шTOPOR
№2 (12) • Грудень 2014
Новорічна битва поетів
Битва музикантів
місце зустрічі змінити не можна Поетичний Каппінг Для мам, тат та їх малят Зимові історії під ялинку
Хто став переможцем у листопаді
10:0 на користь поезії
Висоцький Спасибі, що живий!
Читання сприяє розвитку мозку та появі власної думки. Кидай Читати!
Зміст Бо культурне місто 04 Битва поетів
Грудень
06 Битва музикатнів
Дебют
08 Різдвяний мікс Новорічний сет
10 Володимир Висоцький
Спасибі, що живий
12 Каппінг Місце зустрічі
14 Видавничий інтенсив
Що радимо відвідати 16 Афіші міста
Що радимо читати
Рецензія
17 10:0 на користь поезії
Гра в поетів
Інтерв’ю
20 Залізний Поль
Поль Іщук
У фокусі Новорічна казка Для мам, тат та їхніх малят 24 Зимові історії під ялинку
Центр на компасі
26 Юлія Чоботар
Поезія
28 Оля Ткаченко
Проза
Меседж зі сходу
30 Станіслав Буряк
2 • Штопор#1 • Листопад 2014
Поезія
Від редакції «шTOPOR» виходить із тіні Редакція електронного журналу «шTOPOR» вітає усіх із Новим Роком та Різдвом! Зичимо вам миру та щастя! Залишайтеся зі «шTOPORом» Від головного редактора окрема подяка Вікторії Нетребенко, Артему Луценку, Сергію Цигульскому, а також Олександрі Крикун, Дмитру Васильєву, Надії Гармазій, Олені Горобець за змістове наповнення цього номера! Ми усі молодці! Творчих успіхів у 2015-му році! Щиро ваш журнал «шTOPOR»! P.S. Ми як завжди раді співпраці із поетами, прозаїками, драматургами, журналістами та есеїстами. Пишіть на нашу пошту: shtopor_journal@ukr.net
Головний редактор Кирило Поліщук
Редактор Вікторія Нетребенко
Технічний редактор Артем Луценко
Журналіст Сергій Цигульський
Штопор#1 • Листопад 2014 • 3
Бо Культурне місто
Битва поетів Галерея “Єлисаветград”
Битва поетів
Грудень 2014
Свято наближається... 24-го грудня у галереї «Єлисаветград»
Кирилом Поліщуком, організатором
собі коловорот кохання, любовний
відбулась новорічна «Битва поетів».
заходу. Також до гурту входить Артем
«ланцюжок у природі», коли тобі
В кінці грудня була зіграна остання
Луценко – молодий, але вже відомий,
подобається якийсь «негідний», у той
«Битва поетів»... остання у цьому році.
кіровоградський поет.
час, коли за тобою страждає «гідний»,
Поетичний вечір набув новорічного
Щодо поетів, які брали участь у битві, то
в якого, в свою чергу, також є хороша
настрою: вогники, ялинки, подарунки.
новачок Альона Казмазовська одразу
закохана дівчинка, для якої «гідний»
Ведучий та організатор заходу Поль
показала
поета-філософа,
є вже своїм «мудаком». Все настільки
Іщук перетворився чи то на Діда
Максим Несвітайлов знов зачитав
заплутано, що потрібно «пускати струм
Мороза, чи на Святого Миколая, адже
свої чуттєві вірші з неочікуваним
по цьому колу і вмикати страждання»,
всім учасникам та гостям свята роздавав
прямолінійним завершенням, Марія
як говорить Олександра.
солодощі.
Сидорак, як завжди, була суцільним
І, нарешті, переможцем новорічної
У святковому читанні брали учать 12
«позитивом».
«Битви поетів» став Артем Луценко. Ось
поетів. Також був презентований новий
Найяскравішим декламатором вечора
так позитивно завершилась остання
музичний гурт «Приходьте завтра»,
стала Олександра Гонтар, яка вкотре
«Битва» цього року – якщо до чогось
який вже має власні оригінальні пісні –
відкрила всі таємниці перипетій душі
іти цілий рік, ти обов’язково цього
вірші переможниці однієї з «Битв» Ганни
жіночої. Її монолог про «мудаків»,
досягнеш!
Дудник та солістки Олі Алєксєєнко, які
без яких так сумно жити, сприйняли
були покладені на музику учасниками
бурхливими
дівочими
гурту
Олександра
розповіла
Сергієм
Цигульським
4 • Штопор#1 • Листопад 2014
та
себе
як
оплесками. про
такий
Олександра Крикун
*** Я вічно Вас буду кохати, Крізь відчай і спогади стерті, Кохатиму Вас за життя, Кохатиму Вас після смерті. Як квіти палаюче сонце, Як степ зелену траву, Допоки виспівує серце, в припонці – Я дихаю, плачу, живу.
Переможець грудневої битви поетів Артем Луценко
Як море гостинні фрегати, Як небо останню зорю, Допоки Вам маю що дати – Я тлію, палаю, горю. Я вічно Вас буду кохати, Як першу й останню пісню, Кохатиму Вас за життя, Кохатиму Вас і після.
Бо Культурне місто
Артем Луценко
Штопор#1 • Листопад 2014 • 5
Перша Битва музикантів
Бо Культурне місто
Галерея “Єлисаветград”
Битва Музикантів В дебютному Кіровоградському побоїщі музикантів переміг «Ефір»
У четвер ввечері на передодні свята
кількості улесливих епітетів. Звучали
Святого
Кіровограді
цього вечора безліч акустичних гітар,
між
бас-гітара, африканська ручна перкусія
Миколая
музиканти
в
влаштували
собою
побоїще... А
відбувалося
джембе, скрипка, навіть був бітбокс та все
дійство
під
назвою «Битва музикантів» у галереї
Змагання проходило в декілька турів,
«Єлисаветград». Організатори проекту
методом відсіювання тих, хто отримував
«Битва поетів» Кирило Поліщук та
найменше балів. Оцінки за свої виступи
Вікторія Нетребенко разом з командою
музиканти отримували від глядачів,
вирішили влаштувати «кіпіш» і серед
при чому, в різних турах від різних. В
музикантів.
результаті такого «файту» перемогу
Отже... Захід пройшов за величезної
святкували музиканти з гурту «Ефір», які
підтримки глядачів, адже зала галереї
й забрали загальну касу заходу.
ледь вмістила всіх бажаючих. А виступи музикантів заслуговують незліченної
6 • Штопор#1 • Листопад 2014
діджейськеміксування.
Дмитро Васильєв
Бо Культурне місто Штопор#1 • Листопад 2014 • 7
Різдвяний мікс ...у кіровоградському музичному училищі
26 грудня у кіровоградському музичному училищі відбувся концерт класичної музики під назвою «Різдвяний мікс»– традиційний концерт до новорічних та різдвяних свят.Глядачіслухачі могли насолодитися сольним виконанням скрипки, альту, віолончелі та контрабасу під акомпанемент роялю. Також грав камерний оркестр музичного училища. Музиканти виконували твори Едварда Гріга, Петра Чайковського, Миколи
Бо Культурне місто
Леонтовича, Вольфганга Амадея Моцарта, Лео Деліба.
8 • Штопор#1 • Листопад 2014
Музичне училище концерт
Бо Культурне місто Штопор#1 • Листопад 2014 • 9
Володимир Висоцький ...завітав у бібліотеку Бойченка
У бібліотеці для юнацтва імені Бойченка
приказ: не сдаваться», «Не впадай ни в
пройшов захід, присвячений творчості
тоску, ни в азарт ты» та «Мосты сгорели,
Володимира Семеновича Висоцького.
углубились броды...» відповідно.
Талановиті
На цьому заході був присутній і сам
музиканти,
та
Висоцький.
пісні та вірші радянського барда.
переглянути знаменитий уривок з
Для
творчого
спеціально
Бо Культурне місто
співаки
декламатори презентували глядачам вечора
підібрані
Глядачі
мали
змогу
були
вистави «Гамлет», пісню «Он не вернулся
та
из боя» у виконанні самого автора,
музика, які відображали ті факти з
сцену з фільму «Місце зустрічі змінити
біографії, які підготував бібліотекар
не можна тощо».
Олексій Ніколенко. Наприклад, для
Також на творчому вечорі лунали
відображення
впливу
поезія
творчості
й інші пісні Володимира Висоцького.
Окуджави на Висоцького дует з автора
«Лирическая», «Парус», «Баллада о
цих рядків та Олі Алєксєєнко виконав
борьбе», «Скажи еще спасибо, что
пісню «Правда и ложь». Також вони
живой» у виконанні Кирила Поліщука,
виконали пісню «Прерваный полёт», а
Валерії Руссу, Міши Нідзельського та ін.
мені пощастило виконати жартівливі пісні
«Диалог
у
телевизора»
та
«Милицейский протокол». Олександра Крикун, Валерія Руссу та Артем Луценко продекламували вірші Володимира Висоцького «В плен –
10 • Штопор#1 • Листопад 2014
Сергій Цигульський
Бібліотека Бойченка Музика поезія
Бо Культурне місто
Nam ut massa turpis, ac blandit justo. Nulla ultrices, odio commodo faucibus commodo, mi nisi tempor”
Штопор#1 • Листопад 2014 • 11
Каппінг Львівська
Бо Культурне місто
Майстерня шоколаду
Місце зустрічі – Львівська майстерня шоколаду Уже можна сказати, що традиційний
серйозні твори, пов’язані так чи інакше
подарунки, адже хтось написав його ім’я
«Поетичний
у
з дитинством. Усіх глядачів зворушила
за нього ще раз на лотерейному квитку
Львівській майстерні шоколаду 18
каппінг»
пройшов
пісня від Олі Алєксєєнко та Сергія
– і сталося так, що обидва ці квитки
грудня. Цього разу темою вечора
Цигульського «Білі лебеді». Були й такі,
стали виграшними.
було дитинство та зимові свята. Діти
що плакали від почутого. Звичайно,
Наступний
звикли писати листи Святому Миколаю.
не залишив нікого байдужим виступ
відбудеться вже у 2015 році. Місце
Цього разу Миколай писав листи
маленького Романа Манженка, який
зустрічі
учасникам «Поетичного каппінгу». У
продекламував уривок з «Гамлета»
майстерня шоколаду», а темою вечора
них він запитував про пам’ятні для них
«Бути чи не бути…».
стане вино та солодощі.
святкування Нового Року, найкращі
Було вдосталь і музики того вечора.
подарунки на ці свята тощо.
Зокрема для глядачів виступили, крім
Але це не було банальне читання
вищезгаданого дуету, Дмитро Душейко
дитячих і новорічних віршиків. Як
та гурт «Андеграунд ваще». Також
зазначила Ірина Анатоліївна Ткаченко,
організатори заходу розіграли магнітики
дуже добре, що учасники правильно
з малюнками Олі Макаревич, книжки
зрозуміли формат цього заходу і
та інші цінні призи. Слід відзначити
виконали не дитячі пісеньки, а дорослі
Романа Пикалюка, який отримав аж два
12 • Штопор#1 • Листопад 2014
«Поетичний
незмінне
–
капінг» «Львівська
Сергій Цигульський
Бо Культурне місто
Фото: Група vk.com “Поетичний каппінг“ (vk.com/club82449058)
Штопор#1 • Листопад 2014 • 13
Видавничий інтенсив У
грудні
до
Кіровограда
завітали
головний
редактор журналу «Люблю каву» Дар’я Кузнєцова та літературний редактор цього журналу Катерина Перканос. Вони розповіли присутнім про особливості створення свого журналу. Наприклад, те, що ілюстратор та дизайнер видання живуть в інших країнах. Або про те, що інколи ідея та концепція номера створюється задовго до його появи, а іноді доводиться верстати і перероблювати все в останній момент. Гостям зі столиці студенти кафедри видавничої справи та редагування продемонстрували свій hand-made журнал «Джезва». Тут і вірші кіровоградців про каву, історії кав’ярень Кіровограда та багато іншої цікавої, а головне ексклюзивної інформації. Редактори журналу
Бо Культурне місто
«Люблю каву» високо оцінили студентську роботу, незважаючи на певні недоліки. Студенти готували його в екстремальних умовах (вимкнули світло), проте на виході вийшов дуже симпатичний видавничий продукт. Дар’я Кузнєцова та Катерина Перканос доручили підготувати спеціальний випуск журналу «Люблю каву» присвячений Кіровограду. Обговорили його концепцію, рубрики, вже навіть є готові матеріали в цей номер. Тепер творча група має повністю підготувати журнал і він вийде наряду з іншими випусками журналу «Люблю каву», тільки от повністю буде присвячений нашому рідному місту. Сергій Цигульський
14 • Штопор#1 • Листопад 2014
Бо Культурне місто
Фото: Методичний блог кафедри видавничої справи та редагування (nashmetod.blogspot.com) Штопор#1 • Листопад 2014 • 15
Як не проҐавити мистецький грудень
Що радимо відвідати
Афіші міста
16 • Штопор#1 • Листопад 2014
Заходи, які вам варто відвідати.
10:0 на користь поезії. Десять – на користь поезії.
Поль Іщук). Також це Ганна Дудник, Саша Гонтар, Юлія Алейнікова. Ці
Гра в поетів. Антологія молодіжної
десять авторів практично невідомі
кіровоградської поезії / укладач К.
кіровоградському
Поліщук. – Кіровоград: ПВЦ «Мавік»,
відомо щось іще? Тільки те, як
2013. – 120 с.
зазначено
у
читачеві.
передньому
Чи
слові:
«молоді, перспективні кіровоградські Поезія завжди повинна бути поезією.
поети, які об’єдналися заради однієї
За сучасних умов – тим паче. Сучасна
цілі – заявити про себе» (с.3).
пристрасть до мінімалізму в культурі (а
Інша
чи культурного мінімалізму?!) актуалізує
яку читач натрапляє ще тільки
ситуацію, за якої справжньому слову
побачивши назву, а прочитавши
дедалі важче залишатись собою. Однак,
переднє
не менш складним є інше: як зараз
«Правила гри» уже готовий піддатись
стати на шлях письменництва автору-
цій самій провокації, так би мовити,
початківцю, де знайти компетентну
долучитися до гри...
підтримку й водночас – у гонитві за
Назва
одноденним визнанням – не збочити
ставлення, бо для більшості моїх колег
авторів – гравці, замість переднього
свій потенціал в каламуті новомодних
і для мене також поезія, а тим паче
слова – правила гри) зазначено, що
тенденцій?! Тим не менш, грань між
творчість власна, ні за яких умов не
книга
поневіряннями
може бути ні грою, ні іграшкою.
продуктом» (с.3). І то є справді так,
молодого поета і його амбітністю у
Само собою, що не кожен поет охоче
адже
більшості випадків зникає на користь
ототожнюватиме
гравцем.
уклали антологію і самотужки видали її,
останньої. Зникає, на щастя. Бо без
Гратись у поезію, а чи в поета в наш час,
уникнувши поневірянь і редакторських
амбітності, можливо нахабності, віри в
коли і так все награне – це, як мінімум,
майстерень. Більше того, у книзі
себе непросто переконати інших, що за
трохи не чемно. Хай це буде приватною
зазначено, що тексти поезій подано
твоїм віршомазанням все-таки є слово.
ремаркою.
в авторській правці. Навіть зважаючи
Наприкінці грудня минулого року
Інший акцент, що не може не зацікавити
на те, що кілька з учасників альманаху
містом прокотилась хвиля презентацій
– це підсвідома надія ерудованого
філологи за освітою, або майбутні
однієї з книг, яка, власне, і є утіленням
читача натрапити у збірці на якісь
філологи, така заувага, як на мене,
усього вище згадуваного. Йдеться про
поетичні викрутаси, так звану гру
надто небезпечна, адже тексти всіх без
антологію молодіжної кіровоградської
із формою, тест-драйв на питому
винятку авторів усе-таки потребують
поезії,
добірками
поетоспроможність. Однак, забігаючи
копіткої редакторської роботи.
десятьох авторів під інтригуючою й
на перед, ані технічної гри на рівні
Особливістю
книги
провокаційною назвою «Гра в поетів»
діалогу з канонічною строфою, а ні
біографічних
довідок.
(Кіровоград: Мавік, 2013).
на більш масштабному рівні немає.
зрозуміти читач? Керуватись гаслом
У чому ж інтрига? Передусім, читачеві
Окрім кількох алітерацій, що швидше є
лейкістів, згідно з яким весь світ
відкриваються
зовсім
просто штучним елементом, награним,
– суцільна поезія, важлива її суть,
невідомі імена. Це Аліна Олексієнко,
а не грою, а також поодинокої спроби
то
Андрій Карпенко, Поль Іщук, Артем
відмежувати від свою творчу сутність за
Чи сприймати як розрахунок на
Луценко, Інна Колеснік, Олена Горобець,
допомогою псевдоніму – немає.
прискіпливого читача, що усе-таки
Яна Драна-Гула, які одержали перемогу
У
варто
зацікавиться автором, і буде шукати
у «Битві поетів», як до речі близько року
відзначити послідовність упорядника
бодай щось про нього? Хоча, можливо,
тому зорганізував К.Поліщук (він же
у обстоюванні як назви збірки, так і
це елементарний недогляд упорядника.
представлену
малознані
і
–
провокація,
слово
збірки
«Правилах
із
заголовком
викликає
себе
гри»
на
(а
двояке
із
тут
підходу
до
є
її
структури:
«незалежним
шановні
авторство
гравці
–
річ
є
замість
культурним самостійно
відсутність Як
це
має
другорядна?
Штопор#1 • Листопад 2014 • 17
Рецензія
максималістськими
справа
Рецензія
Або ж просто бажання бути послідовним:
тональністю,
відвертою
нести добро, робити цей світ кращим.
сказано ж у передньому слові, що
пристрастю («Екстаз», с.111). Ідейно-
Твори Я. Драної-Гулої представляють
автори маловідомі… То хай і лишаться
тематичний полюс представлених у
гуманізм в його класичному варіанті.
невідомі. Троє з них мають власні збірки
альманасі віршів А. Карпенка свідчить
У творах молодої авторки немає тієї
(Г.Дудник, О.Горобець, А.Луценко), з
про його різноплановість в цілому. Це
гри, а є потужна емоційна ріка. Однак,
поезією двох (Г.Дудник, А.Олексієнко)
і осмислення себе в контексті своєї
ця емоційність має цілком конкретне
ми знайомі завдяки радіопередачам
творчості («Аматор», с.114), і спроби
сюжетне тло, що попри чималі фонічно-
за участю університететської літстудії
медитації «Завтра-вчора-завтра» (с.115).
строфічні негаразди змушує читача
«Обрій».
Добірка О. Горобець презентує зразок
замислитись. Проблематика її лірики
Але, книга є, а сам факт наявності всіх
цілком зрілої, як на мене, поезії,
спрямована від себе до світу, тому це
викладених міркувань свідчить: ми
домінантами якої є інтелектуалізм
не тільки інтимна лірика, але й спроби
приймаємо запросини (а чи виклик?!)
й етична стрункість. Інтелектуалізм
осмислити своє місце («Ти – вчитель»,
до гри, аби оцінити цю саму гру. Тому,
віршів авторки дає змогу говорити
«Місія поета», с.52) і свою сучасність
дозволю собі кілька реплік стосовно
не так про природу її таланту, скільки
(«Хто ж ми є?»,с.52). Проте, відзначу, що
того, хто і як з її учасників розпочав
про джерела натхнення. З вірша у вірш
лірика, медитація, самозаглиблення
грати у поетів.
читач ніби мандрує: то казковою Індією,
– це вдається Я. Драній-Гулій краще,
Після першого знайомство з книгою
то авторською Неверландією, то Італією,
про що свідчить навіть факт технічної
хочеться повторити класика:поезія або
Францією, то реаліями принципово
вправності
є, або її немає. Є, але віршів у збірці поки
відвертого
чаю»,с.56).
що більше, ніж поезії в них. Привертає
людських взаємин. Інша цікава річ, що
Дуже не люблю поділу на чоловічу
увагу майже філігранна з погляду
робить поезію молодої кіровоградки
й жіночу лірику. Однак, коли читаєш
фоніки лірика А. Луценка. Його ліричний
самобутньою – вміння прогнозувати,
поезії І. Колеснік, розумієш, що таки цей
герой – юна, відкрита світові натура,
робити
(вироки?!),
поділ справедливий. Її вірші бринять
що переживає цей світ з усіма його
називати речі своїми іменами. Сильним
на одному емоційному відтинку. Тож
проявами вперше. Звідти – щирість,
у цьому плані є вірш зі с.47:
часом ловиш собі на думці, що читаєш
легкість, природність. Його поезія
Віра в союзи
одну суцільну ліричну пісню. Це дає
скидається на музику і, якби не класика
повна ілюзій.
дещо однобічне уявлення про авторські
дієслівного римування, то можна б
Друзі
можливості. Ситуацію не особливо
було говорити про гармонію. Але,
визискують власну вигоду.
рятує й алітераційна гра в одній з поезій
серед усього поданого цим автором,
Ділити з тобою злигодні
(«Докотилися, доснилися, добилися»,
чи не найсильнішим в ідейному сенсі є
навряд будуть.
с.32). Однак щирість і внутрішня
вірш «Вісім». Ця поезія не тільки через
Люди,
простота ліричної героїні викликають
інший віршовий розмір, акцентуацію,
всього лише люди.
повагу, бо свідчить про здатність
образність виразно висуває А.Луценка
Чекати від них чуда,
лишатись собою у власній творчості.
вперед. Передусім, вірш лаконічний:
дещо навіть жорстоко.
Дещо іншою постає лірична героїня
немає преамбули, а всі слова працюють
Поетеса в міру саркастична. Її іронія
віршів С. Гонтар. Це пластична, часом
на втілення задуму. Такої стрункості
здебільшого доречна, небагатослівна й
віроломна, але у кожному вірші жіночна
не знайти у його інших творах, проте
безапелятивна:
натура, яка може «під ковдрою ховатись
радують авторські формули і, звісно,
Розділити б з тобою все,
від світу» (с.63), «не любити, а ненавидіти
декларовані в них смисли, на кшталт:
але на нуль не ділиться (с.39).
по-особливому» (с.62), дошукуватись
Людина подібна до птаха,
Без перебільшень, потрібно віддати
різниці між «я із ним» і «ми із ним» (с.66),
Може крила розправить, літати,
належне
до
і в якої «нестримне щастя витікає з-під
Та однім дано від природи,
дивовижної ритмізації віршів. Звісно,
вій/ і додолу стікається» (с.67). Тішить
А іншим потрібно кохати…(с.7).
є що поправити, однак загальний
зрілий характер образного мислення
Якщо, скажімо, ліричний герой А.
ритм кожного вірша антології загалом
молодої авторки, тому щиро хочеться
Луценка поданий автором так би мовити
звучить як серцебиття, як дихання. Ця
побажати, щоб у її грі було більше рими
в режимі теперішнього часу, який і
особливість пов’язана з внутрішньою
і більше ритму, що істотно розширило
кохає і живе тепер і зараз, то герой
римованістю
рядків.
Перед
нами
б і без того оригінальні мисле форми її
А. Карпенка акумулює в собі певний
безсумнівно
поет,
вірші
якого
творів.
життєвий досвід, подекуди обрамлений
заслуговують пильної уваги до себе.
Здатність
юнацьким максималізмом автора. Звідси
Завжди схилялась до думки, що поезія,
самоіронії є ознакою зрілості віршів Ю.
– наснаженість не стільки романтичною
про що у ній не йшлося б, повинна
Алейнікової. Вже в одному з перших
18 • Штопор#1 • Листопад 2014
скільки
світу
повсякдення
припущення
авторській
здатності
й
таких
до
віршів
розуміння
(«Чашка
себе
й
творів добірки авторка зізнається:
жінка – хижачка» (с.76), «Щасливі люди
дощем
Потерті джинси, з черепом бандана…
не плачуть» (с.80), «Я хотіла би стати
потомлені» (с.90) автор цей здогад тільки
В душі я завжди буду хуліганом.
чайкою» (с.81). Така особлива риса
підтверджує. Синергетичний простір
Та знову туфлі, гарні й незручні,
свідчить про тенденцію до глибокого
авторського мислення обрамлений
І очі нафарбовані й сумні (с.97).
внутрішнього само осягнення, в наслідок
інтелектуалізмом.
Мабуть, найповніше її іронічну натуру
чого
віршобачення
скільки не псує естетику, адже автор не
характеризує вірш «Сьогодні я засну
сприймається як принцип. Авторці
дозволяє собі збиватись на банальності,
в твоїх обіймах» (с.98). Героїня поезії
властиво
власної
хоча скрізь лишається максималістом.
говорить про кінець війни, в якій немає
емоційності, захоплюватись. Це сприяє
Ще однією прикметною рисою поезій
жертв, а є лише два ветерани – вона
створенню ефекту «густого» письма,
К.Поліщука є їхня рафінованість. З
і її коханий. Лірична героїня здалася
що робить її поезії сюжетними. На моє
одного боку, рафінованість як уміння
(чи перемогла?!), і свідчення цьому –
переконання, згодом за сприятливих
дбайливо працювати над словом. З
«моя весільна сукня – білий прапор»
умов, ця особлива авторська тенденція
іншого боку, маю на увазі, що часом та
(с.98). На тій же тональності бринить
неодмінно
чи інша поезія впадає в око швидше
вірш «Я люблю тебе, холодильник»
А.Олексієнко від поезії до прози.
тому, що її сприймаєш розумом, а не
(с.100) або у чотиривірші «Кохання –
Одним з небагатьох авторів антології,
душею й серцем. Бо в окремих віршах
це жуйка з ментолом» (с.106). У ньому
вірші якого сприймаєш як майже
більше-таки саме першого. Це не псує
інша проблема, але той самий підхід
закінчений
є
загального враження про автора, адже
до її осягнення – самоіронія. Ще
К.Поліщук. Варто віддати належне
внутрішній простір його поезій свідчить:
однією прикметною рисою поетеси є
за оригінальну концепцію книги в
цей гравець дійсно перспективний.
ахматівська усамітненість, якщо можна
цілому, адже саме він є її упорядником
Викладені міркування не претендують
так висловитись, прагнення тиші серед
і
очільником.
на статус апріорних. Багато лишається
людей, ностальгії, гармонії («А може
До речі, саме його поезія частково і
несказаним. Це теж своєрідна гра,
краще не знати, хто ти» (с.103), «Багато
пропонує вибагливому читачу те, про
пов’язана з роллю критики. Однак,
вас хоче залізти у душу» (с.104), «Знайди
що йдеться в назві – гру. Гру з формою,
вітаючи в літературному просторі
ключі, відкрий іржаві двері», с.106).
гру з розміром, гру зі звуком, гру із
Кіровоградщини
Поезії Г. Дудник окреслюють виднокіл
тишею. Поль Іщук – творчий псевдонім
авторів,
переживань юної душі. Оригінальність
автора. Навіть тут є елемент певної
наведені вище міркування свого часу
авторської позиції проявляється навіть
гри. Строфіка його поезій настільки
справдяться і ці талановиті й самобутні
у спогляданні повсякденного, тому
виструнчена, що мимоволі ловиш
гравці будуть знані надалі як поети. А
деталь із побутового й реального світу
себе на думці про їхню довершену
втім, поезія або є, або її немає. Тому
постає в огранці самоосмислення. Це
ритмічність.
асоціацій
приміряти до себе роль, коли вона
дає змогу її героїням «зізнаватись в
дають змогу не тільки витворювати
не твоя, однаково безглуздо. В поета
не коханні» (с.11), розстрілювати одне
цікаві образи, але й дивувати читача
не можна зіграти, а тим паче виграти,
одного «з коханням і повагою» (с.15),
несподіваними римами мало не в
коли ти не поет. Поезія має грати. І
мріяти «безкінечність дотику знайти»
кожнім вірші. Це поезія для гурмана.
ця антологія свідчить, що поезія грає
(с.17), бачити, що «там у серці живе
Не може не радувати лаконічний
непогано: 10 нових імен їй на користь.
світлячок» (с.18), і бачити, як «маленькі
характер поетичного мислення автора,
убогі фільми / за стінами винами
іронічність
плачуть» (с.19). Можна підсумувати:
координати
в поезії Г. Дудник рясно дозрівають
зокрема:
складні образи, що з часом дадуть гарне
Час не викрикне вголос
жниво, коли молода авторка докладе
Нічого не втратить доба
зусиль.
Бо ми не її голос
представлене губити
межі
призведе
головним
до
художній
продукт,
ідейним
його
чітко
хочеться
(с.86),
Однак,
десятку вірити,
«Дерева
це
а
ні
молодих що
всі
Надія Частакова (Гармазій)
окреслює
віршопростору,
Навіть і не губа (с.84) А.Олексієнко вміє знайти небуденність
Поезія
у повсякденні. Про це свідчить її поезія
говорити про чималий вплив на
«Ідеальна жінка» (с.73). Ця поезія, як
автора П.Верлена, можливо А.Рембо,
і більшість представлених у добірці,
раннього французького символізму
звісно,
що
потребує
«Зникнути»
дає
підстави
сумлінного
загалом. Принаймні, своєю тенденцією
редагування. Поетеса вміє розгорнути
до відокремленого естетизму.В інших
тезу в антитезу, як у віршах «Кожна
віршах, зокрема «Лібретто до зіпсованої
Штопор#1 • Листопад 2014 • 19
Рецензія
Багатство
якого
переходу
суботи»
Інтерв’ю
Залізний Поль Соціологи встановили пряму залежність між тим скільки читає людина і її схильністю до вчинення злочинів. Зв’язок між місцем літератури в суспільстві і рівнем його розвитку простежуємо на живих прикладах в Україні. Так, на Донбасі, де за статистикою завжди було найменше бібліотек на кожну тисячу населення, а літературне середовище практично не розвивалось – нині спостерігаємо торжество бунту люмпенів, жорстокого і нещадного. Повністю зрежисованого і спровокованого зовні за допомогою надуманих приводів і провокацій. Недорозвинена емоційна складова особистості, брак співчуття і емпатії до людей, нездатність до саморефлексії, узагальнень та абстрагування, невміння прораховувати наслідки своїх дій − все це результат гуманітарної кризи, яка склалась не лише у воюючих східних областях, а й в тій чи іншій мірі простежується також у центральних та південних. Ми хочемо познайомити вас із чоловіком, який докладає чималих зусиль для того, щоб наше місто покинуло цю сіру зону нестабільності, формуючи в Кіровограді наш власний унікальний культурний прошарок. Що зрештою має являти собою ту саму гуманітарну ауру міста, яка виховує, яка є духовним якорем суспільства в часи повної секуляризації. Мова йде про аспіранта факультету філології і журналістики КДПУ ім. В.Винниченка, молодого, але вже знаменитого і визнаного кіровоградського поета, організатора популярних культурних заходів, Кирила Поліщука. Роздуми про відповідальність митця, багато зрілих думок про значення і роль мистецтва та літератури в суспільстві далі в цьому матеріалі.
20 • Штопор#1 • Листопад 2014
- Отже, найперше – Розкажи коротко про себе. Кирило Поліщук. Коротше – Поль Іщук - Що для тебе творчість? На кого з визнаних авторитетів ти озираєшся. Що тебе надихає. Авторитети постійно змінюються. Колись я вважав поезію Маяковського – вершиною поезії. Але тоді почали приходити Йосип Бродський, Василь Стус, Грицько Чубай. Відкриваєш нову вершину поезії для себе – і починаєш дертися на неї. - 2014 рік видався напрочуд урожайним для тебе в плані визнання, одразу кілька престижних премій. Розкажи про свою участь, перемогу, а також шлях який довелось пройти в різних конкурсах перш ніж посипались перемоги. Перемоги – то голосно сказано. Одна перша премія і дві других. Я шукаю в мережі, які відбуваються поетичні конкурси – і надсилаю туди свої твори. Вже декілька років хотів створити відеопоезію для конкурсу «CYCLOP» і лише цього року разом із Вікторією Нетребенко ми відзняли відеоряд до моєї поезії «Кафка». Перемоги або призові місця у всеукраїнських конкурсах, окрім приємних призів і «понтів», ще нагороджують тебе відповідальністю. Тепер ти розумієш, що до тебе приглядаються. Ти не можеш більше лажати, адже тоді махнуть рукою і скажуть: «А, поганий поет. То йому просто пощастило». 2-ге місце на конкурсі відеопоезії «CYCLOP» тепер диктує мені або взагалі не знімати нічого, або знімати не гірше ніж те, що отримало призове місце. І це відповідальність. Хоча, можливо, я перебільшую і всім начхати. І, скоріш за все, не можливо, а
точно.
Поль Іщук - Розкажи трохи про свої книжкові проекти вже реалізовані і ті, що чекають свого втілення. Книжкові проекти, до створення яких я був причетний – антології «Гра в поетів», «До барикад!», «Шепіт Альми». Усі три книги по-своєму унікальні. «Гра в поетів» стала першою антологією молодіжної кіровоградської поезії. До того ж незалежною – видана за авторський кошт. Таким чином ми уникли жебракувань перед потенційними спонсорами, а також отримали усю відповідальність за свій продукт. Коротше, грали як самі хотіли. Унікальність «До барикад!» у тому, що по-перше, ця книга стала однією з перших антологій присвячених подіям «зими, що нас змінила»; по-друге, книжка стала мистецьким Майданом, адже вірші збирались громадою, гроші на видання книги збирались громадою, виручені кошти були передані бійцям, які зараз на війні. «Шепіт Альми» – це антологія кримськокіровоградської поезії – і саме у цьому її унікальність. Видавалась вона за грант, який отримав талановитий поет Артем Луценко. Або просто – Артем Луценко. Називати один одного талановитими моветон. Та і вживати слово «моветон» теж не дуже… Сподіваюсь на реалізацію ще однієї антології української молодіжної поезії «Вокзали». До неї увійшли маловідомі і вже відомі поети із різних міст України. Проект цікавий. Але поки не знайшов
видавця, який згоден вкласти у нього гроші або спонсора. - Ти талановитий молодий поет ще не маєш власної збірки, тоді як безліч графоманів штампують їх по кілька на рік. Розкажи чому не поспішаєш із самостійною книжкою і коли плануєш видаватись? Я теж графоман, але без збірки. У мене є мало не три сотні віршів, але більшість із них не варта уваги. Останнім часом я починаю оцінювати все, що роблю іншими категоріями. Мене більше не цікавить (як то було раніше), що може МЕНІ дати поезія. Тепер мене цікавить питання що Я можу дати ПОЕЗІЇ? І якщо поки нічого – то навіщо збірка? Навіщо бути поетом, який поетом не є? - Ти координуєш найуспішніший в історії нашого міста, за останні 10 років так точно, мистецький захід навіть з інших міст. У листопадовій битві навіть переможницею стала юна поетка з Первомайська Миколаївської області. Як тобі вдалось досягти такого успіху? - Не запитання, а дифірамб. Люди починають цікавитись поезією, люди долучаються до культури. Ми намагаємось давати можливість поетам почитати, а глядачам-слухачам познайомитись із творчістю місцевих поетів. Ось і вся формула успіху. «Битву поетів» роблю не я, її роблять поети, музиканти, фотографи, журналісти, і, особливо, глядачі. У нас дуже вдячна публіка, за що і я їм щиро вдячний. Немає більшої радості, коли бачиш як забивається до не можу великий зал аби послухати поезію. Це надихає. - Нещодавно відбувся установчий з’їзд НСПУ, обрано нового голову спілки М.Сидоржевського.
Літератори
чекають на зміни, як гадаєш чи вдасться реформувати НСПУ, наблизити спілку до вимог сучасного літ процесу? Сам ти не поспішаєш отримати членський квиток письменника, чому? Я не бачу себе у Спілці. Від неї досі тхне
- Спільно з іншими молодими поетами міста ви проводите ряд різних заходів, реалізуєте різні проекти, тим не менш, ви не поспішаєте формалізувати чи інституціоналізувати ваше об’єднання, чому?
І
чи,
можливо,
плануєте
найближчим часом? Плануємо. Аби був сенс. Що сказати ще – не знаю. Усе що має статися – станеться. - В Україні знову гарячі часи, перед нашими очима відбуваються історичні події, чи спонукають вони тебе на творчість?
Як
ти
ставишся
до
актуального мистецтва, що змальовує революційну і воєнну дійсність. Ні, не спонукають. Навпаки гальмують. Не знаю чому. Нового не пишу і вже доволі довго. Єдині твори, які мають пряме відношення до цьогорічних подій у країні – вірші, що увійшли до антології «До барикад!». Але і там єдиною поезією, яка дійсно моя – це «Вулкан». Усі інші – «До барикад!», «Спільна сердець мета» – вірші пафосні, вірші писані на емоційному піднесенні, у революційній ейфорії, до певної міри у революційному афекті. Це не моє. Я не люблю пафосу. Моя поезія, напевне, більше раціональна ніж емоційна, навіть сухувата. І це не я помітив – почув це від кількох людей, які добре знаються на поезії. Але я не формаліст.
них, що відчував в ці моменти? Як ти ставишся до поїздок в зону АТО поетів і музикантів, які там виступають перед бійцями? Це були ті самі концерти, ті самі поетичні читання, але з певним відтінком суму і гордості. Суму – бо ці люди, які зараз слухають мене, можливо вже завтра будуть на передовій. Гордості – за їх мужність.На війну не бачу сенсу їхати з гітарою – тільки зі зброєю. Хоча такі поїздки підтримую – бійцям треба емоційна розрядка. Але сам не поїду, бо читати вірші чи співати там, де стріляють, для мене фальшиво. Хоча я розумію, що кожен має займатися своєю справою. Ми тут маємо розбудовувати культуру, освіту, журналістику. Це теж важлива війна – інформаційна, культурна, яку не можна програвати навіть в умовах справжньої війни на Сході країни. Ми з поетами і музикантами часто виступаємо у Кіровограді на благодійних концертах, де збирають гроші для бійців, продаємо залишки книжок «До барикад!», виступаємо перед школярами з революційною та патріотичною поезією. Ми маємо це робити, аби не повторилася історія Донбасу. Адже, як кажуть з іронією, але у цьому є правда, той хто читає книжки − не голосує за Партію Регіонів. Олена Горобець
- Тобі доводилось виступати перед військовим в Кіровограді, що читав для
Штопор#1 • Листопад 2014 • 21
Інтерв’ю
«Битву поетів», на неї приїздять поети
нафталіном. Сидоржевському я вдячний за те, що він кілька разів публікував мене в «Українські літературні газеті». Я впевнений, що його прагнення омолодити Спілку, публікувати молодих письменників, цілком щире. Але завжди є «але». Чи вдасться це йому? Чи зможе новий голова докорінно змінити уявлення про Спілку? Чи вдасться йому зробити новий імідж Спілці? У молодих поетів виникає резонне питання – «Навіщо мені Спілка, коли є море авторів, книжки яких розтиражовані та отримують престижні європейські премії, а автори навіть не члени Спілки?». Але загалом програма Сидоржевського мені імпонує.
Новорічна казка
У фокусі
фото Святковий настрій перед новорічними
І постарались організатори на славу,
Окрім макіяжу, розігрувалась ще й
святами як у дітей, так і у дорослих,
адже створили справжню святкову
безкоштовна фотосесія. Переможцем
з’являється ще на початку грудня,
атмосферу в червоно-білих тонах у
розіграшу
виникає бажання готуватись до Нового
своїй затишній студії: яскрава ялинка та
Максименко. «І от з нею стався дуже
Року, обирати подарунки, купувати
камін, гірлянди, крісло-гойдалка, м’які
смішний випадок, − розповідає пані
ялинку та прикраси. А
стала
12-річна
Соня
підтримати
іграшки, всілякі новорічні дрібнички,
Леся. − Зателефонувала мама дівчинки
цей новорічний настрій, а декому й
подушки і навіть позичили у ведмедя
і довго не могла повірити, що це не
підняти, в кінці 2014 року допомагали
його шкіру:) Більшість декорацій для
«развод», ніяких грошей це не коштує і
чарівні дівчата, організувавши святкову
фотопроекту зроблено своїми руками.
ми не шахраї».
фотосесію для родин Кіровограда.
Головним
знайти
Цікавих випадків було ще багато і
Весь грудень у нашому місті проходив
гарного фотографа, який би не лише був
багато ще буде, говорять організатори,
фотопроект
було
казка».
професіоналом, а й любив працювати з
адже
Організатором цього свята для дітлахів
дітками, вмів упіймати емоцію і дитину
участь у Новорічній казці понад 150.
та їх батьків стала Леся Тараненко –
в русі.
Більшість учасників проекту у захваті
Партнер Baby Service у Кіровограді,
Нам пощастило, оскільки фотографом
від організації і спілкування, про
який надає послуги прокату корисних і
новорічного фотопроекту погодилась
що свідчать коментарі на сторінці
цікавих дитячих товарів.
стати Анна Усікова. Це чарівна молода
соцмережі ВК, настрій, з яким учасники
«Ми любимо своїх клієнтів і хочемо
дівчина, яка чудово ладнає з дітками,
виходять після зйомки, а також багато
залишатись частинкою їхнього життя
ловить їх посмішки та створює справжнє
хто питає про наступні проекти.
навіть тоді, коли малеча виростає
свято на фотомайданчику.
«Буде ще багато цікавого, − говорить
з наших капельок та стрибунців, −
Ще до початку зйомок у своїй спільноті
Леся Тараненко. – Адже зупинятись
говорить Леся. – Саме тому і вирішили
організатори розміщували поради щодо
на досягнутому ми не збираємось.
зробити такий проект. Мета фотопроекту
того, як краще одягтись на фотосесію,
Слідкуйте за новинами на нашому сайті
дуже проста: не лише створити свято
які пози будуть вдалими для родинної
та соціальних мережах – і ми вас ще
та подарувати гарні емоції напередодні
фотосесії, фотосесії закоханих, малюків,
приємно здивуємо!».
Різдвяних свят, а й зберегти згадку про
що свідчить про справжню турботу про
них на фото».
своїх клієнтів.
Дякуємо
Підготовка до проекту від виникнення
Партнерами проекту були представлені
надану Лесею Тараненко. Бажаємо
ідеї, пошуку фотографа і до її втілення
речі власного виробництва: від Ольги
організаторам гарних свят та втілення
в життя зайняла близько 3-х місяців.
Тарасенко − чудові прикраси з бісеру,
нових цікавих ідей!
Організатори придумали декорації,
Ірини Бондар – в’язані речі, Світлани
запросили
Куриленко – в’язані іграшки. Ще один
невеличкі
«Новорічна
завданням
партнерів,
підготували
подаруночки,
тобто
Партнер фотопроекту Марія Ланецька
постарались зробити все для того, щоб
– візажист, яка не лише надала знижку
учасники проекту хоч на пів годинки
на свою послугу для учасниць проекту,
залишили всі свої проблеми та незгоди
а й дала змогу розіграти безкоштовний
і поринули в атмосферу новорічного
make up.
дива.
22 • Штопор#1 • Листопад 2014
кількість
за
сімей,
які
інформацію,
беруть
люб’язно
Спілкувалась Вікторія Нетребенко
У фокусі Штопор#1 • Листопад 2014 • 23
Для мам, тат та їхніх малят
Зимові історії під ялинку Скоріш за все подарунки на Новий Рік вже придбані, гарно запаковані, а листівки підписані та лежать біля ялинки або заховані під ліжком чи в шафі. А хто ще не встиг обрати той особливий подарунок для рідної людини, то кращого книги, особливо про різдвяні чудеса, годі й шукати. Тим більш, що новорічні свята лише починаються. Солодощі та гарячі напої, снігова погода, теплі пледи та фільми і, звичайно ж, ялинка та гірлянди – створюють неповторний святковий настрій, довершити який може лише казкова різдвяна історія. Хочу запропонувати вам книги про новорічні дива, що будуть до вподоби малюкам, а також тим дорослим, які ще вірять в казку. Для українських видавництв та книгарень різдвяна пора – це шанс поповнити полички новими виданнями, а для письменників розширити коло своїх читачів, тому до новорічних свят всі готуються особливо пильно. «Видавництво Старого Лева» для читачів підготувало низку тематичних книг: «Крамничка тітоньки Мальви» Сашка Дерманського – це історія про те, як маленький Тишко та його пес Кучугурка рятують чарівну книгу дідуся-казкаря і, звичайно ж, Різдво. «Одного разу на Різдво» Надійки Гербіш – це казка про чудову сім’ю звіряток, яких дуже полюбляє малеча, а саме про сім’ю їжачків, які переказують історію про народження Ісуса та приймають в гості заблукавши у морозному лісі ховрашат. «Нові казки під подушку» − це вісім справжніх різдвяних історій від радіоведучих «Львівської Хвилі», а також від улюблених
24 • Штопор#1 • Листопад 2014
українських виконавців. «Піккардійська Терція»,
зимові, які найбільше полюбляють діти: Святого Миколая,
гурти «Патириція» та «Антитіла», Наталка Карпа,
Новий Рік, Різдво. У збірці коротко, зрозуміло, а головне
Сашко Лірник разом з ведучими повідають про
цікаво та ілюстративно подано пісні з нотами, ігри з
музичні дива, талант та добро.
правилами та лічилками, страви з рецептами, рукомесло
Відома та вже титулована казка про сім’ю
зі схемами, а також довідки про виникнення свят і їх
кротенят «Хто зробить сніг» Тараса та Мар’яни
еволюцію з дохристиянських часів аж дотепер.
Прохасько – незамінна зимова історія про
Це невеликий перелік новеньких тематичних книг, які
дружбу та допомогу, а також про те, хто
стануть провідником до чарівного світу зимової казки. Але
насправді
й не варто оминати вічні різдвяні історії Г.-Х. Андерсена,
стоїть
за
виготовленням
білих
маленьких сніжинок. Окрім
сучасних
«Видавництво поринути
в
Вільгельма Гауфа, Моріса Метерлінка, Чарльза Діккенса, українських
Старого класичну
авторів
Лева» «Різдвяну
Джанні Родарі та багатьох інших.
пропонує
Тож бажаю вам чудових свят, побільше див та веселощів,
історію»
а також чарівних різдвяних історій! Не забувайте, що в
Чарльза Діккенса, яка вийшла у 2014 році в
кожному з нас живе той маленький хлопчик чи дівчинка,
новому дизайні. Ця історія – віра в добру суть
який вірить у новорічну казку:)
людини, вона стала символічної піснею доброти
Вікторія Нетребенко
у всьому світі. І не будемо забувати про неймовірні ілюстрації книг цього чудового видавництва, які порадують вас не менші, ніж дивовижні історії.
Для мам, тат та їхніх малят
Видавництво «Фонтан казок» Івана Андрусяка підготувало для маленьких читачів віршоказку «Зайчикове Різдво» про маленьке Зайченя, яке засумувало за сонцем. Як найсонячніше свято Різдво та подарунок від Святого Миколая розрадили
Зайчика
дізнаєтесь
у
чудовій
віршованій формі. А книгу можна замовити за демократичну ціну у самого автора, написавши йому в соціальних мережах. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
видало
«Різдвяну
Рукавичку» − українську народну казку з продовженням від Івана Малковича. Казочка розповідає про щасливу різдвяну пригоду, яка сталась з відомими ще з дитинства героями – Мишкою-шкряботушкою, Жабкоюскрекотушкою, Лесичкою-сестричкою,
Зайчиком-побігайчикои, Кабаном-ікланом
та
Ведмедем-набредем. Можливо не зовсім різдвяна, але дуже цікава книга Джоан Ролінг «Фантастичні звірі та де їх шукати» нещодавно вийшла друком у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Впевнена, що кожен, хто прочитав хоч одну частину про пригоди «Гаррі Поттера» з радістю дізнається про фантастичних тварин світу чародійства. Брати Капранови разом із видавництвом «Зелений Пес» бажають всім «Веселих свят!». На сторінках видання можна знайти інформацію про традиційні українські свята, зокрема і про
Штопор#1 • Листопад 2014 • 25
Центр на компасі
Юлія Чоботар *** Мне пишется Когда душа болит, Когда весь мир Опустится на плечи. Печалей неисчерпанный Лимит Так странно Снова облачился В вечер. Камина нет и Пледа нет у ног, И верный пес Не ластится Вальяжно. И нет того, Кто б успокоить мог: «Любимая, не плачь, Я все улажу». Мне пишется, когда я в тупике И выхода как не ищу – Не вижу. И эта боль упрямая В виске, И крепкий чай Уже давно остывший… *** Кружится в небе воронье Над счастьем чьим -то Безмятежным И где была недавно Нежность, Взрасли сомненья И вранье. Все жизни блага Пить до дна, Нигде ни в чем не Знать отказа И вот, внезапно, В одночасье Как мышь Церковная бедна. Быть королевой На балу, кружиться В вальсе ошалелом,
26 • Штопор#1 • Листопад 2014
Впитать мелодию Всем телом, Иль по Зеленому лугу бежать За ветром оголтело. Судьба быть может, или Рок Как смерч все Начисто сметают И вот, лежишь не Ощущая ни тела Своего, ни ног... Такое наше житиё, Нами не понято Так часто. Для всех людей Едино счастье, А горе – Каждому своё. *** Тривожно б’ється у Матусі серце: Великі діти – То великі біди. Сказати мало «Мамочко, не сердься», – Так хочеться для Тебе щось зробити. Та тисячі, мільйонів Справ не стане Аби тобі достойну дяку Скласти За кожен день, За кожен подих, мамо, Тобі низенько в ноги хочу Впасти. Щомиті рідна, дякувати мушу, Та де слова мені Ті підібрати, Які розкажуть про Прекрасну душу, Про Дар від Бога, Що зоветься МАТИ!
Юлія Чоботар – Народилася у 1984 році, закінчила Відкритий Міжнародний Університет (нині Інститут) Розвитку людини “Україна”. Працювала позаштатним журналістом у газеті “Народне слово”.
Юлія Чоботар
*** Перебідуй, перебинтуй Те, що лишилось Від душі, Комусь минуле Залиши І майбуття Собі будуй Поволі, тихо, Не спіши. Перебинтуй І серця шмат, Що нагадає Про весну, Про – із собою Ту війну – Її він зовсім Був не варт. Устань з колін І далі йди, Хтось там Тебе вже зустріча. Бо невзаємна та
Печаль Така далека Від біди. Бунтуй в душі, пиши вірші Вони ж бо кращі вийдуть в бунті. Про все, незгодна з чим, пиши І знатимеш, Чи тобі бути. Чи серце просто так твоє По тілу кров переганяє, Чи щось таки, у ньому є, Коли йому болить, «чіпає». Рушай, не стій на місті, йди, Бозна чому іди назустріч. Ти ж ще не бачила біди, А вже тебе таки щось Мучить. Бунтуй, без бунту ти – ніхто. І щоб «ніким» не залишитись, Собі скажи разів зі сто: «Бунтую я, бо хочу Жити!
Кому кто враг, Кому кто – верный друг. Последних дней Страшит нагромождение, Излишества мешают Быть людьми. Спрос грубо Превышает Предложения, Искусственные Слепят нас Огни. И с завистью Шагая в Подворотнях, С ухмылкой Замечаем мы что вот: Как улицам Везет – У них есть дворник. А грязь с души Никто не подметет.
*** Мне чистоты Душевной не хватает. И мне самой, И миру что вокруг. Никто теперь Доподлинно не знает,
Штопор#1 • Листопад 2014 • 27
Центр на компасі
*** Ніхто на тебе так Як я не гляне. Не вміє, чуєш, жодна Так людина. У інших буде в Погляді бажання, А ти для мене на Ввесь світ єдиний. Обов’язок, повинність чи Благання З чужих очей Впадуть тобі на Спину. З моїх сльозою Скотиться Кохання, Бо на ввесь світ Для мене ти Єдиний.
Центр на компасі
Оля Ткаченко
Оля Ткаченко – прозаїк та журналіст. Про свої захоплення Оля говорить так: «Моя робота – це і є моє хоббі. Захоплююсь фотографією: однаково люблю як фотографувати, так і позувати». Вважає, що людина не повинна бути овочем, а має сама будувати своє життя, щоб потім не жалітись на долю. Не вміє знаходити спільну мову з людьми без почуття гумору. У людях найбільше цінує щирість та вміння сприймати складні речі просто. На далеке майбутнє не загадує, адже звикла потурати своїм бажанням. Життєве кредо – немає нічого неможливого для людини, яка бачить свою ціль.
І тільки очі У житті кожної людини бувають моменти, коли хочеться покинути все, перевернути, втікти, залишити. В її житті перекочувався саме такий період. Марта сиділа в той день біля вікна, вдивляючись у ясне сонечко. Літня спека зігрівала світ, але обпалювала її серце. Кожен дотик теплого промінчика вдивлявся в її сіро-блакитні очі і підштовхував зробити крок назустріч змінам. Думки її були далеко, а світ провівався мимо. Післясмак улюбленої музики виїдав із середини, але її не замінити іншою, адже кожна слово тут таке рідне. І ось телефонний дзвінок. Вона ні на кого не чекала, тому підбігати до слухавки не було особливої потреби: «Так. Доброго. Я вас слухаю, Володимир Петровичу. Куди? На котру потяг? Добре. До побачення». Вона працює редактором у видавництві і має терміново виїжджати для переговорів з автором чергового бестселера. Марта вивчала психологію і тому в співпраці з авторами вона відчувала себе як цукор в каві. Її думки були зараз десь геть далеко, тому вона не проти була полетіти в слід за ними. Цього разу Марту не цікавило ні хто автор, ні скільки часу там доведеться вбити. Вона просто тікала від буднів. 5 годин звуку колії і Марта приїхала. Таксі вже чекає, щоб відвезти її кудись, де вона ще не була. Зазвичай ця ділова дама не витрачає свій час безглуздими прогулянками, а цього разу вона вирішила дати вихідні своєму внутрішньому трудоголіку і просто пройтися містом. До того ж багато питань Марта вже вирішила з автором по телефону ще задовго до поїздки. Тому лишилось тільки підписати всі папери і обговорити деталі.
28 • Штопор#1 • Листопад 2014
Оля Ткаченко
Штопор#1 • Листопад 2014 • 29
Центр на компасі
Марта перечитала рукопис книги ще в дорозі, тому ці декілька днів можна було витрати повністю на відпочинок. Головний герой чимось її зачепив і не відпускав. Вигаданий нібито персонаж, але все ж. Літня спека вбивала будь-яке бажання йти пішки, тому Марта повільним кроком вийшла до зупинки і вирішила поїхати на першій же маршрутці. Чекати довелося не довго. Досить швидко жовта бляшанка вже неслась по пекучому асфальті. Дві гривні для водія і Марта кинула поглядом по салону, обираючи собі зручне місце. Ненароком помічаються сірувато-сині очі чоловіка у спортивному костюмі. Він якось загадково дивися у вікно. Увага на мить і захоплення очима незнайомця втрачено. Вона вже й забула Його щойно вийшла на своїй зупинці. Декілька днів на відпочинок і перегляд справ. Ці декілька днів Марта щоранку бачила Його. Бачила, але не надавала особливої уваги. Пам’ятала тільки неймовірні очі. Щоранку рівно о дев’ятій вона сідала в маршрутку і щоранку проводжала поглядом Його на одній і тій же зупинці. Кілька днів відпочинку минуло і.. .. і наступного дня вже чекала робота і відпочивати просто не було часу. О дев’ятій вона вже мала бути на зустрічі з автором, тому вийти їй слід було раніше. А отже вона не побачить уже звичні очі. Такі чужі і такі рідні.. Тільки очі.. Переповнена маршрутка немов би чекала її і лишила одне місце біля самісіньких дверей. Ледве втиснувшись, передає гроші за проїзд. Піднімає погляд. І.. його очі. Знову. Погляд тепер не у вікно, а їй у вічі. Очі одного кольору, але різного тону тримались міцно, ніби не хотіли відпускатись поглядами у швидкості руху. Скоро Йому виходити і Марті довелося б вийти з маршрутки, щоб Його пропустити, але звична зупинка лишилась уже позаду. Ще декілька зупинок і маршрутка вже майже пуста. Їй час виходити. Марта підіймається і бачить, що Він також готується виходити. Кроки донизу з маршрутки, а ніби вони ведуть догори – до моменту щастя. –Дівчино, у вас неймовірно красиві очі. Я бачу їх щоранку і не можу забути. До зустрічі ще півгодини і в них є час познайомитись. Його звати Денис і він має зустрітись тут зі своїм батьком. –О! А ось і мій батько – Олег Станіславович . –Олег Станіславович? Карпенко? – здивовано перепитала жінка. –Доброго дня, Марто. Я бачу ви вже познайомились з Денисом. Це і є людина-спорт, мій син, а за сумісництвом і прототип головного героя моєї книги. Я вам про нього розповідав по телефону.
Станіслав Буряк Холодно
Меседж зі сходу
Холодно. Руки на холоді. Холод під шифером цвяхами грюкає. Скиглити годі вже Ніч із тарифами, сповнена звуками. Холодно. Шибки розсохлися. Вітер у вікна б’є, залпами в мінус п’ять. Заморозь тане вся, риба мовчить і п’є, доки дерева сплять. Шифер трима вітряк флюгер семи вітрів. Крила то вверх, то вниз. Брехні сивих собак. Ти і тоді не вмів тихо ламати хмиз. Вітер у спину дме. Шифер все «гуп» та «гуп». Місяць – надбитий ріг спить, але не засне. Спокій на більшу з куп, мовчки собі приліг. Холодно не в душі, мерзне моя рука, доки махаю вам. Доки шумлять кущі, холод мене чека і крижаніє сам.
*** Чуєш вітре, заграй на акації. Зашуми через ліве плече. Холоднеча зриває овації грізним тріском морозних ночей Укривають дахи гуготіннями, видає себе скрипом обкорена – Ця акація днями осінніми, вітром зваблена падає в сторону
30 • Штопор#1 • Листопад 2014
Загудуть голим гіллям акації за сестрою . Падіння наврочене. Вітер втихне та будуть хитатися, димарем їхні крона прокопчені. Вечір хвіртку залишить прочинену і настелить соломи вороже так, доки дутиме прямо у спину нам вітровій, сам собі заворожений...
*** Вечір бреше. Плечам легше. Скільки сили невідомо. Розум збився у груду. Ой, накуй зозуле-втомо, скільки я ще не впаду? Впав так швидко. Дуриш видко? Коле дощ, а я не хочу. Дощ шикується в полки. Хтось навмисно чекав ночі, щоб метати ці голки. Римба повна. Б’є у горна. Кого зве, уже не вийде. Листя мокре – повен міх. І завис на дроті з міді чорний скльований горіх. Покуття хати прагне страти. А фундамент вже осів, потягнувши мох на захід. Рік тому серед полів зник між вовчих ягід...
Станіслав Буряк – Дніпропетровська область. Народився 16.11.1996. Іноді пишу вірші, можливо, не дуже вдалі. Ніде не публікувався, ніде не читаю.
Над номером працювали (люди)
Головний редактор
Редактор
Кирило Поліщук
Вікторія Нетребенко
Технічний редактор
Журналіст
Артем Луценко
Сергій Цигульський
Щиро ваш журнал «шTOPOR»! P.S. Ми як завжди раді співпраці із поетами, прозаїками, драматургами, журналістами та есеїстами. Пишіть на нашу пошту: shtopor_journal@ukr.net
facebook.com/shtoporjournal vk.com/journal_shtopor s h t o p o r _ j o u r n a l @ u k r. n e t Штопор#1 • Листопад 2014 • 31
Більше новин і фото тут...
facebook.com/shtoporjournal vk.com/journal_shtopor s h t o p o r _ j o u r n a l @ u k r. n e t