PRIYMAK OLEXANDER

«CHILDREN»

Oleksander Pryimak’s series of works «CHILDREN» is a metaphorical look into the minds of children living through war.

Their present is full of pain and fear. Their memories are the things that have no place in a happy childhood. Their desire is to erase from their lives everything that adults have brought them and to paint a new yesterday, today, and tomorrow on a blank canvas.

The author’s works are imbued with deep symbolism: an eraser as a symbol of a naive child’s desire to correct mistakes; white canvases covered with blood as a sign of children’s lives cut short and black stitching as an image of memories so terrible that they cannot be erased.

Or maybe an eraser can clean the canvases of children’s lives from blood and death?

«Командна робота»

Ручна графіка 42х60 см 2023

Всі структури, моноліти і портали об’єднані мережами живлення. Проте, завданий по ним удар руйнує дорогоцінні зв’язки і звичний лад. В такий скрутний час тільки командна робота здатна повернути втрачене.

PRYTULA OLEKSANDR «Teamwork»

Graphics 42х60 сm 2023

All structures, monoliths and portals are connected by power networks. However, the damage inflicted on them destroys precious connections and the usual order. In such a difficult time, only teamwork can bring back what was lost.

«SHARK PEOPLE»

Вперше Астіан Рей створив Людей Акул у вересні 2021 року, під час арт-резиденції «Заземлення» в Соледарі. Двометрові, білі, бетонні скульптури відтоді і до початку повномасштабного вторгнення стояли у парковій зоні, перед подвір’ям офісу фонду ІЗОЛЯЦІЯ. Художник випадково дізнався про долю своїх «Людей-Акул» зі статті російських ЗМІ. Незважаючи на активні обстріли, скульптури вистояли та стали більш фактурними, демонструючи собою наслідки «російського миру». Люди Акули досі знаходяться в зоні активних бойових дій, їх майбутня доля невідома…

В колекції галереї Portal 11 збереглася зменшена версія скульптур в синьому кольорі. Завдяки цьому ми маємо змогу доторкнутись до втрачених в Соледарі скульптур та переосмислити їх місце в публічному просторі. Розстріляні скульптури набувають нового сенсу, відображаючи

ASTIAN REY «SHARK PEOPLE»

Astian Rey first created Shark People in September 2021, during the Grounding art residency in Soledar. From then until the start of the full-scale invasion, the two-meter, white, concrete sculptures stood in the park area, in front of the office yard of the ISOLATION fund. The artist accidentally found out the fate of his «Shark People» from an article in the russian mass media. Despite the active shelling, the sculptures survived and became more textured, demonstrating the consequences of the «russian peace». Shark People are still in the zone of active hostilities, their future is unknown...

A smaller blue version of the sculptures is preserved in the collection of the Portal 11 gallery. Thanks to this, we are able to touch the lost sculptures in Soledar and rethink their place in public space. The shot sculptures take on a new meaning, reflecting the cold-bloodedness of the invaders, which can be compared to the cold-bloodedness of a shark stalking its prey. At the same time, blue Shark People, on the contrary, symbolize stability and future peace.

«Ескалатори»

З початком повномасштабного вторгнення сприйняття метро як локації кардинально змінилось, з перших днів війни його почали використовувати як укриття під час повітряної тривоги. Люди брали документи, їжу, ковдри та перечікували повітряні тривоги по місту, дуже часто і ночували на станціях. Ця підземна інфраструктура і зараз потенційно готова в будь-який момент приймати жителів міста, слугуючи сховищем від ракетних та дронових обстрілів. Ця війна принесла абсолютно нову актуальність для багатьох речей, які раніше здавались абсолютно звичними та повсякденними.

RIABOSHTAN VLADYSLAV «Escalators»

полотно, акрил, олія 100х150 см 2021 oil and acrylic on canvas 100х150 сm 2021

With the beginning of a full-scale invasion, the perception of the subway as a location changed radically, in the early days of the war, people began to use it as a shelter during air alarms. People took documents, food, blankets and waited till it was safe enough to go home, it was very often when they spent nights mostly on the floor. This underground infrastructure is now potentially ready to receive city residents at any moment, serving as a shelter from rocket and drone attacks. This war brought a completely new relevance to many things that previously seemed completely familiar and every day.

«Паростки»

Це робота із циклу: мілітарний.

Цикл описує як змінюється життя цивільної людини під час війни. Як побутові речі змінюються на мілітарні. Конкретно в цій роботі я взяв гільзу 9х18мм і посадив мікрогрін (не пам’ятаю що це саме було, або редис, або рукола)

Концепція роботи: все в житті має свій кінець, і все має свій початок.

Війна не може тривати вічно, і після війни настане мир. Зараз ми живемо у світі переповненому трагедією, але після цього нас чекає майбутнє. Те, яке ми самі собі оберемо. Щоб зробити наше майбутнє таким, яким ми хочем його бачити, треба зараз починати його будувати. На тлі зруйнованих міст і понівечених доль виросте нове майбутнє. Ми втратили багато

Simutin Sergii

«Sprout»

Presented work from the cycle: military.

The cycle describes how the life of a civilian changes during the war. How household items change to military items.

Work concept: Everything in life has an end and everything has a beginning.

War cannot last forever, and after war there will be peace. We live in a world filled with tragedy now, but there is a future after that. The one we choose for ourselves. To make our future the way we want to see it, we need to start building it now. Against the background of destroyed cities and mutilated destinies, a new future will grow. We lost a lot of lives, a lot of blood was spilled, but we grew as a nation, we grew as a country. This terrible war made us, and continues to make us stronger.

«За обрій застелилася блакить»

У роботі «За обрій застелилася блакить» використані символічні для України кольори блакитного неба, гірських вершин та яскраво жовтого пшеничного поля. Це кольори нашого стягу. Зараз ці кольори для всіх Українців (і не тільки) стали символом незламності, хоробрості та мужності.

Карпати для мене - це місце краси та джерело впевненості, свободи та натхнення. Вершини, що котяться, яскраві квітучі полонини, кришталево чисті потоки та величні гори забезпечують відчуття безтурботності та спокою, яке впродовж минулого року було втрачене. Повітря хрустке і чисте, а небо блискуче і блакитне. Саме тут я відчуваю енергію землі, і мене наповнює почуття наповненості та вдячності

Tkachenko Olesia

«Azure sky was drifting to the horizon»

In this art work «Azure sky was drifting to the horizon» were used the colors of the blue sky, mountain peaks and a bright yellow wheat field, which are characteristic for Ukraine. These are the colors of our flag. Now these colors for all Ukrainians (and not only for Ukrainians) have become a symbol of power, bravery and force.

The Carpathian mountains, for me,- is a place of beauty, source of confidence, freedom and inspiration. The rolling peaks, bright flowering meadows, completely clear streams and amazing mountains provide a sense of serenity and peace that has been lost over the past year. The air is ideally clean, the sky is brilliant blue.Here I’m feeling the full energy of the earth, confidence of my work and acknowledgment.It helps me to find new ideas and new ways of implementation them.

«Бути побаченою»

Колажі створені у жовтні 2022 року під час відключень електроенергії в Україні (спричинених обстрілами росіян під час спроби зруйнувати українську енергосистему).

Під час затемнення я зрозуміла, наскільки мені потрібно, щоб мене бачили, на рівні фізичних потреб. Мені потрібен хтось, щоб мене побачив і підтвердив моє існування. Поки доступний Інтернет, легко не помітити цього бажання спілкування. Коли зникає все звичне (світло та мобільний зв’язок), відчувається сенсорна депривація. У мене з’явилася нова звичка: коли ввечері вимикають електрику, я відкриваю штори, запалюю свічку і танцюю при світлі свічки. Я не знаю, чи хтось мене бачить, але я сподіваюся, що хтось бачить. Тому я танцюю не тільки для себе, а й для них.

Cherniakhivska Viktoriia

«To be Seen» цифровий колаж, друк 42х60 см 2022 digital collage, print 42х60 сm 2022

Collages were created in October 2022 during the time of blackouts in Ukraine (caused by Russian shellings in attempts to destroy the Ukrainian energy system).

During the blackout, I understood how much I need to be seen, on the level of physical needs. I need someone to see me and confirm my existence. While the internet is available, it’s easy to not notice this desire for communication. When everything usual (like light and mobile connection) disappears, it feels like sensory deprivation. I got a new habit: when the electricity is switched off in the evening, I open the curtains, light the candle, and dance in the light of the candle. I don’t know if anyone sees me, but I hope that someone does. So I dance not only for myself but for them too.

LOST/FOUND

ОРГАНІЗАТОР

ГАЛЕРЕЯ PORTAL 11

PORTAL11.COM.UA

УПОРЯДНИКИ

ГЛОБА ІГОР ГЛОБА НАТАЛІЯ

СІВАЧЕНКО МАРІЯ ЯЦИНА АНАСТАСІЯ

ДИЗАЙН МАКЕТ КРАСНОПОЛЬСЬКИЙ

АНДРІЙ

ORGANIZER

GALLERY PORTAL 11

PORTAL11.COM.UA

COMPILERS

GLOBA IGOR

GLOBA NATALIA

SIVACHENKO MARIA

YATSYNA ANASTASIIA

DESIGN AND LAYOUT

KRASNOPOLSKIY ANDRIY