ЕРУДИТ Інформаційний часопис Гімназійної Демократичної Республіки
Спеціальний випуск
В этот праздник – ДЕНЬ УЧИТЕЛЕЙ Позабудьте все свои тревоги И на мир смотрите веселей. Вы для нас всегда источник света, И ребята все, как сговорясь, Вам несут красивые букеты. И для них сиянье Ваших глаз – Лучшая награда за старанье. Лучше, чем любая из похвал, И у них одно, одно желанье Только бы доставить радость Вам!
№2 жовтень 2011 року
1.
Дорогі мої колеги! Прийміть у цей святковий день найщиріші вітання й побажання всіх благ, наснаги, радості, добра. Ваш труд неоціненний, серця ваші сповнені тепла, а розум кладязь знань і мудрості. З вдячністю й любов’ю Юлія Миколаївна Шановні наші вчителі! Від щирого серця вітаємо Вас зі святом! Бажаємо Вам міцного здоров’я, оптимізму та енергії, терпіння й сталевих нервів! За ці роки майже нічого не змінилося. Мало – помалу підросли дівчата й трошки змужніли хлопчики. А Ви все так само світитесь добротою й любов’ю. Шкільне життя дарувало радість перемог і гіркоту розчарувань, але Ви завжди підтримували й захищали нас! Спасибі Вам за теплоту душі й доброту! Учитель – це більше, ніж професія, учитель – це покликання. У нашій гімназії працює 71 викладач. І всі вони - різні… Красива й елегантна Юлія Миколаївна Баранник; учитель-професіонал і справжній завуч Людмила Йосипівна Чорній; доброзичлива й принципова Людмила Анатоліївна Самодай; мудра й інтелігентна Галина Василівна Яскович; вимоглива й по-дитячому безпосередня Неля Дмитрівна Куликова; з неперевершеним інтелектом та знанням предмету Олена Сергіївна Фалько; з яскравим почуттям гумору й філософським поглядом на життя Світлана Миколаївна Кабачна, Євгеній Михайлович Панюта, Олена Євгенівна Потьомкіна; авторитетні й справедливі Василь Володимирович Рубан, Олександр Юрійович Хричіков; строга й мудра Лідія Іллівна Радчук; креативна й з романтичною душею Тетяна Олексіївна Юрченко; з почуттям гумору й завжди бадьорий Дмитро Якович Зільберштейн; ніжна, але з гострим розумом Наталія Михайлівна Головань; віддані своїй справі Віталій Іванович Захарчук, Павло Кіндратович Філоненко, Надія Петрівна Проценко; трепетно небайдужі в ставленні до дітей Тетяна Леонідівна Бура, Марина Миколаївна Максименко, Ірина Миколаївна Чусова; працьовиті й обізнані у своїй справі Катерина Миколаївна Дробязко, Інна Миколаївна Лисенко, Галина Борисівна Бондар; завжди усміхнена й відповідальна Ірина Миколаївна Гуденко; любляча й улюблена для всіх своїх випускників Людмила Василівна Журавель; 2.
справжній друг і просто хороша людина Тетяна Іванівна Сагітова; щирі у своїй любові до вихованців Наталія Миколаївна Єршова, Тетяна Федорівна Печерська; щедра на добре слово Олена Миколаївна Борисенко; витончена Олена Михайлівна Сметаніна; ініціативна й віддана своїй роботі Вікторія Владиславівна Василенко; чуйна серцем до дитячих проблем Лідія Петрівна Самоха; емоційна, неспокійної вдачі Віра Борисівна Ганжа, поруч з якою стриманий і сумлінний у роботі Олександр Григорович; турботлива й по-материнськи добра Світлана Іванівна Шестерня; спокійна й зважена Людмила Іванівна Буряк; душевна й гуманна Ольга Іванівна Василенко; іноді сувора, але витончена жінка Світлана Віталіївна Радаєва; вишукані інтелектуали Ігор Юрійович Якушев, Олег Славович Заїка; добросовісні й відповідальні Марина Миколаївна Коваленко, Микола Миколайович Папенко, Олександр Миколайович Попко, Людмила Василівна Пурчел; уважні до кожного учня Оксана Петрівна Рогова, Галина Антонівна Журавель; цілеспрямовані й завжди енергійні Наталія Валеріївна Антоненко, Ольга Андріївна Савченко; з «англійським» гумором Едуард Станіславович Паляниця; з оптимістичним поглядом на життя Лариса Миколаївна Кононова, Світлана Григорівна Болячевець, Світлана Павлівна Власенко. Особливі слова вітань молодим учителям: Олександрі Юріївні Духневич, Тетяні Сергіївні Семеновій, Павлу Георгійовичу Кнатько, Наталії Сергіївні Цикаревій, Романенко Ганні Вікторівні, Телевному Олександру Івановичу, Юлії Миколаївні Кусенко, Рудецькій Олесі Вікторівні, Ірині Федорівні Тищенко, Ганні Миколаївні Мещишеній, Іотці Людмилі Володимирівні, Дмитру Михайловичу Федорову. Особливих слів заслуговують також вчителі, які встигають виконувати таку потрібну й відповідальну роботу в міському відділі освіти, при цьому бути улюбленими вчителями для своїх учнів: Тетяна Миколаївна Шерудило, Дмитро Олександрович Юрченко, Олеся Валеріївна Судак, Віталій Володимирович Дубовик. Добрі слова й привітання на адресу всіх, хто сприяє успішній роботі педагогічного колективу: секретарю гімназії Гуторці Ніні Антонівні і її помічниці Наталії; технічним працівникам; працівникам їдальні ; медсестрі Тетяні Володимирівні; бібліотекарю Лідії Іванівні Стрілець; старшій черговій Деміховій Ніні Іванівні. Так привітайте своїх учителів, зайдіть у клас, скажіть їм теплі слова вдячності, усміхніться, поговоріть… Це найцінніші хвилини щастя для кожного вчителя – бачити своїх учнів успішними, життєрадісними, привітними, доброзичливими. Ми ще раз вітаємо Вас, любі вчителі, з цим святом. І хочеться, щоб на життєвому шляху людей цієї професії було побільше розуміння й тепла, щоб їх робота приносила тільки радість і щоб завжди звучали слова вдячності й визнання. Низький уклін Вам, вчителі!!!
3.
До Дня вчителя ми вирішили поспілкуватися зі справжнім метром, людиною, яка є яскравим прикладом відданості, ентузіазму, ініціативності, відповідальності, - Тетяною Миколаївною Шерудило, начальником відділу освіти Конотопської міської ради, учителем гімназії. Як Ви починаєте свій день? - Я, взагалі, жайворонок. Люблю прокидатися о 6-й ранку, а о 7-й бути на роботі. Вважаю, що це найбільш продуктивний час: думка стрімка, результативність роботи найкраща. Так починається Ваш день. А як же починалося життя? Які Ваші найяскравіші спогади з дитинства? (посміхається) - Школа виховала в мені лідерські якості, закладені батьками. Я була комсоргом. Досі пам’ятаю, що був день, коли з 7:30 до 16:30 проходили комсомольські збори, саме там я побачила, що люди мені довіряють, готові працювати. Однією з пам’ятних подій дитинства є поїздка до головної ялинки тогочасної країни Кремльовської. І це завдяки дідусеві, Герою Соціалістичної Праці. Чи Ви плануєте свій робочий день? - Так, я зазвичай намагаюсь планувати свій день заздалегідь. Але життя змінюється швидко й вносить свої корективи. Одним із моїх життєвих девізів є - «Никогда ни о чѐм не жалейте вдогонку…» Тому визнаю ситуативність і намагаюсь з будь-якої ситуації винести максимум користі. Як ви планували свій життєвий шлях ще в дитинстві? - Мої плани були чіткими: вже тоді я хотіла стати вчителем. Що саме спонукало Вас до вчительства? - Ці думки з’явилися в мене завдяки першій вчительці, Лікаренко О.М. А вчителем саме російської мови й літератури я стала з подачі Рень В.В. Це була молода, віддана вчительській праці людина, цікава, небайдужа - саме вона розповіла мені, «что такое хорошо». Одним із прикладів якісної менеджерської роботи був директор початкової школи Шевченко М.О. Це був, як кажуть, «рафінований інтелігент.» І моє «Ви» до гімназистів сформувалося саме під його впливом. Зараз я пишаюсь, що школа, у якій я навчалася, ні в чому не поступається сучасним. Напевно, більш за все залишаються в пам’яті моменти, коли Ви переживали весь спектр емоцій. Яким було Ваше перше кохання? (посміхається) - Воно в мене було в шкільному віці. Але перше кохання на те й перше, що залишає після себе тільки приємні враження й емоції. Людина, яка постійно працює й постійно в русі, не може не зустрічатися з труднощами. З якими труднощами Ви зустрічалися у своєму житті? - Взагалі, я вважаю, що труднощі – це не перешкода, а, навпаки, можливість перевірити та проявити себе. Труднощі мені завжди допомагали не розслаблятися, мотивували до більш продуктивної роботи. Яке Ваше життєве кредо? - Як людини: «Дорогу осилит идущий», як керівника: «Керувати означає вести інших до успіху». Ви багато досягли в житті. Який Ваш секрет успіху? - Вірити людям і бачити в них лише користь. Які пріоритети Ви маєте? Чи змінювалися вони протягом життя? - Моїм пріоритетом є бути корисним людям. І цьому пріоритету я ніколи не змінювала. Чи сумуєте Ви зараз за гімназією? - У душі – так. Але усвідомлюю, що з цієї посади я можу допомогти більше. Яким чином Ви проводите час, що присвячуєте виключно собі? - Люблю природу, оскільки можу на ній від усього відпочити. Також люблю подорожувати. Мені пощастило побувати у Франції, Чехії, Польщі, Болгарії, Туреччині тощо. З якими думками Ви зазвичай розпочинаєте свій робочий день і з якими закінчуєте? - Намагаюсь зустрічати кожен день з посмішкою та радістю, а ще з надією. А наприкінці дня я дякую долі за те, що він минув і мені вдалося комусь допомогти, на когось, можливо, погримати… Дякуємо за щирі змістовні відповіді. Бажаємо творчої наснаги й успіхів! 4.
З Тетяною Миколаївною спілкувалися Деняк Євгенія та Петрова Тетяна
День учителя… Свято для кожного, хто носить додому величезні торби зошитів, часто нехтує власними інтересами та невтомно працює. З цієї нагоди ми вирішили поспілкуватись із заслуженим учителем України, людиною з відомим в учнівських колах ім’ям Олена Сергіївна Фалько. Як і сам педагог, розмова вийшла стрімка й цілеспрямована. У дитинстві всі мріють стати олімпійськими чемпіонами, балеринами, космонавтами, ким мріяли стати Ви? -
Точно не вчителем. Проте життя внесло свої корективи.
Який у Вас найяскравіший спогад з дитинства? -
(посміхається) Не можу сказати конкретно… усі яскраві… Те, що дійсно запам’яталось, так це щорічні піонерські табори.
З якими висловами Ви йдете по життю? -
Ну, це не вислів, це, скоріш, сформовані принципи. Один з них: «Якщо берешся за якусь справу, то мусиш виконати якісно».
Чим Ви заповнюєте вільні хвилини? -
Люблю в’язати цікаві речі й дарувати їх. Для себе не дуже люблю щось робити.
Який секрет успішної педагогічної діяльності? -
Секрету ніякого немає. Просто вважаю, що кожен учитель має ставитись до дитини, як до маленької людини. Адже загалом права й обов’язки не дуже різняться.
Випускники розповіли нам, що Ви пишете чудові вірші. Як же поєднується математика з лірикою? -
Математика – це, в першу чергу, порядок, краса. Немає іншої більш красивої науки. Тому думаю, що математику вірші писати навіть легше, ніж філологу. Взагалі, у нас в гімназії більшість математиків пишуть вірші.
Наостанок що б ви побажали колегам? -
Ну, взагалі, учительство - це особлива професія. Коли інший працівник може йти на роботу й просто заробляти гроші, то в учителя гроші – це результат якісної роботи. Та й, взагалі, вони є другорядним факторами. Головне - отримувати задоволення від процесу навчання, цього я б й хотіла побажати колегам. Тетяна Петрова 5.
Мудра й жіноча, інтелігентна й віддана своїй справі, небайдужа й завжди бадьора. Красива жінка, справжній друг та вчитель-професіонал. Уже 14 років Галина Василівна Яскович дарує вчителям та учням гімназії свою ласкаву усмішку та мудре слово. За її плечима – багаторічний досвід роботи. Спочатку – заступник директора з навчально-виховної роботи ЗОШ №5, а потім – учитель історії в Конотопській гімназії. Напередодні Дня вчителя ми вирішили задати Галині Василівні декілька запитань.
6.
Які моменти з дитинства Вам запам’яталися найбільше? - Мой отец был кадровым офицером, поэтому в первый класс я пошла в Забайкалье, в Читинской области. До сих пор помню, что написала не на той строчке палочки и моя первая учительница очень сильно дѐрнула за косички. Потом уже, классе во втором, мы ехали в Украину поездом 10 суток . Я видела всю страну от Дальнего Востока до Киева. Но больше всего запомнилось красивое и чистое озеро Байкал и туннели. А ещѐ то, как меня все 10 дней нянчили студенты из Китая, которые ехали в соседнем вагоне в СССР учиться. Когда приехала в Конотоп, пошла во 2-ю школу. Мне очень повезло, что классным руководителем был Голубчик Е.И. – преподаватель русского языка и литературы. Именно благодаря ему я выбрала в будущем свою профессию. И сейчас, когда мне трудно, я всегда читаю его письма, в которых он обращается ко мне: «Моя славная, любимая девочка…» Чому Ви обрали викладання такого предмету, як історія, а не присвятили себе літературі на прикладі Вашого класного керівника? - В школе я любила два предмета: историю и литературу. Не могу сказать, что из них мне больше нравилось. Но благодаря моему отцу, у которого первое образование было историческое, и учителю истории - она была историком по призванию, я – учитель истории. Перші несміливі погляди, перші подарунки у вигляді цукерок, перші поцілунки в щічку… У когось – у дитячому садку, у когось – у шкільному віці. Яким було ваше перше кохання? - Я была тогда в 7-ом классе. В Конотопскую воинскую часть приехало четыре офицера. Среди них и был отец моей первой любви, Жени Бычкова. Эти чувства у нас были взаимными. И я до сих пор помню, насколько красиво Женя пел… Он выступал на всех мероприятиях, которые проводились у нас в городе. И эти наши чувства были настолько искренни и чисты… Чи змінювались Ваші пріоритети протягом життя? - Для меня приоритетом есть человек. Я считаю, что он – самая большая ценность. Думаю, что прежде всего необходимо воспитывать людей, а потом легче будет научить. Школа должна не только давать знания, но, прежде всего, делать из учеников людей. Этим приоритетам никогда не изменяла. Заслужений учитель України, лауреат премії Лазаревського, лауреат премії «Феліца» - і це ще не повний список Ваших досягнень. Яке Ваше життєве кредо? - Люби то, что ты делаешь, и тех, для кого ты это делаешь. Дуже багато часу Ви присвячуєте роботі, підготовці до уроків… А як же Ви проводите вільний від роботи час? - Действительно, больше времени и сил я отдаю школе и роботе, хотя ни капли об этом не жалею. Поэтому свободного времени остается мало. Я страшно люблю путешествовать. Раньше очень много возила своих учеников в Чехию, в Болгарию… Прежде всего путешествия нужны для того, чтобы обогатиться. Люблю также отдыхать на природе, например, с палатками. Когда есть возможность, обязательно посещаю театр. И тем не менее, люблю просто общение с близкими друзьями, со своими выпускниками, потому что всегда получаю огромный заряд эмоций от этого.
А ми, у свою чергу, завжди отримуємо позитивний заряд емоцій та багато мудрих порад під час спілкування з Галиною Василівною. Тож залишається лише привітати її з Днем учителя й побажати міцного здоров’я, безмежного щастя, вдячних учнів та натхнення! Інтерв’ю провела Деняк Євгенія
Тихим осіннім шепотом золотокосих берізок зустрічає й проводжає нас Конотопська гімназія. Скільки талановитих, креативних, добрих учителів працює тут! Лунає дзвоник… Учні та вчителі займають свої місця в класах, відкриваючи новий навчальний день. Урок розпочався. Шкільні коридори огорнула тиша, яку ніхто не наважується порушити. Але ось кроки… Тетяні Вадимівні Алєксєєвій так незвично йти цими коридорами повільно, не поспішаючи на урок чи нараду. І знову згадуються ті перші дні роботи вчителем. Здається, це було так недавно, ніби вчора… Сільська школа… Добрі та щирі очі учнів, її учнів. Працюючи перший рік, Тетяна Вадимівна одразу взяла на себе відповідальність бути класним керівником. Ті три роки пролетіли так швидко. А потім нове місце роботи, нові люди… Тетяна Вадимівна зізнається, що вже з самого початку своєї роботи мріяла про пенсію. Скільком дітям вона пояснила правила вживання артиклів, різницю між Present Simple i Present Continuous, скільки разів прозвучало: «Good morning, children». Мабуть, сотні… Одразу оживають в пам’яті обличчя таких улюблених учнів! Вони й досі пам’ятають її як найкращого вчителя і мудрого наставника. Вона побувала в багатьох містах і країнах, але ніде не зустрічала таких щирих і доброзичливих людей, як у нашій гімназії. Вона не любить приходити в гості до колег, щоб не завдавати зайвого клопоту, але чекає на своїх учнів, які люблять її і пам’ятають. Зі святом Вас, дорогий, улюблений учителю! Беспала Олександра і Сергієнко Єлизавета Вона зустрічає кожного ранку всіх, хто поспішає до гімназії. Усміхнена, привітна, ділова, вона знає, здається, кожного. Вона – добрий дух нашої гімназії. З нею вітаються, багатьом вона посміхається по-дружньому, дехто, правда, ховає очі – у них із черговою свої стосунки. За день удається присісти на 5-10 хвилин. А весь час – у русі. Батьки звертаються із запитаннями, учителі – за порадою, учні – зі своїми проблемами. І для всіх знаходиться добре слово, слово співчуття, слово підтримки, а то й суворий погляд, осуд в очах. Не всі знають, що ця жінка-педагог із солідним стажем, історик за фахом, досвідчений керівник. Ніна Іванівна Деміхова, а йдеться саме про неї, була, є і залишається Вчителем. Низький уклін і найщиріші вітання зі святом!
7.
Талантливый педагог и мудрый наставник, яркая личность и просто очень хороший человек – всѐ это о нѐм, учителе английского языка Конотопской гимназии Игоре Юрьевиче Якушеве. Накануне Дня учителя мы решили задать ему несколько вопросов на разные темы, чтобы лучше узнать Игоря Юрьевича, но не как преподавателя, а как человека. И вот что у нас получилось. - Игорь Юрьевич, а если бы не профессия учителя, кем ещѐ Вы себя представляете? - Футболистом. Я люблю играть в футбол и думаю, что у меня это хорошо получается. - А как Вы учились в школе? Какие предметы Вам нравились? - В школе я учился хорошо. Была лишь одна четвѐрка по геометрии. Институт окончил без четвѐрок, а любимым предметом был английский. - На каком языке Вы думаете? - Это зависит от ситуации. Могу и на английском, и на русском. - А если бы вдруг Вы оказались на необитаемом острове, какие три вещи Вы взяли бы в первую очередь? - Гитару, самоучитель японского языка и что-нибудь, чтобы иметь связь с Интернетом. - Какую музыку Вы слушаете под хорошее и плохое настроение? - Джазовую музыку я слушаю под любое настроение. А ещѐ духовную. - Какие фильмы Вам нравятся? - Конечно же, те, которые чему-нибудь учат. Ну что ж, дорогой Игорь Юрьевич, от души поздравляем Вас с праздником, желаем хорошего настроения, ярких идей и только положительных эмоций. Задавала вопросы и с удовольствием слушала ответы Сергиенко Елизавета
Ровно год назад в учительском коллективе Конотопской гимназии появился Дениэл, без которого уже сейчас трудно представить нашу школу. Добрый, умный, отзывчивый человек, который всегда готов прийти на помощь, – именно так рассказывают о Дениэле его ученики. Сам он тоже очень любит нашу школу и был не против пообщаться. - Что бы Вы хотели изменить в нашей школе, чтобы сделать еѐ лучше? - Я бы хотел сделать еѐ более похожей на ту школу, которую знаю я. То есть чуть - чуть изменил бы саму структуру. Так было бы неплохо утром, до уроков, иметь минут 10 классного времени, где бы учитель рассказывал нам о дне грядущем. Перемены я бы сократил до 4-5 минут, чтобы потом иметь минут 45 для лэнча. В принципе, это всѐ. 8.
- Вы работаете у нас в школе уже больше года. Изменилось ли что-нибудь за это время? - Да, многое изменилось. Во- первых, я встретил новых людей и многому научился. Я насчитал около сотни вещей, которые я узнал. Я понял многое о новой культуре, потому что Украина и Америка очень разные и иногда я чувствую себя некомфортно и многое бы сделал по-другому. - Вы скучаете по Родине? - Да. Мой дом – это моя семья и мои друзья. Я наблюдаю за окружающим миром, но не вижу их здесь, и поэтому я скучаю. - Вы любите цветы? Если да, то какие? - Конечно! Я не знаю людей, которые их не любят. А больше всего мне нравятся маргаритки. - Расскажите, какой последний фильм Вы смотрели? - Я смотрел фильм прошлой ночью. Это был «На север через северо-запад». - Вы любите дарить подарки? - Если честно, то нет. Надеюсь, я не покажусь слишком плохим. У меня не очень хорошо получается выбирать подарки. И это всегда какого – то рода стресс, ведь есть вероятность, что презент может не понравиться. - Кем Вы мечтали стать в детстве? - Художником. Я очень любил рисовать. На этом наше интервью окончено. А Дениэлу мы желаем удачи, много улыбок и только хороших учеников. Общалась Сергиенко Елизавета Кожен з нас мріє про забезпечене майбутнє. Для того, щоб комфортно відчувати себе у дорослому житті, важливо отримати належну освіту. Наша гімназія забезпечує нас всіма засобами навчання для того, щоб ми змогли отримати знання на вищому рівні. У тому числі й навчальною літературою. У цьому році шкільна бібліотека Конотопської гімназії отримала «нове обличчя». Тепер це не лише місце для зберігання книг, а й конференц-зал. Немалу роль у цьому зіграла і наша бібліотекар Лідія Іванівна Стрілець. До дня вчителя ми вирішили поспілкуватися з нею. Ходять чутки про те, що на зміну звичайним книгам приходять електронні. Що Ви про це думаєте? - Власне я вважаю, що книги звичайні, до яких ми звикли, і такий яскравий приклад сучасних технологій, як електронні книги, мають йти пліч-о-пліч і спільно приносити людям користь. А чим Ви займаєтесь у вільний час і де відпочиваєте? Можливо, були цікаві хобі у дитинстві? - Дуже люблю читати, тому й стала бібліотекарем. А відпочиваю я разом з сім’єю і маленьким онуком. А от у дитинстві я дуже любила поезію. Пам’ятаю, як йдучи до школи зі своєю кращою подругою Людмилою Василівною Журавель, ми розповідали одна одній поезії, які вчили вдома. Робота вчителя досить складна і відповідальна. А що саме Ви робите для того, щоб зробити робочий день цікавішим? - Я задоволена своєю роботою. Після того, як влітку нашу бібліотеку відремонтували, я йду до гімназії, як на свято. До того ж ще з дитинства мріяла працювати в школі, а тому вважаю свою роботу в бібліотеці найкращою. А про що Ви мрієте, якщо не секрет? - Коли я була дитиною, Радянський Союз ще існував, а тому моєю мрією було поїхати до одного з культурних центрів СРСР – Санкт-Петербургу. Зараз я вже мрію відвідати одне з найвеличніших міст України – Львів. Згадайте, будь ласка, найкумеднішу ситуацію, яка траплялась з Вами під час навчання. - Зараз я вже не згадаю кумедних деталей мого навчання, але були події, які запам’ятались мені найбільше. Наприклад, дуже часто я згадую про те, як після 9 класу ми жили у шкільному таборі, досить далеко від батьків, і працювали у полі. А що Ви побажаєте вашим колегам до дня вчителя? - Перш за все це слухняних, талановитих учнів та міцного здоров’я! Ми також приєднуємося до слів нашої бібліотекарки Лідії Іванівни і сподіваємось, що всі мрії й бажання наших вчителів збудуться, а також, що вдача та щастя будуть вічними супутниками всіх педагогів нашої гімназії. Беспала Олександра 9.
Одного чудового дня 1997 року життя Конотопської гімназії дещо змінилося. Поріг нашої школи переступив…так-так…Василь Володимирович Рубан! На сьогоднішній день адміністрація гімназії може не хвилюватися за встановлення відеоспостереження за поведінкою та дисципліною учнів і вчителів на перервах (і на уроках також), адже пильне око, величезний невичерпний словниковий запас та надзвичайна чутливість цієї особистості тримає контроль краще за будь-які там технічні засоби. Тож вважайте, що жодному нікуди не сховатися чи тихесенько не пробігти повз цей проникливий погляд, навіть якщо він і спрямований зовсім не на вас. Василь Володимирович - учитель правознавства, методист, «Відмінник освіти»! 48 років віддав педагогічній діяльності. Можна з упевненістю сказати,що ця особистість входить у особливу плеяду вчителів (а хто саме входить до цієї категорії-вирішувати тільки вам самим). Після «коротенької» розмови з Василем Володимировичем я ще більше переконалася (у чому навіть і не сумнівалася), що в цієї людини за плечима насичений життєвий шлях… Не вірите?Послухайте (значно скорочено,бо…самі розумієте…) - Василю Володимировичу, розкажіть про своє життя. -А, та що й казати про моє життя… Як закінчив школу, так і сказав мені батько: «Сумку я дам, а все інше-залежить від тебе.» Ось я і карабкався сам…І,взагалі, моє життя-це адський труд: 24 переможці на Всеукраїнських олімпіадах з правознавства, з них 16-гімназисти, а зараз пишу нову книгу,сплю тільки по 6 годин на день… -??? -Так-так…книга називається «Солдати Батьківщини». -О,цікаво…Розкажіть ,будь ласка,про це детальніше. Про що книга?Кому присвячуєте її? - Присвячую батьку і побратимам, солдатам, які воювали в 41-ому році. Це-найтяжчий період . Їх називають чорноробами війни. Адже в окопах націоналістів не було-усі були єдині. -А чи є у Вас ще подібні роботи? -Так, 3 матеріали серйозні(про війну,41 рік,генерала Родімцева тощо-прим.авт.), які відсилав у минулому році,але не надрукували,бо,бачте,не сподобалися вони «газетярам».Тож після того я з ними не дуже товаришую. А, взагалі,я журналістів не люблю, вони-брехуни, пишуть неправду. -Не переживайте,про Вас надрукують тільки правду Василю Володимировичу, ваші улюблені цукерки«Бабушкины сказки». Яка зараз любов до цих солодощів? -О, про це вже майже всі знають, я вже цими цукерками не дуже ласую, тепер більше п’ю пігулки від кашлю або серця. -Відомо,що Ви-фанат футбольного клубу «Динамо». А чи займаєтеся ви футболом або іншим видом спорту? -А, та який уже я спортсмен, уже не ті роки, щоб я стрибав, бігав…Раніше, коли ще матчі можна було послухати по радіо, то так переживав, що аж мурашки бігали по шкірі, а зараз-немає такого азарту, усе можна подивитися по телевізору. - Чи є у Вашому житті людина, яка вплинула на Вас, відіграла важливу роль? -(пауза)Учитель історії Сумського ТУ №2-Зафранський Марк Семенович. Така геніальна людина-ас своєї справи! Пам’ять мав неперевершену! Я йому якось сказав: «Марку Семеновичу, це Ви винуваті, що я поліз в університет на історичний факультет» І ось тут, на жаль, перерва закінчилася…Наступного дня я підійшла до Василя Володимировича,але мені було сказано,щоб я відчепилася нарешті від нього…Тож багато питань залишилося нерозкритими,а Рубан В.В.- таким же загадковим та непередбачуваним. Але не переживайте, скоро на сторінках цієї газети ви побачите продовження такого цікавого інтерв’ю! Ваша Каріна Прилепко 10.
11.
Всю мою жизнь можно условно разделить на «до» и «после». Мое «до» - это время, проведенное на работе, в кругу учеников и сотрудников. Это были лучшие сорок пять лет моей жизни. Все эти годы я пыталась научить детей чему-то новому, полезному для них и с облегчением вздыхала, находя в их глазах понимание. А ведь я помню каждого из них, ведь они все росли на моих глазах, менялись, взрослели, погружаясь в свои еще детские проблемы. Я старалась быть для них не просто классным руководителем, а немного мамой, подругой, человеком, готовым поддержать в любой ситуации. Словом, я всегда была рядом, и они отвечали мне тем же. Больше сорока лет прошло со дня выпуска моего первого класса, но они все так же продолжают собираться на мой День рождения. Несут цветы – мои любимые ромашки. Все еще помнят… А я могу бесконечно слушать их рассказы о детях, работе, личных достижениях и препятствиях, которые пришлось преодолеть. Грустно… ведь некоторых уже нет в живых. Кто-то свернул с истинного пути, запутался. А я же совсем о другом для них мечтала. Да, если бы все зависело только от желания, я бы многое изменила. Но «если» - это просто иллюзия, фантом. А в реальности все иначе, в реальности все заканчивается. Расходятся гости, и дом снова окутывает тишина. Только запах малинового чая и шоколадных конфет даѐт понять, что это был не сон. Беру со стола оставленные ребятами фотографии, опускаюсь в старое кресло и начинаю тщательно просматривать снимки, внимательно изучая детали и надписи: «Дорогой Татьянушке Андреевне», как, будто время от этого начнет бежать быстрее. Вот оно – мое серое, безрадостное «после». Время, когда ты остаешься совсем один. Когда не с кем поговорить, и маленькая комнатушка, уставленная старой мебелью, вдруг покажется такой огромной. Когда тишину нарушает только тиканье часов, а в голове вихрем носятся эти ничего не означающие «Ах, если бы»… В школе я пряталась от всего этого, нередко засиживаясь допоздна. Но старость никто не отменял. И настало время, которого я так сильно боялась. Еще раз аккуратно проведя рукой по фотографиям, ощущая холодный глянец под пальцами, бережно кладу их к остальным, как будто это самое важное сокровище, которое у меня есть. Да и нет у меня ничего ценнее… Закрываю старый деревянный комод и, шаркая, направляюсь на кухню. Завариваю чай и присаживаюсь у окна. А на улице осень… и становится еще грустней. В жалкой попытке спрятаться от всего этого задергиваю штору, случайно касаясь пальцами запотевшего окна. Холод, словно струи тока, проходит через кончики пальцев по всему телу, а по щекам горячие слезы: «Боже! Как одиноко»… Из повести выпускницы 2007 года Беспалой Марины
12.
Нещодавно я провела між деякими випадковими учнями таке своєрідне бліц-опитування, нібито просте на перший погляд, а з іншого боку-таке важливе! Воно для того,щоб ви,вчителі,зрозуміли ще краще душу учнів,ще більш замислились над своїми вадами або вартостями,щоб змінили,можливо, у дечому своє ставлення до дітей і, звичайно, насолодилися щирими відвертими думками, з яких більшість саме належить молодшим гімназистам. Ключове питання до кожного було таке:
«Яким повинен бути вчитель? Хто він для тебе?» Ось почитайте, що з цього склалося: Марина,1 кл.: Добрий,справедливий,розумний,щоб гарно проводив уроки,а на уроці фізкультури за те,що учень без форми, ставив «2»! Маша М.,1 кл: Добрий,розумний…Я хочу ,щоб учитель не був суворим,допомагав учню й справедливо ставив оцінки. Ярослав С.,1 кл.: Щоб завжди ставив «12»! Алла Б.,5 кл.: Ерудований,уважний до дітей… Настя У.,5 кл.: Хотілося б,щоб правильно подавав інформацію для розуміння,щоб був сучасним. Філіп К.,2 кл.: Добрий,щоб мало задавав домашнього завдання,щоб підбадьорював та допомагав у скрутну хвилину. Ярослав С.,2 кл: Добрий,справедливий. Адже учитель-це друга мама. Ліза С.,2 кл.: Учитель-це добро. Завжди дасть хорошу пораду. Юля Г.,2 кл.: Це як друга мама,допоможе,порадить,що треба робити. Щоб бути вчителем, треба мати добру душу та щире серце. Поліна Г.,6 кл.: Учитель повинен ставитись до учнів нейтрально,щоб не було ні «любимчиков», ні, навпаки, щоб не завищував і занижував оцінки,щоб ясно викладав інформацію. Ангеліна Б..6 кл: Таким,як моя мама,як Єршова Н.М., як Чорній Л.Й…. Даша С.,5 кл: Дружнім,вимогливим,але щоб водночас і розумів дитину. Даша М.,5 кл.: Добрим, дбайливим, щоб зрозуміло все пояснював, розповідав. Лєна Л.,7 кл: Хорошим,повинен поважати своїх учнів і до кожного знайти підхід. Максим З.,1 кл: Ось таким, як наш учитель німецької мови!Він такий вусатий і дуже-дуже смішний. -і нам гарно з ним навчатися!(Каріна Б. і Саша К.) -він самий кльовий учитель(Саша) -він такий красивенький (Каріна) Антон Ж.,2 кл: Добрий та,водночас і строгий.Веселий і мудрий. Даша Б.,2 кл.:Щоб ставив гарні оцінки,щоб був мудрим та мав величезний досвід роботи з дітьми. А тепер зверніть увагу на те,що майже кожний з цих респондентів вважає ,що справжній учитель,перш за все,є добрим та справедливим! Шановні вчителі! Вони чекають від вас щирості та відвертості!Не зачиняйте двері до своїх сердець стереотипною принциповістю, байдужістю, песимістичністю та власними інтересами!Учитель народжений для учнів!Ніяка оцінка на замінить тієї теплоти та душевного комфорту, які пануватимуть у ваших серцях! Школа навчає жити,а жити-це любити,поважати,радіти,дивуватись та дружити!Гуманність та людяність вище будь-яких кар’єрних злетів! Я вітаю вас із цим чудовим святом! Щиро зичу творчого натхнення,міцного здоров’я, гармонії, тепла,кохання,без яких неможливе наше життя! Удосконалюйтесь, розвивайтесь! Всього вам найкращого! З повагою Каріна Прилепко 13.
Здається, зовсім недавно пролунав перший дзвоник. А ось уже й жовтень дарує нам свою кленову пісню. Так, вересень за плечима, і всі ми розуміємо, що школа знову стала для нас другим домом на цілий навчальний рік. Кожного ранку вона чекає на нас, прокидається з приходом школярів, оживає, гуде, як вулик. Першими зустрічають нас світлі, такі рідні коридори, просторі й затишні класні кімнати з цікавістю очікують на нас. За кілька хвилин пролунає дзвоник, і в шкільних коридорах запанує тиша. Але не сонна тиша, як вночі, скоріш ділова… Та не мине й години, як шкільний дзвоник знову покличе нас на перерву, і веселий галас заповнить широкі коридори. Нещодавно я замислилась над запитанням: «За що я люблю свою школу?» Дивно… Душею розумію, а словами передати важко. Інколи дуже чекаю канікул, але такі думки частіше бувають наприкінці весни. А потім уже з початку серпня не можу дочекатися зустрічі з однокласниками та вчителями. І нехай вчителі інколи сварять нас за наші пустощі, та все одно не можна на них ображатись, бо вони хочуть, щоб ми виросли справжніми людьми, тому й не байдужі до наших вчинків. Звичайно, усі ми намагаємося виправдати довіру вчителів, бо дуже вже хочеться, щоб за декілька років наша гімназія пишалась нами, як зараз пишаємося ми нею. Своїми осінніми роздумами поділилася Верещака Яна.
22 сентября 2011 года команда юных дипломатов (Прилепко Карина, Сергиенко Лиза, Салий Максим, Федоренко Роман и Шевченко Лена) , которую возглавила Татьяна Сергеевна Семѐнова, вернулась из города Кременчуг Полтавской области, где принимала участие в Ассамблее юных дипломатов. Участники побывали на праздновании в честь годовщины открытия Гонга Мира в Парке Мира, на котором присутствовало много гостей со всей Украины. Но более всего участникам запомнилась встреча с послами Индонезии, Малайзии, консулом Польши и другими почѐтными гостями. С большим удовольствием сообщаем, что проект Конотопской гимназии вошѐл в 40 лучших работ и победил в номинации «Лучшая коллективная работа», за что еѐ создатели были награждены памятными подарками. Все участники получили массу хороших эмоций и впечатлений. Напомним, что 21 сентября – Международный День Мира. Дипломатическая встреча была проведена с помощью Ассоциации содействия международному бизнесу и развитию, которую возглавляет Андрей Мельник. Он лично поздравил всех участников ассамблеи и пожелал мира и добра во всѐм мире. Наша газета тоже поздравляет всех с этим прекрасным праздником, а юным дипломатам мы хотим пожелать дальнейших успехов в их деятельности. 14.
Учитель учню: - Що ти знаєш про мамонтів? Учень: - Мамонти вимерли ще у період феодалізму, але вони були мирними й добрими людьми. Учитель: -Назвіть шість тварин, що живуть в Арктиці. Учень: Два тюлені й чотири білих ведмедів. Учитель: - Який спосіб життя ведуть мавпи ? Учень: - Вони живуть дружними табунами й колективно клюють своїх ворогів. Учитель: - Хто мені скаже, чим харчуються їжаки? Вовочка: - Точно не знаю, але швидше за все кактусами.
Мне нравиться то, что с таким талантом Пушкин не побоялся стать народным поэтом. Поэты XIX века были легкоранимыми людьми: их часто убивали на дуэлях. Тарас Бульба сел на коня. Конь согнулся, а потом засмеялся Сыновья приехали к Тарасу и стали с ним знакомиться В лесу стоял необычайный аромат, и я тоже остановился постоять. Князю Олегу предсказали, что он умрет от змеи, которая вылезет из его черепа. Так как Печорин – человек лишний, то и писать о нем – лишняя трата времени. 15.
О вчителі! Невже ви не стомились У юні душі сіяти зерно? Для цього ви на світі і з’явились, Щоб в учнях буйно проросло воно.
О вчителі! І слів не підібрати, Епітетів, метафор, порівнянь, Щоб вдячності рядочки проказати За те, що щедро віддаєте нам.
О вчителі! Прекрасного ви гідні, Бо вибрали в житті свою мету; Ми скажемо за всіх: - Спасибі, рідні, За вашу місію подвижницьку й святу!
Вас вітає зі святом прес-центр у складі: Сергієнко Єлизавета (відповідальний редактор) Деняк Євгенія Петрова Тетяна Беспала Олександра Саухіна Олена Горлач Поліна Бура Тетяна Бондар Ангеліна Координатор проекту: Юрченко Т.О. Верстка: Федоров Д. 16.