шTOPOR Перший міст Кіровоград – Чернівці (С. 16)
№4 (14) • Лютий 2015 Кіровоград
Як не проҐавити мистецький Березень (С.26) Лютнева битва поетів (с. 14)
Вечір пам’яті скрябіна (С. 6) Друга Битва Музикантів (С. 8)
Читання сприяє розвитку мозку та появі власної думки. Кидай Читати!
Від редакції Редакція вітає усіх із кінцем зими, початком весни, новим випуском журналу! У цьому випуску ви зможете прочитати про нові цікаві проекти, познайомитись із кіровоградськими (і не лише кіровоградськими) поетами, літераторами, музикантами. У цьому номері з’явиться кілька нових постійний рубрик та відновиться кілька «забутих» рубрик із минулого життя журналу. Залишайтеся з нами – все геніальне ще попереду :) Щиро ваш журнал «шTOPOR»! P.S. Ми як завжди раді співпраці із поетами, прозаїками, драматургами, журналістами та есеїстами. Пишіть на нашу пошту: shtopor_journal@ukr.net
Головний редактор Кирило Поліщук
Редактор Вікторія Нетребенко
Технічний редактор Артем Луценко
Журналіст Сергій Цигульський
Штопор#4 • Лютий 2015 • 3
Зміст Бо культурне місто 06 Сюжет Андрія Кузьменка
Вечір пам’яті
08 Битва музикантів
Лютий
10 Революційний каппінг Революцію творить вулиця
12 Рік Симоненка продовжується
Творчий вечір
14 Битва поетів Лютий
16 Поляки, німці, вірмени на сцені театру Кропивницького Авторська пісня
Театр Корифеїв 18 Перші гастролі українського театру у Петербурзі
Music KR 20 Веселі біоритми Гурт
Література в Кіровограді 22 Степ Літературне об’єднання
Проект “Міст” 24 Перший міст Кіровоград – Чернівці
Що радимо відвідати 26 Афіші міста
Центр на компасі 28 Сергій Жабокрицький Проза
Меседж із Заходу 29 Роман Стадник
Поезія
Штопор#4 • Лютий 2015 • 5
Музика Галерея
Бо Культурне місто
Єлисаветград
Сюжет Андрія Кузьменка ...закінчився надто раптово У
пам’ять
завтра», учасники якого зіграли пісні
Костюніної та Маші Моренко виконав
співака, лідера гурту «Скрябін» Андрія
Кіровограді
з ранніх альбомів. Це були композиції
пісню «Мовчати». Виступили також гурти
Кузьменка, який загинув у ДТП 2-го
«Танець пінгвіна», «Гламур», «Мумітроль»
«Ендорфін», «МАК». Пролунали пісні
лютого. На дев’ятий день з дня смерті
та «Спи собі сама».
«Мама», «Не стидайся то твоя земля» та
Кузьми
вшанували
творчий
Олександр Сікорський розповів як
псевдонім) у галереї «Єлисаветград»
Скрябіна
(його
Андрій Кузьменко вперше виступив на
Під кінець заходу у багатьох людей на
пройшов музичний вечір пам’яті співака.
фестивалі «Червона рута» разом із своїм
очах були сльози. Кузьма загинув, проте
Зібралось дуже багато глядачів. Хтось
гуртом. Тоді він отримав свою першу
він житиме вічно у своїх піснях, які ми,
був фанатом його творчості, комусь
нагороду – звання кращого виконавця
українці, ще неодноразово будемо
подобались окремі його пісні, але люди
у жанрі популярної музики. Тоді ж журі
переслуховувати і переспівувати.
уважно слухали виконавців пісень
оцінило перший музичний гурт у стилі
Скрябіна, підспівували, аплодували.
альтернативної електронної музики
Першим виступив дует Альони Олійник
і присудило почесну нагороду. Під
та Дмитра Душейка. Вони виконали
час творчого вечора присутні також
пісню «Старі фотографії», слова якої
переглядали інтерв’ю і відеоролики з
знає увесь зал, тому вона пролунала
Кузьмою. Його безпосередня манера
багатоголоссям. Також вони виконали
спілкування викликала у глядачів щирі
пісні «А пам’ятаєш», а останньою – пісню
посмішки.
«Кінець фільму».
Уже
Серед інших виступив гурт «Приходьте
скрипачки
6 • Штопор#4 • Лютий 2015
відомий та
в
Кіровограді гітаристки
дует
Валерії
інші пісні Скрябіна.
Сергій Цигульський
Бо Культурне місто Штопор#4 • Лютий 2015 • 7
Музика
Бо Культурне місто
галерея Єлисаветград
«Битва музикантів»: багато хорошої музики на квадратний метр За недовгі чотири роки свого існування
Ольгою Сержановою. Найпопулярнішим
музики і талановитих людей на один
галерея
органічно
проектом стала «Битва поетів», яка
квадратний метр була неймовірно
вписалася не лише у ландшафт вулиці
стала майданчиком для багатьох поетів.
високою.
Пашутінської, а й в культурне життя міста.
Змінювалися організатори, змінювалися
Крайня «Битва музикантів» відбулася
Тут, окрім різноманітних експозицій
і проекти. За аналогією до «Поетичної
5-го лютого. У ній перемогу здобув
(фігурок, фотоапаратів, ляльок, листівок),
середи» і «Битви поетів» були створені
дует Аліни Шевченко та Олександра
артефактів пов’язаних з історією міста,
проекти «Музичний четвер» та «Битва
Теплих, виборовши перемогу у фіналі в
виставок художників, фотографів та
музикантів». Поки відбулося лише дві
Алевтини Сторожевської та переможців
інших митців (для прикладу, майстрів
«Битви музикантів», але обидві вони
минулої «битви» – гурту «Ефір».
вишивки),
поетичні
збирали понад 100 глядачів та понад 10
Започатковані
виступаючих (за виступаючих – цифра
проекти «Поетична середа» та «Субота в
середня) у невеликому приміщенні
Єлисаветграді» були Деном Гуменним та
галереї, а отже і концентрація хорошої
та
«Єлисаветград»
музичні
відбуваються вечори.
8 • Штопор#4 • Лютий 2015
Кирило Поліщук
Бо Культурне місто Штопор#4 • Лютий 2015 • 9
Каппінг Майстерня
Бо Культурне місто
Шоколаду
Революційний каппінг У Кіровограді відбувся поетичний
гурт «Приходьте завтра» нагадав, що
каппінг, присвячений подіям на
не треба здаватися без бою. А на сам
Євромайдані. Цього вечора читали
кінець, за традицією Євромайдану,
поезію, прозу, а також співали
всі співали гімн України і завершили
пісні про ці нелегкі часи в Україні.
його вигуками «Слава Україні», «Героям
На імпровізовану сцену виходили
Слава», «Україна понад усе».
студенти, викладачі та небайдужі кіровоградці. Особливо розчулило дитяче виконання пісні «Воїни світла». А Євген Іванович Манженко іронічно нагадав, що жидо-бандеревці веселий народ, але якщо доводиться захищати свою країну, то вони будуть гнати москалів на край землі. До речі, ненормативна лексика у цій пісні залишилася домисленою. Про минулорічний свій арешт розповів викладач педуніверситету Олександр Ратушняк. І навіть сказав, що він у в’язниці був у повазі, адже читав вірші затриманим. Цей поетичний каппінг відображав усі події на Євромайдані: від студентського максималізму до втрат Героїв, але
10 • Штопор#4 • Лютий 2015
Тетяна Пташник
Бо Культурне місто Штопор#4 • Лютий 2015 • 11
Поезія, Музика
Бо Культурне місто
Бібліотека ім. О. Бойченка
Рік Симоненка продовжується Захід, присвячений 80-річчю Василя
пісні «Осінній вечір» та «Ображайся
мент гітари заспівав пісню «В хаті
Симоненка, відбувся у бібліотеці імені
на мене, як хочеш» на вірші Василя
сонячній промінь косо». Артем Луценко
Бойченка 19-го лютого. Аудиторію,
Андрійовича.
прочитав вірші «Маленьке не смішне»
де виступали кіровоградські поети
На екрані глядачам продемонстрували
та «Не докорю нікому і ніколи». А
та музиканти, прикрасили речами,
дві відеопоезії Артема Луценка. Перша,
Справжньою родзинкою заходу була
пов’язаними з Василем. Особливо
на вірш «Я і в думці обняти тебе не
вже відома у Кіровограді пісня «Де
вирізнялась
машинка,
посмію», яка, до речі, посіла друге місце
зараз ви, кати мого народу» у виконанні
на подібній набирав свої матеріали
на конкурсі відеопоезії Симоненка.
Андрія Гардашнікова.
журналіст газети «Черкаська правда»
Друга – на вірш «Я не помру від розпачу і
Симоненка немає в живих вже 52 роки.
Василь Симоненко.
муки», яку кіровоградський поет відзняв
Проте він житиме у своєму слові, допоки
Валерія Руссу, у ролі матері поета Ганни
у черкаському музеї Василя Симоненка.
його пам’ятають, допоки говорять його
Щербань, сиділа за столом і розповідала
Сергій Цигульський прочитав вірш «Я»,
віршами.
про сина. Василь ріс без батька, а тому
а потім знову ж таки у дуеті з Олею
першим був прочитаний вірш «Кривда».
Алєксєєнко виконав пісню «Ти знаєш,
Його продекламував Кирило Поліщук.
що ти людина», перед тим заспіваши
Забігаючи наперед скажемо, що згодом
пісню «Україні».
він у дуеті з Олею Алєксєєнко виконав
Михайло Нідзельський під акомпане-
друкарська
12 • Штопор#4 • Лютий 2015
Сергій Цигульський
Бо Культурне місто Штопор#4 • Лютий 2015 • 13
Поезія
Бо Культурне місто
Галерея Єлисаветград
Традиційна «Битва поетів» з нетрадиційними виконавцями Лютнева
Битва
поетів
традиційно
був дует «пацанов с района». У другому
відмовився від грошового призу і
відбулась у галереї «Єлисаветград»
раунді склалась досить цікава ситуація.
в
25-го лютого. Цього разу було 14 поетів
Юлія Алєйнікова набрала 17 балів, а
прочитав вірш на біс. На гроші, які
і один дует.
рожевому
капелюсі
переможця
ще 5 учасників – по 16. Тож для них
Андрій залишив, модератор битви
вирішили
було оголошено штрафне коло. Оля
Кирило Поліщук пообіцяв придбати
розпочати одразу з музики. Дует Жені
Алєксєєнко зачитала вірш «Потяг»,
подарунки для учасників «Супербитви»
Олійника
який, до речі, був покладений на музику
поетів, яка відбудеться у травні-червні
виконав пісню «Зелений чай» під
Кирилом
(модератором
цього року. До Сергія Черната, Ганни
акомпанемент
заходу), та який виконує гурт «Приходьте
Дудник, Людмили Попудіної, Артема
прийшов час поезії. Була любовна
завтра».
прочитала
Луценка та Марії Сидорак у останню
лірика, громадянська, філософська,
уривок із вже знаменитої прози про
середу лютого приєднався ще й Андрій
але
Крайню
Битву та
поетів
Руслана двох
родзинкою
Боголюбова
гітар.
стала
А
далі
Поліщуком Саша
Гонтар
гоп-поезія.
«мудака». У фіналі до Юлії Алєйнікової за
Карпенко. До речі, Андрій приблизно
Дует Ace&Base в образі двох гопників
підсумками другого туру приєднались
три роки тому переміг у першій «Битві
зачитали «вірш», побудований на фразах,
Оля
набрала
поетів», яку тоді організовував Ден
притаманних цьому соціальному класу.
максимальний бал у штрафному колі, та
Гуменний. І з того часу він йшов до своєї
Слід зазначити, що вони і перемогли у
Андрій Карпенко.
другої перемоги, беручи участь майже в
першому турі, набравши 18 балів.
У фіналі переміг представник сильної
кожні битві.
Другий тур розпочав Денис Ушаков,
статті, прочитавши справжню чоловічу
який прочитав вірш, присвячений
поезію. Він відірвався від Олі Алєксєєнко
пам’яті Андрія Кузьменка. Далі знову
всього на один бал. Андрій благородно
14 • Штопор#4 • Лютий 2015
Алєксєєнко,
яка
Сергій Цигульський
Бо Культурне місто Штопор#4 • Лютий 2015 • 15
Музика
Бо Культурне місто
Театр ім. Кропивницького
Поляки, німці, вірмени на сцені театру Кропивницького У театрі ім. Кропивницького відбувся
яку він написав ще у 2011-му році. Вона
змушують рухатись, на концерті більше
концерт клубу авторської пісні та поезії
називається «Я люблю тебе, Україно».
не було. Німці виявились унікальними.
«Байгород» з назвою «Моя Україна –
Приспів цієї пісні звучить так: «Я люблю
Зі сцени театру лунала і вірменська
єдина родина». Окрім того, що зі
тебе, Україно, незважаючи на те, що всі
мова. Щоправда на прохання глядачів,
сцени звучали авторські пісні та вірші,
політики свині…».
вірменка сказала «Слава Україні! Героям
організатори підготували для глядачів
Польською мовою зі сцени прозвучала
слава!» рідною мовою. А її маленький
декілька сюрпризів. Але про це пізніше.
пісня «Гей, соколи». Її мотив схожий
синочок Роман Федоськов (її чоловік
Кіровоградський
Валентин
на пісню «Їхав козак за Дунай». І хоч в
українець) прочитав вірш українською
Могильний виконав пісні на вірші
ній оспівується Україна, представники
мовою.
Антоніни
об’єднання поляків «Полонія» говорять,
Також лунала того вечора й поезія
Кіровоградщини. Це були пісні про
що
Антоніни Корінь та Антоніни Царук.
Кіровоград, про солдатів, про любов.
народна пісня.
Лідер гурту «Проти течії» Дмитро Кольчик
Пісню «Україна» у традиційних німецьких
виконав патріотичні пісні. Молодий
костюмах німецькою мовою виконали
кіровоградський музикант, переможець
представники німецького культурного
лютневої «Битви музикантів», Саша
центру «Розвиток». Пісенька завела
Теплих виконав музичну композицію,
усіх глядачів, адже таких ритмів, що
Корінь
бард та
інших
поетів
16 • Штопор#4 • Лютий 2015
це
найпопулярніша
польська
Сергій Цигульський
Перші гастролі українського театру у Петербурзі чинниками. Зокрема тим, що українська мова та українські
справжнім форпостом який стояв на захисті української
типи, зображені у п’єсах, для петербурзької публіки були
мови та культури. Саме в цей період було створено велику
своєрідною екзотикою. Другий фактор – надзвичайний
кількість видатних драматичних творів, на сцену вийшла
талант акторів, їх творча самовіддача та сценічна щирість.
плеяда талановитих акторів, чия слава розносилася не
Насамперед йдеться про Марію Заньковецьку, про яку
лише по Україні, а й по Російській Імперії. Саме тоді був
Микола Садовський зазначив, що достатньо лише її імені,
створений перший професійний українській театр. В
щоб зібрати повний зал. Третій фактор – у Петербурзі було
авангарді цього руху стояли видатні драматурги, режисери
багато українців. «Землячки» приходили на вистави, щоб
та актори Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван
почуте рідне, призабуте українське слово, а після вистав
Тобілевич (Карпенко-Карий), Марія Заньковецька, Микола
зізнавались “Я – мовляв – теж малорос, але вже давно з
Садовський, Панас Саксаганський.
України і балакати не вмію, хоч усе розумію ” [6, с. 34].
Трупа Марка Кропивницького майже від свого заснування
Трохи сухої статистики, яка передає ажіотаж навколо
гастролювала Україною та Росією, але найбільш славетними
української трупи у Петербурзі: “У грудні 1886 року в залі
та вагомими для українського театру були перші гастролі
Кононова, де грала трупа Кропивницького, побувало 20495
у Петербурзі. Після довгих клопотань трупа у 1886 році
чоловік, тоді як у Михайловському театрі, – грали французька
змогла отримати дозвіл на довгоочікувані виступи у
і німецька трупи, – лише 18635 чоловік, а в Малому, де
тогочасній столиці Російської Імперії. Туди відправилась
давала вистави російська оперета, – тільки 13854. Те ж саме
плеяда талановитих акторів із блискучим репертуаром,
за першу половину лютого 1887 р. (зал Кононова – 14265,
у якому окрім традиційних «Назара Стодолі», «Сватання
Малий театр – 10010 чоловік) і за квітень 1890 р.: у театрі
на Гончарівці» та «Наталки Полтавки» були і п’єси Івана
Неметті, де цей сезон грала трупа Кропивницького, – 15285,
Карпенка-Карого та Марка Кропивницького. Гастролі
а в Малому, де давала вистави італійська опера, – 10760
тривали з 11-го листопада 1886 року по 15-те лютого 1887-го.
чоловік” [2, с. 176]. Факти говорять самі за себе.
Актори розуміли свою місію, усвідомлювали усю вагу цих
Слава трупи Кропивницького росла, у результаті чого
гастролей для українського театру і, як би це пафосно не
виставами українців зацікавились царські особи – князь
звучало, для українського мистецтва загалом. З цього приводу
Костянтин Костянтинович, княгиня Олександра Осипівна
Микола Садовський зазначає: “Їхали свідчити Петербургові,
та імператор Олександр ІІІ. Українські актори грали “на
що живе ще слово українське, що не задавили його ні
імператорській сцені – у Маріїнському театрі, де ні до,
Петрові батоги […], ні Катерина […], ні навіть благородний,
ні після цього не одержувала дозволу виставляти
високогуманний закон 1876 року царя-освободителя
спектаклі жодна з провінційних труп” [5, с. 130]. Акторів
не задавив святого слова
40-мільйонного народу. Воно
запрошували грати на благодійні концерти, влаштовували
знову оживає і сміється знову. І справді, слово українське,
численні прийоми, нагороджували цінними подарунками.
залунавши у столиці, зворушило все її суспільство” [6, с. 33].
Але головною їх винагородою, беззаперечно, було
І дійсно, актори з України змогли завоювати прихильність
визнання. Марка Кропивницького та Марію Заньковецьку
петербурзької публіки – від пересічних обивателів, дрібних
запрошували грати до престижного імператорського
чиновників – до вищої столичної знаті.
Александринського театру, зваблюючи найвищими на той
Гра українців викликала широкий резонанс у місті. Квитки
час гонорарами. Але вони відмовились, мотивуючи це тим,
продавались за тиждень, черги, за словами М. Садовського,
що лише на російські ролі вони не погоджуються, якщо не
утворювались такі, що на вулиці біля театральної каси
будуть грати «малоросійські» [5, с. 131]. Це ще раз говорить
припинявся рух через натовп, який хотів потрапити
про усвідомлене месіанство славетних українських акторів,
на виставу «трупи з Назарету», а зали були заповненні
їх служіння українському мистецтву.
вщерть [6, с. 34]. Зумовлений такий ажіотаж кількома
Вистави
ж
отримали
багато
позитивних
відгуків,
Штопор#4 • Лютий 2015 • 17
Театр корифеїв
Українській театр останньої третини ХІХ століття був
Театр Корифеїв
надрукованих у тогочасній пресі. Серед рецензентів
«хохлів і хохлушек» (що є по-суті вже великим компліментом
тогочасного Петербургу найбільш впливовим вважали
для українського мистецтва), а з іншого боку не може
Алєксєя Суворіна (1834-1912) – видавця газети «Новое
примиритись із тим фактом, що «малорос» може створити
время», власника найбільшої в Росії книговидавничої
гідну великої сцени п’єсу.
фірми, письменника, драматурга, журналіста та критика.
Упередженість Суворіна демонструє типові погляди тої
Суворіна називали самородком, начитаним інтелектуалом,
частини російської інтелігенції, яка зверхньо ставилась до
справжнім
талановитим
українського мистецтва. Тут слід говорити про так зване
фейлетоністом та театральним критиком. Зокрема один з
імперське мислення та великоруську зверхність. Російська
братів Тобілевичів Микола Садовський у своїй книзі «Мої
інтелігенція українську мову вважала діалектом російської,
театральні згадки» назвав Суворіна “надзвичайно чулим
драму – низькопробною (із шароварщиною, постійними
до усього артистичного театральним рецензентом” [6, с.
піснями, танцями), усю культуру – вторинною.
66]. Алєксєй Суворін був знайомий із Антоном Чеховим,
Микола Садовський у своїх мемуарах описує деякі
тривалий час листувався з ним. Саме він перший розглядів
епізоди, які добре ілюструють цю тезу. Відомо, що перед
у Чехові видатного письменника, значною мірою вплинув
тим як з’явитись на сцені, п’єса мала пройти цензорський
на присудження йому Пушкінської премії академії наук.
комітет. Ось як цензор відповідав Миколі Садовському на
Чехов довіряв Суворіну, звертався до нього із проблемами
прохання пояснити, чому «Безталанна» Івана Тобілевича
як творчого, так і особистого характеру, про що свідчить їх
(під тодішньою назвою «Чарівниця») не отримала дозволу:
листування.
“Мы не обязаны давать вам объяснения. Нам надоели ваши
Книга Суворіна «Хохлы и хохлушки» з’явилась друком у
хохлацкие произведения и от них просто отбою нет” [6, с.
1907-му році, і містить у собі рецензії на окремі вистави
59]. З цього стає зрозумілим, що українська драматургія та
«малоросійської трупи» (насправді декількох українських
загалом література того часу була на підйомі, створювалось
труп) під час гастролей у Петербурзі різних років (від 1886
багато п’єс, причому українською мовою, але вони не
до 1899), які вже з’являлись на сторінках петербурзьких
проходили цензуру.
газет. Книга засвідчила собою той факт, що українська трупа
У своїх спогадах інший з братів Тобілевичів – Панас
Кропивницького на своїх перших гастролях у тогочасній
Саксаганський – цитує петербурзького літературознавця О.
столиці Російської імперії 1886-го року викликала
Пипіна: „Видите ли, дорогой мой, все те, что стоят у кормила
захоплення театральної публіки та самого Суворіна, який
правления, считают, что ника¬кой такой Украины нет, и
перш за все високо оцінив режисуру Кропивницького, та
смотрят на вас, как бы сказать, ну, – как на секту; вследствие
акторську гру Марії Заньковецької.
этого согласиться писать о том, куда поставить искусство
Суворін
російським
усебічно
та
інтелігентом,
розгорнуто
характеризував
этой, по их мнению, секты, – не приходится“ [7, с. 119]. Таку
майстерність Марії Заньковецької. Найлаконічніша з його
відповідь отримав Саксаганський на пропозицію написати
оцінок: “Талант, талант, большой талант!” [8, с. 15]. На його
до газети про українську трупу у Петербурзі. Це яскраво
думку Заньковецька – акторка світового масштабу. Суворін
засвідчує саме ту великоруську зверхність, яку і до цього
зазначає: “ни одного фальшивого звука, ни одного жеста,
часу ми, на жаль, зустрічаємо з боку так званих «братів»
которые бы противоречили цельно намеченному типу.
росіян.
Вот где истинный талант, вот где настоящее актёрское
Садовський у мемуарах розповідає, що Суворін не сприймав
творчество, напоминающее Мартынова и Щепкина” [8, с.
української мови, називав її смішною, пояснюючи це
16]. Суворін у своїй характеристиці оцінює Заньковецьку
перекладом монологу Гамлета навмисно зробленого не
вище за найвідомішу акторку ХІХ – початку ХХ століття Сару
коректно, аби дискредитувати українську мову, показати
Бернар: “Я бы сравнил её с Сарой Бернар, но эта актриса
її недолугою: “Бути чи не бути, вот так заковика!”; називав
никогда меня не трогала, тогда как у госпожи Заньковецкой
українську “детским лепетом”,
очень много чувства и нервности в игре” [8, с. 19].
мотивуючи це тим, що він усе розуміє українською. Але
Незважаючи на схвальні відгуки Суворін все ж критикував
петербуржець не зміг перекласти запропоновані Садовським
літературну складову вистави – драматичний текст.
рядки Шевченка: “Гармидер, галас там у гаю // Срамотні
Що говорить про упереджене ставлення Суворіна до
співи аж лящить” [6, с. 69]. Згадує Садовський, що Суворін
українських драматургів, а також його амбівалентність: з
також критикує п’єси, які грає трупа Кропивницького,
одного боку він захоплюється акторською майстерність
пропонує їм грати «великі» п’єси світової класики, наприклад
18 • Штопор#4 • Лютий 2015
діалектом російської,
Шекспіра, переходити на російську сцену, і покинути
важливої місії цих гастролей: “Успіх трупи – річ перехідна,
«свої легенькі», тобто українські, адже через них актори
успіх театру, визнання його – річ широка, що несе за собою
марнують свій талант. Спираючись на ці факти, А. Новиков
прогресування усього українського…” [4, с. 47].
у своїй монографії «Українська драматургія і театр» називає
Успіх українського театру у Петербурзі був незаперечним.
Суворіна неприхованим українофобом [5, с. 128]. Така
Мистецький рівень трупи Кропивницького був настільки
негативна характеристика зовсім не виділяє його із ряду
вражаючим, що петербурзька публіка та, особливо
російських інтелігентів, серед яких чи не кожен не приховує
театральна критика, змусила себе забути про власну
свого зверхнього ставлення до усього українського.
упередженість і поцінувати талант українських митців у
Критикуючи українські п’єси за одноманітність, повторення
повній мірі – а їх таланту не могли сягнути навіть найкращі
тих самих положень і типів,
петербуржець Суворін не
європейські актори. Не зіпсувала успіху навіть негативна
розумів усього того плачевного стану, у якому перебував
оцінка української драматургії. Викликає справжній подив,
українській театр. Цензурні утиски не дозволяли відходити
як в умовах таких утисків українська драма взагалі могла не
від етнографізму, змушували обертатись драматургів у тих
лише існувати, а й подарувати українській та європейській
самих положеннях і типах сільського кохання, перекладати
літературі високохудожні драматургічні зразки на кшталт
п’єси українською також було заборонено. Окрім цензури
п’єс «Сто тисяч» та «Хазяїн» Івана Тобілевича.
творити акторам не давали і здирники антрепренери, для Бібліографія:
Зокрема у своїй «Записці до з’їзду сценічних діячів» Іван
1)Карпенко-Карий І (Тобілевич І. К.) Твори: В 3-х т. Т.3.
Тобілевич порушує проблему цензурних утисків, зазначаючи,
Драматичні твори, листи, статті / Упоряд. П. М. Киричка та Л.
що цензура не пропускає на сцену п’єси які б “хоча б якось
Ф. Стеценка. – К.: Дніпро, 1985. – 373 с.
малювали наше справжнє життя з усіма її обмеженнями,
2)Кузнєцова О. М. Л. Кропивницький у Петербурзі // Марко
гальмуваннями, недоліками. Справжнього життя немає
Лукич Кропивницький. Збірник статей, спогадів і матеріалів.
на сцені, і сцена не може слугувати тим цілям, для яких
– К.: Мистецтво, 1953. – С. 170 – 190. (С. 176)
вона існує” [1, с. 279]. Тим, що на сцену не пропускають
3)Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця ХІХ – початку
яскраві типи чиновників, або інтелігенцію, не дозволяють
ХХ ст. Тип видання – навчальний посібник / Малютіна Н. П. –
п’єси про славне козацьке минуле, драматург і пояснює
К.: Академвидав, 2010. – 256 с.
“одноманітність і нудьгу” [1, с.280]. Саме через це усі тогочасні
4)Невідомий Іван Тобілевич (Карпенко-Карий): листи, п’єси
українські п’єси мають тему “одноманітного кохання, зовсім
/ Упорядкування і вступна стаття С. Бронза . – Вид. 2-ге,
не цікавого для народу, і прикрашаються танцям і співами”
перероблене та доп. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. – 576 с
[1, с.280]. Стосовно перекладів європейських п’єс, то Іван
5)Новиков А. Українська драматургія й театр від найдавніших
Тобілевич мав у цьому досвід, але знову ж на перешкоді
часів до початку ХХ століття.: монографія / Анатолій Новиков.
ставали цензурні утиски, про які говорив і сам автор:
– Харків: 2011. – 408 с.
“перекладати з іноземних мов для української сцени –
6)Садовський М. Мої театральні згадки: 1881-1917 /
забороняється” [1, с.280].
М.Садовський. – К.: Держ. вид-во образотворч. мистецтва і
Іван Тобілевич був знайомий із рецензіями Суворіна, про
муз. літ., 1956. – 203с.
що засвідчує його лист до Миколи Садовського від січня
7)Саксаганський П. К. По шляху життя : мемуари / П.
1887 року з Новочеркаська: “Зараз прочитав Суворінський
Саксаганський (П. К. Тобілевич); [ред. М. Новицький]. – Х. :
відзив «Занковецкая в «Наймычке». І трохи заспокоївся. В
Держлітвидав, 1935. – 230 с.
цьому відзиві, волею чи неволею, є саме те, чого я хочу,
8)Суворин А. С. Хохлы и хохлушки/ А. С. Суворин. – СПБ,
є хоч неясне визнання того, що й малоруською мовою…
1907. – 111 с.
можна справляти глибоке враження, що примусило
Кирило Поліщук
заговорити навіть каміння. Якщо Суворін так відзивається, то це рівнозначно тому, що «камни говорят»!” [4, с. 47]. З листа видно, що Тобілевича мало турбує оцінка власної творчості. Його тішить той факт, що український театр на гастролях у Петербурзі зумів отримати належне визнання. У його словах відчувається усвідомлення надзвичайно
Штопор#4 • Лютий 2015 • 19
Театр корифеїв
яких театр був лише способом наживи.
Music KR
Музика
Веселі Біоритми Вас вітає ВІА «Веселі Біоритми», гурт
бас (Вова Главний Сварщік) і настоящі
прогресивного емо-реггі-турбошансону
барабани (неілюзорний барабанщик
і ресторанного психоделу.
Барон Кардан) оспівують долі простих
Наший невеликий, але сплочьонний
українців, їхні радощі і печалі, їхню
колектив створює для вас позитивні
мужню боротьбу із злочинною владою
вібрації, лікує від різних залежностей
і колекторськими фірмами, їхні щирі
і має неабиякий терапевтичний ефект,
почуття і чисті помисли.
несе великі гуманістичні ідеї в маси, а
Віримо, що краса, музика і гігієна
також об’єднує люблячі серця й тільця
врятують
закоханих своєю щирою лірикою і
міцного здоров’я, палаючого серця і
неприкритим мелодизмом.
квартири у Києві.
світ.
Кожному
бажаємо
Наші скромні музично-поетичні доробки
Думаємо про вас, творимо для вас,
є
співаємо про вас!
поєднанням
міського
романсу,
музичної естетики західної музики 60-х років, української радянської естради і
Слава Україні, слава кожному із вас!
ямайської народної музики.
Україна – для людей!
Наші укулеле, казу, співи (Євгеніванович
З Україною у серці!
Веселий-Біоритменко), мандоліна, знову
Країну врятує продуктивний емо-реггі-
казу і співи (Коля Чікєт), божественна
турбшансон!
гітара (Нідворай Красов), сексуальний
20 • Штопор#4 • Лютий 2015
Джерело: rock.kirovograd.ua
music kr Штопор#4 • Лютий 2015 • 21
Література в Кіровограді
Літературне об’єднання «Степ» Кіровоград – місто літературне. А точніше – літераторне. Є такий
премій ім. І. Нечуя-Левицького, Остапа Вишні та обласних – Є.
жарт, що якщо в центрі міста (навіть не біля філфаку) кожного
Маланюка і Ю. Яновського Віктор Погрібний, котрий невтомно
перехожого питати: «Ти поет?», то кожен другий відповість:
та наполегливо продовжує літературно-просвітницьку роботу
«Так», а кожен перший: «Так, ось моя збірочка віршів…».
вже понад чотири десятиліття.
Жарт жартом, але є в ньому і правда. У місті існують різні
У різний час «Степ» займався координацією діяльності
літературні об’єднання, навколо яких групуються майстри й
районних літературних студій та клубів. Зокрема таких як
аматори художнього слова; відбуваються літературні читання,
«Степова криниця» у Малій Висці, «Джерела» та «Стожари»
які збирають чимало глядачів і поетів-виступаючих; майже
в Олександрії, «Сонячні кларнети» та «Ліра» у Знам’янці,
не щомісяця з’являються нові і нові збірки поезій, хоч і не
«Літо» у Світловодську, «Вись» у Новомиргороді, «Струмок» у
великими накладами. Уся проблема – про це мало хто знає.
Лолинській, «Ятрань» у Гайвороні, «Вершники» у Компаніївці
Точніше ніхто не знає, лише обмежене коло тих, хто приклав
та інших.
руку до створення цієї книжки.
«Степівчани» – Віктор Погрібний, Леонід Народовий, Володимир
У місті існують літературні об’єднання (деякі з них творчі
Базилевський, Валерій Гончаренко очолювали знамениту
об’єднання) «Парус», «Ліра», «Чайка», «Обрій». Але якщо вони
міську літературну студію «Сівач». Школу «Сівача» пройшла
і творять та впливають на літературний процес міста – про
ціла плеяда літераторів, нині вже середнього та старшого
їх творчість мало хто знає, навіть серед тих, на жаль, хто
покоління, багато з яких поповнили лави Національної Спілки
обертається у навкололітературних колах.
письменників України.
Є у нашому місті і найбільш відоме та авторитетне літературне
На початку 90-х Віктором Погрібним було започатковано
об’єднання «Степ», яке має власне приміщення (на вулиці
літературний фонд «Відродження», бюджет якого формувався
Дворцовій), журнал, видання, премію «Сокіл степів» та
за рахунок надходжень від меценатів та внесків самих
понад 75-тирічну історію. Серед членів літоб’єднання є і
літераторів, що, зрештою, і стало підґрунтям для створення
письменники-аматори, які роблять перші кроки, і імениті
видавництва
письменники, автори багатьох книжок, лауреати престижних
можливість відродити однойменний журнал та видати збірки
премій, зокрема обласної премії імені Євгена Маланюка, члени
найобдарованіших членів літоб’єднання, більшість з яких потім
Спілки письменників України. Декілька слів про діяльність та
поповнила ряди обласної організації НСПУ. Під логотипом
історію літоб’єднання «Степ» ми і хочемо вам розповісти.
«Степу» вийшло близько 60 книжок, редагованих В. Погрібним.
Обласне
літературне
об’єднання
«Степ»
художньої
літератури
«Степ».
Це
дало
ровесник
Взагалі ж, ще від самого початку заснування «Степу» з-поміж
Кіровоградської області – було засновано у 1939-му році. Його
його активістів та вихованців необхідно виділити імена таких
попередниками були студії при місцевих газетах, очолювані
помітних постатей, як Сергій Плачинда, Леонід Тендюк, Віктор
в різні часи Марком Серебрянським та Миколою Кулішем.
Александров, Володимир Базилевський, Валерій Юр’єв,
Першим керівником літературного об’єднання став прозаїк
Валерій Гончаренко, Леонід Народовий, Юрій Коваль, Петро
Анатолій Хорунжий. Після нього керівниками були поет Іван
Куценко, Юрій Дмитренко, Георгій Шевченко, Галина Берізка-
Ісаєв, Микола Смоленчук. прозаїк та публіцист Віктор Ярош.
Бровченко, Юрій Камінський, Борис Чамлай, Федір Непоменко,
Це саме під його керівництвом зроблено спробу заснувати
Тамара Журба, Володимир Кобзар, Василь Бондар, Леонід
обласний літературний альманах «Степ». Він побачив світ у
Куценко, Петро Селецький, Василь Журба, Олександр Жовна,
1958 році, але у зв’язку з тим, що збірка містила вірші раніше
Катерина Горчар, Антоніна Корінь, Ярослава Бабич, Володимир
засудженого поета Олексія Машкова, майже весь наклад
Вакулич, Антоніна Царук, Ольга Полєвіна, Олександр Косенко.
видання було вилучено.
«Степ» запрошує літераторів міста. Засідання відбуваються
Починаючи з 1969 року новим лідером «Степу» був поет,
двічі на місяць у середу о 16:00.
прозаїк, публіцист, лауреат республіканських літературних
22 • Штопор#4 • Лютий 2015
Кирило Поліщук
Література в Кіровограді
Nam ut massa turpis, ac blandit justo. Nulla ultrices, odio commodo faucibus commodo, mi nisi tempor”
Штопор#4 • Лютий 2015 • 23
Проект “Міст”
Поезія Антологія
Кіровоград – Чернівці «Схід і Захід разом», «Україна Єдина»
стереотипах. На Заході – бандерівці-
Зараз дуже актуальними є мистецькі
або «Єдина країна» – гасла, які лунали
націоналісти, на Сході – бидло і
проекти, які об’єднують різні регіони
не один рік, які лунають так актуально
бандюгани, на Півдні – море, на Півночі
України (переважно Схід і Захід). Після
тепер. Соборність нашої держави –
– столиця, Центр – біла пляма; Полтава
анексії Криму материкова Україна
це
питання, яке постає лише у часи
– галушки, Кіровоград – де це?, Одеса –
почала проявляти інтерес до культури
скрути, коли відбувається найбільше
мама, Ялта – море, Севастополь – море,
півострова (що потрібно було робити
загострення того, що нас розрізняє, і
Сімферополь – Крим, але чогось моря
набагато раніше і позбавлятися від
все розходиться по швах.
немає.
стереотипного ототожнення Криму з
Через що не вдається Україні бути
Це питання неоднозначне і суперечливе.
пляжем).
монолітною? Фактори різні – політичні,
Це лише одна думка і позиція із багатьох.
Одним із таких культурних проектів,
економічні, культурний рівень того
Нас можуть розділяти політичні погляди,
який був задуманий ще у 2013-му року,
чи іншого регіону. Але найбільшим
економічні стани в регіонах, мова. Але є
є проект «Міст».
фактором є найбільш елементарний
неймовірно потужний інструмент, який
«Міст» – це всеукраїнський мистецький
і банальний фактор – незнання. Один
може об’єднати не лише країну, але і весь
проект. Його головна мета – побудувати
регіон (чи одне місто) не знає чим живе
світ. І цим інструментом є мистецтво. І
культурний (мистецький) міст між
інший, будуючи свої уявлення лише на
ним потрібно користуватися.
містами України, створити своєрідний
24 • Штопор#4 • Лютий 2015
митців,
культурних
ідей
та
проектів.
У
версії перейшла в електронну. Її
можна
завантажити
за
рамках проекту «Міст» молоді
посиланням: http://avtura.com.
митці із різних міст України
ua/book/1397/getfile/
організовують взаємні творчі
2. Антологія Кіровоградської та
вечори, літературні читання,
Чернівецької поезії «Перший
виставки, концерти і т.д. Митці,
міст»
незалежно від географії, мають
Метою
триматися разом, допомагати
налагодження
один
зв’язків між Кіровоградом і
одному
проекти
–
просувати літературні,
цієї
антології
є
поетичних
Чернівцями.
театральні, музичні, мистецькі.
Маємо надію, що проект «Міст»
У рамках цього проекту було
заживе повнокровним життям
реалізовано дві книжки:
– будуть нові проекти і більш
1.Антологія
масштабні.
Кіровоградської
Вже
готуються
та Кримської поезії «Шепіт
два книжкових, але про них
Альми». До неї увійшли 5 поетів
пізніше. Щоб не наврочити :)
із Кіровограду та 6 поетів із різних
міст
Криму
Проект “Міст”
трансфер
Кирило Поліщук
(Керчі,
Сімферополя, Феодосії). Книга вийшла у видавництві «Імекс» накладом 500 примірник, а після поширення друкованої
Штопор#4 • Лютий 2015 • 25
Як не проҐавити мистецький Березень
Що радимо відвідати
Афіші міста
26 • Штопор#4 • Лютий 2015
Заходи, які вам варто відвідати.
Як не проҐавити мистецький Березень Заходи, які вам варто відвідати.
Афіші міста
що радимо відвідати Штопор#4 • Лютий 2015 • 27
Центр на компасі
Сергій Жабокрицький Привіт, шановне товариство! Будемо знайомі: я - автор цієї(і не лише її однієї) невеличкої замальовки. Коли я народився, то батьки назвали Сергієм, а оскільки вважаю їх людьми вельми мудрими і поважаю безмірно, то вирішив не паплюжити їхнього вибору та нашого прізвища псевдонімом, і тому свої творіння підписую справжнім ім’ям - Сергій Жабокрицький. Мав щастя пізнавати світ у родині інтелігентній, але технічно-математичній, і як наслідок отримую інженерну спеціальність у технічному вузі. Проте прагнення плюнути у вічність і якщо не ввійти, то хоч вляпатись в історію літератури, змушує брати до рук перо, чи то пак клавіатуру. Будьте прискіпливими - я ще не чарівник, я ще тілько вчуся... Весь ваш, мої любі читачі...
Радио-Жизнь
–Здравствуйте, здравствуйте, дорогие радиослушатели. Сегодня наша программа расскажет много интересного, но прежде–реклама на «Радио Жизнь». –Новая акция: купи «гордость» с обновлёнными характеристикамивсего за 999 рублей и получи в подарокнемного «самолюбия». –И снова в эфире «РадиоЖизнь». Итак, интересное: –В Москве, на улице Плотникова, стоит домтиповой постройки,в котором, на третьем этаже живёт семья из четырёх человек. –Отец, обычный рабочий на заводе «РосТехСтрой»,зарабатывает мало и может себе позволить лишь три грамма «гордости» и четыре грамма «самолюбия». Два грамма «любви» и три грамма «страсти»,которые
28 • Штопор#4 • Лютий 2015
включены в стандартный набор, он уж как три года не покупал. –Жена, обычная секретарша в небольшом банке «Накопи – Банк». Она может себе позволить три грамма «гордости», четыре «самолюбия», два «любви» и четыре грамма «страсти», даром полученные от её начальника. –Скверный тип. –Квартира, в которой проживала эта семья, загорелась в рабочий день около полудня. В тот момент когда глава семейства на своем рабочем месте потреблял скудный обед, приготовленный женой, которая в это время принимала бесплатную «страсть» от «скверного типа», её начальника. –Итак, в квартире находилось двое детей: сын пятнадцати лет и дочь семи лет. Во время пожара маленькая дочь попала в ловушку. Сын оказался у дверей, сестра звала его на помощь,
плакала, пронзала полыхающие стены криком от боли и страха. Но брат не смог помочь, так как его запасы храбрости иссякли, а родители забыли купить. –После пожара девочку невозможно было отличить от тлеющего полена, и лишь почерневшая сталькованной рамки, в которой ещё недавно помещалась фотография счастливого семейства, позволила опознать её. –Против родителей возбуждено уголовное дело по факту «Необеспечение детей нужными эмоциями и чертами характера». –Вот так, дорогие друзья, до новых встреч.С вами было «Радио-Жизнь», самое позитивное радио на планете. И не забывайте перед сном принимать немного «безразличия», которое можно купить у нас на сайте по безумной скидке в 99%.
Роман Стадник *** допоки дотик нам дарує драми і серця аритмічний драм енд бейс нам допікає рельсами-словами передостанній опівнічний рейс
допоки сни снопами розсипає роса безсоння на твоє чоло портвейн верлібрів гасом обпікає щоб часом надто добре не було і диптих тіл цих перейде у соло бо сила слова знов бере своє та новий дотик замикає коло так срібний день спроквола настає
***
шукаємо один одного у мишоловці нічного міста як у мушлі срібних крон у запікшихся ранах знаходимо власні рими згортаючи їх у сувої сивих апостолів наче креслення все що в нас залишилось розламані серця на столі ніби хлібини а ще місто заповнене чорним снігом руді собаки проїдають собі дороги у цих заметах і губляться обертаючись в глиби льоду життя занадто легке легше ніж струм у дроті легше ніж сон між стебел придорожньої трави як тлін кульбаби полетять наші вірші у вирій вирви
вже очі й писок сповнені піску паски безпеки не допомагають бо скільки хворе тіло не лікуй душевні рани все ж не заживають огризок ризи краплі п’яних сліз і слово лине із молитви лона а на душі слідами від коліс рубці і шрами – храми Вавилону бо сам себе помножуєш на нуль летиш у яму чорного піке коли піщинки набирають силу куль і ти немовби власний манекен лежиш в обіймах жовтого піску зриваєш з шиї захисний пасок і краєш нігті в риб’ячу луску а навкруги пісок пісок пісок...
***
коли усе змішалося до купи і кожен день це новий день жалоби вчорашні друзі це почесні трупи всміхаються з могильної утроби ти як в дитинстві закриваєш очі і згадуєш забутий “Отчє наш” а навкруги лиш темінь злої ночі пробитий бронік і чужий калаш
Народився 26 вересня 1983 року в місті Чернівці. Як молодий поет дебютував на сторінках «Буковинського журналу». Брав участь у поетичних слемах та перформансах та інших літературних флеш-мобах. Учасник наради молодих літераторів в Ірпіні. На початку 2010 року світ побачила дебютна збірка поезій «Рентгенограма». В 2011 році вийшла друга збірка «Пісні пісні». Одружений.
Штопор#4 • Лютий 2015 • 29
Меседж із Заходу
допоки сніг і ніч вважаєш другом і ножни не міняєш на ножі корсет вірша і батогом і плугом притисне до ворожої межі
Піщана людина
Над номером працювали (люди)
Головний редактор
Редактор
Кирило Поліщук
Вікторія Нетребенко
Технічний редактор
Журналіст
Артем Луценко
Сергій Цигульський
Щиро ваш журнал «шTOPOR»! P.S. Ми як завжди раді співпраці із поетами, прозаїками, драматургами, журналістами та есеїстами. Пишіть на нашу пошту: shtopor_journal@ukr.net
facebook.com/shtoporjournal vk.com/journal_shtopor s h t o p o r _ j o u r n a l @ u k r. n e t 30 • Штопор#4 • Лютий 2015
Більше новин і фото тут...
facebook.com/shtoporjournal vk.com/journal_shtopor s h t o p o r _ j o u r n a l @ u k r. n e t