Конотопська гімназія – учасник проекту асоційованих шкіл ЮНЕСКО, член асоціації “Відроджені гімназії України”
ІНФОРМ АЦІЙНО-РЕКЛАМНИЙ
ЧАСОПИС
Шановні гімназисти, педагоги, батьки! Вітаючи Вас із початком нового 2005-2006 навчального року, щиро зичу Вам Досягнень! Перемог! Достойних помилок! Нехай ніколи не залишає Вас відчуття радості від свого правильного й успішного вибору та бажання знати, любити й поважати навколишній світ і себе як громадянина своєї країни і потрібну людину у Всесвіті. З повагою директор гімназії Т.М.ШЕРУДИЛО
ДЛЯ
УЧНІВ
ГІМНАЗІЇ
БАТЬКІВ
Шановні гімназисти, батьки, вчителі! Від імені всього гімназійного активу вітаю Вас із Днем знань, із початком нового навчального року! І бажаю всього найкращого: здоров’я, фізичних і моральних сил, які Вам обов’язково знадобляться! "Гімназія – мій дім, моя родина..." Цей вислів став для нас символічним, справжнім девізом, з яким легше йти тернистим шляхом навчання. У цьому році ми всі разом повинні ще раз підтвердити правильність цього вислову. Отже, усі разом заради однієї мети – "Гімназія – мій дім, моя родина..."! Уперед! Д.Коваленко, голова учнівської ради гімназії
МУЗЕЮ – БУТИ! Ідея створення музею гімназійного руху належить директору гімназії Тетяні Миколаївні Шерудило. А вже потім вона зуміла згуртувати ініціативну команду, яка цю ідею підхопила. Це було нелегко, тому що історія навчального закладу вже знає приклади, коли створювалися музеї, а потім знищувалися. Важко сказати, хто в цьому винен, але перестали існувати музеї Героя Радянського Союзу Надії Волкової, нашого земляка, юного підпільника Михайла Немолота, музей Конотопських дивізій. Як непросто зібрати матеріал, за яким стоять долі конкретних людей, ми зрозуміли, коли почали роботу по створенню музею. І тому особливо боляче усвідомлювати, що праця багатьох людей, за якою стоїть наша історія, може бути зведена нанівець з волі незрозуміло кого, бо саме так закінчили своє існування попередники нашого музею. З самого початку роботи ми визначили основну концепцію, ідею: "Із вдячністю до тих, хто жив, творив, плекав, сіяв розумне, вічне, і тих, у кому воно проростало добрими сходами". Думка про те, що ми своєю працею зможемо відродити забуте, повернути те, що, на жаль, не повернеш, хоч у такій формі – формі стендів, спогадів, експонатів, зігрівало наші душі. Ми вдячні всім, хто відгукнувся на заклик про допомогу. І чекаємо вашого слова, ваших відгуків про нашу роботу. Сподіваємося на те, що колеги, гімназисти з цікавістю, уважністю познайомляться із зібраним матеріалом. Наша мета – знайти щирий відгук у ваших серцях. Пам’ятайте: історію не тільки вчать – на ній вчаться. Т.О.Юрченко, учитель зарубіжної літератури
Вересень 2005 р.
ТА ЇХНІХ
Фоторепортаж зі свята Першого дзвоника
Останні хвилини перед урочистою лінійкою
(продовження на ст. 2-4)
№17