Дорога Наталіє! Ми довго думали що можна подарувати енергійній, позитивній, світлій і веселій особистості?! І вирішили зупинитись на ВИШИВАНЦІ! Для кожного з нас вишиванка уособлює різне - для когось це генетичний код чи шифр, для когось приналежність до великоі культури та традиції, а для когось просто неймовірно трендовий елемент гардеробу! Отже, наш Альбом ВИШИВАНКА НЕЗДОЛАННА (спеціально для тебе! такими ти нас ще не бачила:)
Оксана Кобзар Андрій Загороднюк
Як я була мала, то вишиванку вже ніхто не забороняв. Вишивати і мати вишивані сорочки, рушники -в тому ніц національного, ані подвигу якогось не вбачали. Чи то може ми, діти, не розуміли, що вся та воля є виборона і вистраждана. Думали, що так і має бути і так завше було. Батько розповів про те, що було, вже коли ми дорослими були, бо нашо то дітям.. Вишивали всі, я теж собі рушники вишивала ще школяркою, наволочки для подушок, скатертини для “дизайну”. На Паску до церкви накривали кошики найкращими вишитими рушниками, вдягали парадні сорочки. Але ми малі мріяли тоді про інше. Я - про спідничку-лямбадку, бо що та вишиванка, хто її не бачив.. Я тоді й не думала, що є десь дітки в Україні, які вишиванок і не бачили, і що настануть часи, коли люди в одних українських містах знов боятимуться вдягти вишивану сорочку, як у совіцькі часи, а в інших носитимуть як символ опору всьому антиукраїнському і захисту всього нашого рідного. Так що вишиванка для мене - то щось таке саме природнє і присутнє в нашій українській душі, про що згадуєш тільки тоді, коли його в тебе хочуть забрати...
Першу вишиванку не пам’ятаю. Це було десь у дитячому садку, судячи із фото тих років. Цю купив у Львові, коли жив там 2,5 роки. Вишиванка для мене це як символ належності до народу, до спільноти. Символ того, що ми пишаємося тим хто ми є!
Олена Кондратюк Борислав Береза
Першу вишиванку мені вишила моя бабуся . Саме вона передала мені вишиванку ще своєї мами, в якій та виходила заміж… У мене немало вишиванок, але найбільше до вподоби «борщівські» - вишиті чорними нитками з мінімальним додаванням червоного. Ці сорочки вишивали та носили жінки як символ вірності, коли їхні чоловіки йшли воювати… З часом в моєму гардеробі з`явилось багато вишиванок. Я привожу їх з різних країн – останні з Аргентини та Пуерто Ріко (вишиті українською діаспорою). Приємно мати і дизайнерські – від Valentyno, Kenzo, Vilebrequin і тд :)
Первую вышиванку мне подарила жена в 2008 году. Она заказала ее в Полтаве и сделала мне сюрприз. Это был ее подарок на годовщину нашей свадьбы. С тех пор у меня появилось немало вышиванок разных цветов и фасонов. Но именно в этой я езжу на фестивали по всему миру. Вне зависимости Октобрфест это или Чемпионат Мира по футболу. Это уже традиция. :)
Алла Олейник
Роман Захаров
Я ніколи не мав й не носив вишиванок. Незважаючи на те, що батько мій – щирий українець, якось не повелось у родині носити вишиванки. Єдине, що мало сенс це передавати наступному поколінню мову. Моє знайомство з вишиванкою було музейним, де мені розповіли, що кожні декілька рядків вишиванки – свого роду шифр, декілька символів, що будучи багато разів повторюваними, закріпляли у підсвідомості ті декілька символівархетипів, що відділяли місцину-общину, що створила цей світогляд й закодувала його у вишиванці. Першого ж свого з вишинкою знайомства я побачив з три десятки різноманітних узорів-світоглядів, кожен з яких передавав специфічне сприяйняття дійсності. Як людина осмислена, прагнуча осознаної дії, я не міг носити символів, яких не розумію, бути прозелітом світосприйняття, якого не сповідую. Будучи поставлений у рамки завдання, не міг його ігнорувати, знайшов вишиванку у друга і інтуітивно віддався тим узорам, що на мені. Прагну вишити свою одну, що відповідає моєму набору цінностей, моїй онтології.
Інна Кузнєцова Южный вариант от Дмитрия Никитина
Моя перша вишиванка збереглась лише у моїй пам’яті. Яскраві квіти, вишиті гладдю на шифоні чи крепдешині. Здається, її привіз для мами дідусь, коли повертався з фронту, тому, припускаю, що вона могла бути польською чи німецькою. Я носила її на всілякі шкільні ранки в класі першому- четвертому. Пізніше було дві від бабусь, одна збереглася й нині, а інша - лише на цьому студентському фото. Тут я “в образі”. Готуюсь до сценки “Як жінки чоловіків продавали”. Коса - моя, вишиванка й сережки - від бабці, а спідничку й хустку надав “костюмерний цех”. Історія відбувалась у якомусь колгоспі на Київщині, куди журналістів-першокурсників відрядили на збирання буряків. В моїй останній вишиванці одного разу мені довелось відчути, як воно бути воїном-одинаком, але здебільшого- милуватись ніжним візерунком.
Андрій Малафєєв
Наталія Жеваго
А це доньки Наталі на параді вишиванок у Києві Моя перша вишиванка - найкрасивіша вишиванка, яку я зустрічала. Важить вона 3,5 кг. І ця “випадковість” мені подобається. Бо носити вишиванку - це прояв певності та готовності до випробувань. Принаймні так було ще зовсім недавно...
На фото моя єдина вишиванка. Придбав 30 травня 2015 року на день Києва біля Андрієвської церкви у цікавенних жінок з міста Тернопіль.Тканина домотканна, вишивка ручної роботи, 5 кольорів ниток, зроблено з душею. Візерунок обирав довго. Обирав схожий на візерунок вишиванки мого дідуся, у якого в однорічному віці сиджу на руках в місті Магадан у 1969 році за 11 000 км від України.(Фото взяв з сімейного архіву) Отримав величезне задоволення. Дякую Оленці за ідею та енергію! Наталка, з Днем Народження! Нехай твоя творча енергія надихає всіх! Щастя тобі, і твоїй Родині! Андрій
Руслан Крамаренко замовив вже декілька нових вишиванок, а на фото Сніжана Крамаренко (дочка Руслана)
Світлана Ступаченко
Перша вишиванка і таксі. Мені було 5 років, коли бабуся привезла на Пасху подарунок – білосніжну вишиванку з пишними рукавами, червоними зав`язочками-китичками. На наступний день батько водив мене в басейн. Після заняття, соромлячись передягатись, я одягнула вишиванку на мокру білизну і вийшла на мороз. Коли батько зрозумів що мені дуже холодно,то дуже смішно бігав і вигукував “Таксі!” Перший раз в житті я їхала на таксі... Дома мене відігрівали, а я не знімала вишиванку... На фото моїй доні 5 років, як мені було на той час. Вона незадоволена, тому що я намагаюсь допомогти їй розписувати писанку, а вона хоче зробити все сама... В день вишиванки цього року я поїхала на роботу в Донецьку у вишиванці сама. Все пройшло добре, без пригод, але я директор, та власниця, спробував би хтось заперечити. ))) Після відвідала Львівську кав`ярню...
Твої, Вкраїно, ми сини і дочки, Земля нам силу і снагу несе, Вітрила духу — вишита сорочка, І ми, немов на крилах, зможем все! А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари.... В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!
Антон Подлуцький Илья Кенигштейн
Першу вишиванку мені робила моя перша дружина, Юлія Маковецька, спадкова вишивальниця – білим по білому. Ми з нею вже рік збираємо інформацію про коди, що зашифровані у орнаментах вишиванок. Тож для мене вишиванки – це мовчазні та найбільш достовірні свідки реальних традицій. И вторая вышиванка :) Орнамент - две двойные спирали с солярными символами. мастер Юлия Маковецкая (Сумы), май, 2015 год
Каждый раз, когда я одеваю свою вышиванку, мне на ум приходят следующие слова: “Я вижу, как из этой бездны встают великолепный город и блестящий народ, который в течение многих лет еще будет выдерживать борьбу за истинную свободу; и много раз еще суждено ему и падать, и торжествовать победу”.
Наталья Емченко Ярослав Рущишин
В детстве моя еврейская бабушка вышивала гладью огромные скатерти. На скатертях под ее руками распускались ирисы, пионы и маки. А главное - немыслимой красоты лютики. И лет в 6 на мой день рождения я получила от нее в подарок сверток. Я развернула - это было льняное платье, в желтых и лиловых лютиках. Оно стало любимым и парадно-выходным. С тех пор у меня всегда в гардеробе есть хотя бы одно вышитое платье. Обязательно - вышитое цветами.
За совєтів в мене була НЕЗДОЛАННА мрія мати вишиванку. І мама мені таки її вишила. І я став юнаком на виданню. А ще до вишиванки дуже пасують: красивий легінь, забава, оркестрові тарілки і скромність. Ніби виклав у правильному порядку. Многая літа!
Арсеній Фінберг Лідія Білас
Вишиванка ніколи не була для мене просто одягом... Символ, оберіг , традиція ... щось особливе. І мені завжди здавалось, що має бути привід для того, щоб одягнути вишиту сорочку. А зараз я їх колекціоную і дуже радію тому, що мої діти із задоволенням носять вишиванку з джинсами, бо це і для них більше, ніж просто одяг...
Раніше я не вважав за потрібне мати вишиванку... Де євреї,а де вишиванки:). Але події останніх років все змінили. Я з гордістю одягаю вишиванку,з гордістю називаю себе українцем, або ж справжнім жидобендерівцем.
Ірина Філенко
Особисто свою вишиванку варто віднайти кожному. Адже коли вона таки ідеально сідає на тебе, наче знаходиш пазл, якого так давно не вистачало, наче відкриваєш новий вимір життя. Я щаслива з того, скільки людей щодня надають перевагу вишиванці. Так вдається пронести далі краплину вічності, мудрість цілих поколінь, просто нашитій на полотно, і так просто доступній кожному. Пакуючи валізу до Грузії, вся наша українська делегація постановила, що офіційним одягом буде вишиванка, ніких краваток та синіх піджаків.
Олесь Манюк
“Туман над горами плывет в тишине, уток работает ловко: шьет без устали, снова шьет, совершенна его сноровка; вышить узор- нелегок труд, Небо связать с Землёю, звук превращений вольется в круг и унесет с собою”
Олександр Педан
Максим Бахматов
Олександр Педан має вишиванок багато! Приблизно в 7-м років мене віддали на танці. То був ансамбль народного танцю “Поділля”, і звісно виступали ми в вишиванках. При чому, кожен танець представляв інший регіон України, тож і вишиванки були із різним орнаментом. Так, що мій стаж дружби із вишиванками складає 26 років, Славко наздоганяй;)
Моя вышиванка появилась еще в 2003 году. Осознанно. Без привязки к всплескам особого отношения к Родине.
Юрий Романенко
Юре мы тоже подарим вышиванку:)
Наталіє, ця сторінка для твоєї фотографії у новій вишиванці!