applied poetics in urban space__kyiv workshop, 2017

KONTRACTOVA 16/05/2018 ... a long pause ... ... a very long pause no: the extension of the word yes = yes very fast repetition without pause wor\ word, does not finished. it is EXCEPTIONAL an emphasis, tone of voice !NO! I do not agree with - a very strong emphasis (strong emphasis on the tone of the voice) // laughter // non-verbal communication // laughing / it was FULL thing / words that the respondent says, laughing // the telephone rings // events occurring during the interview {text} text added by decryptor or researcher during transcript ... the respondent continue talk after 10 minutes was ove

OLENA ROSSTALNA

SLAVIK FOKIN

KATYA PONOMARENKO

ALYONA MAMAY

LENA OM

JÜRGEN REN

LIDIIA DEMCHENKO

PIOTR ARMIANOVSKY

DAN VORONOV

0:00

//voices nearby; cars humming at a distance// something that i can see here is pretty strange, because this is both the combination of natural life and both um both the building, i can see the parts of the building and that is definitely interesting, because we have different bricks and yellow or green trees around me. quite a lot of pipes in here, pipes of different sizes, of big and small sizes and lot of remnants and odds of that used to be human life or something. pieces of...and booklets or something, leaflets and not complete building um some

//cars humming at a distance// i see green leaves. they’re right in fright on the hole. but i see not only the hole, but the fence that, it’s not in my focus, but i see its aquamarine colour, it’s nice, pleasant. and then there is hole, it’s small. but it’s like a frame of a camera that chose five green leaves to me. there is a column beside it, on the back,

okay, now I can see some metal construction.a: i don’t know what, what’s the purpose of it. and a also some uh: ... wo\ made of wood. erm. and there is an unfinished building? and: brown brick, erm, rather ... light, but it’s darker at the base. white, ooh, white tops of Doric columns, arches, one arch, the other one above it, two rows of ar\, two rows, arches, and i see here: a man who, uh: is wearing a uniform, passes by, with his hands folded, his walkie-talkie in his left pocket, he’s not in a hurry,

i see. i see an arch in front of me. uh:: which: which: through which you can see the trees and: some white white. bags, maybe. i don’t know. to me it\ it reminds me of maidan a lot. the first part. the first part sometimes. everyone::... knocked knocked. on the fence. it reminded me of Maidan events. how we all were at the barricades. and: knocked too. well, not everyone. some knocked. on the barrels. and now we’re knocking on the fence. and:. here. well, what this building reminds me of looks like. this building looks like a greek temple. the same.

i’m looking through a hole in the fence and i see the arch. the arch makes up a fractal. it goes through the construction site, goes into the yard. there’s another arch going through it. and it goes to the yard as well. at the end of this fractal(1). i can see a wooden fence.... i’m standing near(1) the unfinished building.... this is hostynny dvir, a cortyard. i can see construction debris(1). there are packages in front... of me.

//cars passing by at a distance; voices// ... {#####/00:00:10} gostinnyi dvor //chuckles// a memory of times when it was a space of the possible. maybe until 2012 it was like this urban initiative occupying claiming the space for the city, claiming it to be public. and now there is a fence, for many years, it’s closed to the public. a:nd there’s rumours, or maybe not even rumours, maybe it’s known fact, that the son of yanukovych is involved and reestablishing

//cars humming at a distance; voices nearby// i’m i’m looking at the: constructure site, i i can hear //slightly smiling/ my mates speaking/ and it’s kinda awkward because it distracts me. um, i see kind of constructure trash, want to close my ears not to hear all the others. um, I want to hear //laughing/ only my voice/. i see some blue sky, there are no clouds, it’s like clear, rreally clear sky. and that constructure site what ah what draws my attention are some metal sticks, they stick out of the roof and ah it’s kind of looks dangerous

передо мной табличка «охорона зона метрополітену». она висит на колонне, не пошукатуренная колонна двухэтажного здания. это гостинный двор. сейчас он стоит за забором. я смотрю в дырку в заборе и вижу эту надпись. yeah, maybe I should speak English that claudia would be easier to recognize what is this. all the time before I speak English and I consider the thoughts, maybe, not maybe but harder to articulate what I see. I don’t have enough words. so there is a gostinny dvir, a guest yard, a old, it seems to be old building. that were reconstructed few years ago, now it stand

eaves, greenery, green leaves are hanging. a tree. it’s a tree trunk, but something is wrapped around it. wire, wire. wrapped in wire and leaves are partly tied to this tree. below also leaves. a little closer to me there is some kind of steel structure, broken. rods, corrugated rods, rusty. rusty construction, lying on its side. the leaves are yellow. a thing that looks like some kind of a pla\ a pipe. it’s a water pipe, it’s striped, it’s dirty. some kind of a plastic thing lying here as well, it’s closer to me here. looking like a thing from a lamp. even closer there’s brick, broken brick, the rest of the brick - all this lying in the wilted leaves. such wilted leaves. turns out they are already very dry. some more rubbish lying around among these - the remainder of a paper cup, and there’s also

1:00

pieces of, i don’t know what’s that, anyway, pipes or some material made of plastic or something else. um if i changed my focus a bit i also can see the remnants of something that definitely used to be a metal construction or, //chuckles/ to tell the truth/ it looks like a bed, like bed, big bag\ bed with a broken leg. and this building is definitely was meant to be complete, because oh! and i can see the man walking over there, looking at us in a very, i would say, surprised mmm if not shocking way. and inside of the building um there’re also blocks of blocks of bricks, they seem to be prepared for some further building, because they are covered with the plastic, well as if something has been started, but i don’t know if it’s going to be finished really. er if i see it from this very focus it reminds me

it’s looks like an ancient column, because it’s not covered with any paint, there are a lot of bricks in it and they don’t look like new bricks, they’re pretty old, like ancient. i don’t know how they look, whether it’s something that will be built or whether it’s something old that will be gone someday. a man is coming, it’s a security guard. he looks pretty silly.

and: he’s clearly worried about what’s going on. some metal constructions are fastened with ah: tape, i can also see a plastic box, erm: from the food, i guess, a bit of rubbish, empty beer bottles, uh old leaves ... the car is buzzing, the remains of plastic on constructions, erm, stones, papers, uh flyer from: the Lviv Croissants cafe, green package, uh metal structures are wrapped in polyethylene, looks like a plastic wrap, er, it wobbles a little bit in the wind, and slightly reflects what is happening around. erm: still above the sec\, erm, near the second row of arches i see

oh, that was a guard. a guard again. i don’t know. i don’t know how he’ll react to us. i think he sees me. he sees me actually. so. this. it’s very similar to the greek temple. an open one. that is you can go there in the middle and you see every. well, every wall. every column. and half-ruined just like this one. but very beautiful. i would really love it to be reconstructed somehow. so. i also see in the foreground. concrete blocks and shadows behind them. grass. also. the walls of this building are brick ones and you can see literally every brick. how it is. how they are interconnected with cement. very

with wooden boards. i can see the grass growing, it breaks through the asphalt.... everything green always makes its way through the asphalt. i noticed this everywhere in every location. it reminds me of the beating of life. it reminds me that even if all buildings are destroyed, there will still be something alive. i see a yellow square. there’s a guard going in front of me. he is concerned. he sees that we are saying something into the cracks. it’s like part of a performance. he is very worried and passes around the perimeter, watching us, hearing our voices....

it as a place, place for the public. what is public, anyway? so .... //voices nearby// how can it again be part of a wider public? securities amuse us {?}, or maybe not amuse us {?}, or maybe indifferent, indifferent like the people who own it, it’s the city was towards this building for far too long probably {?}, so now it’s in a waiting position, standby mode .... it’s {#####/00:01:53} it abandon, then give it to the people

but the geometry is so correct, so they’re like just stripes on the sky, on the blue sky metal stripes. ah it reminds me of like comic, how comic would would describe how it would portray a sky canvas. um i like the colours ah the light sheds on the building, i can see the gua:rd walking, oh my god, the guard just looked at me, even though i was just peeping through the fence it looked like his gaze just laid upon me //gasps//. um well. and now I notice ah a post, it’s like

divided by the fence from the people. it has no roof, i only could see metal stuff on the top, where there roof should be. activists were there, they tried to protect it, but anyway, the developer company who is sought and journalists researchers belongs to ex president son. oh there is a guy, some guy appears, security guy go there and observing to my direction and also other directions. and he see.

I am not sure if he could hear something, but for sure he could see people standing near the fence and speaking something and have person on the left side many person, and on the right side there are

film there, some kind of plastic film. a bit further. and further this garbage ends and there’s the beginning of the asphalt seen already. cracked asphalt. some pipe or a piece of wood lying before the asphalt. and before that small bushes and behind this piece of wood, too, a small bush is swaying in the wind. green color, very pleasant. er a sense of tranquility from what i see there. a crack in the asphalt, black sneakers, camouflage, he left my radar {a guard behind the fence}. again i see a erm post, a tree, green leaves, and to the left there are some concrete pieces. a concrete big thing. a. on this tree there is a large concrete thing, and further, behind the asphalt, there is some other sort of garbage and behind it there’s another green thing. there’s grass, but

2:00

the remnants of some ancient temple or something, because i can see this beautiful, that meant to be beautiful hollows {?}, and some staircase and the elements of arcade, i’m not sure i know how this part of building is named, and some bricks that make a kind of ornament, and it’s pretty nice to observe the light which comes from around, because i can definitely see some pieces of sun and they seem to break the picture, like break it into two or three separate pieces, it’s something like vitrage or something of that kind really, true, because one piece which is covered by sun, it is really bright and is full of life, and the other piece which is more dead than live is really part of something sadder.

i don’t trust him, i mean, if i need a security, i wouldn’t hire him. he doesn’t look like arnold schwarzenegger .... he’s gone now. maybe he heard what i told about him. of course it’s not possible //chuckles//, but maybe he felt it, and he just disappeared. i can’t see him in my hole anymore. and for me, the spot

i see a metal fence, a smaller metal fence, it also looks quite old. poplar fluff passes by me. erm, the wind is stronger. and plants, tiny grass, small bushes at the foot of the building are moving from the wind too. erm, a little dandelion, a fly flew past me. uh, all the metal structures are quite rusty, uh: some metallic cables are hanging here as well. er:m, i see a very interesting vault, i don’t know what it’s called, quite minimalistic, classical. uh, the sky is blue. and there are some metal sticks sticking out of this unfinished construction, they seem quite dangerous. someone passed by me and snorted, grinned, i don’t know who it is. uh, the shadows are playing a little,

nice one, actually. very nice.. what, walls. it’s clear that they can outlive a lot. of decades. also. i:. see. white brick ahead. and decorative one. and it’s. in good condition. very... in the foreground i see. on the other side of the wall. more precisely, a fence. iron partitions, sticks, iron, which. a fence is reinforced with on the inside. a:: on this side on the fence there’s white. white sheet of paper.

but it’s for a good reason written here on a plaque that this is a protected area.... it is written that:. i think, i’m a little defocused. i see the geometry. i observe the geometry again. i see a certain..., certain drawing made out of wire. perhaps this is the future roof.... i can see(1) the arches. looks like i see the second guard. he’s walking. he’s walking. and:.

because activists, once they claim too much, they claim power, they show the insufficiencies of the current administration of the city. so yeah, kind of peaceful mode at the moment. there’s some birds {#####/00:02:26}, weeds growing almost kind of reclaiming it for nature. it’s not true wha\ going on, there’s some new bricks and tiles actually plied on one of the columns. but that’s about it, that’s, as far as progress in this kind of reconstruction goes. i’ve no idea what it’s supposed to become

ah this is a zone under like guard, so security control, it’s like wow. ah it just kind of reminds of childhood when you peep ah on other people, when you can peep on their lives through the window, sometimes i would look at the window trying to guess what other people’s lives were like. so now i’m looking at this site and i’m guessing what life it had before. um. so it kinda reminds me…oh here the=the other guard passing, but now he didn’t look at me. so it’s strange that animated objects can pass through. the same

three other girls, colleagues who participate in this workshop. I am dancing for some reason, it’s hard to stay calmly, I am moving my leg, I standing only on the right leg. I see the bricks, the bricks that constitute this column. How could I define them? Should I see that, should I SAY, I couldn’t really sell this any brick from this column, but I could say that it has different colors. Its not finished, so you could see a brick.

Another security guy appears and he also walking and his face what is the hell going on, and the title I remind «a security zone of the subway, of the metro» , so its strange for me, I don’t thought that this has some relation to the metropolitan.

the tree blocks a lot. a tree. again a suspender on a tree. the wind is swaying the leaves, green leaves of different hues of green from the very dark green to the nearest leaves that are very transparent and even yellow at the edges. i can see veins in these leaves. i feel like i’m peeping through the fence, it’s this feeling of ‘peeping’. very mysterious interesting that, not this world and i’m getting into it. another leaf, the leaves form such a structure, going into the depth and there are SO many leaves that i don’t really see where they are lost, the leaves. leaves. these leaves are round, with yellow veins, mm there’s no. memories like ‘that’s a linden tree, not a linden tree’. one leaf is bitten on the side. there’s an impression that it was bitten twice in semicircles, a large and small semicircle. a leaf is yellow

3:00

really it leaves an impression of being left something abandoned, something broken, but this is the very strange that er right now when i’ve been concentrated for a while, i might even see some small flowers, yeah, some definitely small flowers of yellow and white colour and they all around over there, they’re growing through the, through the trees and they seem to be the only live creatures on this left roundings, on this abandoned building, on the remnants of //chuckles/ civilization/ how it looks like. er some wires crossing the picture too, they’ve been moving, constantly moving, oh, two men walking now, yeah, once they’re going to look they’re going to be more people passing by, yeah, quite possibly might be more people passing by. and the rush of wind makes it all blow

i see in this hole is like an entire world, and if i don’t see something there, it means that is doesn’t exist in this world. i didn’t know what this place is about, i don’t know who occupies it, it seems to be there is no one there, only several plants, but no animals, no birds, no insects, i don’t see anything. but at the same time it looks nice. it’s strange, because i think, a place is more pleasant when there are some living beings there. of course, plants are also living beings, but i don’t think they’re enough,

shadows of the trees on the stone. uh, the ground is covered with asphalt. there are nails sticking out of some trees. i see maggots, stubs. and i can see green, uh, looks like lining, green metal lining, some black inscription, looks like graffiti, and something else that looks like an old, huge metal safe, uh, white, looks like wire in a soft, soft wrapper, uh: ... also an old dandelion, white. uh, an old leaf flew by. the wind got stronger. mmm: .... here and there in the wall there are square holes, as if

on which something is written in the file. mmm: ... i also see. i also see. in the foreground. on the building there are iron partitions .... on the other side. on the other side of the building. in the middle of the building where there is, as i understand, the inner courtyard. you can see. that:. ruined. the roof is ruined. and:: you can see. how it was built. how the skeleton was built. the roof. and:: it:: it was built out of. iron partitions. into which. as i understand. cement was po::oured ....

he’s showing interest in what’s happening behind the fence. perhaps they thought? that this is some kind of action. it’s a pretty cozy place here.... but a lot of attention. there’s so much attention in this place. the public pays attention to us, eavesdrops, doing a performance with us.... and::. i see the shadows.... i see the shadows and i feel people passing by me. here again two guards pass in front of me. and:. they observe, they show interest in what’s happening behind the fence. people are constantly passing behind me. these people remind me

actually, it COULD become of course a fence of shopping centre, if you ask me. there’s of course a NEED for another shopping centre, shopping arcades. //sings/ like in any other prime location, not only here, east of where i was born/ .... it could become a nice, you know, passage actually through\ people have to walk around the whole complex now to get to the other side. so why not open it, you know, and enable people to transcend the building, like they did before maybe. okay. ray of sunlight makes it appear more inviting though still no way to get through the fence.

in my childhood i would look at the window for like an hour //laughs// and only once i could glance a person passing, ah but this moment when you see someone is excitement, so actually now i think we…we feel other people, we sympathize with them, maybe the other people are just bastards, i’m sorry to say that, but um, if we are in like artificial more like lonely state of mind and we see a person passing by we get excited. um now these two guards walk together, they walk not alone but together, maybe they see danger coming, the danger that //laughs/ so many people

This is the correct word for English language for subway //caughs// I have lunch soon, and I still feel the taste of the onyx in my tongue and its also disturbing, and also carrot among.. but let me describe the bricks that I could see in front of me. It has a frame of a white column, it looks as if in Rome, in Rome there is an old marmur, I don’t know this word in English, but its a white material, very, very beautiful and there is a bricks. I could calculate how many but it should concentrate and stop

on the bottom, there’s such a combination of yellow happening inside. down there there are, mm small pieces of brick or something more and so they’re ehem lying and then there’s dirt and totally small bushes afterwards. it’s a small bush. they have even more transparent, even more light green leaves. and so fresh, a feeling of freshness. the bricks of these leaves. er bricks are in the soil. something - it’s a plastic paper, looking more like toilet paper though or this is some plastic remnan\ ehem plastic cur\. lots of more intersections of leaves, some trees. it’s either roots, or it’s old leaves. some rusty pipe, a rusty pipe, bent. there are several rusty holes in it. a memory of the bed. legs in sneakers again and a man wearing camouflage clothes

4:00

blow, blow and the picture is moving, it’s really strange that this is a stable picture, but it moves constantly, it’s both stable and moving at the same time. the picture itself is quite stable, but the um leaves are moving, so it gives the impression of vitality, still existing vitality on this piece of abandoned building or something. and i might also observe some lines drawn o:n er the floor, drawn on the ground, there might have been marking lines maybe, intended to be part of the building or part of something that looked really really strange. and pieces of stones, quite a lot of pieces of stones been thrown over there and some small pieces of glass, either from a bottle or something else, also left from there.

there should be some more life, but it looks like it’s absent. oh, the security guard, oh! there are two of them, wow. //chuckles// by the way, i don’t feel like they’re living beings, they’re more like robots, some automation, they have some function, but they don’t have a soul. what is their function? yes, to keep the column i see safe. this is quite ridiculous, cause i don’t think anyone could...could imagine of stealing it or doing something else with it, it’s just a column.

someone pulled out a stone. and there are some small dots. perhaps ... it’s hardly hidden cameras. uh the ceiling in the courtyard itself is also old enough, the plaster has collapsed here and there. uh ... the man in the uniform passes by again. he, uh, holds his hands behind his back, he comes up //boards creaking and clattering// even closer and starts making noise. uh, making noise with the boards. uh ... silence again. the wooden boards ..., the trees rustle, a metal nail sticks out, some plastic lying on the floor, the stones. someone passes by again, without stopping. a gust of wind blew again.

i also see. the building, most likely, of a guard where he lives. next to the concrete blocks. here he comes, walking guard. he noticed me. apparently. but he went by. and he’s no longer visible. also. i. i can hear another guard. he comes up to us. he sees us. //laughing//. he is coming closer. i don’t know {#####04:35} he is not going to kill anyone, shoot or do anything like that. and you can’t see him already. looks like he’s not going to come closer ... ....

of spectators, they are interested in space. and we speak different languages. maybe not everything is clear. i see shadows. they create geometry on the walls. i can see pictures. i see how chestnut trees are blooming through this arch. i see how people are passing by me. they stop, then they go further. and the shadows continue playing in space. i can see the wind swaying the flowers. i can see the stem moving. i can see the last dandelion. and i’m watching the dance of the construction package. I see a dirty package dancing in the wind. it reminds me of... the past experience....

security’s adding up, and this has finally probably confirmed in their important function to protect the building, there’s not even dogs! so, it’s all up to them ... .... //voices nearby; cars humming at a distance; wind blowing; birds chirping// ... i like the detail here of this diy lampshade used like half of a plastic bottle to create a lampshade for the light bulb. could be quite a romantic place, in budapest

peeping on them/, looking through the fence. also: this fence reminds me of restrictions, of laws, of uh of so many things, on discrimination, so this fence is so many things together, altogether, migration, it reminds me of the fence in melilla in spain that doesn’t let uh it doesn’t let people from africa go to europe, and it’s like huge fence with total security. um. so i kind of would like to jump through through the fa\ through the fence, but i feel like when i’m there, when i’m on the other side of the fence, there will be nothing for me.

I could just calculate: one, two, three, four, five, six, seven, it’s so easy to miss. eight, nine, ten, eleven, twelve, thirty, fourteen, fifteen, sixteen, seventeen, eighteen, nineteen, twelve. Twelve one, two, three, five, six, seven, eight, nine, thr, eight, nine, ten, eleven, twelve, thirteen, fourteen, fifteen, sixteen, seventeen, eighteen, nineteen, twelve. So forty for now, and I continue to count the bricks in the column

passing by, i can see only feet. i see a crack on the asphalt. there are some white dots in the crack. a memory of fluff, poplar fluff lying on the asphalt. there’s some piece of white on the asphalt and black dots on the asphalt as well. some dirt. closer=i mean=to here there’s a pipe, there’s some white flowing, and all kinds of dirt on it. the pipe is mm corrugated perpendicularly and this pipe is going i don’t know where. what else is happening here? all these constructions remind me of er some ruined abandoned object. and all this is metal, and then wooden and this nature and wood. //coughing twice// a feeling of ‘not actually boring, but a feeling of lost focus of attention’.

5:00

and er i can definitely see some tile, pieces of tile, and these pieces make quite strange ornament, because i can definitely not see the whole piece of tile, but i can see only one fragment, so i think i can build the remnant of this tile ornament um in my mind somehow, yeah, and it’s very nice, because these nnn because these pipes are so different and some of them are broken, some of them are not. close to me, i’ve just noticed that there are some odds and ends of wires also, they’re metal, those are plastic or something and, well then, and also if i look a little bit left that still leave in my focus there’s a kind of staircase or the entrance to that meant-to-be-built building. i just might think that there might have been um a kind of staircase or

well, maybe of course if, if it’s an ancient column, it requires special attention and special kind of safety. but it doesn’t really look like ancient, i don’t think that in ancient greece they used bricks like this. beside, this column it’s square classical column should be round, i believe ... .... //cars passing; voices at a distance// i hear the noise of the cars, they’re on my back, they’re part of my world,

the poplar fluff flows by.... polyethylene moves again .... the plaster fell down a little .... there’s a trace of white paint on the bottom, on the bricks, naked bricks, and a bit of concrete .... some: some green paint, bare metal frame. ... something sticks up. no clouds in the sky. someone approaches, leaves, leaves slightly rising from the wind and:, and a plastic tie, also swaying a little. i hear some noise

on the other side i see another building. this is probably not a building, but something else. some partition. perhaps guards also live there as in that building. although i really doubt they need such a huge building to live. actually, i don’t know how you could live here around the clock. actually work at. work at the abandoned building at all. although in the city center. i don’t know how you can. how you can. ch\ actually. choose. and stay calm. on such a post. of a guard. of an abandoned building. in the city center ... .... i:: see. i seem to start understanding

I’ve already seen something similar. my hand touches the fence tightly. i feel its uneven texture - dyed wood. it seems like a wire is going in front of me right through the slot. it blocks the space for me.... i see another wire hanging in the air as\ as if dancing a dance, cutting the house into two parts.... i can hear the voices around me

maybe it would become ruin pop {?}. here, yeah. why? you know. why open it up for no reason when it does not yet a proper commercial use? try to kind of shift my gaze, get as far as is possible, trying to spot some traces of infiltration, if there’s any. and probably there’s none. ever since it got closed, maybe no one, maybe very=very few people

right now it looks attractive, because it is restricted, but then i feel i feel like it will not be that desirable after=after that. um. i feel… these colours, like it’s light brown, grey, white, blue, green, they remind me of ancient times, like ancient ruins…and it reminds me of sicily… mmm close to siracusa, i went to such place, it was very beautiful.

One, two, three, four, five, six, seven, eight, nine, ten, eleven, twelve, thirty, fourteen, fifteen, sixteen, seventeen. It’s hard to recognize, because some white stuff on the brick, but I would do it on the corners, not just following eyes up and down, but try to recognize the roads of the brick, maybe it was it nineteen, or fifty, sixty, sixteen before, so seventeen, eighteen, nineteen, twelve. So sixty. And continuing. One, two, three, four, my eyes is blurring, maybe because of the onyx

i can look at all this once again. there’s bark on the tree and this bark, there are different spots of a lighter color on it. the bark, upward it has different veins and there’s a sensation of the many pieces of this bark and many pieces goin\ looking like water. and there are these gray spots there then. some spots are very white. on the right, there’s some, some piece of plywood or some other piece of wood is attached, it’s dark brown and there is also some kind of white stain on it. and further behind it there lies a tree. it looks like the entire bark was peeled off from it and there’s a knot sticking out of it. a very black one. and next to them there are living leaves growing that are coming out of the asphalt and closer to the end of this soil patch, where the asphalt begins, there are also very small leaves, literally just grown from the

6:00

something, yeah. well then er, oh! just something interesting, i’ve just nn see a warning mark that this is a zone of metro meant to be protected, very strange, that you may not notice the detail, once you don’t look so so close to it. yeah, definitely very bright here, yellow picture with er erm red, bright red letters meant to be a warning mark or something, yeah. well, er, if i look a bit upper, i can definitely not see the roof of the building or something, because um there are many leaves growing on the hm on the tree, i wonder what kind of tree is that, i can see that it’s been in blossom, but i’m not sure i can er, oh that’s the kind of fruit tree maybe, wild apple or something, because the

not the world i see in the hole. in that world, there is no cars. only robots //chuckles// who keep it safe ... .... a plant appears right in front of me, a wind shifts it a little bit, and i see it right in front of my eyes. i feel it it aims to go up and up to reach the sky ....

right behind the fence, boards, i//male voice// see, uh, two, already two men in the uniform, uh, they have walkie-talkies, they’re in black shoes, they’re wondering what’s going on. uh: and they probably don’t know what to do, uh, they are slowly passing by, uh: one of them has a vff patch, in the form of Ukraine’s flag, uh, he is showing something with his right hand. obviously, they realize that we do not constitute any danger. uh: ... there are also some parts of boards or metal, closed by white uh, once, and now gray, gray cl\ uh, gray cloth, on: also on some green metal booth – a sticker, with household module written on it, a white sticker is nailed, and a blue inscription. uh, he seems to be chewing something, they:

what i see, from another perspective. i see, i see a monument. there. there it is. it’s a monument. //car honking// ... ... i:: understand that .... i understand that this. this building. they could possibly have an attempt to reconstruct it. because. the arches are reinforced with decorative elements

they reconstruct the sp\ space again. these people create a single organism with me, i hear how somewhere nearby //a car’s signal// someone is lighting a cigarette. a lighter clicks. gives me a sign. i can feel the fence vibrating. one of the participants clung to it. i can hear the girls laughing to my right. and it looks like: i got a piece of paint into my eye. i can feel him blinking.... i can see the fluff flying in this yard behind the fence. there’s a lot of it. they’re swaying in the wind

few attempts to reenter the building, the area. yeah, actually no traces. no traces. okhoronna zona. mietro abiektu. okay, i can’t decipher this one. this is a protected zone or some //making fun/ metropolitan object/, whatever that means. was wondering now about the EFFORT to listen to all of those recordings we’ve made

i think it was called fanusa. it was amazing. and there was the sea:, and actually looking at this building i want to imagine the sea behind it, but it is a gate to a paradise and like when i walk through the gate i can access the paradise. also now i feel a bit upset, because //laughs/ i’m just standing at the fence/, i feel a bit frustrated, frustrated that i can only see a part of something and that i’m restricted i’m forbidden from entering, I feel //laughs/ frustrated now/.

Three maybe, maybe it was three

and behind this patch of the soil there begins the asphalt. but there is something looking like concrete poured on the asphalt. it is very corrugated, white and sprayed in all directions. then there is a piece in the asphalt carved in the form of the English letter {P} and in it, in this very hole there’s some straw lying or something else lying there. then black spots again and then it turns out there’s some concrete and something else poured onto the asphalt. further behind all this the shadow ends and the !SUN!-lit part of the asphalt begins, it’s also all covered in some pebbles, in some half-destroyed soil, and there’s mm grass again then, but it starts with some mm brown or withered, withered lea\ leaves, then a few plants again, one yellow flower, one flower is yellow. behind it there’s tiling,

7:00

leaves are very very mm small and they’re very flat and well, it looks like an apple tree or something, so these leaves prevent me from seeing the top of the building, i cannot see the roof of the building, but um i can see some metal con\, some pieces of metal construction, meant to become a roof or to turn into roof, so this is not something er which was completed or what. yeah but still it was meant to be quice nite, quite nice building, because if i look up i can see pieces of ornament which meant to be decorations near that roof, near that top, and it’s pretty interesting to observe them now, because i can see the sunlight and it’s moving, and the colour of brick is totally different, it looks that actually, there is mm the same brick all the way around,

... i hear the voice of a trump, it’s also a part of my world. he’s not pleasant, hhis voice seems like he’s not satisfied with his life. well, i don’t know whether trumps should be satisfied with their lives. maybe some of them should be, some of them should be happy, but not this one.

come closer to us again, here’s another little wooden box, erm, there are some cigarette butts and candy wrappers, uh, quite dusty, e:rm ... broken concrete. uh: metal\, uh, concrete blocks, put one under another, one, two, three, four, five, six, uh, the metal loops stick out of them, some small bush grows too. and a pile of stones, rubble, closer to the building. ... it seems that some small tree grows right on the second floor. ... a small hole in the ground floor. ... small

that have been preserved beautifully. there’s a feeling that they have recently been painted (18). it’s strange that: in the middle of the building. there is a metal thing. that. a metal thing that:. is lying there. it’s unclear for what purpose. i don’t know what that is. it looks like a ladder. maybe this is it... ....

and enliven this immovable space.... the brick house is framed with white arches(1) unfinished space. with my lateral vision i:. i see a woman passing by with two large bags. she’s going quickly and very interested in us. i’ve heard many interesting things about this house 4). it seems that this place was kind of an art object.

okay, my compassion to the person listening to them or //laughs/ FORCED/ to listen to them. altogether maybe it’s more of a cacophonic experience, so. it could be more fun maybe .... ... anyway, in nowadays kyiv it seems like there’s exactly this kind of space missing, no? like it would just stimulate ideas about what the city could look like it is from the bottom like inspire people to imagine the city differently. so

(20) just a woman just passed by. she was wearing a red coat. i feel now more interested in what is going on behind my back. i feel like this place is not for me, i mean this kind of construction site. feel it rejects me //ironic/ and i reject it in return/. that’s actually my solution to everything, to reject something first, to leave before someone leaves me. that was happen with my ex, i just left //laughs/ my partner/ //gasps//, before

which is put into the c into the construction, into the construction form as the letter O. yes or like a tower. tower of tiles. a memory of a fortress. tile, or it’s a brick, well, so it’s laid oneon-another to create a strip alternating from above, some kind of pipe as well. the pipe is rusty. er my i’m parched, i’m starting to have an itchy throat. i’m looking through the hole. i’m looking through the hole. mm i also see the fence. a fence turns out is happening in front of me and i still see the blue parts of the fence on the left and on the right. they are painted blue, and the paint it slightly peeling off and creating a feeling of mm a softness of this surface, because the peeled and unpeeled blue part is visible like that and then

8:00

but the brick with spots of light, well, it’s definitely brighter, it’s kind of orange or mixture of orange and terracott, and the one with no light is a kind of grey, greyish brick, yeah, and it definitely makes a big contrast with green green leaves and elements of deco, white deco. and another spot, on the contrast, is blue sky, pieces of blue sky, so if i meant to draw a piece of that, it would be nice in a colour scheme. i’ve just noticed one more detail, this is a chain, a piece of chain which was connected to the upper level, to the floor er or no-no, to the ceiling, to the ceiling, um, and maybe that is a chain for the lamp or maybe that is a chain for some

i think if he looked at the plant i see, his, his attitude might change. maybe he would remember something, something important or notice something beautiful that would change his spirit. ... ... i’m thinking whether it’s some kind of atmosphere inside the hole, i don’t feel like there is air, maybe there is a vacuum, of course, it’s not, but

iron tubes lie on the tree, actually ..., there’s nothing to lay an eye on. someone passes by. ... it’s very uncomfortable to look through a narrow slit, because the view is really very limited. ... and i start to think that I have nothing else to say, i don’t see much, now i don’t see much now. ... actually i don’t hear anything, of what is happening behind the fence. the continuation of the building opens up down there in the perspective, it’ somewhere far away. ... the building in principle, well, it’s kinda, more or less minimalistic. ... probably it would have been

//car honking/// {#####08:00 the voices of the other participants are there all the time, but it’s hard to make out what they’re talking about} (46) strange, what kind of iron things are there on the columns of the building. i can’t understand. such

//car horn// in the sense of location for interesting parties, concerts. i think politics is again involved here. now this place is fenced with a fence.... and:. i recall this. i hear the reaction of the people behind me. they seem perplexed. each of them is guessing, telling their own scenario of what’s happening here. i can see the reflection of my face again. i always see the reflection of my face.

without those spaces you just take what’s offered to you and usually that’s the role of a consumer, people are supposed to take, and then there’s these kind of places you just start to imagine the city in a different way, kind of place where consumers are just put to work to earn and spend their money, their life. so what about this space? IF it was just taken out of this consumption mode,

she could //nervous laughter/ do it to me/ // gasps//. well, yeah. it’s like maybe i got bored with the building, because it’s just there and i can’t explore it anymore, because i can just see like three centimetres of it .... i am wondering if this is my right place to be, this this workshop. i have some doubts and i’m thinking about my inner insecurity, my mate was talking today that while performing she felt some inner insecurity, because so many people crowded around and stuff like this, and i was like ‘oh gosh, she talks about me’.

this opening begins, an opening lit with sunlight from one side and there’s this golden color of the boards then. it is not painted from inside and i can see the borders where the paint ends and plain board begins. a board with the same lines as on the bark, but much smaller, and there are different points, where you can’t see what’s in them. and on the left in the darkness of the boards you can’t see these little points. and i start looking through this hole again and the first thing i see is a plastic bag. thoughts of how you can’t throw away plastic //coughing/ i’m parched / again ehem i’m thirsty. ehem. a feeling of ‘when will it end?’, a feeling that ehem so much time has already passed. i see an old board again. there’s concrete lying on it. ehem. the sun. ehem.

9:00

element of deco, it’s definitely look like. well, another piece of metal construction which was supposed to be the first floor, maybe piece of balcony or something, decorated into grey or decorated into black, looks er something of that kind, that is also remnants, so anyway, this building leaves an impression of being quite abandoned and left here to die a long time ago. i don’t know how long it used to be stand here, but really, well, the feeling is that it’s a feeling of abanding building. er if i try to look closer to my focus, i might see quite a lot of different leaves, these are both leaves of small trees, they’re supposed to be maple trees or something, and some: some kind of flowers or something which is meant to be in blossom and it’s quite interesting that er

sometimes the air can be seen, but not in this case ... .... on the other hand, if the wind shakes it, it means there is air, because there is no wind in the vacuum. i’m trying to smell it, but i can’t, i don’t hear any smell. even the smell of the paint the fence is painted with, aquamarine paint, the smell of paint (...)

very beautiful had it been repaired. uh, here i see are some more yellow flowers, i: i don’t understand, whether it is a dandelion, or maybe some other flower, maybe a buttercup, maybe something else, but most likely it’s a dandelion, because the size is just right. ... it was a little scary when these two men approached because i did not know what were they going to do. what if they’d put something here in the slit and p: pierced my eye. ... i felt the fear as if i were breaking into something that did not belong to me, into someone else’s space, although ... although whose this space is ... is a big question. uh:

horizontal. attached to the columns. attached to the columns. they are on the first floor. and on each column they’re interconnected. with iron. wire\ iron rods. it’s the same on the second. floor. the same. these iron. things. on the columns. which. are interconnected. with iron sticks. there’s also. i don’t know, maybe it’s a ladder. for reinforcement. but i feel like it wasn’t a part. well, clearly, this was not part of the fixing of the building .... by the way, the roof is very cool. the roof. projects beyond

//laughing/in the device screen/. and a wave that’s a sound wave. it looks like electricity. blue space-like. as if entering my mouth with every sound. i close my eyes, i hear the sounds coming from the city. I hear a bus ride, lots of birds. i feel the coolness of the wind. i hear the movement behind my back, i hear the space vibrating when the metro is going down under. this fence seems to become a part of me. i’m standing for a long time, touching it. as if

is there any chance that it will be, is there anybody who would again try to claim it? not even dogs //chuckles// at the moment. but of course they’re not let in ... .... //voices// yeah. i still try to raise my head towards the sky // chuckles// perceive if there’s a limit, so... hope is an abstract thing, hope is something that doesn’t get you anywhere, so… in terms of determ {?}. I’m pretty unsure, so. I just

like um, this is like step out of my comfort zone and I feel like maybe there are some limits, it’s really hard for me to to step on, so i feel like today i approached my limit of er flexible comf\ like er discomfort zone, so there is like after there is a comfort zone, then there is like stretching comfort zone, and then there is total insecurity and panic. so i felt like that s\ i was in that stretching zone, //sigh// but i approach like the the limit of the: of the panic zone. i couldn’t concentrate on relating to the architecture,

somewhere far away. just sun. spots. the tree is blocking. a memory of the Courtyard, as if from afar, like i saw the structure. mm some incomprehensible thoughts that you can’t go in there and that it’s a closed territory now, than once were a public a territory and that this is peeping into the bright future from from from the present. but the past was bright, and there’s no future just yet. the leaves swaying in the wind, the wind pulls them so to the left and to the right, it’s as if they tremble. and another one. some leaves appear. they rise slightly higher and slightly lower in the\ in the wind. the tree is really big and blocks my whole view. i can see a tree, leaves. leaves.

10:00

they are also, they=they have leaves of these different colours and here i also can see two big pipes which erm seem to be pipes from some:, i don’t know, for water supply or something, and they are very close to the fence, and they are very very dark and they are erm pretty dirty, actually, yeah. and there is one more pipe, a

there are nails sticking out of the boards, they are rusty, the boards are all of different sizes, different thickness, different length, some are white, some are green, some are brown, some are grey. ... the rust, something that looks like a stepladder ..., someone passes by, i can’t see who, i guess, a woman, she is carrying two bags //whistle// ...

quite. well maybe. about. 70 centimeters maybe even more. beyond the level of the wall. and this roof. is decorated. with square elements. white .... and at an equal interval it’ll create a special rhythm.

i’m growing into this place. and::. i can feel this rough surface as if merging with it. i seem to be the continuation of this fence, this space. i feel like I’m connecting with this place. and it ceases //whistle// to acquire certain forms. as if we are one.

lift the head up to the sky a:nd see the infinite of blue as something that would enable the creation of spaces of the possible for future kiev that would maybe at least enable some islands where the city could be lived, at least temporarily, in a different way.

but now it’s just kind of a feedback, i don’t know i’m just looking at this building. i don’t know, it gives a nice sha\ shadow, i can see a nice shadow, i like how the colour changes in the shadow, so it’s actually like from light brown it becomes like blue and violet, and grey.

in fact, you can distinguish and ponder about each leaf being different from the other, because every leaf is not like the other. but it’s kinda boring. there’s a leaf that has withered to the brim from the bottom. and then behind the tree i can see only sun, such brilliant sunspots breaking through the tree. a memory that the see is like that, a sensation of the reflection of the sun on the surface of the sea and the waves are swaying and this reflection gets into the eyes from the different points of the sea

yellow pipe which lies over there. yep, that’s it.

КОНТРАКТОВА ПЛОЩА 16/05/2018 ... довга пауза ... ... дуже довга пауза нет: довгий звук так = так повторення без паузи слов\ недосказане слово це НЕПРИЙНТНО голосовий акцентр !НІ! я з цим не згодна дуже сильний голосовий акцент // сміх // невербальна комунікація // сміється / це просто дивно / слова, які були сказані сміючись // двзонить телефон // фоновий звук {текс} редакторський текст

ОЛЕНА РОССТАЛЬНА

В’ЯЧЕСЛАВ ФОКІН

КАТЯ ПОНОМАРЕНКО

АЛЬОНА МАМАЙ

ЛЕНА ОМ

JÜRGEN REN

ПЬОТР АРМЯНОВСЬКИЙ

ДАН ВОРОНОВ

0:00

голоси поблизу; автомобілі гудуть на відстані // щось, що я можу бачити тут, досить дивне, бо це одночасно комбінація і природного життя, і одночасно ем споруда, я можу бачити частини споруди і це напевно цікаво, адже тут є різні цеглини і жовті або зелені дерева довкола мене; тут досить багато труб, труби різних розмірів, великих і малих розмірів, а також багато залишків і нагадувань того, що було людським життям абощо. клаптики...буклети абощо, листівки й недобудови гм якісь.

//шум автівок поодаль// я бачу зелене листя. воно одразу ж за отвором. але я бачу не тільки отвір, а й паркан. він не в фокусі, але я бачу його аквамариновий колір, він гарний і приємний. і потім отвір, він маленькій. він схожий на затвор камери, в який потрапили п'ять зелених листків. позаду них там є колона

okay, now I can see some metal construction.a: I don’t know what, what’s the purpose of it. and a also some a: ... wo\ made of wood. ehm. and there are недостройка? и: коричневый кирпич, э, достаточно ... светлый, но он темнее у основания. белая, у, белые верхушки дорических колон, арки, одна арка, над ней другая, два ряда ар\, два ряда, арки, и я вижу вот: мужчину, который, э: в униформе, он прошел мимо, сложа руки, у него рация в левом кармане, он не спешит,

я бачу. я бачу арку напроти мене. а:: яка: яка: через яку можна побачити дерева і:: якісь білі білі. мішки, можливо. не знаю. мені здає\ мені це дуже нагадує майдан. перша частина. перша частина часом. всі::.. стукали стукали. по забору. це нагадало мені події Майдану. як ми всі на барикадах стояли. і: стукали теж. ну не всі. деякі стукали. в бочки. а тепер ми стукаємо по забору. і:. тут. ну те, що мені нагадує ця будівля схоже на. ця будівля схожа на грецький храм. так само

я смотрю сквозь дыру в заборе, вижу арку. арка создает фрактал. она проходит насквозь стройки, выходит во двор. через нее проходит следующая арка. и снова выходит во двор. в конце этого фрактала.... я вижу деревянный забор.... я стою возле... недостроенного здания.... это гостиный двор. я вижу строительный мусор.... передо мной... пакеты.

//подалік проїжджають машини; чути голоси// ... {#####/00:00:10} гостинний двір // сміється// пам’ятаю часи, коли це був простір можливого. може десь до 2012 це була така урбаністична ініціатива, яка окупувала і зайняла простір для міста, називаючи його публічним. а тепер тут паркан, вже багато років, воно закрито для громадськості. і:і ходять чутки, або навіть не чутки, може це відомі факти, що син януковича займається тим, щоби повернути

переді мною табличка «охорона зона метрополітену». вона висить на колонні, не пошукатурена колонна двоповерхової будівлі. це гостинний двір. зараз він стоїть за парканом. я дивлюся в дірку в паркані й бачу цей надпис. (продовжує англійською) так, може мені варто говорити англійською, щоби Клаудія могла краще зрозуміти, що це. весь час до цього, коли я говорив англійською і думав про свою думки, можливо, чи не можливо, але мені важче артикулювати, що я бачу. мені бракує слів. отже, є гостинний двір, старе, здається старе приміщення. його було відновлено кілька місяців тому, тепер воно стоїть

листья, зелень, зеленые листья свисают. дерево. получается столб дерева, но он чемто обмотан. проволока, проволока. обмотан проволокой и листья подвязаны часть к этому дереву. внизу тоже листья. чуть ближе ко мне какое-то стальная конструкция, поломанная. прутья, прутья с рифленые такие, ржавые. ржавая конструкция, которой лежит на боку. листья желтые. штука, похожая на какой-то за\ на трубу. это труба для воды, она полосатая, она грязная. ещё валяются какая-то пластиковая штука, она здесь ближе ко мне. похожа на штуку от лампы. ещё ближе кирпич, разбитый кирпич, остаток кирпича - всё это лежит в повялых листьях. такие листья повялые. получается уже очень высохшие. еще какой-то мусор среди них валяться - остаток стаканчика, бумажного и ещё

1:00

елементи, я не знаю, що це, в будь-якому разі, труби або якесь приладдя, зроблене з пластику чи чогось іще. гм якщо я зміню трохи свій фокус, я також зможу побачити залишки чогось, що напевне колись було металевою конструкцією або //посміхається/ сказати по правді/ це схоже на ліжко, на велике ліжко, велику сумку/ліжко зі зламаною ніжкою. І цю будівлю напевне збиралися добудувати, адже ой! а я можу бачити як отам іде чоловік, дивлячись на нас, я би сказала, із подивом емм якщо не в шоці. І всередині будівлі ем блоки і блоки цегли, які наче приготували для подальшого будівництва, бо вони покриті поліетиленом, так ніби щось розпочалося, але я не знаю, чи його насправді буде завершено.. ем якщо я спостерігаю за цим саме із цієї точки, це нагадує мені

вона виглядає, як давня колона, тому що вона не покрита фарбою. в ній багато цеглин, і вони не виглядають як нові цеглини, вони досить старі, немов давні. я не знаю, як вони виглядають. або це щось, що буде побудовано, або це щось старе, що колись зовсім зникне. йде людина, це охоронець. він виглядає досить безглуздо.

и: очевидно, что он обеспокоен тем, что происходит. некоторые металлические конструкции скреплены а: лентой, я вижу также пластиковый бокс, э: очевидно, из-под еды, немного мусора, пустые пивные бутылки, э: old leaves ... машина гудит, остатки пластика на конструкциях, э, камни, бумаги, э: флаер из: кафе львовских круасанов, зеленый пакет, э: металлические конструкции завернуты в полиэтилен, похоже на пищевую пленку, э, он колышется немножко на ветру, и немножко отражает то, что происходит вокруг. э: еще над вто\, э, возле второго ряда арок я вижу

О, пройшов охоронець. знову пройшов охоронець. я не знаю. я не знаю як він на нас зреагує. здається, він мене бачить. він мене бачить все ж таки. так от. цей. це дуже схоже на грецький храм. такий саме відкритий. тобто туди можна пройти в середину і ти бачиш кожен. ну кожну стіну. кожну колону. і такий саме напіврозвалений. але дуже красивий. я би дуже хотіла щоб він був якось реконструйований. от. також я бачу на першому плані. бетонні блоки і позаду них тіні. трава. також. стіни цієї будівлі цегляні і видно буквально кожну цеглинку. як вона. як вони між собою скріплені цементом. дуже

с деревянными досками. я вижу как растет трава, она пробивается сквозь асфальт.... все зеленое всегда пробивается сквозь асфальт. во всех местах я замечала это на каждой локации. это напоминает мне биение жизни. это напоминает мне о том, что даже если все здания будут разрушены все равно останется нечто живое. я вижу желтый квадрат. передо мной проходит охранник. он обеспокоен. он видит, что мы что-то говорим в щели. это походит на часть перфоманса. он очень обеспокоен и проходит по периметру, наблюдая за нами, слыша наши голоса....

цьому місцю його публічний доступ. але що взагалі таке публічність? отже .... //поруч голоси// як воно знову може стати частиною загальної громади? нас веселить {?} охорона, а може і не веселить {?}, може їм байдуже, як і тим, хто володіє ним, охорона цього будинку досить довго, місто ставилось до цього приміщення {?}, і тепер воно у стані очікування, в режимі очікування .... it’s {#####/00:01:53} воно покинуте, тож віддайте його людям

відокремлене парканом від людей. в нього немає даху, я бачу лише метал нагорі, де має бути дах. там були активісти, вони намагались його захистити, але всеодно девелоперська компанія, яка захопила це, ніби-то, належить сину колишнього президента. о, з’явився якийсь чоловік, туди зайшов охоронець, він дивиться в мій бік та в інші боки. і він бачить. не певна, чи він щось чує, але він точно бачить людей, які стоять біля паркану і щось говорять, а також люди ліворуч, багато людей, а праворуч

там плёнка, пластиковая какая-то пленка. чуть дальше. и дальше ещё этот заканчивается мусор и там видно уже начала асфальта. потресканный асфальт. какая-то труба или это кусок дерева лежит перед асфальтом. а перед этим маленькие кустики и за этим куском дерева тоже небольшой кустик колышется на ветру. зелёный цвет, очень приятный. э ощущение умиротворенности от того, что я там вижу. трещина в асфальте, кроссовки черные, камуфляж, ушел из зрения {охранник за забором}. опять вижу м столб, дерево, зелёные листья, а слева какие-то бетонные штуки. бетонная большая штуковина. а. на этом дереве лежит большая бетонная вещь, и дальше начинаются, за асфальтом, ещё какой-то мусор и за ним лежит еще зелёная какая-то штука. трава, но

2:00

залишки якихось античних храмів абощо, оскільки я можу бачити ці прекрасні, які вважалися прекрасними, руїни {?} і якісь сходи та елементи аркади, не впевнена, що знаю, як називається ця частина будівлі, а також якісь цеглини, що утворюють певний візерунок, і це досить приємно спостерігати світло, що з’являється з різних боків, адже я напевне бачу деякі промені сонця, і вони, здається, ламають картину, ніби ламають на дві або три частини, це щось типу вітражів або насправді щось типу того, бо один елемент, покритий сонцем насправді світлий і сповнений життя, тоді як інший елемент, який більше мертвий, ніж живий, дійсно є частиною чогось сумнішого.

я не довіряю йому, я маю на увазі, якщо б мені потрібна була охорона, я б його не найняв на роботу. він не виглядає як арнольд шварценеггер .... тепер він пішов. можливо, він почув, що я про нього говорив. звичайно ж, це неможливо // смішок //, але, можливо, він відчув це, і просто зник. я більше не бачу його в своєму отворі. і для мене, те місце,

я вижу металлический забор, металлическую оградку, она выглядит тоже достаточно старой. мимо пролетает тополиный пух. э, ветер усиливается. и растения, мелкая трава, мелкие кустики у подножья здания тоже шевелятся от ветра. э, маленький одуванчик, пролетела мимо муха. э, все металлические конструкции достаточно ржавые, э: висят какие-то тросы металлические также. э:м, я вижу очень интересный свод, я не знаю, как это называется, достаточно минималистичный, классический. э, небо голубое. и торчат из этого недостроя какие-то металлические палки, э, они кажутся достаточно опасными. мимо меня прошел кто-то и фыркнул, усмехнулся, я не знаю, кто это. э, немножко играют тени

хороший насправді. ну дуже хороший .. що стіни. видно що вони можуть багато пережити. десятиліть. також. я:. бачу. попереду. цеглу білого кольору. і декоративну. і вона. в хорошому стані. дуже.... на передньому плані я бачу. з іншого боку стіни. ну точніше забору. залізні перегородки, палки, залізні, якими. з внутрішньої сторони укріплений забор. а:: з цієї сторони на заборі біла. білий папір.

но не зря на табличке написано, что это охраняемая зона.... написано что:. по-моему у меня расфокус. я вижу геометрию. я снова наблюдаю геометрию. я вижу некий..., некий рисунок из проволоки. возможно, это будущая крыша.... я вижу... арки. похоже я вижу второго охранника. он ходит. он ходит. и:.

бо активісти, коли вони вимагають забагато, вони вимагають владу, вони показують недосконалість теперішньої міської адміністрації. тож, зараз це мирний режим. там якісь пташки {#####/00:02:26}, росте бур’ян природа майже бере своє. неправда те, що відбувається. там є нова цегла і плитка, насправді, стоїть колоннами. але це і все, ось і весь прогрес цього відновлення. гадки не маю, що має з цього бути

ще три дівчини, колежанки, які беруть участь в цьому воркшопі. я чомусь танцюю, мені важко стояти спокійно, я рухаю ногою, стою лише на правій нозі. я бачу цеглу, цеглини, з яких складається колонна. як я можу їх визначити? чи можу я сказати, що ці цеглини з колони не дуже легко продати, але можна сказати, що вони різного кольору. вона не завершена, тож видно цеглину. з’являється ще один охоронець, він також йде і його обличчя говорить “що тут до біса відбувається?” і назва нагадує “зона охорони метрополітену”. мені це дивно, я не думав, що це має якесь відношення до метрополітену.

дерево закрывает много. дерево. опять подвязка на дерево. ветер колышет листья, зелёные листья разного цвета зеленого от очень темного зеленого до ближайших листиков очень прозрачных и даже желтых по краям. я вижу прожилки в этих листьях. я ощущаю себя подсматривающим через забор, это такое ощущение “подсматривающего”. очень таинственная интересная что, не тот мир и я вот в него проникаю. еще один листик, листики образует такую структуру, уходящую в глубь и там ТАК много листиков, что я прям не вижу куда они теряются, листья. листья. это листья круглые, с прожилками желтыми, м в них нету. воспоминания “липа, но не липа”. один лист покусан сбоку. такое впечатление, что его два раза укусили полукругами, большим и маленьким полукругом. лист снизу

3:00

дійсно, це залишає враження полишеності в якомусь закинутому стані, якомусь зламаному, але це дуже дивно, що зараз, коли я сконсентрувалася на деякий час, я можу навіть бачити маленькі квіточки, так, трішечки дійсно маленьких квіточок жовтого й білого кольорів і всі вони десь отам, вони виростають через, через дерева і справляють враження єдиних живих створінь у цій покинутій окрузі, на цій закинутій будівлі, на залишках //посміхається/ цивілізації/ як це виглядає. ем кілька дротів також перетинають картину, вони щойно рухалися, неупинно рухалися, ой, двоє чоловіків йдуть зараз, якщо вони підійшли подивитись, цілком можливо, що більше людей проходитимуть, так, цілком можливо, що більше людей проходитимуть. пориви вітру дмуть,

що я бачу через отвір, виглядає як цілий світ, і якщо я чогось там не бачу, значить, цього не існує в тому світі. я не знав, про що це місце, я не знаю, хто його населяє, здається, там нікого немає, тільки кілька рослин, але немає тварин, або птахів, або комах, я нічого не бачу. але, в той же час, воно виглядає добре. це дивно, тому що, я думаю, місце більш приємне, коли там є живі істоти. звичайно, рослини - теж живі істоти, але, мені здається, цього недостатньо

от деревьев на камне. э, земля укрыта бетоном. из кое-каких деревьев торчат гвозди. я вижу бычки, окурки. и я вижу зеленый, э, похоже на вагонку, зеленая металлическая вагонка, какая-то черная надпись, похожа на граффити, и еще что-то похоже на старый, как будто бы, металлический огромный сейф, э, белая, похоже на проволоку в мягкой, в мягкой обертке, э: ... еще старый одуванчик, белый. э, пролетел мимо старый листочек. ветер усилился. м: .... кое-где в стене – квадратные отверстия, как будто бы

на якому щось написано в файлі. ммм: ... також я бачу. також я бачу. на передньому плані. на будівлі залізні перегородки .... з іншого боку. з іншого боку будівлі. в середині будівлі де є я так розумію внутрішній двір. видно. що:. видно що. обвалена. обвалений дах. і:: видно що. як будувався. як будувався каркас. даху. і:: вона:: із збудована із. залізних перегородок. які. я так розумію. за::ливались потім цементом ....

проявляет интерес к тому, что происходит за забором. возможно, они подумали? что это некая акция. здесь довольно уютное место.... но много внимания. в этом месте очень много внимания. публика обращает на нас внимание, подслушивает, перформирует вместе с нами.... а::. я вижу тени.... я вижу тени и чувствую как мимо меня проходят люди. вот снова проходит передо мной два охранника. а:. они наблюдают, они проявляют интерес к тому, что происходит за забором. сзади меня постоянно проходят люди. эти люди напоминают мне

насправді , тут МІГ бути якийсь паркан або торгівельний центр, якщо так подумати. звісно, усім ПОТРІБЕН ще один торгівельний центр, торгові арки. //співає/ як і в будь-якій іншій хорошій локацї, не лише тут, на схід від мого місця народження/ .... це міг би бути гарний пассаж, знаєте, зараз люди мусять обходити увесь комплекс, аби пройти на інший бік. тож чому його не відкрити, і не дозволити людям проходити через приміщення, як вони, можливо, робили до того. окей. промін сонця робить його ще привабливішим, хоча все ще неможливо пройти крізь паркан.

це правильне слово англійською, яке позначає метро //кашляє// я скоро буду обідати, і я все ще відчуваю смак оніксу (?) на своєму язику, і мене це бентежить, а також моркви.. але давайте я опишу цеглини, які бачу перед собою. вона має форму білої колони, має вигляд, як в римі, в римі є старий мармур, не знаю, як це називається англійською, але це білий матеріал, дуже, дуже гарний, і є цеглини. я можу порахувати, скільки, але маю сконцентруватись і зупинитись

желтый, внутри происходит такое сочетание желтом. внизу, м куски покрошенные кирпича. или еще чего-то и получается кх они лежат, а потом начинается опять грязь и маленькие абсолютно кустики. это маленький кустик. у них еще более прозрачные, еще более светло-зелёные листики. и такие свежие, по ощущению свежести. этих листиков кирпичи. э внутри земли лежат кирпичи. какая-то вещь - это пластиковая бумага, хотя похоже на туалетную бумагу или это какой-то остаток пластикова\ кх пластиковая за\. еще куча пересечений листьев, каких-то деревьев. или это корни, или это старые листья. какая-то ржавая труба, ржавая труба, погнутая. в ней несколько отверстий ржавых. вспоминание “кровать”. опять ноги в кроссовках и человек в камуфляже

4:00

дмуть і дмуть і картина рухається, це дійсно дуже дивно, що це стабільна картина, але вона постійно рухається, тож це справляє враження життя, що досі жевріє на цьому шматку закинутої будівлі абощо. і я також спостерігаю якісь лінії, намальовані н:а підлозі, намальовані на землі, тут могли бути лінії розмітки, що мали бути частиною будівлі або частиною чогось, що виглядало дуже-дуже дивно. І шматки каміння, досить багато шматків каміння викинуті он там і якісь маленькі шматки скла, або від пляшки або від чогось іншого, також полишені звідти

має бути ще якесь життя, але таке відчуття, що його немає. о, охоронець. о! їх двоє, нічого собі // смішок // до речі, я не відчуваю, ніби вони живі істоти, вони швидше як роботи, якась автоматизація, у них є якась функція, але у них немає душі. яка у них функція? так, тримати в безпеці колону, яку я бачу. це досить смішно, бо не я думаю, що будь-хто міг би ... міг би замислитися над тим, щоб вкрасти її або зробити з нею будь-що, це ж просто колона.

вытащили камень. и там какие-то маленькие точки. возможно ... вряд ли это скрытые камеры. э потолок в самом гостином дворе тоже достаточно старый, кое-где штукатурка обвалилась. э ... мимо проходит снова мужчина в в форме. он, э, держит руки за спиной, он подходит //скрип и стук досок// еще ближе и начинает шуметь. э, шуметь досками. э ... снова тишина. деревянные доски ..., шумят деревья, торчит металлический гвоздь, немножко пластика лежит на полу, камни. ктото проходит снова мимо, не останавливаясь. снова подул порыв ветра.

також я бачу. будівлю скоріше за все для охоронця де він живе. поряд з бетонними блоками. знову іде, ходить охоронець. він мене помітив. мабуть. але він пройшов. і його уже не видно. також. я. чую. ще один охоронець. він підходить до нас. він нас бачить. //сміх//. він підходить ближче. я не знаю {#####04:35} він не збирається нікого вбивати чи стріляти чи робити щось подібне. і його не видно вже. здається він не збирається підходити ближче (14).

зрителей, они интересуются пространством. и мы говорим на разных языках. возможно, не все понятно. я вижу тени. они создают геометрию на стенах. я вижу рисунки. как цветут каштаны сквозь эту арку. я слышу как мимо меня проходят люди. они останавливаются, идут дальше. а тени продолжают играть пространстве. я вижу как ветер колышет цветы. я вижу как двигается стебель. я вижу последний одуванчик. и наблюдаю танец строительного пакета. я вижу как грязный пакет танцует на ветру. это напоминает мне... о прошлом опыте....

охоронців стає більше, і це нарешті підтверджує, мабуть, їхню важливу функції захисту будівлі, там навіть немає собак! тож, все залежить від них. (13). //голоси неподалік; машини гудять на відстані; вітер шумить; співають пташки// ... мені подобається деталь цього саморобного абажуру, з половини пластикової пляшки зробили абажур для лампочки. це могло би бути досить романтичне місце, в будапешті

можу порахувати: один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ятьнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев’ятнадцять, двадцять.. двадцять один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, вісім, nдев’ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ятьнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев’ятнадцять, двадцять. отже зараз сорок, і я продовжую рахувати цегли в колонні.

проходит, вижу только ноги. вижу трещина на асфальте. в трещине какие-то белые точечки. вспоминание “пух, тополиный пух, который лежит на асфальте”. еще на асфальте какой-то маленький кусочек белого и черные точки на асфальте тоже. какой-то грязь. ближе в=смысле=сюда труба, на трубе белая, белая какая-то потёк, а так грязь разная. на трубе идут м рефлённость, которая идет перпендикулярно и эта труба я не вижу куда уходит. что ещё здесь происходит? эти все конструкции напоминают э какой-то забитый, заброшенный объект. и это всё железное, а дальше деревянное и эта природа и дерево. //кашляю два раза// ощущение “не то чтоб нудно, но ощущение потери фокуса внимания”.

5:00

я можу точно бачити трохи плитки, шматків плитки, і ці шматки утворюють дивний орнамент, адже я точно не можу бачити усю плитку в цілому, але можу бачити один фрагмент, тож я думаю, я можу побудувати залишки цього плиточного орнамету у моїй голові якимось чином, так, і це дуже добре, бо ці ем бо ці шматки такі різні і деякі з них поламані, деякі — ні. близько до мене, я щойно помітила, що тут деякі odds та кінцівки дротів також, вони металеві, он ті пластикові чи з чогось такого та, потім, також якщо я гляну трохи лівіше, вони все одно залишаться у моєму фокусі щось типу сходів або входу до того, що колись було будівлею. Я лише можу думати, що то могли бути щось типу сходів або

має бути ще якесь життя, але таке відчуття, що його немає. о, охоронець. о! їх двоє, нічого собі // смішок // до речі, я не відчуваю, ніби вони живі істоти, вони швидше як роботи, якась автоматизація, у них є якась функція, але у них немає душі. яка у них функція? так, тримати в безпеці колону, яку я бачу. це досить смішно, бо не я думаю, що будь-хто міг би ... міг би замислитися над тим, щоб вкрасти її або зробити з нею будь-що, це ж просто колона.

проносится тополиный пух .... снова шевелится полиэтилен .... штукатурка немного обвалилась .... там след белой краски внизу, на кирпичах, кирпичи голые, и немного бетона .... как:кая-то зеленая краска, металлические голые рамы. ... что-то торчит наверх. на небе не видно облаков. кто-то подошел, листики, листики чуть-чуть приподнимаются от ветра и: , и пластиковая завязка, которая тоже немножко колышется. я слышу какой-то шум

з іншого боку я бачу ще одну будівлю. можливо, це не будівля, а щось інше. якась перегородка. можливо, теж там живуть охоронці як і в тій будівлі. хоча я дуже сумніваюсь що їм потрібна така велика будівля для життя. взагалі я не знаю як можна жити тут цілодобово. взагалі працювати на. працювати на закинутій будівлі. хоча і в центрі міста. я не знаю як можна. як можна. об\ взагалі. обрати. і спокійно перебувати. на такій посаді. охоронця. покинутої будівлі. в центрі міста (14). я:: бачу. я, здається, починаю розуміти

я уже наблюдала нечто подобное. моя рука плотно прикасается к забору. я чувствую его неровную фактуру-крашеное дерево. похоже передо мной прямо через щель проходит какой-то провод. он перекрывает мне пространство.... я вижу как в воздухе колышится еще один провод сл\ словно танцует танец, перерезает дом на две части.... я слышу голоса вокруг себя

може, воно стало б зруйнованим поп {?}. тут, ага. чому? знаєте. навіщо його відкривати без причини, коли воно ще не має належної комерційної мети? намагаюсь переключити погляд, подивитись якомога далі, побачити тіні інфільтрації, якщо там щось є. мабуть, нічого немає. з тих пір, як його закрили, мабуть ніхто, мабуть дуже, дуже мало людей

один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ятьнадцять, шістнадцять, сімнадцять. важко побачити через якийсь білий матеріал на цеглі, але я можу рахувати на кутах, не просто вести очима вгору і вниз, але намагатись розпізнати рядки цегли, можливо їх було дев’ятнадцять, або п’ятнадцять, шістнадцять до того, тож сімнадцять, вісімнадцять, дев’ятнадцять, двадцять. отже, шістдесят, і рахуємо далі. один, два, три, чотири, мій зір розмитий, можливо через онікс (?)

еще раз смогу рассмотреть это всё. на дереве кора и эта кора, на ней есть разные пятна более светлого цвета. кора, она вверх имеет разные прожилки и возникает такое ощущение многих кусков этой коры и многих кусков идущи\ похоже как на воду. и на ней ещё получается этот серые пятна. некоторые пятна очень белые. справа на дерево приложена какой-то, какой-то приложен кусок фанеры или еще какой-то кусок дерева, он темно коричневого цвета и на нем тоже какой-то белый потёк чего-то. а дальше за ним лежит дерево. такое впечатление, что с него ободрали всю кору и один сучок торчит из него. один черный очень. и рядом же с ними растут живые листья, которые выбиваются из асфальта и ближе к концу этой земли, где начинается асфальт, тоже очень маленькие листики, буквально только что выросшие из земли и за

6:00

чогось такого, так. отже, ем, ой! я щойно ем помітила табличку, на якій написано, що це захисна зона метрополітену, дуже дивно, що ви могли не побачити цю деталь, якщо б не оглядали так так прискіпливо. так, дійсно тут дуже яскраво, жовта картина із ем червоними, яскраво-червоними літерами, що відіграє роль попереджувального знаку абощо, так. тож, ем, якщо подивтись трохи вище, я точно не побачу дах будівлі чи що, бо ем тут росте забагато листя на гм на дереві, цікаво, що це за дерево, я бачу, що воно щойно відцвіло, але я не впевнена, що можу ем, ой, ну це якесь фруктове дерево, мабуть, з яблуками абощо, тому що

не того світу, який я бачу через отвір. в тому світі, там немає машин. тільки роботи //смішок// які тримають його в безпеці (12). рослина з'являється прямо переді мною, вітер її трохи колише, і я бачу її прямо перед очима. я відчуваю, як вона хоче рухатися вище і вище, щоб досягти неба ....

прямо за забором, доски, я //мужской голос// вижу, э, двоих, уже двоих мужчин в форме у них, э, есть рации, они в черных ботинках, они недоумевают, что происходит. э: и, наверное, не знают, что делать, э, они медленно проходят мимо, э: у одного из них нашивка вф, в виде флага Украины, э, он чтото показывает правой рукой. очевидно, они поняли, что мы не несем какой-либо опасности. э: ... так же есть какие-то части досок или метала, закрытые белой э, когда-то, а теперь уже серой, серой ка\ э, серой тканью, на: еще какой-то зеленой металлической будке наклейка, написано побутовий модуль, белая наклейка прибита гвоздями, и голубая надпись. э, еще, кажется, он что-то жует они:

що я бачу з іншого боку. я бачу, я бачу пам’ятник. от. все. це пам’ятник. //гудок машини// (18). я:: розумію що .... я розумію, що цей. ця будівля. є, можливо, намагались реконструювати. тому що. арки укріплені декоративними елементами

они снова производят реконструкцию пр\ пространства. эти люди создают единый организм со мной, я слышу как где-то рядом // сигнал машины// кто-то прикуривает сигарету. щелчок зажигалки. подает знак об этом. я чувствую вибрацию забора. кто-то из участников прильнул к нему. я слышу как девушки смеются справа от меня. и похоже: мне в глаз попало кусок краски. я чувствую как он моргает.... я вижу в этом дворе за забором летают пушинки. их очень много. они колышутся на ветру

намагались знову зайти в це приміщення, на цю територію. ага, слідів не видно. ніяких слідів. охоронна зона. мєтро абєтку. добре, не можу розібратись з цим. це захищена зона чи якийсь //жартує/ об’єкт метрополітену/, що би це не значило. я думаю тепер про ЗУСИЛЛЯ щоби прослухати усі ці записи, які ми зробили

можливо, можливо три, потім чотири, п’ять, шість, сім, сім. моя шия болить, болить від стояння в такій позі. я пропустив один ряд, я міг його впізнати за кольором. припустимо, що я його знайшов, тоді сім, вісім, дев’ять. якісь металеві штуки, робити вигляд, провокувати, просто бути… одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ятьнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять. я чую ще людей, вісімнадцять, дев’ятнадцять

этой и за этим, за этим куском земли начинается асфальт. но на асфальт разлито чтото, похожее на бетон. оно очень рефлённое, белое и распрыскано во все стороны. дальше идёт кусок в асфальте вырезанный в виде буквы “П английская” {P} и в ней, в этом самом отверстие-п какая-то солома лежит или ещё что-то лежит. потом опять черные точки и дальше получается на асфальте ещё разлит какой-то бетон и ещё что-то. дальше за этим всем заканчивается тень и начинается освещенная !СОЛНЦЕМ! часть асфальта, она тоже вся в камешках, в каких-то, в грунте полуразрушенным и дальше там начинается м опять трава, но она начинается каким-то м коричневым или пожухлым, пожухлыми ли\ листьями, потом опять немножко растений, желтый один цветочек, один цветочек желтый. за ним

7:00

лися дуже-дуже ем малі і дуже пласкі і, ось, це схоже на яблуню чи що, тож це листя не дозволяє мені бачити верх будівлі, я не можу бачити дах будівлі, але ем я можу бачити якісь металеві кон\, якісь елементи металевої конструкції, задуманої в якості даху або того, що стане дахом, тож це не є щось ем завершене чи що. так, але все одно це було задумано як догить сарна, досить гарна будівля, адже якщо подивитись вгору, я можу побачити уривки орнаменту, що мав стати декорацією біля того даху, біля того верху, і це досить цікаво спостерігати їх зараз, бо я можу бачити сонячне світло і воно рухається, і колір цегли зовсім інший, схоже загалом, що ем однакова цегла усюди

... Я чую голос бездомного, він теж частина мого світу. він неприємний, його голос ніби говорить про те, що він незадоволений своїм життям. взагалі-то, я не знаю, чи мають бездомні бути задоволені своїм життям. можливо, деякі з них мають, деякі з них мають бути щасливими, але не цей.

подходят снова ближе к нам, вот еще какая-то маленькая деревянная коробочка, эм, есть немножко окурков и фантиков от конфет, э, достаточно пыльно, э:м ... разбитый бетон. э: метали\, э, бетонные блоки, сложенные один на второй, раз, два, три, четыре, пять, шесть, э, из них торчат металлические петли, растет какой-то маленький кустик тоже. и груда камней, щебня, ближе к зданию. ... кажется, что какое-то маленькое ра\ дерево растет прямо на втором этаже. ... небольшое отверстие в первом этаже. ... маленькие

які збереглися чудово. таке відчуття, що їх нещодавно фарбували (18). дивно що: в середині будівлі. знаходиться якась металева річ. яка. металева річ яка:.валяється там. незрозуміло з якою метою. я не знаю, що це. схоже на драбину. можливо це вона (15).

и оживляют это недвижимое пространство.... кирпичный дом обрамлен белыми арками... недостроенное пространство. боковым зрением я:. вижу как проходит женщина с двумя большими пакетами. она идет быстро и очень заинтересована в нас. я слышала про этот дом много интересных вещей.... похоже, это место было неким арт-объектом.

добре, моє співчуття людині, яка їх слухає //сміється/ ЗМУШЕНА/ слухати. сукупно це, мабуть, якийсь какофонічний досвід, тож, може це і весело .... ... отже, в сучасному києві, здається, не вистачає саме такого місця, ні? воно могло би стимулювати ідеї про те, як може виглядати місто, надихати людей знизу бачити місто інакшим. тож

двадцять. отже, шістдесят плюс двадцять, вісімдесят. вісімдесят рядків цегли, і на цьому рівні, на вісімдесят першому, починається напис «охорона зони метрополітену». тоді я продовжую рахувати рядки колони. один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять. тож, вісімдесят дев’ять цеглин зверху до низу, вісімдесят дев’ять рядків цегли. я не міг порахувати в глибину, тому що, тому що я бачу лише фронтальну, фронтально, але можливо я міг би

которая сложена в строительные, в строительную форму как буква О. да или как башня. башня из плитки. вспоминание крепости. плитка, или это кирпич, ну так положена один-на-один, чтобы создавать черес\ чередующуюся сверху, тоже какая-то труба. труба ржавая. э горло пересохло, начинает першить в горле. смотрю через отверстие. смотрю через отверстие. м так же я вижу и забор. забор получается происходит передо мной и я еще вижу слева и справа голубые части забора. они покрашены в голубой, а краска она чуть-чуть облазит и и создает ощущение м мягкости этого поверхности, потому что облезшая-необлезшая голубая часть так видна и дальше

8:00

але цегла із точками світла, ось, вона точно яскравіша, щось типу помаранчевого або суміші помаранчевого із теракотовим, а та, що без світла, ніби сіра, сірувата цеглина, так, і вона точно дуже контрастує із зеленим-зеленим листям та елементами декору, білого декору, а також іншою точкою, на контрасті, із голубим небом, тож якщо б я захотіла намалювати частину цього, то це було б колористично гарно. я щойно помітила іще одну деталь, це ланцюг, частина ланцюга, що був з’єднаний із верхнім рівнем, із підлогою ем або ні-ні, зі стелею, ем, а може це ланцюг для ліхтаря або може це ланцюг для якогось

я думаю, якби він подивився на рослину, яку я бачу, його, його ставлення могло б змінитися. можливо, він би щось згадав, щось важливе, або помітив щось красиве, що змінило б його настрій. (14) я думаю, чи є всередині отвору якась атмосфера, мені не здається, що там повітря, може бути, там вакуум, звичайно ж, ні, але

железные трубочки лежат на дереве, в общем ..., даже не за что зацепиться взгляду. кто-то проходит мимо. ... очень неудобно смотреть сквозь узкую щелку, потому что вид действительно очень ограничен. ... и я начинаю думать о том, что мне больше нечего сказать, я мало что вижу, сейчас мало что вижу сейчас. ... фактически ничего не слышу, того, что происходит за забором. в перспективе открывается еще продолжение здания, оно где-то далеко. ... здание в принципе, ну, такое, более-менее минималистичное. ... наверное, оно было бы

//гудок машини// {#####08:00 все это время слышны голоса других участников, но трудно разобрать, что они говорят} (46) дивно, що це за залізні речі знаходяться на колонах будівлі. я не можу зрозуміти. такі

//гудок машины// в смысле локацией для интересных тусовок, концертов. я думаю, здесь снова замешана политика. сейчас это место огорожено забором.... и:. я вспоминаю об этом. я слышу реакцию людей за моей спиной. похоже они в недоумении. каждый предполагает свой сценарий происходящего. я снова вижу отражение своего лица. я всегда вижу отражение своего лица.

без тих просторів, ви просто приймаєте те, що вам пропонується, і це зазвичай роль споживача, люди мусять брати. а потім є ось такі місця, можна просто почати уявляти місто інакше, таке місце де споживачів просто змушують, аби вони заробляли і витрачали свої гроші, своє життя. тож, як щодо цього простору? ЯКБИ його можна було в винести з цього режиму споживання,

побачити на іншому боці, але може це половина чи одна цегла, схоже на половину розміру. також там ще лежать, є якась парковка, я бачу пусту парковку, просто фарба намальована на асфальті, зазвичай на асфальті. я помічаю зелений паркан, який лежить переді мною, і я переводжу погляд вниз, бачу зелену стіну, зелений паркан, може він був там раніше, але хтось його зруйнував. і я подумав, чому цей паркан, через який я дивлюсь. він розфарбований в кольори українського прапору.

начинает это отверстие, отверстие с одной стороны освещено солнцем и получается такой золотистый цвет досок. внутри оно непокрашено и я, видно границы, где заканчивается краска и начинается просто доска. доска с такими же полосками, как на коре, только куда меньше и в ней есть разные точечки, в которых не видно что в этих углублениях находится. а слева в темноте досок не видно точечек. и опять начинаю смотреть через это отверстие и первое, что вижу - это кулёк. мысли о том, что нельзя бросать пластик //кашляю/ ещё раз пересыхает / горло км хочется пить. км. ощущение “когда это закончиться?”, ощущение, что кх уже прошло очень много времени. опять вижу доску старую. на которой лежит бетон. кхм. солнце. кхм.

9:00

елементу декору, це точно виглядає як. отже, черговий елемент металевої конструкції, задуманий в якості першого поверху, можливо частина балкону, декорованого сірим або декорованого чорним кольором, виглядає ем щось типу, що також є залишками, в будь-якому разі, ця будівля справляє враження досить закинутої і полишеною тут на смерть досить давно. я не знаю, наскільки довго вона стояла тут, але дійсно, ось, відчуття того, що відчуття закинутості (abanding) будівлі. ем якщо я спробую подивитись ближче до мого фокусу, я можу побачити багато різного листя, одночасно і листя малих дерев, це мабуть клени абощо, і щось: щось типу квіток чи чогось, що мало бути цвітінням і це досить цікаво, що ем

іноді повітря можна побачити, тільки не в цьому випадку (13 ). з іншого боку, якщо дме вітер, значить, повітря там є, вітер неможливий в вакуумі. я намагаюся понюхати його, але я не можу, я не відчуваю ніякого запаху. навіть запаху фарби, якою пофарбований паркан, аквамаринової фарби, запах фарби (...)

очень красивым, если бы его отремонтировали. э, вот еще несколько цветов желтых я вижу, н: не могу понять, это одуванчик, или, может быть, какой-то другой цветок, может быть, лютик, может быть, что-то, но скорее всего это одуванчик, потому что размер как раз подходящий. ... было немножко страшно, когда подходили эти двое мужчин, потому что я не знала, что они будут делать. может быть, они мне что-нибудь просунут сюда в щелку и в п:проколят мне глаз. ... я ощутила страх, что как будто бы я врываюсь в что-то, что мне не принадлежит, в чужое пространство, хотя ... хотя чье это пространство ... – это большой вопрос. э:

горизонтальні. прикріплені до колон. прикріплені до колон. вони знаходяться як на першому поверсі. і на кожній колоні об’єднані між собою. залізними. дрот\ залізними прутами. так і на другому. поверсі. так само. ці залізні. штуки. на колонах. які. об’єднані. залізними. палками. також є. я не знаю, можливо, це драбини. для укріплення. але мне таке відчуття ніби це не було частиной. ну, очевидно, це не було частиною кріплення будівлі .... до речі, дуже класно зроблений дах. дах. виступає.

//смеясь/в экране девайса/. и волна которая, звуковая волна. она похожа на электричество. голубая космическая. словно входит в мой рот с каждым звуком. я закрываю глаза, я слышу звуки доносящиеся из города. я слышу как едет автобус, много птиц. я чувствую прохладу ветра. я слышу движение за своей спиной, слышу как вибрирует пространство когда едет метро. этот забор как будто-бы становится частью меня. я долго стою, прикасаюсь к нему. как будто-бы

чи є шанс, що хтось знову захоче взяти його собі? зараз навіть собак //сміється// там немає. але звичайно, їх не пускають (13). //голоси// так. я все ще намагаюсь підняти голову до неба //тихо сміється// побачити, чи є там ліміт, тож... надія, це абстрактна річ, надія - це щось, щось нікуди не призводить, тож… щодо впевнен {?}. я не певен. тож, я просто

в україні лише один прапор і його кольори блакитний і жовтий, і паркан, крізь який я дивлюся, теж блакитний і жовтий. але між цими двома кольорами є така традиційна етнічна стрічка. якийсь орнамент, він намальований вздовж. можливо, паркан має такі кольори для захисту, щоби символізувати країну, символізувати щось важливе для людей, але приміщення всередині недобудоване, це місце болю, місце сорому. воно стоїть, і тепер я розумію, що на даху там трава, на незавершеному даху цього приміщення. я бачу, як вітер

где-то вдалеке. просто солнце. пятна. дерево закрывает. вспоминание Гостиного Двора, как издалека, как я увидел как структуру. м какие-то непонятные мысли о том, что туда нельзя зайти и о том, что это теперь закрытая территория, которая одно время стала публичной территорией и что это подсматривание в в светлое будущие из ис из настоящего. но светлое было прошлое, а будущего пока что нету. листики колышется на ветру, ветер их так дергает влево-вправо прям, как будто бы они трепещут. и еще одна. одни листья появляются. они поднимаются чуть выше и чуть ниже по\ под ветром. дерево действительно большое и закрывает мне весь взгляд. я вижу дерево, листья. листья.

10:00

вони також, вони=вони мають листя різних кольорів і тут я також можу бачити дві великі труби, які ем виглядають як труби з якогось; я не знаю, для водопостачання абощо, і вони дуже близько до паркану, і вони дуже-дуже темні і вони ем досить брудні, взагалі-то, так. і там іще одна труба, жовта труба, що лежить ось там. так, це все.

из досок торчат гвозди, они ржавые, доски все разного размера, разной толщины, разной длины, есть белые, есть зеленые, есть коричневые, есть серые. ... ржавчина, что-то похожее на стремянку ..., проходит мимо кто-то, не могу видеть, кто, по-моему, женщина, она несет два пакета //свист// ...

доволі. ну десь може на. на. десь. сантиметрів 70 може більше навіть. щодо рівня стіни і. цей дах. цей дах оздоблений. квадратними елементами. білими .... через рівний проміжок який створить особливий ритм.

прорастаю в это место. и::. я чувствую эту шершавую поверхность как будто-бы сливаясь с ней. я как будто-бы продолжение этого забора, этого пространства. я чувствую как я соединяюсь с этим местом. и оно перестает //свист// приобретать некие формы. мы как одно целое.

піднімаю голову до неба, і:і бачу безкінечну блакить і щось, що дозволяє створювати простори можливого для майбутнього києва, який, можливо, принаймні зробить можливим деякі острівки, де місто зможе жити, хоча би тимчасово, інакше.

колихає маленькі травинки, там немає трави, там більш-менш чисто, якийсь асфальт, каміння лежить. я бачу крізь гостинний двір, крізь цю будівлю, там є арки, є колонни і арки, колонни і арки.

на самом деле можно отличить и задуматься чем каждый листик отличается от другого, потому что каждый листик не похож на другой листик. но это как-то скучно. вот есть листик, который засох к краю снизу. и потом за деревом я вижу только солнце, такие блестящие пятна солнца пробиваются через дерево. воспоминание “море такое”, ощущение когда отблеск солнца по поверхности моря и волны колышутся и это отблеск отблеск пропадает в глаза с разных точек моря

MOSKOVSKA 17/05/2018 ... a long pause ... ... a very long pause no: the extension of the word yes = yes very fast repetition without pause wor\ word, does not finished. it is EXCEPTIONAL an emphasis, tone of voice !NO! I do not agree with - a very strong emphasis (strong emphasis on the tone of the voice) // laughter // non-verbal communication // laughing / it was FULL thing / words that the respondent says, laughing // the telephone rings // events occurring during the interview {text} text added by decryptor or researcher during transcript ... the respondent continue talk after 10 minutes was ove

OLENA ROSSTALNA

SLAVIK FOKIN

KATYA PONOMARENKO

ALYONA MAMAY

LENA OM

JÜRGEN REN

LIDIIA DEMCHENKO

PIOTR ARMIANOVSKY

MARYNA OSNACH

KATJA BUCHATSKA

DAN VORONOV

0:00

//street noise// ... this is another experience i would say, rather challenge and experience because of deliberately taking a position, so that i may observe other people that seems to be quite interesting. well, what i may see from today perspective is i would characterize this view as the grey view, because the sky is mostly grey, the road is mostly grey, erm the lanterns are mostly grey and... ... well, it is a grey picture. i can’t say it makes me dull or something, but still this is definitely the different feeling from yesterday, because this is hustle and bustle of big place.

//monotonous humming of the cars at a distance// ... the wall, the white wall. it looks like waves, because it’s not just one wall, but it consists of several parts and they’re on different levels. maybe not even waves, but a pyramid, but at, it looks like we see this pyramid from above. and sometimes there are some patterns on this wall, and it looks like rorschach spots, i don’t know what i see there, maybe duck. or maybe it’s also

I can see the words a: together to your dream, and this is the advertisement of the company which builds new houses in Kiev, and it was founded in ninetee:n, I can’t see ... in nineteen ninety five, maybe? and also the advertisement of the jewelry company, and, a: , they say that I can have minus thirteen percents of the price. and also some flowers on a city lights, three for each column, and two, two lamps on the top, and cars are passing by

... this i:is demiyivska metro station, a:and i’m standing here in a circle with other people and i hear how on the right someone is also describing what’s happening. a:and now i’m looking at a woman who sells fruit under the umbrella in the best soviet style, and there’s a man next to her. perhaps her friend... no, he sells books. and he stands next to her and looks into his phone. a man came up to her, he

i’m in a circle..., a circle of people, a circle of sounds in the space that looks like a circle.... there’s a lot of fluffy clouds above me..., lots of noises.... it’s quite an industrial place here.... i’m trying to

//heavy traffic sounds; voices heard at a distance// (16) standing in what used to be a massive fountain. with view on street vendors selling variety of items ranging from spring onion via school books to towels imported from uzbekistan. right in front of me er postmodern

//cars humming at some distance// ... i can see everyone else, i’m looking at the library building. i turned my back on the noisy busy roads of this place. there are really so many people, because there is a bus station close, nearby, and people are rushing, they’re taking buses to places where they want to fulfill something they can’t fulfill here, to be happy. so this is kind of a transition place. erm as maybe this moment is transition from me, transition between what happened yesterday, what is happening now and what is going to happen tomorrow. erm. today i was offered a job and er

i’m standing in the fountain. fountain near the main scientific library, library, in Kiev, Ukraine. I don’t see it, I’m standing back to the vernadsky library. I’m looking forward, probably always the direction where I am looking it is forward. I see the moscow bridge. This is square calls Moscow square. i see few wears of the word, top and ground

//street noise// ... i see the logo of roshen, of candy um candy company. //chuckles// it’s quite like symbolic, i don’t know, for kyiv. um what else? a lot=a lot of buildings, they are not that/ not finished and they are look um almost like a noise, like a visual noise, e:rm the same with erm what i hear .... a lot of noise from the car, and road, and different layers of it.

so:o! so we’re all standing in a fountain. there are two fountains here. we’re standing in a round fountain. and i can see the sky. it’s a rare place where there’s so much sky to see .... there’s a library. it’s very white .... very white library and everyone’s talking. it’s very whispery because if it.

... BRIDGE. a falling bridge {I don’t know what I meant here}. a bridge that, er a car goes down to. yellow=roof=cars. truck. (28) ads. people smiling on the ad, taking a selfie. the ad is very bright. the bridge is gray and the cars are dusty. green flowerbed. without flowers. climbing. a memory of Kogan {I don’t remember what it is, maybe the surname of some researcher of color contrast}.

1:00

not so quiet, not so calm, it is full of different noises, different interruptions and here you can feel yourself as if being in a circle of some moving area. something that is in the round, something that is moving a:ll the time. erm i think i have a feeling as if being in a fun fair and i should tell i hate fun fairs, because i don’t feel very good, when i need to stay for a long time in a moving place, meaning like emm in fun fairs. so this is like that again, because i have a feeling that some/something is moving around me a:ll the time, movi:ng movi:ng and moving and i’m at the centre. i think i felt/ i feel myself a bit captured, captured in a kind of trap.

like a fingerprint and it lefts, it was left by someone giant. giant finger on this wall. car, a sound of the car. yeah, there’s not only the wall here, actually, there is a street, a lot of cars move there, there is also, there is always lot of noise. //wind blowing// the pigeon flies in front of me. there is no people, only the wall. and pigeons. pigeons love this place much more than people do.

very fast. I remember the times, when there were no road above. a: only one simple road on the ground. and I remember also, ahm , when I was fourteen, a: I had my acting classes in that building, it is the: house of ... child creativity {дом детского и юношеского творчества}, something like that. a: and we, we used to drink, eh, some vodka in McDonald’s //a bird is taking off//, eh:m, we ordered some cola and, am, ... bought, a: , a, vodka

wanted to buy something, but got out. u:uh i also see, i also see my foot is falling asleep i see a man who is selling a bouquet in a pot, in a filter pot. i think it’s wild onions. yes, i think he’s selling these onions that look like flowers. i see a woman selling seeds across from a man selling onions. a woman in an orange coat came up to her

look at one point... with the doll’s eyes. as if i see everything and nothing at once.... i see static people who are standing in the shape of a constellation. there’s a pigeon across me sitting on a parapet. he’s actively twisting his head... as if dancing his own little dance. here, it’s flying away. he flew somewhere past my back.... people around me are talking.... their bodies are motionless.

tower, probably, an apartment block tower. and axis of traffic leading towards the centre from suburbia seems to be like pretty busy traffic hub. i see like another guys arranging pieces of smoked dried fish passers-by didn’t get=get the tempting smell i guess. there’s another man just arranging beautiful flowers, there just is a few of them, and probably they’re from his own garden, or dacha, maybe ....

it was my kind of a dream job, but it’s too late, because i’m leaving, i’m i’m gonna go to live in beijing in two months, so it’s interesting i i am thinking about lost chances, about what i wish for er in the past becomes...it actually comes true, but it...it sometimes comes true in in a year, in two years, in three years. as i wished, i wished to go to asia at some moment, but it was maybe like six years //laughs/ ago/, and now it comes true, and i don’t think i wish it anymore, not as much as i did. so i think i re\ i really should be

car driving, there are lot of cars. I see big posters with advertisement. there is an advertisement of some sunny island, with forest. car passing nearly. probably don’t observing it. Is it made for me? or which direction this advertisement is visible? there is a clouded sky. it’s nice weather, not so hot as yesterday. there is a big buildings on the line where sky connects with earth, with ground. maybe, maybe there are some part of the house, of the building where I lived at least

//street noise// ... i see the girl with a green balloon and she is um turn it in different sides. and now the bird near us just flew=flew, now two birds, two birds .... //wind blows// ... it’s look like the city have two lives, of the um trees a:nd the human creations, i don’t know, roads, buildings, cars and it’s separate it on two worlds, world.

and white tiles ahead. whispering. tiles and sky .... very comfortable. very weird, very urban, this whole picture. because there’s marble and it’s very textural here. striped marble, striped tiles. columns

post. through the post without a lamp on top, just the post standing. meaning? where’s the lamp? where did the lighting go? er a sensation of a broken fountain where i’m standing in, the abandon-ness. ... the crackedness, wrackedness. very low grass on the hill i’m standing on. erm yellow on top. yellow dried grass. a surprise ‘there shouldn’t be, it’s too early.’ the birds on the right-on the left. a car with a yellow-green roof. with flashing lights. maybe the cash collecting armoured one? a factory in the distance. blue stripes on the factory’s house. RHYTHM. blue rhythm. it’s interesting to look at the blue rhythm, of the plant. the bird on the right flew away. another bird flew away. a sound of a bird flying away. the cars passing from the left to the right. motion.

2:00

a trap of big city. yesterday i didn’t feel it like that. and here really trapped, because i’m very much surrounded with quite tall buildings, with quite urban area and this is not something i get used to and this is not something hmm i feel pretty comfortable about. in such moments i definitely feel that i love to live in a small place like my native town is, because we don’t have so many stuff around. that is really interesting to observe what happens erm at my back and to=to watch other people speaking. well, at my back some background noises like birds are flying, somebody is walking and some people are talking around, and i can see somebody turning the pages

... a slight wind blows. i feel it with my face. other people are standing around me, but i don’t feel like they’re people, they’re more like sculptures. person is walking, and another person. oh, there are too much of them, it’s almost a crowd. because after there was no people at all, two persons look like a crowd. and pigeon again.

on the market, and spent some time here .... and that was the strong impression for my fourteen years. I can also flowers on the chestnut tree, and old woman, who carry a: huge packages she wa\ , she is walking slowly, I think to the, a: , to the station, to the bus station. and, oh, I see an interesting color of the car, somebody parked just in front ... of me. and the nice small trees with flowers. and one more advertisement, it is the touristic company ...

with a phone. there’s construction going on the background. (12) on the left you can hear… on the left you can hear hammering at the construction site. a man in a sports coat passes by the woman selling fruit. (14) my leg is itching. i think that

only the wind is swaying their hair and clothes.... i can hear a lot of car noises. i hear sh:: sounds of the glass bottles. as if something is poured out of the sacks. some clanging. //someone is sneezing//. i’ve sneezed.... actually, it’s calm and nice here.... maybe it’s the day.... i like our space.

//glass bottle clinking// ... it’s quite a few people, actually, walking from metro now, during daytime (16). //strong wind blowing// // clears throat// though something that’s... hardly anyone heading to the library, hardly anyone, apart from this old man just approaching it which, at least he seems to approach the library, let’s see where he ends up .... yeah, he’s going, he goes to the library,

careful about what i wish for. i’m looking at this building, it has very um comprehensive structures, very strict lines, and i look at the woman standing by the column, i think she’s smoking, but she kind of doesn’t move, almost as we as we don’t just a few people passed by. i can see all the performers, i can gaze at them and to see where they they look to. //wind blowing; same humming from the cars; voices barely heard at a distance// ... i feel thoughtful, because today i’ve bought a ticket

this is that direction, lva Toslogo street. there is nearby with the builded house, I don’t remember its name, I could see construction site. it’s quite high, much more closer to me is the building with kiev gum, if I am correct with that translation to English. there is a factory where they produced gum for wheels, for I don’t know for what. I haven’t seen that factory working, once I have been there in the club. there was a rock concert. and another time I visited there market, buy vegetables. I’m again saying about

//wind blows; voices; street noise// (22) it’s really interesting to listen, these sounds is almost like a music, i don’t know, ambient. so much layers, different layers. //wind blows// (22) and this funny, like um

geometrically but it’s ‘cause of the building. my mood turns into a very imperialistically socialist one. a strong visual impact of what’s in front of me, on me. such a very clean space. and i’m thinking about how it was yesterday. yesterday it was garbage, eclectic, and today there’s blue sky with clouds, a soviet building. as beautiful as it can be

the noise of cars on the left, the noise of cars on the right. noise pressure on the body. small pain in the ears. er erm it’s dark. a little wet, a sensation of moisture on the skin and on the face. more cars, more noise. noise, VOICES, voices of other participants. er the wind, the blowing into the nose. the wind blowing on the t-shirt. shoulders, a feeling of shoulders. it’s not comfortable to stand on the left foot. feeling of the colossenness of the fountain pieces that are behind {#####2:42}. the sensation of trees, the same prickly, small small trees. very few leaves. feeling about of... the fragility of these trees. a memory of “big trees”, a forest.

3:00

of the notebook and preparing to make some writing or stuff of that kind. but mostly it is that grey picture of moving. i even have a strange feeling in my stomach like “ok, it’s me in the centre and it’s all moving around. oh, here is another va:n another tru:ck” and it makes me feel about all those people, because they are moving somewhere and they looking for something. they are: in a hurry. we are too. maybe going to work, maybe to have some family reunion, maybe to have a date. mostly a lot of shops bringing food to the hmm food stores. well, i guess i have a feeling of being a part of a very=very small machine. oh sorry, no, erm to/ vice versa.

the wind is blowing. and the bird, i hear a bird (12). //voices coming from a distance; distant chirps// i hear car noise again, big car, maybe a bus, or a truck. it’s really loud .... i wonder where do all these cars go .... and i believe no one of their drivers wonders

a, it invites me to visit turkey. and also I can see the chocolate factory, which belongs to our president, a: , and the shop, and the, a, round building, which is called a: //laughing/ the plate/, it is on the Lybidska square. and I can see also a big car which ... is a: ... carrying something for buildings, some materials, also huge car, huge transportation, and the trolleybus, a, green old trolleybus, and ... yellow bus

a lot of people from our workshop recorded not just certain mmm observations, but also their own reflections, a:and i’m catching myself at the fact that i’m like empty at the moment when the observation is happening and not feeling anything special, just observing the people. although, this reminds me of my childhood. you know these stands with umbrellas, how granny bought me gulliver candies when i was a child

and how we use it.... i feel like i’m changing the space.... like i’m reconstructing it with my observations, expressing their words, recording them with this device.... it’s hard to talk when there’s so much noise.... and easy at the same time. i can see my face reflecting.... suddenly i got distracted, took a pause.... there’re so many buildings they create...

walks up the stairs, opens the door, there he goes. more and more people coming from the metro, it’s mainly young people like students, it seems. yeah .... the fish almost arranged, not yet a buyer inside (24).

to beijing, so i think about my lost chances here, the people i will never meet here, with whom i will not be able to to be friends, but i could. yesterday i went to this support group and i met this wonderful wonderful non-binary people and they were just amazing, i felt so connected to that group, and er the group will last six weeks, just once per week, but i’m looking forward to getting to know these people and i’m thinking about my lost chances with them, as i’m leaving, so maybe with some i could become really good friends, but...but not. and i’m thinking about

my memories about this space, not the reality. reality is a trigger that reveal and lead me to remind what was there. but there are standing people nearby with me and one person standing on the left hearing me, and I am looking always at people. I don’t pay attention to them, everyone is talking, the car is driving, when I listen my recordings some time ago, I understand that there is almost no sound of noises that is nearby. but I have a task to speak, ten minutes of the talk. how intenseful it should be? how it intenseful I wish to do it?

um building, that made=mades just for um, not for a long time. with er very bright logotypes texts, like for sale. they are selling some stuff, that stuff, i don’t know, trashy stuff, and they are so ugly. //chuckles// //wind blows, voices, street noise// (20) and the sky, the sky is really=really beautiful today and here i feel like a much more um, not the air, but the open space

in soviet architecture, that’s how beautiful it is. a non-working fountain. the feeling of such abando-o-o-nness. well, it’s as real as it is. it feels good here because it’s honest. and everyone is saying something honestly here. i think yesterday it felt was more constrained, and today it feels much more honest and settled in. we’ll probably have interesting conversations. although i guess no one will hear them. it reminds me of how recently we all slept in a gym

a doubt that there are no big trees here. under the bridge? columns under the bridge. further from left to the right behind the bridge, there are cars going too. cars are coming from all sides. as a er comparison - ants. ants going to an anthill. the cars are going slower in the bottom. the closer - the faster. at different speeds on top. a white car is going downwards from the top. there is a red car standing. a white car parked in front of it. a concrete mixer from the Kovalska’s concrete {a plant in Kyiv}. a person who is walking in front of the car. a person is going much slower than a car. wearing all black. a package in hand. the car is driving as slowly as a person going.

“Transvaymsvam” {or something like this was written on the truck and the telephone numbers were there as well} phone numbers, a red cabin. a trucker. a memory of hitch-hiking. the ‘m’ from the sign is turned towards me. a memory of McDonald’s, looking at McDonald’s, green McDonald’s, a memory of “RED McDonald’s”.

4:00

being a small part of a huge machi:ne like i don’t know, whether i’m important now. perhaps, in this very moment, in this very time no, i’m one detail and the whole machine the whole machine is so hu:ge, rea:lly amazingly hu::ge. hopefully it’s not going to swallow me, really ha i don’t want to be captured and swallowed. noise, a lot of noise and don’t like it very much. hope i won’t have a headache the end of the day, because of a lot of noise i get from around. this very weird, that the grey colours, grey colours can be very bright and comparatively to: yesterday again, erm i keep comparing all the time can’t stop myself from doing this. no people, only cars, only machines, only vehicles.

why i am standing here. they haven’t even noticed me. actually, i haven’t seen them too, i just hear them. this noise is a part of this city. it would be strange, if the city was silent. the pigeons are also part of this city (11). another person is coming. oh, it’s an old grandmother. she doesn’t look at me, because, probably, she has

and I can see the hall ..., ah: , ... в переходе, на крыше перехода ..., and sign of the pedestrian cross. and the girl in violet, violet top, and two girls with dark skin, they are smoking and standing, it seems like they are waiting for someone or something. a: .... maybe they are romes, цыгане, ромы? ehm. I’m afraid of them. a: and I can see also a: so many ... building cranes and

a man in a sports coat again. i was just thinking that it seems we’re standing in the middle of a fountain. a lot of soviet fountains don’t function now. (12) woma:an, an old woman with a black umbrella and in a warm sweater //yawning// quite grown-up, old people already with, with a baby carriage. i’m guessing these are grannies, a granny and a grandpa, who… whose children left

a saturated, such grey industrial volume.... they have so many windows.... i see thousands of details(11). there’s a bridge in front of me, the cars are constantly going across it. one after another. they create a certain dynamics of the city. i can kinda feel this rhythm. every car, coming onto the bridge, keeps a certain distance.... i can see a few people who got interested in us.

... just saw a trolleybus passing by, REALLY MODERN trolleybus. ah ok, there’s another one which is, which is older, yeah. they’re still around .... ... not yet any towels sales from uzbekistan, not yet any fish sold. will we witness the act of fish or towel purchase within the next five minutes? ...

language, how..how it, it is a commodity, language sometimes is a commodity. i’m really lucky to...to be able to speak ssix languages. so... but there are languages that i need to know and i don’t //laughs/ like chinese/! um actually, this building is kind of a communist building, it maybe reminds me of china as well, because it’s very communist structure, soviet union. when we were standing e:r by...by the: entrance, there was a post written that be careful, there are some so\ er things falling down from the er from the roof, so be careful, attentive to...to what is falling //chuckles/ down/,

the big advertisement is just standing, but car is passing one by another. it seems I couldn’t see the similar one. i don’t even focus on them, I see them by side view. what else, what else I see on the right? street right. but remind how we made film here. some years ago we were shooting here a scene of the short movie, with car, with bus. i was working there as a second director. but what is it better to describe each piece of the material of the grass, of the street right, each car or

for the sky, i can see it. because on maidan um i didn’t notice it, //chuckles/ i don’t know why/. ... the old lady is coming up on stairs, e:rm // chuckles// she looks very confused and she is holding the bag with umm adidas logotype. that’s really funny, actually she looks almost like my grandma (16). one guy is holding a phone, and he is talking, and he... umm he put his leg

and everyone was in the sleeping bags. on the perimeter of the gym there were folding beds and fifty people lived there everyone in their sleeping bags and naturally there’s not a single moment when there isn’t a rustling sound of the sleeping bag when OH GOD everyone turns over. and now it feels exactly the same because everyone produces some rustling sounds. ok, these are text sounds, but actually it looks quite pointless //laughing/frankly speaking/ or rather, it sounds so .... there’s such an even tile here, so identical, that if we were asked to show it, we could just do any movement simply repeating it

a question of “why did McDonald’s change colors?” two more ads above this. the Ukrbud’s advertisement and the ad of “six years of something something”. bright too, brighter than. memories of planes. the question of «why are there no planes now over me”, the airplanes landing. a yellow bus - public transport. brighter. //coughing// a person in blue jeans, brighter. gray grass. gray mm emotions. a sense of dirtiness, uncleanness of the bridge. ‘Kyivguma’ is written there further. a memory of condoms. how did they produce them in the Soviet Union?”. Kyivguma is written in two directions. an interest, if this plant still works. Behind it, the houses are being built. cranes, huge cranes over the houses. a desire to climb on the unfinished house, upstairs. to look at the buildings from them. at the view. again the noise of cars that

5:00

and this is the feeling of being urbanization/ urbanized area, erm urban surrounding again. bi:g, hu:ge, amazingly huge machine. we’re\ our personality is not so important. well, i definitely don’t like to miss my individuality, to miss my personality, i would definitely love to stay, somebody important goes for myself and for people, who know me, people around. well, grey, grey colour again. many variations of grey colour. i wonder what would happen if i try to close y eyes and make a kind of abstraction from visual image. i will try to do that for moment ....

other problems in her life than looking at me. sometimes th\ i think that old people should be wise, but they often look like not wise at all. more like children. but not in their curiosity, but in their misunderstanding what on what is happening around them .... oh hey, it was such a quick bird flying in front of me, i think it wasn’t a pigeon, something else.

there are some birds also {switches off the dictophone} so I’m sorry for that stop, someone called me. I can see the young guy on the bicycle. it is orange. ... a:nd another guy in the yellow t-shirt. and ... I can see a couple who has picnic, a: and the bridge near the station, and it’s funny. OH, I can see another couple. and a they have a: packages from the chocolate factory shop, I think they’ve bought a: a lot of chocolates and candies. oh, I can see also a girl and

... their grandchild with them. (13) a granny, a granny in a kerchief. two boys on bikes. i’m getting bo:ored. i’m thinking, maybe i’m not an artist. because i’m often working.. well, i don’t know, i don’t feel ... i don’t know

they are changing the space with their attention.... there’s a stripy pipe in front of me.... it looks like... a lollipop.... like a candy cane sticking out of the building.... i see a lot of fine gravel, that, mixing with moss..., create a contrasting texture....

//someone wows// (20) elder lady stepping there, having a look at the towels, but then turning around and walking the opposite way (13). it’s funny, there is a like a little chair inbetween the trees here, as if it’s like the resting place for the gardener, but question is maybe where

and i was actually like WOW, we are standing here and it’s actually dangerous. from outside it doesn’t look dangerous, from outside it’s ok. i remember my time in\ inside that building. now my gaze is concentrated on one glass, which is kind of lotus flower, and inside of it there is very weird geometric form, kind of a molecula, so it’s like a big lotus with a molecula inside, and actually the facade looks a bit like a church. so there is this grotesque strange thing like um communist building kind of a church, a facade with a ins\ instead of er an icon er on this facade there is a huge lotus flower

to follow my memories, or to observe the people nearby? I see also people going outside of the fountain, I feel attention in my body, I feel tired.

I see the mobile antenna on that factor, on working factory stand the antenna for mobile networks. the bus is going on, I also maybe use that bus going to the direction to the wood. that road leads to the wood, but you couldn’t see it if you just staring on the cars, and on the exact piece of the road. or as old philosopher said how can you considering something

on the top of... erm on the small wall, and his pose is really, i don’t know, it’s funny and a little bit hm stupid. //chuckles// like a simple man with simple life //wind blows; bird tweets// (21) the funny thing that before i didn’t hear the: erm the birds, the birds are singing and it’s quite eh quite nice, ‘cause how erm it’s with... together with noi\ noise of the car

an infinite amount of times. simultaneously, it’s very clear-cut in the structure of the spot. not blurry. OH-OOH! i’d like everyone to laugh now simultaneously. i want to knock down what’s happening right now. it’s like i wanted to mess with everyone .... beautiful white A4s {paper size. editor’s note}. look on the white A4 tiles. no, the tile is a bit smaller. some sort of fractality is formed ...

are passing by. noise presses on the ears. a surprise that when i focus on other things, i don’t notice how the noise presses on the ears. an underground passage sign. another yellow bus, ‘twenty’ is written on it. a new bus. the joy that a new bus route appeared and it’s more convenient to use=public transport. yellow jitney, red car. people are sitting on the grass, pe\ are sitting on the grass near McDonald’s. a red bag. a man on the left threw his hands back er. er on the right a woman date\ is making gestures with her left hand. she was just leaning on her left arm, now she leaned on her right arm. moved slightly back. leaned forward. with her right hand on her knees. looking to the left at this person. i can’t hear what they’re saying. a red bag. a red bag as a spot that attracts a lot of attention. a yellow bus,

6:00

yeah, it’s almost the same feeling, being in the heart, being in the heart, being in the centre of some great movi:ng mechani:sm, moving all around and as if you are in a roller coaster or something of that kind... oh, huge van, yeah, big noise and it is grey again. hm, really i didn’t notice so: many pieces of grey colour all around, all in here. didn’t notice it like that, hopefully i don’t have so many links to grey colour all around me. yeah, it’s quite strange that no matter that i can see cars and vehicles moving just in front of me,

(14) the wind is still blowing, and the bush is moving. the bush, it looks like a brush, a painting brush that is going to paint something on a sheet of paper. it would be nice, if such a green brush, such ugh\ brush with such a green paint painted something on this white wall. there would be something meaningful on this wall.

with head covered. maybe, she’s muslim, I think. and I can see also schoolboys and schoolgirls. they have finished their working day ... they’re eating something. four boys and one girl. ... he’s staring at his phone ... and the man is looking on his watch. ... again I see the car, which belongs to building company. OH, this bird is carrying something . ... and I can see also the old building far away from here. with the stones, I can see the stones

... i don’t feel like my reflections are deep enough. i mean, i can’t articulate them anyhow. ... only reality left ... that tires me, that permanently tires me. //yawning// (25)

i can see how Claudia{the curator of the workshop} is stretching her hand... and looking... at her watch.... i can hear someone rolling a stroller..., i see a lot of sparrows. they are flying like fluff around me.... i want to close my eyes and not see anything.... i just want to listen to this experimental rhythm of the city(12).

is the gardener, so the chair is there standing alone in-between these little trees (22). i’m just wondering, it must really be hell for pedestrians, like just //chuckles/to find the way to/ transcend this square without being overrun by marshrutka, car, or trolleybuses. but i just see a man who’s trying it, he really successfully crossed

with a molecula inside. so it’s kind of connecting religion and science and and politics. i don’t know why i’m thinking about this now. i can also see some clouds, they’re gre:y, they are kind of stormy, they’re... tho:ugh i like them ii like this coolness. i close my eyes and i can hear what is behind me, the trucks passing by the road, and all this buzz of the city, again, bothers me. i can hear only fast-paced cars passing by and trucks,

reflect about something, if you don’t know what is it? but if you know it, why do you need to reflect? there is a car with title, with text, but I don’t read it. I don’t. I just observe: there is a car with text, lorry with some text in it, and it pass away, but make a trace in my mind, in my conscience. taxi. there is a public transport and a taxi, so a trolley bus here going few numbers of trolley bus. what the question do I have to this space? what the cars are more popular? what their prices? who are they? why they are going during the day so many cars?

and i didn’t mention it before .... like a symphony of cars and birds (14). i see the childrens going from the school. //wind blows; bird tweets// ... again one old lady getting up on the stairs and after her um a man, young man. and actually nobody is interesting with what we are doing. much more easier than in\ on maidan. ...

the girl opposite me smiles she looks like Chloé one French woman I know she looks like her in whole i like looking at her so much. everyone is smiling. not everyone, but many smile it’s interesting how you can stand by yourself and tell something and it turns out so interesting. but actually it doesn’t really depend on where you are. for me what is valuable is that here you just stay you’re forced to say something you were asked to do this and you’re standing of course you can describe the space around you, but you can also describe your inner space. it actually depends little on the external space. so i don’t care where to stand. there’s a conclusion.

//correcting himself/ a trolleybus/ this is number eleven. going. a silver car, gilded. manin-red goes behind the hill. a post without a lamp. the cars, the red car going from the left to the right. the man in the red t-shirt is jogging. you can see the underground passage. a very small girl with two braids comes from the passage. a pink bag. a pink t-shirt and a woman. looks to the right. leaves my radar. cranes, cranes on the left. {#####6:30} cranes, there are winches hanging on them. ek a memory of cranes at the harbor. a house. a thirty-storied residential building in the distance. a memory of the “garden on top of the house” {about the “Royal Tower” apartment complex at the corner of Antonovych and Saksaganskogo street}. a surprise-joy that they built at least one interesting project in Kyiv, with a garden on top. Kyivguma. another house on the right. yellow color, black contrasts with it. a sense of the taste of the chocolate, the memory of the Roshen factory, which is on the left.

7:00

i have a feeling that they moving all around me, ALL AROUND. oh, perhaps this is because i have a great feeling of shape, the shape of a circle we are part of a:nd like being somewhere a bit higher tha:n the: general territory is. so this is the: this is the feeling of like been mo:ved tend right. hah strangely, some birds flying around. oh, i wonder what do they think of us. “hmm, ok, you came here, you did bring us food or something”. //strong wind blows// another sound. the wind gets a bit stronger and i can definitely see: or feel the movement of some plastic a:nd other remnants of urban civilization, definitely urban area, urban life, a part of a big machine. a bird flying, i definitely prefer birds companies

because otherwise it looks like blank, and no one can understand what it is for .... yeah, of course, it’s not blank, it’s full of different patterns and spots, but they can’t be seen at once, you should look for some time to notice them. ... actually, the longer you look, the more you see. and we don’t, we’re not used to looking at objects for long time, we usually glance at them, and that’s all, and we forward our attention to something else.

... cars are passing by very fast. OH, I can see also birds the:\, they came to us, three birds, голуби, //laughing/ it seems like they are wondering what’s going on here/, maybe, they are waiting for some food. a: they look dirty .... and another guy with ... with eyes on the phone .... maybe people are carrying their packages, their luggage because this is the station near us .... и: я вижу трубу

it’s strange, there’s a man going, no handbag, no bag, no nothing, his hands hang and he slouches. and here’s a boy with a backpack from school, spat in {#####07:15} a fountain, seems like it’s a fountain. ..., i hear how it knocks on the right. clapping {#####07:38} ... actually, i could probably do this in english, no, i couldn’t. i don’t speak english well. the pigeon came up to me close enough.

more and more pigeons are coming to our circle. the clouds become denser. sometimes the breaks of the sun in the clouds create a cotton-like volume.... you want to submerge in it.... i guess it’s gonna rain. there’s so many people who have their own thoughts, they are changing this space.... each of them is doing their reconstruction..., and i can hear their voices.... it’s as if they complement each other....

one-two-three-four FIVE lanes! (26) //strong wind blowing// (12) let’s sing to the wind, what does it bring? funny thing is like these flowerpots at the lampposts along the highway

maybe some people walking down... as i open my eyes, i see an old lady, she’s she’s looking at us, as she is passing by, i can i can see: she is maybe sixty five years old, and i remember of my grandmother who is seventy three, and she:... she’s dying, i know she’s dying. er she loses her consciousness very often recently and she falls down //inhales// while losing consciousness and she hits, she de\ she hurts herself. last time she fell, she hurt her...her head. i feel like

what else could I say, if I feel that the attention, mention to my talk, I stay again alone. just being part of the group, but the person who listen me, she left somewhere, maybe to another person, and the big advertisement still standing. i still feel tension in my body. i couldn’t read. i could but I could realize what is it about, that advertisement, just the sunny island, maybe the advertisement of the turkey. the houses. maybe should I go to wait them? yeah, I see them. Known text, sport life. this is the name of the sport club where we are swimming

//wind blows, voices, street noise, bird tweets// //wind blows, voices, street noise// (15) actually here is a lot of trash and um now i hear the sound of the plastic e:rm glasses, that are turn\ turning on the ground because of the wind.

yeah but judging from the reactions of some people, i guess we do look somehow, after all. not as usual here someone is standing in the fountain OH NO:O! any slowing of the pace, looking back and it’s clear that someone is talking on the phone and telling something about this and so what twenty people are standing in the fountain and talking into the recorder, you could easily think something. only yesterday at the maidan it was the same

a memory of the SMELL of the factory. surprise that there is no such smell NOW. lamp posts, lamp posts over the hi\ highway. the bird flew right in front of me. another bird sat down and the second bird - i had to tilt when it sat down it’s pigeons. pigeons have feathery legs. usually their, surprise, their legs are bald - and these legs here are feathery. there is another pigeon,whose legs are not feathery. stands on its left paw, clenching its right paw. remembrance of my feet. shoulders. shoulders spread out slightly. slightly move your legs, change the position a little bit. a pigeon flies almost right past me. a slight feeling of discomfort when it flies. the wind // wind blows into the microphone/ by me wind, horr\ blowing / into the microphone. blowing into the microphone again. a blue car. surprise that i noticed not a bright car. a sound of a plastic cup. remembering HOW much garbage there is in this

8:00

to company of the plastic. well, then i should say the verdict is being part of the urban surrounding is not as comfortable as i expected it to be. being a part of a big machine, huge amazingly machine. hopefully, it will not gonna/ going to swallow me. hope so, really hope so .... //street noise; wind blows//

as a result, actually, we don’t see anything, we just move along different objects, but all of them pass without any notice in our mind. it’s a little bit sad, because a lot of things are interesting enough to be noticed. ... the wall, it looks like it starts shining. of course, it’s only reflecting the light, but on some part of it, the white is so bright that it looks like it’s, the wall is the source of the light.

э: здание Киевгаза и Киеврезины. I think this is a bit, a little bit industry, industry on the square //wind is blowing//. two girls with dark skin left the place .... the sky is grey //car is breaking hard//.I can see also the sounds ... of this active traffic .... and now I noticed the voices of the others .... I wonder what are they talking about. red flowers, pink flowers, no, white flowers. I think, they are dedicated

it feels like it has one leg. oh i see another pigeon whose legs are covered with feathers, and i can’t figure out if all the male pigeons’ legs are covered with feathers, or is it this particular pigeon, because i haven’t seen such a pigeon before. it’s some very special pigeon, really. rather nice. flew away. i saw him straining his muscles, and then a nose right into the wings, before taking off. made in made in uzbekistan 100% cotton. a man is sitting {#####08:56} and selling towels, looks like.

i see a lot of geometry: circles, cylinders, squares..., curving rails.... all this is creating the dynamics of the place..., and the trees are chaotically dancing their dance like before. they’re so alive, so different from these buildings.... i don’t know what’s behind me. lots of people. even more cars.

it’s really this elevated highway, people might appreciate flowerpots in traffic jams in the morning during rush hours (17). ... i’m wondering when was the last time the fountain spread water. seems it must’ve been a long ago... kinds must’ve appreciated it...

this is maybe my lost chance with her as well, because i’m moving to beijing, erm, maybe i will never see her again, as i’m moving in august and i i’ll be there for two years. and if i don’t come back, maybe we are lost forever, so these two months is my last chance to say a proper goodbye. yesterday, when we spoke on the phone, for last ti\ for the last time i, for the first time i realized that i’ve never told her that i love her, and i told her that i love her and don’t you dare die //laughs nervously//, and she said «it doesn’t depend on me, girl», and i know, i know. i know. so again it’s about lost chances with people i’m leaving here a:nd

and going to the sauna. today I receive sms from them with announcement of the GREAT SALES, I could buy premium card for twelve day, and visit again sauna and swimming pool, I would say very crowded, with the price as ordinary gym costs. should I buy it? just small, small percent of percent of the space around lead to such thoughts. maybe to some decision? probably not. there is public transport. not only trolleybus, but a small buses, small yellow bus. are they yellow because they need to be visible? or because, because of the yellow submarine?

and when they turning, they are produce this sound (13). //coughing// (12) //wind blows, voices, street noise// (11) it’s funny to watch um how the people going somewhere, and i’m wondering what are they doing now, where are they going, are they going to home or to work, maybe they are have a lunch break,

i love white space. here again i’m looking at the space in front of me actually it’s a little bit important where you stand. but for the narrative. not for anything else. i’m actually a fan of white. i love gesso. this chalk, the covering of any surface with chalk with glue binder. the icons are painted on gesso they first apply gesso it’s white in greek. so. i’m actually a fan of white. i work with it. and here is such a feeling that a lot of white drawing boards are laid next to each and it’s clear that the writings here are covered, because it looks like not only i’m a fan of white space.

ruined fountain we’re standing in. a memory of a small vodka BOTTLE which was here, lying down there. the girl is walking in a white t-shirt. a large bag that’s below the knees. a question of ‘how uncomfortable it is to go like this.’ the girl’s hair. she enters the underpass. people sitting on the grass. er became closer to\. the woman sat down clo\ again, leaning back, leaning on her left arm. looks at something in front, i can’t see. maybe? maybe a phone. a assumption that this is a phone. people go to McDonald’s, past McDonald’s. ten=tents, McDonald’s covered tables. yellow, green. a feeling of discomfort from the combination of yellow and green. on the left, an advertising saying ‘to your dream together’. bright colors, yellow and blue. nice bright advertising. contrasting with faded

9:00

//street noise; wind blows// (25) it {#####/00:09:24} for silence for some time and quite big disturbance from the noise around. well, very noisy, really noisy. very=very=very uncomfortable feeling of being here in the circle and standing all around.

... i wonder what is behind this wall. i think it’s thick and something is there, definitely, there. but i have no idea what it is. but it seems to me there are no people, because it doesn’t look like human-friendly .... oh, the wind raises a cloud of dust. there is something new in it.

to Eurovision .... a new building, blue, and two guys are on the balcony. it seems like they are cleaning it .... two: guys or, maybe, girls, in white t-shirts. And the police car is passing buy.

It is white. but it is quiet. //laughing/and the guy with a: funny blue галстук/, and with the airphones. a: and so many //whistle// columns .... So many columns are a with advertisement. Нелегальная реклама, наклейки ....

... i see how Günter and this girl who is with him, are taking photographs of us both. some woman wants to buy fruit from that lady, but it’s probably too expensive, and she leaves. oh, she’s behind the counter of this lady, she must be paying, i guess, greets the dog. it’s strange that a woman came up to her from behind. meaning, when you’re putting a fruit box

the poles are as if at a party.... they are turned to each other.... as if they are. creating their own community..., reading the billboards, bending down to them.... looks like //whistling// no one cares about anything here.

//same traffic noises; voices of elderly people at a distance//

with people i’m not meeting here, because i’m leaving. lost chances (16). i overher\ ugh i can overhear like whispering of other participants and i’m curious what are their thoughts like, what are they talking about //laughs//. is their experience similar to mine? maybe someone also thinks of lost chances and there’re deep connections with people they love. maybe not. we stay close...

maybe some person who make that standard, he was the lover of the beatles? what’s the country advertisement, advertised there on the big poster? between the bridges, between the top and ground I could see a shop, I could see a shop with the belarus covers. and there I could see a few letters but I could imagine and like make them sensible, like the doors from Belarus, or just furniture, furniture from the belorussia. I considering the furniture, I see another car, there is some of the big lorries, cars that are used in construction site. i thought that during the day its forbidden

maybe they are hurry somewhere in a rush or no .... but actually almost everybody look very calm .... this is very strange, //chuckles// because the place are... looks not like the calm place. //wind blows// ... maybe it’s just about me, but i feel peace here.

memories, instantly. when there was land art in mogryts (it’s near sumy) i was making such a very smooth white space there, in the chalkpit. i’ve been polishing it for a long time and when I finished the next morning a boy came and scratched ‘alex 2017’ sixteen there. this was last year. i’m saying: “LYOSHEN’KA”, come here!” – “how do you know my name?”. interesting //laughing/ i read it. at my workplace, Lesha/. but the boy reacted so much. he didn’t do it on purpose. he just walked by with a stick and found an ideal site for himself and you know what he said to me he told me i’m throwing a stick away i won’t do it anymore.

and such a dull grass. with dull people. car, another car. the bird flew by. Kyivguma is also dull. red and white direction arrows showing how to turn off the bridge. the cars are going. a sensation of pressure or a sensation of a chain that one goes after another – an air corridor. a motorcycle, a thought ‘the first motorcycle.’ an orange coat. yellow public transport. pink inscriptions on the transport. a memory of an advertisement on cars. a white car in front of me. standing. noticed a few more cars parked on the edge. trampled path. {#####9:45} to McDonald’s. an observation of the people walking not along the paved paths, but they alas\. small pieces near the trees that support them from below. look like such strengthening four paws for

10:00

the trees.

МОСКОВСЬКА ПЛОЩА 17/05/2018 ... довга пауза ... ... дуже довга пауза нет: довгий звук так = так повторення без паузи слов\ недосказане слово це НЕПРИЙНТНО голосовий акцентр !НІ! я з цим не згодна дуже сильний голосовий акцент // сміх // невербальна комунікація // сміється / це просто дивно / слова, які були сказані сміючись // двзонить телефон // фоновий звук {текс} редакторський текст

ОЛЕНА РОССТАЛЬНА

В’ЯЧЕСЛАВ ФОКІН

АЛЬОНА МАМАЙ

ЛЕНА ОМ

JÜRGEN REN

ПЬОТР АРМЯНОВСЬКИЙ

КАТЯ БУЧАЦЬКА

ДАН ВОРОНОВ

0:00

//шум вулиці// ... це інший досвід, я би сказала, скоріше челлендж і досвід через примусове зайняття позиції, аби я могла спостерігати інших людей, що здається доволі цікавим. що ж, що я можу бачити із сьогоднішньої перспективи, я би охарактеризувала цю панораму як сіру панораму. тому що небо здебільшого сіре, дорога здебільшого сіра, ем ліхтарі здебільшого сірі... ... що ж, це сіра картина. я не можу сказати, що вона робить мене пригніченою абощо, але все одно це точно інше відчуття, аніж учора, бо це шум і суєта великого місця.

// монотонний гомін автівок поодаль // ... стіна, біла стіна. вона виглядає, як хвилі, тому що це не просто одна стіна, вона складається з декількох частин, і вони на різних рівнях. може навіть не хвилі, а піраміда, але при цьому, вона виглядає як піраміда, на яку ми дивимося зверху. а іноді на цій стіні видно візерунки, і вони виглядають як плями роршаха, я не знаю, що я там бачу, може качку. або може, це також

... це:е станція метро деміївська, і:і я стою тут в колі разом з іншими людьми і чую, як праворуч хтось теж описує, що відбувається. і:і зараз я дивлюсь на жінку, яка продає фрукти під парасолею в найкращому радянському стилі, і поряд з нею чоловік. можливо, її знайо… ні, він продає книжки. і він стоїть біля неї і дивиться в телефон. до неґ підійшов чоловік, який

я нахожусь в кругу..., в кругу людей, в кругу звуков в пространстве, которое похоже на круг.... надо мной много пушистых облаков..., много шума.... здесь довольно индустриальное место.... я стараюсь

//сильний шум машин; на відстані чути голоси// (16) стою в тому, що раніше було величезним фонтаном. дивлюсь на вуличних торговців, які продають різне від зеленої цибулі до шкільних підручників, до рушників, імпортованих з узбекістану. прямо напроти мене постмодернова

я стою в фонтані. фонтан біля головної наукової бібліотеки, бібліотеки в києві, україна. я її не бачу, я стою спиною до бібліотеки вернадського. я дивлюсь вперед, мабуть я завджи дивлюсь вперед. бачу московський міст. ця площа називається московська площа. я бачу кілька … wears of the word, вгорі та внизу

ну во:т! стоим мы значит все в фонтане. тут два фонтана. мы стоим в круглом фонтане. и видно небо. это редкое место где видно очень много неба ....есть библиотека. она очень белая .... очень белая библиотека и все все говорят. из за этого такой шепот.

... МОСТ. сопадющий мост {не знаю что я имел в виду}. мост, который, э по которому едет машина. желтая=крыша=машины. грузовая машина. (28) реклама. люди, улыбаются на рекламе, делают селфи. реклама очень яркая. мост серый и машины запыленные. зеленая клумба. без цветов. подъем. вспоминание коган {не помню что это, может быть фамилия какого-то исследователя цветового контраста}.

1:00

не надто тихо, не надто спокійно, сповнене різних шумів, різних переривань і тут ти можеш відчувати себе ніби ти у колі якоїсь рухомої зони. щось із навколишнього, щось, що рухається ве:сь час. ем я думаю, я маю відчуття, ніби я перебуваю на ярмарці розваг, і я маю сказати, що я ненавиджу ярмарки розваг, тому що я не почуваюся дуже добре, коли я маю знаходитись довгий час в активному місці, маючи на увазі такому як ярмарки розваг. тому це знову як щось таке, бо у мене відчуття, що що/ щось рухається навколо мене уве:сь час, рухає:ться, рухає:ться і рухається і я у центрі. я думаю, я почувала/ я почуваю себе трохи захопленою, захопленою у пастці.

схоже на відбитки пальців, і вони залишили, їх залишив хтось гігантський. гігантський палець на цій стіні. машина, звук машини. так, насправді, тут не тільки стіна, тут ще й вулиця, там їздить багато машин, там також, там завжди багато шуму. // дме вітер // передом мною пролетів голуб. тут немає людей, тільки стіна. і голуби. голубам подобається це місце набагато більше, ніж людям.

хотів щось купити, але звалив. е:е я також бачу, бачу в мене затерпла нога бачу чоловіка, який передає букет у чайнику, у фільтрі. по-моєму це лук, він продає лук. да, він, здається, продає лук, цибулю, яка схожа на квіти. я бачу жінку, яка продає насіння напроти чоловіка, який продає цибулю. до неї підійшла жінка в помаранчевій

смотреть в одну точку... глазами куклы. словно вижу все и ничего.... я вижу статичных людей, которые расположились в рисунке созвездия. напротив меня сидит голубь на парапете. он активно крутит головой... как будто бы танцует свой маленький танец. вот он взлетел. улетел у меня за спину.... люди вокруг меня разговаривают.... их тело неподвижно.

вежа, мабуть, багатоквартирний будинок. рух машин, який прямує з центру в приміський район, виглядає, що це досить населений район. я бачу інших людей, які розкладають шматки сушеної копченої риби перехожі не=не спіймали звабливий запах, мабуть. іще один чоловік розставляє гарні квіти, їх небагато, і мабуть вони з його саду, чи, може, дачі ....

проїжджає машина, багато машин. я бачу великі плакати з рекламою. це реклама якогось сонячного острова з лісом. повз проїжджає машина. можливо, не помічаючи її. це зроблено для мене? в який бік видно цю рекламу? небо хмарне. погода гарна, не так жарко, як вчора. на лінії, де небо з’єднується з землею, бачу великі будівлі. можливо, там є частини будинку, приміщення, де я жив,

и впереди белая плитка. шепот. плитка и небо .... очень комфортно. очень странно очень урбанистическая картинка вся. из-за того что есть мрамор и вообще фактурно. мрамор в полосочку, плитка тоже в полосочку. колонны

столб. через столб без фонаря сверху, прост столб стоит. в смысле? где фонарь? куда делось освещение? э ощущение поломанного фонтана, в котором я стою, заброшенно-сти. ... потресконости, разрушенно-сти. очень маленькая трава на холме, на которым я смотрю. эм желтая сверху. желтая высохшая трава. удивление “не должно быть, еще рано”. птицы справа-слева. машина с желто-зелёной крышей. с мигалками. может инкассаторская? завод вдалеке. синие полосы на доме завода. РИТМ. ритм синий. интересно смотреть на синий ритм, завода. птица справа улетела. еще одна птица улетела. звук улетающей птицы. машины проезжают слева направо. движение.

2:00

у пастці великого міста. учора я не відчувала це так. а тут дійсно захоплена, через те, що мене дуже сильно оточують доволі високі будівлі, доволі урбанізована місцина і це не те, до чого я звикла і це не щось гм, від чого я почуваюся досить комфортно. в такі моменти я точно відчуваю, що я мені подобається жити у маленькому місці такому як моє рідне місто, адже у нас немає так багато всілякого навколо. це дійсно цікаво спостерігати, що трапляється ем позаду мене і спостерігати за тим, як інші люди говорять. що ж, за моєю спиною якісь фонові шуми, як-от літають птахи, хтось ходить і якісь люди говорять довкола, і я можу бачити, як хтось перегортає сторінки

... дме легкий вітер. я відчуваю це своїм обличчям. навколо мене стоять інші люди, але я не відчуваю, що вони люди, вони більше схожі на скульптури, людина йде, та ще одна. о, їх занадто багато, це майже натовп. тому що після того, як взагалі не було людей, двоє людей виглядають як натовп. і знову голуб.

куртці з телефоном. на задньому плані іде будівництво. ... ліворуч знову чутно.. ліворуч чутно як на будівництві стучать молотком. повз жінки, яка продає овочі, проходить чоловік в спортивній куртці. (14) чешеться нога. я думаю, про те, що

только ветер колышет волосы и одежду.... я слышу много шума машин. я слышу ш:: звуки стеклянных бутылок. как будто бы что-то высыпают из мешков. какой-то звон. //человек чихает//. //смеется//. я чихнула.... вообще, мне здесь спокойно и приятно.... возможно, такой день.... мне нравится наше пространство.

//звук скляної пляшки// ... тут чимало людей, насправді, вони йдуть з метро зараз, протягом дня (16). //дме сильний вітер // //прочищає горло// хоча мало хто майже ніхто не йде в бібліотеку, майже ніхто, окрім цього старого чоловіка, який підходить до неї, принаймні він підходить до бібліотеки, давайте подивимось де він опинився .... так, він іде, він заходить в бібліотеку,

принаймні, це в тому напрямку, в бік вулиці льва толстого. поруч з побудованими приміщеннями, не пам’ятаю назву, бачу будівельний майданчик. він досить високий, набагато ближче до мене будинок з київською гумою, якщо я правильно переклав це слово англійською. це фабрика, де виробляється гума для колес, не знаю для чого. Я не бачив як ця фабрика працює, колись я там був у клубі. там був рок концерт. а іншого разу я там був на ринку, купував овочі. я знову кажу про свої спогади,

геометрически но это из-за здания. очень империалистически социалистическое настроение у меня наступает. сильное визуальное влияние того что передо мной на меня. очень чистое такое пространство. и я вот думаю о том как было вчера. вчера было мусорно, эклектично, а сегодня вот есть голубое небо с облаками, советская постройка. красивая насколько это возможно

шум машин слева, шум машин справа. давление шума на тело. небольшая боль в ушах. э эм темно. немного мокро, ощущений влажности на коже и на лице. еще машины, еще шум. шум, ГОЛОСА, голоса других участников. э ветер, ветер дует в нос. ветер, дует на футболку. плечи, ощущение плечей. на левую ногу неудобно стоять. ощущение как колостости штук фонтана, которые сзади {#####2:42}. ощущение деревьев, такие же колючие, небольшие маленькие деревья. очень мало листьев. ощущение о в ... хрупкости этих деревьев. вспоминание “большие деревья”, лес.

3:00

записника і готується зробити якісь записи або щось подібне. але здебільшлго це та сіра картина руху. у мене навіть дивне відчуття у моєму животі на кшталт “добре, це я в центрі і все рухається навколо. ой, ось черговий в:ен чергова вантажівка” і це викликає у мене відчуття про всіх цих людей, адже вони йдуть кудись і вони чогось шукають. вони: поспішають. ми теж. можливо йдуть на роботу, можливо на якесь сімейне возз’єднання, можливо на побачення. здебільшого багато магазинів постачають їжу хм магазини їжі. що ж, мені здається, у мене відчуття того, що я є частиною дуже=дуже маленької машини. ой вибачте, ні, ем/ навпаки.

дме вітер. і птаха, я чую птаху .... // поодаль чутно голоси; віддалений щебет // я знову чую шум машини, великої машини, може бути, автобуса, або вантажівки. він дуже гучний .... цікаво, куди їдуть всі ці машини .... впевнений, ніхто з їхніх водіїв не замислюється,

багато людей із нашого курсу записували не просто, ну вони записували не просто якісь певні ммм спостереження, а і свою власну рефлексію, і:і я лювлю себе на тому, що я ніби пуста в той момент, коли відбувається саме спостереження і не відчуваю чогось особливого, просто спостерігаю людей. щоправда, це мені нагадує моє дитинство. ну ці лотки з парасольками, як бабуся мені в дитинстві купляла цукерки гулівер

и то как мы его используем.... я чувствую как я меняю пространство.... как я произвожу некую реконструкцию с помощью своих наблюдений, выражаю их слова, записывая на этот дивайс.... тяжело говорить когда столько шума.... в тоже время легко. я вижу отражение своего лица.... внезапно отвлеклась, сделала паузу.... здесь очень много зданий они создают...

піднімається сходами, відчиняє двері, ось він. все більше людей йдуть з метро, переважно молоді люди, студенти, схоже. так. .... рибу майже розкладено, але покупців ще немає (24).

про це місце, а не про реальність. реальність - це тригер, який відкриває і веде мене до спогадів того, що там було. але поруч зі мною стоять люди, і одна людина стоїть ліворуч від мене, а я постійно дивлюся на людей. я не звертаю на них уваги, всі говорять, машина їде. коли я слухав свої записи якийсь час назад, я зрозумів, що майже не було ближчого шуму. але в мене є завдання - говорити, говорити десять хвилин. наскільки інтенсивно я маю говорити? як інтенсивно я хочу це робити?

в советской архитектуре вот настолько она красивая. нерабочий фонтан. все ощущение такое забро-о-о-шенности. ну оно настоящее так как есть. от этого здесь хорошо потому что это честно. и все честно тут что-то говорят. мне кажется, вчера было более скованно, а сегодня уже гораздо более честнее и обжитее. нас будут интересные разговоры, наверное. хотя я думаю что никто их не услышат. мне это напоминает одно воспоминание когда недавно мы все ночевали в спортзале

сомнения, что нету здесь больших деревьев. под мостом? колонны под мостом. дальше слево направо за мостом тоже едут машины. машины едут со всех сторон. как э сравнение - муравьи. муравьи, которые идут в муравейник. снизу машины едут медленнее. ближе - быстрее. по верху на разных скоростях. сверху вниз съезжает белая машина. стоит одна красная машина. запакована перед ней белая машина. бетономешалка из бетона Ковальской {завод в Киеве}. человек, который идет перед машиной. человек идет гораздо медленнее, чем машина. вся в черном. пакет в руке. машина едет так же медленно как человек. “Трансваймсвам” {или что-то такое было написано на грузовой машине и на ней же номера} телефоны, красная кабина. дальнобойщик. вспоминание “автостоп”. у м

4:00

що я є маленьким елементом великої маши:ни як я не знаю, чи я важлива зараз. можливо, саме в цей момент, саме в цей час ні, я одна деталь і вся машина вся машина така вели:ка, дійс:но дивовижно вели::чезна, сподіваюсь вона не збирається мене засмоктати, дійсно ха я не хотіла би щоби вона мене захопила і засмоктала. шум, багато шуму та не люблю це дуже сильно. сподіваюся, у мене не буде головного болю в кінці дня, через велику кількість шумів, що доходять до мене звідусіль. це дуже дивно, що сірі кольори, сірі кольори можуть бути дуже яскравими і порівняно з: вчорашнім, знов-таки, ем я продовжую порівнювати весь час, не можу зупинитися робити це. ніяких людей, тільки автомобілі, тільки машини, тільки транспортні засоби.

чому я тут стою. вони мене навіть не помічають. насправді, я теж їх не бачу, я просто чую їх. цей шум - частина міста. було б дивно, якби місто було в повній тиші. голуби - теж частина міста (11). ще одна людина йде. о, це стара бабуся. вона не дивиться на мене, тому що, напевно, у неї

знову чоловік в спортивній куртці. тільки що подумала, що ми стоїмо, здається, посередині фонтану. багато радянський фонтанів зараз не функціонують. ... жінка:а, стара жінка з парасолькою чорню і в теплій кофті //позіхає// доволі дорослі, вже старенькі люди з, з дитячим візочком. я так розумію, що це бабусі, бабуся й дідусь, які на.. яким залишили їхню

насыщенный, такой серый индустриальный объем.... в них очень много окон.... я вижу тысячи деталей(11). впереди меня мост, по которому постоянно едут машины. одна за другой. они создают некую динамику города. я как будто бы чувствую этот ритм. каждая машина, заезжая на мост, соблюдает определенную дистанцию.... я вижу как нами заинтересовались несколько людей.

... щойно побачив тролейбус, який проїхав, ДУЖЕ СУЧАСНИЙ тролейбус. о, окей, є іще один, який старіший, ага. вони тещ ще їздять .... ... ще не продали рушники з узбекістану, і риби ще не продали жодної. чи ми побачимо момент продажу риби, або рушника за наступні п’ять хвилин? ...

велика реклама просто стоїть, а машини проїжджають одна за одною. здається, я не бачу схожих. я навіть не концентруюся на них, бачу їх боковим зором. що ще, що ще я бачу праворуч? вулицю. це нагадує мені, як ми робили тут фільм. кілька років тому ми знімали тут сцену для короткометражного кіно, з машиною, з автобусом. я працював там як другий режисер. але що краще - розповідати про кожен шматочок трави, вулиці, про кожну машину, чи

и все были в спальниках. там по периметру спортзала стояли раскладушки и жило пятьдесят человеки все в спальниках и естественно нет ни одной секунды когда нет какого-то шелестящего звука спальника, когда БОЖЕ все переворачивается. и вот сейчас точно такое же ощущение потому что все производят какие-то шелестящие звуки. пусть это текстовые звуки, но вообще-то все бессмысленно выглядит //смеясь/откровенно говоря/ точнее слышится .... тут такая ровная плитка, такая одинаковая, что если нас попросят ее показать то можно делать любое движение просто повторять его

вопрос “почему Макдональдс поменял цвета?” две рекламы еще над это. реклама Укрбуд и реклама “шесть років чогось там”. тоже яркие, более яркие чем. воспоминания “самолеты”. вопрос “нету самолетов шас надо мной”, садятся самолеты. автобус желтый общественный транспорт. ярче. //кашляю// человек в голубых джинсах, ярче. серая трава. серые м эмоции. ощущение грязности, непомытости моста. Киевгума написано дальше. вспоминание “презервативы. как делали в Советском союзе?”. Киевгума написано в две стороны. интерес “работает ли этот завод?”. сзади, за ним, строятся дома. краны, огромные краны над домами. желание залезть на недостроенный, наверх. дома посмотреть с них. на вид. опять шум машин, которые

5:00

і це відчуття урбанізації/ урбанізованої місцевості, ем урбаністичного оточення знову. вели:ка, масив:на, дивовижно величезна машина. ми\ наша особистість не надто важлива. що ж, мені точно не подобається втрачати свою індивідуальність, втрачати особистість, мені точно сподобається залишитись, кимось важливим для себе і для людей, які мене знають, людей довкола. що ж, сірий, сірий колір знову. багато різновидів сірого кольору. цікаво, що трапиться, якщо я спробую заплющити очі і зробити щось типу абстрагування від візуального образу. я спробую зробити це на мить ....

інші проблеми в житті, ніж дивитися на мене. іноді я думаю, що люди похилого віку повинні бути мудрими, але часто вони зовсім не виглядають мудрими. більше схожі на дітей. але не своєю допитливістю, а своїм нерозумінням того, що відбувається навколо них .... агов, тільки що переді мною пролетіла така швидка птаха, думаю, це був не голуб, а хтось ще.

... їхні діти внука. ... бабуся, бабуся в косинці. двоє хлопчаків на велосипедах. мені стає ну:удно. думаю, може я не художниця. бо я працюю часто.. ну типу, не знаю, я не відчуваю ... не знаю

они меняют пространство своим вниманием.... прямо передо мной полосатая труба.... она напоминает... лолипоп.... будто конфетка торчит из здания.... я вижу много мелкого гравия, который перемешался со мхом..., создает контрастную фактуру....

//хтось дивується// (20) літня жінка підходить, дивиться на рушники, але потім розгортається і йде в інший бік .... дивно, там між деревами невеличке дерево, як місце для відпочинку садівника, але тоді питання, де

слідувати за своїми спогадами, чи спостерігати за людьми поруч? я також бачу людей, які виходять з фонтану, я відчуваю увагу в своєму тілі, я втомився. я бачу мобільну антену на тій фабриці, на працюючій фабриці стоїть антена для мобільних мереж. автобус їде далі, я також, можливо, їздив на цьому автобусі в сторону лісу. дорога веде до лісу, ця дорога веде до лісу, але цього не видно, якщо просто дивитись на машини, і на конкретний шмат дороги. або, як казав старий філософ - як можна про щось думати,

бесконечное количество раз. одновременно с тем оно очень четкое в структуре пятна. не размыто. О-У! мне бы хотелось чтобы все засмеялись сейчас одновременно. мне хочется сразу как-то сбить вот то что происходит. это похоже на то что я хотела всем мешать .... красиво белые А четыре {формат бумаги. примечание редактора}. смотрятся на белой а четыре плитке. нет плитка чуть меньше. какой-то как фрактальность образовывается ....

проезжают. шум давит на уши. удивление, что когда я сосредотачиваюсь на другом, не замечаю как шум давит на уши. знак подземного перехода. еще один желтый автобус, “двадцать” написано. новый автобус. радость, что новый маршрут автобуса появился и и удобнее пользоваться=городским транспортом. желтая маршрутка, красная машина. люди сидят на траве, лю\ сидят на траве возле Макдональдса. красная сумка. э человек слева откинул руки назад э. э справа женщина дата\ жестикулирует левой рукой. сейчас опиралась на левую руку, оперлась на правую руку. подвинулася чуть назад. наклонилась вперед. кэ\ правой рукой на колени себе. смотрит налево на этого человека. я не слышу что они говорят. красная сумка. красная сумка как пятно, которое сильно привлекает внимание.

6:00

так, це майже те саме відчуття, перебування в серці, перебування в серці, перебування в центрі якогось великого рухомого механіз:му, в якому рухається усе довкола і ніби ти на американських гірках чи чомусь цього штибу... ой, великий вен, так, великий шум і це знову сірий. гм, дійсно я не помітила такого: багато взірців сірого кольору навколо, усі тут. не помітила я цього, сподіваюся, у мене не так багато думок про сірий навколо мене. так, це досить дивно, що неважливо, що я можу бабчити автомобілі та транспортні засоби прямо переді мною,

вітер все ще дме, і кущ рухається. кущ, він схожий на пензлик, пензлик для малювання, який намалює щось на аркуші паперу. було б добре, якби такий зелений пензлик, такий хм \ такою зеленою фарбою намалювали б щось на білій стіні. на стіні було б щось значуще.

... я не відчуваю, що моя рефлексія достатньо глибока. в плані, я не можу її ніяк артикулювати. ... залишилась тільки реальність ... яка мене втомлю, перманентно втомлює. //позіхає// ... ...

я вижу как Клавдия {кураторка воркшопа} протянула руку... и смотрит... на часы.... я слышу: как кто-то катит коляску..., вижу много воробьев. они летают как пушинки вокруг меня.... хочется закрыть глаза и ничего не видеть.... просто слушать этот экспериментальный ритм города....

садовник, тож стільчик стоїть там один між цими маленькими деревами (22). я от думаю, тут мабуть справді пекло для перехожих, просто //тихо сміється/знайти свою дорогу/ перейти цю площу, і щоб тебе не збила маршрутка, машина чи тролейбус. але я просто бачу чоловіка, який намагається, і він дуже успішно перетинає

розмірковувати, якщо ти не знаєш, що це? але якщо ти знаєш, що це, навіщо про це розмірковувати? от є машина з назвою, з текстом, але я його не прочитав. я не читаю. я просто спостерігаю: ось машина з текстом, вантажівка з текстом на ній, вона проїздить повз, але залишає слід в моїй свідомості, в моєму розумі. таксі. є публічний транспорт і таксі, тролейбус, тут ходить кілька номерів тролейбусів. яке в мене питання до цього простору? які машини більш популярні? яка їх ціна? хто вони? чому протягом дня їде так багато машин?

девочка напротив меня улыбается она похожа на Клои одну мою знакомую француженку вся похожа вообще мне так нравится на нее смотреть. все улыбаются. не все, но многие улыбаются вот интересно можно стоять самому и что-то такое рассказывать и оказывается это так интересно. но вообщем то это совсем не зависит от места где ты находишься. мне кажется, что мне ценно здесь что ты просто остаешься ты вынужден что-то говорить тебя попросили об этом и ты стоишь можно конечно описывать пространство вокруг себя, а можно описывать внутреннее пространство. оно в принципе мало зависит от внешнего пространства. поэтому мне все равно где стоять. ну такой вывод.

//исправляясь/троллейбус/ это одиннадцатый. едет. серебряная машина, позолоченная. человек-в-красном идет за холмом. столб без фонаря. машины, машина красная проезжает с лево на право. человек в красной футболке бежит. видно подземный переход. очень маленькая девочка с двумя косичками выходит из перехода. розовая сумка. розовая футболка и женщина. смотрит на п р а во. выходит из поля внимания. краны, слева краны. {#####6:30} краны, на них висят лебёдки. эк вспоминание “краны на гавани”. дом. вдалеке тридцатиэтажный жилой дом. вспоминание “сад на доме” {про ЖК “Royal Tower” на углу Антоновича и Саксаганского}. удивление-радость, что построили хоть один проект интересный в Киеве, с садом наверху. Киевгума. еще один дом справа. желтый цвет, черный контрастирует. ощущение вкуса шоколада, вспоминания фабрики “Рошен”, которая слева.

7:00

у мене відчуття, що вони рухаються навколо мене, з усіх боків. ой, можливо, це через те, що у мене дуже добре відчуття форми, форми кола, частиною якого ми є, т:а ніби перебування десь трохи вище, ні:ж : загальна територія є. тож це є: це є відчуття ніби бути перевернутим направо. хах дивно, якісь пташки літають довкола. ой, цікаво, що вони думають про нас. “хм, добре, ви прийшли сюди, ви принесли нам їжу чи щось?”. //сильні пориви вітру// інший звук. вітер стає трішки сильнішим і я можу чітко бачити: або відчувати рух якогось пластику т:а інших залишків міської цивілізації, точно урбаністичної території, урбаністичного життя, частини великої машини. птах літає, я точно віддаю перевагу компанії птахів

бо інакше вона виглядає порожньою, і ніхто не може зрозуміти, для чого вона .... так, звичайно ж, вона не порожня, на ній повно всяких візерунків і плям, але їх неможливо побачити відразу, вам доведеться подивитися деякий час, щоб помітити їх. ... насправді, чим довше ви дивитеся, тим більше бачите. а ми не, ми не звикли дивитися на об’єкти довго, ми зазвичай кидаємо швидкий погляд на них, і це все, ми перемикаємо свою увагу на щось інше.

дивно, от чоловік іде без барсетки, без сумки, без нічого, руки висять і він сутулиться. а от хлопець з рюкзаком зі школи, плюнув у {#####07:15} фонтан, здається це фонтан. ... я чую, як гупає праворуч. хлопали {#####07:38} ... насправді я могла би і англійською мабуть, ні не могла би. я погано розмовляю англійською. голуб наблизився достатньо близько.

все больше голубей прилетает в наш круг. облака становятся все плотнее. иногда просветы солнца создают ватный объем.... хочется прям погрузиться в него.... наверное, будет дождь. здесь так много людей у которых есть свои мысли, они меняют это пространство.... сейчас каждый из них делает свою реконструкцию..., а я слышу их голоса.... они как будто бы дополняют друг друга....

одну-дві-три-чотири П’ЯТЬ ліній! (26) // дме сильний вітер// ... давайте заспіваємо із вітром, що він приносить? смішно, що ці квіткові вазони вздовж дороги

що ще я можу сказати? я відчуваю увагу до своєї розмови, і знову залишаюсь один. просто бути частиною групи, але людина, яка мене слухає, вона мене десь залишила, може на когось іншого, а велика реклама все ще стоїть. я все ще відчуваю напруження в своєму тілі. я не можу читати. я можу, але я міг зрозуміти, про що ця реклама, просто сонячний острів, можливо реклама туреччини. будинки. може, мені варто піти і почекати на них. так, я їх бачу. відомий текст, спорт лайф. це назва спортивного клубу, куди я ходжу плавати

да ну но вот по реакциям некоторых людей, наверное, все-таки мы как-то выглядим. как то не так как обычно тут в фонтане кто-то стоит О НЕ:Т! любое замедление шага, оглядка назад и видно по телефону говорит и рассказывает тут такое а что что ну двадцать человек стоят в фонтане и говорят в диктофон что-то можно подумать. ну вон вчера только на майдане такое же было.

вспоминание ЗАПАХА фабрики. удивление, что нету СЕЙЧАС этого запаха. фонари, фонари над тра\ трассой. птица пролетела прям передо мной. еще одна птица села и вторая птица - пришлось уклониться, когда она садилась - это голуби. у голубей ноги заросшие. обычно у них, удивление, ноги пустые - а здесь ноги заросшие. это еще один голубь, у которого ноги не заросшие. стоит на левой лапе, поджимая правую лапу. вспоминание о своих ногах. плечи. плечи чуть-чуть расправить. ноги чуть-чуть передвинуть, поменять. голубь пролетает прям почти мимо меня. небольшое ощущение дискомфорта когда он пролетает. мимо //задувает микрофон/ меня ветер, стра\ задувание / микрофона. еще раз так же задувание микрофона. синяя машина. удивление, что заметил не яркую машину. звук стаканчика пластикового. вспоминания СКОЛЬКО мусора в этом

8:00

аніж компанії пластику. що ж, я маю сказати, що вердикт - буття частиною урбаністичного довкілля це не так комфортно, як я очікувала. буття частиною машини, дивовижно величезної машини. сподіваюся, я не стану/ вона не засмокче мене. сподіваюся, дійсно сподіваюся .... //шум вулиці; вітер дме//

в результаті, ми нічого не бачимо, ми просто рухаємося по різних об’єктах, але всі вони проходять повз нашу увагу. це трохи сумно, тому що багато речей досить цікаві, щоб їх помітити. ... стіна, здається, що вона починає світитися. звичайно, вона просто відбиває світло, але на певній її частині білий колір настільки яскравий, що виглядає так, ніби стіна є джерелом світла.

таке відчуття, ніби в нього одна нога. а от, я бачу ще одного голуба, у якого ноги покриті пір’ям, і я от не можу зрозуміти, чи це у всіх самців голубів ноги покриті пір’ям, чи це конкретно у нього, тому що я такого раніше не бачила. це якийсь дуже специфічний голуб, реально. доволі красивий. полетів. я бачила, як він, коли, перед тим, як полетіти, напружився, напружив м’язи, потім ніс прямо в крила. производительство производительство узбекистан 100% хлопок. чоловік сидить {#####08:56} і продає, здається, рушники.

я вижу много геометрии: круги, цилиндры, квадраты..., изгибающиеся перила.... все это создает динамику места..., а деревья как и прежде хаотично танцуют свой танец. они настолько живые, настолько отличны от этих зданий.... этих серых зданий.... не знаю что сзади меня. очень много людей. еще больше машин.

ця дорога, людям дійсно можуть подобатись квіткові вазони під час заторів зранку (17). ... цікаво, коли востаннє в цьому фонтані була вода. здається, це було давно... дітям, мабуть, подобалось...

і в сауну. сьогодні я отримав смс від них з оголошенням про ВЕЛИКІ ЗНИЖКИ, я міг би купити картку “преміум” на дванадцять днів і знову відвідувати сауну і басейн, в якому досить великий натовп, за ціною звичайного спортзалу. чи варто мені його купувати? лише маленький, маленький відсоток відсотку простору навколо призводить до таких думок. може, до якогось рішення? мабуть, ні. є громадський транспорт. не лише тролейбуси, а і малі автобуси, малі жовті автобуси. вони жовті, щоби їх бачили? чи через жовту підводний човен?

я люблю белое пространство. вот снова я смотрю на пространство перед собой все-таки немножко важно где ты стоишь. но для нарратива. не для чего больше. я вообще фанат белого. я люблю левкас. этот мел, покрытие какой-либо поверхности мелом с клеевым связывающим. вот иконы на левкасах пишут левкас по-гречески белая. вот. поэтому я вообще фанат белого. я с этим работаю. и тут такое ощущение что много белых планшетов рядом друг с другом положены и видно что тут зарисованны надписи, потому что видно ни одна я фанат белого пространства тоже.

разрушенном фонтане, где мы стоим. вспоминание о БУТЫЛКЕ маленькой от ВОДКИ, которая была здесь, внизу лежала. девушка идет в белой футболке. большая сумка, которая ниже колен. вопрос “как это неудобно так идти”. волосы у девушки. заходит в подземный переход. люди, которые сидят на травке. э стали ближе по\. женщина опять села топо\ отклоняясь назад, опираясь на левую руку. что-то смотрит в\ впереди, я не вижу. может? может быть телефон. предположение, что это телефон. люди идут в Макдональдс, мимо Макдональдса. шат=шатры, накрытки Макдональдса. желтый, зеленый. ощущение дискомфорта от сочетания желтого-зеленого. слева реклама “разом до вашої мрії”. яркие цвета, желтый и синий. приятная яркая реклама. контраст с с выцветшей

9:00

//шум вулиці; вітер дме// ... ... це {#####/00:09:24} з тиші на якийсь час і досить велике порушення спокою від шуму навколо. що ж, дуже гучно, дуже гучно. дуже=дуже=дуже некомфортно відчувати перебування тут у колі і стояти взагалі.

... цікаво, що за цією стіною. думаю, вона товста, і за нею безумовно щось є. але я гадки не маю, що саме. тільки мені здається, там немає людей, тому що вона не виглядає сприятливою для людини .... о, вітер піднімає хмара пилу. в цьому є щось нове.

... я бачу, як гюнтер і ця дівчинка, яка разом з ним фотографує нас обидва. якась жінка хоче купити у цієї тітки фрукти, але мабуть надто дорого, і вона пішла. а з-за прилавку в цієї тітки, вона платить, мабуть, здоровається з собакою. дивно, що жінка підійшла до неї ззаду. ну в плані, ти коли ставиш лоток з фруктами

столбы как будто бы на вечеринке.... они повернуты друг к другу.... они как будто бы. создают свою комьюнити..., читая биг-борды,наклоняюсь к ним.... похоже, //свист// здесь всем все равно.

//той самий шум дороги; голоси літніх людей на відстані//

можливо, людина, яка розробляла цей стандарт, любила бітлз? яку країну рекламують на тому великому плакаті? між мостами, між землею і небом я бачу магазин, бачу магазин із білоруськими табличками. і там я бачу кілька буков, але я можу уявити і зробити їх більшими, наприклад “двері з беларусі”, або просто меблі, меблі з белорусі. я думаю про меблі, бачу ще одну машину, їде кілька великих вантажівок, машини, які використовують на будівництві. я думав, що протягом дня це заборонено.

воспоминания сразу же. когда то был лэндарт в Могрице (это под Сумами) я там ела такое очень гладкое белое пространство, в беловом карьере. шлифовала его долго и когда я его закончила на следующее утро пришел мальчик и написал выцарапал там “алекс 2017” шестнадцать. это в прошлом году было. я говорю:” ЛЕШЕНЬКА, иди ка ты сюда!”. - “откуда вы знаете как меня зовут?”. интересно //смеясь/ прочитала. на своей работе, Леша/. но мальчик так отреагировал. он не специально. он просто шел с палкой и ну и нашел для себя идеальную вообще площадку знаете что он сказал мне он сказал мне я бросаю палку я больше не буду этого делать.

и такой тусклой травой. с тусклыми людьми. машина, еще одна машина. птица пролетела. Киевгума тоже тусклая. красные и белая стрелочки как поворачивать с моста. машины едут. ощущение давления или ощущения цепи, что одна едет за другой – воздушного коридора. мотоцикл, мысли “первый мотоцикл”. оранжевая куртка. желтый общественный транспорт. розовые надписи на транспорте. вспоминание рекламы на машинах. белая машина передо мной. стоит. заметил еще несколько машин припаркованы с краю. вытоптанная дорожка. {#####9:45} к Макдональдсу. наблюдение, что люди ходят не по проложенным дорожкам, а им увы\. маленькие штуки у деревьев, которые их снизу поддерживают. похоже на укрепляющие таки четыре лапы для

10:00

деревьев.

OBOLON 19/05/2018 ... a long pause ... ... a very long pause no: the extension of the word yes = yes very fast repetition without pause wor\ word, does not finished. it is EXCEPTIONAL an emphasis, tone of voice !NO! I do not agree with - a very strong emphasis (strong emphasis on the tone of the voice) // laughter // non-verbal communication // laughing / it was FULL thing / words that the respondent says, laughing // the telephone rings // events occurring during the interview {text} text added by decryptor or researcher during transcript ... the respondent continue talk after 10 minutes was ove

OLENA ROSSTALNA

SLAVIK FOKIN

KATYA PONOMARENKO

ALYONA MAMAY

LENA OM

JÜRGEN REN

LIDIIA DEMCHENKO

PIOTR ARMIANOVSKY

MARYNA OSNACH

KATJA BUCHATSKA

DAN VORONOV

0:00

//street noise// i’m standing here on the edge of a very interesting territory, because it is justly place where i can see the fountain, the water running. it’s almost near my feet and i can even feel some water drops on my skin, which is rather pleasant in such a hot day. in front of me i can see the busy road, some billboards a:nd huge amount of new newly build erm houses a:nd pieces of civilization, such as macdonald’s and erm the meant to be b/ meant to be build erm new erm complex for living named “obolon” or something.

there is th\ a window that is different from all the others, it’s right under the roof of the house. and its form and style is different as well, because it’s semi\, se\ it’s=it’s round, like all the o\ but all the other windows they are rectangular. so i think er this is the most expensive apartment in this building. the window is also surrounded by an arch, so there is like a architectural element. and what is interesting that this is the only window

there are three tall buildings right in front of me. they create an ensemble. they are made of red brick with round balconies. they somewhat look like corn. there are such corncobs at the Obolon metro station. i think they have something in common. but there are two corncobs there, and three corn cobs here. the surface that faces the Dnieper is glazed. two buildings have been long finished, and the construction of the third one has been frozen for a long time. they started the construction again. there’s often a lot of dust because of this construction. if you pass nearby it flies into your eyes in the teeth in the nose in your ears. it’s very unpleasant, and of course it’s very noisy here. i am now sitting on such a suspended balcony. of the builders. they have buckets of paint hanging. there on the corner it might not be paint it might be something else

i see a building with an open window and // laughing// a::and a guy on a bike just passed by me, i know him, we’re preparing one, an exhibition with him. (sighs). so, i see an open window on:n one, two, three, four, five, on the fifth floor above, if you count, on one side the window on the balcony is open, on the other side

today i’m standing in a very industrial place. there’s traffic around me... i see lots of sun reflections on passing cars... a lot of noise around. the sound of hammers..., sound of construction..., car noise, signals. noise creates a certain background sound... it’s:...

//car engines roaring nearby// ... standing on a traffic island tucked in-between two dreams, dream one and dream two. both are shopping malls, facing the traffic flow it’s a position which i’m pretty used to, standing at a roadside, usually what i...have used to as a hitchhiker. //woman asking in russian// nichevo //laughs// spasibo!

//hum of passing cars// ... this is //sigh// and island of...of peace between the busy roads... among apartment blocks, there are lots of apartment blocks in this area. i’m looking at one of them, it is still under construction... but what i like about it is the brown colour. it looks like a chocolate bar, it has so many geometric...like harmony of chocolate bar.

ant run on my leg and I skip motionless, get rid of him from my leg. I’m standing near the tree, it’s usually get flowers on my birthday. now it’s in its full flowering, akatsia. its name is pseudo akatsia. there are few metres

//street noise// ... um here i see very light buildings, e:r they are all um in the same style. um they have hmm like a beige walls and um red um roofs. in the centre of this composition e:r i see: um the church a:nd actually all hmm all buildings together are looks very like hmm presentive. and, i don’t know, all atmosphere of this place look very like a\ like a: um happy city summer life. everywhere flowers, a lot of colours and atmosphere not dark, but again very

there are trees ahead. one two three four five six seven eight nine ten eleven twelve thirteen. fourteen fifteen sixteen seventeen eighteen nineteen twenty. twenty-one twenty-two twenty-three twenty-four twenty-five twentysix twenty-seven twenty-eight twenty-nine thirty thirty-one thirty-two thirty-three thirtyfour thirty-five thirty-six thirty-seven thirty-eight thirty-nine. forty. forty-one... ...

pink flowers, flower beds by the road, each has poles that prevent people from going that way. the cyclist is riding a bike. water, splashes of water. WATERING, wate\ watering pieces that get into the box. water pours up the arc // coughing// faded grass, yellow. warmth, sun. er the air is cool. the air is wet due to sprinker. a black reverse part of the billboard. white car. a man in a red t-shirt, reaching for {##### 0:46} passage. pink flowers, they’re hanging from these flower beds, that are raised a couple of centimeters above the ground. the post is pasted with ads on the bottom, but

1:00

that is really strange feeling, because on the one hand i’m just in the centre of a very busy road, many cars moving from one place to another place, but on the other hand this is the feeling of being in a piece of nature a:nd a piece of coming quiet. perhaps because of i’m standing on a green grass a:nd i can see:/ and i can see quite a lot of flowers and quite a lot of green in front of me. mostly maple trees, very beautiful pink chestnut trees, whi:ch i: erm don’t have a chance to see a lot at home. we mostly have yellow chestnut trees, but here are some pink. a:nd some nice flowers people decorate the e:rm r/road

of this apartment, there is no other window beside of it. i think there are other windows on the ceiling, so that the light can come there right from above, but they don’t see, i see only one window. and er there is a big sign on it, where it’s written «sale» and a phone number: 066 605 47 77. so this apartment is on sale. maybe no one is living there, i think it just stays empty

they have orange helmets. there are two of them. they are coming upstairs. i wonder what are they going to do there? there’s also something that looks like a drill. some kind of construction machine as well. i see a small car\: driving\ sign on the pole with an arrow it says a driving school it’s a driving school where i recently obtained my driving license. several shawarma cars. shawarma here is not very tasty. i tried. actually, not shawarma but falafel. it’s not tasty. people are passing by. coming out of the subway. very hot. poplar fluff flies. i see an ad. an ad of a dental clinic right above the metro exit. a few stalls. manicure. pet supplies. safe pawnshop. bingo market. lingerie. flowers. loans.

a green curtain is blocking. it’s a sunny side, it’s evident that the light is bothering people at this time of day and they closed the apartment, a:and. so only one side is visible, with an open window. they have air conditioning, as do most of the inhabitants of that high-rise building there. a:and well, well, actually, that’s all you can say, all that you can squeeze out of this balcony. ...

a certain social music of the big city.... i’m standing on the sunburnt grass.... there are very few trees around me. they are too small comparing to the high-rises, huge buildings surrounding this space. i can see how the crane is moving. it’s not only me who sees this crane.... something is written on it. yung mau. that’s all i can make out.

lady just asked me if i needed help or something, well. surprisingly, driving an suv. so there is suv driver... caring about the surroundings. yeah, bit ahead of me, the market complex, kind of, assemblage of kiosks of different size, it’s actually a market hall, yeah, it’s a it’s a market hall. but it’s very fragmented, it’s very, many small structures inhabiting this market hall, and this is

there is beige and brown, it’s like milk chocolate with some drops of white chocolate. // chuckling/ now i feel a bit hungry after talking about chocolate/. so i chose a spot from which i actually can’t see all of it, because a huge advertisement banner, e:r, actually: bothers my view. i didn’t see it when i was cho\ choosing my spot. i didn’t see it coming .... i like the sound of the water spray pouring water

maybe ten of grass, it looks like dust, dessert, not dust, but some dessert in a very hot place. im standing in the shadow, I’m looking to the road, the cars going from my right hand to left. I see the exit or entrance to metro, metro obolon. no, I missed, metro minksa, obolon is previous station, but this street, some of this street, I’m standing in the middle of crossroad

like ope:n and um light, bright um. only er, i think, only the sound little... it disconnected from it. um //chuckles// again the um, the process of... um the process of building, yes, i think, it’s a sign of a new life. um of course, er also because um these new buildings are er for... er um for apartments, for people, for new residents for this district. so: like, i don’t know, this place looks like everything is going e:r to the future, to the actually in some way good=good future, not bad, but for... for kyiv in ca\ it’s very, um one of the:

(1.28) people are standing behind them. one. two. three. four. five. six. seven. eight. nine. ten. eleven. twelve. thirteen...

stripped off. and there are the remnants of the dirty glued ads on the bottom. McDonalds.

‘We’re open’ sign on McDonalds. water mist flying here. //coughing four times// a multistoried building, half-round balconies, a feeling of honeycomb, a hive. a memory of Minska, Teremky {Kyiv districts} – here the houses are rounded. a memory of Pozniaky {Kyiv district}, the houses are even rounder there.

An Aquaterm ad, a different, double ad. ad=ad. bill=board. bill=board. greenery. lots of greenery. a monument. there’s some red thing on the monument, likely, flowers. another soldier from this monument, there’s a feeling he’s hiding in the bushes. the bushes are surrounding the monument, reminds me of a botanical garden.

2:00

the side way of the road with. erm this is the place, where i can now also see the combination of new buildings like block of flats, which were definitely build quite a long=long=long time ago, maybe 20 or even 30 years ago, and newly build books of flats, which are definitely taller and they look like new so many people living inside of them and definitely every person has his or her own story about it. i can also see the moving building erm appliance. building a new place, which is going to become. a place for another living very soon.

and waiting for someone to buy it. well, if we admit that this is the most expensive apartment in the building, we can think who can actually buy it. i think...it will be a businessman, he doesn’t have a family with children, because for families with children you would rather buy other kind of apartment. i mean this one is, it’s a little bit, how to say it... cheeky, maybe.

a flower shop and dried fruits. dried fruits here are delicious. i bought them. then there’s a coffee shop flowers again. a small stall. weapons. notary. pawnshop. a laser epilation center, laser hair removal. office supplies many many stalls. here’s the ambulance passing by. it didn’t turn on the sound signal. but the blue lights are on. it lets the pedestrians cross. actually, the pedestrians should let it go, because it has a light alarm on. a lot of cars going. some pay attention to me, some not. four cars are parked at an angle right next to me. two white minivans: a black and a red car. red ford. people are standing at a bus stop and waiting for the bus. crossing the road. there are also stalls with fruit and a stall with some small things. looks like it’s socks. a woman in green trousers and a bright yellow sweater walks past me. she is dressed very summery and

if you switch to:o if you switch to small buildings, i’d like to pay attention to the attic, the attic of the building there’re less complexes, and i must say that this building is clearly inhabited, because there is also air conditioning there, and i suspect it’s is the most expensive room here at minska, in this complex in particular, one of the most expensive, because it’s immediately apparent that there might be a second floor there, quite possibly, in this attic, which immediately makes the space larger, a:and and there is

it’s red. it’s spinning. it looks like an insdustrial carousel. it creates certain, certain movement in this space. i also see how the billboard is changing its picture... it’s like a dance of the robots around... //strong wind// the sprinklers of this lawn. are also dancing their dance the wind is changing the angle of the water. they create certain freshness in this whole atmosphere of industrial and the dust of the sunburnt grass... i see a whole lot of the passersby. they. are constantly changing location. going very identically

another sort of setting i usually feel very attracted to. fotokseroks, {#####/00:02:12}, mobilna zona, {#####/00:02:16} kyivstar, kosmo, obmin valiut, groshi, shvydki groshi...so of course it’s about the drugs {?}, circulation of money, different forms. at times i even used to imagine the smell of cars, and i just, the fumes of cars, they would smell different,

on...on the greenery around. i see so many cars, so many people, but i feel safe on this island. there is so much movement around .... //tire screech// so many different sounds: cars, construction, water ... ....

one of it is called obolonska. if I’m not wrong. there is a big house in front of me. its built with big, I mean, I mean thirty flowers, thirty flowers. yes, why not count houses and flowers. but this one consist by maybe thirty floors. on the right side there is still some small construction, maybe they construct super market. a building looks very fashionable and expensive, only in few windows I could see

very nice district. hmm umm i see a lot of people, they are going somewhere, but actually no one is in a rush. everyone have their own temp. umm they look very hmm calm, not=not... yes, i think calm. so they know where they going and everything is clear. //wind blows// hmm also, of course, there is a lot of cars a:nd umm yeah, so the people are er looks like they are not in the rush, but the cars, yes, of course, they they are in the rush. //chuckles// erm ...

high-rise building... floors. one two three four five six seven eight nine ten eleven twelve thirteen fourteen fifteen sixteen seventeen eighteen nineteen twenty twenty-one twenty-two twenty-three twenty-four. penthouse. tower. that’s all... on the right there is another building

as if it all is happening in the botanical garden. the guy with the skateboard. hit-twisted. riding his skateboard, jumps, does a flip {a name of the skateboard trick}, he has light er colored socks, the very blue color. another woman is talking on the phone. a man with a gray head. a girl wearing a dress. a girl with a package. closer to me there’s transport. a motorcyclist drove by. a car. green bushes that. although //wind blows into the microphone/ a feeling of the wind, / and the bushes are immovable. surprise. a sense of wind on the left. wind on the nose. fluff flies by, another fluff flies by. a sensation of constriction of the pelvis. relaxing the pelvis. shoulders. yellow jitney, a white car that overtook the jitney. water. water flooded the er::: a box for decorations, a box for flowers, a green one,

3:00

it definitely looks like people would love to live here, because they builded a lot. well, this fountain is coming to my feet a:nd my arms, again quite a pleasant feeling in such a ho:t day. oh, here is erm a truck or a van moving along the ca:r and bringing some:: clay or i don’t know, something meant to be build serial. i’d guess this is erm {#####/00:03:31} serial. not so many people here, it’s erm not a huge hugely crowd or just, but still people are not in a big hurry, they are moving and walking around, trying to cope with daily problems or the things they should do erm during=during the day. mostly these are erm

so this not just an apartment, it contains some special spirit in it where you want to show something and not just live there, but you show to others where you live. so er th\ this is a man who has maybe a young wife or maybe even a girlfriend, they’re not married yet, and so he wants to make an impression on her. that’s why he buys it and then he invites her, and looks at her reaction. of course, she’s surprised, because you

the road seems to be a four-lane one, but the markup is virtually invisible. a small truck delivering products to a store called lotok. and an ad of course from a building company something called smartplaza. it says: shopping areas. of course they are going to trade in this building here. in the one which is being is built, on the first floor. but sure, what else could they be doing here!. a green fence. or rather, the fence is white. and the gate is green. such a fence was near my house once when i lived at the Vasylkivska metro station. the wind’s blowing. some fuse box on the lamp post. wires. lots of wires hanging right over the road. most passing cars are dark black or grey. i wonder why, i guess it’s more practical. taxi yellow trolleybus under number forty-seven. double. goes from Myloslavska street

there is even a little roof. a little roof with with two spikes, a roof with two small towers, so you understand, a roof with little towers, kinda like a small castle, a:and it makes the space of the attic even bigger. that is, people who live here are really not poor. i don’t know if the space above belongs to the attic, like the space near it with the balconies. i suspect it doesn’t, u:h, but these balconies are even more interesting, as for me, because if the attic has only one window, that is, it’s rather dark in there, i would say

and approximately in the same tempo. a kid breaks the tempo. he’s in a pink sweater and with a skate. he jumps, moving from the pavement to the sidewalks, entering the park. as if changing this space, its tempo. i see how they’re going {#####03:26-03:32 strong wind} dance. dance of the cars.... the wind is blowing. i guess i should cover the microphone, which i’m doing, knowing from my previous experience. ‘cause the recording was dirty from the wind. the wind becomes even stronger //sound of the wind//. i’m trying to hide the mic

of course they smell differently, and the more than ten years ago when i started to=to visit ukraine regularly, more or less. so there was this sensation of crossing the border into ukraine, all of a sudden a country with different.. sssmellscape, to say it like that. and there was a pretty strong sensation of... of course, cars didn’t have like catalysts back then in ukraine, so the smell of GAS was far stronger than anywhere rest. yeah.

... the windows are really big in this building and only a few rooms have hurt\ curtains, so i believe from inside it’s so much brightness and light coming in. and i think it’s very cool living there, because they have air conditioning on each apartment. the upper floors have kind of terraces... like glass balconies...

curtains, and in one something similar to children toys. there is a conditioner, maybe I wouldn’t be wrong if we’ll see or consider the hypothesis that the apartment with air conditioner is sold, someone lives there. but without conditioner its not sold or at least people don’t live there. Its hot and im standing in the shadow, the house has yellow and brown colors.

um i see big um yellow um, not the car, but we call it trolleybus, the big bus for people. um erm it’s like it’s hard not to notice it. e:r a lot of cars a:nd almost all of them um are dark, but they shiny: e:r. i see a lot of hmm um reflection from their mater\ material um, so they are flick\ flickering on the sun all the time. um also i see: er a big advertisement a:nd, //chuckles/ of course, they are/ um

one two three four five six seven eight nine ten eleven twelve thirteen fourteen fifteen sixteen seventeen eighteen nineteen twenty twentyone twenty-two twenty-three twenty-four. the billboard covers the rest... one billboard. second billboard third one...

completely empty, even deformed. there’s for some reason. water is streaming into the air, but the wind is blowing it to the side very strongly and water just flies like a water mist. to the right. er a woman stopped by the bench, near the park. there are two benches where the monument is. benches. doing something. she leans over and talks on the phone, looking for something the bag. holds the phone with the right, now with her left hand. people are going, transport’s going, not very fast. the man behind these benches also pours water from the hose. everything is very green and juicy, probably, because of the watering. the wind, //the wind blows into the microphone/ the wind blows o into the microphone and you can’t hear me now. i’m afraid that the hat will fly away now because of the wind. feeling my clothes fluttering/ behind

4:00

as far as i can see these are elderly people and: middle-aged people. i: cannot see kids, because i suppose they are at schools now or somebody else. two very bright billboards, erm like {#####/00:04:18} advertisement and some aquaterm advertisement, i don’t know what is that, but they are really ugly. i hate these billboards and this territory standing here, it is tota\ totally erm crowded with this huge billboards. well, another excavator, very bright ad yellow and man or woman giving some watering to plants. OH, i can see the stream of the water moving in such an interesting way. he seems to be taken it and like blowing=blowing=blowing. a man who felt that it’s very hot, he stopped for a moment

don’t often have apartments of such a kind. i believe there is a nice view from there, because it’s on the top floor. but actually, when she enters the apartment, so he only bought it recently and it’s still empty, there is no furniture there, because she is too er... she just wants to show it to her as quick as possible, so she he, he don’t have time to to buy all the furniture and make the design of the interior. h=he just invites her

it’s at Troyeshchyna to Minska metro station. that means it’s a final stop. the cars are making noise. the construction site is making noise.... you can’t hear birds.... the dry grass is swaying here on the island. the air is heavy. a young man with a hockey stick wearing a jacket is passing by. someone is going by on a bicycle. girls, women are rushing to the bus. thick fat man behind the burgundy, behind the wheel of a burgundy car. acacia. an acacia tree, the poplar fluff flew right under my nose.... a taxi is going by....

as for the attic, or maybe, and i suspect that’s the thing there, there are windows up above, on the roof. so, i don’t know whether there are windows up there on the roof, but what i know for sure is that the balconies near the attic look more interesting, they consist of three parts, like, of three walls, pencil shape, this balcony looks like. to be frank, i don’t have the slightest idea who it belongs to, because, before these three balconies there are also balconies, that is, there are three rows of balconies there. i don’t know, this building looks like, this annex, between the small building and the large one, looks like it is something in itself, and it’s just one solid

dunno. how well am i doing it. there’s a lot of geometry in front of me again. against a background of a clear sky. with very beautiful clouds I see a lot of skyscrapers, they are quite colourful. the sun illuminates them and they are quite bright. they are beige. various pastel colors with bright red roofs. opposite me there are two two high-rise buildings. they look like twins. the buildings here create a pronounced geometry in space.... diagonally across from me there’s a house. it’s very tall new.... most likely it was recently built. near each window there’s an air conditioning. I understand

just when observing the cars, there’s a lot of suvs like anywhere in the city, a lot of vans... and some cars that would even be considered as humble,even though the ones that seem to have the resources to go for a status variety, probably ... .... need some second-hand cars {#####/00:04:56}, and now the first lada,

and it reminds me of the place where i used to live in italy. there we had a terrace where i would sunbathe with my friends and where i planted some flowers. we would have picnic sometimes there. um i’m imagining how people that will move in here will enjoy those moments on the terrace, how many joyful moments will people live in this building. thinking of its future life, i think it’s like uh like a bee house, it actually looks like like one, i’m not sure how it’s called in english, in spanish it’s called «colmena», or in ukrainian «vulyk».

maybe it looks like Italy style. It on the wall without window there is a big poster, the wall is white, the poster is dark, and its written «obolon residences». on another big poster, road poster, I see the arrow with distance 150 meters. and text: weapon shop. does inhabitants of that building interested in weapons? do they have weapons?

make um make this view more worse. er also i see in front of me one very interesting tree um with pink leaves, i don’t know, if it’s leaves or um blossom, but it’s\ because of it’s very small, i can’t recognize, what is it, but um this tree for me very interesting. i=i don’t know what is it, so i haven’t seen something similar before. um and also near this tree um there is one advertisement with the ice cream. hmm i don’t know advertisement like a pop-art city, pop-arts .... um

there’s a figure of five hundred and eighty-seven on a billboard. and a phone number. three eight oh forty-four three nine oh six five oh oh. the eleventh. of november... one butterfly... white... half of the recording... ...

a cold sensation on the nose, the nose freezes. shoulders. a slight sensation of water on the shoulders. a sprinkler. a sprinkler passes by me {meanings an automatic rotating system}, the water hits onto the grate and the grate dissects each stream into the water mist. it moves closer and closer towards me. but the wind carries to the right. cars are driving past the green embankment. police. one oh two. flashing blue light, on the police car. a woman in a scarf of a gr\ a light green color. perhaps, a granny. slow gait, knees up and going forward, inclined. the water has reached me, now. //coughing twice// as a fountain a lot of water mist doesn’t reach me, but just like that\ is carried away by the wind. in front of me there’s faded soil,

5:00

near this spray of water, took some and refreshed his erm refreshed his face with it. erm it reminds me a lot the time of my childhood, when we had this cars moving along the: streets on very=very hot summer days, and they gave some water dispray/display e:rm to make the street quite fresh. and we being kids were jumping around, trying to get inside those sprays of water, feeling that erm there was a coo:l refreshment all around. i can also see a lot of people working, builders erm and quite a lot of bright spots, spots, yes, because they’re wearing orange protective erm helmets on their heads. yeah, and they seem to be so small here on around...

and looks how amazed she is. and then they hire interior designer, and he will propose some kind of design for them. i’m not sure it will be a good design, because not interior designers are really professionals, that’s why it’s possible that it would be, like, too much of everything. not style, but too much of style. but they will like it, because they don’t really care how it looks like. they think that if the designer designs it, it means that it’s good.

on the pole, which is right next to the metro, there’s so much advertising flyposted advertising. once on this fence that goes along, along the road there was also a huge amount of ads. but it was cleaned off and the fence was painted. and now the ads are here. i wonder how long will this fence remain clean? someone who’s riding a motorcycle wearing a black helmet passes by. the motorcycle is making noise. behind him some, some bundle is tied. the motorcycle is very beautiful. but it must be dangerous to ride it here. so many people breaking the rules.... i’m trying to imagine... this square without any stalls and I think it wouldn’t be as cozy

building out of balconies and it was all bought, someone bought it and lives there, in such huge tower made out of balconies. on top of this tower there’s one big balcony, and on top of this balcony there’s an exit, like, i don’t know, u:h a little ground up above. i don’t know what could be going on there, but i suspect it’s nice to lay in the sun up there, despite the fact that most of the time it’s in the shadow. ... ...

it’s going to be an office centre. it’s very straight. looks like a giant chocolate bar. i see the billboards with ads. i see a lot of ads. i’d like it to be less than that.... there’s a very bright... space for visualization here. there’s a lot of flowerbeds with pink flowers..., buses – bright yellow, going down their routes. a lot of green street signs.... the space is constantly in motion.

lada zhyguli. funnily, middle-aged man on sides of some plants, really still small plants at the back window, brings these plants maybe to the dacha with his wife .... it’s a definitely the most grounded {?} experience from the traffic flow unto my head, second lada encountered, also carrying some material on the roof, some wooden boards. yeah, and the part from the sensation of cars smelling differently

so it really looks like that, maybe the huge bees now would...would jump, well, they would fly out of the windows. now it reminds me of honey, i’m inside of it, of this chocolate bar, there is so: much honey //chuckles//. um my grandparents are beekeepers, so: //smacks lips// i’ve eaten lots of honey in my life and i’m not that fond of it, i know people who, well, honey is an expensive pleasure, so people really enjoy it as a: luxurious delight, and i just, i just prefer, i don’t know, waffles //chuckles/ rather than honey/, i would prefer just, like

how do they get money for this expensive apartments? on the first floor there is titles. i could see clearly few of them: beauty bar, electronical cigarettes, some we2, and others are unclear. yeah, that was a second floor, and there is another, ground floor, there is a big, fashionable stairs from that space to upper

i see one man, er old man in a grey suit, he is carrying plastic bag full of er, i think, food, because it’s a plastic bag from the er food market. um… a:nd he now he is passing er big\ like um, i don’t know, city vessel for the pink flowers. actually, these flowers also very bright and it’s hard not to notice them .... //sound of welding// um also i see on the left side from me erm this new building a:nd usually before when i saw it,

(5:15) one white car two. three. four. five. six... seven... eight... nine... ten...

completely dry grass. the grass isn’t dry only in places where the water mist is. there are some small white bushes there. plants. more fluff flying. interesting small plants, looking like moss or things like that. there’s a faded grass closer to me – yellow, withered. and it’s only May. weird. a memory of a botanical garden. a feeling of pain in the arm – it’s hard to hold the phone, the muscles are strained. put my phone into another hand. a truck with a yellow drawing on blue background going from McDonalds. a nice at\ combination of colors. a white cabin, longrange. a memory of hitch-hiking. the man passes the cabin, stops, brakes. in front of him, the water hits into an empty green thing for flowers.

6:00

i’ve just noticed, that on: the back wall of one of the old building there is pretty nicely decorated mural in here, it erm makes the picture\ suggest the picture of erm the: house, which is covered with a: curtain or something, or blanket maybe, a:nd somebody who deliberately tales this blanket like... uncovers this blanket. that is very interesting. actually it looks very=very organic in here, because… maybe in standing here for about i’m not sure, but definitely for about five minutes didn’t notice it in the very begging, but i see it now. once i stayed here for some five minutes or something. erm //chuckles// some more people using the water for refreshment,

so it\ they=they will be proud of it and they will tell all their friends how successful they are in their new apartment. they don’t really want children. and if suddenly they change their mind, they would have to change this apartments for something else. with children they can even decide to move outside of the city, ‘cause there are areas which are close to the city, but at the same time you live there like in the country, it’s really quiet there,

i really like the underground passage at Kontraktova Ploshcha metro station. where EVERYTHING is sold. i really like going there through this passage and looking at how many useless things people sell. i get somehow warmer when i’m passing by. don’t know why.... here on the island there are no flowers, only some old spikelets, something remotely similar to a flower, but it’s not even a shepherd’s purse. it’s something else. concrete blocks that cover the hole in the floor. it looks like these are some hatches. here is a large truck passing by. not sure. oh from Romania i guess delivery then here’s Romania. i wonder what they are delivering? a green bus

i can’t concentrate, it’s horrible. i cannot concentrate at all. i think that people living here, i think that people who live here are middle class, middle age, a little younger than middle age //yawning//, still it seems to me that to buy a building here, one needs to be a very specific person, meaning, a believer. because the building complex itself, inside of which we are now, the central point of the ascent of this building complex is the church. that is, i, as a non-religious person, wouldn’t want to live in such a building. just because, hell, thing is

i don’t know how long could i stay in here. i feel like:: i want to close my eyes. there’s fluff flying around me..., it could be poplar fluff. but no. it’s something else.... what attracts me most is of course the streams of water they’re dancing and swivelling so nicely and:: are getting dispersed by the wind. and the grass is so green in that spot. the place i’m standing at is a wasteland. of sunburnt grass. i can feel how i’m growing into this dry soil. the sun is burning my legs.

of course they are to sound, tends to sound different through other places, a:nd it’s actually the sound that seems more rough, more like edgy, fragmented. some cars even would have the impression that the engine would, could collapse, and shortly. //sniffs; sneezes// // engines always roaring//

really junk crap, some //chuckles/ cookies/ i:nstead of honey, like natural product. //smacks lips// i know, my choices are not always correct for my health //smacks lips// though i’m trying, i’m really trying. it also reminds me of ants, you know like ants living in this building like the\ this is ants house, because it’s so well-structured, it’s so geometrically correct, it’s like really lines and lines of stri\ straight geometry. i really can o\ only reckon about joyful moments

and there is some construction, maybe it will be a fountain, or just benches. frontally on it especially for me painted birds, so if you stand quite on a distance, you could see how they fly on beton. on the ground floor there is a loto market, first ukrainian bank and something else. the construction cran young mag is working, mdconalds is hiding over that building

um for me it was a good building, but now it’s look very dark, not ve\ even dark, but um like dirty colour, um grey and brown. a:nd this material actually is very expensive, i know, it um but it doesn’t look good, i don’t know, why they choose it. um but for sure this building is um have very expensive apartment there. um i’m=i’m wondering how much does it cost one metre there. ... hmm i think i um... i wouldn’t um like to live there, because here is in... a lot of noise and for um my apartment...

(6:16) eleven... ... one sparrow... twelve... ... thirteen fourteen...

er a long\ a truck turned and went away already. the excavator, yellow excavator. red and white lines in front of Macdonalds. a banner with a picture of some houses ‘Obolon something residential’ black and golden colors. a feeling of pseudoelyticism. a green jitney with black tinted windows. a memory of ‘police’ or military? people //coughing twice// are going on the path in front of me, through the cars. a woman, that woman is standing near the bench. she looks to the right, she stopped talking. looking at her phone. she has a cigarette in her right hand. smoking. a yellow bus goes by closer to me. it says ninety-nine. people. er a woman throwing her cigarette out into the grey trash bin, which is er slightly

7:00

trying to get some to: refresh themselves up. the noises i can get here, the noises of busy urban area, but anyway the fact, that i can here the sound of a fountain gives the feeling that this is a:n well-inhabited area and like local government or somebody takes care of it. OH, ANOTHER VISITOR, a small sparrow, who: took some bathi:ng in erm in the:s sprays of water. OH, he feels, or she, i don’t know, the bird feels very happy about it. in front of me i can also see one of these water sprays a:nd one of this spray is e:rm hmm focused on metal part of defense a:nd it is displayed even wider than to be supposed, because

so if you have children, it’s much more comfortable to grow up them there. but the chances that they have children are not really high. there are more chances that they separate soon, because sometimes when there are only two of you and you don’t have anything to keep your relations, they may be broken really...really soon and there should be no special reason for it. well, and if it happens,

i rarely see a green Bogdan bus. i think it’s a branded one it drives someone straight to the mall a free bus. a little mercedes with the coat of arms of Ukraine... keys. shoe repair, bags repair. bright, bright red backpack of a girl.... an elderly man wearing a white cap and denim waistcoat slowly walks past.... something hangs right next to the windshield large yellow soft. a mini cooper. naturally, the blonde’s behind the wheel....

well, you need to be a specific architect and a specific person to build the building complexes that are centered with a church in Ukraine in 21st century. it’s not some mykhailivska square, but a civilian, civilian part of the city. i’m not against churches, but i’m against such obnoxious architectural construction. ... //yawning// at the bottom of this, this building complex there’s a katyusha varenyky place on the ground floor. a:and i don’t know, i have no idea who:o, who out of the people living here

it’s as if i become a part of this premises. я как будто-бы становлюсь частью этого помещения. or, rather, this space. it’s as of i’m in the room with grassy yellow cover. i can feel the sun burning my neck.... i become. some pillar. maybe a street lamp. or maybe a post for another billboard... i feel someone bypass me from behind. there’s a lot of space here. i think we don’t attract a lot of attention in this space, as this is a huge

//man shouting in the background// ... {#####/00:07:11} here was like constant sort of traffic jam, or efss because it’s friday, people leaving the city. maybe it’s even too early for that friday rush hour. the traffic flow is dense, definitely. and certainly there’s a different vibe to the area, it was like to the very location {?} we’ve chosen, compared to yesterday’s teremky.

people will cherish and thrive in this building. i imagine flowers, plants near the glass of the window. it’s like a paradise inside of the hub of movement, because around there is so much movement, again. ... i used to be here before. sometimes...and it, it was always like this. behind me, a car passed by, and it...it feels like it was re:ally close to me,

that are still constructed. what else could I see? what else could I say? it’s there is something similar to big umbrella, grey big umbrella, its waves on the wind and I couldn’t recognize how its constructed. the ant again follow my leg and hurt me. Its hurt by I couldnt move, or I decided not to move this ten minutes, but it hurts. maybe he thought that I am his victim, his food. but I feel stopped. what else?

i don’t like place like this, it’s bad for living. um erm also i see: in front of me like um also, // chuckles/ i don’t know how it call in english/, like um special transport or not the transport, but um for building it’s like with the high a:rm from er with\ made e:r with metal construction. // chuckles/ eh/ it’s very funny, because um i see the text on it like a YOUNG MAO, //chuckles// and i’m wondering what is it. //chuckles// maybe it’s the name of this um company. umm also: between this new building,

fifteen sixteen... ... seventeen... eighteen... nineteen... twenty... twenty-one twenty-two... twenty-three. second sparrow...

inclining, from the crate. a feeling of standing in an empty space. and a feeling i’m not there. a remembrance ‘where’s the group?’a feeling that i’m standing alone and there’s no group. a woman lifted her bag. she had it on her left. and now she put it onto her right shoulder, she has a coat hanging over her her left arm. it’s hot to stand like that. knees. to relax your knees. a man came to the same spot. looked at the bench, went in the woman’s direction. he has a jacket in his left hand. he’s carrying his jacket. in his left hand. the guys in the sports suits with their heads down. er an Aquaterm ad, very bright orange, bright blue. the w\ water is striking again onto the thing without flowers. er the water went away and continues to sprinkle everything. er a crane,

8:00

it is erm like a bigger splash or something. this is really beautiful to be observed, because i can see erm the picture in front of me through these sprays of water, which is really nice and really interesting. yes, those splashes. OH, i think that erm in such weather it is a good possibility to: see even the rainbow, maybe not now, but if the light will changed a little, yeah, definitely there might be a lightning. well, now/when i try to look now, i can see that the advertisement of billboard has changed the three times. well, i can see the advertisement of some building companies, suggesting new building facilities a:nd i can also see the advertisement of another car. well, might be

she would collect all her belongings and go to her mother. think usually if a man buys an apartment, it means that he remains its owner after the relations are gone. of course, when sh\ he first invites her to this apartment, he may say that it’s a present from him to her, but actually, it’s not like this, he’s still the owner, and it belongs to him ....

i wonder how soon will they finish the construction? it’s very hot noisy and dusty. there are shopping malls nearby. high-rise buildings. the area is considered prestigious.... i wouldn’t say so. the Themis taxi. forty-two, forty-two. according to the advertising rights oh:: a truck some old Soviet milk tank either gasoline or water. COOL:. like a toy one my god it’s so interesting what’s it transporting. FISH. could be fish. there’s a huge net attached to it. it would have been fun. are they really transporting fish in this terrible can. poor fish. ant. the ant is going. two ants going along the concrete block. feeling quite good, as for me.

are going to eat there. starting with the fact that katyusha varenyky place actually kinda stinks, we:ell, i don’t know, of russian propaganda, and the longer i’m here, the more unpleasant things i find, i i think. there’s that. ... //yawning/ (30)

avenue. and everyone is bustling, choosing their direction in this space. practically no one is interested in us. maybe i don’t see: the other side. but: i think they are going past too. there’s a highway behind me.... i’m observing a certain geometry out of people doing the same as me. a girl in a white cardi is standing opposite me. her cardi is swaying in the wind. the people are standing statically not moving. and:: are doing the reconstruction of this space with their voice. they see in different

it has far more of a bustling vibe to it. feels less like sleeping, this street, than teremky ... .... yeah, red stop lights seem to be rather a suggestion than a rule .... the flow of traffic here, of course,

even though i know the road is maybe ten metres on my left and ten metres on my right ... .... //strong wind blowing; cars passing by// i remember today’s training, a guy was injured on that training, i was looking at the construction and i, it reminded me of injuries and traumas, physical ones, i mean. actually, now i see an advertisement where it’s written «zbroya», which means mmm «weapons»,

i already said about entrance and exists from subway. i feel discomfort in my back, the middle of my back. there are passing cars. currently one green and blue, a blue part looks like a big balloon, maybe there is water there. on the pavement there is a girl with a carpet, or something similar to the carpet. she’s going to the metro, she’s hide it. a woman in red dress talking on the phone, she left the subway and standing on the street, maybe she’s waiting for someone. there is a small buses

that are still e:r still in progress, e:r a:nd near on the right side little bit more old building from, i don’t know, twenty-two twenty-five er and um er on a horizon i see the old building from the soviet time. hmm they are together they are look very interesting like in a contrast er. //wind blows; sound of welding; bird tweets// ... ...

twenty-four ... twenty-five ... twenty-six a third sparrow. twenty-seven... twenty-eight... a second butterfly. twenty-nine thirty... forty-second tree. thirty-one thirty-two thirty-three... thirty-four ...

a building one. the rim of the crane. a sense of ‘why these ten minutes are not ending?’ six=six seven nine - an inscription made with a marker on the advertising post. on the thing for the {advertising bill} board. why is it there? unclear. rusty truck is going by, the man driving it has an orange vest, bright one, on. another man in an orange waistcoat walks near the construction site near the fence. another one. bends to the excavator, takes something from the ground. orange. green grass. the grass there feels fresh. here, where i stand, it feels dry. in the desert // the wind blows into a microphone// something immobilized, some remnants of cars and doors went away, attached to the trunk. //coughing twice// advertisement on the car, saying ‘cow’. the man, throwing something into the trash bin, crouched on his left leg and is tying the laces on

9:00

moving and what i can think of, i can think of this sound. i cannot definitely hear it, but i can think of this sound of moving blocks, yeah. brightly coloured violet car avtoluks, the post {?} or something, he’s just passed by and its colour is pretty strange, because it is violet, really, like purple, purple with violet a:nd definitely the only car with such colour from all around in here. this seems to be very busy territory, because we can see a lot\ i can see a lot of yellow erm buses and trolleybuses, public transport, transport not too crowded a:nd they are definitely bringing people around this territory, which is huge. that’s all for now.

sometimes it’s not easy to be a woman, if you are dependent on your man ... .... //strong wind blowing// well, this is not a very positive perspective. maybe a lot of people understand it, that’s why this apartment is still on sale and no one buys it, because there is no people who would be ready to become this couple.

concrete squares. i wonder what’s underground? sanitation? pit? how often do they water these flowerbeds that are around...? and long before, probably, there was a village or a swamp here.... there are old houses and there are new. i can now see somewhere at the distance the flag of Ukraine hanging on some balcony .... i don’t see anymore Ukrainian flags. there’s air conditioning under every window. under almost every window in new houses. very few places where there are still television plates. here’s an ad. it says. for sail and a phone number and also

directions... and notice different nuances. i see a little girl carrying big white balloon running behind her mom, catching up with her. she’s trying to grab her hand.... one passer-by stops near the pedestrian crossing, talking on his phone, and looks in our direction. as if he’s recording something too. //laughing// as if his own thoughts. i see a bright bus. it has something written in fiery font on it, some fiery signs. it doesn’t look like the other buses. there’s a mcdonalds signboard across me. such a familiar

seems more like a question of negotiation, or ssituation. i’m just trying to imagine if i would try to hitchhike here, somebody would pick me up, heading out of the centre...//old car engine roaring loudly very near// ... ... my usual experience within the city i was just...it’s really tough to catch a ride. the more you’re at outskirts, the better it tends to work.

so they advertise a shop with weapon, in one hundred fifty metres to the left, and there is a number, 044 414 5492, and the street tymoshenka 19. does it make you feel secure, when just on a common street //chuckles/ there is/ and advertisement of weapons? // chuckles// i mean, a shop where you can buy weapons? i think it should //chuckles//, it should not, i mean it could not make me feel secure, if any dude could buy weapon and threaten my safety ....

private cars, a truck, for construction maybe, it’s quite old, few park, few cars are parked. now construction workers are coming, they have some metal sticks. firstly, one of them have it as a Christ, as a cross, but wait, maybe its more comfortable to have it like this. they go into that construction site of obolon residence. what is the average price of the cars that are parked here, that are driving here, that are cheap one?

also in front of me i see the flowers, er purple flowers a:nd hmm e:rm, we call it er, i forgot the word, //chuckles// like a male chicken. er um in ukrainian it sounds like a er male chicken. a:nd they are er near the road, but nobody is walking here a:nd it’s quite strange why they are here growing, who put them here. //wind blows// a:nd these flowers look not very good, //chuckles// er i don’t know, maybe of the sun, maybe it’s time for them to give\ to be dead, but they are looks not very good.

one minute left(40) thirty-five... the fourth sparrow. thirty-six... thirty-seven.

the knee. the jeans are cut and you can see his knee on the left and on the right leg. the back of the bag. white running shoes. he got up and left. behind the bench, the man put the hose and stopped watering. raised his hands, walking between the trees - a lot of greenery, you can see him only partially. greenery - such fir-trees. the sprinkler came back to me again, sprinkling past me. but striking against the metal. and the mist is blown to the right without reaching me. water mist. a feeling of freshness on the face. the fluff flies from left to right. woman in a pink jacket. a surprise ‘and i didn’t take off a jacket, while others did.’ white cars. yellow jitney. there are several people in the jitney. few people. a feeling of pain in the eyes from the sun. i’m squinting. a cyclist. a small red bicycle

another ad. for sale from the owner. the balconies down there are yellow...

letter “m”. //whistling// as if it was another metro station. where you can eat something.

//quiet moan//

come a boy with a black box

white cars//whistle//... a whole record

er went out of my radar. another white car. a woman

10:00

ОБОЛОНЬ 19/05/2018 ... довга пауза ... ... дуже довга пауза нет: довгий звук так = так повторення без паузи слов\ недосказане слово це НЕПРИЙНТНО голосовий акцентр !НІ! я з цим не згодна дуже сильний голосовий акцент // сміх // невербальна комунікація // сміється / це просто дивно / слова, які були сказані сміючись // двзонить телефон // фоновий звук {текс} редакторський текст

ОЛЕНА РОССТАЛЬНА

В’ЯЧЕСЛАВ ФОКІН

КАТЯ ПОНОМАРЕНКО

АЛЬОНА МАМАЙ

ЛЕНА ОМ

JÜRGEN REN

ПЬОТР АРМЯНОВСЬКИЙ

КАТЯ БУЧАЦЬКА

ДАН ВОРОНОВ

0:00

//шум вулиць// я стою тут на краю дуже цікавої території, бо це справедливо місце, де я можу бачити фонтан, воду, що біжить. це майже біля моїх ніг і я можу навіть відчувати трішки крапель на своїй шкірі, що радше приємно в такий спекотний день. переді мною я можу бачити активну дорогу, якісь білборди т:а велику кількість нових новозбудованих будинків т:а проявів цивілізації, таких як макдоналдзі ем те, що мало бути б/ ем новим ем житловим комплексом під назвою “оболонь” чи щось.

є вікно, яке відрізняється від усіх інших, воно прямо під дахом будинку. його форма і стиль теж відрізняються, тому що воно полу \ воно=воно кругле, а решта вікон усі прямокутні. так що я гадаю, це найдорожча квартира в будинку. навколо вікна також є арка, тобто щось типу архітектурного елемента. і найцікавіше, це єдине вікно

прямо передо мной три высоких здания. они создают ансамбль. они сделаны из рыжего кирпича с круглыми балконами. они чем-то похожи на кукурузки. такие кукурузки есть на станции метро Оболонь. мне кажется они чем-то перекликаются. но там кукурузки две, а здесь кукурузки три. поверхность, которая выходит лицом к Днепру застеклена. два здания уже давно построены, третье было долгое время заморожено. сейчас снова возобновили стройку. много пыли из-за этой стройки часто. если проходить здесь мимо она летит в глаза в зубы в нос в уши. это очень неприятно ну конечно же здесь очень шумно. я вот вижу сейчас на таком подвесном балконе. строителей. у них ведра с краской висят. там на углу может это не краска может что-то другое

я бачу будівлю з відкритим вікном і //сміх// і::і тільки що повз мене проїхав хлопець на велосипеді, знайомий, з якими ми готуємо один, одну виставку (зітхає). так от, я бачу відкрите вікно н:а один, два, три, чотири, п’ять, на п’ятому поверсі зверху, якщо рахувати, з одного боку вікно відкрите на балконі, з іншого боку

Будуть в ній їсти. ну починаючи з того, що варенична катюша взагалі попахує якось, ну:у, не знаю, ватнічєством, корочє, і чим довше я тут знаходжусь, тим більше неприємних речей знаходжу, мені здається. такоє. ... //позіхає// ... ...

//поруч шум машин// ... ... стою на острівці на дорозі, прихованому між двома мріями, мрія один і мрія два. обидві з них - торгівельні центри, які стоять посеред дорожьнього руху. я звик до такої позиції, стояти біля дороги, я зазвичай робив так… коли подорожував автостопом. //жінка питає щось російською // нічєво //сміється// спасібо!

мураха повзе по моїй нозі, я стою без руху і зганяю його з моєї ноги. я стою біля дерева, воно зазвичай цвіте на мій день народження. зараз воно все в цвіту, акація. воно називається псевдо акація. кілька метрів

впереди деревья. раз два три четыре пять шесть семь восемь девять десять одиннадцать двенадцать тринадцать. четырнадцать пятнадцать шестнадцать семнадцать восемнадцать девятнадцать двадцать. двадцать один двадцать два двадцать три двадцать четыре двадцать пять двадцать шесть двадцать семь двадцать восемь двадцать девять тридцать тридцать один тридцать два тридцать три тридцать четыре тридцать пять тридцать шесть тридцать семь тридцать восемь тридцать девять. сорок. сорок один... ...

розовые цветы, клумбы возле дороги, на каждой столбике с, которые ограждают людей от пути. велосипедист едет. вода, брызги воды. ПОЛИВАНИЕ, поли\ поливающие штуки, которые попадают в ящик. вода льется вверх по дуге //кашляю// выцветшая трава, желтая. тепло, солнце. э воздух прохладный. воздух МОКРЫЙ из-за поливалки. черная обратная часть рекламного щита. белая машина. мужчина в красной футболке, тянется к {#####0:46} проходке. розовые цветы, они так свисают с этих клумб, которые подняты где-то на несколько сантиметров над землёй. столб снизу заклеен объявлениями, но

1:00

це дійсно дивне відчуття, бо з одного боку, я точнісінько по центру дуже активної дороги, багато машин рухаються з одного місця до іншого місця, але з іншого, це відчуття знаходження у частині природи т:а частині досить тихій. можливо через те, що стою на зеленій траві т:а я можу бачити:/ та я можу бачити досить багато квіток та досить багато зелені переді мною. здебільшого клени, дуже гарні рожеві каштанові дерева, які я: ем не маю змоги бачити часто вдома. у нас здебільшого жовті каштанові дерева, але тут трошки рожеві. т:а якісь гарні квіти, якими люди прикрасили е:м до/рогу

в цій квартирі, поруч з ним немає інших вікон. я думаю, є ще вікна в стелі, щоб зверху могло надходити світло, але я їх не бачу, я бачу тільки одне вікно. і на ньому велика вивіска, на якій написано «продається» і номер телефону 066 605 47 77. тобто, ця квартира продається. можливо, ніхто там не живе, я думаю, вона просто стоїть порожня

у них оранжевые каски. их двое. они поднимаются наверх. интересно, что они там будут делать? еще есть какое-то похожее что-то похожее на сверло. то же какое-то строительная машина. я вижу маленькую авто\ с: авто\ вывеску на столбе со стрелочкой написано автошкола это та автошкола в которой я недавно получила права. несколько машинок с шаурмой. здесь шаурма не очень вкусная. я пробовала. точнее не шаурму а фалафель. он не вкусный. проходят люди. выходят из метро. очень жарко. летит тополиный пух. я вижу реклама. реклама кажется стоматологической клиники прямо над выходом из метро. несколько ларьков. маникюр. зоотовары. надежный ломбард. лотомаркет. женское белье. цветы. кредиты.

pелена зелена занавіска закриває. це якраз сонячний бік, видно, що людям заважає світло в такий час і вони закрили квартиру, а:а. тож видно тільки одну сторону, з відкритим вікном. у них є кондиціонер, як у більшості жителів тамтешньої багатоповерхівки. а:а, ну і в приципі, на цьому все, що можна сказати, все, що можна вижати з цього балкону. ...

некая социальная музыка большого города.... я стою на выжженной солнцем траве.... вокруг меня совсем немного деревьев. они слишком маленькие в сравнении с высотками, огромными домами которые окружают это пространство. вижу как двигается кран. я вижу не одна этот кран.... на нем написано что-то. янг мау. все что я могу прочитать.

жінка щойно спитала мене, чи мені потрібна допомога, чи щось таке. на диво, вона їхала на джипі. виявляється, існують водії джипів… яким не байдужий навколишній світ. так, трохи попереду від мене ринковий комплекст, щось типу того, набір кіосків різних розмірів, це насправді ринок, так це ринок. але він дуже фрагментований, дуже, багато маленьких структур живуть на цьому ринку, і це

можливо десять метрів трави, вона схожа на пилюку, на пустелю, не пилюку, а якусь пустелю в дуже гарячому місці. я стою в тіні, дивлюся на дорогу, машини праворуч від мене їдуть ліворуч. я бачу вихід чи вхід в метро, метро оболонь. ні, я помилився, це метро мінська, оболонь це попередня станція, але ця вулиця, частина цієї вулиці, я стою на перехресті

за ними стоят люди. раз. два. три. четыре. пять. шесть. семь. восемь. девять. десять. одиннадцать. двенадцать. тринадцать...

ободран. и теперь снизу остатки грязные, наклеенных объявлений. Макдональдс. “Ми відкриті” надпись на Макдональдсе. водяная пыль летит сюда. //кашляю четыре раза// дом многоэтажный, полузакруглённые балконы, ощущение соты, улья. вспоминания “Минская, Теремки” {районы Киева} – здесь дома круглые. круглые дома. вспоминание “Позняки {район Киева}, там дома еще круглее”. Акватерм реклама, ещё одна реклама двойная. реклама=реклама. рекламный=щит. рекламный=щит. зелень. много зелени. памятник. на памятнике какая-то красная штука, цветы, скорее всего. ещё один солдат с этого памятника, такое ощущение, что лежит в кустах. кусты обросли памятник со всех сторон, напоминает ботсад.

2:00

тротуар біля дороги. ем це місце, де я можу зараз також бачити поєднання нових будівель як-от квартали квартир, які точно було збудовано досить багато=багато=багато часу назад, можливо 20 або навіть 30 років тому, та новозбудовані квартали квартир, які точно вищі і які виглядають як нові так багато людей живуть всередині них і точно кожна людина має його чи її власну історію про це. і можу також бачити працюючу будівельну ем техніку. будується нове місце, що буде. міцем для чергового проживання скоро.

та чекає, коли хтось її купить. що ж, якщо ми припустимо, що це найдорожча квартира в усьому будинку, ми можемо уявити, хто ж в результаті її купить. я думаю...це буде бізнесмен, у нього немає сім’ї з дітьми, тому що для сім’ї з дітьми ви скоріш купите квартиру іншого типу. я маю на увазі, ця, вона трохи, як би це сказати...випендрьожна, напевно.

цветочная мастерская и сухофрукты. сухофрукты здесь вкусные. я покупала. дальше есть кав’ярня снова цветы. маленький ларек. оружие. нотариус. ломбард. центр лязерной, лазерной эпиляции. канцелярия очень очень много ларьков. вот проезжает скорая помощь. она не включила звуковой сигнал. но зато светятся синии лампочки. она пропускает пешеходов. вообще-то пешеходы должны пропускать ее, потому что у нее горит световая сигнализация. проезжает много машин. некоторые обращают внимание на меня, некоторые нет. четыре прямо рядом со мной припаркованы под углом. два белых минивена: черная и красная машины. красный форд. люди стоят на автобусной остановки и ждут автобуса. переходят дорогу. есть еще раскладки с фруктами и раскладка еще с ка-

якщо перейти до:о, якщо перейти до маленьких будівель, то я би хотіла звернути увагу на мансарду, мансадру будівлі комплексів менше, і сказати, що так ця будівля явно обжита, оскільки там також стоїть кондиціонер, і я підозрюю, що це найдорожча кімната тут на мінській, в цьому комплексі точніше, одна з найдорожчих, тому що, відразу видно, що там, можливо, є другий поверх, цілком можливо, в цій мансарді, що відразу робить сам простір більшим, і:і там є

он красный. он крутится. он похож на индустриальную карусель. создает некое, некое движение в этом пространстве. так же я вижу как меняет свою картинку биг-борд... это как-будто бы танец роботов вокруг... // сильный ветер// поливалки этого газона. тоже танцуют свой танец ветер меняет ракурс воды. они создают некую свежесть в этой всей атмосфере, индастриала, пыли выжженой травы... я вижу очень много пешеходов. они. постоянно меняют локацию. очень одинаково идут

ще одни тип розташування, який мені зазвичай дуже подобається. фотоксерокс, {#####/00:02:12}, мобільна зона, {#####/00:02:16} кіївстар, космо, обмін валют, гроші, швидкі гроші… тож звичайно, тут справа в наркотиках {?}, оберті грошей, різних. Іноді я навіть уявляв запах машин і вихлопні гази від машин, вони пахли інакше,

і одна з них називається оболонська. якщо я не помиляюсь. переді мною великий будинок. він побудований дуже великим, тобто, тридцять поверхів, тридцять поверхів. так, чому б не порахувати будинки і поверхи. але цей складається десь з тридцяти поверхів. праворуч є все ще якесь невеличке будівництво, можливо, вони будують супермаркет. будинок виглядає дуже модно і дорого, лише в деяких вікнах я бачу

высокоэтажный дом... этажи. один два три четыр пять шесть семь восемь девять десять одиннадцать двенадцать тринадцать четырнадцать пятнадцать шестнадцать семнадцать восемнадцать девятнадцать двадцать двадцать один двадцать два двадцать три двадцать четыре. пентхаус. башня. все... справа другой дом

как в ботсаду происходит. парень со скейтом. ударил-перекрутил. едет на скейтдоске, подпрыгивает, делает флип {название трюка на доске}, у него светло э носки, цвета голубого очень. еще женщина говорит по телефону. мужчина с седой головой. девушка в платье. девушка с пакетом. ближе ко мне транспорт. мотоциклист проехал. машина. зелёные кусты, которые. хотя //задувает микрофон/ ощущение ветра, / а кусты недвижимые. удивление. ощущение ветра слева. ветер на носу. пух пролетает, еще одна пушинка пролетает. ощущение зажатости таза. расслабил таз. плечи. желтая маршрутка, белая машина обогнала маршрутку. вода. вода залила э::: ящик для украшений, ящик для цветов зелёный

3:00

це точно виглядає так, що людям сподобається жити тут, тому що вони збудували багато. що ж, цей фонтан добирається до моїх ніг т:а моїх рук, знов-таки досить приємне відчуття в такий спе:котний день. ой, тут ем вантажівка чи вен рухається поряд із автомобі:лем, привезла якусь глину чи я не знаю, щось, що мало повторно будуватися. я би подумала, що це ем {#####/00:03:31} повторно. не так багато людей тут, це не велике з величезним натовпом або лише, проте люди все одно не надто поспішають, вони рухаються й ходять довкола, намагаючись справитись із щоденним потребами або з речами, які вони мають робити ем протягом=протягом дня. здебільшого це ем

тобто, це не просто квартира, вона має в собі певну атмосферу, коли ви хочете показати щось, і не просто живете там, але хочете показати, де ви живете. тобто, це чоловік, у якого, можливо, є дружина або, скоріше навіть, жінка, вони поки не одружені, і він хоче справити на неї враження. тому він купує квартиру, і потім запрошує її, і дивиться на її реакцію. звичайно, вона здивована, тому що ви

дорога кажется, кажется четырехполосная, но разметки фактически не видно. маленький грузовичок с доставкой продуктов в магазин под названием лоток. и реклама естественно компании застройщика называется смартплаза. написано торговые площади. очевидно здесь еще и будут торговать в этом здании. которое строится на первом этаже. ну конечно что же им еще тут делать!. зеленый забор. точнее забор белый. а ворота зеленые. такой забор был возле моего дома когда-то когда жила на метро Васильковская. дует ветер. какой-то щиток на фонаре. провода. много проводов висит прямо над дорогой. большинство машин, которые проезжают они темные черные или серые. интересно почему наверное так практичнее. такси желтый троллейбус под номером сорок семь. двойной. едет от улицы

там є навіть дашок. дашок, з двома шпилями, дашок з двома маленькими башенками, щоб ви розуміли, дашок з башенками, типу, як маленька крєпасть, і:і і це ще робить більше простір мансарди. тобто, люди там реально живуть не бідні. я не знаю, чи належить мансарді простір наверху, типу простір біля неї з балконами. я підозрюю, що не належить, а:а, але ці балкони навіть більш цікаві, як на мене, оскільки, якщо в мансадрі всього-навсього одне вікно, тобто там доволі темно, я би сказала

примерно в одном темпе. темп нарушает ребенок. в розовой кофте со скейтом. он прыгает, переезжает с тротуара на дорожки, въезжает в парк. как-бы меняя это пространство, его темп. я вижу как едет {#####03:26-03:32 сильный ветер} танец. танец машин.... подул ветер. возможно, нужно прикрыть микрофон что я и делаю исходя из предыдущего опыта. потому что запись была грязной из-за ветра. ветер становится еще сильнее //звук ветра//. я стараюсь спрятать микрофон

звісно вони пахли інакше, і більше, ніж десять років тому, коли я почав регулярно відвідувати україну, більш-менш. було таке відчуття під час перетину кордону в україну, раптом країна з іншим набором запахів, якщо можна так сказати. Був досить сильний запах… звичайно, у машин в україні тоді не було каталізаторів, тож запах бензину був набагато сильніший, ніж деінде. так.

занавіски, і в одному щось схоже на дитячі іграшки. є кондиціонер. може я не помилюсь, якщо зроблю припущення, що квартира з кондиціонером продана, там хтось живе. а без кондиціонера - не продані, або там ніхто не живе. жарко, я стою в тіні, будинок розфарбований жовтими і коричневими кольорами.

один два три четыре пять шесть семь восемь девять десять одиннадцать двенадцать тринадцать четырнадцать пятнадцать шестнадцать семнадцать восемнадцать девятнадцать двадцать двадцать один двадцать два двадцать три двадцать четыре. дальше закрывает биг-борд... один биг-борд. второй биг-борд третий... ...

вообще пустой, даже деформированный. здесь зачем-то. вода поливает в воздух, но ветер очень сильно её сдувает и вода просто летит водяной пылью. на право. э женщина остановилась у лавочки, у парка. там где памятник, там есть две лавочки. лавочки. что-то делают. наклоняется и говорит по телефону, что-то смотрит в сумке. держит телефон правой, теперь левой, рукой. люди идут, транспорт едет, не очень быстро. мужчина за этими лавочками поливает тоже водой из шланга. всё очень зеленая и сочная, наверное из-за поливки воды. ветер, //ветер задувает микрофон/ ветер задувает микрофон и меня не слышно теперь. страшно шапка сейчас улетит из-за ветра. ощущение трепета / одежды сзади из-за ветра.

4:00

наскільки я бачу, це люди похилого віку і: середнього віку. я: не бачу дітей, тому що я припускаю, що вони зараз у школах чи хтось іще. два дуже яскравих білборди, ем ніби {#####/00:04:18} реклама і якась акватермічна реклама, я не знаю що це, але вони дійсно потворні. мені не подобаються ці білборди і ця місцина, що стоять тут, вони пов\ повністю ем заповнені цими величезними білбордами. що ж, інший екскаватор, дуже яскравий та жовтий і чоловік чи жінка, що поливає рослини. ой, я можу бачити струм води, що рухається у такому цікавому напрямі. він наче набирає її, а потім ніби роздуває=роздуває=роздуває. чоловік, який відчув, що дуже спекотно, він зупинився на деякий час

не часто бачите квартири такого типу. я впевнений, звідти красивий вид, тому що вона на самому верхньому поверсі. хоча, насправді, коли вона зайде в квартиру, він її тільки купить, і квартира буде зовсім порожня, там не буде меблів, тому що е...йому просто хочеться показати їй квартиру якомога швидше, так що у неї, у нього не буде часу купити всі меблі і зробити дизайн інтер’єру. в=він просто запрошує її

это на Троещине до станции метро Минская. значит это конечная. шумят машины. шумит стройка.... птиц не слышно.... колышется сухая трава здесь на острове. воздух тяжелый. вот проходит какой-то молодой человек с хоккейной клюшкой и в куртке. проезжает кто-то на велосипеде. девушки, женщины спешат на автобус. толстый толстый мужчина за бордовый, за рулем бордовой машины. акация. дерево акации прямо у меня под носом пролетел тополиный пух.... проезжает такси....

як для мансарди, хіба що її рятує, якщо там наверху, я підозрюю, що так і є, я підозрюю, що там наверху вікна, на даху. так от, я не знаю, чи є там вікна на даху, але те, що я точно знаю, що балкони біля мансадри виглядають цікавішими, вони складаються із трьох частин, типу з трьох стінок, таким олівцем, ця балконна споруда виглядає. я поняття, якщо чесно, не маю, кому вона належить, тому що, перед трьома цими балконами є також балкони, тобто там три ряди балконів. я не знаю, ця будівля виглядає так, ця прибудова, між маленькою будівлею і великою, виглядає так, ніби вона взагалі сама по собі, і це просто одна сплошна

не знаю. насколько хорошо выходит. передо мной снова много геометрии. на фоне ясного неба. с очень красивыми облаками я вижу много высоток, они довольно пестрые. солнце освещает их и они довольно яркие. они бежевые. различных пастельных цветов с яркими красными крышами. напротив меня две две высотки. они похожи на близнецов. здесь здания создают ярко выраженную геометрию в пространстве.... по диагонали от меня дом. он очень высокий новый.... скорее всего он недавно построен. возле каждого окна кондиционер. я подразумеваю

спостерігаючи за машинами, тут багато джипів, як і по всьому місту, багато мікроавтобусів.. і деякі машини можна навіть назвати скромними, хоча ті, у кого є ресурси, здається, обирають статусний варіант, ймовірно. ... .... потрібно трохи машин секон-хенд {#####/00:04:56}, і от перша лада,

може він виглядає, як італійський стиль. на стіні без вікон висить великий плакат, стіна біла, а плакат темний, і на ньому написано “резиденція оболонь”. на іншому великому плакаті, що біля дороги, я бачу стрілку і надпис 150 мертів. і текст: магазин зброї. чи жителі цього будинку зацікавлені у зброї? чи вони мають зброю?

на биг-борде цифра пятьсот восемьдесят семь. и номер телефона. три восемь ноль сорок четыре три девять ноль шесть пять ноль ноль. одиннадцатое. ноября... одна бабочка... белая... ... половина записи... ...

ощущение холода на носу, нос отмерзает. плечи. небольшое ощущение воды на плечах. поливалка. поливалка мимо меня проходит {имеется в виду автоматическая поворотная система}, бьет водой в решетку и решетка рассекает каждую струю в водяной пар. она движется всё ближе и ближе в мою сторону. но ветер уноситься на право. машины проезжают за зеленой насыпью. полиция. стодва. мигалка синяя, на полиции. женщина в платке зе\ светло-зеленом. возможно бабушка. медленная походка, вверх колени и вперед идет наклонён. вода дошла до меня, сейчас. // кашляю два раза// как фонтан много водяной пыли не долетает до меня, а раз\ уносится ветром. передо мной выцветшая земля,

5:00

біля потоку води, набрав трошки і освіжив своє ем освіжив своє лице нею. ем це дуже нагадує мені часи мого дитинства, коли в нас були такі машини, що їздять по: вулицям у дуже=дуже спекотні літні дні, і вони розв/ розбризкували е:м, аби зробити вулицю досить свіжою. я ми, коли були дітьми, стрибали довколо, намагаючись проникнути всередину цих бризків води, відчуваючи, що ем він класно освіжав усе довкола. я також бачу багато працюючих людей, будівельників ем досить багато яскравих точок, точок, так, тому що вони одягнені в помаранчеві захисні ем каски на їхніх головах. так, і вони виглядають такими маленькими звідси...

і дивиться, наскільки вона вражена. і потім вони наймають дизайнера інтер’єру, і він запропонує якийсь дизайн для них. я не впевнений, що це буде хороший дизайн, тому що мало дизайнерів інтер’єру справжні професіонали, так що, цілком можливо, там буде багато всього. не стиль, а надто багато стилю. але це їм сподобається, тому що їм насправді неважливо, як це буде виглядати. вони вважають, що якщо дизайн зроблений дизайнером, це означає, що він гарний.

на столбе, который расположен прямо возле метро очень очень много рекламы наклеенной рекламы. когда-то на этом заборе который идет вдоль, вдоль дороги тоже было огромное количество рекламы. но ее почистили и забор покрасили. теперь реклама висит. интересно, как долго этот забор останется чистым? проезжает кто-то на мотоцикле в черном шлеме. мотоцикл шумит. сзади него какой-то, какой-то сверток привязан. мотоцикл очень красивый. но здесь, наверное, ездить опасно. очень много кто нарушает правила.... я пытаюсь представить... эту площадь без ларьков и мне кажется она была бы не такая уютная

будова із балконів і її викупив, викупила одна якась людина, яка там живе, просто в такій величезній башні з балконів. наверху цієї башні один такий великий балкон, а наверху цього балкону вихід, типу як, не знаю, як е:е, майданчик наверху. я не знаю, що там може відбуватись, але підозрюю, що там непогано засмагати, попри те, що більшу частину часу він в тіні. ... ...

это будет офисный центр. он очень ровный. похож на плитку огромного шоколада. я вижу биг-борды с рекламой. я вижу много рекламы. мне бы хотелось чтобы ее было поменьше.... здесь очень яркое... пространство для визуализации. здесь много клумб с розовыми цветами..., автобусы - ярко желтые, которые ездят по маршруту. много зеленых знаков.... пространство постоянно находиться в движении.

лада жигулі. кумедно, збоку чоловік середьного віку з рослинами, дійсно ще маленькі рослини на задньому вікні, може він везе ці рослини на дачу з дружиною .... це однозначно найбільш грунтовний {?} досвід дорожнього руху в моїй голові, друга лада, в неї на даху також якісь матеріали, якісь дерев’яні дошки. так, і частина із запахом машин також пахне інакше

як вони отримують гроші на ці дорогі квартири? на першому поверсі є назви. я бачу деякі з них: б’юті бар, електронні цигарки, якесь we2, а інші не видно. так, це був другий поверх, а є ще перший поверх, є великі, модні сходи з того простору на вищий

одна белая машина два. три. четыре. пять. шесть... семь... восемь... девять... десять...

сухая трава абсолютно. трава не сухая только там, где водяная пыль. там зелёные кусты какие-то маленькие, белые. растения. пух еще полетел. интересные маленькие растения, похожие на мох или ещё на какие-то такие вещи. ближе ко мне выцветшая трава – желтая, пожухшая. и еще только май. удивление. вспоминание “ботсад”. ощущение боли в руке - трудно держать телефон, мышцы напряглись. переложил в другу руку телефон. выезжает от Макдональдса грузовая машина с жёлтым рисунком на синем фоне. приятное ат\ сочетание цветов. белая кабина, дальнобой. вспоминание “автостоп”. человек проходит мимо кабины, остановился, тормозил. перед ним вода бьет в зеленую штуку для цветов, пустую.

6:00

я щойно помітила, що на: тильна стіна одного зі старих будинків досить непогано прикрашена муралом тут, це ем робить картину\ ніби картину ем: будинку, що вкритий: завісою абощо, або ковдрою може, т:а хтось, хто навмисне розповідає (? tales) цю ковдру як...підіймає цю ковдру. це дуже цікаво. взазалі-то це вигляжає дуже=дуже органічно тут, тому що... можливо у стоянні тут десь протягом я не впевнена, але точно десь п*яти хвилин, я не помітила це на самому початку, але я бачу це зараз. після стояння тут протягом п*яти хвилин чи щось таке. ем //посміхається// ще більше людей використовують воду щоби освіжитися,

так що він\вони=вони будуть пишатися цим, і розкажуть усім своїм друзям, наскільки вони успішні в своїй новій квартирі. вони не дуже хочуть дітей. і якщо випадково вони змінять свою думку, їм доведеться міняти цю квартиру на якусь іншу. з дітьми вони можуть навіть вирішити переїхати кудись за місто, тому що є місця, які близько до міста, але при цьому ви живете там, ніби за містом, там дуже спокійно,

мне очень нравится подземный переход на станции метро Контрактовая площадь. там где продается ВСЕ. мне очень нравится там проходить сквозь этот переход и смотреть на то сколько бесполезных вещей продают люди. мне как-то теплее становится когда я прохожу мимо. не знаю почему.... здесь на острове нет цветов, какие-то только старые колосочки, что-то отдаленно похожее на цветок но это даже не пастушья сумка. это что-то другое. бетонные блоки, которые прикрывают отверстие в полу. кажется что это какие-то люки. вот проезжает большая грузовая машина. непонятно. а из Румынии кажется доставка вот Румыния. интересно, что они везут? зеленый автобус

щось ніяк не можу зосередитись, це жах. ніяк не можу зосередитись. я думаю, що тут люди живуть, я думаю, що тут живуть люди середнього класу, середьного віку, трошки молодше середнього віку //позіхає//, при тому мені здається, щоби купити тут будівлю, потрібно бути дуже специфічною людиною, в плані віруючою. тому що сам цей будівельний комплекс, всередині якого ми знаходимось, він, ну центральною точкою сходження цього будівельного комплексу обрано церкву. себто, я би, я як людина не віруюча, я би не хотіла жити в такій будівлі. просто тому що, блін, якби

не знаю насколько бы я долго смогла в нем находиться. я чувствую что:: мне хочется закрыть глаза. вокруг меня летают пушинки..., возможно, это тополиный пух. но нет. это что-то другое.... больше всего меня конечно привлекают струи воды они так танцуют, вертятся и:: распыляются ветром. и в том месте трава очень зеленая. в месте где стою я это все пустырь. выжженой травы. я чувствую как я врастаю в эту сухую землю. солнце обжигает мои ноги.

звісно, вони звучать по-різному в різних місцях, і:і насправді саме звук стає більш жорстким, більш обривчастим, фрагментованим. деякі машини навіть справляють враження, ніби їхні двигуни зламаються дуже скоро. // хнюпає носом; чхає;// //шум машин//

є також якесь будівництво, можливо це буде фонтан або просто лавочки. фронтально на ньому особливо видні птахи, тобто якщо стояти на відстані, можна побачити, як вони летять на бетоні. на першому поверсі є лото маркет, перший український банк і ще щось. будівельний кран, працює парубок, макдональдс ховається за цим будинком

одиннадцать... ... один воробей... двенадцать... ... тринадцать четырнадцать...

er a long\ a truck turned and went away already. the excavator, yellow excavator. red and white lines in front of Macdonalds. a banner with a picture of some houses ‘Obolon something residential’ black and golden colors. a feeling of pseudoelyticism. a green jitney with black tinted windows. a memory of ‘police’ or military? people //coughing twice// are going on the path in front of me, through the cars. a woman, that woman is standing near the bench. she looks to the right, she stopped talking. looking at her phone. she has a cigarette in her right hand. smoking. a yellow bus goes by closer to me. it says ninety-nine. people. er a woman throwing her cigarette out into the grey trash bin, which is er slightly

7:00

намагаючись дістати трохи, щоби: освіжитися. шуми, які я чую звідси, шуми активної урбаністичної території, проте все одно факт, що я можу чути звук фонтану, дає відчуття, що це добре заселена місцевість і що місцева влада або хтось піклується про неї. ой, черговий гість, маленький горобець, який: трішечки прийняв ду:ш у ем бризках води. ой, він почуває, або вона, я не знаю, птах почуває себе радісно через це. попереду мене я можу також бачити один із цих потоків води т:а один із них е:м хм спрямований на металеву частину захисту т:а він напрямлений навіть ширше, ніж мав би бути, тому що

так що, якщо у вас є діти, там набагато комфортніше їх ростити. але шанси на те, що у них з’являться діти, зовсім невеликі. більше шансів, що скоро вони розійдуться, тому що іноді, коли вас тільки двоє, і немає нічого, що може зберегти ваші відносини, вони можуть розлучитися дуже...дуже скоро, і для цього не має бути особливою причини. якщо це станеться,

редко я вижу зеленый автобус Богдан. кажется это фирменный он везет кого-то прямо к торговому центру бесплатный автобус. маленький мерседес с гербом Украины... ключи. ремонт обуви. сумок. яркий, яркий рыжий рюкзак у девушки.... пожилой мужчина в белой кепке и джинсовой жилетке не спеша проходит.... что-то болтается вот прям возле лобового стекла большое желтое мягкое. миникупер. естественно блондинка за рулем....

ну, потрібно бути специфічним архітектором і специфічною людиною, щоби будувати в 21му столітті в Україні будівельні комплекси які, блін, центруються церквою. це ж не михайлівська площа яка-небудь, а цивільний, цивільний_на частина міста. я не проти церков, але проти такої пафосної конструкції архітектурної. ... ... // позіхає// внизу цієї от, цього будівельного комплексу знаходиться варенична катюша на першому поверсі. і:і я не знаю, я поняття не маю, хто:о, хто із тих людей, які тут живе

я как будто-бы становлюсь частью этого помещения. вернее этого пространства. я как будто бы в комнате с травяным желтым покровом. я чувствую как солнце обжигает мне шею.... я становлюсь. неким столбом. возможно фонарем. а возможно столбом для вывески очередного биг-борда... я чувствую как сзади меня кто-то обходит. здесь очень много места. я думаю мы не особо привлекаем внимание в этом пространстве, потому что это огромный

//фоном кричить чоловік// ... {#####/00:07:11} там була постійна пробка, чи тому що п’ятниця і люди їдуть з міста. може ще зарано для цього п’ятнична година пік. рух насичений, однозначно. і точно, в цьому районі інша енергетика, вона схожа на те місце {?} , яке ми обрали, порівняно із вчорашніми теремками.

який ще будується. що ще я бачу? що ще я можу сказати? щось схоже на велику парасольку, велика сіра парасолька, вона колишеться від вітру і я не бачу, як вона збудована. мураха знову лізе мені по нозі та робить мені боляче. мені боляче, але я не можу поворушитись, тобто я вирішив не ворушитись ці десять хвилин, але мені боляче. може, він подумав, що я його жертва, його їжа. але я відчуваю зупинку. що ще?

пятнадцать шестнадцать... ... семнадцать... восемнадцать... девятнадцать... двадцать... двадцать один двадцать два... двадцать три. второй воробей...

чуть-чуть вперёд, ис решетки. ощущение стояния в пустом пространстве. и ощущение, что меня нету. вспоминание “где группа?”. ощущение, что я стою сам и нет группы. женщина подняла сумку. у ней на левой. одела на правое плечо, в левой руке у ней пальто, перевешенное через руку. жарко стоять. колени. расслабить колени. на то же место пришел мужчина. посмотрел на лавочку, пошел в сторону женщины. у него куртка в левой руке. он несёт куртку. в левой руке. парни в спортивных костюмах с опущенной вниз головой. э Акватерм реклама, очень яркий оранжевый, яркий голубой. опять бьет в\ вода в штуку для цветов, в которой нету цветов. э вода прошла и продолжает поливать. э кран,

8:00

це ем як більше розбризкування чи що це дуже прекрасно спостерігати, адже я можу ем бачити картину переді мною через ці бризки води, що дуже класно та дуже цікаво. так, ці бризки. ой, я думаю, що ем за такої погоди це дуже гарна можливість: побачити навіть веселку, можливо не зараз, але якщо світло трохи зміниться, так, точно тут може бути освітлення. що ж, зараз/коли я намагаюсь глянути зараз, я можу бачити, що реклама на білборді змінилася тричі. що ж, я можу бачити рекламу якихось будівельних фірм, що пропонують новобудови: т:акож я можу бачити рекламу чергового автомобіля. що ж, має бути

вона збере всі свої речі та поїде до своєї мами. думаю, зазвичай, якщо чоловік купує квартиру, це означає, що він залишається її власником після того, як відносини закінчуються. звичайно, коли вона\він вперше запросить її в цю квартиру, він може сказати, що це подарунок для неї, але, насправді, це не так, він залишається власником, і квартира належить йому ....

интересно, как скоро закончат эту стройку? здесь очень очень жарко шумно и пыльно. рядом торговые центры. высотки. район считается престижным.... я бы не сказала. такси Фемида. сорок два, сорок два. на правах рекламы О:: грузовик какой-то старый советский молоковоз кажется или бензин или вода. КЛАСС:. как игрушечный боже мой так интересно что он везет. РЫБА. может быть рыба. там огромный сачок к нему прикреплен. было бы прикольно. неужели рыбу везут в этом ужасном бидоне. бедная рыба. муравей. муравей ползет. два муравья ползут по бетонному блоку. чувствуют себя по-моему неплохо.

Будуть в ній їсти. ну починаючи з того, що варенична катюша взагалі попахує якось, ну:у, не знаю, ватнічєством, корочє, і чим довше я тут знаходжусь, тим більше неприємних речей знаходжу, мені здається. такоє. ... //позіхає// ... ...

проспект. и каждый суетится, каждый выбирает свое направление в этом пространстве. мы практически никому не интересны. возможно, я не вижу: другой стороны. но: я думаю они тоже проезжают мимо. сзади меня трасса.... я наблюдаю некую геометрию из людей которые занимаются тем же что и я. напротив меня стоит девушка в белой кофте. ее кофта колышется на ветру. люди стоят статично не двигаясь. и:: делают реконструкцию этого пространства своим голосом. они видят в разных

тут набагато більш жваво. на цій вулиці набагато мешне хочеться спати, ніж на теремках .... ... так, червоне світло світлофору, здається, сприймається більше, як натяк, аніж як правило .... потік машин тут, звичайно,

я вже сказав про вхід і вихід з метро. відчуваю дискомфорт в спині, по центру спини. повз їдуть машини. зараз одна зелена і одна синя, синя виглядає, як велика куля, може там вода. на тротуарі дівчина з килимом, або з чимось схожим на килим. вона іде до метро, вона його ховає. жінка в червоній сукні говорить по телефону, вона вийшла з метро і стоїть на вулиці, можливо, когось чекає. маленькі автобуси

двадцать четыре... двадцать пять... двадцать шесть третий воробей. двадцать семь... двадцать восемь... вторая бабочка. двадцать девять тридцать... сорок второе дерево. тридцать один тридцать два тридцать три... тридцать четыре...

который строит. красное, ободок крана. ощущение “почему не заканчиваются десять минут?” шесть=шесть сем девять - надпись маркером на рекламном столбе. на на штуке для {рекламного биг} борда. почему он там? не понятно. поржавела машина грузовая едет, мужчина в ней, ведёт в оранжевом жилете, ярком. другой мужчина в оранжевом жилете ходит под стройкой возле забора. еще один. наклоняется к экскаватору, берёт что-то с земли. оранжевое. зелёная трава. там трава ощущаешься свежей. здесь, где я стою, ощущается высохшей. по пустыни //ветер задувает микрофон// обездвиженной что-то, какие-то остатки машин и дверей поехали, прикрепленной к багажнику. //кашляю два раза// реклама с машины, где написано “корова”. мужчина, выкинув в тот же мусорщик

9:00

рух і що я можу думати про це, я можу думати про звук. я не можу точно чути його, але я можу думати про цей звук рухомих блоків, так. яскраво пофарбоване авто автолюкс, пошта {?} абощо, він щойно проїхав і його колір досить дивний, тому що це фіолетовий, дійсно, як фіалковий, фіалковий з фіолетовим т:а точно єдина автівка такого кольору з усіх представлених в окрузі. це, схоже, дуже активна територія, тому що ми можемо бачити багато\ я можу бачити багато жовтих ем автобусів і тролейбусів, громадського транспорту, транспорту не надто заповненого пасажирами т:а вони точно підбирають людей з цієї місцевості, яка є дуже величезною. це все натепер.

іноді це нелегко бути жінкою, якщо ти залежиш від свого чоловіка ... .... //сильний порив вітру// так, це не дуже райдужна перспектива. можливо, багато це розуміють, тому квартира досі виставлена на продаж, і ніхто не купує її, тому що немає таких людей, які готові були б стати такою парою.

бетонные квадраты. интересно, что под землей? канализация? яма? как часто поливают эти клумбы которые вокруг...? а раньше наверное здесь было село или болото.... есть старые дома а есть новые. я вот вижу где-то вдалеке на каком-то балконе флаг Украины висит.... больше не вижу флагов Украины. под каждым окном кондиционер. в новых домах практически под каждым. очень мало где есть тарелки телевизионные. вот реклама. написано. фор сэйл и номер телефона и тоже

направлениях... и замечают разные ньюансы. я вижу маленькую девочку с большим белым шаром она бежит за мамой, догоняя ее. пытается взять ее за руку.... один прохожий, разговаривая по телефону, останавливается у пешехода и смотрит в нашу сторону. такое впечатление что он тоже что-то записывает. //смех// как-будто бы свои мысли. я вижу яркий автобус. на нем огненный шрифт, какие-то огненные знаки. он не похож на другие автобусы. напротив меня вывеска макдоналдса. уже такая привычная

виглядяє більше, як питання переговорів, або ситуації. намагаюсь уявити, як би це було, приїхати сюди автостопом, хтось би мене забрав з центру… //дуже близько шумить мотор старої машини// ... ... мій звичайний досвід в місті, де я щойно був… тут дуже складно піймати машину. чим далі ти від центру, тим простіше це здається.

приватні авто, вантажівка, можливо, для будівницвта, досить стара, кілька машин запарковані. тепер ідуть будівельники. у них кілька металевих палок. один з них несе їх, як христос, як хрест, але чекайте, може так зручніше нести. вони ідуть до того будівельного майданчику оболонь резиденції. яка середня ціна машин, які там запарковані, які там їздять? які з них дешеві?

одна минута осталась(40) тридцать пять... воробей четвертый. тридцать шесть... тридцать семь.

колена. джинсы порезанные и видно колена на левой и на правой ноге. сзади сумка. белые кроссовки. встал - ушёл. за лавочкой мужчина положил шланг и закончил поливать. поднял руки, ходит между деревьями - много зелени, видно его только частично. зелень – такие ёлочки. ко мне опять вернулась поливалка, поливает мимо меня. но ударяется об железки. и пыль при этом сдуваться вправо не доходя до меня. водяная пыль. ощущение свежести на лице. пролетает пух слева направо. женщина в розовой куртке. удивление “а не сняла куртку, а другие снимают”. белые машины. желтая маршрутка. в маршрутке несколько человек. мало людей. ощущение боли в глазах от солнца. щурюсь. велосипедист. маленький велосипед

еще одна реклама. продаж від власника. балконы внизу желтого цвета...

буква “м”. //свист// как-будто бы это очередная станция метро. где можно что-то съесть.

іде хлопчик із чорною коробкою a boy

белых машин //свист//... целая запись

красного цвета э уехал с поля зрения. ещё белая машина. женщина

10:00

MAIDAN_20/05/2018 ... a long pause ... ... a very long pause no: the extension of the word yes = yes very fast repetition without pause wor\ word, does not finished. it is EXCEPTIONAL an emphasis, tone of voice !NO! I do not agree with - a very strong emphasis (strong emphasis on the tone of the voice) // laughter // non-verbal communication // laughing / it was FULL thing / words that the respondent says, laughing // the telephone rings // events occurring during the interview {text} text added by decryptor or researcher during transcript ... the respondent continue talk after 10 minutes was ove

OLENA ROSSTALNA

SLAVIK FOKIN

KATYA PONOMARENKO

ALYONA MAMAY

LENA OM

JÜRGEN REN

LIDIIA DEMCHENKO

PIOTR ARMIANOVSKY

MARYNA OSNACH

KATJA BUCHATSKA

DAN VORONOV

0:00

hmm this is pretty strange feeling. first of all, i have a lady talking on the phone just in front of me and it definitely disturbs me. then when i stepped on the bridge for the first time i did had that association which occurred in my mind, because/ erm about love bridges and erm a bit i’ve been scared of them, because once i had an experience of walking on the bridge above the river in the mountains and it wasn’t very stable, and it broke and i fell. hmm didn’t hurt myself, but still... it is pretty interesti:ng to see the fragment, because now i’m sitting and have a mixture of feelings. this is a hmm lovely.. sme:ll, a great smell,

//strong wind// it’s cold and warm at the same time. the wind blows and i feel cold, but the sun shines, and i feel it by my skin. there’s a girl standing in front of me, she’s like a statue, but she’s wearing all black. i haven’t seen black statues, well maybe sometimes in museums, made of bronze. but usually the status the statues, they are white. but she has white hair. i hear voices, they laugh //males voices nearby//

the wind blew in my face. it feels pretty nice. poplar fluff flies again and the birds are singing. here i feel not as comfortable and not as isolated as on the bridge. here is some energy of the earth, the energy of the paving stones, and it is quite powerful. they put new garbage bins. in the city center they put such metal ones. the guitar played. i don’t know how consciously i chose this place next to a street musician. he sings pretty good in my opinion, looks very nice. there are girls next to him, talking. they were very happy to see each other. here four young men. of Arab nationality pass by me. and::and there are so many of them lately in our city

two guys are playing, two guys are playing the guitar and has just stopped playing. and a man with a woman sat on a pedestal, o:on a thing near the pedestal. so:o. now the guy with another guy started to play again. i see Katya who is whispering something to the recorder, two men are going, one of them is putting a jacket on. the guys handed over.. the guy handed the other guy a case

i’m looking at the space, i see the buildings. trees... cars... i’m watching the movement.... i’m attracted by the flower bushes that move smoothly and chaotically.... i see a shadow of the tree..., that grew in the very centre among this concrete and fuss. there’s a metal pole beside it. nevertheless it’s alive, moving, green. i want to be this shadow...

//voices// seems like there is an overload of memory. people in transit think {?} listen to, they seem to care much about memorial side here, but maybe it’s still too early, these events are still too close to be able to deal with them at a distance.

... i turned away my back from the noisiness and business of the of the square, i look at the shopping centre, but there are some benches and people are sitting there. i took my position, because there are some guys with guitar and they were playing music. i think that i am i were the artist, i want to to approach them, to be close. i see people going out of the shopping mall, they are also fancy, i hear italian language from the passers-by

so I am standing again here, there is a second try. the sun is shining, people are talking around, the participants of the workshop. people are crossing, some in the jacket. some officials. i try not to move my case, to keep eye in the same direction. it again remind me that winter at the place where now green trees are growing. some old woman are selling stripes of ukrainian flag. there was a bricks with names of the villages and cities which, from which people arrive here to maidan. now a guy arrived

//sings// ... ... //someone’s speaking in russian// amm no i interrupted, because i saw it so clear. //russian translation// so i=i try to say it again, it’s now just about position... your body... // russian translation// and i would say to do it as simple as possible. //russian translation// take a position in space //russian translation// and just/and then you don’t move anymore. // russian translation// it’s not about… it’s not about doing some... amm=amm

i’m standing right at the doors.... we’re all far from each other... ..., but i see everyone.... someone is coming out of the doors..., people are constantly coming out behind me... .... there are such words here. really freedom. religion. in front of me there’s...

FOUNTAIN, no fountain. a fountain without water, a memory of it with water. very spiky things=a hedgehog feeling or something like this right in front of me. green trees behind them. er the greenery partitions in all this. mmm. some fluff flying, flying by. two lamp posts standing with each other very evenly. flat=empty=space. sticking up a little bit on the front. another tile=a bird flying by, soaring. lightness. someone TALKING behind me and may BE !I WILL! TALK LOUDER then i’ll be heard TOO. memories of WIND clos\ blowing into the microphone. birds. {#####0:47} birds chirping loudly. where from? surprisingly birds in the centre of the city in the lifeless place. music, comfort, nice feeling from the guitar, from

1:00

i have a smell of blossoming bushes .... somebody comi:ng. not a very comfortable feeling, because i hate hearing somebody’s steps behind my back. this is pretty strange to: explore the maidan space through a small hole. ... ... i’m standing here on the bridge and i have quite mixed feelings of, first, what i might notice is my wrong reflection on the phone. then i can

they speak some language i can’t understand. lot of people came to kyiv for eurovision, probably they’re one of them. most of the people wear glasses, sunglasses. they look a little bit like gangsters. i hear the sound of walks, someone is walking. he passed by. the other people discuss something .... they looked at me and they turned back, because no\ i’m not a part of their discussion,

and:: they feel very comfortable here. here are three more and two more. and here are our ukrainian guys sitting, drinking beer from the tap. i can see the conservatory. it almost... almost looks good, only one piece is not covered with plaster.... the sun shines into my eyes, reflecting off the screen of my phone. three young people... pass by. i can’t understand what kind of nonsense is written on his cap. and he has a wallet in his hand. I remember. when on the building of the main post office in 2014 there were some projections, some words about Yanukovych. but

that one is taking something from it. other guys came to this company of the guys(35) а:аh, i see katya again, a bag flies by, by the square, the guys have two guitars now. my leg is falling asleep.

i want to dance the shadow’s dance.... i hear the people’s voices. they are very fussy. talking about ordinary things. you can dance the dance of these voices. i can feel the vibrations. it seems the subway is going by.... my body feels gravity..., repeats the movement of the vibration.... this place is very familiar to me....

but actually doesn’t seem like this sort of place you would want to hang out, you’d want to spend time at. let’s say it’s more like the space of transit, people are busy, people are connected with elsewhere, they are not really present mostly in this kind {?}. seems more... and they look {?}, but then again, continues this way. it seems more like people occupy with elsewheres than the very site they’re transiting.

and i remember my experience in italy. the music is on again and the guy that passes by me has very nice tattoos on his neck. i remember that i’ve always wanted to do a tattoo, but i’ve never had courage and i’ve never came come up with an idea which i would like to convey on my body. i feel like there is a star in this circle and i’m standing on one of its rays, but i chose the position in the middle of it and on one of the edges. i...i feel empathy

to a woman with the stripes. he is drinking coffee. i hardly could see what is going on in the bridge, just by my left eye. the same feeling of impossibly to see everyone that events are happening around I felt on maidan. that woman and a guy, they are hiding in a shadow. woman is filming something now. there is a cycle, there was a.. what else was there at the time? i remind chess, big chess, but I never have seen just maybe once when people play it. and few metres going downstairs there was a spot where I tried to

reaction on elements, now it’s just to stand really still to understand, where your body is positioned and just try...also try not to move anymore with your head... or here, but really try as simple as possible in the position what you chose and just try to concentrate on the edges of your gaze, of the sound, of the feeling of your body, of the information you get. //question from the audience in russian// yes, you can also sit. i propose you first to stand, because it a bit more challenging, because if you sit you really like in the consumerism and i think, if you stand, you also expose your body in the way, so you are not just.. e:rm you know, not just hidden in your {####00:01:53}.. yeah, so you also expose your body. i name it ‘performative observation’, that means you also implant your body

kyivmiskbud... bank. aromakava... such ethnic space... i don’t have any attitude to it at all, it’s so neutral.... i can’t connect this to any events. you either have it or not. doesn’t matter where you are... .... space is neutral it’s just\ you\ it becomes this or another only when you treat it somehow.... it’s hot in here. the guitar is playing...,

a person playing, singing, more music, guitar chords, banging. strike. on the right. drilling. drilling and guitar. recitings and birds. birds, feeling of persistence, as if birds are squeezing me and such persistent birds. er Lena standing here and talking into the recorder. other people. er fluff flying by me. a ribbon. a sound on the right people are moving BY=PASSING gotta !SPEAK! LOUDER then you’ll hear what i s\. another step. cool t-shirt. a camera. thoughts these are foreigners. er columns. fluff, another fluff flying up. white light flying down, swirling. a plastic bag. a plastic bag reflecting the sun, swiftly carried by the wind. another plastic bag. two people whatm\ wearing white costumes, one with a tie, another one making sharp gestures down with his right hand

2:00

definitely feel the movement of the bridge. people are walking pass. it’s pretty nice to watch the picture from standing here on the top. i always liked it and it gave me the idea of kind of game i had been a child like when me and my sister were left alone at home and we didn’t have internet those times and no tv, we open the window and we liked to watch people trying to guess what are they doing, where they coming, what is there in them. hmm we were very much curious to watch people wearing so different clothes. now somebody/ some=some people really have the feeling of summer and some of them are wearing rather warm coats. this is

they have no interest towards me. i don’t move, so maybe i also look like a statue, and they don’t even realize that i am alive person. there is a sound of some kind of perforator. maybe there are industrial works somewhere here. but i haven’t seen it, only hear and smell it. // strong wind blowing// i also hear the sound of drums and some other musical instruments. this building is a conservatory. the drums are really loud. there’re a lot of sounds out

i don’t remember at all. which ones. and i wonder where this projection was coming from. i wasn’t at Maidan much. i was really small.... i don’t have any really. strong memories, when i really felt i was in danger. here. on this spot. the strongest smell, probably, hmm, a strong memory is the smell. when i came to the warehouse, to the Kyiv City Council {Kyiv city council building was temporarily occupied by the activists during Maidan} where the products were stored. i cleaned there, helped. the smell of raw potatoes as in a cellar raw vegetables canned food. it just penetrated into my nose. and probably this is my strongest memory of the Maidan.... my throat hurts too much can’t speak loudly

a guy u:uh near globus on the upper step was just talking on the phone. another guy is sitting on a bottom step and is looking on his phone. i wanna pee. three guys, two of them with drinking cups, are sitting on a second step of the globus, two on the upper step. the company of the guys are talking on the second step. to each other. no one passes by me. i want to pee. a slouching man is going past me down to the square... ...

i feel some kind of nostalgia, longing and commonness.... there were a lot of events in here.... now i see the memory signs of these events. they:... awaken not the best emotions in my body.... iwant to duplicate the car turning...,

even me myself like i would decide to be somewhere else now. i guess when i arrived at train station there was this ant nests of a place which is actually hub of suburban railway intersecting with marketplace with lots of informal practices performed just like the sort of scenarios i’m attracted by. i don’t know, there’s like little kids led by its parent, approaching the memorial installation of burned tires.

to my colleague, she’s standing at the entrance of the shopping centre, and i feel she’s very courageous, i feel maybe i like this courage to to to face people, i want to hide and i feel that it’s very true about me, even though now i’m staying in the middle of the square, i don’t care about people, because it’s not very crowded, but she is standing just in in the e\ at the entrance, so that’s where all people come from and go into. i feel like i find any means to //chuckles// to hide from the crowd. //acoustic guitar playing// the music is so nice, it it reminds me of my very good friend sierra who is now in the states, we would sit

organize morning exercises. i have done my morning exercises, but no one have joined. now i’m standing here handing right stop, how you would call this metal stuff. two meters high is this bridge, and again I remind a bridge in the films, some videos from that bridge. i don’t remember where I was at that time on maidan. maybe I was so tired and slept at home when people were killed, when something strange happened there. sun is shining, me maybe I would have an effect as if I on the sea, there is a wind

as a q/.. yeah, as a {####00:02:06} thing and then you also {####fill/feel 00:02:06} way you stand, when somebody wants to pass, but you don’t interact.. ... NO=NO, not in this, later we do it actions, i just want to be // chuckles/ clear/ and you just try to insist on the thing and try to.. now really about simple body //noise// and the texture of perception ... and just if you want lie or something else, but you try not to sit where it’s more like not normalize {####00:02:38} in a way that’s for yourself unclear. later we do physical activities, but let us just separate {####00:02:44} and i think it helps to clarify. question? //question from the audience// your thoughts, it’s about your thoughts descriptions, what catches your attention, how the manners moving, do they have marriage drama or not.

rather sentimentally.... not hot – warm. still warm(14). actually, people don’t care what we’re doing. almost all of them. although we’re standing rather symmetrically. in circle. at the square. and someone is interested, but not too much.... the word eurovision is written in here....

feeling of confidence. another gesture downwards. he opens the palm of his hand and he has a phone in his left hand, and with the right, open hand, he points down, points at himself. // coughing twice // takes a step forward. more gestures with his hand, this gesture perfectly down, as if he’s cutting through the air. he has a cap on, a beard, black=black sunglasses. i mean maybe he’s from Israel? a person cleaning the garbage away passes by, from afar. he has a strange gait according to=my=feeling: he’s pulling his legs forward straight. right=left=left=right. raising the shovel in his left hand. going further. they’re walking, a man comes in, limping on his left leg. his knees are half bent. when he does the right he is rol-l-ing to the left and to the right a little bit. here\ he’s rolling, a left shoulder rises. the glasses reflect his sun. two more guys. some man in black glasses with a black

3:00

enormous, this is a huge smell, which comes from something, which/ some blossom bushes. i’m not sure of the name. and i can feel it and... another pretty strange feeling is that i can see the movements of the: clock, the clock, which goes here and the movements are so slo:w, but… still the movements .... people speaking from all around. lady coming with very heavy bag talking on the phone, maybe talking to her daughter or somebody, who is a part of the family .... the strange feeling...

here, but all of them are not very friendly .... they’re not mechanical, but at the same time, yes, they’re urban. but urban sounds doesn’t sound friendly to me. men still talking an they still don’t see me. i’m just a part of this city, and they have some other interests .... the perforator again, it’s very loud.

a janitor with a pink dustpan is standing.... and then he climbs up to the guys who drink beer. here two more young people pass by he has a plaster cast on his right hand. they look as if they, for some reason i think they came here for shopping. interesting. oh no they just came here to sit for a while... in the word ‘globe’, the letter ‘o’ is circled in pink. it’s such a pleasant feeling to be without a big heavy bag. it allows you to feel more free. i think i should take a banana bag next time because it also feels as a kind of armor even though it’s small. i see Aromakava. I remember the very first Aromakava, that

two guys walk past me along the square, climb to the top step of the globe. the girl in black goes along the square without paying attention to anyone. guys with two guitars are playing.

Katya is recording all the same, continuously recording something onto the recorder, and the birds continue chirping. ... my leg is terribly sore. a cleaner

the girl’s pace..., the way the flag is swaying and:: the birds are flying off the flagpole. i want to dance this bird’s dance... and take a pause, and freeze, close my eyes, and listen to the space, feeling like the wind is blowing against my body.... as if it was a sea breeze....

ice-cold students. //footsteps, children shouting// i’m really struggling to find some {#####/00:03:20} focus on //phone rings// cause it seems so indifferent. nobody’s trying to gain the attention of another one. people are on their own way, just themselves, connected with elsewheres ....

just like these two friends. i think of friendship now, i see people chatting, i can hear their distant chatting. i feel the wind, it’s very comforting. i feel like i’m just a: light on this square, just another object, i’m not a passer-by, i’m here with some purpose. i want to move my neck, as i want to observe three hundred sixty degrees, but i can’t. my sight, my gaze is now at the hotel and it’s very nice geometrical structure. looking, i’m looking in front of it,

there is some noises, the sound, there is a house of trade union, some reconstruction. by the left side there is also some noises, i could see. it’s hard to talk. it’s hard to talk because of the emotion. even if if i press the record button, if it’s recording now, what if it would be missed as the materials as the event that happened here, that happened here that winter. how do i like to be here? am i enjoying this position? this talk? i feel nervous. i see a new group of school kids, they stand, they stand close to the shadow. they are waiting, they are looking somewhere. a man on bicycle just arrived. that group has a

what is what/ also some {####00:03:02} is what in his package, what you will photograph, that’s a machine/ you know, all these triggers between space from distraction. people listening associations, //voices and noise// no for afterwards ,for after the ten minutes .//question from the audience// we come {####00:03:32} ... //russian language// ready? ... ready? let’s try it again. //noise// the other position. //noise and sounds of people’s steps// ... ...

i just can’t, this our philistinism simply kills me.... yesterday i was at the lecture about media facades.... there was a new architectural, very modern kyiv building. with a new hugely expensive media facade, and it looked just as philistine. i don’t know why can’t we do it somehow differently. we need to really change something. nothing changes... ... it’s squeaking er::...

purse. a memory of the 90s, a purse, gangsters. er trousers and his jeans. a memory of the pushup jeans. lamp posts again. a shadows from the lamp posts. the shadow looks like lamp posts {#####3:14} feeling of\ accuracy. music again, a person singing something they’re playing guitar. //coughing twice// reconstruction works on the right. they continue, this memory of the The House of Trade Unions. bird. ribbon, caught by the wind. ah other participants recording a video. recording behind the participant’s back. the bricks are not even. a white bird sits down so that\ the bird is sitting on the cornice. er video that’s something in black, black clothes. warming up sensations, a feeling that i’m warm. now the neck, which is also warming up. i can hear the voices of people, mm talking to each other,

4:00

... everything seems so familiar. i don’t live in kyiv, but i’ve been here quite a lot of times. but now perhaps because of the position here being on the top. this is the feeling that i know something more than these people do know. erm i know that i’m watching them like a detective or a spy or somebody else and... this is something what i usually do being… e:rm theatre director i like to watch, to observe, trying to collect/... !OH, SORRY!, there was a fly, somebody sat on me, not a very pleasant feeling, i should say, truly not a very pleasant feeling .... steps again, people coming. oh, gentleman

... like it’s approaching me, i’m a little bit fright to\ frightened to it. and drum, the drums sounds it’s like a soundtrack of a movie. i feel like something terrible should happen now, but i don’t know what it’s going to be. ... ... i feel like my legs, like my feet... it’s like they’re glued to the ground. and i’m not sure

that opened next to the bus, trolleybus stop. at the end of maidan, i drank coffee there every morning, because i went there to Les’ Kurbas center to study. and back then Aromakava had some value for me. and the coffee there was better in my opinion. Claudia is standing again. now next to Slavik. she has such a beautiful figure. finally it’s hot. maybe i’ll get a bit tanned today. i wonder why the fountains are not working. it would be interesting to count the number of Ukrainian flags in the square.... a pigeon flew by.... it seems that the pavement is lined in the shape of a star around the stela.

with a stick. a cleaner with a scoop and a mop climbs to the top step of the globe //yawning// i see two people going with my lateral vision. one of them is a military guy, and the other is wearing a cap. going down, along the square. poplar fluff just flew by. the leg i lean on is terribly sore. and i want to go to the toilet more and more. ... i’m straining and straining my legs, and i can kinda feel how much they are leaning, how warm the asphalt under them is, although it’s obviously a fiction.

and i can see the sea.... my space is the sea. i want to dance right this dance – dance of the waves. as if all the voices, all sounds..., the whole movement merged into one... in this sea.... but i’m standing, not moving. the sea is in me, i can feel my blood dancing..., I i feel the breath..., i feel the movements of the chest. i feel my hair

... yes, actually that {?} sort of space, but I tend to feel it already {?} inconvenient at. and also seems that it’s more controlled as less space for negotiation and how you would use, occupy the space now, the men just returning to the memorial sites having a look, continuing this way ....

there is this crystal parallel er shopping centre and out of the centre of it emerges er a intre\ an interesting structure. it... i think i feel more comfortable here than before, i feel more myself, because before i was observing from from the upper hill, so i had to...i didn’t feel connection with people. now, when i’m on the crowd i feel human again. i... //wind blowing// i enjoy the wind, here the wind is stronger, and again i close my eyes, and again i can feel what i wanted to see, i can feel

leader. a woman with a, or maybe this is a girl, she is with a flag of european union. small paper flag. they are walking further. the last guy in the shirt, looks as officials, but he is a school kid, teenager. a new girl coming, passing there. maybe she could lost something important for her. people are walking. by the left eye I could see the bottom, i could see the self-made alley of the people dead here. dead here that winter. i couldn’t observe if people stand and pay attention, pay attention to the photos and names of that people.

//noise and voices, sounds of the street// ... ... // noise// i see the maidan before me. somebody push the bottom from the photoapparat. people are walking from the right side. somebody is talking under the bridge. somebody is close to me walking, passing me. the couple also from the left and from the l\ right, one man and one girl.

i wonder if Claudia does this often?... what is it for her?... what does she get from it?... i understand it when i’m getting something from it. but i’m not getting much from other strange person getting something from it. but it’s interesting, listening to impressions of the other person... but actually everything around is rather ugly... //extraneous voices are heard//.

going together together past me, going to the left. a memory of a shopping center there. fluff falling down. semicircle of tile. er smooth lines, rays. another person in the zone. soft gait downwards, left foot, another=left=leg. a person in the MILITARY uniform holding a cap in his right hand. actively waving his left hand back and forth, back and forth. smooth gait, going smoothly. passing a hatch in the tiling, there’s a hole in the tiling and there’s erm glass there. the glass is round. in uniformly radial tiling. the sensation of the sun, heat. music again. fighting. man, birds coming, a man taking out his phone from his back pocket. swift movement, he presses the button and answers the phone. he passes. er into the SHADOW. birds. the participants

5:00

wearing quite strange violet t-shirt. i always wonder why men choose pink or violet t-shirts, pretty strange... ... i like the feeling, that it’s quite not so noisy here, because the streets are not/..

OH, the bird flying so close, very close. i don’t think i’d like to have a surprise on my clothes. oh, just noticed there are some very interesting decoration on a chestnut tree, hmm and some stars, erm might be a part of christmas decoration or something. hmm yeah and another sound which i might explore, this is the sound of

that i can walk. i think maybe\ maybe i will stand here until someone will demolish me ... .... //sigh// //strong wind blowing// the wind blows. ... it brings some seeds ... .... there is no cats here. some ti\ cities have cats, but others don’t have

there’s an old scotch hanging on it like a garland.... the guys just sing for their own fun. someone is drinking coffee, someone smoking. very calm. here. the steps of the heels. i would have thought this was a woman but it’s a man. wearing all black. he must be hot.... here come two young men. one of them spat and turned out to be not as young. as at first glance. he spat on the pavement and i find it disgusting.... i don’t want to choose epithets anymore.

or maybe not? yes, the asphalt is incredibly warm, the sun starts burning a little. and the wind blows me off, but the sun is already quite warm. a man, a slouchy man, is going past me along the square, down, wearing a jacket. //yawning// the sun is incredibly hot. ... the man looks around, he realizes something strange is happening. another man with a cigarette is walking along the square. It feels like they do not notice me.

tickling my face ..., i feel saliva in my... mouth.... i feel the weight of my bones.... i feel different processes in my body. they play and flow. this reminds me of the sea.... as if the city is one big sea... and i’m drowning in this sea 5:51// laughing//... ....

... and i see really black bmw giving way to passers-by which is maybe bit of a real side {?} in cities like kyiv ... .... it’s just a bit more of five minutes and i’m pretty bored standing here. nothing that could just mi\, nobody ....

three hundred sixty degrees, that i’m in the space that it is 3d space, it’s not flat. as i was looking at the panoramic view, it was flat to me, but with the closed eyes i can feel someone walking behind me, i can feel people chatting around and i feel comfortable standing where i am, i can see i can hear the steps and i feel, i feel at the same time dead and alive, because i have senses, but i can’t move, it makes me think of the statue of er the medusa gorgona, so she looked at me, and now i can’t move.

i see, i see hardly, because my point of view is forward, but by the right side I see that people passing by. how long could we memorize? how long could it be trauma? trauma of that winter? but now is a summer, its hot, even its not even summer, it’s just fifteen on may, fifteen on may, after eurovision. there is some still construction. there is a symbol. i couldn’t see it, but i remember, i remember it standing there on maidan. i thought that for one time maidan would be a holy space, the space where there is any dances, there is any mmm some celebration, celebration, but

i se\ i hear the voice of another participants, // chuckles// they are recording... the man is riding one circle, like a bicycle, one circle. he is going up to the... erm, to us. people and pigeons, a lot of pigeons. in the centre of the st\ road the couple passed me to the le\ right. somebody crossing the street in the middle of the street. pigeons are flying through me. ... again i heard the sound from the sky. i see the sausage, // chuckles// big sausage. ... a lot of ca:rs

and the photo is hideous, just as everything around is... yes, really difficult space and it’s difficult not to notice it because there’s a lot of it..., it’s empty, crowded, memorable, ugly. and in some meaning. not... very contradictory... ...

of the group are writing something. people sitting on the parapet. dirt in front of them. a feeling of dirtiness and untidiness of this parapet. wondering how do they sit on it. glass. more fluff the bird sitting down. the sun is reflected in the lamp posts. a fast bird flying from left to right. noise. noise, a lot of noise. on the left, some obtrusive music from coming the phone, unpleasant. high frequencies, an unpleasant feeling of so many high frequencies. a group is coming from behind. a squeaking sound this, the sensation of a bicycle and a memory of ‘something passing’, but I=do=not=see=it=somew here=behind=my=back. i can hear how the bike’s whimpering moves from the left to right and leaves. a standing man turns around, a cigarette in his teeth. lits a cigarette. a smoke. someone goes from the right. a shadow. a sound

6:00

building reconstruction or something. these are real sound of urban space, but really i think the strangest thing here what now i’m standing here is that now i’m hearing the centre.. in the centre, in the heart of the capital. but it’s really quiet here, because from my previous experience every time i appear here i leave it with a headache. but now it’s so quiet here, really quiet and this is quite unusual comparatively to the feelings i had in this very place some time ago. i can’t say that i come here too often, but still this is the strangest feeling i have here, really the strangest, really not very noisy, kind of calm and quiet and not so crowded with people. quite strange to observe birds very close,

them at all. i don’t remember where, when i saw cats in kyiv. the same is with ducks. only birds, only pigeons fly here. someone is taking a photo of me, i don’t know who it is. maybe some kind of tourist or just a photographer,and he thinks what’s hopping here ... .... //male voices// but it’s another proof that i look like a statue, because usually tourists take photos of statues.

you don’t want to think about the bad. this is a characteristic, i guess. there goes a redhead grandmother, limping a little.... here are two young people in suits. looks like they are talking about a very serious matter. i’m photographed. and the sun is burning my face.... a pleasant melody.... the bag is blown by the wind, dragging along the pavement. plastic, polyethylene. i try not to take them at the supermarket. the truck is passing by me. some strange metal circle of unknown purpose is next to me.

i don’t know whether it’s good or bad. i see Claudia, Claudia is going, going to, going towards me, i think she’ll come up now. i see another one, another person wearing glasses. it’s a woman. and i see a company of two men, i don’t think they hear me. although i try to speak as quickly as i can, as loudly as i can, precisely. well, that’s that. not very loud. mm, a man stopped in the middle of the square, looking into the phone. i see the globe, the inscription

sometimes i feel like a spectator.... now i can observe the theater that is going on around me. this is a social theater. this is:: the attitude of people. it’s rush, fuss, the humdrum of the movement.... this is a kind of dance that people dance unconsciously, moving in space, duplicating each other.

{#####/00:06:02} //car door unlock beeping; children yelling// two young guys just seem to know each other, heading opposite ways. commenting on that already gives an idea about how boring it is here //chuckles// ... .... maybe it’s also the thing that here i feel like a tourist, //people laughing// or a stereotype of tourist //people talking loudly, giggling// thing that always irritates me even though of course i’m sort of a tourist.

the distant music is on again, i’m concentrating on it. i feel that this gives me gives me comfort again. on my left, i hear very strange voice, it’s... yyou can hear it from very angle you are, you know, there are some voices that you can hear from everywhere, that kind of voice, i’m thinking about wha\ what my voice sounds like. i want to open my eyes, i open them. it feels like nothing changed. there are more people though. i gaze at my colleague and

i ask this question to myself and I see that, that i impressed that it pass. how, how could i calculate? is it possible to calculate that event? it was, it was that winter that seems as it were like few days ago, but this counting the days by the calendar it seems.. seem like without any sense, without any sense. and i see nastya main coordinator, main coordinator, she was presenting, she is going there from downstairs going up. what she is doing? what other people are doing? what I am doing here? i am remind, I’m remind, i’m feeling as that song of nina simone. feelings, feelings. would i like have this fucking

standing and waiting to go farther .... the girl passed me .... the sun is really=really right {bright?} and it’s hot. //chuckles// ... i see this flag, the emblem of ukraine, it’s moving and after it i see sophia kyivska. ... it’s very like a:/ e::mm s blikami //chuckles// na kryshe .... i hea:r somethi:ng/, i heard the building are built.

but it looks somehow. of course. no doubt... and it’s actually quite painful(14) i wouldn’t actually choose the spot i don’t care where to stand... i really don’t... ...

of the flip-flops flopping shoo\shoo\ on your feet. a memory of the beach, caco\ beach gait and such things. //the cars signalling/ group members/. a woman hunching forward a little bit, her shoulders are tight, turning to the left when she walks. the ri\ left shoulder is slightly down. step down. inclining downwards. green bag. leather bag. sunglasses, orange hair. more people come. TWO people, two people, two people. a lot of people in couples. participants standing on their own er. //speaking quietly/ strange thought/. a sharp fountain again, which now feels not as sharp. a feeling of pain in the eyes, a lot of sun, pressing on the eyes. er a sensation of a cap touching the head. an already wet cap, may\ a feeling of sweat. a feeling of cold on the neck from behind. a thought of ‘why didn’t i choose //laughing/ a places in the shade /, and standing in the sun instead’.

7:00

very close. and another strange feeling is that ok now i’m standing here watching some people coming. and birds, maybe they also watching me and thinking “hmm what are these people doing here”, that is pretty strange... oh, very nice, very bright red balloon. really bright spot on the road. and yellow sneakers of girl. erm they watching the installation connected to that dramatic maidan events. very=very bright spots. that’s pretty weird, there are not so many bright spots in here, people are mostly wearing mostly wearing dark jea:ns,

//sniffs// the feeling in my feet, it’s so intense, it’s like my weight, it’s doubled or tripled and it all pushes down, like i feel the ground under my feet ... .... the bird, the bird is singing, maybe the first time today when i hear the bird. i saw the birds, but i didn’t hear them ....

in many places the paving is cracked. i can’t believe that people were killed here. but as soon as i say this out loud i’m starting to believe.... i’m getting a little bit scared.... i need a pair of sunglasses. my mouth is dry and the hair is getting in my mouth.... it’ll be interesting to listen to all this later. or maybe it’s better not to listen. maybe. pleasant music you want to dissolve in it close your eyes and not to look only listen only feel the sun the wind the birds singing. the girls are clearly going shopping and don’t understand what’s happening. although actually there’s a lot of

on the globe and one letter on it is pink, my leg is incredibly sore. a man cleans up, two guys, one of them starts smoking. ... ... Katya is describing something continuously, without stopping, the man continues cleaning. it’s it’s an adult already

rushing somewhere, creating a fuss.... i want to turn around. i’m like a spectator who doesn’t see the whole space. i see only a part of the scene. here is a woman and a man who have just opened the door synchronously. it looked like they were rehearsing this moment. they opened the door of their car synchronously, got in there.... i’m starting to notice the geometry of the city....

I see

... so maybe i could deal with that //unknown shriek; footsteps// ... but rather suffocate tourist inside of me //chuckles//. and it’s easy, of course, going to places that are different, this site here. i think there’s more layers to explore, there’s more like kind of informal practices performed or it’s just, more of this kind of grey zones that are maybe not obvious at first sight,

i smile, because she is still at the entrance of the shopping centre. she feels, it feels natural, people are going around her, they don’t notice her. again i see a bicycle parked at the entrance and i remember of my bike i miss so much. i start to feel my...my breast, i feel like pressure on it, beho\ because i have very tight bra, it’s a sport bra, i didn’t take it, i didn’t take it away from my training in the morning, so i feel like it’s hard to breathe, i feel like i have to make an effort to breathe, it also makes me

feelings? feelings. there is a piano. piano of the piano terrorist on maidan. but was it terrorist? who is the terrorist? who is the victims here? who is the victim of that time? if i am a victim, if i am lost that time, if i am lost some chances, if i lost past, if i am losing my future? it’s mggm feelings, feelings. people passing, mostly down. most of the people there going from up to down. and on the bus side of the street. and one third of them, of same amount is only going up

... ... people=people just passing through maidan. flowers and green grass. the noise again under the bridge of walking people talking. ... the ha:ir is on my face and it’s bothering me .... two people passed. the bird is flying ....

it doesn’t matter if you’re seen or not... if you want to... feel a certain way you feel this way... maybe someone will take a picture with me// laughing//... we are standing very symmetrically, although we didn’t agree to do it... ...

er a man taking a step back who turned around, tattoos on his left arm. a pattern, some. er the other man with him is holding his right hand behind his back. a very w\ unusual gesture for people. holding the right hand straight up RAISED behind one’s back. a woman with glasses, sunglasses. er a wind on my neck from left to right. flying=fluff. steps. er white, white keds sneakers, black clothes, white //car noise is heard/ a shirt, a man in a business suit. sense of activity, business./ again the noise of the repair works on the right, a memory of the repair works. noise. on top of the birds. a memory of the birds.

Lena, who’s saying something {he’s referring to one of the participants of the group}. a girl with red sleeves and with a spotted\. a memory of the er ladybirds. someone approaching on the right from behind. tiles. crashed tiles. memories=Maidan, tiles beating down

8:00

t-shirts. and this bright spots, they really ehm quite visible, if you spend some time watching them. hmm really feel like/... OH, this is the hand of the clock moving. i guess, i’ve never seen it that close. hmm pretty strange, but very nice. oh, the re/ the red balloon is moving and the girl in her yellow shoes, hm they are very bright and it is definitely catches my attention. the girl is chasing the bird. hmm i can’t think of my dog now going for a walk somewhere with my husband chasing birds. hmm maybe like this girl or something.

... the phone in my hand //coughs// its...its screen it’s right under the sun and it looks like a solar battery, like i’m collecting the solar power with my phone .... so i’m a statue that has batteries inside, maybe when it gets dark, i will shine .... my eyes will shine. i don’t know what else can shine, out of my other parts of my body.

people with their phones near their noses it’s not surprising in our time.... really not surprising.... lots of windows in the house of trade unions. what if i counted them...?!. i really loved counting when i was a kid light bulbs air conditioners. and conditioners one two three four five six seven eight nine ten eleven twelve thirteen fourteen fifteen sixteen seventeen eighteen nineteen twenty. twenty-one twenty-two twenty-three twenty-four twenty-five twenty-six twentyseven twenty-eight twenty-nine thirty thirtyone thirty-two thirty-three thirty-four thirty-five thirty-six thirty-seven thirty-eight thirty-nine forty-forty-one. well about fifty and i don’t see the rest because of the trees i had to cover my eyes with my hand because the sun is shining so much. this is quite an uncomfortable position for me.

an old man. ermm, two men in tuxedos go along the square. a terribly sore leg. ... claudia is listening who is speaking to the microphone. a:ah, two men in tuxedos go very slowly. katya continuously, continuously speaking. the guy on the upper step of the globus starts beatboxing again. ... terribly sore leg.

the curbs, yellow dots... that protrude from the asphalt, not letting the cars go further. i hear some fragments of the phrases. like music that’s dubbing my geometry.... bits of laughter. i told you. i told you. i can hear a raven cry... and :: i feel how my body responds.... i feel... like the sun...

but then there’s mode of observing place for like maybe ten minutes really helps to you get an idea about what’s going on, we just kinda get a glimpse, of course, that’s expect {?}, but usually that contributes to just catching your interest. and then there’s also more of a variety of sounds, there’s two drunk guys, which is also quite a sight here, maybe //men talking loudly//. so yeah, i’m actually looking forward to go to areas which are more diverse,

feel...not free, i feel like i’m in chains. actually, my feet, i feel like they’re burning, because of the heat, because of not moving, so...and imagine the chains around them. and i feel like a statue again, i feel, i remember of medusa gorgona, and i actually was in a place where in turkey where where it is supposed that she was living. i remember that antique statues, antique columns... //man singing and playing acoustic guitar// the music is overloading, so again it draws my attention. i look at the people sitting here, and they are just so normal, it feels normal to be around them, even though usually i don’t feel so normal, but at the moment,

going up from maidan to.. to somewhere. what is there, up? what they, what they could find there? maybe I could speak german? maybe I could speak bwebwebwe maybe I should speak ukrainian? or russian? or this distance, this distance to my thoughts - is it helping? is it helping me to see it from the up? there is a quadrocopter. i don’t see it now, but I recognize it before, when we were passing through the stage, when we were passing this spot, to this bridge, to this bridge where people were hiding, where they were fighting. i saw a white quadrocopter, it was a

a group of people under the bridge walking to the maidan .... i see the monument with a lot of flowers and lights. //laughing/ HI, claudia/ OH THE BIRDS. somebody is running, i think it’s a boy, or no, i don’t know. YES IT’S A BOY with red hat, and his mother .... again the car, they’re moving to the yevropeysʹka ploshcha. my hair is bothering me, it’s on my face, i see the ma:n on the bicycle and now i missed him.

there are also photographs with bodies here and us. as well. with our bodies. we look so differently... the photographs there are so beautiful and we are so. not beautiful. very plain. just standing... but i guess this looks rather interesting from above... rather incomprehensible. there’s no understanding of what’s going on. yeah people are looking at us... ...

memories=Maidan explosions, tiles. tiles. the tiling goes to the left. two people in suits come back again, but now he isn’t waving his hands, but put them in a pocket on the side. feeling of peace. the jacket is protruding backwards. another step. step. slow gait, feeling of slowness, agreement. music. pleasant sensation from music, //the singing to the guitar is now heard in the recording/ / to the feeling of the rhythm. feeling of pleasantness on the left and pressure of the noise and birds on the right. a desire to move to the left to the music. with the pleasantness in the body from the voice, creating harmony. music creates harmony, music becomes louder. i’m going into this music. i can feel it inside my body, i feel it inside my stomach and heart. the memory of mantras and some hare krishnas=who=were=here=before.

9:00

fresh wind is blowing, this is good, really good. this is a feeling of freshness now. when i’m trying to watch at some lamps, i have a strange visual idea that i can see: some kind of hmm paintings, or faces, or something painted there o:n every single la:mp. i think it’s the same feeling i have, when i watch the moon sometimes. like hmm somebody’s watching you from the moon or just this is the moon, this is something i can definitely see:, i=i think i can see the portrait of some gentlemen with mousta::che on one of those lamps. but perhaps this is just the dust, the smog of a big city or something of that kind. yeah people are coming and...

//children shouting// ... there is some kind of traditional music playing. there is no drums anymore... and the music, it’s... it sounds like eastern music ..., so i could think that i am somewhere in azerbaijan ... .... //wind always blowing; distant music; birds chirping// there is a sign on the square, it shows the distance between kiev.

two girls pass by, one with a cigarette. they’re so stylish. her backpack is of a beautiful color such violet-eggplant, burgundy. poplar fluff, spots. and rubber streaks between the paving stones. not everywhere, but there are some. lots of cracks, bird scat, poplar fluff. the same bag. a second guy got the guitar out as well. plays it a little but you can’t hear it yet... quite ... oh! the bit went pretty well. the mobile phone is sparkling it seems that it’s been a long time already. a pigeon flew past me. it really doesn’t care.... i fed pigeons yesterday

... someone is taking pictures photographs. not clear of what, because i can’t turn around. maybe, us. how we’re standing at the square. ... i wonder: oh, a bag, a bag is flying. i wonder what these two are singing about. chirping, the birds are chirping. the sun is warming my right cheek. two girls on the upper step a taking a selfie, and a boy with another guy on the top step e: er

is warming my back..., and i want to lean aside. i’m doing micromovents with my neck. and shoulder blades, not at all noticeable. from the side it looks as though i’m standing still, but it is not like that.... in general i am comfortable in this space.... i can choose my partner, perhaps it could be a pole.... such grey winding pole. why not?!, it can be my partner.... or a passer-by, going along. it’ll be too

when=when there’s more like everyday practices performed, other than the trolley, of {?} suits, properly packed suits, probably heading for business meeting. okay, thirty more seconds. soon it gonna be over. //sigh// yeah. so much about it. maidan. the square that doesn’t care. and people are indifferent too, so that’s okay, probably //car beeping//.

just being surrounded by normal people doing normal stuff like playing the guitar, chatting, and i don’t feel alone anymore. i, as i told you, i...i feel more connected at this level, i feel more, more like i belong here, and... er... i like the courage this guy has also to play music in a public place, and he’s just enjoying himself, just like my colleague at the entrance. i feel like i like courage and i want to be more courageous and to speak more to people, even to them, these...these people i’ve never met, and this training brings me to them, i feel, i feel like i don’t have even courage to get to know them. i feel i need courage to be...

like a small fly, going up and down, up and down around maidan. is he… is it filming us now? i still hear the voices of katya. she is standing nearby. she is standing in the similar position as we were doing during our audio tour. audio tour about maidan. it was hard also to remind that winter. in winter remind winter, that winter. now there is a hot weather, there is a spring, there is a fifteen of may. few days when it is hot. but still people are dressed, they are bringing their coats with them. maybe they are afraid, to similar me, that it will be cold in the evening.

... somebody with a chi::ld\ child’s umm kolyaska. i see the man in a costume of panda, he’s standing, now he is moving again, i think it’s really boring to do this work. oh, and now i see the man in the costume of umm, i don’t know, rat. rat in green t-shirt. //chuckles// ... their hat\ hats are very big and it’s umm half umm snyaty.

a feeling of summer. there’s that. you’re not doing anything. as if at the beach. that’s how you can arrange yourself such a beach... ...

pleasant chords. people. two women are coming to me. in er jeans, their pants are short, i can see the top of their legs. the laces are tied so that they can be seen. the members of the group are stand with microphones. someone is taking pictures. a semicircular arch made of brick. a covered space, a feeling of the balcony and a parapet on the side. a bag of the woman who stands up. she shakes off her jeans. a memory that it’s dirty there. a man next to her now // the singing on the background becomes very clearly audible// is slaps her on the butt, on her jeans, cleaning them. she has a black and white plaid shirt, she rolls her sleeves. a man in a gray windbreaker with a green b\ coming from the side. the man who was with her - got up. she takes his left arm. and in er with a bit rolling steps they go on. a trash bin, they were sitting near

10:00

oh, the red balloon agai:n, very bright, very nice red balloon again. and i should say this balloon and girl sneakers, erm perhaps they are the brightest spots... OH, no, here comes yellow car, yellow minivan, this is also pretty bright. i can see somebody carrying the: somebody carrying the: bag, trolley bag and the feeling, when taking on the stony road... it gives the idea of travelling. i love it very much. strange man, who definitely wanted to get some money from a charity box, just open it, had a look in it and tha:t’s it. no money or he might be very honest. ...

but they didn’t want to eat .... it was surprising for me. beautiful, red leaves from a tree. a yellow board .... Natasha is standing in front of me. she has a very low voice. but quite nice. i can’t remember where i’ve seen her before. someone is laughing passing by me. оh:: i have the:: stela reflecting in my phone, its golden crown. strange place, i don’t like maidan, i try to avoid it. it is saturated with signs, symbols, triggers. whistle //whistle//

on the fourth step, they wrapped one of them has a wrapped hand for some reason, perhaps it’s broken. ... ... i can feel the time, because my body position is not a comfortable, that’s why you always feel it going on, i’ve chosen a too inconvenient pose. two guys going past me ... ....

short of a dance... .... nothing new is happening. i dive in myself..., i feel the wind... swaying my clothes and sun burning my back more and more.... i see the reflection. ...

//men talking loudly, laughing; children yelling; hum of cars on the background// ... ... malenka ptichka, fonarik tieplyi. so much for the poetics .... so just waiting for somebody to whistle .... //man shouting to call someone// //shouting continues; footsteps//

because i was hurt so many times, i feel like i’m so vulnerable, i just don’t let people to approach me because of my vulnerability. i feel that // sigh// i can’t put up... i don’t know how to connect, how to communicate.

so I have my coat in the bag, i hide it. and people, some people have it. and now there are more people going up that down. how this changes? what is this? posters with amputed hands and legs. soldiers who fight, who fight. are they defend, are they defend my country? do i have my county? what is my country? what is my space? what is my square? what is my maidan? wow long could I say, what would be the next thought? what would be the next sentence? i see that woman with a ukra…

again two boys on the bicycles far away from me .... the shadows from people bicycles and everyone, who is moving are very //chuckles/ interesting/. ... when the shine is bright to the back of the people, the shadow is moving before the people, and it’s like very, i don’t know, fun .... i see the car of police, they are standing on the one place ....

we’re describing these people, and here people are describing us already

the trash bin. a man comes up to one of the participants. a tilt of the head to the right, to the left. a jerky movement. how interesting, his body tilts to the right by his shoulder. the right shoulder doesn’t move. gone. //coughing twice// i don’t see anymore, but i can feel. some people are coming up. to the right, you see\ it’s standing right in front of me. people are passing by me. red clothes. er a column in front of me. columns on top of them with the ornaments. a fountain again. er and err::, a thing that looks like fireworks, it actually looks like a fountain. er:: doubts maybe i remember how it was shining, i remember how this fountain worked. now they are empty and //the wind blows into the microphone/ the wind blows/ me away. a worry that the microphone will be blocked by the wind. a girl in a red t-shirt with messy hair, long hair up to her elbows. waves her right hand when she talks and //whistle/ holds / her left hand.

...

...

МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ_20/05/2018 ... довга пауза ... ... дуже довга пауза нет: довгий звук так = так повторення без паузи слов\ недосказане слово це НЕПРИЙНТНО голосовий акцентр !НІ! я з цим не згодна дуже сильний голосовий акцент // сміх // невербальна комунікація // сміється / це просто дивно / слова, які були сказані сміючись // двзонить телефон // фоновий звук {текс} редакторський текст

ОЛЕНА РОССТАЛЬНА

В’ЯЧЕСЛАВ ФОКІН

КАТЯ ПОНОМАРЕНКО

АЛЬОНА МАМАЙ

ЛЕНА ОМ

JÜRGEN REN

ПЬОТР АРМЯНОВСЬКИЙ

КАТЯ БУЧАЦЬКА

ДАН ВОРОНОВ

0:00

хм це досить дивне відчуття. перш за все, в мене є жінка, яка розмовляє по телефону прямо переді мною і це дійсно дратує мене. потім, коли я ступила на міст першого разу, в мене була асоціація, що виникла у мене в голові, тому що/ ем про любов мости і ем трохи я боялася оскільки одного разу в мене був досвід ходіння по мосту над річкою у горах і він не був досить стійким, і він зламався і я впала. хм не забилася, але все одно... це досить ціка:во побачити фрагмент, тому що зараз я сиджу і в мене суміш відчуттів. це хм чарівно..за:пах, чудовий запах

//strong wind// it’s cold and warm at the same time. the wind blows and i feel cold, but the sun shines, and i feel it by my skin. there’s a girl standing in front of me, she’s like a statue, but she’s wearing all black. i haven’t seen black statues, well maybe sometimes in museums, made of bronze. but usually the status the statues, they are white. but she has white hair. i hear voices, they laugh //males voices nearby//

ветер подул мне в лицо. это достаточно приятно. сново летит тополиный пух и поют птицы. здесь я чувствую себя не так комфортно и не так изолированно как мосту. здесь какая-то энергия земли, энергия брущатки, и она достаточно мощная. поставили новые урны. в городе в центре такие металлические. заиграла гитара. я не знаю насколько сознательно я выбрала это место рядом с уличным музыкантом. он достаточно неплохо по-моему поет, очень мило выглядит. рядом с ним сидят еще девушки, разговаривают. они были очень рады встретиться. вот проходит мимо меня. четверо молодых мужчин арабской национальности. и::их очень много последнее время у нас в городе

два хлопці грають, два хлопці грають на гітарі і перестали грати тільки що. і чоловік з жінкою сіли на постамент, на:а штуку біля постаменту. о:от. зараз хлопець з іншим хлопцем знову почали грати. я бачу катю, яка щось нашіптує в диктофон, двоє чоловіків ідуть, один із них вдягає куртку. хлопці передали.. хлопець передав іншому хлопцю чохол

я рассматриваю пространство, я вижу здания. деревья... машины... я наблюдаю за движением.... меня привлекают кусты цветов, которые двигаются плавно и хаотично.... я вижу тень от дерева..., которое выросло в самом центре среди бетона и суеты. возле него железный столб. тем не менее оно живое подвижное, зеленое. мне хочется быть этой тенью...

//голоси// схоже, що пам’ять перевантажено. люди, що проходять повз, думають {?} слухають, вони багато переймаються меморіалом, але можливо ще зарано, ці події ще занадто близько, аби сприймати їх на відстані.

тож я стою тут знову, друга спроба. світить сонце, люди навколо говорять, учасники майстерні. деякі люди йдуть поруч, деякі в куртках. кілька посадовців. я намагаюсь не рухатись, тримати погляд в одному напрямку. це знову нагадує мені ту зиму в місці, де зараз ростуть зелені дерева. якась літня жінка продає стрічечки українського прапору. там є цеглини з назвами міст і селищ, з яких приїхали люди на майдан. зараз до жінки зі стрічками підійшов

я стою прямо возле дверей.... мы стоим все далеко друг от друга... ..., но я всех вижу.... из дверей выходит..., сзади меня все время выходят люди... .... тут такие слова. правда свобода. религия. передо мной...

ФОНТАН, нет фонтана. фонтан без воды, воспоминание как он с водой. очень колючие штуки=ощущение ежа или чего-то такого прям передо мной. зеленые деревья за ними. э деления зелени в этом всём. ммм. летит какая-то пух, летит. два фонаря очень равномерно стоят друг с другом. ровное=пустое=пространство. близко немножка выступающее вверх. еще одна плитка=пролетает птица парит. легкость. сзади кто-то громко ГОВОРИТ и может БЫТЬ !Я БУДУ! ГОВОРИТЬ ГРОМЧЕ тогда будет слышно ТОЖЕ меня. воспоминания как ВЕТЕР закр\ задувает микрофон. птицы. {#####0:47} сильно птицы чирикая. откуда? удивления птицы на в центре города на безжизненном месте. музыка, комфорт, ощущение приятности от гитара, от того, что

1:00

тут запах квітучих кущів .... хтось і:де. не надто комфортне відчуття, бо я ненавиджу чути чиїсь кроки позаду мене. це теж досить дивно: досліджувати простір майдану через невеличкий отвір. ... ...я стою тут на мосту і у мене досить змішані відчуття, по-перше, того, що я можу помітити у моєму неправильному відображенні на телефоні. потім, я можу

they speak some language i can’t understand. lot of people came to kyiv for eurovision, probably they’re one of them. most of the people wear glasses, sunglasses. they look a little bit like gangsters. i hear the sound of walks, someone is walking. he passed by. the other people discuss something .... they looked at me and they turned back, because no\ i’m not a part of their discussion,

и:: они чувствуют себя по-моему здесь очень комфортно. вот еще трое и еще двое. а вот наши ребята двое сидят, пьют пиво на разлив. я вижу консерваторию. она почти... почти хорошо выглядит, только один кусочек есть не покрытый штукатуркой.... солнце светит мне в глаза, отражается от экрана моего телефона. проходят мимо... трое молодых людей. я не могу понять, что за ерунда написана у него на кепке. и у него в руке портмоне. я помню. как на здании главпочтампта в четырнадцатом году были какие-то проекции, какие-то слова по поводу Януковича. но

той щось витягає з нього. до, до компанії хлопців підійшли інші хлопці ... ... а:а, я знову бачу катю, кульок пролітає повз, повз площі, тепер у хлопців дві гітари. в мене затерпла нога.

мне хочется станцевать танец тени.... я слышу голоса людей. они очень суетливые. говорят об обыденных вещах. можно станцевать танец этих голосов. я ощущаю вибрации. похоже, едет метро.... мое тело чувствует гравитацию..., повторяет движение вибрации.... это место мне очень знакомо....

але не схоже, щоби хтось хотів гуляти в такому місці і проводити тут час. скажімо, це, скоріше, місце транзиту, люди зайняті, зв’язані з якимось іншим місцем, тут вони переважно не присутні {?}. більше схоже... і вони дивляться {?}, але потім знову продовжують іти далі. здається, люди переймаються чимось іще, а не місцем, через яке проходять.

хлопець. він п’є каву. мені погано видно, що відбувається на мосту, тільки лівим оком. те саме відчуття неможливості побачити все, що відбувається, я відчував на майдані. ця жінка і хлопець ховаються в тіні. тепер жінка щось міняє. там був цикл.. що там ще було в той час? я пам’ятаю шахи, великі шахи, але я ніколи не бачив, може лише раз, як хтось в них грав. кілька метрів униз було місце, де я намагався

київміськбуд... банк. аромакава... такое этническое постранство... у меня нет к нему вообще никакого отношения, оно такое нейтральное.... у меня не получается связывать это с какими-то событиями. это либо есть у тебя либо нет. неважно где ты находишься... .... пространство нейтральное это чуть\ ты\ оно становится каким-то только когда ты к нему как-то относишься.... тут жарко. играет гитара...,

человек поет, играет, ещё музыка аккорды гитарные, бои. удар. справа. дрель. дрель и гитара. {#####1:05} и птицы. птицы, ощущение настойчивости, прям птицы сдавливаются меня и такие настойчивые птицы. э Лена, которая стоит и пишет в диктофон. другие люди. э пух пролетает мимо меня. ленточка. звук справа движуться люди, которые МИМО=ПРОХОДЯТ нужно !ГРОМЧЕ! ГОВОРИТЬ тогда будет слышно, что я виш\. еще один шаг. классная футболка. фотоаппарат. мысли, что это иностранцы. э колоннада. пух, еще пушок летит вверх. и еще один пушок летит вверх. белый легкий летит вниз, закручивается. пакет. пакет отражает солнце и быстро несётся ветром. еще один пакет. два человека, чтом\ в белых костюмах, один с галстуком, второй правой рукой делает резкие жесты

2:00

упевнено відчувати порухи мосту люди проходять. це досить класно бачити картину зі стояння тут нагорі. мені завжди це подобалось і завдяки цьому у мене з’явилася ідея певної гри нібито як у дитинстві коли ми нас із сестрою лишали самих удома. і в нас не було інтернету у ті часи і телевізора, ми відкриваємо вікна і ми ніби спостерігали за людьми, намагаючись здогадатись, що вони роблять, куди вони йдуть, що в них всередині. хм нам було дуже цікаво спостерігати людей, які вдягають такий різний одяг. зараз дехто/ деякі=деякі люди дійсно почувають себе як влітку, а деякі носять скоріше теплі пальта. це

they have no interest towards me. i don’t move, so maybe i also look like a statue, and they don’t even realize that i am alive person. there is a sound of some kind of perforator. maybe there are industrial works somewhere here. but i haven’t seen it, only hear and smell it. // strong wind blowing// i also hear the sound of drums and some other musical instruments. this building is a conservatory. the drums are really loud. there’re a lot of sounds out

я совершенно не помню. какие именно. и интересно откуда велась эта проекция. я была мало на майдане. я была ваще маленькая.... у меня нет каких-то особо. сильных воспоминаний, когда я действительно чувствовала себя в опасности. здесь. на этом месте. самый, наверно сильный запах, хм., сильное воспоминие это запах. сильное воспоминание это запах. когда я пришла на склад, в КМДА {київська міська державна ардміністарція була тимчасового зайняти активістами під час Майдану} где хранятся продукты. я убирала там, помогала. запах сырого картофеля как в погребе сырых овощей консерв. он прямо врезался мне в нос. и наверное, это самое сильное воспоминание мое о Майдане.... у меня болит горло, говорить громко

хлопець е:е біля глобусу на верхній сходинці тільки що розмовляв по телефону. ще один хлопець сидить на нижній сходинці і дивиться в телефон. мені хочеться в туалет. троє хлопців з, два з яких зі стаканчиками сидять на другій сходинці глобусу, два хлопці сидять на верхній сходинці. компанія хлопців розмовляє на другій сходинці. між собою. повз мене ніхто не проходить. хочеться в туалет. чоловік сутулячись іде повз мене на площу вниз ... ...

я чувствую какую-то ностальгию, тоску и обыденность.... здесь было очень много событий.... сейчас я вижу знаки памяти об этих событиях. они:... пробуждают не самые лучшие эмоции в моем теле.... мне хочется дублировать поворот машины...,

навіть я вирішив би бути десь в іншому місці зараз. мабуть, коли я приїхав на цю станцію, це було схоже на мурашник, що насправді є хабом міської залізниці, яка перетинаєтся з ринком і багатьма неформальними практиками, які показуються, і схожі на сценарії, що я люблю. не знаю, ось маленьких дітей веде батько, підходять до інсталяції палаючих шин.

організувати ранкову зарядку. я сам робив зарядку, але до мене ніхто не приєднувався. тепер я стою тут з цим.. як назвати цю металеву штуку? цей міст два метри заввишки, він нагадує мені міст у фільмах, деяких відео з того мосту. я не пам’ятаю, де я був у той час на майдані. можливо, я був настільки втомлений i спав вдома, поки людей вбивали, коли тут відбувалось щось дивне. сонце сяє, може в мене буде ефект, ніби я на морі, дме вітер…

довольно сентиментально.... не жарко-тепло. еще тепло... .... вообще, людям все равно, что мы делаем. почти всем. хотя мы довольно симметрично стоим. кругом. на площади. и кого-то это интересует, но не сильно.... евровидение написано....

вниз, ощущение уверенности. еще жест вниз. он открывает ладонь и в левой у него телефон, а в правой, открытой, он показывает вниз, показывает на себя. //кашляю два раза// делает шаг вперед. ещё рукой, это такой махательный жест ровно вниз, как будто он рассекает воздух. на нём кепка, борода, черные=черные очки. в смысле может с Израиля? проходит человек, который убирает мусор, издалека. у него странная по=моему=ощущению походка: тянет ровно ноги вперед. правая=левая=левая=правая. поднимает совок в левой руке. идет дальше. ходят, заходит мужчина, хромающий на левую ногу. у него колени полусогнуты. когда он делает правое он пе-ре-качивается налево-направо чуть-чуть. вота\ перекачивается, левое плечо поднимается. очки отражают его солнце. еще два пар-

here, but all of them are not very friendly .... they’re not mechanical, but at the same time, yes, they’re urban. but urban sounds doesn’t sound friendly to me. men still talking an they still don’t see me. i’m just a part of this city, and they have some other interests .... the perforator again, it’s very loud.

стоит уборщик с розовым совком.... и он поднимается к ребятам, которые пьют пиво. вот проходят мимо еще двое молодых людей у него на правой руке гипс. такое вид как будто бы они, почему то я думаю что они пришли сюда на шопинг. интересно. а нет они просто сели посидеть... в слове глобус буква о обведена розовым. очень приятно ощущать себя без тяжелой большой сумки. это позволяет себя чувствовать более свободным. мне кажется, что в следующий раз мне нужно взять бананку потому что она тоже выступает некой броней даже несмотря на то что она маленькая. я вижу Аромакаву. я помню самую первую Аромакаву, которая

два хлопці ідуть повз мене по площі, піднімаються на верхню сходинку глобусу. дівчина в чорному іде повз площу, не звертаючи ні на кого увагу. хлопці з двома гітарами грають. катя так само записує, безперервно записує щось в диктофоні, а птахи продовжують чірікати. ... жахливо болить нога. прибиральник

шаги девушки..., как колышется флаг и:: с флагштока слетают птицы. мне хочется станцевать этот танец птицы... и сделать паузу, и замереть, закрыть глаза, и слушать пространство, чувствовать как ветер обдувает тело.... как будто бы это морской бриз....

холодні, як лід, студенти. //звуки кроків, кричать діти// мені важно знайти щось {#####/00:03:20}на чому сфокусуватись // дзвонить телефон// тому ще здається таким байдужим. ніхто не намагається привернути увагу когось ще. люди ідуть своєю дорогою, самі по собі, зв’язані з чимось ....

якийсь шум, звуки. ось будинок профспілок, відбудова. зліва також якісь шуми, бачу. важко говорити. важко говорити через емоції. навіть якщо я натисну кнопу “запис”, якщо зараз іде запис, що, якби я пропустив усі матеріали і події, які стались тут, які стались тут тієї зими? як мені бути тут? чи мені подобається ця позиція? ця розмова? я відчуваю знервованість. бачу нову групу школярів, вони стоять, стоять близько до тіні. чекають, кудись дивляться. чоловік на велосипеді. в цій групі є

не могу, это мещанство наше меня просто убивает.... я вчера была на лекции про медиафасады.... там было новое архитектурное, очень современное киевское здание. с новым дорогущим медиа фасадом, и оно выглядит точно также мещански. не знаю почему мы не можем делать как-то по другому. что-то надо менять сильно. ничего не меняется... ... скрипит э::...

барсеткой. воспоминание “девяностые”, барсетка, бандиты. э штаны и его джинсы. вспоминание джинсов с пушапом. опять фонари. тень фонарей. тень похожа фонарей на {#####3:14} ощущения вш\ точности. опять музыка, опять человек поёт что-то под гитару играют. //кашляю два раза// ремонт справа. продолжают, это вспоминание Дом профсоюзов. птицы. лента, которая ветром развивается. ах другие участники, которые пишут видео. запись из-за спины участника. кирпичи неровные. белая птица садится, чтобы ак\ птица садиться на карниз. э видео, которое что-то говорит в чёрном, черная одежда. ощущения нагревания, ощущение что мне тепло. теперь шея, которая теперь тоже нагревается. слышу голоса людей, м говорят друг с другом,

3:00

дуже громіздкий, цей дуже сильний запах, що йде від чогось, що/ якихось квітучих кущів. я не упевнена в назві. і я можу відчувати його та...інше доволі дивне відчуття це те, що я можу бачити рухи: годинника, годинника, що йде тут і ці рухи такі по:віль:ні, але... все одно рухи .... люди говорять звідусіль. жінка йде із дуже тяжкою сумкою, розмовляючи по телефону, можливо розмовляє зі своєю дочкою чи ще кимось зі своєї сім’ї .... дивне відчуття...

4:00

... усе виглядає таким знайомим. я не живу в києві, але бувала тут доволі багато разів. але зараз можливо через позицію на горі. це те відчуття, що я знаю щось більше, ніж знають ці люди. я знаю, що спостерігаю за ними ніби детектив або шпіон або хтось такий і... це щось, що я зазвичай роблю в ролі...е:м режисера театру мені подобається дивитися, спостерігати, намагатися збирати/...ОЙ, ВИБАЧТЕ!, це була муха, хтось сів на мене, не надто приємне відчуття, маю сказати, дійсно не дуже приємне відчуття .... знову кроки, люди йдуть. о, чоловік

... like it’s approaching me, i’m a little bit fright to\ frightened to it. and drum, the drums sounds it’s like a soundtrack of a movie. i feel like something terrible should happen now, but i don’t know what it’s going to be. ... ... i feel like my legs, like my feet... it’s like they’re glued to the ground. and i’m not sure

открылась рядом с автобусной, троллейбусной остановкой. в конце майдана в свое время я каждое утро пила там кофе, потому что ходила на занятия в центр корпуса. и тогда Аромакава имела какую-то свою ценность для меня. и кофе там был по-моему лучше. Клавдия сново стоит. теперь рядом со Славиком. у нее очень красивая фигура. наконец то жарко. может я загорю за сегодня. интересно почему не работают фонтаны. было бы любопытно посчитать количество украинских флагов на площади.... пролетел голубь.... кажется, брусчатка выложена в форме звезды вокруг стелы.

з палочкою. прибиральник з совком і шваброю піднімається на верхню сходинку глобусу // позіхає// бічним зором я бачу двох людей, які йдуть. один із них військовий, а інший в кепці. йдуть вниз, ідуть по площі. тополиний пух пролетів тільки що. нога, на яку я опираюсь, жахливо болить. і хочеться все більше в туалет. ... я напрягаю напрягаю ноги, і ніби відчуваю, наскільки вони притуляються, наскільки теплий асфальт під ними, хоча звичайно це фікція.

и я вижу море.... мое пространство это море. мне хочется танцевать именно этот танец танец волн. как будто бы все голоса, все звуки..., все движение слилось воедино... в этом море.... но я стою, не двигаясь. море во мне, я чувствую как танцует моя кровь..., я чувствую дыхание..., я чувствую движение грудной клетки. я чувствую как волосы

... так, дійсно {?}такий простір, але я вже його відчуваю {?} незручно. і також здається, що він більше контрольований і менше простору для переговорів і того, як можна тепер використовувати і займати простір, чоловіки повертаються до меморіалу і дивляться, і продовжують йти далі ....

лідер. жінка, чи може це дівчина, з прапором європейського союзу. маленький паперовий прапорець. вони йдуть далі. останній хлопець в сорочці, виглядає офіційно, але він школяр, підліток. проходить ще одна дівчина. можливо, вона втратила щось важливе. люди гуляють. лівим оком я бачу те, що знизу, бачу саморобну алею людей, які загинули там. померли там тієї зими. я не можу бачити, чи люди стоять і звертають увагу на фото і імена цих людей.

интересно, часто Клаудия делает это?... что это для нее?... что она получает от этого?... вот когда я что-то получаю от этого это мне понятно. но я мало что получаю когда вот рядом незнакомый мне человек что-то из этого получает. но это интересно, послушать другие впечатления... но, вообще, все конечно вокруг довольно некрасиво... //слышатся посторонние голоса//.

идут вдвоём вместе мимо меня, проходит налево. вспоминание там торговый центр. пух падает вниз. полукруглость плитки. э ровные линии, лучи. ещё один человек в зоне. мягкая походка вниз, левая нога, еще=левая=нога. человека в ВОЕННОЙ форме держит в правой руке кепку. левой рукой активно размахивает вперед-назад, вперед-назад. ровная походка, ровно идёт. проходит люк на плитке, в плитке есть отверстие и там аэм стекло. стекло круглое. в равномерно лучевой плитке. ощущение солнца, тепла. опять музыка. бои. мужчина, птицы прилетают, мужчина достает из заднего кармана телефон. легкое движение, нажимает кнопку и отвечает на звонок. он проходит. э в ТЕНЬ. птицы. участники

5:00

вдягнутий у досить дивну фіолетову футболку. мені завжди було цікаво, чому чоловіки вибирають рожеві або фіолетові футболки, досить дивно... ... мені подобається відчуття, що тут не так вже й голосно, тому що вулиці не/...ОЙ, пташка літає так близько, дуже близько. я не думаю, що я би схотіла отримати сюрприз на мій одяг. ой, щойно помітила там дуже цікаву декорацію на каштановому дереві, гм і якісь зірки, ем можливо частина різдвяних декорацій абощо. хм так і інший звук, що я чую, це звук

that i can walk. i think maybe\ maybe i will stand here until someone will demolish me ... .... //sigh// //strong wind blowing// the wind blows. ... it brings some seeds ... .... there is no cats here. some ti\ cities have cats, but others don’t have

на ней висит старый скотч, болтается как гирлянда.... ребята просто поют в свое удовольствие. кто-то пьет кофе, кто-то курит. очень спокойны. вот. шаги каблуков. я бы подумала что это женщина но это мужчина. весь в черном. наверное, ему жарко.... вот идет двое молодых людей. один из них плюнул и он оказался не настолько молодым. как на первый взгляд. он плюнул на брусчатку и мне кажется это отвратительным.... больше не хочется подбирать эпитетов.

а може й ні? да, асфальт неймовірно теплий, сонце починає припікати. і вітер обдуває мене, але сонце уже непогано гріє. чоловік, сутулий чоловік іде повз мене на по площі вниз, в куртці. //позіхає// сонце неймовірно припікає. ... чоловік озирається, він розуміє, що відбувається щось дивне. ще один чоловік з цигаркою іде по площі. таке відчуття, ніби вони не помічають мене.

щекочут мое лицо..., я чувствую слюну в моем... во рту.... я чувствую вес своих костей.... я чувствую разные процессы в теле. они играют и перетекают. это напоминает мне море.... как будто город это большое море... и я в этом море тону 5:51//смеется//... ....

... і я бачу дуже чорне bmw уступає шлях перехожим, і це, мабуть реально {?} в таких містах, як київ ... .... ... минуло трохи більше п’яти хвилин, і мені досить нудно тут стояти. нічого, що може просто мене… ніхто ....

я бачу, я ледве бачу, бо я дивлюсь вперед. але праворуч я бачу, що люди проходять повз. скільки ми можемо пам’ятати? скільки це буде травмою? травмою тієї зими? але зараз літо, жарко, хоча навіть ще не літо. лише п’ятнадцяте травня, після євробачення. все ще тривають будівельні роботи. там є символ. я його не бачу, але я пам’ятаю, я добре пам’ятаю його, коли я стояв там на майдані. я думав, що майдан буде священним простором, простором, де можна танцювати, де можна святкувати, святкувати… але

и фотка ужасная тоже. как и все вокруг... да действительно сложное пространство и сложно на него не обратить внимание потому что его много..., оно пустое, многолюдное, памятное, уродливое. а где-то. нет... очень противоречивое... ...

группы что-то пишут. люди, которые сидят на парапете. грязь перед ними. ощущение грязности и неубранности этого парапета. удивление, как они на нем сидят. стекло. ещё пух, птица садится. солнце отражается в фонарях. быстрая птица пролетает слева направо. шум. шум, много шума. слева навязчиво у какая-то музыка с телефона, неприятная. чистоты верхние, ощущение неприятного столько верхних частот. группа идет сзади.пищание по звуку этот, ощущение велосипеда и память “что то проезжает”, но я=его=не=вижу=где-то=за=спиной. слышно как, как пищание велосипеда движется слева направо и уходит. человек, который стоит – оборачивается, сигарета в зубах. поджигает сигарету. дым. кто-то идет справа. а тень. звук

6:00

будівництва реконструкції чи чогось. це справжній звук міського простору, але насправді я думаю найдивніша річ тут це те, що зараз я стою, це те, що зараз я чую центр.. у центрі, у серці столиці. але тут насправді тихо, адже від мого попереднього досвіду кожного разу як я тут з’являлася, я полишала це місце із головним болем. але зараз тут настільки тихо, дійсно тихо і це досить незвично у порівнянні з відчуттями, що були у мене саме в цьому місці останнього разу. я не можу сказати, що часто тут буваю, але все одно це найдивніше відчуття, що в мене колись було, дійсно найдивніше, дійсно не дуже шумно, щось типу спокою й тиші і не надто велике скупчення людей. досить дивно спостерігати птахів дуже близько,

them at all. i don’t remember where, when i saw cats in kyiv. the same is with ducks. only birds, only pigeons fly here. someone is taking a photo of me, i don’t know who it is. maybe some kind of tourist or just a photographer,and he thinks what’s hopping here ... .... //male voices// but it’s another proof that i look like a statue, because usually tourists take photos of statues.

не хочется думать о плохом. это вообще по-моему свойство. идет бабушка рыжая, хромает немного.... вот есть двое молодых людей в костюмах. мне кажется они говорят по какому-то очень серьезному делу. меня фотографируют. и очень сильно жарит солнце в лицо.... приятный мотив.... кулек сдувается ветром, волочится по брусчатке. пластиковый, полиэтиленовый. я стараюсь не брать их в супермаркете. проезжает машина грузовая мимо меня. какой то странный металлический круг непонятного предназначения рядом со мной.

я не знаю, добре це чи погано. я бачу клаудію, клаудіа іде, іде в сторону, в сторону мене, я думаю, вона зараз підніметься. я бачу ще одну, ще одну людину, яка в окулярах. це жінка. і я бачу компанію із двох чоловіків, я не думаю, що вони мене чують. хоча я стараюсь говорити максимально швидко, максимально гучно, точніше. ну, такоє. не дуже гучно. мм, чоловік посеред площі зупинився, дивиться в телефон. я бачу глобус, напис

иногда я чувствую себя зрителем.... сейчас я могу наблюдать театр, который происходит вокруг меня. это социальный театр. это:: отношение людей. это спешка, суета, повседневность движения.... это своеобразный танец, который танцуют люди неосознанно, двигаясь в пространстве, дублируя друг друга.

{#####/00:06:02} //звук відкриття двері машини; галас дітей//двоє молодих хлопців лише познайомились, здається. йдуть різними шляхами. коментар про це, і вже стає зрозуміло, наскільки тут нудно //сміється// … … може також справа в тому, що тут я почуваюсь туристом //люди сміються// або стереотипним туристом //люди голосно говорять, сміються// те, що завжди мене дратує, хоча, звісно, я сам трохи турист.

я питаю себе, і я бачу, що я вражений тим, що це проходить. як, як я можу рахувати цю подію? чи можливо рахувати цю подію? Це було, це було тією зимою, здається, було всього кілька днів тому, але це рахування днів за календарем, здається.. здається не має сенсу, не має сенсу. я бачу настю, основну координаторку, вона робила презентацію, вона йде по сходах вгору. що вона робить? що роблять інші? що я тут роблю? я згадую, я відчуваю цю пісню ніни сімон. почуття, почуття. чи хотів би я мати ці бісові

но как-то выглядится. конечно. не поспоришь... вот от этого больно скорее... ... я бы вообще не выбирала место мне все равно где стоять... абсолютно все равно... ...

ат хлопанья шлёпальцев шо\ шо\ по ногам. вспоминание пляжа, како\ пляжных походок и таких вещей. //сигналят машины/ участники группы/. женщина которая горбиться немного вперед, плечи её сжатые, налево переклоняется когда идет. пра\ левое плече чуть-чуть идет вниз. шаг вниз. переклонения вниз. зеленая сумка. кожаная сумка. темные очки, оранжевые волосы. еще какие-то люди заходят. ДВА человека, два человека, два человека. куча людей по парам. участники стоят по одному э. //говорит тихо/ странная мысль/. опять острый фонтан, который сейчас ощущается на так остро. ощущение боли в глазах, много солнца, давит глаза. э ощущение как кепка касается головы. уже мокрая кепка, мож\ ощущения пота. сзади ощущение холода на шеи. мысль “почему я не выбрал //

7:00

дуже близько. а інше дивне відчуття це те, що добре, зараз я стою тут дивлячись на людей, що приходять. і птахів, що мабуть дивляться на мене думають “гм що ці люди роблять тут”, це доволі дивно... ой, дуже приколько, дуже яскрава червона повітряна куля. дійсно яскрава червона пляма на дорозі. і жовті кросівки дівчини. ем вони дивляться інсталяцію, пов’язану із драматичними подіями на майдані. дуже=дуже яскраві плями. це доволі дивно, тут не так багато яскравих точок, люди загалом вдягнені загалом вдягнені у темні джин:си,

//sniffs// the feeling in my feet, it’s so intense, it’s like my weight, it’s doubled or tripled and it all pushes down, like i feel the ground under my feet ... .... the bird, the bird is singing, maybe the first time today when i hear the bird. i saw the birds, but i didn’t hear them ....

во многих местах брусчатка поколата. мне не верится, что здесь когда то убивали людей. но как только я говорю об этом вслух я начинаю верить.... мне становится немножко страшно.... мне нужны солнцезащитные очки. во рту пересохло и волосы лезут в рот.... любопытно будет послушать все это потом. а может быть лучше не слушать. может быть. приятная музыка хочется в ней растворится закрыть глаза и не смотреть только слушать только ощущать солнце ветер пение птичек. девушки явно на шопинг идут не понимают что происходит. хотя на самом деле большое количество

на глобусі і літера на ньому рожева, просто неймовірно затерпла нога. чоловік прибирає, двоє хлопців, один з них почав курити. (27) катя безперервно, безперервно щось описує, чоловік продовжує прибирати. це це дорослий вже

куда-то спешат, создают суету.... мне хочется повернуться. я как будто зритель, который не видит все пространство. я вижу только одну часть сцены. вот женщина и мужчина только что открыли синхронно дверь. это выглядело так словно они репетировали этот момент. они открыли синхронно дверь своей машины, сели туда.... я начинаю замечать геометрию города.... я вижу

... тож можливо я міг би з цим впоратись // невідомий писк; звуки кроків// ... але краще придушити туриста в мені //сміється// і це просто, звісно, ходити в місця, які відрізняються, ось це місце тут. я думаю, тут багато шарів, які можна досліджувати, більше якихось неформальних практик чи просто, більше таких сірих зон, які можливо не очевидні з першого погляду,

почуття? почуття. ось піаніно. піаніно піано-терориста на майдані. але чи був це терорист? хто такий терорист? Хто тут жертва? Хто є жертвою того часу? Якщо я жертва, якщо я втратив той час, якщо я втратив якісь можливості, якщо я втратив минуле, якщо я втрачаю своє майбутнє? Це мгмм почуття, почуття. Люди проходять, переважно вниз. На стороні вулиці, де є автобус. а третина з них, з цієї кількості йде вгору

не важно видно тебя, не видно... если ты хочешь... себя как-то чувствовать ты так себя и чувствуешь... может со мной будет фотографироваться //смеется//... мы очень симметрично расположились, хотя не договаривались... ...

э человек, который сделает шаг назад и обернулся, татуировки на левой руке. узор, какая та. э другой человек с ним держит сзади правую руку за спиной. очень ст\ необычный жест для людей. держать ровно правую руку ПОДНЯТУЮ сзади за спиной. женщина с очками, солнцезащитными. э ветер мне по шее слева направо. прилетает=пух. шаги. эа белые, белые кеды кроссовки, чёрные одежда, белая //слышно шум машин/ рубашка, человек в деловом костюме. ощущение деловитости, дела./ опять шум справа с ремонта, воспоминание про ремонт. шум. сверху птиц. воспоминание про птиц. Лена, которая чтото говорит {имеется в виду одна из участниц группы}. девочка с красными рукавами и с пятнисто\. вспоминание эа божьих коровок. кто-то подходит справа сзади. плитка. плитка

8:00

футболки. і ці яскраві плями, їх дійсно досить добре видно, якщо ви проведете трохи часу дивлячись на них. гм насправді відчуваю ніби/... ой, це стрілка годинника рухається. гадаю, я ніколи ще не бачила цього настільки близько. гм досить дивно, але дуже прикольно. ой, чер/ червоні повітряні кулі рухаються і дивчина в її жовтому взутті, гм вони дуже яскраві і це справді привертає мою увагу. дівчина ганяє птаха. гм я не можу зараз уявити свого собаку, який десь гуляє з моїм чоловіком ганяючи птахів. можливо як ця дівчина чи що.

... the phone in my hand //coughs// its... its screen it’s right under the sun and it looks like a solar battery, like i’m collecting the solar power with my phone .... so i’m a statue that has batteries inside, maybe when it gets dark, i will shine .... my eyes will shine. i don’t know what else can shine, out of my other parts of my body.

людей с телефоном у носа это не удивительно в наше время.... совершенно неудивительно.... много окон в доме профсоюзов. а что если их сосчитать...?!. я очень любила считать в детстве лампочки, кондиционеры. а кондиционеры раз два три четыре пять шесть семь восемь девять десять одиннадцать двенадцать тринадцать четырнадцать пятнадцать шестнадцать семнадцать восемнадцать девятнадцать двадцать. двадцать один двадцать два двадцать три двадцать четыре двадцать пять двадцать шесть двадцать семь двадцать восемь двадцать девять тридцать тридцать один тридцать два тридцать три тридцать четыре тридцать пять тридцать шесть тридцать семь тридцать восемь тридцать девять сорок сорок один. ну примерно пятьдесят я остальных не вижу из-за деревьев мне пришлось закрыть

старенький дядько. емм, двоє чоловіків в смокінгах йдуть площею. жахливо болить нога. ... клаудіа слухає, хто що говорить в мікрофон. а:а, двоє чоловіків в смокінгах ідуть дуже повільно. катя безперервно, безперервно говорить. знову почав бітбоксити хлопець на верхній сходинці глобусу. ... жахливо болить нога.

бордюры, желтые точки..., которые выступают из асфальта, не пускают дальше машины. я слышу какие-то отрывки фраз. словно музыка, которая озвучивает мою геометрию.... обрывки смеха. я же говорил. я же говорил. я слышу крик вороны... и:: чувствую как тело откликается.... я ощущаю... как солнце...

але є такий режим споглядання за місцем десь хвилин десять, це дуже допомагає зрозуміти, що відбувається, ми отримуємо лише маленьке уявлення, звісно, це зрозуміло {?}, але зазвичай цього достатньо, аби запалити інтерес. і потім, є також більша варіативність звуків, є два п’яниці, які також сидять тихо тут, може //чоловіки голосно говорять//. отже так, мені насправді цікаво піти в райони, які є більш розмаїтими,

Вгору з майдану.. кудись. Що там, вгорі? Що, що вони там можуть знайти? Може, я міг би говорити німецькою? Може, я говоритиму бебебе, може я говоритиму українською? Чи російською? Чи ця відстань, відстань між моїми думками - допомагає? Чи це допомагає мені бачити це зверху? Ось квадрокоптер. Я зараз його не бачу, але я впізнав його раніше, коли ми проходили через сцену, через це місце до мосту, до мосту, де ховались люди, де вони боролись. Я бачив білий квадрокоптер, він був

тут еще вокруг фотографии с телами и мы. тоже. со своими телами. по другому совсем выглядим... там такие красивые фотографии а мы такие. не красивые. простые очень. просто стоим... но это довольно, наверное, интересно смотрится сверху... довольно не понятно. вообще нет понимания что происходит. да на нас смотрят люди... ...

плитки, воспоминания=Майдан взрывы, плитка. плитка. плитка идет налево. опять два человека в костюме возвращаются, но теперь он не махает руками, а положил их в карман сбоку. ощущение покоя. пиджак назад оттопырен. еще шаг. шаг. медленная походка, ощущения неторопливости, договорённости. музыка. ощущение приятности от музыки, //в записи стало слышно пение под гитару/ /дозадавания ритма. ощущение приятности слева и давлении шумам и птицами справа. желание двинуться влево к музыке. с приятность в теле ат голоса, который гармонию создает. музыка создает гармонию, музыка стала громче. я ухожу в эту музыку. ощущаю её внутри тела, ощущаю внутри живота и сердца. вспоминание мантр и каких-то кришнаитов=которые=до=этого были.

9:00

дме свіжий вітер, це добре, справді добре. це відчуття свіжості зараз. коли я намагаюсь дивитися на ліхтарі, у мене виникає дивна візуальна ідея, що я можу бачити: щось типу гм малюнків, або лиць, або чогось, намальованого н:а кожному ліхтарі. думаю це те саме відчуття що я маю коли я іноді дивлюся на місяць. ніби гм хтось дивиться на тебе з місяця або це просто місяць, це щось, що я точно можу бачити, я=я думаю, я можу бачити портрет якогось чоловіка із ву::сами на одному з ліхтарів. Але можливо це лише пил, смог великого міста або щось подібне. так люди йдуть і...

//children shouting// ... there is some kind of traditional music playing. there is no drums anymore... and the music, it’s... it sounds like eastern music ..., so i could think that i am somewhere in azerbaijan ... .... //wind always blowing; distant music; birds chirping// there is a sign on the square, it shows the distance between kiev.

проходят две девушки момо одна с сигаретой. они так стильно одеты. красивый цвет у ее рюкзака такой фиолетово-баклажанный, бордовый. тополиный пух, пятна. а между брусчаткой прослойки резинки. не везде, но есть. много трещин, птичий помет, тополиный пух. все тот же пакет. второй парень тоже достал гитару. чуть-чуть подыгрывает но пока не слышно.... весьма... о! бит пошел неплохо. сверкает мобильный телефон мне кажется, что прошло уже достаточно много времени. прямо мимо меня пролетел голубь. ему то действительно все равно.... я вчера кормила голубей,

... хтось фотографує. неясно що, тому що я не можу обернутись. можливо, нас, як ми стоїмо на площі. ... цікаво:о кульок, кульок літає. цікаво, про що співають ці двоє. чірікають, чірікають пташки. сонце гріє мені в праву щоку. дві дівчини на верхній сходинці роблять селфі, а хлопець з ще одним хлопцем на верхній сходинці е:е

греет мне спину..., и мне хочеться отклониться. я делаю микродвижения своей шеей. и лопатками совсем не заметно. со стороны кажется будто бы я стою на месте, но это не так.... вообщем мне комфортно в этом пространстве.... я могу выбрать себе партнера, пожалуй, это может быть столб.... такой серый извилистый столб. почему нет?!, он может быть моим партнером.... либо прохожий, проходящий мимо прохожий. это будет слишком

коли=коли ми бачимо якісь більш повсякденні практики, крім тролейбусу, чи {?}костюмів, правильно вдягнутих людей в костюмах, які ймовірно йдуть на робочу зустріч. добре, ще тридцять секунд. скоро це скінчиться. // зітхає// так. ну от і все. майдан. площа, якій байдуже. і люди теж байдужі, тож мабуть це окей //сигналить машина//.

Як маленька муха, літав догори і вниз, вверх і вниз майданом. Чи він знімає нас зараз? Я все ще чую катін голос. Вона стоїть поруч. Вона стоїть у схожій позі, як ми робили під час нашого аудіо туру. Аудіо туру про майдан. Також було важно пригадувати ту зиму. Взимку згадувати ту зиму. Зараз жарко, зараз весна, п’ятнадцяте травня, кілька днів жарко. Але все ще люди тепло вдягаються, вони беруть з собою курточки. Може, вони бояться, як і я, що ввечері буде холодно.

ощущение лета. такое. ничего не делаешь. как на пляже. вот как можно себе устроить такой пляж(30)

приятные аккорды. люди. две женщины идут, ко мне. в э джинсы, штаны короткие, видно верхушку ног. шнурки завязаны так что их видно. участники группы стоят с микрофонами. кто-то фотографирует. кирпичная полукруглая арка. крытое пространство, ощущение балкона и парапета сбоку. сумка у женщины, которая встала. она отряхивает свои джинсы. вспоминание что там грязно. мужчина рядом с ней теперь //стало очень отчетливо слышно пение на фоне// хлопает её по попе, по джинсам, чиститься. у нее белая в чёрную клеточку рубашка, она закачивает рукава. мужчина в серой ветровке с зелёной су\ заходит сбоку. мужчина, который с ней был - встал. она взяла его под левой руку. а у аэ немного перекаточными шагами они пошли дальше. мусорка, они сидели возле

10:00

ой, червона повітряна куля зно:ву, дуже яскрава, дуже гарна червона куля знову. і я маю сказати ця куля і кросівки дівчини, ем можливо це найяскравіші точки... ОЙ, ні, ось їде жовте авто, жовтий мінівен, він теж досить яскравий. я можу бачити як хтось несе: хтось несе: сумку, валізу на колесах і відчуття, ніби повертаєш на кам’яну дорогу...це дає уявлення подорожі. я дуже це люблю. дивний чоловік, який точно хотів дістати гроші зі скриньки для збору на благодійність, відкрив її, зазирнув усередину і ц:е все. грошей не було або він, можливо, дуже чесний...

а они не захотели есть.... это было удивительно для меня. красивые, красные листья дерева. желтое табло.... Наташа стоит напротив меня. у нее очень низкий голос. но достаточно приятный. я не могу вспомнить где я ее видела раньше. кто-то смеется проходит мимо меня. о:: у меня в:: телефоне отражается стела, ее золотой вершок. странное место, я не люблю майдан, я стараюсь его избегать. он перенасыщен знаками, символами, тригерами. свисток //свисток//

на четвертій сходинці обмотались в одного з них обмотана рука чомусь, можливо, зломана. ... ... я відчуваю час, тому що не зручне положення тіла, через це постійно відчуваєш, як він продовжується, я обрала надто незручну позу. два хлопця ідуть повз мене. ... ...

короткий танец(25). ничего не происходит нового. я погружаюсь в себя..., я чувствую как ветер... колышет мои одежды, а солнце жжет спину все сильнее.... я вижу отражение.

//голосно говорять чоловіки, сміються; кричать діти; шум машин на задньому фоні// (29) маленька птічка, фонарік теплий. ось така поетика.... просто чекаю, поки хтось засвистить .... //чоловік кричить, кличе когось// //крики продовжуються; звуки кроків//

тож в мене в сумці курточка, я її ховаю. в деяких людей вони теж є. зараз більше людей ідуть вгору, аніж вниз. як це змінюється? що це? плакати з ампутованими руками і ногами. солдати, які воюють, які воюють. чи вони захищають, захищають мою країну? чи є в мене моя країна? що таке моя країна? що таке мій простір? що таке моя площа? що таке мій майдан? скільки я можу говорити? якою буде наступна думка? яким буде наступне речення? я бачу жінку з укра…

вот мы описываем этих людей, а люди уже описывают нас

мусорника. мужчина подходит к одному из участников. наклонение вправо головы, влево. резкое движение. интересно, у него наклон тела вправо по плечу. не двигается правое плечо. ушёл. //кашляю два раза// я больше не вижу, но ощущаю. какие-то люди подходят. права, види\ стоит прям передо мной. люди проходят мимо меня. красная одежда. э колонна передо мной. колонны сверху с украшениями. опять фонтан. э и эа::, штука которая похожа на салют, похожа на самом деле на фонтан. эа:: сомнения может быть я помню как светилось, я помню как работал этот фонтан. сейчас они пустые и //ветер задувает микрофон/ ветер сдувает/ меня. беспокойство, что микрофон будет задут. девушка в красной футболке с растрёпанными волосами, длинные волосы до локтей. машет правой рукой, когда говорит и //свист/ за / левую руку держится.

TEREMKY_18/05/2018 ... a long pause ... ... a very long pause no: the extension of the word yes = yes very fast repetition without pause wor\ word, does not finished. it is EXCEPTIONAL an emphasis, tone of voice !NO! I do not agree with - a very strong emphasis (strong emphasis on the tone of the voice) // laughter // non-verbal communication // laughing / it was FULL thing / words that the respondent says, laughing // the telephone rings // events occurring during the interview {text} text added by decryptor or researcher during transcript ... the respondent continue talk after 10 minutes was ove

OLENA ROSSTALNA

SLAVIK FOKIN

KATYA PONOMARENKO

ALYONA MAMAY

LENA OM

JÜRGEN REN

LIDIIA DEMCHENKO

PIOTR ARMIANOVSKY

MARYNA OSNACH

KATJA BUCHATSKA

DAN VORONOV

0:00

i can see the small yard in front of me and i can see the small playground, where some teenagers or some youngsters are drinking something, definitely not coca-cola. i guess, some beer. i can see a small playground where kids are playing with their parents or with no parents and i can also see some trees in front of me, some bushes and erm i can also see many=many=many=many windows around, because we are standing, being circled with typical “sleeping area” how it is called in ukraine. so the place where people mostly live and don’t work.

//distant voices// ... one hand feels it’s too hot... i hear the sound of wheels. //female voice nearby// it’s not a car, it’s kids //children shouting at a distance// transport. ... the sound of people walking. i see green grass, a lot of trees. there’s a lot of green colour here. on the brank\ on the background, there is a house,

i can now see some old ladies passing by, one is talking on the phone. it is pretty old. she is wearing sandals. she has red heels. beige sandals and a light brown skirt. a stroller is approaching, i can hear the noise of the sand under the wheels. a small. child. making some sounds. they turn. a stroller is purple. lots of pigeons. a huge flock is basking in the sun. cleaning their feathers. a lot of them they’re all. feeling quite good if you ask me. there’s also a man standing right in front of me. he is gray, he’s eating sunflower seeds and spits out

i see a blue building that looks like a church. i think it’s a church. with a blue fence around it, there are crosses on the fence. e:er a granny wearing a brown jacket and blue skirt and carrying a bag passes by the church. ... near the church, across from the church there’s a school, a grandpa and a girl are going to school, and a girl has a bow in her hair.... ...

this place is calm and proportional. //the wind is blowing// serene clouds. and: how the flag... is swaying... on the building... is dancing very actively comparing to all the rest happening around.... i can see the schoolyard...

//distant hum of people and cars; dogs barking; birds chirping; voices// ... ... it could be my favourite playground, actually, it’s what i thought when i saw it first time. i like these shapes, it’s like little brutalism which is sort of playful and... playful also in terms of colours. prepares kids in a certain way to to deal with the city as er an environment of concrete.

... it is very calm and beautiful area with a variety of apartment blocks. they are really mmm beautiful, i would say, because there are gorgeous trees around, green space, um, sport space in the centre, it seems like a good place for a family to live in. a school behind me, i can hear the voices of children playing... i see women with children, people walking slowly. compared to the places before,

it seems today I am glad that I speaking english. probably no one would understand me. I’m standing close to the kinder yard. a place where young moms sitting with their kids and elder kink, like 5-6 years old, they play in the sand, they run. there are maybe five, two of them are independent and three are very young and parents take care of them. I’m standing in the middle of block

the submissive wives with their children. i can’t see men with their children! why there are only women with their children, you know? there are no dads, there are only moms. conventional nuclear families //sigh// .... //wind blowing// //children shouting at a distance// ... ... i’m angry now //chuckles//, i’m angry because of what that man said //chuckles//.

i’m in the classic. summer yard. there are two carpets in front of me. of different shapes. a playground. old and new trees high-rise. steplike house. the sky and the sun. is shining directly at me... even if i close my eyes. it’s obvious that i’m standing in a classic summer yard. there’s a school nearby, a church. i know this, i don’t see this. the trees are planted. anyway, the voices and light and:: temperature and:: that’s all a state, even with your eyes closed. lets me

a house. yellow panels in the house. red connecting part of the house, with the windows covered with chipboard. white clouds, the wind carrying these clouds, the sun shining into the eyes. a hood, which is on the ears. the softness of this thing=covering=the ears. a sound of a baby stroller. a sound of the wheel of the baby carriage, this hissing on the asphalt. someone is going along the right side of the pa then\. there is a woman in front. er a guy is riding something. another man comes in with a white plastic bag. a memory of ‘quicker than in other places’. // coughing twice// the wind is swaying the trees, a small tree, a bigger tree. this tree is a bit taller than one of the participants. bushes. oo: a wind on the palms of my hands, and on the right

1:00

so this is a kind of strange feeling that everyone is watching you, because they can easily see us from every window, so for a second i imagine that we have hundreds thousands of eyes focused on us. here is the man walking with two colourful plastic bags. i can see the wrapping or scratching, because it’s pretty windy today. he probably goes to the fountain with drinking water, which, i’ve noticed, is at my back. and people come there to get some stop for a drink. trees are pretty new and very fresh there. trunks are coloured with white colours, like people seem to take care about the trees,

it’s a big building, it extends for maybe three hundred metres, it’s really big and it’s tall. but it’s only on the ground. actually, i don’t even see where it ends in its height. i see mostly trees and i feel good about it. i feel calm. people are walking. mostly old people, like this is an old people neighbourhood.

husks on the floor and some pigeons pick up what he’s eating. in the second hand he obviously has a packet from the seeds. he’s dressed in jeans and a black dark grey striped sweater. he is very interested in what’s happening now. i can hear the sound of a lawn mower. somewhere they’re cut\ cutting grass, but i can’t smell it. trees are making noise. an empty bench. wooden, rather well-maintained and next to it there’s a concrete trash bin. i also see a broken curb here. in some places it’s painted white. in some – not. probably that it is well-broken for those who ride a bike or ride a stroller schoolchildren come back from school. speaking about something. i can’t make out what they’re saying. a woman with a child passes by. looks back not understanding what’s happening and another

along with them a man with a boy are going to school, a boy is about six years old and he’s carrying a ball in his hand. a man wearing a cap with a bag behind his back just passed by me, it was an old man in a jacket. i can also see a mother, a mum with a child, and another child in a stroller closed grey. she met someone she knows with a black bag

people walking hand in hand with children.... grandpas picking up their grandchildren.... i can see the grid and I can see the hole in the fence through it.... this grid seems to break... the illusion of an ideal picture.... a pigeon rushed by me, shot along by my right ear....

and here it’s still like it used to be like an {#####/00:01:05} part of bratislava that, when you start to use this like sports facilities and you fall, you fall on asphalt, so... it’s really strange that it seems to prepare kids already for TOUGH urban environment. //birds chirping; children shouting in the background; female voice humming a melody; somebody speaking// ... ... the guys on shoes {?}

the pace of people is really slow, in the previous place people would run, they had to run somewhere, and here they walk really slowly, it corresponds to the environment, the apartment blocks um are like a really nice family place, and i believe here you don’t have to rush, because you\ you’re already at home. so maybe at the previous place people were just rushing home to their families, and here they’re at home. um. the green is really immersing in this area, think it’s like the majority of colour, the major colour is green here, it’s really beautiful, and the sun is so warm

not really in the middle, but in front of me and on the left side there is a houses. it makes a square. in the middle of it, there is a different. I see one that on the left side of me there is a sport yard with a fence, where probably people, kids play basketball or football. I see that these objects on the kindergarden yard are quite new, the bench there, where woman sitting, it’s sunny but strong wind and it’s cold. she’s sitting in her winter, it looks like winter shoes, the bench there are

when i was very small and i also live in a one district in kyiv, and a lot of er memories come to my head, like how it was to communicate with people who lives near me, erm how to communicate with a child. er flat where everyone chil\ erm children are playing like the grou:nd what we were doing, how we were playing with the ground trees leaves and flowers. //wind blows// and actually now er i see the school in front of me and er the: children are playing, so er it’s also erm repeat all this view er.

know where i am. you can’t hear cars. very quiet place... conversations that can only occur at the benches... the sun is shining directly into my eyes and i don’t see any flowers. everything is just gently swinging because of the wind. there are no objects, no color, you see only the green grass. and the man with the blue package passes by. with a blue and green package... passes quickly. passed. so fast. strollers, grandmothers, all this is here.

a sensation of the palms being carried away with the wind. different hues of green, lots and lots of greenery. grass. there’s more grass than paths, to walk on it. a ground, a crate, a crate painted grey. there’s a man swaying his hands back and forth at the ground. he stopped, straightened his sweater, crouched down. the participants, Claudia is taking pictures. the sun is shining into the eyes. the reflection of the sun in the eyes. it’s warm on the brows. sparrows, sparrows chirping. a man with the pink, with a blue plastic bag comes in. the children on the left are speaking in sharp voices. heard from behind. some distant drill. another pers\ at the sports ground wearing sports pants. a female. green plastic bag. sits down at the ground. through the ground there’s a woman passing by

2:00

which surround them. on the fence made of some chains or something, we can see\ i can see two carpets, one is oval and another is rectangular carpet. actually, i have a strange feeling that i’m not in kyiv, which is... because i don’t belong here, i don’t live in kyiv, which gives me an association of very=very busy and urban area, but i have a feeling of staying in my native town a:nd... in pretty calm and quiet atmosphere, which is rather traditional and typical. here is a mu:m carrying a pram with a baby daughter and actually there are two prams, because the big pram has a small one, the one which is the toy for a child

they go shopping to buy some food, maybe, for themselves. this is a nice weather to walk. the same time i’m hearing construction sound. oh no, maybe it’s not a construction sound, but it’s a machine that chops grass. yeah, probably this is it. when there is grass, it needs to be chopped. a bird is flying, it’s a pigeon again, it’s hard to find something different

woman, apparently, going from work. i can see a rather exotic tree at the church. and it’s actually the easiest saying that you see an exotic tree when people are passing by and you do not want them to hear you although in fact you’re not saying anything. a young man in vyshyvanka passes by it’s vyshyvanka day today. everyone is trying to put on national clothes. a small child is on rollerskates, he is talking about something. he is dressed in a white cap, and i see a parked car in the distance. in the distance you can see even the road the cars are passing. fast enough old building. high. high-rise several insulated balconies. a small church. obviously, a new one. i wonder if it’s the moscow patriarchate or kyiv?. an old woman is walking slowly, i guess it’s hard for her to walk

that she carries in her hands. a guy in a black jacket and vyshyvanka. (a voice nearby): excuse me, may i ask? what kind of action do you have here? - well, we’re standing here and recording our observations of the environment with a recorder. - thank you. - an old man with a child has just approached me and a child had a pink ball in her hands, it was a girl. and asked what were we doing here. ... ... i see a thin man in a grey suit

there’s a bonsai-like tree growing in front of me. it’s: of a very poetic shape. reminds me of japanese art. unlike other trees, it doesn’t have any leaves at all.... sometimes the passers-by are gazing at us. i understand that i am not alone in this space, but now i don’t see or hear anyone. my angle is the school. with my side vision i can see a woman with a dog approaching.... she doesn’t carry a leash. the dog is running behind her very happily.

goes...i don’t know if it’s second-hand, it’s just er a garage seller {?}. //female voice// ... ... it’s really quite basically, because it blocks to himselves {?} are really massive. //somebody making odd tongue clicking sounds// there’s few people around, because people are at work, at school. {#####/00:02:46} sleeping district. //odd noises made by somebody// people taking care of their environment //female voice speaking english//

i can feel it on my, on my head and my hair. it’s really beautiful. i can hear the insects around .... another mother with the child passing by. even on the apartment blocks the colour of the balconies is yellow and it really matches with the green of the yard ... .... some carpets are also downstairs, they hang on the fence of this sport area. people

quite with ornament, really not the ordinary bench, but made for the kid’s yard. sorry for my english who listen. a woman who was sitting there, she took a mirror and look at it. and make her make-up. there is a tree, trees around me on the edges of the kinder yard, and a little bit further there is soviet objects. it looks like these things that you use to put recently washed clothes to the ropes. just a big such stuff with metal tube.

... it’s really similar to my place where i live, when i was small .... all these balconies, a lot of balconies and windows and //chuckles/ actually all these/ old ladie::s carrying their bags. ... yeah it’s make me very happy, like a sound of the dog is running and his er feels are pushing the er road, i hear it and it’s like worr\, i don’t know, warm feeling ....

dandelions. it’s childhood. childhood of a city dweller. archetypal childhood... the fluff flies. this is very. kyiv state... the time is very slow. no hurry. quiet. obviously it’s dinnertime... a child is coming to me.... not to me ... ...

rolling a stroller, a pink headscarf covering her head. pa\ bottles for water. blue, five-liter. the carpet is hanging in front of the ground. gray patterned carpet. i can see the edge of the pattern. a lot of green, a feeling of freshness. further there are a few more levels of green from the color, behind the green willow, i think, the houses begin. an air conditioner on the yellow balcony. another air conditioner. a feeling of dirt on the balcony, but just a little. white panels, yellow panels. the windows reflecting the light, which gives a feeling of brilliance of the film on these windows. and of three=dimensional picture. some of the windows don’t reflect light, they’re dark, black in color. erm. on

3:00

and she is carrying this pram a:nd she is trying to join this pram to the big pram. a lot of kids playing around, and here is another kid, who came here with his mum, on the playground which meant to be basketball, but actually there are no basket BALLS here. NO, NO, there are no baskets here. so that is rather strange and pretty ridiculous somehow. another pram is raising, the is bright blue pram, i guess, she has baby. i can see people passing by, woman talking something on her phone, discussing some problems. and a young boy: walking together with his sister, i guess. well, he trying\ he’s trying to get of\ get\ put off

from the pigeons in this city ... .... //elderly woman’s voice nearby// i hear english speech. it’s not common here, especially in this neighbourhood, ‘cause i don’t expect old people to speak english. i think most of them speak ukrainian, it depends, some of them can speak russian. //strong wind blowing// another old woman passed by. she’s not quick, she’s calm, but confident at the same time, her pace is steady.

pigeons take off and fly closer to the person eating sunflower seeds. obviously, one of them gave a signal about the fact that they’re now distributing food and the whole flock flew to this man, in fact. Günter leaned down and put the camera on the asphalt. a few fresh leaves lie on the floor, maybe they were ripped off by the children. while playing next to me is a box of matches. old and obviously empty. you can hear how the trees are making noises and one of the trees has a red mark. and actually most of them are whitewashed. but as far as i know the whitewashing of the trees has been recently banned maybe it’s left from the last year. i don’t know actually. i don’t even know what to think about this. along. along the asphalt path there are two pegs

and an unbuttoned shirt, with an unbuttoned top, top button. ... ... i can hear a sound, most likely it’s a stroller. and it is, a stroller with a little boy inside. not just a stroller, it’s a small bike that a woman is rolling herself, holding a handle.

i can hear many voices of teenagers. some pass by with a loud music turned on. one of them comes to the fence. he has a ukrainian shirt on. perplexed, he looks at me. there comes another one, he is eating a pie. they are pointing fingers at me and laughing. they notice more people behind me. looks like we have two active spectators. i can see shadows dancing behind them. shadows on the asphalt of the schoolyard.... there’s a family with a little girl going on the left. the mother is rolling her bright yellow bicycle and is watching us very weirdly and squinting....

... ... people take care of their environment. it’s well groomed grass areas //gasp//, occasional flowerbeds. //female voice; cars in the background; children shouting; footsteps//

don’t care if they get stolen here, so they... they kind of feel trust, they feel safe, they feel security, because they can leave their their carpets on just a public fence. it’s a completely different area compared with the previous one, here i feel like in peace. another mom with // chuckles/ the child/ passing by, i feel like this is the area of moms with their childs... children and their parents. it reminds me of my mother too, how she changed in the last few months because of our situation. our relationship shifts because of my sister, because of what she’s done, and now my sister

among them I don’t know what does it mean, there is appears come new moms and kids. the woman continue making make-up. would he have a dating here, on a kinder yard? she’s waiting for someone, she looks back. the fly is sitting on my nose, I move my left hand. The woman look back at my side. Did she hear me or it is just attention? I see house, it has yellow balcons, it’s some people have with the satellite antennas, some has old antennas

//children playing// ... yeah, i=i like, i really like this sound, how the voices of boys and all sound are hmm reflected from the buildings. and er because here is a lot of free space, it’s very specific sounds .... //street noise; children shouting; wind blows//

i don’t see or hear any participants, you might think that i’m standing here alone... there’s another child moving in front of me. he. behaves strangely, meddling with clothes. and moves strangely... and disappears behind the carpet all those passing by escape behind the carpet. first behind one, then behind another. the carpets are old, soviet, we’re in kyiv... such carpets are hanged, most likely, on the walls. never used... i almost never see such carpets

the balcony there is something. a sledge and something else. another air conditioner a floor down. a thought of ‘there are few air conditioners in comparison with Maidan where there are only conditioners’. erm – a greenery down there. the wind is swaying the greenery just a little bit. and one by one the trees are swaying. a boy ran into the ground, picking something, his arms, jumper so the arms create wings. he covers his head, pulls the jumper down. you can’t lift the jumper. taking a step further. a woman approached him, an older one. they’re going along the ground, making a step, step forward, step, step, going out of the ground’s radar. er m a dandelion near me in the grass. a dandelion is swaying as well. just one white and fluffy. in the grass. a woman with a stroller going by near me, a blue covering on the stroller, a bag hanging over the handles

4:00

his coat, well, maybe he thinks it’s too warm, i don’t feel it is, because it is a very windy day today. another lady’s passing by, and she is carrying a quite a heavy bag, perhaps she is coming from the supermarket, trying to get some food for the family, makes prepare happen. i can definitely hear the noise of the running water over there, at my back, because people used to get some water of that fountain. the sound of an ambulance or a police moving, it’s coming from, i would say it, outside world, like the intruder or the invader of something. quite a lot of people walking here, over there coming all and around. well, an old lady’s walking with a bag and another sound of an ambulance

she’s just walking. i don’t feel she’s depressed, because it’s very sad when old people look depressed, sometimes it’s difficult for them nowadays. but not here. here they look like happy. //child shouting// //a choir of various voices reverberating at a distance// ... i see the reflection of the sun //car with a siren passing by at some distance// on my phone screen. this is nice, it’s like i’m catching the sun with it ....

put here on purpose to prevent the cars from going down this path. there are also tires that protect a flowerbed – a flowerbed near the footpath. irises are in bloom. a few violet ones, but most haven’t blossomed yet. a stroller is passing by me again. a woman is rolling it. she has light hair painted blond and brick-colored tights the stroller is light green and there’s a little blond boy in it. the stroller is with a bicycle, but he doesn’t keep his feet on the pedals, they spin on their own. two more girls pass they are in fairly short skirts. also going from school one has a backpack with the Eiffel Tower on it and another one is dressed in vyshyvanka. the ATB package pigeons flying again. a lamppost. blue wooden fence

an old man with a bottle of water and a stick, looking like my grandfather because he is also with a stick. a very young child of three years in a white jacket running with parents to school together, a man with a child in his arms, about five years old, going down the street. a baby in pink. well, clearly, if it’s pink, then it’s a girl, it’s obvious. two schoolgirls, one with a pink backpack, another one with white. ... a girl

the sun. the sun is warming my calves. this is very cool, because it’s windy today. i’m relaxed.... i can feel the light wind..., i can see a lot of children. the father is carrying his girl by me. i’m constantly hearing some chainsaw and car signals, sirens on the background. the wind brings the city noise to these yards.... children come out of

... ... there’s two kids {?} and girls passing by, one wearing this really ornamental ukrainian folk embroidery shirts. ... and the sounds round {?} or actually suggesting that there is more under construction, more blocks, maybe more expensive ones ... ....

is coming to ukraine, and i don’t want to see her, and i feel like my mother changed because of her, because of what she...she’s done. i don’t want to be in the same place with her, so...but i will have to. i don’t know what to do. i really like a tree in front of me, this light green, when it’s like you know spring, in spring, the green is so light and so juicy, and that’s that’s its colour. i feel like in summer, the green is already like dark green, and now it’s like juicy green ....

on the one balcony the windows are closed by sheets, white big sheets from the bed usually used. on the other side there is a nice curtains, there are plastic windows, there are some bricks, there are mix of orange and red bricks on the third floor they really take attention, cuz everyone else is yellow, white and grey. there are some other colors, with the very white yellow, someone warm up his flat and its look, yeah only one flat have done this. they warm it up and

... here is the life with a very simpliest calm quiet form and actually the best, i think .... life of the families er .... //street noise, children voices// ... ... now i see the man is moving and he is holding his er daughter, i think, a:nd hmm he is smiling .... or the man is holding the beer

on the floor. it’s my grandmother... the first the second... it’s crystal dinner services sets of wooden cabinets. and such carpets... are beat up every year if. sometimes. some people. do this more often also in winter. with snow. washing windows instantly comes to mind such household chores:: not fussy ones. these cries, probably, you can hear them here, actually, such an atmospheric

a bird flying by. another bird flying by. then there are people going somewhere far away, schoolchildren. some woman going between the participants, very visible with her movements. the girls are going on the right, pah\ girls with, a girl wearing a vyshyvanka. in front of them a woman is passing by the carpet and that boy with a covered head. mm a step, step - his legs are so small, because=the shadow. every participant creates a shadow, every tree creates a black shadow. ... there’s a lot of shadow further away, then there’s a woman sitting at the sports ground. birds chirping. chirping. //the sound of a siren/ some kind of siren in the distance / the feeling that the city is far away. on the right. there are more children on the left, the children are shouting on the left, somewhere at the sports ground. arguing with each other. the birds chirping again.

5:00

or police passing by. another young mu:m taking her baby boy or baby girl for a walk in a pram, and the child who is sitting //coughs// wearing very bright pink cap. oh, the gentleman is coming back, the one with two plastic bags, yeah, i was definitely right, because he went to get some water. well, bright bags, blue and green bag, he is carrying them and they’re quite heavy, i guess. another group of young parents coming over there, trying to bring their kids to the playground. there are quite a lot of kids and there is young daddy sitting there with the baby daughter, watching...

... most of the people who pass by, they hold supermarket bags, those plastic bags, so probably all of them go shopping. i wonder what else they can do here in this neighbourhood. i think this is too calm, there is lack entertainment options here, so mostly people can go to shop, shopping mall and nowhere else. maybe there is some kind of park here whe\ where they can walk, but nothing more.

with white crosses written in rhombuses. there’s a man in jeans with two water cans, because there’s a pump room nearby and everyone is getting water from there. i wonder how fresh and tasty it is because in a lot of places the water from the pump room stinks. and there goes i can’t even understand whether this is a woman or a man i think it’s a woman in a sports suit. she is dressed in a straw hat, walking quite slowly too. a woman in a purple pink jacket in low shoes passed by. carrying a bag. obviously, she also goes from the store she went to after work. several cracks on the asphalt, cracks, pits. people are passing by again. children are talking about something communicating. on the asphalt there are lots of pigeon droppings and stubs, maggots. yet again. children

in pink, another girl in pink, a pink hat and pink jacket looks at me. i’m told that she’d fall and she is taken away. a middle-aged woman with an ATB bag pigeons keep staying at the same place. part of them are on the sidewalk, part at the square covered with planted grass, a man with two water cans, plastic empty. my nose is itching inside, i don’t know, i’m gonna sneeze // sneezing// two schoolchildren, one elder, one younger, both in black jackets.

school, yelling out loud phrases. behaving very naturally, nonchalantly. a little girl is sitting on a curb, doesn’t want to go anywhere. she’s refusing to go on foot until papa picks her up and carries her. people carrying huge sacks... are going back and forth past us. as if they’re following some script. the architecture is rather simple. i see a lot of rectangles. not particularly motley, light blue prevails. and: red colours. terracotta and grey.

//child yelling// ... sounds like the kid was performing a mimicry of birds. ochen stranno. and also like you... this is paths in-between the paved paths, actually, this kind of shortcuts they can find {?} anywhere. //children singing/ reciting something together// say {?} like postsocialist world. people would //kid making funny noises// just take shortcuts a:nd... do not feel forced to the patterns proposed by architects, urbanists, planners .... they tend to take

//female voice in the background; children shouting at a distance// ... ... i feel like i want to be strong, i’m thinking about being strong. how hard it is to be strong... ... //heavy sigh// this warmness of the sun reminds me of spain, when i was sunbathing with irene on her terrace, and it was the same warmness...

it looks as something strange or painted wall. so it seems that there is a three-room apartment where they have done it, at least they have three windows. they have plastic windows and satellite standing close to it. how many people live in this house? and {05:29-05:33) yeah, it seems hard to do, so I would pretend that there is a third, twelve floors, let me calculate. one, two, three, four, five, six, seven, eight, nine, ten, eleven, twelve, thirteen, sixteen, fifteen, sixteen.

bottles for water .... //wind blows// lady carrying the plastic bag with full of food and it’s looks like very very heavy plastic bag .... //wind blows; street noise//

state. calmness. and everything so monotonically common. crushed with some post-light. this playground is round why, round play/ how the game field can be round oval. hey what is this. yeah, ok, round fence. please play football. a corner kick 0:37//laughs// will turn out very well... and carpets they’re out of such small patterns and you know such brown color. such well, no-goo:d: at all. it’s not nice. and it never was nice

another bird flying from the right. someone walking on the left. ehem, tiling in front of me. raised. it’s not flat - every plate is joined at an angle. looks like something breaks from down under in the middle of this tile and tilts it. the grass is slanting a little, making up a bush, a green bush - lots of flowers. the flowers are not limited in any way, they aren’t in the flower beds, they just grow. such a thought. ehem is the wind is still shaking every leaf, different colors, reflecting different colors. one tree is not green, but mm of such mm TEAL color and because of this it’s white, so fluffy. er a man walking by with a blue plastic bag. from outline of the package i can tell there is WATER in it, a bottle of water. a woman who is talking among participants is going to another country. she has a small bag on her belt and

6:00

trying to give her some fun, they’re travelling in this area together, discovering it, playing... yeah, like on a fun fair, as it... that’s very interesting to watch not young mums, but young daddies playing with kids. another pram passing by and another change of decoration... youngsters or teenagers over interested, this is a muslim girl wearing… coming and she is wearing her traditional clothes. her head is covered and she’s really very young. she has just turned back to and i can see her. that is really the strangest person i could expect to see here. and she is carrying her baby in a pram, and she’s wearing very=very bright clothes, her head is covered with bright pink... i’m not sure now, how hijab is called here.

//strong wind blowing// ... but if they live here, maybe they don’t need anything else. they can just stay in their house and watch tv ... .... //same voices; birds chirping// young woman passed by. it’s not so usual ... .... //strong wind blowing// i hear the sounds of boys kicking football ball. think there is a school near here //chuckles//.

are passing. i see that the church has a door, painted quite recently in burgundy color and a metal handle pasted diagonally. people seem to think that i’m just talking on the phone and don’t notice anything strange, well, at least most of them. here are two women walking by carrying a small child. he’s hanging funny. and he’s dressed in a pink shirt. the balconies on the old building look so similar to the vampire’s teeth. they are such triangles, flipped over, symmetrical. there are air conditioners, there are plates, satellites. a man with sunflower seeds disappeared somewhere. a fly sat straight

//yawning// (46) a woman with a stroller again, a child in a red hat inside it. a woman is wiping her pants with a wet wipe.

it’s very green here. lots of grass, dandelions. here beside me. a whole flowerbed of pigeons. some kind of bird community gathered here beside us. on the left is a small church. i can see the fence with a particular ornament... and goldcovered domes are glistening in the sun.... you want to sway in the wind a little. such wonderful spring wind....

the way of least resistance ... .... //female voice; children shouting; someone running; elderly female voice// actually mm then i thought it was man, selling shoes is a lady .... sometimes it seems that people who attend flee markets like to be vendors of flee markets such as...seem to be there to meet people they know

that makes you close your eyes and relax your muscles .... people are walking rea::ly slowly, rea:lly slowly. i can see that the leaves of the trees moving around, i stand close to the bushes, i chose this place as a sh\ as a shelter, kind of a shelter, i don’t want to be exposed today, i feel like i want to be invisible, i want to merge with the nature and not with the urban space, because there is so much greenery around, why bother and merge with the urban space?

okay, I couldn’t calculate from the bottom, so I would start from the top. one, two, three, four, five, six, seven, eight… okay. one, two, three, four, five, six, seven, eight, nine, ten, eleven, twelve, thirteen, fourteen, fifteen, sixteen, um, seventeen. It seems seventeen. or maybe I miss one floor just over constructed. so the centre of the kinder yard is dirty with some grey stuff

//wind blows; street noise// //children’s voices; street noise//

so you know the floor wouldn’t be as. well, brown’s still fine. the second carpet it’s simply cruel in general to put such thing the floor. on anti. antipoetics. anti-room poetics. actually, the direct opposite of what we are all doing here. you know, a burgundy one, hideous, with an ugly flower on it. but it somehow fits everything. fits the yard. actually, nothing could be better, sends you off to about twenty years ago immediately. but actually. you’re so used to it that:: you don’t even think it’s as ugly. so if you stand for a long time and start figuring out

she’s speaking on the phone, a mobile phone. on the left people are going with two big blue bottles for water. mm trees painted in mm white on the bottom and actually very clean trees, painted. a girl with pink headphones and violet backpack is going in front of me down this thing. she’s going on the right side of the mm crooked path, rais\ going up. er immovable participants, some fluff flying into my face. fluff on the left. a stump on the left. the playground is empty, but there is one stroller. but no - there are children, birds chirping at the playground and birds flying up above. to the roof. a satellite dish, the house is big enough and it’s like a wall, it closes this yard from the city.

7:00

yeah, and everybody is looking on her, they turn their head, because she looks like a stranger. so my next observation is the change of decoration with... erm on the bench. before there were young men, young teens or young people drinking some beer, now i can see some retired ladies sitting there. one of them is erm holding a stick trying to get something. and another... another lady is passing by and i can hear the wheels of her trolley, hmm given some sounds, yeah, here it is. yeah=yeah=yeah. trolley, trolley passing by. also group of people coming to get some more water. that seems to be quite a popular place. //chuckles// just had an idea in my mind.

so they are playing football there ... .... and since we stand where {?} there was boys who would study in this school, whether they get used to this calmness of the neighbourhood, whether do they expect anything else, whether they need anything else. how do they entertain and how do they spend their leisure time? ... ... an old man is passing by,

on my cheek. the poplar fluff is passing by and low freshly planted plants along the pathway there are also small trees they are going to be big soon i think they are the same kind that grows on the church’s territory. i think they’re quite exotic. i see a warning sign saying there’s a speed bump in here. it means that it’s in one hundred and fifty meters. a small child in vyshyvanka and a wreath and a plaid skirt and in tights. i can hear the sounds of footsteps and a sound of a stroller. voices. a lawn mower doesn’t stop working. i see Sasha coming to us. Sasha who is late and we’re recording now. she’s smiling. a man with a cigarette passes by. rather dark-skinned tanned and another one

three schoolgirls, two of them in pink coats, one in a red one carrying a pink backpack. another girl in a pink coat, mum in a red one. ... ... a man stopped at the church fence, he’s in a burgundy t-shirt

i see the movement. people around me are moving chaotically. some faster, some slower.... i see: different object through the windows...: balls, curtains..., pots.... how the rays of sunshine are refracted in the window panes..., the birds are chirping. but the chains/ w:: it’s a lawnmower // laughing lightly//. i think it’s a lawnmower. it’s not a chainsaw, it would have been very loud. it overpowers everything.

to have a chat. it’s not the act of selling at first place, but it seems, but it’s the urge to socialize that brings them there, not even, so people, you know, standing with scales along the sidewalk for a kind of very symbolic contribution of one hryvnia, offering people to check their weight. but it was more about mingling with other people and having a chat than earning off their service //chuckles// .... seems that no one’s a stranger here.

i stand on the ground, on the grass, i feel the grass below my feet, and it’s a nice feeling. i know, at any moment i can sit there or lie there, i imagine myself lying on the grass, just enjoying the sun and this light wind, the wind is very light, but...but the leaves of the trees are moving. ... so many children around, it reminds me of...of a comment one guy made on my training, that //parodying the guy’s sweet-talking/ «i will not beat you, you will you will still need to be a mother»/. and it’s like okay, then i will beat you, as you don’t have to be a mother anymore.

and a new mom arrive, she’s bringing water from the buvette. it’s close behind me. she’s wearing like {07:18} costume, black and red. costume. really, a lot of moms coming here. just new one with newborn baby who looks like a doll spreading in different side its hands and legs. now I see the kacheli. people, a man and woman with kid they are going up and down, quietly not strong one. yes on the soviet part of the yard

//wind blow; street noise; children voices// ... ... actually here is a lot of er very young women, e:rm who holding his small child or er driving this small er transport for small babies, you know... i=i don’t know how it’s called.

like me now. such a forced proceeding but::. it’s just not beautiful. actually, i like it when it’s beautiful. such a very individual concept. but sometimes it works. not for. some group, too. well this is ugly and i’m sure many will agree. actually, i chose not the most beautiful spot. that’s what i wanted to say... but it’s difficult to choose a beautiful spot in the yard, right. except i could go into the greenery... i don’t see the children’s playground, but i can hear it.

a woman with a stroller in which there is one bottle of water down there, she’s carrying another five-liter bottle in her right hand and a six\ bottle=with-water. she has a very pink headscarf. very visible. the feeling of the city somewhere far away. there’s either someone mowing, or something is buzzing, like an electric appliance. several strollers intersect on the road in different directions. a road, like there are cars there - here are strollers. a feeling of MEMORY in the evening, ‘sleeping districts’ in the evening when there are a lot of people drinking and sit near the apartment buildings. a recollection of Troeshchyna {a ‘sleeping area’ of Kyiv} ​​ as as as both as a myth of insecurity, the one that’s ‘what district are you from?’. windows that reflect. there are actually lots and lots of windows, the windows create a horizontal rhythm. one by one. windows, then part of the balconies. windowsbalconies. windows-balconies.

8:00

the image of a jungle or oasis in the desert, and people coming to get some drink and some water, like animals in the jungle or in oasis // wind blows// might do it like that. i can hear somebody’s steps in my back. somebody is walking on the grass. the grass has recently been cut and i still ca\ can feel its smell, as if it’s been cut yesterday or the day before yesterday. it looks pretty fresh, it looks fresh enough to be still green and live grass, but still it’s been cut, it’s going to be cut a:ll through the days, a:ll.. main\ all the way summer goes. on the opposite side of the playground, i can see the tree, i wonder whether it looks different, because it has some whiter or..

he’s holding a big bottle, empty bottle for six litres. they sell such bottles in the supermarkets. but then people use them to take water from water fountains. it is considered to be clean. ... the tap water is not very good here. most people don’t drink it at all ....

wearing classic pants and a burgundy t-shirt, looking at us not understanding what’s going on. and now a man in a wheelchair is passing by me. a woman is rolling him. they are both wearing denim, a denim jacket. they frightened the pigeon. he flew behind my back, making a particular sound. beautifully reflected. beautiful shadow. falls from the trees dancing on the church building. on the church it seems there’s a sticker on the church window there is a sticker stating that this territory is guarded. i wonder what is this roof made of?. and how long has this church been here actually?. a limping woman in blue in light-

and //yawning// a leather jacket. i can also see a disabled person with, i don’t know, most likely it’s a caregiver with him, he’s a wheelchair user. there must be a water pump room near here, because i see a third, even fourth person with a plastic, plastic bottle. ... and now i see one with a full bottle. i guess the water pump place must be somewhere behind me. with two full bottles. and a girl with, i wonder why it’s always old men carrying bottles? anyways, this old man with a bottle and a child near him.

sounds. sound of the wind and children and birds. and:: i see. a new spectator.... a man is standing, interested, in the place where we started our path. and is watching us very closely very intently. i’m swaying and shifting my feet. i want to move smoo:thly. lightly swaying. i think the man is approaching me. and i’ll have to say to him something in response. but looks like i’ll just turn around to the other side.... and he’ll walk past me, but he’s very interested.... he is watching us. with genuine interest.

... everybody could be local. even a lady wearing a hijab ... .... //child yelling; distant voices mixed with noise of the wind and children’s shouts//

it’s like... and i hit him, i’d hit him, and he bent of pain... and i was laughing, because he was in pain, because it was kind of a revenge for what he said. i don’t want to have children. i don’t want the nuclear family. i’m tired of conventional life. and this is the place of conventional life, so many conventional families. the grannies sitting on the benches, the wives,

there is a metal construction, no one use them. there are three of them, one is semi-cycle, with a metal semi-cycle stairs. and there now sitting Nastya who is calculating something, who is like member of our organizing team, of the organizers. could I calculate how many satellites here? and I dont say anything about old woman who is selling something on the near the tree in the shadow where I am standing on the right side of me. on the left side there is a fence, I said already. and I now looked newly on the kinder yard and

so: er er, of course, it’s really good, because it’s mean that er will be more ukrainians and more young people ... .... //street noise, wind blows// ... ... also er very interesting er view, that er the school in front of me,

i can see grannies on the bench. but i can’t hear them... the children are louder than grannies... and the wind is swaying the carpet. the one that’s nicer... its shadow will grow, i’ll be already gone, but the shadow will grow, and maybe they’ll be taken away altogether, and:: well, they’ll surely be taken away, it’s the carpets. maybe they’re granny’s carpets. those grannies’ whom I don’t hear. they’re guarding them who would possibly who can they be guarded from... ...

windows-balconies. er the balconies are all the same. and some windows are open. a person going in front of me wearing Adidas trousers with four //correcting the mistake// three,/ white stripes, carrying an empty five-liter bottle. he tilts his head slightly forward. he has gray hair, an old sweater, and he goes somewhere to the left, to get water. er shooting the participants on camera. part of the backpack that’s black and swaying. a plastic bag or something, something lying in the grass, to the light, something glistening like a spot in the grass. dandelion swaying again. the person on the right is walking. the child on the right and mom holding and\ his hand, he creates the sounds like ‘agoo-agoo, agoo’ and does NOT go straight, he sways at every step. his left hand is lifted. a small cap

9:00

leaves of different colours. i believe these might be even flowers, not leaves, or these might be leaves. another lady’s coming, oh, she is a happy owner of the carpets, yeah. i hate carpets actually. i got rid of all my carpets at home. yeah, my mum was keen on carpets, because they only collect dust or something, yes. and she is the happy owner, she touches them and she feels them, she might have had them all washed recently a:nd she’s wearing slippers and quite strange shorts, and she is touching them, feeling them. well, i wonder whether she is going to carry them on her own, because i’m sure they are quite heavy, really heavy, yeah. she might be a lady, super lady. good luck, super lady.

... ... the sun is really bright now. it’s so bright that it even makes the colours look dim ... .... a bird is singing, it’s not a pigeon, pigeons don’t sing ....

blue trousers carrying a bag from the shop passes by. the majority of people are carrying bags from the shop. white bushes.... feathers on the asphalt... .... grass. shadows.... it looks like a truck stopped at the supermarket. you can see a high blue metal fence, securing the territory of the supermarket. there’s a white graffiti on it....

about eight years old. a girl with the flowers braided in. a woman with a basket, and in the basket there’s a small bottle and herbs, herbs in the basket. //voice from outside// - and what is this here? - we’re studying the space. recording what we see on the recorder. - oh, i see then. it’s pretty neat, there are potholes in the asphalt, but actually it’s neat. i really like teremky, because here are, well, the soviet buildings, but i have some kind of nostalgia awoken towards the soviet buildings, panel ones, and quite neatly // yawning//

he’s carrying a big bl/ black suitcase... and::... // laughing// he is slowing his pace.... i can see the ray of sunlight shining through the bright green leaves... and:: they seem even brighter in the wind.... ah:: i see a red baseball cap. it looks very bright in the green background of the trees. it’s a kid’s cap.

//female voice nearby; a child making funny noises, his parent talking to him/her// ... ... kids just falling, as if amazed at the size of the house instead {?}. suddenly realizing the WEIGHT of the building {#####/00:09:50} and concrete blocks around.

the submissive wives with their children. i can’t see men with their children! why there are only women with their children, you know? there are no dads, there are only moms. conventional nuclear families //sigh// .... //wind blowing// //children shouting at a distance// ... ... i’m angry now //chuckles//, i’m angry because of what that man said //chuckles//.

maybe thought this is made by roshen, but there is no such title. usually they put something like that, maybe I am standing on the back side of the construction. yeah, my view goes left and there is some cutted tubes. muslim woman is sitting on a bench and smiling to her kid who is wearing as far as winter. winter coat with pokryvalo or odeyalo. yeah, so there is a ark, rectangular ark from the yard, there is a car, white car is passing it on the interior side. Its hard to stand, my left leg

on the last floor er i see through the window... hmm how it called, e:r the small er hmm how it’s\ ha, like a small planet, like a small earth for childrens to understand how it looks er. there is like a three these planets and also it’s like a very erm nice symbol of childhood .... actually strange, but the school looks like it’s empty, maybe it’s very late.

and such trees you know the beautiful green ones and on them. white sun glares... and they just. flash. it’s so beautiful and i can see the owner. of the ugly carpet. i’ll say it louder. she won’t hear me anyway. she is fixing it lovingly, stroking it. here it is hanging, darling... how come you don’t have a beater... she’s wearing pink slippers... and has a folder in which she writes down something.

blue and violet,=which is lifted up. the woman has regular multicolored sleeves, well mm such such faded clothes and another woman like her is going farther from the bench, but she has a strange gait. she puts one foot after another. foot, foot, foot. she raises her knees very high, maybe she does it on purpose, to rest. because she is SELLING and sits there on this bench. there are some different colored things there that i don’t see. so she she continues to walk with such a gait, goes forward, forward, forward. and on the other hand from the child, the child was released and he is going much faster, coming out of the light. a coolness, a cool wind on your ears, on your nose. buzzing again from behind. a bird flies right in front of me. a feeling of a backpack on the shoulders, several la\ la layers

what can you write down into the folder in the yard. maybe she’s a house manager

of the walking people. another woman in tracking pants with one stripe and some faded jacket and a man

10:00

//child crying//

ТЕРЕМКИ_18/05/2018 ... довга пауза ... ... дуже довга пауза нет: довгий звук так = так повторення без паузи слов\ недосказане слово це НЕПРИЙНТНО голосовий акцентр !НІ! я з цим не згодна дуже сильний голосовий акцент // сміх // невербальна комунікація // сміється / це просто дивно / слова, які були сказані сміючись // двзонить телефон // фоновий звук {текс} редакторський текст

ОЛЕНА РОССТАЛЬНА

В’ЯЧЕСЛАВ ФОКІН

КАТЯ ПОНОМАРЕНКО

АЛЬОНА МАМАЙ

ЛЕНА ОМ

JÜRGEN REN

ПЬОТР АРМЯНОВСЬКИЙ

КАТЯ БУЧАЦЬКА

ДАН ВОРОНОВ

0:00

я можу бачити невеличкий садок навпроти мене і я можу бачити невеличкий ігровий майданчик, де якісь тінейджери або якісь підлітки п*ють щось, точно не кока-колу. думаю, пиво. я можу бачити невеличкий ігровий майданчик, де діти граються зі своїми батьками або без батьків і я також можу бачити якісь дерева навпроти мене, якісь кущі і ем я також можу бачити багато=багато=багато=багато вікон довкола, тому що ми стоїмо, будучи замкнутими у типовому спальному районі, як це називають в україні. так що це місце, де люди в основному живуть, а не працюють.

//голоси поодаль// ... одній моїй руці дуже спекотно...мені чути звук коліс. //жіночий голос поблизу// це не машина, це діти //діти кричать поодаль// транспорт. ... звук кроків. я бачу зелену траву, багато дерев. тут багато зеленого кольору. на фоні, там будинок,

I can now see some old ladies, passing by, one is talking by phone. it is pretty old. она обута в сандалии. у нее красные пятки. сандалии бежевого цвета и коричневая светлая юбка. приближается коляска слышу как песок шумит под колесами. маленький. ребенок. немножко издает какие-то звуки. они поворачивают. коляска фиолетовая. очень много голубей. огромная стая греется на солнышке. чистит перышки. их очень много они все. чувствуют себя по-моему достаточно хорошо. еще прямо напротив меня стоит мужчина. он седой, он кушает семечки и выплевывает

я бачу синю будівлю, схожу на церкву. я думаю, що це - церква. з синім забором довкола неї, на заборі хрести. повз церкви проходить е:е бабуся в коричневому піджаку і в синій спідниці, з сумкою. ... поряд з церквою, напроти церкви школа, в школу ідуть дідуть з дівчинкою, і у дівчинки бант на волоссі.... ...

это место спокойное и соразмеренное. // шумит ветер// спокойные облака. и: как колышется... флаг... на здании... танцует очень активно по сравнения со всем происходящим вокруг.... я вижу двор школы...

// на відстані шум машин і людей; гавкіт собак; спів пташок; голоси// ... ... це можливо мій улюблений дитячий майданчик, насправді, ось що я подумав, коли вперше його побачив. мені подобаються ці форми, це як маленька брутальність, грайлива і… грайлива також в кольорах. готує дітей в певній мірі до взаємодії з містом, як простором бетону.

здається, сьогодні я тішуся, що говорю англійською. мабуть, ніхто мене не зрозуміє. я стою поблизу двору дитячого садочка. місце, де сидять молоді мами зі своїми дітьми і старшими, 5-6 років, грають в піску, бігають. їх десь п’ятеро, двоє з них самі по собі, ще троє - дуже молоді, за ними доглядають батьки. я стою в середині блоку

голубых брюках с пакетом из магазина. большинство людей идут с пакетами из магазина. белые кусты.... перья на асфальте.... трава. тени.... мне кажется, что рядом с супермаркетом остановилась грузовая машина. видно синий металлический высокий забор, охраняющий территорию супермаркета. на нем белое граффити....

дом. желтые панели в доме. красная соединительная часть дома, забитые ДСП {древесно-стружечная плита} окна. белые облака, ветер, несущий эти облака, солнце светящее в глаза. капюшон, который на ушах. мягкость этой штуки=закрывающей=уши. звук от детской коляски. звук от колеса от детской коляски, так шипение па асфальту. кто-то идет вдоль правой стороны па то\. спереди идёт женщина. э парень едет на чём-то. ещё один человек идет с белым пакетом. вспоминание “по моему быстрее, чем в других местах”. // кашляю два раза// ветер колышет деревья, дерево маленькое, дерево чуть побольше. это дерево чуть выше одного из участников. кусты. у: ветер на ладонях, а с правой

1:00

тож це типу дивне відчуття, що усі дивляться (слідкують за тобою, everyone is watching you) на тебе, бо вони легко можуть бачити нас із кожного вікна, тому на секунду я уявила, що ми маємо сотні тисяч очей, направлених на нас. ось чоловік іде із двома кольоровими поліетиленовими пакетами. я можу бачити завертання або подряпування, тому що доволі вітряно сьогодні. він імовірно іде до бювету із питною водою, що, я помітила, позаду мене. і люди приходять сюди для того, щоби зупинитись і напитися води. дерева досить нові і тут дуже свіжо. стовбури побілені, наче люди, схоже, піклуються про дерева,

це великий будинок, він тягнеться, напевно, більше, ніж на триста метрів. він по-справжньому великий, і він високий. але це тільки на землі. насправді, я навіть не бачу, де він закінчується зверху. я бачу, в основному, дерева, і мені добре через це. я відчуваю спокій. люди йдуть. в основному, літні люди, як ніби, це район для літніх людей.

шелуху на пол и голуби некоторые подбирают то что он ест. во второй руке у него очевидно пачка из под семечек. он одет в джинсы, в черную темно-серую полосатую кофту. ему очень интересно, что происходит сейчас. я слышу звук газонокосилки. где-то кос\ косят траву, но я не слышу запаха. шумят деревья. пустая лавочка. деревянная достаточно ухоженная и рядом с ней бетонное мусорное ведро. еще я вижу здесь разбитую бровку. в каком то месте она покрашена в белый. в каком то нет. наверное, что она разбита хорошо для тех кто катается на велосипеде или ездит на коляске школьники возвращаются с уроков. говорят о чем-то. я не могу разобрать то что они говорят. проходит мимо женщина с ребенком. оглядывается не понимает что происходит и еще

поряд разом з тим в школу іде чоловік з хлопцем, десь років шести і у хлопця м’яч в руці. повз мене тільки що пройшов чоловік з сумкою за плечами і в кепці, це був дід, в піджаку. також я бачу мать, маму з дитиною, і з ще однією дитиною в дитячому візку закритому сірому. вона зустріла свою знайому з сумкою

люди, которые идут за руку с детьми.... дедушки забирают внуков.... я вижу сетку и сквозь нее я вижу дыру в заборе.... эта сетка как будто нарушает... какую-то иллюзию идеальной картинки.... мимо меня очень быстро пролетел белый голубь, пронесся возле правого уха....

і тут все, як було {#####/00:01:05} частина братіслави, коли починаєш нею користатись як спортивним інвентарем, і падаєш, падаєш на асфальт, тож… дуже дивно, що вона вже готує дітей до ЖОРСТКОГО міського простору. //спів птахів; діти кричать на фоні; жіночий голос співає мелодію; хтось говорить// ... ... чоловіки в черевиках {?}

не прям по середині, але навпроти мене та ліворуч будинки. вони створюють площу. в середині неї є ще (незрозуміло) there is a different. я бачу, що ліворуч від мене є спортивний майданчик з парканом де, ймовірно, люди грають в баскетбол чи футбол. я бачу, що ці предмети на дитячому майданчику досить нові. лавочка, де сидить жінка. сонячно, але сильний вітер і холодно. вона сидить в зимових, так виглядає, що зимових чоботах, лавочка там

понять где я нахожусь. машин не слышно. очень тихое место... разговоры которые могут происходить только на скамеечках... солнце светит прямо мне в глаза и я не вижу никаких цветов. как все просто мерно покачивается из-за ветра. предметов нет, никакого цвета только траву зеленую видно. и мужчина с синим пакетом проходит мимо. с синим и зеленым пакетом... быстро проходит. прошел. настолько быстро. вот каляски бабушки это все здесь.

стороны ощущение сдувания ладоней. разные цвета зеленого, много очень зелени. трава. травы больше чем дорожек, чтобы по ней ходить. площадка, решетка, решетка, покрашенная серым цветом. на площадке человек махает руками вперёд. остановился, поправил свитер, пригнулся. участники, Клаудия фотографирует. солнце светит в глаза. отблеск солнца в глазах. на бровях тепло. воробьи, цвиренькают воробьи. мужчина с розовым, с голубым пакетом заходит. дети слева говорят, резкие голоса. слышаться сзади. какая-то дрель отдалено. ещё один чек\ на спортивной площадке в спортивных штанах. женщина. зелёный пакет. садится на площадку. на площадке мимо проезжает

2:00

які їх оточують. на огорожі, зробленій із якихось ланцюгів абощо, ми можемо бачити\ я можу бачити два килими, один овальний, а інший прямокутний. взагалі-то, у мене дивне відчуття, що я не в києві, що... тому що я не звідси, я не живу у києві, що дає мені асоціацію дуже=дуже активної й урбаністичної зони, проте у мене відчуття, що я у своєму місті т:а...у досить тихій і спокійній атмосфері, що скоріше традиційна й типова. тут ма:ма везе дитячий візок із дочкою і взагалі-то тут два дитячих візки, бо у великому візку є маленький, що є іграшкою для дитини

вони йдуть до магазину, щоб купити їжі, напевно, для себе. зараз гарна погода, щоб пройтися. в той же час, я чую звуки будівництва. о ні, напевно, це не звук будівництва, а косарка, яка стриже траву. так, швидше за все, це вона. якщо є трава, її треба стригти. летить птаха, це знову голуб, важко знайти щось, крім

одна женщина, очевидно, идет с работы. возле церкви я вижу достаточно экзотическое дерево. и на самом деле легче всего говорить о том, что ты видишь экзотическое дерево когда люди проходят мимо и ты не хочешь чтобы они тебя услышали и хотя на самом деле ты не говоришь ничего такого. мимо меня проходит молодой человек в вышиванке сегодня день вышиванок. все стараются надеть национальную одежду. едет маленький ребенок на роликах, он говорит о чем-то. он одет в белую кепку еще я вижу припаркованную машину вдалеке. вдалеке можно увидеть даже дорогу, по которой проезжают машины. достаточно быстро старое здание. высокое. высотка несколько утепленных балконов. небольшая церковь. очевидно, новая. интересно, она московского патриархата или ки-

чорною, яку вона несе в руках. хлопець в чорному піджаку і в вишиванці. (голос поруч): вибачте, можна у вас спитати? що тут за акція у вас така? - ну, ми стоїмо тут і записуємо в на диктофон наші спостереження з приводу навколишнього середовища. - дякую. - тільки що до мене підійшов дідусь з дитиною, і у дитини в руках була був м’яч рожевий, це була дівчинка. і спитав, ну власне спитав що ми тут робимо. ... я бачу худого чоловіка в сірому костюмі з

передо мной растет дерево похожее на бансай. оно: очень поэтической формы. напоминает мне японскую живопись. оно совсем без листьев в отличии от других деревьев.... иногда прохожии останавливают взгляд на нас. я понимаю, что я здесь не одна в этом пространстве, но я сейчас не вижу никого и не слышу. мой ракурс это - школа. я вижу боковым зрением как приближается женщина с собакой.... она идет без поводка. собака очень радостно бежит за ней.

йде...я знаю, чи це секонд-хенд, чи просто гаражний розпродаж {?}. //жіночий голос// ... ... це дуже базово, тому що блоки самі по собі {?} дуже масивні. //хтось робить дивні клікаючі звуки язиком// тут небагато людей навколо, бо люди на роботі чи в школі. {#####/00:02:46} спальний район. //хтось робить дивні звуки// люди піклуються про навколишнє середовище// жіночий голос говорить англійською//

з орнаментом, справді не звична лавочка, але створена для дитячого майданчику. вибачте за мою англійську ті, хто слухають. жінка, яка там сидить, вона взяла дзеркало і дивиться у нього. і накладає макіяж. навколо мене дерево, дерева на узбіччі дитячого майданчика, а трохи далі - радянські предмети. виглядають, як ці штуки, які використовували для розвішування випраної білизни. така велика штука з металевою трубою.

одуванчики. это детство. детство городского жителя. архетипическое детство... пух летит. это очень. киевское состояние... время очень медленное. не спешно. тихо. явно что обед... ко мне идет ребенок.... не ко мне... ...

женщина с коляской, розовый платок накрывает голову. па\ бутылки для воды. голубые, пятилитровые. ковер перед площадкой висит. ковер серого цвета с узором. вижу край узора. очень много зеленого, ощущения свежести. дальше ещё несколько уровней зеленого из цвета, за зелёным ивой, по-моему, начинается дома. кондиционер на желтой балконе. еще один кондиционер. ощущение грязи на балконе, но немного. белые панели, желтые панели. окна отражают свет, что дает ощущение блестящести пленки на этих окнах. и рисунка трех=мерного. часть окон не отражают свет, они темные, черного цвета. эм. на

3:00

і вона везе візок т:а намагається приєднати цей візок до великого візка. багато дітей грають довкола, і тут інша дитина, яка прийшла сюди зі своєю мамою, на ігровому майданчику, який колись був баскетбольним, взагалі-то тут немає м*ячів. ні, ні, тут немає кошиків. тож це радше дивно і якось смішно.інший візок з*являється, яскраво-голубий візок, думаю, в ній немовля. я можу бачити людей, які проходять, жінка щось говорить в телефон, обговорюючи якісь проблеми, і молодий хлопець. гуляє зі своєю сестрою, мабуть. тож, він намагається\ він намагається зняти

голубів, в цьому місті .... //голос літньої жінки поблизу// я чую англійську мову. це тут незвично, особливо в цьому районі, тому що я не думаю, що люди похилого віку стануть розмовляти англійською. думаю, більшість з них розмовляє українською, хоча деякі можуть говорити російською. //дме сильний вітер// ще одна літня жінка проходить повз. вона йде не швидко, вона спокійна, але впевнена в той же час, її крок розмірений.

голуби взлетают и подлетают ближе к тому человеку который кушает семечки. очевидно, один из них подал сигнал о том что там сейчас раздают еду и фактически вся стая прилетела к этому мужчине. Гюнтер наклонился и поставил камеру на асфальт. несколько свежих листьев лежит на полу, возможно, их срывали дети просто играя еще рядом со мной лежит коробок спичек. старый и очевидно пустой. можно слышать как шумят деревья и на одном из деревьев есть красная пометка. и вообще большинство из них побелены. но мне кажется, что побелку запретили у нас с недавних пор наверное это еще прошлогодняя. я вообще не знаю. не знаю даже как к этому относиться. вдоль. вдоль асфальтовой тропинки два колышка

сорочкою розстібнутою, з розстібнутою верхньою, верхнім гудзиком. ... ... чую звук, скоріш за все це дитячий візок. так і є, дитячий візок з маленьким хлопчиком в ньому. навіть не просто дитячий візок, а це велосипед маленький, який жінка везе сама, тримаючи за ручку.

я слышу много голосов подростков. некоторые проходят с громко включенной музыкой. один из них подходит к забору. на нем украинская сорочка. он с недоумением смотрит на меня. рядом подходит второйю он есть пирожок. они тычут на меня пальцем и смеются. они замечает еще людей сзади меня. похоже у нас два активных зрителя. я вижу как тени танцуют за ними. тени на асфальте двора школы.... слева идет семье с маленькой девочкой. мама катит ее ярко желтый велосипед и очень странно, прищуриваясь, наблюдает за нами....

... ... люди піклуються про навколишнє середовище. тут гарно підстрижена трава //зітхає//, інколи трапляються клумби. // жіночий голос; машини на фоні; кричать діти; звуки кроків//

серед них я не знаю, що це значить. здається, приходять нові мами з дітьми. жінка продовжує робити макіяж. в неї побачення там, на дитячому майданчику? вона на когось чекає, озирається. в мене на носі сидить муха, я рухаю лівою рукою. жінка озирається на мене. вона мене почула, чи це просто увага? я бачу будинок, в нього жовті балкони, у деяких людей є супутникові антени, в когось старі антени

участников я не вижу не слышу, можно подумать, что я стою здесь одна... впереди двигается другой ребенок. он. странно ведет себя с одеждой. и странно двигается... и скрывается за ковром все кто проходят скрываются за ковром. вначале за одним потом за вторым. ковры старые, советские, мы в Киеве... такие ковры висят, скорее всего, на стенах. никогда не используются... на полу я почти не вижу

балконе что-то лежит. санки или еще что-то. еще один кондиционер на этаж ниже. мысль “мало кондиционеров в сравнении с майданом, где одни кондиционеры”. эм - зелень внизу. ветер чу-чуть колышет зелень. и одна за другой деревья колышутся. мальчик забежал на площадку, подымает что-то, руки, джемпер так, что руки создают крылья. закрывает голову, опускает. неподяняти джемпер. делать шаг вперёд. к нему подходит женщина, старше. идут вдоль площадки, делают шаг, шаг вперед, шаг, шагает, уходит с поле видимости площадки. э м одуванчик ближе ко мне в траве. одуванчик колишеться тоже. всего один белый и пушистый. на траве. ближе ко мне проезжает женщина с коляской, голубая накрытка на коляске, сумка повешена через перила

4:00

своє пальто, тож, мабуть, він вважає, що занадто спекотно, я так не відчуваю, бо сьогодні дуже вітряний день. чергова жінка проходить повз, і вона несе досить тяжку сумку, можливо вона йде із супермаркета, намагаючись принести якоїсь їжі для своєї сім*ї, аби приготувати щось. я точно можу чути шум води, що тече ось там, позаду мене, бо люди набирали воду з бювету. звук швидкої допомоги чи поліції, що їде, він лунає з, я би сказала, з зовнішнього світу, як зловмисник або окупант абощо. досить багато людей ходять тут, ось там ходять туди-сюди. що ж, стара жінка ходить із сумкою та інший звук швидкої

вона просто йде. я не відчуваю, що вона пригнічена, тому що іноді люди похилого віку виглядають пригніченими, зараз їм часто доводиться нелегко. але не тут. тут вони виглядають щасливими. //діти кричать// //гомін голосів, які можна почути на відстані// ... я бачу віддзеркалення сонця //автомобіль з сиреною проїжджає неподалік// на екрані свого телефону. це добре, ніби я ловлю сонце ....

поставлены специально для того чтобы по этой тропинке не проезжали машины. еще стоят шины, которые ограждают клумбу клумбу возле тропинки. цветут ирисы. фиолетовые несколько, но большинство еще не распустилось. мимо меня проезжает сново коляска. ее везет женщина. у нее светлые волосы покрашены в светлый цвет и кирпичного цвета лосины коляска светло-зеленая и в ней сидит маленький мальчик блондин. она с велосипедом, но он не держит ноги на педалях, они крутятся сами по себе. прошло еще две девочки они в достаточно коротких юбках. тоже идут со школы у одной рюкзак с Эйфелевой башней а вторая одета в вышиванку. пакет АТБ снова пролетают голуби. фонарь. голубой деревянный забор

дідусь з пляшкою води і з паличкою, схожий на мого дідуся тим, що він теж з паличкою. зовсім маленька дитина років трьох в білій куртці біжить з батьками разом в школу, чоловік з дитиною на руках, років п’яти, ідуть по вулиці. дитина в рожевому. ну, ясне діло, якщо рожеве, значить дівчинка, очевидна. дві школярки, одна з рожевим рюкзаком, одна з білим. ... дівчинка

солнце. солнце греет мне икры. это очень круто, потому что сегодня ветреный день. я расслаблена.... чувствую легкий ветер..., вижу много детей. папа проносит мимо меня девочку. фоном я постоянно слышу какую то бензопилу и сигналы машин, сирены. ветер доносит городской нойс в эти дворы.... дети выходят из

... ... двоє дітей {?} і проходять дівчата, на одній з них дуже вишита українська народна сорочка. ... і звуки навколо {?} чи вони натякають, що ще щось будується, більше блоків, може ще більш дорогих ....

на балконі вікна закриті простирадлами, великими білими простирадлами, які зазвичай використовуються для ліжка. на одному боці гарні занавіски, пластикові вікна, якісь цеглини, суміш помаранчевих і червоних цеглин на третьому поверсі. вони справді привертають до себе увагу, бо все решта жовтого кольору, білого і сірого. є й інші кольори, з дуже білим і жовтим, це зігріває цю квартиру і її вигляд, так, це зроблено лише в одній квартирі. вони її зігріли та

таких ковров. никогда. это моя бабушка... первая вторая... это хрусталь сервизы деревянные шкафы. и такие ковры... каждый год их выбивают если. иногда. у кого то. это происходит чаще то еще зимой. со снегом. мытье окон сразу приходит в голову такие домашние дела:: не суетливые. эти крики, наверное, их здесь слышно, такая очень вообще атмосферная

птица пролетает. еще одна птица пролетает. дальше вдалеке идут люди, школьники. какая-то женщина слева ходит между участниками и своим движением очень заметна. справа идут девочки, па\ девочки с, девочка в вышиванке. спереди мимо ковра проходит женщина и тот мальчик с накрытой головой. м шаг, шаг - у него такие небольшие ноги, потому=что тень. каждый участник создает тень, каждое дерево создает черную тень. ... дальше вообще много тени, потом на площадке женщина сидит. цверенькают птицы. цверенькают. //звук сирены/ какая-то сирена вдалеке / ощущение, что город далеко. справа. слева больше детей, дети кричат слева, гдето на площадке. спорят друг с другом. опять цверенькают

5:00

або поліції, що проїжджає. чергова молода ма:ма бере свого сина або свою дочку на прогулянку у візку, і дитина, яка сидить // кашляє// одягнена у яскраву рожеву кепку. ой, чоловік повертається, той що з двома поліетиленовими пакетами, так, я точно мала рацію, тому що він ходив набрати трохи води. що ж, яскраві пакети, голубий та зелений, він несе їх і вони досить тяжкі, я думаю. інша група молодих батьків йде он там, намагаючись завести своїх дітей до ігрового майданчика. тут досить багато дітвори і тут молодий батько сидить тут із дочкою, дивиться...

... більшість людей, які проходять повз, несуть пакети з супермаркету, ці поліетиленові пакети, так що, швидше за все, всі вони ходили в магазин. цікаво, чим ще вони можуть займатися в цьому районі. я думаю, він занадто спокійний, тут мало варіантів розваг, так що, в основному, люди можуть тільки ходити в магазин, в торговельний центр і більше нікуди. можливо, тут є ще який-небудь парк, де вони можуть гуляти, але більше нічого.

с белыми крестами, вписанными в ромбики. идет мужчина в джинсах с двумя бидонами воды, потому что рядом есть бювет и все набирают отсюда воду. интересно, насколько она свежая и вкусная потому что много где вода из бювета воняет. и идет не могу понять даже это женщина или мужчина по моему это женщина в спортивном костюме. она одета в соломенную шляпу, идет достаточно тоже не спеша. мимо прошла женщина в фиолетовой розовой куртке с сумкой в туфлях на низком ходу. и с пакетом. очевидно, она тоже идет из магазина, в который зашла после работы. несколько трещин на асфальте, трещин, ям. снова проходят люди. дети о чем-то говорят общаются. на асфальте много голубиного помета и бычков, окурков. снова. проходят

в рожевому, ще одна дівчинка в рожевому, в рожевій шапці і рожевій куртці дивиться на мене. мені сказали, що вона впаде, і забрали. жінка середнього віку з кульком АТБ голубим, продовжує знаходитись на одному місці. частина з них на тротуарі, частина із них на засадженій травою площі, чоловік з двома бідонами води, пластиковими пустими. свербить в носі, не знаю, зараз чихну //чихає// два школярі, один старшого віку, один молодшого, обидва в чорних піджаках.

школы, выкрикивая громкие фразы. ведя себя очень естественно, непринужденно. маленькая девочка села на бордюру, не хочет никуда идти. она отказывается идти пешком пока папа не возьмет ее на руки. люди с большими торбами... ходят туда-сюда между нами. как будто бы по сценарию. архитектура довольно простая. я вижу много прямоугольников. особо не отличающихся пестростью в основной преобладает голубой. и: рыжие цвета. терракот и серый.

//дитина кричить// ... схоже, що дитина намагалась повторити звук пташок. очєнь странно. і також, як і ти.. цей шлях поміж асфальтованими доріжками, такі короткі шляхи можна знайти де завгодно. //діти співають/щось розповідають разом// кажуть {?} пост-соціалістичний світ. люди //дитина робить дивні звуки// просто йдуть коротким шляхом і:і не відчувають, що вони зобов’язані слідувати шляхам, які пропонують архітектори, урбаністи, планувальники .... вони схильні обирати

це виглядає якось дивно, розмальована стіна. виглядає так, що це трикімнатна квартира, де вони це зробили, принаймні в них три вікна. у них пластикові вікна і супутникова антена неподалік від них. скільки людей живуть в цьому будинку? і {05:29-05:33) так, здається, це важко зробити, отже я зроблю припущення, що є тринадцять, дванадцять поверхів, дайте я порахую. один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, шістнадцять, п’ятнадцять, шістнадцять.

состояние. спокойствие. и все такое монотонно общее. пост-светом каким-то давит. эта площадка круглая почему, круглая площ/ как может быть поле круглым овальным. ну что это. да пожалуйста круглый забор. играйте в футбол. угловой очень 0:37//смеется// хорошо получится забивать... и ковры они из узоров таких мелких и знаете такой цвет коричневый. такой ну никако:й вообще. это не красиво. и никогда не было красиво

птицы. еще одна птица подлетает справа. еще кто-то ходит слева. кх, плитка передо мной. поднята вверх. она не ровная - каждая плита стыкуется под углом. такое впечатление, что снизу прорывается что-то посередине этой плитки и наклоняет её. трава скошена немного, получаеться кустик, зелёный кустик - много цветов. цветы никак не ограничены, они не в клумбах, они просто растут. мысль такая. кх еще ветер, который колышет каждый лист, разного цвета отбрасывает цвета. одно дерево не зеленое, а м такого мм больше ТИЛ {teal имеется в виду} цвета и из-за этого оно белое, такое пушистое. э мужчина проходит с синим пакетом. по очертанию пакета в нём ВОДА, бутылка с водой. женщина, которая разговаривает между участниками, идёт в другую страну. у неё маленькая сумка на по-

6:00

намагається розважити її, вони подорожують по цій території разом, досліджуючи її, граючи... так, як на ярмарці розваг, ніби... це дуже цікаво спостерігати не за молодими мамами, а за молодими батьками, які граються зі своїми дітьми. інший дитячий візок проїжджає і наступна зміна декорацій... підлітки або тінейджери зацікавились цією мусульманською дівчинкою, одягненою... йде і вона одягнена у її традиційний одяг. її голова вкрита і вона дійсно дуже молода. вона щойно повернулася і я можу бачити її. це дійсно найдивніша людина, яку я могла очікувати побачити тут. і вона везе свого малюка у візку, і вона вдягнена у дуже=дуже яскравий одяг, її голова вкрита яскравим рожевим...я зараз не впевнена, як хіджаб називається тут.

//дме сильний вітер// ... але, якщо вони тут живуть, можливо, їм нічого більше і не треба. вони можуть просто залишитися у себе вдома та дивитися телевізор .... //ті ж голоси, щебечуть птахи// повз мене проходить молода жінка. це так незвично .... //дме сильний вітер// я чую, як хлопчики грають футбольним м’ячем. напевно, тут поруч школа //смішок//

дети. я вижу, что в церкви есть дверь, выкрашенная достаточно недавно в бордовый цвет и металлическая ручка приклеенная по диагонали. люди мне кажется думают, что просто говорю по телефону и не замечают ничего странного, ну по крайней мере большинство из них. вот идут двое женщин с маленьким ребенком на руках. он смешно болтается. а одет в розовую кофточку. очень балконы на старом здании жилом похожи на зубы вампира. они такие перевернутые треугольники, симметричные. есть кондиционеры, есть тарелки, спутники. мужчина с семечками куда-то делся. прямо мне на,

//позіхає//... ... знову жінка з дитячим візочком, у візочку дитина в червоній шапці. жінка витирає вологою серветкою штані.

здесь очень зелено. очень много травы одуванчиков. рядом со мной. целая клумба голубей. какое-то просто птичье комьюнити собралось возле нас. слева от меня - небольшая церквушка. я вижу ограду с определенным узором... и позолоченные купола отблескивают на солнце.... хочется немного покачиваться на ветру. такой прекрасный весенний ветерок....

шлях найменшого спротиву... .... //жіночий голос; діти кричать; хтось біжить; старий жіночий голос // дійсно, тоді я подумав, що це чоловік продає черевики, а це жінка. .... іноді здається, що люди, які відвідують блошині ринки, люблять бути продавцями блошиних ринків, таких як...зустрічають там тих, кого знають

добре, я не можу рахувати знизу, тож рахуватиму згори. один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім.. добре, один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять. здається, сімнадцять. чи, можливо, я пропустив один поверх, який щойно збудований. центр дитячого майданчика брудний, там щось сіре

ну, потому что бы так пол вот не сильно. ну коричневый еще ладно. второй ковер это просто жестоко вообще такое класть на пол. на анти. антипоетика. антикомнатная поетика. вообщем прямая противоположность тому чем мы здесь все занимаемся. знаете бордовый, некрасивый, на нем цветок такой гадкий. но это как-то так вписывается. во двор. на самом деле вряд ли что лучше могло бы быть, конечно, сразу отсылает лет двадцать назад. но вообщем-то. ты так привык к этому что:: даже не думаешь что это настолько уродливо. так если долго стоишь и начинаешь разбираться

по телефону разговаривает, по мобильному телефону. слево люди идут с двумя голубыми баклажками для воды. м деревья, снизу покрашены м белым и на самом деле очень чистые деревья, покрашены. передо мной по этому штуке проходит девушка с розовыми наушниками и фиолетовым рюкзаком. она идет по правой стороне м скасившейся дороги, подняв\ поднявшийся вверх. э бездвижные участники, какая-то пух летит мне в лицо. пух слева. пенёк слева. детская площадка пустая, но коляска одна. а нет - есть дети, птицы цверенькают на детской площадке и птицы подлетают сверху. сверху на крыши. спутниковая антенна, дом достаточно большой и он как стена, он закрывает от города этот двор.

7:00

так, і всі дивляться на неї, вони повертають їхні голови, тому що вона виглядає чужинцем (stranger). тож моє наступне спостереження — це зміна декорацій із...ем на лавці. до цього тут був молодий чоловік, молоді підлітки чи молоді люди пили якесь пиво, зараз я можу бачити кілька пенсіонерок, які сидять там. одна з них ем тримає палицю, намагаючись дістати щось. а інша... інша жінка проходить повз і я можу чути колеса ї кравчучки, хм якісь звуки, так, це воно. так=так=так. кравчучка, кравчучка проїжджає повз. також група людей іде щоби набрати більше води. схоже, це досить популярне місце. //посміхається// щойно промайнула ідея в моїй голові.

так що вони там грають в футбол .... з тих пір, як ми стоїмо {?} хлопчики, які навчаються в цій школі, вони звикли до спокою цього району? чи чекають вони чогось ще, чи потрібно їм щось ще? чим вони займаються в свій вільний час? ... ... повзе мене проходить літній чоловік,

на щеку села муха. пролетает тополиный пух и маленькие свежепосаженные растения вдоль тропинки тоже есть маленькие деревья они скоро будут большими по моему это такие же которые растут на территории церкви. кажется, они достаточно экзотичные. я вижу знак предупреждающий, о том что рядом установлен лежащий полицейский. это значит что он будет через сто пятьдесят метров. маленький ребенок в вышиванке и в веночке и клетчатой юбке и в колготах. я слышу звук шагов и звук коляски. голоса. газонокосилка не прекращает работать. я вижу что сейчас к нам идет Саша. Саша, которая опоздала а мы сейчас записываем. она улыбается. проходит мужчина с сигаретой. достаточно смуглый загорелый и еще один

три школярки, дві з них в рожевих куртках, одна в червоній куртці і в неї рожевий рюкзак. ще одна дівчинка в рожевій куртці, мама в червоній куртці. ... ... чоловік зупинився біля церковного паркану, він в бордовій футболці

я вижу движение. вокруг меня двигаются люди хаотично. кто-то - быстрее, кто-то медленнее.... я вижу: сквозь окна различные предметы...: шары, шторы..., горшки.... как преломляются лучи солнца в стеклах..., щебечут птицы. но бензоп/ а:: это газонокосилка // легкий смех//. я думаю это газонокосилка. это не бензопила она очень громкая. она перебивает все

щоби поговорити. справа не в продажі, в першу чергу, а, здається, у бажанні спілкування, яке їх туди приводить, і навіть, знаєте, люди стоять з вагами біля дороги заради дуже символічного внеску однієї гривні, пропонують людям перевірити свою вагу. але це більше спілкування з іншими людьми і розмова з ними, а не заробляння на цій послузі //сміється// .... тут, здається, немає чужих.

прийшла ще одна мама, вона принесла воду з бювету. він близько за мною. на ній {07:18} костюм, чорний і червоний. дійсно, сюди приходить багато мам. ось ще нова мама з малюком, який виглядає, як лялька, розставляючи свої руки і ноги в різні боки. тепер я бачу качелі. люди, чоловік і жінка з дитиною, ідуть вгору і вниз, тихо і повільно. так, на радянській частині двору

вот как я сейчас. такое вынужденное разбирательство но::. но это не красиво просто. вообще, я люблю когда красиво. такое очень индивидуальное понятие. но иногда оно срабатывает. не для. какой-то группы тоже. вот это некрасиво и со мной уверена согласятся многие. вообщем я себе выбрала не самую красивую точку. вот что я хочу сказать... но сложно во дворе, согласитесь, выбрать красивую точку. разве что в листву зайти... площадки не вижу детской, но я ее слышу.

женщина с коляской в которой снизу одна бутылка с водой, в правой руке несёт еще одну пятилитровую и шест\ бутылку=с=водой. у неё платок очень розового цвета. заметного. ощущение города где-то далеко. сзади кто-то либо косит, либо что-то жужжит, похожее на электро-прибор. несколько колясок пересекаются на дороге в разные стороны. дорога, как там машины - здесь коляски. ощущение ПАМЯТИ вечером, спальные районы вечером, когда я много людей пьет и сидит под домами. вспоминание Троещины {спальный район Киева} как как как мифа небезопасности, того что “ты с какого района?”. окна, которые отражают. окон на самом деле очень много, окна создают горизонтальный ритм. один за другим. окна, потом части балконов. окна-балконы. окна-балконы.

8:00

картинка джунглів або оазису в пустелі, і люди йдуть, щоби напитися або набрати трохи води, ніби тварини в джунглях або оазисі //дме вітер// можна описати це так. я можу чути чиїсь кроки позаду мене. хтось ходить по траві. траву недавно підстригли і я досі мо\ жу відчувати цей запах, ніби її підстригли вчора або позавчора. схоже, досить свіже, вона виглядає досить свіжою аби залишатися зеленою і живою травою, але її обрізали, її збираються обрізати у:сю через дні, у:сю... головне\ протягом усього літа. на протилежній стороні ігрового майданчика, я можу бачити дерево, цікаво, чи воно виглядає інакше, адже на ньому біліше

він несе великий бутель, порожній бутель на шість літрів. вони продають такі бутлі в супермаркетах. але потім, люди використовують їх, щоб приносити воду з бюветів. вона вважається чистою. ... вода з крану тут не дуже добра. багато людей її взагалі не п’ють ....

в классических брюках и бордовой футболке, смотрит на нас не понимает что происходит. и еще сейчас проезжает сейчас мимо меня мужчина на инвалидной коляске. его везет женщина. они оба одеты в джинсу, в джинсовую куртку. они спугнули голубя. он пролетел за моей спиной, издав характерный звук. красиво отражается. красивая тень. падает от деревьев танцующих на здании церкви. на церкви мне кажется наклейка, что на окне церкви наклейка о том, что эта территория охраняемая. интересно, из чего сделана эта крыша?. и как давно вообще стоит эта церковь?. проходит хромая женщина в голубых в светло-

і //позіхає// кожаній куртці. також бачу інваліда з, я не знаю, скоріш за все це сідєлка разом з ним, інваліда у візку. тут поряд, мабуть, бювет, тому що я бачу вже третю людину з, навіть четверту, з пластиковим, пластиковою пляшкою. ... а тепер бачу з повню пляшкою. мабуть, бювет десь позаду мене. з двома повними пляшками. і дівчинка разом з, чому це завжди старі чоловіки з пляшками йдуть? короче, це старий чоловік з пляшкою і дитина поряд з ним

звуки. звуки ветра и детей птиц. и:: я вижу. нового зрителя.... мужчина заинтересованно встал в том месте откуда начинали свой путь. и наблюдает за нами очень внимательно очень пристолько. я покачиваюсь переступаю с ноги на ногу. мне хочется делать пла::вные движения. легкие покачивания. мне кажется мужчина идет ко мне. и мне нужно будет чтото ответить. но похоже я просто развернусь в сторону.... и он пройдет мимо, но ему очень интересно.... он наблюдает за нами. с неподдельным интересом.

... кожен може бути місцевим. навіть пані в хіджабі ... .... //дитина кричить; голоси на відстані, змішані з шумом вітру і криками дітей//

металева конструкція, ніхто ними не користається. Їх там три, одна напів кругла, з напів круглими сходами. там зараз сидить настя, яка щось рахує, вона - частина нашої команди організаторів. чи я можу порахувати, скільки там супутникових антен? я нічого не кажу про стару жінку, яка продає щось біля дерева в тіні, де я стою праворуч від мене. ліворуч від мене - паркан, я вже казав. я тепер знову подивився на дитячий садочок і

бабушек на скамейке вижу. но их не слышу... дети громче чем бабушки... и ветер мотыляет ковер. который посимпатичнее... от него будет расти тень я уже уйду, но тень будет расти, а может их вообще заберут и:: ну их, наверняка, заберут это же ковры. может это бабушкины ковры. тех бабушек которых я не слышу. они их охраняют кому вообще от кого его можно охранять... ...

окна-балконы. ы балконы все одинаковые. а окна некоторые открыты. передо мной приходит мужчина в штанах Адидас с четырьмя, //исправляя свою ошибку// тремя,/ белыми полосками с пустой пятилитровой бутылкой. он чуть-чуть наклоняет голову вперёд. у него седые волосы, старый свитер и он уходит куда-то налево, за водой. э съёмка участников на камеру. часть рюкзака, которая черная колышется. пакет или это что-то, что-то лежать на траве, по свет, просто светится как пятно на траве. одуванчик опять колышется. человек справа идёт. ребёнок справа и мама держит и\ его за руку, он создает звуки “агу-агу, агу” и НЕ ровно идет, он колышется при каждом шаге. левая рука поднята у=него. маленькая кепка

9:00

листя різних кольорів. цілком можливо, що це навіть квіточки, а не листя, або це може бути листя. інша жінка йде, ой, вона щаслива власниця килимів, так. я ненавиджу килими, взагалі-то. я позбавилася усіх килимів удома. так, моя мама полюбляла килими, тому що вони лише збирали пил абощо. так. і вона щаслива власниця, вона торкається їх і вона відчуває їх, вона могла випрати їх цілком недавно т:а вона вдягнена у капці і досить дивні шорти, і вона торкається їх, відчуває їх. що ж, цікаво, чи вона збирається нести їх самотужки, бо я впевнена, що вони досить тяжкі, дійсно тяжкі, так. може вона жінка, супержінка. щасти тобі, супержінко.

... сонце зараз дуже яскраве. воно настільки яскраве, що навіть приглушує всі кольори .... ... пташка співає, це не голуб, голуби не співають ....

голубых брюках с пакетом из магазина. большинство людей идут с пакетами из магазина. белые кусты.... перья на асфальте.... трава. тени.... мне кажется, что рядом с супермаркетом остановилась грузовая машина. видно синий металлический высокий забор, охраняющий территорию супермаркета. на нем белое граффити....

років восьми. дівчина із заплетеними в косу квітами. жінка з корзинкою, а в корзинці маленька пляшка і зелень, зелень в корзинці. // голос ззовні// - а шо тут таке? - а ми вивчаємо простір. записуємо на диктофон те, що бачимо. - ага, понятно. тут доволі акуратно, але в асфальті вибоїни, але в принципі акуратно. мені подобаються, насправді, теремки, тому що тут, ну радянські будівлі, а в мене якась ностальгія прокинулась за радянськими будівлями, панельні, і доволі акуратно //позіхає//

у него в руке большой че/ черный чемодан... и::... //смеется// он замедлил свой шаг.... я вижу как яркие зеленые листья просвечивает солнечный луч... и:: они кажутся еще более яркими на ветру.... а:: я вижу красную кепку. она очень ярко выражается на зеленом фоне деревьев. это кепка ребенка.

//поруч жіночий голос; дитина робить дивні звуки, його тато говорить з ним/з нею// ... ... діти просто падають, так ніби вони здивовані розміром будинку {?}. раптово розуміють ВАГУ будинку {#####/00:09:50} і бетонних стін навколо.

можливо, подумав, що це збудовано рошен, але там немає надпису. зазвичай, вони щось таке пишуть, можливо, я стою спиною і до конструкції. так, мій погляд спрямований ліворуч і там є порізані труби. Жінка-мусульманка сидить на лавці та посміхається своєму сину, який вгдягнутий у зимову курточку і покривало чи ковдру. так, там є арка, квадратна арка з двору, машина, проїжджає біла машина по внутрішній стороні. важко стояти, моя ліва нога

и такие деревья знаете красивые зеленые а на них. от солнца белые блики... и они так. мелькают. это сильно красиво и я вижу владельцу. уродливого ковра. скажу это громче ну все равно не слышит меня. она его любовно поправляет, поглаживает. вот он висит родимый... что же ты без выбивалки то... у нее розовые тапочки... и папка в которой она записывает что-то.

голубая с сиреневым,=которая поднята наверх. у женщины обычная разноцветная рукава, ну м такая выцветшая одежда и еще одна женщина похожая на неё дальше идет от лавочки, но у неё странная походка. она переставляет ногу за ногой. ногу, ногу, ногу. очень поднимает высоко колени, может делает специально чтобы отдохнуть. потому что она ПРОДАЁТ и сидит что-то там на этой лавочке. там же какие-то вещи разноцветные, которые я не вижу. вот таким шагом она продолжать ходить, идет вперёд, вперёд, вперёд. А с другой стороны от ребёнка, ребёнка отпустили и он пошел куда быстрее, вышел из света. прохлада, прохладный ветер на уши, на нос. опять сзади шжужание. прям передо мной пролетает птица. ощущений рюкзака на плечах, несколько со\ со\ слоев

что можно записывать в папу во дворе. может она управдом

людей ходящих. ещё женщина в спортивных штанах с одной полоской и курткой какой-то выцветшей и мужчина

10:00

//дитина плаче//