 3) Див. примітку на ст. 827 й таблицю II, знімок 2. Цей тип наведено в „Ілюстров. Істор. Укр.“ М. Грушевського, в „Палеогр. Ізборн.“ Каманіна та в розвідці Д. Щербаків ського, але стилізовано. У нас цю печатку знято з документу 1674 року.
Київська міська печатка
335
Андрусівська угода 1667 року залишала Київ в непевному стані два роки. З 1669 року почала з’ясовуватися доля Київа. Але-ж лиш угода 1686 року остаточно розвязала де питання. Тому в 1671 році з’являється нова печатка з характерним зазначенням року, чого ра ніше на попередніх печатках не було 1). На документах 1718 та 1719 рр. є инший, другий варіянт четвер того типу міської печатки. Ця печатка збереглася добре. Завбільшки вона 5 см. Щит вже не французького типу, а польського. Герб такий самий. Напис такий: ЕГО Ц.П.В. ПЕЧАТЬ М ЪСКАЯ М АІСТРАТУ КІЕВСКОГО А х В *) Останні літери напису печатки вказують, що її зроблено в 1702 році. Далі після 1719 року у нас не було матеріялів, які-б дали мож ливість з’ясувати дальшу еволюцію Київської міської печатки. Отже мусимо тільки припустити, що після 1721 року, себ-то після того, як Петро І прийняв імператорський титул, мусіла змінитися назва на міській печатці. І справді на документі, що ми його знайшли від 1773 року, маємо такий самий тип печатки, тільки змінено назву. В середині щит польського типу; на ньому самостріл, чи куша. Завбільшки 5 см. Напис такий: Е ґК ІМПЕРАТОРСКОГО ВЕЛИЧЕСТВА МАИСТРАТК КІЕВСКОГО ПЕЧАТЬ 1762 ІЮН 28 3). Це останній відбиток, що нам пощастило здобути.
') У книзі „Снимки древнихъ русскихъ печатей“ (вид. „Комиссіи Госуд. Грамоть и Договоровъ“), вип. І (Москва, 1880), подано печатку Київського Магістрату (№ 69). Цю печатку взято з документу, що переховувався в Московському Головному Архіві Мін. Зак. Справ поміж „малороссійскими актами“. Документ цей від 18 січня 1698 року. Це посвідка Київського Ратушу „подьячему малороссійскихь приказа Ивану Петровичу о томъ, что въ городі КісвЬ нГтъ тартичныхъ мастеровъ и не найдено буйволовыхъ, ни воловьихъ роговъ, которыхъ для царского флота ему поручено купить въ малороссШскихъ городахъ“. Зовнішній вигляд її мало не такий самий як і 1671 року, тільки зроблена вона краще з художнього боку. Печатку дуже стилізовано—особливо що до руки (?). Напис такий: печат мескаА маістратЧ его ц. в. кіевскіл \цтчін. Ця печатка справді викликає великий сумнів, як слушно зазначає це Д. Щербаківський. Закінчення „штчін“ не зустрічаємо ні раніше, ні пізніше. Адже-ж в 1700 році знову маємо старий тип печатки — 1671 року. А головне те, що від 1698 року маємо доку менти з печаткою типу 1671 року (див. документ від 14 лютого 1698 року в збірці рукописів Лазаревського, № 4, „Акты Ломиковскихъ“, арк. 53—55). *) Див. примітку на стор. 827 й таблицю II, знімок 3. Знімок зроблено з документу від 1719 року. а) Див. примітку на стор. 827 й таблицю II, знімок 4. Знімок зроблено з документу від 1773 року.
'
J'
. . . г; o
.
‘ -
.
::;о : : ’ г ;
. . ' .
.
‘
і..:-...;..:-.-:--
.
. ТІЙ9
.
с. " ' '
-
t '
:■
Табл. І.
Близько 1500 року.
1630 р.
1609-1624 рр.
1636— 1646 рр.
Табл. II.
1656—1669 рр.
1671—1700 рр.
1702—1719 рр.
/
Ніна 15 KajpÖoti, P rix 1 5 ..roubles,