ART WORK / МИСТЕЦЬКА ПРАЦЯ Exhibition catalogue by Alisa Lozhkina

PL-UA ArtyĹ&#x203A;ci o pracy

art Work

Prace / роботи / Works

Kilka słów o pomyśle na tę wystawę 68 Кілька слів про ідею цієї виставки A couple of words about the concept of this exhibition (summary) 74 Ewa Sułek / Ева Сулек Bezsensowny polip w ciele społeczeństwa? 76 Безглуздий поліп на тілі суспільства? A senseless polyp in the society’s body (summary) Alisa Lozhkina / Аліса Ложкіна Artyści, władza, pieniądze 84 Художники, влада, гроші Artyści, władza, pieniądz (summary) 104 Igor Pietraszewski / Ігор Петрашевський

prace / роботи / works

Spis treści / зміст / Table of Content:

SYLWESTER AMBROZIAK СІЛЬВЕСТР АМБРОЗІАК Urodzony w Łowiczu, 1964, mieszka i pracuje w Warszawie / Народився 1964 р. у Ловічі, живе та працює у Варшаві / Born in Łowicz, 1964, lives and works in Warsaw

Home Sweet Home. Instalacja rzeźbiarska, 2015 / Home Sweet Home. Скульптурна інсталяція, епоксидна смола, 2015 / Home Sweet Home. Sculptural installation, 2015

APL315 Urodzony w Odessie, 1987, mieszka i pracuje w Odessie / Born in 1987 in Odessa, lives and works in Odessa / Народився 1987 р. в м. Одеса, живе та працює у Одесі

ON/OFF. Technika mieszana na płótnie, 2017 / ON/OFF. Полотно, змішана техніка, 2017 / ON/OFF. Mixed media on canvas, 2017

JULIA BELIAEVA ЮЛІЯ БЄЛЯЄВА Urodzona w Haisynie, 1988, mieszka i pracuje w Kijowie / Народилася 1988 р. у м. Гайсин, живе та працює у Києві / Born in Haisyn, 1988, lives and works in Kyiv

Klasa robotnicza. Realizm post-internetowy. Wydruki, drukarka 3-D, obiekty, 2017 / Робітничий клас. Пост-інтернет реалізм. Принти, 3-D принтер, об’єкти, 2017 / Working Class. Post-Internet Realism. Prints, 3-D printer, objects, 2017

MARCIN BERDYSZAK МАРЧIН БЕРДЫШАК Urodzony w Poznaniu, 1964, mieszka i pracuje w Poznaniu / Народився 1964 р. у Познані, живе та працює у Познані / Born in Poznań, 1964, lives and works in Poznań

Le danse macabre de terrorisme. Obiekt, 2016 / Le danse macabre de terrorisme. Інсталяція, пластик, тканина, сталь, 2016 / Le danse macabre de terrorisme. Object, 2016

SVITLANA BIEDARIEVA СВІТЛАНА БЄДАРЄВА Urodzona w Kijowie, 1988, mieszka i pracuje w Puebla (Meksyk) / Народилася 1988 р. у Києві, живе та працює у м. Пуебла (Мексика) / Born in Kyiv, 1988, lives and works in Puebla (Mexico)

Robota papierkowa (Biurokratyczny barok). Tapeta, 2017 / Paperwork (Бюрократичне Бароко). Шпалери, 2017 / Paperwork (Bureaucratic Baroque). Wallpaper, 2017

ANDRIJ BOJAROV АНДРІЙ БОЯРОВ Urodzony we Lwowie, 1961, mieszka i pracuje we Lwowie / Народився 1961 р. у Львові живе та працює у Львові / Воrn in Lviv, 1961, lives and works in Lviv

ART/WORK, COPY/PAST (Nie)dokładna kopia. Zdjęcia, tapeta, 2017 / ART/WORK, COPY/PAST (Не)вірна копія. Фото, шпалери, 2017 / ART/WORK, COPY/PAST (In)accurate Copy. Photo, wallpaper, 2017

ULIANA Bychenkova УЛЯНА БИЧЕНКОВА Urodzona w Kerczu, 1986, mieszka i pracuje w Moskwie, Kijowie, Petersburgu i Charkowie / Народилась 1986 р. у Керчі, живе та працює у Москві, Києві, Санкт-Петербурзі та Харкові / Born in Kerch, 1986, lives and works in Moscow, Kyiv, Saint-Petersburg and Kharkiv

Gdzie zabierasz pieniądze i co robisz cały dzień. Video, 2015 / Де ти береш гроші і що ти робиш цілими днями. Відео, 2015 / Where do you collect money and what do you do all day long. Video, 2015

EVGENIY CHERNYSHOV ЄВГЕНІЙ ЧЕРНИШОВ Urodzony w Ługańsku, 1984, mieszka i pracuje w Kijowie / Народився 1984 р. у Луганську, живе та працює у Києві / Born in Luhansk, 1984, lives and works in Kyiv

Raport roczny. Plastik, łuski nabojów kaliber 12, pleksiglas, 2015 / Річний звіт. Пластик, гільзи 12 калібру, плексиглас, 2015 / Annual Report. Plastic, shells of 12 calibre bullets, plexiglas, 2015

BOLESŁAW CHROMRY БОЛЕСЛАB XРОМРИЙ Bolesław Chromry – król dyskomfortu i polski, rysownik, bajkopisarz, kuglarz, ilustrator, magister sztuki, Damian Siemień, Dawid Bratko, Ulrich Von Jungingen. Asystent Bronisława Chromego, przyjaciel Jacka Stokłosy, wielbiciel Feliksa Dzierżyńskiego. Mieszka i pracuje w internecie / Король дискомфорту та Польші, рисувальник, байкар, маг, ілюстратор, магістр красних мистецтв, Даміан Щємєнь, Давід Братко, Ульрих фон Юнгінген. Асистент Броніслава Хромого, друг Яцека Стоклози, шанувальник Фелікса Дзержинського. Живе і працює в інтернеті / The king of discomfort and Poland, drawer, fabulist, magician, illustrator, Master of Fine Arts, Damian Siemień, Dawid Bratko, Ulrich von Jungingen. Bronisław Chromy’s assistant, Jacek Stokłosa’s fiend of Feliks Dzierżyński. He lives and works in the Internet

Rozmowa kwalifikacyjna. Tusz na papierze, 2017 / Інтерв’ю. Папір, туш, 2017 / Interview. Ink on paper, 2017 Anda Rottenberg. Ekolina na papierze, 2015 / Анда Роттенберг. Папір, маркер, 2015 / Anda Rottenberg. Ecoline on paper, 2015 Stopa życiowa. Tusz na papierze, 2016 / Рейтинг життя. Папір, туш, 2016 / Life rate. Ink on paper, 2016 Martwa natura. Ekolina na papierze, 2014 / Натюрморт. Папір, маркер, 2014 / Still life. Ecoline on paper, 2014 Sabina. Ekolina na papierze, 2014 / Сабіна. Папір, маркер, 2014 / Sabina. Ecoline on paper, 2014 Dokładkę! Ekolina na papierze, 2014 / Візьміть ще! Папір, маркер, 2014 / Have some more! Ecoline on paper, 2014 Krzyż. Ekolina na papierze, 2016 / Хрест. Папір, маркер, 2014 / Cross. Ecoline on paper, 2016 Malarz religijny. Tusz na papierze, 2016 / Релігійний художник. Папір, туш, 2016 / Religious painter. Ink on paper, 2016 Szybciej! Tusz na papierze, 2017 / Швидше! Папір, туш, 2017 / Faster! Ink on paper, 2017

Condo. Tusz na papierze, 2015 / Condo. Папір, туш, 2015 / Condo. Ink on paper, 2015 Artysta. Tusz na papierze, 2016 / Митець. Папір, туш, 2016 / Artist. Ink on paper, 2016 Artystyczna dusza. Tusz na papierze, 2015 / Митецька душа. Папір, туш, 2015 / Artistic Soul. Ink on paper, 2015 Obieg sztuki. Tusz na papierze, 2016 / Цикл мистецтва. Папір, туш, 2016 / Art circuit. Ink on paper, 2016 Vifon. Tusz na papierze, 2016 / Vifon. Папір, туш, 2016 / Vifon. Ink on paper, 2016 Perspektywa rozwoju. Tusz na papierze, 2015 / Перспектива розвитку. Папір, туш, 2015 / Development perspective. Ink on paper, 2015 Kulczyk. Tusz na papierze, 2016 / Кульчик. Папір, туш, 2016 / Kulczyk. Ink on paper, 2016 Kaloryfer. Tusz na papierze, 2015 / Батарея. Папір, туш, 2015 / Radiator/abs. Ink on paper, 2015 Nadzieja. Tusz na papierze, 2016 / Надія. Папір, туш, 2016 / Hope. Ink on paper, 2016 Pracownik. Ekolina na papierze, 2015 / Робітник. Папір, маркер, 2015 / Worker. Ecoline on paper, 2015 Balance. Tusz na papierze, 2017 / Баланс. Папір, туш, 2017 / Balance. Ink on paper, 2017 Bipolar. Tusz i ekolina na papierze, 2017 / Біполярний. Папір, туш, маркер, 2017 / Bipolar. Ink and ecoline on paper, 2017 Jetson. Tusz i ekolina na papierze, 2015 / Jetson. Папір, туш, маркер, 2015 / Jetson. Ink and ecoline on paper, 2015

Kurator. Tusz na papierze, 2016 / Куратор. Папір, туш, 2016 / Curator. Ink on paper, 2016 Siemień. Tusz na papierze, 2014 / Щємєнь. Папір, туш, 2014 / Siemień. Ink on paper, 2014 Brutto. Tusz na papierze, 2016 / Брутто. Папір, туш, 2016 / Gross. Ink on paper, 2016 Jędrzej. Tusz na papierze, 2016 / Єнджей. Папір, туш, 2016 / Jędrzej. Ink on paper, 2016 Oskarek. Tusz na papierze, 2015 / Оскарек. Папір, туш, 2015 / Oskarek. Ink on paper, 2015 Kredyt. Tusz na papierze, 2017 / Кредит. Папір, туш, 2017 / Loan. Ink on paper, 2017 Szklanka. Tusz na papierze, 2015 / Склянка. Папір, туш, 2015 / Glass. Ink on paper, 2015 Lucio Fontana. Tusz na papierze, 2013 / Лучіо Фонтана. Папір, туш, 2013 / Lucio Fontana. Ink on paper, 2013 Damian. Tusz na papierze, 2014 / Даміан. Папір, туш, 2014 / Damian. Ink on paper, 2014 Gregor. Tusz na papierze, 2016 / Ґреґор. Папір, туш, 2016 / Gregor. Ink on paper, 2016 Platforma. Marker na papierze, 2017 / Платформа. Папір, маркер, 2017 / Platform. Marker on paper, 2017 Butenko. Tusz na papierze, 2016 / Butenko. Папір, туш, 2017 / Butenko. Ink on paper, 2016 Prezes banku. Tusz na papierze, 2015 / Президент банку. Папір, туш, 2015 / President of the bank. Ink on paper, 2015

JULIA CURYŁO ЮЛИЯ ЦУРИЛО Urodzona w Warszawie, 1986, mieszka i pracuje w Warszawie / Народилась 1986 р. у Варшаві, живе те працює у Варшаві / Born in Warsaw, 1986, lives and works in Warsaw

Kura Natalii LL. Technologia FIDU, 2014 / Ціпочка. Наталія ЛЛ. Технологія FIDU, 2014 / Natalia LL‘s Chick. FIDU technology, 2014 Kura Shirin Neshat. Technologia FIDU, 2014 / Ціпочка. Ширін Нешат. Технологія FIDU, 2014 / Shirin Neshat‘s Chick. FIDU technology, 2014

TOMASZ DOMAŃSKI ТОМАШ ДОМАНЬСЬКИЙ Urodzony w Giżycku, 1962, mieszka i pracuje w Komorowicach i we Wrocławiu / Народився 1962 р. у Гіжицко, живе та працює у Коморовіце та Вроцлаві / Born in Giżycko, 1962, lives and works in Komorowice and Wrocław

Hommage a Marcel Proust. Torebki po herbacie na płycie MDF, 1998–… / Hommage a Marcel Proust. Вживані чайні пакетики вмонтовані на МДМ-дошку, 1998–… / Hommage à Marcel Proust. Used teabags piled on MDF board, 1998–…

DMYTRO ERLIKH ДМИТРО ЕРЛИХ Urodzony w Odessie, 1989, mieszka i pracuje w Odessie / Народився в Одесі, 1989 р., живе і працює в Одесі / Born in Odessa, 1989, lives and works in Odessa

Roboniewolnictwo. Video, 2017 / Робоволодіння. Відео, 2017 / Robo-Slavery. Video, 2017

MICHAŁ FRYDRYCH МІХАЛ ФРИДРИХ Urodzony w Warszawie, 1980, mieszka i pracuje w Warszawie / Народився 1980 р. у Варшаві, живе та працює у Варшаві / Born in in Warsaw, 1980, lives and works in Warsaw

Zaczarowany ołuwek. Druk, 2012 / Чарівний оливець, Dрук, 2012 / Enchanted Pensil. Print, 2012 Mieć ciastko i zjeść ciastko. Druk, 2012 / Мати печиво і з‘їсти печиво. Dрук, 2012 / To Have a Cake and to Eat the Cake. Print, 2012 Dlaczego wzwód jest ważniejszy niż zawód. Druk, 2012 / Чому ерекція важливіша ніж професія. Dрук, 2012 / Why Erection is More Important Than Election. Print, 2012 60. Zdjęcie cyfrowe, 2010 / 60. Цифрова фотографія, 2010 / 60. Digital photo, 2010 Art means looking from the right direction. Technika mieszana, 2010 / Мистецтво означає дивитися у правильному напрямку. Мішана техніка, 2010 / Art means looking from the right direction. Mixed media, 2010 I swallowed a moon made of iron. Technika mieszana, 2016 / I swallowed a moon made of iron. Мішана техніка, 2016 / I swallowed a moon made of iron. Mixed media, 2016

IGOR GAIDAi ІГОР ГАЙДАЙ Urodzony w Charkowie, 1961, mieszka i pracuje w Kijowie / Народився 1961 р. у Харкові, живе та працює у Києві / Born in Kharkiv, 1961, lives and works in Kyiv

Razem.ua. Fotografia, 2010 / Разом.ua. Фото, 2010 / Together.ua. Photo, 2010

ANATOLY GANKEVICH АНАТОЛІЙ ГАНКЕВИЧ Urodzony w Odessie, 1965, mieszka i pracuje w Odessie / Народився 1965 р. в Одесі, живе та працює в Одесі / Born in Odessa, 1965, lives and works in Odessa

Red button. Przerwa na papierosa. Video, 2017 / Red button. Перекур. Відео, 2017 / Red Button. Smoke Break. Video, 2017

KATARZYNA GÓRNA КАТАЖИНА ГУРНА Urodzona w Warszawie, 1968, mieszka i pracuje w Warszawie. Jako artysta wystąpił Mikołaj Starowieyski. Urodzony w Warszawie, 1977, mieszka i pracuje w Warszawie / Народилась 1968 р. у Варшаві, живе та працює у Варшаві. Як художник Миколай Старовійський. Народився 1977 р. у Варшаві, живе та працює у Варшаві / Born in Warsaw, 1968, lives and works in Warsaw. Starring as the artist: Mikołaj Starowieyski. Born in Warsaw, 1977, lives and works in Warsaw

Portret artysty romantycznego. Video, 2014 / Портрет романтичного художника. Відео, 2014 / Portrait of a romantic artist. Video, 2014

KATARZYNA GÓRNA I MIKOŁAJ STAROWIEYSKI КАТАЖИНА ГУРНА И МИКОЛАЙ СТАРОBИЙСКИЙ

Fucha. video, 2017 / Робота. Відео, 2017 / Job. Videos, 2017

IGOR GUSEV ІГОР ГУСЄВ Urodzony w Odessie, 1970, mieszka i pracuje w Odessie / Народився 1970 р. у Одесі, живе та працює в Одесі / Born in Odessa, 1970, lives and works in Odessa

Przygody Pana Nikt. Obiekty plastikowe, 2016 / Пригоди містера Ніхто. Пластикові об‘єкти, 2016 / Adventures of Mr. Nobody. Plastic objects, 2016

RAFAŁ JAKUBOWICZ РАФАЛ ЯКУБОBIЧ Urodzony w Poznaniu, 1974, mieszka i pracuje w Swarzędzu / Народився 1974 р. у Познані, живе та працює у Сважендзі / Born in Poznań, 1974, lives and works in Swarzędz

Workers of the Artworld Unite. MDF, 2013 / Робітники мистецтва, єднайтеся. МДФ, 2013 / Workers of the Artworld Unite. MDF, 2013

KORNEL JANCZY КОРНЕЛ ЯНЧЫ Urodzony w Limanowej, 1984, mieszka i pracuje w Krakowie / Народився 1984 р. у Ліманові, живе та працює у Кракові / Born in Limanowa, 1984, lives and works in Krakow

Future nostalgia. Obiekty, 2016 / Future nostalgia. Картон, акрил, 2016 / Future nostalgia. Objects, 2016

BORIS KASHAPOV БОРIС КАШАПОВ Urodzony w Kijowie, 1984, mieszka i pracuje w Kijowie / Народився 1984 р. у Києві, живе та працює у Києві / Born in Kyiv, 1984, lives and works in Kyiv

Zabawna farsa. Fotografia i video dokumentacja performansu, 2017 / Веселий балаганчик. Фото і відео документація перформансу, 2017 / Funny Farce. Photo and video documentation of a performance, 2017

UTE KILTER УТА КІЛТЕР Urodzona w Kijowie, 1967, mieszka i pracuje w Odessie / Народилася 1967 р. у Києві, живе та працює в Одесі / Born in Kyiv, 1967, lives and works in Odessa

Art&Work. Video, 2017. Muzyka Andriy Merhel / Art&Work. Відео, 2017. Музика – Андрій Мерхель / Art&Work. Video, 2017. Music by Andriy Merhel

OLGA KISSELEVA ОЛЬГА КІСЕЛЬОВА Urodzona w Leningradzie (Rosja), 1965, mieszka i pracuje w Paryżu / Народилася 1965 р. у Ленінграді (Росія), живе та працює у Парижі / Born in Leningrad (Russia), 1965, lives and works in Paris

Arbeit Macht Frei (we współpracy z Kamillą Piazza). Video, 2008 / Робота робить вільним (у співавторстві з Камілою П’яццою). Відео, 2008 / Arbeit Macht Frei (in collaboration with Kamilla Piazza). Video, 2008

ADRIAN KOLARCZYK АДРИАН КОЛАРЧIК Urodzony w Poznaniu, 1990, mieszka i pracuje w Skawinie / Народився 1990 р. у Познані, живе та працює у Скавині / Born in Poznań, 1990, lives and works in Skawina

311-G. HD video, blaszki spawalnicze, 2015 / 311-G. HD відео, зразки зварювання, 2015 / 311-G. HD video, welding plates, 2015

DMITRIY KOLOSKOW ДМИТРО КОЛОСКОВ Urodzony w Sofiivce w obwodzie Odeskim, 1984, mieszka i pracuje w Odessie / Народився 1984 р. у с. Софіївка (Одеська область, Україна), живе і працює в Одесі / Born in Sofiivka village (Odessa region), 1984, lives and works in Odessa

Bez tytułu. Olej na płótnie, 2017 / Без назви. Полотно. Oлія, 2017 / Untitled. Oil on canvas, 2017

DARYA KOLTSOVA ДАР’Я КОЛЬЦОВА Urodzona w Charkowie, 1987, mieszka i pracuje w Kijowie / Народилась 1987 р. у Харкові, живе та працює у Києві / Born in Kharkiv, 1987, lives and works in Kyiv

Kręgosłup. Instalacja, 2017 / Хребет. Інсталяція, 2017 / Spine. Installation, 2017

ALINA KOPYTSA АЛІНА КОПИЦЯ Urodzona w Polyske w obwodzie kijowskim, 1983, mieszka mieszka i pracuje w Zurychu / Народилася 1983 р. у смт. Поліське (Київська область), живе та працює у Цюриху / Born in Polyske (Kyiv region), 1983, lives and works in Zurich

Serwis I. Haft, 2017 / Сервіс I. Текстиль, вишивка, 2017 / Service I. Embroidery on fabric, 2017 Serwis II. Haft, 2017 / Сервіс II. Текстиль, вишивка, 2017 / Service II. Embroidery on fabric, 2017

KASPER LECNIM КАСПЕР ЛЕЦНІМ Urodzony we Wrocławiu, 1988, mieszka i pracuje we Wrocławiu / Народився 1988 р. у Вроцлаві, живе та працює у Вроцлаві / Born in Wrocław, 1988, lives and works in Wrocław

Gry integracyjne. Video, 2017 / Інтеграційні ігри. Відео, 2017 / Integration Games. Video, 2017

DIANA LELONEK ДIАНА ЛЕЛОНЕК Urodzona w Biłgoraju, 1988, mieszka i pracuje w Poznaniu i w Warszawie / Народилась 1988 р. у Білограї, живе та працює у Познані та Варшаві / Born in Biłgoraj, 1988, lives and works in Poznań and Warsaw

Jan Brueghel Młodszy ‘Alegoria Smaku’ porośnięta przez różne gatunki grzybów i bakterii, z cyklu Zoe terapia. Żyjące obiekty, 2015–2017 / Ян Брейгель Молодший ‘Алегорія смаку’, уражена паразитами різних форм і бактеріями, з серії Zoe-терапія. Мішана техніка, 2015/2017 / Jan Brueghel the Younger ’Allegory of taste’ parasitized by different kinds of fungi and bacteria, from Zoe-Therapy series. Living object, 2015/2017 Żyjące obiekty, z cyklu Zoe terapia. Żyjące obiekty, 2015– 2017 / Живі об’єкти з серії Zoe-терапія. Мішана техніка, 2015/2017 Living objects from Zoe-Therapy series. Living objects, 2015/2017

PAVEL MARKMAN ПАВЛО МАРКМАН Urodzony w Kijowie, 1986, mieszka i pracuje w Kijowie / Народився 1986 р. у Києві, живе та працює у Києві / Born in Kyiv, 1986, lives and works in Kyiv

Jądro ewolucji. Akryl na płótnie, 2017 / Ядро еволюції. Полотно, акрил, 2017 / The Core of Evolution. Acrylic on canvas, 2017 Za oknem. Olej na płótnie, 2017 / За вікном. Полотно, олія, 2017 / Behind the window. Oil on canvas, 2017

KAROLINA MEŁNICKA КАРОЛІНА МЕЛНІЦКА Urodzona w Toruniu, 1988, mieszka i pracuje w Warszawie / Народилась 1988 р. у Торуні, живе та працює у Варшаві / Born in Toruń, 1988, lives and works in Warsaw

Standard czystości. Technika mieszana, 2016 / Стандарт чистоти. Мішана техніка, 2016 / Standard of cleanliness. Mixed media, 2016 Mama MoMa Tata Tate. Animacja, 2014 / Мама МоМа Тато Тейт. Анімація, 2014 / Mama MoMa Tata Tate. Animation, 2014

ROMAN MIKHAYLOV РОМАН МИХАЙЛОВ Urodzony w Czuchujiwie (obwód charkowski), 1989, mieszka i pracuje w Kijowie/ Народився 1989 р. у Чугуєві (Харківська область), живе та працює у Києві / Born in Chuguev (Kharkiv region), 1989, lives and works in Kyiv

Przypadkowa rzeczywistość. Instalacja, 2017 / Випадкова реальність. Інсталяція, 2017 / Random Reality, Installation, 2017

MARIUSZ MIKOŁAJEK Маріуш Міколаєк Urodzony we Wrocławiu, 1958, mieszka i pracuje we Wrocławiu / Народився 1958 р. у Вроцлаві, живе та працює у Вроцлаві / Born in Wrocław, 1958, lives and works in Wrocław

Droga. Akryl na denimie, video, 2013 / Дорога. Джинс, акрил, відео, 2013 / Road. Acrylic on denim, video, 2013

ALEXANDER MILSTEIN ОЛЕКСАНДР МІЛЬШТЕЙН Urodzony w Charkowie, 1963, mieszka i pracuje w Monachium / Народився 1963 р. у Харкові, живе та працює у Мюнхені / Born in Kharkiv, 1963, lives and works in Munich

Nedilnyk (Sunday-book). Rysunki, pióro na papierze, 2015–2017 / Недільник. Папір, кулькова ручка, фломастери, 2015–2017 / Nedilnyk (Sunday-book). Drawings, ballpoint pen, felt-tip pen on paper, 2015–2017

EUGENIUSZ MINCIEL Євгеніуш Мінцель Urodzony w Dębnie, 1958, mieszka i pracuje w Księżycach / Народився 1958 р. у Дембно, живе та працює у Ксєнжице / Born in Dębno, 1958, lives and works in Księżyce

Mapy-Topografie. Film kartograficzny, akryl, rysunek, 1982–83 / Карти-Топографія. Картографічна плівка, акрил, рисунок, 1982–1983 / Maps-Topography. Cartographic film, acrylic, drawing, 1982–83

ROMAN MININ РОМАН МІНІН Urodzony w Dymytrowie, obwód doniecki, 1981, mieszka i pracuje w Charkowie / Народився 1981 р. у м. Димитров (Донецька область), живе та працює у Харкові / Born in Dymytrov (Donetsk region), 1981, lives and works in Kharkiv

Szachtar-Mistrz. Rzeźba, 2017 / Шахтар-чемпіон. Скульптура, 2017/ Coal Miner the Champion. Sculpture, 2017 Szachtar-Mistrz. Mural, 2017/ Шахтар-чемпіон. Мурал, 2017 / Coal Miner the Champion. Mural, 2017 Generator metra w Doniecku. Druk uv na płycie, 2017 / Генератор донецького метро. барельєф, принт, 2017 / Subway Generator in Donetsk. UV print on a board, 2017

YEVGEN NIKIFOROV ЄВГЕН НІКІФОРОВ Urodzony w Wasylkowie, 1986, mieszka i pracuje w Kijowie / Народився 1986 р. у Василькові, живе та працює у Києві / Born in Vasylkiv, 1986, lives and works in Kyiv

Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics. Seria fotografii, 2015–2016/ Серія фотографій з проекту Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics. Фото, 2015–2016 / Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics. A series of photographs, 2015–2016

OK.ART: Witold Liszkowski, Jan Mikołajek, Mariusz Mikołajek/ ОК.АРТ: Витолд Лишковски, Ян Міколаєк, Маріуш Міколаєк Grupa utworzona we Wrocławiu, 2011 / Сформовано 2011 р. у Вроцлаві / The group formed in Wrocław in 2011

Budujemy miasto sztuki – człowiek wśród ludzi. Instalacja, prace video, 2011–2017 / Ми будуємо місто мистецтва – Людина серед Людей. Інсталяція, дерево, фотографії, рисунок, відео, 2011–2017 / We are building the City of Art – a human among people. Installation, videos, 2011–2017

DOMINIKA OLSZOWY ДОМІНІКА ОЛЬШОВИ Urodzona w Gorzowie Wielkopolskim, 1982, mieszka i pracuje w Warszawie / Народилась 1982 р. у Гожуві Вєлькопольському, живе та працює у Варшаві / Born in Gorzów Wielkopolski, 1982, lives and works in Warsaw

Dobrobyt. Video, 2011 / Процвітання. Відео, 2011 / Prosperity. Video, 2011

VIKTOR POKYDANETS ВІКТОР ПОКИДАНЕЦЬ Urodzony w Załoźcach (obwód tarnopolski), 1961, mieszka i pracuje w Kijowie / Народився 1961 р. у смт. Заложці (Тернопільська область), живе та працює у Києві / Born in Zalozhtsi (Ternopil region), 1961, lives and works in Kyiv

Kotyk. Olej na płótnie, 2011 / Котик. Полотно, олія, 2011 / Kotyk. Oil on canvas. 2011

TOMASZ POZNYSZ ТОМАШ ПОЗНИШ Urodzony w Młynarach, 1988, mieszka i pracuje w Warszawie / Народився 1988 р. у Млинарах (Польща), живе та працює у Варшаві / Born in Młynary, 1988, lives and works in Warsaw

Dudziarz. Olej na płótnie, autorska rama drewniana, 2016 / Гравець на волинці. Полотно, олія, саморобна дерев’яна рама, 2016 / Bagpipe Player. Oil on canvas, self-made wooden frame, 2016 Lukrecja. Olej na płótnie, autorska rama drewniana, 2016 / Лукреція. Полотно, олія, саморобна дерев’яна рама, 2016 / Lucrezia. Oil on canvas, self-made wooden frame, 2016 Pobaw się ze mną. Olej na płótnie, autorska rama drewniana, 2016 / Пограйся зі мною./ self-made wooden frame Полотно, олія, саморобна дерев’яна рама, 2016 / Play with me. Oil and distemper on canvas, self-made wooden frame, 2016

KAROL RADZISZEWSKI КАРОЛЬ РАДЖІШЕВСЬКИЙ Urodzony w Białymstoku, 1980, mieszka i pracuje w Warszawie / Народився 1980 р. у Білостоці, живе та працює у Варшаві / Born in Białystok, lives and works in Warsaw

Malarze. Video, 2007 / Художники. Відео, 2007 / Painters. Video, 2007

STEPAN RYABCHENKO СТЕПАН РЯБЧЕНКО Urodzony w Odessie,1987, mieszka i pracuje w Odessie / wНародився 1987 р. у м. Одеса, живе та працює в Одесі / Born in 1987 in Odessa, lives and works in Odessa

The New Age. Instalacja neon, 2012 / The New Age. Інсталяція, неон, 2012 / The New Age. Installation, neon, 2012

IRMINA RUSICKA ІРМІНА РУЩИЦЬКА Urodzona we Włocławku, 1990, mieszka i pracuje we Wrocławiu i Warszawie / Народилася 1990 р. у Влоцлавеку, живе та працює у Вроцлаві / Born in Włocławek, 1990, lives and works in Wrocław and Warsaw

Adam Rzepecki. Jak Buba Bobu Tak Boba Bubie 33 lata później. Pocztówka, 2016 / Адам Жепецький. Те, що Буба зробив Боду, Буба зробив Бубі 33 роки потому. Листівка, 2016 / Adam Rzepecki. What Buba does to Boba, Boba does to Buba 33 Years Later. Postcard, 2016 Zofia Kulik. Wiwat Nowy Rok 2017. Pocztówka, 2016 / Зофія Кулік. Vivat Новий рік 2017. Листівка, 2016 / Zofia Kulik. Viva New Year! 2017. Postcard, 2016 Pocztówki przygotowane zostały na zaproszenie i we współpracy z Galerią Kubeł Karoliny Plinty / Листівки, які виготовлено у співпраці з галереєю Кубель Кароліни Плінти / The postcards were inspired by and produced in collaboration with Karolina Plinta‘s Kubeł Gallery

OLEKSIY SAI ОЛЕКСІЙ САЙ Urodzony w Charkowie, 1975, mieszka i pracuje w Kijowie / Народився 1975 р. у Харкові, живе та працює у Києві / Born in Charkow, 1975, lives and works in Kyiv

Pleśń. Instalacja, 2009–2014 / Пліснява. Iнсталяція, 2009– 2014 / Mould. Installation, 2009–2014 Ci, którzy odchodzą ze swoimi rzeczami. Druk cyfrowy, 2017 / Ті, хто йдуть зі своїми речима. Цифровий друк, 2017 / Those who leave with their stuff. Digital print, 2017

ARSEN SAVADOV АРСЕН САВАДОВ Urodzony w Kijowie, 1962, mieszka i pracuje w Kijowie / Народився 1962 р. у Києві, живе та працює у Києві / Born in Kyiv, 1962, lives and works in Kyiv

Donbas-chocolate (z serii Deepinsider). Fotografie, 1997 / Донбас-шоколад (З проекту Deepinsider). Фото, 1997 / Donbas-chocolate (from Deepinsider project). Photo, 1997 Z kolekcji Fundacji Zenko / З колекції Zenko Foundation / from the collection of Zenko Foundation

SOLOMIIA SAVCHUK СОЛОМІЯ САВЧУК Urodzona we Lwowie, 1974, mieszka i pracuje w Kijowie / Народилася 1974 р. у Львові, живе та працює у Києві / Born in Lviv, 1974, lives and works in Kyiv

Róże wschodniego skrzydła. Instalacja, 2017 / Троянди східного крила. Iнсталяція, 2017 / Roses of the Eastern Wing. Installation, 2017

NIKITA SHALENNY НІКІТА ШАЛЕННИЙ Urodzony w Dniepropetrowsku, 1982, mieszka i pracuje w Dnieprze / Народився 1982 р. у Дніпропетровську, живе та працює у Дніпрі / Born in Dnipropetrovsk, 1982, lives and works in Dnipro

Mózg. Instalacja, 2017 / Мозок. Інсталяція, 2017 / Brain. Installation, 2017 Katapulta. Instalacja, 2014 / Катапульта. Iнсталяція, 2014 / Catapult. Installation, 2014

JANEK SIMON ЯНЕК СІМОН Urodzony w Krakowie, 1977, mieszka i pracuje w Warszawie / Народився у 1977 р. у Кракові, живе та працює і Варшаві / Born in Cracow, 1977, lives and works in Warsaw

Cynocephali. Wydruk z polilaktydu (PLA) i politereftalanu etylenu (PET) na drukarce 3D własnej produkcji, 2014 / Песиголовці. Домашній 3D друк з полілактиду та поліетилентерефталату, 2014 / Cynocephali, polylactide (PLA)and polyethylene terephthalate (PET) print produced with a self-made 3D printer, 2014 Zdjęcie dzięki uprzejmości galerii Raster, Warszawa / Фото люб’язно надано галереєю Raster, м. Варшава / Photo courtesy of the Raster Gallery, Warsaw

YAROSLAV SOLOP ЯРОСЛАВ СОЛОП Urodzony w Sokirianach (obwód czerniowiecki), 1979, mieszka i pracuje w Kijowie/ Народився 1979 р. у Сокирянах (Чернівецька область), живе та працює у Києві / born in Sokyriany (Chernivtsi region), 1979, lives and works in Kyiv

2017–2117. Obiekt, projekcja, 2017 / 2017–2117. Об’єкт, проекція, 2017 / 2017–2117. Оbject, screening, 2017

MYKHAILO BUKSHA МИХАЙЛО БУКША Urodzony w Kiszyniowie, 1992, mieszka i pracuje w Kijowie / Народився 1992 р. у Кишиневі, живе та працює у Києві / born in Chisinau, 1992, lives and works in Kyiv

2017–2117

MICHAŁ STACHYRA МІХАЛ СТАХИРА Urodzony w Lublinie, 1981, mieszka i pracuje w Kazimierzu Dolnym / Народився у 1981 р. у Любліні, живе та працює у Казімежі-Дольному / Born in Lublin, 1981, lives and works in Kazimierz Dolny

Sprzedaż przedmiotów z kolekcji Fundacji im. Stachyry. Instalacja, 2017 / Продаж предметів з колекції Фонду Стахири. Мішана техніка, 2017 / Sale of items from the collection of Stachyra Foundation. Mixed media, 2017

SZUPER GALLERY (SUSANNE CLAUSEN & PAVLO KERESTEY) SZUPER GALLERY (СУЗАННЕ КЛАУЗЕН ТА ПАВЛО КЕРЕСТЕЙ)

Work / Arbeit / Праця. Video, 2007

KAROLINA SZYMANOWSKA КАРОЛІНА ШИМАНОВСЬКА Urodzona we Wrocławiu, 1982, mieszka i pracuje we Wrocławiu / Народилася 1982 р. у Вроцлаві, живе та працює у Вроцлаві / Born in Wrocław, 1982, lives and works in Wrocław

Raj duszny. Obiekty biżuteryjne, 2012 / Душевний рай. Ювелірні предмети, 2012 / Soul Paradise. Jewellery objects, 2012 Asymetria, Obiekt, 2012 / Асиметрія. Oб‘єкт, 2012 / Asymmetry, object, 2012 Ideologie. Fotografie cyfrowe, 2015 / Ідеологія. Цифрові фотографії, 2015 / Ideology. Digital photographs, 2015

MARIUSZ TARKAWIAN МАРІУШ ТАРКАВІАН Urodzony w Łukowie, 1983, mieszka i pracuje w Warszawie / Народилася 1983 р. у Лукові, живе та працює у Варшаві / Born in Łuków, 1983, lives and works in Warsaw

Adoracja. Tusz na papierze, 2016–2017 / Поклоніння. Папір, чорнило, 2016–2017 / Adoration. Ink on paper, 2016–2017

OLEG VORONKO ОЛЕГ ВОРОНКО Urodzony we Lwowie, 1972, mieszka i pracuje we Lwowie / Народився 1972 р., живе та працює у Львові / Born in Lviv, 1974, lives and works in Lviv

Mrok. Video, 3’ Loop, 2017 / Морок. Відео, 3’ Loop, 2017 / Darkness. Video, 3’ Loop, 2017

VOVA VOROTNIOV ВОВА ВОРОТНЬОВ Urodzony w 1979, mieszka i pracuje w Kijowie / Народився 1979 р. у, живе та працює у Києві / Born in 1979, lives and works in Kyiv

Chwała pracy. Baner, 2017 / Праця звеличує. Bанер, 2017 / Glory Be to Labour. Banner, 2017

ROBERT WAŁĘKA РОБЕРТ ВАЛЕНКА Urodzony w Płońsku, 1979, mieszka i pracuje w Warszawie / Народилася 1979 р. у Плонск, живе та працює у Варшаві / Born in Płońsk, 1979, lives and works in Warsaw

A może nadamy mu jakąś funkcję. Akryl na płótnie, 2016 / Або, можливо, ми надамо йому певну функцію. Полотно, акрил, 2016 / Maybe we could give him a function. Acrylic on canvas, 2016 Puszek-kłębuszek pracuje. Akryl na płótnie, 2016 / Порошковий дим працює. Полотно, акрил, 2016 / Powder Puff is working. Acrylic on canvas, 2016

SEMEN XRAMTSOV СЕМЕН ХРАМЦОВ Urodzony w Chersoniu, 1983, mieszka i pracuje w Chersoniu / Народився 1983 р. у Херсоні, живе та працює у Херсоні / born in Kherson, 1983, lives and works in Kherson

Banery albo 12 przegranych. Druk cyfrowy na banerach, 2017 / Банери або 12 огріхів. Банери, цифровий друк, 2017 / Banners or 12 Losers. Digital print on banners, 2017 Kup bezcenne. Druk cyfrowy na banerze, 2017 / Купуй безцінне. Банер, цифровий друк, 2017 / Buy the Priceless. Digital print on banner, 2017

ALINA YAKUBENKO АЛІНА ЯКУБЕНКО Urodzona w Kijowie, 1983, mieszka i pracuje w Kijowie / Народилася 1983 р. у Києві, живе та працює у Києві / Born in Kyiv, 1983, lives and works in Kyiv

Swietłograd. Video, 2017 / Світлоград. Відео, мокументарі/ мокуфікшн, 2017 / Svitlograd. Video, 2017

ALEKSEY YALOVEGA – YALO ОЛЕКСІЙ ЯЛОВЕГА – YALO Urodzony w Połtawie, 1980, mieszka i pracuje w Charkowie / Народився 1980 р. у Полтаві живе та працює у Харкові / Born in Poltava, 1980, lives and works in Kharkiv

Młotek w bursztynie. Obiekty, 2017 / Молоток у бурштині. Об’єкти, 2017 / Hammer in Amber. Objects, 2017

Кілька слів про ідею цієї виставки Ева Сулек

Kilka słów o pomyśle na tę wystawę Ewa Sułek

хотіла поговорити про працю і пограти зі словами – концепція виставки “Art Work” базується на множинному значенні цього терміну. Чи праця – це щось, що ми просто робимо протягом дня? А може це щось, що приносить нам дохід? Результат краще або гірше зорганізованої діяльності? Праця – це також кінцевий результат роботи художника. Тому на “Art Work” ми показуємо працю художника, механізми функціонування арт-ринку, спосіб сприйняття самого художника та його творів аудиторією. Основна ідея полягала в тому, щоб спробувати знайти баланс між серйозним підходом до теми праці, зокрема до праці художника, і трохи вільнішим, грайливим підходом до самого твору мистецтва – так, щоб глядач не зосереджувався виключно на проблемах в художній сфері Польщі та України. Я хотіла б, щоб глядач усвідомив деякі труднощі, але й щоб поглянув на художника як на особистість, як на людину, яку можна краще пізнати та зрозуміти. Ми з Алісою Ложкіною роздумували над концепцією виставки починаючи ще з 2015 року. Під час моїх численних візитів до Києва (пов’язаних з тим, що зараз я працюю над книгою про сучасне українське мистецтво), ми часто обговорювали проблеми, з якими щодня стикаються працівники сфери культури. І дійшли до висновку, що в Польщі і України є багато спільного. Ми подумали, як добре було б знайти в бурхливій, сповненій суперечностей історії наших країн щось об’єднуюче. Цим власне і є ця виставка. Суспільна реакція на роботи художника пов’язана з чітко визначеним сприйняттям і розумінням концепції праці. Можна б замислитися над тим, чи пластичне моделювання взагалі якось відрізняється від будь-якої іншої виробничої діяльності? А втім, хоч саме виробництво за своєю суттю майже не відрізняється, то ряд понять, накопичений навколо професії художника, виявляє сутність проблеми. Більшість людей, які займаються «нормальною роботою», дратує, що митці не підкорюються капіталістичним принципам. Такі слова, як «непридат-

hciałam mówić o pracy i pobawić się z językiem – koncepcja wystawy Art Work oparta jest na wielorakim znaczeniu słowa praca. Praca – czy jest to coś, co po prostu robimy cały dzień? Może coś, co przynosi nam dochód? Wynik lepiej lub gorzej przeprowadzonych celowych czynności? Praca jest również efektem końcowym działań artysty. Dlatego na Art Work przybliżamy pracę artysty, mechanizmy funkcjonowania na rynku sztuki, sposób, w jaki artysta oraz jego praca są odbierane przez publiczność. Główną ideą była próba znalezienia równowagi pomiędzy poważnym podejściem do tematyki pracy, w szczególności pracy artysty, a nieco luźniejszym, zabawowym podejściem do samego dzieła sztuki, tak aby widz nie czuł jedynie ciężaru problemów, które dotykają świat sztuki w Polsce i na Ukrainie. Chciałam przybliżyć nieco trudności, ale też po prostu samą postać artysty i jego pracy jako kogoś, kogo można trochę lepiej poznać i zrozumieć. Zastanawiałyśmy się z Alisą Loshkiną nad koncepcją tej wystawy od 2015 roku. Podczas moich licznych wizyt w Kijowie (związanych też z tym, że pracuję obecnie nad książką o współczesnej sztuce ukraińskiej) często rozmawiałyśmy o tym, jakie problemy napotykają na co dzień ludzie pracujący z kulturą. Zrozumiałyśmy, że wiele z nich zarówno w Polsce, jak i na Ukrainie jest podobnych. Pomyślałyśmy, że w burzliwej wspólnej historii naszych krajów dobrze byłoby znaleźć coś, co nas łączy, a nie tylko dzieli. Tym właśnie jest ta wystawa. Społeczny odbiór pracy artysty wiąże się̨ z pewnym ściśle określonym postrzeganiem i rozumieniem pojęcia pracy. Można by się zastanawiać nad tym, czym właściwie różni się rzeźbienie od jakiejkolwiek innej czynności wytwórstwa? A jednak, chociaż samo wytwarzanie nie rożni się̨ w swej istocie tak bardzo, skumulowany wokół zawodu artysty zespół pojęć stanowi istotę problemu. Większość osób wykonujących „normalną pracę” irytuje brak podporządkowania kapitalistycznym zasadom pracy. Hasła takie jak nieużyteczność, niefunkcjonalność, niewydaj-

ність», «нефункціональність», «неефективність», а з іншого боку – «талант», «бачення», «креативність», переносять мистецтво у сферу хоббі і чогось несерйозного, а не «справжньої роботи». Художники належать до професійної групи з найнижчим рівнем заробітків у співвідношенні до отриманої освіти і суспільного положення. Більшість з них живе в злиднях, часто фінансуючи свою художню діяльність з інших джерел. У Польщі після 1989 року всі сподівалися на зміни на краще – і ці зміни справді сталися в багатьох областях, але не в культурі. У якийсь момент, люди культури почали дивуватися: чому ж так? Дотепер працівники культури стикаються з багатьма проблемами, зокрема викликаними переконанням, що кожен ринок ґрунтується на виробництві товарів для продажу. Інше хибне переконання – це те, що художник отримує нескінченне задоволення від власної роботи, і саме це компенсує йому низький прибуток або навіть його повну відсутність. Є невелика група художників-зірок, яка в порівняння з іншими отримує надзвичайно високий дохід, визнання і популярність. Така вже специфіка світового арт-ринку, в якому переможець отримує все. Проте в Польщі, часто навіть переможець знаходиться в дуже поганому фінансовому положенні. Навіть найбільш впізнавані художники не отримують високого доходу. Їх успіхи (наприклад престижні премії і виставки) не поліпшують їхнього економічного становища – символічний престиж не перетворюється на фінансовий. Художників також часто сприймають як ледарів і любителів, які виконують щось непотрібне і незрозуміле. Але що є визначником користі? Це відкрите питання. Художники часто теж сприймаються як аутсайдери, приречені на самотність і ізоляцію від суспільства – одначе мистецтво здатне говорити про важливі речі, вміє бути політично і соціально заангажованим, а сам художник може бути уважним спостерігачем і дослідником оточуючої нас реальності. На мою думку, однією з головних проблем сучасного арт-ринку і досі залишається депреціація культури – тому так важливо порушувати питання про працю художника в усіх її аспектах. Відсутність культурної освіти призвела до знецінення культури і мистецтва. Пройдуть роки поки суспільство (особливо на пострадянському просторі) врешті решт по достоїнству оцінить її дуже важлива роль. На цій виставці я хотіла теж зосередитися на самому творі мистецтва – результаті творчої діяльності. Хотіла порушити питання про виробництво, про живописні навички і вміння, традиційні техніки живопису, майстерність класиків, пошук нових методів і засобів масової інформації в епоху глобалізації, про оцифрування та дефіцит матеріалів. Дуже цікаво, що, з одного боку, художника часто вважають ледарем, який працює тільки тоді, коли відчуває потребу, і виробляє непотрібні та марні предмети. З іншого боку, за даними опитування, яке я провела минулого року1,

ność, a z drugiej strony – talent, wizja, kreatywność, stawiają sztukę w domenie hobby czy po prostu nie bardzo poważnej rzeczy, a nie „prawdziwej pracy”. Artyści są najgorzej zarabiającą grupą zawodową w stosunku do swojego wykształcenia oraz pozycji na drabinie społecznej. Większość z nich żyje w biedzie, często finansując swoją działalność artystyczną z innych źródeł. W Polsce po 1989 roku wszyscy liczyli na duże zmiany na lepsze – jednak, chociaż nastąpiły one na wielu polach – w kulturze nie. W pewnym momencie ludzie kultury zaczęli się zastanawiać, dlaczego tak się stało? Do dziś pracownicy sztuki napotykają liczne problemy na rynku, spowodowane między innymi przeważającym przekonaniem, że każdy rynek oparty jest na produkcji towarów, które należy sprzedać. Innym ciążącym poglądem jest to, że artysta czerpie nieskończoną satysfakcję ze swojej pracy, co wynagradza mu niskie lub często żadne zarobki. Istnieje natomiast niewielka grupa artystów-gwiazd, która w stosunku do pozostałych uzyskuje niespotykanie wysokie dochody, uznanie i sławę. Jest to specyfika globalnego rynku sztuki, na którym zwycięzca bierze wszystko. Jednak w Polsce nawet zwycięzca często pozostaje w bardzo złej kondycji finansowej. Nawet najbardziej rozpoznawalni artyści nie osiągają wysokich dochodów. Ich sukcesy (jak prestiżowe nagrody czy wystawy) nie poprawiają ich sytuacji ekonomicznej – prestiż symboliczny nie przekłada się na prestiż finansowy. Artyści są również często postrzegani jako błękitne ptaki i hobbyści, wykonujący nieprzydatne i niezrozumiałe czynności. Lecz co stanowi o przydatności? Można by się zastanawiać. Artyści są także odbierani jako outsiderzy skazani na samotność i wykluczenie ze społeczeństwa – jednak sztuka potrafi mówić o rzeczach ważnych, być politycznie i społecznie zaangażowana, a sam artysta może być wnikliwym obserwatorem i badaczem otaczającej nas rzeczywistości. W mojej opinii jednym z głównych problemów dzisiejszego rynku sztuki pozostaje nadal powszechna deprecjacja kultury – dlatego też tak ważnym jest mówienie o pracy artysty w wielu jej aspektach. Brak edukacji kulturalnej doprowadził do niedoceniania sztuki. Miną lata zanim społeczeństwo (w szczególności postsowieckie) doceni jej niezwykle istotną rolę. Na tej wystawie chciałam się skupić również na samym dziele sztuki – będącym wynikiem działalności artystycznej – poczynając od zagadnień wytwórstwa, biegłości warsztatowej, poprzez tradycyjne techniki malarskie i warsztat dawnych mistrzów, po poszukiwania nowych mediów i technik w dobie globalizacji, digitalizacji i materialnych deficytów. Jest to niezwykle interesujące, że z jednej strony artysta uważany jest za lenia, pracującego jedynie, kiedy ma na to ochotę i wytwarzającego niezrozumiałe i bezużyteczne rzeczy; z drugiej strony natomiast, zgodnie z wynikami badań, które przeprowadziłam w ubiegłym roku1, od artysty oczekuje się przede wszystkim wysokich umiejętności warsztatowych i zdolności do wytwarzania pięknych obiektów, które mogą posłużyć jako ozdoba każdego mieszkania. To niezrozumienie istoty pracy artystycznej poprzez skupienie na jej mate-

E. Sułek, Czy artysta pracuje?, [w:] „Czas Kultury“, 3/2016, grudzień 2016.

1 E.Sułek, “Czy artysta pracuje?”, w: Czas Kultury, 3/2016, grudzień 2016.

найбільш очікуваними від художника є його творчі навички та вміння виробляти прекрасні речі, які могли б служити прикрасою кожній квартирі. Таке нерозуміння суті діяльності художника, зосередження на матеріальній стороні його роботи, призвело до драматичного соціального та фінансового становища багатьох митців. Саме тому я відібрала на цю виставку дещо абсурдні роботи, які заперечують ідеї функціональності та побутові предмети, які ми зазвичай не сприймаємо як витвори мистецтва. З другого боку, я відібрала теж технологічні шедеври − маючи на меті показати, скільки граней має художня творчість. Одначе не тільки праця художника є предметом виставки «Art Work». Також сама концепція праці, те, як її розуміли в радянський період (культ праці), і як її розуміють сьогодні, коли більшість з нас працює все життя в корпораціях. А також те, як вона буде виглядати в майбутньому. Чи зникне художнє ремесло? Чи роботи замінять людей на виробництві? Чи частина професії зникне і буде сприйматися як курйоз з минулого? Чи будуть люди взагалі потрібні? Протягом останнього часу з’явилося багато статей про системи штучного інтелекту, які в майбутньому можуть звести нанівець необхідність людської праці. Це цілком очевидно, коли мова йде про такі області, як бухгалтерський облік, механіка чи сфера послуг. Науковці однак стверджують, що це так само зачепить і творчість, оскільки нема нічого такого, створеного людиною, чого не можна було б замінити розумною комп’ютерною системою. Розумна машина може легко передбачити всі види творчості. Її вже використовують в області музики, а за допомогою таких програм, як Google Deep Dream, було зроблено перші кроки в галузі образотворчого мистецтва. Ця програма може створювати зображення на основі всіх наявних даних – тоді як людина опирається тільки на власні – а отже обмежені – знання. Усе це дозволяє наново порушити питання про природу мистецтва.

rialnym efekcie, doprowadziło do dramatycznej sytuacji społecznej i ekonomicznej wielu artystów. Na tę wystawę wybrałam prace, które są bezużyteczne i absurdalne, będące zaprzeczeniem funkcjonalności, jak i te, które na co dzień mają swój użytek nie jako obiekty sztuki. Wybrałam również warsztatowe arcydzieła. Wszystko po to, aby pokazać jak wiele twarzy ma kreacja artystyczna. Jednak nie tylko praca artysty jest tematem Art Work. Również sam koncept pracy, to, jak była rozumiana w czasach jej kultu (era sowiecka), jak jest rozumiana dziś, gdy spora część społeczeństwa spędza życie w korporacjach. I także, jak będzie wyglądała w przyszłości. Czy zniknie rzemiosło? Czy praca rąk zostanie zastąpiona przez roboty? Czy niektóre zawody znikną i będą postrzegane jako ciekawostki z przeszłości? Czy ludzie będą w ogóle potrzebni? W ostatnich miesiącach pojawiło się wiele artykułów na temat sztucznej inteligencji i systemów na niej opartych, które w przyszłości mogą całkowicie zastąpić ludzką pracę. Wydaje się to dość jasne, jeśli chodzi o takie dziedziny jak księgowość, mechanika czy szeroko rozumiane usługi. Naukowcy twierdzą jednak, że w ten sam sposób zastąpione zostaną zawody kreatywne, ponieważ każdy wytwór ludzkiej pracy może z łatwością zostać zastąpiony przez ten stworzony przez inteligentny system komputerowy. Inteligentna maszyna może z łatwością przewidzieć każdy rodzaj kreacji. Ma to już zastosowanie w dziedzinie muzyki, a pierwsze kroki zostały podjęte na polu sztuk wizualnych, dzięki programom takim jak Google Deep Dream. Program może tworzyć obrazy w oparciu na wiedzy całkowitej, na pełnym przekroju dostępnych danych – z kolei ludzkie wybory dokonywane są na podstawie dostępnej każdemu wiedzy, która jest wiedzą ograniczoną. Te poszukiwania stanowią wyjście do ponownego zadania pytania o naturę sztuki.

Ewa Sułek The concept of “Art Work” is based on the multiple meaning of the word. Work—is it something that we just do all day? Is it what brings us income? Is it an outcome of a better or worse organised set of actions? Art Work provides a starting point for a closer look at artist’s work, the mechanisms of operating in the on the art market, he way the audience perceives both them and their works. Artists are the worst-earning professional group when considering their education education and position on the social ladder. They are often perceived as loungers and hobbyists who perform a useless and incomprehensible activity. Artists are also perceived as outsiders secluded from society — yet, art can make important statements and proved to be politically and socially engaged. We also want to have a look at art work itself — the outcome of each artist’s endeavours—starting from the issues of craftsmanship, manufacturing, through the traditional painterly skills and up to the search for new techniques and materials in the era of material deficits, globalisation and the and digitisation processes. Lastly, we focus on work in general—what it meant in the past, what it used to mean in the part and what it means now, in the era of corporations and technical revolution, and how it will look like in the future.

Безглуздий поліп на тілі суспільства? Аліса Ложкіна

Bezsensowny polip w ciele społeczeństwa? Alisa Lozhkina

е з ХХ сторіччя за сучасним художником закріпився імідж своєрідного трікстера ліберальної системи – людини, якій вдалося вибороти право на відносну свободу від необхідності брати участь у загальносуспільній трудовій рутині. У певному сенсі сучасного митця можна визначити як людину, яка не ходить на роботу за фіксованим графіком. Але це зовсім не означає, що художник працює менше за інших членів суспільства. У сучасному мистецтві цінність і вартість артефакту визначається не лише за кількістю механічної праці, вкладеної у його виробництво. У мистецтві останніх десятиліть чи не першочергову роль грає ідея, задум художника, втілений за допомогою образу. Розширення горизонтів мистецького висловлювання призводить до відмирання уявлення про ремісницьку досконалість як основний критерій якості художнього твору. Як зміниться ця ситуація із черговим технологічним стрибком, приходом нейромереж, Big Data та епохи posthuman? Що є праця в сучасному постдигітальному світі, де штучний інтелект стрімко відбирає робочі місця у homo sapiens? На заміну пролетаріату ХІХ-початку ХХ сторіччя сьогодні приходить новий, більш мобільний, але не менш соціально незахищений клас – прекаріат, і, здається, він успадкував від сучасного мистецтва ідею трансформованого поняття праці. Наразі багато обговорюється питання майбутнього величезної частини людства, яка звільниться від необхідності працювати, коли відбудеться наступний стрибок автоматизації, а величезну кількість робочих місць займуть роботи та штучний інтелект. Точиться дискусія навколо такого поняття як useless class. Цим доволі принизливим терміном називається маса людей, що зрештою залишиться без роботи і буде змушено задаватися питанням, чим заповнити власне життя. Існують абсолютно неймовірні гіпотези щодо того, як найближчим часом буде розвиватися наше суспільство, особливо, якщо буде втілено в життя мрію про basic universal income. Згідно з утопічною версією, звільнившись від необхідності працювати в поті чола, людство почне займатися творчістю. Відбудеться

uż w XX wieku w społeczeństwie utrwalił się wizerunek współczesnego artysty będącego tricksterem systemu liberalnego – człowieka, któremu udało się wywalczyć prawo do względnej wolności od konieczności uczestniczenia w rutynie pracy. W pewnym sensie współczesnego twórcę można określić jako osobę, która nie pracuje według ustalonego grafiku. Ale to wcale nie oznacza, że artysta pracuje mniej, niż inni członkowie społeczeństwa. W sztuce współczesnej wartość i cena dzieła zależą nie tylko od ilości mechanicznej pracy zainwestowanej w jego produkcję. W sztuce najnowszej niemalże pierwszoplanową rolę odgrywa idea, pomysł twórcy wcielony w obraz. Poszerzanie horyzontów ekspresji artystycznej prowadzi do zanikania przeświadczenia o doskonałości rzemieślniczej jako głównego kryterium jakości dzieła sztuki. Jak ta sytuacja się zmieni wraz z kolejnym skokiem technologicznym, pojawieniem się sieci neuronowych, Big Data i epoki postczłowieka? Czym jest praca w postdigitalowym świecie, w którym sztuczna inteligencja pozbawia homo sapiens miejsc pracy? W miejsce proletariatu XIX wieku i początku XX wieku przychodzi prekariat – nowa, bardziej mobilna, ale nie mniej niezabezpieczona klasa społeczna, która, jak się wydaje, odziedziczyła po sztuce współczesnej odmienną koncepcję pracy. Obecnie często omawiane są kwestie przyszłości tej części ludzkości, która uwolni się od konieczności pracy, kiedy nastąpi następny wzrost automatyzacji i większość zadań będzie wykonywana przez roboty i sztuczną inteligencję. Trwają dyskusje wokół takiego pojęcia jak klasa bezużyteczna (useless class). Tym raczej upokarzającym terminem określa się masę ludzi, która w końcu będzie bezrobotna i zmuszona myśleć o tym, czym wypełnić własne życie. Istnieją niewiarygodne hipotezy dotyczące tego, w jaki sposób rozwinie się nasze społeczeństwo w najbliższej przyszłości, zwłaszcza jeśli zrealizuje się marzenie o podstawowym powszechnym dochodzie (basic universal income). Według utopijnej wersji ludzkość, uwolniona od potrzeby pracy w pocie czoła, obudzi swoją kreatywność. Będzie to triumf sztuki,

тріумф мистецтва, коли кожен в тому чи іншому сенсі стане художником. Є й апокаліптичні версії, що Homo Sapiens або поступово зникне, або поступиться місцем якимось геть іншим гібридним істотам. Провідні футурологи як мантру повторюють фразу, що найбільш затребуваним “героєм часу” наступного десятиліття стане саме гуманітарій-митець, здатний створювати нові сенси у світі, що так стрімко відривається від звичної системи координат. Адже для великих людських мас, позбавлених необхідності працювати, центральним моментом стане не лише задоволення, а й самовдосконалення і пошук відповідей на базові онтологічні питання. Хочеться вірити, що адекватно відреагувати на цей виклик часу творчі гуманітарії зможуть краще і швидше за проповідників. Отже, у найближчому майбутньому людство може опинитись у ситуації, коли праця у класичному розумінні цього слова стане свого роду рудиметом, чи, швидше, luxury, а право на роботу нам доведеться виборювати у розумних машин. Artificial Intelligence загрожує не лише кар’єрі офісних менеджерів, таксистів, чи заводських робітників. Розробники додатків давно мріють створити повноцінного роботизованого художника. Сьогодні комп’ютерний розум вміє лише блискуче імітувати різні мистецькі стилі, але мислити, як художнику чи куратору йому поки що не під силу. Та хто знає, куди заведе світ наполегливість і кмітливість сучасних стартаперів. У чому ж специфіка власне мистецької праці? Чи не імітує сучасний митець діяльність, аби уникнути соціальної рутини? Художника часто звинувачують у тому, що він не працює, або вимагає гроші за те, чим, за уявленням суспільства, повинен займатися для задоволення. У масовій свідомості досі є дуже сильним ранньомодерніський штамп, що ідеальний художник – голодний, нещасний і, бажано, мертвий. Праця сучасного митця вислизає з глядацького поля, вона не завжди помітна і багатьом незрозуміла. Коли ми говоримо про прекаріат – людей, які знаходяться в незахищених трудових відносинах, про нові миготливі схеми праці, які не вписуються в рамки попередніх стадій розвитку суспільства, то потрібно розуміти, що прекарність властива художнику вже дуже і дуже давно. Він є прекарним за визначенням. Люди ззовні часто критикують художника за його невизначений статус, звинувачують його в тому, що він – безглуздий поліп на тілі суспільства. Але по факту, якщо прибрати художників та інших творчих людей, чия праця вислизає від фіксації по лінійці та за секундоміром, то суспільство залишиться без культури, і це буде дуже помітно для всього соціуму. Ще одне важливе питання – яке місце у системі координат мистецької праці займає робота арт-працівників, які не є безпосередніми продуцентами художніх об’єктів, але забезпечують існування інфраструктури сучасного мистецтва – кураторів, критиків, мистецтвознавців, “gallery girls” та ін.? Цю тему складно, але необхідно проговорювати. Між двома категоріями арт-трудящих існує велика частка нерозуміння. Художникам здається, що, наприклад, куратор, мистецтвознавець або критик – фігура успішна й автократична. А куратор, мистецтвознавець чи критик закидає художнику, що той хоча б теоретично може щось

kiedy każdy człowiek, w ten czy inny sposób, stanie się artystą. Istnieją jednak i apokaliptyczne wersje, zgodnie z którymi homo sapiens albo stopniowo zniknie, albo ustąpi miejsca jakimś innym hybrydowym istotom. Czołowi futuryści jak mantrę powtarzają, że najważniejszym „bohaterem czasów” w następnej dekadzie będzie artysta-humanista, tworzący nowe sensy w świecie, gdzie nie będzie już stałych punktów odniesienia. Rzeczywiście, w przypadku dużych mas ludzi bez pracy, celem stanie się nie tylko spełnienie, ale także samodoskonalenie i poszukiwanie odpowiedzi na podstawowe, ontologiczne pytania. Chce się wierzyć, że twórczy humaniści będą mogli odpowiednio szybciej i lepiej reagować na wyzwania epoki niż kaznodzieje. Tak więc w niedalekiej przyszłości ludzkość może znaleźć się w sytuacji, w której praca w klasycznym tego słowa znaczeniu stanie się rzadkością, a nawet luksusem, a o prawo do pracy będziemy walczyć z inteligentnymi maszynami. Artificial Intelligence zagraża nie tylko karierze menedżerów, taksówkarzy czy robotników fabryki. Deweloperzy aplikacji od dawna marzą o stworzeniu prawdziwego robota-artysty. Dziś umysł komputerowy jest w stanie tylko doskonale symulować różne style artystyczne, ale myśleć jak artysta jeszcze nie potrafi. Kto jednak wie, dokąd nas doprowadzi wytrwałość i pomysłowość dzisiejszych startupowców. Na czym więc polega specyfika pracy artystycznej? Czy współczesny artysta nie pozoruje aktywności, aby uniknąć rutyny społecznej? Ludzie sztuki są często oskarżani o to, że nie pracują lub też wymagają pieniędzy za coś, czym według społeczeństwa powinni się zajmować dla przyjemności. W świadomości mas wciąż mocno tkwi wczesnomodernistyczne przekonanie, że idealny artysta jest głodny, nieszczęśliwy i najlepiej martwy. Praca twórców wymyka się naszej uwadze, jest niedostrzegana i niezrozumiała. Mówiąc o prekariacie – osobach pozbawionych gwarancji zatrudnienia, uwikłanych w niepewne schematy pracy, które nie pasują do poprzednich etapów rozwoju społeczeństwa – musimy zrozumieć, że prekaryjność jest domeną artystów od dawien dawna. Artysta z definicji jest prekariuszem. Ludzie z zewnątrz często krytykują artystę ze względu na jego nieokreślony status, oskarżają go o bycie bezsensownym polipem w ciele społeczeństwa. Ale w rzeczywistości, jeśli pozbawimy świat artystów i innych twórców, których praca wymyka się sztywnym miarom i regułom, społeczeństwo pozostanie bez kultury i to będzie bardzo zauważalne. Kolejne ważne pytanie – jakie miejsce w obszarze szeroko pojętej pracy artystycznej zajmuje działalność ludzi, którzy nie są bezpośrednimi twórcami dzieł sztuki, ale zapewniają istnienie infrastruktury sztuki współczesnej – kuratorów, krytyków, historyków sztuki, „galery girls” i innych? Ten temat jest trudny, ale trzeba o tym mówić. Pomiędzy tymi dwiema kategoriami pracowników artystycznych istnieje wysoki poziom niezrozumienia. Artystom wydaje się, że, przykładowo, kurator, historyk sztuki lub krytyk – są autokratycznymi ludźmi sukcesu. Natomiast kurator, historyk sztuki lub krytyk zarzucają artyście, że ten przynajmniej w teorii może coś sprzedać na art rynku, podczas gdy reszta art-pracowników często jest niezauważana i niedoceniana, również finansowo. Faktem jest, że w dzisiejszych czasach artysta jest nie tylko producentem konkretnych przedmiotów materialnych, ale

продати на ринку, тоді як творчість решти арт-працівників часто залишається непоміченою і значно нижче оплачуваною. Справа в тому, що у сучасному світі митець є не лише продуцентом конкретного матеріального об’єкту, а водночас ще й носієм профетичної функції, за яку з ним у арт-всесвіті може конкурувати хіба що дуже харизматичний куратор. У розумінні місця художника у нашому суспільстві дуже багато ірраціоналізму. Парадоксально, але поруч із загальновідомими скептичними обивательськими закидами на адресу практик сучасного мистецтва, не менш потужним є кліше, що художник обов’язково повинен бути “пророком у своїй вітчизні”, персоною, яка викликає мало не релігійний захват. Чому ми відчуваємо такий священний трепет перед актуальними дослідними практиками у сфері мистецтва? Невже художник краще за інженера знається на іригації, глибше за соціолога може зануритися у проблеми суспільства, або крутіше від історика подивиться на хід подій в ту чи іншу епоху? Чому саме йому, а не, наприклад, стоматологу ми делегуємо право «зріти в корінь» і заявляти нескінченне «я так бачу»? Добре це, чи погано, але суспільству завжди потрібен шаман, духовидець або юродивий, а в секуляризованому соціумі цю функцію дуже часто перебирають саме художники. «Художнику можна все», а всі інші – це, грубо кажучи, сервісний центр, який його обслуговує. Досить абсурдна ситуація, хоча решта функціонування арт-світу побудована на досить чітких, прагматичних і далеко не релігійних засадах. У Польщі й, особливо, в Україні не можливо також говорити про працю, забуваючи про місце, яке ця тема займала у радянській культурі. Ода праці між тоталітарним кітчем і утопією, бажання почути трудову людину і образно відтворити її світ, й одночасна глибока девальвація цього пориву у мистецтві соцреалізму – складна, але дуже важлива тема, яка є джерелом додаткових контекстів проекту. У радянському мистецтві, особливо пізнього періоду, сталася інфляція пафосу праці й образу трудящого. Здавалося б, ця тема була всюди, але вона стала настільки заштампованою і зашлакованою, що перетворилася на невидимий знак і, за великим рахунком, не мала жодної виразної сили. Наразі в Україні триває поспішна невротична декоммунізація, але цей процес, скоріше, провокує подальшу циркуляцію порожніх і знецінених знаків, ніж відповідає на питання, як і навіщо говорити про працю, відволікаючись від штампів попередніх епох. Дійсно, для чого взагалі сьогодні говорити про працю? Та хоча б для того, щоби наново окреслити межі цього поняття в суспільстві, яке стрімко змінюється. Чи працюю я, дивлячись серіал, граючи у комп’ютерні ігри або гортаючи порнографію? А коли я їм або розширюю власну свідомість? Адже праця, як каже довідник, – це свідома діяльність, спрямована на перетворення матерії, задоволення фізичних і духовних потреб ...

także pełni funkcję profetyczną, o którą, w uniwersum sztuki, może z nim konkurować tylko niezwykle charyzmatyczny kurator. W sposobie pojmowania miejsca artysty w społeczeństwie jest duża dawka irracjonalizmu. Paradoksalnie obok dobrze znanych sceptycznych pospolitych oskarżeń wobec sztuki współczesnej, istnieje nie mniej potężne przekonanie, że artysta musi być „prorokiem we własnym kraju”, personą, która wywołuje niemal religijny entuzjazm. Dlaczego czujemy taki respekt do obecnych praktyk badawczych w dziedzinie sztuki? Czy artysta lepiej niż inżynier zna się na irygacji, głębiej niż socjolog może zanurzyć się w problemy społeczeństwa lub lepiej niż historyk oceni wydarzenia z tej czy innej epoki? Dlaczego to jemu, a nie, na przykład, dentyście dajemy prawo do „patrzenia w głąb” i deklarowania niekończących się „tak to widzę”? Sprawa polega na tym, że społeczeństwo od zawsze potrzebowało szamana, duszpasterza lub szaleńca – a w zsekularyzowanym społeczeństwie tę funkcję często pełnią osobowości twórcze. „Artyści mogą wszystko”, a cała reszta jest, krótko mówiąc, centrum usługowym, które im służy. Dość absurdalna sytuacja, zwłaszcza że inne aspekty świata sztuki opierają się na dość wyraźnych, pragmatycznych i zupełnie nie religijnych zasadach. W Polsce, a zwłaszcza na Ukrainie, nie można rozmawiać o pracy zapominając o tym, jak ważna ta kwestia była w kulturze radzieckiej. Oda do pracy, gdzieś pomiędzy totalitarnym kiczem i utopią, chęć usłyszenia robotnika i odtworzenia jego świata, a jednocześnie głęboka dewaluacja tego impulsu w sztuce socrealizmu – to trudne, ale bardzo ważne zagadnienie, które jest źródłem dodatkowej narracji na wystawie. W sztuce radzieckiej, zwłaszcza w późnym jej okresie, nastąpiła inflacja patosu pracy i wizerunku robotnika. Wydaje się, że ten temat był wszędzie, ale przez to stał się tak sztampowy i stereotypowy, że zamienił się w pusty znak i, ogólnie rzecz biorąc, przestał robić wrażenie. Obecnie na Ukrainie trwa pośpieszna neurotyczna dekomunizacja, ale proces ten raczej prowokuje dalsze zaburzenia cyrkulacji pustych i bezwartościowych znaków, nie pomagając odpowiedzieć na pytanie o to, w jaki sposób i dlaczego powinniśmy mówić o pracy, unikając banałów poprzednich epok. I właśnie, po co w ogóle mówić o pracy? Może chociażby dlatego, by na nowo zdefiniować granice tej koncepcji w tak szybko zmieniającym się społeczeństwie. Czy ja pracuję, oglądając serial, grając w gry komputerowe lub przeglądając filmy porno? A kiedy jem lub poszerzam własną świadomość? W końcu praca, jak mówi podręcznik, jest świadomą działalnością zmierzającą do przekształcenia materii, zaspokojenia potrzeb fizycznych i duchowych...

Alisa Lozhkina Since the 20th century contemporary artists have gained the status of liberal system’s tricksters of some sort — someone who was able to win relative freedom out of necessity to participate in the work routine the whole society is subjected to. In a sense, a contemporary artist may be defined as someone who doesn’t work according to a fixed-time schedule. Yet, this does not mean that the artist works less than the rest of the society. What is special about art work then? What is the place of art workers in this system, along with those who do not produce art objects but maintain the infrastructure of contemporary art: curators, critics, art researchers, «gallery girls» etc.? Unlike classical art, the value and price of a contemporary art object is determined not only by the amount of mechanical work done in the making. In the art created within recent decades one of the leading parts has been played by the idea itself, the artist’s intent embodied in the image. How can this situation evolve with another technological leapfrog, such as arrival of the neuron net, Big Data and the post-human era? What is work in the nowadays post-digital world, where artificial intelligence is increasingly taking away work places from homo sapiens? In Ukraine it would be irrelevant to talk about work if we forgot its position in the Soviet culture. The ode to work in between totalitarian kitsch and utopia, willingness to hear the workers’ voice and recreate their world through imagery and at the same time the deepest inflation of this urge in Social Realism art all add up to a complex and a very important issue.

Художники, влада, гроші Ігор Петрашевський

Artyści, władza, pieniądze Igor Pietraszewski

Вступ резолюції Європейського Парламенту щодо соціального статусу художників, ухваленій 7 червня 2007 р., написано: «звертаємося до держав-членів з проханням розробки і реалізації правової та інституційної бази для творчої і художньої діяльності шляхом прийняття або застосування ряду послідовних і всеосяжних заходів, враховуючи ситуацію, яка виникає з угод, соціального забезпечення, медичного страхування, прямого і непрямого оподаткування і дотримання європейських норм»[www.europarl.europa.eu]. Незважаючи на те, що з моменту появи резолюції пройшло 10 років, результати, представлені в доповіді, підготовленій Національним центром культури, не залишають ніяких ілюзій- ситуація художників в Польщі дуже погана. Майже 70% художників відчуває невизначеність своїх джерел доходу [Попередня (часткова) доповідь з дослідження «Ситуація художників в Польщі», автор: NCK / проф. Ягода Хернік-Спалінська і доктор Михаїл Лучевський, 2017; www.nck.pl/badania/318474-raport-cząstkowy-z-badania-sytuacji-artystow-w-polsce/ ]. Згідно з результатами дослідження щодо становища художників у Польщі, проведеного ZIPSEE «Cyfrowa Polska» і порталом Patronite.pl, 66% респондентів називає економічну ситуацію митців поганою або дуже поганою [ «Доповідь з дослідження оцінюючого модель фінансування культури в Польщі і підтримки творців на платформах типу crowdfunding», www.zipsee.pl/wp-content/uploads/2017/04Raport_ZIPSEE_Patronite_pl_marzec_2017.pdf]. За даними польського загальнонаціонального опитування, проведеного фірмою Sedlak & Sedlak, рівень заробітної плати в секторі культури і мистецтва є одним з найнижчих в Польщі [www.praca.interia.pl/zarobki/news-zarobki-wsektorze-sztuki-i-kultury-w-2016-roku,nld,2383285]. Причини можна шукати і в області мистецтва, і ззовні – в його оточенні. Художники – це зазвичай люди для яких мистецтво, а не гроші, має першорядне значення. На їхню ситуацію економічну часто впливають зовнішні фактори, такі як,

Wstęp Rezolucji Parlamentu Europejskiego z 7 czerwca 2007 roku, dotyczącej społecznego statusu artystów, napisano: „zwraca się do państw członkowskich o opracowanie lub wdrożenie środowiska prawnego i instytucjonalnego w celu wspierania twórczości artystycznej poprzez przyjęcie lub stosowanie ogółu spójnych i kompleksowych środków uwzględniających sytuację wynikającą z umów, zabezpieczenie socjalne, ubezpieczenie zdrowotne, podatki bezpośrednie i pośrednie oraz zgodność z zasadami europejskimi” [www.europarl. europa.eu]. Pomimo, że od czasu pojawienia się Rezolucji minęło 10 lat, wyniki przedstawione w raporcie przygotowanym przez Narodowe Centrum Kultury nie pozostawiają złudzeń – sytuacja artystów w Polsce jest zła. Niemal 70% artystów plastyków odczuwała brak pewności dotyczący źródeł dochodu [Raport wstępny (cząstkowy) z badania „Sytuacja artystów w Polsce”, autor: NCK/prof. Jagoda Hernik-Spalińska i dr Michał Łuczewski, 2017; www.nck.pl/badania/318474-raport-cząstkowy-z-badania-sytuacji-artystow-w-polsce/]. Badania dotyczące sytuacji artystów w Polsce przeprowadzone przez ZIPSEE „Cyfrowa Polska” oraz portal Patronite.pl wskazują, że 66% ankietowanych uważa, iż sytuacja ekonomiczna twórców jest zła lub bardzo zła [„Raport z badania oceniającego model finansowania kultury w Polsce oraz wspierania twórców poprzez platformy crowdfundingowe”, www.zipsee.pl/wp-content/uploads/2017/04Raport_ZIPSEE_Patronite_pl_marzec_2017.pdf]. Według Ogólnopolskiego badania Wynagrodzeń przeprowadzonego przez firmę Sedlak & Sedlak, zarobki w sektorze kultury i sztuki należą do jednych z najniższych w Polsce [www.praca.interia.pl/zarobki/news-zarobki-w-sektorze-sztuki-i -kultury-w-2016-roku,nld,2383285]. Przyczyny takiego stanu rzeczy można poszukiwać zarówno wewnątrz pola sztuki, jak i na zewnątrz – w jego otoczeniu. Artyści to w większości ludzie, dla których sztuka, a nie pieniądze są wartością nadrzędną. Na ich sytuację ekonomiczną wpływ mają często czynniki od nich niezależne, takie jak np. brak rozwiniętego rynku

наприклад, відсутність розвиненого художнього ринку, рівень достатку, освіченості і бажання суспільства брати участь в культурі (яке включає в себе також потребу купувати твори мистецтва, пластинки, квитки на культурні заходи ітп.). Рівень мистецької освіти в Польщі – в порівнянні з деякими країнами Європи – дуже низький (протягом 9 років навчання в початковій і середній школі, польські школярі мають лише 255 годин занять, присвячених мистецтву; для порівняння – в Ліхтенштейні на це призначено 2304 години). [представлена Європейською Комісією доповідь «Художня і культурна освіта в школах в Європі», www.eacea.europa.eu/education/eurydice/documents/ thematic_reports/113PL.pdf ] Деякі художники рятуються, виконуючи комерційну діяльність, інші шукають роботу в школах і університетах мистецтв. У цій конкретній ситуації, особливо важливими є державні установи, які замовляють твори мистецтва, пропонують участь в конкурсах і дають можливість отримання грантів на художню діяльність. Звичайно, участь в конкурсах включає в себе певні обмеження творчої свободи і необхідність адаптації до вимог, встановлених часто некомпетентними (на думку художників) посадовими особами, але за відсутності альтернатив не можна вередувати. Виникає питання: чому політики і чиновники витрачають державні гроші на культуру? Відповідь можна знайти в результатах досліджень, які я провів у Вроцлаві восени 2015 року. У рамах досліджень я провів ряд бесід з вільними «продюсерами культури» – художниками, політиками і посадовими особами, які відповідають за культуру в місті.

sztuki, zamożność społeczeństwa i jego wykształcone (lub nie) nawyki i kompetencje do uczestnictwa w kulturze (w czym zawiera się także potrzeba kupowania dzieł sztuki, płyt, biletów na wydarzenia kulturalne ect.). Poziom edukacji artystycznej w Polsce jest – w porównaniu z niektórymi krajami w Europie – dramatycznie niski (w ciągu 9 lat nauki w szkole podstawowej i średniej dzieci w Polsce uczestniczą w 255 godzinach lekcyjnych poświęconych sztuce, podczas gdy np. w Lichtensteinie liczba ta wynosi 2304) [przedstawiony przez Komisję Europejską raport „Edukacja artystyczna i kulturalna w szkołach w Europie”, www.eacea.europa.eu/education/ eurydice/documents/thematic_reports/113PL.pdf]. Niektórzy artyści ratują się wykonując prace komercyjne, inni szukają zatrudnienia w szkołach i uczelniach artystycznych. W tej specyficznej sytuacji szczególnie znaczenie zyskują instytucje publiczne zamawiające dzieła sztuki, oferujące udział w konkursach i możliwość zdobywania grantów umożliwiających działalność artystyczną. Co prawda udział w konkursach wiąże się z ograniczeniem wolności twórczej i koniecznością dostosowania się do wymagań i wyobrażeń stawianych przez często niekompetentnych (zdaniem artystów) urzędników, ale przy braku alternatywy trudno grymasić. Pojawia się pytanie: dlaczego politycy i urzędnicy przeznaczają publiczne pieniądze na kulturę i co z tego mają? Można to prześledzić korzystając z wyników badań, jakie prowadziłem we Wrocławiu jesienią 2015 roku. W ich ramach przeprowadzono serię wywiadów swobodnych z „producentami kultury” – artystami, urzędnikami i politykami odpowiedzialnymi za kulturę w mieście.

Культура та місто Протягом декількох десятиліть значення культури для економічного розвитку, матеріального благополуччя і демократизації політичного життя стало предметом багатьох досліджень і наукових робіт – в глобальному1 та локальному вимірах2. Як зазначає Аллан Д. Скотт, ми живемо в епоху культурно-когнітивного капіталізму, в якому культура є однією з важливих сфер накопичення капіталу і джерелом господарчого розвитку.3 Посилаючись на Девіда Сорбі, культуру слід розуміти як «людську діяльність, яка вимагає креативності і має на меті виробництво і передачу символічного значення, а токож-принаймні потенційно-приносить результати в формі інтелектуальної власності»4 – і в такому сенсі культура стає предметом дослідження в галузі економіки. Річард Флоріда зазначає, що «людська творчість

kultura i miasto Od kilku dekad znaczenie kultury dla rozwoju ekonomicznego, dobrobytu materialnego oraz demokratyzacji życia politycznego stało się tematem wielu dociekań, analiz i opracowań naukowych. Zależności te rozważane są zarówno w skali globalnej1, jak i lokalnej2. Jak wskazuje Allan J. Scott, żyjemy w czasach kapitalizmu kognitywno-kulturowego, w którym kultura staje się jedną z podstawowych domen akumulacji kapitału i źródłem rozwoju gospodarczego3. Kultura, którą (przywołując rozważania Davida Thorsby’ego) w sensie funkcjonalnym można rozumieć jako „działanie ludzkie wymagające kreatywności, mające na celu wytwarzanie i przekazywanie znaczenia symbolicznego i przynajmniej potencjalnie przynoszące rezul-

1 2

3 4

L. A. Harrison, S. P. Huntington, Kultura ma znaczenie: jak wartości wpływają na rozwój społeczeństw, przeł. S. Dymczyk. Poznań: Zysk i S-ka, 2000. A. Majer, Odrodzenie miast. Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Scholar, 2014; S. Środa-Murawska, D. Szymańska, Przemysły kultury a rozwój miast. Wybrane aspekty. Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Szczecińskiego, Ekonomiczne Problemy Usług 2013, nr 107, s. 85–98; M. Smoleń, Przemysły kultury – ekonomiczny wymiar sektora kultury, [w:] Zeszyty Naukowe Uniwerystetu Jagiellońskiego, Prace Wydziału Zarządzana i Komunikacji Społecznej, 2009, nr 1. A. J. Scott, Beyond the Creative City: Cognitive – Cultural Capitalism and the New Urbanism, www.academia.edu/6444858/Beyond_the_creative_city_cognitive-cultural_ capitalism_and_the _new_urbanism [dostęp: 11.05.2015]. D. Thorsby, Ekonomia i kultura, przeł. O. Siara. Warszawa: Narodowe Centrum Kultury, 2010, s. 20.

1 2

є основним економічним капіталом», і підкреслює, що цей капітал «майже необмежений» 5. Посилання на концепцію Флоріди (незалежно від спрямованої проти неї критики), є важливе тому, що місцева влада6 (не тільки в Польщі) власне на ній опирає стратегії розвитку міст7. Також у Польщі зв’язок культури, економіки і творчості знаходиться в центрі уваги вчених з різних областей8. Як зазначають автори дослідження «Культура та розвиток”: Культура є складовою частиною соціальних основ економіки, важливим її ресурсом і одним важливих механізмів для стимулювання економічного розвитку. Культурна діяльність вимагає матеріального (економічного) постачання, але в той же час економіка без культури не може функціонувати та розвиватися9. У свою чергу Анджей Маєр у книзі «Відродження міст» пише: (...)виграшними виявилися країни і міста, стратегії яких були у змозі передбачити довгоочікувані, але реальні ефекти дій, спрямованих на збагачення галузі культури(...) 10. Одночасно з усвідомленням економічної важливості культури, вирішального значення набуває культурна політика, завдання якої полягає на досягненню цілей влади шляхом «визначення напрямків розвитку сектора культури і коригування ринкових рішень. Інструменти втручання – це фінансові інструменти (субсидії, гранти, податкові пільги) та формулювання правил «11. Культура, яку творять представники творчих професій, тобто ті, чия «власність- результат їхніх креативних навичок – є нематеріальна, бо знаходиться (в буквальному сенсі) в голові» 12, стає рушійною силою економіки і надією на розвиток промислових міст. Незважаючи на зростаюче усвідомлення важливості культури, в Польщі протягом більш ніж 20 років (перехідний період) ще не створено ефективну модель її фінансування13, а культурна політика була «хаотична і по суті пасивні.»14 Дослідники також відзначають відсутність «системних змін, які були б сумісні з культурною політикою і проводилися послідовно на основі сучасної правової системи культури», а також відсутність «установ-посередників», квазі-позаурядових організації (громадські 5 6 7 8 9 10 11 12 13

R. Florida, Narodziny klasy kreatywnej oraz jej wpływ na przeobrażenia w charakterze Zob. R. Dutkiewicz o „kryterium trzech T” [w]: Nowe horyzonty, Warszawa: Rosner & Wspólnicy, 2006, s. 149. Zob. A. Markusen, Urban Development and the Politics of a Creative Class: Evidence from the Study of Artists, http://www.hhh.umn. Edu/projects/prie/pdf/266_creativity_class_politics.pdf [dostęp: 25.05.2015]. Kampania „Kultura się Liczy” zainicjowana przez Narodowe Centrum Kultury w 2010 r. J. Hausner, A. Karwieńska, J. Purchla (red.), Kultura a rozwój. Warszawa: Narodowe Centrum Kultury, 2013. R. Towse, Ekonomia kultury. Kompendium, przeł. H. Dębowski, K. L. Pogorzelski, Ł. M. Skrok. Warszawa: Narodowe Centrum Kultury, 2011. R. Towse, Ekonomia kultury. Kompendium, przeł. H. Dębowski, K. L. Pogorzelski, Ł. M. Skrok. Warszawa: Narodowe Centrum Kultury, 2011. R. Florida, Narodziny klasy kreatywnej…, op. cit., s. 83. Wskazują na to autorzy Narodowej Strategii Rozwoju Kultury na lata 2004–2013, J. Głowacki, J. Hausner, K. Jakóbik, K. Markiel, A. Mituś, M. Żabiński, Finansowanie kultury i zarządzanie instytucjami kultury. Uniwersytet Ekonomiczny w Krakowie, www.kongreskultury.pl/library/File/ RoSK%20finansowanie_w.pelna.pdf, s. 7 [dostęp: 10.06.2015]. Ibidem, s. 6.

taty będące formą własności intelektualnej”4, staje się fenomenem podlegającym analizie w kategoriach ekonomicznych. Richard Florida zauważa, że „ludzka kreatywność to podstawowy kapitał ekonomiczny”, i podkreśla, iż jest on „praktycznie nieograniczony”5. Odwołanie do koncepcji Floridy (niezależnie od licznych krytyk, jakim została poddana) wydaje się o tyle istotne, że lokalne władze6 (nie tylko w Polsce) nawiązują bezpośrednio do jego teorii, opierając na niej strategie rozwojowe miast7. Również w Polsce związki kultury, gospodarki i kreatywności stały się przedmiotem zainteresowania uczonych z różnych dziedzin8. Jak zauważają autorzy opracowania Kultura a rozwój: Kultura stanowi składową społecznej podbudowy gospodarki, a zarazem istotny zasób, z którego gospodarka czerpie, oraz jeden z mechanizmów – coraz ważniejszy – pobudzania rozwoju gospodarczego. Aktywność kulturalna wymaga materialnego (ekonomicznego) zasilania, ale jednocześnie gospodarka bez kultury nie mogłaby funkcjonować i rozwijać się9. Z kolei Andrzej Majer w książce Odrodzenie miast pisze: (…) wygrane okazały się te kraje i miasta, w których potrafiono wyobrazić sobie odłożone w czasie, niemniej przez to przewidywalne efekty strategii rozwojowych nastawionych na wzbogacanie przemysłu kultury (…)10. Wraz ze świadomością ekonomicznego znaczenia kultury kluczowe znaczenie zyskuje polityka kulturalna, której zadaniem jest realizowanie celów władzy poprzez „wyznaczanie kierunków rozwoju sektora kultury oraz korygowanie wyroków rynku. Narzędziami interwencji są instrumenty finansowe (subsydia, granty, zwolnienia podatkowe) oraz formułowanie regulacji”11. Kultura, tworzona przez reprezentantów klasy kreatywnej, czyli tych, których „własność, wywodząca się ze zdolności kreatywnych, jest niematerialna, gdyż znajduje się – dosłownie – w głowie”12, staje się kołem zamachowym gospodarki i nadzieją na rozwój miast poprzemysłowych. Mimo rosnącej świadomości znaczenia kultury, w Polsce od ponad 20 lat (od okresu transformacji) nie wypracowano jeszcze skutecznego modelu jej

4 5 6 7 8 9 10 11 12

D. Thorsby, Ekonomia i kultura, przeł. O. Siara. Warszawa: Narodowe Centrum Kultury, 2010, s. 20. R. Florida, Narodziny klasy kreatywnej oraz jej wpływ na przeobrażenia w charakterze pracy, wypoczynku, społeczeństwa i życia codziennego, przeł. T. Krzyżanowski, M. Penkala. Warszawa: Narodowe Centrum Kultury, 2010, s. 9–10. Zob. R. Dutkiewicz o „kryterium trzech T” [w]: Nowe horyzonty, Warszawa: Rosner & Wspólnicy, 2006, s. 149. Zob. A. Markusen, Urban Development and the Politics of a Creative Class: Evidence from the Study of Artists, http://www.hhh.umn. Edu/projects/prie/pdf/266_creativity_class_politics.pdf [dostęp: 25.05.2015]. Kampania „Kultura się Liczy” zainicjowana przez Narodowe Centrum Kultury w 2010 r. J. Hausner, A. Karwieńska, J. Purchla (red.), Kultura a rozwój. Warszawa: Narodowe Centrum Kultury, 2013. A. Majer, Odrodzenie miast, op. cit., s. 98. R. Towse, Ekonomia kultury. Kompendium, przeł. H. Dębowski, K. L. Pogorzelski, Ł. M. Skrok. Warszawa: Narodowe Centrum Kultury, 2011. R. Florida, Narodziny klasy kreatywnej…, op. cit., s. 83.

організації, товариства і т.п.) для розподілу державних коштів призначених на культуру, а також обмежену (на відміну від країн Західної Європи) автономію культури в Польщі15. Для осіб, які розпоряджаються державними коштами, культура не є самоцільною метою – вона має сприяти розвитку і формуванню іміджу міста. Для художників культура (мистецтво) – це сутність їх творчої діяльності та професійного життя. Цікавою темою для дослідження є зв’язок між представниками світу влади та мистецтва. Як зазначають автори дослідження «Культурне фінансування та управління культурними установами»: Державне спонсорство нагадує поведінку просвітленого правителя, який дозволяє всім своїм підлеглим звертатися до себе і розглядаючи адресовані йому клопотання, хоче в цей спосіб робити добро. Кількість клопотань (внесків) неухильно зростає, але в результаті вся система бюрократизується і чиновники (також ті, хто має політичну владу та амбіції) все більше відокремлюють людей від хорошого правителя16. Процес перетворення капіталу в міській культурі Метою даної статті є аналіз процесів перетворення капіталу, пов’язаних з наданням та використанням державних коштів суб’єктами, що працюють в області міської культури Вроцлава. Для того, щоб його проаналізувати, треба – слідуючи інструкціям П’єра Бурдьє – в першу чергу звернути увагу на взаємини між об’єктами, що працюють у цій сфері і простежити процес розподілу їхнього капіталу17. Ця область знаходиться на перехресті спонсорованої державою культури та міської політики, створюючи спеціальну сферу культурного виробництва. Вона поєднує в собі політичні правила з правилами, які переважають в світі мистецтва (де ціллю є створення «віри в твір мистецтва»18 і яке «базується на принципах заперечення матеріальним вигодам»19). Домінуючу роль відіграють менеджери економічних цінностей – політики та посадові особи, які приймають рішення щодо руху фінансових потоків. Гра відбувається між ними, представниками художньої богеми20 (виробниками художніх цінностей) і розпорядниками державних коштів на культуру (організаторами культурного життя, а іноді і самими художниками). Дослідницький матеріал, що лежить в основі цього аналізу, був зібраний у рамках проекту «Вроцлавський Соціальний Діагноз». Він складався з 28 глибинних інтерв’ю (depth interviews, IDI), що проводилися в період з липня по листопад

finansowania13, a polityka kulturalna była „chaotyczna i zasadniczo pasywna”14. Badacze podkreślają także brak „systemowych zmian, które byłyby zgodne z oryginalną polityką kulturalną realizowaną konsekwentnie w oparciu o nowoczesny ustrój prawny kultury”, oraz brak „instytucji pośredniczących”, organizacji quasi-pozarządowych (fundacji, rad itp.) zajmujących się dystrybucją środków publicznych przeznaczanych na kulturę, jak również małą (w przeciwieństwie do państw Europy Zachodniej) autonomię kultury w Polsce15. Dla dysponentów środków publicznych kultura nie jest celem autotelicznym – pełni funkcje prorozwojowe i stanowi element kreacji miasta. Dla artystów kultura (sztuka) jest istotą działalności twórczej i ich życia zawodowego. Interesującym przedmiotem rozważań stają się relacje wiążące przedstawicieli światów władzy i sztuki. Jak zauważają autorzy opracowania Finansowanie kultury i zarządzanie instytucjami kultury: Publiczny mecenat przypomina zachowanie oświeconego władcy, który pozwala wszystkim swoim poddanym zwracać się bezpośrednio do siebie i który rozpatrując kierowane do niego petycje (podania), chce w ten sposób czynić dobro. Liczba podań (wniosków) systematycznie rośnie, ale w rezultacie cały system radykalnie się biurokratyzuje i dobry władca jest coraz bardziej oddzielony od ludu przez otaczających go urzędników, w tym też tych, którzy mają polityczne umocowania i ambicje16. proces konwersji kapitałów w polu miejskiej kultury Celem niniejszego artykułu jest analiza procesów konwersji kapitałów towarzyszących przyznawaniu i konsumowaniu środków publicznych przez aktorów działających w miejskim polu kultury Wrocławia. Aby poddać je analizie, należy – podążając za wskazówkami Pierre’a Bourdieu – przede wszystkim przyjrzeć się relacjom łączącym podmioty w nim działające oraz prześledzić proces dystrybucji posiadanych przez nie kapitałów17. Obszar ten jest ulokowany na styku świata kultury dotowanej ze środków publicznych i świata polityki miejskiej, tworząc specyficzne pole produkcji kulturowej. Łączy w sobie reguły panujące w polu władzy z tymi, które obowiązują w świecie sztuki (gdzie celem jest wytworzenie „wiary w dzieło sztuki”18 i które „opiera się na zasadzie odrzucenia i odwrócenia prawa korzyści materialnej”19).

13 15 16 17 18 19 20

D. Ilczuk, M. Nowak, Reforma sektora kultury w Polsce. W czym jest problem?, [w:] B. Jung (red.), Ekonomika kultury. Od teorii do praktyki. Warszawa: Narodowe Centrum Kultury, Instytut Adama Mickiewicza, 2011, s. 88. Ibidem, s. 9. P. Bourdieu, L.C. Wacquant, Zaproszenie do socjologii refleksyjnej, przeł. A. Sawisz. Warszawa: Oficyna Naukowa, 2001, s. 78. Ibidem, s. 65. Ibidem, s. 78.

Za Philippe’em Kernem zawężam pojęcie klasy kreatywnej do artystów. Zob. Kultura: koło zamachowe zamiast fajerwerków, z Philippem Kernem rozmawia Anna Theiss, [w:] : B. Jung (red.), Ekonomika kultury. Od teorii do praktyki, op. cit., s. 123.

14 15 16 17 18 19

Wskazują na to autorzy Narodowej Strategii Rozwoju Kultury na lata 2004–2013, J. Głowacki, J. Hausner, K. Jakóbik, K. Markiel, A. Mituś, M. Żabiński, Finansowanie kultury i zarządzanie instytucjami kultury. Uniwersytet Ekonomiczny w Krakowie, www.kongreskultury.pl/library/File/ RoSK%20finansowanie_w.pelna.pdf, s. 7 [dostęp: 10.06.2015]. Ibidem, s. 6.

2014р. з продюсерами культури – політиками / посадовими особами, артистами та організаторами. Всі вони працювали у галузі культури, але знаходилися на різних рівнях художньої, політичної та інституційної ієрархії. Серед респондентів були визнані митці, зі значними досягненнями та домінуючою позицією на арт-ринку, але також початківці, які тільки починали свою кар’єру; політики та посадові особи, які займаються впровадженням культурної політики в місті, але теж ті, хто просто виконує в міських культурних установах поставлені начальством завдання, а також організатори (як з міських установ, так і юридичні суб’єкти, які займаються культурою на вільному ринку) – з одного боку, люди з багаторічним досвідом та досягненнями, які реалізували популярні мистецькі проекти (включаючи івенти та фестивалі), а з іншого боку, багато рядових працівників цих установ. Вибір респондентів був продиктований бажанням отримати максимально широкий спектр інформації, щоб відобразити різноманітні перспективи, погляди та стратегії, представлені суб’єктами міської культури. Функціонування субсидованої міської культури зосереджується навколо двох основних процесів – обігу грошей та обігу символічних цінностей. Етап І: від встановлення цілей культурної політики до розпорядження державними коштами На першому етапі аналізу, місцеві державні фонди (чиновники та політики) відіграють ключову роль. Вони встановлюють цілі та приймають стратегічні рішення щодо сум та призначення видатків на культуру. З їхньої точки зору метою інвестування в культуру є підвищення престижу міста і отримання економічного результату шляхом урізноманітнення культурних заходів для жителів міста і решти зацікавлених осіб. Як сказав один з керівників: Ми сформулювали такі оперативні та стратегічні цілі (...). Перш за все, щоб Вроцлав став відомим центром культури в Центральній та Східній Європі (...). Другий елемент (...) – це створення музичного Вроцлава. Частково це пов’язано з такими великими інвестиціями, як Національний Музичний Форум, який ми повинні якимось чином заповнити. Будуючи престиж міста та культурну програму для мешканців через музику (...). По-третє, в програмі повинні бути пропозиції на вихідні та на літо. Це такий елемент (...) притягнення людей до Вроцлава. І є такі виклики перед нами: культурна програма на вихідні включає в себе ідею, щоб Вроцлав був також культурною столицею Нижньої Сілезії. Щоб люди хотіли приїхати сюди на вихідні, тому що тут є театр, концерти, і це рентабельне місто, бо, як правило, коли хтось приїздить з Дзержонюва, він також вип’є тут каву і так далі. Таким чином, це циркуляція. А програма на канікули впливає на збільшення кількості туристів. Четвертий елемент – це всі освітні програми, які так чи інакше пов’язані з рештою. В цьому контексті треба приготувати наступну програму, тобто якісь пропозиції для молоді. На думку респондентів-керівників, розширення культурної програми є магнітом для покупців, а також інструментом для піднесення престижу і буду-

Rolę dominującą odgrywają w nim dysponenci wartości ekonomicznych – politycy i urzędnicy, którzy decydują o kierunku przepływu środków finansowych. Gra toczy się między nimi, przedstawicielami bohemy artystycznej stanowiącej warstwę klasy kreatywnej20 (wytwórcami wartości artystycznych) oraz dystrybutorami środków finansowych przeznaczonych na kulturę (są nimi organizatorzy życia kulturalnego lub niekiedy sami artyści). Materiał badawczy będący podstawą niniejszej analizy został zgromadzony w ramach prac związanych z Wrocławską Diagnozą Społeczną. Złożyło się na niego 28 wywiadów swobodnych (in depth interviews, IDI) przeprowadzonych między lipcem a listopadem 2014 r. z producentami kultury – politykami/urzędnikami, artystami i organizatorami. Łączyła ich aktywność w polu kultury, dzieliło natomiast usytuowanie na różnych szczeblach drabin hierarchii artystycznych, politycznych i instytucjonalnych. Respondentami byli zarówno artyści uznani, o dużym dorobku i dominującej pozycji na rynku sztuki, jak i początkujący, zaznaczający dopiero swoją obecność; politycy i urzędnicy kreujący i nadzorujący realizację polityki kulturalnej w mieście oraz ci, którzy wypełniali wytyczone zadania w ramach pracy w miejskich instytucjach kultury, a także organizatorzy (reprezentujący zarówno instytucje miejskie, jak i podmioty gospodarcze zajmujące się kulturą na wolnym rynku) – z jednej strony ci z wieloletnią praktyką i osiągnięciami związanymi z produkcją uznanych przedsięwzięć artystycznych (w tym także eventów i festiwali), z drugiej zaś szeregowi pracownicy tych instytucji. Dobór respondentów dyktowany był chęcią uzyskania jak najszerszego spektrum informacji w celu wychwycenia różnorodnych perspektyw, postaw i strategii działania prezentowanych przez aktorów pola miejskiej kultury. Funkcjonowanie dotowanej, miejskiej kultury koncentruje się wokół dwóch fundamentalnych procesów – obiegu pieniądza i obiegu wartości symbolicznych. etap I: od ustalenia celów polityki kulturalnej do rozdysponowania środków publicznych W pierwszym etapie analizowanego procesu kluczową rolę odgrywają miejscy dysponenci środków publicznych (urzędnicy i politycy). To oni wyznaczają cele i podejmują strategiczne decyzje dotyczące wysokości i kierunku przepływu środków przeznaczonych na kulturę. Z ich perspektywy celem inwestowania w kulturę jest wzrost prestiżu miasta i uzyskanie wyniku ekonomicznego poprzez poszerzenie oferty kulturalnej, skierowanej zarówno do mieszkańców, jak i do interesariuszy zewnętrznych. Jak powiedział jeden z decydentów: Myśmy sobie sformułowali takie cele operacyjno-strategiczne (…). Po pierwsze, żeby Wrocław był znaczącym ośrodkiem kultury w Europie Środkowo-Wschodniej (…). Drugi element (…) to jest stworzenie muzycznego Wrocławia. To jest po części związane z tymi dużymi inwestycjami 20

вання марки привабливого, сучасного і динамічного міста. Місто стає простором для глобальних процесів, таких як консюмеризм і гомогенізація культури, ареною для видовищних культурних заходів, таких як фестивалі21 і івенти, характерні для західних країн з розвиненим ринком культури22. У 2006 році президент Вроцлава Рафал Дуткевич писав: Перевагою Вроцлава є фестивалі. У нас їх десятки, мабуть, найбільше в Польщі. Фестивалі, за самою своєю природою, дають дуже широкий вибір, і їхні організатори вміють шукати своїх глядачів. Ми стараємося, аби не було «мертвих місяців», щоб завжди – поруч зі звично-незвичним ритмом вистав, концертів, виставок – щомісяця відбувалася якась велика художня подія. Концепція дачного сезону у Вроцлаві вже неактуальна: в літніх місяцях дуже багато культурних та розважальних проектів23. Респонденти-політики називають такі показники успішності: зростаюча кількість інвесторів та велика кількість студентів, які вибирають Вроцлав як місце для продовження своєї освіти. Високий посадовець, відповідальний за культуру, так визначив плюси, які дає розвиток культури: Ми всі черпаємо користь, тому що місто без культури, без художніх подій, не має ідентичності. Починаючи з рішення, де навчатися – я думаю, що студенти вибирають місто, де багато відбувається, де є більше культури(…). Люди, які потім працюють в компаніях або інвестори, які бачать, що щось у Вроцлаві відбувається, воліють тут інвестувати (...). А що стосується місцевих жителів, то це певна форма заспокоєння потреб, не тільки таких як сон, їжа і праця. Тут мешканці хочуть пишатися і пишаються тим, що багато чого відбувається, навіть якщо не беруть в цьому учать – це вже інша справа. Потрібно відокремити задоволення від того, що щось відбувається, від того, чи фактично беремо в цьому участь. Політики і чиновники, через свої рішення чи призначені ними конкурсні комітети, вказують хто – через систему субсидій, грантів або додаткової допомоги – отримає гроші. За розподіл грошей може відповідати муніципальна установа культури, зовнішній суб’єкт (неурядові організації, фонди, асоціації, інші суб’єкти на арт-ринку і т.д.) або безпосередньо художники. Однак останній варіант не є бажаним. Добре це ілюструє фрагмент заяви респондента-службовця: (...) дуже часто трапляється, що приходять до нас автори різних ідей з царин літератури, театру, музики і т.д. І часто це дуже цікаві бесіди, але як правило, в кінцевому підсумку, творців відправляють додому, заохочуючи пошукати свого продюсера і через цього продюсера потім звертатися до установи. Бо така процедура дає чиновникам принаймні якусь гарантію, що хтось, хто розбирається в цій сфері, оцінить проект і 21 22 23

We Wrocławiu odbywają się co roku 32 festiwale muzyczne, 11 teatralnych, 4 filmowe, 7 literackich, 14 interdyscyplinarnych, 6 sztuki – www.wroclaw.pl/festiwale-sztuki [dostęp: 12.05.2015]. Zo b . T. Szlendak, Wielozmysłowa kultura iwentu. Skąd się wzięła, czym się objawia i jak w jej ramach oceniać dobra kultury?, [w:] „Kultura Współczesna”, 2010, nr 4(66), s. 92–109. R. Dutkiewicz, Nowe horyzonty, op. cit., s. 136.

typu Narodowe Forum Muzyki, że musimy je w jakiś sposób wypełnić. Więc to jest budowanie w jakiś sposób prestiżu miasta i oferty dla mieszkańców poprzez muzykę (…). Trzecie to jest oferta, że jak już mamy tę kulturę, to musimy zrobić ofertę weekendową i letnią. Że to jest taki element (…) przyciągania ludzi do Wrocławia. I to chodzi o dwa wyzwania: weekendowe to jest takie myślenie, żeby Wrocław był także kulturalną stolicą Dolnego Śląska. Czyli ludzie tu chcą przyjeżdżać na weekend, bo jest teatr, jest koncert i to jest dla miasta opłacalne, bo zazwyczaj jak ktoś przyjeżdża z Dzierżoniowa, to jeszcze się kawy napije itd. Więc to jest ten obieg. A wakacyjnie to też jest, że mamy większą liczbę turystów. Czwarty element to wszystkie programy edukacyjne, które później się przekładają na różne rzeczy. I w ramach tego jest kwestia następnego programu, czyli jakiejś oferty dla młodych. Zdaniem respondentów-decydentów poszerzanie oferty kulturalnej staje się zarówno magnesem przyciągającym szczególnego rodzaju konsumentów, jak i narzędziem budowania prestiżu oraz tworzenia marki atrakcyjnego, nowoczesnego i dynamicznego miasta. Miasto staje się przestrzenią dla procesów globalnych, takich jak konsumeryzacja i homogenizacja kultury, areną spektakularnych zdarzeń kulturowych, takich jak festiwale21 i przedsięwzięcia charakterystyczne dla krajów zachodnich o rozwiniętych rynkach kulturalnych, tzw. eventów22. W 2006 r. prezydent Wrocławia, Rafał Dutkiewicz, pisał: Atutem Wrocławia są festiwale. Mamy ich kilkadziesiąt, chyba najwięcej spośród polskich miast. Festiwale ze swej natury przynoszą bardzo szeroką ofertę, a ich organizatorzy potrafią szukać odbiorców sztuki. Staramy się, aby w mieście nie było martwego czasu, w każdym miesiącu proponujemy – obok zwyczajnego–niezwyczajnego rytmu spektakli, koncertów, wystaw etc. – jakąś dużą atrakcję. Pojęcie sezonu ogórkowego we Wrocławiu wyszło z użycia: miesiące letnie są gęste od przedsięwzięć kulturalno-rozrywkowych23. Za wskaźniki sukcesu respondenci-politycy uznają rosnącą liczbę inwestorów oraz liczną rzeszę studentów wybierających Wrocław jako miejsce kontynuowania edukacji. Wysoki urzędnik odpowiedzialny za kulturę określił korzyści płynące z jej rozwoju następująco: Beneficjentem wszyscy jesteśmy, dlatego że miasto bez kultury, bez wydarzeń artystycznych, bez pewnej kultury nie ma tożsamości. Ciągle jeszcze budujemy, ale poczynając od decyzji, gdzie studiować – uważam, że studenci wybierają miasto, gdzie się więcej dzieje, gdzie jest więcej tej kultury (…). To ludzie, którzy podejmują pracę w firmach czy też inwestorzy, którzy

21 22 23

підтвердить, що він є вартісний і треба його реалізувати, і тоді вже звернеться за підтримкою і грошима. Інакше ми б будували таку структуру, в якій посадова особа була б рецензентом, та ще у всіх галузях мистецтва. (...) Я завжди стараюся, щоб цим клієнтом, партнером не був сам митець. Особи, які офіційно представляють місто, відіграють роль замовників творів мистецтва. Запускають потік грошей до посередників, які (якщо це не самі художники) стають проміжною ланкою між замовником (адміністратором державних коштів) і митцем (виробником художніх продуктів). Етап II: від отримання державних коштів до продукції художніх творів Щоб отримати державні кошти, заявники з самого початку повинні брати під увагу культурну політику міста. Організатори (якщо це не самі митці) повинні намагатися поєднати дві логіки – чиновницьку та мистецьку. Як писав П’єр Бурдьє: Це люди з двома обличчями (...) -через яких логіка «економіки» проникає в серце всесвіту продукції для інших виробників. Вони повинні поєднувати абсолютно протилежні вміння – навички економічні, здебільшого чужі для митців, та навички інтелектуальні, які часто властиві художникам, чиї роботи можна використовувати настільки, наскільки вони здатні їх оцінити і визначити їх вартість24. Якщо державні кошти являють собою тільки частину суми, необхідної для створення і поширення художніх цінностей, менеджери беруть на себе ризик фінансового успіху проекту. З цієї точки зору, з урахуванням економічної ефективності ініціативи і пов’язаним з нею ризиком, її аудиторією можуть бути навіть самі туристи. Менеджери в процесі організації і підготовки виробництва мистецьких товарів, створюють можливість для перетворення економічних цінностей в художні твори. На даному етапі, їх завдання полягає в тому, щоб підготувати внески і заяви, сприяючи отриманню фінансових ресурсів і даючи художнику (художникам) можливість приступити до творчого процесу. Етап ІІІ: від початку створення художніх творів до показання їх публіці Основною проблемою, яку вказали респонденти-художники, була їхня погана економічна ситуація. Всі вони очікують підтримки місцевих мистецьких кіл. Негативно оцінюють витрати публічних грошей на івенти, які не підтримують місцевих художників і які в силу свого масового виробництва направлені на просту публіку. Як зазначила одна з художниць: Малюєш за гроші, які мусиш заробити якось інакше, не живописом, тому що нема аудиторії або клієнтів, не має можливості їх здобути. Гроші призначаються на якісь масові заходи, які не підтримують місцевого художника (...). 24

P. Bourdieu, Reguły sztuki: geneza i struktura pola literackiego, przeł. A. Zawadzki. Kraków: Universitas, 2001, s. 329.

widzą, że coś się we Wrocławiu dzieje, wolą tutaj ulokować swoje inwestycje (…). A jeśli chodzi o mieszkańców, to jest to forma pewnej aktywności, pewnego zaspokajania potrzeb innych, niż tylko spanie, jedzenie i praca. Że tutaj mieszkańcy jednak chcą chyba być dumni z tego i są dumni z tego, że u nas się dużo dzieje, nawet jak z tego nie korzystają – to jest inna rzecz. Trzeba rozdzielić zadowolenie z tego, że coś się dzieje, od tego, że w czymś uczestniczymy. Decydenci w efekcie własnych decyzji lub przez powoływane przez siebie komisje konkursowe wskazują, komu – poprzez system dotacji, grantów lub subwencji – mają zostać przekazane pieniądze. Ich dystrybutorem może zostać miejska instytucja kultury, podmiot zewnętrzny (organizacje pozarządowe, fundacje, stowarzyszenia, podmioty gospodarcze działające na rynku sztuki etc.) lub bezpośrednio artyści. Ten ostatni wariant nie jest preferowany. Obrazuje to fragment wypowiedzi respondenta-urzędnika: (…) bardzo często się zdarza, że pojawiają się u nas różni autorzy różnych pomysłów albo literackich, albo teatralnych, muzycznych itd. I to bardzo często są bardzo ciekawe, interesujące rozmowy, ale one się zwykle kończą tym, że są pomysłodawcy jakby odsyłani z urzędu, jakby zachęcani, żeby sobie poszukali swojego producenta do swojego pomysłu, i żeby się do urzędu zwrócił ten producent. Bo taka procedura daje urzędnikowi gwarancje albo przynajmniej jakąś gwarancję, że ktoś, kto się zna na danej dziedzinie, oceni ten projekt i uzna, że on jest świetny i należy go zrealizować, to się wtedy sta ra o wsparcie i pieniądze. W innym wypadku budowalibyśmy taką strukturę, w której urzędnik byłby recenzentem i na dodatek we wszystkich dziedzinach sztuki. (…) ja się bardzo staram o to, żeby tym klientem, partnerem bezpośrednio nie byli artyści. Reprezentujący miasto decydenci stają w pozycji zamawiającego wytwory produkcji artystycznej. Uruchamiają przepływ pieniędzy do dystrybutorów, którzy (jeśli nie są sami artystami) stają się ogniwem pośrednim między zamawiającym (dysponentem środków publicznych), a artystą (wytwórcą produktów artystycznych). etap ii: od pozyskania środków publicznych do produkcji wytworów artystycznych Aby skutecznie ubiegać się o środki publiczne, dystrybutorzy muszą już na etapie aplikowania o nie uwzględnić cele polityki kulturalnej miasta. Jeśli są nimi organizatorzy, a nie sami artyści, muszą łączyć dwie logiki – urzędniczą i artystyczną. Jak pisał Pierre Bourdieu: Te osobistości o dwóch twarzach (…) to ci, przez których logika „ekonomii” przenika do samego serca uniwersum produkcji dla innych wytwórców. Powinni oni łączyć całkowicie sprzeczne dyspozycje – dyspozycje ekonomiczne, obce twórcom w pewnych sektorach pola, oraz dyspozycje

З точки зору художника, подання заявки на отримання державних коштів пов’язане з багатьма недоліками, зокрема з: - необхідністю адаптації до ідей і правил, нав’язаних політиками і посадовими особами, які (на думку митців) не мають відповідних компетенції до оцінювання творів мистецтва (а отже й до прийняття фінансових рішень); - необхідністю адаптації до суворих формальних вимог (написання звітів, дотримання строків, підраховування коштів тощо). У багатьох випадках, заявка на грант вимагає від творців відмовитися від (частини) їхньої художньої свободи. Адміністратори державних грошей (політики, держслужбовці – рівні місцевих, національних або європейських органів влади) вигадують теми конкурсів, а художники мусять під них підлаштовуватися. Творці погоджуються грати в ці гри через економічний тиск, прагнучи отримати ресурси для реалізації своїх художніх намірів або ж з метою підтримання і підтвердження свого статусу в області культури і мистецтва. Художники, положення яких не дозволяє на повну гнучкість в реалізації власних художніх концепцій, і яких проза життя змушує прохати про гранти, повинні – як це назвав один з респондентів«грати в чужі шахи». Багато творців змушені заробляти на життя, виконуючи роботу взагалі не пов’язану з мистецтвом, або переміщати свою професійну діяльність в область розваг, комерції чи прикладного мистецтва. Лише деякі з них мають можливість творити без обмежень, які накладає на творців використання державних коштів, і не зважати на службовців або очікування громадськості. Отримання державних грошей на творчу діяльність – це своєрідна відзнака, яка передбачає позитивний перехід через складні процеси перевірки (серед усіх заявників на гроші) і стає підтвердженням вартості художника. IV етап: від популяризації художніх цінностей до легітимізації влади Якщо художник, в результаті процесу, який складався з: - рішення про розподіл коштів відповідальними особами; - передачі їх менеджеру; - організації виробничого процесу, створив художній твір, наступним етапом є оцінка твору публікою. Особою, яка займається поширенням твору, є сам митець або організатор, який контролює весь процес. Під час показання публіці, твір стає предметом критичного обговорення, а його художня вартість набуває символічного значення. Показниками успіху (не обов’язково співвіднесеними) та пов’язаної з ними позиції художника в області міської культури є визнання: - інших (рівних або кращих) митців; - критики;

intelektualne, bliskie dyspozycjom twórców, których pracę mogą wykorzystywać tylko o tyle, o ile zdolni są ocenić ją i nadać jej wartość24. Jeśli środki publiczne stanowią tylko część sumy niezbędnej dla powstania i rozpowszechnienia wartości artystycznych, to dystrybutorzy biorą na siebie ryzyko finansowego powodzenia przedsięwzięcia. Z tej perspektywy, uwzględniając opłacalność podjętej inicjatywy i związane z tym ryzyko, jej publiczność mogliby stanowić sami przyjezdni. Dystrybutorzy w procesie organizacji i przygotowania produkcji dóbr artystycznych umożliwiają przetworzenie wartości ekonomicznych w wytwory artystyczne. Na tym etapie ich zadanie polega na przygotowaniu wniosków i aplikacji, doprowadzeniu do uzyskania środków finansowych oraz stworzeniu artyście (artystom) możliwości rozpoczęcia realizacji procesu twórczego. etap iii: od rozpoczęcia produkcji wytworów artystycznych do ich upublicznienia Głównym sygnalizowanym przez respondentów-artystów problemem była ich zła sytuacja ekonomiczna. Od decydentów oczekują wsparcia lokalnych środowisk artystycznych. Negatywnie oceniają wydawanie publicznych środków na eventy, które nie wspierają lokalnych twórców, a z racji swojej masowości nastawione są na niewymagającą publiczność. Jak zauważyła jedna z artystek: Malujesz za pieniądze, które w jakiś inny sposób musisz zarobić niż malarstwem, tak, no bo nie masz swojej grupy odbiorców czy klientów, ponieważ nie masz jak ich pozyskać. Pieniądze na kulturę idą na jakieś duże eventy, które nie wspierają lokalnego twórcy (…). Z perspektywy artysty ubieganie się o środki publiczne wiąże się z wieloma niedogodnościami, wśród których wyróżnić można: – konieczność dostosowania się do pomysłów i reguł narzucanych przez polityków i urzędników o kompetencjach kulturowych, które (zdaniem artystów) nie predestynują ich do wartościowania i wydawania sądów w kwestiach estetycznych (a co za tym idzie – podejmowania decyzji finansowych); – konieczność dostosowania się do rygorów formalnych (pisania sprawozdań, dotrzymywania terminów, rozliczania przyznanych środków etc.). W wielu wypadkach ubieganie się o dotacje wymaga od twórców rezygnacji z (części) artystycznej wolności. Dysponenci publicznych pieniędzy (politycy, urzędnicy – czy to na szczeblu samorządowym, państwowym, czy europejskim) wymyślają tematy konkursów, a walczący o pieniadze artyści dostosowują swoje projekty do ich wyobrażeń. Decydują się na udział w grze ze względu na przymus ekonomiczny, możliwość uzyskania środków na realizację własnych zamierzeń artystycznych lub legitymizację statusu artystycznego, uzyskiwanego dzięki uznaniu decydentów. Ci artyści, których pozycja nie pozwala na pełną dowolność w realizowaniu własnych wizji artystycznych i których proza życia zmusza do ubiegania

P. Bourdieu, Reguły sztuki: geneza i struktura pola literackiego, przeł. A. Zawadzki. Kraków: Universitas, 2001, s. 329.

100

- аудиторії (серед якої є теж люди, які займають розподілом коштів і розпочали весь процес). Перетворення капіталу в області спонсорованої міської культури В результаті багатоетапного процесу, в якому беруть участь продюсери і суб’єкти міської культури, відбувається багаторівневе перетворення капіталу (мал. 1). На першому етапі відповідальні особи вирішують, в якому напрямку будуть рухатися державні кошти. Політичний капітал змінюється на економічний капітал. На другому етапі – після переказу коштів менеджерам та початку творчого процесу – економічний капітал змінюється в художній капітал. На наступному (третьому) етапі, під час показання твору публіці та його обговорення, художній капітал перетворюється на символічний капітал. Якщо твір мистецтва виявиться успішним, його значення (символічний капітал) знову перетворюється і стає політичним капіталом (етап четвертий). Тими, хто накопичує та споживає такий політичний капітал, є розпорядники державних коштів. Таким чином, мистецтво стає інструментом легітимізації інститутів влади. Підсумки З огляду на згадану у вступі відсутність діючої моделі фінансування культури в Польщі, а також на вказану респондентами-художниками майже повну відсутність приватного спонсорства і арт-ринку (як на інституціональному рівні, так і в відносинах між художником і покупцем), можна очікувати, що економічна ситуація митців і далі змушуватиме їх подавати заявки на державні гранти. Залежність від муніципальних меценатів, які часто являють собою єдиний шанс на отримання фінансових ресурсів, необхідних для художньої практики, призведе (за відсутності нового законодавства на державному рівні) до подальшого зменшення автономії культури. У такій системі художники залежать (і, ймовірно, будуть залежати) від ідей і рішень чиновників і політиків, чия культурна компетентність (не тільки на думку художників) не співмірна з їхньою роллю в процесі ухвалення рішень. Свободу творчого процесу й далі будуть обмежувати рішення посадових осіб і теми вигаданих ними конкурсів, які мають на меті не створення видатних творів мистецтва, але скоріш будування відповідного іміджу і легітимізація влади. Оригінал був опублікований в збірнику «Uczestnicy, konsumenci, mieszkańcy», red.: Mateusz Błaszczyk, Jacek Pluta, Wydawnictwo Naukowe Scholar, Warszawa 2015.

101

się o dofinansowanie, muszą – jak to określił jeden z respondentów „grać w cudze szachy”. Wielu twórców zmuszonych jest do zarobkowania w sposób niekoniecznie związany ze sztuką lub do przesunięcia swoich aktywności zawodowych w obszar rozrywki, komercji bądź sztuki użytkowej. Tylko nieliczni mają komfort tworzenia bez ograniczeń, które stwarza korzystanie ze środków publicznych, i bez oglądania się na kontrolujących ich działania urzędników czy kierowania się oczekiwaniami publiczności. Otrzymanie pieniędzy na działalność z puli środków publicznych jest swego rodzaju wyróżnieniem. Wiąże się z pozytywnym przejściem przez różnie organizowany proces weryfikacji (wśród wszystkich ubiegających się o pieniądze) i staje się potwierdzeniem wartości artysty. etap iV: od upowszechnienia wartości artystycznych do legitymizacji władzy Jeśli artysta, w wyniku procesu, na który składały się: – decyzja o przyznaniu środków finansowych przez decydentów; – przekazanie ich dystrybutorowi; – zorganizowanie procesu produkcji, – stworzył wytwór artystyczny, kolejnym etapem staje się publiczna konsumpcja dzieła. Dystrybutorem zajmującym się jego rozpowszechnianiem jest sam artysta lub organizator nadzorujący przebieg całego procesu. Poprzez upublicznienie wytworu artystycznego dzieło zostaje poddane ocenie, a wartość artystyczna – przetworzona w wartość symboliczną. Wskaźnikami sukcesu (niekoniecznie skorelowanymi) i związanej z nimi pozycji artysty w polu miejskiej kultury jest uznanie: innych (równych sobie lub lepszych) artystów; krytyki; publiczności (wśród której znajdują się także ci dysponenci wartości ekonomicznych, którzy umożliwili rozpoczęcie całego procesu). konwersja kapitałów w polu dotowanej kultury miejskiej W efekcie kilkuetapowego procesu, w jaki zaangażowani są wymienieni producenci i aktorzy pola miejskiej kultury, następuje kilkustopniowa konwersja kapitałów. Na pierwszym etapie dysponenci środków publicznych decydują o kierunku przepływu pieniędzy. Kapitał polityczny zmienia się w kapitał ekonomiczny. Na drugim – po przekazaniu środków dystrybutorowi i rozpoczęciu procesu produkcji wytworu artystycznego przez twórcę – kapitał ekonomiczny zmienia się w kapitał artystyczny. Na kolejnym (trzecim) etapie, w trakcie upubliczniania i oceny dzieła artystycznego, kapitał artystyczny przekształca się w kapitał symboliczny. Jeśli wytwór artystyczny okaże się sukcesem, jego wartość (kapitał symboliczny) ulega konwersji i staje się kapitałem politycznym (etap czwarty). Tymi, którzy kumulują i konsumują tak zgromadzony kapitał polityczny, są dysponenci środków publicznych. W ten sposób sztuka staje się narzędziem legitymizującym instytucje władzy.

103

podsumowanie Biorąc pod uwagę wspomniany we wstępie brak w Polsce wypracowanego modelu finansowania kultury, jak również sygnalizowany przez respondentów-artystów niemal zupełny brak mecenatu prywatnego oraz rynku sztuki (zarówno na poziomie instytucjonalnym, jak i w relacjach artysta–nabywca), można przewidywać, że sytuacja ekonomiczna artystów nadal będzie zmuszała ich do ubiegania się o dotacje publiczne. Uzależnienie od miejskiego mecenatu, który często staje się jedyną szansą na pozyskanie środków finansowych niezbędnych do uprawiania sztuki, prowadzić będzie (przy braku nowych regulacji prawnych na poziomie państwa) do dalszego ograniczania autonomii kultury. W tak funkcjonującym systemie artyści są (i zapewne będą) uzależnieni od pomysłów i decyzji urzędników oraz polityków, których kompetencje kulturowe (zdaniem nie tylko artystów) lokują się na poziomie o wiele niższym, niż wymagałaby tego ich rola w procesie podejmowania decyzji dotyczących kultury. Wolność procesu twórczego nadal ograniczana będzie ich urzędniczymi decyzjami i tematyką wymyślanych przez nich konkursów, których celem nie jest powstawanie wybitnych dzieł sztuki, a raczej budowanie wizerunku i legitymizowanie władzy. Pierwodruk ukazał się z zbiorze „Uczestnicy, konsumenci, mieszkańcy”, red.: Mateusz Błaszczyk, Jacek Pluta, Wydawnictwo Naukowe Scholar, Warszawa 2015.

104

Igor Pietraszewski The purpose of the paper is to analyze the relationship between power and artists in the context of subsidized municipal culture and the conversion of financial capital which occurs as a consequence of awarding funds for artistic activities, organising production and creation of art, subjecting it to assessment and its conversion into symbolic capital. The article is based on the results of empirical research carried out jointly by representatives of city authorities, organisers and artists from WrocĹ&#x201A;aw.It shows the process of converting capitals, in which the economic capital disposed by authority is turned into artistic capital, in which the economic capital at the disposal of authority is converted into artistic capital, which is consequently converted into symbolic capital that serves to legitimise authority.

Teksty / Тексти / Texts Alisa Lozhkina, Igor Pietraszewski, Ewa Sułek / Аліса Ложкіна, Ігор Петрашевський, Ева Сулек

Wystawa Виставка Exhibition Art WORK / PL-UA Artyści o pracy Art WORK / PL-UA Художники про роботу Art WORK / PL-UA Artists about Work 29.06.2017–30.07.2017 Mystetskyi Arsenal w Kijowie ul. Lavrska 10–12 / Мистецький Арсенал у Києві вул. Лаврська 10–12/ Mystetskyi Arsenal in Kiev 10–12 Lavrska St. Kuratorki wystawy Кураторки виставки Exhibition Curators Alisa Lozhkina & Ewa Sułek / Aліса Ложкіна & Ева Сулек Współpraca kuratorska Куратори-асистенти Curatorial cooperation Małgorzata Micuła / Малгожата Міцула Oleksandr Parkhomenko / Олександр Пархоменко Organizatorzy wystawy Exhibition Organisers Організатори виставки Galeria Miejska we Wrocławiu ul. Kiełbaśnicza 28, 50–109 Wrocław, Polska / Міська Галерея у Вроцлаві вул. Келбасніча 28, 50–109 Вроцлав, Польща / The City Gallery in Wrocław 28 Kiełbaśnicza St., 50–109 Wrocław, Poland tel. тел. + 48 / 71 344 67 20 www.galeriamiejska.pl Dyrektor Galerii / Директор Галереї / Gallery Director Mirosław Jasiński / Мирослав Ясінський Mystetskyi Arsenal ul. Lavrska 10–12, 01010 Kijów, Ukraina / Мистецький Арсенал вул. Лаврська 10–12, 01010 Київ, Україна / Mystetskyi Arsenal 10–12 Lavrska St., 01010 Kiev, Ukraine tel. тел. +38 / 0 44 288 5225 www.artarsenal.in.ua Dyrektor / Директор / Director Olesya Ostrovska-Luta / Олеся Островська-Люта „Dofinansowano ze środków Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego Rzeczpospolitej Polskiej” За підтримки Міністерства культури та національної спадщини Польщі Co-financed by the Ministry of Culture and National Heritage of the Republic of Poland

Koordynacja katalogu / Підготовка каталогу / Catalogue Coordinators/ Małgorzata Micuła, Ewa Sułek / Малгожата Міцула, Ева Сулек Opracowanie graficzne katalogu, prepress / Дизайн каталогу, додрукарська підготовка/ Graphic design of the catalogue, DTP postNoviki Projekt identyfikacji wizualnej/ Візуальна концепція / Visual identity design Olesia Bachynska / Олеся Бачинська Tłumaczenia, korekta i redakcja językowa tekstów angielskich / Переклад, коректура та редагування англійських текстів / Translations, revision and editing — English texts Anna Molik / Анна Молік

Organizatorzy / Oрганізатори / Organizers

Tłumaczenia, korekta i redakcja językowa tekstów ukraińskich / Переклад, коректура та редагування українських текстів / Translations, revision and editing — Ukrainian texts / Ganna Piotrowska / Ганна Піотровська Korekta i redakcja językowa tekstów polskich Коректура і редагування польських текстів / Revision and editing — Polish texts Marta Kaczmarek / Марта Качмарек

Partner / Партнер / Partner

Fotografie / Фотографії / Photo Credits / Jan Mikołajek, Narodowe Archiwum Cyfrowe, Archiwum Galerii Sztuki w Legnicy, archiwum artystów /Ян Міколаєк, Національний цифровий архів Польщі, Архів Художньої Галереї в Легниці, архів художників Igor Petrof / Ігор Петроф Druk / Друк / Print Drukarnia JAKS, Wrocław Друкарня JAKS, Вроцлав ISBN: 78-83-946219-3-3 Wydawca / Видавець / Publisher Galeria Miejska we Wrocławiu / Міська Галерея у Вроцлаві / City Gallery in Wroclaw/ Copyright © Galeria Miejska we Wrocławiu, 2017 Міська Галерея у Вроцлаві, 2017 Wrocław, Вроцлав wrzesień 2017 / Вересень 2017 / September 2017

Patroni medialni / Інформаційні партнери / Media Patronage

ORK rtW

RK O W t r