шTOPOR
№3 (13) • Січень 2015 Кіровоград
Василь Симоненко 80 років
Окрайці думок (С. 18)
Премія Євгена Маланюка Знайшла власників (С. 16)
Січнева битва поетів (с. 10)
Щедрий вечір У бібліотеці Чижевського (С. 6)
Читання сприяє розвитку мозку та появі власної думки. Кидай Читати!
Від редакції У січні цього року виповнилося 80 років від дня народження геніального поета Василя Симоненка. Ми не могли оминути цю дату, а тому присвятили січневий випуск нашого електронного журналу творчості Василя Андрійовича. Окрім традиційних «репортажів» із культурних заходів міста, ми публікуємо у номері статті про Василя Симоненка, його щоденники та маловідому, але геніальну прозу. Залишайтеся з нами! Щиро ваш журнал «шTOPOR»! P.S. Ми як завжди раді співпраці із поетами, прозаїками, драматургами, журналістами та есеїстами. Пишіть на нашу пошту: shtopor_journal@ukr.net
Головний редактор Кирило Поліщук
Редактор Вікторія Нетребенко
Технічний редактор Артем Луценко
Журналіст Сергій Цигульський
Штопор#3 • Січень2015 • 3
Зміст Бо культурне місто 06 Щедрий вечір
У бібліотеці ім. Чижевського
08 Писанки Єлисаветградщини
Художня виставка
10 Битва поетів Січень
12 Сергій Єсенін
Вечір пам’яті
14 Акустичний джем
16 Премія Маланюка Церемонія нагородження
80 років Симоненку 18 Окрайці думок
Щоденник
20 День народження генія Шана поету в Черкасах 22 Поезія
Що радимо відвідати 24 Афіші міста Як не прогавити мистецький лютий
Для мам, тат та їхніх малят 26 Цар Плаксій та Лоскотон
80 років Симоненку 28 Весілля Опанаса Крокви
Проза
29 Чорна підкова
Проза
Штопор#3 • Січень2015 • 5
Бо Культурне місто
Поезія, Музика Бібліотека ім. Д. Чижевського
Щедрий вечір У бібліотеці ім. Д. Чижевського У
рамках
проведення
щорічної
Дует
Олі
Алєксєєнко
та
Кирила
Бібліотекарі та організатори заходу
бібліотечної ночі «Щедрий вечір у
Поліщука виконав пісні на слова Василя
були
бібліотеці Чижевського» в Інтернет-
Симоненка «Ображайся на мене як
глядачі кожний виступ проводжали
центрі
виступали
хочеш…» та «Ти знаєш, що ти людина»,
бурхливими оплесками та не бажали
кіровоградські поети та музиканти.
а також пісню гурту Radiohead «I will».
йти після закінчення.
Відкрив музично-поетичну вітальню
Коли Оля зайняла місце в залі, Поль
дует
книгозбірні
Олі
Іщук прочитав вірш Василя Симоненка
Алєксєєнко. Вони виконали пісні під
Сергія
Цигульського
«Кривда» та виконав власний пісневірш
гітару «Вище неба» гурту Океан Ельзи та
«Дерево». На прохання глядачів Сергій
«Білі лебеді» Христини Панасюк.
Цигульський та Кирило експромтом
Надалі
поезією
Євгена
та
Маланюка
виконали пісню на вірш Поль Іщука
порадував глядачів Артем Луценко.
«Кафка», чим викликали щирі посмішки
Свої пісні виконав кіровоградський гурт
та оплески у глядачів.
«Приходьте завтра». На слова солістки
Завершили вечір дві чарівні дівчини
гурту Олі Алєксєєнко прозвучала пісня
Маша Моренко та Лєра Костюніна.
«Потяг», а на слова кіровоградської
Дует скрипки та гітари став приємним
молодої
поетеси
Ганни
Дудник
сюрпризом як для глядачів, так і для
пролунала
пісня
«Чужими
стають
бібліотекарів. Дівчата виконали музичні
повільно»,
яка
супроводжувалась
композиції «Мальви», «Опять метель»,
чудовим соло флейти.
6 • Штопор#3 • Січень 2015
«Падает снег» та ще декілька творів.
вдячні
всім
виконавцям,
а
Бо Культурне місто Штопор#3 • Січень2015 • 7
Виставка
Бо Культурне місто
Бібліотека Ім. Д. Чижевського
Писанки Єлисаветградщини У
бібліотеці
відкрилась «Українська
ім.
Д.
виставка
Чижевського
декілька експонатів у вільшанський
мати Лесі Українки Олена Пчілка. Нині
під
музей.
колекція подорожує музеями Київщини.
писанка».
назвою Автором
Вона розписує яйця як штучними
Молода майстриня ніколи не починає
писанок, представлених на виставці,
барвниками, так і природними. Ірина
роботу над писанкою без молитви і без
є Ірина Михалевич. Майстриня родом
говорить, що хоче робити писанки так,
досконального знання того візерунку,
зі Сміли, але вже більше десяти років
як їх робили у старину, тобто лише за
який
живе в Олександрії. Почала займатись
допомогою різних рослин. Наприклад,
дуже прискіпливо вивчає значення
писанкарством лише у 2011 році, але
жовтий
з
символів на писанках, аби не вийшло
вже закохалася у це мистецтво.
ромашки, синій – із шовковиці тощо.
якоїсь нісенітниці на яйці, хай навіть і
Унікальність писанок Ірини полягає
Іноді запозичує техніку писанок у інших
привабливої на око.
в тому, що вона відтворює історичні
майстрів. Таким чином вона виконала
писанки. У неї є вже декілька екземплярів
одну із своїх експозицій – перепелине
Єлисаветградського повіту. У планах
яйце вставлене у розпилене куряче, що
– відтворити всі традиційні писанки
має дуже незвичний, але привабливий
нашого краю, які збереглись до нашого
вигляд.
часу. Не оминула майстриня і болгарські
Також Ірина Михалевич відтворила
писанки Єлисаветградщини і передала
колекцію писанок, яку свого часу мала
8 • Штопор#3 • Січень 2015
колір
вона
видобуває
вона
хоче
створити.
Вона
Сергій Цигульський
Бо Культурне місто Штопор#3 • Січень2015 • 9
Битва поетів Галерея
Бо Культурне місто
Єлисаветград
Битва поетів Перша в 2015 році
***
28 січня у галереї «Єлисаветград»
майбутньої «Супербитви поетів», яка
пройшла перша у нинішньому році
відбудеться у травні-червні цього року.
Забагато колючої “ні”,
«Битва поетів». Слід відзначити, що
Оля Алєксєєнко у якості втішного призу
Ні знайомі, ні друзі – ніхто.
глядачі засумували за цим традиційним
за друге місце отримала збірку поезій
Навіть сенсу немає в брехні,
у Кіровограді дійством, а тому на
«До барикад», а Інна Колеснік – за
Якщо й так вже давно
поетичні баталії прийшло подивитись
третє місце – антологію кримської та
все одно.
більше сотні людей.
кіровоградської поезії «Шепіт Альми».
Ця Битва поетів була якоюсь жіночою.
У музичних перервах публіку розважали
З 16 учасників – лише три хлопці. Та
дуети. Спочатку виступили Олександр
й то один з них читав у дуеті зі своєю
Теплих та Аліна Шевченко, а згодом
дівчиною.
Маша Моренко і Валерія Костюніна –
Протистояти
прекрасній
Що ж, можливо, воно так і треба, Трохи менше віршів, більше прози. Я б струсила всі зорі із неба, Тільки б збулося.
половині людства чоловіки не могли,
чарівний дует гітари та скрипки.
Забагато фальші в словах,
тому і не дивно, що до фіналу вийшли три
Рожевого капелюха переможця, як вже
І акорди знов грають не ті,
дівчини: Оля Алєксєєнко, Інна Колеснік
було сказано, отримала Марія Сидорак.
Забагато трагедій у снах,
та Марія Сидорак. Остання й стала
У ньому вона зачитала свою поезію
Закороткі свята й вихідні.
переможницею січневої «Битви поетів»,
на біс. Вітаємо Марію з перемогою і
отримала грошовий приз, книгу Юлії
чекаємо вас на інших заходах проектів
Мусаковської «Маски» і приєдналась до
«Поетична середа в «Єлисаветграді» та
Сергія Черната, Ганни Дудник, Людмили
«Субота в «Єлисаветграді».
Попудіної та Артема Луценка – учасників
10 • Штопор#3 • Січень 2015
Сергій Цигульський
Доля – шлях без зворотніх білетів, Може, досить вже гратися нею? Повертатись – погана прикмета, Але дуже хороша ідея! Марія Сидорак
Бо Культурне місто Штопор#3 • Січень2015 • 11
Сергій Єсенін ...вечір пам’яті
Художній музей У стінах Кіровоградського обласного
Ганна
художнього музею відбувся захід «День
Шевченко
пам’яті Сергія Єсеніна», присвячений
поезії відомого російського поета. До
89-ти річчю від дня трагічної смерті
читання віршів та прози долучилась
російського поета Сергія Єсеніна (1895-
голова
1925).
народних ремесел «Ниточка» Ніжнікова
На
поетично-музичному
та
Христина
продекламували
Кіровоградського
ліричні
клубу
вечорі
Наталія Костянтинівна, кіровоградська
творчості
поетеса Тетяна Григорівна Березняк та
відомого поета, щоб послухати ліричні
студентка Кіровоградського музичного
вірші, уривки з прози та пісні на слова
училища Олена Заєць.
Сергія Олександровича і таким чином
Кіровоградський
віддати пошану величному таланту
Лунтовський
майстра художнього слова.
ліричні композиції в оригінальному
Особливу зацікавленість та жвавий
аранжуванні.
діалог у глядачів викликала відео-
Наприкінці заходу прозвучав музичний
презентація про життєвий та творчий
твір кіровоградського барда Сергія
шлях Єсеніна, його трагічну, загадкову
Сімонова на слова Сергія Єсеніна, який
загибель, а також здебільшого трагічну
і став завершальним акордом
долю оточуючих його людей.
теплого вечора.
зібралися
Бо Культурне місто
Тележинська
шанувальники
музикант виконав
Вітольд чуттєві
цього
Сергій Цигульський
12 • Штопор#3 • Січень 2015
Музика поезія
Бо Культурне місто
Nam ut massa turpis, ac blandit justo. Nulla ultrices, odio commodo faucibus commodo, mi nisi tempor”
Штопор#3 • Січень2015 • 13
Музика
Бо Культурне місто
Галерея Єлисаветград
Акустичний джем Такий захід відбувся 31 січня у галереї
музикантів пройшов у гарній затишній
«Єлисаветград». Це був акустичний
атмосфері. Усі глядачі залишились
концерт
задоволеними
дуету
скрипачки
Валерії
добре
проведеним
Костюніної та гітаристки Маші Моренко.
суботнім вечором і тим, що недарма
Вони порадували глядачів каверами на
витратили 20 гривень, аби послухати
хіти гуртів Бі-2, Сплін, пісню Миколи
гарну музику.
Носкова «Это здорово» тощо. Також перед глядачами виступив гурт «Приходьте завтра», який зіграв як свої пісні, так і кавери на Тінь Сонця «Ніколи не плач» і Radiohead «I will». Свої музичні виконали кіровоградські бардмузиканти Андрій Шульга та Андрій Гардашніков. Зокрема всіх вразила пісня на слова Василя Симоненка «Де зараз ви, кати мого народу?» у виконанні Андрія Гардашнікова. Музичний концерт кіровоградських
14 • Штопор#3 • Січень 2015
Сергій Цигульський
Бо Культурне місто Штопор#3 • Січень2015 • 15
Премія Маланюка
Бо Культурне місто
Бібліотека Чижевського
Премія Маланюка Церемонія нагородження лауреатів обласної премії
Нагородження
обласної
надане Григорію Клочеку, Василеві
літературної премії ім. Євгена Маланюка
Бондарю, Світлані Орел. До речі,
відбулось
бібліотеці
остання запропонувала видати статтю
Чижевського. Цього року виповнюється
Євгена Маланюка «Малоросійство»,
118 років з дня народження нашого
адже вона є унікальною в своєму роді
земляка.
і дуже актуальною нині. Цю ініціативу
Лауреатами премії ім. Євгена Маланюка
одразу підтримав один з гостей заходу
за 2014 рік стали: у номінації поезія –
–
Антоніна Царук і її збірка «Мовчання
пообіцяв, що видавництво «Український
бруньки»; у номінації проза – Анатолій
пріоритет» надрукує цю статтю великим
Кримський і його книга «Обрубані
накладом.
Рамена»; у номінації літературознавство
Надалі вітання лауреатів перейшло
і публіцистика – Оксана Гольник з
у
роботою «Міф у художньому світі Євгена
привітання та традиційний для таких
Маланюка».
заходів фуршет.
2
лауреатів лютого
в
На урочистостях виступили знані в Україні літератори. Зокрема слово було
16 • Штопор#3 • Січень 2015
Володимир
кулуарні
Шовкошитний,
неофіційні
який
розмови,
Сергій Цигульський
Бо Культурне місто Штопор#3 • Січень2015 • 17
80 років Симоненку
Василь Симоненко
«Окрайці думок» Щоденник Читати без дозволу чужі щоденники – Еверест підлості. Невідомий афоризм простака Вільсона
18.ІХ. 1962 р. Зачинаю цей щоденник не тому, що хочеться побавитися у великого. Мені потрібен друг, з яким я міг би поділитися геть усіма своїми сумнівами. Вірнішого і серйознішого побратима, ніж папір, я не знаю. Земля вже двадцять восьмий раз несе мене навколо Сонця. Мало встиг я зробити за цей час гарного і доброго. Зате навчився я пити горілку, смердіти тютюном, навчився мовчати і бути обережним, коли слід кричати. І найстрашніше – навчитися бути нещирим. Брехня – мабуть, моя професія. Талант брехуна у мене вроджений. Є три категорії брехунів: одні брешуть, щоб мати з цього моральну чи матеріальну вигоду, другі брешуть, аби брехати, а треті служать брехні, як мистецтву. Вони, власне, вигадують або домислюлють логічні кінцівки до правди. Ці брехуни, з моєї брехунської купини, видаються мені благородними. Вони – художники. Вони – резерв літератури. Без них нудно було б жити, без них і правда стала б куцою та побутовою, нудотною і дріб’язковою. Благородна брехня возвеличує правду. Керуючись цим, я частіше всього вдавався до третьої брехні. Я розумію, що поет з мене такий собі. Але бувають і гірші. Такі, як я, теж необхідні для літератури. Ми своїми кволими думками угноїмо грунт, на
18 • Штопор#3 • Січень 2015
якому виросте гігант. Прийдешній Тарас або Франко. Жду його, як віруючий пришестя Христового. Вірю, що мені пощастить почути радісну осанну на честь його приходу. Хай тільки не зважає він на нас, маленьких чорноробів поезії. Він виросте з нас. Я міг би прислужитисялітературі більше, якби природа обділила мене слухом і очима. Я не бачу всіх відтінків і не чую всіх звуків. Музика – моя мука. Ніколи не доросту до того, щоб глибинно розуміти її. Ніколи я не побуваю на такому святі барв, з якого не повертається щасливий Сар’ян. Я не можу навіть по-справжньому заздрити Сар’янам і Шостаковичам, бо ж неписьменний не може заздрити Льву Толстому. Він заздрить сусідові, який уміє розписатися.
80 років Симоненку Штопор#3 • Січень2015 • 19
Черкаси
80 років Симоненку
Василь Симоненко
День народження генія 8 січня 1935 року народився український
творчості
поет, прозаїк, журналіст, шістдесятник
актори,
Василь Симоненко. У цьому році він міг би святкувати 80-річний ювілей. Радянська
заступник Голови Національної спілки
УПА. Нещодавно відшумів Майдан,
система вбила його 28-річним, проте він
письменників
Володимир
де народ йшов у бій під слова Василя
воскрес, щоб знову жити з нами. 2015
Шовкошитний зазначив: – В Україні
Симоненка «Народ мій є, народ мій
рік оголошено роком Симоненка лише у
Різдво відзначається по-особливому.
завжди буде. Ніхто не перекреслить мій
Полтавській області, де він народився, та
7 січня народився Ісус. У переддень
народ… ». У Черкаському краєзнавчому
у Черкаській, де він творив, працював і,
Різдва
музеї відкрилась експозиція присвячена
на жаль, загинув. Хоча оголосити цей рік роком Симоненка мали по всій Україні. 2014 рік був роком Тараса Шевченка, а Василь Симоненко – Шевченко ХХ століття.
Він
національний
поет,
український, а не тільки черкаський чи полтавський.
У Черкасах 8 січня
відбулися урочистості з нагоди ювілею видатного поета. Зранку в бібліотеці для юнацтва ім. Василя Симоненка пройшла літературна конференція, де обговорили творчий і духовний спадок поета. На Центральному кладовищі біля могили Василя і його матері Ганни Щербань, яка похована біля сина, вшанувати пам’ять генія зібралась журналісти, поціновувачі
20 • Штопор#3 • Січень 2015
Василя
Андрійовича,
наступного після Різдва дня – Василь
письменники,
Симоненко. На цих Василях лежав тягар
та інша творча інтелігенція. Перший
відповідальності за долю України після
професори,
України
народився
Василь
Стус,
а
заступник Міністра культури України Ігор Ліховий розповів про те, як він вручав матері Симоненка шевченківську премію: – Я приніс їй 500 гривень у конверті, а Ганна Федорівна запитала, чи не відберуть їх потім назад. Адже одного разу по радіо вона вже почула, що її сина представлено до шевченківської премії (посмертно), а зранку наступного дня було названо іншого лауреата. Мене це дуже розчулило. А диплом та почесний знак лауреата шевченківської премії Ганні Федорівні пізніше передав Іван Драч. Вшанували пам’ять поета і біля пам’ятника Василю Симоненку у центрі міста. А закінчився день літературно-мистецьким вечором у Василю Симоненку. Тут його портрети,
вірш «Василю, Василю», присвячений
Черкаському музично-драматичному
його фотографії, рукописи його віршів,
Симоненку. У Черкасах спеціально
театрі імені Т. Г. Шевченка, де відбулася
чернетки, листи, посвідчення, дипломи
до ювілею Василя Симоненка видали
прем’єра
лауреата премій, записи живого голосу
кишенькову
поезій
«Серед грому і тиші» від режисера
тощо. Петро Засенко – український
«Україно, ти моя молитва». Передмова
Сергія Проскурні. Вшановувати пам’ять
поет
однокурсник
Василя Пахаренка із символічною
Василя Симоненка літературними та
Василя Симоненка розповів про те,
назвою «Василь Симоненко на Майдані»
мистецькими заходами будуть протягом
звідки взялися записи живого голосу
визначила тематичну спрямованість
усього року. Незважаючи на те, що 2015
поета: – Усі записи голосу Симоненка
відібраних до книги вірші – у ній
рік – Рік Симоненка лише у Полтавській
були зроблені в будинку поета Івана
переважає
лірика.
та Черкаській областях, в усіх містах
Світличного на магнітофон «Весна»
Частину тиражу, як зазначено у книжці,
України відбудуться читання поезії
на прохання дружини Світличного.
планується передати нашим воїнам-
Симоненка, конференції щодо його
Народний артист України, лауреат
захисникам на сході України. У «Кімнаті
творчості та особистості, нагородження
Національної премії ім. Т. Г. Шевченка
Василя Симоненка» представлені речі,
лауреатів літературної премії ім. Василя
Анатолій Паламаренко продекламував
яких торкалась рука поета. Починаючи
Симоненка.
вірш «Україно, п’ю твої зіниці», яким
від друкарської машинки, на якій він
Сергій Цигульський,
довів до сліз не одного глядача.
працював у газеті «Черкаська Правда»,
Кирило Поліщук
Валентина Козак прочитала власний
закінчуючи
та
перекладач,
збірку
його
окулярами.
вистави
Перший
Штопор#3 • Січень2015 • 21
80 років Симоненку
громадянська
документальної
80 років Симоненку
Поезія
Фіалки
***
У душі моїй –
***
Знов читаю ці холодні фрази,
Я тобі галантно не вклонюся,
Місця немає туманам.
Тільки бачу – все в них навпаки:
Комплімента зроду не зліплю,
У душі моїй –
Не втаїли гнів твій і образу
Тільки в очі ніжні задивлюся –
Сонце червоне буя,
Стримані і ввічливі рядки.
В них свою тривогу утоплю.
Голубим океаном
В компліментах чуються докори,
І коли химерною габою
Нерозтрачена радість моя.
І нехай слова, немов замки,
Спеленає землю довга ніч,
Навіть почерк виразно говорить
Довго серце тужить за тобою,
Про твої приховані думки.
Довго сон мені не йде до віч.
І тривога,
Знаєш ти, чому пишу так мало,
Довго білі таємничі крила
Мов хмара грозова,
Розумієш – не тобою сню,
Обвівають маревом видінь,
Встає.
Бо тепер нічого не осталось
І стоїш ти, крихітна і мила,
Я вродливий з тобою,
У душі від першого вогню.
І прозора, мов ранкова тінь.
У тобі – моя ніжність
Я ж тебе обманювать не хочу
І палають, ніби стиглі вишні,
І серце моє.
І признаюсь, що давно мені
Владно підкоряючи собі,
Світять в душу сині-сині очі,
Губи неціловані і грішні,
Як фіалки перші навесні.
Очі божевільно голубі.
І регоче, й гримить
У душі моїй – Шторми і грізні прибої,
Розумний з тобою,
Облягли нас тумани.
Василь Симоненко
У їхньому клоччі Піднімаються сумніви,
Тільки ж ні морози, ні пороша
Мов комиші.
Тих фіалок зроду не зімне...
Ти не бійся дивитись
Я тебе не зрадив, дівчино хороша,
В мої розтрижені очі,
Але серце кляте зрадило мене. Василь Симоненко
Очі – Вікна моєї душі. Василь Симоненко 22 • Штопор#3 • Січень 2015
***
***
Буде поклик серця плавить груди,
Приплелася така нісенітниця,
Коли б тобі бажав я сліз і муки,
Що, їй-право, сміявся б до сліз:
І кари найстрашнішої бажав,
Ніби сонцю державна митниця
Я б не викручував твої тендітні руки
Не даватиме скоро віз.
І в хмурім підземеллі не держав.
буде він любúть не напокáз...
А міністр із мозочком страуса,
Ні, я б не став тебе вогнем палити,
...Відкувала доля сизокрила
Викликаючи всіх на прю,
З тобою б розквитався без жалю:
Написав довжелезну кляузу
Я б побажав тобі когось отак любити,
На спокійну Полярну зорю.
Як я тебе люблю.
І тепер мудреці-дипломати Будуть спільно шукати згод,
Коли б тобі бажав я сліз і муки,
Резолюції довгі приймати
І кари найстрашнішої бажав,
І морочить нещасний народ.
Я б не викручував твої тендітні руки
ВасильСимоненко
І в хмурім підземеллі не держав.
Я не помру від розпачу і муки,
Ні, я б не став тебе вогнем палити,
Лиш в одинокі ночі навесні
З тобою б розквитався без жалю:
Все будуть сниться милі, теплі руки
Я б побажав тобі когось отак любити,
І оченята сині і ясні.
Як я тебе люблю. Василь Симоненко
І будеш ти у кожному диханні, І будеш ти навіки при мені
Пам’яті Василя Симоненка,
Гасить зірки очима на світанні,
присвячується...
Палить мене в безжальному вогні.
...Вже давно затихли протоколи і гнилí пара’графи мовчать.
І буду ждати кожної години
Лиш поет не зло’миться ніколи,
В далекому чи близькому краю
що не вміє совість позичать!
Одну тебе, тебе єдину, Маленьку милу дівчинку мою. Василь Симоненко
з правдою в долонях йти між люди,
двадцять вісім зим та й понеслá пам’ять вічну, що не підкорилась, а в грядущих душах проросла! Любов Максименко
*** – Чи знаєш, що ти людина? Питаєш кожного з нас. Усмішка, очі – єдині, Допоки вогонь не погас. -Чи знаєш, що ти людина?Запитуєш цілий світ. Твій був на землі єдиний Високих думок політ. І випливають з дитинства Казками минулих днів “Лебеді материнства” Сонети щемливих слів. Щоб вірно могли ми знати, З дитячих вирісши літ, Що можна в житті вибирати, А що – вибирати не слід. Ірина Незабудка
Штопор#3 • Січень2015 • 23
80 років Симоненку
Василь Симоненко
буде гнать захланність підлих фраз,
Як не проҐавити мистецький лютий
Що радимо відвідати
Афіші міста
24 • Штопор#3 • Січень 2015
Заходи, які вам варто відвідати.
Як не проҐавити мистецький лютий Заходи, які вам варто відвідати.
Афіші міста
що радимо відвідати Штопор#3 • Січень2015 • 25
Для мам, тат та їхніх малят
Цар Плаксій та Лоскотон Цареве сімейство
І нагайками шмагали,
І за дядьком Лоскотоном
Там, де гори і долини,
Так що в царстві тому скрізь
Із нагайками в руках
Де гуляє вітровій, –
Вистачало плачу й сліз.
Охоронці злих законів
Там цвіте краса-країна
Цар любив, як плачуть діти,
Полювали по хатах.
З дивним ім’ям Сльозолий.
Бо любив їх сльози пити.
Але дядько Лоскотон
І колись в країні тій
Отакий був цар Плаксій
Не боявся цих заслон:
Був па троні цар Плаксій,
Україні Сльозолий.
Він ходив по всій країні
Голова його мов бочка,
І носив з собою сміх
Очі – ніби кавуни.
Дядько Лоскотон
В розмальованій торбині,
В Плаксія було три дочки
Але в тому диво-царстві,
В пальцях лагідних своїх.
І плаксивих три сини.
Зневажаючи закон,
Старша звалася Нудота,
Жив у мандрах і митарстві
Арешт Лоскотона
Середульшенька – Вай-Вай,
Добрий дядько Лоскотон.
Розізливсь тоді Плаксій –
Третя донечка – Плакота,
Він приходив кожний вечір –
Цар країни Сльозолий.
Всі сльозливі через край.
Хай чи дощ іде, чи сніг –
Гнівно він гукнув із трону:
А цареві три сини
До голодної малечі
“Гей, ледачі сльозівці!
Так і звались – Плаксуни.
І усім приносив сміх.
Отака була сім’я
Мав він вдачу теплу й щиру,
У царя у Плаксія.
Ще й лукавинку в очах.
Цілі дні вони сиділи,
І була накидка сіра
Голосили, та сопіли,
В Лоскотана на плечах.
Та стогнали, та ревли,
Лоскотливі мав він вуса
Сльози відрами лили.
І м’якенькі, наче пух.
Цар Плаксій велів сердито:
І м’яке волосся русе
“Хай із ними день при дні
Розсипалося до вух.
Плачуть всі в країні діти,
Він як прийде, залоскоче,
Бо сміятись і радіти
То сміється, хто й не хоче.
У моєму царстві – ні!
Тільки де він появлявся,
Хто всміхнеться – в часі тім
Зразу плач там припинявся,
Я того негайно з’їм!”
І приходив до усіх
Ще була у Плаксія
Голосний та щирий сміх.
Грізна гвардія своя:
Не любили Лоскотона
В ній служили молодці
Цар Плаксій і Плаксуни,
Забіяки-сльозівці.
Видавали заборони
Хто сміявсь – вони хапали
Проти лоскоту вони.
26 • Штопор#3 • Січень 2015
- Час весілля грати…-
Ллються сльози, як ріка, –
Буде муж моїй дочці!
Гей, зійшлися царенята
Бачте, радість в них така!
Хто його посадить в льох –
І придворна свита
Раптом цар упав на трон:
Вибирай одну із трьох!
Наречених шанувати,
- Ой, рятуйте – Лоскотом! –
Бо уже цей Лоскотон
Сльози діток пити.
Всі відразу “ох!” та “ах!”,
Скоро нам розвалить трон:
До вінця веде жених
Жах у кожного в очах.
Що тоді ми будем пити,
Висохлу Нудоту,
А веселий Лоскотон
Як не будуть плакать діти!”
Та дивитися на них
До царя стрибнув на трон
І завзяті сльозівці
Зовсім неохота.
І сказав йому якраз:
Понеслись у всі кінці,
Хоч Макака був бридкий,
- Насмієшся ти хоч раз!.. –
Щоб скарати по закону
А вона ще гірша,
Став царя він лоскотати,
Баламута Лоскотона.
Їм поет один гладкий
І Плаксій став реготати.
Довго скрізь його шукали,
Присвятив ще й вірша.
Так сміявсь – аж заливався,
У всі шпари заглядали,
Стільки там було хвальби,
Аж від реготу качався,
Перерили всі двори,
Так скрасив їх вроду –
Кулаками очі тер –
Обходили всі бори,
Навіть жаби від ганьби
Потім лопнув і помер.
Час потратили дарма:
Булькнули у воду!
Ой, була ж тоді потіха –
Лоскотона скрізь нема,
Але цар ходив, пишався,
Цар Плаксій помер од сміху!
Бо його завжди і всюди
Він із зятем цілувався,
З ним придворні одубіли,
Од ловців ховали люди.
Похвалявся: “Ну, тепер
Бо сміятися не вміли.
Опівночі Лоскотон,
Лоскотон, вважай, умер!
А цареві три сини,
Коли всіх колише сон,
Недоступним став для всіх
Три завзяті Плаксуни,
Йшов собі в бідняцькі хати
Голосний та щирий сміх.
Так сміялись-реготали,
Їхніх діток розважати.
Тож від радості стрибайте!
Що штани з них поспадали –
Був тоді у Плаксія
Тож від радості ридайте!
Тож всі троє без штанів
Лютий посіпака,
Ми тепер встановим скрізь
До чужих втекли країв.
Віроломний, як змія,
Віковічне царство сліз!”
Три царівни теж навтьоки
Капітан Макака.
Так розхвастався Плаксій –
У чотири бігли боки.
Так хотілося йому
Цар країни Сльозолий.
Кровопивці-сльозівці
Царським зятем стати,
Стали п’явками в ріці,
Що ні разу в ту зиму
Звільнення Лоскотона
А Макака-забіяка
Не лягав і спати.
Та поки гуло весілля,
З’їв себе із переляку.
Все ходив, усе він слухав
То п’яниці вартові
Так веселий Лоскотон
І нарешті все рознюхав.
Напились якогось зілля
Розвалив поганський трон.
На світанку Лоскотон,
Та й поснули у траві.
Сам же він живе й понині,
Насмішивши діток,
А вночі йшли до в’язниці
Дітям носить щирий сміх
У міцний поринув сон
Батраки й робітники,
В розмальованій торбині,
Між кленових віток.
Щоб звільнити із темниці
В пальцях лагідних своїх.
А лукавий капітан
Лоскотона на віки.
Схочеш сам піти в цей край,
Підікрався змієм
Рознесли всі перепони,
То маршрут запам’ятай:
Й Лоскотонові аркан
Гнули грати, мов прути:
Треба йти спочатку прямо.
Зашморгнув на шиї.
- Гей, веселий Лоскотоне,
Потім вправо завернуть,
Руки вивернув назад,
Це прийшли твої брати!
А тоді поміж дубами
Міцно спутав ноги
Йди до нас, веселий брате,
Поведе наліво путь.
І мерщій у Плаксоград
В нашу здружену сім’ю!
Після цього вже помалу
Рушив у дорогу…
Підем разом догравати
Чимчикуй куди попало:
Ми весілля Плаксію…
Як од втоми не впадеш –
Весілля в палаці
В цю країну попадеш.
Лоскотона посадили
Продовження весілля
За вузенькі грати,
У палаці кожен скаче
А в палаці порішили:
Та від щастя гірко плаче,
Василь Симоненко
Штопор#3 • Січень2015 • 27
Для мам, тат та їхніх малят
Хто впіймає Лоскотона,
Весілля Опанаса Крокви
80 років Симоненку
проза
Ніхто
не
розумів,
що
ґелґотів
Десять хвилин бігали зморшки по чолах,
Есесівець реготав довго і смачно, коли
довготелесий та сухоребрий каратель.
десять
вчитель переклав йому цей монолог
Але всі бачили, як з його
сонце, десять
старої.
рота виповзали гадюки. Вони довго
хвилин задубілими очима вдивлялися
— Це ваша баба? — спитав Опанаса.
сичали у вухах, а потім їхнє сичання
в закручений шпориш, ніби хотіли
— Угу. Моя. А чия ж іще?
перекладав на
віднайти в ньому який
— Правду казав дід, що ваші сини в
людську мову переляканий учитель з
порятунок. Потім натовп заворушився,
партизанах? — допитувалися в баби.
сусіднього села.
і озерце людей вихлюпнуло наперед
— А правду. Хіба такий збреше? Усі
— Він каже, що під вашим хутором
тисячолітнього
соколята наші в лісі гніздяться...
вчора застрелено троє солдатів. Якби
Опанаса
це трапилося тут,
уклонитися людям, а пішов прямо на
колишньої
вони б забили всіх до одного. А так
вчителя.
очима дивилися вони
хочуть повісити лише тих, у кого в сім’ях
— Скажи цьому кнурові, що то мої сини
на врятованих ними людей і показували
є партизани. Якщо
забили тих вилупків. І ще скажи, хай не
вслід карателям свої сині прикушені
ж ви не видасте партизанських родичів,
сміють мене
язики.
то будете знищені всі.
бити, бо я коростявий. Хай просто
Опанас Кроква зроду не мав дітей,
Двісті дідів, бабів, жінок та дітей стояли
вішають.
а баба Орися, що поєдналася з ним
під божевільно гарячим сонцем, але їм
— Скільки ваших синів у лісі? —
вірьовкою, ніколи не
було холодно.
переклав учитель запитання есесівця.
була його дружиною. Кажуть, у юності
Цівки морозу струменіли з чорних
— Та всі до одного.
вони дуже кохалися і хотіли побратись,
отворів автоматів і кулеметів, націлених
— А хто у вас є дома?
але батьки не
у всіх разом і ні в
— Була баба, та вмерла.
дозволили. Видали Орисю за багатшого.
кого зокрема. Над натовпом висіли
— А щоб тобі язик не відсох! —
Може, це правда, а може, людська
переджнивна спека і передсмертне
висунулася з юрби сива жіноча постать,
фантазія творить нову легенду про
мовчання. Потім знову з
хіба на яке століття
велику любов, яка вже на
есесівського рота поповзли гадюки.
молодша від Опанаса. — Живою мене
смертному одрі зачала життя.
— Він каже, що ви можете мовчати
до могили кладе, та ще й прилюдно. Не
ще десять хвилин, а тоді він звелить
втечеш ти від
стріляти.
мене, іроде, і на той світ!
28 • Штопор#3 • Січень 2015
хвилин
стікало
Крокву.
Він
мовчанням
забув
навіть
Їх повісили на гігантському в’язі біля церковки.
Здивованими
Василь Симоненко
Чорна Підкова
проза
— Дурниці! — раптом загарячився він.
підбор у глевку землю і прожогом
несподівано виринали з них і так само
— Коли я став байдужим тобі, то…
кинулася геть.
несподівано тонули. Дівчина задерла голову, ніби хотіла протаранити очима
Вона
їх клубчасту похмурість. Довгими віями
блискавки.
метнула
на
нього
дві
сині
вона торкалася країв хмар, а її очі були єдиними синіми цятками серед
— Почекай! — Він рушив за нею. Тягуче закашлявся грім, і об листя
— Чому ти весь час дивишся в землю?
передгрозової сірості.
запорощали великі, мов боруб’яхи, краплі. З хмар виринули двоє. Вони
— Я не люблю тебе, — сказала дівчина,
Він важко, мов гирі, підняв свої очі і
трималися за руки і бігли прямо під
дивлячись у небо. — Ти брехав мені…
спідлоба глипнув на неї, але за мить
клен. Зупинилися захекані і мокрі,
його очі знову впали в траву.
щасливі, що знайшли таку густу крону.
— Це не має значення, куди я дивлюся.
— Дивися, підкова, — вигукнув хлопець.
— Я не брехав тобі… — Ти не любив мене. — Ти ніколи не дивився мені в очі. Ти
Вони присіли біля чорної дуги, впаяної
Він дивився в землю і не бачив, що
завжди був жадібним і нетерплячим,
в зелене божевілля. І якось несподівано
коїться над ними.
— розстрілювала вона його сумніви. —
зустрілися їхні очі, потім руки і губи.
Ти не хотів бути щасливим зі мною, ти — Я люблю тебе. — Хлопець нервово
просто хотів ощасливити мене.
— Підкову знаходять на щастя, —
човгав черевиком по зеленому горбику
прошелестіли її вуста.
і вже вибив на ньому чорну підкову. — Я
Вона
люблю тебе…
втрималася, щоб не припасти йому до
Ті, що знаходять підкову, ніколи не
грудей.
думають про того, хто загубив її.
раптом
заплакала
і
ледве
Василь Симоненко
— Ти просто боїшся втратити мене і залишитись самотнім.
— Я теж хочу бодай одну людину зробити щасливою, — сердито ввігнала
Штопор#3 • Січень2015 • 29
80 років Симоненку
Хмари повзли так низько, що перехожі
Над номером працювали (люди)
Головний редактор
Редактор
Кирило Поліщук
Вікторія Нетребенко
Технічний редактор
Журналіст
Артем Луценко
Сергій Цигульський
Щиро ваш журнал «шTOPOR»! P.S. Ми як завжди раді співпраці із поетами, прозаїками, драматургами, журналістами та есеїстами. Пишіть на нашу пошту: shtopor_journal@ukr.net
facebook.com/shtoporjournal vk.com/journal_shtopor s h t o p o r _ j o u r n a l @ u k r. n e t 30 • Штопор#3 • Січень 2015
Більше новин і фото тут...
facebook.com/shtoporjournal vk.com/journal_shtopor s h t o p o r _ j o u r n a l @ u k r. n e t