2 ПОДІЯ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА Фото Лізи ЩЕПІНОЇ
МІСЦЕ ПРАВДИ – СЦЕНА Перша річниця «Дикого театру»: сміливість, провокація, треш… Історія триває
К
оли рік тому столичні ЗМІ повідомили про те, що мистецька спільнота поповнилася новим гравцем під назвою «Дикий театр», скептики в один голос завели свою давно відому пісню. Мовляв, так-так, знаємо ми ці проекти, які спершу декларують гучні плани, а потім, уже після першого-другого показу, здуваються і тихенько сходять нанівець. Власне, саме на такі невтішні перспективи вказували й інші особливості
«Joy Division»
народження «Дикого…»: відсутність майданчика, фінансування, адреси… Але всупереч прогнозам засновник і «моторчик» театру Ярослава Кравченко разом зі свою командою переконливо довели давно відому істину про те, що «сміливість міста бере». Коли ж це сміливість, помножена на цілеспрямованість, талант, професіоналізм, то в цих самих міст не залишається іншого вибору, як просто капітулювати перед цікавою потужною ідеєю.
«Афродизіак» Фото Анни Грабарської
ПОДІЯ 3
Презентація проекту «Том на фермі» в «Мистецькому арсеналі»
Першим «викинув білий стяг» Київ. Упродовж року «Дикий театр» сформував цілком солідну афішу: вистава-концерт «Joy Division» (режисерка Ксенія Скакун), вистава-маніфест «Бути знизу» (режисерка Юлія Мороз), відверта вистава «Бити/Любити» (режисер Антоній Ходоровський), спектаклі у постановці Максима Голенка «Вій 2.0», «Попи, мєнти, бабло, баби», «Афродизіак» (спільний проект з Ірмою Вітовською)… Усі покази відбувалися за неодмінних аншлагів. Відсутність постійної сцени лише доводить той факт, що кияни не просто повірили «Дикому…» – вони на нього
«Попи, мєнти, бабло, баби»
«підсіли». І сумлінно слідкували за локаціями улюбленого театру, аби не пропустити нову постановку. За рік «Дикому…» вдалося вийти і на всеукраїнський рівень. У межах проекту «Теж дикі», який був створений для підтримки регіональних колективів і організації гастролей, до столиці привозили вистави Театру Олексія Коломійцева «Дівка» і «Вівісекція», черкаський спектакль «The Білохалатність», виставу від театральної компанії Dollmen – «Сон смішної людини», хореографічну постановку «GameZone»… Сам театр побував на гастролях у Львові, а також долучився до фестивалів «Мельпомена Таврії», «Osten Saken off stage festival», «Лютий», «Гогольфест» та інших.
ЯРОСЛАВА КРАВЧЕНКО, арт-директор «Дикого театру»: – Упродовж року в наших проектах узяли участь близько сотні людей. Ми зіграли свої вистави на 15 майданчиках, на яких зібралося 17 тисяч глядачів. Гості театру випили одинадцять літрів самогону перед виставою «Вій 2.0», двічі подали скаргу до КМДА, зробили 175 селфі з «трупом» нареченої в антракті, запостили понад тисячу відгуків…
«Вій 2.0»
4 ПОДІЯ
Сцени з вистави «Том на фермі»
Звісно, такі підсумки першого року можна справедливо охарактеризувати патетичним словом «блискуче»! Однак спочивання на лаврах у найближчих планах «Дикого театру» відсутнє. Більше того, цю дату команда проекту сприйняла як справжній виклик і вирішила привітати себе та своїх шанувальників безпрецедентною постановкою. Наприкінці минулого року з’явилася інформація про те, що «Дикий…» репетирує виставу «Том на фермі» за п’єсою відомого канадського драматурга Мішеля Марка Бушара. Цей спектакль «Дикий театр» вирішив випускати у копродукції зі Львівським театром імені Лесі Українки, художній керівник якого Павло Ар’є і мав здійснити цю постановку. Виставу зіграли в приміщенні «Мистецького арсеналу», львівську прем’єру приймав місцевий театр імені Лесі Українки. «“Том на фермі” – це перша копродукція Дикого театру з державою. Перша вистава, що резонує з ЛГБТ-питанням у країні, вперше Бушар, автор зі світовим ім’ям, приїхав на прем’єру в Україну, – коментує Ярослава Кравченко. – Для мене була великою приємністю згода “Мистецького арсеналу” стати партнером. Це демонструє готовність цієї інсти-
туції диктувати суспільний дискурс… Для “Дикого театру” – це нова сходинка. Ми поставили дуже високу планку, зібрали найкращу команду і акторів». Виставу «Том на фермі» поставили в рекордно короткі строки. Павло Ар’є тривалий час жив і працював у Німеччині, тож і вирішив скористатися закордонним алгоритмом роботи над виставою, коли від ідеї до прем’єри – 6-8 тижнів. У п’єсі чотири дійові особи, а на кастинг прийшло… 64 актори. Зупинятися лише на трьох із них (актрису Тетяну Фролову призначили одразу, без кастингу) Ар’є не наважився, оскільки не міг відмовити справді унікальним за своїм обдаруванням і потраплянням в образ претендентам. Тож було вирішено, що вистава матиме кілька складів. Окрім Тетяни Фролової, задіяної в усіх складах, у виставі беруть участь Юрій Кулініч, Роб Фельдман, Сергій Медведєв, Андрій Сидоренко, Тетяна Фролова та Оксана Борбат. Історія, описана Мішелем Марком Бушаром, у нас досі належить до категорії таких, які в порядному суспільстві воліють оминати. У європейській Україні зразка ХХI століття про гомосексуалізм і досі говорять переважно пошепки.
ПОДІЯ 5 ОЛЕКСІЙ АНАНОВ, співпродюсер вистави «Том на фермі»: – Я опинився в цьому човні випадково. Просто хотів допомогти трішки в організації своїм добрим друзям. Аж раптом ти вже всередині процесу й уболіваєш за все, і любиш майбутню виставу щохвилини все більше! Режисер Павло Ар’є і продюсер Ярослава Кравченко – драйвери мистецького життя. Вони роблять із сучасного українського театру справжній рок-н-ролл – живий, чесний і вільний. Врешті, за останній рік ми найчастіше чули саме про вистави «Дикого театру» та постановки п’єс Павла Ар’є на різних сценах України, і це неспроста. Вистава «Том на фермі» вже викликала жвавий інтерес у театральному середовищі, і про неї точно будуть говорити: блискуча п’єса сучасного канадського драматурга, захоплива емоційна інтуїція режисера і гостра, дискусійна тема постановки не залишають шансів на байдужу реакцію глядача. Сльози, співчуття, біль і обурення вам гарантовані!
Головний герой Том приїздить на поховання свого друга, де розуміє, що цього хлопця не знали по-справжньому ні його мати та брат, ні він сам. І якщо в класичному варіанті брехня породжує ще більшу брехню, то в цій історії брехня трансформується у трагедію. Тема гомосексуалізму, прийняття чи неприйняття «не таких, як усі» – лише одна з багатьох, які підіймає автор. Павло Ар’є зізнався, що йому була цікава реакція на цю п’єсу найстаршої актриси проекту, Тетяни Фролової.
А вона сприйняла її насамперед із позиції героїні – матері, яка втратила сина і яку другий її син збирається віддати до будинку престарілих, аби вирватися нарешті з цієї ферми. «Сподіваюся, людям стане розуму усвідомити: якщо ми хочемо бути вільними людьми, то ця свобода має стосуватися всіх, – каже Павло Ар’є. – Театр має бути соціальним інститутом, а ця п’єса точно потрапляє в тему правди і переконливо демонструє, до чого може призвести дворушність».
«ТОМ НА ФЕРМІ» – 16 ТА 17 БЕРЕЗНЯ В «МИСТЕЦЬКОМУ АРСЕНАЛІ»