Рекордный урожай, выпуск 5

Звикаємо до нової реальності Новий погляд на майбутнє картоплі Розширення мережі McDonald’s Вирощування картоплі як родинний бізнес Картопля: від городу – до промислового виробництва Український аграрний ринок очима експерта ЄС посилює контроль над нелегальними пестицидами

Весна 2009

3

Україна входить до числа світових лідерів...

4

5

...наші стандарти якості – найвищі і найсуворіші...

Найбільша у світі мережа фаст-фудів McDonald’s прийшла на український ринок у далекому 1997 році з обіцянкою показати небачений доти рівень якості роботи закладу швидкого харчування. Компанія також задекларувала намір максимально використовувати сировину та напівфабрикати українського виробництва і залучати на роботу місцевий персонал. На 12-му році роботи на українському ринку McDonald’s планує й далі розширювати мережу, а це відкриває нові широкі можливості для українських аграріїв, тваринницького сектору, постачальників товарів і послуг. Іан Борден, генеральний директор McDonald’s Ukraine, розповів “Рекордному Врожаю”, що компанія планує і надалі розвивати свою діяльність в Україні. Крім того, McDonald’s вже розпочала втілювати новий 10-річний стратегічний план, ціль якого – збільшити присутність на ринку в 4-5 разів. “В основі діяльності світової мережі McDonald’s у різних країнах світу лежить основоположний принцип доброякісної інтеграції в суспільство. Ми стаємо “корпоративними громадянами” країни, у якій працюємо, і дотримуємося умови максимально можливого використання місцевої сировини та напівфабрикатів. Ми також завжди наймаємо місцевий персонал. Коли компанія McDonald’s входила на український ринок, то взяла на себе певні зобов’язання, і я вважаю, що вона їх дотрималася.” “Упродовж понад 50 років діяльність McDonald’s будувалася на незмінному принципі – правильному співвідношенні якості й ціни. Ми домовляємося з постачальниками про ціну, оскільки помірні закупівельні ціни на сировину та послуги – умова формування 6

прийнятної ціни на наші власні продукцію і послуги. З іншого боку, і це вам підтвердить будь-хто з наших постачальників, McDonald’s ніколи не йде на компроміс, коли мова заходить про якість. Серед усіх світових мереж закладів швидкого харчування наші стандарти якості – найвищі і найсуворіші, і ми завжди будемо дотримуватися обраного курсу”, – пояснює пан Борден. Свій перший ресторан у Києві McDonald’s відкрив у 1997 році поблизу станції метро “Лук’янівська”. Майже одночасно у столиці відкрилися ще три ресторани мережі. Продукція та послуги McDonald’s завоювали прихильність споживачів, і найкращий тому доказ – 65 діючих ресторанів у 19 містах по всій Україні станом на кінець 2008 року. Два нових ресторани відкрито вже у 2009 році, і до кінця року мають з’явитися ще кілька. Утім, McDonald’s не лише займається розширенням мережі, але й послідовно намагається організовувати роботу з постачальниками продовольчої сировини та послуг якомога ближче до місця розташування ресторанів. Іан Борден, зокрема, назвав кількох постачальників, які надають мережі значну частину продовольства та більшу частину послуг:  Одним з перших місцевих підприємств-постачальників мережі McDonald’s був “Слов’янський Дім” (Київська обл.), який ще у 1997 році почав постачати літній (з травня по вересень) асортимент овочів для салатів. Співпраця з цим підприємством триває й донині. Щоправда, взимку, коли постачання української продукції тимчасово припиняється, мережа закуповує інгредієнти для своїх салатів за кордоном.  Молоко українські підприємства почали постачати мережі у 1998 році. А з 2008 року McDonald’s визначив єдиним своїм постачальником молочної продукції компанію BMK, новий молокозавод, розташований у Білій Церкві. Український власник

заводу тісно співпрацював з McDonald’s ще в процесі будівництва заводу. “Це була надзвичайно плідна співпраця. Ми допомогли власнику розробити концепцію нового заводу молокопродуктів, на якому виділено лінію, яка виробляє продукцію виключно для потреб McDonald’s”, – каже пан Борден.  З 2001 року усю булочну продукцію для приготування сандвічів (окрім сезонних сандвічів та булочок до сніданку) для McDonald’s постачає дніпропетровський завод, що входить до складу концерну East Balt, давнього і перевіреного партнера мережі. До речі, недавно East Balt наростив виробничі потужності цього заводу на 80%.  У 2002 році Павло Степанов, колишній директор одного з київських ресторанів McDonald’s, заснував власне підприємство, кондитерський дім “Шантіль”, який спершу став запасним постачальником маффінів (маленьких порційних кексів) до мережі McDonald’s. Колишній співробітник мережі, Степанов організував у Київській області власний виробничий кондитерський комплекс, який цілком відповідав стандартам McDonald’s, і вже починаючи з 2006 року, став основним і єдиним постачальником маффінів до усіх ресторанів мережі.  З 2003 року компанії McDonald’s нарешті вдалося перейти на закупівлю м’яса виключно від українського виробника. Сьогодні усю яловичину та свинину для потреб мережі McDonald’s закуповує у компанії Esca Food Solutions, яка виробляє свою продукцію на фабриці у місті Козятин Вінницької області.  “McBreakfast”-меню, що з’явилося в пропозиції мережі на початку 2008 року, від самого початку готувалося на основі свинини та яєць українського виробництва. Свинину постачає Esca Food Solutions, а яйця McDonald’s закуповує на заводі Ovostar, що в селі Крушинка Київської області, де встановлене спеціальне обладнання для миття яєць.  Не так давно, на додачу до розбудови своєї мережі ресторанів, компанія McDonald’s відкрила під Києвом власний центр дистрибуції USPOT Ltd., завдання якого – ефективно координувати закупівлю та дистрибуцію продовольчої сировини від українських постачальників. До речі, чимало українських підприємств-постачальників компанії McDonald’s сьогодні експортують свою продукцію до інших країн Східної Європи.

безпосередньо в Україні або за рахунок країн Східної Європи”, – підсумовує пан Борден. Що ж стосується картопляної продукції McDonald’s, зокрема картоплі фрі та картопляників, пан Борден зауважив, що у цьому випадку до сировини висуваються специфічні й дуже чіткі вимоги. “Насамперед, мають бути дотримані конкретні природні характеристики (текстура, довжина, колір та ін.), ідеальні для приготування картоплі фрі відповідно до встановлених стандартів якості та часу виконання операцій. Звичайна картопля, яка вирощується на городі, може чудово підходити для домашнього вжитку, але зовсім не відповідати нашим виробничим потребам”. “Тут є ще один важливий аспект. Спорудження заводу з переробки картоплі коштує надзвичайно дорого і може потребувати інвестицій, що сягатимуть 25 млн. доларів. Тому для появи таких виробничих потужностей, які б задовольняли потреби McDonald’s, необхідний значно більший масштаб ринкового запиту на заморожену картоплю, який економічно виправдає такі інвестиції. Сьогодні сировину для картоплі фрі нам постачає компанія Farm Frites зі свого заводу в Польщі. Треба сказати, що світові лідери з переробки картоплі, зокрема один з гігантів виробництва замороженої картоплі, компанія McCain, добре усвідомлюють значення України як потужного виробника і споживача картоплі, а тому ми сподіваємося, що в найближчі кілька років McCain чи якась інша з наших компаній-постачальників збудує десь у Східній Європі завод з переробки картоплі для забезпечення потреб McDonald’s”. Пан Борден також звернув увагу на інший бік діяльності компанії, не завжди помітний для стороннього ока: “McDonald’s дає роботу сотням юнаків та дівчат, і часто це їхнє перше місце роботи. Ми переконані, що знання та новий досвід, які вони здобувають у нас, надзвичайно важливі – і для них, і для компанії. Молодь починає розуміти, що обслуговування – оперативне і доброзичливе, має не менше значення, аніж висока якісь продукції. Ми переконані, що досвід роботи в команді McDonald’s, навіть нетривалий, навчає молодих людей належно цінувати важливість і високоякісної продукції, і високоякісного обслуговування” 

Іан Борден, канадієць шотландського походження, ще до того, як обійняв нинішню посаду, 10 років пропрацював в компанії McDonald’s у Росії. Нині він каже, що приємно вражений рівнем співпраці McDonald’s з українськими постачальниками і сподівається, що у майбутньому їх число зростатиме: “Вважаю, що перелік наших українських постачальників – яскраве підтвердження того, що ми цілком правильно взяли курс на використання місцевої сировини, тож будемо дотримуватися цього правила й надалі”. Також, на думку пана Бордена, підготовка до довгоочікуваного підписання Договору про вільну торгівлю між Україною та ЄС ще більше стимулюватиме українських аграріїв покращувати якість своєї продукції і підвищувати рівень безпеки виробництва, а отже – більшою мірою відповідати стандартам McDonald’s. “Ми цілком солідарні з Європейською асоціацією із захисту рослин та Агрохімічним комітетом Європейської Бізнес Асоціації в їхньому прагненні підтримати українських фермерів і заохотити їх до вдосконалення виробничого процесу для відповідності світовим стандартам якості. Співпрацюючи, ми зможемо досягти бажаного результату – найвищих стандартів продовольчої безпеки”, – додає пан Борден. Іан Борден підкресює, що сьогодні українські виробники забезпечують близько 50% усієї потреби мережі в продовольчій продукції, й очікує, що цей показник з часом зросте. Ще 30% продукції, за словами генерального директора McDonald’s Ukraine, компанія постачає з країн Східної Європи – Румунії, Болгарії, а також з більшості країн пострадянського простору. “Якщо до цього додати устаткування та послуги, які ми тут отримуємо, то виходить, що в підсумку наші потреби у ресурсах на 90% задовольняються

7

Для більшості українців картопля – один з основних продуктів щоденного раціону, який віддавна вважають “другим хлібом”. Ця шаноблива назва вказує на, без перебільшення, рятівну роль картоплі для виживання українців у часи скрути. Після здобуття Україною незалежності орієнтовані на вирощування картоплі колгоспи почали стрімко занепадати. Сільські родини виживали тоді завдяки своїм городам, і зокрема завдяки можливості продавати надлишок врожаю картоплі на ринку. За статистикою, наприкінці 90-х та на початку двотисячних років понад 90% сукупного врожаю картоплі вирощувалося на дачах та городах. “Рекордний врожай” віднайшов на Чернігівщині показовий приклад того, наскільки важливою є роль картоплі у житті, а нерідко й у виживанні української родини. Родина Олени Михайленко живе у місті Борзна, районному центрі Чернігівської області. Наприкінці 1990-х, в часи загального економічного занепаду, в Борзні закрилася кондитерська фабрика, на якій у виробництві пряників було задіяно чимало місцевих мешканців. Припинили роботу також лісопильний і цегельний заводи, була розформована дислокована в місті військова частина. Як наслідок, значна частка працездатного населення містечка залишилася без роботи. Чимало людей подалися шукати заробітку до великих міст України та Росії. Чоловік Олени, Микола Михайленко, влився до рядів робітників-мігрантів і виїхав до Москви, що саме переживала будівельний бум. Зароблені на будовах гроші допомагали підтримувати залишену вдома сім’ю. Інші безробітні їхали до Києва, де влаштовувалися працювати знову ж таки на будови або в супермаркети – поденно або потижнево. Щоб якось наповнити сімейний бюджет, Олена Михайленко взялася вирощувати картоплю. Зі своїх сорока соток, що складалися з городу на дачі та успадкованої від матері земельної ділянки, пані Олена щороку збирає близько п’яти тонн картоплі. При цьому вона активно цікавиться новими сортами, і наразі висаджує щонайменше дев’ять виведених в Нідерландах, Білорусі та Україні сортів, а також використовує кілька видів сертифікованих засобів для захисту рослин, уникаючи підробок, які можуть зашкодити здоров’ю не лише її сім’ї, але й численних покупців, яким вона продає картоплю вже багато років.

8

За якийсь час, коли на місцевому ринку намітилася криза картопляного надвиробництва, і люди зі своєю картоплею з переповнених базарних рядів вихлюпнулися на узбіччя автотрас, пані Олена вирішила возити свою продукцію до Києва, де і ціни були вищі, і конкуренція менша. Понад чотири роки торгівля давала стабільний прибуток. Однак з часом поїздки на київські базари почали з’їдати щораз більше грошей через сплати численних і не завжди законних зборів. Коли усі ці позапланові витрати почали суттєво впливати на дохідність справи, пані Олена вдалася до маркетингової схеми, яку з успіхом застосовує й донині.

пані Олена Михайленко

Двічі на місяць, рано-вранці у п’ятницю для пані Олени починається виснажливий 20-годинний робочий день. Іноді їй допомагає хтось із синів-підлітків або чоловік, який не так давно втратив роботу в Москві через економічну кризу. Жінка встає о другій ночі, а вже за чверть третя з двома ручними візками, на кожен з яких навантажено по 80–100 кг картоплі, прямує на маршрутку, що їде до Ніжина. Там пані Олена сідає в першу ранкову електричку, з якої потім пересідає на іншу, що везе її вже до самого Києва. У Києві жінка везе свій товар до кількох багатоповерхівок у центрі Києва, де у неї вже сформувалося власне коло клієнтури. По суті, вона постачає їм високоякісну продукцію за схемою “від дверей до дверей”. Для того, щоб не чекати покупців на базарі та не вистоювати на стихійних ринках, вона вдосконалила власний маркетинг, надаючи своїм постійним покупцям доволі мало поширену, якщо не сказати унікальну, послугу. Чимало мешканців міських багатоповерхівок вже звикли до такої зручної схеми, яка дозволяє не тягати з базару важкі торби з картоплею. Для самої пані Олени такі марш-кидки до Києва, безумовно, надзвичайно виснажливі. Коли чоловік або сини не можуть її допомогти, жінці доводиться самотужки долати усі транспортні пересадки з двома візками, кожен з яких важить близько центнера, а потім ще й обходити усіх своїх покупців. Утім, пані Олена каже, що не має наміру покидати свою справу, принаймні доти, поки її сини не отримають освіту, тобто ще сім-вісім років. Приклад Олени Михайленко – показова ілюстрація тієї важливої ролі, яку сьогодні відіграє “картопляний фактор” у житті сотень тисяч українських сільських родин. Те, яку роль цей фактор відіграватиме у майбутньому, залежить від перспективи розвитку в Україні індустрії з переробки картоплі, а також від здатності фермерів об’єднуватися в кооперативи, які зможуть ефективно вирішувати виробничі та збутові проблеми і будуть при цьому економічно та соціально виправдані 

9

Головне... щоб фермери отримували гідну оплату за надану продукцію...

Роберт Лі

Міжнародний консультант з питань сільського господарства

“Рекордний Врожай” поспілкувався з паном Робертом Лі, відомим вченим, фахівцем, який 15 років пропрацював у різних областях України над впровадженням програм допомоги сільському господарству. Ми поставили експерту низку запитань і пропонуємо його відповіді вашій увазі. Які конкретні кроки сьогодні треба робити фермерам, які вирощують картоплю?  Насамперед їм потрібно проаналізувати, які саме сорти насаджувати, з точки зору експортних перспектив такої продукції. Перед українськими фермерами можуть відкритися величезні міжнародні ринки збуту, але тільки у випадку, якщо їхнє виробництво відповідатиме потребам світового ринку, а саме вимогам до сировини та до готової продукції, стандартам належного сортування, фасування та пакування.  Також їм варто приділити більшу увагу виробництву готової продукції з картопляної сировини. Йдеться не так про картопляні чіпси, як про пластівці та картопляне борошно. Тим самим виробники закладуть підвалини для виробництва у майбутньому цілого спектру продуктів, таких як Pringles, tater tots (пластівці для малят) та багато інших. Також можна виробляти крохмаль, однак ця перспектива залежить від специфіки вирощуваних сортів.  З відходів виробництва, якщо таких буде достатньо, фермери навіть матимуть змогу виробляти етанол, який може стати для них заміною дизельного палива.

10

Відомо, що Ви очолювали кілька проектів створення кооперативних господарств. Що Ви думаєте про кооперативи з вирощування картоплі?  Вирощувати картоплю на умовах кооперативу можна, якщо всі учасники підготовлені до такої співпраці. Є кілька прикладів успішної діяльності фермерських об’єднань. Зокрема, компанія McCain’s (провінція Мерітайм, Канада) співпрацює з численними приватними виробниками картоплі, і їхня спілка вже зарекомендувала себе як головного постачальника картоплі на основні ринки східного узбережжя США. Асоціація картоплярів штату Айдахо, США, (Idaho Potato Growers Association) зуміла своєю роботою зробити чудову промоцію сорту картоплі “Айдахо” як найкращому сорту для запікання. У Німеччині також є кілька успішних фермерських об’єднань, які спеціалізуються на вирощуванні насіннєвої та продовольчої картоплі. Тобто приклади успішної співпраці, безумовно, є.

Які, на Вашу думку, основні проблеми мають вирішити українські аграрії на шляху переходу від практики малих індивідуальних господарств до промислового виробництва?  Як я вже казав, головне – зробити правильний вибір сорту, який вже добре себе зарекомендував, і випробувати його на українських ґрунтах. Не думаю, що аграріям доведеться займатися селекцією нових сортів, все необхідне вже є на ринку.  Напевне, основне, що потрібно змінити, це спосіб організації виробничого процесу, який має насамперед забезпечувати неухильне дотримання угод з клієнтами. Це дійсно важливо, бо вимагає постійно мати у наявності достатню кількість високоякісної сировини – для завантаження споруджених потужностей.  Є чимало аспектів технології виробництва, які потребують більш професійного підходу. Зокрема, серйозну проблему сьогодні становлять шкідники та захворювання рослин. Вирішення таких проблем дасть змогу збирати значно більші врожаї.

Якщо, незважаючи на складну економічну ситуацію, фермери все ж зуміють об’єднати зусилля задля вирощування на постійній основі високоякісної картоплі для промислової переробки, то, можливо, їм варто залучити необхідні фінансові ресурси для старту виробництва з переробки сировини?  Думаю, відповідь на це питання є ствердною. Так, можна започаткувати процес переробки, якщо попередні розрахунки будуть коректними, а висновки про економічну доцільність проекту базуватимуться на ґрунтовному аналізі можливостей. Спеціально створювати кооператив не обов’язково, але якщо він вже існує, то страхуватиме ваш проект в сенсі безперебійного постачання сировини. Головне – стежити, щоб фермери отримували гідну оплату за надану продукцію, оскільки закупівельники часто воліють витиснути з оборудки максимум на стадії закупівлі врожаю, щоб потім мати вдосталь дешевої сировини для забезпечення виробництва.

Що Ви можете сказати про пестициди для картоплі?  У справі вирощування картоплі, призначеної для продажу на світових ринках, дуже важливо дотримуватися правил безпеки виробництва, що передбачає, зокрема, використання виключно ліцензованих пестицидів. Окрім того, необхідно чітко дотримуватися інструкцій, адже необхідний ефект дають чітко визначені дози, і “більше” далеко не завжди означає “краще” 

...важливо... використання виключно ліцензованих пестицидів...

У деяких регіонах США поширена практика використання картопляних відходів як корму для худоби. Чи варто, на Вашу думку, застосовувати цей досвід в Україні?  Картопляні відходи цілком можна використовувати як корм для свиней та великої рогатої худоби, зокрема у випадку, якщо немає кукурудзи. Картопля містить енергетично цінний крохмаль, а тому є корисною складовою раціону харчування. За певних умов використання картопляних відходів економічно вигідне, однак все ж слід розглядати його доцільність у кожному окремому випадку. Скажімо, не варто застосовувати картопляні відходи для вигодовування птиці. Цей корм має свої переваги, утім, треба брати до уваги, які ще корми є у вашому розпорядженні та наскільки картопля порівняно з ними дешевша.

11

Статистика – і у сфері виробництва, і у сфері споживання картоплі в Україні вражає. За логікою, ці показники мали б автоматично трансформуватися в аналогічно вражаючі показники прибутковості картоплярства. Однак, реальність прозаїчніша і цілком суголосна тій провінційній психології, яка все ще подекуди визначає спосіб ведення сільського господарства. Картоплярства це стосується чи не найбільшою мірою. Переважно селяни вирощують картоплю для власних потреб, і лише надлишок врожаю продають на ринку. Зазвичай цей процес стихійний і не піддається прогнозуванню чи плануванню. Такий спосіб господарювання забезпечує більшості сільського населення, а також багатьом міським сім’ям певний рівень продовольчої безпеки, але жодним чином не сприяє розвитку та популяризації картоплярства як ринкового сектора виробництва сільгосппродукції, який би приносив фермерам серйозні прибутки. Андрій Гоголєв належить до тих 5-10% аграріїв, які розглядають картоплю основним джерелом прибутку у своїй діяльності. Гоголєв здобув науковий ступінь кандидата наук у Московському державному університеті, а ще до того викладав ґрунтознавство в Одеському державному університеті. Сьогодні він керує великим агропідприємством на півдні України і займається вирощуванням доволі широкого спектру овочевої продукції, утім перевагу надає саме картоплі.

...постачати на ринки Європи продукцію найвищої якості...

“Вирощування картоплі в Україні все ще не досягло рівня промислового виробництва. Ми начебто рухаємося у потрібному напрямку, але маємо пройти ще довгий шлях, оскільки зараз нам як великому гравцеві доводиться конкурувати з величезною кількістю дрібних господарств, які сукупно мають визначальний вплив на ринок картоплі. Як і всюди в сільському господарстві, збільшення обсягів виробництва означає зниження ціни. Нам як великому виробнику треба досягти рівня, коли можна буде укладати угоди за визначеною наперед ціною”, – пояснює пан Гоголєв. За словами підприємця, вирощування картоплі на півночі та на півдні України суттєво відрізняється. У північних регіонах виробничі витрати нижчі. З іншого боку, вирощування картоплі на півдні має свої переваги. Андрію Гоголєву вдається збирати тут два врожаї на рік. “Найвищий прибуток дає рання, або так звана молода картопля, яку ми продаємо навесні, коли споживач готовий платити за неї дорожче. Ми займаємося вирощуванням ранньої картоплі, але я не маю особливого інтересу до цього сегменту ринку. Те, в чому я по-справжньому зацікавлений, – це вийти на серйозний стабільний рівень виробництва високоякісної картоплі для продажу в

12

...знижувати ціну за рахунок нарощування обсягів виробництва...

супермаркетах за цінами, що дозволять нам з високим ступенем точності прогнозувати як наші витрати, так і прибутки”, – каже пан Гоголєв. На думку пана Андрія, виробництво картопляних чіпсів компаніями на зразок Kraft Foods, а також імовірна поява української компаніїпостачальника картопляної сировини для потреб McDonald’s з часом стане потужним стимулом до розвитку промислового картоплярства. Крупний виробник насамперед має бути здатним знижувати ціну за рахунок нарощування обсягів виробництва, стверджує аграрій. “Потрібен попит промислового масштабу, щоб великі виробники отримали шанс для нарощування виробництва та виходу на серйозні прибутки”, – підсумовує Гоголєв. Сьогодні він продає на внутрішньому ринку практично весь свій врожай картоплі, а це близько 1 тис. тонн. Утім, підприємець каже, що може без надмірних зусиль суттєво збільшити обсяги виробництва. Гоголєв також передбачає, що підписання Договору про вільну торгівлю між Україною та ЄС відкриє перед українськими сільгоспвиробниками серйозні перспективи у галузі картоплярства та вирощування інших сільгоспкультур. “Сьогодні ми вже працюємо у відповідності до більшості стандартів, які діють у Європі, зокрема використовуємо ті ж сертифіковані пестициди, що й європейські виробники. Якщо потрібні будуть ще якісь нововведення, ми цілком спроможні їх запровадити і постачати на ринки Європи продукцію найвищої якості, до якої там не виникатиме жодних запитань”, – переконує пан Андрій. Окрім картоплі, фермер вирощує також чимало видів овочів та фруктів. “Картопля завжди буде важливим напрямком нашої діяльності, але ми хочемо забезпечити собі широкі можливості постачання на ринок, що розвивається сьогодні доволі динамічно, широкого спектру високоякісної продукції за прийнятною ціною. Ключ до успіху – це стабільність і висока якість. У нас хороша репутація саме завдяки дотриманню обох принципів. Керуючись ними, ми націлені на подальший розвиток”, - підсумовує Андрій Гоголєв 

13

14

Якщо у Вас виникла підозра щодо справжності оригінальних ЗЗР, зв’яжіться, будь ласка, з виробником за номером безкоштовної “гарячої” телефонної лінії, зазначеним на упаковці або етикетці.

Повідомте номер партії товару, надрукований на упаковці, та місце продажу, і тоді виробник зможе перевірити, чи є продукція оригінальною і чи легально вона імпортована. Зв’язавшись безпосередньо з виробником, Ви також зможете отримати перелік уповноважених дистриб’юторів та продавців.

15